If you are having trouble reading ePOSHTA, click here.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть тут.




Вибір є завжди.


3го листопада – всі разом!

October 31 жовтня 2011
Vol.12 No. 24

Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:
Незалежний Погляд
Call to Action
Заклик до дії
Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings
Програми і Конференції
Current Affairs
Сучасні Пoдії
Arts & Letters
Ukraine & the World
Україна і Світ
  Business Report
And the King is Nevertheless Naked!
  From Our Mailbox / Blogbox

Diaspora leadership's dilemma TOP

The V World Forum of Ukrainians that took place in Kyiv on August 19-21, revealed problems of the world Ukrainian community, first of all problems that arose from the ceasing of power by the clique of gangsters under the political mask of Party of Regions. The word “ceasing” reflects the style and methods of carrying out the election campaign by Donetsk criminal mafia clan during the presidential election of 2010 and municipal elections of 2011.

First it should be noted that diaspora does not have an active leadership that would develop a national strategy instead, of drifting along the muddy stream of Donetsk oligarchs. It seems that by the beginning of the Forum, the diaspora leadership made a final decision not to boycott Donetsk godfathers and to take part in the play “Approval of Yanukovych and others with him”.

Let us talk more in detail about it. Allegedly the Resolution of the Law Section of the V World Forum of Ukrainians has resolutely condemned the abolishment of democratic freedoms in Ukraine by Yanukovych and Co. However, the signatories of the Resolution confined themselves solely to propositions: to improve the “text of the Constitution”, to end the policy of de-Ukrainianization, to secure a transparent rule of law and human rights, to stop persecuting political opponents and participants of protest actions, to implement the mechanism that would protect Ukrainian peasants from the usurpation of their land, to legalize the statute of Ukrainian Abroad and of labor immigrants, etc. There is one more proposition: to create a State Committee on Ukrainians Abroad that would be financially supported by the national budget and would implement Ukraine’s national policy directed towards Ukrainians living abroad. In a word, members of the Law Section were naively suggesting to the thugs in power not only to stop their criminal politics, but even to return everything to the way it was before.

The President of the Ukrainian World Congress Eugene Czolij made an apparently militant speech at the Forum in which he called upon the present authorities to “lend its ear to the voice of the international community”. He also listed cardinal mistakes of Ukrainian authorities: conclusion of Kharkiv treaties, persecution of political opponents (“The authorities call it the fight against corruption, and the world, including the Ukrainian World Congress, call it the fight against political opposition or, even worse, the fight against democracy”), absence of the appropriate law and justice system, denial of the genocidal nature of the Holodomor, decree to hang out red flags, using SBU (the security service agency) to intimidate Ukrainian patriots, putting pressure on mass media and introduction of censure, infringement on the foundations of democracy during the last election, attacks against Ukrainian traditions etc. Mr. Czolij launched an appeal to “the authorities and justice system of Ukraine to end Ukraine’s return to the authoritarian rule and to the Soviet past and to release political opponents, ex-Premier Yulia Tymoshenko and ex-Minister of Interior Yuri Lutsenko, and to dismiss the Minister of Education Dmytro Tabachnyk.

One could rejoice listening to the President of the Ukrainian World Congress, such an ardent Ukrainian patriot, if there was not for one “but”: after this super-patriotic speech Mr. Czolij made a visit to the person that embodies the worst evil in Ukraine, the so called president V. Yanukovytch.

This subservient visit seemed almost to almost nullify all of Mr. Czolij’s precepts - to respect human rights, to prevent politically motivated arrests and pressure on the opposition and many others. His speech was particularly undermined by the declaration that he made about the future cooperation of UWC and the thugs authorities, namely: “The President of the UWC commented on the decree of the Cabinet of Ministers of Ukraine “On the approval of the conception of the State program of the cooperation with Ukrainians Abroad over the period to 2015” and recommended that a consultative commission be created in order to facilitate the implementation of this program and that UWC representatives be included in this commission” (from the official statement of the UWC).

It seems that diaspora leaders are ready to quit the fight for a future democratic Ukraine. As a proverb states, he who pays the piper calls the tune. In the case at hand, Yanukovych will order the thieves’ tune “Murka”, a favourite of Yanukovych and his criminal associates, and it will be sung, of course, in the “language understood by all”, Russian. What diaspora leadership will receive in exchange remains to be seen. However, one can anticipate that Ukrainians in Ukraine and in the diaspora should forget for a long time about diaspora leadership’s fight for a Ukraine, free from criminal oligarchs.

Besides that, the Forum revealed the disagreement and even more, the lack of organization of its participants. Some shouted “Shame” to the boss of Donetsk Mafiosi, others profited hastily from his “grand” gesture to pay for the trip to Ukraine for participants of the Forum. What can one say… There are rumours that even one of the workers of UWC bureau is indebted to the chief of Donetsk thugs V. Yanukovych for her participation in the Forum! What has the diaspora come to!

There were some participants who threatened to demonstratively quit the conference hall if Yanukovch came to the Forum. However, when the odious Minister of Foreign Affairs K. Hryshchenko took the floor, the majority in the audience listened unperturbed to his blanket lies à la Goebbels.

But let us go back to the zigzags of the diaspora leadership’s politics. Could it be that the President of UWC Eugene Czolij removed insubordinates from the UWC beforehand so as to be able to make single-handed decisions to cooperate [співпрацювати] with the criminal oligarch regime of Yanukovych? Since then, Mr. Czolij has been ignoring the views of members of the UWC executive.

The leadership of UCC did not lag behind the UWC in the Forum. Serhiy Kasianchuk, one of the leaders of UCC, spoke enthusiastically about the “collaboration” [«співпрацю»] with Yanukovych’s regime on various levels: “on the state level (with the thugs’ power that destroys everything Ukrainian, tramples any germination of democracy in Ukraine – Editors’ note), on the regional and local levels, between governmental and non-governmental institutions, between big and tiny organizations, between specific individuals”. One alarming fact should be brought to attention: there was no mentioning of cooperation with the forces of Ukrainian opposition in the speech of this leader of UCC! One wonders what really was going on behind the Forum’s scenes. We can only imagine how the diaspora leadership fawned before the  Donetsk “gangsterocracy”.

The intentions of V. Yanukovych and his Donetsk mates towards diaspora can be drawn from the article “Recipe for authorities – what to do with the diaspora”, written by Kost Bondarenko (translated below), apologist of the Party of Regions and author of a series of dirty political squibs. His first advice: stop supporting (it should be read – destroy) marginal organizations such as Ukrainian World Congress, Ukrainian Congress Committee of America, Ukrainian Canadian Congress and others. Advice number two: remove from the diaspora leadership the old immigration and replace it with leaders of new structures formed by newcomers (with the help of criminal oligarch regime) that will wholeheartedly support even the worst authoritarian regime in Ukraine.

These are “captivating” perspectives sketched for the Ukrainian diaspora by the generous hand of Donetsk oligarch clan. They have learned how to skilfully buy everybody and everything. The first step in this direction has been made by covering travel expenses for some participants of the Forum. Next step: pulling the strings of diaspora puppets and forming new diaspora organizations tailored to the needs of Donetsk oligarchs. And then we will all witness the captivating funerals of UWC, UCCA, UCC and others.


Recipe for authorities – what to do with Ukrainian Diaspora


Kost Bondarenko, Dumka

In order to work effectively with Diaspora Ukraine should create a position of a special commissioner (proxy of the government or of the President) and stop supporting obsolete marginal organizations that have lost everything, except a once boisterous title.

Over the 20 years of independence Ukrainian state has not been able to build an effective model of cooperation with its diaspora. Only some etiquette formalities have been made: there exists a certificate of Ukrainian Abroad, but there is no effective consistent mechanism to implement it. The diaspora does not help the Ukrainian state to solve its problems, while the Ukrainian state ignores problems of the diaspora.

The Ukrainian Diaspora is represented by many organizations, and oldest of them are trying to monopolize their influence, stating that they are the only ones entrusted with representing the community of Ukrainians living outside Ukraine. But these statements have been outdated for a long time.

Let us take as example the irreplaceable President of the Ukrainian World Congress and of the Ukrainian Congress Committee of America Askold Lozynskyj. From the 1960s, this organization aimed at fighting for the independence of Ukraine and did so with the help of the American government. Ukraine gained independence 20 years ago, and yet they are still soul searching. From the height of many years of living in the West, they think that they have the right to teach the leaders of the Ukrainian state how to build democracy, to give advice, to influence the political processes in Ukraine and request the financial support from the national budget. All this instead of helping the Ukrainian government to defend Ukraine’s national interests in the United States.

I cannot imagine representatives of UWC picketing the White House and demanding that the USA abolish visas for Ukrainian citizens, facilitate trade with Ukraine or support hryvnia’s rate of exchange. These interests are not theirs, not the interests of ethnic Ukrainians, citizens of the USA. These are the interests of citizens of Ukraine, regardless of their origin.

Besides, it is unlikely that Ukraine’s interests will be promoted by those who receive financial support from the USA State Department. He who pays the piper calls the tune.

Over 20 years of Ukraine’s independence, as far as I know, no new face has appeared in the leadership of the UWC. The same people are rotating over and over again: Askold Lozynskyj, Tamara Gallo (Olexy), Michael Sawkiw, Larissa Kyj. An interesting detail – Lozynskyj, who criticizes nepotism in Ukraine, enlisted his wife, sister and nephew to work for UWC.

What are interests of the “old Diaspora”? Besides influencing politics in Ukraine, they always readily accompany members of the official delegations of Ukraine to the offices of high-ranking USA officials. It enhances their status in the USA. I could never understand why our diplomats include them in delegations. Representatives of the “old Diaspora” do not associate their future and the future of their children with Ukraine. Their future is determined by the success of the politics of the USA, not the politics of Ukraine.

Those willing to teach Ukraine lessons of life should first of all get a Ukrainian passport or even better – become residents of Ukraine. As Roman Zvarych did.

What should Diaspora really do then?

The best example may be Israel’s Diaspora. Jews living in the USA will never let the State Department take steps in the Middle East that would go against the interests of Israel. They believe it is their duty to improve the image of their historical homeland in the USA, regardless of what country’s passport they carry in the pocket.

What should the Ukrainian state do to achieve the same success and collaborate effectively with the Ukrainian diaspora?

We should stop supporting the “old Diaspora” on which Ukraine relied in building its foreign politics in the first years of independence and by inertia during the last twenty years.

Many things have changed on the map of the world community of Ukrainians since then. Numerous and powerful new diasporas have emerged in Russia, Poland, Israel, Spain, Portugal and even in the United States. In a few years they will complete their legalization and will have legal structures enabling them to defend their interests.

Maybe then we will see our diaspora picketing the building of the European Parliament in Bruxelles and demanding that national interests of Ukraine be taken into consideration by the European Union – for instance, introducing visa-free regime, free-trade zone or free circulation of labour.

To see this happen, Ukrainian authorities must not miss the process of the formation of these diasporas and must actively support them. It could be done through creating a position of government’s or president’s representative in charge of relations with the diaspora. Perhaps it is not the most important reform of those that the Ukrainian government is trying to implement. But reforming the state’s policy towards the Ukrainian diaspora under globalization conditions can be a simple and effective step that will provide substantial support to diplomatic efforts to protect national interests of Ukraine.

Kost Bondarenko, Director of the Institute of Ukrainian Politics

Translation by Halyna Mokrushyna

The trial of Yulia Tymoshenko - The True Story - VIDEO TOP



Is Ukraine’s fate to be ruled by the law of the jungle? TOP

September 27, 2011

image Hanne Severinsen

“Do we have any chance for empowering the people?” “Isn’t it a waste of time to talk about democracy in Ukraine?” “We are stuck in all these corrupt habits, maybe this is our destiny?”

It was hard talk, with a lot of dedicated people in the audience at the Ye Bookstores meetings in Kharkiv and L’viv in September, where I began with a lecture entitled, “20 years of independence — how to give power to the voters”.

My reaction to these questions is: Naturally Ukraine can get out of the trap of behavior stemming from the Soviet era; but after the first 20 years of independence all your optimism is at stake. But I will also say with all sincerity: This is not something predestined, and it is not simply in your genetics!!

It takes time and dedication to break bad habits and build new norms. Building a free and democratic society starts with trustworthy institutions and the rule of law.

The political motivated cases against Yulia Tymoshenko and many other former ministers have drawn international attention to the bad state of the judiciary in Ukraine today.

The charges are generally “abuse of office” or “excess of authority” which criminalize largely mainstream political decisions. These sorts of allegations could probably be used against any political leader, given a sufficient search. For example: Mr. Korniychuk is accused of incorrectly filing paperwork, Mr. Lutsenko for having exceeded his budget for the annual celebration of the Police and Mrs. Tymoshenko is charged with having caused the state losses in the form of currency exchange fees. These cases have nothing to do with corruption, although they are presented to the public as such.

Furthermore, these cases demonstrate a willingness to abuse the legal system for a selective showdown with leading political opponents in strong contrast to European values. The combination of vague legislation and presidential control over prosecutors and judges whose careers are dependent on presenting a “rubber stamp” judgment from the party in power shows the world how bad the situation is.

But what about all the unknown people in pre-detention who do not have the ability to mount a proper defense? Perhaps they, too, lack access to proper medicine and doctors? The “success-rate” of the prosecution is 99.8% and pre-detention is so widely used, that the principle of “presumption of innocence” is virtually non-existent.

It is power that rules – anyone is at risk of arbitrary detention if he does not trade with the authorities. But what is the root of this power? In democracy power stems from the people. And Ukraine is a democracy, so what’s the problem?

The problem is the fact that the country can have one election after another and yet no-one — except those few actually in power — feels he has been a party to any decision. That is probably the reason behind the widespread wish to have a possibility to vote “against all”. It is a vote of despair!

When — until 2002 — Ukraine had the mixed fifty-fifty election system, the problems with the single majority method of electing 50% of mandates were many. In this “winner takes all” - system, some could be elected thanks to split and artificial “clone”-parties — and a helping hand from “administrative resources”. You could win with only 15-20% of voters backing you, where the next candidate had perhaps 1% fewer votes. In case the “wrong man” won, it was relatively easy to change the outcome as votes were being counted. Therefore very often the person elected was an “independent” person with ties to the ruling party. And all other votes were wasted.

France has a system like this, but in France a politician can only be elected when he receives more than 50% of the votes. If the leader in the race does not garner 50%, the two candidates with the most votes enter a second round, and everyone has a second chance to vote. This could be an improvement if you go back to the single majority system.

The other part of the fifty-fifty election system is the proportional system which seemed at that time to have the advantage of being more difficult to falsify on a national scale.

But this system of nationwide “parties” and closed nationwide ranking of all candidates means that a party leader can decide behind the scenes whom to place in the list: What attractive persons should be at the top? Who will pay the party to be on the list? Who does the party get for allotting a place on the list?

In a system like that, the voter’s choice is reduced to choosing among the figures at the top; he has no influence on any of the other MPs he is helping to elect. These other MPs are unknown persons who may later defect to the party that pays more, or simply as soon as they sense that power is about to shift!

This proportional system could be modified and improved and could give a chance for locally trusted people, if the country was divided into regional entities, and if local people could influence who should run on behalf of the party, and if the voters on election day had the possibility of voting personally for the people they trust the most in the party they trust the most.

For months now President Yanukovych's Party of Regions has been deciding — behind the scenes and without public debate — to go back to the fifty-fifty model without learning any lesson from Ukraine's recent history.

Since the present system is bad, they will say, the new system can be presented as an improvement to introduce the worst of both systems! This is a smart way to keep the power under a thin surface of democracy, but the game is the same as always: You play with the rules, instead of by the rules!

Given this trend, I am afraid that it will take time before Ukraine can come out of its present stage of being stuck in the law of the jungle.

Hanne Severinsen, former rapporteur of the Parliamentary Assembly of the Council of Europe Monitoring Committee in Ukraine

Rule of Law - The Ukrainian Way -VIDEO TOP




Ukrainian cabinet official paper dismisses prospects of joining CIS customs body TOP

BBC Monitoring Former Soviet Union
Oct 16, 2011

Abstract (summary)

It would be worth analyzing the membership of Russia, Kazakhstan and Belarus in the union's first year. According to experts, for example, Belarusian ones, in particular, the best situation is the one in which the Russian Federation finds itself. There is…

A Ukrainian newspaper has dismissed the prospect of Ukraine joining the customs union of Russia, Belarus and Kazakhstan. It said that official ties with Russia are strained and that the experience of Belarus and Kazakhstan in the union suggest that Russia is the only beneficiary. The following is the text of the article by Vasyl Tuhluk, entitled "Is the Customs Union a residence permit to a ghetto?", published by the official government paper Uryadovyy Kuryer on 11 October; subheadings are as published:

Moscow by no means accepts Ukraine's aspiration for EU integration

Current relations between official Moscow and official Kyiv keep on resembling dialogue between people speaking different languages. It was almost six months ago when the president of Ukraine [Viktor Yanukovych] clearly said at a session of PACE [Parliamentary Assembly of the Council of Europe] that joining the Customs Union of Russia, Belarus and Kazakhstan is presently impossible for our country. The country's leaders have repeatedly confirmed constancy of the European integration course in public since that time.

But Moscow pretended to have heard nothing and carried on persistently inviting our country to join the Customs Union. They used both a carrot in the form of promised preferences for the Ukrainian economy and a stick in limiting and banning exports of the goods of Ukrainian producers. But again, after a short standstill, the authorities of the neighbouring country reminded Ukraine about the Customs Union. In particular, it was last week at an investment forum in Moscow when the head of the Russian Federation's government, Vladimir Putin, repeated the phrase which we have already happened to hear many times both from him and other Russian politicians of various kinds: I am deeply convinced that it (joining the Customs Union) is beneficial for Ukraine, he noted, having specified that Ukraine's annual economic gains would amount to 9bn dollars.

Meanwhile, the head of the Russian government also expressed his empathy with Ukrainian agricultural producers: no-one will admit Ukrainian agricultural products to the European market. Perhaps two litres of milk will be sold and that's it. At the same time, he outlined a bright prospect for other sectors of Ukrainian economy in the event of the invitation being rejected: The aircraft construction industry will completely die, and ship building will not develop.

Our song is nice and new

Of course, one could accept these statements made by Russia's prime minister as another improvisation, but in reality this is not completely true. To be convinced of this, it is just worth analyzing public statements and speeches made by other important representatives of Russian authorities that have been covered in news media. For example, the executive secretary of the Commission of the Customs Union of Russia, Belarus and Kazakhstan, Sergey Glazyev, said at the Rhodes Forum in Greece [9 October] that statistics on Ukraine's and Russia's foreign and domestic trade proved the economic advantages of forming integrated customs territory. Again, having described hypothetical advantages of this, he did not fail to remind that, should Ukraine join the European Union's free trade zone, there would be rapid curtailment of research and technical interaction between Russia and Ukraine in aircraft building, energy sector, machine-building, aerospace cooperation and ship building. In turn, this will lead to a 2bn-dollar annual drop in Ukrainian exports.

The answer given to the question posed by journalists on prospects of Ukraine-Russia negotiations in gas sphere by the president of Russia's gas Association, Vice-Speaker of Russian Federation's State Duma [lower chamber of parliament] Valeriy Yazyev was built in the same vein. According to him, there is no way out for Ukraine, and it will buy and pay the present-day price. In his opinion, in order to achieve any drastic progress in this issue, Ukraine has to join the Customs Union, and [Ukrainian national oil and gas company] Naftohaz [Ukrayiny] should integrate with [Russian gas monopolist] Gazprom. Gas will become cheaper for Ukrainian consumers only after this. The Russian ambassador to Ukraine, Mikhail Zurabov, was even more explicit in his statements. He not only believes that Ukraine's gas transportation system has got no prospects, but also cast doubt on the efficiency of bilateral economic cooperation between the Russian Federation and Ukraine. According to him, these are just the effect of the consequence of the system of relations that had been established back during the Soviet period. Meanwhile, the diplomat did not pass over cooperation in aircraft building industry either: When we talk about Antonov [Kyiv-based aircraft building company and design bureau], we shall evaluate it, turn it into a joint-stock company and single it out, and then we shall correlate with the assets offered by Russia. But 50:50 is not interesting.

To a bright future on a rope?

Undoubtedly, no-one of the aforementioned high-ranking officials and, moreover, diplomats on their own, do not undertake, let us say, unauthorized actions. They are more likely to have on their tongues the things Russian Federation's leadership has in mind. But the persistence with which our country is invited to the bright future is surprising in this situation. The point is that people in Ukraine have also learned to calculate, and they are well aware of what is hidden behind promises. The deputy prime minister in the Ukrainian government, Borys Kolesnikov, is likely to have formulated this best of all in his comments on statements by Russian politicians with regard to benefits of the Customs Union: There is no such thing as a free lunch. This is why no-one should count on spice cakes. Then he continued: Each leader of the country, especially its prime minister, aspires to expand the sphere of influence; in this case, this is the Russian Federation. As regards the allegations that the European Union will not admit Ukrainian goods to its market, the deputy prime minister regards statements of this kind as unmotivated, and he has noted: Our friends and partners from Eastern Europe also opened a free trade zone and joined the European Union with the same rights as ours. The average salary in Poland is currently some 900-950 euros, and this is the indicator to which Ukraine should aspire. As regards Vladimir Putin's statement about the death of aircraft building industry and cessation of shipbuilding development in the event of our country forming a free trade zone with the EU, Borys Kolesnikov expressed his certainty to the contrary: the Ukrainian aircraft building industry supplies its products to Latin American, African and South-East Asian countries, and therefore nothing will change for Ukraine here. But the Antonov transport aircraft has no equals in the world. The same applies to ship building. According to the high-ranking Ukrainian official, the sector has high chances of producing absolutely competitive ships in cooperation with Dutch and Polish partners. The Ukrainian government deputy prime minister not only made it clear to his Russian counterparts that it was not worth speaking from the position of threats, but also tied to bring them to consciousness: One may not raise the issue so abruptly: either with us, or everything will perish. This is the way to nowhere.

As regards the efforts of the Russian Federation's leaders to draw Ukraine into the Customs Union, explanations of this can be found in statements made by prominent politicians like [former Canadian Prime Minister] Jean Chretien and [political expert and national security advisor to former US President Jimmy Carter] Zbigniew Brzezinski. In their opinion, a decisive integration role in Europe belongs to Ukraine, regardless of its desire and comprehension. Though it has no ambitions of being a superpower, the way that the Eurasian space will look like in 30 years time depends precisely on Ukraine: whether there will be Chinese hegemony on the border with Europe, or whether there will be a strong democratic Euro-Atlantic community up to present-day Chinese border. Zbigniew Brzezinski has noted that any new Eurasian alliance of countries formed around Russia, but without an independent Ukraine, will inevitably become less European and more Asia every year. People in the Kremlin are obviously aware of these forecasts. The Izvestiya [Russian] paper published an article by Vladimir Putin last week. He notes in it that formation of the Customs Union and Common Economic Space lays the foundation for formation of Eurasian Economic Union in the future. But the Kremlin obviously aspires to make this union more European than Asian, anyway. But it will be impossible to do without Ukraine here. However, will our country manage to do without the Customs Union?

Let us learn from the mistakes of others

It would be worth analyzing the membership of Russia, Kazakhstan and Belarus in the union's first year. According to experts, for example, Belarusian ones, in particular, the best situation is the one in which the Russian Federation finds itself. There is a drop of Belarusian exports not only to the Russian Federation, but also to the EU countries which had imposed sanctions on the republic's major export-orientated enterprises. Meanwhile Russia is in no rush to buy Belarusian manufactured goods, and this worsens the trade balance. Belarusian Deputy Agriculture Minister Vasil Pawlowski said recently that monitoring carried out by the ministry's experts had revealed: the share of Belarusian dairy and meat products in Russia's border trade is 70 per cent. In his turn, the head of the State Control Committee, Alyaksandr Yakabson, complained that there are no borders and customs obstacles on the way of this business, but the country's budget is being taken out of the country, since meat and milk production in Belarus are being subsidized from the state budget. The more powerful Russian economy actually sucks out resources from its friends in the union. Russian duties make up 92 per cent of union's consolidated customs tariff, and they are allocated for protecting the backward Russian market from imported goods. As a result, prices for these goods in Kazakhstan saw some 1.5-2-fold growth, and sugar, oil, cereals, meat and dairy products almost doubled in price. For example, the price of buckwheat increased 2.5-fold if compared to the previous year, beef became 40 per cent more expensive, and mutton 33 per cent more expensive. But the actual purchasing power of individuals saw a drastic drop. At the same time, Kazakhstan and Belarus get only crumbs of customs payments, while approximately 90 per cent of them go to Moscow.

One can cite numerous facts of the losses incurred by these two republics, but it is probably worth focusing on something else and, namely, on our country's prospects in the event of its accession. In the view of experts, by joining the Customs Union our country would choose association based on raw materials, while free trade with the EU means development of state-of-the-art technologies and a modern competitive economy. The ones adhering to the opinion that Russian combine harvesters, computers, electronics and other goods differ much from their Japanese, European or US prototypes are obviously right. This is why the Customs Union may not just preserve technological backwardness of its member states compared to the whole advanced world, but it will make this gap literally insurmountable and will forever place its parties in a ghetto called the third world.

Credit: Uryadovyy Kuryer, Kyiv, in Ukrainian
11 Oct 11

Kuzio Testimony to the Standing Committee on Foreign Affairs and International Development, Parliament, Ottawa, 20 October 2011 TOP

Ten Factors why Yulia Tymoshenko is imprisoned and why she is unlikely to be released from prison

Complete report in PDF [ here ].

image of Taras KuzioTaras Kuzio

Five Policy Recommendations

  1. Canada should coordinate its actions with its Euro-Atlantic partners (US, EU).
  2. The October 2012 elections are under threat of being not recognized by the OSCE. Canada should support a large OSCE observation mission and send with its allies strong warnings of the consequences of the elections not meeting ‘democratic standards.
  3. If the EU decides to freeze negotiations on a free trade agreement with Ukraine it would be advisable for Canada to follow suit in its negotiations with Ukraine. As outlined in point 1, Canada should coordinate its policies with its allies in order to achieve maximum effect.
  4. Invest in Ukraine’s future – Ukraine’s youth. Support programs such as the highly successful Canada-Ukraine Parliamentary Program.
  5. Follow the money trail. The Yanukovych regime cannot survive if its oligarch allies withdraw their support. Canada and its allies have  greater leverage towards Ukraine than towards authoritarian Belarus as the latter does not have oligarchs.

Ukraine’s oligarchs, as I have outlined in Point 3, have a great personal stake in travel to western Europe. Many Party of Regions deputies never attend parliamentary sessions as they live in Monaco (e.g. Akhmetov). Canada and its allies should begin discussing a visa black list of Ukrainian officials involved in political repression and human rights abuses and pro-regime oligarchs.

Time for serious sanctions against Ukraine TOP

Ukrainian realism

image Walter Derzko

I've written about the need for the West to seriously consider imposing targeted visa sanctions and asset freezes against Yankovych's regime in the past. Events in the past two weeks have strengthened the case against the imposition of such harsh measures against the Ukrainian regime. Yanukovych dismissed the unanimous criticism from the West immediately after the sentencing of Yulia Tymoshenko on October 11, 2011 as a Western plot. World leaders are unfairly ganging up on Ukraine, he says.

The following is a list of reasons why the West should get serious about imposing sanctions, from a briefing paper that was developed by the Strategic Foresight Institute Think Tank project. It was sent to Ukrainian community leaders and politicians before the Shevchenko Medal Tribute Dinner to Prime Minister Stephen Harper, and the Canadian parliamentary debate and committee hearing on Ukraine in Ottawa last week. We are grateful to Dr. Taras Kuzio and Lesya Shymko and other politicians for citing some of our concerns in their testimony before Parliament.

