If you are having trouble reading ePOSHTA, click here.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть тут.

День Соборності
22 січня

Day of Reunion of Ukraine
January 22

Kyiv - Київ

Знимки Сергія Марченка, Київ
Photos by Serhij Marchenko, Kyiv

image
image

image

image

image

image


image
http://www.youtube.com/watch?v=IfOBgUhWUKM

January 25 січня 2011
Vol.13 No. 2
People&Culture&Politics&Business

Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
subscription@eposhta.com
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:
  Редакційна Сторінка
Link to a story by clicking on its down-arrow ( ).

Через моральне відродження до перемоги опозиційних сил

  Focus
               Sponsored by:
               image
               Currency Exchange • Money Transfer
                Toronto • North York • Oakville/Mississauga
Link to a story by clicking on its down-arrow ( ).
Language intolerance in Ukraine

Taxing Ukraine

EU tolerates far too much with Yanukovych
  Фокус
Link to a story by clicking on its down-arrow ( ).

Обережно: двері зачиняються, або наступна станція «Народний гнів»

Політичним покидькам – політичне кладовище

Ігор Гринів: я б цю владу назвав просто - «Моя сім'я»

Як і куди скотився інвестиційний імідж України - ТВі про Владислава Касківа
Газова війна: обумовленість виборами та інтереси олігархів
Андрій Шевченко: навіть провести «розстріл» по-людськи вони не змогли
   Viewpoint
Link to a story by clicking on its down-arrow ( ).
Ukrainian Orthodox Church hierarchs deserting their flock in quest to build non-ethnic, non-Ukrainian Church
Ukraine's presidential portraits and Newtonian physics
  Незалежний Погляд
Link to a story by clicking on its down-arrow ( ).
Точка зору. Партія безпартійних кидає виклик
Війна і сир
Дешева труба
Тріумф ідіотизму
Валерія Іллівна Новодворська .... "Мені взагалі соромно дивитися в бік Дніпра - ВІДЕО
  Заклик до дії
Link to a story by clicking on its down-arrow ( ).

Ми повинні пам’ятати подвиг Героїв Крут і не допустити повторення подій 1918 року

Терміново!! Звернення арештованого журналіста
Зверення з проханням допомогти у критичній ситуації, яка склалася навколо української громади Харкова та її дійових осередків
Заклик до українців Латвії не підгтримувати надання російській мові статусу другої державної мови
  Events
Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings

Link to a story by clicking on its down-arrow ( ).

Montreal: Ukrainian Time radio program
New York: Art exhibit- Kateryna Svirgunenko -- Jan. 11 - Feb. 5
Detroit, MI: Exhibit: Entertaining the world since 1918 - A Visual Journey -- Jan. 22 -Mar. 30
Toronto: The joys of Christmas: An evening of Orthodox music -- Jan. 27
Taras Polataiko in exhibit at Art Gallery of Alberta -- Jan. 28 - Apr. 29
Toronto: An evening of Ukrainian carols -- Jan. 28

Toronto: FREE Cossack Film Series – Feb 1-Mar28

Toronto: Strategic Foresight Institute Speaker Series - Dr. Lada Roslycky -- Feb. 2
Toronto: Natalia Valenyuk exhibit - The Garden of Hidden Dreams -- Feb. 5 -19
Toronto: Kobzar Literary Award ceremony & dinner -- Mar. 1
  Події

Link to a story by clicking on its down-arrow ( ).

Київ: Всеукраїнська акція протесту проти антинародних псевдореформ влади -- 26 січня

Київ: Презентація книги Романа Коваля - Тиха війна Рената Польового -- 27 січня

Торонто: Вечір колядок - Musicus Bortnianskii -- 27 січня
Торонто: Гармоніа сфер - музика, живопис, світло -- 27 січня
Торонто: Вечір колядок -- 28 січня
Київ: Вшанування пам'яті Героїв Круть  - 29 січня
Стрий, Миколаїв: Презентація книг дослідника Визвольної боротьби українського народу за свою незалежність Романа Коваля – 2 i 3 лютого
Торонто: Вуставка Наталії Валенюк - Сад прихованих мрій -- 5 - 19 лютого
  ePOSHTA Sales Gallery
Link to a story by clicking on its down-arrow ( ).
UCC Art auction online -- to Feb. 6
  Конкурси, Програми і Конференції
Link to a story by clicking on its down-arrow ( ).
Львів: Міжнародний Конкурс виконавців українського романсу ім. Квітки Цісик
Луцьк: Міжнародна науково-практична конференція присвячена подіям Другої світової війни на території Волинської області -- 24–27 квітня
Стажування в Інтернет-виданні "Українська Освіта" для студентів українських ВНЗ
  Current Affairs

Link to a story by clicking on its down-arrow ( ).

U.S. Mission to the OSCE Statement on Ukraine by Ambassador Kelly
PACE asks to abolish authorities of Ukrainian delegation
The constant drip, drip, drip of WikiLeaks

The Political economy of the Russian revolution in the making

  Сучасні Пoдії

Link to a story by clicking on its down-arrow ( ).

Тюремники вже планують з послом Канади лікування Тимошенко
Французький посол про Луценка: я побачив невинну людину в клітці
Відкрився передвиборний сайт Путіна - коментатори радять йому піти у відставку
Сім'я Путіна виявилася найбагатшою в світі
  Культура

Link to a story by clicking on its down-arrow ( ).

Студенти попереджають Табачника і Луцького, що законопроект № 9655 не пройде - ВІДЕО
Кіно про українця, який став вождем індіанців. Враження
На сайті Кабміну Лесю Українку перейменували на "Лесю Український"
  Ukraine & the World
Link to a story by clicking on its down-arrow ( ).

Ukraine political appointment shuffling the deck does not change the cards

The “Blackmail State” re-emerges in Ukraine

Freedom House: Ukraine suffers steepest decline in democracy of any major nation in last two years
Tetiana Chornovil - Investigative journalist runs for parliament to fight corruption
State-sanctioned theft: A paradise for carcthieves in Ukraine
  Україна і Світ
Link to a story by clicking on its down-arrow ( ).
Угода про спільні дії Об'єднаної опозиції України. ПОВНИЙ ТЕКС
Юлія Тимошенко: тільки в єдності ми збережемо незалежну Українську державу
Об'єднання Батьківщини та Партії Реформи і Порядок - ВІДЕО
Нардеп: Янукович може скомандувати стріляти в людей
Як "правоохоронці" вибивають з невинних зізнання в злочинах — лист міліціонера з СІЗО
Про так званних Васильківських "терористів" - ВІДЕО
Терор проти керівництва Харківського обласного об'єднання ВУТ «Просвіта»
Депутату шиють справу за лазерне шоу на підтримку Тимошенко
Ніко Ланге: ЄС братиме участь у модернізації ГТС за умови прозорості
Домовленості цією зимою ми не побачимо, бо «пацани не домовились» – експерт + ВІДЕО

HRW: в Україні проблеми з корупцією, незалежністю судів та тиском на ЗМІ

  Business Report
Link to a story by clicking on its down-arrow ( ).
Rinat Akhmetov's DTEK acquires Ukrainian energy assets
  Society
Link to a story by clicking on its down-arrow ( ).
Global risks 2012 as seen by experts from the World Economic Forum in Davos
  Суспільство
Link to a story by clicking on its down-arrow ( ).
День Соборності 2011 року на мосту Патона - ВІДЕО
Збори громадських організацій закликають всі політичні сили  державницького національного спрямування до спільної дії під єдиним керівництвом ДЦ
56% української молоді хочуть виїхати з країни (опитування)
  А король таки голий!
Link to a story by clicking on its down-arrow ( ).

Кедр: полювання для Януковича в Криму - ВІДЕО

Невдахи ...
В. Янукович: Я зрозумів, що Бог працює не так
  Релігія
Link to a story by clicking on its down-arrow ( ).
Патріарх Філарет: глава РПЦ Кирил має намір ліквідувати незалежність УПЦ МП
Три національні святині подарують Московському патріархату?
  Відгук
Link to a story by clicking on its down-arrow ( ).
"Усім нам треба усвідомити, що зі своєю мовою ми виходимо на останні рубежі"

Через моральне відродження до перемоги опозиційних сил TOP

Не може бути, щоб національна еліта не відчувала неймовірний сором від того факту, що Україною править двічі-тричі кримінальний злочинець. Не може бути, щоб світове українство не усвідомлювало того, що покоління українців, яке голосувало за донецьке зеківське мурло й допомогло йому прийти до владного корита, зневажатимуть наші нащадки. Дійсно, нинішня Україна вкрила себе ганьбою, чи не однією з найгірших за всю свою тисячолітню історію!

Description: ::Satire:Yanukovych - satire:8497ti-1c-Yanuk+former presidents.jpg
"так-так, хто тут у нас ще не відпрацював дачку у Кончі?!"

Вочевидь, отаманія завжди брала верх над національними інтересами, через що ми, українці, впродовж століть не мали своєї держави. Але навіть найдрібніші отаманчики, які безконечно чубилися між собою, ніколи не були з обойми кримінальних злочинців (До речі, в старі й моральні часи злодіїв не тільки привселюдно прив`язували до ганебного стовпа й карали фізично, але й назавжди причисляли до ізгоїв суспільства). На жаль, у сьогоднішній Україні все навпаки: бандитська мразь нахабно полізла на найвищі щаблі влади. І, зайнявши їх, править свій чумний, корупційний бал.

Вочевидь, Україні доводилося бути розірваною на шматки, відчувати на собі пекучий батіг окупанта. Але навіть у підневільному стані нею не керували покидьки суспільства. Хтось скаже, що саме так було за перших і других совєтів. Мабуть, ні. Бо навіть у тому заідеологізованому до абсурду суспільстві владу не перебирала кримінальна братва. Принаймні, саме таким пам`ятає СССР старше покоління українців.

Такий підхід до влади тривав майже останніх двадцять років. Тобто до того часу, поки аморальність і корупція не розбестила українське суспільство. Моральна деґрадація прискорилася впродовж 2005-2010 років, викликавши катастрофу національного масштабу. Це сталася в 2010 році, коли Україна схилилася в поклоні перед зеком по кличці «Хам». Зрештою, в тому злопам`ятному році ми, українці, могли не допустити до державної годівниці донецьку бандмафію. Могли б, коли б у житті керувалися моральними принципами, а не плили б за антиукраїнською каламутною течією.

Навряд, чи напередодні попередніх президентських виборів пересічний українець уявляв собі жахіття, спричинені приходом до влади братків транснаціональної кримінальної закваски. Передовсім він не міг уявити, як з часом ненаситність  матеріального збагачення реґіоналів перейде будь-яку межу людського розуміння, набувши рис паталогії. Однак чи можна було чогось доброго чекати від донецької люмпенізованої черні, яка зривала хутряні шапки з чоловіків у громадських убиральнях?! У цьому контексті варто б згадати українське прислів`я: чим горщик накипів, тим й смердіти мусить. Отже маємо наочне підтвердження народної мудрості: корупційні оборудки донецького бандформування вражають своїм розмахом і неприкритим цинізмом!

Досі дивно, як повертається язик у поважаючого себе журналіста, письменника чи непересічної особистості називати головного донецького мафіозі «президентом України». Прецінь справжній керманич стоїть на сторожі національних інтересів, дбає про добробут своїх громадян, врешті, є незаплямованим авторитетом. Чого не скажеш про нинішнього зека-президента, який, орудуючи набутими злодійськими навиками, разом зі своїм оточенням дорешти дограбовує Україну! Утім, скільки б не рядився у вельможі, не облаштовував із плебейською пишністю украдений Києво-Межигірський історичний комплекс, не взувався в страусячі черевики, не сідав на золоті унітази... для кожної порядної людини В. Янукович назавжди залишиться ницим зеком. І тільки ним.

Що робити? Відповідь: нинішнє лихо у вигляді бандитської ненаситної саранчі можна побороти виключно чесним діалогом опозиційних політиків із виборцями,  обопільною повагою до суспільної моралі, залученням до виборчого процесу мільйонів осіб із відкритими обличчями без забрал. І лише таким чином цю мафіозну банду можна викинути з насиджених службових кабінетів.

Утім, варто конкретизувати головну причину приходу до влади донецького мафіозного клану.  Це - криза моральності в українському суспільстві, передовсім – в ешелонах влади, а також потворне явище продажності виборців.

Вочевидь, каталізатором сповзання України на моральне дно став В. Ющенко, який, на жаль, виявився наскрізь облудною й продажною людиною, корупціонером із ненаситною потребою особистого збагачення.

Description: ::Satire:Yanukovych - satire:8497ti-1c-Yanuk+former presidents.jpg

Саме за його правління політична корупція у стінах Верховної Ради стала загрожувати національній безпеці України. Саме він своєю аморальністю, брудними закулісними домовленостями спонукав до продажності деяких провідників тодішньої опозиції. Саме він спровокував ефект доміно в національному середовищі: повсюдне падіння моралі й відповідальності перед суспільством. У кінцевому результаті останнє призвело до нарощення фракції ПРУ за рахунок серійної купівлі-продажі опозиційних політиків, так званих тушок. Саме він, «месія», став мірилом зради національних інтересів, політичної безсоромності й продажності.

Нині, враховуючи неґативний досвід минулого, опозиція повинна задати собі високу моральну планку. І, рівняючись на неї, діяти наступних 9 місяців, включно з  виборчою кампанією-2012. А, значить, опозиція має переконати українського виборця в своїй моральності, чесності, порядності та відкритості.

Досі цього не спостерігається. На жаль, нинішнє розчароване українське суспільство нікому не вірить. Здебільшого воно нагадує страуса, який безконечно ховає голову в пісок. Саме цю тезу підтвердило свято Соборності в Києві, яке днями відбулося на Софіївському майдані. Скільки ж осіб взяло в ньому участь?! Трохи більше 5-ти тисяч!  А в столиці України мешкає аж 2,8 млн. осіб! Така мізерна кількість учасників - вияв скрайньої байдужості й апатії найактивнішої частини українського суспільства. Прикметно, що воно перебуває у внутрішній опозиції до влади донецького паханату, але поки що на власній кухні. Це – сигнал для існуючої опозиції! Саме над поверненням до активності громадянства потрібно працювати опозиційним політикам! І слід діяти негайно, позаяк час невпинно збігає.   

Незабаром громадянське суспільство України складатиме серйозний іспит на свою зрілість: участь у парламентських виборах-2012. Згідно з авторитетними прогнозами опозиція має реальні шанси здобути більшість у Верховній Раді. Потішаючою вісткою стала консолідація антирежимних сил із підписанням «Угоди про спільні дії Об`єднаної опозиції України»! Однак далі слово за суспільством, яке повинно повсюдно підтримати опозиційні політичні сили. Позаяк тільки перемога на виборах-2012 забезпечить Україні, в тому числі й кожному її громадянинові, перспективу на краще майбутнє./

Редакція еПОШТИ

Language intolerance in Ukraine TOP

image
The mystery is revealed
Таємницю розкрито

http://www.worldaffairsjournal.org/blog/alexander-j-motyl/language-intolerance-ukraine?utm_source=World+Affairs+Newsletter&utm_campaign=c63546ca6d-Blog_Aswany_Bachrach_Moyl_1_10_2012&utm_medium=email
January 6,  2012

Alexander Motyl Alexander J. Motyl

The Ukrainian language is back in the news. The Venice Commission, the Council of Europe’s advisory body on constitutional matters, recently ruled on the Regionnaire-proposed draft law, On Principles of the State Language Policy of Ukraine: “the question remains whether … there are sufficient guarantees … for the consolidation of the Ukrainian language as the sole State language, and of the role it has to play in the Ukrainian multilinguistic society” (article 66).

The commission’s language is squishy, but diplo-babble always is. In reality, the above remarks represent a severe criticism of the draft law. And rightly so. The Regionnaires have done everything possible to roll back Ukrainian in the last two years. Naturally, they insist they’re being evenhanded, even liberal. Indeed, they claim that they’re the true Europeans. They say they want linguistic freedom; they say they stand for equality of languages. It’s them other guys—the supporters of Ukrainian language and culture—who are imposing their preferences on a reluctant population. Them other guys, meanwhile, insist that all they want is equal time for a language that’s been discriminated against for hundreds of years.

Now, the Regionnaire monoglots do have a point: language use should be guided by liberal values. We may doubt their sincerity—after all, these guys wouldn’t know a contemporary European value (as opposed to those practiced by European colonialists, racists, and anti-Semites) if it snapped at their jowls—but it is true that imposing languages or denying people the right to speak the language of their choice contravenes liberalism and tolerance. Defenders of Ukrainian also have a point. Ukrainian language and culture have been subjected to sustained persecution by the czars and the Soviets and surely deserve to have a significant presence in a country that calls itself Ukraine. 

So how do we reconcile both claims?

Consider what the ideal language situation in a liberal and tolerant Ukraine would be like.

Imagine a country in which two languages are spoken by the vast majority of the population. What linguistic skills and values should citizens have if they want the society to be based on contemporary European values and be liberal, tolerant, and functional? That is, if they want all citizens to enjoy freedom of linguistic choice and still be able to communicate?

First, everybody should be proficient in both languages. Proficiency translates into the ability to comprehend and speak both languages.

Second, everybody should feel free to use whichever language they want whenever and wherever they want to. The freedom to use whichever language one wants is tantamount to liberalism.

And third, everybody should accept others’ use of whichever language they want whenever and wherever they want to. The acceptance of whichever language others use is tantamount to tolerance.

Now imagine two languages—U and R. In ideal circumstances, speakers of U would be proficient in and tolerant of R, while speakers of R would be proficient in and tolerant of U. If a speaker of U and a speaker of R met, they could and would happily speak their own preferred languages, either only U, only R, or each other’s languages. The conditions of liberalism, tolerance, and functionality would be maintained.

So how do these reflections apply to Ukraine, where the two key languages are Ukrainian and Russian?

In ideal circumstances, speakers of Ukrainian would be proficient in and tolerant of Russian, while speakers of Russian would be proficient in and tolerant of Ukrainian. If a speaker of Ukrainian and a speaker of Russian met, they could and would speak their own preferred languages, only Ukrainian, only Russian, or each other’s languages. The conditions of liberalism, tolerance, and functionality would be maintained.

How does the actual linguistic condition in Ukraine measure up against the ideal?

Not as bad as you might think. The vast majority of Ukrainian speakers are proficient in and tolerant of Russian; if and when speakers of Ukrainian encounter speakers of Russian, most are more than happy to hear Russian and even speak it. That is as true of Lviv as it is true of Kyiv and Donetsk.

In contrast, the vast majority of Russian speakers do not meet these conditions. Many are not proficient in Ukrainian; some are intolerant of Ukrainian (and consider it the language of animals); and, if and when speakers of Russian encounter speakers of Ukrainian, few are more than happy to hear Ukrainian and speak it. That is as true of Kyiv and Donetsk as it is true of Lviv.

Ukraine’s language condition is thus only half ideal. For the society to be truly European and thus liberal, tolerant, and functional, that part of the population which lacks proficiency in Ukrainian should acquire proficiency in Ukrainian; that part which is intolerant of Ukrainian should become tolerant of Ukrainian; and that part which is unwilling to hear or speak Ukrainian with Ukrainian speakers should acquire the willingness to hear or speak Ukrainian with Ukrainian speakers.

Each of Ukraine’s presidents—Leonid Kravchuk, Leonid Kuchma, Viktor Yushchenko, and even Viktor Yanukovych—has in point of fact behaved according to European principles. Whatever their personal private linguistic or cultural preferences, they have all made a public effort to be liberal and tolerant in just the way described above. The vast majority of Ukraine’s national democrats also adopt the above posture. The only political forces that are, in both principle and practice, linguistically illiberal and intolerant are the anti-Russian Svoboda party, the anti-Ukrainian Communists, and the anti-Ukrainian Regionnaires—as well as most of their respective constituents. Illiberal and intolerant Ukrainian speakers probably comprise no more than 5 percent of the total population, while illiberal and intolerant Russian speakers probably comprise about 40 percent. Unsurprisingly, the vast majority of the latter are concentrated in the Regionnaire stronghold in the south and east of the country. 

Ukraine, then, still has a long way to go before it’ll embody European values and be linguistically liberal, tolerant, and functional. But the only way it’ll ever get there is if the Regionnaires abandon their bigoted attitudes and start being liberal toward and tolerant of Ukrainian.

Taxing Ukraine TOP

image
Forward toward Zimbabwe

http://www.worldaffairsjournal.org/blog/alexander-j-motyl/taxing-ukraine
January 20, 2012

image
Photo Credit: Matvey

Alexander Motyl Alexander J. Motyl

Paying Taxes 2012, the annual study from PricewaterhouseCoopers, the World Bank, and the International Finance Corporation, was released a few weeks ago. The study “measures the ease of paying taxes across 183 economies worldwide, covering both the cost of taxes and the administrative burden of tax compliance.”

It contains grim news for Ukraine.

The study ranks countries along four measures: ease of paying taxes, the number of tax payments, the time to comply, and the total tax rate (which measures the “amount of taxes and mandatory contributions borne by the business in the second year of operation, expressed as a share of commercial profit”). According to the 2012 study, “In high income economies the case study company makes 15.2 payments, takes 168.7 hours to comply with its main taxes and has an average Total Tax Rate of 37.4%. This compares to 38.3 payments, 271 hours and 67.8% for low income economies.” Keep those figures in mind, and take a deep breath, as we look at Ukraine’s numbers.

The Yanukovych government claims that tax reform is the centerpiece of its economic policy, so we should see some pretty impressive changes in Ukraine’s rankings, right? Wrong. Ukraine ranked 181st in ease of paying taxes in the 2010 report (which measured the country’s tax situation in 2009, the last year of President Yushchenko’s administration), 181st in the 2011 report (covering 2010, Yanukovych’s first year in the presidency), and 181st in the 2012 report (covering 2011). In a word, there’s been no relative progress whatsoever under Yanukovych. So much for his new tax code, adopted with great fanfare in 2010.

In 2011, your typical Ukrainian firm had to make 135 tax payments (183rd place), spend 657 hours annually on tax compliance (175th place), and suffer a total tax rate of 57.1 percent (152nd place). In 2006, the first year of the Paying Taxes study, things were even worse. Although Ukraine was ranked 174th of 175 countries in terms of ease of paying taxes, its firms had to make 98 tax payments totaling 2,185 hours of compliance time and amounting to a 60.3 percent tax rate! By 2009, however, Ukraine had managed to make significant progress. Total tax payments had gone up to 147, but time to comply had fallen to 736 hours, and the tax rate had dropped to 57.2 percent.

So consider the difference between Yushchenko and Yanukovych. Between 2006 and 2009, Yushchenko increased tax payments from 98 to 147 (bad), but reduced time to comply from 2,185 hours to 736 (excellent) and the tax rate from 60.3 percent to 57.2 percent (good). Yanukovych, in contrast, reduced tax payments from 147 to 135 (so-so), time to comply from 736 to 657 (not bad), and the tax rate from 57.2 percent to 57.1 percent (lousy). So who’s the bigger reformer?  

Here’s how Ukraine stacks up against Canada, the United States, Poland, and Zimbabwe in the 2012 report:

image

Now consider what some of these numbers mean for your average businesspersons in Ukraine. They have to make a whopping 135 payments in the course of 365 days—a little more than one every three days. Unsurprisingly, that translates into 657 total hours per year—or a little less than two hours a day that could be more profitably spent on just about anything. And remember that every payment probably involves a bribe or two, if only to speed up the miserably slow process; and bribes are just another form of taxation.

Small wonder that Ukrainian entrepreneurs are up in arms. Small wonder that small- and medium-sized businesses are dying and that foreign direct investment is abysmal. Small wonder that Ukrainians don’t pay their taxes. Small wonder that the shadow economy probably accounts for about half of gross national product. Small wonder that the Ukrainian government is on the verge of bankruptcy.

Now, you’d think that Yanukovych, who emulates Zimbabwe’s Robert Mugabe in so many ways, would follow his example with respect to taxes. But no, the Regionnaires have done nothing—and will do nothing—to ease Ukraine’s tax burden. After all, their wealth and power are inversely proportional to those of the people. If the only way you can make money is by raiding prosperous enterprises and stealing from the state budget, then it necessarily follows that reducing the tax burden on the people will reduce your income. In Ukraine, a rising tide would sink the Regionnaires’ boat.

So, let me hazard a really wild prediction. In next year’s Paying Taxes study, Yanukovych’s Ukraine will still hold down the fort at 181. Or, if another sham tax reform is adopted, it’ll zoom up to 180.

----------------------------

Books:

Alexander Motyl, The Jew Who Was Ukrainian or How One Man's Rip-Roaring Romp through an Existential Wasteland Ended in a Bungled Attempt to Bump off the Exceptionally Great Leader of Mother Russia.  Price: $16.00  Order online at:

http://www.thelostbookshelf.com/m.html#AlexanderMotyl

An absurdist novel about a tortured Jewish-Ukrainian man who struggles vainly to find meaning at the intersection of Hitler's Holocaust and Stalin's Gulag.   Alexander Motyl, Who Killed Andrei Warhol: The American Diary of a Soviet Journalist.  Price: $0.99.

Order online at:

http://www.amazon.com/Who-Killed-Andrei-Warhol-ebook/dp/B0069UTWYA/ref=sr_1_2?ie=UTF8&qid=1321701390&sr=8-2

It's 1968 and a Soviet journalist takes Andy Warhol for a Ukrainian socialist realist painter and gets sucked into a bizarre world populated by Warhol superstars, the FBI, Black Panthers, and Communists....   Alexander Motyl, Flippancy.  Price: $0.99  Order online at:

http://www.amazon.com/Flippancy-ebook/dp/B0069W1KH0/ref=sr_1_1?ie=UTF8&qid=1321712911&sr=8-1

An erotic satire of academic shenanigans. Alexander Motyl, Whiskey Priest  Price: $12.95  Order online at:

http://www.amazon.com/Whiskey-Priest-Alexander-Motyl/dp/0595343678/ref=sr_1_3?ie=UTF8&qid=1322843230&sr=8-3

A despairing male Communist meets his fate at the hands of a female Ukrainian-American diplomat in Vienna, Kyiv, and Lviv.

EU tolerates far too much with Yanukovych TOP

http://www.kyivpost.com/news/opinion/op_ed/detail/119999/#ixzz1iVFXF1Of
Jan  4, 2012

image
President of the European Council Herman Van Rompuy, left, Ukrainian President Viktor Yanukovich, center, and President of the European Commission Jose Manuel Barroso, right, during a media conference the 15th EU-Ukraine Summit in Kiev, Ukraine,Monday, Dec. 19, 2011. (AP Photo/Sergei Chuzavkov)

Mykola Ryabchuk

Ironically, the annual European Union-Ukraine summit held in Kyiv on Dec. 19 overshadowed all other political events in Ukraine over the past few weeks, even though its actual results were close to zero.

Moreover, the meager results had been rather predictable since the Ukrainian government had not indicated any intention to ease its multifaceted pressure on civil society, nor had the EU looked ready to condone Kyiv’s increasingly authoritarian behavior.

Yet, the drama under the title “Ukraine–EU Association Agreement” had been played for so long and by so many actors, that most of the viewers could not merely give it up. Some expected a miracle, but many more simply watched the ship sinking, taking down with it sheaves of toughly negotiated documents.

Still, the Ukrainian crew looked surprisingly cheerful and the foreign guests apparently unworried. Unlike the viewers, all the participants of the performance had got what they wished. Ukraine’s friends like Poland or Sweden left the door open, i.e., the agreement negotiations pending, albeit at the lowest speed possible and with the slimmest chance of being completed in any form in the foreseeable future. Ukraine’s opponents, like France and Germany, got a plausible excuse not to initial the Agreement they had not wanted to sign anyway. And the Ukrainian president got one more opportunity for publicity photographs with the EU big bosses and could display them ad nauseam on all the loyalist TV channels and newspapers. Now, he can continue his “European” rhetoric with even greater confidence.

Very few people believe in this rhetoric but this is of little importance. The main goal of president’s talks is not to bring Ukraine closer to the EU, but rather to prevent his own and his cronies’ expulsion from this prestigious club.

Most of them, on a personal level, integrated into the EU long ago, with their families, businesses, bank accounts, and all the daily habits like shopping, holidaying, or health and relaxation.

They may dupe Moscow, Brussels, and their own electorate with ideas of a Russian-led customs union, single economic space, or Eurasian integration. This is for fools’ consumption—for ‘lokhi’, as they say.

But for the real men, the “krutye patsany,” as they define themselves, there is a much better place called “Europe.” And they have already joined it—with no action plans and association agreements, merely with some questionably obtained assets, laundered money and diplomatic passports that allow them, unlike common Ukrainian “lokhi,” to enter the Schengen fortress without visas.

“Lokhi’,” i.e. Ukrainian society, seems to be the only loser in this whimsical game between the Ukrainian government and EU bureaucracy. Half-measures and general incoherence badly hamper EU policies everywhere, not only in Ukraine. On the one hand, the EU was right to postpone the initialing of the agreement for some technical reasons, and to condition its signing and eventual ratification with clear demands for restoration of democratic practices in Ukraine.

On the other hand, this reasonable decision was not buttressed by a set of additional sticks and carrots. EU politicians seem to believe that the association agreement per se is a sufficient bonus for the Ukrainian leaders to strive toward. This might have been true if Viktor Yanukovych and others cared a little about something they barely understand: the national interest. This is hardly the case, however. Therefore, a tougher approach is needed, something the feckless EU fails to apply even against bloody dictators from Central Asia.

Such an approach was clearly outlined by Andrew Wilson, a leading expert on Ukrainian affairs, in his policy memo for the European Council on Foreign Relations. He suggested the EU leaders adopt a twin-track approach: “The agreements cannot be formally signed, but should be kept alive until Ukraine is ready to implement the conditionality laid out in resolutions by the European Parliament and other bodies. But lecturing Ukraine on human rights at the summit will have little effect. The EU should also move towards sanctions that show its red lines have not been dropped; targeting the individuals most responsible for democratic backsliding and signaling more general vigilance against the Ukrainian elite’s free-flowing travel and financial privileges in the EU.” [ link ]

Since the EU has been reluctant to introduce any serious sanctions against the post-Soviet autocrats, especially in resource-rich countries like Russia, Kazakhstan, or Azerbaijan, their Ukrainian twins have very little to worry about.

In December, Yanukovych and his Party of Regions continued their Gleichschaltung in both political life and the economy.

First, the Constitutional Court of Ukraine approved (what a surprise!) the decision of the parliament that allows the government to pay social benefits to various categories of people at its whim—even though in past years the court, not yet staffed with the president’s loyalists, twice rejected similar claims as a violation of the national constitution [ link ].

Second, the government of Crimea ceded 9,000 hectares of valuable land to a murky hunters’ society registered to three pals of the president [ link ].

Third, the president’s 38-year-old son acquired a few more industrial assets and entered the lists of Ukraine’s top 100 richest men [ link ].

Fourth, the president’s friend and sponsor Rinat Akhmetov received a concession for the virtually monopolistic export of electricity [ link ], just as another friend and sponsor of the president, Yuri Ivanyushchenko, allegedly acquired a monopoly over the export of grain a few months ago [ link ].

Meanwhile, the Supreme Court has been completely emasculated and de facto subordinated to the presidential administration, under the pretext of the so-called judicial reform [ link ].

And another band of “professionals” from Donbas has occupied several dozen top governmental positions in both Kyiv and other regions of Ukraine [ link ].

Once again, Ukraine was downgraded in 2011 by various international agencies in terms of democracy, civil rights, freedom of speech, corruption, inequality and injustice, conditions for doing business, etc.

This might be a part of a global anti-Yanukovych conspiracy, as his propagandists suggest, but domestic opinion surveys confirm the same tendencies.

On Dec. 21, at the annual Putin-style president’s press conference, Mustafa Nayem from the news portal “Ukrainska Pravda” dared to put to Yanukovych the question that perplexes virtually all Ukrainians:

“Viktor Fedorovych, you mentioned many times that the economic situation in the country is bad, people do not feel any improvements in their life, there are no money in state coffers for the victims of Chornobyl, or veterans of Afghanistan… At the same, we observe every day how your personal life is improving. We see how you rent a helicopter at $1 million [a year] from the company controlled by your son [ link ].

