If you are having trouble reading ePOSHTA, click here.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть тут.

Саміт Ялта 2012
Yalta Summit 2012

image

Ukraine's president postponed this week's Yalta summit for Central and Eastern European leaders after several heads of state boycotted the meeting in protest at the imprisonment of Yulia Tymoshenko. http://www.bbc.co.uk/news/world-europe-17991614

Україна перенесла саміт країн Центральної Європи у Ялті , від якого більшість голів держав відмовилися. Невдоволення європейських політиків викликає ситуація
зі справою колишнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко.
http://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2012/05/120508_yalta_summit_boycott_ok.shtml
image

May 13 травня 2012
Vol.13 No. 9
People&Culture&Politics&Business

Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
subscription@eposhta.com
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:
  Focus

               Sponsored by:
               image
               Currency Exchange • Money Transfer
               Toronto • North York • Oakville/Mississauga

Canadian democrats appeal to Prime Minister Harper for help on Ukraine
Eight radical steps to changing Ukraine
Aiding and abetting the Moscow Patriarchate
The problem in Ukraine isn’t Svoboda, it’s Yanukovych: a reply to Ivan Katchanovksi
Raiders' State

  Фокус

О.Соскiн - Українцi повиннi вичавлювати з себе раба - ВІДЕО
Покладаємо край щурам-демпутатам
Vae victoribus. Лихо переможцям

  Viewpoint

Where is Ukraine's pride buried?
Museum whitewashing Communist crimes
Extremism in Ukraine
Tymoshenko beating: Business as usual in Yanukovych's Ukraine
The Economist: Viktor Yanukovych's thuggish autocracy is heading in a dangerous direction

Do Ukraine and the EU Need Each Other?

  Незалежний Погляд

"Янукович не досидить до кінця" - Юлія Мостова
В. Портников Вiдверто - про вибухи у Днiпропетровську - ВІДЕО
Вибухи в Дніпропетровську: кримінал чи політика?

  Call to Action

An appeal to students - Use your voice
Save Vsesvit Petition

  Заклик до дії

Врятуйте Всесвіт - Петиція

  Events

Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings
Toronto: Art exhibit and sale of decorative art by Natalka Valenyuk -- Apr. 29 - Jun. 29
Baltimore: Ukrainian Days -- May 7-31
Toronto: Wolodymyr Dylynsky Memorial Lecture - Ukrainian Nationalism in the 1930s and the Myth of Rebirth - May 17
Washington: U.S. Helsinki Commission briefing on Ukraine open to public - May 17
Edmonton AB: Talk by a candidate for CIUS directorship - May 17, 18
Toronto: Danylo Husar Struk Memorial Lecture - May 18
Chicago: International Conference and Banquet - Assessing Ukraine/NATO relations on the eve of the Chicago NATO Summit - May 19
Toronto: Lecture - Freedom of speech in contemporary Ukraine - President of University of Kyiv-Mohyla Academy - May 23
Toronto: Town hall meeting - Canada and situation in Ukraine - May 24
Toronto: Yavir 50th anniversary concert - May 26
SFI 2012 Speaker Series with Edward Lucas, International Editor of The Economist - May 27

  Події

Торонто: Виставка-продаж декоративно-мистецьких творів Наталки Валенюк -- 29 квітня - 29 червня
Пирогів, Вінницька обл.: Фестивалі в Національному музеї архітектури та побуту України
Львів: Cherry Band - Бандурно-ударний вечір -- 15 травня
Монреаль: Зустріч з Послом Ігорем Осташем та презентація фільму "Українці Канади: історія успіху" -- 16 травня
Торонто: Зустріч з Послом Ігорем Осташем та презентація фільму "Українці Канади: історія успіху" -- 18 травня
Торонто: Доповідь - Свобода слова в сучасній Україні - проф. Сергія Квіта -- 23 травня
Торонто: Громадська зустріч з членами парламенту про становище Канади щодо подій в Україні -- 24 травня

  Програми і Конференції

Чикаґо: Міжнародна конференція: Оцінка відносин між Україною і НАТО напередодні Саміту НАТО у Чикаґо - 19 травня
Львів: Тиждень доступних мов у Львові - 21-25 травня

  Scholarships, Employment, Grants

Kobzar Writers Scholarships for Canadian writers - Apply by Jun. 1
Scholarships for students from Germany to study Ukrainian in Lviv

  Праця, Дотації і Стипендії

Стипендія для вивчення української мови для німецьких студентів

  Current Affairs

Don't strip away our constitutional right to vote
Member of Canadian Parliament Bezan calls for action against Ukrainian government
CBC interview with Canadian doctor who examined Yulia Tymoshenko - AUDIO
No genocide should be above all others
Liberal Deputy Leader Ralph Goodale visit to Ukraine, May 13-18
CNN: Borys Nemtsov - Putin =  lies, corruption and fraudulent elections - VIDEO
The curse of Russia's airplanes
Mass protests at Putin inauguration

  Сучасні Пoдії

Чеський політик продовжує голодування у солідарність з Юлією Тимошенко
CNN: Борис Нємцов: Путін - це брехня, корупція і фальшиві вибори - ВІДЕО

  Arts & Letters

Winner of 2012 Kobzar Literary Award ignites a connection to her Ukrainian heritage
Kyiv Mohyla Academy statement on the government's raid of the journal "Vsesvit"

  Культура

Рейдерське захоплення «Всесвіт»:  чергове ганебне намагання придушити українську культуру
Звернення Національного Університету Києво-Могилянська Академія з приводу рейдерської атаки на редакцію журналу «Всесвіт»
Юрій Щербак: "Хочу щоби люди, які прочитають мою антиутопію, подумали про те, що коїться в Україні…"
Мова зовнішньої реклами
Радіо ВОЛЯ

  Ukraine & the World

The other Chelsea. A story from Donetsk - VIDEO
The Regionnaire-Burson-Marsteller Axis
Euro 2012 turning into political headache, economic concern for Ukraine
Hammer into anvil
Yalta summit and Euro 2012: Ukraine faces global isolation
European boycott of Yalta 2012 summit sparks Germanophobia in Ukraine

  Україна і Світ

Звернення Юлії Тимошенко до Форуму Об'єднаної опозиції -ВІДЕО

Брифінг А.Турчінова та А.Яценюка - Форум Об'єднаної опозиції - ВІДЕО

Поки Тимошенко за гратами, Європа не підписуватиме Угоду про ЗВТ з Україною – О.Соскін

Чоловік Тимошенко передав на Захід список урядовців для санкцій

Інший Челсі. Історія з Донецька - ВІДЕОµ
Підписана декларація про єдність опозиції - ВІДЕО
П'ять вимог громадськості до опозиції
У Москві Януковичу готують долю Лукашенка
Приборкання норовливої
Янукович будує в Україні концтабір - ВІДЕО
Округ на замовлення: мажоритарку розділили в інтересах «регіоналів»

  Business Report

Richest Ukrainian makes $3 billion on state asset sales

  Комерційний Вісник

IT-компанії тікають з України

  Історія

Тризуб Нептуна - фільм про флот УНР - ВІДЕО
Україна у II Світовій - очима Табачника - ВІДЕО

  Society

Civil society and Its enemies

  Суспільство

Україну розділяють міфи - В. В'ятрович - ВІДЕО

  А король таки голий!

Встановлення "пісяючого Сталіна" у Львові - ВІДЕО
З Януковичем на День перемоги трапився новий конфуз

  ЗМІ

Правоохоронці торгують свободою - Усов -ВІДЕО

  Religion

Patriarch Filaret and heads of UGCC and UAOC head Ivano Frankivsk day

  Релігія

Патріарх Філарет взяв участь у святкуваннях 350-го ювілею м. Івано-Франківська

  Здоров'я

Ефект "ноцебо" або медична псевдореформа

  Sports

Andriy Shevchenko, captain Ukrainian football captain – CNN – VIDEO

  From Our Mailbox / Blogbox

Death of the Ukrainian Greek Orthodox Church of Canada

Let us pray!

Ashamed

  Відгук

Не поклонятися чужинцям

  In Memoriam

Modest Cmoc

  Вічная Пам'ять

Конґрес Українців Канади висловлює співчуття з приводу відходу у вічність Модеста Цмоця


Canadian democrats appeal to Prime Minister Harper for help on Ukraine TOP

image

Canadian Group for Democracy in Ukraine
Groupe Canadienne pour la Démocratie en Ukraine
Канадськa Група сприяння демократії в Україні



April 27, 2012

Rt. Hon. Stephen Harper
Prime Minister of Canada
House of Commons
Parliament Hill, 
Ottawa

Dear Prime Minister,

Again we seek your help. The deterioration of democracy in Ukraine is reaching a critical point. Canada, in large part through the good offices of your government, has been a vital critic of Ukraine’s horrendous treatment of its political opposition.  The statement by Yulia Tymoshenko on April 24th concerning her beating puts the spotlight clearly on the dangers she faces personally, and the dire consequences of no further action by the international community.  We strongly support the position taken by the Canada Ukraine Foundation http://www.ucc.ca/2012/04/25/press-release-yulia-tymoshenko-beating-and-hunger-strike-in-kharkiv/and the World Congress of Ukrainians http://www.ucc.ca/2012/04/26/inhuman-treatment-of-ukraine%e2%80%99s-former-prime-minister-yulia-tymoshenko-uwc-letter/in this matter. We implore you to communicate Canada’s deep concern in the strongest possible terms. 

There are meaningful expressions of concern from many other like-minded countries and grass roots--from the cancellation of the visit to Ukraine by Germany’s  President, to Dutch women urging their husband to boycott the Euro Cup events in protest of Ms. Tymosenko’s abuses. Canada stands out as a country with particular bonds to Ukraine and it is our sincere hope that our valuable diplomatic initiatives can, and will, bear fruit.

If Ms Tymoshenko is not released we request that Canada play a further valuable role as a catalyst in international efforts to stop and reverse the decline of democracy in Ukraine by moving from a friendly, but critical stance, to a more serious position.  The United States has already begun a targeting process that might merit consideration vis-`a-vis Ukraine.  The Magnitsky List, named after the Russian whistle-blowing lawyer who died in prison after eleven months of horror, means to blacklist all those implicated in his death.  Russia is feeling the heat calling the gesture “an unfriendly step against Russia”.   Sometimes constructive unfriendliness is a valuable form of good friendship.  We request that Canada consider a similar approach for abusers of the rule of law in Ukraine.

Canada’s leadership in the international effort to stop the decline of Ukraine’s democracy is crucial.  We thank you, Prime Minister, for all you have done and respectfully ask again that Canada continue advancing the cause of democracy in Ukraine by systematically increasing pressure on the Yanukovych government to abide by democratic norms.

With warm regards,

On behalf of CGDU
Oksana Bashuk Hepburn
Myroslava Oleksiuk
Maksym Protskiv

cc.
Hon. John Baird, Minister of Foreign Affairs
Hon. Ed Fast, Minister of International Trade and Minister for the Asia-Pacific Gateway
Hon. Bev Oda, Minister of International Cooperation
Hon. Thomas Mulcair, Leader of the Opposition
Hon. Bob Rae, Leader, Liberal Party of Canada
Mr. Robert Sopuck, Chair, Canada Parliamentary Friends for Ukraine
Mr. James Bezan, MP
Hon. Ralph Goodale, MP
H.E. Troy Lulashnyk, Canada’s Ambassador to Ukraine
Mr. Eugene Cholij, President, World Congress of Ukrainians
Mr. Paul Grod, President, Ukrainian Canadian Congress
Mr. Bob Onyschuk, Chair, Canada Ukraine Foundation

https://www.facebook.com/groups/cg4du/
CGforDU@gmail.com
Donations:
Buduchnist Credit Union Account #63641



Eight radical steps to changing Ukraine TOP

http://www.kyivpost.com/news/opinion/op_ed/detail/127020/
May 4, 2012

image of Taras Kuzio Taras Kuzio

First, Ukrainian politicians will never propose, let alone, undertake policies that are of benefit to Ukraine and society. This means that Ukrainian citizens and civil society should take the lead and undertake “command and control” over politicians, rather than waiting for politicians to propose populist utopias they never intend to fulfill.

Ukrainian politicians never ask tough questions as to why they have lost elections, or why their popularity is not growing after them, or what their personal responsibilities are for bad policies.

Second, following on from this, Ukrainian citizens and civil society need to make the next democratic president undertake a radical course of action across a wide range of long outstanding issues.

Third, there needs to be greater intellectual input by Western experts from academia, think tanks and international organizations into the policymaking process in Ukraine. Ukraine’s political elites are provincial, most speak no English, and they are not integrated into European and Western intellectual elites. They remain in essence provincial Eurasians.

Opposition voters should be understood as those who support a forward-looking vision for the country as a democratic, market economy, with the rule of law and integrated into Europe. Four to five years of negotiations on the association agreement with the EU have been frozen because of a banal desire for revenge and fear of Tymoshenko and this is a golden opportunity for European Ukrainians to present a democratic, pro-European alternative to Yanukovych.

Ukrainian citizens and civil society should make the opposition include in their program a wide set of radical policies that undertake two tasks.

The first is defensive, to prevent another counter-revolution under Yanukovych-2 in the future.

The second is offensive, to ensure the changes that are undertaken by a democratic president are irreversible.

Here are eight radical policies that need to be introduced.

Democratize law enforcement

First, democratize and Europeanize law enforcement, remembering Ukrainians will never be supporters of democracy and European integration if they associate state institutions with crime, corruption and injustice.

We need to abolish and replace the neo-Soviet prosecutor’s office with a totally new European office. The prosecutor’s office is a source of corruption and political repression unconcerned with the rule of law which should not be surprising as in the last decade the office has been controlled by four (!) Donetsk prosecutor generals. Introduce Georgian style reforms with the help of the Council of Europe Venice Commission in the judicial system and undertake a thorough screening and replacement of judges.

We need to dramatically reduce the size of the Security Service of Ukraine, or SBU, which with 30,000 personnel is six times the size of British intelligence domestic and external agencies by reducing it to a more efficient organization that is divided into domestic and external organizations. Ukraine has talked for a decade of creating an FBI-style organization and now is the time.

The Interior Ministry requires the most radical overhaul of all law enforcement structures as currently its police officers do not solve crimes. Amnesty International and the Council of Europe have recently condemned the inflicting of Soviet-era style inhumane torture on inmates.Ukraine should seek Amnesty International and the Council of Europe assistance in humanizing Ukraine's prisons.

A democracy should not have internal troops created by Josef Stalin to fight internal enemies and these need to be returned to a National Guard that existed in the first decade of Ukraine’s independence modeled on Italy’s elite Carabineeri. Internal troops guarding prisons and colonies should be transferred to the Ministry of Justice and reformed into a prison police service.

And finally, but no less important, change the name from militsia to police - there are no European countries with Soviet militsia.

Strengthen parliament

Second, craft a democratic and European political system, by moving to a parliamentary system at the end of a five-year term of the next democratic president. Change the constitution so that it makes it extremely difficult and severely punishable to introduce constitution reforms.

The number of people working in Ukraine's presidential administration and National Security and Defense Council are proportionately similar to the number working in the US president’s office and National Security Council - and yet Ukraine has one eighth the size of the US population. Employees of the presidential administration and NRBO should be all released from employment and new people should be hired with Western education no older than 35 years of age. They would work for two new smaller presidential staff and NRBO modeled along European and American institutions and have far clearer operating guidelines.

DUS (Derzhavne Upravlinnya Spravamy) is a Soviet institution and source of high level corruption and should be totally abolished. It is time for Ukraine's elites to live like European -- not Soviet elites -- and for those living in state dachas in elite enclaves near Kyiv to pay full market rent. The Mezhyryya palace should be nationalized and returned to the Ukrainian state.

Prime ministers should be technocrats - not political party leaders - with Western higher education and proficiency in the English language.

Abolish the institution of governors, who are sources of corruption and election fraud and duplicate local government (and at the same increase local government powers). Ensure election legislation is changed from a mixed system to open proportional lists and gives voters the ability to recall deputies to halt widespread political prostitution.

The new domestic intelligence service should have responsibility to check the backgrounds of all people who are candidates for office and prevent those with corrupt or criminal pasts from standing.

Political parties that continue to deny that mass crimes against humanity took place in Ukraine should be banned - as Nazi political parties are banned in Germany and Austria. Political parties that have committed treason by destroying and corrupting Ukraine’s democratic system and selling out the country’s interests to foreign powers should be banned.

Ukraine’s talented women are prevented from fully participating in the country’s ruling elites as seen in the current parliament where out of 450 deputies only 36 are women - one of the lowest proportions not only in Europe but in Eurasia. In the government there was only until recently not a single woman.

A democratic president should provide affirmative support to women. This could include reserving half of the positions in the presidential secretariat and government for women and supporting changes to legislation requiring political parties to provide a third to a half of places on their election lists to women. Ukraine as a country, as a democracy and as a European country would only benefit from this.

Tax oligarchs

Third, oligarchs and elites, demand they pay one big profit windfall tax to the state and cut back monopolies controlled by oligarchs – it is inconceivable that Russian President Vladimir Putin or any other country would permit one individual to control a quarter of the economy.

We need to end loopholes allowing mass flight of capital to offshore zones and demand EU member states halt their hypocrisy on corruption (especially Cyprus, Britain as well as the Virgin Islands and Belize), Luxembourg, Lichtenstein, Switzerland) by introducing US-style controls over money laundering.

Ukraine’s shadow economy of 40-50 percent of gross domestic product has remained constant for two decades – it is time it was reduced to at least Italian style proportions of 25 percent or the European average of 10-15 percent.

A democratic president should understand that he or she can show that he they are truly committed to fighting corruption only when they are ready to support criminal charges against their own people – as well as the opposition. In this way they can prevent accusations of a ‘selective use of justice.’ Corruption is corruption regardless of who undertakes it.

Strengthen middle class

Fourth, support the middle class, by increasing the contribution of small-medium businesses from 16 percent of GDP to the norm in Europe of over 50 percent. In the last two decades all Ukrainian governments have given preference to big business and oligarchs. It is time a government focused entirely on small and medium businesses and introduced a range of policies to bring about a larger and more self confident middle class. The middle class is the foundation of every democracy, market economy and national identity in European countries.

Learn English

Fifth, English as a second state language, should be compulsory and taught in all schools, higher education and state institutions, demanding politicians learn English in their first three months in power. It is time to overcome Ukraine’s Eurasian provincialism and integrate into European and global intellectual, technical and economic processes.

End censorship

Sixth, end media censorship, by taking away oligarch control over television channels and with the assistance of NGOs such as Reporters without Frontiers introduce safeguards to prevent a revival of censorship in the event of a Yanukovych-2.

Reject divisiveness

Seventh, integrate Ukraine, by rejecting Yushchenko and Yanukovych’s ethnic Ukrainian and Russian and Soviet nationalism. Ukraine has three futures: either a dysfunctional state lacking in national unity, if policies such as those pursued in the last decade persist; to pursue policies that seek a compromise between eastern and western Ukraine or to split the country. We need to pursue nation-building policies that unite, not divide, Ukraine and this requires compromises on both sides of the Dnipro River.

Integrate with Europe

Eighth, pursue European integration, by complying with all the demands of international organizations and European governments, such as freeing political prisoners, so the association agreement will be signed and ratified by the EU. Prove to Europe that Ukraine is committed to full membership of the EU by fulfilling the above radical policies. Hold a referendum at the end of a five-year term of a democratic president on NATO membership.

The Kharkiv Accords were railroaded through parliament and therefore have no legitimacy and should be annulled, returning Ukraine’s relationship with the Black Sea Fleet to the 1997 20-year treaty. Any future act overturning the February 2007 law on the gas pipelines that transfers them to Russian control, as in Belarus, should be annulled. A gas consortium with the purpose of the modernization of the gas pipelines should only be created in line with the March 2009 agreement with the EU.

All of these policies touch Ukrainians in different areas because they are radical and are needed to defend against a Yanukovych-2 and to ensure the permanence of Ukraine’s integration into Europe. The next democratic president should be a transition president committed over his or her five year term in office to change Ukraine permanently for the better.

The time for radical action is now.

Ukraine and Ukrainians have had enough talk and lies.

Make the politicians listen to YOU, the citizens of the country.

If you agree with the call to radical action in part or entirely sign it and distribute it further.

Taras Kuzio is a teacher and author who writes frequently on Ukrainian issues. More information can be found at http://www.taraskuzio.net/


Aiding and abetting the Moscow Patriarchate TOP

image Bishop Paul Peter Jesep (New York, USA)

Ukrainians do not need someone else’s permission to have their own Church.  I’ve said it.  I’ve written it.  And now I’m repeating it for the umpteenth time.  Metropolitan Yurij of the Ukrainian Orthodox Church in Canada is aiding and abetting the Moscow Patriarchate.  His inhospitable attitude toward the visit of Patriarch Filaret of the Ukrainian Orthodox Church Kyiv Patriarchate is misguided.  Independent of the lack of Christian hospitality, it gives the Moscow Patriarchate legitimacy and greater leverage to interject itself in the social, political, and religious life of Ukraine.

In a letter (see the copy - editor) released April 19, 2012, the Metropolitan advised his parishes that “His All-Holiness”, Patriarch Bartholomew I of Istanbul, Turkey informed him that Patriarch Filaret “cannot at this time be welcomed nor have banquets organized in his honour in the parishes, or their properties, of the Ukrainian Orthodox Church of Canada.”  He further wrote that “no clergyman or member of the consistory Board can be in the vicinity of ‘Patriarch Filaret’ as any picture or report may portray this presence as representing or offering support of the U.O.C.C.”

The titular leader of world Orthodoxy has refused to extend “canonical” recognition to the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church and the Ukrainian Orthodox Church Kyiv Patriarchate.  The Ukrainian Orthodox Church Moscow Patriarchate, under the thumb of Patriarch Kirill of Russia, is accorded “canonical” recognition.  The UOCC’s position implies that it must defer to the Moscow Patriarchate on matters of Orthodoxy in Ukraine since it is the only “canonically” recognized Orthodox Church.

Here are several things to consider:

- The Moscow Patriarchate continues to press the Ukrainian government to give it Church properties at the expense of the Autocephalous, Greek Catholic, and Kyiv Patriarchate Churches.

- The Moscow Patriarchate has consistently sided with Vladimir Putin and against protesters seeking democratic reform.  It strongly advised reformers on several occasions not to participate in rallies.

- Patriarch Kirill (Vladimir Gundyaev) allegedly has made a fortune in tobacco, alcohol, and oil sales.  It’s also been reported he owns a villa in Switzerland.  And the world already knows he likes expensive watches.

- In January 2012, a top US intelligence officer, James Clapper, warned of Ukraine’s move away from democracy toward authoritarian rule.  This will mean much closer ties to Moscow.  The Moscow Patriarchate is playing an important role in influencing social and foreign policy in Russia.

- A high official in the Moscow Patriarchate said that “the military class has always been in the center of political life and on top of the social pyramid in Christian countries.”  He has called for a strong military so that Russia can settle matters “on our territory or in the vicinity of our borders.”

- The Moscow Patriarchate has been supportive of Russia’s policies in Syria where innocent citizens wanting free elections have been butchered by the Moscow-backed regime.

Liudmyla Fylypovych, a religion and philosophy professor at the National Academy of Science of Ukraine, observed, “The center of gravity is constantly shifting between the Ecumenical Patriarch and his supporters on one side, and the Moscow Patriarch and the churches that support him, on the other.  In this situation Ukrainian church was simply used to strengthen one wing and weaken the other.  I do not think Ukrainian church can be an argument or a toy used in any geopolitical confrontations.  It is completely self-sufficient and possesses good, ancient traditions of its own.”  In short, Moscow and Istanbul should stop using Ukrainian spirituality as a political football.

Patriarch Kirill of Russia as did his predecessor, Patriarch Alexy II, made it clear to the Ecumenical Patriarch that no canonical recognition can be given to the Autocephalous or Kyiv Patriarchate churches.  Only Ukrainian churches under the jurisdiction of the Russian Orthodox Church can be accorded canonical status.

Canonical status is about politics.  It’s about power.  It has nothing to do with God, faith, or loving more and judging less to make a better world.  The Ecumenical Patriarch is afraid of losing Russia’s support.  Hence, he will never extend canonical recognition to a Ukrainian based church out of fear that it will offend Moscow.  It’s not very Christian, but then again Church politics often isn’t.

A nation defines its soul in part by its writers, thinkers, artists, and its spirituality.  In order for Ukraine’s national reawakening to continue then it must have a Ukrainian based church that can be a protector of Ukrainian culture.

The treatment of Patriarch Filaret is crude, inhospitable, contributes to the detriment of Ukraine, ignores the political reality that no canonical status will ever be extended to a Ukrainian based church, and most important it begs the question – does God really care about who gets the coveted political label of “canonical?”  Is Christianity so deeply rooted in something this insignificant?

I have strongly, but respectfully disagreed both with Patriarch Filaret and Metropolitan Myfodii for seeking canonical recognition.  They are given lip service and nothing more by Istanbul.  They and their representatives repeatedly have been sent away empty handed.  This is an opportunity for Patriarch Filaret to openly address the silliness of canonical recognition.  Let me repeat … Ukrainians do not need, have never needed the permission of Moscow or Istanbul to have their own church.  Please stop asking.  Ukrainians are not spiritual serfs.  Ukrainians answer to God and conscience, not petty church power politics.

Paul Peter Jesep is a New York lawyer and Bishop in the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church.  He is the appointed U.S. Spokesperson and Government Liaison for His Beatitude Metropolitan Myfodii.  The views expressed here are personal and in no way reflect the official position of his church.  He may be reached at VladykaPaulPeter@aol.com

The problem in Ukraine isn’t Svoboda, it’s Yanukovych: a reply to Ivan Katchanovksi TOP

http://www.opendemocracy.net/od-russia/taras-kuzio/problem-in-ukraine-isn%E2%80%99t-svoboda-it%E2%80%99s-yanukovych-reply-to-ivan-katchanovksi
April 12, 2012

image of Taras Kuzio Taras Kuzio

Many Ukraine observers have identified the far-right Svoboda party as the key source of racial conflict in the country. This represents a misunderstanding of Ukraine’s fake politics, its divisive president and the real far-right thugs of the Party of Regions, argues Taras Kuzio.

Western scholars such as Ivan Katchanovski [see his article published on openDemocracy, 21 March] are wrong to focus on the far-right Svoboda (‘Freedom’) party as a new and significant threat to Ukraine’s democracy. I say this for three reasons.

First, Svoboda’s popularity has not grown – and indeed in some recent polls has declined – since the neo-Soviet and pro-Russian Viktor Yanukovych was elected president in 2010. Contrary to Katchanovski's analysis, Svoboda is unlikely to cross the 5 percent threshold in October’s parliamentary elections, and even if Svoboda members are elected, it will only be in single mandate districts [rather than via nationwide proportional representation]. Western Ukrainian ethnic nationalism is weak, and support for Svoboda has remained comparably low compared to that for nationalist and populist groups in Europe and Eurasia.

'Svoboda’s main raison d’etre is as an artificial scarecrow designed to direct votes away from bona fide democratic parties and to mobilise eastern Ukrainian, Russian-speaking voters against the virtual "nationalist bogeyman".'

Second, neo-Soviet and Russian nationalism is a far bigger threat to Ukraine’s democratic system and European integration than ethnic Ukrainian nationalism. Victor Yanukovych’s Party of Regions is a much more violent, anti-democratic and corrupt political machine than Svoboda could ever be.

Third, Svoboda’s main raison d’etre is as an artificial scarecrow designed to direct votes away from bona fide ‘orange’ democratic parties, and to mobilise eastern Ukrainian, Russophone voters against the virtual ‘nationalist bogeyman’. There are grounds to suggest that the Party of Regions has had a direct role funding Svoboda (though as financing of all parties is not transparent in Ukraine, there is no ‘smoking gun’ here).

image

Pro-Russian and anti-Russian Ukrainian 'nationalists' come into conflict at a November 2011 march in Kyiv. The western Ukrainian nationalists of Svoboda generate more attention, but are the thugs of neo-Soviet President Yanukovych more dangerous? (Photo: Sergii Kharchenko / Demotix, all rights reserved)

Many western scholars and journalists view nationalism in Ukraine as a sentiment held only by ethnic Ukrainians and a dominant political force only in the west of the country. The truth is different. The outward manifestations associated with nationalism – anti-democratic culture, racial intolerance, anti-Semitism and xenophobia – are more of a problem in eastern and southern Ukraine and Crimea than in western Ukraine. Leaked US embassy cables reported that neo-nazis are most active in the regions of Kyiv, Kharkiv, Kherson, Sumy, Donetsk, Dnipropetrovsk, Vinnytsia, Odesa, and Zhytomyr, most of which are in the east of the country.

According to a recent survey by the Razumkov Ukrainian Centre for Economic and Political Studies, western Ukrainians are also slightly more likely than their eastern neighbours to protest against racial and ethnic discrimination (3.9 percent against 3.3 percent). Both in opposition and in power since the 2010 elections, when it took control of parliament and the presidency, The Party of Regions has represented by far the most aggressive and violent political force in Ukraine. This is evident from the violence it has meted out inside and outside parliament against opposition parliamentary deputies and journalists, and from its campaign of political repression against former prime minister Yulia Tymoshenko, cabinet members in her 2007-2010 government and Batkivshchina (‘Fatherland’), the party she leads.

In the 2004 elections the Yanukovych campaign conducted a strategy of electoral fraud and ‘directed chaos’, whichcame perilously close to driving the country towards civil war. A leaked strategy document from the Yanukovych election campaign outlined plans to escalate conflict ‘along each of the main lines of division – Galicia [West] vs East and South; West (USA, Europe) vs Russia; Russian language, threat of rising extremism and so on’. The Yanukovych campaign looked to organise movements in eastern Ukraine that would oppose the coming to power of Yushchenko, who was described as a ‘reactionary, pro-American, radically-oriented’ candidate. True to their intent, the 2004 Yanukovych campaign mobilised latent anti-American feelings against Yushchenko and his Ukrainian-American wife.

'A leaked strategy document from the Yanukovych election campaign outlined plans to escalate conflict "along each of the main lines of division – Galicia [West] vs East and South; West (USA, Europe) vs Russia; Russian language, threat of rising extremism and so on".'

