If you are having trouble reading ePOSHTA, click here.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть тут.


image
http://player.vimeo.com/video/25476501?title=0&byline=0&portrait=0

image
http://www.youtube.com/watch?v=O02SeN-ozK0

Президент Грузії привітав українців з Днем Української Мови

November 15 листопада 2011
Vol.12 No. 25
Politics&Culture&People&Business

Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
subscription@eposhta.com
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:
  Редакційна Сторінка
  Focus
  Фокус
  Viewpoint
  Незалежний Погляд
  Call to Action
  Заклик до дії
  Events
Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings
  Події
  Current Affairs
  Сучасні Пoдії
  Arts & Letters
  Культура
  Ukraine & the World
  Україна і Світ
  Business Report
  History
  Суспільство
  А король таки голий!
  Religion
  Релігія
  Здоров'я

Політичні шанці збанкрутілої влади донецьких TOP

Статистика – вперта й невблаганна штука. Саме вона підтверджує катастрофічне падіння підтримки українським населенням так званого президента Віктора Януковича (всього 10%) та його бандитської шайки під політичною вивіскою «Партія реґіонів» (за останній рік її рейтинґ обвалився вдвічі, тобто з 40% до 20%). Не за горами – плінтусовий рейтинґ «великого реформатора» В. Януковича та його підручної донецької мафії. Мабуть, головар донецьких мафіозі по несприйняттю суспільством вкоротці переплюне колишнього месію Віктора Ющенка. Основне – стане скрайнім подразником суспільства в контесті його радикалізації.

image

Ну і ні хріна собі ... заявочки ... Це параноя ... Точно наш пацієнт!

Однак у влади донецьких братків – найстрашніше попереду. Нестримно зростають протирежимні настрої на Сході й Півдні України. Цікавим є той факт, що представників центральної й місцевої влади в самому Донецьку, малій батьківщині ПРУ та Януковича, на протестних акціях нерідко називають «окупантами».

Натомість Галичина впала в летаргічний сон. Протестний рух громадськості, позбавлений ініціативності через галас псевдонаціоналістів В/О «Свобода» та приспаний львівськими перекінчиками штибу Юрія Шухевича, марґіналізувався докраю. Нинішня задурманена й збаламучена галицька інтеліґенція своє відношення до донецького паханату висловлює парадом вишиванок. А радше - страусячою ходою. Було б смішно, коли б не було так соромно й нестерпно боляче за колишній патріотичний П`ємонт!

А тим часом донецькі братки судорожно хапаються за владне корито. Узурпувавши владу всіх гілок і всіх рівнів, вони прагнуть продовжити своє панування до нескінченності. Поперше: ще не переприхватизовані ними всі об`єкти стратегічного значення та чимала приватна власність; подруге: ще не всі гроші з позик МВФ опинилися в їхніх бездонних кишенях; потретє: ще не проведено так звану земельну реформу, завдяки якій донецькі братки закріплять за собою статус феодалів-землевласників; почетверте: ще існує можливість астрономічного збагачення кожного з підконтрольних ПРУ олігархів за рахунок нещадної експлуатації робітників; поп`яте: система корупційних оборудок все ще приносить значні матеріальні зиски, зокрема з поборів кожного пересічного українця і т.д. Одним словом, Україна стала справжнім Клондайком для пожадливого на збагачення за чужий рахунок українського (не за національною ознакою!) олігарха, кожного ненатлого провладного посадовця-клептомана. 

Утім, у страха великі очі. Нині кожному з найвищих посадових осіб ввижаються замахи на нього, а навіть народні бунти, внаслідок яких вони не тільки можуть втратити неправдою нажиті непомірні статки, але й розпрощатися з життям. І тому так звані народні обранці та найняті народом слуги-чиновники завзято споруждують власні неприступні фортеці та обгороджуються височезними владними парканами.

Чого тільки коштує численна озброєна челядь навколо кожного розкішного замку вищого чиновництва. А паркани! Ось нещодавно нібито обраний народом президент В. Янукович відгородив від стороннього ока суцільним триметровим дерев`яним парканом незаконно захоплені ним мисливські угіддя Києво-Межигірського історичного комплексу. Парканова шизофренія в Україні набирає обертів! Через двометрову залізну конструкцію недосяжним для українського громадянства стало місце праці (читати – політичної проституції!) так званих народних обранців, себто Верховної Ради. За аналогічною залізною огорожею ховаються й народні слуги в особі В. Януковича та працівників його адміністрації. І не тільки.

Страх заставляє владу втрачати здоровий глузд. Для боротьби з власним народом вона використовує СБУ, прокуратуру, суди, зокрема кидає на беззахисних протестантів незліченну кількість озвірілих і озброєних головорізів МВС. Прикметно, що останні утримуються за податки тих громадян, яких безпощадно калічать на всіляких антивладних акціях .

Паранойя владної верхівки сягла апогею. На нещодавньому засіданні Кабміну головний донецький пахан, він же – так званий президент В. Янукович, заявив, що «опозиція готує збройні напади на органи державного правління».  Із коментарями на цю маніякальну маячню очільника не забарилися все ще існуючі в Україні незалежні ЗМІ України: «Така заява президента дає підстави режиму ще більше посилити авторитарні тенденції, безжально придушувати будь-які виступи опозиції і змушувати жити громадян майже за комендантським часом».

Заувага: нині розрізнена опозиція є слабкою як ніколи. Причини: головна опозиціонерка Юлія Тимошенко кинута владною мафією за тюремні ґрати; злочинна влада робить усе можливе й неможливе, щоб узяти існуючі політичні партії під свій контроль, стероризувати, залякати кожного громадянина. До речі, їй це вдається.

Злочинній владі повсюдно ввижаються заколотники, змовники, снайпери із гвинтівками та інші жахіття. Переляканий керманич безконечно нарощує кількість охоронців для захисту своєї «вінценосної особи» та свого злочинного оточення.

image

Прикметно, що кавалькади кожного високопосадовця по Києву з елементами неприкритого бандитизму перетворилися для мешканців столиці в щоденне стихійне лихо! (http://www.eposhta.com/newsmagazine/ePOSHTA_111031_CanadaUS.html#uw38)

Страх проґресує! Зокрема до передбачуваного приїзду В. Януковича на Буковину плануються посилені заходи безпеки в місцях його перебування, при тім - із перевіркою мало не кожного горища. Нічого дивного в таких заходах немає! Пригадаймо Івано-Франківськ 2004 року: мерзенне падіння знепритомнілого донецького головаря від влученого в нього яйця.

Нині трясучка нападає на провідних реґіоналів при думці про майбутні парламентські вибори, які відбудуться вкінці жовтня 2012 року. Кожного з них, кого бандитський стаж нараховується не одним десятком років, хто неодноразово запускав брудні лапи в державну скарбницю, хто збагачувався на людському горі й сльозах, вельми хвилюють висліди майбутніх парламентських виборів. За всяку ціну вони хочуть утримати владу. А разом з нею  зберегти не тільки награбоване й накрадене, але й далі збагачуватися тими ж кримінальними способами.

Саме цей паталогічний страх перед втратою влади заставив В. Януковича ув`язнити головного опозиціонера Юлію Тимошенко. Владна банда розуміє, що без цього харизматичного лідера розколоті опозиційні сили не тільки не зможуть чинити суттєвий опір антинародній владі, але й здобути перемогу на наступних виборах.

Нині чинна влада демонструє, що всі засоби для утримання нею владного корита їй доступні. Зокрема підганяє під себе проект Закону про вибори, залишаючи всілякі щілини для масштабних фальсифікацій.

Та це ще не все. Правляче бандформування прагне монополізувати політичний простір в Україні, перекроївши його під себе на кшталт КПСС. З цією метою під тиском олігархів у Партію Реґіонів заганяють робітників підприємств південних областей України (Маріуполь, Харків, Запоріжжя), а також студентів, учителів тощо реґіонів, контрольованих ПРУ. Окрім того, створюється адмінресурс у банках, приналежних  Р. Ахметову, Д. Фірташеві, Олександру Януковичеві, старшому синові так званого президента України. Мета: використання цього ресурсу для перемоги ПРУ на майбутніх парламентських виборах. Одним словом, владна верхівка разом із ПРУ поспішно копає всілякі оборонні шанці.

Про владні щупальці Януковича та іже з ним, якими хочуть охопити діаспору задля її контрольованості, писала еПОШТА в редакційних статтях в останніх двох номерах:

http://www.eposhta.com/newsmagazine/ePOSHTA_111004_CanadaUS.html#ed32
http://www.eposhta.com/newsmagazine/ePOSHTA_111031_CanadaUS.html#ed1

Чи перестане діаспорний провід кивати грізним пальцем на авторів нашої інтернет-газети за конструктивно-критичні статті, а чи врешті зробить належні висновки задля порятунку України покаже час. Однак хочемо пригадати провідникам діаспори, що ми, канадські українці, живемо не в тоталітарній, а в демократичній країні, де сповідують і захищають свободу слова.

Віримо, що всі заходи, спрямовані на збереження статусу-кво В. Януковича  й підручної йому ПРУ, будуть намарними. Бо спинити свободу не вдасться нікому ні в діаспорі, ні в Україні!

-- Редакція еПОШТИ

Хоч не била по трибуні черевиком, але здавалося, що дух Микити Хрущова опанував депутата ПРУ Олену Бондаренко – ВІДЕО

TOP

image
Щораз більше Україна повертається до часів Радянського Союзу. Незабутнім епізодом того часу, який облетів увесь світ, був виступ керманича СССР Микити Хрущова в Організації Об’єднаних Націй (1960 р.) та який донині лишився предметом зневаги й усе ще викликає регіт. Відчуваючи програш своєї позиції, керівник Радянського Союзу під час Генеральної асамблеї ООН зняв з ноги черевик і почав ним гатити по трибуні.

Чому представник Партії Регіонів України Олена Бондаренко своїм виступом блискавично повернула нас до періоду Радянського Союзу і його першого секретаря Микити Хрущова? Відповідь: Найвищого рангу представник СССР своєю визиваючою поведінкою, одним виразним жестом представив світові звіряче обличчя Радянського Союзу, зокрема його відношення до людини. Нещодавно подібно повелася під час теледебатів в День української писемності та мови депутат України Олена Бондаренко (говорила виключно російською мовою), виявивши скрайню зневагу до свого співрозмовника, депутата Олеся Донія (Наша Україна — Народна самооборона) та приголомшивши телеглядачів своїм украй низьким рівенем культури.

http://1tv.com.ua/uk/video/program/progolovne/2011/11/09/3772

Незрозуміло, чому телеведучий Олесь Терещено, почувши образливі слова О. Бондаренко на адрес Олеся Донія зразка: «Ви хам!» і т.д., не вимагав від пані Олени (вона постійно перебивала співрозмовника своєю лайкою) дотримання норм суспільної поведінки? І ще: чому О. Терещенко надавав їй більше часу, ніж Олесю Донію? Чому ведучий дозволив цій некультурній особі перебрати на себе ініціативу, а вкінці опустити дискусію до базарного рівня? Це ж транслювалося на Першому Національному урядовому телеканалі!

Причина одна: п. Терещенко не довго втримався б на своїй посаді, коли б професійно і неупереджено провадив програму, вимагаючи інтелеґентної поведінки від депутата ПРУ  О. Бондаренко. Однак саме нерішучість цього телеведучого спрацювала проти О. Бондаренко, бо він дав їй можливість “саму себе повісити” (цей англійській вислів образно передає ту ситуацію, в яку сама себе загнала п. Олена). Отож О. Бондаренко має всі шанси залишитъся в пам’яті телеглядачів спадкоємцем вульгарної  й висміяної всім світом «Микитиної промови з черевиком в ООН».

Yulia Tymoshenko: Appeal to the nations, parliaments and leaders of the European Union TOP

Dear European family,

Today, I appeal to you from behind prison bars, and I must rely on my family to bring my message to you, for otherwise I would be silenced.

My cell allows but a few steps from wall to wall. These are the physical boundaries of my personal “freedom.” A small window through the crossed bars allows me to catch a glimpse of blue autumn sky. You really understand the value of freedom when you only see it through a barred window. It is here that you perceive all the challenges and threats to your people’s freedom most acutely.

Seven years ago, in the autumn 2004, after the bloodless and peaceful Orange Revolution, Ukraine felt a real taste of real freedom. These were outstanding events and great, euphoric times. Countries of the free world seemed to envy us. Ukraine became fashionable; tourists came to Kyiv to breathe the fresh air of our newfound freedom. On the Champs Elysees in Paris and in the Via Condotti in Rome, people snapped up everything orange. Until now, I was sure that our Revolution of 2004 was one of the most remarkable events in our newly independent country’s new history, and the most significant contribution by Ukraine to the world’s democratic experience. And though I write to you from a cell where my government hopes that my imprisonment will sound the death knell for our democracy, I still believe in the victory of liberty in my country.

Today, in the autumn 2011, freedom is being silenced, jailed, and forcibly exiled from my country. The regime has given me 7 years in prison; others wait in prison without trial and with no date for release.

We must call things by their right names – an authoritarian regime has been established in Ukraine. There is no more division of power into the legislative, judicial and executive branches; all authority is concentrated in the hands of one person. The regime’s goal is to steadily, stealthily enrich its members at the expense of the state and the people who are its rightful owners.  But to achieve their mercenary goals, democracy in Ukraine must be liquidated.

I want to state clearly, though it is hard to accept, that today in Ukraine it will be very difficult for us to stop this mushrooming authoritarianism on our own. Those domestic forces that would protect our country against this evil are very weak: civil society is young; democratic institutions are both young and weak; our courts, our parliament and our media have been fully colonized by the authorities.  Now they are in the process of destroying any remaining hope of fair elections.

To begin to recover our liberty, we urgently need the assistance of the world’s democratic community. Such urgent assistance would be signing of the Association and Free Trade Agreements between Ukraine and the European Union. For Ukraine, signing of the document would be a historic breakthrough to the European dream, the final confirmation and protection of our independence; it would provide a hope of freedom and a decent life for 47 millions of Ukrainians, and the chance to abolish authoritarianism.    

I would like to thank the European family for giving Ukraine unique opportunities, during the process of drafting the Agreement, which we have never had during negotiations. This is a confirmation of the sincerity and dedication of European nations to the idea of Ukraine’s European integration.

But it is obvious now that signing of the Agreement is at risk; failure of Ukraine’s European aspirations looms. This would be a tragedy that would darken Ukraine’s future for decades to come.

Our European future has been put at risk not by Europe, but deliberately, calculatingly, by Ukraine’s authorities.  They seem to prefer uprooting our sprouts of democracy and adherence to European values to democratic disciplines that the free trade agreement would impose.  Twenty years of hopes of fully joining the European family, of finally putting behind the bitter Soviet legacy are dying because of the greed for power and wealth of a narrow clique around Ukraine’s ruler.

President Yanukovych and his entourage are breaking every precondition necessary for signing the Agreement. This is no coincidence, nor is it a misunderstanding.  It is not because they don’t know how to do this or that the European way. They are consciously, purposefully, and cynically frustrating the process of Ukraine’s European integration, and reorienting the foreign policy course into the opposite direction.

That is why I appeal to you – the nations, parliaments and leaders of the European family – with a request not to allow your frustration with Yanukovych contemptuous treatment of Europe and the terms of the Agreement to prevent you from signing and ratifying it. I ask you to disregard the deliberate sabotage of the process by the Ukrainian government.  I ask you not to vote against the agreement because you think doing so may enhance my chances of regaining my freedom.  I would not see my country’s European future damaged for any reason, least of all for my comfort.

Our ruling, criminal oligarchy and the people of Ukraine are not the same. They have different goals and moral values. The oligarchy thrives on lawlessness, absence of control, unaccountability, and a shadow economy; all of which are incompatible with European values. Ukraine’s people have demonstrated, by their courage and stoicism in the face of brutal misrule, that freedom, justice and solidarity are their core values.

Ukrainian citizens want to feel themselves full-fledged members of the European family; they want to shed the post-Soviet past and pathologies once and for all.  The totalitarian past must be consigned to memory.

I appeal to you with a request: while taking the fateful decision on whether to sign and ratify the Agreement, think first and foremost of the European aspirations of Ukraine’s people. Ignore the actions of Ukraine’s criminal authorities, who planned in advance to sabotage and shatter the possibility of this historic breakthrough to Europe.

As I appeal to you, hundreds of thousands of the best of Ukraine’s sons and daughters stand before my eyes, fighting through the ages for the independence of our nation.  I close my eyes and I can conjure the millions of Ukrainians killed by the Famine in the thirties of the 20th century only because they loved Ukraine. Millions of Ukrainians are standing before my eyes who came out in the snows of Kyiv seven years ago hoping for Freedom. I see millions of young people’s faces who are suffocating today under the pressure of the authoritarian regime.  Our young people dream of breaking these grim cycles of Ukraine’s past and of becoming citizens of the free Europe.  Do not frustrate their dream; do not punish them for the crimes of Ukraine’s regime.

It is for them that I ask you to sign and ratify the Agreement with Ukraine even if Ukraine’s government deliberately fails to fulfill the conditions of the last resolution of the European Parliament, because for Ukraine, this Agreement is not just the signing of an official document, it marks the rebirth of our long-awaited Freedom, assures the preservation of our independence, once achieved through much suffering, and will bring about the Europeanization of life for millions of Ukraine’s citizens. All of this is now in your hands. 

I know that you are facing hard times in your countries. The EU is coming out of the global financial crisis; I know that the last wave of the EU enlargement and adaptation of the Lisbon Treaty need your energy and attention, but it is a great mission of the European family to carry real values to its brother European nations, to harmonize life in our unstable and treacherous world, and you are honourably carrying out these tasks. We, the free citizens of Ukraine, look at you with hope.

I know that one of the conditions for signing the Association Agreement is my release from prison as a sign that the regime will stop its political repressions and reprisals against the opposition. President Yanukovych is deliberately failing to fulfill that condition. Today I ask you to sign the Association and Free Trade Area Agreements no matter my fate. I cannot allow my personal freedom to be the reason for the death of the European dream of Ukraine’s people. I believe that you will not leave Ukraine in the lurch and will help its people free themselves from the prison of an unchecked authoritarianism, absence of freedom, lack of rights and of hope that Yanukovych is constructing around them.

…I finished writing this address to you in my cell, in the evening. Somewhere outside these prison walls the sun is setting. But I know for sure that it will rise again over my dear Ukraine. And this will be the sun of freedom, dignity and greatness for a free people deserving of a future in a united and free Europe. Vote and ratify the Agreement with Ukraine; it will be our common victory over authoritarianism.

Yulia Tymoshenko

Ethnocide in Ukraine TOP

image
ПРУ (почесний регіонал України)!

Sviatoslav Karavansky

Ethnocide – is a variation of genocide: a deprivation of a nation’s identity.

After accession to power in Ukraine a coalition, led by the Party of Regions and its Fuhrer Yanukovych, the ethnocide of the Ukrainian people began in a nation just freed from  Russian occupation. The first manifestation of the ethnocide is the demand of the Party of Regions to grant official status to the Russian language.

The Russian language was spread in Ukraine by means of prohibition and humiliation of the native language of Ukrainians throughout centuries. This is undeniable proof of the undemocratic and embattled nature of the language situation in Ukraine. It is not a fault of the Russian language, which is one of the most developed world languages, but the fault of the unlawful practice of the imperial authorities. Giving the Russian language the official status in Ukraine now, would be the rebirth of the imperial language situation in Ukraine from the times of its colonial slavery. Therefore, the demand of the ruling coalition is frankly anti-state and anti-Ukrainian. This demand contradicts the principles of freedom and democracy because the realization of this demand requires the falsification of the people’s will which would be expressed during the elections.

Having in mind to accomplish by said demand the ethnocide of the Ukrainian nation, the ruling coalition attacks the Ukrainian education. President Yanukovych appointed the frank Ukrainophobe as the Minister of Education and Science. This Minister revives the imperial ethnocide of Ukrainians: decreases the sphere of use of Ukrainian language in schools, stirs up national hatred, frankly expresses anti-Ukrainian, pro-imperial ideas, copies the Bolsheviks’ practice, where the schools distorted the truth about Moscow crimes in Ukraine, and in particular, denying the artificial nature of the Holodomor (Great Famine of 1932-33).

Elected by means of a falsified election, local authorities direct their “educational” activity to close Ukrainian schools under various pretexts. Two Ukrainian schools in the Luhansk region were closed despite the parents’ protests, who want to teach their children in their native language.

The Odessa’s city counsel passed a law that the petition and appeals to the city mayor should be written in the Russian language only. Such a “law” is legalized, while the Ukrainian language is the only official language in UkraineThere is a systematic campaign of the local authorities directed toward the liquidation of the Ukrainian media. The only Ukrainian newspaper in the Odessa region “Chorrnomors’ki novyny” is permanently attacked by various administrative structures who long to close it down. Here is an excerpt from a letter, addressed to me from one of the newspaper’s editor:

“…the situation became more complicated. The newspaper’s kiosks refused to sell us. The only way to receive our newspaper is to subscribe it (but there are a lot of problems also: the newspaper is delivered with delay or the post offices deliberately deceive the subscribers, saying that our paper is closed down). There is no just recourse  for all of these excesses, because all spheres of our society are ruled by people of one party, of one manner of thinking. People, especially in villages, are terrified by dismissal from their job, if they will subscribe to “Chorrnomors’ki novyny.” The teachers, the doctors and all of those, who are dependent on the authorities in power, are afraid to show any sign of loyalty to our newspaper. All of this looks -like barbarism, but that is what we have. The attempts to take away our premises continue… Read here about these attempts:
http://vo.od.ua/rubrics/problemy-i-konflikty/19170.php and also here: http://vo.od.ua/rubrics/problemy-i-konflikty/19254.php
So, there are no positive changes in our life, just the opposite.”

The local administration, elected by means of falsifications and also appointed by Yanukovych, tries, where possible, to treat the Ukrainian language with contempt. The Odessa’s city counsel passed a law that the petition and appeals to the city mayor should be written in the Russian language only. Such a “law” is legalized, while the Ukrainian language is the only official language in Ukraine. It is not difficult to foresee what these Russian super-chauvinists would invent, should the Russian language be granted official status.

The Ukrainian schools – both Ukrainian speaking and Russianspeaking – need contacts with caring community educational organizations, the sort that were banned in the USSR and revived in the independent Ukraine, in particular, for the patriotic upbringing of the Ukrainianyouth. Here is what a member of the city of Mariupol’s “Prosvita” Irene Molchanova wrote to me (-“Prosvita” – a Ukrainian Organization for the promotion of education and culture among the Ukrainian people.):

“You know, what times we have. The head of education administration…banned the members of “Prosvita” from visiing schools. What a nice way of administrating!

I am the only one in whole city who visits schools and I am welcomed, because I have been doing this almost 10 years.”

Instead of “Prosvita”, the new power is inclined to trust the supervision for the upbringing of the young generation to the clergymen of the Russian Orthodox Church (ROC). This Church, changing its name to Ukrainian Orthodox Church (UOC), organizes children’s camps, where the children are brought up with a hatred of the Ukrainian language and of Ukrainian independence. The guarding of these camps and also the ROC’s Patriarch Cyril’ appearance in public is entrusted to the Russian Cossacks, who are in every possible way supported by the power. Only the representatives of Russian Cossacks are members of the Coordinating Counsel for the development of Cossacks, where the representatives of only one Church – the ROC - are invited also.

The exclusive status of this Russian Church in Ukraine among other Ukrainian Churches was manifested during the inauguration of the President Yanukovych, who took an oath on the gospel before the Patriarch of the ROC. The President also didn’t meet with Patriarchs of other Ukrainian Churches and didn’t visit these Churches during the Christmas and Easter, unlike all the previous presidents of Ukraine. Yanukovych visited the churches of the ROC only. Such a demonstrative ignoring of the Ukrainian Churches proves that all anti-Ukrainian actions of the ROC in Ukraine are approved by Yanukovych and his government. Even more, the government supports the ROC in its struggle with the other Ukrainian Churches. It is clear from the conversation of a docent of the East-Ukrainian University Irene Mahrycky with a guard of  Patriarch Cyril:

 “Waiting for a bus…I started a conversation with a festively dressed and decorated [Russian] Cossack…He told me that the region’s administration invited him to be a guard of Patriarch Cyril. His armband said: ”The Union of Cossack’s armed forces of Russia and abroad. Cossacks of Slobozhanshchyna” (as we see the Union of Cossacks of Russia took under its protection the Ukrainian Slobozhanshchyna!).

To my question, what are the main duties of the Cossacks of Slobozhanshchyna, my interlocutor answered: to recapture the Orthodox churches from Ukrainian Patriarch Filaret [of the Ukrainian Orthodox Church, Kyiv Patriarchate]. He told me also, about the bad Bandera-men with theirs Ukrainian Insurgent Army (UIA), NATO… and that our road – is only with Russia…, because we have common history. At the end he added: “It looks that one cannot do this without the spilling of blood.” 

 The removal of Ukrainian patriotic organizations and Ukrainian Churches from the upbringing of the young generation is an action, directed at the ethnocide of Ukrainians, toward the Russification of the Ukrainian youth. In the Party program of Yanukovych, there is not one word about the ethnocide of Ukraine. But the practical actions, which he fulfilled, conclusively prove, that the goal of Yanukovych and his Party is to Russify Ukraine with the help of  “blood” – i.e. the bloody seizure of Ukrainian Churches with the help of government-fed Russian Cossacks and introducing in Ukraine “the only right faith” of the patriarch Cyril. That means bringing back into Ukraine the relations that existed here during centuries of tsarist-Stalinist occupation.

Not the last role in this primitive plan, contrived outside of Ukraine, belongs to the heroes of the Ukrainian Liberation Movement and their disgracing, they who were in fact the real cause of the disintegration of the USSR. The European leaders, who don’t oppose this Moscow slander, are blind instruments in the hands of organizers and perpetrators of the ethnocide of Ukraine. The European leaders should understand that for Moscow all freedom fighters are “bandits”.

Until now, the world defenders of justice didn’t give consideration to a form of genocide – to ethnocide.

It is time now to change this passivity and give consideration to the ethnocide, in particular, to the ethnocide in Ukraine.

Will the civilized world tolerate the manifestation of the primitive savagery, practiced by  president Yanukovych and his Party of Regions in Ukraine and according to the directives from abroad?

Sviatoslav Karavansky is a Ukrainian linguist, poet, journalist, author of samizdat, who spent 31 years in captivity as a dissident of the Soviet regime.

Конгрес провів суд над комунізмом TOP

http://cun.org.ua/2011/kongres-proviv-sud-nad-komunizmom/
07.11.2011

image

7 листопада у Києві Конгрес Українських Націоналістів разом з Українською Народною Партією, УНА-УНСО, Спілкою офіцерів України та Українською партією провів акцію, яка символізувала суд над комуністичним режимом. Під час акції манекен натхненника та організатора більшовицького перевороту у Росії Володимира Лєніна було поставлено на коліна перед пам’ятником Голодомору 1932 – 1933 років. Акція почалась із хвилини мовчання за жертвами комунізму.

