If you are having trouble reading ePOSHTA, click HERE.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть ТУТ.

imagehttp://tvi.ua/knyazhickiy_vikupit_tvi_u_cih_negidnikiv_yak_kolys_tarasa_shevchenka

image
ВІдео: Кабаре "Весёлый ПесецЪ & TVi -"СВОБОДА СЛОВА.КРАПКА.НЕТ"
http://www.youtube.com/watch?v=ITeq3Qw7SDI&sns=fb

image
ВІдео:  http://www.youtube.com/watch?v=oorufXIf7Fo&feature=autoshare

September 19 вересня 2012
Vol.13 No.
14
People&Culture&Politics&Business

Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
subscription@eposhta.com
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:

  Editorial

Homo regionalis bilingualis gone berserk in Ukraine. How can we stop It?

  Редакційна Сторінка

Україною крокує мовний шабаш. Як зупинити?
Микола Княжицький, генеральний директор телеканалу TВi: «У 19 столітті інтелектуали викупили з рабства Тараса Шевченка. Давайте разом сьогодні зберемо гроші, щоб не закрили ТВі!
  Focus

              Sponsored by:

               image
               Currency Exchange • Money Transfer
               Toronto • North York • Oakville/Mississauga

Democracy Watch: A monitor of the impact of government policy & parliamentary action on democracy in Ukraine - Issue 24
Delinquents vs. democrats in Ukraine
Ukraine risks failing election test, U.S. warns
Ukraine's United Opposition leader: We have to overhaul the entire system to establish democratic institutions. That's our goal - VIDEO

  Фокус

Заради України. Фільм про Юлію Тимошенко -ВІДЕО
Не копайте собі могили + ВІДЕО
В українців залишається все менше шансів усунути режим Януковича без кровопролиття - Олег Соскін
Український вибір, чи український вирок - ВІДЕО
Юлія Тимошенко: Страх за майбутнє України гонить вперед, не дає права на «тайм-аут»
На виборах нам доведеться вибирати між сьогоднішнім днем і вчорашнім
Два різних народи

  Viewpoint

The Wall Street Journal picks a loser
Can one be a Russian-speaking Ukrainian?

  Незалежний Погляд

Україна перед вибором: Янукович forever чи підтримка опозиції
Тетяна Чорновіл про свої пригоди у Межигір'ї - ВІДЕО
Народним депутатам України від Асоціації органів самоорганізації населення: Два акценти
Без суду: наслідки

  Call to Action

Save TVi – Ukraine's only non-government controlled TV
Ukrainian Centre of the International PEN Clubappeal to the Ukrainian public and the world community to rise to the defense of TVi
Support Helsinki Commission Resolution on Ukraine
OPEN LETTER to Ms Marietta de POURBAIX-LUNDIN re " PACE has no teeth for sanctions" against Ukraine
"40 Under 40" Emerging Leaders Initiative
Toronto: Walk, run or sponsor out team!

  Заклик до дії

Yes, you can! Так, ви можете!
Викупіть ТВі у цих негідників, як колись Тараса Шевченка!
Українського центр Міжнародного ПЕН-клубу закликає українську та світову громадськість виступити на захист телеканалу ТВі
Як можна захистити телеканал
Байдужість на виборах - злочин
Данилюк: Якщо Янукович залишиться Президентом - Україна зникне!
Можуть прийти за будь-ким!
Українізовуємо наступний бізнес
Intel. Звернення №2
Маємо змінити люблячу українську душу на міцний кулак - ВІДЕО
Ми маємо витратити один день, щоб не змарнувати все життя - ВІДЕО

  Events

Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings
Toronto: Prairie Dreamscapes: Re-imagining our roots -- Sept. 14 - 30
New York: Ukrainian Socialist Realism: Propaganda or art? -- Sept. 14 - 22
Kyiv: Yara events -- Sept. 20
Toronto: kosa kolektiv: Icon/folk painting workshop -- Sept. 19 - Oct. 24
Hamilton: Let's Celebrate: Ukrainian Heritage Day banquet and dance -- Sept. 22
Winnipeg, MB: Second time around - Sell & buy art -- Sept. 22- 29
Toronto: Film screening "She Paid the Ultimate Price" -- Sept. 23
Newtown, CT: Ukrainian Festival -- Sept. 23
Sydney, Nova Scotia: Unveiling of commemorative plaque re Canada's first national internment operations -- Sept. 28
Toronto: Ukrainpex 2012 -- Sept. 28 -30
Toronto: Garden party by OYK -- Sept. 30
Winnipeg, MB: Lecture-Recital  - Recent trends in Ukrainian Piano Music in Ukraine and Canada - Oct. 4
New York: Book launch: My Orchidia by Alexander Motyl -- Oct. 5
Toronto: Hrushevsky Plate: Night at the races - The Petro Jacyk Education Foundation -- Oct. 5
Toronto: Lecture: Ukraine’s Return to Autocracy: How Lasting Can It Be? – Oct. 5

  Події

Торонто: Мрійливі Лани Прерій -- 14 - 30 вересня
Київ: Мітинг проти регіональної російської мови - 20 вересня
Черкаси: Презентація книжки "Ми ще повернемось!" -- 20 вересня
Оттава, Торонто, Монреаль, Гамільтон: Доповідь Василя Олійника- ІІ Світова війна - збройник опір -- 20 - 30 вересня
Гамільтон: Святкуємо! Український День Спадщини - бенкет і забава -- 22 вересня
Торонто: Ukrainpex 2012 -- 28 - 30 вересня
Львів: Бізнес-конференції "Альтернативна і відновлювальна енергетика: технології, обладнання, практика їх використання та проекти розвитку" -- 3 жовтня

  Programs & Conferences

Cambridge Ukrainian Studies launch a lecture series at the Ukrainian Institute in London

  Current Affairs

Canadian Group for Democracy in Ukraine marking the first year of acitivities
UWC Conference of Ukrainian Youth Organizations holds Ukrainian Youth Forum "Lviv-2012"
"The Impact of Russian Soft Power" discussed at Congressional Policy Forum
Anti-Putin lawmaker ousted in Russia; who's next?

  Сучасні Пoдії

До відзначення першого року діяльності Канадської Групи сприяння демократії в Україні
Звернення Почесного Консула України в Канаді до Президента України Віктора Януковича
Конференція Українсъких Молодечих Організацій СКУ провела Форум Українсъкої Молоді «Лъвів-2012»

  Arts & Letters

Eugenia Dallas: One Woman, Five Lives, Five Countries - VIDEO
CIUS facilitates the publication of Ivan Lysiak-Rudnytsky's essays in Polish translation
Professor from Kharkiv selected as a new director of the Canadian Institute of Ukrainian Studies
To trip the Volynska Polka, respectfully in the Catskills + VIDEO
Ukrainian Studies Newsletter - U. of Washington

  Культура

Перелоги Йосипа Гошуляка
Видали сто видатних перекладів віршів Рільке + ВІДЕО
КІУС сприяв виданню есеїв Івана Лисяка-Рудницького у польському перекладі
Професор із Харкова обраний директором Канадського інституту українських студій
"Ера повного мракобісся" чи церква повного мракобісся?

  Мова

На варті демократії. Аналіз впливу державної політики та діяльності парламенту на розвиток демократії в Україні
Партія регіонів обіцяє зробити російську другою державною
Мова для другої України
Мова батьківщини
Мови не продають
Від московської не можна відмовитися а від державної так

  Ukraine & the World

The good, the bad and the ugly at the World Publishers Forum opening + VIDEO
Ukraine warned against passing defamation bill
Ukraine offers EU "closer collaboration" in energy
Minister Tabachnyk and 10 million rollback on buses - VIDEO
Kuchma tells how Yushchenko terminated extremely cheap gas contract with Russia
Third Summary of "Maidan Monitoring: Election 2012" Project Findings

  Вибори в Україні

Опозиція розповіла про чергову технологію фальсифікацій виборів владою + ВІДЕО
Серед кандидатів у ВР найбільше вихідців з Донецька та Росії
Влада влаштувала терор проти опозиції - ВІДЕО
Олігархи на виборах: група Льовочкіна-Фірташа дружить з Кличком та ставить на округи
Посол Євросоюзу Тейшейра: Президент Янукович прикидається перед ЄС та Росією, щоб торгуватися
Глава УГКЦ Святослав: Купуючи-продаючи голоси, продають нашу Батьківщину та майбутнє
"Якщо депутатів обираємо за 20 грн. чи кіло гречки, то і маємо таку владу, у якій розчаровуємося"
ОО «Батьківщина» розпочала передвиборчий тур - ВІДЕО
На кандидата в депутати і журналістку Тетяни Чорновіл вилили відро фарби
Акція кампанії «Помста за розкол країни» у Дніпропетровську 9 вересня
Міліція готується до виборів, закуповуючи водомети та автозаки на 27 млн.

  Україна і Світ

Віктор Янукович пішов війною на журналістів
Звернення українців з-за кордону до влади в Україні
Тимошенко прогнозує нову революцію, але не таку мирну
Заява Всеукраїнського Комітету захисту української мови стосовно критики в Москві Міністром освіти Табачником українських патріотів
На Закарпатті гімн України замінили угорським
  Business Report
Financial Times: Special Report on Ukraine 2012

  Комерційний Вісник

Україна збільшила торговий "мінус" майже до 9 мільярдів - Спільна Справа

  Історія

Відкрито архіви ОУН

  Society

First World War internment camps a 'difficult scar' for Canadian Ukrainians
Street protests in Ukraine
The Masters Foundation - Meteniv Halfway House for women in Ukraine

  Суспільство

Інтернет-революція – це не те, що ми собі уявляємо – Рачинський + ВІДЕО

  And the King is Nevertheless Naked!

A tyranny of cats in Ukraine

  А король таки голий!

Анекдот, який прекрасно описує ментальність українських противсіхів
Зроби йому світ яскравим

  Ukrainians in the News

Lubomyr T. Romankiw to receive Distinguished Alumni Award for contributions to science and technology in Edmonton on Sept. 20

  Religion

www.vidrodzhennya.com

  Релігія

www.vidrodzhennya.com
Роздуми про сучасне: Яку допомогу діяспора є способна дати Україні?

  Відгук

29 жовтня - МАЙДАН!

Homo regionalis bilingualis gone berserk in Ukraine. How can we stop it? TOP

Марта Онуфрів

ETHNOCIDE – NO!
My language is Ukrainian!
image

The troublesome news has been escalating from Ukraine lately.  I am talking, of course, about the language obscenity initiated and currently committed by the Ukrainian Party of Regions (UPR) as a result of which the Russian language has already acquired a regional status in a substantial number of oblasts (provinces), thereby supplanting Ukrainian in the realm of official use, as if centuries of discrimination, persecution and humiliation of our mother tongue was not enough.

Here and there, Ukraine hums like a troubled beehive.  Unacceptance of Ukrainian-speakers by the Russian-speakers, and more rarely the reverse, is reaching a critical point.  All the hatred and disrespect towards autochthonous Ukrainians inoculated by Czarism, the Soviet regime and now by the tricolor Russian media is pouring out in their ugliest and most contemptuous forms.

Their main concern is to remain in power for another year or two in order to “privatize”, i.e. "piratize" the remainder of public property that they consider "no-man's assets". The Party of Regions has criminally launched an inter-ethnic confrontation.  Meanwhile, the "regioners" are purring in delight as, before the elections they have quite successfully managed to sow dragon's teeth in the society that, by the way, despises them equally throughout the entire country.  East or west, north and south.  Instant success has been achieved though.  Those with the upper hand are hoping now that as a result of the new language law UPR will receive more votes in the Russian-speaking oblasts of Ukraine at this year's parliamentary elections.  Whatever happens to Ukraine after that is not of interest to the Donetsk thug-mentality-burdened main squeezes.  Their main concern is to remain in power for another year or two in order to “privatize”, i.e. "piratize" the remainder of public property that they consider "no-man's assets".

Tough Donetsk thugs, who trust in nothing but “bablo” (dirty money), are neither willing nor capable of understanding with their measly minds just what exactly they have dared to challenge: genetic memory, national identity, spirituality, language, history, literature, etc. of an ancient European people who are inhabiting their own ethnic territory. . Sooner or later these thugs will be held responsible for their actions.

As for the separatist moods in Ukraine prompted by the new language law, in my mind, those are a temporary swings.  While there are quite a number of reasons for that transience, I shall confine myself to naming the main one for now and that is the fact that the gangster government  is equally passionately despised throughout entire country:  in Donetsk just as much as in Lviv and in Chernihiv just as much as in Odesa.  They are incapable of mobilizing anyone except lumpen.  Consequently, after the parliamentary elections the dirty foam having risen from the depth of the Soviet consciousness of the Russian speaking electorate, will fall.  Meanwhile, the language law will act exclusively for the benefit of the Russian language pursuing the final annihilation of the Ukrainian language. The result being that the Ukrainian (full-fledged, state) language has seized to be considered a cohesive agent linking the disparate parts of Ukraine.

The possible elimination of Ukrainian language may become a humanitarian catastrophe on a world scale with feasible irreversible consequences. There are a lot of articles in Ukrainian press dealing with Kolisnychenko-Kivalov law.  However, they tend to be descriptive rather than anything else. Few authors have looked at the root of the issue: the possible elimination of Ukrainian language may become a humanitarian catastrophe on a world scale with feasible irreversible consequences.  First of all, Ukrainian will be completely ousted from the country's mass media, education, cultural life, official paper work, legal procedure, book publishing et cetera.

It is quite obvious that Donetsk kingpins and Co. who managed at one stage to seize power cannot grasp one simple fact of life now: they are using their gangster ways and methods not in their "small motherland" where they have managed to bend everyone to their will quite a long time ago, but in a great country who is a meaningful part of world civilization.

Let me remind you that Ukrainian language, literature, culture, history, folklore, traditions etc. are an inseparable part of the world's spiritual heritage.  This spiritual capital will very soon be defended by every humanitarian, including those on a world scale.  And not only them.  It can well be expected that the academic world with its significant share of well-respected Ukrainians, especially in North America will start ringing the alarm bell any time now.  Which means that the authors and the signees of the new language law are certain to have something to write home about.

Apart from that, defending and asserting the right of Ukrainian language not just for its mere existence but for its full-scale presence and life-asserting development in Ukraine will become a matter of national honor and human dignity for the Ukrainian diaspora.

Meanwhile, the first bells have already been heard.  The Venetian Commission reckons that the law "On Fundamentals of State Language Policy" does not stipulate sufficient guaranties for the use and protection of Ukrainian language.

During his recent visit to Ukraine the OSCE High Commissioner on National Minorities Knut Vollebaek made the following statement on the language law: "Providing disproportional preferences to the Russian language while eliminating the majority of stimuli to study or use Ukrainian language in a significant part of Ukraine has a potential of seriously undermining  the very integrity of the country."  He also emphasized that there is a danger in the escalation of language confrontation in the "pre-election environment" of Ukraine.

The Ukrainian American Bar Association (UABA) also expressed its serious concern with the threat posed by the new law to the Ukrainian language.  In their address that also included an open letter of the Kyivan Branch of the Memorial Society's Coordinative Committee on Defense of Ukrainian Language, the Association called for the OSCE High Commissioner to continue his criticism of the law draft (currently already a law) "On the Fundamentals of State Language Policy."  In his response sent to the Association Mr. Kurt Vollebaek once again gave his negative evaluation of the Kolisnychenko-Kivalov Law: "I believe that the approach to language policy manifested in this language law prompts deep contradictions and it is quite likely that they will lead to even further polarization of Ukrainian society."  This  prominent official emphasized the acute importance of the Association's and other groups' "further dealing with that subject."

It looks like the "professionals" who initiated these language innovations in Ukraine,  as well as those responsible for their implementation, still haven't quiet grasped what Pandora's Box they have actually opened.  And as it applies to them too.  For the elimination of the Ukrainian language may be qualified as ethnocide - a genocide on the basis of ethnicity and language against the eponymous ethnic group (titular nationality) of Ukraine.  The wider world public has not yet reacted to the fact that in the 21st century, in the center of Europe, an authoritarian government headed by Viktor Yanukovych is conducting an ethnocide of the Ukrainian people.  What is required now for such realization is sufficient  time and information.  Now, as for the information, it is certain to appear not only in the world media but also on the desks of the world's most powerful countries’ leaders.  The Ukrainian diaspora will take care of that.

 image
“And why did the Party of Regions adopt this damned language law?”
“They did it for their own benefit – so they would then be able to understand the judge’s sentence.”

And most importantly:  the crime of ethnocide/genocide may constitute a criminal responsibility that is obligatory for execution by each  country of the world and which has no statute of limitation.  So, sooner or later the "heroes" of the current ethnocidal experiment - Viktor Yanukovych, Volodymyr Lytvyn, Vadym Kolisnychenko, Serhiy Kivalov and quite possibly the so-called education minister Dmytro Tabachnyk, and the similar minister of culture Mykhailo Kulyniak  may well find themselves defendants in the dock of the international court.

To begin with, a precedent needs to be created in the United Nations for the application of the term "genocide" in reference not  to the physical but  to the spiritual elimination of a nation.

With this purpose in mind three groups of body of evidence collectors are stipulated:

  • the legal group that among other tasks will have the capacity of proving sufficiently that not only physical but also a spiritual elimination bears a great threat to the very existence of the Ukrainian people;
  • the history group that will show that the long-term history of physical and spiritual elimination of Ukrainian people has entered its possibly last phase and that the major tool for that attempted elimination is the new language law;
  • the group that would collect the facts proving the ongoing conduct of ethnocide/linguicide against the Ukrainian people - the policy developed and implemented by the ruling Donetsk ‘thuganate’.

I must say that there are a sufficient number of independent groups and associations in the diaspora that can soon start the realization of this exceptionally important all-Ukrainian project.

Opportunely, I would like to say a few rather unpleasant words in reference to some Ukrainian journalists.  But first about something else. .  Recently, I had the opportunity to  share the experience  of viewing a remarkable documentary  together with the film's authors - Andrey Nekrasov and Olga Konskaya.  The film  depicts the 2008 Russian-Georgian war and is called "Russian Lessons."  The emphases made there by the film directors (by the way, Russians!) are truthful and courageous.  Perhaps, the highest evaluation of this documentary was made by one the viewers (translated from Russian): "These people are the conscience of Russia; a conscience that is unclaimed, scorned and not required by the ‘medveputian’ czardom of EVIL."

Who of the leading Ukrainian journalists is continuously defending the language of the Ukrainian people that have been living on their God-given land from  ancient times?! It appears that except for Vitaliy Portnikov hardly anyone else comes to mind. 

I feel ashamed for Mustafa Nayem, Kateryna Horchyns`ka, ultimately Andriy Shevchenko, and others who at the time of persecution of the Ukrainian language are striving to grab  regional language status for English in Ukraine's capital city of Kyiv.  Is this not feasting during a plague?! Where is you civic position, ladies and gentlemen - members of the press?!  It is a shame that the designation of the “the conscience of Ukraine” can only be ascribed to Vitaliy Portnikov, but none of the journalists mentioned above.

And finally.  I suppose it is still rather early for the dedicated Ukrainian language murder attemptees to dry rusks for their prison lunch.  However, it is still a thought worth reflecting about.

Translated from Ukrainian: Ihor Plastun-Syrovatchenko.

Україною крокує мовний шабаш. Як зупинити? TOP

Марта Онуфрів

image

З рідного краю надходять щораз тривожніші вістки про мовний шабаш, який заініціювала ПРУ, внаслідок чого в багатьох областях російська стала регіональною, витісняючи зі сфери державного ужитку й без того століттями дискриміновану, переслідувану й упосліджену українську мову.

Місцями Україна гудить як розтривожений вулик: несприйняття російськомовними персоналіями україномовних, рідше -  навпаки, досягає критичної позначки. Уся ненависть і зневага до питомих українців, яку століттями прищеплювали царат, совєтський режим, нинішні ЗМІ триколірної РФ, вихлюпується назовні в потворній формі.

Що буде далі з Україною донецьких паханів із кримінальною ментальністю менше всього турбує. Аби ще рік-два продовжити собі панування, аби доостанку «прихватизувати» те з народного добра, що можна вважати нічийним. ПРУ злочинно розв`язала міжнаціональне протистояння. Однак регіонали радісно потирають руки: перед парламентськими виборами вони вдало кинули кістку розбрату в суспільство, яке, до речі, однаково ненавидить їх на Сході та Заході, Півночі й Півдні України. Миттєвий успіх досягнуто. Верховоди надіються, що в російськомовних областях завдяки цьому ПРУ збільшить електоральну підтримку на виборах-2012. Що буде далі з Україною донецьких паханів із кримінальною ментальністю менше всього турбує. Аби ще рік-два продовжити собі панування, аби доостанку «прихватизувати» те з народного добра, що можна вважати нічийним.

Круті донецькі братки, які не сповідували нічого крім «бабла», не можуть і не хочуть своїм куцим розумом осягнути те, на що вони замахнулися: генетичну пам`ять, національну ідентичність, духовність, мову, історію, культуру, літературу тощо прадавнього європейського народу, при тім – на його етнічній території. І за це рано чи пізно їм доведеться відповідати.

Щодо сепаратистських настроїв в Україні, викликаних  мовним законом, то, на мою думку, це – тимчасові настрої. Причин немало, повторно назву найголовнішу: бандитську владу так само люто ненавидять у Львові й Донецьку, в Чернігові й Одесі. Вона окрім люмпену нікого більше не може консолідувати. Отже після парламентських виборів брудна піна, піднята з глибин совкової свідомості російськомовного електорату, спаде. Але закон про мови в Україні почне діяти виключно на користь російської, винищуючи дорешти українську. Внаслідок цього не передбачається зшивання розрізнених частин України українською мовою (повновартісною державною) як  цементуючого чинника.

Знищення української мови може стати світовою гуманітарною катастрофою, з можливими незворотніми наслідками. Статей на мовну тематику щодо прийняття закону Колісниченка-Ківалова немало в Україні. Однак більше описового характеру. Бо мало хто з авторів, як кажуть, глянув у корінь: знищення української мови може стати світовою гуманітарною катастрофою, з можливими незворотніми наслідками. Передовсім її цілковито витіснять зі ЗМІ, освіти, культури, діловодства, судочинства, книгодрукування тощо в Україні.

Вочевидь, донецькі пахани та іже з ними, які нині дорвалися до влади, все ще не можуть збагнути: вони орудують насильницькими методами не на своїй «малій батьківщині», де всіх давно прогнули під себе, а у великій країні, яка є часткою світової цивілізації.

Нагадаю, що українська мова, література, культура, історія, фольклор, звичаї та ін. є невід`ємною складовою світової духовної скарбниці. І це духовне надбання дуже скоро відстоюватиме кожен гуманітарій, зокрема світового засягу. І не тільки. Можна очікувати, що міжнародний академічний світ із великими вкрапленнями авторитетних українців, передовсім у Північній Америці, нині-завтра почне гучно бити на  сполох. А, значить, підписантам і авторам мовного закону ставатиме непереливки*.

Окрім того, відстоювання права української мови не тільки на існування, але й на повновартісне функціонування на рідній землі стане для української діаспори справою національної честі й людської гідності.

Утім, перші міжнародні дзвіночки вже пролунали. Венеціанська комісія вважає, що в законопроекті «Про засади державної мовної політики» є недостатньо гарантій для використання та захисту української мови.

 «Надання непропорційних переваг російській мові з одночасним усуненням більшості стимулів до вивчення чи вживання української на значній території України потенційно здатне підірвати саму єдність держави».
-- Кнут Воллєбек, верховний комісар ОБСЄ
Під час нещодавнього візиту в Україну верховний комісар ОБСЄ у справах національних меншин Кнут Воллєбек так висловився про мовний закон: «Надання непропорційних переваг російській мові з одночасним усуненням більшості стимулів до вивчення чи вживання української на значній території України потенційно здатне підірвати саму єдність держави». Водночас він наголосив на небезпеці ескалації мовного протистояння в «передвиборчій атмосфері» України.

Свою стурбованість щодо загрози українській мові висловила також Асоціація українських правників Америки (Ukrainian American Bar Association, UABA). У своєму зверненні, що теж вміщав відкритий лист Координаційного комітету по захисту української мови Київської філії «Меморіалу», Асоціація закликала верховного комісара ОБСЄ «продовжити критику законопроекту»  (нині – вже закону) «Про засади державної мовної політики». У відповіді, надісланій Асоціації, пан Курт Веллєбек повторно дав негативну  оцінку законові Колісниченка-Ківалова: «Я вважаю, що підхід до мовної політики, викладений у цьому мовному законі, викликає глибокі протиріччя, та, ймовірно, призведе до подальшої поляризації українського суспільства». Цей високий достойник наголосив на тому, що Асоціація та інші групи повинні «продовжувати займатися цією темою».

Знищення української мови може кваліфікуватися як етноцид (геноцид  за національною й мовною ознакою) проти титульної нації  України. Виглядає, що ініціатори-«проффесіонали» мовних нововведень в Україні й такі ж самі втілювачі досі не зрозуміли, яку скриньку Пандори вони відкрили. І для себе теж. Позаяк знищення української мови може кваліфікуватися як етноцид (геноцид  за національною й мовною ознакою) проти титульної нації  України.  Широка світова громадськість поки що не відреагувала на той факт, що в ХХІ столітті в центрі Європи авторитарна влада на чолі з В. Януковичем здійснює етноцид українського народу. Потрібно достатньо інформації та часу на осмислення. Щодо самої інформації, то вона обов`язково з`явиться не тільки у світових ЗМІ, але й на столах керманичів провідних держав світу. Про це подбає українська діаспора.

image

І найголовніше: злочин етноциду/лінгвоциду може потрапити під кримінальну відповідальність, яка є обов`язковою для виконання всіма країнами світу і не має терміну давності. Отже рано чи пізно на міжнародній лаві підсудних можуть опинитися «герої» етноцидного експерименту: Віктор Янукович, Володимир Литвин, Вадим Колісниченко, Сергій Ківалов і, можливо,  так званий міністр освіти Дмитро Табачник, такий же міністр культури Михайло Кулиняк.

Передовсім для цього потрібно створити прецедент в ООН:  застосування поняття геноциду не до фізичного, а до духовного знищення будь-якого народу.

З цією метою передбачається задіяти три групи збору доказового матеріалу:

  1. правничу, яка, зокрема, зможе аргументувати наступне: не тільки фізичне, але й духовне знищення несе в собі велику загрозу для існування українського народу;
  2. історичну – тяглість фізичного й духовного знищення українського народу, остаточне зникнення якого відбувається на його історичній землі шляхом впровадження мовного закону;
  3. збір фактажу, який би підтверджував політику етноциду/ лінгвоциду проти українського народу, здійснюваної  владою донецького паханату.

Скажу, що в діаспорі є достатньо незалежних груп і асоціацій, які можуть найближчим  часом приступити до реалізації цього  надзвичайно важливого всеукраїнського проекту.

Принагідно висловлю декілька неприємних слів в адрес окремих українських журналістів. Але спершу не про це. Нещодавно мені пощастило співпереживати з  авторами Андреєм Нєкрасовим і Ольгою Конською при перегляді їхнього документального фільму «Уроки російської», де в російсько-грузинську війну поставлено (росіянами!!!) правдиві й мужні акценти. Мабуть, найвищою оцінкою цієї документальної стрічки був такий коментар (переклад із російської): «Ці люди – це совість Росії, совість яка не потрібна і так зневажена в медвєпутінському царстві ЗЛА».

Хто з провідних журналістів України безперервно виступає на захист мови українського народу, який споконвіку мешкає на Богом даній землі?! Виглядає, що крім Віталія Портникова важко назвати кого-небудь.

Мені соромно за Мустафу Найєма, Катерину Горчинську, зрештою, Андрія Шевченка та інших, які  в часи гонінь української мови прагнуть урвати для Києва статус англійської як регіональної.  Чи ж бо не бенкет під час чуми?! Де ваша громадянська позиція, пані/панове-журналісти?! Прикро, але «совістю України» можна назвати тільки Віталія Портникова, а не жодного з перелічених журналістів.

І насамкінець. Гадаю, що ревним убивцям української мови ще зарано сушити сухарі**. Однак варто над цим задуматися.

*непереливки - важко, скрутно буде кому-небудь
**сушити сухарі - підготовлятися до тюремного ув`язнення.

Микола Княжицький, генеральний директор телеканалу TВi: «У 19 столітті інтелектуали викупили з рабства Тараса Шевченка. Давайте разом сьогодні зберемо гроші, щоб не закрили ТВі!» TOP

 
    
 


    image
   

«Це потрібно зробити до 23 вересня!»

Дещо з передісторії переслідувань незалежного телеканалу ТВі.

Нині всі телеканали України, окрім TВі, належать окремим олігархам, що є опорою режиму Януковича.

У червні 2010 р. 17 неолігархічних каналів, серед яких – телеканал TВі, згідно з рішенням Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення позбавлено частот і ліцензій на цифрове мовлення. Мета: 1) збільшити присутність в ефірі олігархів і сім`ї самого Віктора Януковича; 2) витіснити  з телепростору незалежне телебачення задля утримання при владі режиму Януковича; 3) не допустити траслювання правдивої інформації, незабаром - про масштабні фальсифікації на парламентських виборах-2012.  Саме цим режим Януковича хоче запобігти майданним настроям, а навіть виникненню революційної ситуації.

Низка розглядів судових позовів телеканалу TВі на рішення Нацради відбулася не на користь каналу.

Наступ на канал посилився з наближенням парламентських виборів-2012.

Упродовж останнього часу TВі відключено провайдерами 60 різних компаній, внаслідок чого 1/3 телепростору каналу не покривається (кількість телеглядачів зменшилася з 13 млн. до 9 млн.).

12.07.2012 р. податкова інспекція здійснила наїзд на телеканал, а через декілька годин цією ж інспекцією порушено кримінальну справу проти генерального директора каналу Миколи Княжицького – нібито за ухиляння від сплати податків у розмірі 3 млн. гривень. Невдовзі прокуратура скасувала постанову про порушення кримінальної справи проти М. Княжицького. Однак наступ на телеканал не припинився.

12.09.2012 р. заарештовано валютні рахунки каналу TВі за надуманий борг у розмірі 2 тисячі доларів. Того ж дня згідно з рішенням Київського окружного апеляційного суду канал повинен повернути до 23 вересня ц.р. так званий борг податковій інспекції в розмірі 3 млн. гривень і додатково 1 млн. гривень за несвоєчасність сплати.

Інакше після 23 вересня канал припинить свою роботу, а його майно продадуть.

Спонсор TВі знаходиться поза Україною  й значними дотаціями уможливлює роботу каналу, однак не має жодних зобов`язань сплачувати накинутий владою неіснуючий борг.

Отже адміністрація телеканалу TВі звернулася до своїх телеглядачів та українців усього світу з просьбою: «безповоротньою фінансовою допомогою» сплатити накинутий режимом загальний борг у розмірі 4 млн. гривень (приблизно 500 000 доларів).

Нещодавно проти переслідувань телеканалу TВі відбулися багатотисячні протести в різних регіонах України.

Збір громадських коштів на покриття надуманого владою боргу каналу TВі  триває. Зібрано майже половину потрібних коштів. Виглядає, що українські патріоти вичерпують свої фінансові можливості. Настала черга діаспори.

Дорогі діаспорні українці! Ми довгі роки боролися за незалежну Україну. Нині, можливо, наш останній шанс, щоб допомогти Україні утриматися над прірвою! Приєднаймося до врятування незалежного телеканалу TВі!

Всі дані для пожертви подані нижче під рубрикою Заклик до дії
Yes, you can! Так, ви можете!
Викупіть ТВі у цих негідників, як колись Тараса Шевченка!
Save TVi – Ukraine's only non-government controlled TV


 
Democracy Watch: A monitor of the impact of government policy & parliamentary action on democracy in Ukraine - Issue 24 TOP

( Source )
03/09/2012

Special Report.
Language issue: authorities and opposition divide Ukraine

On July 3rd Ukraine’s Parliament Verkhovna Rada adopted a new law 'On The Principles of State Language Policy'. On August 8th President Yanukovych signed the Law despite the public outcry and the deeply negative general response from the people. The new law contradicts Article 10 of the Constitution, which names as Ukrainian the only state language, by providing an option to use other languages for official purposes as well as in court if it is spoken by a minority group of over 10% of the population of any given region. The compulsory Ukrainian language dubbing of cinema movies has been cancelled. The share of Ukrainian language materials in the media has been reduced from 50% down to 25%(1).

By signing the Law Yanukovych initiated rebellion, especially amongst local authorities. The first and second Presidents of Ukraine, Leonid Kravchuk and Leonid Kuchma, have claimed that the new Law fails to promote the national idea and independence of the state of Ukraine. When signing the Law President Yanukovych acknowledged that it was not perfect and pledged to introduce changes in September. Video evidence shows the governing Party of Regions adopting the Law in parliament by violating voting procedures, whilst the reports and opinions of specialised expert committees have been plainly ignored. The party line is that they are delivering on their election promises, one of which is the restoration of the status of the Russian language in Ukraine(2).

Immediately after the ratification of the Law the regional administrations of Odesa, Donetsk, Lugansk, Dnipropetrovs’k, Kharkiv, Zaporizzha, Mykolaiv and Kherson decided to effectively grant the Russian language official status by making the use of Ukrainian in business, court and state institutions optional. At the same time the languages of national minorities, Bulgarians in Odesa region and the Crimean Tartars, have been rejected - despite the fact that these minorities account for over 10% of the local population. Since the very start of this legislation the governing authorities have taken a double standard approach: giving priority to Russian language exclusively. Also the implementation of the Law requires the allocation of over 2 billion dollars from the state budget, which Ukraine does not have.

Meanwhile Moscow immediately attempted to capitalise on the language chaos in Ukraine, reporting that they would grant financial support for the development of Russian in Ukraine. The language controversy created by the new Law has further divided Ukraine. Russian speaking Ukrainians have been labelled as supporters of pro-Russian integration. Meanwhile Moscow immediately attempted to capitalise on the language chaos in Ukraine, reporting that they would grant financial support for the development of Russian in Ukraine.

Imperfections in the Law have resulted in many different interpretations and implementations across the various Ukrainian regions, further adding to the destruction of the national legislative environment. In reaction, Lviv City Council have accused President Yanukovych of attempting to destroy Ukrainian sovereignty and have made a corresponding public statement to the people of Ukraine. A deputy from Lviv City Council has reported that the current government of Ukraine is on course to destroy the Ukrainian national identity entirely, threatening the eradication of Ukrainian culture through the 'Russification' of education, science, culture and social sectors. Deputies from Lviv believe that the current situation over the national language is preparation for the integration of Ukraine with Russia, and the subsequent language genocide of the Ukrainian nation(3).

Western Ukraine has largely rejected the new language law whilst Eastern Ukraine was quick to grant Russian the status of official language, despite the Constitution. Lviv City Council also appealed to the Constitutional Court of Ukraine to clarify separate provisions on the language policy and questioned the legitimacy of the decision of some eastern regions of Ukraine to give Russian the status of official regional language. Prior to that the City Council of Ternopil asked the Constitutional Court of Ukraine to declare the language law illegal and decided that the law would not see any implementation in Ternopil region. They have also called on all other city administrations to refuse the language law. Ivano-Frankivsk region has also declared the new law illegal and sent a corresponding statement to the Constitutional Court of Ukraine. Perhaps predictably, Western Ukraine has largely rejected the new language law whilst Eastern Ukraine was quick to grant Russian the status of official language, despite the Constitution.

It is possible that the government did not expect the new legislative initiative to have such an impact; it may have been conceived as an ambitious pre-election stunt by the governing party. But the current government will need to act quickly to prevent the destruction of Ukrainian national identity. A working group, headed by the first Ukrainian president Leonid Kravchuk, was specifically set up by the President of Ukraine to revise the Law 'On The Principles of State Language Policy'. The latest revision does not provide official status to any minority language and offers only to endeavour to protect such languages that are spoken by over 30% of the population of any region. Another change added by the working group is that the final decision to support minority languages can be made only by the Parliament of Ukraine. The members of this group also report that the Constitution is the only document to establish the basics of national language policy and that any new law cannot serve as a superior regulation. It is hoped that the new revision of the language law will restore the currently diminished share of Ukrainian language content on television, radio and other media. Until then the language issue remains the main frustration and dividing factor for Ukrainians on both sides of the Dnieper River(4).

According to sociologists Party of Regions have lost 5% voter share as a result of the language law. Only the Communist Party of Ukraine has gained among the Russian speaking electorate, claiming an additional 0.2%. According to sociologists Party of Regions have lost 5% voter share as a result of the language law. Only the Communist Party of Ukraine has gained among the Russian speaking electorate, claiming an additional 0.2%. In general, instead of winning more votes the authors of the law have considerably damaged the electoral prospects of the governing political party. Instead the ratings of the United Opposition and the nationalist party Svoboda have increased by 2%. By signing the language law the President of Ukraine shot himself in the foot(5). He has proved his inability to evenly represent both Eastern and Western Ukraine as well as his unwillingness to stand for the national identity of Ukraine to which a common language is central.

  1. http://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2012/08/120820_russian_language_law_effects_sd.shtml?print=1
  2. http://www.dw.de/dw/article/0,,16189892,00.html
  3. http://www.pravda.com.ua/news/2012/08/30/6971707/
  4. http://kommersant.ua/doc/2011092
  5. http://www.pravda.com.ua/articles/2012/08/14/6970804/


People First Comment:

Is it any wonder that the rule of law in Ukraine appears to have totally failed the people when the highest executive offices in the land regularly ‘adjusts’ the Constitution simply because it does not suit their purpose. Is it any wonder that the rule of law in Ukraine appears to have totally failed the people when the highest executive offices in the land regularly ‘adjusts’ the Constitution simply because it does not suit their purpose.

Imagine President Obama standing before the American people and in his State of the Union address telling them that he had decided to repeal the Bill of Rights or tear up the 5th amendment simply because it did not suit his purpose… He would be immediately impeached and at least thrown out of office. But not in Ukraine.

The Ukrainian Constitution is a fundamental document of state voted on by a majority of the people.  It may not be perfect but it is the law to which all Ukrainians living in Ukraine or holding a Ukrainian passport are subject including the President, the government and the Deputies of Verkhovna Rada.  It is the basis of the Ukrainian nation and the national identity. It can only be amended by the will of the Ukrainian people either through a national referendum or by a properly constituted and independent Constitutional Court.  It cannot be changed by a self serving club of  businessmen simply to serve their political ends.  This regime has no right and no authority to amend any part of the Constitution without putting it to the people for a national vote thus this new language law is illegal despite any fancy spin the regime chooses to use.

This regime has no right and no authority to amend any part of the Constitution without putting it to the people for a national vote thus this new language law is illegal despite any fancy spin the regime chooses to use. The regime claims that it is only complying with European minority language directives but this is frankly poppycock.  The architects of the law have been more than a little selective in their choice of sections from the European directive and have not taken into consideration the Constitution which sets in stone the fundamental supremacy of the Ukrainian language despite the fact that it may well currently be spoken by a statistical minority which is hardly surprising after 340 years of suppression. Russian may well be the majority spoken language just as English was in Wales before the Welsh language was officially recognised but that is not the point.  We live in Ukraine and the Constitution clearly states that the national language is Ukrainian.

What is more the way this law is being interpreted is that rather than treating Russian like any other secondary language local authorities and organisations are taking the opportunity, again quite illegally to reassert Russian as the dominant language as opposed to giving Russian and all the other minority languages in Ukraine a legal status.  This is most certainly not what was intended in the EU Directive on the recognition of minority rights.  So one has to ask why this law and why now?

In 2011 the People First Foundation carried out national research into the priorities of the people.  The language issue didn’t fall into the top ten, in fact under 25% considered it to an issue of any significance at all therefore this current ‘crisis’ has been manufactured.  Some put it down to the ignorance of the regime, some as a Russian plot to eradicate Ukrainian whilst others point to a general destabilisation and diversion in the run up to the Rada elections in October.  The law has, totally unnecessarily, set East against West and in many cases neighbour against neighbour and even brother against brother.  We believe this was deliberate.

In creating two camps Party of Regions want to be able to appeal to the Russian speaking electorate using fear and propaganda to build up a quasi-national movement in support of their political agenda much as other highly questionable European regimes did in the 1920’s.  This is a cynical and dangerous electioneering practice that undermines the whole principle of democracy as it is nothing more than political manipulation. It clearly illustrates that the regime and their party have little morality, concern for the people or for the potential consequences of their action.

In response the opposition will be forced to turn toward the Ukrainian speaking West for their groundswell of support thereby exacerbating what is already a highly charged situation that could easily split the country down the Dnieper river.

The office of the President in any country is supposed to be a unifying force that represents the whole nation.  We have seen all too clearly in the Middle East what happens when a regime sides with one side against another.  God forbid that it should happen here.

In conclusion, there is little left to say about the “opposition’s” position save that this is how they are maintaining their objectivity at the moment.

Delinquents vs. democrats in Ukraine TOP

( Source )
September 14, 2012

image

Alexander Motyl Alexander J. Motyl

Word’s out in Ukraine that there is “no difference” between the Regionnaires and the opposition. The implication is obvious: it doesn’t matter whom you vote for in the October 28th parliamentary elections and it doesn’t even matter whether you vote. After all, whoever wins, whether Regionnaires or the opposition, there’s “no difference.”

This is nonsense.

Let’s consider a few dimensions along which one might measure difference.

