If you are having trouble reading ePOSHTA, click HERE.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть ТУТ.

I am ready for Euro 2012 … and you?
Я готовий на ЄВРО, а ви?

image

image

May 27 травня 2012
Vol.13 No.
10
People&Culture&Politics&Business

Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
subscription@eposhta.com
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:

  Редакційна Сторінка

Невідоме стає надбанням усіх: ієрархи закордонної УПЦ у змові з Константинополем проти УПЦ КП
  Focus

              Sponsored by:

               image
               Currency Exchange • Money Transfer
               Toronto • North York • Oakville/Mississauga

The inevitability of regime fraud in Ukraine's October elections

Russia, Georgia, US Showdown? - Briefing paper

  Фокус

Шокуюча інформація від Р.М. Білоцерківської - ВІДЕО
Скандальна "вежа Бойка" в Україні - ВІДЕО

Без мови не має народу

Справа Геббельса живе і перемагає?

Олександра Кужель: Багато нинішніх олігархів - пташенята гнізда Щербаня

Не вірте «бігмордфам»

  Viewpoint

A looming soccer disaster in Ukraine?

Ukraine without NATO is not secure and NATO without Ukraine is a geo-strategic illusion

Program of Ukrainian opposition cannot be realized without actual revolution - VIDEO

  Незалежний Погляд

Регіонали підняли мовне питання, щоб відволікти від проблем економіки

Ален Безансон: людина, яка не захотіла бути частиною імперії брехні

Про чумазих Колісниченків

Проти опозиції виступлять всі гілки влади - політолог - ВІДЕО

  Call to Action

Call for long-term election observers for Ukraine 2012 parliamentary elections DEADLINE REVISED: JUNE 15

#450ua is the new hashtag re 2012 parliamentary elections in Ukraine

  Заклик до дії

Заклик за довгостроковики спостерігачам на парламентські вибори в Україні 2012р. – РЕЧЕНЕЦЬ ЗМІНЕНО до 15-го червня

ЖОРСТОКО ПОБИТО героя фільму "ЛУК'ЯНІВКА. ТЮРМА №1"

Акція на захист правозахисника Рімми Білоцерківської - 28 травня

Настав час сказати - досить

Київ: Мистецьке об’єднання «Остання барикада» оголошує загальну мобілізацію на захист української мови - 5 червня

  Events

Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings
Toronto: Develop - Exhibition of photography -- May 17 - Jun. 3
Toronto: Art exhibit and sale of decorative art by Natalka Valenyuk -- Apr. 29 - Jun. 29
Toronto: SFI 2012 Speaker Series with Edward Lucas, International Editor of The Economist - May 27
New York: Art exhibit - Alexander Masyk -- May 29 - Jun. 24
Paris: Cine-Club Ukrainien - 5 juin
Toronto: Heath Bartel: Into the 21st century -- Jun. 8 - 24
Chicago: From the Museum's Trunk - exhibition of women's embroidered shirts -- Jun. 8 - Jul. 31
Kingston, ON: Lviv Pavilion at Folklore festival -- Jun. 8 -10
Toronto: Lecture & lunch: Dr. Rewa & Dr. Derzko experiences in their medical assessment of Yulia Tymoshenko -- Jun. 10
Toronto: Giant community Treasures Sale -- Jun. 16
Toronto: Musical Landscapes - An afternoon of classical music -- Jun. 17

  Події

Торонто: Зустріч із Едвардом Лукасом -- 27 травня
Львів: Театральна вистава: Еліксир щастя -- 28 травня
Торонто: Бродвей по-українськи - 3 червня
Торонто: Доповіді і обід: Незалежне медичне обстеження екс-прем’єра України Юлії Тимошенко – 10 червня
Чікаґо: З музейної скрині: Виставка жіночих вишиваних сорочок - 8 червня -- 31 липня
Ottawa: Pokrova Children's Ukrainian Arts Camp -- Jul. 23- 27

  Employment, Grants & Scholarships

Kobzar Writers Scholarships for Canadian writers - Apply by Jun. 1

  Current Affairs

Former Member of Parliament Borys Wrzesnewskyj reaction to winning court challenge of election transgressions in Etobicoke Centre, Canada- VIDEO

Canadian Parliamentarians visit Ukraine to push for greater democracy

UK’s Ambassador to Ukraine address to Association of Ukrainians in Great Britain

Europe's Russia Factor

Mob boss set to earn millions from EURO 2012

  Сучасні Пoдії

Європарламент закликав Україну негайно звільнити засуджених за політичними мотивами (резолюція)

Членів Парламенту Канади не пустили до Юлії Тимошенко

  Arts & Letters

Orwell and the Refugees. The Untold Story of Animal Farm by Andrea Chalupa

CIUS sponsors new book on Ukrainians,of the Kholm and Podlachia regions

Ukraine's Cirrus Minor - Illustrator

  Ukraine and the World

Brawl erupts in Ukraine parliament over Russian language bill as the second official language - VIDEO

Yulia Tymoshenko: Introduction of second official language is a crime against the nation
US Senate to consider draft resolution calling for release of Tymoshenko

Moscow, Brussels: All quiet on the western and eastern fronts

Ukraine firms up promise on Tymoshenko monitoring

The dubious business of the Yanukovych clan

Ukraine's windfall offers freedom from Russia

  Україна і Світ

Бютівця побили до крові. Колесніченку порвали сорочку - ВІДЕО

Чи заморозять родині Януковича закордонні активи

Євро-2012: «міфи та реальність

Через події у Європі влада відкладає судові розгляди у справах Юлії Тимошенко – ВІДЕО

Микола Мельниченко про побиття нареченої Наталі Розинської - ВІДЕО

В чому НАСПРАВДІ обвинувачують Юлію Тимошенко

Бжезинський: Євразійський союз - "ліки" від ізоляції Росії

Москва і Брюссель: Затишня на обох фронтах

Азаров визнав, що Севастополь здали заради «передиху»

  Комерційний Вісник

TVi - П.Порошенко, І.Бураковський, О.Пасхавер про економіку – ВІДЕО

  History

КІУС підтримав книгу про українців Холмщини й Підляшшя

  А король таки голий!

Пікнік в лісі Януковича

  Релігія

В РПЦ очікують повернення православних українців США і Канади в російську церкву

  Sports

Ukraine suspends Olympic official accused of offering to sell London tickets on black market

  From Our Mailbox / Blogbox

Émigrés were a target of disinformation


Невідоме стає надбанням усіх: ієрархи закордонної УПЦ у змові з Константинополем проти УПЦ КП

TOP

Відрадно, що не так давно перебували в Канаді з візитом Патріарх УПЦ Київського Патріархату Філарет і Патріарх УКГЦ Святослав Шевчук, найвищі церковні достойники національних за сутністю церкв України (про це в одному зі своїх останніх номерів у редакційній статті писала еПОШТА, "Камо грядеш, діаспорна православна церкво?" http://www.eposhta.com/newsmagazine/ePOSHTA_120428_CanadaUS.html#ed31).

image
Патріарх Філарет перед пам'ятником Воїнам УПА на цвинтарі Св. Володимира, Оквил (околиця Торонто), Канада (фото: Ігор Процюк)

Як згадувалося раніше, візит Патріарха УПЦ КП Філарета до Канади розкрив існуючі в Українській  Православній Церкві закордоном проблеми, які нагромадилися за всі роки відродження Української держави. А радше витягнув на світло денне антиукраїнські інспірації ієрархів УПЦ Канади, які свідомо чи несвідомо в парі зі Вселенським Партіархом Варфоломеєм плетуть московські сіті навколо УПЦ КП. Зазначимо, що метою центру православ`я в Константинополі є: нівелювання УПЦ КП на догоду кремлівським правителям, патріархові Московському і всієї Русі. Очевидно, що слідом за повним знищенням  УПЦ КП Україні силоміць накидатимуть на шию новітнє московське ярмо.

Пригадаємо, що найвищі ієрархи Московської Православної Церкви завжди запопадливо служили імперським інтересам Кремля, стаючи своєрідним знаряддям у справі фізичного й морального винищення поневолених народів. А саме: через голодомор, масові репресії та вбивства, депортації, затирання національної пам`яті тощо. Слід зазначити, що кожен з московських патріархів перебував на послугах у спецслужб Росії. У цьому контексті не був і не є винятком уже покійний патріарх Алєксєй і нинішній патріарх Кіріло.

Знаємо, в якому патріотичному дусі виховувалося повоєнне покоління українців, народжених поза Батьківщиною. Про злочини Москви й чорну мітку московських патріархів не могли не знати нинішні ще відносно молоді ієрархи, які очолили УПЦ закордоном. У зв`язку зі скандалом, який виник у середовищі закордонного православ`я, закрадається крамольна думка: а чи не керує всією цією антиукраїнською веремією агентура Москви, яку успішно інфільтровали в лави найвищих церковних достойників та яка вміло маніпулює кожним з них?!

Для зрозуміння всіх підводних антиукраїнських течій між малоприхильним до православних українців Констатинополем й  ворожою до них Москвою подається витяг із унікального листування між Вселенським Патріархом Варфоломеєм і Московським патріархом Алєксєєм (Зазначимо, що нинішній патріарх Кіріло веде значно жорстокішу політику щодо України та УПЦ Київського Патріархату, ніж його попередник Алєксєй.):image
Одним словом, нині українська православна спільнота Канади гуде як розтривожені у вулику бджоли. Чому Патріарха УПЦ КП Філарета з найбільшими почестями вітали у своїх церквах греко-католики Торонто? Чому своїми розпорядженнями Вселенський Патріарх Варфоломей та Митрополит Юрій заборонили православним зустрічатися з головою УПЦ КП, яка повсякчас протистоїть зазіханням московських батюшок?! Саме це порушувалося православною громадою катедри св. Володимира (Торонто) на зустрічі з Митрополитом УПЦ Канади Юрієм (Каліщуком). Треба сказати, що закидам в адрес вищого ієрарха не було кінця. Виступаючих було дуже багато, вимоги до голови УПЦК були вкрай категоричними. Назагал думку присутніх вдало висловив член Братства св. Андрія Первозванного Леонід Ліщина: «Для більшості членів катедри св. Володимира такі розпорядження (Патріарха Варфоломея й Митрополита Юрія) є неприємлимими. Ця більшість переконана, що наша підпорядкованість Константинополеві повинна бути анульована та що УПЦК має повернутися до того стану, який існував до 1990 року. Тоді наша Церква була вільною й ніхто з-поза Канади нам не наказував, кого ми не можемо вітати в нашій катедрі».

image
В катедрі Св. Володимира, Торонто, Канада

Нам залишається лише передбачити, як далі розвиватимуться події навколо скандальної позиції ієрархів закордонної УПЦ. Отже можливі декілька розв`язок. Перша: від закордонної УПЦ відколеться левова частка церков і піде в самостійне плавання або навіть увійде в лоно УПЦ КП. У цьому випадку діаспорна УПЦ значно втратить свій вплив та змаліє. Друга, найменше реальна: все перемелеться й утрясеться, залишиться по-старому. Третя: у ближчій чи дальшій перспективі можливе об`єднання УПЦ КП із УГКЦ, щоб спільно розбудовувати духовне життя України. Саме про це щораз більше говорять в Україні. Опосередкованим свідченням таких намірів була спільна поїздка в Канаду Патріарха Філарета й Патріарха Святослава Шевчука (Слід зазначити, що нині репутація УГКЦ сягла захмарних висот, унаслідок чого до неї масово навертаються вірні московського православ`я, передовсім у Києві.). Гадаємо, що православні закордонної УПЦ підуть слідом за своїми братами в краю. У цьому випадку ієрархи діаспорної УПЦ матимуть шанс залишаться наодинці зі своїми промосковськими симпатіями, одначе вже без своєї пастви.

Утім, ієрархам УПЦ закордоном є ще час прислухатися до голосу вірних та зірвати з Константинополем, щоб урешті працювати на утвердження України, національних за змістом українських церков, благополуччя всього українського народу.

Редакція еПОШТИ

The inevitability of regime fraud in Ukraine's October elections

TOP

[ Source ]
May 11, 2012

image
Party of Regions: VICTORY WILL BE OURS!

Alexander Motyl Alexander J. Motyl

At a recent meeting with David Kramer, the Executive Director of Freedom House, President Viktor Yanukovych “underlined” that the parliamentary elections scheduled for October 2012 “will take place honestly and openly.”

Don’t believe him for a millisecond. It’s not just that Yanukovych has a decidedly casual relationship with the truth. It’s that he and his Party of Regions know three things that all Ukrainians also know: that absolutely everything depends on their winning the elections, that they will never win in fair and free elections, and that the only way they can square that particular circle is by cheating.

The elections matter for two reasons. First, the fewer Regionnaires become deputies, the more Regionnaires will be open to prosecution for corruption, malfeasance, theft, and thuggery. Everyone in Ukraine knows that a seat in Parliament is the only real guarantee of immunity for crimes committed inside and outside that august institution. So it’s small wonder that the going rate for a slot is up to a million dollars. What looks like a lot of money to you and me is peanuts for the crooks that occupy the Ukrainian Parliament’s empty seats. Now, most Ukrainian parliamentarians have been known to line their pockets for years, but Regionnaire avarice takes the cake, both because they run the entire country and have nothing to fear from anybody, and because the greed of provincial politicos who finally make it to the big city probably exceeds that of non-provincial politicos with some sense of decorum.

Second, Yanukovych’s chances of getting reelected as president depend directly on continued Regionnaire control of Parliament. Here’s why. A recent public opinion survey by the Rating Sociological Group shows him losing in hypothetical run-offs against every respectable democratic politician: 30 percent to 36.6 percent against the imprisoned Yulia Tymoshenko, 29 percent to 38.1 percent against Front of Change leader Arsenii Yasteniuk, and 28.1 percent to 36.6 percent against boxer-turned-politician and head of the Ukrainian Democratic Alliance for Reform, Vitaly Klychko. Yanukovych manages to beat only his extremist alter ego: the head of the Svoboda party, Oleh Tyahnybok, by 31.2 percent to 24.4 percent. Now that most Ukrainians realize that Yanukovych is little different from the Regionnaires that misrule Ukraine, his chances of reversing these trends by the time of the next presidential elections in 2015 are nil.

So what’s a hopelessly underperforming leader who prefers expensive kitsch to simple justice to do?Worse, the scandals keep on coming. The latest two nails in his political coffin are stories about the floating palace Yanukovych uses to entertain guests while at his sultan’s estate outside Kyiv and his preposterously over-decorated hunting lodge. The floating palace cost 75 million hryvnya (about $9 million), is decked out with elaborate chandeliers and marble floors, and belongs to a shady firm, Tantalit, affiliated with—guess who?—Yanukovych’s two crony sons, Viktor and Oleksandr. The lodge also appears to have some connection to Tantalit. You can be pretty sure that the president’s coalminer constituency from the Donbas will never be allowed to set their dusty feet in either place.

So what’s a hopelessly underperforming leader who prefers expensive kitsch to simple justice to do? Dictatorship is appealing, but it’ll never work in a big country whose people hate you so passionately. That leaves shenanigans, and the primary form of maneuvering back into office is to have Parliament change the constitution and assume responsibility for electing the prez. But you see the problem. If the opposition controls Parliament after October 2012, Yanukovych will have to face the voters in 2015 on his own merits, and it’s pretty clear that Ukraine’s next leader will then be President Anybody But Yanukovych.

Which brings us back to the parliamentary elections of October 2012. Since the Regionnaires are as unpopular as Yanukovych, their chances of winning a majority—and, especially, a constitutional majority of 300 of 450 seats—are zip if they play fair and square. Of course, fair play is antithetical to the Regionnaire mind-set, so expect anything but in the run-up and during the ballot. They’ve already begun gerrymandering districts, placing their people in charge of election commissions, buying off the opposition, and setting up dummy candidates and dummy parties. The latest Regionnaire gimmick was to get the Constitutional Court to limit the voting rights of Ukrainians living abroad. Since there are some five to six million such adult Ukrainians, many of whom have adopted Western values, the ruling is a transparent attempt to lower the democratic opposition’s vote total. But fraud is unlikely to work. After all, even if, as New York City’s Boss Tweed famously said, you vote early and often, no one will believe that a party with 16 percent voter support could possibly win an election. Heck, you can falsify 5 to 10 percent of the vote with impunity, but can you get away with 30 to 40 percent? No way.

Worse, the world will be watching these elections very carefully. The Europeans will want to know whether Yanukovych’s supposed desire to join Europe will be reflected in actual procedures. Russian democrats will want to know whether Yanukovych will try to emulate Vladimir Putin. The Americans will expect fair and free elections as a sign of the Yanukovych regime’s willingness to atone for its imprisonment of democratic politicians.

Given such unenviable prospects for Regionnaire rule, expect Yanukovych’s cronies to resort to targeted violence and intimidation and develop contingency plans. Ukraine’s president and ruling party are caught between a rock and a hard place. If they don’t cheat, they lose. If they do cheat, they also lose. Given such unenviable prospects for Regionnaire rule, expect Yanukovych’s cronies to resort to targeted violence and intimidation and develop contingency plans. Don’t be surprised if, like Yulia Tymoshenko, more democratic politicians get beaten up. Don’t be surprised if, as in Dnipropetrovsk, more bombs go off. And don’t be surprised if the Regionnaires intensify their theft of anything that’s not screwed to the floor, smuggle sacks full of dollars to the West, and go on a real estate shopping spree in London, Paris, Vienna, and the Riviera.

Most of all, don’t be surprised if the Regionnaires cheat for all they’re worth. And, after all they’ve purloined these last two years, they’re worth trillions.

Russia, Georgia, US Showdown? - Briefing paper TOP

May 27, 2012

Dr Andrew Zhalko-Tytarenko & Walter Derzko
Strategic Foresight Institute (SFi), Toronto

On May 26, 2012, Georgia celebrates its independence. There are additional reasons for celebrations this year. The country just got “aspirant” status to join NATO. Plus there will be two military parades in Tbilisi: the regular one, and the “Made in Georgia” one, where Georgian armed forces will showcase weapons, which were made in Georgia. The country is resolute to defend its freedom by force, if it has to. If this will happen, it will happen either this August, or in August of 2013.

By August of 2014 Georgia will be under the NATO “umbrella”, and Azerbaijan will be on track to join NATO. This timetable leaves little space for Russia to manoeuvre. It needs to abandon the policy of maintaining the uncertainty of the status of Karabakh, and to get the best possible deal for itself and for Armenia before Armenia will become surrounded by NATO countries. After Georgia joins NATO helping Armenia will become much more difficult. If the problem will not be solved by 2017, Azerbaijan will be ready to solve it on its own terms: major re-armament programs of this country will be completed by then. Azerbaijan's attack on Karabakh and Armenia will set off the mechanism of The Collective Security Treaty Organization (CSTO), which means a big war immediately on the borders of NATO and Iran, with which Azerbaijan has its own set of problems regarding Iran. Considering the one nation – two states concept of the Turkey-Azerbaijan union, NATO may be simply dragged into the conflict with Russia. The seeds of the Karabakh and Abkhasia conflicts were planted at Soviet times; the deadly strike of the “dead hand” of the fallen empire is still possible.

There is also the issue of the energy resources. As soon as Georgia enters NATO, nothing will be able to stop Azerbaijan and Turkmenistan gas from coming to Europe, and from undermining the already declining Russian gas exports. Russia has to have its South Stream pipeline running before this happens; this applies a very tough schedule to the mega-project. Unfortunately, all these Russian problems may be solved by the next victorious war against Georgia. This may be the explanation for the continued Russian military build up in Abkhasia, South Ossetia, and in the North Caucasus.

There may be however a less gloomy scenario in works. Russia and USA may have reached some sort of compromise. There are some signs /signals of such a compromise: Russian reaction to Georgia's NATO future is unusually numb and restrained, and all the obstacles to the South Stream pipeline had suddenly disappeared. The project is going full steam ahead. God knows, what else is in the package, but some solution to the “frozen conflicts” of South Caucasus may be there, unless both Russia and the West are seriously considering a possibility of a military confrontation.

Шокуюча інформація від Р.М. Білоцерківської - ВІДЕО

TOP

На каналі ТБі 29 березня 2012:

image
Захистимо Рімму Білоцерківську. ГР "Вільний простір" http://www.youtube.com/watch?v=BBfRG1KOSDc&feature=youtu.be

image
http://www.ligapkr.org/krivoy_rog/541-shokuyucha-nformacya-vd-rm-blocerkovskoyi.html

ПРАВОВИЙ ПРОСТІР: http://pravoprostir.com/

Скандальна "вежа Бойка" в Україні – ВІДЕО TOP

22 травня 2012

image
http://www.youtube.com/watch?v=p1Nk1Q0Oh_c&feature=youtu.be

Сінгапурська бурова платформа, яка рік тому з легкої руки наших колег з «Дзеркала Тижня», отримала скандальну назву «вежа міністра Бойка», нарешті прибула в Україну.

Ця корупційна історія тільки-но з'явившись на шпальтах «Дзеркала Тижня» стала об'єктом розслідування «Знаку Оклику» також. Протягом року ми чітко та прискіпливо із документами, підписами та печатками, у Києві, Ризі та Лондоні розслідували: як на такій, здавалося б святій справі, як збільшення видобутку власного газу, нечесні на руку чиновники відмили собі у кишеню сотні мільйонів доларів. Сьогодні, коли бурова вежа вже в Україні, чиновники Міністерства енергетики роблять все для того, щоб обілити оборудку і запевняють: купівля веж була прозорою. І це у той час, як на заході навпаки - історія з переплатою за бурові платформи - дедалі ближча до кримінальної своєї стадії.

 

Без мови не має народу

TOP

image

Основою існування будь-якого етносу є  його мова. Не має мови - не має народу. Це вже буде  населення без державницьких і прогресивних прагнень. Такою спільнотою легко керувати, її легко уярмити і позбавити найелементарніших прав. Сторіччя поневолення українського етносу  як із заходу так і зі сходу, на жаль, не минулися безслідно для таких засадничих складових будь-якої нації як-то: національна свідомість, патріотизм, здатність пересічних громадян до  самопожертви заради  національних інтересів. Особливо негативно пора бездержавності вплинула на функціонування та розвиток української мови в середовищі самих же українців. Нині ми маємо абсолютно не природну і жахливу ситуацію, коли народ який за загальним освітнім рівнем не поступається більшості розвинутих  націй світу, має давні культурні та духовні традиції у значній кількості відмовляється від рідного слова. І, між іншим, слова багатого, самодостатнього, абсолютно придатного для сучасних комунікаційних викликів. Таку страшну ціну доводиться нині платити українцям за сторіччя найперше русифікація, котра завжди тривала чи то у брутальній, чи то у прихованій формі,  як, наприклад,  за часів СРСР .

Коротше, добровільно здати рідну мову, то дорівнює здачі державної незалежності. Найогиднішим і найстрашнішим  є те, що нинішня по суті антинародна влада, продовжує цю ганебну і антидержавну практику. Коротше, добровільно здати рідну мову, то дорівнює здачі державної незалежності. Відома річ, що сьогодні це не робиться так брутально і виклично як за часів Емського  указу. Шукаютъся більш облудні та фарисейські шляхи. Як, наприклад, різноманітні міжнародні нормативні акти щодо мов національних меншин, так званих регіональних мов й таке інше. Але суть залишається та ж сама: відібрати в українців їх мову, а значить їх національну душу і саме право на існування.

Серед тих політичних сил які відкрито декларують такий мовний геноцид для нашого народу найперше Партія влади та комуністи. В будь-якій цивілізованій країні світу такі політичні сили не мали б жодних шансів у боротьбі за владу. Не можливо уявити щоб у Польщі діяла партія, котра б виступала за обмеження польської мови за рахунок, наприклад, англійської . В Україні ж таке можливо. І це коли б не найбільша біда нашої сучасної історії. Тому час для нас, зупинити цю ганебну насильницьку ідею і рішучо  сказати у виборчому процесі антинародій владі Ні! Україна і її рідна мова була, є і, вічно буде!!! А тому давайте по-козацькі мудро  замислимося за кого віддати свій голос на виборах до Верховної Ради восени цього року.

Пам'ятаймо, що легше є взяти до рук Бюлетень, чим зброю.

Прочитайте і передайте другим.
Наша поштова скринька roduucca@gmail.com

Справа Геббельса живе і перемагає?

TOP

[Джерело]
23 травня 2012

Тарас Марусик

imageДепутат Колесніченко продовжує свою "благородну" справу з промивання мізків. Нещодавно він з пафосом відрапортував про черговий успіх. Виявляється, необхідність прийняття законопроекту "Про засади державної мовної політики" підтримали в Інституті філології Київського Національного університету імені Тараса Шевченка.

Нібито таким є експертний висновок Інституту. Але чи це так насправді?

Фото http://ukrafoto.com

За поясненням автор звернувся до одного з авторів документа, доцента кафедри загального мовознавства і класичної філології Валерія Чемеса, який і надав цей висновок.

"Цей законопроект є результатом виконання політичного замовлення російської влади і продуктом правового шахрайства. Його мета – витіснення української мови з усіх сфер суспільного життя спочатку на частині території України, а потім – знищення української мови і на решті території України. Це – стратегічна мета".
-- професор Києво-Могилянської академії Володимир Василен
Виявляється, вже з перших абзаців законопроект Ківалова і Колесніченка піддано критиці – "містить низку нечітких формулювань і суперечностей"; "автори вдаються до необґрунтованих тез, оціночних політизованих суджень, вказуючи, зокрема, на наявність у суспільстві нібито "сфальшованого (?!) міфу" про те, що "іншомовний українець – не патріот", вважаючи, що в країні "відбувся розкол за мовною ознакою…".

"Чинне українське мовне законодавство, – зазначають п’ятеро науковців Інституту філології КНУ, – за своєю формою і змістом визнане чи не найдемократичнішим у Європі, бо передбачає своєю суттю органічне поєднання у свідомості кожного громадянина України трьох "я" – державницького, етнічного і мовного.

Дані Всеукраїнського перепису населення 2001 року якраз засвідчили виразну тенденцію до гармонізації мовного життя в нашій країні як на загальнодержавному, так і на регіональному рівні".

В експертному висновку підкреслюється, що питання державного статусу української мови має стратегічну вагу в контексті цілісності держави.

Але всупереч цьому, а також задекларованому в законопроекті принципу "забезпечення всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території держави", фактично немає державних гарантій розвитку української мови в телерадіопросторі та друкованих засобах масової інформації.

Автори експертного висновку висловлюють подив щодо пропонованої норми дозволити засновникам (власникам) приватних навчальних закладів усіх освітніх рівнів самим (!?) визначати мову навчання в цих закладах: "Отже, до них не ставиться вимога забезпечити навчання двома мовами – тією, яку вони обрали для навчання, та державною".

І як присуд звучить підсумковий абзац: "Ознайомлення з текстом проекту Закону дає підстави стверджувати, що до створення його концепції та самого викладу не залучалися вітчизняні фахівці-філологи, зокрема соціолінгвісти та соціологи мови, оскільки, крім концептуальних ненаукових тверджень, текст також містить логічні, стилістичні та пунктуаційні помилки".

Отака-от підтримка.

Це вже не перший подібний "рапорт" регіонала. Більшість увінчаних різними титулами підписантів воліють уникати цієї теми.

Наприклад, ректор Національного педагогічного університету імені Михайла Драгоманова Андрущенко вже півроку думає, як відповісти експертам Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства "Меморіал" імені Стуса, які звернулися до нього з проханням переглянути рішення про підтримку законопроекту.

Причому він вдався до такого сумнівного, щодо його репутації, кроку через два тижні після того, як видатній поетесі Ліні Костенко було присвоєно звання почесного професора в стінах очолюваного ним вузу.

Воістину немає меж цинізмові.

До речі, студенти Національного педагогічного університету провели власне розслідування і встановили, що на момент підписання поданого від його імені документа ректор перебував у відпустці за кордоном, а його підпис під документом – підробка.