Points for Sanctions

1.0 Ukraine illegally employs children in coal mining operations in Dontesk. Canada signed the UN Convention on Child Abuse and Children's Rights and takes a dim view of such abuse. Child labour is an open secret in Donbas, and the Ukrainian government tacitly condones and profits from it. A 15 year old boy appears in an award winning documentary produced by a Baltic film company called "Pit Number Eight." (www.pitnumber8.com/) A short trailer with English subtitles can be viewed at (www.youtube.com/watch?v=C-sfAoSwJfg). A six minute teaser from the full-length film tells the story in the hub of the Ukrainian illegal mining business where teenage boys want to own mines while girls dream of mine owners as potential mates: www.youtube.com/watch?v=GhmeJ2Wtc8k.The full film at 1 hour 38 minutes can be viewed at www.youtube.com/watch?v=h6qEGCGNrhQ&feature=related. This film alone provides concrete evidence for the European Union to impose sanctions against the Ukrainian coal industry and against Viktor Yanukovych, Renat Akhmetov and Yuri Ivanyushchenko, who directly profit from this illegal underage child labour.

  2.0 The opposition calls for sanctions. Canada has a precedent to follow. Germany imposed visa sanctions against 14 Ukrainian businessmen on October 12, 2011, right after Tymoshenko supporters called on the EU to impose sanctions against Yanukovych. This sent shock waves through business circles from Kyiv to Donetsk.  "Ukraine must not pay for the kleptomaniac and dictatorial habits of the incumbent President. Personal sanctions must be imposed against Yanukovych and the key political figures who are propping up the regime, as well as perpetrators of their criminal orders. This whole group of individuals and their family members should be barred from the countries of the Euro-Atlantic community," the statement said. The foreign bank accounts of the Yanukovych family, his entourage and affiliated companies should be frozen, the Fatherland Party said.

3.0 Tymoshenko was denied the right to a proper, fair defence and a host of other guaranteed constitutional rights. It should be mentioned that Yanukovych's non-action and denial of responsibility in principle constitutes an impeachable offence, as he has failed to fulfill his constitutional duties as President and as guarantor of the Constitution.

4.0 Besides Tymoshenko, there are at least 125 innocent political prisoners and repressed people in Ukraine in 2011.

5.0 Over 800 innocent people have died in pre-trial detention so far this year in Ukraine.

  6.0 Tymoshenko and Lutsenko and thousands of others in pre-trial detention are routinely denied basic human rights by being refused proper, independent, medical attention.

7.0 Only 0.2 % (or 2 in 1000) of the people that are indicted by the prosecution in Ukraine are found not guilty and are set free. The average in the EU is over 40%. (Helsinki Danish Human Rights Watch)

8.0 Over 200,000 small and medium sized enterprises have been forced to close in 2011 due to selective tax enforcement, bribes and intimidation.

9.0 Hundreds of ordinary Ukrainian people lose their jobs every time they attend street demonstrations across Ukraine.

10.0 Thousands of oppositionists and students are routinely questioned, intimidated and harassed by corrupt police and SBU.

11.0 The Ukrainian political opposition on Wednesday, October 12, 2011 formally approached the Canadian Ambassador to Ukraine asking that Canada impose visa sanctions and asset freezes on the Party of Regions and the Yanukovych regime.

12.0 The Ukrainian Congress Committee of America has urged the US Congress to impose visa sanctions against Ukrainian government representatives. (October 12, 2011)

13.0 Current and former MP's from all three Canadian political parties call on Canada to impose harsh measures including visa sanctions against the Ukrainian regime during a demonstration in Toronto in front of the Ukrainian Consulate, only hours after Tymoshenko was sentenced.

14.0 The "Lifestyles of the Rich and Infamous" - while over 40% of the Ukrainian population lives below or close to the poverty line, the costs of supporting the lavish lifestyle of President Yanukovych costs the Ukrainian taxpayer over $220,000 per day.

Responses to Time for serious sanctions against Ukraine  in Kyiv Post

Oct. 26, 2011 16:10
UKRAINIAN children in UKRAINE make one dollar { $1.00 } a day in the coal mines of Donetsk - instead of going to school. Tabachnyk saves money from their non-education and Azarov does not care about UKRAINIAN children in UKRAINE. And, the Moscow KGB "priests" from the Moscow KGB "church" live like "Kings". Video in English :
http://www.youtube.com/watch?v=Mz_RREduic8&feature=related .

Oct. 26, 2011 16:12  Bad for business
More than 200,000 small-and-medium sized enterprises have been forced to close in 2011 due to selective tax enforcement, bribes and intimidation. Rich men, poor nation

While more than 40 percent of Ukrainians live in poverty, the costs of supporting the lavish lifestyle of Yanukovych costs the Ukrainian taxpayer more than $220,000 per day.

Oct. 25, 2011 22:28   2012 European cup
The only act which will rattle Yanukonvict's chain at this point would be if "someone" pulled the plug on the 2012 European cup. That would spark another revolution in Ukraine and bring this satanic regime to an end.

Let the diaspora focus all it's efforts on that in the coming months - as the Tymoshenko appeal process matures (with its pre-determined outcome). That is in lobbying western governments to support this outcome. Like the Olympic boycott during soviet times. They are so absolutely salivating for 2012 here in Ukraine, that if it were taken from them abruptly because of the actions of this criminal regime, heads would definitely roll. There is absolutely no way Yanukovych could recover. His support would drop to zero (thus making cheating in the next election, no matter how sophisticated and good, moot).

Can Ukraine hold free elections next year? TOP

The Party of Regions is preparing well in advance to the 2012 elections

October 18, 2011

image of Taras Kuzio Taras Kuzio

The October 11 sentencing of Yulia Tymoshenko to seven years imprisonment makes it impossible to hold free elections in one year’s time on October 31, 2012. The EU has already made its position plain: if opposition leaders are not able to stand, then the elections cannot be recognized by the Organization for Security and Cooperation in Europe (OSCE) as in accordance with “democratic” standards.

A second factor is the attitude of Ukrainian opposition leaders. Running second in popularity among opposition leaders, Front for Change leader Arseniy Yatseniuk would benefit the most from Tymoshenko not standing in the elections, but he nevertheless called upon the opposition to boycott the 2012 elections if some leaders could not stand (Ukrayinska Pravda, October 11).

An equally important area for the holding of a free election is the election law. A “Working Group on Election Law Improvement” was established by presidential decree on November 2, 2010, but has been mired in controversy ever since. Most incumbent Ukrainian administrations have changed election laws ahead of elections to shift the rules in their favor. The latest example was the last-minute changes to the date and law on local elections leading to widespread fraud in favor of the Party of Regions in the October 2010 local elections. The current draft would be the fourth change in Ukraine’s election law in two decades.

All major opposition parties believe the election law should be drafted through the parliamentary process – not by the presidential administration. EU Ambassador to Ukraine Jose Teixera pointed out: “There is not one European country in which the president defines the electoral system” (Kyiv Post, October 3).

The National Democratic Institute (NDI) and International Republican Institute (IRI) withdrew from the Working Group on March 17. NDI Ukraine head Kristina Wilfore believes the draft election law will reduce opportunities for “fair and equal competition” and is being drafted in a “non-inclusive, non-transparent and non-accountable” manner (Kyiv Post, October 7).

The opposition has not backed a return to a mixed proportional-majoritarian election law and supports maintaining the current proportional system but reforming it with open lists of deputies so that voters know who they are voting for in political parties. Ukraine used a mixed system in 1998 and 2002 and a proportional system in 2006 and 2007.

The Party of Regions supports a return to a mixed system because it would give it a simple majority or constitutional majority in the next parliament. Yatseniuk believes the draft law is aimed at receiving a constitutional majority “by unconstitutional means,” adding, “They want to do this by passing a law that would permit the falsification of the next parliamentary elections – in the same way as they falsified the local elections” (Interfax-Ukraine, October 5).

The proportional system used in 2006 and 2007 gave the Party of Regions a first place plurality of 31 percent to 34 percent, which, together with the Communist Party, gave it 40 percent of the seats. This could only lead to a parliamentary majority when the Socialist Party (SPU) defected to the Party of Regions in 2006 (giving them 55 percent of the seats), but not in 2007, when the SPU failed to enter parliament.

A projection by NDI-Ukraine for parliamentary seats under the existing proportional and proposed mixed election laws gives the Party of Regions 143 and 232 seats, respectively. Tymoshenko’s Batkivshchina (Fatherland) and Front for Change would receive fewer seats under the mixed system (87 and 38 respectively) than the current law (116 and 61). The majority of deputies elected in majoritarian districts would be officials and businessmen who would join a pro-presidential coalition.

On June 23, the Justice Ministry requested the Council of Europe’s Venice Commission and International Foundation Electoral Systems (IFES) to comment on the draft law; these were submitted in September. The Venice Commission is concerned about the absence of criteria for defining election boundaries, lack of clarity on challenging election results and transparency of the financial sponsoring of parties and candidates (www.venice.coe.it, September 14). Opposition parties have called for revising the manner in which the Central Election Commission (which was a major source of election fraud in 2004) and local election commissions are determined.

IFES criticism was stronger, noting the “uncertainty and distrust” that existed between the authorities and opposition and civil society (which will have grown following Tymoshenko’s sentencing). IFES stated: “Electoral systems can always be improved for the better, but given the lack of consensus in the country; the significant impact of the proposed changes on the political landscape; and relatively short timeline for implementing these changes, it is highly questionable whether it makes sense to change the system at the present time. While the newly proposed system may be a legitimate one, there is no major flaw in the current system that would require an immediate change without further discussion” (www.ifes.org, September 26).

In addition, IFES was critical of the elimination of blocs, increasing the threshold from 3 percent to 5 percent (the 1998 and 2002 elections used 4 percent) and removing the voting choice “Against All.” IFES added: “The draft law allows a court to ban a publication or revoke the license of a broadcaster for the duration of the election campaign if the media organization commits multiple or a single ‘gross violation’ of the law. This provision is vague, given the seriousness of the sanction contemplated.”

In September in Kharkiv, three opposition channels were taken off the air in controversial circumstances. The channels are co-owned by former Kharkiv oblast council head Arsen Avakov, a member of Batkivshchina, who won the 2010 local elections but was fraudulently denied his seat, which was given to pro-presidential candidate, Mykhailo Dobkin (Kyiv Post, October 7).

The removal of the right of blocs to contest elections is aimed against the Bloc of Yulia Tymoshenko (BYuT). The removal of the right to vote “Against All” would decrease the voter turnout as voters who are disillusioned with all politicians – a group that is growing in number – would not vote. Ironically, in the 2010 elections, President Viktor Yushchenko called on Ukrainians to vote “Against All” to reduce votes for Tymoshenko.

The Party of Regions has four reasons to seek parliamentary majorities. First, it grows out of its political culture, which seeks to monopolize power politically and economically. Party of Regions parliamentary faction leader Oleksandr Yefremov said on the day of the Tymoshenko verdict that his party had no competitors in Ukraine (Ukrayinska Pravda, October 11). Second, the ruling party believes parliament should facilitate Yanukovych’s re-election in 2015. Third, the governing authorities believe the parliament should be a rubber stamp institution in support of the president and the Nikolai Azarov government. Finally, the proposed constitutional reforms would transform Ukraine from a semi-presidential to a fully presidential system and make Russian a second state language.

Яценюк: Вирок Тумошенко це спроба всилити у вас страх - VIDEO в студії Шустера TOP



До цієї влади питань уже немає. Питання є до опозиції TOP

12 жовтня 2011

imageТарас Стецьків

"Не питай, по кому цей дзвін"

Цей дикий вирок, незалежно від того, хто як ставиться до Юлії Тимошенко, б'є по кожному з нас.

Не варто гадати, чи дасть Янукович відмашку парламентській більшості декриміналізувати статтю, по якій її засудили, і апеляційному суду - змінити вирок, чи цей сценарій озвучений лише для заспокоєння і обману ЄС. Не варто також припускати, чи Янукович шантажує цим процесом Путіна, граючи на його чекістському самолюбстві, намагаючись виторгувати за її звільнення зниження ціни га газ. Чи вищою все таки виявиться примітивна і самодурська жага помсти, помножена на власний страх.

Набагато важливіше для суспільства інше. Цей вирок поставив остаточний хрест на залишках судової системи, довірі до правосуддя і вірі бодай у якусь справедливість.

З таким "правосуддям" Україна неминуче сповзає в руки Росії.

А в особі кірєєва Україна отримала свого Герострата.

Справжні наслідки цього рішення українці відчують дуже швидко. Це має зрозуміти опозиція і суспільство.

Якщо в когось ще залишилася ілюзія партійних політичних і хоча б частково демократичних виборів – він наївна людина, а позиція його вкрай шкідлива для української справи. Якщо Закон і Право попираються заради помсти, то що буде, якщо на кону стане його влада і Межигір'я?

Питання зараз стоїть лише так: режим, супроти якого всі решта. Немає вже "проти всіх", проти Яценюка, проти Тягнибока, проти Тимошенко - є тільки проти сваволі, зла і несправедливості влади.

І ще за! За яку Україну по чесному буде боротися опозиція.

Чи можна подолати цей режим, чи цей діагноз навічно? Безумовно можна. Тільки треба мобілізувати хоча б ті дві третини українців, які не голосували за Януковича у 2010 році.

Для цього потрібна єдність опозиції. Окремо можна виграти тільки боротьбу за місце придворної опозиції.

Гасло, Вимога, в решті прохання до політиків може бути тільки одне: об'єднуйтесь і очолюйте боротьбу проти диктатури. Або підете геть, якщо не можете - звільніть місце тим, хто здатен це зробити.

Тарас Стецьків, заступник голови фракції "Наша Україна – Народна Самооборона"

Демократичний світ і нинішня влада: розмова з глухим? TOP

12 жовтня 2011


Складається таке враження, що представники чинної влади так і не почули або не хотіли почути, що заяви лідерів демократичних країн щодо неправового і недемократичного суду над Юлією Тимошенко та можливого обвинувального вироку, - це серйозно і на це потрібно зважувати.

Чомусь упродовж усього процесу влада, засліплена жадобою помсти, жила у полоні ілюзій, що мовляв, "захід поговорить і забуде про Тимошенко". Виявилося – не забув, а політичні заяви і попередження, здається, починають набувати рис конкретних дій.

Чого тільки варта заява Комітету з питань закордонних справ Європейського парламенту, який планує відкласти голосування щодо проекту доповіді із рекомендацій Раді ЄС та Єврокомісії щодо угоди про асоціацію з Україною.

Або демарш групи Європейської Народної Партії, яка у Комітеті регіонів Європейського союзу оголосила бойкот зустрічі з офіційною делегацією України.

Вже не кажу про конкретні офіційні позиції Європейського Союзу і країн-членів, що Україна в очах демократичної Європи перестала позиціонуватися як демократична і правова держава, що автоматично призведе до проблем з реалізацією курсу на європейську інтеграцію.

У зв’язку з цим напрошуються два висновки. Або керівництво МЗС не інформувало належним чином президента про можливі наслідки такої безглуздої політично вмотивованої помсти, або свідомо відбувається руйнування курсу на європейську інтеграцію.

У першому випадку мені дуже шкода багатьох колег-дипломатів, які змушені бути заручниками цієї непрофесійної поведінки нинішнього керівництва МЗС.

Замість того, щоб об’єктивно інформувати президента про реакцію демократичної спільноти на згортання демократії в Україні, раз-по-раз ми чули роздратовані, а подекуди навіть істеричні заяви у бік ЄС, що вони щось коментують не так.

Як це, мовляв, справу Тимошенко можна пов’язувати з Угодою про асоціацію? А ось так! Хіба не зрозуміло, що для Європейського Союзу питання демократичних цінностей і стандартів – це головна передумова реалізації будь-яких євроінтеграційних устремлінь?

Реалізація курсу на європейську інтеграцію – це не справа однієї людини, це копітка робота десятків і сотень дипломатів, урядовців, політиків, громадських діячів, які впродовж багатьох років доводили, що Україна  не "совок" і має всі підстави бути у родині Європейського Союзу.

Фактично з 2005 року, коли почалися активні комунікації з ЄС щодо Угоди про асоціацію і зону вільної торгівлі (з 2008 року), тільки зараз Україна майже впритул наблизилася до можливого парафування цього важливого документа.

І що натомість? Бажання знищити свого політичного конкурента затьмарює перспективи для всієї Української держави та її народу.

Хоча і не виключаю, що декому дуже кортить зруйнувати курс на європейську інтеграцію, щоб кинутися в "братні" обійми Митного Союзу. При цьому їздять на відпочинок до ЄС, на "шопінг" - до ЄС, дітей навчають у європейських університетах, не забуваючи, звичайно ж, розповідати своїм виборцям про "совєцьку ковбасу".

Наскільки цинічно виглядають закиди "глашатих" з МЗС, що сама ж Юлія Тимошенко неодноразово заявляла, що її справа "не повинна мати будь-якого негативного впливу на процес укладення Угоди про асоціацію".

Так – це її принципова позиція, яка заслуговує на повагу, і маю дуже примарні сподівання, що у подібній ситуації будь-хто з нинішніх керманичів, як, до речі, і з попередніх, поставив би інтереси України вище своєї власної шкіри.

Якщо узагальнити позицію Європейського Союзу щодо нинішньої ситуації та перекласти її на мову "для особливо глухих", то вийде приблизно так:

1. В Україні побудовано недемократичний режим, який несумісний з цінностями, що сповідує ЄС;

2. Судовий процес над Юлією Тимошенко відбувався з грубими порушеннями міжнародних стандартів, а закон використовувався вибірково з політично вмотивованими звинуваченнями проти лідерів опозиції;

3. В ЄС не вірять, що Янукович не впливає на Суд, тому не треба "вішати локшину на вуха";

4. Допоки Юлія Тимошенко знаходиться за гратами і не має можливості брати участь у повноцінному політичному житті, включаючи участь у виборах, то про європейські перспективи для України мови бути не може;

5. Справа Юлії Тимошенко матиме серйозні наслідки на взаємини Україна – ЄС у цілому, включно з Угодою про асоціацію.

Ось, на жаль, такий сумний залишок для України і переважної більшості наших співвітчизників, які щиро бажають членства в ЄС. Для таких українців порада одна – забути про "мою хату скраю", заклики до "противсіхства" та запевнення про "краще життя вже сьогодні".

Потрібно згадати про 2004 рік і те, що ми можемо зробити, коли разом, не боїмося і не байдужі.

P.S. У цьому масиві критики, яку чути з усіх куточків демократичного світу, вже навіть кумедно виглядають потуги деяких депутатів з Партії регіонів, які з мікроскопом бігають, відшукуючи хоч якусь нейтральну позицію щодо справи Тимошенко, видаючи бажане за дійсне.

Прийшов час повертатися з марень до дійсності. І добре вуха промити також не зайве було б...

Ukrainian Diaspora and Ukraine: time to reset the button of the relationship? TOP

Halyna Mokrushyna
Gatineau, Quebec, Canada

Kost Bondarenko’s article (see above Diaspora leadership's dilemma) about the need to reform Ukraine’s politics and attitude towards Diaspora is very interesting because it raises a fundamental problem that underlies the relationship between the “old country” and communities of Ukrainians living abroad, namely the North American Diaspora’s presumable desire to teach Ukrainians “how to live” and Ukrainians’ reluctance to be obedient students. As a Ukrainian who left Ukraine in 2002 and has been living in Canada for the last 9 years, I can sympathize with both positions. Kost Bondarenko should have read at least a short history of Ukrainians in Canada before making declarations that “those willing to teach Ukraine lessons of life should first of all get a Ukrainian passport or even better – become residents of Ukraine”. People from Diaspora who sincerely want to help Ukraine, are first generation Ukrainian Canadians, who came to Canada at a very young age and have spent the majority of their lives in Canada, or their children, second-generation Ukrainian Canadians for whom Ukraine has always been a symbolic land, an ideal for which their parents fought, a culture in danger that had to be protected and preserved. And they did. I will not talk about numerous Ukrainian organisations, festivals, research institutions, schools, folk dance ensembles and choirs that exist in Canada. There are many books written and many web sites that one can consult. I will just give one very telling example: I have never had to explain to “Canadian” Canadians that I am not Russian, I am Ukrainian when they ask me where I come from. Canadians know what Ukrainian culture is and who Ukrainians are. Of course, they know it through “perogi” and folk dance, but they know, and it makes me feel proud for Ukrainians in Canada. Proud because I do not have to explain that Ukrainian language is not Russian and Ukraine is a sovereign European country. Efforts of thousands of Ukrainians who came to Canada before me made it possible.

Ukrainians in Ukraine should always bear this in mind while talking to Ukrainians from Diaspora. Of course, they do not understand everything that goes on in Ukraine, and how could they? One has to live there or visit frequently or have relatives and friends in Ukraine. I know how hard it is for Ukrainians to really apply all those nice Western democratic principles that Diaspora is promoting in Ukraine. When you struggle to live a more or less decent life, when you feel helpless because your politicians are corrupt and your government does not care about you, when you see that raiders take over offices that once belonged to people who tried to make a difference in this country, all this discourse about human rights and representative democracy, about civil society and transparent and responsible governance and judicial system seems unreal and can even irritate. It takes more than one generation to get rid of the blinkers of Soviet mentality and to understand that you are a free person who can exercise a free will by participating in elections, for instance.

We all have to be patient: Ukrainians in Ukraine and Ukrainians in Diaspora. The former should understand that North American Ukrainians and Ukrainians from other Diasporas are driven by the sincere desire to see Ukraine a democratic country and they promote the only ways they know how to build it – Western ways. The latter, should, on the other hand, be conscious of the fact that Ukrainians have lived under the Soviet system for more than seven decades, and not all in that system was bad. It provided security and stability for most of people, free medical care and free higher education, even if the Communist elite was de facto the class of riches and thousands of people were imprisoned for fighting for ideals of freedom and national liberation. It is not easy to find one’s way in a radically new political system. As famous Russian singer-songwriter Vladimir Vysotsky wrote in one of his ballads: “I was given freedom yesterday. What do I do with it now?”

I agree with Kost that Diaspora should stop teaching Ukrainians how to live. The Diaspora is already doing what it knows how to do the best: helping Ukrainian politicians to get the ear of Western governments. And Ukrainians in Canada or the USA or elsewhere in the world have the right to support those politicians in Ukraine who, in their opinion, hold democratic values and strive to implement them in Ukraine. As for concrete help to Ukrainian people, Yuri Tomenko, the vice-speaker of the Ukrainian parliament gave a very good answer to that question when I interviewed him on the occasion of his visit to Ottawa to attend the unveiling of Shevchenko monument: “I think we should make some new strategic priorities because we are living in the 21st century. We should involve the middle and young generation [of Ukrainian Canadians – H.M]. Due to various circumstances the old generation is oriented towards teaching Ukrainians history, culture, language. It is a good idea, but for the 20th century. The idea of the 21st century is to help implement important projects of two countries [Ukraine and Canada – H.M.]. Ukrainians and Ukrainian leaders in power who are replacing each other often and who will be replaced soon, in my opinion, lack the credibility on the international arena because of the corruption and lack of professionalism, and here people, adapted to the Western society, could be of help -facilitating contacts between businesses, enterprises, local self-government agencies of Canada and Ukraine. These things are more important, they yield an absolutely positive result. The time of educating Ukrainians [is over – H.M.]… We do not need more books on history of Ukraine. I tell you this as a Candidate of Historical Science and Doctor of Political Sciences who publishes books like this too. We should transfer everything into the pragmatic dimension because we will not have positive results without this pragmatic cooperation between Canada and Ukraine. Canada as a transit country could establish contacts with Ukrainian sea ports, Odessa, for instance, and help us compete in the market…My hopes rest with the young generation oriented towards this pragmatic cooperation. If we talk about projects, it is time not to take several thousand dollars and publish something, but to plan projects worth of hundred million dollars. Canada positions Ukraine as a country of special cooperation, and this affirmation should be supported economically. As for the creed, for the politics, we will solve ourselves these problems in Ukraine through election. We need Canadian professionals, we need help with implementing economical, innovative projects in Ukraine. The subject of relations between Ukraine and Canada should be the Canadian state; Ukrainian Canadians should act as mediators of cooperation between the Canadian and Ukrainian State. It will ease the task for Ukrainian Canadians as well, because there will be more agreements guaranteeing cultural freedoms and so forth” (the whole interview in Ukrainian can be heard here: http://www.youtube.com/watch?v=-xxtWMirmhQ).

Will Ukrainians in Ukraine and Ukrainians in Canada be able to sit at the table and put the old grievances behind? Maybe newcomers, Ukrainians who left independent Ukraine, could facilitate these negotiations?

To be continued.

Tymoshenko verdict – Yanukovich’s rubicon TOP

October 11, 2011

image Askold S. Lozynskyj

Conviction and sentencing of Yulya Tymoshenko represents Viktor Yanukovich’s Rubicon. Despite both strong admonishment and gentle prodding from the international community, Yanukovich arrogantly flaunted his power and did the wrong thing. True, he said he would during his independence speech. Still hope remained eternal at least until the verdict.

The judge who rendered the verdict and passed sentence was merely an agent, and primitive at that. There was no “prima facie” criminality on Ms. Tymoshenko’s part. The criminal complaint itself was defective in that regard so the judge took it upon himself to prove abuse of power by then Prime Minister Tymoshenko which resulted in financial damage to the Ukrainian state from the 2009 gas accord between Ukraine and Russia. The financial facts belie the verdict. True the price of gas increased but the quota decreased dramatically and the corrupt middleman was cut off. Ukraine lessened its dependency on Russian gas, substantially lowering the mandatory purchase quota and thus decreased its gas expense. This financial benefit was reported by Ernst & Young. The judge ignored the expert conclusion and disingenuously attributed the lesser expenses to energy conservation.

The facts of the criminal case in any event were irrelevant to the verdict. This was a political exercise by Yanukovich to rid himself of political opposition. But now that Yanukovich has revealed his hand entirely there should be consequences. Refusing to heed the international community, Yanukovich must be deemed a pariah.

The Ukrainian Diaspora can and should play a prominent role in this regard utilizing many and varied approaches. Anti-Yanukovich demonstrations, letters to international institutions as well as governments have been going on for sometime. Some are exhausting all possible avenues by engaging the regime in a dialogue while criticizing its activities. Others have been more critical organizing demonstrations, yet continuing to engage representatives of the regime in worthwhile pro-Ukrainian exercises, jointly sponsoring independence activities, inviting representatives to meaningful events. Still others have taken a position of a total boycott of this criminal regime. Because the Diaspora is pluralistic all approaches are considered acceptable and more or less effective. But now engagement seems futile.

Full pressure on Yanukovich seems to me the most effective option since that is the only language that a thug understands. This approach has to include addressing all aspects of the political spectrum including but not limited to withholding ratification of association with the European Union, reconsidering Ukraine chairing the OSCE in 2013 and so on.

Additionally, Yanukovich’s reps have to be compelled to take sides. Government personnel and even diplomats need to search their conscience. Honorary consuls of Ukraine should be the first to condemn the Tymoshenko verdict. Ministers, legislators, ambassadors, consul generals, consuls even first, second and third secretaries should do likewise. Otherwise they should be shunned.

Pressure should not be limited to withholding contact with the Ukrainian Diaspora community. Non-Ukrainian political leaders from both executive and legislative branches, business leaders and investors should be urged to shun those who stand in support of Yanukovich or are deemed to do so by their silence. Naturally, principles will often give way to opportunism. Nevertheless, the effort must continue.

