If you are having trouble reading ePOSHTA, click HERE.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть ТУТ.

 
August 1 серпня 2013
Vol.14 No. 4
People&Culture&Politics&Business

Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
subscription@eposhta.com
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:

  Редакційна Сторінка

Панепідемія наркозалежності: причини й наслідки. Що робити?
  Focus

Vote Today: Peter Milczyn - Building what matters

  Фокус

Голосуйте сьогодні в Етобіко! Пітер Мілчин

Напередодні Х Світового Конгресу Українців
Клименко: митар для Януковича?
Хрещення Русі: консолідація чи розкол?

  Viewpoint

Searching for my uncles' Soviet killers

  Незалежний Погляд

В Україні влада веде внутрішню війну проти власного народу?

  Заклик до дії

Хрещення Русі — свято України, а не Московії

  Events

Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings
Chicago, IL: Conflict Zones -- Jul 5 - Aug 25
Ukrainian Cultural Heritage Village, AB: Ukrainian Day -- Aug 11
Toronto: Evening (BBQ) by the lake for Yvan Baker -- Aug. 14
Toronto: Ukrainian Independence Day -- Aug. 24
Montreal: Annual Independence Banquet -- Sept 5
Milton, ON: UCPBA Golf Tournament -- Sept 13
New York, NY: Ukrainian Heritage Night at Mets Citifield -- Sept 25

  Події

Монтреал: БЕНКЕТ Державної Незалежности України -- 5 вересня

  Programs & Conferences

Ukrainian Folklore Courses at the University of Alberta -- Fall 2013, Winter 2014
Toronto: Conference -- Conceptualizing the Holodomor – Sept 27-28

  Програми і Конференції

Програмі стажування у Верховній Раді України у 2013-2014 рр.

  Current Affairs

2013 National Black Ribbon Day on August 23

  Arts & Letters

KUMF Gallery (Toronto) invites Canadian artists to submit artwork on the theme TORONTO THE BEAUTIFUL

The Hutsuls: In the shadow of the Carpathians. Discover & Donate

  Ukraine & the World

Google Street View available for several Ukrainian cities
Tymoshenko to make last court appeal

  Україна і Світ

Геть від Європи: навіщо Україна потрібна Росії?

  Society

Website about the destruction of Ukrainian Orthodox churches in 1938 in the Cholm region

Панепідемія наркозалежності: причини й наслідки. Що робити? TOP

    
       
       image
   

Наркозалежність досягла в Україні панепідемічного рівня, однак майже залишається поза увагою громадськості, політиків, парламентаристів. Ця проблема не хвилює навіть тих вищих посадовців, які мають відповідати за національну безпеку. Причинами нехтування владою своїми обов`язками є: недержавницький, радше - окупаційний її характер, корупція, псевдодіяльність задля утримання головного тіла біля керма держави, брак моральних бар`єрів тощо. Інші причини є похідними.

За даними деяких незалежних експертів кількість наркозалежних в Україні - 1,5-2 мільйона осіб, що в десятки разів перевищує різні офіційні цифри. У 2010 р. МВС констатувало, що кожен із семи тяжких злочинів вчинено у сфері обігу наркотиків. Того ж року Міністерство охорони здоров`я подало, що «від 8% до 26% школярів у віці 13-16 років пробували наркотики хоча б один раз». Нині наркозалежність помолодшала до 10-11-ти років. Останніми роками Україна послідовно прямує до національної катастрофи: кількість наркозалежних зростає в геометричній прогресії.

Поза увагою різних експертів, авторів досліджень і статей на цю тему залишаються напризволяще кинуті державою співзалежні батьки, бабусі й дідусі та ін. Кожен день для них може стати жахіттям: поведінка наркозалежного все неадекватніша. Існують родини, зокрема самотні матері, які працюють, щоб утамувати потребу отрока в наркотиках. Інакше завтрашній день не наступить. А нещасні матері з передачами для наркозалежних, ув`язнених за найменші провини, за злочини, сфабриковані міліціонерами! Позаяк серце матері болить навіть за деградовану дитину!

Нині наркотики наносять моральної й фізичної шкоди 6-8 млн. громадян, із розрахунку по 4 співзалежних у кожній родині. Це – кожен шостий-сьомий мешканець України! Отже проблема наркозалежності стала реальною загрозою для здоров`я, а навіть життя українських громадян.
Біда в тому, що в Україні мало не на державному рівні підтримується широка індустрія виготовленння, обігу й продажу наркотиків, яку кришують працівники МВС, СБУ, народні депутати, а доходи від наркоторгівлі скеровуються до найвищих посадовців.

Хтось скаже: батьки винні, що не вберегли дітей від вживання наркотиків. Можливо. Але найчастіше саме з вини влади це страхітливе лихо щодня вривається в якийсь український дім.
Майже всі країни мають проблеми з наркообігом. Однак на відміну від України, навіть найбільше корумповані ведуть безпощадну боротьбу з наркомафією. А в Україні замість кидати за грати наркодилерів, так звані правоохоронні органи борються виключно з наркозалежними. 
   Чи є вихід із наркотичного лабіринту?
Отже в злочинне коло наркобізнесу втягнено всі гілки влади України. Помимо всього, це апокаліптичне коло слід негайно розірвати. Бо відтермування наступу на наркозалежність може призвести до зникнення України як держави. Адже критичною точкою неповернення вважають ступінь наркотизації населення в 7%, нині вона наближається вже до 4%.

Що робити? Існують два варіанти: на ближчу й дальшу перспективи. Зазначимо, що в ближчій перспективі боротьба з наркозалежністю може відбуватися виключно в суспільно-громадській площині, позаяк бандитська влада сама продукує злочини, корупційно-мафіозні схеми, проштовхує закони, які несуть загрозу всьому живому та ін. Ідеться про самоорганізацію громадських активістів, співзалежних, небайдужих громадян, журналістів у структури, які б працювали на викриття наркобариг, перевертнів у міліції, продажних суддів. Треба також проводити профілактичні бесіди зі шкільною молоддю, залучаючи до них тих, хто зумів вирватися з полону наркотиків.

Варто згадати, що на початку минулого століття така самоорганізація дала можливість галичанам не лише протистояти польській пацифікації, державній алкогольній монополії, а й виховати покоління в патріотичному дусі, прищепивши йому здоровий спосіб життя.

До реалізації першого варіанту слід також залучити душпастирів усіх конфесій. Позаяк, за словами президента Асоціації психіатрів України Семена Глузмана, наркозалежність «не можна подолати тільки за рахунок ліків – тут потрібна терапія душі. Коли ці дві функції розділені, починається профанація в лікуванні». Лікарем за сумісництвом має стати священик, монах.

Досі жодна з християнських церков на всю потугу не приложилася до подолання наркозалежності. Ніби й існують реабілітаційні центри для наркозалежних в мережі Карітас, УГКЦ, ними опікуються при церквах УПЦ КП, у монастирях УПЦ МП, але цього катастрофічно мало, враховуючи два мільйони потребуючих. Існують теж реабілітаційні центри на бізнесових засадах, однак їх ніхто не контролює, а вартість лікування така висока, що недоступна для пересічної української родини. Утім, варто вирізнити євангелистську церкву, яка не тільки організувала успішні реабілітаційні центри, а й створила з колишніх наркозалежних групи швидкого реагування, які, зокрема, забезпечують активну масу співзалежних на судових процесах над поодинокими наркобаригами.

Висновки: на українських церквах лежить місія й велика відповідальність за те, щоб більшість наркозалежних повернулися до нормального життя. З цією метою при монастирях слід створювати потужні реабілітаційні центри для наркозалежних, в яких, передовсім, лікували б душі страждучих. Адже саме християнські церкви зобов`язані допомагати «вбогим, спрагненим і страждаючим». Чому б не священикам не проводити бесіди зі школярями щодо небезпеки вживання наркотиків?

Про варіант на дальшу перспективу. Для боротьби з наркомафією слід використати світовий досвід. Окрім того, потрібно розширити горизонти профілактики. Необхідною умовою має стати молодіжна програма, ухвалена й фінансово підтримана державою. Такою програмою слід передбачити реформи в середньому й вищому шкільництві, запустити спортивні комплекси для зайнятості молоді спортом, збільшити кількість дитячих садків, бібліотек, музичних і мистецьких шкіл, технічних гуртків, залучити молодь до скаутського й інших рухів, забезпечити доступ до вищої освіти, а відтак - робочим місцем, доступним житлом тощо. І ще: виховати молоде покоління на високих моральних принципах, патріотами своєї Батьківщини. Останнє можна досягти тоді, коли ми, українці, зрозуміємо, що Україна – наш спільний дім, у якому всі разом наводимо порядок.
 
Марта Онуфрів, журналіст (Канада, Торонто)

Vote Today: Peter Milczyn - Building what matters TOP

    image

A Fair and Prosperous Ontario
Peter Milczyn is the right choice for building a stronger Ontario, a stronger Etobicoke–Lakeshore
More Sharing ServicesShare   Share on facebook Share on twitter Share on email  
805_24__tfmf_mlzzap55l25vuxmfzpl1iebh_dd39ef9e-37fc-452f-b199-cfe58bdd91bc_0_photoup
ETOBICOKE – Under the leadership of Premier Kathleen Wynne, creating jobs in Ontario is his number one priority. On Thursday, August 1 the people of Etobicoke–Lakeshore have a clear choice to vote for the party committed to creating jobs and helping Ontarians in their everyday lives.