Since the 2006 elections, the Party of Regions has also been in alliance with Russian nationalists in Crimea and they have jointly formed a movement called ‘For Yanukovych!’. The current Crimean Prime Minister, Anatoliy Mogilyov, is parlicularly well known for his xenophobic attitudes. Writing in the local paper, Krymskaya Pravda, he penned words of support for Stalin’s ethnic cleansing of the Crimean Tatars in the 1940s, subscribing to Stalin’s justification that they were ‘Nazi collaborators’. These are not isolated views, but racial prejudices are regularly fanned by Krymskaya Pravda and other media outlets in the region. Over on ‘Inter’, a television channel owned by oligarch and First Deputy Prime Minister Valeriy Khoroshkovsky, controversial anchor Yuriy Pershykov, also from Crimea, continues a long record of xenophobic anti-Tatar reports. And former Crimean Parliamentary Chairperson Anatoliy Hrytsenko told US Ambassador Taylor that Crimean Tatars ‘betrayed’ the USSR in World War II and that ‘a majority of Crimea’s inhabitants view Tatars as traitors’.

image

Far from being limited to western Ukraine, xenophobia and national chauvinism is perhaps even more widespread in Russian-speaking eastern and southern Ukraine. In Crimea, for example, it is acceptable for the local media to print stories vindicating Stalin's decision to deport the Crimean Tatars. (Photo: Andrew Lubimov / Demotix, all rights reserved)

The Party of Regions has a long history of using nationalism to its political advantage. In 2001, then-President Kuchma’s regime used neo-nazi skinheads in attacks against the opposition. We also know from the 'Melnychenko tapes' — secret recordings made by in Kuchma’s office by presidential guard Mykola Melnychenko — that the ex-President was both an anti-Semite and a xenophobe. In these tapes, Kuchma is heard in conversation with current Prime Minister Mykola Azarov about Ukrainian-Jewish oligarch Heorhiy Surkis. ‘Fuck’, says Kuchma, ‘why do we need a fucking Jew?’ In another recorded episode, Azarov asks President Kuchma to approve an illegal scheme in which he could trade his 50 square metre apartment in Kyiv for an apartment three times the size in a more desirable building, with the eviction of a Jewish family occupying the larger apartment. Playing on Kuchma’s anti-Semitism, Azarov says: ‘Well, the Jews would have to be taken out…’ President Kuchma grants Azarov his blessing to throw the Jews out and occupy the apartment.

It is certainly true that Ukrainian anti-Semitism draws on two political traditions. On the one hand, it does indeed stem from nationalism in western Ukraine. Yet the overwhelming majority of instances of racism, xenophobia and anti-Semitism in Ukraine come from Eurasian nationalism and neo-Soviet anti-Zionism in eastern Ukraine, where the Party of Regions holds on to a monopoly of power.

Contemporary anti-Semitism in Ukraine, Belarus and Russia draws on a long history of Soviet campaigns against ‘Zionism’. In 1963, Trofim Kichko's book entitled Judaism without Embellishments was published by the Soviet Ukrainian Academy of Sciences; four years later, a propaganda campaign, railing against so-called ‘cosmopolitanism’ and ‘Talmudism’, linked Zionism with Nazism. Anti-Zionism was synonymous with anti-Semitism. Today, Belarusian President Lukashenka, whose regime’s ideology is Soviet Belarusian nationalism, continues to propagate anti-Zionist propaganda .

Eastern Ukrainian antagonism to ‘Ukrainian nationalism’ and Ukrainian national identity in turn draws on a Soviet legacy of ‘anti-nationalist’ tirades against World War II Ukrainian nationalists, dissidents and émigrés. The belittling of the Ukrainian language and culture has traditionally been undertaken alongside anti-Tatar and anti-Muslim stereotypes. Mykhaylo Bakharev, editor of the popular Krymskaya Pravda newspaper, has repeatedly said there is no Ukrainian language as it is an ‘artificial language’ spoken by the uneducated strata of society, invented by the nineteenth-century bard Taras Shevchenko and others. Bakharev believes no Ukrainian nation exists and that the Ukrainian state has no future.

As a final point of comparison, there have been two Ukrainian activists murdered by Russian nationalists, composer Ihor Bilozir in Lviv on 8 May 2000 and Odesa State University student and member of the patriotic youth movement Sich Maksym Chaika in Odesa on 17 April 2009. By contrast, no pro-Russian nationalist or activist has died at the hands of Ukrainian nationalists in post-Soviet Ukraine.

Svoboda has attracted more attention in the West than the Party of Regions and other pro-Russian and neo-Soviet nationalist groups in eastern and southern Ukraine, whose threat to Ukraine’s democracy, inter-ethnic accord and European integration is far greater. Ivan Katchanovski is right to criticise cooperation between democratic opposition parties and Svoboda, but this point alone should not distract our primary attention from the primary source of trouble – President Yanukovich and his neo-Soviet nationalist cohorts.

Taras Kuzio was a signatory to an open letter condemning Svoboda. See http://www.day.kiev.ua/226447

Raiders' State TOP

image

http://ukraineanalysis.wordpress.com/2012/05/05/raiders-state/

Mykola Riabchuk

This time, I have to start with a frank disclosure. For 40 years, I have been a faithful reader of the Kyiv-based journal “Vsesvit” (“The World”). For more than 30 years, I have been one of its contributors. For two decades, I have been a staff editor there, ending my career in 1994 as a deputy editor-in-chief. And today, after moving to academia, I still remain a committed reader, author, and member of the editorial board.

“Vsesvit” is an independent journal, with very limited resources acquired painstakingly from various grants, but with high and well-grounded ambitions: to promote world culture and literature in Ukrainian translations. I greatly respect all the people who work for “Vsesvit” – for a meager salary and symbolical royalties but also for an encouraging feeling of doing something good and important.

A few days ago, I learned that on April 26, a group of unidentified individuals broke into the “Vsesvit” office at the Hrushevsky Street, ironically located next to the Ukrainian parliament and Cabinet of Ministers and not very far from the President’s administration.  The intruders demanded that Chief Editor Oleh Mykytenko vacate the premises and renounce his claim to the office legally owned by the Vsesvit Publishing Company. They behaved in an extremely rough fashion, tried to damage Vsesvit property, and threatened personnel with further repercussions if they did not step down. Some suggested they were acting on behalf of a certain Valeri Kharlim, an MP from the Party of Regions (little surprise), protected reportedly by the first vice Prime-Minister Valeri Khoroshkovsky. They argued they had their own documented claims to the Vsesvit property, which were apparently faked but convincing enough from the point of view of Ukraine’s thoroughly corrupted and subservient courts (http://khpg.org/index.php?id=1335554817).

The story is hardly unique and certainly not the most eye-catching against the background of some other events in Ukraine that have recently drawn public attention. Whereas mass media discuss the alleged beating of Yulia Tymoshenko by prison guards and four mysterious blasts in Dnipropetrovsk, attributed to unspecified “terrorists,” the raiders’ attacks on property in Yanukovych’s Ukraine is a daily practice that evokes little international attention, except for the cases where foreign companies are involved and western embassies interfere.

“Raiding,” as Andrew Rettman defines it, “is a form of hostile take-over in which someone bribes or blackmails courts to enforce a bogus claim against a profitable business. It can involve a van-full of balaclava-wearing men breaking into your office to tell you that you are no longer the owner. In extreme cases it can involve people shooting at your staff. Most victims are small-and-medium-sized Ukrainian firms in the agricultural sector. But foreign companies are not immune.” Indeed, even the steel giant Arcelor Mittal that purchased unwisely the Kryvorizhstal mill for $5 billion from the previous government, became four years later a target of coordinated raiders’ attacks and pressure from the authorities (http://euobserver.com/24/114646).

“This problem,” one expert contends, “is on the increase and it is common knowledge that it cannot happen without collusion from the authorities.” To prove this claim, Andrew Rettman refers to Transparency International’s latest corruption ranking in which Ukraine dropped 18 places and now ranks below Nigeria. The European Business Association (EBA) has also lowered Ukraine significantly in its index of investment attractiveness. “You cannot protect your legitimate interests in the courts,” the EBA director Anna Derevyanko says. “This comes up in many conversations with potential investors. It makes them reluctant to go ahead.”

Not surprisingly, not only foreigners but also Ukrainian businessmen prefer to invest their money abroad rather than in Ukraine. Small-and-medium-sized companies have little choice, however, in this regard. And even less options are at stake for cultural journals. All of them seem helpless vis-à-vis powerful gangsters and unscrupulous government: intertwined and interconnected, nearly fused in Ukraine into one body. One by one, they are raided and racketeered, raped and pillaged, even though there are thousands of them, and all they need for successful resistance is unity and solidarity. Two years ago, we Ukrainians allowed the raiders to take over unlawfully the parliament and the government. Now, we allow them to destroy and subdue us gradually, one by one, one business after another. “Vsesvit” has never been a political journal. Its editor has always believed, perhaps sincerely, that culture is universal, and any government is able to appreciate it as a much-needed public good. He was wrong. Ukraine has a government that appreciates only brute force, endless amounts of money, and cynical lies.

Much of the international criticism of Ukrainian authorities was expressed within the past two years. Their typical reaction can be graphically exemplified by a recent decision of the ruling Party of Regions (PoR) to hire one of the world’s largest corporate communications companies Burson-Marsteller to whitewash the regime. Or, as Robert Mack, a senior manager at Burson-Marsteller, explained it: “Our brief is to help the PoR communicate its activities as the governing party of Ukraine, as well as to help it explain better its position on the Yulia Tymoshenko case.” Less euphemistically, it means a task to intensify a smear campaign against former Prime Minister Yulia Tymoshenko and to tame the international criticism of the Ukrainian authorities, especially the president who has become, since last year, virtually an international pariah (http://euobserver.com/24/116076).

They seem to believe – naively or, rather, arrogantly – that money can fix any problem. And if it is insufficient, bigger money is needed to settle everything. Burson-Marsteller might be a good choice for a government in big trouble. In the past, “the PR company was employed by the Nigerian government to discredit reports of genocide during the Biafran war, the Argentinian junta after the disappearance of 35,000 civilians, and the Indonesian government after the massacres in East Timor. It also worked to improve the image of the late Romanian president Nicolae Ceausescu and the Saudi royal family” (http://www.guardian.co.uk/science/2002/jan/08/gm.activists).

One may recollect here also Leonid Kuchma’s attempt to rescue his image after the “tapegate” with the assistance of similar whitewashers. What all these exclusive clients of PR companies fail to understand – either naively or perhaps arrogantly – is that they can win many battles: against Tymoshenko, Lutsenko, “Vsesvit”, or even Arcelor Mittal. But they can never win the war for the truth and for the real place they occupy in history.

 
О.Соскiн - Українцi повиннi вичавлювати з себе раба - ВІДЕО TOP

image
http://www.youtube.com/watch?v=hfj66E81sQY&feature=youtu.be

Покладаємо край щурам-демпутатам TOP

image

Зрадників зневажали в усі часи і в усіх народах. А тому вислів «тушка» щодо депутатів, котрі переходять з фракції у фракцію у Верховній Раді України, зраджуючи своїх виборців та їх ідеали, звучить доволі лагідно. Їх слід називати не інакше як щурами. Саме ця огидна і зрадлива істота найбільше відповідає суті таких, з дозволу сказати, народних обранців. Саме щурі перетворили нинішній український парламент в допоміжний орган для злочинної діяльності теперішньої української влади. Щурів відрізняє в природі унікальне пристосуванство . Жодна інша жива теплокровна істота не здатна так пристосовуватися до несприятливих умов як щурі. Не менш придатні до виживання у будь-яких політичних умовах щурі-депутати. Зрозуміло, що як правдиві шкідники  та нечисть вони будуть прагнути дістатися ситого корита і  на виборах до Верховної Ради у жовтні поточного року. І тут повинен бути найперше пильним виборець! Жодна санітарна служба вітчизняного політикуму не здатна так очистити середовища від шкідників як не байдужий голос кожного з нас. Ознаки щура – депутата добре відомі. Це відсутність будь-яких ідеологічних парадигм. У парламент пройшов за списками комуністів, потім опинився серед  «буржуїв» регіоналів, а потім з якоїсь причини  перейшов до остогидлого вже усім «народника» Володимира Литвина. Так що сповідує такий нардеп? Комуністичні ідеї чи капіталістичні принципи, а може тягнеться до якихось ліберальних поглядів.  Ні, у нього одна партія і один вождь. Корито з пійлом. І коли йому не дають встромити туди його щурячий писок, то він згоден краплі злизувати з тих, хто поближче проліз до жаданої посудини .

А ще варто звернути на статки кандидатів в щурячу команду. Не секрет що з кожним роком в Україні зростає вартість депутатського мандату. Отож, якщо вклав у нього мільйон, то завтра щур-депутат буде прагнути повернути собі не менше двох, а то й набагато більше. Як кому вдається. Тому коли  такі кандидати - щуру декларують, що, мовляв, у них все є і вони пхаються у парламент не заради збагачення: не вірти.  Така вже сутність людська.  Коли маєш багато, то хочеться мати ще більше. А тим більш, коли серце і душа  такої  людини належать лише грошовій торбі.

Прочитайте і передайте другим.

Наша поштова скринька  roduucca@gmail.com

Vae victoribus. Лихо переможцям TOP

http://www.pravda.com.ua/articles/2012/05/9/6964130/
9 травня 2012

Брати Капранови

imageЩовесни українців турбує одне й те саме питання. І це не вибори, ба навіть не посівна. Це питання про перенесення вихідних. Який новий фокус із травневими святами вигадає Кабмін? Які дні доєднають до 1-го, а які – до 9-го травня?

Переноси різні, але результат один – щоразу ми отримуємо два практично неробочі тижні на початку місяця. А все через те, що наші діди зламали хребет фашистському звірові.

Діди, до речі, 9 травня працювали і тільки ввечері дозволяли собі сто грамів за Перемогу – бо завтра знову на роботу. Але то нічого. Те, що діди недовідпочивали, ми відпочинемо!

Цікаво, що ані Сталін, ані Хрущов, які безпосередньо керували війною, не вважали Перемогу приводом для великих святкувань. І тільки Брежнєв встановив у цей день постійний вихідний, почав проводити помпезні паради та регулярно нагороджувати себе-коханого бойовими орденами.

Пам’ятаєте Левка Боровиковського?

– Таки ми витягли! – сказав Комар Волам,
Що витягли з багна воза з снопами.
Буває часто так між нами –
хто робить, той мовчить, а вірять брехунам.

Отже країна урочисто святкувала і пошепки дивувалася: "Дивіться, як живуть німці, а як – ми. То хто кого переміг?".

І справді. Сьогодні, країна-переможець, СРСР, зникла з мапи, а переможена Німеччина знову об’єдналася. Україна ж, так само, як Білорусь та країни Балтії стала незалежною. Тому саме для них питання про сутність Перемоги постає нині якнайгостріше.

Бо так чи інакше ці країни брали участь у Другій світовій, втрачали людей, ресурси, мали навіть свої підпільні армії – а тепер їм відмовляють у статусі "сторони" військових дій, навіть позірному.

Не були українці стороною, і білоруси з естонцями не були. Вони залишилися осторонь Другої світової – попри те, що бойові дії відбувалися на їхній території. Так буває – у тебе в хаті війна, а ти осторонь.

Однак, якщо ми – осторонь, то чому так завзято святкуємо Перемогу?

Може, віддавши належну шану загиблим, варто все-таки спробувати розібратися з результатом війни для нас, українців?

Свого часу галльський ватажок Бренн захопив Рим і наклав на нього контрибуцію. Римляни стали обурюватися її завеликим розміром, і тоді галл поклав на терези свого меча і зауважив мовою міжнаціонального спілкування: "Vae victis!". Тобто "лихо переможеним".

Бо ще з давніх-давен переможця від переможеного можна було відрізнити за наявністю здобичі, яку політкоректно іменували "контрибуція". Хто її отримує, той і переможець.

Тож якщо у політичній системі координат шукати правди про результати Другої світової не доводиться, – давайте просто оцінимо, що ж отримала Україна від Великої Перемоги. Саме тоді, здається, і маємо шанс зрозуміти, чи програли ми, а чи виграли.

Отже, головним призом для України-переможниці став... Голодомор 1947-го року. Кількість жертв його оцінюється в мільйон, і постраждали передусім східні, радянські землі, люди з яких воювали з німцями у лавах Червоної армії. Своїм героїчним подвигом вони вибороли собі і своїм родинам право... померти з голоду.

Звісно, не на такий скромний результат очікували організатори Голодомору – комуністи. Вони вже мали досвід 1933-го і, безперечно, планували перевищити його результати – перевиконати, так би мовити, п’ятирічку.

Але тут втрутилася УПА, яка у відчайдушному героїчному зусиллі – зброєю, агітацією, організацією селян – зірвала виконання розверстки по смертях.

Ця "війна за хліб", яку повсталі селяни виграли у надпотужної машини НКВД та Червоної Армії, є, мабуть, найславетнішою перемогою УПА, Подвигом з великої літери. І саме за цей Подвиг вояків УПА дехто іменує зрадниками та звинувачує у співпраці з Гітлером.

Слава героям, які грудьми захистили Україну від повторення Голоду-33!

Хай нас виправлять історики – але під час німецької окупації голодомору в Україні все-таки не було. Загарбники реквізували продовольство, точно так, як це раніше робили комуністи. Людей уганяли в Німеччину, точно так як комуністи – в Сибір. Недоїдали – але голодомору не було. Право вмирати голодною смертю українці отримали тільки разом із Перемогою.

У своїй секретній доповіді на ХХ з’їзді Хрущов зізнався, що в Кремлі розглядалася ідея на честь Перемоги над фашистами вивезти українців до Сибіру – точно так, як чеченців чи кримських татар. Завадила тільки кількість – забагато їх було, українців – тих самих, що зламали хребет фашистському звірові. Вагонів не вистачило б, та й місця, куди вивозити, не знайшлося.

Саме тому, певно, і вирішили вдатися до іншого перевіреного засобу – заморити голодом. В подяку за перемогу над фашистськими нелюдями.

Цікаво, що згадані фашистські, а точніше – націонал-соціалістичні нелюди, ні до чого подібного не додумалися. Вони розуміли, що українські люди мають певну цінність, а тому вивозили їх до Німеччини на роботу.

З 2,8 мільйонів вивезених з СРСР "остарбайтерів", 2,2 мільйони складали саме українці. А після Перемоги ті, що вижили таки у німецькому рабстві, повернулися на рідну землю, щоб потрапити у табори як "зрадники" або ж вмерти від голоду в 1947-му. В нагороду за мужність.

До речі, про остарбайтерів. За перші повоєнні роки з території Польщі до України було переселено 480 тисяч українців – у колгоспне рабство, за трудодні, без права отримати паспорт.

Нам скажуть, що вони переселялися добровільно – але й у остарбайтери спочатку брали добровольців. А в ході операції "Захід", якою керував згаданий вже Хрущов, з українських сіл силоміць вивезено 76 тисяч.

Чим їхня доля краща за остарбайтерську? Та й з іншого боку кордону брати-поляки вивезли сто п’ятдесят тисяч українців в ході операції "Вісла" – щоб і духу українського не лишилося на українських землях переможної Польщі.

Загалом же радянською владою із "звільненої" Західної України було вивезено на заслання та у табори півтора мільйони людей.

Дані про те, скільки східняків "визволителі" посадили як ворогів народу, знайти не вдалося, але про одного ми знаємо точно – бо це був наш дід.

А проте в Україні живуть не тільки українці.

Ми знаємо, що німецькі загарбники знищили десятки тисяч українських євреїв – "ворогів Німеччини за національною ознакою". Цей факт усі оцінюють однозначно.

А радянські визволителі за три дні вивезли з Криму усіх кримських татар – майже 200 тисяч, і до 40% з них загинуло в нелюдських умовах. Через те, що це – "народ-зрадник". Відчуйте різницю, якщо зможете.

До речі, тих кримських татар, які воювали з німцями у лавах Червоної Армії, відправили на заслання просто з військових підрозділів, без заїзду до Криму. Як нагороду за героїзм.

Ну а разом з татарами "зачистили" сонячний півострів і від інших національностей – болгар, греків, вірменів та ромів (циган). Символічно, що у циганському питанні радянські і німецькі ідеологи знайшли повне взаєморозуміння.

Отже, підводячи сумну статистику, можемо сказати, що на 2,2 мільйони вивезених остарбайтерів радянські переможці відповіли як мінімум 2,5 мільйонами вивезених, переселених у колгоспне рабство. Славні переможці випередили клятих окупантів у всьому – тому й перемогли.

Тут варто згадати, що 20% воїнів героїчної Червоної Армії складали українці. А отже вони, перемігши фашистського звіра, отримали у нагороду голодомор, виселення, репресії та колгоспну неволю. Така от контрибуція.

Тож дозвольте врешті напряму звернутися до аматорів святкування Перемоги.

Шановні!

У вихідний, якого ви не заробили, обмотавшись орденськими стрічками, якими вас не нагороджували, та піднімаючі "наркомівські" сто грамів, яких ви ніколи не нюхали, налийте чарку і за них – мільйони убитих, репресованих, виселених. За безневинні жертви Перемоги.

Лихо переможцям! Vae victoribus!

* Дякуємо мешканю Фейсбука з ніком Valerii Borys за допомогу з латинськими відмінками.

Where is Ukraine’s pride buried? TOP

image
Good luck to you, people of Ukraine!

Boris Danik

Ukraine has become a society riddled with comfortably managed criminal pursuits. It has been such for some time, not just with the advent of today’s government of the Regions Party. Most Ukrainians discover it from own experience as they try to survive in a social culture where ethical values that are supposed to guide the public policy is a joke.

For those who begin from scratch -- I mean the naive visitors or foreign investors – some deft reading beforehand is a way to start. Although not exactly a beginner, I have been impressed by widely reported mega-scandals, accepted by many with a shrug of shoulder.

Protectionism is rampant across the board, and so are the spectacles of corruption in Ukraine’s courts and in parliamentary bribery sagas, where the ruling majorities have been routinely formed by persuasive payoffs.

Where to go from here?

Abandoning all hope for a rapid change may be the first right step. A mass culture cannot be cleansed overnight. It is not simply a matter of rounding up “the bandits.” This culture permeates not only Ukraine. It is a Eurasian phenomenon that covers the entire space of the former Soviet Union, and is weaker – but it has not vanished -- at its western edges. It is rooted in dishonesty and grotesque lies that are mostly obvious.

This is not to say that the European West is entirely clean. It had its terrible wars and mass murders, including the slave empire “Pax Romana” and later the internal massacres in the old Britannia, the Irish genocide, colonialism and the original sin of racism as part of Christopher Columbus’s glory (this streak is also shared in Ukraine’s and Russia’s mentality). And don’t forget King Henry VIII, who easily matched Czar Peter the Great, who personally chopped off heads of his hapless subjects.

But in the West there also was the Magna Carta, the libertarian Enlightment, and Martin Luther’s rebellion that took on the Church’s vested interests -- something that had never happened in the Orthodox Russia, where Church was always part of centralized autocracy.

Russians, however, cannot be denied credit for the accomplishments and legacy of Andrey Sakharov, Mikhail Gorbachev and Boris Yeltsin. Their role in junking the Soviet regime was epochal, even if it was widely castigated in Russia in the aftermath of the post-Soviet socioeconomic meltdown.

But let’s get to Ukraine’s specifics. One approach to a half-way job is to paper over the dysfunction by adopting Russia’s model, in which someone like Prime Minister Vladimir Putin curbs the oligarchs’ infestation. Some thought Yulia Tymoshenko might take a similar route if elected president. That was pure speculation. Others made more definitive bets concerning Tymoshenko years ago. In the crucial February 2010 presidential election runoffs, those who were pro-democracy and were truly concerned for the national face of their country, including the former Yushchenko’s supporters, voted for Tymoshenko. Halychyna went over 90 percent in each of its three oblasts.

There is no doubt that Tymoshenko has become the symbol and the best hope for the national democratic Ukraine at this point. This battle must be faced now, in the now existing circumstances, not in some fuzzy future. Without victory there will be no survival for either a national or democratic Ukraine, and no semblance of economic justice.
It may be a long grind for generations to come.

The democratic camp, after taking a beating in 2010, has been messing around for too long. Its defeat is again guaranteed unless it understands that unity is the command of the day, regardless whether or not the elections next fall are rigged or honest.

It appears that a major progress has been made recently towards the unity of democratic forces. Olexandr Turchynov, first deputy leader of the Batkivshchyna party made it known on March 16 that there will be only one list of opposition candidates – with Tymoshenko as the leader -- for the coming elections. If it holds, it will be a watershed, a momentous step towards victory.

But despite the president’s currently low poll numbers, the elections will not be a walk for the democrats. The result is likely to be a close split, honest or not. The Regions Party has a permanent hard-core anti-Orange constituency, determined to re-institutionalize its pro-Russian legacy and exert the same kind of pressure and intimidation that characterized Russia’s dominance over Ukraine.

A telling measure of that split is the recent 38 – 35 percent opinion of Tymoshenko’s prosecution as politically motivated, with the remaining uncertain 27 percent.
As insurance against possible personal fadeout of Yanukovych, the Regions Party has recently consecrated the poli-groomed Sergiy Tigipko as vice chair of the party, who recently dumped his previous political affiliation and apparently has demonstrated how to switch skates on both feet without using hands.

Probing the key aspects of the standoff, perhaps someone should ask who owns the land and soul of Ukraine? That’s where the dog is buried, says an old Ukrainian wisdom. It is located next to the doghouse where land ownership turnover to the oligarchs is now under consideration, as the high-flight society is gorging on a low-road trip.
As for Ukraine’s soul, the same robust assembly has plans to outsource it to the Moscow patriarchate, along with the Pechersky monastery. Hey, nation! Where is your pride buried?

Boris Danik is a retired Ukrainian-American living in North Caldwell, New Jersey.

Museum whitewashing Communist crimes TOP

The New Pathway
April 22, 2012

Mental Callisthenics with Vujko Ilko

image of Oksana Bashuk Hepburn Oksana Bashuk Hepburn

Vujko Ilko had been celebrating Velykden in Winnipeg. Now, we’re meeting for our own ‘pysanky’ mental callisthenics - discussions on matters of importance to our community in Canada. He didn’t mention any topics but reported that the Ukrainian Catholic Cathedral of Sts Volodymyr and Olga was packed for “five different paska blessings”, yet there wasn’t a ‘peep,’ he said, in the Winnipeg Free Press.

“The Museum is huge,” he starts “with criticism to match.”

Clearly, he is not pursuing the need to fix the ‘if-you’re-not-in-the-media-you-don’t-exist’ syndrome plaguing our community; and not only about Velykden. Our non-existence in the media is due, mainly, to our inattentiveness. Today’s topic is the cost overruns of the Canadian Museum for Human Rights; 65 million dollars for completion and some 33% surge - to 30 million - on operating costs. The social media is raging with complaints about the unsustainable ‘Museum of Hypocrisy’. The feds said: no further funding.

“So has the work stopped on the Museum, Uncle?”

“No. Its new leadership team means to finish the shell. It looks like a WWII German bunker protecting its position, or like a Roman soldier’s helmet with the visor down. Defensive.”

“Apparently the facility has no provisions for rental space or catering, the financial backbone of most Canadian museums.”

“But here’s the latest gig. Winnipeg City Council has just voted in Mayor Sam Katz’s idea of giving 700,000 free tickets to a water park that will sit next door to the Museum. Underprivileged kids will be subsidized annually by Winnipeg taxpayers to have a little fun. But the real chutzpah is this: I suspect they will need to get educated at the Museum first. And at ten dollars a head, the Museum will get its shortfall of $7,000,000 operating cost.”

“Huumm. What does that mean?”

“A tie-in between the Museum and the water park. Young minds will be exposed to the Museum’s one-sided take of the WWII tragedy. Communist crimes against humanity will not be portrayed on par with Nazi crimes. Communist ideology will continue being okay. The five million Holocaust victims will get star billing. The whole truth, some 14 million non-combatant murders - nine million of them non-Jews - will get a wee mention.”

“Now there’s a hocus pocus. What do Winnipegers think?”

“Many see Katz as a hocus pocus kind of guy. He promised not to raise taxes - to beat out Judy Wasylycia-Leis in the last race - and hasn’t. Instead, the Mayor slaps on “levies”. And he let the infrastructure rot for his successor to deal with. Many complain that the water park does not belong in The Forks green space.”

“What about the Holodomor. Is the UCC winning the battle to give it greater prominence?”

“I asked the President for an update. He promised, but did not get back. But Timothy Snyder was in town. He’s the award-winning Yale historian; author of Bloodlands: Europe Between Hitler and Stalin. He was clear on what the Museum must do. First focus on Canadian issues. Then, recognize the horror of the Bloodlands - Western Poland, Ukraine and Belarus - where some 14 million perished between 1932-33, when Kremlin’s Communists instigated Holodomor, and 1945, the end of the War. That’s the huge universal lesson. And remembers nine million were non-Jews.”

“Wow! And some historians would argue that Snyder’s figures for Holodomor are conservative. But how to right this wrong?”

“His vision is markedly different from Gail Asper’s, a champion of the Museum and the Holocaust. Snyder is for inclusion; for the full version of history; for all victims. Very Canadian. More, he wants Stalin’s murders exposed on par with those of the Nazis: no sweeping of their crimes under the carpet because of some long-held left-wing leanings. Both covered the Bloodlands with corpses. The Museum isn’t some Hollywood film producer with private money exclusively denouncing Nazis in support of personal world views. This is about accurate and complete representation of history and the ever-present threat to human rights. Snyder advocates this: genocides are not sole-sourced; anyone can be a perpetrator or victim. No one has exclusivity or pre-eminence.”

“Uncle, by not giving equal billing to the Communist crimes, the Museum is protecting murderers like Joseph Stalin and his Holodomor architect Lazar Kaganovich, and others.”

“Exactly.”

“Does the Canadian government realize it has been sucked into this duplicity?”

“Don’t know, but we’d better make it clear to them. I hope that’s what Paul Grod is doing. Good UCC tactics? Make the case, again if need be, with others misfortunate enough to experience the hammer and sickle “paradise”. That’s all Eastern Europeans, Balts, Vietnamese, Cambodians, Chinese, and Cubans. If all victims of Communism of the last century are counted up, it’s well over 100 million dead. That is unprecedented and it has been whitewashed for too long.”

“Good grief. What an embarrassment for Canada if the Museum fails to get this right.”

“Free tickets to underprivileged kids notwithstanding.”

Extremism in Ukraine TOP

image

http://www.worldaffairsjournal.org/blog/alexander-j-motyl/extremism-ukraine?utm_source=World+Affairs+Newsletter&utm_campaign=20d6f868ac-Blog_Sinclair_Dickinson_Motyl_4_13_2012&utm_medium=email
April 13, 2012

Alexander Motyl Alexander J. Motyl

 

Which Ukrainian political parties are extremist? Most people would point to the right-wing Svoboda party under the leadership of the charismatic demagogue, Oleh Tyahnybok. And they’d be right. Svoboda (or, ironically, “Freedom”) is xenophobic, radical, and anti-democratic: the three defining features of extremism.