It is important to note that in anticipation of the verdict Yanukovich and his agents have performed a great deal of preparatory work. The local elections of last year in Ukraine enabled him to form a network of lackeys throughout the country. Recently, the convocation of the Diaspora at the V Forum was a partially successful implementation by Yanukovich to influence and control the Diaspora, i.e. the V Forum passed a resolution demanding the immediate release of Tymoshenko, Lutsenko and other opposition leaders. Yet Yanukovich’s agents at the Forum, Pavlo Movchan who chaired the resolutions commission, and, yes, Mykhaylo Ratushny, the current head of the Ukrainian World Coordinating Council unabashedly managed to delete the reference and then published the sanitized version on the UWCC website.

So the task is difficult, but at least the goal should be much clearer now that Yanukovich has exhausted every possible chance at rehabilitation and eliminated any doubt about his intentions. Even those insisting on dialogue will have to take stock of their own efficacy. It is no longer enough to talk of changing Yanukovich’s policies, dismissing Minister of Education Dmytro Tabachnyk or recognizing that the Holodomor was a genocide of the Ukrainian people. The simple solution is that Yanukovich must be unseated, impeached, forced to resign or call a new presidential election imminently. The methods must in all respects remain democratic, including civil disobedience, a renewed Ukrainian revolution with the support of the global community. There is no other way. Ukrainians have some experience in fighting commissars, who more often than not, were simply thugs. This “president” is no more than that.


Tymoshenko’s case versus the Ukrainian cause


Oct. 19, 2011

Mykola Riabchuk

The pessimists were right: the Pechersk district court has fully approved the criminal charge against Yulia Tymoshenko, the former prime-minister of Ukraine, and sentenced her to seven years in prison. This is the maximum term provided by the respective article of the Criminal Code. Additionally, Ms Tymoshenko was barred from occupying any public office within three consecutive years, and fined $190 million for the damages to the Ukrainian economy that she arguably incurred in 2009 by signing an unfair gas contract with her Russian counterpart Vladimir Putin.

A few weeks ago, rumors emerged in Kyiv that the decision on Tymoshenko’s case had been decided in advance by President Viktor Yanukovych himself, and that the court had only to rubber-stamp the maximum prison term for his arch-rival. Even though Yanukovych defeated her narrowly last year in the presidential election, Tymoshenko still is the leader of the opposition and his main challenger. Whether the rumors were based on accurate information leaked from the president’s office or merely a gloomy intuition of Tymoshenko’s supporters, optimists had some reason to expect that the Western criticism of the kangaroo process would not be completely ignored by the Ukrainian authorities. The president who boasts of his “pragmatism” would surely not put at risk the entire project of Ukraine’s European integration for the dubious purpose of personal vengeance.

The additional three-year ban on taking a public office imposed by the court on Yulia Tymoshenko, suggests that the main driving force behind Yanukovych’s decision was not only vengeance but also fear. Tymoshenko is believed to be not merely the strongest challenger for the incumbent regime but also its real nemesis who would not hesitate to pay them in kind, and would likely do so on much stronger legal grounds. Now, through the court ruling, she is effectively excluded from both the 2015 presidential election with Mr. Yanukovych and the 2020 competition with his likely handpicked successor.

The court decision, announced on 11 October, provoked a storm of protest in Western capitals, especially in the European Union. The EU leaders, indeed, placed high stakes on pending negotiations about the Deep and Comprehensive Free Trade Agreement (DCFTA) and Association Agreements with Ukraine and expected to finalize them by the end of the year. On many occasions, they warned Kyiv that they would hardly be able to maintain close relations with a country that applies selective justice against the leaders of the political opposition and criminalizes legitimate decisions of the previous government. That the warnings have been ignored has filled the Westerners with sheer indignation. Leaving diplomatic courtesy aside, they state clearly now that no Association agreement, with DCFTA as part of it can be signed until Ukraine proves its full commitment to European values.

It signifies not only a demand to release Yulia Tymoshenko and other political prisoners but also to stop government pressure on civil society, harassment of independent media, manipulation of laws (the election law in particular), and so on. The government seems to be lost. Its leaders apparently do not understand why a minor, in their view internal, issue has caused such a huge international furore, and how to get out of this lose-lose situation. Ironically, the Westerners themselves have greatly contributed to the current confusion. Since March 2010, they have benignly neglected the growing roughness and lawlessness of Yanukovych’s regime, starting with a de facto parliamentary coup d’etat and ending up with the shamelessly manipulated local elections and even more unscrupulous changes of the national constitution. In fact, the Europeans sent Yanykovych and his associates a very wrong signal: guys, as long as you can restore and maintain some order in this chaotic country, we don’t care much about law and democracy in your fiefdom. What the Westerners offered as a benefit of doubt, the Ukrainian authorities took as a carte blanche.

Now, the both sides are badly surprised and bitterly disappointed. The Westerners simply do not understand why Yanukovych ignored so defiantly their quite clear message to leave Tymoshenko in peace. And Yanukovych seems to be equally puzzled why they decided finally to react, having accepted tacitly all his tricks throughout a year and a half. He may believe, quite sincerely, that the EU reaction is just a show staged by the smart Western politicians for their candid electorate – exactly like the Tymoshenko trial is staged by his “goodfellas” for domestic purposes.

Whatever the rationale, Yanukovych seems not to fully understand that his reprisal on Tymoshenko is not the main reason for ostracizing him but just the last straw that broke the camel’s back, i.e. the patience of the EU leaders. One may speculate how many of them are truly concerned about Ukraine’s democracy and how many (likely the majority) that are using the case as the pretext to exclude a nuisance like Ukraine from the European project and, inter alia, to please the old pal Vladimir http://dt.ua/POLITICS/vin_pilyae_suk_pid_soboyu_a_vpade_krayina-89690.html. The fact is that the Ukrainian government has crossed the red line and entered uncharted land where they no longer receive the benefit of doubt and benign neglect for thuggish behavior, cheating and bluffing, for whatever reason.

In a way, Yanukovych committed the same mistake as his former boss Leonid Kuchma. He delegitimized himself, both domestically and internationally. He has lost credibility and, henceforth, will be seen not as a leader trying to fix a dysfunctional democracy, but as an arrogant autocrat who is striving to dismantle the remnants of political pluralism and genuine competition inherited from his predecessor Viktor Yushchenko. Hitherto, to maintain good relations with the EU, Yanukovych needed only to prove that he is not completely hopeless and autocratic – a not so difficult task in the context of post-Soviet sultans, dictators, and “national leaders.” After the Tymoshenko conviction a minimum pass will no longer suffice. A strong “C” is required, and this is a sea change since neither mentally nor institutionally are the Ukrainian authorities able to qualify.

Yanukovych may pardon Yulia Tymoshenko now, as some experts suggest; or may push the new Criminal Code through the parliament that decriminalizes Tymoshenko’s transgressions, as he hinted himself; or, vice-versa, he may open a new criminal case against her, as the Security Service of Ukraine has already announced http://news.dt.ua/POLITICS/sbu_spravu_za_borgi_pered_rf_porusheno_proti_timoshenko_i_lazarenka-89574.html. In either case, he would remain a lame duck president, despised at home and distrusted abroad, squeezed between the EU and Russia, and torn between two mutually exclusive but equally unreliable strategies of survival. One of them means submitting to the EU demands and accepting European values and respective behavior. This sounds promising, but looks very unlikely since neither the president nor his oligarchic team understands what those values mean and how they can be treated seriously, nor are they ready to accept fair play and expose themselves to free political and economic competition.

The alternative strategy is much more likely – to play possum as long as possible, defy the European Union’s pressure, to look for support in the Kremlin, to promise and not to deliver, to be smart like Aliaksandr Lukashenka, or at least Leonid Kuchma. The problem however is that Yanukovych is not that smart, nor are Ukrainians obedient enough, nor is the Kremlin eager to support all these smarties for a song. And last but not least, the Ukrainian officials-cum-oligarchs are not very happy with the looming prospect of being blacklisted in the EU like their Belarusian brethren.

The most probable scenario is that Yanukovych’s regime will make another attempt to cheat the Westerners. To this end, they may release Tymoshenko in order to continue reprisals against opposition, civil society, and the independent mass media, with the implicit goal to monopolize all the political and economic power http://www.pravda.com.ua/columns/2011/10/14/6665143/. If society resists the latter, they will employ coercion; if the EU applies sanctions against Ukraine, they will turn to Moscow.

Paradoxically, the same people who nurtured Yanukovych might become his political gravediggers. The Ukrainian oligarchs are very unlikely to follow the president in his drift to Moscow, and even less so his break with the EU. This group, however, is highly opportunistic and would never oppose the president openly until and unless society demonstrates its strength and the West steps up pressure.

Stasiuk Program for the Study of Contemporary Ukraine

Where have all the women gone...? TOP

Та коли ж ви, нарешті, нажретесь!

When will you have finally gorged yourself enough?!


Mental Callisthenics with Vujko Ilko

image of Oksana Bashuk Hepburn Oksana Bashuk Hepburn

“Why aren’t the women protesting,” asks Uncle Ilko as we settle with our cappuccinos. I have no idea what he’s going to raise this time but it’s bound to be interesting if it deals with women.   

“Explain, please, why that feisty woman is not being supported by Ukrainian women’s organizations of the free world?”

Vujko is out to do battle with Ukrainian women in the diaspora. My sense is to advise him to stay gender-neutral, but he’s off.

“She’s been given seven years, for goodness sake and there is no protest.  She’s a woman, a PhD, a politician, a world-class figure - everything these organizations stand for. Where is the outcry to the male chauvinists of the recidivist Party of Regions who aim to make a Joan of Arc out of her and democracy in Ukraine a loser.”

 Vujko is devoting this session on matters Ukrainian to Yulia Tymoshenko, former Prime Minister of Ukraine, put on trial for allegedly abusing her authority in the gas wars with Russia, widely condemned as being pretence to eliminate her as a political force.

“Do you realize what power women have?  She’s someone still capable of capturing the imagination of the free world, being called Yulia Mendela. The US President stands up to defend the rule of law that is being used improperly. The EU warns of consequences. The Balts refuse to meet with Foreign Minister Hryshchenko.  Our Prime Minister Harper writes Yanukovych a strong letter admonishing the way the whole farce was handled.  Even France, is critical.”

“Vujku, you are stressing out. She is not universally seen as a saint.”

“Saint, shmaint! The government’s determined to wipe out Ukraine’s opposition; that’s the issue here. There’s a war on in Ukraine’s politics, boy!  I cannot abide pseudo-democrats, so called experts in post-Soviet governments who meow “but she may be a crook too.” This is about building democracy in Ukraine. She and some 125 others are in jail not because they are crooks, but because they are the opposition. A key democratic institution is being attacked and she happens to be its leader. Why is Kivalov, who falsified the 2004 elections, not in jail if this is about crooks? Ukraine’s government, for that matter Russia’s too, sees no need for an opposition. To them parliament with two teams is a messy business. They call it “nema porjadku’ and dupe the Western diaspora patriots into nodding their heads and saying “da da kharasho”. No, they say it in Ukrainian to demonstrate their profound love for their homeland “nu tak, tak, vona ne chysta”.  Where have these pseudo-democrats, men and women, been living for most of their lives?  Has the Canadian democratic process not taught them anything?  Perhaps they’ve had no time, given the interminable meetings at the domivky pro ukrajinski spravy, no less, that serve as patriotism!”

“Okay Vujku, calm down. Let’s focus on the women.  Are you saying they have power and aren’t using it?”

“Exactly. Diaspora women are well organized - LUK, Soyuz, katolyky, pravoslavni - to name a few. They have national and international networks. Yet they missed electing Yulia by 5%.”

“But they don’t vote in Ukraine.”

“Of course they don’t, but they have influence. They don’t create viddily, go to meetings for their own sake, do they?  Or visit Ukraine on organizational budgets just to visit family? My main point: organizations and their leaders serve objectives they set up for themselves to stand for some key values, but when it matters, like now, they are silent.”

“You want them to put pressure on President Viktor Yanukovych to exonerate her?”

“Yes. That line of attack should have been self-evident when she was first taken into custody.  And again, when arrested for asking Ukraine’s Prime Minister to speak Ukrainian in court. Women’s organizations spend endless meetings, entire conventions, congresses costing hundreds of thousands of dollars lamenting the demise of the Ukrainian language. She fights for it with her life and they’re silent.”

“A delegation visited her in jail in Kyiv this summer.”

“Good. Are they showing the same sort of female solidarity by attending the pro-Yulia demonstrations in Toronto?  Much easier to get to, by the way. Or declining awards by Ukraine’s Embassy. Wouldn’t that speak volumes about women’s support of women and democracy if this had been done?”

“Vujku, some women have been in the forefront of organizing the Toronto demonstrations getting good media attention. Women MPs are attending.”

“I applaud them. But would you say that some 100 demonstrators - half of them men - represent an ‘overwhelming’ support for a sister battling for Ukraine’s freedoms? Would you? Perhaps they’re busy making pyrohy or embroidering for yet another folk exhibit. Oh, I give up.”

As always, Uncle Ilko has a way of hitting the nail on the head even if it causes an “ouch”. He’s right. With some key exceptions, there has been as absence of high profile women leaders support.  Few, if any, have said anything close to Patrick Henry’s “My country right or wrong”, or defended the need for judicial due process of law for an accused. Civics is not a strong suit in our community.

“Vujku, what needs to be done?”

Uncle Ilko shuts down and stirs his untouched coffee. I am keenly aware of the unrealized potential of all those well educated, beautiful women who fill our churches and halls, yet stay aloof from one of the great historic moments of Ukraine’s politics, indeed, global democracy. 

“What needs to be done is that the women need to use their power. Yulia does this brilliantly.  And remember: it’s not Yulia or Myroslava that’s the real issue here. It’s the sentencing of opposition leaders under the guise of a fair legal process. For democrats like us, this is wrong. 

“What should women do, you ask?  Put on a vyshyvanka and lead their children and grandchildren to a demonstration while explaining the basic differences between a democracy and an authoritarian state. Then go out for a varenyky treat. And that, my friend, is good parenting.”

Ukrainian legal nihilism TOP


October 19, 2011

Robert Amsterdam

With so many conflicting motivations and key interests on the line, one is left with the impression that a high-stakes game has begun, and the main player is way out of his league.

The President of Ukraine Viktor Yanukovych was meant to travel to Brussels for an important meeting with the European Union.  Not anymore.  Instead, his hosts declined the pleasure of his company for the time being, upset over the foregone conclusion of former Prime Minister Yulia Tymoshenko’s trial.

The general impression is that Yanukovych has shot himself in the foot with the conviction of Tymoshenko on charges of “abuse of power.”  The harsh seven-year prison sentence handed down this past week not only severely damages the country’s reputation, but serves also as a measurement of just how bad it can be to stoop to the level of Russian legal nihilism.

The comparison that immediately comes to mind is that of the case of Mikhail Khodorkovsky, who was also taken down by selective justice (in fact, one of his lawyers recently died from mistreatment in prison), two convictions on totally incoherent and groundless cases by the prosecution, and the wholesale theft by the government of the country’s largest company, Yukos.

In the case of Tymoshenko, many of the same methods used against Khodorkovsky were copied and poorly imitated – witnesses threatened, evidence tampering, denial of due process basic rights of defense, and even piling on a second set charges – but that’s about where the similarities end.

Khodorkovsky never held high office, Tymoshenko never ran a large petroleum corporation, and the motives that launched their tribulations share nothing in common.  There is no invisible hand from inside the Kremlin guiding this process, in fact, Russia has gone on record to oppose to the conviction of Tymoshenko (or, more specifically, to oppose the reversal of gas contracts).  Nevertheless, Russia may be enjoying Yanukovych’s deepening isolation:  President Dmitry Medvedev held bilateral meetings this week in an apparent attempt to nudge forward the customs union, and soften the blow of Europe’s decision to dis-invite Yanukovych.

What has happened in Ukraine is the apotheosis of the six-year long counter-revolution orchestrated to rollback the color revolutions, which, for whatever credit or lack thereof you attribute to those popular uprisings, cannot be assigned solely to outside influences but also to the failure of the leadership to consolidate the institutions of democracy.  The outrage and passion that brought the people into Independence Square in 2004 to denounce Yanukovych’s vote rigging turned out to be no match for the 15% contraction of the economy under Viktor Yushchenko, the overbearing cult of personality of Tymoshenko, and the inability of the new government to separate the shadowy powers in the gas trade from the political process.  Let’s not forget that Yushchenko, for some reason, testified against Tymoshenko, which indicates the complex fissures of the current political spectrum.

Throughout Tymoshenko’s trial we were able to witness the perfection of dialectical legal nihilism in the post-Soviet world – as the system of stringing someone up on a fabricated case becomes perfectly transparent and minimally “normal” in terms of legal convention and the assumption of regularity, the greater the inherent contradictions are within.

When China convicts Liu Xiaobo of subversion, it only takes them two hours behind closed doors – just ten minutes to read the verdict.  When the Burmese Junta declares, for some imagined reason, that Aung San Suu Kyi has violated the terms of her house arrest order, the court takes only a few minutes.  When Iran convicts a dissident like Farzad Kamangar with a death sentence, there are no cameras in the courtroom.  With a slightly less pliable system, Hugo Chavez of Venezuela simply doesn’t bother holding a trial, but rather just perpetually extends the pre-trial detentions of Ivan Simonovis and others without convictions.

They do not bother making it look “legal” because they are unconcerned about what the outside world may think of how they treat their citizens.  They are fully aware that they are in breach of international law and a number of signed treaties.  And that’s the difference with the Russia-Ukraine experience – they are willing to go through the motions, just the minimum, to imitate a legal process.  Let Tymoshenko talk all she wants, even let her brandish an iPad.  Let all the cameras and press in.  It may be nonsense, but it is open and accessible to all.

But to pull this off, the judge and prosecutors are tasked with producing an incomprehensible deluge of arcane legal reasoning that would bore even the driest scholars.  “Judge Kireyev’s speed-drone verdict in Tymoshenko case almost as catatonia-inducing as Danilkin on Khodorkovsky,” wrote the Moscow-based journalist Tom Parfitt.

The deal in question was the Tymoshenko-Putin natural gas supply agreement of 2009, which brought an end to the second gas war in as many years.  When Ukraine separated from the Soviet Union, its subsidized natural gas prices and the lucrative transit and trading business to Europe created a mini-Dutch disease.  Even in 2008, Ukraine was paying a very low $179.50 per 1,000 cubic meters, while at the same time Europe was paying above $400.  The price disparity to trade this gas piped in from Turkmenistan has created a cottage industry dominated by traders like RosUkrEnergo – half-owned by Gazprom and a group of Ukrainian businessmen who are fronted by Austria’s Raffeisen Bank.  The 2009 deal between Tymoshenko and Putin, which was concluded under severe pressure of supply interruption, put in a place a new pricing model and temporarily eliminated the role of RosUkrEnergo.

Whether or not Yanukovych’s legal attack on Tymoshenko is motivated by his sponsors behind RosUkrEnergo or the simple elimination of his competitor, the conviction on “abuse of power” charge is failing to hold much legitimacy.  Council of Europe Secretary General Thorbjoern Jagland has stated it most succinctly:  “In a democracy, judgment about political decisions should be left to the parliament and to voters, not to courts.”

The discord unleashed by this case is meaningful.  Not only is Ukraine’s EU membership process now in question, but relations with Russia have also deteriorated.  There is deepening uncertainty over the country’s plans for economic integration, the Eastern Partnership, as well as the country’s position in Putin’s vision for a Eurasian Union.

Although Yanukovych has already indicated that the verdict can be reversed, the following day he flip-flopped back to obstinacy, presumably to avoid the perception that he was willing to give in to pressure.  With so many conflicting motivations and key interests on the line, one is left with the impression that a high-stakes game has begun, and the main player is way out of his league.

A Russian Threat to Ukraine? TOP

28 October 2011

Alexander MotylAlexander J. Motyl

 Who’s right about the threat Russia poses to its neighbors—the distinguished American historian Richard Pipes or the distinguished Russian analyst Dmitri Trenin?

According to Pipes, the Russians “do pose a threat to their ex-republics. They have no problem with Central Asia, because those [states] are rather docile. But they can’t reconcile themselves to the loss of the three Baltic Republics [Estonia, Latvia, and Lithuania] and Ukraine and Georgia. I feel fairly confident that if Georgia or the Ukraine were to join NATO, as they would like to, the Russians imagewould invade and destroy their independence.”

According to Trenin, “Russia’s remarkable disinterest in its former empire has been paralleled by the other former Soviet republics distancing themselves from the former imperial center. Several have proclaimed a European vision or vocation. Others reaffirmed Muslim roots and focused on their neighborhoods. A couple have gone into isolation.”

So, who’s right—the Harvard historian or the director of the Carnegie Moscow Center? If Pipes is right, then the Ukrainians should be building a Maginot Line on their eastern frontier. If Trenin is right, they should be pulling out the corks and drinking to Mother Russia’s eternal health.

The answer is: neither. Pipes’s mistake is to suggest that Russia has the capacity to invade a country the size of Ukraine. It doesn’t. Trenin’s mistake is to suggest that Russia no longer has the desire to in-gather its former imperial lands. It does.

The reality is both simpler and more complex. Russia is a post-imperial state with post-imperial aspirations and post-imperial capacities. On the one hand, many Russian policymakers and significant segments of the Russian public continue to think of their country as unjustly robbed of their empire and would be happy to correct that perceived wrong. On the other hand, the Russian-led Soviet Union wouldn’t have fallen apart if it had been a strong state, and the post-Soviet Russian Federation, having inherited many of the USSR’s weaknesses, is as incapable of reestablishing full imperial control as the Soviet Union was capable of maintaining it.

This Janus-faced quality in contemporary Russia accounts for the continued nervousness with which non-Russians—from the Poles to the Ukrainians to the Estonians to the Georgians to the Kazakhs—have in dealing with it. The non-Russians know Moscow isn’t going to send tanks across their borders in a blitzkrieg, but they also know that some not uninfluential Russian imperialists are itching to do just that, and that many other Russians understand that Russian pipelines, investment, churches, spies, and criminals can just as easily deprive the non-Russian nations of their hard-won, and still tenuous, sovereignty.

Viktor Yanukovych and his fellow Regionnaires are a case in point. After tripping over each other in their declarations of love for Mother Russia for much of 2010 and 2011, they are now waking up to the realization that Russian political, religious, cultural, and economic elites regard their bailiwick—you know, that big, flat place called Ukraine—as, well, Little Russia, and regard them—the big, bad Regionnaires—as push-overs and nonentities. Small wonder that Yanukovych has been making overtures to the West: he has no other place to go.

Past Ukrainian presidents knew that Russia’s love for Ukraine was a mixed blessing and therefore pursued a “multi-vector” policy of balancing Russia with the West. Viktor Yushchenko was never the rabidly anti-Russian president his opponents made him out to be. He just decided to be a bit more pro-Western and immediately experienced Moscow’s wrath for his supposed betrayal of Russo-Ukrainian friendship. Leonid Kuchma claimed to be more pro-Russian initially, but quickly learned that you can suffocate in the bear’s embrace and felt impelled to write a book, Ukraine Is Not Russia. Leonid Kravchuk agreed to the Commonwealth of Independent States, while keeping Ukraine at arm’s length of the beast. 

Trenin’s vision of Russia’s amity with its non-Russian neighbors will finally set in if (or when) Russia abandons all forms of imperialism—military, political, religious, cultural, and economic—and accepts its neighbors as fully sovereign states. If Trenin were president of Russia, and Pipes were his prime minister, that would happen in a jiff. With Vladimir Putin and his sidekick Dmitri Medvedev pulling the strings for the foreseeable future, the rapprochement may take a while longer.

Ukraine or Borderland? 

October 28, 2011

Steven Pifer

In the Russian language, Ukraine has two meanings: one, the country of 43 million people that lies on the north coast of the Black Sea, and two, “on the border” or “borderland.” For most of the past 20 years, Kiev’s [Kyiv’s] foreign policy aimed, and largely managed, to fix on Europe’s geopolitical map the first meaning rather than the second. Ukrainian President Viktor Yanukovich [Yanukovych] is now undoing that.

Ukraine became independent in 1991. In 1994, as Washington contemplated the enlargement of NATO, Boris Tarasyuk, Ukraine’s deputy foreign minister, met Strobe Talbott, the U.S. deputy secretary of state. Tarasyuk noted that NATO’s enlargement to include states such as Poland and Hungary would prompt a negative reaction from Moscow — and also raise a dilemma for Kiev [Kyiv]: how could Ukraine avoid becoming a gray zone of insecurity, or a borderland, between an enlarged NATO and Russia?

Talbott agreed that the Ukrainians deserved a good answer to the question, and finding one became a priority task for the Clinton administration’s Europe policymakers. Washington moved to expand its bilateral relationship with Ukraine, establishing in 1996 a strategic partnership and a bilateral commission chaired by Vice President Al Gore and President Leonid Kuchma of Ukraine. One year later, NATO and Ukraine agreed to a distinctive partnership and set up the NATO-Ukraine Council to promote stronger links between Kiev [Kyiv] and the alliance.

The goal was straightforward: to deepen ties between the West and Ukraine and thereby reassure Kiev [Kyiv] that it would not find itself an isolated borderland as the enlargement of NATO and the European Union transformed Europe’s geopolitical landscape. In 2002, Kiev [Kyiv] adopted the goal of joining NATO. While Ukraine’s relations with the European Union developed more slowly, they also acquired greater breadth and depth.

Following the 2004 Orange Revolution, Viktor Yushchenko made joining the Euro-Atlantic community his primary foreign policy objective and sought a membership action plan with NATO. He was considerably ahead of the Ukrainian public on the question of NATO membership, though Ukrainians strongly supported closer E.U. links. More critically, Yushchenko failed to address his country’s key domestic problems. A disillusioned Ukrainian electorate turned to Yanukovich in 2010.

On assuming office, Yanukovich stated that his first foreign policy priority would be to repair a badly frayed relationship with Moscow. He also made clear that Ukraine would balance its relationships with Russia and the West. He stressed the importance of deepening Ukraine’s integration with the European Union, most immediately through the negotiation of an association agreement and comprehensive free trade arrangement.

He regularly brushed aside Moscow’s entreaties to join a customs union with Russia, Kazakhstan and Belarus. While some in the West regretted that Kiev no longer sought to join NATO, a closer Ukraine-E.U. relationship seemed a good answer to the question that Tarasyuk posed in 1994 about keeping Ukraine from becoming a borderland.

This is now in danger. The democratic backsliding that has occurred under Yanukovich, recently epitomized by the trial of opposition leader Yulia Tymoshenko, threatens Ukraine’s links with the West.

E.U. officials have canceled one planned Yanukovich visit to Brussels. While negotiation of the association and free trade agreements may continue, their completion is in jeopardy. Parliamentarians from E.U. states say the agreements have zero chance of ratification as long as Tymoshenko remains in prison. As the European Union grapples with the euro-zone crisis, Yanukovich’s democratic backslide offers those Europeans who always were skeptical about E.U. engagement with Kiev a handy excuse to oppose it. In parallel, Ukraine’s relations with individual Western countries seem headed for a freeze, as Yanukovich is increasingly viewed as another Aleksandr Lukashenko — the Belarus strongman — rather than an aspiring E.U. leader.

-Yanukovich seems to recognize the risks of isolation, especially for his dealings with the Kremlin. Ukrainians voice frustration that although Kiev [Kyiv] in 2010 acted to address major Russian concerns, Moscow has done little on issues of importance to Ukraine. The Russian government, for example, continues to pursue a natural gas pipeline under the Black Sea that would take gas that now travels through Ukraine. The deterioration of Ukraine’s relations with the West will likely embolden Moscow to press Kiev [Kyiv] harder.

Thus, on its current course, Yanukovich’s domestic repression will leave Ukraine precisely where it did not want to be: in a gray zone between Europe and Russia. Yanukovich may not intend this, but that does not matter. He is making Ukraine into the borderland it had long sought to avoid.

Steven Pifer, a senior fellow at the Brookings Institution, served as U.S. ambassador to Ukraine from 1998 to 2000.