“Over the last month I have had the opportunity to meet thousands of voters in our community and share with them the positive plan put forward by Premier Kathleen Wynne and her team,” said Peter Milczyn.  “I’ve been telling people that I meet that our plan is going to have real results, creating jobs and opportunities for people right here in Etobicoke–Lakeshore.”

The Ontario Liberal plan for jobs and growth creates a competitive business climate and invests in creating a highly skilled workforce, including a jobs strategy for young Ontarians.  The plan drives innovation and invests in building transit, roads, schools and hospitals, which are key foundations for a productive economy.

“I hear from people in this community that they want great jobs for their kids, home care for their parents and reliable roads and transit systems.  As MPP I am committed to work tirelessly to meet those needs,” said Milczyn. “On August 1, I hope I can count on your support to be your voice at Queen’s Park.”       image

Lifelong Etobicoke resident and current Toronto city councillor Peter Milczyn is running for the Provincial Liberals in Etobicoke–Lakeshore byelection.
Peter grew up in Mimico, lived in the Village of Islington area, and now he and his wife and daughter call the Sunnylea neighbourhood home.

Elected to council in the former City of Etobicoke in 1994, he was re–elected as councillor in the City of Toronto in 2000, 2006 and most recently in 2010.
He has represented this community for 16 years and has consistently fought for the needs of the community. 

Milczyn played a key role re-development of the Etobicoke Motel Strip, now "Humber Bay Shores".  He successfully worked with the community to found the Queensway B.I.A. and he has always rolled his sleeves up to improve traffic flow, make local parks safe and address development issues – improving the quality of life for residents of his ward.

Peter is running for the Kathleen Wynne Liberals because they are the government that is committed to investing in communities and people, creating jobs and helping people in their everyday lives. This government is making unprecedented investments in public transit and infrastructure that Etobicoke–Lakeshore, and Ontario needs. 

Milczyn has been running a positive, issues–based campaign offering solutions to the challenges facing the people of Etobicoke–Lakeshore.  His many years on council have taught him how to take the issues head-on through collaboration, consultation and effective planning.

Peter Milczyn will bring his experience and focus on smart, sustainable city building and fiscal responsibility to Queen’s Park.

Throughout his campaign, Peter has been meeting with hundreds of residents, talking to them about the issues that concern them the most, and the change that they want to see in their communities to make their every day lives easier.

What he is hearing, is that people care about education – they want their children to have access to full day kindergarten and a chance at university. They want to see better health care, and more home care for their aging parents.  And they want to have access to better transit so that their daily commutes are shorter, and they can spend more time at home with their families.

Peter is representing the party that has a strong track record and worked diligently since 2003 to make those things happen.

Peter has consistently advocated for improved transit in Etobicoke–Lakeshore and once elected, Peters’s priorities will include moving forward the construction of the Kipling Hub, advocating for a GO stop at Park Lawn to better service the south east of the riding, and pushing for a Bloor-Danforth subway extension.

Peter is committed to building what matters for the community and for the province.

For more information about the byelection or about Peter Milczyn, please visit the website www.votepetermilczyn.ca and on August 1st , vote for education, transit, and healthcare, vote for Peter Milczyn, vote Liberal.

Голосуйте сьогодні в Етобіко! Пітер Мілчин TOP

image

Пітер Мілчин є довголітнім мешканцем Етобіко i теперішнім депутатом Міської Ради Торонто. Пiтер Мілчин балатується у провінційних додаткових виборах від Ліберальної партії Онтаріо в окрузі Етобіко-Лейкшор (Etobicoke-Lakeshore).

Пiтер виріс в Mіміко, жив в районі Іслінгтон, а тепер разом з родиною проживає в районі Саннілеа (Sunnylea).

Підтримуючи Ліберальну партію протягом більше як 30-ти років, Пітер є її членом та колишнім президентом ФедеральнoЇ ЛіберальнoЇ AсоціаціЇ від Етобіко-Лейкшор.

Будучи обраним до Міської Ради в колишньому місті Етобіко в 1994 році та переобраний в якості депутата Міської Ради в Торонто в 2000 та 2006 роках, і  останній раз в 2010 році, Пітер Мілчин має багатий досвід, який буде використовувати для розумного містобудування та фінансової відповідальності у Провінційнiй Радi.

"Я дуже вдячний жителям Етобіко-Лейкшору за надану мені можливість представляти їх у Міській Раді. Я буду радий за можливість донести їхні проблеми, пріоритети та інтереси до Провінційного уряду", - зазначив Пітер Miлчин.

Виборча кампанія Пітера Miлчина ведеться на позитивній підставі, основаній на вирішенні проблем, які стоять перед жителями Eтобіко-Лейкшору. Багатий досвід праці в Mіській Раді навчили його вирішувати питання через ефективнe планування, співробітництво тa консультації.

"Я спостерігаю як громада змінюється і росте, і я радий бути частиною уряду, який розуміє це, а також важливість вирішення потреб Eтобіко-Лейкшору сьогодні і в майбутньому", - зазначив Пітер Miлчин.

Після обрання, пріоритети Пітерa будуть включати: просування вперед будівництва Кіплінг концентраторa (Kipling Hub), добиватися зупинки GO у Парклаунді (ParkLawn) для кращого обслуговування південно-східної частини округу, а також розширення гілки метро Блур-Данфорт (Bloor-Danforth).

Разом з Ліберальною командою, досвід Miлчина допоможе створити нові можливості та робочі місця для жителів Eтобіко-Лейкшору.

 
Напередодні Х Світового Конгресу Українців TOP

Аскольд Лозинський

Конгрес, звітні збори будь-якої організації чи установи, підводячи підсумки діяльності даної структури, розглядають найбільш суттєві питання або проблеми, на які згідно зі статутом ця установа мала б дати відповідь. Тим більше це важливо для світової структури, якапредставляє інтереси численної кількості фізичних чи юридичних осіб. А також розрізняє, що є засадничим і що навіть менше важливе, але є конечне. Не тому, що від цього залежить діяльність даної установи, а тому, що до значної міри торкається долі певних осіб щодо забезпечення їхніх духовних інтересів, зокрема захисту людських і національних прав. Усе це залежить не тільки від розумних рішень, а й від послідовної й рішучої реалізації резолюцій і постанов виконавчими органами.

На мою думку, засадничим завданням СКУ має бути захист духовних потреб українських громад, які розкинені по майже п`ятдесяти країнах світу та яких ми популярно називаємо діаспорою. Забезпечення матеріального рівня українських громад у неукраїнському світі , а тим більше економічний розвиток до рівня добробуту поодиноких персоналій є далеко поза можливостями СКУ. Впливати на закордонну політику великих держав світу це - гарна гра, яку остаточно вирішують самі гравці, беручи під увагу власні стратегічні  потреби. У найкращому випадку СКУ через свої власні структури, а також через службу юридичних осіб, членів СКУ, може тільки інколи надати одноразову допомогу, при тім - у більш сприятливих обставинах і в заможних країнах.  І то хіба тільки тим, котрі найбільше потребують. Вплив на закордонну політику має місцевий характер, тобто певна етнічна громада може впливати тільки на державу, в якій вона замешкала. У міжнародних структурах діють чиновники від тих держав, які в першу чергу захищають власні національні інтереси. Тому основна орієнтація СКУ повинна бути спрямована захист культурних, людських і національних свобод великої української родини, яка проживає поза Україною.

Реакція більшості українців, включно з сьогоднішнім проводом СКУ, є обережною і без емоційною, витриманою з огляду на стратегічні перспективи. Нехай. Я дозволю собі бути менше стратегічним. Бо накидання українцям етнічної чистки полякам – це майже рівнозначно, як німцям судити Івана Дем`янюка за воєнні злочини. Мабуть, з огляду на неадекватність такого захисту щодо хижацького, вже історично сформованого трактування, зокрема в особі близьких у географічному розумінні сусідів, ми зустрічаємося з  негідним трактуванням української національної меншини. Меншини, яка перебуваючи  на своїй етнічній території й будучи гнобленою, останніми роками безкарно піддається  звинуваченням із боку власних гнобителів.  Наприклад, можна говорити  про поляків, зокрема “кресових”, які з кожною річницею українсько-польського протистояння на Волині-1943, збільшують кількість польських жертв до неймовірних розмірів. Рівночасно не згадують ні українські жертви, ні історичний контекст взаємин між двома народами. Реакція більшості українців, включно з сьогоднішнім проводом СКУ, є обережною і без емоційною, витриманою з огляду на стратегічні перспективи. Нехай. Я дозволю собі бути менше стратегічним. Бо накидання українцям етнічної чистки полякам – це майже рівнозначно, як німцям судити Івана Дем`янюка за воєнні злочини.

Одначе в реакціі СКУ, яка звелася до прославляння стратегії польського прем`єр-міністра Туска, немає жодного осуду резолюції польського Сейму чи дій 148-ох українських ренегатів. Отже є незадовільна.  Позицію СКУ можна віднести до обережно консервативної, але не стратегічної. Щодо Росії, то ситуація була та залишилася зовсім іншою, яку конечно потрібно тримати під контролем. Режим Путіна-Медведєва - виняток у цивілізованому світі. Він чинить не тільки по-старому,  радянському, але робить це зухвало та безпардонно.