А заявлений Колесніченком висновок Тернопільського Національного педагогічного університету виявився власним висновком завкафедри російської мови та літератури Людмили Вознюк.

І навіть в одному з бастіонів українофобії – Севастополі – депутати міської ради дуже неохоче підтримували свого майже земляка.

Звертаючись до місцевих депутатів і присутнього на засіданні Колесніченка, голова Севастопольської МДА Яцуба як аргумент проти такого закону навів приклад Закарпаття, де в деяких радах поряд з українським вивішені угорські прапори, а в дитсадках, школах і навіть вузах викладання здійснюється по-угорськи.

"До чого це може привести?" – запитав він у присутніх.

Негативних висновків на цей законопроект набралося чимало, але "їхній рулєвой" воліє цього не помічати. Експерти згаданої Коордради з питань захисту української мови "не лишили живого місця" на законопроекті.

Зокрема, професор Києво-Могилянської академії Володимир Василенко сказав: "Цей законопроект є результатом виконання політичного замовлення російської влади і продуктом правового шахрайства. Його мета – витіснення української мови з усіх сфер суспільного життя спочатку на частині території України, а потім – знищення української мови і на решті території України. Це – стратегічна мета".

(Детальніше з експертним висновком можна ознайомитися тут).

Законопроект "Про засади державної мовної політики" – вже третій після приходу до влади регіоналів на чолі з Януковичем.

У травні 2010 представник президента у Верховній Раді Мірошниченко подає главі адміністрації Януковича Льовочкіну як невідкладний проект так званого "Базового закону України "Про мови в Україні", який, як зазначив Мірошниченко, "відповідає політичному курсу президента та положенням Конституції України".

Вперше оприлюднюємо фрагменти цього документа.

image
image

Коли цей варіант не пройшов "через двері", тобто, через президентську адміністрацію, у вересні того ж року була спроба, образно кажучи, "влізти через вікно".

Так з’явився законопроект № 1015-3 "Про мови в Україні" Єфремова-Симоненка-Гриневецького. Тоді ж депутат російської Держдуми, директор Інституту країн СНД Затулін заявив: "Для того, щоб бути спокійним за російську мову, потрібно тільки усунути недобросовісну конкуренцію, яка продовжує поки процвітати в Україні. Сумлінна конкуренція російській мові не зашкодить".

Він сказав також, що, цілком імовірно, з прийняттям закону деякі вважатимуть своїм обов'язком перед виборцями і демократією у питанні про мови виконаним. "Що ж, інші повинні будуть продовжити боротьбу".

Спіймавши облизня, на світ Божий винесено законопроект "Про засади державної мовної політики". Мабуть, естафетну паличку, за порадою Затуліна, перехопили Колесніченко з Ківаловим. Стараються, щоб їх не замінили.

Фактично, це той самий проект, який бере свій початок із законопроекту Єфремова-Симоненка-Гриневецького 2007 року, але із зовсім іншою назвою.

Причому ця назва нагадує і понині чинну, хоча більше мертву, аніж живу, Концепцію державної мовної політики, підписану Ющенком 15 лютого 2010 року, а на сайт виставлену 22 лютого того ж року, за два дні до закінчення його президентської каденції.

Загалом кажучи, Колесніченко – багатогранна особистість. В 2010 році він нагороджував переможниць конкурсу "Русскоязычная красавица-2010", які одержували по 500 гривень.

При цьому сказав такі "золоті" слова: "глубокоуважаємиє победітєльніци являются воплощенієм соврємєнного ідєала русскоязичной красавіци – прівлєкатєльни, жизнерадостни, целєустрємльонни, актівни, успєшни".

Тарас Марусик, голова Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства "Меморіал" ім. Василя Стуса, спеціально для УП

 
Олександра Кужель: Багато нинішніх олігархів - пташенята гнізда Щербаня TOP

http://www.unian.ua/news/505182-oleksandra-kujel-bagato-ninishnih-oligarhiv-ptashenyata-gnizda-scherbanya.html
23.05.2012

Анна Ященко

image«Витягання цих справ із скриньки Пандори - ні що інше, як судомні спроби прокуратури виправдатися перед Януковичем за звинувачення проти Тимошенко, які просто розсипаються на порох...»

Екс-глава Держкомпідприємництва, координатор громадської організації «Громадський спротив» Олександра Кужель відповіла на запитання УНІАН.

Я ЗАПАМ'ЯТАЛА ТИМОШЕНКО, БО ВОНА НАДЯГЛА КОЖУШОК

Олександро Володимирівно, минулого тижня вас допитували в прокуратурі у справі Щербаня 7 годин. Чому так довго? Ви так багато знаєте?

Було багато запитань: як я познайомилася з Євгеном Щербанем, як відбулося знайомство з Лазаренком, які у нас були стосунки.

Я розповідала, як ми були на святкуванні 50-річчя Євгена. Це було в Оперному театрі. Це був закритий, хоча і не маленький, захід. У той час Щербань був найбагатшою людиною України. Всі сьогоднішні олігархи тоді такими не були, а більшість з тих, хто сьогодні входить в число найбагатших людей, працювали у Євгена.

У прокуратурі запитували, чи була присутня на святкуванні Юлія Тимошенко. Через один спогад, я підтвердила, що Тимошенко тоді була серед гостей. Тоді її ще ніхто не знав. Пам'ятаю моє здивування: чому молода дівчина сидить у накинутій на сукню шубі. Мені пояснили, що вона і ще одна із запрошених дам опинилися в однакових сукнях, і через цю обставину Тимошенко була змушена накинути кожушок. Саме тому, через чисто жіноче сприйняття, цей епізод відклався в пам'яті

[...]

Наша фракція після загибелі Євгена Щербаня відразу зробила офіційну заяву, про те, що це було політичне вбивство. Женя був людиною, яка могла мирно вирішити будь-яке економічне питання. У нього був талант гасити конфлікти, знаходити взаємовигідне для всіх сторін розв'язання будь-якого питання. Він зміг відбутися в такій області (Донецькій. - Авт.), Без здатності домовлятися йому це ніколи б не вдалося. Проблема лежала в політичної сфері - він дійсно зробив дуже сміливий і небезпечний крок. Коли Марчука зняли з поста прем'єр-міністра, Євген одноосібно прийняв рішення про призначення Євгена Кириловича лідером нашої фракції. До цього моменту він посилено підтримував і просував Володимира Щербаня

[...]

Євген Щербань ніколи не був публічним політиком, він уникав публічності, не любив давати інтерв'ю. Після призначення лідером фракції Марчука ми розуміли, що почалася інша гра. Я Євгенові відкрито говорила, що не згодна з його рішенням. І Марчук знає про це. Я бачила, що Марчук був неефективним прем'єром. Це людина, яка збирала і акумулювала інформацію, але ніколи не приймала рішень і уникала відповідальності. Був один момент, коли Женя мені сказав: ти знаєш, Сашо, я зрозумів, що помилився.

... Ми зустрічалися з Євгеном Щербанем за кілька днів до його смерті в Бориспільському аеропорту. Він попереджав, що хоче зникнути на деякий час і збирався виїхати в Америку. Від'їзд відкладав тільки через Руслана, сподівався, що Руслан таки отримає американську візу. Але візу все не давали, тому що Руслан раніше був затриманий у США за керування автомобілем без водійських прав. Женя не хотів їхати без сина, розумів, що, якщо залишить його в Україні, піддасть його життя величезній небезпеці. Всі знали, як Женя його любить. Мабуть, ця любов до сина і була найслабшим місцем Щербаня...

РУСЛАН ЩЕРБАНЬ БАГАТО ЧОГО ЗАБУВ ЧИ ТО ВІД СТРАХУ, ЧИ ТО ВІД ВІДЧАЮ

Зараз Руслан Щербань стверджує, що ви не були близькою людиною для його батька. В одному з інтерв'ю він сказав: «Якщо вона така подруга, то чому мовчала 16 років?» Наскільки близькі у вас були стосунки з Євгеном Щербанем?

Знаєте, хлопчикові в житті стільки випало випробувань, він стільки всього пережив, що ображатися на нього - грішно. Руслан чи від страху, чи від розпачу багато чого забув. Він був тоді практично дитиною. Знаєте, я навіть не пам'ятаю Євгенового по-батькові, бо він завжди був для мене Женею. Хоча до сих пір пам'ятаю його обличчя, його французьку неголеність. Він завжди був дуже акуратно одягнений. Руслан на нього дуже схожий зовні.

Звичайно, Руслан міг багато чого забути. Але впевнена, він пам'ятає ялинку в їхньому будинку з купою подарунків, особливу атмосферу свята. Таке не забувається

[...]

Він зараз розповідає, хто йому допомагав після вбивства. А в першу чергу це були Володимир Горбулін і кілька народних депутатів: Володимир Ампілогов, я, Юрій Шеренін, Геннадій Угаров. Ми відразу після трагедії створили благодійний фонд імені Євгена Щербаня. Фонд розміщувався в тому ж під'їзді, де жив Руслан - навпроти готелю «Салют».

Через місяць-півтора було скоєно замах на старшого сина Щербаня, Руслан був дуже наляканий. Потім Руслан нам розповідав, як їх намагаються виселити з селища, яке побудував Женя, забрати будинок. Ми стали на захист сім'ї.

Хто намагався?

Це до нього питання.

Потім Руслан зник, почав ховатися і спілкувався тільки з Ампілоговим. А я пішла з фонду, пішла з партії, тому що це вже був не мій шлях. Більше я з Русланом не зустрічалася.

...У прокуратурі я запитала слідчих, чи знають вони, що Лазаренко настільки побоювався Донецького регіону, що для того, щоб в черговий раз не летіти в Донецьк, навіть один раз імітував на себе замах дорогою в Бориспільський аеропорт, чим, до речі, потішив весь парламент. Лазаренко інстинктивно відчував перевагу Щербаня, його силу. І знав, і визнавав, що в Донецькій області один лідер, якому всі підкоряються. Тому йому простіше було «замовити» Євгена в Москві, ніж у повністю контрольованому Щербанем Донецьку. Друге питання - хто-небудь повірить, що в ті часи хтось би взявся скоїти вбивство без оплати, чітко розуміючи, що його самого потім усунуть? І третє, подивіться, у кого Євгенова власність.

І в кого?

Ну от, нехай прокуратура і дивиться. Там же все зрозуміло. Багато нинішніх великих олігархів - пташенята гнізда Щербаня.

Наскільки переконливою вам здається версія Геннадія Москаля, з якої випливає, що син Щербаня сам висить на гачку у ГПУ, тому і зробив таку гучну заяву про можливу причетність Тимошенко до вбивства його батька?

Ще раз повторюю, що Руслан так багато пережив, що я не можу його засуджувати.

Про те, що Руслан нібито причетний до смерті на полюванні (до речі, це просто рок нашого політикуму - смерть на полюванні), чутки ходили давно.

Москаль - міліціонер. Він не може розголосити настільки резонансний факт, не розуміючи і не оцінюючи наслідків такої заяви.

Не знаю що, але очевидно, щось «тримає» Руслана. Для чогось його відшукали, щось пообіцяли. Не випадково він опинився в пулі президента ...

Як будь-яка тоталітарна влада, нинішня має широкий арсенал впливу на людей - від залякування до обіцянок і підкупу.

Раз вони смикнули за цю ниточку - нехай тягнуть, розмотують клубок. Але почати доведеться з себе, і хто знає, куди ця ниточка приведе... 

Ви думаєте, хтось щось хоче розкрити? Це скринька Пандори для них самих. Тоді треба з'ясовувати, хто вбив Брагіна, Момота, з'ясовувати, чому власність вбитих належить стороннім людям, а не дітям, що є законними спадкоємцями.

Очевидно, що ніхто не ставить за мету розкрити злочин. Усі судові справи, які сьогодні йдуть, не мають нічого спільного ні з правосуддям, ні з законом. Іващенко сидить, а Єхануров і Монтрезор на волі. Філіпчук сидить, а Злочевський насолоджується вільним ситим життям. Данилишин у Чехії живе у вигнанні, а Колесников - віце-прем'єр. А «молода команда» Черновецького на чолі з космічним мером?!

Всі розсудливі люди розуміють - витягання цих справ зі скриньки Пандори - ніщо інше, як судомні спроби прокуратури виправдатися перед Януковичем за звинувачення проти Юлії Тимошенко, що розсипаються на порох. Вони обіцяли, що все буде шито-крито, що світ визнає законність звинувачень проти екс-прем'єра. Але вони обдурили і підставили Президента. Все пішло не так, як вони припускали. Весь світ визнав переслідування політично вмотивованими, весь світ вимагає звільнити ув'язнених

Істину не шукають, вона нікому не потрібна

[...]

ГОЛОВНА ЗАГРОЗА ДЕМОКРАТІЇ - «ПРОТИВСІХИ»

То ви в лавах об'єднаної опозиції? Вам обіцяють місце в списку?

Сьогодні потрібно визнати, що в Україні є лінія фронту і тільки дві сторони: влада, яка пожирає і нищить країну, і всі інші, хто протистоїть окупантам. Саме тому, усвідомлюючи це, я підтримую і буду відстоювати ідею об'єднання всіх сил, хоча морально, не приховую, це дуже нелегко.

Зараз у фейсбуці розмістили приголомшливий, дуже добрий і вірний мультик про силу об'єднання. Там показано, як у хвилину небезпеки, загрози об'єднуються всі живі істоти - і забавні краби, і працьовиті мурашки, і пінгвіни. Об'єднуються, щоб разом протистояти злу. Об'єднуються - і перемагають.

Мені здається, що головну загрозу перемозі демократичних сил представляють так звані «противсіхи». Розумію, що люди мають право на роздратування, на біль і образу. Але так склалася ситуація, що кожен повинен вирішити для себе, зрозуміти: або ти з владою, або проти неї. Третього не дано. Ми зараз не ділимо владу. Питання стоїть про те, буде Україна чи ні.

І тому я заклеїла рот скотчем, пригасила особисті амбіції, розуміючи, що перемогти зло можна тільки якщо ми всі, хто проти цієї влади, об'єднаємося. І як би мене не намагалися налаштувати проти кого б то не було - не вдасться.

Для мене ВР - не самоціль, для мене мета - зберегти країну

[...]

Все активніше говорять про те, що Кличко відмовляється балотуватися в мери Києва. В опозиції є інший конкурент для Попова?

Я кілька разів зверталася до Віталія. Відповіді не було. Минулого вівторка УНІАН опублікувало моє звернення до Кличка із закликом дати чітку відповідь, чи буде він виставляти свою кандидатуру на пост мера Києва. Але за традицією, що вже склалась у Кличка, він вважає за краще відмовчуватися. Віталій не враховує одну важливу обставину - у нього сьогодні такий високий рейтинг, бо з ним була домовленість, що ми будемо його підтримувати. Але в ситуації, коли він прямо заявляє в інтерв'ю, опублікованому на сайті інформагентства, що пост мера йому нецікавий, і киян можна захищати і у Верховній Раді, об'єднана опозиція повинна приймати рішення і залишити за собою право висунути іншого кандидата. Ім'я не важливе. Ця людина має відповідати певним критеріям

[...]

Ви готові позмагатися з Поповим?

Я готова з командою єдиної опозиції дуже жорстко боротися за Київ і служити киянам, якщо це буде рішенням об'єднаної опозиції. У мене є стрижень, що дозволяє відстоювати інтереси громади. Якщо об'єднана опозиція вирішить, то я постараюся завоювати і довіру киян.

Точно знаю, що я була б хорошим мером Києва. Мені знайомі всі проблеми міста: від моменту народження до організації похорону, проблеми МАФів, автоперевізників, таксистів, проблеми підприємців і великого бізнесу. Я знаю, як їх вирішити, які кроки необхідно зробити, щоб Київ став містом, в якому добре і комфортно жити. Ви можете уявити, щоб я дала згоду зруйнувати Андріївський узвіз або забороняла мітинги опозиції на Майдані? Щоб знищувалося історичне серце столиці і зносилися історичні пам'ятки?

ЯНУКОВИЧ СЬОГОДНІ НЕРУКОПОДАВАНИЙ

На саміт НАТО в Чикаго з'їхалися 60 лідерів держав. Окремо з Януковичем погодилися зустрітися тільки президенти Афганістану, Польщі та Румунії...

Є таке поняття - нерукоподаваний. Ось як Могильов. Він нерукоподаваний в середовищі справжніх офіцерів. Вони мені написали: «Могильов - не мент, це сміття, і в нашому середовищі він нерукоподаваний». Так от пан Янукович сьогодні нерукоподаваний.

Для влади будь-якої демократичноїй країни сьогодні спілкування з Януковичем є сигналом її виборцям, що вони помилилися у своєму виборі.

Політики в різних країнах за гроші можуть піти на багато що. Але вони ніколи ні за які гроші не зроблять того, що перекреслить їхню кар'єру назавжди.

Україна потрапила у важку ситуацію. Зараз багато говорять: що ж Європа нічого не робить, чому вони його не приструнчать?

Уявімо, європейські лідери звертаються до народу якоїсь африканської країни і кажуть: народ, ваш президент - людожер! У країні - тихо. Знову ЄС волає: люди, ваш президент - людожер. Знову - тиша. Ні протестів, ні демонстрацій. Звернувшись до народу кілька разів і не побачивши жодної реакції, що вирішать європейці? Вони подумають, що в африканській країні людожером є не тільки президент, а і його піддані, і пожирати одне одного - це для них норма, ну прийнято в цій країні бути людожерами. Тоді що роблять цивілізовані країни? Вони обмежують в'їзд всіх цих людожерів на свою територію, щоб зберегти життя ввірених їм народів. І перестають волати до африканців - кінець кінцем, якщо їм так подобається їсти один одного, то це їхнє право.

Якщо ми мовчимо, коли за вигаданими звинуваченнями садять Тимошенко, Луценка, Філіпчука, Іващенка, підприємців з Майдану, мовчимо, коли вбивають затриманих у СІЗО, мовчимо, коли відбирають бізнес і позбавляють людей засобів для елементарного виживання. Якщо ми мовчимо - то чим нам допоможе ЄС? Є чудова фраза: не можна і неправильно робити за людей те, що вони повинні і можуть робити самі. Ніхто за нас наші проблеми не вирішить. Тільки ми самі.

 

Не вірте «бігмордфам»

TOP

image

Специфіка жовтневих  виборів  до Верховної Ради України восени  цього року  полягає в конкуренції не стільки «живих» кандидатів на зустрічах з виборцями і мітингах прихильників, а їх рекламних відео роликів на телебаченні  та «бігбордів», котрі вулиця вже давно обізвала «бігмордами». Вже нині найбільше своїми зображеннями  на перехрестях та магістралях країни радує українців  «партія  влади». І робить це, між іншим, часто густо за державний кошт. Скидається що із застереженням  нині слід відвідувати  навіть громадські вбиральні.  Адже коли б  там не чатував  на відвідувача впритул до   пісуару якійсь слоган Партії влади. І здається що очільникам біло-голубих байдуже що більшість трудящих нині в буквальному сенсі хотіла б п…ти і на їх політичну силу. Адже фактично усі передвиборчі зобов’язання Партії влади на практиці виявилися не більше як пустопорожніми обіцянками. Не даремно ж нині навіть у незаперечній колись вотчині Віктора Федоровича та його команди Донбасі збираються багаточисленні мітинги незадоволених.

Однак, можновладці воліють у кращому випадку не помічати народного невдоволення, а то й нахабно і по-фарисейські називати чорне білим. В тому допомагають і вже згадані «бігоморди», і телевізійні програми та інші мас-медійні проекти, котрі за умов, по-суті, тоталітарного режиму в Україні вимушені « співати з чужого голосу.» Зрозуміло, що сучасна доба дещо зменшує можливості фарисеїв – ошуканців. Адже існує Інтернет,  нехай і не численні та малотиражні, але опозиційні видання і окремі телевізійні та радіоканали. З цих джерел можна дізнатися правдиву і неупереджену інформацію про реальний стан справ в країні.

Однак, ще з сивої давнини будь-яка злочинна влада завжди намагалася видавати бажане за дійсне. За кривавого диктатора Сталіна, коли буквально мільйони людей були знищені в таборах смерті, найбільш популярним був вислів «Жіть стало лучшє, жіть стало вєсєслєє».  Щось подібне нині демонструє Партія влади і  її опричники у владі. Фактично не має жодного прошарку в українському суспільстві, котре б не зазнало утисків та погіршення щоденного життя. А «бігморди»  запевняють нас в протилежному. З екранів телебачення  самовпевнено посміхається «проффесор» ошуканське оповідаючи про волю, коли в країні є політичні бранці, про зростання добробуту, коли мільйони людей животіють. І хоч, на жаль, в нашій країні ще багато  людей залишаються в оманливій уяві  й щодо теперішньої влади, і  нашої минувшини і «братньої Росії», правду  не приховати. Бо нині і  простий робітник, і університетській викладач  легко може переконатися чого вартує ця влада стикаючись зі щоденними проблемами побутового життя та отримуючи  жалюгідну платню від «успішної влади».

Отож, не дамо себе в черговий раз ошукати. Якими б привабливими не були агітаційні матеріали «партії влади» реальне життя виглядає зовсім інакше. Давайте про це добре пам’ятати побіля виборчих урн до Верховної Ради України восени цього року. ˮБерім до рук Бюлетнь, щоб не брати зброюˮ.

Прочитайте і передайте другим.
Наша поштова скринька,  roduucca@gmail.com

A looming soccer disaster in Ukraine?

TOP

image

[Source]
May 18, 2012

Alexander Motyl Alexander J. Motyl

Hats off to the Regionnaires for pulling off the impossible! The Euro 2012 soccer games in Ukraine and Poland seemed like a sure bet. Infrastructure would be built, tourists would come, and Ukraine’s economy—and image—would get a boost. True, it was likely that the democratic opposition would take advantage of the games to publicize its plight, but that seemed like a potentially minor disruption of a public relations coup for President Viktor Yanukovych and his Party of Regions regime. 

What could possibly go wrong? As it turns out, everything—thanks to Regionnaire greed and incompetence.

For starters, the Regionnaires built too few medium-category hotels, preferring five-star establishments for the rich and tent cities for the hoi polloi. Not surprisingly, with demand for regular rooms far outstripping supply, hotel operators raised their prices to astronomical levels, expecting Europeans to pay thousands of euros per night. Many fans began thinking twice about spending any significant amount of time in Ukraine, deciding it would be cheaper to fly in and out for particular games. A large number of European soccer teams came to the same conclusion and set up camp outside Ukraine.

Growing awareness of Ukraine’s booming sex industry and of Regionnaire proclivities for troglodyte sexism reinforced European skittishness about visiting a country whose boorish leaders possess antediluvian attitudes about women and their role in a modern society. The imprisonment of opposition leader Yulia Tymoshenko only appeared to demonstrate Regionnaire hostility toward women and democracy. Worse, Regionnaire intransigence on the issue suggested that the regime was purposefully snubbing European values and blithely making itself an international pariah. Unsurprisingly, once several European leaders called for boycotting the games as long as Tymoshenko languishes in jail, anti-Yanukovych bandwagoning asserted itself with a vengeance—even Russia’s famed human rights champions, Vladimir Putin and Dmitri Medvedev, joined—and it quickly became evident that no one in Europe wants to give the Ukrainian president the benefit of the doubt. As one European analyst put it, “What was a few years ago called ‘Ukraine fatigue’ in the EU, a feeling of disappointment with the failure of pursuing long-promised reforms by Yushchenko and Timoshenko, has now turned into active irritation with Yanukovich’s administration. Not a very good mood to attend the forthcoming football championship for Ukraine.”

Finally, the bombs went off in Dnipropetrovsk. It was bad enough that traveling to Ukraine could be misconstrued as support of an authoritarian, repressive, sexist regime, but once the explosions took place and it seemed even remotely possible that the regime might actually have orchestrated them in order to quash protest, the thrill of watching soccer had to be weighed against the possibility of experiencing bodily harm—if not from bombs, then from the inexperienced non-English speaking Ukrainian militiamen tasked with maintaining law and order.

The hoped-for economic boom will not occur, and the vast amounts of money the Regionnaires poured into stadiums and infrastructure (about $13 billion, or 8 percent of GDP, of which 80 percent came from the state budget), as well as purloined in the process (cost overruns were often 300 percent), will not be recouped. To be sure, the games in Lviv, Kharkiv, Donetsk, and Kyiv will take place, and the tourists will come, but it’s pretty clear that they will be far fewer than the million-plus that were expected just a few months ago. The hoped-for economic boom will not occur, and the vast amounts of money the Regionnaires poured into stadiums and infrastructure (about $13 billion, or 8 percent of GDP, of which 80 percent came from the state budget), as well as purloined in the process (cost overruns were often 300 percent), will not be recouped. For an economy that is barely standing on its last legs, the loss of revenue and the prospect of default is especially bad news. The Regionnaires will try to shift the blame to those dastardly Europeans, or perhaps even to the imprisoned Tymoshenko, but everyone will know who messed up—again.

Unlike the tourists, the journalists will come. But, contrary to Regionnaire expectations of good press about their brilliant handling of the games, you can be pretty certain that foreign correspondents will produce copy invariably critical of the regime. The games will not be a story—unless the Ukrainian team manages to pull off an upset victory. But Ukraine’s descent into authoritarianism, rampant Regionnaire corruption, Tymoshenko’s imprisonment, violence against women, Yanukovych’s palatial lifestyle, the sex industry, and many other dark sides of life in Yanukostan will be. Expect FEMEN, the vocal group of young bare-chested feminist radicals, to be in the news on a daily basis. Expect English-speaking representatives of the unified democratic opposition to be briefing foreign correspondents on the rotten underbelly of Yanukovych’s Ukraine. Expect the journalists to be single-minded in their pursuit of stories that show the Regionnaires as the thugs and crooks they are, have been, and always will be.

“Euro 2012 is rapidly turning into the farce of the century with thousands of unsold tickets, government delegations threatening a boycott and the national reputation being dragged through the gutter and all because of the arrogance of those in power who believed it would all be so simple.” The games will be a public relations disaster for the Yanukovych regime. As the People First Foundation puts it, “Euro 2012 is rapidly turning into the farce of the century with thousands of unsold tickets, government delegations threatening a boycott and the national reputation being dragged through the gutter and all because of the arrogance of those in power who believed it would all be so simple.”

And just think: a few short months after, Ukrainians will go to the polls in parliamentary elections. Yanukovych, who has centralized all power in his own hands, will have no one to blame but himself for the Regionnaires’ remarkable record of failures. Expect voters to agree.

Ukraine without NATO is not secure and NATO without Ukraine is a geo-strategic illusion

TOP

Askold S. Lozynskyj

Following the failed attempt on the part of both the United States and Ukraine to provide Ukraine with a NATO Membership Action Plan (MAP) at the April 2008 Bucharest NATO Summit, Ukrainian membership in NATO has become a dormant if not a non- issue. The United States once a strong advocate of Ukraine has been silent. Much of it can be explained by a change of administrations in  both countries. Certainly, the Obama administration has been less forthcoming on Ukraine than the Bush administration. Undoubtedly, the Yanukovych regime has stifled what was once a grand design of European integration by President Yushchenko and has transformed Ukraine into a global pariah. So then what is Ukraine’s current outlook for NATO membership. The answer is unclear. 

On 16 March 2009, a U.S. high-level bipartisan commission (Hagel-Hart Commission) recommended that the new American administration reach out to Russia in a number of ways, including the withdrawal of support for NATO membership for Ukraine and Georgia. It recommended that the American government accept that "neither Ukraine nor Georgia is ready for NATO membership," and that the United States does not now have "a compelling security interest" in NATO membership for either country. The U.S. commission further recommended to its government "to develop options other than NATO membership" for Ukraine and Georgia and find other ways "to demonstrate a commitment to their sovereignty."

