If you are having trouble reading ePOSHTA, click HERE.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть ТУТ.

image
Мова або смерть!

image
http://vimeo.com/43308486
Непокора  
Defiance - The Story of FC Start

It has been 70 years since a group of soccer players living in Nazi-occupied Kyiv
used the game they loved to find hope and inspire their fellow countrymen.

June 17 червня 2012
Vol.13 No.
11
People&Culture&Politics&Business

Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
subscription@eposhta.com
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:

  Editorial

The Hidden agenda becomes obvious: The real reason why the UOC-KP will never be welcomed into the EP

  Редакційна Сторінка

Вийти зі стану прострації та вдатися до активних дій!
  Focus

              Sponsored by:

               image
               Currency Exchange • Money Transfer
               Toronto • North York • Oakville/Mississauga

Political threats to the Ukrainian language

Where are you leading, my Church? - VIDEO
Russia’s state church – Analysis

  Фокус

Коли мова має значення
Обмінний курс Володимира Литвина: російська мова - за 95 мільйонів?
Сумна доля диктаторів-нуворишів - ВІДЕО Знак Оклику!

  Viewpoint

Fight and Win!

The secret meeting

Ukrainian Government's monolingualism diagnosis

  Незалежний Погляд

Кабаре "Веселий Песец'": Чемпіонат EURO-2012 - це політичний ГОЛ "колективному Януковичу" - ВІДЕО
Семен Глузман: Взяти мови
«В зашморгу лжедемократії...»!!!
Мова в наперстку. Чому українські депутати б'ються через статус російської мови
Віктор Баранов: Люби Україну – або забирайся геть!
Вороги народу. Після опонентів влада візьметься за своїх

  Call to Action

Petition in Support of Ukrainian Language - Online 

Action for the protection of democratic values in Ukraine - Jun. 19

  Заклик до дії

Не мовчім! Мовчанка – знак згоди!
Акції протесту проти встановлення диктатури Януковича під час відкриття чемпіонату Євро-2012
Звернення до жінок, сини чи чоловіки яких сьогодні знаходяться на службі в лавах МВС, СБУ та служать в Армії – знак згоди!

Всеукраїнське Віче -Україна - Це Ми! - вівторок 19 червня

  Events

Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings
Edmonton: Kurelek exhibit - From the community -- until Sept. 3
Austintown, OH: Spaghetti & meatball dinner to benefit youth mission Trip to Ukraine -- Jun. 24
Toronto: Eparchical Gathering: Youth Festival -- Jun. 24
Toronto: Lakeside Canada Day BBQ with Borys Wrzesnewskyj -- Jun. 27
Winnipeg: A midsummer night of Kupalo -- July 5

  Події

Київ: Мітинг на захист української мови -- 18 червня
Київська обл.: Від мрій до дій молоді Ворзеля (Клуб Активної Молоді) -- 23 червня
Торонто: Епархіяльна Зустріч: Фестиваль молоді -- 24 червня

  Programs & Conferences

Emlenton, PA: Kobzarska Sich - a summer musical experience learning the bandura -- Aug. 4 - 18
Trident Camp, Crystal Lake, SK: Adult Ukrainian Language Immersion Course -- Aug. 9 -12/ 9 -16
Lviv: KUMO UWC Forum of Ukrainian Youth Diaspora "Lviv-2012" (FUMD) -- Aug. 25 – Sept. 2

  Програми і Конференції

Львів: - КУМО СКУ Форум української молоді діаспори "Львів-2012" (ФУМД) - 25 серпня до 2 вересня

Торонто: Україномовний денний табір  UKIEDAYCAMP

Міжнародний Воркшоп «Science for Prosperity» 2 - пдатися до 24.06.2012

  Current Affairs

'I wanted to show support to Yulia': Swedish TV host

John Demjanjuk attorney files complaint against doctors

Thousands march in Moscow as Putin’s 1937-style raids fail to halt protests

Current Affairs - Canada

Ukrainian Canadian community meets with Foreign Minister Baird and officials to discuss Canada-Ukraine policy priorities

Top court hearing planned for July over disputed Toronto vote
Elections Canada raises new questions about Etobicoke vote
Push poll in Etobicoke Centre - A breach of parliamentary privilege?
Was there an organized poll suppression operation in spring 2011?

Alberta-Ukraine Genealogical Project participates in Calgary Ukrainian Festival

  Сучасні Пoдії

У Франції відбудеться акція солідарності з Юлією Тимошенко
У Канаді палили портрети Ківалова і Колесніченко  перед консульством України
Українсько-канадська громада зустрілась з міністром Беірдом та офіційними особами для обговорення приоритетів канадсько-української політики
Посла Європейського Союзу не пустили до Тимошенко - ВІДЕО (російською і англійською мовами)
Лист ТУМ (США) до посла України в ОН і Консульств в США про витіснення украінської мови
Діаспора пришле на вибори своїх спостерігачів

  Arts & Letters

Buffalo, Chicago, Minneapolis premieres Genocide Revealed

Two new on-screen looks at Ukraine

  Культура

Концептуальна відповідь Оксани Пахльовської стосовно мовного законопроекту
"Остання Барикада" за мову! Ніна Матвієнко - ВІДЕО

Проєкт НАРОДНЯ КНИЖКА триває!

А_СИРАНТ

  Ukraine & the World

Ukraine hoped soccer would put it on Europe's map, but instead it has a black eye

Yulia Tymoshenko on CNN - Politics from a guarded hospital room - VIDEO

The Secrets of Mezhyhirya and the money trail that leads to London

Teams honor Holocaust, ignore Holodomor
"Politically, you are the 'elder' brother, while Russia is the 'younger' one"
Berkut police officers encircle oppositionists near Olympiysky stadium in Kyiv

  Україна і Світ

Хто голосував за "мовний" закон. ПОІМЕННИЙ СПИСОК

«Мовний» законопроект проштовхуватимуть у день гри Україна - Англія - 19 червня

Турчинов: Влада і її прихильники не допускають виборчу рекламу опозиції - ВІДЕО
Табачник натякнув, що українська - "непотрібна" мова

Соскін радить Колесніченко вивчити долю Бакая, а Литвину - вже збирати валізи до Москви

У "Freedom House" кажуть, що Україна може осоромитися і впасти до рівня Росії
Як на День Росії познущалися над гімном України
Ляшко виховує чиновників у Гайвороні -ВІДЕО

  Business Report

Ukraine's hryvnia drops most in two years amid Euro 2012 tension
Tax noose for a sick economy

  Історія

Дядько і брат митрополита Володимира були підпільниками ОУН

  Society

Let's hammer it into their sick(le) heads: Soviet imagery isn't cool

  Суспільство

Беркутів в Одесі побив звичайний хлопець
ПІДРАХУЙ (гурт ДУЛЯ) -ВІДЕО
Генеалогічний проект Альберта-Україна взяв участь в Українському фестивалі у Калгарі

  А король таки голий!

Демократичний Альянс проклав маршрут від Генпрокуратури до корупції в Нафтогазі

  Ukrainians in the News

Stepan composes song for the Euros

  Religion

Our Holy church is under attack!

  Релігія

Куди нас ведеш, Церкво моя? - ВІДЕО

Маємо тепер над чим подумати ... ВІДЕО

Наша церква під наступом!

  Sports

'Free Yulia!' T-shirts distributed before match in Lviv
Ukraine's elite celebrate the win over Sweden  - Photos & Video
Polish TV - EURO 2012

  Спорт

Кабаре "Веселий Песец'": Чемпіонат EURO-2012 - це політичний ГОЛ "колективному Януковичу" - ВІДЕО

Як Януковичі з Ющенками і зірки на футболі вболівали – ВІДЕО

Польске телебачення - ЄВРО 2012

  From Our Mailbox / Blogbox

Associated Press' inaccurate and unbalanced depiction of the language legislation

Re: Wiesenthal Center urges Euro fans not to patronize certain Lviv restaurants
The ugly secrets of Mezhyhiria, Yanukovych's residence

  Відгук

Немає свободи - немає підтримки


The Hidden agenda becomes obvious:,the real reason why the UOC-KP will never be welcomed into the EP

TOP


The visit of both His Holiness Patriarch Filaret (UOC-KP) and His Holiness Sviatoslav Shevchuk, Patriarch of the Ukrainian Catholic Greek Church, as the heads of their respective churches in Ukraine, was considered to be a joyous event, which ePOSHTA had covered in a previous issue. "Камо грядеш, діаспорна православна церкво?" http://www.eposhta.com/newsmagazine/ePOSHTA_120428_CanadaUS.html#ed31).
image
Patriarch Filaret at the monument fro UPA in St. Vlolodymyr cemetary, Oakville (near Toronto), Canada
(Photo: Ihor Prociuk)

As mentioned previously, Patriarch Filaret’s visit has opened a cache of problems in the Ukrainian Orthodox Church beyond the borders of Ukraine itself, which have been accumulating during the years since Ukraine’s declaration of independence.  What has recently come to light, is proof that the Ukrainian Orthodox Church of Canada, whether consciously or not, is supporting Moscow in its attempts to regain power over all the Orthodox churches in Ukraine. By being united with the Ecumenical Patriarchate and its leader, His Holiness Bartholomew,  they are tightening the noose around the UOC of the Kyiv Patriarchate and handing it right into the hands of not only the Moscow Patriarchate  but into the hands of Russia’s current government.  Their objective, as always, has been the complete destruction of the Ukrainian nation and its subservient return to the powers of Moscow.

Let us not forget, that the hierarchy of the Moscow Patriarchate has always served the interests of the Kremlin. As an instrument of the former Soviet government, the MP they supported the governments mandate to physically, mentally and emotionally destroy the peoples under their domain:  through continuous repression, deportations, murders, the creation of the Holodomor famine, the wiping out of national memory, etc. It should be noted that each of the Moscow patriarchs was at the service of Russia’s intelligence services. In this context, the late Patriarch Alexei was no exception and likewise the present Patriarch Kirill.

The post World War II generation, born beyond the borders of Ukraine, carry with them an unprecedented patriotism for the homeland of their forefathers. The relatively young bishops who today head the UOC abroad could not be uninformed about the Moscow patriarchs’ black coin. In connection with the scandal that has arisen within the diaspora Orthodoxy, a seditious thought creeps in: is it possible that all these anti-Ukrainian tumultuous years are being managed by Moscow’s agents, who have successfully infiltrated the ranks of the highest church notables and who skillfully manipulate each of them?

The following excerpt from correspondence between the Ecumenical Patriarch Bartholomew and Patriarch Aleksei, has awoken the Ukrainian Diaspora with a jolt. And not unlike bees in a hive where an invasive hand tries to remove the golden honey, they, too, are angry.

To understand all the underground currents between the not inclined to be supportive Constantinople to Orthodox Ukrainian Konstatynopolem and the hostile to them Moscow, an extract is provided from a unique correspondence between the Ecumenical Patriarch Bartholomew and Patriarch Alexei of Moscow. (Note that the current Patriarch Kirill is implementing a much tougher policy towards Ukraine and the Orthodox Church of the Kiev Patriarchate, than its predecessor Alexei.):

“of course to a certain extent we can comprehend the fears Your Beatitude and your Holy Synod have as to the consequences which the settlement of the Ukrainians in the Diaspora could eventually have had on the general situation in Ukraine, if proper care had not been taken.

In this regard we would like to assure you that the induction of the Ukrainian communities into the canonical order of the Orthodox Church by receiving them under the omophorion of the Ecumenical Patriarch will, we believe, finally prove to be beneficial for the relationship between the Most Holy Church of Russia and the faithful in Ukraine.

This is so because on the one hand those received were obligated to formally declare that they will not seek autocephaly of the Ukrainian church, or even a part of it, through known methods employed by the “autocephalists” who operate in every way possible.”
(Page 3 of a July 11, 1995 letter from Patriarch Bartholomew to Patriarch Alexei)

It should not be a surprise that the Ukrainian Orthodox community in Canada is buzzing like bees in a disturbedhive. Why was Patriarch Filaret of the UOC-KP welcomed with the highest honors in the churches of the the Greek Catholics of Toronto? With their orders why did the Ecumenical Patriarch Bartholomew and Metropolitan Yuri forbade Orthodox believers to meet with the head of the UOC-KP, which has always opposed the assault of Moscow ‘batiushky’? It is these questions that were raised by the Orthodox community of St. Volodymyr (Toronto) at a meeting with the Metropolitan Orthodox Church of Canada Yuri (Kalishchuk). It must be said that there was no end to the accusations addressed to the senior hierarch. There were very many speakers, their demands were most categorical. Generally speaking, the position of those present was well-expressed by a member of the Brotherhood of St. Andrew, Leonid Lishchyna: "For most members of the St. Vodocymyr Cathedral these orders (Patriarch Bartholomew and Metropolitan George) are unacceptable. This majority is convinced that our subordination to Constantinople should be anulled and that UOCC must return to the status that existed prior to 1990. Then our church was free and no one outside of Canada ordered whom we cannot welcome in our cathedral. "

image
St. Volodymyr Cathedral, Toronto Canada
(Photo: Ihor Prociuk)

We can only forsee how events will develop further around the scandalous position of diaspora’s Orthodox Churc  hierarchs. There are a few possible solutions. Firstly, a lion’s share of the diaspora UOC could secede and become independent or even enter into the fold of the UOC-KP. In this case the diaspora UOC will significantly lose its influence and become smaller. The second option (albeit most unrealistic), the UOCC’s position is accepted and everything settles down. And the third, in the short or longer term, the possible association with the UOC-KP and the Ukrainian Greek Catholic Patriarchate in order to put Ukraine on a united spiritual path. There is more and more talk about this in Ukraine. Indirect evidence of this intent was the joint trip to Canada of Patriarch Filaret and Patriarch Sviatoslav Shevchuk. (Note that the current repute of the Ukrainian Greek Catholic Church has soared, resulting in its welling by formerly Orthodox of the Muscow Patriarchy, especially in Kyiv.) We believe that the Orthodox Church abroad will follow its brethren in Ukraine. In this case the hierarch of the diaspora UOC  will have the opportunity to be left alone with their pro-Moscow sympathies, however, without their flock.
However, thre is still time for the hierarchs of the UOCC in the diaspora to listen to the voice of the faithful and to break the unnion with Constantinople to finally work on the strengthening of Ukraine, the nationally meaningful Ukrainian churches and the welfare of the Ukrainian people throughout the world.

This editorial first appeared in Ukrainian http://www.eposhta.com/newsmagazine/ePOSHTA_120527_CanadaUS.html#ed31

Вийти зі стану прострації та вдатися до активних дій!

TOP

Днями в українському християнському світі відбувалися панахиди на могилах померлих. Такі панахиди правилися й у багатьох місцях згромаджень українців Північної Америки, зокрема поблизу Торонто на цвинтарі св. Володимира в Оуквіллі. Утім, в останньому привертала увагу ґранітна постать безстрашного вояка УПА з написом на постаменті: «Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї!». Так, у буремні роки минулого століття тисячі тисяч синів і дочок України поклали молоді життя на вівтар Вітчизни. Це воно, покоління «без страху в очах», стало на прю з двома тоталітарними потугами – нацистською Німеччиною й большевицьким Совєтським Союзом, зокрема з останнім боротьба тривала понад десять років. Як зуміли без жодної допомоги так довго протриматися повстанці? Відповідь: їхнє середовище живили високі ідеологічні засади, рівно ж – безумовне підпорядкування головному проводові в особі леґендарного командувача Романа Шухевича.

Безперечно,  консолідація політичного проводу чи інтелектуальної еліти навколо поставленої цілі, його (її) вміння залучити кожного небайдужого (і байдужого) громадянина до необхідних звершень є вирішальним чинником у реалізації будь-яких державних чи національних завдань. Досі цього ми не мали в Україні. Адже з відродженнням Української держави дух отаманії, ворохобництва, головотяпства вселився в багатьох політичних провідників, культурних діячів, у середовище українських патріотів.

Заклик з минулого

image

Вочевидь, не можна перемогти на виборах без масової підтримки суспільства. Але як побороти  байдужість виборців, хоча б помаранчевого пояса? На жаль, повоєнне героїчне покоління відійшло в небуття. Натомість останньо в Україні витворилася безлика, апатична й байдужа маса, яка, за невеликим винятком, переймається виключно своїм фізичним буттям. Причина негараздів в Україні також криється в іншому: відсутності справжніх провідників-державників, системному іґноруванні патріотичним проводом національних інтересів, бракові безкомпромісності й жертвенності тощо. Однак сподіваємося, що нові-старі опозиційні провідники врешті проаналізували попередні помилки й збагнули: при відсутності очищення лав їхніх політичних сил та браку злагодженості між ними, включиться відразу ж після програшу на виборах лічильник остаточного знищення титульної нації України, а відтак і самої Української держави!

Вочевидь, не можна перемогти на виборах без масової підтримки суспільства. Але як побороти  байдужість виборців, хоча б помаранчевого пояса? Так, був сплеск великої громадянської активності під час Помаранчевої революції.  На жаль, ніхто з тих, хто брав участь у цій вікопомній події, не подбав про контроль за діями помаранчевої влади. Передовсім ішлося про те, щоб активісти помаранчевих створили відповідні громадські організації, позаяк без контролю будь-яка влада псується. Не зуміли. Ось і дожилися до навали донецьких ординців.

Однак, коли сьогодні з уст помаранчевих лунає зневіра й розчарування, хочеться сказати: кожен з вас (нас) несе пряму відповідальність за загальну зневіру й апатію. Бо кожен з нас (вас) не зробив нічого, щоб стали реальністю обіцянки помаранчевої влади. Однак, коли сьогодні з уст помаранчевих лунає зневіра й розчарування, хочеться сказати: кожен з вас (нас) несе пряму відповідальність за загальну зневіру й апатію. Бо кожен з нас (вас) не зробив нічого, щоб стали реальністю обіцянки помаранчевої влади. Нині маємо в Україні об`єднану опозицію (пам`ятаймо: іншої в нас немає і не скоро буде!), тож пора кожному українському патріотові активно включитися у виборчу кампанію, щоб спільними зусиллями усунути від керма держави донецького паханату. Пам`ятаймо: це – наш останній шанс!

Виходімо зі стану прострації! Гуртуймося, об`єднуймося, працюймо на звільнення України від клептократичної влади! Пам`ятаймо: в єдності – сила народу !

image

Урешті позбудьмося тягару наших помилок. Скажімо собі, що наша байдужість привела до влади клан донецьких рецидивістів, відтак до закручування ними всіх можливих гайок, до катастрофічного падіння життєвого рівня. Скажімо собі, що та ж сама апатичність привела до появи в Україні політичних в`язнів. Адже декілька 100-тисячних демонстрацій на підтримку Ю. Луценка, Ю. Тимошенко та ін. змусив би бандократію відмовитися від політично вмотивованих кримінальних процесів. І ще: заставив би ту ж злочинну владу рахуватися з народом, зрештою, змусив би обмежити її казнокрадські апетити. Та й, вочевидь, міжнародна спільнота стала б дивитися на українців як на повноцінну націю, а не як на покірний і безвільний придаток до купки розперезаних олігархів!

Та й, вочевидь, міжнародна спільнота стала б дивитися на українців як на повноцінну націю, а не як на покірний і безвільний придаток до купки розперезаних олігархів! Звісно, пора проаналізувати й інші уроки минулого. Передовсім варто б згадати «противсіхів» і тих, яким було ліньки відірватися від телевізора, щоб кинути свій бюлетень в урну. Всі вони також причетні до приходу до керма держави донецького паханату. Чи зможе опозиція переконати цих та інших безвірків у потребі нагальної підтримки її на виборах? Спільно шукаймо відповідь. А, може, всі гуртом візьмемося за цю надзвичайно важливу справу?!

Варто теж згадати про всіляких політичних провокаторів, несамовитих патріотів, які не хочуть чи не можуть зрозуміти важливості того чи іншого політичного моменту, свідомо чи несвідомо накидаючи суспільству свої  думки, які не працюють на консолідацію українського суспільства. У числі перших віддавна фіґурує скандально відомий народний депутат НУНС Ярослав Кендзьор. Ось як він, украй неґативно висловлюючись про одного з опозиційних провідників, підриває авторитет усієї об`єднаної опозиції: "Нам потрібно розчистити політичне поле від таких, як Тимошенко. Вона ж не має ніякого стосунку до демократії». І в тому ж дусі: «Починати (опозицію) потрібно з чистого аркуша».

Подібне за чотири місяці до виборів працює виключно на ПРУ, відбиваючи охоту й без того збайдужілого електорату голосувати за опозиційні сили. Слід пам`ятати, що коли на виборах-2012 не проголосуємо за висуванців об`єднаної опозиції, то донецький бульдозер чавитиме громадян України «forever» (Саме так висловився  «дириґент» фракції ПРУ у Верховній Раді М. Чечетов, переконуючи всіх і вся в перемозі донецьких на виборах-2012.).

Пригадаймо, що на ці ж граблі  - голосувати «проти всіх», чхати на вибори, «всі вони однакові» -українське суспільство вже наступало на президентських виборах-2010-11. Результат відомий: ніхто з українців не може отямитися від режиму донецького паханату.

Будьмо терпимі до опозиції, хоча б до виборів. У цей час у публічному секторі вдаваймося до певного самоконтролю, щоб не підривати довіру до кандидатів від опозиційних сил (окрім професійних зрадників, всіляких пройдисвітів, нещодавніх тушок, скритих висуванців від ПРУ тощо). Зведімо критику опозиціонерів до тих питань, які лише стосуються виборів. Ось після перемоги на виборах «биймо їх у хвіст і гриву», скеровуючи на них шквал вимог і претензій. Зрештою, щоб зрушити у ВРаді застояне багновиння.

Це саме, в контексті терпимості до опозиції, стосується й певних авторів, які зчиняють галас на весь український світ то з приводу російського тексту програмних засад опозиції, виголошеної нею в Донецьку (це слід вирішувати на партійних рівнях, а не робити надбанням антиукраїнських ЗМІ), то у своїх статтях із викриттям «лжедемократів», діючи перед виборами за принципом: «бий своїх, щоб чужі боялися». Ну, а вже справді за рамки національного глузду вийшла «Заява Української республіканської партії проти омоскалення України», у якій затавровано парламентську опозицію (за відсутність рішучих дій у ВРаді під час прийняття в першому читанні законопроекту «Про засади державної мовної політики») в тому, що вона «зрадила Україну». Звідси: «... жоден (!) з діючих народних депутатів не має морального права балотуватись до нового парламенту. У Верховній Раді потрібні борці, а не пристосуванці!». Отаке видала УРП!

А ось вихід, який пропонує УРП: «У ситуації, що склалася, Українська Республіканська партія закликає до створення позапарламентської Української Національної Опозиції, яка об`єднає справжніх українських патріотів. Така опозиція мала б діяти обов`язково у рамках Комітету Опору диктатурі (КОДу) і згуртувати такі партії як «Свобода», КУН, УРП тощо». Як кажуть, приплили, панове. Отже повертаємося до часів взаємознищення, внаслідок чого ми, українці, на радість нашим ворогам неодноразово або втрачали державність України, або упускали шанс на її відновлення.

У контексті подій в Україні не можна не згадати провід української діаспори. Так, він успішно працює на міжнародних рівнях задля України, зокрема КУК - із урядовими структурами Канади. Однак упродовж останніх років у діаспорі спостерігається певне відчуження проводу від загалу. Складається враження, що провід існує сам по собі, а українські громади самі по собі. Причин такого стану немало. Утім, найголовніша криється в небажанні чи невмінні діаспорного проводу мобілізувати українську спільноту до громадського життя, передовсім на підтримку протирежимної України.

Останні події у Верховній Раді щодо прийняття україножерського законопроекту Колісниченка-Ківалова й реакція на них українців Торонто (нижче подаємо матеріал про пікетування Генерального консульства України в Торонто) підтвердили наступне: акції протесту можуть відбуватися під дипломатичними установами України й без організаторських зусиль проводу діаспори. Але не настільки ефективні, як це потрібно Батьківщині. Треба зазначити, що на останніх акціях протесту щораз частіше лунають закиди в адрес СКУ, КУК тощо. У них бездіяльність чи яловість проводу діаспорних надбудов щодо України сприймається як конформізм. І це ніяк не сприяє й не сприятиме налагодженню тісніших контактів між діаспорним проводом і українською спільнотою. А навпаки.

Отже діаспорний провід повинен зробити висновок: серія організованих без проводу протестів у Торонто вказує на те, що діаспорні українці прагнуть активних дій задля порятунку України!

Є ще й інший бік політичної медалі. А саме: багатолюдні й різнопланові акції протесту в країнах українського поселення проти донецького олігархату на чолі з В. Януковичем можуть стати тим каталізатором, який виведе зі стану зневіри та байдужості наших братів і сестер у рідному краю!    

Редакція еПОШТИ

Заява
Української Республіканської партії
проти омоскалення України

Події 5 червня ц.р. у Верховній Раді  остаточно розвіяли будь-які сумніви щодо центральної влади в Україні. Владу захопили не просто бандити і корупціонери. Це – чужинці, загарбники, “п’ята колона” Кремля!

Бо тільки окупант міг замахнутися на той найбільший і найдорожчий скарб, що є у кожного народу – його мову.

Голосуючи за надання російській мові статусу регіональної (чи то пак другої державної) україножери з Партії регіонів та КПУ повністю викрили свою ворожу суть. Це замах не тільки на державну українську мову, це замах на українську державність! Тому, згідно зі статтею 37 Конституції ці антидержавні партії в Україні мають бути негайно заборонені! А їхні керівники притягнуті до кримінальної відповідальності за розпалювання міжнаціональної ворожнечі і державну зраду.

Прикро, що опозиційні фракції у парламенті не зуміли зарадити цьому імпер-шовіністичному наступу. Депутати із БЮТу та НУНСу пасивно спостерігали як розпинають українську мову. Вони навіть не спромоглися голосувати “проти”. Замість того аби блокувати шабаш українофобів опозиціонери вдались до банального демаршу, що було абсолютно неадекватною реакцією на по-суті державний переворот. Бо що це за держава з чужою мовою! Парламентська опозиція того дня вкрила себе непомірною ганьбою. Вона зрадила Україну! Їй немає довіри! Тому жоден (!) з діючих народних депутатів не має будь-якого морального права балотуватись до нового парламенту. У Верховній Раді України потрібні борці, а не пристосуванці!

У ситуації, що склалася, Українська Республіканська партія закликає до створення  позапарламентської Української Національної Опозиції, яка об’єднає справжніх українських патріотів. Така опозиція мала б діяти обов’язково в рамках  Комітету Опору диктатурі (КОДу) і згуртувати такі партії як “Свобода”, КУН, УРП тощо.

Тільки рішучими і радикальними діями можна усунути від влади нащадків тих, які знищили Українську Народну Республіку, вчинили в Україні  голодомори, репресії, втягнули нас у Другу світову війну, на чиїх руках кров мільйонів закатованих українців!

Голова Української республіканської партії
Левко Лук’яненко

Political threats to the Ukrainian language -- VIDEO

TOP

image
http://www.rbc.ua/ukr/top/show/zakon-o-yazykah-vozle-
parlamenta-mitinguyut-bolee-2-tys-chelovek-05062012085700

( Source )
June 12, 2012

Zenon Zawada

Misinformation has accompanied the current language bill in parliament because of Ukraine’s complex linguistic situation. Unfortunately, Western journalists haven’t succeeded in clearing up the confusion and informing their readers of the real meaning behind this legislative initiative.

Sufficient legislation on language has long existed in Ukraine, offering generous – some say indulgent – guarantees for the Russian language and its speakers.

The binding legislation approved in 1989, “On Language in the Ukrainian Soviet Socialist Republic,” properly identifies the Ukrainian language as one of the decisive factors in the national selfhood of the Ukrainian people.

It called for the state to ensure the thorough development and functioning of the Ukrainian language in all spheres of social life, a principle that was subsequently adopted by the Ukrainian Constitution in 1996.

While giving priority to Ukrainian, the 1989 law also protects Russian language speakers, reflective of the Ukrainian people’s long history of tolerance towards its ethnic minorities.

The 1989 bill calls for the free development and use of the Russian language, which was buttressed in the Constitution of 1996, a document that goes even further in calling for the defense of the Russian language in Ukraine.

Specifically, it sets the conditions for the use of Russian, alongside Ukrainian, in state organs and enterprises. It allows for citizens to address state organs and enterprises in Russian, and for these institutions to respond in Russian.

The same bill allows for judicial proceedings to occur in Russian, including offering testimony and producing all documentation. It requires all state employees to command both Russian and Ukrainian and requires that students learn both languages, beginning in elementary school.

Therefore, the characterization offered by certain Western media (including the Associated Press and the Wall Street Journal) that the legislation approved by parliament on June 5 would allow the use of the Russian language in state institutions is false and misleading.

The Russian language has been alive and well in the state institutions of the majority of Ukraine’s oblasts and in most of Ukraine’s cities for the duration of the nation’s 20 years of independence. This is the case even after the alleged Ukrainianization during the Orange era [of ex-President Viktor Yushchenko and ex-Prime Minister Yulia Tymoshenko], which barely occurred.

The Russian language ranks supreme the dialogue and documentation at state medical and banking institutions in most cities (and private ones, for that matter). It ranks supreme among state engineers, police officers, and tax inspectors.

In courts, the majority of testimony and verbal exchange occurs in the Russian language. The documentation in many courts in southern and eastern Ukraine is in Russian, and most of the judges and lawyers there speak in Russian during sessions and trials.

All this occurs in spite of the binding law calling for the Ukrainian language’s priority status because the law carries little weight, as in most spheres of Ukrainian life.

Linguistic matters are decided on a largely de facto basis, and the nation’s citizens have learned to get along more or less based on mutually accepted norms that have evolved without government interference.

Even if the law did matter in Ukraine, sufficient legislation already exists that offers Russian speakers comfortable conditions.

Given these facts, that begs the question of why the ruling Party of the Regions of Ukraine, with its parliamentary allies, decided on June 5 to cast 234 votes in favor of new language legislation, “On the Foundations of Language Policy.”

It was sponsored by alleged 2004 election falsifier Sergei Kivalov and provocateur-for-hire Vadim Kolesnichenko, who denigrates the Ukrainian language and culture at every opportunity he has in front of the media.

As the main reason, it’s worth noting that for the first time since the Orange revolts of 2004, the Party of Regions is no longer the most popular political force, according to an April poll conducted by the Razumkov Center, widely considered to be among the most reliable.

The Fatherland Party founded by imprisoned opposition leader Yulia Tymoshenko is now most popular.

The Party of Regions has lost significant support among its electorate, particularly with such maneuvers as passing an oppressive tax code and cutting social payments to veterans of the Afghan War and 1986 Chornobyl clean-up, many of whom live in the party’s cradle of support in the southeastern oblasts.

Indeed on the very same evening that parliament approved the first reading of the language bill, it voted on another bill that creates the opportunity to cut such social payments even further in 2013. Not a bad distraction, eh?

Then there’s the economy. The stock market is down 33 percent year-to-date and the National Bank of Ukraine can’t sell enough five-year notes, despite interest rates of close to 14 percent.

The National Bank also reportedly burned through $1 billion of its international reserves in May alone, bringing them down to $31 billion. Most recently, Business Insider ranked Ukraine as among the world’s five governments most likely to default.

Meanwhile, the Ukrainian government stands accused by the opposition of plundering close to a third of the $10 billion in state funds spent on Euro 2012, the evidence for some of which exists.

In its desperation, the Party of Regions has turned to the sensitive and volatile language issue as its last trump card to activate its core support base of pro-Russian radicals.

Unfortunately, these elements care little for establishing rule of law and independent jurisprudence in Ukraine, which are issues that are far more relevant to most Ukrainians as tangibly improving their day-to-day lives.

These radicals, who number in the millions, suffer from ignorance of the history of the land that they walk upon, wanting to live in a Ukraine without ever encountering the Ukrainian language that they were raised to hold in contempt by Soviet propagandists.

Ironically, their leaders, including Kolesnichenko, claim to embrace European values, alleging their position is in line with the European Charter for Regional and Minority Languages, a document whose letter and intent was to defend weak languages from extinction and to ensure their speakers retain the minimum of rights.

Yet Ukraine is unlike any other contemporary European nation since the state language happens to be the lesser spoken tongue as a result of the native people’s post-colonial, post-genocidal and post-totalitarian 20th century history. The same can be said for the Crimean Tatar language.

The law on the books, as weak as it is, is the last remaining safeguard for the Ukrainian language. Meanwhile, the Ukrainian Constitution calls for the Russian language to coexist with the Ukrainian language, according to several court rulings that interpreted Article 10.

Violating this principle, the Kivalov-Kolesnichenko bill creates the architecture for Russian to replace Ukrainian entirely with its 10 percent rule, requiring state institutions to accommodate languages in a given population center that are spoken by at least 10 percent of its residents.

The bill thereby dismantles safeguards in the few remaining institutions where the Ukrainian language is flourishing, namely education, voiceover dubbing in cinema and mass media advertising.

image

The legislation claims to defend such minority languages as Crimean Tatar or Bulgarian, yet there’s no chance that state organs – often lacking funds to pay heating bills or to buy floor cleaning soaps – can accommodate each 10 percent minority in a given district.

Conflicts will become inevitable between the various minorities and the default language will be the majority language in most regions, which is Russian.

The Kyiv Post has printed letters to the editor complaining about the presence of the Ukrainian language, such as voiceover dubbing in cinemas (Ukrainian-language dubbing is non-existent in DVD sales).

Foreign university students have also complained about courses taught in Ukrainian (though much of the coursework, particularly in mathematics and the natural sciences, has been in the Russian language).

Such complaints reveal indifference to the suffering of the Ukrainian people, who were persecuted, and often killed, for asserting their right to live in an environment that provides for the comfortable functioning of the indigenous language of most of these lands.

These complainers should consider that the Finnish language was subjugated centuries ago to the Swedish language, a policy supported by Finland’s own elite. Similarly, the Czech language was once subjugated to German by its own elite too. Ukraine’s so-called elite is no different, embracing Russian and laying the groundwork for the eradication of Ukrainian.

Among those voting for the language bill on June 5 were Ukraine’s wealthiest oligarchs – billionaire Rinat Akhmetov, Kernel Group founder Andrei Verevskiy, mega millionaire banker Aleksandr Buriak and Kharkiv business mogul Aleksandr Feldman.

Therefore, Ukrainians themselves are partly to blame for foreigners holding such attitudes because unfortunately, many citizens disrespect their own history and heritage after decades of Soviet totalitarianism and Stalinist genocide.

Beyond such issues of basic respect however, Westerners ought to consider the geopolitical consequences of the language issue.

Political experts are increasingly drawing parallels between the Russian government’s current approach to Ukraine and Adolf Hitler’s Anschluss policy, which eventually led to the invasion of Austria and Czechoslovakia and annexation of the Czech Sudetenland, where Germans lived.

In this context, the Kivalov-Kolesnichenko bill has a few new clauses that deserve particular attention, such as defining one’s native language as “the first language that an individual mastered in earlier childhood.”

Russian-speaking Ukrainians, who make up the vast majority of Ukraine’s urban residents, have long held to the tradition of reporting that their native language is Ukrainian, despite speaking Russian on a daily basis (at least in public). That’s typical of a post-colonial society.