У своєму виступі голова Секретаріату Головного Проводу КУН Володимир Манько перелічив злочини, які скоїла більшовицька Москва в Україні в період з 1917 по 1991 роки, серед яких окупація України, богоборство, масові репресії, голодомори, співпраця з нацистами, депортації, русифікація.

“На підставі резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи від 25 січня 2006 року, вимагаємо від Верховного суду України заборонити на території нашої держави діяльність Компартії України як прямої спадкоємиці КПРС. Від органів центральної та місцевої влади вимагаємо очистити Україну від пам’ятників комуністичним діячам, а також перейменувати населені пункти і вулиці, назви яких пов’язані з діяльністю і персоналіями Компартії”, – сказав голова Секретаріату Головного Проводу КУН.

Голова Дніпровської районної у місті Києві організації КУН Володимир Петранюк нагадав учасникам акції про злочини комунізму у духовній сфері на прикладі трагічної долі митців Розстріляного Відродження, таких як Лесь Курбас, Євген Плужник, Микола Хвильовий, Валер’ян Підмогильний.

“Через втрату таких талановитих митців культурний шар в Україні і до сьогодні не є заповненим”, – підкреслив Володимир Петранюк. Він закликав українців не бути байдужими до тотального наступу бездуховності, яка сьогодні панує в нашому суспільстві.

Представник київського “Меморіалу” Ігор Лісодід повідомив про міжнародну наукову конференцію 5–6 листопада, на якій було розглянуто факти співпраці СРСР з німецькими нацистами.

“На конференцію прибули 30 науковців з України, Росії, Болгарії, Німеччини, Англії, Чехії. Вони надали переконливі докази співпраці двох тоталітарних режимів. Ще з 1926 року почалась плідна співпраця Німеччини з СРСР щодо вишколу військових кадрів, виготовлення озброєння, розбудови та утримання концтаборів. З 1938 року між НКВД та Гестапо було підписано угоду про співпрацю, яка передбачала етнічні чистки”, – розповів Ігор Лісодід.

Він зазначив, що за підсумками конференції було прийнято ухвалу, в якій наголошується на необхідності надання юридичної оцінки співпраці комуністичного та нацистського режимів.

Світлини з акції можна переглянути [ тут ].

Юлія Тимошенко: Я зовсім не хочу, щоб європейське майбутнє України залежало від мого комфорту TOP

http://www.pravda.com.ua/columns/2011/11/2/6724307/
02 листопада 2011

Юлія Тимошенко

Дорога Європейська родино!

Сьогодні я звертаюсь до вас з-за ґрат і передаю це послання через мою родину, адже іншої можливості у мене немає.

Кілька кроків вздовж тюремної камери, кілька впоперек від стіни до стіни. Це і є мій периметр "свободи". Маленьке віконце, через схрещені арматури якого видно шматок осіннього неба...

Ціну свободи по-справжньому розумієш, коли її видно через заґратоване вікно. Саме тут особливо гостро сприймаєш усі виклики та загрози свободі свого народу.

Сім років тому, восени 2004-го, Україна після безкровної і мирної Помаранчевої революції відчула справжній смак справжньої свободи. То були величні події і великі часи. Країни вільного світу, здавалось, заздрили нам. Україна стала модною, до Києва приїжджали туристи, щоб вдихнути ковток свободи. На Єлисейських полях у Парижі та на віа Кондотті в Римі люди розкуповували з полиць все помаранчеве.

Я досі переконана, що революція 2004-го — одна з найвеличніших подій в нашій новітній історії та найвагоміший внесок України у демократичний досвід світу. Так, влада ув’язнила мене, сподіваючись, що це стане похоронним дзвоном для нашої демократії, але я вірю у перемогу свободи в нашій країні.

Сьогодні, восени 2011 року, свободу намагаються придушити, ув’язнити, депортувати з України. Мені ця влада дала сім років в’язниці, інші ж сидять за ґратами без суду, не знаючи, коли вони вийдуть на волю.

Треба назвати речі своїми іменами — в Україні встановлено авторитарний режим. Більше не існує розподілу влад на законодавчу, судову та виконавчу, вся влада знаходиться у руках однієї людини.

Метою режиму є тіньове збагачення за рахунок народу та державних ресурсів, які насправді належать усім українцям. Але для досягнення цієї мети владі потрібна ліквідація демократії в Україні.

Я хочу дуже чітко заявити, хоча це важко визнавати, що зараз нам в Україні власними силами зупинити розвиток авторитаризму буде надзвичайно складно.

Занадто слабкими є внутрішні запобіжники, які могли б захистити нашу країну від цієї біди: громадянське суспільство — молоде; інститути демократії — і молоді, і слабкі; суди, парламент, засоби інформації — повністю узурповані владою. Останнє, що зараз також знищується — надія на чесні вибори.

Щоб почати відроджувати нашу свободу, нам невідкладно потрібна допомога світової демократичної спільноти. Такою першою невідкладною допомогою є підписання Угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом.

Для України підписання цього документу — це історичний прорив до європейської мрії, це остаточне ствердження та захист нашої незалежності, це надія на свободу та гідне життя для 47 мільйонів українців, це шанс ліквідувати авторитаризм.

Я хочу подякувати Європейській родині за те, що під час підготовки проекту цієї Угоди ви вже дали Україні унікальні можливості, яких у нас в таких переговорах ніколи не було. Це підтвердження щирості та відданості європейських народів ідеї євроінтеграції України.

Але вже є очевидним, що підписання Угоди сьогодні опинилося під загрозою зриву, все реальнішим стає провал європейських прагнень України. Це може стати трагедією, яка затьмарить майбутнє України на довгі роки.

Наша європейська перспектива опинилася під загрозою не через Європу, а через свідомий розрахунок української влади. Схоже, режим готовий знищити всі паростки демократії та відмовитись від дотримання європейських цінностей, як того вимагатиме підписання Угоди про вільну торгівлю.

Двадцять років надій на приєднання до європейської родини, на остаточне звільнення від гіркого радянського спадку знищуються через жадобу українського президента та його оточення до влади та багатства.

Президент Янукович та уряд порушують усі передумови підписання Угоди. Це відбувається не випадково, не через непорозуміння, не тому, що вони не знають як, або не розуміють, що таке Європейський шлях. Вони свідомо, планово, цинічно зривають процес європейської інтеграції України та переорієнтовують зовнішньополітичний курс на протилежний.

Саме тому я зараз звертаюся до вас — народів, парламентів та лідерів дружньої Європейської родини — з проханням не відмовлятись від підписання та ратифікації Угоди з Україною через розчарування зневажливим ставленням Януковича до Європи.

Я прошу вас не звертати увагу на свідомий саботаж цього процесу українською владою.

Я прошу вас не голосувати проти цієї Угоди, навіть якщо ви вважаєте, що це покращить мої шанси вийти на волю.

Я зовсім не хочу, щоб європейське майбутнє моєї країни залежало від мого власного комфорту.

Владна, кримінальна олігархія і український народ — це не одне й те саме. У них різні цілі та різні моральні цінності. Олігархії потрібно беззаконня, безконтрольність, безвідповідальність, економічна тінь та диктатура, що несумісні з європейськими цінностями.

А український народ своєю мужністю та стійкістю перед обличчям жорстокого свавілля продемонстрував, що свобода, справедливість та солідарність є його головними цінностями.

Українці прагнуть відчути себе повноцінними членами європейської родини, нарешті покінчити з пострадянськими метастазами, зачинити раз і назавжди двері у тоталітарне минуле.

Я зараз звертаюся до вас з проханням: при прийнятті доленосного рішення про підписання та ратифікацію Угоди віддати перевагу європейським прагненням українського народу та проігнорувати заздалегідь сплановані дії української влади, спрямовані на зрив цього історичного прориву до Європи.

Коли я звертаюся до вас, перед моїми очима стоять сотні тисяч кращих синів та доньок України, які віддали своє життя, віками виборюючи незалежність нашої держави.

У мене перед очима стоять мільйони українців, вбиті голодом в тридцятих роках тільки за те, що вони любили Україну; мільйони людей, які вийшли на засніжені вулиці Києва сім років тому в надії на Свободу.

Я бачу обличчя мільйонів молодих людей, які сьогодні задихаються під тиском авторитарного режиму і мріють про те, щоб нарешті вийти із замкненого кола минулого та стати громадянами вільної Європи. Не зруйнуйте їхню мрію, не карайте їх за злочини українського режиму.

Саме заради них усіх я прошу вас підписати та ратифікувати Угоду з Україною, навіть якщо українська влада свідомо не виконає умов останньої резолюції Європарламенту.

Бо для України це не лише підписання офіційного документу, це — відродження нашої довгоочікуваної Свободи, збереження нашої вистражданої незалежності, право на європеїзацію життя мільйонів українців. Все це зараз у ваших руках.

Я знаю, що вам зараз теж не просто: ЄС бореться зі світовою фінансовою кризою, остання хвиля розширення Європейського Союзу та адаптація Лісабонської угоди потребує максимальної енергії та уваги. Але велика місія Європейської родини полягає в тому, щоб нести справжні цінності іншим братнім європейським народам, гармонізувати життя нашого нестабільного і вразливого світу, і ви з честю виконуєте це завдання. Ми, вільні українці, дивимося на вас з надією.

Я знаю, що однією з умов підписання Угоди про асоціацію є моє звільнення з-за ґрат як свідчення припинення політичних репресій та розправи з опозицією.

Президент Янукович свідомо не виконує цю умову. Сьогодні я прошу вас, з усією силою переконання, підписати Угоду про асоціацію та зону вільної торгівлі у будь-якому випадку.

Я не можу допустити, щоб моя несвобода стала причиною повного краху європейської мрії українців. Вірю, що ви не залишите Україну в біді та допоможете українцям звільнитись із в’язниці несвободи, безправ’я, безнадії та авторитаризму, яку вибудовує навколо них Янукович .

...Я закінчую писати це звернення у своїй камері ввечері. Десь там, за тюремними стінами, сідає сонце. Але я точно знаю, що скоро воно знову зійде над моєю рідною Україною. Це буде сонце свободи, гідності та величі вільних людей, які заслуговують на майбутнє в об’єднаній і вільній Європі.

Проголосуйте та ратифікуйте цю Угоду, і це буде наша з вами спільна перемога над авторитаризмом.

Юлія Тимошенко

"Довіри до Януковича вже не буде" TOP

image

http://www.youtube.com/watch?v=8u9I5PiLJRs


imagehttp://gazeta.ua/articles/opinions-journal/_doviri-do-yanukovicha-vzhe-ne-bude/407911
04.11.2011

“Янукович став за рік тим, ким Кучма був наприкінці другого терміну. І без Ґонґадзе.”

Олег РИБАЧУК
Народився 22 квітня 1958 року в селі Погребище Погребищенського району Вінницької області. 1980-го закінчив Київський університет імені Тараса Шевченка за фахом "перекладач англійської та французької мов". 1996-го здобув другу вищу освіту – економічну. Навчався в Школі дипломатичної служби Університету міста Джорджтаун, США. Був старшим інспектором Київської митниці, перекладачем англійської мови підприємств "Закордоннафтобуд" в Індії, очолював відділ валютних операцій "Київбіржбанку", працював в управлінні міжнародних банківських зв'язків Національного банку України. Був керівником служби прем'єр-міністра Віктора Ющенка, віце-прем'єром з питань європейської інтеграції, народним депутатом України, очолював Секретаріат президента. Із 2009 року – засновник та керівник громадської організації "Центр UA", один із ініціаторів Громадської кампанії "Новий громадянин". Одружений. Має сина й доньк
у.

Президента Віктора Януковича відмовились приймати в Брюсселі. Водночас, перший віце­прем'єр Андрій Клюєв заявив про успішне завершення перегорів щодо зони вільної торгівлі з ЄС. Про що це свідчить?

– В якийсь момент Партія регіонів зрозуміла, що справа Тимошенко – це повний швах і що з репресіями прорахувалися. Як казав Балога (колишній керівник Секретаріату президента Віктора Ющенка. – "Країна"), ударили в штангу, причому бетонну, причому головою.

Тоді влада почала думати, як з одного боку зберегти обличчя, з іншого – знай­ти вихід. Вони звернулися до ЄС, про це я чув від послів країн "великої вісімки". І компроміс знайшли. Янукович його озвучив досить прямолінійно. Він – не філософ, і прямо сказав, що справа Ти­мошенко – не кінцеве рішення, буде апеляція. Крім того, у поданому президентському законопроекті прописали те, про що домовилися з ЄС (декриміналізація статей, за якими засуджена Юлія Тимошенко. – "Країна"). Уже з'явилась інформація, що Януковича збирається прийняти в ЄС трійця – Баррозу, Ештон і ван Ромпей. І за 2 години після дзвінка з Брюсселя відбулася прес­конференція Служби безпеки України, яку я називаю ФСБ(у) – відкривають нову кримінальну справу проти Тимошенко. Для Європи це було останньою краплею. Їхня система дуже інерційна – навіть із "Межигір'ям" Януковича ще вітали, вірили в реформи. Зате зараз вона повністю розвернулася в протилежний бік. Зупинити цей європейський маховик уже дуже важко.

Навіть якщо випустити Тимошенко?

– Навіть якщо звільнити всіх опозиціонерів і повністю забезпечити вільні медіа та вільні вибори, довіри до Януковича вже не буде. Довіра – це крихка річ. Особ­ливо, якщо ти сотню разів змінюєш свою позицію. Наприклад, із НАТО Янукович мав колосальний прокол. Спочатку ­говорив, що він є прихильником Альянсу і вступу України до нього. Переконав у цьому ЄС. Потім, за Ющенка, став прем'єром і розвернув дишло – носив у парламент кульки "НАТО – ні". А зараз він знову співпрацює з НАТО краще, ніж уряд Тимошенко. Це свідчить, що ти – непрогнозований, некомпетентний і взагалі невідомо, як поведеш себе далі.

Чому СБУ відкрило другу справу по "Єдиних енергетичних системах України", колишній компанії Тимошенко?

– Теж питання. Мені аж соромно, бо це не наше СБУ. Після приходу Хорошковського і зміни керівництва воно стало ФСБ(у). Чому, коли Янукович летить до Німеччини, СБУ затримує в аеропорту німецького експерта Ланґе? Чому, коли Янукович збирається до Франції, виникає скандал із криворізьким комбінатом "АрселорМіттал"? Чому після підтримки Вишеградської четвірки з'являються шпигунські розбірки з Чехією? Таких прикладів багато.

З іншого боку: чому, коли Янукович їде до Москви, СБУ не надає йому жодної інформації, яка б ускладнювала позицію Росії?

Хорошковський не підкоряється президенту?

– Це очевидно. У мене те саме питання по Табачнику. Але не хочеться вірити, що Янукович настільки не розуміє, що відбувається.

Навіть після другої кримінальної справи щодо Тимошенко президент міг виконати свою обіцянку ЄС.

– Він усе змінив після зустрічі в Завідово під Москвою. Ніхто не знає, про що він ­домовлявся з російськими "­баскет­болістами". Усе було дуже не публічно. Але після того дуже змінилася мова тіла переговорників – Путін поплескує Януковича по плечу, усмішки, рибалочка.

Януковичу щось могли запропонувати, чимось пригрозити?

– Щось, однак невідомо – що. До цього Янукович дуже обпалився Харківськими угодами. Він же недосвідчений – довірився, ні з ким не радився. А кожного разу, як хтось із наших їде до Росії, щось відбувається. Мені страшенно подобається фраза Путіна "очень неожиданно, через час, подписали соглашение". Усі так і повірили, що "неожиданно".

Але зони вільної торгівлі з СНД Україна домагалася 20 років. Вітати треба.

– Звісно, вільна торгівля – великий позитив. Але це не кінцева мета. Путін прямо сказав: "Для нас питання вільної торгівлі не стоїть!" Щоб переглянути ціни на газ, потрібен вступ України до Митного союзу. А це крок неприйнятний з точки зору європейської інтеграції. З Митним союзом не буде Угоди про асоціацію з Євросоюзом.

Якщо Україна підпише ЗВТ з Євросоюзом, ми будемо єдиною країною з вільною торгівлею від Лісабона до Владивостока. Можливо, це історична місія?

– Це з серії "дай, Боже, нашому телятку". Це також чудово розуміють у Москві. У них завдання, зокрема перед ФСБ(у), за будь­яку ціну відірвати Україну від угоди з ЄС. Така сама спецоперація була проведена по зриву вступу України до НАТО. Доки йшли розмови, попередні угоди, це нікого не хвилювало. Коли ж було дослівно сказано "Україна та Грузія будуть членами НАТО", все спустили на гальмах. Щойно Україна впритул наближається до важливого рубежу, і є шанс перейти в зовсім іншу якість, це намагаються зірвати.

Чому зараз така істерика? Бо розуміють: коли Україна матиме зону вільної торгівлі з ЄС, сюди прийдуть європейські правила гри. Згадайте, як "Газпром" бісився, що Україна може бути членом єдиної енергетичної системи ЄС. А зараз мова не лише про енергетику. Тут усе – економіка, політична асоціація. Уже не закрутиш газовий кран, не обдуриш. Тому такі зусилля Москвою кинуті, щоб цього не трапилось – Хорошковського, багатьох лівих і правих партій. Послухайте "Свободу" Тягнибока – вона категорично проти ЗВТ.

Європейці розуміють, із ким мають справу?

– Чудово розуміють. І це прописано в останній резолюції Європарламенту. Вона дуже жорстка. Її підтримали навіть соціалісти, які співпрацюють із Партією регіонів.

Останній параграф резолюції прописує останній шанс Януковича: Європарламент пропонує "перепризначити зустріч". Зараз у президента залишилася міні­мальна можливість маневру.

Кажуть, ЄС просто блефує й однаково підпише асоціацію. Як вважаєте?

– Це не підписання, а поки парафування. І, якщо далі будуть ось такі фортелі, як із СБУ та новими кримінальними справами, не буде парафування.

Зараз баланс дуже крихкий. Стрілка завмерла на останній позначці. Кинути на терези ще пір'їнку, і можна про все забути. Якщо угоду не підпишуть у грудні, це перенесуть щонайменше на два­три роки. Бо далі – вибори до Європарламенту. До виборів Верховної Ради в Україні її теж не розглядатимуть. Потім ще одні вибори. Це мені нагадує ситуацію з НАТО. Двері для нас були відчинені, а тепер на натівських самітах про Україну і не говорять. Ситуація навіть складніша, бо Путін починає свою виборчу кампанію в Росії. Для нього принципово потрібен Євразійський Союз. Важелів впливу на українську владу в Путіна більш ніж досить: СБУ – його, інформаційний простір – так само. Є в запасі патріарх Кирило, "неурядові" молодіжні організації, праворадикальні й ліворадикальні партії, чиновники на вищому рівні – все підкоряється. Така партитура – що хочеш, те й грай. Від міжетнічних конфліктів до терактів. Вони це чудово вміють.

Але є Польща. Для неї принципово, щоб Україну прийняли саме зараз?

– Польща справді поставила задачу під час її президентства в ЄС парафувати угоду з Україною. Вони борються до кінця, вчепились зубами, але м'яч зараз не на їхньому полі. Поляки чесно кажуть, що з такою українською владою це вкрай важко. Якщо Янукович не відчує настрій цієї резолюції, то Польща вже нічого не вдіє.

Кажуть, Європа перетисла Януковича вимогою відпустити Тимошенко. У нього заграв гонор.

– Це можна назвати "донством". Але донство у ХХІ столітті – вже неприпустимо. Так можна було поводитись у 1960­х, коли вождь африканської держави сварився з Москвою й брав гроші у Вашинґтона. А потім навпаки. Янукович запізнився із президентством на 50 років. Тоді він грав би разом із румунським Чаушеску, югославським Тіто, які маневрували. В сучасному світі таке сприймають як примітив.

"Регіонали" співають мантру "ми потрібні Європі, що ми не робили б". Це все одно, що перед стрибком у прірву переконувати себе, ніби там м'яка солома.

Влада каже, що сповідує політику багатовекторності.

– Вони себе називають прагматиками. Мовляв, якщо ми узгодили економічні питання, то всі ці "свободи", "­моралі" – фількіна грамота. Влада свято вірить у це. Європа ж базується на двох речах – цінностях та інтересах. ­Україна узгодила свої інтереси з Європою під час переговорів. А з цінностям – опирається. Однак для Європи цінності та правила – найміцніший цемент. Без них Європейський Союз розвалиться. Еконо­міку не можна звести лише до грошей. Як бути з корупцією – це гуманітарна проблема чи економічна? І та, й та. Якщо партнер не виконав гуманітарні зобов'язання, як від нього можна чекати виконання економічних? Це все одно, що твій друг обдурив тебе в сільському господарстві, а ти хочеш підписати з ним контракт із мистецтва. Що, із мистецтва він тебе не надурить?

Україні грати на суперечностях між ЄС та Росією дуже небезпечно. Це треба вміти ходити між краплями. В нас немає настільки фахових дипломатів, щоб змагатися з менеджерами від дипломатії з ЄС або Росії. У нас квадратна позиція – вперед, і все.

Євросоюз має зону вільної торгівлі з арабськими країнами, латиноамериканськими, де є диктаторські режими. Як це пояснити?

– Має, але то лише рамкові торговельні угоди, які не містять і десятої частини того, що передбачає угода з Україною. Наша угода зроблена по типу балканських країн, які вже були запрошені до ЄС. Вона є найбільш амбітною, найбільш повноцінною, найбільш широкою серед усіх країн, які не мали формальної європейської перспективи. Я говорив із європейськими перемовниками, які цей текст складали. За структурою він подібний до угод країн­кандидатів.

Наскільки принципово лягати кістьми, щоб в угоді була згадка перспективи членства України в ЄС?

– Про "перспективу" не йшлося від самого початку. Ще Ющенко на цьому обламався. Тема "перспективи" виникла кілька місяців тому, коли стало зрозуміло, що ми маємо проблеми з демократією. Наша влада почала висувати наперед нездійсненні вимоги. Ця позиція активно підтримується кремлівськими політтехнологами. Мовляв, подивіться – вас не хочуть бачити в Євросоюзі, вас принижують. Костянтин Затулін на останньому прямому ефірі повторив разів 20: "Вас туда приглашают?"

Країни Балтії мали в угодах про асоціацію прописану перспективу членства?

– Ні. Про це й говоримо! Щоб вводити європейські стандарти, особливе запрошення до ЄС не потрібне. Із зоною вільної торгівлі наші товари й бізнес і без того інтегруватимуться до ЄС. Якщо отримаємо безвізовий режим, українці вільно їздитимуть Європою. А це вже зовсім інше життя! Тоді можна буде говорити про щось наступне.

Що владі робити зараз? Помовчати до грудня?

– Що зробити, Янукович чудово знає. І цей шанс у нього залишається. Але, я повторюю, один непродуманий крок – і асоціацію ми втратимо. Якщо президент далі робитиме вигляд, ніби нічого не розуміє – угоди не парафують. Йому ж насправді хочуть допомогти, ніхто не прагне його приниження. Ясно як Божий день, що Янукович не зможе балансувати на міжнародній арені, як свого часу Кучма. Янукович став за рік тим, ким Кучма був наприкінці другого терміну. І без Ґонґадзе.

The crushing of democracy TOP

image
Звільни (сь)!

http://www.kyivpost.com/news/opinion/op_ed/detail/116607/
Nov. 8, 2011

Boris Danik

President Viktor Yanukovych’s playbook for negotiating a free trade agreement and soft-walking with the European Union has been by now deciphered by all sides as a smokescreen for both foreign and domestic consumption to divert attention from Ukraine’s oligarchic stranglehold on the economy, political persecution at home, and an arcane agenda behind stage.

Adhering to etiquette, the EU is still gracefully pretending that the door remains open for an association with Ukraine – if the always known prerequisites, which already have been trashed by Ukraine’s president, are met.

As the Eurozone is teetering at the edge of a financial meltdown under the weight of sovereign debt in several of its member states, it sends jitters around the globe. Banks are ditching billions of euros of Eurozone governments’ bonds. The EU doesn’t need more headaches or mealy mouthing.

When the USA, in the midst of its economic depression, is erupting with social unrest in the streets against Wall Street oligarchs, against the inequality between the rich and poor, and against war, something begins to stir in the corridors of power.

U.S. President Barack Obama, who until now was chided by his own Democratic Party’s left-center for being too accommodating toward the Republican right wing, opened up with fiery speeches berating the greed of the super-rich and pressing for an income tax surcharge for millionaires. The Republican Party presidential hopefuls for next year’s election, already known for their bizarre mentality relative to America’s social contract, suddenly look uglier and sillier than before.

In Ukraine, on the other hand, where the wealth chasm between the oligarchs and the rest is even wider than in the USA, and where the misery of poverty is overwhelming, there is resentment, silence and no evidence of a committed social protest.

Ukraine is occupied by its own regional foreign power and squeezed dry by its oligarchic mafia. The government has convicted and imprisoned Yulia Tymoshenko, a genuine national hero who put her life on the line as the on-the-ground leader of the 2004 Orange Revolution. The conviction is politically motivated under a corrupt judicial system. It is a degrading slap in the face of the apparently docile and anomalously compliant Ukrainian people.

By persecuting and imprisoning democratic leaders, the Yanukovych regime issued a challenge to national Ukraine. That challenge was not met. Democracy has been crushed. Only a shadow of Ukraine’s independence exists today. Many are still in denial -- in Ukraine and in the diaspora.

Public protest over Tymoshenko’s conviction is evidenced by not much more than a flutter of a dozen of different political opposition party names that are difficult to remember. After Vitali Klitschko, the world boxing champion came to Kyiv to defend Yulia Tymoshenko, guess what – a new party name mushroomed, his own UDAR party.

It looks as if the proliferation of political parties is a copout for avoiding a real struggle for social and political change and dismantling of the bestial oligarchic capital web.

Meanwhile, on Nov. 2, Tymoshenko sent a letter from prison with a plea to the European Union (“Dear European family”) to help Ukraine. Published in the Kyiv Post, it makes several important points: Number one, the present regime is in the process of destroying any remaining hope in free election

The second point is the recognition that Ukraine’s nascent democracy is unable to stand up against the authoritarian Party of Regions regime.

And there is her statement that “To begin to recover our liberty, we urgently need the assistance of the world’s democratic community. Such assistance would be the signing of the Association on the Free Trade Agreement between Ukraine and the European Union.”

It is doubtful, to say the least, that such signing would make a dent in the clutches of the authoritarian regime. Keeping and tightening his grip is the priority for Yanukovych. Also, the prevailing mood in Ukraine seems to be that it doesn’t matter who runs a corrupt government or how, as long as there is an illusion of some sense of stability.. The advantage of an association with the EU, apparently favored by majority polls, is seen primarily in economic terms.

Ukraine’s democracy is disappearing because it is not getting sufficient support or trust from the people. They do not respect their own heroes, living or dead, and do not stand up against oppression – except perhaps once or twice in a hundred years.

