If you are having trouble reading ePOSHTA, click HERE.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть ТУТ.

 

image

Українці на олімпійському параді пройшлися в козацьких шапках. Як і обіцяв, піднімав бойовий дух українських олімпійців прапороносець Роман Гонтюк.
Він "заводив" команду ще на підході до олімпійського стадіону.
"Кричав: козаки в лавах є?... Є! А козачки є? ... Є!"

image
( Source ) ( Source )


Madonna in Kyiv: “Are you willing to fight for what’s right?”
Мадонна: “Чи готові ви боротися за те, що справедливо?”

Macintosh HD:Users:myroslavaoleksiuk:Desktop:Downloads:9259ti.tiff

http://www.youtube.com/watch?v=t69nlk6F5sM&feature=youtu.be

image

Yulia Tymoshenko - in captivity one year.

She has not been broken. And you?

 

Футболіст Андрій Шевченко іде на вибори під прапорами
партії Королевської "Україна - вперед!"

image

ЗАПОВІТ
Як умру, то поховайте
Мене в Межигір`ї
При параші золотій,
У самій «малині» Хама.
Щоб всіляких ПеРдунів –
І мажорів, і блатних –
Було видно, було знать,
Як «базар» вони творять.

Як понесе із «общаги»
У прогнилу душу  
Бакси, євро... отойді я
І футбол, і стадіони
Все покину. І полину
До підстилочки-Наташі,
Щоб у парі воркувать,
Ціну більшу заламать.

Поховайте та вставайте,
Майдан обісріте
І донецькою сечею
Мову окропіте.
І мене в сім`ї бандитів,
Моральних ублюдків
Не забудьте пом`янути –
Лайно з гробу відгорнути.

Від Редакці:
Подаємо вжиті у вірші терміни з «фені», кримінального жаргону:

  1. малина – притон злодіїв,
  2. базарити – красти з кишень у людному місці,
  3. общак – спільна злодійська каса.
  4. Наташі  -- Наталія Королевсъка лідер партії «Україна — Вперед
image
УКРАЇНА - В ПР!

August 6 серпня 2012
Vol.13 No.
13
People&Culture&Politics&Business

Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
subscription@eposhta.com
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:

  Редакційна Сторінка

Причини й наслідки: погодні та політичні аномалії
  Focus

              Sponsored by:

               image
               Currency Exchange • Money Transfer
               Toronto • North York • Oakville/Mississauga

Hazardous Impunity - Environmentalist beaten to death
On the Ukrainian waterfront
US House leaders prepare gift to Putin?
President Vladimir Putin's cruel tyranny is driven by paranoia

  Фокус

Влада -- банкрут. Осінъ -- час міняти владу

Закон про мову: засади мовної політики чи засідка?

Чи українсъкий вибір: розколемо Україну разом?

Пане Ющенко, не встрявайте у виборчу кампанію!
Мадонна в Києві цікавилася "не дуже хорошим президентом"
Мадонна : “Чи готові ви боротися за те, що справедливo?” - ВІДЕО

  Viewpoint

Back into the dungeon
Stop politicians that brag about their brutality
What lessens us as human beings?

Cat-and-mouse games in Ukraine

  Незалежний Погляд

Інтеграція Євразії завершиться відродженням СРСР
Як голосувати - політолог Олег Соскін і Вахтанґ Кіпіані
Зупинити політиків, що хваляться своєю брутальністю
Путін їде в Україну домовитися про крісло прем'єра Криму для Медведчука

Як втрачаємо свою людяність?

  Call to Action

Support the Democracy in Ukraine Resolution!
The U.S.-Ukraine Foundation's 2012 Annual Giving Campaign ends August 31!
Russia can't bring itself to acknowledge Ukraine (UKR) as a sovereign country.... PRESS for inclusion of UKRAINE (UKR) on Olympic Site

  Заклик до дії

Не мовчім! Мовчанка – знак згоди!

Як примусити прокуратуру розслідувати справу побиття адвоката Веремієнка? Ви можете допомогти!

Campus 3.0 - Університети для країни
Пов'яжи стрічку
Короткий план дій з порятунку української мови
Нове приміщення УВБ потребує помочі

  Events

Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings
Toronto: Volunteer at Ukrainian Independence Day 2012
Toronto: Book launch of Yaroslaw's Revenge -- Aug. 7
Toronto: Flavours of Ukraine - Celebrating Ukraine's Independence Day -- Aug. 25
Montreal: UCC Annual Independence Day Banquet -- Aug. 30
Toronto: Ukrainian Heritage Day -- Sept. 7
Toronto: Hrushevsky Plate: The Petro Jacyk Education Foundation - Oct. 5
  Події
Монтреаль: Бенкет в 21 річницю незалежності України - 30 серпня

  Programs & Conferences

Summer cultural and musical summer program for teenagers at Petro Mohyla Institute -- Aug. 6 -19
Youth program - Canada's Parliament Education Forum -- October 3-7 - Deadline Aug. 30

  Програми і Конференції

Львів: Школа психологічного експерименту

Дебатна Академія збирає круту команду в Карпатах -- 21-26 серпня

  Employment, Grants & Scholarships

New chair sought for Canadian Museum for Human Rights

  Current Affairs

UCC/CUF opens election observer mission office in Ukraine
Canada Ukraine Foundation Election Observer Mission Report #1
STRATFOR: U.S. willing to sacrifice the independence of Ukraine

Anticorruption Action Center in Kyiv Ukraine and the Strategic Foresight Institute (SFI) in Toronto Canada become partners

Ukrainian World Congress calls for meeting with President V. Yanukovych

World Federation of Ukrainian Women's Organizations: UN Human Rights Council reviewing Ukraine including discrimination against women

  Сучасні Пoдії

США готові пожертвувати незалежністю України – політолог

Перший звіт Місії Спостерігачів КУФ
УВАН у Канаді: Заява - закон про мову
Kонґрес Українців Канади/Канадсько-Українська Фундація відкривають офіс місії спостерігачів за осінніми виборами до Верховної Ради в Україні
Відкритий лист представників українських організацій країн Північної Європи,до Президента і Верховної Ради України
СКУ закликав Президента Януковича до зустрічі
  Arts and Letters
Madonna in Kyiv: “Are you willing to fight for what’s right?”

  Культура

Як боролися з українською мовою останні 100 років? - ВІДЕО
Розвиток журналістських навиків та знань серед незрячих: презентація аудіопідручника «Універсальний журналіст» та аудіокниги «Український Ренесанс»

  Ukraine & the World

Halliburton gets drawn into Ukraine corruption scandal

On brave faces and a sorry business

Yanukovych cracks down on independent media

A petty traitor, after all

Ukraine increasingly relies on Chinese finances

Honesty barometer: Is the initiative punishable?

  Вибори в Україні
Перші дивогляди виборчої кампанії

Партія Тушок
Луценко: Про списки об'єднаної опозиції. Вони неідеальні, але…

Кандидати від опозиції поклялися не виходити з фракції + ВІДЕО

Україна Проти Януковича!
Пастирське послання Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Української Греко-Католицької Церкви до вірних у час підготовки до парламентських виборів 2012 року

Для тих, хто нищівно критикує опозицію - Анатолій Гриценко

  Україна і Світ

Адвокат московського диявола

Каральна психіатрія знову повертається в Україну?

«Батьківщина» готує позови за кордоном проти корумпованих прокурорів – Аваков

Чеснометр: Ініціатива карається?
Підписаний Литвином мовний законопроект як продукт правового шахрайства
Янукович робить все, щоб перетворити Чорноморський флот на купу металу
Україну штовхають до сербсько-хорватського варіанту розвитку подій – Грицак

  Суспільство

Напад на Сергія Мельничука в Луганську: Провокація чи хуліганство?
м.Київ.: Юридичний комітету жіночого руху «Жінки за вільну Україну»

Українські євреї засудили закон про мови

  And the King is Nevertheless Naked!

Russians find a new way to get those pesky potholes fixed

  А король таки голий!

Анекдот - Обама, Меркель і Янукович

Як гуцули оголосили війну президенту Росії
Колесніченко, який народився через 13 років після війни, стверджує, що його батько згорів у танку

  Week in Review - Ukraine

Overview of political events of the week -- July 23 - 29

  Тиждень в Україні

Україна у фокусі -- 23 – 29 липня

  Ukrainians in the News

Canadian entrepreneur keeps promise to support Ukrainian causes

  Релігія

Православна церква, регіонали і голуби-єретики

  Sports

Ukrainian Olympic boxer Khytrov's cheated of win - score improperly tallied
Olympic song "If you believe" by Stepan Pasicznyk

  Спорт

Козаки на Олімпіаді

  From Our Mailbox / Blogbox

Ukrainian debt and off-shoring
Letter to Minister James Moore re CMHR

  Вічная Пам'ять

Померла поетеса-дисидентка Ірина Калинець


Причини й наслідки: погодні та політичні аномалії TOP

Цьогорічне аномально-спекотне літо відлунює стихійними лихами в багатьох точках планети, зокрема в Україні: неврожай зернових у південних і центральних областях країни, масовий мор риби в мілководних частинах моря, подекуди - в річках та озерах, нищівні бурі-торнедо,  транспортний колапс через літні зливи з опадами місячної норми і т.д. Нещастя у вигляді паводків поки що минули прилеглі до Карпат реґіони, однак, як виглядає, це – затишшя перед бурею. Позаяк сучасною «елітою» з нечистими помислами нещадно вирубуються ліси в Карпатах. Звісно, основною причиною аномальних явищ у природі, а навіть більшості масштабних катаклізмів є бездумна господарська діяльність людини.

Водночас у низці країн світу спостерігаємо колапси іншого характеру – суспільно-політичного. А саме: у країнах із нерозвинутим громадянським суспільством утверджуються авторитарні режими, які переростають у диктатури. Ці режими не менше небезпечні для населення, ніж природні катаклізми. Перші ж бо призводять до значного зменшення впливу держави на світову політику, викликають міжнародну ізоляцію, занепад економіки, зменшення людського ресурсу, деґрадацію суспільства з неґативними наслідками, катастрофічне зниження життєвого рівня, окрім того, зумовлюють масову еміґрацію, передовсім  інтелектуальної еліти, успішних підприємців і робітників із високими професійними навиками тощо.

Авторитарні режими, які нині існують у післякомуністичних країнах Східної Європи як Україні, Росії, Білорусі, Вірменії, Азербайджані, призводять до застійно-деградаційних процесів, надовго їх залишаючи позаду цивілізаційного й техногенного проґресу.

image

Утім, у контексті утвердження авторитарних режимів хочеться детальніше зупинитися на Україні. Передовсім варто наголосити на великих ризиках розповзання по провідних країнах світу явища політичної корупції, який в Україні досягнув найвищої позначки.

Водночас потрібно говорити про небезпеку виходу донецького кримінального клану з усеукраїнського на міжнародний транснаціональний рівень. Враховуючи нинішню кримінальну окупацію, зокрема контроль режиму над усіма структурами влади, бандократії не буде важко здійснювати таке проникнення, адже повсякчас в їхньому розпорядженні є леґальні канали.  Саме цю небезпечну  тенденцію повинні врешті збагнути державні керманичі. Збагнути, щоб легальними способами допомогти українцям усунути від керма держави бандитський режим Януковича.

Безперечно, головною причиною утвердження авторитаризму в Україні є прихід до керма держави донецького мафіозного клану. Але ця кримінальна братія не перебрала б владу, коли б на президентських виборах-2010 отримала нищівну поразку. Зрештою, вона у своїх антиконституційних діях не зайшла б так далеко, коли б зустрінула організований спротив громадянського суспільства.

Звідси напрошується висновок: у появі авторитаризму в Україні не менше винні й її громадяни: інертні, байдужі, апатичні. Саме вони граються в «противсіхів» або іґнорують вибори, або продають свої голоси за гроші, гречку, квитки на різні розваги тощо; саме вони залишаються на власних кухнях і дачах тоді, коли потрібно проявити громадянську згуртованість і відвагу перед до краю знахабнілою кримінальною владою. Цікаво, що ніхто з пасивних громадян не хоче зрозуміти наступне: покращення їхнього життя не наступить доти, доки вони зі сторонніх спостерігачів не перетворяться в активних борців за якісно нові зміни в Україні.

Наближаються нові випробування для громадянського суспільства України на його зрілість: парламентські вибори-2012. Участь у них братимуть наступні політичні сили (перші чотири потрапляють у Верховну Раду): об`єднана опозиція «Батьківщина», Партія реґіонів, «Удар», КПУ, «Свобода», «Україна – Вперед!». Останні дві політичні сили на межі потрапляння до ВРади.

 Уточнення про новачків виборчих перегонів. Слід зазначити, що з метою відтягнення голосів від Об`єднаної опозиції, вочевидь, на користь ПРУ, повсюдно рекламується дама з «новою українською мрією», лідер партії «Україна – Вперед!» Наталія Королевська. Багато запитань також викликає лідер партії «Удар» Віталій Кличко, який надто демонстративно вирушив у самостійне виборче плавання. Чи надовго?!

image

Утім, під час парламентських виборів українські громадяни матимуть можливість доказати, що вони не заблукали між трьох тоталітарних осик (кажуть, це – відьомське дерево) – Януковичем, Путіним, Лукашенком.

Чи вистачить розуму й гідності в українського народу, щоб відокремити опозиційні зерна від отруйної реґіональної полови, не піддатися спокусі одноразового підкупу, вистояти перед донецькою машиною тотальної фальсифікації, захистити своє конституційне право обирати й бути обраними, зрештою, відстояти результати виборів?

Нібито час усе розставить на свої місця. Однак побоювання зростають. Головне, щоб не втратила наша Батьківщина свого, можливо, останнього шансу та надовго не застрягла б у тоталітарній трясовині!

Редакція еПОШТИ

Hazardous Impunity - Environmentalist beaten to death TOP

 
    
 


    image
   

http://www.khpg.org/en/index.php?id=1344247324
06.08.12

A well-known environmentalist, Volodymyr Honcharenko, has died following a brutal and clearly targeted attack on 1 August.  Mr Honcharenko was driving to his dacha when another car blocked its path and he was dragged out by several men and beaten.  He died in hospital of his injuries.

The attack came four days after a press conference at which Mr Honcharenko warned of a “chemical time bomb” from 180 tons of chemically contaminated and radioactive scrap metal being transported around Kryvy Rih in the Dnipropetrovsk oblast. The danger from the toxic load is enormous and could extend beyond Ukraine since there are grounds for fearing that the highly toxic material could end up in scrap metal exported abroad.

Whether this particular issue is linked with Mr Honcharenko’s murder should not be the subject of speculation, but of scrupulous investigation. Volodymyr Honcharenko, a member of the Academy of Engineering Sciences and Head of the NGO “For Citizens’ Right to a Safe Environment” is likely to have made other enemies through his hard-hitting and fully substantiated reports on radioactive, lead and chemical contamination, the quality of drinking water and more. He was critical of those willing to risk public health and safety for personal gain, as well as the often criminal negligence of officials who looked the other way. 

On the other hand there has been silence over the scandal reported by Volodymyr Honcharenko on 27 July and now his voice has been silenced forever. It is for the authorities to now demonstrate willingness to put an end to the silence and the impunity this generates.  Real willingness to uncover and punish those responsible, not imitation, as seen in the “news” last week that the murder of journalist Vasyl Klymentyev had been “solved”. The name of the key suspect and the fact that he had been placed on the wanted list had been revealed early in 2011 making the whole exercise seem disturbingly aimed at misleading the public and fabricating non-existent achievements. At the press conference on 27 July 2012 Volodymyr Honcharenko warned of highly toxic heat exchangers which environmentalists fear could be mixed with other scrap metal and sold, possibly abroad.  The heat exchangers come originally from Kalusz in the Ivano-Frankivsk oblast, and contain huge levels of the chemical hexachlorbenzol. They were sold illicitly in 2005 to Ukr-Euro Ltd which in 2008 tried to palm them off to a public stock company.  This and later efforts have foundered because of the hazardous nature of the metal.  Officials and those with a vested interest can be as silent as they like but every time workers have been given the material for cutting, they have ended up in hospital. This has then led to the frighteningly dangerous material being transported by truck through Kryvy Rih by a company with no transportation permit and in heat-wave conditions.

Volodymyr Honcharenko believed that the plan was to cut up the heat exchangers and mix small amounts with scrap metal, while probably burying the remains of the hexachlorbenzol in one of the quarries of the Saksahansk district. He warned that the likely site for cutting the heat exchangers was next to a reservoir which provides Kryvyi Rih with drinking water.  Dnipropetrovsk is of interest to metal traders because there is a freight port where metal is exported abroad. Turkey has already complained once, in 2011, that metal received from Ukraine was radioactive.

We can assume that other countries will not wish to turn a blind eye to such hazardous and criminal behaviour.  Public attention is needed to ensure that neither Volodymyr Honcharenko’s murder, nor the terrible danger he exposed are quietly ignored.

see also:
Volodymyr Honcharenko: Chemical Time Bombs in the Dnipropetrovsk Oblast
Well-known Ukrainian environmentalist murdered


 
    
 


    image
   
 
On the Ukrainian waterfront TOP

( Source )
August 3, 2012

image

“Do you think it is easy to travel to Europe with such a suitcase?”
image

Alexander MotylAlexander J. Motyl

 

What a revolting fate for Ukraine: to be Russia’s stand-in! [for denigration by European politicians and diplomats] Permit me to share a few comments I received from an Eastern European diplomat (who asked to remain anonymous) about Western stereotyping of Eastern Europe in general and of Ukraine in particular. The diplomat’s remarks were prompted by my two-part blog post on “Germany, East Central Europe, and Morality.”

I must admit your last few pieces in the World Affairs Journal have been very necessary. It’s an uphill battle, I know, but since one of my own hobby horses for the past 20 years has been the simplistic and misguided, often racist, views of Eastern Europe, your efforts are highly appreciated. Indeed, I have been long convinced that the only peoples these days towards whom you can be outright bigoted and remain comme il faut and salonfähig in our politically correct world are the Zwischenländer—the lands in between the West and the East. In fact, even Nobel Prize winners with regular columns in the New York Times get away with it. So, good luck.

Aside from ranting and railing, however, there’s one other way of changing things: being better. My rants on “Polish plumbers” in France, “Estonian criminals” in Finland, and corrupt Eastern Europeans have at least embarrassed some Frenchmen, Finns, and other Western Europeans to the point where they know they will be called out. Being better is harder, but the euro crisis has helped level things a bit. At least Poland and Estonia today have gotten some grudging, very grudging, acceptance, though Paul Krugman–like lefties still feel free to bash. 

With new dividing lines developing in Europe, along the lines of North vs. South, and not history, there is some hope. This is why I am so unhappy about Ukraine. Unless you have something good to show, unless you can offer positive surprises to received ideas, those received ideas will not change. The Yanokovych kleptocracy is no worse than Putin’s, but since there’s no energy dependence on them, no military threat, Ukraine has become the ideal Eastern European “Other.” Hence, there is no need to be civil toward Ukraine, as there is nothing to lose. Does anyone believe Western leaders will stay away from the Sochi Olympics because of Khodorkovsky or Magnitsky in the way they boycotted the Ukrainian half of the UEFA 2012 soccer matches?

It’s that “I coulda been a contender” feeling of Marlon Brando in On the Waterfront. Coulda. But instead, with every new bit of thuggery coming from the Yanukovych regime, those received ideas get renewed empirical corroboration. And Ukraine simply becomes the stand-in for the contempt with which Europeans hold Russia no less than Ukraine, but will never say.

What a revolting fate for Ukraine: to be Russia’s stand-in!

If you’ve seen On the Waterfront, you’ll know that Brando does in fact stand up for the good at the end of the film and thereby finds redemption. There is of course no chance whatsoever that Viktor Yanukovych or his cronies would or could ever develop the moral and political backbone to do the right thing and stop treating Ukraine and Ukrainians as their personal property. Too bad. Yanukovych could have been a “contender.” All he had to do after being elected president was to introduce some reforms, curb some appetites, and behave as the president of all of Ukraine. The task wasn’t too tall, but it did require turning his back on the thuggery of the Regionnaires and regarding the Donbas underworld as only one part of Ukraine. Instead, Yanukovych chose to become Brando’s counterpoint in the film—the crime boss, Johnny Friendly.

No longshoreman likes or even respects Johnny, and his power rests exclusively on the failure of the broad masses of the population to stand up for their rights and say No to the muscle-bound hoods who run the waterfront. When Brando does say No, and challenges Johnny to a fight, the longshoremen lose their fear and turn against Johnny. One of them even pushes him into the filthy waters of the Hudson River, while the rest break out in laughter. As a friend in Ukraine told me, “The Regionnaires understand only strength. If you stare them down, they’ll slink away.”

Yanukovych would do well to study the film. Whether or not Ukrainians say No to the mob in the forthcoming parliamentary elections in October, sooner or later they’ll shove him into the Dnipro. Now may be the time for the Prez to invest in some drip-and-dry Armani suits.

US House leaders prepare gift to Putin? TOP

image

The reality is that the Magnitsky Act, opposed by the White House (in unison with the Kremlin) from the very beginning, can only become law if connected with PNTR.

( Source )
August 2, 2012

image Vladimir Kara-Murza

Two days before leaving for the August recess, the leaders of the US House of Representatives announced that the two interconnected Russia bills—the extension of permanent normal trade relations (PNTR) and the Sergei Magnitsky Rule of Law Accountability Act, which proposes to sanction Russian human rights violators by denying them US visas and freezing their US assets—will not be considered on the floor until September and, most likely, until the lame-duck session after the November election. One of the key reasons, according to several sources on the Hill, is the unwillingness of some Republican lawmakers to extend PNTR, which they consider “a gift to Vladimir Putin.” Rep. Ileana Ros-Lehtinen, the chairman of the Foreign Affairs Committee, suggested that PNTR would constitute “yet another concession to a regime that abuses the human rights of its citizens,” urging her colleagues to pass the Magnitsky Act on its own.

Russian senators bungled anti-Magnitsky road show

But the composition of the Russian delegation was disquieting. It was headed by Vitaly Malkin, whose net worth is estimated to be $1 billion according to Forbes magazine and who was previously named by the Canadian government in court proceedings as “a member of a group engaging in organized or transnational crime.” Malkin has been banned from entering Canada. A politician accused of skimming $48 million off a debt-reduction deal with Angola and who enjoys immunity from prosecution in Russia was probably not the best choice to head a delegation determined to prove that the Russian government is capable of punishing its own corrupt officials.

Much to their chagrin, the senators’ roadshow became a vivid demonstration of why the Magnitsky act is so necessary

-- Jamison Firestone is an attorney and Sergei Magnitsky’s former boss.
( Source )
The reality is that the Magnitsky Act, opposed by the White House (in unison with the Kremlin) from the very beginning, can only become law if connected with PNTR. The choice, in this case, is both or neither. PNTR would not represent any kind of “gift” or “concession” to Putin. Russia is set to join the World Trade Organization on August 22nd regardless of what the US Congress does. After that date, the only ones who would be hurt by the lack of PNTR with Russia are US exporters. Furthermore, the retention of the 1974 Jackson-Vanik amendement, which deals with the (non-existent) emigration restrictions in the (non-existent) Soviet Union, does not in the least bother the Kremlin leaders. In fact, it allows them to portray the US as “anti-Russian” for maintaining sanctions that are no longer relevant.

What would be a gift to Vladimir Putin is the failure to pass the Magnitsky Act—a bill that directly addresses the very real (and very grave) problems with the rule of law in today’s Russia, and which establishes much-needed personal accountability for Kremlin officials complicit in corruption and human rights violations. The nervous reaction from Moscow shows beyond doubt how afraid the Putin regime is of this bill becoming law. In fact, Yuri Ushakov, Putin’s foreign policy adviser, has publicly stated that, given this choice, the Kremlin would prefer to keep Jackson-Vanik. Conversely, the leaders of Russia’s democratic opposition (including Boris Nemtsov, Mikhail Kasyanov, and Garry Kasparov) have publicly advocated replacing the 1974 amendment with the Magnitsky Act. As Nemtsov and Kasparov argued in a recent article, “replacing Jackson-Vanik with [Magnitsky] would promote better relations between the people of the US and Russia while refusing to provide aid and comfort to a tyrant and his regime.”

The time is running out. Delaying consideration of the PNTR/Magnitsky package increases the likelihood not only of a lack of place on the legislative schedule, but also of a post-election White House veto. It would be ironic if those who do not want to provide any “concessions” to Putin would hand him the greatest victory of all.

Newsflash Update

On Thursday evening, House Majority Leader Eric Cantor (R-VA) issued the following statement:

"Upon our return from the August constituent work period, the House is prepared to take up under suspension of the rules a bill to extend Permanent Normal Trade Relations (PNTR) to Russia, combined with the Sergei Magnitsky Rule of Law Accountability Act, should the Senate and President commit to support passage before the end of September."

image

The [Russina] senators’ roadshow was a government-sponsored attempt to protect the travel and banking privileges of an elite ruling class that considers itself above the law and wants to stay that way. Needless to say, the show was a huge flop. ( Source )

President Vladimir Putin’s cruel tyranny is driven by paranoia TOP

( Source )
July 31, 2012

By Edward Lucas

Apologists for the Kremlin are struggling. The Russian regime’s dogged defence of the blood-drenched Syrian dictatorship, and its persecution of the Pussy Riot musicians for their stunt in Moscow’s main cathedral, display its nastiest hallmark: support for repression at home and abroad.

image
The Pussy Riot trial shows the Russian regime hardening its approach to dissent.
The women face up to seven years in prison for an unsanctioned performance in
Moscow’s Christ the Saviour Cathedral. Video source.

Mr. Putin’s return to power has eclipsed the liberal-sounding talk of his predecessor as president, Dmitry Medvedev. Russia’s leader has in recent weeks signed laws that criminalize defamation, introduce £6,000 fines for participants in unauthorized demonstrations, require non-profit outfits financed by grants from abroad to label themselves as “foreign agents”, and create a new blacklist of “harmful” internet sites.

Now comes the prosecution of Pussy Riot, a bunch of feminist performance artists made famous by their imprisonment and show trial. Their “crime” was to record a brief mime show at the altar of the cathedral of Christ the Saviour. They then added anti-Putin “music” (featuring scatological and blasphemous slogans) to suggest that they had actually held a concert there.

Many might find that in bad taste and would accept that police can arrest those using a holy place for political protest. But the three women on trial (who all deny involvement) have been in custody since March. They face up to seven years in prison on a charge of “hooliganism motivated by religious hatred or hostility”. It all smacks of a grotesque official over-reaction and the growing and sinister influence of the Orthodox hierarchy.

Also a distant memory is Russia’s “reset” with America, which was supposed to herald a new era of cooperation. Since Mr. Putin’s return, Russia’s foreign-policy rhetoric has been venomously anti-Western. It recently warned Finland, with startling bluntness, to stop working with NATO. The hostility is still largely a one-way street. Western companies grovel before Mr. Putin (he recently kept oil-industry chiefs waiting for hours in an airless room with no chairs; they uttered not a squeak of complaint).

Western governments largely ignore what their intelligence services tell them: that the regime in Moscow is a criminal syndicate, fuelled by a noxious ideology of paranoia and supremacy. Western governments largely ignore what their intelligence services tell them: that the regime in Moscow is a criminal syndicate, fuelled by a noxious ideology of paranoia and supremacy. But in public, politicians such as David Cameron bow and scrape to Mr. Putin, hoping for a few crumbs of trade and investment. The West is far too cash-strapped to stand up to Russia, and the Kremlin knows it.

image

Yet Russia’s support for Syria can seem almost incomprehensible. Why risk such opprobrium in a doomed cause? The answer is the same as in the case of Pussy Riot. For all its contempt for the West, Russia’s regime also feels cornered by it. It sees the opposition at home, and pro-democracy movements abroad, as part of the same threat. Mr. Putin does not want to share the fate of Saddam Hussein in Iraq, Serbia’s Slobodan Milosevic, Colonel Muammar Gaddafi of Libya – or, closer to home, the Ukrainian leadership toppled by the “Orange revolution” of 2005.

Its policy is not so much support for the regime in Damascus, as opposing Western attempts to overthrow it. Though it may seem ludicrous, many in Moscow believe that if Syria falls, Russia is the next target.

The policies that follow from this paranoia make Mr. Putin’s plight worse, not better. Repression undermines the regime’s legitimacy. In the early years of Mr. Putin’s first reign, many Russians were tolerant of its authoritarianism (and corruption). They welcomed the stability brought by his ex-KGB colleagues and their business cronies and the new-found sense of national pride.

But that has given way first to apathy and then alienation. Arbitrary behaviour increasingly infuriates the urban middle classes. The death in prison of a whistle-blowing lawyer, Sergei Magnitsky, in 2009 has become a cause célèbre for the smart, English-speaking professional classes who used to affect disdain for politics.

The persecution of Pussy Riot may do the same for a younger and grungier generation. Scorn and mockery of Mr. Putin and his cronies is rife. Political humour – a mainstay of resistance in the Soviet era – is back.

But the more the regime denounces its foes as foreign puppets, the less persuasive its propaganda appears. Its business model is in trouble too: the gas price has plummeted thanks to the rise of America’s shale-gas industry. The oil market may be heading in the same direction. For a regime that survives by collecting and distributing the windfall gains of its mining industries, that is ominous news.

It is hard to see a way out for Mr. Putin. Many of those around him know that change is needed: more openness, more legality, more choice. But they fear what it would mean. Opposition politicians, media and prosecutors, if unleashed, would feast on the regime’s past misdeeds. Tens of billions of dollars have disappeared into offshore bank accounts. Dozens of people have died mysterious deaths. The cupboards are packed with skeletons. Opening up Russia’s political system risks them falling into public view.

The regime is dropping even the pretense of liberalization. Instead – as the Pussy Riot trial exemplifies – it appeals to ignorance, prejudice and superstition. The Russian Orthodox Church, far from offering an alternative to the greed and bullying, complements it.

Russia’s neighbours are right to worry about the country’s direction. But as so often in the past, it is Russians themselves who will suffer most at their rulers’ hands.

Edward Lucas is the author of 'Deception: Spies, Lies and how Russia dupes the West’ (Bloomsbury)

Влада -- банкрут. Осінъ -- час міняти владу TOP

image
Народній бюджет ПР

Можновладці в Україні все більше не лише крадуть, а й брешуть. В останні тижні на вулицях міст і містечок  країни буйним цвітом ростуть біг-борди (котрі в народі влучно назвали «біг мордами») про значні досягнення Януковича та його поплічників в економічній сфері. Однак, це  знову ж таки не більше як брехня. Звернемося до фактів.

Як повідомляє Держстат, в Україні спад промислового виробництва в червні 2012 року, порівняно з червнем 2011 року, становив 1,4%. За даними Держстату, спад виробництва зафіксований у більшості галузей. Одна з провідних експортних галузей, металургія, за підсумками січня-травня 2012 року продемонструвала відчутне скорочення виробництва. Так, виробництво сталі скоротилось на 4,4%, а прокату на 7,7%.  Найбільше зниження обсягів промвиробництва зафіксовано у виробництві коксу, продуктів нафтопереробки — на 33,8%, а також у легкій промисловості — на 10,9%. Машинобудування в червні поточного року, порівняно з червнем 2011 року, показало зниження обсягів виробництва на 8,9%, проти травня 2012 року — 3,2%. І за таких умов  прем‘єр Микола  Азаров нарахував приріст ВВП за перше півріччя на 2,5%. А ще він нахабно приховує що виконання бюджету  фактично так само зірвано. Адже в бюджеті-2012 розраховано зростання ВВП на 3,9% за рік.

За цими, для багатьох абстрактними цифрами і фактами, подальше зубожіння пересічних українців. Наведенні відсотки для будь-якого спеціаліста красномовне свідчення того що кістлява рука бідності ще більше стискає горло наших звичайних  співгромадян. А це в свою чергу яскраве свідчення того що ця влада банкрут. І банкрут не лише в економічній сфері, а й в усіх ділянках життя держави: політичній, гуманітарній, соціальній.

Що кожен з нас може зробити, аби ця наруга не продовжувалася над нами далі? Що ми можемо протиставити фактично злочинцям при владі в обороні своїх прав? Відповідь проста та очевидна. Неодмінно прийти на вибори до Верховної Ради України та проголосувати проти брехні, злодійства, корупції і нищення України. Зневіра у те що нічого не змінити гірше від іржі. Це так само брехня, котру вигідно розповсюджувати Партії рабовласників, як нині прийнято називати трудовому люду, провладну Партію регіонів. Так вони будуть фальшувати результати виборів. Але це легко і просто зробити якщо нас прийде мало до виборчих дільниць. Сфальшувати справді народний вияв не просто і не так легко наважитися. Вони будуть намагатися красти наші голоси. Знову ж таки легше поцупити непомітно 3 чи 4 відсотки. А ось вже тридцять чи сорок не вкрадеш!

Будьмо відповідальними за  свою власну долю та долю своїх дітей.  Ця влада повний банкрут. Цьогорічна осінь час коли слід міняти владу банкрута! ˮТому беріть до  рук бюлетень, щоб не брати зброюˮ.

По всіх питаннях звертайтесь на нашу почтову скриньку. roduucca@gmail.com  

Читайте нас онлайн+ 4 google ТА ВКонтакт.

Закон про мову: засади мовної політики чи засідка? TOP

image
Янукович доручив Кабміну розглянути поправки до закону про мовну

( Джерело )
30 липня 2012 

[…]

Привертає увагу ще одне положення проекту Ківалова-Колесніченка, що стосується законодавчого регулювання мови роботи, діловодства та документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Ст. 11 проекту передбачено: «Тексти офіційних оголошень, повідомлень виконуються державною мовою. У межах території, на якій відповідно до умов частини третьої статті 8 цього Закону поширена регіональна мова (мови), за рішенням місцевої ради такі тексти ^pможуть розповсюджуватись у перекладі цією регіональною або російською мовою (мовами)».

Мовний законопроект ухвалено в неприйнятний для правової держави спосіб, який є виявом законодавчої дикості і засвідчує відсутність парламентаризму в Україні.Зрозуміли суть зазначеного положення? Вона дуже проста: якщо, скажімо, в якомусь селі Закарпаття регіональною мовою буде визначено угорську, то оголошення чи повідомлення органів місцевої влади та органів самоврядування в ньому можуть розповсюджуватися двома мовами — угорською або російською. Чому угорською — зрозуміло, а ось чому російською, а не державною (українською), — ні. Закарпаття — це ж не Росія, а Україна.

Навіть цих кількох прикладів достатньо, аби зробити висновок, що проект штучно вивищує в Україні російську мову як над державною (українською), так і над іншими мовами національних меншин. На моє переконання, це зовсім не потрібно ні російській мові, ні російськомовному населенню України. Російську мову не потрібно штучно й силоміць вивищувати над іншими. Вона має своє гідне місце і в Росії, і в світі, і в Україні.

[…]

По-друге, це робиться шляхом витіснення української мови із виключної сфери її застосування як державної мови. Так, проект (ст. 14) дозволяє судам здійснювати провадження регіональною мовою (мовами). Тим часом, відповідно до Конституції (ст. 10) та рішення Конституційного суду у справі про застосування української мови, мовою судочинства є виключно державна мова. Слід зазначити, що такий статус української мови в судочинстві зовсім не виключає широких можливостей для використання учасниками процесу їхньої рідної мови, — нинішня судова практика є того переконливим підтвердженням.

По-третє, проект закріплює юридичні передумови, які не вимагають від громадян України, в т.ч. і державних службовців, обов’язкового знання державної (української) мови, — вони можуть обмежуватися знанням лише регіональної мови чи мови національних меншин.

Для визначення такого статусу української мови немає жодних юридичних і фактичних підстав.

Багато правників, із правової точки зору, розцінюють ухвалення цього проекту як підрив конституційного ладу України. Річ у тому, що ним змінюється конституційний статус мов (передусім української як державної та російської як мови національної меншини України). Питання ж мови є складовою конституційного ладу в Україні. А зміна конституційного ладу — це виключна прерогатива українського народу, а не парламенту. Як зазначив Конституційний суд, що й визнав питання мови складовою конституційного ладу, «право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові».

Передбачена цим проектом зміна законодавчого регулювання використання мов в Україні не має під собою також належної соціальної бази. Так, проведеним у червні нинішнього року соціологічним опитуванням встановлено, що найбільшу підтримку громадяни (43,6%) висловлюють існуючому юридичному співіснуванню української та російської мов. До цього варто додати позитивне ставлення абсолютної більшості наших громадян до української мови як до атрибуту незалежної Української держави. 31,8% громадян заявили, що пишаються цим, а ще 60,5% — ставляться позитивно. Лише 6% опитаних висловили негативне ставлення до цього факту (опитування проводилось у серпні 2011 р.).

Врегулювання мовного питання потребує не так законодавчих змін, як здійснення належної (продуманої, виваженої, обґрунтованої, толерантної) культурної політики. І передусім - високого рівня культури й освіченості тих, хто визначає і реалізує таку політику. На жаль, доводиться констатувати, що запропонований підхід до вирішення мовного питання в Україні за допомогою проекту Ківалова-Колесніченка не відповідає цим вимогам. Мовний законопроект ухвалено в неприйнятний для правової держави спосіб, який є виявом законодавчої дикості і засвідчує відсутність парламентаризму в Україні.

З огляду на зазначені вище обставини, його впровадження у практику (тим більше якщо це робитимуть так, як його ухвалювали) може створити велику суспільну напруженість на мовному ґрунті, спровокувати розкол українського суспільства за мовною ознакою, коли люди визначатимуть своє ставлення до інших за критерієм мови в параметрах «свій-чужий». Раніше громадян України вже штучно ділили за регіональною ознакою (місцем проживання: Схід — Захід), тепер до цього може додатися мова. Дуже хочеться, щоб цього не сталося.