The new legislation seeks to redefine as native Russian speakers those who would typically categorize themselves as native Ukrainian speakers.

This strategy was employed in the Republic of Georgia, where more than 85 percent of the population of South Ossetia was extended Russian passports, in large part on the basis of them being native Russian speakers.

Such events would serve as the basis for the Russian government to intervene militarily in Ukraine. Those skeptical need only to turn the 2008 South Ossetian War, in which the Russian government defended its actions by claiming the duty to protect its citizens, wherever they may be.

The groundwork for Anschluss is already being laid in Crimea, whose residents are being propagandized by mass media, schools, and even summer camps into thinking they are ethnic Russian (with Ukrainian surnames) with loyalties to Moscow (instead of Kyiv). Many are reported to have Russian passports in their possession, despite Ukrainians laws forbidding dual citizenship.

Ukraine’s foremost political experts, such as author Serhiy Hrabovsky and Ihor Losiev of Kyiv Mohyla Academy, have already sounded such alarm bells.

It’s up to Western leaders, both in the private and public sectors, to realize that the Ukrainian language is just as much about geopolitics as it is about culture and heritage. Fortunately, the U.S. government has pursued a wise policy of offering strong support for the Ukrainian language.

Corporations such as McDonald’s have also shown a firm commitment to the Ukrainian language, playing contemporary Ukrainian music in its restaurants and keeping its menus in Ukrainian even in Russian-speaking cities as a sign of respect for the Ukrainian state and its history.

It’s just as important for Western business leaders, lawyers, academics and politicians to demonstrate that same support by tolerating the Ukrainian language, if not learning the basics themselves and encouraging its use among staff and employees.

Not only do their future business prospects hang in the balance, but so does the future of Ukraine as an independent state based on Western, European values.

Zenon Zawada is the former chief editor of the Kyiv Post.

Where are you leading, my Church? - VIDEO

TOP

«Brotherhood for the Revitalization of Ukrainian Orthodoxy in Canada»

A resounding success! The first in a series of seminars sponsored by the newly formed “Brotherhood for the Revitalization of Ukrainian Orthodoxy in Canada” was held on Saturday, June 2, in Toronto. Over 150 persons (St. Catharines, London, Waterloo, Hamilton, Toronto, British Columbia) listened intently to well-prepared presentations on the history of the Ukrainian Orthodox Church in Canada and the current state of the Ukrainian Orthodox Church in Canada. Those in attendance also had an opportunity to hear about a similar situation in the Ukrainian Orthodox Church in the U.S. and one parish’s experience navigating through the changes.

The “Brotherhood for the Revitalization of Ukrainian Orthodoxy in Canada” was established as an educational and academic brotherhood, with the main aim of informing about the current state of the Ukrainian Orthodox Church in Canada. On the basis of documents (copies were distributed to attendees), it has been shown that the foundation of the Church is perhaps in danger. The Ukrainian Orthodox Church in Canada was established, and is supposed to be grounded on four pillars – Ukrainian, Orthodox, Autocephalous, Sobornopravna. Recent events have brought the faithful to understand that these pillars are being eroded. The question before the faithful now is: do we repair them, renovate them, take them out completely or replace them with new pillars? In order to make such a decision, we need to educate ourselves and truly understand the current state of affairs, explore possible actions and their consequences. It is precisely for this reason that the “Brotherhood for the Revitalization of Ukrainian Orthodoxy in Canada” was formed.

Look for information on upcoming seminars. The time has come to take notice, learn and make an informed decision.

image
Part 1/2 Brotherhood for the Revitalization of Ukrainian Orthodoxy in Canada
Part 2/2 Brotherhood for the Revitalization of Ukrainian Orthodoxy in Canada

Russia’s state church – Analysis

TOP

image

[ Source ]
June 5, 2012

Published by the Foreign Policy Research Institute

David Satter

The recent actions of the indelicately named female punk band “Pussy Riot,” whose members on March 3 entered the Christ the Savior Cathedral in Moscow and sang a song on the altar that included an appeal to the Virgin Mary to “Drive Putin away,” have opened up a major controversy in Russia about the ties between Putin and the Russian Orthodox Church.

The members of the band are still in custody. Three have been charged with hooliganism, a crime that carries a maximum sentence of seven years and, as matters stand, imprisonment for the women is not out of the question.

The actions of Pussy Riot inspired indignation on the part of Church leaders and regime officials. Patriarch Kirill called their action a “mockery of a sacred place.” Sergei Lavrov, the Russian foreign minister, said it was “blasphemy.” The women were described as “satanic devils” and “prostitutes” and there were calls for them to be ripped to pieces on the ancient execution site in Red Square.

What was lost in all this was the identification of the Russian Orthodox Church with the Putin regime. Putin’s inauguration was marked by the ringing of church bells in the Kremlin. Kirill held a special prayer service for his “health” and “success in government,” in the Cathedral of the Assumption in the Kremlin. In the Novodevichy Monastery, the nuns sang psalms round the clock for Putin’s health.

Against this background, the actions of Pussy Riot appear to be directed not against Orthodoxy so much as the political role of the Church. In an open letter to Patriarch Kirill published on the Russian news site, grani.ru, Andrei Bessmertnii-Anzimirov, a layman, pointed out that the actions of Pussy Riot cannot be classified as blasphemy because the women appealed to the Virgin and not to Satan and although their song was unusual, there was nothing about it that was prohibited.

“When we speak about Orthodoxy as the backbone of the Russian culture and nation, we should always remember who is the backbone of Orthodoxy—about Jesus Christ.” If there is not such a consciousness, he said, Orthodoxy is turned into a “quasi-religion.” Bessmertnii-Anzimirov said that in the last 20 years, there has been a tendency to treat Orthodoxy not as a religion but as an ideology, the supposed “backbone of Russian culture and statehood.” He cautioned, “When we speak about Orthodoxy as the backbone of the Russian culture and nation, we should always remember who is the backbone of Orthodoxy—about Jesus Christ.” If there is not such a consciousness, he said, Orthodoxy is turned into a “quasi-religion.”

In fact, there is evidence that, in many respects, this is what has taken place. Putin is regularly accompanied by the hierarchs of the Church in religious garb at political events and is shown attending services on all religious holidays. Orthodoxy is the only religion whose services are shown on television. Orthodox chapels have appeared in railroad stations, in airports, on the territory of military units, and in the departments of the police. The presence of Orthodox priests is common for the “sanctification” of banks, offices, homes and even weapons, such as tanks, military ships and airplanes. A course in “Orthodox Culture” is offered in the schools but no other religion is the subject of such a course.

Orthodoxy, through the agency of thousands of selfless and dedicated local priests, gives to masses of people a sense of social defense and solidarity. It helps to impart a feeling of national identification and connection with traditions, providing a haven from an often cruel existence and offering consolation in the face of sickness and death.

According to material from the Soviet archives, Kirill was a KGB agent. The good works of local priests, however, are not necessarily reflected in the behavior of the church hierarchy which has long been coopted to lend legitimacy to the authoritarian Russian state.

Kirill, who was the Metropolitan of Smolensk, succeeded Alexei II who died in December 2008 after 18 years as head of the Russian Church. According to material from the Soviet archives, Kirill was a KGB agent (as was Alexei). This means he was more than just an informer, of whom there were millions in the Soviet Union. He was an active officer of the organization. Neither Kirill nor Alexei ever acknowledged or apologized for their ties with the security agencies.

As head of the Russian church’s department of foreign church relations, Kirill supported a new Russian ideology based on the denial of human rights. At the tenth meeting of the World Russian People’s Council, an international public organization headed by the Patriarch, in Moscow, April 4, 2006, Kirill said that “faith, morality, sacred places, and homeland” stand no lower than human rights. If these values are in conflict with the realization of human rights, “the society and government and law should harmoniously combine them.” How this could be done was not made clear but, according to the Council, it is impossible to allow a situation in which human rights “threatened the existence of the motherland.”

The personal wealth of Russian Patriarch Kirill Patriarch is estimated at $4 billion. During the Soviet period, fear was an important factor in the cooption of the Church by the regime. But in the post-Soviet period, the chief motivator may be corruption. After the fall of the Soviet Union, the church received official privileges, including the right to import duty-free alcohol and tobacco.

In its February 15, 2012 issue, Novaya Gazeta published an article about the personal wealth of the Patriarch, which it estimated at $4 billion. The newspaper referred to the dossier assembled by Sergei Bychkov, a journalist who has written extensively about Kirill’s involvement with the tobacco business. Not one of Bychkov’s more than a dozen articles has been refuted and Kirill himself acknowledged the veracity of many of the facts collected by Bychkov.

In 1993, a financial group, “Nika,” was created with the participation of the Moscow Patriarchy. Its vice president became the archpriest Vladimir Veriga, at the time the commercial director of the Department of External Church Ties (DECT), which was run by Metropolitan Kirill. After a year, there appeared two commissions on humanitarian assistance, one connected to the Russian government that determined which “humanitarian assistance” it was possible to free from taxes and excise duties and the other connected to the DECT, which sold the goods, including cigarettes and alcohol, to commercial structures. In this way, a large part of the humanitarian assistance that was freed of taxes was sold through regular commercial channels at existing market prices.

According to figures from the government commission on humanitarian aid cited by Novaya Gazeta, in 1996 alone, the DECT imported eight billion cigarettes. This was a serious blow to the tobacco barons of the period who were obliged to pay duties and excise taxes and, as a result, could not compete with the Church. This business was carried out despite the fact that Orthodoxy considers smoking to be a sin.

According to Novaya Gazeta, the DECT, in addition to Nika, became the founder of the “Peresvet” commercial bank and the companies, “International Economic Cooperation,” “Free Popular Television” and others. After 1996, the most profitable line of business became the export of oil, which was freed at the request of the former Patriarch Alexei II from customs duties. The annual turnover of the company in 1997 amounted to $2 billion.

The third direction of Kirill’s activities was sea products. According to the site, Portal-Credo.ru, which follows the situation of religion in Russia, and which was cited by Novaya Gazeta, quotas for Kamchatka crab and shrimp were allocated in the amount of more than 4,000 tons to the firm, “Region,” reportedly founded by Kirill.

In his public statements, Kirill does not deny that he is rich. In fact, this would probably be fruitless. Novaya Gazeta called attention to the luxuries that Kirill enjoys, a Breguet watch worth $30,000 which Ukrainian journalists noticed, a personal plane, a villa in Switzerland, and a penthouse in the famous “House on the Embankment” with a view of the Christ the Savior Church in the center of Moscow.

Despite this, Kirill does pay obeisance to the validity of traditional Christian virtues. In one of his statements in Ukraine, the Patriarch said, “It is very important to learn Christian asceticism. This is the ability to regulate one’s demands. This is the victory of a person over lust, passions and instinct.” According to Kirill, asceticism should be the rule for both the rich and the poor.

FPRI senior fellow David Satter is the author of It Was a Long Time Ago and It Never Happened Anyway: Russia and the Communist Past, just out from the Yale University Press and the director of a documentary film, “Age of Delirium,” about the fall of the Soviet Union based on his book of the same name.

Коли мова має значення

TOP

Як забороняють російську мову в Києві...
image
“Захистимо російську мову”

 

( Source )
Український Тиждень №22, 1-7 червня 2012

image

Ганна ТРЕГУБ

Наприкінці травня Україну відвідав Юрій Шевчук, відомий славіст, викладач української мови у Колумбійському та Літній школі Гарвардського університету, засновник Українського кіноклубу Колумбійського університету (нині – єдиного постійного форуму нашого вітчизняного кіно в Північній Америці). У львівській та київський Книгарнях «Є» у межах проекту «Новітні тенденції: суспільство, політика, культура» відбулися його відкриті лекції «Русифікація в Україні. Традиції та інновації».

Саме на ці теми Тиждень і розмовляв із науковцем.

Спадок імперій

Цікаво, що в цій шизофренії з ентузіазмом беруть участь постаті, яких важко запідозрити в культурному самоїдстві. Це провідні літератори, публічні інтелектуали, які принижуються до того, що дають згоду, аби з ними вели розмову російською в українських медіа.У. Т. (Український Тиждень): Чому в Україні й після розвалу СРСР триває насаджування російської мови як роз’єднавчого елемента? Адже цього немає в інших пострадянських республіках… Принаймні за винятком Білорусі.

– До України й Білорусі я додав би ще й Казахстан, перед яким теж гостро стоїть проблема русифікації культури, мови, менталітету тощо. Є цілий комплекс причин успішності такої імперської політики в Україні та її провальності майже в усіх інших державах. По-перше, Україна куди довше перебувала під російською окупацією, і асиміляторську політику проводили масово, послідовно й брутально. Другий чинник – це відсутність сильної національної еліти, яка мала б економічну вагу, достатню для того, щоб проводити власну культурну й, зокрема, мовну політику, як це, скажімо, було у випадку Польщі. Третій – весь час поширюваний міф про спорідненість української та білоруської мови, цивілізації, менталітету з російськими, який досить успішно укорінився в місцевій свідомості, підірвавши здатність до опору.

Російський імперіалізм застосовував проти української мови форми асиміляції, які були неможливі щодо балтійських чи кавказьких. Це те, що Юрій Шевельов називає засобами внутрішнього тиску на мову, проникнення в саму її систему, синтаксис, граматику, фонетику й найбільше лексику, як найменш відпірну до асимілятивних процесів. Шевельов називав таке втручання оригінальним винаходом російського імперіалізму. Ні британці, ні іспанці, ні французи не додумалися до того, щоб підривати мову колонізованих народів ізсередини. Російські імперіалісти роблять це надзвичайно продуктивно, ефективно, з наслідками, які мають далеку дію. Один із них – це формування в менталітеті великої частини українців переконання, що їхня мова – це просто спотворена, неоригінальна, бідна копія російської.

У. Т.: Якими є усталені сценарії мовно-культурної асиміляції для класичних імперій (британської, іспанської, французької)? Наскільки російська модель до них вкладається?

– Засоби зовнішнього тиску на мову всюди найперше набувають форм заборон, коли за вживання мови існують санкції. Друге – створення такої мовно-культурої ситуації, коли символічний капітал скупчується тільки на мові метрополії. Саме її знання й використання обіцяло приєднання до імперії, відкривало поле гри та кар’єрне зростання (класична ситуація Британської Індії). Жодна імперія не може існувати без масової участі колонізованих у механізмах придушення, контролю та владарювання, тому що панівна нація не має достатньо людських ресурсів, щоб поставити адміністраторів скрізь. В українському випадку методи зовнішнього тиску вживали аналогічно тому, як це робили в Алжирі чи Марокко французи або ж англійці в Південній Африці чи Індії.

У. Т.: Чи російський «лінгвістичний» імперіалізм модифікувався з плином часу? Які його особливості, притаманні ХХІ століттю, можна виокремити?

– Не можна відмовити русифікаторам у певній винахідливості, зокрема в тому, щоб постійно пристосовувати форми асиміляції, русифікації до становища в Україні, яке радикально змінюється. 1989-го в УРСР було прийнято закон про мови, якій зобов’язував бюрократів за наступні 10 років навчитися української. Нічого цього не сталося. Чому? Бо виникла така річ, як декоративна незалежність, декоративна мовна політика, декоративна держава. Усі атрибути в неї є – національний гімн, кольори, бюрократія, президент, армія –але за суттю своєю вона керована тими самими комуністами, Кравчуком і Кучмою. Червоні директори – люди, яким ця культура й ідея державності не просто дивні, а глибоко ворожі й чужі. Інша річ – вони раптом зрозуміли, що на цьому можна зробити великі статки.

Усі без винятку політологи на Заході, яких я чув або читав, говорили, що головною рисою української політичної еліти найвищого щабля є відсутність державного мислення, абсолютне небажання лишити після себе в історії щось, крім статистики власного збагачення. Це риса, властива всім без винятку українським президентам.

Мовна недополітика

У. Т.: Як у світі ставляться до білінгвізму? У чому полягає небезпечність української двомовності, яку ви називаєте «шизофренією»?

Ідеологи такого фальшивого інтернаціоналізму, а по суті московської зверхності, кажуть щось на зразок гасла: "Мені подобається кожна мова, якщо вона російська". – Це тільки українцям усе одно, якою мовою говорити. У світі це має значення. Для тих-таки росіян це важливо. А нам насаджують якийсь збочений «інтернаціоналізм», що спирається на переконання, ніби все навпаки. Ідеологи такого фальшивого інтернаціоналізму, а по суті московської зверхності, кажуть щось на зразок гасла: «Мені подобається кожна мова, якщо вона російська». Білінгвізм – це чистої води форма асиміляції, шлях до монолінгвізму, тобто, у випадку України, русифікації. Насаджується те, що я та багато інших називаємо «мовною шизофренією», тобто хаотичне, штучно нав’язане всім українцям вживання своєї та сусідської мов у межах однієї хвилини ефірного часу. Кожна з них – дуже усереднена, неглибока, збіднена. Ведучий, що володіє російською, говорить нею як рідною, а от начебто україномовний-таки, з усього видно, щосили перекладає з тієї на цю. Як наслідок, виходить якийсь покруч, симулякр, котрий не те що нікого не приваблює, – він, навпаки, викликає огиду й відторгнення масового глядача. Власне, це і є завданням, що його переслідують ті, хто провадить таку політику на українському телебаченні й радіо. Треба сказати, цьому завданню вони дають раду блискуче. Цікаво, що в цій шизофренії з ентузіазмом беруть участь постаті, яких важко запідозрити в культурному самоїдстві. Це провідні літератори, публічні інтелектуали, які принижуються до того, що дають згоду, аби з ними вели розмову російською в українських медіа. Мушу сказати, що в інших ситуаціях, коли активно контактують мови імперії та колонізованого (Пуерто-Рико, Каталонія, Квебек), як мені доводилося спостерігати, відсутня політика згаданої шизофренії. Навіть коли діалог ведуть із людиною, яка не володіє відповідно іспанською, каталонською чи квебецько-французькою, її через секунду стишують і лунає переклад.

Насаджувана всій державі, включно з регіонами, де громадян, що говорять російською, менш ніж 5%, мовна шизофренія призводить до того, що питомий носій української не може залишитися хоч на п’ять хвилин зі своєю рідною мовою. Відбувається її знекровлення – коли носії втрачають здатність думати лише нею, так як це має місце з кожною іншою вільною мовною спільнотою. З часом вони виявляються неспроможними утворювати питомі, а не перекладені, оригінальні неологізми, сленг, генерувати свою соковиту, привабливу, власною неповторністю і, зрештою, модну розмовну мову. Той самий Шевельов писав, що позбавлена сленгу мова приречена на загибель, тому що це та зона в кожній мові, в якій народжується «свіжа кров». Якщо взяти словники українського сленгу Лесі Ставицької, то він там на 70–80% російський. В українців він не розвинений настільки, як у поляків, росіян чи англійців. У ситуації, коли свій-таки уряд веде українофобську русифікаторську політику в усіх царинах життя, не існує мовної доктрини, що успішно протиставлялася б цьому на рівні громадянського суспільства й таких його клітин, як-от медіа, що створювали б україномовний простір, непроникний і відпірний до асиміляторства. ЗМІ не підхоплюють мовних інновацій із грального майданчика, студентської аудиторії, школи й не роблять їх, як в інших культурах, набутком усієї мовної спільноти. Я не знаю жодного теле- чи радіоканалу, де можна було б мати справу лише з україномовним продуктом.

У. Т.: Очевидно, що політика стосовно використання титульної мови держави у стратегічно важливих царинах, як-от ЗМІ, інтернет, книгодрукування, в Україні й решті світу різниться. У чому суть цієї відмінності?

– На Заході ця політика викристалізувалася до того, що держава не змушена застосовувати якихось механізмів упровадження, контролю, заохочення чи санкцій за недотримання. У США немає закону про мови, і жодна стаття конституції не проголошує англійської офіційною. Але сама логіка держави диктує людям те, що в нікого не виникає бажання підважити її стратегічну роль не тільки в державному житті, а й в інтернеті, бо одне справляє вплив на інше. Нікому не спаде на думку розміщувати на англомовному веб-сайті рекламу чи банери французькою. Вони просто розуміють, що це контрпродуктивно.

Збурити інтерес

У. Т.: Можна почути, що україністика у світі переживає період занепаду. Чи відповідає це твердження дійсності?

– Очевидно, що стан українських студій на Заході не відповідає аж ніяк тій вазі, яку Україна має у Європі та світі. Тенденція до занепаду справді є. У Франції мало чути про українознавство, там немає інституціоналізованих наукових центрів у провідних університетах, як-то Сорбонна, тощо. Вони й надалі лишаються у своїй славістиці насамперед русоцентричними у старому імперському сенсі виключення з поля зацікавлень інших культур, зокрема й української. Проблема не в тім, що першою слов’янською мовою для французьких славістів залишається російська, а в тім, що така виняткова увага майже завжди обертається нехтуванням рештою, елементарним браком цікавості до них. Така настанова веде до маргіналізації українських студій, що більш ніж дивно, адже йдеться про 45-мільйонну націю на своєму материку, до якої можна доплюсувати ще 10–15 млн по світах.

Йдеться ще й про те, що навіть студенти, які обирають українознавство собі за спеціальність, не дістають ані морального, ані когнітивно-культурного сприяння у вигляді сигналів, які свідчили б, що Україна стає дедалі вагомішою і важливішою, а відтак і більш обіцяючою для наукової, дипломатичної, бізнесової кар’єри таких молодих людей. На додаток те, що діється в державі, аж ніяк не сприяє піднесенню рівня україністики та української цивілізації як такої у світі. Річ не лише в банальній справі грошової підтримки. Йдеться ще й про те, що навіть студенти, які обирають українознавство собі за спеціальність, не дістають ані морального, ані когнітивно-культурного сприяння у вигляді сигналів, які свідчили б, що Україна стає дедалі вагомішою і важливішою, а відтак і більш обіцяючою для наукової, дипломатичної, бізнесової кар’єри таких молодих людей.

Є тенденції до розмивання галузі українознавства за рахунок того, що останнім часом з’являється цілий струмінь досліджень, які не просто займаються національними «білими» питаннями, а артикулюють їх таким чином, щоб представити українство та українські змагання за незалежність лише як фашизм і антисемітизм. На Заході є історики та есеїсти, зокрема й українського походження, які пишуть винятково на ці теми, водночас виступаючи проти досліджень Голодомору, мовляв його не можна прирівнювати до Голокосту, бо це тривіалізує останній. Ця школа думки в українознавстві перегукується з пропагандою проти діаспори Заходу, яку активно поширювали радянські спецслужби, коли про українській підпільний рух, УПА, зрештою, про будь-які форми самоорганізації нашого народу, що не були санкціоновані Кремлем, писали лише як про фашистські, антисемітські, антинародні, зрадницькі тощо.

У. Т.: Що цікавіше європейським та американським глядачам – кіно колишніх імперських центрів чи країн-колоній? Наскільки в цьому плані український кінематограф є цікавим?

– Кіноринок на Заході дуже жорстко поділений – до тієї міри, що кіно таких у минулому сильних метрополій, як Франція та Іспанія, не може конкурувати з Голлівудом на своєму ж таки ринку. Якби у Франції не було системи преференцій власному кінопродукту, він був би ще маргінальнішим.

Цікаво, що, на відміну від українсько-російської ситуації майже завжди у франко-алжирських, франко-марокканських, франко-бельгійсько-ліванських спільних екранних продуктах метою є дати голос колишнім колоніям. Зробити так, щоб зовнішній світ почув їхню історію і досвід. Я це постійно спостерігаю, коли беру участь у найбільшому фестивалі у Нью-Йорку Tribeca, та на одному з найголовніших європейських кінофорумів у Сан-Себастьяні в Іспанії. Це те, чим ми відрізняємося від них, тому що для нас українсько-російська кінопродукція – поцілунок смерті. Ніякого свого голосу вона українцям досі не давала. І здійснювалася здебільшого за принципом Остапа Бендера: бензин (тобто гроші) – ваш український, а ідеї (тобто зміст, ідеологія, пропаганда) – наші, російські. Там не тільки немає українського голосу, а ще й присутня дефамація, безчещення українців, їхньої культури та мови, і так само людських індивідуальностей. Нас там показано як носіїв найгірших, примітивних якостей. У таких проектах часом беруть участь таланти, які могли б лишитися в історії іконічно українськими, але, боюся, запам’ятаються прийдешнім поколінням як колаборанти. Для мене потік україножерських стрічок останнього часу – ознака агонії російського імперіалізму, який вичерпався іделогічно, духовно, культурно й морально, який уже вдається до таких відчайдушних і примітивних форм пропаганди, що розраховані на людей, не здатних до мінімальної рефлексії.

На Заході є інтерес до екзотичних кінематографів. Екзотичний кінематограф у США – російський. Конкуренція російського кіно й Голлівуду – це конкуренція дитини й зрілої людини – за своєю привабливістю, арсеналом засобів, талантом тощо. Російська культура, менталітет, почуття гумору, всюдисущий кримінальний гламур настільки чужі й незрозумілі звичайному американцеві, що не мають шансів змагатися за глядача навіть у вузькому сегменті з іспанським, французьким, чи італійським кіно, годі й казати про Голлівуд.

Від початку діяльності нашого кіноклубу в Колумбійському університеті я був заскочений великим інтересом до українського кінематографа серед аматорів, яких цікавить кіноекзотика. Ми самі здивуємося тому, наскільки цікаві можемо бути самим собі й решті світу на екрані, коли в Україні нарешті з’явиться національне кіно. Зацікавлений у ньому сегмент ринку в світі є. Інша річ, що в самій країні роблять фільми поки що з думкою про російського споживача. В них відсутні цікаві українські історії, українська мова, впізнавано українські типажі, з якими глядач може легко ототожнитися, в них дуже мало гумору, дуже багато чорного песимізму.

Біографічна нота

Юрій Шевчук – кандидат філологічних наук (германістика, Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка, 1987), викладач української мови у Колумбійському університеті (від 2004 року) та Гарварді (Літня школа, від 1990-го). Член Американської асоціації славістичних досліджень, Американської асоціації викладачів слов’янських та східноєвропейських мов, Наукового товариства імені Шевченка (Нью-Йорк), Української вільної академії наук (Нью-Йорк), Національної спілки кінематографістів України. Автор найновішого інтерактивного підручника для американських університетів «Українська для початківців» (Beginner's Ukrainian. Hippocrene Books, Inc. Нью-Йорк, 2011). Активно популяризує український кінематограф і культуру в Північній Америці та Європі.

Обмінний курс Володимира Литвина: російська мова - за 95 мільйонів?

TOP

[ Джерело ]
8 червня 2012

image Сергій Лещенко

Українці могли би ніколи не здогадатися про одну цинічну технологію, завдяки якій був ухвалений закон Колесніченка-Ківалова. Справжній антигерой цього дійства залишився за лаштунками - з чистими манжетами та полум'яним поглядом.

Як відомо, опозиція збиралася зірвати ухвалення мовного закону вириванням з гнізд для голосування карток тих депутатів, які відсутні на засіданні.

Під їхнім прицілом була група Рибакова "Реформи заради майбутнього" та позафракційні. Власне, сектор цих депутатів межує з БЮТівським, що полегшувало опозиції задачу.

Формально за скандальний закон проголосували тільки два депутати фракції Литвина з двадцяти – Гриневецький та Гривковський. І спікер начебто зберіг обличчя. Але при детальній реконструкції подій стає очевидною подвійна гра Литвина в цьому питанні.

Отже, український парламент працює за системою "Рада". Всі знають, що суть цієї системи полягає в поіменному голосуванні депутатів картками.

Але мало хто звертає увагу, що голосування депутатів можна бачити в режимі реального часу – ще до того, як цифри "за" і "проти" будуть відображені на сайті парламенту. Річ у тім, що безпосередньо в момент волевиявлення депутатів на табло в сесійній залі виводиться графічна інформація, які сектори як голосують. Якщо фракція голосує "за", закріплений за нею сектор стає суцільно зеленим. "Проти" - червоним.

Напередодні мовних баталій фракція Литвина відмовилася голосувати за проект Колесніченка-Ківалова. Це протипоказано для спікера, адже на нових виборах він балотуватиметься за округом в Житомирській області - на кордоні з Рівненською, де настрої явно не на користь російської мови.

Але коли "Українська правда" знайшла відео, на якому зафіксовано табло Верховної Ради в момент голосування, стала зрозумілою хитрість голови парламенту.

На стоп-кадрі можна побачити, що сектор, де сидить блок Литвина, дружно голосував за закон Колесніченка-Ківалова. Водночас у результаті вказано, що фракція спікера дала лише два голоси.

image

Висновок? Депутати блоку Литвина надали свої термінали для карток депутатів-тушок, які й стали вирішальними голосами за закон.

Зроблено це було з метою гарантувати результативний розгляд проект Ківалова-Колесніченка. Адже регіоналам стало відомо, що опозиція атакуватиме сектор, де сидять тушки. Власне, саме це намагався робити Андрій Парубій. Тому задачею сценаристів було зробити так, щоб голосування картками тушок відбувалося з сектору, який не межує з опозиційним. Цим сектором і був литвинівський.

Самі депутати Литвина коментують цю подвійну гру без особливого бажання. Олег Зарубинський на питання, чому табло Верховної Ради засвідчило голосування за мовний закон з сектору фракції Литвина, відповів: "Я за табло не слідкував. Чи голосували з наших місць? Я не знаю, про себе я такого сказати не можу".

При чому показово, що, забезпечивши потрібний Партії регіонів результат, на публіці Литвин продовжував грати роль "над бійкою". У коментарі журналістам спікер заявив, що "особисто виступає проти цього законопроекту, оскільки він не буде виконуватись, навіть якщо буде прийнятий".

Отже, чому Литвин був винен регіоналам? Бо вони фактично погодилися профінансувати його виборчу кампанію державним коштом. Насправді Литвин не мав іншого простору для маневру. Ідеться про його політичне виживання. І він мусив віддячити регіоналам за послугу, яку вони зробили Литвину два місяці тому. Ціна питання - збереження Литвина як політика. Депутатство для нього критично важливе і з огляду на роль, яку він відіграв у долі Георгія Гонгадзе. Приклад Леоніда Кучми мав переконати Литвина, що постанова про відмову у відкритті кримінальної справи може бути скасована в будь-який момент. І гарантувати спокійну старість здатен тільки імунітет.

Отже, чому Литвин був винен регіоналам? Бо вони фактично погодилися профінансувати його виборчу кампанію державним коштом.

12 квітня 2012 парламент непомітно для всіх проголосував зміни до бюджету на 2012 рік. Верховна Рада виділила 295 мільйонів додаткових субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на заходи соціально-економічного розвитку. 20 мільйонів з цих грошей - тобто кожна п'ятнадцята гривня - пішли на Новоград-Волинський виборчий округ Володимира Литвина у Житомирській області.

Вливши 12 квітня цього року додаткові 20 мільйонів у округ Литвина, парламент довів розмір щорічних субвенцій у округ Литвина до безпрецедентного розміру - 95 мільйонів гривень!
Враховуючи, що парламент має 225 мажоритарників, за таку ексклюзивну послугу Литвин і мав віддячити. Вливши 12 квітня цього року додаткові 20 мільйонів у округ Литвина, парламент довів розмір щорічних субвенцій у округ Литвина до безпрецедентного розміру - 95 мільйонів гривень! Це рішення підтримали 271 депутат, серед яких 188 регіоналів.

[…]

За інформацією "Української правди", зараз сьогодні серйозно обговорюється створення в новому парламенті політичного альянсу Володимира Литвина з... Петром Порошенком.

Цих політиків завжди повязували теплі стосунки. Саме завдяки Порошенку в 2008 році Литвин повернувся у крісло спікера. Сьогодні час відплати за політичними бонусами.

Джерела "Української правди" стверджують, що за підсумками парламентських виборів Порошенко намагатиметься завести до нової Верховної Ради групу мажоритарників. Його базовим регіоном буде Вінницька область, де розташовані цукрові заводи, сільськогосподарські підприємства та кондитерська фабрика родини Порошенків.

Сам Петро Порошенко балотуватиметься у Вінниці як незалежний кандидат. В переговорах із Януковичем про призначення міністром економічного розвитку це була одна з його умов. На сусідньому окрузі піде батько міністра економічного розвитку - 75-річний Олексій Порошенко.

[…]

Але Порошенко обрав іншу гру - посаду міністра, яка має забезпечити йому хоча би вдавану лояльність влади до його мажоритарників. З тим, щоб уже в новому парламенті почати великі торги. І Володимир Литвин має стати у цьому його союзником. 

Ціла стаття [ тут ].

Сумна доля диктаторів-нуворишів - ВІДЕО Знак Оклику!

TOP

Jun 6, 2012

image
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=pZ0OKqRxFTk
Усіх грошей -- не сховати

Навіть, всевладним північноафриканським диктаторам. І навіть у найнадійніших швейцарських банках. Усі свої мільярдні капітали зароблені за десятиліття необмеженого панування колись могутні володарі Тунісу, Єгипту а і тепер Лівії можуть легко втратити буквально за день. Світова спільнота вже має способи як перетворити диктаторів-багатіїв на нікому не потрібних жебраків.

Як всесвітня фінансова поліція знаходить гроші вже колишні на найпотаємніших рахунках -- Федір Сидорук.

Fight and Win! TOP

image
Supporters of jailed ex Ukrainian premier Yulia Tymoshenko during a rally
to mark 300 days since her imprisonment in Kyiv on May 30, 2012.

Novyi Shliakh, The New Pathway, Issue 22,
June 7, 2012

image of Oksana Bashuk Hepburn Oksana Bashuk Hepburn

Mental Callisthenics with Vujko Ilko

“Sorry.  Can’t make our talk today,” says Uncle Ilko over the phone.  He is cancelling his much-loved mental callisthenics; a chat on things Ukrainian? 

“Are you okay, Vujku?  Is there nothing to discuss?”

“Nothing to discuss?  Ukraine’s opposition member bleeds over the Rada floor fighting the law to make Russian the other State Language; the United States is on the verge of freezing oligarchs’ assets; a key functionary is selling EURO Cup tickets to line his pockets?  Nothing to discuss when our Canadian community is buzzing like a nest of enraged wasps?”

It’s obvious: he’s in fine fettle.

“So what’s up, Uncle Ilko?  Can’t we meet?”

“No time.  Must finish writing letters.  I’m urging the World Federation of Ukrainian Women’s Organizations to seek the resignation of all Ukrainian female leaders who are inadequate for their jobs: they’re bad models for our girls. ”

“What’s this, Vujku?”

“Plain and simple.  People like Hanna Herman, Raisa Bohatyrova, and the other female power houses in Ukraine are meant, with the men, to ensure that the State is doing what it set out to do; things women care about - jobs, safe place to bring up a family, good schools, no corruption, the well being of the people. Instead, it’s in a crisis.  The political opposition is in prison; the Americans are threatening to withdraw their ambassador; rumour has it that Russia is setting up Medvedchuk to Russianize Ukraine completely.  So where are the wise women who need to tell the President dosyt!  Rancho relaxo already; let Yulia and the others go.”

“Angela Merkel is saying that.”

“Angela is in cahoots with President Putin.  She doesn’t love Yulia.  She wants Yanukovych out - a more pro-Ruskyj puppet in - and with Russia, control Ukraine.  This is a long-standing historic strategy; including the reason for WWII.”