Not getting involved seems to be an eternal, damning trait in much of the country. For too many, non-involvement is a virtue, signified by an age-old proverb “Moya khata skrayu” (My house is on the sideline). This is an entrenched pre-condition for a monumental absence of civic awareness, which pre-disposes the populace to obedience rather than participatory initiative.

Maybe a Taliban type rule could be a fitting test of the legendary Ukrainian patience. If this sounds like an exaggeration, it is not over the rim.

Recall Yanukovych’s humoresque just before his election in 2010, saying that. Tymoshenko, as a woman, should stay in the kitchen. Apparently that remark sounded cute for the voting majority. Putting it mildly, such mentality is at odds with Western values and customs the EU has been stressing, aside from Ukraine’s disrespect of law.

And let’s not be deaf to the rumblings in Kyiv government circles about the need to establish a “state religion” – obviously a Moscow-tuned orthodox religion -- and to prohibit religious institutions to engage in educational activities. Is this not aimed at the Ukrainian Catholic Church, which has been a bastion of Ukrainian identity over many centuries?

As part of a sweeping pro-Moscow religiosity campaign, the Yanukovych backhoe would also be making an end run to crush the Orthodox Kyiv Patriarchate.

Trying to get help from the European Union to push away the Eurasian backwater would be nothing short of self-deception. Recall British 19th century prime minister Benjamin Disraeli’s aphorism “States have no friends, only interests.”

It would be quite a selling job to convince anyone in the West that their self-interest requires involvement in Ukraine’s mess.

Reliance on foreign powers to get their own house in order or to provide liberation has always been the wrong way. If Ukrainians have not learned that lesson, they need to take it up now, before the noose is tightened.

This task is not as difficult today as it was in 1941 for Stepan Bandera when he took the hard road of national self-reliance and openly defied Nazi Germany from the moment of the start of war on Ukraine’s soil, which led to his arrest and to the concentration camp in Sachsenhousen, where his two brothers were killed. His colleagues of imprisonment, Kurt Schuschnigg, former chancellor of Austria, and Leon Blum, ex-premier of France, a Jew, in their memoirs praised Bandera as the man of honor and honesty.

For those who had been brainwashed to revile Bandera and the Ukrainian Insurgent Army, it may be recalled that only two years earlier the Soviet supreme despot was drinking up with Joachim von Ribbentrop, Germany’s foreign minister in the Kremlin, and was praising Heinrich Himmler, the Gestapo chief for matching Lavrentiy Beria, KGB chief in “doing a good job.” Bandera was assassinated by a KGB agent in 1959 in Munich.

These reminders will not impress the “contemptible malorosy”, the core of the Regions Party support.

Failure to learn from own history has been perhaps at the root of Ukrainians’ disastrous choices in modern times, beginning with their reluctance to defend their own National Republic in the 1918 -20 period. .

As the price for such breathtaking political obtuseness and abysmally vacuous national consciousness and morbid passivity, millions had perished in the genocidal, epochal 1933 terror famine in the villages of death by starvation in Ukraine’s Eurasian Sovdepia.

Does anyone recall how the people were fuming at President Viktor Yushchenko a few years ago for focusing on refreshing their memory of the Holodomor (one of the few things he had done right) rather than cleaning out Ukraine’s Aegean stables, by fiat -- which all of them should be steadfastly doing but are not doing ?

Staying on the sidelines now, after 19 years of relative freedom which flashed some light for Ukrainians on their history, makes a strange and pathetic sight.

Boris Danik is a retired Ukrainian-American living in North Caldwell, New Jersey

Are the Regionnaires schoolchildren? TOP

image

Its time to mature.

http://www.worldaffairsjournal.org/blog/alexander-j-motyl/are-regionnaires-schoolchildren?utm_source=World+Affairs+Newsletter&utm_campaign=c70f878460-Blog_Kara_Murza_Motyl_Aswany_11_7_2011&utm_medium=email
4 November 2011

Alexander Motyl Alexander J. Motyl

Schoolchildren would understand that bad ideas stay bad. The Regionnaires, evidently, don’t.

Funny you should ask, as a few weeks ago, in the immediate aftermath of the stupid Tymoshenko verdict and the subsequent cancellation of Viktor Yanukovych’s trip to Brussels, a raft of Regionnaires bristled at Europe’s supposed treatment of Ukrainians as “schoolchildren.”

“We’re equals,” the Regionnaires insisted, “and deserve to be treated as such.”

image

Disregard the underhanded way in which the Regionnaires claimed to stand for all Ukrainians. After all, whatever the Europeans did or said about Tymoshenko, they directed their comments at the Regionnaire government misruling Ukraine—and not at Ukrainians.

The more interesting question is: Are the Regionnaires schoolchildren? To my mind, that’s putting an all-too-flattering spin on a bunch of incompetent crooks who never made it through kindergarten. Still, the question is valid and deserves a response.

Underlying the Regionnaires’ rejection of the term is their view that they have nothing to learn from Europe. If they’re not schoolchildren, then Europe is no teacher, and if Europe is no teacher, then it has nothing to teach the Regionnaires. And that’s that.

Except for one tiny detail. Last time I looked, it was Ukraine that wanted to join the European Union, and not—repeat not—the European Union that wanted to join Ukraine. If you want to join a club, then you have to play by the club’s rules. If you don’t want to play by the club’s rules, then don’t join the club. To me, that’s pretty elementary—something that even schoolchildren can understand. 

Unconvinced? Consider two more examples of Regionnaire childishness.

A few weeks ago, the Regionnaire-controlled Rada, the Ukrainian Parliament, ruled that Ukraine would be off winter savings time. Why? To place the country in the same time zone as Moscow, of course. Naturally, not a single one of the Regionnaire deputies who voted for the motion considered what the technical consequences of such an action might be: electricity shortfalls, breakdowns in heating, and possible difficulties with atomic energy stations. After all, Ukraine’s energy system is calibrated to reflect changes in daily savings time. Fortunately, a bunch of scientists raised a stink. The Regionnaires initially resisted common sense until, finally, they must have decided that a nuclear meltdown might be a tad too high a price to pay for a temporal rapprochement with Mother Russia and reversed their motion.

At the same time as these bizarre goings-on were taking place, the Regionnaire-run central bank instituted new currency-conversion rules. If you wanted to exchange hard currency for hryvnia, you’d now need to show your passport and fill out a bunch of paperwork. While in Kyiv, I stopped off at a branch of Austria’s Raiffeisenbank and decided to change 200 USD. The teller saw my US passport and immediately got flustered. She called Alyona. They conversed for a few minutes. Then the teller smiled and made a copy of my passport. She rummaged through her drawers and fished out two identical forms and a ragged carbon paper (remember those?). Then she started filling in my passport data, by hand. That took a few more minutes. She made a mistake. Out went the two forms, and she started the process anew. Finally, she was done.

“Please sign the documents here and here,” she said.

“In Ukrainian or in English?” I asked.

“As in your passport.”

Just to be on the safe side, I signed in both languages. Then she punched in some numbers and produced a receipt. I had to sign that as well. Finally, thirty minutes after arriving at the bank, I got my money. As I left, I noticed that the waiting room, which had been empty when I walked in, was full of about 15 impatient people.

Next day, the television carried a news item about how the new currency regulations had led to the emergence of—surprise!—black-market currency traders. Stern-faced Regionnaire commentators promised to crack down on their illegal activity.

A few days later, I looked at one of the forms the teller had given me. It was intended for conversions of foreign currency into karbovantsi—the short-lived currency used by Ukraine during the hyperinflationary years of the early 1990s. Which meant what? That the Regionnaires didn’t even bother to introduce new forms. And, worse, that they didn’t realize that the currency controls that failed close to twenty years ago couldn’t possibly work today.

Schoolchildren would understand that bad ideas stay bad. The Regionnaires, evidently, don’t.

Come to think of it, these guys may be right to insist they’re not school kids.

They’re pre-K.

Hungarian daily fears Nord Stream to increase dependence on Russian gas TOP

Magyar Hirlap Online
November 10, 2011

Streams at the Crossroads

Editorial by Mihaly Szalontay:

Which streams of thoughts do you think are the most popular in West Europe these days? You are wrong if you guessed that the new trends of conservative and social democratic ideologies were the most popular, not to mention those of liberal political theories. Events of recent days have shown that gas streams are the most popular among European political circles. The opening ceremony of the Nord Stream (natural gas pipeline) was orchestrated by a former German chancellor from the background, namely Gerhard Schroeder, but his successor, Angela Merkel, also attended this event in the company of the French and Dutch prime ministers, the EU commissioner for energy affairs, and of course, the Russian president. They could have organized an energy summit right on the spot. When this stream existed only on paper, former Polish Defense Minister Radoslaw Sikorski compared the deal on the pipeline that would directly link Russian and Germany to the Molotov-Ribbentrop Pact. With this, he indicated that Germans and Russians were playing again their historical game that they had liked for centuries and would divide Central Europe between themselves, but this time they would divide it into economic spheres of interest. Apart from Poles, Baltic states also pointed out to Brussels that the construction of the Nord Stream would only increase Europe's dependence on Russian gas.

This was recently confirmed by Gazprom spokesman Sergey Kupriyanov, who said in a television interview that the ratio of Russian gas supplies to the European market would rise from the current 25% to 30% during the next two decades. The South Stream, which is meant to guarantee the supply of southeastern Europe, would theoretically also have to contribute to this; the first section of this pipeline will be opened in 2015 according to plans and the full capacity of the South and Nord Streams will "accidentally" be the same as that of the transit pipeline that currently crosses Ukraine. We know this pipeline very well because it is the one that they regularly switch off in the coldest winter if Ukrainians quarrel with the Russians; and given that 80% of Russia gas exports came through this route up till now, everybody followed holding their breath what turn the row between the two former Soviet successor states would take.

But I cannot be sure of the implementation of the South Stream gas pipeline because, if this project lags behind its rival, the EU-backed Nabucco, it will not be certain at all that there will be a need for both pipes. The Nord Stream bypasses not only Ukraine but also the whole of Central Europe. All it means is that, if the Kremlin happens to fall out with Kyiv again and turns off the taps at the Ukrainian border, it will not have to deprive the whole of Europe of gas. Only Central Europe will be freezing together with Ukraine without any gas. This will no longer jeopardize the West European supply.

Looking at the photo of West European big shots who were turning the Russian gas tap happily, we can draw only one conclusion: Help yourself and God will help you. That is to say, we have been left alone again and consequently, Central Europe will have to speed up the construction of the North-South energy corridor, which will prevent the Kremlin-run Gazprom from limiting the use of natural gas shipments to a single country and will enable us to deliver the raw material to each other if a neighboring country needs it at a certain moment. At the same time, with the introduction of alternative sources, we should gradually reduce dependence on Russian gas to a level that eliminates the possibility of political blackmail.

During the regime change at the beginning of the nineties, the Russian political elite's only desire was to create a normal European country. We are getting further away from this, but the Russian political elite are convinced that they have gotten much closer to attaining this goal. They assume this not because they have moved nearer to the European value system, but because the latter adjusted to them.

(Description of Source: Budapest Magyar Hirlap Online in Hungarian -- Website of privately owned center-right daily that tends to support Fidesz and the Christian Democratic People's Party; URL: http://www.magyarhirlap.hu/)

Європа Україні: "Треба помити руки поки їсти"- Віталій Портніков -  ВІДЕО TOP

image http://www.tvi.com.ua/ua/watch/author/?prog=834

Українські національні інтереси і ВО «Свобода» TOP

http://www.radiosvoboda.org/content/article/24383992.html
07.11.2011

Сергій Грабовський

За умов швидкого падіння популярності Партії регіонів та фактичного розвалу Федерації профспілок КПУ цілком здатна десь так удвічі «наростити м’язи» і вийти на 9–10-відсоткову електоральну підтримку, мобілізуючи в певних областях до своїх лав безробітну молодь.Інформаційні повідомлення від четвертого та сьомого листопада остаточно засвідчили, що в українському політичному житті сталися дуже серйозні і ще не до кінця усвідомлені мислячою громадою трансформації. А саме: місія не словесного, а дієвого протистояння комуністам та російським шовіністам на вулицях і площах міст України повністю перейшла до ВО «Свобода». І не тільки ця місія, а й інші – публічне обстоювання цінностей українського націоналізму, захист героїчного спадку УПА, протидія тій категорії діячів Московського патріархату, під рясами яких чітко вгадуються мундири російського ФСБ.

І справді: погляньмо на інформаційну панораму 7 листопада, коли комуністи та їхні союзники відзначали чергову річницю заколоту, вчиненого їхніми попередниками у Петрограді в 1917 році.

Скажімо, представники «Свободи» у Мукачевому на Закарпатті перешкодили проведенню ходи комуністів, міліція затримала шістьох партійних активістів. У Запоріжжі, де комуністи урочисто відкрили відреставроване погруддя «вождя всіх народів», у відповідь свободівці зробили з портрета Сталіна мішень і провели політ-моб «Влуч у ката України». У Києві активісти ВО «Свобода» спробували перешкодити забороненій судом ході комуністів, однак міліція відтіснила свободівців, і комуністи продовжили похід Хрещатиком під скандування опонентів: «Комуняку – на гілляку!». У Києві ж був спалений червоний прапор із символікою Комуністичної партії. Акції свободівців, які на самоті протистояли комуністам і владі (КПУ, між іншим, з лютого 2010 року – це «молодший партнер» Партії регіонів) пройшли й у низці інших міст.

imagehttp://www.pravda.com.ua/photo-video/2011/11/7/6736549/

Свободівці почали кидати яйця у бік у людей, які йшли на
чолі колони комуністів, у результаті чого виникла бійка. За
деякими даними, комуністів намагалися облити кефіром.

Також прихильники ВО "Свобода" розiрвали, а потiм
спалили червоний прапор Компартiї на Хрещатику.

А що ж інші політичні сили? Чи вони вважають непотрібним протистояння комуністам і як тоталітарній силі, і як складовій чинного владного режиму?

Ні, спроби провести свої акції 7 листопада деякі з цих сил робили. Скажімо, у Донецьку місцева організація партії «Україна Майбутнього» подала заявку на проведення присвяченого євроінтеграції мітингу, маючи намір розгорнути на центральній площі 12-метровий прапор Європейського Союзу. Але суд заборонив це робити, а міський голова назвав ініціаторів «провокаторами». Що ж «Україна Майбутнього»? Її активісти побоялися вийти на площу, тоді як рядові свободівці, попри судові заборони (вельми сумнівні, до речі, під оглядом дотримання конституційних прав і свобод), не пасуть задніх, коли йдеться про протистояння тоталітарним силам та про захист українських інтересів.

При цьому часом ними робляться великі дурниці, а інколи партійні активісти ведуться на банальні провокації. Проте так чи інакше, коли всі інші опозиційні сили зосередилися на протистоянні чинній владі та на захисті соціально-економічних вигод людності, вряди-годи (як-от під час ратифікації Харківських угод) згадуючи про стратегічні інтереси України, лише ВО «Свобода» виводить на вулиці людей захищати бодай частину цих інтересів.

Комуністи та проросійські нацисти: похід проти України

Утім, можливо, протистояння КПУ та проросійським шовіністам і нацистам в Україні – це щось не надто актуальне? І викривати ідеологію більшовизму чи російського неонацизму – це відволікатися від більш важливих занять? Якби ж то…

По-перше, як уже було сказано, КПУ – це складова чинного владного механізму, і складова досить важлива, оскільки її місією є відволікання від реальних проблем частини невдоволених діями влади громадян – мовляв, не треба було Союз розвалювати та з Європою інтегруватися. У пропаганді тоталітарних та імперсько-шовіністичних ідей КПУ повністю змикається із проросійськими неонацистами України, активно підриваючи самі основи української державності.

У своїх діях КПУ користується повною підтримкою регіоналів. Звернімо увагу: номінально суди заборонили 7 листопада масові акції комуністів у центрі Києва та ряду інших міст країни. Реально ж ці акції спокійно проводилися під охороною загонів спецпризначення та міліції.

Крім того, хіба провідні діячі нинішньої влади за своїм походженням не з лав низової, переважно глибоко провінційної партійно-комсомольської номенклатури? А нерідко ще й із числа «шісток» КДБ, сексотів радянського часу? Зараз ці персонажі можуть бути мультимільйонерами, мати в Європі маєтності, але більшовицько-промосковський менталітет у них залишився.

А чи й справді комуністи – це вже «вічно вчорашні»? Так, звісно, якщо дивитися на них під стратегічним оглядом. Але в тактичному плані ситуація зовсім непроста.

За умов швидкого падіння популярності Партії регіонів та фактичного розвалу Федерації профспілок КПУ цілком здатна десь так удвічі «наростити м’язи» і вийти на 9–10-відсоткову електоральну підтримку, мобілізуючи в певних областях до своїх лав безробітну молодь. А різноманітні автономні лівацькі молодіжні угруповання (які ідеологічно помітно відрізняються від КПУ, проте моляться на Маркса і Че Ґевару, не помічаючи у тих відверто тоталітарних тенденцій) спроможні додати червоного кольору в українську політичну палітру, спрямовуючи енергію соціальних перетворень у нікуди.

Що ж стосується проросійських шовіністів та нацистів, їхні лави не є надто чисельними, але це дуже галасливі та щедро фінансовані політичні рухи, відтак у кризовий момент вони спроможні консолідувати навколо себе антидержавні та сепаратистські сили, вагу яких у деяких регіонах не варто применшувати. Бо ж, крім усього іншого, пропагандистське забезпечення (і вельми потужне) діяльності цих рухів здійснюють як російські (в тому числі й державні), так і деякі номінально «українські» телерадіоканали.

Іншими словами, протистояти комуністам та проросійським нацистам треба, і не тільки на інтелектуальному фронті, в інтернеті і на телебаченні, а і на вулицях та площах міст України. Бо ж інакше багато які з цих міст так і не стануть справді українськими містами. Але от питання – як це слід робити?

Чи захистить «Свобода» українську свободу?

Нещодавно львівський культуролог, головний редактор журналу «Ї» Тарас Возняк розповів у ЗМІ про виданий чільним ідеологом ВО «Свобода» Юрієм Михальчишиним посібник із навчання соціал-націоналізму «Ватра. Версія 1.0». У цьому посібнику для партійців, створеному як курс лекцій та хрестоматія рекомендованої літератури, серед іншого вміщені тексти Йозефа Ґеббельса та Ернста Рема, Альфреда Розенберґа та Отто Штрассера, програмні документи італійських фашистів та німецьких нацистів, власні розумування Михальчишина про «революційний соціал-націоналізм». Звичайно, «програма ВО «Свобода» все ж відрізняється від опусів Михальчишина та Ґеббельса», резюмує Возняк. Однак Михальчишин – не тільки неформальний ідейний гуру «свободівської» молоді, а й заступник голови Львівської обласної організації ВО «Свобода» з питань політичної освіти та заступник голови фракції «Свободи» у Львівській міськраді, тобто – офіційний речник партії.

Іншими словами, крім «нормальних» правих, у лавах «Свободи» наявні й ультрарадикали з не надто, м’яко кажучи, цивілізованими поглядами і з претензією виступати від імені всього українського національно-визвольного руху. Тому-то монополізація «Свободою» опонування комуністам та різного ґатунку проросійським неонацистам видається у стратегічній перспективі не надто ефективною – бо ж у червонопрапорних та «двоголово-орластих» політиків завжди будуть напоготові аргументи: ви ж подивіться, вони – учні Ґеббельса та Розенберґа, ідейні спадкоємці Гітлера та Муссоліні!

Окрім того, перебирання «Свободою» на себе ролі єдиних спадкоємців та хранителів традицій УПА аж ніяк не сприяє ствердженню історичної правди в українському суспільстві. Адже програмні цілі ОУН(р), визначені її ІІІ Великим збором, та ідеологічні настанови УГВР, під якими виступала УПА, мають істотні відмінності від програми ВО «Свобода». То не були праві, тим більше праворадикальні настанови – йшлося про лівоцентристську націонал-демократію, реальним спадкоємцем якої став Народний рух кінця 1980-х – першої половини 1990-х.

Тодішній Рух, до речі, успішно відтісняв різного роду радикалів на маргінес, успішно проводячи і масові акції, й ідеологічні кампанії з використанням ЗМІ, поєднуючи у своїх діях і національні (не етнократичні!), і соціальні моменти. Нині політична сила такого ґатунку відсутня – хоча, згідно з даними соціологів, запит на неї у суспільстві об’єктивно існує, але не задовольняється, чим і користується ВО «Свобода».

Важко заперечити мужність і самовідданість рядових членів «Свободи» та значення їхньої активності у спротиві тоталітарним силам. Але під оглядом стратегічним цей спротив не має шансів бути справді ефективним. Тим часом інші опозиційні сили не хочуть (чи не можуть?) узяти на себе цю місію.

Сергій Грабовський – кандидат філософських наук, член Асоціації українських письменників

Клептократія жебраків

TOP

image

http://vokintrop.livejournal.com/1131484.html
10 листопада 2011

Віталій Портніков

Коли іноземні дослідники намагаються зрозуміти, який режим вибудовує в Україні її четвертий президент Віктор Янукович, вони незмінно проводять паралелі з російською чи навіть білоруської моделлю. Та й у Києві нерідко доводиться чути, що Україна тепер друга Росія або навіть друга Білорусія. І все ж, як це часто трапляється на пострадянському просторі, будь-яке порівняння кульгає. Всі ми були свідками того, в яких апаратних муках і в якому елітному протистоянні вибудовувався нинішній російський режим. Можна, звичайно, слідом за Дмитром Биковим сказати, що «крім підполковника не буде нічого». Але все ж таки російська політична та підприємницька сцена не може бути зведена до однієї або двох фігур - і вже тим більше не була такою на початку тисячоліття. Правда, на білоруській політичній сцені дійсно панує тільки одна фігура. Але в Білорусії немає підприємницької сцени, немає олігархів в російському або українському розумінні, взагалі немає великих бізнесменів.

Україна не Росія і не Білорусь. З одного боку, єдиною людиною, що приймає будь-які серйозні рішення, став президент Янукович. З іншого - і олігархи нікуди не поділися. Більш того, від успіхів великого бізнесу залежить соціальна стабільність в країні: без металургії неможливо наповнити бюджет. Саме тому Янукович одночасно намагається і розчистити для олігархів дорогу на європейські ринки і домогтися угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі з Євросоюзом, і домогтися зміцнення влади шляхом маргіналізації опозиції і посадки свого недавнього конкурента Юлії Тимошенко. Ні Володимиру Путіну, ні Олександру Лукашенко ніколи не доводилося вирішувати подібних завдань, та й неможливо їх вирішити одночасно. Януковичу доводиться пізнавати прості істини на власному досвіді.

І Путін, і Лукашенко відбудовували Росію і Білорусію під себе в умовах безпрецедентної особистої популярності. Навіть через десятиліття перебування при владі, за очевидної втоми суспільства вони все ще залишаються найпопулярнішими політиками своїх країн. Янукович жахливо непопулярний. Навіть на виборах 2010 р. за нього голосувало менше половини від облікового складу виборців. Рейтинг нового глави держави продовжував знижуватися з кожним днем: сьогодні, коли Янукович знаходиться в зеніті апаратної могутності, його підтримує лише 10% потенційних виборців (судячи з недавнього соціологічного опитування Центру імені Разумкова). Половина країни очікувала від Януковича краху всіх своїх надій - і дочекалася. Інша половина очікувала наведення порядку і підвищення рівня життя - і дочекалася краху всіх своїх надій.

Представники донецької еліти керують не тільки урядом, правлячою більшістю в парламенті, Конституційним судом, МВС, Генеральною прокуратурою. Янукович віддав їм - небувала ситуація в українській політиці - навіть КрРосійський режим - навіть при всіх відомих нотатках до переповнених в п'ятницю поїздах, які вивозять московських чиновників до Пітера, - ніхто не наважився б назвати петербурзьким. Білоруський - при відомій кількості земляків Лукашенко при владі - язик не повертається назвати могильовським. Український режим - донецький за визначенням. Крім донецької еліти більше нікого немає, так що вже навіть самі її представники починають висловлювати занепокоєння з приводу цього демонстративного місництва. Представники донецької еліти керують не тільки урядом, правлячою більшістю в парламенті, Конституційним судом, МВС, Генеральною прокуратурою. Янукович віддав їм - небувала ситуація в українській політиці - навіть Крим, де вихідці з Макіївки ось вже який місяць «наводять порядок», поставивши півострів на грань міжнаціонального конфлікту. Єдина сила, що протистоїть донецькій еліті (угрупованням її назвати неможливо, це скоріше конфедерація компаній, що протистоять одна одній), - лобісти інтересів газотрейдерної фірми «Росукренерго» (РУЕ), ще недавно колишнього основного постачальника сировини на українському ринку. Бізнесменові Дмитру Фірташу вдалося розмазати своїх людей тонким шаром масла по донецькому бутерброду, десь між хлібом і ковбасою. Представники РУЕ сьогодні контролюють президентську адміністрацію, Службу безпеки України, Міністерство палива та енергетики. Саме їх вважають основними прихильниками арешту і вироку Тимошенко. Але ці люди - Сергій Льовочкін, Валерій Хорошковський, Юрій Бойко - швидше обслуговують Януковича, ніж впливають на його рішення і бажання.

Те, з чим ми сьогодні зіткнулися, - це не диктатура і поки навіть не авторитаризм. Це невгамовна клептократія в щораз злиденнішій на наших очах країні, яка готується до чергового соціального вибуху.Виникає просте запитання: чи може режим настільки регіонально обмежений, такий непопулярний, настільки некомпетентний, настільки обмежений у засобах вибудувати стійку авторитарну конструкцію? Але у мене немає ніякої впевненості, що Янукович її вибудовує. Внутрішньо - так, він впевнений, що він назавжди, як будь-який інший авторитарний правитель. Але насправді еліта, що прийшла до влади, просто переписує країну на себе, банально викачуючи гроші звідусіль, звідки їх можна викачати, - починаючи від будівництва об'єктів для майбутнього футбольного чемпіонату і завершуючи готелями і торговими мережами. Те, з чим ми сьогодні зіткнулися, - це не диктатура і поки навіть не авторитаризм. Це невгамовна клептократія в щораз злиденнішій на наших очах країні, яка готується до чергового соціального вибуху.

Переклад з російського

Video Referendum TOP

Andy Holowaty

Ukrainians keep looking for unique ways to express their disapproval of Prince Yanuk. While the current call to action for ordinary citizens to take part in this VIDEO REFERENDUM initiative may not have any legal teeth against the Yanukstan regime, it should be encouraged and put into high gear nationwide. Imagine even 1,000 personal videos on YouTube calling for the Bandit's ouster, each clip ending with the speaker proclaiming, "ВІКТОР ФЕДОРОВИЧ: ВАС ЗВІЛЬНЕНО! ЗАБЕРАЙТЕСЬ ГЕТЬ!" ("VIKTOR FEDOROVYCH: YOU'RE FIRED! GET LOST!")


image

http://www.youtube.com/watch?v=t-tEwddjQpg&feature=share&mid=524

Let's let Yulia die????? Дозволимо Юлії померти???? Моя хата скраю???? TOP

http://www.washingtonpost.com/world/europe/lawyer-ukraines-ex-pm-tymoshenko-likely-to-remain-in-jail-for-many-months/2011/11/14/gIQAZOHZKN_story.html

Дорогі колеги!