СКУ написав декілька листів до міжнародних інституцій, але за весь час ніхто з проводу СКУ ні разу не відвідав Росію дл я того, щоб чинити тиск з приводу антидемократичного та вкрай несправедливого для українців рішень, винесених новітніми російськиими імперщиками. Упродовж останніх років, тобто у звітному періоді Х Конгресу, Кремль зумів ліквідувати дві центральні українські організації у Російській Федерації. Це було виконано за рішенням судів. Одначе відомо, що судочинство в Росії менш незалежне від влади, ніж в Україні. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров неодвозначно заявив, що причини ліквідації були політичними. Водночас Міністерство закордонних справ України під орудою Костянтина Грищенка повелося як за радянських часів, не захищаючи українську громаду в РФ. Навпаки: допомагало, мовляв, треба разом із Міністерством юстиції РФ спільно сформувати нову українську структуру. Одначе останнє суперечить основним засадам неурядової організації. Рівночасно Грищенко поскаржився на українців за  порушення процесуальних норм. СКУ написав декілька листів до міжнародних інституцій, але за весь час ніхто з проводу СКУ ні разу не відвідав Росію дл я того, щоб чинити тиск з приводу антидемократичного та вкрай несправедливого для українців рішень, винесених новітніми російськиими імперщиками. Доцільно було б, коли б Х Конгрес відбувався у Москві, щоб створити прецедент  конфронтації з імперським режимом задля захисту українців Росії. Утім, із огляду на практичність чи вигоду, його можна було проводити хоча б на границі України та Росії, скажімо, в Харкові. Але не у Львові.

Науковий світ, у якому провідну роль грають антиукраїнські сили, взявся писати свою версію історії: ... Натомість український науковий світ не тільки здебільшого спокійно сприймає ці наклепи, а навіть деякі українські вислужники за винагороду приєднуються до обвинувачувачів. Поруч із захистом духовних потреб (прав) українського народу має бути й захист його духовних цінностей, його славної минувшини, його історії. У цьому відношенні знову ж найгіршими хижаками супроти нашої минувшини  є ті, які історично чинили нам найбільше зла — росіяни, поляки, євреї та німці. Про історичні кривди, мабуть, не потрібно зайвий раз говорити. У сучасному трактуванні  ми опинилися в ролі тих, які чинили нам кривди. Ця гримаса історії фактично є закономірна, бо історію подають чи пишуть сильні та настирливі. Науковий світ, у якому провідну роль грають антиукраїнські сили, взявся писати свою версію історії: українці гнобили та мордували євреїв і поляків під час Другої світової війни. До цього прилучилися сильні світу цього - Росія й Німеччина. Натомість український науковий світ не тільки здебільшого спокійно сприймає ці наклепи, а навіть деякі українські вислужники за винагороду приєднуються до обвинувачувачів.

На самому початку в СКУ оформлено Наукову раду. За останніх двадцять років ця Рада проявляє винятково мізерну активність, а на зовнішньому науковому відтинку практично ніяку. Правда, що наші діаспорні наукові центри стали сьогодні, здебільшого, змарнуванням нашого великого капітального вкладу. Подібну слабкість у площині зовнішньої науки проявляють і наші традиційні наукові товариства у діаспорі. На жаль, із виникненням незалежної України та відродженням української науки в Україні тільки одиниці-науковці проводять корисну зовнішню діяльність. Але все залежить від координації дій, бо, коли б працювала ефективно Наукова рада СКУ, то впливала б на наші діаспорні структури.

Підтекстом Х Конгресу повинні стати слова Василя Симоненка: “Народ мій є, народ мій завжди буде. Ніхто не перекреслить мій народ!”. Захист нашого народу, його славних сторінок історії, його культури має бути стрижнем цього важливого зібрання та напрямними для праці новообраних керівних органів СКУ.

Клименко: митар для Януковича? TOP

image


http://soskin.info/news/4328.html
29.07.2013

Олег Соскін

З кожним роком все і більше посилювалося враження, що Податкова адміністрація, податківці – це люди, які нічого роблять, тільки у всіх все забирають. Іншими словами, їх можна було назвати рекетирами, які використовують державну машину для того, щоб забирати у громадян доходи, власність, нерухомість, землю.

Починало складатися враження, що головна функція податкової зводилась до того, щоб не дати людям ставати заможними і сформувати в Україні середній клас. Презирство і ненависть в українському суспільстві до податкових органів зросли настільки, що податківців зневажали навіть більше, ніж міліцію, якій в Україні довіряє менше 1% громадян. Проте правлячий режим бандократії пішов на хитрість і вирішив сховати податківців під виглядом Міністерства зборів і доходів. Таким чином були придумані своєрідні лаштунки, щоб відволікти увагу людей, сховати тих, хто безпосередньо грабує людей. Режим цю установу жорстко структурував і навіть дійшов до того, щоб при українських посольствах з’явилися податкові розвідники. Отже, їм вже мало контролювати людей на території України, тепер вони вже слідкуватимуть за ними і за кордоном. Це вже нагадує часи Сталіна, коли комуністи мали спеціальні загони за кордоном, які використовувалися, наприклад, для вбивства Коновальця, Бандери, Петлюри, Троцького, і діяли під виглядом Комінтерна, в якому були спеціальні загони бойовиків, які переслідували всіх інакодумців. Тепер за цією аналогією, схоже, діє і  Клименко, як підручний Януковича, і створює інститут податківців-розвідників.

В той же час, зростають переслідування і в Україні. Просто диву даєшся, як купка осіб, що, як виглядає, нагадують злодіїв, не мають реальної освіти, знань, тримає в сталевих лещатах всіх громадян України. Можна припустити, що у левової частки цих осіб взагалі куплені дипломи. Наприклад, чого варті заяви Геннадія Москаля про те, що ніяк не може знайтись диплом Королевської, або зізнання Арбузова в тому, що він здобував вищу освіту заочно. А відомо, яка заочна освіта в Україні.

Але, незважаючи на все, цим особам весь час вдається вигадувати нові обмеження. Одне з останніх таких обмежень полягає в тому, що громадяни тепер не можуть купити ні автомобіль, ні нерухомість дорожче 150 тисяч гривень. Схоже, що тепер податківці чіплятимуться до людей, перевірятимуть, звідки вони взяли гроші на такі покупки. Але де таке бачено? Це пряме порушення Конституції. Спочатку нехай вони самі розкажуть, звідки взяли гроші. Той же Клименко нехай розповість, де його брат взяв гроші, щоб здійснювати реконструкцію ЦУМу в центрі Донецька, де Азаров взяв гроші для сина, як Арбузов накупив собі засоби масової інформації? І хто їм взагалі дав право вимагати у людей пояснення, звідки вони взяли гроші? Який вони мають до цього стосунок?

Таким чином, можна говорити, що в Україні наростає беззаконня, а особи, які його здійснюють – вороги української нації. Це – митарі. Можна провести аналогію з Євангелієм, де описані митарі, які збирали податки для Римської імперії і для царя Ірода, який, як відомо, наказував вбивати новонароджених, і саме він дав наказ відрізати голову Іоанну Хрестителю. Сам Ірод купався в розкошах, а гроші йому приносили митарі, які грабували простих людей. Чи можна стверджувати, що таким царем Іродом сьогодні в Україні стає Янукович, який має свого керівника митарів – Клименка? Саме структура, яку очолює Клименко, мучить українців. Як виглядає, виправити це відомство не можливо, його треба просто ліквідувати, як антиконституційний орган. А ті депутати Верховної Ради, які проголосували за створення цього міністерства, затвердили його – це вороги української нації. Тим паче, що вони не підпадають під дію цього органу, користуються своєю недоторканістю, але проголосували за створення міністерства митарів, де працюють кати українського народу.

Тому основним гаслом сьогодні має стати негайна ліквідація Міністерства зборів і доходів, припинення дії Податкового кодексу, як такого, що призвів до зубожіння мільйонів українців, знищення залишків малого і середнього класу, дрібної і середньої національної буржуазії, і перехід до розробленої мною впродовж останніх 15 років  моделі податкової системи.

Олег Соскін, професор, директор Інституту трансформації суспільства

Хрещення Русі: консолідація чи розкол?

TOP

( Джерело )
24.07.2013

image Богдан Червак, публіцист

Ювілейне відзначення 1025-річчя Хрещення Русі, яке мало б консолідувати християн України, схоже, може лише посилити протиріччя, які вже не один десяток років існують в Українській державі.

Традицію на державному рівні в незалежній Україні святкувати день Хрещення Русі започаткував президент Ющенко. Про це мало хто сьогодні згадує, оскільки на перший погляд благородна мета відповідних заходів – консолідувати українське суспільство та розрізнені церкви, відновити історичну пам'ять народу – фактично розчинилася в дискусіях, які здебільшого фіксують міжконфесійну напругу, а не згладжують гості кути.

Нинішній ювілей не став виключенням.

Дивно, але рівноапостольний київський князь Володимир, який більше ніж тисячу років тому зумів з язичників зробити християн, сьогодні не спроможний їх об'єднати.

imageКожен, хто поцікавиться заходами, які плануються провести з нагоди свята, побачить, що в них немає місця для іншої християнської конфесії, а отже, складається враження, що Хрещення Русі – свято виключно конфесійне, а не загальнонаціональне.