  • Moral qualities: There are, as everyone knows, far too many crooks and corruptioneers among the democrats, but the crucial difference between them and the Regionnaires is that, while the former tolerate thugs within their ranks, the latter are thugs. It’s like the difference between Fortune 500 CEOs and the mafia. Are there criminals among the former? Of course. Do most of them probably do things we’d consider a tad shady? Sure. But they ain’t the mafia. Even that notorious thief, Bernie Madoff, was no Al Capone. Or to put it a different way: Whom would you prefer to encounter in a dark alley—a typical democrat or a typical Regionnaire? Arsenii Yatseniuk or Viktor Yanukovych Junior?
  • Democratic proclivities: There’s no question that the Orange democrats screwed things up royally while in power from 2005 to 2010. Reform was zilch, and the government seemed to be in permanent crisis. But, by any measure, Ukraine was democratic and Ukrainians were free. And that’s because the Orange and post-Orange democrats genuinely value things like democracy and freedom. Now, compare their record to that of the Regionnaires. In the last two years, since Viktor Yanukovych’s election as president in 2010, Ukraine’s democracy has been dismantled: the president has become all-powerful, the parliament is a joke, and the courts are puppets of the executive. Moreover, freedoms of speech, of assembly, and of the press have been and are being constricted. Does anyone have any doubts that in three more years the condition of democracy and freedom in Ukraine will be even worse?
  • Competence and dedication to reform: Yup, the Orange democrats proved to be dreadful managers and terrible governors, so much so that they made Yanukovych look like an attractive alternative in the presidential elections of 2010. But what he and his Regionnaire cronies have managed to accomplish in the last two years is even more astounding: their level of incompetence and their complete indifference to anything resembling systemic reform have been so screamingly obvious that they’ve succeeded in making ex-president Viktor Yushchenko look like a model of competence. And small wonder. While thugs may be able to keep order in a small province, where kicking butts usually suffices to get things done, they cannot, by definition, run anything resembling a modern state and a modern economy. Street smarts, which Yanukovych acquired while running with gangs in the Donbas, just aren’t enough in government.
  • Statecraft: This one is easy. After five years, the Orange democrats managed to have lousy relations with Putin’s Russia and decent, though uninspired, relations with the United States, the European Union, the International Monetary Fund, and other major international actors. After just two years, the Yanukovych regime has managed even to alienate Russia, its putative pal, and is barely on speaking terms with the Americans, Europeans, and IMF. Only the Chinese have deigned to acknowledge the Regionnaires, although it’s not yet clear that their offer to lend Ukraine billions won’t be undermined by some Regionnaire blundering.
  • Personal wealth: Yes, the democrats have tons of cash, much of it illicitly or semi-illicitly acquired. But no, their level of wealth doesn’t even come close to that of the Regionnaires. And do you really think that any democratic president would have built a Spanish galleon as his, or her, playground? Oh, and last I looked, the mega-gazillionaire ex–card sharp Rinat Akhmetov was a Regionnaire.

I could go on, but the point should be clear: there’s a ton of difference between the Regionnaires and the democrats.

So why the widespread perception that there isn’t any?

Well, partly that’s just the line that pro-Regionnaire publicists and politicians (like the former Orange president, Yushchenko) are pushing on all the media outlets the Regionnaires control, and if you push something long and loud enough, some people will begin believing it.

But mostly the perception is due to the fact that the democratic opposition has failed to inspire the population. The democrats are regular guys, but they lack charisma and they’re not, as one lady in Kyiv complained to me, George Washingtons. Fair enough, but what’s so bad about uninspiringly regular guys? And shouldn’t you prefer them to the mafia?

The sad fact is that, if Ukrainians keep on insisting that they’ll vote only for angels, they may just ensure rule by the devils.  And if that doesn’t persuade you, consider this. Can Ukraine survive several more years of Regionnaire rapine? Wouldn’t Ukraine be just a jot better off if the Regionnaires got a punch in the nose in the forthcoming elections and were told to back off?

The sad fact is that, if Ukrainians keep on insisting that they’ll vote only for angels, they may just ensure rule by the devils. 

Ukraine risks failing election test, U.S. warns TOP

( Source )
Sep 15, 2012

image

Olzhas Auyezov

YALTA, Ukraine -- The United States warned Ukraine on Saturday the prosecution of opposition leader Yulia Tymoshenko was damaging its ties with the West, but a Ukrainian official responded by asking for U.S. help to mount another criminal probe against her.

The case of Tymoshenko, a former prime minister jailed for seven years for alleged abuse of office, dominated a two-day international gathering ahead of a parliamentary election next month which Ukraine hopes will enhance its democratic credentials.

Just a day after President Viktor Yanukovich told the conference he expected the October 28 poll to help Ukraine seal a long-sought association agreement with the European Union, a senior U.S. State Department official said it was falling short of democratic standards.

"I think if the international community, the international observers were to give a grade today on this election environment and whether it is going to mark a step towards Europe and the West, I think it failed that test today," Deputy Assistant Secretary of State Thomas Melia told the conference on the Black Sea coast.

[…]

"POLITICAL PROSECUTION"

EU officials on Friday expressed a similarly dim view of Ukraine's democratic progress, saying Tymoshenko's case remained a stumbling block to good relations.

Speaking at the conference on Friday, Yanukovich ignored the Tymoshenko case and said the October election would help Ukraine's integration into the European mainstream, a top priority in his foreign affairs agenda.

But Melia made it clear that Tymoshenko's jailing would affect the West's judgment on the election as an exercise in democracy.

"I think with the political prosecution, politically directed prosecutions against certain opposition candidates, that has serious consequences on the quality of the election here," Melia said.

Citing other U.S. concerns, Melia said some Ukrainian media were biased against the opposition in their coverage while others, such as the TVi television station which has complained about tax police raids and steps reducing its audience, were under pressure.

"Some of the independent media like TVi are undergoing very specific, directed harassment," Melia said. He also questioned the procedure used to appoint local election commissions.

He urged the government to address these issues before the election.

"It is time for choices to be made by Ukrainians. Good choices will work, bad choices will have consequences. There is a number of things that could be done yet," he said.

(Writing by Richard Balmforth; editing by Andrew Roche)

Complete article here.

Ukraine's United Opposition leader: We have to overhaul the entire system to establish democratic institutions. That's our goal - VIDEO TOP

image
http://www.youtube.com/watch?v=rJaQFRaUlGs

Заради України. Фільм про Юлію Тимошенко -ВІДЕО TOP

image
http://www.youtube.com/watch?v=dFMDLvWVnFk&feature=youtu.be

 
Не копайте собі могили + ВІДЕО TOP

image

( Джерело )
13 вересня 2012
джерело: ТВі. Політклуб Віталія Портникова

 

image
http://www.youtube.com/watch?v=ODZjNZgmNI#t

Віталій Портников: А от люди, об яких витирають ноги сьогодні, фактично готуючи суспільство до розправи над ними, – вони мають ці гроші, вони мають цей бізнес. І вони повинні задуматися.

Тепер знищують останні можливості діалогу небайдужих людей і суспільства. А потім прийде й черга до вас, шановні віце-прем’єри, міністри, члени Партії регіонів, їхні попутники

Віталій Портников: Я хочу щиро подякувати всім тим нашим глядачам, всім тим громадянам України, які вийшли в суботу на вулиці в Києві, в багатьох інших містах України, в тих містах, де акції на підтримку телеканалу ТВі були заборонені судом – якщо це можна назвати судом. Бо ми знаємо, що після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича і з формуванням більшості Партії регіонів у Верховній Раді судочинство в Україні було ліквідовано. І хочу сказати, що ми разом захищатимемо право українського суспільства на правду, на адекватне розуміння інформації, на розуміння того, що відбувається в державі. Це стосується кожного. Кожного, хто перебуває в перших лавах людей, які намагаються захистити країну від тих, хто її руйнував, і тих, хто цю країну руйнує. Сьогодні Віктор Янукович спокійно витер ноги об міністра економіки Петра Порошенка і першого віце-прем’єра Валерія Хорошковського. Завтра він витре ноги ще об когось зі своїх соратників чи якихось олігархів, які вважають себе недоторканними. Журналісти, проти яких зараз бореться владна машина, не мають великих статків, не мають великого бізнесу, їх неможливо «розкулачити», щоб отримати гроші на подальше продовження перебування Віктора Януковича при владі. А от люди, об яких витирають ноги сьогодні, фактично готуючи суспільство до розправи над ними, – вони мають ці гроші, вони мають цей бізнес. І вони повинні задуматися. Якщо вони й надалі сприятимуть становленню в Україні авторитарного режиму, диктатури, якщо й надалі сприятимуть перетворенню власних телевізійних каналів, таких, як великі холдинги, на знаряддя брехні, – то постраждають першими. Вони можуть позбутися всього, що накопичили в цій країні. Усього, що є для них дорогим: влади, майбутнього, свободи. Приклад Михайла Ходорковського в Росії, який сприяв становленню тієї системи, яка колись там створювалася, а потім став її першою серйозною жертвою, має сказати їм – подумайте, ви на черзі! Якщо вдасться знищити останні паростки свободи слова в Україні, далі буде не просто опозиція, не просто суспільство, – далі будете ви! Це просто. Спочатку витерли ноги об нас, коли знищували можливість ефіру для телеканалу ТВі, потім – об Юрія Луценка, потім – об Юлію Тимошенко. Тепер знищують останні можливості діалогу небайдужих людей і суспільства. А потім прийде й черга до вас, шановні віце-прем’єри, міністри, члени Партії регіонів, їхні попутники. Ви скоро опинитеся там, де знаходяться ті, кому копаєте яму! І ось це головний висновок того, що сьогодні відбувається. Не копайте собі могили. Зупиніться на краю того провалля, де опинилися! Це мій вам щирий діагноз, щира порада, до якої ви, напевно, не здатні прислухатися. Але потім не просіть нас, щоби ми вас жаліли і за вас боролися, коли опинитеся у такому стані. Ми будемо, звісно. Тому що ми завжди боремось за тих, кого неправедно засуджують у цій країні. Але не заради вас, а заради держави. Поговоримо з тими, хто був учасниками цих акцій. Поговоримо про їхні враження.

(Фрагмент з програми «Про головне» з М. Княжицьким)

Коли війська Слободана Мілошевича ввійшли до Приштини, столиці тодішнього соціалістичного автономного краю Косово, коли було знищено автономію цього краю, а більшість населення, косовських албанців, були позбавлені можливості розмовляти рідною мовою, навчатися рідною мовою, вчити рідну літературу, дивитися незалежне телебачення (хоча б частково незалежне), обирати свій парламент, надсилати своїх людей до парламенту тодішньої Югославії, – що зробили албанці? Вони не почали партизанської боротьби. Вони почали її фактично, коли їх вигнали з рідних домівок. Вони, на пропозицію свого лідера, письменника Ібрагіма Ругови, створили фактично паралельну державу на власні гроші. Вони почали оплачувати своє телебачення за свої гроші. Вони почали оплачувати свою газету за свої гроші. Вони почали оплачувати свої поліклініки за свої гроші. Вони почали оплачувати свої школи за свої гроші, щоби навчатися албанською, а не мовою тих, хто вважав, що треба навчатися мовою «загальнонаціональноґо єзику». І ця держава доволі тривалий час функціонувала. Вона забезпечила створення цілого покоління людей, які потім створили свою вже незалежну державу. А колабораціоністи й окупанти жили в своїй країні – у них були там свої міліціонери й лікарі (небагато, звісно). Ви розумієте, що колабораціоністів завжди менше, ніж людей, які думають про свободу. Так що давайте ми почнемо з цього створювати. Ми бачимо, що відбувається з Україною, з її телебаченням, з її радіо, з її мовою, з її культурою. Ми бачимо, що ці люди прийшли сюди, щоби цього нас всього позбавити – а може, й узагалі знищити нашу державу, яку ми з такими труднощами все ж будуємо. Створюймо свою державу самостійно. Почнімо з телебачення. Потім подивимося. Може, будуть наступні шляхи? Після парламентських виборів, може, доведеться створювати свою систему шкільництва, щоби не забули наші діти української мови. Потім – систему вищої освіти, щоби не забули наші діти рідної мови. І так, врешті-решт, залишимо їх наодинці з їхніми заводами, з їхніми мріями про інші держави, з їхніми мільярдами, з їхніми дачами в Монте-Карло. І подивимося, скільки людей будуть готові жити на тих острівцях, які їм залишаться. Я переконую вас, що їхня держава буде називатися «Республіка Межигір’я», а наша держава буде називатися держава Україна. Просто можемо будувати її без них, якщо вони не можуть забезпечити її існування. Можемо дати слово Артемові Шевченку, який сьогодні був на пікеті біля Національної ради телебачення і радіомовлення. Може, він нам розкаже про цю акцію.

Продовження тут.

В українців залишається все менше шансів усунути режим Януковича без кровопролиття, - Олег Соскін TOP

image
Я тільки виповняв наказ

Ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, а за віддання
чи виконання явно злочинного розпорядження чи наказу передбачається юридична відповідальність.

( Джерело )
04.09.2012

Заява голови Української Національної Консервативної партії

Вчора з уст народного депутата Лесі Оробець з’явилася інформація про те, що Верховна Рада на першому сесійному тижні у вересні повинна розглянути законопроект «Про мирні зібрання», яким передбачається застосування механізму арештів до 15 діб або до 2 місяців виправних робіт за порушення порядку організації мирних зібрань. Ця інформація з’явилася одночасно з повідомленнями про те, що міліція в масовому порядку здійснила закупівлі спецобладнання для розгону демонстрації, водометів тощо.

Зрозуміло, що в Західній Україні, де рейтинг Партії регіонів на рівні статистичної похибки - 1-1,5 %, тому вони готуються до силових сценаріїв. Таким чином, ці події є ланками єдиного ланцюга узурпації влади правлячим режимом сім’ї Януковича та Партії регіонів, це ще один крок до встановлення в Україні режиму бандократії. Все менше шансів залишається в народу України, української нації змінити цей режим без кровопролиття і застосування силових механізмів, адже ми бачимо, що після того, як було здійснено тотальні фальсифікації щодо формування окружних виборчих комісій, а потім в партіях, яких допустили до формування ОВК відбулася повна зміна персонального складу з метою включити відкритих чи прихованих членів Партії регіонів, можна робити однозначний висновок, що буде не просто фальсифікація виборів на окремій дільниці чи застосування тактичних махінацій, а буде здійснюватися тотальна заміна протоколів на користь тих осіб, які вже сином Януковича призначені на посади народних депутатів, і ці прізвища дуже легко вирахувати на кожному окрузі. Зрозуміло, що в Західній Україні, де рейтинг Партії регіонів на рівні статистичної похибки - 1-1,5 %, тому вони готуються до силових сценаріїв.

Це означає, що відбувається мілітаризація окружних комісій. Вони по суті перетворюються в карно-поліцейські структури. Наприклад, на чолі окружкому у 117 виборчому окрузі став військовий пенсіонер Олександр Тюпалов. Це означає, що відбувається мілітаризація окружних комісій. Вони по суті перетворюються в карно-поліцейські структури.

Зрозуміло, цьому потрібно дати відсіч. Певна частина карально-силових органів – міліції, прокуратури, судів, СБУ, мабуть, армії – вирішили, що вони будуть іти із сім’єю Януковича і режимом бандократії до кінця. Але кінець буде лише один – кримінальна відповідальність і покарання цих людей, тому що статті Конституції мають пряму дію. Зокрема, усі громадяни України, особливо з числа тих, які увійшли до складу окружних комісій, мають пам’ятати статтю 60 Конституції України про те, що ніхто не зобов’язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази, а за віддання чи виконання явно злочинного розпорядження чи наказу передбачається юридична відповідальність.

Зрозуміло, що законопроект «Про мирні зібрання» абсолютно не потрібен, оскільки є 39 стаття Конституції регулює цю норму, тому ніякі закони в цьому випадку не потрібні. І будь-які репресії, які передбачає цей законопроект, порушують Конституцію України.

Треба говорити про те, що всі рішення президента і Верховної Ради є сьогодні нелегітимними, незаконними, їх не можна виконувати, тому що це структури, які порушили 5 статтю Конституції.  Українська Національна Консервативна партія вважає, що сьогодні і Янукович, і правляча більшість у Верховній Раді, яка складається з Партії регіонів, комуністів і Народної партії, а також певна кількість «тушок», які зрадили «Нашу Україну», «Батьківщину», Юлію Тимошенко та своїх виборців, поставили себе поза законом. Вони вийшли з поля дії Конституції України, вони вчиняють дії, спрямовані на узурпацію влади в Україні, намагаються встановити диктатуру. Треба говорити про те, що всі рішення президента і Верховної Ради є сьогодні нелегітимними, незаконними, їх не можна виконувати, тому що це структури, які порушили 5 статтю Конституції.

УНКП звертається до всіх опозиційних сил негайно розпочати консультації щодо формування Комітету національного визволення. Терпіти далі не можна. Вже зрозуміло, що Партія регіонів в Західній Україні націлилась на зрив виборів, на їх системну фальсифікацію. Тому зараз потрібно перейти до формування відповідних народних органів влади, які будуть обрані на народному віче, і які би могли запобігти встановленню диктатури режиму бандократії на Галицько-Волинських теренах.

За матеріалами osp-ua.info

Український вибір, чи український вирок - ВІДЕО TOP

image
http://www.youtube.com/watch?v=anM-D_gkTHg&feature=relmfu

Юлія Тимошенко: Страх за майбутнє України гонить вперед, не дає права на «тайм-аут» TOP

image
Юлія Тимошенко: Страх за майбутнє України гонить вперед, не дає права на «тайм-аут»

( Джерело )
4 вересня 2012

Повний текст інтерв‘ю лідера опозиції Юлії Тимошенко «Newsweek Polska».

— Як Ви оцінюєте ситуацію із в’язницею?

Сьогодні треба оцінювати не мою ситуацію у в’язниці. Якщо я вам скажу, що мені тут не подобається, я навряд чи когось здивую. В тюрмі немає благородства, немає щастя, немає життя, немає героїзму…

Оцінювати потрібно інше: як так сталося, як ми всі змогли допустити, що у в’язницю перетворили мою країну, що заґратували навіть ті паростки свободи, які пробивалися останні роки крізь бетон пострадянської ментальності та неоолігократії.

Сьогодні за колючим дротом несвободи вся країна. Сьогодні у своєму безправ’ї та страху за ґратами кожен українець, Сьогодні в колонії, на нарах — свобода, демократія, майбутнє України. Це головні зміни, які відбулися з часу мого ув’язнення, а скоріше, з часу зміни влади.

10 травня 2012 року в Бундестазі мужній та чесний політик федеральний канцлер Німеччини Ангела Меркель чітко та публічно сказала, що в Україні встановлено диктатуру і її народ потерпає від репресій. Якщо так само відверто та адекватно, без подвійних стандартів діяли б всі ключові лідери світу та не шукали шляхів, як домовитися з диктаторами заради якихось тимчасових політичних кон’юктур, думаю, світ став би світлішим, а політика на порядок моральнішою.

Тому моя відповідь на ваше запитання дуже чітка та співзвучна позиції всіх лідерів світу, які стоять на позиції справжніх цінностей. З моменту мого ув’язнення в країні встановлена диктатура Януковича та його родини. І якщо не діяти всім гуртом — українцям та країнам світової демократії, — на східному кордоні ЄС та НАТО виникне конгломерат диктатур та авторитарних режимів, який докорінно змінить геополітичну карту не тільки Європи та Євразії, він змінить геополітичну карту світу.

— Як Ви почуваєтеся? Як до Вас ставиться адміністрація в’язниці?

Ви дійсно думаєте, що я зараз почну скаржитися на свої проблеми? Я не звикла цього робити. Я тільки висловлюю велику подяку німецьким лікарям, професору Айнгойнплю, професору Хаасу Хармсу та професору Анет Райсхаузен, які за дорученням та допомогою німецького уряду, німецького посла та в цілому ЄС практично силою увірвались до колонії, де мене планово фізично добивали, та в прямому сенсі врятували мені життя. Вони мужньо прийняли пропозицію стати моїми лікуючими лікарями в українській лікарні та взяли на себе весь тягар комунікацій з режимом Януковича. Хоча їх гуманітарна та самовіддана робота постійно супроводжувалася провокаціями в дусі часів Сталіна. Наприклад, колективні листи специфічних українських лікарів від адміністрації президента з вимогою, щоб німецькі лікарі мене не лікували. Але в той же час захищені від політичного терору лікарі та медичний персонал української клініки, де я перебуваю, віддають мені всю свою душу та професійні можливості.

Поки я не можу пересуватися та багато чого робити самостійно, але від цього я не відчуваю себе слабкішою. Прийде час, і я зможу повернути собі здоров’я. Але сьогодні єдине питання, яке стоїть на порядку денному: як Україну звільнити від диктатури? Але це надскладне завдання, і мені здається, що демократичний світ ще не має рецепту, як зупинити цей політичний регрес.

Як до мене ставиться адміністрація в’язниці? По різному. Раджу вам подивитися фільм «Експеримент» Пола Шойрінга та прочитати мою статтю, яка на цю тему розміщена в Інтернеті,і ви зрозумієте ще раз, що для того, аби розібратися, ким насправді є людина, їй потрібно хоча б на тиждень дати мінімальну владу, а ще більш вражаюче право на насилля, і ви побачите, з ким ви маєте справу. Так і серед тюремних працівників є люди, які готові багато чого зробити, щоб допомогти мені прожити цей важкий час, а є тварини, які знущаються над кожним ув’язненим, отримують від цього задоволення, відчувають свою власну значимість, насолоджуються страхом, який бачать в очах своїх Саме такі екземпляри били мене 20 квітня в колонії. Кажуть, за це Янукович нагородив їх новими званнями та грамотами і їх тваринний інстинкт був схвалений.

Ці експерименти на мене не справляють враження, коли треба йти в бій за країну, я, як воїн, який іде в атаку, не відчуваю фізичного болю, але інший біль, навіть страх за майбутнє України болісно тисне на груди та гонить вперед, не дає права на «тайм-аут».

— Куди  прямує влада, починаючи чергову судову справу проти Вас?

До власного самогубства. Дивно, що вони цього не розуміють. І питання не в черговій кримінальній справі проти чергового опозиціонера, або в особливій значущості мене, як «VIP-в’язня». Проблема Януковича в тому, що він не розуміє, що його гасла повністю не співпадають з тим, що він робить у своєму політичному житті. І весь освічений інтелектуальний світ це розуміє. Це все одно, що вдягнути красивий урочистий фрак з усіма регаліями попереду, вийти на міжнародну арену і не помітити, що задню частину цього фрака просто забули пришити. Демократичний світ, Україна сприймають Януковича абсолютно інакше, ніж йому здається. І йому, як політику, зокрема завдяки політичним репресіям, світ вже визначив ціну та в усіх аналітичних записках накреслив «Політичний неліквід». Тепер тільки питання часу, скільки він зможе прожити як політик в такому режимі його сприйняття.

А стосовно так званих кримінальних справ проти мене, то не мені їх оцінювати. Я хочу подякувати лідерам ЄС, які звернулись до Данської Гельсінської спілки з проханням проаналізувати юридичну складову всіх обвинувачень проти мене та дати повний звіт. З цим звітом керівник Данської Гельсінської спілки М. Лінгбо вже виступив в Брюсселі, де чітко сказав, що з мого боку не було ніяких порушень закону і що ці справи є політичним переслідуванням опонента.

— В чому тепер Вас збираються звинуватити?

Чесно кажучи, я вже збилась з рахунку, яке обвинувачення нове, яке передостаннє, і взагалі, вже точно не можу порахувати, скільки цих справ Янукович вигадав. Я думаю, єдине, в чому мене ще не обвинувачували, це в канібалізмі.

Насправді немає значення, яка суть нового чи старого обвинувачення. Важливо, що є Європейський суд з прав людини, який розпочав розгляд моєї справи. Важливо, що я цьому суду довіряю і я перед ним повністю відкрита в усіх нюансах всіх нафантазованих справ. Я впевнена, що не порушувала закон, і змістом, сутністю мого життя є Україна. Різні люди можуть про мене думати або писати різні речі, критикувати або підтримувати, любити або навіть ненавидіти, це не змінить для мене головного: скільки б’ється моє серце, я буду служити своїй країні так, як зможу — з помилками та перемогами, на свободі або за ґратами, на посадах або взагалі за межами політики. І це у мене не здатен відібрати ніхто, бо цю свою мету я ні на що не зміню, бо немає такого страху, який примусить мене відступити.

— Як Ви оцінюєте ситуацію на українській політичній сцені зараз?

Для цього треба побачити останній звіт неурядової міжнародної організації Freedom House в якому вони зазначили, що хочуть бачити Україну демократичною, європейською, справедливою, правовою, конкурентоспроможною державою, яка буде частиною ЄС, партнером США та Європи. Але зараз констатують, що країна рухається в зворотному напрямку. В своєму звіті вони чітко визначили, що країною вперше керують не збалансовані та розподілені гілки влади, а «сім’я», іншими словами мафія. Всі чесні та адекватні лідери світу солідарні з  висновками Freedom House. Але головне, що автори назвали свій звіт «Б’ючи на сполох! Демократія в Україні в небезпеці». Що може бути ще більш красномовним, ніж така назва, звіт виважених та толерантних експертів?

Колись мій улюблений Олександр Довженко написав повість «Україна в огні». Горить демократія, горить свобода, горить європейський вибір, горить українська мова, права та свободи людей. Палії прийшли в мою країну. Але кожне полум’я можливо загасити, треба тільки підібрати правильний вогнегасник. Тут, за ґратами, я продумала, яким може бути вихід, і в найближчі тижні зроблю два звернення — одне до світової демократичної спільноти, друге до народу України.

Дуже прошу ваше поважне видання допомогти мені оприлюднити ці документи.

Очевидно те, що європейська спільнота, її лідери зробили величезені кроки, прийняли дуже сильні резолюції, прийняли екстраординарні дії (особливо, що стосується самміту східноєвропейського партнерства, Євро-2012, позиції щодо Угоди про асоціацію, які мали на меті зупинити стрімке підсилення диктатури в Україні. Але вони не були почуті Януковичем. Це викликає щире здивування в світі. Що це за людина? Чому він має такий поганий політичний слух та смак? Це не загадка, відповідь очевидна. Його стратегія — утримання влади у власній країні будь-якою ціною — ціною власного міжнародного авторитету, ціною євроінтеграції і навіть ціною можливого блокування рахунків своєї родини за кордоном. Знаючи психологію Януковича, він не дозволить забрати у себе хоч одне владне повноваження шляхом інтеграції в будь-яке об’єднання країн, які передбачають делегування частини владних можливостей в наддержавні структури. Він готовий не виїжджати з вкраденої у держави резиденції «Межигір’я», готовий, щоб до нього не приїжджав ніхто з поважних лідерів світу. Всю цю ціну він готовий заплатити за абсолютну владу в країні, яку він вважає приватизованою в 2010 році, коли він став президентом. Саме так просто пояснюється така дивна та нелогічна поведінка лідера країни.

Потрібно повернути довіру до влади, відновити міжнародний авторитет країни та відправити в минуле диктаторський режим.

— Чого Ви очікуєте від от жовтневої виборчої парламентської кампанії?

Потрібно чесно та мужньо сказати: ця виборча кампанія вже сфальшована. І не треба вводити себе та інші держави в оману, що це не так. Суди, Центральна виборча комісія, територіальні виборчі комісії, центральні ЗМІ, які тотально керуються правлячим режимом, силові адмінресурс та структури, які, не приховуючи, розправляються з непокірними громадянами та політиками — це маркер цих виборів. Родзинка виборчої кампанії, на яку розраховує Янукович, — це мегакорупція на мажоритарних округах, де під владних кандидатів спрямували тіньові кошти, кошти державного та місцевих бюджетів. Публічно кандидати від влади розносять людям безкоштовні ліки, одяг, різні подарунки та просто гроші. Все це зараз детально фіксується. Але теза про те, що «побачимо, як пройдуть вибори», зараз виглядає вже просто дивно. Такої фальсифікації в Україні ніколи ще не було! Так що? Переможців не судять!?

Саме тому, я вважаю, треба докорінно змінити тактику та стратегію ліквідації диктатури в Україні. І в нашій країні, і в демократичному світі потрібно почати активно діяти не після виборів, а до! Після виборів буде запізно!!!

Неодиктаторам, судячи з останніх виборів в пострадянських країнах, наплювати — будуть визнавати їх виборчі «художества» чесними чи взагалі виборами, чи ні. Головне для них — утримати владу. Тому ми в середині України, як опозиція, як активна частина громадянського суспільства, об’єдналися і намагаємось організувати боротьбу за принципом: «Україна проти мафії».

Ми зробимо все, що зможемо, відкриємо в собі друге дихання, зробимо неможливе. Але без підтримки європейської спільноти, шанси у нас дуже невеликі. Ми просимо світ не підтримувати диктатора, не робити вигляд, що він проводить реформи, а допомогти нам відкрити публічні міжнародні антикорупційні транснаціональні розслідування відвертої тіньової фінансової діяльності родини Януковича та його оточення, зупинити його всім гуртом та повернути Україну в Європейську родину та до європейських цінностей.

Потрібно повернути довіру до влади, відновити міжнародний авторитет країни і відправити в минуле диктаторський режим.

— Чи справиться опозиція без Вас?

Ви запитуєте, чого може досягти опозиція без мене? Це невірна постановка питання. Я дію в унісон зі своїми соратниками. Просто процес спілкування з ними став складнішим. Я чудово обізнана, рішення опозиція приймає колегіально, і моя думка враховується завжди. Ми налагодили комунікацію.

Опозиція вже досягла багато чого. Вона об’єдналася. Вперше за довгі роки. І для цього об’єднання я багато зробила. Опозиційні політики йдуть на вибори під прапором партії «Батьківщина». Я вірю, що цей фактор допоможе людям відрізнити справжню опозицію від фальшивої, і ми зможемо отримати більшість голосів у новому парламенті.

— Чи думаєте Ви іноді про те, що б зараз, під час виборів, робили перебуваючи на волі?

Звичайно ж думаю. Практично цілодобово відновлювала б руїни демократії, які навернув Янукович зі своїм оточенням. Намагалася б в душах українців розчарування та песимізм замінити на віру в себе та свою країну.

— Однак, поки що складається враження, що Євро-2012 було тріумфом Януковича. Під час чемпіонату світ нібито трошки забув про Вас та про політичні репресії.

Можливо, Євро-2012 — тріумф. Тільки не Януковича, а українського народу. Тріумф Януковича також мав місце, тільки з точки зору перерахування близько 60% ресурсів від об’єктів Євро на свої офшорні рахунки.

Не згодна в Вашою думкою про те, що світ трохи забув про політичні репресії. У розпал Євро-2012 єврокомісар Вівьен Редінг заявив, що «жодна людина не може дивитися матчі без думок про політичних ув’язнених в Україні».

Хто був на стадіонах, той бачив банери в секторах іноземних вболівальників із закликами про мою свободу, члени уряду Великобританії, Франції, Німеччини та інших європейських країн не відвідали матчі в Україні і зробили відповідні заяви з цього приводу.

Я змогла поспілкуватися з євродепутатами, що відвідали в ті дні Харків. Тоді Янукович, в надії змінити негативне ставлення європейських політиків до його режиму, дозволив європейським політикам мене відвідати. Я зустрілася тоді з багатьма європейськими лідерами.

Відразу ж після Євро-2012 ОБСЄ прийняла резолюцію із закликом до режиму Януковича відновити законність, звільнити політичних в’'язнів і дати їм можливість брати участь у виборах. (Так звана Монакська декларація).

Отже, уваги до України і проблем з демократією в країні, світова громадськість не втрачала ні до, ні після Євро-2012.

Я вдячна світовій спільноті за те, що вона бореться за демократичну Україну і засуджує владу Януковича, яка нехтує правилами цивілізованого суспільства.

Європейські політики, проігнорувавши в травні Януковича і його саміт у Ялті, дали зрозуміти режиму, що міжнародна ізоляція — це цілком реальний сценарій, як і введення конкретних санкцій проти представників режиму Януковича, причетних до політичних переслідувань та встановлення диктаторського режиму.

— Що порадите зробити зараз європейським політикам?

Мені здається, що європейські політики повинні перестати вмовляти Януковича стати демократом та чітко усвідомити, що диктатора повчаннями перевиховати неможливо. Це все одно, що вмовляти канібала бути вегетаріанцем.

— На що ще може піти влада?

Я дуже не хочу, щоб в Україні була реалізована модель абсолютного тоталітарного режиму, описаного Джорджем Оруелом у романі «1984». Пам’ятаєте «аксіоми» книжкового Великого брата? («Свобода — це рабство», «Війна — це мир», «Незнання — це сила»). Думаю, що європейським країнам буде некомфортно поруч з таким сусідом.

А ще я боюся розколу країни та втрати Україною незалежності. Тому вектор розвитку України прямо залежить від результатів парламентських виборів. Тому і в опозиції, і у світової спільноти зараз місія одна — зробити все для збереження незалежної країни у центрі Європи — України.

 
На виборах нам доведеться вибирати між сьогоднішнім днем і вчорашнім TOP

image
Але що робити - ці всерозуміючі люди почнуть реформи, коли вкрадуть все. І те,
що вони можуть запізнитися, вони теж не розуміють. Але ми то з вами повинні розуміти.

( Джерело )
31.08.2012

Віталій Портников

На виборах нам доведеться вибирати між сьогоднішнім днем і вчорашнім.

Нічого нового: опозиція на своєму з'їзді показала, що є партією нашого сьогодення, жвавим міжуосібником хороших знайомих, серед яких, звичайно ж, трапляються конфлікти і розбіжності, але які ще здатні все залагодити миром, і домовитися, і піти разом на мітинг.

А Партія Регіонів показала, що є партією нашого минулого - великовагової декорації, безглузді промови, неприховане презирство до людей і комплекси, важкі комплекси неосвічених провінціалів. Тут деякі мої колеги порівнюють з'їзди "регіоналів" зі з'їздами КПРС.

На останніх форумах непереможної партії мені доводилося бути присутнім - і відразу скажу, що жодних порівнянь з регіональним "сходняком» вони не витримують. Так, ритуал дотримувався - але делегати були цілком доступні, від членів політбюро і маршалів до письменників і шахтарів. Ніхто не сприймав молодого журналіста як людини другого сорту, ніхто не нацьковував на нього охорону - охорона, до речі, знахабніли вже після розпаду Союзу, а в роки СРСР служиві в ній хлопці якось поважали себе.

Це я не до того, що мені дуже подобалася КПРС, а до того, що делегати її з'їздів впевнено себе почували в житті. Якщо вже людина пройшла всі щаблі партійної ієрархії, дійшла до першого секретаря обкому чи секретаря ЦК КПРС – навіщо їй доводити журналісту, що він небожитель? А якщо людина - злодій і всі це знають, а в неї на візитній картці написано, що він видатний керівник, майже Кім Чен Ір?

Опозиція - при всіх її недоліках - відчуває себе в своїй країні. Партія Регіонів - в губернії, значимість якої тільки належить довести московському панові. Природно, потрібно побитися, нацькувати псів, продемонструвати свою значимість. Депутатське хамство - це наслідок провінційної закомплексованості. І саме цієї провінційної закомплексованістю через край повний з'їзд Партії Регіонів. Опозиція - при всіх її недоліках - відчуває себе в своїй країні. Партія Регіонів - в губернії, значимість якої тільки належить довести московському панові. Тому-то і Путін може витирати ноги об наших вождів, тому-то вони так і бігають за будь-яким гостем з Росії і в очі заглядають. Ну чого ти дивишся? Він же віце-спікер, він нічого не вирішує.

На виборах нам доведеться вибирати між сьогоднішнім днем і вчорашнім. Сьогоднішній день мені не подобається. Опозиційний список по багатьом позиціям навіває тугу. Але у мене є підозра, що з сьогодні можна ще потрапити в завтра, а з учора - тільки на кладовищі.

Партія Регіонів на чолі зі своїми керманичами саме туди нас і веде. І, до речі, багато її активістів - від депутатів до міністрів - саме так і вважають, і їх нудить від усього цього кошмару не менше, ніж всіх нас. Є одна маленька відмінність - вони заробляють гроші і категорично не хочуть від корита відповзти, хоча і розміри корита зменшуються, і розміри доглядача корита збільшуються, і яблук в кориті все менше. Але що робити - ці всерозуміючі люди почнуть реформи, коли вкрадуть все. І те, що вони можуть запізнитися, вони теж не розуміють. Але ми-то з вами повинні розуміти.

Переклад із російської

 
Два різних народи TOP

image
Розуміння, що Україна дійсно інша країна, справжній закордон - ось ключ до нашого самопізнання, самокритики і самозвільнення, передумова зародження нової російської ментальності без імперських і антизахідних стереотипів. Якщо це станеться, все наше бачення історії і світу зміниться.

( Джерело )
18.08.2012

image Володимир Огризко
Міністр закордонних справ України (2007 - 2009 рр.)

Днями колега переслав мені статтю одного, як пише російська Вікіпедія, "публіциста, націоналіста, неоязичника". Оскільки цю людину особисто не знаю, від коментарів утримаюся. Але, прочитавши публікацію О. Широпаєва, подумав, що в Росії все ж таки не все ще втрачено: з`являються, слава Богу, притомні люди. Хотілося б, звичайно, що їх було по-більше і вони на щось там впливали.

Статтю написано ще у лютому, але від цього вона жодним чином не втратила своєї актуальності. Пропоную вам її найбільш цікаві фрагменти.

Олексій Широпаєв  «Про два різні народи»

"Україна та Білорусія є головними геополітичними союзниками Росії. Наша зовнішня політика повинна бути максим спрямована на інтеграцію з Україною і Білорусією ... Фактично ми один і той же народ ... Ми повинні підсилювати інтеграцію", - ці слова Олексія Навального, сказані ним днями для українського телебачення, викликали помітний мережевий резонанс. В Україні реакція цілком певна: "Росопозіціонер Навальний виявився звичайним імперським шовіністом".

Немає сумнівів, що ставлення до тези про "триєдиний народі" є безпомилковим тестом на імперське мислення. Доводиться констатувати, що для Навального даний тест виявився, на жаль, провальним. Враження стає ще більш невтішним, якщо згадати, що не так давно Борис Нємцов рішуче відкинув ідею парламентської республіки як невідповідну "прообразу Росії". Отже, один із знакових лідерів протесту по-імперськи, "по-москальської" вважає українців "малоросами", інший є прихильником президентської монархії - погодьтеся, є привід для невеселих думок: а хто ж ще з постійних ораторів протестних мітингів вважає, що метою " білої революції "є всього лише заміна одного Путина іншим Путіним? ...

Моя позиція з українського питання викладена нижче.

Все-таки у відношенні росіян до українців, до України таїться щось ключове, доленосне - для нас, росіян. Для українців Росія теж значуща, але тільки як точка відштовхування, що допомагає усвідомленню своєї, української, інакшості. Для росіян же Україна, навпаки, точка постійного тяжіння, заздрісної уваги, об'єкт поглинання як чогось "исконно свого" і переробки за власним образом і подобою. Ніщо так не дратує росіян, як очевидні відмінності з українцями в мові, менталітеті, культурі, історичному досвіді. Якщо росіяни і визнають ці відмінності, то лише на рівні відмінностей, скажімо, між Володимирщиною і Рязанщиною, але ніяк не на рівні відносин двох різних народів.

Відома думка, що Росія без України в імперському плані недолуга. Щось у цьому ж дусі говорив Бжезінський, та й не тільки він. Ця думка правильна. Але справа навіть не стільки в економічному й геополітичному значенні України для Москви. Справа насамперед у тому, що на традиційному російському ставленні до України, по суті, тримається російська імперськасвідомість, завдяки якому російська імперія, нехай і в урізаному вигляді, все ще існує. Підкреслюю: саме ставлення до України - не до Балтії, не до Кавказу - є визначальним для російської імперської свідомості. Як тільки росіяни відкриють для себе, що українці це ДІЙСНО інший народ - російський імперський міф впаде, а з ним неминуче скінчиться і імперія.

Говорячи про "братній український народ", більшість росіян сприймають українську мову й саме українство як прикре історичне непорозуміння, історичний вивих, що виник завдяки шкідливим впливам Литви та Польщі. І при цьому росіяни не задаються питанням: а може, вивихом-то є вони самі? Треба сказати, що на словах росіяни завжди готові визнати, що українці - народ, але - увага! - "Братній народ". За цією лукавою формулою криється тверде переконання, що ми - росіяни й українці - ОДИН народ, покликаний жити в одній державі зі столицею в Москві. Говорячи про "братній український народ", більшість росіян сприймають українську мову й саме українство як прикре історичне непорозуміння, історичний вивих, що виник завдяки шкідливим впливам Литви та Польщі. І при цьому росіяни не задаються питанням: а може, вивихом-то є вони самі?

Історично вивихнутими якраз-то ми, росіяни. Нас вивихнула татарщина. Ще в ХIII столітті назначилися два протилежні історичні вектори, що визначили подальше формування українського і російського народів. Перший вектор - боротьба з Ордою в союзі з Європою, другий - боротьба з Європою в союзі з Ордою. Персоніфікували вони відповідно в особистостях Данила Галицького та Олександра Невського. Перший вектор - природний і логічний в культурно-історичному плані. Другий вектор - найглибше збочення з далекосяжними наслідками: культурними, державними, історичними, психологічними, моральними. І якщо король Данило - знакова фігура України, то прийомний ханський син Олександр Невський - знакова фігура Росії, її «ім'я». Такий витік нинішніх російсько-українських відносин. Вже після цього говорити про "двох братніх народах" не доводиться. Цивілізаційна ворожнеча зумовлена ​​вже цими двома історичними особистостями.

Їх можна назвати народоутворюючими. Наскільки Данило Галицький несхожий на Олександра Невського, настільки українці несхожі на росіян - у своєму ставленні до права, свободи, власності. Якщо українська самосвідомість історично тяжіє до Європи, то традиційна російська самосвідомість сприймає Європу з більшою або меншою мірою ворожості, недовіри і заздрості, зворотним боком якої виступає месіанська чванливість і викривальний пафос щодо "прогнилого Заходу". Європа для росіян - це "втрачений рай", звідки їх вирвали татарським арканом. Саме конфлікт між початковою європейською природою і нав'язаним азіатизмом історії і державності визначив російський психотип, всі його комплекси і фобії. Всі російські неврози - від пияцтва до більшовизму - звідси. Втративши Європу, росіяни захотіли її не просто забути - вони вирішили її зненавидіти, полюбивши при цьому своє історичне нещастя, весь цей нав'язаний їм долею азіатизм. Це психологічне і розумове перекручення називається російським патріотизмом. Україна ж, завдяки Литві і - так, так! - Речі Посполитій, зберегла в собі причетність до Європи, збереглася як Русь у справжньому сенсі цього поняття. А ми переродилися в Московію, втративши споконвічну цивілізаційну ідентичність. І ось це-то і є предметом нашої російських, точніше московитських ревнощів, що визначає наше ставлення до України.

Ще на Переяславській раді (1654), на горезвісному "возз'єднання", треба сказати, вельми вимушеному з боку козаків, зустрілися два різні народи, що говорили на мовах різних культур. Мало хто знає, що в Переяславі козаки, погоджуючись дати присягу московському цареві, наполягали, щоб і він, у свою чергу, присягнув козакам у дотриманні їхніх вольностей. Тобто козаки заявляли себе носіями типово ЗАХІДНОЇ правової культури. Зрозуміло, це викликало обурення московської сторони, яка заявила, що "у нас не повелося, щоб царі давали підданим присягу, а вольності ваші Государем дотримані будуть". Як видно, віри Москві у козаків особливої ​​не було: чотири полки царю в Переяславі так і не присягнули ...

