If you are having trouble reading ePOSHTA, click HERE.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть ТУТ.

 

Ukraine's Holodomor through an Austrian's eyes

Голодомор очима австрійського військовополоненого

image
A starving child whom nobody cares about

Голодуюча дитина про яку ніхто не дбає

Alexander Wienerberger was a soldier in the Austro-Hungarian army. In 1915, he was taken prisoner in Russia and ended up staying in the U.S.S.R. until 1934. He was assigned as technical director of a synthetic factory in Kharkiv and became witness to the man-made famine orchestrated by the Soviet government, the Holodomor. His photographs -- made with a Leica camera -- are some of about 100 images verified to be authentic portrayals of those harrowing events. The captions are based on the photographer's own notes. View 15 photos here:
http://www.rferl.org/media/photogallery/holodomor-ukraine/25174454.html

Black Flag Installation at Winnipeg's Holy Family Home

image

Throughout Canada installations of 33 black flags at prominent city locations pay tribute to the millions of children, women and men who were victims of the Soviet regime's ruthless genocidal policy.

A total of 33 installations can be found throughout the country in the cities of New Westminster, BC; Edmonton and Calgary, AB; Saskatoon, SK; Winnipeg, MB; St. Catharines, Hamilton, London, Windsor, Toronto and Oshawa, ON.


November 22 листопада 2013
Vol.14 No. 5
People&Culture&Politics&Business

Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
subscription@eposhta.com
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:

  Редакційна Сторінка

Шулерські ігрища Януковича навколо вступу України в ЄС. Що далі?

  Focus

Running with Chrystia
Ukraine - Runaway groom to the EU bride, but where's the dowry?
EU or Russia? Watching Russian roulette, Yanukovych-style

Ukraine’s President Viktor Yanukovych opts for robber capitalism

  Фокус

Юлія Тимошенко: треба невідкладно змінити тактику боротьби, щоб не програти майбутнє
Як довго терпіти, або де ж наші принципи?
Годинник, який йде назад або Майбутнє, в якому ми живемо
Уроки української. Практикум від знаменитостей
Повернення

  Viewpoint

Ukraine's President Yanukovych dithers on EU
A Ukrainian blogger for Luhansk mayor?

  Незалежний Погляд

Євразійський міраж
Вожді без чудес: чому завершилася епоха Саакашвілі
Прийшла така думка!

  Call to Action

Get Holodomor Recognized as a Genocide - ONLINE PETITION
Holodomor Commemoration Google Doodle

  Заклик до дії

«Зробити вчинок, в якому є вибір історії». Звернення ініціативної групи «Першого грудня»
Благодійний місячник «Книга з поштової скриньки»
Музей Т Шевченка в небезпеці!

  Events

Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings
Canada: Sharing the Story - Holodomor Awareness week -- Nov. 18-24
Toronto: Holodomor commemoration and film -- Nov 22
Toronto: Rally in support of #ЄВРОМАЙДАН in Kyiv - Nov. 24
Toronto: Jewellery Sale at KUMF – Nov 24 – ONE DAY ONLY
Paris: Rencontre avec Andréa Graziosi -- Lettres de Kharkov, La famine en Ukraine 1932-1933 – 29 novembre
Paris: Projection du documentaire The Living de Serhiy Boukovsky – 29 novembre
Chicago: Book Launch and Presentation of  Caught in the Current by Daniel Hryhorczuk -- Nov 29
Toronto: Fundraising banquet for Ukrainian Catholic University -- Dec 1
Toronto: Etobicoke Centre Christmas Dinner with Borys Wrzesnewskyj -- Dec. 4
Washington, DC: Holodomor Memorial Groundbreaking Ceremony -- Dec 4
Toronto: Seminar: Territorial and Multicultural Concept of the History of Ukraine -- Dec 7
Cleveland & Detroit: A Bandura Christmas Fundraiser – Dec 7 and 14
Toronto: Yalynka at KUMF – Dec 7
Toronto: Exhibition of paintings by Pavlo Lopata -- Dec 1
Toronto: Yara's Midwinter Night: Sacred and Profane Rituals -- Dec. 28 -29
Geelong, AU: Malanka in Australia – Jan 10, 2104
Pittsford, NY: In Celebration of: 1025th Anniversary of Christianity and Christmas in Ukraine in Song – Jan 18, 2014

  Події

Торонто:  Читання драми Богдана Бойчука «ГОЛОД» -- 22 листопада
Торонто: Демонстрація на підтримку ЄВРОМАЙДАНУ в Києві - 24листопада
Торонто:  Благодійний бенкет для Українського Католицького Університету – 1 грудня
Торонто: Зустріч Нового Року – 31 грудня
Торонто: Виставки картин лінеарного експресіонізму Павла Лопати – 1 грудня
Торонто: Семінар: Територіяльний і Багатокультурний підхід до Історії України -- 6 грудня

  Programs & Conferences

International Graduate Student Symposium for the study of Ukraine, University of Toronto -- March 14-15, 2014.
Paper abstract deadline: Friday, December 6, 2013
Paris: Colloque international: Grande Famineen Ukraine – Holodomor: Connaissance et Reconnaissance – 29-30 novembre

  Employment, Grants & Scholarships

Toronto: Petro Jacyk Visiting Scholars Program -- 2014-2015

  Праця, Дотації і Стипендії

«Я з повстанського роду!» -- до 1 грудня

  Current Affairs

Youth, Compassion and Competence
Yvan Baker – We all care deeply for our community
Ukraine’s Genocide by Famine
SUSK participates in XXIV Triennial Congress of Ukrainian Canadians
Rights in Russia: Navalny and the Opposition

  Сучасні Пoдії

Молоді мають не лише співчуття, а й компетентність
Іван Бейкер активізує громадську діяльність
Конгрес Українців Канади закликає Януковича негайно звільнити Юлію Тимошенко - Резолюція

  Arts & Letters

Prominent Ukrainian writer on tour in Canada
The Language that "Did not, does not and cannot exist - 150 years since the Valuev Decree - VIDEO
Sweet Snow by Alexander Motyl
Tragic fate of Ukrainian theater
Review: A story of a Ukrainian peasant woman whose life follows a path to the famine-genocide
Leaving Home: The Remarkable Life of Peter Jacyk

  Культура

Відомий український письменник відвідав Канаду
Лиха доля українського театру

  Ukraine & the World

Snatching defeat from the jaws of victory
Viktor Yanukovych excels in Orwellian doublethink while Ukrainian politics resembles George Orwell’s 1984, but only better
Statement by EU High Representative Catherine Ashton on Ukraine

  Україна і Світ

Все не так,, хлопці...
Підписання Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС може бути зірвано
Бій у кружлянні

  Суспільство

Годинник, який йде назад або Майбутнє, в якому ми живемо

  Ukrainians in the News

Ihor Bardyn awarded Diamond Jubilee metal
Temerty honoured with Metropolitan Andrei Sheptytsky Medal by Jewish Confederation of Ukraine

  Corrections

Website about the destruction of Ukrainian Orthodox churches in 1938 in the Cholm region

Шулерські ігрища Януковича навколо вступу України в ЄС. Що далі? TOP

Очільник України Віктор Янукович своїми шулерськими ігрищами навколо підписання Угоди про асоціацію досягнув бажаного: для нього незабаром може наступити міжнародна ізоляція, в кращому випадку - йому не подасть руки жоден із політиків світового засягу. А, можливо, як це сталося з Л. Кучмою, використовуватимуть щось на кшталт французької абетки, аби не саджати його поруч з міжнародними достойниками. Як кажуть, добрехався, догрався, докрутився до ручки, показавши вкупі зі своєю кримінальною раттю під політичною обгорткою «Партія регіонів» справжнє ошуканське нутро. До всього ж, оскандалив  Україну перед усім цивілізованим світом!

image

До тих пір, поки не буде ухвалено остаточне рішення щодо підписання чи непідписання Угоди про асоціацію з ЄС, він перебуватиме у стані ейфорії. Адже нині він затребуваний мало не всіма, до нього раз по раз звертаються із закликами європейські чинники, лунають телефонні дзвінки з Брюсселя, Берліна, Парижа, Вашинґтона, Москви тощо. Ну, як же не запоморочиться голова від такої уваги в колишнього гопняка з донецької вулиці!   

Ось і випробовує він свою, а радше долю країни. Щодо звільнення Юлії Тимошенко, то вішає локшину на вуха урядовців ЄС, яким не дано збагнути психологію донецького пахана. Немов «сліпих котенят» розводить «гнилу західну демократію»: місію Кокса-Квасневського, найвищих єврочиновників, а навіть керманичів Німеччини, Великої Британії, Франції, Швеції, Польщі і т.д., зрештою, й США.  

Однак ейфорія мине одразу ж після ухвалення негативного рішення у Вільнюсі: аж тоді на голову межигірського князька, який давно втратив відчуття міри й реальності, проллється, ні, не холодний, а просто крижаний дощ.

Разом із тим у нього зростатиме фобія щодо втрати керма держави, незліченних багатств «Сім`ї», нагромаджених за корупційними схемами, через експропріацію експропрійованих, і найстрашніше - примара тюремних нарів за злочини, скоєні супроти українського народу. Що таке тюремні нари Вітьок знає замолоду, сподівається, що від них його врятують як не молитви благочестивих афонських ченців, то неблагочестивих києво-московських батюшок. Що ж до фобії, то головною причиною є нинішня качанівська бранка, що як імовірний найсильніший суперник на президентських виборах-2015 навіть за сімома замками ввижається йому всемогутньою Жанною д`Арк. Тож після саміту у Вільнюсі слід чекати нового витка політичного терору, бо тільки на цьому далі триматиметься режим Януковича.

Чи може в цій ситуації допомогти В. Януковичу близнюк по совковості Владімір Путін? Тільки на словах, до терміну непідписання Угоди. А відтак буде гратися зі своїм візаві, як кіт із мишею. Ні, як тигр із переляканою насмерть здобиччю. Перегодя кремлівський карлик у царських обладунках великодушно прийме від В. Януковича повну капітуляцію, а Україну обдарує васальним становищем. І, звісно, всі імперські обіцянки В. Путіна про вічну дружбу братніх народів, велику знижку на російський газ, астронімічні позики задля запобігання колапсу української економіки виявляться черговою мильною бульбашкою. Це станеться відразу ж, як тільки за спиною В. Януковича зникне обрис ЄС.

image

Ось тоді межигірському князькові та його вінценосним нащадкам доведеться не тільки розпрощатися з усім добром, нажитим корупційними оборудками, в тому числі – надто дорогим «Межигір`ям» а й кусати власні лікті. Пощастить «Сім`ї», коли кремлівський можновладець лише цим обмежиться.

В останні тижні перед самітом Східного партнерства у Вільнюсі очільник України веде безсоромні торжища то з Росією, то з ЄС. Хто дасть більше? Владі потрібні великі гроші, щоб не допустити до соціальних бунтів. Позаяк державна скарбниця пуста, золотовалютні запаси держави вичерпуються, бюджетникам виплачують зарплатні з кредитів, узятих під високі відсотки в українських банках.

Виглядає, що найкращим виходом для керманича України було б відтермінувати підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Мабуть, нещодавня зміна регіональної цинічної риторики з проєвропейської на проросійську саме про це свідчить. Наразі його загравання з ЄС вказує на те, що він хоче заставити В. Путіна бути зговірливішим у перемовинах, а навіть отримати від нього певні гарантії.

Коли В. Янукович захоче виконати всі вимоги ЄС і тим самим підписати угоду, він може розраховувати на вкрай потрібну для України позику МВФ, зрештою, в ближчій чи дальшій перспективі на потужні вливання в українську економіку закордонних інвестицій. Одначе позика МВФ робила б його залежним від ЄС, змушуючи проводити реальні, а не апробовані ним фіктивні реформи. Насправді В. Янукович не хоче нічого міняти в Україні, а навпаки: щораз більше демонструє авторитарні замашки, остаточно підминаючи під себе не тільки три гілки влади, її вертикаль, а й зміцнює силові структури. Значить, готується до президентських виборів-2015 з наймасштабнішими фальсифікаціями, із задіянням спеціальних військ, так званих правоохоронних органів, неправедних судів тощо.  

Саме підписання Угоди з ЄС, що до певної міри спричинило б послаблення авторитарного режиму Януковича, може задати нові правила політичної гри, стати на заваді реалізації його маніякального бажання – другої президентської каденціяї. У цьому випадку ЄС зробив би все можливе, щоб забезпечити в Україні проведення чесних і прозорих президентських виборів-2015. А це в свою чергу може призвести до фатальних наслідків особисто для В. Януковича, «Сім`ї» в цілому.

Нині щораз більше лунає сумнівів щодо підписання Угоди про асоціацію між ЄС та Україною. Календар засвідчує: до саміту у Вільнюсі залишилися лічені дні. Що чекає Україну? Досі Верховна Рада ще не ухвалила три закони зі списку Фюле, зокрема про звільнення Юлії Тимошенко.

Вочевидь, В. Януковичем рухають в Європу не державні інтереси, а особиста калькуляція, інтереси олігархів, наближених до нього. Він, як головар бандитського сегменту Донбасу, впиватиметься своєю владою доостанку, триматиме в напрузі не тільки ЄС, а багатомільйонну Україну. А тому вислід  саміту Східного партнертства у Вільнюсі щодо Угоди про асоціацію з Україною залишатиметься інтригою до останнього дня, до останньої години.

Навіть, коли Україні вдасться підписати угоду у Вільнюсі, їй потрібно пройти довгий і важкий євроінтеграційний шлях із переформатуванням системи, прищепленням засад західної демократії. Передовсім на перешкоді цьому стоятиме нинішній керманич України вкупі з Партією регіонів - кримінальним угрупуванням з явних і скритих україножерів, політичних шулерів і маніпуляторів, корупціонерів і казнокрадів. Отже найкоротшим і найефективнішим шляхом повернення українців у європейську сім`ю, до чого повинна б призвести ратифікація Угоди про асоціацію між ЄС та Україною, може бути: якомога більша інтеграція на тюремні нари злочинців із ПРУ з головарем В. Януковичем.

Звідси: євроінтеграційний процес може відбутися й успішно завершитися лише з приходом до влади опозиційного президента, наявності опозиційної більшості у Верховній Раді, внутрішньої перебудови державницьких політичних і громадських сил, кожного українця зокрема. І не менш важливо: формування активного громадянського суспільства, яке б постійно контролювало владу.

Саме про головну умову успішного здійснення євроінтеграційного процесу України - прихід до влади нових/старих політиків із державницьким думанням – мали б збагнути не тільки українські громадяни, а й українська діаспора. Уже зараз потрібно вести підготовку до президентських виборів-2015, шукати ефективні механізми захисту їхніх результатів.

На жаль, останнім часом в українській діаспорі лунають мало не хвалебні оди на прославу «великого євроінтегратора» В. Януковича, висловлюють вдячність йому чи одному з олігархів за виділення коштів на спорудження пам`ятника жертв Голодомору у Вашинґтоні.  Зазначимо, що аморальним є реалізувати шляхетні задуми за допомогою брудних грошей, пограбованих в українських сиріт, чорнобильців, афганців, малозабезпечених родин, напівжебраків-пенсіонерів, хворих на рак, туберкульoз, СНІД та ін. Такої ганьби не заслужили невинні жертви-мученики трьох Голодоморів в Україні!

Шляхетні помисли вимагають шляхетної реалізації. Найближчим часом не передбачається кінця світу, тож із пам`ятником у Вашинґтоні можна було почекати до кращих часів, до приходу до влади в Україні не донецької кримінальної шпани, а українських державників-патріотів.

Утім, позицію прихильного ставлення до В. Януковича серед українських поселенців насаджує сам діаспорний провід. До речі, останнім проявом такого конформізму є нещодавній виступ Анни Герман на форумі Конгресу українців Канади. Мабуть, від лицемірного «спіча» цієї особи, до якої з презирством відноситься кожен чесний українець, у гробах перевернулися всі ті українські герої, які віддали своє життя за волю України!

Отже найвища пора діаспорному проводові перестати низенько стелитися перед інтегратором України в «лукашенківський рай», а сприяти звільненню історичної батьківщини від окупації донецько-кримінального клану на чолі з Януковичем. А Україні на певний час потрібно позбутися євроінтеграційних ілюзій і заходитися вимітати залізною мітлою всю регіональну нечисть.

Редакція еПОШТИ

Running with Chrystia TOP

image of Oksana Bashuk Hepburn Oksana Bashuk Hepburn

I am pleased with many policies of Canada’s Conservative government.  Best, it supports democratic values and European integration for Ukraine.  Shortly after ex-prime minister Yulia Tymoshenko was illegally imprisoned, Prime Minister Stephen Harper took a lead among democratic heads of state. He wrote to President Yanukovych, warning of “serious consequences” should he continue trampling on the rule of law. (The Canadian Group for Democracy in Ukraine lobbied for this letter.  I’m a founding member.) The Prime Minister repeated the message once again last week.

image

However, it’s my children’s dear friend Chrystia Freeland that I’m rooting for. Her considerable achievements spell “star”. And after hearing her discuss political issues central to many Canadians with her Liberal Party leader Justin Trudeau, I want her elected to Canada’s parliament.

On November 25th the voters of Toronto Centre will make a choice between her and the other candidates. Since 1993, the riding has been held by Liberals but in 2011, the party was devastated primarily due to a leader not up to the job. Now, the son of one of Canada’s outstanding prime minister, with intelligence and pizzazz to boot, is leading the party. Justin Trudeau is working on a Liberal comeback. Having talent like Chrystia Freeland on his team, helps.

Both participated in a recent telephone discussion with the press. Most questions dealt with immigration. Mr. Trudeau attacked Quebec’s misguided Charter of Values which pits religious symbols against jobs and the federal government for focusing on bringing in workers to Canada instead of nurturing future citizens.

Ms. Freeland illustrated with her own story. Her great-grandfather, a Glasgow Scott, settled in Canada’s West. His son returned to the UK during WWII and brought back a war bride. Their son, Chrysita’s father, fell in love with a Ukrainian whose family fled the ravages of that war.   The point of the story? Previous immigrants settled in Canada to let down roots, work, participate and prosper; classic Canadian immigration model. The Conservatives, she says want to change this by denying immigrant workers a chance to become citizens. She does not. 

Ms. Freeland exudes confidence. She’s at home in debate and policy considerations of local, national and international issues. She has first-hand knowledge of the global political reality honed by head to head discussions with warring desert tribal chiefs, dining with the richest oligarchs while Kalashnikov-armed guards lingered about, and working to solve, with top leaders, the economic concerns of ordinary citizens, particularly the shrinking middle class.  Her ideas have turned into books, articles and commentaries from CNN to the Globe and Mail.

She tempers her worldliness and journalistic sharpness with day-to-day matters familiar to most Canadians. A mother of three school-aged children who, like many Torontonian kids attend Saturday school to learn their mother tongue requires flexibility and sensitivity, both desirable qualities in a politician of a diverse multicultural society.

She and Mr. Trudeau are comfortable with one another.The immigration questions keep coming up: The anguish of divided families, years of backlogs due to foreign service cuts, financial extortions from criminal agents, and, once in Canada, years of poverty and re-qualification due to lack of professional equivalencies. They promise a shift from the Conservative’s “short-sighted” approach.  She wants “full Canadian citizens” not a supply of cheap labour designed to satisfy short-term need of the corporate sector. Her words and tone say “elect me”.

They tackled the difficult job situation recognizing that the world has changed for the middle class. Despite doing as they’re told-- go to school and work hard—young people cannot find jobs and feel betrayed. Job-creation incentives are used to outsource rather than create jobs at home.  The exceptions are in resource-based economies like Alberta’s Fort MacMurry where salaries are fifty percent better. New directions in education and training will be offered by the Liberals.  They will rework tax incentives to ensure real benefits for both the private sector and individuals to remedy the job crisis. If elected.

I ask about the global war between democracy and autocracy being waged in Ukraine as symbolized by Yulia Tymoshenko. Is the Liberal party pressuring Canada’s government to keep convincing Ukraine’s president to grant her freedom? Or, will he dig in and miss the chance to integrate with Europe and revert to Soviet-like rule? Mr. Trudeau is well briefed on this delicate foreign policy issue; even hopeful. He says there are discussions taking place behind the scene.

He is less positive on the issue of Holodomor, the Soviet famine-genocide designed by Ukraine-haters to eradicate the Ukrainian nation. It is being undermined by the Canadian Human Rights Museum. Many Canadians consider this to be a betrayal of such values as equal treatment and fairness. He indicates that the matter is out of the opposition’s hands. 

Liberals under Justin Trudeau’s leadership aim to convince that they are on the comeback.  They have far to go. At the top of their game, in the early 2000’s, they held a 170-seat majority but plunged to the current 35-seat low. When asked how this will happen, Justin Trudeau assures, “I win things; just wait ‘til the next election.”  He almost sounds like his father.  When confronted by doubters, one of prime minister Pierre Trudeau’s legendary expressions was, “just watch me”. And he did.

The next federal elections are still far away. However, with a strong candidate like Chrystia Freeland the Liberal leader is building a strong team. She’s keen to begin the job and calls for your vote on November 25th.

Prepared for publication in The Ukrainian Weekly to be published in the November 22 issue.

Ukraine - Runaway groom to the EU bride, but where's the dowry? TOP

November 22, 2013

Timothy Ash

The decision by the Yanukovych administration to seemingly turn its back on European integration by indicating a suspension in talks over a new AA/DCFTA with the EU, and seek closer cooperation with Russia, raises as many questions as it answers.

The first question is, is that it in terms of the AA/DCFTA? Can the deal still be resurrected?

Ukrainian government officials have indicated that they have not totally turned their back on European integration but prefer to push a tripartite approach, with Ukraine, the EU and Russia meeting to decide how to take the relationship forward. The EU for its part appears to have scuppered this idea, indicating that a third party is not needed in any such discussions. The EU seems to be of the view that the AA/DCFTA on offer is already a very good deal for Ukraine, having been negotiated over many years, and Ukraine needs to decide whether or not it wants to meet/abide by the terms of the agreement, and also move towards core EU values which underpin the agreement. It does not need Russia to “negotiate” on these core values, and especially when the perception is that it does not particularly adhere or want to adhere to a number of them.

A second question, perhaps still tied to the first point, is why did the Yanukovych administration feel the need to dump the EU, in effect, a week of so before the Vilnius summit, when presumably there was still wiggle room to negotiate?

This raises a further question, as to why they would follow the above strategy without seemingly getting any firm commitments yet from Russia in terms of financial support – no Treaty has yet been signed or revealed with Russia. The assumption is that there must be something on offer from Russia, but what is it and why no detail yet?

One answer to the second question is that the Yanukovych administration was banking on the EU bailing out as Ukraine raised the stakes, by in effect walking away from negotiations.  It thought that by using the nuclear option of walking away from talks, the EU would inevitably soften conditionality, and provide greater financial support/backing.

Yanukovych is still signalling that he is set on attending the Vilnius summit, and the question then is why on earth he would want to attend? This is like a groom returning to the scene of the crime, having jilted the bride at the altar – the chit-chat with the bride’s family is probably not going to be very pleasant. One take on the above is that he still thinks that he can negotiate better terms from the EU, and is not giving up yet - he is still in two minds whether he wants to marry the bride, but perhaps is angling for a greater dowry.

The problem for Yanukovych is that the EU/US/IMF reaction to Ukraine’s decision to walk away from talks has been remarkably unified. He might have assumed that the West would have been thrown into panic by his surprise move, and that special envoys would have been dispatched to Kiev to try and bring Ukraine back on board. On the contrary, EU Enlargement Commissioner, Stefan Fuele, cancelled a scheduled trip to Kiev. EU/EC officials instead have expressed disappointment with Yanukovych’s decision, argued that the AA/DCFTA is a good deal for Ukraine, and it is set to lose by not signing it, and that this is an opportunity missed, but that if Ukraine wants to still get the agreement it still needs to meet the prior conditions set, e.g. the release of YT. Similarly, the IMF has stressed that any future funding programme for Ukraine will not be tied to the AA/DCFTA, and that no pressure has been laid to bare on it from key shareholders to soften conditionality. Indeed, PM Azarov has signalled that the IMF is still pushing for gas price hikes, and budget consolidation. This might all suggest that Yanukovych has in fact miscalculated, and now risks losing everything.

Returning to the issue of what form Russian aid for Ukraine will take, little information is available. What is clear though is that Ukraine needs substantial financial assistance – the government spoke about as much as USD15bn in loans being sought from the IMF, and this seems the scale of help likely needed. Important herein is the fact that Ukraine faces a very challenging economic situation, with twin deficits, and next to no cash in the bank – low fiscal and NBU reserves. Also significant is that Yanukovych is running very low in opinion polls, and needs to generate a significant feel good factor, and fast  to have any hope of winning the 2015 elections. He needs a very big ticket programme of support from Russia. While Russia has the cash, they will want some cast iron assurances from Yanukovych for providing this financial support, and for assuring his victory in the 2015 presidential elections. I would expect them to demand a clear timetable for Ukraine’s membership in the CIS CU, and ownership/control of key strategic assets in Ukraine, e.g. the gas transit system. These will though be difficult for Yanukovych to deliver politically given his/their unpopularity at present, and the close proximity of elections.

So this gets me to the question as to why we did not see in parallel the announcement of the break in talks with the EU, and the unveiling/signing of a big ticket financing deal from Russia. One take herein is that nothing has actually been agreed with the Russians, and that Moscow was as taken aback by Yanukovych’s move as everyone else. If they had had prior knowledge, then surely today we would be reading the details of a package of financial support for Ukraine – in the past the Russian/Ukrainian media has been fast to secure info sources on these, but thus far nothing has been released.

The above does still leave an impression that this is still all game of bluff and counter bluff, and given the unpredictability of Ukrainian politics, I would still not rule anything out over the next week, in the run up to Vilnius.

This then still leaves the question as to how the Ukrainian people will react. Can we expect an Orange Revolution II? Demonstrations overnight were held, but attracted only several thousand people, i.e. not yet of the scale seen in 2004/05. The opposition is planning a mass demonstration on Sunday, where they hope to attract 100,000 people. This will be a key test of the popular mood, and the strength of the opposition. Many people highlight that the population is generally disillusioned with politicians in Ukraine – and Orange leaders failed to deliver on the hope of 2004/05. This would suggest no mass demonstrations. That said, no one expected 2004/05 even one month before the presidential election of 2004 – the Orange revolution came from nowhere, but the Ukrainian people showed that they have a limit. And, while they are unlikely to demonstrate in support of any politician e.g. for YT’s release, they might just be willing to get on the streets to secure Ukraine’s European course, and its very independence, which a deal with Russia may well challenge.

But perhaps also this was a reason why Yanukovych opted to pull talks with the EU before Vilnius, i.e. to test the mood on the streets. A weak popular response would perhaps strengthen his hand still in future talks with the EU, while mass demonstrations could still see Yanukovych cutting a deal with the EU, and being seen to respond to the popular mood.

And, finally, the market seems to have brushed the latest developments off, with a limited reaction – Ukraine hard currency debt saw small downside pressure of a point or two yesterday, but is now recovering. The answer is perhaps that investors are hopeful of a Russian bailout now, and do not buy the idea that Ukraine is at risk of an Orange Revolution II. Note that many investors were underweight Ukraine risk anyway, so positioning was favourable.

EU or Russia? Watching Russian roulette, Yanukovych-style TOP

image of Oksana Bashuk Hepburn

Oksana Bashuk Hepburn

November 12, 2013

INTRODUCTION

The article (below) was written two weeks ago when the signing of the EU Association Agreement was iffy but still a possibility.

Today the scenario is different but the principles are the same:  EU integration for Ukraine; its standards of living; rule of law; freedoms those of us living in democracies experience every day is what Ukrainians want and deserve and President Yanukovych has no right to stand in the way.

Those who are calling for a compromise: EU without Yulia's freedom, are misguided.  This position is one of appeasement and dismissal of the wrongdoings of the Yanukovych regime and plays into his hand. By calling for this we become a little like him: we condone evil and that is wrong.    

Patriarch Bartholomew, the US Ambassador to Ukraine, Canada's Minister for Foreign Affairs and many others have spoken out against the president's latest shuffle.  The U.S. Secretary of State John Kerry has cancelled his trip there scheduled in December.   

This is the time for all, especially the Ukrainian people, to hold firm to their commitment to European values.  They are not negotiable!  President Putin may offer whatever he wants but the Ukrainians, and most of the world know that his words are not to be trusted.  Ukraine has had the great misfortune of being the "little brother" to Russia's imperialistic delusions.  The cost has been horrific.  Доситъ!  It's time for the little brother to stand up and go his own way. And today, there will be those who will help once this road is taken. The future is good.

For this reason, Ukrainians are taking to the street to demand their right to integrate with Europe.  Around the world demonstrations are mounting in their support.  Please join them. Or combine the commemoration of the Holodomor  famine-genocide  which will be taking place in most of our churches and communities around the world.  Ring out today's alarm: Ukraine is in danger of losing its sovereignty!   And rush to its rescue.

By so doing we will help to ensure that in 2093 our descendents will be spared the need to commemorate yet another Ukrainian tragedy.  Instead they will be celebrating the good life.

EU or Russia? Watching Russian roulette, Yanukovych-style

( Source )

Now is a good time for all of Ukraine’s friends—Canada, the first Western country to recognize Ukraine, the United States, the leader of the democratic world and all concerned EU members to push him.  Call Yanukovych and convince him to help himself.  His future, that of Ukraine, the EU’s and the entire democratic world depends on it.  The Canadian Group for Democracy for Ukraine is contacting Harper’s office, requesting such a call.

Canada’s Prime Minister Stephen Harper is spot on. 

Speaking last week in Toronto his message was this: Ukraine is as much in danger from Russia as from its own internal rot.  Both disasters may be avoided by choosing the European integration option.  The drop-dead date for this salvation is looming.   What will the beleaguered president of Ukraine, Viktor Yanukovych, decide at the Vilnius Summit on Nov. 28-29? The EU’s free trade agreement or Russia’s?

Russia is determined to keep Ukraine from the EU; that in itself should be a key motivator in doing the opposite given the bloody and oppressive centuries-old relationship with the nasty neighbor.  For now, it has initiated a trade war, built high barbed wire fences along parts of Ukraine’s boarder and started military scare tactics.  In response, Yanukovych has denied--to date-- Russia’s Customs Union but his latest visits show a trapped man, desperate to pursue the option that is most favorable to protecting him and his ill begotten wealth.

Russia’s anger at the prospect of losing to Europe is not restricted to Ukraine alone.  Reminding the Europeans of the cold they faced in 2009 when energy supplies were turned off, Russia is threatening a rerun should Ukraine sign and putting pressuring on Lithuania, the summit host, and Moldova, another candidate for European integration at Vilnius.

However, seeing the initial strong-arm tactics with Ukraine failing, Russia is reversing:  sweetening the offer with a critically important energy deal comprising lower prices and reduced debt burden if it joins the Customs Union.  And, it promises loans for the fiscal crisis that is hovering over Ukraine. 

As seductive as these incentives are, they don’t come near convincing most Ukrainians that their sovereignty is worth this sweetened package and, until recently, not even Yanukovych.  Now, he’s on the verge of scuttling the EU agreement.

Should the president drop the EU any latitude that the Europeans might give, his corrupt regime will vanish.  He will become Europe’s premier persona non grata.  The United States, and others, may initiate personal sanctions.  Like rats abandoning a sinking ship, his oligarch “family,” seeking legitimization of wealth via the EU option, will scatter.  There will be schisms within his Party of Regions. The ongoing demonstrations against the president’s regime are likely to escalate.

Despite this, Yanukovych initiated two meetings with Russian President Vladimir Putin since scolding him in Kyiv last summer for playing political.  Both were in Russia.  Last week’ was so hush-hush, public broadcaster denied that it even took place.  What’s big enough to save his skin from a difficult future? 

Yuriy Lutsenko, Ukraine’s former interior minister and a recently pardoned political prisoner, says that the most probable offer may be this: Putin will allow him to stand for the 2015 presidential elections uncontested by another pro-Russian candidate.  Such an offer would buy Yanukovych what he currently needs most: time and, as a parliamentarian, immunity from prosecution. 

However, whatever Putin is offering is not ironclad, given that Ukraine’s president is still hedging.  Previous experience must tell him all may be naught if Russia is true to form.  He already gave up Ukraine’s defense and security structures to Russia, and Sevastopol to its Black Sea Fleet for helping him to win the last elections then accused Russia of negotiating in bad faith.

So what does he need to favor the EU option?

This is a most delicate moment.  The man feels cornered as the European option holds pitfalls for him too.  He will need to legitimize shady arrangements, punish illegal business allies, stop nepotism and abuse of office.  He will be required to hold free and fair elections, allow freedom of the press, revert to the rule of law and support democratic values.  Briefly: become more like Europe than Russia. 

Despite the pain, the European option means certain gain.  There are rewards for taking this step.  Ukraine will receive help in the form of institutional restructuring in parliament, judiciary and the bureaucracy.  Free trade arrangements, cancellation of visa restrictions, debt repayment, fiscal collapse prevention and more are already in the document or will follow.  Closer European integration will give Ukraine protection from Russia’s wrath by the globe’s democratic states.  All this will benefit him as well.  Additionally, Yanukovych will become a historic figure: the man who cemented Ukraine to Europe.  Above all, he will get what he seeks most in this beleaguered hour: he will buy time to, perhaps, save himself.

He can still do this by freeing Yulia Tymoshenko, the imprisoned ex-prime minister who came within 3.5 percentage points of becoming president in the 2010 presidential election.