But they’d be only partly right. No less xenophobic, no less radical, and no less anti-democratic are two other political groups—the Communist Party of Ukraine and the Party of Regions. Suffice to say that Ukraine’s Communists are still Stalinist and proud of it. As for the Regionnaires, two years of their rule have relegated Ukrainian language, culture, and identity to Bantustans, exacerbated tensions between Ukrainian speakers and Russian speakers, intentionally promoted Russian chauvinism and Svoboda extremism, efficiently dismantled democracy, bequeathed the economy to rapacious corruptioneers, squeezed civil society, and eroded freedom of the press, speech, and assembly. If that isn’t extremism, I don’t know what is. Contrary to President Viktor Yanukovych’s assertions that he is a moderate, the fact is that he is an extremist par excellence.

But to put the matter in these terms misses the whole picture. After all, Svoboda captured a mere 0.76 percent of the vote in the 2007 parliamentary elections. It does have influence in Ternopil Province and the city of Lviv, but it is also, despite Tyahnybok’s assurances to the contrary, never likely to increase its share of the total vote in Ukraine over five percent. Five percent is five percentage points too many, but it’s also a tiny amount. Not so with the Communists, who polled 5.39 percent in the parliamentary elections of 2007 and 38 percent in the presidential elections of 1999. Not so, as well, with the Party of Regions, which got 34 percent of the vote in the 2007 parliamentary elections and whose candidate, Yanukovych, won 49 percent in the presidential elections of 2010. Since Yanukovych’s party effectively stole the Communist vote, the Regionnaires may be viewed as a non-ideological version of the former Communist machine. The Communists were extremists because that was the best way to build Stalinism; the Regionnaires are extremists because that’s the best way to steal. Choose your poison.

As odious as Svoboda is, therefore, the main extremist threat to Ukraine comes not from it, but from the Regionnaires and Communists. Indeed, unless you believe in miracles, Svoboda will never become a major political force, whereas the Regionnaires are and will long remain one. Moreover, Regionnaire extremism is primarily responsible for galvanizing Svoboda extremism. The moral for Ukrainian democrats should therefore be clear: avoid collaborating with extremists of all stripes, whether Svobodites, Regionnaires, or Communists.

Unfortunately, reality is more complicated. The Regionnaires are in power and will do everything it takes to stay in power. Should democrats shun and oppose them, and thereby lose every chance of influencing the course of events, or should they collaborate—or is the better word cooperate?—with them and hope to moderate their extremism? Power is a heady brew, and Yanukovych knows full well that he can co-opt democrats by offering them symbolically important positions in his regime. On the other hand, there is a case to be made for infiltrating the regime and attempting to change it from within.

Who’s right? What’s clear is that both stances are bets. Principled opposition to Regionnaire rule could turn out to be right or it could consign the democrats to impotence. Pragmatic cooperation could turn out to be effective or it could consign the cooperators to collaborationist infamy. Petro Poroshenko, the millionaire chocolate-maker and former good guy, has just joined the Yanukovych government as minister of economic development and trade. He obviously thinks that working with extremists might make a difference for the collapsing Ukrainian economy. If you agree, buy Roshen chocolates. If you don’t, switch to Hershey’s.

Naturally, if these qualms are valid with respect to the Regionnaire extremists, they must also be valid with respect to the Communist and Svoboda extremists. Back in the days of the USSR, some well-meaning Ukrainians chose to become principled dissidents while others joined the Party. The USSR’s collapse made the former look right, but for most of Leonid Brezhnev’s rule many viewed them as hopelessly unrealistic idealists. By the same token, some Ukrainian democrats are willing to include Svoboda in an anti-regime electoral coalition, while others are not. Their dilemma is identical to that faced by Russian democrats, who have to decide whether an anti-Putin coalition should or should not have room for nationalists and communists. If you think collaborating with Regionnaire extremism is permissible, you have no choice but to permit collaboration with Communist or Svoboda extremism. If you think all extremists are equally odious, you have no choice but to view cooperation with the Regionnaires as as wrong as cooperation with the Communists or Svoboda. Unless, of course, you believe that extremists with power are less odious than extremists without power, in which case you won’t collaborate with Svoboda until they make it into office.

Fortunately, democrats may be able to sidestep these moral dilemmas—but only at this point in time—precisely because the Regionnaire regime is crumbling, while the Stalinists and Svoboda are likely to remain minority parties (or so I hope). The democrats don’t need any of them to regain power. If they want to win the trust of the people, they should position themselves as anti-extremists and don the mantle of tolerance, moderation, and inclusion—the opposites of xenophobia, radicalism, and anti-democracy—and make the case for an anti-extremist Ukraine in which people, and not thieves, thugs, chauvinists, and anti-Semites, will be served. After all, Ukrainians want to live normalno, and normality is anything but extremist. 

Tymoshenko beating: Business as usual in Yanukovych's Ukraine
TOP

http://www.worldaffairsjournal.org/blog/alexander-j-motyl/tymoshenko-beating-business-usual-yanukovychs-ukraine?utm_source=World+Affairs+Newsletter&utm_campaign=f3d526379f-Blog_Dickinson_Motyl_4_27_2012&utm_medium=email
April 27, 2012

Alexander Motyl Alexander J. Motyl

It had to come to this, of course. When thugs throw an innocent person in jail, how can they resist showing her who’s boss? How can they resist beating her up?

They can’t. And, in Viktor Yanukovych’s Ukraine, they didn’t.

image

It happened on Friday, April 20th, shortly after 9 p.m., and the victim of the Regionnaire assault was the recently incarcerated opposition leader and former prime minister, Yulia Tymoshenko. Here’s her description of the beating:

At around 21:00 my fellow prisoner was taken out of her cell and shortly thereafter three enormous men came into mine. They approached my bed, covered me with a bed sheet, and began to remove me from my bed, while applying brute force. Desperate and in pain, I began to defend myself, but received a hard punch in the gut. They twisted my hands and feet, and I was taken outside in the bed sheet. I thought that this was my end. The unbearable pain in my back and my fear led me to scream and call for help, but I received none. At some point I simply lost consciousness as a result of the terrible pain and came to in a hospital.

Naturally, the Regionnaires deny all wrongdoing. As the deputy head of the State Penitentiary Service, Serhii Sydorenko, put it, “With respect to the beating, I can state with complete certainty that there was none.” Too bad the Parliament’s human rights ombudsman, Nina Karpacheva, disagrees: “I state that transporting Tymoshenko in this manner represents brutal conduct and may be considered torture” according to a variety of human rights conventions. To which, unsurprisingly, the leader of the Regionnaire parliamentary faction, Oleksandr Yefremov, responded by claiming that Karpacheva is prejudiced and is just angling for a top spot in the opposition.

Yeah, right.

I suppose it all depends on what you mean by a beating. In Regionnaire Land, a punch in the gut is business as usual. A real beating involves at least a bit of blood and a few broken bones. Heck, that “bedsheet” thing was probably a sign of endearment! And besides, wasn’t the broad just asking for it?

I suppose it’s possible that Tymoshenko punched herself in the stomach, and that her subsequent decision to go on a hunger strike is just grandstanding, but the long-standing Regionnaire association with thugs, pogromchiks, fisticuffs, violence, and sexism surely suggests otherwise. Tymoshenko’s vivid description of being maltreated is rather more credible than avowals of innocence by the same people who attributed Viktor Yushchenko’s horrible disfigurement in 2004 to too much booze.

The only real question is: why? Why in God’s name would the Regionnaires be so dumb as to hasten Tymoshenko’s transformation into a martyr and a symbol of resistance?

Part of the answer is, to quote Forrest Gump’s mom, because “stupid is as stupid does.” And, to tell the truth, the unique amalgam of stupidity and thuggishness that the Regionnaires have managed to perfect may be sufficient to explain the beating. After all, part of the Regionnaire job description is to act like big clods with heavy fists. 

But let’s assume they actually hoped to achieve something with the beating. What could that be?

It could be that the boys in the prison were told to rough up Tymoshenko for having expressed an impassioned critique of the regime in an interview published on the very day of the beating. Here’s how she described Yanukovych’s Ukraine:

Contemporary Ukraine is a combination of “the island of Dr. Moreau” and Orwell’s 1984…. They’re making us into a nation of losers—without historical memory, without national pride, without positive economic prospects and a European future. They’re building a country of one family—a family with a large appetite or, rather, bulimia, a miserable IQ, and pretensions of eternal power.

It could also be that the regime was trying to send a message to Ukrainians in general, and to the democratic opposition in particular: step out of line and you will suffer the consequences. Desperate authoritarian regimes the world over act that way before critical elections they know they’ll lose. If that’s the case, expect beatings of opposition politicians to increase as the October parliamentary elections approach.

It won’t work, of course. Ukrainians won’t be intimidated anymore by an incompetent regime that needs to pummel defenseless political prisoners. And the rest of the world will only become even more outraged by President Yanukovych’s progressive self-transformation into a pariah.

All of which raises a terrifying question. If the Regionnaires don’t understand that beating Tymoshenko is both wrong and dumb, won’t they be tempted to silence her permanently? Ukraine and the world would be up in arms, but the Regionnaires wouldn’t care—or even notice. And besides, isn’t the broad just asking for it?

 
The Economist: Viktor Yanukovych’s thuggish autocracy is heading in a dangerous direction TOP

http://www.economist.com/node/21554187
May 5, 2012

image

HE WON fairly in February 2010. But since his election Ukraine’s president, Viktor Yanukovych, has mauled his country’s fragile democracy and weak institutions. He has bullied the media, tampered with the judiciary, exercised arbitrary power and presided over an upsurge of corruption. To see how badly he has gone wrong, consider the show trial, imprisonment and maltreatment of Yulia Tymoshenko, his losing opponent in 2010, who is now on hunger strike.

Mr Yanukovych had no real reason to fear Ms Tymoshenko (pictured). She is no angel, and lost much of her popularity after the 2004 “orange revolution” for her erratic style and questionable business dealings. But he chose to persecute her all the same, adding fresh charges to keep her in prison for longer (see article). He has done this despite a clear message from the European Union that her release is a condition for implementing a much-delayed association agreement, which would open EU markets to Ukrainian exports.

In some ways Mr Yanukovych is using similar tactics to those of his autocratic neighbour, Alyaksandr Lukashenka, in Belarus. He has flirted alternately with Europe and Russia, in the hope of extracting concessions from both, yet yielding nothing serious to either. He wants the association agreement and he needs Western support for another IMF bail-out this summer. Should he get neither, he may turn to Moscow for help—which he would get only with unpleasant conditions.

This probably will not end well for Ukraine. The unfortunate Ukrainians find themselves not only at the mercy of their predatory ruler but also cut off from Europe. And it creates a headache for the West. The fear is that Mr Yanukovych could allow his country to fall under Russia’s sway. Vladimir Putin, who will be inaugurated as Russia’s president on May 7th, is pressing Ukraine to join a post-Soviet customs union instead of pursuing its EU deal. The Russians also want to control Ukraine’s gas-transit network, as they do Belarus’s. Such a setback for 20 years of Western efforts to bolster Ukraine’s independence is a grim prospect; EU countries should make clear to Mr Putin that it would damage relations with Russia.

Brickbats and beetroots

Fears of Russian influence must not be allowed to dictate a soft response to Mr Yanukovych’s autocratic ways. He tends to treat friendliness as weakness, pocketing the proceeds. Instead, the EU should tighten the screws on the president and his Donetsk business associates—while also finding ways to hold out hope to ordinary Ukrainians.

High-level political boycotts are a good place to start. Several heads of state, including those of Germany and the Czech Republic, are rightly refusing to attend an east European summit with Mr Yanukovych that begins in Yalta on May 11th. The EU’s political leaders (but not its soccer teams) should also boycott matches in Ukraine during the Euro 2012 football championships, which it is jointly hosting with Poland.

Off the pitch, the EU should press for fair parliamentary elections in October, sending as many observers as it can. Financial supervisors must apply money-laundering laws stringently to the huge sums flowing out of Ukraine to Austria, Britain, Cyprus and elsewhere. EU countries should withhold visas from those directly involved in the abuse of power. Yet at the same time they ought to make it easier for other Ukrainians to visit the West for study, trade and tourism. And they should do more to explain to Ukrainians the potential benefits of their association agreement, including the possibility that it might ultimately lead to EU membership. The West’s quarrel with Ukraine is with its president, not with its people.

 
Do Ukraine and the EU need each other? TOP

http://www.ukrainianweek.com/Columns/50/47945
April 26, 2012

Leonіdas Donskіs

It is a thousand times better for Ukraine to be regarded as the weakest link in the EU and NATO than the apple of the eye and the pride of Russia’s satellite world.

The title of my commentary hardly accounts for anything other than sheer rhetoric. Does Ukraine need the EU? Of course it does — simple as that. The next question, then, would be whether – and if yes, to what extent – the EU needs Ukraine. Quite frankly, the EU needs Ukraine now more than ever.

I remember how Andrei Piontkovsky, a noted Russian political essayist and commentator, once commented on Ukraine and its membership in NATO and the EU as an existential chance for the West. He made this statement during a TV talk show which I hosted on Lithuanian TV. He suggested that Ukraine's joining the EU and NATO would change Russia forever.

In fact, he argued that such a move would once and for all strip Russia of her obsession with political hostility to, and civilizational rivalry with, Western Europe and North America, first and foremost with the USA. Russia cannot be a global player and a rival to the West without Ukraine as its satellite state or, at best, as a strategic partner. More than that, Ukraine’s becoming part of the Western world would impose on Russia the necessity to take on that same path.

This is to say that Ukraine’s accession to the EU and NATO would be nothing short of a fundamental change in world politics. As Piontkovsky put it himself, it would signify the arrival of the new epoch in Eastern Europe and the end of the Byzantine phase in Russia’s history.

However challenging and perceptive, Piontkovsky’s remarks did not include an aspect which I find key here. The more pro-Russian Ukraine becomes, the stronger the argument for Putin’s Russia existing as an alternative to the EU. The only condition which makes this geopolitical fantasy feasible is Ukraine’s presence, in one form or another, in a non- or even anti-European economic and political alliance guided by Russia.

If this pattern fails, Russia would immediately be forced to seek a pro-Western maneuver and even historical reconciliation with Poland and the Baltic States. Ukraine, for her part, would be put by Russia into the category of the weakest chain of the EU and NATO with which it would be vital to find a new modus vivendi.

I do not think that this status would violate Ukraine’s political and regional ambitions, as it is a thousand times better to be regarded as the weakest link in the EU and NATO than the apple of the eye and the pride of Russia’s satellite world. In terms of football, it is incomparably better to be on the bottom of the premier league playing against Manchester United and Liverpool than to be on top of the second or third division.

What is extremely important for Russia is the fact that Moscow would be left at a crossroads to decide whether to join Ukraine in the congregation of new European democracies – a move that would eventually make Russia if not a member, then at least a strategic partner of the EU and the USA – or whether she should try desperately to sustain the league of semi-failed states or sheer tyrannies like Belarus and Central Asian countries. This could possibly lead to a more secure and predictable world.

So much for geopolitics and security. In terms of the rule of law, democracy, liberal values, and human rights, Ukraine would benefit immensely. By no means is the EU merely a potential and prospective donor and investor; no less important is the fact that the EU provides the standard of judgment in politics. Hopefully, Ukraine would recover from such malaise as selective justice, not to mention corruption.

I am not daydreaming; nor am I offering a remote and irresponsible vision. We have seen in Lithuania how it was possible to adopt a European perspective on liberal democracy, human rights, and other modern moral and political sensibilities. To be fair, we are still a long way from reaching the degree of transparency and human rights record seen in the Nordic countries. We are no better than any other nation which has been isolated from Europe for decades. Therefore, as a political union of democracies and values, the EU is at its best when it provides a framework for the defence of human rights and democratic politics.

Last but not least, the EU itself would greatly benefit from Ukraine’s accession. Despite of some regrettable tendencies in the country’s political life, Ukraine has always been and continues to be the unquestionable leader in the EU Eastern partnership program. This should eventually lead Ukraine to a strategic partnership with the EU, which may speed up and facilitate political changes in Russia shaping Ukraine’s politics for the near future. For the EU, such a move would signify nothing less than the triumph of democracy in Europe.

No country compares to Ukraine in terms of the bridge between Eastern and Central Europe. If Ukraine would unambiguously choose the EU and NATO as political ends and main ambitions, this could become a turning point in the history of Eastern Europe. One of the largest nations in Eastern Europe would make up European politics for decades and would significantly strengthen the position of Poland and the Baltic States in Europe.

With her magnificent multicultural legacy, Ukraine would blaze a trail for other nations that seek liberty and European existence. Something tells me that the division of Europe as well as the legacy of the Second World War would be finally overcome.


 
"Янукович не досидить до кінця" - Юлія Мостова TOP

http://gazeta.ua/articles/opinions-journal/_yanukovich-ne-dosidit-do-kincya-yuliya-mostova/434021
4 Травня 2012

image

[…]

Треба чекати, доки люди дозріють до рівня свідомості й смаку, який не дав би їм "клюнути" на популістські рішення, чи прорив може забезпечити сильна рука?

– На певний час, я була б прихильником освіченого авторитаризму. Треба дуже багато речей змінювати радикально. В економіці, судах – скрізь. Але в нашій країні це неможливо. Бо, по­перше, незатребувані інтелектуали. По­друге, немає громадянського суспільства, яке могло б стати противагою авторитаризму. І ще одне – освічений, з точки зору реалізації реформ, авторитаризм може бути затребуваний суспільством лише у випадку, якщо воно саме вимагає цих реформ. Та, на жаль, не вимагає.

А чого воно вимагає?

– Здебільшого – виживання й споживацтва. І щоб дали спокій. Але будувати країну на цих трьох точках неможливо. Якщо ти переймаєшся лише тим, що в тебе буде на столі, – нащо тобі своя держава? Це можна робити й під москалями, і під ляхами, китайцями.

Якщо українці оберуть позитивний вектор розвитку – що ми здатні створити цінного?

– Нинішня криза не тільки економічна, а стосується також демократії й моралі. Це змушує людей, які є інтелектуальним авангардом світу, замислюватися: яка форма управління державою й світом може стати альтернативою лібералізму та авторитаризму? Чи є щось третє? Проговорюють різні ідеї. Чому б Україні не спробувати їх утілити? У нас і так усе гниле – нема чого втрачати. Звичайно, можна піти шляхом Польщі або Чехії, визначити вектор руху, провести реформи на зразок грузинських. Потрібна політична воля – й усе буде нормально. Бо вектор, заданий згори, каталізує зміну людей на краще.

Але можна поставити амбітніше завдання і з нічого спробувати зробити якісний стрибок. Бо у нас ще нічого не збудовано, крім гвардії пилососів – великого й маленьких пилососиків довкола нього.

Треба вийти з кола, припинити шукати національну ідею або виключно в шароварах, або в створенні софту. При тому, що перша половина не знає, що таке софт, а другу в шаровари ніколи не вдягнеш.

Яка у вас емоція переважає в останні роки?

– Оскаженілість. Оскаженілість від дурості тих, хто мав би бути мудрим.

Ціла стаття: http://gazeta.ua/articles/opinions-journal/_yanukovich-ne-dosidit-do-kincya-yuliya-mostova/434021

В. Портников Вiдверто - про вибухи у Днiпропетровську - ВІДЕО TOP

image
http://www.youtube.com/watch?v=PSA0cMcA7LA&feature=endscreen&NR=1

http://echo.msk.ru/programs/beseda/882989-echo/#element-text
27.04.2012

Віталій Портников

Вибухи в Дніпропетровську пролунали буквально після того, як провідні інтернет-видання «України» оприлюднили фотографії, які викривали владу в побитті колишнього прем'єр-міністра України Тимошенко в Качанівській колонії. А про існування цих фото було відомо з учорашнього вечора, коли ось тепер уже колишній омбудсмен Ніна Карпачова, пред'явила їх закордонним дипломатам. Таким чином, були всі підстави припускати, що такого роду фото-докази можуть виявитися надбанням гласності. Але я не спрощував би ситуацію, і не стверджував би, що вибухи в Дніпропетровську - це просто бажання влади відвернути суспільство від справи Юлії Тимошенко.

Справа в тому, що час правління Віктора Януковича - це епоха перетворення України на кримінальну державу. Це повне зрощення держави і криміналітету. І сьогодні українські громадяни не знають, де закінчується держава, і починається мафія. Де закінчуються інтереси чиновника, і починаються інтереси бандита. А нерідко це одне і те ж обличчя. І тому можна припустити, що вибухи в Дніпропетровську - це результат декількох тенденцій.

Перше - це розборки кримінального характеру. Зараз в Україні відбувається запекла боротьба кланів за своє місце під сонцем. Донецький клан, який представляє президент Віктор Янукович, його найближче оточення, перемагає в цій боротьбі. Нещодавно, в Дніпропетровську був убитий один із провідних бізнесменів цього міста. Можна сказати, спадкоємець колишнього прем'єра Лазаренка, точніше кажучи, ( його) власність. І все це може бути частиною цієї боротьби.

Інший момент - це справа Тимошенко. Так, безумовно. І третій момент, нарешті. Влада прагне залякати суспільство. Рейтинг популярності Віктора Януковича та партії регіонів зараз вкрай низький. Без масованої фальсифікації результатів виборів до парламенту навряд чи можна розраховувати, що партія регіонів подолає взагалі 5%-ий бар'єр. Не кажучи вже про те, що отримає більшість. І ніякі замовні рейтинги, які сьогодні публікуються соціологічними центрами, фактично зі штабів регіонів, не можуть відвернути її лідерів від реальності. Тому, що вони-то знають свій реальний результат. Через що до парламентських виборів суспільство має бути залякане настільки, що воно не зможе чинити опір фальсифікаціям. Я стверджую, що фальсифікація виборів в Україні повинна бути. Це для того, щоб партія регіонів перемогла на рівні 60-65% голосів. Це дуже серйозний момент, регіонівський характер вимагає покори суспільства. Подібні дії дають можливість Віктору Януковичу та його оточенню діяти достатньо жорстко, і нав'язувати суспільству свою волю.

І ще один дуже важливий момент. Влада була страшно налякана діями омбудсмена Ніни Карпачової, яка повела себе вкрай порядно в останній історії з Тимошенко. Яка не полінувалася послати своїх представників в колонію і переконатися в тому, що заява Тимошенко про побиття це правда. Ось під шумок, сьогодні було проведено засідання парламенту, нібито по Дніпропетровській справі. На якому новий омбудсмен, ставленик партії регіонів, і родич міністра юстиції, пані Лутковська, принесла присягу. Утім, ось ще одна обставина. Необхідно було терміново привести до присяги омбудсмена, і для цього потрібен був привід. Позаяк парламент не міг ніяк зібратися без якогось надзвичайного приводу. Тобто, ось дуже багато обставин, але в будь-якому випадку, якщо підвести риску під усіма цими обставинами, можна сказати тільки одне. Вибухи в Дніпропетровську вигідні владі, і нікому більше в Україну.

Переклад із російської

Вибухи в Дніпропетровську: кримінал чи політика? TOP

http://www.unian.ua/news/501530-vibuhi-v-dnipropetrovsku-kriminal-chi-politika.html
4.05.2012  

Яна Солнцева

Наскільки вірогідною є версія СБУ щодо терактів у Дніпропетровську і чи можна відкинути їх політичну мотивацію.

За неофіційними даними, спецслужби схиляються до «кримінальної» версії вибухів у Дніпропетровську — можливо, бомби використовували для переділу сфер впливу бізнес-угрупування. Водночас МВС в особі міністра Віталія Захарченка заявляє, що кількість версій теракту в Дніпропетровську звужується, але основної немає. Наскільки вірогідною є версія СБУ щодо терактів у Дніпропетровську і чи можна відкинути їх політичну мотивацію? З цими питаннями ми звернулися до експертів.

Віктор Небоженко, політолог:

ЦЕ КОНФЛІКТ МІЖ ДОНЕЦЬКИМИ І ДНІПРОПЕТРОВСЬКИМИ

image Віктор Небоженко

У будь-якій, навіть розвинутій, країні терористичний акт одразу викликає запитання – а що робили спецслужби і чому гарант національної безпеки країни – президент, чи просто головний мешканець Межигір’я в нашому випадку, - не захистив людей?

Якщо підривається спокій людей, значить, влада не є гарантом стабільності. Тому політика в будь-якому разі є. Не важливо, хто є при владі: Ющенко, Кучма чи Янукович.

Це спосіб критики, і вона скерована на одну людину. Навіть якщо в цій справі брали участь спецслужби якогось рівня, навіть якщо це було з’ясування стосунків між бандитами, Янукович повинен розглядати це як виклик особисто собі як людині, яка каже, що вибудувала жорстку адміністративну вертикаль як умову стабільності. Це удар по стабільності. Тому не важливо, що нам розповідають анонімні – зверніть увагу – співробітники спецслужб. Нам би бажано почути офіційну точку зору з конкретним генералом СБУ, який візьме на себе цю дивну версію. Тому що виникає купа запитань. Приміром: як так, що в Донецьку все тихо, у 90-х роках вже всіх перестріляли, у Харкові тихо – там Кернес і Добкін, Одеса здалася, і виходить, що єдине місто, яке не захоплене – це Дніпропетровськ. Тому ця версія про конфлікт кримінальних угрупувань за своєю провокаційністю дуже сильно б`є знову ж таки по сьогоднішньому президенту.

Якщо говорити про версії, то я вважаю, що це все ж таки конфлікт між донецькими і дніпропетровськими. Тому що всередині Дніпропетровська ще в 1990-х роках встановилися консенсуси, баланси, і там не може такого трапитися, що вбивають мультимільйонера чи підривають сміттєві ящики... Дніпропетровськ раніше від інших міст вступив у цивілізаційні, хоча й жорсткі, бізнес-відносини, а в Донецьку з’ясування бізнес-стосунків закінчилося у 2000 році. І тепер донецькі угрупування, користуючись сьогоднішніми адміністративними й правовими перевагами, звісно, хочуть підкорити собі Дніпропетровськ. Мова йде про боротьбу за великі статки.

Петро Недзельський, колишній полковник військової розвідки:

ЯКБИ БУЛА ПОЛІТИКА, БУЛИ Б МАСОВІ ЖЕРТВИ

imageПетро Недзельський

Я думаю, що це однозначно кримінал. Це видно з роду вибухівки, з кількості постраждалих. Не ставилося за мету зробити великі жертви, не було цвяхів, осколків, люди постраждали тільки від уламків урн. Мета була – налякати.

Якби то було щось політичне, то мали б бути потужні вибухи, масові жертви. Так завжди роблять політичні терористи. А тут якось ніби і бабахнули, але не дуже сильно, ніби і терорист, але такий собі гуманний. Це дуже схоже на провокування правових органів, які, мабуть, комусь у бізнесі наступили на хвіст.

Це ж не обов’язково кримінальні авторитети. Будь-який ображений бізнесмен середньої руки, але з певним достатком, міг зробити вибухівочку, закласти її в урну, зробити таку бяку міліції, податковій чи СБУ, які наступили йому на бізнес. Але щоб не брати на себе гріх за кров людей, щоб не вбивати, заклав трішечки вибухівки, аби якомога менше людей постраждало. А якби були паперові коробки, то взагалі ніхто б не постраждав. І це збіглося з непростою ситуацією в країні.

Я впевнений, там ніякої політики немає.

Микола Мельниченко, майор СБУ в запасі:

КРИМІНАЛЬНІ РОЗБІРКИ - ЦЕ ВЕРСІЯ ДЛЯ ДЕБІЛІВ

imageМикола Мельниченко

Це версія для дебілів. Той, хто поширює таку інформацію або сам дебіл, або розраховує, що кілька дебілів у неї повірять.

Які кримінальні розбірки? Про що ви говорите? Якщо є кримінальні розбірки, то вони спрямовані на те, щоб, скажімо, підірвати касу. Вони повинні мати якісь символічне завершення. А в тому, щоб підірвати урну, немає жодного кримінального почерку. Це робилося для залякування, щоб посіяти паніку. Це чисто політичний текст.

Терористичний акт у цій самій Дніпропетровській області був 2 жовтня 1999 року, Тоді всі в Україні говорили про Канівську четвірку, про те, що єдиними кандидатом на президентських від опозиції буде Олександр Мороз. Що після цього відбувається? Кидається граната у Кривому Розі на кандидата в президенти Вітренко і одразу через півгодини оголошується, що це зробила довірена особа Мороза Сергій Іванченко, і його фотографія вмить розміщується на всіх телеканалах. А за декілька днів доти Кучма з Деркачем говорять, що рейтинг опозиції дуже сильно росте і дає вказівку СБУ, аби щодо Мороза застосували силу. Іванченка засудили, а через чотири роки сам же Кучма його помилував. Як це так?

Я абсолютно переконаний, те, що відбулося у Дніпропетровську зробили ті самі хлопці зі спецслужб, які кинули гранату в Кривому Розі.

Опитувала Яна Солнцева

An appeal to students - Use your voice TOP

Pryvit usim,

I rarely discuss my political views with such a large number of people, but it is high time those who believe get out of their "shells" and try to spread the word out about perversity the ruling criminal regime in Ukraine has been exhibiting for the last two years.

If you remain a passive observer today, be ready to wake up tomorrow in Belarus or Russia.

My pledge is threefold and fairly simple: 

1) If you have social media, UTILIZE it to circulate the news about violations of different sort happening in Ukraine. Make sure to circulate it in English, addressing Western media, Western governments, and international human rights and advocacy organizations. This can be be done through appropriate hashtags: e.g. #StateDept, #StephenHarper, #HRW, #ukraine, #saveukraine, #yanukovych etc.

2) Once your school semester is over (to those in Ukraine), CONSIDER joining anyone who protests for any anti-government or democracy-related cause. There is NOT much to lose at this point of time. Not too many of us have children or fancy well-paying jobs, the summer vacation time has not started either.

If you do not express your opinion today, tomorrow you might be seeking employment elsewhere (where you are hardly welcome).

3) If you have the possibility to join any civic, human rights organization in Ukraine or elsewhere (on student campuses) please DO that. As a part of an institution, it is much easier to petition interest groups, international organizations to take a stance.

Having said that, I salute each of you who's been showing protest to what's happening, thus influencing those whose VOICE is yet to be heard.

Vigilantly anticipating..,

Zhenia
CUPP '09 & '10
Canada-Ukraine Parliamentary Program
http://www.katedra.org/

PS.This letter has been influenced by 11-week large scale, up to 300,000, student rallies in Quebec against announced increases in tuition. Yes (to those of you who do not believe in the power of the assembly), the movement has been ignored by corporate-owned media and consistently ridiculed by provincial politicians. Nonetheless, it is no good reason to say the game is not worth the candle. 

If Canadian (and in US of A) students who have never known Yanukovych and his thugs show such perseverance and solidarity for a cause that is nonthreatening to their survival, do Ukrainian youth have any reason to be numb AT ALL?