Як Росія "дотримала" козацькі вольності, добре відомо: всіма силами вона намагалася усунути українське "історичне непорозуміння". Вже незабаром після Переяславської ради почалася московізація України: насадження воєвод, згортання міського самоврядування, утиски козацтва, заохочення доносів і т.д. У 1662 році був створений Малоросійський наказ, який перебував у безпосередньому підпорядкуванні у царя. Через нього цар стверджував претендентів на гетьманство, садив воєвод по українських містах, будував фортеці в Україні, скеровував дії московських і козацьких військ. Крім того, це відомство наглядало за діяльністю гетьмана і контролювало всі контакти українців із Московією. Про Переяславські угоди у Кремлі вже й не згадували.

Потім був показовий геноцид у Батурині (1708) - відповідь Петра Першого на спробу гетьмана Мазепи відстояти залишки суверенітету України. Потім відбулися два знищення Запорізької Січі - Петром і, остаточне, Катериною. Потім було перетворення України в набір типових губерній, царська політика русифікації і, нарешті, сталінський Голодомор як засіб придушення українського національно-визвольного опору. А зовсім недавно, за часів Віктора Ющенка, ми бачили, як Москва боролася з українським «історичним непорозумінням» шляхом маніпуляцій з газпромівськими заглушками.

Звичайно, козакам у ХVII столітті не варто було вступати в настільки гостру конфронтацію з поляками, які в цивілізаційному плані були набагато ближче козацтву, ніж московити, незважаючи на їх православ'я. У свою чергу і гордим полякам треба було розуміти, що від їх конфлікту з козацтвом виграє лише Москва. Звичайно, була потрібна федеративна і правова реформа Речі Посполитої, що складалася лише з двох суб'єктів - Польщі та Литви. Вимагалося визнати третій суб'єкт - Україну (Русь). Так і сталося при укладенні Гадяцької унії (1658). Але, на жаль, пізно: ненависть козаків до "ляхів" була вже дуже велика, і проект провалився. З'явившись він раніше - і в України були б усі шанси існувати сьогодні в якості повноцінної європейської держави. Та й наша, російська, доля склалася б інакше, оскільки без України Росія навряд чи перетворилася б на монстральну імперію, в кінці кінців розродилася більшовизмом. Московія неминуче увійшла б до складу більш цивілізованого і сильного сусіда. І ми, росіяни, жили б зараз в Європі, не маючи за спиною ГУЛАГу та іншого мерзенного історичного досвіду. І сама історія Європи була б іншою ...

Ми, росіяни, звичайно, брати українцям, але брати, які зазнали якоїсь неприємної мутації. Ми небезпечні, неначе несемо в собі якусь руйнівну заразу, і тому нас інстинктивно стороняться всі, хто живе західніше: українці, прибалти, а тепер і білоруси. Отже, "два братні народи". Але, як бачимо, в кінцевому рахунку культурно-історичної генезиси росіян і українців зовсім різні, навіть протилежні. Ми, росіяни, звичайно, брати українцям, але брати, які зазнали якоїсь неприємної мутації. Ми небезпечні, неначе несемо в собі якусь руйнівну заразу, і тому нас інстинктивно стороняться всі, хто живе західніше: українці, прибалти, а тепер і білоруси. Зате Китай привалюється до нас все щільніше ...

Що ж, підсумуємо. Нам, російським, пора усвідомити, що здобуття Україною незалежності глибоко закономірно. Це історична справедливість, з якою необхідно не просто змиритися - нам треба її зрозуміти і прийняти. Розуміння, що Україна дійсно інша країна, справжній закордон - ось ключ до нашого самопізнання, самокритики і самозвільнення, передумова зародження нової російської ментальності без імперських і антизахідних стереотипів. Якщо це станеться, все наше бачення історії і світу зміниться. Україна ніби ставить перед нами, росіянами, дзеркало. Треба чесно і безстрашно вдивлятися в нього. І, як сказано в нашій же, російській, приказці, "на зеркало неча пенять ..." (на дзеркало нічого нарікати ...).

А влада мовний "закон" приймає – таке собі чергове свідчення власної малоросійської недалекоглядності. І сумно, і смішно одночасно.

Хоча, може, це й непогано. Бо правду кажуть: чим смішніша влада, тим вона слабша.

В. Огризко, кандидат у народні депутати України від Української платформи Собор

Переклад з російсъкої

The Wall Street Journal picks a loser TOP

image
Or, is he a gofer for President Victor Yanukovych, by downplaying the current leader’s
illegal incarceration of opposition leaders while calling on the European Union to grant
Ukraine a free trade and association agreement?

image of Oksana Bashuk Hepburn Oksana Bashuk Hepburn

It is highly unlikely that a Western political has-been who squandered four years in office and positioned his country on the road to autocratic hell would warrant prime space in a global newspaper to promote further decline--on Ukraine’s Independence Day, no less-- after 21 years of freedom from Russia, the country determined to swallow it up again.

Clearly, former President Victor Yushchenko has clout. Is it because his Wall Street Journal piece (Aug. 23 "Ukraine’s democracy hasn’t come of age" Source ) supports Russia’s imperial goals? Or, is he a gofer for President Victor Yanukovych, by downplaying the current leader’s illegal incarceration of opposition leaders while calling on the European Union to grant Ukraine a free trade and association agreement? These are issues dear to the president’s heart and he buys American advisers’ know-how to get his message to decision makers.

Much is at stake. Either the EU signs and in so doing abandons incarcerated opposition leaders, or it stands firm and upholds democracy. Yushchenko does not seem to want the latter. His writing helps to deliver a win-win for the president.

The EU should not listen. Here’s why.

In The WSJ piece, Yushchenko hails his own democratic achievements--dubious to many-- while condoning the incarceration of his former prime minister, Yulia Tymoshenko, and warns that non-signing of the agreement because of her has “serious consequences.” This is true. But first things first. Europe’s reluctance to sign stems from the president’s actions. His disregard for his country’s Constitution and laws are criticized by most of the free world. Yushchenko fails to say that and through silence legitimizes the president’s behavior.

But then, Yushchenko is no stranger to cronyism. He and his family still reside in the official presidential palace. Were Yushchenko the democrat he claims to be, he might have written the piece differently. He might have pointed, for instance, to the astounding accumulation of wealth by the Yanukovych family; his son’s meteoric rise to power, and that of his chums; the president’s personal palatial estate constructed at the state’s expense. But then, Yushchenko is no stranger to cronyism. He and his family still reside in the official presidential palace.

A democrat taking advantage of the West’s free media might contrast it with the situation in Ukraine, where journalists are bought-off or intimidated by violence or even death. This week, the last independent television station, TVi has been dropped by major cable providers. Its editor-in-chief, Vitaliy Portnikov, may be in danger. Other stations are controlled by the government. Many fear the Internet is next.

Yushchenko the democrat would have warned that there’s little hope for change under the current regime as the judicial system is corrupt and parliament is a joke. Furthermore, Yushchenko the democrat would have warned that there’s little hope for change under the current regime as the judicial system is corrupt and parliament is a joke. Laws are passed by absentee deputies whose interest in being there is the immunity from prosecution it provides, or to favor Russia’s demands. The handover of internal security and defense demonstrate this amply. In short, the political system in Ukraine is corrupt, dysfunctional; even seditious. It serves the politicians not the people, and Russia rather than Ukraine.

The Wall Street Journal article deals with none of this. Instead, the author is up to his elbows supporting the president’s agenda to pacify global anti-Yanukovych criticisms and capture some of Ukraine’s pro-West votes by discrediting Tymoshenko, Ukraine’s key symbol of resistance. This, in turn, is meant to undermine the United Opposition, the party that can break the stranglehold the president has on Ukraine during the Oct. 28 election.

Yushchenko’s own party, dressed up to look pro-West, may have the same purpose. Recently, it joined another habitual loser, Yuriy Kostenko, whose key contribution to Ukraine’s politics--starting with Vyacheslav Chornovil, the legendary late Rukh leader of the 1990s -- has been to fracture the opposition. Their party has no prospect of reaching the 5 percent threshold of voter support needed to enter parliament, but it can draw votes away from the opposition. This could tip the balance in favor of the Party of Regions. With the Communists getting 8 percent support, the leading parties are neck-in-neck in the polls. However, with some 30 percent of Ukraine’s electorate is uncommitted, Yanukovych is seeking support wherever he can get it.

Many mistrust politicians-- no small thanks to Yushchenko’s betrayal of the 2004 Orange Revolution that brought him to power. Others, however, are loath to give up on him.

How ironic that the very symbols of freedom for which so many perished in battle and in the Gulag are now being used to lure supporters away from Ukraine’s independence. The Congress of Ukrainian Nationalists, historically a feisty fighter of foreign imperialism, has joined his fold and still considers him to be the champion of Ukraine’s nationalism--read World War II symbolism -- rather than one who uses them to serve his ends. Yushchenko’s piece in the The Wall Street Journal provides comfort to such supporters and seeds doubts about the value of voting for the United Opposition when Yushchenko’s party seems closer to their hearts. How ironic that the very symbols of freedom for which so many perished in battle and in the Gulag are now being used to lure supporters away from Ukraine’s independence.

The battle is intense. If Ukraine’s next parliament is formed by the Party of Regions, there is good reason to fear that it will lead to further dismantling of democracy and integration with Russia. No wonder many call Yushchenko Judas Iscariot.

Not a noble choice, Wall Street Journal.

(Oksana Bashuk Hepburn is a former director of the Canadian Human Rights Commission.)

Can one be a Russian-speaking Ukrainian? TOP

( Source )
August 20, 2012

Myroslav Petriw

imageCan one be a Russian-speaking Ukrainian? To be more exact, can a Russian-speaker be part of the Ukrainian nation?

[…]

Nationality is a matter of choice and commitment. The minimal commitment is the knowledge and use of the language. Without that one cannot participate fully in the life of a nation. One can still be a passionate fan, as many Canadians of Ukrainian heritage are, but just not a player. And so a citizen of Ukraine who speaks Russian and refuses to acquire Ukrainian remains outside the boundaries of the nation. With a few remarkable exceptions, Russian-speaking citizens of Ukraine cannot give birth to Ukrainians. The genetic code required to propagate the nation is missing.

And thus the Russian speaking Ukraine of Kolesnikov-Kivalov (and Tabachnyk-Azarov) cannot be a country of the Ukrainian nation. A Russian speaking Ukraine will have broken with its past, neglected its present and will not have a future.

He who controls the past controls the future. Who controls the present controls the past. - George Orwell

Myroslav Petriw is author of the newly published Yaroslaw’s Revenge, a sequel Yaroslaw’s Treasure.

Україна перед вибором: Янукович forever чи підтримка опозиції TOP

image
Ребрендінг від Хама

Alexander Motyl Марта Онуфрів

Діаспорні українці з відразою дивляться трансльовані по українському телебаченню сюжети з Верховної Ради з неадекватними регіоналами та їхнім «махайлом» Чечетовим, як рівно ж – всю донецьку рать, яка, не скриваючи цинічних посмішок, із екранів глаголить про демократію.

Утім,  для закордонного журналіста, який незле орієнтується в політичній ситуації в Україні та водночас упродовж багатьох років не тільки «смакував» принади усталеної демократії, але й боровся і далі бореться за утвердження все тієї ж демократії на Батьківщині, нерідко викликає подив позиція непродажного (такі ще є!) співбрата або посестри по перу, мікрофону.

А саме: кумедна спроба застосовувати інструментарій демократії до чинників держави, яка щораз більше має ознаки авторитаризму, тим паче – до скорумпованих владних чиновників, передовсім украй одіозних політиків із ПРУ. З рідних причин під приціл журналістів найчастіше потрапляє опозиція – безправна,  стероризована, переслідувана, а то й ув`язнена. І найчастіше по ній б`ють не тільки провладні (продажні) газетярі й телевізійники, але й принципові працівники пера. Перші - відробляють хліб з маслом, другі – з чесними намірами ушляхетнити політикум України.

Правду кажучи, українським журналістам доводиться працювати в назвичайно складних і небезпечних умовах: зберігати добру міну при поганій грі, зокрема звертаючися в телекадрі до мажора зі словами «шановний», коли той не тільки кримінальної зовнішності, але й зі справжнім бандитським минулим.

Безперечно, важко дається журналістові бути чесним і правдивим в Україні, де наскрізь скорумпований державний апарат, а влада використовує силові структури з метою нарощування терору, переслідувань за політичною ознакою, розправ, залякувань тощо.

Вочевидь, нинішня Україна – христоматійний приклад подвійних стандартів, апріорі з відсутністю звичного для цивілізованих країн дотриманням законності. Саме про це з наближенням виборів повинні пам`ятати українські журналісти при виборі об`єкта своєї критики.

Тобто мають застановитися, на чий млин вони ллють воду тією чи іншою подачею матеріалу, монтуючи той чи інший сюжет. Повторююся, що опозиція й провладна партія та її сателіти знаходяться, м`яко кажучи, далеко не в однакових умовах, а тому підходи до них мають бути дещо відмінні. Звідси: даючи оцінку чи спрямовуючи критику, потрібно виходити з державницьких інтересів, кращої перспективи для українського народу. 

Бо саме демократія зобов`язує  нас, своїх сторожових собак, стояти в обороні інтересів громадянського суспільства, кожної людини, а не купки розжирілих, знахабнілих до краю олігархів, такої ж масті найвищих посадовців і верхівки ПРУ. І головне: бачити перед собою візію майбутньої України.

А, значить, обов`язком принципового й авторитетного журналіста (і не тільки!) має стати державницький підхід, державницька думка, благополуччя українського народу. А, значить, обов`язком принципового й авторитетного журналіста (і не тільки!) має стати державницький підхід, державницька думка, благополуччя українського народу. Тільки сповідуючи такий принцип, українська журналістика рано чи пізно стане промотором незворотніх позитивних змін в Україні.

Перед президентськими виборами-2010 мені, громадянці Україні, довелося немало чути критики в проющенківській Галичині за мою активну підтримку кандидата у президенти Юлію Тимошенко. Якось на подібні публічні закиди я відповіла: «Важливо, щоб президентом України не став колишній зек Янукович, а Тимошенко з великим рейтингом. Одначе першим журналістом, який після виборів «буде бити у хвіст і в гриву» новообраного президента Тимошенко, а, можливо, й першою, хто піде на барикади, буду саме я». Втілення Януковичем гасла «покращення життя вже сьогодні» для купки олігархів підтвердило вірність моєї позиції.

Поки що неприхильна доля чи одвічна загумінкованість не дала нам, українцям, шансу вибирати найдостойніших. Вибори-2012, можливо, останні з деякими ознаками демократичності, пропонують дві розв`язки.

Перша: остаточне закріплення режиму Януковича, внаслідок чого Україна перетвориться в заповідник дрімучої совковості з нестерпним душком авторитаризму, замішаного на донецькому бандитизмі. Друга: підтримка опозиції на виборах-2012 з перспективою приходу в українську політику нового покоління відмінної формації.

Отже в України є вибір: Янукович forever або підтримка існуючої опозиції.

Тетяна Чорновіл про свої пригоди у Межигір'ї - ВІДЕО TOP

image
http://tvi.ua/tetyana_chornovil_pro_svoi_prigodi_u_mezhigiri/videos
Відео Юлії Банкової

Тетяна Чорновіл розповіла журналістам, що вона робила і що побачила у резиденції Президента України Віктора Януковича у Межигір'ї.

"... Що до політичної акції, вона полягала в тому що після того як Янукович підписав мови законопроект, вон для мене стало останньою краплею в його визначенні, скажімо так, хто він такий є - а він є ворогом для України, для всього українського. І наразі я хотіла продемонструвати всім людям, які розуміють що ми зараз скочуємось до диктатури і реально що ми можемо отримати диктатуру як мінімум на 20 років, і в принципі тут жирналістам вже не секрет що вже Януковича інколи назувають імператором в певних колах. Відповідно, ця акція мусіла показати всім людям що паркан це справді ніщо, що жодний паркан не може захистити ворогів України від обуреного народу, від їхніх мирних акцій протесту, якщо людей прийде багато, якщо прийде їх кілька десятків тисяч, коли прийде сотня тисяч, коли прийде наприклад пів мільйона або мїльйон. Якщо могла це зробити одна людина, то людське море ніщо не зупинить...."

Народним депутатам України від Асоціації органів самоорганізації населення: Два акценти TOP

ЧЕРКАСЬКА МІСЬКА АСОЦІАЦІЯ
ОРГАНІВ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ
18002. м. Черкаси, вул. Смілянська, 2 кв.169. тел. 066-799-35-33. E-mail: 7993533@i.ua

НАРОДНИМ ДЕПУТАТАМ УКРАЇНИ

Маючи великий досвід безпосередньої роботи  з населенням, в агітаційній роботі я рекомендую Вам і Вашій команді зробити два акценти:

1. Основною небезпекою для держави та нації є не діюча влада чи фальшування, а біля 40% ледачих виборців, які під різними надуманими причинами лінуються йти на вибори.

Другою за чисельністю небезпекою для держави та нації є більше 51% (по результатах місцевих виборів)  виборців, які йдуть на вибори, але готові за 100грн продати свій голос будь-кому.

Тому основний акцент агітаційної компанії потрібно направити на переконання 40% лінивих і 51% потенційно продажних виборців вийти на вибори та не продавати свій голос.

Якщо нам з Вами вдасться хоч 50% відсотків з цих категорій переконати вийти і не продатись, то статистичні 5% - 7% сфальшованих бюлетенів практично «обнулиться».

2. За основний аргумент необхідності вийти на вибори і не продавати свій голос я рекомендую використати факт, який зрозумілий найнеосвідченій людині, зрозумілий прихильникам любої політичної сили – факт підготовки діючою владою масового виселення з квартир та іншого житла. При озвученні такого аргументу я не зустрічав жодної людини, яка б не відреагувала стурбованістю та зацікавленістю.

Для підтвердження цього аргумента потрібно приводити такі докази :

  • Влада свідомо та пезпідставно підвищує вартість комунальних послуг, енергоносіїв, проїзду, вводить антиконституційні платні послуги в галузі освіти та охорони здоров»я з метою якнайшвидшого доведення до неплатежоспроможності пересічної сім»ї.

    Доказом цього є невиконання Постанови Уряду про обов»язковий перерахунок тарифів на тепло та гарячу воду після кожного опалювального сезону (жителів 300 тисячного міста (на прикладі Черкас за даними Акту перевірки КРУ КП «Черкаситеплокомуненерго») щорічно на цьому обкрадають  на 50-60 млн грн), надання комунальних послуг населенню через посередників, втаємниченість складових тарифів на всі послуги (в ЖКГ, транспорті та інш.)

  • Прийняття в 2010 році поправок до чинного законодавства, які зобов»язують суди, в разі надходження позову про заборгованість, протягом 3-х діб видати наказ про стягнення заборгованості.

  • І сама небезпечна поправка до чинного законодавства – право суду виносити вирок боржнику у відсутність боржника, чим відбирається конституційне право громадянина на захист.

  • Додаткові повноваження ДВС на примусове виселення з житла.

Як правило, небезпека втрати житла відразу насторожує людину і в більності випадків впливає на відношення до влади в більш негативному ракурсі, чим до початку розмови.

Адже про ці зміни до чинного законодавства пересічні громадяни НЕ ЗНАЮТЬ.

Тому що агітація на саморекламі та критиці опонентів вже нікого не цікавить.

Адже знищення органів самоорганізації населення та їхніх представницьких органів – районні ради з використанням міліції, СБУ, прокуратури та судової системи відбувалось по всій Україні  іменно в часи, коли прем»єром була Тимошенко, міністром внутрішніх справ – Луценко, а СБУ очолював Турчинов.

І тому до цих чиновників є дуже серйозні звинувачення в знищенні основи конституційного ладу держави – ОСН та їхніх представницьких органів - райрад.

І тому вважаю за доцільне перемістити акцент в агітаційній компанії від самореклами та контрреклами на захист ОСОБИСТИХ прав і майна. А житло – це найцінніший актив КОЖНОЇ сім»ї!

Надіюсь на співпрацю з метою побудови дійсно демократичної суверенної Республіки Україна.

Голова Черкаської міської Асоціації
органів самоорганізації населення

В.О.  Миколенко

 
Без суду: наслідки TOP

image

http://grani.ru/opinion/portnikov/m.200137.html
31.08.2012

Віталій Портников

Європейські політики і журналісти з деяким навіть здивуванням сприйняли рішення українськоого Вищого спецсуду, який залишив у силі вирок колишньому прем'єру Юлії Тимошенко. Здавалося б, все ясно і з юридичної, і з політичної точки зору. З юридичної - що винесений з політичних причин вирок потрібно скасовувати. З політичної - що навіть якщо вирок скасовувати і не хочеться, то можна відправити справу на додаткове розслідування, що дало б можливість звільнити опозиційного лідера перед парламентськими виборами - і не ризикувати невизнанням їх легітимності.

Але на пострадянському просторі працює зовсім інша логіка - ворог повинен сидіти у в'язниці, а вирок пишеться не в суді. Коли вдруге судили Ходорковського, на Заході, та й у самій Росії багатьом здавалося, що безглузде звинувачення розсиплеться в суді, тому що не можна вже так, тому що не може суддя не думати про свою репутацію. Але ми живемо там, де у суддів ніяких репутацій немає. Суддя тут - це чиновник, і найвища нагорода для нього - це похвала і визнання людей, які взагалі-то не повинні бути для судді ні авторитетами, ні тим більше начальниками: якого-небудь співробітника президентської адміністрації або навіть глави цієї адміністрації. Ну а вже якщо подзвонив, доручив або хоча б подякував Сам - значить, життя вдалося!

Це божевільний  простір, без осуду, небезпечний не лише для Тимошенко і Луценка на Україні, Ходорковського і Лебедєва у Росії, Некляєва і Саннікова в Білорусі - воно небезпечне насамперед для звичайних громадян, які ніколи не будуть балотуватися в президенти або заробляти мільярди. Тому що суд теоретично може ухвалити справедливе рішення тільки в ситуації, коли немає втручання грошей або влади - або того й іншого. А гроші і влада втручаються в роботу суду майже завжди. Неправедні вироки Тимошенко, Ходорковському або Некляєву - це всього лише видима вершина потворного айсберга безосудного. Там, під водою, покалічені долі, відібрана справа, пришите звинувачення.

Смішно думати, що в країні, в якій немає чесного суду, може бути економічна і політична конкуренція, свобода слова, справжні, а не потьомкінські тріумфи.

Смішно думати, що в країні, в якій немає чесного суду, може бути економічна і політична конкуренція, свобода слова, справжні, а не потьомкінські тріумфи. Смішно думати, що влада такої країни дійсно може боротися з корупцією і свавіллям. Так, розмов на цю тему ми чуємо скільки завгодно, але якщо президенти заохочують до розправи над своїми політичними противниками, якщо Путін починає захлинатися при згадці Ходорковського, Янукович – стає похмурим при згадці Тимошенко, а Лукашенко - скаженіти при нагадуванні про Саннікова, про яке сьогоденні суді може йти мова?
Тому люди і живуть в страху, так звичайному липучому страху. Так, хтось ріже правду-матку, хтось виходить на мітинг, хтось щось пікетує, але переважна більшість просто боїться, бо розуміє, що ніколи не дошукається правди, а якщо що, просто згниє під судом, в ізоляторі, в колонії ...

Тому ті, хто ризикує тут займатися бізнесом без родича-чиновника або поліцейського, скоріш за вивозять зароблене за кордон і назавжди забувають про кошмар щоденного страху і приниження. А більшість воліє не ризикувати і просто доживати на дозволене, сподіваючись, що хоча б дітям буде краще. А не буде. У країнах без суду і слідства людям ніколи не буває краще, так як такі країни не розвиваються. Вони гинуть.

Переклад із російської

Save TVi – Ukraine's only non-government controlled TV TOP

Action Item For Fellow Members Of The Worldwide Ukrainian Community & Our Friends:

LET’S HELP BUY OUT TVi
JUST AS SHEVCHENKO WAS ONCE BOUGHT OUT

Watch the next 20 seconds of video (presented in Ukrainian)

image
http://www.youtube.com/watch?v=ODQZjNZgmNI#t=1h13m15s

… and then, read this …

Ukraine's embattled television broadcaster TVi has heard the call from us here in the Ukrainian diaspora with our offer of support and assistance.

It is our hope to help stop the Yanukovych regime in Ukraine from continuing its escalating attack on media freedoms in Ukraine - especially those against TVi.

Join the action initiative "I WANT MY TVi" by taking advantage of our positions and opportunities in Canada, USA, UK and other democratic countries, in order to bring attention to the plight of journalists and other media professionals in Ukraine. TVi is currently experiencing a crushing political offensive which threatens its position as Ukraine's most authoritative and admired television news, information, current affairs and entertainment network. Saving TVi from its current path to destruction at the hands of the Yanukovych regime will send the best signal of support for freedom of speech and freedom of the press in Ukraine.

Thank you!

Andrij Holovatyj
(Aндрій Головатий aka Andy Holowaty)
Toronto, Canada

( Source )

The pressure on TVi is exerted by the authorities led by Viktor Yanukovych and his administration. In 2010 TVi was denied broadcasting frequencies on the initiative of Valery Khoroshkovsky. In 2012 TVi was cut off from many cable networks at the direction of the National Council on Television and Radio Broadcasting, headed by Vladimir Manzhosov. Tax Service of Ukraine led by Alexander Klimenko is trying to block TVi’s finances.

In the 19th century, many bright intellectuals joined efforts and redeemed our national poet Taras Shevchenko from slavery. Let's collect money together and don’t let the regime to shut down TVi! We must succeed by 23 September!

The pressure on TVi channel is getting worse. While the clear violation of Law, the District Appeal Court still ruled out that TVi had to pay ₴4 million to the Tax Service. If we don’t do this until 23 September – our channel’s operations will be effectively frozen.

The channel’s budget doesn’t have such huge amount of money, thus we are appealing to our viewers for help. We would be grateful for any donation you can provide. Please transfer money to this account:

ТОВ ТРК ТелеРадіоСвіт
ОКПО 32485339
р/р 26009012826076
банк ВАТ «Укрексімбанк»
мфо 322313

Banking details:
Account number: 26009012826076
Bank: THE JOINT STOCK COMPANY “THE STATE EXPORT-IMPORT BANK OF UKRAINE”, MFO 322313
S.W.I.F.T.: EXBS UA UX
CHIPS UID: 316282
Bank correspondent: Citibank N.A., New York
SWIFT code: CITI US 33
Account: 36083522
Mitskevicha str, 10, ap 31,
Kiev 03087
Limited Liability Company "Teleradiocompany "TeleRadioSvit"

In the “purpose of payment” field you should write "irrevocable financial help". This is a multicurrency account. You can transfer money in any currency from any country. We will publish the names of our donors. If you wish to make an anonymous donation please let us know by sending an email (dopomoga@tvi.ua) or messaging us on Facebook (www.facebook.com/TViUA).

The coordinator of the campaign “Save TVi” is Olena Popeliushko. You can contact her on the mobile: +380672179537.

We will publish a daily report on the money received. To this purpose the channel created an audit commission:
Artem Shevchenko - journalist, head of the commission;
Yuri Krainiak – lawyer;
Oleg Radchenko - Deputy Director.

http://tvi.ua/save_tvi
http://tvi.ua/zbir_koshtiv
You can watch live streaming the best and only independent TV programming in Ukraine here: http://tvi.ua/stream

Join this FB group and shown further support for TVi!

Ukrainian Centre of the International PEN Club appeal to the Ukrainian public and the world community to rise to the defense of TVi TOP

Statement
of the Ukrainian Centre of the International PEN Club
in Connection with the
Systematic Persecution of Independent Television Broadcasting in Ukraine

The Ukrainian Centre of the International PEN Club expresses its deep indignation at the continuous persecution, inspired by the current government, of the sole remaining independent television channel in Ukraine—TVi.

We express solidarity with the Appeal issued on 31 August 2012 by the journalists of TVi to the Ukrainian public and the international community.

We appeal to the Ukrainian public and the world community to rise to the defense of TVi and, hence, of freedom of speech and all democratic freedoms in Ukraine.

Truth and moral force are on the side of the journalists working at TVi. We are not indifferent to their fate for they are championing freedom for themselves and for us.

We are informing the board of the International PEN Club, all national PEN centers, and the entire international community of writers about the ongoing persecution of the last independent television broadcaster in Ukraine—channel TVi.

Myroslav Marynovych, president,
Ukrainian Center of the International PEN Club

Save Tvi:
Scroll down page to read English text: http://tvi.ua/knyazhickiy_vikupit_tvi_u_cih_negidnikiv_yak_kolys_tarasa_shevchenka

Support Helsinki Commission Resolution on Ukraine TOP

Ukrainian National Information Service

On Monday, July 16, 2012, Rep. Chris Smith (R-NJ), Chairman of the U.S. Helsinki Commission, introduced a resolution in the U.S. House of Representatives urging the government of Ukraine to uphold international standards and conduct free, fair, and transparent parliamentary elections in Ukraine in October 2012. The resolution also highlights the recent democratic regression transpiring in Ukraine in the past several years, in particular the selective prosecution of political opponents.

The Ukrainian National Information Service (UNIS) appeals to the Ukrainian community and its organizations to write to your Representative and request they sign onto the resolution as a co-sponsor. Below, please find a sample letter to your Member of Congress urging them to support the resolution. Please use the link to contact your Representative directly athttp://www.house.gov/representatives/ Should you require additional information, please contact
UNIS at 202-547-0018
mailunis@ucca.org

or

Orest Deychakiwsky at the U.S. Helsinki Commission
202-225-1901
Orest.Deychak@mail.house.gov

A sample message to your Representative:

"As your constituent I respectfully request your support of H.Res. 730, urging the government of Ukraine to ensure free, fair and transparent parliamentary elections on Oct. 28, 2012 and to release unjustly imprisoned leading members of the opposition. Your support will send an urgent message to the present government of Ukraine, which has been backsliding recently on democratic values.

Thank you, _______"

For more information about the resolutions, please see earlier posts or link to Ukraine press release
Helsinki Commission website:
http://www.csce.gov

OPEN LETTER to Ms Marietta de POURBAIX-LUNDIN re “ PACE has no teeth for sanctions” against Ukraine TOP

Please forward this letter to as many of the 677 members  of the Parliamentary Assembly Counsel of Europe (PACE)  as possible (see list here )

Sept 4, 2012

ATTENTION: Ms Marietta de POURBAIX-LUNDIN
Member of the Riksdag
Sveriges Riksdag
SE - 100 12 – Stockholm
marietta.de.pourbaix-lundin@riksdagen.se

OPEN LETTER to Ms Marietta de POURBAIX-LUNDIN

Dear Ms Marietta de POURBAIX-LUNDIN

I read with interest your interview today where you state that “ PACE has no teeth for sanctions” against Ukraine in the Ukrainian and German press, where you don’t think that you can get 2/3 of PACE members voting for this motion or at least that this vote has its risks. ( Source )

I find this a disturbing revelation.

Apart from PACE-wide sanctions, can individual EU and PACE member countries decide to instigate sanctions against the corrupt Ukrainian regime, like Germany did earlier on against several black-listed business people?

The "flavour" of this Ukrainian dictatorial regime is certainly a problem not just for Ukrainians, but for its European neighbours as well as for Canada and the USA because under this regime, Ukraine is becoming a major exporter of corruption, money laundering and a key transit corridor for contraband, human trafficking, narcotics, and other controlled substances. There are already signs of such developments (such as human trafficking and contraband via Odesa). The regime and the Yanukovych family connected oligarchs as it is, cannot be successful economically (they do not know how to run a normal legal business operation and be profitable), and they have no rule of law in any area of operations. This will certainly lead to the emergence of a "failed state" of 45-million people at the intersection of major transport corridors, right in the centre of Europe. For this reason the West cannot abstain from Ukrainian developments, and cannot afford to allow the Party of Regions (PoR) to win the next parliamentary elections. Meanwhile the regime doesn’t take Western verbal warnings seriously, and clearly expects to get away with forged elections in October.

For this reason, the optimal strategy for the West would be to impose temporary sting sanctions against several key Ukrainian leaders and business people immediately, while warning the regime that these sanctions will became permanent, and will cover a much broader "crowd", if the elections in October will be falsified and jailed opposition members such as Yulia Tymoshenko and Yurij Lutsenko and other political prisoners are not allowed to run for elections.

I personally thank you and your other PACE members for taking an active interest in Ukraine and its future democratic destiny.

Sincerely,

Walter Derzko
Toronto, Canada
wderzko@pathcom.com
walter.derzko@utoronto.ca

Cc Members Canada-Europe Parliamentary Association

 
“40 Under 40” Emerging Leaders Initiative TOP

http://www.usukraine.org/events/40-under-40-ukraine-emerging-leaders.shtml

 
Toronto: Walk, run or sponsor out team! TOP
image
Yes, you can! Так, ви можете! TOP

image

( Джерело )
03-09-12

Мирослав Маринович

Ця популярна в англомовному світі фраза «Так, ви можете!» в умовах України, здається, набуває докірливих обертонів. Зневіра метастазами розійшлася по всьому національному організмові. Розпачливе «Що це дасть?!» стало гаслом українських песимістів.

Влада, що обіцяла «почути кожного», всіма силами підживлює цю зневіру, ігноруючи кожного. Суспільна переконаність, що нічого не вдасться змінити, – це найголовніша підстава їхньої переможної навали. Ось чому за згаданим гаслом західних оптимістів стоїть виразний докір: «Е ні, братці, не кажіть, що нічого не вдасться зробити. Ви таки можете змінити стан справ у державі!»

Ось приклад. На очах у всього світу влада свідомо нищить єдиний незалежний та найбільш улюблений телеканал в Україні – ТВі. Як сказано у Зверненні журналістів телеканалу ТВі, озвученого Віталієм Портніковим наприкінці серпня, «Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення вимагає від кабельних операторів незаконно вимикати сигнал ТВі. Більше 60 кабельних компаній лише протягом серпня вимкнули ТВі зі своїх пакетів. З початку вересня цього року найбільший кабельний оператор України ‘ВОЛЯ’ без попередження вирішив перевести ТВі з популярного базового пакету у дорогий розширений пакет, який є доступним лише для третини користувачів цього оператора».

Чому це стало можливим?

Тому що для кабельних операторів загроза потрапити під каральні санкції за непослух Національній раді є значно більшою, ніж загроза втратити прибутки через солідарний бойкот користувачів. Оператори переконані, що його не буде, і здається, матимуть рацію. Користувачі енергійно проклинатимуть владу на своїй кухні й легко знайдуть виправдання, чому вони нічого не можуть зробити. У кращому разі, ми заспокоїмо своє громадянське сумління тим, що «лайкнемо» телеканал ТВі на інтернеті, і зануримось у свої пріоритети.

Влада також знає, що політично значущих протестів не буде, – тому й має підстави вважати усіх нас лохами.

Насправді ж – yes, you can!

Ось висновки, зроблені учасниками лише однієї фейсбуківської дискусії:

  • Бойкотувати «ВОЛЮ» і всіх операторів, що відключають ТВі. Для відключення від послуг мережі «ВОЛЯ» достатньо написати та відправити електронною поштою заяву на відключення. Для компанії це дуже болісно. Втрата 1000 абонентів «ВОЛІ» – це втрата десь від 56 до 160 тис. грн. в місяць. Якщо таких тисяч буде не одна – тоді це може суттєво вдарити по кишені...До «ВОЛІ» донести свій бойкот дуже просто: телефонуєте на (044) 502–2250 і кажете, що відключаєтесь. Будете мати довгу розмову: «Ой, а може не треба?».
  • Я давно хотів від «ВОЛІ» відмовитися, якщо нас будуть тисячі. – А як Ви дізнаєтеся, що відмовилося багато людей? Хитрість-то в тому, що тисяча починається з одиниці, тобто з Вас!
  • Є кабельний оператор «ВІКА», який транслює канал TBi. Можна з «ВОЛІ» перейти на нього. Бажано отримати у нього запевнення, що відключення не буде.
  • Ставити «тарілки» – за свободу треба платити. Треба привчати людей до некомерційного супутникового ТБ (ТВі наразі на супутнику Amos 2). ВІАСАТ транслює.
  • Не у «ВОЛІ» проблема, а у Національній раді України з питань телебачення та радіомовлення, яка їм погрожує, як і іншим кабельникам. Голова Нацради – Манжосов Володимир Анатолійович vmanzh@nrada.gov.ua . Надсилайте свої протести на адресу: 01601, Київ, вул. Прорізна, 2. Спрямовуйте свої протести іншим членам ради, адреси яких дізнаєтесь тут.  Один лист легко викидають у смітник – тисяча листів створює проблему. А десять тисяч листів паралізує роботу.
  • Народ, є ще один спосіб підтримати улюблений канал – допомогти йому грошима. Наші внески навряд чи покриють втрату рекламних грошей, проте каналу і журналістам буде приємно відчути підтримку не на словах, а на ділі. Рахунок для фінансової допомоги:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпрофіт»
ЄДРПОУ 36677063
р\р 26009010057104 в АТ «Укрексімбанк» м. Києва, мфо 322313
Адреса: 01033, м. Київ вул. О. Гайдара, 50 В

Призначення платежу: безповоротна фінансова допомога

До речі, чому ми чекаємо, щоб суспільне телебачення створила нам влада? Його можна створити лише знизу – щомісячною фінансовою підтримкою бажаних каналів і програм. Цивілізований механізм налагодиться не скоро, але нема чого сидіти, склавши руки. Досидимося до того, що дивитимемося лише «Перший» і читатимемо газету «Правда». Сьогодні 100 грн. – це дві чашки кави у київському кафе «Волконський». Помножені на 10000 – це мільйон! Заплатіть самі й заохотіть своїх приятелів. Запустіть в інтернет знамениту бабусю з написом «Кіт фінансово підтримав ТВі. А Ти?». На підтримці народу Барак Обама виграв свої перші президентські вибори – хіба ми не зможемо виграти у безкарної Нацради?

Не обманюйте себе, що, критикуючи владу у себе на кухні чи з друзями за пивом, ви реалізовуєте свій громадянський обов’язок.

Усе перелічене вище ви справді можете зробити. А якщо черговий раз не зробите нічого, тоді припиніть скаржитися на владу й на засилля брехні на оплачених вами телеканалах. Скажіть собі щиро: «Я на більше не заслуговую!»

Викупіть ТВі у цих негідників, як колись Тараса Шевченка! TOP

( Джерело )

image

Тиск на ТВі здійснюється владою на чолі з Віктором Януковичем та його адміністрацією. У 2010 році ТВі було позбавлено частот на мовлення за ініціативи Валерія Хорошковського. У 2012 році розпочалося масове вимкнення телеканалу з кабельних мереж за вказівкою Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення на чолі з Володимиром Манжосовим. Податкова служба України на чолі із Олександром Клименком намагається фінансово заблокувати ТВі.

У ХІХ столітті інтелектуали викупили з рабства Тараса Шевченка. Давайте разом сьогодні зберемо гроші, щоб не закрили ТВі! Це потрібно зробити до 23 вересня!

Продовжується політичний тиск на телеканал ТВі. Окружний апеляційний суд міста Києва всупереч законодавству зобов'язав ТВі виплатити Податковій службі 4 мільйони гривень. Якщо ми не зробимо цього до 23 вересня – робота нашого каналу буде заблокована.

У бюджеті каналу цих грошей немає. Ми звертаємося за допомогою до наших глядачів. Просимо Вас перераховувати кошти на рахунок:

Отримувач: ТОВ ТРК ТелеРадіоСвіт
ОКПО 32485339
р/р 26009012826076
банк ВАТ «Укрексімбанк»
мфо 322313
у графі «призначення платежу» потрібно писати «Безповоротня фінансова допомога».
Рахунок мультивалютний. Можна перераховувати кошти у будь-якій валюті із будь-якої країни.

РЕКВІЗИТИ ДЛЯ МІЖНАРОДНИХ ПЕРЕРАХУВАНЬ

Banking details:
Account number: 26009012826076
Bank: THE JOINT STOCK COMPANY “THE STATE EXPORT-IMPORT BANK OF UKRAINE”, MFO 322313
S.W.I.F.T.: EXBS UA UX
CHIPS UID: 316282
Bank correspondent: Citibank N.A., New York
SWIFT code: CITI US 33
Account: 36083522
Mitskevycha str, 10, ap 31,
Kyiv 03087
Limited Liability Company "Teleradiocompany "TeleRadioSvit"

Ми будемо оприлюднювати список жертводавців. У разі, якщо ви бажаєте зробити анонімну пожертву, просимо написати нам електронного листа з проханням Вас не називати за адресою: dopomoga@tvi.ua або в мережі Facebook за адесою:  TVIUA
Приклади квитанцій:
У форматі Word
У форматі Excel
У форматі PDF

Координатор кампанії «Врятуй ТВі» Олена Попелюшко, її тел: +38 067 217 95 37

Щодня ми звітуватимемо про отримані кошти. З цією метою на каналі створено ревізійну комісію у складі:
Артем Шевченко – журналіст, голова комісії
Юрій Крайняк  – юрист
Олег Радченко – заступник директора ТВі

http://tvi.ua/zbir_koshtiv
Ви можете дивитися потокове найкраще і єдине незалежне телебачення в Україні тут:http://tvi.ua/stream

http://www.facebook.com/groups/431777223541263/

Українського центр Міжнародного ПЕН-клубу закликає українську та світову громадськість виступити на захист телеканалу ТВі TOP

Заява

Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу
з приводу системного переслідування незалежного телебачення в Україні

Український центр Міжнародного ПЕН-клубу висловлює своє обурення інспірованим нинішньою владою безперервним переслідуванням єдиного непідконтрольного цій владі українського телеканалу – телеканалу ТВі.

Ми висловлюємо солідарність зі Зверненням журналістів цього телеканалу до української та міжнародної громадськості від 31 серпня 2012 року.

Ми закликаємо українську та світову громадськість виступити на захист телеканалу ТВі, а відтак – на захист свободи слова і всіх демократичних свобод в Україні.

Сьогодні на боці журналістів телеканалу ТВі – і правда, і моральна сила. Їхня доля нам не байдужа: вони обстоюють свою і нашу з вами свободу.

Ми поінформуємо про переслідування незалежного українського телеканалу ТВі керівництво Міжнародного ПЕН-клубу, а також усі національні ПЕН-центри, всю письменницьку громадськість світу.

Від імені Українського центру Міжнародного ПЕН-клубу

Мирослав Маринович, президент

image

( Джерело )

Як можна захистити телеканал TOP

Захисти ТVi. 