“Vujku, Yanukovych is in trouble.  Will he listen?”

“It’s important for diaspora women and those in Ukraine to take a stand.  All women of the world should be incensed.  Scho?  Women don’t care that some retro-male politician is calling high-level-academic women achievers ‘ugly’; or calling on the world to see the EURO Cup in Ukraine and its girls ‘undress’?  Or undermining the law to punish a clever woman like Yulia?  And now these macho parliamentarians are making criticism of politicians and government illegal?  Good God, where is the universal female fury?  And where are the men?”

“You’re right.  It’s sheer madness.”

“And where is the leading democrat Kateryna Yushchenko with all that White House expertise? Zasnula, chy jiji ‘nevyhidno’?  Thankfully, President Obama is up to the task.  Discussing our responsibility in confronting atrocities which, by the way, tend to follow deteriorating political situations of rogue states, he said “… awareness without action is meaningless.”

“I’m with him.  I’m overwhelmed with FYIs on the bad news out of Ukraine yet cannot convince folks to protest in front of the Embassy and Consulate of Ukraine in Ottawa and Toronto.

“Now there’s a real puzzle: why is the diaspora leadership not rallying the community to support Prime Minster Harper, Foreign Affairs Minister John Baird, and all the other political parties that are loud and clear in their condemnation of Ukraine’s bad behaviour?”

“Apparently, the Ukrainian Canadian Congress is concerned about mixed messages and libel suits.”

“Mixed messages? That we support Canada’s united position on freedom for the imprisoned opposition leaders?  What mixed message can there be in placards reading: “Free Yulia”; “Freedom for Lutsenko”; or “Thank you Canada”?  

“UCC says: Do a demo, but not under our leadership or banner.”

“Now there’s a muddled message. And what’s this about libel suits?”

“Apparently, it was decided at the highest levels that should something happen at a demo, the organizer gets sued.  So UCC is out.”

“What a red herring.  In Canada we have a right to peaceful assembly and protest.  What?  They don’t’ know that Quebec students have been at it for 4 months?  Wow!  Who is the author of this clear thinking?”

“So what are you saying in your letter, Vujku?”

“I’m asking organizations of which I am a member to please explain why there are no public demonstrations condemning Ukraine’s lawless government? Let’s get some answers.

 Do you remember the UCC’s silence during the Georgia crisis when Putin threatened to nuke Ukraine?  Nuke Ukraine!  Georgia stood up and kept on fighting and now will be joining NATO, has a respectable economy and is moving forward in democracy because it wants it and is getting help.”

“You mean that had we protested and made more noise, Canada and the US would have been more responsive?”

“The squeaky wheel gets the grease.  President Yushchenko failed to protest Russia’s threat; the diaspora did not cry ‘nuclear holocaust’ so the West decided Ukraine wants to be under Russia’s influence.”   

“Israel’s government uses such a threat from Iran consistently.”

“Yep.  I’m worried Canada’s interest will falter if there is no visible grass roots support.  Votes count.” 

“And your other letter, Uncle Ilko?”

“Don’t let the Moscow Patriarch use Patriarch Bartholomew and Metropolitan Yurij as Russia’s instruments of dividing and conquering the Ukrainian Orthodox Church of Canada.  Go and write some letters too.  It’s important to protect one’s positions and win.”

The secret meeting

TOP

"Most people here know the warm feelings and love I have for the Russian Orthodox Church. I will go a step further and I will honestly say that I think His Holiness Patriarch Kiril is a wonderful leader, a true Episkopos, a man who reflects the light of our Lord and Savior Jesus Christ."
-- Fr. Borislav Kroner, Pastor, St. Luke Ukrainian Orthodox Church, Warners (Syracuse), N.Y. 

I guess Fr. Kroner has not read the article by David Satter (June 5, 2012) titled "Russia's State Church -- Analysis" published by the Foreign Policy Research Institute in the Eurasia Review (http://www.eurasiareview.com/05062012-russias-state-church-analysis/ )

I'm sure glad, these words did not come from a Pastor of the UOCC, although perhaps in the near future ... some members may be convinced of their "truth". We are getting closer to that point, while professing the opposite.
-- Olitwin

In his article on Russia's state church, David Satter writes that the ROC church hierarchy has long been co-opted to lend legitimacy to the authoritarian Russian state (p. 3). Former Metropolitan Ilarion equates the Muscovite Church with the Muscovite government (see p. 211 of his chapter 12 of "The Ukrainian Church" , UOCC web-site). So this Fr. Kroner is a fellow-traveller of the Muscovite government, according to Metropolitan Ilarion. He should be sent to Edmonton for rehabilitation and repentance.

But the UOCC has similar problems that are closer to home than Syracuse. It seems, as of the EP Decree, the subsequent shunning and outlawing the welcome of Patriarch Filaret, that the entire UOCC leadership has joined the Kremlin owners and their allies. How else can one explain such perverse and outdated religious policy? The UOCC first subscribed (1990) and then acquiesced to the primitivism of the Grand Duchy of Muscovy (as in 1686) and then accepted (as in 2012) the two-faced orders of the EP/MP Combo. The Decree inspired and blessed the Russian Orthodox Church in Ukraine, and then inspired the charlatans: Kyryl, Putin, Yanukovych and all the rest of the anti-Ukrainian clan. For the UOCC, the "canonicity" of the Decree and approval of Moscow, was demonstrated as being of greater value than support for the leader of the independent church in Ukraine. This was the contents of the "han'ba" that was repeated to the Metropolitan.

We are indeed lucky that the visit of Patriarch Filaret, through unintended consequences, displayed for all to see, the true face of the hidden strategies of the UOCC, thus saving precious time for the laity, allowing it to mobilize an opposition to save the church before it was too late (the "loyal" Committees had been working overtime). It demonstrated that the UOCC has no right of decision-making, even in its own interest. The laity has lost the right of freedom of association within the church jurisdiction it should call its own. It has lost the right of allocation for its own local priests as well as the right to liturgy with priests from Ukraine. The EP has the right to determine what people you can deal with, talk to, stand beside, with whom you can be photographed, and the "legitimate" organizations you are allowed to support (see disclaimer).

What has made this whole affair even more ironic, is that after 20 years of waiting for the privilege of stirring the all-Orthodox canonical cauldron, the moment of Euphoria coincided with the moment of the Fall. The vulnerability of the UOCC structure to EP/MP intrusion, was starkly demonstrated by the Decree, despite the assurances of Fr. Kutash, who had been enlisted to explain the many benefits to be received from the EP upon signing the Articles of Agreement. He must now reprimand himself for having acted contrary to the politically-oriented Decree of the EP/MP.

As a result of the Decree, the UOCC leadership congratulates itself for having stepped into the trap of blind obedience to the EP. The EP congratulates himself for having succeeded in manipulating the "lesser" Ukrainians (malo-Russes) in order to pleased the ROC and Moscow. Kyryl congratulates himself for having fulfilled the mandate of the Russky Mir and for having pleased his masters at the Kremlin. Putin can congratulate himself for having properly convinced (indoctrinated) the EP to the necessary approach and understanding of the issue of Ukrainian church politics at the point where it intersects with the naive, neophyte, newly-canonical Ukrainian Orthodox diaspora of Canada. 

The generous offer of the EP to provide safe-haven for the UOCC under his omophor, as outlined in the Articles of Agreement, has proven to be a false prospectus. The omophor has been provided in exchange for the loss of independent decision-making rights. It has made it easier for the UOCC leadership to govern, since it no longer is responsible for making decisions and no longer has to make pretense of the slightest accountability to the laity --  the Body of the church. The Consistory is no longer of any use and can be disbanded (see April 22, 2012 silent movie performance).

The UOCC leadership has lost sight of the fact that it is those jurisdictions that emphasize parishioner choice and participation that grow the fastest -- clergy salary should be results-based, not based on the number of performances. It has engrossed itself in the non-religious, jurisdictional, political priorities of the EP/MP Combo while claiming to be a church for the Ukrainian diaspora, a church that supposedly follows the direction set by the late Metropolitan Ilarion. Was it his idea that the function of religion is to keep Ukrainians disunited? Is this not ethnophyletism in reverse? 

The EP/UOCC pre-emptive political strategy of no concessions (to the "nationalists" and the KP) arises from the proxy struggles between the Ukrainian nation (the independent churches) and those representing the Russky Mir (EP/MP, Kyryl/Putin [for the Russian side],  UOCC/Yanukovych [for the "Ukrainian" side]). The UOCC hierarchy has been co-opted by the allure and past yearnings for jurisdictional subjugation and canonicity, thus inadvertently bringing the religious struggle in Ukraine to the shores of Canada. The political naivete of its hierarchs was  up-ended by the successful welcoming receptions and banquets given by Canada's parliamentarians in Ottawa, by the UCC and Ukrainian Catholics and Orthodox in Toronto. UOCC priests were forced to break the Decree and exchange pleasantries in order to act civilized in Canada. Should they now be banished?

Canonicity, according to the EP/UOCC may be absolute and irreversible, but humanity, civilized behaviour, and a bias toward one's  homeland religious hierarchs (however distant) and national interest should have prevailed, taken precedence and trumped an ancient and largely irrelevant, canonical jurisdictional policy, that has been set up over the centuries to always be in favour of the Emperor, the EP, the oppressive hierarch (Kyryl), the ruling dictator (Putin) and their sundry, petty supporters in today's diasporas.

Ukrainian Government's monolingualism diagnosis

TOP

image

( Source )
June 1, 2012

Alexander Motyl Alexander J. Motyl

I’ve often remarked on the jaw-dropping stupidity of the Party of Regions currently misruling Ukraine. Whatever they do, they do badly. It’s not just that they’re extremists and thugs; it’s that they’re dumb extremists and cloddish thugs. Smart extremists wishing to destroy Ukrainian identity would never have appointed the widely reviled Dmytro Tabachnyk minister of education. They’d have done it on the sly. Smart thugs who want to destroy the opposition would never have beaten up Yulia Tymoshenko in jail. They’d have arranged for an accident on some country road. Smart crooks would never flaunt the money they’ve stolen. They’d dress like regular folk. Smart supremacists wishing to extirpate the Ukrainian language wouldn’t pass a law that will provoke a patriotic backlash. They’d just discriminate on the sly.

Why are the Regionnaires so dumb? Is it their provincial upbringing amid the smokestacks of the Donbas? Does it come from their Soviet educations? From inhaling too much polluted air? From drinking too much hooch? From getting punched in the nose a few times too many?

Sonofagun! Makes perfect sense to me. The Regionnaires are known for their unwillingness and inability to speak Ukrainian. Indeed, they’re proud of their single-minded dedication to Russian. Little do they know that the result of monolingualism is cerebral flabbiness. Well, I finally have the answer—from none other than the New York Times. In an article titled “Why Bilinguals Are Smarter,” Times science writer Yudhijit Bhattacharjee notes the following:

Speaking two languages rather than just one has obvious practical benefits in an increasingly globalized world. But in recent years, scientists have begun to show that the advantages of bilingualism are even more fundamental than being able to converse with a wider range of people. Being bilingual, it turns out, makes you smarter. It can have a profound effect on your brain, improving cognitive skills not related to language and even shielding against dementia in old age.

Sonofagun! Makes perfect sense to me. The Regionnaires are known for their unwillingness and inability to speak Ukrainian. Indeed, they’re proud of their single-minded dedication to Russian. Little do they know that the result of monolingualism is cerebral flabbiness. Here’s Bhattacharjee:

There is ample evidence that in a bilingual’s brain both language systems are active even when he is using only one language, thus creating situations in which one system obstructs the other. But this interference, researchers are finding out, isn’t so much a handicap as a blessing in disguise. It forces the brain to resolve internal conflict, giving the mind a workout that strengthens its cognitive muscles. … the bilingual experience improves the brain’s so-called executive function—a command system that directs the attention processes that we use for planning, solving problems and performing various other mentally demanding tasks. These processes include ignoring distractions to stay focused, switching attention willfully from one thing to another and holding information in mind—like remembering a sequence of directions while driving.

Did you ever watch Viktor Yanukovych struggle to speak Ukrainian? Heck, you can almost hear them synapses firing as he searches for words, tries to stay focused, switches attention willfully from one thing to another, and is visibly getting smarter. Here’s Bhattacharjee again:

Why does the tussle between two simultaneously active language systems improve these aspects of cognition? Until recently, researchers thought the bilingual advantage stemmed primarily from an ability for inhibition that was honed by the exercise of suppressing one language system: this suppression, it was thought, would help train the bilingual mind to ignore distractions in other contexts. But that explanation increasingly appears to be inadequate, since studies have shown that bilinguals perform better than monolinguals even at tasks that do not require inhibition, like threading a line through an ascending series of numbers scattered randomly on a page.

Have you ever wondered why Regionnaires never thread lines through ascending series of numbers while they doodle in Parliament? Now you know. They couldn’t pull it off and they’d probably lose their tempers, break their pencils, and—heaven forbid—press the wrong button and vote for the opposition.

One final Bhattacharjee quote:

The key difference between bilinguals and monolinguals may be more basic: a heightened ability to monitor the environment. “Bilinguals have to switch languages quite often—you may talk to your father in one language and to your mother in another language,” says Albert Costa, a researcher at the University of Pompeu Fabra in Spain. “It requires keeping track of changes around you in the same way that we monitor our surroundings when driving.” In a study comparing German-Italian bilinguals with Italian monolinguals on monitoring tasks, Mr. Costa and his colleagues found that the bilingual subjects not only performed better, but they also did so with less activity in parts of the brain involved in monitoring, indicating that they were more efficient at it.

In other words, bilingualism is good for you. It’s not just right and reasonable and liberal in a country such as Ukraine, but it’ll make the country a better place to live. Sounds like a no-brainer to anyone who is smart or wants to be smart.

Who but a monolingual Regionnaire could have a problem with that? 

Кабаре "Веселий Песец'": Чемпіонат EURO-2012 - це політичний ГОЛ "колективному Януковичу" – ВІДЕО

TOP

( Source )
10 червня 2012

Андрій Окара

У режиму Януковича, насправді, був колосальний аргумент для масового електорату, в тому числі, для його люмпенської складової.

Та, все погано, так, бізнес тиснуть, так, життя немає, та, в гуманітарних сферах господарюють якісь похмурі прогризателі мізків, так, політичної волі немає, та, всю власність забирає Сім'я, так, у чорнобильців, афганців забрали посібники, да, ввели нові податки, та, головні опозиціонери - на зоні (сидить дівчина в темниці - коса на вулиці), так, так, так ...

АЛЕ!

Зате ми (влада), гідно прийняли ЄВРО: в Україну приїхало більше мільйона туристів, відновлені стадіони, заасфальтовані і реконструйовані автодороги, побудовані і запущені нові потяги, побудовані табори - наприклад, на Трухановому острові, і прочая, і прочая ..

Так що ви, бидлопіпл або електорат або народ - повинні знову проголосувати за Партію регіонів.

І подібний меседж, за великим рахунком, був би доречний і знайшов би свого масового адресата.

Масовому людині нецікаво читати блоги на "Українській Правді" (включаючи цей). Йому не так важливі всі ці гуманітарні питання - про Мови, національну ідею, гуманітарного міністра-расиста. Масовий людина голосує за «рибу» (гречку), але не за "вудку". Голосує за "господаря", за "тверду руку", за "стабільність". У тому числі, за Путіна і навіть за Януковича.

Аргумент у вигляді ЄВРО і доріг - це те, що треба такому електорату. Він мислить передусім емпірично, а не за допомогою ідей, цінностей і когнітивних конструкцій. За дороги він готовий пробачити владі якщо не все, то дуже багато чого.

Кароче, стан доріг та рівень готовності до ЄВРО такий, що тільки дуже бездарна опозиція не зуміє цим усім скористатися - для радикальних, дуже-дуже радикальних змін в Україну ...

А ось що з цього приводу думають "веселі песці" ...

Ґуґл переклад від російсъкої

image
http://www.youtube.com/v/R5W-QwYoNW4?version=3&feature=player_embedded

Семен Глузман: Взяти мови

TOP

( Source )

image

Семен Глузман
28 травня 2012

Розумію, в цьому не можна брати участь. Не можна підтримувати вогонь ненависті, де мова - лише дрова, підкидання в передвиборний багаття. Як не можна спиратися на досвід Канади, Бельгії і т.д. і т.п. Люди, позбавлені слуху, слуху взагалі, а не музичного, намагаються довести один одному досконалість свого співу. Це наш парламент, дика орда самоізолювалося від народу циніків.

І все-таки. Я, категорично російськомовний громадянин України, повинен висловитися. Собі повинен, в першу чергу. Не про самому тексті проекту закону, провокативною і антиконституційному одночасно. І не про кулачних боях в залі парламенту, звичних і грубих. Хочу висловитися про інше, про що говорити і писати у нас не прийнято. Про вини численних професійних патріотів, які зуміли домогтися власного благополуччя, але не благополуччя своєї настільки гаряче улюбленої країни. Про вини всіх цих поетів, прозаїків та інших «майже дисидентів» перед Україною, її людьми та її державною мовою.

До сих пір епізодично виникають розмови про люстрацію. Як правило, йдуть з середовища тих наших співгромадян, хто не зумів реалізуватися в новій, пострадянській життя. Колишні радянські поети і прозаїки, не відмічені великими талантами, про люстрацію не говорять. Вони, зуміли «тільки на зарплату» побудувати розкішні палаци в Кончі-Заспі, про триваючу трагедії української мови говорять рідко. Ритуально, зі сльозами згадуючи передчасно пішли Василя Стуса, Івана Світличного та Валерія Марченка, вони ніколи не говорять про себе, які зрадили їх, про своїх віршах і романах на тему солодощі життя в країні комунізму. І про подібних собі вірнопідданих українських філологах, легко і охоче писали для КДБ експертні висновки про наявність явної антирадянської буржуазно-націоналістичної наклепу у віршах Стуса, Калинця та багатьох, багатьох інших, які стали в'язнями радянських зон суворого режиму. Як сказав мені один з них, відповідаючи на мою публічну репліку: «Не треба згадувати погане, у нас зараз інші проблеми, ми будуємо свою Україну!»

Не будують. І не намагалися будувати. Тому що будувати не вміють. Та, власне, і не хотіли будувати. Десять років тому лідер української діаспори в Канаді, людина щира, інтелігентна, гостро переживав наші пострадянські проблеми, довго і докладно розповідав мені про поведінку в США і Канаді одного з наших «професійних патріотів», що зібрав там чималі гроші «на Чорнобиль». Як виявилося, на себе дорогого. Він і сьогодні в парламенті, опозиціонер. А «чорнобильські» гроші вжив ефективно, на себе і свою сім'ю.

Мені неприємні обидві сторони «мовного» конфлікту. Всі вони, без винятку, огидні. Одне втішає: переважній більшості українців чужі і їхні проекти законів, і баталії навколо них. Всім, і російськомовним, і що говорять українською мовою. Народ Україна розумніші, тверезіше своїх політиків. Через чотири місяці ми переконаємося в цьому.

Переклад з російської


«В зашморгу лжедемократії...»!

TOP

image

Леонід  Пінчук
(подається у скороченні)

Перечитуюючи все, що  сьогодні  подають  ЗМІ  до  виборів  2012  року, згадав  пекучі  слова  поетеси  Тетяни  Майданович: «Знов  по  Шевченку  братія  чубиться  й  квасить носи, а  в  зашморгу  лжедемократії  ген  Україна  висить». І  додає: «Чом  же  заклякли  навколо?!  Швидше  виймаймо  з  петлі… Хай  вже  такого  ніколи  не  буде  на  нашій  землі.» («Слово  Просвіти», ч.18, ст.3.  www.slovoprosvity.org).

Згадав  ці  слова,  бо з  огляду на  інформаційний  простір перед  виборами  братія  вже  і  Т. Шевченка  не  згадує,  забула,  якою б  мала  бути  Україна,  і  не  поспішає  виймати  сердешну  із петлі лжедемократії. І  не  згадує про  останню, неначе нема тієї  лжедемократії, хоч  остання  очевидна  для кожного,  хто  не  закриває  очі  на  правду  собі  і  іншим.

Адже, як свідчить світовий, європейський  досвід,  дійсна  демократія,  влада  народу,  існує  там,  де  маємо в  суспільстві  згуртовану  більшість  за  національною  ознакою,  де  відбулося  самовизначення  титульної  нації,  найбільш  чисельної,  а  держава  є  НАЦІОНАЛЬНОЮ, де  політичні  партії  сповідують  і  працюють  на  дійсно  національні  інтереси, інтереси  більшості  за  національною  ознакою, пропонуючи  лише  різні  шляхи  реалізації  національних  інтересів, розуміючи,  що  без  цього  вони ніколи не матимуть підтримки  більшості  суспільства  і  не  будуть  обрані  до  влади. Про  національну  державу як  єдино  можливу, нагадаймо  комуністам  і  ще  декому,  стверджував  ще  В. Ленін (Ульянов), вказуючи  на  популізм  і  незнання основ державотворення  тих,  хто  не  сприймає національної  держави, вигадує  велосипед. Зокрема, спроби  створити  державу з  суспільством, де  більшість була б  згуртована  за  політичними  ознаками,  зокрема, в  гітлерівській  Німеччині  і  в  Радянському  Союзі,  як  відомо, закінчилися  розвалом  імперій.

З уламками  останнього (СРСР)  і була збережена  лжедемократія  в Україні з  волюнтаризмом  уже  не  однієї  партії,  як  було  в  імперіях, а  волюнтаризмом  безліч  політичних  партій, громадських  організацій,  рухів, створених  без  будь-якої  ідеологічної  програми під  лідерів  і гроші, які  не  стали дбати  про  дійсну  демократію,  а  почали  грати  в  політичні  ігрища  за  владу, не  згадуючи  про «безнадійно  хвору  націю»  і  дійсну  демократію. І це  при  тому,  що  ризики  потрапити  незалежній  Україні  в  зашморг  лжедемократії  були  очевидними  вже  в  перші  роки  незалежності.

А  націонал-патріоти, демократи,  великі  оптимісти, не  усвідомили, не  побачили, чи не захотіли  бачити, закрили  очі  собі  і  суспільству, насамперед, титульній нації  на  загрозливе  положення.  Як  результат, капітуляція  продовжується  20  років  на  тлі  слів  про  захист  державної  мови, марних  сподівань  на  владу  і звинувачень  на  її  адресу. Показові  останні  соціологічні  дослідження  серед  етнічних  українців.  Лише  20%  з  гаком  серед  останніх усвідомлюють  нагальність  і  першочерговість  вирішення  проблеми поширення  української  рідної  мови  серед  етнічних  українців, повернення  російськомовних  етнічних  українців  до  рідної  мови  для  подолання  духовної  кризи, національного  відродження, об’єднання  нації  і  української більшості суспільства,  побудови  української  національної  держави з дійсною, а  не  нинішньою  лжедемократією, що  дозволить  нації вийняти  Україну  із  зашморгу.

Решта  опитаних  етнічних  українців  вважає  і  на  21  році  незалежності, що  немає  значення, якою  мовою  спілкуватися, мову  обирає  сама  людина, а  проблема  української  мови  надумана  політиками. Серед  цієї  решти,  як  не  прикро,  українська  еліта,  насамперед,  політична.

 Замислимося ж: маємо лише  приблизно  30%   національно  свідомих  етнічних  українців, враховуючи  і  еліту,  які  усвідомлюють  нагальність  порятунку  нації  і  України  через мову,  на  жаль, здебільшого  бездіяльних,  які  не  втрачають  і  досі марних сподівань  на  владу,  далеко  не  українську.

То  яку ж  Україну  будуємо  на  протязі  20  років, якщо  змирилися з  хворобою  нації,  не  працюємо  з рештою,  над  національною  свідомістю  її, не  гуртуючи  націю, українську  більшість  суспільства?!  На  що  сподіваємося?!

Здавалося б, що так  звані  національно-патріотичні, демократичні  сили, насамперед, які  нині  складають  опозицію,  прочитавши  такі   гіркі,  але  правдиві  слова,  згадавши  сказане  до  цього  іншими,  зокрема, А. Погрібним  про  «епідемічно  хвору  націю»  і  нагальність  її  терапії зусиллями всієї нації,  мали  б   на  21- ому  році  нарешті  схаменутися, зробити  належні  висновки  і  побачити  Україну  в  зашморгу  лжедемократії,  покликати  націю  до  духовного  відродження,  здолання  духовної  кризи.  І  діяти, діяти  нагально  спільними  зусиллями,  щоб  вийняти  Україну  із петлі, поділяючи  думку  М. Гуменюк  (Кузьменко: «Допоки  Україна  не  ЗАГОВОРИТЬ  УКРАЇНСЬКОЮ, доти  нас  буде  лихоманити  від  негараздів» («СП», «Золотий  ключ  української  нації»).

Щоб  не  було приводу  до звинувачень  в  суцільній  і  насильницькій  українізації,  в  намаганнях  примусити  всіх  громадян забути  рідну  мову  і  спілкуватися  лише  українською,  не  завадить  внести  пояснення, які  випливають  із  сказаного  М. Кузьменко  в  цілому  в  статті:   допоки  не  заговорить  українською  мовою  українська  більшість  суспільства, етнічні  українці, що згуртує титульну  націю.

Допоки  не  усвідомлять  нагальності  і першочерговості  роботи  з  нацією  і  на  націю  національно-патріотичні  сили,  насамперед,  українська  еліта.

Допоки  політики, етнічні  українці,  як  маємо  в  усьому  світі,  будуть  дотримуватися  пріоритетності національних  інтересів  титульної  нації, української  більшості  над  усіма  іншими. 

Допоки  згуртована через  шанування  рідної  мови українська  більшість  не  примусить  на  виборах  дотримуватися  цієї  пріоритетності, керуючись  словами Т. Шевченка «Обніміться, брати мої, молю  вас, благаю».

Мабуть,  ці  слова  Т. Шевченка  до  етнічних  українців  незалежно  від  політичних  прапорів  мають  стати  гаслом  на  виборах  2012, лакмусовим  папірцем,  за  яким  маємо  визначати,  за  кого  мусимо  нарешті  віддати  свій  голос,  щоб  наблизити  звільнення  України  із  петлі, насамперед, не  голосуючи  за  тих  кандидатів  і партій, в  програмі  яких  є  вимога  про  російську  мову  як  другу  державну  чи  антиконституційне   гасло   про захист  прав  російськомовних  замість передбаченого  статтею  11 Конституції  України  права  росіян, татар, євреїв, усіх  національних  меншин  на  розвиток мовної  самобутності  рідною  мовою.

 Маємо  згадати,  що вже  Українські  церкви  кличуть  шукати  ворога  української  справи,  насамперед,  в  собі, в  українцях,  щоб  зрозуміти,  чому  ми  такі,  що,  маючи  більшість  в  суспільстві,  не  можемо  і  не  хочемо  захистити рідну  мову,  зупинити  суїцид  титульної  нації.  А політична  еліта  кличе  боротися  з  зовнішніми  ворогами,  Путіним, Кремлем,  Москвою, «п’ятою  колоною»,  Януковичем. І  так  всі  20  років! То  чи  глянемо  на  себе  в  дзеркало,  чи  прозріємо  нарешті  на  21-ому  році?!

Що  ще треба, щоб  еліта  українська,  насамперед,  політична  повернулася  обличчям  до нації  і почала  діяти, щоб  позбутися  успадкованих  комплексів, зупинити  суїцид, усвідомлюючи  нарешті,  що  мову має  і  зможе  захистити  лише  нація,  позбавлена  комплексів,  а  не  бійки  в  парламенті,  блокування  трибуни  чи  окремі  протестні  акції?! 

Натомість націонал-патріоти,  демократи  без  жодної  згадки  про  титульну  українську  націю і  її  проблеми  пропонують уже  вкотре продовжити  політичні  ігрища  за  владу,  складаючи  опозицію  до  нинішньої,  «бандитської», «антиукраїнської»,  а  не  опозицію  до  пригноблення  титульної  нації  чи  до  лжедемократії.

Давно  знайомі  лідери кличуть  знову  «приєднуватися  до команди нових лідерів» (де  вони?!, де  та  «команда»?!!) «стати  поруч,  привести  в  дію «дійсне  народовладдя», знову  ж, без  жодної  згадки  бодай  в  одному  «маніфесті», «принципах  і  завданнях», «головних  напрямках  діяльності», «резолюціях  форумів», «програмах  дій», «ідеологічних  платформах» (чого  тільки  не  видумують!!!) про  «безнадійно  хвору» титульну націю, відсутність єдино  можливої  згуртованої  української  більшості  в  суспільстві,  лжедемократію  і  Україну  в  зашморгу  лжедемократії, духовне  відродження  і  подолання  духовної  кризи.

Змагаються  з  командою  В. Януковича, не  маючи  можливостей  останньої,  в  обіцянках...

Нічого  не  зробивши для  змін  на  краще  за  20  років,  кажуть : «Переконаний, що  нам  до  снаги змінити  ситуацію  в  Україні.  Для  цього  необхідно  перемогти  на  наступних парламентських  виборах  і  домогтися  дострокових  виборів Президента  України». Отакої: перемогти  на  виборах,  знову  опинитися  у  владних коридорах  і  байдуже, що  нація  «безнадійно  хвора», що  Україна  в зашморгу  лжедемократії !

Ми  чуємо, читаємо «Українська  народна  партія»,  «Український  вибір»  і  т. п.  там, де  треба  було б  говорити  про  Народну партію  України, Вибір  України і  т. п.,  бо  в  програмах  і  діях  нічого  немає про  порятунок  мови, нації  і  України.

Нас  кличуть  «За - Україну»,  «Україна -  Вперед»  і  т.п., хоч  знову  ж  в  програмах  немає  нічого  про  українську національну  державу.  Виходить, кличуть  за «Україну  в  зашморгу  лжедемократії» ?!!  І , куди  далі  в петлі, куди  вперед?!!

Не  дивно,  що, усвідомлюючи  відсутність  впливових  партій  національно- патріотичного, демократичного  спрямування,  їхнє  небажання  діяти  «в рамках  нації»  і  неспроможність  змінити  програмні  документи,  більшість  виборців, насамперед, із  числа  отих  20-ти  з гаком  відсотків  етнічних  українців, що  дивляться  правді  в  очі, пов’язують  свої  сподівання  на  виборах  2012  року  з можливістю  зробити  вибір серед  кандидатів  в  депутати  в  мажоритарних  округах, зрозуміло, не  із  кандидатів  від  партій,  а  навпаки,  незалежних  від  партійного  волюнтаризму.

Сьогодні кожен  має право  говорити  і  пропонувати що завгодно, видумуючи  велосипеди. Та  досвід  20-ти  років  переконує, що  порятунок  в  іншому,  в  діях  «в  рамках  нації»  з  пошаною  до  ідеології  націоналізму,  ідеології  консолідації  титульної  нації,  її  самовизначення,  яке, як  не  прикро,  НЕ  ВІДБУЛОСЯ.

То  ж  відійдемо  від  пропонованих  нам  варіантів плутанини,  пропонованих  індивідуалів, а  пошукаємо  і  приведемо  до  парламенту  восени  цього року національно  свідомих  Українців  з  великої  літери  із  числа  отих  20–ти  з  гаком  етнічних  українців під  гаслом  Т. Шевченка  «Обніміться, брати  мої...»,  покликавши  молодих, щирих, сміливих  балотуватися  в  мажоритарних  округах, допомагаючи  їм  усім, чим  можемо, аби  суспільство, українці  почули  їхнє  слово  про  Україну в зашморгу  вже  перед  виборами і  з  трибуни парламенту,  якщо  їх  оберуть.

Дійдемо  до  кожного  українця  із  решти,  щоб розширити  коло  національно  свідомих, переконати,  за  кого  і за  що мають  нарешті  голосувати  етнічні українці, насамперед,чи  мають  вони право  голосувати  за  захисників  російської  мови  і російськомовних. Використаємо  для  такої  роботи  громадянську  акцію  «Калинова  гілка», покличемо  на  допомогу  ВУТ «Просвіта» з  її гаслом  «Без мови немає  нації»  та  всі  громадські організації, які  переймаються  поширенням  української  мови  серед  українців,  українську  діаспору,  Українську Всесвітню  Координаційну  раду,  Світовий  Конгрес  українців,  поширимо  тижневик  «Слово  Просвіти», на  сторінках  якого  є  багато  матеріалів,  які  кличуть  повернутися  обличчям  до нації  і  діяти,  йти  до кожного  українця (Прикро, що на  ці  матеріали  чомусь не  реагує ані «Просвіта», ані  його правління.).

 Покличемо  балотуватися  в  мажоритарних  округах представників  діаспори,  які  є громадянами України,  українців  із  Західної  України,  де  національна  свідомість вища,  -  в  мажоритарних  округах  Сходу  і  Півдня, Криму.

 Оберемо  сайт, на  якому  в мережі  інтернет  буде  вестися  полеміка,  обмін  думками, уточнення  національних  орієнтирів  і критеріїв для  українців на  виборах  з  поширенням  матеріалів через  інші  сайти,  особисті  електронні  адреси  знайомих, друзів, однодумців.  Зі  свого  боку, пам’ятаючи попередню  згоду  В. Богайчука,  пропоную  в  якості  сайту  «Слово і  діло»  www.slovoidilo.com

Час  є,  аби  зробити перші  кроки, щоб  витягти Україну  із  зашморгу  лжедемократії  вже  на  виборах 2012 року, але  маємо  діяти  вже зараз, не  зволікаючи  зі  словами правди  до  суспільства. Насамперед, до  української  більшості,  налагодивши  обмін  думками,  участь  широкого  загалу  в полеміці,  в  уточненні  дійсно національних  орієнтирів. Не  будемо  глухонімими, вийдемо  із  глухонімого  часу.

Ми  маємо  чи  не  останній  шанс, щоб  змінити  теперішнє в  ім’я майбутнього, щоб  була  омріяна  Україна, щоб  зробити  бодай перші кроки  восени цього року  по  звільненню  України  із  зашморгу лжедемократії.

Тож  дослухаймося  до  Т. Шевченка:  «Обніміться, брати  мої, молю вас, благаю».

Леонід  Пінчук ( Миколаїв), шанувальник,  член  ініціативної  групи  громадянської  акції  «Калинова гілка».

 

Мова в наперстку. Чому українські депутати б'ються через статус російської мови

TOP

image

image( Source )
26.05.2012

Віталій Портников

Якщо в українському парламенті обговорюють мовне питання - значить, скоро вибори. Ця закономірність простежується в українському політичному житті з точністю, що нагадує пsрихід весняного рівнодення. Всякий раз перед парламентськими і президентськими виборами влада, яка побоюється, що електорат не клюне на соціальні обіцянки, намагається розірвати країну не за національною навіть, а саме з мовної кордоні. Ця межа проходить між західними та центральними областями країни і побачити її дуже просто: на президентських виборах 2010 року регіони, в яких переважало населення, яка вважає українську мову рідною, віддали більшість голосів Юлії Тимошенко. А регіони з переважанням російськомовного (але не російського) населення - Віктору Януковичу. З більшою чи меншою точністю такий же розклад можна було побачити під час усіх президентських чи парламентських передвиборчих кампаній. Саме тому обіцянку зробити російську мову другою державною мовою Україна завжди виглядало спекулятивним: для такого рішення в українському парламенті ніколи не складеться конституційна більшість. І саме тому будь будірованіе мовної теми підриває суспільство.