Dear friends and concerned democrats,

Call your political representatives. Ask them, at this historic 11th hour, to influence your country's leader to call President Yanukovych. Poland's, and others, have already done so. This is a decisive moment and your action may make a historic difference. Please act!

Thank you and please share with others
Ukraine’s Constitution gives him the power.  The incarcerated Tymoshenko has shifted positions to make this possible. Incredulously, he is yet to be convinced that he, not she, is the real obstacle to his own demise.  His indecisiveness is sabotaging his future; squeezing him into a corner from which there may be no escape for his illegal acts, misgovernment or bad deals with bad neighbors  His waffling is like Russian roulette.  He is holding the pistol to his head; most of the chambers have already been emptied.

Now is a good time for all of Ukraine’s friends—Canada, the first Western country to recognize Ukraine, the United States, the leader of the democratic world and all concerned EU members to push him.  Call Yanukovych and convince him to help himself.  His future, that of Ukraine, the EU’s and the entire democratic world depends on it.  The Canadian Group for Democracy for Ukraine is contacting Harper’s office, requesting such a call.

Oksana Bashuk Hepburn, a former Canadian government executive, is a founding member of the Canadian Group for Democracy in Ukraine.

Ukraine’s President Viktor Yanukovych opts for robber capitalism

TOP

http://www.piie.com/blogs/realtime/?p=4107
November 21, 2013

Anders Aslund

Today, the Ukrainian Cabinet of Ministers unanimously decided “to stop the process of preparation for the signing of the Association Agreement” between Ukraine and the European Union. This decree came as a complete surprise. All previous indications were that Ukraine was planning to sign this important agreement in Vilnius on November 28.

With this action, Ukraine has missed a great opportunity to integrate with Europe and modernize its state. The Association Agreement is not permanently dead, but presumably a change in Ukrainian leadership will be necessary to revive it.

Today and tomorrow, the Ukrainian parliament had been scheduled to adopt the last three laws out of a score required by the European Union to qualify for signature. It did enact the law on the electoral system, but it has not adopted the law on the prosecutor’s office and on permission for former Prime Minister Yulia Tymoshenko to leave prison and go abroad for needed surgery, which the European Union had indicated was a prerequisite for Ukraine’s association. Now the parliamentary session has been called off.

The official aim of the government decree is to restore the lost trade volumes with Russia and other former Soviet republics. Prime Minister Mykola Azarov signed this decree just after he had returned from St. Petersburg, where the prime ministers from the former Soviet republics met. Azarov had a bilateral meeting with Russian Prime Minister Dmitry Medvedev. They discussed mutual cooperation on “access to pipeline transportation, free trade in services and the gradual restriction of export taxes.”

Ukraine appears to have received a specific promise from Russia to ease  the many trade restrictions that have brought down Ukraine’s exports to Russia by about one-third this year. The promise would presumably also guarantee Ukraine cheaper natural gas from Russia. Since August, Russia has effectively imposed sanctions on Ukraine in an escalating economic war to discourage it from turning west. Now it appears that Russia’s sanctions have had a substantial and desired effect. Yet, Ukraine has so far stopped short of talking about acceding to Russia’s protectionist Customs Union with Belarus and Kazakhstan, a step that would probably be too costly for the nation.

Ukraine’s fundamental problem is poor economic policy. For the last three years, President Yanukovych has persistently refused to try to improve the ever worsening economic situation. The country has an overvalued pegged exchange rate, which has led to a large current account deficit. It also suffers from falling currency reserves, extreme currency regulations, and very high interest rates, which kill investment. The total budget deficit is about 6 percent of GDP, and Ukraine has hardly any access to international financial markets. GDP is likely to fall by 1.5 percent this year, while industrial production has so far decreased by 5.2 percent. Ukraine is running out of financial options.

Yet, the very purpose of the current economic policy appears to be to transfer financial resources and companies to what is known as the Yanukovych family, a group of young businessmen, who are quickly buying up both private and public companies at rock-bottom prices. They are the only permitted buyers in key industries. The worse the economic situation is, the cheaper these companies are for the young robber capitalists.

In order to continue this process, Yanukovych needs two things—full political power and control over the judiciary. Thus, after having defeated Tymoshenko with a narrow margin in the presidential elections in February 2010, he had her sentenced to prison for seven years for abuse of power in a farcical kangaroo court. He has just signed into law an amendment on residence definition in the tax code that would deprive the most popular opposition leader, Vitaly Klichko, of the necessary residence requirement. Naturally, other leaders can also be taken out if necessary because of the obedient court system.

In the Soviet legal system, the prosecutor was superior to the judge. Yanukovych has accepted  laws to reform the courts and the other parts of the law enforcement, but the old law on the prosecutor remains on the books. My suspicion is that it will not be adopted in a decent form, and then the president can maintain his control over the whole system of law enforcement.

The simple truth is that European legal norms would not permit Yanukovych to maintain these controls. The EU representatives are no fools. It is all too obvious what kind of regime Yanukovych is pursuing. Therefore, the European Union had to insist on political freedom of opposition leaders and a decent law on prosecution. My suspicion had been that Yanukovych had hoped to force the EU to refuse to sign so he could blame both the European Union and Tymoshenko for the failure of the agreement.

This is a sad day for Ukraine and Europe. The only silver lining is that Yanukovych has made clear who the culprits are. It might turn out to be a Pyrrhic victory for President Putin: He has encumbered his stagnant economy with large additional liabilities, and Ukraine stays outside of his beloved Customs Union. For Yanukovych, it is a big loss. He has shown that his poor economic policy has made him excessively dependent on Putin and that he and nobody else has blocked Ukraine’s European integration, which a large majority of the Ukrainian people supports.

Anders Åslund is a senior fellow and author of the book How Ukraine Became a Market Economy and Democracy.

Юлія Тимошенко: треба невідкладно змінити тактику боротьби, щоб не програти майбутнє TOP

( Джерело )
21 листопада 2013

Звернення Юлії Тимошенко до депутатів опозиційних фракцій у Верховній Раді України

image Останній час я з болем спостерігаю за тим, як Віктор Янукович безсоромно торгує зовнішньополітичною стратегією України. Хто більше запропонує йому гарантій збереження влади, той і виграє з ним гру в покер, де на кону стоїть майбутнє цілого народу.

Здається, що вже декілька місяців більшість українців разом з Європою в цій грі програють. Нам треба невідкладно змінити тактику нашої боротьби, щоб не програти європейське майбутнє. 

Я звертаюся до парламентської опозиції з проханням: 

  • по-перше – одностайно проголосувати в цілому президентські законопроекти про прокуратуру та вибори до Верховної Ради, не зважаючи на те, що вони абсолютно неприйнятні.

    Ми з вами чітко усвідомлюємо, що за їх демократичним фасадом, який пред'явлений європейським експертам, ховається їх репресивна, авторитарна, фальшива сутність. Але зараз треба за них голосувати. Потім, після відсторонення в 2015 році Януковича від влади, ми все з вами змінимо. А зараз голосуйте, зчепивши зуби, за все, щоб не опинитися назавжди в полоні минулого;

  • по-друге – я прошу вас без обговорення, дискусій та сперечань одностайно проголосувати за ту редакцію закону про лікування ув'язнених за кордоном, яку запропонує Партія регіонів, якою б репресивною вона не була. Годі грати в їх ігри. Голосуйте за будь-який проект Партії регіонів одностайно, що б вони там не написали.

Зробіть це заради підписання угоди про асоціацію. Я знаю, що в законопроекті, який запропонує партія влади, а вірніше сам Янукович, він спробує вивезти мене в кайданах за кордон на час підписання угоди про асоціацію, а потім, після підписання, так само в кайданах, повернути назад у в'язницю. Саме так в його хворобливому уявленні виглядає припинення політичних репресій та дотримання європейських цінностей.

Я публічно, заради угоди про асоціацію, на це погоджуюсь і прошу вас прийняти від диктатора такий варіант вирішення мого питання, на який Янукович знайде мужності та совісті. 

Янукович виторговує у Європейського Союзу право на підписання угоди без виконання критеріїв. Допоможіть йому це зробити, бо інакше він провалить, знищить наші європейські перспективи.

Янукович не планує будувати Європу в Україні, він планує через підписання угоди на міжнародному рівні легалізувати свою диктатуру та корупцію, але все в кінцевому підсумку буде не так, як він планує, бо якщо ми не змарнуємо шанс і зробимо угоду про асоціацію реальністю, то справжні цінності, реальні демократія та конкуренція зметуть диктатуру в Україні раз і назавжди за лічені роки. 

Звертаюся до парламентської опозиції: робіть все, що потрібно для підписання угоди, та перемагайте разом з народом і Європейським Союзом. 

Слава Україні! 

Юлія Тимошенко, Харків,  Качанівська колонія.

Як довго терпіти, або де ж наші принципи? TOP

Аскольд Лозинський

Найперше, певно, довелося б висловити вибачення за докір. Багато читачів сприймуть цю статтю надто особисто і, мабуть, матимуть рацію. Є надія, що будуть і такі, які сприймуть мої зауваги доброзичливо - у конструктивному дусі, що є моїм наміром, бо потрібно працювати над зміною сьогоднішньої некорисної для нашого народу політики як в Україні, так і в діаспорі. І в цьому вони також матимуть рацію.

У підготовчому періоді до важливого для України саміту, який відбудеться вкінці цього місяця у Вільнюсі, де Україна мала б остаточно підписати Угоду про асоціацію України з Європейським Союзом, речники ЄС, а також політичні чинники України, громадські структури в діаспорі застосовували тактику витримки. Тобто не критикували Віктора Януковича, а натомість йому сприяли, пропонуючи різні способи співпраці задля виконання європейських вимог. Це трохи нагадувало часи холодної війни, коли подібну політику стосовно СРСР проводило багато західних держав, називаючи цю політику “апізмент” - тобто “заспокоєння” бо, бачите, московського ведмедя треба було “заспокоювати”.

Всі ці новітні реверанси у сторону Януковича відбулися і відбуваються через помилкове враження, немов у Вільнюсі Україна матиме останній шанс вирушити в Європу. Бо на противагу не буде іншого виходу для України, як увійти в опанований Росією Митний Союз.

Але воно так не є. Хоча найкращий варіант це – цьогорічне підписання Угоди між Україною та ЄС. Можливо, що у Вільнюсі, підпишуть ініціалами свої угоди Молдова і Грузія, як це зробила Україна у квітні 2012 року, або всі три партнери підпишуть асоціацію щойно наступного року.  Або і не підпишуть... На мою думку, не буде Януковича, дасть Бог, Україна і ЄС обов`язково підпишуть угоду, бо на цьому дуже залежить обом сторонам.

А тим часом Янукович, користуючись поблажливістю ЄС, а також опозиції в Україні та діаспори, поводиться зухвало та підло. Яскравим прикладом цього є його позиція щодо ув'язненої Юлі Тимошенко, до речі, початкове ув'язнення якої визнано Європейським судом як незаконне, тим самим продовження ув'язнення є також незаконне. Тимошенко мала б бути на волі впродовж свого першого процесу, упродовж своєї апеляції на рішення Печерського суду, а навіть упродовж усіх додаткових обвинувачень, які досі нафантазував режим Януковича, користуючись при цьому запобіжними заходами.

Перебуваючи весь цей час на волі, в Тимошенко не погіршився б стан здоров`я настільки, щоб сьогодні вона потребувала б медичного втручання і не було б потреби їхати на лікування до Німеччини. Тим часом, всі обвинувачення проти неї розглядалися б одразу не суддями в Україні, контрольваними Януковичем, а також незалежним Європейським судом з прав людини. Але проблема Януковича полягає в тому, що за таким сценарієм пані Юля, перебуваючи на волі, продовжувала б свою політичну діяльність.

Звичайно, Янукович це передбачав, а тому неправомірно, як це згодом визнав Європейський суд, ув`язнив Тимошенко, внаслідок чого стан її здоров`я значно погіршився. Вимогу ЄС щодо звільнення Тимошенко Янукович відхилив, мовляв, для цього немає правових підстав. Європа пішла на поступки Януковичу, хоч не повинна б серйозно сприйняти цей аргумент, бо знає, що в Конституції України, ст. 106, записано: “Президент України...27) здійснює помилування.” Тобто немає ні обмежень, ні вимог.

Європа “заспокоїла” Януковича, мовляв, давай для цього правову базу. Комісія Кокса-Кваснєвського доброзичливо погодились на пропозицію Януковича провести через Верховну Раду України закон про “канікули” на лікування. Опозиція у ВРУ теж погодилася, навіть запропонувала законопроект нардепа Лабунської. Партія регіонів, напевно, за дорученням Януковича, це висміяла, а тому закон не має шансів бути ухваленим. Отже, як виглядає, вина ляже не на Януковича.

Подібну історію спостерігаємо і в діаспорі. Зорганізована діаспора - це в основному патріоти, дещо наївні, які щиро прагнуть, щоб Україна інтегрувалася в Європу. Світовий Конгрес Українців аж зіпрів, переймаючися цим питанням. До речі, за рахунок занедбання інших справ, що є вигідним для Януковича. І хоч фактично СКУ не має жодного впливу ні на ЄС, ні на Януковича, провід СКУ, починаючи з 2010 року, зустрічався з ним навіть в аеропортах. Прикметно, що  інші установи, напр. деякі кредитові кооперативи, продовжують спонсорувати буфети представникам теперішньої злочинної влади. Так само, як це було за помаранчевої влади, немов в Україні ніщо не змінилося після приходу до влади Януковича. Тут немає навіть макіавельського шляхетного кінця, щоб освячувати середників, як в випадку СКУ. Кажуть: "Режим не має фондів". Може і правда: не має коштів, бо Янукович, його син, його сім`я, його оточення забагато накрали.

А останньо навіть ті, які стояли у грізній опозиції до Януковича, я був між ними, вирішили зупинити “холодну війну“: не зустрічати його з транспорантами, коли він прибув в Нью-Йорк на відкриття Генеральної Асамблеї ООН, а протестували тільки проти москалів. А на додаток мої друзі з УККА відновили спільні прийняття з лакеями Януковича. Навіть почали говорити, що якби не Янукович, то не було б пам'ятника Голодомору у Вашингтоні. Одна особа з УККА сказала мені таке: “Ні Ющенко, ні Тимошенко не дали гроші, а Янукович  дав“. Я відповів, що це вкрадені гроші, водночас  пожартував, що мабуть УККА утворить комітет для переобрання Януковича в 2015 році.

Досить миритися з Януковичем!

Колишня діаспора, яка проживала у вільності та вигоді вільного світу,  керувалася твердими принципами. Правда були “двійкарі”, які за дорученням чужого уряду, передовсім за гроші Вашингтону, позбувшися принципів, намагалися розбивати громаду. Вони творили свої лжецентралі, влаштовували круглі столи, на яких давали нагоду совєтській владі та їхнім агентам ширити комуністичну пропаганду. Але УККА, СКУ та інші громадські централі трималися твердо, не впроваджуючи політику “заспокоєння”. І витримали. Бо політика була принципова, як і люди, що нею керували, незалежно від того, чи це були “бандерівці”, чи “мельниківці”, чи просто пересічні українці.

Мабуть, настав час повернутися до принципів минулого. Щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, то коли не буде її підписання у Вільнюсі, то настане у ближчому чи дальшому майбутньому, можливо, у наступному році, можливо, пізніше. Але обов`язково буде. Європа дуже потребує Україну, з її 45-ти мільйонним населенням. Без України немає росту, немає перспектив для ЄС.

Одначе надзвичайно важливо, щоб Україна не за угодою, а за змістом була європейською країною. З Януковичем, Табачником, Ганною Герман та їм подібним цього не може бути.

Незалежно від того, чи буде підписана угода у Вільнюсі чи ні, повертаємося до транспарантів і барикад, до протестів, до забезпечення демократичних виборів, до використання всіх механізмів, щоб очистити Україну від злочинної банди Януковича.

Годинник, який йде назад або Майбутнє, в якому ми живемо TOP

( Джерело )
05.11.2013

Вячеслав ІЛЬЧЕНКО

image

В той час, коли Україну сколихнув учорашній демарш Януковича, який вчергове вирішив, що має право переглядати домовленості з Европейським Союзом, і висувати все нові і нові умови до звільнення Тимошенко, непоміченими лишились цілком собі побутові розмови, які ведуть між собою люди, обговорюючи можливу чи неможливу євроінтеграцію. І лише потім, переосмислюючи такі ось випадкові суперечки, за їх мотивами можна зробити значно глибші висновки, ніж аналізуючи "підковерну бійку бульдогів", на яку перетворився вітчизняний політикум (а ще ж недавно можна було говорити про політичний діалог, дискусії про ідеї та стратегії). З одного боку це свідчить, що народ зовсім не такий затурканий, і не такий вже зазомбований провладною пропагандою. З іншого боку, якщо побутова дискусія стає більш змістовною, ніж дискусії політичні - це свідчить, що ми не просто повертаємось в 90-ті роки, а годинник і далі продовжує йти назад. Від епохи "демократії, що розвивається" ми поволі минули "період первинного накопичення капіталу", а тепер машина часу несе нас дедалі глибше - в епоху "пізнього застоя".

Хіба ж я не розумію, втовкмачував мені дядько середніх років, який, либонь, пам'ятає студентську революцію на граніті. Хіба тут можна сумніватись? Ось же воно, маячить так близько - безвізовий режим та зменшення митних тарифів. Нам треба просто умовити Тимошенко виїхати без усяких умов - Янукович радо відпустить її, якщо вона пообіцяє йому не повертатись. А Европа тут же все підмахне. Зате уяви, які перед нами відкриються перспективи. І це потрібно не Януковичу, а нам, українцям, для дітей, для майбутнього.

І дядько почав жваво мені розповідати, як швидко зміниться життя українців. Адже ми завдяки безвізовому режиму зможемо їздити в Европу, будемо споглядати там інше життя, зокрема, архітектуру, машини, технології, будемо учитись, а потім реалізуємо в Україні. Мені варто тільки відкрити очі, і я вже зараз можу побачити ці потенційні зміни. Треба тільки не дивитись на політику - вона нам не потрібна. Зате дивись, зараз у нас є інтернет, скайп, мобільні телефони... Хіба могли ми про це уявити двадцять років тому. А тепер все це у нас є. Тепер треба трошечки потерпіти, і з'явиться решта. Він знає це точно, адже старший за мене і пам'ятає ще часи, коли крім газети "Правда" нічого не було.

Одне тільки цікаво, хто ж має привезти до нас оті всі чудеса, коли молодь, бачачи тут лише нескінченне повторення пострадянського буття, зовсім не реалізовуватись сюди повертається, а лише для того, щоб витягти за собою батьків, дядьків, братів та сестер, і більше ніколи не повертатись на цю землю, де годинник вічно йде назад.Що можна було сказати йому у відповідь. Що українці їздять Европою уже більше двадцяти років. Більше того, щороку близько 10 тисяч українських студентів вчаться в польських вузах, а за студентською карткою і решта молодих українців можуть подорожувати всім Европейським Союзом. Вони не просто споглядають інше життя, вони ним живуть, і коли повертаються в Україну, то бачать тут лише незмінний пострадянський пейзаж, трохи припорошений блискітками високих технологій (у вигляді айфонів, айпадів, мобілок та різних гаджетів), але всередині майже нічим не відмінний від похмурих пейзажів, серед яких українці жили двадцять років тому. На високих трибунах все ті ж самі незмінні обличчя червоних директорів, як і двадцять років тому. Більшість із них в той далекий час можна було бачити на дошці пошани КПРС, як уже зрілих і навіть немолодих людей. А в самій країні потроху знову пригадують порядки пізнього застоя, і знову плекають надії на те, що "оце ми надивимось в Европі всяких чудес, та й привеземо до нас, і тоді вже нарешті заживемо".

Так люди думали в 1991 році, коли голосували за незалежність України. Так люди думають і зараз, сприймаючи угоду про асоціацію, наче "другу незалежність".

Одне тільки цікаво, хто ж має привезти до нас оті всі чудеса, коли молодь, бачачи тут лише нескінченне повторення пострадянського буття, зовсім не реалізовуватись сюди повертається, а лише для того, щоб витягти за собою батьків, дядьків, братів та сестер, і більше ніколи не повертатись на цю землю, де годинник вічно йде назад.

Доходить навіть до буквальної відповідності. В часи пізнього застоя політв'язнів міняли на компартійних бонз з інших країн, а зараз політв'язнів міняють на кредити, без яких країна уже не може вижити. Але ж двадцять років їздили по Европі, дивились на інше життя, на архітектуру і технології, невже не можна було зрозуміти прості речі. Що не можна міняти свої права на примарні перспективи - їх таким чином не можна отримати, а добровільно віддані права назад уже не забереш.

А ми їх так легко міняли. Адже ось воно, маячить. То п'ять років податкових канікул. То дешевий газ. То іще щось. Зараз ми маємо обміняти залишки наших політичних прав на безвізовий режим і митні знижки. Так може, я щось пропустив, і зараз йде четвертий рік податкових канікул? Чи може, газ дешевий? Нічому нас не навчило оте двадцятирічне споглядання европейських чудес. Нам досі ближчі чудеса пізнього застоя, коли раз на рік на трибуну забирався черговий "кремлівський старець" і урочисто оголошував, що нинішнє покоління точно буде жити при комунізмі.

Виросло уже три таких "нинішніх покоління".

До першого із них належить Юлія Тимошенко. Вона якраз і прийшла, щоб реалізувати тут ті чудеса, які побачила в Европі. Деякі її ідеї настільки випереджували свій час, що для нас здавались чимсь на зразок фантазії, прожекту, як отой самий скайп - якби він чудом попав в 1991 рік, то сприймався би десь так само. Мабуть, тому і не прижились в нашому архаїчному суспільстві, яке досі, спілкуючись по мобільному телефону, часто говорить "це не телефонна розмова", як і в часи всесильного КГБ.

Я належу до другого. А молодь, яка всіма правдами і неправдами прагне залишити Україну в пошуках кращої долі - до третього.

Можливо, я плекаю невиправданий оптимізм, але шанс розірвати це порочне коло у нас іще є. Для цього треба перестати сподіватись на майбутнє, і на прийдешні покоління, які надивляться на Европу, і принесуть її до нас.Хто ж привезе до нас оті всі чудесні технології? Покоління Тимошенко? З нього більша частина давно пристосувалась до перманентного пострадянського буття, а хто не пристосувався - або в тюрмі, або за кордоном. Моє покоління? Навряд чи. Ми отримали міцне щеплення завдяки Віктору Ющенко, і у більшості моїх ровесників життя протікає так само, як і у наших батьків, заради того, щоб поставити на ноги дітей. Може, покоління теперішніх студентів? Та вони зовсім не бачать себе в нашій країні, зате готують себе до якнайскорішої еміграції. Лишаються оті самі огрядні фігури, які бовваніють на урядових трибунах, ніби зіскочили із чорно-білих фотографій газети "Правда". Вони, може й знають, що таке скайп і айфон. Але вони точно не мають наміру реалізовувати тут европейські чудеса. Вони значно краще почувають себе, годуючи народ чудесами розвиненого комунізму... а може, вже й військового.

Можливо, я плекаю невиправданий оптимізм, але шанс розірвати це порочне коло у нас іще є. Для цього треба перестати сподіватись на майбутнє, і на прийдешні покоління, які надивляться на Европу, і принесуть її до нас.

Майбутнього нема. Ми живемо в тому самому майбутньому, про яке мріяло покоління Тимошенко. І так само, як ми зараз по коліно чвалаємо в пострадянському болоті, будуть чвалати наші діти у нескінченному "теперішньому", якщо ми і далі будемо споглядати і мріяти. Майбутнього треба вимагати. Майбутнього треба добиватись. І в майбутньому, чорт забирай, потрібно жити.

І перший крок до цього майбутнього починається з Майдану, на якому колись завдяки Юлії Тимошенко моє покоління повірило в майбутнє. З відмови міняти права на примару. З вимоги до "банківських старців" не кормити обіцянками людей, і не грати в наперстки, а виконати умови до вступу до ЕС. Не безвізовий режим нас повинен цікавити, і не митні знижки. А оці самі умови, бо саме з них починається реалізація того, що ми бачимо в Европі.

І перш за все - ніяких політв'язнів та торгівлі ними, як на базарі. Ми живемо не в епоху Брєжнєва.

Ми живемо в майбутньому.

Уроки української. Практикум від знаменитостей TOP

( Джерело )
09.11.2013

Macintosh HD:Users:myroslavaoleksiuk:Desktop:1c2cc85-300.jpgМар’яна П’єцух

Вже близько року в Києві, Херсоні, Луганську діють безкоштовні курси української мови, ініційовані громадськими активістами. З цієї осені географія розширилась – уроки проводять в Житомирі, Кіровограді, Кременчуці, Калуші, Сумах, Севастополі. Зараз триває набір учнів в Донецьку і Черкасах.  

Викладачами працюють близько сорока волонтерів. Це професійні філологи – науковці, шкільні вчителі, викладачі ВНЗ. Курс, розроблений за допомогою Центру освітнього моніторингу, розрахований на півроку. Учнями вже стало п’ятсот осіб, з них півтора сотні в Києві.

"Передусім ми формуємо середовище для спілкування українською мовою, оскільки саме мовний, а нерідко – психологічний бар’єр стоїть на заваді їх органічному переходу на спілкування українською. То ж чимало уваги приділяється усному мовленню. Хоча звісно присутні теми з граматики, стилістики, орфоепії, ділового спілкування, лексики", - розповідає координатор курсів Анастасія Розлуцька.

На черзі створення аналогічних курсів при Верховній раді для охочих народних депутатів.

Також набувають популярності розмовні клуби. З грудня минулого року такий відкрили у Донецьку, з січня – в Одесі. Це можливість хоча би раз на тиждень потрапити в мовне середовище, яке необхідне для вдосконалення усного мовлення.

За бажання можливості завжди знайдуться. В цьому переконані відомі особистості, колись виключно російськомовні, яких опитала УП.Життя. Їм теж було спочатку не просто перейти на українську, але в цій справі, за їхніми словами, головне  – сильна мотивація.

Отож, пропонуємо порадник від знаменитостей для охочих перейти на українську. Вони розповіли, що мотивувало вчити українську і як на практиці це зробити?

Олег Скрипка: "Якщо ми хочемо, щоб наші діти жили в достатку – ми мусимо розмовляти українською"

Відомий рок-музикант Олег Скрипка народився і виріс в Росії, вищу освіту і перші музичні вершини здобував в Україні, але українську мову вже почав вчити у Франції, куди переїхав на початку  90-х років.

"Коли ти віддаляєшся від України, ти вже дивишся зі сторони і на ситуацію в Україні, і на себе. В тебе чітко формуються акценти і пріоритети. Ти починаєш поважати себе, а один з проявів цієї поваги, зокрема, і повага до мови, якою ти говориш", - пояснює музикант.

Скрипка називає мову невід’ємною складовою державності. "Послаблення позиції української мови – це послаблення української державності, а послаблення української державності веде вже до економічного послаблення. Тобто наш гаманець залежить від мови. Коротко кажучи, якщо ми хочемо щоб наші діти жили в достатку, ми мусимо розмовляти українською", – виводить формулу музикант.

image Фото Артема Жавроцького

"Смішними" вважає дискусії на тему, навіщо знати українську, якщо й так всі розуміють російську.

"Це питання не політичне, це суто культурне питання та питання освіченості. Ти знаєш мову - ти освічена людина, не знаєш – не освічена. А дискусія, навіщо її знати, це дискусія із-за лінощів, низького культурного рівня  і неграмотності", - переконаний рокер.

"Я не буду примушувати всіх людей говорити українською, а лише скажу, що люди, які переходять на українську мову у вжитку, це люди які замислюються взагалі, ким вони є, що роблять у цьому світі та куди вони рухаються", - вважає Скрипка.

Крім того, на його думку, знання мови країни, в якій ти живеш – це обов’язкова передумова для успіху. Це він відчув на власному прикладі у Франції: "Нас поїхало четверо, але лише я і Сашко Піпа за  три-чотири місяці вивчили французьку мову. А через півроку ми зробили кар’єру в Франції, одружилися на француженках,жили в центрі Парижу, і мали статки. А двоє музикантів, що не захотіли вчити мову чи не змогли, поверенулися до України і знаходяться в стадії рибака у розбитого корита. Знання – це сила!"

Відтак, головним інструментом у вивченні мови музикант вважає виключно бажання. "Під лежачий камінь вода не тече. Більше того, якщо людина є лежачим камінням,  вона є об’єктом маніпуляцій. Чим більше ти знаєш, чим більшою кількістю мов володієш, тим більше ти  особистість. Тому я звертаюся саме особистостей – вони мають вчити мови і не лише українську, а всі, які їм цікаві", - резюмував Скрипка.

Ірен Роздобудько: "Зрозуміла, що  треба кидатися, як кошеня у воду – набралася мужності і одразу почала писати українською"

Відома письменниця Ірен Роздобудько родом з Донецька, з дитинства російськомовна, оскільки так спілкувалися її батьки. Це вже наслідки політики русифікації, оскільки бабуся письменниці  –  україномовна, навіть викладала у школі українську мову та літературу.    

"В Донецьку мала величезний потяг і бажання говорити українською, бо пам’ятала себе малою в дитсадку на ранках в українському строї. Але там не було мовного середовища. Тому, коли вступила до Київського університету, подумала: тепер нарешті я заговорю, бо це ж Київ! Але, виявилося, що крім кількох викладачів, ніхто більше українською не говорив. Тоді я розслабилася, подумавши: значить ми так живемо і нам нормально без української", - пригадує письменниця.

Другий стрімкий потяг до вивчення мови предків з’явився на початку 90-х, під час хвилі національного відродження. "Але переїхавши остаточно в Київ, я рік мовчала. Бо потрапила в україномовне середовище, і мені ніяково було відповідати тією мовою, якою до мене звертаються. Так само, як мені було ніяково в Англії не відповідати англійською, а в Китаї – китайською", – продовжує Ірен.

imageЩоб заговорити, дівчина серйозно взялася за самоосвіту: "Зараз простіше, багато є молодої, сучасної літератури. А тоді я читала класику, де були більш-менш складні словесні обороти. Тобто я почала читати. Далі для практики перекладала українські вірші, поезію російською мовою, щоб відчути смак слова, його щільність, запах. Наважилася одразу з Ліни Костенко. Читала, перекладала, а потім поволі почала розмовляти з людьми, перестала бути німою, перестала боятися, що нароблю помилок".

Головна порада від Роздобудько для вивчення української – не боятися. "Треба просто говорити. Ми всі робимо ці помилки, оскільки так сталося, що ми двомовні, чуємо постійно скрізь різні мови. Нехай це буде неправильно, але не бійтеся говорити та конструювати речення", –  переконує письменниця.

Щоб остаточно закріпити успіх, Ірен вибираючи між україномовною та російськомовною газетою, пішла працювати у першу: "Я зрозуміла, що мені треба кидатися, як кошеня у воду. Набралася мужності, затамувала подих, і одразу почала писати українською. Звісно мне правили редактори, як без цього".

Роздобудько переконана, що питання мови – це питання любові до тієї землі, на якій ти живеш. "Якщо ти не любиш цю землю, то вона тебе і відштовхує", – переконана письменниця.

Наступне – це питання власний амбіцій: "Я подумала, хіба я якась дурна, рогата чи хвостата, що не можу українську мову вивчити, якою, тим паче ще й мої предки говорили?"

І останнє – це питання інтелігентності. "Вважаю, що мові спекулюють люди неінтелігентні, ліниві розумом своїм, бо вивчити мову нескладно. Саме тому мені було б соромно, якби я її не досі не вивчила".

Лариса Денисенко: "Це як кохання: коли воно прийде, це відбудеться непомітно"

Ще одна відома письменниця Лариса Денисенко з дитинства мала повне право не вчити і не розмовляти українською. Адже сама з родини національних меншин – мама литовка з домішками польської крові, в тата намішана ромська, грецька, угорська та трішки української крові. Батьки між собою говорили російською. Дочку віддали в російськомовну школу, де від уроків української та була звільнена саме як представниця національних меншин.

Попри те, школяркою Лариса читала україномовну літературу. "Але я не говорила українською, бо не мала мовного середовища", – пояснює Лариса.

"Тому дуже важливо мати в своєму просторі людину, яка говорить українською, і яку ти поважаєш, любиш чи вона просто тобі цікава. Тоді набагато легше перейти на українську мову. Ця близькість проявляється і в мовній близькості, і цей перехід відбувається сам собою. Це як кохання, коли воно прийде, це непомітно для тебе відбудеться", – продовжує письменниця.

image Фото Олени Ведмідь

Для Лариси такою людиною став її тодішній шеф. У 23 роки, отримавши фах юриста, дівчина пішла працювати в Міністерство юстиції, яке очолював Сергій Головатий.

"Офіційну мову я швидко вхопила, бо щодня з нею працювала. Але досі вдячна Сергію Головатому, бо він крізь мою повагу до професійної діяльності притягнув мою любов до української мови. Бо він нею розмовляв невимушено, гарно, елегантно, а не просто офіційно. Він не просто розмовляв українською, він нею жив", – пригадує літераторка.

"Мене зажди дивувало, чому люди нехтують тим природним, щоб мало б само по собі відбуватися, тобто чому не вивчити українську, живучи в Україні? Але нам потрібні поштовхи. Тому моя порада – знайти такий поштовх чи інтерес. Це може бути книга, людина, кіно, пісня, все що завгодно. Коли ти це знайшов, якщо в тобі воно клацнуло, то вже не втрачати той імпульс і далі розвивати" – радить Денисенко.