Ціла стаття тут.

Чи українсъкий вибір: розколемо Україну разом? TOP

Тарас Марусик

У назві статті уважний читач помітить перегук з назвою громадського руху, ініційованого одіозним українським політиком, який вигулькнув з небуття начебто несподівано – і не помилиться.





image
Російський президент Володимир Путін днями завітав до свого кума, екс-голови Адміністрації президента (Леоніда Кучми) Віктора Медведчука. ( джерело )

image
Будинок Медведчука височіє на березі моря ( джерело ).

Коментар: Ось так і живем. Палац за крадені гроші стоїть на місці вкраденого дитячого оздоровчого центру. Дуже показово. ( джерело )

Але багато місця особі Віктора Медведчука не присвячуватимемо. Зазначу лишень, що його ставлення до України і до справжнього українського вибору, очевидно, таке ж, як до розміру українських літер на тлі його влазливих російськомовних рекламних щитів:  дрібний шрифт українського перекладу разів у десять менший від «язика» реклами і загубився десь на маргінесі в кутику під «великодержавним» текстом. І це, і кольори, які використовує «академік Національної академії правових наук України» на білбордах та на сайті, які чомусь нагадують «цвєта» російського прапора, інакше як нахабною зневажливістю до власного народу назвати важко.

А от його сановному кумові і, за сумісництвом, президентові Російської Федерації Володимирові Путіну вділимо трохи газетної шпальти. Ще до президентських виборів у цій країні він опублікував сім програмних статей з інтервалом рівно в тиждень –  з 16 січня по 27 лютого. В цих матеріалах, підготовлених, без сумніву, його політтехнологами, В.Путін накреслив основні напрями, в яких розвиватиметься зовнішня і внутрішня політика Росії.

image

Господар будинку похвалився танцюючим фонтаном. Як тільки гості підняли келихи, різнокольорові струмені почали злітати вгору в такт пісні "Город над вольной Невой". Цю мелодію, як відомо, Путін награв на фортепіано під час відвідування театру в Санкт-Петербурзі. ( джерело )

Зокрема, в статті «Росія і мінливий світ» він наголосив, що для Росії існує можливість не лише зберегти свою культуру, але й використати її як потужний фактор просування на глобальних ринках: «Російськомовний простір – це практично всі країни колишнього СРСР і значна частина Східної Європи. Не імперія, а культурне просування; не гармати, не імпорт політичних режимів, а експорт освіти й культури допоможуть створити сприятливі умови для російських товарів, послуг та ідей (виділення автора – Т.М.). Ми повинні в кілька разів посилити освітню й культурну присутність у світі – і на порядок збільшити його в країнах, де частина населення розмовляє російською або розуміє її».

В.Путін визначає Росію як державу-цивілізацію, в якій така цивілізаційна ідентичність ґрунтується «на збереженні російської культурної домінанти, носієм якої виступають не тільки етнічні росіяни, але й всі носії такої ідентичності незалежно від національності». В іншій статті «Росія: національне питання» В.Путін визначає Росію як державу-цивілізацію, в якій така цивілізаційна ідентичність ґрунтується «на збереженні російської культурної домінанти, носієм якої виступають не тільки етнічні росіяни, але й всі носії такої ідентичності незалежно від національності». Це, власне, і є стисла формула доктрини «Рускій мір», яку за президентства В.Януковича активно просувають і в Україні.

Цікавим у цьому зв’язку фактом є створення в травні 2011 року Загальноросійського народного фронту на пропозицію тодішнього керівника уряду В.Путіна. Очолюючи також «партію жуліков і воров», за висловом російського опозиціонера Олексія Навального, В.Путін вирішив перед виборами опертися на нібито позапартійний рух. До координаційної ради Фронту він ввійшов під першим номером. За ним, як тінь, вступив туди ще один впливовий російський політик Борис Гризлов, а також, між іншим, Прогресивна соціалістична партія Наталії Вітренко.

Незадовго до президентських виборів ходили вперті чутки, що сам Путін очолить ЗНФ, але по виборах організація взагалі призупинила роботу –хіба що з офіційною помпою відзначили 6 травня ц.р. річницю створення Фронту. При цьому досі ніхто не подав документи на реєстрацію організації в Міністерство юстиції. Відновлення роботи цього політтехнологічного проекту прогнозують до відкриття нового політичного сезону в Росії у вересні. І якщо цей проект (серед низки інших) ще цікавитиме В.Путіна, то України він точно не омине.

Мабуть, багато хто пам’ятає, як у жовтні 2004 року, в переддень президентських виборів в Україні, Медведчук на прийомі в Кремлі схилився в глибокому поклоні перед Путіном – як холоп перед государем. Якщо Медведчуків вибір – колінкування і поклони «в три погибелі», це не значить, що такою є воля народу. Ні Путін, ні Медведчук – це точно не український вибір.

Пане Ющенко, не встрявайте у виборчу кампанію! TOP

image
Янущенко
"Ви стали спільником Віктора Януковича в боротьбі проти Юлії Тимошенко та її соратників Луценка, Макаренка, Іващенка, Філіпчука, а ця боротьба, яку ви досі продовжуєте, була і є боротьбою проти самої нашої державності."

( Джерело )
26 липня 2012

image Дмитро Павличко, український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч

Відкритий лист до Віктора Андрійовича Ющенка, екс-президента України

Пане Ющенко! Історія вашого життя і президентства триває. Я ваш колишній гарячий прихильник, болісно переживаю конфлікт між добрими і недобрими думками і словами про вас, намагаюся зрозуміти, чому сталося так, що обожнюваний народом борець за українську Україну, вождь Майдану, обернувся в зненавидженого тим же народом жалюгідного руйнівника України.

Я був захоплений вашою діяльністю на посту прем’єра України, домігся як посол України у Варшаві, щоб вас шанували президент Польщі Кваснєвський і прем’єр Бузек, щоб ви стали почесним доктором Люблінського університету. Ніколи не забуду, що ви допомогли мені збудувати у Варшаві пам’ятник Тарасові Шевченку.

Я не відмовився стати вашою довіреною особою на останніх президентських виборах, знаючи, що ви програєте, адже ваша п’ятилітня примітивна, ярмаркова ворожнеча з Юлією Тимошенко визначила на той час вашу і мою поразку.

У вас не було можливості виграти президентські вибори, але була можливість залишитися в історії людиною сміливою і чесною, одержимою ідеалами української державності і свободи. Я вам запропонував написати президентові Росії Медвєдєву відповідь на його хамське послання до вас. У присутності пані Ставнійчук я вам диктував текст відповіді.

"Я, – мали б ви написати, – в приступі емоційної роздратованості назвав себе Балогою. Я – Балога. Але насправді, пане Медвєдєв, я Іван Мазепа. Я ненавиджу рабство, ненавиджу хахлів, що їх тюрмами та сибірами виховала Російська імперія. Ти, пане Медвєдєв, пахолок Путіна, наважився говорити зі мною, ніби зі своїм служником. Я можу програти вибори так, як програв битву під Полтавою Іван Мазепа. Але Україна ніколи твоєю не буде."

А ще другий лист написати вам я пропонував до демократичних сил Росії, до Новодворської, Афанасьєва, Нємцова, Явлінського та інших видатних російських політиків. Треба ж було сказати вам тоді всю правду, хто ви такий.

Але ви цього не зробили. Ви прагнули перехитрити Москву, а перехитрили себе, ви прагнули бути патріотом у масці, маска й зосталася, а плоті й духу нема.

На вашу просьбу я погодився відредагувати в червні 2004 року тексти ваших домовленостей з Юлією Тимошенко, документ про коаліцію демократичних сил України "Народний вибір", який став "Програмою спільних дій блоку "Наша Україна" та блоку Юлії Тимошенко" на виборах президента 31 жовтня 2004 року.

Я стояв за вашими плечима на Майдані, я нічого ніколи не просив од вас, був радісно задоволений, що на зустрічі з виборцями в Коломиї ви назвали мене сотенним другої сотні у списках ваших прихильників.

Навіщо я це все пишу? Я хочу, аби ви прониклися моїми почуттями, згадали, як я у вашій Хоружівці промовляв до вашої матері, до ваших рідних земляків, називаючи вас новим Хмельницьким у нашій стражденній історії.

Я помилявся. Серед українських великих гетьманів Хмельницького, Виговського, Петра Дорошенка, Мазепи, Орлика були слабкі, бездарні натури, та не з ними я хотів би порівнювати вас. Їхня провізорична влада була оточена московськими гарнізонами, але навіть вони спромоглися на протести, на утримання видимості своєї гетьманської непокори.

Ви ж прийняли від Леоніда Кучми державу, спрямовану до вступу в Європейський Союз, до НАТО, державу, де не чути було про другу державну російську мову.

Кожного разу, коли в мене була нагода підійти до вас в день нашої незалежності, я просив вас підтримувати контакти з Леонідом Кравчуком та Леонідом Кучмою, радитися з ними, бути з ними не як їхній суперник, а як спільник, продовжувач їхньої справи. Але ви вважали, що помаранчеве повстання – це новий, виключно ваш початок української державності. Ви знехтували рухівською революцією, досвідом перших президентів, у вашому правлінні не було жодного видатного рухівця, жодного інтелектуала.

І сьогодні ви любите не тих, хто думає глибше, а тих, хто вміє глибинно хвалити вас, обливатися парфумами і вдавати самоспалення на брехливому пахучому вогні.

Ваша трагедія, поразка, навдатливість – це й моя трагедія, моє скалічене життя. П’ять років упродовж вашого президентства я намагався примирити вас із Юлією Тимошенко.

Коли мені було 80 років, я не для себе влаштував ювілейний вечір у Київській опері, а для того, щоб змусити вас і Юлію Володимирівну подати одне одному руки. Руки ви подали, але дивилися в той час кудись вгору, як вороги, перейняті неподоланною ненавистю один до одного.

Свідченням моєї до вас прихильності був відкритий лист до президента Віктора Ющенка, опублікований в "Літературній Україні" 18 вересня 2008 року. Той лист я написав разом із видатним борцем за Україну, моїм другом Богданом Горинем, після того, як ми з ним провели переговори з Юлією Тимошенко, ставлячи перед нею чітку вимогу примиритися з вами.

Ми писали: "12 вересня ми, Богдан Горинь i Дмитро Павличко, були покликані на розмову до прем'єр-мiнiстра Тимошенко. Пiсля тiєї розмови ми одразу звернулися до заступника секретаріату президента Богуцького з проханням передати Вам нашу просьбу про негайну зустрiч з Вами. Пiзнiше ми звернулися до канцелярiї Балоги з тiєю самою просьбою.

Нам нiхто не вiдповiв. Щоправда, Богуцький сказав, що вiн не має можливостi зв'язатися з Вами. А вiд Балоги не було й нема вiдповiдi на нашу просьбу.

Ми змушенi звернутися до Вас, пане Президент, через "Лiтературну Україну", вважаючи, що принаймнi читачi газети знатимуть, про що ми вели бесiду з Юлiєю Володимирiвною.

Ми сказали панi Прем'єр-мiнiстровi, що необхiдно зберегти демократичну коалiцiю в парламентi, що за конфлiкт, який стався в коалiцiї, вiдповiдають обидвi сторони, що фракцiя БЮТ зробила помилку, проголосувавши за закони, якi обмежують повноваження Президента. Ми також наполягали на тому, що фракцiя БЮТ за жодних обставин не може i не смiє створити з фракцiєю Партiї регiонiв нову парламентську коалiцiю.

Юлiя Володимирiвна запевнила нас, що полiтична сила, очолювана нею, не має намiру об'єднуватися з фракцiєю Партiї регiонiв. Прем'єр дала нам зрозумiти, що вона глибоко ображена звинуваченням у зрадi України, але готова зустрiтися з Президентом, запропонувати вихiд iз ситуацiї такий, щоб нi та, нi та сторона не втратила обличчя.

Iнiцiатори бездоказового звинувачення в нацiональнiй зрадi мають бути покаранi.

Ми запропонували вести переговори з Президентом в ракурсi конституцiйної реформи, бо вважаємо, що в Українi всi негаразди пов'язанi з вiдсутнiстю в сучаснiй Конституцiї чiткого розподiлу влади мiж Урядом, Президентом та Парламентом. Ми вважаємо, що парламентська республiка як форма правлiння для України поки що неприйнятна i небезпечна пiд оглядом можливих загроз.

Пiд час зустрiчi було обговорено чимало iнших питань. Панi Прем'єр, сподiваючись на те, що ми матимемо змогу iнформувати Вас про нашу розмову з нею, просила нас передати Вам, що вона бажає якнайшвидше зустрiтися з Вами.

Ми пишемо цього листа 16 вересня, почувши iнформацiю про можливiсть створення нової демократичної коалiцiї, до якої увiйшли б фракцiї "Наша Україна, Народна Самооборона", блок Литвина i БЮТ.

Якщо цей проект, пане Президент, буде Вами схвалено, вiримо, що таке рiшення вiтатиме український народ. Ми вважаємо, пане Президент, що Ви можете й повиннi зупинити процес самознищення Верховної Ради, з якого може початися трагiчний процес упадку нашої державностi; ми вiримо Вам, але маємо пiдстави думати, що Ваше оточення не допускає до Вас голосу людей, якi все своє життя присвятили боротьбi за Українську державу".

Мабуть, вам ваші помічники не дали прочитати цього листа, а, може, ви й читали його, але сліпа ненависть до своєї союзниці з Майдану не дозволила вам почути нашого голосу.

Може й тепер ви не схочете почути мене, але я все ж таки звертаюся до вас.

Ви ще маєте шанс врятувати від вічного народного прокляття своє добре ім’я. Відбудова Батурина, музей Голодомору в Києві, ваша героїчна поведінка в Тбілісі в час нападу Росії на Грузію – три ваші видатні справи, записані до української історії, можуть поступово загладити провини ваші перед Україною.

Велика провина ваша в тому, що ви розвалили коаліцію "Народний вибір", оголосили Юлію Тимошенко "зрадницею". Але ще більша ваша провина в тому, що ви, закликавши голосувати "проти всіх" тоді, коли треба було голосувати за Юлію Тимошенко, привели до влади Віктора Януковича … Велика провина ваша в тому, що ви розвалили коаліцію "Народний вибір", оголосили Юлію Тимошенко "зрадницею". Але ще більша ваша провина в тому, що ви, закликавши голосувати "проти всіх" тоді, коли треба було голосувати за Юлію Тимошенко, привели до влади Віктора Януковича, який очолює антиукраїнську партію, здав Москві частину української території, зробив панівною в Україні російську церкву, ініціював створення законопроекту Ківалова та Колєсніченка з метою запровадження в Україні другої державної російської мови.

Ви стали спільником Віктора Януковича в боротьбі проти Юлії Тимошенко та її соратників Луценка, Макаренка, Іващенка, Філіпчука, а ця боротьба, яку ви досі продовжуєте, була і є боротьбою проти самої нашої державності.

Закликаю вас, Вікторе Андрійовичу: подумайте, огляньтеся, не доруйновуйте своє життя і козацьке прізвище участю у парламентських виборах в жовтні цього року. Вам необхідно уникнути найганебнішої поведінки, на яку вас націлює ваша суперамбітність, тобто бажання повернутися негайно до політичної діяльності.

Закликаю вас, Вікторе Андрійовичу: подумайте, огляньтеся, не доруйновуйте своє життя і козацьке прізвище участю у парламентських виборах в жовтні цього року. Подумайте, дайте перепочити народові од ваших закликів, бо ви не знаєте куди йти. Ви нагадуєте людину, засліплена свідомість якої хапається за першу-ліпшу руку, аби вийти на світло. Вас веде антиукраїнська влада, бо їй потрібно мати у вашій особі свого союзника проти об’єднаних опозиційних сил.

Тепер, коли вперше за часи нашої відновленої державності національно-демократичні партії створили об’єднану, опозиційну щодо окупаційної влади організацію, не встрявайте у виборчу кампанію.

Почекайте. Ваше місце не в "сьогодні", воно може ще відкритися, але тільки "завтра". Не виходьте зі своїми "противсіхами" проти людей, які перші вийшли у білих начільних пов’язках на сходи перед Українським Домом.

Вам не треба повчати Арсенія Яценюка, В’ячеслава Кириленка, Анатолія Гриценка, Миколу Томенка, Олега Тягнибока, Бориса Тарасюка, Сергія Соболєва, Олександра Турчинова, Володимира Кличка, Валентина Наливайченка та їх сподвижників як боротися проти нашої теперішньої промосковської влади.

Вам треба усвідомити: допомогти Конгресові Українських Націоналістів мати фракцію у майбутній Верховній Раді може тільки об’єднання всіх націоналістичних організацій, а не ваше запобігання перед чесними патріотами. Що означають оті названі вище люди? Це – сформований, хоч ще не діючий, але вже існуючий Майдан. Хай же він відбудеться цього разу, але без вас. Ваш Майдан згадуватимуть добрим словом лише тоді, коли ви не дозволите теперішній владі виставити вашу особу проти майбутнього Майдану.

Вам треба усвідомити: допомогти Конгресові Українських Націоналістів мати фракцію у майбутній Верховній Раді може тільки об’єднання всіх націоналістичних організацій, а не ваше запобігання перед чесними патріотами. Ви сховалися під Івано-Франківськом, коли в тому місті святкували століття з дня народження Степана Бандери, ви не прийшли на ті збори патріотів, а згадали про Степана Бандеру тоді, коли ваші президентські повноваження згасли.

Степан Бандера – це не ваш герой, він не потребував ласки президента, який побоявся прославити ОУН та УПА біля статуї творця тої безсмертної організації й тої невмирущої армії.

Вікторе Андрійовичу! Пошануйте себе! Одійдіть од людей, які шукають вашої допомоги, щоб зберегти свою, втрачену вже популярність; підійдіть до тих, що говорять вам правду в очі, неприємну, страшну, адже визнання тієї правди з вашого боку, мужнє каяття дасть вам ще силу вернутися, бути не з самим собою, а з нацією, про яку ви любите говорити.

Я радив колись Леонідові Кравчуку, президентові відважному й мудрому, не йти в народні депутати. Він не послухав мене. Пішов. Депутатська крутнява змусила його принижуватися, дійти до ганебного зв’язку з медведчуками, кричати "так" російській мові, кричати "ні" Майданові і вам.

В культурних націй президент країни не може опускатись до статусу чиновника, чи депутата, не може бути ніким і нічим іншим, як тільки частиною того часу свого народу, коли він був історією, маєстатом держави. Ви не будете більше президентом України, але замість того, щоб повернутися у свій президентський час, до не завершених вами добрих справ, наприклад, до розбудови музею Голодомору, ви хочете сидіти у Верховній Раді з голосом, якого ніхто не схоче слухати, бо наслухались.

Встаньте, підніміться до свого президентського рівня, не вклоняйтеся, як примітивний дипломат-лакей, президентові Януковичу. Він вас не шанує, бо ви допомогли йому стати президентом, ви сподіваєтеся вдячності, а її не буде, бо тирани за подаровану владу вбивають, а не дякують.

Не туліться ви до жодної партії, а тим більше до партії, що зрадила вас, висунула зі своїх рядів кандидата в президенти, боролася проти вас на виборах 2010 року.

Якщо вам дуже хочеться повернутися на арену політичної боротьби, сформуйте свого імені організацію, свій загін, хай же вона попрацює за межами парламенту, хай покаже, чи ви можете щось означати не як колишній невдалий президент, не як нікчемний борець проти ув’язненої героїчної жінки, а як справжній борець проти влади хахлів, проти новітньої москалізації України, проти узурпатора державної влади в Україні Віктора Януковича. Якщо вам дуже хочеться повернутися на арену політичної боротьби, сформуйте свого імені організацію, свій загін, хай же вона попрацює за межами парламенту, хай покаже, чи ви можете щось означати не як колишній невдалий президент, не як нікчемний борець проти ув’язненої героїчної жінки, а як справжній борець проти влади хахлів, проти новітньої москалізації України, проти узурпатора державної влади в Україні Віктора Януковича.

Дмитро Павличко, для УП

Мадонна в Києві цікавилася "не дуже хорошим президентом"
Мадонна: “Чи готові ви боротися за те, що справедливо?” - ВІДЕО
TOP

http://www.pravda.com.ua/news/2012/08/4/6970218/
4 серпня 2012


Під час саундчеку в Києві прихильники спробували подарувати співачці Мадонні російський прапор.

Як передає кореспондент УП, коли Мадонна вийшла на ту частину сцени, яка є найближчою до фан-зони, хтось із натовпу простягнув їй російський прапор.
"Це що, ваш прапор?", - спитала співачка.

На що половина натовпу почала скандувати "Ні" і простягнула поп-діві український прапор.

"То у вас що, два прапори?", - запитала Мадонна, але в підсумку обрала український, трохи потримала його в руках, а потім віддала назад шанувальникам.
Після цього Мадонна продовжила розминатися на сцені разом зі своїм балетом, окремо спитавши у прихильників, як українською мовою перекладається "thank you": "Це буде "спасибо", як у росіян?".

Після цього натовп почав скандувати "дякую". Мадонна кілька разів повторила це слово, сказавши, що постарається запам’ятати його на майбутнє.

Пізніше співачка також запитала: "А правда, що у вас не дуже хороший президент, всюди корупція та несправжня демократія?"

Macintosh HD:Users:myroslavaoleksiuk:Desktop:Downloads:9259ti.tiff
http://www.youtube.com/watch?v=t69nlk6F5sM&feature=youtu.be

Madonna: Is it true that the woman who was the former president is in jail here?
Audience: Yes
Madonna: Did she do something wrong?
Audience: No.
Madonna: Why is she in jail?
Audience: … the corruption guy …
Madonna: What’s her name?
Audience: Julia
Madonna: If you feel so strongly about it, how come no one is fighting for her?
Audience: We might get killed.
Madonna: “You might get killed?” OK. So this is what we call freedom?
Audience: No
Madonna: Just curious. Thanks for telling me.
Audience: Thanks for asking us.
Madonna: Does she have a child?
Audience: Yes.
Madonna: And are you all going to be there to fight for her?
Audience: (A feeble yes.)
Madonna: So there are not very many brave people in the audience.
Audience: Yes
Madonna: Are you brave?
Audience: Yes (more enthusiastically)
Madonna: Do you have courage?
Audience: Yes.
Madonna: Are you willing to fight for what’s right?
Audience: Yes


 
Back into the dungeon TOP

Source
July 15, 2012

Boris Danik

image
Ukrainian flags are seen in front of the monument of Ukrainian poet Taras Shevchenko (1814-1861) in Kyiv on March 9, 2004 during an opposition rally marking the 190th anniversary of his birth. © AFP

“Non semper erunt Saturnalia,” or loosely “Every day is not a holiday,” was an adage in ancient Rome. In those times, the festival of god Saturn was celebrated one day at harvest time every year, during which slaves and masters were treated equally. It did not last forever. And so, as Euro 2012 recedes into memory, Ukraine goes back into the dungeon. .

If indeed the big-time football unifies a nation, as some have mused, ask someone what such unity will do – with or without all the festive clowning -- to get political prisoners out of jail.

History shows that freedom is not won by spectacles. It comes the hard way: it must be earned. It requires “lives, honor and property” on the line, as well as a nucleus of critical mass to build and maintain a civil society.
Unfortunately, it could not be cleansed by scoring some goals in football competition. And, in case no one had noticed, political prisoners in Ukraine were ineligible for the “saturnalia” during Euro 2012.

Confirmation of Ukraine’s present status as a captive nation came with the latest parliamentary ploy on July 4, in effect pushing the Ukrainian language another notch off the cliff.

Remarkably, mixed with football fever was a cacophony in European media about racism in Ukraine and Poland. It spilled into Ukrainian press with a torrent of comments, some of which were passionate and some distasteful.

One lead article had connected, by hearsay, the Ukrainian Insurgent Army and the Organization of Ukrainian Nationalists to anti-Semitism in World War II, expecting perhaps to send those who disagree on another scholarly denial trip.

Particularly provocative was a Nazi flag photographed in the stands at an earlier football game in Kyiv  -- ostensibly the work of some local fans – almost certainly to vilify by insinuation the visiting Karpaty team from Lviv. If this is not Ukrainophobia, what is?

There is, undoubtedly, a sick atmosphere in Ukraine, but not primarily along racial minority or ethnic lines. It is the majority that is being rolled.

Quote: “There is a war being waged in this country  – a war being waged  by some of the wealthiest and most powerful people against the working families….The reality is, many of the nation’s billionaires are on the warpath. They want more, more, more. Their greed has no end, and apparently there is very little concern for our country or for the people….”

Sounds familiar?

This quote is actually an excerpt from a speech delivered in the US Senate on November 30, 2010 by Senator Bernie Sanders from Vermont. He obviously was addressing the issues that are paramount in the United States, and was referring to America’s oligarchs that bear a striking resemblance to Ukraine’s ruling elite, although  the former presumably have descended straight from the American dream.

Paradoxically, as election time comes in both countries this fall, a very large part of the working class in Ukraine, as in the USA, is going to vote for the party of the oligarchs -- for the Regions Party in Ukraine and for the Republican Party in the USA. Race is a political factor in the USA, where whites, regardless of income level and economic self-interest, are siding mostly with the Republican Party and its regressively self-addictive plantation mentality acquired in right-wing captivity since the 1990s.

 In Ukraine, regional differences play a key role. The voters elected Viktor Yanukovych   as president in 2010, as the pro-Russian Party of Regions prevailed over Yulia Tymoshenko’s national democratic camp, albeit by a small margin -- and with disastrous consequences. That choice was mainly the result of bad economy, linked to the worldwide recession after Wall Street meltdown in 2008.

When falling under an authoritarian regime, the most inscrutably imbedded pre-disposition of Ukrainians is to grapple with it by trying surreptitiously to beat the system,  but in effect  becoming part of it and its Aegean stables of corruption, rather than  attempting to change it by initiative and collective effort.

This tendency exists even when the regime is so morally disreputable and palpably shaky that it could be blown away by any populist (yes, populist) movement with the hearts and minds of Femen. But it can not be done by lackadaisical manhood that makes parody out of the lofty words in the national anthem, as an easier option.

Remarkably, the stain of judicial corruption in the country that now convicts political opposition leaders under false pretexts does not seem to faze, much less infuriate many young people who grew up during Ukraine’s twenty years of independence.

Tymoshenko led the parliamentary opposition against the regime of thugs, was jailed, and guess what. She is left high and dry by her compatriots. The people will not go to the barricades for her, is the message we hear, even when her personal loss of freedom,   incarceration of other opposition leaders, and the latest blow to the Ukrainian language define Ukraine’s destination. Some had nit-picked on her faults and used them as smoke to protect own turf and comfort.

A student offered an explanation: “Poor race.”

Without vigorous, spirited leadership in the street, masses will be subdued like sheep – a replay of Soviet political layout in the 1920s.

Before anyone takes offense, recall Ukraine’s national bard Taras Shevchenko, who in his memorable: “My friendly message to the dead, the living, and unborn my countrymen” brought an allegory of “the golden Tamerlane’s miserable posterity.” He made many Ukrainians blush in shame of themselves and of their acclaimed elites consisting of  “slaves, bootlickers, and Moscow’s dirt.”

Then check with “Sheva, ” modern-day football great Andriy Shevchenko, how he would call it. Also, if indeed the big-time football unifies a nation, as some have mused, ask someone what such unity will do – with or without all the festive clowning -- to get political prisoners out of jail.

History shows that freedom is not won by spectacles. It comes the hard way: it must be earned.. It requires “lives, honor and property” on the line, as well as a nucleus of critical mass to build and maintain a civil society.

If  Ukrainians had taken a tough, massive stand in defense of Tymoshenko and other political prisoners, and carried the day -- instead of displaying a national character deficit – it would have changed the debate. The language boondoggle, a logical next step in Yanukovych’s agenda to dismantle the Ukrainian state would not have seen the light of day.

Boris Danik is a retired Ukrainian-American living in North Caldwell, New Jersey.

Stop politicians that brag about their brutality TOP

Merry Russification
image
“Russia, our sacred nation”
l.to r.: Serhii Kivalov, Mykhailo Chechetov (“Conductor of the Parliament”, with kitten),
Vadym Kolesnichenko

Andriy Zhalko Tytarenko

I think by now everyone knows the famous quotation of the “Conductor of the Parliament”, Party of Regions’ Mikhail Chechetov: “We dispersed them like kittens” in reference to the new language legislation, and to the opposition's failure to block it. There were even the critics, who blamed the opposition for being unprepared. Meanwhile a decent person will always lose to a crook.

I am not deeply informed about the inner mechanics of Canadian politics so the closest analogy that I can find in Canada is how Belinda Stronach "played Peter MacKay “like a kitten". But even in this case, she never broke the law. The opposition in Ukraine generally believes that a chess board is for playing chess, while the regime generally believes that it's best used for hitting someone over the head. It is a fundamentally different way of thinking and it's up to the nation to decide what they prefer.

A western politician will never brag about abusing a kitten, it would be a political suicide. A politician from the “Party of Regions” does so, and believes that this is cool. And there are people, who agree. This seemingly insignificant detail nevertheless reflects the fundamental difference between the mentality of the “Party of Regions” and its base, and that of the political elite of the Western democracies and the Ukrainian opposition. This fundamental difference transpires in many other actions, and has, as its result, the misinterpretation of the Ukrainian realities by many Western pundits. At this time in Ukraine we have nothing less then a collision of two fundamentally different perceptions of the world: the perception which was formed by millenniums of development of Western civilization, and the “brave new” sovok perception, which is a product of the seven decades of brainwashing by the unbelievably cruel, Soviet dictatorship. This “sovok” mentality leaves no space for morality, compassion, honesty, and for individual freedoms.

We must not forget that most of Ukraine lived under the Soviet regime for 70 years, and as such, the historic memory of the nation has been degraded. Western Ukraine, or Baltic countries did not have this “luxury” of 70 years of brainwashing. It was only 30-35, and in the mildest form. The grandparents of the 20-30 year-olds in Western Ukraine could still pass on the knowledge of a normal morality to their grandchildren. This is not the case for the rest of Ukraine. In a way, many young people there are starting from a “clean sheet”, and painfully repeating the mistakes of the popular movements of the early 20th century. One of such mistake is the dislike of political parties - all political parties, regardless of their record, ideology, platform, etc. This trend, while it may be somewhat exaggerated by youthful ambition, certainly supported by the ruling regime, and definitely overblown by the media, it is nevertheless there. As a result, there is no mentality in place that allows us to expect the creation of a massive new opposition party. Instead, there is also a deep disappointment, first of all thanks to the betrayal of the nation's expectations by Victor Yushchenko and his cronies.

The society is getting “atomized”, and the regime is doing all its best to keep it this way. Meanwhile there is no way to fight the organized political party other than creating or supporting the opposition party or parties. This means that either the existing opposition will stop the “Party of Regions”, or the carriers of the “soviet” mentality will solidify their control over Ukraine, and the rapid retreat to the Soviet-like regime will continue. One can take the Soviet regime, replace its communist ideology with the ideology of the “robber barons” from Donetsk (which is mainly just a grasping reflex), and Voila! - you get the Ukraine, that Yanukovych regime wants to build. But this is the end of Ukraine as we know it, together with Ukrainian culture, language, heritage, and even the infamous “Моя хата з краю” (“Its none of my business”), or the endless variety of opinions.

There are currently two real opposition structures in Ukraine: "For Batkivshchyna" (which now includes “Batkivshchyna”, "Front Zmin", "Hromadianska Pozytsiia", “Reforms and Order”, the European Party, Rukh, and some others), and "Svoboda". They have ideological differences (which is OK) but are coordinating their strategies in order to topple the regime. There is also the re-emerging Yushchenko together with the Congress of Ukrainian Nationalists (CUN) and "Kostenko Rukh". They claim to be the opposition, but their real role is acting as a distraction, splitting the vote, and hitting the opposition from the nationalist flank. I feel sorry for CUN, Rukh, and the memory of Slava Stetsko, but this is the way it is now. All of the rest are spoilers, including Klitschko. Klitschko's list of candidates tells the story loud and clear: having the godfather of RosUkrEnergo (Mr.Plachkov) among the candidates is sufficient to stop reading the rest of the list.

It is now down to the wire: the new “Batkyvschyna” (United Opposition) and “Svoboda”, against the regime of the “Party of Regions”. That's it. It is not an issue of a “power struggle”, it is the issue of the future of Ukrainian society: it is choosing between North or South Korea, this is what we are looking at. If the opposition will stop the regime in the October elections, in future it will still be possible to have new elections, and thereby kick out that opposition – if it fails to meet the basic expectations, and to vote in new, better, etc. representatives. However, if the regime will prevail, there will be no opportunity of any change or correction for a long, very long time. But this is up to Ukrainians at the end of the day. Ukraine approaches the bifurcation point now. Either the healthy nature of the nation will prevail and the vote against the regime will be so strong that there will be no way to falsify the result to the point of getting 226 seats, or we will all have to admit that Yanukovych and the regime is what Ukraine genuinely wants and deserves. If this will happen, it will be an ugly reality and a huge problem for the entire region. Nevertheless, at this point not much can be done except to somehow help the existing opposition.

What lessens us as human beings? TOP

image

Askold S. Lozynskyj

The 2012 Summer Olympics are underway in London. From the opening ceremonies this Olympiad was marred with controversy and insensitivity. Forty years ago at the Munich Summer Olympiad, 11 Israeli athletes and coaches were murdered savagely by Palestinian gunmen. The state of Israel requested that these victims be honored with a moment of silence at the opening ceremony of the 2012 Olympiad. The International Olympic Committee declined, but did carry out a moment of silence with a small gathering at the Olympic village beforehand. No matter what reasoning was given by the IOC, this slight was inexcusable. The killings in Munich were witnessed by the entire world. The small and clandestine memorial forty years later was an attempt to diminish the tragedy.

Almost eighty years ago, more specifically, in the latter half of 1932 and the first quarter of 1933 policies were put in place by the Kremlin which resulted in the murder by starvation of millions of Ukrainians. In August 1932 Josef Stalin, disappointed with the collectivization results in Ukraine, sent a letter to his top executioner there Lazar Kaganovich. Stalin wrote:

“The most important issue right now is Ukraine. Things in Ukraine have hit rock bottom. Things are bad with regard to the party. There is talk that in two regions of Ukraine (I think it is the Kyiv and Dnipropetrovsk regions) about 50 district party committees have spoken out against the grain-procurement plan, deeming it unrealistic. The situation in other district party committees, people say, is better. What does this look like? This is not a party but a parliament, a caricature of a parliament… Unless we begin to straighten out the situation in Ukraine, we may lose Ukraine… Things cannot go on this way. We must:…set the goal of transforming Ukraine as quickly as possible into a real fortress of the USSR, into a genuinely exemplary republic…”

What followed was a diabolical plan to bring the Ukrainians to their knees. Starvation in Ukraine and the Kuban region of Russia, heavily inhabited by Ukrainians became widespread. At the height of the famine, on January 22, 1933  Stalin issued a directive instituting a police action to prohibit the massive departure of farmers from Ukraine and the Kuban region. No other areas of the USSR were singled out prohibiting departure “in search of bread.”

Over the years Ukrainians worldwide and since independence the governments of Ukraine, until the current regime took over, have sought international recognition of the Famine of 1932-33 as a Genocide of the Ukrainian people.  The originator of that term in the 1940’s, a Jewish attorney Raphael Lemkin  not only identified the 1932-33 Ukrainian Famine as Genocide, but specifically related to it  as one of the draftsmen of the UN Genocide Convention. The UN document specifically extended the definition of Genocide to “time of peace” as well as time of war.

Over the last decade some twenty countries have recognized  the Ukrainian Famine as Genocide. That number should be significantly higher except that the Russians have waged an unabashed  counterattack meant to diminish the  Famine’s significance. Many in the international community being the unprincipled players within a generally irreverent and amoral global amalgam have acquiesced in favor of what is politically expedient.

This behavior is not a concerted effort against Ukrainians. Rather it is a generic affliction. An example may be made of Ukraine which has not recognized the Armenian genocide because of Turkish relations. Likewise Armenia has not recognized the Ukrainian Famine for lack of reciprocity.

Israel has not recognized the Ukrainian Famine or the Armenian Genocide, although the latter is currently under discussion. Singling out Israel by name is not selective nor unfair. Israel is the ostensible safe haven for Jews persecuted over millennia and alleges a moral imperative. Further, at least on Ukrainians, Israel has no political expediency considerations. Russia is not Israel’s friend. The explanation surmised is that in order to keep the memory of the Holocaust alive, Israel is reluctant to identify the genocides of others.

This reasoning, if the surmise is on target, is very specious, since these tragedies are unrelated, and diverse in circumstances. The Jewish and Ukrainian genocides are similar only in number of victims. However, a selfish approach to history undermines any moral imperative that Israel may possess on the egregious suffering of the Jewish people. With the upcoming 80th anniversary of the Ukrainian Famine and  renewed global efforts by Ukrainians for recognition, we can only hope that Israel and others even those deterred by Russia’s muscle flex will come around.

Insensitivity to the suffering of others is not only selfish, deprives one of moral authority, but most importantly, lessens all of us as human beings. The 2012 London Olympiad is the most recent example. The IOC should be ashamed. If Israel fails to recognize the Armenian genocide for Turkish considerations, then Israel should be ashamed. If Israel declines to recognize the Ukrainian Famine as genocide, then it loses its moral authority and we are all lessened as human beings.

Cat-and-mouse games in Ukraine TOP

THE UKRAINIAN WEEKLY SUNDAY, JULY 29, 2012

From a Canadian Angle

image of Oksana Bashuk Hepburn Oksana Bashuk Hepburn

After the successful Euro 2012, some hoped Ukraine’s President Viktor Yanukovych would rise to another occasion and ensure freedom for incarcerated political opposition leaders.