Адже Україні розділена навпіл дуже умовно. Більшість україномовного або російськомовного населення в тій чи іншій області - факт. Але є й інший факт - це майже ніде не переважна більшість. Так, практично повністю україномовних області західній частині країни, російськомовний Крим. Але в центрі і на сході починається черезсмужжя: російськомовні міста-міліонери оточені морем україномовних маленьких містечок і сіл. Так було за часів Тараса Шевченка - і залишається до цього дня. Але сьогодні - на відміну від імперських чи радянських часів - українець, який переселяється зі свого містечка чи села в мільйоннику, хоче забрати свою мову з собою. І саме це і дратує його опонентів.

Для людини, незнайомої з українськими реаліями, мовної суперечка виглядає безглуздо. У країні живуть мільйони етнічних росіян, ще більше людей користуються російською в побуті - так чому ж не зробити російську мову державною? Відповідь «саме тому» може виглядати і диким, і логічним одночасно. Але це правдиву відповідь. Російська мова до цих пір превалює - і ще дуже довго буде превалювати - в українського життя: у побутовому спілкуванні більшої частини городян, в ЗМІ та інтернеті, на естраді і в книжковому магазині. Державний статус - єдина в нашому глобалізованому світі охоронна грамота української мови, надія на те, що нові покоління жителів країни не будуть соромитися його, як це було за радянських часів, не будуть намагатися позбутися від українських слів, як від поганої хвороби. За 20 років існування незалежної України ми отримали покоління білінгвів, які можуть вільно розмовляти на двох мовах від Львова до Харкова і не знають ніяких мовних проблем. І ми не хочемо його втрачати.

Ідея, з якою зараз виступили депутати від Партії Регіонів - глава організації з промовистою назвою «Російськомовна Україна» Вадим Колесніченко і колишній голова Центрвиборчкому Сергій Ківалов, який прославився фальсифікацією підсумків президентських виборів 2004 року - якраз і розрахована на цю втрату. Пропозиція, щоб в регіонах з 10-процентним присутністю неукраїномовних населення з'являвся б другий регіональна мова, за ідеєю, мало б забезпечити особливі можливості румунам і молдаванам Буковини чи угорцям Закарпаття. Але всі чудово розуміють, що на ділі це призведе до появи тієї самої «російськомовної України», в якій Партія Регіонів буде безроздільно панувати за любої погоди. Жителів цього величезного регіону звільнять від самої необхідності вчити українську, який начебто і не потрібний їм ніде більше не буде - крім як ... на державній службі. Тому сформується «регіональне дворянство», знає обидві мови - і плебс, який буде завжди голосувати за своїх.

Не потрібно пояснювати, що обидва ініціатора скандального закону - і більша частина їхніх соратників - прекрасно володіють українською. І діти їх - якщо залишаться вдома, а не переїдуть у більш комфортні країни - теж будуть на нього говорити. Завдання авторів закону - захистити від української мови і від будь-яких перспектив брати участь в управлінні країною звичайних жителів Одеси або Донецька. Нічого більш антиросійського і уявити собі не можна.

Але й антиукраїнського теж. Тому що жоден нормальний громадянин України не хоче жити в розірваної на частини країні, бездарно керованої політичними наперсточниками. Опинитися співучасником ухвалення такого закону для політика, який виборює довіру жителів західних чи центральних областей країни - значить, розпрощатися з цією довірою і кар'єрою. Саме тому опозиційним депутатам довелося брати трибуну штурмом і блокувати парламент.

Але незадоволена не тільки опозиція. Проти мовних поправок висловилася фракція партії спікера Володимира Литвина, а сам він несподівано висловився за достроковий розпуск парламенту. Відмовилися голосувати і збилися в нову депутатську групу біженці з колишніх «помаранчевих» фракцій, зазвичай підтримують Януковича. Влада може розраховувати хіба що на підтримку жадібних українських комуністів, примудряються одночасно ставити пам'ятники Сталіну і бити поклони ієрархам РПЦ. І це - все.

Все - бо це зовсім не дискусія про російську мову. Це зіткнення між тими, хто хоче, щоб Україна відбулася як держава і тими, хто досі вважає її поява на карті світу прикрим непорозумінням. Сумно, коли президент та інші керівники країни виявляються по інший від народу сторону барикад лише тому, що всім політичним комбінаціям воліють гру в «наперсток». Але це ще один український феномен ...

 

Віктор Баранов: Люби Україну – або забирайся геть!

TOP

image

( Source )
11 червня 2012

Сергій Пантюк
Український письменник

Останнім часом стало модним пощипувати Національну спілку письменників України, начебто вона підігрує владі, співпрацює з владою чи ще щось у схожому ключі. Так, коли наша команда взялася за менеджмент письменницькою спільнотою, було задекларовано, що ми не зациклюватимемось на політиці, як це робило попереднє керівництво, оголошуючи Спілку мало не підрозділом "своєї" політичної сили, а виносимо наперед суто письменницькі пріоритети. І не варто в цих словах шукати другого-третього дна, бо робота з письменниками була настільки занехаяна, що гірше вже просто неможливо. Але аксіому про те, що письменник завжди в опозиції (окрім хіба одного-двох лизоблюдів) ніхто не заперечував і не скасовував. І, думаю, вже не скасує.

Нижче я пропоную шановним читачам уривок зі статті голови Національної спілки письменників Віктора Баранова, де всі позиції чітко і зрозуміло викладені. Весь матеріал можна прочитати за таким посиланням:http://ualit.org/?p=2957 

"Куди я вернувся? В яку країну, до якої влади, в яку законотворчу атмосферу? Розказати, наприклад, тим же туркам про послідовний потопт державної мови у їхніх північних, через Чорне море, сусідів – не повірять! Ще ніколи, навіть за радянщини, в Україні не було такого масового, масованого розгулу мовної іноземщини. Уже й на Першому національному (!) телеканалі крутять російські фільми (яке там у дідька дублювання!) та застарілі в часі бенефіси російських співаків і гумористів, насаджується практика "штепселе-тарапуньківщини", тут же розкошує в своєму незнанні української хитро-"нейтральний" Савік Шустер. Про інші телеканали не хочеться й говорити. І це тільки на домашніх екранах! А в інших сферах як ведеться нашій рідній і державній? Як пасербиці у лихої мачухи. І в ролі мачухи виступає державна влада. Це вона заохочує ківалових-колесніченків-костусєвих-константинових до послідовної зневаги Основного Закону країни, в якій вони комфортно облаштували собі прожиття без жодних сентиментів до неї. Це влада здійснює таку кадрову політику, яка в геометричній прогресії множить легіони зденаціоналізованих чи й просто вражених вірусом українофобії чиновників за принципом дикого трайбалізму. Це влада, інфікована фанатичним збагаченням і боротьбою за збереження її, влади, за собою, не бажає упритул бачити, як катастрофічно гине все українське в незалежній Україні, і найперше – мова.

На шляхах і дорогах тут і там зустрічаєш бігборди з рядком Володимира Сосюри, приписаного іншому "авторові": "Любіть Україну!" Яку Україну маємо любити? Ту, в якій не знаходиться місця українському сентиментові? Де на FM-радіостанціях день і ніч набивається у вуха російська попса, а сяк-так, з жахливим акцентом проказуване крізь зуби українське слово чується тільки в коротеньких випусках новин? Де футбольні коментатори замість "прізвище відмінюється" кажуть "схиляється" (на взірець російського "склоняється") й ніхто цих неуків з роботи не виганяє? Де в рекламних написах на кожному кроці зустрічаєш абракадабри типу "Щонеділі по четвергах розіграш автомоблія" або "Беззалогові кредити" ("залога – це гарнізон, замаскований загін охорони, а в даному разі треба "Кредити без застави") й нікому руки не поодбивано за ці несусвітенні дурниці? Де за двадцять років незалежності не витворено національної державної ідеї і, схоже, ніхто у владі не збирається цим перейматися? Де внутрішня політика зводиться до нейтралізації опонентів влади й контрольованої демократії, а в політиці зовнішній сам нечистий нічого не допетрає? Де всі проклинають корупцію і ніхто з нею не збирається боротися? Де "найнезалежніші" суди й "найгуманніша" міліція? Де керманичі позичають очі в Сірка на зустрічах з лідерами цивілізованого світу? Де давно немає доступної медицини, а хабарі за елементарні хірургічні операції обраховуються тисячами, не згадуючи вже операції складні? Де шкільна та вища освіта з'їдає цілі сімейні бюджети? Де стрімко триває моральне виродження молодого покоління, безкарно розбещуваного телебаченням, зарубіжними кінострічками, вседозволеністю, беззаконням? Де Конституція декларує власність народу на природні багатства й довкілля, а береги річок, озер та родовища нафти й газу перебувають у приватних руках? Де під димовою завісою проведення європейської футбольної першості в офшори перекачано мільярди бюджетних коштів? Де ще не проданими залишилися тільки мова й земля, але вже й до них тягнуться загребущі українофоби в мантіях фарисеїв-"державоторців"?... Запитанням несть числа..."

 

Вороги народу. Після опонентів влада візьметься за своїх

TOP

( Source )
26 травня 2012

Віталій Портников

Загрози Віктора Януковича на адресу міністрів Миколи Азарова не слід недооцінювати, пише в авторській колонці на сайті liga.net журналіст Віталій Портников.

Президент України Віктор Янукович доручив прем'єр-міністру Миколі Азарову звільнити міністрів, які свідомо гальмують реформи. На Раді регіонів у четвер голова держави попередив прем'єра, що якщо він не зробить цього, то звільненнями займеться особисто він сам. «Але висновки будуть зовсім інші», - злісно додав Янукович. Президент не пояснив, що ж він має на увазі - чи відведуть міністрів прямо із засідання до Лук'янівського СІЗО або разом з ними відправлять у відставку неслухняного прем'єр-міністра.

Але, власне, важлива не доля міністрів, а то, як логічно розвивається правління Януковича. Президент навряд чи читав підручники з авторитаризму, але створюється враження, що намагається втілити в життя главу за главою.

Перша умова авторитарного режиму - ізоляція і залякування політичних супротивників. Починають завжди з менше значущих постатей, щоб потім перейти до реальних конкурентів. Янукович провів цю операцію зі вражаючою точністю. Після того як українське суспільство і світ не відреагували на арешт колишнього міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка та інших представників уряду Юлії Тимошенко, справа дійшла і до екс-прем'єра. Політична поляна була зачищена - приблизно як після більшовицького перевороту. Але потім справа завжди доходить до своїх.

Більшовицькі комісари, які знищили своїх політичних супротивників, залякавши народ і комфортно розташувавшися посеред загальної бідності, тріумфували: тепер уже ніщо не загрожувало їх ситому правлінню, вони могли красти - до нескінченності, знущатися над людьми - до нескінченності, брехати - до безконечності. Про минуле, коли вони були злиденними емігрантами або дрібними рецидивістами, вони постаралися забути, як про страшний сон. Свого грізного пахана вони сприймали як батька народів. Але сам Сталін був упевнений у тому, що вони пам'ятають і знають, хто він такий насправді. Що вони можуть пригадати йому і експропріацію грошей з банків, і поразки на фронтах громадянської війни.

І настав 1937 рік. Тих, хто ще недавно вибивав чоботом зуби політичним опонентам, забирали прямо з комісарських спалень і розстрілювали в підвалах Луб'янки. Перестріляли половину політбюро. За рік змінилося кілька складів ЦК Компартії України. Звичайно, разом із вождями загинули мільйони випадкових людей: ліс рубають - тріски летять. Але головної своєї мети Сталін досяг: коли кривавий туман розвіявся, на арені залишилася тільки віддана особисто йому молодь укупі з холуями.

І хіба Сталін звинувачував розстріляних комісарів в тому, що вони пам'ятають, що він звичайний рецидивіст? Та ні, звичайно. Він звинувачував їх у шкідництві. У саботажі. У шпигунстві. Та хіба мало в чому!

Янукович, звичайно ж, не Сталін. І час зараз інше. Але слова він підбирає правильні. І якщо влада Партії регіонів протримається ще кілька років, поруч з вождем будуть перебувати зовсім інші люди - молоді, зухвалі й упевнені, що президент потомствений правитель. А ті, кого ми звикли вважати стовпами регіональної влади - сядуть за злодійство і саботаж. Чи не це мав на увазі Віктор Федорович, коли попереджував Азарова про інші наслідки?

Переклад із російської

Petition in Support of Ukrainian Language - Online  TOP

Online petition on the proposed law to make Russian a state language in Ukraine. Please consider signing it.

http://www.gopetition.com/petitions/petition-in-support-of-ukrainian-language.html

Action for the protection of democratic values in Ukraine -- Jun. 19

TOP

image

Please Pass This On!

Не мовчім! Мовчанка – знак згоди!

TOP

image

В даному разі -  знак згоди з неправдою, з наступаючою зухвало  й нахабно тотальною русифікацією. Росія не змогла і вже не зможе завоювати Україну зброєю. То ж заповзялася різними способами завоювати її Словом, використовуючи для того наше рідне українське Слово – мову нашу предковічну!  Українською мовою поданий зловорожий проект росіянина С. Ківалова та лютого яничара Вадима Колісниченка «Про основи державної мовної політики», де подаються розроблені ними проекти впровадження другої державної мови – (російської). Цей зухвалий проект викликав стурбованість навіть Венеціанської комісії. А українські яничари та російські фашисти, як в Україні так і в Росії готують новий тотальний наступ на українське Слово, українську культуру, науку, історію, освіту, пресу, книговидавництво. Росія не шкодує міліардів на цю безкровну війну проти українства на українській землі!

Мусимо врешті усвідомити, що ми вже не в поневоленій віками Україні, а в своїй власній, незалежній, таки ж могутній українській державі! Могутній – просторами, землею благодатною, народом працьовитим і освіченим, високою й неповторною споконвічною культурою,  найкращою мовою та піснею! Але ця могутність тепер дуже вже непевна! Бо зовсім не наша, зовсім випадкова нинішня влада «танцює» під московську дудку! Та цей «танець смерті» для себе відтанцьовують ці агенти Москви! Бо вся їхня діяльність – направлена не на розвиток нашої держави, якою випадково керують, а на занепад! Бо ж  партія регіонів – то збіговисько карних елементів, які ніяк не спроможні настроїтися на роль будівничих країни. І такими кадрами заповнені всі головні посади в державі. А що може наказувати їм їхній кремлівський хазяїн?  Підрив економіки та, особливо, культури й освіти України! Щоби вже  ніколи не змогла вона вирватися з медвежих обіймів північного сусіда!

То ж не маємо права  спокійненько собі дрімати, бо вороги не сплять, не дрімають, а з усіх боків на нас наступають! Мусимо врешті-решт обєднатися. Та лише «Просвіта-Мати» може нас обєднати! Це – єдина українська патріотична організація, яка має осередки по всій величезній території України! І працюють там українські патріоти. То ж будьмо всі разом з Просвітою!

Акції протесту проти встановлення диктатури Януковича під час відкриття чемпіонату Євро-2012

TOP

[ Джерело ]
10.06.2012

Як відомо, у Варшаві під час відкриття чемпіонату Євро-2012 відбулася акція протесту проти встановлення диктатури в Україні. Учасники акції, яку організував виходець з України, молодий поет з Ужгорода Андрій Любка, передали естафету в Україну. Починаючи з понеділка, акція буде мандрувати найбільшими містами країни, передусім тими, в яких відбуваються футбольні ігри в рамках чемпіонату. Учасники акції будуть тримати плакати, передані активістами з Польщі, спілкуватися з громадянами та іноземними гостями, поширювати листівки українською та англійською мовою, щодо режиму Януковича в Україні.

Так, в понеділок, 11 червня, о 19:00, навпроти входу в НСК «Олімпійський», відбудеться українська акція протесту проти Януковича. Учасники акції будуть тримати плакати, передані активістами з Польщі, спілкуватися з громадянами та іноземними гостями, поширювати листівки українською та англійською мовою, щодо режиму Януковича в Україні.

Запрошуємо на акцію в Києві, будемо вдячні за перепост!

Контактна особа:
Олександр Солонтай 050 372-51-00
[ Фейсбук ]

Звернення до жінок, сини чи чоловіки яких сьогодні знаходяться на службі в лавах МВС, СБУ та служать в Армії – знак згоди!

TOP

[ Джерело ]
7 червня 2012

Жіночий Рух "За вільну Украіну" Лідер Руху Раіса Шматко :

Лист-звернення до жінок, сини чи чоловіки яких сьогодні знаходяться на службі в лавах МВС, СБУ та служать в Армії.

Ми, жінки України, звертаємося до Вас та просимо пояснити своїм синам , братам та чоловікам, що влаштовуючись на службу до вищезгаданих органів вони присягалися. що будуть служити та захищати народ України, який є єдиним джерелом влади в Країні, а не купці шахраїв при владі.

Що, порушуючи Присягу, вони порушують основний Закон Держави- Конституцію України.

Всі ми добре бачимо, що відбувається в нащій країні. Ще зовсім недавно ми були впевненні,що ми дуже наблизилися до тієї межі,за якою вже неможливо залишатися людиною і жити. Зараз же ми переступили ту межу. Звірячі гвалтування, вбивства, загибелі під колесами мажорів, неможливість висловити будь-яку думку, яка є опозиційною по відношенню до влади. І це лише короткий перелік того,що стало щоденним життям українського суспільства.

Жінка-символ життя, весни і кохання. Вона дає життя і є берегинею родини. І в час, коли біда приходить в домівку, жінка стає і бере на себе відповідальність за родину.

Зараз біда постукала у двері нашої рідної країни, увійшла до неї, крокує вулицями наших міст, сіл і селищ та впритул наблизилася до кожної домівки.

Якщо ми з Вами не були настільки відповідальними, щоб зупинити її на порозі країни, то зараз ми повинні зупинити її перед порогом кожної нашої домівки і не впустити Звіра, який може обездолити наші родини.

Крім того, ми всі – народ України – не можемо допустити такий великий гріх – коли брат іде на брата! Це не гідно людині взагалі!

Треба схаменутися і отямитися!

Адже велика більшість народу України доведена цією владою до розпачу та повного зубожіння!

Так не гідно бути людині!

Кого вони захищають?

Чому підіймають руку на своїх же братів та сестер, які виходять на вулицю (згідно з Конституцією України) захищати свої права?

Як вони можуть з цим жити?

Адже, виконуючи злочинні накази узурпаторів, вони самі стають злодіями.

Народ такого не пробачає!

Тож, просимо Вас, донести наше велике прохання до своїх синів та чоловіків.

Тільки морально згуртувавшись, ми зможемо стати цивільним народом, зможемо стати дійсно демократичною Державою.

За законами Матері-природи жінка сильніша чоловіка. Саме на жінку покладена відповідальність за дітей та родину. Саме жінка є символом самопожертви.

Нам, жінкам України,дуже соромно за ту кількість зрадників, яка сьогодні існує в Державі!

Адже це ми з Вами повинні були з материнським молоком, з самого малечку, прививати їм любов до людей та до своєї Батьківщини.

Тільки ми з Вами, всі разом, повинні тепер покласти цьому безглуздю і сорому край!

Просимо Вас приєднатися до жінок України, які відчувають свою відповідальність і не можуть залишатися байдужими в тій ситуації, яка склалася. Зараз, як ніколи, ми повинні стати єдинні в цій роботі і цеглинка за цеглинкою будувати наше майбутнє. Нам потрібна Ваша мудрість і допомога.

Якщо ми не зробимо цього зараз- завтра може бути пізно! Ми не повинні дати статися біді!

З великою повагою та надією на Ваше порозуміння

Жіночий Рух "За вільну Украіну" Лідер Руху - Раіса Шматко

Всеукраїнське Віче -Україна - Це Ми! -- вівторок 19 червня TOP

Багато публікацій з"явилося в мережі, що мовне питання відкладається... Збір біля ВР 19-го обов"язково відбудеться!

image

Генплан знишення Києва

TOP
image
Links to event postings TOP

Do you maintain a website of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site in the ePOSHTA newsmagazine.

 Canada

image Ukrainian Golf Across Canada

 

 United States

Canadian flag Edmonton: Kurelek exhibit - From the community -- until Sept. 3 TOP

image

USA flagAustintown, OH: Spaghetti & meatball dinner to benefit youth mission Trip to Ukraine – Jun. 24

TOP

image

Canadian flagToronto: Eparchical Gathering: Youth Festival -- Jun. 24

TOP

image

Canadian flagToronto: Lakeside Canada Day BBQ with Borys Wrzesnewskyj -- Jun. 27

TOP

image

Canadian flagWinnipeg: A midsummer night of Kupalo -- July 5

TOP

image

Ukrainian flagКиїв: Мітинг на захист української мови -- 18 червня

TOP

image

Ukrainian flagКиївська обл.: Від мрій до дій молоді Ворзеля (Клуб Активної Молоді) -- 23 червня

TOP

Марія Михайлівна Колесник

Запрошую жителів смт Ворзель, що на Київщині, віком від 15 до 35 років, долучитися до файного проекту "Клуб Активної Молоді", доєднавшись до якого, молодь зрозуміє як перетворити ідею на живий проект, дізнається про класичні та креативні методи діалогу з владою, а також, відвідавши всі Клубні заходи, зможе отримати диплом учасника проекту та увійти до складу Молодіжної Ради при Голові селищної ради Ворзеля і здійснювати контроль за розвитком молодіжної політики селища. . Іншим же за необхідності можемо допомогти, аби Ви реалізували подібний проект у своєму регіоні!

З повагою,
Координатор Асоціації ІГС "Діалог з владою
Марія Колесник http://www.facebook.com/events/303245176432492/

Субота 23 червня 2012, 07:00
Київська область, смт Ворзель, вул.Великого Жовтня, 37-А, Будинок графині Уварової

  • Маєш ідею чим зайнятися молоді в Ворзелі?
  • Хочеш перетворити ідею на реальний проект?
  • Шукаєш ресурси та підтримку влади щодо власних проектних ініціатив у рідному селищі?
  • Бажаєш увійти до Молодіжної Ради при Голові селищної ради Ворзеля?

Марія Михайлівна Колесник

Друзі, моя мала батьківщина - це смт Ворзель, що на Київщині.

Тривалий час займаючись громадською діяльністю на всеукраїнському рівні, за браком часу не могла приділяти увагу проблемам рідного краю, проте, наразі я маю на меті виправити цю ситуацію, поділившись досвідом з молоддю, аби вона мала необхідні навички, розуміння та інструментарій щодо того як впливати на стан молодіжної політики в селищі, покращуючи клімат для свого особистісного, кар"єрного, фізичного, духовного та іншого розвитку!

Проект є політично нейтральним і спрямований на виведення спільного вектору інтересів та бажаного розвитку молоді у селищі з забезпеченням відповідного майданчику для впровадження задумів... Всі організатори проекту не мають відношення до майбутніх парламентських виборів, а тому в рамках проекту забороняється будь-який такого роду піар!

Проект ще лиш народився, а вже з"явилися бажаючі запустити його і в інших куточках України, тож, буду рада допомогти методично.

На жаль, на фб не багато ворзелян, тож місцевих прошу запрошувати на зустріч друзів, за що заздалегідь вдячна!


 Марія Михайлівна Колесник

З метою легітимізації даного проекту було укладено наступний документ.

МЕМОРАНДУМ

про співпрацю
9 червня 2012 року
смт Ворзель

Цей Меморандум укладений між Ворзельською селищною радою, з однієї сторони, в особі її голови Венгрика Олександра Пилиповича та неформальним громадським об'єднанням сотні організацій – «Асоціацією інституцій громадянського суспільства «Діалог з владою», з другої сторони, яке представляє ГО «Інститут Політичної Освіти» і від імені яких виступає Координатор Асоціації Колесник Марія Михайлівна, які в подальшому іменуються Сторони.

Сторони визнали наявні проблеми та окреслили перспективи розвитку молодіжної політики в смт Ворзель та дійшли до висновку, що шляхом поєднання зусиль місцевої влади та громадськості можна зменшити негативний вплив загальносуспільної кризи в Україні на мешканців смт Ворзель.

З метою вдосконалення організації роботи з молоддю в смт. Ворзель, Асоціація інституцій громадянського суспільства «Діалог з владою» та Громадська організація «Інститут Політичної Освіти» впроваджують проект "Клуб Активної Молоді", метою якого є створення сприятливих умов для активізації та консолідації зусиль молоді Ворзеля у вирішенні її ключових проблем в селищі шляхом впровадження протягом червня – грудня 2012 року комплексу освітніх та діалогових заходів, що посилять роль молодіжної політики у житті громади.

З метою підтвердження наміру підтримки проекту "Клуб Активної Молоді" Головою Ворзельської селищної ради, Сторони домовились про співпрацю у таких напрямках:

  1. доручити учасникам проекту "Клуб Активної Молоді" створити Молодіжну Раду при Голові селищної ради смт Ворзель;
  2. надати консультативну та адміністративну підтримку проектам, які будуть внесені Молодіжною Радою при Голові селищної ради смт Ворзель;
  3. залучати Молодіжну Раду до створення і діяльності Громадської ради при селищній раді смт Ворзель.

Меморандум є публічним документом і оприлюдниться на офіційному веб-сайті Ворзельської селищної ради, в місцевих та регіональних засобах масової інформації, а також, інформаційних ресурсах Асоціації інституцій громадянського суспільства «Діалог з владою» та інших громадських об'єднань.

Від Ворзельської селищної ради
Голова
О.П. Венгрик
Від ГО «Інститут Політичної Освіти»

та Асоціації інституцій громадянського суспільства "Діалог з владою"
Координатор Асоціації
М.М. Колесник

Canadian flagТоронто: Епархіяльна Зустріч: Фестиваль молоді - 24 червня

TOP

image

USA flagEmlenton, PA: Kobzarska Sich - a summer musical experience learning the bandura – Aug. 4 - 18

TOP

KOBZARSKA SICH

Kobzarska Sich is a summer musical experience devoted
to learning the bandura and Ukrainian choral music.
Kobzarska Sich is held at All Saints Camp in Emlenton, Pennsylvania\

Kobzarska Sich offers the following bandura and vocal programs:

Bandura Course - - August 4 - 18, 2012
Junior Bandura Workshop - - August 4 - 11, 2012
Ukrainian Sacred Music Workshop - - August 8 - 12, 2012
See detailed program information below along with registration forms

image

INTRODUCTION
Founded in 1979, Kobzarska Sich unites bandura players from all over to learn and share more about bandura and its unique art form. Over the years, Kobzarska Sich has diversified its programming to encompass the rich traditions and sounds of Ukrainian choral music. Kobzarska Sich is offering the following programs this year:

Bandura Course (BC) / Junior Bandura Workshop (JBW)
Ukrainian Sacred Music Workshop (USMW)

Kobzarska Sich is held at All Saints Ukrainian Orthodox Camp in Emlenton, Pennsylvania. All Saints offers over 90 acres of pristine beauty in the Allegheny Mountains. The camp's facilities include volleyball courts, a swimming pool, 10 cabins for participants, a Millennium Cultural Center with housing and classrooms, and an activities pavilion, tennis and basketball courts, an infirmary and nature trails. All Kobzarska Sich participants are housed on the grounds of All Saints Camp in either cabins or in the Millennium Cultural Center.

MUSICAL DIRECTORS
We are pleased to announce that the 2012 Co-Musical Directors of Kobzarska Sich will be OLEH SOZANSKY (below left) and YURIJ PETLURA (below right).

image image

Both considered Bandura Masters, they will bridge North America and Ukraine in allowing a unique opportunity.

Additional instructors will be announced shortly. Stay tuned for additional instructional staff announcements.

For Registration and Scholarship information, please visit: www.bandura.org/bandura_school.htm

SUPPORT FOR THE UKRAINIAN BANDURIST CHORUS
Passion. Tradition. History.

We invite you to join our Circle of Friends. To fulfill our role as ambassadors of the bandura, Ukrainian music, its traditions and culture, we need more than just our musicians to play their part, we also need you.  With your generous gift, the Ukrainian Bandurist Chorus will continue to invest in our youth, strengthen the quality of our programming and share our enchanting music with the world.

You can now donate online to the “Friends of the Ukrainian Bandurist Chorus” (a 501c3 organization) or purchase a UBC recording.  As always, your donations are tax deductible and recording purchases will help the Ukrainian Bandurist Chorus support its operations, tours and concerts, new recordings, and educational programs for youth.

The Ukrainian Bandurist Chorus is continuing its ambassadorial mission as it approaches its 100th anniversary in 2018. We truly appreciate your past support. Today's members of the UBC sare located all throughout North America. Bringing everyone together is a challenge, but your financial assistance ensures we continue our centuries old tradition.

To donate or order a recording through PayPal, visit www.bandura.org

The Ukrainian Bandurist Chorus
Enchanting the world since 1918
www.bandura.org

Founded in 1918, the Ukrainian Bandurist Chorus has a long and proud history of representing the bandura and Ukrainian choral music on the international stage.  Boasting a repertoire of more than 500 songs, this internationally celebrated and award-winning ensemble has captivated audiences in major concert halls in the United States, Canada, Europe, Australia, and Ukraine since immigrating to North America from Europe in 1949.   They have also performed for such noted personalities as former President Richard Nixon, former President Ronald Reagan, movie star Jack Palance, and former President of Ukraine Leonid Kravchuk.   Most recently, the Ukrainian Bandurist Chorus was featured at the internationally renowned Stratford Summer Music Festival (2004 and 2010), and presented Bandura Christmas International with Metropolitan Opera soloist Paul Plishka.  As a tribute to its role in preserving and perpetuating the legacy of Ukrainian music, the Chorus was selected by Ukraine's Cabinet of Ministers as the recipient of the Taras Shevchenko Ukrainian State Prize, the highest award that can be bestowed for excellence in the contribution to the arts.

www.bandura.org

Canadian flagTrident Camp, Crystal Lake, SK: Adult Ukrainian Language Immersion Course – Aug. 9 -12/ 9 -16

TOP

2012 Adult Ukrainian Language Immersion Course (AULIC)

The dates for this year’s AULIC are August 9th to 12th, for a four-day weekend, and August 9th to 16th for the extended session, which will be held at Trident Camp, Crystal Lake, Saskatchewan.  Crystal Lake is located 1 km west off Highway #9 and 25 km north of Canora, Saskatchewan.  AULIC’s success has been primarily a result of the quality of language instruction provided to students attending the course.  Other important aspects of the program are the time allocated for recreational and cultural activities such as singing Ukrainian traditional and contemporary songs, watching Ukrainian videos, bread making and pysanky writing.  Instructors selected for the camp are skilled in teaching the language and in sharing Ukraine’s heritage and culture.  Instructors for 2012 are:

Beginner Level – Oksana Sholdra
Oksana is originally from Lviv, Ukraine, where she obtained degrees in Mathematical Engineering and Choreography.  Since her move to Regina, Oksana has continued her education through programs at SIAST, Regina Open Door Society and at the University of Regina, where she received accreditation as a Second Language Instructor.  She is presently employed by Bank of Montreal.  She has taught Ukrainian at the Regina pre-school (Sadochok) as well as all levels of Ukrainian dance.

Intermediate Level – Victoria Muzychuk
Victoria has taught at the AULIC for a number of years and is happy to be back at Crystal Lake to meet her old and new students.  In the early 2000s, she contributed to developing the Ukrainian language curriculum for the AULIC Intermediate level classes.  Originally, from the western Ukraine, Victoria made Regina, Canada, her home.  She graduated from Lviv National University with the degree in Slavic languages and literature and complemented it with another University degree in adult education.

Advanced Level and Extended Class – Victoriia Logosha
Victoriia is originally from north western Ukraine.  In 1996, she graduated pedagogical college in elementary education and in 2004 received her Master’s Degree from Rivne Humanitarian University. Victoriia has seventeen years of professional experience educating in elementary school as a language teacher and primary school teaching. She arrived in Canada in October 2010. Victoriia is very knowledgeable in Ukrainian geography, history, traditions and culture.

The registration fee for the four-day weekend is $185.00 per participant if received prior to July 12th, and $200.00 thereafter. The fee for the extended session is $310.00 per participant if received prior to July 12th, and $325.00 thereafter.   Room, board and all printed materials are included in the registration fee. 

Those interested in learning more about AULIC 2012 should visit www.aulic.ca or contact Tony Harras at (306) 586-6805 or 585-7945 (fax), or send an email to info@aulic.ca

AULIC is sponsored by the TYC/Ukrainian Orthodox Men's Association of Regina and the Ukrainian Canadian Professional and Business Association of Regina.  Financial assistance is provided by Ukrainian Canadian Congress – Saskatchewan Provincial Council & Regina Branch, Saskatchewan Lotteries, Saskatchewan Organization of Heritage Languages (SOHL), The Ukrainian Canadian Foundation of Taras Shevchenko, and the SUS Foundation.

Ukrainian flagLviv: KUMO UWC Forum of Ukrainian Youth Diaspora "Lviv-2012" (FUMD) – Aug. 25 – Sept. 2

TOP

Dear Friends,

The Conference of Ukrainian Youth Organizations of Ukrainian World Congress (KUMO UWC) is planning to hold the Forum of Ukrainian Youth Diaspora "Lviv-2012" (FUMD) on August 25 – September 2, 2012 in Lviv.

Representatives of Ukrainian youth, leaders of youth organizations and initiative groups from all countries of the Diaspora will attend the Forum.

Quotas of delegates by countries and organizations will be announced soon.  Number of guests is unlimited. The age of participants of FUMD is 18-35 years. The organizers will do their best to provide food and accommodation for the delegates and guests will need to cover all their expenses.

We kindly invite young people from Diaspora and all interested actors to get involved into the preparation process of FUMD.

If you want to contribute the program development please send your suggestions and wishes.

The main elements of the FUMD agenda for now are: Opening conference, working groups, seminars, meetings with celebrities, open discussions, cultural activities, etc.

Your contribution is very valuable.

It is also planned to organize DIASPORA FEST involving popular Ukrainian bands from the Diaspora and Ukraine.

We would like to draw attention of young lawyers (law students) willing to work on the development of a new KUMO Statute.

Please send your suggestions and expressions of interest on kumosku@gmail.com

Sincerely yours,

Miroslav Hochak
chairperson of KUMO UWC

Ukrainian flagЛьвів: - КУМО СКУ Форум української молоді діаспори "Львів-2012" (ФУМД) -- 25 серпня до 2 вересня

TOP

Шановнi,

Конференція українських молодечих організацій Світового Конґресу Українців (КУМО СКУ) від 25 серпня до 2 вересня 2012 р. планує провести у Львові - Форум української молоді діаспори "Львів-2012" (ФУМД).

В ньому візьмуть участь представники української молоді з усіх країн проживання діаспори, де діють українські молодіжні організації та де такі організації офіційно не зареєстровані.

Незабаром будуть розписані квоти делегатів по країнах та організаціях, кількість гостей необмежено. Вік учасників ФУМД 18-35 років. Для делегатів організатори намагатимуться забезпечити харчування та проживання, а гості будуть все оплачувати.

Запрошуємо молодь діаспори та всіх зацікавлених активно включитись до підготовки ФУМД!