Вадим Красноокий: "Держава, яка не може змусити людей поважати державну мову, має поганий прогноз на майбутнє"

Macintosh HD:Users:myroslavaoleksiuk:Desktop:aed4052-0b1f272-13.jpgЛідер гурту "Mad Heads" Вадим Красноокий – учень та випускник однієї з столичних російськомовних шкіл. Аж до 34-ох років музикант думав і розмовляв здебільшого російською.

У школі українську, звісно, чув. Але лише кілька разів на тиждень на уроках мови і літератури. Словесний запас більше збагатив у бабусі в селі на Миколаївщині. Відтак вже у дорослому віці, маючи певний досвід, легше було перейти повністю на українську.

"Тільки практика! Спочатку починав це робити з людьми, які зі мною розмовляли українською, тобто переходив до них на українську. А останні п’ять років уже зі всіма говорю виключно українською,  бо це моя позиція. І я закликаю усіх переходити на українську, бо мова – одна з тих речей, яка створює незалежну самостійну державу", – каже Красноокий.

Вадим каже, що досі зустрічає в Києві людей, які не розуміють українську, більше того, дехто навмисно не хоче її розуміти. "Держава, яка не може змусити людей, які живуть в столиці України,   поважати свою державну мову – це держава з дуже поганими прогнозами на майбутнє. Тому мовне питання обов’язково потребує опіки зверху", – резюмує рокер.

Повернення TOP

image

Василь Овсієнко

19 листопада минає 24 роки з дня перепоховання в Києві політв’язнів Василя Стуса, Олекси Тихого та Юрія Литвина.

ПОВЕРНЕННЯ

А проте:
ми ще повернемось
бодай –
ногами вперед,
але: не мертві,
але: не переможені,
але: безсмертні.

В.Стус

1989 року в Україні виникла думка перевезти на батьківщину тлінні рештки померлих у неволі Василя Стуса, Юрія Литвина й Олекси Тихого. Родини вели тривалі перетрактації зі владою, громадськість збирала гроші. Під кінець літа 1989 року окреслилися конкретні терміни: привезти під 3–4 вересня. Це дні смерти Юрія Литвина (1984) і Василя Стуса (1985). До групи, що мала вирушати на Урал, добрі люди вписали й мене – недавнього в΄язня табору особливого режиму ВС-389/36, що в с. Кучино Чусовського р-ну Пермської. обл., Урал.

Через декілька днів після повернення, 9 вересня, я попросив Михайла Гориня, який головував другого дня на Установчому з'їзді Народного Руху України за перебудову, щоб поза чергою пустив мене на трибуну, і я повідомив про цю нашу поїздку.

Згідно з "найгуманнішими в світі" радянськими законами, останки померлого в'язня не віддавали родині для поховання на батьківщині, доки не закінчиться термін ув'язнення. Отже, хто зі в'язнів вижив – той уже був удома, а хто помер, той залишався під арештом. Олекса Тихий – на кладовищі "Северное" в Пермі, Юрій Литвин і Василь Стус – у селі Борисово, що поблизу села Кучино, під стовпчиками з номерами 7 і 9.

Ми купили квитки на літак, замовили цинкові домовини і транспорт. Але за три дні до виїзду надійшла телеґрама від начальника відділу комунального господарства Чусовського району Казанцева, що ексґумація заборонена "у зв'язку з погіршенням санітарно-епідемічної обстановки в районі".

Ми здали частину квитків, але знімальна група новоствореної кіностудії "Галфільм" на чолі з режисером Станіславом Чернілевським таки поїхала на Урал, щоб зняти матеріял для фільму "Василь Стус. Тернова дорога" (остаточна назва “Просвітлої дороги свічка чорна”, 1992). Ми зазняли кладовище, могили Стуса й Литвина. Знімали в покинутому приміщенні колишньої нашої в'язниці, у карцері, де загинув Стус. З΄ясували, що ніякого погіршення санепідемобстановки в Чусовському районі не було. Просто нам чинили перешкоди.

Довелося їхати на Урал вдруге. Вилетіли ми літаком до Пермі увечері 15 листопада 1989 року. Це були син Стуса Дмитро, син Тихого Володимир, заступник голови Всеукраїнського товариства репресованих Василь Ґурдзан, який представляв інтереси матері Литвина, режисер кіностудії "Галфільм" Станіслав Чернілевський, оператори Богдан Підгірний та Валерій Павлов, звукооператор Сергій Вачі, літератор і бард Олег Покальчук та я, колишній тутешній в'язень Василь Овсієнко. Із Москви приїхав старший син Тихого, Микола. Директор фільму поет Володимир Шовкотишний виїхав на Урал ще 7 листопада, маючи листи до місцевої влади від спілок письменників України і СРСР, від Спілки кінематоґрафістів України.

На час нашого приїзду домовини та дерев'яні ящики для їх перевезення не були виготовлені, бо майстрам якісь підполковник та капітан міліції "порадили" не поспішати...

Володимирові Шовкошитному перед тим довелося обійти кілька установ, у тому числі райвідділ КГБ, очолюваний Ченцовим Володимиром Івановичем, який «опікувався» нашим табором з кінця 1981-го до кінця 1984 року і був одним із винуватців загибелі політв'язнів. Ченцов сказав, що його відомство не тільки не шкодить, але й сприяє нашій справі. Насправді нам допомагала тільки громадськість. Влада лише шкодила, щоб ми не встигли на зворотний рейс і не повернулася в суботу 18-го. Бо ж на неділю в Києві мали зібратися на похорон люди. Допомагали нам пермський журналіст, поет Юрій Бєліков (він родом із Чусового), редактор ґазети "Чусовской рабочий" Юрій Одеських, директор Чусовської друкарні Александр Михальов, журналісти Ніколай Ґусєв і Марина Черних. Саме друкарня надала нам свій автобус, ваговоз та інструмент, бо в держави (у комунгоспу) ми змогли позичити лише декілька лопат. Водій ваговозу з друкарні Валерій Сидоров ніч проти 17-го провів у машині, щоб з нею нічого не сталося, наступної ночі не спав зовсім. Але це не допомогло...

Передрімавши в пермському готелі на матрацах, кинутих на підлогу, приїхали ми за чотири години електричкою в Чусовой, обійшла всі потрібні установи, улаштувалася в готель. Усю апаратуру доводилося переносити на собі та возити місцевим транспортом. Дошкуляв холод. Під вечір виявили, що не взяли довідок про смерть Тихого, Литвина, Стуса – тому нам не віддають домовин. Довелося послати мене назад до Пермі.

17-го вранці група вирушила автобусом місцевої друкарні в село Борисово, на околиці якого притулилося кладовище. Дорогою група зустрілася з дільничним міліціонером Матякубовим, заїхала в сільраду в Копально, але голови сільради не було, хоча з ним по телефону домовлялися про зустріч. Стали видзвонювати його та районне начальство. Нікого нема. Чернілевському, Дмитрові Стусу та Ґурдзанові з операторами довелося, завізши інструмент на кладовище, повертатися в Чусовой, де після довгих зволікань їм таки дозволили викопувати домовини, але не виймати їх, доки не буде привезено цинкових. Такі само перетрактації велися й на кладовищі з дільничним міліціонером і якимось оперуповноваженим. Близько 12-ї години ми заявили, що починаємо копати самовільно, беручи всю відповідальність за наслідки на себе. Ішлося про "наругу над могилами"...

Сніг ледве притрусив землю. Ґрунт замерз на сантиметрів 10. Стусова домовина виявилася на глибині в межах приблизно 100 – 140 см у сухій глині. До неї докопалися раніше. Середня з трьох дощок віка трохи проломлена. Литвинова – на глибині 150 – 180 см, у мокрій глині, доводилося вичерпувати воду з ями. Домовина оббита тканиною, яка була колись червоною. Ще доволі міцна.

Разом з нами копали Юрій Бєліков, Ніколай Ґусєв та ще один журналіст із Чусового. Представники влади лише спостерігали. Сутеніло. Ми мусили провести освітлення від найближчої ізби, за що господарі платні не взяли. (Це панство Жеребцови, Ніна Василівна, Сергій Тимофійович та їхній син Олександр.) Ще до темряви затягли ми під домовини вірьовки, зрушили їх з місця. А цинкових домовин усе нема. Мідники нудяться в автобусі, доводиться набавляти їм платню, "підігрівати". Чернілевський з оператором мусив ще раз їздити до Чусового на перетрактації, звідки привіз невиразну, але тривожну вістку, що з нашою машиною, яка мала везти цинкові домовини з Пермі, щось у дорозі сталося. Проте ми роботу не припиняли.

Нарешті коло 19-ї години машина приїздить. Нам полегшало на душі, а влада прикро здивована (міліціонер, опер, представник санепідемстанції Дивдін, комунгоспу – Казанцев). Шовкошитний розповідає, що насилу вдалося умовити майстрів, щоб докінчили хоч дві домовини, що були розпочаті, та дерев'яні ящики до них. Усе це з доплатою, звичайно. А брати Тихі подалися на якийсь завод, де їм обіцяли дати майстра і матеріял. З Пермі ваговоз вийшов уранці, але на виїзді з міста його зупинила автоінспекція, стала перевіряти справність. Певна річ, люфт керма виявився завеликим, їхати не можна. Водій і Шовкошитний пішли до будки ДАІ правдатися, але їм там оголосили, що є підозра, ніби вони збили хлопчика. Треба їхати до райвідділу міліції, що на протилежнім кінці міста. Та коли водій Сидоров та Шовкошитний вийшли з будки ДАІ, то з жахом побачили, що їхня машина осідає на праві колеса. (Згодом у кожному колесі виявили по дві однакові пробоїни, причому всі збоку.) Було одне запасне колесо, його поставили спереду, пробиті – до заднього моста в середину, а цілі – з боків.

Поїхали до райвідділу. Тільки о 14-й годині за місцевим часом (о 12-й за московським) їх відпустили, вибачившись: номер машини той, а серія не та. (Згодом з'ясувалося, що саме в цей час київський міськвиконком постановив перепоховати на Байковому, а не Лісовому кладовищі. Отже, оголошено було "відбій" затримуванню). Машина не могла їхати швидше 40 км на годину, а то якихось 200 км...

Отже, є надія впоратися. Усе тепер залежить від нас.

Першою близько 19-ї години вийняли Стусову домовину. Зняли віко. Тіло не накрите. Усе чорне: обличчя, зеківський одяг, подушка під головою, стружки в домовині. Тіло всохло, носовий хрящ запав, але нема сумніву, що це Стус. Треба зауважити, що ми мали такі сумніви. Дмитро глянув і сказав: “Це тато”. Стягнув шапочку з голови, закрив нею своє обличчя і скрушно відвернувся. Ефект чорноти підсилює темрява та штучне освітлення. Голова повернута трохи вліво. Як перекласти тіло в цинкову домовину? Зламали бокову стінку з думкою пересунути його. Пробуємо, але бачимо, що тіло розламається. Тоді накриваємо його міцною тканиною, щільно притискуємо і перекидаємо домовину. Кладемо тіло на дошки, накриваємо другим шматком тканини зі спини, беремо щільно руками обидва шматки і, як у мішку, кладемо вже в цинкову домовину. Працюємо в ґумових рукавичках і марлевих пов'язках. Якогось особливого запаху не чути, тільки ніби цвіль. Памיятаючи версію про можливе вбивство В. Стуса нарами по голові, я придивився, але не запримітив на ній ніяких пошкоджень. А Шовкошитний пізніше сказав, що бачив такі пошкодження. Та, власне, ця процедура відбувалася в такому напруженні, що нам було не до огляду. Я не схильний до містифікацій, але учасник ексґумації поет Юрій Бєліков перед тим показував знімок В. Стуса екстрасенсу. Той сказав: “Цей чоловік убитий ударом по голові”.

Поклали під голову "пропускну" від церкви, хрестик, покрили тіло покривалом, поставили коло рук незапалені свічки, помолилися, попрощалися і закрили домовину віком.

Литвинова могила глибша. Коли піднімали домовину – з неї лилася вода (і нині чую той дзюркіт). Зняли віко – тіло покрите саваном. Мама Надія Антонівна Парубченко була на похороні, то казала, що їй навіть дозволили переодягти сина в цивільний одяг. Вона справила мінімальний обряд, тому ми не стали знімати покривало, тим паче, що все було мокре. Переклали тіло в цинкову домовину так само за допомогою двох шматків тканини, поставили свічки, помолилися і забили домовину цвяхами.

Виносили до дороги метрів двісті поміж могил з великою обережністю спочатку Василя, потім Юрія. Довершивши це, з якоюсь полегкістю взялися за порожні домовини. Склали їх, опустили в ями. Звичай велить укинути туди й вірьовки. Засипали, зробили горбочки, поправили могилу Ішхана Мкртчяна, що поміж Стусовою та Литвиновою. Познімали зі стовпців номери, відкололи від них собі скалок. До речі, таблички на Литвиновому стовпчику № 7, яку привезла мати і яку ми ще бачили 31 серпня, вже не було. Поставили свічки на всі одинадцять могил в'язнів, дві з яких оце спорожніли, і так відійшли.

Вантажна машина з домовинами і дерев'яними ящиками від'їхала одразу, десь коло 21-ї години. З ними поїхали мідники і Шовкошитний – до гаража друкарні, де залютували домовини, поклали в ящики, а директор друкарні Михальов уночі оббив їх дротом по канту, щоб їх прийняли в літак як багаж.

Ми вибралися з кладовища коло 23-ї, до готелю дісталися опівночі. Удалося зв'язатися з Києвом, сповістити про перебіг подій. Нам сказали, що похорон буде не на Лісовому, а на Байковому кладовищі – так під тиском громадськости постановив виконком Київради. Чернілевський з оператором ще їздили знімати запаювання. А водій Сидоров зняв колеса, позаклеював камери, а вранці разом із Шовкошитним вони повезли домовини до Пермі в аеропорт.

Ми приїхали в Перм електричкою вчасно, а Тихих нема. Сповіщаємо про це в Київ. Там нічого не знають. Нарешті за 20 хвилин до початку реєстрації пасажирів вони приїхали. Змучені, тягнуть мармурову плиту з батькового надгробка. Слава Богу...

Володимир та Микола розповідають, що з великими труднощами їм удалося 17-го пообіді домогтися дозволу на ексґумацію тіла батька, який був похований на кладовищі "Северное" в Пермі, та на виготовлення домовини і ящика. Але майстер, який мав їх робити, не прийшов. Хтось сказав, що його побито. Вранці 18-го брати прийшли до майстерні, де був матеріял та інструмент, сказали комусь там, що в них є майстер. Але нема ключа від майстерні. Тоді вони підважили двері, влізли в майстерню і взялися за роботу самі, хоча звичай забороняє рідним це робити. Добре, що Микола мав якісь елементарні уявлення про цю справу. Тільки під кінець роботи прийшов помічник трунаря Ігор і допоміг їм. Поспішили на кладовище. Мусили ще раз нехтувати звичай – разом із гробарем розбили надгробок, викопали і переклали рештки батька в цинкову домовину, помчали назад до майстерні, де Ігор залютував її, – і оце сюди. Ми сповістили в Київ, що все гаразд, вилітаємо.

Вилетіли з Пермі о 20-й годині (за московським о 18-й), прибули в Бориспіль о 20:30. Дорогоцінний багаж видали нам через годину – його чекало близько тисячі душ...

...Виїхала машина з опущеними бортами, на ній домовини. Злетіла Валентина і впала на гріб мужа. Михайло Горинь сказав слово про мучеників, подякував нам поіменно за тяжкий труд. Корогви, свічки, молебень, високі голоси відчайно б'ються у нічне небо, гуркочуть літаки. Висока печальна урочистість. А ми, забуті, ніби вже й непотрібні нікому, шукаємо машину, щоб завезти свої речі до Києва, вантажимо їх – тим часом ескорт від'їхав.

До Свято-Покровської церкви на Подолі я приїхав наступного дня, 19 листопада, вранці. Велелюддя. Це та сама церква, в якій на Покрову 1984 року відспівували Валерія Марченка. Як сплітаються наші дороги... Коли винесли домовини, то поклонилися тричі Божому Храмові, обійшли його – я протиснувся до Литвинового автобуса, щоб утішити його маму та сина. Братися нести гріб уже не було сили.

Похорон описаний у пресі й без мене. Скажу лише, що і я дотиснувся до мікрофона і коротко – не можна зволікати з похороном до заходу сонця – нагадав, що ми ховаємо сьогодні трьох "особливо небезпечних державних злочинців – особливо небезпечних рецидивістів". Олекса Тихий був засуджений загалом на 22 роки – відсидів 14, Юрій Литвин прожив усього 49 років, а засуджений був на 43, відбув 22. Василь Стус зі своїх сорока семи з половиною років був невільником 12, засуджений був на 23. За що? За Слово правди.

Краще за мене написав про перепоховання Володимир Шовкошитний: http://archive.khpg.org/index.php?id=1384594828 

А ще раджу пошукати в Інтернеті фільм Станіслава Чернілевського «Просвітлої дороги свічка чорна», перепоховання – у ч. 3.

Ukraine’s President Yanukovych dithers on EU TOP

image

( Source )
November 14, 2013

Alexander Motyl Alexander J. Motyl

It was sometime this week, as I was reading yet another news item about President Viktor Yanukovych’s continuing unwillingness to make up his mind about the pending Association Agreement with the European Union, that it struck me. I’m awfully tired—and I mean honest-to-goodness, god-awfully tired—of the guy. It’s not that I wish he’d go away (although I do: very much), but that I wish he’d finally make a decision.

No, it’s not even that anymore. I’ve been waiting over two years for him to make up his mind about Ukraine’s integration into Europe. And now, just two weeks before the Vilnius summit that will decide Ukraine’s future, I can no longer listen, watch, or read about the guy. You see, I suffer from Yanukovych Fatigue.

It’s not Ukraine Fatigue: the country and its people remain as interesting as they’ve always been, and I wish them well. Nor is it Regionnaire Fatigue: my feelings toward Yanukovych’s party are better summed up by the term Regionnaire Catarrh. When I see those distinguished gentlemen, I feel the need to clear my throat.

No, it’s good, ol’ fashioned fatigue. Here’s a man who claims to be a Big Decision-Maker, yet he can’t make a decision, even one so obviously in his and his country’s interests. Associating with the EU is a no-brainer. Associating with the Russia-led Customs Union is an equal and opposite no-brainer. But whatever one’s view of either institution, and whatever one’s view of the costs and benefits for Ukraine of associating with the European Union or Russia, a real decision-maker, a real leader, someone with a backbone and a strong will, would have made up his or her own mind long ago. Ya wanna go west? Fine. Go west. Ya wanna go east? Fine. Go east. But don’t abuse people’s patience.

After all, Yanukovych has taken everyone for a long and expensive ride. The Europeans, who have better things to do than to waste their time on tiresome Ukrainian quasi-leaders, must be sick of him. The Russians, who respect strength and will, must wish he’d retire to the Donbas. Ukraine’s oligarchs, who need clarity and stability to run their businesses, must be wondering what made them crazy enough to support his run for the presidency. Yanukovych’s erstwhile south and east Ukrainian supporters know he’s betrayed them by flirting with the EU; Yanukovych’s west and central Ukrainian opponents know he’s betrayed them by dancing around the Association Agreement. Few Ukrainians could have escaped disappointment by now.

In a way, it no longer matters—for Yanukovych, that is—whether Ukraine and Europe sign an Association Agreement or not. His reputation is shot, along with his credibility, and his continual hemming and hawing have disqualified Ukraine’s anti-presidential president from membership in any possible political elite.

Ironically, this is all the more reason for him to go west. A faux-president will always be able to find someone to listen to his stories in Monte Carlo’s famed casinos. Perhaps some faded aristocrat, asthmatic princeling, or pretender to a non-existent throne. In Europe, after all, they have a long tradition of tolerating unserious policymakers who still dream of what might have been. Not so in Russia. There, losers have a tendency to wind up in real or imagined Siberias.

But none of that matters to Yanukovych, whose immaturity, indecisiveness, and lack of professionalism have sabotaged the Association Agreement and driven Ukraine into the wilderness of the developing world. He is isolated from reality, isolated from rationality, and now, thanks to his treatment of Yulia Tymoshenko, he is even isolated from his own country and the world. The irony is inescapable. The man who began his political career in jail as a teenage hoodlum is ending it in a golden cage of his own making.

A Ukrainian blogger for Luhansk mayor? TOP

( Source )
November 8, 2013

Alexander Motyl Alexander J. Motyl

Russian opposition leader Aleksei Navalny may not be the only blogger with a bright political future. Similar prospects could await the “Proctologist,” a critically minded Ukrainian blogger based in the depressed eastern Ukrainian city of Luhansk.

I first reported on the Proctologist—a.k.a. Stanislav Tsikalovsky—in a post on March 30, 2012. At that time, Tsikalovsky was just making a name for himself, especially with a viral video blog in which he stated:

We have no city authorities and no provincial authorities. And it’s not even a question of having no prospects of large-scale change. We have no prospects of any kind of change whatsoever. All that’s left for us, for you, is at a minimum for us, the Donbas, to be enclosed with barbed wire and not be let out, so as not to interfere with normal people’s efforts to develop themselves and build a good country. And at a maximum, I guess, simply to drink ourselves silly.

image

Tsikalovsky has been going strong, and only getting more popular, since then. His criticism of Luhansk and its corrupt, thuggish, and authoritarian Regionnaire authorities has remained unsparing. They’re easy to lambast and deserve every bit of his ire. Luhansk suffers from a rust-belt economy, collapsing social services, unhealthy living conditions, and a particularly sedentary Regionnaire elite.

As Luhansk journalist Marusia Klymova says about Tsikalovsky’s harsh diagnosis of the city’s many ills:

Slowly but surely the popular blogger is getting invited to television shows as an expert; he’s becoming known [beyond] the Internet … Indeed, the Proctologist was the author of the local saying, “for Luhansk-related reasons,” meaning obtuseness, negligence, disorder, and thievery … He consistently promoted the thesis that Luhansk is the “I City” (or the city of “idiots”)—and we got used to it. Ditto for his suggestion that “napalm” could serve as a universal solvent of the city’s problems. I confess that the stream of negative commentaries about my native city personally upset me … but only until it became clear that this was bitter medicine—and a necessary component of a full-scale information campaign that would proceed from the slogan, “Luhansk is the butt of the world,” to the therapeutic “Luhansk needs the Proctologist!”

Significantly, as Klymova notes, Tsikalovsky has begun proposing solutions to the city’s many problems:

And lo, after several years of destructive criticism of the criminal rule of Serhii Kravchenko (the acting mayor of Luhansk, in case you didn’t know), the Proctologist has suddenly turned to the positive. He’s proposed modern receptacles for cigarette butts. He’s expressed concern for the city’s dying chestnut trees … He’s suggested that there be parking spaces and bike paths for cyclists.

And, last summer, Tsikalovsky announced he had been invited to participate in the city’s reconstruction of Friendship Park. Clearly, the powers that be are out to co-opt him.

If he ever did run for mayor, however, the Proctologist would face not only Regionnaire opposition but also the antediluvian political preferences of the Luhansk population. The city is probably Ukraine’s most pro-Soviet, pro-Communist, pro-Regionnaire, and pro-Russian (in Ukraine, alas, these tendencies generally go together). Voters have solidly voted for the Regionnaires in the last few elections and, when searching for an alternative to express their discontent with Regionnaire misrule, tend to vote for the Stalinist Communists.

Back in March 2012, an interviewer asked Tsikalovsky if he had any plans to run for office. Here’s his response:

I think of it often, but just as often I banish the thought. They won’t elect me because I’ll keep saying that we alone are responsible for our problems. We let them treat us this way. Our people don’t like to hear such things and will reject them. All we want is talk about the Russian language, Russia, and NATO. But we have such politicians in excess.

(For an example of these attitudes, see the Luhansk Communist-sponsored cartoon opposing Ukraine’s association with the European Union.)

Can an electorate such as this ever support the Proctologist? Probably not. But most of Tsikalovsky’s readers and viewers are computer-savvy young people who use, understand, and interact through the social media. They and future cohorts of even more Internet-savvy kids represent Luhansk’s—and, by the way, Ukraine’s—future. The 35-year-old Tsikalovsky is young. So are his supporters. They can wait for the Regionnaires and their acolytes to move on. The Proctologist’s time will come five or ten years from now. And, then, Luhansk might surprise everyone and become a model city.

Євразійський міраж

TOP

image
Я повірив Путіну»

( Джерело )
25.10.2013

image Віталій Портников
Фото А.Карпюк/Грани.Ру

З тих пір як Радянський Союз поступився місцем незрозумілим інтеграційним проектам , уявним для імітації колишньої імперії, кожна зустріч нових господарів пострадянського простору стає приводом для широкомовних обіцянок, явно не відповідних економічному та політичному потенціалу об'єднувачів .

Спочатку до цих обіцянок і проектів ставилися серйозно: я ще пам'ятаю, як на початку 90-х у дзвінкій тиші залу для прийомів посольства Казахстану в Росії Нурсултан Назарбаєв, ініціатор міфічного Євразійського союзу, оголошував реакцію кожного з колег на свою ініціативу. Зараз, коли Євразійський союз і справді може ось-ось виникнути, до перспектив його функціонування можна ставитися хіба що саркастично.

Якщо ще до появи нового інтеграційного об'єднання і Назарбаєв, і Лукашенко критикують правила гри в Митному союзі, так і не ставши рівноправним економічним об'єднанням, то чому потрібно думати, що Євразійський економічний союз не перетвориться на черговий дах для російських амбіцій? Чому в Євразійському союзі зникнуть вилучення, виключення, санітарні бар'єри та інші принади, якими закляті друзі захищаються один від одного? І чи можна собі уявити справжнє делегування політичної влади країнами, де ця сама влада зосереджена в кабінеті правителя, не просочуючись звідти ні в парламент, ні в суди, ні в прокуратуру, нікуди взагалі? А якщо це об'єднання на трьох - не на три країни, а на трьох осіб, - то про яку економіку взагалі може йти мова? Кому це цікаво?

Саме тому, що нікому, нашим героям доводиться розважати себе прожектами. Нурсултан пропонує прийняти Туреччину, Володимир Володимирович - укласти угоду про зону вільної торгівлі ( ЗВТ) з Індією. При цьому Путін каже, що якщо Україна підпише аналогічну угоду з Євросоюзом, Росія позбавить її торгових пільг.

Що Туреччина підписала угоду про асоціацію з Євросоюзом вже давно - це учасників Митного союзу, судячи з усього, не турбує. І економічної логіки в цьому шукати не потрібно. Логіка проста, "понятійна" : українці "наші", тому їх ми будемо карати, а турки чужі, тому їх ми будемо обходжувати.

Про те, що Туреччина нікуди не вступить і Індія на ЗВТ з вилученнями і заборонами не погодиться, це не біда: насолодитися власною величчю у світлі радянського кришталю мінських урядових резиденцій куди важливіше і приємніше, ніж робити реальні зусилля з економічного розвитку своїх країн і створювати конкуренто спроможну, а НЕ корупційно-дефективну модель співпраці. Побудуємо кришталевий міст через річку і будемо їздити на джипах туди-сюди - можливо, навіть до Анкари.

Вожді без чудес: чому завершилася епоха Саакашвілі TOP

( Source )
04.11.2013

imageВіталій Портников

Президентські вибори в Грузії, на яких беззаперечну перемогу здобув представник правлячої коаліції «Грузинська мрія» Георгій Маргвелашвілі, остаточно підвели риску під  відходячою епохою грузинського лідера Михайла Саакашвілі .

В останні місяці перебування на посаді голови держави Саакашвілі став блідою тінню своїх власних можливостей і популярності, в кращі часи доходила до 96 відсотків прихильників, які віддали за нього голоси на виборах 2004 року.

Коли в Україні завершувалася епоха Віктора Ющенка, багатьом подобалося порівнювати третього президента країни з третім президентом Грузії - природно, на користь останнього. Ось, Ющенко не провів реформ, пересварився з соратниками, не зрозумів суспільних настроїв - і в результаті з найпопулярнішого політика країни перетворився на маргінала. А Саакашвілі провів реформи, зберігає єдність у владі, розуміє, чого хочуть люди - і все такий же популярний.

Але це протиставлення не мало нічого спільного з реаліями. Висуванці «кольорових революцій» насправді були схожі один на одного, як брати- близнюки - і точно так само були схожі один на одного українське та грузинське суспільства. Саакашвілі пощастило не з реформами, а з тим, що він прийшов до влади в злиденній, повністю зруйнованої країні, яка вичерпала ресурс своїх можливостей задовго до того, як це настало - так, власне, ще й не настало, а наступає - в Україні. Ющенко ж став українським президентом на хвилі економічного зростання - не дивно, що економічна криза 2008 року підвела під популярністю «помаранчевих» грубу риску. Саакашвілі було достатньо хоч трохи покращити стан справ - і це створило серйозний задаток на майбутнє. Від Ющенка і Тимошенко очікували куди більшого.

У суспільстві, що очікує чуда, можна бути або автократом, як Янукович чи Путін, або технократів, як молдавські лідери - не можна бути тільки популістом - месією.Але все ж і українці, і грузини хотіли від своїх кумирів одного - чуда. І це було єдине, чого не змогли б при всьому бажанні забезпечити ні Ющенко, ні Саакашвілі - тому їх крах був запрограмований в той день, коли вони прийшли до влади. У суспільстві, що очікує чуда, можна бути або автократом, як Янукович чи Путін, або технократів, як молдавські лідери - не можна бути тільки популістом - месією. Зараз вже мало хто пам'ятає, що Саакашвілі не був ніяким лідером «революції троянд», її головними фігурами здавалися майбутній прем'єр Давид Жванія і майбутній спікер парламенту Ніно Бурджанадзе. Саакашвілі вирвався вперед тільки завдяки особистій харизмі і вже абсолютно безвідповідальною популістською балаканиною, яка могла допомогти отримати 96 відсотків голосів на виборах, але аж ніяк не могла стати програмою дій влади.

А далі Саакашвілі 2004 потрапив в положення Януковича 2013 року - для того, щоб вижити, йому довелося забути про гасла і йти назустріч вимогам Заходу, проводити реформи, боротися з корупцією - словом, «чому у Грузії вийшло».

Але тільки от грузини - це не Захід. Це пострадянське, напівфеодальне - напівпоняттійне суспільство - як, утім, і наше - яке спочатку, вибираючись з повної убогості, зітхнуло з полегшенням, потім стало озиратися по сторонах в очікуванні дива від свого новоявленого месії, а після російсько-грузинської війни і остаточного відторгнення Абхазії і Південної Осетії зрозуміло, що ніякого дива не буде. І - природно - стало очікувати нового месію, який негайно відшукався: Бідзіна Іванішвілі, я прийшов дати вам гроші.

Втім, якщо Іванішвілі не зможе встановити в Грузії авторитарний режим українського чи білоруського зразка, його чекає таке ж розчарування прихильників і такий же регіт супротивників, як зараз Саакашвілі. Тому що дива знову не буде. Як, утім, не буде і важкої щоденної монотонної роботи, яка одна тільки й допомогла б і нам, і грузинам обійтися без вождів і месій і самим піклуватися про власну долю. Ми просто до цього ще не готові.

*Віталій Портников
український і російський журналіст , публіцист , оглядач , політолог.

Лауреат премії Спілки Журналістів України « Золоте перо» (1989) , номінувався також у категорії «Журналіст року» у щорічному конкурсі « Людина року» , що проходить в Україні.

Прийшла така думка! TOP

image
"Пила"

Д.Світлий

Думка таки прийшла в цьому 2013 р. Звідкілясь. І раніше, ніж прочитав книгу В.Ю. Рогожкина „Эниология  Энергоинформационный обмен”, Ростов-на-Дону, Издательский Дом  „ЭНИО”, 2002. – 544 с., в якій автор наполягає на наявності впливу на землян космічних „братів по розуму”. Та пояснює, що оті 96% об’єму мозку людини, загадку про призначення якого не здатна розгадати сучасна наука (бо людська розумова діяльність нібито експлуатує лише 4% ресурсу мозку), якраз і обслуговують процеси енергоінформаційного обміну людини з космічними „братами по розуму”. А серед них, мовляв, є ті, що суттєво випереджають землян у розвитку, відвідують нашу планету і... (о, то треба прочитати).

Думка щодо проблеми, надзвичайно складної і вкрай важливої для виживання української нації і її держави. Сьогодні українські філософи, ідеологи, політологи, політики, психологи, соціологи і інші причетні до соціально-політичної проблематики фахівці формулюють завдання, які має вирішити нація, щоб забезпечити виживання та розвиток української національної держави. Але всі вони слабкі, щоб виробити дієву цілісну програму, методології і способи  виконання конкретних заходів, котрі б забезпечили осягнення тих завдань.

Так є, бо жахливі жертви понесла і неймовірні тривалі страждання витримала (а може не витримала?) українська нація до того, як була проголошена в новій історичній добі (1991 р.) і визнана світом Самостійна Українська Держава. Є така держава де-юре, але вона не є Українською де-факто. Бо скаліченій  під окупаціями, особливо під московсько-більшовицькою, українській нації ще бракне сил, щоб перебрати у своїй де-юре державі в свої руки владу і інші командні висоти (інформаційне поле, державницьку ідеологію, промисловість, фінанси, аграрне господарство, збройні сили, сировинно-енергетичні ресурси, інфраструктуру і ін.), хоча десь 78% громадян України ідентифікують себе українцями (а фактично їх більше, бо значна частина української людності асимільована московитськими окупантами, напханими московсько-імперською владою в Україну для здійснення геноциду, лінгвоциду та асиміляції українства). Напхані в Україну окупанти разом з тими українцями, з яких вичавлений національний дух, тож утримують тут донині імперсько-московський плацдарм. Це – наша національна трагедія.