Сьогодні 05.09.2012р. (Нивки) моя дружина включила канал і з’ясувалось- він відключений на тій підставі, ніби він не передбачений щодо його транслювання згідно соціального пакету. Зв’язавшись з провайдером по телефону 5022250, вона заявила, що зазначений канал передбачений договором, його відключення є грубим порушенням цього договору, а тому ми негайно розриваєм договір, з цього моменту зупиняєм оплату передбачену договором, а завтра подаєм позовну заяву в суд щодо сплати моралього збитку у сумі не менше 100 неоподаткованих мінімумів. І це були не пусті погрози. Ми нічим не ризикували, так як спокійно включили канал по інтернету і продовжували дивитись нашу любиму програму. Не пройшло і десяти хвилин, як нам перезвонив менеджер провайдера , вибачився і пообіцяв на протязі 15 хвилин знову підключити наш любимий канал. Що, як не дивно, це було зроблено і ми продовжуєм дивитись передачі каналу по телевізору.. Це “ноу-хау” моєї дружини пропоную реалізувати , по- крайній мірі, хоча б в Києві. А на Михайлівські площі в суботу ми будем обов’язково.

Віталій Лаврик

 
Байдужість на виборах - злочин TOP

Дорогі друзі кожен з Вас у ці дні, можливо, навіть інколи  з роздратуванням слухає численні обіцянки і клятви  політиків у відданості народу України. Однак,  більшість з того що нині лунає з ефіру, кричить зі шпальтів  газет і нахабно всміхається ситими фізіономіями з численних біг-бордів можна окреслити простим і звучним українським словом -  брехня. Чому? А з тієї простої причини що  провладні  політичні сили, котрі у ці дні намагаються завоювати Ваш голос, таким як не дивно не є. Себто, вони не відповідають одному головному з критеріїв політичного утворення. А саме у своїх політичних завданнях захищають вузько кланові, кумівські, регіональні, галузеві та будь-які ніш інтереси. Найменше їх цікавить справді доля України і кожного з нас. За красивою обгорткою їх виборчих програм – порожнеча.

Психологи зазначають що критикувати  когось  у будь-яких перегонах справа не виграшна. Але щиро зізнаємося  просто прикро за наших людей. Окрім того не можна будувати своє майбутнє  і майбутнє своєї країни купуючись на солодкі, але не реальні, обіцянки та гречану крупу. Ми гідні набагато більшого!

На превеликий жаль, рівень культури у нас такий, що політики загальнодержавного рівня, які пропонують національно – демократичну  лінію розвитку країни, яка б дозволила дати поштовх для розвитку країни, не завжди не запитані.  Але ми чесні з Вами, шановні друзі. У нас не має іншого виходу як усім разом працювати на державу в якій ми живимо.

І провідником у цій справі можуть бути лише проукраїнські, національно-демократичні сили.  Їм зараз складно пробитися до виборця черз тиск влади, переслідування та цькування.  І ще одна проблема.

У нас відбувся процес розмивання середнього класу, до якого люди належать, як за рівнем освіти і світоглядними установками, так і за рівнем матеріальної забезпеченості. Раніше це були вчителі, медики, інженерно-технічні працівники, викладачі вузів, інтелігенція – наукова, творча. Дуже вагома частка суспільства, яка забезпечувала стабільність. А сьогодні ці люди виштовхнуті у табір пролетаріату, навіть люмпену, і вони особливо не сприймають будь-які виклики сьогодення.

Але зневіра та байдужість ні у якій мірі не повинна зараз оволодівати нашим суспільством.

Це вже було в нашій історії. Згадайте події  1905-го, 1917-го років.   Саме байдужість та інерція  народу у великій мірі зробили можливими трагічні для України події. А хто першим постраждав? Як раз ті, кого зараз назвали б інтелектуалами. Те саме відбувається у нас сьогодні. Усвідомити це і зупинитися – вкрай важко, але конче необхідно.

А тому, дорогі друзі, йдіть на вибори, не залишайтеся байдужими до своєї долі та долі своїх дітей . Будемо мати людську гідність і не дозволимо далі ганьбити себе, свій народ, свою країну!

Тож єднаймось для перемоги і пам’ятаймо: час ставить нашу націю перед іспитом зрілості, чи зуміє вона відродити свою національну гордість, самоповагу та національну свідомість? Тому, "Візьмемо до рук бюлетень, щоб не брати зброю".  

РОДУ –УККА Прочитай і дай другим.
Наша почтова скринька    roduucca@gmail.com

 
Данилюк: Якщо Янукович залишиться Президентом - Україна зникне! TOP
image
http://tvi.ua/videos?video_id=2391

 
Можуть прийти за будь-ким! TOP

Друзі. Потрібна термінова допомога Віталію Купрію, якому всупереч Конституції  України, законам України створили нестерпні та неможливі  умови для вільного життя, підприємницької діяльності, ведення передвиборної агітації, більше того, він вимушено  переховується.

В кінці листа  розміщена фактична інформація…

Перед свавіллям злочинців, особливо в органах  влади, можна вистояти лише  дружнім натиском чесної  та небайдужої  громади.

Захист може бути здійснений:

  • через міжнародних спостерігачів;
  • звернення громадських організацій до генпрокурора;
  • звернення до голови облдержадміністрації та прокурора Дніпропетровської області, оскільки місцеві державні адміністрації на відповідній території згідно з конституцією України забезпечують:

1) виконання Конституції та законів України … ;

2) законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян»;

  • запити народних депутатів;
  • звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
  • масові акції із захисту Віталія Купрія в містах перед адміністраціями, перед генпрокуратурою;
  • широке розповсюдження цієї інформації всіма доступними засобами;
  • звернення  до Президента України щодо наведення порядку в Дніпропетровській області та негайного усунення з посади голови обласної адміністрації особи, що недбало ставиться до своїх обов’язків;
  • прохання до журналістів телеканалів провести журналістське розслідування факту тиску на Віталія Купрія та висвітлення даної інформації в телепередачах;
  • занесення в Чорну книгу  та інші «джерела народної пам’яті»  тих, хто грубо порушуючи закони України, здійснює злочинну діяльність, переслідуючи Віталія Купрія.

Ознайомтесь, будь ласка, із фактичними подіями та розповсюдьте вказану інформацію всіма можливими способами:

Здійснена спроба заарештувати кандидата в народні депутати Віталія Купрія
http://grad-dndz.info/node/5622

Силовикам наказано арештувати прохідного кандидата
http://www.grad-dndz.info/node/5653

 
Українізовуємо наступний бізнес TOP

image

Дякуючи вашій допомозі ми змогли ефективно вплинути на рішення компанії Філіпс. І от знову потрібна ваша допомога. Ми не будемо створювати нові causes без особливої потреби, просто будемо черз існуючі просити у вас допомоги. Отож:

Наступний кандидат на покращення комунікації український інтернет магазин ItShop.ua , власником якого є львівська компанія Техніка для бізнесу.

Все що вам потрібно зробити, це надіслати листа на мейли:

support@itshop.ua

Надсилаємо наступний шаблон листа:

Хочу звернутися до вас зі скаргою на те як працює представництво вашої компанії в Україні. Схоже на те, що ваша компанія в Україні вважає що достатньо не порушувати писаних законів аби вести бізнес в нашій державі, а неписані правила хорошого тону і поваги до клієнта який витрачає гроші на продукт вашої компанії можна не звертати уваги. Я живу в Україні, розмовляю українською мовою, думаю нею та навчаю розмовляти нею своїх дітей, теж ваших потенційних клієнтів в майбутньому, а з того як поводиться ваша компанія в Україні по відношенню до україномовних споживачів складається враження, що ми вам як клієнти не цікаві. Комунікація відбувається іноземною мовою, і виглядає на те що ситуацію міняти ніхто не збирається, офіційні відповіді від вашого керівництва в Україні в стилі "ми жодних законів не порушуємо, але обіцяємо колись щось з цим зробити". Невже 20 років незалежності нашої країни недостатній термін для того аби створити інтернет сторінку українською чи сторінку в соціальних мережах українською, чи рекламу українською, чи інструкції українською? Скільки десятків років вам ще потрібно для цього? Якщо для вас це така велика складність, тоді добре я почекаю, але обіцяю до того часу не купувати жодного вашого продукту, і поінформувати про бойкот продукції вашого бренду всіх україномовних споживачів наскільки це буде в моїх силах. Я буду чекати відповіді в якій буде або відмова в толеруванні нас -україномовних споживачів, або вказані точні терміни вирішення проблеми. З надією на розуміння ваш потенційний клієнт в Україні.

 
Intel. Звернення №2 TOP

Так як компанія Intel не відповіла на першу хвилю листів, продовжуємо звернення за наступною формою, якщо і після цього не буде реакції, оголосимо бойкот продуктів які містять Intel. Отже переходимо за посиланням ( джерело )

В графі "Enter a subject*" пишемо: Incomprehensible language.

В графі "URL of the page where you found the problem*" пишемо: ( джерело )

В графі "Describe the problem or make a suggestion*" пишемо:

Hello, I am a consumer from Ukraine and I cannot find your Ukrainian language page.

Решту полів з вашим мейлом, ім'ям і Прізвищем та країною заповняємо самостійно.

Бажаю нам успіху.

 
Маємо змінити люблячу українську душу на міцний кулак - ВІДЕО TOP

image

Виступ Богдана Бенюка на акції на підтримку телеканалу ТВі на Михайлівській площі Києва.
http://tv.tvi.ua/video/benjuk-majemo-zminyty-ljubljachu-ukrajinsku-dushu-na-mitsnyy-kulak.html
Народний артист України (1996) Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка (1998) Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2008) Кавалер Ордена «За заслуги» (2010)

 
Ми маємо витратити один день, щоб не змарнувати все життя - ВІДЕО TOP

image
http://tv.tvi.ua/video/danyljuk-my-majemo-vytratyty-odyn-den-shchob-ne-zmarnuvaty-vse-zhyttja.html

Links to event postings TOP

Do you maintain a website of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site in the ePOSHTA newsmagazine.

 Canada

image Ukrainian Golf Across Canada

 

 United States

Canadian flag Toronto: Prairie Dreamscapes: Re-imagining our roots -- Sept. 14 - 30 TOP

image

USA flagNew York: Ukrainian Socialist Realism: Propaganda or art? -- Sept. 14 - 22 TOP

image

Ukrainian flag Kyiv: Yara event -- Sept. 20 TOP

Events in Kyiv in Septemebr -- tell your friends in Ukraine -- Virlana

Yara Arts Group: Transforming Ukrainian Poetry into Theatre in New York. Yara has created 25 theatre pieces at the world renowned La MaMa Experimental Theatre in New York where Yara is a resident company. This presentation by artistic director Virlana Tkacz will explore how Yara has used Ukrainian poetry as text for its performances since 1990. The presentation will include images and video from Yara shows and live bilingual (Ukrainian and English) readings of the poem by poets and artists, including poets Kateryna Babkina, Oleh Lysheha and Victor Neborak.

September 20, 2012 - Кyiv
Thursday, 6:00-7:00 PM

“Ye” Bookstore, vul Lysenka 3 (metro Zoloti Vorota)

Yara Arts Group: Transforming Poetry into Theatre For over 20 years Yara has created theatre pieces on the basis of Ukrainian poetry in the world renown La MaMa Experimental Theatre in New York. Artistic Director Virlana Tkacz will present images and videos from the productions. The event will include bilingual (Ukrainian and English) readings of poetry from shows by actors and poets.

Canadian flag Toronto: kosa kolektiv: Icon/folk painting workshop -- Sept. 19 - Oct. 24 TOP

image

Canadian flag Hamilton: Let's Celebrate: Ukrainian Heritage Day banquet and dance - Sept. 22 TOP

image

Canadian flag Winnipeg: Second time around - Sell & buy art -- Sept. 22- 29 TOP

image

Canadian flagToronto: Film screening "She Paid the Ultimate Price" -- Sept. 23 TOP

Dear Friends,

My last documentary with the title "She Paid the Ultimate Price" was picked by two Toronto Film Festivals for public screening. I am very happy and want to invite you all to join me on Sept.23 at 5:30 pm at Rainbow Cinema on 80 Front St.East to view this film.

Additional information about festivals can be found on www.film-fest.ca and www.commfest.com. Hope to see you at the screening.

Iryna Korpan, producer

USA flagNewtown, CT: Ukrainian Festival -- Sept. 23 TOP

image

The 37th annual Ukrainian Festival will be held on Sunday, September 23, 2012, at  Paproski’s Castle Hill Farm, 40 Sugar Lane (off Route 302), Newtown, Connecticut.  The day begins at 11:00 AM with the Divine Liturgy celebrated by Reverend Ivan Mazuryk, pastor of the Protection of the Blessed Virgin Mary Ukrainian Catholic Church of Bridgeport.  Responses will be sung by the church choir.

Ukrainian food – varenyky (potato dumplings like pyrogies), holubchi (stuffed cabbage), kobassa (kielbasa) and kapucta (sweet fried cabbage) – made by the parish women, under  the direction of Taras and Maria Slevinsky , will be available for purchase along with picnic-style food and the famous liver and onion sandwiches.

A lively program, organized by Roman Stanislawsky, will begin at 2:30PM.  It will consist of ethnic Ukrainian dancing performed by the Kolynonka Ukrainian Dance Group of Stamford, and Ukrainian songs performed by Mykola Maksymyuk and Anatolij Krytey and a duet by the Korenovsky Sisters. Also see an exhibit of Ukrainian Arts and Crafts coordinated by Gloria and Chrystyna Horbaty and vendors selling Ukrainian artifacts and embroidered blouses.

Other entertainment throughout the day, organized by Stephen and Diana Paproski, include volleyball and horseshoe tournaments, hay rides, corn maze, pony rides, petty zoo, Moon Walk, chess, and a Varenyky Eating Contest.  Zabava (dance) music will be provided by D.J. Ihor Lukiv.

Admission is $2.00.  Plenty of free off-street parking.  Held rain or shine.

For information, call Gloria P. Horbaty (203-269-5909) or Stephen Paproski (203-426-5487).

image

The Kalynonka Dancers, made up of youngsters from both the Bridgeport and Stamford areas, are based in Stamford, CT. The ensemble is comprised of two groups: the youngest group includes children who are 6-7 years of age and the eldest group is made up of kids 8-10 years of age.Their impressive repertoire includes some half a dozen dances, like “Hopak,” “Kozachok,” “Hutsulka,” and “Bukovyna,” just to name a few. Each dance requires a different costume depending on which part of Ukraine it hails from. The aim of the group is to honor the rich history and culture of Ukraine, and help preserve the Ukrainian heritage. . The ensemble includes children born both in Ukraine and here in the US. The group’s director and choreographer is Hryhorij Momot.

Canadian flagSydney, Nova Scotia: Unveiling of commemorative plaque re Canada's first national internment operations -- Sept. 28 TOP

The Ukrainian Canadian Civil Liberties Foundation, working with the Endowment Council of the Canadian First World War Internment Recognition Fund and the Ukrainian community in Nova Scotia, will unveil a trilingual commemorative plaque at the Ukrainian Catholic Church of the Holy Ghost recalling Canada's first national internment operations. For more information on the event please contact Dr Lubomyr Luciuk (luciuk@uccla.ca) or the parish's representative, Peter Mombourquette (p_mombourquette@hotmail.com)

Canadian flagToronto: Ukrainpex 2012 -- Sept. 28 -30 TOP

image

Canadian flag Toronto: Garden party by OYK -- Sept. 30 TOP

image

Winnipeg, MB: Lecture-Recital  - Recent trends in Ukrainian Piano Music in Ukraine and Canada - Oct. 4 TOP

image
image

 
USA flagNew York: Book launch: My Orchidia by Alexander Motyl - Oct. 5 TOP

Remembering The Orchidia with Alexander Motyl

Book launch Friday, October 5, 7 p.m.
The Ukrainian Museum
222 East 6th Street btw 2nd & 3rd Aves.
New York City
212-228-0110

Join us Friday evening, October 5, for the launch of Alexander Motyl's My Orchidia, a lighthearted novella that explores nothing less than memory, time, history, death, faith, and meaning. It features two talkative characters who take a serious walk through an imaginary Lower East Side in Manhattan, with one of them "remembering" primarily by mangling the historical record of actual people, places, and events. Their conversations give meaning to a seemingly meaningless world in which The Orchidia, a once-famous but now-defunct Ukrainian-Italian restaurant on 9th Street and 2nd Avenue, is the only beacon of hope.

Advance praise for My Orchidia:

My Orchidia is a wonderfully urbane urban fantasia. Two people walk the East Village neighborhood that was once the bustling center of New Yorks Little Ukraine. On their way to the long-closed and much-lamented restaurant The Orchidia, they discuss the ideal dumpling. The talk is wide-ranging, fantastic and unhinged. This is Penn & Teller meets David Markson, a post-modern fiction that happily confuses geo-politics with nostalgia and conflates history with wishes, dreams, and lies.
-- Judith Baumel, poet, critic, and translator; blogs at www.judithbaumel.com

I have been reading and discussing the fiction of Alex Motyl for a number of years and any time spent within his imagination is time well spent. A walk through history with Alex is a delight and always a surprise. Just when you think he is going to turn one way, he fakes you out and takes you with him on a journey full of wittily imagined side trips that are always informative and full of chuckles.
-- Neil Felshman, author and playwright

Alexander Motyl lays a palimpsest over the Lower East Side that brings the vibrancy of the past full-throttle into the present. My Orchidia is time-travelling itself, a mad dash into a new reality anchored in history so acutely that you may not want to return to the world you think youre living in.
-- Bob Holman, poet, proprietor of the Bowery Poetry Club

This is existentialism and cheese varenyky served on a single plate; My Dinner with Andre taken to the streets of New Yorks Lower East Side. Theres nothing here that doesnt belong. An exhilarating read, characteristically smart, hilarious the Motyl Effect at its best.
-- Dzvinia Orlowsky, poet, translator, and winner of the Pushcart Prize for Poetry

Alexander Motyl is a writer, painter, professor at Rutgers University ‒and former patron of The Orchidia.

Copies of My Orchidia ($10) will be available for sale during the launch. Admission (including reception) is $15; $10 for members and seniors; $5 for students. Tickets may be purchased online or at the door.

Canadian flag Toronto: Hrushevsky Plate: Night at the races - The Petro Jacyk Education Foundation – Oct. 5 TOP

Please join us in a fun filled evening to support the Post-Doctoral Fellowship at the University of Toronto.

Guest Speakers
President David Naylor
University of Toronto

Dr. Serhhiy Kudelia
The George Washington University

For reservations
905-625-2171, 905-238-0467 or e-mail post.doc.pjef@gmail.com

Details about the event can be found in the poster below.

Make cheques payable to:
The Petro Jacyk Education Foundation

Mail cheques to:
The Petro Jacyk Education Foundation
5080 Timberlea Blvd. Ste. 202
Mississauga, ON
L4W 4M2

image

 
Canadian flagToronto: Lecture: Ukraine’s Return to Autocracy: How Lasting Can It Be? – Oct. 5 TOP

Ukraine’s Return to Autocracy: How Lasting Can It Be?

Friday, October 5, 11:00 AM
Rm 108N, North House
Munk Centre of Global Affairs
University of Toronto
1 Devonshire Place
Toronto, Ontario

Speaker:

Serhiy Kudelia
Assistant Professor of Political Science at Baylor University

In the first two years of his presidency Viktor Yanukovych put Ukraine back on an authoritarian path. He eliminated checks on his power, jailed opposition leaders, restrained civil society and engaged in unbridled corruption favoring his close circle. The parliamentary election in October 2012 may become a watershed event of his rule setting the stage for a decisive battle over the presidency in 2015. The talk will discuss power balance on the eve of the election, the likelihood of fraud and post-election protests and a potential impact of election results on Ukraine’s political trajectory.

Dr. Kudelia was Petro Jacyk post-doctoral fellow at the University of Toronto in 2009-10. He also held teaching and research position at Johns Hopkins University, George Washington University and Kyiv-Mohyla Academy (Ukraine). His articles deal with the issues of state building, state-society relations and democratization in post-Soviet space.

Main Sponsor: Petro Jacyk Program for the Study of Ukraine
Co-sponsored by Centre for European, Russian and Eurasian Studies

 
Canadian flagТоронто: Мрійливі Лани Прерій -- 14 - 30 вересня TOP

image

Ukrainian flagКиїв: Мітинг проти регіональної російської мови - 20 вересня TOP

Друзі!

20 вересня, о 9.30 Київ Рада буде розглядати ганебне питання
щодо регіональної мови для Києва.

Всі небайдужі, свідомі українці! Не дамо підсунути нам чергову свиню,
станьмо на захист УКРАЇНСЬКОЇ мови в Українській державі!
Не дамо перекреслити нашу мову, правічну історію, культуру
за ради збагачення купки ненажер.

Поки її остаточно не вписали до Червоної книги, як вимираючий "вид".

Повідомте своїм рідним, друзям, колегам про збір киян
під стінами Київ Ради на Хрещатику
о 9.00 - 9.30 на захист української мови.

Ваша присутність має значення!

Chervona Ruta
chruta@ukr.net

Ukrainian flagЧеркаси: Презентація книжки "Ми ще повернемось!" -- 20 вересня TOP

Голодгий Яр
Історичний Клуб

03049, м. Київ, тел.: +38 044 242-47-38
вул. Курська, буд. 20, п. 14
Е-маil: kovalroman1@gmail.com

ВИЙШЛА НОВА КНИЖКА ЮРІЯ ГОРЛІСА-ГОРСЬКОГО

“Ми ще повернемось!”
Спогади. Повість. Поезії. Документи. Листування

Юрій Горліс-Горський – автор знаменитих спогадів “Холодний Яр”. І ось вийшла нова його книжка – “Ми ще повернемось!”. Її упорядник Роман Коваль зібрав під однією палітуркою всі твори та спогади визначного письменника, більшість яких невідомі сучасному читачеві.

Юрій Горліс-Горський мав стільки іпостасей, що для людей пересічних його біографія виглядала підозрілою. Ось його життєві образи: хорунжий Кабардинського полку Кавказької кавалерійської “туземної” дивізії, півсотенний Богданівського полку, кармелюківець, болбочанівець, чорний запорожець, заступник отамана полку гайдамаків Холодного Яру, “совєтський міліціонер” у Кам’янці, співробітник Повстансько-партизанського штабу генерала Тютюнника, подільський підпільник, терорист-експропріатор, наш чоловік в агентурному відділі Подільського губернського ҐПУ, багатолітній політичний в’язень та пацієнт-симулянт психіатричних лікарень, старший санітар Лук’янівської в’язниці, письменник, автор споминів, видавець, фотограф, учитель, журналіст Німецького радіо, шинкар, диверсант-парашутист, співредактор української газети, помічник німецької та американської розвідок... “Незбагнені шляхи Аллаха! Мені доводилося в своєму житті бути багато ким – поетом також”, – писав Юрко в передмові до своїх “Тюремних поезій”.

Про все це ви зможете прочитати у книжці “Ми ще повернемось!”.

Роман Коваль пропонує читачам такі твори видатного письменника-борця: “Великдень на сусідах”, “До характеристики московського наїзду на Україну”, “У ворожому таборі”, “В казематах ҐПУ”, “Отаман Хмара”, “Їх прийшло дванадцять”, “Ave, diktator!”, “Колгосп над Інгулом”, “Час вибиратися за кордон”, “Подорожні зиґзаґи”, “Печене порося (китайська легенда)”, “Фінляндія. Країна скель і крицевих людей”, “Донька Петлюри”, а також “Тюремні поезії”.

Окрім згаданих творів у книжці вміщено документи, які стосуються біографії Юрія Горліса-Горського (справжнє прізвище Городянин) у час перебування його в Армії Української Народної Республіки. Ось назви деяких з них “Характеристика на поручника Армії УНР Юрія Городянина з реєстру “вояків-лицарів”, що відзначилися в боротьбі за визволення України”, “Рапорт поручника Юрка Городянина командирові 1-ї Запорозької дивізії про прибуття з Холодного Яру”, “Рапорт про розслідування справи зникнення поручника Юрка Городянина”, “Рапорт командира полку Чорних запорожців Петра Дяченка від 29 грудня 1921 р. про перебування Юрка Городянина на лікуванні у шпиталі м. Новий Сонч” та інші. Ці документи люб’язно надав Віктор Моренець, який знайшов їх у Центральному державному архіві вищих органів влади України.

Опубліковано й низку документів з особової справи письменника за 1939 рік, коли він перебував у Карпатській Україні, серед них і власноручний життєпис. Розшукала справу в Державному архіві Закарпатської області Ірина Гармасій.

Опубліковано і спогади про Юрія Горліса-Горського, зокрема члена ОУН Миколи Сидора-Чарторийського, Ірини Строцької, Галини Гришко, новелу Юрія Винничука “Там на розі, на Яновській, на вулиці Кліпаровській”, спогад Василя Оробка “Мій дядько Йосип Оробко” – про січового стрільця, героя Холодного Яру.

Книга багато ілюстрована фотодокументами.

А починається вона розлогою біографією Юрія Горліса-Горського під назвою “Револьвер і перо як життєва необхідність”. Її автор – Роман Коваль. Ось фрагмент передмови: “Доля його була настільки бурхлива, закручено-звивиста, жорстока і милосердна, що найрізноманітніші чутки про Юрія кружляли ще півстоліття після його таємничого зникнення: “поінформовані” стверджували, що він агент п’яти розвідок, що то не він написав роман “Холодний Яр”, а 1956 року, вже після смерті, був радником угорського генерала Кішбарнака.

Його ув’язнювали більшовики, румунські прикордонники та гестапівці. Сидів він і за польськими “дружніми” дротами. Його розстрілювали, а він тікав. Друзі двічі проводили по ньому панахиду, а він виривався з обіймів смерті. “Віддих смерті” Юрій чув не раз – і гарячий поцілунок кулі, і крижаний панцир березневої Тиси, і за­шморг на шиї. Не раз вдаряв в очі і блиск ворожої шаблі.

Юрій побував у “царстві смерті” з її липким смородом гнилої крові – в льохах Єлисаветградської ЧК. Вийшов жи­вим з Лук’янівської в’язниці, хоч “дід Лук’ян” рідко кого випускав зі своїх холодних рук. “Показав дулю” Юрко і тюрмам Вінниці, Полтави, Херсона. І психлікарням теж.

Без грізної “музики небезпек” він, здається, не уявляв собі життя, відтак не розлу­чав­ся зі своїм братиком-револьвером навіть під час любовних пригод у Галичині.

Юрій – неспокійний дух, казав Улас Самчук, для нього “клімат війни те саме, що для риби вода”.

Юркові “незбагненні шляхи” пролягли через європейські країни, які палали у вогні Першої світової, через Київ, де він творив перший полк відродженої української армії, рідну Полтавщину та Харківщину, які він визволяв від більшовиків. “Незбагненні шляхи” привели Юрія до Холодного Яру, на Поділля, в Румунію, Галичину, на Херсонщину, Дон, Кубань, в Поволжя, Москву, Білорусь, на Волинь, Лемківщину, в Польщу, Карпатську Україну, ще раз Румунію, Югославію, Грецію, Туреччину, Сирію, Єгипет, Францію, Берлін, Фінляндію, Ленінград, Австрію, знову Німеччину…

Володимир Скуйбіда визначив Юрія як вояка-фронтовика, вояка-партизана, революціонера-підпільника та революціонера-в’язня. А ще він, додала Галина Гришко, захисник скривджених, друг дітей, “джентльмен до жінок”, талановитий письменник і “безнадійний романтик”.

Юрій Городянин-Лісовський прожив не життя, а пригодницький роман. Але він ризикував не задля чергової дози адреналіну чи розваг – крізь криваві пригоди він йшов, щоб оборонити нашу Батьківщину. “Бий ворогів – рятуй Україну” – так можна сформулювати кредо його життя.

Перша презентація книжки “Ми ще повернемось!” відбудеться 20 вересня 2012 р. о 18.00 в Черкасах.

Звучатимуть повстанські пісні у виконанні кобзарів та бардів з Києва.
Вхід на презентацію вільний.

Canadian flagОттава, Торонто, Монреаль, Гамільтон: Доповідь Василя Олійника- ІІ Світова війна – збройник опір -- 20 - 30 вересня TOP

image

Canadian flagГамільтон: Святкуємо! Український День Спадщини - бенкет і забава -- 22 вересня TOP

image

Canadian flagТоронто: Ukrainpex 2012 -- 28 - 30 вересня TOP

image

Ukrainian flag Львів: Бізнес-конференції "Альтернативна і відновлювальна енергетика: технології, обладнання, практика їх використання та проекти розвитку" -- 3 жовтня TOP

Запрошення до участі у заходах з енергозбереження та альтернативної енергетики у Львові та Варшаві

Зацікавленим організаціям та особам пропонується взяти участь у бізнес-конференції

„Альтернативна і відновлювальна енергетика:
технології, обладнання, практика їх використання та проекти розвитку"

у м. Львові, 3 жовтня 2012р.

а також у форумі

"RENEXPO"

у Варшаві 17-18 жовтня 2012р.

Прочитати повну статтю можна на сторінці:
http://cstei.lviv.ua/ua/item/773

England flagCambridge Ukrainian Studies launch a lecture series at the Ukrainian Institute in London TOP

Cambridge/London

Cambridge Ukrainian Studies, a programme of the Department of Slavonic Studies at the University of Cambridge, and the Ukrainian Institute in London, an affiliate of the Ukrainian Catholic University, today announced the launch of a new joint project: a series of lectures by scholars of Ukrainian Studies to be held regularly at the Ukrainian Institute in London.

A number of excellent young scholars from Cambridge University’s department of Slavonic Studies researching Ukraine, as well as renowned and highly respected guest speakers that come to Cambridge from Ukraine, Europe and North America, will hold lectures at the Ukrainian Institute in London.

The lecture series will commence in the autumn of 2012 with a list of planned lectures to be announced shortly. Speakers will be given choice of presenting in Ukrainian or English. 

‘We are very pleased to announce this joint project. Leading scholars who are scheduled to present at Cambridge in 2012-2013 will be very happy to hold a talk at the Ukrainian Institute in London to a wider audience. PhD candidates and postdoctoral researchers from Cambridge and SSEES will form the basis for the list of speakers for 2012-2013,’ commented Olesya Khromeychuk, Lector in Ukrainian at the University of Cambridge.

‘We are delighted to have the honour in cooperating with the Cambridge Ukrainian Studies programme at one of the world’s top universities. Our exclusive location and premises will offer Ukrainians and friends of Ukraine in London a unique opportunity to hear some outstanding lectures throughout the year,’ commented Andy Hunder, Director of the Ukrainian Institute in London.

Cambridge Ukrainian Studies, a programme of the Department of Slavonic Studies at the University of Cambridge, aims to promote and contribute to the study of Ukraine in the United Kingdom and beyond. It is committed to deepening public understanding of Ukraine and to advancing fresh, innovative approaches to research on the largest country within Europe, a critical crossroads between 'East' and 'West' with a rich historical, linguistic, and cultural inheritance. While its primary focus is on the literature and culture of Ukraine, Cambridge Ukrainian Studies seeks to explore – and challenge – conventional notions of disciplinary and geographical borders and to foster a lively exchange between artists, scholars, politicians, and the wider public, as well as between institutions of higher learning in Ukraine, Europe, and North America. Cambridge Ukrainian Studies was made a permanent programme in 2010.

The Ukrainian Institute in London develops and promotes a greater awareness, understanding and knowledge of Ukrainian history, language, religion, current affairs, economy, literature and culture through educational, professional and networking activities. Located in Holland Park, the Institute is maintained and supported by the Society of St Sophia, a UK registered charity. The Ukrainian Institute is affiliated to the Ukrainian Catholic University, a dynamic and distinctive institution of higher education and research in Ukraine.

Visit our website
www.ukrainianinstitute.org.uk

Facebook
www.facebook.com/UkrainianInstitute.London

Canadian Group for Democracy in Ukraine marking the first year of acitivities TOP

image

Marking the First Year of Activities

September 12,  2012

The first anniversary of the creation of the Canadian Group for Democracy in Ukraine provides an opportunity to list achievements and set out future goals and action plans.  Established in the summer of, 2011, the Group has distinguished itself as an opinion leader in applying Canadian democratic values to the political situation in Ukraine.

The Group was formed in response to a call from members of Ukraine’s political opposition to assist in their resistance to the systematic persecution and incarceration of their members by the regime of President Victor Yanukovych.  Yuriy Lutsenko, the former Minister of Internal Security had been languishing in prison for some six months and there was a danger that the key opposition leader, Yulia Tymoshenko, would be next.  As discussions with established diaspora organizations failed to yield results, the  newly-formed Group  responded by:

  • obtaining an official invitation from Canada’s leader of the Liberal Party, Bob Rae for Yulia Tymoshenko to visit Canada and present the political situation in Ukraine to appropriate authorities here.    Before this could take place, Ms. Tymoshenko was on “trial”;

  • organizing and disseminating globally the Open Letter from Canada’s former ambassadors and other senior officials to Prime Minister Stephen Harper calling for intervention in Ms. Tymoshenko’s politically motivated trial;

  • holding three demonstrations in front of the Consulate of Ukraine, Toronto, to protest the incarceration of Ukraine’s political opposition leaders.  The demonstrations obtained considerable media coverage in Ukraine and elsewhere and were the only organized protest mounted by Canada’s Ukrainian diaspora;

  • obtaining Prime Minister Stephen Harper’s written intervention with President Viktor Yanukovych regarding Ms. Tymoshenko’s trial  and the need to adhere to the rule of law.  The Prime Minister’s letter received wide international attention and was followed by similar interventions from other democratic heads of state;

  • sending an Open Letter on International Women’s Day March, 2012 to women, church, academe, human rights groups globally calling on democratic leaders to maintain pressure on the Yanukovych regime to free Ms. Tymoshenko, Yurij Lutsenko and other opposition leaders in the manner used  in liberating Myanmar’s Aung San Sui Kyi and Nelson Mandela.  Specifically, to nominate Ukraine’s political prisoners for honourary university degrees, human rights, person of the year and other awards as well as to hold protests and use other means to ensure their plight is constantly in the public eye.  The letter-writing campaign was supported by the World Federation of Ukrainian Women’s Organizations and others. Zhenya Tymoshenko, the ex prime minister’s daughter, met with Ms. San Sui Kyi who called on global support for Ukraine’s key opposition leader;

  • sending a letter to Canada’s Minister of International Aid and Co-operation requesting a visit with Ms.Tymoshenko and other incarcerated opposition leaders during the official trip.  Now, Canadian parliamentarians visiting Ukraine make a point of visibly supporting Ms. Tymoshenko, Yurij Lutsenko and others;

  • sending letters of appreciation to Minister John Baird and members of the parliamentary group for their pro-democracy position in Ukraine and urging President Yanukovych to stop the black mark against his regime--the systematic elimination of opposition members;
  • sending letters to the President of the Ukrainian Canadian Congress urging visible support for Ms. Tymoshenko in Ukraine when on official visits and with Ukrainian-Canadian ex-pats as well as in Canada especially during the protracted appeal process.

Links to copies of the letters, and other information, are available at http://www.eposhta.com/cgdu/CGDU_120224_Eng.docx and on the Group’s Facebook https://www.facebook.com/groups/cg4du.

Donations:
Buduchnist Credit Union Account #63641
CGforDU@gmail.com

UWC Conference of Ukrainian Youth Organizations holds Ukrainian Youth Forum "Lviv-2012" TOP

image
Forum participants in front of the Ivan Franko monument.

image
Forum participants unfurl a large Ukrainian flag.

On August 26-September 1, 2012, 40 young leaders from 19 countries participated in the Ukrainian Diaspora Youth Forum “Lviv-2012” organized by the Ukrainian World Congress (UWC) Conference of Ukrainian Youth Organizations in cooperation with thе Ukrainian youth organizations Molodyi Narodnyi Rukh (Young People’s Movement), Molodizhnyi Natsionalistychnyi Kongres (Young Nationalist Congress) and  Batkivschyna Moloda (Young Fatherland), and the Lviv regional and municipal councils. The event was sponsored by the UWC and the Bohdan Hawrylyshyn Charitable Foundation.

The official opening of the Forum, including the conference titled “Тhriving diaspora youth – a thriving Ukraine”, was held in the Lviv regional council’s meeting hall with the participation of the chair of the UWC Conference of Ukrainian Youth Organizations, Miroslav Hochak, the UWC Vice President and President of the European Conference of Ukrainians (ECU), Jaroszlava Hartyanyi, the UWC Secretary General, Stefan Romaniw, Profesor Bohdan Hawrylyshyn, the head of the Lviv regional council, Oleh Pankevych, the deputy leader of the central election headquarters of the, Mykhailo Livinskyi, young leaders from the diaspora, as well as elected officials representing the Lviv regional and municipal councils.

Forum participants discussed a range of important issues, specifically those relating to the development of youth structures, the realization of joint projects, cultural and educational activities, the improvement of relations between youth in the diaspora and Ukraine, and partnering with international foundations. The delegates noted the lack of support throughout the past year from the Ukrainian state for the development of relations with Ukrainian diaspora youth and they resolved to request that the governing authorities create and implement a multi-faceted program titled “Diaspora youth” together with a web portal for Ukrainian youth.

The youth from the diaspora and Ukraine jointly condemned the activities of the governing authorities related to the language issue and the curtailing of democratic and euro-integration processes, and focused attention on the pressures being exerted on Ukrainian community organizations in Russia. The  Forum participants also declared their indignation over political repressions in Ukraine and called for the release from prison of opposition leaders Yulia Tymoshenko and Yuri Lutsenko, guaranteeing them the right to participate in political life and the parliamentary election on October 28, 2012. A resolution of the Forum supported the initiative to organize an international observer mission under the slogan “Diaspora youth for fair elections in Ukraine”. A delegation is currently being organized numbering at least 200 individuals.

During the Forum, youth had the opportunity to meet with the UWC Vice President and President of the ECU, Jaroszlava Hartyanyi, the UWC Secretary General, Stefan Romaniw, elected representatives of the Lviv regional and municipal councils, representatives of the Lviv regional administration and leaders of community youth organizations. Participants discussed potential opportunities and methods for the cooperation of youth with state and civic organizations, and developed a series of projects for implementation in 2013. The program also included meetings with Ukrainian Member of Parliament from the All-Ukrainian Union Batkivschyna Stepan Kurpil, leader of the All-Ukrainian Union Svoboda Oleh Tiahnybok and prominent athletes from the Lviv region.   

The young Ukrainians laid wreaths to the monument of renowned Ukrainian poet Ivan Franko and unfurled the largest Ukrainian flag measuring 40 x 60 metres to mark the 156th anniversary of his birth.

In addition to official events, Forum participants enjoyed a spiritual-cultural program, including excursions in Lviv, to Shevchenko Grove and the museum honoring renowned Ukrainian singer from the diaspora Kvitka Cisyk. The Forum concluded with a concert performed by cultural ensembles from the diaspora and Ukraine.

The UWC is the international coordinating body for Ukrainian communities in the diaspora representing the interests of over 20 million Ukrainians. The UWC has member organizations in 32 countries and ties with Ukrainians in 15 additional countries. Founded in 1967 as a non-profit corporation, the UWC was recognized in 2003 by the United Nations Economic and Social Council as a non-governmental organization (NGO) with special consultative status.

"The Impact of Russian Soft Power" discussed at Congressional Policy Forum TOP

August 15, 2012

(Washington, D.C.) -- On July 25, 2012, the Central and East European Coalition (CEEC) sponsored a policy forum on Capitol Hill entitled: "The Impact of Russian Soft Power in Washington and its Spillover Effects.” Panelists included Ariel Cohen, Research Fellow at the Heritage Foundation; Susan Corke, Director of Eurasia Programs at Freedom House; Jeff Trimble, Deputy Director of the International Broadcasting Bureau; and Irena Van Deusen, Managing Editor, Voice of America Russian Service.

The event was moderated by Dr. Nino Japaridze of the Georgian Association in the U.S., with introductory remarks by Alice Kipel of the Belarusan- American Association. Both are representatives of the CEEC, which is comprised of 18 American ethnic organizations representing over 20 million Americans.

Ms. Corke, the first presenter, noted that recent punitive legislation introduced by the Russian government against nongovernmental organizations (NGOs) and citizen protestors poses a direct challenge to the international community and those who support the protection of democratic rights. President Putin is deliberately and systematically trying to silence groups whose criticism of his human rights record exposed weakness and helped fuel months of protests against his rule. To justify his repressive moves, Putin needs an enemy - a threat beyond Russia’s borders to rally the nation behind him. The U.S. government, in solidarity with international governments and NGOs, must stand up for the beleaguered organizations in Russia who seek a more democratic future. Putin knows that support for those who seek fundamental freedoms is a powerful form of soft power.

In his extensive remarks Dr. Cohen observed that Russian leaders, since Putin’s assumption of power, have viewed the purpose of soft power much like their predecessors did: to extend Russian influence and constrain America’s. To this end, the Russian government allocated $1.4 billion for international propaganda in FY 2010, increasing that budget by 33 percent from FY 2009. Russia’s premier soft power instrument is its global television empire led by RT, with a significant presence in Washington, D.C. Its priority is to denigrate America, disparage other perceived enemies, and promote the notion of a multipolar world to counterbalance U.S. dominance. Dr. Cohen believes that the U.S. Administration and Congress should:

Create a federally funded Research and Development Center (FFRDC) to collect and analyze data on the public diplomacy investments and activities of China, Russia, Iran, and other countries challenging U.S. policies values, and leadership.

Use the findings of this research to craft presidential policy directives on public diplomacy.

Task the State Department to collect from its many embassies best public diplomacy practices for improving U.S. public diplomacy programs.Ensure visa parity and freedom from interference for U.S. journalists reporting in/and on China, Russia, and other states whose public diplomacy outreach counters U.S. policies and leadership.

Russia Today (RT) has well-staffed broadcast bureaus in Washington DC and in New York, noted Mr. Trimble. It now has distribution in ten U.S. states and in Washington DC – potentially reaching 50 million viewers in English and Spanish. Taking full advantage of new technologies, new media as well as traditional media – Russia (through RT), China and others are bringing their narratives and their ways of defining themselves directly to the U.S. public. The openness of American society facilitates the soft power efforts by various foreign entities to propagate their perspectives and views in this country. Americans, however, have nothing to fear from free and open exchange of ideas, a concept woven into our national identity and reflected most prominently in the First Amendment.

In contrast, Mr. Trimble remarked that Russia’s Duma has recently passed a series of restrictive laws on NGOs, defamation, and the Internet, further downgrading freedom of speech in Russia. Additionally, the vagueness of these laws, characteristic from Soviet times, could cripple free expression and freedom of the press.