He missed a fine opportunity on July 12, the date of former Prime Minister Yulia Timoshenko’s appeal hearing. Ostensibly, the seven-year sentence was for Ukraine’s 2010 energy deal with Russia, but most call it politically motivated persecution. For that reason, the international democratic community showed up to hear the appeal.

The gallery was full of observers, including those from the United States and other embassies. The European Parliament delegation included former President Aleksander Kwasniewski of Poland. There were NGOs, media and plenty of representatives from Batkivshchyna, Ms. Tymoshenko’s Party. Canada was represented by Bob Dechert, parliamentary secretary to the minister of foreign affairs, and Ambassador Troy Lulashnyk.

In a telephone press conference from Kyiv with Canada’s media, Mr. Dechert said, “The purpose of my visit is to participate as one member of the Canadian observation team at the appeal hearing of Ms. Tymoshenko and in the opening of the Canada Ukraine Foundation election observer mission office.” The foundation, part of the Ukrainian Canadian Congress, was a noshow at the hearing.

The hearings concluded with what clearly continues to be further nose-thumbing by the regime at the rule of law, the appellant and representatives of the free world. The judges decided that the appeal could not proceed because Ms. Tymoshenko was not present. The gallery broke out in shouts and boos; the defense objected; the international community was stunned. After a brief recess the justices read from what appears to have been a previously typed statement noting that if the defendant is ill she cannot attend, therefore the hearing cannot proceed. Mr. Dechert, a Canadian lawyer found the decision “unusual.” In Canada, as elsewhere, appeals are primarily procedural and do not require the defendant’s presence. Most importantly, Ms. Tymoshenko had complied with Ukraine’s law by providing permission for the appeal to proceed in her absence. The game of cat and mouse continues as Mr. Yanukovych et al seem to care little for international opinion or Ukraine’s own laws. Such cockiness implies assured power, anticipates victory and puts a huge question mark on the outcome of the Verkhovna Rada elections this fall.

Perhaps James Bezan, who led Canada’s Parliament in recognizing the Kremlinorchestrated Famine of 1932-1933, the Holodomor, as a genocide, said it best earlier this year after Parliament’s Standing Committee on Foreign Affairs held a hearing on Ukraine. “Canada has always demonstrated global leadership with our foreign policies on Ukraine and other new democratic countries. The challenge to the free world is to find new ways to help emerging and struggling democracies. Election observers, civil society funding, institutional capacitybuilding are all very important. But hardwon democratic freedoms are being trumped by rogue state leaders, not just in Ukraine, but elsewhere as well. Canadian foreign policy has to continue to adapt to this new reality.”

Ukraine is not alone in needing help from friends. The descent into civil war in Syria, the uncertainty in Egypt, questionable progress elsewhere in the Arab Spring countries make it clear that democracies need to do more for countries searching for a better way. There is a universal need to develop new strategies to assist aspiring democracies in the early transition stages when the vacuum that draws rogues and charlatans creates situations ripe for calamity. Ukraine knows all about atrocities. Chaos, aggression, famine, ethnic cleansing, exile to the gulag and massive immigration mushroomed in both post-world war periods as misguided policies and despots took the upper hand. And, unfortunately, despite huge strides since independence, things are still not as good as they need to be in the quasi-democratic Ukraine under President Yanukovych.

But what can Canada do?

Mr. Dechert offered a few approaches. He indicated that Canada would continue working on, but would not ratify, a free trade agreement with Ukraine until there is movement towards the rule of law. Furthermore, Canada may deny entry to individuals who abuse power and freeze their assets. This policy thinking is in tandem with what the United States is proposing, and Canada could make a further contribution by persuading friends like Great Britain and others to re-examine some of their liberal policies. It may be time to name and shame. The British Virgin Islands and Cypress, for instance, are a haven for Ukraine’s scandalously rich. In 2011, according to published reports, a handful transferred some $360 billion to these two havens – more than Ukraine’s budget for that year.

Mr. Yanukovych, whose prime policies are to make the rich richer (his family is rising meteorically to the top) and keep the opposition imprisoned, seems confident that Canada and other democracies can’t stop him. But they must. Failure to do so in Ukraine has implications for the entire former Soviet space, including belligerent Russia, and anywhere the people want political change. Bad governments threaten global peace and security, and that’s our business – not just Ukraine’s.

That is why Canada with other democracies will be standing guard on August 16th when the Tymoshenko appeal comes up again. It’s important for the leaders of the global Ukrainian diaspora to be the watchdogs of this process too.

 
Інтеграція Євразії завершиться відродженням СРСР TOP

 
    
 


    image
   

http://geostrategy.com.ua/node/221
5 серпня 2012


На думку експертів групи глобальної розвідки Geostrategy, основною зовнішньополітичною ціллю Володимира ПУТІНА до 2015 року є повна реанімація СРСР зі столицею в Москві. Це можна вважати традиційним російським геополітичним імперативом, який у різні історичні періоди вже втілювався в життя, зокрема під час існування Російської імперії та Радянського Союзу, на місці яких сьогодні робляться спроби сформувати новий Євразійський Союз (назва нового інтеграційного об’єднання, куди Кремль має намір втягнути Україну, Білорусь, Молдову, Вірменію, Азербайджан, Казахстан, Киргизстан, Узбекистан та Таджикистан).

Експерти групи мають підстави вважати, що Володимир Путін одразу після третього приходу на посаду Президента Росії у своїх контактах з лідерами найбільш впливових світових держав чітко окреслив виключну зону свого впливу, яка співпала з кордонами колишнього Радянського Союзу. У приватних бесідах із лідерами Західних держав він висловив своє щире захоплення словом «Союз», недвозначно вказавши на неприпустимість втручання у справи країн-учасниць СНД. Молдова й Україна були названі особливими державами, які не можуть бути інтегровані до Євросоюзу та НАТО.

У цьому зв’язку хотіли б звернути увагу на те, що на січень 2015 року призначено проведення чергових президентських виборів в Україні, в яких хоче перемогти нинішній Президент Віктор ЯНУКОВИЧ. Існує ймовірність того, що президентська передвиборча кампанія в Україні у 2014 році відбуватиметься саме під гаслами «відродження або реанімації колишнього Радянського Союзу». У випадку, якщо Віктор Янукович зробить вибір на користь вступу України до Євразійського Союзу, він отримає повну фінансову, політичну та медіа підтримку від російського Президента Володимира Путіна на проведення передвиборчої кампанії. У протилежному випадку нинішньому керівнику української держави доведеться зіштовхнутися з комплексним тиском Москви, яка не буде повторювати власні політичні помилки періоду «Помаранчевої революції» 2004 року.

Однак Київ поки що тримає зовнішньополітичний баланс між Євросоюзом та Росією. Робити це буде значно важче після проведення парламентських виборів у жовтні цього року. Якщо вибори пройдуть у демократичний спосіб – відносини України із Заходом можуть бути збережені принаймні «на робочому рівні». Якщо будуть мати місце масові фальсифікації та інші недемократичні моделі поведінки – Україна продовжить сповзання на Схід, до інтеграційних об’єднань під керівництвом Росії. У цьому разі сила опору, яку Віктор Янукович може використовувати у відносинах з Москвою, різко зменшиться. Саме тому в інтересах влади продемонструвати під час проведення парламентських виборів високі стандарти відкритості, прозорості та демократичності.

Як формуватиметься Євразійський Союз?
За оцінками групи Geostrategy, формування Євразійського Союзу відбуватиметься у декілька етапів, які матимуть спочатку економічний, а вже після цього – політичний характер:
формування Зони вільної торгівлі країн СНД;
створення Митного союзу за участю країн-членів СНД (Казахстан, Росія та Білорусь оголосили про створення Митного Союзу у січні 2010 року);
формування Єдиного економічного простору в межах СНД (з 1 січня 2012 року почав діяти єдиний економічний простір за участю трьох держав-учасниць Митного союзу);
створення нового Євразійського парламенту (наднаціональний законодавчий орган) ;
остаточне оформлення Євразійського Союзу з безпековим та політичним контекстом, а також єдиною валютою та єдиним емісійним центром в Москві.

Москва вже не перший рік втілює на практиці силовий сценарій по «збору земель».
Військові дії Росії проти Грузії у серпні 2008 року стали покаранням цієї пострадянської республіки за те, що вона наблизилася до НАТО та цілеспрямовано йшла до членства в Європейський Союз. Із геополітичної точки зору війна проти Грузії стала попереджувальним сигналом для решти держав СНД, які будували свою геополітичну стратегію, орієнтовану на Захід. Як наслідок, було посилено безпекову співпрацю з Білоруссю, Вірменією та Таджикистаном.

Реванш олігархічних сил в Україні та Киргизстані став черговою тактичною перемогою Росії, який надав чіткий сигнал країнам Заходу про те, що пострадянський простір продовжує бути зоною виключних інтересів Кремля.

Сьогодні робота Росії по збиранню земель все більше інституалізується, а створення Митного союзу стає ключовим елементом цього процесу. Поки що до Митного союзу, окрім Росії, також входять Білорусь та Казахстан.

[…]
Україна в геополітичних інтеграційних лабіринтах
Україна є найбільш важливою державою для успішного втілення зазначеного вище геополітичного проекту Володимира Путіна. Москва витрачає багато зусиль на те, щоб переконати Київ у необхідності приєднання спочатку до Митного Союзу, а вже потім – до Євразійського Союзу.

Вище згадувалося про те, що Президент Віктор Янукович поки що робить значні зусилля для утримання геополітичного балансу між Сходом і Заходом. Підписавши у 2010 році Закон України «Про основні засади внутрішньої та зовнішньої політики», в якому євроінтеграція визнана одним з головних пріоритетів у зовнішніх політиці, він тим самим лише окреслив давно існуючу реальність: наближені до Глави української держави фінансово-промислові групи активно розвивають великий бізнес як із Євросоюзом, так і з Росією (товарообіг з ЄС склав у 2011 році близько 34 млрд. дол. США, з Росією – близько 45 млрд. дол. США). Саме тому для Віктора Януковича життєво важливо зберегти для себе та свого найближчого оточення обидва напрямки. У разі втрати одного з них інший не зможе швидко компенсувати можливих збитків.

Оскільки Євросоюз демонструє відкриті підходи в питанні створення зони вільної торгівлі з Україною, можливі втрати та надбання Києва від підписання Угоди про асоціацію з ЄС загалом були прораховані українською стороною. Європейський Союз є одним із основних торговельних партнерів України. Його доля у загальному обсязі торгівлі товарами та послугами України за період 2004 — 2011 роки складалася у розмірі від 29,6% (у 2006 році) до 34,2% (у 2011 році) та в середньому становить 32,2% (109,6 млрд. дол. США). При цьому, доля українського експорту до країн ЄС в загальному обсязі експорту складалася у розмірі від 25,4% (у 2009 році) до 33,1% (у 2011 році). У свою чергу, доля імпорту з країн-членів ЄС за вказаний період складалася у розмірі від 33,3% (у 2007 році) до 37,8% (у 2011 році) та в середньому становила 35,6% (56,2 млрд. дол. США). Таким чином, у торгівлі між Україною та ЄС відбулося збільшення питомої ваги експорту та зменшення питомої ваги імпорту.

Враховуючи зазначені тенденції, група глобальної розвідки Geostrategy вважає, що в разі створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом Україна отримає наступні переваги:
• покращення доступу українських товарів та послуг до ринку ЄС;
• покращення умов експорту української продукції у зв’язку з отриманням цінової переваги за рахунок скасування ввізного мита;
• переоснащення та модернізація вітчизняних підприємств;
• збільшення обсягів інвестицій з країн-членів ЄС в економіку України;
• підвищення обсягів двосторонньої торгівлі і збільшення надходження
валютних коштів;
• зростання обсягів продажу сільськогосподарської продукції традиційних
експорто орієнтованих галузей (зерно, олія);
• розширення номенклатури товарів та послуг на внутрішньому ринку;
• підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції у зв’язку із
впровадженням нових стандартів;
• зменшення нетарифних обмежень у торгівлі сільськогосподарською
продукцією у рамках співробітництва у сфері санітарних та фітосанітарних
заходів;
• гармонізація митних процедур та підвищення ефективності діяльності
митних органів у контексті сприяння торгівлі;
• створення гармонізованого правового поля для забезпечення діяльності
суб’єктів торговельних відносин шляхом наближення законодавства
України до законодавства ЄС;
• стимулювання розвитку конкуренції та обмеження монополізму.

Зовсім іншою є ситуація з гіпотетично можливим вступом України до Митного союзу. У групи Geostrtegy є значно більше питань, ніж відповідей на них. Жодних реальних цифр щодо «плюсів» та «мінусів» для України від вступу до Митного союзу поки що немає (вони навряд чи з’являться у майбутньому, бо Митний Союз тяжіє до закритості, в той час як Євросоюз – навпаки, до прозорості у відносинах з міжнародними партнерами). Протягом останніх двох років було зроблено чимало гучних заяв щодо вигідності для України приєднатися до Митного союзу. Тодішній Прем’єр-міністр Володимир Путін навіть називав цифру у 6 мільярдів дол. США на рік чистої вигоді від вступу Києва до цього інтеграційного об’єднання. Однак формулу виникнення такої переваги так і не було пояснено.

Представники українського Уряду також робили низку незрозумілих заангажованих заяв щодо необхідності вступу України виключно до Митного союзу із одночасним припиненням євроінтеграційного шляху. Окрему увагу звертають на себе різко «анти європейські» заяви Валерія МУНТІЯНА, який у період з березня 2010 по лютий 2011 року працював на посаді заступника міністра економіки України, а також був урядовим уповноваженим з питань співробітництва з Росією, державами-учасницями СНД, Євразійського економічного співробітництва та іншими регіональними об’єднаннями. Цікавим фактом з біографії цього українського чиновника є те, що у 1982 році він закінчив Пушкінське вище військове інженерно-будівельне училище у місті Санкт-Петербург (сьогодні це – Військовий інженерно-технічний університет). Знаючи так званих «ленінградських військових» особисто, він міг використовуватися російською стороною для створення проблем для України на шляху підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Має право на існування також інше припущення: Київ використовував Валерія Мунтіяна як своєрідний «залякуючий фактор» для Заходу саме тоді, коли переговори з ЄС заходили у глухий кут.

Намагаючись уникнути пастки спонтанного потрапляння до Митного союзу, Президент України запропонував так звану формулу «3+1», яка може бути реалізована у відносинах між Україною та країнами-членами Митного союзу. Однак і ця формула також не була чітко пояснена українською стороною, а російська, у свою чергу, заявила про те, що прийнятним для членів Митного союзу може бути лише повноправний вступ України до цього об’єднання.

Висновки
Київ сьогодні опинився у ситуації, коли необхідно робити цивілізаційний вибір: йти на Захід або інтегруватися до пострадянських об’єднань під проводом Росії. Однак рух України у Західному напрямку було зупинено після арешту в Києві колишніх членів Уряду України, зокрема Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко та Міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Рух у Східному напрямку став особливо спокусливим після приходу у березні 2012 року Володимира Путіна на посаду Президента Росії. З кожним наступним роком геополітичне балансування Києва між Сходом і Заходом ставатиме все складніше.

Ціла стаття: http://geostrategy.com.ua/node/221


 
Як голосувати - політолог Олег Соскін і Вахтанґ Кіпіані TOP

О.Соскiн про вибори i як голосувати

image
http://www.youtube.com/watch?v=ylANZC3mZ8k

( Source )
31 липня 2012

Склав першу версію переліку мажоритарників, який радитиму підтримати. Далі буде...

8 - Совєтський - Ескендер Барієв
10 - Сімферополь - Леонід Пилунський
13 - Калинівка - Микола Катеринчук
21 - Ковель - Ігор Гузь
62 - Житомир - Геннадій Зубко
117 - Львів - Тарас Стецьків
120 - Городок - Тетяна Чорновол
124 - Сокаль - Степан Курпіль
126 - Стрий - Ihor Ostash
134 - Одеса - Костянтин Усов
146 - Кременчук - Віктор Таран
157 - Суми - Oleg Medunitsya
163 - Тернопіль - Volodymyr Kukhar
167 - Чортків - Іван Стойко
169 - Харків - Олександр Кірш
175 - Дергачі - Іван Варченко
210 - Прилуки - Віктор Лабазов
211- Київ - Сергій Терьохін
212 - Київ - Віктор Чумак
216 - Київ - Ксенія Ляпіна
217 -Київ - Олександр Бригинець
218 - Київ - Volodymyr Ariev

Зупинити політиків, що хваляться своєю брутальністю TOP

Весела русифікація
image
"Росія, священна наша держава"

Андрій Жалко Титаренко

Я думаю, вже всі знають знамениту цитату з "Диригент парламенту" від Партії Регіонів Михайла Чечетова :" Ми їх розіграли, як кошенят" з посиланням на новий закон про мови, а також на нездатність опозиції його заблокувати. Були навіть критики, які звинувачували опозицію за те, що опозиція була не готова. Але порядна людина завжди буде програвати непорядній.

Я не глибоко втаємничений у внутрішню механіку канадської політики, але як на мене, то найближча аналогія, що я можу знайти в Канаді, це коли Белінда Стронак "розіграла Пітера Маккейя, як кошеня ". Але навіть у цьому випадку вона не порушувала законів. Опозиція в Україні в загалом вважає, що шахова дошка існує для гри в шахи, в той час як режим загалом вважає, що шахову дошку краще всього використовувати для того, щоб ударити людину по голові. Це принципово різні способи мислення, і українській нації треба вирішувати, якому вона віддає перевагу.

Західний політик ніколи не буде хвалитися, що образив кошеня, це було б політичним самогубством. Політик від "Партії регіонів" це робить, і вважає, що це круто. І є люди, які з цим погоджуються. Це на перший погляд незначна деталь, але вона відображає фундаментальну відмінність між менталітетом "Партії регіонів" та її виборцями, і політичною елітою західних демократій та українською опозицією. Це фундаментальна відмінність відбивається і у багатьох інших діях, і має, як результат, неправильне тлумачення українських реалій багатьма західними експертами. В цей час в Україні відбувається ніщо не менше ніж  зіткнення двох принципово різних уявлень про світ: сприйняття, яке було сформовано тисячоліттями розвитку західної цивілізації, і "нове” совкове сприйняття, яке є продуктом семи десятиліть промивання мізків  неймовірно жорстокою радянською диктатурою. Це "совковий" менталітет не залишає місця для моральності, співчуття, чесності, і для індивідуальних свобод.

Ми не повинні забувати, що більша частина Україні жила при радянській владі протягом 70 років, і, таким чином, історична пам'ять народу була ушкоджена. Західна Україна і країни Балтії не мали цієї "розкоші": замість 70 років промивання мізків там це продовжувалось тільки 30-35, і в м'якій формі. Бабусі і дідусі 20-30 річних у Західній Україні ще можуть передати нормальну мораль до їхніх онуків. Це не відноситься до іншої частини України. У певному сенсі, багато молодих людей змушені починати з "чистого аркуша", і болісно повторювати помилки народних рухів початку 20 століття. Одним з таких помилок є неприязнь до політичних партій - всіх політичних партій, незалежно від їх історії, ідеології, платформи і так далі. Ця тенденція, хоча вона може бути дещо підсилена молодими амбіціями, безумовно, підтримана правлячим режимом, і, безумовно роздута ЗМІ, все ж існує. В результаті, немає менталітету який дозволяє сподіватися на створення масивної нової опозиційної партії.  На додаток є ще і глибоке розчарування, в першу чергу завдяки зраді сподівань країни Віктором Ющенком і його поплічниками.

Суспільство "атомізується", і режим робить все можливе, щоб зберегти цей стан. У той же час не існує способу боротьби з організованою політичної партією, крім створення і підтримки опозиційних партій або партії. Це означає, що або чинна опозиція зупинить "Партію регіонів", або носії "радянського" менталітету зміцнять свій контроль над Україною, і продовжиться швидкий регрес до радянськоподібного режиму. Якщо взяти радянський режим, замінити комуністичну ідеологію на ідеологією "баронів-розбійників" з Донецька (яка в основному зводиться до хапальних рефлексів), то Вуаля! - Ви отримуєте Україну, що її хоче побудувати влада Януковича. Але це кінець Україні, яку ми знаємо, і разом з тим кінець української культури, мови, спадщини, і навіть горезвісного «моя хата з краю", та нескінченної різноманітності думок.

Нині існують дві реальні опозиційні структури в Україні: «За Батьківщину» (яка тепер включає “Батьківщину”, "Фронт Змін", "Громадську Позицію", “Реформи та Порядок”, Європейську партію, Рух і деякі інші), і ВО "Свобода". У них є ідеологічні розбіжності (що нормально), але вони координують свої стратегії з метою повалення режиму. Існує також відроджений Ющенко разом з Конгресом українських націоналістів (КУН) і "Рух Костенка". Вони стверджують, що вони - опозиція, але їх реальна роль є як відволікання уваги, розмивання на голосів, і атаки на опозицію з  націоналістичного флангу. Мені шкода КУН, Рух, і світлу пам'ять про Славу Стецько, але це так і не інакше. Всі інші є спойлери, включаючи Кличко. Список кандидатів Кличко каже голосно і ясно: одного “Хрещеного батька” Росукренерго, пана Плачкова серед кандидатів досить, щоб припинити читання решти списку.

Тобто все вже чітко і зрозуміло: нова "За Батьківщину" (Об'єднана опозиція) плюс "Свобода"  - проти режиму "Партії регіонів". От і все. Це не питання про "боротьбу за владу", це питання про майбутнє українського суспільства. Вибір між Північною та Південною Кореєю, це те, що ми маємо нині. Якщо опозиція зможе зупинити режим на жовтневих виборах, в майбутньому буде можливість мати нові вибори, вигнати тих, хто не відповідатиме  очікуванням, і проголосувати за нових, кращих, сумлінніших і т.д. парламентарів. Якщо влада переможе, то не буде можливості будь-яких змін або корекцій протягом довгого, дуже довгого часу. Може і виборів не буде.

Але це вирішувати українцям. Україна зараз наближається до точки біфуркації. Або здоровий характер нації переважить і голосування проти режиму буде настільки сильне, що не буде ніякої можливості фальсифікувати результати аж до отримання 226 місць, або ми всі повинні визнати, що Янукович і його режим це те, чого Україна дійсно хоче і заслуговує. Якщо це відбудеться, це буде потворною реальністю і величезною проблемою для всього регіону. Нажаль нині не так багато можна зробити крім того, щоб хоч якось допомогти чинній опозиції.

Путін їде в Україну домовитися про крісло прем'єра Криму для Медведчука TOP

( Джерело )
9 липня

О.Соскін

image

КИЇВ. 8 липня. УНН. На думку політичного діяча, економіста і політолога Олега Соскіна, однією з головних цілей приїзду Президента РФ Володимира Путіна до Криму 12 липня - це домовленість про посаду прем'єр-міністра Криму для Віктора Медведчука, оскільки він є головним лобістом та виконавцем процесу інтеграції України в єдиний економічний простір. До того ж, на думку експерта, з Медведчуком на чолі АР Крим В.Путін зможе розіграти абхазький сценарій. Про це О.Соскін сказав в ексклюзивному коментарі УНН.

"Ми знаємо тільки жорсткі декларації, заяви і Медведєва, і Путіна. Це дві вищі фігури в російській державі. Вони заявили чітко, що Україна повинна бути частиною Євразійського єдиного економічного простору. Хто їх влаштовує як головний лобіст цієї ідеї і цього плану? Це Медведчук . Медведчуку вони довіряють на 200%, тому що їх пов'язує, крім усього іншого, минуле в КДБ у радянські часи, кумівство з Путіним і дружиною Медведєва. До того ж сам Медведчук не приховує, що Україна повинна стати частиною цього простору, і об'єднатися з Росією через референдум. Але ми знаємо як робляться такі референдуми ", - зазначив співрозмовник агентства.

О.Соскін зазначив, що оскільки Путін і Медведєв бачать його як головного лобіста і виконавця даного процесу, вони всіляко повинні підвищувати його статус-кво. "Його потрібно підняти на якусь політичну самостійну посаду. Краще для реалізації цього плану підходить Крим. Тим більше Крим можна запускати за моделлю Абхазії, коли вона була частиною Грузії. Для цього є вже російська армія в Криму, добре розроблена мережа їх ГРУ і ФСБ-агентури, практично захоплені всі позиції, і тому їм потрібно тільки зробити як би легалізацію наявних там ресурсів: політичних, інформаційних, фінансових, військових і т. д. ", - сказав він.

Тому, на думку політолога, для реалізації плану "друга Абхазія", на посаді прем'єр-міністра Криму вони бачать Медведчука. "Особливо після прийняття закону про статус російської мови. Я думаю, що саме це є однією з головних цілей приїзду Путіна сюди, і всі умови для цього готові", - сказав він.

"Тим більше зрозуміло, що для Путіна і Медведєва Янукович - це зрадник і будуть зараз всі сили кидати на те, щоб його прибрати. Як кажуть,"мавр свою справу зробив, мавр може померти ". Для них Янукович - це повністю зіграна карта. Тому їм зараз потрібно ввести нову карту, яка лежала на збереженні - це Медведчук. А оскільки часу у них немає, вони будуть його (Медведчука - Ред.) виводити на політичну позицію ", - резюмував О.Соскін.

Переклад з російської

Як втрачаємо свою людяність? TOP

image

Аскольд С. Лозинський

У 2012 році літні Олімпійські ігри проходять в Лондоні. Починаючи з церемонії відкриття ця Олімпіада була затьмарена суперечностями і байдужістю. Сорок років тому, на Мюнхенській літній Олімпіаді, 11 ізраїльських спортсменів і тренерів було варварськи вбито палестинськими бойовиками. Держава Ізраїль просила, щоб ці жертви були удостоєні хвилиною мовчання на церемонії відкриття Олімпіади-2012. Міжнародний олімпійський комітет відмовився, але провів  хвилину мовчання в олімпійському селі зазделегіть в нечисленній групі.Незалежно від того чим керувався МОК, це було непростимо. Весь світ був свідком вбивства в Мюнхені. Малолюдним і таємним вшануванням памяти сорокаріччя вбивства фактично виглядало як спроба зменшити цю трагедію.

Майже вісімдесят років тому, а точніше: у другій половині 1932 року і першому кварталі 1933 року, в результаті політики, введеної в дію Кремлем, було вбито голодом мільйони українців.У серпні 1932 р. Йосип Сталін, розчарований результатами колективізації в Україні, звернувся з листом до свого головного ката там Лазара Кагановича. Сталін писав:

"Найважливішим питанням зараз є Україна. Події в Україні викликають зневіру. Це погано щодо партії. Поговорюють, що в двох областях України (здається, це Києвська та Дніпропетровська області), близько 50 райкомів партії висловилися проти плана заготівлі зерна, вважаючи його нереальним. Ситуація в інших районних комітетах партії, кажуть люди, що краще. Як це виглядає? Це не партія, а парламент, карикатура на парламент ... Якщо ми не почнемо виправляти ситуацію в Україні, то ми можемо втратити Україну ... Ми не можемо піти цим шляхом. Ми повинні: ... поставити завдання перетворення України якомога швидше на справжню фортецю СРСР, на дійсно зразкову республіку ... "

За цим послідував диявольский план, щоб поставити українців на коліна. Голод в Україні та на Кубані в Росії, в значній мірі населеній українцями, став широко поширеним. У розпал голоду, 22 січня 1933 року, Сталін видав директиву  про заборону виїзду селян з України та Кубані. Ніякі інші райони СРСР не були виділені у забороні виїзду "у пошуках шматка хліба".

Роками українці в усьому світі, а після здобуття незалежності і уряд України, поки не прийшла нинішня влада, прагнули міжнародного визнання Голодомору 1932-33 років як геноциду українського народу. Засновник цього терміну в 1940-х роках, єврейський адвокат Рафаель Лемкін не тільки визначив український Голодомор 1932-33 років як геноцид, але, конкретно послався на нього, як один з креслярів Конвенції ООН про геноцид. Документ ООН спеціально розширили визначенням геноциду в "мирний час", так само як під час війни.

За останнє десятиліття близько двадцяти країн визнали український Голодомор як геноцид. Ця цифра повинна бути значно вища, одначе Росія веде безсоромні контратаки направленні на зменшиння значення Голодомору. Багато хто в міжнародному співтоваристві є безпринципними гравцями, в цілому нешанобливом і аморальному глобальному гурту, готові поступитися на користь того, що є політично доцільно.

Така поведінка не є узгодженим зусиллям особливо проти українців. Скоріше, це загальна хвороба. Прикладом може бути також Україна, яка не визнала геноцид вірмен через турецькі відносини.Точно так же Вірменія не визнала український голод через відсутність взаємності.

Ізраїль не визнав український Голодомор і геноцид вірмен, хоча останній в даний час обговорюється Виділення Ізраїлю по імені не є вибірковим, чи не справедливим. Ізраїль нібито є притулком для євреїв переслідуваних протягом тисячоліть і стверджує моральний імператив. Крім того, по крайній мірі, щодо українців, Ізраїль не повинен мати політичних міркувань доцільності. Росія не є другом Ізраїлю. Напрошується думка, що мабуть для того, щоб зберегти пам'ять про Голокост живою, Ізраїль не хоче, щоб визнали геноцид інших.

Це міркування, якщо припущення попало в ціль, дуже надумане, так як ці трагедії не пов'язані між собою, а також відбулися за різних обставин. Єврейський та український геноциди схожі тільки в кількості жертв. Тим не менш, егоїстичний підхід до історії підриває будь який моральний імператив, що Ізраїль може мати на кричущі страждання єврейського народу.У зв'язку з майбутнім 80-річчям українського Голодомору та відновленням глобальних зусиль українців за визнання, ми можемо тільки сподіватися, що Ізраїль і інші, навіть стримувані граючою м'язами Росією, навернуться на праведний шлях.

Нечутливість до страждань інших, не тільки егоїстична, також позбавляє морального авторитету, але найголовніше, доводить до втрачення нами частину людяності. Олімпіада 2012 року в Лондоні найсвіжіший приклад тому. МОК-у має бути соромно.Якщо Ізраїль і Україна  не визнають Геноцид вірмен з турецьких міркувань, то Ізраїлю та Україні має бути соромно. А якщо Ізраїль відмовлятиметься визнати український Голодомор, як геноцид, то він втрачає свій моральний авторитет, а ми всі втрачаємо частину нашої людяності.

Support the Democracy in Ukraine Resolution! TOP

Rep. Chris Smith (R-NJ), Chairman of the U.S. Helsinki Commission, recently introduced a resolution in the U.S. House of Representatives urging the Government of Ukraine to uphold international standards and conduct free, fair, and transparent parliamentary elections in Ukraine in October 2012. The resolution also highlights the recent democratic regression transpiring in Ukraine in the past several years, in particular the selective prosecution of political opponents.

Please write to your Representative and request that (s)he sign onto the resolution as a co-sponsor. Below, please find some pertinent sample language you can include in your correspondence to your Member of Congress urging support for the resolution. Please use the link to contact your Representative directly at http://www.house.gov/representatives/

Dear Representative ______ :

I urge you to support H. Res. 730 "Urging the Government of Ukraine to ensure free and fair parliamentary elections on October 28, 2012, by adhering to democratic standards, establishing a transparent electoral process and releasing opposition leaders sentenced on politically motivated grounds." Your support as a co-sponsor will be greatly appreciated and will send an urgent message to the Ukrainian government to ensure the parliamentary elections will be upheld to international democratic standards.

Should you require additional information, please contact Orest Deychakiwsky at the U.S. Helsinki Commission at 202-225-1901 or e-mail at Orest.Deychak@mail.house.gov.

The U.S.-Ukraine Foundation's 2012 Annual Giving Campaign ends August 31! TOP

With less than 30 days left, we need YOUR help and participation in the 2012 Annual Giving Campaign! This appeal is the U.S.-Ukraine Foundation's major source for unrestricted financial support during the year. The annual campaign for 2012 ends on August 31.

So far, 335 wonderful, generous supporters of USUF have contributed $131,000! We believe it is realistic to reach 450 donors with $175,000 in gifts by the end of August. Every person who participates counts ... and every gift counts, regardless of size. Can we count on your support in August?

If everyone who receives Update, or is part of our Facebook network, or is a visitor to our websites, would just donate $10 - that would mean about another $100,000 in gifts! Just think of the additional impact the Foundation would have through its projects and activities! That is why your involvement with the U.S.-Ukraine Foundation is so very important!

By participating -- either for the first time or for the 21st time (since our founding in 1991), you will want to see the Foundation surpass the good work it achieved over the past 12 months, such as:

  • Implementing the Ukraine 2020 Project, designed to assist Ukraine's European integration - a priority goal for Ukraine, and winning grant support of $150,000 from the U.S. Government for this program,
  • Administering exchange programs for 60 "emerging" Ukrainian leaders who attended 9-day training programs organized and hosted by the Foundation's partners in various U.S. cities,
  • Distributing over $176,000 in grants during the past year ... $74,000 in stipends were for Ukrainian students, $88,000 for professional exchanges, and $14,000 to the Pylyp Orlyk Institute,
  • Drawing 700 people for the first-ever Business Conference/Gala Awards Dinner on Dec 1, 2011,
  • Winning a grant award for the Pylyp Orlyk Institute for Democracy in Kyiv from the National       Endowment for Democracy,
  • For its work with the Open World Leadership Center since 2006, the Foundation was honored to receive the 2011 Grantee of Merit Award,
  • The Foundation was approved as an eligible charity by the U.S. Office of Personnel Management for inclusion in the 2011 and 2012 Combined Federal Campaigns,
  • Expanding the audience for Ukraine by webcasting 11 presentations by public policy experts, communicating through Facebook and releasing 50 issues of Update,
  • Sponsoring 650 Ukrainian university students to visit and work in the U.S. during the summer-time through the U.S. State Department's Summer Work and Travel Program.

Your participation in the 2012 Annual Giving Campaign makes a statement that you support the U.S.-Ukraine Foundation's work. There are many challenges facing Ukraine today. Through your financial generosity, you join in the effort to support Ukraine's democracy, economic development, and educational needs in many significant ways.

With a very challenging economic environment, your support is more important than ever before! Your generosity will help us continue our activities in support of Ukraine.   If you have not donated this year, please commit to doing so today!

It's easy to support the Foundation

just give online at:
http://www.usukraine.org/donate.shtml 

If you would rather contribute by postal mail, please send your check to the U.S.-Ukraine Foundation, 1 Thomas Circle NW - 10th Floor Caplin Mailroom, Washington, DC 20005.

Your support is greatly appreciated and needed at this time! And remember, as the U.S.-Ukraine Foundation is a 501(c)(3) organization, your gift is tax-deductible as provided by law.

Your support is greatly appreciated!

Thank you for your commitment to the U.S.-Ukraine Foundation!

Russia can't bring itself to acknowledge Ukraine (UKR) as a sovereign country.... PRESS for inclusion of UKRAINE (UKR) on Olympic Site

TOP

FOLLOWUP to RUSSIAN SOFT POWER TRICKS……PRESS for INCLUSION OF UKRAINE (UKR) ( Source )

Russia still ambiguous about Ukrainian Olympic athletes who are on the Russian Olympic Team on the official Olympic web site.

Taras Khtey
Birth date and place
22/05/1982 - LVOV REGION ( )

Omission ( ) (?) better then inclusion (Ukr) ? Russia can’t bring itself to acknowledge Ukraine (UKR) as a sovereign legitimate country more soft power tricks.... Lvov ( ) and Lutsk ( ) become stateless cities

….or is this another technical error?   Or maybe they thought no one would notice?

Walter Derzko

Не мовчім! Мовчанка – знак згоди! TOP

image

В даному разі -  знак згоди з неправдою, з наступаючою зухвало  й нахабно тотальною русифікацією. Росія не змогла і вже ніколи не зможе завоювати Україну зброєю. То ж заповзялася різними іншими  способами завоювати її, зокрема Словом, використовуючи для того наше рідне українське Слово – мову нашу предковічну!  Українською мовою поданий зловорожий проект росіянина С. Ківалова та лютого яничара Вадима Колісниченка «Про основи державної мовної політики», де подаються розроблені ними проекти впровадження другої державної мови – (російської). Цей зухвалий проект викликав стурбованість навіть Венеціанської комісії. А українські яничари та російські шовіністи, як в Україні так і в Росії сущі, готують новий тотальний наступ на українське Слово, українську культуру, науку, історію, освіту, пресу, книговидавництво. Росія не шкодує міліардів на цю безкровну війну проти українства на українській землі!

Мусимо врешті усвідомити, що ми вже не в поневоленій віками Україні, а в своїй власній, незалежній, таки ж могутній українській державі! Могутній – просторами, землею благодатною, народом працьовитим і освіченим, високою й неповторною споконвічною культурою,  найкращою в світі Мовою та Піснею! Але ця могутність тепер дуже вже непевна! Бо зовсім не наша, зовсім випадкова нинішня влада «танцює» під московську дудку! Та цей «танець смерті» для себе відтанцьовують ці агенти Москви! Бо вся їхня діяльність – направлена не на розвиток нашої держави, якою випадково керують, а на занепад! Бо ж  партія регіонів – то збіговисько карних елементів, які ніяк не спроможні настроїтися на роль будівничих країни. І такими кадрами заповнені всі головні посади в державі. А що може наказувати їм їхній кремлівський хазяїн?  Підрив економіки та, особливо, культури й освіти України! Щоби вже  ніколи не змогла вона вирватися з медвежих обіймів північного сусіда!

То ж не маємо права  спокійненько собі дрімати, бо вороги не сплять, не дрімають, а з усіх боків на нас наступають! Мусимо врешті-решт обєднатися. Та лише «Просвіта-Мати» може нас обєднати! Це – єдина українська патріотична організація, яка має осередки по всій величезній території України! І працюють там українські патріоти. То ж будьмо всі разом! Разом – ми Сила! Будьмо!