Student rallying in Quebec:
http://chronicle.com/blogs/brainstorm/the-biggest-student-uprising-youve-never-heard-of/46100

Quebec version of "Razom nas bahato:"
http://www.youtube.com/watch?v=4RsPgdLYjeM

image
http://www.youtube.com/watch?v=4RsPgdLYjeM

It's a song about how wild geese work together, following the strongest geese that will give all it's power to make the group move forward and once it's exhausted it will proudly go to the back letting another geese take its place, knowing it gave all it's will. How we should learn from them that in order to change things we need persistence and integrity. What you see in the video is a massive student strike in Montreal. The movement is quite large in Quebec right now.

Save Vsesvit Petition TOP


Please sign and circulate the petition [ here ].

See below: Kyiv Mohyla Academy statement on the government's raid of the journal "Vsesvit"

Врятуйте Всесвіт - Петиція TOP


Підписуйте і розсилайте [ тут ].

Читайте нижче: Рейдерське захоплення «Всесвіт»:  чергове ганебне намагання придушити українську культуру

Звернення Національного Університету Києво-Могилянська Академія з приводу рейдерської атаки на редакцію журналу «Всесвіт»


Links to event postings TOP

Do you maintain a website of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site in the ePOSHTA newsmagazine.

 Canada

image Ukrainian Golf Across Canada

 

 United States

Canadian flag Toronto: Art exhibit and sale of decorative art by Natalka Valenyuk – Apr. 29 - Jun. 29

TOP

image

USA flagBaltimore: Ukrainian Days -- May 7-31

TOP

image

Canadian flag Toronto: Wolodymyr Dylynsky Memorial Lecture - Ukrainian Nationalism in the 1930s and the Myth of Rebirth -- May 17

TOP

image

USA flagWashington: U.S. Helsinki Commission briefing on Ukraine open to public -- May 17

TOP

The Commission on Security and Cooperation in Europe
(U.S. Helsinki Commission) announced the following briefing:

Ukraine's Upcoming Elections: A Pivotal Moment

Thursday, May 17, 2012
2pm -3:30 pm
210 Cannon House Office Building
Wahington, DC

Ukraine will hold parliamentary elections in October. Under President Victor Yanukovych, Ukraine has experienced democratic regression, including the unjust imprisonment of former Prime Minister Yuliya Tymoshenko and other senior members of her government. There are widespread concerns that the upcoming elections-in contrast to the four previous national elections-will not meet international standards. Experts from three key organizations working in Ukraine will discuss their work with political parties, civil society and domestic observers ahead of the elections, the electoral framework, as well as the broader political context.

Panelists Scheduled to Appear:
Stephen B. Nix, Regional Director, Eurasia, International Republican Institute (IRI)
Katie Fox, Deputy Director, Eurasia, National Democratic Institute (NDI)
Gavin Weise, Deputy Director, Europe and Asia, International Foundation for Electoral Systems  (IFES)

The event is open to the press and public.
There is no need to RSVP.
Please feel free to contact me if you have any questions.
Orest Deychakiwsky
http://www.csce.gov

The Commission on Security and Cooperation in Europe, also known as the U.S. Helsinki Commission, is an independent agency of the Federal Government charged with monitoring compliance with the Helsinki Accords and advancing comprehensive security through promotion of human rights, democracy, and economic, environmental and military cooperation in 56 countries. The Commission consists of nine members from the U.S. Senate, nine from the House of Representatives, and one member each from the Departments of State, Defense, and Commerce.

Canadian flagEdmonton AB: Talk by a candidate for CIUS directorship -- May 17, 18

TOP

PUBLIC LECTURES BY CANDIDATE FOR THE POSITION OF DIRECTOR
OF THE CANADIAN INSTITUTE OF UKRAINIAN STUDIES

Vitaly Chernetsky

Associate Professor, Department of German, Russian, and East Asian Languages,
Miami University, Ohio; Director, Film Studies Program, Miami University, Ohio

Thursday, May 17, 11:00-12:00 a.m.

Visioning Forum:

The candidate will speak on his view of CIUS
and its place in the University and wider communities

Friday, May 18, 9:30-10:30 a.m.

Research Lecture:

The Anguish and Yearning of Diasporic Displacement:
The (Re)construction of Identity in the Works of Vasyl Stefanyk
and Joseph Conrad and Their Cinematic Adaptations

Both lectures to be held in Humanities Centre, Room L-4
For further information, please contact:
 Canadian Institute of Ukrainian Studies
430 Pembina Hall, University of Alberta
Phone: (780) 492-2972
E-mail: cius@ualberta.ca

Canadian flag Toronto: Danylo Husar Struk Memorial Lecture -- May 18

TOP

image

CANADIAN INSTITUTE OF UKRAINIAN STUDIES
at the University of Toronto

is pleased to announce the

Danylo Husar Struk Memorial Lecture

image
Prof. Valentyna Kharkhun
Department of Ukrainian Literature
Mykola Hohol State University of Nizhyn

Depictions of WWII in Ukrainian Socialist Realist Literature (1941-1943)

Friday, May 18, 2012, 6:30 PM
Alumni Hall (St Michael's College) Room 400
University of Toronto,
Toronto, ON

Location map: http://www.utoronto.ca/elul/Struk-mem/AH100.gif

USA flagChicago: International Conference and Banquet - Assessing Ukraine/NATO relations on the eve of the Chicago NATO Summit -- May 19

TOP

image

UKRAINIAN CONGRESS COMMITTEE OF AMERICA – ILLINOIS BRANCH
2247 West Chicago Avenue
Chicago, IL 60622
847-989-6634 - http://uccaillinois.org/

INVITATION

International Conference and Banquet:
Assessing Ukraine/NATO Relations on the Eve of the Chicago NATO Summit

Saturday, May 19, 2012
Conference: 11:00 AM to 5:15PM
Cocktails: 6:00PM Banquet: 6:30 PM to 9:30PM
St. Volodymyr and Olga Conference Center
2247 West Chicago Avenue
Chicago, Illinois

The conference is FREE thanks to the generosity of our sponsors
Banquet tickets are ONLY $50.00, again, thanks to our sponsors

To register: www.UCCAillinois.com

AN INTERNATIONAL ADVOCACY FORUM tasked with assessing Ukraine’s relationship to NATO’s stated goal of strengthened security in the Euro-Atlantic area and a Europe that is whole, free and at peace.

A GREAT OPPORTUNITY TO HEAR FROM AND ENGAGE DISTINGUISHED SPEAKERS representing a who’s who of experts on Ukraine and NATO including from Kyiv, EU, Washington, D.C., London, and Ottawa, including: John Herbst, former United States Ambassador to Ukraine and current Director of the National Defense University Center for Complex Operations; Ihor Kozak, former officer with the Canadian Forces who served in diplomatic missions on behalf of Canada, the US, EU, UN, and NATO; James Sherr, Senior Fellow, Russian and Eurasia Program, Royal Institute of International Affairs (Chatham House); Stephen Larrabee, Distinguished Chair in European Security at the RAND Corporation; Lubomyr Luciuk, Professor of Political Geography at the Royal Military College of Canada; Valentyn Nalyvaichenko, past Director, Security Service of Ukraine and former Member of the National Security and Defense Council of Ukraine; Volodymyr S. Ohryzko, Former Minister of Foreign Affairs of Ukraine; Amanda Paul, Policy Analyst and Program Executive at the European Policy Centre; Jan Pieklo, Director, Polish Ukrainian Cooperation Foundation [PAUCI]; Andrew Robinson, former Ambassador of Canada to Ukraine and currently a Distinguished Senior Fellow, Paterson School of International Affairs, Carleton University; Oleksandr Sushko, Research Director at the Institute for Euro-Atlantic Co-operation; Walter Zaryckyj, PhD, Executive Director, Center for US-Ukrainian Relations and « Ukraine's Quest for Mature Nation Statehood Roundtable Series » Program Coordinator.

LEARN ABOUT THE deteriorating political situation in Ukraine and the Russian regime’s efforts to undermine Ukraine’s Euro-Atlantic integration that, together, pose a direct and immediate threat to Ukraine’s security and vital national interests, as well as to Europe’s security, peace and stability.The international conference “Assessing Ukraine/NATO Relations on the Eve of the Chicago NATO Summit” is being convened under the auspices of the Ukrainian World Congress (UWC), International Conference in Support of Ukraine (ICSU), Ukrainian Congress Committee of America (UCCA), and Ukrainian Canadian Congress (UCC). It is co-organized by the U.S. and Canada Divisions of the ICSU, in cooperation with the Center for US-Ukrainian Relations, and is hosted by the Illinois Division of the Ukrainian Congress Committee of America.

The conference represents a concerted effort by the organized Ukrainian Diaspora to draw the attention of the Chicago NATO Summit that will convene the next day, and Ukraine’s President Viktor Yanukovych, who will be attending the Summit, that Ukraine’s democratic future and national security are in jeopardy. The conference organizers will call on President Yanukovych to reverse his current course towards one of democracy, national security, and economic prosperity and will call on NATO and the EU to support democratic forces in Ukraine and to oppose overt and covert efforts by the Russian regime to reimpose it hegemony on Ukraine.

FOR THE ENTIRE PROGRAM AND SPEAKERS BIOS,
CONFERENCE AND BANQUET REGISTRATION,
CLICK ON: www.UCCAillinois.org

For more information: Paul Bandriwsky
773-848-6886
pbandriwsky@gmail.com

Canadian flag Toronto: Lecture - Freedom of speech in contemporary Ukraine - President of University of Kyiv-Mohyla Academy -- May 23

TOP

image

Canadian flagToronto: Town hall meeting - Canada and situation in Ukraine -- May 24

TOP

image

Canadian flagToronto: Yavir 50th anniversary concert -- May 26

TOP
image
SFI 2012 Speaker Series with Edward Lucas, International Editor of The Economist -- May 27 TOP

 

The Strategic Foresight Institute (SFI) Toronto
League of Ukrainian Canadians (LUC) Etobicoke Branch

invite the Ukrainian and Eastern European community in the GTA
to attend the next

SFI 2012 Speaker Series with

image

Edward Lucas
International Editor of The Economist

Sunday May 27, 2012; 2pm
Taras Shevchenko Ukrainian Community Center
482 Horner Avenue, Etobicoke Ontario

Admission: $20 for adults; free for students with ID

Edward Lucas is International Editor of The Economist. He has been covering Central and Eastern Europe for more than 20 years, witnessing the final years of the last Cold War, the fall of the Iron Curtain and the collapse of the Soviet empire, Boris Yeltsin’s downfall and Vladimir Putin’s rise to power. Edward Lucas offers uniquely valuable insights into the political and economic climate of the former communist countries and how current trends will affect the West. He also is an expert on energy security and on Russian foreign and security policy. From 1992 to 1994, he was managing editor of The Baltic Independent, a weekly newspaper published in Tallinn. He holds a BSc from the London School of Economics, and studied Polish at the Jagiellonian University, Cracow.

“The New Cold War: Putin’s Russia and the Threat to the West “ (2008) is his first book that looked penetratingly at how the Kremlin has used the tools of autocracy and their new energy wealth to build a popular ‘stability’ at home and extend dangerous power back into its former satellites and beyond. His latest book “Deception”, about east-west espionage, was published on March 16, 2012. He speaks six languages—English, German, Russian, Polish, Czech and Lithuanian.

 

Canadian flag Торонто: Виставка-продаж декоративно-мистецьких творів Наталки Валенюк – 29 квітня – 29 червня

TOP

image

Ukrainian flagПирогів, Вінницька обл.: Фестивалі в Національному музеї архітектури та побуту України

TOP

image
image

В найбільшому скансені Європи, в Національному музеї архітектури та побуту України  стартував фестивальний сезон. Починаючи з квітня, кожної неділі в музеї  буде проходити низка акцій, присвячених українським традиціям.

В перший день довгих травневих канікул в скансені було показано унікальне знакове дійство  – свято першої борозни.

В ті далекі  часи, коли українцями  правив  пантеон язичних  богів, найбільше поваги віддавалося Ярилові – богові весни, тепла й родючості. Ярило був землеробом.  Саме він став і основним покровителем стародавніх українців. Йому поклонялися, йому молилися, йому приносили свої дари. Цим святом розпочинався рік...

Група аматорів спробувала відродити дійство , що відбувалося більше тисячі  років на нашій землі: взяли молодого  коня, впрягли його в плуг, зробили символічну борозну.

Багато фото:
http://www.museum-ukraine.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=6966

Ukrainian flagЛьвів: Cherry Band - Бандурно-ударний вечір - 15 травня

TOP

image

Canadian flagМонреаль: Зустріч з Послом Ігорем Осташем та презентація фільму "Українці Канади: історія успіху" - 16 травня

TOP

image

Canadian flagТоронто: Зустріч з Послом Ігорем Осташем та презентація фільму "Українці Канади: історія успіху" - 18 травня TOP

image

   

Canadian flagТоронто: Доповідь - Свобода слова в сучасній Україні - проф. Сергія Квіта– 23 травня

TOP

image

Canadian flagТоронто: Громадська зустріч з членами парламенту про становище Канади щодо подій в Україні -- 24 травня

TOP

image

Canadian flagЧикаґо: Міжнародна конференція: Оцінка відносин між Україною і НАТО напередодні Саміту НАТО у Чикаґо -- 19 травня TOP

Український Конґресовий Комітет Америки, Відділ Ілліной
Ukrainian Congress Committee of America, Illinois Division

2247 West Chicago Avenue, Chicago, IL 60622
(847) 989-6634, uccaillinois@yahoo.com, www.uccaillinois.org

МІЖНАРОДНА КОНФЕРЕНЦІЯ

Оцінка відносин між Україною і НАТО
напередодні Саміту НАТО у Чикаґо

19 травня 2012 року

Міжнародна конференція п.з. “Оцінка відносин між Україною і НАТО напередодні Саміту НАТО у Чикаґо” відбудеться 19 травня 2012 р. в Конференційному Центрі св. Володимира і Ольги в Чикаґо, 2247 W. Chicago Avenue, Chicago, Illinoisб 60622.

Ця конференція є міжнародним форумом підримки, який має на меті визначити ставлення України до проголошеної Натівської мети – посилення безпеки в Євро-Атлантичному просторі та в Європі, яка є цілісна, вільна і проживає в умовах миру. У конференції візьмуть участь експерти, які обговорюватимуть комлексну парадигму стосовно утвердження незалежності України, її суверенітету і національної безпеки шляхом інтеґрації в Євро-Атлантичні структури, Євросоюз і НАТО, підтримуючи водночас фундаментальну зміну політики українського уряду в напрямку такої, яка шанує демократичне правління, верховенство закону і людські права. На конференції виступлять з промовами визначні фахівці з питань політики українського уряду та ролі Євросоюзу, США, Канади і Росії у підтримуванні чи підриванні цих цілей.

Визначні промовці на конференції представляють вибрану групу експертів з питань України і НАТО з Києва, країн Євросоюзу, Вашінґтону, Лондону і Оттави. (Програма конференції та інформація про реєстрацію долученні)

Серед промоців є: Джон Гербст (John Herbst), колишній посол США в Україні, нині директор Національного Оборонного Університетського Центру з питань комплексних операцій; Ігор Козак, колишній офіцер канадських збройних сил, який служив в дипломатичних місіях на користь Канади, США, Євросоюзу, ООН і НАТО; Джеймс Шерр (James Sherr), старший науковий співробітник Програми з питань Росії та Євразії, Королівський Інститут міжнародних відносин (Chatham House) Велика Британія; доктор Стівен Ларрабі (Stephen Larrabee), голова з питань європейської безпеки RANDCorporation; доктор Любомир Луцюк, професор політичної географії, Королівський військовий коледж Канади; Валентин Наливайченко, колишній директор Служби Безпеки України і колишній член Ради національної безпеки й оборони України; доктор Володимир Огризко, колишній міністр закордонних справ України; Аманда Пол (Amanda Paul), експерт з питань зовнішньої політики ЄС Брюссельського Центру європейської політики; Ендрю Робинсон (Andrew Robinson), колишній посол Канади в Україніі теперішній старший співробітник Школи міжнародних справ імені Патерсона, Карлтонський Університет; Ян Пєкло (Jan Pieklo), виконавчий директор Фундації Українсько-Польської Співпраці (PAUCI); доктор Олександр Сушко, науковий директор Інституту Євро-Атлантичного співробітництва; доктор Володимир Зарицький, виконавчий директор Центру відносин CША-Україна.

Міжнародна конференція “Оцінка відносин між Україною і НАТО напередодні Саміту НАТО у Чикаґо” відбудеться під егідою Світового Конґресу Українців (СКУ), Світової Конференції Українських Державницьких Організацій (СКУДО), Українського Конґресового Комітету Америки (УККА), і Конґресу Українців Канади (КУК). Її співорганізаторами є Американський і Канадський відділи СКУДО, у співпраці з Центром Американсько-Українських Відносин. Господарем конференції є Іллінойський відділ Українського Конґресового Комітету Америки.

Конференція це результат об’єднаних зусиль організованої української діяспори, мета яких є привернути увагу учасників Саміту НАТО у Чікаґо і Президента України Віктора Януковича, який візьме участь у зустрічі, до питання справжньої загрози, перед якою опинилося демократичне майбуття України та її національна безпека. Дедалі гірше політичне становище в Україні, разом із зусиллями російського режиму підривати Євро-Атлантичну інтеґрацію України, становить безпосередню загрозу для безпеки України та для критично важливих національних інтересів, як також для безпеки, миру та стабільности Європи.

Організатори конференції мають намір звернутися зі закликом до Президента Януковича змінити курс у напрямку встановлення демократії, національної безпеки та економічного добробуту і також закликатимуть НАТО і Євросоюз виступити з підтримкою демократичних сил в Україні і чинити опір відкритим і прихованим зусиллям російського режиму, який намагається відновити свою гегемонію над Україною.

ПРОГРАМА КОНФЕРЕНЦІЇ ТА БІОГРАФІЇ ПРОМОВЦІВ МІСТЯТЬСЯ ТУТ:
www.UCCAillinois.org

Ukrainian flagЛьвів: Тиждень доступних мов у Львові - 21-25 травня TOP

ТИЖДЕНЬ ДОСТУПНИХ МОВ У ЛЬВОВІ
21-25 травня, 21 мовна школа, різні мови

Англійська, італійська, іспанська, польська, німецька, китайська, японська... А яку обереш ти?

З 21 по 25 травня відвідай безкоштовне заняття з вивчення іноземної мови, якою ти давно мрієш розмовляти. Ти матимеш змогу відвідати заняття у 21 мовній школі з різних мов. Реєстрація триватиме до 17 травня.

Реєстрація:  Анкета або 297-55-00, 096-20-37-257 096-20-37-257

Kobzar Writers Scholarships for Canadian writers -- Apply by Jun. 1

TOP

image

Ukrainian Canadian Foundation
of Taras Shevchenko

offers

Kobzar Writers Scholarships
at  the
Humber School for Writers in Toronto July 7-13 2012

 Two scholarships are awarded annually to Canadian writers with advanced manuscripts on a Ukrainian Canadian theme. These full tuition scholarships are intended to assist writers to complete their works for publication. The theme can be presented in one of several genres: poetry, fiction or non fiction, short story. Since 2008, the Shevchenko Foundation offers the KOBZAR Writers Scholarships at the Humber Summer School for Writers. 

Scholarships are available only to those who apply by June 1 2012

For details, please visit Humber’s website
www.creativeandperformingarts.humber.ca/writers

and/or contact
Hillary Higgins at hillary.higgins@humber.ca

or contact
Dr. Christine Turkewych at  christine@shevchenkofoundation.com

for fuller explanations regarding the Kobzar Writers Scholarships.

To apply for the Kobzar Writers Scholarship, please submit an application using forms and criteria provided on the Humber website.  State prominently your intent to apply for the Kobzar Scholarship in the cover letter of your application with a description about yourself and your writing experiences. Complete the application forms and provide an excerpt from your work of non-fiction, fiction, poetry or short story for assessment, as per the guidelines on the website.

Scholarships for students from Germany to study Ukrainian in Lviv

TOP

 SCHOOL OF UKRAINIAN LANGUAGE & CULTURE

Scholarships for students from Germany

Take part in competition to receive a scholarship from DAAD (German Academic Exchange Service)
to take part in

SUMMER LANGUAGE AND CULTURE PROGRAM 2012 IN LVIV

The Scholarship covers your trip to Lviv (up to 200 EUR) and 75% of main expenses of the Program:

  • Registration, tuition
  • All classes and practical sessions
  • Accommodation (double room with internet access)
  • Meal plan (welcome dinner, breakfast & dinner on weekdays, final dinner)
  • All excursions included in the Summer program
  • One overnight trip for weekend
  • Pre-arrival information
  • Welcoming students at the airport, railway or bus station
  • Full orientation on arrival
  • Personal counseling in english
  • Detailed students’ handbook

The Scholarship does not cover meals on weekends, insurance, weekend trips, extra cources for credits, refundable housing damage deposit and other additional services.

The total cost of 3 weeks Standard cource (Session C) is $1,702. (1260,7 EUR)
More information about additional services and extra expences you can find here:
http://studyukrainian.org.ua/en/programs/slcp/summer-language-culture-program-fees

Summer Language & Culture Program is a special summer school offered by School of Ukrainian Language & Culture of Ukrainian Catholic University in Lviv since 2003. The Academic Program of School caters to students of all levels, from beginner to advanced. Course materials are customized and a wide variety of options exist to enhance individual needs. Academic credits are transferable to most North American and European Colleges and Universities.

Who is eligible?

Undergraduate students of all majors (studying for BA or for Master’s degree) interested in Ukrainian studies, culture and heritage who are citizens of Germany.

How to apply?

  1. Please complete the application form, attach your formal photo (passport size) and send it to us by email (ukrainiansummer@ucu.edu.ua) before  May 12nd 2012
  2. Wait for the official decision from us within 15 days (we may ask you for some extra information)
  3. If your application will be approved by our School than apply to DAAD to receive the scholarship
  4. If your application will be approved by DAAD you will receive a scholarship
  5. Pay the Registration fee (within 5 days after receiving the scholarship from DAAD)

The scholarships are available only for Standard course of session C:
July 23rd   – August 11th
Number of scholarships is limited
Deadline:  May 1st 2012

More information about the Summer Language and Culture Program: www.studyukrainian.org.ua
More information about DAAD: www.goeast.daad.de

Contact us by e-mail or telephone, to ask any questions you may have.
e-mail: ukrainiansummer@ucu.edu.ua  tel.: +38 066 626 13 57
Contact person: Anastasiya Voytyuk

Стипендія для вивчення української мови для німецьких студентів

TOP

Школа української мови та культури Українського Католицького Університету за підтримки DAAD (Німецька Академічна Служба Обміну) надають стипендії для навчання на програмі вивчення української мови та культури для студентів з Німеччини. Стипендія надається на період з 23 липня по 11 серпня 2012 року і покриває 75% вартості навчання (реєстрація, оплата навчання, проживання, харчування (сніданок та обід), екскурсії містом, одну дводенну екскурсію за місто, зустріч студентів на вокзалі та в аеропорту, книжка-помічник студента) та 100% вартості дороги.

Стипендія не покриває харчування на вихідних (субота, неділя), вечері, страхування, інші екскурсії за місто, додаткові курси на здобуття кредиту та інші додаткові послуги перелічені на сторінці програми.
http://studyukrainian.org.ua/en/programs/slcp/summer-language-culture-program-fees

Літня програма мови і культури це спеціальна літня школа, яку проводить Школа української мови та культури у Львові. Програма проводиться від 2003 року. Програма навчання є гнучкою і розрахована на студентів усіх рівнів. Велику частину програми займає культурна складова – знайомство з українськими звичаями, історією, участь у творчих майстернях з виготовлення української їжі, писанок, ляльок-мотанок та ін. Студенти можуть здобути академічні кредити (ECTS), які потім будуть зараховані у їх навчальних закладах.

Хто може отримати стипендію?
Особи, які мають громадянство Німеччини та статус студента на момент отримання стипендії та участі у школі.

Аплікації слід подати до 10 травня 2012 року

e-mail: ukrainiansummer@ucu.edu.ua  тел.: +38 066 626 13 57
Контактна особа: Анастасія Войтюк
http://studyukrainian.org.ua

Don’t strip away our constitutional right to vote TOP

http://www.kyivpost.com/news/opinion/op_ed/detail/125845/
April 11, 2012

image

Editor’s Note: The following is an appeal signed by 37 associations of Ukrainians living abroad in protest to the recent Constitutional Court decision which strips them of their right to take part in voting on single-mandate contests during the upcoming October and future parliamentary elections.

"We, the leaders of the associations of Ukrainians of the fourth wave of emigration, are voicing our strong protest again the latest action of Ukrainian government, which using the so called “independent” Constitutional Court, deprived Ukrainian citizens living abroad from their right to elect single-mandate members of the Parliament during the upcoming October 2012 elections.

Despite the numerous appeals of Ukrainian organizations abroad, Ukrainian government did nothing to improve the framework for free and fair participation of Ukrainian citizens abroad in the upcoming elections. On the contrary, the decision of the Constitutional Court adopted on April 5, 2012 stole 50 per cent votes of Ukrainians that are voting abroad.

This step manifests another attempt of the current government to deny Ukrainians their constitutional right to vote and in such a way influence the developments inside the country and to contribute to building democratic Ukraine. This decision of the Constitutional Court is a vivid example of controlled judiciary and the violation of the principles of free and fair elections.

As the result of this decision, millions of main Ukrainian investors, its citizens, that are temporarily working aboard, will be deprived from their rights to assess the current ruling elite in the democratic way and cast their vote during the elections. This very fact makes us doubt the intention of Ukrainian leadership to conduct free and fair parliamentary elections and, therefore, makes the results of the upcoming elections questionable.

We demand from the President of Ukraine, Parliament and Government an immediate attention to this court decision.

We demand to restore the constitutional rights of the citizens of Ukraine.

In case of further violations of our rights and lack of immediate attention to this matter, we reserve the right to resort to all legal means in order to defend our rights, including the appeal to all international institutions, peaceful demonstrations and finally, considering the results of the upcoming elections illegitimate."

List of signatories:

Oles Horodetsky, Head of Christian Association of Ukrainians in Italy (Rome, Italy)
Pavlo Sadokha, Head of Association of Ukrainians in Portugal
Maria Havryliuk, Director of Ukrainian Sunday school “Erudite” (Prague, Czech Republic)
Stefania Shevtsova, Head of Association “Ukrainian Family” (Murcia, Spain)
Maria Kurnytska, Head of Ukrainian Association “Oberih” (Cantabria, Spain)
Anatolij Krat, Chief Editor “Ukrainian Newspaper” (Prague, Czech Republic)
Larysa Ponomarenko, President, Association of Ukrainians of Murcia Region (Spain)
Natalia Dmytruk, Director, Taras Shevchenko Educational Centre (Portugal)
Oleh Zainullin, Vice-President, International Association “Ukrainian Freedom” (Prague, Czech Republic)
Ihor Kobryliak, Head of Ukrainians in Algarve (Portugal)
Iosyp Klymkovych, Head of Cultural Association “Rodyna” (Prague, Czech Republic)
Oleh Hutsko, “Sobor” Association of Ukrainians in Portugal
Svitlana Kmetyk, Association “Young Ukraine” (Madrid, Spain)
Mariana Palko, Head of Association of Eastern Europe “For the Future” (Mostoles, Spain)
Iryna Dmytrash, Association of Labour Migrants in Czech Republic
Bogdan Danylyshyn, Ukrainian European Perspective (Prague, Czech Republic)
Yuri Chopyk, Head of Association “Ukrainian Community of Spain for rights, justice and dignity of Ukrainians”
Liudmyla Mlosh, Head of Central Association of Ukrainians in Germany
Halyna Masliuk-Kakku, Head of Association of Ukrainian Diaspora in Greece
Dina Petelko, Head of “Source” Association of Ukrainian women in Pavia
Oleksandra Faryma, Head of the Association of Ukrainian women in Italy (Napoli)
Volodymyr Stepaniuk, Head of “Barvinok” Association of Ukrainian in Sardinia (Kaliari)
Maria Ochych, Vice-President of Association “Ukraine in Europe” (Rome, Italy)
Myroslava Horbenko, Director of Ukrainian School “St. Sofia”, Association “Rodynna Svitlytsia” (Rome, Italy)
Maria Bednarchuk, President of “Oriana” Association (Rome, Italy)
Vira Khyzha, Association “Arata” (Rome, Italy)
Olga Tarasiuk, Head of Cultural Association “Kalyna” (Salerno, Italy)
Olga Vdovychenko, Head of “Nadia” Association (Brescia, Italy)
Liubov Zubko, Head of “Zubko” Cultural Association
Yuri Zhuravel, Head of Ukrainian Human Rights Association in Italy “Oberih” (Venice-Mestre, Italy)
Ivan Onyshchuk, Head of Ukrainian Christian Movement in Portugal
Borys Kucheras, Head of “Source of the World” Association and Ukrainian education center “Oberih” ( Estoril, Portugal)
Melania Lyvka, Union of Ukrainian Students in Germany
Natalia Tsebryk, Member of the Board of Italian Trade Union “UGL” (Rome, Italy)
Myroslava Rozdolska, Head of the Coordination Council of Pan American association “New Ukrainian Wave”
Yaroslav Zahaiskyj, Head of Association “Orange Wave” (Chicago, USA)
Volodymyr Petrushchak, Head of “Chervona Kalyna” Association of Ukrainians in Catalonia (Spain)

Read more: http://www.kyivpost.com/news/opinion/op_ed/detail/125845/#ixzz1rlS9EqS2

Member of Canadian Parliament Bezan calls for action against Ukrainian government

TOP

http://www.jamesbezan.com/
4/17/2012

image Selkirk, Manitoba - James Bezan, Member of Parliament for Selkirk-Interlake, made the following statement after learning that Ukraine’s former defence minister Valeriy Ivashchenko was sentenced to five years in prison:

“The conviction of Mr. Valeriy Ivanshchenko, the third political opponent of President Yanukovych to be imprisoned without due process, is a sad reminder that democracy is under attack in Ukraine and judicial independence in Ukraine has completely eroded.  I am deeply troubled by President Yanukovych’s continued disregard for human rights and democracy in Ukraine.”  

“Canada must send a clear message to the Yanukovych administration that the Ukrainian government’s direct assault on their political opposition is not acceptable and will not be tolerated.  In my opinion, it is now clear that a strong signal must be sent from Canada, and hopefully the international community, or the Ukrainian government’s blatant disregard for democracy, the rule of law and human rights will not end nor be reversed."  