U.S. international broadcasts are limited today to a single FM station in Russia’s Kola Peninsula and two weak AM (medium-wave) stations in Moscow. There are no domestic TV broadcasts. Worse, as of November 10, 2012, RFE/RL’s MW transmitter in Moscow will no longer be legal. Despite these challenges, the U.S. continues efforts to reach audiences in Russia primarily through Russian- language RFE/RL and VOA digital and shortwave platforms.

Mr. Trimble noted that U.S. International Broadcasting is prohibited by legislation to conduct propaganda and is limited to: (1) broadcast reliable, authoritative, accurate and objective news; (2) project a balanced and comprehensive view of United States thought and institutions, reflecting the diversity of culture and society; and (3) present the policies of the United States Government including discussions and opinions on those policies.

During her comments, Ms. Van Dusen remarked that the “Voice of America Russian Service (VOARS) offers a valuable platform for views in Russia, being the only resource for objective discussion on American thought on events relevant to Russian speakers in the region.” VOARS is engaging its audience by offering balanced reporting and a forum for ideas, despite media restrictions and pressure from the Russian government. Under pressure by the authorities in Moscow, radio and television affiliate stations in Russia have stopped broadcasting VOA programs. To circumvent such restrictions, VOARS adopted an Internet-only strategy in 2008. Unfortunately, Russian-language VOA radio broadcasts were terminated just days before Russia’s war with Georgia that year. VOARS now offers through web-based discussion, dialogue, and multimedia presentation a timely and trustworthy source of news, information and analysis of the U.S.-Russian relationship, global events relevant to Russia, and projects America’s way of life and culture. This is something seldom heard on any Russia’s state-run media.

Anti-Putin lawmaker ousted in Russia; who's next? TOP

( Source )
September 14, 2012

Nataliya Vasilyeva

MOSCOW (AP) — Russia's parliament on Friday expelled a former Kremlin loyalist who joined the growing opposition movement, propelling President Vladimir Putin's crackdown on political dissent into the halls of power.

By punishing Gennady Gudkov, a fellow former KGB officer, Putin signaled his zero tolerance for any type of revolt within the political system. Gudkov's expulsion from the State Duma also means he loses his immunity from prosecution, and his supporters fear he could face arrest.

"We have come very close to the brink that separates an authoritarian regime from a dictatorship," said Gudkov, who was ostensibly ousted for running a business in violation of parliament rules, an allegation he denies.

[…]

A decisive moment came last winter when he surprisingly emerged at a giant opposition rally. The stout, mustachioed man cut a striking figure among young activists as he chanted "Putin, resign!" from the stage.

The backlash began after a May 6 rally on the eve of Putin's inauguration for his third term as president. The protest ended in clashes between protesters and police.

Authorities soon began inspections of a private security firm that Gudkov had set up and revoked its license, citing purported irregularities. Then investigators and prosecutors sent petitions to parliament claiming that Gudkov was running a separate business — a street market for construction materials — in violation of Duma regulations.

"For many years, Gudkov has been integrated in Putin's system of government and Putin's system of business," political analyst Stanislav Belkovsky said on Ekho Moskvy radio. "Putin does not forgive treachery."

Gudkov and his son, also a parliament member, struck back by releasing documents showing property and businesses owned by United Russia members. In his final remarks before Friday's vote, Gudkov said the stifling of dissent would lead only to greater protest.

"You are trying to muzzle critics with repression," he said. "You won't succeed. People can't be driven back to their kitchens. They will come out and demand honest elections and an honest life."

The expulsion sent a chill through other legislators. Communist deputy Vladimir Pozdnyakov said before the vote that it would put pressure on all lawmakers, adding, "We have no guarantee now that any other deputy will not end up in this meat grinder."

Complete article here.

До відзначення першого року діяльності Канадської Групи сприяння демократії в Україні TOP

image

12 вересня 2012

До відзначення першого року діяльності Канадської Групи сприяння демократії в Україні

Перша річниця створення Канадської групи сприяння демократії в Україні спонукає до підсумку її досягнень, а також до викладу її майбутніх цілей і найближчих планів.

Заснована Група (червень 2011 р.) стала лідером ідей, як достосувати канадські демократичні цінності до політичних реалій України. Група виникла у відповідь на звернення до діаспори деяких українських опозиційних сил з просьбою: допомогти боротися зі системним переслідуванням членів опозиції, тим паче - проти їхнього ув`язнення. На той час Юрій Луценко, колишній міністр внутрішніх справ, уже перебував упродовж шести місяців за гратами, тож існувала небезпека, що провідний лідер опозиції Юлія Тимошенко буде наступною. З приводу надання посильної допомоги опозиції велися розмови з діаспорними організаціями, однак безрезультатно. І тоді була сформована група, яка наступним чином відгукнулася на заклик опозиції:

  • • Підготовлено офіційне запрошення для колишнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко на предмет її візиту до Канади. Мета: представити ситуацію в Україні лідерові Ліберальної партії Бобові Рею та відповідним урядовим чинникам Канади. Однак перше, ніж це сталося, розпочався «суд» над панею Тимошенко; 

  • • Заініційовано написання відкритого листа колишніми послами Канади в Україні, іншими високопоставленими канадськими чиновниками до прем'єр-міністра Канади Стівена Гарпера із закликом втрутитися в політично вмотивоване переслідування пані Тимошенко;
  • • Проведено три демонстрації перед Генеральним консульством України в Торонто на знак протесту проти ув'язнення опозиційних лідерів в Україні. Зокрема демонстрації широко висвітлювалися в засобах масової інформації України та інших країн;
  • • Завдяки клопотанням Групи прем'єр-міністр Канади Стівен Гарпер звернувся з листом до президента України Віктора Януковича з приводу “суду” над пані Тимошенко, наголошуючи на необхідності дотримання принципу верховенства права (листопад 2011 р.) Лист прем`єр-міністра отримав широкий міжнародний розголос, за яким послідували подібні заходи очільників інших демократичних держав;

  • • На Міжнародний жіночий день-2012 скеровано звернення-відкритий лист до жіночих, релігійних, наукових, правозахисних організацій України, всього світу з просьбою: закликати демократичних лідерів чинити тиск на режим Януковича з метою звільнення Юлії Тимошенко, Юрія Луценко та інших. Для цього користати зі способів, завдяки яким було звільнено Аун М'янми Сан Суї Чжі і Нельсона Манделу. Зокрема йшлося про надання українським політичним в'язням університетських почесних звань, нагород у ділянці прав людини, титулів «людина року» та інших відзначень. Окрім того, при проведенні акцій протесту використовувати всілякі засоби, щоб сконцентрувати увагу громадськості на проблемах ув`язнених. Збір підписів підтримано Світовою федерацією українських жіночих організацій. Стало відомо, що Женя Тимошенко, дочка ув`язненої опозиційної лідерки, зустрічалася з Аун М'янми Сан Суї Чжі, внаслідок чого остання закликала світову громадськість до підтримки Юлії Тимошенко;

  • • Завдяки зверненню Групи до міністра Канади з міжнародної допомоги та співробітництва, канадські парламентаристи, які нині відвідують Україну, використовують будь-яку можливість, щоб висловити свою підтримку Юлії Тимошенко, Юрію Луценкові та іншим;
  • • Скеровано лист подяки міністрові закордонних справ Джону Бейрду, членам парламентської групи Канади за їхню демократичну позицію щодо України, за заклик до президента України Януковича не давати більше приводів до ставлення його режимові «чорних міток» - за безперервне переслідування опозиції.
  • • Відправлено листи до голови Конгресу Українців Канади з пропозицією продемонструвати свою відкриту підтримку Ю. Тимошенко під час офіційного візиту в Україну, зустрічей з канадськими громадянами, які працюють в Україні, а також всюди в Канаді. Особливо – під час тривалого апеляційного процесу Ю. Тимошенко в Україні.

Інформацію про Групу, копії її листів можна знайти на веб-сайті та сторінці Групи: http://www.eposhta.com/cgdu/CGDU_120224_Eng.docx
Facebook https://www.facebook.com/groups/cg4du.

Упродовж року Група працювала на всеканадському й міжнародному рівнях, організовуючи зустрічі або беручи в них участь задля спілкування з різними чинниками, журналістами, громадськими діячами тощо в Оттаві, Торонто, Нью-Йорку, Сарасоті та інших містах Північної Америки. На цих зустрічах наголошували на необхідності підтримки демократії в Україні. Водночас працювали з різними урядовими чинниками, жіночими й правозахисними організаціями та демократично налаштованими групами за інтересами.

Цілі групи та план дій на 2012-13 рр. наступні:

  • Скерування звернень до правозахисних організацій з метою захисту Юлії Тимошенко та інших політв'язнів.
  • Покращення співпраці з жіночими організаціями задля того, щоби було надано Юлії Тимошенко титул «жінка року»,
  • Поглиблення співпраці із засобами масової інформації задля вміщення статей у рубриці «незалежна думка», а також листів до редакції.

Група тепло вітає осіб, які бажають внести свій посильний вклад у її працю. Просимо контактуватися з Групою за ел. адресою: CGforDU@gmail.com

За дорученням Групи:
Оксана Башук Гепбурн
Андрій Жалко-Титаренко
Мирослава Олексюк
Марта Онуфрів
Галина Цеховська
Марко Левицъкий

Donations:
Buduchnist Credit Union Account #63641
CGforDU@gmail.com

Звернення Почесного Консула України в Канаді до Президента України Віктора Януковича TOP

Звернення до
Президента України
Віктора Януковича

07.08.2012

Пане Президенте,

Ви як демократично вибраний народом України на пост Президента і маєте мандат очолювати державу і бути гварантом Конституції України зобовязані беззастережно придержуватись всіх правил і порядку.

Нажаль речі котрі діються у Верховній Раді абсолютно не йдуть по точках котрі чітко виписані в Конституції.

Справу внесення другої державної мови не можна робити неконституційно і неправильно. Саме голосування депутатами відбувається не по правилах і не демократично. Багато серйозних порушень зробили недавно українофобні депутати про котрі Ви напевно знаєте. На мою думку, депутати повинні в цей важкий час заниматися економічним поліпшенням народу України, а не  передвиборчою зрадливою стратегією. Справу внесення чужої мови як державної, виконують вороги України котрі хочуть народ України розділити і тим державу знищити. 

Ви може запитаєтесь яке я маю право мішатися в дії держави котрої я не є громадянином. Так я є громадянином Канади але мені залежить щоб Україна стала вільною, могутньою, демократичною Европейською державою. Дотого, я і мої друзі з Канади причинилися багато до проголошення Незалежної України в 1991-му році. Про це запитайте бувших попередних Президентів України та провідників РУХ-у, декотрі з них навіть тепер є членами Кабінету Міністрів.

Прошу Вас добре застановитись заки рішите підписати цю неправильну і незаконну постанову Верховної Ради.

Якщо Ви, попри всі застереження, підпишите то це буде початок заникнення прекрасної мови Шевченка і державний розкол. Понад двадцять років нород України звик до однієї державної мови і тепер зовсім непотрібно і шкідливо змінювати неконституційно Конституцію України.

Якщо російська мова стане другою державною мовою України, то мені буде соромно і прикро що мову котру старалися знищити вороги України почерез сотні років знищив провід держави котру я представляю на пості Почесного Консула України в Канаді.

З повагою до Вас як Президента України,

Ераст Гуцуляк

* Подається в авторській редакції

Конференція Українсъких Молодечих Організацій СКУ провела Форум Українсъкої Молоді «Лъвів-2012» TOP

image
Спільне фото учасників форуму біля пам’ятника  І. Франку.

image
Учасники форуму з розгорнутим прапором України.

З 26 серпня по 1 вересня 2012 р. у Львові за участю 40 молодіжних лідерів з 19 країн світу пройшов Форум української молоді діаспори “Львів - 2012”, який організувала Конференція українських молодечих організацій Світового Конґресу Українців (СКУ) у співпраці з українськими молодіжними органiзаціями “Молодий народний рух”, “Молодіжний націоналістичний конґрес”, “Батькiвщина молода” та з Львівською обласною і міською радами. Захід проводився за сприяння СКУ та Благодійного фонду Богдана Гаврилишина.

Урочисте відкриття форуму і конференції “Сильна молодь діаспори – сильна Україна”, що проходила в його рамках, відбулось у сесійній залі Львівської обласної ради за участю голови Конференції українських молодечих організацій СКУ Мирослава Гочака, першого заступника президента СКУ та голови Европейського Конґресу Українців (ЕКУ) Ярослави Хортяні, генерального секретаря СКУ Стефана Романіва, професора Богдана Гаврилишина, голови Львівської обласної ради Олега Панькевича, заступника керівника Центрального виборчого штабу Об’єднаної опозиції “Батьківщина” Михайла Лівінського, молодіжних лідерів діаспори, представників українських молодіжних організацій, а також депутатів Львівської обласної та міської рад.

Учасники форуму обговорили низку важливих питань, що зокрема стосуються розвитку молодіжних структур, реалізації спільних проектів, культурної та просвітницької праці, шляхів покращення зв’язків між молоддю діаспори і України та співпраці з міжнародними фондами. Делегати констатували відсутність цього року підтримки з боку Української держави для розвитку відносин з українською молоддю діаспори та постановили домагатися від владних структур розробки та впровадження в життя комплексної програми “Молодь діаспори” і інтернет-порталу української молоді.

Разом з тим молодь діаспори та України засудила дії нинішніх владних структур, пов’язані з мовним питанням та згортанням демократичних та євроінтеграційних процесів, а також привернула увагу до тиску на українські громадські організації в Росії. Рівнож учасники форуму заявили про своє обурення політичними репресіями в Україні та закликали звільнити з-під арешту лідерів опозиції Юлію Тимошенко і Юрія Луценка та забезпечити їм повноцінну участь у політичному житті країни та в парламентських виборах 28 жовтня 2012 р. Одним із рішень форуму стало підтримати ініціативу щодо створення місії міжнародних спостерігачів “Молодь діаспори за чесні вибори в Україні”. Наразі формується делегація спостерігачів кількістю щонайменше 200 осіб.

Протягом форуму молодь мала можливість поспілкуватися з першим заступником президента СКУ, головою EКУ Ярославoю Хортяні, генеральним секретарем СКУ Стефаном Романівим, з депутатами Львівської обласної та міської рад, представниками Львівської обласної державної адміністрації та провідниками молодіжних громадських організацій. Було обговорено можливості та формат співпраці молоді з державними та громадськими інституціями, а також напрацьовано ряд проектів, які планується реалізувати у 2013 р. Також у ці дні відбулися зустрічі з народним депутатом України від Всеукраїнського об’єднання “Батьківщина” Степаном Курпілем, лідером Всеукраїнського об’єднання “Свобода” Олегом Тягнибоком та з видатними спортсменами Львівщини.

Разом з цим молоді українці поклали квіти до пам’ятника відомого українського поета Івана Франка та з нагоди 156-річчя з дня його народження розгорнули  найбільший прапор України розміром 40 на 60 метрів.

Окрім офіційних заходів, учасники форуму мали і духовно-культурну програму, у тому числі й екскурсії по Львову, до Шевченківського гаю та до музею видатної української співачки з діаспори Квітки Цісик. Завершився форум концертом за участю мистецьких гуртів з діаспори та України.

СКУ є міжнародною координаційною надбудовою українських громад у діаспорі, що представляє інтереси понад 20 мільйонів українців. СКУ об’єднує в своєму складі українські організації із 32 країн та підтримує зв’язки з українцями ще 15 країн. Заснований у 1967 р. як неприбуткова організація, у 2003 р. СКУ був визнаний як неурядова організація зі спеціальним консультативним статусом Економічною та соціальною радою Організації Об’єднаних Націй.

СВІТОВИЙ КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ
145 Evans Ave., Suite 207
Toronto, ON 
M8Z 5X8 Canada

Tel. (416) 323-3020
Fax (416) 323-3250
e-mail: congress@look.ca

website: www.ukrainianworldcongress.org

Eugenia Dallas: One Woman, Five Lives, Five Countries - VIDEO TOP

image
http://www.youtube.com/watch?v=bMESR-afr60

Eugenia Dallas has devoted her life to protecting and exposing the atrocities that took place in the 20th Century through the vehicle of her book, One Woman, Five Lives, Five Countries. She is trying to reach as many people as possible with her story and hopes to spread it to the public in the form of a motion picture.

CIUS facilitates the publication of Ivan Lysiak-Rudnytsky's essays in Polish translation TOP

image3 August 2012—A collection of essays by Ivan Lysiak-Rudnytsky Between History and Politics (Iwan Łysiak-Rudnycki. Między historią a polityką) has been published by the Jan Nowak-Jeziorański Eastern Europe Collegium Press in Wroclaw at the beginning of 2012, with the cooperation of the Petro Jacyk Program for the Study of Modern Ukrainian History and Politics at the Canadian Institute of Ukrainian Studies (CIUS) and media support of the most popular Polish newspaper, Gazeta Wyborcza.

Ivan Lysiak-Rudnytsky (1919‒1984) was a professor of history at the University of Alberta and one of the founders of CIUS. The institute published an English edition of his Essays in Modern Ukrainian History (Edmonton, 1987) and his complete works in Ukrainian (Kyiv, 1994).

The Polish edition has been compiled based on these two editions. The editor and author of the preface is Professor Yaroslav Hrytsak, director of the Lviv-based Jacyk Program; the renowned Polish political activist Adam Michnik wrote an introduction. He considers this book a must for everyone who is interested in history of Ukraine and Eastern Europe. The book launches were held this spring in Warsaw, Wroclaw, and Cracow, and were well attended.

The collection appeared as the first issue of the Polish-language ten-volume series “Library of the Ukrainian Thought in the Twentieth Century.” A similar Russian-language series produced its first volume in 2007—essays of Lysiak-Rudnytsky, but ceased to exist after the death of Dmitrii Furman, a well-known Russian historian, political analyst and co-editor of the series. The second volume of the Polish-language series is to come out by the end of 2012 and will contain works by Symon Petliura. Another volume will be The Ukrainian Thought on the Eve and after the Collapse of Communism, 1986‒2011.

More information about the book can be found at the publisher’s website at
www.kew.org.pl/index.php?page=224

The Canadian Institute of Ukrainian Studies (CIUS) is a leading centre of Ukrainian studies outside Ukraine that conducts research and scholarship in Ukrainian and Ukrainian-Canadian studies. If you would like more information on the Institute, please visit our website at www.cius.ca or contact Dr. Bohdan Klid at (780) 492-2972; cius@ualberta.ca.

Канадський інститут українських студій (КІУС) — провідний осередок українознавчих студій поза межами України, покликаний розвивати науково-дослідну роботу з української та українсько-канадської тематики. Щоб отримати детальнішу інформацію, просимо відвідати наш веб-сайт www.cius.ca або зв’язатися з д-ром Богданом Клідом
(780) 492-2972; cius@ualberta.ca.

Professor from Kharkiv selected as a new director of the Canadian Institute of Ukrainian Studies TOP

image Dr. Volodymyr Kravchenko, new CIUS director

6 September 2012— Volodymyr Kravchenko, a professor of history at the V. N. Karazin National University of Kharkiv, has been chosen as the new director of the Canadian Institute of Ukrainian Studies at the University of Alberta. A well-known specialist in Ukrainian historiography, he is the author of about 150 publications, including five monographs. Professor Kravchenko taught history at universities in Ukraine, Russia, Poland, the US and Canada, and supervised two doctors and twelve candidates of historical sciences. He is current president of the International Association for the Humanities and participated in numerous international scholarly projects.

Professor Kravchenko is also known as a promoter of Ukrainian studies. He is a founder and chair of the Department of Ukrainian Studies at the Kharkiv University, a founder and editor-in-chief of the journal Skhid-Zakhid (East-West), a member of the National Committee of Historians of Ukraine, and director of the Kowalsky Eastern Ukrainian Institute.

Professor Kravchenko was appointed CIUS director after an international search. The new director intends to promote modernization of Ukrainian studies in the world, as well as to teach history and historiography of Eastern Europe at the University of Alberta.

The Canadian Institute of Ukrainian Studies (CIUS) is a leading centre of Ukrainian studies outside Ukraine that conducts research and scholarship in Ukrainian and Ukrainian-Canadian studies. If you would like more information on the Institute, please visit our website at www.cius.ca or contact Dr. Bohdan Klid at (780) 492-2972; cius@ualberta.ca.

Канадський інститут українських студій (КІУС) — провідний осередок українознавчих студій поза межами України, покликаний розвивати науково-дослідну роботу з української та українсько-канадської тематики. Щоб отримати детальнішу інформацію, просимо відвідати наш веб-сайт www.cius.ca або зв’язатися з д-ром Богданом Клідом
(780) 492-2972; cius@ualberta.ca.

To trip the Volynska Polka, respectfully in the Catskills + VIDEO TOP

( Source )
August 24, 2012

image
Students of Ukrainian dance on the verge of their retreat’s final performance,
trained by their non-Ukrainian teacher. Photo: Marcus Yam

Michael Shwirtz

Kerhonkson, N.Y -- Each summer for about three decades, children of Ukrainian descent have converged on a wooded retreat here in the Catskills, the girls donning embroidered blouses, and the boys puffy Cossack pants, to learn the folk dances of their ancestors.

Think of it as a kind of Ukrainian Hogwarts. This retreat, the Roma Pryma Bohachevsky Ukrainian Dance Academy at the Soyuzivka resort, is secluded in an enchanting patch of forest purchased half a century ago by Ukrainian immigrants. Founded in the late 1970s, it hosts dozens of students each year; this summer had a record 31 new pupils. Many have come annually for their entire childhood and later bring their own children, forging a link with a country many of them can scarcely imagine and may never see.

[…]

After the show, teary-eyed grandmothers with thick accents showered Mr. Pagan with thanks for his devotion. Some of the parents had danced with Mr. Pagan when he was a young student of Ukrainian dance, and they were now at the camp to watch their own children.

“It has been tough to accept this as my calling,” Mr. Pagan said. “I never wanted anyone to feel like I was forgetting or disrespecting my culture. But at the same time I respect and admire and love this Ukrainian culture.”

In recent years the face of the camp has slowly been changing, thanks partly to Mr. Pagan, who in February took his advanced troupe to Puerto Rico for a show. At the concert Winona Coe, 13, was dressed as a Hutsul from the Carpathian Mountain region of Ukraine. But she was born in the Philippines.

“I don’t speak Ukrainian,” she said. “But I can dance.”

Complete article + photos  ( Source )

Ukrainian Studies Newsletter - U. of Washington TOP

image
http://depts.washington.edu/slavweb/news/ukrainian-newsletter/

Перелоги Йосипа Гошуляка TOP

Володимир Грабовський

image

Та був у нім завдаток сил багатий,
І огник ним засвічений не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.
Іван Франко

Цими словами з юнацького («парубоцького періоду», за визначенням А. Кримського) видатного сонета Івана Франка, розпочну оповідь про відому в Україні і в діаспорі особистість —  Йосипа Гошуляка. Усе в цих рядках співзвучне творчому кредо Гошуляка, крім одного: у поета вжито минулий час («був»), а п. Йосип знаходиться серед нас, хоч нині вже в поважному віці (готується зустрінути своє 90-річчя!), продовжуючи нас зігрівати «огником» свого розуму, свого серця й душі.

Небайдужі до мистецтва, до суспільного буття, зокрема в Торонто, пам`ятають віхи його життя, наповнені різними — і драматичними, і натхненно радісно-просвітленими — сторінками. Сільський хлопчина із Тернопілля, який шукав своєї стежки, вибираючи між релігією та музикою, врешті вийшов на широкий шлях служіння українській культурі.

Насьогодні Йосип Гошуляк не тільки яскравий бас-баритон світового засягу, що в недалекому минулому щиро подивляв численних слухачів, а й автор унікальних книг —  спогадів «Й свого не цурайтесь» (Каменяр, Львів, 1995), нотного збірника «Пісні, думи та романси з репертуару Йосипа Гошуляка» (Джура, Тернопіль, 1999). Ці видання викликали широкий резонанс серед мистецьких кіл України. До речі, діаспорні газети неодноразово доброзичливо висвітлювала ці знакомі для української культури події.

Поглиблюючи тему про видання, пов`язані з широким полем діяльності співака, зазначу, що надійним помічником у непростій справі утривалення у друкованому слові його роздумів, тривог і надій, упродовж останніх 20-ти років є його дружина Марта Онуфрів. Хочеться теж згадати унікальний мистецький фотоальбом «Йосип Гошуляк: миті життя» (Джура, Тернопіль, 2002), автором-упорядником якого є п. Марта.

Найновіший шедевр (чомусь боїмося цього чужинецького слова, що означає межу досконалості та визнання) —  книга «Орав свій переліг. Йосип Гошуляк: від маминої пісні до вершин вокалістики». Упорядником 910-сторінкового (окрім того, 80-ти сторінок чорно-білих і кольорових ілюстрацій) ошатного, з чудовою поліграфією видання, стала Марта Онуфрів. Цьогоріч ця книга вийшла друком у солідній «фірмі» — Видавничому домі «Києво-Могилянська академія». На мою думку, це є безпосереднім продовженням попередніх видань Й. Гошуляка та про нього, опублікованих у 90-их роках в Україні, насамперед книга «Й свого не цурайтесь». Цікаво, що нинішня назва, що є епіграфом книги, влучно запозичена, як і в попередньому виданні, з поезії Т. Шевченка:

Не нарікаю я на Бога,
Не нарікаю ні на кого,
Я сам себе дурний дурю,
Та ще, співаючи. Орю
Свій переліг —  убогу ниву.

Про закономірність зацитованих тут слів Пророка —  дещо нижче, а зараз варто згадати ті поетичні рядки, які стали своєрідним епілогом книжки. Це — вже Іван Франко:

Пісне, моя ти підстрелена пташко,
Мусиш замовкнуть і ти.
Годі ридати і плакати тяжко,
Час нам зо сцени зійти.

Сумовиті слова поета про «сходження» зі сцени у стосунку до Йосипа Гошуляка, хоч нібито відлунюють реаліями життєвої стезі будь-якого мистця: короткий вік у людини, що співає професійно, але пригадаємо:  Art longa  —  vita brevis! (Життя коротке —  мистецтво вічне!). І, до слова, всіми своїми здобутками Йосип Гошуляк це підтвердив.

Але про нову книгу. Книга складається з 11 неоднорідних, різножанрових розділів. Власне, це й робить її цікавою для найширшої аудиторії  —  від студентської молоді, науковців до звичайних аматорів, здатних поцінувати красне слово. Тому й віднесена вона до «документально-епістолярного» жанру. Розпочинається книга тривожно-болісною статтею Й. Гошуляка «Рятуймо українську музичну культуру!». Такий зачин книги видається більш, ніж логічним: у глибокому засиллі світової «попси» лише висока класика і фольклор здатні засвідчити перед світом гуманізм та етичні засади рідного мистецтва. Треба розуміти правильно: ніхто не є заскорузлим противником масової культури, але ж потрібно знати міру, як це робиться в цивілізованому світі.

Йосип Гошуляк —  майстер співу, в репертуарі якого близько 30 міжнародних оперних партій, безліч оперних арій і камерних творів світового засягу, сотні українських романсів і народних пісень, дум, козацьких і чумацьких пісень — має право закликати своїх колег-мистців на підтримку вартісної музики!

Оригінальний виклад книжки автором-упорядником М. Онуфрів, зокрема спостерігається в назвах розділів: «У світі музики», «У творчому зростанні», «У відлунні слави», «У променях приязні», «З-під авторського пера», «Дружнє багатоголосся» та ін. Хоча потрібно було б розпочати перелік матеріалів від ґрунтовного й об`ємистого (54 сторінки!) вступного нарису п. Марти «До мистецтва крізь призму людських відносин», в якому піднято потужний пласт української культури.

Не втримаюсь від тієї спокуси, щоб по-доброму не позаздрити славному співакові —  скільки в нього друзів, приятелів, однодумців! Як тут не назвати бодай декого з них: письменники/поети/літературознавці — Г. Нудьга, І. Качуровський, У. Самчук, Б. Олександрів, Я. Розумний, І. Гнатюк, Ю. Лавріненко, М. Гарасевич; актори/режисери/театрознавці —  Й. Гірняк, О. Добровольська, В. Ревуцький, Р. Василенко; дириґенти/композитори/музикологи—  М. Колесса, І. Гамкало, Л. Туркевич, Г. Китастий, В. Витвицький, П. Маценко, І. Соневицький, М. Загайкевич, Р. Савицький-молодший, М. Головащенко, І. Лисенко, Л. Яросевич; співаки/акомпаніатори — Д. Йоха-Березинець, М. Голинський, Б. Гнидь, С. Козак, М. Кокольська, Р. Бабак, Н. Шульман, В. Баб`як... Без перебільшення, це – цвіт української нації, об`єднаної Музою Йосипа Гошуляка. І ще: Д. Робертсон, К. ґілмор, К. Картер, Е. Барбіні, Д. Чінья, Л. Баркін і т.д.

Кілька слів про автора-упорядника Марту Онуфрів — відому журналістку-публіциста, громадського діяча. Маючи чималий досвід редакторської праці, не цураючись, власне, літературної діяльності («Судилище триває», Каменяр, Львів, 1995; «Спонука до чину», Каменяр, Львів, 1997; поетична збірка «Просінь», Щедрик, Стрий, 2002), п. Марта вклала величезну працю в книгу «Орав свій переліг», щоб вона стала довершеною.

Пам`ятаю, у Дрогобичі вийшла друком (Коло, 2006) об`ємиста книга —  535 сторінок! —  «Дорогами долі» про «боротьбу за волю багатьох поколінь нашого народу». Тут автор-упорядник Марта Онуфрів упоралася зі сотнями різнопланових документів (світлин, мап, пресових збірників, газетних статей тощо), щоб видання мало гармонійне й цікаве для читача наповнення. Треба сказати, що в написаних п. Мартою розділах і статтях вдало відтворено історичний дух епохи, зокрема завдяки її роздумам філософського звучання.

Подібне з книгою про співака: сотні матеріалів (статей, розвідок, рецензій, споминів, репортажів, світлин, матеріалів), тисячі імен укладено в певній пропорції й послідовності, також —  енциклопедичні відомості про авторів, багатотисячний іменний показчик.

Працюючи навесні цього року у Києві над остаточним варіантом книги, яка готувалась вже декілька років, М. Онуфрів «встигла» осягнути ще одну річ. А саме: виконані й записані Йосипом Гошуляком на платівки й аудіокасети вершинні зразки вокальної музики – арії з опер і монологи, солоспіви українських та зарубіжних композиторів  —  були оновлені, реставровані й зразково підготовлені у формі сучасних електронних носіїв. У результаті меломани отримали чудовий подарунок: альбом «У поклоні Кобзареві», що складається з трьох дисків, укладених тематично: «І воспою знову» (солоспіви на слова Тараса Шевченка), «Басові арії та монологи» (європейських і українських композиторів) та «Надію в серці привітаю» (українські музичні твори, здебільшого на поезію Т. Шевченка). Цей музичний альбом присвячено славній даті, що наближається —  200-річчю Тараса Шевченка.

На завершення —  про недовгу, але все ж реальну історію «входження» новітнього видання про Йосипа Гошуляка в український світ. У травні цього року відбулася низка презентацій книги «Орав свій переліг»: Київ, Тернопіль, Чортків, с. Палашівка, Стрий, Дрогобич, Львів. Маючи можливість брати безпосередню участь у деяких із цих мистецьких заходів, засвідчую: вони відбувалися дуже успішно й надзвичайно цікаво, викликали неабияке захоплення. Тим паче, що присутні мали можливість отримати в подарунок книгу «Орав свій переліг» та альбом CD; крім того, ці артефакти вже знайшли відповідне місце в авторитетних наукових і мистецьких бібліотеках Києва, Львова, Дрогобича, Стрия, Тернополя, Чорткова, Івано-Франківська, Дніпропетровська. Уже позитивно відгукнулись композитори, редактори, музикологи, журналісти: треба очікувати змістовних рецензій. Приємно, що невдовзі «Орав свій переліг» братиме участь у Міжнародному книжковому ярмарку, який відбуватиметься у вересні біжучого року у Львові. Отож побажаємо цій книзі великих успіхів і щасливої долі!

Володимир Грабовський, музикознавець

Видали сто видатних перекладів віршів Рільке + ВІДЕО TOP

( Джерело )
03.09.2012


 
    
 


    image
   

У видавництві "Либідь" вийшла збірка "Райнер Марія Рільке. Сто поезій у перекладі Мойсея Фішбейна. – Rainer Maria Rilke. Hundert Gedichte. Übersetzt ins Ukrainische von Moses Fishbein". Видавці зазначають, що книга стане неоціненним дарунком тим, хто прагне високого поетичного Слова. Творчість великого австрійського поета Р. М. Рільке (1875 – 1926) належить до найвищих здобутків світової поезії. Вона є "поетичним синтезом усебуття". У цій книжці – і німецькомовні оригінали поезій Рільке, і їхнє українське відтворення – переклади визначного українського поета й перекладача Мойсея Фішбейна.

Ці два поетичні світи, зливаючись, утворюють нову мистецьку реальність. Поєднана із символічними візіями Мікалоюса Константінаса Чюрльоніса, що його твори використано в оформленні книжки, вона постає могутньою симфонією. Сто поезій. Сто перекладів. Сто шедеврів.

Райнер Марія Рільке — великий австрійський поет. Народився 1875 року в Празі. Навчався у Празькому, Мюнхенському та Берлінському університетах. Подорожував Європою. У червні 1900 року відвідав Київ. Назвав Київ містом "близьким до Бога". Київські враження стали для Рільке потужним стимулом до створення "Книги годин". 17 червня 1900 року Рільке побував у Каневі – на могилі Тараса Шевченка. Він відвідав також Кременчук, Полтаву та Харків. Помер 1926 року у Валь-Монті. Похований у Рароні (Швейцарія). В Україні зацікавленість поезією Рільке виникла ще в 20-х роках минулого століття, тоді ж з'явилися перші її переклади. Відтак українською мовою твори Рільке перекладали, зокрема, Микола Зеров, Михайло Орест, Павло Тичина, Микола Бажан, Леонід Первомайський, Микола Лукаш, Василь Стус.

КІУС сприяв виданню есеїв Івана Лисяка-Рудницького у польському перекладі TOP

7 серпня 2012 — На початку 2012 р. у видавництві Колеґіюму Східньої Европи ім. Яна Новака-Єзоранського (Вроцлав) за участи Програми вивчення модерної української історії і суспільства ім. Петра Яцика Канадського інституту українських студій (КІУС) та під мас-медійним патронатом «Газети виборчої» — найпопулярнішого польського періодичного виданння — вийшов збірник польськомовних перекладів есеїв Івана Лисяка-Рудницького «Між історією і політикою» (Iwan Łysiak-Rudnycki. Między historią a polityką).

Іван Лисяк-Рудницький (1919‒1984) був професором історії Альбертського університету й одним із засновників КІУСу. Інститут видав англомовну збірку його наукових статтей (Едмонтон, 1987) та двотомне україномовне видання усіх його праць (Київ, 1994).

Польське видання укладене на основі цих двох збірників. Редактором і автором передмови є директор базованої у Львові Програми ім. Яцика проф. Ярослав Грицак, вступне слово написав відомий польський політичний діяч Адам Міхнік. Він вважає цю книжку обов’язковою для читання всім, хто цікавиться істoрією України та Східньої Европи. Презентації нового видання відбулися навесні 2012 р. у Варшаві, Вроцлаві та Кракові за участи чисельної публіки.

Збірник вийшов як перший випуск десятитомної польськомовної «Бібліотеки української думки ХХ століття». Подібна серія планувалася також російською мовою, і перший її том — есеї Лисяка-Рудницького — був надрукований у 2007 р. Але ця серія припинена через смерть її співредактора, відомого російського історика і політолога Дмитра Фурмана. Другий том польськомовної серії — праці Симона Петлюри — має вийти до кінця 2012 р. Також планується новий том: «Українська думка напередодні і після падіння комунізму, 1986‒2011».

Більше про нове видання можна дізнатися на веб-сайті видавництва:
www.kew.org.pl/index.php?page=224.

The Canadian Institute of Ukrainian Studies (CIUS) is a leading centre of Ukrainian studies outside Ukraine that conducts research and scholarship in Ukrainian and Ukrainian-Canadian studies. If you would like more information on the Institute, please visit our website at www.cius.ca or contact Dr. Bohdan Klid at (780) 492-2972; cius@ualberta.ca.

Канадський інститут українських студій (КІУС) — провідний осередок українознавчих студій поза межами України, покликаний розвивати науково-дослідну роботу з української та українсько-канадської тематики. Щоб отримати детальнішу інформацію, просимо відвідати наш веб-сайт www.cius.ca або зв’язатися з д-ром Богданом Клідом
(780) 492-2972; cius@ualberta.ca.

Професор із Харкова обраний директором Канадського інституту українських студій TOP

image Новий директор КІУСу д-р Володимир Кравченко.

6 вересня 2012 — Новим директором Канадського інституту українських студій Альбертського університету (Едмонтон) став історик, професор Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна, Володимир Кравченко. Він є відомим спеціялістом у ділянці української історіографії, автором близько 150 досліджень, у тому числі п’яти монографій. Проф. Кравченко викладав історію в університетах України, Росії, Польщі, США і Канади та був науковим консультантом двох докторів і 12 кандидатів історичних наук. Він є президентом «Міжнародньої асоціяції гуманітаріїв» та брав участь у багатьох міжнародніх наукових проєктах.

Проф. Кравченко також є відомим oрганізатором українознавчої науки: засновником і керівником катедри українознавства та директором Східнього інституту українознавства ім. Ковальських Харківського університету, засновником і головним редактором наукового журналу «Схід-Захід» та членом Національного комітету істориків України.

Проф. Кравченко був обраний директором КІУСу в результаті відкритого міжнароднього конкурсу. Новий директор має намір сприяти модернізації українських студій у світі, а також викладати історію та історіографію Східньої Европи в Альбертському університеті.

Канадський інститут українських студій (КІУС) — провідний осередок українознавчих студій поза межами України, покликаний розвивати науково-дослідну роботу з української та українсько-канадської тематики. Щоб отримати детальнішу інформацію, просимо відвідати наш веб-сайт www.cius.ca або зв’язатися з д-ром Богданом Клідом
(780) 492-2972; cius@ualberta.ca.

"Ера повного мракобісся" чи церква повного мракобісся? TOP

Тарас Марусик

Перипетії довкола Десятинної церкви тривають не один рік. Днями чергову заяву зробив голова Київської міської держадміністрації Олександр Попов (після того, як забив у дзвони голова постійної Комісії Київради з питань культури та туризму Олександр Бригинець). О.Попов назвав будівельні роботи біля Десятинної церкви незаконними і сказав, що в Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України його запевнили: цим займеться Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю.

Інакше, як передвиборчою (адже вибори міського голови стають все невідворотнішими) або навіть лукавою цю заяву не назвеш. Якийсь рік із «хвостиком» тому КМДА вирішила відбудувати цей храм і провела конкурс на кращу концепцію його реставрації.

Як відомо, конкурс завершився фактично нічим. Половина складу журі, очолюваного головним архітектором Києва С.Целовальником, відверто лобіювала проект, вигідний  УПЦ Московського патріархату. Дійшло до того, що журі не оприлюднило результати першого голосування, бо переміг «неугодний Богові» варіант, а голова журі і дехто з його членів почали одержувати, в стилі представників цієї церкви, анафему й телефонні прокляття на весь рід. За словами архітектора, «ми входимо в еру повного мракобісся».

Ні незавершеність конкурсу, ні протести археологів не завадили «православним будівельникам» в кінці травня 2011 року почати вивантаження вагончиків біля незаконно встановленої шість років тому дерев’яної каплиці. При цьому її настоятель о. Гедеон заявив, що на новозбудований храм УПЦ МП буде виділено 100 мільйонів гривень.

Нещодавно дерев’яну каплицю обклали цеглою. Як повідомив О.Бригинець, вже закінчили прибудовувати приміщення спереду і ззаду, а над центральною частиною надбудований новий металевий каркас, який збільшить розміри купола. В результаті об’єм споруди збільшився вдвічі.

image
image
Фото О.Бригинця

Десятинна церква належить до найбільших святинь українського народу і має велике значення для історії України. Це був перший кам’яний храм давньої Київської держави, споруджений у 988-996 роках князем Володимиром Святославовичем. Саме в цій церкві було поховано князя, який увійшов в історію як Володимир Великий і Володимир Красне Сонечко, його дружину, візантійську принцесу Анну. Сюди було перенесено з Вишгорода прах княгині Ольги. Тут зберігалися привезені з Корсуня (Херсонеса) князем Володимиром мощі святого Климента – папи Римського, засланого наприкінці I століття нашої ери на територію сучасного Севастополя. Святий Климент став пізніше небесним покровителем Києва.  Історики припускають, що Десятинна церква була задумана як храм-пантеон, призначений для зібрання руських святинь. 

«Відновити» чи «відбудувати» Десятинну церкву в принципі неможливо, оскільки сьогодні ніхто не може сказати, як точно вона виглядала. Територія Старокиївської гори є заповідною, будувати на збережених фундаментах Десятинної церкви і на території довкола них, які є архітектурно-історичною та археологічною пам’ятками, заборонено.  Крім того, цей храм був зведений ще до церковного розколу, тому її спадкоємицями є всі традиційні церкви України.

Але московським батюшкам на це, мабуть, начхати. Найбільш підтримувана на сьогодні державою й особисто Президентом України В.Януковичем церква дочекалась зміни політичної ситуації на свою користь. А її лобіст, з вигляду чи не найінтелігентніший депутат від Партії регіонів, представник Президента Януковича у Верховній Раді Юрій Мірошниченко, 21 вересня минулого року зареєстрував законопроект № 9196 «Про відродження унікального Символу православ’я – церкви Богородиці (Десятинної) в місті Києві». Він на повному серйозі хотів «визнати право православної церкви на поновлення порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент протиправної експропріації церкви Богородиці (Десятинної), встановивши обов’язок держави в особі Кабінету Міністрів України забезпечити реалізацію зазначених прав», не уточнивши, про яку конкретно церкву йде мова, а також пропонував «створити на території Національного православного комплексу Духовно-просвітницький центр православної культури, передбачивши в його складі навчальний заклад та бібліотеку», незважаючи на те, що, за Конституцією, церква відокремлена від держави.

Цей «заслужений (з рук Януковича) юрист України» стверджував, що хоча на 100% відбудувати храм, яким він був до руйнації 1240 року, не вдасться, проте можливо на 95%. І всі ці зусилля, виявляється, заради об’єднання всіх православних церков у єдину. На сьогоднішній день цей законопроект не включений у порядок денний і знятий з розгляду. Але це не означає, що до нього не повернуться або після зміни назви, або після «косметичного ремонту».