Всі, напевне, вже змирилися, що українська "Жанна д'Арк" загине у буцегарні на виду нас всіх. Я вже не кажу про Юрія Луценка та інших в'язнів сумління.

Ми не зможемо виправдатися перед історією, що нічого не знали, інформація до нас не доходила. Ми не зможемо забути власну лінь, неорганізованість, завантаженість, байдужість, упередженість ("вона ж крадійка", а ті, хто її засадили - взірець чесності!).

Пропоную вибрати бодай ОДНУ з дій!

1. Всім оголосити по всіх соціальних мережах ЗЛАГОДЖЕНУ кампанію писання петицій до УРЯДІВ країн, де є скільки-небудь значущі українські громади - з вимогою: НЕ мати жодних справ з урядом Януковича, доки не ЗВІЛЬНИТЬ ВСІХ ПОЛІТВ'ЯЗНІВ.

2. Оголосити КОЛЕКТИВНЕ ГОЛОДУВАННЯ на підтримку українських політв'язнів.

3. Використати День пам'яті Голодомору для МАСОВОЇ АКЦІЇ протесту проти ВБИВЧОГО ставлення до політв'язнів.

Кінець кінцем, чи всі вже забули 2004? Чи так давно КІЛЬКА МІЛЬЙОНІВ мерзло на Майданах?!   

Хіба треба, щоб палаючий півень клюнув кожного?!

СХАМЕНІТЬСЯ! ЗАВТРА УКРАЇНИ МОЖЕ НЕ СТАТИ!!!! Північний потік довершить справу.

РАЗОМ НАС БАГАТО... КОЛИ ЗУМІЄМО ЗОРГАНІЗУВАТИСЯ...

Розповсюдьте це звернення, збагатіть його своїми ідеями - і давайте вже ДІЯТИ!!!
Я підтримаю будь-яку масову дію!!!

З (не)повагою за пасивність

Надія Банчик
nadia76@sbcglobal.net


 
Мітинг "Проти катувань". Врятуйте сироту. 16 листопада біля ГПУ.14.00 TOP
Допоможіть врятувати невинну 16річну дівчинку-сироту, яку хочуть засудити до 15 років позбавлення волі... Прошу запросити на подію "Мітинг "Проти катувань". Врятуйте сироту. 16 листопада біля ГПУ.14.00" своїх друзів http://www.facebook.com/event.php?eid=222411037828793 Навіть, якщо Ви перебуваєте не в Києві, Ви можете допомогти!

14 листопада після чергового слухання резонансної справи журналісти та правозахисники спільно із столичними колегами домовилися про проведення акції протесту «Проти катувань» у Києві та Кобеляках. 16 листопада — знову засідання суду в Кобеляках. Мітинги планують провести під його стінами та у столиці біля Генпрокуратури.

За вбивство "афганця" відповідає п’ятнадцятирічна напівсирота

http://www.poltava.pl.ua/news/12757/

Як говорив один відомий письменник Монтескьє «Найжорстокіша тиранія та, яка виступає під виглядом законності і під прапором справедливості», от у нашій правоохоронній системі все саме так і відбувається. Та як говорить одне прислів'я «Брехня стоїть на одній нозі, а правда - на двох», то у цій справі, саме два полтавських  журналісти Олександр Кулик та Людмила Кучеренко вчасно «поставили» правоохоронну систему на чотири кінцівки, і примусили задуматися про те, чи зручно буде їм у такому положенні оголосити сфабрикований вирок???

Ніхто із рідних вже не сподівалися на допомогу, та саме завдяки цим двом журналістам, беззахисну ніяк не вдається запроторити за решітку.

[…]

В райвідділі, підозрювана каже, що  Власенко лякав її електрошокером та давив олівцем на пальці, щоб дівчина зізналася у вбивстві.

Також додав, що якщо це і не вона зробила, то їй мало хто зможе допомогти із рідних, і лише єдиний вихід не потрапити за грати, - зізнатися у тому, чого не коїла, та аргументувати свій вчинок тим, що начебто Маріо хотів її зґвалтувати.

[…]

Також, не так давно, працівники Лубенського райвідділу до смерті забили молодого хлопця, після чого, вибачте, але як собаку викинули із райвідділу на подвір'я.
Товариші ж цього хлопця, ставши один одному на плечі, через віконне скло, все це дійство  записали на мобільну відеокамеру. І що ви думаєте, покарали міліціонерів ? Ні! Більше того, із часом підвищили у званні. І це лише деякі вирвані із життя історії, а скільки їх ще буде, якщо й надалі закривати на це очі?

Над Вікторією Санжарівець зглянувся відомий  Полтавський  адвокат Сергій Миколайович Колотій та погодився безкоштовно захищати в суді малолітню напівсироту.

Якщо хтось,  іще щось знає про цю історію, будь ласка повідомте за телефоном 0996431215 (Ірма Крат журналістка), або 0506990904 (Микола Колотій, адвокат) - анонімність гарантуємо.

Матеріал підготувала: головний редактор газети «Свобода слова», перший заступник у Полтавській області  голови ГО «Комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією», екс-кандидат на посаду Гадяцького міського голови, голова Гадяцької районної організації «Народної партії», лауреат Міжнародного конкурсу серед журналістів 2010 року «Проти катувань» Ірма Миколаївна Крат.


 

Не допустити прийняття закону про продаж землі - Акції протесту коло Верховної Ради – четвер 17 листопада

TOP

http://pidpr.com/load/ne_dopustiti_prijnjattja_zakonu_pro_prodazh_zemli/1-1-0-2081
15 листопада 2011

Шановні земляки ! Браття та сестри !

В четвер, 17.11.2011 Верховна Рада України розглядатиме закон 9001 (про продаж земель сільськогосподарського призначення) .

Я, Шелех Петро Валентинович, голова Миколаївської обласної асоціації фермерів офіційно заявляю: закон 9001 НЕ ВІДПОВІДАЄ ІНТЕРЕСАМ Українського народу і направлений на перехід власності державних земель України конкретним пацанам. Я, член комісії по проекту закону 9001 в міністерстві Агрополітики, прикріпляю в цьому листі висновки - чому НЕ МОЖНА ПРИЙМАТИ ЗАКОН . 

Земля - остання не роздерибанена цінність України, і продавати Землю - злочин проти держави! 

Фермери Миколаївщини та других областей закликають всі громадські організації України приєднатися до акції протесту коло Верховної Ради 17.11.2011. 

Вимагаємо продовжити Мораторій на продаж землі сільськогосподарського призначення до 2015 року!

 
ВІДЕОРЕФЕРЕНДУМ TOP
9 листопада 2011

image

http://www.youtube.com/watch?v=t-tEwddjQpg&feature=share&mid=524

За ініціативи громадянського руху "Спільна Справа" та делегатів Народної Ради України 11 листопада починається відеореферендум по відкликанню Президента В.Януковича та Верховної ради України VI скликання.

Скажи НІ цензурі в Інтернеті TOP

image
http://www.youtube.com/watch?v=WdCUOGWdP_I

 

Проголосуйте за Львів TOP
Дорогі друзі! Мені терміново потрібна Ваша допомога: аеропорт Шарлеруа (Бельгія)
робить обстеження щоб відкрити новий маршрут (для лоу-кост авіакомпанії). Один з міст,згаданих є Львів, справжня перлина україни. Я був би дуже вдячний, якщо Ви могли б проголосувати за нього! Ось посилання на їх сайт: http://www.charleroi-airport.com/en/ , голосуванна вкладка в кінці сторінки (вцентрі). Також, будьте ласкаві, відправте це повідомлення і своїм друзям. Давайте з'єднаймо центр української культури до центра Європи !
Спочатку сторінки є вибір мови (їх 3). І якщо вибираєте іншу мову сторінки то знову можна проголосувати ! Рахунок іде окремо. Велике спасибі за вашу підтримку.

 
Links to event postings TOP

Do you maintain a website of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site in the ePOSHTA newsmagazine.

 Canada

 United States

USA flag Chicago : New exhibit : From DP to DC, Displaced Persons: A story of Ukrainian Refugees in Europe 1945 - 1952. – Nov. 4, 2011 – Jan. 31, 2012

TOP

image

The Ukrainian National Museum invites you its new exhibit “From DP to DC, Displaced Persons: A story of Ukrainian Refugees in Europe 1945 - 1952.” The exhibit opens on Friday, November 4, 2011 at 7 pm. Guest speakers and authors Dr. Mark Wyman, Dr. Lubomyr Luciuk and Dr. Myron Kuropas are scheduled during the opening weekend’s special events concluding Sunday, November 6, 2011.

Having survived the brutal and bloody turmoil of World War II, Ukrainian refugees found themselves in DP camps facing an uncertain future.  Housed in cramped military barracks and war ravaged buildings, their sustenance was crude and dismal. Many who faced forced repatriation to the Soviet Union with the certainty of torture, exile or death, chose suicide.

The Ukrainian DPs were able to overcome their circumstances and create a society out of the chaos, stability in the midst of despair and they built a strong community in the camps. These incredible people did more than survive their circumstances: they thrived by creating schools, theater groups, sports competitions and places where they could worship.  The history of DPs and their experience is remarkable because of its scope and the positive impact it had on the lives of millions of people. The lessons learned by those Displaced Persons translated into optimism, determination and the ability to develop a viable community in America, and ultimately, here in Chicago.

Included in the exhibit are artifacts, documents and photographs from the archives of the Ukrainian National Museum as well as items on loan from refugees of the DP Camps of the 1940’s and 50’s.  Interactive aspects of the exhibit will allow surviving DPs to continue to share their stories and add to the exhibit.

Event Sponsors:

The Heritage Foundation of First Security Federal Savings Bank and The Selfreliance Foundation of Selfreliance Ukrainian American Federal Credit Union.

Exhibit Details: 

From DP to DC, Displaced Persons: A story of Ukrainian Refugees in Europe 1945 - 1952. Exhibit opens November 4, 2011 continuing through January 31, 2012.

Speakers and authors:

Dr. Mark Wyman, DPs: Europe's Displaced Persons, 1945-1951,

Dr. Lubomyr Y. Luciuk, Searching For Place: Ukrainian Displaced Persons, Canada, and the Migration of Memory and,

Dr. Myron B. Kuropas, Ukrainians of Chicagoland.

Ticket Information:

Regular Admission: Adults $5.00, Children under 12 - Free.

Museum Information:

Ukrainian National Museum, 2249 W. Superior St., Chicago, IL 60612.(312) 421-8020   www.ukrainiannationalmuseum.org  info@UkrainianNationalMuseum.org  

Regular Hours:

Thursday - Sunday, 11 am to 4 pm. Free parking adjacent to museum. Please contact the museum to schedule group tours.

Canadian flag Toronto: Christ is Born - NEW exhibit at the Ukrainian Museum of Canada

TOP

image

The UMC (Ontario Branch) is pleased to present the opening of its' new exhibit, "Christ is Born", opening this Friday, November 11th at 7PM.

The exhibit, an exploration of the celebration of Christ's Nativity amongst Ukrainians, will run until February 2012 and feature:

  • traditional and modern interpretations of vertep (displays of the nativity scene), including an animated folk creche with a two-level stage and puppets,
  • beautiful depictions of Christmas Eve by noted artists,
  • original iconography and photographs depicting nativity scenes, as well as
  •  creative depictions of Ukrainian Christmas traditions (such as kolyadnyky).

You may wish to visit our website for more information about the Museum as well: 
http://www.umcontario.com/

We look forward to seeing you at the exhibit!!

Los Angeles, CA: Commemorate Ukrainian Genocide - Nov. 16 & 20 TOP

image

image

image

 
Canadian flag Toronto: Fundraising project for our Ukrainian School at St.Volodymyr – Nov. 18 TOP

Taras Bulba Movie Night

image

Traditional Ukrainian Hors D'oeuvres
Kozak Martial Arts Demonstration
Taras Bulba Movie Screening

St. Volodymyr Cathedral Hall,
 located at 406 Bathurst St.,
Toronto, Ontario

Friday, November 18, 2011

Time:     7:00 pm
Movie  starts:    8:00 p.m.

Cash Bar: Vodka, Beer, Wine
Door Prizes

$20 per person

Food, friends and laughs

For Tickets:  Mick (416) 997-4476 or  Lydia (416) 767-9974

Canadian flag Toronto: Book launch “The Holy See and the Holodomor” – Nov. 18 TOP

image

Book Launch
The Holy See and the Holodomor

Edited by
Athanasius D. McVay & Lubomyr Y. Luciuk

(limited print run).

November 18th, 2011, 7:00pm
Toronto UNF Hall
145 Evans Ave, Ste 100
Toronto, ON

“The Holy See and the Holodomor is a compact, interesting, and useful collection of previously unpublished documents from the Vatican archives on the Church’s understanding of the Ukrainian famine, 1932-1933, and its efforts to find a way to provide relief. The Holy See knew about and publicized the tragic fate of the Ukrainian peasantry in those years. But there was little it could or did do to relieve the misery of the starving millions. This book helps us understand why.”

-- Norman Naimark is the Robert and Florence McDonnel Professor of Eastern
European Studies at Stanford University.
His most recent book is Stalin's Genocides, (Princeton University Press, 2010).

Canadian flagToronto: Concert to celebrate the 120 year anniversary of Ukrainian settlement in Canada -- Nov. 19 TOP
image

Toronto: Town hall meeting with Roman Krutsyk – Exhibit & book The People’s War – Nov. 20

TOP

image

Roman Krutsyk Profile

Roman Krutsyk, President of the Kyiv City Memorial Society, will be speaking on "Insurgency movements in Soviet Ukraine, 1918-1933" and the heretofore unknown dimensions of the resistance to Soviet rule in Ukraine as Stalin's primary motive for unleashing the Holodomor of 1932-33.

Meticulously elaborated in an exhibition and accompanying book The People's War, these findings are the culmination of years of work by the Memorial Society President and its researchers that amassed tens of thousands of archival documents. These documents contribute to revealing that an immense people's war for a socially just and nationally self-sufficient Ukrainian independent state was waged in Soviet Ukraine between 1918 and 1933.

The Memorial Society's scholars conducted research on this topic in oblast state and branch archives of the Security Service of Ukraine (SBU) in 18 Ukrainian regions. They examined the contents of nearly 1,500 archival dossiers in over 350 collections and compiled nearly 70,000 digitized archival documents, many of which are published in The People's War for the first time.

Subsequently, over a period of two years, from 2008 to 2010, the associates of the Memorial Society worked to create The People's War exhibition and book.

Roman Krutsyk will discuss the painstaking process in assembling the archival materials, and the enormous scope of the powerful, territorially ramified Ukrainian social and national, independence movement in Soviet Ukraine that they reveal. Also grounded in archival documents will be his findings that contribute to a better understanding of how this movement was so feared by the Bolshevik regime that it contributed more significantly than had been previously recognized to the decision to impose the Holodomor.

 
Canadian flag Edmonton: Hetman Award Ceremony -- Nov. 20 TOP

image

Ukrainian Canadian Congress Alberta Provincial Council
cordially invites community members for a
Special Hetman Award Ceremony
to honour
Ed Stelmach, the first premier of Ukrainian descent, and
His wife Marie Stelmach
and to commemorate
The 120th anniversary of Ukrainian settlement in Canada

Sunday, November 20, 2011
5:00 PM - Kozak Reception
6:00 - Dinner and Program
Meridian Banquet and Conference Center
4820 - 76 Avenue
Edmonton, Alberta

To purchase tickets, please contact the UCC-APC office:
tel: 780.414.1624 | e-mail: uccab@shaw.ca
tables of 8 (eight) available

$100 per ticket *
* an official receipt for income tax purposes will be
issued for a donation portion of the ticket

Montreal: Film - Genocide Revealed at McGill – Nov. 22 TOP
image
 
Canadian flag Toronto: KUMF Christmas Bazaar -- Nov. 25-27 TOP
image
Canadian flag Toronto: Holodomor Commemoration - Nov. 26 TOP
image

Canadian flag Winnipeg: Christmas Fair with aUkrainian flair! – Dec. 9-10

TOP

image

Christmas Fair!

December 9, 10am to 9pm
December 10, 10am to 4pm
Oseredok Boutique
184 Alexander Avenue East
Winnipeg, Canada

(204) 942-0218

Australia flag Geelong (Autralia): Geelong malanka -- Friday 13, 2012 TOP

image

The Association of Ukrainians (AUV) Geelong Branch
and the
Ukrainian Youth Association (CYM) Geelong

are organising a

Malanka (New Year’s Eve Dance)

Friday 13th January 2012, 7:30pm - 1:00am
Ukrainian Hall
57 Pakington St
Geelong West, AU

Adults: $35.00 / Students: $25.00
PH: 03 52 251 200


Canadian flag Toronto: 4rd Kobzar Literary Award ceremony & dinner -- Mar. 1, 2012 TOP

image

For information about the judging panel see:

http://kobzarliteraryaward.com/panels.html

Ukrainian flag Київ Харків, Львів, Чернівці, Одеса: Фільм Три історії Галичини - 15 по 21 листопада TOP

image

зазирнути у потаємне людської долі   |   пізнати правду   |  зламати стереотипи

ТРИ ІСТОРІЇ, ТРИ ДОЛІ, ТРИ НАРОДИ – ОДНА ПРАВДА

~~ ЩО? ~~

  • Показ документального фільму "Три історії Галичини" за участю
    авторів-режисерів українки Ольги Онишко та ліванки Сари Фаргат.
  • Загальне обговорення актуальних тем, відеозапис дискусії (у всіх містах показу).

~~ КОЛИ І ДЕ? ~~

15 листопада – Київ, кінотеатр «Кінопалац», вул. Інститутська 1, о 19:00.
Модератор дискусії – Юрій Макаров

16 листопада – Харків, єврейський культурний центр «Бейт Дан»,
вул. Тобольська 46, о 18:00.
Модератор дискусії – Філип Дикань

17 листопада – Львів, кінопалац «Копернік», вул. Коперника 9, о 18:00
Модератор дискусії – Василь Расевич

18 листопада – Чернівці, кінотеатр «Чернівці», вул. Університетська 10, о 15:00
Модератор дискусії – Сергій Осачук

21 листопада – Одеса, український клуб Одеси, вул. Катерининська 77, о 14:00.
Модератор дискусії –  Діана Клочко

~~ ЧОМУ це ЦІКАВО? ~~

  • зазирнути у потаємне людської долі
  • пізнати правду -  зламати стереотипи

Стрічка описує три людські долі у вирі подій Другої Світової війни на Галичині: української, єврейської та польської. Опинившись між Гітлером і Сталіном, кожен з героїв своєї історії, ризикуючи життям, діяв згідно совісті. Незнані сторінки відомого минулого. Фільм демонструвався в кінотеатрах США, Канади, Німеччини, Англії та Франції.

Структура події:

1. Передмова режисерів
2. Демонстрація фільму (тривалість 90 хв.)
3. Дискусія (відеозапис в усіх містах показу)

~~ ЯК ПОТРАПИТИ? ~~

для участі у показі та дискусії просимо звертатися:

Катерина Неліпович (Київ, Харків, Одеса, Чернівці):
+38063 405 71 51, +38098 283 8632; sheptytsky.foundation@ugcc.org.ua

Анастасія Войтюк (Львів): +3806 6626 13 57, a.voytyuk@gmail.com

Для  акредитації ЗМІ просимо звертатися:
Любов Михайлюк (усі міста): +38050 331 73 354, lmykhalyuk@gmail.com

Просимо зголошуватися до 11 листопада (включно)

Інформаційні партрери:
5 Кана­л, ТВі, ZAXID.NET, Історична Правда (Вахтанг Кіпіані), Чорноморські новини,
Наш Собор, РІСУ, Радіо Марія, Медіапорт

Офіційна вебсторінка фільму: http://www.threestoriesofgalicia.com
Графік показів: http://www.threestoriesofgalicia.com/find-a-screening
Трейлер: http://www.youtube.com/watch?v=ZWGdjuHbc9U

Лъвів: Флешмоб «1933 рік в одній хвилині» - 16 листопада TOP

Флешмоб буде проведений 16 листопада о 15.00 на площі перед університетом Франка. Кількість людей необмежена!

Реєстрація на флешмоб до дня пам'яті жертв Голодомору:

https://docs.google.com/spreadsheet/viewform?formkey=
dDJlMmx4SGpMd0xJczl5OHBfVWZ5OHc6MQ


 
Canadian flag Торонто: Вечір українського письменства   - 17 листопада TOP

image

Літературно–мистецьке об’єднання „Слово”
при Науковому Товаристві ім. Шевченка в Торонті

запрошує на

 ВЕЧІР УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМЕНСТВА

що відбудеться в четвер, 17 листопада 2011 р.
в Канадсько-Українській Мистецькій Фундації
о год. 7:30 вечора
КУМФ: 2118-A Bloor St.W., 2-гий поверх
(між зупинками підземки High Park і Runnymede)

В програмі: 

  1. Вступне слово: Юрко Даревич

  2. Дещо про твори Любови Василів-Базюк з Торонта:
    Василь Сидоренко
    Читання творів: Авторка і Наталка Базюк

  3. Юрій Горліс-Горський і його роман “Холодний Яр”:
    Михайло Траф’як
    Читання уривків з роману: Василь Ахтемійчук, Ігор Томків, Галина Костюк
    Виставка творів: Юрія Горліса-Горського

  4. Розмова при каві, чаю і солодкім

Вступ за добровільними датками.

Торонто: Громадська зустріч з Романом Куциком і представлення книги Народна Війна – 20 листопада TOP
image

 

Crooks, Thieves and Russian Stagnation

TOP

http://www.bloomberg.com/news/2011-11-10/crooks-thieves-and-russian-stagnation-jeffrey-tayler.html
Nov. 10, 2011

Jeffrey Taylor

More than ten years ago, Vladimir Putin came to power partly on a wave of nationalist sentiment. Judging from the mood at a recent demonstration, Russia's nationalists no longer hold him in such high esteem.

“Down with the party of crooks and thieves!” was among the slogans aimed at Putin's United Russia Party at a march on Nov. 4 to mark “People’s Unity Day,” reported the newspaper Moskovsky Komsomolets. As many as ten thousand Russian nationalists, escorted by hundreds of police officers and even a police helicopter, converged in a southern suburb of Moscow to carry out the “Russian March.” The anti-corruption chants mixed with more traditional fare such as “Russia is for Russians, Moscow for Muscovites!” Contrary to expectations, no violence or arrests were reported.

Live Journal published a photo series showing the often hooded and masked youths raising their fists and thrusting their middle fingers at the cameras. One unexpected participant was the highly esteemed anti-corruption blogger Alexey Navalny. According to the newspaper Vedomosti, Navalny professed to see nothing dangerous in the Russian March, and said he had come to join in denouncing the crooks and thieves.

United Russia held a People’s Unity Day rally of its own that drew ten thousand people, according to RIA Novosti. The pro-Kremlin youth group Nashi managed to attract no fewer than fifteen thousand.

Meanwhile, Russia's media suffered no shortage of scandal, repression and political intrigue. Former Moscow Mayor Yuri Luzhkov defied expectations and returned to Moscow to testify as a witness – not as a suspect, at least yet -- in an investigation into the alleged embezzlement of 12.7 billion rubles of municipal funds on his watch. “I intend to answer honestly all questions put to me,” RIA Novosti quoted Luzhkov as saying. “I’ve got nothing to hide.”

In other news, the imprisoned former oil magnate Mikhail Khodorkovsky made a surprise cyber-appearance on the web site of the radio station Ekho Moskvy. He provided written answers, from jail in northern Russia, to listeners’ queries about a panoply of issues, including life behind bars, his future and that of Russia. He disavowed ambitions to run for president, though he considers himself a member of the “liberal intelligentsia,” and declared the “intelligentsia’s role in Russia” to be “not to struggle to gain power, but to change society.”

Calling Russia’s industrial base “30 to 50 years behind that of Europe,” Khodorkovsky warned that “we are on the brink of national suicide. Our attempt to hold on to imperial power, instead of trying to build a national state of law, has cost us very dearly.”

Putin, he wrote, has passed “the point of no return” and “won’t leave power on his own.” This leaves Russia to face “a long period of stagnation, political crisis, and a revolution” – “bloodless,” he hopes – that will result in a new government. “The task of the liberal intelligentsia is to defend the values of freedom and human rights during the years of stagnation, to soften the effects of the revolution, and become an active and constructive partner in the post-revolutionary coalition.”

In Russia for now, though, the intelligentsia is marginalized, and revolution, bloody or otherwise, hardly figures on anyone’s agenda. In an op-ed published in The Moscow Times, Vladimir Frolov, chief of the public-relations company LEFF Group, accused the ruling tandem of carrying out a “clumsy campaign to both embellish the rotten rule of former Soviet leader Leonid Brezhnev, best known for his extended period of stagnation, and to accentuate the ‘positives’ that the tandem’s extended reign would have in comparison with Brezhnev’s rule.”

Many former Soviets recall the Brezhnev era rather fondly, but not Frolov. In Brezhnev’s Soviet Union, according to Frolov, every feature of the “political and economic landscape was profaned by massive manipulation and imitation — from single-candidate elections to wasteful, nonsensical economic behavior. The state was a corrupt fraud bolstered by repression.”

In the supposedly capitalist Russia of today, “economic and business decisions are heavily skewed by systemic corruption that makes a mockery of normal market competition. This imitation, branded as ‘stability,’ is guarded by selective repression against potential challengers.”
-- Vladimir Frolov, chief of the public-relations company LEFF Group
In the supposedly capitalist Russia of today, “economic and business decisions are heavily skewed by systemic corruption that makes a mockery of normal market competition. This imitation, branded as ‘stability,’ is guarded by selective repression against potential challengers.” Furthermore, the members of the ruling tandem “have unleashed waves of cynical arguments justifying their decisions that violate the sense of dignity and self-respect of the Russian people.”

In such an atmosphere, the rude gestures of the youths in the Russian March seem, if not justified, then at least comprehensible.

* * *
Whatever its structural problems, Russia -- not long ago a major recipient of foreign aid -- is being called upon to take part in what might well be a Mission Impossible: saving the crisis-ridden Eurozone (as well as other economically troubled parts of the world). During a three-day visit, International Monetary Fund Managing Director Christine Lagarde stumped for money, saying at a news conference that “the IMF would welcome additional funding” from emerging economies such as Russia, the Moscow Times reported.

Not so fast, said Vyacheslav Smolyaninov, a strategist at UralSib Capital: “Russia, which has the world's third-largest international reserves, is well positioned among emerging economies to help the euro zone, but it is crucial for the country to understand bailout mechanisms," the paper quoted him as saying. Smolyaninov ventured that his country would wait and see "how the situation will evolve in a year." By that time it may be too late.

Jeffrey Tayler is Moscow correspondent for World View. He is a contributing editor at The Atlantic and the author of six books, including "Murderers in Mausoleums: Riding the Back Roads of Empire between Moscow and Beijing." The opinions expressed are his own.