Фактично небезпідставно можна розділити українців на тих, хто бореться за становлення Самостійної Української Держави, та тих – хто цим не переймається, а животіє (може і в матеріальних розкошах) за формулою: їсти-злягатися-спати-випорожнятися (схудоблених!).У значної частини українців (з тих 78%) український дух суттєво пригнічений і вони досі не спромоглися оговтатися  і відродити українське „Я” в собі. Відчуженість від ідеології, політики, притлумлене національне „Я”, пасивність і самонавіяння особистої  незначущості, що стимулюють продажність, утруднюють консолідацію українства. Фактично небезпідставно можна розділити українців на тих, хто бореться за становлення Самостійної Української Держави, та тих – хто цим не переймається, а животіє (може і в матеріальних розкошах) за формулою: їсти-злягатися-спати-випорожнятися (схудоблених!). І схудоблених більше ніж борців – це жахливий наслідок тривалої концтабірно-кривавої спроби нібито будувати комунізм (так уявляли процес заблудці), а насправді – носії злочинної спроби московських імперіалістів розширити терени своїх володінь на всю Європу, а далі і на весь світ.

Тож як, чим, якими гаслами розворушити охлялих українців, охлялих щодо політики (яко брудної справи?), національної ідеї, національної держави; як донести до їхнього усвідомлення, що їх пробудження до активного чину є єдиним варіантом їхнього ж порятунку?! Свідомо не говорю - „національного порятунку”, бо йдеться таки про фізичний порятунок, адже будь-яка державна нація бездержавний етнос використовує як гній:

„Народ, не имеющий национального самосознания – есть навоз, на котором произростают другие народы” (Столыпин П. А.).

„Национализм во мне столь естественный, что никогда никаким интернационалистам его из меня не вытравить” (Менделеев Д. И.).

Столипін каже правду, а Мендєлєєв бреше, бо  московити державно виродилися із Золотої Орди з генетикою шовінізму, який згодом переріс у расизм.

В пошуках зовні не політичного, але дієвого для пробудження національно охлялих українців рятівного гасла, прийшла думка (може космічні „брати по розуму” підказали?!)  прискіпливіше вивчити категорію – „сексуальна заклопотаність” („сексуальная озабоченность” – це для москвомовних українців). Використав значний об’єм  даних  щодо вказаної категорії з мережі Інтернету (визначення, тлумачення медиків, психологів, мистців, фольклористів) і утвердився в думці, що така заклопотаність охоплює з різних причин абсолютну більшість людей, з віку статевого дозрівання і до глибокої старості, про що й сам знав з життєвого досвіду. Саме тому вище по тексту слово злягатися наголошене жирним шрифтом; адже в ньому найпотужніший природний поклик збереження роду.

А ось і ГАСЛО:

„Українці (!), щоб врятувати себе і свій рід, не менш ніж сексуально маємо бути заклопотаними національно!”

Get Holodomor Recognized as a Genocide - ONLINE PETITION

TOP

UGFF-USA hopes that all of you take on the cause of getting the Holodomor of 1932-33 recognized as a genocide. Presently, the United States House of Representatives recognizes Holodomor as genocide, but the Senate does not. As this year marks the 80th anniversary of the Holodomor, there is no better time than now for the Senators of America to recognize Holodomor as genocide, but we need your help in getting signatures to make this effort a reality.

I know many people were unable to get out to sign the letters physically, but please take the time to sign the petition online:

https://www.change.org/petitions/ukrainian-genocide-foundation-usa-get-the-holodomor-ukraine-s-famine-1932-33-recognized-as-a-genocide

Please forward this link to ALL of your contacts for more signatures. We are asking that they sign their name, city and state. Hopefully this can reach more people publically, including non-Ukrainians throughout the United States to help get more signatures for the recognition of Holodomor as a Genocide. These signatures will be sent along with the letters we have already collected.

Thank you!

Milia Glubisz
UGFF-USA Member

Melanie Glubisz, MA, LPC
Clinical Counseling Psychology

Holodomor Commemoration Google Doodle TOP

image

November 23rd marks the 80th anniversary of the commemoration of the Holodomor. To make this act of genocide recognized by the world, what better way than to ask Google to collaborate with this project by “doodling” a Holodomor commemoration image. This idea requires our community to send e-mails to Google to show the importance of the Holodomor, for they receive hundreds of proposals a day!

So if you could send an e-mail to proposals@google.com and all your contacts to do the same, we can strive to promote the importance of this genocide in numbers! Even if we don’t succeed this year, keep in mind that this is an ongoing process to achieve world-wide acknowledgement.

This campaign is supported by the National Holodomor Awareness Committee. Please don’t forget to sign your name as well!

---------Beginning of sample email--------

Dear Google:

Eighty years have passed since famine raged through Ukraine, eradicating the lives of millions of children, women and men from one of the world’s most bountiful lands. This was the Holodomor, the Ukrainian famine-genocide of 1932-33.

The Holodomor has been officially recognized as an act of genocide by the Government of Canada which has proclaimed the fourth Saturday of every November National Holodomor Memorial Day. Internationally, 16 countries have officially recognized the Holodomor as an act of genocide.

The international campaign continues for all countries of the world, and the United Nations to recognize the Holodomor, Ukrainian Famine Genocide of 1932-33 as a genocide of the Ukrainian people.

Saturday, November 23, 2013 marks the 80th anniversary of the Holodomor and it would be a greatly appreciated tribute if Google was involved in the commemoration of this act against humanity.

A few image ideas: Wheat - the symbol of life, prosperity, spiritual wealth. It is a grain which, for centuries, has been associated with our nation’s livelihood. However, during the 1932-33 Holodomor it became a weapon of the genocide orchestrated to destroy the very fabric of that nation. In 1931 the harvest was counted as 18.3 million tons of grains, but the Soviet regime confiscated agricultural crops and supplies in Ukraine subjecting millions of people to starvation. On August 7th, 1932, Joseph Stalin authored a law with a sentence of death or 10 years’ imprisonment for the misappropriation of collective farm property. This law led to mass arrests and executions. Even children caught picking handfuls of grain from fields were convicted. It became known as the law of Five Ears of Grain. The international logo selected for the 80th commemorative year was designed by Ukrainian Canadian artist Oleh Lesiuk. (see http://www.sharethestory.ca/about_holodomor.html). While serving as a reminder of the devastation characterized by the law, the wheat symbolizes the Ukrainian nation’s determination to live and prosper; the nation’s future.

For more information on this extremely important genocide please visit http://www.sharethestory.ca/

Regards,


-------- End of sample email --------

Ukrainian Students’ Club at the University of Toronto
620 Spadina Ave.
Toronto, ON
M5S 2H4
uscuoft@gmail.com

«Зробити вчинок, в якому є вибір історії». Звернення ініціативної групи «Першого грудня» TOP

( Джерело )
15.11.2013 

image Останні дні перед Вільнюським самітом українське суспільство перебуває у тій контрпродуктивній і виснажливій напрузі, яка дуже характерна для всієї нашої драматичної історії.

Європейський вибір України називають заручником обставин. Але ці обставини не є наслідком непереможних причин. Вони — створені людьми і людьми можуть бути вирішені.

Головною перешкодою для європейської інтеграції є страх найбільших монополістів політичного і економічного життя України втратити гроші, владу і винятковість своїх можливостей. Це — страх перед вільною конкуренцією, справедливим судом і вільним політичним вибором. Цей страх маскують під вдавану турботу про потреби людей, реального сектору економіки чи навіть проблеми геополітики.

Усю повноту відповідальності за підписання угоди про асоціацію з Європейським Союзом несе чинна влада на чолі з Президентом Віктором Януковичем.

Ми закликаємо владу припинити політичну гру навколо європейської інтеграції. Перестаньте змагатися за гарантії, бо єдиною гарантією для вас є наш народ. Будь-які тактичні маневри не мають найменшого значення, порівняно з правом і реальною можливістю мільйонів українських громадян жити краще.

Владі не варто вдавати, що стала заложником проблеми одного в’язня чи невиправданих європейських претензій. Нинішня система є заручником своєї власної глибокої антидемократичності, непрозорості і зверхності. Не вимоги Європейського Союзу мають бути принизливими для вас, а сам факт їхньої необхідності, а найбільше — метушня з пошуком крайнього і перекиданням відповідальності.

Українське суспільство шукає можливість сказати вам: знайдіть силу і мужність зробити вчинок, в якому є вибір історії.

Але найважливіше слово звертаємо до всіх співгромадян.

Не розчаровуватися, не втрачати здорового ставлення до ситуації, не впадати в емоційну безвихідь і не чекати блискавичного чуда — ось головні слова, які належить сказати один одному.

Європейська інтеграція як спосіб реалізувати в Україні цивілізовані правила життя потрібна виключно нам, українським громадянам.

Задля себе, задля своїх дітей і онуків і задля рідної держави ми повинні продемонструвати колективну і масштабну підтримку європейського вибору України і сказати про незгоду з будь-якими надуманими «паузами» в тому, щоб змінити наше життя.

Безвихідь, безпомічність і сіра зона пролягає не в географії між Європою і Росією, а в наших умах.

Досить вдавати з себе заручників обставин чи неправильних політиків. Маємо усвідомити, що без нашої чіткої та вголос сказаної позиції змін не буде. І водночас без нашої власної праці європейська інтеграція не принесе жодного дива.

Бо головний вчинок, в якому для нас відображений вибір історії, — це бажання змінювати себе. І наш вибір має бути не лише усвідомлений як добрий намір, але й втілений і додержаний упродовж великої дистанції.

Ми звертаємося до наших партнерів, прихильників і друзів — представників урядів і звичайних громадян держав-членів Європейського Союзу — з вдячністю за підтримку.

Зусилля багатьох визначних європейських діячів, щоб реалізувати спільний вибір, — неоціненні, і ми просимо наших європейських партнерів не втомлюватися.

Ваш справжній і найважливіший союзник — це Український народ, який з гідністю і мудрістю покладає добру надію на рішення у Вільнюсі, які стосуються не влади, а десятків мільйонів наших людей.

Ми закликаємо наших європейських друзів усвідомити велику відповідальність цього вибору. Крім політичної, економічної і фінансової зацікавленості, у наших відносинах має панувати те почуття порозуміння, яке означатиме, що мова йде не лише про вагомий документ чи взаємну вигоду, а про історичний і ще досі небачений за масштабом процес об’єднання європейського простору.

Незалежно від результатів, Вільнюський саміт уже став історичною подією. Європа стане об’єднаною. Європейське повернення України та сусідніх з нами європейських народів неминуче здійсниться.  Для цього усім нам належить зробити вчинок.

Зробімо цей вчинок. Зробімо все, щоб утвердити вибір історії і спільний вибір Європи.

В’ячеслав Брюховецький, Богдан Гаврилишин, Володимир Горбулін, кардинал Любомир Гузар, Іван Дзюба, Мирослав Маринович, Мирослав Попович, Євген Сверстюк, Вадим Скуратівський, Ігор Юхновський

Київ, 15 листопада 2013 року

Благодійний місячник «Книга з поштової скриньки» TOP

image 28 жовтня – Міжнародний день шкільних бібліотек. І веб-портал «Жінка– УКРАЇНКА», який недавно стартував в інтернет-просторі, вирішив відмітити цей день по-своєму – початком місячної благодійної акції «Книга з поштової скриньки». Адже хто, як не жінка-мати першою дарує своїм діткам знайомство з прекрасним світом книжок, читаючи казки, вивчаючи разом віршики…

На жаль, у нашій країні є ще багато дітей, яких не мами з татами знайомлять з першою книжкою, а вчитель, вихователь, бібліотекар. Навчаються вони та мешкають у школах-інтернатах. Наповнення  ж шкільних бібліотек цих закладів літературою залишає бажати кращого. Отож саме тут і потрібна наша допомога.

Гадаємо, що в кожної з небайдужих українок вдома є книги, які ми з власними діточками вже прочитали. Деякі з них, звісна річ, тепер вже можна надіслати хлопчикам та дівчаткам з Сокальського (Львівська область) та Старобасанського (Чернігівська область) інтернатів.  По-перше, поповнимо таким чином полиці цих двох шкільних бібліотек. По – друге, уявляєте, як буде дітям приємно отримувати від листонош бандерольки з книжковими сюрпризами. А може, до речі, в одній із них вони знайдуть ще й коробочку з олівцями чи кольоровий папір. То вже – залишаємо на особистий розсуд відправників.

Засновники порталу «Жінка-УКРАЇНКА» подружжя Пероганичів — поетеса і журналістка, дипломант конкурсу «Коронація слова 2013» Тетяна Череп-Пероганич та генеральний директор Асоціації підприємств інформаційних технологій України і, на громадських засадах, директор громадської організації «Вікімедіа Україна» Юрій Пероганич закликають: «Не будьмо байдужими – не відкладаючи на колись, сформуємо у себе вдома посилки з книжечками та відправимо їх туди, де цього найбільше чекають».

Об’єднаємося у творенні добрих справ! 
Адреси шкіл-інтернатів:


Сокальська санаторна школа-інтернат (для бібліотеки)
вул. Тартаківська, 10
м. Сокаль, Львівська обл.
80000

 

Старобасанська школа-інтернат (для бібліотеки)
вул. Поштова, 1 
с. Стара Басань

Бобровицький р-н,
Чернігівська обл.,
17423

Про результати місячника відвідувачі порталу будуть повідомлені по його закінченні на сторінціhttp://ukrainka.org.ua/book-from-mailbox. Хоча, у добрих справ – кінця немає.

Тетяна Череп–Пероганич, Юрій Пероганич
tanyacherep@mail.uadirector@wikimediaukraine.org.ua 
067 505 1201, 063 2 175 175

Музей Т Шевченка в небезпеці! TOP

МУЗЕЙ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА В НЕБЕЗПЕЦІ!

image

Попри публікацію в засобах масової інформації «Звернення до Президента України, народних депутатів, музейних працівників, письменників, художників, до широкої громадськості» (див., напр. ( джерело ), під виглядом ремонту чи то реконструкції далі свавільно знищується українська святиня – будинок і двір Національного Музею Тараса Шевченка у м. Києві (бульвар Тараса Шевченка, 12).

Робиться це під керівництвом Голови київської міської державної адміністрації Олександра Попова, Генерального директора Музею Дмитра Стуса й архітектора Лариси Скорик, на сумлінні якої реконструкції Музею Т. Шевченка в Каневі та Національного історико-культурного заповідника «Биківнянські могили», що викликали обурення громадськості. І робиться це без будь-яких тендерів, громадських слухань, публічних обговорень та дозволів.

image

Уже виламано частину стіни зі сторони двору; зруйновано одні зі сходів; з частини приміщення знято покрівлю (стирчить тільки дрюччя). Усередині приміщення зрізано всі чавунні батареї опалення, на їх місце хочуть поставити інші – з металевої жерсті. Розбито гранітну підлогу всередині, де центральний вхід. А сам центральний вхід планується взагалі замурувати.

У дворі Музею знищено всі дерева, кущі та інші насадження, що були привезені з батьківщини Шевченка, у тому числі й шовковиця з місця його заслання.

У цьому ж дворі вирито котлован глибиною приблизно шість метрів для розміщення паркінґу автомобілів. За інформацією, яку надали будівельники, там планується розмістити два бари та ресторан.

Сьогодні, у неділю, 13 жовтня 2013 року, в Музеї мали виламувати вікна зі сторони двору. Ближчим часом планується ламати перекриття в будинку – для розміщення двох ліфтів. І це роблять в будинку, який є пам’яткою архітектури та має свій охоронний номер. На табличці, яка розміщена на стіні будинку зі сторони вулиці Терещенківської, написано: «ОХОРОНЯЄТЬСЯ ДЕРЖАВОЮ. ПОШКОДЖЕННЯ КАРАЄТЬСЯ ЗАКОНОМ». А пошкоджень там уже не на один рік ув’язнення.

image

Чи потрібні двоповерховому Музею ліфти, тим паче бари, паркінґ? Встановлення двох ліфтів – це сигнал того, що там у планується добудова поверхів і, напевно, для розміщення готелю чи ще чогось.

Оригінальні твори Т. Шевченка, що знаходяться в Музеї, скоро можуть бути також знищені, бо в приміщенні нема опалення і, відповідно, температурно-вологісний баланс уже не дотримується. Знято унікальне експозиційне обладнання.

Назву «Національний Музей Тараса Шевченка» збираються змінити на «Шевченківський дім». Це не тільки зміна назви – це самовільна зміна статусу Музею.

Якщо хтось хоче робити Шевченківський дім, то нехай його робить в іншому місці, а не ламаючи на свій розсуд національну святиню. «Шевченківський дім» – це назва для прикриття. Під цією назвою знищується Національний Музей як надзвичайно важливий елемент української культури.

Треба піднімати громадськість на захист Музею!

Пропонуємо подивитися знімки, зроблені 12 жовтня 2013 року.

http://ukrslovo.org/483-natsionalnyi-muzei-tarasa-shevchenka-modernizatsii-rekonstruktsii-i-ihry-v-naperstok

Національний музей Тараса Шевченка. Модернізації, реконструкції й ігри в наперсток

№ 37 (3648) 11–17 вересня 2013 року

Звернення до Президента України, народних депутатів, музейних працівників, письменників, художників, до широкої громадськости

Сім років тому Національний музей Тараса Шевченка опинився перед загрозою виселення зі свого приміщення на бульварі Шевченка в центрі Києва. Указом президента України від 16 червня 2006 року, що його підготував академік М. Г. Жулинський, передбачалося переселення музею до Шевченківського Дому. Дім мав бути збудований на ще не визначеній ділянці столичної території. Це викликало обурення музейників і громадськости, пункт про віддання музею «у прийми» був відкликаний.

З появою на посаді генерального директора музею Д. В. Стуса ситуація готова повторитися. Щоправда, за іншим сценарієм. Якщо музей «не йде» до Шевченківського Дому, то Дім «приходить» до музею. Існує концепція створення «Науково-методичного та інформаційного центру вивчення, популяризації та зберігання творів Тараса Григоровича Шевченка», в якій зазначено: «…трансформувати Національний музей Тараса Шевченка в Шевченківський Дім, з підпорядкуванням йому всіх музеїв Тараса Шевченка в Україні та світі в науково-методичному та інформаційному аспекті». Наскільки охочі музеї, зокрема в Росії, Казахстані та Канаді, комусь підпорядковуватись — то вже знають хіба що автори концепції. Якщо це взагалі їх цікавить. Бо, як дізнаємося на сайті музею, вже розпочато (!) його трансформацію в «центр розвитку культури сучасної України навколо постаті Шевченка як найбільшого авторитета для всіх мешканців України». Теж цікава «трансформація» українців, для Шевченка сущих у всі часи «в Украйні і не в Украйні» — мешканці. Відповідне й ставлення до «мешканців» і до їхнього «авторитета» — якщо раніше відвідувачів зустрічав у вестибюлі скульптурний портрет Тараса Шевченка роботи Лео Мола, то тепер — вітрини з… наперстками, рекламною продукцією фарфорового підприємства. А Шевченка вже рік як спустили до підвалу, там він і сиротіє між туалетом і гардеробом. При тому, що це подарунок музеєві всесвітньої слави скульптора, авторська копія пам’ятника у Вашингтоні, на відкритті якого Президент Д. Айзенговер вистояв шість годин і заявив у промові, що Шевченко «запалить тут новий світовий рух». І якщо директор музею в інтерв’ю газеті «Слово Просвіти» (ч. 1, 2013 р.) журиться, що Шевченко «сприймається в Україні і в світі як регіональне явище», то нагадуємо, що з нагоди створення скульптурного образу, оберненого нині обличчям до гардеробних вішаків, Л. Джонсон у вітальному листі назвав Шевченка громадянином світу, а Дж. Кеннеді оцінив його творчість як «благородну частку» американської історичної спадщини. Висловів трьох Президентів про наперстки історія не зберегла.

У створюваному «центрі» нам обіцяють широку програму: презентації нових видань, літературні й музичні вечори, перегляди фільмів… Але в тому й річ, що все це було. Музей Шевченка упродовж років був одним з культурних осередків столиці. Був духовним центром, залишаючись музеєм. Національним, наголошуємо. Бо постає питання про правомірність перейменування Національної установи, яка діє за своїм Статутом, згідно із Законом про музеї і музейну справу, має у вічному користуванні земельні ділянки, на яких розміщені головна споруда і філії музею. Але з ділянками у столиці становище тривожне. Бо з кожного метра столичної землі можна добувати — ні, не старовинні скарби, а банальні грошики. Тому й плодяться, як короста, будівельні майданчики на місцях скверів, зон відпочинку. Цього літа будівельна техніка з’явилася у дворі Національного музею Тараса Шевченка. Будинок справді потребував ремонтно-реставраційних робіт, але виділені на ці потреби державою кошти в сумі 27,2 мільйонів гривень дали змогу розвернути капітальне будівництво. Реве техніка, риють землю, заливають бетон під опори… Знищений квітник, викорчуваний садок з горіхами, вишнями, абрикосами, пішли під бульдозерний ніж верби, калина, тамариск. Не вціліла і шовковиця — її саджанець привезли з Казахстану, з Форту Шевченка, а власне — з садиби коменданта Новопетровського укріплення І. Ускова, де відпочивав і потай працював Шевченко. Очевидно, вирішили, що двох шовковиць для Шевченка забагато — одна є на території Літературно-меморіального будинку-музею Т. Шевченка. Кажуть, на таке знищення рекреаційної зони — зеленого дворика — є дозвіл відповідних інстанцій. Можливо. Сьогодні є такі посадові «мешканці України», які що завгодно дозволять, були б на це гроші чи вказівка «згори». Та чи й на знесення тераси головного будинку вони дали дозвіл? Адже це пам’ятка архітектури, є відповідна охоронна табличка на фасаді.

На донедавна затишний вигляд музейного дворика чомусь давно нерівно дихають. У 2004 році виникла було концепція Шевченківського подвір’я. Там передбачалося багато модерново-комерційного, зокрема й побудова харчевень трьох рівнів, від дешевої студентської столовки до елітного етнографічного ресторану для заможних «мешканців» і іноземців. Тоді обійшлося. А що будується тепер? Для гідроізоляційного поясу, про що читаємо на музейному сайті, палі не вбивають і котловани не риють. Йдеться вочевидь про реконструкцію. Яку? Чому з її проектом не ознайомлені не лише громадськість, а й науковці музею? Знають одне — керує цією добудовою (перебудовою?) професор Лариса Скорик. Реконструкція і побудова експозиції, здійснені під орудою Л. Скорик у Канівському національному музеї-заповіднику «Могила Т. Шевченка», мали наслідком порушення архітектурних елементів, декору, інтер’єрів музею, спроектованого Василем Кричевським, і «мертві» експозиційні зали. Це викликало обурення громадськости і занепокоєння, що подібне може трапитись і в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві. Тим більше, що його директор вважає експозицію на Чернечій горі еталонною. У цьому Д. Стус покликається на високу начебто оцінку цієї експозиції в Європі. Нам такі оцінки не відомі, але, зрештою, там теж люди різних рівнів сприйняття, хтось вважає найбільшим культурним надбанням Діснейленд, інший віддає перевагу урочистій тиші в залах Лувру чи Прадо. Отож група німців, побувавши, після Чернечої гори, у Шевченковому (Кирилівці), спантеличено допитувалася, чому в Каневі так не люблять Шевченка.

Про можливість повторення «канівської» ситуації в Києві свідчить авантюрне ставлення до експозиційної роботи дирекції Національного музею Тараса Шевченка. Спочатку зникла експонатура зали увічнення Т. Шевченка (раритетні видання, твори Шевченка мовами світу тощо).

Потім демонтували експозицію першої зали, центром якої була реліквія — метрична книга із записом про народження Тараса Шевченка. Натомість організували виставку «Несподіваний Шевченко», центром якої виявився карикатурний портрет поета — дебільного вигляду вусате дитя в підгузках під промовистою назвою «Пророк України». Українці цей знущальний жарт оцінили як образу. І «мешканці», й відомі художники, журналісти («Літературна Україна», ч.13, 2013 р.)

Насамкінець — закриття всієї експозиції, для відвідувачів залишили дві зали. Певна річ, що збираються будувати нову. Яку? Це така ж таємниця, як і те, що ж постане після будівельних робіт на бульварі Т. Шевченка.

Такі «експерименти» з експозицією професійно неграмотні й суперечать музейній практиці. До діючої експозиції можуть вноситись тільки локальні зміни (доповнення експонатури, заміна окремих експонатів, облаштування освітлення і т. ін.). Аж до того моменту, коли готовий і схвалений (у даному випадку Міністерства культури) проект нової експозиції. А для цього потрібні: розробка наукової концепції, тематичної структури, тематичної спрямованости і, на основі цих напрацювань, створення тематично-експозиційного плану (ТЕП). Саме так будувалися в музеї Шевченка експозиції у 1949, 1989, 2006 роках. В обговоренні ТЕП останньої експозиції взяли участь письменники, художники, директори провідних Київських музеїв. Працівниками Національного музею літератури та Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАНУ була дана експертна оцінка. Був відзначений як найефективніший монографічний показ життя і творчости Т. Шевченка через хронологічно-тематичну побудову експозиції. Що ж ми маємо сьогодні? — Кілька чергових варіантів модернізації експозиції, де цю струнку структуру порушено. То пропонується в центральній залі експозиції на тему «Родина Терещенків», другу половину залів віддати, в куцому вигляді, життю і творчості Шевченка, а тоді — назад, у перших залах — Кирило-Мефодіївське братство, меморії і таке інше. То взагалі «розірвати» експозицію між першим і другим поверхами. Пропонуються якісь позавчорашні теми, наприклад, Шевченко в музиці, в кіно, російське образотворче мистецтво ХІХ століття. Чомусь вважається необхідним і доречним у розділі «Рецепція образу Т. Шевченка» показувати «значки, певні види сувенірної продукції як от футболки з принтами тощо». Подібні «прориви» ще були б вибачливі, якби була доцільність, необхідність пошуку. Але в тому й річ, що останній експозиції, в оновленому варіанті, не виповнилося ще й семи років! У ній крок за кроком, тобто позально, висвітлювалося життя Т. Шевченка, ілюстроване його ж творчістю. Одне невіддільне від другого! Художнє оформлення здійснив найкращий сьогодні в Україні фахівець у цій галузі художник Анатолій Гайдамака. Незважаючи на ім’я і заслуги, він взяв участь у відкритому конкурсі (про оголошення конкурсу на оформлення експозиції, планованої у музеї Шевченка тепер, ніхто не чув і не знає). Враховуючи творчість Шевченка, він створив художньо-літературну експозицію, де головним є експонат, а не технічні засоби, як на Чернечій горі. А щодо інтерактиву, на чому наголошує Дмитро Стус, то локальні інтерактивні зони можна облаштувати і в експозиції, не порушуючи її монографічного принципу, і в інших приміщеннях музею. І якщо вже так взоруватися на Європу, то варто усе ж звертати погляд не на сучасні арт-галереї чи деякі музеї історії 20-го століття, а на музеї Бальзака чи Гюго в Парижі, Ван Гога в Амстердамі, де академічні експозиції не змінюються кардинально десятиліттями. Бо французи воліють подивитися на легендарну кавничку чи каламар з перами, яких торкалася рука генія, а не на Бальзака в підгузках.

Так само голландці, очевидно, мало переймаються стереотипним сприйняттям Ван Гога з одрізаним вухом — вони мають змогу в класичній експозиції бачити геніальні твори художника. У нашому ж музеї — нашого генія — об’явили війну стереотипам і канонічному образові поета. Та не треба з ними боротися! Ні з шапкою, ні з кожухом — це дріб’язково і смішно. Ані з образом національного пророка — цей «канон» Шевченкові належить по праву. Шевченка треба читати. Все життя. Як, зрештою, твори кожного генія. А в музеї у професійно побудованій експозиції показувати його твори, меморії, а не маєчки з принтами. Та для цього музей має бути музеєм, а не чимось наразі невідомим, що після всіх реконструкцій і модернізацій з’явиться несподівано, як з-під піднятого в грі наперстка.

Держава, хоч і попередня, надала палацовий дім під Музей Тараса Шевченка, а не якийсь центр, готовий обрости службами, новими структурами, іншими музеями. Бо тоді музей, маючи досі власний дім, опиниться в «комуналці».

Держава Україна надала Музеєві Шевченка статус національної установи. Змінювати її назву, структуру, вид діяльности не може бути дозволено.

Порушувати екстер’єр пам’ятки культури (знесення тераси), знищення насаджень у дворі, в тому числі «шевченківської» шовковиці — акт відвертого вандалізму.

Роботи з реконструкції ведуться «натемно» і набули в охоронній зоні характеру капітального будівництва. Чого саме — невідомо.

Експозиція закрита без широкого обговорення й затвердження тематично-експозиційного плану наступної. Його наявність під сумнівом. Демонтаж донині діючої експозиції був недоцільний.

Причетність професора Л. Скорик до ремонтно-реставраційних робіт і ймовірна її участь у побудові нової експозиції може створити «канівський рецидив».

Національний музей Тараса Шевченка перетворюється на експериментальний майданчик для вигаданого «поборювання стереотипів», що насправді призводить до спотворення образу поета.

Все це вимагає відвертої розмови. Висновків. Конкретних дій. Аби не трапилось, як у Шевченковому вірші:

А ми дивились, та мовчали,

Та мовчки чухали чуби.

А. Гайдамака, народний художник України, лауреат Національної премії ім.Т. Г. Шевченка; Ф. Гуменюк, народний художник України, лауреат Національної премії ім.Т. Г. Шевченка; М. Сядристий, народний художник України; М. Сидоржевський, письменник, голова Київської організації національної спілки письменників України; В. Гарбуз, художник, ілюстратор «Кобзаря»; Т. Федюк, письменник, лауреат Національної премії ім.Т. Г. Шевченка; П. Вольвач, письменник, журналіст; Г. Штонь, письменник, лауреат Національної премії ім.Т. Г. Шевченка; Д. Чередниченко, письменник, лауреат премії ім.Л. Українки; Г. Кирпа, письменниця, перекладач, лауреат премії ім.М. Рильського; Л. Таран, письменниця, лауреат премій ім.О. Білецького, В. Мисика, літературно-мисьтецької премії «Київ»; К. Стеценко, голова київської «Просвіти», заслужений артист України; М. Стороженко, народний художник України, лауреат Національної премії ім.Т. Г. Шевченка; Н. Клименко, письменниця, заслужений працівник культури України; В. Портяк, письменник, кінодраматург, лауреат літературної премії «Благовіст»

Links to event postings TOP

Do you maintain a website of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site in the ePOSHTA newsmagazine.

 Canada

image Ukrainian Golf Across Canada

 

 United States

Canadian flagCanada: Sharing the Story - Holodomor Awareness week -- Nov. 18-24

TOP

National Holodomor Awareness Week -- Nov. 18-24

Canadians Mark
The 80th Anniversary of the Ukrainian Genocide

Share the Story

The Ukrainian Famine was the crime of the century that nobody's ever heard of.
Historian James Mace

The Ukrainian Canadian Congress with its member organizations has launched the 2013 National Holodomor Awareness Week November 18-24 with commemorative events scheduled across the country.

A variety of lectures, film nights, discussions and commemorative services will raise awareness of this genocide of the Ukrainian people. Throughout the week Canadians will unite in paying tribute to the memory of the victims while celebrating the determination and future of a nation.

For a list of events across Canada visit www.ucc.ca.

18-24 листопада 2013 р. Конґрес Українців Канади разом зі своїми складовими організаціями започатковує Всеканадський тиждень пам'яті жертв Голодомору.

Конференції, фільми, громадські зустрічі та пам'ятні заходи допоможуть підвищити обізнаність про цей геноцид українського народу. Протягом тижня канадці об'єднаються у вшануванні пам'яті жертв Голодомору та в той же час у возвеличенні мужності нашого народу в його прагненні до майбутнього.

A few highlights

The provinces of Saskatchewan and Alberta are featuring the Holodomor in their regional newspapers on November 18.

A poignant statue will soon be added to the grounds of the provincial legislature in Saskatchewan as part of a project to raise awareness of the Holodomor. On November 18, during a memorial service for victims of the Holodomor, the statue - a replica of the sombre girl erected in Kyiv - was unveiled in Regina. http://bit.ly/1cDRcUN

An exhibit and display of literature opens at the London Central Library. The exhibit runs through November 23.

The exhibit Holodomor: Genocide by Famine opens at Toronto City Hall and runs through November 24.

We welcome 101.7 World FM Radio (Rogers Media) Edmonton as a media partner of Share the Story.

Visit www.sharethestory.ca
Follow Share the Story on Facebook
Follow us on Twitter @uccholodomor

Let's do our part!  Share the Story!

Donate in support of Holodomor Awareness

Are you an educator?

Speakers from the Holodomor Research and Education Consortium (HREC) and the Ukrainian Canadian Research and Documentation Centre (UCRDC) are available to visit schools and discuss the Holodomor.

Contact the National Holodomor Education Committee (NHEC) оr HREC for in-service teacher training, workshops, Holodomor Memorial Day announcements and teaching resources.