Загалом невипадково, що цей «інтелігентний» речник Партії регіонів запропонував такий розкольницький законопроект. Раніше він відзначився поданням Главі АП С.Льовочкіну як невідкладного іншого розкольницького законопроекту – «Базового закону України «Про мови в Україні». Коли це не було підтримано, в гру вступили інші «артилеристи»: спочатку законопроект № 1015-3 «Про мови в Україні» Єфремова-Симоненка-Гриневецького, відтак – одіозний законопроект Ківалова-Колесніченка «Про засади державної мовної політики». Детальніше про це я писав у статті «Справа Ґеббельса живе і перемагає?» в Інтернет-виданні «Українська правда».

Повертаючись до теми Десятинної церкви, не можна не згадати про роль Міністерства культури України і підпорядкованого йому Національного історичного музею, на території якого вся це відбувається. На підтримку законопроекту Ю.Мірошниченка виступив заступник директора Національного історичного музею Павло Дорошенко. До речі, за даними газети «Україна молода», він є священиком УПЦ МП і проводить служби в каплиці. Цікаво, що на сайті музею такого заступника, як П.Дорошенко, немає, але в приймальні Генерального директора НІМУ мені підтвердили, що він – заступник, і дали номер його мобільного телефону. «А стаціонарний, –запитав я. – Немає в нього стаціонарного». Чи не дивно це?

Раніше О.Бригинець одержав лист у відповідь на свій депутатський запит від «Київенерго» про те, що незаконно встановлена церковна споруда біля підмурків Десятинної церкви живиться електроенергією від Національного музею історії України, а отже, фінансується за рахунок коштів музею: «Фактично, цей лист підтверджує, що керівництво музею заграє з  УПЦ МП та здійснює підтримку незаконно встановленої церковної споруди. Не знаю, з  якої причини музей ділиться електроенергією з  незаконно встановленою спорудою, – зазначив О.Бригинець, – але дуже сподіваюся, що тепер, коли стало відомо про незаконні дії і недоговірні відносини між собою двох інститутів, музею і церкви, ці дії будуть припинені… Впевнений, що музей ризикує не по своїй волі... Впевнений, що така вказівка. Тільки не знаю, чия».

Мабуть, невипадково В.Янукович нагородив 24 серпня ц. р. Генерального директора НІМУ Сергія Чайковського орденом «За заслуги» І ступеня.

( Джерело )

На варті демократії. Аналіз впливу державної політики та діяльності парламенту на розвиток демократії в Україні TOP

( Джерело )
03/09/2012

Спеціальний випуск.
Мовний закон : влада і опозиція роз’єднують Україну

3 липня 2012 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про засади державної мовної політики». Новий закон прямо суперечить статті 10 Конституції України, де за українською мовою закріплено статус єдиної державної мови. Натомість, документ передбачає можливість використання в офіційній сфері (діловодстві) та судочинстві мов національних меншин, частка яких у складі населення регіону перевищує 10%. Документ також скасовує обов’язкове дублювання кінофільмів українською мовою і зменшує квоту україномовної продукції у ЗМІ з 50% до 25%.(1) 8 серпня Президент В.Янукович підписав закон, всупереч гострому суспільному резонансу. Утім, після вступу закону в дію протести не пішли на спад, а, навпаки, з вулиць перемістилися на рівень місцевої влади. Своєю чергою, перший президент України Л.Кравчук та другий, Л.Кучма, заявили, що новий мовний закон не працює на національну ідею і незалежність Української держави.

Зі свого боку, Президент В.Янукович вже після підписання закону визнав його недосконалим і пообіцяв внести в документ зміни вже у вересні поточного року. Представники Партії регіонів, фракція якої у парламенті ухвалила закон, порушивши низку норм регламенту Верховної Ради і відкинувши експертні висновки профільних комітетів, зазначили, що партія лише виконує свої передвиборчі обіцянки, зокрема, щодо відновлення статусу російської мови в Україні.(2)

Одразу після набуття новим законом чинності обласні ради на східній Україні, зокрема в Одеській, Донецькій, Луганській, Дніпропетровський, Харківський, Запорізькій, Миколаївській та Херсонській областях ухвалили рішення про надання російській мові статусу регіональної, й таким чином визнали необов’язковим користування українською мовою у діловодстві та судочинстві.

Водночас, національним меншинам болгар в Одеській області та кримських татар у Криму не дозволяють закріпити свої рідні мови в статусі регіональних – всупереч тому, що у цих регіонах проживає понад 10% представників згаданих національних меншин. Відтак, при втіленні нового закону в життя влада одразу почала застосовувати подвійні стандарти, надаючи преференцію лише російській мові. Окрему проблему становить фінансовий аспект питання. Для повноцінного втілення закону в життя на його виконання потрібно буде виділити з місцевих бюджетів понад 2 млрд. дол. На сьогоднішній день таких грошей у місцевих бюджетах немає.

Москва, своєю чергою, миттєво скористалась ситуацією, що склалася довкола мовного закону, і через дипломатичні канали заявила, що надаватиме розвитку російської мови в Україні всебічну фінансову підтримку. Таким чином, після ухвалення нового мовного закону і підписання його В.Януковичем мовний поділ України на «схід» і «захід» набув формального втілення, а проблема перейшла з латентної у гостру форму. Москва, своєю чергою, миттєво скористалась ситуацією, що склалася довкола мовного закону, і через дипломатичні канали заявила, що надаватиме розвитку російської мови в Україні всебічну фінансову підтримку.

Суперечливість нового закону про мови зумовила ситуацію, коли різні регіони України почали на власний розсуд трактувати і втілювати закон у життя, що є свідченням руйнації єдиного законодавчого поля.

Так, Львівська міська рада звинуватила Президента В.Януковича у намаганні ліквідувати українську державність й оприлюднила з цього приводу Звернення до українського народу. У зверненні депутати міськради зазначають, що чинний політичний режим в Україні взяв курс на ліквідацію української державності, деукраїнізацію інформаційного простору, русифікацію освіти, науки, культури та публічної сфери. Депутати визначили таку ситуацію як підготовку до інтеграції України з Росією та мовного геноциду титульної української нації.(3)

Склалася загрозлива ситуація, коли західна Україна юридично не визнала новий закон, а східна Україна поспішила, всупереч Конституції, надати російській мові статус, рівний статусу державної мови. Крім того, Львівська міська рада офіційно звернулась до Конституційного Суду України з вимогою роз’яснити окремі положення Конституції про мовну політику, зокрема питання про те, чи мали право окремі обласні ради на сході України затверджувати російську мову в статусі регіональної. Раніше Тернопільська обласна рада закликала суддів Конституційного Суду України визнати мовний закон неконституційним й ухвалила рішення про те, що закон не має жодних правових наслідків на території Тернопільської області, а також закликала усі місцеві ради України різного рівня не виконувати мовний закон. Не визнала легітимним новий закон і міська рада Івано-Франківська, заявивши про його невиконання і спрямувавши відповідну заяву до Конституційного Суду України. Склалася загрозлива ситуація, коли західна Україна юридично не визнала новий закон, а східна Україна поспішила, всупереч Конституції, надати російській мові статус, рівний статусу державної мови.

Влада, схоже, не очікувала таких серйозних наслідків ухвалення мовного закону, очевидно, вважаючи його лише вдалим передвиборчим ходом. Утім, виразні ознаки руйнації української державності змушують чинний режим до вжиття нових кроків з метою припинення деструктивних процесів. З цією метою Президент В.Янукович створив робочу групу, завдання якої полягає у доопрацюванні Закону «Про основи державної мовної політики». До складу робочої групи увійшов, зокрема, й перший президент України Л.Кравчук. Робоча група вже підготувала нову редакцію законопроекту, у котрій не передбачається надання мовам національних меншин статусу регіональних, а лише пропонується реалізація низки цільових заходів у місцях компактного проживання нацменшин, чисельність яких на певній території є не меншою ніж 30%. При цьому остаточне рішення щодо реалізації комплексу заходів із підтримки та захисту мов нацменшин може ухвалювати лише Верховна Рада. Члени робочої групи здебільшого визнають, що основи мовної політики України закріплені в Конституції, а новий закон не може перебирати на себе функцію регулювання мовного питання. Очікується, що нова редакція мовного закону передбачатиме й відновлення обов’язкового квотування україномовної продукції на телебаченні, радіо та в друкованих ЗМІ. Утім, поки що деструктивний закон діє, продовжуючи роз’єднувати українців на двох берегах Дніпра.(4)

Прикметно, що, за даними соціологічних опитувань, внаслідок ухвалення скандального  мовного закону Партія регіонів не набула, а, навпаки, втратила 5% підтримки виборців. На «мовній темі» вдалося здобути прихильність російськомовних виборців лише КПУ – щоправда, лише на жалюгідних 0,2%. Прикметно, що, за даними соціологічних опитувань, внаслідок ухвалення скандального  мовного закону Партія регіонів не набула, а, навпаки, втратила 5% підтримки виборців. На «мовній темі» вдалося здобути прихильність російськомовних виборців лише КПУ – щоправда, лише на жалюгідних 0,2%. Натомість, більше ніж на 2% зросли рейтинги в «Об’єднаної опозиції» та право-радикального ВО «Свобода». Підписання мовного закону суттєво вдарило й по авторитету Президента В.Януковича.(5) Цим кроком він продемонстрував, що не може виступати єдиним лідером для сходу і заходу України і неготовий захищати національну ідентичність українців.|


http://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2012/08/120820_russian_language_law_effects_sd.shtml?print=1
http://www.dw.de/dw/article/0,,16189892,00.html
http://www.pravda.com.ua/news/2012/08/30/6971707/
http://kommersant.ua/doc/2011092
http://www.pravda.com.ua/articles/2012/08/14/6970804/

Коментар Фонду «Спочатку Люди»:

Схоже, влада повністю втратила зв’язок із народом, а керівництво держави дбає лише про власні інтереси, яким, на його думку, має служити все, включно із Конституцією? Схоже, влада повністю втратила зв’язок із народом, а керівництво держави дбає лише про власні інтереси, яким, на його думку, має служити все, включно із Конституцією?

Безумовно, з точки зору цивілізованого демократичного процесу, така поведінка виглядає дико. Уявіть собі на мить президента Обаму, який би перед народом Америки, скажімо, під час свого щорічного виступу перед Конгресом, заявив, що він вирішив відізвати Білль про права чи скасувати п'яту поправку – просто тому, що вони йому заважають... Імпічмент і ганебне вигнання з політики здалися б йому щастям. На жаль, це не український сценарій...

Українська Конституція — фундаментальний державний документ, за який проголосувала більшість народу. Це основний закон, якому мають підкорятися всі громадяни України та люди, що живуть на її території, включаючи президента, уряд та депутатів Верховної Ради. Конституція — стрижень державності та міцна опора української національної свідомості. Доповнена чи змінена вона може бути лише волею українського народу – через національний референдум, рішення якого закріплює незалежний (!) Конституційний Суд. Це не меню в ресторані, яке можна підганяти під смаки та потреби клубу бізнесменів, яким на сьогоднішній день є Верховна Рада. Діючий політичний режим не має ані прав, ані повноважень вносити до Конституції поправки без винесення їх на загальнонаціональне обговорення. Відтак, новий закон є нелегітимним, що б не казала влада.

Це не меню в ресторані, яке можна підганяти під смаки та потреби клубу бізнесменів, яким на сьогоднішній день є Верховна Рада. Діючий політичний режим не має ані прав, ані повноважень вносити до Конституції поправки без винесення їх на загальнонаціональне обговорення. Відтак, новий закон є нелегітимним, що б не казала влада. Теза про начебто відповідність нового закону директивам Євросоюзу про мови національних меншин — нісенітниця. Творці закону надто вибірково і тенденційно висмикували з контексту Європейської директиви окремі положення і при цьому повністю проігнорували Конституцію України, яка чітко й недвозначно визначає фундаментальне верховенство української мови. Російська при цьому може бути мовою більшості, так, як, скажімо, англійська була в Уельсі мовою більшості до  визнання валлійської офіційною, але суті питання це не міняє.

А суть насправді полягає в тому – і це, звісно, ні для кого не є секретом, – що нинішня влада намагається не захищати права нацменшин, а зробити домінуючою російську мову. І це не має нічого спільного з директивою ЄС, завдання якої полягає у визнанні прав меншості.

У 2011 році Фонд «Спочатку Люди» провів загальнонаціональне опитування з метою визначити найважливіші для людей проблеми. Питання мови не потрапило навіть до десятки пріоритетних питань, значення цьому питанню надають менше 25% опитаних, тож можна стверджувати, що нинішня мовна криза створена цілком штучно.

То чому саме цей закон, і чому саме зараз?

Шукаючи відповідь на це питання, хтось побачить «підступи Москви», хтось вважатиме, що влада в такий спосіб намагається відвернути увагу від процесів у економіці та заробити додаткові очки перед виборами в очах російськомовного населення сходу та півдня. Очевидно, що цей закон вже підлив масла у вогонь міжрегіонального мовного протистояння, і в цьому є своя підступна логіка.

Цілеспрямовано розділяючи Україну на два табори, Партія регіонів має намір робити ставку на російськомовний електорат, який формально становить в Україні більшість. Вона натискає на «больові точки» України з єдиною метою – забезпечити своє якомога довше перебування у владі ціною підтримки російськомовного населення. Це — особливо цинічна і вкрай небезпечна виборча практика, яка підриває принципи демократії  і при цьому є не більше, ніж політичною маніпуляцією. Така поведінка влади демонструє її цілковиту аморальність, цинізм та нездатність прогнозувати наслідки власних дій. З іншого боку, опозиція у відповідь теж буде змушена апелювати до україномовного Заходу, тим самим посилюючи й так украй напружену ситуацію.

Президент у будь-якій країні має бути силою, що репрезентує та об’єднує всю націю. Ми бачили на прикладі Близького Сходу, що відбувається, коли у протистоянні влада підтримує одну зі сторін. Боже борони, аби щось подібне сталося тут…

Загальновідомо, що мовні та релігійні розбіжності, – це мінне поле для втручання та маніпуляцій. Сподіватимемося, що політикам вистачить глузду не розхитувати човен ще більше, адже вони теж у ньому пливуть...

І на закінчення. Про політичну позицію «опозиції» нам просто нічого говорити. Така наша об’єктивність.

Партія регіонів обіцяє зробити російську другою державною TOP

image

If Regions receives a constitutional majority in October they will change the constitution to make Russian a second state language. In the CIS only two other countries (besides Russia) have Russian as a state language: Belarus and Kyrgyzstan.

( Джерело )
12 вересня 2012

У Криму з’явилися білборди Партії регіонів з обіцянкою зробити російську мову другою державною.

Фото білборду вивісив у своєму Facebook юзер "Дріжджі".

"Російська мова – від регіональної до другої державної. Голосуй за майбутнє", - йдеться на плакаті з символікою ПР.

Мова для другої України TOP

( Джерело )
17 серпня 2012

image

Віталій Портников

Багатьом спостерігачам слова Михайла Чечетова про те, що Партію Регіонів цікавить тільки російська мова, а не мови якоїсь там «купки людей», здалися просто безпідставною балаканиною схильного до епатажу людини. Але Чечетов аж ніяк не схильний ні до якого епатажу. У сучасній українській політичній системі йому відведена роль Жириновського. Володимир Вольфович в Росії теж, як правило, вкидає в публіку різні епатуючі її ідеї і заяви. І якщо реакція виявляється досить спокійною, ідеї Жириновського через місяць-другий - або через рік-другий, куди поспішати? - стають ідеями Путіна.

В українських реаліях дистанція набагато коротша. Не встиг Чечетов поділитися з журналістами своїми міркуваннями про якісь сумнівні групи людей, які не цікавлять Партію Регіонів, як виявилося, що кримський парламент відклав ухвалення рішення про регіональні мови до жовтня . Хоча, здавалося б, саме Верховна Рада Криму повинна була б першою відзначитися у прийнятті нового закону - кримські політики завжди використовували мовну карту і неясно, чому перед парламентськими виборами вони повинні покласти її під сукно.

Утім, ясно. Справа в кримських татар - ще однієї - крім росіян - національної групи, що потрапляє в Криму під дію нового закону . Вже доводилося відзначати, що поправки, які будуть внесені в закон восени, закриють національним меншинам України можливості до вживання своїх мов як регіональних. Але до цього всі підзвітні партії Януковича обласні ради приймуть рішення про оголошення російської мови регіональною - закон, як відомо, зворотної сили не має. Як абсолютно точно сказав Михайло Васильович, «регіоналів» цікавить тільки російська мова. І ніяка інша.

Саме тому мова йде не про Європейську хартію мов національних меншин - в Україні зроблять усе можливе, щоб ця хартія не виконувалася, а меншини асимілювалися (але не українізувалися, а по можливості русифікувалися). І навіть не про російську мову.

Йдеться про побудову квазі-держави на частині української території - умовної Новоросії. Російська мова - не стільки регіональна, скільки друга (і навіть перша) державна на її території - адже області, які проголосують за неї, межують одна з одною - стане своєрідним маркером кордонів цієї Новоросії, що відокремлює її від іншої частини України.

image

Один з російських політтехнологів розповідав мені, що в 2004 році, коли московський штаб Віктора Януковича побачив, що перемога спливає з рук тодішнього ставленика Кремля, президенту Леоніду Кучмі було запропоновано перенести друкування «Урядового кур'єра» та інавгурацію наступника з охопленого смутою Києва в Харків чи Донецьк. Передбачалося, що Янукович буде керувати голосуванням за нього областями, а потім «завоює» частину, що залишилася. Кучма від пропозиції відмовився, хоча серед прихильників Януковича воно явно сприймалося з інтересом - звідси і з'їзд у Сєвєродонецьку .

Якщо Партії Регіонів вдасться утриматися при владі у всій країні - що ж, тоді голосують за неї регіони просто будуть російськомовним монолітом, потроху деукраїнізуючим всю іншу країну. Зараз ситуація прямо протилежна: Янукович завоював всю Україну, але не впевнений, що зможе її утримати. Саме тому готується запасний аеродром у вигляді нової держави, яка за час його правління повинна перетворитися на закінчену спільність, отаке нове українське Придністров'я. Якщо Партії Регіонів вдасться утриматися при владі у всій країні - що ж, тоді голосують за неї регіони просто будуть російськомовним монолітом, потроху деукраїнізуючим всю іншу країну. Не вдасться - готова нова держава зі столицею в Донецьку .

Виникне вона дуже просто: після чергової фальсифікації виборів, парламентських або президентських. Янукович з товаришами не будуть вдруге підкорятися черговому Майдану - якщо їм не вдасться його розігнати, вони просто переїдуть на схід і оголосять себе цілком законною, легітимною українською владою. І вже зрозуміло, що їх підтримає і місцева влада, і правоохоронні органи, і великий бізнес. Ці люди перейшли вже всі червоні лінії і віддавати владу їм ніяк не можна.

Легше відокремитися.

Переклад із російської

Мова батьківщини TOP

( Джерело )

Рідна мова - це мова твого роду і твоєї батьківщини, а зовсім не спонтанна мова твоєї родини

image Віталій  Портников

Для переважної кількості українців російська мова ніякою рідною не є - просто вони або їх батьки потрапили в русифікаторські жорна, забули як раз рідну мову, а російську так і не вивчили.

Це тільки на перший погляд ідея проголошення української регіональною мовою Криму виглядає таким елегантним глузуванням місцевих активістів у вигляді нагадування, що варто згадати і про їхні права у суцільному російськомовному морі. Кримська ініціатива - це якраз точна характеристика ролі, яку відіграє в житті сучасної держави українська мова .

image

Вона і є регіональна - за самою-то сутністю. У більшій частині країни її використовують обмежено - оголошення в транспорті, ділова документація, навчання. А говорять по-російськи - так-так, на тій самій мові, яку вирішили перед парламентськими виборами захистити "регіонали" . В українській мові було декілька фільтрів захисту, які просто допомагали їй вижити, стати не тільки мовою діловодства і селища, а й мовою великого міста. Новий закон і ці фільтри зняв. Тепер всі полегшено зітхнуть - і наш телевізійний і радіоефір поступово стане провінційної копією російського.

Начебто, на перший погляд, в цьому немає нічого особливого. Там, де говорять по-українськи, продовжать говорити - і ніякі закони Януковича не зможуть цьому завадити. А там, де говорять по-російськи, просто стануть розмовляти по-російськи, а не прикидатися, що розмовляють по-українськи. Рідна мова все-таки!

image
Протести проти двомовності в Києві. Фото: AFP

Але тільки в цьому і ховається найбільша неправда. Рідна мова - це мова твого роду і твоєї батьківщини, а зовсім не спонтанна мова твоєї родини. Для переважної кількості українців російська мова ніякою рідною не є - просто вони або їх батьки потрапили в русифікаторські жорна, забули як раз рідну мову, а російську так і не вивчили. Саме тому російська мова українців є предметом скептичних посмішок з боку справжніх носіїв цієї мови - і посмішок заслужених. Переважна більшість російськомовних українців говорять російською з вражаючою самовпевненою неписьменністю - вони плутають наголоси, вживають дієслова зразка "ложат", вважають, що слово "їхній" родом з російської мови і так далі.

Ніхто в Москві або Ярославлі не розуміє, що таке "глухий кут", кожного другого перекрутить від словосполучення "як по мені". Не випадково в Росії така мова - символ варварства, а його носій - сільський жлоб. Навіть той факт, що в рімейку серіалу про няню мексиканка була замінена українкою, мав би про що сказати носіям скаліченої російської. Але не сказав.

І це і є найбільша проблема - вона не в тому, що люди хочуть говорити рідною мовою, а в тому, що вони хочуть відстояти своє право ні на якій мові нормально не розмовляти , що вони захищають свою безграмотність, свою недорікуватість, можливість бути висміяними і обпльованими  тими, для кого російська була, є і буде рідною.

Якщо ви запитаєте про ситуацію навколо мови у справжнього - справжнього росіянина - він буде довго розповідати вам не про українізацію, а про те, як важко зберігати рідну мову в колі безграмотних співвітчизників. Це дійсно справжня мука - не буду приховувати, що і сам я, не будучи росіянином, використовую своє перебування в Москві для лікування від всього того кошмару, який навалюється на мене в Києві і інших містах України і перекручує мою мову. Дуже важко зберегти мову в середовищі, яка не визнає і не поважає його правил.

Вихід з цього міг би бути один - якби російська стала для нас іноземною, а не рідною, якби її вчили, ставилися до її норм з увагою, розуміли б, що російська - це мова Пушкіна і Тютчева, а не Колесніченка і Ківалова. Коли на російську переходить той, хто його вивчив - він говорить на ній значно чистіше, ніж той, хто спілкується вдома або в школі на "суржику". Але якщо українська влада і частина суспільства хочуть залишитися країною тотальної безграмотності, нам залишається одне - зберегти в чистоті хоча б українську. Ось вона і буде в цій країні регіональною мовою.

Переклад із російської

Мови не продають TOP

( Джерело )
22.08.2012

imageЄвген Сверстюк, для УП

Чиїми ж руками вчинено посягання на мову, закріплену Конституцією, як державна?

Як тут утриматися від прислів'я: дураку закон не писан.

Але ж дурак у нас усім відає і усім відомий безсоромністю, що на ньому мітки ніде ставити. І уся правляча партія одностайно його підтримує і криком, і кулаками, і підкупом.

Я не думаю, що авторів, які образили цілу націю, можна чимось образити. Вони поза мораллю і поза грою.

[...]

Навіть комуністи такою агресивною кримінальною мовою не говорили!

Настирливі в русифікації України, вони не доходили до того, щоб кричати накладом 200 тисяч екземплярів: "Русскому языку — да, националистам — нет!"

[...]

Тут пахне параноїдальним шовінізмом агентів "русского мира", яких обходить десятою дорогою нормальна людина. Але схоже на те, що нормальних людей меншає, безкультурне міщанство потягнулося до маркових, а байдужі перечікують лиху годину. І той шовінізм на повен голос заговорив від імені партії, яка представляє українську державу перед світом!

[...]

В тім то й справа, що наступ на українство в Україні є проблемою моральною. Люди виступають в обороні зневаженої гідності народу. Це ж нечуване явище, щоб українська молодь голодівкою протестувала проти національної зневаги з боку "української держави" і з боку шовіністичного хамства, що стало ідеологією партії регіонів.

Що у них іде від малокультурності, що від "російських грошей", що від імперських рабських комплексів, що від моральної недорозвиненості — над цим мали б попрацювати соціальні психологи.

[...]

Захист рідної мови — це той випадок, коли кожен громадянин, кожна сім'я може дати позитивний або негативний приклад.

Дехто каже, що у нас слабкі сили. Насправді, у нас слабко задіяні сили, а це породжує пасивність і байдужість — найважчу хворобу суспільства.

"Кожен думай, що на тобі мільйонів стан стоїть" — нагадував Франко своїм оспалим сучасникам.

Ціла стаття тут.

Від московської не можна відмовитися а від державної так TOP

( Джерело )

image

Принесла їй заяву про звільнення моєї дитини від вивчення російської мови

Nata Prokopenko

Сьогодні була у директора школи моєї доньки. Принесла їй заяву про звільнення моєї дитини від вивчення російської мови. У відповідь отримала категоричну відмову (спершу надімною взагалі посміялись). Мені сказали що російська обов"язкова для вивчення у загально освітній школі. І я не можу від неї відмовитись так само як від будь-якого іншого предмету. Така відповідь мене засмутила, та я могла б це ще якось прийняти, як би вона не назвала приклад, коли можна відмовитись від вивчення мови. Так от, коли батьки приїхали до України з Росії і їх діти ідуть до школи і не розуміють українську, то виявляється таку дитину звільняють від вивчення української. Я увійшла відверто у ступор... Тоб то відмовитись вивчати ДЕРЖАВНУ мову можна (бо не розуміють і не хочуть розуміти), а відмовитись вивчати нав"язану російську не можна, бо вона обов"язкова! А державна виходить до обов"язкових не вписана?!

Не подобається 15 хвилин тому поблизу Kremenchug, Poltavs'ka Oblast'

The good, the bad and the ugly at the World Publishers Forum opening + VIDEO TOP

image
A security guard is pulling Olena Prytula by the shoulders in an attempt to
take away her poster during a protest.

( Source )
Sept. 4, 2012

image Katya Gorchinskaya, Editor

As Ukrainian President Viktor Yanukovych stood proudly on a Kyiv stage telling hundreds of the world’s publishers and journalists that censorship is just a stereotype in Ukraine, he thought he was the “Good.”

He turned out to be an “Ugly Liar,” as demonstrated by the drama that unveiled in the audience. The “ugly” events that unfolded gave visitors of the World Association and Newspapers and News Publishers, and the World Editors Forum a snapshot of Ukraine’s deteriorating state of media freedoms and freedom of expression.

A recent law has allowed the government to stop disclosing the results of public procurement tenders, which have in the past allowed journalists to uncover a number of potentially corrupt deals, such as the oil drilling equipment bought from a murky offshore company at inflated prices under the watch of Energy Minister Yuriy Boyko.In a silent and peaceful protest, about 15 Ukrainian journalists pulled out posters reading “Stop Censorship” as Yanukovych started speaking. A few guards with official blue badges swiftly moved to protect their “boss” on stage from seeing the content of the posters, or being humiliated by them.

Sadly for them, their tactics backfired.

One of them, a tall light-haired man, approached me from behind. He pulled me roughly by the shoulders and yanked the poster out of my hands. Then he moved on to do the same to Olena Prytula, chief editor of Ukraine’s most read online news portal Ukrainska Pravda, who stood right next to me.

A short scuffle followed as we tried to reclaim our posters. We were shocked that he dared to scuffle with two women, a couple of perfectly peaceful posters, in the middle of a conference full of journalists while Yanukovych was speaking about how he will protect media freedoms.

Stripped of our posters, we quickly pulled out our notebook computers and wrote the same anti-censorship messages on the screen, holding it out for all to see. The guard then stood in front of us, attempting to shield us from Yanukovych’s view.

What made the situation comical is that he attacked the chief editor of the most read online news source in Ukraine as his own president stood on the stage saying: “Ukraine has made its way, without exaggeration, from total censorship to an open society.”

To add to the surrealism of the whole affair, another dozen journalists, including Kyiv Post Editor Brian Bonner, were left untouched holding similar posters amid in other sections of the audience.

Could the other guards not reach them? Or did their brains kick in, signaling that it would be unwise to squash peaceful protesters in the middle of an audience of 1,000 people from the news industry?

In an episode where the absurd became reality, the other guards filmed the other the protesters with their cameras as journalists in the audience turned their cameras on them.

All of this cross-filming and other minor dramas were instantly and dutifully reported on twitter, Facebook and blogs by dozens of foreign witnesses who, stunned from what they were seeing, took pictures with their phones and madly tapped keyboards of their digital devices.

Many of them later expressed concern for the protestors. “If they’re doing this in front of us, what are they going to do to you when you come out of here?” asked Anette Novak, a board member of the World Editors Forum and one of the event organizers.

In this particular case, they needn’t have worried about. The violent guards disappeared as soon as the president left the room.

Later, the presidential guard issued an official statement alleging that the attacker was not one of their staff, but a private individual. This is nonsense, because he had a document certifying he was a n official guard, and he acted (and then disappeared) in coordination with the rest of the security. He may not be on staff of the presidential guard, but he could be a members of the SBU state security service, or another dozen budget-sponsored security agencies.

Larry Kilman, deputy CEO of WAN/IFRA, expressed public support for the protest. “One of the main focuses of these events is to defend and promote press freedom. By choosing Ukraine as our venue, we stand in solidarity with the local independent press, and draw international attention to the situation here. The protesters were a very powerful reminder that there is still much to be done,” she said.

Kilman is right indeed. Ukraine has a dismal record as far as freedom of expression goes. International watchdog Reporters Without Borders ranked the nation 116th in its freedom of speech rating in 2011-2012, up from its all-time low of 131 the year before.

Journalists are threatened with criminal cases and face a danger of violence and occasionally even death from officials as well as law enforcers. Journalists are threatened with criminal cases and face a danger of violence and occasionally even death from officials as well as law enforcers. TV channels that attempt to report on corruption by influential officials or present a view alternative that of oligarch-owned channels that are loyal to the president are silenced through a whole range of means.

A good case in point is channel TVi. After being left without digital licenses by the regulator last year, it is being pushed out of cable networks, which are in turn pressured by the National TV and Radio Council, the same regulator.

This cuts the channel’s audience and chances for survival. Combined with pressure from tax authorities, the channel can go bankrupt, while its founder Mykola Kniazhytskiy (who is now running for parliament with the opposition to get immunity from prosecution) can potentially face criminal charges.

The story of TVi is, in some ways, hardly news. After all, in Ukraine, law enforcers, regulators and threats of criminal charges are often used to silence journalists and prevent them from doing their jobs. Many media face censorship from the owners and managers, and often practice self-censorship. As a result, the public has little access to objective information, but plenty of propaganda, pro-presidential spin and paid-for content with no clear marking.

For journalists, access to information is getting more restricted as a number of new laws have been approved. The law on private information is cited any time a journalist attempts to get a hold of an official’s declaration and match it with the properties they live in and cars they drive.

A recent law has allowed the government to stop disclosing the results of public procurement tenders, which have in the past allowed journalists to uncover a number of potentially corrupt deals, such as the oil drilling equipment bought from a murky offshore company at inflated prices under the watch of Energy Minister Yuriy Boyko.

Thanks to Ukraine’s ridiculous legislation, censorship can be legalized. According to one interpretation of copyright legislation, anyone interviewed by a journalist is co-author of their story, giving them a right to edit and kill the content.Thanks to Ukraine’s ridiculous legislation, censorship can be legalized. According to one interpretation of copyright legislation, anyone interviewed by a journalist is co-author of their story, giving them a right to edit and kill the content.

There is little will or prospect that the situation will change for the better any time soon, hence the Sept. 3 journalistic protest. It was addressed to the international community as much as it was to the president. The community is still figuring out what it can do to help. But the president, traditionally, has pretended the problem isn’t there.

He’s still the “Ugly.”

Kyiv Post deputy editor Katya Gorchinskaya can be reached at katya.gorchinskaya@gmail.com.

More video from the incident can be viewed here:
http://www.youtube.com/watch?v=HpI8eLX7Ljc&feature=plcp

Ukraine warned against passing defamation bill TOP

image

http://news.yahoo.com/ukraine-warned-against-passing-defamation-bill-162446323--finance.html
September 12, 2012


Maria Danilova

Censorship today, GULAG tomorrow.An international media watchdog urged Ukrainian lawmakers on Wednesday to reject a bill that would make defamation a crime, saying it could "threaten the very existence of independent journalism."

This week Ukraine's parliament, dominated by President Viktor Yanukovych's allies, tentatively approved a bill that would make defamation punishable by up to five years in prison, restoring a Soviet-era practice that Ukraine abolished 11 years ago.

Currently, alleged libel can only result in a civil lawsuit, and journalists who lose would just face fines.

Paris-based Reporters Without Borders said Wednesday that "such a return to the past would have a major impact on freedom of information in Ukraine." It said, "Journalists already have to confront many dangers and an increase in self-censorship inside news organizations."

The bill, which has yet to undergo a second reading, then be sent for approval to the president, has angered Ukrainian journalists, especially since it could affect their coverage of the nation's Oct. 28 parliamentary election.

Alexander Akymenko, an editor at Forbes Ukraine, suggested that all reporters could easily end up behind bars. "Now you need to have an already packed bag at home," Akymenko wrote on his Facebook page. "Just in case."

Serhiy Leshchenko, an investigative journalist with the online newspaper Ukrayinska Pravda, whose reports are strongly critical of Yanukovych, said he is worried that he could be the first victim of the new law.
Watchdogs and opposition leaders say freedom of speech has taken a beating since Yanukovych came to power two years ago. Most television channels, the main source of information for Ukrainians, are controlled by government-friendly magnates, and opposition voices are rarely heard there.

Earlier this month, Yanukovych drew widespread condemnation when his security guards roughed up several reporters staging a silent protest during an international media conference, as the president spoke about freedom and democracy from a stage just meters (yards) away.

Yanukovych's office called for the creation of a special working group to analyze the bill.

 
Ukraine offers EU "closer collaboration" in energy TOP

( Source )
September 5, 2012

image

By Andriy Klyuyev, secretary of Ukraine’s national security council

Europe’s top priority is getting the economy back on track, and ensuring low-cost and stable energy supplies is an essential component. Ukraine holds a vital role in powering Europe by providing reliable access to current sources, exploring new shale and offshore reserves, and helping to transition to renewables.

Closer collaboration between Ukraine and the EU cannot be just an abstract goal. It will allow Western investors to tap an emerging market, improve living standards across Europe and strengthen Europe’s connections with eastern Europe to balance the region’s complex relationship with Russia.

Ukraine already serves as the conduit for much of Europe’s energy. A quarter of all gas consumed in the EU goes from Russia through Ukrainian territory, making it the largest transit state on the continent. In addition, one-third of all interseasonal gas supplies in Europe are located in underground storage facilities in Ukraine. That capacity helps maintain energy access during winter for hundreds of millions of people.

Ensuring the long-term security of this supply route, particularly in the face of external threats, whether economic, political or environmental, is a priority. Ukraine is eager to collaborate with the EU to modernise its pipeline system so that we can all continue to rely on energy travelling through Ukraine. The time for discussions about pipeline upgrades, within the broader context of the Ukraine-EU relationship, has arrived.

Alongside this role as a gas transporter, Ukraine is also crucial to Europe’s future energy strategy. We must be realistic about short-term needs and long-term aspirations, and Ukraine can support both.

The US Energy Information Administration estimates that Ukraine has around 42tn cubic feet of shale gas reserves, the third highest among European countries. However, like much of Europe, we are still a net energy importer and pay far more for gas than is acceptable. The drain on Ukraine’s economy is massive, so we have to diversify our energy sources and explore our own hydrocarbon supplies, particularly from unconventional sources.

Once we address our own energy needs, Ukraine hopes to become a net natural gas exporter so we can help the entire continent combat increasing energy prices. We have built strong partnerships with leading global energy companies like Shell, Chevron and Exxon to explore and develop untapped shale gas reserves in the Lviv Basin and Donetsk Basin, as well as offshore oil and gas in the Black Sea. The commitment of the energy majors shows that Ukraine is open for business and is a testament to our efforts to transform our economy.

These efforts will only take us so far. Ukraine is an extremely high-volume consumer of gas by European standards, so renewable energy is a must. We are aiming to increase the share of renewables in the country’s energy mix from the current 3 per cent to 10 per cent in 2015. We know that is an ambitious goal, but we are on our way.

Last year, Ukraine grew domestic wind power capacity by 73 per cent to 151MW. This year should see similar growth, with 37MW of new capacity already added in the first half of 2012 and more than 60MW expected in the second. And given Ukraine’s standing as a leading corn producer, we are aggressively pursuing opportunities in biofuels.

Our commitments do not just bring Ukraine in line with the standards set by the European Energy Community as part of our vision for EU membership. We hope to inspire our eastern European neighbours to move toward clean energy innovation and production. Every country should play a part.

Ukrainian and European energy strategies are closely aligned, and the EU can help us modernize and reform. With European conventional gas reserves dwindling and demand for energy rising, there are pitfalls of over-dependence on gas imports from single countries, especially connected to gas price policy. That is why it is now high time for Ukraine and the EU to deepen our energy relationship. We look forward to finding answers together.

Andriy Klyuyev is secretary of the National Security and Defence Council of Ukraine

Minister Tabachnyk and 10 million rollback on buses - VIDEO TOP

Sep 10, 2012

image
http://www.youtube.com/watch?v=c8zXYR3KkQY

Ukrainian Education Ministry scam: who pocketed 10 million on school buses? Natalie Sedletska investigation in Tender News program, TVi channel, Ukraine.

Who put childrens' lives at risk to make money?

27.08.2012 - Тендер News з Наталією Седлецькою

Kuchma tells how Yushchenko terminated extremely cheap gas contract with Russia TOP

( Source )
September  16, 2012

Ex-President Leonid Kuchma blames ex-President Viktor Yushchenko for the high prices for the Russian gas, Ukrayinska Pravda reported Sept. 16.

Yushchenko initiated high gas prices, Kuchma told participants of the 9th Yalta forum Sept. 15.

In April 2005, Pres Putin visited Yushchenko to get acquainted with him. After a tour of his residence, Yushchenko proposed to Putin to abrogate the existing gas contract valid till 2017 and at the price of $50 per 1,000 cu m of gas, Kuchma said.

The following day Putin called Kuchma and asked why Yushchenko had insisted on cancelling the contract.

“I replied with a phrase meaning “Lights out and nobody home.”

“That is how the $50 contract was cancelled, and we now have the $500 contract instead,” Kuchma said.

Kuchma also lashed out at the administration for tightening the screw on the economy, saying “You have gripped the economy so hard that it cannot breathe.”

“We took many credits to host the Euro-2012. However, not a single investor invested in Ukraine because they do not trust us,” Kuchma stressed.

Third Summary of “Maidan Monitoring: Election 2012” Project Findings TOP

( Source )

image
Billboard stating that Party of Regions had built 16 new stadiums in Odesa.
Opposition announced the contest to find these stadiums. Found none so far.

Parliamentary election campaign in Ukraine officially started on July 30th 2012. What happened before that date we described in previous reports (see report #1 and report #2).

There were 327 violations reported by Tuesday 28th of August, 107 of which relate to the events happened during the last fortnight.

“Maidan-Monitoring: Election 2012” project is implemented by Civic Information and Methodology Center “Vsesvit”. It is supported by the International Renaissance Foundation. The project is not affiliated with any political party or candidate. We map the violations of electoral law submitted by any party or candidate if it meets the project requirements – video or photo evidence, background check and is evaluated by our lawyers as possible violation. Read more about the project.

Complete article here.

Опозиція розповіла про чергову технологію фальсифікацій виборів владою + ВІДЕО TOP

image

( Джерело )
14 вересня 2012

ВІДЕО: http://www.youtube.com/watch?v=jl5h2R7LFqU&sns=fb

В опозиції вважають, що зміна рішення ЦВК про зміну порядку жеребкування до дільничних комісій є черговою технологією фальсифікації виборів.

Про це заявив на прес-конференції в п'ятницю один з лідерів об'єднаної опозиції Олександр Турчинов.

Він нагадав, що свого часу ЦВК таким же чином змінила рішення щодо жеребкування до окружних виборчих комісій, коли замість конкретного жеребкування по кожній ОВК було проведене загальне.

"У цьому жеребкуванні перемогли всі підставні партії, які контролюються ПР і Адміністрацією президента. Завдяки цьому жеребкуванню представники опозиції не отримали жодного члена в ОВК", - сказав Турчинов.

"Тепер таку саму технологію вони вирішили відпрацювати на рівні дільничних комісій", - додав він.

Він висловив упевненість, що в результаті проведення загального жеребкування на рівні ДВК "знову переможуть фальшиві партії, яких понад сорок, і вони знову контролюватимуть понад 90% у комісіях".

Турчинов також додав, що опозиція звернеться до міжнародної спільноти у зв'язку з підготовкою до фальсифікацій виборів.

За його словами, таким чином влада намагається "привести Україну до міжнародної ізоляції через невизнання виборів демократичними".

Крім того він повідомив, на наступному пленарному тижні до порядку денного розгляду ВР, буде знову внесено раніше вилучені зміни до закону про вибори, за якими скасовується статус виборчих бюлетенів як бланків суворої звітності.

"Це означає, що бланки можна буде друкувати де завгодно і безперешкодно знищувати, ховаючи сліди своїх злочинів", - сказав Турчинов.

У свою чергу інший лідер опозиції Арсені Яценюк наголосив на неприпустимості внесення будь-яких змін до закону про вибори щонайменше за рік до самих виборів.

Він нагадав, що такої ж позиції дотримується і міжнародна спільнота.

"Якщо Янукович хоче перетворити Україну на Білорусь, то завдяки подібним фальсифікаціям йому дуже скоро це вдасться", - заявив Яценюк.

Серед кандидатів у ВР найбільше вихідців з Донецька та Росії TOP

image

( Джерело )
31.08.2012

Якісного оновлення Верховної Ради можна очікувати лише за рахунок кандидатів у народні депутати - мажоритарників.