 
Cold war-style blacklists? Wide ripples from Russian lawyer's death in prison. TOP

http://www.csmonitor.com/World/Europe/2011/1112/Cold-war-style-blacklists-Wide-ripples-from-Russian-lawyer-s-death-in-prison/%28page%29/2
November 12, 2011

Two Russian generals have reportedly called off a US visit after senators asked for a review of their visa requests. A proposed Senate bill would restrict visas for 60 Russians allegedly linked to the case of Russian lawyer Sergei Magnitsky.

Fred Weir

Sergei Magnitsky was just one statistic among more than 4,000 people who die each year after being consigned to Russia's overcrowded and brutality-plagued prison system.

imageBut the story of the dedicated corporate lawyer who died under suspicious circumstances in pretrial custody two years ago, after being arrested by the very police officers he had testified against in a major corruption case, has shocked the world and led to a wave of repercussions that could undo the tenuous "reset" that has thawed US-Russian relations since President Obama took office.

RECOMMENDED: The five most dangerous countries for journalists

Nataliya Magnitskaya, Sergei Magnitsky’s
mother, holds a photo of him and letters
he sent from jail.
Alexander Zemlianichenko/AP/File

 

The US Senate is considering a bill that would impose visa restrictions and financial penalties on 60 Russians allegedly involved in Mr. Magnitsky's imprisonment and death, while the State Department has already put less sweeping measures in place. Russia has retaliated with its own list of 11 US citizens, mainly associated with the detention center at Guantánamo Bay, who may not enter Russia.

But as US and Russian officials ratchet up their rhetoric and exchange cold-war-style blacklists, many who are closely involved with the case say they don't want to see it become a new source of division, but rather hope for an outcome that establishes new standards of international accountability.

"This is not an anti-Russian campaign by any means," says Bill Browder, founder of Hermitage Capital, once Russia's largest investment fund, for whom Magnitsky was working at the time of his 2008 arrest.

Backlash already

The controversy may already be taking a toll at the nuts-and-bolts level of US-Russia relations.

Two Russian generals of the Interior Ministry, which oversees police and internal troops, have reportedly called off plans to attend a conference on intellectual property rights in Washington next week after two senators,  Roger Wicker (R) of Mississippi and Benjamin Cardin (D) Maryland, urged the State Department to review their visa applications. The senators allege the two officers, Gen. Maj. Tatiana Gerasimova and Gen. Maj. Nikolai Shelepanov, were involved in the Interior Ministry's coverup of what happened to Magnitsky.

News agencies quoted The Coalition for Intellectual Property Rights, which organized the conference together with the US Justice Department, as saying it "had no indication that any of these officials were involved in the Magnitsky matter."

Mr. Browder's intense international lobbying efforts, aimed at forcing the Russian government to bring Magnitsky's alleged killers to justice, have been the driving force behind the sanctions announced in the United States, as well as a bill currently before the Canadian Parliament, and measures at various stages of development in several European countries.

Browder, once an active player in Russian financial circles and an early supporter of then-President Vladimir Putin, left the country in late 2005 and has since been banned from the country on "national security" grounds.

"This is an anti-impunity campaign to target the money and travel privileges of corrupt officials for the benefit of honest Russians," he says. "We have huge support among the Russian people for what we are doing."

As a lawyer working for Hermitage, Magnitsky uncovered what he later testified was a vast scam by top police officials to embezzle $230 million that Hermitage Fund companies had paid in corporate taxes in 2006. According to him, the corrupt cops used corporate seals and documents seized in a June 2007 raid on Hermitage's Moscow office to set up fake companies under the same names, which then applied for and received a full tax rebate.

Browder believes the scheme to defraud the state treasury of nearly a quarter of a billion dollars must have involved a wide range of conspirators, including tax officials and high-level government figures. Magnitsky appeared twice before the State Investigative Committee in 2008, where he described in detail how the theft had been carried out and named several police officials. The Interior Ministry, which oversees the police, subsequently assigned those same officers to investigate Magnitsky's claims and, in November 2008, they arrested him and charged him, ironically, with tax evasion.

A year later, Magnitsky was dead. According to a report issued last summer by a commission of human rights experts working under President Dmitry Medvedev, he had been systematically deprived of medical treatment, kept in appalling conditions, and denied access to his family.

Brutal quest for confession of guilt

On the night he died, prison officials kept an ambulance waiting for an hour while eight guards took Magnitsky into a holding cell in handcuffs as prison doctors stood by, says Valery Borshchev, a member of the Kremlin human rights council.

It has been established that he was beaten, even though he was in a critical state of health, in an effort to make him sign a confession of guilt," says Mr. Borshchev. "I don't think they meant to kill him, but taken all together, it led to his death."

The Interior Ministry has rejected the findings of the Kremlin human rights council, even though Mr. Medvedev appeared to endorse them last July, saying "[Magnitsky] is gone, and to all appearance, indeed some crimes were committed leading at least to this result."

The State Investigative Committee has extended its inquiry eight times, and is slated to report on Nov. 24.

"I have little hope that we will ever see this case investigated properly," says Borshchev. "Nobody [at the top] wants the real reasons it happened to be revealed."

Last month two doctors were indicted on charges of negligence, and they may go to trial. But Browder says the doctors are small fish. "These doctors are clearly guilty of the more serious crime of torture by deliberately withholding medical care from a gravely ill man, but that is not being addressed in the case against them," he says.

Out of 60 people, including high officials, who have been identified as involved, "58 have been fully exonerated," Browder says. "Only these two lowest-level people ... are being charged. They are clearly scapegoats."

Many Russian human rights veterans say that, despite the risk of worsening East-West relations, pressuring the government through international sanctions may be the only way to bring about justice in such cases.

"There are lots of miscarriages of justice in the Russian system, and no one ever answers for them, but Magnitsky was the employee of a prestigious foreign firm and many people worked to bring his story into the light," says Oleg Orlov, chairman of Memorial, Russia's largest human rights organization. "So, this kind of pressure, even if it gets denounced as 'interference into Russia's internal affairs,' is actually good for Russian citizens," he adds. "The case has become a lever that gives rise to real hopes that the system can be changed."

Browder echoes that sentiment in laying out the objectives of his campaign. The first is specific justice for Magnitsky, whose death hit Browder "like a knife through my heart."

The second, more important goal: "making sure that Sergei's death wasn't a meaningless death, but something that has changed Russia for the better."


 
У США вимагають звільнити Тимошенко та інших політичних в’язнів + ВІДЕО TOP

http://www.voanews.com/ukrainian/news/ukraine/Kaptur-11-09-2011-133464183.html
8 листопада 2011

image

«Я думаю, Україні доведеться дещо попрацювати над виправленням її репутації», – Марсі Каптур, автор резолюції, співголова української групи підтримки в американському конґресі.

На розгляд комітету із закордонних справ Палати представників США внесена нова резолюція по Україні. У документі Юлію Тимошенко та інших заарештованих членів колишнього українського уряду називають політичними в’язнями і вимагають від українського уряду терміново їх звільнити. Автор резолюції, співголова української групи підтримки в американському конгресі Марсі Каптур в інтерв’ю «Голосу Америки» заявила, що цією резолюцією хоче привернути увагу світу до погіршення ситуації з дотриманням демократичних свобод в Україні.

Одна із старійшин Палати представників Конгресу Сполучених Штатів Марсі Каптур надзвичайно стурбована ситуацією в Україні. За її словами вона завжди намагалась бути голосом на підтримку України у США і вважає сьогодні своїм обов’язком  звернути увагу на проблеми.

«Ми хочемо привернути увагу до подій в Україні, до правової системи в Україні, до того, що відбувається з членами опозиційних політичних партій. Звичайно, якщо хтось робив щось протизаконне, то правосуддя має відбутись у прозорому режимі. Але ситуація виглядає підозрілою, це якби у нашій країні представники лише однієї партії піддавались переслідуванням. Це виглядає підозріло, особливо арешти людей, які займали дуже високі посади. Це дуже незвично», – каже Марсі Каптур.

Конгресвумен розповіла, що посол України у США Олександр Моцик зустрівся з нею, щоб висловити застереження щодо мови резолюції. Особливе заперечення у нього викликав термін «політичні в’язні». Американський законодавець відмовилась змінити мову резолюції. За її словами останні події негативно відбились на репутації України у світі, і на заході добре розуміють, що насправді відбувається всередині країни.

«Я думаю, Україні доведеться дещо попрацювати над виправленням її репутації», – переконана американський законодавець.

Водночас Марсі Каптур вважає, що як США так і Захід не достатньо зробили для України:

«На мою думку, уряд Сполучених Штатів приділяє більше уваги іншим країнам. Наше посольство у Києві не є найбільшим у регіоні. Навпаки, воно досить мале, порівняно з іншими посольствами.

Зусилля, які ми докладаємо на допомогу фермерам в Україні це просто сором. Захід міг зробити набагато більше, щоб допомогти дрібним підприємцям. Інтереси великого бізнесу представлені, а малі виробники, які насправді годують українців, сьогодні продовжують бути приниженими. Це страшна трагедія України. Тому я не думаю, що Сполучені Штати та Захід справді співпрацюють з Україною, яку я знаю, яку я б хотіла бачити. Ми звичайно зробили більше ніж інші, але не у тих секторах, які я вважаю критичними після проголошення незалежності».

Після внесення резолюції на розгляд комітету, Марсі Каптур працює над тим, щоб організувати термінові слухання по Україні у Палаті представників Конгресу США.



Екс-прем'єри Бельгії та РФ закликають Європу натиснути на Росію TOP

http://www.unian.net/ukr/news/news-464359.html
25.10.2011

Колишніпрем`єр-міністри Бельгіїта Росії Гі ВЕРХОФСТАДТ і Михайло КАСЬЯНОВ закликають Європу на тиснутинанедемократичну Росію, правлячий режимякої «прагне залякати не лише власних громадян, але й решту світу».

The New York Times повідомляє, що Г.ВЕРХОФСТАДТ і М.КАСЬЯНОВ зі сторінок The International Herald Tribune звертаються до «дійсних друзів Росії» з відозвою: «Прийшов час відкрито й чесно визнати, що Росія є не демократією, а дедалі крихкішою державою під управлінням авторитарного режиму, який прагне залякати не лише власних громадян, але й решту світу. Час провести на Заході широку й публічну дискусію про те, як можна підтримати демократію і верховенство закону в Росії і як зовнішньому світу слід ставитися до Росії, її правителів і російського суспільства, включаючи опозицію й незалежні громадські організації».

Спираючись на Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі, прийнятий у 1975 році в Хельсінкі, автори публікації заявляють: «Ми маємо намір ініціювати новий хельсінкський процес, почавши обговорення російської демократії - знову в Хельсінкі - 9 і 10 листопада. Серед практичних кроків, які можуть стати предметом розгляду, - відмова від визнання майбутніх виборів у Росії легітимними. Крім того, до Росії не має бути шанобливого ставлення в Раді Європи і ОБСЄ, а російській парламентській делегації не має надаватися теплий прийом у Страсбурзі».

«Умовою співробітництва з російськими лідерами має стати дотримання ними міжнародних конвенцій, учасницею яких є Росія, - цитує відозву «Инопресса». - Більш того, на російських чиновників, замішаних у корупції та придушенні свобод, слід накласти реальні санкції. Як би незручно це не виявилося для традиційної «реалполітик» Євросоюзу, в нинішніх обставинах доцільно подумати про те, щоб відкласти зустріч у верхах між Росією і ЄС, яка має відбутися в грудні, після пародії на вибори до нижньої палати парламенту. Угода, що перебуває в стадії переговорів, про партнерство й співробітництво Росії з ЄС також має краще відображати ці реалії. Для дійсних друзів Росії настав час сказати своє слово», - вважають Г. ВЕРХОФСТАДТ і М. КАСЬЯНОВ.

Canadian philanthropists donate over $1.3 million to Ukrainian Catholic University in Lviv TOP

TORONTO – James Temerty, a prominent Canadian businessman and philanthropist, has donated $1.2 million to fund Ukrainian-Jewish interfaith relations at Lviv’s Ukrainian Catholic University (UCU).

The major gift was announced by Borys Wrzesnewskyj, a former Canadian parliamentarian, on Nov. 12 in Toronto after a meeting with the university’s rector, Rev. Fr. Borys Gudziak, who has been traveling throughout North America in an effort to raise funds for the university.

UCU is one of Ukraine’s leading educational institutions. More than 1,500 students are enrolled in full- and part-time study at the Lviv-based university. It houses six research institutes and is the only Catholic university in the former Soviet Union. The university has been a frequent target by government since President Viktor Yanukovych came to power.

Other gifts announced included a $100,000 donation from the Wrzesnewskyj family, a $5,000 gift from the Ukrainian Credit Union Limited, a financial institution founded in 1944, as well as from individual donors.

The Temerty funds will be used to create three endowed professorships at UCU. One will be dedicated to the Ukrainian-Jewish encounter and interfaith relations, another for a program of Jewish studies in the context of Central and East European history, and the third for biblical studies.

Temerty, who was born in Donetsk Oblast and is of Orthodox faith, has been a driving force in opening a dialogue between the Ukrainian and Jewish communities. He is the founder of the Ukrainian Jewish Encounter, an initiative launched in 2008 to promote stronger and deeper relations between Ukrainians and Jews. Along with his other philanthropic activities, Temerty has made large donations to the Business School of the University of Kyiv Mohyla Academy. Temerty is the founder and chairman of Northland Power, which develops and operates clean and green power generation projects, primarily in three Canadian provinces.

 
Interview with ultra-bandurist Yaroslav Dzhus, 30 October 2011, by Anna Dombrovska TOP

image

https://www.youtube.com/watch?v=bOdnqFoRx8g&feature=player_embedded

Від Януковича вимагають захистити українську мову TOP

http://maidan.org.ua/2011/11/vid-yanukovycha-vymahayut-zahystyty-ukrajinsku-movu/
9 листопада 2011

Президентові України
Вікторові Федоровичу Януковичу

Звернення

з вимогою накласти вето на Закон України № 6342 «Про внесення змін до Закону України «Про телебачення та радіомовлення» (щодо приведення у відповідність із вимогами Європейської Конвенції про транскордонне телебачення до програмної концепції мовлення)»

3 листопада 2011 року Верховна Рада України здійснила антиукраїнський крок, прийнявши у другому читанні та в цілому Закон № 6342 «Про внесення змін до Закону України «Про телебачення та радіомовлення» (щодо приведення у відповідність із вимогами Європейської Конвенції про транскордонне телебачення до програмної концепції мовлення)». Сама назва Закону (та частина, яка в дужках) не відповідає його змістові, а посилання на Європейську Конвенцію про транскордонне телебачення є великим законодавчим шахрайством. У цій Конвенції, зокрема, в пункті 1 статті 10, який автор нового Закону Олена Бондаренко процитувала не повно і не точно у Пояснювальній записці, зовсім не йдеться про квоти музичних творів. Крім того, Конвенція жодним чином не стосується радіомовлення.

Щоб не бути голослівними, процитуємо цей пункт: «Кожна Сторона, що здійснює трансляцію, забезпечує, у разі доцільності й із вжиттям відповідних заходів, виділення телемовником, який підпадає під її юрисдикцію, більшої частини свого трансляційного часу європейським творам, за винятком часу, відведеного для новин, спортивних подій, телевізійних ігор, реклами, послуг телетексту й телепродажу. Це співвідношення з урахуванням зобов’язань телемовника перед своїми телеглядачами щодо інформаційних, освітніх, культурних та розважальних програм досягається поступово, на підставі відповідних критеріїв».

Квотування національного медіа-продукту європейськими державами на телебаченні не може суперечити положенням даної Конвенції щодо надання більшої частини ефіру європейській медіа-продукції, оскільки  українські програми є також європейськими. Як засіб підтримки вітчизняного культурного продукту, квотування  застосовується й у країнах Європи, що є сторонами Конвенції (наприклад Франція, Іспанія, Нідерланди).

Відповідно до внесених Верховною Радою України змін, у загальному обсязі мовлення кожної телерадіоорганізації зменшено вдвічі національний аудіовізуальний продукт – до 25 відсотків. А квоти на музичні твори українських авторів і виконавців, які  повинні становити не менше 50 відсотків загального щотижневого обсягу мовлення,  скасовані повністю. Прикметно, що скорочення і скасування квот торкнулося лише музичних творів українських авторів і виконавців. Для інших програм українського виробництва збережено квоту 50 відсотків.

Зміст нового Закону є відверто лобістським в інтересах виключно іноземного шоу-бізнесу та іноземних власників засобів масової інформації. Після того, як внаслідок прийняття цього Закону у першому читанні в Україні відбулися акції протесту й чимало авторитетних людей у зверненнях, дискусіях, заявах висловили категоричне неприйняття позиції його розробників, здавалося, що влада дослухалась до голосу народу й відправила проект у небуття. Тому витягання з шухляди й швидке його ухвалення не можна розцінювати інакше як провокацію з метою збурення громадськості, нагнітання протистояння в суспільстві, яке може бути вигідне лише антиукраїнським силам.

Зменшення квоти на національний аудіовізуальний продукт у мовленні телерадіоорганізацій і повне скасування квоти на звучання творів українських авторів та виконавців викликало обурення громадян України, митців, журналістів, музикантів. Таке безпрецедентне рішення спрямоване проти національної культури та інформаційного простору, порушує мовні права українців. Це призведе до фактичного витіснення національної аудіовізуальної продукції з радіо та телебачення, які є головними інформаційними, культурно-розважальними та пізнавальними джерелами для українського суспільства.

Внаслідок реалізації цього Закону значно зменшиться кількість вітчизняних передач (програм, фільмів, музики) на радіо і телебаченні, що вдарить як по глядачах, так і по працівниках телебачення, культури, шоу-бізнесу – акторах, тележурналістах, музикантах, режисерах, відкриє шлях до безконтрольного захоплення ринку іноземним телепродуктом і музикою за рахунок вітчизняної. Відсутність квот щодо звучання українських авторів та виконавців на радіо призведе до зникнення української музики з ефіру, а не вирішить проблему одноманітності існуючих радіостанцій, адже жанрова різноманітність досягається шляхом надання ліцензій радіостанціям різних напрямків.

Скасування ж такої державної підтримки суперечить закріпленому в статті 11 Конституції обов’язку держави сприяти розвиткові української культури. Тому ми звертаємося до Вас як до гаранта Конституції, прав і свобод людини та національних інтересів, чиєю особистою відповідальністю є її неухильне дотримання, з вимогою накласти президентське вето на прийнятий Верховною Радою України 3 листопада 2011 року проект Закону № 6342 «Про внесення змін до Закону України «Про телебачення та радіомовлення» (щодо приведення у відповідність із вимогами Європейської Конвенції про транскордонне телебачення до програмної концепції мовлення)».

В разі ж підписання цього Закону ми будемо змушені перейти до активної оборони прав виробників та споживачів українського медіа-продукту, закликаючи до бойкоту тих засобів масової інформації, де переважатиме іноземний медіа-продукт, та, користуючись своїм правом споживача, звертатись до адміністрації закладів культури, відпочинку, громадського харчування припинити трансляцію іноземних музичних, розважальних та інших програм, вказуючи при цьому на винуватців, чиї дії (прийняття, підпис) призвели до набуття чинності такого Закону.

Нам не байдуже, в якому інформаційному просторі виростатимуть наші діти, які медіа-продукти формуватимуть їхній світогляд, які цінності – українські чи іноземні – прищеплюватимуться їм за допомогою теле- та радіоефіру. Зрештою, в ситуації інформаційних воєн, які час від часу ведуться проти нашої держави з-за кордону, це є питанням національної безпеки України.

Відповідь на звернення просимо надіслати за адресою:

вул. 3-го Інтернаціоналу, 105, кв. 3,
м. Ірпінь Київської обл., 08200
Свистовичу Михайлу Богдановичу

Громадянський рух «Відсіч»
Михайло Свистович

Рух добровольців «Простір свободи»
Марта Руда

Звернення підтримали:

Голова Координаційної ради з питань захисту української мови
при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. В.Стуса,
член Національної спілки журналістів України
Тарас Марусик

Професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»,
Надзвичайний і Повноважний Посол України
Володимир Василенко

Голова Київського благодійного фонду імені О. Гірника «Українським дітям – українське слово», Народний депутат України
Юрій Гнаткевич

Професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Лариса Масенко

Народний депутат України
Олесь Доній

Професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Володимир Панченко

Професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, заслужений журналіст України, заступник голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка
Олександр Пономарів

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, виконавчий директор Ліги українських меценатів
Михайло Слабошпицький

Голова Центру громадських ініціатив «Інформаційне суспільство», голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (2005-2009 рр.)
Віталій Шевченко

Професор Київського міжнародного університету, Заслужений діяч науки і техніки України, член Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта»  ім. Тараса Шевченка
Іван Ющук

Доцент кафедри української мови Національного університету «Львівська політехніка», депутат Львівської обласної ради, заступник голови Комісії з питань освіти й науки
Ірина Фаріон

Старший науковий співробітник Інституту української мови НАН України
Оксана Данилевська

Директор Всеукраїнської громадської організації «Громадський рух «Не будь байдужим!»
Оксана Левкова

Голова постійної комісії Київської міської ради з питань культури та туризму, член Національної спілки журналістів України
Олександр Бригинець

Редактор сайту «Слово і діло», правозахисник
Володимир Богайчук

Заступник голови громадської організації  «Люстрація»
Олександр Куліковський

Голова Комітету захисту українських журналістів
Микола Закалюжний

Генеральний директор Фундації ім. Олега Ольжича, Заслужений працівник культури України
Сергій Кот

Директор дитячого видавництва «Прудкий равлик», член Національної спілки письменників України
Леся Воронина

Ректора НПУ ім. М. Драгоманова закликають не ганьбитись підтримкою антиукраїнського законопроекту TOP

http://maidan.org.ua/2011/11/rektora-npu-im-m-drahomanova-zaklykayut-ne-hanbytys-
pidtrymkoyu-antyukrajinskoho-zakonoproektu/

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ

Координаційної ради з питань захисту української мови

при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. В.Стуса

до ректора Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова

академіка НАПН України, проф. Андрущенка В. П.

щодо законопроекту народних депутатів України С.Ківалова та В.Колесніченка

“Про засади державної мовної політики”

Шановний Вікторе Петровичу!

Експерти Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. В.Стуса, які готували висновок щодо законопроекту народних депутатів України С.Ківалова та В.Колесніченка “Про засади державної мовної політики” (№ 9073 від 26.08.2011), вважають, що згаданий законопроект майже повністю відтворює поданий рік тому законопроект № 1015-3 “Про мови в Україні” Єфремова-Симоненка-Гриневецького, який був негативно оцінений не лише профільними комітетами Верховної Ради України, українськими науковими інституціями і громадськими організаціями, а й Верховним Комісаром ОБСЄ у справах національних меншин та експертами Венеціанської Комісії. Внесені до законопроекту косметичні поправки не змінили його спрямованості на підрив статусу української мови як державної та її витіснення з ужитку в усіх сферах публічного життя в більшості областей України. На думку експертів, прихованою метою законопроекту Ківалова-Колесніченка є легітимізація русифікації України, яка здійснюється нинішньою владою на вимогу Росії. Цей висновок підтримали десятки громадських організацій. Його передано Верховному комісарові у справах національних меншин Кнуту Воллебеку під час його зустрічі з представниками Координаційної ради з питань захисту української мови 11 жовтня цього року.

Яким же було наше здивування, коли в блозі народного депутата України, голови Ради Всеукраїнської громадської організації «Правозахисний громадський рух «Російськомовна Україна» Вадима Колесніченка, розміщеному на сайті інтернет-видання «Українська правда», з’явилася інформація про те, що Ви і відомий вчений-мовознавець Л.Мацько та вчений секретар О.Ярошенко підписали експертний висновок від 7 жовтня 2011 року на підтримку законопроекту «Про засади державної мовної політики». Ви, зокрема, зазначили: «Загалом запропонований проект закону відповідає законодавству України, міжнародним зобов’язанням та заслуговує на прийняття з урахуванням висловлених зауважень».

Спочатку ми не йняли цьому віри і сприйняли таке повідомлення як провокацію, як наклеп на Вас і Ваших співробітників. Ми були переконані, що подібне немислиме для очолюваного Вами вищого навчального закладу, особливо після того, як 20 вересня 2011 року стіни рідної альма матер відвідала видатна поетеса Ліна Костенко, якій на зустрічі з викладачами та студентами було присвоєно звання почесного професора. Це велика честь і велика відповідальність для будь-кого. Тепер у ряду вузів, в яких Ліна Василівна стала почесним професором – а це Київський національний університет «Києво-Могилянська академія», Львівський національний університет і Чернівецький національний університет – є і Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова.

На тій зустрічі Ліна Костенко висловила думку, що між «педінститутом імені Горького та НПУ ім. Драгоманова – велика різниця. Тут казали, що він вільний від ідеологічних облуд. Я думаю, це справді так». Звертаючись до авдиторії, вона сказала: «Це радянський спадок, що в нашій країні не поважають учителів, зокрема і вчителів української мови та літератури. Але ж були люди, які боролися за цю саму українську мову. І що ж тепер: прийшли ті, хто хочуть знищити те, заради чого вони боролися і віддавали життя? Навіщо нам замінювати українську мову російським матом?».

А ще Ліна Василівна, апелюючи передовсім до студентства, підкреслила: «Коли в нас з’являться люди, які нічого не будуть боятися, крім ганьби України, отоді буде Україна». І такі люди в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова є. Це Ваші студенти і викладачі, які оприлюднили колективне звернення до Вас із вимогою терміново відкликати свій підпис під згаданим вище експертним висновком.

З огляду на викладене просимо Вас переглянути рішення про підтримку законопроекту народних депутатів України С.Ківалова та В.Колесніченка “Про засади державної мовної політики” (№ 9073 від 26.08.2011) і відкликати свої підписи під цим документом.

З повагою,

Голова Коордради, член Національної спілки журналістів України
Тарас Марусик

Звернення підтримали:

Професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»,
Надзвичайний і Повноважний Посол України
Володимир Василенко

Професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Лариса Масенко

Голова Київського благодійного фонду імені О. Гірника «Українським дітям – українське слово»,Народний депутат України
Юрій Гнаткевич

Автор «Мовного балансу України», політтехнолог, віце-президент Української PR Ліги
Олег Медведєв

Професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Володимир Панченко

Професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
Заслужений журналіст України, заступник голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім.  Т. Шевченка
Олександр Пономарів

Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, виконавчий директор Ліги українських меценатів
Михайло Слабошпицький

Голова Центру громадських ініціатив «Інформаційне суспільство», голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (2005-2009 р.р.)
Віталій Шевченко

Професор Київського міжнародного університету, Заслужений діяч науки і техніки України, член Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка
Іван Ющук

Доцент кафедри української мови Національного університету «Львівська політехніка», депутат Львівської обласної ради, заступник голови Комісії з питань освіти й науки
Ірина Фаріон

Старший науковий співробітник Інституту української мови НАН України
Оксана Данилевська

Директор Всеукраїнської громадської організації «Громадський рух «Не будь байдужим!»
Оксана Левкова

Голова постійної комісії Київської міської ради з питань культури та туризму, член Національної спілки журналістів України
Олександр Бригинець

Громадянський рух «Відсіч»
Михайло Свистович

Редактор сайту «Слово і діло», правозахисник
Володимир Богайчук

Заступник голови громадської організації «Люстрація»
Олександр Куліковський

Голова Комітету захисту українських журналістів
Микола Закалюжний

Генеральний директор Фундації ім. Олега Ольжича, Заслужений працівник культури України
Сергій Кот

Директор дитячого видавництва «Прудкий равлик», член Національної спілки письменників України
Леся Воронина

Неонацизм і ВО "Свобода" TOP

http://www.pravda.com.ua/articles/2011/10/27/6708115/
 27 жовтня 2011

Тарас Возняк

Про що йдеться? А про виданий чільним ідеологом ВО "Свобода" Юрієм Михальчишиним посібник по навчанню соціал-націоналізму – читай "націонал-соціалізму " – "Ватра. Версія 1.0", надрукований у Львівському видавництві "Євросвіт" у 2010 році.