Від Клубу української інтелігенції ім. Б. Лепкого, Івано-Франківськ
Уляна Скальська


Як примусити прокуратуру розслідувати справу побиття адвоката Веремієнка? Ви можете допомогти!

TOP

( Джерело )

image

Всі, хто хоче допомогти покарати міліціонерів, які побили адвоката Олега Веремієнка, можуть відправити листа до прокуратури Дніпровського району, в якому вимагати порушити кримінальну справу проти працівників міліції. Текст листа надається нижче. Просто поставте туди своє прізвище чи назву організації і надішліть поштою чи факсом (044 220-23-50).

Прокуратурі Дніпровського району
м. Києва
02094, вул. Лебедєва, 14, Київ
Від____________________________________
_______________________________________

30 липня 2012 в засобах масової інформації (інтернет видання Українська правда, 30 липня 2012 року) повідомили про побиття співробітниками Дніпропетровського районного управління міліції адвоката Олега Веремеєнка. Ці відомості підтвердив і його адвокат Віталій Сердюк.

Як стверджує Олег Веремеєнко, співробітники міліції не пропускали лікарів бригади швидкої допомоги до його підзахисної, яка раніше була побита в тому ж районному відділенні міліції. Після побиття Олега Веремеєнко доставили в лікарню швидкої допомоги з серйозними ушкодженнями. На фотографії, зробленій під час інциденту видно, як співробітники міліції спочатку тягнуть Олег Веремеєнко за руку, а потім затягують в якесь приміщення всередині районного відділення міліції.

Як видно з представленої інформації існують підстави говорити про вчинення зухвалого злочину: побиті співробітниками міліції затримана і її адвокат, це сталося у відділенні міліції, можливі серйозні наслідки для здоров'я потерпілих. До клієнта Олега Вермеенко не пропустили лікарів, незважаючи на заяву Олега Верееменка, що його клієнтка побита і потребує термінової медичної допомоги.

З урахуванням викладеного просимо порушити кримінальну справу відносно співробітників міліції, які допустили вищевказані правопорушення.

У разі порушення кримінальної справи просимо повідомити, чи були усунені співробітники міліції від виконання службових обов'язків до вирішення питання їх участі та вини у злочині і яка міра запобіжного заходу до них застосована, чи було проведено медичний огляд Олега Веремеєнко і його клієнта, які дії було вжито для встановлення обставин того, що сталося.

З повагою

Campus 3.0 - Університети для країни

TOP

Campus 3.0

http://www.facebook.com/Campus30/info

Інформація ...

Університети для країни - об’єднання університетської спільноти: освічених молодих і небайдужих

Мета ...

Розбудити країну

Опис ...

Що це?

  • Спроба «розбудити» країну
  • Об’єднання університетської спільноти: освічених молодих і небайдужих
  • Визначення нового порядку денного для країни та боротьба за його впровадження в життя

До чого ми прагнемо?

  • Створити дискусійний майданчик для роботи над нашими вимогами до влади
  • Створити можливості для діалогу із політиками, аби донести їм наші вимоги
  • Вести активну боротьба за “пробудження країни” – свідомої та відповідальної політичної активності наших співвітчизників

З чого ми почнемо?

  • Серія “круглих столів” задля формування порядку денного для країни, кожен з яких проходитиме у два етапи:
  • Університетський – створення власного погляду на головні проблеми країни та регіону спільнотами окремих ВНЗ та вибір представника для його презентації та захисту на спільній міжуніверситетській дискусії
  • Загальноукраїнський – узгодження точок зору з різних регіонів країни задля затвердження спільного плану подальшого розвитку країни та найнагальніших кроків, необхідних у цьому напрямку, під час спільного форуму
  • Кожен із «круглих столів» буде присвячений певній темі: економіці, безпеці, культурі, екології тощо
  • Кінцевим результатом має стати документ-вимога до політиків, у якому б містилися наші погляди на…
  • Пріорітетні напрямки роботи, що вимагають реформ, та найважливіші проблеми, вирішення яких ми очікуємо від політичних діячів
  • Критерії оцінювання якості програм та ефективності діяльності політика

Що буде далі?

  • Дебати та зустрічі з політиками задля донесення до них наших вимог та ідей
  • Серія акцій з “пробудження” задля залучення якомога більшої кількості українців до свідомого та відповідального вибору та активної громадянської позиції
  • Серія тренінгів для “пробуджувачів” задля навчання навичкам, які б дозволили учасникам проекту ефективно відстоювати свої права та доносити до оточуючих власну думку

Все це буде об’єднано завдяки спеціальному online-майданчику, який міститиме:

  • Блоги та відеоблоги учасників проекту
  • Дописи експертів та політиків
  • Інтерактивні трансляції дебатів із політичними лідерами та інших заходів
  • Анонси, звіти та новини проекту

Ми лише розпочинаємо цей проект, і тому все, що ви бачити вище, поки є нашими амбітними планами, які тільки готуються до втілення у життя. Тому чекайте на наші оновлення – вже зовсім скоро Ви зможете дізнатися про все докладніше. А краще – долучайтеся до нас, аби разом «розбудити країну»!

Campus 3.0
Розбудити країну

Пов'яжи стрічку

TOP
image
Короткий план дій з порятунку української мови TOP

( Джерело )

Так, шановні українці і всі ті, хто тільки зараз "раптово полюбив" українську мову або "раптово усвідомив небезпеку" того, що мова перестане бути державною. Можна радити, приєднуватися і виконувати . Можна в будь-якому порядку1. Перевірили чи є українська мова мовою Вашого профілю у Фейсбуку;

1.1. Якщо ні - виправили на українську.
2. Перевірили чи є українська мова мовою Вашого профілю у Твіттері
2.1. Якщо ні - виправили на українську.
3. Перевірили чи є Ваша Вінда/МакОС/чи_як_Ви_там_збочуєтеся_ще українською.
3.1. Якщо ні - виправили на українську.
4. Перевірили, чи є Вам що сказати про Вашу сферу діяльності на http://uk.wikipedia.org/
4.1. Якщо є, то
4.1.1. запланували написати мінімум 10 статей
4.1.2. виправити мінімум 10 статей, в яких Ви, як професіонал, бачите помилки
4.1.3. виконали п.п. 4.1.1. і 4.1.2.
4.1.4. витрачаємо мінімум по годині часу на день щодня крім неділі на діяльність, описану в п.п. 4.1.1. і 4.1.2.
5. Перевірили чи є у Вас український Skype
5.1. Якщо ні - виправили на український.
6. Перевірили чи є українська мовою браузерів, якими Ви користуєтеся для виходу в інтернет.
6.1. Якщо ні - виправили на українську.
7. Якщо немає варіанту української мови для усіх згаданих мною програмних продуктів,
7.1. зв'язалися з виробниками відповідних програмних продуктів
7.2. запитали чому немає, коли буде і як можна пришвидшити щоби було ?
7.2.1. виконуємо надані виробниками рекомендації. Конкретно для Твіттера перекладами можна займатися отут: http://translate.twttr.com/home
7.2.2. поширюємо інформацію по соцмережах для збільшення аудиторії, яка буде допомагати виробникам у цьому нелегкому питанні
7.2.3.сигналізуємо про завершення українізації того чи іншого продукту/послуги
7.3. У випадку варіанту відповіді на питання, сформульовані у п.7.2. в стилі "та ідіть Ви нахуй"
7.3.1. поширюємо інформацію про даного виробника/бренд і т.д. чим ініціюємо тиск на нього
7.3.2. у випадку неймовірно впертого виробника (впертістю вважається відсутність чіткої відповіді на питання КОЛИ буде українська версія) ініціюємо бан продукції.
8. Боротьба з русифікацією
8.1. Припинили споживати контент російською мовою
8.1.2. Припинили дивитися телевізор російською мовою.
8.1.1 Якщо потрібно вивчити будь-яку іншу мову для того щоби дивитися новини рідною і даною іноземною - почали вивчати іноземну мову. Курси є при будь-якому посольстві.
8.2. Перестали читати новини російською мовою.
8.2.1. - див. 8.1.1.
8.3. Активна позиція по споживанню рекламного контенту
8.3.1. Знайшли російськомовну рекламу на будь-якій мережі, яка підтримує зворотній зв`язок (Фейсбук, Твіттер, Любе і Різне)
8.3.2. Пожалілися на те, що дана реклама не відповідає мові, якою Ви спілкуєтеся.
9. На виконання комплексу п.п. 7. і 8. виділяємо ще по 1 годині на день додатково до п. 4.1.4.
10. Пам`ятаємо, що в українській розкладці"ґ" = правий Alt + г.
11. Читаємо мій Твіттер: https://twitter.com/#!/romkobomko ;)

 
Нове приміщення УВБ потребує помочі TOP

( Джерело )

image

УВБ закликає калушан і всіх українців долучитися - допомогти хоч чимось (працею, матеріялами тощо).

Бібліотека буде працювати для всіх, це було закладено у її мету від самого початку, пам'ятаймо про це.

УВБ є всеукраїнським проєктом, діяльність бібліотеки поширюється далеко поза межі Прикарпаття і навіть України. Закликаємо українців не бути байдужими щодо розвитку унікального просвітницького закладу.

Links to event postings TOP

Do you maintain a website of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site in the ePOSHTA newsmagazine.

 Canada

image Ukrainian Golf Across Canada

 

 United States

Canadian flag Toronto: Volunteer at Ukrainian Independence Day 2012

TOP

image

Canadian flag Toronto: Book launch of Yaroslaw's Revenge -- Aug. 7

TOP

image

This is the sequel to Yaroslaw's Treasure. In Yaroslaw's Revenge the events that occurred at the time of the Orange coalition form the background for Yaroslaw's further adventures. Unresolved and unpunished murders gave the author the opportunity to weave a story that often seems more real than the fiction that journalists pass off as news. Yaroslaw's Revenge

If you enjoyed

YAROSLAW'S TREASURE
by Myroslav Petriw

you will love the sequel

YAROSLAW'S REVENGE

Murder! espionage! piracy!
in post-Orange Revolution Ukraine

Come meet the author

Tuesday, August 7, 2012  5:00 - 7:00
at KOOTA OOMA
842 The Queensway
Toronto, ON

Special introductory price $20.00
(you can order online)

Haven't read Yaroslaw's Treasure?
Buy both books for only $43.00

GREAT SUMMER READING!
Tania Onyschuk
Koota Ooma Ukrainian Children's Books kootaooma@bellnet.ca

Мірко Петрів
mirkopetriw@shaw.ca
(604) 9366177
www.yaroslawstreasure.com
http://yaroslawsrevenge.authorsxpress.com

Canadian flag Toronto: Flavours of Ukraine - Celebrating Ukraine's Independence Day -- Aug. 25

TOP

image

Canadian flag Montreal: UCC Annual Independence Day Banquet -- Aug. 30 TOP
image

Canadian flag Toronto: Ukrainian Heritage Day -- Sept. 7

TOP

image

Canadian flag Toronto: Hrushevsky Plate: The Petro Jacyk Education Foundation -- Oct. 5

TOP

image

Canadian flag Торонто: Святкування 21ої річниці незалежності України -- 25 серпня

TOP

image

Canadian flag Монтреаль: Бенкет в 21 річницю незалежності України -- 30 серпня

TOP

КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ КАНАДИ
відділ у Монтреалі

запрошує на

Б Е Н К Е Т

з нагоди

21-ої річниці відновлення
Державної Незалежности України

в четвер 30 серпня 2012 р.
о год. 6:00 веч.
в Домі Української Молоді
3270 Beaubien E.
Монтреаль, QC

Головний доповідач
Богдан  Онищук

Голова Канадсько-Української Фундації
Мистецька Програма

Квитки: дорослі $65
Повний стіл(8) $60 від особи
Студенти $25
Квитки можна набути в Українській Народній Касі Дежарден
За додатковими інформаціями прошу звертатися до
Марійки Путко  514-574-0157
Богданни Гаврилюк  514-259-7162

Canadian flag Saskatoon, SK: Summer cultural and musical summer program for teenagers at Petro Mohyla Institute – Aug. 6 -19

TOP

image

Innovative Youth Program Launched at St. Petro Mohyla Institute

World renowned maestro Dr. Victor Mishalow of Toronto to lead the program

For information and application forms see www.mohyla.ca/culture_application.php or telephone 1-306-653-1944.

St. Petro Mohyla Institute (SPMI) is pleased to announce that it is offering a two-week summer cultural and musical program designed for teenaged learners (13 and older), devoted to learning to play Ukraine’s national instrument, the bandura, other folk instruments and perform Ukrainian choral music and folk songs.  Instruction will be provided for all levels, from beginners to advanced.  Banduras are provided.  The program will be held August 6 –19, 2012.

The summer school will be directed by maestro Dr.Victor Mishalow, renowned musician and teacher of Ukrainian culture and language.  He has performed around the world and has received recognition from two presidents of Ukraine for his services to Ukrainian musical culture.  Born in Australia, Mishalow settled in Toronto in 1988 where he teaches high school.

Mishalow will be assisted by a staff of counsellors in order to provide a full and stimulating schedule of daily group instruction.  All students will be housed at SPMI.  In addition to the bandura, students will have the opportunity to play the flute (sopilka) and the dulcimer (tsymbaly), along with learning Ukrainian language, folk songs and customs, Ukrainian history and two-voice Ukrainian liturgical hymns.  Evening events may include dances, movies, and a talent night.  It is anticipated that in addition to performing at a final concert, students will also have the opportunity to perform at the annual Folkfest festival in Saskatoon. 

The SPM Institute has been conducting successful summer programs for high school students since 1970.  Its alumni occupy prominent positions in Canadian society and have expressed high praise for the summer programs, which foster an Ukrainian Canadian identity, leadership abilities and life-long friendships among participants.  Since it’s founding in 1916, the Institute has been investing in youth and providing an environment where students learn from highly qualified mentors and from each other.

Canadian flag Ottawa: Youth program - Canada's Parliament Education Forum -- October 3-7 -- Deadline Aug. 30

TOP

image

The Paul Yuzyk Institute for Youth Leadership is pleased to announce a new educational program–“Canada’s Parliament Education Forum” – to be held in Ottawa from October 3-7, 2012.

Established in 2009, the Paul Yuzyk Institute for Youth Leadership has successfully operated youth educational programs such as Kalyna Country (Edmonton and environs in Alberta) and Pier 21 (Halifax and environs in Nova Scotia).  The UNF Ottawa-Gatineau Branch is coordinating this new project and Branch President Paul Migus says “in offering this new educational experience in the Nation’s Capital, the Paul Yuzyk Institute (PYI) is seeking to deepen young leaders experience and competencies in how government touches the lives of Ukrainian Canadians, how Canadians of Ukrainian heritage have helped build the Canadian nation and develop Canada’s multicultural policy, legislation and society”.

The Canada’s Parliament Program provides learning opportunities about how government functions in Canada’s capital, including site visits in and around Parliament Hill, the House of Commons and Senate, Parliamentary Library, the War Museum, National Museum of Canadian Civilization, Parliamentary Precinct, the Supreme Court, National Archives and Library. As well, visits to Ukrainian Canadian institutions and monuments/memorials  such as Ukrainian churches, credit union, the Taras Shevchenko monument and Saint Paul’s University will be included.

 High School and University Students (ages 13-22) can apply at unfcanada.ca before August 30, 2012 for participation in this unique young leader’s experience.  The educational forum is limited to only 12 candidates who meet the selection criteria.

Cost of this leadership program is $950.00 (and does not include travel to and from Ottawa).

image Bursaries have been provided by the Shevchenko Foundation for qualifying students.




More information below or see the Program details at: Go to www.unfcanada.ca


image
image

Canada’s Parliament Educational Forum (October 3-7, 2012)

Invitation to an opportunity limited for 12 young leaders to participate in a unique Educational Leadership Forum in the Nation’s Capital. Students between the ages 13 to 22, of Ukrainian descent or simply with an interest to Ukrainian identity and multiculturalism must apply before August 30, 2012

Learning objectives:

  1. Developing Youth Leadership Competencies
  2. Understanding the Ukrainian Canadian Community and Multiculturalism
  3. Understanding How the Canadian Government Works

Cost:
Cost $950 includes local travel, hotel accommodation, all meals, educational program and participants handbook, training and facilitators but does not include air travel or costs to or from Ottawa.

image Bursaries have been provided by the Shevchenko Foundation for qualifying students.




Forum includes:

Parliament Hill, guided tour of House of Commons (including attendance at Question Period), Senate and Library of Parliament; as well as meetings with elected Members of Parliament to discuss issues of interest to youth in the Ukrainian Canadian community. Discussions about famous Canadians of Ukrainian background that chose a Canadian political life and helped build the nation of Canada.

  • World famous architecture of the Museum of Civilization, and its collection including the 1907 St Onuphrius Ukrainian Catholic Church from Smokey Lake, Alberta.
  • Family genealogical and Community exploration at the National Archives and Library Canada with leading Ukrainian Canadian researcher and Archival expert Myron Momryk.
  • Ukrainian Canadians and Canada’s wars: heroes , internees, Canadian soldiers: understanding Ukrainian heritage through the displays at the War Museum of Canada.
  • Site visits to the Ukrainian Catholic Shrine, Taras Shevchenko Monument and the Ukrainian Orthodox Church, and the Ukrainian Embassy in Canada.
  • Learning sessions about the contributions by the ‘Father of Canadian Multiculturalism’ Senator Paul Yuzyk and a visit to his final resting place. Contributions by Canada’s General Joseph Romanow to bringing Ukrainians to Canada after the Second World War.
  • Discussions at St. Paul’s University (University of Ottawa) on the role of religion in the last 120 years of settlement by Ukrainians in Canada.
  • Social and educational meetings with Ukrainian Canadian youth and young leaders from Ukraine in the Ottawa area.

Registration

Closes on 30 August 2012 and Applications with a deposit of $200 will be screened to a limit of 12 based on the qualification criteria specified in the Application.

Selection Process

Announcement of successful selected Applicants will be made by phone and email on September 3, 2012.

Ukrainian flag Львів: Школа психологічного експерименту

TOP

З серпня запускаємо партнерську програму для громадських організацій, які працюють над поширенням загальнолюдських цінностей у суспільстві, на проведення безкоштовних навчальних тренінгів та курсів для членів організації.

Створимо відкрите, активне і динамічне суспільство разом!

Для участі у проекті необхідно заповнити коротку анкету у приєднаному файлі.

Нам не байдуже хто і як вчитиме наших дітей, тому для вчителів загальноосвітніх шкіл участь у курсах SPE, при наявності вільних місць - безкоштовна! (не зволікайте, передайте цю інформацію тим кому вона потрібна, поки ще є вільні місця)

Для людей які дуже хочуть вчитися у SPE, але з різних причин поки не мають фінансової можливості оплатити навчання, є можливість відвідувати курси, замість оплати виконуючи еквівалентну роботу (роздача флаєрів, соціальна робота, розвішування афіш, соціологічні опитування чи ін. відповідно до персональних вмінь та навичок)

SPE pапрошує на заняття VI осіннього сезону самомотивованих, готових до розвитку особистостей на курси:

МИСТЕЦТВО СПІЛКУВАННЯ ЗІ СКЛАДНИМИ ОСОБИСТОСТЯМИ
ШКОЛА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ТАЙМ-МЕНЕДЖМЕНТУ 
НЕЙРОМАРКЕТИНГ І ТЕОРІЯ ПОШИРЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ 
НЕВЕРБАЛЬНА КОМУНІКАЦІЯ У БІЗНЕСІ
ШКОЛА ФІНАНСОВОЇ ГРАМОТНОСТІ
ЛІДЕРСВО У БІЗНЕС-ПЕРЕМОВИНАХ
ОРАТОРСЬКЕ МИСТЕЦТВО

Розклад занять до кінця року у приєднаному файлі або на сайті www.spe.org.ua .

Більшість занять відтепер можна пройти в режимі онлайн з будь-якого куточка України.

У VI сезоні деякі заняття відбуватимуться англійською мовою!

Також тепер є можливість відвідування окремих занять на будь-якому курсі, при надсиланні попередньої заявки.

До зустрічі! Плідного літа! 
І пам'ятайте: що найкращий відпочинок це робота над собою!
www.spe.org.ua

Ukrainian flag Дебатна Академія збирає круту команду в Карпатах -- 21-26 серпня

TOP

image

ВСЕУКРАЇНСЬКА МОЛОДІЖНА
ГРОМАДСЬКА ОРГАНІЗАЦІЯ
«ДЕБАТНА АКАДЕМІЯ»
01004, м. Київ, вул. Басейна, 9/г, оф. 25
телефон/факс: (044) 246-71-36
e-mail: sekretariat@debate.org.ua
www.debate.org.ua

ALL-UKRAINIAN YOUTH
NON-GOVERNMENTAL ORGANIZATION
“DEBATE ACADEMY”
01004, Kyiv, 9G Baseyna St. of. 25
Phone/fax: + 38 (044) 246-71-36
e-mail: sekretariat@debate.org.ua
www.debate.org.ua

ЧЕТВЕРТА ЩОРІЧНА ШКОЛА
ЛІДЕРІВ ДЕБАТНОГО РУХУ
21-26 серпня 2012 року

Дебатна Академія збирає круту команду в Карпатах!

Перевір себе та спробуй:

  • відчути романтику Карпатських гір;
  • змінити квартиру на намет;
  • горлати пісень біля вогнища;
  • створити свій проект;
  • знайти тих, кого зафрендиш в соцмережах;
  • здобути найяскравіші враження від цього літа

ми чекаємо тебе на Четвертій Школі Лідерів Дебатного Руху,
яка відбудеться 21-26 серпня 2012 року.

Вже четвертий рік Дебатна Академія запрошує всіх на таборове містечко в Карпатських горах. Ми гарантуємо тобі насичене навчання, якісний відпочинок, приємне спілкування та багато сюрпризів. Збираємось в Івано-Франківську!

Якщо тобі вже є 18 років, ти не маєш медичних протипоказань і в тобі горить незламний дух до пригод – реєструйся, купуй квитки та пакуй спальник J

Щоб стати учасником школи тобі потрібно:

  • заповнити анкету за посиланням: http://bit.ly/OjmvbR
  • взяти з собою деякі продукти харчування;
  • мати мінімальне туристичне спорядження (наплічник, намет або місце в наметі друзів, спальний мішок тощо);
  • сплатити реєстраційний внесок, який складає 50 грн. для членів ВМГО «Дебатна Академія» та 75 грн. для усіх інших.

Оргкомітет залишає за собою право конкурсного відбору учасників залежно від їх мотивації. На перших 50 зареєстрованих учасників, що будуть відібрані до участі, чекають подарунки!

Маєш запитання? Дивись фото і відео з минулорічних шкіл (http://vk.com/debate_lider) або телефонуй, пиши, стукай до Голови Оргкомітету заходу Шевчука Максима (096-803-84-47, DebateLider@gmail.com). Будемо раді бачити тебе на офіційній зустрічі заходу: http://vk.com/sldr_2012

Чекаємо на тебе та твоїх друзів!

New chair sought for Canadian Museum for Human Rights

TOP

http://www.appointments.gc.ca/lstAnns.asp?lang=eng#Ad191

http://humanrightsmuseum.ca/about-museum/news/notice-vacancy-chairperson

UCC/CUF opens election observer mission office in Ukraine TOP

Kyiv: The Chair of the Canada-Ukraine Foundation (CUF), Mr. Bohdan Onyschuk, Q.C., opened their Election Observer Mission office on July 12 in downtown Kyiv, Ukraine with a reception attended by some 35 invited guests, including representatives of the Canadian and 4 other Embassies, and over 20 international NGOs.

In addition to the international NGOs, CUF invited and welcomed  the major civil society groups and NGOs from Ukraine, including Chesno, the Committee of Voters of Ukraine, OPORA, the Kharkiv Human Rights Monitoring Group and the Committee for the Defence of Democracy in Ukraine.

image

L-R: Head of Mission Derek Fraser, Bob Dechert M.P.,
Ambassador Troy Lulashnyk, Bohdan Onyschuk Q.C.

The Canadian Ambassador, Troy Lulashnyk, warmly welcomed the mission, indicating that Canada would be sending a large observer corps as well, and Member of Parliament Bob Dechert brought greetings from the Prime Minister of Canada and the Minister of Foreign Affairs, John Baird. The Chair of CUF introduced Derek Fraser, Canada's former Ambassador to Ukraine and CUF's Head of the Long-term Observer (LTO) Mission to Ukraine's October 28, 2012, elections to the Verkhovna Rada.

"The opening was a great first step in laying the foundation for a successful election mission in Ukraine under very difficult circumstances," said Bohdan Onyschuk. "This is a pivotal period for Ukraine and we cannot be more pleased with the support we have received to date from the Canadian government including the Minister of Foreign Affairs, who has been a constant supporter of advancing democracy in Ukraine."

Head of Mission Derek Fraser said, "We are very pleased that the Government of Canada has paid close attention to the democratic developments in Ukraine. We also look forward to working with the many NGOs who have pledged their cooperation with the UCC/CUF mission. Together, we will monitor the election campaign with the goal of ensuring a free, fair and transparent process for the citizens of Ukraine."

The UCC/CUF mission will deploy the balance of the first observation team next week, with 5 additional teams to follow by the end of July or early August. The CUF LTO teams will coordinate their efforts with other international NGO teams.

Canada Ukraine Foundation Election Observer Mission Report #1

TOP

KYIV - August 3, 2012 -- The first report of the Canada Ukraine Foundation Election Observation Mission to the 2012 Parliamentary Elections in Ukraine is now available. The report is entitled Gerrymandering of Single-Mandate Districts in Ukraine. This report will be followed in due course by other analyses of the electoral campaign, made on the basis of Ukraine's international commitments.

STRATFOR: U.S. willing to sacrifice the independence of Ukraine

TOP

image

U.S. ready to accept loss of autonomy of countries such as Ukraine.

According to an UNIAN correspondent, reported in the video said American political scientist and founder of analytical geopolitical intelligence group Stratfor, George Friedman.  He suggested that Russia now has a chance to "rebuild its relations with the periphery of the former Soviet Union without U.S. intervention so strong as it once did."  "I think that the American vision is that we should accept the fact that you can not already contain Russia: risks too dear, resources are too small. And the U.S. allegedly prepared to accept the fall of autonomy of countries such as Ukraine, because there is simply no choice, "- said Dzh. Fridman.  He said Russia would like to restore something like the Soviet Union.

Check Google translation against original Ukrainian  here.

Anticorruption Action Center in Kyiv Ukraine and the Strategic Foresight Institute (SFI) in Toronto Canada become partners

TOP

Anticorruption Action Centre (AntAC) and Strategic Foresight Institute (SFI) have entered into partnership relationships to enhance joint efforts on curbing grand political corruption in Ukraine. Specifically, Partners are working together on practical implementation of FATF anti-money laundering standards against proceeds of Ukrainian grand political corruption laundered through international financial system. Partners collaborate in preparing translations of journalistic investigations of corruption, developing profiles of corrupt politically exposed persons (PEPs) in Ukraine, informing Western decision makers on the most outrageous cases of Ukrainian political corruption and mechanisms of disguising corrupt assets through Western financial  systems    The scope  of  joint  activities  is  not  exhausted  in  this  list, however, Partners pre-coordinate key strategic decisions and steps.

According to SFI Executive Director Wolodymyr (Walter)Derzko: “Exposing high level PEPs (Politically Exposed Persons)  in the Ukrainian government  will be our key focus of activity  in the next 3 months.

Stopping corruption through money laundering from Ukraine though VISA bans and asset freezes in the West  is one of the central leverage points that democratic  governments and financial institutions have against the current illegitimate corrupt regime in Ukraine.”

Hereby, Partners can join their efforts in information collection, knowledge sharing and fundraising for joint anti-money laundering and anticorruption activities:
64 Michurina st., Kyiv, Ukraine, 01014
tel: +380673635631
antac.ua@gmail.com


 

Ukrainian World Congress calls for meeting with President V. Yanukovych

TOP

July 23, 2012

On July 23, 2012, in a letter to President Viktor Yanukovych, Ukrainian World Congress (UWC) President Eugene Czolij called for a working meeting between Ukraine’s President and the UWC leadership in order to discuss issues of concern to the Ukrainian diaspora, namely:

  • Democratization of Ukraine: persistent appeals by the international community, including the Ukrainian World Congress, calling for Ukraine’s governing authorities to revert to democratic governance and respect for human rights and fundamental freedoms, and to abide by the decisions of the European Court in accordance with the European Convention on Human Rights ratified by Ukraine in 1997;
  • Parliamentary elections in Ukraine: the participation of imprisoned opposition leaders in the October 2012 Parliamentary elections, the elimination of all forms of pressure on independent mass media, and the monitoring by international observers of the electoral process, including the missions being organized by the Ukrainian World Congress, Ukrainian Congress Committee of America and Ukrainian Canadian Congress;
  • Ukraine’s Euro-integration: the importance of Euro-integration for the strengthening of Ukraine’s statehood and the country’s future development, and for its protection against Russia’s imperial plans for creating a Russia-dominated Eurasian union of the former Soviet republics, and the need for Ukrainian governing authorities to adhere to European values in order for the EU-Ukraine Association Agreement to be signed and ratified;
  • Threat of Ukraine’s de-Ukrainization: the serious harm of furthering in Ukraine the “russkiy mir” ideology, by such means as the so-called adoption by the Verkhovna Rada of the Draft Law on the Principles of State Language Policy that contravenes Art. 10 of the Constitution of Ukraine providing that Ukrainian is the sole state language of Ukraine;
  • 80th anniversary of the Holodomor of 1932-33: the international commemoration of the 80th anniversary of the Holodomor of 1932-33 and the erection of a monument in Washington, U.S.A., honouring victims of the Holodomor;
  • 65th anniversary of Akcija Visla: financial support from Ukraine for the restoration of the Narodnyi Dim in Przemyzl, Poland;
  • Financial investments in Ukraine by the Ukrainian diaspora: the Ukrainian diaspora as an important source of financial investment into the Ukrainian economy;
  • Ukrainian state programs for the Ukrainian diaspora: the importance of publicizing details on the disbursements from the State Program for Cooperation with Diaspora Ukrainians for the period up to 2010 and the financial status of the State Program for Cooperation with Diaspora Ukrainians for the period up to 2015.

The UWC is the international coordinating body for Ukrainian communities in the diaspora representing the interests of over 20 million Ukrainians. The UWC has member organizations in 32 countries and ties with Ukrainians in 15 additional countries. Founded in 1967 as a non-profit corporation, the UWC was recognized in 2003 by the United Nations Economic and Social Council as a non-governmental organization (NGO) with special consultative status.

World Federation of Ukrainian Women's Organizations: UN Human Rights Council reviewing Ukraine including discrimination against women

TOP

July 31, 2012

 Dear Colleagues:

At recent CEDAW events here at United Nations headquarters, Mrs. Nadia Shmigel, WFUWO's Main Representative to ECOSOC, received a request from the president of CEDAW to submit information about  the situation of Yulia Tymoshenko and her incarceration. WFUWO (World Federation of Ukrainian Women's Organizations) has requested that CEDAW focus particular attention on Ukraine. CEDAW (Committee on the Elimination of Discrimination against Women) is a constituent part of the UN Human Rights Council. 

Ukraine will be undergoing the UN's Universal Periodic Review (UPR), conducted every four years by the UN Human Rights Council and preliminary hearings will begin in August in Geneva. 

In April, the WFUWO submitted a position paper to the UPR Committee regarding the abuse of women in Ukraine. The attached letter to CEDAW, however, focuses specifically on the issue of Tymoshenko. 

Please feel free to distribute/use. 

Sincerely, 

Irene Jarosewich
WFUWO NGO representative at UN DPI

NOTE:  Click this link to read the letter

США готові пожертвувати незалежністю України – політолог

TOP

image

( Джерело )
26 червня 2012

Росія має шанс відновити щось на кшталт СРСР, вважає американський політолог.

США готові сприйняти втрату автономності такими країнами як Україна. Про це під час відеоконференції сказав американський політолог, засновник аналітичної групи геополітичної розвідки Stratfor Джордж Фрідман, передає Уніан.

Він припустив, що зараз Росія має шанс "перебудувати свої зв'язки з периферією колишнього СРСР без американського втручання такої сили, як це було колись".

"Я думаю, що американське бачення таке, що треба змиритися з тим, що не можна вже стримувати Росію: ризики задорогі, ресурси замалі. І США нібито приготувалися сприйняти падіння автономності таких країн, як от Україна, тому що вибору просто немає", - сказав Фрідман. За його словами, Росія хотіла би відновити щось на кшталт СРСР.

Перший звіт Місії Спостерігачів КУФ

TOP

Видано перший звіт Місії спостереження за парламентськими виборами в Україні 2012 р. Канадсько-Української Фундації під назвою Порушення в утворенні виборчих округів в Україні. Слідом за даним звітом належним чином вийдуть інші аналізи виборчої кампанії, підготовлені на базі міжнародних зобов'язань України.

НАТИСНІТЬ ТУТ, ЩОБ ПЕРЕГЛЯНУТИ ЗВІТ

УВАН у Канаді: Заява - закон про мову

TOP

image
УКРАЇНСЬКА  ВІЛЬНА  АКАДЕМІЯ  НАУК  (УВАН)  У  КАНАДІ
UKRAINIAN  ACADEMY  OF  ARTS  AND  SCIENCES  (UAAS)  IN  CANADA
L’ACADÉMIE UKRAINIENNE DES ARTS ET SCIENCES (AUAS) AU CANADA
235 McGregor Street, Winnipeg, Manitoba, Canada R2W 4W5
UVAN@mymts.net

Президія Української Вільної Академії Наук у Канаді  солідаризується  та вповні підтримує  Заяву президента Національного університету “Києво-Могилянська академія”,  д-ра Сергія Квіта, з приводу голосування в Верховній Раді України за закон “Про засади державної мовної політики”. Подаємо текст Заяви:

3 липня цього року, прийнявши з грубими порушеннями регламенту закон «Про засади державної мовної політики», Верховна Рада в особі «регіоналів», комуністів і представників Народної партії, очолюваної В.Литвином, ще раз цинічно продемонструвала, що їй закон не писаний. Так не можуть себе поводити народні депутати України. Було порушено все, що тільки можливо порушити, передусім – статті глави 20 Закону України «Про регламент Верховної Ради».

Але своїми протиправними діями народні депутати, які «протягували» закон, зазіхають і на основи конституційного ладу в Україні: прийнятий документ суперечить Конституції України, рішенню Конституційного суду України від 12 грудня 1999 р., порушує Бюджетний кодекс України. Саме тому він зазнав серйозної критики у висновках профільних установ НАН України, Міністерства фінансів, Міністерства юстиції, кількох парламентських комітетів.

Венеціанська комісія у своєму висновку також відзначила методологічні хиби законопроекту, який тепер може набути сили закону: він не в змозі забезпечити належний баланс між розвитком і використанням державної мови як об’єднуючого чинника в житті суспільства та розвитком і захистом мов меншин (02.12.2011 р.).

Немає сумніву, що закон, який суперечить Конституції, посилюватиме політичний розкол України, руйнуватиме основи української державності. Цим рішенням більшість Верховної ради України намагається напрередодні парламентських виборів відволікти увагу суспільства від тих гострих соціальних проблем, які його справді хвилюють.

Національний університет «Києво-Могилянська академія» неодноразово подавав свої експертні висновки щодо низької якості мовних законопроектів, висловлював свою позицію у листах до очільників держави та публічних зверненнях. Як президент Києво-Могилянської академії я підтверджую цю позицію: такий закон не може бути підписаний ні Головою Верховної Ради України, ні Президентом України, які зобов’язані зробити все, щоб правове поле нашої держави не було остаточно зруйнованим.

Сергій Квіт, президент Національного університету «Києво-Могилянська академія»
4 липня 2012 р.

За Президію УВАН у Канаді
Д-р Орест Цап, президент
Д-р Ярослав Розумний, 1-ий віце-президент

Вінніпеґ, 10 липня 2012 р.

Kонґрес Українців Канади/Канадсько-Українська Фундація відкривають офіс місії спостерігачів за осінніми виборами до Верховної Ради в Україні TOP

image
L-R: Head of Mission Derek Fraser, Bob Dechert M.P.,
Ambassador Troy Lulashnyk, Bohdan Onyschuk Q.C.

Київ: Голова Канадсько-Української Фундації (КУФ) Богдан Онищук, К.К., відкрив офіс місії спостерігачів 12-го липня у центрі Києва. Відкриттю передував прийом, у якому взяли участь 35 запрошених гостей, включаючи представників канадського та чотирьох інших посольств і більше 20 міжнародних неурядових організацій (МНУО).

В додаток до представників МНУО Канадсько-Українська Фундація запросила і привітала основні групи громадянського суспільства, а також громадські організації України, включаючи "Чесно", Комітет виборців України, "Опора", Харківська правозахисна група та Комітет на захист демократії в Україні.

Посол Канади в Україні Трой Лукашник щиро прийняв делегацію, зазначивши, що Канада посилатиме великий корпус спостерігачів, а член парламенту Канади Боб Дешерт виголосив вітання від імені прем'єр-міністра Канади і міністра закордонних справ Джона Беірда. Голова Канадсько-Української Фундації Богдан Онищук представив Дерека Фрейзера, колишнього посла Канади в Україну та голову довгострокової місії спостерігачів (ДМС) в Україні за виборами до Верховної Ради 28 жовтня 2012 р.

"Відкриття було великим першим кроком у закладенні фундаменту для успішної виборчої місії в Україні при дуже тяжких обставинах, - сказав Богдан Онищук. - Це поворотний період для України і ми дуже задоволені підтримкою, яку отримали по сьогоднішній день від канадського уряду, включаючи міністра закордонних справ, що був і залишається постійним прихильником прогресивної демократії в Україні".