“In order to stop the Ukrainian government’s attack on democracy, I am asking the Government of Canada to freeze foreign assets held by Ukraine’s leadership and cancel their travel Visas as well.   Canada must send a robust delegation of election monitors for this fall's Ukrainian Parliamentary elections.  I also believe we need to implement economic sanctions, and suspend talks on the Canada-Ukraine free trade agreement.   Diplomacy to date has not worked and we must pressure President Yanukovych to change course from what appears to be draconian Soviet-era policies.”

CBC interview with Canadian doctor who examined Yulia Tymoshenko - AUDIO

TOP


http://www.cbc.ca/asithappens/episode/2012/05/09/the-wednesday-edition-27/

Yulia Tymoshenko, the former Ukrainian Prime Minister has ended her hunger strike. We speak with a Canadian doctor who has examined her in February. Interview starts in Part Two of program at 7:34 minutes.

No genocide should be above all others

TOP

http://www.thewhig.com/ArticleDisplay.aspx?e=3529610

Ross Romaniuk, QMI Agency

A Ukrainian-Canadian organization whose director of research is a professor at Royal Military College wants the public to speak up about a lack of openness it says is a serious problem in the planning of Winnipeg’s developing human rights museum.

The Ukrainian Canadian Civil Liberties Association (UCCLA) is using a postcard campaign directed at federal Heritage Minister James Moore to push its point that because the Canadian Museum for Human Rights is publicly funded, it should be far more transparent in its goals for its galleries — and should not “elevate the suffering of any community above all others.”

RMC professor Lubomyr Luciuk, the UCCLA’s director of research, said on Monday that no genocide — including the Holocaust or the Holodomor famine in Soviet Ukraine in the early 1930s, both of which killed millions of people — should stand out above other such crimes against humanity at Canada’s first national museum outside the Ottawa area.

“No community’s suffering should be elevated above all others,” Luciuk told QMI Agency.

An institution so heavily funded by the public purse, he said, must equally focus on genocides such as those that devastated Rwanda, Cambodia and other countries.

“We question whether any tax money should be given to promoting any kind of prejudice,” Luciuk stressed, noting that the museum’s escalating development price tag means “it’s costing more and more and more” with a projected total of $351 million.

The campaign by the organization — which is not a member group of the Ukrainian Canadian Congress — uses a postcard-style mailout that states the sender opposes “additional federal funding for the CMHR.”

However, the Harper government has stated it won’t spend more on the project than $100 million committed years ago for construction and $21.7 million annually for operations.

Also including a photograph of Gail Asper, national campaign chairwoman for the Friends of the CMHR holding a dirt-filled shovel at the project’s sod-turning ceremony, the card says: “There’s been enough shovelling and spreading.”

Staff in Moore’s ministerial office in Ottawa did not return a call for comment.

Angela Cassie, spokeswoman for the museum project, said the institution’s three goals are to “promote an understanding of human rights issues; encourage dialogue and reflection; and inspire action.”

In an email, she added that the CMHR “will work to capture Canada’s unique human rights story” with galleries and programming that will “lead our visitors into a deeper understanding of the ongoing struggle to turn the vision of international human rights into a reality for all.”

Liberal Deputy Leader Ralph Goodale visit to Ukraine, May 13-18

TOP
Liberal Party of Canada Deputy Leader Ralph Goodale will travel to the Ukraine next week with the House of Commons’ Standing Committee on Foreign Affairs and International Development. The committee is scheduled to discuss democratic development, media freedom, the election system, political freedoms—including Yulia Tymoshenko—the economy and Canada-Ukraine relations. “Seven years after the Orange Revolution, the work is not yet done, the struggle is not over, the victory is not fully won. Canada must stand with the indomitable spirit of the Ukrainian people — to oppose the reversal of progress and to reinforce the march forward for democracy, freedom, human rights and the rule of law,” Goodale said.

CNN: Borys Nemtsov - Putin =  lies, corruption and fraudulent elections - VIDEO

TOP
image
http://www.youtube.com/watch?v=3747lDtENuc&feature=youtu.be

The curse of Russia's airplanes

TOP

http://robertamsterdam.com/2012/05/the-curse-of-russias-airplanes/
May 10, 2012

imageIn what could only be described as the worst advert imaginable for Russia’s attempts to improve its airline transport, one of its newest airplanes, the Sukhoi Superjet has crashed on a demo tour in Indonesia, killing all 47 passengers, who consisted of, amongst others, potential customers, journalists and embassy staff. Medvedev has, of course, ordered an investigation into the tragedy. When a Yak-42 mid-range jet crashed last September, decimating the Yaroslav Lokomotiv hockey team, international players later spoke of their fears when of traveling on creaking, antiquated Russian jets.  Without the excuse of antiquity – how will the fate of this aircraft be explained?

Comment:
The Sukhoi Superjet is a metaphor for Putin’s Russia: broken airplane = broken country. Overly hyped, carefully spun, but without substance. Health and safety inspectors in Russia regularly take bribes in order to sign off on questionable situations, I doubt that Russia’s aviation industry is any different.

Mass protests at Putin inauguration TOP

http://www.worldaffairsjournal.org/blog/vladimir-kara-murza/mass-protests-putin-inauguration?utm_source=World+Affairs
+Newsletter&utm_campaign=c2805bbf6e-BLOG_Johnson_VKM_Dickinson5_11_2012&utm_medium=email

May 10, 2012

Vladimir Kara-Murza

image

One particularly shocking video from Sunday's rally shows police officers beating up a pregnant woman, with one of them kicking her in the stomach with his foot.

As Vladimir Putin’s armored motorcade traveled the short distance from the Government House to the Kremlin on May 7th, downtown Moscow looked postapocalyptic, like something from a Hollywood movie. The city was deserted: not only the immediate route of the motorcade, but also the neighboring streets, central squares, and nearby metro stations were sealed off to the public. Residents along the route were forbidden to leave their apartments. Some 20,000 police and interior ministry forces occupied Moscow to protect the president-“elect” from his voters.

A day earlier, between 50,000 and 100,000 people marched through Bolshaya Yakimanka Street to Bolotnaya Square to protest the swearing-in of an illegitimate president. As riot police blocked the entrance to the square and to the bridge leading across the Moskva River to the Kremlin, demonstrators attempted a sit-in protest. The authorities responded with full force. After the first round of pepper spray, people began to run. “The gas was used several more times, and, amid the smoke in the sunset, one could see batons descending on the heads of opposition activists,” recalls a reporter for Gazeta.ru. “They were beating people brutally, into blood, smashing their faces on the pavement, dragging them by the hair and by the clothes, regardless of gender or age. Several officers were beating up a middle-aged man. The crowd began to shout: ‘Murderers!’” One particularly shocking video from Sunday's rally shows police officers beating up a pregnant woman, with one of them kicking her in the stomach with his foot.

The crackdown continued on inauguration day, as hundreds of activists were detained. Jean Jacques, a central Moscow cafe frequented by journalists and opposition figures, was ransacked by riot police: those inside, including opposition leader and former Deputy Prime Minister Boris Nemtsov, were arrested and driven to police stations (Nemtsov was beaten while being detained). Protest organizers Alexei Navalny and Sergei Udaltsov received 15-day prison sentences. Young demonstrators were being handed summons for compulsory military service. According to the official figures, some 1,000 people were arrested at anti-Putin protests on Sunday and Monday. Unofficially, 47 demonstrators were injured. This was, however, still not good enough for Putin’s press secretary, Dmitri Peskov, who suggested that the protestors should have had “their livers spread over the pavement.”

As Muscovites were being hurled into police vans, Vladimir Putin, his right hand on the Constitution, pledged to “respect and protect the rights and freedoms.” The lavish Kremlin ceremony attended by some 3,000 guests, including Putin’s Western errand boys, Gerhard Schröder and Silvio Berlusconi, marked the start of his “third” (in reality, fourth) presidential term. Few believe he will complete it. The rising discontent of the urban middle classes and the increased repression that will only fuel more protests hardly promise the “stability” trumpeted by Putin in the early years of his rule. For all the Kremlin pageantry, Vladimir Putin’s era is coming to an end. And, judging by the cleared-off streets and the startling military presence, he knows it better than most.

 
Чеський політик продовжує голодування у солідарність з Юлією Тимошенко TOP

http://www.tymoshenko.ua/uk/article/yulia_tymoshenko_10_05_2012_07
10 травня 2012

Колишній чеський сенатор від Громадянсько-демократичної партії Властіміл Сегнал відмовляється припинити голодування, яке він розпочав 29 квітня на знак солідарності з екс-прем'єр-міністром України Юлією Тимошенко.

"Я голодуватиму до кінця, скільки вистачить у мене сил", - повідомив Властіміл Сегнал сьогодні під час зустрічі у Празі з чоловіком екс-прем'єра України Олександром Тимошенком.

Колишній сенатор пояснив своє рішення оголосити голодування на підтримку Юлії Тимошенко двома причинами. "26 квітня 1988 року у в’язниці помер мій друг, останній політичний в’язень комуністичної ери Павел Вонка. Він помер внаслідок голодування і ніхто тоді про це не писав і не говорив. Про нього навіть спочатку всі забули. Чесно кажучи, я боявся, що Юлія Тимошенко може так само померти, після чого європейські лідери прибудуть на похорон і говоритимуть правильні слова, які жодним чином вже не здатні змінити ситуацію, а потім про неї всі забудуть", - зазначив він.

imageЗа його словами, другою причиною голодування було бажання привернути увагу до порушення режимом Януковича основних демократичних засад в одній з найбільших європейських держав, яка рано чи пізно, але таки буде колись у Європейському Союзі. "А тому нинішні керівники повинні зрозуміти, що диктаторський стиль правління на кшталт Путіна чи Лукашенко – це не той шлях, який веде до євроінтеграції", - зауважив чеський політик.

Властіміл Сегнал вважає, що демократія в Україні за влади Януковича поступово щезає. "Я бачив у 2004-му, під час Помаранчевої революції, зовсім іншу країну, ніж ту, яку маємо зараз", - підкреслив він.

Колишній чеський сенатор висловив своє задоволення тим, що рейтинг опозиції в Україні зростає. На його думку, це може призвести до посилення тиску на владу як з боку об’єднаних опозиційних сил, так і з боку самого народу. Властіміл Сегнал погодився з Олександром Тимошенком, що коли народ скаже своє рішуче "ні" цій владі, то їй уже нічого не допоможе, навіть підім’яті під неї силові та судові структури.

Властіміл Сегнал заявив, що має намір звернутися до чеського керівництва і органів управління УЄФА щодо підтримки бойкоту як всього чемпіонату Євро-2012 в Україні, так і його фінальної частини.

CNN: Борис Нємцов: Путін - це брехня, корупція і фальшиві вибори - ВІДЕО

TOP
image
http://www.youtube.com/watch?v=3747lDtENuc&feature=youtu.be

Winner of 2012 Kobzar Literary Award ignites a connection to her Ukrainian heritage

TOP

image
Shandi Mitchell, winner of 2012 Kobzar Literary Award
with the Kobzar statue (designed by Leo Mol)

Daria Olynyk

On March 1, 2012 the $25,000 Kobzar Literary Award was presented to Shandi Mitchell for her novel, Under This Unbroken Sky.

The $25,000 Kobzar Literary Award recognizes the work of a Canadian author who incorporates Ukrainian themes in his or her literary work.  In the case of Shandi Mitchell, the writing of this book also ignited a connection to her Ukrainian heritage.

As Shandi explained in her acceptance speech, her father had changed his name from Michaylyshyn to Mitchell before she was born.  He told her that "it was better to erase it".  She "grew up Canadian" but when she turned 18, her father gave her a velvet pouch containing a small flask of liquor that he had purchased when she was born and told her that her grandfather had not died of the flu.

She researched the story of how her grandfather had died and in doing so, discovered other stories that related to her Ukrainian roots.  As a result of finding a newspaper article, she discovered the family secret surrounding her grandfather's death and the journey of writing her book began.  She dedicated the award to her baba, for the stories that she couldn't tell, also to her father, for the stories that he did tell, and finally, to her husband, for listening.   To read Shandi's personal comments about receiving this award, please see www.shandimitchell.com/kobzar-award .

The circumstances surrounding the telling of Shandi Mitchell's story, exemplifies not only the goal of the Kobzar Literary Award but also the benefits intrinsic in this award to authors, audience and the Ukrainian community.  Personally, Shandi Mitchell unearthed her Ukrainian roots and the stories related to them.  She told the audience in attendance at the Award Ceremony that her story has resonated with audiences around the world – for example, in England, Cypress and India.  It is a story of a "small Ukrainian family but people want to hear their story; people are reading it and I think that the stories are being heard; there are so many more to tell and I hope that many keep telling them."

The story of Teodor, his sister Anna and their families parallels the story of many of our Ukrainian pioneer forefathers; Shandi writes of the vast fields to be cleared, tilled and ploughed by hand, of the ruthlessness of the Canadian authorities, the wrongs that were never righted, the pain, the sorrow and the suffering brought about by the land, the country and the family.  She juxtaposes this with the joy that was found in the simplest of things – the first vegetable crop, the taste of borscht made from the harvest, the presence of hope and faith that things might get better.  It is a story of relationship, survival, hardship and hope and it is undoubtedly a Ukrainian Canadian story.

Shandi Mitchell paid a poignant tribute to Myrna Kostash, also a short-listed author, for the experience of reading All of Baba's Children which gave her, when she was 14 or 15, "a Ukrainian self to reflect back at me – it was extremely powerful and is still on my bookshelf.  It was a voice that I needed to hear."  All of Baba's Children was published in 1987 and told the unromanticized and true story of the Ukrainian immigrant experience while exposing the realities of baba's life.  The applause which followed Shandi's words demonstrated that many members of the audience echoed these exact sentiments.  Figuratively speaking, Myrna Kostash opened a door through which many in the Ukrainian community have passed and also found inspiration to research, explore and recognize the real and true value of their Ukrainian roots and heritage.

Shandi also thanked and applauded the esteemed jurors of this award – Denise Chong, Nino Ricci (who is also an honourary patron), M G Vassanji, and, the 2010 winner of the Kobzar award, Randall Maggs.  She mentioned how honoured she was to have her work reviewed by jurors of this calibre and how inspired she personally was by their work which, she felt, pushed her to become a better author.  Accolades go to Dr. Christine Turkevych, Director of Literary  Arts for the Shevchenko Foundation, for her efforts in building the reputation of the award and also recruiting and attracting esteemed and awarded writers of this calibre to serve as jurors.  We, as a community, cannot underestimate the significance of having these jurors reading and reviewing Ukrainian-themed literary works.

The absolute highlight of the evening was hearing each author reading excerpts from her or his book.  The intimacy and closeness which the authors have with their work, resulted in readings which resonated with everyone in attendance and also elicited a special connection between the authors and the audience.  Along with Shandi Mitchell, we heard from Larissa Andrusyshyn (Mammoth), Myrna Kostash (The Prodigal Daughter), Myroslav Shkandrij (Jews in Ukrainian Literature), and Rhea Tregebov (The Knife Sharpener's Bell).   The Shevchenko Foundation also made the announcement that each of the short-listed authors would be receiving $1,000 as an acknowledgement of their achievements.  For more details on the shortlisted books please refer to  www.kobzarliteraryaward.com .

The many associated successes of the 2012 Kobzar Literary Award were the culmination of efforts which began with the creation of this award in 2003 by the Shevchenko Foundation.  There are now 16 books and 1 script which have been short-listed for the 4 awards.  Authors have discovered or re-visited new realities and truths; publishers have found new audiences; readers have pondered stories and ideas which resonate with new thoughts and enlightenment.  The well-travelled path of the Kobzar Literary Award is now wider, more significant and established and it provides an auspicious road to the future.
image
left to right:  Dr. Christine Turkewych (Director of Literary Arts for the Shevchenko Foundation),
Dr. Myroslav Shkandrij, Joy Kogawa C. M. (Honorary Patron), Alla Shklar (Event Chair),
Shandi Mitchell, Myran Kostash, Minister Charles Sousa (Ontario Minister of Citizenship and Immigration), Rhea Tregebov, Larissa Andrusyshyn and Andrew Hladyshevsky (President of The Shevchenko Foundation)


Kyiv Mohyla Academy statement on the government's raid of the journal "Vsesvit"

TOP

(translation)

As we learned from media reports, on April 26, 2012 there was an attack on the premises of the publishing and editorial offices of the oldest Ukrainian magazine of foreign literature "Vsesvit," (“Universe”), which was established in 1925. It was founded by prominent figures of Ukrainian culture and literature Mykola Khvylovy, Vasyl Ellan-Blue and Alexander Dovzhenko. Classic works of world literature, Nobel and Pulitzer Prize winning authors, and more were featured in this journal in translation for the first time in the former Soviet Union and independent Ukraine. Throughout 85 years the journal published over five hundred novels, thousands of poetry collections, novels and dramatic works, thousands of articles, essays, essays, reports, interviews with authors from 105 countries in translation from eighty languages.  At all times, this journal has been and continues to be a cultural institution for all Ukrainians – it is the center of an independent critical thought, the window of Ukrainians to the culture of the world.

National University Kyiv-Mohyla Academy states its deep concern and opposition to all illegal actions aimed at destroying this center of cultural life.  We demand an investigation and express our solidarity with the editorial board of "Vsesvit", in defending the journal’s legitimate rights.

Acting President Volovymyr Morenets, PhD
National University Kyiv-Mohyla Academy

Рейдерське захоплення «Всесвіт»:  чергове ганебне намагання придушити українську культуру

TOP

Журнал "Всесвіт" заявляє про рейдерське захоплення

На редакцію журналу "Всесвіт" 26 квітня стався рейдерський напад. Про це йдеться у заяві
заступника головного редактора журналу "Всесвіт" Дмитра Дроздовського
http://antiraider.ua/ucp_mod_news_list_show_8554.html

Лист від вірменських друзів журналу та звернення Академії наук вищої школи України:

image

image

Звернення Національного Університету Києво-Могилянська Академія з приводу рейдерської атаки на редакцію журналу «Всесвіт»

TOP

Як ми довідалися із повідомлень засобів масової інформації, 26 квітня 2012 року сталася рейдерська атака на приміщення редакції найстарішого українського журналу іноземної літератури «Всесвіт», який існує з 1925 року. Його засновниками були видатні діячі української культури та літератури Микола Хвильовий, Василь Еллан-Блакитний та Олександр Довженко. На сторінках цього журналу вперше в колишньому СРСР і в незалежній Україні українською мовою виходили переклади творів класиків світової літератури, лауреатів Нобелівської, Пуліцерівської премій, тощо. За 85 років свого існування часопис надрукував понад півтисячі романів,тисячі поетичних добірок, повістей і драматургічних творів, тисячі статей, розвідок, есе, репортажів, інтерв´ю авторів із 105 країн світу в перекладах зі 84-х мов світу. За всіх часів цей журнал був і є культурною інституцією усіх українців, осередком незалежної, критичної думки, вікном українства до світової культури.

Національний університет «Києво-Могилянська академія» з цього приводу висловлює глибоке збентеження і виступає проти будь-яких антизаконних дій, спрямованих на знищення цього осередку культурного життя. Вимагаємо розслідування і висловлюємо свою солідарність з редакцією журналу «Всесвіт», що відстоює свої законні права.

Виконувач обов’язків президента НаУКМА Володимир Моренець

http://ukma.edu.ua/index.php/news/416-zvernennya-naukma

Юрій Щербак: "Хочу щоби люди, які прочитають мою антиутопію, подумали про те, що коїться в Україні…"

TOP

image
"Мене часто запитують, чому я зобразив українців в
зонах резервації – зонах етнічної консолідації (ЗЕКах).

http://www.svoboda.org.ua/dopysy/dopysy/029510/
26 квітня 2012

image19 квітня у межах авторського проекту Ірини ФАРІОН "Від книги – до мети" в Національному університеті "Львівська Політехніка" відбулася зустріч з українським письменником, сценаристом, епідеміологом, публіцистом, політиком, діячем екологічного руху, дипломатом Юрієм Щербаком. Автор презентував свою найновішу книжку "Час смертохристів. Міражі 2077 року", що вийшла 2011 року у видавництві "Ярославів вал". Спілкування у переповненому залі тривало упродовж кількох годин. Пропонуємо нашим читачам короткі витримки з нього...

"Я щасливий, що провів 30 років в медицині. 1949-го, коли мені було 14, навчався у фельдшерській школі в медучилищі. Бачив страждання людей, адже після війни в лікарнях була маса інвалідів, наркоманів, понівечених, нещасних голодних колгоспників. А з часом боротьба з епідеміями стала моєю професією. Тоді я об'їздив всі області України. Крім того, медицина врятувала мене від комуністичної партії... Я бачив, що виробляють ці червоні дияволи з інтелігентами і з літературою. Перед моїми очима відбувалися партійні чистки, погроми молодих письменників-шістдесятників. Будучи лікарем, я міг собі дозволити не ходити на різні збори і не писати у своїх творах про прогресивних парторгів, які ведуть за собою народ невідомо-куди. А крім того, медицина сформувала світогляд: співчуття до людей, які страждають, бажання допомогти. Підбиваючи життєві підсумки, зрозумів, що медицина була моїм ангелом-хоронителем, який уберіг від багатьох страшних речей. Я розумів, що каґебісти не полізуть туди, куди ходив я – на вогнища прокази, холери, чуми. Я пишався, що лікар, і що знаю, як боротися з інфекціями, допомогти людям. Тодішня моя творчість була симбіозом медицини і літератури".

"У мене були прекрасні вчителі і в медучилищі, і в Київському медичному інституті. Лікарі старого загартування, дореволюційні, які несли в собі етичні ідеали, проповідували милосердя – академік Ромашевський, основоположник епідеміології, Маньковський – видатний невропатолог, Микола Амосов, дружбою з яким я пишаюся. Це не були сучасні прагматики, коли відділення медицини характеризують дорогі іномарки перед лікарнею: дорогі джипи – це гінекологія, онкологія, машини середнього класу – терапія тощо. Смішно, але правдиво. В мій час такого не було – були високоморальні люди... Проте в 60-70 роках прийшло покоління комсомольців, партійців, які керували інститутом абсолютно не професійно. Ми нині маємо кілька видатних лікарів міжнародного класу, але набагато більше – неграмотних, які купили диплом і практикуються на нещасних людях". "Чи мав герой мого роману – Гайдук – прототип? Так. Це – доктор технічних наук, конструктор систем наведення ракет, начальник військової розвідки України, надзвичайний посол України, колишній військовий аташе США, який колись працював зі мною у посольстві, генерал-полковник Ігор Петрович Смичко. В Рівному під час зустрічі я оголосив, що надаю слово Ігореві Смичку – прототипові героя мого роману. Присутні з величезним здивуванням слухали цю молоду людину, яка блискуче виступала…

…Ігор Смичко намагався прищепити принципи демократичних держав побудови розвідки (бо КГБ – це був абсолютний монстр, який займався тільки політичними справами, а не професійною розвідувальною діяльністю), запропонував створити розвідувальні комітети України, поділити колишнє КГБ на зовнішню розвідку, контррозвідку тощо. …Я бачив людей, які будували цю державу, а не просто тих, які світилися на екрані телевізора. Героєм роману обрав Ігоря Смичка, бо таких людей мало хто знає. Я намагався показати шлях побудови сильної держави із потужними збройними силами, розвідкою і контррозвідкою".

"Звідки взялася назва книжки "Час смертохристів. Міражі 2077 року" і чи не здається мені, що вона відштовхує, а не приваблює? Не знаю. Є речі незбагненні, коли щось приходить, і ти сам не розумієш, звідки воно прийшло. Певно, від Бога. Мені просто боліло оте нове покоління політиків, яке здатне на все: продати рідну матір, батьківщину, аби сидіти біля "годівнички". Якщо вони продають свою політичну позицію і переходять від однієї фракції до іншої, то є продажними смертохристами, хай би як не маскувалися у чесних вірян. Назва демонічна, бо дуже багато "демонів" навколо…

…В романі, який недарма називається "Час смертохристів. Міражі 2077 року", йдеться про долю Христового вчення. На мою думку, серцевина християнства в тому, що Христос – воскрес. Якщо трактувати його як звичайну смертну людину, як це роблять смертохристи, – тоді перекреслюється все Христове вчення і стають непотрібними високі моральні вчення, християнські заповіді, якими керувалися наші прадіди, Європа і всі християнські країни у світі. Варто сказати, що сьогодні – криза християнства. Особливо – у Європі, де гору взяв гедоністичний принцип отримання всіх життєвих радощів, задоволення при повному забутті християнських норм, які виробляло людство впродовж тисячоліть. Ця криза не може привести до чогось доброго, і вже є думки про те, що ЄС може розпастися, самознищитися, що принципи гедоністичного світогляду – дуже небезпечний шлях для християнських народів.

"Пошуки істини – індивідуальна справа. Кожна людна має знайти відповіді на свої запитання сама. Герой мого роману спершу далекий від християнства. Він технократ, навчався у "Львівській Політехніці", конструктор ракетних систем, закінчив в Америці Масачусетський технологічний інститут, є генералом української розвідки. Повернувшись в Україну і опинившись у центрі політичних інтриг, переживши замахи на своє життя, – приходить до розуміння християнства. Фінал книжки – це його молитва, покаяння перед Христом. Так само він приходить і до усвідомлення українських проблем. Це дуже важливо, адже сьогодні велика частина політиків дивляться на Україну лишень як на територію, яку можна грабувати і з якої можна збирати данину. Хочу, щоби люди, які прочитають цю антиутопію, подумали про те, що коїться в Україні і до чого ми дійдемо завтра. У тій страшній дійсності 2077 року, яка описана в романі – а це фактично феодальне суспільство – існують закріплені за олігархами кріпаки, які не мають права користуватися лісами, водним простором. На чолі України стоїть гетьман з псевдоукраїнськими декораціями, а реально всім керує сірий князь, кримінальний авторитет, якого поставили червоні (комуністичні) і чорні (ЧК і НКВД) бригади".

"Мене часто запитують, чому я зобразив українців в зонах резервації – зонах етнічної консолідації (ЗЕКах). Відповідаю: тому, що в цинічній країні, де панують чужі цінності, грабіжники і кримінальні авторитети (це я кажу про 2077 рік!), українцям дуже небезпечно існувати. Тому їх загнали у резервації, де вони вирощують пшеницю і розмовляють рідною мовою. Ми повинні замислитися над тим, наскільки прогнозованою для нас є така дійсність, і якщо вважаємо себе вільною нацією, повинні обстоювати свої історичні цінності".

"Інший пласт, над яким спонукає замислитися роман – творення держави. Так сталося, що я мав змогу спостерігати за державотворенням, починаючи від перших секунд, бо був на тому історичному засіданні, коли проголосили Незалежність України – членом українського уряду. Сталася всесвітня історична подія. Впав Радянський Союз. Я подумав: чи ж мільйони людей, громадян СРСР, розуміють що сталося? Далеко не всі. Мільйонам людей важко одразу змінити своє мислення. Тому сьогодні на 60-70% маємо совковий режим. Маємо совєцькі наслідки в судах, правоохоронних органах, в різних державних структурах. Ліквідація цього режиму – дуже серйозне завдання, яке стоїть перед сьогоднішніми українськими політиками. Або ми будуємо демократичну вільну європейську державу, позбавлену рудиментів совковості, або житимемо й далі в полоні жахливих міфів, і нам нав'язуватимуть казочки про вересень, коли прийшли "визволителі" і наробили нам лиха, розповідатимуть про роль Сталіна і інші вигадки радянської пропаганди. Серед державних керівників справді є група людей, які хочуть цього. Але ми не повинні впадати в розпач. Бо повернення до минулого ніколи не буде. Хоч би через які випробування не проходила країна – стріла часу завжди летить вперед. Ми вже пережили імперію, яка крім крові, концтаборів і голоду, нічого не принесли. Хочемо жити у вільній країні."

"20 років тому, коли я написав повість про Чорнобиль, думав покінчити з художньою літературою, не бачив сенсу писати побутові романи про те, як хтось когось покохав. Та я змінив свою думку завдяки О. Адамовичу – прекрасному білоруському письменнику, з яким ми дуже дружили. Якось він мені сказав, що треба створювати тільки мегалітературу, брати величезну проблематику, а не лише писати про побут і кохання. Ця думка мені запала в душу, і тільки зараз, коли закінчився один із моїх життєвих циклів, я вирішив сказати про наболіле – те, що накипіло на душі, і поєднати його із політичним, дипломатичним досвідом. Буквально кілька днів тому я закінчив другу книгу – "Час великої гри" – продовження "Часу смертохристів". Ті ж герої, тільки через два роки після ядерного вибуху, після початку ядерної зими на всій планеті".

"Сьогодні посилюється харчова криза, підвищується попит на продукти харчування в Китаї, Індії, що ставить серйозну проблему ресурсів – зернових, водних тощо. Розпочалася "велика гра" навколо цих проблем, і той, хто володіє великим джерелом енерго- та харчових ресурсів, має козирі у геополітичній грі. Україна ж, власне, й має прекрасні запаси природних ресурсів. Зараз ми виробляємо тонну зерна на одного громадянина, США – 1,8 тонни, Канада – 1,2 т. Входимо до п'ятірки найкращих виробників цього незамінного продукту".

"Що думаю з приводу висунення Бориса Олійника на Нобелівську премію? Олійник – талановита людина, але я не розумію, чому спеціаліст із електрозварювання – Борис Євгенович Патон – висуває на цю премію не фахівця із фізичних процесів, у чому сам дуже добре тямить, а – поета. Натомість Іван Дзюба і вся гуманітарна секція Академії наук – інститути літературознавства, мовознавства, історії – стоять осторонь... Я особисто висував Ліну Костенко. Це мій вибір".