Одна з найбільших православних церков – УПЦ у єдності з московським патріархатом, вочевидь, і цього разу зробить акцент на "непорушній дружбі" із РПЦ та патріархом Кирилом. А новизна полягатиме лише в тому, що васальний статус церкви підтвердить не тільки візит Кирила, а й президента Росії Володимира Путіна.

До речі, РПЦ і російська влада вже визначилися з пафосом та ідейною спрямованістю свята. У посланні патріарха Московського і всієї Русі Кирила та Священного Синоду РПЦ у зв'язку з 1025-річчям Хрещення Русі прямо заявлено: "Довгий час ми разом жили в одній великій країні, а зараз – у декількох суверенних державах. Але незмінно існувала й нині існує наша духовна єдність, що її зберігає благодатна сила Божа й спільність морального ідеалу, який проповідує й захищає Руська Православна Церква".

Ось так, недвозначно, молодша сестра-церква РПЦ, яка до свята хрещення Русі має опосередковане відношення, фактично хоче перетворити його в захід, який мав би засвідчити її монопольне право на спадщину древньої Київської митрополії.

Звичайно, що із цим ніколи не змиряться в Україні. А тому УПЦ-КП і надалі використовуватиме ювілей, для того щоб поглибити власну ідентичність у вітчизняному православ'ї, а саме – підкреслити, що православний український патріарх один: святіший Філарет.

А тому на звернення РПЦ єпископи УПЦ-КП ухвалили своє, де заявили, що вважають "безпідставними намагання керівництва Московської патріархії викривити сутність святкування, перетворивши його з відзначення події, яка відбулася в Києві 1025 років тому, на своєрідне торжество на честь сучасної "величі" Московського Патріархату".

Але до найбільш непрогнозованих, але зрозумілих кроків вдалася УГКЦ. Ця, ще одна, церква Київської традиції просто проігнорує офіційні заходи.

Натомість у серпні планує провести власні, масштабні з наголосом на Київ і схід України, які, з одного боку, будуть підкреслювати її києвоцентричну суть, а із другого – відмінність від православних церков, а отже, абстрагуватиметься й від проблем, які існують у православ'ї.

Пояснення такому вчинку – переконливе. Зокрема, глава УГКЦ патріарх Святослав зазначив, що поєднання дня хрещення України-Русі із днем пам'яті святого рівноапостольного Володимира Великого є "московською традицією". "Об'єднання цих двох подій відбулось в Російській імперії лише на 900-ліття святкування хрещення Русі – у 1888 році та мало на меті підкреслити державний характер релігії московського православ'я й претензії Москви на спадщину Київської Русі".

Отже, на думку, патріарха, саме греко-католицька "Церква зберегла давню київську церковну традицію, яка сягає часів Володимирового хрещення, і згідно з якою хрещення України-Русі рік у рік відзначає 14 серпня – у день Макавейських мучеників, коли розпочинається Успенський піст".

У будь-якому випадку вже зрозуміло, що традиційні українські християнські церкви не досягли єдності в розумінні суті та мети відзначення 1025-річчя Хрещення Русі. Кожна з них намагатиметься його використати у своїх конфесійних цілях. І тільки час покаже, хто це зробив найвдаліше.

Видається, що вже час робити певні уроки.

Головний із них полягає в недоречності втручання держави в складні процеси міжконфесійного буття.

Коли Ющенко підписував указ про відзначення на державному рівні церковного свята, він, напевно, не думав, що при цьому буде пропагуватися "рускій мір", а іноземні патріархи мандруватимуть по українських єпархіях і вчитимуть нас нашої ж історії. Зрештою, сьогодні вже не зрозуміло – це свято Церкви, держави чи влади?

А мав би про це подумати...

У цьому зв'язку цікавою видається думка архієпископа Харківського-Полтавського Ігоря. Він, зокрема, нагадав, що відзначення Хрещення Русі почалося в 1888 році в імперській Росії, і мало на меті започаткувати візантійський тип взаємин між церквою й державою: "Це рік, коли цар Олександр врятувався від замаху, коли діяли Емський указ і валуєвський циркуляр, коли панувала ідея "Православ'я, Самодержавіє, Народність". Хто тоді був Главою Російської Церкви чи, як її називали, Синодальною Церквою або ще раніше Відомством Православного віросповідання? Цар був Главою Церкви!"

Згодом, у часи СРСР, а саме в 1988 році, цю ж концепцію прагнула використати комуністична влада.

У сучасній Росії її успішно впроваджує президент Путін: "Що таке ювілей 1020-ліття, 1025-ліття, я не зовсім розумію. Мені здається, що нам знову впроваджується якимось чином думка про те, що вибір вождя є визначальним для народу. Схотів президент, щоби повернулася християнська віра, значить так і сталось. І в нас знову панує християнська віра. Схоче президент, щоби на пострадянському просторі всі стали мусульманами, буддистами чи ще кимось. Значить, так і буде. Це ж його, царська, воля!" – зазначає далі Харківсько-Полтавський архієпископ.

Можливо, є рація в тому, щоб менше святкувати різноманітні ювілеї, а більше думати й робити, щоб церква в Україні була насамперед Христовою Церквою.

Про яку мріяв, у тому числі й рівноапостольний князь Володимир.

Богдан Червак, голова ОУН, парафіянин Церкви Святого Миколая Чудотворця на Аскольдовій Могилі,

Searching for my uncles' Soviet killers

TOP

http://www.worldaffairsjournal.org/blog/alexander-j-motyl/searching-my-uncles-soviet-killers?utm_source=World+Affairs+Newsletter&utm_campaign=81e8542b15-WAJ_Kissel_7_2_2013&utm_medium=email&utm_term=0_f83b38c5c7-81e8542b15-267462021
July  1, 2013

Alexander MotylAlexander J. Motyl

Two of my uncles were killed by the Soviets and I’d like to know who the perpetrators were. The first, my aunt’s husband, Bohdan, was killed exactly 72 years ago, on June 30, 1941, when the Soviet secret police shot somewhere between 9,000 and 20–25,000 (or possibly even more) mostly Ukrainian political prisoners in western Ukraine in the course of a week. The second, my father’s kid brother, Teodozii, was arrested sometime in 1947, sent to a prison camp in Siberia, and never returned.

    image
 Bohdan was a member of the nationalist underground. In the 1930s, he spent five to six years in Polish prisons, where he was systematically beaten and tortured. When Hitler and Stalin destroyed Poland in September 1939, he was freed. He married my aunt in 1940 and then, on June 22, 1941, the day Hitler turned on his former collaborationist pal Stalin, Bohdan was arrested and placed in a provincial jail. Just before the Soviets withdrew, they massacred the inmates. Bohdan was mutilated and shot. He and the other prisoners were then dumped into a pit behind the jail, only to be discovered after the Soviets withdrew. My mother was there when the bodies were exhumed. Some 20 corpses had been found and he wasn’t among them. Hoping that he might have survived, she took one last look into the pit and saw the outlines of another body. It was Bohdan. Evidently, he had been shot and dumped first.

Teodozii apparently had no political connections: he was an aspiring young actor who worked for a theater in Lviv. One weekend, he came home to his village at precisely the time that the nationalist underground had distributed some leaflets. Suspicion fell on him and he was arrested. In those days, it didn’t take much for the Soviet secret police to imprison you. They placed Teodozii in a Lviv jail for a few months and then shipped him out to Siberia. He never came back. Did he fall ill? Did he starve to death? Was he shot? No one knows.

Neither my father nor my aunt ever spoke about their personal tragedies. I vaguely knew of their losses and learned of the details much later in life, when I began researching the history of Ukraine. I can’t say that I have sleepless nights, but I am a tad angry. I’m angry at the Soviet Union, which killed two uncles. I’m angry at the Soviet secret policemen who tortured and shot Bohdan and maltreated Teodozii. And I’m angry at the reigning Western indifference to all Soviet deaths—and, by extension, to these two Ukrainian deaths.

I’d actually like to know who pulled the triggers and wielded the knives. I know there’s virtually no chance of finding out—the documentation probably doesn’t exist and, even if it does, it’s certainly under lock and key—but finding out isn’t the point, after all. Caring is, and the bottom line is that no one cares about the crimes committed by the KGB and its predecessor secret-police organizations. It was they who implemented the millions of deaths imposed by Stalin on the Soviet Union. It was they who incarcerated, tortured, and killed hundreds of thousands of their political opponents. It was they who deported entire peoples. Surely their crimes are at least roughly comparable to those of the SS and Gestapo. Or are victims of Soviet crimes less worthy of compassion than victims of Nazi crimes? And if we grant that all victims of violence deserve a smidgeon of our compassion, it surely follows that our outrage at the SS and Gestapo must extend to the KGB.

Except that it doesn’t. A bar in New York is named after the KGB and it features readings by liberal-minded avant-garde writers and poets. Former KGB officers write memoirs and give lectures in the United States and Canada. Their affiliation with a criminal organization appears not to matter. They aren’t even asked to say “oops” for their sins.