Голова місії Дерек Фрейзер сказав: "Нам дуже приємно, що уряд Канади приділив пильну увагу демократичним перетворенням в Україні. Ми також розраховуємо на спільну роботу з багатьма неурядовими громадськими організаціями, які пообіцяли співпрацювати з місією КУК/КУФ. Разом ми зможемо проконтролювати виборчу кампанію з метою забезпечення вільного, справедливого та прозорого процесу для громадян України".

Решта учасників першої команди спостерігачів місії КУК/КУФвідбудуть в Україну наступного тижня. За ними послідують 5 додаткових груп до кінця липня або до початку серпня. Групи довгострокової місії спостерігачів будуть координувати свої зусилля з групами інших міжнародних НУО.

Відкритий лист представників українських організацій країн Північної Європи, до Президента і Верховної Ради України

TOP

Ми, представники українських організацій країн Північної Європи (Естонії, Литви, Латвії, Фінляндії, Норвегії, Швеції, Данії) дуже стурбовані ситуацією, що склалася навколо ухвалення 3 липня 2012 року Верховною Радою України Закону «Про засади державної мовної політики». Законопроект був ухвалений із грубими порушеннями протоколу: питання щодо розгляду законопроекту не було внесене до порядку денного, були повністю проігноровані поправки з боку профільного комітету, порушена процедура поіменного особистого голосування і сам принцип парламентаризму. 

Зважаючи на поспішність розгляду цього засадничого для долі України законопроекту, можна з великою ймовірністю припустити, що він  ухвалювався з метою отримання провладною більшістю політичних дивідендів напередодні парламентських виборів.

Враховуючи, що державна мова у будь-якій країні є одним із найвагоміших факторів державного суверенітету, вважаємо неприпустимим надання в Україні офіційного статусу будь-якій іншій мові, крім української. Вживання на офіційному рівні мов національних меншин, яких в Україні є багато, призведе до розколу країни, у той час коли єдина державна мова служить потужним фактором консолідації суспільства і державотворення.

В умовах бездержавності українська мова віками зазнавала утисків з боку панівних режимів, однак і  в незалежній Україні, що особливо прикро визнавати, вона не посідає належного їй місця. А тому, з повагою ставлячись до мов національних меншин, які живуть на території України, вважаємо, що саме українська мова потребує особливого захисту Української держави. Досвід країн, в яких ми проживаємо, показує, що завжди можна знайти розумний компроміс щодо цього питання.

Звертаємось до Президента і Верховної Ради України проявити державну мудрість і далекоглядність і відкликати Закон «Про засади державної мовної політики».

Віра Коник, голова Конгресу українців Естонії
Анатолій Лютюк, керівник талліннського Центру української культури (Естонія)
Лілія Чикальська, голова Союзу українок Естонії
Богдан Лютюк, голова Молодіжного об’єднання «Пласт» (Естонія)
Анна Смірнова, голова Українського культурно-просвітнього товариства «Стожари» (Естонія)
Руслан Трочинський, керівник українсько-естонського фолк-гурту «Свята ватра» (Естонія)
Сергій Іщенко, голова спортивного клубу «Дніпро» (Естонія)
Галина Малярова, голова Українського земляцтва Нарви (Естонія)
Тетяна Ліндберг, керівник ансамблю «Українські подруги» (Естонія)
Анна Лоовілі, голова Українського товариства «Смерічка» (Естонія)
Ніна Дяченко, голова Українського земляцтва Іда-Вірумаа (Естонія)
Володимир Лейбюк, директор фольклорного ансамблю «Журба» (Естонія)
Василь Капкан, ініціатор заснування української громади у Литві (1988 р.), Вільнюс
Леонід Трегуб, голова Асоціації надбалтійських українців (Клайпеда, Литва)
Надія Арлаускенє, голова Асоціації українців «Юкра», (Йонава, Литва)
Володимир Коваленко, Центр української культури «Троянда» (Клайпеда, Литва)
Наталія Шертвітєнє, голова Громади українців Вільнюсу (Литва)
Ірина Кузнєцова, голова Вісагінського товариства українців (Литва)
Зоряна Кікцьо, голова Союзу українок Скандинавії
Денис Перцев, голова Товариства українців у Фінляндії
Наталія Равн-Кристенсен, голова Української громади Норвегії
Іван Нестер, голова Дансько-українського товариства
Ольга Берга, Український центр молоді та дітей Латвії
Артур Медвідь, голова товариства Україна-Латвія
Микола Павлюк, голова Українського культурно-просвітнього товариства «Черемшина» (Латвія)
Тетяна Лазда, голова Українського культурного центру « Джерело» (Латвія)
Іван Наливайко, голова Українського товариства «Дніпро» (Латвія)
Володимир Іваницький, голова Центру культури «Латвія-Україна»

СКУ закликав Президента Януковича до зустрічі

TOP

23 липня 2012 р. Президент Світового Конґресу Українців (СКУ) Евген Чолій надіслав Президенту Вікторові Януковичу лист з пропозицією про робочу зустріч з проводом СКУ для обговорення таких актуальних для світового українства питань, як:

  • Демократизація України: постійні заклики світового співтовариства, у тому числі й Світового Конґресу Українців, щодо важливості повернення владних структур України до демократичних принципів правління та до пошани людських прав і фундаментальних свобод, а також виконання рішень Європейського суду згідно з Європейською конвенцією з прав людини, яка була ратифікована Україною в 1997 р.;
  • Парламентські вибори в Україні: участь у жовтневих парламентських виборах 2012 р. ув’язнених провідників опозиції, припинення всіх форм тиску на незалежні засоби масової інформації та міжнародне спостереження за виборчим процесом, зокрема й від Світового Конґресу Українців, Українського Конґресового Комітету Америки та Конґресу Українців Канади;
  • Євроінтеграція України: значення євроінтеграції для утвердження Української держави і її майбутнього розвитку та для відпору імперським планам Росії щодо створення домінованого нею євроазійського союзу із числа колишніх радянських республік та необхідність дотримання владними структурами України європейських цінностей для підписання і ратифікації Угоди про асоціацію між ЄС і Україною;
  • Загроза деукраїнізації України: велика шкідливість поширення в Україні ідеології “русского міра”, у тому числі й шляхом так званого прийняття Верховною Радою Законопроекту “Про засади державної мовної політики”, що порушує Статтю 10 Конституції України про те, що українська мова є єдиною державною мовою в Україні;
  • 80-ліття Голодомору 1932-33 рр.: міжнародна акція до 80-ої річниці Голодомору 1932-33 рр. та встановлення пам’ятника жертвам Голодомору у Вашингтоні, США;
  • 65-ліття акції “Вісла”: фінансова підтримка з боку України на відновлення Народного дому в Перемишлі, Польща;
  • Фінансові вливання української діаспори в економіку України: українська діаспора як важливе джерело інвестиційних ресурсів української економіки;
  • Державні програми України щодо української діаспори: важливість оприлюднення інформації про розподіл коштів з Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2010 р. та стан фінансового забезпечення Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2015 р.

СКУ є міжнародною координаційною надбудовою українських громад у діаспорі, що представляє інтереси понад 20 мільйонів українців. СКУ об’єднує в своєму складі українські організації із 32 країн та підтримує зв’язки з українцями ще 15 країн. Заснований у 1967 р. як неприбуткова організація, у 2003 р. СКУ був визнаний як неурядова організація зі спеціальним консультативним статусом Економічною та соціальною радою Організації Об’єднаних Націй.

Madonna in Kyiv: “Are you willing to fight for what’s right?” TOP

image
http://www.youtube.com/watch?v=t69nlk6F5sM&feature=youtu.be

Madonna: Is it true that the woman who was the former president is in jail here?
Audience: Yes
Madonna: Did she do something wrong?
Audience: No.
Madonna: Why is she in jail?
Audience: … the corruption guy …
Madonna: What’s her name?
Audience: Julia
Madonna: If you feel so strongly about it, how come no one is fighting for her?
Audience: We might get killed.
Madonna: “You might get killed?” OK. So this is what we call freedom?
Audience: No
Madonna: Just curious. Thanks for telling me.
Audience: Thanks for asking us.
Madonna: Does she have a child?
Audience: Yes.
Madonna: And are you all going to be there to fight for her?
Audience: (A feeble yes.)
Madonna: So there are not very many brave people in the audience.
Audience: Yes
Madonna: Are you brave?
Audience: Yes (more enthusiastically)
Madonna: Do you have courage?
Audience: Yes.
Madonna: Are you willing to fight for what’s right?
Audience: Yes

 

Як боролися з українською мовою останні 100 років? - ВІДЕО

TOP
image
http://www.youtube.com/watch?v=9WzONZ4Wrko

Розвиток журналістських навиків та знань серед незрячих: презентація аудіопідручника «Універсальний журналіст» та аудіокниги «Український Ренесанс»

TOP

 липня у київській книгарні «Є» відбулася презентація аудіопідручника «Універсальний журналіст» - «найкращого з посібників про журналістику»* - британського медіа-фахівця Девіда Рендола (David Randall). Переклад книги на українську здійснили ще у 2007 році за підтримки Проекту Євросоюзу – ТАСІS -BBC World Service Trust «ЖОРНА» – Журналістська Освіта: Розвиток Навичок, та лише цьогоріч вдалося створити і повноцінну аудіоверсію для мережі спеціалізованих бібліотек для незрячих. «Якщо журналістика має відображати розмаїття, то, властиво, зсередини її мають розвивати різні групи людей,» - каже Ентоні Гоусон, консультант у BBC Media Action (колишній BBC World Service Trust): «Випуск цієї аудіокниги – це крок назустріч створенню навчальних засобів, які надають рівні можливості усім долучатися до журналістської справи».

Начитав «Універсального журналіста» відомий експерт зі ЗМІ, журналіст та ведучий програми «Свобода слова» Андрій Куликов. У 2005-2007 роках він брав участь у промоції проекту «ЖОРНА», а у 2011, у вільний від роботи час, погодився озвучити ще й аудіопідручник для незрячих: «Книжка Девіда Рендола - поміж найбільш помічних відомих мені, з яких можна дізнатися про дієві правила роботи журналістів. Тому поширення її в будь-якому вигляді - справа корисна. Радий, що зміг знову долучитися до такої справи».

Ідея створити аудіокнигу належить волонтерам благодійного студентського проекту «Аудіокниги для людей із вадами зору», що з 2009 року на кошти гранту «Ініціатива року» опікується виданням некомерційних аудіокниг з україномовною поезією та прозою. Загалом, за час існування проекту, у світ вийшли 6 аудіокниг, зокрема із вибраними віршами Богдана-Ігоря Антонича, українських футуристів, Пауля Целана, а також роман Сергія Жадана «Ворошиловград». Ось як прокоментувала випуск аудіопідручника одна з керівниць благодійного проекту Євгенія Вятчанінова: «Як стверджують наші партнери у бібліотеках, чи ненайбільше бракує незрячим саме спеціалізованої літератури, яка дозволяє якщо не опанувати фах, то принаймні розповісти про особливості тієї чи іншої професії. Проте, за нинішніх обставин, доступ до подібного продукту (як і, зрештою, до закладів для навчання) – досить обмежений. У той же час ці люди, як ніхто інший, прагнуть вчитися і працювати, при цьому виконання монотонної ручної роботи навряд чи є вершиною чиїхось мрій. На наше переконання, доступ до фахової літератури, спеціальних тренінгів та сучасних комунікаційних технологій уможливить реалізацію незрячих та інших людей зі спеціальними потребами у численних галузях».

Разом із підручником із журналістики студенти презентували і чергову аудіокнигу «Український Ренесанс» з вибраними поезіями Євгена Плужника, Майка Йогансена, Миколи Зерова та ін. – представників культурно-мистецької хвилі, яку репресувала радянська тоталітарна система у 1920-1930х роках. Благодійники поставили собі за мету поширення невідомої широким колам літературної спадщини, яка може привернути увагу до потреб незрячих та інших культурно-освітніх проблем.

80 аудіопідручників та 270 аудіокниг з поезією уже надійшли до Центральної спеціалізованої бібліотеки імені М. Островського у м. Києві, що у подальшому розповсюдить диски у регіональній мережі.

У заході взяли участь:

Андрій Куликов – медіа-експерт проекту «ЖОРНА», журналіст та ведучий програми «Свобода слова»
Юрій Вишняков – голова Центральної бібліотеки для сліпих ім. М. Островського
Софія Середа – журналістка та звукорежисер проекту
Леся Ярошенко – координаторка Українського форуму благодійників
Алевтина Белецька – прес-секретар групи компаній «Фокстрот»
Єлизавета Олійник та Євгенія Вятчанінова – керівниці проекту

Щодо подальших коментарів просимо звертатися за тел. +38066 3818135 (Єлизавета) чи у письмовій формі – за адресою: evhenia.v@gmail.com (Євгенія)

Висловлюємо подяку: Книгарні «Є», Центральній спеціалізованій бібліотеці для сліпих імені М. Островського, радіостудії Інституту журналістики КНУ імені Т. Шевченка, компанії «СіДі Імідж»», групі компаній «Фокстрот», молодіжній громадській організації «Активність», дизайнеру Іллі Стронґовському, звукорежисерові Ігорю Ісхакову, культурно-видавничому проекту «Читомо», Українському форуму благодійників.

*Так прокоментував вихід у світ підручника Джон Раян, директор відділу преси фундації Томсон (Thomson Foundation).


Halliburton gets drawn into Ukraine corruption scandal TOP

image

http://www.bne.eu/story3876/Halliburton_gets_drawn_into_Ukraine_corruption_scandal
August 6, 2012

Graham Stack in Kyiv

Following the elimination of mandatory tenders, Shalaisky now expects a further surge in corruption: "The most corrupt deals were put on hold pending the recent amendments to the law.Ukrainian national energy company Naftogaz Ukrainy claims an appraisal provided by oilfield services giant Halliburton justifies the $400m price tag that it paid for an offshore rig in 2011. But a bne investigation finds the Halliburton appraisal is less than meets the eye, as the US firm subcontracted the rig appraisal work to a one-man band from Alabama.

In 2011, Ukraine's national energy company Naftogaz purchased an offshore drilling rig for just under $400m from a UK intermediary company, which previously had acquired the same rig for just $248.5m from Norway's offshore operator Seadrill. The discrepancy between the prices prompted widespread accusations of corruption on a grand scale, which coming just as Ukraine's election campaign for parliamentary elections set for October 28 got underway could be a key factor in determining the outcome.

In a fightback against the allegations, Naftogaz and energy minister officials are now claiming that a valuation of the rig performed by Halliburton confirms the $400m price tag, exonerating them from suspicion.

According to the Halliburton letter summarizing the preliminary appraisal results, seen by bne, the estimated value of the rig, outfitting and engineering work, and transport needed to move it from Singapore to the Black Sea almost exactly matches the sum of $400m paid by Naftogaz at the controversial procurement tender held in March 2011. The winner of the tender was a UK company called Highway Investment Processing, the beneficiaries and representatives of which have never been revealed. The bank account to which the funds were transferred was with Latvian bank Trasta Komercbanka.

Naftogaz management and energy ministry officials are now brandishing the Halliburton appraisal letter as proof that the acquisition of the rig was above board. "The procedure of purchasing the drilling platform, its servicing and technological processes are all subject to an independent audit from Halliburton," Naftogaz deputy board chairman Vadim Chuprun declared.

Ukraine's energy ministry claimed: "We believe further insinuations about the purchase of the drilling rigs are an instrument of competition for the development of the Black Sea shelf aimed at reducing Ukraine's energy security."

Sweet home Alabama

The Halliburton letter subsequently produced by Naftogaz is written in poor English and contains orthographical and factual errors, but Halliburton confirmed to bne it was authentic.
The letter may not, however, fulfill the expectations placed on it by Naftogaz. It states that Halliburton in fact subcontracted rig appraisal work to a company called Marine Surveyors Incorporated, which deployed a team led by a certain Captain Michael Barrie. According to bne enquiries, the Halliburton letter is misleading in that there is no such company as Marine Surveyors Incorporated – the company Halliburton hired is Captain Michael Barrie's own set-up: M. H. Barrie & Associates Marine Surveyors, Inc. According to Barrie, he travelled alone to a Turkish Black Sea port for the rig appraisal job, not with any team.
[…]
Analysts surmise that Halliburton has now supplanted Schlumberger as Naftogaz's service partner of choice: as early as 2006, Schlumberger, the world's largest oilfield services company and Halliburton's traditional rival, signed a strategic cooperation agreement with Naftogaz, and as late as December 2010 Schlumberger won a Naftogaz tender for work on the Subbotinskoe offshore field. Schlumberger told bne, "we cannot confirm their [the previous agreements'] continuing validity."

Rewriting history

History is being rewritten not only in Ukraine with respect to the 2011 Naftogaz rig deals. The revenues from the sale of the West Juno rig to Naftogaz went through Highway Investment's account at Latvia's Trasta Komercbanka – a bank that appears to have links to Naftogaz Ukraine. Not the least of such links would be the fact that largest shareholder and chairman of the bank's council, Igor Buimisters, listed on his website biography that he is consultant to the supervisory boards of "Neftgas Ukraine" and also of a Naftogaz joint venture with Poland's PGNiG called Devon. Neftgas Ukraine is a russified version of Naftogaz Ukrainy.

But Trasta has now removed the reference to the Ukrainian companies from Buimisters' bio. Following the deletion, the bank demanded that bne retract its previous statements linking Buimisters to Naftogaz.

The bank also now claims in hindsight that the reference to "Neftgas Ukraine" never in fact referred to Naftogaz Ukrainy, but to an unspecified privately held company. Despite bne requests, the bank has not supplied the address or registration details of the "real" Neftgas Ukraine. Nor does the Interfax Spark database contain details of any such company. The bank is also silent on Buimisters' involvement with the undisputed Naftogaz joint venture Devon. But the website bio has generously retained reference to Buimisters' "doctorate" from Kennedy Western University – an unaccredited US distance-learning college that closed in 2009 after being named in a US government investigation into "diploma mills."

The bank's apparent nervousness comes at a time when Latvian law enforcement agencies are finally making moves to investigate the 2011 Naftogaz tenders and the subsequent passage of money through Latvia. bne has obtained confirmation from the economic crime department of the Latvian state police that an investigation is ongoing, following transfer of materials earlier this year from the state prosecutor's anti-money laundering office.

Sad end to tenders

While there appears no end in sight to the controversy over the 2011 Naftogaz Black Sea tenders, in Ukraine an end has been made to the law on compulsory tenders for state companies, which has provided so much help to journalists and so much hindrance to bureaucrats. Without the law, the 2011 Naftogaz spending spree – which totalled roughly $1bn for two jack-up rigs and support vessels – would never have come to public attention.

President Viktor Yanukovych, under whose watch the Naftogaz tenders took place in 2011, signed into law August 1 amendments to the procedure for state procurement, freeing state-owned companies such as Naftogaz from holding such mandatory procurement tenders – and thus effectively eliminating any form of public control over vast swathes of the state sector. The government argues that compulsory tenders slow the procurement process and impede state companies' international competitiveness.

According to Oleksiy Shalaisky, founder of the Nashi Groshi website that monitors state tenders for signs of corruption – and who first flagged up the Naftogaz Black Sea tenders in 2011 – this will decimate the number of state tenders held. "State-owned companies account for around UAH300bn ($37bn) of a total UAH500bn ($62bn) state procurement orders," Shalaisky tells bne. "These will now be excluded from having to hold tenders, and we calculate that the level of minimum kickback will rise to 10%, meaning at least an extra UAH30bn ($3.7bn) will be stolen."

According to Shalaisky, the Nashi Groshi website in little over a year's work achieved the cancellation of 25 tenders, resulting in over $700m being be returned to the exchequer. "All of these tenders were cancelled exclusively due to pressure from the media. There were no legal faults found in the tender procedure, but following media pressure, the tender winners themselves stepped back from the deals."

The media pressure was heightened by independent critical TV station TVi, which runs a feature "Tender News" focusing on corruption suspicions, including the Naftogaz Black Sea tenders. In mid-July, authorities seemed to fire a warning shot across the bows of TVi, launching a criminal case against its CEO on tax evasion charges. The charges were officially declared dropped on August 2 – a day after the changes to the tender laws.

Following the elimination of mandatory tenders, Shalaisky now expects a further surge in corruption: "The most corrupt deals were put on hold pending the recent amendments to the law."

http://www.bne.eu/story3876/Halliburton_gets_drawn_into_Ukraine_corruption_scandal

 
On brave faces and a sorry business TOP

image
“At this point it is impossible to calculate the economic impact of EURO 2012”

( Source )

Mykola Riabchuk

Shortly after the European football championship ended in Kyiv on July 1, a leading Ukrainian independent outlet, Ukrainska Pravda, featured a bitter article by Borys Bakhteyev that qualified the tournament as a great propaganda victory for the local authoritarian regime:

“Our authorities carried out a special operation aimed at a thorough elimination of Poland from the information context of Euro 2012. They imposed upon us the only possible answer to the question ‘Who hosted the championship?’ – Surely, Viktor Yanukovych, Mykola Azarov, Borys Kolesnikov and no one else! They celebrate now, and are not going to share their triumph with anyone. ‘Let Europeans not teach us how to handle our business’, they say. ‘Let them rather learn from us a little, from our excellent management of the tournament!’ The trouble is not that they carried out this special operation. The trouble is they succeeded” ( source ) .

Two days later, the same newspaper published an article by investigative journalist Mustafa Nayem based on the secret instructions sent by the ruling Party of Regions to its local headquarters on how to carry out the forthcoming election campaign and which arguments to employ in party propaganda. Three concepts are featured in the document: first, the so called “social initiatives” by the president, which basically are no more than populist slogans about various social benefits to be accrued from the empty state coffers; second, the language policy aimed at mobilization of the Russophone and Sovietophile portion of the electorate; and third, the alleged “success story” of Euro 2012 as proof of the government’s efficiency and good international standing ( source ).

The first two may deserve a separate analysis, but the third one seems to confirm Borys Bakhteyev’s gloomy observations. The Party of Regions instructs its activists to praise extensively the country’s leadership for “rescuing the tournament, which was practically lost for Ukraine by the ‘orange’ predecessors,” and for the excellent management of the event despite the coordinated anti-government-cum-anti-Ukrainian campaign of domestic and international enemies. The attached slogans speak for themselves: “Chaos is overcome. Stability is achieved!”; “Euro 2012: a goal for Ukraine”; and “Tournaments pass, achievements remain.” Now, as these slogans are placed on billboards everywhere in Ukraine, with glamorous pictures of stadiums, airports, high-speed trains and airplanes, one may wonder whether the championship has actually been appropriated by the Party of Regions as a real success story and is boosting its popularity on the eve of the October parliamentary elections.

On the one hand, there is little doubt that, partial achievements and minor success stories notwithstanding, Euro-2012 was a wasted opportunity for Ukraine in terms of both substantial modernization and positive image making. While political instability and rampant corruption discouraged foreign investors—80 per cent of related bills had to be paid by the Ukrainian government (with reported 40 percent kickbacks from government-friendly contractors)—the political scandals, persecution of opposition, and reports of racist excesses at Ukrainian stadiums fundamentally undermined any possibility for the country’s positive rebranding. Indeed, as Janek Lasocki and Lukasz Jasina put it, international headlines were “clearly not encouraging investment or political cooperation, nor proving the country’s European credentials” ( source ).

The event that back in 2007 was envisaged to “help change Ukraine’s image from that of a gray, ‘semi-Russian’ backwater to a country that shared European values and strove for democracy” ( source ), and to “symbolise common heritage and cooperation across the EU border, and a bright future for an ever-expanding Europe” ( source ), turned out to be a “public relations disaster for the Yanukovych regime,” “farce of the century,” and one the most expensive entries in the “Regionnaires’ remarkable chronicle of failures” ( source ).

Although all this is true, one cannot deny that, on the other hand, the Ukrainian government tries to capitalize, at least domestically, on the relatively smooth running of the championship, and that its propagandistic efforts were not entirely in vain. First, the propaganda campaign is facilitated by firm control over the domestic mass media, primarily television (the only independent Ukrainian channel TVi lost its airwaves to the government’s loyalists shortly after Viktor Yanukovych became president in 2010, and now has encountered even stronger pressure after the tax police raided its office on July 12, seized financial documents and opened a criminal case against its director Mykola Kniazhytsky based on scurrilous accusations).

Secondly, the western mass media had managed to create a favorable context for the Ukrainian regime to dismiss their criticism and to mobilize part of the population to support the government on presumably patriotic grounds: against indiscriminate accusations against Ukrainian society at large of indulging in endemic racism and xenophobia. (See Uilleam Blacker’s article on this site at ( source ). The campaign launched by the reputable BBC and supported by a number of British tabloids presented both Poland and, especially, Ukraine as dangerous places where crypto-fascist violence and intolerance reigns supreme and where visitors with a non-white skin are very likely to “come back in coffins” ( source ).

The accusations, however substantiated (at least in the BBC Panorama film “Stadiums of Hatred”), missed the point in two important respects. First, racism is certainly not the main problem that hounds Ukraine, and secondly, Ukraine is certainly not a European leader in terms of racism, fascism and football hooliganism – it lags far behind Russia where Asian immigrants are beaten and killed on regular basis.

Regretfully yet, the moderate voices that tried to present a more balanced view and tame the “anti-Ukraine overdrive” (as Brendan O’Neill defined it), remained largely unheard: “Like every other country in the world, Ukraine no doubt has some nasty racists – but British hacks have continually depicted the entire nation as a cesspit of xenophobic attitudes… What we’re really witnessing in the hysteria about Ukrainian attitudes is the expression of a prejudice against strange Easterners disguised as an enlightened anti-racist sentiment. If it is stupid for small numbers of Ukrainian football followers to sneer at blacks and Asians, it is also stupid for the British media to sneer at the whole of Ukraine” ( source ).

The main problem, as Rory Finnin has correctly suggested, “was less media sensationalism than public knowledge about Ukraine. Reports of racism in the country were essentially made in a vacuum, with precious little beyond stories of made-man famines, environmental catastrophes, and feuding politicians to help frame them constructively. Ukraine is the largest country within the European continent… Yet after 20 years of independence, Ukraine remains badly known and poorly understood. It is Europe’s perennial terra malecognita” ( source ).

As if such hyperbole was not enough, the Western mass media broadly discussed the idea to boycott not only Ukrainian leadership marred with corruption scandals and persecution of their political opponents, but Ukraine in general by removing the final stage of the tournament either fully to Poland or to some other country. This irresponsible appeal (which came too late to accomplish anyway) was effectively manipulated by the Ukrainian authorities in a similar way, as the wholesale accusations of Ukraine as racist: first, it was used to distract popular attention from the real (political) reasons for the international boycott of the Ukrainian leadership and to switch it to the alleged anti-Ukrainian bias of Westerners; and secondly, it helped to channel popular resentment against the opposition, which had arguably conspired with ugly Westerners and who sacrificed the national interests (Euro-2012) for the sake of some particularistic gains (liberation of Yulia Tymoshenko).

“It’s quite easy for Merkel to attack Ukraine and demand respect for human rights. Unlike Russia, you have no oil or gas and you’re not as strong and influential as China.” Angela Merkel’s notorious comparison of Ukraine with Belarus played directly into the hands of Mr. Yanukovych and his acolytes since the bias was obvious here to all, including the fiercest of Yanukovych’s opponents. The bias was even more pronounced given Merkel’s (and that of other European bigwigs) exchange of amiable hugs and smiles with much more authoritarian bosses in Moscow. There is a sad truth in the words of an unnamed German journalist quoted in Open Democracy by a Ukrainian colleague: “It’s quite easy for Merkel to attack Ukraine and demand respect for human rights. Unlike Russia, you have no oil or gas and you’re not as strong and influential as China. It’s convenient to criticise Ukraine and it does great things for [her] popularity rating” ( source ).  This truism may not strengthen significantly the position of Viktor Yanukovych but it definitely weakens those of his pro-Western opponents.

Viktor Yanukovych, as Michael Willard sarcastically remarks, “doesn’t seem to be losing much sleep due to the downward spiral of his country’s reputation in the eyes of the West or, apparently, even Russia.” The Western boycott of authoritarian rulers resembles hitting them with the proverbial wet noodle: “One feels it, but it doesn’t sting” ( source ).

“Statements such as those made by Angela Merkel or Hillary Clinton are political, but they are only words, unless they are backed up by force, pressure, breaking contracts, isolation, refusal of entry visas and freezing officials’ bank accounts… The Ukrainian president does not understand hints.”“Statements such as those made by Angela Merkel or Hillary Clinton are political, but they are only words, unless they are backed up by force, pressure, breaking contracts, isolation, refusal of entry visas and freezing officials’ bank accounts… The Ukrainian president does not understand hints. The language of diplomacy is completely alien to him… The EU and USA appeals will remain just that, appeals, heard only by those making them” ( source ).

“The EU has more power than it thinks, and boycott is not the only weapon. A travel ban on officials linked to Tymoshenko’s jailing could rein in a few of Ukraine’s corrupt kleptocrats” ( source ).

“Rather than staying way from Ukraine to no point (except to mollify their own domestic critics), Merkel, Barroso and the rest should use the very real powers they have to hit Kyiv where it really hurts” ( source ).

It may take some time before experts’ opinion gains sufficient credibility and influence to prompt policymakers to apply tougher sanctions against the rogue government. The rigged parliamentary elections in October may catalyze the process. Yet, in the meantime, the president and his team can boast of their great victory, both against the sinister West and treacherous opposition. “A goal for Ukraine,” they claim, and might well be right, unless they mean “Ukraine c’est moi.”

image

Yanukovych cracks down on independent media TOP

image
Will it finally become a country in which ordinary people
enjoy human dignity or will it remain the feudal property of
Regionnaire robber barons?

( Source )
July  27, 2012

Alexander Motyl Alexander J. Motyl

Ukraine’s only fully independent television station, TVi, has come under renewed attack by the Regionnaire regime of President Viktor Yanukovych. The move is obviously intended to deprive the public of alternative information in the run-up to the October 2012 parliamentary elections. Since all polls show the Regionnaires cannot win a fair and free contest, the crackdown on TVi is also a practice run of the kind of mass falsification they will employ to claim victory.

Ukraine’s notorious tax police raided TVi’s offices on July 12th and confiscated four years’ worth of financial documents. The authorities subsequently charged TVi’s CEO and general director with tax evasion. The charge is especially absurd inasmuch as the authorities owe the station value added tax (VAT) reimbursements. As its irrepressible CEO, Mykola Kniazhytsky, put it: “There’s a saying among gangsters: I forgive everyone I owe something. Insofar as we live in a gangster state, that saying has been transformed: I don’t forgive anyone I owe something.” Although the Kyiv city procurator’s office withdrew the charges on July 27th, the message to independent media was loud and clear: express critical opinions at your own risk.

According to Poland’s Gazeta Wyborcza newspaper, the claim of non-payment of taxes “is a favorite method by means of which the state organs of the former USSR harass the opposition and inconvenient businessmen. TVi is in fact the only independent television station in Ukraine that engages in open criticism of President Viktor Yanukovych and his circles. All other stations either belong to oligarchs with whom he’s connected or to businessmen who do not want to criticize the authorities openly.”

Regime harassment of TVi began in 2010, just after Yanukovych’s election, and has continued, more or less uninterrupted, since. It usually peaks in the summer months, when Ukrainians are distracted by vacations and trouble-making students are at home. Just before the tax police launched its assault on Kniazhytsky, TVi had been denied a license to broadcast digitally. As a result, it will reach less than half of Ukraine’s population via cable and satellite, while regime-friendly channels with digital licenses will access all viewers. That matters, as most Ukrainians get their news from television. 

The attack on TVi comes as the regime cracks down on one of Ukraine’s feistiest Internet sites, Left Bank. Its editor, Sonia Koshkina, fled the country in early July after a Regionnaire bigwig filed bogus criminal charges against the site. The other shoe dropped on July 18th, when a Kyiv district prosecutor’s office charged the site with “violating the secrecy of the letter writing or other correspondence of a state person … and the illegal collection, use, and dissemination of confidential information, thereby causing significant harm to the rights, liberties, and interests of the person.” That same day, the site was closed down. Left Bank’s “crime” was to disseminate a photograph of Regionnaire parliamentarian Volodymyr Landik’s text message to his playboy son, Roman, who had been videotaped pummeling a woman in a Luhansk restaurant on July 4, 2011, and subsequently imprisoned.

According to the Kharkiv Human Rights Protection Group:
On 18 November [2011] during the parliamentary vote on the parliamentary elections bill, LB.ua [Left Bank] photographed Party of the Regions MP Volodymyr Landik texting his son who was at that time in custody … LB.ua says that from the contents of the SMS it is clear that in order to optimize his son’s image, Landik Senior is engaging political technologists as well as journalists from the Luhansk TV company to write positive comments in the news and texts about the Landik Junior trial. At the time Landik Senior made various aggressive statements, including a demand that Ms. Koshkina “publish her sanitary pads” but only approached the Prosecutor 8 months later … The LB.ua editorial team express surprise at the Prosecutor’s request for information in respect to this application and cannot exclude the possibility of a political aspect to the case. The fact that Landik Senior waited so long arouses wariness, they add and say that their lawyers do not see any unlawful behavior in the actions of the journalists.

The regime’s attack on both TVi and LB.ua portends the kind of dirty tricks it will use in the parliamentary elections this fall. Having consistently ignored the well-being of the population while promoting their own lavish lifestyles, the Regionnaires can win if and only if they cheat—and everybody knows it. Naturally, such a strategy requires curbing media freedoms. After all, skullduggery works best if no one knows it’s going on.

Fortunately, many Ukrainians have rallied around TVi and Left Bank, and the battle is far from lost. Most people understand that the elections are critical and that, if both news outlets go, the Regionnaires will falsify at will. In that sense, the battle for the stations’ survival is not just a struggle for media freedom. It’s a struggle for the soul of Ukraine. Will it finally become a country in which ordinary people enjoy human dignity or will it remain the feudal property of Regionnaire robber barons?

A petty traitor, after all TOP

image
Volodymyr Lytvyn: “I was removed like a kitten. I am for you, dear friends, for Ukraine!”
Volodymyr Lytvyn (bottom): “Victor Fedorovych, let me kiss your ass.”

( Source )
August 3, 2012

image Oleksandr Mikhelson, Oles Oleksiyenko

After signing the language bill Mr. Lytvyn will now turn into a politician who is completely under the control of the government which will drop him at the first opportunity.

After Volodymyr Lytvyn filed his resignation as Speaker of the Verkhovna Rada (VR), supposedly in protest against the passing of the language law in violation of the procedure, there were only two options for him. One was to completely block any version of the law. In that case, he would enter into an open conflict with the Party of Regions, but the move could bring him a lengthy political career as a prudent politician in the future. The other was to find a convenient move for his image which is extremely important for a candidate running in a Ukrainian-speaking constituency, while subtly playing into the hands of the Party of Regions. On July 30, the VR took a vote of confidence on Mr. Lytvyn and did not accept his resignation, after which, he signed the scandalous language law sponsored by Party of Regions’ MPs Kolesnichenko and Kivalov. Thus, Mr. Lytvyn chose the second scenario. It allows him to get through to the next convocation of parliament (apparently, administrative leverage will also help him win in his constituency in Zhytomyr Oblast now). However, this means that Mr. Lytvyn will now turn into a politician who is completely under the control of the government which will drop him at the first opportunity.

Needless to say, Mr. Lytvyn is offering excuses, but his arguments now appear ridiculous. “If you take the Constitution and the parliamentary procedure, the VR Speaker only has responsibilities and no rights,” he told journalists on July 31 after the meeting of his People’s Party. “If parliament does not approve any recommendations made by the Speaker, he is obliged to immediately sign the law submitted for his signature.” A day earlier, when the VR rejected his letter of resignation, the Party of Regions and their allies did indeed reject Mr. Lytvyn’s amendments to the language law. Still, journalists wanted to hear when exactly he was going to sign it, while he continued to tell them tall tales about submitting his proposals for the protection of the Ukrainian language to the president and not signing the law before he gets an answer from Mr. Yanukovych. “I think this will happen in the next few days,” he finally squeezed out. Two hours later, parliament’s press-service reported that Mr. Lytvyn had signed the law. There was no answer from the president regarding his recommendations. This makes the whole “to sign or not to sign” story look like a well-designed “convenient move by Mr. Lytvyn”.

Even if articles 48 and 131 of the VR Procedure demand that he sign the law after parliament has rejected his amendments, the blatant violations of the procedure during the voting for the law, remain. Thus, Mr. Lytvyn has essentially supported the anti-Ukrainian act and given the green light to illegitimate actions, which has become common for the current parliament.

Mr. Lytvyn’s potential voters would probably like to know the motives for this move. Sources confirm that the speaker was threatened with the reopening of the Gongadze case and changing his status from witness to the accused. The lawyers surveyed by The Ukrainian Week say this is difficult to do under the effective Code of Criminal Procedures, but the prosecutor does not seem to care about following procedure. Neither does the Verkhovna Rada.

The motivation that encouraged the MPs from Mr. Lytvyn’s party to vote for the language law was actually revealed on July 30 when the Party of Regions disclosed its party list for the election, and on July 31 when Mr. Lytvyn’s People’s Party had its meeting. Three MPs from the Lytvyn Block in the VR, including Sharov, Zarubinskyi and Vashchuk, ended up in positions that would take them to parliament on the Party of Region’s list. So did oligarch Vasyl Khmelnytskyi. According to some sources, he sponsored Mr. Lytvyn’s party in the previous parliamentary election and still has influence on his parliamentary faction. The People’s Party meeting revealed that it is not going to run under an election list. Supposedly, it does not have adequate funds. As a result, all delegates agreed to nominate all 69 candidates in single-member constituencies only. However, only about ten of them have a chance to get through to the VR. They are all current MPs who voted for the language law and have sufficient resources, including no doubt, also administrative ones from now on.