"Читав я багато і безсистемно. Українську, російську, європейську класику. Для мене існує кілька святих книг, серед яких – Шевченків "Кобзар", який ми досі не збагнули. Прочитайте його останній передсмертний цикл-послання. Ми ще не розшифрували ці тексти. Звичайно, простіше оперувати його ранніми речами, робити багато ритуальних жестів, клястися в любові до нього. А розуміти його і думати про те, що він хотів нам сказати півтора століття тому, – набагато важче. Також серед улюблених книг – "Улісс" Джойса, твори Хемінгвея, Джона Апдайка, Гоголя, геополітичні книжки, які дають прогнози на розвиток світу. Нещодавно, наприклад, прочитав фантастичну книжку "Третя світова війна" радника президента Клінтона з питань ведення кібернетичної війни. Інколи читаю водночас дві-три-чотири книжки. Читаю Костенко, Шкляра, Матіос. Втім, останні 15 років більше цікавлюсь політико-прогностичною, а не художньою літературою…"

Юрій Щербак (народився 12 жовтня 1943 року) – український письменник, лауреат літературних премій ім. Ю. Яновського та О. Довженка, автор понад 100 наукових публікацій, доктор медичних наук. За фахом – лікар-епідеміолог. Брав участь у боротьбі з епідеміями холери та іншими захворюваннями на території України та Узбекистану. Академік Української екологічної академії наук. Кандидатська дисертація – 1965 рік, докторська – 1983. Обидві роботи присвячені епідеміології особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Один із засновників і голова Української екологічної асоціації "Зелений світ". У 1989-1991 роках – народний депутат СРСР, член опозиційної міжрегіональної депутатської групи, яку очолював академік Сахаров, член Верховної Ради СРСР, голова підкомітету з питань ядерної енергетики і екології. 1991-1992 – перший міністр охорони навколишнього середовища незалежної України, член Ради Національної Безпеки України. Наступні роки – посол до США, Ізраїлю, Мексики, Канади. Автор понад 13 кіносценаріїв. Член Спілки письменників України, Спілки кінематографістів. Літературну діяльність розпочав зі середини 1950-х pp. сатиричними "мальованими рецензіями" в дусі шістдесятників. Як публіцист здобув популярність статтями про Чорнобильську трагедію в українській і російській пресі. 1998 року Інститут Українських студій Гарвардського університету видав політико-публіцистичну книгу Юрія Щербака "Стратегічна роль України" (The Strategic Role of Ukraine) англійською мовою. 2003 року вийшла його публіцистична книга "Україна: виклик і вибір. (Перспективи України в глобалізованому світі ХХ століття)". 2011 року автор презентував свій останній роман-антиутопію "Час смертохристів. Міражі 2077 року".

Мова зовнішньої реклами

TOP

http://www.radiosvoboda.org/content/article/24562826.html
29.04.2012

image
image

Тарас Марусик

imageКиїв – Мова зовнішньої реклами – ще одне проблемне місце на мовній карті України. Той, хто звертає увагу на рекламні щити, не міг не помітити, що за останні два роки, від початку «царювання» донецької кліки, кількість такої реклами російською мовою суттєво зросла. І не тому, що змінилося законодавство. Змінилась атмосфера.

[…]

Те, що право громадян України на інформацію українською мовою про цих осіб і продукцію не забезпечено, пояснюється просто: деякі замовники реклами, які є негідниками й аморальними особами, переконані, що в такій яловій державі, як Україна, їм і їхньому бізнесові нічого серйозно не загрожує.

Короткий екскурс в історію питання

[…]

Незважаючи на такі покращення, стаття 35 закону «Про мови» визначає, що текст реклами виконується українською мовою. Поряд з ним «може бути вміщено його переклад іншою мовою».

Кілька прикладів законодавства інших держав

Відповідно до статті 2 закону Франції про вживання французької мови, використання французької мови обов’язкове для будь-якої письмової, усної або аудіовізуальної реклами. Єдиний виняток стосується найменування типових продуктів і фірмових страв з іноземними назвами, «найширше відомих серед населення».

Мовний закон канадської провінції Квебек, так звана «Хартія французької мови» («Закон 101»), визначає, що всі вивіски, рекламні щити, світлові стенди, а також назви вулиць, дорожні знаки тощо виконуються французькою мовою. Англійську можна використовувати за бажанням, але за умови, що розмір англійських літер не перевищуватиме ¾ від розміру французьких.

Відповідно до закону про державну мову Словаччини, у всіх інструкціях або вивісках, які містять поряд зі словацькою мовою написи іноземною мовою, літери іноземних слів не можуть бути більшими, ніж літери словацьких слів. Ба більше, «витрати на всі зміни інформаційних таблиць, написів та інших текстів відповідно до закону відшкодовують зацікавлені юридичні та фізичні особи». На це їм дається один рік.

image

На думку виконавчого директора Асоціації зовнішньої реклами України Артема Біденка, двомовна реклама неестетична, одначе з формального боку це не є порушенням.


У російському Федеральному законі «Про державну мову Російської Федерації» (стаття 3, пункт 10) сказано коротко і недвозначно: «Державна мова Російської Федерації підлягає обов’язковому використанню… в рекламі».

Прийнятий у Молдові 5 квітня цього року закон забороняє рекламу винятково російською мовою. Штрафи за порушення можуть сягнути суми в 900 доларів США.

Показово, що жодній з цих країн ні СОТ, ні Паризька конвенція про охорону промислової власності, ні інші вдавані чи явні загрози не перешкодили ухвалити законодавчі норми на захист суспільних і національних інтересів.

[…]

Чи можливо виправити ситуацію?

Виконавчий директор Міжнародного благодійного фонду відродження Києво-Могилянської академії Володимир Кобзар не один рік намагається змусити Держспоживзахист, зокрема, його управління в Києві, реагувати на порушення закону і його прав. Він надіслав туди не одну фотоілюстрацію, де головний текст – російською мовою, а переклад – українською, причому десь у кутику в кілька разів меншим шрифтом.

Відповідь із Держспоживзахисту його обурила: мовляв, у законі не зазначено, яким розміром писати український текст. Але ж, вважає він, порушено імперативну норму статті 35 закону «Про мови».

Переклад іншою мовою поряд з текстом українською не містить імперативної норми і є вторинним. Володимир Кобзар не відступає. Лише за березень він написав п’ять скарг, але, як відомо, Головне управління з питань захисту прав споживачів у Києві такі порушення виправляти не квапиться.

На думку виконавчого директора Асоціації зовнішньої реклами України Артема Біденка, двомовна реклама неестетична, одначе з формального боку це не є порушенням. При цьому він зазначає, що Асоціація – за українську мову, але рекламодавці використовують лазівки в українському законодавстві.

Тарас Марусик – голова Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» імені Василя Стуса

Радіо ВОЛЯ TOP

РАДIO ВОЛЯ це українська музична інтернет-радіостанція, що транслює справжню українську музику.

Радіо Воля це один з проектів УВО.

В ефір входять пісні виключно українських виконавців. Станція веде цілодобове мовлення з 10-го листопада 2011-го року. Працюємо лише в Інтернеті. http://radio.volya.cv.ua/

The other Chelsea. A story from Donetsk - VIDEO

TOP

Film about Ukraine: Millionaires, Money (in sport), Miners and Moscow! Made by a German, who narrates in Russian about Donetsk miners (the "other" Ukraine) and their style of Ukrainian identity. English subtitles

SHORT PREVIEW: http://www.theotherchelsea.com/

image
1.5hr FILM:
http://www.youtube.com/watch?v=D0cezTClAZ8&feature=related

The Regionnaire-Burson-Marsteller Axis TOP

http://www.worldaffairsjournal.org/blog/alexander-j-motyl/regionnaire-burson-marsteller-axis?utm_source=World+Affairs+Newsletter&utm_campaign=7ffd134fdb-Blog_Dickinson_Johnson_Motyl_5_7_2012&utm_medium=email
May 7, 2012

image

277 deputies out of 80 actually present voted for
Yanukovych’s anti-corruption law.

Alexander Motyl Alexander J. Motyl

The Regionnaires must be getting desperate. When the vast majority of Ukraine’s population thinks of you as thugs, crooks, and vandals a few months before an election you can’t possibly win, there’s only one thing to do. No, not go straight, silly.

You go to Burson-Marsteller, of course, a self-styled “leading global public relations and communications firm” that has a special relationship with the world’s rogues. You pay B-M a ton of money and you hope they can remove your stench.

Andrew Rettman of the EUobserver broke the story on April 27th:

Robert Mack, a senior manager at Burson-Marsteller, told EUobserver: “Our brief is to help the Party of Regions communicate its activities as the governing party of Ukraine, as well as to help it explain better its position on the Yulia Tymoshenko case.” One of his staff said it was hired “several weeks ago.”

(Tip to Mr. Mack: a political party isn’t supposed to have a “position” on what the Yanukovych regime insists is a case for independent courts, but no matter.)

Here’s how the firm describes its mission:

Clients often engage Burson-Marsteller when the stakes are high: during a crisis, a brand launch or any period of fundamental change or transition. They come to us needing sophisticated communications campaigns built on knowledge, research and industry insights. Most of all, clients come to us for our proven ability to communicate effectively with their most critical audiences and stakeholders.

The Regionnaires are the latest in a long list of clients reaching out to B-M “when the stakes are high.” According to the Guardian:

Burson-Marsteller is the company that governments with poor human rights records and corporations in trouble with environmentalists have turned to when in crisis. The world's biggest PR company was employed by the Nigerian government to discredit reports of genocide during the Biafran war, the Argentinian junta after the disappearance of 35,000 civilians, and the Indonesian government after the massacres in East Timor. It also worked to improve the image of the late Romanian president Nicolae Ceausescu and the Saudi royal family. Its corporate clients have included the Three Mile Island nuclear plant, which suffered a partial meltdown in 1979, Union Carbide after the Bhopal gas leak killed up to 15,000 people in India, BP after the sinking of the Torrey Canyon oil tanker in 1967 and the British government after BSE emerged. In the past few years it has acted for big tobacco companies and the European biotechnology industry to challenge the green lobby and counter Greenpeace arguments on GM food.

Nice company the Regionnaires are keeping, eh? But here’s the good news. First, at least the Regionnaires appear to understand that they’re rogues. From self-knowledge may come, well, something. Second, and more important, Burson-Marsteller may praise itself as much as it likes, but does anyone have any doubts about the villainy of the Nigerian, Indonesian, and Saudi governments, as well as the Argentine junta and Nicolae Ceausescu? Of course not. Which goes to show that, despite its hefty fees and inflated claims, B-M is a bust.

And then consider the enormity of the task before B-M. The Nigerian and Indonesian governments could claim to be defending the integrity of their countries. Saudi Arabia could say it’s the linchpin of Middle Eastern stability. The junta could insist it was saving Argentina from the evils of communism. Ceausescu could plausibly argue to have guaranteed Romania’s independence from the Soviet Union. What can the Regionnaires declare as an achievement? Their domestic policy is a wreck, and their foreign policy is a shambles. They’re endangering Ukraine’s integrity, promoting left- and right-wing extremism, and undermining the country’s independence. True, the Yanukovych Family has amassed a fortune, but that’s hardly likely to figure at the top of Burson-Marsteller’s PR campaign.

I pity Mr. Mack. He has to present the mafia as Greenpeace and Al Capone as Mother Theresa. Like finding the square root of -1, it can’t be done, no matter how much you get paid and how much you strain the truth.

Oh, by the way, Burson-Marsteller claims to have what its website calls “values.” As you read this section, try not to laugh too hard:

 Honesty

  • We undertake to be honest in all our professional dealings, including all external professional contacts. We undertake never knowingly to spread false or misleading information and to take reasonable care to avoid doing so inadvertently.
  • We also ask our clients to be honest with us and to never request that we compromise our principles or the law.
  • We take every possible step to avoid conflicts of interest.

 Integrity

  • We will only work for organisations that are prepared to uphold the values of transparency and honesty in the course of our work for them.
  • Our clients are involved with some of the most contentious issues of the day. It is part of our job to provide communications assistance to those clients. We undertake to represent those clients only in ways consistent with the values of honesty and transparency both in what they do and in what we do for them.
  • We respect the views of employees who have serious concerns about working for any specific client or on any particular assignment. No employee will be required to work for a client inconsistent with his/ her conscience. We will consider our employees views in the Firm’s decision to work on a particular client.

Still laughing? Stop and appreciate the seriousness of the moment. B-M wiz Robert Mack has donned his thinking cap and, with Regionnaire enforcers watching, is about to start sweating bullets. Not to worry, Bob: just blame your failure to square the circle on Yulia Tymoshenko. But do so with honesty and integrity, please.

Euro 2012 turning into political headache, economic concern for Ukraine

TOP

http://www.washingtonpost.com/sports/dcunited/euro-2012-turning-into-political-headache-economic-concern-for-ukraine/2012/05/09/gIQAIcKjCU_story.html
May 9, 2012

image KYIV, Ukraine — The June Euro 2012 football championship was Ukraine’s chance to shine: forge closer ties with the West, boost its international standing and aid its struggling economy.

Instead, it’s turned into a major headache.

In a move reminiscent of the Cold War, top EU officials have vowed to boycott matches held in Ukraine over the alleged mistreatment of jailed former Prime Minister Yulia Tymoshenko. Critics warn that fans may be put off by exorbitant Ukrainian hotel prices and that the cash-strapped government has endangered the country by spending as much as $14 billion on the championship.

“This was a chance to show off the country because a thousand journalists will come here” said Oleh Rybachuk, a member of Tymoshenko’s first Cabinet who has turned into a civic activist. “Now those thousand journalists will come and write about a million problems.”

[…]

Opposition lawmaker Ostap Semerak from Tymoshenko’s party has accused the government of embezzling up to $3.7 billion (€2.8 billion), by subcontracting friendly firms at inflated prices and then getting kickbacks.

A recent promotional video commissioned by the government caused a stir when it became known that the 30-second clip cost $160,000 in taxpayers’ money and still ended up as an embarrassment. Critics sneered at the video, in which a group of Ukrainians who will help host the championship are shown learning English and making a blatant grammar error.

Ukraine has already gotten some bed press. UEFA chief Michel Platini has complained of hotel price gouging and called on the government to stop “bandits and crooks” from ripping off fans.

Even a humorous TV ad in the Netherlands has caused controversy over Euro 2012.

A Dutch energy company recently aired an ad that advises women to keep their husbands from attending the Euro 2012 because they are likely to be seduced by Ukraine’s attractive women. Kyiv protested the ad as “humiliating and discriminatory.”

Hammer into anvil

TOP

http://ukrainianweek.com/Society/48274
May 3, 2012 

Yaroslava Movchun

Innocent people trapped in the grindstones of Ukraine’s law enforcement machine often have only two options: admit their guilt and end up behind bars, or spend a long time proving their innocence and get released as invalids.

image Image: Pavlo Veselkov, Komsomolskaya Pravda in Ukraine

On 22 March, Maksym Dmytrenko (photo) was released after eight years in prison for a murder committed by another man, Serhiy Tkach, who is also known as the “polihivsky[1] maniac”. Convicted at 14 for crimes also committed by Serhiy Tkach, Yakiv Popovych was released a year earlier. All in all, the Ukrainian justice system sent at least 14 people to jail for the rapes and murders of women committed by Serhiy Tkach, a one-time police officer and criminal lawyer. One of the convicts was executed, while another committed suicide under the pressure of the charge of murdering his daughter.  

This appalling story is just the peak of the mistakes iceberg in Ukrainian justice, and each hides a broken life. Even more tragic than this is the fact that nobody can count exactly how many Ukrainians have been hit by this blind justice. Human rights advocates do try to keep record of those who say they are innocent, but they are not judges, and therefore they can only determine the facts of a violation in the process of investigation.

Sometimes judges do grant acquittals, but it is merely a drop in the ocean of all criminal cases. Last year, for instance, 160,600 verdicts of criminal cases included just 78 acquittals compared to almost 50% in countries with a highly developed justice system. In fact, the Presidential Administration reported the share of acquittals as 0.2% in Ukraine while discussing the new version of the Code of Criminal Proceedings, which is sponsored by President Yanukovych. What the officials missed, though, was that this figure includes verdicts on administrative and other breaches, not just criminal ones that send most convicts straight to jail.

IGNORANCE AND SOLIDARITY

“Imprudent investigations, unprofessional investigators, poor prosecutor oversight and, of course, the hunt for statistics to boost career growth,” Oleksiy Bahanets, a former prosecutor with 32 years experience, lists the reasons that put innocent people behind bars. Forced to resign from the prosecutor’s office in 2010, he has been working as lawyer ever since.

“Everyone knows of Dmytrenko and other people sentenced for Tkach’s crimes but nobody has yet spelled out the reasons for what is going on officially, nor have those who sent these people to jail been announced,” Mr. Bahanets says. “Nobody inquired why these people went to prison in the first place.”

According to Mr. Bahanets, very few professionals still serve in law enforcement authorities and there is no one to train young employees who replace retirees. Thus, the violation of legal requirements during an investigation begins at the point when the crime scene is examined.

Then, investigators start their arbitrary search for the guilty parties, says Yevhen Zakharov, Board Chair of the Ukrainian Helsinki Group for Human Rights. Most often, they find someone who turns up in the wrong place at the wrong time, or someone they already have on record who they think could be a criminal or a ‘whipping boy’ that just happened to be around. “They arrest this person and manipulate, intimidate or beat him or her until they get a confession,” Mr. Zakharov notes.

“Once the arrested party pleads guilty and some indirect evidence is found against them, the case goes to court,” Oleksiy Bahanets confirms what Mr. Zakharov says. “Apparently, this is enough for a verdict.” Most often, courts disagree with the prosecutors’ conclusions. A prudent judge reluctant to break someone’s life is most likely to send the case for additional investigation. “But most judges are scared because the prosecutor will immediately complain to the Supreme Council of Justice if something like that happens,” Mr. Bahanets claims. “They will lose their jobs after just a few complaints.”

As a result, no one involved in the machine is interested in granting the acquittal. “An individual is always weaker than an institution,” lawyer Tetiana Montian says. “For Ukrainian institutions, investigation is business. Nothing personal! First of all, their own head and their statistics matter much more to law enforcers than someone’s life. Second of all, they get no bribe (to stop criminal persecution – ed.) if they don’t try to beat the suspect into confessing. It’s common knowledge that you’d have to pay the prosecutor if you don’t pay the cop, or pay the judge if you don’t pay the prosecutor. The lucky ones escape this vicious circle if they come across a gap in the system and the machine members are at swords with each other. But that’s a lottery with barely any chances for victory.”

NEW CRIMINAL CODE IS NO CURE

The government insists that the new version of the Code of Criminal Proceedings was drafted to eliminate this scandalous trend. “I believe that so few acquittals in Ukraine signal something is wrong,” Viktor Yanukovych said before the Verkhovna Rada passed his Draft Code of Criminal Proceedings in the first reading. Yet, human rights advocates do not expect any positive impact of the president’s initiative.

“The new Code comprises two conflicting models: the old soviet system of direct allegations and the European prosecution and defense competition model. Unless amended, the document will fail to operate,” Mr. Zakharov claims. “However, law enforcers keep pulling the rope as they are reluctant to share their powers, especially with the courts. I wonder how all this will end. Anyway, Ukraine really needs the new Code of Criminal Proceedings that would fit the European model.”  

Oleksiy Bahanets is a fierce opponent of the president-sponsored version of the Code. Representing the old school, he believes that the current Code is fine if all of its requirements are fulfilled, while the Code sponsored by Mr. Yanukovych runs counter to democratic principles of investigation, the ex-prosecutor insists. “The provision about pre-trial investigation was removed from it,” Mr. Bahanets states as one example. “This means that a businessman could report that his competitor has killed his mother-in-law to the police to remove him from the business scene. Under the new Code of Criminal Procedure, an investigator opens a criminal case immediately and starts the investigation that includes the search and arrest of the suspect. The new Code requires no verification of whether the suspect is married and has a mother-in-law. He can prove himself innocent later, but of course time and nerves will still be wasted.”

“The new Code was designed to break the police-prosecutor-court chain,” Tetiana Montian says hinting at the fact that it opens even more doors to windfall profits for those who serve justice. “Earlier, judges used to come last in the feeding chain of the system. Now, they will be first. The document will change nothing for common people because who they bribe, judges or the police, doesn’t really matter to them.”

The lawyers’ despair about legislative initiatives of the current government is self-explanatory. People will now have no chance to go through all judicial authorities. The Higher Special Court has now emerged as an obstacle on the way to the Supreme Court of Ukraine, and people cannot appeal to the European Court of Human Rights before they appeal to the Supreme Court of Ukraine. The Higher Special Court now decides whether someone can appeal to the Supreme Court of Ukraine, or not. Without its approval, the Supreme Court cannot accept the appeal for consideration. Moreover, the reform by those in power has made judges dependent on the Supreme Council of Justice.

Human rights advocates unanimously complain that escaping the grinder of the system is next to impossible. The only helpful things here are cash and the power of will. The guide to salvation includes hiring a good lawyer, as well as making all details of the case and violations during the investigation public through the media. The main challenge, though, is to survive the torture that turns many suspects into invalids. Most suspects in Ukraine do not have enough cash or strength to go through all these circles of hell. As a result, they confess to anything.

THE GRINDING MILL

Alive means guilty

Svitlana Kuksa has been at a pre-trial detention center for five years now. She is charged with ordering the murder of her husband, a farmer from Kherson Oblast killed by three robbers in front of her and their 13-year old son. The woman and the boy survived but gave all their savings away to the robbers. The alleged murderers, aged 16-17 when arrested, are behind bars, too. Crimean journalists have found that Volodymyr H., a long-time drug addict, has confessed to the murder twice over the last five years. Both times, though, investigators were instructed from atop to release Volodymyr and get rid of the evidence because the convicted murderers were already behind bars. Investigators were the ones who told journalists of the case because Volodymyr’s story sounded perfectly believable. At one point, the investigator in charge of Svitlana’s case actually told her that her main wrongdoing was to survive the assault.

Confess or die

This story shows what can happen to those who refuse to be held liable for a crime someone else commits. During the night of 30 December 1995, 10 people were murdered in Bratkovychi, a village in Lviv Oblast. The authorities launched a wide-scale operation that involved over 100,000 police officers, special service agents and the military. In March 1996, 26-year old Yuriy Mozola was arrested as a suspect. He was interrogated for three days and tortured with electric shock. The man refused to admit someone else’s guilt and hung on until his heart eventually stopped. On 22 March, the police found Anatoliy Onoprienko, the real murderer. By the time he was arrested he had murdered 52 people. Sentenced to life imprisonment, he is now in jail. Thankfully, those who tortured Yuriy Mozola are also now behind bars.

15 months in jail for no bribe

imageKharkiv-born Yakiv Strohan spent 15 months in a pre-trial detention center charged with inflicting severe injury on his drunken neighbour. On 12 March, a court released Mr. Strohan after the criminalist examination failed to confirm the charges put forth by the prosecutor. Yakiv thinks that the law enforcers were simply waiting for a bribe. He says that he had an argument with his neighbour and pushed him. The neighbour fell on his back on some beer bottles he himself had broken before. In the morning Mr. Strohan was arrested. The enforcers broke into his apartment and tried to accuse him of cutting the neighbour with a knife. After lengthy torture, they demanded a bribe of USD 10,000, Yakiv claims. He agreed to pay and they let him go home to get the cash. However, he filed an appeal to the prosecutor’s office instead. After this he was arrested for a second time, accused of libel, and put into the pre-trial detention center.

No-victim murders

imageOleksandr Rafalsky, a one-time prosperous businessman from Kyiv Oblast, has spent 10 years in jail. Sentenced to life imprisonment, he was accused of killing five people. Tamara, his mother, has spent all this time trying to prove her son’s innocence. She has collected evidence that shows one of the victims was seen alive several months after the crime, while two others were moving to Russia around the time of the alleged murder. Notably, the corpses of the victims allegedly murdered by Rafalsky were identified based on indirect evidence, such as the coincidence of the time when the crime was committed with the time of their disappearance. Amnesty International experts have confirmed that the case was investigated with multiple procedural violations. They claim that the enforcers forced Oleksandr to confess through torture, while witness evidence did not fit the conclusions of forensic examinations held at the request of Oleksandr’s family.

Yalta summit and Euro 2012: Ukraine faces global isolation

TOP

Focus on Ukraine, Ilko Kucheriv Democratic Initiatives Foundation

image

Over the past two weeks several events took place showing that Ukraine is going full steam ahead into international isolation. Several statements of European politicians about their unwillingness to participate in official events together with President Viktor Yanukovych sent a clear message. Firstly, a number of presidents of European countries said they will not participate in the summit of the heads of Central European countries scheduled to take place in Yalta May 11-12. Further, many senior government officials of the European Union and its member countries voiced a boycott against the Ukrainian leg of EURO 2012 scheduled for this June.

What are the motives behind the boycott against President Viktor Yanukovych? How effective will its impact be on the current ruling power in Ukraine? Turning a blind eye to common sense.

It is no secret to anyone that the politically motivated court proceedings and the sentencing of the former premier and leader of the Batkivshchyna Party Yulia Tymoshenko to 7 years in prison poses a serious threat to Ukraine being isolated from the international community.

Be that as it may, while up until recently the current leaders of the Ukrainian government made last ditch efforts “to put on a good face”, the situation after information was made public that Tymoshenko was beaten after being transferred to the hospital in Kharkiv was aggravated.

Immediate investigation into this incident and bringing the guilty to criminal liability would be ideal, but President Yanukovych and the country’s law enforcement bodies made a few senseless promises. This was enough proof for Ukrainian citizens and foreigners that the leadership of Ukraine is absolutely indifferent to the brutal force against Tymoshenko and even sanctioned such measures. Moreover, the government of Ukraine did not do anything to provide medical treatment of the ex- premier abroad, which would have sent a positive signal of its readiness to heed the advice of its European colleagues.

The reactions to such treatment of Tymoshenko were quick. As of May 4 already 12 presidents of European countries have refused to participate in the summit of heads of Central European states planned to be held in Yalta. The majority of them directly stated that one of the motives was to protest the situation with the leader of the opposition party. Furthermore, the number of refusals prior to the summit may increase as so far only the presidents of three countries – Moldova, Poland and Slovakia – officially confirmed their participation in the summit.

However, it is understood that the summit will severely taint the image of Ukraine on the international arena. The most alarming fact is that unlike during the period of Ukraine’s complicated international situation during the presidency of Leonid Kuchma at the start of 2000, today President Yanukovych has all the instruments to rectify the current situation.

All the more, the degree of Ukraine’s international isolation, in the opinions of many political analysts, has reached its highest point over all the years of the country’s independence. Given this, the current leadership is not demonstrating any desire to atone for its mistakes.

Destined for defeat

Ukraine’s greatest challenge in terms of its international image lies on the horizon. While earning the right to host the European football championship back 2007 was perceived as a fantastic opportunity for Ukraine to open its doors to Europeans, at the moment EURO 2012 could seriously turn foreigners off from visiting Ukraine. Once again here the leadership of Ukraine dealt a serious blow to its image in the eyes of the world.

Moreover, the recent bombings in Dnipropetrovsk on April 27 that given the circumstances could have been deliberately planned by the current powers that be only added fuel to the fire in the Tymoshenko case. The coincidence in timing of the exposure of photos of Tymoshenko’s bruises in the mass media, the harsh reactions of leaders of European countries to this fact and the further actions of the ruling coalition that called an emergency session of the Verkhovna Rada on the day of the bombings in Dnipropetrovsk in which the new ombudsman Valeriy Lutkovskiy took oath captured the public’s attention.

Accordingly, the version that the bombings in Dnipropetrovsk were deliberately planned to divert the attention of Ukrainians and Europeans from the beating of Tymoshenko and the appointment of the new ombudsman loyal to the ruling authority, which will remain silent about any sensational violations of human rights, including the incident with the ex-premier, is highly probable.

In any case, it is quite obvious that the bombings in Dnipropetrovsk will have a negative impact on the attendance of European football fans during EURO 2012 in Ukraine. The imprisonment and illness of Tymoshenko incited statements by EC President Jose Manuel Barroso and diplomatic representatives of Austria, The Netherlands and Germany to declare their intentions of announcing a boycott of the Ukrainian part of the football championship.

The incident on April 27 in Dnipropetrovsk will also turn away many football fans in Europe from traveling to Ukraine, who prior to that were concerned about the exorbitant prices of accommodation and the underdeveloped infrastructure in the host country neighboring Poland. Given these factors, one should not expect that EURO 2012 will give any tangible bonuses to Ukraine’s image in the international arena and the proceeds from holding the event are not likely to cover the expenditures from the national budget.

Boycott with no hope for success

The question that remains open is how effective will a boycott that leaders of European countries are threatening be? On the one hand, the fact that many leading politicians in Europe refused to meet with Yanukovych and other high-standing officials of Ukraine sends a strong signal of their disagreement with the internal development of Ukraine. Be that as it may, the ability of the Ukrainian side to adequately react to such signals is rather doubtful. By its decision to keep Tymoshenko in jail and deprive her of any political or economic privileges the Ukrainian government has lost the opportunity to sign the Association Agreement and creation of the Free Trade Zone with Europe. In short, the fact that the leaders of European countries have refused to meet with Yanukovych at the summit in Yalta means the chances that they will change their mind on the aforementioned issues are slim to none.

Given this, the European side must find another mechanism to effectively influence the Ukrainian government. One such mechanism is applying point-blank sanctions that are from time to time discussed on different levels, but at this point their implementation is far on the horizon. However, such sanctions could have a serious effect given the habit of Ukrainian politicians to go on vacation and open their bank accounts in European countries. Until such sanctions are applied, hoping that there will be an end to political persecution and the reversal of democratic processes in Ukraine is a lost cause.

Conclusions

In light of these facts, the refusal of a host of presidents of European countries to participate in the Yalta Summit on May 11-12 and the calls of European leaders for a boycott of the Ukrainian leg of EURO 2012 demonstrated that Ukraine is falling deeper and deeper into isolation from the international community. Furthermore, representatives of the Ukrainian government are not making any attempts to avoid such isolation. This was confirmed by its irresponsible actions after Yulia Tymoshenko was beaten during her transfer from prison to a local hospital. Finally, total ignorance of signals from Europe shows that the boycott against President Viktor Yanukovych and his inner circle will bear any fruits of labor until serious sanctions are imposed against the Ukrainian leadership.

European boycott of Yalta 2012 summit sparks Germanophobia in Ukraine

TOP

http://jamestownfoundation.blogspot.ca/2012/05/european-boycott-of-yalta-2012-summit.html
May 9, 2012

image of Taras Kuzio Taras Kuzio

In November 2002, President Leonid Kuchma was advised not to attend NATO’s Prague summit, but he ignored the advice and went. NATO changed the language used to allocate seats for countries, using French not English, and thereby ensured Kuchma would not sit next to UK Prime Minister Tony Blair and US President George W. Bush. Kuchma had become an international pariah following the Kuchmagate and Kolchugagate scandals that revealed his alleged involvement in the disappearance and murder of journalist Georgi Gongadze and the sale of military equipment to Saddam Hussein’s Iraq.

imageIn May 2012 the 18th summit of Central European leaders in Yalta was cancelled – to be rescheduled for a future date – after 13 of 20 invited leaders planned to boycott it. The 17th summit held in Warsaw in May 2011 had been attended by twenty heads of state and US President Barrack Obama.

Poland’s leaders opposed the boycott although the opposition supported it (http://www.kyivpost.com/news/politics/detail/127101/; http://www.kyivpost.com/news/nation/detail/126986/). Warsaw was unable to encourage other Central European countries to attend except for Lithuania. Macedonia, Romania, Slovakia, Moldova and Serbia also planned to attend, making a total of only seven countries.