Висилайте ваші пропозиції та побажання щодо програми, яка буде складатись з Конференції, роботі по групах, навчальної частина, зустрічей з відомими особистостями, дискусійні клуби, культурно-розважальні програми...

Також планується проведення ДІАСПОРА ФЕСТ-у за участю сучасних українських гуртів з діаспори та відомих гуртів з України.

Просимо зголоситись молодим юристам які бажають працювати в писанні нового Статуту КУМО.

Зголошуйтесь та висилайте пропозиції на адресу kumosku@gmail.com

З повагою,

Мирослав Гочак
голова КУМО СКУ

Canadian flagТоронто: Україномовний денний табір  UKIEDAYCAMP

TOP

image


Міжнародний Воркшоп «Science for Prosperity» 2 - подаватися до 24.06.2012

TOP

Міжнародний Воркшоп «Science for Prosperity» 2

Oрганізатор ГО «Інститут міжнародної академічної і наукової співпраці» 24.07.2012 - 27.07.2012 (Відень (Австрія) та Будапешт (Угорщина).

Захід організовується з метою популяризації академічної мобільності українців на арені міжнародної освіти. Учасники Воркшопу здобудуть знання стосовно:

  • стипендіальних програм для українських студентів на навчання у провідних європейських ВНЗ;
  • грантових програм міжнародних фондів для проведення наукових досліджень;
  • стажувань у міжнародних міжурядових інституціях (ООН, ОБСЄ)
  • правових та організаційних питань навчання і проживання в країнах-членах Шенгенської угоди.

практичні навики у :

  • підготовці аплікаційного пакету документів для подання на міжнародні стипендіальні та грантові програми;
  • пошуку наукового керівника в європейських ВНЗ та дослідних центрах;
  • налагодженні прямих контактів із донорськими організаціями.

Цільова авдиторія: студенти, аспіранти і молоді спеціалісти з України зацікавлені у навчанні та /або проведенні наукових досліджень в Європі по стипендіальних (грантових) програмах міжнародних фондів.

В рамках проекту передбачено:

робочі зустрічі;
екскурсійна програма;
неформальні зустрічі та інтеграційні заходи

Навчально-методична програма реалізуються шляхом проведення Робочих зустрічей в наступних організаціях:

  • Центрально-Європейський Університет: презентація навчальних програм, факультетів, дослідницьких центрів та університетського бюро кар’єри. Обговорення стипендіальних програм та фінансових умов навчання в університеті. Воркшоп «Як скласти конкурентний аплікаційний пакет документів. Очікування грантодавців від кандидатів».
  • Штаб-квартира Організації Об’єднаних Націй (UN) у Відні: ознайомчо-дискусійна зустріч зі спеціалістами Організації та практичний семінар з проблем промислового розвитку з метою подолання бідності.
  • Віденський Університет ознайомчий візит з метою налагодження контактів з потенційними науковими керівниками.
  • Організація Безпеки і Співробітництва в Європі (OSCE) : презентація основних напрямів діяльності даної організації, її проектів, брифінг з експертами ОБСЄ а також інтерактивна зустріч з представниками Парламентської Асамблеї ОБСЄ від України та ін.

Робоча мова – українська та англійська (для ефективної участі в заходах програми вимагається знання англійської мови не нижче середнього рівня «pre-intermediate»).

Організаційний внесок складає – 175 Євро і 500 грн. та покриває наступне: проїзд за маршрутом Чоп – Будапешт – Відень – Чоп (автобус «євро-клас»), проживання та сніданки в готелях (1 ніч – м. Відень, 1 ніч – м. Будапешт), навчально–методичну програму, адміністративні збори відвідуваних інституцій, навчальні матеріали, екскурсійну програму.

Умови участі:

Для участі у Міжнародному Воркшопі «Science for Prosperity» учасники повинні:

  • до 24.06.2012 надіслати заповнену Анкету на е-мейл адрес організації: mailto:minfo@imans.com;
  • до 27.06.2012  оплатити авансовий платіж у розмірі 500 грн.;
  • до 03.07.2012  надати повний пакет документів для відкриття шенгенської візи.

Візова підтримка - шенгенська віза відкривається на час проведення воркшопу (з 24 по 27 липня включно) в консульстві Республіка Угорщина, яка є першою країною в'їзду. Відкриття візи здійснюється без особистої присутності учасників в консульстві. Консульський збір складає 35 євро + 5 євро (страхівка). Студенти до 21 року звільнені від сплати консульського збору та сплачують тільки вартість страхівки.

Стосовно отримання додаткової інформації просимо звертатися: info@imans.com.ua або за телефонами: +38 096 820 7585 к.е.н. Маряна Сорока .

Сайт ГО «Інститут міжнародної академічної і наукової співпраці»:
http://www.imans.com.ua
2012 © ТОТЕМ | Lviv

'I wanted to show support to Yulia': Swedish TV host TOP
http://www.thelocal.se/41406/20120613/
June 13, 2012

image

A Swedish TV-host caused a stir during Sweden's first game of the Euro 2012 football tournament when she sported the same hairstyle as Ukraine's jailed former prime minister Yulia Tymoshenko, in what she later labelled as an act of support.

Johanna Frändén, the foremost studio face for the duration of the tournament on Sveriges Television (SVT), raised eyebrows with the choice of hairstyle on Monday night.
[..]
“I had decided to do this in advance of the broadcast,” Frändén told SVT.

“I wanted to show solidarity to Yulia Tymoshenko.”
[…]
“It is not a political position right or left. It is an act of solidarity for Yulia Tymoshenko, who had not received a fair trial.”

Complete article: http://www.thelocal.se/41406/20120613/

 

 

John Demjanjuk attorney files complaint against doctors

TOP

image
Accused Nazi criminal John Demjanjuk (C), beside of his lawyer
Ulrich Busch (L) wears sunglasses as he arrives for his trial at a court
room prior to the assumed verdict on May 12, 2011 in Munich, Germany.

[ Source ]
Jun 13, 2012

David Rising, AP

BERLIN - John Demjanjuk's attorney has filed a complaint with Bavarian prosecutors claiming that pain medication administered to the former Ohio autoworker helped lead to his death as he awaited an appeal of his conviction on Nazi war crimes.

In a 12-page complaint obtained by The Associated Press, attorney Ulrich Busch asks prosecutors in Rosenheim to open an investigation of five doctors and a nurse on suspicion of manslaughter and causing bodily harm.

Anyone in Germany has the right to file such a complaint, and Rosenheim prosecutor Juergen Branz said his office is obliged to investigate all such claims to determine whether to open a case.

He refused to comment further Wednesday, and the main doctor cited in the complaint, whose name cannot be released due to German privacy laws, also declined to comment.

Demjanjuk, who lived for decades in Seven Hills in suburban Cleveland, was convicted by a Munich court in May 2011 on 28,060 counts of being an accessory to murder on allegations he served as a guard at the Nazis' Sobibor death camp in occupied Poland.

Ukrainian-born Demjanjuk denied ever serving as a guard, saying he had been mistaken for someone else, and died while his conviction was under appeal.

Demjanjuk was sentenced to five years in prison, but was released pending the appeal, and died a free man in a nursing home in the southern Bavarian town of Bad Feilnbach on March 17 at age 91.

Demjanjuk suffered from terminal bone marrow disease, anemia, chronic kidney disease and other ailments. Doctors were unable to determine an exact cause of death from his autopsy but said "there was no indication" of unnatural causes.

In his complaint, Busch said there is evidence that Demjanjuk had been given the pain medication Novalgin regularly, including the night before his death. He also cites the manufacturer's warnings that such medication should be avoided by patients suffering from blood or kidney problems.

"The prolonged use of Novalgin, given the known conditions of my client, was absolutely incorrect and capable of causing the death of the defendant," Busch said in his complaint.

He also said the night before he died, Demjanjuk complained of pain in the stomach area and was given Novalgin by the nurse on duty.

"Had the nurse ... fulfilled his duty and called the emergency doctor immediately, the deceased would have been taken to a hospital and would still be alive today," Busch said.

Read more: here

Thousands march in Moscow as Putin’s 1937-style raids fail to halt protests

TOP

image

( Source )
June 13, 2012

Vladimir Kara-Murza

On Monday morning, armed police broke into the Moscow apartments of several opposition leaders, civic activists, and media personalities who were among the organizers of the anti-Putin protests that swept through Russia since last December’s rigged parliamentary elections. Investigators spent hours plowing through the personal belongings of Alexei Navalny, Sergei Udaltsov, Ilya Yashin, Ksenia Sobchak, and other opposition figures, confiscating their computers, phones, flash drives, printed materials, clothes—even family photographs and children’s cartoons. The parents of some pro-democracy campaigners also had their houses searched. Police detained a number of activists and surrounded the offices of RosPil, an anticorruption watchdog run by Navalny. For the entire day, riot police stood guard by the apartment of former Deputy Prime Minister Boris Nemtsov, who had managed to leave before they arrived (his apartment was searched—and computers confiscated—on Tuesday).

According to Major General Vladimir Markin, the spokesman for Russia’s Investigative Committee, the raids, conducted in connection with “disturbances” at the May 6th anti-inauguration protest, resulted in the seizure of materials “directed against the state” (sic). Opposition leaders were handed summons to appear for questioning at eleven o’clock on Tuesday—one hour before the start of the planned anti-Putin march in central Moscow. Law enforcement agencies should be commended for their zeal: June 12th, the anniversary of Russia’s 1990 declaration of sovereignty from the USSR, is a national holiday, when all government agencies are normally closed.

The raids, already compared to the nighttime arrests of Stalin’s 1937 Great Purge, were evidently designed to scare off Muscovites from participating in Tuesday’s march. The raids, already compared to the nighttime arrests of Stalin’s 1937 Great Purge, were evidently designed to scare off Muscovites from participating in Tuesday’s march. As, indeed, was the hastily adopted law on public rallies, which raised fines for “violations” on individual participants to 300,000 rubles ($9,000; ten times Russia’s average monthly salary). Neither trick has succeeded. Between 50,000 and 100,000 people marched from Pushkinskaya Square to Sakharov Avenue in a show of support for the opposition. Among the chants of “Russia Without Putin” and “Putin is a Thief,” the protesters adopted the “Manifesto of a Free Russia,” a unifying program for the country’s diverse pro-democracy movement that calls for Putin’s immediate resignation, new free and fair legislative and presidential elections, and the adoption of a new Constitution with a much-strengthened Parliament. “They tried to frighten us, they tried to make sure that you did not come here,” declared Nemtsov, who was presented with a summons to the Investigate Committee as he walked onto the speakers’ platform. “But you came, because they cannot frighten us. It is they who are frightened of us as they are of fire; they are frightened of a popular protest, of independent and proud people.”

Authoritarian regimes, especially as they near the end, often lose touch with reality. If recent history is any indicator, desperate attempts to preserve control and beat down opponents with increased crackdowns rarely serve their purpose. Indeed, they usually hasten the downfall.

Ukrainian Canadian community meets with Foreign Minister Baird and officials to discuss Canada-Ukraine policy priorities

TOP

Ottawa - June 12, 2012

A delegation representing the leadership of the Ukrainian Canadian community had a productive working lunch with Canada's Foreign Minister, the Honourable John Baird, where issues and priorities were discussed regarding Canada Ukraine relations. The lunch with the Minister took place following a half-day meeting of the Canada Ukraine Advisory Committee (CUAC) on May 31, 2012 involving senior federal public servants from the departments of Foreign Affairs, International Trade and CIDA along with a six-member team from the Ukrainian Canadian Congress.

"The Ukrainian Canadian delegation made a full and frank presentation to Minister Baird and to the Canadian officials which focused on three key themes in Canada-Ukraine relations: 1) The importance of Canada's continued leadership in monitoring human rights and the rule of law in Ukraine; 2) working with the Canadian and Ukrainian governments to ensure that the fall elections to the Verkhovna Rada are a clear reflection of the will of the Ukrainian people, including sending a large contingent of Canadian election observers; and 3) the need for Canada to remain actively engaged with Ukraine at the people to people ties, civil society, and governmental levels," stated Jaroslaw Balan, Chairman of the Ukrainian Canadian Congress's Canada Ukraine Committee.

In their presentations UCC representatives underscored the need to maintain support for Ukraine's fragile democracy by promoting the rule of law, civil society and private sector development in Ukraine. In particular, extra vigilance is required by the international community in monitoring this fall's election to the Verkhovna Rada and to combat anti-democratic behaviour by those in power. The UCC representatives reiterated the Congress's position that Canada-Ukraine Free Trade negotiations should proceed as scheduled, while insisting on provisions safeguarding human rights and withholding formal ratification of an agreement until those conditions are met. The delegation also called for enhanced Ukrainian immigration to Canada, greater CIDA support for Ukrainian civil society, and for Canada to provide medical assistance to former ministers Lutsenko and Ivashchenko, who are jailed on politically motivated charges.

"Given the recent developments in Ukraine, we call upon the Government of Canada to send a sizeable election observation mission to Ukraine for this fall's election to the Verkhovna Rada, including a large number of long-term observers," stated Mr. Bohdan Onyschuk, Chairman of the Canada Ukraine Foundation. "Canada should give greater priority to long-term monitoring of the electoral process in Ukraine and publicize anti-democratic machinations in the lead-up to the vote as they occur."

Besides senior federal officials, those taking part in the morning discussions included representatives of the Alberta provincial government and that of Yukon Territory. Also in attendance in the first part of the CUAC session was the recently appointed Chargé de Affaires of the Embassy of Ukraine, Mr. Marko Shevchenko, a former Ukrainian ambassador to Romania and Moldova. The luncheon with Minister was attended by Mr. Bob Dechert, M.P., the Parliamentary Secretary to the Minister of Foreign Affairs; Mr. Robert Sopuck, Chair of the Canada Ukraine Parliamentary Friendship Group; Members of Parliament Mr. Wladyslav Lizon, Mr. Bernard Trottier, Mr. Laurie Hawn, Mr. Ted Opitz; and Senator Raynell Andreychuk, Chair of the Senate Foreign Relations Committee.

The delegation from the Ukrainian community was led by Mr. Jaroslaw Balan of the Ukrainian Self-Reliance League, and comprised of the following: Ms. Ann Szyptur, Secretary of the Ukrainian Canadian Congress; Mr. Bohdan Onyschuk, Chair of the Canada Ukraine Foundation; Mr. Zenon Poticzny, President, Canada-Ukraine Chamber of Commerce; Mr. Borys Potapenko, Executive Director, League of Ukrainian Canadians; Mr. Paul Migus, President Ottawa Ukrainian National Federation; and Mr. Taras Zalusky, Executive Director of the Ukrainian Canadian Congress.

"Canada has a pivotal role to play in helping to foster the development of civil society groups working in the areas of human rights, education and law reform, as a vibrant civil society is the best guarantor of Ukraine's long-term democratic evolution", stated Ann Szyptur. "We also encouraged the government to focus on governance and private sector development in their development assistance programming."

Mr. Potapenko urged the Government of Canada "to use all of the tools at its disposal to communicate Canada's concern with some of the regressive developments in Ukraine and to warn the Ukrainian government of the potential consequences of its divisive and anti-democratic actions."

The issue of the free trade negotiations, corruption and the general business climate were highlighted by Mr. Zenon Poticzny. "We support measures to enhance trade relations between Canada and Ukraine, including a Free Trade Agreement between Canada and Ukraine. We also believe that prior to ratification of any such agreement, Canada must be sure that Canadian investors will be protected, that anti-corruption measures in Ukraine will be implemented, and human rights and the rule of law will be respected."

In his remarks thanking Minister Baird, Jars Balan pointed out the importance of the CUAC sessions by noting that Ukrainian delegations have been meeting with federal politicians and officials throughout the community's 120 year history in Canada, usually at times of crisis. He noted "The advisory committee provides us with the opportunity to communicate with the government on a regular basis and to share the community's insights and expertise with elected officials and those that implement government policy."

Top court hearing planned for July over disputed Toronto vote

TOP

image
The Supreme Court of Canada will hold a special summer hearing on July 10
to decide whether voters in the Toronto riding of Etobicoke Centre will go back
to the polls for a redo of the May 2011 election. Photo: Liberal Party of Canada;
Conservative Party of Canada .

( Source )
June 14, 2012

Glen McGregor & Stephen Maher

OTTAWA — The Supreme Court of Canada will hold a special summer hearing on July 10 to decide whether voters in the Toronto riding of Etobicoke Centre will go back to the polls for a redo of the May 2011 election.

[…]

If the court upholds Lederer's decision, Opitz will lose his seat and Prime Minister Stephen Harper will have six months to call a byelection.

Complete article here.

Elections Canada raises new questions about Etobicoke vote

TOP

image
Conservative Ted Opitz, left, won the May 2011 election in
Toronto's Etobicoke Centre by 26 votes, but Liberal incumbent
Borys Wrzesnewskyj challenged the results over voting irregularities.
(Canadian Press)

[ Джерело ]
Jun 8, 2012

Report offers different version of events at seniors' home poll in disputed riding

No one disputes that during the last election in the Toronto riding of Etobicoke Centre, a poll at a seniors' home was shut down and people couldn't vote for a while.

But there are differing versions of the event from Elections Canada polling staff and from the Conservative campaign manager who caused the shutdown — and now a third version from an Elections Canada report obtained by CBC.

Borys Wrzesnewskyj, the former Liberal MP in Etobicoke Centre, successfully went to court to have the May 2, 2011, election results in the riding overturned due to ballot irregularities. Conservative Ted Opitz, who won the riding by 26 votes, has appealed the decision to the Supreme Court of Canada.

The seniors' home incident, which Wrzesnewskyj dropped from his case before it was heard, happened at the St. Demetrius Seniors Residence, a large apartment building in Etobicoke offering assisted living and long-term care.

Complete article here.

Push poll in Etobicoke Centre - A breach of parliamentary privilege?

TOP

( Source )
June 4, 2012

Adam Carroll

It started Saturday morning with a twitter posting by Ross Morley in Etobicoke stating: “Just took a ‪#CPC telemkter call in Etobicoke Centre “calling for Stephen Harper and Ted Opitz”. And “They’re trying to overthrow your vote”

Much of the subsequent online discussion related to the calls themselves being conducted. Many wondered why, since a by-election has not been called, have the Conservatives started to call voters?

The argument is valid, if you assume they cared about the results of the calls.

I don’t think they necessary did, since I believe this is a classic example of a Push Poll designed to spread a narrative that negatively positions the Liberals as anti-democratic opportunists.

Six months ago, the exact strategy was used against Liberal MP Irwin Cotler. The callers suggested that Cotler resigned and wanted to know who the voters would support in the coming by-election. The Speaker of the House of Commons called these calls “reprehensible.” The company that made the calls defended their actions, saying “my job is to end Liberal politician’s careers.

Back to last weekend and Etobicoke Centre, remember the critical line: ”They’re trying to overthrow your vote.”

Of course this is not true!

As has been widely reported, the former Liberal MP, Borys Wrzesnewskyj, challenged the conduct of the 2011 Etobicoke Centre General Election and won.

Mr. Justice Thomas Lederer, who was appointed by Stephen Harper lest there be any suggestion of political bias, declared the election null and void. You can read the ruling here.

It would be more accurate to suggest that it was Justice Lederer who overthrew the vote, than accuse the Liberals.

Who made the calls?

The phone number that called Ross Morley was 416-238-1364. The voicemail recording states that it is the Conservative Party of Canada.

Not much else is known about the number other than postings on a web forum and that Globility is the phone provider.

With this information, I set about the arduous task of compiling every phone number reported used by the Conservative Party.

Other numbers that use Globility are 416-238-1218 and 416-238-1249.

The voicemail for 416-238-1218 says it is the “Conservative Association.”

The voicemail for 416-238-1249 says it is the “Historica Dominion Institute, World War II Veterans Project.”

Glen McGregor and Stephen Maher reported in April about a call centre used by the Historica Dominion Institute and that it was the same call centre used by the Conservative Party of Canada.

If it is in fact the Conservatives who are making these calls, the Speaker should be asked if it is a breach of privilege: 1) for the ruling political party to engage in practices that have been declared reprehensible by the Chair; and 2) may seriously breach the sub judice convention.

Was there an organized poll suppression operation in spring 2011?

TOP

(Source)
June 8th, 2012

After weeks of Conservative pundits telling us that Ted Opitz should keep his seat because there was no evidence of vote fraud in Etobicoke Centre, CBC has shown the value of a competitive media sector by releasing details of two Elections Canada investigation reports into what appears to have been an attempt by Opitz’s campaign manager Roman Gawur to shut down a polling station in a seniors’ home. That station, according to Liberal candidate Borys Wrzesnewskyj, was “always one of the strongest for him.”

In a sense these findings are irrelevant. The judge has already ruled that, whatever the cause, there are enough votes in the Etobicoke Centre riding which were not cast and registered legally that the outcome is in question and therefore a by-election must be held. There was a great deal of, frankly, utter falsehoods about this ruling in the media and the blogsphere, ranging from the idea that the judge ruled there that vote fraud did not occur (wrong) to the claim that judge Tom Lederer is a liberal activist judge (unlikely, given that he was appointed by Harper). I tried to address these concerns in a summary of the ruling.

Nevertheless, this information is extremely important. Elections Canada apparently thought so, too — enough to produce a report on the subject, but not enough to take any legal action. Gawur is accused of showing up at the poll, demanding that it be shut down on spurious grounds, and “screaming and waving his arms… raging in a bullying fashion.” Gawur disagrees, saying he was “calm” the whole time. Both sides agreed that while this performance was going on, the poll was temporarily shut down in disorder, the result being that at least some seniors who were waiting for a bus left the poll and didn’t vote.

On its own, this is a strange one-off story. I assume it was taken out of the original legal challenge because it would be hard to prove exactly how many votes were suppressed, even harder to prove actual intent, and, more to the point, it wasn’t needed because they had even stronger evidence of flimflammery in the form of several dozen mystery votes cast by people whose registration paperwork subsequently vanished — if it was ever filled out to begin with — and for whom signatures were not properly recorded in the poll book.

Complete article here.

Alberta-Ukraine Genealogical Project participates in Calgary Ukrainian Festival

TOP

image

Alberta-Ukraine Genealogical Project
participates in Calgary Ukrainian Festival

Edmonton -- As an extension of this year’s successful “We know who you are/Ми про вас знаємо!” campaign, the Alberta-Ukraine Genealogical Project expanded its scope to the Calgary Ukrainian Festival. (please see http://www.calgaryukrainianfestival.ca/).

“Our participation in the Calgary Ukrainian Festival was a natural response to a growing interest in our project in the Calgary community, and even beyond this geographic area”, points out Radomir Bilash, Project Manager for the Alberta-Ukraine Genealogical Project. “We now recognize that this was only the first of many future visits to the Calgary area”.

Displays, finding aids, and research guides developed by the Project attracted much attention among festival participants. In addition to its Family History Finding Aid for east central Alberta, Calgary Ukrainian Festival participants were introduced to a new Family History Finding Aid for family history books produced over the past fifty years for the rest of the province of Alberta. 

As a particularly special gesture to those from the Calgary district who were unable to participate in the “How-To” seminars held this winter, the Project distributed special nomination forms that extended its regular deadline for the Centenary Pioneer Recognition Program to June 15, 2012.  This has already resulted in an encouraging number of new nominations. 

For further information about the Project and its initiatives, please call the Alberta-Ukraine Genealogical Project office at (780) 431-2324, by e-mail at AB-Ukraine.Genealogy@gov.ab.ca, or by mail:

Alberta-Ukraine Genealogical Project
3rd Floor, Old St. Stephen’s College
8820-112 Street
Edmonton, AB T6G 2P8

У Франції відбудеться акція солідарності з Юлією Тимошенко

TOP

image

В одному з самих старовинних округів французької столиці — Шостому окрузі Парижу — 15 червня за декілька годин до матчу футбольних збірних України та Франції відбудеться акція солідарності з незаконно засудженою екс-прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко.

Мер паризького округу, представник консервативної партії "Спілка за народний рух" Жан-П'єр Лекок та голова Репрезентаційного комітету української громади Франції Наталі Пастернак представлять портрет Юлії Тимошенко, який буде розміщено на фасаді Мерії Шостого округу Парижу.

image"Портрет був зроблений французьким фотожурналістом українського походження Кирилом Горішним, який є гарячим прихильником прав людини", - повідомляється на офіційному сайті мерії Шостого округу Парижу.

Акція супроводжуватиметься презентацією фотографій українського журналіста Мустафи Найєма з судового розгляду справи Юлії Тимошенко. Виставка цих матеріалів, які будуть розміщені під аркою ратуші, триватиме до 21 червня.

У Канаді палили портрети Ківалова і Колесніченко  перед консульством України TOP

Акція протесту
image
Фото: Роман Місюк

 Шановні Пані й Панове!  Дорогі друзі-однодумці!

Сьогодні  антинародною, антидержавною, антиукраїнською владою здійснено замах на душу українського народу – нашу мову. Нашу рідну, солов`їну мову.

Сьогодні донецька мафія на чолі з головарем Януковичем поповнила злочин  супроти українського народу, всього світового українства, Української держави. Бо без титульної нації, на фізичне існування якої нині замахнулася ПРУ, не існуватиме Українська держава. Адже без мови – немає нації, без нації – немає держави. Отже, коли ми громадно не захистимо нашу мову,  Україна невдовзі піде «сиротою попідтинню» в найми до північного сусіда.

Саме на це націлений законопроект Колесніченка-Ківалова «Про засади державної мовної політики», прийнятий в першому читанні Верховною Радою.

image
Фото: Роман Місюк

Під лицемірною вивіскою піклування про реґіональні мови України українська буде повністю витіснена зі сфер державного (і не державного) життя. А російська мова як реґіональна (тільки вживана) запанує в 13 адміністративно-територіальних одиницях: Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Одеській, Сумській, Харківській, Херсонській, Чернігівській областях, Криму, Києві та Севастополі. Так, за Києвом, столицею України, буде закріплено статус російськомовного міста ззі всіма витікаючими звідси наслідками. Зокрема Верховна Рада, яка не була прихильною до української (державної) мови, заговорить, за винятком окремих депутатів, російською, ця ж мова утвердиться в Кабінеті міністрів, усіх міністерствах, судах, прокуратурі, вищих і середніх навчальних закладах, садочках тощо. Окрім того, остаточно витіснять українську з ЗМІ, з книгодрукування тощо.

Отже автори Законопроекту, маніпулюючи «Європейською хартією реґіональних і маноритарних мов» знищують мовне середовище українців, залишаючи свідомим українцям поле діяльності лише в декількох західних областях.

Цікаво, що Комітет Верховної Ради з питань культури і духовності зробив висновок, що «законодавча ініціатива народних депутатів України С.Ківалова та В. Колесніченка за своїм змістом та формою юридичного викладу не відповідає положенням Конституції, Реґламенту Верховної Ради, рішенню Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10 рп/99 у справі про офіційне тлумачення положень статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови, а також не узгоджується з міжнародними документами, ратифікованими Україною, зокрема Європейською хартією реґіональних мов або мов меншин».

Прикметно, що Венеціанська комісія піддала критиці проект закону Ківалова-Колесніченка як такий, що не  надає недостатньо ґарантій для використання та захисту української (державної) мови.

Нині перед світовим українством стоїть запитання: Чи здатні ми захистити нашу рідну мову, яку як зіницю ока берегли наші ближчі й дальші предки?!

Сподіваюся, що ця протестна акція невдовзі переросте в той потужний український вал, який змете з лиця землі не тільки авторів законопроекту, але й україножерську політичну силу під назвою «Партія реґіонів».

Слава Україні!

image
Фото: Роман Місюк

Виступ Марти Онуфрів під час пікету під Генеральним консульством України в Торонто 5 червня 2012

Українсько-канадська громада зустрілась з міністром Беірдом та офіційними особами для обговорення приоритетів канадсько-української політики

TOP

Оттава  - 12 червня 2012

Делегація провідників українсько-канадської громади відбула продуктивний робочий обід із міністром закордонних справ Канади, вельмишановним Джоном Беірдом, під час якого були обговорені проблеми та приоритети канадсько-українських відносин. Обід з міністром відбувся 31 травня 2012 р. після ранкових нарад Канадсько-українського дорадчого комітету (КУДК) за участю високопоставлених державних службовців федерального уряду з департаментів закордонних справ, міжнародної торгівлі і Міжнародної канадської агенції розвитку (CIDA) та разом із командою з шести членів Конґресу Українців Канади.

Українсько-канадська делегація зробила міністру Беірду та канадським чиновникам повне і відверте подання, що зосередилось на трьох ключових темах канадсько-українських відносин: 1) важливість лідерства Канади в області моніторингу прав людини і верховенства права в Україні; 2) робота канадського та українського урядів у забезпеченні осінніх виборів до Верховної Ради як яскравого відображення волі українського народу, включно з відправкою на вибори великого контингенту канадських спостерігачів, а також 3) необхідність для Канади залишатись активно заангажованою з Україною у ділянці зв'язків між людьми, громадянського суспільства та урядових рівнів", - заявив Ярослав Балан, голова Канадсько-Українського Комітету при Конґресі Українців Канади.

У своїх виступах представники Конґресу наголосили на необхідності забезпечення підтримки крихкої демократії в Україні та пропагуванні верховенства закону, громадянського суспільства і розвитку приватного сектора в Україні. Зокрема додаткова пильність потрібна з боку міжнародного співтовариства у моніторингу виборів цієї осені до Верховної Ради та в боротьбі з антидемократичною поведінкою можновладців. Конґрес Українців Канади підтвердив позицію своїх представників про те, що канадсько-українські переговори про вільну торгівлю повинні діяти так, як заплановано, наполягаючи при цьому на положеннях про захист прав людини і затримуючи офіційні документи про ратифікацію угоди, поки ці умови не будуть виконані. Делегація також закликала до активізації української імміграції до Канади, більшої підтримки українського громадянського суспільства з боку Міжнародної канадської агенції розвитку, а також дo надання Канадою медичної допомоги колишнім міністрам Луценку та Іващенку, які перебувають у в'язниці за політично мотивованими звинуваченнями.

"Враховуючи останні події в Україні, ми закликаємо канадський уряд направити значну місію спостерігачів за виборами в Україні на цьогорічні осінні вибори до Верховної Ради, в тому числі велику кількість довгострокових спостерігачів, - заявив Богдан Онищук, голова Канадсько-Української Фундації. - Канада повинна надавати більше уваги довгостроковому моніторингу виборчого процесу в Україні та пропаганді антидемократичних махінаціїй напередодні голосування у міру їх виникнення ".

Крім старших чиновників федерального уряду, до тих, хто брав участь в ранкових обговореннях ввійшли представники урядів провінцій Альберта і Юкон.Також на першій частині сесії КУДК був присутній недавно призначений тимчасово виконуючий обов'язки по зв'язках Посольства України -Марко Шевченко, колишній посол України в Румунії та Молдові. В обіді з міністром взяли участь Боб Дешерт, депутат, парламентський секретар міністра закордонних справ; Роберт Сопук, голова Канадсько-Української Парламентської Групи Дружби; члени парламенту Владислав Лізон, Бернард Тротьє та Лорі Гоун, Тед Опіц і сенатор Райнелл Андрейчук, голова сенатського комітету у закордонних справах.

Делегацію української громади очолив Ярослав Балан, Союз Українців Самостійників в Канаді. До її складу ввійшли слідуючі особи: Анна Шиптур, секретар Конґресу Українців Канади; Богдан Онищук, голова Канадсько-Української Фундації; Зенон Поточний, голова Канадсько-Української Торгової Палати; Борис Потапенко, виконавчий директор Ліґи Українців Канади; Павло Міґус, голова Українського Національного Об'єднання, відділ у Оттаві, і Тарас Залуський, виконавчий директор Конґресу Українців Канади.

"Канада відіграє ключову роль у сприянні розвитку громадянських суспільних груп, що працюють в області прав людини, освіти та правової реформи, оскільки сильне громадянське суспільство є найкращим гарантом довгострокового демократичного розвитку в Україні, - заявила Анна Шиптур. “Ми також заохочуємо уряд сконцентруватися на управлінні та розвитку приватного сектора в своїх програмах підтримки розвитку”.

Б. Потапенко закликав уряд Канади "використати всі можливі засоби, щоб довести до відома українського уряду стурбованість Канади щодо регресивного розвитку подій в Україні та застерегти уряд України щодо можливих наслідків його розбіжницьких та антидемократичних дій".

Зенон Поточний у своєму виступі заторкнув питання переговорів про вільну торгівлю, корупції та загального ділового клімату. "Ми підтримуємо заходи щодо розширення торговельних відносин між Канадою та Україною, включно з договором про вільну торгівлю між обома країнами. Ми також віримо, що у разі ратифікації будь-якого такого договору Канада повинна бути певна, що канадські інвестори в Україні будуть захищені, що там будуть реалізовані антикорупційні заходи і поважатимуться права людини і верховенство права".

Дякуючи міністрові Беірду, Ярослав Балан вказав на важливість зустрічей Канадсько-Українського Дорадчого Комітету, зауваживши, що українські делегації зустрічалися з політиками та посадовими особами федерального уряду протягом усієї 120-літньої історії української громади в Канаді, зазвичай у кризові часи. Він зазначив, що "Дорадчий Комітет дає нам можливість для регулярного спілкування з урядом та обміну думками і досвідом спільноти з обраними посадовими особами, котрі реалізують державну політику ".

Посла Європейського Союзу не пустили до Тимошенко - ВІДЕО (російською і англійською мовами) TOP

17.06.2012

image
http://www.youtube.com/watch?v=tTe3zLJd8jE&feature=youtu.be

Сьогодні Голові Представництва Європейського Союзу в Україні Жозе Мануелю Пінту Тейшейрі не дозволили відвідати лідера опозиції Юлію Тимошенко у лікарні у Харкові та передати їй листа.

 

Лист ТУМ (США) до посла України в ОН і Консульств в США про витіснення украінської мови

TOP
image

Діаспора пришле на вибори своїх спостерігачів

TOP

image

12 червня в європейському містечку під аркою дружби народів в Києві відбувся круглий стіл «Співпраця з молодіжними організаціями діаспори: здобутки та перспективи», яку організували міжнародний молодіжний рух «Ті, що об’єднують» та ВМГО «Молодий Народний Рух».

Основною темою обговорення було підтримка молоді з української діаспори та залучення закордонного українства до спостереження за виборами-2012.

До присутніх зверталися голова Молодого Народного Руху Іван Крулько, голова УВКР Михайло Ратушний, керівник офісу об’єднаної опозиції «За Батьківщину» Михайло Лівінський, керівник міжнародного молодіжного руху «Ті, що об’єднують», член «Просвіти» з Сербії Олена Диба, Олексій Захарченко – секретар з міжнародних питань МНР, Ігор Жданов – голова Громадської ради при МЗС, Сергій Кузан – голова Молодіжного Націоналістичного Конгресу та інші.

Голова УВКР Михайло Ратушний наголосив, що молоді з України та діаспори необхідно комуні кувати між собою, а засобами комунікації можуть бути і спорт, і культурні проекти, і освіта.

«Зараз формується нова діаспора, інтелектуальна – з молоді, що їде навчатися за кордон. На жаль, ці люди не завжди хочуть повертатися до України, формуючи п’яту і шосту хвилю еміграції. Наша задача – не дати їм відірватися від українського кореня».