Лист із тюрми № 11: "Юля, Мінотавр і ми" TOP

12 жовтня 2011

image Юрій Луценко

Дайте собі відповідь, чи хочете ви й далі жити в режимі брехні та пограбування останніх 1,5 років?

"На Покрову Україна традиційно згадує своїх героїв. Їх ніколи не бракувало народу, який всю свою тисячолітню історію боровся за свободу на перехресті ворожих інтересів. Маємо безліч перемог, але жодної виграної власної війни. Боремося досі..."

Приблизно так я думав під час святкування 90-річчя поліції Польщі, коли стояв на трибуні центрального варшавського плацу. Урочистості тривали довго, тож був час поміркувати над історичними символами, що оточували нас.

Ліворуч — рештки королівського палацу, який нині слугує пантеоном військової слави польського народу. На його колонах — дати перемог над хрестоносцями при Грюнвальді 1410 року, над османами при Відні 1683, над будьонівцями 1920 під Варшавою.

У глибині площі видно пам'ятник Головному Коменданту Пілсудському, який після 140 років окупації на чолі Легіонів, відновив після 140 років незалежну  польську державу.

По центру стоїть величезний пам'ятний хрест, зведений на місці, де молився за відродження Польщі Папа Іоан-Павло II в дні свого першого історичного візиту на батьківщину 1979 року.

Ці символи прямо пояснювали феномен невмирущого польського Фенікса, який постійно відроджував вільну державу, спираючись на подвиги своїх лідерів сили і духу. Їх могили не тільки точки пам'яті, але й джерела поступу для поляків.

Доля України склалася інакше. Безжальна історія залишила нам розриті могили Ярослава Мудрого, Данила Галицького, Богдана Хмельницького, Романа Шухевича.

І це теж символ. Символ країни, яку перемагали, вбиваючи лідерів і винищуючи шляхту. Це перевірений спосіб уярмити націю.

Вільна шляхта прокладала дорогу до свобод, примусивши в 1215 англійського короля підписати Велику Хартію вольностей. Теж саме і в той же час робила угорська шляхта, здобувши права "Золотої булли". За ними — французькі, польські й інші дворяни.

За тим потягнувся процес здобуття прав містян, оформлений Магдебурзьким правом, прав університетів, прав торгових гільдій — неперервний європейський процес творення вільного громадянського суспільства.

З тієї англійської Хартії "Magna Carta" бере початок правова європейська цивілізація. Без носіїв особистої гідності й національної гордості нема шансу стати частиною сучасної Європи. McDonald's неможливий без Magna Carta. Спочатку права і свободи, за ними добробут.

Еліта вказує нації дорогу, відчуває не право, а обов'язок очолювати її. У нас же нащадок козацької старшини Павло Тичина в рік винищення мільйонів співвітчизників Голодомором пише оду катам "Партія веде!". Під такі співи вирощувалася сліпо-глухо-німа Хохляндія, де особисту гідність і національну волю закопували в безіменних могилах Биковні та ГУЛАГу.

Сотні років позбавлена еліт Україна трималась лише на пам'яті, що зачіплялася за кургани козацьких гетьманів, Великого Тараса, Січових стрільців та УПА.

Розкидані по всій країні могили кричали "Не зрадь!". Щоб перестати бути дітьми поразок, вийти із зачарованого кола зрад, які поповнилися й зовсім свіжими, помаранчевими, нам варто віднайти лідерів, гідних поваги. Не для того, щоб на них молитися, а щоб чути програму майбутнього, сенс спільного життя.

Це особливо важливо зробити в час нинішнього спазму української історії, коли Лук'янівська тюрма знову поповнюється інакомислячими.

Для мене дуже важливо чути думки Івана Дзюби, Ярослава Грицака, Ліни Костенко, Богдана Ступки, багатьох інших мислителів. Але в ці дні вся їх мудрість впирається в кричущу реальність брутальної розправи над Юлею.

Останній раз я її бачив на початку серпня, коли нас разом везли в автозаку, потім ми перемовлялися в сусідніх клітках-боксах Печерського суду. Про політику майже не говорили, я старався жартувати, відволікаючи від навколишнього сюрреалізму.

Через 10 хвилин Хтось, хто насолоджувався дійством, наказав припинити наше спілкування. Мене вивели, Юля лишилася в компанії двох бувалих дядьків з наколотими куполами на грудях. Що-що, а з моральними гальмами у ляльководів проблем нема...

Та картина рукостискання через грати стоїть мені перед очима. Сплили тижні, а я відчуваю якусь вину за те, що не можу їй допомогти.

Французький історик Ренан говорив: "Нація — це щоденний плебісцит". Янукович поставив руба питання цього плебісциту: чи здамо ми один із символів Помаранчевої революції?

Знаю, що до Тимошенко є багато претензій. Знаю, що вона не свята. Але хіба не було інколи й більших помилок у людей, які є символами незалежної України — у Хмельницького, у Мазепи, у Петлюри, у Коновальця, у Чорновола?

Вже чую крик про різницю величин історичних постатей і нашого сьогодення. Але як би там не було, саме за Юлину косу всі ці 7 років витягувала нас Європа з Лабіринту тоталітаризму. І дуже здивувалася, коли на виході замість знайомого всьому світу обличчя побачила самозадоволену пику Мінотавра.

Бог з ним, з Мінотавром, який не може без тваринного бажання помсти. Питання в іншому — де ми в цьому дійстві? В Європі чи в задниці у Мінотавра? Маємо силу вільних людей захищати свою честь і гідність чи як належить рабам мовчки спостерігаємо за жертвоприношенням Юлі?

Хіба ще комусь не очевидно, що ми почули не вирок по справі громадянки Тимошенко, а озвучене вустами маріонетки в мантії остаточне рішення Януковича про знищення свого єдиного реального конкурента?

Обивателям з "крайніх хат" нав'язують зручну думку, що це не їхня війна, хай, мовляв, пани воюють як хочуть. Моя відповідь тут проста, в три ходи.

Дайте собі відповідь, чи хочете ви й далі жити в режимі брехні та пограбування останніх 1,5 років?

Тим 90%, які дали негативну відповідь пропоную наступний крок. Вдивіться в обличчя усіх наявних політиків під час чергової політ-діареї на ТБ. Скажіть чесно — ви вірите, що хтось з них здатен спалити мости і піти до кінця проти нинішнього владного союзу олігархів і злодіїв у законі?

Ні, не дарма в Середньовіччя робили гармати з симпатичними жіночими обличчями. Якщо хочемо зруйнувати гніздо узаконеного розбою на українському політичному Олімпі, крок третій: Юлі — волю! Бо це не стільки її особиста як наша з вами воля.

Ми живемо у важкі часи поразок, зневіри і серцевої недостатності між людьми. Щоб скоротити час до наступних перемог, треба не здавати тих, хто був попереду в часи боротьби і не ламається в часи поразки.

Ми не маємо права на песимізм і байдужість. Не маємо часу на перевірку, чи насиплять нащадки черговий курган лідеру, і аж тоді, переконавшись в його високій оцінці, знову підніматись зі співом "Ще не вмерла Україна".

Вже досить в Україні тих курганів посмертної любові. Маємо діяти, пам'ятаючи, що фронт проходить не по партійним, а по морально-ідеологічним ознакам.

На порядку денному загальнонаціональне об'єднання людей, яким є що втрачати.

Середньому класу — бізнес, інтелігенції — переконання, молоді — майбутнє, ветеранам — повагу.

Вироком Юлі режим Мінотавра ставить нас перед цим вибором: рабство в мовчанні або честь і гідність в опорі. Форми дій хай вибере кожен сам. Як казав Теодор Рузвельт: "Роби, що можеш, з тим, що маєш, там, де ти є!".

P.S. Автор не претендує ні на особистий курган, ні на місце в партійному списку.

Юрій Луценко, Лук’янівське СІЗО

Вирок Тимошенко - Рубікон Янукович TOP

11 жовтня 2011

imageАскольд С. Лозинський

Засудження і вирок Юлії Тимошенко представляє Рубікон Віктора Януковича. Незважаючи як на сильні застереження, так і ніжні підштовхування з боку міжнародного співтовариства, Янукович нахабно виставляв напоказ свою владу і робив неправильні речі. Правда, він сказав про це  під час своєї промови до Дня Незалежності. Проте надія все-таки залишалася, в крайньому разі, до вироку.

Суддя, який виніс  і зачитав вирок був всього лише виконавець, та й то примітивний. Навіть "на перший погляд" не існувало злочину з боку пані Тимошенко. Порушення кримінальної справи само по собі було дефектним в цьому відношенні тому суддя взявся сам довести зловживання владою з боку тодішнього прем'єр-міністра Тимошенко, яка газовою угодою 2009  між Україною і Росією ніби-то завдала фінансовий збиток українській державі первищуючи свої повноваження. Фінансові розрахунки спростовують вирок. Правда ціна на газ збільшилися, але квоти різко скоротилися і корумпованих посередників було відрізано. Україна зменшила свою залежність від російського газу, істотно знизила обов'язкові квоти закупівлі , отже, зменшилися рахунки на газ . Цю фінансову правду оприлюднив Ernst & Young. Суддя проігнорував експертний висновок і відніс меншу затратність до енергозбереження.

Факти у цій кримінальній справі в будь-якому випадку не мають відношення до вироку. Це було політичне рішення Януковича-- як захистити себе від політичної опозиції. Але тепер, коли Янукович показав це відкрито,  повинні бути наслідки. Відмовившися почути міжнародне співтовариство, Янукович має вважатися ізгоєм.

Українська діаспора може і повинна відігравати важливу роль в цьому відношенні, використовуючи численні і різноманітні підходи. Анти-Янукович демонстрації, листи в міжнародні організації, а також уряди тривають вже на протязі деякого часу. Деякі з представників діаспори, критикуючи його діяльність, вичерпали всі можливі шляхи  прагнучи налагодити режим діалогу. Другі були більш критичні організовуючі демонстрації, проте продовжуючи запрошувати представників режиму брати участь в про-українських заходах, спонсорувати спільне  відзначення Дня Незалежності, запрошувати представників на інші значущі події. Інші рецензенти дотримуються позиції загального бойкоту цього злочинного режиму.  Всі підходи вважаються прийнятними і більш-менш ефективними, тому що діаспора є плюралістична. Але тепер всі заклики здаються марними.

Повний тиск на Януковича, як мені здається, є найбільш ефективним варіантом оскільки це єдина мова, яку розуміє бандит. Цей підхід повинен включати і розглядати всі аспекти політичного спектру: протидіяти ратифікації будь-якої асоціації з Європейським Союзом в 2011 році, головуванням України в ОБСЄ в 2013 році і так далі. Крім того, представники Януковича повинні бути примушені вибирати одну зі сторін. Міністри, народні обранці, навіть дипломати повинні шукати свою совість. Почесні консули України повинні бути першими, щоб засудити вирок Тимошенко. Міністри, народні обранці, посли, генеральні консули, консули, навіть перший, другий і третій секретарі повинні зробити те ж саме. В іншому випадку їх повинні цуратися.

Тиск не повинен бути обмежений українською громадою діаспори. Не українським політичним керівникам (президентам, премєрам) та законодавцям, головам ділових комерційних кіл та інвесторам слід настійно рекомендувати уникати тих, хто стоїть на підтримку Януковича або вважаються таким завдяки  своєму мовчанню. Природно, що принципи будуть часто відкривати можливості для опортунізму. Проте зусилля мають бути продовжені.

Важливо відзначити, що в очікуванні вироку Янукович і  його „службовці” провели велику підготовчу роботу. Місцеві вибори минулого року в Україні дозволили йому сформулювати мережу маріонеток по всій країні. Навіть останнє скликання  діаспори на V Форум було частково успішним  планом Януковича по впливу і контролю за діаспорою. Слід зазначити, що V Форум прийняв резолюцію, що вимагає негайного звільнення Тимошенко, Луценко та інших лідерів опозиції. Підлеглому Януковичу на Форумі, Павлу Мовчану, який головував у резолюційній комісії, так як і Михайлу Ратушному, нинішньому главі Українського Всесвітньої Координаційної Ради, на жаль вдалося виключити посилання, а потім опубліковати облагороджену версію на сайті УВКР .

Таким чином завдання, здавалося б, важке, але принаймні мета повинна бути набагато ясніша тепер, коли поза всяким сумнівом Янукович вичерпав всі можливі шанси на реабілітацію. Навіть ті хто наполягає на діалозі буде вимушений підвести підсумки своєї ефективності. Вже не достатньо говорити про зміни політики Януковича, звільнення міністра освіти Дмитра Табачника або визнання, що Голодомор був геноцидом українського народу. Просте рішення полягає в тому, що Янукович має бути змінений, усунутий з посади, змушений піти у відставку або призначити нові президентські вибори найближчим часом. Методи, в тому числі громадянської непокори, нової української революції за підтримки світового співтовариства, повинні в усіх відношеннях залишатися демократичними. Не існує  іншого шляху. На щастя українці вже мають певний досвід у боротьбі з царями та комісарами. Між ними було чимало бандитів, тому народ повинен дати собі раду з цим „президентом.”

Віктор Янукович VS українська демократія. Демократія програла, Україна – теж TOP

11 жовтня 2011

ото Олександра Прокопенка
11 жовтня було оголошено вирок Юлії Тимошенко. Україна опинилася у ситуації, коли її майбутнє залежить від волі і долі двох людей – волі Віктора Януковича і долі Юлії Тимошенко.

Що засвідчив обвинувачувальний вирок Юлії Тимошенко?

По-перше, у справі "Віктор Януковича проти української демократії" програла українська демократія та Україна. Однак, навряд чи виграв сам Віктор Янукович.

З одного боку, кожен з безсторонніх спостерігачів засвідчить, що глава держави міцно взяв під свій контроль не лише органи виконавчої влади, правоохоронні органи, Верховну Раду, а й всю судову систему країни.

В Україні завершився період трансформації політичної системи від стану неконсолідованої демократії до авторитарного режиму.

Поздоровляємо панове - авторитарний режим в Україні встановлено.

Однак, чи комфортніше буде почувати себе сам Віктор Янукович у цих умовах? Про це дещо нижче.

По-друге, події 11жовтня, без сумніву, стимулюють опозицію до об’єднання.

Чим більш радикальним буде тиск влади, тим радикальнішими буде діяльність опозиції. Тим більше її діяльність буде переміщатися зі парламентських стін на майдани та вулиці, тим більше будуть вдаватися опозиціонери до вуличних протистоянь та масових протесних акцій.

Не виключено, що під час майбутніх парламентських виборів опозиція піде єдиним списком, або взагалі буде їх бойкотувати. Однак, потрібно розуміти, що бойкот виборів є надзвичайно небезпечним – адже це може викинути опозиційні сили на узбіччя політичного життя та маргіналізувати їх діяльність.

По-третє, суспільство отримало ще одне підтвердження, що справа проти Юлії Тимошенко є ніщо інше, як політичні репресії.

Наслідком такого вироку є ще одне збільшення негативу стосовно влади, особисто Віктора Януковича та розчарування у діяльності судової системи України. Адже будь-який пересічний громадянин буде «приміряти» вирок Юлії Тимошенко на себе: якщо з нею таке зробили, то що ж зроблять зі мною.

І, наостанок, про зовнішньополітичні наслідки. На сьогодні Віктор Янукович загнав себе у своєрідну пастку: ані Росія, ані об’єднана Європа, ані США з різних причин не в «захваті» від судового вироку.

Зрозуміло, що ні Дмитро Мєдвєдєв, ні Володимир Путін не можуть позитивно ставитися до нього, адже вирок Юлії Тимошенко – це одна із цеглинок у фундамент делігітимації газових угод між Україною і Росією 2009 року.

З іншого боку, після такого вироку Юлії Тимошенко, навіть якщо Угода про асоціацію між Україною і Європейським Союзом та Угода про зону вільної торгівлі і будуть парафовані, то ратифіковані найближчим часом вони точно не будуть.

Залишається сподіватися, що все ж таки Віктор Янукович реалізує сценарій декриміналізації статті, за якою була засуджена Юлія Тимошенко.

Це потребує відповідних поправок до президентського законопроекту щодо декриміналізації економічних злочинів, який був нещодавно внесений на розгляд Верховної Ради, та підпису його президентом Януковичем.

Якщо глава держави піде на такі дії, то це пом’якшить наслідки від сьогоднішнього негативу. Однак, не зможе нівелювати його взагалі.

Без сумніву, Юлія Володимирівна буде оскаржувати рішення суду. Для неї дуже важливо якнайшвидше пройти всі українські судові процедури, щоб мати можливість подати позов до Європейського суду з прав людини.

Якщо за рішенням цього суду Юлію Тимошенко визнають невинною - результати всієї цієї епопеї для Віктора Федоровича можуть бути катастрофічними.

Ігор Жданов, Аналітичний центр "Відкрита політика"

Cui prodest, або Кому вигідна справа Тимошенко? TOP



Олег К. Романчук

Оголошена Печерським районним судом міста Києва ухвала про засудження екс-Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко до семи років позбавлення волі збурила Захід, викликала невдоволення Кремля, підживила певні протестні настрої в Україні, хоча помітних діянь опозиції так і не породила.

Та ми про інше. Кому насамперед вигідний судовий процес над Юлією Тимошенко, який, погодьмося, в ряді епізодів нагадував фрагменти телешоу?

Хто ж підставив Президента?

Cui bono? Cui prodest? (Кому це добре? Кому вигідно?) – ще з римського права відомі ці ключові запитання для слідчих і суду. Древні литиняни таки добре розумілись на юриспруденції. І знали з чого починати розслідування.

Тож і ми задамося питанням: кому насамперед вигідна кримінальна справа екс-Прем’єр-міністра України?

Ну не віриться, що колишні «конкретні донецькі пацани», які стали власниками заводів і фабрик, не розуміють, що російський капітал становить найбільшу загрозу/небезпеку їхньому бізнесові. Захистити від колишніх «російських братків» сучасних українських буржуїнів можуть лише Європа і НАТО. Крапка.

Хто ж підставив Президента? Свої? Чужі? Слідчі, прокуратура?
Ну не можу повірити, щоб українське МЗС не передбачило можливого вибуху міжнародного скандалу, що суд над опальним екс-Прем’єр-міністром створить непереборні/нездоланні перешкоди на шляху до євроінтеграції, до зриву підписання угоди про асоціацію і зону вільної торгівлі з ЄС. Врешті-решт, йдеться про загрозу втрати Україною незалежності.

Нагадаймо два більш ніж промовисті міркування українського Президента. Після того, як суддя Кірєєв оголосив вирок Тимошенко, – сім років ув’язнення – Янукович вирік: «Це, безумовно, прикрий випадок, який перешкоджає європейській інтеграції України». Далі. Президент вважає, що рішення суду стосовно екс-прем’єра Юлії Тимошенко не є остаточним: «Але це не остаточне рішення – попереду ще Апеляційний суд, і, безумовно, яке він ухвалить рішення і в рамках якого законодавства він буде приймати це рішення, це буде мати велике значення».

Інакше кажучи, був надісланий месидж, що для Юлії Володимирівни «ще не вечір». Як тоді розуміти, що вже після скандального вироку, виголошеного суддею Кірєєвим, СБУ порушує нову справу проти екс-Прем’єр-міністра за борги корпорації ЄЕСУ перед Росією. Таке враження, що діє ЯКАСЬ НЕЗДОЛАННА СИЛА, котра, незалежно від прогнозів та амбіцій Віктора Федоровича, не лише підвела його до дипломатичної катастрофи, а й далі продовжує керувати дезорганізаційним процесом у державі.

Повторюємо: передбачити реакцію країн ЄС, США стосовно судового процесу над Тимошенко не було надскладною проблемою. І це при тому, що для української політичної та економічної еліти підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС вкрай необхідне.

І на Михайлівській площі, і на Банковій, і на Грушевського, попри політичні ротації, все ще є професіонали, які готують відповідальні рішення. Питання в тому, на кого ці професіонали працюють.

Ще 20 вересня, коментуючи арешт екс-Прем’єр-міністра, Ганна Герман в ефірі телеканалу ICTV висловила припущення, що Віктора Януковича підставили арештом Юлії Тимошенко: «Якби я знала, хто ухвалював таке рішення, я задушила б його власними руками». Такі емоції радника Президента не можуть не дивувати. Та Бог з ними, з емоціями.

Третя сторона?

Про інше йдеться. Про найближче оточення Президента йдеться. До речі, на цю тему мені вже доводилось писати. Так ось, Віктору Федоровичу вже давно треба було пильніше придивитися до найближчого свого оточення (в ньому не бракує і «варягів» із сусідньої держави, і прихованих/неприхованих українофобів), яке цілком спроможне вести власну гру в інтересах третьої сторони. Здогадуєтесь якої?

Хто може поручитися, що в українських держструктурах немає агентів впливу недружніх держав? Принаймні, розвиток останніх подій щодо зриву угоди про асоціацію з ЄС промовляє на користь такої гіпотези.
Можна припустити, що в оточенні Януковича є люди, яким байдужа позиція Президента, його міжнародний імідж, перспективи України. Не можна відкидати й такого: чи не є український Президент, сам того не усвідомлюючи, є лише знаряддям у руках чужинецьких, антиукраїнських політиків? Невже «американські спецслужби» так професійно підірвали імідж Януковича й України? Гадаємо, що Віктору Федоровичу саме час пильніше вивчити своє оточення й вдатися до раціональних дій.

Україна – зовнішньополітичний пріоритет Москви, адже існує величезна проблема самоідентифікації росіян як буцімто слов’янської/європейської (?) нації. Тож Луб’янка і Ясеново не можуть стояти осторонь розв’язання згаданої проблеми. Либонь не випадково заповзятий кремлівський політолог Сергій Марков вважає за потрібне заявити: «Всім політикам і дячам, які виступають проти Путіна, загрожує небезпека». Помовчимо.

Екс-прем’єр-міністр Росії Михайло Касьянов в ефірі телеканалу ТВі висловив думку, що Володимир Путін не зацікавлений, щоб Україна була успішною країною. Цілком правильна думка. Разом із тим, Касьянов чомусь переконаний, що збіг у негативних оцінках з приводу вироку екс-прем'єру Юлії Тимошенко «від демократичних сил, європейської спільноти та Володимира Путіна має випадковий характер».

Мислити так – щонайменше наївно. Російський прем’єр-міністр не в тім’я битий. І коли він каже, що не розуміє, за що Юлії Тимошенко дали сім років, то так і кортить запитати у колишнього (?) чекіста: за кого він нас, українців, тримає. Не треба лукавити. Спершу арешт, а затим ув’язнення Тимошенко вигідні Кремлю. Україна опиняється в міжнародній ізоляції, відтак змушена шукати прихистку в Росії.

Що маємо у підсумку на сьогодні? В нещодавному інтерв’ю УНІАН лідер фракції Регіонів Олександр Єфремов декларує, що Верховною Радою був ухвалений Закон «Про основи внутрішньої і зовнішньої політики», де чорним по білому написано, що Україна обрала для себе євроінтеграційний шлях розвитку. Мовляв, «і Президент, і уряд, і ми як представники парламенту говоримо, що ми визначилися». Водночас його побратим по партії Владислав Лук’янов заявляє цілком протилежне: «Питання, навіщо нам іти в євроспільноту». На його думку, «це питання для громадського обговорення».

До речі, за результатами останнього соціологічного опитування Центру Разумкова, кожен другий українець підтримує вступ України до Європейського Союзу. Але. 14 жовтня глави урядів Чехії, Польщі та Угорщини прийшли до спільної думки: шлях України до ЄС буде закритий доти, доки Юлія Тимошенко перебуватиме у в’язниці. У відповідь голова Верховної Ради України заявив, що якщо ЄС наполягатиме на припиненні діалогу про асоціацію з Україною, то Київ надасть перевагу Митному союзу. Все. Приїхали. З якого добра-дива Володимир Литвин вирішив вдатися до банального шантажу? Спікер парламенту нагадав, що Росія пообіцяла Україні дев’ять мільярдів доларів на рік за умови членства у Митному союзі. А це, мовляв, упродовж восьми років дозволить закрити всі проблеми з Пенсійним фондом. Як мовиться, NO COMMENT. «Картіна маслом», – як полюбляв примовляти Давид Маркович Гоцман, герой російського телесеріалу «Ліквідація». За все треба платити. У даному разі доведеться розплачуватись суверенітетом. Українським. І не лише економічним. Невже наслідки Харківських домовленостей нічого так і не навчили український істеблішмент? Безкоштовний сир буває лише у пастці.

Представник соціалістів у Європарламенті Марек Сівець розкриває карти: «Якщо угода не буде підписана, то найбільший переможець в такій ситуації - привид Кремля, це будуть росіяни, які проти цього».

Такої ж думки і голова партії «Громадянська позиція» Анатолій Гриценко: «Не думаю, що Росія відмовилася від своїх намірів затягнути Україну в Митний союз, бо вона, як сказав Путін, взяла курс на створення Євразійського союзу за участю колишніх республік СРСР».

Цілком можна погодитись і з твердженням Арсенія Яценюка, що якщо екс-прем’єра Юлію Тимошенко не звільнять з ув'язнення наступного тижня, то це означатиме, що влада виконує план по зриву вступу України до Європейського Союзу.

Є й інші аспекти цієї скандальної справи. Показовою стала дискусія з українського питання у Люксембурзі 10 жовтня. Речник міністра закордонних справ Люксембургу Роберт Штайнмец в інтерв’ю «Німецькій хвилі» розповів, що значну увагу на зустрічі було приділено ідеї прем'єр-міністра Росії Володимира Путіна про створення Євразійського союзу з країнами сусідами.

Цікаво, чи не правда? Втім, ця інформація цілком узгоджується з попередженням Марека Сівеца, раніше висловленого ним Віктору Януковичу: «Багато хто в Євросоюзі вважає, що Україна не може бути поєднана з ЄС, що ця країна має бути частиною Радянського Союзу, але політична коректність не дозволяє сказати це публічно».

Інакше кажучи, чітко простежуються наслідки дій Кремля щодо припинення європейської інтеграції України на етапі ратифікації угоди. Це й не дивно. Москва має вплив і на Німеччину, і на Францію, і на Італію…

Та, все ж, не може не дивувати короткозора політика країн ЄС. Чи виграє Європа від вступу України до Митного союзу, до Євразійського союзу, до Ташкентського договору про колективну безпеку країн СНД? Отож бо. Мимоволі пригадується Олесеве: «Коли Україна за право життя / З катими боролась, жила і вмирала, / І ждала, хотіла лише співчуття, / Європа мовчала…».

Спецоперація без жодного пострілу...

Спецоперацію зі зміни вектора руху Української держави (загроза зриву угоди про асоціацію з ЄС набуває дедалі чіткіших обрисів) ще довго вивчатимуть «лицарі плаща й кинджала» в багатьох країнах світу як зразково-показову. Бо зуміти повернути Україну в сферу впливу Росії без жодного пострілу – таки й справді не фунт ізюму з’їсти. Ще б пак – вбити двох зайців напередодні підписання важливих документів із ЄС: позбутися небезпечного політичного конкурента і посваритися з Європою! Є чого повчитися СБУ.

У Києві розіграна вистава за всіма законами жанру проведення спецоперацій. У перспективі українцям скажуть, що Європа їх не потребує, тож вибір залишається невеликий – стандартне геополітичне меню: Євроазійський та Митний союз.

Щоправда, цього разу російський президент навряд чи привселюдно висловлюватиме подяку працівникам ФСБ і СЗР, як це він зробив у своєму виступі 29 січня 2009 року на розширеному засіданні колегії Федеральної служби безпеки за успішно проведену операцію по зриву інтеграції України та Грузії до НАТО. Зрештою, Володимир Володимирович скорегує все належним чином. Досвіду йому не позичати.