NHEC: vkuryliw@sympatico.ca; HREC: 416-923-4732, hrec@ualberta.ca

Перелік пам'ятних заходів у Канаді розміщено на www.ucc.ca.

 
Canadian flagToronto: Holodomor commemoration and film -- Nov 22 TOP
image
image
Toronto: Rally in support of #ЄВРОМАЙДАН in Kyiv - Nov. 24 TOP

      image
  

SUNDAY NOVEMBER 24, 2013
2:00pm
CONSULATE GENERAL OF UKRAINE in TORONTO
2275 Lakeshore Blvd West, Toronto, ON

BRING YOUR FLAGS, INSTRUMENTS, VOICES & ANYTHING ELSE - LET'S SHOW SUPPORT TO OUR BROTHERS & SISTERS IN UKRAINE!!!
https://www.facebook.com/events/548965611862318/?notif_t=plan_user_joined

 

 
Canadian flagToronto: Jewellery Sale at KUMF – Nov 24 – ONE DAY ONLY TOP

ONE DAY ONLY

image

flag of France Paris: Rencontre avec Andréa Graziosi -- Lettres de Kharkov, La famine en Ukraine 1932-1933 – 29 novembre

TOP
image

flag of France Paris: Projection du documentaire The Living de Serhiy Boukovsky – 29 novembre

TOP
image
USA flagChicago: Book Launch and Presentation of  Caught in the Current by Daniel Hryhorczuk -- Nov 29 TOP

Book Launch and Presentation of

Caught in the Current

image

by
Daniel Hryhorczuk 

Friday, November 29, 2013, 7 pm
Ukrainian National Museum
2249 West Superior Street
Chicago

Hours
Thursday through Sunday, 11:00 am to 4:00 pm

Admission
Adults $5.00, Children under 12 - Free. 

Caught in the Current is a story of two vastly different cultures — America and Ukraine — and their parallel, counterculture pursuits for peace, justice, and civil accord during the summer of 1970. It is also the tale of a first-generation Ukrainian-American caught in the current of conflicting cultures. As Alec struggles to find his identity, he becomes involved in the tumultuous environment of Soviet-occupied Ukraine, where the slightest hint of dissent has disastrous consequences.   

As a break from his grueling college studies, Alec arranges to tour Europe for the summer with a group of friends. Unbeknownst to the group, Alec agrees to gather information undermine Soviet rule in Ukraine. Even as he aids the counterculture movement for Ukrainian autonomy, Alec still doubts and questions his convictions, revealing the conflicted nature of his identity and an atmosphere every bit as riotous as the revolutions around him. A coming-of-age novel like no other, Caught in the Current is a fascinating exploration of the effect of the past on the present. 

About the Author
Dr. Daniel Hryhorczuk holds degrees from Northwestern University and the University of Illinois at Chicago. He is currently a Professor Emeritus at the University of Illinois at Chicago, and is an expert in global environmental health. Though he is well-published in the field of scientific literature, fiction is his first and true love.

Free Parking is available beside the Museum. For driving instructions, visit the Museum's website at www.ukrainiannationalmuseum.org. For additional information, please call (312) 421-8020 or e-mail info@UkrainianNationalMuseum.org

Travel Instructions: From I-90/94 go west on Division to Oakley, then south on Oakley to Superior.From I-290 go north on Western to Chicago, east on Chicago to Oakley, then South on Oakley to Superior.From downtown (Michigan & Chicago) #66 Chicago Ave bus West to Oakley, then South on Oakley to Superior

Canadian flag Toronto: Fundraising banquet for Ukrainian Catholic University -- Dec 1 TOP

image

Oleh Vodoviz
Development Manager
Ukrainian Catholic Education Foundation
263 Bering Avenue
Toronto, ON  M8Z 3A5
Office: 416.239.2495
Cell: 416.830.8084
Toll Free (in Canada): 1.866.871.8007
Fax: 416.239.2496
Email: vodoviz@ucef.ca
www.ucef.org

Make a Gift

Canadian flag Toronto: Etobicoke Centre Christmas Dinner with Borys Wrzesnewskyj -- Dec. 4 TOP

image

If paying by cheque,  please make the cheque payable to,Etobicoke Centre Federal Liberal Association and  mail the cheque to:

Etobicoke Centre Federal Liberal Association 
106 North Queen Street
Toronto, Ontario
M8Z 2E2 

Please note, company cheques are not allowed.
 
If paying by credit card, click on this link Purchase Tickets

For more information or to RSVP, email ecfla.bw@gmail.com
or call Marijka Stadnyk (416) 890-4834

USA flagWashington, DC: Holodomor Memorial Groundbreaking Ceremony -- Dec. 4 TOP

image

Canadian flag Toronto: Seminar: Territorial and Multicultural Concept of the History of Ukraine -- Dec 7 TOP

Shevchenko Scientific Society of Canada
St. Vladimir Institute
Ukrainian Canadian Research and Documentation Centre

extend a cordial invitation

to a seminar in Ukrainian

Territorial and Multicultural Concept
of the
History of Ukraine

Friday, December 6th, 2013, 7:30 pm.
KUMF  Gallery
2118A Bloor Street West
Toronto

Moderator:
Dr. Marta Dyczok
professor of History and Political Science at Western University

Speakers:
Dr. Paul-Robert Magocsi
professor of History and Political Science, Chair of Ukrainian Studies at the University of Toronto,
Fellow of the Royal Society of Canada, Academies of Arts, Humanities, and Sciences

Dr. Oleh Romanyshyn
editor of Homin Ukrainy newspaper, member of Ukraiinika Research Institute

Dr. Jurij Darewych
professor emeritus of York University, president of UCRDC

and a presentation and sale of P.R. Magocsi’s book - Ukraiina: Istoria yii zemel ta narodiv (Uzhhorod: V. Padiak Pub., 2012)

Donations welcome!

USA flagCleveland & Detroit: A Bandura Christmas Fundraiser – Dec 7 and 14 TOP

Kick off the Christmas season with great live music, wine & cheese, the bandura, and some great holiday spirit with the UKRAINIAN BANDURIST CHORUS. A great way to start your holiday fun! You have two chances to attend the "A Bandura Christmas" fundraiser!

CLEVELAND AREA FRIENDS - Join us on Saturday, December 7 for the annual “A Bandura Christmas” fundraiser. The V.I.P. Reception for Sponsors begins at 6:00pm, and General Admission performance begins at 8:00pm. For more information on how to become a Sponsor or get your General Admission ticket, donate online by using your card on PayPal

December 7
6:00pm - V.I.P Reception for Sponsors
8:00pm - General Admission Carol Performance

Pokrova Ukrainian Catholic Church
6812 Broadview Road - Parma, OH 44134
Visit us @ bandura.org for more details!


DETROIT AREA FRIENDS - Join us on Saturday, December 14 for the annual “A Bandura Christmas” fundraiser. The V.I.P. Reception for Sponsors begins at 6:30pm, and General Admission performance begins at 7:45pm. For more information on how to become a Sponsor or get your General Admission ticket, donate online by using your card on PayPal

December 14
6:30pm - V.I.P Reception for Sponsors
7:45pm - General Admission Carol Performance

St. Josaphat Ukrainian Catholic Church Banquet Centre
26401 St. Josaphat Drive - Warren, MI 48091
Visit us @bandura.org for more details!

 

Canadian flagToronto: Yalynka at KUMF – Dec 7

TOP

image

Canadian flag Toronto: Exhibition of paintings by Pavlo Lopata -- Dec 1 TOP
image
Toronto: Yara's Midwinter Night: Sacred and Profane Rituals -- Dec. 28 -29 TOP

Yara's Midwinter Night coming to Toronto December 2013
created by Yara Arts Group with Koliadnyky and Lemon Bucket Orkestra
Harbourfront Center, 235 Queens Quay West, Toronto
Tickets or call (416) 973-4000

KOLIADA Winter Rituals in the Carpathians - information on all 2013 Koliada events
About the Koliadnyky of Kryvorivnia
"In Search of the Hutsul Koliada of Kryvorivnia" by Virlana Tkacz   

image
  

Dear Friends,

There is a unique event that is coming to Toronto in December that needs your support.

“Midwinter Night: Sacred and Profane Rituals” is a World Music Theater piece that includes

  • the Koliadnyky, an ensemble of winter song singers from Kryvorivnia, Ukraine;
  • an 18th century Baroque Nativity Folk Opera staged by Yara Arts Group from New York; and
  • Goat Songs performed by the explosive Lemon Bucket Orkestra from Toronto.

Koliada isa winter ritual that now coincides with Christmas but is much older in origin and symbolism. Its oldest songs are preserved in villages high in the Carpathian Mountains, where the Koliada is considered to be the most important event of the year. The show brings together the most authentic Ukrainian traditions and presents them with elegant and energetic interpretations by contemporary artists. *

Midwinter Night: Sacred and Profane Rituals is created and directed by Virlana Tkacz, artistic director of Yara. Yara Arts Group is a resident company of the world renowned La MaMa Experimental Theatre in New York, where it has created 28 original theater pieces based on material rooted in the cultures of the East. Yara began collaborating with traditional artists from the Carpathians in 2003 and has developed performances with them in Kyiv and New York. Yara has also worked with such contemporary music groups as Gogol Bordello to create “Song Tree” and “Circle” which the Voice called "A stunningly beautiful work that rushes at your senses, makes your heart pound, and shakes your feelings loose."

Performances are December 27-28-29 at Enwave Theatre at the Harbourfront Centre, 235 Queen Quay West. Friday, December 27 at 8pm: Première performance “Show your heart campaign” - tickets are $150.
Saturday, December 28 at 3pm and 8pm & Sunday, December 29 at 3pm: tickets are $35 (general), $25 (students), and $15 (children12 years old and younger). Tickets can be purchased online through harbourfrontcentre.com or by phone (416) 973-4000.

This is a special invitation asking you to consider attending the première performance – the “Show Your Heart” Campaign -- on Friday, December 27. When you purchase a ticket for $150, you will not only see an unforgettable show and enjoy a pre-show reception but, most importantly, your première ticket will support 10 student discounts. Through your generosity, more young people will be able to experience the Koliada presented in an innovative and unforgettable way. By “showing your heart,” you will help move young minds.

As a prelude to the performances at Harbourfront, Virlana will hold a special workshop about the Koliada and her work on Sunday, December 7 at 7pm at St Vladimir’s in Toronto. The Koliada Project will alsopresent a series of other related events. For a full listing and pictures from events see www.brama.com/yara

Hope you will join us for the Hutsul Koliada in Toronto this year.
See you soon and thank you.

Virlana

* The singers and musicians of the Koliadnyky are from Kryvorivnia, a village in the heart of this Hutsul region. The instruments they play are distinctive: the trembita (mountain horn), Carpathian style fiddles, duda (bagpipes made from a goat), tsymbaly (hammer dulcimer), drumby (jaw harp) and a variety of hand-made Carpathian flutes. In addition to the Koliada, a highlight of the show is the original 18th century music, as arranged by Julian Kytasty, a world renowned bandurist. The set, lights and projections are by award-winning designers. Featured Yara artists include: Marika, Alina and Teryn Kuzma and Romana Soutus. The Lemon Bucket Orkestra, a 14 piece band, led by Mark Marczyk, that has recently made the transition from local offbeat busking attraction to international folk sensation, performs traditional Goat Songs, featuring Stephania Woloshyn. Mark Marczyk, Alexandra Baczynskyj and Tamar Ilana also perform in the Nativity section.

 

Australia flagGeelong, AU: Malanka in Australia – Jan 10, 2104

TOP

image

USA flagPittsford, NY: Celebration of: 1025th Anniversary of Christianity and Christmas in Ukraine in Song – Jan 18, 2014 TOP

Nazareth College Center for International Education
in partnership with Greater Rochester Ukrainian Community

Celebration of the 1025th Anniversary
of Christianity and Christmas in Ukraine

Saturday, January 18, 2014, 4:00pm
Linehan Chapel, Nazareth College
4245 East Avenue
Pittsford, NY

In Concert

Combined Community Christian Choir (Baptist, Catholic, Orthodox, Pentecostal)

  • St. Mary the Protectress Ukrainian Orthodox Church Choir
  • Slavic Pentecostal Church Choir & Orchestra
  • Slavic Pentecostal Church Youth Choir
  • Slavic Bible Baptist Mens & Womens Choirs
  • Slavic Bible Baptist Youth Choir
  • Ukrainian Academic & Folk Choir SURMA
  • Lydia Dzus & Zinnia Dzus-DeBole
  • Vocal Ensemble MALVY
  • Rochester Bandurist Ensemble Golden Strings "Золоті Струни"
  • Daria Kompaniec & Chet Banach
  • Tania Beghini

Free and Open to the Public

Program coordinators:
Tamara Denysenko, Dr. George Eisen, Kathy Hansen, Zhanna Polyanska-Wirlo,
Halyna Sochan-Gridley, Volodymyr Chiley, Bohdan Yurchuk

Showcase Exhibit

Ukrainian Religious Artifacts and Christmas Traditions

January 10-28, 2014
Nazareth College - Golisano Academic Center (Linehan Chapel)

Sponsored by
Nazareth College Ukrainian Partnership Program
Ukrainian Federal Credit Union - Ukrainian-American Community Foundation, Inc.

 

Canadian flag Торонто: Читання драми Богдана Бойчука «ГОЛОД» -- 22 листопада

TOP
image

Торонто: Демонстрація на підтримку ЄВРОМАЙДАНУ в Києві - 24листопада TOP

      image
  

Закликаємо вас до участі в дeмонстрації на підтримку
ЄВРОМАЙДАНУ в Києві.
НЕДІЛЯ 24 ЛИСТОПАДА 2013
2:ОО год.
Перед Генеральним Консульством України в Торонто
2275 Lakeshore Blvd West

ПРИХОДЬТЕ З ПРАПОРАМИ, ТРАНСПАРАНТАМИ, ІНСТРУМЕНТАМИ - ПІДТРИМАЙМО НАШИХ БРАТІВ І СЕСТЕР В УКРАЇНІ!

Шануймося!

https://www.facebook.com/events/548965611862318/?notif_t=plan_user_joined

 
Canadian flag Торонто:  Благодійний бенкет для Українського Католицького Університету – 1 грудня TOP

image

Oleh Vodoviz
Development Manager
Ukrainian Catholic Education Foundation
263 Bering Avenue
Toronto, ON  M8Z 3A5
Office: 416.239.2495
Cell: 416.830.8084
Toll Free (in Canada): 1.866.871.8007
Fax: 416.239.2496
Email: vodoviz@ucef.ca
www.ucef.org

Make a Gift

Canadian flagТоронто: Зустріч Нового Року – 31 грудня TOP

image

Canadian flag Торонто: Виставки картин лінеарного експресіонізму Павла Лопати– 1 грудня TOP

image

Canadian flag Торонто: Семінар: Територіяльний і Багатокультурний підхід до Історії України -- 6 грудня TOP

Наукове Товариство ім. Шевченка в Канаді
Інститут св. Володимира в Торонті
Українсько-Канадський Дослідчо-Документаційний Центр

запрошують на семінар

Територіяльний і Багатокультурний
підхід до
Історії України

п’ятниця,  2013 р.
год. 7:30 веч.
Ґалерія КУМФ
2118А Bloor Street West
Toronto

Модератор:
д-р Марта Дичок
професор історії та політичних наук в Університеті Вестерн

Доповідачі:
д-р Павло-Роберт Маґочій
професор Катедри Українських Студій при Торонтонському Університеті,
дійсний член Академії Наук Канади (Королівського Товариства Канади), дійсний член НТШ

д-р Олег Романишин
редактор газети «Гомін України»,  член Дирекції Дослідного Інституту Україніка,
член кореспондент НТШ

д-р Юрій Даревич
професор-емерит Університету Йорк, голова УКДДЦ,
дійсний член НТШ

та на представлення і продаж книжки П.Р. Маґочія – Україна: Історія її земель та народів (Ужгород: В-во Падяка, 2012)

Вступ за добровільними датками

 
International Graduate Student Symposium for the study of Ukraine, University of Toronto: March 14-15, 2014
Paper abstract deadline: Friday, December 6, 2013
TOP

The University of Toronto's Centre for European, Russian, and Eurasian Studies (CERES)

announces the

Sixth Bi-annual Graduate Student Symposium
Ukraine: Lessons of the Past and Outlook
to the Future

March 14-15, 2014
Centre for European, Russian, and Eurasian Studies
Munk School of Global Affairs
University of Toronto

keynote speaker

Dr. Andrew L. Wilson
Senior Policy Fellow at the European Council of Foreign Relations

The goal of the Symposium is to present new research and innovative thinking that explores the political, socioeconomic, and cultural dynamics in Ukrainian society.

Dr. Andrew L. Wilson was previously a Reader in Ukrainian Studies at the School of Slavonic and East European Studies (SSEES) at the University College London. Dr. Wilson is also an Honorary Fellow of the Royal Institute of International Affairs.

Deadline for paper abstract is December 6, 2013

For symposium details, see:
http://www.utoronto.ca/jacyk/Gss2014/index2014.html

or contact:
ukrainian.gradsymposium@utoronto.ca

flag of France Paris: Colloque international: Grande Famineen Ukraine – Holodomor: Connaissance et Reconnaissance – 29-30 novembre

TOP

image
image
image

image

Toronto: Petro Jacyk Visiting Scholars Program -- 2014-2015 TOP

Deadline: March 1, 2014

Scholars studying Ukraine outside of Canada are invited to apply for appointments as a Petro Jacyk Visiting Scholar at the University of Toronto. The prospective candidates spend four to six weeks in Toronto conducting research and interacting with Canadian scholars. They are expected to present a seminar on their work and to take part in relevant scholarly events. In exceptional circumstances, arrangements may be made for them to teach. Visits will be scheduled during the sessions of the university, that is, between September and April.

Petro Jacyk Visiting Scholar positions are open to scholars working in the social sciences and humanities, including recent PhD or kandidat nauk degree recipients. To support the new generation of young scholars of Ukraine, the Program also introduced the "young scholar" category for those who are under 35 and have not yet received their doctorate. The Program especially welcomes applicants whose work relates to its thematic focus "Challenges of Independent Ukraine". This focus includes state- and institution- building in Ukraine; law and governance; problems of democratization; education, culture and identity of the nation and ethnic groups in Ukraine; history and the imperial past; and foreign policy and international relations. The Program covers round-trip airfare, gives a stipend for living (typically $1,500 CDN per month), and provides shared office space. The program also provides access to the university library as well as assists in arranging housing at a reasonable cost. Housing and other living expenses are to be covered by the stipend. Although official test results are not required, solid knowledge of English is essential for successful participation in the program.

Please visit our website for more information and application forms: http://www.utoronto.ca/jacyk/Visiting%20Scholars%20Program.htm

«Я з повстанського роду!» -- до 1 грудня TOP

Щорічний конкурс пошуково-дослідницьких робіт

«Я з повстанського роду!»

Головний приз Конкурсу – ПЛАНШЕТ!

Завдання конкурсу - зібрати та зафіксувати розповіді (спогади) своєї родини, листи, світлини та інші копії документів, які засвідчують про участь родичів у боротьбі за волю України;

Рекомендовані напрямки досліджень

  • Учасники українського національного руху кінця ХІХ – поч. ХХ ст.;
  • Українські січові стрільці;
  • Учасники української національної революції та визвольних змагань 1917 – 1921 років;
  • Учасники повстанського руху та протестів проти сталінського режиму у 1920 – 1930-их роках;
  • Українська Військова Організація та Організація Українських Націоналістів;
  • Українська Повстанська Армія;
  • Українська церква у підпіллі;
  • Учасники дисидентського руху 1960 – 1980-их роках;
  • Учасники відновлення незалежності у 1988 – 1991 рр.

Учасники конкурсу – учні та студенти.

Умови конкурсу

  1. Обсяг основного тексту роботи – до 20 сторінок друкованого тексту (формат аркушів А4, шрифт – Arial, розмір 12, інтервал – 1,5.)
  2. Розмір і формат ілюстративного матеріалу не обмежується.
  3. Роботи, подані на конкурс, повинні бути написані українською мовою.
  4. На титульній сторінці роботи потрібно вказувати: прізвище, ім’я, вік, місце навчання, домашню адресу, контактний телефон та електронну адресу учасника (автора).
    Також вкажіть прізвище та ім’я  керівника-викладача (якщо такий є), назву навчального закладу з адресою (поштовою і – якщо є − електронною) та номером телефону.
  5. Твори і додатки до нього (родинні світлини, відео- або аудіо записи спогадів, вірші, пісні та інші копії документів тих часів - подій чи осіб, територій, предметів тощо) не рецензуються і не повертаються.
  6. Організатори мають право використовувати усі надані матеріали для популяризації і промоції даної теми і Конкурсу.
  7. Авторські роботи та додатки до них надсилати на електронну адресу: upa70upa@gmail.com і на поштову адресу: м. Львів, індекс 79038, а/с 9860 до 1 грудня.

Рекомендації до написання творчої роботи

  1. Описати розповіді (спогади) про реальні історичні події різних періодів на території рідного краю автора.
  2. Описати розповіді (спогади) про участь членів родини в цих історичних подіях.
  3. Опис історії роду та традицій Вашої родини у довільній формі, який висвітлює родинні зв’язки не менше ніж трьох-чотирьох поколінь.
  4. Додатки до творів (родинні світлини, відео- /аудіо- записи спогадів, вірші, пісні та інші копії документів тих часів - подій чи осіб, територій, предметів тощо) потрібно обов’язково підписувати текстовою частиною.
  5. Окреслити якомога точніше дату події (подій).
  6. Обов’язково вказувати населений пункт із сучасним поділом (село/місто, район, область), де відбулась подія. Також вказати їх старі назви (якщо такі були).
  7. При можливості вказувати прізвища, імена і псевдо тих осіб, про кого згадується в роботі, якщо це відомо.

Основні критерії оцінювання:

  • Відповідність роботи меті і завданням конкурсу.
  • Оригінальність і автентичність спогадів.
  • Наявність додатків (родинні світлини, вірші, пісні та інші копії документів тих часів - подій чи осіб, територій, предметів тощо).
  • Мовно-стилістичний рівень.

Організатор:
Громадська організація “Я з повстанського роду!”

Контакти оргкомітету:
м. Львів, індекс 79038, а/с 9860
upa70upa@gmail.com
067-1502330; 050-7224024

Головний приз Конкурсу – ПЛАНШЕТ!

Кращі роботи будуть відзначені грамотами, переможці – дипломами і подарунками.

Youth, Compassion and Competence TOP

      image

Andriy Zhalko Tytarenko *

Justin Trudeau and Chrystia Freeland meeting with the press. Chrystia Freeland (http://chrystiafreeland.liberal.ca/meet-chrystia) is the Liberal candidate in the federal by-election November 25 in Toronto Centre.

image

The immigration issue is very important for Canada. We are a nation of the immigrants, and will have to remain as such for the years ahead; western Canadian spaces need immigrants to settle and to develop them, as Ukrainians did in the Prairies over a hundred years ago. Almost every Canadian family has at its roots its own immigration story, sometimes difficult at the beginning, and sometimes successful from day one. Canada has had one of the best immigration systems in the World, and is ranked among the most desired places to move to by numerous worldwide polls. This proud image was somewhat tainted by the Conservative government's cuts in the immigration services, but Canada is still appealing. The Conservative’s service cuts have led to a mounting backlog of cases, and even to the temporary termination of immigration on the family reunion basis. This is very non-Canadian: to keep families apart for years simply because someone somewhere is too busy to review the file. In this particular case the policy must not be about cold accounting numbers, because it deals with human lives.

Depending on the country, the processing time for Parents and Grandparents is between 5 and 9 years!  The median processing time is 8 years for entrepreneurs, 5 years for investors, and 3 years for live in caregivers.  (Check processing times: www.cic.gc.ca.)

The Toronto Centre Liberal candidate Chrystia Freeland, and the Liberal Party's leader Justin Trudeau, understand this very well. More importantly, both feel the need to fix the system. Justin is young, and naturally is famous, but he clearly is the leader not because of his father's legacy, but because of his own qualities and talent. He has a clear understanding of the importance of immigration for Canada's future as a statesman, and also feels the pain of the immigrant families as a young and compassionate man. Chrystia is also young and compassionate, but she is already not a stranger to the corridors of power, in Ottawa and in Washington.

The Liberal program of fixing the immigration system is, as Justin and Chrystia Freeland presented it, basically, 3-fold:

First, more staff has to be added to the immigration services. Yes, this means a bigger government, but in this case it is a necessity. It is simply inhuman to keep the candidates and their family members in limbo for years. The long and unpredictable process of immigration, as it is, scares away the best and the brightest candidates, who can turn to other options. This is clearly harmful for the Canadian economy.

Second, Canada needs to create an environment in which the newly arriving candidates will not be forced to start practically from a blank page. Canada will only benefit if the newcomer doctor or engineer will not have to go through the process, sometimes 10 years long, for the sake of getting Canadian papers, which replace his or her native credentials. People need to live, pay bills, buy food, and pay for their housing throughout all these years, so in many cases they don't make it, and get the dead-end jobs. This is not good for them and not good for Canada. Chrystia Freeland has a clear vision on how to make integration of professionals into Canadian society easier and faster.

Third, establishing the openness and transparency of the immigration process is a must for a Liberal candidate. Emigration is a big life-changing event. People need to know when and what they can expect. The current practice, when the awaited answer can come in two months or in a few years, when no further details are provided, is simply unacceptable. We cannot keep Canadians, who want to reunite with their families, in the dark about the timeframe when it would be possible to do so, and we cannot keep them waiting for years to exercise such a natural human right. The uncertainty of the immigration reviews is a clear drawback for the Canadian economy too: the professional, whose qualifications are in demand, will simply choose the other country to move to.

Both Chrystia Freeland and Justin Trudeau are passionate about the matter, and are resolute in their endeavour to fix the problem. The implementation of this three-point program will stop the decay of the Canadian immigration system, which we have witnessed during the recent years, and will turn it around.

* Dr. Zhalko-Tytarenko is an international consultant who for 17 years has been advising European, Canadian and US organizations on matters of economy and politics in the countries of the Eastern Europe, Ukraine, Russia, and beyond. He is the former Head of the National Space Agency of Ukraine, author of 70 research articles in Physics, and numerous analytical reports and publications in the fields of international politics, technologies, and defence and security. He lives in Toronto, Canada.

Yvan Baker – We all care deeply for our community

TOP

imageBefore having to launch into a possible spring Ontario election campaign Yvan Baker, the recently nominated Liberal candidate for Etobicoke Centre, has continued to pursue his social activism. This has included participating in the Dorothy Ley Hospice Halloween fundraiser.

The Dorothy Ley Hospice is a volunteer-based community service organization offering compassionate care to people living with the challenges of life-limiting illness and loss.

Yvan Baker and a group representing the Etobicoke Centre Young Liberals took on the challenge of raising well over the $500 entrance fee in order to take part in the Halloween bed race.


image

The theme for their costumes reflected the attire of those in the public service professions.

image
l. to r.: John Hobson, Evan Balgord, Yvan Baker,
Donna Cansfield (MPP Etobicoke Centre), Serge Volok, Alina Miter.

Cheered on from the sidelines by the MPP for Etobicoke Centre, Donna Cansfield among others, the team did themselves proud with a very competitive speed, while not missing making a sharp and risky U-turn with the hospital bed.  But more importantly, by their involvement, these young people demonstrated their compassion for the needy and infirm, as well as, how to be active and concerned citizens of our country.

image

Another activity that brought together a large gathering of active community members was the fundraiser for Yvan Baker’s campaign which was held in late summer.

image

To recognize and speak about Yvan Baker there were: Derek Teeven, President of the Ontario Liberal Party; Ann Wood representing MPP Donna Cansfield (Etobicoke Centre); Dipika Damerla, MPP (Mississauga East-Streetsville); well-known Ca-nadian-Ukrainian politician Borys Wrzesnewskyj. Present were representatives of numerous organizations - Jamie Hunter, President, Etobicoke Centre Provincial Liberal Association; Oksana Rewa, President, Ukrainian Canadian Congress - Toronto Branch; Orest Stetsiv, President, League of Ukrainian Canadians, Zenon Potichnyj, President, Canada-Ukraine Chamber of Commerce; Greg Adamowich, Vice-President, Ukrainian National Federation; Stephan Luckiw, President, Ukrainian National Youth Federation - Toronto Branch; Zenon Chwaluk, Treasurer UNF; Mary Szkambara, former President, World Federation of Ukrainian Womens’ Organizations and former President UCC (Toronto). The MC of the event was Markian Shwec, former President of the Ukrainian Canadian Congress-Toronto Branch.

Here are some excerpts of what was heard in the official part of the event:

Markian Shwec: “I always supported Yvan. This is a person who has a unique capability. From a community standpoint, he has given and proven that he can give to the community. He has the smarts and intelligence to lead, not just as an MPP, but something much bigger... “

Ann Wood: “Donna had the pleasure and honour of nominating Yvan as the next candidate in the next general election and we are all very delighted.”

Derek Teeven: “ I think he is fantastic. I think he does represent for me and I hope for you the future of politics… He has great ideas and energy -what the party, what the province needs to do to be successful.”

Deepika Domerla: “He [Yvan] brings that unique mix of business and experience in the not-for-profit sector… what good is economic development if it does not lead to prosperity for everybody, not just the few. He brings that lens and that’s why we need him… having people like Yvan on the team makes it just a little bit easier to keep the faith.”

Borys Wrzesnewskyj: “When I brought Yvan into the office, as a newly-minted MP, … I watched him over a couple of years. And it can be difficult. People come into the office with problems... Yet Yvan met every person with a smile, but more than just a smile - he met them with empathy. And at the end of the day … he would continue working hard on their particular files. And he was meticulous about it.”

Yvan’s speech revealed a man who cares about the public good:

“This is quite a diverse group. Today we have with us community lеаders, business leaders, entrepreneurs, students, some of my work colleagues are here. Some of you are political, some of you a-political, some of you are Liberals, some of you are not. Some of you would probably never miss a Liberal event and some of you a few weeks ago thought they would never find themselves at a Liberal event.

That said, there is one thing that we all have in common. We all care deeply for our community and believe in the opportunity that Ontario provides. That is why I am running ... because I believe in these things and I want to help make our community and our province a better place to live.”

image

Then Yvan Baker touched on achievements in health care and education over the past ten years. However, he focused on the basis of the future success of Ontario: the importance of job creation, education, accessible and high-quality healthcare, infrastructure development, innovation, stimulation of economic development and so on.

In conclusion, MC Markian Shwec drew attention to the fact that the time is coming when Yvan Baker will need the help not only of all present, but everyone who believes in him and wants positive change in their lives. He urged the participants, their families, friends, the entire community to become Yvan’s “ambassadors” to help him acquire the utmost support from voters. And that means, “We are going to need you to be activists. And in the meantime to be speaking to everybody you meet about Yvan to let them know that there is a new candidate coming. Everyone has to be aware who Yvan is and we are the ambassadors of that message out to the community. And when that election is called, we are going to ask everyone of you to roll up your sleeves and to find 2, 3, 4 and 5 other people from your friends and family and people who believe in Yvan to show up and help. It will take a huge effort, but I believe we can do it. We have the best candidate – Yvan Baker!”

Contact Yvan Baker: 647-98-BAKER (22537) contactyvanbaker@gmail.com

Ukraine’s Genocide by Famine TOP

( Source )
November 9, 2013

image

Eighty years later, there’s no denying the Soviet atrocity.

By Alec Torres

‘We went to a field. We had nothing to eat. Everything was taken from us. So my mother decided we would go to the field, find some half-frozen potatoes, some kind of vegetables, to make a soup. At that time the Soviet Union was teaching people to report on each other, to spy on each other. Somebody saw that we came with some vegetables, half-frozen, and they arrested my mother. That was the last time I saw her.”

So Eugenia Dallas, originally Eugenia Sakevych, began her story to me. Born in Ukraine around 1925 (she does not know her exact age), Eugenia lived through the Holodomor — genocide by famine — as a young girl. Shortly before her mother was taken, her father was sent to Siberia, deemed a criminal because he owned a few acres of land.

In 1932–33, Ukraine was brought to its knees. After years of mass arrests and deportations had failed to bring the Ukrainians into line, Stalin decided to crush this proud nation with a new weapon: food. Ukraine, once the breadbasket of Europe, was stripped of its grain. With its borders sealed and its citizens imprisoned, an estimated 4 to 14 million people starved to death as food rotted in silos or was sold abroad. Stalin wanted purity, and Ukraine’s nationalism threatened his perverse utopia.

“I would go to the store where the bread was; there were lines of no end, and people standing overnight waiting for a loaf of bread,” Eugenia told me of her time living in Kiev during the genocide. “One man came out of the store with a loaf of bread. As he was biting his bread, he dropped dead. He died immediately because bread on an empty stomach is like cement. And many, many people died. Nobody paid attention.”

This year marks the 80th anniversary of the Holodomor. In remembrance of this crime, the Center for U.S.-Ukrainian Relations (CUSUR) hosted an academic conference, “Taking Measure of the Holodomor,” to try to answer the most basic questions about the genocide. Why? Where? How? Who carried it out? Who suffered? How many suffered?

A surprisingly small amount is known for certain about an event with a death toll that rivals that of the Holocaust. I spoke with Walter Zaryckyj, the coordinator of the conference and executive director of CUSUR, and asked him why answers to such basic questions remain indefinite. In short, he said, the records are spotty and, for a long time, the world press was not interested in bringing the truth to light.