Про це на прес-конференції в УНІАН заявив заступник директора Агентства моделювання ситуацій Олексій Голобуцький, презентуючи результати дослідження «Аналіз партійних списків і кандидатів по мажоритарних округах на парламентських виборах 2012 року»

«Не будуть вони (мажоритарники) віддавати так просто свою картку для голосування. Не для того вони йдуть у парламент, щоб просто хтось за них голосував, не так вони будуть відноситись до своєї роботи» - сказав О.Голобуцький.

За його словами, формування виборчих списків залишається суто «технологічним проектом». «Усі розмови про відкриті списки, про праймеріз і все інше, що розповідалося протягом року, воно все виявилося фікцією» - зауважив експерт.

О.Голобуцький повідомив, що, за результатами дослідження, майбутній парламент складатиметься з понад 80% чоловіків, при цьому за віковими групами найстаршими будуть кандидати від КПУ та Партії регіонів, а наймолодшими – від «УДАРу» та Об’єднаної опозиції «Батьківщина».

За темою: Соціологи заміряли підтримку політичних сил по регіонах України

Усі провідні політичні сили, за даними дослідження, від 30-50% на рівні партійних списків представлені киянами, повідомив О.Голобуцький. При цьому «Батьківщина» та Партія регіонів – більш як на 50%. На другому і третьому місцях - представництво вихідців з Донецької та Дніпропетровської областей.

За місцем народження мажоритарників на першому місці перебуває Донецька область, на другому – Росія, на третьому – Дніпропетровська область.

Згідно з результатами дослідження, шанси Об’єднаної опозиції та Партії регіонів на перемогу за пропорційною складовою виборів є приблизно однаковими, тому основна боротьба розгорнеться на рівні мажоритарних округів.

У мажоритарних округах партіям-лідерам серйозну конкуренцію можуть скласти самовисуванці та кандидати від третіх партій. Вони разом можуть розраховувати на не менш як третину депутатських мандатів, відзначається у дослідженні. При цьому частина з них формально чи не формально буде підтримуватися Партією регіонів або опозиційними силами.

Серед партій, які, за прогнозами, подолають 5-відсотковий виборчий бар‘єр, найбільше діючих депутатів представлено у Партії регіонів, «Батьківщині» та КПУ. При цьому, в прохідній частині списку ПР представлені понад 70% діючих народних депутатів, а в «Батьківщині» - понад 50%. Віталій Бала Віталій Бала

На переконання директора Агентства моделювання ситуацій Віталія Бали, усі партійні списки не тягнуть навіть на «четвірку». Найкращими з точки зору складу і презентації свого списку політолог назвав КПУ та ВО «Свобода».

Водночас, В.Бала висловив переконання, що ВО «Свобода» подолає 5-відсотковий бар’єр.

Влада влаштувала терор проти опозиції - ВІДЕО

TOP

Жорстокий напад на кандидата в депутати вiд Батькiвщини

image

ВІДЕО: http://www.youtube.com/watch?v=kBHYhNMal84&feature=youtu.be
http://www.everyday.in.ua/?p=3450

 
Олігархи на виборах: група Льовочкіна-Фірташа дружить з Кличком та ставить на округи TOP

( Джерело )
10 вересня 2012

image"Українська правда" продовжує аналізувати політичні смаки фінансово-промислових груп на парламентських виборах. У попередній частині ми писали про висуванців Віктора Пінчука, Ігоря Коломойського, Костянтина Жевага, Петра Порошенка та акціонерів "Континіуму". Сьогодні - про групу "РосУкрЕнерго".

Ці вибори – спроба Фірташа, Льовочкіна та Бойка дати бій Сім'ї та "донецьким", які наступають за всіма фронтами та монополізують українську політику.

Так зване "газове лобі" отримало мінімальне представництво в прохідній частині списку Партії регіонів. Донецькі на чолі з Андрієм Клюєвим, що керують штабом, зачистили конкурента. Надолужити своє власники "РосУкрЕнерго" намагаються за округами.

Задача Льовочкіна-Фірташа – отримати в новому парламенті неформальну групу, якою можна торгуватися за збереження своїх позицій. Наступна Верховна Рада в конституційних термінах має проіснувати до 2017 року. Тому ця група покликана убезпечити "РосУкрЕнерго" від неприємностей і в тому разі, якщо на президентських виборах 2015 року Віктор Янукович зазнає поразки.

Ціла стаття тут.

Посол Євросоюзу Тейшейра: Президент Янукович прикидається перед ЄС та Росією, щоб торгуватися TOP

( Джерело )
30 серпня 2012

Сергій Лещенко

image Голова представництва Європейського Союзу в Україні Жозе Мануел Пінту Тейшейра – один з небагатьох європейських дипломатів, хто на власні очі бачив метаморфози, які сталися з Україною за останні часи.

З чотирьох років його перебування в Україні два припали на президентство Віктора Ющенка, і стільки ж – на Віктора Януковича.

За ці роки пан Тейшейра рідко коли схвально відкликався про Україну. За часів Ющенка він говорив про відсутність злагодженості та прогресу. Після інавгурації Віктора Януковича він став одним з найменш лояльних до українського уряду європейських дипломатів.

За останні два роки жорсткий та іноді занадто прямолінійний пан Тейшейра неодноразово опинявся на лінії конфлікту з Міністерства закордонних справ. Він став чи не єдиним дипломатом в Україні, щодо якого лунали неприховане обурення  зовнішньополітичного відомства.

Тепер Костянтини Грищенко може зітхнути з полегшенням – днями Жозе Мануел Пінту Тейшейра поїде з України. Він відправиться з дипломатичною місією на західне узбережжя Африки – до республіки Кабо-Верде.

Своє останнє інтерв’ю на посаді голови представництва Європейського Союзу в Україні пан Тейшейра вирішив дати "Українській правді".

В невеличку кімнату для перемовин в будівлі представництва ЄС пан Тейшейра прийшов у доброму настрої: "Ну, все! Я вже майже в Кабо-Верде! Там цілий рік тепло. А з України я тепер хочу чути лише добрі новини…"

- Пане посол, рік тому відбулася зустріч президента Януковича з європейськими представниками у Ялті, на яку потім європейці неодноразово посилалися в своїх критичних заявах. Сьогодні можна розкрити карти - що насправді там сказав президент? Що обіцяв Янукович стосовно справи Тимошенко?

- Рік тому на зустрічі в Ялті я побував разом із комісаром Фюле і міністром закордонних справ Білдтом, а також Елмаром Броком, який є главою комітету закордонних справ Європейського парламенту. Президент Янукович не робив ніяких конкретних обіцянок. Але він говорив про цю проблему таким чином, що це нас навело на думку про те, що він шукає рішення. Він створив очікування, що він шукає рішення.

- Рік пройшов. Як ви думаєте, він знайшов це рішення?

- Ні, він не знайшов такого рішення. Насправді дуже скоро після засідання в Ялті, у жовтні минулого року, Європейський союз направив до України двох членів Європарламенту – це представник Європейської народної партії Елмар Брок і представник соціалістів Ханнес Свобода.

Вони прибули з очікуванням, що ті можливі рішення, на які натякав президент, можуть матеріалізуватися. Ці члени Європарламенту провели кілька зустрічей. Зокрема, вони зустрічалися з паном Єфремовим як лідером фракції Партії регіонів у парламенті, і з представниками опозиції у Верховній Раді.

Наскільки було зрозуміло із зустрічей з Єфремовим і представниками Партії регіонів, вони не хотіли впроваджувати це рішення, тобто скасовувати статті 364, 365 Кримінального кодексу.

І після цього вже і Янукович заявив про те, що він не може знайти рішення, тому що його партія була проти цього. Таким чином, це очікування було зруйноване. Ви якийсь час чекаєте, але насправді нічого не відбувається.

- Хто для вас зараз Віктор Янукович? Це людина, яка не дотримала своєї обіцянки - або людина, яка з об’єктивних обставин не змогла їх виконати?

-  Я б не хотів вдаватися в оцінку персоналій. Коли Янукович обрався президентом, він заявив про те, що хоче встановити вертикаль влади для того, щоб "зупинити помаранчевий безлад", і для того, щоб у президента, парламенту, уряду були чіткі обов’язки і чітка відповідальність.

Після цього ми побачили, що дійсно відбувалася консолідація влади. Ми це бачили в тому, як було посилено контроль над судовою системою, як були проведені місцеві вибори - в не зовсім прозорий спосіб.

Все це робилося начебто в напрямку консолідації влади, щоб можна було впроваджувати також і політику європейської інтеграції. Що відбулося сьогодні? Дійсно, консолідація влади є, але тих результатів, яких ми очікували, ми не бачимо.

Після того, як в Україні безрезультатно побували представники Європарламенту Ельмар Брок і Ханнес Свобода, настав певний період, коли Європейський Союз прийняв рішення не робити ніяких рухів у напрямку України. Було заплановано саміт на грудень минулого року, і в ЄС існувала частина людей, які говорили, що цей саміт не повинен був проводитися в Україні, але так само була частина людей, які підтримували проведення саміту.

Потім на початку грудня в Україні побував комісар Фюле, і знову з'явилося очікування, особливо після того, як він зустрівся з Юлією Тимошенко, що рішення може бути знайдено. Саміт Україна-ЄС також відбувся у контексті таких сподівань.

Але після цього ми побачили цілу лавину повідомлень про порушення нових справ проти Тимошенко. Сьогодні йдеться про п’яту чи шосту справу. І ми бачимо, що насправді не робиться жодних реальних спроб для того, щоб знайти якесь рішення.

image- Цієї осені, за графіком, має відбутися наступний саміт Україна-ЄС. Як ви прогнозуєте, чи він відбудеться взагалі - і на якому рівні? Хто візьме в ньому участь із європейців?

- Якщо цей саміт відбудеться, то на території Європейського Союзу. Хтось має прийняти рішення - і це буду не я - про те, чи відбудеться цей саміт. Якщо він відбудеться, то він має пройти на рівні глав держав з європейського боку – це президент Ван Ромпей, президент Баррозу і з українського боку – президент Янукович.

- Як ви думаєте, він відбудеться чи ні?

- По-перше, порівнюючи з попередніми роками, як правило, ці саміти оголошувалися завчасно і завжди сприймалися як такі, що обов’язково відбудуться. Ніхто не ставив під сумнів можливість того, що саміт буде проведений. Сьогодні ми ще не починали обговорення дат, місця проведення саміту чи питань, які будуть підніматися на саміті.

Ми знаємо про те, що в Україні заплановані вибори на жовтень цього року. І до того ж, є кілька питань, які ЄС відслідковує з величезною увагою – це політично мотивовані справи, використання юстиції та майбутні вибори. Тому сьогодні немає підтвердження тому, що будуть створені належні умови для проведення цього саміту.

- Які у вас очікування щодо виборів до Верховної Ради? Наскільки атмосфера сприяє вільним і прозорим виборам?

- По-перше, від дуже багатьох українців я чую, що вони не вірять у те, що майбутні вибори будуть відповідати стандартам, які б ми очікували. І це настрої серед населення України. Я думаю, що українці знаходяться в значно кращому положенні, ніж я, щоб оцінити ситуацію.

По-друге, треба сказати кілька слів про закон про вибори. Кілька років тому Україна взяла зобов’язання перед ЄС прийняти Виборчий кодекс, що визначав би правила для всіх майбутніх виборів. Таким чином, можна було зламати зачароване коло – створення нового законодавства під кожні нові вибори в інтересах тих, хто знаходиться при владі.

Євросоюз профінансував процес підготовки Виборчого кодексу, і цей кодекс навіть отримав підтримку з боку Ради Європи як такий, що відповідає європейським стандартам. Це було приблизно два роки тому.

Навіть коли президент Янукович прийшов до влади, він заявляв як на зустрічах з лідерами ЄС, так і публічно про те, що Виборчий кодекс буде прийнято.

Навіть після місцевих виборів 2010  року президент Янукович сказав, що ці вибори були далекі від очікуваних стандартів, і тому він підтримує ухвалення Виборчого кодексу для того, щоб упередити такі випадки в майбутньому.

Але приблизно рік тому вся та робота, проведена за підтримки Європейського Союзу, була викинута на смітник. Замість цього розпочали новий процес підготовки виборчого законодавства. Але приблизно рік тому вся та робота, проведена за підтримки Європейського Союзу, була викинута на смітник. Замість цього розпочали новий процес підготовки виборчого законодавства. І навіть виборча система, коли 50% парламенту обирається за мажоритарними округами, була обрана особисто президентом Януковичем.

Європейський Союз і США дуже уважно відслідковували процес підготовки нового виборчого законодавства. Я разом з іншими послами навіть зустрічався з міністром юстиції Лавриновичем, який досить відкрито нам сказав: "Рішення про виборчу систему було прийнято президентом Януковичем". І також, що в "різних країнах використовуються різні виборчі системи".

Я підтвердив, що дійсно в різних країнах використовуються різні виборчі системи. Але я попросив, щоб [міністр юстиції] Лавринович навів приклад країни ЄС або іншої демократичної країни, де президент приймає рішення про виборчу систему? Тому що такої країни не існує в демократичному світі! Я підтвердив, що дійсно в різних країнах використовуються різні виборчі системи. Але я попросив, щоб Лавринович навів приклад країни ЄС або іншої демократичної країни, де президент приймає рішення про виборчу систему? Тому що такої країни не існує в демократичному світі!

Значна частина опозиції підтримала новий закон про вибори, але вони заявили про те, що альтернатива цьому закону була значно гірша. Тобто в цьому випадку вибирали між "дуже поганим" і "менш дуже поганим".


Я НЕ ВІРЮ, ЩО В УКРАЇНІ Є СПРАВЖНЯ ДЕМОКРАТІЯ

- Чи визнає ЄС результати виборів за умови відсутності Тимошенко і Луценка в бюлетенях?

- Як ви знаєте, у Європейському Союзі такий спосіб прийняття рішень, що думка ЄС висловлюється лише коли прийде для цього час. До ЄС входить 27 країн-членів, які по-різному сприймають ці події в Україні.

Уже зараз в різних інституціях ЄС порушується питання виборів в Україні. Але я не можу передбачити, яким буде рішення ЄС - до того, як всі представники країн Євросоюзу обговорять результати виборів.

- Давайте припустимо: вибори відбудуться нормально, але Тимошенко залишиться в тюрмі. Чи зможе це призвести до перезавантаження стосунків між ЄС і Україною?

- Сьогодні існує дві позиції щодо України - особливо серед тих країн, які більшою мірою задіяні у відносинах з Києвом. Частина країн підтримують розвиток відносин з Україною, який спирається на цінності. Вони  заявляють: якщо Україна хоче бути частиною ЄС, то вона має впроваджувати у себе цінності ЄС. І є так звані геостратеги, для яких найголовніше – це щоб Україна не була з Росією, а як там сама Україна – це не так важливо.

Тобто перші більше зацікавлені в тому, яка ситуація в Україні, як живе народ України - чи він живе в більшій демократії, більш справедливому суспільстві? А другі більше зацікавлені в тому, чи Україна з нами, чи з ними. А як сама Україна, їх менше цікавить.

- Зараз влада і Партія регіонів зокрема винайняла багато піар-структур в Європі, які розказують про досягнення адміністрації Януковича. До Європи їздить перший заступник генпрокурора пан Кузьмін. Чи може це якось вплинути на точку зору європейців?

- Я особисто не думаю, що ці ініціативи можуть мати значний вплив. Ті, хто дійсно цікавиться відносинами з Україною, відслідковують події у вашій країні. Тому їх ці ініціативи не можуть ввести в оману.

- Ви казали про геостратегів, який цікавить, аби тільки Україна не упала під Росію. Чи не здається вам, що їх точка зору зараз перемагає? Україна почала рухатися на Схід, позичає гроші у Росії або Китаю, проситься в спостерігачі до ШОС...

- Врешті-решт, рішення про долю України мають прийняти самі українці. На жаль, я не вірю в те, що в Україні існує справжня представницька демократія, коли народ дійсно представлений в парламенті або в тих структурах, які вирішують долю України.

Врешті-решт, це рішення про долю України має бути знайдене. І народ України, громадянське суспільство і політики, які підтримують ідею України в ЄС, мають забезпечити рух України в цьому напрямку.

Якби Європейський Союз прийняв Україну такою, як вона є, то яка була б цінність від цього для людей України? І якою була б довіра українців після того до європейського проекту?Якби Європейський Союз прийняв Україну такою, як вона є, то яка була б цінність від цього для людей України? І якою була б довіра українців після того до європейського проекту?

Якби я був українцем, то мене б найбільше цікавила суть. І мене б не цікавила лише риторика лідерів країни, без змін в умовах життя в Україні.

- Але ви самі помітили, що в Україні є вертикаль влади і одна людина відповідає за дуже багато речей. Яке ваше відчуття, зараз Віктор Янукович схильний до співробітництва з Європою - чи він вже повернувся до Сходу?

- Він зацікавлений у співпраці з ЄС, але на певних умовах, як це демонструвалося протягом останніх двох років.

Звичайно, президент Янукович хотів би мати більший доступ до європейського ринку, однак інша складова цієї пропозиції не виконується.  Вона полягає в тому, щоб розвивати демократичне суспільство в Україні і впроваджувати реформи, які б перетворили Україну на більш прозору країну.

Я також не думаю, що президент Янукович повернувся до Сходу в сенсі інтеграції України в Митний союз, що означає більшу залежність від Росії. Це не в інтересах Віктора Януковича, який прагне дедалі більшого впливу в Україні, а також не в інтересах тих олігархів, які підтримують владу.

Я думаю, що мабуть вони більше зацікавлені в тому, щоб прикидатися перед обидвома сторонами - тобто перед ЄС та Росією - що вони йдуть в один чи інший бік. Бо це створює можливість торгуватися поміж цими двома сторонами.

І це - основна різниця між Україною і державами, які пройшли через процес демократизації та інтеграції з ЄС. Бо в них не було інших варіантів інтеграції, вони не гралися в ці ігри "куди рухатися - на Схід чи Захід?". І хто зміг скористатися результатами цих реформ? Звичайні громадяни.

Насправді, хто втрачає від того, що зараз не відбувається в Україні реформ, які б сприяли євроінтеграції? Це звичайні прості українці! Насправді, хто втрачає від того, що зараз не відбувається в Україні реформ, які б сприяли євроінтеграції? Це звичайні прості українці! Якщо подивитися на найбагатших людей в Україні, можна зразу зрозуміти, кому вигідне таке позиціонування України.

- Чи вдалося вам зрештою зустрітися особисто з Юлією Тимошенко після її арешту?

- Звичайно, 11 серпня цього року.

- Яке ваше враження? Чи правда, що вона заблокувала євроінтеграцію до свого звільнення з тюрми? Бо раніше вона казала, що не хоче бути перешкодою.

Вона не є перешкодою для європейської інтеграції. Перешкодою є те, що її засадили у в’язницю політично мотивоване використання правосуддя. - Вона не є перешкодою для європейської інтеграції. Перешкодою є те, що її засадили у в’язницю політично мотивоване використання правосуддя.

- У якому стані була Тимошенко? Чи вона могла сидіти?

- Вона весь час лежала. Звичайно, пані Тимошенко зараз дуже відрізняється від того, як вона виглядала, коли була вільною людиною. Вона і зараз дуже цікавиться всім, що відбувається. Вона дуже добре поінформована і уважно слідкує за подіями. Але, безумовно, вона не в хорошій формі.

- Чи не складається враження, що вона затягує своє перебування в лікарні, щоб не повертатися в тюрму, де значно жорсткіші умови?

- Я не є лікарем. У неї були незалежні лікарі, які підтвердили її ситуацію. Але, здається, нема сумнівів у тому, що вона потребує лікування.

- Ви вже залишаєте Україну. Зараз у багатьох кабінетах кажуть про міжнародну ізоляцію керівників України. Ви можете відверто сказати, що відбувається насправді?

- Ми, звичайно, не можемо говорити про таку ізоляцію, яка була впроваджена відносно деяких країн та деяких лідерів. Ми зараз не на тому етапі. Європейський Союз хоче поглибити відносини з Україною, думаючи при цьому про громадян України.

Але також правда і те, що рівень контактів сьогодні є зовсім іншим, ніж був рік тому. Ми сподіваємося, що це перехідний період і що ситуація в Україні зміниться, і що у ЄС знову будуть дуже позитивні очікування щодо України - із залученням посадовців на найвищому рівні в Україні.

- Ви очікуєте? Рік тому ми бачили, що Януковича вмовляли. Що відбувається зараз? Ви продовжуєте його вмовляти? Чи ви просто очікуєте, що зміниться влада?

- Ми очікуємо, що зміниться політика. Ми не займаємося зміною лідерів. І ми очікуємо, що ця політика зміниться таким чином, щоб відповідати заявам, які роблять самі лідери.

Вони заявляють, що вони рухаються в напрямку європейської інтеграції, що майбутнє України в ЄС. Відповідно, ми очікуємо, що їхня політика буде відповідати цим заявам.

Глава УГКЦ Святослав: Купуючи-продаючи голоси, продають нашу Батьківщину та майбутнє TOP

( Джерело )
5.09. 2012

Оксана Климончук

imageЗ Главою Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішим Святославом (Шевчуком) ми зустрілися в резиденції під Києвом, де він мешкає разом з Архієпископом Блаженнішим Любомиром (Гузаром) та Секретарем Синоду Владикою Богданом (Дзюрахом).

12 дня. Глава Церкви без хвилини запізнення спускається з другого поверху. Люб’язно вітається, розповідає декілька жартівливих історій і приступаємо до інтерв’ю.

- УГКЦ та багато громадських організацій і взагалі велика частина України закликали Януковича не підписувати закон про мови. Він усе-таки підписав його. Чому, на Вашу думку, пан президент не прислухався до таких закликів?

- Гадаю, висновки ми зробимо з перспективи якогось часу. І всі складові цього процесу стануть явними. Зі свого боку я б хотів висловити кілька моментів, які викликають прикрість.

Справді, більшість керівників українських церков підписали звернення, в якому просили президента не підписувати цей закон, бо, на нашу думку, це нічого доброго не принесе українському суспільству. Що ми сьогодні й бачимо.

Чому нас президент не послухав, ми не знаємо. Але те, що до нашого голосу не прислухалися – це факт.

Усе-таки питання мови експлуатується з політичною метою і саме в передвиборчий час. На мою думку, цим питанням штучно відвертається увагу людей від справді важливої теми – передвиборчої кампанії.

Ми б мали серйозно приглянутися, хто є ті особи, які є сьогодні кандидатами в депутати.

Ми б мали дискутувати не над мовним законом, а над програмами різних політичних партій, які хочуть отримати мандат від народу. На жаль, сьогодні про програми партій навіть не йдеться.

Більше того, навіть не легко знайти програму тої чи іншої партії в Інтернеті. Не кажу вже про те, аби ті програми були під пильним оком громадської думки. Таким чином потім можна було б перевірити, яким чином депутати виконують програму, за якою вони приходять до людей.

Де-факто до людей прийшли з мовним законом, а не з програмою. Тобто бачиться не озброєним оком дуже дивна технологія, яка застосовується для того, щоби просто розіграти увагу виборців.

Коли порушується питання мови, це напряму стосується поваги до людської гідності, бо мова це дуже делікатний момент ідентичності людської особи. І коли цю мову так безсоромно експлуатується в передвиборчий час, то це, гадаю, є зневага до самого виборця, до якого кандидати в депутати повинні вийти зі своїми програмами.

- Для вас особисто російська є якою мовою? Ви коли-небудь нею послуговуєтеся?

- Для мене російська мова є ще однією з мов, яку культурна людина повинна знати, зокрема коли живе в Україні.

Пригадую, я почав вивчати російську мову з другого класу. Я ніколи не послуговувався нею в побуті, але завжди використовував для знайомства з різними російськими філософами, класиками літератури, тобто аби дійти до багатства російського народу.

Ми російською послуговувалися в армії.

Сьогодні, на мою думку, російська мова вживається в Україні для того, аби до певної міри впровадити і українську мову, і українську культуру і Україну як таку в процес глобалізації, тобто асиміляції.

Ми бачимо, як активізовуються ідеологічні міфи колишнього Радянського Союзу, де російська мова була використана як інструмент для масифікації народів Радянського Союзу, аби перетворити їх, як казав мій дідусь, на вінегрет під назвою "радянський народ".

Ми бачимо, що ця ідеологічна схема запускається в Україні, аби втягти країну в ширшу програму формування якогось дивного Євразійського простору.

"Коли хтось хоче нас втягнути в "рускій мір" – відмовляє нам у самобутності"

- Чому ви називаєте Євразійський простір "дивним"?

- Бо ніхто до кінця не пояснив, що це таке, у чому він полягає.

Сьогодні я дуже часто говорю про "український світ". Намагаюся запросити наших інтелектуалів вийти в інші схеми мислення, узагалі бачення сучасного українства як такого. Бо дуже багато є вузьких рамок минулого, якими ми оперуємо. А вони для сучасної людини часто є порожніми темами, які треба наповняти чимось новим і сучасним.

На мою думку, сьогодні говорити про український світ – дуже успішно і доречно.

Розвиваючи цю ідею, я б хотів засигналізувати три складових Українського світу. Я можу помилятися, але хотів би, щоб якась дискусія з приводу цього розвинулася в суспільстві.

Перше. Дуже часто нас, Україну, українську культуру хочуть представити, як лише частину якогось більшого цілого. Таким чином нам відмовляють у самобутності. Насправді наша українська культура є цілісна сама в собі.

Нам дуже болить, коли нас називають "малоросами", а нашу землю – "малоросійською". І тут спостерігаємо дуже цікаве викривлення понять.

Наприклад, саме мислення "великоросія", "малоросія" – це калька з грецької термінології. Але в грецькому контексті воно мало протилежне значення.

Велика Греція – це були грецькі колонії. А Мала Греція – це був центр культури, джерело того всього, що греки виносили по своїх колоніях.

Таким чином, коли хтось говорить про "малоросію", ми повинні наповнити це поняття цілком іншим змістом. Тобто це є корінь всього того, що пішло по "великоросії", тих окраїн, які вважають себе дотичними до культури Київської Русі.

Тож ми маємо потужний самобутній корінь, який нікому не вдалося зрубати. І він є, розвивається.

Тому коли хтось хоче нас втягнути в "рускій мір" – відмовляє нам у самобутності. А коли ми говоритимемо про "український світ", то говоритимемо про цілісність своєї власної культури, мови, світогляду.

Друге. Асиміляція. Ця річ, як на мене, є дуже важливою і цікавою. Ми свого часу говорили про асиміляцію як певну небезпеку для українців, які живуть поза межами України.

Проте наші громади завжди намагалися протистояти цій асиміляції і не дати розчинитися в "морі" тої чи іншої країни. І завжди українська церква була берегинею від тої асиміляції.

Проте сьогодні асиміляція існує і на рідних землях. Вона знана під назвою "русифікація". Це певний феномен, який не можна упускати з виду, оскільки українству є реальна загроза зникненню.

І тут наша Греко-Католицька церква, на мою думку, повинна зіграти свою роль. Бо жодна з конфесій не має такої мережі, яка б поєднувала діаспору з українцями, які живуть в Україні.

Багато років саме наша церква була єдиним мостиком для багатьох осередків українців, які живуть за кордоном.

Скажімо, Бразилія. Там багато років не було нових хвиль еміграції. Але завдяки нашій церкві ця громада зберегла свою мову, культуру, які починаються зі способу життя в українських колоніях, і закінчуються будівництвом храмів у джунглях у бойківському, гуцульському стилях.

Раніше ми думали, що коли в нас будуть кордони, то це буде перешкодою для впливу тої чи іншої країни. Але кордони є відносними, політика влади, навіть незалежної, буває дуже різною. Тому ми повинні вибудувати стратегію, як протистояти асиміляції у своєму власному домі.

Третя річ. Ми бачимо, що не можливо зберегти самобутність нашого українського світу лише закриваючись у собі. У сучасному світі цього можна досягти, лише будучи відкритими. Адже відкритість – один зі способів зберегти те, що ми маємо.

Я багато разів бачив, як поважають нашу культуру ті, хто не є вихідцями з України. Наприклад, у Аргентині при кожній парафії ми маємо танцювальні колективи. І там танцюють далеко не тільки парафіяни наших громад.

Часто комусь вигідно представляти українців як агресивних, закритих у собі, представників українського гетто, які абсолютно не здатні з кимось діалогувати без того, щоб на нього не нападати. Але це абсолютно не відповідає психології того самого українця.

"У побудові "руского міру" церкву використовують як пропагандиста"

- Коли патріарх Кирило будує "рускій мір", то за ним стоїть вся російська влада. А хто за вами стоїть? Чи заради цього дружитимете з владою?

- Якось так ставалося в історії нашої церкви, що ми ніколи не розраховували на стовідсоткову допомогу когось. А робили своїми силами те, що було нам під силу.

Коли мова йде про "рускій мір", то це не є церковний проект. Це державний проект. А церква використовується в ролі ідеолога, пропагандиста, аби, найперше, відновити чи реставрувати Радянський Союз, що є утопією.

Але це проявляється в дуже цікавий спосіб. Наприклад, Росія фінансує при посольствах за кордоном створення громад з росіян, білорусів та українців.

Ці громади виступають паралельно ідентичним громадам, скажімо, українським. І коли потрібно представляти в тій чи іншій державі українську культуру, український народ, то виявляється, що справжня українська громада не має ексклюзивного права представляти Україну, бо є ще якісь, які теж беруться говорити від імені українського народу.

І не важливо, що там розмовляють російською. Звісно, Росія дуже добре фінансує ці громади. Натомість українська влада свої громади навіть не може забезпечити підручниками з української мови.

Я був раз присутній при такій розмові, коли голова української просвіти просив посла України в отриманні підручників з української мови.

Посол просив вибачення, казав, що вони навіть виписані, але стоять на складі в якомусь порту, бо нема коштів, аби їх доставити. Я вже не кажу про ширші можливості для популяризації українського світу.

- Блаженніший, Московський патріархат зацементувався на місці Десятинної церкви. Як ви ставитеся до цього?

- Нам шкода, що де-факто пропри всі правила, закони одна конфесія приватизує собі якусь частину історії київської Русі як такої, а зокрема пам’ятку тих часів – Десятинну церкву.

Вона є дуже важливою пам’яткою для всіх церков, які сьогодні є церквами Володимирового хрещення. Тому, як на мене, якби навіть пам’ятка відійшла до однієї конфесії, вона б мала бути відкрита для всіх. Проте ми вже зараз бачимо, що відкритості на місці Десятинної церкви не буде.

Свого часу ми дуже багато разів говорили, що, зокрема в Києві, з боку влади мусить бути симетричне ставлення до всіх церков Володимирового хрещення.

Ми є канонічною церквою. Московський патріархат отримав частину того спадку, Київський патріархат – також, лише Українська Греко-Католицька Церква в Києві поки що не має своєї спадщини київського християнства.

Повертаючись до Десятинної церкви… Тут треба вимагати, аби були дотримані норми закону.

- А як ви збираєтеся протидіяти? Московському патріархату властиво поводитися, м’яко кажучи, прямолінійно, наприклад, спершу побудувати храм, а потім його узаконювати. Чому б вам так не робити?

- Гадаю, питання протидії виходить поза рамки конфесійної діяльності. Від конфесій такої протидії годі домагатися. Ми можемо висловити своє ставлення. Розуміння щодо тих чи інших процесів, але протидіяти – це не наша функція.

- А як би сформулювали ваше ставлення до РПЦ?

- Це наші сусіди... У нашій історії, у нашому сьогоденні є складні моменти… Було б дуже добре, аби ми бодай навчилися бути добрими сусідами. Про це вже не раз говорив мій попередник Блаженніший Любомир.

- Нещодавно патріарх Кирило був у Польщі з офіційним візитом, який був сприйнятий неоднозначно… Навіщо, на вашу думку, він їздив у Польщу?

- Сам жест і послання, яке було дане суспільству як російському, так і польському, були однозначно позитивними, тому що це було послання все-таки примирення як такого.

Той жест, очевидно, є лише початком процесу, який би мав на меті оздоровити рани, які були в історії тих двох народів.

У Польщі багато хто цей жест порівняли з жестом, який був здійснений у 56-му році між польським та німецьким єпископатами, що призвело до оздоровлення в багатьох речах між польським та німецькими народами після Другої світової війни.

Якщо цей візит був щирим, то він обов’язково матиме плоди.

Я вже казав, що нам би дуже хотілося, аби щось подібне відбулося і в Україні. Сам факт, що дійовою особою цього жесту виступив патріарх Кирил, багато значить. Це показує, що він усе-таки говорить від імені російського народу. Це означає сигнал для російської церкви, для середовища, яке він представляє.

Для нашої церкви є досить цікавим те, що досі патріарх Кирил, коли йшлося про помісні церкви Вселенської (Католицької) церкви, вів зустрічі лише на рівні Апостольської столиці. Було лише спілкування на рівні двох глав церков: Святійшого Отця і патріарха московського. А тут патріарх Кирил уперше зустрівся з главою локальної церкви.

Для нас це важливо, бо щоразу, коли ми заявляли, що главі УГКЦ треба вести напряму діалог з Московським патріархатом, нам казали, що для МП це не є рівень. Тому дуже часто мова йшла між Апостольською столицею і РПЦ про нас, але без нас.

Для нас це важливо, бо ми все-таки є суб’єктом міжнародного права, суб’єктом дипломатичних відносин, а не об’єктом якихось домовленостей.

"Недавно почув словосполучення "дешеві виборці"

- Як би охарактеризували виборчий процес в Україні? Українців знову обдурять?

- Мені важко відповісти на всі аспекти такого питання. Скажу про кілька складових.

Перше – наші виборці доведені до розпачу. І замість того, аби тим людям забезпечити нормальні умови існування, їм дається якась подачка, яка є сотою частинкою того, що їм належиться. Але, на жаль, наші люди легковірні. Вони ведуться на ці подачки.

Другий аспект – корупція. Сам факт, що хтось купує голоси, і хтось їх готовий продати – кричущий факт корупції. У корупції завжди є два учасника. Можливо, саме тому корупція найбільше проявляється під час виборів.

Недавно почув словосполучення "дешеві виборці". Мені подумалося, це як треба зневажати тих виборців, щоб про них так говорити.

Купуючи-продаючи голоси – так продають нашу Батьківщину, наше майбутнє.

Третя річ – у нашому громадянському суспільстві десь є відсутня протидія злому. Мені прикро про це казати, але це факт. В Україні існує факт вибіркової справедливості.

Знову ж таки, недавно від простого громадянина почув таке: "А навіщо мені справедливий суд, якщо він вирішить справу не на мою користь?".

У мене тоді виникло питання, а чи ми самі хочемо тієї справедливості?

Ми вимагаємо від влади чесних виборів. Справедливо. Але ми в жодному разі не можемо знімати тут з себе відповідальності.

- Багато вже говорилося про те, що священики повинні бути поза політикою і не агітувати за ту чи іншу політсилу. Але священики покликані розрізняти добро і зло… То навіщо їм усуватися від політичних процесів?

- Тут є кілька моральних засад. Священик справді не може прямо вказувати, за кого голосувати. Це не є його завдання, бо священик має вказувати на вічні істини, які треба впровадити в суспільне життя, зокрема коли йдеться про громадянську відповідальність. Виховувати їх.

А коли він вказуватиме їм, за кого конкретно голосувати, він диктуватиме їм певну поведінку, таким чином, він сприйматиме своїх вірян, як нерозумних дітей, які самі не здатні розрізнити добро від зла.

І, вважаю, що наші люди досить свідомі, часом свідоміші від тих, хто хоче ними маніпулювати.

Наша церква на Синоді постановила заборонити священикам агітацію. Якщо він це робитиме, то підпаде під дисциплінарні стягнення.

"Ми мусимо владу поважати, але це не означає, що треба погоджуватися з її діями"

- Часто ті ж греко-католицькі священики на місцях публічно вихваляють владу, хіба це не агітація?

- Звичайно! Тому я сказав був у Коломиї, що священик не має права вихваляти нікого крім Бога.

Так, ми мусимо владу поважати, але це не означає, що треба погоджуватися з її діями. І вибори – саме той момент, коли ми можемо дати оцінку діям влади.

- Як ви особисто робите свій вибір?

- Намагаюся не бути легковірним. Намагаюся не дивитися на другорядні речі. Пробую аналізувати: та чи інша політична сила здатна щось змінити в країні, чи ні. Тому мені б хотілося побачити програми тих партій, аби до кінця зробити свій вибір. І мені, як рядовому виборцю, це не є легко сьогодні.

- 25 серпня минув екватор президентства Януковича. Коли він ішов у президенти, то обіцяв "покращення життя вже сьогодні". Ви особисто відчули оте "покращення"?

- Чесно кажучи, ні. Напевне, це було лише передвиборче гасло.

Я пригадую такий випадок. Після Помаранчевої революції до Блаженнішого Любомира у Львові прийшов один посадовець, і почав вихвалятися, як вони боротимуться з корупцією, от за рік-два корупції не буде.

Блаженніший вислухав, і каже: "Краще б ви по-іншому говорили, бо з корупцією щось всі борються, але ще ніхто її не поборов. Нема тої шкали, за якою б можна було виміряти ту корупцію.

Ліпше б ви говорили про свою програму, як збираєтеся людям зарплату підвищити, як створити робочі місця… Аби ми за рік-два могли це побачити".

Цей посадовець пішов від Блаженнішого розчарований…

Можливо, за ці 2,5 роки хтось і покращив свій добробут, але точно не пересічний громадянин.

"Якщо депутатів обираємо за 20 грн. чи кіло гречки, то і маємо таку владу, у якій розчаровуємося" TOP

( Джерело )
02.09.2012

image
Той, хто йде в народні депутати і купує голоси людей, –
уже злочинець, наголошує Патріарх Філарет
Фото: ukranews.com

Аби протистояти пустопорожнім обіцянкам та зіштовхуванню по мові, вірі перед парламентськими виборами, потрібно не продавати свій голос. Таку думку у новому номері журналу "Країна" висловив Патріарх Київський і всієї Русі-України Філарет.

"Бо той, хто йде в народні депутати і купує голоси людей, – уже злочинець. Від такого добра не буде. Повинні бути чесність та порядність і з боку кандидатів, і з боку виборців. Якщо депутатів обираємо за 20 гривень чи кіло гречки, то і маємо таку владу, у якій розчаровуємося. Громадянам треба не піддаватися спокусам, а вибирати кращих, порядніших, чесніших. Такі завжди є", - наголосив він.

Між тим Патріарх Філарет підкреслив, що мовний закон, який недавно прийняли, загрожує нашій державності.

"Якщо набуде чинності, то відкриє широкі двері русифікації, поверненню до минулого. Ми втрачатимемо те, що надбали за 20 років незалежності. Але я вірю, що український народ цього не допустить. Я був у багатьох областях і бачив, як люди повстають проти цього", - зауважив він.

"За два місяці я відвідав понад десяток областей. Різниця в настроях людей є. У західних і центральних регіонах переважають патріотизм і демократизм. У східних багато людей тяжіють до Росії. Але й там є українці, які відстоюють інтереси народу. Скрізь говорять, що наша влада не туди йде", - додав глава УПЦ КП.

ОО «Батьківщина» розпочала передвиборчий тур - ВІДЕО TOP

image
http://www.youtube.com/watch?v=3RoND-VCtbc&sns=fb

Sep 12, 2012

«Ми розпочинаємо наш масштабний тур: за правду, за волю, за Батьківщину!», - заявив керівник Центрального виборчого штабу Об'єднаної опозиції Олександр Турчинов під час церемонії старту виборчого туру.

«Ми -- одна із небагатьох політичних сил в Україні, яка може дивитись в очі нашим громадянам, яка не ухиляється від прямих простих розмов прямо на вулицях, яка готова нести правду людям. Саме правду ми несемо нашим громадянам, тому що саме в правді наша сила», - додав він.

 
На кандидата в депутати і журналістку Тетяни Чорновіл вилили відро фарби< TOP

( Джерело )
13 вересня 2012

image

Невідомий вихлюпнув в обличчя журналістки і кандидата в депутати Тетяни Чорновіл зелену фарбу.

Чорновіл підозрює, що провокацію проти неї могли влаштувати як місцеві суперники, так і політики "центрального рівня".

"Це може бути і місцевий рівень, бо мій суперник вже почав нервувати, а, може, і центральний рівень. Така собі помста за "Межигір’я".

Чорновіл відома, зокрема, тим, що пробралася на територію "Межигір’я".

Вона також є кандидатом у депутати до Верховної Ради за мажоритарним виборчим округом №120.

Ціла стаття тут.

image
( Джерело )

 
Акція кампанії «Помста за розкол країни» у Дніпропетровську 9 вересня TOP

image
http://lelekanews.blogspot.ca/2012/09/9.html

 
Міліція готується до виборів, закуповуючи водомети та автозаки на 27 млн. TOP

( Джерело )
31/08/2012

image

Міністерство внутрішніх справ закупило автобуси для перевезення затриманих та водомети на загальну суму 27 млн грн

Про це «Коментарям» повідомили в Міністерстві економіки.

Так, МВС у ході відкритих торгів уклало низку договорів на постачання автотранспортних спецзасобів на загальну суму 27 млн 766 тис. 830 грн.

Згідно з угодою з прилуцьким ТОВ «Завод Пожспецмаш», МВС отримає 6 водометів на базі вантажного автомобіля КАМАЗ за 14 млн 700 тис. грн. Автомобіль-водомет має конструктивно складатися з чотирьох основних частин: базового автомобіля з доопрацьованою кабіною, відсіку насосної установки та цистерни для води, заднього відсіку. Технічним завданням вимагається наявність систем захисту коліс, паливного бака, елементів освітлювальних приладів, ґрати на вікнах, а також встановлення систем аудіо- та відеозапису, автономного електропостачання. Водомет має розстрілювати струмінь води на відстань від 10 метрів у площині під кутом 350 градусів, при цьому не підпускати до себе правопорушників ближче, ніж на 2,5 метри.

ТОВ «Техкомплект» з Києва за 11 млн 977 тис. 680 грн поставить 20 автомобілів для перевезення затриманих та ув’язнених на базі автобусів ПАЗ 4234. Спецавтобус повинен забезпечити можливість перевезення не менше 21 осіб, взятих під варту із забезпеченням повної ізоляції та перевезення їхніх особистих речей, а також конвою в кількості 6 осіб (включаючи водія) та виконання ними своїх службових обов’язків.

А ТОВ «Харківська автомобільна торгова компанія» 5 автомобілів для перевезення затриманих та ув’язнених на базі ГАЗ-3302 за 1 млн 89 тис. 150 грн. Дана «Газель» має забезпечити можливість перевезення 7-ми осіб, взятих під варту з утриманням 4-х людей в загальній камері і 3-х осіб в одиночних камерах із забезпеченням їхньої повної ізоляції, а також конвою в кількості 5 осіб.