Thirteen other countries boycotted the summit planned for the Livadia Palace in Yalta where three allied leaders met in 1945 to carve up post-Nazi Europe. Of the thirteen, the country now leading the rhetoric in Europe against the Yanukovych regime is Germany (see below). The remaining twelve included Austria, Italy, Croatia, Slovenia, Albania, Montenegro, Bosnia-Herzegovina, Estonia, Latvia, Bulgaria, Hungary and the Czech Republic (which has granted two Ukrainian oppositionists asylum, including Tymoshenko’s husband Oleksandr).

The cancellation of the Central European leaders summit is the biggest diplomatic embarrassment for Ukraine since Kuchma’s snub at the 2002 NATO summit. A similar European boycott is crystallizing around the Euro 2012 soccer championship co-hosted by Poland and Ukraine, which is set to begin next month. A growing number of European and EU leaders have stated their intention to only attend soccer games played in Poland and to boycott games played in Kyiv, Donetsk and especially Kharkiv, the city where opposition leader Yulia Tymoshenko is incarcerated.

The momentum for the double boycotts of the Yalta summit and Euro-2012 began to gain ground following an international outcry over the use of force by prison guards against Tymoshenko, the authorities’ refusal to permit her to travel abroad for medical treatment and additional criminal charges launched against her, including murder. Photographs of bruises on Tymoshenko’s body received widespread international coverage as did the launch of her 19 day hunger strike (http://www.pravda.com.ua/articles/2012/04/27/6963597/).

Germany’s leadership of the European boycott of Yalta and Euro 2012 has fomented xenophobia in the insecure and paranoid Yanukovych administration. In 2000-2005, Kuchma’s and Yanukovych’s xenophobia was directed against the US, which was accused of being behind the illicit taping of Kuchma’s office, orchestrating the Kuchmagate crisis, and conspiring in the organization of the Orange Revolution to install Viktor Yushchenko to power. In 2004, the Yanukovych election campaign fomented the biggest anti-American campaign in Ukraine since the pre-détente Cold War (see EDM, October 7, 2004).

Kyiv policy makers have long complained of German opposition to Ukraine’s admission into NATO and the EU. Yushchenko blamed Berlin for opposing NATO membership while Yanukovych has blamed Germany for blocking the EU from giving Ukraine a future membership perspective. In 2009, former National Security and Defense Council Secretary Volodymyr Horbulin, who was then Director of the Institute of National Security Issues, told US Ambassador William Taylor, “there are two Russian embassies in Kyiv; only one speaks German” (http://wikileaks.org/cable/2009/03/09KYIV465.html).

Political consultant Kost Bondarenko, who worked closely with Deputy Prime Minister Serhiy Tihipko’s Strong Ukraine party until it merged in March with the Party of Regions, has been a leading articulator of officially sanctioned Germanophobia. Writing in the Kyiv Post, Bondarenko believes there is a German conspiracy against Ukraine and that Germans see Ukraine as an “American creation” (http://www.kyivpost.com/news/opinion/op_ed/detail/118004/). Bondarenko and the Party of Regions hold a neo-Soviet conspiratorial mind-set that is coupled with traditional eastern Slavic inferiority complexes vis-à-vis the West (see my reply to Bondarenko at http://www.kyivpost.com/news/opinion/op_ed/detail/118912/).

Segodnya, one of Ukraine’s best-selling newspapers owned by Donetsk oligarch Rinat Akhmetov, who has been close to Yanukovych since the mid 1990s, published a scathing editorial of Germany last Friday (http://www.segodnya.ua/blogs/korotkovblog/14371476.html). “Germany again wants to dictate its will over Europe,” Segodnya wrote and, “They have taken off their masks and it really is the case that the Berlin of 2012 is in no way different from the Berlin of the 1940s.” "Germany has not changed in the past 70 years, and we are not just talking about the geopolitical ambitions of [Chancellor Angela] Merkel and [Foreign Minister Guido] Westerwelle.”

"In 1941,” the Segodnya editorial continued, “the German administration forced naked Ukrainian girls into goods wagons bound for Germany. In the 21st century, German customs officials strip Ukrainian workers naked and take their things away.” “Then, they destroyed countries with armies, and now they ruin their economy. The calls for a boycott are a call to leave hundreds of thousands of Ukrainians without work,” adding, “1945 taught them nothing.”

“Germany wants to establish its rules and dictate its will on today’s Ukraine. Even the European Union counts for nothing if we are to be seen as sub-humans, as in the New Europe of [Adolf] Hitler.” “We did not vote for independence [from the Soviet Union] in 1991 to be under Merkel’s heel,” Segodnya proclaimed.

Germany was always lukewarm toward the Eastern Partnership (EaP). The program’s main supporters were Poland, Sweden, Great Britain and the three Baltic states, who saw the Association Agreements (and enlargement-lite) as eventually leading to EU membership for at least some of the EaP’s member countries (Belarus, Ukraine, Moldova, Georgia, Armenia and Azerbaijan). EU members opposed to European enlargement for Turkey or Ukraine – such as Germany – now lead Europe’s rhetoric on human rights abuses in Ukraine. The icy rhetoric has frozen the signing and ratification of the EU’s Association Agreement with Ukraine. But, the primary responsibility lies with Yanukovych (not Germany) for rolling back democracy and giving enlargement-lite critics such as Germany ammunition to derail Ukraine’s Association Agreement. Chancellor Merkel personally distrusts Yanukovych who did not fulfill two promises he made to her that he would back de-criminalization of articles used to sentence Tymoshenko.

Ukraine’s international position is the weakest it has ever been since it achieved independence in 1991. It took Kuchma eight years into his second term in office for Ukraine to become internationally isolated while Yanukovych has accomplished this in only two years. The country’s international isolation will grow further if the October parliamentary elections are not recognized as “democratic” by the OSCE and the Council of Europe. But the elections will not be judged as “democratic” if Ukrainian opposition leaders remain in jail, which is highly likely (see EDM, November 4, 2011).

Europe’s “Ukraine problem” will grow in 2013 when there will be growing vocal US and European demands for punishment against Ukraine’s authorities in the form of further boycotts, sanctions and visa denials. These will ironically take place during the same year that Ukraine holds the rotating chairmanship of the OSCE.

Звернення Юлії Тимошенко до Форуму Об'єднаної опозиції - ВІДЕО

TOP

image
http://youtu.be/DeurtRw3rrQ

image

Брифінг А.Турчінова та А.Яценюка - Форум Об'єднаної опозиції - ВІДЕО

TOP

image
http://www.youtube.com/watch?v=aj3GQFFYb2s&feature=youtu.be

Арсеній Яценюк про програму опозиції: «Гідність для кожного, справедливість для всіх, чесність у владу» - Арсеній Яценюк оголосив програму Об’єднаної опозиції. «Програма Об’єднаної опозиції передбачає докорінну зміну системи державної влади і державного управління», - заявив Арсеній Яценюк у суботу, 12 травня, у ході Форуму Об’єднаної опозиції на Михайлівській площі Києва.
http://frontzmin.ua/ua/media/news/none/10205-gidnist-dlja-kozhnogo-spravedlivist-dlja-vsih-chesnist-u-vladu-arsenij-jatsenjuk-na-mihajlivskij-ploschi-ogolosiv-programu-obednanoyi-opozitsiyi.html

 
Поки Тимошенко за гратами, Європа не підписуватиме Угоду про ЗВТ з Україною – О.Соскін TOP

http://www.unn.com.ua/ua/exclusive/701418-poki-timoshenko-za-gratami,-evropa-ne-pidpisuvatime-ugodu-pro-zvt-z-ukrayinoyu--o.soskin
3 травня 2012

image
Став ізгоєм. Соромно!

Денис Шпігов

imageПоки влада не звільнить екс-прем'єр-міністра Юлію Тимошенко, переслідування підприємців, які десятками тисяч сидять в СІЗО, не припиниться. Поки не припиниться терор з боку податкової адміністрації та міліції, ніхто з Україною ніякої угоди про асоціацію підписувати не буде. Таку думку в ексклюзивному коментарі УНН висловив український політичний діяч, економіст і політолог Олег Соскін.

І якщо країна порушує хоча б одну із груп критеріїв, то в жодному разі вона не має шансів набути членства в Європейському Союзі. Це стандарти.

"В основі Європейського Союзу лежать базові документи. Одним із таких найбільш потужних базових документів, на яких побудований сучасний Європейський Союз, є Копенгагенські критерії. Там чотири групи критеріїв: економічні, соціальні, правові та політичні. Кожна з груп критеріїв має свої відповідні ознаки та свої елементи. Будь-яка країна, яка декларує, що вона хоче долучитися до ЄС і хоче стати членом ЄС у майбутньому, вона має задекларувати та створити механізми, якими ставить за мету безсумнівне виконання всіх груп Копенгагенських критеріїв. Далі країна підписує угоду про асоціацію, створюючи механізми реалізації всіх критеріїв. Це є головним. І якщо країна порушує хоча б одну із груп критеріїв, то в жодному разі вона не має шансів набути членства в Європейському Союзі. Це стандарти", – зазначив співрозмовник агентства.

Тому ніхто з Україною ніякої угоди про асоціацію підписувати не буде доти, поки вона ... не буде звільнена, поки не припиниться переслідування підприємців, тому що десятки тисяч їх сидять у СІЗО; поки не припиниться терор з боку податкової адміністрації, міліції.

За словами експерта, сьогодні керівництво країни в особі Президента Віктора Януковича й керівництва уряду в особі Миколи Азарова, і у більшості ВР – вони порушили всі базові принципи політичних, економічних, соціальних і правових Копенгагенських критеріїв. "А найяскравіше та найбільш виражено вони порушили політичні критерії, які персоніфікуються з особою Тимошенко. Тому ніхто з Україною ніякої угоди про асоціацію підписувати не буде доти, поки вона ... не буде звільнена, поки не припиниться переслідування підприємців, тому що десятки тисяч їх сидять у СІЗО; поки не припиниться терор з боку податкової адміністрації, міліції", – наголосив О.Соскін.

"І як би Порошенко не намагався це зробити, усі його зусилля зійдуть нанівець", – резюмував він.

Як повідомляв УНН, за ініціативи міністра економічного розвитку та торгівлі України Петра Порошенка відбулася телефонна розмова з Єврокомісаром з питань торгівлі Карлом де Гухтом, під час якої обговорювалася підготовка України до ЗВТ. Під час розмови сторони також запланували до 15 травня провести зустріч у Брюсселі для узгодження та координації дій.

Крім того, під час обговорення було приділено увагу перспективам розвитку торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва і наголошено на необхідності прискорення адаптації українського законодавства та стандартів до норм ЄС, що сприятиме доступу України на ринки Євросоюзу.

У свою чергу міністр закордонних справ Німеччини Гідо Вестервелле заявив, що Угода про асоціацію з ЄС не може бути ратифікована за нинішньої політичної ситуації в Україні. Водночас Г.Вестервелле відзначає важливість збереження контактів із Києвом.

Чоловік Тимошенко передав на Захід список урядовців для санкцій

TOP

http://www.tymoshenko.ua/uk/article/yulia_tymoshenko_10_05_2012_06
10.05.2012

imageЧоловік екс-прем'єр-міністра Олександр Тимошенко вважає, що бойкотування європейськими лідерами українських матчів чемпіонату Європи з футболу є логічною відповіддю на створення диктатури і тоталітаризму в Україні.

"Звісно, нам, як громадянам і патріотам України, прикро, що країну чекає ізоляція, адже Євро-2012 – це велика подія для України, на яку всі так довго чекали. Але, з іншого боку, нам зрозумілі й побоювання керівників європейських держав за своїх громадян, котрі не можуть бути при такому режимі у повній безпеці. Тому перенесення фіналу турніру до будь-якої іншої країни видається єдино можливим політичним кроком", - сказав Олександр Тимошенко сьогодні на зустрічі з колишнім чеським сенатором від Громадянсько-демократичної партії Властімілом Сегналом, який 29 квітня почав голодування на знак солідарності з екс-прем'єром України.

Чоловік Юлії Тимошенко також наполягає на необхідності запровадження персональних санкцій проти представників влади, зокрема, обмеження в’їзду та замороження банківських активів щонайменше на 10 років. "Нехай вони доведуть, що ці кошти отримані чесним шляхом", - вважає він.

Олександр Тимошенко передав колишньому чеському сенаторові персональний список осіб, проти яких доцільно застосувати санкції.

Інший Челсі. Історія з Донецька - ВІДЕО

TOP

Німецький вільм про Україну: мільйонери, гроші (в спорті), шахтарі та Москва!

Короткий перегляд фільму:
http://www.theotherchelsea.com/

image
Цілий фільм: http://www.youtube.com/watch?v=D0cezTClAZ8&feature=related

Підписана декларація про єдність опозиції - ВІДЕО

TOP

http://www.tymoshenko.ua/uk/article/yulia_tymoshenko_23_04_2012_01
23 квітня 2012

image
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=21kJ3ksjeI8

Екс-прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко від імені партії "Батьківщина" разом з головою партії "Фронт змін" Арсенієм Яценюком підписала Декларацію про єдність опозиції.

"Я переконаний, що ті політики, які декларують себе як політики опозиційні, приєднаються до нашої ініціативи і разом з нами підуть до спільної перемоги. І ті репресії, які влада розгорнула проти нашого лідера Юлії Тимошенко, проти опозиційних депутатів і лідерів, та агресія, яка співпала з початком виборчої кампанії, отримали адекватну відповідь. Наша відповідь — у нашій єдності", - заявив сьогодні на прес-конференції у Києві перший заступник голови партії "Батьківщина" Олександр Турчинов.

У свою чергу голова партії "Фронт змін" Арсеній Яценюк зазначив, що переговори про об'єднання опозиції для участі у парламентських виборах проходили складно. "Те, що переговори завершені, і те, що сьогодні підписано декларацію єдності між партією "Фронт змін" та Всеукраїнським об'єднанням "Батьківщина" — це знаковий момент", - зазначив він.

За його словами, до об'єднаної опозиції увійшли також Народний рух України, партії "Народна самооборона", "За Україну!" та партія "реформи і порядок".

"Для мене дуже важливо те, що під цією Декларацією стоїть особистий підпис Юлії Тимошенко. Наші стосунки не завжди були безхмарними, але ми зробили дуже серйозні висновки. Ми переступили через багато що, і ми все це залишили у минулому, задля майбутнього нашої України, нашої держави. Можу чітко зазначити, що ми йдемо на базі Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина" єдиним фронтом для перемоги. Номером один у списку є Юлія Тимошенко. Ми йдемо перемагати, щоб отримати більшість у новій Верховній Раді", - підкреслив Арсеній Яценюк.

Олександр Турчинов наголосив, що таке рішення підтримали всі опозиційні партії, які оголосили про об'єднання. "Саме Юлія Тимошенко очолює список. Тут у нас нема іншої позиції. Те, що влада робить все можливе, щоб не допустити її до виборів - це тільки демонстрація їх слабкості і розуміння, що вони не здатні перемагати в чесній боротьбі", - переконаний він.

"Юлія Тимошенко політично очолюватиме список, а юридично вона очолює партію "Батьківщина". Тому тут немає жодної дискусії з цього приводу", - заявив у свою чергу Арсеній Яценюк.

П'ять вимог громадськості до опозиції

TOP

http://www.ukrpohliad.org/

image

25 квітня в прес-центрі Української інформаційної служби в Києві відбулася презентація звернення представників української громадськості до лідерів українських опозиційних сил, в якому до них сформульовано “п’ять вимог української громадськості”:

  1. Формування єдиного списку на виборах за пропорційною системою в загальнонаціональному виборчому окрузі із залученням представників як партій – теперішніх членів КОД, так і всіх інших національних опозиційних сил.

  2. Завчасної публікації такого списку для забезпечення можливості його “народної люстрації”.

  3. Включення до загальнонаціонального опозиційного виборчого списку українців, котрі з вини уряду перебувають на заробітках за межами країни в кількості, пропорційній до їхнього числа серед загалу виборців.

  4. Визначення єдиних кандидатів народної опозиції в мажоритарних одномандатних виборчих округах виключно на основі попереднього народного голосування – “Народних Виборів” у формі “праймеріз”.

  5. Запрошення до єдиного опозиційного списку непартійних представників української громадськості, визначених шляхом народного голосування водночас із кандидатами в одномандатних округах.

В заході взяли участь Олесь Доній, президент Центру досліджень політичних цінностей, народний депутат України; Олексій Кляшторний, голова Центрального координаційного комітету Всеукраїнської профспілки “Народна солідарність”, Роман Круцик, голова Київської міської організації товариства «Меморіал» ім. В.Стуса, Сергій Неділько, голова ГО “Самостійна Україна”, Андрій Новак, голова Комітету економістів України; Сергій Пантюк, секретар Національної спілки письменників України, Михайло Ратушний, голова Української Всесвітньої Координаційної Ради, Тарас Рондзістий, голова Громадського об’єднання “Українська справа”, Валентина Семенюк-Самсоненко, голова Союзу жінок за майбутнє дітей України, Олександр Солонтай, керівник програми практичної політики Інституту Політичної Освіти, член національного комітету громадянської кампанії “МОЛОДІЖНА ВАРТА”, Сергій Кузан, голова ВМГО «Молодіжний Націоналістичний Конгрес», Павло Жовніренко, голова правління Центру стратегічних досліджень, Анатолій Велімовський – один з координаторів громадського руху «Ми - Європейці»; Сергій Пархоменко, журналіст, громадський діяч.

Обговорюючи питання об’єднання зусиль опозиційних сил, Олексій Кляшторний провів аналогію з 2004 роком, коли перемога демократичних сил була досягнута завдяки тому, що опозиція діяла максимально широким форматом: “від Соціалістичної партії до партії промисловців і підприємців”.

Олександр Солонтай наголосив на реальності загрози того, що в новому Парламенті ми можемо отримати тих самих осіб, котрі не виконали свої обіцянки перед виборцями, які вони давали під час виборів попередньої Верховної Ради.

Сергій Кузан зазначив, що відштовхуючись від результатів моніторингу кампанії «Молодіжна варта», в якій бере участь очолювана ним організація, народ не повинен обирати нікого з тих, хто зараз присутній у Раді, бо їх діяльність не відповідала критеріям і нормам роботи відповідального парламентаря демократичної правової держави. І ніякі заяви не зарадять, якщо громадськість не буде постійно моніторити діяльність політиків та чинити на них тиск.

“Непартійну громадськість треба долучати до списків, бо серед саме громадських діячів є достойні люди, не зіпсовані корупційною політичною практикою,” – заявив Роман Круцик.

Натомість представник громадського руху «Ми – Європейці» Анатолій Велімовський запропонував громадськості формувати свій власний список, адже сподіватися, що когось з громадських активістів просто так візьмуть на прохідні місця, сенсу немає.

В такій ситуації учасники заходу побачили вихід у «народних виборах» - праймеріз, коли опозиційні сили за попереднім голосуванням будуть визначати єдиного кандидата від опозиції. При чому не лише від партій, що зараз входять до об’єднання “Комітет опору диктатурі”, але й інших опозиційних до чинної влади українських демократичних сил, зокрема - від партії УДАР та “Громадянської позиції”.

У Москві Януковичу готують долю Лукашенка

TOP
http://www.unian.ua/news/501774-u-moskvi-yanukovichu-gotuyut-dolyu-lukashenka.html
05.05.2012

Роман Цимбалюк

imageКремлю потрібні додаткові важелі тиску на Київ, не випадково Путін, наче прирівнявшись до лідерів західних країн, став на захист Тимошенко, хоча його мотиви абсолютно інші.

Путін шукає нових важелів тиску на Януковича. Напевне, розвиток дії піде за сценарієм, випробуваним на Лукашенку

Лічені години залишаються до вступу на посаду президента Росії Володимира Путіна. Цей пост, як відомо, він займе уже втретє. «Тимчасовий місцеблюститель» Путіна Дмитро Медведєв, на якого немало надій покладали російські ліберали, ось-ось піде на другий план не тільки де-факто, але й де-юре. Вже сьогодні зрозуміло, що з приходом Путіна зміниться і загальна тональність російської зовнішньої політики. І українсько-російські відносини в цьому плані навряд чи стануть винятком.

«Цукерково-букетний» період між Києвом і Москвою закінчився в перший же рік президентства Януковича. Добившись від нинішньої української влади довгожданної пролонгації терміну перебування Чорноморського флоту РФ у Криму, зі свого боку, Москва на поступки для Києва так і не пішла. Пролонгація базування ЧФ Росії ще на 25 років вже не влаштовує російських правителів, які заявляють, що Київ заважає російським морякам відчувати себе господарями Севастополя.

Двостороння дружба знову уперлася в газове питання. Київ вже майже два роки веде безуспішні переговори з Москвою про зниження ціни на російський газ. Але віз і нині там. Тим часом у Кремлі не приховують: на українському напрямі, окрім газу, з'явилося ще кілька невирішених питань. Зараз головним для Москви залишається вирішення питання «труби» на свою користь і участь України в інтеграційних об'єднаннях під російською егідою. Або хоч би запобігання інтеграції України в Євросоюз, хоча тут керівництво України саме все зробило, без сторонньої допомоги. Та і з базуванням ЧФ РФ у Криму знову виникли тертя.

У цій ситуації Кремлю потрібні додаткові важелі тиску на Київ. Не випадково фактично президент РФ Володимир Путін став на захист українського екс-прем'єра Юлії Тимошенко, якій нинішня влада України вділила 7 років в'язниці за підписані в 2009 році з Росією газові контракти. Путін, зрівнявшись з лідерами західних країн, запропонував медичну допомогу Юлії Володимирівні.

- Якщо Юлія Володимирівна вважатиме можливим і якщо влада України, наші українські партнери, погодяться з цим, ми із задоволенням прийняли б Юлію Володимирівну Тимошенко в Росії для лікування в будь-який зручний для неї і для влади України час, в будь-якому лікувальному закладі, - заявив він 3 травня під час зустрічі з журналістами.

Зрозуміло, що, захищаючи Тимошенко, Путін відстоює не стільки принципи демократії, скільки підписані контракти і свою репутацію. Адже взимку 2009 року він особисто погоджував ту нещасливу угоду під час багатогодинних переговорів з Тимошенко за зачиненими дверима. І вирок екс-прем'єрові України, зрозуміло, кидає тінь на лідера Росії. Своє ставлення до справи Путін висловлював неодноразово. За його словами, підписана угода повністю відповідає законодавству обох країн.

- Ми, коли підписуємо угоди з якою б то не було країною, з будь-якою країною, і Україна в цьому сенсі не виняток, звичайно, наші юристи досконально вивчають законодавство країни-нашого партнера для того, щоб убезпечити нас від будь-яких ризиків при виконанні цих контрактів, - уточнив днями свою позицію відносно контрактів Володимир Путін.

Не варто забувати, в яких умовах були підписані газові угоди 19 січня 2009 року. З одного боку, замерзала Європа, з іншго – в самій Україні повним ходом йшла гаряча політична боротьба за майбутнє президентське крісло. Очевидно, що саме це дозволило тоді Володимиру Путіну зіграти на суперечностях і добитися вдалих для Москви умов продажу газу. Природно, переглядати такі угоди Москва не має наміру. Але й продовжувати ігри на інтересах усередині українських еліт після приходу до влади Януковича стало складно. Хоч би тому, що вертикаль управління країною міцно зосередилася в руках однієї політичної сили, а українська опозиція до цих пір деморалізована і, за великим рахунком, поки не здатна впливати на ситуацію в країні.

Люб'язне запрошення Тимошенко на лікування до Москви – ключ до розуміння того, якою буде політика старого-нового президента Росії відносно офіційного Києва. Очевидно, що Росії вигідно стрепенути «монолітну» владу Партії регіонів і тим самим зробити Януковича згідливішим, тобто знову спробувати реалізовувати принцип «розділяй і володарюй».

Не дарма ж поки що президент Дмитро Медведєв прямо заявив, що переслідування політичних опонентів в Україні неприйнятне, і це «кидає тінь на тих, хто такі рішення ухвалює».

Не виключено, що за заявами російського керівництва послідують конкретні дії. Наприклад, на Януковича можуть обрушити всю потужність російських федеральних телеканалів. Причому пригадати українському президентові можуть багато що: від ухвалення непопулярних соціальних рішень до розкоші в його резиденції Межигір'я на тлі зубожіння звичайних українців.

Як показує досвід попередніх років, багатосерійні фільми типу «Хресний Бацька», в якому телемайстри з НТВ викривали політику дружнього Москві президента Білорусі Олександра Лукашенка, проводяться в рекордні терміни та й з'являються зазвичай тоді, коли це вигідно Кремлю. Після цього зазвичай слідують серйозніші економічні санкції – торгові обмеження, мита, перевірки. Своє попередження у вигляді «сирної війни» Україна вже одержала.

Все це навряд чи додасть рейтингів Партії регіонів напередодні парламентських виборів. Адже базовий електорат «регіоналів» на Сході і Півдні України все ще тяжіє до «совка», чим в чергове обов'язково спробує багато хто скористатися.

Роман Цимбалюк, власкор УНІАН у Москві

Приборкання норовливої

TOP

http://mn.ru/oped/20120426/316525640.html
26 квітня 2012

Загальний ефект від показового побиття швидше негативний

Віталій Портников

image Після того як колишній український прем'єр-міністр Юлія Тимошенко була засуджена до тюремного ув'язнення за перевищення повноважень в оформленні газових контрактів з Росією, новини про її перебування під вартою стали мало не головними в політичному житті країни.

Можна сказати, що багато українців «навчилися» пропускати ці новини мимо власної свідомості - приблизно так само, як в 30-і роки минулого століття радянські громадяни привчилися не помічати новин про показові процеси та розстріли "ворогів народу». Однак те, що сталося під час перевезення Тимошенко з колонії в лікарню, знову змусило політиків, спостерігачів і звичайних громадян звернути пильну увагу на те, що відбувається навколо опозиційного лідера. Тимошенко, за її власними словами, була побита і перевезена насильно. І тепер у знак протесту проти цього побиття вона оголосила голодування.

Власне, вже сама процедура перевезення Тимошенко виглядала підозріло - як якась спеціальна операція, про яку повідомили після того, як саме перевезення відбулося. Буквально через день, в обстановці такої ж підвищеної секретності, Тимошенко повернули в колонію, пояснивши це тим, що вона не хоче лікуватися у харківських лікарів, а лікарня - це не санаторій.

У поясненні цьому не було ні грама логіки, так як про небажання Тимошенко лікуватися в українських лікарів було відомо задовго до її перевезення, і вже у всякому разі про це можна було дізнатися до транспортування колишнього голови уряду. Навіть самі тюремники визнають, і їх визнання озвучує голова фракції Партії регіонів у парламенті Олександр Єфремов, що Тимошенко перевозили насильно. Але для чого «накривати простирадлами» і волочити кудись людину, яка втратила здатність пересуватися, теж не пояснюють.

Але ж зрозуміло навіщо. Акція залякування Юлії Тимошенко відбувалася якраз у днях початку процесу об'єднання української опозиції, чого адміністрація президента Віктора Януковича як раз і намагається не допустити. Янукович і його наближені живуть в гнітючому, параноїдальному страху втратити владу після майбутніх парламентських виборів. Замовні соціологічні опитування, все ще зберігають за Партією регіонів та її сателітами непогані позиції в законодавчому органі, однак на їхні нерви заспокійливо не діють. Вони знають про справжні цифри і розуміють, що і з Партією регіонів, і з самим Януковичем все закінчено. Виграти вибори «регіонали» можуть тільки тотально сфальсифікувавши їх результати, але для цього потрібно, щоб воля суспільства до опору була паралізована.

Насильницьке перевезення та побиття Тимошенко - це тільки початок масованої кампанії зі залякування українського суспільства. Запевнення, що не відбулося нічого особливого, що в українських в'язницях і без того б'ють і колишній прем'єр просто стала жертвою системи, на цьому тлі виглядають безглуздо. Тюремники точно знали, з ким вони мають справу, чудово розуміли, що історія з насильницькою госпіталізацією матиме резонанс, і ніколи б не зважилися застосувати силу до Тимошенко, якби не отримали вказівку з самого що не є верху.

І не можна сказати, що Янукович не заробив очки цим побиттям! Ще й як заробив - по-перше, пов'язав спільною відповідальністю своїх давніх донецьких соратників і пристосовуванців-мільярдерів, які прийшли в його владу тільки заради порятунку власного бізнесу та отримання додаткових доходів від «хлібних» посад. А по-друге, змусив прискорено битися серця звичайних коляборантів, які перелякавшись не на жарт, у цьому своєму хтивому переляку взялися ще більше «вилизувати» владу. Але загальний ефект від показового побиття швидше негативний, тим більше в навколишньому для України світі.

Тепер, коли у владі починають розуміти, що перегнули палицю, починаються не просто виправдання, а «альтернативна кампанія» з дискредитації Тимошенко. У мережу запущено знятий нібито в її камері ролик, на якому схожа на прем'єрку жінка жваво ходить на високих підборах - ось, мовляв, який вона інвалід! - І навіть цілується з невідомим. Тюремники вже підтвердили справжність нашвидку сфабрикованої фальшивки, завдяки випадкові запущеної в ефір сайтом колишнього по мічника, головної пропагандистки Януковича Ганни Герман.

Одночасно ще одна партійна пропагандистка Інна Богословська в супроводі групи «розмовляючих» депутатів від влади та їх обслуги запущена в Брюсселі, задля термінового проведення зустрічі парламентського клубу Європарламент – Україна
Туди ж приїхала і група співробітників української генеральної прокуратури, якій доручено переконати європарламентаріїв, що з Тимошенко все добре. Навіть чудово.

І в цьому виявляється дволикість позиції української влади. Час «своїх сучих дітей» безповоротно минув разом із крахом Радянського Союзу, і нікому в останні десятиліття не вдавалося вибудувати диктаторський режим з благословення Брюсселя і Вашингтона. Тим часом Янукович, схоже, хоче саме цього - Білорусі на європейські гроші. І ніхто не може пояснити йому, що так не буває, що ніяка пропаганда не змусить навколишній світ змиритися з фактом побиття жінки у камері, навіть якщо за цим побиттям криється висока мета -приборкання всього суспільства.

Переклад з російсъкої


 

Янукович будує в Україні концтабір - ВІДЕО

TOP

image
http://www.youtube.com/watch?v=Vhihu-nNSrg&feature=share

Декілька тисяч міліціонерів в центрі Києва застосували силу до мирної демонстрації. Є потерпілі.