Consider the most egregious such example: Vladimir Putin, Russia’s president. Putin resolved to join the secret police in the 1970s, a few years after Soviet tanks crushed the Prague Spring in Czechoslovakia, and during one of the largest KGB crackdowns on Soviet dissent. This kind of past should raise eyebrows. Instead, policymakers, scholars, and journalists accept Putin’s choice as if it were merely a career move. They shake his hand at summits; they gladly let themselves be photographed in his presence; they attend elaborate meetings with him in Valdai. German Chancellor Gerhard Schröder went so far as to call Putin a “flawless democrat” at the height of Ukraine’s Orange Revolution in late 2004. French President Jacques Chirac even bestowed his country’s prestigious Grand-Croix de la Légion d’Honneur on Putin on September 23, 2006.

When I’m feeling bitter, I imagine how my uncles died. I see Bohdan getting a bullet in the back of his head. I see Teodozii starving in some barracks. And when I’m feeling cynical, I see Vladimir, Gerhard, and Jacques smoking cigars and drinking vodka in the KGB Bar.



В Україні влада веде внутрішню війну проти власного народу? TOP

image(Джерело )
29.07.2013

Олег Соскін

В Києві впродовж двох останніх днів влада вживає безпрецедентних заходів безпеки. Кирила (Гундяєва) на вокзалі зустрічали сотні міліціонерів і спецназівців, а перон, до якого прибував його потяг, обгородили металевими щитами. Повсюди в українській столиці Беркут, міліціонери в штатському, снайпери, міліцейські собаки.

Щоб потрапити на офіційні заходи, люди проходять через безпрецедентне приниження, їх обшукують, обнюхують, тих, хто виражає невдоволення цими заходами безпеки, знімають на камери. У людей навіть воду відбирають у пластикових пляшках.

Навіщо тоді взагалі на офіційні заходи когось запрошувати, якщо їх так перевірять? Цих людей і так спеціально відбирають по запрошенням. Це ж означає, що режим не довіряє навіть тим, кого сам відбирає і запрошує на офіційні заходи.

Тепер в охорони Януковича навіть з’явилась нова мода: перевіряти людей за допомогою собак. Але ж треба сказати, що так діяли Гестапо і ЧК. Так можуть чинити зі своїм народом лише окупанти. Такі заходи безпеки означають, що у нас вже фактично триває внутрішня війна, влада воює із власним народом. Тоді виникає питання: чому народ терпить владу, яка є для нього окупаційною, ворожою?

Але якщо президент так боїться людей, значить він немає жодної підтримки серед народу. Можливо, він усвідомлює, що те, що він робить, завдає великої шкоди інтересам мільйонів? І тому він дуже боїться за своє життя. Але ж відома народна мудрість: хто чого боїться, з тим воно і трапиться.

Олег Соскін, професор, директор Інституту трансформації суспільства

Хрещення Русі — свято України, а не Московії TOP

Боже, що це за диво повага до самого себе?
Боже, як це насправді: виборювати гідність свою?

Н. Петренко

Настав чудовий рік! Рік хрещення Київської Русі-України! Велике духовне свято українського народу!

Та наші «добрі сусіди» не дають нам його спокійно, з Богом у серці святкувати. Оце недавно глава московської Пра­вославної церкви патріарх Кіріл оголо­сив, що на свято княгині Ольги відбудуться в Москві урочистості… 1025-ліття хрещення Русі, на які будуть запроше­ні не лише голови православних Церков з усього світу, а й голови держав. Потім будуть святкувати в Києві та Мінську.

Мене це дуже обурило, оскільки це чистої води образа нас усіх! З цілою повагою до патріарха Кіріла, але його вислов­лювання справляє враження, що він, крім історії КПРС, іншої не читав. Адже, наприклад, російський історик Е. Ільїна ось що пише: «Яка Росія у 12 столітті. Навіщо ж присвоювати чуже? Олег, Ольга, Володимир, Ярослав Мудрий, Мономах, «Повість временних літ», Нестор, Київська Русь, Київ — усе це належить Україні (…). Ми, росіяни, (…) приєднали Україну і ось уже четверте століття тримаємося за неї, випомповуючи з неї всі національні цінності українського народу; розграбували українську історію, витоптали її, перетворили на пустелю. (…) Протягом століть ми грабували українську культуру…» Слова гострі, але як же правдиві, бо і нині цю нашу історію топчуть, переінакшують. Щоб хтось не подумав, що я опираюся на думці когось одного, наведу ще вислів іншого історика, А. Толстого, який пише: «Є дві Русі. Перша Київська має коріння у світовій, а що найменше в європейській культурі. Ідеї добра, честі, свободи, справедливості, розуміла ця Русь так, як розумів її весь західний світ. А є ще друга Русь — Московська. Це Русь тайги, монгольська, дика, звіряча. Ця Московська Русь зробила своїм національним ідеалом криваву деспотію і дику запеклість». Шановні, покажіть мені ще хоч одну таку державу у світі, яка би так не дбала про свою історію і так її не знала, як Росія, і привласнювала б собі чужу.

Але може й справді в часі хрещення ми були хоч трохи разом? Ось що на цю тему написав інший історик Полєвой: «Де була Земля Руська (Русь)? Кого мав на думці літописець, коли писав о руській землі, до якої підступали монголи? Землю від Дону до Баренцевого моря?! Ні, руська земля в ті часи — це земля лише та, що довкола Києва, Чернігова та Волині. Ім’я Русь було лише при київській об­ласті». Натомість М. Покровський ствер­джує, що в російській історії спеціаль­но наголошується про «роздрібнення» руської землі на князівства у XII–XV ст. Робиться це тому, щоб показати: мовляв, ось Русь розсипалася, а ми, бач, її потім «зібрали». Однак термін «руська земля», знаний літописцям та поетам тих часів, стосувався Києва. З Новгорода і Володи­мира їздили «на Русь», однак самі Новго­род і Володимир ніколи Руссю не були, як наголошує Покровський. Від Пет­ра І російська історія старалась, і до нині старається, надати тому періодові історії сфальшоване обличчя. Отож виходить, що як не було чому «роздрібнюватись», так і не було чого «об’єднувати».

На підставі вище наведених висловів визначних істориків скажіть, будь лас­ка, роковини чого збирається так уро­чисто святкувати патріарх Кіріл у Мо­скві? Бо весь світ знає, що Володимир Великий охрестив Київську Русь, а не Московську.

Отож 1025-ліття хрещення Русі — це наше свято, а не наших пришиваних «братів». Нам треба писати протести до Москви, до Константинополя і до Ки­єва, наголошуючи, що 1025-ліття хре­щення має святкуватися на найвищому рівні в Києві, а не в Москві, оскільки Москва до того свята не має ніякого від­ношення. Ми мусимо виборювати свою гідність, щоб мати самоповагу! Це дуже важливо, бо все, що в нас гарне, мудре і добре, нам відбирають сусіди, а замість того дають тавро тих найгірших — фа­шистів, різунів, бандитів. Як же прав­диво писав К. Деламар: «У Європі існує народ, забутий істориками — народ русинів(…). Цей народ існує, має свою іс­торію, відмінну від історії Польщі, і ще більш відмінну від історії Московщини. Він має свої традиції, свою мову, окрему від московської і польської, має виразну індивідуальність, за яку бореться. Сві­това історія не повинна забувати, що до Петра І той народ, який ми нині нази­ваємо рутенами, звався руським, а зем­ля його звалася Русь; і той народ, який ми нині звемо руським, звався московитами, а їхня земля — Московією. Ще в кінці минулого століття всі у Франції і в Європі добре вміли відрізняти Русь від Московії».

А нині?! Ким ми нині є?! Чим є на­ша земля?! Невже справді, як сміють­ся росіяни, — це «окраіна Рассєї», або, як глузують поляки, «u kraju Rzeczypospolitej»? Цього року, як ніколи, ма­ємо нагоду показати світові, що ми не є нічиїми «окраїнами», а повноцінним європейським народом зі старовинною високою європейською культурою. Ми повинні при кожній нагоді наголошу­вати, що перша королева Франції, яка вміла читати і писати — це була наша княжна Анна, донька Ярослава Мудро­го. Тимчасом, Росія кожного року ор­ганізовує в Парижі під її пам’ятником зустрічі, називаючи «російською» кня­гинею. Тому не дивуймося, що нині французи Русь ототожнюють з Росією і вірять у цей міф. Ми самі в тому вину­ваті, бо не вміємо доносити світові свою культуру. Наші митці, спортсмени роз­мовляють не українською, а російською мовою (навіть коли знають українську). Вони чомусь вірять, що це «більш пре­стижно». Роки неволі виполоскали з нас самоповагу. Хоч ми ніби-то вже 20 літ маємо «незалежну» державу, то і далі не маємо відваги (ні охоти!) відстоюва­ти ні культуру, ні історичну правду.

А ми, закордоном України? Чи маємо самоповагу до себе самих? Чи говоримо до дітей українською мовою? Чи реагує­мо відповідно на образливі статті у пресі? Чи маємо відвагу заперечувати брехню? На ті питання хай кожен відповість собі сам, чесно, без зайвих «виправдань».

Ми всі діти одного великого і слав­ного народу! Станьмо врешті з колін і заявімо світові, що 1025-ліття Хрещен­ня Русі — це наше свято! Відстоювати Україну є обов’язком нас усіх, бо, за словами поета, «Як судитимуть нас — то, напевно, суворо і гостро».