We know that in Mezhyhirya [Yanukovych’s 140-hectare estate near Kyiv, controversially privatized [ link ] the construction work is continuing by the companies controlled by your son. What is the secret of your success – why is everything so bad for the country and so good for you?”

“I do not know what happy life and gossip about my family you are talking about,” responded the president, “I just want to say that I don’t envy you” [ link ].

It is not clear whether the president lost his temper and overtly threatened the journalist or just completed one his numerous linguistic faux pas. It is remarkable also that he completely ignored the essence of the Nayem’s question about corruption, nepotism, and lack of restraint, and interpreted everything as indiscreet interference in his family life. This is a minor story that tells, however, a lot about both intellectual and moral quality of the ruling “elite.”

One may praise the EU for its reluctance to make a deal with these people, but one should also censure the EU for still tolerating these people far too much./Mykola Riabchuk is a Ukrainian author and journalist. This article is reprinted with the author’s permission. It originally appeared in Current Politics in Ukraine Stasiuk Program for the Study of Contemporary Ukraine, Canadian Institute of Ukrainian Studies. [ here ]

Обережно: двері зачиняються, або наступна станція «Народний гнів» TOP

http://www.silskivisti.kiev.ua/18744/index.php?n=11848
11 січня 2012

image

Олег Соскін

Які економічні підсумки року, що минає? Україна рухалася вперед, чи тупцювала на місці? Що на неї чекає в новому році?

У 2011 році відбулося подальше поглиблення світової фінансово-економічної кризи. Можна стверджувати, що це вже не просто світова криза чи її друга хвиля, це руйнація традиційної моделі світового господарства. Руйнуються підвалини ієрархічної, вертикальної, жорстко структурованої детермінованої моделі. Світ переходить до моделі горизонтальної структурованості, багатоманітності, цивілізаційної жорсткої конкуренції, до моделі мереженого хаосу, невизначеності. Як бачимо, Україна виявилася не готовою до таких глибинних трансформацій. Побудована в Україні модель двополюсного суспільства (коли 80% бідного населення володіють лише 4% національного багатства, а в руках 4% багатіїв – 80% національного багатства, де практично відсутній національний капітал) абсолютно неприйнятна. На відміну від європейських країн, де провідною силою є середній клас (66-80% населення), наша країна розвивається за азійсько-ординським типом. По суті, правлячий олігархат, прагне збудувати в Україні капіталізм латифундистсько-лихварського, космополітичного типу, це дуже добре видно на прикладі діяльності «межигірсько-єнакіївського» угруповання.

Приводу для втіхи за підсумками минулого року в українців, на жаль, немає. Валовий внутрішній продукт України у 2011 році майже не збільшиться. Можна прогнозувати, що його річний показник не перевищить $130 млрд. Нагадаю, що за підсумками 2010 року цей показник становив 1,09 трлн. грн. ($125 млрд.) Це надзвичайно мало, особливо враховуючи той факт, що рівень офіційної споживчої інфляції за 2011 рік становитиме за нашими експертними оцінками не менше 15%. А якщо врахувати оптову інфляцію (20%),то реального зростання ВВП у 2011 році взагалі не буде.

Суттєво збільшився валовий зовнішній борг України (державний та корпоративний). Якщо на 1 січня 2011 року він становив $117, 3 млрд., то на 1 жовтня – $123,1 млрд. дол. За експертними оцінками, на кінець 2011 року сума валового зовнішнього боргу становитиме $130 млрд. і зрівняється з річним ВВП. Цей борг і відсотки по ньому потрібно буде обслуговувати й виплачувати за рахунок нинішніх та наступних поколінь українців. Продовжилося карколомне зростання державного боргу (зовнішнього, внутрішнього та гарантованого). Якщо на кінець 2010 року його сума становила 432,23 млрд. грн. або$54,28 млрд., то на 31 жовтня 2011 року він сягнув 471,38 млрд. грн. або $59,09 млрд. Збільшується частка цього боргу стосовно ВВП. Фактично владний режим Януковича-Азарова затягує борговий зашморг на шиї українського народу. Ще одне свідчення цього — випуск облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП). Якщо на початок 2011року сума ОВДП, які знаходяться в обігу за сумою основного боргу, становила 136,18 млрд. грн., то на 30 грудня  — 157,6 млрд. грн.

Відбувається втрата золотовалютних резервів Національного банку України. За період із 1 вересня по 1 грудня 2011 року НБУ втратив $5,8 млрд. золотовалютних запасів. У листопаді 2011 року почався відтік депозитів із рахунків юридичних та фізичних осіб. Протягом цього місяця обсяг депозитів (як юридичних, так і фізичних осіб) скоротився на 10 млрд. грн. Обсяги кредитів лише протягом листопада зменшилися на 5,9 млрд. грн. Розуміючи, що у будь-який час може статися обвал національної валюти, українці шаленими темпами скуповують гривню. Цьому сприяє Національний банк України, який погіршив умови конвертації і фактично підірвав стабільність гривні. На жаль, наприкінці 2010 року головою Нацбанку України було призначено С. Арбузова, який належить до «межигірсько-єнакіївського» олігархічного угруповання, але не розуміється у фінансово-валютній системі. Результатом непрофесійного керівництва Національного банку України і стала провальна монетарна політика.

Погіршується зовнішньоторговельний баланс товарів і послуг України. Його від’ємне сальдо на 1 листопада 2011 року становило $7,4 млрд. Можна прогнозувати, що до кінця року ця сума збільшиться. Зведений платіжний баланс України за три квартали було сформовано з дефіцитом у $1,7 млрд. На кінець 2011 року дефіцит платіжного балансу, за експертними оцінками, становитиме близько $2 млрд. Це свідчення того, що наша держава проїдає значно більше, ніж виробляє. За нею все більше закріплюється імідж карнавальної, споживацько-паразитичної держави.

Цього року посилилася збитковість банків. Фінансовий результат їхньої діяльності на 1 грудня 2011 року був від’ємним (—4,8 млрд. грн.). Збитковими є 37 українських банків, у стадії ліквідації перебуває 21 банк. З України стали масово втікати європейські фінансові установи, які мали тут свої дочірні структури.

Протягом 2011 року влада Януковича-Азарова майже добила малий та середній бізнес. За підсумками 2011 року кількість фізичних осіб-підприємців в Україні скоротилася на 70 тисяч. Більшість українських міст є фінансовими банкрутами, бо мають величезні борги перед вчителями, лікарями, працівниками соціальної сфери, громадського транспорту. Наприклад, Житомир заборгував КП «Житомирське трамвайно-тролейбусне управління» близько 6 млн. грн. Миколаїв за вивіз сміття —понад 2 млн. грн. Таких прикладів безліч.

2011 рік відзначився пенсійною реформою, яка суттєво збільшила експлуатацію українського народу, особливо жінок. Друга половина цього року пройшла під знаком тотального пограбування правлячим режимом найбільш незахищених верств українського населення – пенсіонерів, дітей війни, чорнобильців, багатодітних сімей.

Пенсійний фонд України фактично є банкрутом. Провалено виконання Державного бюджету України 2011 року, те саме очікує і на Держбюджет 2012 року. У все більші борги влазять державні монополії та банки, такі як НАК «Нафтогаз України», Укравтодор, Укрзалізниця, Ощадбанк та Укрексімбанк. НАК «Нафтогаз України» по суті є банкрутом і не спроможний розраховуватися за імпортований із Росії газ. Так, тільки останнім часом Кабінет Міністрів України тричі збільшував статутний фонд компанії.Російський газ висмоктує з нас мільярди доларів. У 2010 році Україна заплатила за нього $9,167 млрд., а за 11 місяців 2011-го — понад $10,327 млрд.

На тлі погіршення економічних показників розквітають негативні суспільні явища. За рівнем дитячого алкоголізму Україна посідає 1 місце у світі, а за рівнем вживання алкоголю на душу населення – 5-е. Алкоголь в Україні вживають 24 млн. людей, при цьому за рік українці випивають 1 млрд. пляшок горілки, 6 млрд. пляшок пива і 320 млн. пляшок вина. З-поміж усіх країн Європи лише Україна і Росія мають найвищий (5 балів) показник ризику захворювань, пов’язаних із вживанням алкоголю. На першому місці у світі ми й за рівнем поширення ВІЛ-СНІД. За кількістю випалених цигарок на людину Україна посідає 2 місце в світі. За рік українці викурюють 124,5 млрд. цигарок, це понад 6 млрд. пачок. За кількістю ув’язнених наша країна посідає 10 місце у світі, в Україні 336 ув’язнених на 100 тис. населення (норма для розвинених країн становить 70-80 чоловік на 100 тис. населення). Карколомно збільшується кількість безхатченків, адже цього року бандити-олігархи за допомогою антиконституційної Верховної Ради надали собі право виселяти людей із квартир.

Зате за кількістю службовців у карально-поліцейських та фіскальних органах Україна на лідируючих позиціях. Маємо 300 тис. міліціонерів, 65 тис. податківців. Десятки тисяч працівників судів, прокуратури, СБУ та інших структур.

Лихварська космополітична верхівка здійснює латентний перманентний геноцид Українського народу. Нинішня влада продовжує процес, розпочатий колишніми керманичами Л.Кравчуком, Л.Кучмою, В.Ющенком. 2011 рік укотре засвідчив, яка кланово-олігархічна сім’я не знаходилася б при владі (чи це група Л.Кравчука, як представника мафіозної комуністичної номенклатури, чи кланова сім’я Л. Кучми-В.Пінчука, чи В. Ющенка, чи Ю. Тимошенко, чи «межигірсько-єнакіївська сім’я» В.Януковича-М.Азарова-Р.Ахметова), — немає значення. Це все одні й ті самі хижаки, мета яких знищення українського народу та української держави.

Що ж на нас чекає у 2012 році? Може бути кілька сценаріїв розвитку подій. Перший варіант, український народ, остаточно зрозумівши, що немає різниці між олігархічними групами при владі, почне будувати свою економіку за принципом народного капіталізму, як це роблять інші європейські країни. За другим варіантом станеться остаточне утвердження існуючої кланово-олігархічної моделі, але не надовго. Україна вже проскочила станції «Еволюція» та «Трансформація». Сьогодні ми вже проїжджаємо станцію «Народна революція», і на всіх парах мчимо до зупинки під назвою «Народний бунт», який завжди є суворим, кривавим та нещадним. Про це не можна забувати.

Ось такі два сценарії. Всі умови для їх реалізації в Україні вже визріли. Тепер треба зрозуміти, яка ж саме подія виконає функцію спускового гачка, або яка найслабша ланка, що запустить принцип доміно? Наприклад, це може бути Державний бюджет України на 2012 рік, який за своєю суттю є кошторисом проїдання, котрий прискорить фінансово-економічний крах країни. Він націлений на посилення карно-поліцейського тиску та утримання паразитичної бюрократії, створення сприятливих умов для корупції, зміцнення кланово-олігархічної влади, на знищення малого та середнього бізнесу, наступ на соціальні права громадян.

Такою іскрою може стати і газовий конфлікт України з Російською Федерацією, яка хоче підпорядкувати собі весь український газовий сектор (свердловини, газосховища, магістральну систему, регіональні системи, газоперекачувальні станції, газові родовища). Правляча кремлівська ієрархія розуміє: якщо вона візьме під контроль усю українську газову систему, зробивши її екстериторіальною, то зможе отримувати надприбутки і поступово поглине Україну, як і Білорусь. Аби цього не сталося, потрібно розірвати через Стокгольмський суд газовий контракт, підписаний Ю.Тимошенко і денонсувати Харківські угоди.

Поштовхом до вибуху може стати зіткнення між регіональними елітами та центром щодо розподілу грошей та повноважень. Адже реальні реформи адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування вже просто перезріли. Так звана вертикаль влади, до якої входять обласні та районні державні адміністрації давно стали гальмом розвитку держави.

Конфлікт може виникнути і на основі виборів народних депутатів України до Верховної Ради України 2012 року, оскільки нова виборча модель не відповідає європейським стандартам і по суті направлена на закріплення влади правлячого олігархату. Для того, щоб змінилася модель розвитку країни, вибори народних депутатів України мають відбуватися за пропорційною системою на базі відкритих регіональних партійних списків.

Отже, 2012 рік буде вирішальним для України в плані вибору її подальшого шляху. Або вона перетвориться на латифундистський концтабір, де буде остаточно встановлено диктатуру правлячої «межигірсько-єнакіївської сім’ї» на чолі з В.Януковичем, або все-таки стане цивілізованою європейською державою. Або наша економіка й далі ґрунтуватиметься на кланово-оліхархічних засадах, або ми перейдемо до моделі народного капіталізму, основою якого є дрібна і середня національна буржуазія і незалежні громади. Або центр, як і раніше грабуватиме регіони, або українські міста відновлять себе на засадах Магдебурзького права, де пануватиме усталена модель прямого народовладдя відповідно до ст. 5 Конституції України.

Ось такі у нас альтернативи. Процес вибору подальшого шляху не відворотній, і зупинити його нікому не вдасться, а вибір за кожним із нас!

Олег СОСКІН,
директор Інституту трансформації суспільства,
професор Національної академії управління

Політичним покидькам – політичне кладовище

TOP

http://opirnarodu.com/
Громадянський опір спільно з незалежними політичними експертами проаналізував списки провладної парламентської коаліції і політичних партій, обраних до Верховної Ради.
У результаті, визначено і чітко класифіковано конкретні постаті усіх депутатів-тушок, які зрадили своїх виборців.
Запам’ятайте ці обличчя. Кожен з них несе персональну відповідальність за те, що наше життя стало нестерпним. Адже це не просто абстрактна зрада. Кожен з них зрадив особисто кожного з нас і відібрав те, що належить кожному з нас – шанс на краще майбутнє і право жити у достойній країні.
Не подаруймо їм знову свого «покращення життя» вже вчора. Будьмо пильними і обережними, завтра кожен з них знову постукає у наші двері з черговою порцією обіцянок.
Викиньмо зрадників на смітник історії назавжди!!!
Роздрукуй цю листівку і передай її іншому. Що більше людей запам’ятає їхні обличчя – то більше у нас шансів жити у країні, де закон, честь і мораль – важать більше, ніж влада і гроші.
Іменем народу України викарбовуємо наш всенародний вирок:

«Політичним покидькам – політичне кладовище.

Більше ніколи не буде при владі той, хто зрадив довіру свого народу!»

image
Завантажити листівку (JPG)
Завантажити листівку (PDF)


 
Ігор Гринів: я б цю владу назвав просто - «Моя сім’я» TOP

image .
Сімейна Рада України

http://www.unian.net/ukr/news/news-480856.html
20.01.2012

Лана Самохвалова

Ігор Гринів - народний депутат України, член політичної команди БЮТ, один із засновників партії “Реформи та порядок”.  Зазвичай у перемог багато батьків, але батьківство Гриніва-політтехнолога в електоральних перемогах блоку “Наша Україна” (2002 рік), президентській перемозі Віктора Ющенка та парламентській перемозі БЮТ, з якою він працює від 2007 року, не заперечує ніхто. 

Ігор Гринів і на сьогодні залишається однією з найвагоміших фігур центрального штабу БЮТ. УНІАН звернувся до нього за інтерв`ю.

Ігоре Олексійовичу, найчастіший докір, який звучить у бік опозиції, це те, що вона нібито співпрацює із Банковою. Про яку з опозиційних партій не зайде мова, то, здається, всіх хтось колись бачив в Адміністрації Президента.  Чи може в принципі сьогоднішня опозиція працювати в політиці, не співпрацюючи із АП?

Визначимося із термінами. Опозиція в сьогоднішньому варіанті не може працювати із Банковою. Ні за яких умов. Тому що сьогоднішня влада створила лад, в якому нема ніякої консенсусної демократії. Влада чітко шукає свою опору та будує свою дуже вузьку вертикаль влади. При тому, вона не опирається ні на які широкі маси чи навіть будь-які прошарки населення. Вона базується на репресивному та каральному апараті, на медійному та бізнесовому контролі. Влада вперше в новітній історії побудована на іншому принципі. Вона навіть не намагається розширити свою соціальну підтримку, а звужує її. Її рейтинги падають навіть не через невдачі. Знаєте, у політиці є поняття “наш – не наш”. Чіткий поділ був, коли створилася “Наша Україна”. Тоді розподіл продовжився на помаранчевих та біло-блакитних. До речі, небезпечна була тенденція. Але на сьогодні нема території, соціальної групи чи класу, який би міг сказати: “Це наша влада”. Якби я мав задачу придумувати назву цій політичній силі, то назвав би просто “Моя сім’я”.

Ну а як же 20% підтримки партії влади?

20% – це міф, про який ми поговоримо пізніше. Але повертаючись до розмови про опозицію. Зараз в опозиції перебуває величезна кількість людей. Я не маю жодного знайомого, який би був не в опозиції. Бо навіть депутати, члени Партії Регіонів у парламентських кулуарах, починають розповідати, який поганий уряд або яка погана Адміністрація Президента, чи який поганий Президент.

Якщо говорити про український народ та його сьогоднішнє ставлення до влади, я би привів таку аналогію. Наш народ розумний, він знає, як користуватися граблями. І він розуміє, що на граблі наступати не можна, бо буде боліти. Але якщо інші наступають на граблі від незнань, то українці наступають на граблі тому, що… доля така. (Сміється) І підійшли до граблів і знову думають: певно, треба на них стати.  Ми розуміємо, що у нас погані керівники, анекдоти складаємо, пісні, але що поробимо:  доля така. Тож завдання опозицї в тому, що вона не повинна давати владі дозвіл керувати, як та захоче. Опозиція повинна знайти форми боротьби з цією владою,  люди повинні повірити, що вони варті кращої влади і кращого життя.

Ігоре Олексійовичу, ПРП зробила заяву про об’єднання із Батьківщиною. Вашій партії лібералів-розумників виповнилося би 15 років, але тепер ваше ядро стане частиною Батьківщини... [...]

Скільки ви візьмете по мажоритарці?

Я займався розробкою стратегії блоку "Наша Україна" на вибори 2002 року. Блок очолював Віктор Андрійович Ющенко. Він у присутності десяти осіб запитав мене, який результат дасть ця стратегія. Я сказав: ми проведемо сімдесят людей в парламент за пропорційною системою та виграємо 50 округів. Через рік в пропорційній частині ми отримали рівно сімдесят мандатів та виграли 52 чи 53 виборчих округи. Роблячи тоді той прогноз, я зауважив, що питання тільки в тому, як ми виставимо кандидатів та чи не будемо там взаємно поборюватися.

Два правила. В опозиції не може бути двох кандидатів по округу - перше. Друге: це повинні бути адекватні кандидати, яким би повірив виборець. Тоді  “Батьківщина” пішла окремо, але ми ніколи не критикували одне одного на округах. Ситуація сьогодні подібна. Звичайно, була би оптимальною ситуація, якби йшов єдиний список. Але, якщо єдиного списку не буде, то погодження мажоритарників просто необхідне. І тоді у нас будуть всі шанси взяти від 116 до 120 мандатів в мажоритарній частині списку. Це ті округи, де сумарний рейтинг учасників КОДу вищий, ніж у партії влади.

А як буде із Віталієм Кличком?

Це питання, яке повинен собі задати Віталій Володимирович. Нагадаю, що ПРП один раз наступило на ці граблі у 2006 році, коли ми пішли разом із Порою, і якщо вже прозвучало ім’я Віталія, то і з Віталієм Кличком разом. Треба було тоді домовлятися з іншими і йти ширшим фронтом [...]

На сьогоднішній день рейтинги влади це – 15 відсотків.       

Ну вони ще кампанії не починали...

Таке враження, що вони взагалі не дбають про рейтинг. Вони дбають лише тільки про свої статки. Маючи рейтинг менше 15%, важко на щось сподіватися. У сьогоднішній ситуації підтримка влади скотилася до “ядра” (це ті, хто голосують за Регіони завжди). Розчарування шалене. Навіть геніальний з питань втрати рейтингу політик Віктор Ющенко програє в здатності втрачати рейтинг Януковичу. Жоден політтехнолог не зумів би так загубити рейтинг, як роблять згадані політики… Ще одне Межигір’я в Криму та вертолітний майданчик - і він може зруйнувати рейтинг до нуля. А починав з 60%...

Партія Регіонів спить та бачить продаж ГТС або ще чогось, аби перед виборами дістати велику кількість грошей та якусь дещицю роздати виборцям та здобути голоси. Я готовий дати безкоштовну пораду ПР. Це не допоможе, це не гречку роздавати у одному окремому взятому місті. Для людей Україна значить набагато більше, ніж вони думають. Люди розчаровані і дезорієнтовані. Але розуміння, що голос не можна продати за гречку,  мають вже  всі.

Один з регіоналів запитав мене, чи може Янукович вибороти другий президентський термін? Я сказав: може, але для цього потрібно подарувати Україні Межигір’я. У відповідь почув: тоді це неможливо [...]

До вашої фракції прикута увага журналістів. Кожен рух членів БЮТ якось трактується, кожна кадрова перестановка обростає інтерпретаціями. Тому хочеться почути від вас відповіді на два запитання. Чому з фракції пішов Забзалюк? - Він виконував роль спецназу у найтяжчий для Тимошенко момент... І друге: чи варто вже так засуджувати Королевську? Ну хоче вона бути самостійним лідером... Ну що тут поганого, якщо хоче?

Щодо Забзалюка… Я не володію повною інформацією. Але, як припущення, людина вийшла з політики. Вийшла через свої глибоко суб’єктивні причини. І навіть, знаючи ці причини, я не мав би права про них говорити.

А що стосується проектів. На сьогодні день я не бачу загрози всередині політичної сили, яка називається Блок Юлії Тимошенко. Сьогодні блок Юлії Тимошенко є легальним суб’єктом права в Україні. У блоці є партія УСДП, яку очолює Королевська. Як і партія ПРП, яку очолює Соболєв, і є партія “Батьківщина”, яку очолює Тимошенко. Як себе поведе та чи інша політична сила під час  виборчої кампанії і буде предметом нашого осуду або підтримки. Виборці дадуть оцінку тим чи іншим політичним силам. Я сподіваюся, що політична оцінка для всіх сил Блоку буде глибоко позитивною.

А Турчинов візьме Королевську у список?

Це залежить від Королевської. І давайте уточнимо: слово Тимошенко повинно бути визначальним, у тому числі у таких складні запитаннях, які задаєте ви.

У моєму розумінні стопроцентне право відповісти на це запитання має тільки одна людина, бо вона має більше інформації, більше розуміння і більше відповідальності. За фактом, вся відповідальність зараз лежить на Тимошенко. І зараз вона сидить у в’язниці, а не ми. Тож слід бути послідовними. Її вага в цих процесах – ключова.

До неї у всіх членів команди – найвища довіра.

А технічна можливість керувати складанням списку залишається?

Даруйте, це смішне запитання. Звичайно, Тимошенко ізольована. Можливості зустрічатися, пересуватися та виступати у неї обмежені. Але ж вона не ізольована від інформації і можливості висловлювати свою позицію.

Я можу уявити, що ви заходите в Верховну Раду із непоганим результатом. А якщо Яценюку пропонують посаду прем’єра і він на неї погоджується?

Якщо Яценюку раптом запропонують прем’єра і він погодиться, то будемо мати наступного Тігіпка та наступну криву падіння рейтингу “Фронту Змін” і Арсенія Петровича.  Але Україна – президентська країна. Програма мінумум опозиції - не допустити зміни правил гри на виборах 2015 року, не допустити змін до Конституції, не допустити зміни влади через умовно-легітимну процедуру обрання президента у парламенті.

Щось за роки перебування у владі Януковича змінюється у президентському оточенні?

Зменшується кількість людей, які приймають рішення. Зменшується до фантастично малого числа. Якщо раніше говорили про три колони президентської влади, чи три потоки, які контролює Сім’я, то тепер можна сказати, що одна колона поглинає залишки інших, опановуючи і їхні сфери відповідальності.

Олігархи при тому задоволені? Немає конфлікту?

Вони в опозиції, це правда. Але це така добра, вигідна опозиція. Статки ж ростуть.

Тобто опозиція не може спиратися на власників активів?

Один з принципів системної опозиції полягає у тому, що жоден олігарх добру і чесну владу не збудував.

Ви вже продумали стратегію на майбутню кампанію?

“Есть ли у вас план, мистер Фикс?” (сміється, цитуючи відомий мульфільм) - “Да. Я задержу этого Фога”.

Розмовляла Лана Самохвалова

Як і куди скотився інвестиційний імідж України - ТВі про Владислава Касківа TOP

image
http://tvi.ua/ru/watch/author/?prog=90&video=5196&fb_source=message

Газова війна: обумовленість виборами та інтереси олігархів TOP

image
Газовий консорціум --> Спільне підприємство --> Продаж ГТС

http://www.pravda.com.ua/columns/2012/01/19/6917033/
19 січня 2012

Ігор Дебенко

Власне, небажання втрачати доступ до тіньового сегменту багатомільярдного газового ринку вочевидь й ставало тією головною перепоною, яка щоразу заважала сторонам, зокрема українській, перейти до відкритої, ринкової практики в питанні ціноутворення.

Українсько-російська газова війна, що нею ознаменувався початок року, стала закономірним продовженням більш аніж двохрічних намагань офіційного Києва переглянути кабальні для держави газові домовленості із "Газпромом" 2009 року, які, втім, щоразу наштовхувалися на несамовиті апетити й небажання Кремля йти на здоровий компроміс.

У відносинах з "українськими партнерами" Володимир Путін звик до монологу з позиції сили, диктату й шантажу, однак аж ніяк не до прозорого, цивілізованого діалогу та взаємних аргументів.

Про перевагу останнього красномовно свідчить істотне зниження ціни російського газу одразу для п'яти великих європейських покупців – італійського Sinergie Italiane, німецького Wingas, французького GDF Suez, словацького SPP і австрійського Econgas.

Характерно, що підставою для такого коригування стала звичайнісінька зміна ситуації на біржовому ринку.

Втім, той факт, що знаходячись територіально найближче до країни-експортера, Україна, навіть із врахуванням стодоларової знижки, змушена платити чи не найвищу в Європі ціну за блакитне паливо, для стратегічного партнера – не аргумент.

Ними в українсько-російських переговорах завжди виступали підкилимні домовленості й можливість легкої наживи для визначеного кола осіб.

Власне, небажання втрачати доступ до тіньового сегменту багатомільярдного газового ринку вочевидь й ставало тією головною перепоною, яка щоразу заважала сторонам, зокрема українській, перейти до відкритої, ринкової практики в питанні ціноутворення.

Опиняючись перед загрозою чергового зростання ціни на газ, вітчизняні владоможці в обмін на різного роду преференції та знижки воліли здавати національні інтереси, аніж нашкодити власним, чи поставити хрест на особистих амбіціях.

Така практика цілком влаштовувала й російську сторону.

Для Кремля вже стало хорошою традицією численні внутрішні провали компенсувати симулякрами про велику історичну місію. Україна ж разом із її газотранспортною системою – невід’ємна складова цих реляцій.

Більше того, в умовах наростаючого громадського невдоволення взяття під контроль української труби, та ще із перспективою повного оволодіння нею в найближчому майбутньому, може стати для Володимира Путіна непоганим аргументом напередодні близьких президентських виборів.

Як, зрештою, й зменшення ціни на газ для Партії регіонів…

Не секрет, що зекономлені фінансові ресурси, за право розподіляти які в ручному режимі так боровся уряд, мають стати суттєвим надбанням влади під час прийдешньої парламентської кампанії.

Власне, обумовленість виборами є тим фактором, який в кінцевому результаті може сприяти розв’язанню чергового етапу холодної газової війни між Україною та Росією.

І Віктору Януковичу, і Володимиру Путіну на даному етапі найбільшою мірою необхідна показова, символічна перемога у короткостроковій перспективі.

Отримати ж її в теперішніх реаліях для кожного з суб’єктів можливо лише шляхом досягнення домовленостей. За таких обставин поганий мир дійсно кращий хорошої війни.

Водночас, якщо Україні так і не вдасться досягти перегляду вартості блакитного палива, її втрати виявляться куди меншими, аніж ті, що їх зазнає російська сторона.

Ціна у 416$ й так закладена у державний бюджет на 2012 рік. Більше того, не здавши трубу, влада отримає вагомий аргумент у суперечці з опозицією.

Натомість для Володимира Путіна будь-яке інше розв’язання конфлікту – неодмінно поразка.

Після взаємного обміну інформаційними ударами й офіційних заяв представників української влади про суттєве скорочення обсягів газу в Кремля не залишається вибору – або "проковтнути", або накласти штраф, який Україна й так наче не збирається сплачувати, або звернутися до суду. Кожен з цих варіантів – демонстративне свідчення слабкості Володимира Путіна.

Окрім того, далеко не факт, що в судовому порядку претензії "Газпрому" щодо українських партнерів будуть визнані обґрунтованими.

Подати до суду усі підстави має й українська сторона.

Втім, такий крок не лише суттєво ускладнить і до того не надто приязні стосунки між державами, але й відкладе вирішення питання ціни на газ в довгу шухляду, що не є вигідним для жодного з суб’єктів.

Загалом не виключаючи саме такого сценарію, позиція, що її озвучив у вівторок Микола Азаров, зводиться до наступного: "Тема переговорiв та сама, вже набила оскому нам… Скiльки можна перемовлятися, час знаходити рішення".

Водночас, перш аніж їх знаходити, російська сторона разом із поновленням переговорів висунула й нову вимогу. Тепер за знижку на блакитне паливо Росія поряд з українською трубою прагне отримати ще й контроль над підземними сховищами та облгазами.

Останні, поряд із "Укртрансгазом" та "Укргазвидобуванням" – вотчина Дмитра Фірташа. Більше того, український олігарх, схоже, твердо націлився стати монополістом на вітчизняному газовому ринку.

Зважаючи ж на те, що ще в другій половині минулого року уряд схвалив перелік обл- та міськгазів, що їх планується пустити з молотка у 2012, планам Фірташа навряд чи хтось посміє перечити.

Поруч із Дмитром Фірташом над монополізацією іншого сегменту українського ринку – енергетичного – активно працює Рінат Ахметов. За незначний проміжок часу донецькому олігарху вдалося практично за мінімальною ціною одержати контрольні пакети акцій одразу чотирьох вітчизняних енергетичних компаній – "Київенерго", "Західенерго", "Донецькобленерго" та "Дніпроенерго".

У спектрі останніх заяв представників української влади, зокрема прем’єра Азарова та міністра енергетики та вугільної промисловості Бойка, такі дії вітчизняних олігархів навряд чи видаються випадковими.

Скоріш за все, прагнучи перегляду вартості російського газу та зменшення енергозалежності України від Російської Федерації, українська влада в черговий раз не забула потурбуватися й про інтереси власних олігархічних кланів.

Скорочення обсягів закупівлі російського блакитного палива поряд із нарощенням видобутку власного газу й переходом на вугілля ТЕЦ, заради чого уряд навіть готовий ініціювати ухвалення закону, що дозволить їх приватизацію, в найближчі рік-два вочевидь не є можливим.

Однак, в більш віддаленій часовій перспективі мільярди коштів замість того, щоб направлятися в державний бюджет, можуть спокійнісінько осідати на офшорних рахунках Кіпру, чи, приміром, десь на Сейшелах.

Сподіватися на те, що українська влада поступиться інтересами "своїх" олігархів навряд чи варто. А відтак, видається, що, усвідомлюючи "пікантність" ситуації, Кремль шляхом вдаваного тиску на інтереси українського олігархату банально вирішив набити собі ціну й виторгувати куди більш ласий кусень української газової труби.

Втім, українській владі не завадило б усвідомити, що, на відміну від 2009 року, саме вона має всі підстави й можливості нав’язати Росії більш прийнятний для себе варіант мирової угоди.