No doubt Russia's policy of rearmament, renewed aggressiveness, and a demonstrated willingness to implement that part of its military doctrine which calls for military intervention in its "near abroad" to "safeguard" Russia's "national interests" had a major impact on the Commission. Furthermore, political expediency, particularly in the Middle East, influenced this decision to sacrifice Ukraine and Georgia. Unfortunately, this Commission manifested   ignorance of or disregard for  NATO’s genesis, its history and purpose.    

Undeterred U.S. Secretary of State, Hillary Clinton,  has declared on more than one occasion that "we should continue to open NATO's door to European countries such as Georgia and Ukraine and help them meet NATO standards." But the Secretary’s words fall on deaf ears since no one seems to know where the U. S. President stands.  Germany and France have been non-supportive  of Ukraine’s security interests, to say the least,  and this may have  been further aggravated by the recent election of a Socialist president in France. The “reelection” of President Putin and the introduction by the Russian Orthodox Church of a new term loosely translated as “the Russian world” should have stirred up renewed concerns over Russian aggression, but instead they have brought Chancellor Merkel and President Putin closer together and persuaded a heretofore unprincipled President Obama to become even more “flexible.”

Ukraine’s imprisoned former prime-minister deserves western intervention. However, she should not be used as a weapon in Angela Merkel’s continued belligerence towards Ukraine in order to please her friend, Vladimir Putin. Today, Ukraine itself has become less than proactive as to NATO membership partially because of  its Soviet  past,  an increasing Ukrainian skepticism toward the West's intentions and all of this severely aggravated by  the Yanukovych regime’s non-Western orientation and thuggish behavior. This has enabled such non-friends of Ukraine as Chancellor Merkel to shroud her essentially longstanding Russophile policies in a “concern for human rights” cover. Ukraine’s imprisoned former prime-minister deserves western intervention. However, she should not be used as a weapon in Angela Merkel’s continued belligerence towards Ukraine in order to please her friend, Vladimir Putin.  

The subject of Ukraine’s security not only for the sake of principle, but more so on a geo-strategic level needs to be addressed. Irrespective of Germany, France and even President Obama, Ukraine remains a lynchpin and buffer between today’s NATO and the country, in essence, for whom NATO was formed. A militarily strong and modern democratic Ukraine is NATO’s best weapon, even better than the radar and anti-missile shield contemplated for Poland, the Czech Republic or Romania. Without diminishing the significance of any current NATO member state, after all Ukraine in size and population is one of Europe’s largest countries.  Ultimately full NATO membership for Ukraine serves not only Ukraine but furthers NATO’s purpose as an alliance defending itself from the world’s most dangerous possible aggressor. We need not name that aggressor.

Tangible action such as an imminent offer of  MAP sends the right message to both the cynical Ukrainian population and the aggressive Russian rulers. It also puts Ukraine’s current thug-president in a quandary.  Let’s be both honest and practical for a change, given its size and location, Ukraine is a most appropriate candidate for NATO membership. The process  should be facilitated and expedited. Frankly, Ukraine without NATO is not secure and NATO without Ukraine is a geo-strategic illusion.

Program of Ukrainian opposition cannot be realized without actual revolution - VIDEO

TOP

May 13, 2012

Voice of America

Serhiy Kudelia, a political scientist and a department member of the Institute for European, Russian and Eurasian Studies of the George Washington University, gives his forecast of the political situation in Ukraine after the announcement of the official program of the Ukrainian United Opposition.

 image
To watch video (in Ukrainian)
http://www.youtube.com/watch?v=iMp1DcoMINg

Регіонали підняли мовне питання, щоб відволікти від проблем економіки

TOP

http://blogs.pravda.com.ua/authors/lutsenko/4fc0b06326627/
26.05.2012

Ігор Луценко

image

Бійки "за язик" містили для мене якусь загадку, аж поки я уважно не подивився на графік курсу гривні.

З чисто політтехнологічної точки зору очевидно, що мовна сверблячка сталася у регіоналів сталася зарано. За логікою, вигідний регіоналам порядок денний з кров'ю у парламенті, "язиковими" та іншими пустими законопроектами мав би з'явитися десь у вересні - поближче до виборів.

Друзі зараз будуть версії. Віктор Андрусів, замголови "Демальянсу" та Олександр Данилюк, координатор "Спільної справи", пояснюють це економічними причинами. Андрусів вважає, що спроби мовних реформ можуть бути елементом газових перемовин з РФ. Данилюк вказує, що бійки як підстава для дострокових парламентських виборів, можливо, вигідні владі, оскільки є побоювання, що до осені не вдасться зберегти економічну стабільність

Друзі, очевидно, праві. Колосальні затрати на Євро зійшлися у часі з валом соціальних подачок ім. Януковича, перемовини по газу перманентно дають провальний результат.

Але найбільш очевидним показником є КУРС ГРИВНІ.

Чарівним чином ритм появи та просування законопроекту співпав з подіями на валютному ринку.

Перш за все, видно, що девальваційний тиск наростав протягом року. Якщо поглянути на річний графік, то без усяких економетричних засобів очевидна повзуча девальвація гривні.

image

Це не було б небезпечним, якщо б у країни з фінансами все було гаразд. Але Україна до таких держав не належить. Заборгованість у неї значна, баланс валютних надходжень – проблемний.

Отже, валютний ринок може стати неконтрольованим у будь-який момент, хвиля паніки здатна скоїти велике горе.

А тепер, власне, про хронологію "мовного" захисту від валютної паніки, яку, вірогідно, ввідпрацьовували у ці дні.

16 травня – вдруге за рік курс національної грошової одиниці істотним чином провалився буквально за день-два, до рівня 8 грн 6 копійок за долар США. Це позаштатна ситуація для НБУ, таке бувало лише раз протягом минулого року.

Ситуацію, очевидно, утримували від погіршення протягом декількох днів, оскільки курс далі не коливався, але лише Богу і Арбузову відомо, наскільки це було складно.

За цей час вирішували, що робити. І, схоже, вирішили.

21 травня погоджувальна рада, зусиллями регіоналів, санкціонувала включення "бойового" законопроекту в порядок денний на четвер. Зауважу, що до цього профільний комітет рекомендував відхилити творіння Колесніченка-Ківалова.

З 22 травня гривня продовжила падіння.

24 травня було досягнуто локальне "дно" – тобто, коли депутати гамселили одне одного і "швидкі" гасали вулицею Грушевського, національна грошова одиниця встановила рекорд падіння за останні пару років.

image

Втім, цей рекорд, здається, мало хто помітив.

А тепер – пропоную задуматися над двома речами.

Перше.

Уявіть собі, якби про падіння гривні говорили з таким же жаром, як про мовні питання? Якби депутати періщили б одне одного за золотовалютні резерви НБУ, і цю кров мільйонократно тиражували б усі українські та міжнародні телеканали – як вони тиражували відому бійку?

Валютна паніка була б гарантована, люди б кинулися рятувати свої заощадження.

Друге.

Коли б'ються за мовні законопроекти, то кількість уболівальників, за соціологією, у однієї та у іншої сторони досить значна. Нація розділена.

Але коли гривня тріщить, через слабку і неконкруентоздатну, розкрадену і корупційну, монополізовану та зарегульовану українську економіку – то уся нація об'єднується у єдиному пориві.

І як його хто висловлює, "пацюків – геть!" чи "крыс – вон!" – усім байдуже.

Ось таке у пацюків зараз ноу-хау. Давайте ж адекватно реагувати на їх провокації і нав'язувати свій порядок денний. Приміром, ось.

P.S. Автор брав участь у протесті проти законопроекту Колєсніченка-Ківалова.

 

 

Ален Безансон: людина, яка не захотіла бути частиною імперії брехні

TOP

[Джерело]
18 травня 2012

Тарас Марусик

imageУкраїні не вельми таланить на президентів. Зате їй щастить на відданих друзів. До таких належить видатний французький історик, філософ, глибокий знавець тоталітаризму російського, радянського і німецького розливу академік Ален Безансон. 25 квітня цього року йому виповнилося 80 років. 

Нам він цікавий передовсім як великий захисник українських національних інтересів. Дотримуючись християнського принципу «пізнаєте правду, і правда визволить вас», А.Безансон не боявся йти проти загальнофранцузької течії, вибудовуючи аргументовану критику імперської політики Росії та комуністичного режиму. Він послідовно підкреслював і підкреслює роль України на сході Європи як ключової держави-бар’єра на шляху можливої російської експансії на захід. За наукову чесність у російському сегменті Інтернету йому наліпили ярлик «сучасного ненависника Росії».

Таким «ненависником» він став не відразу. 19-річним вступив до Французької компартії, однак через п’ять років вийшов з її лав. Поштовхом для цього стала знаменита доповідь Микити Хрущова на XX з’їзді КПРС із викриттям злочинів Йосипа Сталіна. А.Безансон неодноразово підкреслював, що не розуміє тих, хто залишився у Французькій компартії після 1956 року. В автобіографії («Генерація», 1987 р.) вчений згадував, як йому було соромно і який гнів викликало усвідомлення того, що його обдурили: «Тоді я вирішив як початкуючий історик досліджувати історію Росії та СРСР, щоб краще зрозуміти, що сталося зі мною… Сподіваюся, що весь час, який я витратив на дослідження російської історії та радянського комунізму, на їх вивчення й аналіз, буде зараховано мені як каяття».

Він не захотів бути частиною імперії брехні.

[. . .]

А. Безансон — автор понад двох десятків книжок (включно з першим романом «Еміль та брехуни», 2008 р.) та великої кількості статей і передмов на теми історії Росії, СРСР та України, тоталітаризму, історії християнства. Його дослідження надруковано у французьких, американських, англійських, італійських, польських, українських та інших журналах. 

У фундаментальній праці «Інтелектуальні джерела ленінізму» (1977 р.) А.Безансон, майстер парадоксальних формулювань, дає таку характеристику більшовицькій партії: «Влада партії потребує свого безперервного поширення, слабкої компенсації своєї фундаментальної немічності. Вона — влада без змісту». Для нього ленінізм — свого роду ідеологічна патологія та джерело будь-якої тоталітарної системи. Основи ленінізму дослідник знаходить у релігійно-містичних ученнях, які ґрунтуються на езотеризмі та вищому містичному знанні. Саме в структурі тоталітарної віри, її псевдохристиянських джерелах слід шукати ключ від більшовицької (як і нацистської) ідеології. А.Безансон називає радянську ідеологію логократією, владою слова, яка насправді є пануванням брехні.

Парадоксальні словесні побудови, які відбивають абсурдність режиму, характерні і для іншої відомої його книжки «Радянське теперішнє і російське минуле» (1980 р.). Один з розділів, присвячених радянській економіці, названо «Анатомія одного привиду». З огляду на те, що від третини до половини сировини та матеріалів, які проходили через радянське виробництво, втрачали свою цінність уже впродовж виробничого циклу, автор зазначає, що цифри радянського сталевиробництва охоплюють «виробництво сталі, випуск псевдосталі, псевдовиробництво сталі». І це стосувалося не лише сталі: «Радянська економіка є темою величезної кількості наукових досліджень, якими займаються численні дослідні центри Європи та США, і вони дають матеріал для неосяжного моря літератури та багатьох наукових журналів. Але ті, хто народився в Радянському Союзі, а також ті, хто знає радянське суспільство через історію, літературу, мандрівки, через вислуховування розповідей емігрантів, очам своїм не вірять, коли бачать описи економістів. Існує, здається, неподоланна прірва між цією системою, сприйнятою у вимірах і цифрах, та іншою системою, без вимірів-цифр, яку вони навчилися пізнавати через інтуїцію і власний реальний досвід».

Своїм словом А.Безансон орудує, як умілий хірург — скальпелем для порятунку хворого. У статті «Чи є Росія європейською? Полеміка з Мартіном Маліа» (1999 р.) він пише, що Росія відстала від Європи не на п’ятдесят, а на тисячу років, якщо не більше, через те не можна порівнювати російського царя з, наприклад, бранденбурзьким курфюрстом або королем Швеції. Цим монархам ніколи б не спало на думку власноручно виконувати обов’язки ката чи перетворювати палацові палати на катівню. «Руссо мав підстави сказати, що Росія „зігнила, не встигнувши дозріти“. Щоб подолати відставання від Заходу (насправді ж його наздогнати неможливо, хіба що на словах), було знайдено три форми „компенсації неповноцінності“: релігія, імперське чуття та брехня. І досі, за словами А.Безансона, комуністична ідеологія сприймається в Росії не як патологічна, злочинна помилка, а як один з періодів російської історії, в якій були позитиви і негативи. Комунізм, на його думку, не лише загальмував розвиток Росії, а й примножив усе те мерзенне, що помічали в російському ладі та способі життя європейці: «На зміну кільком сотням співробітників таємної поліції прийшло двісті тисяч гебістів. На зміну сотні тисяч ув’язнених — кілька мільйонів. На зміну звичайній брехні — брехня всесвітня, метафізична, шизофренічна, яка творить своєрідну другу реальність, імперію обдурювання». Резюмуючи свої міркування, французький академік зазначає — відповідь на запитання, чи є Росія частиною Європи, залежить від того, чи вважаємо ми, що вона просто «відстала» від Європи, чи визнаємо, що маємо справу зі «спотворенням» Європи.

Тому росіяни повинні прийти до думки будувати своє майбутнє поза імперією, обрати свободу та процвітання, а не солодкі ілюзії панування. У статті 1989 року «Національне питання» А.Безансон прозірливо пише, що російський народ постав перед дилемою: або справжня перспектива зміни та глибокої реформи радянської системи, що неможливо без розпаду СРСР; або ж цей народ ніколи не вийде з комунізму. Тому росіяни повинні прийти до думки будувати своє майбутнє поза імперією, обрати свободу та процвітання, а не солодкі ілюзії панування.

Сподівання А.Безансона на здоровий глузд не виправдалися. Як зазначив він у статті «Майбутнє Росії — доля середньої держави» (2000 р.), Росія шукала свою дорогу впродовж десяти років і вже визначилася, приміряючи на себе роль «держави-шахрайки», подібної до Північної Кореї, а прихід до влади Путіна абсолютно вписався в основну логіку подій: «Це шлях шовінізму, але з певними особливостями, яких він часто набував у цій країні: суміш брехні, насильства та пихи. І рух цей мав бути досить сильним, щоб Солженіцин ототожнив себе з ним, і щоб такий політик, як Гайдар, котрого оцінюють як „реформатора прозахідної орієнтації“, вирішив з ним об’єднатися». 

«Російська брехня така зухвала, що їй майже вірять. Наші дипломати, яким російська дипломатія бреше в очі, впадають у стан заціпеніння. Вони не насмілюються сказати: «Ви брешете. Зрештою, ви всього лише паперовий тигр. Економіка ваша нікчемна, демографія — в катастрофічному стані. Негайно виведіть свої війська і повертайтеся додому». Як публіцист А.Безансон гостро й чесно реагує на гарячі політичні події. Не всім до вподоби така позиція і у Франції. У статті «Дежавю» про вторгнення Росії в Грузію у серпні 2008 року, написаній для «Фіґаро», яку газета спочатку відхилила, а перед публікацією скоротила, він не вельми добирає слова: «Російська брехня така зухвала, що їй майже вірять. Наші дипломати, яким російська дипломатія бреше в очі, впадають у стан заціпеніння. Вони не насмілюються сказати: «Ви брешете. Зрештою, ви всього лише паперовий тигр. Економіка ваша нікчемна, демографія — в катастрофічному стані. Негайно виведіть свої війська і повертайтеся додому». Такі перемоги він назвав облудними та пікроколевими (за ім’ям персонажа з роману Ф.Рабле «Ґарґантюа і Пантаґрюель», такого собі комічного короля, хвалька і завойовника, який тільки й мріє, що про завоювання світу) — тим паче що є стільки перешкод «здоровому й нормальному розвиткові цієї бідолашної країни, хворої фізично й морально так давно, що наше співчуття лише поглиблює хворобу. Для неї панування краще за свободу і краще за процвітання. На жаль, російський народ уразила та сама хвороба».

Російську тему А.Безансон розвинув і в резонансному інтерв’ю польському виданню Rzeczpospolita (09.06.2010 р.) «Потьомкінська жалоба», присвяченому катастрофі літака під Смоленськом. Він висловив думку, що суть прагматичної дипломатії, яку вибудовує Росія, — у зближенні з певними державами, але виключно в рамках політики впливу та домінування, особливо економічного. Через те вона прагне поділеної, а не об’єднаної Європи, укладаючи, наприклад, з Німеччиною чи Францією окремі двосторонні угоди: «Що більше Європа пересварена... то краще для Кремля. Шкода тільки, що Німеччина і Франція дозволяють купитися на це… Російська влада використовує для цього й Православну церкву, яка є в руках ФСБ… Французи протягом кількох десятків років не хотіли вірити в злочинний радянський режим. А він там був, ховався за потьомкінським фасадом. Зараз французи знову заплющують очі на все. Захід знову стає жертвою тих самих ілюзій… Насправді Росія не європейська країна. Це не та культура і традиція. Росія — це Азія». До речі, експансію РПЦ, зокрема і на територію Франції, А.Безансон, за аналогією до Комінтерну, дотепно називає «Духінтерном».

Характеризуючи російську політику в недавньому інтерв’ю паризькому інтернет-виданню «Бульвар-Екстер’єр» (19.03.2012 р.) із промовистою назвою «Настирлива ідея: імперія», А.Безансон підкреслив, що вона не мала природних кордонів, фіксованих меж: «Це — православні або слов’янські землі. Щодо Європи можна використовувати слов’янофільські аргументи, ближче до Китаю вони стають євразійськими. Обидві ідеології ще живучі, і Путін жонглює ними… Його мета — позбавити європеїзації колишні радянські республіки, особливо Україну. З балтійськими державами він зазнав невдачі. Головне для нього — уникнути кольорових революцій у сусідів».

[. . .]

image

А. Безансон торкався безпосередньо й українських тем, передовсім Голодомору. Згадаймо його блискучі промови, виголошені в Парижі з нагоди 50-річчя та 70-річчя Голодомору  (1983 р., 2003 р.), статтю «Війна більшовиків проти селян. 1933 рік», написану спеціально для «Всесвіту» (1993 р.). «Винищення селянської еліти, здібних та ініціативних виробників, організаторів, — зазначає французький дослідник, — остаточно перебило хребет одній із найпотужніших у світі сільськогосподарських цивілізацій. Натомість лишилася перелякана й ледаща юрба». Він відкидає припущення, ніби руйнування сільського господарства дало змогу здійснити індустріалізацію, і пропонує залишити це на совісті сталінських економістів та деяких їхніх західних колег: «Багата і неповторна селянська культура була знищена. Залишились пустирища і байдужі раби». А.Безансон — рідкісний, один із найпослідовніших і найбільш переконаних захисників української пам’яті про Голодомор у світі: «Саме ретельна організація екзекуції надала українському голодному терору характеру геноциду — другого в нашому столітті після вірменського; третім став геноцид єврейський».

Дуже важливо, що цієї теми А.Безансон торкнувся ще в одній фундаментальній праці «Лихо століття: про комунізм, нацизм та унікальність Голокосту» (1998 р., укр. пер.  2007 р.). У ній він іще раз висловлюється з приводу одного з найбільших злочинів комуністичного режиму, якому немає забуття: «Метою ставилося покінчити не з будь-яким опором селянства, бо колективізація вже зламала його, а з національним існуванням українського народу. З цього приводу писали про ґеноцид, і це справедливо». В цій книжці історик звертає також увагу на нерівноправність у збереженні пам’яті про жертв комунізму та нацизму. Жертв першого замовчують, що призводить до їх забуття, а жертв другого і далі скрупульозно документують, згадуючи за кожної нагоди. Якраз пошук пояснення такого дивного явища і спонукав ученого порівняти обидві системи і виявити зіставне в них.

«Боротьба України має стратегічне значення. У разі перемоги радянська влада може підтримувати своє панування майже безконечно. У разі поразки, будучи вимушеною надати Україні автономію, СРСР завалиться одразу, а з ним і його домінування над третиною світу. До певної міри наше майбутнє, наша доля вирішується на берегах Дніпра…». Українським питанням А.Безансон займається років сорок п’ять. Мені вдалося знайти, можливо, одну з його перших статей — «Ставка України», датовану 1978 роком. Це — передмова до збірника самвидаву, перекладеного французькою мовою, «Етноцид українців в СРСР». Уже тоді він був переконаним прихильником України: «Боротьба України має стратегічне значення. У разі перемоги радянська влада може підтримувати своє панування майже безконечно. У разі поразки, будучи вимушеною надати Україні автономію, СРСР завалиться одразу, а з ним і його домінування над третиною світу. До певної міри наше майбутнє, наша доля вирішується на берегах Дніпра…».

Як ніхто з тогочасних французьких дослідників радянської дійсності, вчений дуже точно й детально характеризує національну і мовну ситуацію в Україні. Приєднавши Галичину, СРСР почав руйнувати найсвідоміше ядро української нації: «Одночасно радянська влада почала наступ на українську мову. Вона її знищила за межами власне кордонів України. Ми побачимо тут, як вона ліквідувала українську діаспору, зокрема на Кубані. Вона її знищила у вразливих місцях самої України, в містах. Їй вдалося зрусифікувати Kiev, Kharkov (свідченням цього є те, що я подаю російське написання цих власних назв) та інші великі міста — як шляхом імміграції росіян в Україну, так і приневоленням українців уживати лише російську мову в науковій, науково-технічній діяльності, в різних публічних сферах життя. Вона намагається надати українській мові, яка до того ж була вельми сильно засмічена русизмами, статусу «фольклорної», сільської мови, від якої кожен, хто хоче зробити кар’єру, має відмовитися».

У своїй промові «Ретроспектива безпам’ятства», виголошеній в Парижі в листопаді 2003 року на вечорі в рамках Днів пам’яті жертв Голодомору в Україні, на яких він головував, А.Безансон сказав, що існують дві головні перешкоди для остаточного формування української нації — давній дефіцит еліти і старанно культивоване Росією роз’єднання українського народу.

Попри свої 80 років, незважаючи на проблеми зі здоров’ям, академік Безансон не зупиняється. На початок червня заплановано вихід його нової праці «Свята Русь». Мені здається, що колись А.Безансонові поставлять пам’ятник в Україні. Принаймні він цього заслужив аж ніяк не менше, ніж (даруйте за порівняння) сталіни і леніни, якими й до сьогодні всіяна українська земля.

Про чумазих Колісниченків

TOP

[Джерело]

image Володимир Богайчук

Років двадцять тому в Росії виник і побутував у вжитку термін «новиє русскіє», котрий застосовувався для означення підприємливих людей, які зайняли в суспільстві становище пов’язане з певним рівнем достатку. В Україні цей термін успішно конкурував зі своїм аналогом «нові українці» не лише тому, що серед скоробагатьків українців, на жаль, практично нема.

У другій половині 19 століття в Україні побутував термін «чумазий» — збірний образ тодішнього «крутого». Зокрема у Карпенка-Карого: «Іде чумазий. Іде. І навіть уже прийшов». Вдало цей контингент змалював у романі «Повія» Панас Мирний. Особливе місце у цьому творі займає персонаж із прізвищем Колісник. Цей син перекупки та різника від торгівлі смердючим м’ясом та гнилою рибою дійшов до привласнення казенних грошей. Та є чинник, який напряму пов’язує прізвище головного «героя» з терміном «чумазий». Адже колісник – це працівник тодішніх станцій технічного обслуговування возів, бричок та інших колісних транспортних засобів, який в наслідок постійного контакту з тогочасним універсальним мастильним матеріалом дьогтем був постійно чумазим.

Від описаних Панасом Мирним подій минуло понад сто років. Українців звільнили з чергового кріпацтва. Знову торгують смердючим м’ясом, гнилою рибою і крадуть казенні гроші. І як у 19 столітті визискують та утискують. І роблять це сучасні чумазі колісники: нащадки чумазих колісників – чумазі колісниченки.

Тотожність ситуації порушує одна обставина: Панас Мирний у згаданому творі не описав ставлення чумазого Колінсника до українців. Маю на увазі ставлення не як до людей – гниле м'ясо у повній мірі характеризує міру зневаги до покупців, а  ставлення саме як до членів одного роду та до їх мови. Хоча у творі однозначно означено, що Колісник навіть з язикорускім начальством спілкувався українською, а отже, українофобом він не був. Може вірус гидування українською мовою лише починав свою роботу в генах чумазого Колісника щоб у повній мірі проявитися в його нащадках. Можливо холуйство перед окупантами було у ті часи менш престижною справою через тогочасний рівень гідності українців. Можливо усвідомлення, що «язик которий сам по сєбє бил бєдєн, а поддєланний к славянскому здєлался уже бєзобразєн»* не дозволяло москальським шовіністам заявляти про безпідставну зверхність фіно-монгольського есперанто над природною мовою українців. Можливо клоунів для агітації за «русскій мір» в безпартійній державі ще не було де взяти. А можливо Панас Мирний у даному творі не ставив за мету зображення соціальних явищ у такій площині бо українофобія в Україні в ті часи просто не мала тотального поширення.

Якби там не було, але тодішнім чумазим ще були притаманні не лише залишки совісті, які, при виявленні випадків розкрадання казенних коштів, призводили до самогубства. У сучасних чумазих селекція відібрала не лише совість, а й будь-які ознаки елементарної національної гідності. Зате з нахабною брехнею на фоні дебільно-простакуватого виразу добродушності необтяженого особливим інтелектом виразу обличчя все в порядку.

Брешуть, наприклад про те, що вчені українських вишів підтримують проект закону «Про засади державної мовної політики» під номером 9073. Мало брехні місцевого рівня? Вийдемо на міжнародний: збрешемо, що цей законопроект повністю схвалила Венеціанська комісія.

А скільки потрібно з’їсти апят (гриби, що ростуть на п’ятах) для отримання стійкого галюцинаційного ефекту під назвою «українізація»? Більше 20 років діє цей психотропний продукт на уяву чумазих колісниченків. Чи, може, це під впливом природнього (від народження) стану?

Та стратегічною метою чумазих колісниченків є втягування українців до проекту під назвою «русскій мір». Із зрозумілих причин робиться історична прив’язка Русі з центром у Києві до держави з не так давно придуманою назвою Московська Русь. При цьому замовчується існування інших Русей. Та треба ж знати, наприклад, що частина Швеції справді звалася Русею. А стандарти життя, до речі, на ділянці упляндського побережжя Балтики значно привабливіші ніж на берегах Гниловод-ріки (Масква-рєкі – мовою тамтешніх тубільців).

Тож трохи історичної інформації про Русь для чумазих у доступному для них викладі не завадить. Зокрема з посиланнями на першого українського євроінтегратора Нестора-літописця.

Адже розміщує Нестор батьківщину перших русів там де зараз знаходиться держава Данія. Саме в ті веселі часи мешканці Данії (українською мовою – дуньчики, даньці) полюбляли називати себе «рус», що в перекладі означає «весляр». І полюбляли вони займатися професійним шопінг-туризмом на просторах прибережної Європи та Африки. А після важкої роботи веслярів гарно і винахідливо відпочити на тодішніх курортах. Коли в одному з туристичних містечок Сицилії власники готелів відмовилися приймати чергову групу туристів-веслярів і зачинили міські ворота, то ті вигадали, що їхній екскурсовод помер, а перед смертю висловив бажання похреститися в місцевій церкві. Довірливі предки нинішніх мафіозі впустили всю туристичну делегацію разом з туристичним інвентарем до міста. В церкві покійник воскрес і туристи гарно провели запланований відпочинок.

У давніх хроніках згадується кілька разів екскурсовод на ім’я Рорик, який був братом дуньського короля Геріольда. Спеціалізувався цей Рорик на екскурсіях в північні краї франконської держави. Щоб звільнитися від безперервних візових непорозумінь, видав йому Людовик Побожний «шенген» на край Фризію. Якийсь час поводився Рорик чемно, але згодом став далі непокоїти Франконію і його року 850 вигнали з краю. В Данії зібрав він нових туристів і знову прийшов у Фризію. Року 855 його в другий раз вигнали. Рорик тепер прийняв віру християнську, але не облишив шопінг-тури на християнські землі. Близько року 862 писав до нього архиєпископ ремський: «Ти, брате, охрестився, але накладаєш з поганцями, явно і потайки, проти християн. Царства небесного само хрещення тобі не приспорить».