Анна НАЗАРОВИЧ

Events TOP

image

 

Links to event postings TOP

Do you maintain a website of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site in the ePOSHTA newsmagazine.

 Canada

image Ukrainian Golf Across Canada

 

 United States

USA flag Chicago, IL: Conflict Zones -- Jul 5 - Aug 25 TOP

image

Canadian flagUkrainian Cultural Heritage Village, AB: Ukrainian Day -- Aug 11 TOP

image
For more information, visit:
www.history.alberta.ca/ukrainianvillage/specialevents/specialevents.aspx

Canadian flagToronto: Evening (BBQ) by the lake for Yvan Baker -- Aug. 14 TOP

image

image
Come to a BBQ on Thursday, August 14th on the shores of beautiful Lake Ontario. Enjoy a glass of wine or a beer and gourmet hamburger....... and still get a $60.00 (minimum) refund.

We are supporting Yvan Baker in the next provincial election in Etobicoke Centre.

Yvan Baker has been a strong representative for our community. As the President of the Ukrainian Canadian Congress in Ontario he worked with all political parties to create Ukrainian Heritage Day and he is working to change our school’s curriculum so students in Ontario will learn about the Holodomor famine.

Yvan is also a very successful small business owner. He has advised some of Canada’s largest companies – making sure that every dollar is spent effectively. He could do the same for our government. He has the experience to create opportunities for businesses in the community and across Ontario – we could benefit from his experience when he becomes our MPP.

We need to help Yvan win in Etobicoke Centre.

We are asking you today for your support so Yvan Baker can pay for canvass cards, flyers, and signs – materials that reach voters and win their support.

Please find enclosed an invitation to a special fundraising event. With your financial support we will be able to build on the strong foundation that our community has developed. It will be an exciting and enjoyable event. We already bought our tickets and we are looking forward to seeing you there.

Should you have any questions or concerns, please don’t hesitate to contact Yvan:
contactyvanbaker@gmail.com
647-98-BAKER (22537)

Thank you again for your support. We look forward to seeing you on August 14th.

May you and your family have the very the best of summers.

Sincerely,

Markian Shwec - Former President of the Ukrainian Canadian Congress in Toronto
Ihor Bardyn - Former President of the Professional and Business Association in Toronto
John Znaczko - Former President of the Canada-Ukraine Chamber of Commerce
Mary Szkambara - Former President of the World Federation of Ukrainian Women's Organizations
Anna Kisil – President of the "Fourth Wave" International Organization of Ukrainian Communities - Міжнародна українська громадська організація "Четверта хвиля
"

 

Canadian flagToronto: Ukrainian Independence Day -- Aug. 24 TOP

image

Canadian flag Montreal: Annual Independence Banquet -- Sept 5 TOP

image

The Ukrainian Canadian Congress Montreal Branch and
Quebec Provincial Council

cordially invites you to

THE ANNUAL INDEPENDENCE BANQUET 

Marking the 22nd Anniversary of
Ukraine’s Renewed Independence

Guest speaker

IHOR BARDYN, Q.C.
Chair of Canada-Ukraine Parliamentary Program

Thursday, September 5, 2013, 6:00pm
Ukrainian Youth Centre
3270 Beaubien Est
Montreal, QC

Mr. Ihor Bardyn is founder and director of Canada-Ukraine Parliamentary Program, chairperson of Model Ukraine Conferences and a member of the Atlantic Council of Canada.  He was one of the 2012 recipients of the prestigious Arbor Award.  Past president of UCPBA Toronto, and currently National President of the Ukrainian National Federation of Canada.

Tickets: adults $65.
Table of eight: $60. per person
Students: $25.

Tickets may be obtained at
Desjardins Caisse populaire Ukrainienne de Montreal
3250 Beaubien Est.

For further information, please contact
Marika Putko 514 574 0157
Bohdanna Hawryluk 514 259 7162
Zorianna Hrycenko-Luhova, UCC president 514 481 5871

Canadian flagMilton, ON: UCPBA Golf Tournament -- Sept 13 TOP

UKrainian Canadian Professional and Business Association

Golf Tournament

Friday, September 13th, 2013
The Royal Ontario Golf Club
6:00am registration; 7:30am ‘Shotgun’ start
6378 Trafalgar Road, Milton, ON

$160 per member/ +1 member guest
$180 per non-member

Registration deadline – September 1st
Late registration (after September 1st) – $170/member, $190 non-member

Texas scramble tournament format
18-hole golf, power cart, gifts, breakfast and buffet lunch included
Prizes awarded for top finishers, closest-to-the-pin, longest drive contests
Great raffle prizes available!

Contact golf@ucpba.ca for sponsorship opportunities or visit http://ucpba.ca/toronto/golf/ for more information and registration form

____________________________________________________________________

COMMUNITY EVENTS
 
UCPBA Member Yvan Baker has secured the Ontario Liberal Nomination for the next provincial election, in the riding of Etobicoke-Centre. 

Members are invited to support Yvan at a BBQ
on Thursday, August 14. 6:30 pm
at 2607 Lake Shore Blvd W., Toronto

$100 for ages 25+, $30 for ages 14-24, and free under 14.
Tax refund for a portion of the ticket price will be issued.

More information or to purchase a ticket, click here: http://etobicokecentre.ridingassociation.org/pEvent
or call: 647-98-BAKER (22537)

USA flag New York, NY: Ukrainian Heritage Night at Mets Citifield -- Sept 25 TOP

image

Come join the fun!
Purchase your tickets today!

Send check or money order, and self-addressed stamped envelope to
UCCA - Mets
203 2nd Ave
NY, NY 10003

Checks can be made out to UCCA NY Branch
Tickets are $25 each

UCCA NY Branch

Canadian flag Монтреал: БЕНКЕТ Державної Незалежности України -- 5 вересня TOP

image

КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ КАНАДИ, відділ у Монтреалі

запрошує на

БЕНКЕТ

з нагоди 22-ої річниці відновлення
Державної Незалежности України

в четвер 5 вересня 2013 р.
о год. 6:00 веч.
в Домі Української Молоді
3270 Beaubien E.

Головний доповідач

Ігор Бардин
Голова, Парламентарна Програма Канада-Україна Мистецька Програма

Квитки: дорослі: $65
Повний стіл(8): $60 від особи
Студенти: $25
Квитки можна набути в Українській Народній Касі Дежарден

За додатковими інформаціями прошу звертатися до:
Богданни Гаврилюк  514-259-7162
Марійки Путко  514-574-0157

Canadian flag Ukrainian Folklore Courses at the University of Alberta -- Fall 2013, Winter 2014 TOP

image

For details and course registration, visit
http://www.ukrfolk.ualberta.ca/

Canadian flag Toronto: Conference -- Conceptualizing the Holodomor – Sept 27-28 TOP

A complete conference program (in PDF) can be found here.

For more information, please contact:
Marta Baziuk at hrec@ualberta.ca; (416) 923- HREC (4732)

Програмі стажування у Верховній Раді України у 2013-2014 рр. TOP

Верховна Рада України
Асоціація випускників Програми стажування
у Верховній Раді України та центральних органах виконавчої влади –
ГО «Ліга інтернів»

Запрошують Вас узяти участь у конкурсі на участь у

Програмі стажування у Верховній Раді України у 2013-2014 рр.

Місія програми – надати молодим громадянам України можливість взяти безпосередню участь у законодавчому процесі, набути досвід роботи в єдиному законодавчому органі країни і таким чином створити передумови для їх подальшого професійного зростання і успішної суспільно-політичної діяльності.

Від початку заснування Програми її випускниками стали 1200 осіб з усіх регіонів України. Учасники Програми (інтерни) протягом 8–9 місяців проходять стажування в секретаріатах комітетів Верховної Ради України (ВР) та управліннях Апарату ВР. Протягом періоду стажування інтерни співпрацюють з постійними працівниками Апарату ВР, помічниками-консультантами народних депутатів України, народними депутатами України.

Розпорядження Голови Верховної Ради України № 1421 від 01 липня 2013 року «Про продовження проведення «Програми стажування у Верховній Раді України» у 2013–2014 рр. та Положення Про учасника «Програми стажування у Верховній Раді України».

Обов’язки інтернів. До обов’язків інтернів входить допомога у підготовці законопроектів та інших актів законодавчого характеру, підготовка інформаційних та аналітичних матеріалів згідно з предметами відання комітетів, написання аналітичних та інформаційних звітів з проблематики чинного та проектного законодавства, дослідження окремих питань на виконання завдань парламентського комітету чи управління Апарату ВР, виконання інших завдань, спрямованих на підвищення ефективності роботи секретаріатів комітетів ВР та підтримання зв’язків із представниками громадських організацій, що співпрацюють з відповідним комітетом/управлінням, наповнення веб-сторінок комітетів. Інтерни зобов’язані відвідувати щотижневі зустрічі із політиками та громадськими діячами, брати участь у тренінгах та навчальних семінарах. У своїй роботі вони керуються чинним законодавством України та Положенням Про учасника «Програми стажування у Верховній Раді України».