Ігор Дебенко, політолог, Івано-Франківськ

 
Андрій Шевченко: навіть провести «розстріл» по-людськи вони не змогли TOP

imagehttp://www.unian.net/ukr/news/news-480209.html
17.01.2012

Анна Ященко

Верховна Рада відправила бютівця Андрія Шевченка у відставку з посади голови комітету ВР з питань свободи слова та інформації. Він переконаний, що цей крок має «політичні мотиви і персональні». Втім, у БЮТ не здаються і заявляють, що повторно висуватимуть кандидатуру Шевченка на очільника комітету. Водночас у ПР наголошують, що Шевченка в жодному разі не підтримають. А поки Комітет залишається без голови, ним керуватиме в.о. від ПР Олена Бондаренко, яка в історії з відкликанням Шевченка завзято виконувала функцію прокурора

Про майбутнє Комітету, свободу слова в Україні і ситуацію в “Батьківщині” в інтерв’ю УНІАН розповів Андрій Шевченко.

Пане Андрію, чому ви не стали спростовувати звинувачення з трибуни ВР, які пролунали на вашу адресу?

Відставка була б у будь-якому разі. Це було політичне рішення, ухвалене ще до Нового року. І весь цей час шукали лише якийсь формальний спосіб, як це зробити. Причому навіть провести “розстріл” по-людськи вони не змогли – є цілий пакет регламентних порушень. На тлі варварської розправи над Тимошенко і корупційного “бєзпрєдєлу” це просто ще один фрагмент у загальну картину абсурду в країні.

Щодо звинувачень. У мене зараз в руках є рішення Комітету, з якого почалася ця псевдопроцедура. І в цьому рішенні є лише одне звинувачення, воно полягає в тому, що більше трьох запланованих засідань Комітету не відбулося. Інших звинувачень у цьому рішенні немає. 

У комітеті - 11 депутатів. З них шестеро – це представники більшості. І саме ці представники більшості методично бойкотували засідання Комітету[...]

Коли ви очолили Комітет, то самі запропонували кандидатуру Олени Бондаренко на посаду першого заступника голови. Зараз не шкодуєте, що так благородно тоді повелися?

Ні. Думаю, що це логічне рішення: голова Комітету – від опозиції, перший заступник – від влади. Це стандартна схема для Комітету зі свободи слова. Так завжди було, і ніколи це не заважало ухвалювати фахові рішення. При обговоренні більшості професійних питань ми як Комітет голосували одноголосно. Навіть взяти останнє засідання Комітету, яке відбулося за два дні до моєї відставки. Ми обговорювали ситуацію з можливою цензурою на “1+1” і з показом пропагандистського фільму “Просто Юля” в ефірі обласних телерадіокомпаній. І зі всіх цих гострих питань у нас були одноголосні рішення [...] 

А чи вбачаєте ви якусь небезпеку, якщо цей “гвинтик” стане на чолі Комітету?

Я бачу дві групи небезпек.

Перша – пов’язана з захистом журналістики і свободи слова. Зараз парламент фактично перетворений на машину для голосування ініціатив президента і уряду. І за цих умов серйозно говорити про законодавчу роботу дуже важко. Історія з законом про доступ до публічної інформації – це швидше унікальний виняток із загальної безрадісної картини. Комітет був і мав би і далі бути трибуною для озвучення фактів тиску на пресу і тих гарячих проблем, які є у сфері свободи слова. На жаль, якщо влада встановила контроль над комітетом, є набагато менше шансів, що перед виборами він буде виконувати цю функцію.

Друга група небезпек. Я нагадаю скандальну історію, яка сталася у нас минулої осені з фальсифікацією тексту антитютюнового закону. Я на один день був у від’їзді з Києва і доручив Олені Бондаренко як першій заступниці завізувати текст проголосованого ВР закону. І цього виявилося достатньо, щоби за підписом Олени пішов сфальсифікований текст. Це вилилося в колосальний скандал: є висновок регламентного Комітету, який підтвердив, що текст, за який проголосувала конституційна більшість Ради, був сфальсифікований. Досі цей закон не набув чинності. Тож ми повинні будемо з подвійною увагою дивитися на всі документи, які виходять з Комітету свободи слова.

За Віктора Януковича свобода слова в Україні знизилася на 42 позиції у рейтингу “Репортерів без кордонів” і опинилася на рівні Іраку. Яка роль Комітету у підтриманні свободи слова? На що останнім часом вам скаржилися українські журналісти і які є важелі впливу для вирішення їхніх проблем?

Я би розділив всі проблеми на три групи.

Перша – це цензура і самоцензура. Тут немає нічого нового. В більшості редакцій прекрасно розуміють, кого ця редакція повинна хвалити, кого вона повинна критикувати, а кого взагалі не можна згадувати. Це ганебна історія. Вона складалася роками, але зараз мабуть досягла свого піку.

Друга історія нова. Це фізичний тиск на журналістів. Це залякування тих, хто розслідує резонансні речі. За останні два роки у нас серйозно виросла статистика нападів на журналістів. Було кілька резонансних історій з вбивствами. Це не тільки справа Климентьєва, а ще були справи перед новим роком у Луганській області і в Києві.

Що особливо викликає тривогу – це ставлення до журналістів з боку правоохоронних структур, з боку міліції. Те, як міліція поводила себе з пресою під час судового процесу над Тимошенко, виходить за рамки і законів, і здорового глузду і мінімальної поваги до людей, які роблять непросту і дуже важливу для суспільства роботу.

За багато років склалася така практика в Україні, коли журналіста сприймали такою собі в хорошому сенсі “священною коровою”. Якщо він з’являвся десь на демонстрації, акції протесту і судовому засіданні, до нього намагалися ставитися з повагою, оберігати від фізичного тиску. А у 2011 році на судовому засіданні у справі Тимошенко за шкірки викидали фотожурналістів, або один з командирів “Беркуту” давав вказівку своїм підлеглим: “бий їх по ногах!” Свідомо розбивали чи відбирали техніку... Такого не було при Кучмі. Це дуже тривожно. Це найстрашніша форма цензури, яка тільки може бути, коли журналіст боїться за своє фізичне здоров’я чи життя.  

Третя група проблем – це державні і комунальні медіа. Ми залишаємося унікальною країною в Європі, де є бюджетна преса. У нас зараз близько 600-700 газет,  де засновниками є органи влади. У нас є державне телебачення. І все це царство державно-бюджетної журналістики – це ганебна пляма для України. Там дуже багато достойних людей працює. Але я впевнений, що людина тотально залежна від чиновника, ніколи не зможе повноцінно працювати журналістом.

Давайте, наприклад, подивимося на НТКУ. За різними моніторингами новин, у них найгірші показники за рівнем політичного балансу, за представленням опозиції. У 2011 році у нас були окремі місяці, коли опозиція не отримувала жодного “синхрону” – тобто жодної прямої мови у новинах на державному каналі. Є ще проблема обласних і районних газет. Чим на нижчий рівень ми спускаємося – тим більше залежність.  

Ми зараз країна, у якій журналістам працювати некомфортно. І стрімке падіння України у всіх цих світових рейтингах підтверджує те, що ми і так з вами відчуваємо.

Ваші однопартійці повторно висувають вашу кандидатуру на посаду голови Комітету з питань свободи слова. Який сенс цього кроку, якщо Олександр Єфремов чітко заявив, що більшість підтримає будь-якого кандидата-опозиціонера на цю посаду, окрім вас?

Я дуже вдячний своїй фракції за довіру. Тут справа не в Шевченкові. Просто ще ніколи не було такого маразму, щоби у нас більшість диктувала, кого на яку посаду в якому Комітеті висувати. Ми не дозволимо нікому, щоб за нас ще вибирали, хто від нас повинен представляти фракцію в комітетах.

Суть конфлікту, який відбувається, проста – когось не влаштовує, що в системі української влади залишається ще кілька кабінетів, де господаря вибирає не Янукович чи його команда, а в якийсь інший спосіб там люди опиняються. І парламент намагаються остаточно перетворити на машину, яка повністю живе за рішеннями і схемами Банкової. Думаю, цього не станеться. 

Я впевнений, що до виборів Комітет по свободі слова не буде мати голови. Тому що з самого початку це не входило в плани влади. У мене дружина любить такий вислів вживати – “інтриги манікюрші”, коли така претензія на складну гру, багато красивих слів, а за цим - білими нитками шитий абсолютно очевидний план. Тож всі розмови про те, мовляв, давайте ви нам не Шевченка, а когось іншого і ми за нього проголосуємо, – це інтриги манікюрші. План простий – зробити так, щоб до виборів Комітет контролювався Партією регіонів.

 У 2002 році з введенням цензури і темників ви були одним з найактивніших борців за свободу слова. Сьогодні більшість журналістів мовчать. Чи не така вже зараз загрозлива ситуація? 

Не поділяю вашої тези. Думаю, що “Стоп цензурі” пішло набагато далі, ніж журналістський страйком зразка 2002 року. Так, тоді нам вдалося пробити ідею парламентських слухань по цензурі і я тоді на трибуні вперше показав темники. Були і інші тактичні перемоги. Але мені здається, “Стоп цензурі” зараз діє набагато системніше. Думаю, їм вдалося знайти серйозний авторитетний тон у розмові з владою. І те, що влада дуже часто ігнорує абсолютно справедливі вимоги цього журналістського руху, не означає, що цей рух слабкий. Я бачу там сильних людей.

Але ж від цього загальна ситуація не змінюється. Яка дієвість?

Тоді у 2002 році ми теж не відразу досягли успіху. Журналістський страйком і парламентські слухання по цензурі були у грудні 2002 року, а журналістська революція, з якої почалася Помаранчева революція, сталася вже в листопаді 2004 року, коли в ефір виходили цілі колективи, які просили вибачення за брехню і казали, що починають жити по-новому.

Тому ці зміни не швидкі. Але журналістський спротив живе правильним життям.

Ви абсолютно праві в тому, що, на жаль, це залишається війною дуже невеликої кількості людей. Філософське питання – з одного боку, всі зміни починаються з невеликої кількості людей.

Всі журналісти діляться на дві категорії: на тих, хто здатні прийняти рішення і кинути цим самим виклик системі, і на тих, які воліють на цей момент коритися системі.

У нас на “5 каналі” Рома Скрипін завжди казав, що поламані олівці не пишуть. Журналіст повинен це пам’ятати. Коли ти переступаєш через себе, потім дуже важко відновити силу й ім’я [...]

Після голосування за закон про вибори, інтриг навколо листа Тимошенко і зміни лідера фракції почали активно ширитися чутки про розкол в БЮТ. Що відбувається у ваших лавах? Чи існує розкол?

Звичайно, зараз партія не в найкращому стані. А чого ще можна чекати від партії, яка знаходиться під колосальним пресом влади і лідер якої незаконно ув’язнений?

У зв’язку з цим є багато сумнівів, багато внутрішніх дискусій. Треба відверто сказати: є і багато підозр. Влада тисне – і ти починаєш уважніше придивлятися і до тих, хто поруч з тобою в одному окопі стоїть. Це є.

Чого немає - немає розколу. Немає таких конфліктів, які б не дозволили партії достойно виступити на майбутніх парламентських виборах.

Дві прості цілі сьогодні об’єднують всіх: це свобода для Тимошенко і спільна перемога демократичних сил на парламентських виборах [...]

На вашу думку, чи все можливе робить “Батьківщина” для того, щоб врятувати Тимошенко?

Мабуть, поки не все.

В останні місяці ми занадто сильно сконцентрувалися на тому, що відбувалося навколо судового процесу. Як казав Іван Криленко: “зараз наш виборчий округ – це Печерський суд”. З одного боку, в момент, коли судять нашого лідера, кожен вважав за потрібне бути там поруч. Не бути там виглядало б зрадою, в першу чергу – перед собою.

Але з іншого боку, це вилилося у те, чого дуже хотіла влада – була повністю паралізована робота партії. Якщо ми серйозно думаємо про усунення режиму і про перемогу на парламентських виборах, наша боротьба не може зводитися лише до пікетування Печерського чи Апеляційного судів. На жаль, ми інші напрямки змушені були законсервувати.

Ми як команда, яка є стержнем опозиційного руху, маємо зараз активізувати роботу по всіх напрямках. Це не означає забути про суд чи Качанівську колонію. Ні, навпаки. У нас є великі активи: є депутати місцевих рад – це тисячі людей, які здатні впливати на рішення на місцях, є сотні тисяч активістів, є напрямок з міжнародної роботи, з яким блискуче справляється Григорій Немиря. Є важливий напрямок по роботі з громадськими організаціями і експертним середовищем - це напрямок, в якому я бачу свою цінність. Щоб перемогти режим, нам пора задіяти всі наші ресурси на повну силу.

Юлії Володимирівні закидають, що вона свого часу набрала до списку багато людей, яким чужі були поняття моралі і ідеї. Звідси “тушки”, перебіжчики, зрадники. Це і вас торкнулося, коли ваш колишній однопартієць Микола Баграєв на Комітеті проголосував за рішення про висловлення вам недовіри. На Вашу думку, чи очистилися наразі лави “Батьківщини”?

Щодо Миколи Баграєва. Ми ж розуміємо, що голосував не він, а його партійний квиток. Тут навіть ображатися нема сенсу: просто такі ситуації додають огиди до системи, яка викручує людям руки...

Наша фракція виявилася міцнішою, ніж багато кому здавалося. Після арешту Тимошенко 5 серпня ми втратили двох членів. Напевно, багато хто думав, що арешт Юлі повністю знищить нашу команду і знищить її. Зараз 103 депутати у фракції. Думаю, що це дуже достойний результат. Звичайно, шкода, що втратили інших. Нагадаю, що ми провели в парламент 156 осіб.

Але сьогодні сам факт перебування в цій фракції означає, що у тебе є проблеми: у твого бізнесу, якщо він в тебе є, у твоїх родичів, якщо вони претендують на якісь посади. І те, що у нас є 103 бійці, які здатні цей виклик прийняти і тримати позицію, – мене дуже надихає. Думаю, ми зараз отримали той кістяк, на який партія може спиратися для перемоги на майбутніх парламентських виборах.

Що стосується формування списків – є проблема, і вона характерна для всіх українських  партій. У парламент занадто багато людей іде не для роботи, а для інших речей – для когось мандат депутата це патент на безкарність, для когось – підтвердження привілейованого статусу. Насправді ж депутатство має бути місцем роботи – достойної, але і жертовної.

Я є прихильником системи відкритих списків і реєстрував разом з колегами такий законопроект про вибори до парламенту за відкритими списками у 2008 році. Він пройшов експертизу Венеціанської комісії і отримав досить позитивний відгук. Саме це було однією з причин, чому я не голосував за закон про вибори, який ухвалений парламентом зараз.

Але ви були один з небагатьох серед ваших однопартійців, хто не голосував…

Те, що мене тоді найбільш обурило, – це спосіб, у який цей закон нав’язувався. Окрема жменька людей на чолі з Януковичем порахувала, яка схема виборів їм найвигідніша і нав’язала її всій країні. Вони спочатку поламали через коліно власну партію, потім партнерів по коаліції (ми ж то знаємо, що комуністи і Литвин були абсолютно не в захваті від цього закону), а потім вони в шантажній ультимативні формі нав’язали це всьому парламенту. У мене, як у мислячої людини, яка дорожить своєю внутрішньою свободою, такі речі викликають абсолютне несприйняття. Але зараз це перегорнута сторінка. Треба думати,  як з цим законом вигравати на виборах.

У ПР зараз з’явилася ініціативна група товаришів, які кажуть, що їм з цим законом навіть при застосуванні адмінресурсу виграти вибори буде важко і вони кажуть: для перемоги на виборах давайте ми ще раз “підкоригуємо” закон. Я не здивуюся, коли зараз виникне парадоксальна ситуація - і опозиція муситиме захищати цей закон від змін на гірше. Ми готуємося до такої можливості.

Після ув’язнення Тимошенко її донька стала активним ньюсмейкером. Вона зібралася в черговий тур по Європі, щоб розповісти європейським політикам і громадськості про те, що відбувається з її матір`ю. Кому належить ідея розкручування Євгенії Тимошенко і наскільки вона ефективна?

Женя не з’явилася у нас в команді вчора. Я разом з нею працював на виборах 2006 року. Тоді по всій центральній Україні у нас був агітаційний тур з концертами, де виступали групи “Борщ” і “Death Valley Screamers”, в якій грає Шон Карр. Ми їздили автобусом по обласних центрах і по холодних клубах десь у Ромнах і Прилуках. Цікаво було... По Шону було дві застороги. Йому не можна було агітувати зі сцени – тому що він іноземний громадянин і це було б порушенням закону... І всі дуже переживали, щоб Шон не знімав майку, аби не шокувати бабусь у сільських клубах своїми татуюваннями.

Женя з першого дня була в цьому турі і я одразу запропонував їй також виходити на сцену разом з нами. Вона виходила, зверталася до людей, казала, наскільки нам важлива ця перемога. Юлія Володимирівна про це дізналася набагато пізніше. Уже десь в середині нашого туру був дзвінок від неї: “Слухай, Андрію, а як там моя Жужа?” Я кажу: “Вона у нас працює VIP-агітатором. Тримається добре – Ви мали би пишатися.”

Жені завжди хотілося підтримати маму і вона відчувала, що може бути цінною в громадській роботі. З іншого боку, у неї завжди було здорове розуміння того, що саме прізвище Тимошенко автоматично не робить її політиком першого ешелону.

Мені здається, це дуже хороша комбінація. Це не випадок молодшого Януковича, який став депутатом лише завдяки батькові.

Якщо комбінація з дочкою виглядає логічною, то з чоловіком історія не дуже зрозуміла. Після отримання політичного притулку в Чехії він де-факто протягом кількох років не зможе відвідати Україну і побачитися з дружиною… 

З юридичної точки зору, він може повернутися в Україну, але це автоматично поставить під сумнів або позбавить його статусу біженця. Але, думаю, як тільки у нього буде можливість сюди повернутися – він одразу буде тут, при першій нагоді [...]

Юлія Володимирівна закликала лідерів опозиційних партій об’єднатися і піти на вибори єдиним списком. Наскільки реалістична ця ідея?

На сьогодні це красива мрія, яка не буде реалізована на парламентських виборах 2012 року.

Чому?

Є закони природи. У владі ти об’єднуєшся, а в опозиції кожен за себе. БЮТ, “Фронт змін”, “Свобода” – це три різні історії, три різні способи прийняття рішень, три різні набори принципів. Для цих трьох команд величезним здобуток буде координація на мажоритарних округах. Спільний список мажоритарників вибудувати реально. Це наша програма мінімум.

… Я інколи чую від людей, що ці парламентські вибори нічого не вирішать. Це пусті розмови. І шкідливі. Якщо ми серйозно думаємо про повалення режиму і усунення Януковича на найближчих президентських виборах – ми не можемо легковажити виборами парламентськими.

Помаранчевої революції не було б у 2004 році, якби перед тим не було парламентських виборів 2002 року, на яких “Наша Україна” здобула найбільший результат за партійними списками. Тоді люди зрозуміли, що є шанс перемагати цю владу, яка здається таким непорушним монолітом, який всіх давить.

Цього року ми маємо всі шанси побачити перемогу демократичних сил на парламентських виборах.  Якщо це відбудеться – це буде вірна ознака того, що ми за крок до повалення режиму Януковича.

Розмовляла Анна Ященко

Ukrainian Orthodox Church hierarchs deserting their flock in quest to build non-ethnic, non-Ukrainian Church TOP

Jan, 22, 2012

Wasyl Sydorenko

Comments on the interview with Metropolitan Jonah

At the Sobor in 2010 I asked Vladyka Yurij about the new administrative structure of this new unified Church and did not receive any response. Obviously, from Metropolitan Jonah's comments, the Assembly is working on the problem. But there are goals and there are obstacles... The goal is to achieve a unified, canonical, synodal Church in time for the Great Council, which is being planned for February 2013 (one year from today). If the new administration is not in place by then, the bishops of North and Central America will not be able to participate in the Great Council. I think Vladyka Yurij should have been more forthcoming at the Sobor and have said that the details of this new unified Church are still being worked out, but one thing for sure it will be a synodal Church, so enjoy the few remaining months of Ukrainian sobornopravnist while you still can. Maybe that would have garnered more of a response from the delegates who, except those from the Greater Toronto Area, never even heard of Chambesy.

The obstacles faced by the Assembly are indeed interesting. A unified Orthodox Church needs to have a unified Orthodox community and the mosaic of ethnic Diasporas is a problem, as are the interests of the Mother Churches. As I wrote on previous occasions, there are many Catholic churches in Toronto that cater to specific ethnic groups. This is the reality that the Assembly must recognize. But then there is the issue of the Mother Churches. How willing are they to cede their rights and privileges to the EP? And what about the UOCC? Does it have a Mother Church? Or are we our own Mother Church? Is the Charter still worth the paper it's printed on? Should we challenge the actions of the Consistory vis-a-vis the Charter, or should we wait until the Consistory tears it up as no longer relevant? But not so fast...

I just received an email from the Assembly that it has no legal (canonical) validity in Canada -- since the organization is only incorporated as an American entity. Basically, it is outside Canadian law. Whether it is a question of receiving donations and issuing tax receipts, or dealing with other administrative matters, the Assembly's legal rights are defined only within the 50 states of America. I would say that anyone participating in the Assembly from outside the USA is doing so from a position outside the law. And by engaging in decisions and actions of the Assembly that affect legal Canadian entities, they may be breaking the law. An American and Canadian charity or Church can co-ordinate their activities, but an American entity cannot administer Canadian interests.

This is where the whole issue of canonicity and what it means becomes important. Church canons were once part of Byzantine legislation and jurisprudence. They were not just some internal bylaw. Even the Creed was a Byzantine law in the Justinian Codex. If you failed to recite the Creed in church, you were breaking imperial law. And imperial law was backed up by the emperor, the state apparatus and, most importantly, the army. So, if the Assembly has no legal (canonical) status in Canada, why are we so hell-bent on ceding our rights and privileges to it or the EP (who for similar reasons has little or not legal status in Canada)? Our hierarchs are well on their way to turning our sobornopravna UOCC into a synodal Church of the EP and no one seems to care.

Well, from the email that I received from the Secretariat of the Assembly, the Patriarchs of the Autocephalous Churches have not authorized the Assembly to be split into separate American and Canadian entities. And the Secretariat expresses doubt that this problem will be resolved any time soon. Frankly, I never expected the Patriarchs to cede their Diasporas so easily to the EP. And as long as the laws of Canada and the USA allow for multiple jurisdictions of Orthodox Churches to coexist in a multicultural environment, the Mother Churches will continue to tolerate the Diasporan arrangements. There is nothing scandalous here.

The talk of monks, monasteries, monastic pilgrimages, bishops and bishops rights all suggest that this new unified Church places great importance on the Patristic tradition of the Orthodox Church. So, what is the Patristic tradition? Here is a short article on Orthodox Ecclesiology: http://orthodoxinfo.com/general/dragas.aspx Apparently, the Orthodox Church is built on a foundation of four principles: 1) God, 2) Christ, 3) the Holy Spirit, and 4) the Fathers and Saints. Quoting Fr. George Dragas from the link above, "The bishop is the specific focus of the life and existence of the local church. He is the eikon of Christ for the whole diocese, not in a merely symbolic way, but in a real and living way. As Saint Ignatius said: "where the bishop is, there is Christ." This patristic order of the local church was instituted by the Lord Himself in the establishment of the holy apostolate, and was continued in the successors of the apostles, the bishops, and the presbyters."

Unfortunately, I disagree with this interpretation. I realize that saying so I may be accused of heresy, but at least consider the next few statements before making your conclusions. According to Matthew 18:20 "For where two or three are gathered in my name, there am I among them." And the complete quote from St. Ignatius of Antioch is, "Wherever the bishop appears, there let the people be; as wherever Jesus Christ is, there is the Catholic [i.e. whole or complete] Church."? Letter to the Smyrnaeans 8,  J.R. Willis translation. In other words, it is the people assembling and bringing Christ with them that creates the Church for the bishop, who asks that the people be allowed to congregate in order to invoke Christ and create the Church for the duration that everyone is assembled. St. Iganitius did not say "where the bishop is, there is Christ" as Fr. Dragas claims. But the Patristic approach is to make the bishop indispensable and at the centre of the Church and equate him with Christ.

Did this prevent the Ukrainian people from continuing to maintain the Ukrainian Orthodox Church through their own sobornopravny efforts? No! Here are some examples. After 1240 (the Mongol destruction of Kyiv) the Metropolitan of Kyiv began to spend more and more time in Muscovy/Russia until he became the Patriarch of the Russian Orthodox Church, having deserted the Ukrainian people. A second Kyivan metropolia was organized only to have the Metropolitan and most of the bishops enter into a union with Rome in 1596. A third metropolia was established in 17th century, but with one exception -- Petro Mohyla, most of the metropolitans and bishops were Moscow-leaning. When in 1686 Moscow did annex the Ukrainian Orthodox Church, it was mostly the Cossack priests that supported the people in their struggle for Ukraine. The creation/founding of the UOCC was done without the support of any Ukrainian bishop. And today, I feel/fear that our hierarchs have again deserted us in their quest to build a pan-Orthodox North American branch of a global non-ethnic (non-Ukrainian) Church. That is why Ukrainians have always struggled to build and maintain strong secular institutions that maintained some administrative control over the Church through sobornopravnist, church brotherhoods, publishing, etc.

Meanwhile, the role of the monasteries, as envisaged by the Assembly, is entirely male-oriented and based on Hesychastic principles. Instead of doing something productive, the monks will simply lead a life of meditation and prayer. And all Orthodox (Greeks, Romanians, Russians, Ukrainians, etc) are going to retreat to monasteries, instead of going to Cuba for their holidays, and commune with the monks. At Easter we can enjoy Greek barbecued spring lamb with our Pascha and for desert have some Russian cheesecake (also called Pascha). For entertainment we can follow Romanian/Bukovinian tradition of throwing water at each other come Easter Monday. And we'll be one big, nondescript, happily assimilated family!

Somehow, I don't think this will work. This is all predicated by the EP's need to establish a globalized canonical territory to ensure his own survival or the Moscow Patriarch's global ambition of the ‘Russky Myr’. This is all a question of territory, money, power and prestige. Unfortunately, this is all being done as if the Byzantine Empire still existed (and provided the legal foundation for the Church Canons) and there was but one Church within that single Christian state. This whole process refuses to recognize the fact that the people, who invoke Christ and create the Church, do so according to their own cultures. If their country of residence is a country like Canada, which allows multiculturalism, the plan for the one new Orthodox Church that people will assimilate (in order to create it) is impractical, unrealistic, unfair and patently illegal. In Canada no one can dictate how one is or is not supposed to worship.

I was brought up in such a way that all of this is alien to me. Meanwhile, I have been bringing up my children with the same values that I was brought up with. And I find it sad to contemplate that the UOCC may not be around to celebrate its 100th anniversary.

Ukraine's presidential portraits and Newtonian physics TOP

image
Бігмордовійни - Billboard mug wars

http://www.worldaffairsjournal.org/blog/alexander-j-motyl/ukraines-presidential-portraits-and-newtonian-physics
January 13, 2012

Alexander Motyl Alexander J. Motyl

Isaac Newton’s Third Law of Motion—to every action there is always an equal and opposite reaction—has just been confirmed in Ukraine.

President Viktor Yanukovych initiated the experiment in the summer of 2011, when the State Forest Resources Agency ordered 300 forestry divisions to buy 15 million hryvnya worth of presidential portraits and state emblems. Wotta way for a near-bankrupt state to be spending its citizens’ taxes, you’re probably grumbling, but that’s because you don’t get it. As the Agency head, Viktor Sivets, put it, the whole point of the sale was to “underline the state status of the forest enterprises and raise the consciousness of their workers.”

Hey, if it works in North Korea, why not in Yanukostan?

Unsurprisingly, some retrograde enterprises also didn’t get it. One manager complained that he had to buy 70 Yanukovych portraits for 12,000 hryvnya. And then he revealed just what a counterrevolutionary lout he really was: “What am I supposed to do with 70 portraits of the president, when we only have 20 rooms? Hang them in the toilet?”

Sivets insists that the enterprises got the pictures at cut-rate prices, 5 to 20 percent less than market rates. So what’s to complain about? Heck, I know a great bargain when I see one, and even I’d like to get my hands on a couple of them Yanukovyches.

Alas, Murphy’s First Law reared its head and something went wrong, and when journalist Dmytro Hnap asked around, he discovered that, while the market price for 50x37cm Yanukovych glossies was 100 hryvnya, the State Forest Resources Agency was peddling them for 300. Quite a mark-up, eh? And just when you thought the Regionnaires were finally committed to spreading nothing but good cheer, it turns out that they can’t resist making a buck even on Viktor’s smiling mug.

So what does any of this have to do with Newton?

Well, once Yanukovych portraits were set in motion as objects of adulation, it was inevitable that they would provoke an equal and opposite reaction as objects of detestation. Starting in late 2011, a series of Yanukovych billboards have been defaced—in Chernihiv, Lviv, Rivne, Kyiv, Zaporizhzhya, and Zakarpattya Provinces—mostly with huge splotches of paint.

Naturally, the authorities reacted with outrage and threatened to throw the evildoers in jail. The Donetsk mayor even wondered whether the perpetrators could be called human. Regionnaire ire was misdirected, of course. After all, the real culprit is Isaac Newton. Throw the limey in jail, I say! Indeed, let him share a cell with Yulia Tymoshenko. And take away his slide rules and never let him sit under an apple tree! That’ll teach questionably human foreigners to meddle in Yanukostan’s internal affairs.

That would be that, except that the geography of billboard defacements is worrisome. Lviv is always a troublemaker, and Rivne, also in the west, isn’t far behind. And Kyiv, well, Kyiv has always been too big for its britches. But Chernihiv, Zakarpattya, and especially Zaporizhzhya—these places are supposed to like the prez. And wasn’t Zaporizhzhya the place that recently set up a bust of Stalin?

But not to worry: the redoubtable Hanna Herman, Yanukovych’s sweet-smiling fixer, is on the job. “State propaganda,” according to Herman, is “subtle work, like jewelry making.” Hanna’s notion of subtlety may be a tad different from yours, however: “Given today’s not very simple situation in society, it’s worth considering where particular billboards should be placed. Imagine if a billboard said: ‘Christ is born. Let us praise him. Viktor Yanukovych.’ And nothing else. Then, you know, every fifth person would think twice about throwing filth at these words.”

Naturally, the other four persons angry at what they falsely believe is the Regionnaires’ thieving ways won’t think twice and are, you know, likely to aim their “filth” at Yanukovych’s saintly visage and not “at these words.”

But that’s because they probably want to confirm the validity of Newton’s First Law of Motion: every body persists in its state of being at rest or of moving uniformly straight forward, except insofar as it is compelled to change its state by force impressed.

Точка зору. Партія безпартійних кидає виклик TOP

http://pda.korrespondent.net/ua/journal/307553
12 сiчня 2012

image

Праймеріз доволять новим людям спробувати свої шанси в політиці

Забронзовілу політичну еліту повинні оновити представники громадянського суспільства, інтернет-середовища, лідери думок. І ось як це можна зробити, пише Вахтанг Кіпіані, головний редактор сайту Історична правда, у колонці, розміщеній у №1 журналу Корреспондент від 13 січня 2012 року.

Тема останнього тижня – активне обговорення в"інтернетах" шансів політичних сил на прийдешніх парламентських виборах й окремих сміливців, які вже заявили про готовність висуватися у мажоритарних округах, не заручившись будь-якою партійною підтримкою. Популярна теза в цих дискусіях – треба знайти якихось моральних авторитетів і легенько підштовхнути,простимулювати, щоб ті пішли в політику і вже самою своєю появою там (як варіант – прикладом) якісно її змінили. Поліпшили, так би мовити, генофонд вітчизняної влади на пару з опозицією.