Очевидно ця настанова просвітила Рорика і змусила його розпочати підприємницьку діяльність в царині зеленого туризму бо в тім же часі року 862, запанував, за Нестором, якийсь Рурик у Новгороді (в скандинавських словах кожне акцентоване (довге) «о» звучало в Нестора після дуньської вимови через «у» - Рурик)**. Хоча ще декілька поколінь його предків полюбляли махати веслами не лише по Дніпру з притоками.

«Повість врем’яних літ»*** донесла до нас прекрасні ісконно русскіє імена перших київських русів-веслярів:

«В літо 6420 [912]. Послав Олег мужів своїх встановити мир і заключити договір між греками і руссю. І послав запропонувати основу другого договору [копію попереднього] , що був за тих же царів — Лева і Александра.

«Ми від роду руського — Карли, Інегельд, Фарлоф, Веремуд, Рулав, Гуди, Руальд, Карн, Фрелав, Рюар, Актеву, Труан, Лідульфост, Стемир — послані від Олега, великого князя руського, і від усіх світлих бояр, які під його рукою, до вас — Лева, і Александра, і Костянтина, великих у бозі самодержців, царів грецьких,— на зміцнення і засвідчення багатолітньої любові між християнами і руссю за бажанням і з наказу наших князів і всіх, що під його рукою живуть на Русі».

Після повернення з чергових подорожей по визначних місцях Причорномор’я до Самбатаса (місце збору човнів - це в перекладі з мови русів), а по нашому Києва, веслярі до чергового туристичного сезону розходилися на так назване Нестором полюддя. Маю підозру, що онанізмом там вони не  всі займалися і через 33 роки серед суто германських імен русо-туристо появилися перші слов’яноподібні імена:

«В літо 6453 [945]. Прислали Роман, і Костянтин, і Стефан послів до Ігоря, щоб відновити попередній мир. Ігор же говорив з ними про мир. Послав Ігор своїх мужів до Романа. Зібрав Роман своїх бояр і сановників. І привели руських послів, і звеліли їм говорити і писати на хартію сказане обома [сторонами] відповідно попередньому мирному договору, укладеному за царів Романа, і Костянтина, і Стефана, христолюбивих владик:

«Ми, від роду руського посли і купці, Івор, посол великого князя Руського Ігоря, і іншії посли: Вуефаст від Святослава, сина Ігоревого, Іскусеві від княгині Ольги; Слуди від Ігоря, небіж Ігорів Уліб від Володиславля, Каницар від Предслави; Шигоберн, Сфандр від Улібової жони, Прастен, Турдуві, Лібіар, Фастів, Грім, Сфірків, Прастін, Якун, небіж Ігорів, Кари, Тудків, Каршев, Тудорів, Егріерлісків, Войстів, Іків, Істр, Яміндів, Ятвяг, Гунарів, Шібрід, Алдан, Колклеків, Стеггієтонів, Сфірка, Алвад, Гудів, Фудрі, Тулбів, Мутор, Утін, купець Адун, Адолб, Ангівлад, Уліб, Фрутан, Гомол, Куці, Еміг, Турбрід, Фурстін, Бруни, Роальд, Гунастр, Фрастін, Інгельд, Турберн, і другий Турберн, Уліб, Турбен, Мони, Руальд, Свін, Стир, Алдан, Тілій, Апубкар, Свій, Вузелів, Ісинько, Бирич,— посланії від Ігоря, великого князя Руського, і від усіх князів, і від усіх людей Руської землі. І від них заповідано поновити старий мир, підступом ненависника добра і враждолюбця — диявола — порушений уже багато років, і зміцнити любов поміж греками і руссю».

Як виходить за Нестором Ванюхамі і Пєтрухамі в Русі не пахло. Зате пахне зараз. Особливо чумазими колісниченками.

* Карин Ф.Г. Письмо къНиколаю Петровичу Николеву, о преобразителях россійского языка на случай преставленія Александра Петровича Сумарокова. М. 1778.

** Омелян Партицький. Скандинавщина в давній Русі. Друкарня Тов. ім. Шевченка. Львів, 1887.

*** Повість врем’яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / Пер. з давньоруської, післяслово, комент. В. В. Яременка.— К.: Рад. письменник, 1990.

Проти опозиції виступлять всі гілки влади - політолог - ВІДЕО

TOP

Приходу до влади опозиційних сил протистоятимуть всі гілки української влади. Про це Голосу Америки розповів політолог Сергій Куделя.

image
http://www.youtube.com/watch?v=iMp1DcoMINg

Call for long-term election observers for Ukraine 2012 parliamentary elections -- DEADLINE REVISED: JUNE 15 TOP

The Ukrainian Canadian Congress (UCC) and the Canada Ukraine Foundation (CUF), which have successfully monitored several elections in Ukraine since 2004, are organizing an Election Observer Mission for the 2012 Parliamentary Elections, scheduled for October 28, 2012.

UCC-CUF is looking for highly-qualified individuals to serve as long-term election observers (LTOs) on the ground in Ukraine. These LTOs will be responsible for: i) monitoring the run-up to the elections in Ukraine to ensure that the election is being organized in a fair and transparent manner; ii) monitoring such things as voter's lists and the voters' register; iii) monitoring access of parties and candidates to mass media; iv) monitoring the formation of election commissions; and v) overseeing the formation of new electoral boundaries for the 225 districts, the registration of single mandate district candidates, and the electoral campaign.

The deadline to submit applications for LTO positions has been extended to June 15, 2012.

Availability and a commitment from July 1 to November 3 is desirable, but shorter time commitments from highly qualified individuals will also be considered. Election experience in Canada and/or Ukraine is an asset. Applicants must be Canadian citizens and have a good working knowledge of Ukrainian and/or Russian. Financial arrangements will be discussed and determined with the successful applicants. All direct expenses for LTOs will be covered.

In order to apply, please fill out an online application, available at the CUF website, http://www.cufoundation.ca/or at http://observers.cufoundation.ca/

UCC-CUF will also be sending a large mission of short-term observer (STOs) to monitor the immediate timeframe around electionday. In order to apply to be an STO please fill out an online application, at http://www.cufoundation.ca/ or at http://observers.cufoundation.ca/

Questions may be directed to the UCC office, Winnipeg, at 204-942-4627 or 1-866-942-4627, or by email to ukrelection2012@gmail.com.

Ukraine is at a historical crossroads and it is essential that this election meet the norms for democratic elections during Ukraine's continued journey toward democracy. The voice and vote of the people of Ukraine in these elections are as critical, if not more so, as they were during the Orange Revolution.

Support the Ukrainian democratic process by becoming
an internationally accredited election observer!

#450ua is the new hashtag re 2012 parliamentary elections in Ukraine

TOP

Andy Holowaty

#450ua is the new hashtag to publicize issues relating to the 2012 parliamentary elections in Ukraine this October. Please spread the word!

Tweetdeck desktop application can be used as a modern-day non-linear newswire for incoming and outgoing news in the Ukrainian community, especially our news outlets - in the homeland and in the diaspora. The focus was the introduction of the hashtag #450ua, which is the dedicated marker for Enlgish-language news regarding the 450 seats up for grabs in the Ukrainian parliamentary elections in October of this year. The Twitter account @UANews4ENMedia is dedicated to sharing news from Ukraine for the English-language global media.

Original Tweet [here].

Заклик за довгостроковики спостерігачам на парламентські вибори в Україні 2012р. – РЕЧЕНЕЦЬ ЗМІНЕНО до 15-го червня

TOP

Конгрес Українців Канади (КУК) та Канадсько-Українська Фундація (КУФ), які успішно проводили моніторинг декількох виборів в Україні з 2004 р, організовують місію спостерігачів за парламентськими виборами 2012 року, які призначені на 28-го жовтня 2012 р.

КУК-КУФ шукають висококваліфікованих осіб на роботу довгострокових спостерігачів за виборами на Україні. Ці спостерігачі будуть відповідальні за: і) моніторинг за підготовкою до виборів в Україні з метою забезпечення організації виборів у справедливий та прозорий спосіб; іі) моніторинг за списками виборців та Реєстром виборців; ііі) моніторинг за доступом партій та кандидатів до засобів масової інформації; iv) моніторинг за формуванням виборчих комісій; та v) спостереження за формуванням 225-ти нових виборчих округів, за реєстрацією одномандатних кандидатів, та виборчих кампаній.

Бажано, щоб довгострокові спостерігачі могли працювати в Україні від 1-го липня до 3-го листопада, однак, у випадку високої кваліфакації особи, коротший термін також можливий. Досвід роботи на виборах в Канаді або Україні вітається. Кандидат має бути громадянином Канади, та мати добре знання української та/або російської мови. Фінансові положення будуть обговорені та визначені з успішними кандидатами. Всі прямі витрати для довгострокових спостерігачів будуть відшкодовані.

Останнiй строк подачі аплікацій - 15-го червня 2012 р.

Аплікації можна виповнити на інтернет сайті КУФ, www.cufoundation.ca або http://observers.cufoundation.ca.

КУК-КУФ також буде висилати велику місію короткострокових спостерігачів для моніторингу за безпосередніми виборами, в день виборів, на передодні та по завершенню виборів. Аплікацію для короткострокових спостерігачів можна виповнити на сайті КУФ, www.cufoundation.ca або http://observers.cufoundation.ca.

За подальшою інформацією можна звертатися до бюро КУК в Вінніпезі, 204-942-4627 або 1-866-942-4627 або по електронні пошті до ukrelection2012@gmail.com.

Україна перебуває на історичному роздоріжжі. Надзвичайно важливо, щоб ці вибори відповідали нормам демократичних виборів впродовж триваючої подорожжі України до демократії. Голос народу України на цих виборах є таким само значимим, якщо не більше, як під час Помаранчевої Революції. Підтримайте демократичний процес в Україні! Долучіться до місії міжнародних акредитованих спостерігачів за виборами!

ЖОРСТОКО ПОБИТО героя фільму "ЛУК'ЯНІВКА. ТЮРМА №1"

TOP

21 травня 2012

image
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=DJSIuSRcmkw

Декілька днів тому невідомі особи напали, пограбували й жорстоко побили Максима Подугольнікова, одного з героїв документального фільму "ЛУК'ЯНІВКА. ТЮРМА №1".

- За що ви б'єте? - запитав Максим.
- А що ви з УСОВИМ наробили?! - відповіли нападники.

В лужі крові, на асфальті, Подугольніков викликав міліцію. Прибувши на місце події, працівникі спецпідрозділу Беркут (за збігом обставин це виявився найближчий патруль) навіть не опитали свідків. Вони забрали Максима у відділення МВС міста Ірпінь, почали бити і пред'являти незаконні вимоги.

- Відмовляйся від своєї заяви! Пиши, що сам розібрався у ситуації, а все особисте майно вже знайшлося. - наказали Подугольнікову працівники міліції.
І знову УДАР. УДАР. В обличчя.

Якщо у Вас є інформація про осіб, які скоїлі даний злочин, а також про співробітників МВС, які його продовжили, дайте знати.
Анонімність і винагорода - гарантовані.

http://www.facebook.com/kostiantyn.usov
https://twitter.com/MrUsov
http://vk.com/mrusov

Акція на захист правозахисника Рімми Білоцерківської -- 28 травня

TOP

[Джерело]

image
http://www.ligapkr.org/krivoy_rog/541-shokuyucha-nformacya-vd-rm-blocerkovskoyi.html

22 травня 2012 р. судом міста Рубіжне Луганської області прийнято рішення про зміну запобіжного заходу проти Рімми  Білоцерківської з «підписки про невиїзд» на «взяття під варту» по сфальшованій справі за перешкоджання незаконному будівництву.

Рішення взяти під варту прийнято за відсутності Рімми Білоцерківської, після того, як дев’ять суддів по черзі розглядали справу, шість з яких взяли самовідвід щодо «шитої білими нитками» справи.

Мета цього сфальшованого рішення :   створення умов неможливості  пересування відомого правозахисника територією України. Адже саме Рімма Білоцерківська просто і дохідливо пояснює  громаді: куди поділось українське національне багатство, як розграбовано землю та комунальне майно на території сіл та міст України, чому в Україні так і не створені територіальні громади?!

Завдяки Ріммі Білоцерківській сотні підприємців залишилися працювати в законному полі на спрощеній системі оподаткування, розібралися з неконституційністю існуючої пенсійної системи, борються з беззаконням, яке чинять державні виконавці ВДВС,  виграють суди.

Закликаємо всіх небайдужих українців прийти 28 травня 2012 р. об 11:00 год. під Генпрокуратуру (вул. Різницька, 13) на акцію протесту проти сфальшованої  кримінальної справи  та незаконного рішення  про арешт  Рімми Білоцерківської  з вимогою ЗАКРИТИ КРИМІНАЛЬНУ СПРАВУ !

Асамблея громадських організацій малого та середнього бізнесу України, громадський рух "Вільний простір"
http://pidpr.com/


Настав час сказати - досить

TOP

Побили журналістку, помічника народного депутата України Наталію Розинську.
http://www.pravda.com.ua/news/2012/05/16/6964674/

Шановні друзі!

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=107233122746950&id=100003807882733

Я щиро дякую директору Національної телекомпанії України – Егору Бенкендорфу за те, що він ”попіклувався” про мене і поспішив вибачитися перед владою.

Я наголошою на тому, що це - особиста точка зору керівника НТКУ, який не був присутній на місці цих подій і, очевидно, не має сумного досвіду спілкування з працівниками міліції.

Моя точка зору радикально відрізняеться від думки пана Бенкендорфа.

Після оприлюднення цієї заяви, швидше за все, мене буде звільнено з телекомпанії. Але я до цього готова. Мене і раніше намагалися звільнити з НТКУ за мою принципову політичну і громадянську позицію.

Я пережила напад і побиття працівників сумнозвісного спеціального підрозділу „Кобра”( пригадаємо випадок, коли керівник „Кобри” показав середнього пальця спікеру Верховної Ради України - пану Яценюку).

Представники цієї структури наставляли мені в обличчя табельну зброю.

Однак, навіть під дулом пістолета, я вважаю не припустимим для себе вибачатися перед тими, хто більше схожий на бандитів, ніж на представників міліції.

Моя принципова позиція впродовж усього мого життя – краще померти стоячи, аніж все життя повзати на колінах.

Я звертаюсь до кожного громадянина який постраждав від побоїв, зазнав морального чи фізичного насилля від працівників правоохоронних органів. До тих, хто хоч раз у житті стикався з явищем корупції та хабарництва. А таких людей, я переконана, сотні тисяч. Настав час сказати - досить.

І тільки тоді нам не буде чого боятися у нашій власній країні.

Natalia Rozinska

Київ: Мистецьке об’єднання «Остання барикада» оголошує загальну мобілізацію на захист української мови - 5 червня

TOP

Мистецьке об’єднання «Остання барикада»
оголошує загальну мобілізацію на захист української мови:

5 червня, 9:30 год. біля Верховної Ради України

Якщо нам справді не байдужа доля України й ми дійсно прагнемо захистити свою рідну мову, ми повинні об’єднатися й не допустити прийняття законопроекту про мови. Цей закон стане реальною загрозою розвитку української мови. Завадити цьому можна тільки об’єднавши зусилля, тому не можна обмежувати коло учасників акцій на захист мови, залучаючи лише громадські організації та їхніх активістів. Такі заходи мають бути відкритими для усіх бажаючих. У акціях протесту повинні брати усі небайдужі громадяни, незалежно від їхніх переконань та поглядів, політичні організації, які стають на захист рідної мови. Нас не повинні роз’єднувати політичні уподобання чи ідеології. Адже зараз наша спільна ідеологія це – «Я люблю українську мову»! Не можна ставити особисті амбіції вище за порятунок України та української мови.

Тому запрошуємо усіх без винятку: громадські організації, політичні партії, громадських активістів та діячів, журналістів, музикантів, поетів, художників – усіх, хто любить українську мову та готовий за неї боротися, прийти 5 червня о 9:30 під ВРУ. Разом захистимо нашу рідну мову!

До акції вже долучились: Об’єднання «Своя правда», ВГО «Всеукраїнська Асоціація Фестивалів», ВМГО «Національний Альянс», Київська міська організація товариство «Меморіал» ім. В. Стуса., «Конгрес Національних Громад України».

Ми усі - сини й доньки української держави. Україна понад усе!
Разом ми обов’язково переможемо!!!

 
Links to event postings TOP

Do you maintain a website of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site in the ePOSHTA newsmagazine.

 Canada

image Ukrainian Golf Across Canada

 

 United States

Canadian flagToronto: Develop - Exhibition of photography -- May 17 - Jun. 3 TOP

image

Canadian flagToronto: Art exhibit and sale of decorative art by Natalka Valenyuk -- Apr. 29 - Jun. 29

TOP

image

Canadian flagToronto: SFI 2012 Speaker Series with Edward Lucas, International Editor of The Economist -- May 27

TOP

The Strategic Foresight Institute (SFI) Toronto
League of Ukrainian Canadians (LUC) Etobicoke Branch

invite the Ukrainian and Eastern European community in the GTA
to attend the next

SFI 2012 Speaker Series with

image

Edward Lucas
International Editor of The Economist

Sunday May 27, 2012; 2pm
Taras Shevchenko Ukrainian Community Center
482 Horner Avenue
Etobicoke, Ontario

Admission: $20 for adults; free for students with ID

Edward Lucas is International Editor of The Economist. He has been covering Central and Eastern Europe for more than 20 years, witnessing the final years of the last Cold War, the fall of the Iron Curtain and the collapse of the Soviet empire, Boris Yeltsin’s downfall and Vladimir Putin’s rise to power. Edward Lucas offers uniquely valuable insights into the political and economic climate of the former communist countries and how current trends will affect the West. He also is an expert on energy security and on Russian foreign and security policy. From 1992 to 1994, he was managing editor of The Baltic Independent, a weekly newspaper published in Tallinn. He holds a BSc from the London School of Economics, and studied Polish at the Jagiellonian University, Cracow.

“The New Cold War: Putin’s Russia and the Threat to the West “ (2008) is his first book that looked penetratingly at how the Kremlin has used the tools of autocracy and their new energy wealth to build a popular ‘stability’ at home and extend dangerous power back into its former satellites and beyond. His latest book “Deception”, about east-west espionage, was published on March 16, 2012. He speaks six languages—English, German, Russian, Polish, Czech and Lithuanian.

USA flagNew York: Art exhibit - Alexander Masyk -- May 29 - Jun. 24

TOP

image

flag of FranceParis: Cine-Club Ukrainien -- 5 juin

TOP

CINÉ-CLUB UKRAINIEN
ESPACE CULTUREL DE L’AMBASSADE D’UKRAINE

Mardi 5 juin 2012, 19h, à l’Espace culturel de l’Ambassade
22, av. de Messine, M° Miromesnil. tel. 01 43 59 03 53
Entrée libre.

image

AU PRINTEMPS
(НАВЕСНІ)

copie restaurée en 2011
création et accompagnement musical d’Alexandre Kokhanovskyi
vostf

Production : VOUFKOU, Studio de Kiev, 1929, 60 mn, nb, muet/musicalisé
Scénario : Mikhaїl Kaufman
Réalisation : Mikhaїl Kaufman
Photographie : Mikhaïl Kaufman
Musique : Alexandre Kokhanovskyi
Genre : documentaire, ciné-poème

Synopsis
Réveil en douceur de la ville de Kiev à la sortie de l’hiver. Le printemps s’installe. La population envahit les rues et les stades dès les premiers rayons du soleil.

image

Opinion
Entré en conflit ouvert avec son frère Dziga Vertov dès la sortie du film L’Homme à la caméra, principalement pour des raisons esthétiques concernant la structure du film, Mikhaïl Kaufman tourne son propre documentaire, Au printemps, où l’on découvre le Kiev de 1929, ses habitants, leur quotidien, leurs pratiques sociales et religieuses, leurs loisirs, peu avant le grand tournant annoncé par Staline en décembre de la même année. L’opus s’inscrit en marge des symphonies urbaines (New York 1911 de Julius Jaenzon, Manhatta de Paul Strand et du peintre Charles Sheeler, Rien que les heures d’Alberto Cavalcanti, 24 heures en trente minutes de Jean Lods et Boris Kaufman, Moscou du même Mikhaïl Kaufman, L’Homme à la caméra de Vertov, Berlin, symphonie d’une grande ville de Walter Ruttmann) dont la particularité est de mettre en avant la foule, l’architecture et les moyens de transport et dont la trame diégétique se décline de l’aube à la nuit. Ici, cette trame s’étale sur un temps plus long et s’attarde sur un espace anthropologique régi par ses nouveaux rites. Si dans L’Homme à la caméra Vertov montrait des personnages à travers la ville et sa complexité, en revanche, dans son nouvel opus, Mikhaïl Kaufman les réduit à une échelle plus humaine tout en ne s’écartant pas des principes du manifeste des kinoks. Pour lui, le réalisateur stimule le tournage, certes, mais celui qui le réalise reste l’opérateur. Beaucoup moins chaotique sur le plan du montage, Au printemps est un ciné-poème qui porte un regard subjectif et contemplatif sur l’individu et ses sentiments, mais aussi sur une société voulue sans classes à la fin de la NEP. Contrairement à l’obsession de Vertov pour le machinisme, Kaufman livre, sans pourtant s’y soustraire totalement, une œuvre lyrique chargée de poésie vitaliste qui constitue une sorte d’hymne à la vie, à la lumière, à la joie de vivre. Les images aériennes de la ville de Kiev sous la neige, assez rares pour l’époque, et celles des faubourgs de la rive gauche du Dniepr inondés par la crue, sont d’une extrême beauté. Kaufman y insère des images tournées auparavant, ce qui lui vaut des accusations de plagiat de la part de Vertov. Il utilise souvent des objectifs à longue focale pour suivre les gens dans leurs déplacements, capter les visages d’enfants, et pour souligner le rôle important du deuxième et troisième plan. Avec parcimonie, il pratique la double exposition, l’accélération et le ralenti, le passage de l’image nette à l’image floue et l’inverse, l’arrêt sur image. Kaufman inclut aussi dans son film des images d’animation satirique, pour montrer que les rites anciens ne sont rien d’autre qu’un spectacle de marionnettes et de trucage. Les images du poisson ou du cochon, effrayés par la perspective d’être transformés en nourriture pour la fête de Pâques, restent désopilantes par rapport à l’esthétique du film. S’appuyant sur le montage dialectique, Mikhaïl Kaufman oppose les symboles de la société nouvelle aux symboles de la société ancienne – ainsi les images des sportifs à celles des ivrognes, la Fête du Premier mai, avec danses populaires et défilés du Komsomol, aux fêtes pascales. Plus accentuée que dans L’Homme à la caméra, l’ukrainisation de l’espace économique, social et culturel abonde sur les enseignes, les panneaux publicitaires, les signalétiques et autres slogans de propagande. Métaphorique, ce documentaire à message idéologique reste incompris du public et est taxé de biologisme par la critique.

Dans le cadre du cycle des performances Kolo Dziga, organisé par le Centre National Alexandre Dovjenko de Kiev à l’occasion du 90-ème anniversaire de  la Direction Générale de la Cinématographie et Photographie d’Ukraine (VOUFKOU), une création musicale originale a été réalisée par le compositeur Alexandre Kokhanovskyi autour de ce documentaire récemment restauré. Deuxième film du cycle Kolo Dziga enregistré en live, Au printemps a été présenté en ciné-concert le 28 mars  2012, au Centre d’Art Contemporain de Kiev M 17.

Lubomir Hosejko

 

Canadian flagToronto: Heath Bartel: Into the 21st century -- Jun. 8 - 24

TOP

image

USA flagChicago: From the Museum's Trunk - exhibition of women's embroidered shirts – Jun. 8 - Jul. 31

TOP

image

Canadian flagKingston, ON: Lviv Pavilion at Folklore festival -- Jun. 8 -10

TOP

image

Canadian flagToronto: Lecture & lunch: Dr. Rewa & Dr. Derzko experiences in their medical assessment of Yulia Tymoshenko -- Jun. 10

TOP

image

Canadian flagToronto: Giant Community Treasures Sale -- Jun. 16

TOP

image

Giant Community Treasure Sale

Saturday, June 16, 8:00am - 1:00pm
145 Evans Ave. (Islington and Evans) Parking Lot
Toronto, ON


Canadian flagToronto: Musical Landscapes - An afternoon of classical music -- Jun. 17

TOP

image

Canadian flagТоронто: Зустріч із Едвардом Лукасом -- 27 травня

TOP

image

Edward Lucas is International Editor of The Economist. He has been covering Central and Eastern Europe for more than 20 years, witnessing the final years of the last Cold War, the fall of the Iron Curtain and the collapse of the Soviet empire, Boris Yeltsin‟s downfall and Vladimir Putin‟s rise to power. Edward Lucas offers uniquely valuable insights into the political and economic climate of the former communist coun-tries and how current trends will affect the West. He also is an expert on energy security and on Russian foreign and security policy.

From 1992 to 1994, he was managing editor of The Baltic Independent, a weekly newspaper published in Tallinn. He holds a BSc from the London School of Economics, and studied Polish at the Jagiellonian University, Cracow.

“The New Cold War: Putin‟s Russia and the Threat to the West” (2008) is his first book that looked penetratingly at how the Kremlin has used the tools of autocracy and their new energy wealth to build a popular „stability‟ at home and extend dangerous power back into its former satellites and beyond. His latest book “Deception”, about east-west espio- nage, was published on March 16, 2012. He speaks six languages— English, German, Russian, Polish, Czech and Lithuanian.

Ukrainian flagЛьвів: Театральна вистава: Еліксир щастя -- 28 травня

TOP

image

image

Ми не помилимось якщо скажемо, що кожен з нас хоче бути щасливим. Але чи можна зробити так, щоби щастя було дешевим? Що таке штучне щастя, як його зробити і які наслідки ми отримаємо?

Події вистави відбуваються у місті, де працює особлива фабрика, яка виробляє еліксир щастя. Еліксир щастя, це речовина, яку можна додавати до їжі, предметів побуду, запускати у повітря. Основна його дія – людина відчуває раптовий приплив енергії та безпідставної ейфорії, її працездатність підвищується, вона не помічає негативних емоцій. Основна частина фабрики це велика машина, яка має складний механізм і виробляє цей еліксир. Однак деталі машини є незвичайними і мають свої душі…

Як поставиться світ до того, що його використовують для створення штучного щастя?

Вистава виконана у техніці пластичного театру, але не позбавлена тексту. Декорації та костюми акторів є найпростішими, тому виставу можна презентувати на різних майданчиках.

Актори:
Саша Батуріна – механік (петербурзький пластичний елемент + дизайнер)
Ярема Турчин – диретор (супер завернутий чувак)
Оля Драчук – PR - менеджер (гігант емоцій і дослідник у сфері театру)
Карпенкова Настя – аніма (легка душа, яка тонко відчуває світ)
Ксюша Рубанова – аніма (пластичність і простота характеру і тіла)
Руся Семенюк – аніма (яскравий і енергетичний елемент театру)

Керівником колективу є Анастасія Войтюк, закінчила Український Католицький Університет, НаУКМА і стажувалась в Університеті Марії Кюрі-Склодовської та в центр Арт Терапії в Любліні. У 2002-2004 була ініціатором та учасником театрального колективу «Надир», який працював у техніці чорного театру. У Любліні під час стажування також заснувала театральну групу.

Театр РІЗНІ ЛЮДИ:
Ми створились у жовтні 2010 року і працюємо в техніці театру руху додаючи елементи інших театральних технік. Наш театральний колектив не був створений лише для постановки вистав і їх показу. Метою колективу є побудова з групи різних людей однієї злагодженої команди, яка буде розвиватись і тим самим розвивати кожного учасника і кожного глядача, даруючи можливість пережиття різних емоцій.