“The Bolsheviks were never as efficient as the Nazis, and therefore evidence of the scope and ultimate meaning of the atrocity committed upon the Ukrainian nation, in contrast to the terror unleashed upon the Jews in Europe, has been harder to cull and identify,” Professor Zaryckyj told me. “As a consequence, it has been difficult to provide simple and succinct responses concerning the Holodomor that would allow for the kind of full-throated condemnation that the Holocaust justly receives.” Fortunately, archives — notably, formerly classified KGB archives — are finally making their way to the West.

However, the historiography of the Holodomor must overcome not only the relative deficiency of records but also a past of denial and deception. The USSR began its propaganda campaign to convince the world there was no famine before the genocide even ended. As the Ukrainian people starved, the country’s grain was gathered and sold to the West, fueling the Soviet industrial machine. The word “famine” itself was banned from use in Ukraine Though reports of mass starvation leaked out, the West could not believe a food shortage would exist amidst such abundance. In those pre-Holocaust days, Westerners could not believe a regime would strategically murder its people. Journalists, such as the now-infamous Pulitzer Prize winner Walter Duranty of the New York Times, told the world, “There is no famine or actual starvation nor is there likely to be.” And, as one speaker at the conference put it, the West, “either deceiving or wanting to be deceived,” looked away.

SUSK participates in XXIV Triennial Congress of Ukrainian Canadians TOP

image

image

image

image

Rights in Russia: Navalny and the Opposition TOP

( Source )
November/December 2013

Michael Weiss

image

Since Vladimir Putin returned to the presidency he never really left, Russia’s descent into neo-Soviet authoritarianism has become daily more brazen. Dissidents are once again being put on show trials that call up the ghosts of Joseph Brodsky, Andrei Sinyavsky, and Yuli Daniel. Laws are being jammed through the Duma with the express purpose of making Western-minded Russians fear that they will be arrested for spying for foreign powers. Putin has adroitly dusted off a Cold War narrative in which the United States is trying to foment a “color revolution” in Russia using agents and hirelings, both foreign and domestic, and the people learn once again to fear enemies of the motherland in the employ of the “imperialist” United States.

In September 2012, the Kremlin booted the US Agency for International Development out of Russia. The organization had spent around $2.6 billion since the end of the Cold War in funding civil society groups and nongovernmental organizations involved in everything from monitoring elections to fighting tuberculosis. Two months later, the Duma passed a bill redefining treason to encompass “giving financial, technical, consulting, or other help” to foreign governments (the previous definition had been limited to stealing state secrets or abetting foreign governments in harming Russian security). A new law was recently passed forcing nongovernmental organizations that receive funds from abroad or engage in nebulously defined “political” activity to register themselves as “foreign agents.”

Paranoid accusations that America “interferes” with Russia’s domestic politics abound on Kremlin-controlled airwaves and provide a pretext for the continuing legal inquisition against the Russian opposition. The trial and conviction of the feminist punk band Pussy Riot last year, for staging a “punk protest” in Moscow’s main Orthodox cathedral, was a prelim for the main events—the cases of Aleksei Navalny, charismatic voice of the opposition, and of the protesters of Bolotnaya Square. These cases stand as symbols of the price of opposition in Russia today.

In 2009, the thirty-three-year-old Navalny took a job as an adviser to the regional governor of Kirov, a city nearly six hundred miles away from Moscow. He was put in charge of overseeing the city’s state-owned forestry company, Kirovles. Soon after taking the job, Navalny was contacted by Petr Ofitserov, an old friend from his days in the liberal Yabloko party who now had a consultancy and was interested in getting involved in the timber industry.

Over the next year, Navalny established a reputation as Russia’s brightest anticorruption crusader who became a problem for Putin by his online exposés of the crony capitalist deals made by members of the ruling United Russia party and top-heavy state companies. In December 2010, a month after Navalny documented in his customary fearless fashion how Transneft, a state-owned oil giant, had pilfered $4 billion, Russia’s Investigative Committee, which is similar to the FBI, instructed its Kirov division to embark on a full-scale investigation of his activities at Kirovles and the forestry company’s business arrangements with Ofitserov.

Although it found no evidence of any wrongdoing, in May 2011, the Investigative Committee opened a criminal case against Navalny and Ofitserov, charging them with embezzlement. In April 2012, the Kirov division terminated the criminal case, citing “no information evidencing a deception or abuse of trust by Navalny and Ofitserov.” Two weeks later, the Investigative Committee’s Central Staff reopened the case anyway and by July 2012 Navalny was served a summons notifying him of a forthcoming indictment.

Complete article [here].

Молоді мають не лише співчуття, а й компетентність TOP
image

Андрій Жалко-Титаренко *

Джастин Трудо і Христя Фріленд зустрілися з пресою з приводу позачергових виборів до федералъного парламенту, 25.11.2013



image
Христя Фріленд, кандидат від Ліберальної партії в округу
Toronto Centre і Джастин Трудо лідер Ліберальної партії Канади.

Імміграційне питання дуже важливе для Канади. Ми є нацією іммігрантів, нам доведеться залишатися такою ще впродовж найближчих років. Позаяк простори західньої  Канади потребують іммігрантів для того, щоб їх заселяти і сприяти їхньому розвитові. Маємо приклад українців, які розорали прерії більше ста років тому.

Майже кожна канадська родина сягає своїм корінням в імміграцію, маючи там свою історію. Іноді буває важко на самому початку, іноді успіх приходить з першого дня.

Канада мала одну з кращих імміграційних систем у світі, завдяки чому при численних опитуваннях по всьому світу входила в число найбільш бажаних країн для переселення. Це досягнення, яким ми могли гордитися, внаслідок декількох скорочень урядом консерваторів чисельності імміграційної служби було до певної міри знівельовано. Однак Канада і далі залишається привабливою. Зменшення фінансування урядом  консерваторів призвело до накопичення справ, а навіть до тимчасового припинення імміграції на підставі возз’єднання сім’ї. Це не по-канадськи, адже йдеться про збереження сім’ї, члени якої віддалені один від одного впродовж багатьох років тільки тому, що хтось десь занадто зайнятий, щоб розглянути справу. У кожному конкретному випадку політики не повинні оперувати лише мертвими числами, бухгалтерським обліком, а пам`ятати, що вони мають справу з людським життям.

Кандидат від Ліберальної партії в округу Toronto Centre Христя Фріленд і лідер Ліберальної партії Джастин Трудо це прекрасно розуміють. Найважливіше: обоє наполягають на відновленні системи імміграції. Джастин Трудо - молодий, і, вочевидь, є відомим лідером не лише завдяки батьківській спадщині, а й завдяки власним якостям і особистому талантові. Як у державного діяча, в нього є чітке розуміння важливості для майбутньої Канади продовжити процес імміграції. Він відчуває біль сімей іммігрантів, позаяк є молодим і має співчуття до них. Христя також є молода і не меше співчуваючою, хоч вона далеко не новачок в коридорах влади Оттави і Вашингтона.

Ліберальна програма кореляція імміграційної системи, яку представили Джастин Трудо і Христя Фріленд, має відбутися в трьох напрямках:

Перший: збільшити число співпрацівників імміграційної служби. Безперечно, такий крок призведе до збільшення влади, але в даному випадку це - необхідність. Бо просто негуманно тримати кандидатів та членів їхніх сімей у підвішеному стані впродовж багатьох років. Довгий і непередбачуваний процес імміграції, який нині маємо, відлякує найкращих і найяскравіших кандидатів , які через це можуть обрати інші варіанти. Безперечно, це наносить шкоду канадській економіці.

Другий: Канаді необхідно створити відповідне середовище, завдяки якому кандидати в новоприбулі не будуть змушені розпочинати все практично з чистого аркуша. Самій Канаді це буде корисним, коли лікареві чи інженерові ніби новачкові не доведеться переходити підтверження своєї спеціалізації, що може затягнутися навіть до десяти років. Людям упродовж усіх цих років потрібно жити, платити рахунки, купувати харчі, оплачувати житло, що в багатьох випадках для них це складно, окрім того, без наявності перспектив у професійній праці. Це не сприяє їм, а тому це - не корисно для Канади. Христя Фріленд має чітке бачення, як зробити інтеграцію фахівців у канадське суспільство простішою та швидшою.

Третій: встановлення відкритості та прозорості процесу імміграції, що є обов’язковою умовою для ліберального кандидата. Імміграція є непересічною доленосною подією. Люди повинні знати, коли і на що вони можуть розраховувати. Нинішня практика, коли очікуваний може отримати відповідь через два місяці або через кілька років, коли ніяких подробиць не вказано, - просто неприпустимо. Ми не можемо тримати канадців, які хочуть возз’єднатися зі своїми сім’ями, в невідомому очікуванні реалізації цього. Ми не можемо змушувати їх чекати упродовж багатьох років, щоб задовольнити такі природні людські права. Невизначеність імміграції є чималим недоліком, зокрема в контексті розвитку канадської економіки: спеціаліст, чия кваліфікація користується попитом, буде просто обирати іншу країну.

І Христя Фріленд, і Джастин Трудо переймаються цим питанням, сповнені рішучості щодо вирішення цієї проблеми. Реалізація згаданої програми в трьох вимірах не тільки зупинить розпад канадської імміграційної системи, яку ми спостерігаємо останніми роками, а й поверне її до первинного стану.

Довідка:
Христя Фріленд: відома канадська журналістка і письменниця, народилася в українській патріотичній родині в Піс-Рівер, Альберта, навчалася в Гарвардському університеті, де отримала ступінь бакалавра з історії та літератури, в Оксфордському університеті з отриманням магістра в цій же ділянці. Здобула визнання як позаштатний співпрацівник різних відділів «Файненшел Таймс», «Вашингтон Пост» і «Тге Економіст», окрім того, як заступник головного редактора, редактор новин Великобританії, шеф московського бюро, кореспондент «Східної Європи» та ін. Обіймала посади заступника редактора «Глоб енд мейл», Канада, редактора «Тге Економіст Пост», США. Автор – монументальних книг: «Продаж століття: внутрішні причини другої російської революції» (2000) і «Плутократія: зліт нової глобалізації надбагатих на фоні падіння всіх інших» (2012); лауреат двох престижних міжнародних премій. Одружена, мати трьох дітей: мешкає в центрі Торонто.

* Др.Андрій Жалко-Титаренко - незалежний консультант, що протягом 17 років  працює з організаціями в Європі, Канаді і Сполучених Штатах у питаннях  політики і економіки країн Східної Європи, України, Росії, і за межами  цього регіону. Він колишній Голова Національної Космічної Агенції  України, автор 70-ти наукових робіт з фізики, а також чисельних  аналітичних звітів і публікацій в галузях міжнародної політики,  технологій, і безпеки та оборони. Він живе в Торонто, Канадa.

Іван Бейкер активізує громадську діяльність TOP

imageНезадовго до виборів до провінційного парламенту провінції активізує свою громадську діяльність перспективний ліберальний політик Іван Бейкер. У цьому році його безконкурсно номінували кандидатом провінційної Ліберальної Партії від округу Етобіко Центр, Онтаріо.

Наприкінці літа він провів успішну збіркову акцію з метою проведення своєї виборчої кампанії.  Цікавим є той факт, що фінансово підтримати цього харизматичного ліберала прийшли відомі особистості не тільки з числа прихильників Ліберальної партії, а й із протилежного політичного табору – консерваторів.

З яскравими промовами від Ліберальної партії виступили: Дерек Тівен - президент Ліберальної партії провінції Онтаріо, ЛПО;  Анн Вуд - представник депутата Етобіко Центр Донни Кенсфільд; Діпіка Демерла – депутут ЛПО від округу Mississauga East-Streetsville; Борис Вжесневський – відомий канадсько-український політик; Джеймі Гантер - голова провінційної Ліберальної Асоціації в Етобіко Центр. Окрім того, від організацій були присутніми:, Оксана Рева – голова КУК, відділ

image

Торонто; Орест Стеців – Голова Ліги Українців Канади, Зенон Потічний – голова Торгово-промислової Палати Канада-Україна, Григорій Адамович – заступник голови УНО, Стефан Лучків – голова молодіжного УНО, Зенон Чвалюк – скарбник УНО, Марія Шкамбара – колишня голова СФУЖО і КУК, відділ Торонто. Надзвичайно вдалим ведучим був Маркіян Швець, колишній голова КУК.

image

Принагідно хочеться зацитувати одного з виступаючих: «Я вважаю його (Івана) фантастичною людиною... У нього чудові ідеї та енергія, які здатні зробити нашу провінційну партію успішнішою» (Дерек Тівен). Віримо, що Іван Бейкер «зробить не тільки нашу провінційну партію успішнішою», а й долучиться до розвою провінції Онтаріо.

Варто зазначити, що Іван Бейкер упродовж багатьох років займається проблемами молоді, людей старшого віку. Зокрема він узяв участь у змаганні торонтонських молодіжних дружин на час свята Головіну. Мета: збір коштів на потреби останнього притулку невиліковно хворих -  Дорті Лей Госпісу.

image

Обов `язковими умовами участі в цьому змаганні є: попередній збір коштів на згаданий госпіс у розмірі не менше 500 доларів, наявність атракційних костюмів, фізична витримка і воля до перемоги.

До речі, у цьому змаганні брала участь провінціний депутат Донна Кенсфільд. А також змагалися у веселому й дещо комічному протистоянні: Молодіжна асоціація Ліберальної партії Етобіко Центр, представники окремих підприємств, церковних організацій тощо. Лунали сміх, дотепні жарти. А за перебігом унікальних змагань азартно спостерігали глядачі. Переможцю змагань, як це ведеться, вручили нагороду.

image

Але не останнє головне: молоді торонтонці засвоювали урок співчуття немічним і потребуючим, а також - як стати активними й небайдужими громадянами своєї країни.

image

Контактуватися з Іваном Бейкером: 647-982-2537 contactyvanbaker@gmail.com


Конгрес Українців Канади закликає Януковича негайно звільнити Юлію Тимошенко - Резолюція TOP

http://byut.com.ua/news/16722.html
12 листопада 2013

ХХІV Конґрес Українців Канади закликає Президента України та владні структури України негайно зняти всі звинувачення та звільнити Юлію Тимошенко, зупинити політику вибіркового правосуддя, а також забезпечити дотримання  основних свобод та міжнародних стандартів захисту прав людини.

Про це йдеться в ухваленій Конгресом Резолюції.

Також XXIV Конґрес Українців Канади закликає Президента України, Віктора Януковича, та владні структури України негайно виконати вимоги Європейського Союзу щoдo підписання Угоди про асоціацію між Європейським Союзом i Українoю підчас третього саміту у Вільносі 28-29 листопада, 2013 року.

Prominent Ukrainian writer on tour in Canada TOP

image 13 November 2013—Yuri Vynnychuk, the well-known and popular Ukrainian author whose novel Tango of Death (Kharkiv: Folio, 2012) won the BBC Ukrainian Book of the Year award in 2012, has made a Canadian tour that saw him appearing at universities and community events in four cities. The tour began with an immensely successful show in Toronto on 25 October. Entitled “Sertse batiara” (A Lviv Hooligan’s Heart), it featured Vynnychuk’s on-stage reunion with the musician Viktor Morozov. The two men had worked together in the late 1980s as part of the Ne zhurys’! (Don’t Worry!) theatrical ensemble, which they co-founded. They had an audience of more than 250 patrons at the Golden Lion restaurant in Toronto. Morozov played guitar and sang songs from a number of his recent batiar-themed CD releases, while Vynnychuk told anecdotes and read humorous passages from a number of his works, especially Tango of Death.

Over the next two days, Saturday and Sunday, Vynnychuk and Morozov repeated the show in Ottawa and Montreal. On Saturday, Vynnychuk appeared before a group of students at the University of Ottawa, for whom he read passages from his work and answered questions about his writing. The group was further enlarged by the presence of a cohort of visiting students from Ukraine participating in the Canada-Ukraine Parliamentary Program.

Back in Toronto on Tuesday, October 29, Vynnychuk appeared at the Munk School (University of Toronto) under the auspices of the Petro Jacyk Program. Here he was interviewed by Professor Maxim Tarnawsky, who also served as interpreter. The writer spoke about his sources of inspiration, the difficulties facing Ukrainian authors, and the various writing projects he continues to work on. Excerpts from Tango of Death were read aloud in an English translation provided by Professor Michael Naydan of Penn State University. On the following Wednesday and Thursday, Vynnychuk held a series of informal meetings with the staff of the CIUS Toronto office and with Ukrainian students at the University of Toronto, who asked him questions about his writing, his views on history, on other authors, and on a variety of other topics.

On the weekend, Vynnychuk was in Edmonton, spending Saturday visiting the Ukrainian Heritage Village and other locations of significance to Alberta Ukrainians. On Sunday he held a literary reading at the Ukrainian Federation Hall in Edmonton, addressing an unexpectedly large and friendly audience, despite a considerable snowfall. Before returning to Toronto and going on to the United States, Vynnychuk was interviewed on Monday for the local Ukrainian radio program and met with staff and scholars in the CIUS offices at the University of Alberta. He then met with a group of enthusiastic students in a class taught by Professor Alla Nedashkivska. At all these events, Vynnychuk had copies of his books, particularly Tango of Death, available for purchase. Readers can purchase his books at the Bukva Bookstore in Toronto (416-236-5890 or bukvastore@gmail.com).

Yuri Vynnychuk was born in 1952 in Ivano-Frankivsk, where he completed his university education. But his career as a writer was stifled by the Soviet regime, so he worked at a variety of other jobs while finding his way to readers as either an actual translator or a mystifier, creating so-called Ukrainian translations of nonexistent ancient Celtic texts, or even texts from languages whose names he invented, such as Arcanumian. In 1987 he co-founded the cabaret theater Ne zhurys’!, writing songs and scenes for its performances. Since 1990 he has worked as a journalist and produced many publications in a variety of genres, including novels, poetry, children’s literature, and collections of historical and ethnographic materials about Lviv and the surrounding region. Among his best-known works are the novels Vesniani ihry v osinnikh sadakh (Springtime Games in Autumn Orchards; BBC Ukrainian Book Prize for 2005) and Mal’va Landa (2000), as well as his immensely popular two-volume collection of Lviv folklore, The Legends of Lviv. His candid views on many cultural and political issues have often stirred controversy. In 1999 Vynnychuk received the honorary title of Halyts’kyi Lytsar (Galician Knight) for his weekly articles written under the pseudonym Yuzio Observator (Yuzio the Observer) in the newspaper Post-Postup. His works have been translated into English, French, German, Japanese, Esperanto, and all the Slavic languages. Some have also been turned into films.

Yuri Vynnychuk’s tour was sponsored by the Danylo Husar Struk Programme in Ukrainian Literature at the Canadian Institute of Ukrainian Studies together with a number of partners. “Without the cooperation of our partners,” said Professor Maxim Tarnawsky, director of the Struk Programme and principal architect of Vynnychuk’s Canadian tour, “we could not manage to bring a Ukrainian writer to such a wide audience in Canada. We are very grateful for their cooperation and for the support and interest we get from the Ukrainian community in Canada.” The partners included the Kennan Institute of the Woodrow Wilson Center for Scholars and the Harriman Institute of Columbia University, joint sponsors of Vynnychuk’s tour in the USA; the Petro Jacyk Program for the Study of Ukraine at the Centre for European, Russian, and Eurasian Studies at the University of Toronto; Radio MEEST; the Bukva Bookstore in Toronto; the Ukrainian National Federation in Edmonton; and various other individuals and community groups in all four cities. Yuri Vynnychuk is the second Ukrainian author for whom the Struk Programme has arranged a Canadian tour. With the support of the Ukrainian community, we hope to continue this practice in the future.

The Canadian Institute of Ukrainian Studies (CIUS) is a leading centre of Ukrainian studies outside Ukraine that engages in and supports research and scholarship in Ukrainian and Ukrainian-Canadian studies. If you would like more information on the Institute, please visit our website at www.cius.ca, facebook page at www.facebook.com/canadian.institute.of.ukrainian.studies?ref=hl or contact Dr. Bohdan Klid at (780) 492-2972; cius@ualberta.ca.

Канадський інститут українських студій (КІУС) — провідний осередок українознавчих студій поза межами України, покликаний розвивати і підтримувати науково-дослідну роботу з української та українсько-канадської тематики. Щоб отримати детальнішу інформацію, просимо відвідати наш веб-сайт www.cius.ca, фейсбук  www.facebook.com/canadian.institute.of.ukrainian.studies?ref=hl або зв’язатися з д-ром Богданом Клідом (780) 492-2972; cius@ualberta.ca.

The Language that “Did not, does not and cannot exist - 150 years since the Valuev Decree - VIDEO TOP

St. Michael's College, University ofToronto, Toronto, Canada
November 1, 2013

http://www.youtube.com/playlist?list=PLFDKv3_cxFEfUwE_k41qQl5B8wAmfIkjn

List of speakers:

  1. Taras Koznarsky, “Neither Dead Nor Alive: “Ukrainian Language on the Brink of Romanticism”
  2. Michael Moser, “The Valuev Circular and the Language That “Has Not, Does Not, and Cannot Exist”“
  3. Johannes Remy, “Fiction and Forgery in Official Information about the Ukrainian National Movement at the Beginning of the 1860s”
  4. Maxim Tarnawsky, “Ivan Nechui-Levytskyi and the Prohibitions on Publishing Ukrainian Literature”

Report on the
Symposium on Valuev Circular Held at the University of Toronto
(November 1, 2013)

An international symposium dedicated to the Valuev Circular of 1863, which restricted the use of the Ukrainian language in the Russian Empire, was held at the University of Toronto on November 1, 2013. The event, titled “The Language That ‘Did Not, Does Not, and Cannot Exist’: 150 Years Since the Valuev Decree,” was organized by the Department of Slavic Languages and Literatures of the University of Toronto and co-sponsored by the Canadian Institute of Ukrainian Studies (University of Alberta), the Petro Jacyk Program for the Study of Ukraine (University of Toronto), and the Centre for European, Russian, and Eurasian Studies (University of Toronto). The speakers at the symposium were literary scholars Taras Koznarsky and Maxim Tarnawsky, both of the University of Toronto, Professor Michael Moser, a linguist from the University of Vienna, and a historian, Dr. Johannes Remy of the University of Helsinki.

In July 1863, the recently appointed minister of internal affairs of the Russian Empire, Petr Valuev, issued a secret directive (circular) to the censorship committees of Kyiv, Moscow, and St. Petersburg that prohibited the printing of books in Ukrainian, except fiction. The circular was primarily intended to prevent the spread of educational and religious literature among the wider Ukrainian population and sharply to curtail the cultural initiatives of the Ukrainian intelligentsia. After the Polish uprising of 1863, the imperial government was particularly alarmed by the growth of Ukrainian cultural initiatives, seeing them as evidence of a desire for autonomy and potential threats to the integrity of the empire. The symposium examined the Valuev Circular from a variety of perspectives and in the context of several disciplines.

In his presentation, Taras Koznarsky, the organizer of the symposium, focused on the status and categorization of the Ukrainian language in the discourse of the first decades of the nineteenth century. These categorizations had very little to do with linguistics (in the Russian Empire at that time, this discipline was still in its infancy) and were mostly concerned with Ukraine as a historical, cultural, and national community, its condition and status after the dissolution of Ukrainian autonomy at the end of the eighteenth century. In this context, the Ukrainian language comprised seemingly incompatible contradictions: was it a language or a dialect (if a dialect, then of which language: Russian, or a general East Slavic language?); was it a living or a dead language; was it a pure branch of the Slavic language tree or one contaminated by foreign influences? Such contradictory postulates were often to be found within the same work, indicating the colonial status of Ukraine at the time and the Ukrainian elites’ use of mimicry as a way of adapting to the empire. The speaker examined in detail the most characteristic features of the first grammar of the Ukrainian language, Oleksii Pavlovsky’s Grammatika malorossiiskoho narechiia (Grammar of the Little Russian Dialect, 1818): his exceptional caution in labeling it a language or a dialect, in describing its status as a living or a dead language, and in assessing its literary potential and role in Ukrainian society. Particularly significant are questions that permeate the text of the Grammar and point to the presence of the ever-suspicious imperial “eye” watching over Ukraine: Why is this grammar needed? Does this language really need rules for the composition of literary texts? Despite the brevity of the grammatical section, the anthology-style form of the publication (collections of idiomatic expressions and stylized literary texts), and the author’s caution in labeling Ukrainian as a language or a dialect, Pavlovsky emphasizes the importance of the language for the continuity of Ukrainian society and the preservation of its culture.

The second speaker, Michael Moser, emphasized the prevalence of political rather than linguistic criteria in distinguishing between a language and a dialect and in defining a standardized language. He drew attention to the debates about the Ukrainian language and its future in the Romantic era (e.g., Izmail Sreznevsky’s categorical and optimistic definition) and to the educational initiatives of the Cyrillo-Methodian Brotherhood. These initiatives are evidence of the conscious efforts of intellectuals to shape Ukrainian as the language of a full-fledged community. After the arrest of the Cyrillo-Methodians, these efforts did not resume until the late 1850s. The speaker focused particularly on the multilateral and programmatic activities of Panteleimon Kulish: his Primer (which included arithmetical operations in Ukrainian), his translation of the tsar’s manifesto of 1861 eliminating serfdom and, most importantly, the journal Osnova (1861–62), which was bilingual (in order to reach Russian readers as well) and became a forum for critical and polemical Ukrainian programmatic pronouncements. Kulish foresaw the development of a full-fledged Ukrainian language as the result of a synthesis of the literary achievements of Ukrainian writers in the Russian Empire with the linguistic refinements of Ukrainian schools and law courts in Habsburg Galicia. This vision was to become a reality at the end of the century. The speaker stressed that Valuev’s ban of a “non-existent” (indeed, “inconceivable”) language clearly demonstrated that in the early 1860s Ukrainian intellectuals were consciously engaged in creating an autonomous educational and cultural environment in Ukraine, and that through their efforts the Ukrainian language really did achieve a fully functional level.

Johannes Remy spoke about the efforts of imperial bureaucrats (including the police), who did not hesitate to use misinformation (even falsifications) in order to describe and persecute Ukrainian cultural activists as dangerous revolutionaries. An important development leading up to the Valuev Circular was the institutional transfer of the Bureau of Censorship from the Ministry of Education to the Ministry of Internal Affairs, which Petr Valuev had recently taken over. In the atmosphere of political tension following the Polish uprising of 1863, imperial bureaucrats saw Ukrainophiles as a threat to the integrity of the empire and tried to link the Kyiv Hromada (composed largely of liberal intellectuals) with the radical khlopomany (“peasant-lover”) movement, and even with Polish insurgents and clandestine organizations. But the Ukrainophiles carried out their activities openly, using legal methods and propagating general education in local periodicals. The speaker showed how imperial institutions searched intensively for signs of subversion among Ukrainian intellectuals. The lack of such evidence about the activities of the populist Pavlo Chubynsky encouraged police agencies to fabricate a proclamation encouraging farmers to burn down landed estates. The speaker drew attention to the mysterious circumstances attending the “discovery” of this proclamation by the gendarmes, which served as grounds for the authorities to deport Chubynsky from Ukraine. Equally false was the statement of the censor Orest Novytsky, one of the architects of the Valuev Circular, to the effect that all Ukrainian works submitted to the Kyiv censorship committee were written by Poles. The use of political fraud helped the imperial authorities turn the wheels of administrative and police repression against the Ukrainophiles.

Maxim Tarnawsky spoke about the consequences the Valuev Circular. Since the consequences of the prohibition cannot be measured in quantitative terms (how can we predict what would have happened if the circular had not been issued?), the only useful way to assess its effects is to examine its impact on specific writers. The best example, perhaps the primary “victim” of the Valuev Circular and, later, the Ems Ukase, was Ivan Nechui-Levytsky. The Valuev Circular did not, in fact, prohibit Nechui from writing Ukrainian fiction. It did, however, link the Ukrainian language to political instability and, in particular, treated the use of Ukrainian in educational and ecclesiastical spheres as subversive. Nechui was thus categorized as a lawbreaker. Furthermore, in the context of the imperial government’s russifying educational policies after the Polish uprising, the schoolteacher Nechui found himself assigned to a school for Greek Catholic (i.e., Ukrainian) girls! Ironically, rather than russifying Poles, Nechui was cementing links between eastern and western Ukrainians. Thanks to his acquaintance with Panteleimon Kulish, Nechui developed contacts with Ukrainians in the Austrian Empire, where he would eventually publish most of his works. Thus the ban on the Ukrainian language in the Valuev Circular and in the subsequent Ems Ukase, for all its undoubted negative impact on the development of Ukrainian cultural institutions, ironically contributed precisely to those consequences that the decrees were intended to prevent—stimulating the creation of a joint Ukrainian cultural space spanning the two empires. The criminalization of Ukrainian cultural activities prodded Ukrainophile intellectuals into angry opposition to the imperial authorities, pushing cultural activists into political involvement and further radicalizing the politicized members of the community.

A lively discussion followed the presentations. The audience consisted of students and visitors, including professors and graduate students at the University of Toronto, scholars from the Canadian Institute of Ukrainian Studies, members of the Shevchenko Scientific Society, representatives of the Ukrainian community, and even Professor George Mihaychuk of Georgetown University in Washington, D.C., who drove to Toronto specifically to attend this symposium.

Audio and video recordings of the symposium are available on the symposium website:

http://lab.chass.utoronto.ca/rescentre/slavic/ukr/audio/Valuev-2013/

For the event’s pictures see:

http://lab.chass.utoronto.ca/rescentre/slavic/ukr/audio/Valuev-2013/Audience1.JPG
http://lab.chass.utoronto.ca/rescentre/slavic/ukr/audio/Valuev-2013/Audience2.JPG
http://lab.chass.utoronto.ca/rescentre/slavic/ukr/audio/Valuev-2013/Participants.JPG

Sweet Snow by Alexander Motyl TOP

SWEET SNOW (on Amazon) is set in the winter of 1933 in Ukraine. A terrible famine is raging in the countryside, while the Soviet secret police is arresting suspected spies in the cities. A German nobleman from Berlin, a Jewish communist from New York, a Polish diplomat from Lwów, and a Ukrainian nationalist from Vienna come to share a cell in some unknown prison. One day, as they are being transported to another prison, their van overturns, their guards are killed, and they are freed—to wander amidst the devastated villages, desolate landscapes, snowbound villages, and frozen corpses. As they struggle to survive, they come to grips with the horror of the famine as well as with their own delusions, weaknesses, and mortality.

Also by Alexander Motyl:

My Orchidia
An imaginary walk through New York's Lower East Side

The Jew Who Was Ukrainian
A tortured Jewish-Ukrainian man struggles vainly to find meaning at the
intersection of Hitler’s Holocaust and Stalin’s Gulag.

Whiskey Priest
A despairing male Communist meets his fate at the hands of a female
Ukrainian-American diplomat in Vienna, Kyiv, and Lviv.

THE HOLODOMOR READER: A Sourcebook on the Famine of 1932-1933 in Ukraine.
Compiled and edited by Bohdan Klid and Alexander J. Motyl

Tragic fate of Ukrainian theater TOP


Read the PDF version of this report here.

Review: A story of a Ukrainian peasant woman whose life follows a path to the famine-genocide TOP

Maria: A Chronicle of a Life

written by

Ulas Samchuk (1905-1987)

Translated by Roma Franko, edited by Paul Cipywnyk

Daria Olynyk

image
Original cover of book published in Ukrainian

In 1934, at the age of 29, Ulas Samchuk published Maria, a historical fiction depicting the life of a Ukrainian peasant woman from her birth to her death.  He tells us that Maria lived for "twenty-six thousand, two hundred and fifty-eight days" and, during this time, she experienced a plethora of emotions - loves, losses, joy, heartache and grief.

From the outset, Samchuk describes the bond between the newborn Maria and her own mother, Oksana.  Motherhood plays a prominent role in this book as evidenced in Samchuk's dedication "To the mothers who died of hunger in Ukraine in 1932-33".  Eighty years ago, this relatively young man made the unconventional decision of writing a novel about peasants as seen through the eyes of a woman.   This, in itself, speaks to his character and determination.

image

Many books and historical texts describe the situation and circumstances of Ukraine during the years leading up to the fall of the Russian Romanov dynasty and the famine-genocide known as the Holodomor.  The uniqueness which Samchuk brings to the history of this period is the personal perspective of the peasant family which was deeply rooted and tied both to the land and to faith.  This is a story about Maria and her life, set against a period of history that saw immense and significant political changes. 

We see how these changes completely transform the society in which the peasants lived and the effect they had on the characters at a personal level - this is what makes this book so compelling.  Events unfolded and developed gradually over a period of the roughly seventy years of Maria's life.  The characters wanted and hoped for stability so that they could simply continue to farm and worship but, with each subsequent political change and development, their desires and hopes grew further out of reach until survival became the only reality that they hoped for. 

Samchuk writes of how the peasants relied on snippets of information from travellers going to and from their villages to communicate information about events happening outside of their village which were having such disastrous effects and implications on their lives. 

image

Maria's story unfolds initially with joy, happiness and abundance; slowly and subtly Samchuk foreshadows the heart-wrenching and devastating conclusion even in the opening paragraphs, "she was a living being who …. felt hunger pains, and loudly made them know ".    

The book is divided into 3 sections: A Book about the Birth of Maria, A Book of Maria's Days, and finally, A Book about Bread (which Samchuk re-wrote in 1952). 

In the first book, Samchuk develops the character of Maria beginning with her as an infant, and following her life as a child orphan, a young naive bride who marries for security and not for love, who experiences the devastating death of her first two children and, finally, matures to realize that she is determined to have and marry her true love, Korniy. 