Кілька днів тому тему підхопив і екс-міністр внутрішніх Юрій Луценко, який уже рік беззаконно утримується під вартою. В інтерв'ю із СІЗО він слідом за колишнім прем'єром Юлією Тимошенкосказав, що потрібно створити умови, щоб Ліна Василівна Костенко та інші незалежні громадські авторитети поповнили депутатські лави.

У цьому зв'язку екс-міністр називає імена львівського історика Ярослава Грицака, почесного президента університету Києво-Могилянська академія В'ячеслава Брюховецького, правозахисника з Харкова Євгена Захарова,публіциста Сергія Грабовського та інших гідних осіб. Мовляв, сама їхня присутність в парламенті "стане потужним імпульсом для очищення української політики".

Тема виникає не вперше. Політики запаскудили політику донезмоги. Деякі з них опинилися на дні, в еміграції і навіть за ґратами. І тепер звуть рятувальників в особі аполітичних моральних авторитетів.

Навіть не буду обговорювати питання реалістичності залучення у велику політику цих людей. Хто намагався додзвонитися до Костенко у важливій справі або взяти інтерв'ю, зрозуміє. Це дуже складно, майже неможливо. Про яку політику – мистецтво комунікації з народом і управління ним – може йти мова?

Спробуємо подумати про технології.

[...]

У березні 1990-го до Верховної Ради прийшли, отримавши безпрецедентну підтримку, близько сотні людей, які не належали до тодішньої номенклатури. Кого кількома роками раніше партапарат не допустив би навіть помацати горезвісне кермо країни. Серед них були кочегар і колишній журналіст В'ячеслав Чорновіл, історик Тарас Стецьків, секретар парткому радгоспу Володимир Філенко, викладач міліцейського вузу Олександр Ємець, юрист Сергій Головатий, інженер Юрій Костенко, професор математики Володимир Гриньов, письменники і лікарі, кооператори і робітники, військовослужбовці та вчителі.

Потім соціальний ліфт зламався, посланці народу забронзовіли і стали мало чим відрізнятися від тих, з ким на словах боролися. Покоління романтиків змінили бізнесмени. Потім олігархи привели в Раду безсловесних водіїв та секретарок. Нарешті настав час "проффесорів" і "шлеперів". У ньому і живемо. Поки що або назавжди – ось у чому питання.

Ціла стаття [ тут ].

Війна і сир TOP

image
"Будьте як вдома"

http://firtka.if.ua/?action=show&id=15733
15.01.2012

Віталій Портников

Яке відношення мають заяви головного санітарного лікаря Російської Федерації Геннадія Онищенко до "газової війни" між Москвою і Києвом? Очевидно, що найбезпосередніше. Онищенко завжди вступає в гру, коли приймається політичне рішення про відмову від дружньої атмосфери в діалозі з сусідньою країною.

Так було з Грузією - рішення Росспоживнагляду про недопуск на ринок "Боржомі" і грузинських вин було пов'язано з різким погіршенням відносин з президентом Михайлом Саакашвілі. Так було з Молдовою - після того, як тодішній президент цієї країни Володимир Воронін відмовився схвалити запропонований Кремлем план мирного врегулювання молдавсько-придністровського конфлікту і об'єднання двох частин колишньої Радянської Молдавії в єдину державу під російським протекторатом, молдавські вина зникли з російського ринку. Ніякої політики! Відмові від чужої продукції, як правило, акомпанують прохання відповідних російських виробників, відповідні тексти і репортажі в ЗМІ і, звичайно ж, пояснення головного санітарного лікаря.

Вже коли Геннадій Онищенко засумнівався в ефективності нової української процедури перевірки товарів, можна було очікувати наступних кроків головного продуктоблюстителя Росії. І вони пішли - пішли на тлі обміну жорсткими заявами між представниками українського Мінпаливенерго та російського «Газпрому» щодо можливості скорочення обсягів російського газу , що поставляється в нашу країну. Оперативність висловлювань Онищенко свідчить, що в російській столиці готувалися до цього українському демаршу і вирішили розгорнути проти адміністрації Віктора Януковича війну по всьому фронту. Здається, сир буде аж ніяк не останньою жертвою цієї війни. Можна буде очікувати нових торговельних обмежень, конфліктів навколо Чорноморського флоту та інших традиційних вже для російсько-української конфронтації подій. Дивувати може хіба що те, що відбувається все це в президентство людини, яка ще недавно позиціонувала себе як головного друга Росії на всьому пострадянському просторі, яка закликала визнати незалежність Абхазії і Південної Осетії і обіцяла врегулювати всі проблеми з Москвою після свого наміщення на престолі в Києві.

Тепер Янукович - головний ворог Кремля. Михайло Саакашвілі - відрізана скиба. Олександр Лукашенко віддав трубу. Янукович заламує занадто велику ціну за важливий для «Газпрому» актив, а до того ж примудрився особисто образити Володимира Путіна, поставивши під сумнів чесність підписаного за особистої участі російського прем'єр-міністра газового контракту. У Москві можуть без особливої ​​симпатії ставитися до Юлії Тимошенко, але кожен новий день її перебування в колонії - продовження цієї особистої образи, нагадування про те, що поважаючі себе люди не повинні допомагати мешканцеві Межигір'я, а навпаки - думати про те, як би ще його послабити. У цьому Янукович нічим не відрізняється від свого попередника Віктора Ющенка, закінчення терміну президентських повноважень якого в російській столиці чекали з неприхованим нетерпінням. Відмінність від Ющенка одне - на Заході нового українського президента вважають чужаком і аж ніяк не збираються допомагати йому в разі нового російсько-українського енергетичного конфлікту. Простіше кажучи: якщо Ющенко міг провокувати російсько-українське протистояння по газу, сподіваючись на втручання ЄС і компромісне для його країни рішення, то Янукович може бути впевнений: у разі нового протистояння і припинення поставок російського газу в Україну (а значить, і до Європи), Брюссель буде займати нейтральну позицію і не завадить Москві змусити Київ погодитися зі свідомо невигідним для нашої країни рішенням - а, може, й буде схиляти Україну до прийняття такого рішення разом з Росією.

Але поки що неясно, навіщо Янукович і його наближені затіяли цю війну - для того, аби виграти і змусити Росію погодитися з новими умовами оплати за газ або для того, щоб програти і виправдати здачу Москві української газотранспортної системи за заниженою - і вже озвученою головою правління «Газпрому» Олексієм Міллером ціною. Враховуючи тісний особистий зв'язок президента з представниками угруповання «РосУкрЕнерго», план війни як капітуляцію виглядає поки що більш правдоподібним, ніж війни до переможного кінця. Але в цьому випадку Януковича чекає не капітуляція, а крах. Справа не в газі, справа в сирі! Саме сирна історія переконує: у Москві грають з Януковичем не для того, щоб з ним домовитися, а для того, щоб його позбутися.

Лівий берег
Віталій Портніков,
головний редактор телеканалу ТВі

Переклад із російської

Дешева труба TOP

 

image

http://vokintrop.livejournal.com/1156735.html 
3.01.2012

Віталій Портніков

Голова правління "Газпрому" Олексій Міллер був неправий, коли сказав, що Новий рік настане для Юрія Бойка та інших постійно літають у Москву високопоставлених гостей російської столиці без подарунків. Міллер підніс київським переговірникам новорічний подарунок, на який вони навряд чи розраховували - попередив, що вартість української ГТС значно зменшиться в ціні.

Те, що Міллер зробив цю заяву практично відразу ж після зустрічі з прем'єр-міністром Володимиром Путіним, під час якої отримав доручення продовжити переговори з Україною про створення газотранспортного консорціуму, демонструє, як Росія цей консорціум собі уявляє.

Українська труба потрібна їй задешево перш за все тому, що ... не сильно потрібна. Сама ідея, що замість будівництва "Південного потоку" Росія може обмежитися ремонтом української ГТС абсурдна, позаяк виходить із логіки інтересів Януковича або Азарова, а зовсім не з інтересів Медведєва або Путіна. От якби Янукович був на місці російських керівників і мав можливість освоїти величезні кошти на будівництво підвідного газопроводу - став би він від цього відмовлятися лише тому, що цього не хоче сусідній малесенький президентик? Дуже сумніваюся. Янукович навіть і не помітив би цього малесенького президентика з його побажаннями. Так що Путін і Міллер поступають ще дуже шляхетно, коли роблять вигляд, що хочуть продовження нікому не потрібних переговорів.

Втім, чому так вже й не потрібних? Потрібних, якщо за трубу не доведеться нічого особливо платити. Тоді, після будівництва "Південного потоку" та ремонту української ГТС можна буде особливо не морочитися і направляти газові потоки туди, куди заманеться "Газпрому". Будуть українці добре себе вести - по ГТС, почнуть робити вигляд, що керують незалежною державою - по "Південному потоку". Навіть пояснювати нічого не потрібно буде.

Коли Росія вирішила не купувати газ у Туркменистану - незважаючи на укладений контракт - хіба вона щось пояснювала Ашхабаду? Просто почала ремонт газопроводу, по якому надходить туркменський газ - і до побачення! Ось теж саме чекає і українців, якщо вони втратять контроль над власною газотранспортною системою - Росія просто почне в один прекрасний день ремонт труби і перенаправить сировину за підводним потокам. І дарма український президент буде обурюватися і вимагати повернення до досягнутих домовленостей - хто зверне увагу на істерику малесенького президентика, до того ж віддав трубу?

А ціну на газ - як про те свідчить сумний досвід білоруського Януковича - все одно через рік-півтора підвищать, навіть якщо спочатку скостять за зраду національних інтересів власної країни. Дешевий газ, як відомо, буває тільки в газовій камері.

www.newsru.ua

Переклад із російської

Тріумф ідіотизму TOP

 

Відмінники....

image

http://www.ut.net.ua/Columns/50/38878
30 грудня 2011

Юрій Луканов
Журналіст, сценарист документального кіно, автор козюльок.

Віктор Янукович де юре переніс, а де факто скасував День свободи, який за Указом його попередника відзначався 22 листопада, на річницю початку помаранчевої революції. Відтепер 22 січня буде Днем соборності і свободи. А окремого Дня свободи не буде зовсім

 Поки Янукович  через незалежні від нього  суди боровся зі скасуванням звання Героя України Степану Бандері та Роману Шухевичу, поки садив Юлію Тимошенко, то якось випустив з уваги, що існує такий собі День свободи. І коли йому в листопаді помічники піднесли поздоровлення українців із цим святом, то він, мабуть, так ошаленів, що волів би тих помічників у асфальт закатати. Але нікуди не дінешся – це офіційне свято. І хіба хочеш? Мусиш! Можна собі уявити з яким настроєм він підписував те привітання. Либонь, йому легше було б освідчитися в коханні Юлії Тимошенко.  

Ще б пак! Адже саме помаранчева революція, яка почалася 22 листопада 2004 року,  не дозволила Януковичу через фальсифікацію виборів  сісти в президентське крісло. Вона його так налякала, що він після перемоги Віктора Ющенка дременув за кордон і довго там відсиджувався, аж поки не переконався, що ніхто не стане з ним зводити порахунки.

І ось тепер дійшли руки до цього свята. «З метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, - було сказано в указі Віктора Ющенка від 19 листопада 2005 року, -  виховання у громадян почуття національної гідності, враховуючи історичне значення революційних подій осені 2004 року, які засвідчили волелюбність Українського народу, його прагнення до свободи і демократичних цінностей».  Які ще ідеали свободи і демократії? Головний ідеал тепер – вєк волі нє відать.

Вельми символічно, що ліквідація Дня свободи співпала з перевезенням засудженої до семи років ув’язнення Юлії Тимошенко до Качанівської  колонії на Харківщині. Навіть колишня член фракції Партії регіонів  у парламенті уповноважений з прав людини Ніна Карпачова заявляла про складний стан здоров`я колишньої прем’єр-міністра, але це не вплинуло на правосуддя від Януковича. До неї в камеру припхався найнезалежніший Шевченківський суд і вирішив залишити її під вартою у зв’язку з новою кримінальною справою від СБУ. Вона лежачи пережила судову маячню. А тепер ось по наших розбитих дорогах її повезли до місяця ув’язнення. Оточення Тимошенко стверджує, що її везли в інвалідному візку, бо вона самостійно не може пересуватися. А влада розповідає, що  з нею разом повезли дванадцять валіз.

Дуже показове закінчення року. Тріумф ідіотизму. Віктор Янукович зі своїми соратниками провалили всі можливі політичні напрямки – з Європейським Союзом не підписано і навіть не парафовано угоду про асоціацію. Ціни на російський газ не знижено, і зараз стоїть питання про те, що Україні доведеться віддати стратегічно важливу газотранспортну систему  у власність «Газпрому». У внутрішній політиці покращання життя відбулося хіба що в Межигір`ї. А всі інші прошарки суспільства або виходять з протестами, або декларують своє неволення. Одним словом, країна опускається все нижче. Зате Юлія Тимошенко сидить. День свободи ліквідовано. І Віктор Янукович почуває себе переможцем, який, за його власними словами, забезпечив стабільність. Блажен хто вірує.

Можна також припустити, що, спостерігаючи за подіями в Росії, Янукович хоче вірити, що його омине чаша сія. Наступного року парламентські вибори відбудуться і в нас. Не сумніваюся, що з російських подій Янукович і його команда зроблять прямо протилежні здоровому глуздові висновки. Вони не стануть забезпечувати чесні вибори. Скоріше за все, навпаки – будуть вдаватися до фальсифікацій і ганятимуть усіх невдоволених з допомогою бійців «Беркуту» та невідомих людей в цивільному.

Тож можна очікувати, що суспільство знову повстане проти фальсифікацій і вийде на вулиці. Ні Тимошенко за гратами, ні скасування Дня свободи цьому не завадять. Віктор Янукович і його команда приречені. Певна річ, це вам не помаранчеві, які, програвши на виборах, спокійно віддавали владу своїм опонентам. Сьогоднішні чіплятимуться за корито з усіх сил. Але чи буде процес носити мирний , як в Росії, характер, чи, може, піде за казахським сценарієм – важко сказати.

Отож, з Новим роком вас, співгромадяни. Хочеться вірити, що в ньому відбудуться таки зміни. Зміни на краще. 

 
Валерія Іллівна Новодворська .... "Мені взагалі соромно дивитися в бік Дніпра - ВІДЕО TOP
image
http://www.youtube.com/watch?v=B1-5PIXE0ao
 
Ми повинні пам’ятати подвиг Героїв Крут і не допустити повторення подій 1918 року TOP

image
http://www.youtube.com/watch?v=IfOBgUhWUKM

Стефан Романів, Голова ОУН(б)

29 січня Україна вшановує подвиг Героїв Крут, подвиг, як став легендою, подвиг, що у нас його називають не інакше як «українськими Фермопілами». Чин триста юних вояків армії Української Народної Республіки засвідчив те, наскільки важливими в житті українця є такі цінності як власна та національна свобода. Вражає героїзм цих зовсім ще юнаків, які йшли в бій, не боячись ані вдесятеро більших сил ворога, ані смерті, ані тортур.

Крім почуття гордості, від дати 29 січня віє невичерпним трагізмом, адже лише триста студентів та гімназистів стали в авангарді українського війська, яке так і не змогло сформувати керівництво УНР.

Чи могли ми уникнути цієї трагедії у 1918 році? Безумовно! Але це сталося б в тому разі, якби керманичі молодої української республіки не були засліплені утопічною ідеєю «пролетарського інтернаціоналізму», «всесвітнього соціалізму», які імпортувала в Україну більшовицька Росія.

 Так сталося, що саме молодь проявила себе найбільш жертовною і сміливою у вирі тих подій, і ми повинні це завжди пам’ятати.

 Злочинні помилки політиків, так вже повелося в нашій історії, приносили саме молодих українців у жертву, адже ідеалізм і відданість справі у молоді на порядок вища, ніж у тих, хто сидить у владних кабінетах.

ОУН (б) перестерігає, що неврахування історичних уроків може призвести до повторення помилок і загрози національному суверенітету.   Cьогодні настав час, щоб українська молодь знову відважно окреслила свою позицію відносно відбудови Української Держави.  Українська студентська молодь, молоді українські бізнесмени, освітяни, батьки, всі громадяни україни повинні визначатися , так як це зробили Крутяни - ми готові поборювати зло, ми готові захищати свободу, правду і справедливість, ми не будемо мовчати - ми будемо діяти.

Організація Українських Націоналістів закликає суспільство гідно вшанувати героїчний чин крутянців і не допустити принести перспективи України в жертву амбіціям політиків і кон’юнктурним домовленостям з геополітичними опонентами.

Терміново!!! Звернення арештованого журналіста TOP

Звернення головного редактора газети “Вечірній Васильків”  Ігоря Мосійчука,  ув'язненого по справі так званих “васильківських “терористів”, до українських та іноземних журналістів, журналістських організацій та об'єднань

23 серпня 2011 року в 20-ту річницю Незалежності України мене, Ігоря Мосійчука, а також Сергія Бевза та Володимира Шпару затримали працівники СБУ за сфабрикованими звинуваченнями в підготовці до терористичного акту. Громадськості ця справа більше відома, як справа так званих “васильківських “терористів”. Нас звинувачують в тому, що ми нібито планували підірвати пам'ятник Леніну в м. Бориспіль. Абсурдність даних звинувачень полягає в тому, що зазначеного пам'ятника на момент нібито планування його знищення на тому місці вже не було. Він був демонтований за рішенням Бориспільської міської ради та перенесений на задвірки. В кримінальній справі по нашому звинуваченню є безліч доказів її фальсифікації і, як зазначив член слідчо-оперативної групи з розслідування цієї кримінальної справи Дмитро Єрмакович, всі ці матеріали  є просто “лайном”. Це одкровення співробітника СБУ було відзняте журналістом Артемом Шевченком і продемонстровано телеканалом ТВІ.

З 1 травня 2006 року і до моменту мого затримання 23 серпня 2011 року я був головним редактором газети “Вечірній Васильків”, яка виходила в місті Василькові Київської області. Журналістиці я присвятив більшу частину свого життя. За час своєї роботи на посаді головного редактора „ВВ” я написав сотні статей, репортажів, журналістських розслідувань, що були присвячені викриттю земельних махінацій, корупції серед представників державної влади, місцевого самоврядування, міліції, прокуратури, суддів. За результатами моїх публікацій часто приймались рішення, які відновлювали законність в тих чи інших питаннях. Мої статті нерідко ставали підставою для перевірки діяльності “героїв“ опублікованих матеріалів. Стосовно деяких осіб навіть порушувалися кримінальні справи.

Звичайно, що така активність з мого боку часто-густо не подобалася фігурантам моїх публікацій. У 2007 році на мене було здійснено бандитський напад, пов'язаний з професійною діяльністю. В 2009 році Київське обласне управління юстиції абсолютно незаконно позбавило державної реєстрації “Вечірній Васильків” всупереч тому, що, згідно з українським законодавством, єдиним органом, який має право скасовувати реєстрацію засобів масової інформації, є суд. Однак, газета “Вечірній Васильків” продовжувала виходити у світ і нести до читача правдиву і неупереджену інформацію.

Часто публікації в нашій газеті ставали поштовхом для журналістів інших видань або телеканалів розвивати підняті мною теми. Так, наприклад, публікації щодо зловживань суддею Васильківського міськрайонного суду Очківським стали основою для сюжету телепрограми “Максимум в Україні”, що кількаразово демонструвався телеканалом ICTV.

Слід зазначити, що публікації в газеті “Вечірній Васильків” ніколи не були політично вибірковими. Заслуженій критиці піддавалися чиновники та політики, як з „Партії Регіонів”, так і з „БЮТ”, „Нашої України”, ВО “Свобода”. Найважливішим критерієм для газети було донесення правди до читача про діяльність тих, чи інших чиновників та політиків, незалежно від їхньої партійної чи ідеологічної приналежності. Оцінкою моєї журналістської діяльності серед громади Василькова стало обрання мене в жовтні 2010 року депутатом Васильківської міської ради, де я очолив комісію з питань регламенту, депутатської етики, законності та правопорядку, контролю за виконанням рішень міської ради. Ставши депутатом, я не відмовився від своєї позиції та переконань і продовжував викривати зловживання. Зокрема, за моїм депутатським запитом повертаються квартири інвесторам, які раніше були надані міською владою чиновникам, міліціонерам, прокурорам, суддям в будинку №5 по вул. Сонячний в м. Васильків, збудованому ТОВ “Гараздінвестбуд” . Про цей випадок повідомляло багато вітчизняних медіа.

Повертаючись до справи так званих „васильківських „терористів” хочу, від себе, від імені Сергія Бевза та Володимира Шпари щиро подякувати українським журналістам, які правдиво і неупереджено висвітлюють перебіг подій довкола неї. Перш за все, це – журналіст телеканалу ТВІ Артем Шевченко, журналіст інформаційної агенції “Поряд з Вами” Олена Білозерська, журналісти “Газети по-українськи“, Олесь Вахній, головний редактор газети “Інформ Бюлетень” Тамара Просяник та інші.

Деякі з електронних та друкованих видань, близьких до керівництва СБУ, розповсюджували щодо мене, Бевза та Шпари неправдиву інформацію. Хай це залишається на їхній совісті. Але перебіг розгляду в суді нашої кримінальної справи засвідчує, що спроби звести на нас наклеп можуть повторитися. Більше того ті, хто сфабрикував проти нас кримінальну справу, зацікавлені, щоб їхні злочинні маніпуляції не стали надбанням української громадськості. Вони прагнуть мінімалізувати увагу медіа до судового розгляду цієї кримінальної справи.

Шановні журналісти, фабрикування справи „васильківських „терористів” свідчить, що завтра до в'язниці може потрапити будь-хто. Влада, за допомогою підконтрольних їй правоохоронних органів, підкинувши вибухівку, наркотики, зброю тощо, може позбавити волі будь-якого громадянина України, зокрема й журналіста. Особливо легко це зробити, якщо інші його колеги-журналісти мовчатимуть.

Дехто говорить, що ми якісь не такі, що ми — націоналісти, дехто не поділяє наші погляди, але зараз питання не в цьому. Якщо завтра посадять нас, то післязавтра будуть саджати журналістів з ліберальними, консервативними чи будь-якими іншими поглядами.

Шановні колеги, закликаю Вас активно висвітлювати судовий перебіг кримінальної справи т. зв. “васильківських “терористів” та робити це правдиво, чесно й неупереджено.

Всю інформацію щодо фальсифікації доказів в кримінальній справі можна отримати в наших захисників. Контактний тел.: 093 914 76 74.

З повагою та надією на розуміння головний редактор газети “Вечірній Васильків”, депутат Васильківської міської ради Ігор Мосійчук.

19 01 2012
Київське СІЗО №13

Зверення з проханням допомогти у критичній ситуації, яка склалася навколо української громади Харкова та її дійових осередків TOP

Протягом останніх трьох років ми неодноразово зверталися до світової громадськості з заявами та інформаційними повідомленнями щодо тиску на культурно-освітній центр Харківського міського товариства“Спадщина”, який об’єднував найвідоміші у краї українські громадські організації та спільноти і законно займав приміщення у географічному центрі міста (вул. Сумська, 44/2). Ініціаторами і виконавцями репресивних дій до українського культурно-освітнього центру були вищі посадовці Харківської міської ради та Харківської обласної державної адміністрації, очільники силових структур регіону. Скориставшись миролюбною позицією української громади Харкова, представники влади за підтримки працівників міліції, прокуратури, СБУ, робітників комунальних установ силоміць, без будь-якого попередження здійснили брутальне й насильницьке захоплення та виселення культурно-освітнього центру “Спадщина” на вулицю. Заблокувавши громадськість, міліція здійснила самочинне винесення з будівлі надбані українськими організаціями речі, комп’ютерне обладнання, цінну бібліотеку й архівні фонди. Всі намагання громадських активістів чинити спротив жорстоко придушувалися і переводилися правоохоронцями у площину кримінальної відповідальності. На сьогодні справи щодо незаконного позбавлення приміщення культурно-освітнього центру Харківського міського товариства “Спадщина” знаходяться у вищих судових інстанціях України.

Хочемо звернути Вашу увагу на те, що кожна спецоперація щодо виселення культурно-освітнього центру товариства “Спадщина” мала за першочергову мету паралізувати матеріальне забезпечення суспільного життя української громади Харкова. Справа у тому, що позбавлення українських організацій Харкова приміщення відбулося під час навчального року, коли розпочали роботу програми освітніх курсів, які діють при нашій спільноті і є основним джерелом фінансування україноспрямованої громадської діяльності. Завдяки продуманим репресивним діям місцевої влади діяльність курсів була вимушено скорочена, відповідно реалізація багатьох програм української спільноти Харкова стала неможливою.

Щоб продовжити діяльність української громади Харкова, громадський актив організацій культурно-освітнього центру товариства “Спадщина” був вимушений винайняти приміщення для офісу і навчальних класів за високими цінами й узяти банківські кредити. Адже без кропіткої громадської роботи, яку ми ведемо у різних площинах суспільного буття (у т.ч. культурно-масові заходи, системна виховна робота з молоддю, катехитичні студії, освітні курси, юнацькі табори, видання газети “Український простір”, інтернетрадіо“Сурма” (surma.dyvy.info), підтримка інформаційних інтернетресурсів “Український Харків” (kharkiv.dyvy.info, kobzarstvo.com) та ін. українське життя краю невдовзі може повністю завмерти.

Зважаючи на антидемократичні суспільно-політичні процеси, які стрімко розвиваються в Україні і на Харківщині, зокрема, щоб запобігти тотальній руйнації українського громадського простору нашого краю ми змушені звертатися про допомогу до різних установ, організацій та спільнот в Україні та за її межами.

У зв’язку із зазначеним просимо всіх, кому небайдуже майбуття України, фінансово підтримати українську громаду Харкова в драматичний для її існування період. Зібрані кошти сприятимуть зростанню в краї суспільно-політичної ролі української громади, допоможуть успішному розвитку на Харківщині українських засобів масової інформації, стануть запорукою втілення прагнень харків’ян щодо розвиткуУкраїни в світовому співтоваристві.

Уклінно просимо надати допомогу нашому осередку на такі реквізити:

Черемський Роман Петрович, Харків, Україна/Cheremsky Roman Petrovych, Kharkiv,Ukraine

З повагою та вдячністю

Роман Черемський,

від Харківського міського товариства “Спадщина”, Фонду національно-культурних ініціатив ім. Гната Хоткевича, Харківської крайової організації Спілки української молоді, Харківського кобзарського цеху

Наші координати

Телефони:
+38(057)751-17-68;
+38(057)762-34-53.
Факс: +38(057)715-67-20

Наша фактична адреса тепер: м. Харків, вул. Петровського, 5.
Наша поштова адреса: 61002, м. Харків, абонентська скринька 10447.
Наша електронна скринька: prostir-ua@ukr.net

Нашіресурси в Інтернеті
http://dyvy.info — Портал для входу на наші сайти
http://surma.dyvy.info — Інтернет-радіо “Сурма”
http://kharkiv.dyvy.info — ресурс “Український Харків”
http://khotkevych.org — сайт Фонду національно-культурних ініціатив ім. Гната Хоткевича
http://kobzarstvo.com — сайт Харківського кобзарського цеху
http://cym.org.ua — сайт Харківської крайової організації Спілки української молоді
http://umc.dyvy.info — ресурс освітніх курсів нашої спільноти, які об’єднані в заснований нами Український медійний центр

Наші спільноти в соціальних мережах:
http://www.facebook.com/groups/184984214913491/ — спільнота Недільної школи для дітей
http://vkontakte.ru/club23632984
http://www.facebook.com/groups/110942548982616/ — спільноти курсів журналістики
http://www.facebook.com/pages/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97
%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9-
%D0%A5%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%B2/210377838995745?ref=ts
http://vkontakte.ru/club15906610 — спільноти “Український Харків”
http://www.facebook.com/groups/251668611535248/
http://vkontakte.ru/club6932236 — спільноти Харківської крайової організації Спілки української молоді
http://vkontakte.ru/den_nezalegnosti_2011 — спільнота “День Незалежності”\
http://vkontakte.ru/ukrainskyprostir — спільнота клубу газети “Український простір”
http://vkontakte.ru/club24504548 — спільнота Християнських зустрічей з молоддю

Читайте нижче: Терор  проти керівництва Харківського обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» під рубрикою Україна і Світ.

Заклик до українців Латвії не підгтримувати надання російській мові статусу другої державної мови

TOP

ВСЕУКРАЇНСЬКЕ  ОБ’ЄДНАННЯ
ВЕТЕРАНІВ /ВОВ/
КИЇВСЬКЕ МІСЬКЕ ВІДДІЛЕННЯ /КМВ /
01033, Київ, САКСАГАНСЬКОГО, 64-А.

Голова Зозуля Микола Дмитрович
545-08-75
ЗВЕРНЕННЯ ДО УРЯДУ ЛАТВІЙСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ.

Українські ветерани національно – державницького спрямування  з обуренням довідались про планування в Латвії проведення референдуму  про надання  російській мові статусу другої державної  мови.

Ми – українці, які зазнали на собі, як і народ Латвії,  принизливої  окупації Росії після  збройного повалення  проголошеної Державності 1918 року, арешту і вбивства членів  Уряду УНР, масового вивезення населення, організації голодоморів, силуваної колективізації, убивства  патріотів в таборах ГУЛАГу,  висловлюємо гарячу підтримку  патріотам Латвії, які  рішуче виступають проти спроб залишків окупаційних сил  закріпитись на чужій землі через «мовний статус».

Свого часу міжнародня спільнота виключила сталінський «Союз» з Ліги націй за напад на Фіндляндію, Захід ніколи не мирився з окупацією Латвії, Литви і Естонії. Нехай сталінські убивці та  їх нащадки скаженіють від  люті, але вільна Латвія буде  залишатися вільною, скільки б  не нагнали  окупанти свого населення  до загарбаної країни, до яких би політичних та мовних викрутасів вони не вдавались!

Ми знаємо, що серед прибулих до Латвії в часи окупації було багато українців. Ми звертаємось  до них, ми звертаємось до людей всіх національностей, яких доля закинула до Прибалтійських республік, стати на захист незалежності, суверенітету і людської гідності  в минулому поневолених країн! Пам’ятаймо, що тюрма народів – сталінський ГУЛАГ – починалась із загарбання  республік, які проголосили  незалежність 1918 року. Пам’ятаймо, що ПАРЕ  визначила німецький нацизм і сталінський «інтернаціоналізм» тотожними за фашистською методологією нищення людей! Захищаючи незалежність Латвії,  Ви захищаєте разом з тим і Україну, Ви захищаєте незалежність всіх народів світу!

Ми, українці, закликаємо  українців Латвії, як і всі народи, які опинилися на її території, вивчати латиську мову, кріпити тим самим незалежну Латвію, ставати  вільними громадянами вільної країни!

Нехай лозунг Української повстанської армії «Свобода людині - свобода народам!» лунає сьогодні над світом!

Слава борцям за визволення Латвії, слава борцям за свободу народів усього світу!

Київське міське відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів/КМВ ВОВ/ з проханням передати наше звернення до засобів масової інформації  Латвії, Литви та Естонії.

28 грудня 2011 року. Столиця незалежної України місто Київ, Саксаганського, 64-а.

За дорученням Ради ветеранів Всеукраїнського об’єднання ветеранів голова М.Д.Зозуля.

Links to event postings TOP

Do you maintain a website of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site in the ePOSHTA newsmagazine.

 Canada

 United States

Canadian flag Montreal: Ukrainian Time radio program

TOP

An audio of this program is available online at:
http://www.ukrainiantime.com/Audio/UT_January_6_2012_Xmas.mp3

Дорогі друзі, запрошуємо Вас послухати традиційну українську різдвяну годинну радіопрограму. У нас в гостях - отець Олег Корецький, отець Володимир Кушнір, Оксана Коцкович та Оксана Сеньків, автор нещодавно виданого різдвяного музичного альбому "Зійшла вже зоря". У програмі також почуєте колядки, віншування, вітання, зокрема від Владик: Кир Стефана (УГКЦК) та Єпископа Андрія (УПЦК). Ведучий розмови - екзекутивний продюсер "Українського часу", отець Ігор Куташ. З інтернет сторінки UkrainianTime.com можна слухати в любий час.