НАШІ СТОРІНКИ:
http://www.facebook.com/TeatrR izniLudy
http://vk.com/club27843806

Ми відкриті до співпраці і готові показати виставу і вашому навчальному закладі чи організації!

Анастасія Войтюк
+38 066 626 13 57

Canadian flagТоронто: Бродвей по-українськи -- 3 червня

TOP

image

Неділя, 3 червня, 4:30 пополуді
Пластова домівка Ім. Гуцуляків
516 The Kingsway (at Kipling Ave.)
Toronto, ON


Canadian flagТоронто: Доповіді і обід: Незалежне медичне обстеження екс-прем’єра України Юлії Тимошенко – 10 червня

TOP

image

USA flagЧікаґо: З музейної скрині: Виставка жіночих вишиваних сорочок - 8 червня -- 31 липня TOP

image

Canadian flagOttawa: Pokrova Children's Ukrainian Arts Camp -- Jul. 23- 27

TOP
image

Kobzar Writers Scholarships for Canadian writers -- Apply by Jun. 1

TOP

image

Ukrainian Canadian Foundation of Taras Shevchenko

offers

Kobzar Writers Scholarships

at the

Humber School for Writers in Toronto

July 7-13 2012

 Two scholarships are awarded annually to Canadian writers with advanced manuscripts on a Ukrainian Canadian theme. These full tuition scholarships are intended to assist writers to complete their works for publication. The theme can be presented in one of several genres: poetry, fiction or non fiction, short story. Since 2008, the Shevchenko Foundation offers the KOBZAR Writers Scholarships at the Humber Summer School for Writers. 

Scholarships are available only to those who apply by June 1 2012

For details, please visit Humber’s website www.creativeandperformingarts.humber.ca/writers

and/or contact Hillary Higgins at hillary.higgins@humber.ca

or contact Dr. Christine Turkewych at  christine@shevchenkofoundation.com

for fuller explanations regarding the Kobzar Writers Scholarships.

To apply for the Kobzar Writers Scholarship, please submit an application using forms and criteria provided on the Humber website.  State prominently your intent to apply for the Kobzar Scholarship in the cover letter of your application with a description about yourself and your writing experiences. Complete the application forms and provide an excerpt from your work of non-fiction, fiction, poetry or short story for assessment, as per the guidelines on the website.

Former Member of Parliament Borys Wrzesnewskyj reaction to winning court challenge of election transgressions in Etobicoke Centre, Canada - CBC-TV

TOP

image
http://www.cbc.ca/video/#/News/Politics/Power_&_Politics/1305400780/ID=2238129302
May 22, 2012

Canadian Parliamentarians visit Ukraine to push for greater democracy

TOP

May 24 2012

image Ralph Goodale with Evgenia Tymoshenko in Kyiv, examining the situation of her jailed mother, the former Prime Minister of Ukraine

Following an official visit to Ukraine, Liberal Member of Parliament Ralph Goodale said Canada can and should do more to encourage democracy, freedom, human rights and the rule of law in Ukraine.

Goodale was part of a six-day, three-city visit to Ukraine by seven Canadian MPs representing the House of Commons Standing Committee on Foreign Affairs and International Development. Goodale said Canadian policy needs to strike "the right balance of carrots-and-sticks."

image
The Foreign Relations Committee at Kharkiv Prison to which former Ukrainian Prime Minister
Tymoshenko will be returned after her hospital stay

"Nearly 1.3 million Canadians trace their heritage to Ukraine, so Canada cares a great deal what happens here," Goodale said.  "We rejoiced about Ukrainian independence 20 years ago and we were even happier when greater democracy arrived with the Orange Revolution in 2004.  But since then, progress has been slow and the country has recently slipped backwards."

To reinforce the point that "Canada cares" and "the world is watching," the Parliamentary Committee met with the families and lawyers of jailed political prisoners, citizens groups, independent media, academics, government and opposition leaders, regional officials and others.

They heard troubling reports of election tampering, improper legal proceedings, media muzzling, bribery and corruption.

Having been denied a formal visit to former Ukrainian Prime Minister Tymoshenko, the MPs stopped by informally at both the hospital where she's being treated and the prison where she will be returned to demonstrate Canada's deep opposition to Ukraine's handling of Ms Tymoshenko and many other political leaders.

The Canadians called for competent independent medical attention for all these prisoners, their early release and demonstrably free, fair and transparent elections in Ukraine this fall.

In Canada, Goodale and the Liberal Party have repeatedly raised these issues in Parliament. Goodale has been urging Canada to supply at least 1,500 qualified observers for those elections, and wants the mandate of the Canadian International Development Agency to be bolstered to re-emphasize democratic development and support for civil society.  He also wants Canadian broadcasters, including Radio-Canada International, to become more deeply engaged in Eastern Europe to help ensure an honest independent source of news and information.

In addition, Goodale says Canada should proceed with current negotiations for a Canada-Ukraine Free Trade Agreement, but ratification should be held in abeyance until the credibility of this fall's elections can be determined.

image
At Holodomor monument in Kyiv, paying tribute to millions lost in the Stalin's famine-genocide 1932-33

The former Finance Minister also says Canada should raise in G-8 and G-20 forums the issue of money laundering in Ukraine, and the tools available in the international community to restrict the travel and the financial dealings of corrupt government officials and monopolistic oligarchs in the private sector.

Goodale added that "this trip has been invaluable in informing Parliamentarians of both good and bad developments in Ukraine. It has also demonstrated that Canadian concern about Ukraine, and the political will to help, cuts across all Canadian Party lines."

UK’s Ambassador to Ukraine address to Association of Ukrainians in Great Britain

TOP

AUGB’s Central Office in Notting Hill, where he was warmly welcomed and introduced by AUGB President, Zenko Lastowiecki.

During his address, the Ambassador explained why the UK wanted to see a successful and democratic Ukraine and spoke about the Association Agreement and the Free Trade Agreement between the EU and Ukraine. He raised the issues of selective trials of opposition figures, the forthcoming elections and  his optimism for Ukraine’s future.

The following is the full text of Ambassador Leigh Turner’s speech.

First of all, I’d like to thank the AUGB for inviting me here tonight. It’s not every visiting Ambassador who gets invited by a community organisation representing the country in which he or she is posted to come and talk to them, but I’ve been fortunate in that I got to know the AUGB several years ago, and since then I’ve come here on numerous occasions and met different representatives of the organisation. I’ve seen this great room here which gives a fascinating account of the history of the AUGB over the last 65 years. And of course I’ve also seen the library downstairs and the Kruk sculptures, which I also had the opportunity to see when they visited Kyiv.

So why does the British government care about Ukraine? There are three main reasons. First, Ukraine is a big country with a large population, which borders on four EU member states. It has immense economic potential; has a long border with Russia, and is in a place of great importance for us. So it’s in our national interest that Ukraine should be stable, prosperous and democratic. Another slightly more negative reason is that we don’t want a failed state. We don’t want a country which is so unstable or so catastrophically run that it creates instability in the whole region. We want a successful Ukraine. The third reason is that we want to see a Ukraine which is so visibly vibrant, democratic and wealthy, that this will send a signal to every country in the region that this is a real alternative: a way that a country can be successful.  In other words, you don’t have to fall back on the old props of authoritarianism or the assumption that democracy doesn’t work round here. On the contrary, Ukraine could be the country that proves democracy works.

So for all those reasons Ukraine is important to us.  But - and there’s a big but - that doesn’t mean it’s so important to us that we’re going to judge Ukraine by different standards.  I’ll come back to that in a few minutes.

So if I say that we want to have a successful Ukraine which is a democratic, vibrant, thrusting European-type country, what can we do to achieve that?  What influence does the British government have over what’s going on in Ukraine? What can I do as Ambassador to try and make that happen? Now obviously there are lots of ways in which we cooperate with Ukraine.  For example, we communicate; we have practical co-operation; and, we have indirect co-operation such as trade. In the case of communication, probably some of you have read my blog. That’s one way of communicating. We have our standard diplomatic tools. I host one-to-one lunches in my residence where, I’m very pleased to say, almost anybody in  Ukraine seems prepared to come and talk privately . I call on government ministers.  I call on newspaper editors, or on other people who we consider to be opinion formers to give them the benefit of my views. We also have other public ways of communicating. For example, in addition to the blog we have an embassy website where we publish information. We publish press statements. I give speeches. Some of the speeches I’ve made in Ukraine have been widely publicised. I gave one in April 2011 in Oxford, which was featured in my blog.  I said that things weren’t going too well in the Ukraine at that time: we didn’t like the look of the various court trials, and we weren’t certain about freedom of speech, but it wasn’t a catastrophe.

I gave another speech in November 2011 in Donetsk when I was invited to address the Donetsk Chamber of Commerce and the British Ukrainian Chamber of Commerce.  In that speech I said, “Actually, I’ve changed my mind since April.” By that stage we had some opposition leaders being not only put on trial but actually detained, were seeing lots of new charges being brought.  Clearly the democratic situation had deteriorated further. So I said “Look, this is a different situation.” So those are some of the ways that we can communicate.

We can also try and influence people. For example, we have good military-to-military cooperation with the Ukrainian armed forces. I went recently to Lviv,  one of my favourite Ukraine cities, where   visited the army training school. When I went around the school, I was interested to see that it was full of advisors and training manuals from NATO countries.  The Ukrainian armed forces are keen to train to NATO standards. They’re also involved in peacekeeping operations around the world. Thus, with every day that passes, the Ukrainian armed forces become a little bit more like Western European armed forces. We’re cooperating like this in many areas, including for example law enforcement and education, including English language teaching around Ukraine – both really important ways that we can help, interact with and influence Ukraine.

We also do important project work. For example, we’re trying to help reform the Ukrainian justice system. A big job you might say. You could argue we’re not doing very well. We’ve been trying to build democracy through the Westminster Foundation for Democracy to help train Ukrainian MPs to become more like Westminster MPs. Again, you may say that our efforts are not having much effect so far. But again, these are all useful forms of communication and co-operation.

What I’ve been talking about so far are bilateral forms of communication, but there is another big player on the block. I’m talking about the European Union. As you all know, for the last five years Ukraine and the European Union have been negotiating two big agreements which are linked to each other. The main agreement is the Association Agreement between the EU and Ukraine, and the subsidiary agreement, which can’t come into effect without the first agreement, is the Deep and Comprehensive Free Trade agreement – the DCFTA.

Now if I say that the UK and other countries are trying bilaterally to build a road to help Ukraine towards stability, democracy and wealth you could say we are small, skilled teams armed with essential equipment: blueprints, maps, ideas - but limited resources.   By comparison, the European Union Association Agreement is like having a super highway arrive with dozens of bulldozers and thousands of workers to connect to the rest of the EU, seamlessly integrated with the bilateral efforts of the EU member states. The Association Agreement is potentially a massively important mechanism for transforming Ukraine.

How would the Association Agreement do that? It would do it by opening up trade in a big way and by standardising Ukrainian legislation and regulations across the board so that, for example, if you were a Ukrainian farmer producing milk or other agricultural products you would have a better chance of selling them in the European Union because they would be properly treated and handled, and have all the requisite certification. It would mean that if you were an industrialist you would again have the right certification to be able to export to Europe. Not only would Ukraine have to amend its legislation and regulations to meet EU standards, but the European Union would provide technical expertise to help it to happen. In other words, the Association Agreement and the Deep and Comprehensive Free Trade Agreement which go with it are the most powerful tools we have to make Ukraine the kind of rich, stable democratic country we want it to be.

Now there’s good news and bad news about the Association Agreement. The good news is that after years of tough negotiations the text of the Association Agreement has been agreed. That is to say the Association Agreement and the DCFTA are ready to enter into force. Now that is not a small achievement and it’s potentially really good news for the EU and for Ukraine. The bad news is that in order to enter into force, that Association Agreement needs to be signed by every member of the European Union, and then it has to be ratified by every parliament of the European Union. And the member states of the European Union and the European Union itself have made clear that there is no prospect of this happening unless Ukraine is demonstrably meeting EU standards for democratic development and the rule of law. This highlights the big issue, the big change during 2011:  the trials of opposition leaders.

Now you may say, what’s wrong with putting opposition leaders on trial? This happens in many countries. Nobody is above the law. However, we take the view that the trials which have been taking place in Ukraine are in the first place selective – that is to say they do not apply equally to all members of society but are focused particularly on opposition figures.  Second, we take the view that the trials themselves are flawed. In other words, if somebody had taken any random person and put them in front of a court and said “Look, here’s some hard evidence of some facts – proof that you’ve committed an offence”; if there had been a debate between prosecutors and defence about whether or not this had in fact happened; and if it had been proved beyond anybody’s reasonable doubt that indeed these offences had taken place, that would be one form of trial. However, in these cases, unfortunately, the trials did not appear to most observers, including us, to be that kind of trial. They appeared to be designed to prove the guilt of those people who were being accused and the British government, along with many other governments, paid particular attention to a study done by Mr Lyngbo  - a Danish legal expert - who wrote several analyses of the court cases against some opposition leaders, and was critical of them, concluding that they did not meet EU standards. Indeed, we also sent observers to a number of these trials. We had a rota of people going there from different EU member states to try and get a feel for how they were being conducted. I myself attended several sessions of the trials and I’m afraid it was difficult to draw the conclusion from what we saw there that the trials were anything other than seriously flawed.

The conclusion we take away from that is that, for as long as – and I’m phrasing this carefully – for as long as opposition leaders who have been jailed as the result of what we consider to be flawed trials are in prison and cannot take part in the democratic process, it’s going to be unlikely that the Association Agreement or the deep and comprehensive free trade agreement will be signed. Even if, for some reason, one member state said “Well, look, Ukraine is very important to us. We can’t let it fall by the wayside. We care so much about it that we would like to implement the Association Agreement” that wouldn’t be enough, because you’d have to persuade all 27 member states and their parliaments before it could happen.

There is a debate about the second part of that agreement, the Deep and Comprehensive Free Trade Agreement, and whether it could enter into effect separately from the Association Agreement. There is a provision that says that the trade elements of the Association Agreement can enter into force more quickly. But for that to happen you still need to have the Association Agreement signed in the first place, so all 27 member states have to sign it before you can begin to implement the trade provisions. And, as I say, there’s no prospect of that happening under the present circumstances.

So what’s going to happen next?. First of all, I’m always optimistic about Ukraine. It’s part of my job. I like Ukraine very much. I want it to succeed, so I’m always looking for things that could go right. We have a number of important signposts on the way ahead which include October’s parliamentary elections. It will be interesting to see whether opposition leaders are able to take part in those elections. At the moment it doesn’t look immensely likely but it can’t be ruled out. It’s always possible that the opposition leaders could be released for one reason or another. Another thing which is happening is that the European Court of Human Rights is thinking about two of the cases. It will be interesting to see when they decide on those cases and what they say, and what impact that has on the situation in Ukraine. And some things are going right in the Ukraine. We have economic growth of about 5% last year.  There are some important reforms taking place. For example, there’s a new law on non-governmental organisations which we think is good. There’s been an interesting pension reform which we think is going in the right direction. And there’s a good degree of macroeconomic stability.

The key early indicator, however, is that in October we have parliamentary elections.  We will be watching closely to see to what extent they meet Ukraine’s own commitments under its Council of Europe obligations to hold elections which meet European standards. One possibility is that there could be opposition leaders still in prison but the rest of the elections could be comparatively free and fair. Obviously, you can’t have completely free and fair elections under those circumstances but other parts of them could be comparatively good. That’s why I’m delighted that the Ukrainian government has invited OSCE/ODIHR observers. (ODIHR is the part of the OSCE which focuses on election monitoring, amongst other things) to go and see the elections.  That will help show the degree to which those elections are free and fair.

A couple of closing remarks. One of the perils of writing a blog is that you get lots of comments; and the kinds of people who comment on blogs are not always saying “What a great blog.” Some people say “What right have you got to stick your nose into this business? Why are you taking an interest?” It’s a fair question. Ukraine is a sovereign country. One could say foreign countries shouldn’t take an interest. My response to that is that it’s up to Ukraine whether you want us to take an interest or not. If Ukraine wants to move towards becoming a more European type of country, that means Ukraine adhering to European rules and European standards. The classic example is the one I’ve mentioned of the Association Agreement. An Association Agreement implies Ukraine getting the huge benefits of a very close working and trading relationship with the European Union.  Those benefits are only open to countries which want to move towards EU integration.

There are other different options. Ukraine could decide it wants to be a country more like other countries in the former Soviet Union. I’ve seen suggestions saying Ukraine could be a new China. It doesn’t seem to me an obvious path to go down but some people have advocated that. The point is that nobody is trying to make Ukraine do anything. It’s up to Ukraine what kind of country it wants to be. From my observation of Ukraine, my perception is that most people in Ukraine want Ukraine to be a more European kind of country.

Another interesting question is as follows. I talk to my friends from different countries and they say “What do people in the east or west of Ukraine want? Maybe those people in the east want something else.” I’ve been a lot to the east of Ukraine as well as to the west, and the south and the north, and the idea that the east somehow is less Ukrainian than the rest of the country is completely fictitious. The people of the east of the Ukraine in my experience are 100% as passionately Ukrainian as anywhere else in the country, and the reverse applies. I remember that when I was doing my Ukrainian language training, the Europa League final was taking place. This was a match in which a Shakhtar Donetsk was participating in the final against a German club, Hamburg, and there was a huge screen up in the centre of Lviv showing the match. If we’d been in Manchester and Chelsea were playing against Barcelona in the final, I cannot rule out the possibility that some people in Manchester might have been shouting for Barcelona! But there in Lviv, to my great interest, everybody was shouting for Shakhtar.  A fantastic display of national unity.  And this seems to me to be the way that Ukraine wants to go – as one nation.

Europe's Russia Factor

TOP

[Source]
May 22, 2012

image

Robert D. Kaplan

We know who the losers are in the eurozone's financial crisis: Greece and the other countries of the periphery. We also know that Germany is emerging from the crisis as the leader of Europe, more important than the Brussels-based European Union. Even if Berlin has to make concessions, the German capital is the focal point for decisions more than any other place. And that's an indication of power. Yet, the media has not told us about the specter lurking in the background that may, at least in the short term, try to be the overall geopolitical beneficiary of the crisis in Europe: Russia.

Europe's problem is that it has little spare cash. Russia's problem is that Europe's relative dependence on it for energy may dissipate in coming years, as supplies begin to come from elsewhere, including North America. Consequently, Russia is trying to create strong buffers in Central and Eastern Europe. Russia is not quite winning, but it is trying to take advantage of Europe's financial upheaval wherever it can.

Let's begin:

NATO is increasingly infirm. Military budgets in all but a few member states are decreasing. The Cold War Atlanticist orientation of NATO, with its clarifying focus on Central Europe, has evolved into an amorphous global vision, with no real focus and poor results -- witness the NATO quagmire in Afghanistan. Meanwhile, France has supported military coalitions in places close to Europe but not strictly of interest to NATO, such as Libya. Then there are the former Warsaw Pact states of Central and Eastern Europe, such as Poland and Romania, which are only interested in NATO because it provides a vehicle for the U.S. military to defend them against a resurgent Russia.

The Central and Eastern Europeans do, in fact, have cause to be paranoid. The Russians have increased their troop presence near Estonia by tens of thousands, mainly in the Western Military District by the St. Petersburg region. The Russians have an agreement with Belarus, next door to Poland, to rapidly deploy troops inside that country should it become necessary in a wartime scenario. (Russia also economically dominates the Belarusian state.) The Russians have deployed S-400 anti-aircraft missile systems in Kaliningrad in the former East Prussia -- again, next door to Poland -- and have plans to deploy the new, offensive Iskander missile system there within the next year.

Through the first decade of the 21st century, NATO easily contained Russia militarily, while the European Union did so economically. But since 2010, when the Greek debt crisis ignited a general EU crisis, the European Union has been less effective at performing this function. Bluntly put, the European Union does not have enough funds to throw at its eastern periphery, and Russia does -- because of a $600 billion surplus from energy sales and another reportedly $500 billion in reserves.

Russia has been buying and seeking to buy assets at the end of the energy supply chain in Europe. This will give it more leverage over the foreign policies of individual European states. For example, in Germany, the Netherlands, Italy, Austria and Slovakia, the Russians have been acquiring stakes in electricity grids, oil refineries and natural gas transport groups. (Of course, Russia still has to attract critical investment for its modernization and privatization programs, and that means Europeans have to help out, giving them leverage over Russia.)

Throughout Central and Eastern Europe, banks are falling apart, and the Russians are interested in purchasing several of them at reduced prices (though they will still have to subsidize them). Again, Russia is probing, but it may in the end come up short in terms of usable influence. Concomitantly, Russia continues to play a deep role in Central and Eastern European crime syndicates, which, because of poorly institutionalized governments in a region like the Balkans, enjoy real political clout. Russia also has the means to bail out financially strapped Central and Eastern European governments through breaks on natural gas prices. And in the face of a crisis-ridden European Union, which is less able than in the past to provide economic aid to its neighbors in Eastern Europe, Russia is now in negotiations over natural gas fees with Poland, the Czech Republic, Bulgaria and other governments. It is worth mentioning, though, that Russia's advantage here is short term, since an influx of liquefied natural gas will force down the price Russia charges for energy.

As for the Baltics, Russia has the goal to establish enforced buffers in at least two of the three states there. Latvia is internally fragile and compromised by a large, Russian-speaking minority. Estonia is easier to isolate, sandwiched between Latvia and Russia itself. Lithuania is the most serious state with which Russia faces difficulties. Lithuania has a relatively small number of Russian speakers, has borders mainly with anti-Russian Poland and Belarus and has talented, often levelheaded diplomats.

The slow-but-steady Russian encroachment on the Baltic states and Russia's former Warsaw Pact allies, a process through which Moscow seeks over time to repeal the results of the Kremlin's defeat in the Cold War, is a prologue to Russia's current power play for Ukraine. In part because of the debt crisis, but more so because of Ukraine's domestic issues, dreams of a few years back for NATO to expand to Ukraine have nearly vanished. Ukraine evinces severe political instability, something that the European Union cannot begin to cope with and that, for a linguistically and culturally friendly Russia, constitutes an opportunity. Russia, which in 2010 negotiated a 42-year extension of the lease on a Black Sea naval base in the Crimea, now wants to purchase Ukraine's energy infrastructure.

Ukraine is the pivot state that in and of itself transforms Russia. Abutting the Black Sea to the south and former Eastern European satellites to the west, Ukraine's independence keeps Russia to a large extent out of Europe. With Greek and Roman Catholics in the western part of Ukraine and Eastern Orthodox in the east, western Ukraine is a breeding ground for Ukrainian nationalism while the east favors closer relations with Russia. In other words, Ukraine's religious geography illustrates the country's role as a borderland between Central and Eastern Europe. Former U.S. National Security Adviser Zbigniew Brzezinski writes in The Grand Chessboard (1997) that without Ukraine, Russia can still be an empire, but a "predominantly Asian" one, drawn further into conflicts with Caucasian and Central Asian states. But if Ukraine could be brought back under Russian domination, Russia would add 46 million people to its own western-oriented demography and suddenly would challenge Europe, even as it integrated into it.

Indeed, British Prime Minister David Cameron's vision of a Europe extending to the Urals may be realized, but not quite under the idealistic conditions he imagines. A Europe with Russia integral to it could well be a sprawling geographical configuration, united in commerce but with significant areas of it in danger of becoming partly "Finlandized" by a quasi-democratic, nationalistic power with sharp elbows, led by Vladimir Putin.

The question Cameron should be asking is not whether Europe will spread to the Urals -- for that might turn out to be a mixed blessing -- but whether Europe will be compromised by a German-Russian condominium.The Europe that is taking shape is one with Germany in the lead and Russia hovering -- ever more influential -- to its immediate east. The question Cameron should be asking is not whether Europe will spread to the Urals -- for that might turn out to be a mixed blessing -- but whether Europe will be compromised by a German-Russian condominium. Historically, Germany has been a conflicted power, oriented toward both a freer Atlantic Europe to the west and a more autocratic, land-bound Europe to the east. Were an economically dominant Germany to turn east toward Moscow -- if not in a formal alliance, but in something subtler -- that might compromise the West's victory in the Cold War.

Europe is very much in play. Its future as an economic, political and moral powerhouse is not written in advance -- as was smugly assumed a few years ago. The EU debt crisis is only the beginning of the story, with geopolitical aftershocks that will only become apparent over time.

Mob boss set to earn millions from EURO 2012

TOP

image[Source]
May 20,2012

James Murray

BEFORE a ball is kicked in the Euro 2012 football tournament, one man has emerged as a clear winner... fugitive Ukrainian crime lord Semion Mogilevich.

The 65-year-old overweight gangster, known as the “boss of bosses’’ because of his stranglehold over Russian and Ukrainian organised crime, is expecting to earn tens of millions from next month’s tournament in Poland and Ukraine.


Touts have been hired for England v France

Kyiv-born Mogilevich has earned his place on the FBI’s Most Wanted list as investors in the US and Canada allegedly lost £130million in a complex stock scam.His racketeering empire includes prostitution, selling alcohol and providing security and it is said he has already earned a fortune from kickbacks on stadium construction projects in Ukraine, where England meet France on June 11.

Kyiv-born Mogilevich, just 5ft 6in tall but weighing 21st, has earned his place on the FBI’s Most Wanted list as investors in the US and Canada allegedly lost £130million in a complex stock scam. The FBI has put up a reward of £85,000. In the Eighties Mogilevich milked millions from tens of thousands of Ukrainian and Russian Jews seeking a new life in Israel, after offering to sell their properties and belongings.

Tentacles from his crime web have spread to Britain where he allegedly laundered £30million of dirty money and, it seems, sent his son to private school in Kent.

In 1999 he won a libel action against a Hungarian TV station and later complained about a report on America’s ABC network, claiming his innocence. Yet former US president Bill Clinton’s anti-organised crime tsar Jon Winer is on record as saying: “Semion Mogilevich is as serious an organised criminal as I have ever encountered and I am confident he is responsible for contract killings.”

Ticket sales for Euro 2012 have reached an all-time record of £30.4billion.

Європарламент закликав Україну негайно звільнити засуджених за політичними мотивами (резолюція) TOP

http://www.unian.ua/news/505354-evroparlament-zaklikav-ukrajinu-negayno-zvilniti-zasudjenih-za-politichnimi-motivami-rezolyutsiya.html
24.05.2012

За резолюцію проголосувала більшість євродепутатів. Голосування проводилося шляхом підняття рук. 

image

Як передає кореспондент УНІАН, про це йдеться у резолюції за підсумками дебатів “Ситуація в Україні, справа Юлії Тимошенко», схваленій сьогодні на засіданні Європарламенту у Страсбурзі.

За резолюцію проголосувала більшість євродепутатів. Голосування проводилося шляхом підняття рук.

“(Європарламент – УНІАН) закликає до безумовного негайного звільнення всіх в’язнів, засуджених за політично вмотивованими підставами, в тому числі - лідерів опозиції”, - написано у третьому пункті резолюції.

При цьому євродепутати також закликали Україну визначитися із долею засуджених опозиціонерів до початку передвиборчої кампанії.

“(Європарламент – УНІАН) закликає українську владу прояснити ситуацію в’язнів, засуджених за політично вмотивованими підставами, до початку передвиборчої кампанії”, - йдеться у документі.

У резолюції підкреслюється, що підписання та ратифікація Угоди про асоціацію між ЄС та Україною, а також її ефективна реалізація вимагатиме покращення ситуації з правами людини, в тому числі декриміналізації політичних рішень шляхом реформування Кримінального кодексу України, покращення дії принципу верховенства права, посилення демократії, а також припинення спроб стримування опозиції та проведення вільних і чесних виборів.

Депутати підкреслили, що вирішення поточних проблем у відносинах України та ЄС може відбутися лише за бажання української влади здійснити необхідні реформи, в тому числі, реформу судової системи.