The second book opens in the early 1900s, when Maria is in her early 40s.  The men of the village are conscripted to fight for Russia but life on the farm must continue.  Throughout the village, "Stacks of sheaves are lined up as in a parade on the fields, but on the roadways horses are neighing and thousands of men's feet are raising clouds of dust." 

image

When Maria's oldest son is imprisoned during the First World War., he writes from Germany and asks her to send him rye biscuits.  Samchuk again effectively foreshadows the famine-genocide: "How bad things must be if people over there don't have even rye biscuits.  …God forbid that he should die of hunger ...  It would be better for him to die of a bullet than from hunger….".  

The theme of religion is interwoven throughout the entire novel.  When life was good, the symbol and role of the church figured prominently and easily into the peasants' everyday lives.  Church and faith in God provided them with a foundation and also gave them a refuge, a respite from the daily routines, and opportunities for celebration.  In 1917, the church bells rang unexpectedly and, when the peasants gathered, it was the priest who announced that Tsar-Emperor Mykola II had renounced his throne and that now the country would be called a republic.   The land would now belong to those who worked on it.  For the first time in the village, the word "Comrades" was heard – the revolution had begun.

At the end of the second book, Maria and Korniy's second son Maksym, returns home as a re-born Bolshevik, and thinks nothing of shooting an ornate Kyivan icon the moment he walks into the house.   Maria, his mother, is devastated: "It seemed to her that Maksym had shot her, not the icon…. And from that day on, she was filled with fear."  As we read about Maria, we can't help but imagine how many times this scene was replayed throughout Ukraine.

It is only at this point that Maria and Korniy reach a tipping point – circumstances force them to switch their attention from farming to the implications of the new political reality.  Korniy correctly analyzes the psyche of the Comrades:  "Those who sow death cannot let others live."  After announcing that he will not join the commune, Maria asks,  "Do you think that we'll actually be sentenced?" 

They were not sentenced; instead, every kernel of grain was plucked from their lives.  Korniy had assessed the situation correctly - "They don't need either communes or NEP (New Economic Policy).  They need power, they want to find ways to dominate, they have plans to take over the world ….". The Ukrainian people stood in the way of those plans and this precipitated the famine-genocide of 1932-1933.

image

The ultimate irony depicted in this book and, in the fate of the Ukrainian people, is that as they lay starving in their homes, unable to walk, unable to function, unable to live their lives of simple sustenance, their beloved churches, which played such an integral role throughout their lives, were desecrated and ultimately used as storage bins for the grain which they were denied. 

This year, 2013, marks the 80th anniversary of the Holodomor.  The onus is on us, as Ukrainians, to raise awareness of this event.   One of the ways in which this can be done is by making all Canadians aware of Samchuk's book, Maria.  This is a book which needs to be read and then shared and discussed.  It  has a place in the library of every Ukrainian.  Reviews can be submitted for publication in both print and on-line media; the book can also be sent to journalists for review.  Events can be organized at Institutes and libraries to feature either readings of the book or speakers to discuss the book; Maria can be made available at Holodomor commemorations;  school boards can be asked to include Maria in their curriculum for Holodomor studies  – the possibilities are endless. 

We can ensure that the victims of the Holodomor will not have died in vain.   As we pause and reflect about this atrocity in our collective Ukrainian past, let us think of and pray for all of the Marias, for all of the mothers and their families who died of hunger during the famine-genocide in 1932-33.

Vichnaia Pamiat

Maria was skilfully and adeptly translated by Roma Franko whose passion for providing quality Ukrainian literature in English translation is paramount in her life.  Our deepest gratitude to her for undertaking this colossal task, first in partnership with her sister, the late Sonia Morris (nee Stratychuk), and now in partnership with her nephew, Paul Cipywnyk.  Books can be ordered through their website www.languagelanterns.com  by clicking on the Order link; alternatively, contact Language Lanterns Publications Inc. at 2 Whitecroft Place, Toronto, ON, M9A 4T2.

List of accompanying drawings which are taken from the original book published in Ukrainian:

  1. Original cover of book published in Ukrainian
  2. Ulas Samchuk (photo from translation)
  3. Revolution
  4. Marching Army
  5. Maria Walking

Leaving Home: The Remarkable Life of Peter Jacyk TOP

image

by John Lawrence Reynolds

Petro (Peter) Jacyk survived two of the most horrendous events of the 20th century: the Ukrainian famine of the 1930s, instigated by Stalin and responsible for the deaths of untold millions, and waves of invasion and slaughter from Soviet Russia and Nazi Germany. Fleeing postwar Europe in 1949, he arrived in Canada with seven dollars in his pocket and horrific images in his memory. His adopted country would inspire a deep and lifelong love in Jacyk. Here at last, as he put it, he was free to live and free to succeed. Through the Toronto building and land development firm he founded, he established himself as an economic and cultural powerhouse. Exacting in his dealings with others, yet a generous mentor, he sought excellence in all of his pursuits. In time, the man who had begun as a ïpoor-penny immigrant became one of the country’s most prominent philanthropists, donating substantial portions of his wealth to projects dedicated to Ukrainian history, language, and culture. Universities such as Harvard, Columbia, and the University of Toronto benefited from his largesse. Leaving Home celebrates the life of a remarkable man determined to make a positive impact on an often-hostile world.

Відомий український письменник відвідав Канаду

TOP

image13 листопада  2013 — Добревідомий і популярний український письменник Юрій Винничук, останній роман якого «Танґо смерті» (Харків: Фоліо, 2012) був відзначений премією «Книга року Бі-Бі-Сі», здійснив тур по містах Канади, виступаючи в університетах та громадських залях чотирьох міст. Тур розпочався з надзвичайно успішного шоу в Торонті 25 жовтня — «Серце батяра», в якому до Винничука приєднався музикант Віктор Морозов, з яким він співпрацював ще в кінці 1980-х рр. у заснованому ними театрі «Не журись». На їхньому шоу в ресторані «Золотий лев» у Торонті зібралося понад 250 осіб. Віктор Морозов виконував під гітару свої пісні з недавніх компакт-дисків на батярську тему, а Юрій Винничук розповідав анекдоти та читав гумористичні уривки зі своїх творів, зокрема з роману «Танґо смерті».

З цим же шоу вони виступили в Оттаві й Монреалі протягом наступних двох днів, у суботу й неділю. В суботу Винничук виступив перед групою студентів в Оттавському університеті, де він прочитав уривки зі своїх творів та відповів на питання про свою творчість. У цій групі були й студенти з України, які беруть участь у програмі канадсько-української парляментської співпраці.

Повернувшись до Торонта, 29 жовтня Винничук виступив в рамках Програми ім. Петра Яцика у Школі ім. Мунка Торонтського університету. З ним вів розмову проф. Максим Тарнавський, який і здійснював англійський переклад. Письменник розповів про джерела свого творчого натхнення, труднощі, з якими нині стикаються українські автори, та різні проєкти, над якими він нині працює. Був зачитаний уривок із «Танґо смерті» в англійському перекладі, який зробив проф. Михайло Найдан із Пенсильванського державного університету. У наступні середу й четвер Винничук мав низку неформальних зустрічей із працівниками торонтського офісу КІУСу та українськими студентами з Торонтського університету, які розпитували про його творчість, погляди на історію, на інших авторів та інші теми.

У вихідні дні Винничук уже був в Едмонтоні, де в суботу відвідав Село спадщини української культури та інші історичні місця українців в Альберті. В неділю в залі Українського національного об’єднання відбувся літературний вечір із Юрієм Винничуком, на який, незважаючи на снігопад, несподівано прийшло багато людей. Перед тим, як відправитися назад до Торонта, а потім продовжити свій тур по США, письменник у понеділок дав інтерв’ю місцевому українському радіо, зустрівся з працівниками КІУСу в Альбертському університеті, а потім із студентами в класі, організованому проф. Аллою Недашківською. Протягом свого туру Винничук мав примірники своїх книг для продажу, зокрема «Танґо смерті». Ті, хто не зміг придбати книг письменника, можуть звернутися до книгарні «Буква» в Торонті: 416-236-5890 або bukvastore@gmail.com.

Юрій Винничук народився 1952 р. в Івано-Франківську, де отримав університетську освіту. Не маючи змоги проявити себе повністю як письменник за радянського режиму, він працював на різних роботах, шукаючи шлях до читача через переклад і навіть містифікацію. Зокрема, він здійснив «вигадані» українські переклади з неіснуючих старовинних кельтських текстів, а також із мов, які він сам вигадав, як-от арканумська мова. У 1987 р. він був серед засновників театру-кабаре «Не журись!», пишучи для нього пісні та сценарії. З 1990 р. Винничук працює журналістом та автором численних публікацій у різних жанрах — роману, поезії, дитячої літератури та історичних і етнографічних матеріялів про Львів і околицю. Серед його найбільш відомих творів романи «Весняні ігри в осінніх садах» (премія «Книга року Бі-Бі-Сі» за 2005 р.) та «Мальва Ланда» (2000), а також неймовірно популярний двотомник про львівський фолкльор «Легенди Львова». Його відверті роздуми на культурні й політичні теми в Україні неодноразово здіймали бурю неоднозначних відгуків. У 1999 р. Винничук нагороджений почесним титулом «Галицький лицар» за свої статті в газеті «Пост-Поступ» під псевдонімом Юзьо Обсерватор. Його твори перекладені англійською, французькою, німецькою, японською та всіма слов’янськими мовами, а також мовою есперанто. Окремі твори були екранізовані.

Тур Юрія Винничука по Канаді був спонсорований Програмою з української літератури ім. Данила Гусара Струка Канадського інституту українських студій у співпраці з іншими організаціями. «Без такої співпраці, — сказав директор програми проф. Максим Тарнавський та головний організатор туру, — ми б не змогли представити українського письменника такій широкій авдиторії в Канаді. Ми надзвичайно вдячні за цю співпрацю та за підтримку й зацікавлення, які ми отримали від української громади в Канаді». Серед співорганізаторів були Інститут ім. Кеннана Центру ім. Вудро Вільсона та Гарріманський інститут Колюмбійського університету (які спонсорували тур Винничука до США), Програма вивчення України ім. Петра Яцика Центру европейських, російських та евразійських студій Торонтського університету, радіо «Міст» та книгарня «Буква» в Торонті, Українське національне об’єднання в Едмонтоні та інші групи й особи в цих чотирьох містах. Юрій Винничук був другим українським письменником, який здійснив канадський тур у рамках Програми ім. Струка. За підтримки української громади сподіваємося на продовження таких заходів у майбутньому.

The Canadian Institute of Ukrainian Studies (CIUS) is a leading centre of Ukrainian studies outside Ukraine that engages in and supports research and scholarship in Ukrainian and Ukrainian-Canadian studies. If you would like more information on the Institute, please visit our website at www.cius.ca, facebook page at www.facebook.com/canadian.institute.of.ukrainian.studies?ref=hl or contact Dr. Bohdan Klid at (780) 492-2972; cius@ualberta.ca.

Канадський інститут українських студій (КІУС) — провідний осередок українознавчих студій поза межами України, покликаний розвивати і підтримувати науково-дослідну роботу з української та українсько-канадської тематики. Щоб отримати детальнішу інформацію, просимо відвідати наш веб-сайт www.cius.ca, фейсбук www.facebook.com/canadian.institute.of.ukrainian.studies?ref=hl або зв’язатися з д-ром Богданом Клідом (780) 492-2972; cius@ualberta.ca.

Лиха доля українського театру TOP

Сергій Казнадій

Я хочу вам розповісти про музично-драматичний театр ім. М. Кропивницького у місті Кіровограді, який офіційно вважається першим українським професійним театром. Перша вистава тут відбулась 27 жовтня 1882 року. У той день трупа відкрила еру професійного українського театру виставою «Наталка-Полтавка» за відомою п'єсою Івана Котляревського. Цей факт занесено до календаря ЮНЕСКО, міжнародної організації, яка, у 2002 році, святкувала 120-річчя заснування цього театру.

Для українського народу цей театр має таке ж значення, що й Королівський шекспирівський театр у Стратфорді-на-Евоні для англійського народу, знаменитий оперний театр «Ла Скала» у Мілані для італійського народу, або ж всесвітньо відома «Гранд-Опера» у Парижі для фрацузів.

[...]

Причин для оптимізму, відверто кажучі, мало. Але я вірю, що «помаранчева» революція в Україні все ж таки зробила своє добре діло. Певна частина українців стала більш активною, бо відчула, як можна жити краще. Сподіваюсь, що, й до абсолютної більшості українців, ще прийде розуміння того, що, без реформування політичної та економічної системи України, повного усунення комуністичної символіки, історичної брехні, псевдо- ринкової системи, та про-комуністичного керівництва, та без орієнтації України на західний досвід, успішну економіку не збудуєш. Не збудуєшь без цього й сильну національну культуру.

Хотілося б сподіватись, що, з роками, й театр М. Кропивницького займе своє місце в українській мрії. Адже, хтось з великих, здається Гете, сказав якось: «Якщо ви хочете створити націю, створіть її театр...»

Ціла стаття тут.

Snatching defeat from the jaws of victory TOP

( Source )
Nov. 20, 2013

imageKatya Gorchinskaya

Ukraine’s big triumph is shaping up as a huge disaster.

President Viktor Yanukovych evidently told European Union Commissioner Stefan Fuele that he has no plan of signing the association agreement in Vilnius, Lithuania, during the Nov. 28-29 summit, according to a diplomatic source in Kyiv. 

Another source says Foreign Minister Leonid Kozhara told something similar to Jan Tombinski, the EU ambassador in Ukraine. Yet other sources are reporting other versions, but a similar essence. 

image
A file picture taken on Oct. 22, 2012, shows Russia's
President Vladimir Putin (R) and his visiting Ukrainian
counterpart Viktor Yanukovych meeting in Putin's
Novo-Ogaryovo residence outside Moscow. © AFP

Coupled with the clear unwillingness of the pro-presidential forces in parliament to move on laws that open the door for closer European integration, a recent change in rhetoric to pro-Russian and many more minor distress signals, it seems that chances of signing are minuscule. 

Although top Ukrainian and European officials have been tight-lipped about the current state of negotiations, the anxiety over the fate of the association agreement in Kyiv is becoming borderline hysterical. Nor does it help that the situation seems to be changing by the minute. 

The decision to ditch the signing, if it really has been taken, might not be final – are any of them ever in Ukraine? 

High-level negotiations continue with Fuele and special European envoys Pat Cox, the former president of the European Parliament, and Alexander Kwasniewski, the former president of Poland. 

Fuele canceled a meeting with the opposition on Nov. 19 to concentrate on talks with the government, while Ukraine’s ambassador to the EU, Kostyantyn Yeliseev, abruptly canceled all engagements in Brussels on Nov. 20 to fly to Kyiv for high-level talks. 

Some in the opposition believe that Yanukovych is bluffing to raise the stakes with the EU, which (at least in part) is desperate to have a success story in Ukraine, and has been relaxing conditions and moving deadlines to achieve it. The president might get some perks offered, but the dominating feeling among EU officials is disappointment and a sense of betrayal.

Many are now sending out the warning that if Ukraine misses the opportunity, another one might not come up for a long time. Many are now sending out the warning that if Ukraine misses the opportunity, another one might not come up for a long time. 

Dalia Grybauskaite, the president of Lithuania, told Agence France Press on Nov. 19 that there will be a long pause in the relationship between Ukraine and EU if Ukraine fails to sign in Vilnius. “There are no guarantees that it could be signed after a year or two... The pause in relations may take a very long period of time," she said. 

Diplomats in Ukraine say the next opportunity will not come about for five or even 10 years. This means Ukraine has missed another historic chance in the same style it wasted the momentum of the 2004 Orange Revolution and the 2008 possibility of getting a road map for joining NATO. 

The idea of joining NATO one day has sunk into obscurity since then. The idea of closer EU is likely to remain in a coma for years to come – not just for internal reasons in Ukraine. The EU will now know that Ukraine cannot deliver what is expected. If a handful laws could not be approved since the association agreement was initialed in March 2012, then how likely are they to be implemented?

Moreover, the European Parliament will be re-elected in 2014, and its next composition will probably be more unfavorable for Ukraine.Moreover, the European Parliament will be re-elected in 2014, and its next composition will probably be more unfavorable for Ukraine. Nationalist forces are expected to perform well across Europe, pushing the idea of EU expansion, associations and closer relations with neighbors ever further from the agenda. 

And then, in 2015, Ukraine will have a presidential election that is unlikely to be the most democratic one the nation has ever had. Combine that with a renewed Ukraine fatigue – and it's clear that Europe will remain a dream on the horizon of 58 percent of Ukrainians, who would like to be in Europe, according to a recent Deutsche Welle poll. 

So, what did Europe do wrong? 

In his Nov. 18 op-ed for Rzeczpospolita, Polish European Parliament member Pawel Zalewski said that there is a fundamental difference between the way EU and Ukrainian officials operate. EU views the potential association as a civilizational choice. Hence all the talk about selective justice, values et al. 

For Ukraine, overcoming economic problems trumps it all. Tactical choices make the game, particularly if they are seasoned nicely with prospects of personal benefits. 

As one diplomat in Kyiv recently put in, “no-one will come from Brussels and put cash on the table.” This is exactly the problem – but only one of many. 

It seems that EU's offer was less attractive for the authorities than the one Russia was capable of making. The highly conditional, abstract, long-term deal that Ukraine would get in case it signed the deep and comprehensive free trade agreement and the greater association agreement simply does not compare with the sweet pile of cash (and other benefits) on the table that Russia offers now.

Actually, the West could have easily used the same tactic [as Russia has] with Ukraine. For example, law enforcers in Austria could suddenly start talking about assets that belong to Prime Minister Mykola Azarov's son. Better still the Dutch law enforcers could have looked more closely into the assets of Oleksandr Yanukovych, the elder son of the president, over there. Backed up with bullying in the form of trade wars and threats to send industry in eastern Ukraine into a knockout for months if not years, Russia truly has a winning combination of cards. Seeing core constituencies wither is not an option for either Yanukovych or his Party of Regions. 

Actually, the West could have easily used the same tactic with Ukraine. For example, law enforcers in Austria could suddenly start talking about assets that belong to Prime Minister Mykola Azarov's son. Better still the Dutch law enforcers could have looked more closely into the assets of Oleksandr Yanukovych, the elder son of the president, over there. 

And then, there is the whole issue of gasoline trade with Belize. It is conducted by young multimillionaire Serhiy Kurchenko's companies. He is believed to be a member of the president's inner circle. His business worth hundreds of millions of dollars suddenly appeared in Ukraine's 2012-2013 national statistics, but failed to be recorded by the Belize authorities, suggesting kinky schemes involving offshore companies and accounts. 

Ukrainian officials’ fear of public embarrassment, discoveries and clampdowns could have made an abstract European offer more attractive. 

But just like the EU has nobody capable of operating in the language that Yanukovych and his inner circle understand, there seem to be few people in his inner circle who operate in the same language as EU. 

So the messages get lost in translation. 

Kyiv Post deputy chief editor Katya Gorchinskaya can be reached at katya.gorchinskaya@gmail.com

Viktor Yanukovych excels in Orwellian doublethink while Ukrainian politics resembles George Orwell’s 1984, but only better TOP

image
“According to European standards”

( Source )

image of Taras Kuzio Taras Kuzio

The party seeks power entirely for its own sake. We are not interested in the good of others; we are interested solely in power.’

George Orwell, 1984

On a recent episode of Saturday Night Live (SNL) the Ukrainian cleaner, played by the ever excellent Kate McKinnon, jokes that with the US government closed down she is thinking of returning to Ukraine where the government is more ‘stable.’

Ukraine is not only more ‘stable’ but its politics are far more surreal in a manner that befits George Orwell’s well-known novels 1984 and Animal Farm.

The biggest obstacle for US and European policymakers in understanding Ukraine and Eurasia has always been the major disconnect between what is said and what the actual steps are undertaken by Ukrainian leaders. This is incredibly frustrating – even for long-term Ukraine watchers such as me – and last year I began collecting examples of such Orwellian doublethink (source) which as Orwell wrote in 1984 ‘means the power of holding two  contradictory beliefs in one’s mind simultaneously, and accepting both of them.’

Of course the key to this doublethink is in the Soviet mind-set that cannot see a contradiction between saying one thing and doing another, between, for example, working on legislation permitting Tymoshenko to travel to Germany while imposing at the same time additional criminal cases against her. As Orwell’s 1984 novel wrote: ‘To tell deliberate lies while genuinely believing in them, to forget any fact that has become inconvenient, and then, when it becomes necessary again, to draw it back from oblivion for just as long as it is needed, to deny the existence of objective reality and all the while to take account of the reality which one denies – all this is indispensably necessary.’

President Viktor Yanukovych and Prime Minister Nikolai Azarov’s words are not to be taken as representing the policies that they will actually implement. The most frustrating example of this has been the stringing along of EU policymakers over Yulia Tymoshenko, whose release from imprisonment is a requirement for Ukraine to receive an Association Agreement on November 28-29 in Vilnius.

For the last two years there has been a George Orwellian tennis match of ‘will they’ or ‘won’t they’ release her. Today –with less than two weeks to go before the Vilnius deadline – it is clearer than ever that President Yanukovych does not understand the concept of ‘selective use of justice’ of which the most blatant example is the Tymoshenko case. A few days ago President Yanukovych fired back saying ‘all citizens are equal before the law. In Ukraine, rule by laws and the rule of law, applies to everyone.’

Examples of such doublethink are countless. A few days ago President Yanukovych said that Ukrainian ‘mass media play an important role in establishing democratic society’ at a time when media freedom in Ukraine has been on the decline each year during his presidency. Ukraine is ranked fourth out of six Eastern Partnership countries in media freedom with CIS Customs Union member Armenia higher and only Azerbaijan and Belarus below.We would all applaud if it was not for the fact that Ukraine resembles Orwell’s Animal Farm where some are more equal than others – as they were in the Soviet Union.

At a recent event I attended I asked Prime Minister Azarov why Ukrainians did not believe the president was committed to fighting corruption, regardless of official rhetoric. He replied robustly that his government had done more to fight corruption in the last three years than had been undertaken in the last two decades. Unfortunately, it slipped his mind that he had been a government member for six of those years.

Prime Minister Azarov and other members of the Ukrainian government may not have availed themselves of the opportunity to read a book authored by their president because no such books exist. After President Yanukovych declared huge royalties for books in his last two tax returns, Ukrainian television stations scoured Ukrainian bookstores but to no avail; either they had been sold out or more than likely they were never published.

President Yanukovyych’s last two annual official salaries have been 757, 000 hryvnya while his declared income was 17 and 20 million hryvnya respectively. The difference between his official salaries and declared incomes were $2 million and $2.4 million respectively which were allegedly received from royalties paid for his hard to find books. Unluckily for him, the Donetsk publishing house that allegedly paid him the royalties does not actually publish books and therefore the entire falsity was an exercise in Orwellian doublethink.

In contrast to the difficulty in finding his books we can thank Google Earth for giving us the location of his palaces.

Indeed, it is very likely that members of the government have been invited to President Yanukovych’s palatial Mezhyhirya mansion outside Kyiv which Rutgers University Alexander Motyl described as ‘a nightmarish amalgam of nouveau riche kitsch, late Ottoman excess, Disneyland vulgarity, and Donald Trump tastelessness.’ The grounds include a massive hunting preserve, tennis courts, a fake Spanish galleon and undoubtedly other facilities to reduce the stress of over-worked Ukrainian officials.

Unfortunately for the president and prime minister, Mezhihirya is viewed by Ukrainians an example of rampant corruption and understandably therefore the authorities are highly sensitive to publicity surrounding the president’s lavish life style in a country with widespread poverty and wage arrears.

Two years ago Ukraine adopted a widely praised law on access to public information which covered everybody, although it would seem the president remains above the law. Photographs of Mezhihirya are widely available on the internet in a country where nearly half the population are wired (perhaps not surprisingly one never sees the president clutching an IPad, laptop or smart phone).

Nevertheless, this has not stopped business owners seeking to keep on good terms with the president removing editors such as Ihor Huzhva for publishing photographs of the palace in the high circulation Segodnya newspaper.

In a scene straight out of Orwell’s novel 1984, the authorities have been paranoid enough about the public hearing about their lavish lifestyles they have attempted to censor a movie about Mezhyhirya with the illegal use of law enforcement officers in twenty cities around Ukraine. In the Soviet Union the New Class, as Milovan Djilas described them, could hide from public view in gated communities but this is impossibility in today’s wired and globalized world. Mezhyhirya can be found on Google Earth, among many places on the net.

Journalistic investigations published photographs of an officer in the Kyiv’s Police Department to Combat Organized Crime who organized thirty highly inebriated homeless people to stage a raucous that forced the cancellation of the movie. On other occasions it proved impossible to screen the movie when there was either an electricity blackout, tear gas canisters or stink bombs were thrown inside the hall, or police searches were made for ‘explosives.’ In Ukraine ruled by an Orwellian political force those tasked with combatting crime are protecting those who are abusing their high office by censoring publicity about President Yanukovych’s palatial appetites (equally sumptuous Carpathian and Crimean palaces have been added to Mezhyhirya).

In August journalists travelling to Berlin to show the movie were detained at Kyiv’s airport by border guards, who have not been reformed since the Soviet era when they were part of the KGB. They searched the journalist’s laptops for ‘state secrets’ and confiscated DVD copies of the movie. Presumably Ukraine’s security services have never heard of the Cloud, Google Drive or Drop Box.

Is President Yanukovych therefore somebody who will eventually come round in the next two weeks to understanding the errors of his ways in imprisoning Tymoshenko? Indeed, after Vilnius, can we honestly expect the Ukrainian President to replace the Ukrainian Orwellian system he rules over where he plays a star role with a European opera?

I doubt it; after all, as the Ukrainian cleaning lady on SNL said, Ukraine’s ‘stability’ and politics are far more surreal than in America. I would add that they are also far more lucrative for those who are in power and therefore will opt for ‘stability’ over change.

Statement by EU High Representative Catherine Ashton on Ukraine TOP

Brussels, 21 November 2013
131121/04

S T A T E M E N T
by EU High Representative Catherine Ashton on Ukraine

The High Representative of the European Union for Foreign Affairs and Security Policy and Vice President of the Commission, issued the following statement today:

"The EU takes note of the decision of the Government of Ukraine to suspend the process of preparation for signature of the Association Agreement and Deep and Comprehensive Free Trade Area between the EU and Ukraine.

This is a disappointment not just for the EU but, we believe, for the people of Ukraine. The reforms adopted over the last months have been far reaching. The signing of the most ambitious agreement the EU has ever offered to a partner country would have further enhanced the reform course of Ukraine and sent a clear signal to investors worldwide as well as to international financial institutions that Ukraine is serious about its modernisation pledge and becoming a predictable and reliable interlocutor for international markets. It would have provided a unique opportunity to reverse the recent discouraging trend of decreasing foreign direct investment in Ukraine and would have given momentum to negotiations on a new standby arrangement with the IMF.

We believe that the future for Ukraine lies in a strong relationship with the EU and we stand firm in our commitment to the people of Ukraine who would have been the main beneficiaries of the agreement through the enhanced freedom and prosperity the agreement would have brought about."

FOR FURTHER DETAILS:

Michael Mann +32 498 999 780 - +32 2 584 9780 - Michael.Mann@eeas.europa.eu @EUHighRepSpox
Maja Kocijancic +32 498 984 425 - +32 2 298 65 70 - Maja.Kocijancic@ec.europa.eu @AshtonSpox_Maja
Sebastien Brabant +32 460 75 09 98 - Sebastien.Brabant@ec.europa.eu
Eamonn Prendergast +32 460 75 32 93 – Eamonn.Prendergast@ec.europa.eu
Follow us on Twitter @eu_eeas
www.facebook.com/EuropeanExternalActionService
www.eeas.europa.eu


Все не так, хлопці...

TOP

http://svpressa.ru/politic/article/76542/
28.10.2013

image
Фото: Дмитро Астахов / РІА Новини

Степан Карачун

Для мене , що часто живе на Україні, зовсім очевидно, що Путін і Медведєв роблять все не те і не так , щоб утримати Україну у сфері свого впливу. Насамперед, вони повинні були б задати собі запитання, відповідь на яке відома більшості українців: чого найбільше бояться Янукович і Азаров? Вони найбільше бояться , що зміниться влада, їх посадять, як вони самі посадили Юлю і Юру (Луценка , колишнього міністра МВС в уряді Тимошенко - ред.). Не знаю, як щодо Юри, якому Янукович таки скоротив термін, а Юля, стрибнувши з інвалідного візка на здорові ніжки, з неймовірною насолодою законопатили б цю «солодку парочку» до кінця життя. Не думаю, що інша «опозиція» - Віталій Кличко, Тягнибок, Яценюк - буде проти.  Для колекції вони ще й Кучму прихоплять за вбивство Гонгадзе. Саме через цей страх Янукович і Азаров так прогинаються перед Євросоюзом і США і напевно виклянчують собі «гарантії». Щоб, звісно, поїхати кудись до Відня чи Лондону після провалу на виборах і там тихенько жити на зароблені непосильною працею мільярди. І самі, звичайно, не дуже впевнені в надійності цих гарантій, чому сучасна історія дає багато прикладів.

Так ось, Путін, замість того, щоб відмовитися від зустрічі з Януковичем 25 жовтня в Мінську, навпаки, мав би з ним зустрітися та сказати: «Ось ви, напевно, з Колею Азаровим розраховуєте в майбутньому виїхати на Захід з останніми мільярдами. І вам нібито дають гарантії. Я б на вашому місці подумав. Гарантії давали і Мілошевичу , і Караджичу - та де вони? Чи вас не лякає доля Лазаренка, якому не допомогли його гроші? Пам’ятаєш, Вітю, де ти жив одразу після приходу до влади Ющенка? Ти жив тут, у нас , а не на Заході. Вибач, але якщо ти підпишеш у Вільнюсі асоціацію з ЄС, ми ні тобі, ні Колі більше політичного притулку не дамо і екстрадуємо вас назад в Україну, коли ви до нас приїдете. І Льоні Кучмі з його олігархами те ж саме передайте. Це наше останнє слово». Можливо, варто додати: «Вік волі не бачити» і клацнути нігтем об зуб - Янукович все-таки колишній «сидельник», повинен розуміти такі речі.

А по інших каналах передати те ж саме міністрам і депутатам від «Партії регіонів» тим, хто засвітився в «проросійській орієнтації». Адже багатьох із них теж посадять - хоча б за фізичні каліцтва опозиції, завдані під час «силового» ухвалення в Раді Харківських угод. Ось колишнього регіонала Ігоря Маркова заарештували ж днями за те, що він нібито побив пікетувальників під час встановлення пам’ятника Катерині II в Одесі. Чому ж націоналісти, прийшовши до влади, повинні поводитися інакше? Найбільше завзятих регіоналів саджатимуть точно так, як регіонали посадили невигідного Маркова.

Янукович і Азаров, а також голова їхнього клану Кучма, - чоловіки хоч і корисливі, але розумні. Вони сядуть, розкинувши мізками на ширину плечей і швидко придумають, як їм від Європейської асоціації тихенько відхреститися. При тім вони не стільки самої погрози Путіна злякаються, скільки визначеності, яка повинна виходити від цієї загрози. До цих пір вони паразитували саме на нашій невизначеності, думаючи так: куди ви дінетесь, прúймете, якщо, що, - ми ж з вами, як у «Мауглі», однієї крові!

Коли ж така розмова з якихось специфічних протокольних міркувань неможлива, то є інший, дорожчий і марудніший, але теж цілком надійний шлях. Але тільки, заради всього святого, не треба того шляху, який зараз вибрали Путін і Медведєв! Адже наш уряд, якщо хтось не знає, навесні заснував гранти для вироблення тактики, зорієнтовані на прийдешнє загострення відносин з Україною. Ви обрегочитеся , коли дізнаєтеся тем цих грантів. Наприклад , особливості місцевого самоврядування в Україні. Або - особливості профспілкового руху. Ви що, їх не знаєте - Україна ж наш сусід? І яким чином ці теми можуть допомогти визначити тактику в нинішній ситуації?

Саме влітку я був в Україні, коли розпочалися так звані російські санкції, бачив ситуацію зсередини і засвідчую: найбільше українці злякалися митної війни. Цукерки, труби - це все дурниця, це б вони пережили. Справа в тому, що майже всі заводи в Україні вже до літа зупинилися: склади затоварені, і якщо вони не продадуть до Росії продукцію, що скупчилася - все, хана. Зарплати не буде, народ озвіріє. Особливо напружена ситуація з хімічними та металургійними заводами. Євросоюз, звичайно, обіцяв, що після підписання договору про вільну торгівлю з Україною дозволить вільний доступ їхньої продукції на європейський ринок, але, по-перше, коли це ще буде, а по-друге, цього, швидше за все, не буде ніколи. Такі обіцянки, дані східним сусідам, Євросоюз зазвичай не виконує. Це й зрозуміло: що у них - своїх труб і добрив немає? Повно, та ще китайці безвість скільки завозять. І якщо ми не будемо купувати в українців мінеральні добрива, труби, соняшникову олію, горілку і холодильники, то їх як мінімум кілька років не буде купувати ніхто.

Путін намарне відступився: якби тривав жорстокий шмон (трус) на кордоні, Янукович зараз не надував би щоки в Мінську, а стукав би чолом об кремлівський ганок, благаючи, щоб їх прийняли в Митний Союз . А так - з’явилася віра в те, що «пролетить» , як завжди «пролітало»... Повторюю: ця непохитна віра - основа нахабства Януковича і Азарова. З ними можна чогось досягнути, лише грунтовно захитавши цю віру [...]