Dear Friends, you are invited to listen to the Special Annual Ukrainian Christmas Show at UkrainianTime.com. This Ukrainian-language presentation will feature an interview with members of a Montreal vocal quartet, which recorded a unique and lovely Christmas album of little-known traditional carols set to music by Oxana Senkiv. Featured also will be Christmas greetings by Most Rev. Stephen (Chmilar) of the Ukrainian Catholic Eparchy of Toronto and Eastern Canada as well as His Grace, Andriy (Peshko), Bishop of Toronto and the Eastern Eparchy of Ukrainian Orthodox Church of Canada.

image

Canadian flag New York: Art exhibit- Kateryna Svirgunenko -- Jan. 11 - Feb. 5 TOP
image
USA flag Detroit: Exhibit: Entertaining the world since 1918 - A Visual Journey -- Jan. 22 - Mar. 30 TOP

UKRAINIAN AMERICAN ARCHIVES & MUSEUM
in conjunction with the
TARAS SHEVCHENKO UKRAINIAN BANDURIST CHORUS

Cordially invite you to an exhibit

ENTERTAINING THE WORLD SINCE 1918:
A VISUAL JOURNEY

Opening reception
JANUARY 22, 2012, 12:00 P.M. – 3:00 P.M.
Ukrainian American Archives & Museum
11756 Charest Street
Detroit, MI

EXHIBIT
JANUARY 22 through MARCH 30, 2012

MUSEUM HOURS
Tuesday - Friday, 9:00 A.M. - 5:00 P.M
or by appointment. (313) 366-9764

SUPPORT FOR THE UKRAINIAN BANDURIST CHORUS
Passion. Tradition. History

We invite you to join our Circle of Friends. To fulfill our role as ambassadors of the bandura, Ukrainian music, its traditions and culture, we need more than just our musicians to play their part, we also need you. With your generous gift, the Ukrainian Bandurist Chorus will continue to invest in our youth, strengthen the quality of our programming and share our enchanting music with the world.

You can now donate online to the “Friends of the Ukrainian Bandurist Chorus” (a 501c3 organization) or purchase a UBC recording. As always, your donations are tax deductible and recording purchases will help the Ukrainian Bandurist Chorus support its operations, tours and concerts, new recordings, and educational programs for youth.

The Ukrainian Bandurist Chorus is continuing its ambassadorial mission as it approaches its 100th anniversary in 2018. We truly appreciate your past support. Today's members of the UBC are located all throughout North America. Bringing everyone together is a challenge, but your financial assistance ensures we continue our centuries old tradition.

To donate or order a recording through PayPal, visit www.bandura.org

The Ukrainian Bandurist Chorus
Enchanting the world since 1918

Founded in 1918, the Ukrainian Bandurist Chorus has a long and proud history of representing the bandura and Ukrainian choral music on the international stage. Boasting a repertoire of more than 500 songs, this internationally celebrated and award-winning ensemble has captivated audiences in major concert halls in the United States, Canada, Europe, Australia, and Ukraine since immigrating to North America from Europe in 1949. They have also performed for such noted personalities as former President Richard Nixon, former President Ronald Reagan, movie star Jack Palance, and former President of Ukraine Leonid Kravchuk. Most recently, the Ukrainian Bandurist Chorus was featured at the internationally renowned Stratford Summer Music Festival (2004 and 2010), and presented Bandura Christmas International with Metropolitan Opera soloist Paul Plishka. As a tribute to its role in preserving and perpetuating the legacy of Ukrainian music, the Chorus was selected by Ukraine's Cabinet of Ministers as the recipient of the Taras Shevchenko Ukrainian State Prize, the highest award that can be bestowed for excellence in the contribution to the arts.

UBCeNews mailing list
UBCeNews@bandura.org
http://www.brama.com/mailman/listinfo/ubcenews

Canadian flag Toronto: The joys of Christmas: An evening of Orthodox music - Jan. 27 TOP
image
Canadian flag Edmonton, AB: Taras Polataiko in exhibit at Art Gallery of Alberta -- Jan. 28 - Apr. 29 TOP

image

Art Gallary of Alberta
2 Sir Winston Churchill Square
Edmonton, Alberta

Telephone: 780.422.6223

Show concept and description:
Rearview Mirror is a large thematic exhibition that brings together the work of a new generation of contemporary artists from Central and Eastern Europe.
http://www.youraga.ca/exhibit/rearview-mirror-new-art-from-central-eastern-europe

Exhibit includes Ukrainian Canadian conceptual artist Taras Polataiko, who lives in Saskatoon:
http://art-history.concordia.ca/eea/artists/polataiko.html

Canadian flagToronto: An evening of Ukrainian carols -- Jan. 28

TOP
image

Canadian flag Toronto: FREE Cossack Film Series – Feb 1-Mar 28

TOP

image

Wednesdays, 7:00 PM
Brennan Hall, Rm 200 (Sam Sorbara Auditorium)
81 St. Mary St., 2 floor, north side of bldg.
Between St. Mary & St. Joseph Sts. (St. Michael’s College)
University of Toronto
Toronto, ON

Feb 1
Bohdan Zynovii Khmelnytskyi. 2007. Ukraine. Starring Volodymyr Abazopulo. 117 min. In Ukrainian with English subtitles. Feb 8, Mamay. 2003, Ukraine. Starring Andrij Bilous, Viktoria Spesivtseva. 80 min. In Ukrainian with English subtitles.

Feb 15
Chorna Dolyna. 1988, Ukraine. Starring Ivan Havryliuk, Oksana Drozdova. 90 min. In Ukrainian WITHOUT subtitles.

Feb 29
With Fire and Sword. 1999, Poland. Starring Izabella Scorupco, Michal Zebrowski. 175 min. In Polish with English Subtitles.

Mar 7
The Black Council. 2002, Ukraine. Starring Bohdan Stupka, Oleksandr Bondarenko. 145 min. In Ukrainian with English subtitles.

Mar 14
A Prayer for Hetman Mazepa. 2001, Ukraine. Starring Bohdan Stupka. 154 min. In Ukrainian with English subtitles.

Mar 21
Kazaki. 1961, USSR. Screenplay by Victor Shklovsky based on Tolstoy’s novel. 98 min. In Russian with English subtitles.

Mar 28
Cossack Cartoons.

image

Canadian flag Toronto: Strategic Foresight Institute Speaker Series - Dr. Lada Roslycky -- Feb. 2 TOP

The Strategic Foresight Institute (SFI) Toronto
presents the 2012 Speaker Series

Dr. Lada Roslycky

National Security, the Political Criminal Nexus and
Separatism in the post-Soviet States in the Black Sea Region
With a Special Focus on the Autonomous Republic of Crimea in Ukraine

Thursday, 2 February 2012 at 7:00 p.m.
St. Vladimir Institute
620 Spadina Ave.
Toronto, ON

Dr. Lada L. Roslycky is a soft power security expert who gained her PhD in International Relations from the Faculty of Arts at the University of Groningen in The Kingdom of the Netherlands. She was a Harvard Black Sea Security Program fellow and has lived and worked in the security sector in Kyiv, Ukraine.

During her presentation she will present the manner in which political-criminal relations in the post-Soviet states negatively influenced their democratic transitions, particularly through the threat of separatism. Her areas of expertise include soft power, psychological operations and Euro-Atlantic integration.

Admission: Adults by donations; free for students

For Information: Call Walter Derzko 416-819-9667

Canadian flag Toronto: Natalia Valenyuk exhibit - The Garden of Hidden Dreams -- Feb. 5 -19 TOP

image

Canadian flagToronto: Kobzar Literary Award ceremony & dinner -- Mar. 1

TOP

image

image

Ukrainian flagКиїв: Всеукраїнська акція протесту проти антинародних псевдореформ влади – 26 січня TOP

Народе України!

Влада в черговий раз проявила прагнення  погіршити життя народу. 

Підвищення податків, знищення вітчизняного малого та середнього  бізнесу, штучне зростання цін робить життя дорожчим і для багатьох людей неможливим. 

Ми проти такого свавілля!

Не дамо знищити нас!

26 січня о 9-00 на Європейській площі в Києві відбудеться Всеукраїнська акція протесту проти антинародних псевдореформ влади.

Закликаємо всіх небайдужих взяти  участь в акції.

Разом ми сила!

Основна мета  –  об’єднання  в потужну структуру  для вирішення  наболілих суспільних проблем.

http://pidpr.com/blog/proekt_miting_zaklik_do_narodu_ukrajini_vidnovimo_
konstitucijnij_lad_v_ukrajini/2012-01-19-564

Запрошуємо  до участі та співпраці.

Асамблея громадських організацій МСБ України
Громадський рух «Вільний простір»

тел.066 723 84 52,  092 2053267aaa77748@mail.ru

Ukrainian flagКиїв: Презентація книги Романа Коваля - Тиха війна Рената Польового --  27 січня

TOP

image

03049, м. Київ,
тел.: +38 044 242-47-38
вул. Курська, буд. 20, п. 14
Е-маil: kovalroman1@gmail.com

Тиха війна Рената Польового

Нова книга

Романа Коваля

Її презентація відбудеться у середу 27 СІЧНЯ 2012 Р. о 18.00 в Українському центрі народної культури “Музей Івана Гончара” (Київ, вул. Лаврська, 19) відбудеться презентація книжки “Тиха війна Рената Польового”.

До слова запрошені Петро Гончар, Левко Лук’яненко, Василь Триліс, Тетяна Марченко-Пошивайло, Олександр Фисун, Ніна Денисова, Микола Малишко, Станіслав Бондаренко, Вадим Мицик, Віктор Радіонов, лауреат Національної премії ім. Тараса Шевченка Степан Ґанжа. Заплановано виступи кобзаря Тараса Силенка, бандуристки Тетяни Лободи та народного хору “Гомін”.

Про героя книги: Ренат Польовий – колимський в’язень, видатний інженер-винахідник, меценат, краєзнавець, учасник хору “Гомін”, чоловічого хору “Чумаки” та ансамблю “Радосинь”, член Українського культурологічного клубу, Української гельсінкської спілки, Української республіканської партії, Всеукраїнського політичного об’єднання “Державна самостійність України”, Історичного клубу “Холодний Яр”, автор книг “Кубанська Україна”, “Кобзарі в моєму житті” та “Моя боротьба (спомини)”.

Ренат Польовий знав багатьох визначних особистостей, спогади про яких залишив нам у спадок, зокрема про членів ОУН Степана Сярого та Марію Омелян, кобзарів Семена Власка, Олександра Корнієвського, Михайла Башловку, Олексія Чуприну, Георгія Ткаченка, Євгена Адамцевича, Миколу Будника, Віктора Лісовола, Ігоря Рачка, братів Василя та Миколу Литвинів, а також про Івана Гончара, Феодосія Сахна, Сергія Набоку, Леоніду Світличну, Леопольда Ященка та інших.

Водночас і про Рената Польового написали свої спогади письменники Леонід Череватенко, Роман Коваль, Данило Кулиняк, Наталя Околітенко та Ольга Страшенко, кобзарі Ігор Рачок, Тарас Силенко та Валерій Левандовський, скульптор Микола Малишко, художниця Ніна Денисова, визначні діячі культури Василь Триліс, Леопольд Ященко, Петро Гончар, Тетяна Марченко, Вадим Мицик, Олександр Фисун, Богдан Жеплинський, Володимир Данилейко, Герой України Левко Лук’яненко, консул України в Німеччині Євген Сярий, режисер Сергій Марченко, журналісти Віктор Радіонов та Станіслав Бондаренко, учасники хору “Гомін”. Опубліковано також спомини дружини Віри, дочки Люби, сестер Нелі та Людмили, брата Василя.

У книжці вміщено “Колимські оповідання” та “Новели неволі” Рената Польового, його півстолітні дослідження історії Кубані та спогади про УКК, УГС, ДСУ, хор “Гомін”. Книга альбомного формату, в ній 1040 сторінок, вона багато ілюстрована (близько 700 фотографій та картин). Обкладинка тверда, повнокольорова, форзаци повнокольорові.

Вестимуть вечір Тетяна Марченко-Пошивайло і Роман Коваль.

Вхід вільний.

Презентація нових книг Романа Коваля

Canadian flagТоронто: Вечір колядок - Musicus Bortnianskii -- 27 січня

TOP
image

Canadian flagТоронто: Гармоніа сфер - музика, живопис, світло -- 27 січня

TOP
image

Canadian flagТоронто: Вечір колядок -- 28 січня

TOP
image
Київ: Вшанування пам'яті Героїв Круть - 29 січня TOP

image

У неділю, 29 січня 2012 року, традиційно, біля храму св. Миколи Чудотворця на Аскольдові Могилі вшановуватимуть пам‘ять Героїв Крут. Довший час покладання квітів та молитви за загиблими складали біля дерев‘яного хреста. Оскільки, з часом років, хрест перестав відповідав сакральному статусу, на могилі Героїв Крут встановили гранітний Козацький Хрест.
Цьогорічні святкування будуть особливими, адже в їх основі буде освячення гранітного Хреста, як символ пам‘яті нащадків про незабутній подвиг, який звершили Герої Крут.
Запрошуємо усіх і кожного зокрема взяти участь у молебні пам‘яті Героїв Крут. Початок спільної молитви у неділю, 29 січня 2012 року, о 10.00 біля храму св. Миколи Чудотворця на Аскольдові Могилі.


 

Ukrainian flagСтрий, Миколаїв: Презентація книг дослідника Визвольної боротьби українського народу за свою незалежність Романа Коваля – 2 i 3 лютого

TOP

2 лютого 2012 р. о 17.00 у м.
Стрий Львівської області
у будинку “Просвіти” (вул. Народна, буд. 8)

Коротко про книги:

“Михайло Гаврилко: І стеком, і шаблею” (Київ – Вінниця: ДП “Державна картографічна фабрика”, 2011; 472 с., іл., тверда повноколірна палітурка, формат – альбомний, папір – крейдований, друк – кольоровий). У дослідженні йдеться про Михайла Гаврилка – скульптора, художника, поета, творця і чотаря УСС, повстанського отамана. У цій книзі вміщено понад 600 листівок і фотографій, більшість з яких оприлюднюється вперше. В додатках до книги – близько сотні документів, більшість з яких також вперше вводиться в науковий обіг.

“Отаман Зелений” (Київ – Кам’янець-Подільський: Історичний клуб “Холодний Яр”, “Медобори”, 2011, 2-ге, розширене, видання; 464 с., іл., тверда повноколірна палітурка). У книзі йдеться про отамана Дніпровської повстанської дивізії Зеленого (Данила Терпила), його драматичні стосунки із Симоном Петлюрою, боротьбу проти Красної армії та денікінців у 1919 – 1921 роках. Події відбуваються в Києві та на території сучасних Київської, Чернігівської, Черкаської, Вінницької, Хмельницької та Львівської областей, а також у Росії.

“Тиха війна Рената Польового” (Київ – Вінниця: ДП “Державна картографічна фабрика”, 2011; 1040 с., іл., тверда повноколірна палітурка, формат – альбомний). У дослідженні йдеться про Рената Польового – нащадка запорозького козака, багатолітнього колимського в’язня, видатного інженера-винахідника, мецената, краєзнавця, учасника хору “Гомін”, чоловічого хору “Чумаки” та ансамблю “Радосинь”, члена Українського культурологічного клубу, Української гельсінкської спілки, Української республіканської партії, Всеукраїнського політичного об’єднання “Державна самостійність України”, Історичного клубу “Холодний Яр”, автора книг “Кубанська Україна”, “Кобзарі в моєму житті” та “Моя боротьба (спомини)”.

Презентація цих же книг відбудеться 3 лютого 2012 р. о 17.00. у м. Миколаїв Львівської області у Міському будинку культури (пл. Незалежності).

Вхід вільний.
Koval_r@ukr.net

Canadian flagТоронто: Вуставка Наталії Валенюк - Сад прихованих мрій -- 5 - 19 лютого

TOP
image

Canadian flag UCC Art auction online -- to Feb. 6

TOP

Ukrainian Canadian Congress Private Online Art Auction

image
"O Holy Light" - Watercolour by Larisa Sembaliuk Cheladyn

For the first time ever, the Ukrainian Canadian Congress (UCC) is hosting a private online auction. The UCC is taking enormous strides to help promote and celebrate Ukrainian Canadian artists. To mark this occasion, the UCC is selling the original painting "O Holy Light" by the prominent Ukrainian Canadian artist Larisa Sembaliuk Cheladyn which was featured on the cover of the UCC's 2011 Christmas card.

The auction will take place from January 10, 2012, until February 6, 2012, by closed bid auction by e-mail. If you would like this enchanting art piece on display in your home, bid today! Help UCC support and promote Ukrainian Canadian artists.

For a description of the artwork, artists, and bidding process, please visit the UCC website at Art Auction.

Pamphlet direct link: Pamphlet

Auction sheet (PDF) direct link: Auction Sheet

For more information please contact the UCC National office at (613) 232-8822 or by email at artauction2012@ucc.ca.

Ukrainian flag Львів: Міжнародний Конкурс виконавців українського романсу ім. Квітки Цісик

TOP

Міжнародний Конкурс виконавців українського романсу
ім. Квітки Цісик

Засновником і організатором Конкурсу є Українська Американська Координаційна Рада (США),  ArtEmes Entertainment Production (США) та  «Громадська організація “Незабутня Квітка»

Співорганізатор  Конкурсу : Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка».

Конкурс проводиться за  фінансової та організаційної підтримки меценатів та спонсорів.

Умови участі у Конкурсі

До участі у Конкурсі запрошуються виконавці українського романсу -  солісти-вокалісти. Конкурсанти готують два  вокальні твори у супроводі інструментальної музики або фонограми (-) – виключно україномовні.

  • один – обов'язковий твір з творчого доробку Квітки Цісик;
  • другий – довільний  твір (український романс).

Час виступу на сцені – 2 твори до 10 хв.

Примітка: виступи у супроводі вокально-інструментальних ансамблів та електромузичних інструментів  (типу  ROLAND, CASIO та інші) допускаються за певних технічних умов (по домовленості з оргкомітетом).

Проїзд учасників  до м. Львова і в зворотній бік здійснюється за  рахунок конкурсантів. Витрати, пов'язані з перебуванням у Львові  здійснюються за  рахунок організаторів конкурсу, а саме: проживання та харчування (лише сніданок), зустріч та екскурсії.

  • Вік учасників -  від 15  до 35 років на день проведення Конкурсу.

Порядок проведення Конкурсу

Оцінювання виступів конкурсантів та визначення переможців Конкурсу здійснює Журі.

Перший етап – дистанційний. Проходить  у форматі прослуховування музики (відбір кращих виконавців на підставі записів у audio форматі на носіях CD DVD, надісланих учасниками фестивалю разом із  заповненою заявкою про участь).  Термін проведення – 25 березня 2012року

Другий етап – відбірковий. Проходить у форматі  конкурсу на краще виконання у місті  Львові. Термін проведення -  1-4 квітня 2012 року.

Третій етап – фінальний. Проходить у форматі  гала-концерту за участю переможців другого, відбіркового етапу та гостей.  Термін проведення 1-4 квітня 2012 року.

Оргкомітет Конкурсу залишає за собою всі права на трансляцію по радіо та телебаченню конкурсних прослуховувань та заключних концертів, їх аудіо-та відеозапис, а також розповсюдження цих матеріалів без виплати гонорару учасникам.

У випадку виникнення суперечок при тлумаченні умов Конкурсу єдиним правильним текстом є український.

 2012  року.

Дата надходження заявки визначається за першим поштовим штемпелем.

До заявки додаються:

  • Копії відповідних сторінок паспорта, які засвідчують вік учасниа;
  • Творча автобіографія (резюме) у друкованому вигляді;
  • 2 фотокартки (якщо друковані - розміром 9х12 см, придатні для поліграфічного відтворення, якщо в електронному форматі - розподільча здатність не менше 1600х1200);
  • Копії дипломів лауреата інших міжнародних конкурсів (у разі наявності).
  • Документи, подані із запізненням або не в повному обсязі, не розглядаються.
  • Оргкомітет залишає за собою право обмежувати кількість учасників, допущених до Конкурсу, враховуючи при цьому черговість надходження документів
  • Після розгляду всіх поданих документів Оргкомітет надсилає електронною поштою (або письмово, якщо електронна адреса не вказана в заявці учасника) підтвердження про участь у конкурсі. У разі необхідності надсилає офіційне запрошення для отримання візи.
  • Зміни в програмах, поданих учасниками,  не приймаються
  • Оргкомітет залишає за собою право використовувати всі надіслані учасниками інформаційні матеріали і фотографії для надання їх ЗМІ.
  • Оргкомітет не несе відповідальності за втрату документів під час їх пересилання поштою.

Заявки із всіма додатками надсилаються з поміткою "Міжнародний конкурс  виконавців українського романсу імені Квітки Цісик" за адресою:

Поштова адреса:  79000, м. Львів вул. Тиха, 3/1, тел: +38 032 2610989

«Громадська організація “Незабутня Квітка»

Контакти:
е-mail: kvitka.konkurs2012@gmail.com
Моб.тел.: +38 067 593 58 43  з 11.00 до 19.00 год. за київським часом.

Засновник українсько-американського проекту «Незабутня Квітка»
Алекс Гутмахер , моб. тел. +38 66605 8985 (після 1 лютого)

Нагороди

Всі учасники стають дипломантами Конкурсу. Журі визначає переможців та лауреатів Конкурсу. Рішення журі є остаточні і перегляду не підлягають.

Переможцям вручаються дипломи лауреатів та пам’ятні призи.

Переможці визначаються у кожній віковій категорії з присудженням І, ІІ, ІІІ премій.  Форма та розмір винагороди визначається Засновником.

Ukrainian flagЛуцьк: Міжнародна науково-практична конференція присвячена подіям Другої світової війни на території Волинської області -- 24–27 квітня

TOP

Інформаційний лист № 1

Вельмишановні Пані та Панове!

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту, Волинська  обласна  державна адміністрація, Волинська обласна рада, Луцька міська рада, Волинський національний університет імені Лесі Українки, Редакційно-видавнича група “Науковий центр історичних студій Волині“ організовують 24–27 квітня 2012 року Першу Міжнародну науково-практичну конференцію, присвячену подіям Другої світової війни на території Волинської області, яка відбудеться  в приміщенні історичного факультету Волинського національного університету  імені  Лесі Українки за адресою: м.  Луцьк, вул. Шопена, 24,  історичний факультет ВНУ ім. Лесі Українки.

Робочі мови – українська, польська, російська.

Проблематика конференції:

  1. Україна і Польща напередодні Другої світової війни.
  2. Військові операції та окупаційний режим.
  3. Українці і поляки в Русі опору.
  4. Українсько-польський міжнаціональний конфлікт в роки Другої світової війни: причини, перебіг, наслідки і уроки.
  5. Переселенські процеси в Україні і Польщі в роки Другої світової війни і перші повоєнні роки.
  6. Демографічні та духовні наслідки Другої світової війни.
  7. Геополітичні та військові   наслідки  Другої світової війни.
  8. Наслідки війни і становлення української і польської державності.
  9. Джерелознавство та історіографія проблеми.

Організатори конференції запрошують до участі вітчизняних та зарубіжних фахівців.

Для участі в конференції необхідно:

  1. До 1 березня 2012 року надіслати заповнену  анкету учасника (зразок додаємо) за вказаною поштовою чи електронною адресою.
  2. До 15 березня 2012 року надіслати текст доповіді чи повідомлення.

Вимоги до технічного оформлення публікації:

Обсяг - 10–14 сторінок друкованого тексту за такими параметрами: формат аркуша А 4; шрифт Times New Roman, кегль 14, міжрядковий інтервал 1,5; поля: верхнє, нижнє – 2 см, ліве – 3 см, праве – 1 см; нумерація сторінок в правому нижньому куті з 2-ої сторінки; диск має бути перевірений на відсутність вірусів і пошкоджень; назва файлу – лише латинськими літерами, бажано прізвище автора (наприклад, Kozak – Kyiv). Прослідкуйте, щоб на диску, що надходить до оргкомітету, не було зайвих файлів;

Публікація починається з імені  та прізвища автора, які друкуються жирними літерами у правому верхньому куті; через інтервал під прізвищем місце проживання автора; через інтервал жирним шрифтом ВЕЛИКИМИ ЛІТЕРАМИ подається назва публікації.

Під назвою йде спочатку українською мовою анотація і ключові слова, а потім російською та англійською – ім’я, прізвище, назва статті, анотація, ключові слова. Лише після цього через інтервал з абзацу починається основний текст статті. Посилання на джерела і літературу оформляються відповідно до послідовності їх згадування в тексті за зразком: [2, 8]; [5, 11; 9, 263], де перша цифра – позиція у загальному списку літератури, друга – цитована сторінка або аркуш. Список використаних джерел та літератури подається в кінці статті.

Рукопис статті подається в електронному вигляді (диск CD-RW), набраний як документ Word. До електронної версії додається підписаний автором роздрук. тексту.  Автор відповідає за  достовірність  і вірогідність  викладеного матеріалу, за належність  даного матеріалу  йому особисто, за правильне цитування джерел та посилання на них. У статті обов’язкові анотації  українською, англійською та російською  мовами  обсягом до  8 рядків та ключові слова відповідною мовою, які розміщуються  на першій сторінці  тексту. Статті приймаються до 15 березня 2012 року за  адресою Оргкомітету.

Отримані після вказаного терміну матеріали не розглядатимуться і опубліковані не будуть.

Публікація матеріалів конференції безкоштовна.

Анкету учасника і матеріали надсилайте за адресою:
Кучерепа Микола Михайлович
Волинський національний університет імені Лесі Українки,
проспект Волі, 13, м. Луцьк 43025
Контактні телефони:
(80332) –24-01-80; 099-916-39-55; 067-837-42-48; 067-361-0-39;.
E-mail: kucher@univer.lutsk.ua

До  зустрічі у Луцьку !

АНКЕТА УЧАСНИКА

Першої Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої подіям Другої світової війни на території Волинської області
м. Луцьк, 24–27 квітня 2012 року

Прізвище, ім’я, по-батькові:__________________________________________

Посада, науковий ступінь, вчене звання: _______________________________

Установа: _________________________________________________________

Адреса для листовання: _____________________________________________

Контактні телефони: ________________________________________________

Електронна пошта (е-mail): __________________________________________

Тематичний напрямок роботи на конференції___________________________

__________________________________________________________________

Тема доповіді: _____________________________________________________

Прошу забронювати місце в готелі або в гуртожитку: (потрібне зазначити)

1-місний номер
2-місний номер
напівлюкс
люкс
суперлюкс
місце в гуртожитку
готель не потрібний

«___»_____________2012 р.

Підпис

Стажування в Інтернет-виданні "Українська Освіта" для студентів українських ВНЗ

TOP

Оголошено про відкриття конкурсної програми стажування для студентів Українських ВНЗ у Інтернет-виданні «Українська Освіта». Партнерами стажування є Програма ім. Фулбрайта в Україні та портал Посольства Республіки Польща stypendyst.pl http://www.osvita.lviv.ua/textes/o_stzuvanja.html

Конкурс передбачає наступні вакансії для стажування:

PR-редактор
1 вакансія

Обов’язки: формування іміджу інтернет-видання; контакти із ЗМІ; підготовка прес-релізів;
Тривалість стажування 12 місяців.
Вимоги до кандидатів:

  • знання української мови (знання іноземних мов схвалюється);
  • навчання на 2-5 курсі ВНЗ (перевага надається студентам за спеціальностями: звязки з громадськістю, журналістика, управління, маркетинг.
  • проживання в Україні та наявність українського громадянства;
  • наявність контактної електронної адреси (e-mail)
  • наявність доступу до ICQ/Skype.

Регіональний кореспондент
15 вакансій

Обов’язки: підготовка електронних текстів матеріалів про події педагогічного і освітнього характеру свого регіону;
Тривалість стажування від 6 до 12 місяців.
Вимоги до кандидатів:

  • знання української мови (знання іноземних мов схвалюється);
  • навчання на 2-5 курсі ВНЗ (перевага надається студентам за спеціальностями: журналістика, філологія, історія, політологія.
  • проживання в Україні та наявність українського громадянства;
  • наявність контактної електронної адреси (e-mail)
  • наявність доступу до ICQ/Skype.

Регіональний фотокореспондент
10 вакансій

Обов’язки: підготовка фотоматеріалів, співпраця з кореспондентами.
Вимоги до кандидатів:

  • знання української мови (знання іноземних мов схвалюється);
  • навчання на 1-5 курсі ВНЗ (перевага надається студентам за спеціальностями: графіка і фото, дизайн, архітектура, культурознавство).
  • проживання в Україні та наявність українського громадянства;
  • наявність власного цифрового фотоапарату і вміння стискати фото;
  • наявність контактної електронної адреси (e-mail)

Тривалість стажування
від 6 до 12 місяців

Основна робота усіх стажерів і волонтерів «Української Освіти» спрямована на висвітлення авторської позиції молоді стосовно усього, що відбувається у освіті. Особлива увага приділяється національному вихованню, навчанню українською мовою, молодіжним акціям і культурним подіям. Також готуватиметься інформація про стипендійні програми, інтерв’ю з успішною молоддю.

Стажери матимуть можливість:

  • набути цінного досвіду у запропонованих сферах стажування;
  • отримають доступ до інформації про чисельні закордонні стипендії, конференції, школи;
  • будуть рекомендуватися на навчання і стажування у освітні і медійні установи Європи;
  • у випадку погодження з конкретним ВНЗ, стажування може бути зараховано як практика.

Стаж не оплачується. Стажери перебувають у містах, де мешкають чи навчаються.
У кінці стажування передбачено отримання диплому.

Перший етап конкурсу - відбірковий, проводиться на основі надісланих анкет та резюме (CV).
Другий етап - співбесіда та/або кваліфікаційна розмова у ICQ чи Skype.

Резюме і анкету на участь в конкурсі мають надійти в одному електронному листі на електронну пошту osvitalviv@i.ua з поміткою “staz2011” до 21 січня 2012 року.

Початок стажування у лютому 2012 року.

КОНТАКТИ:

менеджер інтернет-видання
«Українська Освіта» Ярослав Кіт
+48 698 738 526

менеджер з кадрових питань
Марія Удуд
+38 093 984 88 02
mudud@i.ua

U.S. Mission to the OSCE Statement on Ukraine by Ambassador Kelly

TOP

http://osce.usmission.gov/jan_19_12_statement_ukraine.html

Vienna, January 19, 2012

As delivered by Ambassador Ian Kelly to the Permanent Council

With Ukraine joining the OSCE Troika, the United States urges Ukraine to view everything through the lens of its 2013 OSCE Chairmanship and the need to lead by example. A good case in point is successfully building consensus among opposition parties on the new election law. It is our hope that it will be implemented in the same spirit of consensus as it was adopted. We therefore call on Ukraine to draw up electoral districts in a timely, impartial, and transparent fashion to ensure they reflect demographics and popular will, rather than to be engineered to benefit parties in power, and to allow time for judicial review. We know from our own experience that drawing electoral boundaries is not an easy task, but an important one.

We note Ukraine's important foreign policy objectives of European integration and its close ties to Euro-Atlantic institutions and President Yanukovych's December statement that the upcoming elections would showcase Ukraine's democratic bona fides. We likewise welcome the statement by the Interior Ministry that international observers would be invited to monitor the elections. Elections that meet OSCE commitments and international standards require a level playing field, that is, that the political opposition be treated fairly and be given appropriate space to operate. Recent selective prosecutions have caused us to question Ukraine's commitment to meeting those standards, both during and in the run-up to elections.

In this vein, we reiterate our concerns of political motivation and irregularities in the judicial process surrounding the case against former Prime Minister Tymoshenko and her subsequent detention. We call on the Government of Ukraine to invite an international monitoring body, such as the ICRC, to assess her situation and medical condition. Among other conditions, we are concerned about reports of that she is under constant video surveillance and that lights remain on in her cell 24 hours per day.