Ukraine increasingly relies on Chinese finances

TOP

( Source )
July 30, 2012

image
Ukrainian President Viktor Yanukovych
and his Chinese counterpart Hu Jintao

Oleg Varfolomeyev

China has preliminarily agreed to lend more than $7 billion to Ukraine. In addition, an agreement has been signed between the two countries’ central banks on a currency swap worth $2.4 billion. Although it is likely to take months of talks to agree on the details of the projects to be financed by China, this can be roughly compared in scale to the volume of loans that Ukraine received from international financial institutions in 2008-2010, which helped the country survive the crisis (see below). Beijing will benefit from further internationalizing its currency and increasing exports to Ukraine. Kyiv, on the other hand, expects to be able to save its reserves, which have been shrinking as the International Monetary Fund (IMF) froze assistance last year, improve its balance of payments, as well as receive additional leverage in its ongoing gas dispute with Russia since some of the projects Ukraine has discussed with China are aimed to cut gas imports.

While the West has been getting increasingly reluctant to lend to Ukraine’s weakening economy – both due to its own financial problems and the slow reforms and problems with democracy in Ukraine – Kyiv has indicated that it will look for funds elsewhere. Last fall, Deputy Prime Minister Serhy Tyhypko said on national television that if Ukraine failed to come to terms with the IMF, it would seek loans from the BRIC countries (Brazil, Russia, India and China) (UT1, November 24). Ukrainian Foreign Minister Kostyantyn Hryshchenko, in an article published last spring, praised China as “a quiet, non-interventionist” power, called for “making up for leeway” regarding the country, and even suggested that Ukraine could become an “investment El Dorado” for China (Zerkalo Nedeli, March 9).

After virtually ignoring China’s economic potential for many years, Ukraine proclaimed China one of its economic priorities in the wake of Viktor Yanukovych’s election as president in early 2010. Yanukovych promised a deluge of investment from China when he visited Beijing in September 2010. Later, Chinese President Hu Jintao came to Ukraine in June 2011 to spend time in Yanukovych’s company in Crimea and sign a number of documents (see EDM, June 22, 2011). Chinese money did not start to come to Ukraine until this summer as it took the two countries’ bureaucracies much time to finalize details of cooperation.

Ukraine received the first loan under the Yanukovych-Hu agreements this past June, when China Development Bank issued the first tranche of an $85 million loan to upgrade a coal mine in Luhansk Region (RIA, July 13). All in all, Ukraine hopes to receive some $1 billion in loans for its coal mines from China. Also in June, the National Bank of Ukraine signed a $2.4 billion currency swap deal with China’s central bank for three years (bank.gov.ua, June 26). The deal should allow Ukraine to spend less from its currency reserves on imports from China, with which Ukraine runs a chronic trade deficit. China has signed similar agreements with several countries thus far, including such important players as Japan, Brazil and Turkey in an effort to internationalize its currency, the yuan.

On June 28, Ukraine’s Agriculture Ministry and China’s Eximbank preliminarily agreed that China would lend up to $3 billion for agricultural projects in Ukraine for 15 years at 6 percent interest. Under the agreement, Ukraine will boost agricultural commodity exports to China, while using Chinese money to buy pesticides and equipment from the Asian country. Ukraine’s parliament promptly passed a bill to allow the government to accept the loan (Interfax-Ukraine, July 2; rada.gov.ua, July 4).

On July 13, the Ukrainian Energy and Coal Ministry and the China Development Bank signed an agreement according to which China will issue loans totaling almost $3.7 billion to finance a transition from expensive Russian gas to coal at Ukraine’s municipal heating plants and for building a coal gasification plant. The Ukrainian government hopes that if the projects are implemented, Ukraine will be able to cut Russian natural gas imports by 11-12 billion cubic meters (bcm) per annum. This is very important for Ukraine, which has set out to cut its import of Gazprom’s gas from 40 bcm last year down to no more than 27 bcm this year, in line with its stated strategy to escape Ukrainian dependence on Russian gas by 2025-2030. Kyiv is sure to use the agreement with China as a bargaining chip in its ongoing gas talks with Moscow (see EDM, July 10).

Also this July, the Chinese government ratified a $372 million 15-year loan for a railroad link from Kyiv to the international airport in Boryspil. Ukraine expects the first $15 million tranche by early August (Kommersant-Ukraine, July 16). China will export its technologies under the deal. Those may be inferior in quality to Western technologies, but it would have been very difficult for Ukraine to find domestic sources to finance this infrastructural project. Ukraine already spent billions of dollars on preparing its infrastructure for the Euro-2012 soccer championship, which it co-hosted with Poland early this summer.

High-level exchanges and increasing economic relations are not set to plateau yet. Last week, Foreign Minister Hryshchenko spent several days in China preparing Yanukovych’s upcoming visit there (UNIAN, July 18, 21). Indeed, this may become a breakthrough year for Kyiv’s relations with Beijing. And as Ukraine continues to seek alternatives to Russian economic coercion and dwindling Western assistance, Chinese loans and joint projects could serve as an important lifeline for the Ukrainian economy.

Honesty barometer: Is the initiative punishable?

TOP

Ilko Kucheriv Democratic Initiatives Foundation
http://dif.org.ua

What are the pluses and minuses of the Chesno movement? What impact could the movement have on the parliamentary elections?

[…]

The published research conducted by the Chesno movement was a relatively objective diagnosis of the Ukrainian parliament and its members. This may activate citizens to be more responsible when it comes to their choice of candidates and could motivate politicians to admit their mistakes, learn a lesson from them and establish closer ties with the non-government sector and the people. However, in order that the potential of the research is realized its participants must also learn the lessons from their mistakes before conducting the next stage of research that were obvious after the publication of the results of the Honesty Barometer. The readiness of both sides to listen to one another and adequately accept mutual criticism will play a key role in this process.

Перші дивогляди виборчої кампанії TOP

Марта Онуфрів

Виборча кампанія в Україні тільки розпочинається. Ще не всі учасники виборчих перегонів зареєстрували свої документи в Центральному виборчому комітеті (ЦВК). Наразі деякі політичні сили ще уточнюють свої списки за пропорційною системою.

Одначе варто кинути прискіпливий погляд на передвиборчу метушню та на тих, хто гордо (?!) носитиме ім`я «народного депутата України». Тим паче на тих, хто продаватиме інтереси України та повсюдно зневажатиме її, користатиме з депутатства для облаштування власних корупційних схем, нищитиме дорешти все українське, повсюдно чинитиме свавілля й беззаконня і т.д.

У першу п`ятнадцятку одіозної Партії реґіонів увійшли «зубри» україножерства та ті чиновники, за якими за корупційні оборудки  давно плачуть українські тюрми: Микола Азаров, Таїсія Повалій, Сергій Тігіпко, Андрій Клюєв, Олександр Єфремов, Ірина Акімова, Володимир Бойко, Борис Колєсніков, Леонід Кожара, Володимир Рибак, Дмитро Табачник, Олександр Лавринович,  Ганна Герман, Станіслав Скубашевський, Анатолій Близнюк.

image
Перша п'ятірка ПР

У цілому виборчий список  ПРУ «поза критикою»: хабарники, казнокради, бандити з цинічними посмішками, професійні мародери та шулери, політичні перебіжчики, україножери, порушники громадянських свобод і прав людини, сестри, брати, діти, куми найвищих посадовців-корупціонерів  та інша нечисть. Новинка ПРУ: під другим номером красується естрадна співачка Таїсія Повалій (виняток - не професійний корупціонер!), колишня дівчинка на виклики. Одним словом, повний «джентельменський» набір!

В основному першу п`ятнадцятку партійного списку об`єднаної опозиції «Батьківщина» прикрасили відомі політики: Юлія Тимошенко, Арсеній Яценюк, Анатолій Гриценко, Олександр Турчинов, Юрій Луценко, В`ячеслав Кириленко, Григорій Немиря, Сергій Соболєв, Борис Тарасюк, Микола Томенко, Микола Княжицький, Мустафа Джемілєв, Андрій Кожем`якін, Лілія Гриневич, Іван Кириленко. Звісно, цей перелік викликатиме у виборця пошану й довіру. Однак не всі прізвища далі за списком є бездоганні. Добре, що сестри, брати, тітки, свати та ін. родичі провідників відсутні в ньому. Наявність політичних в`язнів Ю. Тимошенко й Ю. Луценка є символічною. Імовірно, після реєстрації кандидатів висуванці партійного списку рівно на дві особи посунуться вверх.

Певних нарікань викликав прохідний список об`єднаної опозиції, в якому не знайшлося місця для таких моральних авторитетів як Олеся Донія, Тараса Стецьківа, патріота-галичанина Андрія Шкіля.

Майже неочікувано в повному сяйві своїх демагогічних гасел – рівність, боротьба з нікудишньою владою та олігархатом, захист інтересів трудящих тощо – вигулькнула Комуністична партія, яка ще донині перебуває на послугах влади і, відповідно, донецького мафіозно-кримінального клану. У першу десятку цих борців за власне астрономічне збагачення (про інтереси трудящих згадують лише перед черговими виборами) увійшли знані мало не з допотопних часів такі комуністичні динозаври: Петро Симоненко, Петро Цибенко, Ірина Спіріна, Спірідон Калінкоров, Олександр Присяжнюк, Ігор Алексеєв, Ігор Калєтнік, Адам Мартинюк, Валентина Матвєєва, Євген Мармазов. Варто наголосити на тому, що найбільшим джерелом накопичення капіталу комуністичних функціонерів була і надалі залишається політична проституція.

Серед перших кандидатів у народні обранці від В/О «Свободи» переважають упізнані особистості: Олег Тягнибок, Богдан Бенюк, Андрій Мохник, Ігор Мірошниченко, Олександр Шевченко, д-р юридичних наук, професор. Відрадно, що надто незалежницький провід «Свободи» вчасно схаменувся й по мажоритарних округах висуватиме своїх кандидатів, узгоджених із об`єднаною опозицією. А також спільно з опозицією здійснюватиме контроль за перебігом парламентських виборів. Прикра ремарка: по мажоритарці від В/О «Свободи» на одному з  виборчих округів Львівщини (Старий Самбір) висувається кандидатом нічим непримітний у середовищі однопартійців Андрій Тягнибок, брат Олега Тягнибока!

Партії-новобранці цьогорічного виборчого процесу «Удар» і «Україна – Вперед!» перебувають у конвульсійних пошуках нових облич, які б не тільки прикрасили їхні партійні списки, але й привернули б увагу виборців. Перша прохідна партія й друга не зовсім прохідна включили в першу десятку партійних списків немало знаних авторитетів: «Удар» - голова партії Віталій Кличко, письменниця Марія Матіос, екс-голова СБУ Вапентин Наливайченко, активістка податкового Майдану Оксана Продан, Віталій Ковальчук, журналістка Ірина Геращенко, екс-міністр фінансів Віктор Пинзеник та ін.; «Україна – Вперед!» - голова партії Наталія Королевська (зрадила  БЮТ), колишній «копун», політичний плазун Андрій Шевченко, національний безхребетник Остап Ступка (син покійного Б. Ступки), екс-голова Міністерства охорони здоров`я Ілля Ємець, ректор Київського національного лігвістичного університету Роман Васько, дещо далі – перший заступник голови партії Євген Суслов (зрадив БЮТ).

Іронічну посмішку викликає намагання провідників марґінальних партійок як Українська платформа «Собор» повернути собі популярність.  А саме:  голова «Собору» Павло Жебрівський і його заступник Анатолій Матвієнко оголосили себе політичними санітарами. Ідеться про зібрання під партійний стяг Жебрівського-Матвієнка не політиків, а «діячів культури, мистців, журналістів та громадських діячів», які кардинально оновлятимуть український політикум. Прикметно, що до видозміненої УП «Собор», зокрема, увійшли відомий політолог Олександр Палій, екс-міністр закордонних справ Володимир Огризко, а також знані письменники, видавці, брати Віталій та Дмитро Капранови.

Цікавим є той факт, що «авторитетні моральні люди», які нині обертаються в орбіті УП «Собор», не відають про безпрецедентне і вкрай брутальне захоплення мордоворотами в масках із головарем А. Матвієнком офісних документів і печатки у співголови УРП «Собор» Левка Лук`яненка (довголітнього в`язня сумління»!). Виходячи з останнього факту, можна не сумніватися в тому, що під ідейним керівництвом колишнього всеукраїнського комсомольського вожака, нинішнього незаперечного «морального» авторитета  А. Матвієнка в українському політичному просторі назавжди утвердиться чесність, принциповість і відданість українській державницькій ідеї!

Хоч уже подейкують, що представники інтеліґенції від УП «Собор» таки висуватимуть своїх кандидатів у народні обранці, звертаючи свої погляди на  Галичину. І тоді на одному виборчому окрузі взаємно поборюватимуть себе 2-3 кандидати, приналежні до патріотичного сеґменту. І в результаті – перемагає кандидат від ПРУ. Чи не геніальний задум?!

Не можна також оминути того, що напередодні виборів виповзають із усіляких щілин на денне світло різні хамелеони. Мета: зайвий раз засвітитися, щоб заробити гріш на все тій же політичній проституції.

Нещодавно в українських ЗМІ опубліковано відкритий лист до Юлії Тимошенко Василя Базіва, де безмежно обурений автор звинувачує провідників об`єднаної опозиції в корупційних діях. Нібито через посланців опозиції вони продавали Базіву прохідне місце у ВРаду: «За місце у команді, тобто у списку партії Юлії Тимошенко «Батьківщина» я маю заплатити Турчинову сім мільйонів доларів». Подібні корупційні оборудки серед існуюючих в Україні політичних партій таки трапляються. Однак заява самого В. Базіва звучить більше ніж непереконливо.

Передовсім варто подати дещо зі строкатого та вельми промовистого послужного списку цього «правдолюба»: колишній парторг осередку КПУ, головний редактор «За вільну Україну», м`яко кажучи, звільнили за привласнення редакційних грошей, згодом – кандидат у народні депутати від кучмівського блоку «За єдину Україну», член прокучмівської Аграрної партії; як заступник голови держадміністрації на президентських виборах-1999 здійснював масштабні фальсифікації у Львівській області задля другої президентської каденції Л. Кучми, радник посольства України в Канаді (2000), генеральний консул Генерального консульства України в Торонто (2002-2003) - відкликали з дипкорпусу через корупційний скандал; радник і консультант президента Л. Кучми, в його Адміністрації - керівник головного аналітичного управління.

Окрема сторінка життєпису пана Базіва: перебування в Торонто у статусі генерального консула. Тут можна назбирати чимало фактів про бурхливу діяльність В. Базіва. Один з них: цей політичний еквалібрист примудрився «пудрити мізки» діаспорних українців у радіоетері, мовляв, він жертва переслідувань спецслужб України (!). А відтак мало не подався в Канаді в політичні біженці.

Мабуть, у пам`ять вельми успішного вислужника В. Базіва назавжди закарбувався веб-сайт «Корупція в дипломатичному корпусі України», де його зображено з мільйонами «зелених» у розпростертих руках. Виглядає, що саме цей страхітливий для нашого героя монтаж, який перервав на самому злеті його дипломатичну кар`єру, образно відтворив п. Базів у своєму літературному опусі, так званому відкритому листі до Юлії Тимошенко.

Ще один пікантний штрих до життєпису Василя Базіва: він ніколи не мав титулу Надзвичайного і Повноваженого посла України, яким підписався під відкритим листом. Думаємо, що це – не остання побрехенька ревного служаки всіх антинародних, антиукраїнських режимів. Окрім того, хочеться зазначити наступне: виглядає, що в ПРУ надто критична ситуація на ідеологічному фронті, оскільки вона вимушена користати з послуг із наскрізь підмоченою репутацією ратоборця В. Базіва.

Утім, видається, не менше від В. Базіва здивував українську спільноту Президент СКУ Евген Чолій своїм пресовим повідомленням «Світовий Конґрес Українців закликав Президента Віктора Януковича до зустрічі». Мета:обговорити  актуальні для світового українства теми – демократизацію України, парламентські вибори, євроінтеґрацію, загрозу деукраїнізації, 90-річчя Голодомору 1932-33, 65-річчя Акції «Вісла», державні програми щодо української діаспори.

Не було б так сумно, коли не було так смішно. З якої планети спустився на землю Президент СКУ Е. Чолій? Чи він не знає про міжнародну ізоляцію так званого президента В. Януковича? Чи морально вести перемовини з головарем кримінального угрупування, який здійснює в Україні конституційний переворот, брутально нищить паростки демократії, кидає за ґрати політичних в` язнів, посягає на національну ідентичність титульної нації і т.д.? На що розраховує п. Чолій, коли Янукович не захотів почути найвпливовіших європейських чиновників? Чи Президент СКУ вважає, що володіє надлюдськими якостями, завдяки яким розперезаний донецький пахан стане сумирним ягням?! Запитання без відповідей.

O tempora! O mores! *

* О часи! О звичаї!



Партія Тушок

TOP

image
С. Коляда "Проституція у Верховній Раді.Тушки-2" (kolyada.com)

( Джерело )
01.08.2012

Дмитро Калинчук

Тамерлан вбивав перебіжчиків, аби не плодити зрадництва, й тому не був зраджений сам. Нині президент Янукович відчуває себе хазяїном країни, й тому спокійно набирає тушок до лав своєї політсили. Проте все колись зміниться. Коли під ногами чинного президента закачається земля – тушки зроблять те, що вміють робити найкраще. Вони – зрадять. Кажуть Тамерлан всіх перебіжчиків від ворогів ласкаво приймав в своєму таборі, випитував все що вони готові були йому розповісти, а потім наказував їх в урочистій обстановці розірвати кіньми. Логіка проста – винагороджуючи зрадника, ти проти волі плодиш зрадництво у власних же лавах. Чинна правляча партія цього правила явно не дослухається. Коли дивишся на першу сотню передвиборчого списку Партії Регіонів, перше що кидається в очі, там стає все менше старих заслужених регіоналів «з місць» натомість – все більше тушок.

Почати можна прямо з № 3 виборчого списку ПР – Сергія Тигіпка. Вже якось забулося що Тигіпко – колишній міністр економіки в уряді прем’єра Віктора Ющенка, колишній голова правління «Приватбанку», тобто найманий менеджер в імперії м’яко кажучи недружнього донецьким Ігоря Коломойського. Та це не все. Сергій Тигіпко – колишній голова партії «Трудова Україна». Саме через угоду між ТУ і ПР у 2004-му Тигіпко очолив штаб кандидата в президенти Януковича. У 2010 Сергій Тигіпко – лідер партії «Сильна Україна», яка пізніше влилася в склад ПР. Мета простеляння Тигіпка під ПР очевидна – гроші й влада. На що здатний такий кадр в разі коли запахне смаженим, він вже продемонстрував у 2004 році коли після Майдану він просто зник з політики. Може не дарма інший колишній партагеносе Тигіпка – Олександра Кужель, тепер іде в парламент по списку БЮТ?

Другий приклад ренегатства - № 7, Володимир Бойко. Колишній власник і все ще чинний директор ММК ім. Ілліча свої політичні кольори міняв вже неодноразово. У 2002 році він пішов до ВР в складі блоку «За єдину Україну». У 2006 році він був уже відомий як член фракції і спонсор Соціалістичної партії України. Нині він іде на вибори за списками Партії Регіонів. Люди які володіють такими активами як ММК ім. Ілліча, зазвичай ходять в Раду за депутатською недоторканністю та лобіюванням та преференціями для свого бізнесу. Проте нещодавно власником 75% ММК ім. Ілліча став Ринат Ахмєтов. А колишній власник комбінату вирішив зайнятися політичною кар’єрою. Чим іще дідусеві зайнятися?

Наступний, і певно найбільш скандальний приклад вищого пілотажу політичного тушкування - № 11. Дмитро Табачник. Не хоче, ну не хоче нинішній одіозний міністр освіти згадувати своє минуле ДО Помаранчевої революції. Але ми нагадаємо. «В руки міжнародних організацій, які розглядатимуть це питання за дорученням ООН, Держкомархів за дорученням уряду, Національна Академія наук може надати всю інформацію що нагромаджена за півтора десятиліття науково-дослідної роботи. Ця інформація підтверджує на нашу думку те, що голодомор в Україні був не тільки злочином проти людяності, але й потрапляє під дію конвенції, як акт геноциду» - це Дмитро Табачник зразка 2003 року. «Вимирали українські села, російські, молдавські, грецькі і так далі. Тобто, голод був, на мою думку, політичним руйнуванням селянства як соціального прошарку, як соціального класу, але він не мав етнічних характеристик… Але вони ніколи не були геноцидами, тому що однаково вмирали селяни різних національностей» - це вже Табачник зразка 2010 року. Що ж так змінило світогляд чинного міністра освіти? Ідейні переконання? На це питання уже відповів № 8 передвиборчого списку Партії Регіонів: «им тишина требуется, чтобы безнаказанно тырить государственное имущество… Дмитрий Табачник и радикализм – понятия несовместимые. Дмитрий Табачник и коррупция, кражи из музеев – это, да, совместимые». [«Їм тиша потрібна, щоб безкарно цупити державне майно ... Дмитро Табачник і радикалізм - поняття несумісні. Дмитро Табачник і корупція, крадіжки з музеїв - це, так, сумісні ».]

Парад тушок триває далі. № 12 передвиборчого списку ПР – Олександр Лавринович. Ну от хто зараз пригадає жагучого агітатора Лавриновича, на мітингах Народного Руху році так у 90-му? Не пригадає ніхто і того, що членом центрального проводу Народного Руху Лавринович був аж до 2003 року, а у 2002 році був обраний депутатом від партії «Наша Україна». Правда депутатом він не став, позаяк того ж року був призначений міністром юстиції. На тому принциповість Лавриновича урочисто завершилася – міністерський портфель виявився смачніший за тогу народного трибуна. В Партії Регіонів для таких істот зібралася напрочуд гарна компанія.

Смалимо далі. № 17 – Володимир Олійник. Шановні от пригадайте у лавах якої партії цей діяч розпочав свою політичну кар’єру? Правильно – у комуняках. У 90-му році він був інструктором державно-правового відділу Черкаського ОК КПУ. Правда людям властиво  міняти політичні вподобання і тому у 2006 році Володимир Олійник – народний депутат від Блоку Юлії Тимошенко. Юлія Володимирівна зробила скажену помилку коли набрала у свій список до Верховної Ради подібних пройдисвітів, заспокоївши однопартійців заявою «БЮТ очищує». В результаті – Юлія Тимошенко опинилася на нарах, а Володимир Олійник – у Партії Регіонів.

Можна згадувати далі. Можна навести у приклад колишніх бютівців Васадзе, Хмельницького та Веревського – бізнесменів, які вчасно змінивши партійну належність за минулі два роки добряче приросли капіталами. Можна згадати литвинівця Зарубінського та колишнього нашеукраїнця Кінаха. Всі ці люди живуть за принципом «зрадити – значить передбачити». Вони робили так раніше. Треба буде – зроблять знову.

Тамерлан вбивав перебіжчиків, аби не плодити зрадництва, й тому не був зраджений сам. Нині президент Янукович відчуває себе хазяїном країни, й тому спокійно набирає тушок до лав своєї політсили. Проте все колись зміниться. Коли під ногами чинного президента закачається земля – тушки зроблять те, що вміють робити найкраще. Вони – зрадять.

 

Луценко: Про списки об'єднаної опозиції. Вони неідеальні, але…

TOP

image
Час перемкнути світло на світлофорі

( Джерело )
2 серпня 2012

Юрій Луценко, Лук’янівське СІЗО

  1. Системна проблема – те, що ці списки стали відомі в день проведення з’їзду «Батьківщини». Я вважав і вважаю, що їх потрібно було оприлюднити принаймні за 10-15 днів раніше. Це зняло б і помилки штабу, і емоції ображених. А головне – це показало б різницю влади і опозиції у стосунках із суспільством. Шкода, що цього не сталося.
  2. Позитив – відсутність одіозних і неприйнятних персон. Список на 90% виглядає згуртованим і перевіреним. Це – великий прогрес, який варто поставити в заслугу як керівництву об’єднаної опозиції, так і в’їдливим журналістам, громадським активістам, небайдужим партійцям.
  3. Трансформація – у списку немає так званих олігархів. Це означає не тільки вивчений урок зради попутчиків БЮТ, але щось більше. Вперше гасла і цілі змін заради середнього класу співпадають із представництвом у списку. Це – правильний крок у напрямку від вождизму до ідеології. Хоча масовий бізнес-призов невідомих підприємців «Фронту змін» несе в собі небезпеку «тушканізації».
  4. Недолік – мінімальна присутність громадських активістів, про потребу мобілізації яких говорила і Юлія Тимошенко, і я. Радує, що в списку є Олександра Кужель, Микола Княжицький, Мустафа Джемільов, але мріялося і про Поповича, Грабовського, Мариновича, Кіпіані, Стріху та інших громадських активістів.
  5. Помилки – винесення в «зону ризику» активних бійців опозиції – Гримчака, Шкіля, Волинця. Ще більшим є непідтримка Стецьківа як узгодженого кандидата по Львову. Фактично, Тарас Стецьків – єдиний «самооборонець», якому штаб не запропонував ні місця в списку, ні підтримки на рідному мажоритарному окрузі. Це несправедливо і недалекоглядно. Відразу скажу, що я залишаю за собою право агітувати за Тараса як перевіреного часом і обставинами політика і патріота.
  6. Персональне питання Ірини Луценко. Поява у списках Ірини – не наша ініціатива. Але можу запевнити, що вона не буде у парламенті символічним носієм відомого прізвища. В силу життєвих обставин Ірина пройшла зі мною всі тюремні і судові випробування. Думаю, що ніхто із депутатів краще за неї не знає що і – головне – як треба міняти в законодавстві для припинення безПРєдєлу кривосуддя в країні. Законопроект про механізм очищення силових структур і судів від тисяч негідників, причетних до порушення прав людини, встановлених Європейським судом, - її місія в парламенті. Цей закон має припинити «телефонне право» ГПУ та АП, відновити правосуддя для українців.
  7. Висновок. Ми маємо вибір між неідеальним списком і програмою політичної опозиції з одного боку та оптимальним списком і тотальною брехнею мафії з другого. Опозиція демонструє чуттєвість до громадської думки. Мафія тупо знімає свою «гангстерську» ренту з покірної країни і відкрито плює і на вітчизняну, і на світову критику.

Вибори – шанс дати бій мафії.

 
Кандидати від опозиції поклялися не виходити з фракції + ВІДЕО TOP

http://www.pravda.com.ua/news/2012/08/5/6970228/
5 серпня 2012

image

Усі кандидати в народні депутати від Об’єднаної опозиції "Батьківщина" присягнули в неділю на вірність українському народу.

Як повідомляє прес-служба "Батьківщини", свою присягу кандидати від опозиції скріпили особистими підписами.

І ті, хто увійшов у список, і ті, хто балотуватиметься на мажоритарних округах, зобов’язалися докласти всіх зусиль задля звільнення України від кримінального окупаційного режиму президента Віктора Януковича, звільнити політичних в’язнів Юлію Тимошенко та Юрія Луценка та захищати права та свободи кожного громадянина України.

Кандидати від Об’єднаної опозиції також присяглись неухильно виконувати у майбутньому рішення фракції та дотримуватись фракційної дисципліни, а також взяли на себе публічне зобов’язання скласти із себе повноваження народних депутатів, якщо їхня політична позиція піде врозріз із позицією Об’єднаної опозиції.
Кожен із кандидатів урочисто пообіцяв у разі його обрання народним депутатом вступити до фракції "Батьківщина" у Верховній Раді VII скликання та ані юридично, ані фактично не виходити з неї протягом дії мандату, наданого йому виборцем.

Більше читайте тут:  http://www.pravda.com.ua/news/2012/08/5/6970228/

 

Україна Проти Януковича!

TOP
image

Пастирське послання Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства Української Греко-Католицької Церкви до вірних у час підготовки до парламентських виборів 2012 року

TOP

( Джерело )

«Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі:
Перенесися звідси туди –  і вона перенесеться;
і нічого не буде для вас неможливого».
(Мт. 17, 20)

image

Дорогі в Христі!

Наближаємося до чергових парламентських виборів, проведення яких є характерною рисою демократичної системи. Можливість вибирати випливає із загальновизнаного основоположного факту свободи людської особи, котра, формуючи державну владу, не лише реалізує своє невід’ємне право, а й бере на себе громадянську відповідальність за цю владу. А обов’язком чинної влади є забезпечити умови для вільного волевиявлення суспільства. Бо ж у демократії воля народу – закон для влади, а в диктатурі навпаки: воля влади – це закон.

Бажаючи бути співтворцями саме справедливого, демократичного ладу в нашій Батьківщині, нам слід дуже відповідально і зважено підійти до участі у виборах, оскільки через них ми здійснюємо своє фундаментальне право, гарантоване не тільки Конституцією, а й самим Творцем, – обирати шлях власного життя і розвитку рідної країни, як також покликані втілювати в суспільне життя християнські цінності. Не прийти на вибори – означає самоусунутися від відповідальності за долю власної країни, відмовитися від християнського свідчення в суспільному житті, віддаючи свою долю і долю своїх дітей та внуків у випадкові, а часом і злочинні руки. Прийшовши на вибори, ми передусім виконуємо свій громадянський обов’язок, реально і особисто стаючи співучасниками творення свого майбутнього, а окрім цього – не даємо нагоди нечесним на руку особам вкрасти наш голос та прикрити нашою відсутністю різного роду маніпуляції чи фальсифікації.

Однак взяти участь у виборах – це тільки половина справи. Нам слід докласти всіх зусиль, щоб наш вибір був свідомим, зрілим, відповідальним, таким, що найкраще служитиме загальному благу українського народу і запевнятиме успішний розвиток нашої держави.

При цьому значення виборів належить розглядати не тільки у політичній, суспільній, а насамперед у моральній площині. У час виборів пізнається моральна зрілість як кандидатів на різні державні посади, так і самих виборців.

Так, вибори дають нагоду вшанувати народним визнанням тих, хто своїми професійними якостями та моральними чеснотами вартий такої довіри. Цим суспільство не лише довірливо вкладає свою долю в руки гідних людей, а й надає чеснотам обраної особи важливого для неї всенародного визнання.

Проте вибори є також смиренним визнанням перед Богом і людьми того, що у своєму виборі суспільство часом помиляється. А тому настає час, коли воно мусить виправити помилку. Так від керма влади усувають тих, хто не виправдав народних очікувань або не зумів переконати людей у правильності своїх поглядів та власній праведності. Опинившись знову поза владою, ці люди отримують шанс переглянути й удосконалити свою позицію. З релігійної точки зору така щира і глибока внутрішня переміна окреслюється словом «навернення» та проявляється назовні як видима зміна не просто слів, а – реальних дій, які кожна людина може побачити і перевірити. Тому, роблячи свій вибір, ми повинні дивитися найперше на діла тих, хто претендує на нашу довіру і на наш голос. Не можна дати себе звабити різного роду передвиборчими обіцянками та гаслами, які, хоч з об’єктивної точки зору можуть бути цілком оправданими і потрібними, в устах нечесних політиків стають засобом маніпуляції, підступу та введення в оману.

Вже апостол Яків, підкреслюючи небезпеку пустих слів та потребу виявлення ділами своєї віри, каже: «Покажи мені твою віру без діл, а я тобі покажу моїми ділами мою віру» (Як. 2, 18). Подібно маємо зробити і ми. Чи то безпосередньо спілкуючись з кандидатами, чи аналізуючи їхні програми, запропонуймо їм відповісти на декілька простих, але суттєвих для кожної порядної людини запитань: що доброго ти вже зробив для свого народу? Які суспільно значимі ініціативи ти дотепер запропонував і реалізував? Якщо ти дотепер був депутатом, чи належно виконував свій обов’язок перед народом, тобто чи робив свій вибір не за помахом видимої чи невидимої «руки», але згідно із власним сумлінням? Чи ретельно відвідував засідання, чи голосував сам, особисто? Чи не обманював своїх виборців, змінюючи свою політичну позицію, і таким чином спотворював їхнє волевиявлення і зловживав їхньою довірою? Чи ти не був причетний до корупційних дій? Чи ти своїми тезами не пропагуєш ненависті, екстремізму, а навпаки – пропонуєш шляхи укріплення української державності та консолідованості нашого суспільства?

Окремо слід застерегти перед тими, хто намагається купити голоси виборців різного роду діями. Це може бути або прямий підкуп, або завуальована під різні соціальні «доплати» заохота. Християнин у жодному разі не може продавати свого виборчого голосу, так само як і не може купувати голосів виборців на користь якоїсь політичної сили, бо в такий спосіб стає прямим співучасником корупції та руйнує наше суспільство. Вже стало поганою традицію в житті нашої держави, що різні форми матеріальної допомоги чи підвищення соціальних виплат збігаються в часі з черговою передвиборчою кампанією. Так чиняться спроби підмінити реальні реформи і зміни, яких дуже потребують різні сектори суспільного життя, їх імітацією. За цих обставин грошові виплати стають певного роду анестезією сумління виборців та принижують гідність і без того приниженого та впокореного народу. Віддавати хоча б один голос таким особам чи політичним силам було б виявом великої легковажності та безвідповідальності перед лицем Бога, рідного народу і власного сумління.

Особливо застерігаємо від спокуси начебто швидкого та ефективного покращення суспільно-політичних обставин життя країни шляхом насилля, ненависті чи проявів екстремізму під виглядом будь-яких гасел. У підготовчий період та в час проведення виборів мир і спокій, стриманість і мудра розважливість є тими необхідними умовами, за яких можливе справді вільне волевиявлення громадян. Спроби будь-якого тиску на виборця, прояви ненависті до того, хто думає інакше ніж я, є неприпустимими як для християнина, так і для кожного зрілого громадянина й влади демократичної країни.

Благословенним є те суспільство, в якому зміна і очищення органів влади відбувається плавно й безперешкодно. Тоді кожен лідер має можливість переконати інших у своїй здатності провадити людей та реалізувати свою програму. Суспільство ж може або сміливо довіритися тим чи іншим парламентаріям, або законно усунути їх від влади.

І навпаки, великі нещастя насуваються на країну, коли цей важливий демократичний механізм зазнає спотворення чи й узагалі призупиняється. На нашу думку, це може статися з двох причин.

По-перше, зло настає тоді, коли чинна адміністрація відмовляється в демократичний спосіб передати владу іншим, натомість вдається під час виборчого процесу до різноманітних фальсифікацій, створення перешкод, а навіть і до прямого насильства та обману, які унеможливлюють фактичне волевиявлення народу. Керівники, які бачать у цьому свою силу, насправді виявляють цим свою слабкість і вразливість.

Хай не буде так в Україні на цьогорічних виборах! Зупинити маховик розкручування фальсифікацій ніколи не пізно. Відновити справедливість передвиборчих змагань і забезпечити цивілізовані умови виборчого процесу можна і треба. Кожен керівник, який зрікається цього обов’язку, стягає на себе кару Неба і зневагу народу.

По-друге, великим лихом для країни є зневіра народу у своїй спроможності змінити ситуацію на краще і впадання в гріховну апатію. Це рівнозначно тόму, якби селянин відмовився навесні засівати землю, побоюючись, що град поб’є його врожай.

Віра робить нас усесильними – зневіра перетворює на іграшку зловорожих стихій. Віра дала змогу апостолу Петрові подолати навіть силу гравітації й піти по воді. Але тільки-но він втратив цю віру, то почав тонути, за що й почув від Спасителя докірливе: «Маловіре, чого засумнівався?» (Мт. 14, 31).

З цими думками поручаємо Богові всіх, хто в той чи інший спосіб буде причетний до майбутніх виборів: владу закликаємо запевнити чесне, рівноправне і справедливе передвиборче змагання; учасників перегонів – пропонувати не порожні гасла, а реальну програму оздоровлення суспільства та реформування різних секторів суспільно-політичного життя, як рівно ж – висувати людей справді гідних довіри, професійних, морально чесних і сумлінних; усіх громадян – проявити зрілість, виваженість і відповідальність в аналізі програм кандидатів та в здійсненні свого вибору.

Запрошуємо священнослужителів, чернецтво та всіх мирян нашої Церкви до ревної молитви за наш народ і за Україну, за проведення чесних і справді демократичних парламентських виборів, прохаючи словами великого Митрополита Андрея: «Просимо Тебе, Царю Небесний, Духу правди, любови і справедливости, до Тебе підіймається наша молитва!

Зігрій і просвіти наші уми й серця, показуй нам правильну дорогу в нашій праці для добра свого народу, благослови наш труд і подай нам братню єдність у всіх наших зусиллях для щастя нашої вітчизни й народу та для нового розквіту Христової Церкви в Україні. Амінь».

Благословення Господнє на вас!

Від імені Синоду Єпископів
Києво-Галицького Верховного Архиєпископства
Української Греко-Католицької Церкви
+ СВЯТОСЛАВ

Дано в Києві,
при Патріаршому соборі Воскресіння Христового,
24 липня 2012 року Божого,
у день Переставлення блаженної Ольги

 
Для тих, хто нищівно критикує опозицію - Анатолій Гриценко TOP

( Джерело )

Анатолій Гриценко

Для тих, хто нищівно критикує опозицію

Ну що, перший потік бурхливих емоцій, невдоволень, часом злості, істерик та жовчі - вже зійшов? Мабуть, ще буде другий, третій... Вже меншої амплітуди.