Крім того, Європарламент висловив стурбованість судовими процесами проти колишніх та чинних урядовців, висловивши думку, що вони не відповідають європейським стандартам чесності, неупередженості, прозорості та незалежності.

Депутати також висловили жаль засудженням колишнього прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко та підкреслили, що посилення верховенства права та незалежності судової системи, а також початок боротьби з корупцією, яка б заслуговувала на довіру, є необхідними не лише для поглиблення відносин між Україною та ЄС, але й для покращення демократії в самій Україні.

“(Європарламент – УНІАН) підкреслює, що демократична боротьба за політичні рішення має відбуватися в парламенті та через участь виборців у вільних виборах, і не повинна руйнуватися особисто чи політично мотивованими діями кримінального переслідування та маніпулюванням рішень в кримінальних судах”, - написано в резолюції.

Євродепутати також закликали українську владу гарантувати неупередженість та прозорість касаційного процесу Ю.Тимошенко та виловили жаль щодо рішення Верховного спеціалізованого суду України відкласти винесення вердикту до 26 червня цього року.

У документі також міститься заклик до офіційного Києва забезпечити права усіх ув’язнених за політично вмотивованими підставами, і в тому числі Ю.Тимошенко, колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка та колишнього виконуючого обов’язки міністра оборони Валерія Іващенка, на адекватну медичну допомогу, а також на доступ без обмежень до адвокатів, та права на відвідування близькими рідними та іншими особами, такими як посол ЄС.

Депутати також засудили використання сили проти Ю.Тимошенко.

“(Європарламент – УНІАН) засуджує використання сили охороною в’язниці проти Ю.Тимошенко та нагадує зобов’язання України негайно та неупереджено вивчати всі скарги на тортури чи інші форми жорстокого, негуманного чи деградуючого поводження”, - написано у документі.

Європарламент закликав Україну створити незалежну та неупереджену комісію міжнародних юристів для повідомлень про можливі порушення фундаментальних прав і свобод у справах Ю.Тимошенко та інших членів уряду, а також висловили задоволення результатами зустрічі прем’єр-міністра України Миколи Азарова з Президентом Європарламенту Мартіном Шульцем, під час якої М.Азаров погодився на пропозицію Президента Європарламенту направити в Україну додаткову групу медиків для обстеження Ю.Тимошенко та міжнародно визнаних європейських осіб для спостереження за касаційним процесом колишнього українського прем’єра та іншими можливими процесами проти неї.

Депутати також привітали переведення Ю.Тимошенко з Качанівської колонії до лікарні, а також заявили, що наполягають на тому, щоб всі судові процеси проти колишніх та нинішніх урядовців проводилися відповідно до європейських стандартів чесності, неупередженості, прозорості та незалежності.

В резолюції також висловлюється тривога щодо стану демократичних свобод в Україні та щодо практики інструменталізації державних інституцій з метою політичної помсти.

Депутати також наголосили на необхідності чесних та вільних парламентських виборів, які відбудуться у жовтні цього року.

“(Європарламент – УНІАН) підкреслює критичну важливість чесних, вільних та прозорих парламентських виборів в Україні, включаючи право лідерів опозиції брати участь”, - написано у документі.

Крім того, в резолюції висловлюється підтримка успішності проведення Євро-2012 в Україні, але, водночас, є попередження для європейських політиків про ситуацію в Україні.

“(Європарламент – УНІАН) закликає європейських політиків, які хочуть відвідати матчі Євро-2012 в Україні, чітко повідомити про своє знання політичної ситуації в Україні та шукати можливостей відвідування політичних в’язнів у в’язницях, або відвідувати (матчі – УНІАН) як приватні особи, не як VIP-гості.

Як повідомляв УНІАН, дебати щодо ситуації в Україні відбулися 22 травня.

Резолюція Європарламенту: Україна має звільнити Тимошенко і Луценка

http://www.pravda.com.ua/articles/2012/05/24/6965192/

imageЄвропейський Парламент,

- беручи до уваги свої попередні резолюції по Україні, зокрема резолюції від 9 червня 2011, 27 жовтня 2011 та 1 грудня 2011 року,

- беручи до уваги резолюції Парламентської Асамблеї Євронест від 3 квітня 2012 року щодо ситуації Юлії Тимошенко,

- беручи до уваги заяву Верховного представника Кетрін Ештон від 26 квітня 2012 року щодо ситуації Юлії Тимошенко,

- беручи до уваги Заяву по Євро-2012 Андрулли Васіліу, Єврокомісара з питань спорту, від 4 травня 2012 року,

- беручи до уваги заяву Президента Польщі Броніслава Коморовського від 9 травня 2012 року, що Чемпіонат Європи з футболу 2012 повинен відбутись,

- беручи до уваги Звіт щодо прогресу реалізації Європейської політики сусідства в Україні, опублікований 15 травня 2012 року,

- беручи до уваги результати засідання Ради співробітництва Україна-ЄС 15 травня 2012 року,

- беручи до уваги Спільну декларацію Празького Саміту з питань Східного Партнерства 7 травня 2009 року,

- беручи до уваги результати переговорів між Україною та ЄС щодо Угоди про асоціацію, включаючи переговори про глибоку та всеохоплюючу зону вільної торгівлі (ЗВТ) та парафування цієї угоди,

- беручи до уваги Угоду про партнерство і співробітництво (УПС) між Європейським Союзом та Україною, яка вступила в силу 1 березня 1998 року, а також поточні переговори щодо Угоди про асоціацію (УА), яка має замінити УПС,

- беручи до уваги Правило 110(4) свого Регламенту,

A. оскільки Україна – це країна, яка має стратегічне значення для ЄС; оскільки розміри, населення та географічне положення України дають їй особливе місце в Європі, роблячи її ключовим регіональним гравцем, який значно впливає на безпеку, стабільність та добробут всього континенту, і який, як наслідок, повинен брати на себе відповідну частку політичної відповідальності;

B. оскільки досягнення України у сфері прав людини, поваги до громадянських прав та фундаментальних свобод, верховенства права, включаючи справедливі, неупереджені та незалежні судові процеси, а також її зосередженість на внутрішніх реформах є передумовами для подальшого розвитку відносин між Україною та ЄС;

C. оскільки підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, в тому числі угоди по ЗВТ, має важливе значення для європейської перспективи; оскільки чим більше Україна поділятиме спільні цінності з ЄС, і чим більше вона запроваджуватиме реформи в дусі цієї Угоди, тим глибшими поступово ставатимуть її відносини з ЄС; оскільки для ЄС також дуже важливо мати на своєму східному кордоні, значну частину якого формує кордон з Україною, зону верховенства права та добробуту;

D. оскільки поки що в Україні не були запроваджені всеохоплююча реформа судової системи та заходи для забезпечення дотримання закону під час кримінальних розслідувань та судових переслідувань, в тому числі принципу справедливих, неупереджених та незалежних судових процесів; оскільки ці реформи повинні розроблятись у тісній співпраці з Венеціанською Комісією; оскільки рішення у касаційному розгляді апеляції Тимошенко щодо вироку Печерського районного суду міста Києва очікується 26 червня 2012 року;

E. оскільки засудження 11 жовтня 2011 року колишнього Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко до семи років ув’язнення, а також судові процеси проти інших високопосадовців з колишнього уряду є неприйнятними та є проявом вибіркового правосуддя; оскільки відзначаються серйозні недоліки щодо незалежності судової системи, а також відсутність реформ у всіх аспектах судових процедур: судове переслідування, суд, засудження, арешт і апеляція;

F. оскільки держави ЄС продовжують наголошувати на потребі поважати верховенство права, в тому числі справедливі, неупереджені та незалежні судові процеси, тим самим уникаючи небезпеки спровокувати враження про вибіркове застосування судових заходів; оскільки ЄС вважає ці принципи особливо важливими для країни, яка прагне вступити у глибші договірні відносини, основані на політичній асоціації;

G. оскільки корупція та зловживання владою залишають широко-розповсюдженими в Україні та вимагають чіткої реакції з боку влади щодо притягнення до відповідальності винних; оскільки судове переслідування та розслідування повинні бути об’єктивними та незалежними, та не повинні використовуватись з політичними цілями;

H. оскільки у своєму попередньому звіті Данський Гельсінський комітет з прав людини, який проводив моніторинг судових процесів у справі Юлії Тимошенко, визначив фундаментальні недоліки української системи правосуддя, які негативно позначились на захисті індивідуальних прав людини та верховенстві права;

I. оскільки європейська перспектива України повинна базуватись на політиці систематичних та незворотних реформ у низці важливих інституційних, політичних, економічних і соціальних сфер; оскільки важливі реформи вже було здійснено або вони перебувають на стадії здійснення, у той час як інші ще потребують запровадження; оскільки рамки, які створюються Угодою про асоціацію, запропонують Україні вирішальний інструмент модернізації та дорожню карту для проведення внутрішніх реформ, а також інструмент для національного примирення, що допоможе країні подолати останні негативні тенденції, подолати існуючий розкол в українському суспільстві та об’єднати його у спільній меті щодо його європейської перспективи на основі цінностей демократії, верховенства права та належного управління;

J. оскільки у червні Україна разом із Польщею прийматиме Чемпіонат Європи з футболу 2012 року; оскільки поки що високопоставлені європейські політики заявляють, що вони не відвідають матчі, які відбуватимуться в Україні, але не закликають до бойкотування матчів Чемпіонату Європи;

1. Наголошує, що однією із його основних зовнішньополітичних цілей є покращення та сприяння відносинам з Україною та зміцнення Європейської політики сусідства, спрямованої на заохочення політичних, економічних та культурних відносин з країнами, яких вона стосується, та ЄС і його державами-членами; підкреслює, що підписання й ратифікація Угоди про асоціацію та її ефективне запровадження вимагатимуть покращення ситуації з правами людини, в тому числі декриміналізації політичних рішень у реформованому кримінальному кодексі, в умовах верховенства права та глибшої демократії, припинення утисків політичної опозиції та з вільними, чесними і прозорими виборами;

2. Наголошує, що поточні проблеми у відносинах між Україною та Європейським Союзом можна буде вирішити лише на основі чіткого бажання української влади здійснювати та запроваджувати необхідні реформи, зокрема у правовій та судовій системі, з метою повного дотримання принципів демократії, поваги до прав людини та фундаментальних свобод, прав меншин і верховенства права; закликає інституції Європейського Союзу та Ради Європи і її Венеціанську Комісію надати активну й ефективну підтримку цьому процесу реформ;

3. Ще раз висловлює своє занепокоєння щодо судових процесів проти колишніх та чинних високопосадовців уряду, які не проводились у відповідності з європейськими стандартами справедливості, неупередженості, прозорості та незалежності; закликає до беззастережного негайного звільнення всіх в’язнів, засуджених за політичними мотивами, в тому числі лідерів опозиції;

4 Висловлює жаль щодо засудження колишнього Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко; наголошує, що зміцнення верховенства права та незалежної судової системи, а також початок гідної довіри боротьби із корупцією є важливими не тільки для поглиблення відносин між Україною та ЄС, але й для консолідації демократії в Україні;

5. Закликає українську владу розрізняти політичну й кримінальну відповідальність та внести відповідні зміни до існуючого кримінального кодексу; підкреслює, що демократична боротьба за політичні рішення повинна відбуватись в парламенті та за участі виборців на вільних виборах, вона не повинна знищуватись особистими або політично-вмотивованими діями з кримінального переслідування та маніпулювання вироками кримінальних судів;

6. Закликає українську владу вирішити ситуацію з в’язнями, ув’язненими за політичними мотивами, до початку виборчої кампанії;

7. Закликає українську владу гарантувати об’єктивність та прозорість процесу касації у справі Тимошенко, який повинен відповідати правовим стандартам справедливості та загальноприйнятим у Європі практикам, а також вимагає припинити застосування вибіркового правосуддя, спрямованого проти політиків та інших опонентів; висловлює жаль через те, що Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відклав своє рішення щодо касаційної скарги у справі Тимошенко на вирок Печерського районного суду міста Києва на 26 червня 2012 року; звертає увагу на перенесення касаційного розгляду у справі Юлії Тимошенко на 26 червня 2021 року та вважає таку відстрочку прикрою, і застерігає проти затягування належних судових процедур;

8. Закликає українську владу забезпечити повну повагу до прав всіх ув’язнених, засуджених за політичними мотивами, в тому числі Тимошенко, Луценка та Іващенка, на адекватну медичну допомогу у належній установі, права мати доступ до своїх адвокатів без обмежень, права на відвідування родичами та іншими особами, на кшталт посла ЄС; наголошує на потребі України повністю поважати юридичні права та права людини захисників і затриманих осіб, включаючи їхнє медичне лікування; у відповідності до міжнародних стандартів; засуджує застосування сили тюремною охороною до Юлії Тимошенко та нагадує про зобов’язання України швидко та неупереджено вивчати будь-які скарги щодо тортур та інших форм жорстокого, нелюдського та принижуючого гідність поводження; (ЄНП)

9. Закликає українську владу створити незалежну та неупереджену міжнародну юридичну панель, яка б звітувала про можливі порушення фундаментальних прав і свобод людини у справах Юлії Тимошенко та інших членів її уряду; відмічає позитивні результати зустрічі президента Європейського Парламенту Мартіна Шульца з Прем’єр-міністром України Миколою Азаровим, та очікує, що українська влада відреагує на озвучену пропозицію, надавши приблизний план щодо її якнайшвидшої реалізації, щоб забезпечити, у співпраці з командою клініки "Charité", належне лікування Юлії Тимошенко, а також ретельну судову перевірку авторитетною та компетентною особистістю з ЄС апеляційних та касаційних процесів та майбутніх судових процесів проти колишнього прем’єр-міністра України;

10. Вітає той факт, що Тимошенко було переведено з Качанівської колонії до лікарні за її власним рішенням, та бере до уваги останній візит міжнародної команди медичних експертів;

11. Наполягає, що всі судові процеси проти колишніх та чинних високопосадовців уряду повинні відбуватись у відповідності до європейських стандартів справедливості, неупередженості, прозорості та незалежності; засуджує той факт, що українська влада порушила нові політично-вмотивовані справи проти Тимошенко й інших, що суперечить принципам верховенства права;

12. Засмучений станом демократичних свобод, а також практикою перетворення державних інституцій на інструменти з вузько-партійними цілями та для політичної помсти;

13. Підкреслює вирішальне значення вільних, чесних та прозорих парламентських виборів в Україні, які передбачають право лідерів опозиції на участь у них наприкінці цього року; а також наголошує на потребі дотримуватись глибоких зобов’язань щодо демократичних цінностей та верховенства права також у період між виборами; закликає Європейський Парламент взяти участь у міжнародній місії спостерігачів за виборами, щоб спостерігати за наступними парламентськими виборами;

14. Нагадує українській владі про необхідність провести всеохоплюючі реформи, які повинні бути запроваджені належним чином для того, щоб Україна могла наблизитись до європейських норм і стандартів; наголошує на тому, що зближення України з ЄС повинно базуватись на її відданості цінностям і свободам ЄС; наголошує, що одним із наріжних каменів цих стандартів повинна бути незалежна судова система;

15. Наголошує, що повне дотримання законодавства щодо прав людини та запровадження базових стандартів ОБСЄ зміцнить довіру до головування України в ОБСЄ у 2013 році;

16. Висловлюючи надію на успішне проведення Чемпіонату Європи з футболу 2012 року в Україні та Польщі, закликає європейських політиків, які хочуть відвідати матчі Євро-2012 в Україні, публічно повідомити про свою обізнаність із політичною ситуацією в країні та намагатись знайти можливість відвідати політв’язнів у тюрмі; або відвідати чемпіонат як приватні особи, а не VIP-гості.

17. Доручає своєму президенту передати дану Резолюцію ЄСЗД, Раді, Комісії, державам-членам, президенту, уряду і парламенту України, а також Парламентській Асамблеї Ради Європи і ОБСЄ.

 

 

Членів Парламенту Канади не пустили до Юлії Тимошенко

TOP
image
http://www.youtube.com/watch?v=Q8YKdfliSeU&feature=youtu.be

Orwell and the Refugees. The Untold Story of Animal Farm by Andrea Chalupa

TOP

image

Publication Date: March 11, 2012

After having spent years working on the manuscript, George Orwell struggled to find a publisher for Animal Farm. An anti-Soviet satire was not welcome at a time when the West needed Stalin to fight Hitler, and leading intellectuals still believed in the promise of the Russian Revolution. Orwell managed to publish his "fairy tale" in 1945 at a small press for £100. Six months later, a copy ended up in the hands of Ihor Ševčenko, a Ukrainian refugee who recognized its profound meaning.

Ševčenko wrote to Orwell in London, and, working with him by letter, published Animal Farm in Ukrainian. In March 1947, Ševčenko printed around 5,000 copies to distribute among the Ukrainian refugees in the displaced persons camps of postwar Germany and Austria. But only 2,000 books were given out; U.S. soldiers confiscated the rest and handed them over to Soviet authorities to be destroyed as propaganda.

Though my mother and father were been born in Ukrainian displaced persons camps, after their parents had escaped the Soviet Union through the hell of the Eastern Front, it had never occurred to me that out of the 2,000 copies that survived among the 200,000 or so Ukrainian refugees, that my family would have one. As I discovered while researching my family's history, my uncle had picked up a copy in the refugee camp when he was a boy, and brought Orwell's masterpiece with him when he immigrated to the United States. I decided to explore the history behind this family heirloom and share it as a reminder of the humanitarian importance of speaking truth to power.

"Chalupa has produced a moving story about artistic and spiritual resistance."
--Nelson George, author of Hip Hop America writer & director of Brooklyn Boheme

"This is the kind of story that makes you appreciate the power of coincidence. It keeps you engaged the whole way through."
--Ian Spector, New York Times bestselling author, The Truth About Chuck Norris

CIUS sponsors new book on Ukrainians,of the Kholm and Podlachia regions

TOP

image

14 May 2012—Yurii Makar, Mykhailo Hornyi, Vitalii Makar, and Anatolii Saliuk, Vid deportatsiї do deportatsiї. Suspil'no-politychne zhyttia kholms'ko-pidlias'kykh ukraїntsiv (1915–1947). Doslidzhennia. Spohady. Dokumenty (From Deportation to Deportation. The Social and Political Life of the Ukrainians of the Kholm and Podlachia Regions. Research. Memoirs. Documents). Vol. 1, Doslidzhennia (Chernivtsi: Bukrek, 2011), 880 pp. Illustrated with black-and-white and colour plates.

Based on Ukrainian, Polish, and Canadian archival materials, this book (the first in a series of three volumes) examines the fate of the Ukrainian inhabitants of the Kholm (Chełm) region and southern Podlachia between 1915 and 1947. It begins with the deportation of Ukrainians to Russia during the First World War, continues with the life of the Ukrainian population of these regions in the interwar Polish state, and ends with the expulsion of Ukrainians to the Ukrainian SSR according to the Polish-Soviet agreement of 9 September 1944, followed by the infamous “Operation Wisła,” the Polish government’s brutal deportation of Ukrainians to the Polish “newly liberated territories” in 1947.

The volume consists of twelve chapters. The title and copyright pages, table of contents, preface, introduction, and conclusion are presented in five languages—Ukrainian, Polish, Russian, English, and German. There is also a list of abbreviations, as well as indexes of personal names and place-names.

The book includes the following chapters:

  1. The First World War and Seeking Refuge in Russia
  2. The Problem of the State Affiliation of the Kholm and Podlachia Regions in the Early Postwar Years
  3. Part of the Newly Restored Poland
  4. The Economic Status and Cultural and Educational Life of Ukrainians in the Region
  5. The Destruction of Orthodoxy as a Tool of Denationalization
  6. The Second World War: The Ukrainians’ Anticipations and Realities of Life
  7. The Ukrainian-Polish Conflict against the Background of German Occupation Policy
  8. Toward Ultimate Polonization
  9. The Political and Legal Principles behind the Solution to the Ukrainian Question
  10. The Expulsion of Ukrainians from their Ancestral Lands
  11. Adaptation of the Ukrainian Population of the Kholm and Podlachia Regions to their New Life in the Ukrainian SSR
  12. The Final Liquidation of the Ukrainian Community in the Kholm and Podlachia Regions.

This work was endorsed by the Academic Council of the Yurii Fedkovych National University of Chernivtsi. Its publication was sponsored by the Helicon Business Group and by the Canadian Institute of Ukrainian Studies (the Teodota and Iwan Klym Memorial Endowment Fund; the Celestin and Irena Suchowersky Endowment Fund; and the Marusia Onyshchuk and Ivanko Kharuk Memorial Endowment Fund, now the Petro Malofij Endowment Fund).

The book is available in hardcover for $64.95 (plus taxes and shipping; outside Canada, prices are in U.S. dollars). Orders can be placed via the secure on-line ordering system of CIUS Press at www.ciuspress.com or by contacting CIUS Press, 430 Pembina Hall, University of Alberta, Edmonton, AB, T6G 2H8; tel.: (780) 492-2973; e-mail: cius@ualberta.ca.

The Canadian Institute of Ukrainian Studies (CIUS) is a leading centre of Ukrainian studies outside Ukraine that conducts research and scholarship in Ukrainian and Ukrainian-Canadian studies. If you would like more information on the Institute, please visit our website at www.cius.ca or contact Dr. Bohdan Klid at (780) 492-2972; cius@ualberta.ca.

Канадський інститут українських студій (КІУС) — провідний осередок українознавчих студій поза межами України, покликаний розвивати науково-дослідну роботу з української та українсько-канадської тематики. Щоб отримати детальнішу інформацію, просимо відвідати наш веб-сайт www.cius.ca або зв’язатися з д-ром Богданом Клідом (780) 492-2972; cius@ualberta.ca.

Ukraine's Cirrus Minor - Illustrator

TOP

image

http://www.juxtapoz.com/Illustration/ukraines-cirrus-minor

The work of Ukraine based illustrator Cirrus Minor is no doubt strange, surreal and curiously inviting. Her bizarre and conceptually abstracted imagery is romantically blended with characters experiencing the vastness of solitude and adventure. Not knowing much about Minor and her practice even furthers the mystery within her work.

Brawl erupts in Ukraine parliament over Russian language bill - VIDEO TOP

http://www.telegraph.co.uk/news/worldnews/europe/ukraine/9288953/Brawl-erupts-in-Ukraine-parliament-over-Russian-language-bill.html
May 26, 2012

Opposition and pro-president deputies brawl in Ukraine's parliament, during debate on a hotly contested bill that seeks to accept Russian as an official language in the country.

image

Violent scuffles broke out in the Ukrainian Rada on Thursday as deputies debated the bill which would allow the official use of Russian language in certain parts of the country.

The brawl erupted between deputies loyal to Ukrainian President Viktor Yanukovich and lawmakers from pro-Western opposition parties, who want to preserve Ukraine's cultural and political independence from its powerful neighbour Russia.

The law being debated proposes to allow the use of Russian as an official language equal to Ukrainian in some civic institutions such as schools, hospitals and courts in regions where a Russian-speaking population is in the majority.

Opposition deputies consider the law as an attempt by Yanukovich's party to divide Ukrainians ahead of upcoming parliamentary elections in October and a threat to the existence of Ukrainian language.

Before the fight, deputies argued that the law would split the country.

Ukraine has a large Russian-speaking minority concentrated in the eastern part of the country, around the city of Donetsk, which is Yanukovich's power base and in the Crimea to the south.

One opposition parliament member was taken to hospital with his head bleeding

Opposition deputy Mykola Petruk was taken to hospital with his shirt covered in blood, apparently from a blow to the head.


 
Yulia Tymoshenko: Introduction of second official language is a crime against the nation TOP

imagehttp://www.tymoshenko.ua/en/article/yulia-tymoshenko_0502412
May 24, 2012


Today the ruling party headed by Yanukovych plans to consider an absolutely irresponsible bill to introduce bilingualism in Ukraine. This is an exactly one of those cases when, as they say, nobody pulled them by their tongues – they pulled themselves.

I have to note that there is already bilingualism in Ukraine – the language of crime, the language of corruption and the shadow economy. This is the language they use to fill out "forms" and "reports", this is the language and code they live by and bully the country with.

I have been saying for a long time that if you have a problem with languages, if you have issues with bilingualism – learn Ukrainian.

The introduction of a second official state language isn’t just a pre-election initiative of the Party of Regions. We know that ahead of every election they resurrect this topic and try to manipulate people. They don’t need either Russian or Ukrainian. They don’t need Ukraine or Russia. They live by other codes. They want personal enrichment and total control over the country.

I want to note that this isn’t just a pre-election game – it’s a crime against Ukraine, a crime against the nation. It’s a crime against history and against the people. And I seriously assert that I won’t let them do this! Listen to me, here, behind bars, I won’t let you sneer at Ukraine!

I want you all to know that abusing a language and the fundamental principles of a nation are far more dangerous than abusing Tymoshenko. No matter where I am, no matter what you do – I will get you and force you to answer before the law and the country for what you are doing right now.

Yulia Tymoshenko,
Ukrzaliznytsia Central Clinical Hospital № 5, Kharkiv


 
US Senate to consider draft resolution calling for release of Tymoshenko TOP

imageU.S. Senator James Inhofe (R-Okla.) has submitted to the Committee on Foreign Affairs of the U.S. Senate a draft resolution calling for release from prison of former Ukrainian Premier Yulia Tymoshenko.

May 17, 2012

Resolved, That the Senate-- 

(1) condemns the administration of President Viktor Yanukovych for the politically motivated imprisonment of former Prime Minister Yulia Tymoshenko; 

(2) calls on the Yanukovych administration to release Ms. Tymoshenko immediately for medical reasons; 

(3) urges the Organization for Security and Cooperation in Europe not to recognize Ukraine's scheduled 2013 chairmanship of the Organization until the release of Ms. Tymoshenko; 

(4) urges the Department of State to withdraw the United States Ambassador to the Ukraine and suspend operations at the United States Embassy in Kiev until the release of Ms. Tymoshenko; 

(5) calls on the Department of State to institute a visa ban against President Yanukovych, Prosecutor General Viktor Pshonka, and other officials responsible for Ms. Tymoshenko's imprisonment; and 

(6) calls on the North Atlantic Treaty Organization to suspend all cooperative agreements with Ukraine and place Ukraine on indefinite probation with regard to its Distinctive Partnership with the Organization until the release of Ms. Tymoshenko.

 

Moscow, Brussels: All quiet on the western and eastern fronts

TOP

image

As of January 1, 2011 Estonia has entered the Eurozone.
Ukraine has simply entered the Zone.

Ilko Kucheriv Democratic Initiatives Foundation

On May 18 the two main leaders of Ukraine President Viktor and PM Mykola Azarov paid official visits to Moscow and the headquarters of the European Union in Brussels. In Moscow Yanukovych spoke with Russian President Vladimir Putin within the framework of an informal summit of the heads of state of the Commonwealth of Independent States (CIS). Azarov took part in the work of the EU-Ukraine Cooperation Council having met with EU High Representative for Foreign Policy and Security Affairs Catherine Ashton and EU Commissioner for Enlargement and European Neighborhood Policy Stefan Fule.

Empty meetings

President Yanukovych’s visit to Moscow was his first opportunity to meet with Russian President Vladimir Putin after four-year hiatus during the presidency of Dmitry Medvedev. The events of May 15 confirmed the low expectations of results of the meeting of the two heads of state. Several critical factors were obstacles to the two sides taking any serious decisions. First of all, while the meeting was quite formal, real results of the talks between the two sides will only be evident at the meeting of inter-state commissions this July.

Secondly, the presidents of the two countries did not show their willingness to retract from their positions of withdrawal, which are currently very contradictory. Yanukovych continues to insist on reduction of the price of Russian gas through amending the current agreement between Russia and Ukraine.

What were the results of the visits of Viktor Yanukovych and Mykola Azarov? What role does Ukraine play in the Moscow-Kyiv-Brussels triumvirate?

Ukraine or signing a new contract. Meanwhile, Putin believes close integration of Ukraine with Russia is the only way of changing the prices of gas.