[…]

По-суті, це скорочена програма NSDAP – нацистської партії Німеччини, якщо хто не знає. Наведу маленький, проте дохідливий фрагмент цієї абетки.

"Якого культурного оновлення домагається NSDAP? – NSDAP домагається відновлення німецького духу шляхом систематичного плекання німецької культури, науки, мистецтва та освіти.

Хто є головним ворогом культурного оновлення Німеччини? – Жидівство, яке систематично підважує німецький дух тим, що наповнює культурні установи, такі як преса, театр, наука, література, брехливим духом.

Яким чином NSDAP може розібратися з таким запеклим ворогом? – Шляхом вимоги усунення жидів з усіх німецьких культурних установ. Жид не може й не повинен мати права бути носієм німецького просвітництва та духу...

Хто пише сьогодні більшість німецьких газет? – Жид!

Хто повинен писати їх у майбутньому? – Німець!

Хто становить значний відсоток наших університетських викладачів? – Жид!

Хто в майбутньому матиме право стати викладачем у німецькому університеті? – Німець!"

І – пішло-поїхало.

Тут і "Програма фашистського руху", і вже сама "Програма NSDAP – 25 пунктів", "Чому саме SA?" Ернста Рьома – творця нацистських штурмових загонів, "Програма Національної фашистської партії Італії".

Завершенням цього параду партійних програм текст самого укладача та перекладача Юрія Михальчишина "Революційний соціал-націоналіст".

І це тільки початок.

Однак, якщо б цей збірник опусів творців фашистської та нацистської ідеології міг би припадати пилом десь у архівах і бути цікавим дослідникам, то це не викликало б ніякого спротиву. Однак різкий спротив викликають кілька інших аспектів цього видання.

Перший: спроба реанімувати цю збанкрутілу й визнану злочинною ідеологію. Так, наші крутії, розуміючи те, що наражаються на осуд і навіть переслідування за пропаганду расистської та ксенофобської ідеології, поміняли місцями слова у визначенні своєї політичної орієнтації.

Тільки в такій незрілій демократії, як у нас, могли офіційно зареєструвати Націонал-соціалістичну партію України.

[…]

Другий: активна спроба пропаганди, яка набирає не лише архаїчних форм друкованого видання, але й модерних форм електронного видання та сучасних інтерактивних форм впливу на суспільство. Особливо на незрілу молодь.

[…]

Третій і найогидніший: тексти нацистських вовкулак пересипані не лише безсмертними творами Юрія Михальчишина, але й ряду інших українських авторів – Олега Ольжича, закатованого гестапо в нацистському концтаборі Заксенхаузен у 1944 році), Юрія Липи,Олени Теліги, розстріляної нацистами в Бабиному Яру 1942 року, Ярослава Стецька, який разом з однодумцями 30 червня 1941 проголосили Акт проголошення Української Держави...

Ось така ось маніпуляція.

Не виявилося серед авторів, на моє здивування, Степана Бандери. Хоч є текст про нього, такого собі Нахтігаля & Зірки з Неба, називається "НАШ Бандера". Бо публіцистику самого Бандери вони вважають не гідною справжнього соціал-націоналіста.

Між тих авторів є й культурні і політичні діячі, і люди обдаровані, і не надто. Однак огиду викликає спроба вже вкотре приторочити український національний рух та українську національну думку до нацистської колісниці, яка вже давно загриміла у Валгаллу.

У совєтські часи цілі бригади КДБшних писак прикладали титанічних зусиль, щоб прирівняти український національний рух і українську національно-визвольну боротьбу 30-50-х років до колабораціонізму з нацистами та нацизмом, тобто націонал-соціалізмом.

Ціла стаття [ тут ]

Ukraine expects 'much lower' 2012 gas price TOP

image

http://www.themoscowtimes.com/business/article/ukraine-expects-much-lower-2012-
gas-price/447178.html

07 November 2011

Ukraine expects to pay a "much lower" price for natural gas imported from Russia next year, First Deputy Prime Minister Andriy Klyuev said.

"I assure you this is going to be much lower than the current price," Klyuev told lawmakers Friday in Kyiv. The two countries are negotiating over a new contract or changes to the existing agreement, he added.

The country expects gas talks with Russia to end this month, Klyuev said, the Interfax-Ukraine news agency reported Friday.

Ukraine is seeking to reduce the price it pays for gas and slash imports to 27 billion cubic meters a year from an estimated 40 billion in 2011. Should price talks with Russia fail, the government will raise domestic gas tariffs to unlock the next tranche of a $15.6 billion loan from the International Monetary Fund, President Viktor Yanukovych said Oct. 18.

Ukraine received $3.4 billion from the IMF before payments under the program were halted in March. Ukraine failed to persuade the IMF to resume the loan program, its central bank indicated Friday, stripping the country of a key funding option as it confronts a looming currency crisis.

"The IMF mission is completing its work in Ukraine," the bank said in a statement.

"The central bank hopes that the International Monetary Fund and the government will resolve all issues … in the nearest future, which will allow [Ukraine] to receive the next tranche, which is crucial for the advancement of reforms."

The IMF halted payouts under the program after the government delayed unpopular reforms such as raising domestic gas prices.

The government, wary of losing popularity in the run-up to parliamentary elections next October, refused point-blank to raise gas prices, a source close to the talks with the IMF said last week.

Analysts say the absence of IMF financing, supposed to boost central bank reserves by about $1.5 billion per quarter, is likely to increase depreciation pressure on the hryvna currency.

Domestic hryvna liquidity has shrunk as banks convert all funds into foreign currency.

"According to local banks, the liquidity crisis is severe and fuels expectations of default on domestic debt and devaluation," Commerzbank analyst Barbara Nestor said in a note Friday.

The IMF deadlock highlights Ukraine's growing dependence on Russia.

Analysts say a new gas deal with Russia would likely involve some concessions by Kyiv, such as allowing Gazprom to buy into Ukrainian gas pipelines that deliver Russian gas to Europe.

Nestor said Ukraine could also agree with Moscow on extending the term of a $2 billion loan due in December while boosting its size to $6 billion.

This would make it harder for Yanukovych's government to pursue its stated goal of joining the European mainstream because Russia would rather see Kyiv join its own customs union.

(Bloomberg, Reuters)

Canada taking lead on democracy in Ukraine TOP

The Hill Times
OCTOBER 31, 2011

It is crucial that Canada finds the public policy approach that will help Ukraine reach an international stature that will allow it to become a country comfortable in the full spectrum of its international relations.

image of Oksana Bashuk Hepburn Oksana Bashuk Hepburn


Prime Minister Stephen Harper stepped forward and called upon Ukraine’s president, in a letter, to address the escalating crisis of confidence in that country’s progress toward democracy. It was a direct and resounding call for a reversal of the recent spate of ‘legal’ attacks against opposition leaders. Although the Prime Minister’s language was unequivocal—it warned of “potential negative impact”—the message was unmistakably from one friend to another one on the verge of losing his way.

The Prime Minister’s letter dealing with the conviction of Ukraine’s opposition leader Yulia Tymoshenko, is a serious response to a serious situation. Will Mr. Yanukovych be persuaded?

Canada’s friendship has been evident from the very first days of Ukraine’s independence where the vast Ukrainian Canadian community, which helped build Canada, has long cherished the hope of an independent and democratic Ukraine. Other Canadians have been party to that dream; its leaders have done much to support it. However, there is now a universal quandary among democratic nations: how best to deal with the crumbling pillars of Ukraine’s democracy?

The knee-jerk reaction is to impose sanctions on the guilty party or to close down the various ways in which support is being offered. History has shown that this approach is flawed; particularly when there are conditions such as exist today.

First of all, there are other world forces that are quite supportive of a deviation from a path to democracy and stand ready to assist in such a way as to mitigate against any negative effects of sanctions from western countries.

Secondly, there is, clearly, a major segment of Ukraine’s population striving against current actions of the government; seeking the same goal as those supported by Canada. They would bet he first to suffer under a regime of sanctions or withdrawal of aid.

Much is at stake here. Canada has contributed more than $400-million in aid money to Ukraine since 1991; some 40 projects have been implemented or in progress. An additional $25-million was announced during the visit to deal with the further clean up of Chernobyl nuclear disaster and expanded youth exchange programs.

It is crucial that Canada, for one, finds the public policy approach that will navigate the current difficulties and assist Ukraine to reach an international stature that will allow it to become a country comfortable in the full spectrum of its international relations. A democratic government is a “sine qua non” for this to mature. Admonishing Ukraine for the current situation is not the last step, it is the first.

Building upon the Prime Minister’s step and statements by the Minister of Foreign Affairs and others, Canada’s Parliament held a special debate on the erosion of Ukraine’s democracy. All parties participated. The good will was evident but there was a shortage of constructive steps to counter the developing situation. The nascent trade negotiations drew considerable attention. Indeed, they offer one opportunity to emphasize the critical conditions required to conclude a deal.

Also, there was mention of refocusing aid on NGO and civic society development and greater emphasis on youth exchanges. (Surprisingly, the restriction on visas—barring travel to Canada—and freezing of personal assets was not mentioned yet punishes rogue politicians and judges rather than ordinary folk.) As good as these ideas are, the reality is that brute force leadership trumps good but powerless citizenry and the West must find fresh approach to countering a nation’s lack of freedom, rule of law and abuse of human rights.

The events in Ukraine have huge implications. If the large space that was the former Soviet Union is allowed to replace its dictatorial regime with merely other bad governments what hope is there for going forward? What does it mean for the Arab Spring? The helplessness of democracies at this point in time is untenable.

The big question is how to deal with dysfunctional regimes short of forceful interventions? Ukraine provides a leadership opportunity for Canada to find a modus operandi with valuable lessons for the world community.

The issue will require further consideration, like those heard in Parliament, at the international level. To this end, Canada might urgently sponsor a global round table of experts to generate a feasible way forward. One hesitates to put forward process solution when substantive ones are so urgently needed, however an important benefit of further deliberation would be to cast a light on the role Russia is playing in the region’s democratic backsliding, their present support of Ms. Tymoshenko notwithstanding.

This is not the time to look for ways to punish Ukraine collectively. Now is time for Ukraine’s friends to call it the way they see it, target those responsible, and then to proceed with strategies designed to prove the unmistakable merits of democracy. If this is combined with concrete measures of non-patronizing support toward that goal, then democratic values will have trumped authoritarianism. And there will be many winners.

Oksana Bashuk Hepburn is a former senior policy adviser to the government of Canada and co-director of a CIDA how- Canada-governs program for Ukraine’s ministers and deputy- ministers from the early years of Ukraine’s independence.

Ukraine’s last chance? TOP

http://www.nybooks.com/blogs/nyrblog/2011/nov/09/ukraines-last-chance/
November 9, 2011

image
Sergei Supinsky/Getty Images
Ukrainian opposition lawmakers shout "Shame," next to a giant poster featuring former Ukrainian Prime Minister Yulia Tymoshenko with the slogan 'No political repression,' while pro-president parliament members applaud as President Viktor Yanukovych addresses the parliament, September 6, 2011, Kyiv

Timothy Snyder

Few countries have a better case for sovereign government and the rule of law than Ukraine. Even today you can take a short ride from the capital Kyiv, as I did a couple of weeks ago, and speak to villagers who still remember the catastrophe of 1933, when Ukraine was a republic of the Soviet Union, and more than three million of its inhabitants starved when Stalin decided to blame the Ukrainian people for the failures of his own policy of collective agriculture. Intermingled with these recollections are memories of the German invasion only eight years later, which brought a second starvation campaign alongside the better known crimes of the Holocaust. In a world where food was a scarce resource, both Stalin and Hitler were obsessed with the Ukrainian “breadbasket,” and millions of Ukrainians died as a result.

About eight decades after the famine of 1933, and two decades after the end of the USSR, the strategic resource that binds Ukraine to both Moscow and Berlin is not food but natural gas.

[…]

The imprisonment of Tymoshenko has attracted the world’s attention, but it is only the latest outrage of the Yanukovych regime. The basic problem in Ukraine, and the one Yanukovych promised to solve in his 2010 electoral campaign, is corruption. Thus far he has delivered the opposite. He has worked to undermine the separation of powers, which has functioned reasonably well since Ukraine gained its independence in 1991. He has delayed elections when it seemed that candidates from his Party of Regions might lose. He uses the tax bureau and the tax police to harry opponents. A former minister of the interior has been held in jail for ten months without being charged. And the president has consolidated control of Ukrainian industry and pipelines in the hands of the rich men from the Donetsk region who support him.

Earlier this fall, Ukraine was about to sign an Association Agreement that would have opened EU markets to Ukrainian exports, a symbolic step in the direction of EU membership. Now European integration is looking much less likely. After Tymoshenko was convicted, Yanukovych was disinvited from a planned visit to Brussels (he went to Havana instead, to promote economic relations with Cuba). Most leading EU politicians are probably happy to have a reason not to have to trouble with Ukraine, given their own current problems. But even the few top-tier European leaders who support Ukraine’s integration into the EU—such as Carl Bildt of Sweden and Radek Sikorski of Poland— have now been offended. And in late October, Poland, Hungary, and the Czech Republic, the eastern member states with a strategic interest in admitting Ukraine, issued a statement to the effect that they cannot envision an Association Agreement in the current situation.

Nor has the Tymoshenko case helped relations with Russia. The most superficial western analyses associate Ukrainian authoritarianism with the pro-Russian sympathies of Ukrainian leaders, but the picture is much more complex. It is true that during the Orange Revolution Russia supported Yanukovych and opposed Tymoshenko. But it is far from clear that Putin now has the same preferences. After all, the trade arrangement just deemed criminal in a Ukrainian court is one Putin negotiated himself. Does the Yanukovych regime believe that it can now renegotiate that deal? If so it is hard to know what they think they have to bargain with. Early in his term Yanukovych conceded pretty much everything Moscow has said that it wanted from Ukraine, above all naval basing rights at Sevastopol for the next quarter century. What Russia will want next is something that Yanukovych cannot concede: control over Ukrainian industry and natural gas pipelines—the very assets that have made Yanukovych’s own crucial supporters the very rich men that they are.

This is why the diplomatic pose Yanukovych adopts is so transparent to the parties directly concerned. He threatens the Russians that Ukraine will join the European Union, but makes that impossible by imprisoning Tymoshenko. He threatens the Europeans with a rapprochement with Russia, although by now everyone in Brussels with any interest in Ukrainian affairs knows that his backers cannot really allow this. Ukraine’s foreign policy is thus a double bluff, and the true danger is that its architect does not grasp the implications of this, and will find himself very soon with no options. Meanwhile, the vast majority of Ukrainians—including most of Yanukovych’s own key backers— wish for their country to join the European Union.

Ukraine has long been a borderland between greater powers. What is different about the present moment is that it is now an independent state, and that it has become a borderland between two authentically different approaches to foreign relations. The European Union has no interest in admitting Ukraine as it is today, but might be interested in admitting the orderly, lawful eastern neighbor it might one day become. Russia has no interest in the rule of law in Ukraine, but is happy to exert influence upon its territory as part of its efforts to control the distribution of natural resources and reassert its power in the post-Soviet space.

It is possible that Yanukovych really does not understand that the European Union cares about law rather than about territory; he may therefore find himself, simply as a matter of weakness, falling under the sway of a Russia that, unlike the EU, does reason in traditional geopolitical categories. This would be the perfectly natural outcome of Yanukovych’s understanding all politics in personal terms—as matters of rivalry over wealth, and then revenge. But statehood must be, at some point, a willing acceptance of principles. Contrary to what Yanukovych seems to think, freeing Tymoshenko would matter not because the West likes her and doesn’t like him. It would matter because it would show that Ukraine could become a state governed by law, which is what Ukrainians themselves need more than anything else.

Timothy Snyder is Professor of History at Yale. His latest book, Bloodlands: Europe Between Hitler and Stalin, was published last year. His new book with Tony Judt, Thinking the Twentieth Century, will be published in February.

Lawyer: Ukraine's ex-PM Tymoshenko likely to remain in jail for many months TOP
image
(Sergei Chuzavkov/Associated Press) - Supporters of former Ukrainian Prime Minister Yulia Tymoshenko shout slogans outside the prison in Kiev, Ukraine, Saturday, Nov. 12, 2011. Tymoshenko, Ukraine’s top opposition leader, was sentenced to seven years in prison last month on charges of overstepping her authority while negotiating a natural gas import contract with Russia in 2009.

KIEV, Ukraine — Efforts to free former Ukrainian Prime Minister Yulia Tymoshenko from prison through the domestic legal system are almost certainly doomed and she is likely to remain in prison for many months, her lawyer said Monday.

Serhiy Vlasenko charged that President Viktor Yanukovych is intent on keeping the top opposition leader in prison to bar her from elections.

 “Tymoshenko is a very personal issue for Yanukovych. It’s very emotional: she is his personal, political enemy,” Vlasenko told a small group of foreign reporters in Tymoshenko’s office in central Kiev. “And according to the logic of Mr. Yanukovych, the enemy must be in jail.”

[…]

ymoshenko is pinning her hopes on eventually getting the verdict overturned by the European Court of Human Rights, but Vlasenko said it may take some 10 months or even much longer for the Strasbourg court to make a ruling in that case.

Furthermore, it remains unclear whether a decision by the European court would be legally binding in Ukraine. Tymoshenko’s spokeswoman, Marina Soroka, said if the Strasbourg court were to rule that Tymoshenko’s right to a fair trial was violated, she would have to be released from jail.

But Andriy Kozlov, an independent legal expert, said that while Ukraine’s Supreme Court would be required to review the case, it won’t necessarily be obliged to overrule the decision by the local courts.

Meanwhile, Tymoshenko is suffering from severe back pain, according to Vlasenko, but the authorities are refusing to let her be examined and treated at a medical facility outside her detention center that would have the necessary medical equipment and expertise.\

The pain is so severe, Vlasenko said, that Tymoshenko was unfit to be questioned, but was nevertheless interrogated while lying in bed in her jail cell last week. The Soviet-era small, stuffy and odorous cell has three beds, a small table, a refrigerator, a TV-set and dimmed lights are left on through the night, said Vlasenko, who was present during the interrogation. The toilet, closed off by short walls that do not cover a person entirely, is located in the same cell.

The Health Ministry said Monday that state-run doctors that have examined Tymoshenko concluded that she was fit to be interrogated, but would not disclose Tymoshenko’s medical condition, saying that would be unethical. …

Complete article: http://www.washingtonpost.com/world/europe/lawyer-ukraines-ex-pm-tymoshenko-likely-to-remain-in-jail-for-many-months/2011/11/14/gIQAZOHZKN_story.html

 
No EU membership for Ukraine until rule of law maintained says EU ambassador TOP

http://en.ria.ru/world/20111113/168665276.html
November 13, 2011

image

The European Union’s ambassador in Kiev has said Ukraine’s integration into the bloc may be jeopardized by the jailing of the country’s former Prime Minister Yulia Tymoshenko.

Speaking to the Voice of America radio station in Kiev, Jose Manuel Pinto Teixeira confirmed the EU reached a definitive agreement with Ukraine on the text of a long-awaited association agreement but stressed that the country’s eventual EU membership could not be guaranteed.

Tymoshenko, a heroine of the country’s liberal Orange Revolution - was jailed for seven years last month for acting beyond her powers in sealing a gas deal with Russia in 2009.

The EU has said the trial was politically motivated - a claim which Kiev denies.

“We can only guarantee membership to the countries who have made significantly more progress towards respecting our values,” Teixeira said.

“If Ukraine wants to go along this path,” it should “respect our values which include the rule of law and the right to a fair trial,” he said.

“However, we don’t see any of that in Ukraine, including in the Tymoshenko case,” he said. “She is being tried according to the laws written down in the time of Stalin and Khrushchev.”

Teixeira added, however, that President Viktor Yanukovych “understands perfectly well” what possibilities will be opened up for Ukraine by the association agreement, which will also see the creation of a free trade zone with the 27-nation bloc.

 

Finding Ukrainian President Yanukovych’s book

TOP

Alexander Motylhttp://www.worldaffairsjournal.org/blog/alexander-j-motyl/finding-ukrainian-president-yanukovych%E2%80%99s-book
10 November 2011



Alexander J. Motyl

I have some really swell news.

I finally managed to get my hands on Viktor Yanukovych’s bestselling book, Opportunity Ukraine. No one I know in Ukraine has ever laid his or her eyes on the volume, but I have it—my very own copy.

I’ll discuss the actual volume in subsequent blogs, but for the time being let me tell you how I found it.

It wasn’t easy. I scoured the bookstores of Kyiv and Lviv a few weeks ago, but to no avail. Silly me: why would an English-language book by its president be sold in Ukraine?

But surely it’d be available in Vienna, right? I mean, the publisher, Mandelbaum Verlag, is based in Vienna, and surely they’d have an interest in selling it there? Right?

Wrong.

I scoured the bookstores of Vienna, but with no luck. The city’s answer to Barnes & Noble, Morawa, didn’t even have the book in its computer system—which was a bad sign, of course, and led me to think I should just go straight to the source.

It turns out that Mandelbaum Verlag is located on the ground floor of an old building at Wipplingerstrasse 23, in the First District. I walked in and encountered two men sitting amid shelves and piles of books. The older one asks me, in German, if he could help me. I say that I’m looking for President Yanukovych’s book—that I’ve looked in all the bookstores of Vienna but wasn’t able to find it.

“Es ist vergriffen,” he says, “but I may still have a copy or two.”

“Sold out?” I respond. “You mean here in Austria?”

“Nein,” he says, “the books have been shipped to Ukraine.”

“Aha,” I say and ask him how much the book costs.

“Nineteen euros and ninety cents.”

I give him a twenty and he rummages in a box, where he finds five copies wrapped in plastic. He hands me one and returns ten cents. I thank him profusely and rush out, a broad smile on my face.

After all, I may be the only person outside the presidential administration to own a copy of the volume.

So what’s the book like?

What any investor wants and needs to know is simple: Can I make money? And is my investment safe from political and criminal predators? A president can turn blue in the face with claims that all will be well, but the bottom line for any investor is a country’s economic numbers and the quality of its legal system.Mandelbaum did their job well: the book at least looks professional. Too bad Yanukovych’s ghost writers didn’t bother with such niceties as citation, preferring plagiarism instead, but there’s at least one good thing to be said about the tome—that someone, perhaps Yanukovych himself, had the good sense to understand that an English-language volume by a Ukrainian president could be an effective way of telling the world about Ukraine. None of Ukraine’s three other presidents understood that, so Yanukovych deserves some credit for seeing the importance of reaching out.

Naturally, since his book is a Regionnaire operation, it’s not surprising they did a lousy job. Forget the plagiarism. The truly bizarre thing about the volume is that it’s intended for Western investors. Yanukovych and his minions really appear to have believed that your typical investor would actually make a far-reaching business decision involving millions or billions of dollars by reading a book. And one by a president no less.

Anyone with even a grade-school understanding of how investment decisions are made could have told the Regionnaires that investors mistrust broad smiles and vague assurances by smooth-talking honchos promising to take care of everything personally. What any investor wants and needs to know is simple: Can I make money? And is my investment safe from political and criminal predators? A president can turn blue in the face with claims that all will be well, but the bottom line for any investor is a country’s economic numbers and the quality of its legal system. After all, there are close to two hundred countries in the world. Why invest in some place whose president promises you’ll make money when you can invest in another place where other businesspeople are already making money? You’d have to be dumb—or a Regionnaire with criminal connections—to fall for that.

And it doesn’t help when the Regionnaire in question doesn’t have his facts straight. Yanukovych claims that “registering a business” takes 27 days in Ukraine, as compared to four in Singapore, 23 in Japan, and 15 in Germany (p. 247). According to the authoritative Doing Business ratings calculated by the World Bank and the International Finance Corporation, the only number Yanukovych got right was four for Singapore. In reality, “starting a business” takes five days in Hong Kong, 107 in Japan, 98 in Germany—and 112 in Ukraine. 

Yanukovych’s book might have attracted some investor attention if it had been a hard-hitting, honest, and self-critical memoir—a Horatio Alger story of one Donbas hooligan’s rise to the presidency of a big country. That kind of book might even have found a big publisher in New York, and it’s not inconceivable that readers—and there would have been readers for that kind of book—would have come away thinking that this Yanukovych fella must be a straight-shootin’ kind of guy.

Naturally, such a book could work only if it were honest, and that pretty much rules it out for a Party of Regions author. Alas, if Yanukovych weren’t so vain and pompous—signs, perhaps, of a deep-seated inferiority complex?—he might actually look like a nice guy. Small wonder that, like the American comedian Rodney Dangerfield, he “don’t get no respect.”

 
Нафтогаз стане фінансово підконтрольним Кремлю - ВІДЕО TOP

 
Народна Рада вирішила добиватися відсторонення Януковича TOP

http://www.spilnasprava.com/wp/?p=6320
http://endryx.livejournal.com/508323.html
05 листопада 2011

image Усунення з посади Президента України Віктора Януковича було визначено одним  з головних завдань Народної Ради України, що була утворена сьогодні, 5 листопада, у Києві, за ініціативою громадської організації воїнів-«афганців» «Ніхто крім нас», громадянського руху «Спільна Справа» та ще низки союзницьких громадських об’єднань.

Таке рішення стало наслідком ігнорування Януковичем звернення Форуму громадянського суспільства від 14.10.2011, в якому «Ніхто крім нас» та інші учасники Форуму поставили Президента до відома про свою вимогу щодо негайного розпуску Верховної Ради VI скликання та звернулися до нього з закликом дати офіційну відповідь на запитання, чи готовий він, як гарант Конституції, забезпечити право народу на відкликання своїх представників з органів влади.

imageНародна Рада Україна також створила Координаційний комітет, чиє завдання – прийняття оперативно-тактичних рішень. До комітету увійшли по одному представникові від усіх областей України, міст Києва та Севастополя.

У найближчі дні має бути прийняте рішення про початок Всеукраїнської акції протесту у Києві, метою якої є негайне припинення повноважень Президента Януковича та розпуск Верховної Ради VI скликання.