Думку Ратушного продовжує голова МНК Сергій Кузан: «Не можна, щоб наша молодь за кордоном опинилася в такому собі «українському гетто». Її не можна відривати від України. Комунікація просто необхідна, особиста комунікація – вживу, з проведенням спільних проектів, залученням молоді діаспори на заходи тут, в України».

Пан Михайло також розповів про катастрофічну ситуації з українською діаспорою в Росії, де кількість українців за останні 10 років зменшилася в декілька разів. Особливо негативною ситуація є на Кубані, де українці перед розпадом СРСР становили більшість. Тому, на прохання координатора комітету «Кубань з Україною» Сергія Пархоменка, організатори в найближчій перспективі готові проводити заходи задля виховання національної свідомості і захисту прав молоді українського походження з Краснодарського краю.

Під час круглого столу організатори провели скап-конференцію з керівником української громади в Угорщині Ярославою Хортяні.

Пані Ярослава привітала українців з перемогою національної команди з футболу на Швецією та зазначила, що українська молодь з діаспори сама проявляє ініціативу їхати спостерігати на вибори і однозначно приїде восени в Україну, єдине питання – якою буде кількість таких спостерігачів.

Олексій Захарченко під час свого виступу продемонстрував відео-вітання українців з діаспори і зазначив, що ці люди, що народилися чи виховувалися в інших країнах, є не меншими патріотами, ніж ті, що живуть в Україні і готові щось робити для своєї великої Батьківщини.

«Ми не маємо права не дати їм руку допомоги», - підсумував Олексій.

Після ряду доповідей, організатори заходу зазначили, що готові підтримати проекти щодо співпраці з молоддю діаспори, і анонсували наступний Форум молодіжних організацій діаспори на 26 серпня. Форум відбудеться у Львові.

Buffalo, Chicago, Minneapolis premieres Genocide Revealed

TOP

image
Mykola Mishchenko, head of the Ukrainian Genocide Foundation-USA;  Lidia Tkachuk, museum vice-president;  Jaroslaw Hankewycz, president of the Ukrainian National Museum; Maria Klymchuk, Museum curator; Anna Chychula museum administrator with filmmaker Yurij Luhovy at the Chicago Premiere. 

A three-city tour of Genocide Revealed has been concluded, with the filmmaker present.  The multi award-winning feature documentary Genocide Revealed was premiered in Buffalo, Chicago and Minneapolis on May 11, May 12 and May 23 respectively.

Produced and directed by Yurij Luhovy, the Buffalo screening was organized by Emil Bandriwsky on behalf of the Ukrainian Congress Committee of America, Buffalo branch, “Ridna Shkola” School of Ukrainian Studies and the Ukrainian American Youth Association. It was held at the Ukrainian Cultural Centre “Dnipro”.  The documentary was enthusiastically welcomed, with a lively discussion following.

The Chicago premiere was organized by The Ukrainian National Museum in collaboration with the Ukrainian Genocide Foundation – USA and held at the Ukrainian National Museum.  On behalf of the Chicago Holodomor Foundation-USA, chairperson Nykola Mischenko presented filmmaker Yurij  Luhovy with a  Recognition Award  “for his extraordinary contribution in the making of Okradena Zemlya/Genocide Revealed regarding the  1932-33 famine genocide and for his many years of  work in furthering  historic truths in the mainstream community regarding Ukrainian genocides in the 20th century, perpetrated by occupiers of Ukrainian lands”.   Contributing to organizing the event was Julian E. Kulas of  The Heritage Foundation and the Chicago Self-reliance Ukrainian Credit Union.  The making of the documentary has also been supported by the Bahranyj Foundation. A radio interview was conducted by radio host and museum curator, Maria Klymchak, with the filmmaker prior by the premiere, reaching a broad cross section of the Chicago area community to attend. 

During the period of the genocide, in June 1933, a Ukrainian Pavilion at the Chicago World’s Fair was opened.  The Pavilion, organized by the Chicago Ukrainian community at that time, was the only national Pavilion not sponsored by a foreign government.   As author Myron Kuropas stated in his book, this Pavilion was highly protested by the Soviet Ukrainian authorities.  During this time, Stalin was intensifying the famine and the Soviet government was continuing to deny the famine-genocide. This Pavilion is one of many examples how the Ukrainian community in America and Canada, over the decades, persistently tried to counter the suppression and disinformation organized by the Kremlin during the 20th c  regarding Ukraine.

The Minneapolis Premiere, held at the Ukrainian Event Centre, was organized by Greg Baranivsky , Paul Jablonsky and with the assistance of other Centre volunteers.  Following the film, viewers commented on how relevant the documentary was today. They stated how Genocide Revealed gave a better understanding of today’s situation of Ukraine, with its highly Russianized part of Eastern Ukraine, a consequence of deliberately starving to death Ukrainians during the 1932-33 famine and resettling the depopulated areas with Russians.  As a post-genocidal nation, Ukraine still has a difficult time in recovering from its trauma.

Upcoming premieres are being organized in Cleveland, Rochester and Yonkers, dates to be confirmed.  Because this historical documentary places the famine-genocide within a broader context of ongoing policies of genocide against the Ukrainian nation, Genocide Revealed is being screened throughout the year.

The shorter Educational Version is nearing completion, and will make available both a 26min and 55 min versions on one dvd for educators.

To arrange for a screening or to support the educational version please contact: mmlinc@yluhovy.com,, tel. 514 481 5871 or visit www.yluhovy.com

Two new on-screen looks at Ukraine TOP

( Source )
June 8, 2012

image

Alexander Motyl Alexander J. Motyl

Here are two recommendations from this year’s Kinofest, a New York film festival featuring works from Ukraine and other post-Soviet countries: The Other Chelsea and Firecrosser, both nuanced accounts, as well as subtly savage critiques, of Ukrainian realities.

The Other Chelsea, a documentary by the German filmmaker Jakob Preuss, depicts Donetsk during its soccer team’s march to victory in the UEFA championship in Istanbul in 2009. Firecrosser, a feature-length art film by Mykhaylo Illyenko, is based on the true story of a Ukrainian peasant–turned–fighter pilot who made his way to Canada after World War II and joined an Indian tribe in Ontario.

Preuss’s film features Nikolai Levchenko, the notorious young Party of Regions politico and Donetsk city council secretary who claims to have read Tolstoy’s War and Peace seven times and thinks Ukrainian is a laughable language. Although Jakob and Kolya are on a first-name basis and address each other with the informal you (“ty”), it’s hard to imagine that they’re still the best of buds. Preuss cleverly juxtaposes Levchenko’s lavish lifestyle and absurd habits with the lives of several decent coalminers who lead ordinary lives, work in miserable conditions, are nostalgic about the Soviet past, know that their leaders are crooks, have no idea how to improve their lives, and find solace in the Donetsk soccer team’s victories.

Kolya Levchenko, who cannot have been flattered by Preuss’s portrayal, is depicted as a ridiculous popinjay and transparent demagogue who worries about his neatly trimmed Beatle haircut, can only eat his porridge when it’s cooled, has portraits of Soviet-era military dignitaries and Stalin in his office, carefully cultivates his television image, and lives in the kind of tackily decorated apartment whose Late Regionnaire Rococo style is identical to that of Viktor Yanukovych’s palatial estate outside Kyiv. Kolya first admits to owning a construction firm and then, after Preuss asks him if that isn’t, er, illegal, denies having it.

To their credit, the football-crazy miners see Kolya for what he is—an overly ambitious young man with “criminal” (their word, not mine) ties. Unfortunately, the good people of Donetsk have no idea what to do about the Levchenkos that misrule them. Instead, they seek refuge in soccer. Fittingly, the film ends with the completion of the magnificent Donbas Arena, a soccer stadium built by a Donetsk multibillionaire oligarch, Rinat Akhmetov. Preuss’s message is clear: if you can’t offer the coalminers bread, give them a circus. Unfortunately, the miners almost seem to prefer the circus to bread.

Illyenko’s film features Ivan Dodoka, a Ukrainian peasant from the Poltava region, who becomes an ace pilot, is shot down and captured by the Nazis, is dumped in the Gulag for his “treasonous” stint in a German camp, and escapes by plane to Canada, where he comes upon Indians who take him in and provide him with a home. Although the commercially successful film has been called a “blockbuster” in Ukraine, it’s hardly a Hollywood-style epic with a gun-slinging hero. Rather, as Illyenko put it, it’s a “romantic ballad,” an art film that combines magical realism with history and adventure.

The cleverest part of the film is its treatment of identity and language. Dodoka speaks Ukrainian at home and with some intimate friends. He teaches it to his Tatar wife, who in turn teaches him her language. He also teaches it to the Indians in Canada. Once outside the personal sphere, however, Dodoka speaks only Russian, which is the language of communism, the police, and the military—in a word, of power. Ironically, Dodoka can speak Ukrainian freely, and in that sense be himself, only after he leaves Ukraine. In contrast to the Soviet power-holders, who countenance only Russian, the Indians happily learn how to sing Ukrainian songs and to cook borscht. Illyenko’s message is clear: Soviet rule crushed Ukrainian language and identity, and the only refuge from its oppressive influence could be found in internal or external emigration.

Now read Preuss’s film through the lens Illyenko provides. Preuss’s coalminers have no particular regard for a distinctly Ukrainian identity or for the language. That is their perfect right, of course, but it may also be their malheur. Because Ukrainian represents an alternative to Soviet reality, the bilingual Dodoka knows how to save himself. Tragically, the monolingual coalminers do not.

Концептуальна відповідь Оксани Пахльовської стосовно мовного законопроекту

TOP

[ Джерело ]
8 червня 2012

image «Страна рабов, страна господ»
«Країна рабів, країна панів»

У статті «Мовне законодавство від Партії регіонів як засіб продажу України» Сергій Грабовський слушно ставить питання про новий мовний закон як про засіб «територіальної та мовно-національної фрагментації країни» або — як програма-максимум — засіб «розколу і ліквідації соборної Української держави»1.

[…]

Стратегія використання російської мови як основного механізму розвалу української державності постає в усій своїй неприхованій очевидності на офіційних сайтах цих організацій: ВКСОР, «Русский век», «Русские на Украине»

[…]

Хто знає специфічну лексику політичних провокацій, розуміє, що формула «народ Украины» проти «глумливого стада бандерлогов» — це оголошення в Україні громадянської війни.

І ця громадянська війна буде керована з того «Генштабу», який нинішня влада з її мікроскопічним IQ навіть не уявляє. З «Генштабу», який від цієї влади не залишить навіть вологого місця. Не випадково кожен такий «атаман» відверто признається у зневазі до влади, яка, одначе, ним же й користається, щоб виконати волю Кремля. Стрімко прогресуюча паранойя.

Сказати б, ніхто не попередив. Попереджали. Про це чітко написав минулого року на шпальтах «Українського Тижня» Андрій Дуда, політолог КМА, у статті «Ігри «патріотів»», Сергій Грабовський у статті «Куди хочуть завести Україну «соотечественники»?», де йдеться про паралелізм ситуацій: судетський синдром — Мюнхенська угода — окупація Чехії...

Але статті треба прочитати. Подумати. А тут у кожного свої забавки. Росіяни бавляться в козаків. Українці — в махновців.

Тільки за першими стоять «башні» московського Кремля. А за другими — кав’ярня «Остання барикада».

[…]

«ГРЯДУЩИЙ ХАМ». ДЕІНТЕЛЕКТУАЛІЗАЦІЯ РОСІЙСЬКОЇ МОВИ

На сьогодні ж Росія опинилася в пастці, яку сама й створила. Знищивши за роки радянської влади не лише національні еліти, а й еліту російську, вона породила свій власний люмпенський політичний клас, який має розгалуження в країнах, що досі не вийшли з російської орбіти. Тому зараз в Україні постали на захист російської мови політичні сили, які уособлюють найганебніший варіант радянської традиції: поєднання агресивності й невігластва, цілковитої байдужості до культури з цинічним вмінням нею маніпулювати. Люмпени від політики, які на свій захист піднімають так само люмпенську вулицю.

Але саме в цьому і катастрофа. Тут аргументи не діють. Діє лише брутальна сила і архаїчні ментальні стереотипи, згідно з якими російська мова повинна витіснити з життя інші мови. Тим самим в теоретичному плані російська мова перетворюється не просто на неєвропейську, а на антиєвропейську, оскільки в Європі не лише кожна мова, а й кожен діалект розглядається як цінність, захищається законодавчо, інституційно і фінансово, але ніколи — за рахунок державної мови.

[…]

Тому весь цей шабаш навколо мови має значно складнішу генеалогію і може мати значно драматичніші соціокультурні наслідки, ніж здається навіть у найгіршому сценарії. Знову, як і в СРСР, запанували люмпенські поняття про культуру, знову невігластво стає запобіжником проти критичного мислення, знову брутальність підмінює собою всю систему стосунків всередині суспільства як простору подоланої етики.

«Грядущий Хам вже навіть не гряде. / Уже він сам в грядуще нас веде». Ліна Костенко, 1989 рік.

І ВСЕ Ж — ЕВЕНТУАЛЬНІ ПОЗИТИВИ

«Ударив чорний дзвін. І досить балачок».

Цивілізовані УКРАЇНЦІ остаточно переконаються, що свою мову і культуру, свою державу і своє майбутнє треба захищати щодня, щогодини, в будь-яку хвилину свого життя. Але форми цього захисту мають бути сучасні. А від опозиції необхідно вимагати звіт за все зроблене, сказане і задумане. Особливо ж — за незроблене і неподумане.

[…]

Українці ж, нездатні думати, разом із росіянами, які відчувають себе частиною «Русского мира», перетворяться на совкову трясовину, яка й далі профануватиме російську державність і російську культуру — коштом російського бюджету.

Україна остаточно розділиться не на україномовну та російськомовну, а на потенційно європейську та безперспективно совкову. Перша розмовлятиме українською, російською, англійською та іншими мовами, а мова другої буде фєня, яку узаконить законопроект № 9073. І тим самим пришвидшить кінець безкордонного спадку імперії як «страны рабов, страны господ», якій немає і не може бути місця в складній інтелектуальній архітектурі сучасного світу.

Ціла стаття тут.

"Остання Барикада" за мову! Ніна Матвієнко - ВІДЕО

TOP

image
https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=SINSnJxXzKA

Проєкт НАРОДНЯ КНИЖКА триває!

TOP

 

image

imageНа межі тисячоліть в Українській державі страшенно невистачало коштів на українську книжку. Особливо від цього усталеного безгрошівя страждали сільські клубні та шкільні бібліотеки, що роками не мали ані шеляга на нові надходження...

Так народився проєкт Народня Книжка. Народня - себто, українська, пристойно видана і, разом з тим, -дешева.

З 2003 року по сьогодні у доробку Благодійного Видавничого Проєкту "Самодруку Леоніда Романюка" НАРОДНЯ КНИЖКА вже понад 25 найменувань, переважно, унікальних і рідкісних видань, серед яких Бориса Іванченка «Викорінення», Павла Глазового «Настояний на вишні з перцем», Івана Нечуя-Левицького «Сьогочасне літературне прямуваннє», збірки поезій Наталі Кордюк «Віршова мати» (зараз готується до друку наступна збірка), Наталії Устинової "Відгук серця" та "Інша"; Сашка Добровольського «ОУНівське підпілля Донеччини», Вячеслава Труша "Історія села Хлібного", Краєзнавчий Альманах Лозівського історичного клубу, Альманах "СВОЄ", Олеся Степаненка «За волю голос» (поезії), збірка "Божий Меч. Полковник Петро Болбочан", Михайла Красуського «Давность малороссийского языка», Євгена Сверстюка "Рідні джерела для блудних синів" (Збірка публіцистики), Ліни Костенко "Гуманітарна аура Нації", "Дума про братів Неазовських" etc.

"Самодрук Леоніда Романюка" в рамках проєкту НАРОДНЯ КНИЖКА надає наступні редакційно-видавничі послуги:

image

E-mail: samdruk.lr@gmail.com
Web: https://sites.google.com/site/samodruklr/
FaceBook-page: http://www.facebook.com/Narodnja.Knyzhka
Phone:  +380 50 1676066 +380 97 6924060 +380 93 5782255

А_СИРАНТ

TOP

Заголовок цього допису належить не мені – „такому собі Світлому Дарію” (так подав Сергій Гірік, аспірант Інституту української археографії і джерелознавства ім. М. Грушевського НАНУ, у своїй статті від 03.5.2012 „Наук-поп як зброя проти псевдонауки”, www istpravda.com.ua). Заголовок належить одному з читачів тієї статті. Як і його коментар щодо її автора: “Не читал, но знаю, что дрянь, дрянь – раз он плохо отзывается о Государыне Царице!.. позиція цього а_сиранта така сама”.

Автор коментаря назвав аспіранта С. Гіріка а_сирантом, бо той безсоромно “випорожнюється” у своїй статті на все і всіх, що (хто) несе в собі вболівання за долю України. Звинувачує, а то й просто зухвало насміхається над відомими письменниками і вченими за нібито їхні фантазії, легенди щодо історії України, вважаючи їх нісенітницями. Та “Ґосудариня Царіца” тут абсолютно доречна, бо йдеться про міжнародну злочинницю Катерину ІІ, яка наказала зібрати по всій московській імперії архівні документи і знищити. Натомість – підсунути фальсифікати, щоб приховати від міжнародної опінії справжню історію “вилуплення” людино ненависницької Московії з московського улусу Золотої Орди, а також злочини московської «імперії зла» проти людства і людяності, про що С. Гірік “як води в рот набрав”.

Ось ще коментар: “Скажіть, а хтось серйозно вірить в етно-культурну фентезі під назвою «Старий Заповіт»? Особливо в частині того, що Світ і люди створені майже одночасно якихось 7 тисяч років тому? А чому жодного слова критики на тлі відсутності жахливо-нестерпних прагнень до пошуку найісторичнішої справедливості? До церкви люди ходять, поклони б’ють…, а пошукати правди ніхто не тягне. Проте за найменшої нагоди готові в порох стерти будь-яку справу чи починання, якщо це стосується України, має якесь українське коріння чи просто ллє воду на наш український млин. Подвійні стандарти, маніпуляції, спекулятивна логіка, гра в навпаки, приниження праці і досягнень інших – ось неповний перелік «чеснот» таких псевдоісторичних аспірантів, про яких майже ніхто ніде не чув, найісторичніших кореспондентів і редакторів та «Найісторичнішої так званої Правди».

Якщо С. Гірік власноруч і добровільно написав свою статтю, то, щиро кажу, як автор він мені імпонує. За сміливість. Та, схоже, не сам і не добровільно – таке враження, що за спиною в нього стояли табачник з “пером” і бузина з молотком (табачник і бузина тут свідомо з малих літер – це типажі, а не персони). “Піші, сука, что сказано, а то пєро в спіну получішь вместо учьоной стєпєні!” (“пєро” і “сука” тут – з кримінального жарґону). Такий феєричний, оголений до повної наготи образ тиску на С. Гіріка постає хоча б із іншого коментаря: „Вищу атестаційну комісію України ліквідовано, поклавши її функції на Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України. Комусь треба пояснювати зростання кількості табачноідейновитриманих опусів…?” Постає також із оцінки ситуації в Україні доктором філософських наук, апостолом української національної совісті Євгеном Сверстюком у доповіді на засіданні Національного круглого столу  п’ятого квітня цього року: “Нас зібрала тривога: ми втрачаємо відчуття справжності життя і відчуття ґрунту під ногами… Україна сьогодні у пригніченому стані, моральному і матеріальному. У владі засіла пересічність. Вона всьому задає тон. Стеля культури опускається. ЗМІ пристосовуються до пересічності. За цим ховається тенденція деградації суспільства, яке перестає адекватно реагувати на системну дискредитацію державних інституцій – фінансів, права, освіти, культури…”.

І ще про сміливість С. Гіріка. Навіть якщо б С. Гірік достеменно мав рацію у своїх оцінках творів, що їх “критикує” (хоча він перейнятий паплюженням авторів, а не науковою критикою), то і тоді він не мав би рації, вибачте за каламбур. Поясню цю тезу (полишивши іншим обмірковувати коментарі, як от: “Мабуть, аспірант не в тому інституті аспірує – йому б до Толочка”, “Загалом, автор, мабуть, і хотів просто бучу зробити, – і не більше того”, “…на поверхні примітивний донос часів Вишенського. Хлопче, вочевидь, чуже місце займаєш!”).

Пояснення почну з прикладів.

Перший приклад. Якось зустрівся в Києві (в редакції газети) з Олесем Козулею, який представився співробітником бібліотеки НАНУ. Він подарував мені свою книгу „Україна, яку мало знаємо” і попросив поділитися враженнями від розділу книги „Севастополь – місто української слави і трагедії”. Уважно прочитавши цей розділ, його прохання виконав, за що автор був вдячний. У підрозділі “Праукраїнці в Криму” О. Козуля розмірковує про міграцію праукраїнських племен з українського “материка”, як вважалося, на півострів. І ось у світлій, життєдайній “феєрії” (за С. Гіріком) в двох книгах “Українська нація” та “Наш український Крим” Миколи Галичанця читаю про історію української землі від часів існування льодовика. Внаслідок його танення рівень води в океані піднявся, і невелике озеро, що існувало на південній окраїні українського „материка”, перетворилося в море (нині – Чорне, елліни його називали Понт Евксинський, М. Галичанець – Україн-море. Якщо прочитати всю книжку “Наш український Крим” – можна зрозуміти, чому його автор так називає). Тоді ж утворилося Азовське море та Кримський півострів (С. Гірік засуджує цю “феєрію”). Людність з берегів озера, на які наступала вода, відходила вглиб “материка” українських земель. Частина праукраїнської людності “зачепилася” своїм життям за утворену в такий спосіб гірську місцевість – на півострові над новим рівнем води. На жаль, Олесь Козуля не з того боку “йшов” у своїх міркуваннях. Підтвердження географічно-історичного процесу, описаного М. Галичанцем, я знайшов у працях видатного вченого Григорія Щокіна, який уточнені дані про цей процес подає з опертям на авторитетні загальновизнані досягнення світової науки (дивно, чому С. Гіріку не доручили „випорожнитися” ще й на Г. Щокіна, якого ті, що ненавидять Україну, хотіли знищити фізично (не вдалося, українські за духом хлопці врятували). Для мене “феєрія” М. Галичанця розставила відсутні до того фраґменти мозаїчної картини історичних подій на свої місця, зробила картину довершеною. В ній реалізоване системне осягнення (чи ведичне проникнення, як інструмент пізнання, сильніший від наукового): “Було саме так, бо інакше не могло бути!” І науковці до того ще дійдуть, безумовно, зі своїми уточненнями. Тоді наука справді перестане бути псевдонаукою. Та спочатку, бачиться, мають вимерти “непритомні” академіки як в Україні, так і деінде.

Другий приклад. Категорію “непритомні академіки” вживаю не абстрактно, а спостерігаючи факти. Академік від археології готовий горло перегризти українському письменникові лише за те, що бивень мамонта лежав не поблизу Трипілля над Дніпром (як написав письменник), а аж на Житомирщині. Факт – бивень справді лежав на Житомирщині, академік має рацію, але він нерозумний. Бо для письменника, для українства, всього людства і науки (sic!) найважливішим є те, що на тому бивні вирізані узори, які дожили на нашій землі донині, бо народ їх зберіг (бачимо ті узори на вишиваних рушниках усіх часів). Та для “нерозумного академіка” (насправді – ворога України) важливо інше – знищити того письменника, а Україну віддати в “руки улусові Золотої Орди”, бо служить такий академік саме тому улусові, а живе в прадавній Україні-Русі. Живе як манкурт. Але ж, диво дивне, має підтримку! Ось ще один коментар до статті С. Гіріка, мовляв, молодець, Сергію, так тримати: “Краще бути манкуртом і яничаром, ніж плачиндою чи лозко” (йдеться про відомого українського письменника С. Плачинду і доктора філософських наук Г. Лозко. – Авт.).

Цими двома прикладами обмежусь.

С. Гіріку, який, безперечно, “букварі” вже прочитав, ще не дійшло до того місця, до якого мало б дійти (якби він жив Україною), що плачинди, кононенки, лозко та інші (з “таким собі Світлим Дарієм” включно) прожили довге життя, накопичили величезний історичний фактаж, вивчили, осмислили, хто і для чого утримує недоторканними злочинні фальсифікати (аж до биття поклонів) та зрозуміли чужинецький задум підступної системи утримання тієї недоторканності. Зрозуміли і працюють заради порятунку гуманізму на Землі, задля консолідації зусиль народів в напрямках космічного прогресу – замість  поборювати і винищувати один одного, як то було і є дотепер. Для цієї Світлої Мети в піку злочинним сатанинським  фальсифікатам людство використовувало, використовує і буде використовувати рятівні для себе міфи-легенди, починаючи від тотемних образів і аж до історично виправданих, але оббреханих злочинними силами світу цього надзусиль своїх предків. Філософ В’ячеслав Липинський писав: “Легенда не брехня. Легенда – це сильне хотіння, що бере образ укоханої минувшини для творення будуччини”.

З повагою такий собі Світлий Дарій.

Ukraine hoped soccer would put it on Europe’s map, but instead it has a black eye TOP

image
A worker walks past a board with a portrait of jailed former Ukrainian Prime Minister Yulia Tymoshenko in Kyiv on June 1, 2012. The French government will boycott the European soccer championships to be held in Ukraine in protest at the treatment of the imprisoned Tymoshenko, the French sports minister said. Gleb Garanich/Reuters

( Source )
June 8, 2012

Will Englund

Kyiv, Ukraine — Europe’s 2012 soccer championship, which began Friday, was supposed to be co-host Ukraine’s moment to step into the spotlight, to show that it had finally arrived as a proud, democratic and modern member of the European community.

That’s not how it’s turning out. Sweetheart contracts and rampant graft have sent expenditures through the roof. Hotels are gouging. Gleaming new trains capable of high speed are hobbled by rickety tracks. Five of the seven foreign teams that are playing in Ukraine in the first round are staying at hotels in Poland, the other tournament host, and only flying in for the games.

While members of parliament engage in fistfights over the status of the Russian language, the British press has been warning people of color that they face racist attacks if they come here. None of the games has sold out so far. And European leaders are boycotting Ukraine over the imprisonment of former prime minister Yulia Tymoshenko.

A new report from the Carnegie Endowment for International Peace views Ukraine as an economic underachiever, without a suitable foundation for future growth. Amnesty International has launched a publicity campaign to bring attention to police abuses in Ukraine. “We have this awkward situation where the image is deteriorating all the time,” said Oleksandra Betliy, who works at the Institute for Economic Research and Policy Consulting here. “We won’t receive the benefits we wanted.”

Blame for Ukraine’s impending black eye lies largely with the government of President Viktor Yanukovych — corrupt, vindictive toward political opponents and increasingly isolated from the country it runs, its critics say. It has been going easy on repression recently, perhaps to buff up its image, and it did, at the last minute, manage to get new stadiums and airport terminals built and highways repaved. But even if the games themselves are a success in the end, they’re not likely to mark a turning point in Ukraine’s evolution.

“Ukraine lost the chance to present itself as a European country,” said Arkadiy Bushchenko, executive director of the Ukrainian Helsinki Human Rights Union.

Not so, countered Anatoly Holubchenko, in charge of Kyiv’s preparations. (The other participating cities are Donetsk and Kharkiv, in the Russian-speaking east, and Lviv in western Ukraine.) “I think that we have integrated very deeply into Europe,” he said, “and soon Europeans will say, ‘Ukraine is ours! Surely, it is ours!’ ”

He said the city of Kyiv, with help from the central government, spent about $700 million getting ready for the month-long tournament — and that doesn’t count the cost of its new stadium, reportedly also running at up to $700 million. Or the new airport terminals.

But fans arriving from abroad are expected to spend only $300 million to $400 million, Betliy said — and that’s for all of Ukraine. Part of the problem is that soccer fans aren’t necessarily big spenders. Holubchenko boasted that 30,000 Swedes are expected. But a large number of them will be camping on an island in the Dnieper River.

The tourist infrastructure, in any case, is still woefully lacking. Pavel Babenko, who runs a citizen monitoring group that tracks the preparations, said that the tournament and the crowds it draws may help Ukrainian leaders finally recognize how much more needs to be done. Part of it is a change in attitude: Ukraine’s children’s ombudsman didn’t help matters when he warned parents to send their kids out of Kyiv and the other cities for the month of June so they wouldn’t be attacked by foreign pedophiles.

Ripe for kickbacks

Ukraine and Poland were awarded the 2012 games in 2007, when all of Europe, east and west, was on the upswing. In that year, both Yanukovych and Tymoshenko had stints as prime minister, and both claimed credit for what seemed like a triumph. Then for the next three years, with the global economy in tatters and the country falling into political crisis, Ukraine did practically nothing to get ready.

In 2010, Yanukovych was elected president, and soon he turned his prosecutors loose on Tymoshenko and other former top officials. Corruption, never modest, blossomed. With two years to go and no time to waste, he put the soccer preparations on a fast track. The original idea was that private investment would pick up 80 percent of the cost, but red tape and demands for bribes discouraged developers, so the government stepped in.

Nobody really knows how much money has been spent, how much stolen and how much kicked back.

There have been plenty of stories about graft in the press, but they don’t lead to anything. “Corruption fatigue,” said Igor Burakovsky, who runs the Institute for Economic Research and Policy Consulting. “There’s a lot of information out there. You have to ignore it eventually, or you’ll go crazy.”

Some companies, and some oligarchs, have made out well, he said. But the country can never make all that money — perhaps as much as $12 billion — back.

“It’s entertainment paid for by Ukrainian taxpayers,” he said.

The highways and airports are useful investments. The stadiums, Betliy said, are unlikely ever to pay their way. During the hurry-up construction of the new arena in Kyiv, at least six workers were killed. Many workers, recruited from elsewhere in the country, were cheated of their pay, according to the Kyiv Post.

A path away from democracy

The most damaging self-inflicted wound, though, is the hounding of Yanukovych’s political rival and former star of the 2004 Orange Revolution. “All the people of Europe,” Babenko said, “look at Ukraine through the Tymoshenko case.”

Convicted of abuse of power and facing other charges, Tymoshenko, 51, is under guard in a hospital in Kharkiv — where Denmark plays the Netherlands on Saturday. Her prosecution has been denounced by the European Union and the United States as politically motivated.

Top French and British officials are among European politicians staying away because of the case. German Chancellor Angela Merkel said she will wait until the last minute to decide about going.

Tymoshenko’s daughter, Yevhenia, 31, said she hopes the tournament will make Europeans more aware of Ukraine’s political situation. “We hoped this would be a celebration of sport,” she said. “But the regime has crossed the line.”

Freedom House has identified Ukraine as one of two countries that is becoming decidedly less democratic. The other is Hungary. A new report from the Carnegie Endowment for International Peace views Ukraine as an economic underachiever, without a suitable foundation for future growth. Amnesty International has launched a publicity campaign to bring attention to police abuses in Ukraine.

“Criminal behavior is the norm” within the police, said Max Tucker, who is running the campaign. “I’d go so far as to say that the police here are out of control.”

The organization has collected harrowing stories of police torture and deaths in detention. Antipathy toward the police is rampant among Ukrainians, Tucker said — and Amnesty plans to be present at every soccer game, handing out literature, collecting signatures and trying to shame the regime before hordes of European visitors.

The police, in fact, may be a bigger threat to ethnic minorities than nationalist skinheads. Africans report that they are regularly shaken down for bribes. Last week, police cleared a camp of Roma in Kyiv and then burned it to the ground. They’ve also been rounding up beggars and homeless people in advance of the games.

“Maybe I would refrain from visiting a country that behaves that way toward its own citizens,” said Bushchenko, of the Helsinki group.

Yulia Tymoshenko on CNN - Politics from a guarded hospital room - VIDEO

TOP

June 11, 2012

image
image
http://edition.cnn.com/video/#/video/world/2012/06/11/black-ukraine-tymoshenko.cnn?iref=allsearch

Phil Black reports on how Ukraine's imprisoned former prime minister is scoring points against Ukraine's government.

The Secrets of Mezhyhirya and the money trail that leads to London

TOP

[ Source ]
June 5,  2012

Serhij Leschenko

Yanukovych, the luxury residence and the money trail that leads to London
http://www.opendemocracy.net/od-russia/serhij-leschenko/yanukovych-luxury-residence-and-money-trail-that-leads-to-london
In many countries presidents live in an official residence which is built and maintained at the taxpayers' expense. Usually the right to enjoy that luxury is limited by the limits of the presidential term in office. On the face of it, similar rule exists also in Ukraine where the head of the state, as in Soviet times, is entitled to a special dacha (typically a small villa), maintained by the taxpayer, in a posh leafy suburb of Kyiv, from there the presidential cavalcade commutes every day to the presidential office in the centre of the capital and back. But in a twist of that old Soviet rule, presidents of independent Ukraine received a right to keep occupying their dachas even after their term in office has expired as well as a right to "renovate" their dachas, which provides a loophole to de-facto privatisation of the state property on the cheap.

image

All three previous presidents of Ukraine have to various degrees made use (or perhaps move appropriately: abuse) of those rules.

But the fourth one, the currently serving president Victor Yanukovych, seems to have taken this abuse to a whole new dimension. Partly in a literal sense: the former government residence located near the Ukrainian capital Kyiv in the area called Mezhyhirya is huge – it measures up to 150 hectares (370 acres).

Yanukovych is now the proud occupier of 137 hectares (340 acres) of land on the banks of the river Dnieper. This is an area a little smaller than the principality of Monaco, which occupies 195 hectares. On the other hand, the population of the principality is 30,000, whereas the sultanate of Mezhyhiriya has but one single inhabitant. But partly because of the way how the ownership right to the residence was transferred from the state to a string of foreign shell companies with clear links to Mr Yanukovych. And also because of the frantic construction activity, financed from intransparent sources, which has taken place within the residence since the president came to power in 2010.

All this factors taken together explain why residence Mezhyhirya became a byword for high-level corruption in Ukraine.

A museum of kitsch almost the size of a smallish European state

As widely known in Ukraine, the main building in Mezhyhirya is a mansion built by a Finnish company Honka which specialises in custom-made log homes.

It is this wooden palace – three-storeyed on one side, five-storeyed on the other – what is said to be the true home of Viktor Yanukovych after its completion by the end of 2010.

image

The Honka-palace is surrounded by a park with exotic plants and artificial lakes. The Google Maps' satellite view provides evidence that all the construction works have been completed within one year after the president had taken office.

Around the main building there are an underground shooting range, a bowling and an indoor tennis court as well as wellness facilities.

Currently, beyond the area where Honka-palace is located there is a huge empty space covered by sand. As recently as last year it was covered by vineyards but they have been axed away. Now a golf course is being speedily constructed here.

This golf course is surely going to be one of the most prominent landmarks on Mezhyhirya's proper. Mr Yanukovych once admitted to the journalists that he loves golf and showed his collection of golf clubs.

Golf is an aesthetic amusement requiring big investments. According to the specialist website golf.ru the average construction cost of an 18-hole golf course range from two to three million Euros. Complementary infrastructure is going to cost roughly the same amount once again.