Успіх Програми. Щороку від 60 до 100 осіб проходять стажування у комітетах та управліннях Апарату ВР. Стажування в Парламенті є потужним професійним поштовхом для учасників Програми, під час стажування молоді фахівці вчаться на практиці застосовувати свої знання, вивчають процес законотворення, отримують досвід прийняття юридичних і політичних рішень. Усе це допомагає випускникам Програми впевнено продовжувати професійну кар’єру або наукову діяльність. Щороку близько половини випускників Програми залишається працювати в органах державної влади України.

Так, наприклад, інтернами Програми були народний депутат України VI скликання Остап Семерак (місце народження – Львів), народний депутат України VIІ скликання Валерій Карпунцов (Київ), колишній заступник міністра Кабінету Міністрів України – заступник керівника Державного агентства з інвестицій та розвитку національних проектів Ілля Шевляк (Донецьк), заступник Голови ЦВК Андрій Магера (Львів), директор зі стратегічного маркетингу компанії «Київстар» Тарас Пархоменко (Київ), радник колишнього віце-прем’єр міністра України Григорія Немирі Ігор Приянчук (Хмельницька обл.), завідувач відділу зовнішніх відносин Конституційного Суду України Ольга Кравченко (Крим), колишня радниця Першого Віце-Прем’єр Міністра України Олена Нікуліна (Одеса) тощо. Багато інтернів продовжує професійно займатися громадською роботою. Наприклад, випускником Програми є директор громадської організації «Інститут медіа права» Тарас Шевченко (Житомир).

Засновники та адміністрування. Програма стажування у Верховній Раді України розпочалася у липні 1995 року за спільної ініціативи Асоціації колишніх членів Конгресу США і Верховної Ради України. З листопада 2000 року адміністрування Програми стажування перейшло до Програми сприяння Парламенту України університету Індіани, а з вересня 2008 року – Програми розвитку законотворчої політики (ПСП ІІ), яка здійснюється університетом штату Огайо. У травні 2009 року була заснована громадська організація «Ліга інтернів», до складу якої входять виключно випускники Програми. На виконання Розпорядження Голови Верховної Ради України ГО «Ліга інтернів» здійснює адміністрування Програми.

Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) протягом 18 років підтримує Програму, опікується її розвитком. Окремі заходи та учасники Програми отримують підтримку також від інших донорів та приватних осіб, зокрема це: Благодійний Фонд Богдана Гаврилишина, Фонд Розвитку Будівельної Галузі (Німеччина), Німецьке товариство з міжнародного співробітництва (GIZ) та ін.

ГО «Ліга інтернів» спрямовує свої зусилля на посиленням співпраці між випускниками, здійснює пошук та залучення додаткових джерел фінансування.

Програма передбачає такі форми стажування:

1) «Повний робочий день» – розрахована як на тих, хто проживає поза межами Києва, так і на мешканців столиці. Інтерни зайняті щодня з 9.00 до 18.00, тому студентам і аспірантам рекомендується перейти на навчання за індивідуальним графіком.

Учасники Програми, які проживають поза межами Києва і продовжують навчання, мають право від’їжджати для складання іспитів зимової та літньої сесій не більше 2-х разів на рік тривалістю не більше 2-х тижнів за один від’їзд. Під час стажування деякі інтерни з інших міст будуть забезпечені гуртожитком, вартість поживання в якому оплачують самостійно. Питання забезпечення інтернів гуртожитками вирішується в окремому порядку.

2) «Неповний робочий день» – розрахована на мешканців Києва або інших міст, які навчаються у Києві. Інтерни зайняті у Програмі не менше чотирьох годин щодня. Програма не передбачає відсутність учасників під час сесій.

Відбір здійснюється на конкурсній основі у два тури:

Перший тур – конкурс анкет (останній термін їх надсилання  – 31 липня 2013 року). Кожна анкета кодується і розглядається трьома експертами відповідно до затверджених критеріїв відбору. Відбір півфіналістів здійснюється відповідно до рейтингу експертів. Тільки після цього анкети розкодовуються, а результати повідомляються конкурсантам.

Другий тур – індивідуальна співбесіда з відібраними кандидатами та (факультативно) перевірка рівня володіння іноземними мовами (орієнтовно у вересні 2013 року). Відбір на співбесіду та остаточний відбір учасників Програми здійснюється Відбірковою комісією, до складу якої входять представники Апарату Верховної Ради України, ГО «Ліга інтернів», а також у разі підтримки Програми Агентством США з міжнародного розвитку, представники проекту надання технічної допомоги Верховній Раді України та інших спонсорів. Комісія створюється відповідно до Розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України. Комісія приймає рішення колегіально, відповідно до заявок комітетів.

Рішення Відбіркової Комісії остаточне, пояснення рішень не надаються. Адміністрація Програми не приймає та не розглядає скарги та апеляції щодо результатів конкурсного відбору.

Тривалість Програми – до 10 місяців. Закінчення стажування - 15 липня 2014 року.

Кандидат на участь у Програмі повинен відповідати таким вимогам:

  • бути громадянином України і вільно володіти українською мовою;
  • мати базову вищу освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр») та бути академічно успішним;
  • володіти щонайменше однією іноземною мовою;
  • мати досвід роботи з найбільш поширеним програмним забезпеченням ПК;
  • мати активну громадську позицію і брати участь у громадській діяльності;
  • бути віком до 29 років станом на 31 липня 2013 р.;
  • не бути учасником Програми в минулому;
  • не бути штатним/позаштатним помічником-консультантом народного депутата України або штатним/позаштатним працівником Апарату Верховної Ради України.

Інформація щодо підготовки конкурсного пакету

Інформація, подана в анкеті, відіграє дуже важливу роль протягом усього процесу відбору. Належним чином оформлена анкета, правдиві та вичерпні дані, вказані у ній, допоможуть Відбірковій комісії адекватно оцінити Вас як претендента на участь у Програмі. Кількість претендентів на участь у програмі в 2012-2013 році становила 4 особи на місце.

Для участі у конкурсі необхідно до 31 липня 2013 року заповнити та надіслати аплікаційну форму з електронною фотокарткою та електронну фотокартку окремим файлом на адресу:
vr_application13-14@interns.org.ua. Будь ласка, у темі повідомлення зазначте «Parliamentary Internship application», а анкету назвіть своїм прізвищем та ініціалами латиницею, наприклад «ShevchenkoAM».

Анкету на участь у Програмі та Положення про проведення конкурсного відбору можна завантажити тут.

Вимоги до подачі фото можна завантажити тут.

Анкети минулорічних зразків до конкурсу не приймаються. Результати першого туру відбору будуть опубліковані на сайті Програми орієнтовно наприкінці серпня.

Контакти:
тел/факс: (044) 255-92-44
\e-mail: minfo@interns.org.ua
web-site: http://www.interns.org.ua

З повагою
Член проводу ЛОО МНК
Керівник ІГЛ
Андрій Бень
(063) 263-88-28
mailto:mgolnach@gmail.com

2013 National Black Ribbon Day on August 23 TOP

image

2013 NATIONAL BLACK RIBBON DAY
COMMEMORATION EVENTS ANNOUNCED

TORONTO, ONTARIO – The Central and Eastern European Council of Canada, representing nearly 4 million Canadians of European heritage, have announced plans to commemorate National Black Ribbon Day on August 23, 2013 in cities across Canada.

Black Ribbon Day is also commemorated in cities in Europe and The United States.Evening ecumenical services are planned in Toronto, Vancouver, Calgary, St.Catherines/Welland, Edmonton, Winnipeg, Ottawa and Montreal. In each city, all communities will be invited to a central place of worship or civic centre to commemorate Black Ribbon Day. The Toronto Black Ribbon Day memorial service will be held at the Lithuanian Church of the Resurrection. Details regarding services in other locations will be released in the coming weeks.

In November 2009, a resolution declaring Black Ribbon Day, August 23, an annual, Canadian day of remembrance for the victims of Communism and Nazism in Europe was was unanimously passed by Canada’s Parliament.

Black Ribbon Day historically commemorates the anniversary of the infamous Molotov-Ribbentrop pact, a sinister partnership treaty between Nazi Germany and Soviet Russia that allowed each to violently and illegally seize the lands and peoples situated between them. Twenty Five years ago, Canada’s Central and Eastern European communities, by initiating Black Ribbon Day, were instrumental in bringing international attention and understanding of the plight of their heritage nations. This Canadian initiative organized demonstrations in 21 cities on both sides of the Iron Curtain. In 1989 close to 2 million people formed a human chain across the Baltic republics and by 1991, demonstrations were held in 56 cities on three continents.

Presently, August 23rd is officially commemorated in close to a dozen European nations as Black Ribbon Day and European Day of Remembrance for Victims of Stalinism and Nazism.

For more information contact:
Markus Hess
cdnceec@gmail.com

KUMF Gallery (Toronto) invites Canadian artists to submit artwork on the theme TORONTO THE BEAUTIFUL TOP

image

KUMF Gallery invites Canadian artists to submit artwork reflecting the theme TORONTO THE BEAUTIFUL to its 2013 Juried Exhibition of fine art.

Deadline for Entry: August 6, 2013

The exhibition will be held at the KUMF Gallery in Toronto from September 13 to 29 and will be on display during the Bloor West Village Ukrainian Festival.

The opening reception will take place on Friday, September 13 from 7 to 9 p.m.

A catalogue documenting the exhibition will be printed.