Далі включаться розум і осмислення ситуації. Реальної, а не складеної ідеалістичними мріями. Усвідомлення реальної активності й поінформованості народу (громадянина, виборця). Вартості виборчої кампанії і заляканості бізнесу, який міг би її фінансувати, від влади. Розуміння загрози перемоги Януковича на виборах - для країни і для кожного з нас. Масштабів прямого тиску і спокуси, які мають витримати новообрані депутати. Прийде оцінка і шана сміливості тих, хто, на відміну від інших, не побоявся піти на вибори від опозиції. Не показної, а реальної опозиції Януковичу, фактично єдиної потужної сили, яка за нинішніх умов намагається протистояти бульдозеру...

Коли все це дійде до свідомості, тоді розмова про програму і про списки перейде в іншу площину. І від розмови до дії. Стиснувши зуби. Як би важко не було.

Щодо програми? Для тих, хто завідомо не ангажований, хто вміє читати і трохи розуміється у виборах - програма "Батьківщини" зрозуміла і переконлива. Надто жорстким критикам пропоную написати свій варіант програми на 7800 знаків - і я, якби того хотів, переконливо розіб'ю його вщент: це забули! того не написали? тут не деталізували? отам популізм! а отам не вказано механізми досягнення... Але такими екзерциціями краще займемося колись на дозвіллі, якщо воно колись буде:)

Щодо списку. У Вас є сумніви, що який би список не представили, його критикували би нищівно? В мене - нема. Виборці в країні - кришталево чесні і чисті? Журналісти - так само? Ті, хто критикують - усі білі й пухнасті? Усі кришталево правдиві, ніколи не хибили? Якби так було, то не лише політика, влада - країна вже давно би була іншою!

Тому скажу лише три речі. Перше - чотири кандидати від "Громадянської позиції", які реально можуть отримати мандат депутата, працюватимуть в Раді гідно і не стануть тушками. Під моє слово, а я Вас не обманював.

Друге - відповідно до відомих Вам засад, на яких "Громадянська позиція" увійшла до складу Об'єднаної опозиції "Батьківщина", лідер кожної партії, як і я, несе персональну відповідальність за кандидатів, яких він пропонує.

І третє - в ході відбору і обговорення списків на різних етапах, аж до останньої доби, я виставив шлагбаум для восьми кандидатів, і їхніх прізвищ від "Батьківщини" Ви вже не побачите. Тож давайте кожен, на своєму місці і мірою своїх можливостей, будемо робити свою справу. Чесно і відповідально.

Адвокат московського диявола TOP

image
15 охоронців охороняють Януковича під час того, як він залишає з'їзд Партії регіонів.

( Джерело )
19 липня 2012

image
Parhomenko
журналіст, громадський діяч, експерт АСД,
директор Центру зовнішньополітичних досліджень 

image
Під маркою українського вибору Медведчук
підсовує євразійське ярмо

Сірий кардинал епохи пізнього кучмізму – Віктор Медведчук – повертається в українську політику як примара з лихого сну. Син поліцая-колаборанта, кум Путіна та Медвєдєва, колишній голова адміністрації Леоніда Кучми, горе-адвокат Василя Стуса, автор найбільш брудних технологій розколу країни створив об’єднання, яке має назву «український вибір», яке чомусь оформлене в кольорах російського прапору і підкреслено всю інформацію подає російською мовою.

image

Тиждень тому Медведчук став одним з основних ньюзмейкерів завдяки візиту президента Росії Володимира Путіна в Україну. Він запросив московського керманича до себе в «особняк» з фонтаном і деякий час про щось з ним спілкувався. Незабаром з’явилася цікава інформація, яку оприлюднив позаштатний радник Путіна, російський бізнесмен українського походження Ілля Осадчук.

image

Тому громадянам України треба бути пильним – прихована загроза в особі «убивці» Стуса несе за собою ярмо чергової окупації з боку Росії. Тепер вже під маркою Євразійського союзу.

Виявляється, адвокат просив у Путіна грошей на передвиборчу кампанію, просив про підтримку і все таке. Мимохідь пообіцяв посадити за грати Ющенка як найбільш ненависного Путіну політика. А заодне і Балогу, який посмів критикувати «лідера всія Русі» за запізнення на зустріч з Януковичем.

Крім того Осадчук у своєму блозі зазначив ще одну цікаву деталь. Виявляється, за газовими контрактами, за які Тимошенко відбуває термін, стирчать вуха Медведчука. Що саме він домовлявся, організовував зустріч, узгоджував умови контракту.

За логікою речей, Медведчук має бути в тюрмі разом із Юлією Володимирівною. Але якимсь чином він на волі і навіть не фігурував в обвинуваченнях. І Янукович, який особисто терпіти не може Медведчука і який власноруч заїхав йому по пиці і спустив зі східців, нічого своєму опоненту не може заподіяти.

Вочевидь, його заборонили чіпати кремлівські лідери. Медведчук завжди був людиною КДБ, ще відтоді, як згодився з ним співпрацювати аби його, Медведчука, не посадили за побиття київського студента. Адвокат – цінна персона для Путіна і ко.

Більше того, експерти, зокрема, російський політолог Андрій Окара, вже розглядають імовірність того, що Путін вимагатиме призначити Медведчука прем’єром. Для чого? Ясна річ, для того, щоб вести повністю проросійську політику. Як зазначає сайт uainfo.censor.net.ua з посиланням на оточення цього одіозного політика, він буде вести свою кампанію переважно на Сході України, висуваючи гасла приєднання України до Євразійського союзу і надання російській мові статусу другої державної. А своїми основними опонентами він вважає…ні, не «помаранчевих», не націоналістів чи ліберальну опозицію, а Партію регіонів і Януковича особисто.

Я б в цій ситуації хотів би звернутися до пророцтва карпатського мольфара, який пророкував загибель Януковича в наступному році. Цілком може бути. ФСБ може здійснити цю операцію, бажаючи бачити більш проросійського президента в Україні. І зробить це так, як вчинило з Качинським в 2010-у…

Сацюк, якого підозрюють в підсипанні діоксину в їжу екс-президента, був беззастережно людиною Медведчука і співпрацював з ФСБ. Після 2005 переховувався саме в Москві, очевидно, під крилом своїх «патронів» з Луб’янки. В світлі останніх подій хотілося б повернутися до 2004 року. Тоді отруєння Ющенка, як видається тепер, могло бути лише операцією ФСБ з наказу Путіна. А організувати її міг в Україні лише Медведчук. Сацюк, якого підозрюють в підсипанні діоксину в їжу екс-президента, був беззастережно людиною Медведчука і співпрацював з ФСБ. Після 2005 переховувався саме в Москві, очевидно, під крилом своїх «патронів» з Луб’янки. Сацюк міг доправити діоксин лише з Москви, бо в Україні нема лабораторій для його виготовлення. Це вже давно мало б довести причетність Медведчука до замаху на Ющенка. Але горе-адвоката ніхто не чіпав. Бо це Путін не дозволив би зробити ані Тимошенко, ані Януковичу.

До речі, і касетний скандал, і вбивство Чорновола також могли бути інспіровані Медведчуком. Бо сталися вони саме в ті роки, коли в Росії ваги набрав Путні. А в Україні – Медведчук.

Тому карта екс-голови адміністрації президента Кучми може бути розіграна неодноразово. І під час парламентських виборів, і президентських, і у міжвиборчий період. І саме Медведчук може стати «джокером» Москви в перемовинах з Києвом та насадженні нам Кремлем чергових кабальних умов. Тому громадянам України треба бути пильним – прихована загроза в особі «убивці» Стуса несе за собою ярмо чергової окупації з боку Росії. Тепер вже під маркою Євразійського союзу.

Каральна психіатрія знову повертається в Україну?

TOP

26 червня 2012

Олександр Басмат, голова Комісії людських і громадянських прав (КЛГП) Світового Конгресу українців

Ситуація, що виникла довкола правозахисника Анатолія Ільченка з міста Миколаєва, є в тій чи іншій мірі типовою для всієї України, і в тій чи іншій мірі стосується кожного українця.

Узагальнюючи, можна стверджувати, що в Україні наявні ксенофобія, апартеїд і сегрегація за ознакою української мови.

Недавнє затримання правозахисника Анатолія Ільченка й запроторення його в психіатричну лікарню відкриває новий етап у спробах наступу українофобів на мовні права українців в Україні.

Про багаторічну правозахисну діяльність Анатолія Ільченка на захист української мови в Україні існує обширна інформація в друкованих та інтернет виданнях в Україні та діаспорі. Зауважимо лише, що Комісія людських та громадянських прав Світового Конгресу українців у листах до владних чинників України висловлювала свою стурбованість проявами антиукраїнства в Україні та вступалась на захист жертв ксенофобії антиукраїнського характеру, якими часто стають правозахисники української мови.

Варто лише згадати для прикладу, що упродовж багатьох років так і не знайдено й не покарано вбивцю правозахисника української мови й члена КЛГП, киянина Богдана Паздерського – про що існує також багаторічне листування КЛГП з українськими владними структурами. Триває багаторічна боротьба правозахисника Сергія Мельничука з Луганська за право отримувати освіту українською мовою.

У відповідь на звернення Анатолія Ільченка, КЛГП СКУ 29 березня 2010 року написала листа до президента України Віктора Януковича, указуючи на прояви антиукраїнської нетерпимості, і закликала його "зробити все можливе, щоб прояви українофобії не мали місця в жодних регіонах України, а особи, що займаються поширенням та скоєнням українофобії були притягнені до відповідальності".

Проте неукраїнська влада не поспішає виконувати закони щодо українців.

Органи державної влади та місцевого самоврядування витісняють з ужитку українську мову, і замість неї використовують мову національної меншини. Порушується право українців спілкуватися та отримувати інформацію українською мовою в органах державної влади й місцевого самоврядування.

За останні шість років правозахисник Анатолій Ільченко подав близько ста позовів до судів, відстоюючи право на мову. Хоча суди часто виносять незаконні рішення, проте більше двадцяти позовів суди все-таки задовольнили.

Це не лише суди щодо мови квитанцій на комунальні послуги. За позовом пана Анатолія було скасоване рішення Миколаївської міськради в частині визнання російської мови регіональною на території міста. Усі матеріали судових позовів за період до 2010 року ввійшли до книги "Іменем України, та не в ім'я українців", об'ємом 616 сторінок, що її видано в 2010 році.

З обранням президентом України Віктора Януковича та приходом до влади проросійської Партії регіонів ситуація щодо порушення мовних прав українців стала ще більш драматичнішою.

19 березня 2010 року в Ленінському райсуді Миколаєва розглядався позов до Миколаївського міського управління міліції. Анатолій Ільченко просив суд зобов'язати це управління опублікувати українською мовою в газеті "Рідне Прибужжя" інформацію, яка була опублікована в цій же газеті російською мовою. Суд залучив редакцію газети третьою особою в справі.

У коридорі суду адвокат Репешко, що представляв у суді газету, у присутності капітана міліції здійснив на Анатолія Ільченка напад, однак міліція не затримала його й не вжила заходів для розкриття злочину. Прокуратура та міліція, замість розкриття злочину, захищає адвоката Репешка від покарання.

image

Керівництво міської міліції ініціювало експертне дослідження з метою встановити, чи міг Ільченко сам себе побити. Експерт дійшов до висновку, що Ільченко може "власною рукою" дістати до травмованого вуха. Цей висновок було покладено в основу абсурдних постанов про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом травмування Ільченка в суді. Хоча двоє свідків пояснювали, що бачили як Репешко травмував Єльченка. Хоча швидка допомога зупиняла кровотечу в коридорі суду, і є записи про травмування в документах станції швидкої допомоги.

Тому судом скасовано вже 9 – дев'ять! – таких постанов міліції, як незаконні.

Закон передбачає, що прокуратура порушує кримінальну справу, якщо потерпілий є інвалідом. Побитий у громадському місці через україномовність інвалід другої групи залишився без захисту держави – прокуратура відмовила Ільченку в порушенні кримінальної справи проти нападника.

Ільченко сорок днів лікувався після травмування, та судовий експерт не взяв до уваги тривалість лікування й хворобу, що виникла після травми. Експерт не встановив причину захворювання вуха після травми й не пов'язав захворювання з ударом.

В 2010 році Ленінський районний суд Миколаєва визнав пенсіонера Анатолія Ільченка винним у хуліганстві. Ільченко "провинився", бо вимагав у службовця Ощадбанку звертатися до нього українською мовою.

Також прокуратурою Центрального району Миколаєва прийнято сім незаконних – уже скасованих – постанов про відмову в порушенні кримінальної справи за фактом незаконного затримання та доставляння до райвідділу міліції.

Анатолій Ільченко мешкає у квартирі, що належить міській раді. Комунальні служби Миколаєва створили в квартирі умови непридатні для проживання. У самому Миколаєві Анатолія Ільченка часто ображають, бувало що йому погрожували побиттям і вбивством. Нещодавно у дворі будинку, де мешкає Анатолій Ільченко, на нього намагалися здійснити наїзд автомобілем, з якого лунали погрози саме стосовно Ільченка. Міліція досі не може за номерний знаком установити, кому належить автомобіль.

Відкритість дій українофобів свідчить про впевненість у безкарності.

Відсутність можливості захистити свої права в рідному місті привела правозахисника Анатолія Ільченка до Києва, де він виступив з одиночним пікетом біля МВС України. Там він був затриманий міліцією й доставлений до психіатричної лікарні.

Комісія людських та громадянських прав Світового Конгресу українців глибоко стурбована поверненням до практики використання каральної психіатрії. КЛГП СКУ й надалі постійно відстежуватиме ситуацію з порушенням людських та громадянських прав в Україні.

Олександр Басмат, голова Комісії людських і громадянських прав (КЛГП) Світового Конгресу українців,  за участі Володимира Богайчука, член КЛГП СКУ, спеціально для УП

«Батьківщина» готує позови за кордоном проти корумпованих прокурорів – Аваков

TOP

image
Устами Ген-прокуратора...

( Джерело )
25 Липня 2012

Партія «Батьківщина» готує позови проти українських прокурорів, які фабрикували справи проти лідерів опозиції.

Про це заявив голова Харківської обласної організації «Батьківщини» Арсен Аваков.

Виступаючи в ефірі Радіо Свобода по телефону з Італії, він заявив, що такі позови представники «Батьківщини» мають намір подавати до іноземних судів.

«Керівництво партії «Батьківщина» підготувало цілу низку таких позовів. Вони будуть подані у закордонні суди з тієї простої причини, що українським судам немає жодної довіри не лише в опозиції, але і у жодної здравомислячої розумної людини в Україні», – заявив Аваков, повідомляє Радіо Свобода.

За словами Арсена Авакова, він уже почав займатися цими справами в Італії, бо європейські закони дозволяють звертатися з такими конкретними позовами.

Чеснометр: Ініціатива карається?

TOP

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва

У чому полягають плюси й мінуси дослідження руху «Чесно»? Який вплив воно може мати на перебіг парламентської виборчої кампанії?

[…]

Висновки
Таким чином, опубліковане дослідження руху «Чесно» стало досить об’єктивним діагнозом Верховної Ради та народних обранців, який може спонукати громадян більш відповідально підійти до свого майбутнього вибору, а політиків – визнавати й виправляти свої помилки та йти на тісніший контакт із громадським сектором. Однак аби закладений в дослідженні потенціал було реалізовано, до часу проведення наступного етапу його учасники також мають провести серйозну роботу над помилками, які стали очевидними після оприлюднення результатів «Чеснометру». Ключову роль у цьому гратиме готовність обох сторін прислухатися одна до одної та адекватно сприймати взаємну критику.

«ЧЕСНОМЕТР»: ІНІЦІАТИВА КАРАЄТЬСЯ?

23 липня громадський рух «Чесно» представив результати свого моніторингу депутатів Верховної Ради щодо їх відповідності шести так званим «критеріям доброчесності»; Згідно з результатами «Чеснометру», лише три народні обранці відповідають усім критеріям руху; Оприлюднення результатів дослідження викликало досить бурхливу реакцію в політичному, експертному, громадському і журналістському середовищах; При цьому оцінки діяльності «Чесно» були дуже різними, що може вказати як на сильні, так і на слабкі сторони цього проекту;

У чому полягають плюси й мінуси дослідження руху «Чесно»? Який вплив воно може мати на перебіг парламентської виборчої кампанії?

«Чесний» діагноз»

До складу руху «Чесно увійшла ціла низка українських громадських організацій, які так чи інакше займаються моніторингом політичного процесу в Україні і мають достатньо високий авторитет у громадському секторі. Аби зробити результати дослідження максимально об’єктивними, учасники руху свідомо обмежилися невеликою кількістю критеріїв, які можна було відносно просто верифікувати:

  1. відсутність фактів порушень прав і свобод людини;
  2. незмінність політичної позиції відповідно до волевиявлення виборців;
  3. непричетність до корупційних дій;
  4. прозорість задекларованих доходів і майна та їх відповідність способу життя;
  5. особисте голосування в парламенті;
  6. участь у засіданнях парламенту та роботі комітетів.

 

При цьому такі критерії як голосування за окремі резонансні закони чи законотворча діяльність було залишено за дужками з міркувань складності їх об’єктивного вимірювання та неодмінного ідеологічного й ціннісного навантаження, що зробило б результати дослідження більш суб’єктивними. Як і варто було очікувати, подібна позиція учасників «Чесно» знайшла як прихильників, так і критиків.

З одного боку, результати дослідження «Чесно» в цілому дійсно стали доволі об’єктивним діагнозом Верховної Ради. Попри те, що багато українських виборців вже давно підозрюють багатьох депутатів у тих чи інших проступках, «Чеснометр» дав чітку картину українського парламенту, підтверджену фактичними даними, які було зібрано в ході дослідження. Крім того, оприлюднені профайли на кожного депутата дозволяють українському виборцю ознайомитися з будь-яким народним обранцем більш детально і, відповідно, робити висновки на основі конкретних фактів. У разі поширення результатів «Чеснометру» серед широкого загалу це може сприяти раціоналізації вибору українських громадян, що суттєво знизить вірогідність розчарування в своєму обранці. Крім того, цінним може бути сам факт реагування депутатів на публікацію дослідження «Чесно». Їх реакція – навіть негативна – на результати «Чеснометру» дозволить виборцю зрозуміти, наскільки той чи інший парламентар переймається власною відповідністю «критеріям доброчесності», чи готовий він адекватно сприймати результати громадського моніторингу і чи здатен він визнавати і виправляти власні помилки. Така інформація для роздумів так само сприятиме більш відповідальному підходу громадян до пошуку «свого» кандидата.

Можна також припустити, що результати «Чеснометру» матимуть позитивний вплив і на самих народних обранців. По-перше, зважаючи на передвиборчий період, дехто з них принаймні з прагматичних міркувань прагнутиме покращити свій рейтинг за критеріями «Чесно», аби збільшити рівень своєї підтримки в суспільстві. Це передусім стосується більш активного відвідування засідань Верховної Ради та проблеми особистого голосування. Навіть якщо частина народних обранців почне частіше ходити до парламенту та голосувати власною карткою, маючи на меті лише поліпшення свого іміджу, це все одно принесе користь законодавчому процесу. Крім того, існує велика вірогідність, що такі прагматичні дії парламентарів з часом можуть стати усталеною практикою, не пов’язаною лише з корисними мотивами. По-друге, перші дні після оприлюднення рейтингу «Чесно» засвідчили, що багато депутатів готові йти на контакт з громадськими активістами і надавати про себе додаткову інформацію. Безвідносно до конкретного наповнення такої взаємодії, сам факт пожвавлення комунікації між політикумом і громадським сектором безперечно має велику цінність. В умовах низького рівня взаємного зв’язку між представниками цих двох суспільних сфер рух «Чесно» може стати одним із каталізаторів його поступового налагодження.

Ложки дьогтю

Утім, результати «Чеснометру», як і будь-якого дослідження, не можуть бути ідеальними. Аналіз оприлюдненої інформації та реакція політиків, експертів і звичайних користувачів веб-мережі дозволяють зробити висновки про деякі серйозні прорахунки в методології цього проекту. Зважаючи на те, що «Чесно» продовжуватиме свій моніторинг і надалі, виправлення таких недоліків є ключовою передумовою для того, аби в майбутньому його результати сприймалися населенням із високим рівнем довіри. Це, в свою чергу, має стати запорукою реалізації усіх закладених у ньому позитивних моментів.

Серед методологічних неузгодженостей дослідження можна згадати кілька основних. По-перше, критерій незмінності політичної позиції обраховувався лише за показником самостійного виходу з фракції або переходу до іншої фракції. Однак поза увагою лишилися факти виключення з фракції внаслідок голосування за окремі закони всупереч позиції фракції, внаслідок чого дехто з депутатів (зокрема, колишній член Блоку Юлії Тимошенко, а нині позафракційний, Богдан Губський) пройшов по цьому критерію попри фактичну зміну своєї політичної позиції. По-друге, не до кінця зрозумілими були критерії визначення присутності депутата на засіданні Верховної Ради. Парламентський регламент передбачає письмову й електронну форму реєстрації, однак у багатьох випадках дані на сайті Верховної Ради дають суперечливу картину: конкретний депутат міг пройти письмову реєстрацію і не пройти електронну чи навпаки. Методологія «Чесно» не дала відповіді на питання, якій формі реєстрації надається перевага, наслідком чого стали випадки неперевіреної інформації щодо окремих депутатів. По-третє, важко погодитися з відсутністю ранжування критеріїв «Чесно». Найяскравіший приклад – критерій причетності до корупції, під який підпадали настільки різні за масштабами і наслідками дії як суміщення двох посад і монополізація цілих галузей економіки з використанням державного ресурсу.

Відповідно, цілком обґрунтованим було б надання різним критеріям різної ваги, а також їх внутрішнє ранжування. Виникають питання і щодо бази даних, на яку спиралися аналітики «Чесно». Згідно з інформацією учасників руху, вони намагалися брати до увагу відкриту інформацію, опубліковану в достовірних джерелах – передусім у ЗМІ та дослідженнях громадських організацій. Однак виникають великі сумніви, чи обмеження емпіричної бази відкритими джерелами зможе дати повну картину, адже часто інформацію про діяльність того чи іншого депутата неможливо знайти у вільному доступі. Відповідно, доцільним є розширення як кола аналітиків, так і сфери пошуку інформації – зокрема, інсайдерськими даними, інформацією з обмеженим доступом тощо. Такий підхід потребуватиме значно більшого часового проміжку та докладених зусиль, але лише в такому разі достовірність результатів не викликатиме великих сумнівів. З іншого боку, недостатньо зрозумілим було те, за якими критеріями аналітики «Чесно» відрізняли достовірну інформацію від недостовірної. Представлення й обґрунтування таких критеріїв також дозволить зменшити кількість питань щодо рівня верифікованості результатів дослідження.

Таким чином, опубліковане дослідження руху «Чесно» стало досить об’єктивним діагнозом Верховної Ради та народних обранців, який може спонукати громадян більш відповідально підійти до свого майбутнього вибору, а політиків – визнавати й виправляти свої помилки та йти на тісніший контакт із громадським сектором. Однак аби закладений в дослідженні потенціал було реалізовано, до часу проведення наступного етапу його учасники також мають провести серйозну роботу над помилками, які стали очевидними після оприлюднення результатів «Чеснометру». Ключову роль у цьому гратиме готовність обох сторін прислухатися одна до одної та адекватно сприймати взаємну критику.

«Україна у фокусі» щотижневий інформаційно-аналітичний бюлетень Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва (http://dif.org.ua).

Аналітики фонду «ДІ»:
Ірина Бекешкіна Марія Золкіна Юлія Ільчук Олексій Сидорчук
Головний редактор випуску:
Ірина Філіпчук


Підписаний Литвином мовний законопроект як продукт правового шахрайства

TOP

image

РОЗМІР ШРИФТУ
02.08.2012

Володимир Василенко., професор, доктор юридичних нау

image

Всупереч своїм неодноразовим публічним заявам Голова Верховної Ради України Володимир Литвин 31 липня 2012 року підписав юридично неіснуючий мовний законопроект. Цьому передувало формальне внесення ним на розгляд Верховної Ради України 27 липня 2012 року пропозицій щодо усунення неузгодженостей та окремих неточностей, виявлених «при опрацюванні тексту Закону України «Про засади державної мовної політики» в редакції, яка була запропонована до першого читання». У зв’язку з цим необхідно зазначити таке.

Передбачене статтею 131 Закону України «Про регламент Верховної Ради України» право Голови Верховної Ради пропонувати усунення виявлених «редакційних неточностей або явних неузгодженостей» стосується не редакції законопроектів, ухвалених у першому читанні, а остаточних редакційних текстів законів, ухвалених у другому або у третьому читанні. Законопроект «Про засади державної мовної політики» на порушення ст.ст. 118-124 Закону «Про регламент Верховної Ради України» процедури другого читання не проходив. Отже, Верховна Рада України жодного тексту, який може вважатись остаточним текстом Закону «Про засади державної мовної політики» не ухвалювала і ухвалити не могла.

Як свідчить стенограма вечірнього засідання Верховної Ради 3 липня цього року перший заступник Голови Верховної Ради України Адам Мартинюк, з голосу, без рішення погоджувальної ради і розгляду внесених народними депутатами численних поправок, поставив на голосування питання щодо позачергового включення до порядку денного законопроекту №9073 «Про засади державної мовної політики». Воно провалилося («за» було подано 219 голосів). Друге голосування стосувалося пропозиції головуючого ще раз повернутися до щойно «проваленого» питання щодо зміни у порядку денному (результат: «за» – 241). Після цього Адам Мартинюк не поставив на голосування питання про включення до порядку денного даного законопроекту, а одразу, навіть без зазначення редакції, в якій голосувався законопроект, поставив на голосування питання про ухвалення законопроекту №9073 в цілому («за» – 248 голосів). Таким чином було проголосовано питання, навіть не включене до порядку денного, а головне – абсолютно не підготовлене до голосування.

Документ-фантом

З погляду права і факту, обговорення, голосування й ухвалення мовного законопроекту в другому читанні не відбулося і не могло відбутися в принципі, оскільки головний комітет відповідно до положень глави 20 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» продовжував працювати над його підготовкою до другого читання у зв’язку з великою кількістю поправок (понад 2000). Саме тому законопроект не був (і не міг бути!) завізований головою профільного комітету, керівником секретаріату цього комітету, керівниками юридичного і редакційного апарату Верховної Ради, як того вимагає ч. 1 ст. 117, а також не був (і не міг бути!) розданий народним депутатам «не пізніше як за десять днів до дня розгляду цього законопроекту на пленарному засіданні Верховної Ради». Через відсутність підготовленого до другого читання законопроекту неможливо було виконати вимоги ст. 119 регламенту щодо постатейного обговорення і голосування поправок на основі порівняльних таблиць та узгодити остаточний текст закону.

Отже, народні депутати проголосували за документ, якого в правовому сенсі не існує, за документ-фантом, до того ж – знову з порушенням ст. 84 Конституції України, яка вимагає особистого голосування кожним народним депутатом.

Саме тому у поданих Володимиром  Литвином 27 липня 2012 року пропозиціях йдеться про текст законопроекту, ухваленого в редакції першого, а не другого читання.

Шахрайський трюк для створення ілюзії легітимності

Однак застосування Литвином ст. 131 Закону України «Про регламент Верховної Ради України» у прив’язці до редакції тексту законопроекту, ухваленого в першому читанні, суперечить цілям і змісту згаданої статті і є грубим порушенням вимоги щодо забезпечення порядку роботи Верховної Ради, передбаченої частиною четвертою ст. 82 Конституції України.

Згадана хитрість, а вірніше шахрайський трюк, знадобились йому для створення ілюзії легітимності підпису Голови Верховної Ради під неіснуючим законом, оскільки відповідно до п. 9 ст. 131 у разі відхилення Верховною Радою всіх пропозицій Голови Верховної Ради, він зобов’язаний в той же день підписати раніше поданий йому текст закону.

Як і слід було очікувати, 30 липня 2012 року під час позачергової сесії Верховної Ради України перший заступник Голови Верховної Ради Адам Мартинюк, знову діючи на порушення Закону «Про регламент Верховної Ради України», поставав на голосування позачергової сесії Верховної Ради України непередбачене її порядком денним питання про розгляд пропозицій Голови Верховної Ради щодо усунення неточностей чи неузгодженостей у по-шахрайськи сфабрикованому мовному законопроекті. Провладна парламентська більшість, ігноруючи вимоги народних депутатів, без будь-якого обговорення відкинула всі пропозиції Голови Верховної Ради і, тим самим, створила фіктивну підставу для підписання Володимиром Литвином неіснуючого закону. Чим він і скористався, нехтуючи своїми обіцянками, службовими обов’язками та вимогами Конституції України.

Дії Литвина та Мартинюка мають всі ознаки злочинів

Таким чином, із вправністю досвідчених наперсточників Володимир Литвин та Адам Мартинюк забезпечили здійснення операції по «легітимізації» по-шахрайськи сфабрикованого антиконституційного правового акту, який за своєю юридичною природою є правою фікцією. З моменту внесення законопроекту Ківалова-Колесніченка і під час всіх стадій його проходження у Верховній Раді дії Литвина та Мартинюка мають всі ознаки злочинів, передбачених розділом VXII Кримінального кодексу України «Злочини у сфері службової діяльності», а саме «Зловживання владою або службовим становищем» (ст. 364); «Перевищення влади або службових повноважень» (ст. 365); «Службове підроблення» (ст. 366) та «Службова недбалість» (ст. 367).

Вони також несуть моральну і політичну відповідальність за свідоме просування у Верховній Раді акту, який суперечить Конституції України, підриває засади її конституційного ладу і створює стратегічну загрозу єдності держави та самому її існуванню.

Той факт, що Володимир Литвин одночасно з підписанням фіктивного мовного законопроекту зареєстрував у Верховній Раді проект Закону про порядок застосування мов в Україні і пропонує ухвалити його замість щойно підписаного ним акту, не звільняє його від відповідальності за нехтування своїми моральними, політичними та юридичними обов’язками. Тим більше, що навіть попередній аналіз і пропонований ним законопроект суперечить державній мовній політиці, визначеній ст. 10 Конституції України та рішенням Конституційного суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 про офіційне тлумачення ст. 10 Конституції України.

У світлі викладеного слід зазначити, що в разі підписання фіктивного мовного законопроекту Президентом України, він поділятиме моральну, політичну і кримінальну відповідальність з керівництвом Верховної Ради України.

Янукович робить все, щоб перетворити Чорноморський флот на купу металу

TOP

( Джерело )
12.07.2012

image

Віталій ПОРТНИКОВ

Сьогодні президенти Росії і Україні зустрічаються в Ялті - і це будуть перші їхні серйозні переговори з часу повернення Володимира Путіна на пост глави сусідньої держави.

Вже те, що Путін явно зволікав з поїздкою в Україну - так і приїжджає не з офіційним візитом, а так, провідати дачника - свідчить про реальний рівень розвитку двосторонніх зв'язків. Але, тим не менш, президенти явно не збираються демонструвати світу, що у них щось не так. Навпаки, зустріч готується таким чином, щоб ні у кого не було сумнівів у триваючому діалозі.

Якщо президенти схвалять пропозиції експертів, під фанфари буде підписано угоду про розмежування на морі. Переговори по Керченській протоці сторони продовжують вже третє десятиліття і, схоже, їм нарешті вдасться досягти умовного компромісу: кордон буде проведена відповідно до українського уявленням про неї, а от сам Керч-Єнікальський канал буде використовуватися спільно.

Тобто, це формальний успіх Україні і фактична перемога Росії, яка домоглася права не платити за прохід своїх суден по чужому каналу і позбавила сусідню країну доходів від лоцманської і навігаційної діяльності. Так буває завжди, коли Янукович пробує про щось реально домовитися з Москвою й у Михайла Чечетова на цей рахунок є чудова формула «розвели, як кошенят».

Але крім цих сумнівних фанфар жодних інших музичних інструментів на зустрічі Януковича і Путіна не пролунає. Російська сторона не має наміру обговорювати угоду по газу - тим більше, що в умовах дешевшає нафти змінювати існуючу формулу Москві зовсім невигідно. А українська сторона не збирається пропускати в Севастополь нові кораблі для Чорноморського флоту Росії.

Таким чином, Ялта стане своєрідним Анти-Харковом. Якщо сенс Харківських угод полягав у продовженні існування російського флоту на українській території в обмін на здешевлення газу, то в Ялті буде все абсолютно навпаки. Путін не збирається здешевлювати газ для Януковича , Янукович робить все можливе, щоб перетворити Чорноморський флот на купу іржавого металобрухту. Високі стосунки! І що найважливіше - братські.

Україну штовхають до сербсько-хорватського варіанту розвитку подій – Грицак

TOP

( Джерело )
14.07.2012

Ірина Штогрін

Безвідповідальні політики активно знищують усі можливості для примирення та консенсусу всередині країни. Історичну пам’ять використовують для розколу суспільства й мобілізації електорату через загострення конфронтації. Це штовхає Україну до найгіршого сценарію розвитку, подібного до югославського. Так оцінює ситуацію в Україні відомий історик, активний провідник руху українського-польського примирення Ярослав Грицак.

– Яким фактором – позитивним чи негативним – є історична пам’ять, з огляду на специфіку сучасної ситуації в Україні?

– Це дуже тяжке питання. На нього відповідати з кожним роком стає все тяжче і тяжче, тому що нас заганяють в такий глухий кут, що скоро це питання взагалі не буде мати жодного значення. Тобто всі можливості, які дає наше минуле для розумного примирення, для створення консенсусу не просто марнуються – їх активно винищує наша влада зараз, а також і частина опозиції. Тобто робиться все, щоб довести суспільство до стану конфронтації. А коли доходить до стану конфронтації в теперішньому, тоді історія вже не має значення. Кожен знайде собі аргументи «за» і «проти».

Всі можливості, які дає наше минуле для розумного примирення, активно винищує наша влада і частина опозиції. Робиться все, щоб довести суспільство до стану конфронтації. Насправді має сенс не те минуле, яке справді було, а те, як ми думаємо про минуле, бо від того, як ми думаємо про минуле, дуже залежить наше майбутнє. І зараз йдеться до того, що нам пропонують такий варіант минулого, який не дає Україні можливостей для розвитку, а тільки провокує постійні тяганини, сварки, шарпанини й конфлікти.

Є така дуже проста формула – так зване «подолання історії». Суспільства, подібні до України, що перебували в стані затяжної кризи й виходили з авторитаризму, обов’язково мусили долати свою історію. Долати історію – це не означає її переписувати, замовчуючи щось, просто зробити новий спосіб думання про цю історію і щоб суспільство це прийняло. І без цього неможливим є будь-який спосіб змін.

Так було у повоєнній Німеччині, в Іспанії після Франко. Це ті випадки, які є успішні. Неуспішні випадки – це Югославія. І, власне, головне питання зараз – який варіант оберемо ми?

Дуже боюся, що нас свідомо штовхають до сценарію югославського. Умовно кажучи, «дві України». Вони весь час з’являються під час президентських і парламентських виборів Я дуже боюся, і цей страх збільшується, що нас свідомо зараз відводять від успішного німецько-іспанського шляху й все більше штовхають до сценарію югославського. І це не слова! У нас все більше створюється конфронтаційний дискурс і в нас все більше створюється ситуація, коли «один проти одного». У нас є так звані взаємовиключні дискурси. Умовно кажучи, «дві України». Вони весь час з’являються під час президентських і парламентських виборів. Тепер же ці «дві України» починають існувати між виборами через маніпуляцію такими речами, як мовне питання, як історія тощо. Це означає, що ці України починають костеніти. Вони не були такі. Вони були радше «амебними».

Завше питають: скільки Україн? Я кажу: є стільки Україн, скільки ми хочемо. Бо, звичайно, є одна Україна, яка є на карті світу, яка є відносно стабільна, що дуже треба цінувати. Але є спеціальна політика, яка оформляє політичну дискусію й політичну боротьбу у такий спосіб, що є, мовляв, дві України. І це вся наша політика останніх, може, 10 років! Вона веде тенденцію до творення тих двох Україн, вона призводить до костеніння м’яких, аморфних і невиразних відмінностей. А це означає можливість сербсько-хорватського варіанту.

– Пане Грицак, автори «мовного закону» стверджують, що запропоновані ними зміни дадуть кожній меншині можливості для розвитку і тим самим буде знятий поділ на «дві України»…

– Це той варіант, як дуже часто говорять, що вони так хочуть примирення, що після цього примирення з цієї держави каменя на камені не залишиться. Це є заклик насправді до війни, а ніяке не примирення. Це – цинізм насправді, тому що це не робиться таким способом. Примирення не можна взяти грубим способом, силою, кулаком і особливо зверху – це те, що вони роблять з порушенням усіх прав. Так не миряться! Це не примирення. Коли вас б’ють, перепрошую, по обличчю – з того не буде примирення і ви другу щоку не підставите. А це те, що зараз робиться. Це одне. А друге – не було жодного нормального суспільного діалогу, і цей проект, який ми знаємо, не те що недосконалий – він є малограмотний. І про це знають. Про це є висновок експертів. У ньому не йдеться про мови, у ньому йдеться про те, щоб зманіпулювати мовним питанням перед проведенням виборів і отримати додаткові бали, а самим стати героями. Це для мене зразок найбільш цинічної маніпуляції, причому маніпуляції злочинної. Тому що вони ставлять Україну на межу громадянської війни. І ми з вами – просте гарматне м'ясо.

– В Україні точиться ідеологічна війна – війна між «русским миром» і європейським світоглядом. Що можуть зробити історики, щоб запобігти використанню результатів своїх досліджень у цій «війні»? Чи є запобіжники, щоб не стати інструментом маніпуляції для політиків, які розколюють країну?