As contained in Secretary Clinton's recent letter to Yulia Tymoshenko, "[w] e will continue to advocate for judicial due process and the release of you and the other imprisoned former senior government officials as a critical step in that process. In addition, be certain in our commitment to the holding of free elections with the participation of all legitimate political candidates and parties in Ukraine. This is another critical step towards European integration and the work that your country successfully carried out in the past." The United States stands ready to assist Ukraine in this process.

PACE asks to abolish authorities of Ukrainian delegation TOP

http://www.unian.net/eng/news/news-481351.html
23.01.2012

A group of the European People's Party in the Parliamentary Assembly of the Council of Europe asked to abolish authorities of the Ukrainian delegation in the PACE.

According to an UNIAN correspondent, representative of the group, lawmaker Egidijus Vareikis (Lithuania) said this at the beginning of the first part of the PACE session.

"Three members of the Ukrainian delegation - Volodymyr Pylypenko, Valeriy Pysarenko and Oleksandr Feldman stay here as members of the Yulia Tymoshenko's Bloc, in other words as members of opposition, although they are members of the ruling party, that is why we dispute authorities", he said.

However, members of the PACE did not support this proposition.

 

The constant drip, drip, drip of WikiLeaks

TOP

http://www.kyivpost.com/news/nation/detail/120861/
Jan 19,2012

image In a 2004 photo, current Ukrainian Energy Minister Yuriy Boyko (L) and his close ally, Dmytro Firtash, the billionaire who is co-owner with Russian state-controlled Gazprom of gas-trading intermediary RosUkrEnergo

Yuriy Onyshkiv

US cables detail conflicts of energy minister Boyko

New revelations by whistle-blowing website WikiLeaks show that U.S. officials shared concerns that many have had about Energy Minister Yuriy Boyko, the man once again representing Ukraine in important negotiations with Russia on natural gas supplies.

Critics say Boyko’s alleged involvement in the creation of murky intermediaries in the multibillion-dollar trade means his current role as point man in the gas talks is a conflict of interest.

The stakes are high for Ukraine. The Kremlin has long coveted control over Ukraine’s strategic natural gas pipelines and has since 2006 sharply increased gas import prices – some say to force Kyiv into submission over the issue.

Some analysts and anti-corruption activists are concerned that with current and past energy minister Boyko at the helm of negotiations on Ukraine’s side, vested private interests could take priority over those of the state.

Boyko has dismissed questions of a conflict of interest in the past and brushed aside recent attempts to ask him questions on the topic.

Jailed opposition leader Yulia Tymoshenko, a former prime minister, has long claimed that Boyko, as energy minister in a previous stint, was busy brokering deals that made him and a group of entrusted friends extraordinarily wealthy while supporting Russia’s interests in Ukraine.

Tymoshenko claimed that Boyko was one of the benefactors and founding fathers of controversial gas trading intermediaries in the lucrative gas supply business between Ukraine and Russia.

Armed with such allegations, Tymoshenko and others repeatedly pointed to alleged conflicts of interest Boyko had as energy minister in 2006-2007 and 2010-present.

Such concerns were shared by U.S. officials, according to secret U.S. diplomatic cables made public late last year by WikiLeaks.

If the reported words in 2006-07 of then-U.S. Ambassador to Ukraine William Taylor and other experts are right, Boyko helped to create RosUkrEnergo, the notorious Swiss-registered energy trader that has made individuals close to him wealthy.

“Fuel and Energy Minister Boyko … has repeatedly stressed the positive role RosUkrEnergo plays in affording Ukraine cheap energy. The non-transparent middleman, which Boyko helped create, expects to expand further its influence in Ukraine’s energy market through acquisitions made either by itself or by its subsidiary, UkrGazEnergo,” Taylor allegedly wrote in a 2007 diplomatic cable released by WikiLeaks.

In a separate U.S. diplomatic cable from 2006, another U.S. official wrote: “Based on past experience, any Boyko-bartered deal could well be creative but non-transparent.”In a separate U.S. diplomatic cable from 2006, another U.S. official wrote: “Based on past experience, any Boyko-bartered deal could well be creative but non-transparent.”

RosUkrEnergo is co-owned by Russian gas giant Gazprom and Ukrainian billionaire Dmytro Firtash. Firtash is believed to be a close associate of Boyko and other top officials close to President Viktor Yanukovych.

Firtash has refused to talk about past WikiLeaks’ disclosures involving him, saying that he does not comment on private conversations.

In previously leaked cables, Taylor reportedly wrote that Firtash told him that he backed Yanukovych and showed contempt for Tymoshenko. The ambassador also wrote that Firtash needed initial approval to get into business from organized crime boss Semyon Mogilevich, but insisted that his gas trading business was clean and provided Ukraine with competitively priced gas.

Tymoshenko, an arch-enemy of Firtash and Yanukovych, landed a seven-year prison sentence last year for her part in brokering the 2009 gas agreement that removed RosUkrEnergo from the bilateral gas trade.

After Yanukovych narrowly beat Tymoshenko in the 2010 presidential election, Boyko returned as energy minister and says he is working hard to reduce unsustainably high gas import prices that Tymoshenko’s agreement with Russia imposed on Ukraine.

While he has not so far succeeded, during his first year as energy minister Ukraine admitted to wrongfully buying billions of dollars of gas from Gazprom during the 2009 Tymoshenko-brokered deal. It was returned to RosUkrEnergo.

Under Yanukovych, RosUkrEnergo has not started importing gas again into Ukraine. But another Firtash company, Ostchem, started last year importing gas into Ukraine, sidestepping state energy company Naftogaz with the Gazprom-granted privilege of bringing less expensive Central Asian gas onto the market.

Investment banks in Ukraine have reported that the Ostchem gas is used by Firtash’s gas-guzzling chemical plants.

The imprisoned Tymoshenko has long claimed that Firtash, Boyko, Yanukovych and current presidential administration chief Serhiy Lyovochkin are benefactors of RosUkrEnergo and previous controversial gas trading ventures, such as Eural Trans Gas. All have denied wrongdoing.

Boyko, Lyovochkin and Yanukovych have denied having an interest in RosUkrEnergo.

But Boyko’s ties to Firtash appear to go beyond friendship.

According to a 2005 document obtained by the Kyiv Post, Firtash granted Boyko power of attorney over his assets. The energy minister has admitted to holding a seat on RosUkrEnergo’s board while serving as head of state gas company Naftogaz in 2002-2005. He has since struggled to explain when he was removed from this position.

According to documents leaked by Wikileaks, the U.S. ambassador had a clearly negative view of RosUkrEnergo’s activity in Ukraine. Moreover, he and other U.S. officials saw Boyko and RosUkrEnergo as agents of Russian influence who strived to undermine Ukraine’s state energy company Naftogaz.

In a diplomatic cable leaked by WikiLeaks, Taylor wrote in 2006 that Russia had stepped up efforts to influence Yanukovych, who had returned that year as prime minister after a humiliating defeat in the 2004 presidential election.

“There also seems to be a lot of agreement that there are some in Yanukovych’s circle, including … Boyko … who are very close to Russia and are nudging the PM to move in that direction,” he wrote, according to a cable leaked by WikiLeaks.

In a separate 2006 cable, Taylor wrote that the activity of a newly formed domestic gas trading intermediary company co-owned by RosUkrEnergo, namely UkrGazEnergo, was geared towards becoming a major domestic gas supplier, severely cutting into the business of Naftogaz and undermining it.

Referring to the establishment of UkrGazEnergo, Taylor wrote: It “is further proof of how far former state champion Naftogaz has fallen in less than a year.”

Newly released U.S. diplomatic cables also indicate that Firtash was powerful enough when Boyko was not serving as energy minister to pass on threats of Russian gas cutoffs to high-ranking Ukrainian officials in January 2006.

According to one cable, then-Prime Minister Yuriy Yekhanurov told that he had learned of the threat of a cutoff “in a meeting the day before with Dmytro Firtash, a key figure behind RosUkrEnergo (RUE) and close associate of organized crime kingpin Semyon Mogilevich.” Firtash has always denied any connection with Mogilevich.

These conflicts may be muddying the waters in today’s gas negotiations between Ukraine and Russia, analysts say. “I think in this case [of Boyko], the conflict of interest, is obvious,” said Dmytro Marunych, director of Kyiv-based Energy Studies Institute who spent many years at Naftogaz as a spokesperson. Marunych described Boyko acting in the current round of gas talks with Russian as “both a businessman and a politician.”

“Certainly it is a massive conflict of interest. There absolutely should be an investigation,” said Tom Mayne, a campaigner at the London-based Global Witness, an anti-corruption watchdog which has published investigative reports on RosUkrEnergo and Boyko.

The Political economy of the Russian revolution in the making

TOP

imagehttp://www.jamestown.org/single/?no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=38914&tx_
ttnews[backPid]=228&cHash=d71497696846f1e8f3321b55fd39a219

January 23, 2012

Pavel K. Baev

The Russian economy generates no drivers for a political crisis – this elementary proposition underpins Prime Minister Vladimir Putin’s steady march to the presidential elections that are just six weeks away. He returns to the good economic news in every speech and article arguing that Russia, with its 4 percent GDP growth in 2011, was behind only China and India, while economists point out that Indonesia, Saudi Arabia, Kazakhstan and Ukraine also performed better (Nezavisimaya Gazeta, Vedomosti, January 18). Putin also asserts that Russia is the world leader in terms of the budget surplus, which is also a departure from reality and a result of the record high inflow of petro-revenues (www.newsru.com, January 20). In fact, given the very favorable conditions in the global markets of energy and metals, the Russian economy seriously underperformed in 2011, but Putin is not interested in discussing the effects of the “resource curse,” and has refused to participate in the debates of the presidential candidates.

Putin speaks not to the urban middle classes, well-informed about the real economic challenges, but to the pensioners, state employees and workers at the Soviet-era plants who constitute his core electorate and want to hear reassurances in undiminished budget generosity (www.forbes.ru, January 17). Pre-election promises are a dime a dozen, but Putin’s need for sustaining the support from the “masses” has serious implications for strategic choices in economic policy. These choices were scrutinized last week at the Gaidar conference, where leading economists and some of Putin’s ministers argued about the urgency of the reforms that should mitigate the impact of the deepening global recession (Nezavisimaya Gazeta, January 19; Kommersant, January 20). The problem with these reforms is that they answer primarily the interests of private entrepreneurs, who are increasingly in opposition to Putin’s regime and cannot be dissuaded from their preference for an open society (Moskovskiy Novosti, January 20).

Putin’s conservative and paternalistic electorate is suspicious of market competition and expects a further strengthening of the state’s direct control over the economy, which also sits better with his own vision of hierarchic governance. This course toward centrally-planned neo-industrialization has a strong militarist vector because armaments production is a major specialty of the Russian economy and employs millions of people particularly in small and medium-sized cities. This defense-industrial sector has an insatiable appetite for money from the federal budget, but its products and prices leave its prime customer – the defense ministry – increasingly dissatisfied. It is the technical failures in missiles that attract the most attention, as satellites crash down from odd orbits, but more damage is done by such trivial accidents as the fire in dry dock that has incapacitated Russia’s best strategic submarine, Yekaterinburg, for at least two years (Kommersant, January 19). Seeking to improve the management of the defense acquisitions Putin appointed the ambitious Dmitry Rogozin as Deputy Prime Minister, but his flamboyant style would hardly help much in converting the giant rusty plants into high-tech enterprises (Nezavisimaya Gazeta, January 20).

The former Finance Minister, Aleksei Kudrin, has become the leading critic of the wasteful and unsustainable channeling of budget resources into the rearmament program, but Putin resolutely rejects his prudent suggestions, knowing that they have to be taken into account and that many in the government do (RBC Daily, January 20). Even more striking is Putin’s readiness to put pressure on the oil and gas sector that used to enjoy his privileged attention, but now is treated as a reluctant source of revenues. Domestic prices on gas and electricity have been frozen until summer, the money flows inside the oil companies are now taxed more severely, but the external interests of Gazprom and Rosneft are largely neglected (Moskovskiy Novosti, January 19). Gazprom has to grant its European partners new concessions on prices and its crucially important negotiations with Ukraine on acquiring a controlling interest in the gas infrastructure are not going anywhere (Nezavisimaya Gazeta, January 18). Putin has recognized that his too close involvement with the gas business has become a political liability, while the very probable retreat of the oil prices constitutes the gravest risk to his policy of economic dirigisme.

Economic crises very often require such a policy, and sensible leaders are frequently compelled to postpone necessary reforms until after elections, but Putin’s predicament is of a different kind. He expected smooth sailing, which would have given him the freedom of political choices but now he has to fight for the coveted presidency and the mobilization of his support base requires a commitment to the course of firm central control over economic life (www.gazeta.ru, January 20). He has hardly any illusion about the efficiency of this control that has long degenerated into a system of bureaucratic predation, so that up to 30 percent of all economic activity takes place in the “shadow zone” of non-governmental taxation (Vedomosti, January 20). Contraction of petro-revenues determines the need to raise taxes in order to sustain the high volume of state expenditures, and that is certain to push more business underground. Entrepreneurs are hedging against the expansion of business-unfriendly policies by evacuating the profits to European “safe havens,” but now they have to take into account such new factors as the escalating political risk (www.gazeta.ru, January 18).

The direct economic impact of the two massive December rallies in Moscow remains statistically insignificant and no strikes are called for; but too many members of the business elite have gained first-hand experience in street politics to doubt the seriousness of this risk. The tactics of deception through dialogue aside, Putin’s ability to execute the minimal reform package acceptable for the “angry minority” is strictly limited by his commitment to a conservative program. The combination of “proletarian” populism and bureaucratic statism logically requires a third element – repression, and the attempt to ban the opposition march scheduled for February 4, might signify a turn in this direction. The problem is that the paternalism has become so false and the bureaucracy so corrupt that the repression could hardly be effective. The plain fact is that Putinism has stopped making economic sense, so its implosion i s in no doubt – but the outcome of this messy process is very much in it.

 

Тюремники вже планують з послом Канади лікування Тимошенко

TOP

http://www.pravda.com.ua/news/2012/01/20/6922340/
20 січня 2012

Канадські лікарі готові провести медичне обстеження ув’язненої екс-прем'єра Юлії Тимошенко.

Про це йшлося під час робочої зустрічі керівництва Державної пенітенціарної служби з послом Канади в Україні Троєм Лулашником.

В прес-службі відомства уточнили, що зустріч відбулася на прохання Міністерства закордонних справ України за запитом міністра закордонних справ Канади пана Баірда.

"За результатами зустрічі пан посол поінформував, що Посольством Канади в Україні буде надіслано відповідні офіційні пропозиції з цього питання", - йдеться в повідомленні служби.

"Українською стороною поінформовано делегацію про необхідність урахування процедур, що визначені національним законодавством", - додали в прес-службі.

Як відомо, у середу в Генпрокуратурі і Державній пенітенціарній службі заявили, що [ link ] готові сприяти організації роботи спільної медичної групи для проведення незалежного обстеження Тимошенко.

Раніше влада Канади запропонувала допустити своїх медпрацівників до лікування Тимошенко.

Французький посол про Луценка: я побачив невинну людину в клітці

TOP

19.01.2012

imageПосол Франції з прав людини Франсуа ЗІМЕРЕ вважає, що в екс-міністра внутрішніх справ України Юрія ЛУЦЕНКА у суді порушуються права на захист.

Як передає кореспондент УНІАН, про це він заявив сьогодні в інтерв’ю журналістам, побувавши на засіданні Печерського районного суду Києва з розгляду справи Ю.ЛУЦЕНКА.

Перед цим дружина екс-міністра Ірина ЛУЦЕНКО стисло розповіла послу, у чому саме обвинувачують її чоловіка, як відбувається суд, як не надається Ю.ЛУЦЕНКУ медична допомога, у яких умовах він утримується, повідомила про стан здоров’я екс-міністра.

Послухавши її та подивившись, як відбувається судове засідання, Ф.ЗІМЕРЕ сказав: «Я щойно побачив людину в клітці. Якщо є презумпція невинуватості, то людина повинна користуватись цим. Отже, я побачив невинувату людину в клітці… Про суспільство ми судимо по тому, як воно ставиться до найбільш незахищених людей, які не мають захисту. Про суспільство судять і по його судовій системі, дотриманню основного принципу презумпції невинуватості. З тих обставин, про які я щойно почув, можна зробити висновок: право на гідний захист у цьому випадку не забезпечується… Я собі ставлю питання: якщо судова система дозволяє собі так поводитись з паном ЛУЦЕНКОМ, з пані екс-прем’єр-міністром ТИМОШЕНКО, з паном ІВАЩЕНКОМ, то якою ж є ситуація з тими, хто не може привернути до себе суспільну думку, засоби масової інформації? Я приїхав сюди, щоб побачити реальний стан речей. Зізнаюсь, що у Франції в нас теж не все досконале і ми отримуємо критику з боку Європейського суду з прав людини, але критика ззовні дозволяє виправити недоліки».

Посол нагадав, що Україна і Євросоюз уже тривалий час прагнуть до зближення. «Наступні місяці ми чекаємо результату такого зближення, і дотримання прав людини є одним із критеріїв, які покладені в основу зближення України з Євросоюзом», - сказав Ф.ЗІМЕРЕ.

Відкрився передвиборний сайт Путіна - коментатори радять йому піти у відставку

TOP

http://glavred.info/archive/2012/01/12/164944-5.html
12.01.12

image

В інтернеті 12 січня почав роботу сайт кандидата в президенти Росії Володимира Путіна - www.putin2012.ru .

На головній сторінці сайту - малюнок Путіна і його опис підходу до роботи: «Якщо я за щось беруся, я намагаюся довести справу або до логічного завершення, або як мінімум привести цю справу до максимального ефекту».

На сайті представлені розділи, присвячені біографії, досвіду, інтересам кандидата в президенти. Одне з центральних місць займає проект передвиборної програми.

Читайте також: Блогери звинуватили передвиборчий сайт Путіна в цензурі

В особливих рубриках висвітлюються події і «народна думка»: через годину після запуску сайту в лідери за популярністю серед пропозицій виборців вибився заклик до Путіна піти у відставку.

«Володимир Володимирович, пропоную вам не доводити ситуацію до революційної і піти у відставку з поста прем'єр-міністра, а також зняти свою кандидатуру з виборів президента РФ», - йдеться в пропозиції.

Деякі підтримали цю пропозицію користувачі формулюють заклик про відставку у більш жорсткій формі.

Так, один з коментаторів пропонує Путіну взагалі піти з політики «на пенсію».

«Ми зрозуміємо вас, не пропадемо», - запевняє він. «Набридло вже терпіти вас 12 років і ще стільки ж. У разі вашої перемоги багато моїх знайомих подумають про те, щоб виїхати з Росії. Воно нам і вам треба? Немає. Я хочу жити в нормальній країні. Так що йдіть, поки не пізно », - підсумовує коментатор.

Більшість цих пропозицій, втім, незабаром після початку роботи сайту зникло. А блогери помітили і набагато більш цікаві речі: якщо спочатку на Путіна одне за одним сипалися пропозиції піти у відставку, і кожне набирало популярність, то вже через кілька годин вони пропали, а «в топ» вивелися пропозиції припинити фінансування з-за кордону і ввести цензуру.

На сайті також можна ознайомитися з громадською діяльністю Путіна, зокрема з улюбленими ним науковими програмами з порятунку амурського тигра, білого кита-білухи, сніжного барса і білого ведмедя. У розділі «центр інформації» для користувачів доступні фотографії для завантаження та анонси майбутніх подій.

Як розповів прес-секретар Путіна, інтернет-ресурс був розроблений РИА Новости . Вартість сайту складає 1 мільйон 100 тисяч рублів (близько 35 тисяч доларів - прим. ред.), Фінансування здійснюється в рамках виборчого рахунку кандидата.

Коментуючи структуру сайту, прес-секретар прем'єра зазначив, що в ньому більше графіки та візуальної інформації, ніж об'ємних текстів, хоча й вони теж присутні.

Сайт буде функціонувати тільки російською мовою, так як мізерно мала кількість англомовних громадян буде брати участь у виборах, пояснив прес-секретар. Після виборів, за його словами, ресурс буде заморожений і в статичному вигляді проіснує ще якийсь час.

Сім'я Путіна виявилася найбагатшою в світі

TOP

http://focus.ua/foreign/214695/?mid=578
11 січня 2012

image
Володимир Путін з дружиною

"Путін протягом усього свого перебування при владі зумів створити фінансову імперію, до управління якою привернув велику частину родичів і друзів. У сімейну справу входять племінники Путіна Михайло Путін і Михайло Шеломов, дружина Володимира Путіна Людмила, його брат Ігор".

Російський прем'єр-міністр Володимир Путін за час свого перебування при владі створив імперію вартістю 130 млрд. доларів

Про це пишуть британська газета The Sunday Times (Sunday Times: Putin's Judo Cronies Put Lock on Riches link) і чеська Lidové noviny.

Остання віддала так званого «клану Путіна» перше місце в рейтингу найбагатших сімей світу, пише Новая газета.[ link ]

За даними видань, стан російського прем'єра та його рідних перевищує 130 млрд. доларів, що на 56 млрд більше активів офіційного лідера рейтингу журналу Forbes мексиканського агната Карлоса Слім Елу - власника комунікаційної індустрії загальною вартістю в 74 млрд. доларів.

Компанії, які є власністю «клану», не належать державі, але голос Путіна є вирішальним як в адміністративних, так і у фінансових питаннях.

Видання відзначають, що Путін протягом усього свого перебування при владі зумів створити фінансову імперію, до управління якою привернув велику частину родичів і друзів. У сімейну справу входять племінники Путіна Михайло Путін і Михайло Шеломов, дружина Володимира Путіна Людмила, його брат Ігор.

Переклад з російського

Студенти попереджають Табачника і Луцького, що законопроект № 9655 не пройде – ВІДЕО

TOP

http://www.ukrpohliad.org/

УКРАЇНСЬКА ІНФОРМАЦІЙНА СЛУЖБА

Студенти попереджають Табачника і Луцького, що законопроект № 9655 не пройде

image
Студентський штурм комітетів ВР [ link ]

«Законопроект № 9655 «Про вищу освіту» авторства Табачника і компанії є способом узаконити всі корупційні схеми, які існують в нинішній освітній системі». Про це повідомив координатор АнтиТабачної кампанії Пархоменко Сергій в ефірі передачі «Спільна правда».

Пархоменко наголосив, що студентство чинитиме рішучий опір прийняттю цього проекту закону, який перетворює спудеїв на статистів та об’єкт наруги з боку адміністрації вишів.

«Законопроект фактично дає право піднімати плату за навчання за контрактом посеместрово, бо ціна, згідно редакції статті 67 документу, встановлюватиметься не на весь період навчання, а на період дії контракту зі студентом, умови якого внз може змінювати що півроку. Вийде нова постанова Міносвіти – і ректор, прикриваючись цим, може змінити умови договору», - каже координатор АнтиТабачної кампанії.

Про небезпеку законодавчої ініціативи Табачника наголосила й інший гість програми – президент Української асоціації студентського самоврядування Єлизавета Щепетильникова:

«Проект закону № 9655 може позбавити стипендій всіх, окрім «круглих відмінників», бо, піднявши за законопроектом стипендію до прожиткового мінімуму, не передбачається додаткового бюджетного фінансування, як говориться в пояснювальній записці до цього документу».

Нагадаємо, в понеділок координатори акцій проти законопроекту № 9655  Михайло Каменєв, Михайло Лебедь та Катерина Чепура мали зустріч із лобістом цього документу, кумом Міністра освіти Дмитра Табачника, головою парламентського комітету з питань науки та освіти Максимом Луцьким, після якої заявили, що не припинять протестів, поки з проекту Закону України «Про вищу освіту» не приберуть всі дискримінаційні норми.

Сьогодні ж одна з організацій-учасниць протестів – Фундація Регіональних Ініціатив – проводить прес-конференцію «Три законопроекти “Про вищу освіту”. Позиція молоді», повідомляє сайт ФРІ.

Кіно про українця, який став вождем індіанців. Враження

TOP

http://www.istpravda.com.ua/articles/2012/01/19/69513/
19.01.2012

Павло Солодько

В четвер вийшов у прокат "Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь" - фільм про українського льотчика, який після Другої Світової потрапив до Канади і став вождем тамтешнього індіанського племені. "Історична Правда" знайшла фото Івана Даценка - прототипа головного героя.

Фільм режисера Михайла Іллєнка, який знімався довгих п'ять років, нарешті вийшов на екрани кінотеатрів країни.

"Історична Правда" подивилися кіно і спробувала дізнатися більше про прототипа головного героя - льотчика-аса часів Другої світової війни Івана Даценка, який нібито після нацистського і радянського полонів потрапив у Канаду, де став вождем індіанського племені, що входило до конфедерації ірокезів.

image

Анонсована задумка поєднати "поетичне кіно" і голлівудський блокбастерний розмах викликала підозру. Автор цих рядків прийшов у кінотеатр налаштований вельми скептично - а от вийшов у захопленні, можливо, навіть завеликому.

 Кадр, знятий у горах Аргентини - головний герой Іван розбивається на викраденому у американців літаку і вирушає у мандрівку північною Канадою

image

Оскільки кінокритика - не наш профіль, коротко перекажу власні враження …

Ціла стаття [ тут ].

На сайті Кабміну Лесю Українку перейменували на "Лесю Український"

TOP

image
image

Ukraine political appointment shuffling the deck does not change the cards

TOP

http://www.economonitor.com/analysts/2012/01/20/ukraine-political-appointment-shuffling-the-deck-does-not-change-the-cards/
January 20t 2012

Tetiana Sears

imageOn January 18, 2012, Ukraine President Viktor Yanukovych appointed Valeriy Khoroshkovsky as a new Minister of Finance to replace Fedir Yaroshenko. Albeit unexpected, the move represents a rotation within the existing power circles, reflecting more orchestrated political maneuvering ahead of the October parliamentary 2012 elections.

Khoroshkovsky, who had left the seat of the head of the National Security Service (SBU) to head the Ministry of Finance, is considered to be close to the president’s circle. The 43-year old businessman does not hold a finance degree and in his professional career changed a number of managerial positions, among which a two-year stint as the minister of economics in 2002-04 and head of the State Customs in 2007. Khoroshkovky is also associated with the RosUkrEnergo group. Nevertheless, his lack of economic and financial expertise did not prevent this appointment, underscoring its political nature. As minister of finance, Khoroshkovky will oversee the execution of the 2012 budget including financing the fiscal gap pinned at 2.5%, but potentially larger given the government’s optimistic growth estimate of 3.9%. These tasks may prove to be challenging given Ukraine’s feeble economy and increasing financing needs in 2012. In fact, as financing strains mount, the country needs to approach again the IMF. The newly appointed minister will lead the Ukrainian delegation scheduled to meet the fund representative in Washington, on January 24, 2012.

There are a number of speculations regarding the implications of the appointment for the current cabinet of ministers and the economy. Khoroshkovky effectively replaces a close ally of Azarov, the current prime minister. As such, the move could potentially be a beginning of a government reshuffle preparing the grounds for an eventual Azarov’s resignation. It could be very convenient to use the prime minister as a scapegoat for Ukraine’s deteriorating economic situation, especially ahead of the October parliamentary elections and in light of falling popularity of the ruling Party of Regions (PR). In terms of structural reforms, the State Tax and the State Customs authorities could be brought under the Ministry of Finance to unify the public finances in the country. The concentration of all country’s financial streams may prove to be beneficial for the government ahead of the parliamentary elections, but detrimental in the long run as a potential source of power abuse and corruption.

However, only time will tell how realistic these speculations are. Nevertheless, the appointment of Khoroshkovky does not represent any essential change, but rather a shift within the ruling elite.

The “Blackmail State” re-emerges in Ukraine

TOP

http://www.jamestown.org/programs/edm/single/?tx_ttnews[tt_news]=38908&cHash=
5821f7a785f1f388f2c590644f29e4a6
January 20, 2012

image
New head of the Social Democratic Party of Ukraine, Natalya Korolevska
(Source: forum-ekonomiczne.pl)

image of Taras Kuzio Taras Kuzio

Since Viktor Yanukovych’s election victory, four strategies have been adopted against the opposition that in particular targets Yulia Tymoshenko and her eponymous bloc (BYuT). BYuT became the dominant national democratic party in the last decade increasing its share of the vote from 7 percent (2002), 24 percent (2006) to 31 percent (2007). In the 2007 parliamentary and 2010 presidential elections BYuT and Tymoshenko received 3 percent less on both occasions than the Party of Regions and Yanukovych respectfully.

As opposition leader Yanukovych expected to win by over 10 percent in the 2010 elections, but only scraped through with a 3 percent victory over Prime Minister Tymoshenko – and he won fewer votes than in 2004. In 2015, with their positions of incumbent and opposition leader reversed, Tymoshenko would be likely to win the elections.

BYuT and Tymoshenko’s ability to challenge the Party of Regions’ political machine ensured that “Orange” coalitions be formed after elections (whether they could work together is a separate but important question). The Party of Regions’ only ally is the Communist Party of Ukraine (KPU), but its additional 5 percent to the Party of Regions vote (31 percent, 2006 and 34 percent in 2007) is insufficient to establish a coalition, as seen in 2007. A Party of Regions-led coalition required a third party that in 2006 was provided by the defection of the Socialist Party of Ukraine (SPU).

Four strategies have been directed against Tymoshenko and BYuT:

1. Preventing the registration of candidates from Batkivshchina (Fatherland), the party Tymoshenko leads in popular bases of support such as Kyiv and Lviv. This strategy was used in the October 2010 local elections and could be used again in this year’s October parliamentary elections.

2. Imprisoning Tymoshenko and other popular leaders such as the former Interior Minister Yuriy Lutsenko on trumped up charges and through selective use of the judiciary. Former President Viktor Yushchenko, former Prime Minister Yuriy Yekhanurov and other Our Ukraine leaders have not been targeted, nor has Front for Change party leader Arseniy Yatseniuk. Yet, all were members of the 2005-2010 “Orange” administration.

The need to remove the Tymoshenko threat from Ukrainian politics brought about the 7+3 sentence (imprisonment and ban from public office) that removes her from the next two presidential and three parliamentary elections. The sentence gives Yanukovych and the Party of Regions a competition-free political field over the next decade.

3. Pressure on big business and oligarchs not to provide financial and other resources for the opposition parties and leaders. Television news lambasts opposition parties, and opposition leaders are given little television air time. Toleration of political and business pluralism that existed under Kuchma, when elites and oligarchs provided financial resources for the opposition and pro-presidential parties, is no longer available. Under Kuchma, Our Ukraine big businessman Petro Poroshenko launched the Channel 5 television channel that gave the opposition air time.

4. Engineering divisions within BYuT. The election of Natalya Korolevska, a BYuT parliamentary deputy from Luhansk (Donbas), as new leader for the Social Democratic Party of Ukraine (SDPU) is an example of sowing dissension within the BYuT faction. The Social Democratic PSDPU had already included candidates from the Party of Regions in the 2010 local elections. Financing of the SDPU by the Party of Regions and authorities is now likely to take place under Korolevska [ link ].

Korolevska was elected party leader at an SDPU congress held not coincidentally on the day of Tymoshenko’s December 2011 court appeal. Korolevska’s new position is “a project by Serhiy Levochkin,” the head of the presidential administration [ link ].

Levochkin is a former senior adviser to President Leonid Kuchma and member of the anti-Tymoshenko “gas lobby.” He has lots of experience in Byzantine behind-the-scenes Ukrainian politics (see EDM, March 18, 2010 and December 4, 2011).

Oleksandra Kuzhel resigned in protest of Deputy Prime Minister Sergei Tigipko’s plans to merge the Silna Ukraina (Strong Ukraine) party with the Party of Regions. On this question she wrote, “when according to Bankova’s scenario (name of street where the presidential administration is located) to change leaders began, it represented the next stage in the authorities’ plans for a managed democracy in Ukraine” [ link ].