Суд над екс-Прем’єр-міністром вигідний СИСТЕМІ, яку впродовж двадцяти років українцям так і не вдалося здолати. А фарс у Печерському райсуді – лише один із варіантів сценарію, написаного в «пєрвопрєстольной».

Ситуація складна. Заплутана. Для нинішньої української влади виходом із неї могло б стати доведення до логічного кінця порушеної проти Леоніда Кучми кримінальної справи. Бо якщо Микола Обиход у статті «Чому втік майор Мельниченко?» (УП, 14 жовтня 2011) каже правду, то маємо ще одне серйозне підтвердження автентичності аудіозаписів, зроблених «під диваном» Леоніда Кучми. Але це вже тема іншої розмови.

Олег К. Романчук – шеф-редактор журналу «Універсум»

P.S. Свого часу ОГПУ (Объединенное государственно-политическое управление) почало обережно зондувати суспільство: як воно зреагує на інспіровані політичні процеси (Шахтинський процес 1928 року, процес так званої Промпартії в грудні 1930-го, показовий процес над міфічною СВУ навесні 1930 року). Суспільство промовчало. В результаті був підготовленний ґрунт для подальших політичних репресій, згортання політики українізації, розгрому українського культурного процесу.  Є запитання?

Майбутнє України в десять етапів TOP



image of Taras Kuzio Тарас Кузьо

Зі слів посла ЄС Жозе Мануела Пінту Тейшейра "видно - закривши двері, Євросоюз хоче залишити Януковичу відкритим вікно".

США та ЄС залишать це вікно "відкритим" до парламентських виборів у жовтні 2012 року. Данія, яка перебере на себе головування в Раді ЄС з січня 2012 року, буде ставитися до України значно жорсткіше, ніж Польща, яка сподівалася увінчати своє президентство підписанням угоди про асоціацію в грудні цього року.

Події в Україні протягом наступних чотирьох років будуть розвиватися в десять етапів:

1.     Тимошенко та інших політичних в’язнів не звільнять. Її покарання (7 років ув’язнення плюс 3 роки позбавлення права обіймати державні посади) не дозволить їй взяти участь у наступних чотирьох виборах (парламентських 2012 та 2017 років і президентських 2015 та 2020 років). Вирок Тимошенко гарантує Януковичу, що Тимошенко не буде змагатися з ним протягом двох запланованих президентських термінів і, можливо, не буде його конкурентом навіть на президентських виборах 2020 року, до початку яких він зможе змінити Конституцію, аби скасувати обмеження на два президентські терміни.

Влада використає нову змішану виборчу систему на виборах 2012 року з метою масштабного викривлення волевиявлення населення. Партія регіонів отримає 55-65% місць у парламенті, який перетвориться на штампувальну машину путінського ґатунку.

2.     Підписання Угоди про політичну асоціацію і надалі будуть відкладати.

3.     Влада використає нову змішану виборчу систему на виборах 2012 року з метою масштабного викривлення волевиявлення населення. Партія регіонів отримає 55-65% місць у парламенті, який перетвориться на штампувальну машину путінського ґатунку. Конституційна більшість у складі Партії регіонів (яка поглине Сильну Україну) і Комуністичної партії дозволить Януковичу змінити Конституцію, надавши російській мові статус державної і перетворивши Україну в євразійську суперпрезидентську республіку.

4.     ОБСЄ, Рада Європи, ЄС, США і Канада не визнають вибори 2012 року такими, що відбулися відповідно до «демократичних стандартів». Це станеться з двох причин. По-перше, представники ЄС уже заявили про те, що не визнають результати майбутніх виборів, якщо лідери опозиції перебуватимуть у в’язниці. Другою причиною будуть масові фальсифікації. У випадку масових протестів населення (як у 2004 році) втручання і засудження виборів з боку Заходу будуть більш імовірними.

5.     Поки немає відповідей на два питання. По-перше, чи підтримає опозиція заклик Арсенія Яценюка бойкотувати вибори в разі запровадження змішаної виборчої системи і перебування Тимошенко у в’язниці. По-друге, чи відбудуться масові акції протесту проти виборчих фальсифікацій. У день винесення вироку Тимошенко в Києві протестували лише 3 тис. чоловік – значно менше, ніж кількість співробітників Беркуту, які патрулювали вулиці столиці. Українці, скоріше за все, голосуватимуть проти Януковича й Партії регіонів на виборах, однак навряд чи вийдуть на вулицю за Тимошенко. Відсутність лідера, який міг би спонукати українців брати участь в масових акціях, і розпорошеність опозиції, значно відрізняють нинішню ситуацію від періоду кінця президентства Кучми, коли Ющенка сприймали як морального лідера, заради якого можна ризикнути своїм життям, а опозиція була єдиною.

Те, що європейські й американські посадовці за закритими дверима обговорюють можливість застосування візових санкцій до українських чиновників, не означає, що їх скоро введуть у дію.

6.     "Вікно" ЄС невдовзі зачиниться. Україну на Заході почнуть сприймати як Білорусь-2, а Януковича - як Лукашенку-2.

7.     ЄС і США почнуть складати списки «нев’їзних» чиновників і розробляти санкції проти них у 2012 році, а в 2013 році введуть їх у дію.

8.     У січні 2013 року Freedom House представить результати свого щорічного дослідження, в якому рейтинг України буде вдруге за часів президентства Януковича понижено - цього разу до "невільної" країни. Україна отримає такий статус уперше за свою історію. У січні 2011 року рейтинг України було понижено з "вільної" до "частково вільної" країни.

9.     У часовому проміжку між 2012 і 2015 роками Україна або перетвориться на авторитарну державу (внаслідок пасивності населення), або стане ареною нестабільності та громадянських конфліктів.

10.     Якщо Янукович залишиться при владі до 2015 року, наступні президентські вибори супроводжуватимуться масовими фальсифікаціями, оскільки команда Януковича намагатиметься зберегти владу на невизначений термін. Водночас, 2015 рік відрізнятиметься від 2004 року. По-перше, у 2004 році Кучма покидав президентський офіс після двох термінів і в такій ситуації не бажав застосовувати силу. У 2015 році Янукович матиме можливість бути президентом ще один термін, що буде безперечним стимулом для використання різних методів боротьби. По-друге, в 2004 році тодішній Прем’єр-міністр Янукович зажадав від Кучми застосувати силу для розгону протестуючих, однак той відмовився, не бажаючи мати кров на своїх руках. У 2015 році, натомість, Янукович матиме повний контроль над силовими службами, які він застосує, аби зберегти владу.


State TV ignores international criticism of Tymoshenko verdict

Letter and article sent to European Union officials:

The swift condemnation from European and international organizations and countries to Tymoshenko’s sentence has been very important. I would, however, like to draw your attention to the seriously distorted coverage of both the trial and sentence of Ms Tymoshenko and the reaction to it on the State-owned TV channel UTV-1. Since this is the main source of information for a majority of the Ukrainian population, it would be helpful if likely manipulation of public opinion was borne in mind. Foreign visits, for example, by the President or other high-ranking officials, may encounter stern words in the other country, but this is by no means the message received by the ordinary Ukrainian citizen.

I concentrated on this occasion only on the Tymoshenko case, but coverage of Lutsenko’s trial and many other worrying prosecutions and developments, is even more twisted (or simply non-existent). More information can be found, for example, here:

and at http://www.kyivpost.com/news/opinion/op_ed/detail/114481/

There is information about the actual issues, scandalous irregularities in the trial of Lutsenko, the crushing of independent television channels in Kharkiv etc,
at http://www.khpg.org/en/

The same problems have been evident for a long time, sometimes with quite brazen twisting of European officials’ words, as for example, here:
(the English version of the original here:

I would be happy to provide any more information should it be required, and would be grateful if you could take the above details into considerations in the immediate future and longer term.

Halya Coynash

State TV ignores international criticism
of Tymoshenko verdict

Halya Coynash

There were few diplomatic euphemisms in the international response to last Tuesday’s verdict and harsh sentence meted out to former Prime Minister Yulia Tymoshenko.  The condemnation was unequivocal, the reasons spelled out together with the likely serious consequences.  After this sentence no further confirmation may be needed that President Yanukovych’s words about non-interference in judicial matters are empty and the charges of selective justice and politically-motivated prosecution well-founded.  However EU and other organizations would be well-advised to scrutinize coverage of the events on Ukrainian television when assessing their next moves.

Coverage on all channels was seriously inadequate but we will focus on UTV-1, the State-owned channel whose new management was appointed by the Cabinet of Ministers soon after the change in regime last year.  This is not only because the channel is paid for by all taxpayers regardless of political affiliations, but because of the propaganda value of its close association with Euronews and the obvious care taken over coverage of the verdict.  Care aimed very clearly at misleading the viewers.

In the evening news, Marina Kukhar first reads out the sentence, adding that the court had totally agreed with the prosecutor’s case.  We are then shown protest scenes in the centre of Kyiv before moving to the courtroom, where we learn that Judge Kireyev has stated that because the crime was of danger to the public and the defendant has not shown remorse, the sentence is harsh. We then hear Judge Kireyev himself stating: “The court finds no grounds for a more lenient sentence then that envisaged by the law and concludes that only a sentence of imprisonment is necessary and adequate for her reform and the prevention of further crimes”.  The sentence is repeated in full, after which Ms Tymoshenko is heard stating:  “No sentence will stop me. We will fight and defend my good name in the European Court”.  Since not all viewers would be aware what Court was meant, it is worth noting that Yulia Tymoshenko’s full statement made this quite clear: “And I am convinced that the European Court of Human Rights will issue a lawful court judgement”.  Lilia Frolova for the prosecution is given considerably more airtime. She asserts that the sentence was lawful, justified and as required by the Criminal Code and all evidence was analyzed thoroughly. Ms Tymoshenko’s lawyer is then heard denying this, maintaining that the defence’s arguments were ignored and that it is not clear what the trial was about in the first place.

The apparent presentation of opposing views is deceptive.  The parties to the case say what one expects parties to say, regardless of the merits. This leaves the viewer with nothing to go by but the court verdict. 

No information is given as to what the protests are about, why the case was widely reported, generally as breaking news, by the world media, what the charges were and why a maximum sentence was issued.  It is surely redundant to ask whose side is served by such shoddy reporting. It is also impossible not to feel that this is quite deliberate, as the end of the news report makes plain.  We are told that MPs say it is possible that Ms Tymoshenko will not be imprisoned thanks to the adoption of a law decriminalizing the charge of exceeding official powers. V. Oliynyk, MP from the Party of the Regions is heard: “But on condition that the party doesn’t say that it’s not needed, because now we’re hearing – why do we need it, acquit her. And secondly – that we definitely stipulate her guilt and the losses sustained must  be covered. And that is a mutual step towards one another”. We mustn’t be too magnanimous, the news reader suggests: “the Regions Deputy is convinced that administrative liability must remain. So that an official does answer in law, not through being arrested, but through a fine.”.

Thus, whatever comes next, according to the court, the prosecution, the ruling party – and State-owned UTV-1 - guilt is proven.

It is not at all clear why in this case the President is then reported as saying that this may not be the end of the matter, that the Criminal Procedure Code has flaws, and that a new version has already been drawn up and sent to the Venice Commission.  “This is a very big draft law which will be considered by Ukraine’s parliament and passed. I am sure that in that way we will carry out this complex work. Ukraine will receive modern European standards on issues of law, procedure of freedom of speech, and we will implement it.”

Perhaps you can understand that the news team might have difficulty commenting on this bafflingly woolly statement from Ukraine’s President.  One cannot be so charitable about the reports regarding international reactions. We learn that “Europe will also be following the trial of Tymoshenko at the appeal stage. The European Commissioner for Enlargement and European Neighbourhood Policy, Štefan Füle has said that the future fate of the EU-Ukraine Association Agreement will depend on the democratic situation in the country. The European Parliament hopes that Tymoshenko’s sentence can be changed through the appeal process. Furthermore, Jerzy Buzek expects that amendments will be made to the Criminal Code in the near future and some articles decriminalized.”  

            The last word is given to Ukraine’s Foreign Ministry which hopes that the “sentence in the Yulia Tymoshenko case will not worsen relations with the EU. And the negotiations on the Association agreement will be completed as soon as possible. In the Ministry they say that European diplomats also have an interest in further cooperating with Kyiv and preparing an Association Agreement”.

            The above reports were in the last news programme on 11 October which went on air after statements had been issued by a very large number of European bodies, foreign ministries, Amnesty International and others. All had condemned the verdict, calling it politically motivated, and warning among other things, that it placed any closer relations with the EU in jeopardy. 

None of that was even mentioned, let along analyzed on State-owned UTV-1.  The hard-hitting statements from Jerzy Buzek and Štefan Füle were adeptly doctored to omit such unkind words.  . 

Over the next few days there was virtually nothing about the verdict and the likely ramifications for Ukraine’s future, but a great deal about the new criminal investigation initiated by the Security Service against Tymoshenko over alleged embezzlement of money now owed the Russian Defence Ministry. This included commentary from Prime Minister Azarov on the damage to the country of that debt to the Russians.

It is not for a national television channel to resort to the diplomatic euphemisms the world has now put aside, nor is the UTV-1news team there to feed the public with lies and distorted information. 

The prosecutions of Yulia Tymoshenko and other members of the opposition have forced the international community to abandon diplomatic reverences and insist on adherence to democratic standards.  With hard-hitting statements concealed and he content and tenor of State visits abroad distorted by subservient television channels, such insistence needs to be translated into decisive measures.  Pressure is still possible – and needed.

Join Facebook page to get daily updates on Human Rights and Democracy issues in Ukraine



Canadian Group 4 Democracy in Ukraine


Sign up on Facebook cg4du@groups.facebook.com

Vote for the official language of Ukraine TOP

In Zhytomyr, Communists are gathering signatures for a referendum on the status of Russian language

A Zhytomyr's Russian language newspaper has a poll regarding Ukraine's official language(s) vote and encourage others to do so as well...


3го листопада – всі разом! TOP


Спільна Справа Громадянський рух

Шановні друзі та прихильники Громадянського руху СПІЛЬНА СПРАВА! На передодні початку всеукраїнської акції 3 листопада з вимогою негайного розпуску Верховної ради України, з метою отримання оперативної інформації і злагодженої комунікації в обласних центрах, пропонуємо Вам приєднатися до новостворених груп СПРАВИ за регіональною ознакою. З повагою Громадянський рух СПІЛЬНА СПРАВА СЛАВА УКРАЇНІ!!...!
Громадянський рух по припиненню повноважень Верховної Ради та Президента Спільна Справа

АРК http://www.facebook.com/groups/221169997948317/
2. Вінницька http://www.facebook.com/groups/253131198066091/
3. Волинська http://www.facebook.com/groups/208933239175387/
4. Дніпропетровська http://www.facebook.com/groups/183172931746384/
м.Кривий Ріг http://www.facebook.com/groups/212593132127239/
5. Донецька http://www.facebook.com/groups/116323451802168/
6. Житомирська http://www.facebook.com/groups/263974390313196/
7. Закарпатська http://www.facebook.com/groups/299004373445476/
8. Запорізька http://www.facebook.com/groups/237654879626790/
9. Івано-Франківська http://www.facebook.com/groups/230587537001336/
10. Київська http://www.facebook.com/groups/274568575909640/
11. Кіровоградська http://www.facebook.com/groups/176925455724256/
12. Луганська http://www.facebook.com/groups/180611458687281/
13. Львівська http://www.facebook.com/groups/200576836671325/
14. Миколаївська http://www.facebook.com/groups/129275780510452/
15. Одеська http://www.facebook.com/groups/odesa/
16. Полтавська http://www.facebook.com/groups/307961462554113/
17. Рівненська http://www.facebook.com/groups/184638174948990/
18. Сумська http://www.facebook.com/groups/233443706691653/
19. Тернопільська http://www.facebook.com/groups/301697776523063/
20. Харківська http://www.facebook.com/groups/236004719773276/
21. Херсонська http://www.facebook.com/groups/282554078432106/
22. Хмельницька http://www.facebook.com/groups/206107222793849/
23. Черкаська http://www.facebook.com/groups/166878133403140/
24. Чернівецька http://www.facebook.com/groups/289816084370331/
25. Чернігівська http://www.facebook.com/groups/245324145517025/
26. м. Київ http://www.facebook.com/groups/274568575909640/
27. м. Севастополь http://www.facebook.com/groups/163388217086856/

Форум громадянського суспільства висунув ультиматум Раді та узгодив план дій http://www.spilnasprava.com/wp/?p=5890


Громадянський рух «Спільна Справа» повідомляє громадськість та ЗМІ, що відповідно до інформації, отриманої з достовірних джерел в КМУ, влада розпочала активні дії, скеровані на дискредитацію, розкол та мінімізацію політичного впливу акцій, запланованих на 3 листопада з вимогою негайного розпуску Верховної Ради VI скликання, які мають відбутись на виконання рішення Форуму громадянського суспільства від 14.10.11.

Так, один з аспектів технології полягає у створенні псевдопротестних груп, які 3 листопада також проведуть акції з вимогами, подібними до вимог Форуму, щоб відволікти увагу громадян та преси від реальних протестів, перебрати на себе роль спікерів, зменшити радикалізм вимог, розмити суспільну значимість акції та максимально нівелювати її.

Головною ознакою дій таких груп буде місце та час проведення їхніх «акцій». Так, протести ініційовані організаторами Форуму пройдуть в усіх обласних центрах та Києві виключно під обласними державними адміністраціями і стартують об 11.00. В окремих містах буде кілька акцій в різний час, але місце проведення, вимоги та загальна риторика незмінні. Щодо псевдопротестів, то їх проведення заплановане раніше на одну-дві години і в будь-яких інших місцях окрім обласних держадміністрацій. Це робиться з метою першими увійти в інформаційний простір з вимогами ідентичними до вимог Форуму, презентувати своїх спікерів як головних речників процесу, розпочати коментування подій в ключі, вигідному замовникам цієї технології, дезорієнтувати активну громадськість.

Просимо представників ЗМІ та громадян зважити на цю інформацію і не стати жертвами маніпулятивних технологій влади.

Революція призначена на 3 листопада, та що далі відбудеться?

До Українців: Коли ми, українці, забули, що ми українці? TOP



КОД: вирок Тимошенко - виклик усьому демократичному світу TOP


Комітет опору диктатурі закликає до громадянського спротиву нинішній владі.

Як ідеться у переданій агентству УНІАН заяві КОД, «сьогодні організоване злочинне угруповання, яке перебуває при владі в Україні, скоїло тяжкий злочин. Нахабно і зухвало, без будь-яких юридичних підстав правлячий режим виголосив незаконний „вирок" опозиційному лідеру Юлії ТИМОШЕНКО. Ганебна вистава у Печерському районному суді, яку три з половиною місяці розігрувала влада та перевертень у мантії, завершилася цинічною розправою режиму з політичним опонентом. Сьогоднішній вирок Юлії Тимошенко - це спроба знищити опозицію, це виклик усьому демократичному світу».

«І в Україні, і в світі ніхто не має ілюзій щодо природи і суті Печерського судилища - всім зрозуміло, що це був не кримінальний процес, а політичний. І ніхто - ні український народ, ні світова спільнота - ніколи не повірять у непричетність до цього дійства Віктора ЯНУКОВИЧА. Саме він та його олігархічно-мафіозний клан ініціювали розправу над лідером опозиції та безпосередньо нею керували. А тому злочинний вирок Юлії ТИМОШЕНКО - це, насправді, вирок самому ЯНУКОВИЧУ і Ко. Місця в цивілізованому світі їм більше немає», заявляють у Комітеті опору диктатурі.

Автори заяви зазначають: «Сьогодні кожного громадянина України позбавляють права на вільне слово і незалежну думку, сьогодні разом із Юлією ТИМОШЕНКО свободу відбирають у кожного з нас. Але це не повинно нас залякати, посіяти зневіру чи апатію. Ми мусимо гуртуватися, вистояти і перемогти. Брутальний наступ режиму ЯНУКОВИЧА має наштовхнутися на громадянський спротив усього українського суспільства. У цієї влади немає майбутнього, вона повинна піти геть».

«Селянський майдан»: афера не пройде! TOP
28 жовтня 2011 року

Микола Цивірко

Лідери Всеукраїнського комітету захисту рідної землі – його очільник Іван Томич, голова Союзу сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів України, секретар Павло Жовніренко, голова правління Центру стратегічних досліджень, а також представники ще 12 громадських організацій, які увійшли до складу ВКЗРЗ, оголосили про намір 3 листопада 2011 року розпочати «Селянський майдан». Усенародний рух, який, за задумом організаторів, стартує в областях України, покликаний рішуче протидіяти ухваленню проштовхуваного владою законопроекту про ринок землі.

image— Це не означає, — сказав Іван Томич, — що 3 листопада вирішуватиметься, бути чи не бути Україні. Можна навіть вважати, що питання про ухвалення горезвісного закону не стоїть нині так гостро і категорично, як, скажімо, наприкінці літа. Завдяки спротиву таких наукових світил, як академіки Валерій Геєць, Любов Молдаван, Володимир Юрчишин і багатьох інших, масовим виступам фермерів, селян і просто небайдужих українців на сторінках «Сільських вістей», «Дня», «Фермера України», в радіо- і телеефірі вже й у найбільших «оптимістів» немає впевненості, що для ухвалення закону достатньо буде «помаху руки Чечетова». Тобто є сподівання, що «базар», яким намагалися підмінити справді потрібну земельну реформу, не пройде. Принаймні про запровадження ринку землі з 1 січня наступного року вже не йдеться. Хоча є інформація, що Закон «Про ринок землі» можуть ухвалити з умовою набрання ним чинності з 1 січня 2013 року. А мета нашого комітету — не допустити його ухвалення взагалі, — наголосив він.

Чому значна частина української громадськості так рішуче виступає проти закону? Павло Жовніренко, висловлюючи точку зору «Селянського майдану», порівнює спланований владою «ринок землі» із сумновідомою приватизацією «Криворіжсталі» та багатьох інших промислових підприємств. Схема та сама. Звісно, такими ж будуть і наслідки. Та якщо об’єкти промисловості можна ще відродити бодай теоретично, то дерибан угідь України означатиме незворотну ліквідацію 70 відсотків фермерських та інших аграрних господарств із площею земель до 2000 га і появу цілої армії безробітних, фактичне вимирання багатьох сіл (залишаться, за прогнозом, лише населені пункти вздовж великих трас), повну руйнацію сівозмін у землеробстві, остаточний занепад тваринництва (за винятком птахівництва), овочівництва і садівництва, гіпертрофовані пріоритети потрібним закордону культурам — соняшнику, кукурудзі, сої та ріпаку.

Організатори «Селянського майдану», втім, наголошують, що вони чітко розрізняють абсолютно неприйнятний для українців закон про ринок землі в нинішньому його вигляді і земельну реформу як таку, необхідність якої сумніву в них не викликає. Тому діяльність руху не зводилася і не зводитиметься лише до недопущення ухвалення цього закону. Йдеться про діалог із владою, про вироблення, можливо, лише формули майбутньої земельної реформи. На те, щоб запропонувати панацею від усіх пов’язаних із цією реформою «хвороб», «Селянський майдан» не претендує. Але вже тепер очевидними здаються такі його цілі, як формування селянина-господаря на основі розвитку місцевих громад; створення державою сприятливих умов для всіх видів кооперації в секторі АПК; підтримка тією ж державою малого і середнього підприємництва у вигляді субсидій, пільг, безвідсоткових кредитів, звільнення від податків, скасування будь-яких обмежень на продаж сільгосппродукції в Україні й за кордон; прив’язка сільськогосподарського бізнесу виключно до сіл і сільських громад із тим, щоб абсолютна більшість податкових платежів залишалася на селі і йшла на розвиток господарств і соціально-культурні потреби села; підготовка суспільством і затвердження державою «Кодексу землекористувача», який закріпив би екологічні й етичні правила, що унеможливлять виснаження ґрунтів, зберігатимуть і примножуватимуть їх родючість.

Звичайно, серйозне занепокоєння залишається. Близько 6 мільйонів гектарів угідь в Україні фактично вже перебувають у процесі продажу. Договори про оренду з власниками земельних паїв містять багато хитромудрих пунктів, які інакше, як пастками, не назвеш. Усі вони зводяться до того, що новітні орендарі-латифундисти, в разі ухвалення і вступу в дію згадуваного закону, приберуть до рук землю пайовиків. Додайте сюди ділянки, де не виявилось правонаступника у землекористуванні, або ті, де не було витребувано сертифікат, тощо. Загалом транснаціональні компанії тримають під контролем близько 11 мільйонів гектарів угідь, які де-факто є вже «напівкупленими». І все ж Іван Томич наголосив на тому, що правової бази за всім цим поки що немає, а є те, що можна назвати словом афера. Ось чому важливо будь-що заблокувати ухвалення недолугого закону про ринок землі.

Голосуйте за державну мову українську TOP

У Житомирі комуністи збирають підписи за проведення референдуму про статус російської мови

В російсько мовній газеті Житомира є голосування щодо державної мови / державних мов України.

Голосуйте й заохочуйте інших голосувати!


Алярм! Свободі слова в Інтернеті винесено смертний вирок! TOP


19 жовтня 2011

Що можете зробити ви, наші читачі?

1. Поширити цю статтю Інтернетом – люди мають знати, яка загроза над ними нависла.
2. Підписатися під цією статтею і ваш голос ми долучимо до зверненням (до Кабінету Міністрів, і народних депутатів)
3. Запропонувати ваш варіант дій?\
Майже ухвалено закон, що може легально заблокувати в Україні будь який український чи зарубіжний сайт

Фейсбук, ютьюб, твітер, вконтакте, гугль і будь який веб-сайт – доступ до них в Україні можна закрити за бажанням державного органу. Думаєте – перебільшення? Аж ні краплі!

18 жовтня Верховної Радою України в першому читанні проголосований Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про захист суспільної моралі” (№7132).  авторства низки народних депутатів з різних фракцій як більшості, так і опозиції.

Неуважний читач може порадіти повній забороні порнографії, суттєвому обмеженню еротики, жорстокості, мови ненависті, але… закон написаний таким чином, що під еротикою, мовою ненависті чи лайливими словами можна розуміти взагалі то все, що завгодно, особливо в Інтернеті.

Національна комісія України з питань захисту суспільної моралі (ст.11): «З метою попередження виробництва та обігу продукції, що завдає шкоди суспільній моралі може зобов’язати інтернет-провайдерів:

[ ... ]

(без рішення суду – авт.) вживати невідкладних (протягом доби) заходів щодо обмеження вільного доступу до електронних інформаційних ресурсів (їх частин), визначених Національною комісією України з питань захисту суспільної моралі еротичними;

за наявності рішення суду на протязі доби забезпечувати технічними засобами видалення контенту, що завдає шкоди суспільній моралі, у тому числі дитячої порнографії, з національного сегменту мережі Інтернет, а за умов його розміщення поза межами України – надійне блокування доступу до нього з національного сегменту мережі Інтернет;»

Тобто цей орган (Нацкомісія) стає регулятором інтернету, може обмежувати доступ до сайтів в Україні, вилучати їх зміст і блокувати в Україні зарубіжні веб-сайти.

Що ж завдає шкоду суспільній моралі? Крім еротики і фільмів з кровопролиттям ст.10 законопроекту забороняє також

“вживання нецензурних лайливих і брутальних слів у продукції друкованих засобів масової інформації, у телевізійних та радіопрограмах (передачах), що розповсюджуються протягом ефірного часу у добовому відрізку з 6:00 до 23:00, окрім каналів з обмеженим доступом, у рекламі, мобільному контенті, у комп’ютерних іграх та інших іграх для дітей, у видавничій продукції, розрахованій на дітей, а також у дитячій відео- та аудіопродукції, фільмах, що не мають обмеження глядацької аудиторії, або розраховані на глядацьку аудиторію до 16 років”.