To print an Entry Form please visit our website: http://www.kumfgallery.com/

The Hutsuls: In the shadow of the Carpathians. Discover & Donate TOP

To bring this exhibition to Bloor during the Festival we need to raise $10,000. Raised to date - $3,750. Be the one who gets us closer to the goal.

    image
  

Donate Online $50

Qualify for limited special edition
Bloor West Village Ukrainian Festival Hutsul Exhibition series picture 21 x 29 cm with author’s autograph.
Donate Online & Choose Exhibition Photo

Donate Online $150

Exhibition Print, (2) tickets to the reception during the festival, September 13-15th, where the photographer, Youry Bilak will describe his experience taking the pictures while travelling through the Carpathians.
Donate Online & Choose Exhibition Photo

Donate Online $300

Exhibition Print, (2) Youry Bilak reception tickets and your company business logo featured on our web site.
Donate Online & Choose Exhibition Photo

Sponsorships

To become the official sponsor of the exhibition, please contact:
Adrian Kos
647-525-9545
info@hutsulexhibition.com

All donations can be made to the UNF Foundation, a registered charity
BN# 894335382 R0001.

Donating by cheque?
Tax receipts will be issued for donations sent to
the UNF Foundation at:
210-145 Evans Ave.,Toronto, ON M8Z 5X8

Make a Donation &
View Exhibit Prints


Preview the Exhibition in a 360 Tour!

Google Street View available for several Ukrainian cities TOP

You can now visit several cities in Ukraine through Google Street View. These views were prepared in time for the 2012 European Football Championships. Take a virtual walk through Kyiv, the oldest city in Central and Eastern Europe. Stroll around the historical center of the city and walk around Kyiv-Pechersk Lavra and Saint Sophia Cathedral which are both designated as UNESCO World Heritage sites.

Also available are street view tours of Lviv, Odessa, and Freedom Square in Kharkiv. Link to:

http://google-latlong.blogspot.ca/2012/04/street-view-comes-to-ukraine.html

While it’s not the same as actually being there, it’s a great way to become an armchair traveller without having to worry about lost luggage and jet lag.

Tymoshenko to make last court appeal TOP

http://www.gulf-times.com/uk-europe/183/details/361373/-tymoshenko-to-make-last-court-appeal
July 31, 2013

    image

Lawyers for jailed Ukrainian opposition leader Yulia Tymoshenko have said that they would appeal her seven year sentence on abuse of power charges to the Supreme Court of Ukraine.

Her defence said they could make the appeal based on a ruling by the European Court of Human Rights (ECHR) that detention of the former prime minister was arbitrary and unlawful.
The ECHR ruling was made on April 30 but entered into full legal force on July 30.

The appeal to Ukraine’s highest instance offers another chance for Tymoshenko’s release and mitigate the consequences of a case which has set back Kiev’s hopes of joining the European Union.
“From today, the defence has reason to appeal to the Supreme Court of Ukraine to reconsider and cancel the politically motivated verdict,” Tymoshenko’s lawyer Sergiy Vlasenko told reporters. He said the appeal would be made soon.

Short of a presidential pardon, the appeal to the Ukraine Supreme Court is the final legal recourse open to Tymoshenko at home. The High Specialised Court of Ukraine in August rejected an appeal against her verdict.

On Tuesday, the ministry of justice stated that the decision of the ECHR was fully implemented and does not require additional obligations from Ukraine.

Tymoshenko was first detained in August 2011 and in October 2011 sentenced to seven years in jail on charges of overstepping her authority while prime minister by agreeing a gas deal with Russia.
This term has severely harmed Ukraine’s relations with the European Union and is holding up the signing of an Association Agreement with the bloc.

Ukraine has set its sights on joining the European Union and such an agreement would be a first formal step on the road to membership. Kiev is hoping to sign the agreement at the EU’s Eastern Partnership summit in Vilnius in November.

Tymoshenko has insisted her imprisonment was ordered by Ukrainian President Viktor Yanukovych in a bid to eliminate an opponent from political life ahead of 2015 presidential polls.

The fiery 2004 pro-democracy “Orange Revolution” co-leader has seen other legal troubles pile up since her conviction, including a separate trial on tax evasion and embezzlement charges while head of Ukraine’s main power utility in the 1990s.

She has also been charged with involvement in the 1996 gangland-style shooting of Ukrainian lawmaker Yevgen Shcherban.

9129TI: Геть від Європи: навіщо Україна потрібна Росії? TOP

( Джерело )
22.07.2013

image Віталій Портников
український і російський журналіст, публіцист, оглядач, політолог.
Лауреат премії Спілки Журналістів України «Золоте перо» (1989), номінувався також у категорії «Журналіст року» у щорічному конкурсі «Людина року», що проходить в Україні.

Росія не хоче більше використовувати українські газотранспортні сховища. Росія хоче ввести проти України торгові санкції. Росія не хоче знижувати для України ціни на газ. Росія хоче обмежити постачання українського шоколаду.

Ще Росія хоче, щоб Україна приєдналася до Митного, а потім і Євразійського союзу. Насмілюся запитати - навіщо? Навіщо на тлі чергової торговельної війни між двома країнами російський прем'єр Дмитро Медведєв вимагає цього від свого українського колеги? Якщо Росія дійсно так зацікавлена ​​в нашому приєднанні до своїх інтеграційних проектів, навіщо вона з нами воює? Адже якщо когось хочеш переконати у привабливості свого починання, створюєш для нього умови найбільшого сприяння, чи не так?

image

Мені здається, Росії зовсім не потрібно, щоб Україна приєднувалася до Митного союзу. Для її влади найголовніше - щоб ми не зблизилися з ЄС. Ось заради чого все! І саме в цьому є логіка.

У 1991 році один з авторів тоді популярних «Московских новостей» писав про Україну як про «другу російську державу». Звичайно, це дуже велике перебільшення для кожного, хто хоч якийсь час провів і в Україні, і в Росії. І все ж суспільства двох країн багато в чому схожі - олігархічною окупацією, всевладдям силових структур, корупцією, відсутністю толерантності як норми, ханжеством, що видаються за релігійність, спадщиною безсмертного «совка» і, що найголовніше, агресивної дикістю, яку намагаються представити як систему цінностей . Таким дезорієнтованим суспільством легко управляти різним пройдисвітам. І стригти купони.
Так от у нас є шанс почати з цього вибиратися. Не за допомогою подій 2004 року, а за допомогою співпраці з європейцями, імплементації норм законодавства ЄС, більшої відкритості. І якщо все це почне працювати, для російської камарильї це - гострий ніж. Тому що все більше людей в Росії почнуть замислюватися: чому це українці можуть, а ми ні. Чому Україна наблизилася до Європи, а ми ні. Чому там стало легше дихати, а в нас все той же московський смог, що знищує все живе навколо?

Кремлю дуже важливо, щоб ніяких таких думок не з'явилося в головах підданих Володимира Путіна. Керівництво Росії досі панічно боїться різних там «кольорових революцій», але європейської інтеграції сусідів воно боїться набагато більше. У Москві щоразу вдавалися до істерики, коли на Захід «спливали» нещодавні сателіти - спочатку країни колишнього соціалістичного блоку, потім - позбавившись окупації країни Балтії. Росія постійно попереджала про катастрофічні наслідки їхніх рішень, намагалася домовитися із Заходом в обхід Польщі або Латвії - ніби мова йде про колонії, а не про самостійні держави зі своїми інтересами. І всякий раз у неї нічого не виходило і доводилося пристосовуватися до нових реалій. Але це була все ж зовнішня політика, так як для середньостатистичного росіянина Польща і навіть країни Балтії - очевидний закордон, на який не можна рівнятися, адже там все інакше. Україна сприймається по-іншому.

Саме тому зараз просто прийшла наша черга. Якщо і України вийде - значить, буде шанс не тільки в нас, але й у Росії. Саме цього шансу влада «шахраїв і злодіїв», що гніздиться в Кремлі, не хоче давати ні росіянам, ні нам. І тому наполегливо тягне нас не в Митний союз, ні, а геть від Європи.

Переклад з російської

Website about the destruction of Ukrainian Orthodox churches in 1938 in the Cholm region TOP

Visit http://www.kholm1938.net

The site is in Ukrainian and contains a wealth of information and many archival photographs on this topic.

ADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief


Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent

diana
Діана Мережко
-- кореспондент
Diana Merezhko
-- correspondent


John Heron
-- webmaster www.eposhta.com


Ihor Prociuk
-- story layout and design

We hope you found ePOSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.

eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com
or
myroslava@rogers.com

Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:
eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com

Subscribe to the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Is one of your friends forwarding ePOSHTA to you? Why not subscribe directly! Just enter your e-mail in the box below and click on Subscribe Now!.

Unsubscribe from the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Send an email to:
eposhta-CanadaUS-unsubscribe@yahoogroups.com
YahooGroups (which managers our subscriptions) will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to unsubscribe.

Subscription Issues:
Having difficulty subscribing (or unsubscribing)? Or maybe you want us to add your friends to our newsmagazine? Contact:
subscription@eposhta.com
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements.

If you maintain a website of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site in our ePOSHTA newsmagazine.

ePOSHTA acknowledges the technical support of www.eposhta.com in the production of the ePOSHTA Newsmagazine.