Немає згоди на цю владу. Ніхто цю владу не легітимує. Це – влада меншості. Це – влада злочинна, вона порушує закони – Є завше запобіжник, бо врешті-решт ми створені Богом, і як Божі створіння ми завше маємо вибір. В найгіршому випадку це означає: коли тобою користаються, то просто замовчи. Я – історик. Я завше думаю історичними прикладами. І мій улюблений герой – Альбер Камю. Ви, мабуть, знаєте його позиції під час французько-арабського конфлікту. Це теж приблизно той самий сербсько-хорватський варіант. Тому що дуже багато арабів, особливо франкомовних арабів, особливо французів, як жили в Магрибі, в Алжирі – це були бідні люди, які не мали стосунку до «великих політик». І він, як людина з цього французького Алжиру, постійно виступав за примирення, він вважав, що єдиний спосіб зберегти велику Францію, а також можливість цивілізаційного розвитку для Алжиру – це залишитися разом і виробити певні умови консенсусу. Він це говорив протягом багатьох років. Він писав про це. І чим більше він писав, тим більше його не чули, причому й одні, й інші. Він просто залишився один. І тому він прийняв просте рішення – він замовчав. Вибір, який є найгіршим з того, що може статися – замовчати.

Нам ще поки рано вдаватися до такого вибору. Ми ще не всі ресурси використали. Ще є шанси й, зокрема, тому, що це проводить влада, яку ненавидять. Немає згоди на цю владу. Ніхто цю владу не легітимує. Це – влада меншості. Це – влада злочинна, як на мене, і злочинна не в епітеті, а тому, що вона порушує закони, а порушення законів є злочин. Порушень дуже багато. І тому вона не має суспільного консенсусу, суспільної легітимації. Як довго вона не здобуде консенсусу, так довго її вчинки не будуть мати великої суспільної підтримки. А якщо влада не має суспільної підтримки, то ми повинні вступати в те суспільне поле, де можемо готувати альтернативну суспільну політику. Тому я вважаю, що ще не прийшов той крайній час. Ми маємо ще що робити.

– Кілька років Ви декларуєте вироблену історією формулу примирення – визнання того, що «всі кати й усі жертви». Але чи є користь від цих декларацій? Так виглядає, що євреї хочуть, щоб українці визнали свою частину відповідальності за Голокост. Поляки хочуть, щоб українці визнали провину за винищення польського населення на Волині. Європа хоче, щоб її співучасть у перемозі СРСР над нацизмом була сталою – й у цих усіх контекстах відчувається спротив, зокрема, суспільній легітимізації історії Української повстанської армії як борця за незалежність України.

Ціла стаття тут.

Напад на Сергія Мельничука в Луганську: Провокація чи хуліганство?

TOP

image
Сергій Мельничук на презентації своєї книжки «Моя боротьба за мову»

( Джерело )

Тарас Марусик

Луганський правозахисник Сергій Мельничук, відомий своєю непоступливою позицією в питанні вільного використання української мови на всій території України і, передовсім, на його рідній Луганщині, зазнав нападу хуліганів під гуртожитком, де він мешкає. Це сталося 9 липня: «О 5 годині ранку я прокинувся від криків і шуму під вікнами, – розповідає С.Мельничук. – Молоді люди – хлопець і двоє дівчат – гукали свого знайомого з кімнати № 36. Я зробив їм зауваження, після чого хлопець почав мені погрожувати фізичною розправою, а тоді взявся жбурляти каміння та інші предмети у вікно».

Сергій зафіксував пошкодження на фото і відео, викликав міліцію і спустився на вахту. Там нікого не застав – вахтерка стояла під гуртожитком біля тих хуліганів. Як тільки він ступив за поріг, то відразу одержав несподіваний удар в обличчя від одного хлопця. А мешканець 36-ї кімнати почав бити його по голові і не тільки. Швидка допомога, яку викликав потерпілий, відвезла його до неврологічного відділення лікарні № 4 Луганська, де йому поставили діагноз «струс мозку» і наклали по чотири шви на верхню і нижню губи.

На цьому історія не закінчилася. Через чотири дні йому дозволили вперше після шпиталізації відлучитися на кілька годин з лікарні,  щоб він  помився і поголився. В кімнаті Сергій виявив зникнення фотоапарату, на який він зафіксував сліди і подію злочину. Викликана ним міліція провела огляд кімнати і зафіксувала факт зникнення фотоапарату. Того ж вечора він повернувся в лікарню і досі там перебуває. А обоє нападників виїхали з гуртожитку в невідомому напрямку.

С. Мельничук – автор книжки «Моя боротьба за мову», лауреат премії імені Олекси Гірника, член Комісії людських та громадянських прав Світового конгресу українців. Представник цієї Комісії в Україні, правозахисник Володимир Богайчук зазначив, що вісім років тому відбулася подібна ситуація, в результаті якої нападники, яких С.Мельничук вважає провокаторами, одержали тілесні ушкодження середньої тяжкості. Але кримінальна справа була порушена не стосовно хуліганів, а щодо нього. Оскільки ця справа досі не закрита, то є всі підстави вважати, що це – чергова провокація.

Це підтвердив і Сергій у розмові зі мною: «Я не став ув’язуватися в цю бійку, розуміючи, що це може бути провокацією. По пореденій справі восьмий рік ходжу в суд і доводжу, що я – не верблюд, хоча вже минули максимальні терміни покарання за статтями, за якими мене звинувачують». З огляду на те, що закон дозволяє процедурно затягувати подібні справи, це є способом впливу на таких бунтарів, як С.Мельничук – якщо людина не схиляє голову, то може все життя ходити до суду.

До речі, це не перше побиття відомого оборонця української мови.  В грудні 2006 року після прямого етеру на місцевому телеканалі «IРТА», власником якого є родина Ландиків (зокрема, генеральним директором там «гроза блондинок», «знаментий» Ландик-молодший, Роман), на Сергія з кулаками накинувся депутат Луганської міськради від Партії регіонів Арсен Клiнчаєв. Це той самий Клінчаєв, який ініціював пам’ятник «жертвам ОУН-УПА», урочисто відкритий у травні 2010 року за участи зграї високопоставленх регіоналів. Це він заснував пересувну виставку під назвою «Музей жертв Помаранчевої революції». А в місцевій пресі влітку 2006 року були опубліковані фотографії, на яких людина, дуже схожа на Арсена Клінчаєва, бере участь у бійці в сесійній залі Верховної Ради України. Отакі герої і «герої».

м.Київ.: Юридичний комітету жіночого руху «Жінки за вільну Україну»

TOP

вул.Прорізна 19, оф.10 (територіально м.Хрещатик. м.Золоті Ворота, м.Майдан Незалежності – від кожної станції метро – 2 хв.). Прийом проводиться кожного дня з 16.00 до 18.00. Попередній запис за телефонами: 067 840 98 55, 063 983 70 48.

Українські євреї засудили закон про мови

TOP

( Джерело )
19-07-2012

imageАсоціація єврейських організацій та громад Ваад України виступила з заявою, в якій засудила закон «Про засади державної мовної політики». Заяву підписав Голова Ваад України Йосиф Зісельс.

«Голосування у Верховній Раді законопроекту «Про засади державної мовної політики», на наше переконання, порушило громадський консенсус щодо мовного питання, призвело до суспільного протистояння і обумовлено передовсім намаганням залучити додаткові голоси виборців», – наголошують автори документу.

Ваад України зазначає, що закон про мови суперечить Конституції України та положенням Європейської хартії реґіональних та міноритарних мов та Рамковій конвенції стосовно національних меншин.

«В Україні дійсно є мови, які потребують державної підтримки, але це не російська, а кримськотатарська, гагаузька, ромська, караїмська та кримчацька, урумська та румейська, а також ідиш. І саме їх як міноритарні захищає Європейська хартія реґіональних і міноритарних мов. Європейське законодавство захищає мовну різноманітність і спрямоване на захист зникаючих мов», – підкреслено у заяві.

Українські євреї наголошують, що закон «Про засади державної мовної політики» зможе повністю розв’язати руки тим, хто хоче забрати українську мову з обігу в тих регіонах держави, де є більше 10% іномовного населення.

Крім того, Ваад України запевняє, що закон про мови наділяє російську значними преференціями, що відповідно не сприятиме вирішенню в державі мовних проблем.

Українські євреї додають, що закон про мови «не дістав однозначно схвальної оцінки ані в середовищі національних меншин, ані в українському суспільстві. До того ж, жодного разу національні меншини України спільно не обговорювали зазначений законопроект у відкритому режимі, не заслуховували арґументів його авторів та не висловлювали власних позицій і зауважень».

«Національні громади України прагнуть інтеґрації у громадянське суспільство України, вони хочуть будувати спільний дім, який не руйнуватимуть заради кон’юнктурних інтересів», – додають автори заяви.

Russians find a new way to get those pesky potholes fixed TOP

( Source )
July 24, 2012

image

Sick of potholes that pock the streets in the Russian city of Yekaterinburg, someone decided to put the unsightly problem in politicians’ faces.

Literally.

Giant caricatures of local officials appeared suddenly on the streets this week, their mouths stretched in surprise over jarring potholes. What appeared to be past promises to fix the roads were stenciled alongside the cartoonish faces, a jab at the continued disrepair of the streets.

“Reconstructing the roads is our main task,” read the slogan alongside the face of Sverdlovsk Gov. Yevgeny Kuivashev, the Moscow Times reported.

The Yekaterinburg mayor, in turn, was reportedly accompanied by a stenciled pledge to finish repairing the roads by April of this year.

Mayor Yevgeny Porunov denounced the graffiti as inappropriate and “polluting,” a news website in the Urals reported. But after the mocking mugs appeared on the streets, crews showed up to clean them off -- and plugged the potholes too.…

Complete article here.

Анекдот - Обама, Меркель і Янукович

TOP

До розп`яття Христа підходить Обама, Меркель і Янукович.

Обама запитує:

  • Скажи, Ісусе, в чому полягає моє щастя?
  • Твоє щастя в тому, що ти - президент однієї з найвпливовіших країн світу.

Меркель запитує:

  • А в чому моє щастя?
  • Твоє щастя в тому, що ти плекаєш демократію в своїй країні.

Янукович запитує:

  • А моє щастя в чому?
  • А  твоє щастя, сука, в тому, що мої руки прибиті цвяхами!
 

Як гуцули оголосили війну президенту Росії

TOP

 Дзвінок. Путін знімає слухавку.

  • Гальо, пане президенте, ту Місько зі Станіслава! Телефоную, жеби вам вповісти, же ми ту вам офіційно війну декляруємо.
  • Харашо Міша, ета действітельна важная новасть. А бальшая у вас армія?
  • Ну, зара... (рахує)... Я, Влодко, сусід Стефко й усі, шо ту в преферанс грали. То нас разом вісім.
  • Должен сказать тєбє, Міша, што у меня в армії 100 тисяч людей, каториє толька ждут маєво пріказа.
  • Холєра, я зара вам віддзвоню...

 (за якийсь час)...

  • Гальо, прошу пана президента, стан війни не скасовано! До нас приєдналося ше штири хлопаки з сусідньої кнайпи.
  • Должен сказать тєбє, Міша, што со врємєні нашева послєднєва разґавора я увєлічіл армію до 200 тисяч чєлавєк!
  • Най го холєра вхопе! Я ще зателефоную.

 (за якийсь час)...

  • Слава Йсу, пане Путін! Я сі тєжко вибачєю, але мусимо ся вицофати з тої войни.
  • Нєужели? Очєнь жаль. А пачему ета ви вдруґ пєрєдумалі?
  • Ну, ми ту посиділи за пару гальбами пива, так си між собов порадили, і вздріли, же аж ніяк не зможемо нагодувати 200 тисяч плєнних москалів.

Колесніченко, який народився через 13 років після війни, стверджує, що його батько згорів у танку TOP

"Мій батько згорів у танку в Білорусі на війні з фашистами"
-- Вадим Колесніченко, народжений1958
image
Жертва непорочного зачаття

( Джерело )
1 серпя 2012

Журналіст Вахтанг Кіпіані спіймав на брехні народного депутата від Партії регіонів Вадима Колесніченка.

"Я прихворів, але здоровий сміх лікує. Колесніченко щиро, як тільки він може, розповідає на сесії ВР про батька, який згорів у танку на війні. При тому, що сам він 1958 року народження. Посмійтеся і ви", - написав Кіпіані у своєму Facebook.

При цьому він виклав уривок стенограми виступу Колесніченка на засіданні ВР.

"На виконання принципів статуту і резолюції ООН, Вироку та Статуту Нюрнберзького трибуналу, в ім'я світлої пам'яті мільйонів українців, які віддали свої життя в боротьбі з фашизмом і пам'яті мого батька, який згорів у танку в Білорусі, захищаючи радянську Батьківщину від німецько-фашистських окупантів, на виконання рішення Севастопольської міської ради, луганських обласної та міської рад, харківських міської та обласної рад, Верховної Ради Криму та інших місцевих органів самоврядування про недопущення фашизації і героїзації ОУН-УПА я вніс до Верховної Ради України проект Закону України Про заборону реабілітації та героїзації фашистських колабораціоністів 1933-45 років", - говориться в тексті виступу.

На сайті Партії регіонів зазначено, що Колесніченко народився 21 березня 1958 року в місті Умань Черкаської області.

Overview of political events of the week -- July 23 - 29

TOP

Ilko Kucheriv Democratic Initiatives Foundation

July 23
Speaker of the Verkhovna Rada Volodymyr Lytvyn signed a law annulling the mandatory participation of state enterprises in tender procedures.
Pursuant to the adopted bill the norms established by laws on state purchases by which state enterprises (both commercial and public) purchase goods, labor and service will be eliminated from the Commercial Code.

The civil movement Chesno made public the results of monitoring of members of the Ukrainian parliament for their compliance with so-called “criteria of respectability”. According to the results of the research, only three MPs meet all six criteria. The results of the monitoring also revealed that 17 deputies violated only one of the six criteria during their tenure, specifically individual voting.

July 24
The bill submitted by MP Vitaliy Zhuravskiy proposing to significantly increase criminal liability for insults and libel was registered with the Verkhovna Rada.
He proposes that the dissemination of false information that offends the honor and respectability of an individual or stain an individual’s reputation should be deemed libel. The bill stipulates a fine of 500-1,000 untaxed minimums of a person’s income or correctional work for one year. Dissemination of information that is detrimental to a person’s health is subject to 3-5 years imprisonment.

The TV channel TVi will not be renewed in the network of cable TV operators in the foreseeable future. Director of TVi Vadym Sydorenko said the channel of the National Bank of Ukraine BTB, which is on the list of channels of universal programming services, will take the place of TVi. Sydorenko said on July 11 the National Television and Radio Broadcasting Committee obligated all cable operators to include in their social packages all channels that were issued a license for digital broadcasting – 32 channels including BTB.

President Viktor Yanukovych submitted an agreement on a free trade in the Commonwealth of Independent States to the Verkhovna Rada, Press Secretary of the President Darya Chepak announced. At the same time, Bill No. 0266 “On Ratification of the Agreement on the Free Trade Zone” was posted on the website of the Ukrainian parliament, thus far without any text.

July 25
The court included in the material in the case of Yuriy Lutsenko regarding surveillance of an individual suspected of the poisoning of Viktor Yushchenko an additional sentence against Lutsenko passed down by the Pechersk District Court in a different case.
The ruling was approved by Judge Hanna Medushevska. Lutsenko’s defense lawyers and Lutsenko himself opposed the inclusion of such material.

The opposition put forth a condition by which it will win seats in the parliament. Deputy Head of the BYuT-Batkivshchyna faction Serhiy Sobolev stated at a press conference that members of the opposition will hold an emergency session of the Verkhovna Rada if the MPs of the majority decide to vote for themselves.

July 26
Ukraine’s leading political parties set the dates of holding congresses at which the candidates for deputy seats in the parliament will be announced.
On July 30 the Party of Regions, the Communist Party of Ukraine and the united opposition Batkivshchyna will hold congresses. On July 31 the People’s Party of Volodymyr Lytvyn and the United Center party of Viktor Baloha will hold a congress. On August 1 the UDAR party of Vitaliy Klitschko and Ukraine – Ahead headed by Natalia Korolevska will hold their congress.

An emergency session of the Verkhovna Rada will be held on July 30. The factions already got the green light to hold the session. In turn, the official website of the parliament informed that VR Speaker Volodymyr Lytvyn signed a directive calling for an emergency session of the parliament on July 30. Such a directive was signed upon the insistence of 157 MPs as part of the second clause of Article No. 83 of the Constitution.

July 27
President Viktor Yanukovych appointed Yuriy Ilyin the head of the Naval Forces of Ukraine pursuant to his decree of July 27, which was made public on the president’s website.
Prior to this Ilyin temporarily held the post of a commander of the Naval Forces of Ukraine.

The Prosecutor General’s Office of Kyiv annulled the resolution of the tax police of the Solomyanskiy District of Kyiv on filing a criminal case against General Director of TVi Mykola Knyazhytskiy for suspicion of tax evasion. This information was published by the press service of the Prosecutor General’s Office: “The prosecutor’s office of Kyiv filed a resolution on annulling the resolution of the tax authorities to file a criminal case against Mykola Knyazhytskiy”. On Friday an inspection into the legality of the filing of this case was looked into upon the directive of President Viktor Yanukovych and Prosecutor General Viktor Pshonka. Based on the results of the investigation the PGO ascertained that the case against Knyazhytskiy was filed without the corresponding inspection and without sufficient grounds”.

Україна у фокусі -- 23 – 29 липня

TOP

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва

І. Огляд політичних подій за тиждень.

23 липня
Голова Верховної Ради Володимир Литвин підписав закон про виведення державних підприємств з-під обов'язкової дії тендерних процедур.
Відповідно до прийнятого законопроекту, із Господарського кодексу виключаються норми, за якими державні підприємства (як комерційні, так і казенні) для закупівель товарів, робіт і послуг використовують процедури, визначені законом про держзакупівлі.

Громадський рух «Чесно» оприлюднив результати моніторингу депутатів Верховної Ради на предмет їх відповідності так званим «критеріям доброчесності». Згідно з результатами дослідження, лише три народні обранці відповідають усім шістьом критеріям. Також моніторинг виявив, що 17 депутатів за свою каденцію порушили тільки один з 6 критеріїв – щодо особистого голосування.

24 липня
У Верховній Раді зареєстровано законопроект депутата від Партії регіонів Віталія Журавського, який пропонує значно посилити кримінальну відповідальність за образи і наклеп.
«Наклепом» депутат пропонує вважати «поширення завідомо неправдивих відомостей, що ображають честь і гідність людини або підривають його репутацію». За образу, згідно законопроекту, передбачається штраф від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів або виправні роботи строком до 1 року. Якщо поширена інформація привела до серйозного погіршення здоров'я, то за її поширення передбачається ввести тюремне ув'язнення на термін 3-5 років.

Стало відомо, що телеканал «ТВі» найближчим часом не буде відновлений у мережі кабельного оператора «Тріолан». За словами директора оператора Вадима Сидоренка, місце «ТВі» займе канал Нацбанку «БТБ», який включений у список каналів універсальної програмної послуги. Сидоренко пояснив, що 11 липня Національна рада з телебачення й радіомовлення зобов'язала всіх кабельних операторів увести у свої соціальні пакети всі канали, що отримали ліцензію на цифрове ефірне мовлення – а це 32 канали, у тому числі «БТБ».

Президент Віктор Янукович подав Верховній Раді на ратифікацію договір про зону вільної торгівлі Співдружності незалежних держав. Про це повідомила прес-секретар президента Дар’я Чепак. На сайті парламенту, в свою чергу, було зареєстровано внесений президентом законопроект No0266 «Про ратифікацію договору про зону вільної торгівлі», текст якого поки відсутній.

25 липня
Суд долучив до матеріалів справи Юрія Луценка щодо стеження за підозрюваним у справі отруєння Віктора Ющенка попередній вирок, винесений щодо Юрія Луценка Печерським судом в межах іншої справи.
Таке рішення ухвалила суддя Ганна Медушевська. Адвокати Луценка та він сам були проти долучення цього документа.

Опозиція озвучила умову, за якої прийде в Раду. Заступник глави фракції «БЮТ- Батьківщина» Сергій Соболєв на прес-конференції у Донецьку заявив, що опозиційні депутати візьмуть участь у позачерговій сесії Верховної Ради, якщо депутати від більшості погодяться голосувати самі за себе.

26 липня
Провідні партії визначилися з датами проведення з’їздів, на яких стануть відомі кандидати в депутати на виборах до Верховної Ради.
Так, 30 липня відбудуться з’їзди Партії регіонів, Комуністичної партії та об’єднаної опозиції «Батьківщина». 31 липня будуть проведені з’їзди Народної Партії Володимира Литвина та «Єдиного центру» Віктора Балоги. 1 серпня свої з'їзди проведуть партії «УДАР» Віталія Кличка, ВО «Свобода» та «Україна – Вперед!» Наталії Королевської.

Стало відомо, що позачергова сесія Верховної Ради відбудеться 30 липня. Фракції вже отримали розпорядження про проведення позачергової сесії. В свою чергу, офіційний сайт парламенту повідомив, що глава Верховної Ради Володимир Литвин підписав розпорядження про скликання 30 липня позачергової сесії Верховної Ради шостого скликання. Таке розпорядження було підписано «на вимогу 157 народних депутатів України та відповідно до частини другої статті 83 Конституції».

27 липня
Президент Віктор Янукович призначив Юрія Ільїна командувачем Військово-морських сил Збройних сил України.
Про це йдеться в його указі від 27 липня, оприлюдненому на сайті президента. Раніше Ільїн тимчасово виконував обов'язки командувача ВМС.

Прокуратура Києва скасувала постанову податкової міліції Солом'янського району Києва про порушення кримінальної справи проти гендиректора ТВі Миколи Княжицького за підозрою в ухилянні від сплати податків. Про це йдеться в повідомленні прес-служби Генеральної прокуратури: «Прокуратурою Києва винесено постанову про скасування постанови податківців про порушення кримінальної справи відносно Миколи Княжицького». У п’ятницю за дорученням Президента Віктора Януковича і за вказівкою генерального прокурора Віктора Пшонки відбулася перевірка законності порушення зазначеної справи. В рамках перевірки Генпрокуратура встановила, що справу проти Княжицького «було порушено без належної перевірки і без достатніх на те підстав».

Canadian entrepreneur keeps promise to support Ukrainian causes

TOP

( Source )
July 20, 2012

Natalia A. Feduschak

image James C. Temerty sits down energetically at a large table that dominates an elegant, yet simple conference room.

“My wife’s bringing another one,” he jokes, lifting a wrist to reveal a missing button from the sleeve of a crisp white shirt. 

It is a humanizing gesture for a man who has not only become one of Canada’s most recognizable businessmen and philanthropists, but also emerged as a powerful force in Ukrainian educational and humanitarian circles. While other wealthy Ukrainians living in Canada and the United States have tended to focus their donor efforts closer to home, Temerty has through his patronage effectively become a bridge between his adopted and native homelands.

Not only has Temerty helped Canadians gain a greater appreciation of Ukraine’s cultural heritage through sponsorship of exhibitions exported to that country, he has also funded educational efforts in Ukraine which are expanding the horizons of a new generation of Ukrainians.  He helped found and supports the business school at Kyiv’s Mohyla Academy and last year he gifted $1.2 million to Lviv’s Ukrainian Catholic University (UCU) for Ukrainian-Jewish studies.

Along with these efforts, Temerty has been the principle backer of the Ukrainian-Jewish Encounter Initiative, a privately organized multinational effort which hopes to deepen a broader academic and public understanding of the breadth, complexity and diversity of relations between the two peoples.

Success and clout have allowed Temerty to keep a promise he made to himself many years ago, which is to do community service. 

“I made that promise to be able to imagine how I could do that,” he says in an interview held in his Toronto office.  “I believe in giving back to the community and to the Ukrainian community.  I give to the maximum that I can.”

He says he does not think about legacy.

“My life is my legacy. It’s what you do with a life,” he says. “I don’t think in those terms.”

Boasting more than four decades of business experience, Temerty spent 15 years with IBM, the computer company, and then built the world’s largest chain of Computerland franchises. In 1987, he established NorthlandPower, a Canadian company which develops and owns clean and renewable energy projects using thermal, wind, solar and hydropower technologies.  In 2010, the international accounting firm Ernst & Young named him Canada’s Entrepreneur of the Year.

The beginning of Temerty’s Ukrainian consciousness began in a displaced person’s camp in Munich, Germany after World War II, where he lived with his family for a year.

“It was the whole beginning of the Ukrainian experience for a kid,” he says.

To that extent, Temerty’s immigrant story mirrors that of others in the Ukrainian diaspora.  He grew up speaking Ukrainian, was active in his community in Montreal, a city in Canada’s Quebec province where his family eventually settled after the war and continued his involvement into his university years.

Yet unlike the majority in the Ukrainian diaspora whose ancestors come from what is today’s Western Ukraine, Temerty was born in Eastern Ukraine’s Donbas region and is of the Orthodox faith.  He comes from a long line of Cossacks, having traced his roots for many generations.  His family escaped the war traveling west by horse and buggy in a caravan.  

“This is the usual trajectory,” he says.  “Hiding from the Nazis, hiding from the Soviets, even hiding from the UPA (the Ukrainian Insurgent Army),” although the organization did try to recruit his father, who citing family declined. 

Temerty’s mother lived through the Holodomor, Ukraine’s 1932-1933 Stalin-made famine which saw at least three million dead in large parts of today’s Eastern Ukraine.  While the slow starvation of their ethnic brethren was mournfully shocking, that experience did not personally touch most individuals from the west.  Temerty says the Holodomor was rarely discussed at home, although there is one story too personal to share.

His business success makes him an anomaly in Canada’s Ukrainian circles.  Indeed, Temerty is one of only a handful of wealthy Ukrainians in Canada.  The number is small enough to hamper the community’s growth and influence, even though some Canadian-Ukrainians have achieved prominence in politics.

“Ukrainians are very risk averse,” Temerty says.  “It’s a problem.  It’s a very big problem.”

They also don’t know how to ask for money, he says.

 “It’s going to change, but here’s the thing.  If it just changes to the extent that it becomes proportionate to our numbers, it’s not enough.  I would rather we look to other communities where it’s disproportionate, like the Jewish community, like the Armenian community, like the Greek community.  If you look at those communities you’ll find that the people who do business in those communities are in a higher proportion than the general population.  That’s what you need to build a community.”

Along with his other philanthropic efforts, in 2001 and 2008 respectively, Temerty brought two highly-praised exhibits of Scythian and Trypilian culture from Ukraine to Toronto’s famed Royal Ontario Museum (ROM).  Ukrainians from all communities helped make the exhibits a huge success, he says.  Now the museum hosts a regular Ukrainian day. 

Temerty served as ROM’s chair of the board of governors from 2002 to 2009. 

Despite his support for educational and cultural programs, Temerty says he won’t invest in Ukraine, which he visits three or four times a year. 

In the mid-1990’s – his first trip to Ukraine came before the country gained its independence  – Temerty became involved in a successful energy-efficiency project.  Believing the country needed his expertise, he supplied equipment and services, and then in an all-too-familiar-scenario was raided.

He eventually reached a settlement with the people who took the assets.   

“I will not do business in Ukraine,” Temerty says.  “Good works, yes, but I’ve always had that.”

Temerty's projects:

Temerty’s support for projects exploring Ukrainian-Jewish relations comes at a time when scholars in Ukraine and abroad are vigorously debating the country’s history, particularly its nationalist movement and the role Ukrainians played during the Holocaust in World War II. 

The period remains highly controversial. Ukrainians, particularly those hailing from the country’s west, are often charged with collaborating with the Nazis, while others have been recognized by the State of Israel as giving Jews safe haven, often at the risk of their own lives. 

More than 1.5 million Jews were killed in Ukraine during World War II, many shot to death in ravines and fields throughout the country during German occupation. This lesser-known tragedy in history books has become known as the Holocaust by bullet. 

“His gift is inspiring because the study of Ukrainian-Jewish relations is not an easy topic to explore," Marta Kolomayets, Director of Programs and Communications at the Chicago-based Ukrainian Catholic Education Foundation says of the donation to Lviv’s UCU.  It “underscores his faith in the future generations of Ukrainians who will lead the country in the 21st century…He is bold in his vision and committed to his native land.”

Of Ukrainians and Jews, Temerty says “the two cultures are inseparably intertwined… I would like for there to be an opportunity for Jewish culture to flourish once again in [an] intertwined way in Ukraine. The Nazis came in and killed more than 1.5 million Jews…We still have a community. These people have a right to continue to live and to be a very large part of the fabric of Ukraine.”

Temerty says he believes more needs to be done to educate Ukrainians about their past.

“School systems should be doing more to expose their children to the horrors of their history. These were joint tragedies, the Holocaust and the Holodomor. These were joint tragedies and I don’t believe it’s generally known.”

He does not skirt away from the question of Ukrainian complicity during the war, but says it is a complicated question.

“Of course, there was collaboration, but was it ideological or was it of necessity, because they had to survive and they had to provide for the family.  It’s very complicated.  So my own view is, okay, it’s complicated, but a million-and-a-half people died in the lands of Ukraine in a horrible fashion. They were assembled, they were stripped, they were shot, they were thrown into pits…It was awful. 

 “We owe recognition of that. And I think when we finally do this … we will then have become recognized as a European nation by our behavior.  I hope to see Ukraine in Europe, but to belong to the European club of nations they have to come to see you as one of them. And that’s by our behavior.  We’re not showing them that.”

Natalia A. Feduschak can be reached at nfeduschak@hotmail.com.

Православна церква, регіонали і голуби-єретики

TOP

Тарас Марусик

image
Православна церква московсъкого патріархату в Києві

Що спільного між Українською православною церквою Московського патріархату і  Партією регіонів – не велика таємниця. Але до чого тут голуби та ще й з додатком «єретики»? Як кажуть, голуби не винні. Ні, трішки, звичайно, винні, що не навчилися культурно справляти свої природні потреби.

Тож було так. Виконувач обов’язків заступника міського голови, секретар Сумської міськради і голова міської організації Партії регіонів Олексій Мовчан придумав, як позбавитися голубів у центрі міста. Як повідомляє інтернет-видання «Обком», місцевий чиновник поділився своїм задумом 23 липня ц.р. на одній із нарад у мерії Сум: «Незабаром День міста, а в нас навколо пам’ятника Шевченку шар самі знаєте чого від голубів. Нагодуймо їх хлібом, змоченим у вині. Потім вивеземо кудись, а наступного дня вони прокинуться». На репліки присутніх про негуманність такого методу регіонал покликався на авторитет Почаївської Лаври, де роблять так само і де він це бачив на власні очі.

Звичайно, вивезти кудись – це в дусі «незабутнього» Кучми, але без побиття і підвішування за щось. Та ще й будуть нагодовані-напоєні. Хіба це не гуманізм по-регіональному, по-московськоправославному?

В Почаївській Лаврі ще й не таке можна побачити. Якось відвідавши цю українську святиню, яка просякнута далеко не Божим духом і не українською суттю, мене «зворушило» таке оголошення (в перекладі українською): «Православна церква забороняє подавати на Службу Божу записки за: нехрещених, іновірців, розкольників, єретиків: католиків, протестантів, баптистів, єговістів, п’ятидесятників та інших сектантів, а також: екстрасенсів, чаклунів, різних зцілювачів, самогубців. Рідні можуть молитися за них приватно без подаяння записок».

І на цьому спасибі. Але, перефразовуючи слова невтомного парламентського трудівника М.Чечетова, «оценітє красоту слоґа» – «бєз подаянія запісок». Це вам не «хухри-мухри» і не милостиня. Але депортованих голубів все-таки жаль.

Ukrainian Olympic boxer Khytrov's cheated of win - score improperly tallied

TOP

image

Like many others these days I enjoy watching the London 2012 Olympics, but these games are below any standards in terms of objectivity.

This note is regarding the boxing match between British boxer Ogogo and Ukrainian boxer Khytrov.

There was a MATHEMATICAL mistake in adding up total numbers for the Ogogo - Khytrov march.

It looks like referees are unable to add up 9 numbers without making a mistake that would cost one athlete an Olympic medal.

On the official Olympic website in the article below the total score in than boxing match is 52:52, ( source ).

However according to the official page the actual score is different: see this link.

If you add up 9 number for each boxer the actual score is 52 for Ogogo and 53 for Khytrov.

In accordance with the rules when the score is 18x18 tie, you have to use the countback system in which the individual scores of all five judges are tallied together, by applying this official rule Khytrov did win with the score on 53:52

It is not fair, it is not right and it is unacceptable, yet nobody wants to talk about it. Double standards to say the least.

Georgi Tivirikin

Olympic song "If you believe" by Stepan Pasicznyk

TOP

"If you believe" a song for the Games as played on BBC 3 counties Radio by Stepan Pasicznyk aka Ludwig now available from iTunes at the easier to remember http://www.ukrainians.org.uk/ with a free ringtone!

Козаки на Олімпіаді

TOP
image

Ukrainian debt and off-shoring

TOP

How to create political stability in Ukraine

Do the MATH

Illegal Ukrainian offshored money last year ---Over $60 billion;
Ukrainian state debt and guarantees --Over $60 Billion;
Freeze Foreign assets of regime and oligarchs and repatriate back to Ukraine?
Ukraine debt = ZERO
..simplistic but effective

Walter Derzko

image

Letter to Minister James Moore re CMHR

TOP

20 July 2012

Dear Minister Moore:

Why would the Government of Canada provide further funding to the Canadian Museum for Human Rights, in the form of a 'loan' (sic) given that this institution's curators intend to elevate the suffering of one community above all others, a conceit which a majority of Canadians oppose?

All of the galleries in this taxpayer funded national museum should be thematic, comparative and inclusive, and its board of directors should be restructured entirely to make it more representative of our multicultural society.

Why would your Ministry help organize the bail-out of an institution that remains controversial and divisive? The CMHR is over-budget, behind schedule, and its management continues to obfuscate the plans for its contents. Why is this being tolerated? This is not a private project and no donor, nor community of donors, should be allowed to fix the contents of what is supposedly a national museum.

Yours,

Lubomyr Luciuk, PhD

cc: Ukrainian Canadian Congress
cc: Ukrainian Canadian Civil Liberties Association
cc: Mr James Bezan, MP

Померла поетеса-дисидентка Ірина Калинець

TOP

( Джерело )
31 липня 2012

image Калинець народилася в родині вірних Української греко-католицької церкви. З дитинства палко мріяла про незалежність України.

Закінчивши слов’янський відділ філологічного факультету Львівського університету, І.Калинець працювала методистом обласного Будинку народної творчості, вчителькою, бібліотекарем, викладачем української мови та літератури у Львівському політехнічному інституті. Публікувала вірші для дітей.

Товаришувала з дисидентами Валентином Морозом та В’ячеславом Чорноволом. У липні 1970 р. підписала протест 9 громадян Львова проти арешту В.Мороза. Восени того ж року разом з чоловіком, Ігорем Калинцем, надіслала петицію до прокуратури УССР із проханням дозволити бути присутньою на судовому розгляді справи В.Мороза. Написала листа голові Ради міністрів СССР О.Косигіну від імені родичів і друзів В. Мороза та листа до Верховної Ради УССР із протестом проти порушень у ході судового розгляду. У грудні 1971 р. поставила підпис під декларацією про створення Громадського комітету захисту Ніни Строкатої, до якого увійшли й В’ячеслав Чорновіл та Василь Стус.

12 січня 1972 р. була заарештована у Львові. В липні Львівський обласний суд засудив Ірину Стасів-Калинець до 6 років таборів суворого режиму та 3 років заслання. Через півроку такий же вирок дістав її чоловік.

Заслання відбувала разом з чоловіком у Читинській області.

Починаючи з 1987 року, І.Стасів-Калинець бере найактивнішу участь у пробудженні українського культурного та громадського життя Львова, в русі за відродження УГКЦ, у створенні Товариства української мови, “Меморіалу”, Народного руху України.

У 1990 – 1992 рр. як начальник управління освіти виконкому Львівської облради вона впроваджувала українізацію шкільної системи, зокрема, сприяла виключенню російської мови як предмета в початковій школі та рішучому скороченню кількості російських шкіл і класів. У березні 1990 р. Ірину Стасів-Калинець обрано депутатом Верховної Ради України.

1998 року їй присвоєно титул “Героїня Світу”, а 2000 року нагороджено орденом Княгині Ольги ІІІ ст. і 2005 року – ІІ ступеню.

І.Стасів-Калинець – автор збірок “Поезії”, “Шлюб з полином”, книжок для дітей “Лелека і Чорна Хмара”, “Казки іграшкового телефону”, історичного детективу “Вбивство тисячолітньої давності”; монографії “Студії над “Словом о полку Ігоревім”, “Загадки хрещення України-Руси”, наукової розвідки “Тарас Шевченко і св. Августин”, численних публіцистичних статей, есеїв тощо.

ADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief


Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent

diana
Діана Мережко
-- кореспондент
Diana Merezhko
-- correspondent


John Heron
-- webmaster www.eposhta.com


Ihor Prociuk
-- story layout and design

We hope you found ePOSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.

eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com
or
myroslava@rogers.com

Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:
eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com

Subscribe to the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Is one of your friends forwarding ePOSHTA to you? Why not subscribe directly! Just enter your e-mail in the box below and click on Subscribe Now!.

Unsubscribe from the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Send an email to:
eposhta-CanadaUS-unsubscribe@yahoogroups.com
YahooGroups (which managers our subscriptions) will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to unsubscribe.

Subscription Issues:
Having difficulty subscribing (or unsubscribing)? Or maybe you want us to add your friends to our newsmagazine? Contact:
subscription@eposhta.com
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements.

If you maintain a website of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site in our ePOSHTA newsmagazine.

ePOSHTA acknowledges the technical support of www.eposhta.com in the production of the ePOSHTA Newsmagazine.