In 1994, the Minister of Justice Vasyl Onopenko established the Party of Human Rights that merged a year later with the Ukrainian Party of Justice and the SDPU that became the SDPU (Social Democratic United Party of Ukraine). The right wing of Ukrainian social democracy was led by the SDPU in contrast to the more leftist SPU established in fall 1991.

In 1997-1998, an anti-oligarch wing split away from the SDPU and reformed itself as the SDPU. The SDPU became the pro-Kuchma centrist political representation of the Kyiv clan. The SDPU aligned with opposition partyies such as Batkivshchina in the Forum for National Salvation in 2001 and was a member of BYuT in the 2002, 2006 and 2007 elections. Onopenko was the leader of the SDPU until 2006, when his son-in-law Yevhen Kornichuk became its leader. In 2010-2011, Kornichuk spent three months in prison related to when he was Deputy Justice Minister in the 2007-2010 Tymoshenko government.

This was when the “Levochkin project” took place.

The leadership of the SDPU passed to Korolevska. Levochkin foresees the SDPU playing a similar loyalist role in Ukrainian politics as A Just Russia party, which is loyal to the Vladimir Putin regime (www.spravedlivo.ru, www.usdp.kiev.ua). The SDPU and A Just Russia would take votes from bona fide opposition parties, such as Batkivshchina in Ukraine, in parliamentary elections. Korolevska, who is photogenic like Tymoshenko, would compete with Tymoshenko in presidential elections.

Judicial reform adopted in July 2010 is a deliberate destruction of the power of the Supreme Court that conflicts with the 1996 constitution that designates this institution as the highest judicial body for courts of general jurisdiction (see US Judge Bohdan Futey, “The suppression of an independent judiciary in Ukraine” at [ link ].

This step has been taken to end the independence of the judiciary by absorbing it within the executive through the newly established High Council of Justice and also as banal revenge for the Supreme Court’s December 2004 annulment of Yanukovych’s second round election. The reforms and replacement of Onopenko by a Yanukovych loyalist means that “those in power have removed all barriers from the path to a loyal Supreme Court” (http://ukrainianweek.com/Politics/38362). This was a good example of what Yale University Professor Keith Darden calls the “Blackmail State,” where officially sanctioned corruption is used as an instrument of state control.

Petro Pylypchuk became Chairman of the Supreme Court in December 2011, after Onopenko decided not to stand for re-election when his term expired. Ukrainian experts claimed Onopenko’s decision not to stand was part of a “Blackmail State” deal with Yanukovych under which criminal charges were dropped against his daughter Iryna Onopenko, her ex-husband Volodymyr Kotliarov and Onopenko’s son-in-law Korniychuk.

As part of the deal, Korniychuk passed the SDPU to the authorities who installed Korlevska as its new leader. In the 1990s the SDPU and SPU were invited to join the Socialist International (SI), which turned down the oligarch-dominated SDPU’s request. The SI would do well to now take another look at the SDPU, which is a Party of Regions virtual satellite party.

Freedom House: Ukraine suffers steepest decline in democracy of any major nation in last two years

TOP

http://www.kyivpost.com/news/nation/detail/120791/
January 19, 2012

image

Mark Rachkevych

Ukraine has regressed to the Leonid Kuchma days, a decade associated more with authoritarianism, lawlessness, crony capitalism and corruption than with democracy.

That is the latest assessment of U.S.-based Freedom House, a democracy and human rights watchdog which on Jan. 19 made public results of its annual Freedom in the World report.

[…]

The annual report said Ukraine’s significant drop from 2010, when it fell into the “partly free” category of nations, is due to the politicized use of courts, a crackdown on media and the use of police force to break up demonstrations.

[…]

The nation, with a declining population of nearly 46 million people, now has the same score as it did in 2004, during Kuchma’s last full year as president. His authoritarian rule dating back to 1994 was also marked by political repression and, especially in the early years, wild form of “gangster capitalism” as violence broke out over the fight for previously Soviet state assets.

Complete article [ here ].

Tetiana Chornovil - Investigative journalist runs for parliament to fight corruption

TOP

http://www.kyivpost.com/news/nation/detail/120428/
January 12,  2012

imageOksana Grytsenko

Ukraine could soon have its answer to Russia’s anti-corruption crusader-cum-politician Aleksei Navalny – investigative journalist Tetiana Chornovil.

Chornovil has announced that she will run as an independent candidate in parliamentary elections in October this year, hoping to tap into widespread disillusionment with politicians of all stripes, widely seen as corrupt and ineffective.

“I want the people who are now in politics to disappear” as the country “is going nowhere,” Chornovil, 32, told the Kyiv Post. “And for this they [the politicians] have to be replaced by someone. For instance, by myself.”

Petite and quiet but with a reputation for toughness, Chornovil became famous for a number of publications revealing alleged corruption among leading political and business figures.

She has published investigations into the opulent properties of President Viktor Yanukovych and Prime Minister Mykola Azarov’s family.

She was detained a number of times during attempts to sneak up to rich homes of the ruling political elite while doing research for her stories. Police officers who got to know started reading her investigations as a result, one of her friends wrote in a blog this week.

Chornovil also wrote about the shadowy past of the country’s richest man, Rinat Akhmetov, who subsequently sued her in court. The website where the articles were published in 2007, Obozrevatel, later apologized and withdrew the articles. She, however, refused to do so.

Her decision to run in a single-mandate district was first announced on a friend’s blog at the beginning of January as an experiment to test people’s reaction. She said that the numerous positive responses led her to decide to run for one of the 225 districts that will elect lawmakers in first-past-the-post races. The other 225 seats in the Verkhovna Rada will be elected from party lists.

Popular blogger Yevhen Ikhelzon called Chornovil’s decision “a strong move” that will confuse the plans of political technologists. “Proposing 225 crystal honest people is a task for all influential social groups that don’t want thieves and crooks to rule Ukraine,” he said in his blog.

Read more [ here ].

The phrase “thieves and crooks” is borrowed from Russian anti-corruption blogger Navalny, who has emerged in recent weeks as a leader of protests against the political elite in Moscow.

Ikhelzon co-organized a loose civic group called “We are Ukrainians” last year with the aim of promoting European values and the idea that new leaders are coming to eventually replace the existing political elite

“There is a demand for people from civil society to come into politics,” political analyst Volodymyr Fesenko said. “And there are some pretenders for this role.”

He named Oleksandr Danylyuk, head of activist movement Spilna Sprava [Common Cause] and Borys Novozhylov, who led protests against cuts in social benefits, as other potential new faces on the political scene

Read more [ here ].

The demand for new politicians is high as disillusionment with the current government grows, while the opposition remains widely discredited for failings during its time in office.

More than 30 percent of people called President Viktor Yanukovych “the disillusionment of the year,” according to a recent poll by the Razumkov Center think tank.

Meanwhile, despite the imprisonment of opposition leader ex-Prime Minister Yulia Tymoshenko in 2011, her political party Batkivshchyna didn’t show a significant rise in popularity, with 16 percent of support against 13 percent for pro-government Regions Party, Razumkov Center said in December.

Chornovil currently works as an independent investigative reporter and writes for respected news websites Ukrainska Pravda and Livyi Bereh.

She said she will continue investigating corruption in parliament, using the wider lawmakers’ means to influence officials. “Maybe I will work with the group of journalists or will be publishing myself,” she said.

Chornovil was already involved in political activity about 10 years ago as a member and press-secretary of right-wing nationalist party UNA-UNSO, famous for its radical political slogans and daring street actions.

In 2001 Chornovil handcuffed herself to the rail lines in protest against the imprisonment of some of her party’s members who campaigned against then-President Leonid Kuchma. Soon after that a part of party members were forced to cooperate with the authorities, she said, which made her quit.

In 2002 she assisted in the parliamentary election campaign of Andriy Shkil, the former UNA-UNSO leader, who was then in pre-trial detention. Shkil won the campaign in majority district of Lviv region and was released, as lawmakers are immune from prosecution.

She believes that with good management a sum of about $30,000 will be enough to win her campaign. She will create a fund, supported by ordinary citizens, and is appealing to the online community to consider donating.

Political analyst Fesenko warned that campaigning in a single-mandate district could require hundreds of thousands of U.S. dollars. He added that it may be difficult for a good journalist to become a good politician, which requires different skills.

There are already about half-dozen lawmakers who used to be famous journalists before coming into parliament, such as Andriy Shevchenko from Batkivshchyna and Volodymyr Ariyev from Our Ukraine-People’s Self-Defense.

Media expert Natalia Ligachova said that the discipline of the parties they represent now “limit their freedom for action,” so she hailed Chornovil’s choice to attempt to become a non-partisan lawmaker.

Read more [ here ].

State-sanctioned theft: A paradise for carcthieves in Ukraine

TOP

http://www.spiegel.de/international/europe/0,1518,803728,00.htmll
12/15/2011

image
Ukrainian Justice Minister Oleksandr Lavrynovych is allegedly being chauffeured
around in a stolen car (shown here in a Nov. 2, 2011 photo).

 Matthias Schepp and Jörg Schmitt

In Ukraine, the government is allowed to sell or use cars that have been stolen in other countries. The law creates the perfect conditions for organized gangs who steal luxury cars to order in Western Europe. There are even allegations that the Ukrainian justice minister's official car was illegally appropriated in Germany.

[…]

The Ukrainian authorities confiscated the Mercedes at the Ukrainian border after it had been reported stolen. But instead of turning it over to the German authorities, a court in the western Ukrainian city of Uzhgorod declared the luxury car to be government property. On April 14, 2011, the traffic police apparently registered the Mercedes as the property of the Justice Ministry, essentially legalizing the theft.

This is a practice that German police have long viewed as a license to steal cars. Some time ago the so-called Russian mafia, whose backers are in Russia, Ukraine, Lithuania and other countries that were once part of the Soviet Union, discovered organized car theft as a lucrative business in addition to human trafficking and the drug trade. More than 40,000 cars were reported stolen in Germany in 2010. Many ended up in Eastern Europe.

Condoned by the State

Cars are stolen to order in the west for customers in the east. Buyers in Odessa, St. Petersburg, Tallinn and Kiev pay far less for stolen luxury cars than they would at local dealerships. The most popular makes are high-end SUVs made by BMW, Audi and Mercedes-Benz.

Oleg Nazarenko, the president of the Association of Ukrainian Auto Importers, estimates the gray market in stolen cars at "about 10 percent." According to Nazarenko, 162,000 cars were sold in Ukraine last year, whereas 177,000 were newly registered.

"The difference of 15,000 can be attributed to cars that were stolen in Western Europe and then moved to the east," says Nazarenko. Two thirds of those cars, he adds, are coming from Germany.

The police in Germany are becoming increasingly concerned about auto theft that is practically condoned by the state. It makes it vastly more difficult to search for the thieves if the stolen cars are confiscated in countries like Ukraine, where officials do not notify their counterparts in Germany.

Little Interest in Changing the Law

By virtue of his office, it ought to be the responsibility of Justice Minister Lavrynovych to introduce legislation to contain the market for stolen cars. Most of all, he should cancel the order that permits the government to use cars that were stolen and then confiscated. But he seems to have little interest in doing so.

A photo depicts Lavrynovych in front of a government building in Kiev, as an employee opens the door of his official car. It is a black Mercedes 420 GL -- precisely the same model that disappeared in Germany in January 2010.

Complete article [ here ].

Угода про спільні дії Об’єднаної опозиції України. ПОВНИЙ ТЕКС

TOP

http://www.nso.org.ua/ua/news/9665
22.01.12 14:28

image

У Г О Д А
про спільні дії Об’єднаної опозиції України

Ми, представники українських опозиційних демократичних політичних партій:

враховуючи увесь досвід українського державотворення та усвідомлюючи високу відповідальність перед українським народом,

відстоюючи необхідність повернення країни на демократичний шлях розвитку та забезпечення умов для добробуту і можливостей для самореалізації кожної людини,

наголошуючи на потребі повноцінного забезпечення європейських стандартів свобод і прав громадян та вимагаючи припинити політичні репресії і звільнити лідерів опозиційних партій - Юлію Тимошенко, Юрія Луценка та інших політичних в’язнів,

захищаючи конституційне право громадян України на формування органів влади, отже – на вільні і чесні вибори,

у День Соборності України проголошуємо наступне:

Повноцінна реалізація політичних та соціальних прав громадян України неможлива без усунення правлячого режиму Януковича. Вибори до Верховної Ради України у жовтні 2012 року дають нам реальну можливість зробити це конституційним шляхом.

Задля повалення антинародного режиму та відновлення справжнього народовладдя – уповноважені представники політичних партій, що входять до Комітету опору диктатурі, пріоритетним завданням на 2012 рік визначають утворення більшості у Верховній Раді України, яка буде спроможна зупинити узурпацію влади, забезпечити захист прав та свобод громадян, відновити європейську інтеграцію, наблизити життя українців до європейських політичних і соціальних стандартів.

З цією метою опозиційні політичні партії виступають як Об’єднана опозиція та здійснюють спільні дії на загальнонаціональному та місцевому рівнях:

  • узгоджують спільні політичні принципи та підходи, з якими виступають на парламентських виборах 2012 року;
  • здійснюють скоординовані дії, спрямовані на забезпечення підготовки і проведення чесних виборів народних депутатів України, встановлення їх правдивих результатів, недопущення фальсифікації голосування і спотворення волевиявлення громадян. Йдеться, зокрема, і про погодження кандидатур членів окружних і дільничних виборчих комісій, спостерігачів, та забезпечення їхньої ефективної роботи;
  • формують єдиний список кандидатів у народні депутати України, які балотуватимуться у мажоритарних округах, за принципом – один округ – один кандидат від Об’єднаної опозиції. Визнають базовими вимогами до кандидатів порядність, принциповість, фаховість, громадський авторитет та бездоганну репутацію;
  • після перемоги на виборах у 2012 році Об’єднана опозиція утворює парламентську більшість та розпочинає процес формування нової української влади.
  • Лідери політичних партій – учасниць угоди зобов’язуються забезпечити її безумовне виконання.

Ми наголошуємо, що єдиним опонентом для Об’єднаної опозиції є чинний режим і ті політичні сили, які його уособлюють. Тому ми відмовляємось від публічної взаємної критики та декларуємо принцип взаємоповаги і взаємного непоборювання між усіма опозиційними політичними силами.

З метою консолідації демократичних сил і уникнення розпорошення голосів виборців, закликаємо всіх, хто здатний протистояти режиму Януковича, підтримати нашу ініціативу та діяти спільно.

Тільки разом ми зможемо досягти спільної мети – побудувати справедливу та заможну країну!

Слава Соборній Демократичній Україні!

Джерело: "Народна самооборона"

Юлія Тимошенко: тільки в єдності ми збережемо незалежну Українську державу

TOP

http://www.tymoshenko.ua/uk/article/e29639wo
22 січня 2012

imageДорогі мої!

Соратники, побратими, колеги, друзі!

Рідний український народе!

Я вітаю вас, вільних людей вільної і великої країни. Всіх тих, хто не здався, не опустив рук, не встав на коліна. Всіх, хто продовжує нашу святу і праведну боротьбу за Вільну, Незалежну, Соборну, Демократичну Україну!

22 січня 1919 року, тут, на Софійському Майдані, було проголошено Універсал про Єдину Соборну Україну. Тоді, в тривожні та неспокійні дні боротьби за волю, тут була, по-суті, відновлена єдина Українська держава, яка пройшла через всі лихоліття, негаразди та випробування.

Сьогодні, через 93 роки, в Україні, на жаль, знову часи - тривожні і неспокійні. Внутрішній ворог значно більш небезпечний, ніж зовнішній. Бо не іноземні зайди, а своя українська влада нищить Україну, знущається над людьми, плюндрує наші цінності, топчеться по наших ідеалах.

До влади в країні прийшла мафія. Але не просто мафія, не просто бандити. Це мафія, яка ненавидить все українське, боїться і не розуміє його. Це ті бандити, які поставили собі за мету ліквідувати незалежну Українську державу.

Але саме ми не дамо їм цього зробити.

Приберіть з історії Англії тисячу чоловік - і немає Англії, приберіть з історії Німеччини тисячу осіб – і немає Німеччини. Приберіть з сьогоднішньої історії вас, тих, хто не став на коліна та продовжує боротьбу – і немає вільної та незалежної України.

Саме ви покликані долею стати форпостом захисту української незалежності, саме ви повинні пробудити націю до боротьби і повернути їй гідність та честь, саме ви зобов’язані підняти країну з колін.

Так, ця боротьба не буде легкою. Адже вищі цінності вимагають високої плати. Також ця боротьба не буде простою, бо майдани та мітинги – це не результат, а лише початок нашої спільної великої роботи.

Сьогодні багатьом здається, ця влада сильна та незламна. Що здолати їх не вдасться, а кидатися під танк із прапором – справа невдячна.

Але це не так. У них дійсно є міліція, ОМОНи, Беркути і Грифони. У них є служба безпеки, прокуратура, податкова. Є продажні суди. Є куплені депутати і залякані чиновники. У них є телебачення і газети, є підприємства і фабрики. Є тюрми і грати.

Але знаєте, чого у них немає?

У них немає підтримки людей, у них немає правди, у них немає відчуття праведності. У них немає честі, гідності та моралі.

Бо такі цінності не продаються і не купуються. Їх неможливо приватизувати чи захопити рейдерською атакою. Їх не можна вилучити та привласнити через Печерський суд.

А без них, без таких якостей і цінностей, всі капітали перетворюються на сміття, на мотлох. І залишається тільки СТРАХ – холодний і несамовитий страх перед невідворотною відповідальністю за власні злочини.

Вони – бояться. Бояться мене і вас. Бояться всіх вільних людей. Бояться правди, бояться свободи, бояться самої України.

Цей страх тотальний і неподоланий. Вони погано сплять вночі, бо відчувають невідворотність покарання. Вони на рівні інстинктів відчувають, що їм чужа наша країна, чужий наш народ. Вони знають, що країна Ярослава Мудрого, Тараса Шевченка, Богдана Хмельницького ніколи не стане країною Януковича.

Вони правильно бояться і правильно відчувають…

І коли зрізана пенсіонеркою стрічка з вінка викликає у влади почуття страху та ненависті, коли кинута дитиною фарба у портрет диктатора на білборді викликає паніку та істерику, - всі добре розуміють, що така влада приречена.

Кожна диктатура рано чи пізно безславно закінчує життя самогубством. Така природа всіх диктатур. Наша, українська диктатура вже зараз перебуває в агонії. Рано чи пізно вона впаде. Але справа в тому, що кожен зайвий день і кожна зайва хвилина перебування цієї орди при владі несуть такі збитки і таку шкоду Україні, що розплачуватися за їх правління нам потім доведеться роками.

І саме тому ми зобов’язані максимально скоротити їх термін перебування при владі. Ми не можемо допустити, щоб у домовину політичного забуття вони забрали з собою нашу рідну Україну.

А знаєте, чого вони бояться найбільше?

Вони бояться нашої єдності.

І саме тому, в цей святий для України день, в день соборності нашої держави, я закликаю і благаю вас про соборність та єдність сил демократичної опозиції. "Одна команда - одна перемога!" – це єдине гасло, яке сьогодні має бути на озброєнні опозиції.

Бо тільки в єдності ми незламні, тільки в єдності ми їх переможемо, тільки в єдності ми збережемо незалежну Українську державу.

Доля знову дає нам шанс. Шанс побудувати гідну країну. І ми повинні нарешті зрозуміти,

  • що на цих виборах ми змагаємося за країну, а не за власні партії
  • що мова йде не про склад парламенту наступного скликання, а про майбутнє країни на десятки років вперед,
  • що головне – не провести кілька десятків своїх соратників до Верховної Ради, а вивести країну з темряви.

Дорогі мої!

В ці хвилини я перебуваю у в‘язниці, куди "поселив" мене Янукович. Я хочу, щоб ви знали, що я пройду через будь-які випробування, через будь-які тортури чи знущання. Я не здамся і не зламаюся. Але я хочу знати, що на волі ви також пройдете через всі випробування і об’єднаєтесь заради нашої спільної перемоги. Годі об’єднуватися перед розстрілом, давайте єднатися перед звершеннями.

І ще про одне. Якщо в тюремній камері дивитися у вікно, то можна побачити дві речі: або грати, або синє, світле небо. Я – бачу небо. Я навчилася не помічати грат. Бо свобода живе в мені самій.

Я закликаю бути вас вільними людьми. Я вітаю вас зі святом, любі мої. Я люблю вас і пишаюсь вами.

До зустрічі на волі!

Слава Україні!

Юлія Тимошенко. Качанівська колонія, Харківська область

Об'єднання Батьківщини та Партії Реформи і Порядок - ВІДЕО

TOP

image
http://www.youtube.com/watch?v=PYFD6f2jEgU&feature=youtu.be
Об’єднання демократичних сил є необхідною умовою усунення від
влади Януковича та його команди. Про це заявив лідер партії
«Реформи і Порядок» Сергій Соболєв на спільній прес-конференції з першим
заступником Голови «ВО «Батьківщина» Олександром Турчиновим.

Нардеп: Янукович може скомандувати стріляти в людей

TOP

http://www.unian.net/ukr/news/news-477472.html
30.12.2011

image
22 червня В. Янукович сказав ...

Якщо люди й далі виходитимуть на акції протесту, то є висока ймsовірність, що президент Віктор Янукович дасть наказ стріляти в них. Про це в інтерв`ю "Газеті по-українськи" сказав народний депутат-"нунсівець" Тарас Стецьків.

"З таким способом думання і підходом, який він продемонстрував за два роки при владі, він здатен на що завгодно. Правоохоронні органи очолюють наближені до сім`ї президента. Вони візьмуть до виконання будь-який наказ. Питання в тому, чи виконають його прості вояки. Якщо на вулицях будуть мільйони, автомати розвернуть в інший бік. Якщо вийдуть тисячі — команда може бути виконана", - зазначив нардеп.

Високою є імовірність втручання в українські справи російських спецслужб, вважає Стецьків.

"Вони не втратять можливість поставити на коліна Україну, яка зіпсувала стосунки з Європою. Для Путіна принципово втягнути нашу країну в Євразійський Союз. Сигналом до цього є непоступливість Росії в ціні на газ. Компроміс буде тільки взамін на повну капітуляцію. Януковичу треба дешевий газ, щоб Бойко з Фірташем мільярди заробляли і ділилися з "сім`єю". Щоб Ахметов далі купував пентхауси в Лондоні за 200 мільйонів фунтів", - наголосив депутат.

"Я — за дорогий газ. Треба змусити олігархів не виводити гроші в офшори, а запроваджувати енергозберігаючі технології. Хай продають заводи розумнішим інвесторам. Хай запросять американські компанії видобувати газ на нашому шельфі", - сказав він.

Стецьків підкреслив, що Янукович уже не зміниться.

"Совковий менталітет, замішаний на кримінальних підходах до управління державою, не дозволить йому стати інакшим", - зауважив нардеп.

Як "правоохоронці" вибивають з невинних зізнання в злочинах — лист міліціонера з СІЗО

TOP

http://gazeta.ua/articles/np/_yak-pravoohoronci-vibivayut-z-nevinnih-ziznannya-v-zlochinah-list-milicionera-z-/417056#comments
05.01.2012

image29-річний старший лейтенант столичного УБОЗу Дмитро Гнап сидить у СІЗО у Чернівцях.

Він розслідував нелегальний ввіз в Україну автомобілів представницького класу, які йшли з Румунії та Молдови через Придністров'я. Міліціонеру погрожували невідомі, телефонували на мобільний. Пояснили, якщо не припинить розслідування, його посадять. 10 березня 2010-го Гнапа затримали, звинуватили в угоні автомобіля БМВ Х6 вартістю близько 50 тис. євро. Три доби били, не давали спати, тримали прикутим до батареї. Змусили написати явку з повинною. Дмитру загрожує 7 років. Автомобіль, за даними "АВТ Баварія", з таким номером кузова заводом не вироблявся.

Гнап написав у Gazeta.ua листа, в якому розкрив репресивні методи, якими користуються органи охорони правопорядку та правосуддя в Україні.

"Явка з повинною - один із основних документів, на підставі якого порушують кримінальні справи, розкривають злочини, осуджують, позбавляючи волі невинних громадян. У ст. 73 КпК України чітко визначено, що "показання підозрюваного підлягають перевірці. Визнання підозрюваним своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є у справі". Та на це не зважають.

Так відбувається тому, що 95 % явок з повинною, які пишуть громадяни, не підкріплені речовими доказами, як того вимагає вищевказана стаття. Тих доказів взагалі не існує. Явки пишуть під фізичним та психологічним тиском працівників міліції. В 90 % кримінальних справ, де в основу обвинувачення покладені явки з повинною, окрім зізнань нічого немає, отримують обвинувальні вироки в судах першої інстанції.

Такі незаконні явки одразу після їх підписання підкріплюють відтворенням обставин та місця скоєння злочину з відео фіксацією. Це є додатковим фактором тиску на особу, яку обвинувачують у скоєнні злочину.

З досвіду роботи в лавах МВС та спостережень за процесами, які відбуваються в системі, можу сказати, що багато таких явок з повинною пишуться в умовах утримання під вартою, ізоляторах тимчасового тримання або в слідчих ізоляторах, до яких працівники міліції мають нелімітований доступ, а їх візити зазвичай ніде не фіксуються.

Навіщо це міліції? Відповідь очевидна – покращують статистичні показники розкриття злочинів. Відсотки ростуть, медальки отримують. Багато злочинів, в основному майнових (де щось викрадено, або пограбовано), які не розкриті по гарячих слідах через халатність та недбалість працівників міліції є кримінальними справами, які просто так не викинеш, не спалиш і вони по декілька місяців, а то й роками тягнуть вниз п'єдестал розкриття злочинів МВС.

Існує декілька способів здобути явку з повинною, розкрити злочин, навіть не виходячи з кабінету. Дуже часто явка з повинною є предметом торгу працівників міліції. Із 100% добровільно їх пише 5%, за винагороду - 35%, а тих 60%, хто не хоче по-доброму, – катують.

Спосіб 1: Основна маса злочинів списується на осіб, які вперше притягуються до кримінальної відповідальності і ніколи не були за ґратами. Таких осіб легше налякати незрозумілими термінами, тиском кайданок на руках, ударами гумового кийка або кулаками. При цьому удари наносяться уміло і обережно, щоб було максимально боляче для особи, яку катують, але без великих пошкоджень на тілі. Це переважно удари по хребту в області шиї та попереку, нирки, пах, печінка. В деяких випадках коли руки особи в кайданках заведені за спину, одягають поліетиленовий пакет на голову. Під таким тиском для людини головне життя, тому і підписують явки з повинною, де під диктовку зазначають події, місце та обставини скоєння злочину, а міліціонери диктують і радіють.

Спосіб 2: Особи, які вживають наркотичні речовини, та яким в житті потрібна лише доза є постійними та дорогоцінними клієнтами працівників міліції на явку з повинною за ширку.

Дуже часто, затримуючи осіб з наркотичними засобами, при наявності у них матеріальних можливостей, доводиться їх відпускати, а кримінальну справу знову таки списувати. Наприклад, затримують особу біля нічного клубу з наркотиками, привозять до райвідділу, бачать, що з багатої сім'ї, гарно одягнений, дорогі прикраси. Викликають батьків і вони вигороджують своє чадо за допомогою "американських президентів", потім керівник викликає і наказує відпустити, а наркотики залишаються.

Якщо матеріал зареєстрований, то на експертні дослідження направляють вже не наркотики, а чай - якщо була конопель-канабіс, медичні таблетки – якщо наркотики були у формі таблеток, цукрову пудру або муку замість кокаїну чи героїну. І грошей заробили, і наркотиків "намутили".

За ці наркотики залежні, які співпрацюють з міліцією на бартерних умовах, радо беруть на себе злочини, до яких вони не мають жодного відношення.

Спосіб 3. Особи, які обвинувачені у тяжких та особливо тяжких злочинах, і відносно яких обрано міру запобіжного заходу тримання під вартою, є об'єктами бартерних домовленостей з працівниками міліції на предмет взяття на себе легших злочинів. Якщо особі світить строк від 7 років то він з легкістю може взяти на себе злочин, за який максимальний строк 6 років, так як в Україні строки не плюсуються і тяжкий злочин поглинає легший.

Наприклад, особа, яка вчинила розбійний напад з легкістю може взяти на себе 5, а то й 10 епізодів крадіжок у транспорті, або грабунки квартир. А міліціонери натомість дають їм можливість дзвонити рідним (тобто мобільні телефони), наркотики, побачення, покращені умови утримання, цигарки, чай.

Міліціонер іде до керівника СІЗО чи ІТТ, де отримує інформацію про осіб, що утримуються під вартою, по яких статтях вони обвинувачені, на якій стадії досудове чи судове слідство. Підбирає особу, і в слідчому кабінеті установи починає пропонувати бартерні умови, від яких рідко хто відмовляється. Погодився – добре, не погодився – 10 днів карцеру. Вибір невеликий.

Другу частину листа Дмитра Гнипа читайте тут. У ній він розповідає, за скільки можна купити посади та як досягаються високі показники розкриття злочинів.

Про так званних Васильківських "терористів" - ВІДЕО

TOP

image
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=oWSn2gZ9Vw0

Зустрічі з близькими, колегами по роботі, людьми, яким допомогли
утримувані зараз (8.01.2012 р.) у СІЗО за звинуваченням у підготовці
теракту Ігор Мосійчук, Сергій Бевз і Володимир Шпара.

Суд над "васильківськими "терористами":
читання обвинувального висновку
lozerska.livejournal.com/573362.html

Терор проти керівництва Харківського обласного об'єднання ВУТ «Просвіта»

TOP

Ці події почалися одразу після доповіді на Верховній Раді та звернення Народного депутата України Голови Всеукраїнського Товариства «Просвіта» Павла Мовчана до Президента України та Генпрокуратури з проханням звернути увагу на волаюче беззаконня, що відбувається у Харкові (Слово Просвіти №2(639), 2012, «Збройний напад на Харківську Просвіту»).

Я, Оксана Животкова – відповідальний секретар Харківської «Просвіти», аспірантка одного з вищих навчальних закладів Харкова. 12.01.2012 р., мене було запрошено на  11:00 до ректорату.

У приймальній на мене чекали 3 особи,  які потім виявились  співробітниками «правоохоронних органів» (напевно СБУ)  та моє керівництво. 

Співробітники «органів» посвідчення не пред’являли, поводились доволі брутально, взяли мене «у кільце», робили вигляд, начебто я намагаюсь втекти. В грубій формі вони звинуватили мене привселюдно в тяжких злочинах, починаючи від підробки підпису та «подлоге документов», закінчуючи діяльністю в терористичній групі та  «причасности к покушению на убийство групой из трех лиц, каждому из которых светит по 10 лет». Це було зроблено голосно, при відчинених дверях. Потім вони пред’явили мені виклик на допит як свідка, наказали його підписати, а якщо я відмовлюсь – пригрозили примусовим приводом в «наручниках». На моє питання, чому вони принесли його в університет, сказали, що 4 рази приносили додому, але я ховаюсь і дома в мене нікого нема. Це брехня, тому що дома я працюю і знаходжусь там постійно разом з іншими членами родини. На моє зауваження: чому виклик не державною мовою, пригрозили, що поведуть у «наручниках». Коли мене вивели з кабінету, я спитала, чи маю право подзвонити адвокату? Відповідь: «Не советую, чем больше позвоните – тем хуже вам будет». Я встигла подзвонити знайомому адвокатові. Мене демонстративно відконвоювали як злочинця через весь корпус, а потім на вулицю до машини, постійно погрожуючи «наручниками», щільно оточивши в кільце, весь час намагались схопити за плече або руку, начебто я справді намагалась втекти. І не давали телефонувати.

Мене посадили в машину у супроводі 2 осіб і повезли до міського відділення міліції. Всю дорогу я піддавалася психологічному тиску: мені розказували, скільки злочинів я скоїла, з якими злочинцями зв’язалась, що у слідчого є все «чтоб закрыть тебя надолго, если не будешь  себя правильно вести» і вже всі мої знайомі дали проти мене «показания». Я сказала, що не скоїла жодної протиправної дії, і як законослухняний громадянин, готова за першою вимогою з’явитися до міліції.