During 2011 a helipad and a hangar have emerged on a hitherto empty patch of land. The helicopter itself, according to a previous investigation by Ukrainska Pravda, is being rented from a company called Tsentravia. Interestingly, this company is interlinked with entities which pose as nominal owners of Mezhyhirya. The rental payments for the helicopter are made out of the public purse.

Close to the helipad another large white building has sprung up since last year – a parking to house a collection of cars belonging to the president. The parking is said to have a capacity of up to 70 vehicles.

A yacht marina is also being built nearby. Interestingly, the yacht hangar is being constructed on the land plot adjacent to the residence. This means that the residence's owners have got their hands onto another plot of state land, but already outside of the residence – just next to the reservoir of Kyiv Hydro-Accumulating Power Station.

Next to the yacht hangar a new fire station has also been built.

Initially the yacht marina was planned at another site – a small artificial bay at the residence's shore. But now that bay is occupied by a "palace on water". This is a barque with finishing of gold leaves, crystal, marble and rare sorts of wood.

Each of the mansion’s Lebanese cedar doors cost $64,000. Three sets of wooden panelling for staircases came in at $200,000 and cladding for a neo-classical column and parapet for a flight of steps at $430,000. It is in this "palace on water" where the president has all he needs to show off his talent as a karaoke-singer, according to one story told by a former bodyguard.

Close to the (relatively small) two-storeyed building, where Mr Yanukovych used to live until the construction of Honka-palace has been finished, a horse stable and a riding range are being completed.

Also during the last year a three-storeyed office building has sprang up near the main entrance to Mezhyhirya. It shelters a plethora of companies responsible for facility-service: construction, landscaping, taking care of security and cleaning.

The obscure owners of the residence continue working on it. Most recent information which Ukrainska Pravda obtained from trustworthy sources provides an insight of what is still going on behind the residence's huge fence. Last summer a barge of crushed stone has been ordered for the residence's needs from a Poltava region stone-pit. Such stone is usually being used in shore-protecting and hydro-engineering works.

Guarded like a fortress

The land borders of the residence are shielded off by a six-meter (!) fence (that's almost 20 feet!). The journalists were able to estimate the height of the fence by measuring it up against a police bus "Bogdan".

image

This police bus so close to the fence of Mezhyhirya is a conundrum of its own. That is because Yanukovytch maintains he has nothing to do with the whole residence and privately owns only an (already mentioned above) small house on a small patch of land within it (1.76 hectares or 4.35 acres; although the price he supposedly has paid for this property is still a closely guarded secret).

Nevertheless for some reason the special police troops inside the bus do not concentrate on that small patch of land, but guard the whole outline, which runs for many kilometres of the supposedly privately-owned residence. The Ministry of Internal Affairs of Ukraine responded to the official request by saying that special police troops "guard the civic order and road traffic safety around the place where a person requiring safeguarding by the state lives".

The waterfront of Mezhyhirya is thoroughly guarded too.

In a yacht club on the opposite side of Kyiv water reservoir (also known as Kyiv sea) the correspondent of Ukrainska Pravda was told that after the election of Mr Yanukovych to the presidency, they were visited by the representatives of the Department of State Guard who forced them to sign an obligation not to approach the shores of Mezhyhirya and not to take any journalists on board.

However such restrictions on water do not compare to those in the air.

Ukrainska Pravda found out that the space above Mezhyhirya was recently assigned the status of a no-fly zone.

The Ukrainian State Air Traffic Service Enterprise in response to a request by Ukrainska Pravda maintained that the no-fly zone status of the area is not related to Mezhyhirya but to the Kyiv Hydroelectric Station (Kyiv HES) nearby.

But this statement contradicts the facts: a close look at the aeronautical map reveals that the no-fly zone is centered not on Kyiv HES, but precisely on Mezhyhirya.

Moreover, according to the sources of Ukrainska Pravda, initially flying was indeed prohibited only above the HES, but after Mr Yanukovytch has taken the presidential office the no-fly zone was extended to include Mezhyhirya and, apparently for additional safety, even a couple of kilometres beyond it.

This again discredits the official version according to which Mr Yanukovych has nothing to do with Mezhyhirya and just owns a small house inside it.

Murky intermediaries providing cover to the true owners of Mezhyhirya

Viktor Yanukovych continues to vigorously deny any link to the "8th Wonder of the World" sprawling on the shore of Kyiv sea in the village of Novi Petrivtsi. When questioned about residence Mezhyhirya at a media conference in July 2011 he recommended addressing this question to Mezhyhirya's owners "who live abroad".

"...If you want [to talk to] the landlords – search for them. I am sure they will turn up. Sometimes they visit Ukraine..." – said Mr Yanukovych.

Heeding the president's advice Ukrainska Pravda started its investigation into the nature of those "foreign landlords". The results obtained were unsettling – all of the "landlords" have attributes of shell entities and their only purpose seems to be to hide the true owners.

Pointing out that the owners of Mezhyhirya come from abroad, Mr Yanukovych simply stuck to the official version that the residence belongs to Tantalit Ltd., a Kyiv company, 99.97% of which are owned by Euro East Beteiligungs GmbH, an Austrian firm.

So in fact the president himself indirectly admitted that Tantalit is just a formal paper entity.

Yet judging by its balance sheet Euro East Beteiligungs GmbH also hardly looks like a respectable company: its cash holdings are much smaller than its debt which, in turn, is 600 times larger than its equity! And according to its annual report it has not a single employee.

So this company is just a letterbox which channels money and conceals the real owners.

Dubious owners from Vienna, London and Vaduz

Having completely rejected such European values as human rights and democracy, the Ukrainian president uses Europe as a place to hide his dirty money with impunity. European leaders who are critical of Yanukovych could put pressure on him through his European assets. Until recently the equity stakes of Euro East Beteiligungs GmbH were divided up between two owners: 65% of it belonged to Euro Invest Bank AG, also from Austria, and the remaining 35% – to Blythe (Europe) Ltd., incorporated in London.

Euro Invest Bank is a family business of Johann Wanovits. In exchange for a fee they offer to act as nominal owners for customers who want to preserve their anonymity. For example, it was also Mr Wanovits who helped another pair of Ukrainian politicians – the Klyuev brothers, to set up their business in Austria.

Lately however life has not been easy for Mr Wanovits – he stands accused of price manipulations of Telecom Austria shares.

Perhaps this is the reason why Euro Invest Bank AG is no more one of the owners of Euro East Beteiligungs GmbH – the company which through Tantalit Ltd. owns Mezhyhirya.

Now all 100% of Euro East Beteiligungs GmbH belong to British Blythe (Europe) Ltd.

Its address is: Suite B, 29 Harley Street, London. But no company sign is visible at the entrance.

Yet there is another company which is physically located here – a firm called Formations House. It is specializing in creation of shell entities which provide fictitious storefronts for anonymous customers.

As it seems, Blythe (Europe) Ltd. is just one of such shell entities – a letterbox created with a single purpose to hide its real owners.

Blythe (Europe) Ltd. was founded by an attorney from Liechtenstein DDr. Reinhard J. Proksch who is an Austrian citizen. Mr Proksch is also the firm's director. His Liechtenstein trust company P&A Corporate Services Trust is also a single owner of Blythe (Europe) Ltd.

Ukrainska Pravda has recently reported that P&A Corporate Services Trust is also a nominal owner of Austrian company Activ Solar GmbH, which is linked to the already mentioned Klyuev brothers and is building solar power plants in Ukraine.

Yanukovych family stooge

As described above the nominal owner of residence Mezhyhirya is Kyiv company Tantalit Ltd., which in turn is 99.97% owned by Austrian Euro East Beteiligung GmbH.

The owner of the remaining 0.03% in Tantalit is its director Pavlo Lytovchenko who, like Mr Yanukovych, also comes from Donetsk. And the only reason, it seems, for him to hold those paltry 0.03% is to make him eligible, under Ukrainian law, for the director's post.

Mr Lytovchenko's person is one key evidence proving the link between president Yanukovych and residence Mezhyhirya, the link which Mr Yanukovych is trying so hard to conceal.

Would Mr Yanukovych be completely unrelated to Mezhyhirya why then would he keep Mr Lytovchenko, a director of the residence's owner and its minor shareholder, so close to his family?

image

In 2004 to 2007 Mr Lytovchenko worked at Association "Donbass Financial Settlement Center". This entity belongs to the older son of the president Oleksandr Yanukovych. Coincidentally, after the president came to power this company suddenly started to win government contracts to supply clean coal worth billions of hryvnias.

In parallel to his job at Association "Donbass Financial Settlement Center" Mr Lytovchenko from 2005 to 2007 also moonlighted as deputy CEO of Capital Building Corporation Ltd. Again, this company is directly linked to the oldest son of the president: the founder of Capital Building Corporation is another company – MAKO, who's CEO and owner is Oleksandr Yanukovych himself.

Besides common business with the president's elder son, Pavlo Lytovchenko has things in common with his younger offspring as well.

For instance, the 2011 tax statement of Victor Yanukovych-junior was filled-in and submitted to the Tax Administration by Mr Lytovchenko.

Ukrainska Pravda discovered that the letter of attorney from Victor Yanukovych-junior to Mr Lytovchenko, giving the latter power of attorney, is valid until 2013. The president's younger son in a recent interview with Ukrainska Pravda confirmed that Pavlo Lytovchenko is "the man who takes care of certain legal matters".

All those facts, in a view of Ukrainska Pravda, give enough reason to think that Pavlo Lytovchenko acts like a "consigliere" to Mr Yanukovych's family. In other words he is a confidant who has knowledge about the family's deepest secrets and tries to white-wash the family's ill-gotten property with help of a myriad of shell entities.

And the crown jewel among all the family property holdings is residence Mezhyhirya.

Translated by ernst.raxarov
Serhij Leschenko is Ukrainian investigative and political journalist. He is deputy-editor-in-chief of Ukrainska pravda, a widely respected investigative newspaper.

Teams honor Holocaust, ignore Holodomor

TOP

( Source )
June 11, 2012

image

Team after team arriving for the Euro 2012 championship is making a well-publicized point of visiting the Nazi extermination camp of Auschwitz. No teams, however, have indicated they plan to visit any memorials linked to the Holodomor – the devastating man-made famine that ended the lives of up to seven million Ukrainians in the 1930s – or even that they actually know what it is.

Complete article here.

"Politically, you are the 'elder' brother, while Russia is the 'younger' one"

TOP

( Source )
June 7, 2012

Zbigniew Brzezinski on threats to Ukraine’s independence

Ihor Samokysh

Zbigniew Brzezinski, a well-known American political scientist, a professor at Johns Hopkins University; a counselor and trustee at the Center for Strategic and International Studies (CSIS), a cochairman of the CSIS Advisory Board, is closely following the events in Ukraine. He is well informed of what is going on in this country, which was confirmed by a video conference held the other day at the Institute of World Politics. The former national security advisor to the US president said, among other things, that the Greater West would be impossible unless it incorporated Ukraine which could in turn “democratize” Russia.

[…]

Broaching the subject of Ukrainian-Russian relations, Brzezinski emphasized that they should be good-neighborly. “You have so much in common, a common history with bad, evil, and terrible things. But you can be good neighbors, as are, for example, Canada and the US. They are good neighbors, although there is a certain disproportion between the powers of the two states, but in the case of Ukraine and Russia the disproportion is much smaller,” the political scientist explains. “You have about a third of the Russian population and, in a sense, you have made greater progress in your development. You also have, in a sense, an advantage over Russia. Politically, you are the ‘elder’ brother, while Russia is the ‘younger’ one. Kyivan Rus’ was the prototype of Ukraine. From this angle, you have had more ties with the West, and you can help Russia become part of the democratic West, and play an important role there. Therefore, your strategic position gives you an opportunity to be the creative prime mover of what is required for global stability. Otherwise, the Eurasian continent will get unbalanced to a high degree.”

Complete article here.

Berkut police officers encircle oppositionists near Olympiysky stadium in Kyiv

TOP

( Source )
June 12, 2012

image

A parlamentarian and Tymoshenko supporter, back to the camera, wears a shirt to demand for the release of former Ukrainian Prime Minister Yulia Tymoshenko in Kyiv Ukraine, Monday June 11, 2012

Хто голосував за "мовний" закон. ПОІМЕННИЙ СПИСОК

TOP

(Джерело)

5 червня Верховна Рада України схвалила у першому читанні законопроект, яким пропонується суттєво посилити статус російської мови, зробивши його регіональним на більшості території України. Пропонуємо поіменний список тих, хто підтримав законопроект Колесніченка-Ківалова (проект Закону про засади державної мовної політики (№9073).

«Мовний» законопроект проштовхуватимуть у день гри Україна - Англія - 19 червня

TOP

( Джерело )
13.06.2012

image Законопроект «Про засади державної мовної політики» буде проголосовано у Верховній Раді в другому читанні 19 червня.

Про це заявив народний депутат від Партії регіонів, один із авторів цього законопроекту Сергій Ківалов, повідомили УНІАН в його прес-службі.

«До 19 червня – другого голосування за законопроект - є час для внесення своїх пропозицій, які, хочу наголосити, оброблятимуться в Комітеті з питань культури і духовності, який очолює також депутат від опозиції», - сказав С.Ківалов.

Коментуючи спроби опозиції оскаржити у Вищому адмінсуді України голосування щодо законопроекту «Про засади державної мовної політики», він висловив думку, що вони безперспективні.

«Я, як політик і як юрист, вважаю, що оскарження цього рішення Верховної Ради – безглуздо і безперспективно», - наголосив С.Ківалов.

За його словами, існує факт ухвалення в першому читанні проекту закону «Про засади державної мовної політики». «Це означає, що Верховна Рада України більшістю голосів схвалила основні положення цього законопроекту і погодилася з його концептуальними ідеями. Крапка», - наголосив політик.

«В даному випадку дії опозиція жалюгідні і примітивні. Пам'ятаєте, як 25 травня опозиціонери вчинили в сесійному залі бійку? Як тоді їм не вистачило мови для вирішення мовного питання, так тепер їм не вистачає елементарного знання парламентської процедури для вирішення процедурного питання! Адже претензії скаржники, наскільки я зрозумів із преси, пред'явили не до суті законопроекту, а до процедури його ухвалення, тобто», - сказав він.

С.Ківалов нагадав, що згідно зі статтею 48 Регламенту Верховної Ради існує можливість скасування рішення парламенту головою ВР до підписання. «Адже саме на спікері лежить обов'язок з усунення порушень процедури голосування. Для цього необхідна депутатська заява про порушення процедури, письмова заява і зареєстрований проект постанови про скасування рішення парламенту», - відзначив депутат-регіонал.

Після цього всі ці документи розглядаються в регламентному комітеті парламенту, думка якого має рекомендаційний характер. «Остаточне рішення, у будь-якому разі, приймає парламент. Я хочу особливо наголосити - до підписання документа спікером парламенту, а не після підпису, як зробили політики від опозиції, пропустивши всі терміни. Відповідна постанова була підписана Володимиром Литвином 9 червня», - зазначив С.Ківалов.

Депутат вважає, що ці дії політиків від опозиції говорять про їхній низький професійний рівень і про їхню розрізненість. «Швидше за все, вони довго і болісно вирішували, «оскаржити чи ні?», при цьому доводячи один одному, хто головніший...», - відзначив С.Ківалов.

Він думає, що в даному випадку звернення депутатів до Вищого адміністративного суду України – безглузде і не має судової перспективи. На його переконання, воно має суто політичний характер. «Мета цього звернення одна – передвиборчий піар», - наголосив С.Ківалов.

«Оскаржити рішення парламенту в суді – право будь-якого громадянина. Для цього є нескладна юридична процедура і судді, які дадуть свою оцінку аргументам скаржників», - сказав він.

«Що стосується перспективи ухвалення закону, то, я впевнений, що його обов'язково ухвалять», - вважає автор.

Як повідомлялося, сьогодні голова ВР В.Литвин сказав, що поправки і пропозиції до цього закону депутати мають подати до 20 червня.

«Поки що немає поправок. Я думаю, в останній день вони будуть всі внесені і їх буде велика кількість», - сказав В.Литвин.

Турчинов: Влада і її прихильники не допускають виборчу рекламу опозиції - ВІДЕО

TOP
image
Вибори проходять не тільки в день голосувань і не тільки на виборчих дільницях. http://www.youtube.com/watch?v=NoCQpfHKZP8&feature=youtu.be

Табачник натякнув, що українська - "непотрібна" мова

TOP

image

( Джерело )
11 червня 2012

Міністр освіти і науки, молоді та спорту Дмитро Табачник на зустрічі з вчителями Росії заявив, що перестав нав’язувати регіонам підручники на "непотрібній мові".

Про це свідчить відео виступу міністра, яке було зняте у Києві у травні 2012 року на зібранні вчителів Росії, передає ЗІК.

"Якщо говорити про те, що зробила демократизація, то ми перестали нав’язувати регіонам підручники на непотрібній мові. Бюджет задихається, я бачив це апокаліптичне похмуре видовище", - заявив він.

"За кілька років, наприклад, не розпаковані підручники в АР Крим. Запитую наших поважних директорів департаментів, заступників міністра: навіщо ви возите підручники в ті регіони, де батьки все одно їх купують іншою мовою? Чую: Ну, така команда", - розповів Табачник.

"Ми третій рік у мовному сенсі повністю йдемо від побажання кожної школи. Вона замовляє і отримує той комплект підручників, які замовила", - уточнив він.

Також міністр похвалився, що зняв табу на російську мову у вищих навчальних закладах, яке ввів його попередник (Іван Вакарчук), заборонивши викладати російською мовою у вишах.

А ефект від цього, як заявив Табачник, це те, що російські студенти хлинули вчитися в Україну. Наразі більше 6 тисяч росіян-контрактників вчаться в українських вишах і більше 7 тисяч українських студентів вчаться в Росії.

Як відомо, у серпні 2011 року школам Львівської області не вистачало 20% підручників яких просто не завезли. Така ситуація спостерігалася і в інших регіонах України. Учням пропонували вдруковувати частини текстів з Інтернету.

У грудні 2011 року по всій Україні школам не вистачало підручників для перших і одинадцятих класів.

Станом на лютий цього року українським одинадцятикласникам досі бракувало підручників і не було по чому готуватися до ЗНО.

Соскін радить Колесніченко вивчити долю Бакая, а Литвину - вже збирати валізи до Москви

TOP

image

( Source )
28.05.12

Мовне питання може привести Україну до національної війні.

Таку думку кореспонденту «Цензор.НЕТ» в коментарі висловив директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін *.

Дивіться також на «Цензор.НЕТ»: "Мовне побоїще" в Раді. Докладний ФОТОрепортаж (http://censor.net.ua/photo_news/206886/yazykovoe_poboische_v_rade_podrobnyyi_fotoreportaj)

«Нехай домагаються (прийняття мовного законопроекту Колесніченко-Ківалова *, - ред.), Якщо їм потрібна національна війна. Нехай спробують, - заявив Олег Соскін. - Краще б економікою займалися: країна увійшла до трійки найбільш корумпованих країн, вся ця банда знаходиться в міжнародній ізоляції, всі президенти бояться йому (про Януковича, - ред.) Руку тиснути, тому що відразу рейтинг падає, бізнес весь замучили, податкова - як мародери, банки розгромлені ... ну, фактично, як окупація якась - як татаро-монгольська орда якась по Україні пройшла. Якщо все це ще доповнити національним питанням - цього якраз і не вистачає, щоб всі зараз в суспільстві рвонуло. Мовне питання детонатором буде ... »

Читайте також на «Цензор.НЕТ»: "Якщо закріпити російську мову ще й формально, то це буде приводом для війни", - Корчинський

«Це все одно, що, якби якийсь депутат-поліглот з Польщі подав закон в польський парламент про те, що, у зв'язку з тим, що Польща колись була колонією Росії, Австро-Угорщини і Німецької імперії, то треба відновити права державної мови для російської та німецької мов ... Я б подивився, що з цим поліглотом зробили б поляки, - відзначає також експерт. - У нас же цей процес носить якийсь латентний, уповільнений характер. Але, все одно, у нас є здорова частина суспільства, тому цей процес обов'язково рвоне ».

Читайте також на «Цензор.НЕТ»: Бютівець Стойко надіслав Колесніченко в ... Північну Корею: "Нехай бере валізи - світ великий"

«Особливо кортить цього Колесніченко (нардеп-« регіонал »Володимир Калесніченко, - ред.), Що б його вивезли до Москви. Нехай вивчить долю Бакая (екс-глава «Нафтогазу України» та Держуправління справами, який після Помаранчевої революції втік до Росії, - ред.) Та інших », - заявив також пан Соскін.

Читайте також на «Цензор.НЕТ»: "Вони, звичайно, приженуть всіх своїх гоблінів, і ми можемо не встояти", - опозиціонер про протистояння в Раді

«А Литвин * завжди був комуністичним номенклатурним головою. Але ще, по своєму житті, він великий боягуз. Це пристосуванець - він завжди пристосовувався все своє життя. І він зараз дуже наляканий - він знає, що у нього зараз немає політичного майбутнього: партія розвалений, він, як політичний лідер, нікому не потрібен, це відіграний матеріал ... Думаю, йому треба збирати валізи і їхати в Москву - це найкраще, що він може зробити. Тому що, коли прийдуть національно-патріотичні сили до влади, йому буде так погано, що він навіть не уявляє, - підсумував також Олег Соскін, говорячи про позицію спікера і його фракції у Верховній Раді з приводу прийняття мовного законопроекту. - Ця людина - зрадник і представник п'ятої московської колони, який вміє колір міняти, як хамелеон ».

Як повідомляв «Цензор.НЕТ» раніше, фракція Народної партії прийняла рішення не голосувати за законопроекти щодо мовного питання.

У "Freedom House" кажуть, що Україна може осоромитися і впасти до рівня Росії

TOP

( Джерело )
13 червня 2012

image

[…]

Водночас, Креймер відзначив, що попри "намагання уряду придушити активність громадянського суспільства", українське громадянське суспільство набирає сили.

"Після останнього візиту в Україну я відчув, що активність суспільства зростає. Громадянське суспільство у 2011-му було у депресії, розчароване і не бачило альтернатив, але тепер, здається, вони перетворюють це розчарування на мобілізацію. Громадянське суспільство вийшло з пасивної стадії, і це надзвичайно позитивний розвиток", - сказав він.

За словами Креймера, цей розвиток надзвичайно важливий на фоні активізації громадського руху у Росії.

"Те, що відбувається в Україні – надзвичайно важливо для Росії і навпаки. В обох країнах діють режими, які не поважають базові свободи, які переслідують опозицію, які саджають за ґрати лідерів опозиції. У цьому сенсі ми бачимо багато спільного, але я сподіваюсь, Україна не впаде до рівня Росії", - сказав керівник "Freedom House".

"У нашому аналізі Україна визнається як "частково вільна", але ситуація погіршується. Росію ми визнаємо "не вільною" країною. Але я не хочу, щоб Україна впала до рівня Росії, а хотів би, щоб Росія піднялась до рівня України, і обидві країни почали рухатись у позитивному напрямку", - додав він.

Ціла стаття: тут

Як на День Росії познущалися над гімном України

TOP

( Джерело )
8 червня 2012

Опозицію обурило, що державний гімн України назвали російською народною піснею. Це сталося під час святкування Дня Росії в Україні.

Музичний скандал підняв БЮТівець Сергій Соболєв. Каже, особисто на святкування не ходив, а про державний гімн розповів однопартієць. У Києво-Печерській лаврі хор Кубанських козаків заспівав російську народну, якою виявився державний гімн України.

«Ніхто не заперечив, а гості не встали, а далі продовжували їсти і пити», – каже народний депутат України, фракція «БЮТ-«Батьківщина» Сергій Соболєв.

Із гімну познущалися з другої спроби.

Міністр закордонних справ та спікер парламенту нічого образливого у цьому не помітили. На їхню думку, це – лише братня інтерпретація.

«Це вже була інтерпретація, яка, як мені пояснили, є піснею, яка існувала до того, як вона стала національним Гімном нашої держави», – говорить міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко.

 

Ляшко виховує чиновників у Гайвороні -ВІДЕО

TOP

image
http://www.youtube.com/watch?v=HGnZYSiMliY

Ukraine's hryvnia drops most in two years amid Euro 2012 tension

TOP

image

Ukraine, meanwhile, is saddled with $6 billion to $8 billion in debt from the championships—more than the $4 billion Greece lost on its financially ruinous 2004 Olympics, says Anatolii Baronin, an analyst at Kyiv-based research group Da Vinci. In contrast to Poland, where European Union aid and loans covered more than half of Euro 2012 costs, national and local governments in Ukraine footed the bill for almost two-thirds of expenditures. The added debt is manageable, Baronin says, “but it is a dangerous trend that soaks up financial resources” from the country’s private sector.

Ukrainian officials have predicted that public-works improvements connected to the tournament will help attract foreign investment. But, says Baronin, the biggest obstacle to investment isn’t lack of infrastructure—it’s a business climate marred by corruption and excessive government regulation.

Ukraine’s spending on Euro 2012 suggests how serious the financial problem is: An analysis by Bloomberg News shows that, on a per-seat basis, Ukraine spent twice as much as Poland did on building and renovating stadiums for the tournament. Per-seat costs in Ukraine were also far higher than those for stadiums for the 2010 World Cup in South Africa. Ukrainian officials did not respond to repeated requests for an explanation of the higher costs.
http://www.businessweek.com/articles/2012-06-08/poland-ukraine-suffer-as-euro-soccer-hosts

[ Джерело ]
June 8, 2012

Ukraine’s hryvnia fell the most in two years against the dollar amid a deepening crisis in Europe and as foreign officials skip Eastern Europe’s biggest sporting event since the breakup of the Soviet Union.

The Ukrainian currency lost 0.8 percent to 8.0945 per dollar, the sharpest drop since September 2010. The benchmark Ukrainian Equities Index declined as much as 9.7 percent before closing up 3.9 percent at 860.8.

Global attention is focused on Ukraine as the former Soviet republic and Poland host the Euro 2012 soccer championship, the region’s biggest sports tournament since Sarajevo’s Olympics in 1984. U.K. ministers will not attend the opening stages of the championship, which starts today, because of human-rights concerns, the British foreign office said yesterday. French government ministers won’t be allowed to go to matches, Prime Minsiter Jean-Marc Ayrault said June 1.

“There’s a cloud of negativism spawning around,” Alexander Valchyshen, head of research at Kyiv-based Investment Capital Ukraine, said by e-mail. “It started well back in 2011 when politics turned sour and the former prime minister got a jail sentence. Prospects of dismal economic performance have forced foreign investors out.”

Former Prime Minister Yulia Tymoshenko was found guilty in October of overstepping her authority as premier when signing a gas accord with Russia in 2009. She was sentenced to seven years’ imprisonment.

Devaluation ‘Inevitable’

The hryvnia may be devalued by as much as 10 percent after elections in October this year as part of negotiations with the International Monetary Fund, according to Vladimir Tsibanov, a Moscow-based economist for Societe Generale SA’s OAO Rosbank (ROSB) unit.

“Euro 2012 will be a temporary relief, but of course the sentiment for the Ukrainian economy is deteriorating very rapidly,” he said by e-mail. “Hryvnia devaluation is inevitable, from our point of view, as the IMF requires a more flexible exchange-rate regime.”

VAT Ukrnafta, a state-controlled oil producer, dropped 0.7 percent to 163.3 hryvnia, the lowest price since October 2009. Ukrainian stocks are the cheapest of any emerging market compared with their estimated earnings, according to data compiled by Bloomberg.

“There’s very little demand for Ukraine’s locally-listed stocks,” Roman Zakharov, a Kyiv-based analyst at Troika Dialog, said by phone. “Amid the risk-off mode, general sentiment toward the country is still cautious. Ukraine is floating in a tiny boat amid big storm waves.”

Tax noose for a sick economy TOP

( Source )
May 23, 2012

image

Volodymyr Lanovyi

The way the primary income of Ukrainians and Ukrainian businesses is re-distributed through the allocation of tax, pension and social entitlement funds reflects the government’s indifference to their needs.

[...]

According to the Paying Taxes 2011 report by the World Bank, Ukraine has 135 taxes in various forms, which is the highest index in the world.

[…]

Actual tax rates are absurdly high in Ukraine, yet many companies evade paying them by using political privileges, personal deals or slipping into the shadows. Thus, the total fiscal pressure goes beyond all reasonable limits. In practice, the tax system is based on feudal rather than legal terms.

[…]

Using tax authorities to bully entrepreneurs out of political battles unless they are on the side of the Party of the Regions is another big issue. This democratic country is sliding down into a semi-totalitarian enclave. The economic consequences of these “reforms” won’t remain hidden for long: businesses will crumble, workers will leave the country, assets will flow out and illegal deals will increasingly replace investment. These trends are already plain to see. However, this is a perfectly natural response from the business community signaling an inevitable economic downturn.

International organizations are right to list Ukrainian tax systems among the most burdensome in the world. According to the World Bank, only the Central African Republic and Belarus are worse than Ukraine.

[…]

In this situation, companies that report legitimately and have no administrative protection in fact pay 50% rather than 23% of their income to the budget compared to the corporate income tax rate at 19% in Poland and Slovakia, 17.7% in Hungary, 15% in Lithuania and Latvia, 12.5% in Ireland and 0% in Estonia. How can Ukraine compete with them and how can it possibly draw investment?  

All this results in bribery, wasted time and effort waiting in queues to visit tax inspectors, a lack of firm rules for financial transactions making it nearly impossible for companies to plan their development strategies far ahead and increases risks, the decline of private financial funds and the expansion of grey economy.

The manipulation of laws and selective taxation often used by tax inspectors can easily ruin the whole tax system. It will bring less and less revenue to the budget, eventually leading the government and its model to bankruptcy. The state will no longer be able to fulfill its functions.

Complete article here.

Дядько і брат митрополита Володимира були підпільниками ОУН

TOP

[ Джерело ]
19.10.2011

image

Родичі митрополита Української Православної церкви (Московського патріархату) Володимира (Сабодана) були учасниками підпілля Організації Українських Націоналістів на Поділлі. Його дядька Івана Сабодана за участь в ОУН закатували нацисти.

Ціла стаття тут.

Let's hammer it into their sick(le) heads: Soviet imagery isn't cool TOP

image

[ Джерело ]
06/08/2012

Michel Kelly-Gagnon
Président, Institut Économique de Montréal (iedm.org).

The other day, as I was walking through Montreal's central train station, I saw two young men who looked to be around 16 or 17 wearing bright red t-shirts with the letters "CCCP" emblazoned in yellow across their chests. As any hockey fan knows, CCCP is the Russian abbreviation for the former Soviet Union. The t-shirts also featured the infamous hammer and sickle from the former Soviet flag.

I stopped and tried to engage these young gentlemen in conversation. Did they realize what those symbols stood for? Were they aware of the millions who had suffered and died under the fearsome Soviet regime?

Sadly, they were supremely uninterested in what I had to say.

It seems that ex-Soviet iconography is becoming cooler and cooler lately in Quebec, including amongst some groups who have emerged in the context of the so-called "student protests" (even if the vast majority of students are not involved with them). More and more people seem to have forgotten, or more likely never learned, about the crimes committed by the Union of Soviet Socialist Republics and their ideology.

What would I have told those two young men if they had been more open to discussion?

I probably would have started by telling them about the Red Terror, in which hundreds of thousands of rebellious workers and peasants -- the two groups supposedly represented by the hammer and sickle -- were murdered by the communist regime during the years immediately following the Russian Revolution.

Then I would have told them about the tens of thousands killed in Soviet concentration camps in the 1920s, not to mention the nearly 700,000 people killed in the Great Purge of the late 1930s.

And I certainly would have told them about the famines of 1921 and 1932-1933 artificially created by the Soviet regime, which caused the deaths of five million and six million people, respectively.

For further information, I would have directed them to The Black Book of Communism: Crimes, Terror, Repression. Originally published in France in 1997, it was written by various European academics -- some of whom hail from the left of center side of the political spectrum, by the way. It estimates that the Soviet Union was responsible for a total of 20 million deaths.

Is this what those two young men think is cool?

The scope of the Soviet regime's atrocities should be widely known among both young and old. The fact that it is not widely known is a sad indictment of our educational systems.

One thing that might help is an organization called Tribute to Liberty, whose goal is to establish a memorial to victims of communism in Ottawa. The project has received approval from the National Capital Commission and is now at the fundraising stage. I just gave them $200 in order to buy two "bricks."

As the organization points out, over 8 million individuals in Canada trace their roots to countries once ruled or still ruled by communists. If a quarter of Canadians have direct, personal links to communism and its victims, perhaps one of them could have a chat with those who proudly wear or display Soviet icons.

And perhaps once this memorial gets built, I can just tell those people to hop on the next train to Ottawa for a little dose of history.

Regardless of one's political orientation, wearing the hammer and sickle is just not cool. Actually, "not cool" is too soft an expression for this kind of intellectual and moral recklessness.

Беркутів в Одесі побив звичайний хлопець TOP

[ Джерело ]

image
http://mport.bigmir.net/toys/1519540-Berkutov-v-Odesse-izbil-obychnyj-paren-

Несподіваний відсіч правоохоронцям дав на вигляд непоказний житель Південної Пальміри: не бажаючи терпіти рукоприкладства Беркутів, відповів тим же.

Відповідати ударом на удар Беркута - заняття ризиковане. І не стільки тому, що можна отримати по пиці стократ сильніше, а тому, що піднімати руку на правоохоронця - підсудна справа.

ПІДРАХУЙ (гурт ДУЛЯ) - ВІДЕО TOP
image

Спільний сингл Ірени Карпи та Артема Полежаки присвячений мовному законопроекту розробленого ФСБ і внесеного до Ради московськими сраколизами Колесніченком та Ківаловим.

image
http://www.youtube.com/watch?v=ZA0yrKwH8SY&feature=youtu.be

Генеалогічний проект Альберта-Україна взяв участь в Українському фестивалі у Калгарі TOP

image

Генеалогічний проект Альберта-Україна
взяв участь в Українському фестивалі у Калгарі

Едмонтон... Як продовження успішної цьогорічної кампанії “We know who you are / Ми про вас знаємо!”, Генеалогічний проект Альберта-Україна розширив обсяг своєї діяльності  і взяв участь в Українському фестивалі у Калгарі (див http://www.calgaryukrainianfestival.ca/).

«Участь Генеалогічного проекту Альберта-Україна в Українському фестивалі у Калгарі є закономірним результатом популярності проекту серед громади Калгарі і навіть поза ним, – зазначає менеджер Генеалогічного проекту Радомир Білаш. – Ми передбачаємо, що це були перші із багатьох відвідин, які плануються до Калгарі та його околиць».

Виставки, покажчики та пошукові засоби, розроблені проектом, викликали велике зацікавлення в учасників фестивалю. Окрім покажчика історії родоводів для Східно-Центральної Альберти, до фестивалю у Калгарі було підготовлено новий іменний покажчик історії родоводів для усієї провінції Альберта з книг місцевостей, надрукованих протягом сотанніх 50-ти років.

Як особливий вияв уваги до прихильників проекту з Калґарі, які не мали змоги відвідати наші навчальні семінари у Едмонтоні та околицях цієї зими, Генеалогічний проект розповсюджував номінаційні форми для Програми визнання сторіччя іміґрації піонерів, у яких реченець було продовжено до 15 червня 2012 р. Результатoм цього стала обнадійлива кількість нових номінацій.    