 

Округ на замовлення: мажоритарку розділили в інтересах «регіоналів»

TOP

http://tyzhden.ua/Politics/49416
7 травня 2012

image  

Андрій Дуда

Аналіз визначених Центрвиборчкомом мажоритарних виборчих округів під парламентські перегони-2012 свідчить, що «нарізали» їх під конкретних кандидатів від влади

«Нарізаючи» округи, Центральна виборча комісія  мала б зробити все, щоб при визначені їх меж не було підозри в застосуванні однієї з чорних виборчих технологій – джерімендерінгу. Зміст цієї технології полягає у «нарізці» округу таким чином, щоб у його складі опинилися території, мешканці яких підтримують певну політичну силу чи визначеного кандидата, або навпаки - позбавити електоральної бази суб’єкта виборчого процесу. Прикро, але очевидно з чесністю і об’єктивністю у нарізці округів у ЦВК не склалося…

Не пройшло і тижня, а рішення ЦВК про нарізку округів вже викликало шквал критики як представників недержавних спостережних організацій, так і місцевих політичних еліт. Основна претензія – Центральна виборча комісія, підконтрольна Партії регіонів, перерозподілила округи в інтересах «регіоналів». При чому претензії є не лише в опозиційних, а й в дружніх до ПР партій.

Ціла статя: http://tyzhden.ua/Politics/49416

image

http://maidan.org.ua/2012/05/vyborchi-okruhy-2012-okruhy-narizani-na-koryst-vlady-karta-dozvolyaje-pobachyty-tse-naochno/

http://pics.livejournal.com/horbal/pic/0000te8q

Richest Ukrainian makes $3 billion on state asset sales

TOP

http://www.bloomberg.com/news/2012-05-02/richest-ukrainian-makes-3-billion-on-state-asset-sales.html
May 2, 2012

Ilya Khrennikov and Daryna Krasnolutska

imageRinat Akhmetov, Ukraine’s richest man, added $3 billion to his net worth in the past six months by buying state-owned energy assets sold by his hometown political ally, President Viktor Yanukovych.

As the sole bidder in two of five government auctions held since November, Akhmetov’s DTEK Holdings BV paid about $600 million to acquire state stakes in some of the country’s leading power generators and distributors that gave him control of about 70 percent of the country’s thermal power output.

Consolidating the assets almost doubled DTEK’s equity value to more than $8 billion, boosting Akhmetov’s personal fortune to more than $18 billion, according to the Bloomberg Billionaires Index, a daily ranking of the world’s richest people.

“Before these privatization auctions, DTEK was already a minority shareholder in these utilities and controlled their management,” said Serhiy Diachenko, who covers energy at Kyiv, Ukraine-based think tank Razumkov Center for Economic and Political Studies. “As a result, there was little or no competition for these assets as nobody wanted to buy a ticket to war with Akhmetov.”

Ruslan Leonenko, a DTEK press officer, declined to comment for the story or on whether the privatization terms and the prices paid for the assets were fair.

Complete article [ here ].

IT-компанії тікають з України

TOP

4 травня 2012

image
http://www.youtube.com/watch?v=x1t-yhfhF_s&feature=youtu.be

Український інтернет-бізнес поступово переїжджає на сервери в Західній Європі, які вітчизняні правоохоронці не зможуть заарештувати. Та й інвестори, за словами підприємців, втратили інтерес до сайтів, розташованих в Україні.

Тризуб Нептуна - фільм про флот УНР - ВІДЕО TOP

Тризуб Нептуна - перший документальний фільм про революційну фазу становлення Українського Державного Флоту в 1917-1918 рр. Режисер - Іван Канівець.

image
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=ttRjyesmcOI#!

image

А тепер у Криму громадськість протестує проти розміщення портрету Сталіна в «Столовой СССР», яку відкрили в державній установі у Сімферополі

http://www.radiosvoboda.org/content/article/24569538.html

Україна у II Світовій - очима Табачника - ВІДЕО

TOP
image
http://www.youtube.com/watch?v=dhFvYpfaFTg&feature=relmfu

Civil society and Its enemies

TOP

http://www.ukrainianweek.com/Society/46723
April 17, 2012

Ihor Kondratenko

Forming a fully-fledged civil society in Ukraine is still a challenge because the numerous existing NGOs have failed to become its foundation

imageAs Karl Popper was writing his Open Society and Its Enemies, one of the ideological cornerstones of contemporary European liberalism, threats to civil society were expected to come from a variety of different sources. Standing in the way of a community of free citizens capable of joining forces and defending their rights were government agencies (they sought to justify their own existence, expand their staff, increase expenses and thus make more room for corruption), passive citizens (with their distinctively uncritical treatment of the government), paternalism and traditions that have formed in certain societies.

All of this holds true for Ukraine. But equally harmful to our emerging civil society are imitators and timeservers who have turned public activity into a type of business based on grant seeking and report writing.

[…]

According to the Institute of Sociology at the National Academy of Sciences of Ukraine, 80 per cent of Ukrainians are not members of any NGO, even though Ukraine is almost on a European level in terms of the number of NGOs. The classical mafia-type union of large capital and government bureaucracy is utilising the absence of civil society in order to create an illusion that democratic institutes exist and to directly solve their own business problems.

Complete article [ here ].

Україну розділяють міфи - В. В'ятрович - ВІДЕО

TOP

image
http://www.youtube.com/watch?v=T8-nqBLbicw&feature=youtu.be


Встановлення "пісяючого Сталіна" у Львові - ВІДЕО

TOP
image http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=_9zy-uolUe8

З Януковичем на День перемоги трапився новий конфуз

TOP

http://www.pravda.com.ua/news/2012/05/10/6964275/
10 травня 2012

image
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=cDgfinjady0

З президентом Віктором Януковичем стався традиційний конфуз під час виступу з нагоди Дня перемоги.

Це видно з відео, оприлюдненого в ефірі каналу ТВi.

Янукович читав свою промову з паперу та неправильно розставив паузи по тексту виступу.

Звертаючись до ветеранів, він сказав: "Ви пройшли через пекло війни (пауза) З фашизмом до кінця виконували свій обов'язок перед батьківщиною".

Тобто замість фрази "ви пройшли через пекло війни з фашизмом" складалося враження, що ветерани разом з фашистами "до кінця виконували свій обов'язок".

Минулого року з Януковичем вже траплявся конфуз через схильність дослівно читати свої промови. На мітингу-реквіємі в Борисполі він назвав обов’язком влади "уможливити (очевидно, президент хотів сказати унеможливити) нові трагедії".

У березні цього року Янукович, говорячи про медицину, сказав, що "це та галузь, яка повинна йти попереду, як дим від паровоза".

Також у березні 2012 Янукович у присутності президента Туркменістану переплутав його державу з Казахстаном.

У січні 2011, виступаючи на урочистих зборах з нагоди Дня Соборності, Янукович сказав: "Головним ресурсом, який є в нашому розпорядженні, є довіра і розуміння необхідності подолання тимчасових труднощів зарази втілення реформ". Очевидно, президент мав намір сказати: "Заради втілення реформ

Правоохоронці торгують свободою - Усов -ВІДЕО

TOP

image
http://www.voanews.com/ukrainian/news/ukraine/
Usov-interview-05-09-2012-150819505.html

У той час як Європа схиляється до соціалізму, у прикордонних з ЄС країнах – Білорусі, Росії і все більше в Україні – влада вдається до авторитарних методів управління. Про роботу журналістів у нових політичних умовах у студії «Голосу Америки» розповів журналіст Костянтин Усов – автор фільму про Лук’янівське СІЗО, який один з небагатьох в Україні робить серйозні журналістські розслідування.

Patriarch Filaret and heads of UGCC and UAOC head Ivano Frankivsk day TOP

http://www.cerkva.info/en/news/patriarch/2375-frankivsk350.html
May 7, 2012

image

On May 5, Patriarch Filaret, Patriarch Filaret was joined by the primates of the Ukrainian Greek Catholic Church and the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church in Ivano Frankivsk, at the invitation of the city government, to celebrate the 350th anniversary of the founding of the city.  From there, Patriarch Filaret travelled to Lviv to celebrate "Lviv Days" at the invitation of the city and oblast governments.

Патріарх Філарет взяв участь у святкуваннях 350-го ювілею м. Івано-Франківська TOP

http://www.cerkva.info/en/news/patriarch/2375-frankivsk350.html
7 травня 2012

image

Андрій Головков

До столиці Прикарпаття 5 травня 2012 року на запрошення міського голови завітав Предстоятель Київського Патріархату Святійший Патріарх Філарет для участі у святкуванні 350-ліття міста Івано-Франківська.

На початку урочистостей відбулась зустріч предстоятелів УПЦ Київського Патріархату УГКЦ та УАПЦ у Свято-Воскресенському соборі УГКЦ м. Івано-Франківська.

Потім очільники православних Церков та єпископат УПЦ Київського Патріархату, УГКЦ та УАПЦ, численне духовенство, вирушило хресною ходою до міської Ратуші. На площі духовенство зустрілося з громадою міста і представниками міської та обласної влади.

Благословення ювілейного святкування розпочалося спільним Молебнем до Пресвятої Богородиці, під час якого кожний Предстоятель виголосив молитву благословення та привітав громадськість і всіх мешканців міста.

Святійший Патріарх Філарет відзначив міського голову Івано-Франківська Віктора Андрюсовича Анушкевичуса – орденом святого рівноапостольного князя Володимира Великого III-го ступеня.

image

Історичною назвав цю подію голова обласної держадміністрації Михайло Вишиванюк, адже «патріархи трьох українських церков зробили крок назустріч один одному, як заповідав Тарас Шевченко».

«350 років - це невеликий період для міста, - сказав, вітаючи Івано-Франківськ, його численних гостей і жителів Михайло Вишиванюк. - Та чи міг собі уявити граф Потоцький, засновуючи село Заболоття, як фортецю, між двома Бистрицями, що воно переросте у таке прекрасне місто і стане одним із кращих міст України».

Потім Патріарх Філарет разом Предстоятелями та керівниками області та міста урочисто відкрив пам’ятний знак на честь спорудження першої української церкви.

image

В урочистостях взяли участь 28 делегацій міст-побратимів з 12 країн, дипломатичних установ, інших міст України.

Під час всіх урочистих заходів Святійшого Патріарха супроводжував митрополит Івано-Франківський і Галицький Іоасаф.

Ціла стаття [ тут ].

Ефект "ноцебо" або медична псевдореформа

TOP

http://www.pravda.com.ua/columns/2012/05/8/6964061/
8 травня 2012

image Павло Петренко, керівник юридичного департаменту секретаріату політичної партії "Фронт Змін"

Ініціативи чинної влади у сфері охорони здоров’я ставлять великий знак питання над існуванням не тільки медицини, а й усього українського народу.Зволікання з реалізацією заходів для підвищення ефективності та доступності медичного обслуговування, неналежне фінансування галузі призвели до того, що вітчизняна сфера охорони здоров’я наразі знаходиться в край критичному стані.

 Згідно рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я ефективне функціонування галузі охорони здоров’я можливе за умови, коли держава витрачає на ці потреби не менше 5 % свого ВВП.

Приміром, в країнах ЄС витрати на фінансування системи охорони здоров’я становлять близько 10% ВВП, в США – 16% ВВП. Але в Україні цей показник складає лише 3,6. Тобто на сьогодні нашій державі не вистачає як мінімум 20 млрд. гривень на потреби медицини.

 Недостатнє фінансування даної галузі відповідно зумовлює низьку оплату праці медичних працівників, середня заробітна  плата яких є чи не найнижчою серед усіх професій. Як наслідок, тисячі фахівців змушені виїжджати за кордон та шукати кращої долі – від Лівїї до Таїланду.

 Подібні проблеми призводять до жахливих наслідків. Так, за даними Держкомстату кожен десятий українець не доживає 35 років, а кожен четвертий – до 60. Рівень дитячої смертності перевищує європейські показники в 2,5 рази. Україна – один з світових лідерів за темпами росту захворюваності на СНІД, туберкульоз, цукровий діабет.

 А тут саме час згадати обіцянки чинної влади напередодні виборів. Так, передвиборча програма нинішнього президента рясніла гучними заявам: до 2020 року українців має бути 50 мільйонів, а на фінансування системи охорони здоров’я – 10 % ВВП. Втілити ці показники в життя регіонали обіцяли завдяки проведенню реформи охорони здоров’я.

Що ж з усього цього ми маємо сьогодні? З вересня минулого року в Україні впроваджується пілотний проект з реформування системи охорони здоров`я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях і в місті Києві. Подібний експеримент передбачає створення до кінця 2014 року 4 рівнів надання медичної допомоги – первинної, вторинної (спеціалізованої), третинної (високоспеціалізованої) та екстреної. А вже з 2015 року, врахувавши отримані результати, реформу охорони здоров’я за таким самим принципом буде розпочато на всій території Україна.

Тобто фактично на реалізацію пілотного проекту маємо більше двох років! Чи не забагато? Ініціатори реформи запевняють – нібито у цьому процесі квапитися не варто, треба врахувати всі можливі варіанти реформи. Станом на сьогодні пройшло вже більше 8 місяців від початку впровадження так званої "реформи охорони здоров'я". Давайте спробуємо розібратися, які ж її перші результати. 

На первинному рівні медична допомога має надаватися лікарем загальної практики - сімейним лікарем, який прийматиме аналізи, ставитиме діагнози, лікуватиме "найбільш поширені" хвороби та за потреби прийматиме рішення про направлення пацієнта в спеціалізовану лікарню.

Але сьогоднішні сімейні лікарі – це "вчорашні" кардіологи, педіатри та терапевти, які пройшли прискорену перекваліфікацію за півроку. Тоді як в Європі для цього потрібно отримати спеціалізовану освіту та пройти багаторічне стажування.

 На вторинному рівні передбачається створення госпітальних округів – об’єднання багатопрофільних лікарень інтенсивного, реабілітаційного та планового лікування, спеціалізованих медичних центрів кількох районів. Але подібні ініціативи навпаки ще більше віддалять медицину від громадян – лікувати щось серйозніше, ніж грип чи зубний біль будуть за 100 кілометрів від населеного пункту.

Щодо екстреної допомоги – лише одні рожеві обіцянки. Так, реформатори декларують, що за потреби таку допомогу буде надано на 10-20 хвилин. Але вони чомусь не врахували існуючу інфраструктуру, стан доріг в сільській місцевості, а точніше їхню відсутність, та брак машин швидкої допомоги.

На таку реформу потрібні значні кошти – навчання лікарів, закупівля нового обладнання, ремонт лікарень вартує мільярди гривень. Але держава виділяє на це самі лише копійки, за які можна хіба що замінити таблички на лікарнях. Тому можновладці для реалізації медичної реформи використають, скоріше за все, їхній улюблений механізм – "оптимізацію", яка по суті передбачатиме значне скорочення лікарень та медичного персоналу.

І це попри те, що Конституція гарантує – існуюча мереж державних та комунальних закладів не може бути скорочена. Підтвердженням цього вже є "перші тривожні дзвіночки" - в кількох містах влада намагалася укрупнити лікарні, тобто з двох зробити одну, скоротивши удвічі лікарів та медсестер. Тоді громада відстояла свої інтереси, але вже завтра подібне може трапитися деінде.

При цьому Президент та Кабмін зайняли у цьому процесі досить вигідну позицію. Передали "естафетну палицю" реформи місцевій владі у пілотних регіонах. Тож усі можливі прорахунки, скоріше за все, спишуть на недолугі дії саме влади на місцях, а самі залишаться "білими та пухнастими".

Це вкотре доводить, що у влади немає дієвих засобів реформувати галузь охорони здоров’я та забезпечити громадян якісною медициною. Подібні ініціативи – лише імітація роботи на користь українців.

Здійснюючи цю реформу, можновладці напевно розраховують на ефект плацебо – покращення стану пацієнту завдяки тому, що він невпинно вірить в ефективність певного препарату, який насправді не має жодної дії.

Тобто українці, за задумом чинної влади, мають дивним чином сцілитися від самої думки, що нібито щось робиться для покращення їхнього здоров’я та умов лікування. Але на практиці все відбувається інакше – примітивні дії можновладців під гучною назвою "медична реформа" не лише не покращують стан галузі, а навпаки – планомірно зводять її у могилу, таким чином, в першу чергу, завдаючи шкоди українцям (ефект ноцебо). 

Павло Петренко, член Бюро партії "Фронт Змін", керівник юридичного департаменту партії, спеціально для УП

 

Andriy Shevchenko, captain Ukrainian football captain – CNN – VIDEO

TOP

http:// www.cnn.com/2012/05/08/sport/football/football-euro-2012-ukraine-tymoshenko/index.html?iid=article_sidebar
May 8, 2012

Interviewer: Andrew preferred to speak in Russian, but as the interview progressed he answered a couple of questions in English.

image
http://www.cnn.com/2012/05/08/sport/football/football-euro-2012-ukraine-
tymoshenko/index.html?iid=article_sidebar


Death of the Ukrainian Greek Orthodox Church of Canada

TOP

Your  April 28 issue of ePOSHTA prompted me to write the following.

As a child growing up on a farm in central Saskatchewan in the 1940s, my religious perceptions developed via monthly church attendance at the villages of Yellow Creek and Tarnopol. Later, this was reinforced by my older cousin Stefan Zuzak -- a survivor of German prisons, concentration camps and death marches -- who fulfilled his promise to God that, if he were to survive, he would serve Him as a priest. His brother spent many years in the Siberian Gulags following WWII. Still later, as a resident of the Petro Mohyla Institute, I was inspired by the stories of the creation of the Ukrainian Greek Orthodox Church of Canada (UGOCC) by the triple S -- Sawchuk, Stechyshyn, Swystun -- later cemented by the inspiring intellect of Metropolitan Ohienko.

The overriding concerns of both the creators and members of the UGOCC were the preservation and nourishment of the Ukrainian soul -- the language and the culture. The perception was that the Ukrainian Greek Catholic Church -- with its non-Ukrainian clergy and hierarchy -- was not particularly interested in the Ukrainian soul. The name "Greek Orthodox" in lieu of "Greek Catholic" emphasized that although they were offspring of Greek Catholic parents they were returning to their ancestral pre-1596 "Ukrainian" Orthodox faith. It was clearly understood that the church buildings and property belonged to members of the parish and not to the church hierarchy. No one would have tolerated interference in church affairs by people from outside Canada. And no one even thought about canonicity.

If the Ukrainian Greek Orthodox Church of Canada and its clergy were/are not canonical, does this imply that I am not a Christian? I am now officially a heathen? I fully agree with Bishop Paul Peter Jesep when he states: “Canonical status is about politics.  It’s about power.  It has nothing to do with God, faith, or loving more and judging less to make a better world." 

That is why the latest kerfuffle with Patriarch Filaret and the order of Patriarch Bartholomew via Metropolitan Yurij Kalistchuk for my religious representatives to boycott all functions in the vicinity of Patriarch Filaret is so painful to me and to so many other Ukrainians. An outsider is dictating what we must do in Canada. An outsider and/or Metropolitan Yurij are laying claim to my parish property. The canonicity canard is threatening my Christianity. My clergy refuses to pray for the soul of my relatives and the UPA. They refuse to represent me in Parliament when Andrei Sheptytsky is honoured.

The souls of the founders of the Ukrainian Greek Orthodox Church of Canada, including the souls of my parents, are not resting easy today.

Will Zuzak
Canada

Let us pray! TOP

Cause: Letter to Metropolitan of UOCC:
http://www.eposhta.com/newsmagazine/ePOSHTA_120428_CanadaUS.html#ct1

Христос Воскрес!

Reading this email exchange made me ashamed of us all. One does not expect spewing of hateful rhetoric from Christians who claim to be striving to unify their church after a millennium of persecution. I am aware of the sensitive nature of the topic, but disappointed at how quickly educated people resort to impetuous insult over rational debate. Even more surprising is that  people born and raised in democracies , where the rule of law binds society, are so quick to disregard canonical law of the Eastern Orthodox Church, established by the Fathers of the Church at the Seven Ecumenical Councils (4th to 9th century).

Does anyone believe that the clergy of the non -orthodox denominations who came to greet and serve mass with Patriarch Filaret of the UOC-KP, were there without the blessing of their higher-ranking bishop , and in accordance with their own canonical law? Using the derogative, racist term “Turk” to describe His- All Holiness Ecumenical Patriarch Bartholomew is morally reprehensible and self-destructive.

The more we argue and insult each other, the more we sabotage a unified Ukrainian Orthodox Church. What are our goals? What do we expect to achieve through such petty attacks? I propose the following.

Firstly, let’s not repeat history by inviting outsiders to govern us, for such invitations have historically ended in despotic conquests by the “guests” (the above mentioned denominations included.)  The Roman Catholic and Russian Orthodox Churches have degraded, and plundered our Kyivian Ukrainian Orthodox Church for centuries, and continue to do so.

Let us all remember why our parents escaped from Ukraine and immigrated to America, built churches and served ‘Panakhydas’ (memorial services ) to honor thousands  of martyrs of our Holy Ukrainian Autocephalous Orthodox Church whom  the Soviet regime turned to ashes  in the 1930s.  

Secondly, According to the Eastern Orthodox Church canonical law, no clergy or Parish Council has the right to invite a prelate. Only the higher- ranking bishop of that Eparchy  ( in our case – Metropolitan Yuri of the Eastern Eparchy of Canada) holds this authority.  Patriarch Filaret, knowingly, has been jurisdictionally trespassing during his visits to American parishes.  Could His-All Holiness, or metropolitan Yuri ignore this? Yet, we berate the Moscow Patriarch Kyrill when he violates the same canonical law by visiting Ukraine (with Catholic s who only recognize the Moscow Patriarchate and not UOC-KP).

Let us pray for the day when the UOC-KP, will be granted its autocephaly (canon VIII Ephesus Council 431[1]) understanding that autocephalous means self-headed, and with full communion with the other Eastern Orthodox churches. Autocephaly can only be granted by the Ecumenical Patriarch of Constantinople. The UOC-KP is our ancestral legacy, and it’s our sacred obligation to do everything in our power for the UOC-KP to regain her autocephaly (Moscow simony -1686).  However, unity cannot be achieved by abuse, force, and falsification.

Since the X century, The Kyivian Ukrainian Orthodox Church has been recognized as the most tolerant church in all of Christendom. Orthodox Ukrainians have historically fought only  in defense of their orthodox faith and Ukraine’s freedom ( Khmelnytsky- cossak uprising 1648)–not  to conquer and convert other Christians. Ironically, that very tolerance has contributed to Ukraine’s downfall.  Although, we must safeguard religious tolerance, we cannot miss the historical opportunity to establish the Kyivian Patriarchate of the Ukrainian Orthodox Church.

The religious factor in Ukraine has been and is a decisive one for her independence.  Both UAC-KP and UAC-MP are challenged by the same former historical enemies (Poland and Russia).  Currently, UOC has three “observers, proselytizers and media-workers” that stay put till the right moment. When we quarrel, they attract the tolerant, progressive Ukrainian intelligentia. Two of them exist because of our unique, Ukrainian Orthodox spirituality, and both of them share the same goal. 1) Russia and her Moscow Patriarchate, who claims to be the successors of Kyivian Rus and its Church, are conspiring with the Vatican to degrade the Ecumenical Patriarch in hopes that eventually, the Moscow Patriarchate, will take over the Ecumenical Patriarchate of Constantinople.  One opponent down.

One must understand that there is only one Catholic Church in Ukraine with two rites – Roman and Greek-Catholic. Both have the same mission: Convert the rest of Ukraine followed by Russia to Catholicism.  2)  Greek-Catholics also claim to be the only righteous canonical hiero of the Kyivian Church because their church is in communion with Rome since the “Union of Brest -1596, (as it was, according to their interpretation, during the 1st. millennium). Ukraine was under Polish Roman Catholic domination since the 14th century, and in the early 16th century  Jesuits, and “The Sacred Congregation of propaganda of the faith” (1st formative phase: 1572-85 to 1622).  Their mission was the spread of Catholicism and ecclesiastical affairs in non-Catholic countries.  It was during this formative phase of the propaganda of faith, that the Roman Catholic King of Poland nominated the Metr. of Kyiv Rohoza, who recognized the primacy of the pope. 3) The third “observer” is the Roman Catholic Church. Both rites of the Catholic Church coordinate their proselytizing , celebrate  past conquests of the Ukrainian Orthodox Church.  The following quotation states what Ukraine and her Holy Ukrainian Orthodox Church has to deal against.  

About The Vatican Lobby

As the last remaining institution of the Roman Empire, the Roman Catholic Church believes it has the historical, religious, and political authority to rule over mankind. As a city-state active on the international stage, the Vatican makes this authority the driving force of its foreign policy. Its diplomats work to expand the influence of the Roman Pope, while a vast network of bishops, priests, and lay people work to bring about a universal vision for mankind.

This website documents how the Vatican is challenging and undermining national sovereignty all over the world. My goal is to encourage readers to exert pressure on their governments to abstain from political relations with the Vatican based on a serious conflict of church and state.

I am convinced that both Ukrainian Orthodox Churches of the USA and Canada had and have the holies intentions for our Ukrainian Orthodox Church KP in Ukraine. They are also the ones that can help her the most, and UOC-KP, in time, will be able to help our Ukrainian Orthodox Churches in the diaspora.  Both churches must abide by Orthodox Canonical Law.  

In this crucial historic moment, we must change our tactics of rapprochement.  Metropolitan Yuri’s letter gives us hope with these words “…In accordance and blessing of His-All Holiness, Patriarch Bartholomew I, “Patriarch Filaret” cannot at this time be welcomed…” Let’s us pray that the time, when Patriach Filaret will be welcomed, is on the horizon.

«Правд є багато, а істина одна, й до істини треба достукатися – а це й важко й відповідально»  Валерій  Івченко –

“There are many truisms,
but only one essential truth,
and to grasp it requires exacting toil and profound responsibility.”
Valery Ivchenko- performer, director, poet, writer.

Yours in Christ,
Halyna Hrushetska
Canada

Ashamed TOP

Congratulation on an excellent (ePOSHTA) article (Камо грядеш, діаспорна православна церкво? about Pravoslavna Tserkva and where Canadian Consistoria stands, and being pravoslavna, I am ashamed the stand our dukhovenstvo took against Patriarkh, and YES, the only path for us is to join KYIVSKY PATRIARKHAT.

Irene Tkachenko
Canada

Не поклонятися чужинцям TOP

Все починається з Віри.

Якщо автор християнин - то шукай причину у цьому. Чуже в голові - чужі в житті.
http://h.ua/story/346003/
Тому треба не поклонятися чужинцям.

Miki Pavlenko

Modest Cmoc

TOP

OTTAWA --The Ukrainian Canadian Congress issued the following statement on the sudden passing of Mr. Modest Cmoc.

"On behalf of the Ukrainian Canadian Congress and all its constituent member organizations, I would like to express our deepest condolences to the family and friends of the late Mr. Modest Cmoc," stated Paul Grod, UCC President. "Modest Cmoc will be remembered as a tremendous contributor to the strength of Canada's Ukrainian community and as someone who made a positive difference in the work of the UCC and many of its member organizations. Modest loved Canada, his Ukrainian heritage, and his family and friends. He will be dearly missed."

The Ukrainian Canadian community has suffered a great loss with his passing. Modest was actively involved in the Ukrainian Canadian community, having occupied leadership positions in the Ukrainian Canadian Congress (National) as director of its Ottawa office, and in numerous leadership positions in the Ukrainian Professional and Business Association (Ottawa), as well as Ukrainian Youth organization Plast.

Modest Orest Cmoc was born on March 22, 1942 and immigrated with his family to Canada as a child after the Second World War. He attended schools in Toronto and graduated from the University of Ottawa in 1966. He was active in various Ukrainian community organizations in Toronto and later in Ottawa. Professionally, Mr. Cmoc worked in management positions for the federal government and in the private sector. Following his retirement, Modest Cmoc continued his activities in the ethnocultural community and held various executive positions in several voluntary and national organizations.

We ask God to remember Mr. Cmoc's family during this difficult time, and to grant Mr. Modest Cmoc eternal life in His Heavenly home.

Vichnaya Yomu Pamyat - May His Memory Be Eternal"


Конґрес Українців Канади висловлює співчуття з приводу відходу у вічність Модеста Цмоця TOP

4 травня 2012 р

Оттава - Конґрес Українців Канадизробив наступну заяву з приводу раптового відходу у вічність св. пам'яті Модеста Цмоця.

"Від імені Конґресу Українців Канади та всіх його складових організацій я хочу висловити наші найглибші співчуття сім'ї та друзям св. пам'яті Модеста Цмоця, - сказав національний президент Конґресу Павло Ґрод. - Модеста Цмоця будуть пам'ятати як величезного вкладника у зміцнення української громади Канади і як людину, яка зробила позитивний внесок у роботу Конґресу і багатьох з його складових організацій. Модест любив Канаду, своє українське насліддя, свою сім'ю і друзів. Нам його дуже бракуватиме".

З його відходом у вічність українсько-канадська громада зазнала великої втрати. Модест брав активну участь у діяльності українсько-канадської громади, займаючи керівні позиції у Конґресі Українців Канади як керівник його відділу в Оттаві, а також очолюючи численні керівні позиції в Об'єднанні Українських Бізнесменів і Професіоналістів (Оттава) та організації української молоді "Пласт".

Модест Орест Цмоць народився 22 березня 1942 р. і після Другої Світової війни разом з родиною дитиною імігрував до Канади. Він навчався у школах Торонто і в 1966 році закінчив Оттавський університет. Він був активним у різних українських громадських організаціях у Торонто, а пізніше в Оттаві. Професійно Модест Цмоць працював на керівних посадах у федеральному уряді та в приватному секторі. Після виходу на пенсію Модест Цмоць продовжував свою діяльність в етнокультурній громаді та займав різні керівні становища у декількох добровільних і крайових організаціях.

Молимо Бога пам'ятати про родину Модеста Цмоця протягом цього важкого для неї часу та дарувати св. пам'яті Модесту Цмоцю життя вічне у Його Божому домі.

Вічна Йому Пам'ять!

Конґрес Українців Канади

ADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief


Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent

diana
Діана Мережко
-- кореспондент
Diana Merezhko
-- correspondent


John Heron
-- webmaster www.eposhta.com


Ihor Prociuk
-- story layout and design

We hope you found ePOSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.

eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com
or
myroslava@rogers.com

Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:
eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com

Subscribe to the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Is one of your friends forwarding ePOSHTA to you? Why not subscribe directly! Just enter your e-mail in the box below and click on Subscribe Now!.

Unsubscribe from the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Send an email to:
eposhta-CanadaUS-unsubscribe@yahoogroups.com
YahooGroups (which managers our subscriptions) will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to unsubscribe.

Subscription Issues:
Having difficulty subscribing (or unsubscribing)? Or maybe you want us to add your friends to our newsmagazine? Contact:
subscription@eposhta.com
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements.

If you maintain a website of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site in our ePOSHTA newsmagazine.

ePOSHTA acknowledges the technical support of www.eposhta.com in the production of the ePOSHTA Newsmagazine.