А тепер запитання, на перший погляд, дуже далеке від ситуації в Лівії, але насправді, чи не зовсім: що потрібно робити Путіну і Медведєву, щоб не допустити підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС? Правильно: поставити Україну в таке ж становище, в яке її поставила Лівія в ситуації з краденими машинами, тільки, природно, не терористичними засобами, а політико - економічними. Але ні в якому разі не вести ніяких переговорів або вести їх тільки тоді, коли нам це вигідно.

Остання можливість гарненько натиснути на Україну залишилася в листопаді. Причому, відзначу, це тільки в листопаді і необхідно, а потім вже буде не потрібно, як би не розвивалися події. Ставки високі: адже мова, по суті, йде не про якусь там «асоціацію», а про зухвале відторгнення Заходом від такого улюбленого Путіним «Російського світу» української частини російського народу і української частини загальноросійських земель. Ніякої «асоціації» не буде і в помині - буде євросоюзівський протекторат. По суті, Захід передбачає невійськовими засобами зробити з Україною те ж саме, що намагався зробити в 2008 році в Південній Осетії і Абхазії руками грузинської армії.

Вислуховувати мантри Януковича -Азарова і Євросоюзу про «імперський тиск» на Україну не має ніякого сенсу - адже вони і зараз це говорять, коли ми спостерігаємо тільки імітацію тиску. Навпаки: смішно не тиснути, коли всі звинувачують нас у тиску. Воно повинно мати обвальний характер, наростаюче крещендо .

На початку листопада слід відновити особливий режим митного огляду, мотивуючи це підготовкою до нових реалій на митниці після 29 листопада. Тут же треба вимагати повернення 10- мільярдного боргу «Газпрому», а в разі відмови української сторони газ поставляти тільки за передоплатою, як це передбачено угодою Путіна -Тимошенко. Передоплати, природно, не буде, і тоді десь за тиждень до Вільнюського саміту можна закрутити вентиль. Ну, а українська ГТС (газотранспортна система), як ми добре знаємо, не спроможна забезпечити транзит газу до Європи, якщо у неї порожні свої труби. Далі оголосити про неминучу денонсацію російською стороною після 29 листопада «Великого договору» з Києвом, з огляду на те, що угода України з ЄС вступає з ним у протиріччя (про які вже говорив С. Глазьєв), в тому числі і в частині визнання кордонів України .

Після цього логічно буде спеціальним рішенням Держдуми оголосити юридичну чинність постанови Верховної Ради РФ 1993 про російський статус Севастополя і незаконність передачі Криму до складу УРСР в 1954 р. І, нарешті, під завісу добре б розпочати «раптову перевірку боєздатності» військ Західного військового округу та Чорноморського флоту, як це Путін робив упродовж року в інших округах і на інших флотах.

І якщо ми, роблячи все це, будемо всіляко зупиняти спроби українців розпочинати переговори з приводу цих заходів аж до грудня, то що, по-вашому, Янукович і Азаров будуть робити у Вільнюсі 29 листопада? Та вони, швидше за все, туди і не поїдуть, знаходячися під тягарем, що раптово звалився у вигляді невирішуваних проблем з Росією. Ну, уявіть: газу немає, опалювальний сезон накрився, на кордоні - російські танки і стокілометрові черги з фур з українського боку, а в Криму Чорноморський флот приведено у підвищену боєздатність! Якщо ж все-таки зважаться і поїдуть, то чим будуть там займатися? Тут, як мовиться , до ворожки не ходи: вимагати в Євросоюзу додаткових гарантій і послаблень, з огляду на безпрецедентний натиск Москви .

Янукович скаже у Вільнюсі: мене мій народ не зрозуміє, якщо ми зараз же не вирішимо проблему скасування віз для українців і не запишемо в угоду досі відсутній пункт про «європейську перспективу України» (тобто про майбутній вступ до Євросоюзу). А євросоюзівська бюрократія йому відповість: а нас наші народи не зрозуміють, коли ми таке підпишемо. Ось і все.

Я б дав лише один відсоток зі ста, що при такому розвитку подій асоціація України з ЄС буде підписана. Але і цей відсоток не означав би нашої поразки - економічної, у всякому разі. Правда , так буде лише в тому випадку, якщо ми залишимося твердими. Бо, заваривши таку кашу, смішно після 29 листопада взяти і просто так ліквідувати всі санкції. Мирні угоди диктує наступаюча сторона, а не та, що тримає оборону. Наступаючи, ми доб’ємося не одного, так іншого. Причому, що важливо, Євросоюз після підписання асоціації наші економічні вимоги до України негласно підтримає, як підтримав він свого часу газову угоду Путіна-Тимошенко. Аби, як кажуть, не було війни. Та й не шкода європейцям українських грошей. А ми домоглися б від українців таких поступок щодо повернення боргів або з приводу законтрактованих обсягів газу, штрафних санкцій за недобір, що вони через півроку самі з прокльонами відмовилися б від цієї асоціації. Яка з неї користь, коли всі гроші доводиться віддавати Москві?

Наступальна тактика безпрограшна, якщо вести її за шаховими правилами, прораховуючи всі варіанти, а оборонна тактика без варіантів, якої дотримуються нині Путін і Медведєв, приречена на поразку.

Переклад із російської

Підписання Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС може бути зірвано TOP
 

image
( Source )
07.11.2013

Ігор Жданов, президент Аналітичного центру "Відкрита політика"

В останню неділю у Молдові на підтримку євіроінтеграції вийшло близько 100 тисяч людей, для України – це декілька мільйонів.

Чим ми гірші за молдован? Або в нас є інший вихід?
Завжди намагався бути оптимістом щодо імовірності підписання Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Вважав, що у нинішнього глави держави Віктора Януковича вистачить відповідальності  та здорового глузду, аби виконати критерії ЄС, припинити вибіркове правосуддя, знайти компроміс та звільнити Юлію Тимошенко.

До таких кроків підштовхувало керівництво України і їх візаві у Росії – дбайливо виховуючи торгівельними війнами з кожного українського громадянина справжнього патріота та націоналіста, формуючи справжню українську політичну націю.

На жаль, останні дні перетворили  мене із записного оптиміста на цинічного песиміста. Шанси підписати Угоду про Асоціацію між Україною та Європейським Союзом стрімко наближаються до нуля - хоча це той випадок, коли я був би радий помилитися.

Про це свідчать показове мовчання "гаранта" у відповідь на заяву місії Кокса – Квасневського щодо підтримки законопроекту Анжеліки Лабунської,  агресивні меседжі спікерів регіоналів на телеефірах  та нова пропагандистська "качка" про розшук міфічних мільйонів Юлії Тимошенко за кордоном. Та й у приватних розмовах представники провладної більшості дають зрозуміти – Віктор Федорович відпускати Юлію Володимирівну не збирається.

Зміна стратегічної лінії поведінки нібито відбулася на минулому тижні, коли в результаті декількох мозкових штурмів на Банковій було прийняте  рішення – поставити все на "качку" про повернення мільйонів Тимошенко до України.

На думку авторів цієї ідеї – це, по-перше, повинно було сподобатися електорату, по-друге, сприйнято європейцями і саме головне – дозволило би  підписати  Угоду про Асоціацію, навіть коли "Юлія Тимошенко буде дивитися Вільнюський саміт по телевізору у Качанівській колонії". 

Але Віктора Януковича вже не раз підводили його радники. Так і тут, на перший погляд, класна ідея, в основі своїй була абсолютно утопічною.

Громадяни втомилися від розповідей про якісь мільйони і хочуть отримати свої кревні декретні, лікарняні та зароблені гроші. Лише станом на 16 вересня 2013 року не виконані платіжні доручення Фонду з тимчасової непрацездатності на суму майже 937 млн. гривень, у тому числі, невиплата лікарняних склала 430 млн. гривень, декретних – 230 млн. гривень.

Європейці вже давно не вірять українській владі, яка ще два роки тому назад вустами Віктора Федоровича обіцяла декриміналізувати статті 364 та 365 Кримінального кодексу та звільнити Юлію Тимошенко. Вірять вони американському та швейцарському суду, які встановили ще в середині двохтисячних, що ніякого відмивання коштів Лазаренко разом з Тимошенко не було.

І саме головне – європейці не втомлюються повторювати: "Juilia in jail, no signing of AA". Тобто, якщо лідер української опозиції Юлія Тимошенко буде і далі знаходитися у Качанівській колонії, ніякого підписання Угоди про Асоціацію не буде. Останній раз це українському гарантові пояснили у понеділок, під час зустрічі з помічником державного секретаря США Вікторією Нуланд.

Українська влада може й надалі жити у вигаданих реаліях за принципом "самі придумали та самі віримо", сподіватися, що в черговий раз вдасться "пропетляти" між краплинками та ухвалити якісь закони про псевдозвільнення та псевдолікування Юлії Тимошенко, зокрема законопроекти Міщенка та Купчака, і  тим самим нібито виконати критерії ЄС.

Однак, місія Кокса – Квасневського у разі такого розвитку подій не поставить Україні залік із припинення політичних репресій в Україні. Адже до цього вона дала чітко зрозуміти: жирний плюс Україна отримає, якщо Юлія Тимошенко буде або помилувана указом президента України, або принаймні буде ухвалений та підписаний законопроект, підготовлений Анжелікою Лабунською. І представники місії мають на це повне право – вони єдині, хто отримав мандат від Європейського парламенту щодо проведення моніторингу із виконання критеріїв, необхідних для підписання Угоди про Асоціацію.

Заради підписання Угоди про Асоціацію Юлія Тимошенко пройшла свій шлях до компромісу: спочатку наполягаючи на своїй повній політичній та правовій реабілітації, вона погодилися на часткове помилування, а потім і на всі інші пропозиції місії Кокса – Квасневського, якими важкими вони для неї не були.

Свою частину шляху повинен пройти і Віктор Янукович. На сьогодні фактично у нього є два варіанти дій.

Він може увійти в історію як президент, за часів якого була підписана Угода про Асоціацію, налагоджені нормальні відносини з Європою та США, припинені політичні репресії в країні, звільнена лідер української опозиції Юлія Тимошенко, нормалізована економічна ситуація, відновлена співпраця з МВФ та отриманий життєво важливий для економіка кілька мільярдний доларовий транш.

Або Віктор Федорович може вляпатися в історію, змарнувати історичний шанс України, заморозити відносини з Європою та США, повторити шлях свого білоруського колеги, якого сприймають як останнього диктатора Європи, який є невиїзним та руконеподаваємим у цивілізованому світі, із відповідними політичними та економічними санкціями.

Вибір лише за Вами, Віктор Федорович.

Але я переконаний, що європейська держава Україна та 45 мільйонів українців не можуть бути заручниками фобій однієї людини і не пробачать йому зради, якщо Угода не буде підписана.

І на останок, про дії тих, хто підтримує європейську інтеграцію. Переконаний, що ці дні  – ключові для євроінтеграції. Думаю, необхідно підтримати опозицію та всім нам вийти на вулиці Києва. А опозиційним силам пора вдаватися до більш радикальних дій, у випадку гальмування ухвалення законопроекту Анжеліки Лабунської. Можливо саме це підштовхне владу до зміни позиції.

В останню неділю у Молдові на підтримку євіроінтеграції вийшло близько 100 тисяч людей, для України – це декілька мільйонів.

Чим ми гірші за молдован? Або в нас є інший вихід?

Бій у кружлянні TOP

::62033.jpg

( Джерело )
08.11.2013

::62033.jpgВіталій Портніков. Courtesy photo

Напередодні можливого підписання угоди про асоціацію з Євросоюзом український президент маневрує так гарячково, що в цьому бракує будь-якої раціональності. Здається, сам Віктор Янукович вже не знає, чого він хоче: підписати угоду чи ні, погодитися на звільнення Юлії Тимошенко чи залишити її в ув'язненні, обдурити Європу або обдурити Росію, взяти гроші у МВФ або взяти гроші у Путіна, взяти гроші у всіх, але не випустити Тимошенко, не брати ні у кого, але розкуркулити власних "олігархів", не чіпати "олігархів", але змусити населення затягнути пояси. Що ж ти хочеш, Вікторе Федоровичу ? Дай відповідь!

Не дає відповіді - навіть міжнародним посередникам Кваснєвському з Коксом. Тобто так дає , що ніби і відповідь, а придивишся - так і не відповідь зовсім, а так, пожартували.

І все-таки він крутиться. Не може не крутитися, скрутився вже весь навколо власної осі так, що голова закрутилася, і вже Мінськ від Вільнюса не відрізняється, як не старається, і навіть Путіна від Меркель відрізнити не може. І в цьому велике щастя України - будь-який її президент змушений крутитися до запаморочення - інакше країни не буде. Немає в України російських ресурсів, які б поки ще дозволяли тримати похмуру оборону перед лякаючою сучасністю і сподіватися, що ось так, в малині, ми і закінчимо дні наші скорботні. І не така маленька Україна , як Білорусь, що може всістися на російську жердку і звідти показувати дулі всьому іншому світу: ось ми які горді, не боїмося вас супостатів, нам заплатять!

Кожен український президент крутився, крутився, а Янукович так і зовсім докрутився - ресурсів немає, грошей немає, що далі робити, не знає - одна Тимошенко є, і неясно, за скільки її можна продати, і кому, і чи вигідно це буде. А тому йому доводиться крутитися все сильніше й сильніше, сильніше й сильніше - думок від цього не додається, але такий вітер дме з України, що сам Володимир Володимирович закутався, заховався: та не крутись ти, Вітю, зупинись вже, скажи - чого хочеш?

Та коли б він знав ... Хоче, щоб все добре було. Щоб порядки як у Володимировича, а можливостей  як у Меркель з Олландом. Щоб заводи тут, а гроші там. Щоб вороги у в'язниці, а ми в Європі. І щоб за це платили. Краще щоб і ті, і ці. Але як ? Підкажи, Володимире Володимировичу! А що Володимир Володимирович підкаже? Він і не крутився ніколи - стоїть собі і стоїть, вже все заросло навколо, вже з хащі не вибратись, а він все стоїть і стоїть, як той витязь, і нікуди йти не хоче. Та не крутись ти, Вітю, застудишся!

А Янукович все крутиться і крутиться, крутиться і крутиться. Він теж спочатку думав, що буде стояти, як стовп, і старці афонські говорили: стій, не тремти. Та тільки все розтануло, забулькало, і виявилося, що не крутитися рішуче не можна, - і замиготіли столиці, купюри, особи, голосування, посередники, міністри, Тимошенко, Тимошенко, Тимошенко ... Навколо Качанівської колонії, навколо Сочі, навколо Брюсселя, навколо Вашингтона, навколо Кремля, навколо Берліна, Обама, Меркель, Тимошенко, Путін ... Зупинитися б, та як, все може остаточно відтаяти, відбулькати й оголити пустище, обідране мародерами. Тільки вітер може на деякий час приховати масштаби катастрофи - а тому не крутитися вже неможливо.

Переклад із російської

Годинник, який йде назад або Майбутнє, в якому ми живемо TOP

( Джерело )
05.11.2013

image

Вячеслав ІЛЬЧЕНКО

В той час, коли Україну сколихнув учорашній демарш Януковича, який вчергове вирішив, що має право переглядати домовленості з Европейським Союзом, і висувати все нові і нові умови до звільнення Тимошенко, непоміченими лишились цілком собі побутові розмови, які ведуть між собою люди, обговорюючи можливу чи неможливу євроінтеграцію. І лише потім, переосмислюючи такі ось випадкові суперечки, за їх мотивами можна зробити значно глибші висновки, ніж аналізуючи "підковерну бійку бульдогів", на яку перетворився вітчизняний політикум (а ще ж недавно можна було говорити про політичний діалог, дискусії про ідеї та стратегії). З одного боку це свідчить, що народ зовсім не такий затурканий, і не такий вже зазомбований провладною пропагандою. З іншого боку, якщо побутова дискусія стає більш змістовною, ніж дискусії політичні - це свідчить, що ми не просто повертаємось в 90-ті роки, а годинник і далі продовжує йти назад. Від епохи "демократії, що розвивається" ми поволі минули "період первинного накопичення капіталу", а тепер машина часу несе нас дедалі глибше - в епоху "пізнього застоя".

Хіба ж я не розумію, втовкмачував мені дядько середніх років, який, либонь, пам'ятає студентську революцію на граніті. Хіба тут можна сумніватись? Ось же воно, маячить так близько - безвізовий режим та зменшення митних тарифів. Нам треба просто умовити Тимошенко виїхати без усяких умов - Янукович радо відпустить її, якщо вона пообіцяє йому не повертатись. А Европа тут же все підмахне. Зате уяви, які перед нами відкриються перспективи. І це потрібно не Януковичу, а нам, українцям, для дітей, для майбутнього.

І дядько почав жваво мені розповідати, як швидко зміниться життя українців. Адже ми завдяки безвізовому режиму зможемо їздити в Европу, будемо споглядати там інше життя, зокрема, архітектуру, машини, технології, будемо учитись, а потім реалізуємо в Україні. Мені варто тільки відкрити очі, і я вже зараз можу побачити ці потенційні зміни. Треба тільки не дивитись на політику - вона нам не потрібна. Зате дивись, зараз у нас є інтернет, скайп, мобільні телефони... Хіба могли ми про це уявити двадцять років тому. А тепер все це у нас є. Тепер треба трошечки потерпіти, і з'явиться решта. Він знає це точно, адже старший за мене і пам'ятає ще часи, коли крім газети "Правда" нічого не було.

Що можна було сказати йому у відповідь. Що українці їздять Европою уже більше двадцяти років. Більше того, щороку близько 10 тисяч українських студентів вчаться в польських вузах, а за студентською карткою і решта молодих українців можуть подорожувати всім Европейським Союзом. Вони не просто споглядають інше життя, вони ним живуть, і коли повертаються в Україну, то бачать тут лише незмінний пострадянський пейзаж, трохи припорошений блискітками високих технологій (у вигляді айфонів, айпадів, мобілок та різних гаджетів), але всередині майже нічим не відмінний від похмурих пейзажів, серед яких українці жили двадцять років тому. На високих трибунах все ті ж самі незмінні обличчя червоних директорів, як і двадцять років тому. Більшість із них в той далекий час можна було бачити на дошці пошани КПРС, як уже зрілих і навіть немолодих людей. А в самій країні потроху знову пригадують порядки пізнього застоя, і знову плекають надії на те, що "оце ми надивимось в Европі всяких чудес, та й привеземо до нас, і тоді вже нарешті заживемо".

Так люди думали в 1991 році, коли голосували за незалежність України. Так люди думають і зараз, сприймаючи угоду про асоціацію, наче "другу незалежність".

Одне тільки цікаво, хто ж має привезти до нас оті всі чудеса, коли молодь, бачачи тут лише нескінченне повторення пострадянського буття, зовсім не реалізовуватись сюди повертається, а лише для того, щоб витягти за собою батьків, дядьків, братів та сестер, і більше ніколи не повертатись на цю землю, де годинник вічно йде назад.

Доходить навіть до буквальної відповідності. В часи пізнього застоя політв'язнів міняли на компартійних бонз з інших країн, а зараз політв'язнів міняють на кредити, без яких країна уже не може вижити. Але ж двадцять років їздили по Европі, дивились на інше життя, на архітектуру і технології, невже не можна було зрозуміти прості речі. Що не можна міняти свої права на примарні перспективи - їх таким чином не можна отримати, а добровільно віддані права назад уже не забереш.

А ми їх так легко міняли. Адже ось воно, маячить. То п'ять років податкових канікул. То дешевий газ. То іще щось. Зараз ми маємо обміняти залишки наших політичних прав на безвізовий режим і митні знижки. Так може, я щось пропустив, і зараз йде четвертий рік податкових канікул? Чи може, газ дешевий? Нічому нас не навчило оте двадцятирічне споглядання европейських чудес. Нам досі ближчі чудеса пізнього застоя, коли раз на рік на трибуну забирався черговий "кремлівський старець" і урочисто оголошував, що нинішнє покоління точно буде жити при комунізмі.

Виросло уже три таких "нинішніх покоління".

До першого із них належить Юлія Тимошенко. Вона якраз і прийшла, щоб реалізувати тут ті чудеса, які побачила в Европі. Деякі її ідеї настільки випереджували свій час, що для нас здавались чимсь на зразок фантазії, прожекту, як отой самий скайп - якби він чудом попав в 1991 рік, то сприймався би десь так само. Мабуть, тому і не прижились в нашому архаїчному суспільстві, яке досі, спілкуючись по мобільному телефону, часто говорить "це не телефонна розмова", як і в часи всесильного КГБ.

Я належу до другого. А молодь, яка всіма правдами і неправдами прагне залишити Україну в пошуках кращої долі - до третього.

Можливо, я плекаю невиправданий оптимізм, але шанс розірвати це порочне коло у нас іще є. Для цього треба перестати сподіватись на майбутнє, і на прийдешні покоління, які надивляться на Европу, і принесуть її до нас.Хто ж привезе до нас оті всі чудесні технології? Покоління Тимошенко? З нього більша частина давно пристосувалась до перманентного пострадянського буття, а хто не пристосувався - або в тюрмі, або за кордоном. Моє покоління? Навряд чи. Ми отримали міцне щеплення завдяки Віктору Ющенко, і у більшості моїх ровесників життя протікає так само, як і у наших батьків, заради того, щоб поставити на ноги дітей. Може, покоління теперішніх студентів? Та вони зовсім не бачать себе в нашій країні, зате готують себе до якнайскорішої еміграції. Лишаються оті самі огрядні фігури, які бовваніють на урядових трибунах, ніби зіскочили із чорно-білих фотографій газети "Правда". Вони, може й знають, що таке скайп і айфон. Але вони точно не мають наміру реалізовувати тут европейські чудеса. Вони значно краще почувають себе, годуючи народ чудесами розвиненого комунізму... а може, вже й військового.

Можливо, я плекаю невиправданий оптимізм, але шанс розірвати це порочне коло у нас іще є. Для цього треба перестати сподіватись на майбутнє, і на прийдешні покоління, які надивляться на Европу, і принесуть її до нас.

Майбутнього нема. Ми живемо в тому самому майбутньому, про яке мріяло покоління Тимошенко. І так само, як ми зараз по коліно чвалаємо в пострадянському болоті, будуть чвалати наші діти у нескінченному "теперішньому", якщо ми і далі будемо споглядати і мріяти. Майбутнього треба вимагати. Майбутнього треба добиватись. І в майбутньому, чорт забирай, потрібно жити.

І перший крок до цього майбутнього починається з Майдану, на якому колись завдяки Юлії Тимошенко моє покоління повірило в майбутнє. З відмови міняти права на примару. З вимоги до "банківських старців" не кормити обіцянками людей, і не грати в наперстки, а виконати умови до вступу до ЕС. Не безвізовий режим нас повинен цікавити, і не митні знижки. А оці самі умови, бо саме з них починається реалізація того, що ми бачимо в Европі.

І перш за все - ніяких політв'язнів та торгівлі ними, як на базарі. Ми живемо не в епоху Брєжнєва.

Ми живемо в майбутньому.

Ihor Bardyn awarded Diamond Jubilee metal TOP

[ Source ]

On October 24, 2013, Mr. Ihor Walter Bardyn was awarded the Queen Elizabeth II Diamond Jubilee medal at a ceremony on Parliament Hill.

The Queen Elizabeth II Diamond Jubilee Medal recognizes Canadians whose service to Canada and the world reflects the dedication demonstrated by Her Majesty’s 60 years on the throne.

“It is a privilege to present this honour to someone who has done so much to promote academic and cultural exchange, and the advancement civic and democratic values, both here in Canada and abroad,” said Senator Raynell Andreychuk, who nominated Mr. Bardyn for the award. “Over 23 years, Mr. Bardyn has dedicated himself to spreading the values of good governance among Ukrainian youth through the Canada Ukraine Parliamentary Internship Program.”

The Canada Ukraine Parliamentary Internship Programme (CUPP), which Mr. Bardyn founded and has directed since 1991, offers opportunities for students from Ukraine, the Ukrainian Diasporas of Western Europe, Belarus, Georgia, Russia and Canada to experience and learn about Canadian Parliamentary democracy through internships in the offices of Senators and Members of Parliament.

Some 35 CUPP interns attended the ceremony on Parliament Hill.

A practicing lawyer from Toronto, Mr. Bardyn’s contributions to Ukrainian and Canadian history, culture, education and civics also include his work towards the establishment of the Chair of Ukrainian Studies at the University of Toronto, and the World Congress of Ukrainian Jurists (WCUJ).

Mr. Bardyn also served as Chair of the Ukrainian Canadian Congress Redress Committee, which helped establish the historical and legal basis, and economic losses, suffered by Ukrainian Canadians interned during the First World War.

He also authored the Trust Agreement for the establishment of the Metropolitan Andrei Sheptytsky Institute of Eastern Christian Studies at St. Paul University in Ottawa, where he served for nine years as a Councillor on the University’s Council of Administration.

Mr. Bardyn was recently elected President of the Ukrainian National Federation of Canada."

Temerty honoured with Metropolitan Andrei Sheptytsky Medal by  Jewish Confederation of Ukraine TOP

In a move meant to promote the spirit of Sheptytsky’s efforts, the Jewish Confederation of Ukraine earlier this year unveiled the Metropolitan Andrei Sheptytsky Medal to be awarded annually for contributions to the cause of Ukrainian-Jewish understanding and cooperation.  The first recipient was Canadian businessman and philanthropist James Temerty, who, among his initiatives, has funded three chairs at Lviv’s Ukrainian Catholic University (UCU) for the study of Ukrainian-Jewish relations.

Honoring Sheptytsky's courage, seven decades later

( Source )
Nov. 5, 2013

Natalia A. Feduschak

image

Metropolitan Andrei Sheptitsky, leader of Ukraine's Greek Catholic Church, save Jews from certain death during World War II by sheltering them. Sheptitsky, who lived from 1865 to 1944, is buried in St. George's Cathedral.

NEW YORK – In the summer of 1941, when the German occupation of Lviv unleashed terror on the city’s residents, Kurt Lewin, the son of a prominent rabbi, made his way to St. George’s Cathedral, the seat of the Ukrainian Greek Catholic Church.

There he met with Metropolitan Andrei Sheptytsky, the church’s leader.

Lewin hoped Sheptytsky could help save not only manuscripts and documents owned by his father, who had earlier been killed in the city’s violence against the Jews, but the rest of his family as well.

Writing in his 1994 memoir, A Journey through Illusions, Lewin recalled meeting Sheptytsky for the first time.

 “Learning that I was the son of Rabbi Dr. Ezekiel Lewin, he put his arm around me and hugged me to his powerful chest.  He gently stroked my hair and repeatedly whispered …‘Poor child.’… I briefly described the tragic situation of the dying Jewish community and the death camp in Belzec.  The old man, looking like an Old Testament patriarch, listened carefully, tears streaming down his wrinkled cheeks,” Lewin wrote.  “When I finished, he again embraced me, reflected a while and suggested that I return in two days.  ‘Son, your father was my friend.  You can rest assured that I will do all I can.  Bring with you the manuscripts and I will place them in a safe place.  However, I have in mind to find a way to save you.’”

Sheptytsky, who lived from 1865 to 1944, kept his word.  Under false papers supplied by the church, Lewin, a Jewish boy from Lviv, survived the war’s Nazi terror by living with monks.

Seven decades after this and other acts of benevolence, the Anti-Defamation League last week posthumously honored Sheptytsky for his heroism in saving Jews from the Holocaust. Founded in 1913, the ADL is the world’s leading organization in combating anti-Semitism and all forms of bigotry and hatred.  The group commemorated its 100 year anniversary this year.

“We are honoring Metropolitan Sheptytsky for his selfless commitment to the goal of preserving human life, and for fighting anti-Semitism under the Nazi regime during a harrowing and dark moment in history,” said Abraham H. Foxman, ADL’s national director, in presenting the organization’s Jan Karski Courage to Care Award, which was accepted by Sheptytsky’s grand-nephew, Jerzy Weyman.  “We can only speculate how many countless innocent lives were spared by the untiring efforts of this one compassionate individual.”

Sheptytsky was recognized for his courageous efforts to protect Ukrainian Jews from extermination by supplying false identification papers and shelter from the Nazis at a time when such acts were punishable by death.

Historians estimate that more than 150 Jews, including children, were saved through the metropolitan’s efforts.  Although ailing and largely confined to his residence at St. George’s Cathedral, Sheptytsky instructed his brother, Klymentiy, and closest associates to hide Jews in monasteries and local parishes.  Jewish children were supplied with baptismal certificates, while others wore church habits to avoid detection.  Among those who found shelter in Sheptytsky’s residence was David Kahane, who would later become chief rabbi of the Israeli Air Force.

Sheptytsky, however, also took very public stands against Nazi brutality:  In February 1942, he wrote a letter to Heinrich Himmler, the head of the Nazi SS, asking him to stop the murder of Jews by Ukrainian policemen.  Later that year, in November, he wrote his famous pastoral letter “Thou Shalt Not Kill” urging Ukrainians not to participate in Nazi atrocities.  He also notified Pope Pius XII of the mass murders taking place in Lviv.

“He endangered his life and so many others to save Jews,” said Rabbi Yaakov Dov Bleich, Chief Rabbi of Kyiv and Ukraine. “Today we celebrate another example of courage…He’s being recognized by the Jewish community.  He should be recognized [by] the greater world.”

In a move meant to promote the spirit of Sheptytsky’s efforts, the Jewish Confederation of Ukraine earlier this year unveiled the Metropolitan Andrei Sheptytsky Medal to be awarded annually for contributions to the cause of Ukrainian-Jewish understanding and cooperation.  The first recipient was Canadian businessman and philanthropist James Temerty, who, among his initiatives, has funded three chairs at Lviv’s Ukrainian Catholic University (UCU) for the study of Ukrainian-Jewish relations.

Weyman, who is a professor at Northeastern University, said despite Sheptytsky’s immense influence, the metropolitan never felt truly comfortable in his role as the head of a church.

“He was a priest and a monk.  This is the essence of that person,” he said.  “Thanks to his moral vision, he succeeded in saving many during times so terrible they are hard to imagine for anybody who did not live through them.”

Speaking on behalf of His Beatitude Sviatoslav Shevchuk, the head of the Ukrainian Greek Catholic Church, Bishop Paul Chomnycky of Stamford, Connecticut noted that Sheptytsky was “one shining beacon of hope in the darkness, one powerful voice of reason and humanity in the silence.”

Several of those present said they hoped the ADL recognition will bring Sheptytsky one step closer toward being recognized as a Righteous Among the Nations.  The honorific is bestowed by the State of Israel to non-Jews who risked their lives to save Jews from extermination by the Nazis during the Holocaust.

“It’s important because we live in a world of increasing hatred,” said Reverend Peter Galadza of Canada’s Metropolitan Andrey Sheptytsky Institute of Eastern Christian Studies.  “His example is of universal significance.  Hopefully it will accelerate the cause of his beatification [by] the Vatican.”

Although Sheptytsky’s brother, Klementiy, was beatified in 2001 by Pope John Paul II, the process of the metropolitan’s beatification has dragged on.

“The Nazis created a world of choice-less choices,” said ADL’s Foxman, who survived the Holocaust in Poland by being hidden as a Catholic child.  Pointing to worrying nationalistic trends in Ukraine, he said “the Ukrainian nationalism of Andrei Sheptytsky, one of compassion, even love, for his Jewish neighbors, is one that Jews around the world can embrace and support.”

Over 350 people attended the luncheon honoring Sheptytsky.  Prominent Ukrainians included Ukraine’s ambassador to the United Nations Yuriy Sergeyev and Father Bohdan Prakh and Myroslav Marynovych, UCU’s rector and vice rector respectively.

Other recipients of the Jan Karski award include Emilie and Oskar Schindler, The Partisans of Riccione, Italy and Varian Fry.  Karski was a Polish Roman-Catholic diplomat who witnessed first-hand the Nazi’s treatment of Jews.  He traveled to London and Washington with pleas to save European Jewry, to no avail.

Natalia A. Feduschak, a former Kyiv Post staff writer, is director of communications for the Ukrainian Jewish Encounter, a privately organized initiative to deepen understanding of the breadth, complexity and diversity of Ukrainian-Jewish relations over the centuries with a view to the future.  She can be reached at nfeduschak@hotmail.com.

Website about the destruction of Ukrainian Orthodox churches in 1938 in the Cholm region

TOP

The correct website for this site is:

http://www.kholm1938.net

The site is in Ukrainian and contains a wealth of information and many archival photographs on this topic.

ADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief


Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent


John Heron
-- webmaster www.eposhta.com


Ihor Prociuk
-- story layout and design

We hope you found ePOSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.

eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com
or
myroslava@rogers.com

Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:
eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com

Subscribe to the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Is one of your friends forwarding ePOSHTA to you? Why not subscribe directly! Just enter your e-mail in the box below and click on Subscribe Now!.

Unsubscribe from the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Send an email to:
eposhta-CanadaUS-unsubscribe@yahoogroups.com
YahooGroups (which managers our subscriptions) will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to unsubscribe.

Subscription Issues:
Having difficulty subscribing (or unsubscribing)? Or maybe you want us to add your friends to our newsmagazine? Contact:
subscription@eposhta.com
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements [LINK].

If you maintain a website of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site in our ePOSHTA newsmagazine.

ePOSHTA acknowledges the technical support of www.eposhta.com in the production of the ePOSHTA Newsmagazine.