Thirdly, if the Ukrainian side has seemingly not decided how to deal with Russia after the presidential elections in Ukraine next March, then obviously the Russian leadership will deliberately balk hoping that the circumstances will eventually force Ukraine to concede. It is not surprising that the results of the meeting between Yanukovych and Putin on May 15 were cautious statements by both presidents in which they did not say anything new about their vision of cooperation between the two countries in the future.

Premier Mykola Azarov’s visit to Brussels also did not bring any results. Before the meeting of the EU-Ukraine Cooperation Council it became clear that President of the European Council Herman von Rompuy and President of the European Commission Jose Manuel Barroso would not meet with the head of the Ukrainian government. Most probably, this was due to another boycott that European leaders imposed on members of the Ukrainian government thereby expressing their disagreement with the political processes and the resonant judicial processes in Ukraine. This comes as no surprise as both Catherine Ashton and Stefan Fule expressed their concern about political persecution in Ukraine during their meeting with Azarov. In response, the Ukrainian premier cast aside these accusations thereby further contributing to the freezing of relations between Ukraine and the EU.

Accordingly, the only result of Azarov’s visit to Brussels on May 15 once again proved that the Ukrainian government does not want to learn from its mistakes and continues to obstinately push aside its European partners. The premier’s promises to let doctors from the European Parliament visit Yulia Tymoshenko and allow representatives of the EU participate in reviewing the cassation of her sentence will not likely be an obstacle. After all, Assistant Prosecutor General Renat Kuzmin confirms the fact that Tymoshenko was involved in the murder of businessman Yevhen Shcherban in 1996. For this reason, at the moment there are enough grounds to expect that another sentence will be passed down against Tymoshenko is more likely than the current one being reconsidered.

Left to the mercy of fate

Meanwhile, both meetings on May 15 sent out extremely alarming signals regarding Ukraine’s position on the international scene. On the one hand, relations between Ukraine and the EU ran into a dead- end quite some time ago in connection with the Tymoshenko case and at the moment the EU is not willing to keep Ukraine in its orbit for fear of its reorientation towards Moscow.

Apparently, the inflexible policy of official Kyiv has irritated European officials to the point that Europe will simply forget about Ukraine. In this case, Ukraine will not only lose the chance of European integration, but also be deprived of opportunities to turn to Europe in talks with Russia as a potential lever of influence on the opposing side. At the same time, it is glaringly obvious that the most important and most difficult aspect of talks between Ukraine and Russia are on the horizon. It is no secret that Putin will attempt to implement large- scale integration projects such as the Customs Union and the Common Economic Space with the participation of countries of the post-Soviet expanse, Ukraine being the main participant.

It is also understood that Russia plays and will play first fiddle in such unions if they are formed or further expanded. Accordingly, Russia will continue to apply pressure on Ukraine, meaning that the Ukrainian side faces the risk of losing all of its trump cards by the end of this year. Furthermore, while today the Ukrainian government is actively tarnishing its international image by its reckless behavior towards Tymoshenko and its attitude towards recommendations of the EU, the upcoming parliamentary elections in October of this year could deal the next blow. It is hard to diminish the threats related to these factors.

On the one hand, should the leaders of the two most powerful opposition parties in the parliament not run in the elections and if the votes in the elections are rigged, this will result in the total international isolation of Ukraine and will play into the hands of Moscow. On the other hand, if Ukraine is not granted a loan from the International Monetary Fund and does not receive discounts on the price of Russian gas, the Ukrainian government risks the repercussions of serious economic tremors after the elections if it fulfills its populist promises.

If these two prognoses come true, at the end of this year Ukraine may have no choice but to join the integration projects of Russia on its terms. And this will most likely put Ukraine’s state sovereignty under threat.

Conclusions

The visit of President Viktor Yanukovych to Moscow and Premier Mykola Azarov to Brussels produced no results and instead demonstrated further cooling of relations with the EU and the continuation of a period of alarming uncertainty in relations with Russia. If Ukraine holds to its current foreign policy it cannot expect any serious progress in its relations with Brussels or Moscow over the coming months. There may be some notable changes after the parliamentary elections this October. If there are serious violations in terms of the democratic nature of the elections, Ukraine faces the risk of becoming a passive target in Russia’s geopolitical sphere of influence.

Ukraine firms up promise on Tymoshenko monitoring

TOP

[Джерело]
22.05.12

Andrew Rettman

image Eugenia Tymoshenko in Strasbourg on Tuesday (Photo: europarl.europa.eu)

BRUSSELS - Ukraine has confirmed details of an EU parliament mission to monitor the well-being of former prime minister Yulia Tymoshenko.

A parliament source said on Tuesday (21 May) that Ukrainian Prime Minister Mykola Azarov has sent a letter to EU parliament President Martin Schulz "which creates a formal basis for the president to take action."

The Azarov letter is a reply to Schulz' earlier note, on 16 May, detailing what he expects to happen.

"In support of and in co-operation with the Charite medical team [a group of German doctors already working with Tymoshenko], the European Parliament is ready to propose a group of international doctors to be dispatched to Ukraine to ensure full medical treatment of Ms Tymoshenko," Schulz wrote.

"The European Parliament is also ready to propose an internationally recognised personality, enjoying respect both in the EU and in Ukraine, to observe the approaching appeal process ... with complete access to all documentation and proceedings of the court and assisted by professional staff of the European Parliament."

The letters come after the two men pulled the project out of their hat during a meeting in Brussels last week.

Neighbourhood commissioner Stefan Fuele in a speech in Strasbourg on Tuesday (21 May) said he is "glad" about the arrangement, even though Schulz did not consult with the European Commission or with the EU external action service on the idea.

Tymoshenko's daughter, Eugenia, is to meet Schulz in Strasbourg later on Tuesday to tell him what she thinks about the plan.

Tymoshenko was jailed last year for "abuse of office" and later complained about crippling back pains, with Eugenia in the past claiming that authorities are poisoning her mother.

For his part, Polish centre-right MEP Jacek Protasiewicz - who met Tymoshenko last weekend - told the Strasbourg assembly "it is a sad and sorry sight to see a person who used to be so active and energetic in pain and suffering."

The plenary debate saw mixed opinions: one MEP wore a Ukrainian football jersey while lambasting commission plans to boycott Euro2012 in Ukraine. Another deputy wore a t-shirt with Tymoshenko's face and the legend "Free Yulia."

Meanwhile, Polish MEPs of all stripes warned parliament the EU risks handing Ukraine to Russia if it mishandles relations.

In a sign the Polish point of view is gaining ground in Catherine Ashton's external service, the EU body last week chose Poland's current EU ambassador, Jan Tombinski, to be the next EU envoy in Kiev from July onward.

"The [external action service] chose him because we have to try and save our policies in this region. Without Ukraine, the whole Eastern Partnership is not worth a dime," an EU diplomat told this website, referring to the EU's plan to pull six former Soviet countries closer to the West.

The dubious business of the Yanukovych clan

TOP

image

[Source]
05/16/2012

Benjamin Bidder in Kyiv

When President Viktor Yanukovych assumed Ukraine's top office, he pledged to battle corruption. Now Ukrainians suspect he is abusing his position to profit himself, family and friends. They operate a network of successful firms, while the purchase of his luxury residence has been skillfully obfuscated.

Back in the days when Viktor Yanukovych was still seen as a figure for hope by many in Germany and Yulia Tymoshenko was still free, the President of Ukraine was more positive about Germany than he is now.

In late August 2010, Yanukovych traveled to Berlin, just six months after his election win that ended the Orange Revolution heroes' stint in power. At the time, it was secretly hoped that the man who had tried to assume power via electoral fraud in 2004 would end the chaos that the quarreling orange camp had unleashed on the country. He was expected to implement reforms and attract investors.

During his address to business leaders in Berlin, Yanukovych dug up a hesitant compliment for the "Made in Germany" label. He described his personal experience talking to German craftsmen during construction work. "I can say they were the intelligentsia among workers," praised Yanukovych. He then went on explain at length about woodwork at a country house in Ukraine called "Mezhgorye." The episode was soon forgotten in Berlin.

"Mezhgorye." In Ukraine, the tongue-twister carries a weight similar to that of "Watergate" in the United States. It has become synonymous with scandal. Soviet leader Nikita Khrushchev once lived in the residence. Following independence in 1991, the luxury estate became Ukrainian state property.

Later the real estate was privatized through a circuitous route involving companies in Vienna and London along a trail that appears to lead to Viktor Yanukovych, the man who had once promised to "not only to fight hard against corruption, but cruelly."

Boosting a President's Prosperity

During his 2010 visit to Berlin, Yanukovych quipped that the previous orange government had "not made any decisions for its country." The economy was "unable to work systematically," he complained. Two years later, it is clear that Yanukovych's decisions have systematically enhanced his prosperity -- or that of his close friends or family.

Recently Alexander Yanukovych, 38, has emerged as one of Ukraine's leading businessmen. The president's eldest son, a trained dentist, has built office buildings and hotels in the eastern Ukrainian city of Donetsk. His business is booming. According to Ukrainian media, the younger Yanukovych's All-Ukraine Development Bank increased its earnings in the last three quarters of 2011 by a factor of twenty.

In Ukraine, the term "family" is making the rounds, in reference to the corrupt network of relatives and close friends which surrounded Russian President Boris Yeltsin in the 1990s.

Yanukovych's victory over Yulia Tymoshenko in the runoff election in early 2010 was also a victory for the eastern Ukrainian oligarchs who backed his Party of Regions. Since then, this group has widened their influence far beyond the borders of their homeland in the east of the country. Businessmen in Kiev have dubbed the phenomenon "the wave from Donetsk."

'Kill a Journalist'

Sergei Leshchenko, 31, is surprisingly slight for someone who is taking on the most powerful men in the country. On a quiet side street in the capital Kiev, the lanky journalist bends over his computer. The Ukrainska Pravda newspaper, which means "Ukrainian Truth," has set up an impromptu editorial office in an apartment. Boxing gloves hang on the wall. "Keep the fighting spirit," is written alongside them.

The 20 reporters are fighting a dangerous battle for the truth. In 2000, the paper's editor-in-chief Georgiy Gongadze was assassinated, presumably by men linked to then-President Leonid Kuchma. Twelve years after the crime, Sergei Leshchenko still receives thinly veiled death threats. The pro-government newspaper Izvestia even published an editorial accusing the reporter of "trying to destabilize the Yanukovych presidency." The column was entitled "Kill a Journalist."

Leshchenko has made enemies by scrutinizing the business practices of the Yanukovych clan. In particular, he focused on the privatization of the President's former favorite residence -- Mezhgorye. Satellite photos show an extensive property complete with guest house, swimming pool, yacht club, and the very same grand country house where Yanukovych's much-admired German craftsmen once worked.

Complicated Ownership Structures

Documents obtained by the Ukrainska Pravda show that the Mezhgorye was not initially sold. Instead, the state transferred the property to a company in Donetsk and obtained two dilapidated houses in Kiev in return. The new owner then moved hastily to divest the property to a second Donetsk-based company called Tantalit. Despite the sale of the luxury property, the firm was declared officially bankrupt soon thereafter.

From Donetsk the business trail leads west to Austria. According to Ukrainska Pravda, some 99 percent of Tantalit apparently belongs to a Viennese company called Euro East Beteiligungs GmbH. The Austrian Euro Invest Bank holds 65 percent of the shares in this firm and the remaining 35 percent belong to the London-based Blythe Europe Ltd.

In Ukraine, people are asking why these firms have such complex ownership structures. Who in the Alpine nation helped the Ukrainians to create such an involved corporate network? And does it aim to hide the firm's real owner?

President Viktor Yanukovych officially pays rent to reside at Mezhgorye. Using public funds, he has added a large study to the property. But Sergei Leshchenko and his colleagues have little doubt that Yanukovych is master of Mezhgorye.

Ukraine's windfall offers freedom from Russia

TOP

[Source]
May 14, 2012

VIKTOR YANUKOVYCH deserves no reward for his heavy-handed rule as president of Ukraine. His term has brought increasing corruption, a concentration of power in the presidency and show trials of political opponents. The most worrying has been the case of Yulia Tymoshenko, a former prime minister who now languishes in prison on a seven-year sentence.

Yet those concerned about Ukraine's future have some reason for hope about a deal that will give Chevron and Royal Dutch Shell the rights to develop unconventional natural gas fields in the country. The arrangement could lead to $370 million in investment and result in Ukraine producing up to 10 percent of the gas it uses by 2020. If handled well, it could prove more impetus for good behavior than reward for bad.

True, the contract seems to undercut the West's recent approach toward Ukraine, which involves rebuking Mr. Yanukovych's regime following Ms. Tymoshenko's sentencing. The European Union has put wide-ranging trade talks on hold, and there is talk of European leaders boycotting a soccer tournament in Kiev this summer. For now, relations between the Russian government and Mr. Yanukovych are also cool, which, combined with the lure of lucrative future economic ties, gives the West some leverage to push Ukraine back from authoritarianism. The E.U. is right to use that leverage.

What's more, Anders Aslund, an expert on Eastern European economies, warns that Chevron and Shell's natural gas projects could very easily become ensnared in official corruption, benefiting a small circle of oligarchs surrounding Mr. Yanukovych and producing little fuel.

Yet by the same token, the new gas deal provides Ukraine an opportunity to demonstrate that its government can insulate critical economic affairs from that corruption, letting Chevron and Shell conduct their work free from unnecessary hindrance. Bringing Western corporate efficiency into Ukraine's energy sector would also help remove one of the largest long-term obstacles to the country's westernization: Russia. Ukraine's dependence on Russian natural gas has been the primary tool used by Russian President Vladimir Putin to manipulate Kiev. More freedom from Russia would enable Ukraine to chart its own course, including, potentially, liberalization that would allow deepening ties with the European Union. Much will depend on details of the relationship between the government and the companies yet to be spelled out.

In the meantime, the West must maintain its pressure on Mr. Yanukovych. Releasing Ms. Tymoshenko should be a minimum condition placed on talks to establish preferential trade arrangements with the E.U. And the West should pay close attention to parliamentary elections in October, urging the Ukrainian government to hold fair contests and monitoring the polls as best it can.

During two decades of independence, Ukraine has wavered between the authoritarian model to its east and the democratic model to the west. The United States, its allies and, above all, the Ukrainian people will be best served if Ukraine can escape the temptations of Putinism.

Бютівця побили до крові. Колесніченку порвали сорочку - ВІДЕО TOP

http://www.pravda.com.ua/news/2012/05/24/6965235/
24 травня 2012

imageВнаслідок сутички у Верховній Раді до крові побили депутата від БЮТ Миколу Петрука.
"Петрука побили до крові", - сказав у коментарі Українській правді БЮТівець Андрій Шевченко.

[...]

БЮТівців і "нашоукраінців" били кастетом, бойовики, не депутати від ПР".

[...]

Як відомо, Литвин закрив засідання після того, як в президію, заблоковану Партією регіонів, перелізли депутати від опозиції.

Ціла стаття і відео: http://www.pravda.com.ua/news/2012/05/24/6965235/

 

Чи заморозять родині Януковича закордонні активи

TOP

[Source]
23.05.2012

Анна Ященко

Тож якщо раніше на Заході загально висловлювалися про можливу заборону в`їзду українським можновладцям і про блокування рахунків, то тепер пропозиція доволі конкретна і персональна.

Учора в Європарламенті тривали дебати щодо України. Під час виступів пропонувалися доволі різкі кроки стосовно нинішньої української влади, приміром – заморозити активи родини та друзів Януковича. Представник Німеччини, депутат Міхаель Галер заявив, що президент України Віктор Янукович, його родина та друзі отримують дедалі більше і більше влади. Він навів приклади призначення наближених до президента осіб на посади міністра внутрішніх справ, керівників податкової та Нацбанку. “Син Януковича, родина та друзі єдине, що хочуть, це наповнювати кишені”, - сказав Галер.

Тож якщо раніше на Заході загально висловлювалися про можливу заборону в`їзду українським можновладцям в ЄС чи США або про можливе блокування рахунків, то тепер пропозиція доволі конкретна і персональна. Адресатом месиджа є безпосередньо Янукович та його близьке оточення. Чи подіє чергове китайське попередження на владу і яка ймовірність того, що активи українських можновладців, переважно виведені в офшори, таки почнуть блокувати? З цими питаннями ми звернулися до експертів.

Тарас Чорновіл, перший заступник голови Комітету ВР України з закордонних справ:  МОВА ПРО ТЕ, ЩО МОЖУТЬ БУТИ ЗАСТОСОВАНІ ЕКОНОМІЧНІ САНКЦІЇ

image Тарас Чорновіл


Застосування персональних санкцій – прийнята процедура. Частіше це стосувалося керівників країн Близького Сходу, Африки — згадайте “заморозку” щодо Каддафі, керівників Сирії тощо.

Індивідуальні санкції, коли блокувалися банківські рахунки і обмежувався в`їзд до Євросоюзу та інші цивілізовані країни, застосовувалися щодо певної групи людей, напряму пов`язаних із Лукашенком.

Я неодноразово мав розмови з цього приводу з багатьма західними депутатами й урядовцями. Вони мені казали: поки що розробка індивідуальних санкцій щодо України пробуксовує. Важко відшукати рахунки цих людей. Вони дуже сильно прокручені. Хоча сам процес пошуку — хто, де і яку власність купував, - уже відбувається. Він пішов в Латвії і у Відні щодо цілого ряду осіб, на яких зав`язані рахунки і власність наших можновладців. Цей процес набирає юридичних обертів, але поки що до індивідуальних санкцій щодо замороження саме їхніх грошей, які були оформлені через десятих людей, іде не так швидко.

Янукович може почути тільки тоді, коли йому якісь чужі дяді клацнуть наручники на руках або коли за нього візьмуться свої дуже багаті дяді…Я побоююсь, що буде гірший варіант. Нас уже порівняли в дуже жорсткий спосіб з Білоруссю. Нас взагалі не розглядають як країну перспективну. Ідеться про те, що можуть бути застосовані економічні санкції. Це б`є передусім по олігархах, але також по всіх нас, по бюджету, робочих місцях тощо. Така заява формально озвучена тільки прем`єром Хорватії. Хорватія ще не член ЄС. Я пробував дізнатися з цього приводу якусь додаткову інформацію, і мені сказали, що це той чоловік, який просто хоче трішки випереджати події. Тобто він озвучив те, що обговорювалося. А реально це питання обговорювалося досить серйозно.

Підозрюю, що в завтрашній резолюції, можливо, не буде ніяких санкцій. Вона буде достатньо розпливчаста, але жорстка. Це буде чергове китайське попередження. Наступного вже може і не бути.

Наші керівники могли бодай трошки згладити ситуацію перед завтрашнім розглядом українського питання в Європарламенті, якби сьогодні включили в порядок денний тему про можливість лікування в`язнів за кордоном. Від нашої влади прямим текстом просили, щоб вони це зробили. Наскільки мені відомо, резолюція була перенесена саме через те, що хтось пообіцяв, що законопроект буде проголосовано на цьому тижні. Але вони цієї обіцянки не виконали. Цей факт обману зіграє не найкращу роль.

Захід відверто каже, що втрачає терпіння. Ви подивіться, скільки років треба було, щоб оголосили про жорстке, негативне ставлення до Лукашенка. І менше як за рік Янукович пройшов дистанцію, коли нас порівняли з режимом Лукашенка.

Янукович нічого не почує. Давайте не будемо говорити про Януковича, який приймає самостійні рішення і може оцінювати ситуацію. Янукович може почути тільки тоді, коли йому якісь чужі дяді клацнуть наручники на руках або коли за нього візьмуться свої дуже багаті дяді…

Олександр Сушко, науковий директор Інституту євроатлантичного співробітництва: МІЖ ЄС І УКРАЇНОЮ БУДЕ ХОЛОДНИЙ МИР

imageОлександр Сушко


Не йдеться про включення цього пункту в резолюцію. Цю думку висловив депутат Європарламенту, відомий своїми дуже гострими поглядами на керівництво України. Але її

не поділяє більшість парламенту на даному етапі.

На сьогодні навіть Лукашенко не удостоївся такої санкції.

Справді, існує механізм відстеження активів з можливістю їх замороження. Він застосовувався щодо родини Каддафі під час громадянської війни в Лівії, з подальшою передачею цих активів новому уряду Лівії. Але це можливо лише в екстраординарних випадках, коли йдеться про війну. А у випадку з Україною – це дуже радикальна точка зору.

Україну вже поставили в один ряд з Білоруссю. На цьому етапі неминучим є певний відкат. До нормалізації відносин тепер повернутися буде дуже важко. Так, буде певний холодний мир. Думаю, зараз ситуацію ніхто не загострюватиме, якщо тільки з українського боку не буде якихось нових сюрпризів. Але й нормалізувати її до того рівня, коли можна було б повернутися до теми угоди про Асоціацію з ЄС, найближчим часом теж навряд чи вдасться.

Володимир Огризко, екс-міністр закордонних справ: ТОЧКОВІ УДАРИ ЗАВЖДИ БІЛЬШ ДОШКУЛЬНІ, НІЖ ЗАГАЛЬНІ ЗАЯВИ

imageВолодимир Огризко


Давайте почекаємо, що буде в самій резолюції. У мене таке відчуття, що там теми про особисті санкції не буде. Але це, звичайно, не означає, що до неї не можуть повернутися пізніше, у разі, якщо і цей черговий заклик до української влади залишиться без уваги.

Чи можливі такі санкції стосовно України? Безумовно, можливі, якщо в Європі чи Америці зрозуміють, що іншим способом впливати неможливо.

Звичайно, точкові удари завжди більш дошкульні, ніж загальні заяви.

Є цілі списки росіян і білорусів, яким заборонено в`їзд до США або до Європи. Стосовно деяких з них, зокрема, вжито цю санкцію, яка називається “замороження банківських рахунків”.

Чи це потрібно Україні? Це справді зажене нас у резервацію тоталітарних режимів – поряд з Білоруссю чи Росією та іншими одіозними країнами.

Дуже не хотілося б, щоб до цього дійшло. І я дуже вірю в те, що і цей заклик може нарешті бути додатковою краплею, яка зумовить перехід від кількості в якість. Хотілося б вірити, що для українського керівництва все-таки перспективи європейського напрямку є важливішими, ніж якісь особисті політичні міркування.

Це означає, що в якийсь момент усі ці речі стануть предметом судових позовів. І фінал цієї історії буде дуже швидкий. Інформація про активи, нерухомість наших можновладців за кордоном вже зараз гуляє і по Інтернету, і по багатьох друкованих виданнях, у тому числі німецьких, австрійських, англійських. Це означає, що в якийсь момент усі ці речі стануть предметом судових позовів. І фінал цієї історії буде дуже швидкий.

Час заяв уже закінчився. Настав час практичних дій. І ці дії можуть бути дуже дошкульними.

Борис Кушнірук, економіст: НАШІ МОЖНОВЛАДЦІ ПРИЇЖДЖАЮТЬ З ВАЛІЗАМИ ГРОШЕЙ І КУПУЮТЬ ПОЛІТИКІВ НА ЗАХОДІ

imageБорис Кушнірук


Існують організації, наприклад, FATF, покликані боротися з відмиванням брудних грошей, отриманих унаслідок корупції та використання повноважень. Коли визначено перелік осіб, щодо яких мають застосовуватися санкції, починаються заходи з виявлення цих активів. Зрозуміло, що не завжди вони виявляються одразу, не завжди всі рахунки можна закрити. Але в реальності, якщо вони хочуть це зробити, то зроблять. Спецслужби все це контролюють.

Коли раніше була інформація про можливе блокування рахунків і стали говорити, що наші можновладці почали переводити гроші в Азію, я згадав анекдот, який колись розповідав Юрій Нікулін. Виходить конферансьє з верблюдом і каже: дивовижний номер – у верблюда унікальна пам`ять, зараз він обплює всіх, хто сидить у перших трьох рядах. У цей момент народ перелякано намагається пересісти з трьох перших рядів. А конферансьє каже: я повторюю, у верблюда унікальна пам`ять. Тобто, все що потрібно, контролюється і бачиться. Було б бажання...

З іншого боку, корупція в Європі теж досягла доволі великих розмірів. І закордонна преса вже відкрито пише, що наші можновладці купують політиків на Заході. Просто приїжджають з валізами грошей і купують.

Опитувала Анна Яшенко

Євро-2012: «міфи та реальність

TOP

[Джерело]
11.05.2012 

image

Скільки збитків принесе чемпіонат платникам податків і прибутків – можновладцям? Чому вболівальники та команди не хочуть їхати в Україну? Про це у програмі «Прямим текстом» говорили Лариса Івшина з ведучим Остапом Дроздовим

Через події у Європі влада відкладає судові розгляди у справах Юлії Тимошенко – ВІДЕО

TOP

21 травня 2012

image
http://www.youtube.com/watch?v=cro8CA6BygU&feature=youtu.be

Захисник екс-прем'єр-міністра України Сергій Власенко вважає, що влада навмисно переносить судові розгляди у справах Юлії Тимошенко в очікуванні ухвалення Європейським парламентом резолюції з українського питання та сесії Парламентської асамблеї Ради Європи.

Микола Мельниченко про побиття нареченої Наталі Розинської -- ВІДЕО

TOP

image
http://www.youtube.com/watch?v=0LJ1RqccO9s&feature=youtu.be


В чому НАСПРАВДІ обвинувачують Юлію Тимошенко

TOP

[Джерело]
20 травня 2012

image Сергей Власенко ,
Народний депутат України, фракція "БЮТ - Батьківщина"

"Справа ЄЕСУ" або "справа про усні вказівки"? (навіяно виступом Януковича)

Тільки що прочитав новину про те, як Янукович "лежачи у теплій ванній", улесливо приготованій для нього Коротичем, радить  " не допустити підтасовок фактів у кримінальних справах порушених проти екс-прем'єра Юлії Тимошенко" (дивись наприклад http://www.pravda.com.ua/news/2012/05/20/6964894/). 

Хочу виконати його побажання і спростувати всі ті міфи, які розповсюджують його підлеглі щодо обвинувачень, висунутих проти Юлії Володимирівни. Ніякої політики та тлумачень. Лише юридичний аналіз ОФІЦІЙНОГО ОБВИНУВАЧЕННЯ (а не пропагандистських казок Богословської, Володимира Олійника (того, що "Канівська четвірка", потім БЮТ, а потім ПР)  чи Кузьміна).

Як вбачається з постанови про прітягнення в якості обвинуваченого від 20.01.2012 року (текст дивись тут http://www.pravda.com.ua/articles/2012/04/20/6963082/), Юлії Тимошенко пред’явлено обвинувачення яке містить п’ять епізодів, які слідство визначає як кримінально-карні. Чотири епізоди стосуються  роботи ПФК «ЄЕСУ» в той період коли Юлія Тимошенко не працювала в корпорації. Зокрема, мова йде про 1997-1999 роки. Тимошенко Ю.В. не працювала в Корпорації з 01.01.1997 року і була народним депутатом України. 

Зазначені «обвинувачення» є спробою криміналізувати нормальну поточну діяльність підприємства та «приліпити» (без будь-яких доказів) до цієї діяльності Юлію Тимошенко, яка в цей момент уже не мала до підприємства жодного відношення.

Додатково наголошую, що всі ці справи були закриті за погодженням з Генеральним прокурором України у січні 2005 року (частина із них ДО інаугурації Ющенка- тексти можна подивитись тут

При цьому законність такого закриття була перевірена різними судовими інстанціями, в тому числі і Верховним Судом України. В своїх ухвалах від 11.11.2005 р. (в цей момент Юлія Тимошенко НЕ була Прем”єр-міністром- звільнена з цієї посаді Указом Ющенка 07.09.2005 року, а ВСУ НЕ очолював Онопенко (його обрали восени 2006), а очолював Маляренко В.Т.) Верховний Суд чітко зазначив, що всі ці справи відносно Юлії Тимошенко та інших були законно та обгрутновано закриті компетентними та уповноваженими на це органами та особами відповідно до п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю в діях Юлії Тимошенко та інших складу злочину. Це рішення приймалось на спільному засіданні кримінальної палати та військової колегії Верховного Суду України в складі 46 суддів. При цьому справи щодо інших осіб (Шаго, Болюра, Сокольчинко, Тимошенко Г.О., Тимошенко О.Г.) також були закриті різними судами за відсутності в їх діях складу злочину. Сьогодні (майже через 7 років) робиться спроба переглянути ці судові рішення за так званими нововиявленими обставинами. Зрозуміло, що ніяких нововиявлених обставин не має і не може бути. Звичайно, що тотально контрольована владою судова система сьогодні стоїть в позі "чого бажаєте".