Здавалося б це не про Інтернет? Однак ст.11. каже «Забороняється розміщення та поширення в телекомунікаційних мережах продукції, визначеної статтею 10 цього Закону.»

Тобто в Інтернеті повністю забороняється вживання «нецензурних лайливих і брутальних слів». Звісно список таких слів не прикладається. В той же час в законі визначається «продукція еротичного характеру – продукція, що містить зображення (опис) людського тіла або сексуальних дій, які є продовженням, підтвердженням глибини емоційних переживань людини, і мають за мету розкриття проявів її чуттєвості та досягнення естетичного ефекту».

В результаті, комусь (наприклад, щойно зареєстрованому дописувачу, можливо – фаховому провокатору) достатньо написати на форумі, в коментарях, в соцмережі

  1. матюк
  2. на еротичну тему

щоб зміст “електронного інформаційного ресурсу” був визначеним Національною комісією України з питань захисту суспільної моралі еротичним, і провайдер був зобов’язаний блокувати доступ до цього сайту. Те саме стосується поширення відповідних зображень соцмережами та форумами.

Крім того, законопроектом пропонується запровадити адміністративну відповідальність за  “розповсюдження продукції сексуального та еротичного характеру, продукції, що містить нецензурні лайливі і брутальні слова, елементи еротики”. Таким чином, якщо державний “контролер” побачить на певному сайті слово, котре видасться йому “брутальним”, або якийсь “елемент еротики”, може бути підданим штрафу не лише відповідний автор чи дописувач (котрий, повторимося, може бути платним провокатором), але і власник ресурсу чи то редакція. “З конфіскацією продукції” – тобто зі знищенням контенту.

Причому, якщо сайт знаходиться за кордоном, то судом його можна визнати еротичним (в вас є сумніви у поставі українських судів до позовів суб’єктів владних повноважень до простих смертних?) і ВСІ українські провайдери будуть зобов’язані «надійно блокувати його».

А хто вирішує, що є еротика, що є лайка, а що ні? Нацкомісія. А її діяльність моніторить хто? Правильно: «Порядок проведення моніторингу у сфері захисту суспільної моралі визначається Національною комісією України з питань захисту суспільної моралі.» Це суперечить ст.19 Конституції України, за якою органи державної влади можуть діяти лише відповідно до Конституції і законів, і не мають, відповідно, права самим собі встановлювати повноваження.

Тобто цей закон, крім того що прямо суперечить ст.10  “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, де сказано: «Кожен  має  право на свободу вираження поглядів.  Це право включає  свободу  дотримуватися  своїх  поглядів,   одержувати   і передавати  інформацію  та  ідеї  без  втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.»  ще й є по суті антиконституційним.

І управи на Нацкомісію нема ніякої. Бо як ви бачили вище, Нацкомісія може зобов’язувати провайдерів блокувати сайти взагалі без рішення суду.

Причому ні в цьому законі, ні взагалі в українському законодавстві НЕМАЄ визначення  нецензурних лайливих і брутальних слів, ані так як фраза, ані послівно.

В вас є сумніви, що це БУДЕ використано для зачистки Інтернету? У нас – нема. В сусідів є приклади, в Білорусі так блокували ВКонтатке, в Казахстані ЖЖ і опозиційні сайти, а в Росії одного блогера засудили до … знищення комп’ютера.

В червні ООН підготувала доповідь, в якій доступ до Інтернету вказаний, як один із дуже важливих інструментів забезпечення прав людини, вже доволі давно ООН каже про те, що доступ до Інтернету має бути невід`ємним правом людини. В 5 країнах доступ до Інтернету вже проголошено правом людини – в Фінляндії, Естонії, Франції, Іспанії та Греції.

А українські нардепи хочуть в кампанію до Білорусі та Казахстану, і замість сприяння реалізації засадничого права людини – права на свободу вираження поглядів і переконань – хочуть ввести регулятора Інтернету і можливості тотального контролю Інтернету та репресивних дій щодо неугодних.

Що ж з цим можна зробити“?

Ми напишемо про це у міжнародні правозахисні організації та всім депутатам Європарламенту.

Ми запропонуємо народним депутатам України відмовитись від прийняття цього законопроекту і скасувати чинний закон “Про захист суспільної моралі”,а статті про порнографію та мову ворожнечі зробити частиною ККУ.

Ми вимагатимемо виконання Кабінетом Міністрів України пункту 7 ст.7 Указу Президента України  № 1085/2010 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади”, яким Кабінет Міністрів України було зобов’язано вирішити в установленому порядку питання про ліквідацію Національної експертної комісії з питань захисту суспільної моралі.

Що можете зробити ви, наші читачі?

  1. Поширити цю статтю Інтернетом – люди мають знати, яка загроза над ними нависла.
  2. Підписатися під цією статтею і ваш голос ми долучимо до зверненням (до Кабінету Міністрів, і народних депутатів)
  3. Запропонувати ваш варіант дій?

Links to event postings TOP

Do you maintain a website of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site in the ePOSHTA newsmagazine.


 United States

Canadian flag Lysenko Choir tour -- Oct.-Nov. TOP

Canadian flagToronto: Larissa Soushko art exhibit -- Oct. 29 - Dec. 3 TOP
Canadian flag Toronto: Ukrainian Christmas market – Nov. 12 TOP
Canadian flagToronto: UCPBA speaker series - Borys Wrzesneskyj receives President's award --Nov. 3 TOP
Canadian flagToronto: Marsrutka - gallery event -- Nov. 4 TOP


Canadian flag Toronto: Not your baba's borshch - Не бабусин борщ -- Nov. 5 TOP


Click on the image to get a full-size PDF version.

Canadian flag Toronto: Concert of scared music in memoriam Holdomor 1933 - Nov. 20
Canadian flag Торонто: Маршрутка - виставка -- 4 листопада TOP

Ukrainian flag Львів: Bідбір до Школигромадського контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування -- 4-6 листопада


До участіу Школі, яка проходитиме 4-6 листопада 2011 р., запрошуються представники громадськихорганізацій, ініціативних груп, неформальних об’єднань та окремі громадяни уЛьвівській області, які зацікавлені у взаємодії з місцевою, однак потребуютьдетальніших теоретичних знань та практичних навиків у сфері громадськогоконтролю.

Учасники Школи отримають:

  • ЗНАННЯ – про громадський контроль, кого контролювати, навіщоконтролювати, та хто може це робити. Дізнаються про інструменти тамеханізми  громадського контролю тагромадського моніторингу на місцевому рівні.

  • ВМІННЯ – організовувати кампанії громадського контролю, взаємодіючи змешканцями, владою та іншими організаціями та ініціативними групами у своємулокальному середовищі.

  • ПРАКТИЧНИЙ ДОСВІД – планування та реалізація кампаній громадськогоконтролю у сфері відкритості, прозорості та підзвітності діяльності органівмісцевого самоврядування.

Навчання у Школі громадського контролю проводитиме команда тренерів,яка складається з представників організацій громадського контролю та пройшластажування у Польщі.


Критеріївідбору для участі в проекті:

  • вмотивованість у проведенні кампаній громадського контролю у своємумісті;
  • спроможність учасників досягнути поставлених цілей;
  • наявність досвіду та компетентності в сфері громадської роботи;
  • обізнаність в тематиці місцевого самоврядування.

До участі у конкурсі можутьбути подані анкети від кількох представників однієї громадськоїорганізаціїчи ініціативної групи. Під час відбору переваганадаватиметься учасникам з районних міст та міст обласногопідпорядкування Львівщини (крім м. Львова).

Організатори покривають витрати на харчування тапроживання учасників проекту під час стаціонарного навчання, забезпечують усімароздатковими матеріалами та гарантують повернення витрат пов’язаних зпроведенням локальних кампаній. Протягом всього проектубезкоштовно надаватимуться консультації тренерів та юристів. У разі невиконання передбачених умовщодо участі у всіх етапах Школи громадського контролю, організатори не будутьзабезпечувати відшкодування коштів, витрачених учасниками.

Для участі у проекті потрібно заповнити анкету танадіслати на адресу o.strelyuk@opora.org.uaдо 18 год. 16 жовтня 2011 р. Результативідбору учасників будуть оприлюднені на сайті організації (opora.lviv.ua) 19 жовтня 2011 р. Про місце проведення Школигромадського контролю учасники повідомлятимуться особисто.

Цей захід став можливим завдяки проекту «Розвиток громадянського суспільства», який впроваджуєтьсяПрограмою розвитку ООН в Україні та фінансується Міністерством закордоннихсправ Данії протягом 2009-2012рр.

Всеукраїнський молодіжний форум ISpeak -- 12-13 листопада TOP

12-13 листопада 2011

Мабуть, кожен з нас мав ситуацію, коли знаєш на 100%, що правий, а от передати думку іншим, переконати не вдається. Міжнародна організація активних громадян JCI Youth тебе розуміє і пропонує рішення – Всеукраїнський молодіжний форум  ISpeak.

Взявши участь у форумі ISpeak, ви матимете унікальну можливість повчитися у кращих тренерів та практиків ораторської майстерності - Богдан Бенюк, Ольга Габлюк та Євген Глібовицький. І обов’язково застосувати отримані знання на практиці – у живих дебатах, конкурсах спікерів та презентацій!

Дата: 12-13 листопада 2011 року

Форум ISpeakце:

  • навички ефективного публічного виступу та прийомів переконання;
  • вміння правильно структурувати свою промову;
  • практичні знання з невербальної комунікації;
  • вміння тримати увагу аудиторії та відповідати просто на складні питання.

Окрім того, ISpeak – це чудова нагода знайти нових друзів, здобути практичний досвід та розвинути свої ораторські навички. І все це весело, активно та якісно.

Реєстрація є обов’язковою на сайті ispeak.in.ua до 30 жовтня включно. Відбір учасників буде здійснюватися на основі їхньої мотивації.

Вартість участі: 150 грн. (включає вартість роздаткових матеріалів та кави-брейків протягом двох днів Форуму).

Нехай вміння переконувати допоможе Тобі творити майбутнє…

З будь-яких питань контактувати:

Христова Ксенія
Менеджер з комунікацій з учасниками
063 851 89 04

Санкт-Петербург: Мiжнародний молодiжний форум «Майбутнє свiту» -- 15-17 листопада TOP

Основним завданням Форуму є реальна пiдтримка здiбних, iнiцiативних i талановитих молодих людей у вiцi вiд 15 до 30 рокiв, науково-виробничих молодiжних колективiв та спiльнот, якi досягли значних успiхiв у фундаментальних i прикладних дослiдженнях, iнновацiйному розвитку науки по основних перспективних напрямкiв розвитку, таким як:

  • авiа-та ракетобудування;
  • iндустрiя наносистем;
  • iнформацiйна безпека;
  • нацiональна безпека та протидiя тероризму;
  • хiмiя, в тому числi нафтохiмiя, хiмiя нових матерiалiв;
  • енергетика та енергозбереження, в тому числi альтернативнi джерела i багато iншого.

До участi в конкурсi запрошуються таланти, якi представлять / презентують / опишуть:

  • ВIД ноу-хау в якiйсь сферi, вiд нових технологiчних рiшень (як вже запатентованих, так i незапатентованих)
  • ДО вроджених природних i напрацьованих талантiв.

Передбачено рiзнi номiнацiї.


Характеристика учасникiв форуму

Залучення учасникiв до реалiзацiї проекту здiйснюється на основi вже укладених договорiв про спiвпрацю, або на базi досвiду попереднього взаємодiї в пiдготовцi подiбних заходiв.

Органiзатор форуму - Iнститут мiжнародного бiзнесу i права СПбДУ IТМО, м. Санкт-Петербург у спiвпрацi з мiжнародними партнерами i спонсорами.

До складу партнерiв проекту входять: Мiжнародне об’єднання унiверситетiв (INCU) Мiждержавний фонд гуманiтарної спiвпрацi держав-учасниць СНД “Союз обдарованої молодi” (м. Київ, Україна) До складу учасникiв також входять визнанi свiтовi вченi, для яких участь у форумi є вираженням особливого прихильностi до науки, культури та iсторiї Росiї.


Всього 37 заходiв у рамках форуму.


Кiнцевий термiн подання анкет та iнших документiв на конкурс: 30 жовтня 2011. Анкети направляються нацiональному координатору або on-line.

Перiод проведення Форуму: 15-17 листопада 2011

Мiсце проведення: Санкт-Петербург, Ленекспо, Павiльйон № 4.

Участь у Форумi: очна або on-line.

Фiнансування: проживання та харчування - за рахунок органiзаторiв, проїзд до мiсця проведення Форуму i назад - за рахунок учасникiв.

Усi переможцi нагороджуються цiнними подарунками (вiд контрактiв на купiвлю патентiв, оплати за навчання до …. Цiнних призiв).

Переможцi, якi беруть участь у Форумi on-line отримають свої подарунки поштою або через нацiональних координаторiв.

Нацiональний координатор в Українi - Павленко Олена Олександрiвна (o.pavlenko@mail.ru; 8 (0562) - 46-40-45; +38 067 623 62 04)

Детальна iнформацiя на сайтi fow.su або у нацiонального координатора.

Canadian flag Торонто: Концерт духовної музики присвячений пам'ять жертвам Голодомору 1933 -- 20 листопада TOP
 Львів: “Лідер та його команда” для учнів 10-11 класів TOP


У новому 2011-2012 навчальному році ГО “Борець” продовжує проводити тренінги “Лідер та його команда” у рамках проекту “Школа тренінгів”.

Тренінг організований для учнів 10-11 класів шкіл м. Львова, щоб подати їм нову інформацію про особу лідера та якості, якими він повинен володіти, спонукати школярів до роздумів і усвідомлення себе як майбутніх лідерів.

Тренерами можуть стати всі охочі здобути досвід проведення таких заходів, організувати обговорення учнями актуальної теми.

Щоб досягнути основної мети проекту, було укладено комплекс вправ, під час виконання яких учні матимуть змогу працювати у команді, виконуючи важливі доручення, взяти участь у дискусії, висловити і аргументувати свої думки.

“Лідерство – це ВИБІР, а не ПОСАДА! А який ТВІЙ ВИБІР?”

Організатор заходу: ЛОГО “Борець”.

Місце проведення: загальноосвітні школи м. Львова.

Довідка: тренінг “Лідер та його команда” проводиться вже п'ятий рік.

Координатор проекту: Лілія Мегедин, 095 905 79 87.

Деталі на www.borec.at.ua, http://vkontakte.ru/go_borec

European Parliament approved resolution on Ukraine TOP

Brussels, 27 October 2011

image The President of the European People's Party (EPP), Wilfried Martens, has warmly welcomed the resolution on Ukraine (click here for full text), which was approved today in the European Parliament (EP):

“The resolution on Ukraine, approved today by a large majority in the European Parliament, vindicates the EPP position, which has been repeatedly expressed in a number of public statements including the one I made on 11 October 2011. In the spirit of today's resolution and according to previous EPP statements on Ukraine, I would like to reiterate the following:

1. The EPP supports the deepening of EU-Ukraine relations as long as the country is stable and democratic and respects the principles of the social market economy, the rule of law, human rights and the protection of minorities and guarantees fundamental rights.

2. The EPP recognizes that the Ukrainian authorities have chosen another way, i.e. violating human rights, breaching the European values, abusing of the judiciary for the purpose of the political suppression of opposition politicians, including former Prime Minister Yulia Tymoshenko.

3. The EPP regrets that President Viktor Yanukovych has broken the promise - given to many senior EU leaders and officials, myself included – of proposing a legal solution to decriminalize the articles selectively applied against Tymoshenko that date back to the Soviet times and do not conform to European and UN standards.

4. The EPP considers that, under such negative circumstances, no agreement between the EU and Ukraine can be signed and that President Yanukovich bears full responsibility for this blockade and urges President Yanukovich and his party, the Party of the Regions, to immediately end this prejudicial situation.

Furthermore, I would like to underline that any future meeting between President Yanukovich and EU representatives should be considered only if the Ukrainian authorities provide a concrete plan to resolve this unacceptable situation. Such a plan must include the freeing of all political prisoners – including Yulia Tymoshenko – and allowing them to stand at the next elections. Any further steps in EU-Ukraine relations will depend on the implementation of such a plan,” President Martens concluded.

The EPP is the largest and most influential European-level political party of the centre-right, which currently includes 74 member-parties from 39 countries, the Presidents of the Commission, Council, and Parliament, 17 EU and 6 non-EU heads of state and government, 13 members of the European Commission and the largest Group in the European Parliament.

Toronto rally for political freedom in Ukraine TOP

Oct 12, 2011

Crowd gathers outside Consulate General of Ukraine in Toronto

l. to right: Borys Wrzesnewskyj, former MP (Liberal - Etobicoke Centre);
Markus Hess, President Central & Eastern European Council of Canada representing over 3 million Canadians; Joana Kuras, President Canadian Lithuanian community;
Peggy Nash (in black suit), MP (NDP - Parkdale - High Park);
Bernard Trottier, MP (Conservative Etobicoke-Lakeshore)
Demonstration organizer - Canadian Group for Democracy in Ukraine - Volodymyr Derzko (with megaphone);
Photo: Myroslava Oleksiuk

Borys Wrzesnewskyj, former MP (Liberal - Etobicoke Centre) one of several Canadian politicians who spoke at demonstration.


More than 100 demonstrators gathered outside the Ukrainian Consulate on Lake Shore Boulevard Tuesday evening to call for the release of all political prisoners in Ukraine.

The demonstration on Oct. 11 was staged by the Canadian Group for Democracy in Ukraine, a three-month-old organization comprised of journalists and activists, who are concerned about the "back-sliding" of democracy in Ukraine, according to one of its founding members, Walter Derzko.

The third such demonstration of its kind to be held in front of the Consulate General of Ukraine in Toronto in the past three months, crowds gathered just mere hours after a verdict was handed down in the case of former Ukrainian Prime Minister Yulia Tymoshenko. Charged with abuse of office over her handling of a gas import contract in 2009, Tymoshenko was sentenced to seven years in prison - the maximum time demanded by prosecutors.

Her conviction prevents her from running in Ukraine's next election, said Parkdale-High Park MP Peggy Nash, who spoke at the demonstration.

"This is something most people agree, without knowing all the details, doesn't warrant a jail sentence," said Nash in an interview the following day.

"There were a lot of older people who remember what it was like before Ukraine had its independence. There was a real feeling of determination that Ukraine can't slip backward," said Nash.

The event, which held a solemn yet determined air, attracted both the young and old as well as representatives from all three political parties, including former Etobicoke Centre MP Borys Wrzesnewskyj and Etobicoke-Lakeshore MP Bernard Trottier.

"There are things Canada can do. We have put work with our western allies, Europe and the U.S., to apply pressure to Ukraine," Trottier said.

The demonstration was not just about Tymoshenko's high-profile case, but to raise awareness of the other 125 political prisoners, who are being held in pre-trial detention, "political prisoners that Ukraine doesn't care about and the world does not know about," pointed Derzko.

He admitted he would have liked to have seen more people at the demonstration, however, he said he was pleased with the speakers who took part and the media coverage it received.

"Our main goal was to videotape the event and send the footage to Ukraine to indicate they're not alone, to let them know there are people here standing up for not only Tymoshenko, but for all political prisoners," he said.

Nash added that Canada can play a role in changing the state of political freedom in the Ukraine.

"We are in free trade negotiations with Ukraine right now," she said. "For us to engage in a trade agreement, we expect political freedom in Ukraine."

The demonstration also served to rally volunteers to join three sub-committees within the Canadian Group for Democracy in Ukraine: a fundraising, a media and a human watchdog committee to gather information about the political prisoners that will then be presented to the Amnesty International, said Derzko.


CGDU Open letter to Prime Minister of Canada TOP

October 13, 2011

imageCanadian Group 4 Democracy in Ukraine

Open letter to the Right Honourable  Stephen Harper
Prime Minister of Canada
Parliament of Canada

Dear Prime Minister,

The Canadian Group for Democracy in Ukraine is pleased that you are receiving the coveted Taras Shevchenko Award from the Ukrainian Canadian Congress.  Your position as Prime Minister of a long-standing friend, Canada, to Ukraine and your personal leadership on the matter of the rights and responsibilities of a democratic government, amply justify the award.  Congratulations.

The situation in Ukraine is, once more, precarious.  Politically motivated charges have escalated to a sentence of seven years for Ms. Yulia Tymoshenko, the main opposition leader.  If realized, the development will, undoubtedly, lead to further repressions in Ukraine.

Prime Minister, we ask that once again you use your good offices to convince President Viktor Yanukovych to exercise presidential authorities to exonerate Ms. Tymosenko from what is globally perceived as abuse of power disguised as a “crime”  to justify political repression.  Such an act will serve his country better than a jail sentence for a democratic leader.

We can think of no better occasion to announce such a critical policy position than at the community’s event honouring you. Taras Shevchenko was a figure who dedicated his life to fighting injustice, was imprisoned for his views, and serves as a universal model for all defenders of freedom.

We ask that you respond once again to a call for justice and thank you for considering our request.

With warmest regards,

Oksana Bashuk Hepburn
Canadian Group for Democracy in Ukraine

Prime Minister Harper warns Ukraine of 'serious consequences' over Tymoshenko trial TOP


October 14, 2011

Canadian and Ukrainian negotiators completed a second round of free-trade talks in May. But in a speech to the Ukrainian-Canadian Congress Friday night, Mr. Harper said Canada’s approach to relations depends on Ukraine’s direction. [ here ]

“I cannot overstate the potential negative impact of the current judicial proceedings against Yulia Tymoshenko both on Ukraine’s future relations with Canada and others, and on Ukraine’s long-term democratic development."


Geopolitics has been a major feature in Ukraine's relationship with the world over the years, including Canada.

Relations between the two countries improved significantly after the Orange Revolution that saw a pro-Western government oust its pro-Russian rivals in Kyiv in 2004. That warming trend included the launch of free trade talks and making the former Soviet state a top recipient of Canadian aid.

The Ukrainian Canadian Congress is an umbrella group that claims to represent the interests of the 1.2 million Canadians of Ukrainian descent, many of which are politically active and intensely interested in events in their native land.

UCC executive director Taras Zalusky said his organization has twice called on the Conservative government to include provisions for safeguarding human rights and democracy in any free trade deal with Ukraine.

He also said the $22 million in Canadian aid currently going to agriculture and business development could be redirected to supporting human rights groups and other pro-democracy organizations.

"But we do not want Ukraine to be isolated," Zalusky said when asked whether trade talks or aid should be suspended. "At this time it's very important for the West to not close the door on Ukraine and say, 'You're left with going with Russia.'"

Zalusky acknowledged the only thing they are asking of the government is for Canada to simply continue speaking out on the issues.

"They can do that diplomatically," he said, "they can do that person-to-person, the prime minister can make personal phone calls."

Ukrainian Canadian Congress awarded Shevchenko medal  to Prime Minister Harper TOP


Prime Minister the Right Honourable Stephen Harper at a Tribute dinner attended by almost six hundred of members of the Ukrainian Canadian community last night.

"Today we want to thank and recognize Prime Minister Stephen Harper for his dedication to public service, for his leadership and in particular to the outstanding contribution he has made towards the development of the Ukrainian Canadian community," stated UCC National President Paul Grod." "Prime Minister, you can be sure that the Ukrainian Canadian community, as a founding people of Canada, will continue to contribute to the development and promotion of Canadian values both at home and abroad.   Your leadership in the area of human rights protection has been an example to other world leaders and we hope that you will maintain Canada's commitment to human rights, democratic development, and free and fair elections in Ukraine."

First presented in 1961, the Taras Shevchenko Medal is the highest form of recognition that can be granted by the Ukrainian Canadian Congress in recognition of an outstanding national contribution to the development of the Ukrainian Canadian community

"Over the past 12 decades Ukrainian Canadians have succeeded in enshrining multiculturalism in the Canadian Constitution, developing human rights law in Canada, and establishing progressive immigration policies, by working with government. More recently, we have worked to recognize injustices such as the genocide of the Ukrainian people - the Holodomor and the internment of Ukrainians and other Eastern Europeans during Canada's First National Internment Operations. We are committed to ensuring that the lessons of these tragic human rights abuses are appropriately represented in the Canadian Museum for Human Rights," concluded Grod.

Letter to the international community from Ukrainian World Congress re sentencing of Yulia Tymoshenko


14 October 2011

His Excellency Ban Ki-moon
Secretary-General of the United Nations
UN Headquarters
First Avenue at 46th Street
New York, NY 10017

His Excellency Jerzy Buzek
President of the European Parliament
Rue Wiertz 60
1047 Brussels

His Excellency Herman Van Rompuy
President of the European Council
Rue de la Loi 175
B-1048 Brussels

His Excellency José Manuel Barroso
President of the European Commission
Rue de la Loi 200
1049 Brussels

His Excellency Thorbjørn Jagland
Secretary General of the Council of Europe
Avenue de l’Europe
F-67075 Strasbourg Cedex

His Excellency Mevlüt Çavuşoğlu
President of the Parliamentary Assembly of the
Council of Europe
TBMM B Block Üst Zemin 4
Banko Bakanliklar, Ankara

Her Excellency Catherine Ashton
High Representative of the European Union
for Foreign Affairs and Security Policy and
Vice President of the European Commission
Rue de la Loi 200,
1049 Brussels

His Excellency Ambassador Štefan Füle
European Commissioner for Enlargement and Neighbourhood Policy
Rue de la Loi 200
B-1049 Brussels

The Honourable Pawel Kowal
Chair of the European Parliament Delegation to
the EU-Ukraine Parliamentary Cooperation Committee
Bât. Willy Brandt 02M107
Rue Wiertz 60
B-1047 Brussels

His Excellency Audronius Ažubalis
OSCE Chairperson-in-Office
OSCE Secretariat
Wallnerstrasse 6
A-1010 Vienna

Her Excellency Navanethem Pillay
UN High Commissioner for
Human Rights
Palais des Nations
CH-1211 Geneva 10

His Excellency Ambassador Janez Lenarcic
OSCE Director of the
Office for Democratic Institutions and
Human Rights
Public Affairs Unit
Aleje Ujazdowskie 19
00-557 Warsaw

The Honourable Barbara Lochbihler
Chair of the European Parliament Subcommittee on
Human Rights
Bât. Altiero Spinelli
Rue Wiertz 60
B-1047 Brussels

His Excellency Ambassador Thomas Hammarberg
Council of Europe Commissioner for Human Rights
Avenue de l’Europe
F-67075 Strasbourg Cedex

Mr. Salil Shetty
Amnesty International Secretary General
International Secretariat
1 Easton Street
London WC1X 0DW

Ms. Erica Lally
Europe and Central Asia Division
Human Rights Watch Associate
350 Fifth Avenue, 34 Fl.
New York, NY 10118

Mr. David J. Kramer
Freedom House Executive Director
1301 Connecticut Ave. NW Floor 6
Washington, District of Columbia 20036

Dear Madams:
Dear Sirs:

Re: Conviction of former Ukrainian Prime Minister Yulia Tymoshenko

The Ukrainian World Congress (UWC) is gravely concerned over the decision of the Pechersky District Court in Kyiv which has convicted Ukraine's opposition leader Yulia Tymoshenko.

With the exception of Ukraine’s leaders, most observers, international leaders and human rights advocates consider that Ms. Tymoshenko’s trial was politically motivated and did not comply with international standards of fairness, transparency and impartiality.

Ukrainian authorities relied on archaic Soviet-style legislation to prosecute former Ukrainian Prime Minister Yulia Tymoshenko for her political decisions.