Для отримання подальшої інформації про проект та його ініціативи можна звернутися до бюра Генеалогічного проекту Альберта-Україна за телефоном (780) 431-2324, електронною адресою AB-Ukraine.Genealogy@gov.ab.ca або поштовою адресою:

Alberta-Ukraine Genealogical Project
3rd Floor, Old St. Stephen’s College
8820-112 Street
Edmonton, AB T6G 2P8

Демократичний Альянс проклав маршрут від Генпрокуратури до корупції в Нафтогазі TOP

[ Source ]
08.06.2012

Демократичний Альянс провів акцію «Маршрут до корупції». В рамках акції демальянсівці встановили інформаційні вказівники до корупції в Нафтогазі для працівників прокуратури. Вказівники встановлені з інтервалом 500 метрів.

«Вже понад два місяці після того, як ми передали в Генеральну прокуратуру 20 заяв про злочини в Нафтогазі, ми отримуємо відписки. Складається враження, що прокуратура свідомо забула адресу Нафтогазу. Тому ми сьогодні встановили інформаційні вказівники, які позначають маршрут від Генпрокуратури до Нафтогазу», - зазначив голова партії Демократичний Альянс Василь Гацько.

Як повідомлялося раніше, 6 квітня 2012 року Демократичний Альянс подав понад два десятка повідомлень про злочини в Нафтогазі. Станом на 6 червня 2012 року жодної інформації про розслідування зазначених повідомлень від прокуратури не надходило.

image

Демократичний Альянс провів акцію «Маршрут до корупції». В рамках акції демальянсівці встановили інформаційні вказівники до корупції в Нафтогазі для працівників прокуратури. Вказівники встановлені з інтервалом 500 метрів.

Stepan composes song for the Euros TOP

( Source )

image

Daniel O’Brien

AS Europe’s footballing elite prepare to do battle in Poland and Ukraine, a musician from East Barnet has penned an anthem he hopes will get the continent’s fans singing as one.
[http://itunes.apple.com/gb/album/euro-2012-song-for-ukraine/id509494115]

Multilingual Stepan Pasicznyk has translated his Euro 2012 song into five other languages in an effort to encourage harmony between supporters throughout Europe.

The 48-year-old accordionist and former member of 1990s’ British post-punk band The Ukrainians first started working on the English language version of the song for the World Cup in 2006.

The following year Mr Pasicznyk, who is half-Ukrainian, translated the song into his second language.

In the lead-up to the championships, which kick off tonight, he has rewritten the song in Polish, Spanish, French and Portuguese.

Mr Pasicznyk is hoping the song, which features such lyrics as “the biggest game, the joy it brings, to show the world we can be kings” will help create a positive atmosphere at matches.

“Obviously football is a fiercely partisan game,” said the father-of-two. “But I thought it would be a nice difference to have a song that comes from here but one that most European countries can all sing along to at the same time.”

In October 2010 the Ukrainian and English versions, both sung by Mr Pasicznyk, were played at half-time during a friendly match between Brazil and Ukraine at Pride Park in Derby.

The session guitarist is hoping to have translated the song into several other languages before the close of the tournament with help from translation software and his European friends.

Mr Pasicznyk added that while he was looking forward to watching the football he was undecided about which country he would be supporting.

“I would be happy for my late father to see Ukraine do really well,” he said. “But equally I would be happy to see England bring a major cup back home.”

Our Holy church is under attack! TOP

The Ukrainian Orthodox Church and the Ukrainian people today face the most grave threat to their existence since Ukraine became independent.  Moscow has begun a relentless attack against Ukrainian independence and democracy and against the Ukrainian Orthodox Church.  Moscow  employs the church as an arm of its government and foreign policy and as a weapon in its open and unabashed attacks against Ukraine, Ukrainian culture and democracy, and against the Ukrainian Church.  Unfortunately, the Ecumenical Patriarchate has become an open and willing partner of Moscow, because of its interests, which do not apparently coincide with the interests of the Ukrainian people.

Until now, the hierarchs of the Consistories of the UOCofUSA and UOCC have been able to deceive their flocks.  Recently, Metropolitan Yurij of Canada openly, publicly, and unequivocally declared that our Churches in Canada and the USA are no longer self-governing, but are subject to the direct authority and orders of the Ecumenical Patriarchate.  He also publicly declared that our Churches in Canada and the USA will never return to the Ukrainian Church, even when the day comes that the Ukrainian Orthodox Church unites into one, united autocephalous church.

He also openly declared at a public meeting that all those who disagree with him and his Consistory are free to leave the Church, but that they will never be able to take any church properties with them.  These declarations coincide with public and private statements and policies of the hierarchs of the UOCofUSA.

The truth is now out in the open.  There is no more room for deceit.  The Ukrainian nation and the Ukrainian Church are at a crossroads.  The very existence of a Ukrainian Church and independent nation are imperiled.  The time has come for all those who still care about the fate of the Ukrainian people and Church to finally wake from their slumber.  We have a holy duty before God to stand in defense of Ukrainian independence, democracy in Ukraine, and in defense of the Ukrainian Orthodox Church.   

The Holy Trinity Ukrainian Orthodox Church
 of Los Angeles, Kyiv Patriarchate

cordially invites you, your family, and friends
to celebrate the Holy Liturgy with us

Holy Liturgy every Sunday at 10:00 AM
in the Alpine Village Chapel, Torrance
(833 Torrance Blvd.- just West of the 110 Freeway)

Vespers every Saturday at 6:00 PM
Confessions on Sundays before the Liturgy
and Saturdays before and after Vespers

After the Holy Liturgy every Sunday, we cordially invite you, your family, and friends, to join us for Sunday Brunch at the Alpine Village Restaurant (all you can eat Eastern European style brunch) at prices especially reduced for us of $12 per person. After brunch, we cordially invite you to meet with us and socialize in the restaurant and in a private hall reserved for us.

Please contact Fr. Oleh Saciuk with all questions and requests (310) 947-2644, or our Parish Board President, Mr. Gregory Sachnewycz (310) 562-6008

Куди нас ведеш, Церкво моя? - ВІДЕО

TOP

У суботу, 2-го червня, 2012 р., у місті Торонто відбувся дуже успішний, перший із серії, інформативний семінар, влаштований новосформованим «Братством для оновлення українського православ'я в Канаді». Понад 150 його учасників із Сейнт Кетеренс, Лондону, Вотерлу, Гамільтону, Торонто та Бритійської Колюмбії вислухали прекрасно опрацьовані виступи про історію та сучасний стан Української Православної Церкви в Канаді, а також мали нагоду почути інформацію про стан Української Православної Церкви в США та наслідки змін в одній парафії.

«Братство для оновлення українського православ'я в Канаді» зорганізоване як наукове й академічне братство, має за головну ціль поінформувати про дійсний нинішний стан Української Православної Церкви в Канаді. Документи (копії яких роздані учасникам) показують, що сам фундамент Церкви в небезпеці. Українська Православна Церква в Канаді була побудована на чотирьох головних стовпах: українство, православ’я, автокефалія та соборноправність. Останні події доводять вірним, що ці стовпи підкопують. Перед вірними стоїть питання: Будемо стовпи поправляти, відновляти, цілком викопувати чи ставити зовсім нові? Щоб зробити таке правильне рішення, ми мусимо добре вивчити та зрозуміти теперішню ситуацію, майбутні можливості та можливі наслідки. І саме з цією метою створилося «Братство для оновлення українського православ'я в Канаді».
Зацікавлених будемо інформувати про наш наступний науковий семінар. Учітеся, роздумуйте та вирішуйте!

image

ВІДЕО:
Part 1/2 Brotherhood for the Revitalization of Ukrainian Orthodoxy in Canada
Part 2/2 Brotherhood for the Revitalization of Ukrainian Orthodoxy in Canada

Маємо тепер над чим подумати ... ВІДЕО

TOP

Прочитайте лінки... і те що описано на пам'ятниках... Ті що це все побудували... Були б вони задовелені куди всіх понесло? Щось сумніваюся...

image
http://www.youtube.com/watch?v=9P7K2QKBRaM

Наша церква під наступом!

TOP

Ієрей Олег Сацюк

Передчасне упокоєння блаженної пам’яті Митрополита Константина на тлі останніх подій в Церкві в Канаді, вимагає відповіді на питання подане у  вміщеній в еПОШТІ статті «Камо грядеш, Українська діаспорна Церкво?»  Для всіх, хто себе посвячував обороні політв’язнів в 70-их роках, хто себе посвячував розбудові українських церков, хто воював за здобуття незалежної і демократичної України, є майже не до пояснення теперішній стан діаспорних православних церков.

Чому за 20 років так радикально змінилися українські православні церкви в Північній Америці? Як сталося, що за такий короткий час Церква відцуралася майже всього того, за що воювали і віддавали своє майно, а то й нерідко своє життя фундатори і будівничі наших храмів?  Як сталося, що ієрархи, які ніби то шанують пам’ять Митрополита Іларіона і Патріарха Мстислава, своїми діями заперечують і руйнують все те, чого Вони їх навчали та що Вони будували?

Покійний Митрополит Константин поєднував церкву минулого зі сьогоднішньою і в свій спосіб стримував намагання Консисторії затерти сліди українства в Церкві. У приватних розмовах Він із задоволенням говорив мені про все, що знав, чого навчився у Патріарха Мстислава. Натомість, Архиєпископ Антоній постійно нарікав, що Патріарх Мстислав нашкодив Церкві українством. У свою чергу покійний Архиєпископ Всеволод часто казав, що четверта хвиля врятує наші церкви, наполягаючи на збереженні української мови і наших звичаїв як засад існування Церкви. Саме останні навернуть англомовні покоління українського походження до Церкви, як до джерела своєї ідентичності. Митрополит Константин постійно висловлював подібні думки і був проти введення грецьких впливів у нашу Церкву. Архиєпископ Антоній агресивно критикував обох за їхні погляди. Архиєпископ Всеволод підкреслював свої добрі відносини з усіми первоієрархами в Україні, включно з Патріархом Філаретом. Натомість Архиєпископ Антоній перебував і далі перебуває у братерському співпричасті з московськими ієрархами, а Патріарха Філарета бачить тільки як ворога. Архиєпископ Всеволод дозволяв своїм священикам співслужити зі священиками Київського Патріархату. Єпископ Даниїл, «духовний син» Архиєпископа Антонія, таке співслужіння категорично забороняє, при кожній можливості впроваджуючи англійську мову в церкви й наполягаючи на спілкуванні англійською мовою, навіть з молоддю четвертої хвилі.

Отож надзвичайно актуальним є вище згадане запитання «Камо грядеш...?»  На жаль, відійшов у вічність первоієрарх Константин, який був останнім гарантом «українськості» УПЦ в США.  Залишив після себе ієрархів, які наполегливо стараються затерти всі сліди української свідомості в Церкві та злити нашу Церкву в православний ерзац, який заперечує Божий Закон.

Як же церква дійшла до такого і як тисячі її свідомих дітей допустили до цього?  Відповідь: вони були обдурені нечесними пропозиціями  й такими ж поясненнями, завідомою неправдою.  Яскраво це насвітлено в листах між патріархами Москви і Константинополя в 1995-му році.

У своєму листі від 18 травня 1995, протокол 1308, патріарх Алексєй Московський обурено реагує на прийняття УПЦ США під омофор Вселенського Патріарха. Останні події, які відбуваються в Північній Америці, промовисто пояснюють закиди Алексєя і значення відповіді в листі Патріарха Варфоломея, протокола 937, 11 липня 1995.

Алексєй звертається до нашої церкви як до «так званої УПЦ США і діаспори», заперечуючи навіть право на існування такої церкви.  Він продовжує, що прийняття цієї церкви під омофор Вселенського Патіарха порушило порядок відносин між помісними церквами, чим заперечує право на існування Української Православної Церкви поза юридикцією Москви. У своїй відповіді Патріарх Варфоломей заперечує те, що УПЦ США підпорядковується Москві, але жодним чином не заперечує аргументи Алексєя: Українська Православна Церква в Україні належить Москві.

Алексєй продовжує, що «УПЦ США почалася схизмою в запереченні всіх канонічних засад...і продовжує існувати в схизмі...основоположників її можна порівняти до Корея, Дафана і Авирона...» (юдеї, які повстали проти Мойсея).  Цим Алексєй ставить московського патріарха на рівень із Мойсеєм і біблійними первоієрархами, а насильному загарбанню Москвою українського народу і церкви надає Божого авторитету. На ці аргументи Вселенський Патріарх не дає жодної відповіді.

Далі Алексєй говорить, що «...самосвяти (УАПЦ) через свої власні провини відпали від еклезійного співпричастя з православним світом» і що «так званий Всеукраїнський Церковний Собор... вирішив затемнити життя церкви незаконними інноваціями... з ціллю поставити вузький націоналізм в еклезійному житті церкви понад загальним Православ’ям…в безпосередньому продовженні єресі філетизму... і запровадивши схизму Соборноправ’я».  Єдину відповідь, яку дає Варфоломей є те, що «не тільки українці» завинили у зв’язку з цими подіями.  Ні одним словом він не заперечує аргументу, що Всеукраїнський Церковний Собор був незаконним і що українська церква своїми провинами (супроти Москви) відпала від співпричастя з Православ’ям, що Соборноправність є схизмою, або що українська церква запровадила філетизм.

В історії православ’я тільки дві церкви насильно поневолювали і придушували інші церкви:  грецька церква (Константинопольська) і російська. Московське насильство над українською церквою зовсім доступне грекам, бо вони в подібний спосіб, як тільки могли, також придушували інші церкви.  Тільки ці дві церкви впровадили в Православ’я все те зло, яке вони старалися і стараються приписати українській церкві та іншим.

Слід пригадати, як постала так звана доктрина філетизму, яку «каноністи» УПЦ США повторюють без оглядки й зрозуміння. Цю доктрину проголосив синод патріархів Константинополя, Олександрії і Єрусалиму в 1872 році, після того як болгарська церква, яка належала до Вселенського Патріархату, проголосила свою автокефалію (архієреїв болгарських було позбавлено священичого сану і «імперські» церкви болгарську церкву не визнавали впродовж довгих років).  Доктрина проти філетизму забороняє церквам існувати на базі національності. Очевидно, синод, який складався з самих трьох грецьких патріархів, не мав права накидати свої думки всьому Православ’ю або творити для всієї Церкви доктрини.  Проте московській церкві така доктрина йшла на руку в запереченні Богом даним правом на незалежне існування національних церков. 

Церква мусить бути Одна. Церква заснована і стоїть на єдності, встановленій Ісусом Христом. Кожна спроба порушити єдність Церкви є злом. Національна церква, яка відштовхувала б вірних інших національностей і себе ізолювала б від Православ’я, не дотримується Божої Правди, яка є нероздільним Тілом Христовим. Проте етнічність або національність є дані Богом і є Божим добром. Господь це затвердив у день П’ятидесятниці, коли дав апостолам силу промовляти всіми мовами світу. Ця Божа Правда також затверджена традиціями Православ’я, прикладом чого була місія свв. Кирила і Мефодія для слов’ян.  Національна церква дає можливість вірним молитися і наближатися до Бога через найприродніші дари, подаровані їм самим Богом в їхній етнічності.

Національні церкви ніяк не порушують єдності Церкви, поки їхня національність не спрямована проти інших націй.  Відомий румунський теолог Димитрій Станілое бачив у своїй румунській національності «єдине око, яке є правильне і здорове». Можна зрозуміти, чому румунська церква традиційно відкидала спрямовані на неї закиди філетизму, називала філетистами і засуджувала тих, хто накидав свою національність на інших. В історії Православ’я тільки дві церкви займалися агресивним філетизмом, московська і грецька. Тільки ці дві церкви до сьогодні своїм незаконним філетизмом продовжують насильно старатися під себе підпорядковувати інші церкви.

Продовжуючи свого листа, Алексєй каже, що «через Божу благодать» схизма УАПЦ коротко тривала і через якийсь час закінчилася. Важко повірити в те, що будь-який висвячений душпастир може написати такі слова. Пригадаймо, що УАПЦ була знищена під час сталінського терору: ієрархів, тисячі священиків і вірних УАПЦ були напередодні Голодомору замордували більшовики. Цей терор і всі диявольські прояви цей московський патріарх називає Божою благодаттю.  Його брат і співпричасник Патріарх Варфоломей жодним словом на це не реагує, жодним словом не нагадує, що наша свята Церква була брутально знищена через «Божу ласку». 

Алексєй також у перекручений спосіб заперечує право на відродження УАПЦ в 1942 році, на існування УАПЦ  Північної Америки в післявоєнні роки. Окрім того, нагадує, що 7-ме зібрання СКОБА прийняло наступне: ієрархи і священики УАПЦ і УПЦ США позбавлені святощів, а їхні церкви не мають права на існування.  Він обгрунтовує, що такі священики не можуть бути прийняті до співпричастя, так як занечищують і сприяють деградації православ’я. Він вимагає, щоб ті самі “українські схизматики» засудили свою церкву і просили вибачення перед тим, як їх приймуть до Православ’я. Таким чином, Алексєй обпльовує пам’ять усіх спочилих українських первоієрархів, заперечуючи право на існування сучасних УАПЦ і УПЦ Київського Патріархату. Одначе на всі ці зневаги Варфоломей нічого не відповів.

У своїй відповіді Алексєєві Варфоломей ясно вказує на те, що Вселенському Патріархові не залежить на обстоюванні права Української Церкви, а тільки на своїх територіальних претензіях.  Його мовчанка на вище подані закиди Алексєя багато про що говорить.  Ще більше нам кажуть самі заяви Варфоломея і спосіб, в який він заспокоює Алексєя у своєму «славному» Протоколі 937. А у свому листі Варфоломей звертається до Алексєя як до «найсвятішого патріарха Москви і...найлюбішого і дорогого брата...».  Продовжує пояснювати, що українці в розсіяні з розпачем просили бути прийняті під омофор Вселенського Патріарха, бо шукали мир і Боже спасіння.

Своїми власними словами, чорними на білому, Варфоломей відкрито засуджує цілу історію Української Церкви, визнає право Москви володіти Україною, заперечуючи право українського народу на свою помісну церкву. Ці його слова вказують на те, що він нещиро говорить про натуральне право кожного народу на помісність. З уст Вселенського Патріарха маємо незаперечений доказ того, що ієрархи УПЦ США підступно віддали нашу Церкву в чужі руки.  Чому вони не знали позицій свого Патріарха? Чому вони не відійшли від нього, коли прочитали протокол 937? 

Своїми діями ієрархи УПЦ США спричинилися до обурення свідомих вірних і тим самим сприяли стрімкому занепадові Церкви. Значна кількість парафій, якщо не більшість, перестали платити вкладки.  На останньому Соборі, в 2010, Консисторія навіть не змогла зібрати кворуму, але обманом такий кворум затвердила. Вона незаконно відбула Собор, на якому так само незаконно затвердила нову «Конституцію»  (Про цей незаконний «вкрадений Собор» напишемо в близькому майбутньому.).

Дотепер, ієрархи Консисторій замилювали вірним очі. Останні події в Канаді стали найкращим доказом того, що Консисторії Канади та США запродали наші Церкви. І ще: Вселенський Патріарх пролив світло на правду своїм протоколом 937. Спричинившись до обурення вірних своєю забороною вітати Святійшого Патріарха Філарета в будь-якій церкві УПЦ Канади, Митрополит Юрій відкрито підтвердив, що він підпорядковується наказам Вселенського Патріарха та що УПЦК ніколи не повернеться до Української Церкви, навіть якби УПЦ» Церква  з'єдналася б в одну помісну церкву. Це ще в більшій мірі відноситься до УПЦ США. 

Митрополит Юрій також відкрито заявив перед громадою що, всі хто не задоволені, можуть собі відійти від Його церкви, але церковні будинки ніколи від Його Консисторії не матимуть права відібрати. Це співпадає позиціям і заявам ієрархів УПЦ в США.

Ієрархи Консисторій переконують наївних людей, що ми, вірні Української Православної Церкви Київського Патріархату, розколюємо Церкву. У суто московській традиції вони звинувачують нас, накидаючи нам свої власні провини. Хто розколов Церкву?  Чи Церква не була з’єднана до 1990 і 1995 років?  Чи не вони порушили всі Святі Традиції нашої Церкви, повернувшись плечима до всіх Святих Землі Української?  Хто, якщо не вони, відійшли від Того, що було Одне і з’єднане? Хто, якщо не вони, своїми нечесними діями спричинилися до розколу в Церкві?

Українська нація і Церква на роздоріжжі. Хто ще не байдужий до долі нашого народу і Церкви має святу відповідальність перед Богом, щоб нарешті збудитися від сну і встати в обороні Церкви і народу. 

Ієрей Олег Сацюк, настоятель парафії Святої Трійці, Київського Патріархату в Каліфорнії

'Free Yulia!' T-shirts distributed before match in Lviv

TOP

image
Before the Germany-Portugal match in Lviv activists of the united opposition distributed T-shirts depicting the leader of the Batkivschyna Party, Yulia Tymoshenko, and reading "Free Yulia!"

[ Source ]
June 9, 2012

Lviv – Before the Germany-Portugal match in Lviv activists of the united opposition distributed T-shirts depicting the leader of the Batkivschyna Party, Yulia Tymoshenko, and reading "Free Yulia!"

"Our activists distributed T-shirts depicting Tymoshenko near the Arena Lviv stadium before the match and on the central streets of Lviv," the head of the headquarters of the united opposition in Lviv region, Stepan Kubiv, said. He did not mention how many T-shirts they gave out to fans.

According to the united opposition, a German fan Justas said that he knew about the situation of Yulia Tymoshenko.

"I believe that you will be fine soon and Tymoshenko will be set free," he said.

Read more here.

Ukraine's elite celebrate the win over Sweden  - Photos & Video

TOP

[ Source ]
12.06.2012

Ukraine's elite - as well as assorted other wealthy residents, visitors, betrayers and/or occupiers of Ukraine - celebrate the win over Sweden ...

image
  Ющенко з Кучмою в безпосередній близькості

image
Віктор Янукович-молодший з дружиною Олею та один із найбагатших
людей України Олександр Янукович (праворуч) 

image
До олігарха і власника ФК "Шахтар" Ріната Ахметова приїхав його
російський друг композитор Ігор Крутой (ліворуч). Поруч двиився футбол
голова Адміністрації президента Сергій Льовочкін (праворуч) (Льовочкін є
власником акцій кіпрської фірми Oskaro Investments)

Polish TV - EURO 2012

TOP
image
Notice flags in the bottom right.

Кабаре "Веселий Песец'": Чемпіонат EURO-2012 - це політичний ГОЛ "колективному Януковичу" – ВІДЕО

TOP

( Source )
10 червня 2012

Андрій Окара83

У режиму Януковича, насправді, був колосальний аргумент для масового електорату, в тому числі, для його люмпенської складової.

Та, все погано, так, бізнес тиснуть, так, життя немає, та, в гуманітарних сферах господарюють якісь похмурі прогризателі мізків, так, політичної волі немає, та, всю власність забирає Сім'я, так, у чорнобильців, афганців забрали посібники, да, ввели нові податки, та, головні опозиціонери - на зоні (сидить дівчина в темниці - коса на вулиці), так, так, так ...

АЛЕ!

Зате ми (влада), гідно прийняли ЄВРО: в Україну приїхало більше мільйона туристів, відновлені стадіони, заасфальтовані і реконструйовані автодороги, побудовані і запущені нові потяги, побудовані табори - наприклад, на Трухановому острові, і прочая, і прочая ..

Так що ви, бидлопіпл або електорат або народ - повинні знову проголосувати за Партію регіонів.

І подібний меседж, за великим рахунком, був би доречний і знайшов би свого масового адресата.

Масовому людині нецікаво читати блоги на "Українській Правді" (включаючи цей). Йому не так важливі всі ці гуманітарні питання - про Мови, національну ідею, гуманітарного міністра-расиста. Масовий людина голосує за «рибу» (гречку), але не за "вудку". Голосує за "господаря", за "тверду руку", за "стабільність". У тому числі, за Путіна і навіть за Януковича.

Аргумент у вигляді ЄВРО і доріг - це те, що треба такому електорату. Він мислить передусім емпірично, а не за допомогою ідей, цінностей і когнітивних конструкцій. За дороги він готовий пробачити владі якщо не все, то дуже багато чого.

Кароче, стан доріг та рівень готовності до ЄВРО такий, що тільки дуже бездарна опозиція не зуміє цим усім скористатися - для радикальних, дуже-дуже радикальних змін в Україну...

А ось що з цього приводу думають "веселі песці" ...

Ґуґл переклад від російсъкої

image
http://www.youtube.com/v/R5W-QwYoNW4?version=3&feature=player_embedded

 

Як Януковичі з Ющенками і зірки на футболі вболівали – ВІДЕО TOP

[ Джерело ]
12.06.2012

Президенти України, нинішні й колишні, у понеділок гуртом вболівали за українську збірну з футболу .

image
 Ющенко з Кучмою в безпосередній близькості

image
Віктор Янукович-молодший з дружиною Олею та один із найбагатших
людей України Олександр Янукович (праворуч) 

image
До олігарха і власника ФК "Шахтар" Ріната Ахметова приїхав його
російський друг композитор Ігор Крутой (ліворуч). Поруч двиився
футбол голова Адміністрації президента Сергій Льовочкін (праворуч)
(Льовочкін є власником акцій кіпрської фірми Oskaro Investments)

Польске телебачення - ЄВРО 2012 TOP

image
Зверніть увагу на прапори в нижньому правому куті

Associated Press' inaccurate and unbalanced depiction of the language legislation

TOP

Dear Ms. Berry,

The purpose of this letter is to draw attention to the Associated Press’ inaccurate and unbalanced depiction of the language legislation being pursued by Ukraine’s parliamentary coalition. This coverage by the Associated Press’ Kyiv bureau consists of two stories, published on June 5 and May 24. 

As a freelance journalist who has written about this legislation, I will be the first to admit that the situation regarding language in Ukraine, and any related legislation, is complicated. Therefore, its nuances deserve particular examination by your reporters, who will shape the views of influential people in the West on this sensitive, volatile subject matter.

June 5 story

  1. The first inaccuracy is that the language bill “would allow the use of Russian in official settings alongside Ukrainian in some regions.” Russian is already widely used in official settings throughout most regions of Ukraine on a de facto basis, which is how Ukraine’s language norms operate. Therefore, this bill would not accomplish that which already exists. Instead, a more appropriate description would state that this bill would dismantle basic safeguards on the state use of the Ukrainian language and allow Russian to replace Ukrainian in the state institutions of most of the nation’s cities and oblasts. The article could have noted that this violates the Ukrainian Constitution, which intends for Russian to exist alongside Ukrainian in state institutions, but not replacing Ukrainian.

  2. The AP reported that, “hundreds of angry opponents of the law clashed with helmeted riot police outside parliament.” While it may have been hundreds that clashed with police, an estimated 3,000 protestors attended the demonstration on June 5. Referring to the “hundreds of opponents” diminishes the size and significance of the protest.

  3. The sentence, “Allowing or banning the use of Russian is one of the most divisive topics in post-Soviet Ukraine,” is not accurate. Only nationalists want to “ban the use of the Russian,” and that should be qualified by specifying in state institutions only (as opposed to private life). Ukrainian nationalists have no presence in parliament, unlike Russia, where nationalists control a stunning 12 percent of seats. Moreover, repeated polls show that the language issue is not a priority for Ukrainians.

  4. The story quotes the bill’s sponsor as stating, “This bill fully corresponds to Ukraine's European aspirations and European obligations.” The selection of this quote only serves to mislead readers because that claim contradicts the intent of the European Charter for Regional and Minority Languages, which explicitly states “the defense and development of regional languages or minority languages isn’t supposed to interfere with official languages and the necessity of mastering them.” The Charter is also tailored towards the defense of weak minority and regional languages and ensuring that their speakers retain the minimal of rights. Yet the Russian language dominates life in Ukraine, which is a unique country from all others in Europe in that it’s a post-genocidal, post-totalitarian and post-colonial nation. As a result, only a minority – consisting of the indigenous population – speaks the state language on a daily basis, in public. The story presents Kolesnichenko’s argument as legitimate, whereas it distorts European norms.

May 24 story

  1. The lead misleadingly claims that the bill “would allow the use of the Russian language in courts, hospitals and other institutions in the Russian-speaking regions of the country.” The residents of most of Ukraine’s Russian-speaking regions and cities already use the Russian language in courts, hospitals and other institutions. Much of the dialogue, testimony and documentation in the courts in southern and eastern Ukraine is in Russian. Practically all of the medical documentation in most of Ukraine’s regions is in Russian. Moreover, the current binding language legislation, approved in 1989, provides extensive opportunities for use of the Russian language in state organs. So nothing is being allowed by this legislation.

  2. The lead implies that the bill's main intention is to allow the use of Russian in state organs, which is misleading. The bill's main intention is to remove any remaining safeguards for the Ukrainian language so that Russian speakers can live in Ukraine without ever encountering the Ukrainian language, in violation of European norms and the Ukrainian Constitution.  Of course, there are political subtexts that exist as well, such as mobilizing voters for the Oct. 28 parliamentary election.

I ask that the Associated Press exercise greater care and analytical skill in presenting to English-language readers a balanced and accurate view of the current language legislation being pursued by the parliamentary coalition. 

Sincerely,

Zenon Zawada
Freelance journalist
Former chief editor of the Kyiv Post
Kyiv, Ukraine

Re: Wiesenthal Center urges Euro fans not to patronize certain Lviv restaurants

TOP

[ Source ]
June 6, 2012

This is a gross exaggeration and complete media manipulation of Lviv and Euro 2012. I've been to both places several times, and I can assure you there is absolutely no anti-Jewish propaganda at these venues. "Under the Golden Rose" is a very cozy restaurant situated in the old Jewish quarter of Lviv. You do not have to wear any kind of Jewish headgear (kippa, etc... Ridiculous!!!!) And the "haggling" over meal prices is just a game and a plain publicity stunt! Why should the Wiesenthal Center interpret it as a Jewish stereotype?? I don't understand!!

As for "kryivka", it is indeed modeled on a UPA bunker (Ukrainian Insurrection Army bunkers), but it's all in good fun and there are absolutely no allusions to anything Jewish. Actually, it's more anti-Russian than anything else, but it's just a great tourist stunt and there are loads of tourists from Russia and other countries. As for Stepan Bandera and the UPA being openly "anti-Jewish"... That still remains to be proved.... A very difficult and controversial page of Ukrainian history. Too long and complicated to discuss. ......I do not use the word "anti-Semitic" as it's been distorted... Historically speaking, both Hebrews (current Israelis) and Arabs living in the area (both Christian and Muslim populations) are Semites.

Chris Eliashevska
Ukraine / France

The ugly secrets of Mezhyhiria, Yanukovych's residence

TOP

I noted with interest the following words near the end of the article

image

The Secrets of Mezhyhirya (http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/4fce2d5d5aa10/): "All those facts, in a view of Ukrainska Pravda, give enough reason to think that Pavlo Lytovchenko acts like a "consigliere" to Mr Yanukovych's family."

image

Pavlo Lytovchenko is generally understood to be the "owner" of Mezhyhirya, President Yanukovych's residence.

Pavlo is Pavlo Vladymirovych Lytovchenko - which is what immediately caught my attention!

Vladimir Lytovchenko is better known by his alias, Gen. Vladimir Filin, (formerly of the GRU) and is a co-owner, along with the late Maj. Gen. Anton Surikov and a host of other nasties, of Far West LLC, a meta-group company that specialized in drug running, arms shipments, and military insurrections to order; according to many sources. I had researched this matter extensively for the sequel to Yaroslaw's Treasure, Yaroslaw's Revenge, a work of (recent) historical fiction, the summary of which reads "...the thread that links murder, assassination, piracy, espionage, drugs and war with the untimely death, on the third anniversary of that of Alexander Litvinenko, of Maj. Gen. Anton Surikov of the Russian GRU." http://bookstore.xlibris.com/Products/SKU-0115545049/Yaroslaws-Revenge.aspx 

If Vlad Filin is Pavlo's father then this ugly mix of opiates (Afghanistan), illegal weapons shipment, and armed insurrections (Georgia), now proves to be intimately connected with the current Ukrainian President. This is a millieu much uglier than "Akhmetov and the gang" that are usually seen as Yanukovych's supporters. 

ps. Yaroslaw's Revenge will soon be available at Koota Ooma in Toronto. For other sources please see the "About..." page of   www.yaroslawstreasure.com  .

Mirko Petriw
www.yaroslawstreasure.com

Немає свободи - немає підтримки

TOP

( Джерело )

Януковичу ДУЖЕ потрібно взяти у МВФ 15,5 міліардів доларів (!!!). Тому що без цих коштів навіть "видимость покращення" зникне вже за декілька місяців, а долар буде коштувати 13-15 гривень.

І коли Хорошковський каже "не сильно и хотелось, можем взять на внешних рынках" - це типова ригіональна неправда. Зараз Іспанія запозичує під 7% річних - яку ціну заплатить Україна, 15, 20%? Щоб за рік гарантовано отримати дефолт, у яким вже ніяк не звинуватити попередників?

Тому наразі ДУЖЕ ВАЖЛИВО не допустити отримання Янеком і його урядом траншу від МВФ - і це можуть зробити організації українців, в тому числі і закордонні - через інформування МВФ та урядів і парламентів найбільших світових держав. Є такий принцип в міжнародній спільноти - "немає свободи - немає підтримки" - його і треба НЕГАЙНО активувати.

Чому?

Тому що транш частково разворують - у Межигірі немає космольоту та водоспаду, а без них Перзиденту дуже важко працювати.

Частково просруть - на "витину тысячу" и гречку замість структурних реформ і створення нормального економічного клімату.

А віддавати ці кошти буде не Янек, а ми - а для цього податкова, митниця і суди будуть відбирати останнє у бізнесу, та й взагалі у всіх працюючих, будуть зростати ціни на товари широкого вжитку, зніціниться гривня...

І навіть якщо здоровий глузд переможе, і Янека колись виженуть носоками, ці гроші у будь-якому разі треба буде обслуговувати і віддавати.

Денис Олейников
Хорватія

sADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief


Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent

diana
Діана Мережко
-- кореспондент
Diana Merezhko
-- correspondent


John Heron
-- webmaster www.eposhta.com


Ihor Prociuk
-- story layout and design

We hope you found ePOSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.

eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com
or
myroslava@rogers.com

Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:
eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com

Subscribe to the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Is one of your friends forwarding ePOSHTA to you? Why not subscribe directly! Just enter your e-mail in the box below and click on Subscribe Now!.

Unsubscribe from the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Send an email to:
eposhta-CanadaUS-unsubscribe@yahoogroups.com
YahooGroups (which managers our subscriptions) will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to unsubscribe.

Subscription Issues:
Having difficulty subscribing (or unsubscribing)? Or maybe you want us to add your friends to our newsmagazine? Contact:
subscription@eposhta.com
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements.

If you maintain a website of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site in our ePOSHTA newsmagazine.

ePOSHTA acknowledges the technical support of www.eposhta.com in the production of the ePOSHTA Newsmagazine.