Коли ми прибули до міського відділу міліції і моє прізвище записувала на КПП, я зрозуміла, що мої конвоїри – співробітники СБУ, не місцеві, бо навіть черговому вони відмовлялися назвати себе і розписатися в журналі за мій супровід. Мені вони також не представлялися, посвідчень особи не показували, навіть повістку на допит мені в руки не давали.

Мене допитував слідчий Легецький, який зараз веде справу по стрілянині на подвір’ї «Просвіти» 24.08.2011 р. В мене намагалися відібрати мобільний телефон, я не віддавала, телефон виключили і поклали поруч. Дві години слідчий сам розказував мені подробиці цієї та інших справ, жодного стосунку до яких я не маю.

На цей час слідчий Легецький усно вимагає у мене всі! оригінали документів «Просвіти» (на якій підставі?), включно з реєстраційними, на приміщення, наказами, протоколами, даними про членство (для наступної хвилі репресій?), звіти, фінансові. На моє зауваження, що під час останнього бандитського нападу 29.12.2011 р. (усі нападники на свободі) було спалено значну частину документації, пригрозив обшуком у мене вдома з «изъятием» оргтехніки.

Потім почалась «офіційна» частина допиту. На моє прохання проводити його державною мовою, грубо відповів, що судочинство проводиться російською. Після заповнення акетних даних, я спитала, чи маю право на адвоката чи захисника? Знову доволі грубо відповів, що не повинен мені про це повідомляти, не зобов’язаний надавати адвоката, якого зараз у нього немає і буде проводити допит без адвоката. Я попросила порадитись зі своїм адвокатом, на що він не зміг відмовити. По телефону адвокат порадив відмовитись від допиту без нього і перенести допит на інший час, на чому я і наполягла. Мені сказали, що я вільна.

В коридорі мені стало зле з серцем, я присіла. До мене підходили мої конвоїри, але вони вже були лагідні та ввічливі. Неофіційний допит у вигляді задушевної розмови тривав ще не менше півгодини. Між іншим вони нагадали, що у мене є діти, і навіть сказали, де вони вчаться. Провели мене аж на вулицю.

На цей час я дуже непокоюсь за безпеку свою та членів моєї родини.

Я не оприлюднюю назву свого навчального закладу та дані моїх керівників через зрозумілі причини.

 

Депутату шиють справу за лазерне шоу на підтримку Тимошенко

TOP

20 січня 2012

image

image
http://www.youtube.com/watch?v=V7pU5qx9v6Y&feature=share
http://www.pravda.com.ua/news/2012/01/20/6921026/

Влада порушила кримінальну справу проти керівника Шевченківської районної парторганізації "Батьківщини" Києва Павла Ониськовича та депутата Андрія Павловського.

Про це повідомив бютівець Юрій Одарченко, передає прес-слжуба БЮТ-Батьківщини.

За його словами, справу порушено за ст. 296, ч. 2 Кримінального кодексу – "групове хуліганство". Ця стаття передбачає покарання позбавленням волі на строк до 4 років.

"Згідно з матеріалами кримінальної справи, привітання Юлії Тимошенко з Новим роком зірвало новорічне свято для всієї України. Маразм влади зайшов так далеко, що ми не здивуємось, якщо завтра це лазерне шоу перекваліфікують на тероризм", - зауважив Одарченко.

При цьому депутат нагадав, що фотографії з фрагментами лазерного шоу на підтримку Юлії Тимошенко здобули перше місце на влаштованому київською адміністрацією фотоконкурсі.

"Якщо проти наших партійців порушують кримінальні справи за лазерний надпис "Юлі - волю", то що тоді робити, наприклад, з Ахметовим чи Колесніковим, які на відкритті стадіонів у Донецьку та Києві влаштували набагато більш потужні та тривалі лазерні шоу, які до того ж спричинили пожежу?", - запитав Юрій Одарченко.

"Влада вважає цивілізований політичний протест груповим хуліганством. Не там шукають. Насправді групові злочини відбуваються у владних кабінетах по всій країні", - зазначив народний депутат.

Він повідомив, що партія "Батьківщина" вважає порушену кримінальну справу ще одним проявом політичних репресій та переслідування опозиції. 

"Це ж треба так боятися власних громадян, щоб порушувати кримінальні справи за відрізані стрічки з вінка, за пошкоджені обличчя Януковича на бордах, за лазерне привітання лідеру опозиції!", - заявили в партії "Батьківщина".

 

Ніко Ланге: ЄС братиме участь у модернізації ГТС за умови прозорості

TOP

http://www.unian.net/ukr/news/news-476264.html

imageКерівник представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні Ніко ЛАНГЕ зазначає, що Європейський Союз братиме участь у модернізації української газотранспортної системи лише за умови прозорості цього процесу.

Як передає кореспондент УНІАН, про це він сказав на засіданні круглого столу «Чи стане Україна частиною Євразійського Союзу?», організованого Інститутом Горшеніна.

«Україна хоче, щоб європейські партнери інвестували багато грошей у модернізацію ГТС. Якщо не буде прозорості, що відбувається у цьому секторі, які схеми там працюють, я думаю, що вони не будуть готові вкладати ці кошти. Це абсолютно чіткі і зрозумілі умови для інвенстицій», - сказав Н.ЛАНГЕ.

«ЄС уже давно готовий брати участь і в консорціумі, і в модернізації ГТС, але склалося враження, що Україна хоче зберегти корумповані і корупційні схеми, які домінують у цьому секторі, а співпраця з ЄС без прозорості неможлива», - додав він.

Н.ЛАНГЕ також зазначив, що, виходячи із досвіду співпраці з Україною, заяви та публічні наміри, які доводиться чути, дуже часто не співпадають з тим, що потім реально відбувається.

 
Домовленості цією зимою ми не побачимо, бо «пацани не домовились» – експерт + ВІДЕО TOP

http://www.radiosvoboda.org/content/article/24455894.html
18 січня 2012

image

Віталій Портников

Валерій Боровик, голова правління альянсу «Нова енергія України» та Михайло Гончар, директор енергетичних програм «Номос» обговорили перебіг газових переговорів між Україною та Росією. Експерти сподіваються, що «спрацюють інстинкти самозбереження» української влади.

– Російсько-українські переговори з енергетичних питань закінчилися домовленістю продовжувати російсько-українські переговори з енергетичних питань і погрозами Прем’єр-міністра Миколи Азарова на адресу сусідньої держави.
 
Це у нас безкінечна сага, чесно кажучи, про газові переговори. Але, може, вже зараз, коли Прем’єр-міністр Микола Азаров сказав, що Україна готова звернутися до Стокгольмського арбітражу, ми зможемо оцінити шанси на те, наскільки Київ здатний виграти такий процес?
 
Ви, пане Валерію, посміхаєтеся. Ви не вірите?

Валерій Боровик: Ні, просто дуже цікаве формулювання: ми готові до подачі у Стокгольмський арбітражний суд!

Фактично ця готовність була вже давно.

[…]

“І фактично зараз українська влада себе сама загнала у глухий кут. У кут тоді, коли вона не подала, як зробили інші країни, у Стокгольмський арбітраж. І це прискорило б і натиснуло б на Росію в плані переговорного процесу. А з іншого боку, постійно говорила про компроміси. І маємо на сьогоднішній день те, що маємо, тому що фактично в України на сьогоднішній день мало є аргументів для того, щоб протистояти такому тиску експансіоністському Росії.
 
– У мене таке зауваження. Я не знаю, наскільки я правий. Але зараз будь-який арбітраж у Стокгольмі буде так чи інакше пов'язаний з підсумками того судового процесу, який пройшов над Юлією Тимошенко і був пов'язаний з цим контрактом.
 
Я не знаю, наскільки українська влада чинила слушно, політизуючи ситуацію. Тому що зараз будь-який суддя буде знати, що за цю історію людина страждає у колонії, і визнати неправильність контракту – це визнати те, що вирок українського суду був чинним, правильним.
[…]
Тому в даному випадку українській стороні потрібно не займатися тим, чим займалися у грудні, робити емоційні заяви у бік ЄС, який нібито нічого не робить, щоб допомогти України. ЄС якраз минулого року створив спеціальний інструментарій  для української сторони, щоб вона могла цим скористатися. Але ми бачили тільки польоти в одному напрямку – Москва-Київ. І вони тривають. Київ-Москва.
 
Тому зараз питання стоїть у тому, що є готовність європейської сторони посприяти Україні. І от буде індикатор, коли ми побачимо, чи відбудуться найближчим часом зустрічі, наприклад, міністра енергетики чи  віце-прем’єра профільного, який дедалі більше там у кущах ховається, чи на іншому рівні з представниками ЄС, з представниками Європейського енергетичного співтовариства. Це й буде індикатор, чи готова Україна далі  грати, так би мовити, за визнаними правилами у правовій площині, чи знову триватимуть закулісні, непрозорі торжища, які, зрештою, приведуть до поразки.
 
– Тут є інші питання: наскільки Україна може подавати до арбітражу, наскільки вона готова якось скористатися європейським досвідом, коли вона фактично сьогодні платить за російський газ російськими грішми, вона кредитується у «Газпромбанку»? І якщо буде конфлікт з «Газпромом», і цього кредиту не буде, а європейських грошей у нас теж немає, як ми будемо просто сплачувати  навіть за те, що залишиться?
Валерій Боровик: Питання це якраз у тому контексті, що я казав, що українська влада постійно заганяє себе у кут. Це, м’яко кажучи, таке неврівноважене, дуже цікаве й дивне рішення про перехід на розрахунки в рублях  ще й підсилює позицію Росії у відносинах з Україною. Це по-перше.

[…]

Михайло Гончар: «Газовий світ» – це, швидше, такий темний світ…

Валерій Боровик: «Пацанячий».

Михайло Гончар: …бізнесу, на жаль. Хоча сам метан – прозора субстанція, як газ. Але газовий бізнес таким не є.

Я б сказав так, що значною мірою мова тут  навіть не йде про газ чи ГТС як таку, мова йде в українсько-російських відносинах про те, що ГТС – це ключ до…

– Української економіки.

Михайло Гончар: …української економіки і до активів олігархату. І не тільки газового і не стільки газового. І тому звідси якби спрацьовують інстинкти самозбереження.

Ціла стаття або відео запис [ тут ].

 

HRW: в Україні проблеми з корупцією, незалежністю судів та тиском на ЗМІ

TOP

http://www.bbc.co.uk/ukrainian/politics/2012/01/120123_hrw_ukraine_dt.shtml
23 січня, 2012

image

Правозахисна організація Human Rights Watch опублікувала щорічний Клацнути звіт, присвячений захисту прав людини в усьому світі. В Україні відзначають підірвану довіру до судів, корупцію та тиск на засоби масової інформації, що дедалі зростає.

[…]

Засудження екс-глави уряду Юлії Тимошенко, а також арешти та суди над колишніми урядовцями підірвали впевненість у незалежності судочинства"

Ціла статття [ тут ].

Rinat Akhmetov's DTEK acquires Ukrainian energy assets

TOP

http://www.jamestown.org/programs/edm/single/?tx_ttnews[tt_news]=38896&cHash=
638977c0da97fec5e332c1f9deceb118

January 18, 2012

imageSource: export-hub.com

Pavel Korduban

The energy company DTEK has increased its shares in Ukraine’s four key regional power companies to controlling stakes during the past three months. Along with being the main buyer in the energy privatization campaign launched by the government late last year, DTEK has also almost monopolized power exports and has been methodically increasing its share of national coal extraction. While foreign investors have been shunning the opaque Ukrainian market, DTEK, which was founded in 2005 as the energy wing of SCM, has become the country’s largest private energy company. DTEK and SCM are owned by Rinat Akhmetov, a people’s deputy from the ruling Party of Regions and Ukraine’s richest businessman. On the World’s Billionaires list compiled by Forbes magazine, Akhmetov jumped from the 148th position in 2010, when Regions leader Viktor Yanukovych was elected Ukraine’s president, to 39th place last year.

Complete article [ here ].

Global risks 2012 as seen by experts from the World Economic Forum in Davos TOP
image
Go to:
http://02varvara.wordpress.com/2012/01/18/18-january-2012-ria-novosti-
infrographics-global-risks-2012/00-ria-novosti-infrographics-global-risks-2012/
for a larger image.

День Соборності 2011 року на мосту Патона - ВІДЕО TOP

Живий ланцюг через міст Патона у Києві об'єднав два береги Дніпра
як символ єднання українського народу. У акції взяло 1500 людей.

image
http://www.youtube.com/watch?v=uD2utqoaH38

image
http://www.youtube.com/watch?v=OdufQYnVI0g

Збори громадських організацій закликають всі політичні сили  державницького національного спрямування до спільної дії під єдиним керівництвом ДЦ

TOP

ЗВЕРНЕННЯ УЧАСНИКІВ ЗБОРІВ  ПРЕДСТАВНИКІВ  ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ  У Київському палаці ветеранів, присвячених 94 річниці проголошення незалежності України.
19 січня 2012 року, м. Київ.

Збори визнають злочином  замовчування державними структурами української влади протягом  двох десятиріч факту збройного повалення  більшовицьким московським   військом  Уряду Української Народньої Республіки , окупації  її  території   та протиправного силового  приєднання її до Росії / «Радянського Союзу»/.

Гаагзська Конференція від 1907 року:

ВІДДІЛ III. ПРО ВІЙСЬКОВУ ВЛАДУ НА ТЕРИТОРІЇ ВОРОЖОЇ ДЕРЖАВИ.

Cтатья 45. Заборонено силувати населення зайнятої області до присяги на вірність ворожої держави.

Cтатья 46. Честь і сімейні права, життя окремих осіб та приватна власність, одночасно як і релігійні переконання і відбування віри, мусять поважатись. Приватна власність не підлягає конфіскації.

Cтатья 47. Пограбування безумовно заборонено.

Всупереч положенню Гаагзської конференції на території УНР була запроваджена конституція, яка закріплювала «право» окупанта. Українському народу, громадянам УНР був незаконно накинутий статус «громадянин СРСР», народ був позбавлений права на власну релігію, приватна власність скасована, розпочались грабунки у формі реквізицій, село підпало під нову більшовицьку колгоспну панщину, проти чого повстали борці за визволення України.

На підставі рішень міжнародньої Конференції у Гаазі від 1907 року Збори визнають 22 січня 1918 року єдиним законним Актом проголошення незалежності IУ Універсалом Центральної Ради, а Уряд УНР та  Державний Центр у закордонні законним представником українського народу, що  висловив в особі  делегатів Українського Національного Конгресу довіру до Центральної Ради  та надав їй законних  повноважень. Будь які «акти»  окупаційної Верховної ради УРСР є незаконними.

На тих же підставах загарбання  території України та насильницьке включення її до складу «Союзу» визнається актом окупації.

Учасники зборів  засуджують практику замовчування  дати 22 січня  проголошення незалежності і «перекривання» його будь яким  святами, в тому числі й ново проголошеним «Днем Свободи».

Бойові дії проти окупанта військами Української Народньої Армії, а пізніше у складі інших держав  та військовими з’єднаннями  Української повстанської армії є  законним правом боротьби уярмленого народу проти гнобителя. Оголошена окупантом «Велика вітчизняна війна» не може вважатись  «вітчизняною» для окупованого народу.

Збори підтримують рішення міжнародної спільноти про недопущення переділу післявоєнних кордонів, що могло б призвести до спалаху нової війни.

Настав час проголосити двадцятиріччя перебування послабленої окупаційної влади в Україні перехідним  періодом для відновлення законної влади УНР і її законного представника Державного Центру, діяльність якого  ніким скасована не була.

Комуністична  Верховна рада  не відповіла на заклик ДЦ УНР проголосити Україну правонаступницею Української Народньої Республіки, оскільки окупанти та їх прибічники не бажали втрачати владу над народом.

З цією метою збори закликають керівників всіх національно – державницьких об’єднань скликати  загальнополітичну українську конференцію, для обрання нового складу  ДЦ УНР, скликання  Четвертого національного конгресу для прийняття  нової Конституції без участі жодного уповноваженого  представника сучасної влади.

 Збори закликають всі політичні сили  державницького національного спрямування до спільної дії під єдиним керівництвом ДЦ. В першу чергу це стосується керівників  найбільш потужних  громадських об’єднань  О.Тягнибока,  В.Костенка, В.Тарасюка, В.Кириленка, А.Яценюка, Ю.Тимошенко, О.Турчинова, А.Гриценка, М.Плав’юка, П.Дорожинського, Р.Круцика, Ю.Шухевича  створити не  простий «координаційний центр», а свій Уряд, рішення якого згодяться виконувати всі національно – державницькі сили. ДЦ мусить стати продовженням єдиного процесу державотворення української нації. ДЦ мусить в першу чергу визначати  єдиного кандидата на посаду президента та майбутніх депутатів до ВР, яка поки що продовжує існувати.

Боротьба народу за своє звільнення  може бути або збройною, або мирною -  шляхом демократичної подачі голосів.  Сучасний стан України зобов’зує нас до останнього, не закриваючи  дороги  до збройної боротьби, якщо нам накинуть таку необхідність.

Якщо і далі буде продовжуватись  розрізнена діяльність  політичних організацій в Україні, ворог рано чи пізно зробить те, що було зроблено в Білорусії.

Сьогодні настав час  до рішучих об’єднаних дій, завтра може бути пізно.

Ми з надією дивимось на керівників партій, від яких залежить подальша доля України.

Слава Україні, слава її об’єднаним національно – державницьким силам!

19.01.12.  за дорученням зборів:

Голова Київського міського відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів, (ВОВ) М.Зозуля

Член Ради Київської міського відділення, Голова КРОГу, режисер О. Гриб

Член Центрального Проводу Міжнародної Організації: «Об’єднання Українських Націоналістів (державників)», журналіст - В.Матяш

Член УНРади М.Роль

56% української молоді хочуть виїхати з країни (опитування) TOP

image

http://www.unian.net/ukr/news/news-480627.html
19.01.2012 15:24

56% молоді віком від 16 до 26 років хотіли б виїхати з України.

Як повідомляє журнал Weekly.ua, такі дані були одержані в результаті опитування студентів Інститутом демографії і соціальних досліджень ім. Птухи (за підтримки Програми рівних можливостей ПРООН). Були опитані студенти з шести міст – Києва, Запоріжжя, Івано-Франківська, Одеси, Умані і Хмельницького.

Експерти говорять, що готовність виїхати і сам від`їзд – це різні речі, але тенденція гнітюча, і владі є, над чим працювати.

Активізації виїзних настроїв сприяє низький рівень життя в країні, песимістичні настрої в молодіжному середовищі, а також націленість на возз`єднання родин. «Частина трудових мігрантів, які раніше освоїлися за кордоном, тепер забиратимуть туди з України свої родини. Це продовження четвертої хвилі міграції, яка у нас була після розпаду Радянського Союзу», - вважає Олексій ПОЗНЯК, завідувач відділом міграційний досліджень Інституту демографії і соціальних досліджень ім. Птухи.

Кедр: полювання для Януковича в Криму - ВІДЕО TOP

24 січня 2012

image
http://www.youtube.com/watch?v=8UcFfR0nlfw&feature=youtu.be

Кримський «Кедр». Нове Сухолуччя для Президента країни.
Дев'ять тисяч гектарів незайманого гірського лісу в районі Алушти відтепер стануть новими мисливські угіддями для високовельможних панів на чолі із Віктором Януковичем. Так вирішила Верховна Рада автономії. Місцеві мешканці з навколишніх сіл не можуть повірити: невже їх відтепер до лісу не пускатимуть. А як ви думали, шановні кримчани? Невже товариству мисливців та рибалок Кедр, у засновниках якого міністри, губернатори та олігархи, є справа до простого люду? Да, плювати на вас хотіли.
Розслідування Дмитра Гнапа про те, як у Криму облаштовують нові мисливські угіддя для глави нашої держави.

imagehttp://www.youtube.com/watch?v=8UcFfR0nlfw&feature=youtu.be

 

Невдахи ...

TOP

image
Азаров: "Ну, і що будемо робити? Все, як люди, пройшли
обряд водохрещення. А від нас навіть вода тікає ..."

В. Янукович: Я зрозумів, що Бог працює не так

TOP

image
В. Янукович: "В дитинстві у мене Не було велосипеда. Я його дуже хотів
і постійно молився-молився Богу ... А потім я зрозумів, що Бог працює не
так. Я вкрав велосипед - і став молитися про прощення."

Патріарх Філарет: глава РПЦ Кирил має намір ліквідувати незалежність УПЦ МП

TOP

 

image

http://www.unian.net/ukr/news/news-480631.html
19.01.2012

Глава Російської православної церкви Патріарх Московський Кирил поставив перед собою мету знищити незалежність Української православної церкви Московського патріархату.

Про це в інтерв`ю журналу Weekly.uaзаявив предстоятель Української православної церкви Київського патріархату Патріарх Філарет. «З цим пов`язані його часті приїзди в Україну, а в офіційних документах Священного Синоду російської церкви зникла навіть назва «Українська православна церква». В ухвалах синоду тепер йдеться, що патріарх відвідав Київську, Харківську Луганську, Чернівецьку єпархію Російської православної церкви», - зазначив Філарет. За його словами, все це свідчить про те, що керівництво РПЦ “не хоче бачити самостійну українську церкву навіть у складі Московської патріархії”.

Філарет також зазначив, що переговори між УПЦ Київського патріархату і Українською автокефальною православною церквою зірвалися з вини Москви. «Річ у тім, що керівники УАПЦ висувають умову – усунути мене від керівництва церквою. Мовляв, Патріарх Філарет і Предстоятель УАПЦ митрополит Мефодій повинні відмовитися від посад, а після цього церкви об`єднаються і оберуть нового патріарха. Така умова висувається упродовж багатьох років, тому що змістити мене з київської кафедри – давнє бажання Москви. А митрополит Мефодій його озвучує», - заявив патріарх Філарет.

Weekly.ua також наводить дані Всеукраїнського соціологічного опитування населення України, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» і фірмою «Юкрейніан социолоджі сервіс» 22 листопада – 6 грудня 2011 року. Згідно з результатами опитування, громадяни України відносять себе до наступних конфесій: Українська православна церква Київського патріархату - 31,1%, Українська православна церква Московського патріархату – 25,9%, Українська греко-католицька церква - 8,5% Українська автокефальна православна церква – 1,7%, Римо-католицька церква – 1,1%, протестанти – 1%, мусульмани – 0,2%. Було важко з відповіддю - 6,2%

Три національні святині подарують Московському патріархату?

TOP

http://www.radiosvoboda.org/content/article/24458378.html
23 січня 2012

Галина Терещук

Возницький наголосив, що, зокрема, у Почаївській лаврі вже триває нове будівництво і руйнується архітектурний монастирський комплекс.Львів – Пам’ятки культурної спадщини – Почаївська та Києво-Печерська лаври і Свято-Богоявленський жіночий монастир у Кременці – можуть стати власністю Української православної церкви (Московського патріархату). Група парламентарів провладної більшості зареєструвала законопроект, згідно з яким перелічені історичні цінності можуть передати релігійній конфесії у власність.

Нещодавно зареєстрований у Верховній Раді законопроект «Про внесення змін до законів «Про свободу совісті та релігійні організації» та «Про охорону культурної спадщини» передбачає, що з переліку пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, виключать Почаївську та Києво-Печерську лаври і Свято-Богоявленський монастир.

За ним Кабінет Міністрів мав би у тримісячний термін вирішити питання про передачу цих трьох об’єктів на Тернопільщині та в Києві.

Торік восени комітет з питань культури і духовності Верховної Ради не підтримав цей проект.

Найгостріші дискусії довкола Почаївської Лаври

Один з ініціаторів законопроекту регіонал Василь Горбаль каже, що де-факто три об’єкти вже перебувають у користуванні УПЦ (МП).

«Говорити, що хтось знищить щось, – не що інше, як лукавство», – каже депутат.

Натомість неприпустимим вважає приватизацію пам’яток національного значення відомий мистецтвознавець, президент Українського національного комітету Міжнародної ради музеїв Борис Возницький.

Возницький наголосив, що, зокрема, у Почаївській лаврі вже триває нове будівництво і руйнується архітектурний монастирський комплекс.

«Там вже біда. Охорона пам’яток вже піднімала питання про те, що там роблять страшні речі. До того ж у комплексі є чотири музеї: друкарства, народного мистецтва, театральний, дорогоцінностей України. Коли заберуть у власність, то вони одразу скажуть забиратись. Це дуже багатий патріархат. А музеям немає куди йти, якщо передадуть у володіння церкви Почаївську лавру», – вважає Борис Возницький.

Греко-католиків у Почаївській лаврі ображають

Кілька років тому при вході у Почаївську лавру було намальоване дерево правдивості віри православної, а на обрубаній гілці написано – Українська греко-католицька церква. Сьогодні на скриньці для пожертв вказано, що за сектантів, протестантів і греко-католиків православні отці не моляться.

Такі речі у Почаївській Лаврі не подобаються не тільки греко-католикам, але й православному регіоналові Василеві Горбалю. Тим не менше, він ініціює приватизацію монастирського комплексу.

«У Почаєві є такі речі, може, там суворіший статут, пов’язаний з радикальними протистояннями на території. У Києво-Печерській лаврі такого немає. У Почаєві монахи, як в обороні. Я не поділяю такої поведінки», – зауважив Василь Горбаль.

Якщо Почаївська лавра, яку збудували монахи-василіани УГКЦ у період з 1713 до 1832 року, перейде у власність Московського патріархату, то греко-католикам і вірним інших конфесій взагалі заборонять ступати на територію монастиря – такої думки дотримується керівник відділу релігієзнавства Центрального державного історичного архіву у Львові Оксана Гайова.

Дослідниця наголошує, що вже сьогодні відчутно вороже ставлення у Почаївській лаврі до тих, хто розмовляє українською мовою, і тим часом все більше російської чути під час богослужінь.

«Передавати у власність неправильно, бо можуть бути різні наслідки і небезпеки. У нас зберігаються документи про діяльність василіанського монастиря, друкарні у Почаївській лаврі. Звісно, що після 1833-го і православна церква багато робила, збудувала один храм. Я б побажала більшої терпимості православним до вірних іншої конфесії. Якщо такі нетерпимі до греко-католиків, то чому терпимі і живуть на території, яку побудували греко-католики? Як може бути, щоб у священнослужителів був такий дух нетерпимості до інших вірних? Допоки Почаївська лавра є під охороною держави, то люди приїжджають. А де є гарантія, коли УПЦ (МП) стане власником Лаври, що не з’явиться оголошення: «Вхід греко-католикам заборонено»?» – зазначила Оксана Гайова.

Василіани вивезли оригінал Почаївської чудотворної ікони?

Нинішні орендарі Почаївської лаври замовчують правдиву історію монастиря. Під час екскурсії звучить чимало вигадок і образ на адресу «уніатів». Однак тільки у 1833 році монастир отримав статус Лаври Російської імперії.  

Мистецтвознавець Борис Возницький вважає, що в Почаївській лаврі зберігається копія чудотворної ікони Богородиці. А оригінал ікони, яку подарувала Анна Гойська, вочевидь, василіани вивезли.

«До мене підходив священик і пропонував поїхати у Польщу, щоб подивитись оригінал Почаївської Богоматері. Гадаю, вона потрапила у Польщу у Першу світову війну. Можна, звісно, з’ясувати, яка насправді ікона є в Почаєві, але мене туди не допустять, щоб оглянути ретельно ікону. Думаю, що там висить копія», – припустив Борис Возницький.

Вже на черговій сесії Верховної Ради депутати розглянуть законопроектпро передачу у власність трьох пам’яток культурної спадщини у власність УПЦ (МП). Василь Горбаль переконаний, що більшість депутатів підтримає ініціативу його і колег.

Однак вже можна спрогнозувати, що приватизація саме Почаївської лаври спричинить невдоволення у Західній Україні.

Довідка Радіо Свобода:

Перша письмова згадка про Почаїв належить до середини ХV століття. У документах історія монастиря датована від 1597 року, коли заможна вдова земського луцького судді Анна Гойська заснувала обитель і подарувала чудотворну ікону Матері Божої. Біля неї зцілився її сліпий брат.

У 1675 році турки відступили від монастиря, як стверджують, завдяки заступництву Богородиці.

З 1713 до 1832 року Почаївський монастир належав Українській греко-католицькій церкві, Василіанському чину. І саме монахи-василіяни збудували монастирський комплекс, зокрема, і Святоуспенський собор, створили друкарню.

З 1833 року монастир отримав статус Лаври Російської імперії.

У роки Першої світової війни з Лаври вивезли всі цінності, зокрема, архіви та бібліотеки.

З 1920 до 1939 року Лавра належала Польщі, а після 1939 року – Російській православній церкві. У радянський час Почаївська лавра була діючою.

"Усім нам треба усвідомити, що зі своєю мовою ми виходимо на останні рубежі" TOP

imageВ книжечці "Життя і чин Анатолія Погрібного", Київ, ВЦ "Просвіта". 2011 на сторінці 47, починаючи зі слів "усім нам треба усвідомити,що зі своєю мовою ми виходимо на останні рубежі", йдуть роздуми А. Погрібного про висихання джерела  національного відродження, загрозу для етнічної нації, про що, на мою думку, мають згадати і ще  раз прочитати всі, коли мова йде про порятунок української мови, нації, України. І взагалі, розмовляючи про останнє, наводячи прикрі факти, погодьтеся, завжди маємо згадувати А. Погрібного, що б він сказав при цьому, бо краще за нього, здається, ніхто не сказав. Тим паче, що рік 2012-рік, коли А.Погрібному виповнилося б 70 років  (http://litukraina.kiev.ua/50pogribniy.html).

Не завадить зважити і на те, що українська нація"епідемічно хвора"(А.Погрібний),"безнадійно хвора"(Л.Костенко),"хворе етнічне тіло породжує стихійну русифікацію, денаціоналізацію". Так що справа не в нинішній владі, не в Януковичу, а в неспроможності української нації обрати дійсно українську владу, яка тільки і може подбати про реалізацію того,про що Ви пишете. А поки-що маємо сподіватся на самоорганізацію, на самих себе. Стан справ з національним відродженням через це майже катастрофічний: якщо раніше,18,19 століття, джерелом відродження був український народ, який зберіг мову, традиції, фольклори все інше, то сьогодні такого джерела немає. Справа за елітою. А де вона?!! Чому вона замовчує пекучу проблему? В тому числі і серед діаспори. Є над чим думати, про що писати, волати, не соромлячись правди, ще раз, дослухаючись до слів Т. Шевченка "Обніміться,брати мої.."

Леонід Пінчук
Україна

sADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief


Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent

Halyna
Галина Мокрушина
-- переклад
Halyna Mokrushyna
-- translation

diana
Діана Мережко
-- кореспондент
Diana Merezhko
-- correspondent


John Heron
-- webmaster www.eposhta.com


Ihor Prociuk
-- story layout and design

We hope you found ePOSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.

eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com
or
myroslava@rogers.com

Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:
eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com

Subscribe to the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Is one of your friends forwarding ePOSHTA to you? Why not subscribe directly! Just enter your e-mail in the box below and click on Subscribe Now!.

Unsubscribe from the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Send an email to:
eposhta-CanadaUS-unsubscribe@yahoogroups.com
YahooGroups (which managers our subscriptions) will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to unsubscribe.

Subscription Issues:
Having difficulty subscribing (or unsubscribing)? Or maybe you want us to add your friends to our newsmagazine? Contact:
subscription@eposhta.com
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements.

If you maintain a website of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site in our ePOSHTA newsmagazine.

Editor-in-Chief:
Myroslava Oleksiuk myroslava@rogers.com

Layout:
John Heron
Ihor Prociuk

ePOSHTA acknowledges the technical support of www.eposhta.com in the production of the ePOSHTA Newsmagazine.