Всі закупівлі фінансуються за рахунок державного бюджету. Постачання спецтехніки буде проведено в період з серпня по листопад 2012 року.

Як раніше повідомляли «Коментарі», Міністерство внутрішніх справ уже закупило тисячі загороджувальних турнікетів на суму 3,5 млн грн та засобів індивідуального захисту: шоломів, щитів, а також щитків для рук і ніг на загальну суму понад 11,5 млн гривень.

Віктор Янукович пішов війною на журналістів TOP

image

http://www.pravda.com.ua/articles/2012/09/18/6972995/
18 вересня 2012


Сергій Лещенко

Зачистивши політичне поле від опозиції, Партія регіонів зосередилася на нейтралізації нового небезпечного для них середовища - журналістів.
У вівторок парламент ухвалив у першому читанні закон, яким поновлюється кримінальна відповідальність за наклеп.

[…]

ЧИТАЙТЕ ПОІМЕННО, ХТО ПІДТРИМАВ ОДІОЗНИЙ ЗАКОН
Опозиція не дала жодного голосу, але і ніяк не перешкоджала ухваленню цього закону.
Отже, законом Журавського до Кримінального кодексу вноситься нова норма - стаття 145-1 "Наклеп", яка пропонує саджати журналістів у тюрму на три роки:

Розділ III. Злочини проти волі, честі та гідності особи
Стаття 145-1. Наклеп

1. Наклеп, тобто умисне поширення завідомо неправдивих відомостей, що ганьблять честь і гідність іншої особи або підривають її ділову репутацію, якщо такі дії спричинили тяжкі наслідки, -

карається штрафом в розмірі від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі до двох років.

2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене шляхом публічного демонстрування у творах або засобах масової інформації, або вчинене слідчим, прокурором чи суддею -

карається штрафом в розмірі від п’ятисот до тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

3. Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, поєднане з обвинуваченням особи у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, -

карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від одного до трьох років.

Примітка. Тяжкими наслідками у цій статті, якщо вони полягають у заподіянні матеріальних збитків, вважаються такі наслідки, які у п’ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, тобто понад 850 гривень.

[…]
Але Партія регіонів зі своїми союзниками наплювала на цю рекомендацію. Ахметов, Льовочкіна, Бондаренко, Мірошниченко і ще 184 депутати-регіонали зробили наступний крок до знищення своєї репутації в очах цивілізованого світу. Вони дала новий поштовх для звинувачень у згортанні свободи слова. Вони продовжують закатувати країну в асфальт.

Читайте статтю повністю тут: http://www.pravda.com.ua/articles/2012/09/18/6972995/

 
Звернення українців з-за кордону до влади в Україні TOP
Президенту України
Верховній Раді України
Кабінету міністрів України

Звернення українців з-за кордону

Невдовзі в Україні відбудуться вибори до Верховної Ради.  Очільники нашої держави постійно  наголошують на прагненні України інтегруватися в єдину Європу, водночас свобода слова в Україні піддається безпрецедентному тиску, над свободою зібрань завис дамоклів меч, середній бізнес масово покидає Україну. 

Це стосується зокрема телевізійного каналу ТВі, що штучно доводиться до банкрутства, а стосовно його керівника Миколи Княжицького раз за разом включається маховик судових переслідувань.

З українських ЗМІ ми постійно отримуємо інформацію, що Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення вимагає від кабельних операторів незаконно вимикати сигнал ТВі, усувати його з своїх найпривабливіших для глядача пакетів.

Більшість з нас у найближчому майбутньому повернеться в Україну. Чим держава зустріне нас тут? Сірі, налякані люди чи творчі особистості, що мають можливість вільно спілкуватись, розвивати свій талант та підприємницькі навики.

Змінити хід історії неможливо. Україна стала на шлях демократії, її справи моніторять сьогодні провідні держави світу. І тому  навряд чи ці держави стануть безпечним місцем для капіталів тих, хто не шанує європейські демократичні цінності.

Ми закликаємо вас до розуму, виваженості та вірності демократичним цінностям.

Підписали:

  • "Українська Європейська перспектива", м. Прага (Чехія), Марія Гаврилюк,
  • Асоціація українців в Португалії "Собор", голова Олег Гуцько,
  • Товариство Українців у Фінляндії, голова Деніс  Перцев,
  • Український Дім м. Дюссельдорф, Громада української автокефальної церкви м. Крефельд (Німеччина), Ірина Ястреб,
  • Асоціація Українців в Ірландії, голова Олександр Яворський,
  • Асоціація "Християнський Рух українців у Португалії", Лісабон, голова  Іван Онищук,
  • Українська Громада у Норвегії, Наталя Равн-Крістенсен,
  • Асоціація ASORECAST, Вільяробледо (Іспанія), голова Оксана Вербіцька,
  • Асоціація "Україна" (Іспанія), голова Микола Сернецький,
  • Італійсько-українська культурно-просвітницька асоціація "Надія", Брешія (Італія), голова  Ольга Вдовиченко,
  • Організація " ОБЕРІГ", Венеція-Местре (Італія), голова Юрій Журавель,
  • Асоціація Українських працівників в Комо (Італія),  Ігор Пархуць,
  • громадський діяч, м. Саратов (Росія), Двоєконко Олександр

Тимошенко прогнозує нову революцію, але не таку мирну TOP

( Джерело )
2.09.2012

image

Екс-прем'єр Юлія Тимошенко не виключає виникнення в Україні нової революції, але вже не мирної.

Як повідомляє сайт Тимошенко, вона заявила, що режим Віктора Януковича має намір фальсифікувати результати виборів до парламенту для остаточного встановлення диктатури.

"В даний час створення диктатури в Україні знаходиться на активній стадії, і цей єдиний свій "творчий проект" Янукович завершить на парламентських виборах у жовтні цього року. Якщо він досягне успіху в своїх планах фальсифікувати вибори, президент і його політичні поплічники створять конституційну більшість, і таким чином буде забитий останній цвях у труну української демократії на десятиліття вперед", - сказала Тимошенко.

У той же час, екс-прем'єр не виключає виникнення в Україні масштабних акцій протесту проти фальсифікації результатів виборів до Верховної Ради.

"Це може закінчитися новою революцією, але далеко не так мирно, як це було в 2004 році. Ось чому Україна потребує допомоги демократичного світу зараз, коли ще існує шанс повернути Україну в європейську сім'ю з європейськими цінностями. Зараз, а не після виборів, коли буде вже занадто пізно", - вважає вона.

Тимошенко також заявляє, що не підтримує введення санкцій проти української держави і громадян України.

На її думку, міжнародне співтовариство повинне "політично і морально" ізолювати режим Януковича.

"Після вступу Януковича на посаду президента, у нього був неймовірний другий шанс виправити свої помилки, які він зробив до Помаранчевої революції, і стати поважаним лідером, що просуває Україну до членства в Євросоюзі. Замість цього він втратив все, що міг втратити політик: повагу і довіру. Навіть якщо він фальсифікує результати парламентських виборів у жовтні і отримає більшість, він, в кінцевому рахунку, програє", - переконана Тимошенко.

Заява Всеукраїнського Комітету захисту української мови стосовно критики в Москві Міністром освіти Табачником українських патріотів TOP

( Джерело )
12.09.12

imageЗ приводу висловлювань теперішнього міністра освіти і науки, молоді та спорту України під час візиту до Москви

Під час перебування в Москві 11-го вересня 2012 року з особистим візитом міністр освіти і науки, молоді та спорту України Дмитро Табачник дав інтерв’ю програмі “Голос Росії”, в якому він, у вже звичному для нього стилі, розкритикував українських патріотів і назвав їх усіх “націоналістами”. Під час інтерв’ю, Табачник висловив свою захопленість російським шовіністом Петром Столипіним, пошкодував про те, що буцімто в Україні надто мало шкіл з російською мовою навчання і жодним словом не згадав про абсолютну відсутність україномовних шкіл в Росії.

У той же самий день коли Табачник давав своє ганебне для українського народу інтерв’ю, Генеральний секретар Ради Європи Турбйорн Яґланд висловив свою впевненість, що “мовний закон” в Україні захищає права тільки російської мови. Ця позиція, неодноразово висловлена європейською спільнотою, зводить нанівець спроби таких російських націоналістів, як Табачник, притягнути Україну за вуха ближче до Росії і подальше від Європи.

Позиція і наміри Табачника очевидні. Він прагне зайняти посаду міністра освіти Російської Федерації, бо тільки на цій посаді усі його висловлювання і діяння матимуть сенс.

З багатьох його публічних висловлювань давно стало зрозумілим, що Табачник, який вважає, що українського народу не існує як такого, збрехав Президенту Віктору Януковичу коли він його запевняв, що його особисті переконання не відображатимуться в його роботі на посаді міністра. Ми спостерігаємо протилежну ситуацію, коли міністр Табачник усіляко зловживає службовим становищем та при першій нагоді висловлює свої антиукраїнські погляди, що для міністра, який очолює одну з найважливіших сфер в Україні? неприпустимо. Тому пропонуємо Президенту Віктору Януковичу посприяти пристрасному бажанню Табачника і звільнити його з посади міністра, що дасть йому можливість просувати свою кар’єру в сусідній державі.

12.09.12
Всеукраїнський Комітет захисту української мови
Іван Лозовий, голова виконкому Комітету (068) 982-9000
Катерина Гладка, керівник пресового відділу (066) 991- 6078

image

На Закарпатті гімн України замінили угорським TOP

( Джерело )
5.09.2012

На Закарпатті з`їзд учителів Берегівського району відкрився національним угорським гімном замість гімну України. Про це, зсилаючись на учасників конференції, повідомляє прес-служба ВО «Свободи».

Окрім того, більшість виступів на з`їзді звучало на угорській мові. При цьому із 400 присутніх в залі більшість складали українські педагоги, які не розуміють по-угорськи. За словами вчителів, вони змушені стоячи віддавати честь гімну чужої країни.

Окрім того, як повідомляють представники регіону, в області постійно встановлюються прапори Угорщини й Румунії на офіційних заходах – сільських і селищних рад.

Переклад із російської

Financial Times: Special Report on Ukraine 2012 TO

http://www.ft.com/reports/ukraine-2012
Sep 17, 2012

Kiev finds itself caught between the east and the west as elections loom
Download report

State in a struggle for identity and direction
Kiev finds itself caught between the east and the west as elections loom, write Neil Buckley and Roman Olearchyk

Democracy: Ballot under scrutiny
There is intense international pressure for the parliamentary poll to be conducted fairly, writes Roman Olearchyk

Economy: Reforms will be needed to stimulate growth
Recession has hit the nation hard. Neil Buckley and Roman Olearchyk consider why and look at hopes for recovery

Mykola Azarov: Good relations with EU and CIS are ‘vital’
The right-hand man to President Viktor Yanukovich talks to Neil Buckley

Foreign direct investment: ‘Risky’ state also has its attractions
Despite the difficulties, there is still much to draw investors, says Roman Olearchyk

Energy: Outsiders boost power sector
Kiev is heading for independence from Russian supplies, writes Roman Olearchyk

IPOs: Companies still look westward for cash
London has been a top destination for initial public offerings but Warsaw is also proving popular, writes Jakub Parusinski

Lviv: Habsburg jewel is a historic survivor
Jakub Parusinski finds a destination buoyed by Euro 2012 and hoping to reach the big league

Agriculture: Room for profitable growth in the fields of black earth
The bread basket of Europe produces just a fraction of its potential yield, says Mark Rackevych

 
Україна збільшила торговий “мінус” майже до 9 мільярдів - Спільна Справа TOP

http://www.spilnasprava.com/wp/?p=11595 12.09.2012

Імпорт товарів перевищив експорт в липні 2012 року на 1,44 млрд доларів, що на 25,3% більше, ніж у липні 2011 року.

Про це йдеться у повідомленні Держстату.

За даними відомства, експорт товарів в липні виріс до 5,761 млрд доларів (на 7,5%), а імпорт до 7,198 млрд доларів (на 10,6%).

За січень-липень 2012 року негативне сальдо зовнішньої торгівлі зросло до 8,66 млрд доларів (на 28,6%).

Як відомо, в 2011 році імпорт товарів перевищив експорт на 14 млрд 197,1 млн доларів.

Відкрито архіви ОУН TOP

12 вересня

Стефан Романів

Голова Проводу Організації Українських Націоналістів (бандерівців), Генеральний секретар Світового Конгресу Українців, Віктор Рог - головний редактор газети «Шлях Перемоги» та Геннадій Іванущенко - член Вченої ради Центру досліджень визвольного руху, колишній директор сумського архіву, презентували новий історичний інтернет-ресурс – сайт Архіву ОУН в Українській Інформаційній Службі-Лондон (http://ounuis.info/).

За словами Геннадія Іванущенка, котрий майже рік опрацьовував архів ОУН, що нині перебуває в Українській Інформаційній Службі (УІС) в Лондоні, минуле століття було для української нації найдраматичнішим часом її боротьби за державну незалежність. Сотні тисяч людей, хто зброєю, а хто словом, хто в бою, хто в концтаборах, а хто у вимушеній еміграції, боролися за вільну Україну. Саме завдяки їм 24 серпня 1991 року була проголошена Українська держава.

Свідчення про ті події і людей, які боролися за Україну, про діяльність ОУН, мають бути збережені для наших нащадків і доступними для дослідників. Власне, це і є основне завдання новоствореного сайту, матеріали якого, до речі, можна читати сімома мовами (окрім української ще англійською, німецькою, польською, російською, французькою, німецькою та іспанською). Відвідувачі сайту можуть ознайомитись з документами ОУН, АБН, СУМ, УПА, книжковими виданнями, періодичною пресою. Є тут і відео, аудіо та фотогалереї. Сайт також дає можливість віртуальної мандрівки музеєм Степана Бандери в Лондоні.

За словами Стефана Романіва, важко переоцінити значення такого ресурсу, адже актуальність розвінчування міфів щодо ОУН сьогодні незаперечна. Проте окрім роботи з архівами та історичною спадщиною, ОУН і Світовий конгрес українців, що репрезентує українство у світі, активно висловлюють політичну позицію та всіляко намагаються сприяти вирішенню проблем, що існують в Україні сьогодні.

Зокрема, зараз представники Конгресу співпрацюють з міжнародними організаціями, які спостерігають за виборчим процесом в Україні, стоять на захисті прав і свобод незалежних медіа, як от телеканала ТВІ, відслідковують інші порушення тощо. Стефан Романів, наголосив, що є низка питань, які ОУН і Світовий конгрес українців готові ставити перед владою, аби захистити українську націю.

Учасники презентації відповіли на питання присутніх на заході, а також передали сумським історикам добірку рідкісних видань.

First World War internment camps a 'difficult scar' for Canadian Ukrainians TOP

image
A plaque and statue of a Ukrainian immigrant mark the site of the
1915 Castle Mountain internment camp near Lake Louise, Alta., on Aug. 20, 2012.
Bill Graveland / CP

( Source )
Sep. 2, 2012

CASTLE MOUNTAIN, Alta. -- At the age of 22, Yuri Forchuck was a prisoner of war -- in Canada.

The young man immigrated in 1912 from Ukraine and was homesteading east of Edmonton when, in 1916, the authorities came calling.

He was arrested, declared an "enemy alien" and shipped off to do hard labour in the Rockies.

"He was at the Jasper internment camp and he escaped," recounted his granddaughter Marsha Skrypuch, "The camp guards shot at him, bullets were whizzing by his ears, but he did manage to escape alive."

Forchuck was one of more than 8,000 individuals put into First World War internment camps across the country because they were considered citizens of the Austro-Hungarian and Turkish empires as well as Germany.

He may have survived his escape, but nothing was ever the same.

"It completely ruined his life because he went into hiding because he had escaped and when he went back to his homestead after the war it had been given up," Skrypuch recalls. "It had been given to an English family so he had absolutely nothing."

Forchuck eventually moved to southern Alberta where he worked in the coal mines. He found himself another homestead but his arrest was something he never really recovered from.

"I was in elementary school when he died and I remember vividly him talking about it," Skrypuch recalled. "It tainted his entire life. He thought this was hanging over his head and thought his past would come up and be thrust in his face like a scandal.

"As a kid I knew that something had happened to him and it was a big secret that he was put in jail for something he didn't do."

The Canadian government identified about 80,000 people as enemy aliens during the First World War and those who were living close to urban centres were required to report to the North West Mounted Police.

Nearly 8,600 were deemed to be a threat to Canada and sent to 24 internment camps across the country, four of which were in the Canadian Rockies. The majority of the prisoners were of Ukrainian descent.

Complete article & Comments ( Source )

Street protests in Ukraine TOP

image
Onto pitchforks

( Source )
August 17, 2012

Alexander Motyl Alexander J. Motyl

Talk to Ukrainians and the view you’ll hear from almost everyone is that “they”—Ukrainians—are passive, apathetic, and inert. I’ve heard this line in Lviv, Kyiv, and Donetsk as well as in Western Europe and North America. I’ve even heard it at, of all places, demonstrations in Ukraine.

The question that invariably follows is: “Why don’t they rise up and finally do something?”

The fact is that Ukrainians are doing something almost every day. Walk down most main streets in most cities and towns and you’ll usually encounter some protesters handing out leaflets or some groups raising a ruckus. Maybe not every day, but often enough to persuade you that at least some Ukrainians aren’t passive.

Naturally, most Ukrainians aren’t impressed by that kind of protest action. It’s too run-of-the-mill, too easy, too small, too quiet, too unimpressive. In a word, it’s no Orange Revolution, when millions rose up throughout the country to demand their rights in the face of the Kuchma-Yanukovych camarilla that had falsified the presidential elections of 2004.

The problem with revolutions, uprisings, and other displays of people power is that they are, by definition, infrequent. It takes an unusual concatenation of forces to induce millions to disregard their everyday concerns—such as survival—go into the streets, and, most important, stay there for weeks or even months. And when the result of a mass mobilization is failure, don’t be surprised if people become skeptical and wait.

On the other hand, that skepticism can also vanish overnight. Remember Poland’s Solidarity movement? It emerged seemingly out of nowhere in 1980 and survived as a mass movement for about a year, until General Jaruzelski cracked down. But its activists continued to promote their cause until, finally and almost miraculously, the regime toppled like a house of cards in mid-1989, and they, the dissidents who had languished in jail just a few weeks before, suddenly emerged victorious.

The next few years will see the final similarity: the Yanukovych regime, like the Jaruzelski regime some 30 years ago, will collapse under the weight of its own rot.I mention Poland because the similarities between Yanukovych’s Ukraine and Jaruzelski’s Poland are too striking to ignore. Both regimes came to power after democratic mass movements failed to reach their agendas. Both regimes represented a restoration of the status quo ante and, as such, had absolutely nothing to offer their populations. Both regimes represent momentary pauses in inevitable social and political processes. Both leaders were singularly unimaginative and both ruling parties were hopelessly corrupt. Both democratic movements remained alive and well, in that significant parts of the population had internalized their values and rejected the loutish regimes in power. And both countries generated impressive civil societies that kept making demands during the dark years of repression and stasis. The next few years will see the final similarity: the Yanukovych regime, like the Jaruzelski regime some 30 years ago, will collapse under the weight of its own rot.

Meanwhile, Ukrainians are protesting like there’s no tomorrow. According to a study by the Center for the Study of Society, Ukraine has experienced 100 to 300 protest actions every single month of 2010 and 2011. The numbers are usually highest, between 200 and 300, when you’d expect them to be highest—during the spring months of March, April, May, and June and during the fall months of October and November.

Now that’s a helluva lot of protests, especially in a country that’s supposedly disinclined to protest. In the social sciences, you’d say that the evidence disproves the “passivity hypothesis.” In any case, it certainly doesn’t support it.

The numbers for this year are especially impressive. There have been about 100 to 150 more protest actions per month in March, April, May, and June than for corresponding months in 2010 and 2011. A more recent study (by the same center) of protests in July shows that, at 404, they exceeded the previous month’s 330 by 74. That’s a record, sparked largely by the Regionnaire-controlled Parliament’s adoption in late June of a law on languages that is as stupid as it is supremacist. Significantly, July also saw another record: the number of repressive responses went up from 70 in May and June to 101—a 44 percent increase.

Clearly, the Yanukovych regime has seen the writing on the wall and is terrified. And rightly so. If the upward protest trend keeps up, a second Orange Revolution becomes perfectly possible. And since the Regionnaires have to cheat in the forthcoming October parliamentary elections (cheating, you see, is as much a political imperative as a genetic predisposition), a fraudulent ballot could again serve as the spark that drives the masses into the streets.

Note that, in just the last two months, support for the Regionnaires has fallen five percentage points—from 28 percent to 23.The regime is currently working overtime, trying to rig the electoral rules, gerrymander districts, split the opposition, manipulate the press, buy votes, and so on. Some of that will work, if only because the oligarch-funded Regionnaires have billions of dollars to throw around. But you can’t fool all of the people all of the time and, as Jaruzelski discovered in 1989, you can’t even fool some of the people some of the time—especially if you’re a deadbeat leader who is perceived by everyone as a deadbeat leader. Note that, in just the last two months, support for the Regionnaires has fallen five percentage points—from 28 percent to 23.

The protests in Ukraine will continue, of course. Unlike Jaruzelski, who dared to crack down in 1981 because the Soviet Union had amassed its soldiers on the Polish border, Yanukovych knows that the thousands of new militiamen he’s recently hired are just regular guys trying to make ends meet. When push comes to shove, they’ll join their friends and neighbors and give the Regionnaires a mighty heave-ho.

The Masters Foundation - Meteniv Halfway House for women in Ukraine TOP

The Challenge

A Halfway House for Women in Ukraine Several years ago the Lord laid upon the heart of Maria Borisova a burden for the imprisoned women in Ukraine. The fact that she did not have any money to begin ministering the to the imprisoned did not deter her. She began making bread buns and sold them to acquire funds for travel to the prison and expenses in helping the women. In her 17 years of ministry to the imprisoned women, she saw that upon their release the women found re-entry into society very difficult. The majority of them were back in prison within months of their release to the only home they knew.

Maria knew the cycle would continue unless the women had a place where they could have time to adjust to living in society again and come to a personal relationship with Christ. Maria and her husband, Alex, approached a Church in Ternopil and with their help purchased 10 hectares of land in Meteniv and with all local help, built a 2 storey, 3000 sq. ft. house. This home will house up to 15 women plus staff. With that much land they will be able to grow crops, and have several gardens which will provide the home with an ample supply of food. Also, chickens and other animals will be raised.

The residents will be enrolled in the 12 Steps program during this time and introduced to a saving knowledge of Jesus. They will also be taught skills to reenter society to become productive citizens. Also assistance will be given them in finding meaningful employment. We believe God will use this Halfway House to restore broken lives, families, to bring back mothers to their children, daughters to their mothers, wives to their husbands and lost souls back to God!

From Meteniv Halfway House, 12 Steps will be taught as a pilot project at Good Waters Prison for women. This prison project will be overseen by the leaders at the Halfway House. The goal is also to raise leaders who then will take the program into other women prisons in Ukraine.

With Ukraine's stagnant economy and extreme inflation, Brother and Sister Borisov have found it impossible to complete the house by themselves and have approached The Masters Foundation to complete the following items. 1. Heating System. 2. Septic System and Plumbing. 3. Kitchen 4. Showers 5. Flooring 6. Furniture.

THE COST FOR THE COMPLETION OF THE HOME IS $49,900

Jesus said, "For I was hungry and you gave me something to eat, I was thirsty and you gave me something to drink, I was a stranger and you invited me in, I needed clothes and you clothed me, I was sick and you looked after me, I was in prison and you came to visit me." We ask for your prayers and support for all the incarcerated women in Ukraine and this project. Will you join hands with us in completing the Women's Halfway House? To donate to this challenging project see “how can i help” For more information please contact The Master’s Foundation 905.602.1350 or email at sgw@globalserve.net

See photos of the house and surrounding property here. [PDF]

For more information visit our website at www.mastersfoundation.org or please contact

The Masters Foundation
1290 Eglinton Av. E., Suite 5
Mississauga, Ontario, L4W 1K8

Phone: 905.602.135 or email at sgw@globalserve.net

Інтернет-революція – це не те, що ми собі уявляємо – Рачинський + ВІДЕО TOP

( Джерело )
09.09.2012

image
http://www.radiosvoboda.org/content/article/24702388.html

Інтернет – альтернативна платформа для того, щоб створити власну політичну організацію

Держава й інтернет – це антагоністи

A tyranny of cats in Ukraine TOP

 

image
“When I learned my grandson supported the
Party of Regions, I transferred my house to my cat.”

( Source )
September 7,  2012

Alexander Motyl Alexander J. Motyl

The perpetually alert Yanukovych regime has recently mounted an assault on cats and other animals. For instance, a preposterously worded draft law, “On Reforming and Improving the System of Free Time in the Sphere of Defending the Surrounding Natural Environment, the Rational and Sustainable Use of Natural Resources and Ecological Security, on Reducing Regulatory Pressure on Subjects of Economic Activity,” appears to give the authorities the right to hunt down stray cats and dogs. As you may recall, the local Regionnaire authorities rid the streets of Kyiv, Kharkiv, and Donetsk of strays in anticipation of the Euro 2102 soccer championship earlier this summer. Legalizing such behavior makes perfect sense. After all, since the regime treats people as animals, why should it treat animals as animals?

But there’s more to the Yanukovych regime’s campaign against cats. The following Top Secret memorandum, graciously translated by Ukraine’s Minister of Education, Youth, and Sports Dmitri Tabachnik, recently came into my possession. I reprint it here without any changes.

To: Comrade President Viktor Yanukovich
From: Igor Kalinin, Head of Ukrainian Security Service
Regarding: Subversion of Ukraine by Imperialist Fascist Zionist Bourgeois Nationalists

Esteemed Comrade Yanukovich,

It has most surely come to your esteemed attention the recent scandals in friendly neighboring state Russian Federation and in Ukraine big town of Dneprodzerzhinsk. I am having in mind latest attempts of Imperialist Fascist Zionist Bourgeois Nationalists to undermine and subvert solidity of Ukraine state and Most Democratic Rule of you. I am having in mind “CATS.”

No, Comrade President, I am not having in mind morally repulsive Broadway musical with salacious name CATS. (I am returning to same topic below.) I am, instead, esteemed Comrade President, having in mind PUSSY RIOT and subversive poster of babushka with CAT in Dneprodzerzhinsk.

It is needless to say so-called PUSSY RIOT is Zionist plot. As Comrade Tabachnik having said to me: “Is any wonder all Zionists have name KATZ?” Comrade Putin is understanding threat and is acting upon it with greatest decisiveness in world. It is also needless to say that poster of babushka with cat in Dneprodzerzhinsk, in which she saying that, “When I learned my grandson supported the Party of Regions, I transferred my house to my cat,” is Imperialist Fascist Zionist Bourgeois Nationalist plot. The both plots are being intended to undermine democracy in Russia and Ukraine!

Most energetic measures must be adopted to stopping plot!

Comrade Putin has placed pussycats in jail. Offensive subversive poster in Dneprodzerzhinsk is having been removed. But that is NOT enough!

We must do more, or else Imperialist Fascist Zionist Bourgeois Nationalists will resume campaign against Yanukovich democracy!

I am proposing to you immediately there being adopted in Ukraine following means and measures for stopping very big threat from—CATS. Da, Comrade President, we must be attacking problem not superficially, at surface level, but deep, deep, deep, in language and mentality of our beloved people. Problem of CATS must be addressed. CATS, Comrade President, must be removed from mentalitational and linguistational processes of Ukrainian people, young and old, big and small.

Comrade Minister of Education Dmitri Tabachnik and me having therefore developed complex program of fighting problem of subversion by CATS. We are therefore recommending following means and measures of purely democratic intent in ongoing struggle against Imperialist Fascist Zionist Bourgeois Nationalists.

In theatre:

  • Broadway musical by name of CATS will being permitted appear on stages of Ukraine only if title and all references in lyrics are being subjected to change. No more CATS! Suggesting alternative: DOGS.
  • Critical of decadent America play by Mister Tennessee Williams, “A Cat on the Hot Tin Roof,” must being renamed. Suggesting alternative: “Furry Creature on the Hot Tin Roof.”

In movies:

  • It is being most obvious that “Catwoman” of Batman movies is not permissible in democratic Ukrainian state of President Yanukovich. Suggesting alternative: “Animalwoman.”

In singing:

  • We must be banning popular 1960s’ song by decadent American group, so-called Rascals, “Feelin’ Groovy.” As esteemed Minister of Education pointing out, “Feelin’” is being pronounced “feline” in many Ukraine cities, and is obviously big invitation to subversion.

I am having, Comrade President, many more most excellent ideas for combating subversion of democratic Yanukovich state. But these here being, I am hoping, a foretasting of ways and means I am intending to adopt in death struggle with Imperialist Fascist Zionist Bourgeois Nationalists.

Comrade President! Democratic Yanukovich Ukraine is just being celebrating anniversary of independence on August 24. You are being congratulated by me and all security cadres on having being transformed orange subversive chaos into true Yanukovich democracy and stability.

Next year, Comrade President, Yanukovych stability and democracy will being approaching perfection. With recommending elimination of cats, Ukrainian people will be loving you like man’s best friend.

Анекдот, який прекрасно описує ментальність українських противсіхів TOP

Приїхав до концтабору новий офіцер. Подивився свою квартиру-потрібно ремонтувати. Запитує в колег: "Українці в таборі є?" йому кажуть: "Начебто були, але їх вже в газову камеру повели. Біжи швидше, може встигнеш. "Він біжить дивиться, двері в камеру вже зачиняють, він в останній момент встигає вставити ногу. Кричить всередину:

- Українці є?
- Є. ..
- А ну, йди сюди!
- Ти кахель кладеш?
- Та кладу потроху ...
- Почім?
- За шість ...
- А по чотири?
- Ногу прибери.

https://www.facebook.com/danylyuk/posts/359773927430109

Зроби йому світ яскравим TOP
image
Lubomyr T. Romankiw to receive Distinguished Alumni Award for contributions to science and technologyv in Edmonton on Sept. 29 TOP

Lubomyr T. Romankiw is being honored as a recipient of the University of Alberta's Distinguished Alumni Award. The award will be presented at the 2012 Alumni Recognition Awards on September 20th at the Winspear Centre. Earlier this year, Romankiw was inducted into the National Inventors Hall of Fame in Washington, D.C. alongside Steve Jobs, for his contributions to science and technology. Without Romankiw's breakthroughs in electrochemistry and microfabrication at IBM, modern inventions like personal computers, mobile phones and the internet could not have been possible.

image

Lubomyr is of Ukrainian heritage, and remains active in various Ukrainian organizations. He is the current "Начальний Пластун", or Chief Scout of the Plast Ukrainian Scouting Organization. Romankiw is also a member of the Shevchenko Scientific Society. He obtained his BSc(Eng) at the University of Alberta in 1957, before completing his doctorate at MIT. He is still employed by IBM, and is currently working on advances in solar panels as a fellow at IBM's TJ Watson Research Center in Yorktown Heights, New York. Over the course of his career, Lubomyr accumulated 67 patents and published over 150 inventions.

The Ukrainian community is invited to meet Lubomyr Romankiw at the Plast Domivka in Edmonton at 7:30 PM on September 21. Click here for more details.

 
www.vidrodzhennya.com TOP

Lord, have mercy on Ukraine!

Ukrainian language is grossly forced out, corruption is rampant, and innocent is sitting in prison, while criminals carelessly destroy the last remnants of heritage. Does God care, hear, want to change something? Does Ukrainian nation sincerely seek the Lord? Read the sermon of the Bishop of ULC, the news in Ukraine and the world, humorous stories, information about meetings of Ukrainian groups in all parts of the world, and other topics. If you are an expert in the field, which refers to everyday lives of most people (doctor, lawyer, etc.), we appreciate the feasible voluntary contribution to our webpage.

Read www.vidrodzhennya.com and forward it to friends.

www.vidrodzhennya.com TOP

Господи, помилуй Україну!

Українська мова грубо витісняється, процвітає корупція, невинні сидять по тюрмах, в той час як злочинці безпечно руйнують останні залишки надбань. Чи Господь дбає, чує, хоче щось змінити? Чи наш народ шукає Господа всім серцем?

Читайте проповідь єпископа УЛЦ, про новини в Україні і світі, гумористичні історії, інформацію про збори українських груп у всіх куточках планети, та ін. Якщо Ви є експертом в області, яка відноситься до кожноденного життя більшості людей (лікар, адвокат, і т.ін), ми будемо вдячні за посильний добровільний вклад до нашої вебсторінки.

Читайте www.vidrodzhennya.com i пересилайте друзям.

Роздуми про сучасне: Яку допомогу діяспора є способна дати Україні? TOP

Олександер Полець

В одній маленькій місцевій газеті у рубриці, Що означає краб у відрі?”  Відповідь на це питання чи приказку є така: краби не є соціально розвинені істоти, коли покласти у відро одного краба то він якось викарапкається з відтіля.  Але коли покладеш декілька крабів у те відро то ні один з них не вилізе.  А це тому, що той краб який є у гіршій позиції хапає того краба який підліз вище і стягає його до низу, тож за таких умов ні один з них не може вилізти з відра.

Дивлячись на сучасну ситуацію української опозиції дуже нагадує те відро з крабами, а це є, так би сказати, через дуже низьке поняття державницьких ціностей.  Щоб вийти із такої ситуації, краби у відрі, має зявитися провідник на білому коні за яким пішли б маси людей, а крабів залишили на проізволяще.  Тільки треба молити Бога, щоб то був справжній провідник, а не хтось, що прикидається провідником народу.  Відомим є те, що вже був провідник на помаранчевому коні, мав підтримку широких мас людей, а вийшло, що він зовсім не був провідником і можливо зробив тільки тяжче, на довгий час, якомусь іншому провідникові отримати довіру людей.

Ми, діяспора, ні в чому, у політичному сенсі, не можемо в цій ситуації допомогти.  Провідник який виведе Україну на чисту воду має вийти тільки з народу України в Україні.  А в Україні, мають зрозуміти, що за двадцять років незалежності всі мали б вивчити українську мову і лише ті хто має ментальну проблему та ті хто справді не бажає української незалежності не є способними  її навчитися. В кожнім разі, ні одні, ні другі не надаються на жодні позиції в уряді.

Що до допомоги Україні то є інший варіянт.  В цей час найбільша і найстабельніша і справді українська установа є Українська Православна Церква Київського Патріархату.  Без сумніву, УПЦ-КП є найупливовіша установа яка вкладає українську свідомість широким масам українського народу.  Під проводом Патріарха Філарата церква відстоює великий тиск неправди і сваволі які лються з Москви руками її прибічників в Україні.

Що до питання, а що діяспора може зробити, щоб у цьому допомогти?  Такі можливості є.  В першу чергу, є в такі ділянки: допомога з друкованими матеріялами, з допомогою утримання існуючих парафій та допомога з утворенням нових церковних громад Київського Патріархату.  Приклади ефективності такої праці є, і на базі цих прикладів поле праці є невичерпане, а головне, наслідки до великої міри можна сподіватися будуть позитивними.  Нижче подаю декілька мені відомих прикладів:

Перше.  Комітет Приятелі Київського Патріархату в Торонто, який очолює пані Ірина Ващук, обрав функцію допомоги сільським парафіям, а особливо молодим священикам, які будучи відданими пастирями також мають ще втримувати свої родини.  Пані Ващук розповідала, що дивлячись на бідноту молодих священиків приводило її до сліз, їхній комітет здебільшого вів свою допоміжну працю на Сумщині, Дніпропетровщині, а згодом Вінниччині, Житомирщині  та інші.  Також, коли прийшла потреба на допомогу друку книжок Галини Могильницької то комітет Приятелів Київського Патріархату відразу прийшов з грошевою допомогою.  Тут ще треба згадати, що Комітет Допомоги Україні в Америці також дав левиний дар на друк книжок Галини Могильницької.  Мої останні відомості про діяльність комітету Приятелі Київського Патріархату є ті, що вони зачали заходи відбудувати церкву у райщнному центрі Охтирці, Сумська область де народився Іван Багряний.

Друге.  Парафія св. Михаїла в Міннеаполісі (тепер св. Михаїла і св. Юрія) святкувала у 2000 році 75-тий ювілей свого заснування.  Як один із пунктів цього відзначення було вирішено обрати церкву побратим в Україні (таку практику вживають баптиські громади, тільки в Міннеапольській юрисдикції баптиських церкоа є 150 баптиських громад які утворили побратимські громади в Україні).  Церкву побратим яку наша громада вибрала знаходиться в містечку Буча в Ірпінському районі неподалік від Києва.  Цю церкву там організували   54 пенсіонерів, які не бажали бути під юрисдикцією московського Патріархату.  Вони отримали священика від Київського Патріархату, спочатку Богослужіння мали у нанятій хаті, тоді місто виділили їм два гектари землі край міста на полі й з поміччю мецената побудували капличку і освятили її церква Всіх святих землі української”.  На наші ювілейні святкування ми запросили до нас священика і ще одну парафіянинку тої парафії й це звеличило наше свято.  Коли наші гості повернулися додому в Україну то й повезли зі собою грошеві подарунки, які громада там використала для побудови гарного металевого паркана навколо своєї ділянки.  І це вони зробили дуже вчасно, бо дуже в скорім часі почалася будова дороги понад огорожею і почалася будова пяти-поверхівок.

Що в цьому було важливим, то є те, що коли місто виділило церкві два гектари землі, місто не видало жодної документації на влвсність і коли б не було загорожі, то без сумніву, ця ділянка була б пошарпана з усіх сторін.  Я відвідую церкву побратим що року і спочатку так траплялося, що отець запрошував журналістів міської газети які давали мені інтервю і кожного разу під час інтервю я питав отця Андрія чи церква вже отримала належні документи на власність землі під церкву.  Перших два роки отець відповідав, що обіцяють, але на превеликий жаль ще не видали, а на третій рік в такомуж інтервю отець підтвердив, що на решті вже отримали.  Це може виглядати як дрібничка, але таке постійне стукання може дати і дає велику поміч.

Третій епізод який також можна навести як приклад, це є з моїми родичами на Вінниччені.  Коли ми вже добре познайомилися вони мені розповіли, що родинами вони пішли до церкви і охристилися, а коли я довідався що то була церква московського Патріархату я попитав їх, хіба тут немає української церкви?  У відповідь вони мені сказали, що тож була українська православна церква.  Тоді я зрозумів, що справді існує велика прірва незнання і це є проблема яку насамперед потрібно подолати.

Коли я повернувся додому і почав говорити, що потрібно знайти письменника який би чітко описав про церковну ситуацію в Україні і так якби з неба впала в мої руки книжечка Літос, Галини Могильницької, яка мала якраз ту інформацію, яку в Україні дуже потребують.  За короткий час вдалося зібрати досить фондів, щоб надрукувати в Україні перший наклад на 25,000 примірників для розповсюдження там.  Після того, Г. Могильницька, написала ще дві книжки на тему української та російської церковної історії: Хроніка великого ошуканства та Міфотворчість як обгрунтування історичного мародерства.  За ці книжки, Галина Могильницька, отримала премію Стуса як за найбільше впливову літературу в Україні.  Заходами жертводавців Америки й Канади вийшло 104,000 примірників цих книжок, а з допомогою меценатів в Україні і додаткового друку Київським Патріархатом, все разом вийшло понад 350,000 примірників.

До чого я тут веду?  Як приклад, я взяв 50 книжечок, Хроніка великого ошуканства, до містечка де проживають мої родичі, роздав їх, люди перечитали, зачалася дискусія і в незадовгому часі організувалася церковна громада Київського Патріархату.  Там був будинок старого магазину на продаж, я дав завдаткові гроші, а люди склалися і купили його, перебудували і вже стоїть церковця з куполом.  І так як належить християнській громаді, там вже починає ставати тісно в тому приміщені і незалежно, що недруги МП вивішують листівки проти цієї церкви і часами бють вікна каміням, громада тільки зміцьнюється.

Тут варто згадати, що від того часу, від коли зачали, в 2007-му році, друкувати добрі тиражі книжечки Літос, Галини Могильницької (того року видрукували три наклади 25, 10 і 10 тисяч примірників), церква Київського Патріархату зросла на 1500 громад (2011 рік).  Тож можливо, що хоч і в маленькій мірі, ці книжечки допомогли.

Вертаючись до теми цього роздуму, як допомогти Україні?  Мені здається, що найкращий підхід є допомогти росту православної церкви Київського Патріарату.  Мені здається, що Греко Католицька церква є у кращій позиції ніж українська Православна Православна КП, на неї москва не має такої можливості тиснути як на православну церкву КП.  Православна Церква Київського Патріархату творить найбільший моноліт українського народу і тут де ми можемо і мусимо йти на зустріч з допомогою.

 

 
29 жовтня - МАЙДАН! TOP

 
    
 


    image
   

28 жотня голосуємо, а 29 жовтня виходимо на протест, на супротив, на Майдан! Тому що вибори будуть 100 % тотально сфальсифіковані, у більшості людей немає сумнівів що до цього. Тому навіть не задумуйтеся про це, не чекайте закликів, що хтось покличе, скаже йти на акцію протесту. Просто вже зараз думайте про це, наперед. Скажіть про це всім знайомим, просто одне речення: 28 голосуємо, а 29 виходимо на Майдан! І все, більше ніяких інструкцій не треба, далі все буде ясно по ходу справи.

Бо якщо не відстоїмо ці вибори, то до наступних виборів України вже не буде.

Anatolii Gurkaliuk
https://www.facebook.com/events/455320697845777/

ADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief


Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent

diana
Діана Мережко
-- кореспондент
Diana Merezhko
-- correspondent


John Heron
-- webmaster www.eposhta.com


Ihor Prociuk
-- story layout and design

We hope you found ePOSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.

eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com
or
myroslava@rogers.com

Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:
eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com

Subscribe to the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Is one of your friends forwarding ePOSHTA to you? Why not subscribe directly! Just enter your e-mail in the box below and click on Subscribe Now!.

Unsubscribe from the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Send an email to:
eposhta-CanadaUS-unsubscribe@yahoogroups.com
YahooGroups (which managers our subscriptions) will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to unsubscribe.

Subscription Issues:
Having difficulty subscribing (or unsubscribing)? Or maybe you want us to add your friends to our newsmagazine? Contact:
subscription@eposhta.com
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements.

If you maintain a website of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site in our ePOSHTA newsmagazine.

ePOSHTA acknowledges the technical support of www.eposhta.com in the production of the ePOSHTA Newsmagazine.