Резолюція Європарламенту: що написано між рядків TOP

http://www.pravda.com.ua/columns/2011/10/31/6717466/
31 жовтня 2011

БорисТарасюк, Надзвичайний і Повноважний Посол, міністр закордонних справ України (1998-2000 роки, 2005-2007 роки), голова комітету ВР з питань європейської інтеграції, лідер НРУ

27 жовтня Європейський парламент прийняв Резолюцію щодо поточної ситуації в Україні. Ця Резолюція була очікуваною, і її зміст не став сюрпризом, оскільки був відомий заздалегідь.

Важливо її розглянути з точки зору меседжів, які європейці посилають українській владі – уже не в усному режимі, а у вигляді офіційного документу, який матиме вплив на взаємовідносини між Україною та ЄС і визначатиме позицію європейських інституцій у різних сферах.

Треба пам'ятати, що всі подальші документи, які прийматиме Європарламент і які стосуватимуться України, будуть розглядатися з урахуванням цієї Резолюції.

Таку вже, бачите, звичку мають європейці – пам'ятати, що вони говорили вчора, і відповідати за це. На відміну від українського досвіду ухвалення рішень, коли може бути "7 п'ятниць на тижні".

Отже, що саме сказав Європарламент "між рядків"?

1. Позиція Європейського Парламенту залишається традиційною щодо визнання права України, згідно зі статтею 49 Договору про Євросоюз, яка визначає порядок подання заявки на вступ до ЄС. Це міститься в пункті 1 Резолюції. Але редакція цього пункту дуже відрізняється від положень попередніх Резолюцій Європарламенту.

Зокрема, від Резолюції 25 лютого 2010 року, у якій прямо було зазначено: "Україна як європейська країна має спільну історію та спільні цінності із країнами ЄС і визнає європейські устремління України", 6-й пункт. Зараз – просто згадка статті 49 Договору про Європейський Союз.

Відчуваєте різницю?..

Крім того, у цьому з пункті з'явився цілий ряд "але", яких не було раніше. Я вже писав про "важкий лайнер ЄС", який дуже неповороткий.

Так от, ці "але" говорять про початок зміни позиції Європарламенту й означають, що подальше поглиблення абсурду, яке твориться в Україні, призведе до того, що в розумінні статті 49 Договору про Європейський Союз – Україна може перестати вважатися "європейською".

2. Наступні пункти з 2-го до 7-й стосуються кримінальних справ проти лідерів опозиції. Тут варто зробити одразу кілька висновків:

– вирок Юлії Тимошенко не просто роздратував європейських політиків – він їх шокував. Особисто я не пам'ятаю в Резолюціях ЄП висловів на кшталт: "Засуджує обвинувальний вирок колишньому прем'єру Юлії Тимошенко як порушення прав людини та зловживання судовою системою", 2-й пункт Резолюції. Тобто ЄС для себе вже остаточно визначився, хто насправді в Україні керує судовою системою й визначає її рішення;

– коли в офіційному документі містяться слова: "Занепокоєний тим, що судовий процес проти Тимошенко повністю суперечить проголошеній українським урядом відданості демократії та європейським цінностям", пункт 4 Резолюції – то це мовою дипломатів означає: "Перестаньте нам брехати на кожній зустрічі! Дістали вже!";

– представникам влади потрібно припинити торочити під час своїх вояжів до Брюсселю, що справу Тимошенко потрібно відділити від Угоди про асоціацію. Їхня позиція із цього приводу вже не зміниться – дивись пункт 7 Резолюції;

– угода про Асоціацію, навіть у випадку парафування, не буде підписана й ратифікована з боку ЄС доти, поки Тимошенко й Луценко знаходяться за ґратами. І це ще один меседж, який треба засвоїти. Угода про асоціацію може стати таким же документом для України, як Угода про партнерство й співробітництво для Білорусі.

3. Хотів би особливу увагу звернути на пункт 8 Резолюції "...зміцнення верховенства права та внутрішні реформи, включаючи достойну довіри боротьбу з корупцією, є важливими не тільки для підписання Угоди про асоціацію та поглиблення відносин між Україною та ЄС, але й для консолідації демократії в Україні".

Тобто, ціну проголошеній так званій "боротьбі з корупцією" в ЄС не тільки добре знають, але й у черговий раз закликають перестати "мочити" бізнес, у тому числі інвесторів з ЄС. Апетити й "панятія" нинішніх скоробагатьків такі, що іноземний інвестор просто біжить з України, а український бізнес потихеньку здається або погоджується платити непомірну "мзду".

Якщо раніше було важко працювати, то зараз – просто неможливо. Це мені доводилося чути не від одного бізнесмена.

4. Пункт 11, який стосується закону про вибори народних депутатів, уже напряму говорить, що якщо для української влади висновки Венеціанської комісії – це рекомендації, які можна не брати до уваги – то для ЄС це сигнал до дії: визнавати вибори чи не визнавати.

5. Важливий також меседж міститься в 13-му пункті Резолюції щодо перенесеної зустрічі керівництва ЄС з Януковичем і необхідності її проведення до грудневого Саміту Україна-ЄС.

Означає цей меседж єдине – зробіть усе можливе, щоб ця зустріч відбулася, бо в іншому випадку саміт Україна-ЄС краще взагалі не проводити. Ну, щоб не ганьбитися остаточно.

Ось такі "останні китайські" попередження. Може, до когось дійде?..

Борис Тарасюк, народний депутат, голова НРУ, спеціально для УП

Євродепутат: через Януковича Україна втратить останній шанс TOP

http://www.unian.net/ukr/news/news-464939.html
28.10.2011

Записав Сергій Воропаєв

Депутат Європарламенту Павел ЗАЛЕВСЬКИЙ (група народних партій, Польща) вважає, що якщо Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ не перегляне свою позицію, він позбавить українців Європи.

Про це йдеться у переданому УНІАН коментарі депутата щодо схваленої Європарламентом резолюції по ситуації в Україні.

“Я сподіваюсь, що Віктор ЯНУКОВИЧ перегляне свою позицію, а резолюція покаже йому справжні наміри Євросоюзу, бо, незважаючи на нинішній скептицизм з боку деяких провідних країн, надалі ще є надія на Угоду про асоціацію цього року”, – йдеться у коментарі.

При цьому П.ЗАЛЕВСЬКИЙ зазначив, що документ містить заклик до Єврокомісії визнати, що візит В.ЯНУКОВИЧА, запланований попередньо на 20 жовтня, був не скасований, а перенесений, а також те, що на президента України чекають у ЄС напередодні саміту.

На думку депутат, на остаточний варіант резолюції вплинула дуже позитивно оцінена Єврокомісією робота, яку виконали переговорні групи України та ЄС із метою довести переговори щодо Угоди про асоціацію до “щасливого фіналу”.

П.ЗАЛЕВСЬКИЙ підкреслив, що критичні думки щодо засудження колишнього прем’єр-міністра Юлії ТИМОШЕНКО і стану демократії в судовій системі в цілому, висловлені у резолюції, мали би бути враховані для виправлення ситуації у цій сфері в цілому, що, за його словами, визнають навіть “деякі провідні члени Партії регіонів, які зорієнтовані на Європу”.

“Ще багато місяців тому я писав на сторінках польської преси, що для Києва період польського головування – це останній дзвінок. Якщо В.ЯНУКОВИЧ думає про відкладення Угоди, то де-факто це означатиме, що він позбавить українців можливості скористатися з її дії, можливо, навіть назавжди", - підкреслив депутат.

Як повідомляв УНІАН, у інтерв`ю для УТ-1, яке вийшло 19 жовтня, В.ЯНУКОВИЧ заявив, що підписання Угоди про асоціацію можна відкласти, якщо Євросоюз не готовий відобразити у ній перспективу членства України в ЄС.

Тільки принципова позиція України щодо включення в Угоду пункту про перспективу її членства у ЄС, з якою в ЄС, нібито, не хочуть рахуватися, впливає на процес підготовки Угоди про асоціацію, заявив президент. Він також виключив вплив інших чинників, зокрема і судових процесів щодо колишнього прем`єр-міністра Юлії ТИМОШЕНКО та інших чиновників її уряду, на переговори щодо документа.

Однак лідери ЄС неодноразово називали вирок Ю.ТИМОШЕНКО, так само як і судові справи щодо інших членів колишнього уряду «політично мотивованими» і заявляли, що вони вплинуть на відносини Євросоюзу з Україною і, зокрема, на укладення Угоди про асоціацію .

Так, Верховний представник ЄС із питань спільної зовнішньої політики і політики безпеки Кетрін ЕШТОН від імені Євросоюзу 11 жовтня заявила, що вирок екс-прем`єру Ю.ТИМОШЕНКО підтвердив вибірковість застосування правосуддя в Україні. Вона зазначила, що Євросоюз буде враховувати це у своїй політиці щодо України.

«Те, як українська влада в цілому буде поважати універсальні цінності і верховенство права і, зокрема, як вона буде вести себе в цих справах, містить ризик глибокого впливу на двосторонні відносини ЄС-Україна, включаючи укладення Угоди про асоціацію, наш політичний діалог і поглиблення нашої співпраці», - зазначила К. ЕШТОН.

Україна вступила в зону, або Петербурзький привіт Брюсселю TOP

http://www.unian.net/ukr/news/news-463503.html

Напевно з часів президентських виборів не було в Україні тижня, настільки багатого знаковими подіями, як 8 днів з вівторка 11 жовтня до вівторка 18 жовтня. Одна за одною сталися події, що загрожують розвернути курс України на 180 градусів. Усе почалося з вироку Юлії Тимошенко, який як вважали, внесе ясність у питання, куди рухається Україна. Але це політика. В економіці нічого не зміниться, запевняли українські політики в перші години і дні після вироку Тимошенко й Україна впевнено рухається до підписання договору про зону вільної торгівлі з Європейським Союзом. Але вже наступний вівторок, 18 жовтня, показав орієнтири, на які слід покладатися бізнесу та й простим громадянам.

У цей день два перші особи держави - Президент і прем`єр-міністр перебували не в Києві. Віктор Янукович вирушив до Донецька, де провів переговори зі своїм російським колегою Дмитром Медведєвим, а Микола Азаров полетів до Санкт-Петербурга на засідання Ради глав урядів країн-учасниць СНД. Проте головною подією того багатого на події дня все ж стало скасування візиту Януковича до Брюсселя.

Засідання глав урядів країн-учасниць СНД спочатку ознаменувалося подією, що несподівано завершила 17-річний процес переговорів про створення зони вільної торгівлі в рамках СНД, а для України обернулася епохальним і знаковим днем, що змінив вектор руху країни. Опозиція вже заявила, що приєднання України до ЗВТ змінило курс України з європейського на проросійський і всіляко протестує проти цього. Український прем`єр запевняє, що цей договір сприятиме розвитку економіки країни, створенню нових робочих місць та пошуку ринків для українських товарів. Азаров запевняє, що наступним кроком для України є підписання договору про зону вільної торгівлі з Європейським Союзом.

Український прем`єр прилетів до Стрельни під Санкт-Петербургом, де проходило засідання глав урядів країн СНД, одним з останніх. Спочатку зустріч Азарова з головою уряду Російської Федерації Путіним мала відбутися ближче до опівдня, проте відразу після приїзду до Стрельни з`явилася інформація, що зустріч відбудеться ввечері у вівторок. При цьому все залежало від того, коли закінчиться засідання глав урядів співдружності. Навіть початок зустрічі прем`єрів у вузькому складі затримався на годину і тривав близько двох годин. Саме в ці години і були узгоджені позиції за договором про ЗВТ.

Нарешті о 21.00 за Москвою почалося розширене засідання, а вже о 21.05 Путін повідомив, що глави урядів країн СНД домовилися про підписання договорів про зону вільної торгівлі в рамках СНД.

«Ми несподівано для себе в результаті тривалих, можна навіть сказати гострих, але все-таки конструктивних переговорів, прийшли до рішення головного питання, заради якого ми, власне кажучи, сьогодні й зібралися. Ми домовилися про підписання сьогодні договору про зону вільної торгівлі в рамках СНД», - заявив Путін. За його словами, глави урядів в результаті довгих дискусій «прийшли до досить несподіваного для них самих результату».

Оцінка Азарова пролунала вже під час спільної прес-конференції прем`єрів СНД. Він зазначив, що підписання договору про зону вільної торгівлі з країнами СНД та підписання договору про зону вільної торгівлі з країнами ЄС - це пункти одного плану з розширення можливостей України на зовнішніх ринках.

«Підписання договору про зону вільної торгівлі з країнами СНД та підписання договору про зону вільної торгівлі з країнами ЄС - це два пункти одного плану. Плану відкриття для української економіки зовнішніх ринків, що необхідно для стабільного економічного розвитку в нашій країні в умовах, коли зовнішні ринки неспокійні», - процитував прем`єр-міністра його прес-секретар.

Більш докладно про подальші плани України Азаров розповів журналістам наступного дня. Відповідаючи на питання про те, який наступний крок України після підписання 18 жовтня в Санкт-Петербурзі договору про зону вільної торгівлі з СНД, договір про ЗВТ з ЄС чи рух у бік Митного союзу, прем`єр сказав: «А чому ви весь час протиставляєте? От як цікаво: настільки прості оцінки, або чорне, або біле, або туди, або сюди. А наступний крок буде укладення договору з Європейським Союзом».

Він відзначив зацікавленість України у підписанні договору про ЗВТ з ЄС, і сказав, що говорив про це під час вчорашньої зустрічі з главами урядів країн СНД. «Ми ні від кого не приховуємо це. Ми ведемо переговори не лише з Європейським Союзом про створення зони вільної торгівлі, але й з цілим рядом інших країн. Це наша політика - полегшити доступ товарів на зовнішні ринки», - підкреслив прем`єр.

Не залишилася без уваги й «вічна» газова тема. Так у деяких українських ЗМІ з`явилася інформація, що Янукович і Медведєв не домовилися про ціну на газ. Проте вранці в середу Азаров заявив, що розв`язка «газових таємниць» настане в лічені дні, і Україна і Росія протягом найближчих днів досягнуть компромісу щодо перегляду газових угод.

«Ми домовилися, що до цього моменту жодної додаткової інформації, звичайно, не будемо оголошувати. Досягнемо остаточної домовленості, тоді розповімо про всі деталі цієї домовленості», - зауважив глава уряду.

У цілому він зазначив, що переговори з Путіним пройшли досить конструктивно, і є оптимізм щодо вирішення цілого ряду питань двостороннього співробітництва. Зокрема, це стосується співробітництва в космічній і авіаційній галузях, добудови 3-го і 4-го енергоблоків Хмельницької АЕС.

Цікавий збіг. У той само знаменний день 18 жовтня Верховна Рада з другої спроби повернула перехід України на  "зимовий" час . Як не крути, а всі ці ігри з часом і балансування між двома зонами вільної торгівлі свідчать про спробу Києва все ж всидіти на двох стільцях. Фінал передбачити не важко ...

Антон Бузун

Юрій Луценко: Міліцію можна привітати, а кримчанам поспівчувати TOP

image
В. Януович до Могильова (недавно міністр внутрішніх справ - новопризначений на посаду прем'єр-міністра Криму): “Землю макіївським, бабки-мені! Дивись не переплутай!”

http://www.nso.org.ua/ua/news/9374
09.11.11

imageЗняття Анатолія Могильова з посади міністра внутрішніх справ було питанням часу. Так прокоментував ротації в МВС екс-міністр Юрій Луценко.

«Я думаю, що Адміністрація президента давно зрозуміла помилковість призначення Могильова на посаду міністра внутрішніх справ. Практика перетворення МВС у жандармерію, яка призвела до катастрофічного зростання безкарної злочинності, призвела до очевидних прикладів безпорадності і непрофесіоналізму керівництва МВС в центрі і на місцях», - заявив Юрій Луценко.

«Брутальний стиль Могильова давно викликав негатив суспільства і міліції. Якщо Герман пудрить мізки, Табачник капає на мізки, то Могильов демонстрував, що мізки непотрібні», - вважає Луценко.

Він вважає, що зняття Могильова було питанням часу. «Вбивства затриманих, торгівля зброєю, фабрикування справ, одеська катастрофа, кричущі порушення прав громадян - все це свідчило, що Могильов стає небезпечним і для людей, і для персонального складу міліції», - додав політик.

«Вершник без голови» - дуже неприємний тип керівника», - наголосив екс-міністр Луценко.

Коментуючи призначення Могильова на посаду прем'єр-міністра Криму, Луценко зазначив, що «Крим - один з найслухняніших для влади регіонів».

Він вважає, що Могильов і надалі буде «бездумно та агресивно виконувати команду «фас». Тому, на думку Луценка, зараз можна тільки вітати міліцію та принести співчуття жителям Криму, «причому не тільки татарам».

«Бєспрєдєл не розбирає національностей. Макіївська окупація півострова давно сформулювала принцип: хто не з нами, той під нами», - зазначив Луценко.

Щодо нового міністра внутрішніх справ В.Захарченка, то Луценко зазначив, що нічого про нього не знає. На його думку, оцінювати Захарченка потрібно буде за його діями впродовж перших 2-3 місяців роботи.

«Порадити новому міністру можу наступне: використовувати прямий доступ до президента, щоб реально збільшити зарплату особовому складу. Якщо будуть гроші, то можна ініціювати створення національної поліції з числа найбільш досвідчених співробітників. Законодавчо необхідно запровадити право внутрішньої безпеки на провокацію хабара для поліцейських. Мені здається, що такий підхід може «оздоровити» МВС», - зазначив він.

За словами екс-міністра, також слід завершити комп'ютеризацію в МВС, яку він почав свого часу. На його думку, це дасть можливість мінімізувати зловживання співробітниками міліції.

Луценко також радить Захарченку постаратися позбутися від необхідності платних послуг МВС, які дискредитують органи міліції.

Tax authorities tighten squeeze on businesses TOP

http://www.kyivpost.com/news/business/bus_general/detail/116266/?mid=51#ixzz1chlPQGQm
03.11.2011

Jakub Parusinski

The state tax administration is striking a painful blow against companies already struggling to survive in Ukraine’s tough business climate by using a new interpretation of accounting rules that prevents companies from carrying tax losses forward.

Business advocates say that a whopping Hr 140 billion, or $17.5 billion, is at stake in losses that Ukraine's companies may not be able to deduct from their tax bill.

The change, unless reversed, would mean a huge windfall for a financially struggling government at the expense of businesses that suffered greatly during the economic crisis.

“In addition to being a big hit for businesses, it once again instills a feeling of instability into an environment in which you need to reassure business,” said Jorge Zukoski, president of the American Chamber of Commerce in Ukraine. “When you play with the rules and not by the rules, this makes the investment community very nervous.”

According to the internationally used Generally Accepted Accounting Principles, when a company reports net operational losses, either because its costs surpass revenues or some expenses drive it into the red, it can deduct them from taxes due in future reporting periods.

This practice encourages investment and growth as companies can carry forward losses incurred during periods of expansion over the following seven years, according to the international standards to which Ukraine broadly adhered under previous tax policies.

It also helps companies overcome periods of recession, acting as an automatic stabilizer – increasing the tax burden in good times and reducing it in bad ones.

Yet this practice may now be discontinued. A Sept. 8 explanatory letter from the head of the state tax service suggested regional tax collectors only acknowledge losses incurred during the previous quarter, or in certain cases not at all.

The new interpretation comes amid reports from businesses large and small of increasing shakedowns from state tax authorities desperate to fill budget coffers. The World Bank noted no improvement in the tax regime over the past year in its Doing Business report, published at the end of October.

Vladimir Kotenko

[...]

Acknowledging the government’s need to raise revenues, he [Vladimir Kotenko, partner at the international auditor Ernst & Young] said it should focus on creating conditions for businesses to develop instead of squeezing their resources.

Complete article [ here ]

Greek Catholic monastery recalls saving Jews in war TOP

http://www.kyivpost.com/news/guide/general/detail/116711/
Nov. 10, 2011

image

This Greek Catholic monastery in Univ (Lviv Oblast) served as a hiding place for Jewish boys when the region was occupied by Nazi Germany from 1941 to 1944

Natalia A. Feduschak

UNIV, Lviv Oblast – Observing a monastery nestled against a green hillside with its many pilgrims milling around, it is hard to imagine that this pristine place was the site of highly subversive activity during World War II in western Ukraine.

Yet during those years when the region was occupied by Nazi Germany from 1941 to 1944, Jewish boys were hidden within the walls of this religious commune in Univ, home to a group of monks from the Ukrainian Greek Catholic Church.

Along with the handful of holy men who were the children’s daily caretakers, three figures were instrumental in their safekeeping: Metropolitan Andrey Sheptytsky, the head of the Ukrainian Greek Catholic Church, his brother Klymentiy, and Omelyan Kovch, a priest from the nearby town of Peremyshliany.

Read more [ here ].

[…]

Ihuman Teodor said the fates of Kovch and the Sheptytsky brothers were tragic, but offer rays of hope for the future.

Kovch was arrested by the Gestapo in the spring of 1943 for harboring Jews.

Metropolitan Sheptytsky tried to win his release. Imprisoned initially at what is today’s Lonskoho prison in Lviv, Kovch refused saying his place was to minister to those also incarcerated. He was sent to the Majdanek concentration camp near Lublin, Poland, where he eventually died.

Beginning in 1947, Klymentiy was arrested numerous times, he died in Russia four years later. The metropolitan perished on Nov. 1, 1944.

The religious community, however, has not forgotten the men who saved Jewish children.

The Jewish Council of Ukraine awarded Kovch the title of “Ukraine’s Righteous.” He was also beautified in Lviv by Pope John Paul II in 2001. Klymentiy was also beautified by the pope and was awarded the title of Righteous Among the Nations by the State of Israel for saving Jews.

For various reasons, the beautification and official recognition of his role in saving Jews of Metropolitan Sheptytsky remains complex, the Ihuman said.

Still, decades after the war, Univ remains a place of refuge.

For the last six years, the monastery has hosted conferences between young Jews, Ukrainians and Poles where they can meet to discuss history, culture and religion.

“They can talk about the past, ascertain it, and tell each other the truth,” he said.

Read more [ here ].

Конгрес провів суд над комунізмом TOP

http://cun.org.ua/2011/kongres-proviv-sud-nad-komunizmom/
07.11.2011

7 листопада у Києві Конгрес Українських Націоналістів разом з Українською Народною Партією, УНА-УНСО, Спілкою офіцерів України та Українською партією провів акцію, яка символізувала суд над комуністичним режимом. Під час акції манекен натхненника та організатора більшовицького перевороту у Росії Володимира Лєніна було поставлено на коліна перед пам’ятником Голодомору 1932 – 1933 років. Акція почалась із хвилини мовчання за жертвами комунізму.

У своєму виступі голова Секретаріату Головного Проводу КУН Володимир Манько перелічив злочини, які скоїла більшовицька Москва в Україні в період з 1917 по 1991 роки, серед яких окупація України, богоборство, масові репресії, голодомори, співпраця з нацистами, депортації, русифікація.

“На підставі резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи від 25 січня 2006 року, вимагаємо від Верховного суду України заборонити на території нашої держави діяльність Компартії України як прямої спадкоємиці КПРС. Від органів центральної та місцевої влади вимагаємо очистити Україну від пам’ятників комуністичним діячам, а також перейменувати населені пункти і вулиці, назви яких пов’язані з діяльністю і персоналіями Компартії”, – сказав голова Секретаріату Головного Проводу КУН.

Голова Дніпровської районної у місті Києві організації КУН Володимир Петранюк нагадав учасникам акції про злочини комунізму у духовній сфері на прикладі трагічної долі митців Розстріляного Відродження, таких як Лесь Курбас, Євген Плужник, Микола Хвильовий, Валер’ян Підмогильний.

“Через втрату таких талановитих митців культурний шар в Україні і до сьогодні не є заповненим”, – підкреслив Володимир Петранюк. Він закликав українців не бути байдужими до тотального наступу бездуховності, яка сьогодні панує в нашому суспільстві.

Представник київського “Меморіалу” Ігор Лісодід повідомив про міжнародну наукову конференцію 5–6 листопада, на якій було розглянуто факти співпраці СРСР з німецькими нацистами.

“На конференцію прибули 30 науковців з України, Росії, Болгарії, Німеччини, Англії, Чехії. Вони надали переконливі докази співпраці двох тоталітарних режимів. Ще з 1926 року почалась плідна співпраця Німеччини з СРСР щодо вишколу військових кадрів, виготовлення озброєння, розбудови та утримання концтаборів. З 1938 року між НКВД та Гестапо було підписано угоду про співпрацю, яка передбачала етнічні чистки”, – розповів Ігор Лісодід.

Він зазначив, що за підсумками конференції було прийнято ухвалу, в якій наголошується на необхідності надання юридичної оцінки співпраці комуністичного та нацистського режимів.

Світлини з акції можна переглянути [ тут ].

Єдиним містом півдня, де вийшли проти фашистського "російського маршу" був Севастополь TOP

http://narodna.pravda.com.ua/nation/4eb6b87e4c38f/
6.11.2011

Дмитро Білоцерковець 

5 листопада в Севастополі неонацистською організацією "Російський Блок" був проведений так званий "Російський Марш", цей марш проходить з 2006 року і відомий своєю фашистською, сепаратистською і ксенофобською ідеологією.

Напередодні до міської адміністрації було передано звернення з цього приводу:

ЗВЕРНЕННЯ

Голові Севастопольської міської державної адміністрації
Яцубе Володимиру Григорович

image

Громадськість стурбована інформацією про проведення в Севастополі 5 листопада 2011 року так званого "Російського маршу" ("Русского Марша"). Аналогічні марші в Росії проводяться не перший рік. Вони відомі участю в них активістів фашистських та расистських організацій і завжди забороняються.

Організатори "Російського маршу" збираються використати цей захід для пропагування людиноненависницьких фашистських та расистських ідей, заперечення Незалежності України та українського статусу Севастополя.

image

Хотілося б також відмітити, що які б безневинні лозунги не декларували в повідомленні про проведення "Російського маршу" його організатори, або як би вони потім його не перейменовували, це дійство покликане створити напругу на національному ґрунті зокрема в Севастополі й в Україні взагалі. Доказом цього можуть слугувати листівки, які поширювалися різними організаторами цього маршу у Севастопополі в минули роки в переддень його проведення (фотографії листівок додаються, вони були особисто сфотографовані Дмитром Білоцерковцем).

Також нам стало відомо, що під час проведення маршу цього року, можуть відбутися бійки між конфліктуючими радикальними фашистськими угрупованнями.

image

Ми переконані, що проведення цього дійства вкладається в сценарій дестабілізації суспільно-політичної ситуації в Севастополі, який реалізується цими фашистськими організаціями останніми роками. Також потрібно відмітати, що не дивлячись на заборони цього дійства в 2008,2009 роках, цей марш все одно проходив саме з фашистськими лозунгами.

Ми закликаємо місцеві органи влади та правоохоронні органи не допустити проведення антиукраїнського фашистського шабашу під назвою "Російський марш", запобігти хуліганським діям його учасників та захистити таким чином севастопольців від провокацій екстремістів.