При цьому, Генеральний прокурор Пшонка 20.10.2011р., по суті відновив провадження в цих справах, проігнорувавши всі судові рішення, не маючи будь-яких додаткових підстав та, відповідно, незаконно.

Я свідомо не буду розглядати питання пропуску строків притягнення особи до кримінальної відповідальності. Вони тут є очевидно пропущеними. Слідчий свідомо “звалює в купу” все, що він “кваліфікує” як злочін: події 1996, 1997,1998 років НЕ розділені по роках, хоча і повинні бути розділеними.  І по них строки притягнення завершились в 2006, 2007, 2008 роках відповідно. Однак це питання є другорядним.

Звертаю увагу, що в постанові про закриття кримінальної справи від 28.01.2005р. (нагадаю, що вона санкціонована Генеральним прокурором Україні ОСОБИСТО) чітко зазначено, що слідство не має жодних доказів по жодному епізоду обвинувачення.

При цьому з 01.01.1997 року Тимошенко Ю.В. звільнена з посади Президента Корпорації ЄЕСУ в зв”язку із обранням народним депутатом України. Після цього вона НЕ ПРАЦЮВАЛА в Корпорації. Це НЕ ЗАПЕРЕЧУЄТЬСЯ слідством.

В 4 із 5 звинувачень мова йде про “заволодіння” або про “замах на заволодіння”, при цьому мова йде про дії на користь КОРПОРАЦІЇ, а не на користь  Тимошенко Ю.В. І при цьому Юлія Тимошенко на цей момент УЖЕ НЕ БУЛА посадовою особою Корпорації.

Декілька слів про кожне з обвинувачень.

[...]

На всі ці питання, що виникають прочитавши постанову про притягнення як обвинуваченого від 20.01.2012, відповідь знаходиш одну: через 16 років спрацювала хвора уява слідчого, по якій Тимошенко Ю.В. можуть “в стилі Кірєєва впаяти” 12 років позбавлення волі, а нам знову будуть вішати на вуха локшину про “кримінальні діяння Ю.Тимошенко”. При цьому жодних доказів вини Тимошенко в матеріалах справи НЕМАЄ.

Ця справа є ще більш абсурдною ніж “газова справа” і це справжній "ексклюзив для Тимошенко".

Ціла стаття [ тут ].

Бжезинський: Євразійський союз - "ліки" від ізоляції Росії TOP

http://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2012/05/120524_brzezinski_ukraine_dt.shtml
24 травня 2012

Наталка Хижняк
Для ВВС Україна, Вашингтон

imageКолишній радник президента Джиммі Картера, відомий експерт Збігнєв Бжезинський виступив проти ворожості у відносинах між Україною і Росією, вважаючи, що без конструктивних взаємин з незалежною Україною неможливе демократичне майбутнє Росії.

Виступаючи в інституті Кеннана у Вашингтоні, пан Бжезинський наголосив, що Україна лишається рушійною силою прогресу Росії.

Збігнєв Бжезинський, якого вважають одним з найбільш визначних американських політичних аналітиків і стратегів, виклав свій погляд на повернення Володимира Путіна на президентську посаду, а також на "перезавантаження" між Вашингтоном і Москвою.

Експерт переконаний у тому, що імперські настрої російського президента свідчать про реальність ізоляції Росії.

Збігнєв Бжезинський каже, що Володимир Путін прекрасно розуміє справжню ситуацію в країні, проблеми в економіці, соціальну несправедливість і напруження у відносинах з міжнародними партнерами, втім, "ліками" від цього стало намагання створити Євразійський союз.

За словами пана Бжезинського, проблема в тому, що для такого союзу немає кандидатів.

"Головний кандидат – Україна, маневрує як може. Без неї ніякий союз неможливий. Інші країни лише вимушені погоджуватися на нього", - вважає пан Бжезинський.

"Перезавантаження" як необхідність

За словами Збігнєва Бжезинського, сам термін "перезавантаження", який близький до "перезавантаження комп'ютера" в політиці, більше пов'язаний з тактикою. Це вказує, за словами експерта, що запропонована Бараком Обамою політика щодо Росії була скоріше тактичною необхідністю, аніж стратегічною ціллю.

Деяка допомога Росії в Афганістані, пошук точок дотику з іранського питання – ось питання, на яких була зосереджена увага. Росія, як наголосив пан Бжезинський, посідає 3 чи 4 місце в міжнародних пріоритетах США.

"У той же час для Володимира Путіна відносини зі Сполученими Штатами є одними з центральних, які базуються на конкурентності, амбіційності і переконаності в тому, що США отримують зиск від розпаду Радянського Союзу", - каже експерт.

Він переконаний, що Бараку Обамі треба продовжувати будувати тісні відносини з Росією, особливо на тлі останніх подій, "коли прокинулась нова російська ідентичність, а в росіян зникла головна риса часів СРСР – страх".

Путін як анахронізм

Аналізуючи не лише зовнішньополітичні цілі Володимира Путіна, але й його поведінку у внутрішньому житті, Збігнєв Бжезинський вказав на дедалі більшу явну невпевненість російського президента:

"Театралізована "коронація" під час інавгурації, позиціювання себе як "мачо", зусилля показати себе як сильного лідера вже має комічне забарвлення. А його любов до чорної сорочки нагадує мені одного лідера. Кого? Правильно, Муссоліні".

Несподівані мітинги нового середнього класу в Росії, за словами Збігнєва Бжезинського, і шокували, і водночас викликали повагу в пана Путіна до "сили" народного волевиявлення. Втім, експерт називає російського президента анахронізмом і не береться стверджувати, що його правлення триватиме 12 років.

Професор Ніна Хрущова, правнучка Микити Хрущова, виступаючи в інституті Кеннана, припустила, що Володимир Путін протримається при владі 2 роки.

"Потім його відтіснять кремлівські еліти. Там немає такого поняття як лояльність", - вважає пані Хрущова, проводячи паралель між можливою долею російського президента і Микити Хрущова.

"Сам Путін ніколи не піде з посади: по-перше, немає такої цілі, а по-друге, подивіться, який він зробив ліфтинг обличчя. Я справді заздрю", - сказала пані Хрущова.

За її словами, навіть якщо пан Путін піде з влади, немає впевненості в тому, що на його місце прийде прозахідний політик, а отже, лише зміна системи влади і децентралізація допоможе прогресу Росії.

 

Москва і Брюссель: Затишня на обох фронтах

TOP

image

Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва

15 травня дві перші особи держави – Президент Віктор Янукович і Прем’єр- міністра Микола Азаров – відвідали столиці Росії та Європейського Союзу (ЄС) – Москву та Брюссель, відповідно. Перебуваючи в Москві, Віктор Янукович поспілкувався з новим президентом Росії Володимиром Путіним у межах неформального саміту глав держав Співдружності незалежних держав (СНД). Микола Азаров, у свою чергу, взяв участь у роботі Ради співробітництва ЄС – Україна та провів зустрічі з Верховним представником ЄС з питань зовнішньої політики та політики безпеки Кетрін Ештон та європейським комісаром з питань розширення і політики сусідства Штефаном Фюле.

Що засвідчили поїздки Віктора Януковича та Миколи Азарова?
Яке місце посідає Україна в трикутнику Москва-Київ-Брюссель?

Пустопорожні зустрічі

Візит Віктора Януковича до Москви став його першою нагодою зустрітися з Володимиром Путіним з часу, як того втретє обрали президентом Росії після чотирирічної перерви президентства Дмитра Медведєва. Попри це, очікування від зустрічі двох президентів були невисокими, і події 15 травня їх підтвердили. На заваді ухвалення будь-яких серйозних рішень під час візиту Президента України до Москви стояли декілька важливих чинників. По-перше, зустріч заздалегідь носила досить формальний характер, тоді як реальні результати переговорів двох сторін можна буде побачити хіба що на засіданні міждержавної комісії в липні цього року. По-друге, обидва президенти не демонструють бажання відмовлятися від своїх вихідних позицій, які наразі кардинально суперечать одна одній. Віктор Янукович і надалі наполягає на необхідності зменшити ціну на російський газ шляхом зміни чинного чи укладення нового контракту. Володимир Путін, натомість, лишається прихильником ідеї тісної інтеграції України з Росією як єдиного шляху до зміни ціни на газ. По-третє, якщо українська сторона, здається, ще не вирішила, як їй себе вести з Росією після березневих президентських виборів, то російське керівництво, вочевидь, навмисне займає вичікувальну позицію, сподіваючись, що обставини зрештою змусять Україну піти на поступки. Не дивно, що результати зустрічі Віктора Януковича з Володимиром Путіним 15 травня звелися до обережних заяв обох президентів, у яких вони не сказали нічого нового про своє бачення майбутньої співпраці двох країн.

Не надто плідною була й поїздка Миколи Азарова до Брюсселя.

Підстав сподіватися на будь-які наслідки в цьому разі було ще менше. Ще до засідання Ради співробітництва ЄС–Україна стало відомо, що Президент Європейської Ради Герман Ван Ромпей і Президент Європейської Комісії Жозе Мануел Баррозу не зустрінуться з українським главою уряду. Найімовірніше, що це стало ще одним виявом бойкоту представників української влади з боку європейських чиновників, які в такий спосіб висловили свою незгоду з політичними процесами та резонансними судовими справами всередині України. Не дивно тому, що й Кетрін Ештон і Стефан Фюле під час свого спілкування з Миколою Азаровим вкотре висловили свою стурбованість політичними переслідуваннями в Україні. Симптоматично, що український прем’єр-міністр повністю відкинув ці звинувачення, внісши цим самим свою лепту в подальше заморожування стосунків України та ЄС. Відповідно, єдиним результатом візиту Миколи Азарова до Брюсселя 15 травня стало ще одне підтвердження того факту, що українська влада не бажає вчитися на своїх помилках і продовжує вперто відштовхувати своїх європейських партнерів. Цьому навряд чи завадять й обіцянки глави уряду допустити до Юлії Тимошенко лікарів від Європейського парламенту та дозволити представникам ЄС взяти участь у розгляді касації на її вирок, адже у той самий час всередині України заступник Генерального прокурора Ренат Кузьмін говорить про підтвердження факту причетності екс-прем’єрки до вбивства бізнесмена Євгена Щербаня в 1996 році. Тому наразі існує більше підстав очікувати винесення нового звинувачувального вироку проти Юлії Тимошенко, аніж перегляду діючого.

Залишена напризволяще

Поза тим, обидві зустрічі 15 травня дали дуже тривожні сигнали щодо поточного міжнародного положення України. З одного боку, стосунки України та ЄС вже досить давно зайшли в глухий кут у зв’язку зі справою Юлії Тимошенко. Однак тепер ЄС уже не демонструє бажання будь-що втримати Україну в своїй орбіті через побоювання її переорієнтації на Москву. Вочевидь, прямолінійна політика Києва вже викликала серйозне роздратування в європейських столицях, наслідком чого може стати те, що Європа просто «забуде» про Україну. В такому разі Україна не лише втратить нагоду зрушити втратить нагоду зрушити європейську інтеграцію з мертвої точки, а й позбудеться навіть примарних шансів апелювати до Європи під час переговорів із Росією як потенційного важеля впливу на іншу сторону.

Водночас цілком очевидно, що найважливіша й найважча частина українсько-російських переговорів ще попереду. Не секрет, що на своїй новій-старій посаді Володимир Путін прагнутиме реалізувати якомога масштабніші інтеграційні проекти на кшталт Митного союзу чи Єдиного економічного простору із залученням країн пострадянського простору, ключовою серед яких є саме Україна. Зрозуміло й те, що в таких об’єднаннях головну скрипку відіграє й відіграватиме – в разі їх створення чи подальшого розширення – саме Росія. Тиск на Україну, відповідно, з часом лише наростатиме, тоді як сама українська сторона ризикує остаточно розтринькати всі свої козирі вже до кінця року.

При цьому якщо нині українська влада активно послаблює свої міжнародні позиції нерозважливим поводженням із Тимошенко та ставленням до рекомендацій ЄС, то наступним ударом по них можуть стати парламентські вибори жовтня 2012 року. Пов’язані з ними загрози важко применшити. З одного боку, неучасть у них лідерів двох найбільших парламентських опозиційних партій і потенційні фальсифікації результатів голосування можуть довершити міжнародну ізоляцію України, що, зрозуміло, гратиме на руку Росії. З іншого боку, не отримавши ні кредиту від Міжнародного валютного фонду, ні знижки на російський газ, українська влада в разі втілення в життя своїх популістських обіцянок ризикує зіткнутися із серйозними економічними потрясіннями після виборів. Якщо обидва прогнози справдяться, то вже наприкінці року Україна може опинитися перед безальтернативним вибором: приєднатися до інтеграційних проектів Росії на її умовах. А це, скоріше за все, означатиме одне – серйозне обмеження власного державного суверенітету.

Висновки

Таким чином, поїздки Віктора Януковича до Москви та Миколи Азарова до Брюсселя не дали жодних результатів, однак засвідчили подальше охолодження відносин із ЄС і продовження тривожного періоду невизначеності у стосунках із Росією. За умов збереження поточного внутрішньополітичного курсу України навряд чи варто очікувати будь-яких серйозних зрушень у відносинах з Брюсселем чи Москвою і протягом найближчих місяців. Помітні зміни, втім, можуть відбутися після парламентських виборів у жовтні цього року: в разі серйозних порушень демократичного характеру їх проведення Україна ризикує стати пасивним об’єктом геополітичної сфери впливу Росії.

Азаров визнав, що Севастополь здали заради «передиху»

TOP

[Джерело]
24 травня 2012

image
Азаров: "Росія повинна знати що на коліна нас поставити неможливо."

Київ – Прем'єр-міністр Микола Азаров визнав, що Харківські угоди насправді не дали Україні знижки на газ. Про це він заявив, перебуваючи в Брюсселі, на конференції в Європарламенті на тему «Україна і ЄС – яке майбутнє?». Опозиція каже, що влада таким чином нарешті визнала власну помилку. Експерти зазначають, що подібне визнання є зайвим свідченням того, що українсько-російські газові переговори зайшли в глухий кут.

Спілкуючись із депутатами Європарламенту, Микола Азаров визнав: «Насправді ніякого зниження не було, це була орендна плата за перебування Чорноморського флоту. Але це був передих».

21 квітня 2010 року в Харкові Президенти України і Росії Віктор Янукович і Дмитро Медведєв уклали низку домовленостей, за якими, зокрема, Україна погодилася продовжити термін тимчасового перебування російського Чорноморського флоту на своїй території ще на 25 років, до 2042-го, а в обмін на це Росія погодилася на певну знижку ціни на газ для України: на 30 відсотків від суми за формулою ціни 2009 року, але ця 30-відсоткова знижка не може перевищити 100 доларів за 1 тисячу кубічних метрів і при цьому має діяти тільки 10 років, до 2020-го.

Тоді українська влада представила харківську угоду як зовнішньополітичну перемогу і прорив в українсько-російських відносинах. Натомість опозиція назвала таки дії влади зрадою національних інтересів. А експерти зазначили, що йдеться не про знижку, а лише про відтермінування частини платежу з можливістю подальшого використання для розрахунків за базування Чорноморського флоту.

Зізнання із глухого кута

Член парламентського комітету з питань паливно-енергетичного комплексу заступник голови фракції НУНС Тарас Стецьків вважає слова прем’єра визнанням того, що українська влада пішла на односторонні поступки, які не призвели до покращення українсько-російських відносин.

Азаров озвучив те, що опозиція говорила з квітня 2010 року
-- Тарас Стецьків
«Азаров озвучив те, що опозиція говорила з квітня 2010 року: що це ніяка не знижка, а фактично одностороння поступка нічим не виправдана, яка загрожує національним інтересам України. Росія отримала базу для флоту, продає нам газ за максимально високою ціною і не збирається йти на поступки Україні в ціні на газ», – зазначив він в інтерв’ю Радіо Свобода.

На думку депутата-опозиціонера, влада таким чином розписалася в неспроможності досягти з Росією порозуміння в газовому питанні.

Директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар, коментуючи заяву Миколи Азарова, сказав Радіо Свобода, що подібним чином українська влада намагається отримати підтримку Євросоюзу на газових переговорах.

Зізнання, яке прозвучало в Брюсселі, має на меті послати сигнал як російській стороні, а так само – і європейській
-- Михайло Гончар
«Безперечно, простих рішень по виходу із цієї ситуації просто не існує. Думаю, що зізнання, яке прозвучало в Брюсселі, має на меті послати сигнал як російській стороні, а так само – і європейській. Для того, щоб вести переговори з Росією – необхідно сформувати позицію сили, якої в України немає. За таких обставин необхідно писатися на підтримку Євросоюзу. Але та політична ситуація, яка є сьогодні у відносинах з ЄС цьому не сприяє», – вважає Михайло Гончар. 

На думку експертів, за умов, коли газові переговори не дають результату, Україна мала би вжити подальших кроків щодо оскарження газової угоди в міжнародному арбітражі. Проте це може призвести до суттєвого погіршення українсько-російських відносин. А напередодні парламентських виборів українська влада не може піти на конфронтацію з Москвою, адже розраховує на симпатії проросійської частини електорату.

TVi - П.Порошенко, І.Бураковський, О.Пасхавер про економіку – ВІДЕО

TOP

26 травня 2012

image
http://www.youtube.com/watch?v=U-kn1ILTILg

П.Порошенко: "На сьогодняшній день ми маємо безпрецендентний високий рівень тиску всіх правоохоронних органів на бізнес. Раніше вони діяли нескоординовано: один боявся іншого. На сьогодняшній день, на жаль, вони діють скоординовано. Держава має вжити низку серйозних заходів щоби зупинити цей процес."

П.Порошенко: "Економіка стільки податків платити не може, тому що до цього головував фіскальний підхід до економіки: щоб іще таке придумати, щоб витягнути з цієї економіки ще більше грошей і розподілити їх на два напрямки - вкрасти і купити голоси виборців... На сьогодняшній день економіка більше грошей не дасть: придумуйте будь-які податки, яким чином ви будете тиснути, але підприємства або закриються або більше податків не заплатять."

 

КІУС підтримав книгу про українців Холмщини й Підляшшя

TOP

image

14 травня 2012 — Юрій Макар, Михайло Горний, Віталій Макар, Анатолій Cалюк, «Від депортації до депортації. Суспільно-політичне життя холмсько-підляських українців (1915–1947). Дослідження. Спогади. Документи». Т. 1, Дослідження (Чернівці: Букрек), 2011, 880 с., чорно-білі та кольорові ілюстрації.

Авторський колектив у складі чотирьох дослідників на базі зібраних в архівах України, Польщі та Канади матеріялів, із залученням опублікованих документів і значної кількости наукових опрацювань, виклав своє бачення долі українців Холмщини та Південного Підляшшя від їх вивезення углиб Росії під час Першої світової війни, їхніх переживань у складі міжвоєнної Польщі, під час Другої світової війни, евакуації (депортації) на підставі угоди від 9 вересня 1944 р. до УРСР і ганебної акції «Вісла» — депортації в кордонах повоєнної Польщі 1947 р.

Дослідницький матеріял у першому томі викладений у 12 розділах. Титульна сторінка та її зворот, зміст, передмова, вступ і післямова подані п’ятьма мовами — українською, польською, російською, англійською та німецькою. Том споряджений списком скорочень та індексами — іменним і географічним.

Книга включає наступні розділи:

  1. Перша світова війна і біженство до Росії
  2. Проблема державної приналежності Холмщини і Підляшшя по Першій світовій війні
  3. У складі відновленої Польщі
  4. Матеріально-побутове становище і культурно-освітнє життя українців краю
  5. Руїна православ’я як засіб денаціоналізації
  6. Друга світова війна: сподівання українців та реалії життя
  7. Українсько-польське протистояння на тлі політики німецької окупаційної влади
  8. До остаточного спольщення краю
  9. Політико-правові засади вирішення українського питання
  10. Процес виселення українців з їх прадавніх земель
  11. Адаптація холмсько-підляських українців до нових умов життя в Україні
  12. Остаточна ліквідація української спільноти на Холмщині та Підляшші.

Видання здійснене за рішенням Вченої ради Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, заходами приватного підприємства «Гелікон», а також за підтримки Меморіяльного фонду ім. Теодоти та Івана Климів, Вічного фонду Целестина й Ірини Суховерських і Меморіяльного фонду ім. Марусі Онищук та Іванка Харука (нині Вічний фонд ім. Петра Малофія) Канадського інституту українських студій Альбертського університету.

Книгу можна придбати у твердій палітурці за 64.95 дол. (плюс податок і поштові витрати; поза межами Канади ціни в долярах США). Замовлення можна зробити через захищену електронну систему Видавництва КІУСу за адресою www.ciuspress.com або зв’язавшись безпосередньо з видавництвом: 430 Pembina Hall, University of Alberta, Edmonton, AB, Canada T6G 2H8; тел. (780) 492-2973; факс: (780) 492-4967; e-пошта: cius@ualberta.ca.

The Canadian Institute of Ukrainian Studies (CIUS) is a leading centre of Ukrainian studies outside Ukraine that conducts research and scholarship in Ukrainian and Ukrainian-Canadian studies. If you would like more information on the Institute, please visit our website at www.cius.ca or contact Dr. Bohdan Klid at (780) 492-2972; cius@ualberta.ca.

Канадський інститут українських студій (КІУС) — провідний осередок українознавчих студій поза межами України, покликаний розвивати науково-дослідну роботу з української та українсько-канадської тематики. Щоб отримати детальнішу інформацію, просимо відвідати наш веб-сайт www.cius.ca або зв’язатися з д-ром Богданом Клідом (780) 492-2972; cius@ualberta.ca.

Пікнік в лісі Януковича

TOP

20 травня 2012

image
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=85FQilcjZ5w#at=19

Мисливське угіддя під Києвом обійдеться дешевше, ніж Межигірська люстра.

На погані житлові умови поскаржився Віктор Янукович донецьким журналістам. Щоправда, часи, коли вони були поганими давно минули. Виявляється, нинішній Президент на старті політичної кар'єри, за свого губернаторства, мешкав усією родиною на 18ти квадратних метрах донецької хрущовки. Компенсація за ті поневіряння - не лише розмах Межигір'я, але й мисливські угіддя Сухолуччя. На тижні, що минає, Вишгородська райрада - це на Київщині - оцінила місцину, де проводить дозвілля Віктор Янукович. Для 12ти ділянок була затверждена мінімальна вартість річної оренди - до тисячі гривень за 30 соток. Офіційного підтверждення того, що землями користується Віктор Янукович, немає. Але це не таємниця для авторів численних журналістських розслідувань та місцевих мешканців. Утім, районна влада переконує - землю не продають, нею зможе користуватися громада. Чи так це - з'ясовував Азад Сафаров.

В РПЦ очікують повернення православних українців США і Канади в російську церкву

TOP

[Джерело]
17 травня 2012

imageВ інтерв‘ю порталу «Православие и мир» з нагоди 5-го ювілею об‘єднання Російської Православної Церкви та Російської Православної Церкви Закордонної протоєрей Андрій Філіпс (РПЦЗ) в контексті поєднання РПЦ і РПЦЗ висловив думку, що це ще не є повним воз‘єднанням колишніх частин Російської Церкви.

За його словами, і російський Європейський Екзархат Константинопольського Патріархату, і Православна Церква в Америці повинні повернутись в Московський Патріархат.

Разом з тим, він пригадав про великі групи православних українців та карпато-русів в Північній Америці, які знаходяться в юрисдикції Константинопольського Патріархату, які, на його думку, також повинні належати до Російської Церкви.

Головною проблемою, на думку отця Філіпса, є етнофілетизм та політичний націоналізм, який заважає Православній Церкві в Америці та Українській Православній Церкві в США повернутись в лоно Московського Патріархату.

«І знову ж таки тільки самі члени цих груп можуть вирішити що вони хочуть робити далі, воз‘єднатися з Російською Церквою чи залишитись поза нею», – підсумував протоєрей Філіпс.

Ukraine suspends Olympic official accused of offering to sell London tickets on black market

TOP

[Source]
May 22, 2012

Donna Bowater

image image

Scotland Yard has already launching Operation Podium, which was specifically set up to tackle organised crime aimed at taking advantage of the Games. [link]QUEBEC CITY, Que. - A top Ukrainian Olympic official was suspended Tuesday following allegations that he offered to sell thousands of dollars worth of tickets for the London Games on the black market.

Volodymyr Gerashchenko, secretary general of Ukraine's national Olympic committee, was accused in a BBC television report of telling an undercover reporter posing as an unauthorized dealer that he was willing to sell up to 100 tickets for cash.

Sergei Bubka, president of the Ukrainian committee and an IOC member, said he called Gerashchenko in Kyiv on Tuesday to tell him he was suspended pending an investigation.

Complete article [ here ].

Émigrés were a target of disinformation

TOP

[Source]

Re: “ ‘Katriuk and Meleshko were shooting people’ ” (Gazette, April 26) [link].

Your article begins with the words: “New testimony gathered in the 1970s and 1980s from witnesses in Soviet-era court cases and from survivors’ reports … ”

The word “new” regarding “testimony gathered in the 1970s and 1980s” seems somewhat disingenuous. The Soviet propaganda machine was operating full throttle in those years, producing and disseminating disinformation to discredit émigré communities in the West, who kept denouncing human- rights abuses in the now late and unlamented U.S.S.R.

Digging up and manufacturing “evidence” of the involvement of émigrés in alleged war crimes was a prominent part of this strategy.

Vladimir Katriuk seems to have been one of those so targeted. His citizenship was not revoked by the Canadian cabinet because such “evidence” could not prove his involvement in the war crimes of which he was accused – and which he has consistently denied.

Now it seems that some perceive the publication of Per Anders Rudling’s paper, based on the same evidence cited in your article, gives sufficient reason to summarily deport Mr. Katriuk.

And, if one misses the quotation marks in your headline, he appears to be already convicted of the alleged crimes.

It is an ironic coincidence that this story broke on the very day of a symposium at St. Paul’s University in Ottawa attended by religious leaders of Ukraine, including Ukraine’s chief rabbi, Yaakov Dov Bleich, to honour the late Ukrainian Catholic Metropolitan Andrey Sheptytsky, who saved some 160 Jews, one of whom was an honoured guest at this event, from the Nazis.

Rt. Rev. Ihor G. Kutash
Montreal, Canada

ADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief


Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent

diana
Діана Мережко
-- кореспондент
Diana Merezhko
-- correspondent


John Heron
-- webmaster www.eposhta.com


Ihor Prociuk
-- story layout and design

We hope you found ePOSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.

eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com
or
myroslava@rogers.com

Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:
eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com

Subscribe to the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Is one of your friends forwarding ePOSHTA to you? Why not subscribe directly! Just enter your e-mail in the box below and click on Subscribe Now!.

Unsubscribe from the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Send an email to:
eposhta-CanadaUS-unsubscribe@yahoogroups.com
YahooGroups (which managers our subscriptions) will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to unsubscribe.

Subscription Issues:
Having difficulty subscribing (or unsubscribing)? Or maybe you want us to add your friends to our newsmagazine? Contact:
subscription@eposhta.com
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements.

If you maintain a website of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site in our ePOSHTA newsmagazine.

ePOSHTA acknowledges the technical support of www.eposhta.com in the production of the ePOSHTA Newsmagazine.