As Ms. Tymoshenko begins the process of appealing the Pechersky District Court decision, a firm and united position is critical for the international community, which must:

(i) intensify its efforts to pressure Ukrainian authorities to release Ms. Tymoshenko from prison pending the appeal process, since this is the only way for an adequate appeal to be prepared, and since Ms. Tymoshenko presents no danger to the public or risk of flight due to her international notoriety;

(ii) send a clear message that Ukrainian authorities cannot openly flout fundamental European democratic values since Ukraine is representing Europe as Chair of the Committee of Ministers of the Council of Europe until November 2011 and the Organization for Security and Co-operation in Europe in 2013, and co-host of Euro 2012; and

(iii) send observers to Kyiv to monitor the appeal process in the case of Ms. Tymoshenko. The Ukrainian World Congress is an international coordinating body for Ukrainian communities in the diaspora representing the interests of over twenty (20) million Ukrainians, with member organizations in over thirty (30) countries. Founded in 1967, the Ukrainian World Congress was incorporated in 2000 in Canada and recognized in 2003 as a non-governmental organization by the United Nations Economic and Social Council with special consultative status.

Eugene Czolij

c.c. His Excellency Viktor Yanukovych, President of Ukraine
The Honourable Nina Karpachova, Ukrainian Parliament Commissioner for Human Rights
Ukrainian World Congress Member Organizations

Heard on the street


October 12, 2011

Geoffrey T. Smith

The conviction and sentencing of Yulia Tymoshenko for "exceeding her powers" while Prime Minister tells the world little it didn't already know about Ukraine. If seven years in jail and personal liability of $185 million is the price for signing a gas deal without cabinet approval, even though its defining feature was to reduce corruption in a vital part of the economy, then one should probably continue to err on the high side when discounting for political risks. The government may claim the trial was fair, but when even Russia's Vladimir Putin expresses bewilderment, then one is entitled to raise an eyebrow.

The verdict will certainly not make it easier for the International Monetary Fund to disburse the next tranche of aid under the country's $16 billion adjustment program in November. Even though strengthening the rule of law isn't explicitly part of the IMF's required adjustments, the failure to demonstrate progress in this area will surely cast doubt over Ukraine's ability to implement reforms that are, such as bolstering the independence of the National Bank and improving the quality of public administration.

It will also make it harder for the European Union to justify building closer ties, forcing President Viktor Yanukovych to be more reliant on his relationship with Mr. Putin's Russia. As the latter's agenda is known to feature bringing Ukraine into the customs union that he hopes will re-establish Russia's economic primacy among the former Soviet Union, one of the longer-term consequences of Tuesday's verdict may be easier penetration of the Ukrainian market by Russian companies and banks, rather than European or Turkish ones.

Thanks in part to adjustments made under the IMF's tutelage, Ukraine is entering the new, acute phase of the global financial crisis in a far stronger position than it was in 2008. The structural budget deficit has narrowed to around 1.6% of gross domestic product from 3.8% in 2007, while the current-account deficit has narrowed to around 3.9% from over 7%. But this is still a weak starting point for a country that has to fight desperately hard for capital, in an international environment characterized by extreme risk aversion in the wake of the European sovereign-debt crisis.

For years, investors have waited for real reforms to unlock Ukraine's potential in agriculture, financial services and consumer goods. Tuesday's verdict shows that remains a distant prospect.

Canadian politicians respond to the Ukrainian court decision


October13, 2011, Ottawa -- The Ukrainian Canadian Congress welcomes statements made by Canadian politicians Foreign Affairs Minister John Baird, Liberal Leader Bob Rae, Robert Sopuck, M.P. and James Bezan, M.P. on the sentencing of former Ukrainian Prime Minister Yulia Tymoshenko.

Please clickon the link below to view complete statement:


Foreign Affairs Minister John Baird


Liberal Leader Bob Rae


Robert Sopuck, M.P.


Ukrainian Canadian Congress condemns decision in Tymoshenko case TOP

Callls on government of Canada to issue strong rebuke

October 11, 2011- Ottawa, Canada -- The Ukrainian Canadian community is deeply disturbed by the verdict handed down today by the Pechersk district Court in Kyiv in the trial against the former Prime Minister of Ukraine, Mrs. Yulia Tymoshenko. Today Mrs. Yulia Tymoshenko was found guilty of exceeding her authority while prime minister. She has been sentenced to 7 years incarceration and a 3-year ban from holding public office for having signed a gas deal with the Russian Federation that is "unfavourable to Ukraine" during her term in office. Her defence has 15 days to appeal the decision.

"The Ukrainian Canadian Congress calls on the Government of Canada to formally and publicly express its concern and dismay as to the process and verdict in this case. Canada must urge Ukrainian authorities to ensure a fair, transparent and impartial process in any appeal in the case of Mrs Tymoshenko and in the other trials related to members of the former Government," stated UCC National President Paul Grod. "The right of appeal should not be compromised by imposing limitations on the defendants' ability to stand in future elections in Ukraine, including the parliamentary elections scheduled for next year."

Over the past weeks many political leaders have condemned the trial, highlighting its political nature and the attempt to eliminate Mrs. Tymoshenko as an Opposition leader. The European Union High Representative Catherine Ashton issued the following statement:

"The verdict comes after a trial which did not respect the international standards as regards fair, transparent and independent legal process which I repeatedly called for in my previous statements. This unfortunately confirms that justice is being applied selectively in politically motivated prosecutions of the leaders of the opposition and members of the former government. It is especially disappointing for a country that currently holds the Chairmanship of the Committee of Ministers of the Council of Europe."

"Canada must send a clear message to President Yanukovych that these types of actions will lead to serious consequences including jeopardizing the negotiation of a Canada-Ukraine Free Trade Agreement," continued Grod. "We ask that Canada continue to play a principal role in protecting human rights in Ukraine, building upon the leadership that Prime Minister Harper initiated during his visit to Ukraine in October 2010. Canada should do all within its power to help Ukraine reverse its disturbing decline in democratic practices and human rights that, if unchecked, threatens a return to authoritarianism.

"A timely and forceful public statement expressing Canada's unequivocal disapproval to President Yanukovych and his government is essential," concluded Grod.

UCC appears before Parliamentary Standing Committee on Foreign Affairs TOP

October 20, 2011 the Ukrainian Canadian Congress (UCC) appeared before the House of Commons Standing Committee on Foreign Affairs and International Development.

At today's meeting, senior officials from the Department of Foreign Affairs Ms. Jillian Stirk, ADM Europe and Mr. Leigh Sarty, Director, appeared to brief Members of Parliament on the situation in Ukraine and to look at next steps.  Also appearing was Taras Zalusky, Executive Director of UCC, along with the one of UCC's member organizations, Lisa Shymko, Executive Director Canadian Friends of Ukraine and Dr. Taras Kuzio, Senior Visiting Fellow, Center for Transatlantic Relations, Johns Hopkins School of Advanced International Studies, John Hopkins University.

The UCC reiterated its call for a multifaceted approach in dealing with Ukraine including diplomatic intervention, adjusting the focus of CIDA's activities, ensuring Human Rights provisions are included in the negotiation of any Canada Ukraine Free Trade Agreement and election observation.

"Negotiations on a Canada-Ukraine free trade agreement should be made conditional upon the Ukrainian government committing to respecting democracy and human rights," stated UCC Executive Director Taras Zalusky at the committee hearing. "Given the political context in Ukraine, we strongly encourage Canada to ensure that the proposed Canada Ukraine Free Trade Agreement contain specific provisions guaranteeing human rights, rule of law and adherence to fundamental democratic principles as a condition to the conclusion of such an agreement." 

The UCC brief also pointed to backsliding in the area of human rights and administration of justice. 'Opposition leaders are being arrested, jailed and charged.  Politically motivated, selective justice is being meted out indiscriminately against opponents of the Yanukovych government.'

"There is growing and serious concern with the upcoming Parliamentary elections.  How can they be declared free and fair if the leaders of two opposition parties, including the leader of the official opposition are not able to participate?" asked Zalusky.

The UCC brief recommended that greater emphasis be placed on longer-term election observation and on publicizing any anti-democratic machinations in the lead up to the vote as they occur.  It is crucial that Ukrainian citizens know that the world will be watching closely when upcoming elections are held.

The intervention at the standing committee follows closely on the heels of the emergency debate which was held in Parliament on the evening of October 18.  Tuesday's debate may be viewed via the following link at the 8h25miute mark.  Debate

The written Hansard of Tuesday's debate is available at:Hansard

Canadian parliamentary debate on democracy in Ukraine TOP


You can pick and chose selected speakers to listen to:


Ukrainian Canadian community completes 2 days of information meetings with decision makers in Canada's capital TOP

Ukrainian Day on the Hill
Celebrating 120 years of Ukrainian Settlement in Canada

OTTAWA - OCTOBER 27, 2011 -- On Monday October 24th, the Ukrainian Canadian community held its inaugural Ukrainian Day on the Hill with a grand celebration of Ukrainian culture and heritage at the Government Conference Center on Parliament Hill. This event was coupled with two intense days of meetings between Ukrainian community leaders and political leaders, diplomats and government officials. The purpose of these meetings was to inform decision makers about a number of important issues to the Ukrainian Canadian community including: the 120th anniversary of Ukrainian settlement in Canada; the situation in Ukraine and the erosion of human rights and democracy in that country; Canada-Ukraine Free trade negotiations; the proposed content for the Canadian Museum for Human Rights; and immigration levels from Ukraine and visa processing.

The Ukrainian Canadian Congress (UCC) delegation included representatives from the Ukrainian National Federation (UNF), the League of Ukrainian Canadians (LUC), the Ukrainian-Canadian Foundation of Taras Shevchenko (TSF), the Canada-Ukraine Chamber of Commerce (CUCC), the Ukrainian-Canadian Professional and Business Federation (UCPBF), and the Ukrainian World Congress (UWC). They held high level meetings with the representatives of all major political parties, officials from the Prime Minister's office, Foreign Affairs and International Trade, as well as the Ukrainian Minister of Culture, and the Ambassador of Poland to Canada.

The delegation met with the following groups and individuals: The Honourable Jason Kenney, Minister of Citizenship, Immigration and Multiculturalism; the office of the Prime Minister; Ukrainian Minister of Culture, Mykhailo Kulynyak; Nycole Turmel, Leader of the Opposition and Vancouver Kingsway M.P. Don Davies; Mr. Bob Rae, M.P., Leader of the Liberal Party together with Jim Karygiannis, M.P. and Kevin Lamoureux, M.P.; Ms. Louise Girouard, Chief of Staff to the Minister of International Trade Ed Fast and with departmental officials from Foreign Affairs and International Trade; Polish Ambassador to Canada Zenon Kosiniak-Kamysz; Mr. Robert Sopuck, MP and Chair of the Canada Ukraine Parliamentary Friendship Group; Mr. Ed Komarnicki, M.P.; Mr. Mark Warawa, M.P.; Mr. Ted Opitz, M.P.; Ms. Joy Smith, M.P.; the Hon. Wayne Easter, M.P.; Mr. James Bezan, M.P.; Mr. Wladyslaw Lizon, M.P.; and Mr. Peter Goldring, M.P.

The UCC delegation included: Mr. Paul Grod, National President UCC; Mr. Taras Pidzamecky, President UNF; Mr. Orest Steciw, President LUC; Mr. Andrew Hladyshevsky, President TSF; Mr. Ivan Iwaniura, Vice President CUCC; Ms. Anna Kisil, Chair UWC Cultural Council and President Fourth Wave; Ms. Kristin Glover, UNF; Mr. Paul Migus, President UNF Ottawa-Gatineau Branch; Ms. Andrea Kopylech, Chair UCC National Arts Council; Mr. Mykola Bilaniuk, President UCC (Ottawa Branch); Mr. Ron Sorobey, President UCPBF (Ottawa); Mr. Taras Zalusky, Executive Director, UCC and Ms. Olenka Reshitnyk, UCC coordinator of stakeholder relations.

"Ukrainian Day on the Hill has been in the works for many years. This highly impactful event will become an annual affair," stated Paul Grod, UCC President. "We were successful in achieving our goals of bringing Ukrainian culture and heritage to Canada's Parliament and educating decision makers about key issues for our community. This was made possible by our new UCC Ottawa staff of Taras Zalusky, Executive Director and Olenka Reshitnyk, Stakeholder Relations together with a strong team of volunteers headed by Vera Yuzyk and Andrea Kopylech to whom we are all very grateful."

A centrepiece event marking the 120th anniversary of Ukrainian settlement in Canada was held on Monday, October 24, attended by approximately 400 people from across Canada included dozens of M.P.'s, Ministers and Senators. The event was organized by the Ukrainian Canadian Congress together with the Canada Ukraine Parliamentary Friendship Group and the Embassy of Ukraine in Canada. Earlier in the day, young interns with the Canada Ukraine Parliamentary Program performed a choral concert for all M.P.'s to listen to during the lunch hour in the Rotunda of the House of Commons.

The formal evening celebration began with a reception which featured Ukrainian cuisine, a compendium of films on Ukrainian Canadian themes by award-winning Ukrainian Canadian director Halya Kuchmij, and the music of Toronto bandurist Borys Ostapienko. The event featured displays on visual arts by Ukrainian Canadian artists including Edmonton's Larissa Sembaliuk Cheladyn, photographic displays by Chrystia Chudczak, as well as informational displays on:

  • Journey to Canada: The Ukrainian Immigration Experience 1891-1900 (University of Alberta, Huculak Chair of Ukrainian Culture and Ethnography, Kule Centre for Ukrainian and Canadian Folklore);
  • Paul Yuzyk Award for Multiculturalism (Citizenship and Immigration Canada);
  • 120 Years of Ukrainian Settlement in Canada (Andrey and Yevdokia and Taras Hukalo Foundation);
  • "Who we are" and "Book Display" (Ukrainian Canadian Foundation of Taras Shevchenko);
  • Film display featuring "Freedom had a Price" and "Ukrainians in Quebec" (Yurij Luhowy);
  • Ukrainian Canadian Maple Leaf Quilt (Ukrainian Youth Association - CYM);
  • "Paul Yuzyk: Father of Multiculturalism" (Ukrainian National Federation)

The evening programwas masterfully chaired by Senator Raynell Andreychuk and Mr. Robert Sopuck, M.P. (Chair of the Canada Ukraine Parliamentary Friendship Group) and featured remarks by Canada's Minister of Citizenship, Immigration and Multiculturalism, the Honourable Jason Kenney; Ukrainian Minister of Culture Mykhailo Kulynyak; the Leader of the Opposition, Ms. Nycole Turmel, the Deputy Leader of the Liberal Party, the Hon. Ralph Goodale, and UCC National President Paul Grod. Copies of remarks are available at www.ucc.ca.

The evening's festivities were capped off with a concert featuring performances by Ottawa's Svitanok Ukrainian Dance Ensemble; violinist Carissa Klopoushak; traditional Ukrainian folk songs by Theresa Sokyrka; Ukrainian folk duet Pochersk Tsytry and Ukrainian liturgical and folk compositions by AKORD men's choir.

We would like to offer special thanks to the organizing committee and specifically thank Vera Yuzyk (Ottawa) and Andrea Kopylech (Edmonton) who led efforts to put together the event.

The event would not have been possible without our generous sponsors: CanadInns, Buduchnist Credit Union; Northland Power; Caravan Logistics; Rodan Energy; Pokrova Arts Network; and Trident International.

French writer launches petition calling for Tymoshenko’s release TOP

Oct 21

imageFrench writer and philosopher Daniel Salvatore Schiffer has called “unacceptable” the seven-year jail sentence handed down to former Ukrainian Prime Minister Yulia Tymoshenko. schifferdaniel.over-blog.com

French writer and philosopher Daniel Salvatore Schiffer has called “unacceptable” the seven-year jail sentence handed down to former Ukrainian Prime Minister Yulia Tymoshenko over gas contracts signed in 2009, informs Yulia Tymoshenko's official website.

In his opinion, Ukrainian justice “resurrects grim memories of the sinister police methods under the Stalinist dictatorship and is becoming akin to the Moscow show trials of the era of Vyshinsky, a specialist in political purges.”

In his petition, the French philosopher stresses that Yulia Tymoshenko’s arrest in the courtroom before the verdict was delivered is a gross violation of criminal law and that the October 11 sentence is “as unfair as it is unjustified.”

Schiffer also said that judicial prosecution looks more like a political lynching, a masquerade unworthy of a country claiming to be closer to the EU, as was confirmed by the new case brought against Yulia Tymoshenko. “The second dubious criminal case has all the signs of a clumsy and desperate maneuver by the ruling regime, aimed at convincing the West that there was alleged financial abuse and follows from the idea that the October 11 sentence was fair,” reads the petition.

The French philosopher urges that the “Tymoshenko case” be brought to the highest diplomatic and judicial institutions: the European Court of Human Rights and the European Court of Justice. If this is not enough to change the judicial and political authorities of Ukraine, the author plans to “just as strongly demand that FIFA refuse to hold the upcoming European championship in Ukraine.”

Schiffer underscored that this “is the final appeal to the Ukrainian government with the demand to release Yulia Tymoshenko immediately.”

“Democrats of all countries, unite, whoever you are, citizens or political figures, sign this petition!” the author urged. He plans to officially present the petition to Ukrainian President Viktor Yanukovych and Pechersk District Court Judge Rodion Kireyev.

Following Yulia Tymoshenko’s arrest in August 2011, Daniel Salvatore Schiffer led the European movement calling to deprive Ukraine of the right to host the 2012 European Football Championship.

Group places KGB man under surveillance TOP

Ottawa, 14 October, 2011

Concerned over the failure of the Canada Border Services Agency to remove a known veteran of the notorious Soviet secret police, the KGB, from Canada, the Ukrainian Canadian Civil Liberties Association today announced that it has engaged the services of a private investigation firm to put a Lutheran church basement in east Vancouver under surveillance:

"According to the Minister of Public Security, the Honourable Vic Toews, this KGB man had no right to enter Canada, and he has no right to remain. He is not a refugee, as confirmed by the Immigration and Refugee Board. His appeal of that finding was dismissed by the Honourable Mr. Justice R. Zinn of the Federal Court of Canada. He should have been removed immediately, but he claimed 'sanctuary' in a pre-prepared bolt-hole in a church basement, even though no 'right of sanctuary' exists in Canadian law. He remains there to this day, nearly three years later, openly defying our country's laws. Repeated calls upon the Government of Canada to enforce the decisions of both the IRB and the Federal Court of Canada have not been acted upon. As a result, we have begun another campaign calling upon Mr. Toews to instruct the CBSA to do their job while letting all MPs and Senators in Parliament know about what needs to be done and why. Until this KGB man is returned to his country of origin, we are placing the site under surveillance. If he attempts to leave his cellar, he will be apprehended and turned over to the RCMP/CBSA.

"It's troubling that the enforcement of Canada's laws is being left to concerned citizens. But this man was a part of the Soviet apparatus, a willing and promoted enabler of a corrupt, undemocratic and violently ruthless secret police force. We must, at a minimum, ensure that the freedoms we enjoy in Canada are shared with the tens of thousands of real refugees who wish to come here."

Meet the Moscow journalist that Russia intimidated, threatened, and eventually forced out TOP

Sep. 30, 2011

imageAdam Taylor

In his time there he got a good look at the new Russia under Putin, focusing especially on corruption in the country.

Just a few months into his time in Russia, however, Harding began to notice things. His home broken into. Strange phone calls. E-mail hacked.

Harding now believes that with a story he actually played a minor role in, he had gained the attention of the FSB, the feared successor to the KGB.

Harding was eventually expelled from the country earlier this year, making him the first Russian journalist expelled since Soviet times. He's now written a book about his time in Russia, Mafia State, that looks at the FSB's influence in modern Russia and seeks to expose both the subtle and unsubtle ways the Russian states goes about intimidating foreign journalists and diplomats.

The book was released today in the UK by Guardian Books. It is also available internationally for the Kindle, and you can read an excerpt here.

Read more [ here ]

Europe bans 'despotic' Soviet hammer-and-sickle from commercial use TOP

21 Sep 2011


By Andrew Osborn, Moscow

The European Court of Justice said it was forced to refuse the request on the grounds of public morality, ending a five-year battle by a Russian designer to register the iconic coat of arms as a trademark across the 27-nation European Union.

It stated:"The symbols in question would be seen as contrary to public policy and to accepted principles of morality by a substantial section of the relevant public living in the part of the European Union which has been subject to the Soviet regime."

The court singled out EU member states such as Latvia and the Czech Republic which were either part of the Soviet Union or Soviet satellite states.

It also noted that in Hungary such Soviet-era symbols "are considered to be 'symbols of despotism' and their use is contrary to public policy."

The court's decision was greeted with frustration in Russia where certain Soviet symbols still play a big part in any commemoration of the Second World War and where attempts to outlaw symbols of that era in the former Soviet Union are often seen as historical revisionism.

Євродрузі Тимошенко не підтримують асоціацію для України TOP

24 жовтня 2011

imageПередав співрозмовник слова президента ЄНП Вілфреда Мартенса

Лідери Європейської народної партії схиляються до того, щоб не парафувати угоду про асоціацію з Україною.

Про це "Інтерфакс-Україна" повідомив учасник засідання на умовах анонімності.

За його словами, у ході саміту ЄНП, що пройшов у суботу, з інформацією про ситуацію в Україні виступив президент ЄНП Вілфред Мартенс.

Зокрема, він повідомив про свій візит до України, візити інших європейських політиків.

Це був шок, що, незважаючи на обіцянки, український президент потім зробив вигляд, що нічого не обіцяв. Він зруйнував нашу довіру і далі так тривати не може. Позиція України кардинально змінилася"За словами Мартенса, було докладено багато зусиль, але президент України ніяк на них не відреагував. Це був шок, що, незважаючи на обіцянки, український президент потім зробив вигляд, що нічого не обіцяв. Він зруйнував нашу довіру і далі так тривати не може. Позиція України кардинально змінилася", - передав співрозмовник слова Мартенса.

Він також стверджує, що в ході виступу Мартенс виступив з пропозицією не парафувати в грудні угоду про асоціацію, тому що "далі нема про що говорити".

"Деякі лідери мовчки кивали і ніхто не заперечив - ніхто не взяв слова, щоб виступити проти", - розповів співрозмовник.

Інший співрозмовник агентства в європейських дипломатичних колах звернув увагу на зміну переговорної позиції вищого політичного керівництва України.

"Виглядає так, що українська сторона створює умови, в яких Європейський Союз буде виглядати стороною, що зірвала угоду про асоціацію", - сказав він.

Дипломат пояснив, що має на увазі умови про надання перспективи членства, про що раніше заявив президент України.

"Це - заздалегідь нездійсненна умова, і ви про це знаєте з самого початку ведення переговорів. З самого початку ми (ЄС) чітко заявили, що цей документ - не про перспективу членства. Це - саботаж", - підкреслив він.

"Справа не в особистості Юлії Тимошенко. Ви не розумієте або не хочете зрозуміти, що наша позиція - це не про неї, а про те, що рішення, прийняті урядом, прем'єром - це політичні рішення, за які не відправляють до в'язниці. Використовуючи вашу логіку, у в'язницю можна відправити практично будь-який уряд, будь-якого прем'єра будь-якої європейської країни", - сказав співрозмовник.

Дипломат навів кілька прикладів, сказавши, що не можна, наприклад, прем'єра Бельгії саджати у в'язницю за рішення уряду викупити банк (таке рішення було прийнято бельгійським урядом днями для порятунку від фінансового краху одного з банків), колишнього прем'єра Великобританії Тоні Блера - за відправлення військ до Іраку та інші рішення.

"У вас же це можливо. В ЄС ми поділяємо і захищаємо одні цінності. І зараз склалася ситуація, коли ми з українцями розмовляємо різними мовами, навіть сидячи за одним столом. Але так довго тривати не буде - ЄС не поступиться своїми принципами, на яких, власне, він і побудований", - заявив дипломат.

Як відомо, до складу ЄНП входять: президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу, президент Європарламенту Єжи Бузек, президент Ради ЄС Герман Ван Ромпай, комісар з питань розширення та європейської політики сусідства Штефан Фюле, канцлер Німеччини Ангела Меркель, прем'єр Люксембурга Жан-Клод Юнкер, прем'єр Італії Сільвіо Берлусконі та інші.

Партія "Батьківщина" Юлії Тимошенко також є членом ЄНП.

Конґрес Українців Канади засуджує рішення суду над Юлією Тимошенко


11 жовтня 2011 р., Оттава - Українсько-канадська громада глибоко стурбована вироком,винесеним сьогодні Печерським районним судом м. Києва під час судовогопроцесу проти колишнього прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко.Сьогодні Юлія Тимошенко була визнана винною у перевищенні своїхповноважень, перебуваючи на посаді прем'єр-міністра. Вона була засуджена до 7 років ув'язнення і 3 роківзаборони перебування на державній посаді за підписання, під час своєїкаденції, газового контракту з Російською Федерацією, що вважається"несприятливий для України". Її захист має 15 днів для оскарженнярішення суду.

"Конґрес Українців Канади закликає канадський уряд офіційнота відкрито висловити свою стурбованість та розчарування щодорезультатів вироку у даному випадку. Канада повинна переконатиукраїнських урядовців забезпечити справедливий, прозорий табезсторонній процес у будь-якому оскарженні у випадку Юлії Тимошенко, атакож в інших судових процесах, що стосуються членів колишнього уряду", - заявив президент Конґресу Павло Ґрод. "Право на оскарження не може компроментуватися накладаннямобмежень щодо можливості обвинуваченого приймати участь у майбутніхвиборах в Україні, включно з парламентськими виборами, що відбудуться в наступному році".

Заостанні тижні багато політичних лідерів звинувачували суд, підкреслюючийого політичний характер та намагання усунути Тимошенко як лідераопозиції. Сьогодні високопоставлений представник Європейського СоюзуКетрін Ештон виголосила слідуючу заяву:

"Вирокє винесений судом, котрий не поважає міжнародних стандартів стосовносправедливого, прозорого та незалежного правового процесу, до якого янеодноразово закликала у моїх попередніх заявах. На жаль, цепідтверджує вибіркове застосування справедливості у політичномотивованих переслідуваннях лідерів опозиції та членів колишньогоуряду. Це є особливим розчаруванням для країни, котра на даний частримає лідерство комітету міністрів Ради Європи".

"Канадаповинна послати Президентові Януковичу чітке повідомлення про те, щотакі дії ведуть до серйозних наслідків, включно з ризиком втратипереговорів між Канадою та Україною про "Зону вільної торгівлі"", -продовжив Ґрод. "Ми просимо, щоб Канада й надалі відігравала принциповуроль у захисті людських прав в Україні, продовжуючи традицію,започатковану прем'єр-міністром Канади Стівеном Гарпером під час йоговізиту в Україну у жовтні 2010 р. Канада повинна робити все, що в їїсилі, щоб допомогти Україні звернути із шляху попрання демократичноїпрактики і людських прав, котрий, якщо за цим не слідкувати, загрожуєповерненням авторитарного режиму".

"Своєчасната переконлива громадська заява, що висловлює недвозначне незадоволенняКанади діями Президента Януковича та його уряду, є надзвичайноважливою", -підсумував Ґрод.

Правозахисники вважають вирок Тимошенко безпідставним TOP

11 жовтня 2011

Міжнародні правозахисні організації Amnesty International та Human Rights Watch вважають вирок Юлії Тимошенко безпідставним і політично вмотивованим.

"Ми вважаємо, що переслідування Юлії Тимошенко є політично вмотивованим", - заявив "Інтерфаксу" у вівторок глава російського відділення Amnesty International Сергій Нікітін.

Він сказав, що Amnesty International стежила за судовим процесом проти Тимошенко і вивчала обвинувачення, висунуті проти українського екс-прем'єра.

"Ті злочини, в яких вона обвинувачується, не є міжнародно визнаними. Ми розглядаємо це як спробу ввести кримінальну відповідальність за якісь нормальні політичні рішення. Застосування 365 статті (Кримінального кодексу Україні) - все це, з нашої точки зору, є нелегітимним", - сказав Нікітін.