Степан Барна
Дмитро Білоцерковець
Олесь Донній
В'ячеслав Кириленко
Тарас Стецьків

Уперше з 2006 року, міська влада не наважилася заборонити цей захід.

У зв'язку з цим деякими севастопольцями було прийнято рішення зустріти з протестом цей марш перегородивши йому рух, у зв'язку з чим, було подано відповідне повідомлення.

Російський Блок планував, почати свій хід у 18.00, по певному маршруту, але дізнавшись про протестну акцію, вирішив перенести місце і час.

У зв'язку з цим їх опонентами було подано нове повідомлення про проведення акції.

З затримкою в годину російський блок, все ж почав свій хід, в якому взяло участь близько 200 чоловік, відмітної ця подія була тим, що за добу до цього по деяких севастопольських гуртожитках ходили і збирали людей, готових пройтись за гроші.

Коли хід підходив до кінотеатру Перемога, що на Великій Морській, їх зустріли близько 60 чоловік з українськими прапорами, які вишикувалися живим ланцюгом упоперек тротуару, побачивши це, російський блок перейшов на іншу сторону дороги і продовжив свій хід, за що у відповідь отримав безперервні гасла – "Слава Україні! Героям Слава!" Розділили дві сторони, близько 50 співробітників беркуту. В останній момент до хлопців з українськими прапорами почали приєднуватися севастопольці які проходили поруч.

Дисертація TOP

image http://www.radiosvoboda.org/content/popup/24376572.html

Таємниці "Межигір’я". Розкіш султана TOP

Усі фото можна оглянути [ тут ].

Сергій Лещенко  

Масштаби забудови резиденції "Межигір'я", що перебуває в одноосібному користуванні Віктора Януковича, вражають.

Нещодавно уявлення про цей об'єкт серед пересічних громадян склав журнал "Кореспондент", який оприлюднив фотографії володінь президента з повітря.

У жовтні сталася інша подія, яка ще детальніше розкриває, що ж насправді відбуваєтся за ажурними воротами та шестиметровим парканом "Межигір'я".

image  Центральний в'їзд до "Межигір'я"

Сервіс Google Maps оновив свої зображення над територією резиденції - тепер там доступні знімки кількамісячної давнини, станом на 27 серпня 2011 року.

Враховуючи, що попередня версія космічної фотозйомки датована 8 червня 2010 року, зараз виборці України можуть порівняти, як розбудувалося "Межигір'я" за перший рік перебування Януковича на посаді президента.

Після побаченого вони можуть оцінити весь цинізм останніх заяв глави держави про відсутність в держави коштів на соціальні виплати.

Одним словом, якщо хтось шукає наочні приклади втілення гасла "Україна для людей", то йому достатньо подивитися на "Межигір'я" за допомогою супутникової зйомки.

Як відомо, основний об'єкт у "Межигір'ї" - це маєток від фінської фірми-виробника ексклюзивних будівель з дерев'яного бруса "Хонка".

Саме в цьому палаці, який з одного боку виглядає триповерховим, а з іншого - п'ятиповерховим, за інформацією джерел, став мешкати Віктор Янукович після введення об'єкту в експлуатацію.

image
Головний об'єкт на території "Межигір'я". Хто тут може жити, якщо не Янукович?

image
З одного боку "Хонка" має три поверхи, а з іншого... п'ять

Той  же двоповерховий будинок будинок, який Янукович показав обраним журналістам влітку 2011 року як свій власний, насправді зараз більше не експлуатується президентом. 

За інформацією джерел всередині резиденції, тепер це - будинок для гостей. Янукович тут справді жив, поки добудовувалася гігантська п'ятиповерхова "Хонка".

Біля справжного палацу резиденції "Хонки" розкинувся парк з декоративними рослинами і штучними водоймами. На фото видно, що за рік президентства Януковича всі роботи були доведено до кінця.

image
Будинок, який Янукович показав журналістам, насправді призначений для гостей? 

Поряд з основним будинком "Межигір'я" розташований підземний тир, боулінг, критий тенісний корт і оздоровчий корпус. Все це було побудовано декілька років тому - тож протягом 2010-го ландшафт не змінився.

За ділянкою, де стоїть "Хонка", зараз можна спостерігати величезний пустир з піску.

Ще минулого року тут були виноградники, але їх вирубали. На цьому місці - у самому розпалі роботи зі спорудження поля для гольфу.

Гольф-клуб має стати одним із найяскравіших об’єктів на території "Межигір’я". За допомогою супутникових знімків видно, що це буде не маленька галявина, а повноцінне поле для гольфа.

Сам Янукович одного разу зізнався, що дуже любить цю гру та навіть показав журналістам свою колекцію ключок.

Про масштаби поля для гольфу можна судити, якщо подивитися на нього в порівнянні з резервуаром Київської гідроакумулюючої електростанції.

Неподалік вертолітодрому - ще одна новинка "Межигір'я". Рік тому тут був пустир, зараз - велика біла споруда. Це - гаражний комплекс для колекції автомобілів господаря резиденції. За інформацією джерел, гараж розрахований на сімдесят одиниць техніки.

Також розпочалося будівництво яхт-клубу.

Цікаво, що еллінг зводять на ділянці, яка межує з "Межигір’ям" – це значить, що власники колишнього урядового майна отримало ще один шмат землі уже за межами резиденції, прямо біля резервуару Київської ГАЕС.

Біля ангару для яхт також побудували пожежну частину.

На місці ж, де передбачався раніше яхт-клуб, тепер стоїть пришвартований "палац на воді". Про цей дебаркадер, оздоблений сусальним золотом, кришталем, мармуром і деревиною цінних порід "Українська правда" писала влітку цього року.

Саме на цьому "палаці" президент може втілити свої таланти співака караоке, про які розповів його колишній охоронець.

Неподалік від двоповерхового будинку, де жив Янукович до завершення будівництва "Хонки", зараз зводиться кінний клуб.

Версія Януковича, який показав цей маєток як своє помешкання, не витримує критики. Адже в декількох метрах від нього розгорнувся масштабний будівельний майданчик. Чи може хтось навіть уявити, що президент живе по сусідству з таким котлованом?

Сам Янукович є пошановувачем цих тварин - не дарма президент Польщі подарував йому під час державного візиту двох скакунів.

Також за останній рік біля центрального в'їзду в "Межигір’я" виріс триповерховий адмінбудинок – це приміщення для структур, які обслуговують резиденцію - будівельні компанії, ландшафтні роботи, охорона, прибирання території.

image
Адміністративний корпус для персоналу, що обслуговує "Межигір'я"

Облаштування "Межигір'я" його тіньовим власником триває. Про масштаби робіт, які тривають за гігантським парканом, свідчить інформація, отримана "Українською правдою" від надійних джерел. Так, влітку для потреб резиденції на Орліковському спеціалізованому кар'єрі в Полтавській області була закуплена баржа негабаритного бутового каміння.

Його зазвичай використовують при берегоукріплювальних роботах та зведенні гідротехнічних споруд. "Межигір'я" продовжує розростатися...

Далі буде

Вибірка коментарів до публікації:

ГОЛОС НАРОДУ. СВІДЧЕННЯ ВСЕНАРОДНОЇ «ПОПУЛЯРНОСТІ» Й «ЛЮБОВІ» ДО В. ЯНУКОВИЧА.

nikita78 _ 09.11.2011 16:32
Барин гуляют, радуйтесь донецкий электорат, Вы же этого хотели..... Покращення ? України для людей ? Жаль Вы в список тех людей не попали, да и ни кому вы теперь не нужны....., следующие выборы формальность, за кого бы Вы не голосовали, всё равно уже выиграет Ваш "белый и пушистый" ЗЕК.

neres _ 09.11.2011 16:26
оце вибрали собі зека українські лохи...

Orko _ 09.11.2011 15:58
Ця стаття написана спеціально для школярів: Діти, вчитися не треба! Починайте з шапок!

Бууу-га-га _ 09.11.2011 15:55
kroha_doch _ 09.11.2011 15:49
Ляхи знали про що говорять, коли склали приказку "З Хама не буде пана."

Rena _ 09.11.2011 15:52
Кронштейн:
Це фоторепортаж про розмір майтутніх колосальних втрат "заработаного непосільним трудом".

Рано чи пізно цим танцям на зубожінні 46 млн. українців прийде кінець. І настане важка розплата. "Проффесор" навіть боїться подумати про те, що диктатори погано закінчують.

PRIDE_its_our_history _ 09.11.2011 15:48
Нет таких денег за которые можно купить место в раю.
Рано или поздно эта гнида (президент) умрет.

ёшкин_кот _ 09.11.2011 15:45
Вот это покращення, я понимаю! Вот кто должен сидеть на нарах вместо Тимошенко!

Sawradym _ 09.11.2011 15:42
Я не розумію чому він і досі президент.
Що ми за люди такі?
Все ж видно як божий день.

ukro _ 09.11.2011 15:40
Задрали козлы, людям тычат красные флаги, себе ЕГИПЕЦКИЕ ПИРАМИДЫ отбахали.
Пусть думают что сделали с Каддафи! 
Никого не боятся.

LD _ 09.11.2011 15:21
Ему необходимо срочно провести принудительное психиатрическое освидетельствование.

lagovskij _ 09.11.2011 15:14
Покращення життя Януковича йде повним ходом. А кошти для цього він відбирає у чорнобильців, афганців, дітей війни, пенсіонерів, вчителів, лікарів. Адже повним ходом (паралельно з покращенням життя родини Януковича і його соратників з Партії регіонів) закриваються сільські школи, дільничні лікарні, скорочують штати працівників культури, бібліотекарів тощо. Замість обіцяних Януковичем 1200 гривень мінімальної пенсії його соратник Азаров на 2012 рік у держбюджеті заклав лише 823 гривні.

fosfor _ 09.11.2011 15:07
Тока мы рассматриваем фотографии, это ПОПАНДОПАЛО из Межигорья заканчивает тырить последнее, что еще осталось в Украине - нашу с вами гордость и честь. На вила его !!!

NataliyaSh _ 09.11.2011 15:07
Бууу-га-га:
Чи можна назвати «сміливим» дядька, вагою в 120 кг., який впадає у «колаптоїдний стан» від попадання в нього курячого яйця – питання риторичне. Отже залишається другий варіант. Янукович явно переоцінює міцність збудованого ним «суворого режиму» та терплячість тих, хто за його словами «мовчать, чекають, терплять».  Але коли він це усвідомить (якщо взагалі усвідомить) буде запізно і не факт, що встигне добігти до гелікоптера.

Sergey Shevchenko _ 09.11.2011 15:02
Есть ли возможность запросить у Европы или НАТО оружие и/или денег для совершения военного переворота? Кто знает к кому обращаться? Лучше уж ливийский/египетский сценарий чем это. 

oboltus1910 _ 09.11.2011 14:40
Да, все это тянет на гильотину!

Odissej _ 09.11.2011 14:37
Молодец, Янек, дело знает. Народ в говне, оппозиция в тюрьме, а он - на белом коне. Кинуть лоха - святое дело. Без лоха - и жизнь плоха. И только не надо делать круглые глаза и плакать - ах, у него нет совести. А разве народ не знал этого два года назад? Даже интеллигентные и культурные люди, преподаватели университетов, где-нибудь в Одессе или Харькове, на что они надеялись? Что он изменится на склоне лет, что на него снизойдет благодать? Странно упрекать волка, что он хочет скушать овечку, странно упрекать кидалу, что он "неправильно" крутит наперстки.

Переклад: Молодець, Янек, справу знає. Народ в лайні, опозиція у в'язниці, а він - на білому коні. Кинути лоха - свята справа. Без лоха - і життя погана. І тільки не треба робити круглі очі і плакати - ах, у нього немає совісті. А хіба народ не знав цього два роки тому? Навіть інтелігентні і культурні люди, викладачі університетів, де-небудь в Одесі або Харкові, на що вони сподівалися? Що він зміниться на схилі років, що на нього зійде благодать? Дивно дорікати вовка, що він хоче з'їсти овечку, дивно дорікати кидалу, що він "неправильно" крутить наперстки.

Ratybor68 _ 09.11.2011 14:32
Огидно дивитись на розкоші у яких живе Овоч-султан у той час, коли левова частина українців заледве животіє... Наочне "покращення життя" для конкретного зечари, який нагнув усю Україну...

BlakSea _ 09.11.2011 14:28
Україна для людей? Так, так, бачимо... Тут, я так розумію, навіть  Бєлий Дом нєрвно курить в сторонці...
Палаци вибудовувати гроші у нього є значить, а соціальні виплати народу - нє...? Безсоромне брехло((( і як не соромно... Хоча, у таких людей, як Янукович, не існує в голові поняття честі, гідності та розуміння своєї місії на посту президента.  А тільки пи*дити мільйони та справляти нужду в золоті унітази вміє.

v1212v _ 09.11.2011 14:24
М-даааа. Крестные отцы итальянской мафии нервно курят в сторонке.....

arsonist _ 09.11.2011 14:11
Вопрос к МВФ - И после этого нужно давать деньги Украине? Вопрос к налоговой - сколько пошло в казну от Межигорья? Вопрос к экологам - кто дал право рубить виноградники? Вопрос ко всем - на хрена нам как налогоплательщикам такой президент???

BIG_artist _ 09.11.2011 13:49
Янек, когда ты уже сдохнешь?

Zorokko _ 09.11.2011 13:38
Л Ю С Т Р А Ц І Я !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Zorokko _ 09.11.2011 13:37
На людському горі далеко не поїдеш, прийде час залишити все, чудово було б через шибеницю.

Бууу-га-га _ 09.11.2011 13:32
Vlad Timchenko _ 09.11.2011 13:17
"Судя по постройкам, персонаж сюда приехал в серъёз и надолго..."

Це він так думає. Як то кажуть, дурень думкою багатіє.

chutach _ 09.11.2011 13:22
Тит:
AVOrl _ 09.11.2011 13:00
Це така своєрідна компенсація за "трудноє дєтство" та тюремну юність. А ще, намагання довести собі та іншим, що він не Вітька-шапкокрад, не єнакієвська шпана, а "блакитна кров", і що на відміну від "лохуватих" (як він вважає) лідерів європейських держав, він здатний забезпечити собі рівень статків та комфорту, якому позаздрять монархи, арабські нафтові шейхи та особи з першої трійки мультимільярдерів рейтингу "Forbes", за рахунок "лохуватих українців", звісно ж.

Дорвалось быдло до корыта!
Реальный уровень человека можна увидеть после его смерти. Уверен, что киевляни не позволят паскудить свою землю, и вслучае захоронения его в Киеве, выкопают и отдадут собакам.

Mr_l _ 09.11.2011 13:22
а може скинемось на сомалійських піратів? )))

1yuriy _ 09.11.2011 13:18
Палац, майно, гроші, свита, раби, вже є. Час провести коронацію ;-)))

swf_ua _ 09.11.2011 13:17
Бо чесний і справедливий. Одним словом, ДОМКРАТ, який підпирає донецький бульдозер...який, у свою чергу, пре в Європу!!! 
+++
Яка дурня? Яка Європа? Бандитам Європа - це капець... Росія теж капець...Буде бацька Янукович, як і бавцьк Лукашенка. Два останніх диктатори Європи...

MAKKABA 007 _ 09.11.2011 13:05
МЕЖГИРЬЕ ШАЛОСТИ ИДИОТА В СРАВНЕНИИ С ТОТАЛЬНЫМ ГРАБЕЖОМ УКРАИНЫ ОСУЩЕСТВЛЕННОЙ СЕМЕЙКОЙ ЯНЫКА И БРАТКАМИ СОЛНЦЕВСКОГО "АВТОРИТЕТА " ФИРТАША, БОЙКО, ХОРОШКОВСКОГО, КОЛЕСНИКОВА И Ко

AVOrl _ 09.11.2011 13:00
Необразованное, беспардонное, бессовестное быдло сидит на НАШЕЙ шее и мнит себя спасителем Отечества. И ко всему прочему, после отставки, оно получит пожизненное полное обеспечение. Опять-же за НАШ счёт! 
Я думаю - тюрьма, за такие "шалости", самое меньшее, что заслуживает это создание!
А по поводу: "ждать не долго"... Почему надо ждать и давать грабить народ? Пора объявлять импичмент, не сдержавшему обещаний и дискредитирующему себя и страну..

acc243 _ 09.11.2011 12:56
Боже, пошли на это Межигорье цунами.... землетрясение, наводнение...что угодно.

Roman Luchyshyn _ 09.11.2011 12:53
Хе-хе. Турецький слутан лох повний на фонІ проффесора.

djafa _ 09.11.2011 12:53
Ukin Ukr:
Ukin Ukr:
Вождь папуасов!
Он Уверен что будет жить вечно....-не он первый -не он последний.А За 60лет...-инсульт может выстрелить в любую. секунду и никто не спасёт...Видимо крыша едет и остановится не может. Ворье дорвалось ...

solo1102 _ 09.11.2011 12:52
И самое печальное у Сережи Лещенко это фраза: Далі буде...

Концовка просто супер :-) Осталось всматриваться в даль и ждать когда от жиру лопнет наш Витёк :-) в срок!

Ukin Ukr _ 09.11.2011 12:52
iamincognito:
Плохо это все. Значит, по крови и трупам пойдет, чтобы на месте усидеть. Нужно будет - и отмороженных моджахедов привезут, и своих тотон-макутов учредят. Больше ненасильственным путем власть не сменится, похоже...
----------
Абсолютно согласен ! Без боя, мы власть у них никогда уже не заберём. Они заблокировали все возможности для этого. Надо всем честным людям к этому быть готовыми.

Будулай _ 09.11.2011 12:50
semkoup:
Отак краіна для людей, гвалтівник яник жирує, а ми народ мовчимо то може нам все підходить, коли ці суки з жиру бісяться а українці заледве виживають. Коли нарешті ця гидота буде відповідати за покращення життя вже сьогодні, скажу ніколи або принаймні не зараз бо ми українці терпляче мовчимо... І терпимо ці знущання такі вже ми є...
Боже дай розуму українському народу очистити українську землю від нещастя диявола на чолі з януковичом

Скоро навіть раб візьметься за вила, небагато залишилось, гадаю що слідуючі вибори відбудуться під трупний сморід жирномордів:)

solo1102 _ 09.11.2011 12:45
Чаушеску - ГОТОВ!
Каддафи - ГОТОВ!!
Янукович - Будь ГОТОВ!!!

vikage _ 09.11.2011 12:34
ПроФФесорское семейство закончит как Каддафи и бесполезно будет хлюпать - "...Не виноватаЯ я..."

Egor Egorov _ 09.11.2011 12:28
Действительно совесть потерял он и его банда при всём шике и роскоши и увеличении доходов своего клана говорить о дефиците денег для народа это высший пилотаж цинизма и хамства.

Олександр Стасюк _ 09.11.2011 12:26
Жаль, що Януковичу ніхто не нагадує про останні дні Муамара Кадафі. У нього також були резиденції, басейни і рахунки за кордоном. І що з цього він узяв з собою?

loggy _ 09.11.2011 12:19
Там его и застрелят, возле золотого унитаза :)

Happy Reformation Day! TOP

Almost every day modern person has to meet in public places distributors of various faiths. They jump on passers-by and demand them to read their booklets. People are looking how to get close to God in different ways: one focuses on clothes, another for hours kisses the coffins with the relics in Lavra, some starve themselves to fainting, and someone walks miles for the dedication. How faith as the prejudice and narrow-mindedness is different from faith, which reflects deepspiritual beliefs? Martin Luther in the XVI Century asked himself this question and explored the deep foundations of Christianity. Since then Luther's work attracts people, who are serious about the issue of faith. Happy Reformation Day!

Read the sermon of the Bishop of ULC, the news in Ukraine and the world, humorous stories, information about meetings of Ukrainian groups in all parts of the world, and other topics. If you are anexpert in the field, which refers to everyday lives of most people (doctor,lawyer, etc.), we appreciate the feasible voluntary contribution to ourwebpage.

Read  more [ here ] and forward it to friends.

Канада видала документи про Голодомор із Таємного архіву Ватикану TOP

http://www.cdvr.org.ua/content/канада-видала-документи-про-голодомор-із-таємного-архіву-ватикану

imageЩо знав про геноцид Ватикан і якою була реакція Папи? Відповіді на ці запитання можна знайти в новому англомовному канадському виданні під назвою «Святий престол і Голодомор: документи із Таємного архіву Ватикану про Великий Голод 1932—1933 років у радянській Україні».

Професор канадського університету Любомир Луцюк та ватиканіст отець Афанасій МакВей видали англомовну книжку «Святий Престол та Голодомор: Документи таємного архіву Ватикану про Великий Голод 1932—33 років у радянській Україні». Науковці знайшли та опрацювали 56 архівних документів, які доводять усвідомлення Ватиканом катастрофічних масштабів Голодомору та визнання штучності його виникнення.

Світова презентація видання відбулася в Римі за підтримки посольства України у Ватикані та з участю представників дипломатичних представництв різних країн при Святому Престолі.

Професор американського університету Джона Кеббота Федеріко Арджентьєрі, який вивчає українську історію вже багато років, наголосив, що Голодомор був геноцидом з метою винищення селянського населення в Україні. Зокрема тому, що у порівнянні з іншими голодами у світі український стався в мирний час, а тодішній уряд намагався приховати цей факт від світу.

«Під час написання книги ми ставили перед собою кілька питань: чи було відомо Ватикану про Великий Голод в Україні? Якою була його реакція? У той час дипломатичні стосунки між двома країнами було перервано, все ж Ватикан шукав можливості допомогти в обхід офіційних каналів. Зокрема, ним було запропоновано викупити пшеницю, призначену на експорт, і з метою передачі її в голодуючі райони», — розповідає Любомир Луцюк.

«У матеріалах є свідчення, що Папа Римський Піо XI дуже емоційно реагував, коли чув про це, і навіть плакав, і казав: «Ми мусимо щось робити». Були листи з України, в яких ішлося про ті події, і все це друкували у ватиканському часописі «Osservatore Romano». «Папа сам наполягав, що це слід публікувати, щоб світ знав про це», — каже отець МакВей в інтерв’ю радіо «Свобода».

Переклад документів Ватикану про Голодомор з італійської на англійську мову є важливим кроком поширення інформації про трагедію, переконані упорядники. Нагадаємо, Ватикан як держава визнав Голодомор геноцидом.

Нагадаємо, що з ініціативи Громадського комітету із вшанування пам'яті жертв Голодомору-геноциду 1932—1933 років 26 листопада 2011 року відбудеться всеукраїнський меморіальний захід у Києві біля Національного музею «Меморіал пам’яті жертв голодоморів», пройдуть вшанування у всіх містах країни.

У Києві о 14:00 26 листопада відбудеться скорботна хода від метро Арсенальна.

О 16-й годині 26 листопада — загальнонаціональна хвилина мовчання, під час якої мільйони українців запалять свічки біля меморіалів Голодомору та на вікнах своїх домівок.

Вітаємо читачів з Днем Реформації! TOP

Майже щодня сучасній людині доводиться зустріти в людних місцях розповсюджувачів різних вір. Вони наскакують на перехожих і вимагають прочитати їхні буклети. Люди шукають, як приблизити себе до Бога різними шляхами: хтось приділяє особливу увагу одягу, хтось годинами цілує труни з мощами в Лаврі, хтось знемагає себе голодом, хтось проходить кілометри для освячення. Чим відрізняється віра як упередження і забобонність від віри, яка є глибоким душевним переконанням? Мартін Лютер в XVI столітті задав собі це питання ідослідив глибоко основи християнства. З тих пір праці Лютера приваблюють людей,які серйозно відносяться до питання віри. Вітаємо читачів з Днем Реформації!

Читайте проповідь єпископа УЛЦ, про новини в Україні і світі, гумористичніісторії, інформацію про збори українських груп у всіх куточках планети, та ін. ЯкщоВи є експертом в області, яка відноситься до кожноденного життя більшості людей(лікар, адвокат, і т.ін), ми будемо вдячні за посильний добровільний вклад донашої вебсторінки. 

Читайте [ тут ] i пересилайтедрузям.

Смертність в Україні більш ніж удвічі перевищує європейську TOP

image
По прогнозам ООН в 2025 році нас мвє бути 26 мільонів

http://www.spilnasprava.com/wp/?p=6317
05.11.2011

Україна щороку втрачає понад 700 тисяч своїх громадян, причому третину з них складають люди працездатного віку.

Про це повідомила голова Комітету ВР з питань охорони здоров`я Тетяна Бахтєєва.

За її словами, смертність населення в Україні становить 15,2, а в країнах – членах ЄС 6,7 на 1000 населення.

“Наші люди живуть на 10 років менше, ніж жителі Європейського Союзу і багатьох країн СНД. Україна посідає 150-е місце серед 223-х країн світу за показником середньої тривалості життя”, – сказала вона.

За словами голови комітету, середня очікувана тривалість життя в Україні становить 69 років, у країнах ЄС – 74 роки, а в країнах СНД: у Грузії – 76,7, Молдові – 70,8, Білорусі – 70,63, Узбекистані – 71,9 тощо.

При цьому середня очікувана тривалість здорового життя в Україні дорівнює 59,2 року, а в країнах Євросоюзу – 67 рокам.

Вона повідомила, що у нашій країні дуже високі показники дитячої і чоловічої смертності.

“Рівень дитячої смертності у 2,5 разу перевищує європейські показники… Смертність чоловіків працездатного віку перевищує аналогічний показник навіть у країнах, де валовий національний продукт у 4–6 разів нижче, ніж у нашій країні”, – підкреслила Бахтєєва.

Народний депутат наголосила, що в Україні – один з найвищих у світі показник смертності від серцево-судинних захворювань: 64% у структурі загальної смертності, а це близько 500 тисяч чоловік на рік.

ADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief


Oxana Bukanova
-- editor


Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent

Halyna
Галина Мокрушина
-- переклад
Halyna Mokrushyna
-- translation

diana
Діана Мережко
-- кореспондент
Diana Merezhko
-- correspondent


John Heron
-- webmaster www.eposhta.com


Ihor Prociuk
-- story layout and design

We hope you found ePOSHTA informative nd will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.

eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com
or
myroslava@rogers.com

Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:
eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com

Subscribe to the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Is one of your friends forwarding ePOSHTA to you? Why not subscribe directly! Just enter your e-mail in the box below and click on Subscribe Now!.

Unsubscribe from the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Send an email to:
eposhta-CanadaUS-unsubscribe@yahoogroups.com
YahooGroups (which managers our subscriptions) will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to unsubscribe.

Subscription Issues:
Having difficulty subscribing (or unsubscribing)? Or maybe you want us to add your friends to our newsmagazine? Contact:
subscription@eposhta.com
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements.

If you maintain a website of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site in our ePOSHTA newsmagazine.

Editor-in-Chief:
Myroslava Oleksiuk myroslava@rogers.com

Layout:
Zenon Chytra
John Heron
Ihor Prociuk

ePOSHTA acknowledges the technical support of www.eposhta.com in the production of the ePOSHTA Newsmagazine.