"Ми говорили під час її утримання під вартою, що утримання під вартою за цими звинуваченнями є довільним. Ми вважаємо, що це довільне затримання та ув'язнення, і що вона повинна бути звільнена", - заявив представник Amnesty International.

"У нас є занепокоєння з приводу цього вироку. У нас є відчуття вибірковості процесу проти Юлії Тимошенко", - заявила "Інтерфаксу" у вівторок глава московського відділення Human Rights Watch Анна Севортьян.

За словами Севортьян, правозахисники ставлять під сумнів докази того, що Тимошенко "особисто отримувала якісь преференції, і був мотив особистої вигоди".

В свою чергу заступник директора програми по Європі та Центральній Азії Amnesty International Джон Далхусен заявив, що "переслідування Юлії Тимошенко політично вмотивоване".

"Пред’явлені їй звинувачення не визнаються злочинами у всьому світі, це спроби криміналізувати рішення, які вона приймала під час своєї роботи", - зазначив він.

"Неправильні політичні рішення такого роду - якщо це було саме так - повинні бути покарані виборцями, а не через суди. Засудження її на підставі даних звинувачень незаконно, і вона має бути негайно звільнена", - додав правозахисник.

На думку Далхусена, "суд над Тимошенко висвітлює системні проблеми судової системи в Україні, і те, яким чином відбувався цей судовий процес, ставить під сумнів незалежність суду".

Соратник Меркель вже пропонує санкції проти українських чиновників TOP

11 жовтня 2011

Депутат Бундестагу від Християнсько-демократичного союзу Карл-Георг Веллманн пропонує заборонити безвізовий режим для власників українських дипломатичних паспортів.

Про це йдеться в його заяві, яка є в розпорядженні Української правди.

На думку пана Веллманна, після вироку Тимошенко "Україна на один крок віддалилась від європейської перспективи".

"Асоціація з ЄС та Угода про вільну торгівлю перемістились, з точки зору Бундестагу, в далеке майбутнє. Всі знаки вказують на те, що вирок було винесено виключно з політичних мотивів", - йдеться в заяві.

"Країни Європейського Союзу повинні вжити відповідні заходи. В рамках цього процесу, потрібно знову ввести візовий режим для власників дипломатичних паспортів", - наголосив він.

Як відомо, дипломатичними паспортами в Україні користуються високопосадові чиновники та народні депутати. З цими паспортами вони можуть відвідувати країни Шенгенської зони без візи.

На думку німецького депутата, рішенням проти Тимошенко Україна завдала удару ще й по своїй інвестиційній привабливості.

"Німецький парламент з великою стурбованістю слідкує за подіями в Україні. Найбільшою перешкодою для іноземних інвестицій в Україні є судова влада, яка не є незалежною і піддається політичному та комерційному тиску".

"Сьогоднішнє рішення є досить болісним для України, оскільки західні компанії побоюються відсутності верховенства права та посилення політичного впливу. У такі країни інвестиції не вкладають", - зазначив пан Веллманн.

Як відомо, лідером Християнсько-демократичного союзу, який представляє Карл-Георг Веллманн, є канцлер Німеччини Ангела Меркель.

Німецький уряд в своїй заяві різко розкритикував вердикт, яким Тимошенко було засуджено до семи років ув'язнення.

Конґрес Українців Канади виступив перед парламентським Діючим комітетом Закордонних справ


Оттава - Конґрес Українців Канади виступив 20 жовтня перед Діючим комітетом Закордонних справ та Міжнародного розвитку Палати громад.

Під час сьогоднішньої зустрічі старші офіційні представники відділу Закордонних справ: Жилліан Стирк, помічник депутата міністра Європи та Лі Сарті, директор, виступили, щоб коротко поінформувати членів парламенту про ситуацію в Україні та порадитися, які кроки робити в майбутньому. Учасниками зустрічі також були: Тарас Залуський, екзекутивний директор Конґресу, разом із представницею однієї із членських організацій Конґресу - Лесею Шимко, екзекутивним директором Канадських Приятелів України та д-ром Тарасом Кузьо, науковим співробітником Центру з питань трансатлантичних відносин Школи перспективних міжнародних досліджень Університету Джона Хопкінса, Вашингтон, DC.

Конґрес ще раз повторив свій заклик за різнобічний підхід у переговорах з Україною, включно з дипломатичним посередництвом, встановленням фокусу над діяльністю СІДА, гарантуванням безпеки людських прав, що повинно бути включено у будь-який канадсько-український Договір про вільну торгівлю та спостереження за виборами.

"Переговори про канадсько-український Договір про вільну торгівлю повинні відбуватись при умові, що уряд України дасть слово поважати демократію та людські права", заявив екзекутивний директор Конґресу Українців Канади Тарас Залуський на слуханні комітету. "Беручи до уваги політичний контекст в Україні, ми сильно заохочуємо Канаду заручитися, щоб запропонований канадсько-український Договір про вільну торгівлю містив специфічні умови, що гарантуватимуть права людини, право закону та суворе додержання основних демократичних принципів як умова до укладення такого договору".

У підсумку Конґрес також вказав на відступ в Україні в області оборони людських прав та у застосуванні правосуддя. "Керівників опозиції арештовують, садять у тюрми і судять. Політично мотивована, вибіркова справедливість безладно застосовується проти опонентів уряду Януковича".

"Зростає стурбованість і серйозне занепокоєння щодо прийдешніх виборів до уряду. Як вони можуть бути визнані вільними і справедливими, якщо керівники двох опозиційних партій, включно з лідером офіційної опозиції, не мають можливості брати в них участь?", запитав Залуський.

У підсумку Конґрес порекомендував, що більший наголос повинен робитися на довгострокові спостереження і розголошення будь-яких антидемократичних махінацій, що ведуть до результатів, якими вони є. Для українських громадян критично важливо знати, що світ буде уважно спостерігати за проведенням майбутніх виборів.

Іінтервенція до Діючого комітету тісно слідує по стопах термінових дебатів, які відбулися в парламенті у вівторок ввечері. Ці дебати можна переглянути, зайшовши на лінк на позначці (8h25): дебатів Письмовий гансард дебатів, що відбулися 18 жовтня, доступний для перегляду на: гансард

КонґресУкраїнців Канади нагородив медаллю Тараса Шевченка прем'єр-міністра Стівена Гарпера TOP


Конґрес Українців Канади нагородив своєю найвищою відзнакою прем'єр-міністра Канади Стівена Гарпера під час влаштованого вчора ввечері шанувального обіду, на якому були присутні майже шістьсот представників української канадської громади.

"Сьогодні ми хочемо подякувати прем'єр-міністрові Стівену Гарперу та відзначити його самовіддану громадську службу, провідництво, та визначний внесок у розвиток українсько-канадської громади", заявив Національний президент Конґресу Павло Ґрод. "Пане Прем'єр-міністре, Ви можете бути певні, що українці, як один з народів-засновників Канади, вноситиме свою частку у розвиток та поширення канадських цінностей як у себе вдома, так і за кордоном. Ваше провідництво в області захисту прав людини стало взірцем для решти світових лідерів. Ми сподіваємось, що Ви продовжуватимете проводити політику відданості Канади захисту прав людини, демократичного розвитку, вільних та справедливих виборів в Україні".

Вперше присуджена у 1961 році, Шевченківська медаль є найвищою формою відзнаки, якою може нагороджувати Конґрес Українців Канади за видатний національний внесок у розвиток українсько-канадської громади.

"За останні 12 десятиріч канадські українці, працюючи з урядом, досягли значних успіхів у збереженні багатокультурності канадського устрою, у розробці Закону про права людини в Канаді, в розробці прогресивної іміграційної політики. Нещодавно ми доклали значних зусиль, щoб були визнані такі несправедливості, як, наприклад, геноцид українського народу - Голодомор, а також інтернування українців та інших східно-європейських народів під час Перших Канадських Операцій по Інтернуванню. Ми хочемо бути певні, що уроки цих трагічних порушень людських прав є відповідним чином представлені в Канадському Музеї Прав Людини", підсумував Ґрод.

At UN screening of ‘The Whistleblower,’ filmmaker confronts the secretary-general


The Ukrainian Weekly, October 30, 2011

Oksana Zakydalsky

imageLarysa Kondracki’s film The Whistleblower was screened at the United Nations on October 14. It was followed by a panel discussion on the topic of “Sexual exploitation and abuse in conflict and post-conflict situations.” The panel was opened by Secretary-General Ban Ki-moon and Larysa Kondracki and Madeleine Rees (former UN rights lawyer played in the film by Vanessa Redgrave) took part in the panel discussion, along with several senior UN officials.

The Whistleblower, directed and co-authored by Larysa Kondracki premiered at the Toronto International Film Festival in 2010 and received US and Canada-wide distribution in August 2011. It was inspired by the real-life story of Kathryn Bolkovac (played in the film by Rachel Weisz), a Nebraska cop who served as a UN police officer in Bosnia in the late 1990s and who was forced out of the United Nations after uncovering evidence of UN peacekeepers’ participation in prostitution with trafficked women.

In August of this year, Larysa Kondracki wrote to the UN Secretary-General, sent him a DVD of The Whistleblower, and recommended that the UN hold a viewing of the film for its officials. According Foreign Policy magazine (August 15, 2011), some top UN officials advised against a viewing, saying it would be better to ignore the film, while others argued in favor of confronting the UN’s sordid past and using the viewing as an opportunity to draw attention to sex trafficking. Secretary-General Ban agreed to show the film at the Secretary-General headquarters to top UN officials and representatives of governments that supply peacekeepers to UN missions. He also invited Ms Kondracki to participate in a panel discussion on sex trafficking and wrote to her that UN General Assembly president fully supported this initiative. 

In the letter he also wrote, “Last week, I saw the film along with my senior advisers. I was pained by what I saw. I was also saddened by the involvement of the international community, particularly the United Nations, in the abuses connected with the trafficking of women and their use as sex slaves, as highlighted in the movie.” (Mr. Ban Ki-moon’s letter to Ms Kondracki is available on the Internet).

In his opening remarks to the panel discussion, the Secretary-General enumerated “some key measures” that the Organization had taken “since those dark events in Bosnia of the late 1990’s.” But Ms Kondracki was in a combative frame of mind and confronted him with the UN’s punishment of the whistleblowers and a charge of being lax in the hiring of peacekeepers. (The two-hour panel discussion was webcast: http://www.unmultimedia.org/tv/webcast/index.html and is available for viewing).

Ms Kondracki began, “Mr Secretary- General, while I appreciate your invite and screening today, I was surprised to hear in an internal memo that you were shocked about the honest assessments of your senior advisors about the content of my film. In your letter to me you wrote that, after viewing my film, you were pained and saddened by what you saw. You state that the UN tried to bring peace to Bosnia and that my film points to one area where the UN left questions behind.”

“Mr Secretary-General, there are no questions. [What was shown in the film] happened and everyone who spoke against it no longer works for the UN. Kathryn was fired. What she exposed was covered up and a British tribunal found that, in no uncertain terms, she was fired for making a protected disclosure. To this day the UN and the US State Department claim she was fired for time sheet violations. No one from the UN has ever corrected this. There has been no apology made to any of the victims who were abused by the thousands of peacekeepers in Bosnia. Kathy was not the only one who spoke... Madeleine Rees was also there and now has been wrongfully terminated from the UN.”

Ms Kondracki pointed out the contractors who worked for the UN and US in Bosnia were heavily involved in sex trafficking have been rehired. She pointed out that “this is a pattern that continues to this date in the DRC, Timor East, Haiti as well as other countries in Asia and Africa.”

She continued, “The point of The Whistleblower was not to slam the UN but to call attention to the dangers that lie when an organization is given too much authority and left unchecked. Seven years ago Eilis Kirwan [the co-author] and I spent several months travelling in Europe and we met with high level and low level organizations, volunteers in underground shelters and some women who survived what the film depicts. I promised them to make the best movie I could and to make the loudest statement I could so that those people who are meant to help them are confronted with what they have done”.

“Why I insist that these apologies and statements should be made is, that if you genuinely admit to the wrongdoings of the UN, you will show the world why we should have faith in the zero tolerance claim you are making today. I know that a common answer of the UN is that with diplomatic immunity, there is little you can do to enforce non-criminal behaviour. But there is. The UN must demand that the member states really ensure that they don’t enable their own citizens to commit serious crimes in other people's countries”...

“If your member states are committing rape, murder, kidnapping and/or torture, those member states must not be allowed to take part in UN peacekeeping, until they prosecute in their own countries. You may answer that then you will have no peacekeepers. But if that’s your answer - which by the way comes up nearly every time I ask the question - don’t you have to ask who are these people you’re hiring?” Ms Kondracki concluded.

Ms Madeline Rees also spoke on the panel, as well as Susana Malcorra, Under Secretary General, Department of Field Support; and Anne-Marie Orler, Police Adviser, Department of Peacekeeping Operations. But if one judges by the amount of applause after each presentation, the volume of Ms Kondracki’s ovation left no doubt whose views the audience supported.

CIUS Press releases book on Ukrainians in Argentina TOP

Argentina, the eighth-largest country in the world, has relied heavily on immigration to boost its population. In 1914 some 30 percent of the Argentine population was classified as foreign-born. Between the 1890s and 1940s tens of thousands of settlers from Ukraine made their way to that Southern Hemisphere republic. Indeed, Ukrainians constituted the largest of the Slavic groups to immigrate to Argentina and formed significant communities in the provinces of Misiones, Chaco, Mendoza, and Buenos Aires.

Ukrainians in Argentina, 1897–1950: The Making of a Community recounts the immigrant contribution to Ukrainian cultural, political, religious, and other organizations in Argentina. The book is based on research conducted in the archives of both Ukraine and Argentina; it also draws on the immigrant press. The chapters are arranged chronologically, the first dealing with the initial, pre-1914 wave of Ukrainian settlement and the last with the third wave that came after World War II. Two middle chapters are case studies of two organizations founded in the interwar period. The author’s examination of ties developed with Ukrainians in other countries also provides insights into the nature and activity of organizations created in neighbouring Paraguay and Uruguay.

The author of this study, Serge Cipko, is coordinator of the Ukrainian Diaspora Studies Initiative at CIUS. He is the author of St. Josaphat’s Ukrainian Catholic Cathedral, Edmonton: A History (1902–2002) and co-author (with Glenna Roberts) of One-Way Ticket: The Soviet Return-to-the-Homeland Campaign, 1955–1960. He is also co-editor (with Natalie Kononenko) of Champions of Philanthropy: Peter and Doris Kule and Their Endowments.

Ukrainians in Argentina is available in paperback ($29.95) and hardcover ($59.95) (plus taxes and shipping; outside Canada, prices are in U.S. dollars). Orders can be placed via the secure pon-line ordering system of CIUS Press at www.ciuspress.com or by contacting

CIUS Press
430 Pembina Hall, University of Alberta
Edmonton, AB, Canada T6G 2H8
tel.: (780) 492-2973; fax: (780) 492-4967; e-mail: cius@ualberta.ca.

First book of Ukrainian Poems translate into English to be published by a mainstream poetry press


The first book of Ukrainian poems translated into English to be published by a mainstream British poetry press will shortly be  available from Poetry Salzburg. The poems have moved English readers around the world and revealed that Ukraine has a literature which is easily the equal of  that of any European country and had, in Pavlo Tychyna, a writer who is arguably the most significant poet of the  20th Century.

If you wish to order an advance copy please could you send your contact details, either your postal or e mail address to  komarnyckyj.steve@gmail.com

Please find more information about the book, Steve Komarnyckyj and Pavlo Tychyna below.

Komarnyckyj’s attentive treatment of Tychyna’s poems read like a symphony. The transcendent ideals of a 20th Century poet’s struggle during Eastern Europe’s transition into communism is channeled through Komarnyckyj’s keen ear. Tychyna’s themes are adapted to an English audience through a patient sensitivity to word choice with a rhythm that makes the poems resonate long after they are read.

Komarnyckyj’s lyrical tympani portrays Tychyna’s desire for peace and open criticism of a changing country’s identity through a dialogue that outlines consequence and celebrates being. . He succeeds in sharing Tychyna’s sympathetic depth of character, while remaining linguistically buoyant. These translations skilfully embody the beauty and endurance of nature coupled with the human spirit. Prepare to be moved. -- John Gosslee - Editor Fjords Arts and Literary Review, USA

"He has liberated an important poetry" -- David and Helen Constantine, Modern Poetry in Translation, Great Britain

"Steve Komarnyckyj is a master of solar translation" -- Dmytro Drozdovsky - National University of Kyiv Mohyla Academy

Pavlo Tychyna (1891- 1967) was born on 27th of January 1891, near Chernihiv in West Central Ukraine into the family of a village deacon. He received a secondary education in exchange for tendering his services to the monastery choir, became an accomplished player of the clarinet and oboe, and displayed an ability to produce striking pencil sketches. It was, perhaps, his meeting with Mykhailo Kotsyubynskyi (1864- 1913), which led him to become more known as a writer rather than as a musician or draughtsman. His friendship with Kotsyubynskyi, whose most well known work is “Shadows of Forgotten Ancestors” (1912), gave him a template on which he could model his own developing identity. He studied at the Commercial Institute in Kyiv from 1913- 1917 and became one of the most prominent members of the “Executed Renaissance” a talented generation of Ukrainian authors which flourished in the nineteen twenties only to be repressed during the subsequent decade. Tychyna survived by writing reams of Stalinist doggerel and, perhaps as a reward for his conformity, was granted several prestigious awards by the regime.

Журнал «АlterEGO» TOP

Всім активним учасникам ділового середовища української молоді Редакція щотижневого ділового політико-економічного веб-журналу «АlterEGO»®  доставляє Вам 39-й номер журналу від 09 жовтня 2011 року за посиланням http://www.younglawyers.org.ua/view_projects/133

Сподіваємось Ви оціните наші старання і висловите свою думку, зауваження та побажання на електронну адресу редакції журналу: aragami@gala.net.

Журнал публікується щонеділі.

Надсилайте нам свої аналітичні матеріали, рекламу про заходи або новини про події і ми їх поширимо в нашій інформаційній спільності. Черговий номер виходить в наступну неділю.

Читайте у номері:

  • Азаров спрогнозував, що через 10 років українці житимуть удвічі краще
  • Результати Всеукраїнського конкурсу студентський проектів економічних реформ
  • Національний Ярмарок інституційного розвитку: старт реєстрації
  • Украина прочно обосновалась в пятерке самых пьющих стран мира

Тема номеру «110-та річниця засідання Нобелівського комітету !…»

Назва, концепція та дизайн щотижневого веб-журналу «»®  являються інтелектуальною власнстю Анатолія Марущака і охороняються законом України. Редакція не несе відповідальності за достовірність інформації, яка опублікована з інших джерел. Надіслані матеріали в редакцію не рецензуються і не повертаються. Точка зору авторів може не співпадати з позицією редакції

Не нарікаю я на Бога TOP

Гурт “Кому вниз”



Як «Вітя» «Юлю» з тюрми визволяв TOP


Володимир МАРЧЕНКО

imageНа Першому телеканалі Росії показали нову серію серіалу «Мультличности», головними героями якої стали «Юля» та «Вітя».

У російському мультику в камеру до «Юлі» наглядачі приводять «Вітю». «Мене тут і без тебе нудить, а з тобою взагалі здохнути можна», – зустрічає нового співкамерника героїня мультфільму. Та «Вітя» роздирає сорочку, і на його грудях видно витатуйований план тюрми. Він пропонує співкамерниці втекти.

На волі «Вітя» та «Юля» так і не опинилися. Бо так перед втечею посварилися в камері, що розбороняти їх прибігла охорона...

На фото: Кадр із мультфільму: «Юля» та «Вітя» схожі на Тимошенко та Ющенка.

Yulia Tymoshenko: Do not give up - VIDEO TOP

Draft budget 2012: financing whose interests? TOP

imageWalter Derzko

Verkhovna Rada recently approved the draft budget for 2012 and promised a revision by the end of November. Fedir Yaroshenko, Minister of Finance of Ukraine, presented the draft and advised that it will not cancel social benefits. Prime Minister Azarov, while commenting the draft budget, mentioned that the budget deficit had been reduced from18% to 5% and would be further reduced to 2,5% in 2012. Yet the government makes no secret that the statistics of people living below the poverty line will increase from 24% to almost 27%. In addition to this the government plans to take a further 11.4 billion USD in loans next year, even more than this year.

Opposition members gave very negative evaluation of the budget draft. Members of 'Batkivschyna' political party believe it is antisocial and will cause new waves of social unrest. 'Our Ukraine' note the budget decrease of 10 billion UAH (1.2 billion USD) conflicts with the requirement to maintain current social benefits. Opposition deputies aggressively criticise the extensive budget expenses for projects related to Euro-2012, which will cost the country billions of hryvnias. Also it has been highlighted that financing of the various security forces in 2012 will require a sum many times larger than what will be allocated to health care, infrastructure maintenance and municipal services(4).

Experts also point out the cutting of allocations to the needs ofsocially insecure people and increased financing of the state machine and officials. For sake of contrast, the highest bodies of state authority and local governments will receive 16.6 billion UAH (2.1billion USD) in 2012. At the same time, the government plans to allocate only 13.9 billion UAH (1.7 billion USD) to all categories of social security. Courts and correctional institutions will be given about 11 billion UAH (1.4 billion USD).

State officials will have around 2.6 billion UAH (0.33 billion USD) for private health care whilst the state healthcare, which services the rest of the population, will be given 2.8 billion UAH (0.4 billion USD).

(4) http://www.unian.net/rus/news/news-458071.html

People First Comment: Healthcare for 2,500 State officials - $2.6billion... Healthcare for the other 45,997,500 people of Ukraine - $2.8billion... This is perhaps one of the finest examples of the attitude of the authorities to the people of this great nation. However there is a reason for this.

Many Ukrainian politicians have been in office for such a long time that most are now well past their 'expiration date' and many are now in need of considerable medical care. The solution is simple. Enforce the retirement age for all politicians and State officials at both national and local level. Next, perhaps Ukraine could learn from the Georgian example where the average age of a Minister is only 28 as they would need considerably less medical support. This would also have the benefit of introducing a whole new set of thinking into the process of government. Thirdly all state officials could be enrolled into a means tested state medical insurance scheme so that cover would only be provided to those who couldn't afford it. In this way the State Official healthcare provision in the budget could be reduced to zero and the provision for the population increased to $5.4 billion without any increase in the budget.

This healthcare budget is morally indefensible. You only have to visita Ukrainian hospital to see the horse-trading that goes on between doctors and the families of the sick to understand that the healthcare system is both financially and morally bankrupt. The provision of healthcare for State officials at this level is nothing short of a public insult.

Pressing recommendations from the Venice commission TOP

10 October 20:13
From Democracy Watch 2011, Issue 30

imageWalter Derzko

Following a visit to Ukraine in September the Venice Commission offers recommends to the Ukrainian authorities on the improvement of national legislation. Thomas Markert, Secretary of the Venice Commission of the Council of Europe, advised that the reintroduction of the mixed parliamentary election system was inappropriate, especially since the opinions of opposition parties were totally ignored. The Preliminary recommendation of the Venice Commission included the introduction ofopen party lists and further regionalization of election system(1). The authorities of Ukraine, represented by President Yanukovych, claimed that they would consider all the recommendations.

An official report on Ukraine is expected to be published by the Venice Commission on the 14th of October. It will be based on information provided to the Commission by the Ukrainian authorities, civil society organizations, opposition and international representatives. The Commission is already warning Ukraine against disregarding its recommendations, mentioning that it will like result in negative consequences. These recommendations centre on revising the law of parliamentary elections as well as on bringing the laws on employment and status of judges in line with European standards.

The Commission Secretary believes that current court actions against opposition members might interrupt Ukraine's European integration.

(1) http://wwwdw-world.de/dw/article/0,,15396272,00.html

People First Comment: One of the major problems faced in any upgrade of Ukraine's national legislation is the dichotomy between the basic principles of Tsarist and Soviet law and the principles of freedom and democracy. Tsarist and Soviet law were very much modeled on the Napoleonic Code, a legal system designed in the 19th century to cleanup French legislation by detailing what a citizen could and could not do. The system was designed to work in parallel with the revolutionary principles of liberty, equality and fraternity and thus it has worked up to today as a the basis for the French democratic system.

In Russia however whilst they accepted the Napoleonic principles of control these were not counterbalanced in any way by clearly defined rights of the people and thus the law became a system of control. In fact whilst many of the Bolshevik principles were bound up in democratic ideals these were soon expunged by the Stalinists who saw democracy as a major threat to their power base. Thus the root of much of today's Ukrainian legislation lies in the principles of control and are thus in direct conflict with the principles of freedom.

This dichotomy cannot be solved by tinkering on the edges of the law. For Ukraine to really adopt the principles of democracy and democratic practice there needs to be a root and branch overhaul of the entire legislative base to convert it from a system of control to one that defines the parameters of freedom. This must be the fundamental basis of the EU's requirements and help to Ukraine as well as the foundation for the Association Agreement between Ukraine and the European Union.

New rhetoric over economic development in Ukraine TOP

imageWalter Derzko

The Ukrainian government has announced new plans for Ukraine's economic development. Vice-prime minister Borys Kolesnikov identified three sectors with the highest potential: machinery, agriculture and tourism. However, successful development requires considerable investment(2).

Government officials claim that a new land reform, which is being introduced in Ukraine, will increase grain harvest from 50 to 100 tons per year. The government is also working on another law specifically designed to promote tourism by attracting liberal investors to the sector. Yanukovych recently met with western business representatives in New York and promised to create a more favourable environment for investors in Ukraine by enacting a regulatory reform that could cut red tape in the licence system by 90%.

Despite the professed goals of both the Government and the President, Ukraine's development ratings remain very low. The global competitiveness rating of the World Economic Forum has again put Ukraine in an unimpressive 82nd place next to Botswana (80th place),Trinidad and Tobago (81st place) and Namibia (83rd place).

Ukraine was 89th last year and 82nd the year before. Corruption, tax regulation, financing and state bureaucracy remain to be the biggest issues in Ukraine.

(2) http://www.pravda.com.ua/news/2011/09/17/6594386/

People First Comment: Botswana is a land locked country in Southern Africa of which 99.3% is desert, its primary industry was tourism and until the recent discovery of diamonds had little in the way of exports. It has a population of only 2 million people, a GDP per capita of $14,000 and is considered to be one of the best managed economies in Africa. Trinidad and Tobago is a group of small islands in the Caribbean that are famous for tourism, minerals and the production of liquefied natural gas. Its population is only 1.2 million but they enjoy a GDP per capita of $21,200. Namibia, like Botswana is 99% desert and until recently was ravaged by civil war and its only real industries are tourism and mining. As a result of the war its population of just over 2 million people have a GDP per capita of just under $7,000.

Ukraine on the other hand is equal in size to Namibia, has 7% of the world's arable land and more natural resources than all three of the above put together, a highly educated population that is six times larger and used to produce over 40% of everything consumed by the former Soviet Union, yet it has the lowest GDP per capita of them allat only $6.700. This can only be attributed to the political system that links business and power and a bureaucracy that encourages and enables mass corruption.

However there is one thing that Ukraine has in far high quantities than all of the above and that is millionaires and billionaires. If Ukraine's neighbour Slovakia can generate a GDP per capita of $22,000with far less resources, it defies thinking just how wealthy Ukraine could be if the political system worked for the good of the nation instead of for our narrow-minded and dishonest political and financial elite.

Data source: CIA World Fact Book 2011

A palatial presidential estate near the Dnipro River TOP

October 21, 2011

Photos: Dmytro Zabashtansky


imageMezhyhirya is a 140-hectare estate north of Kyiv where President Viktor Yanukovych lives, a luxury property acquired from the state in unexplained circumstances and with unclear sources of funding.

When the massive construction project is finished, the luxurious residence will reportedly have outdoor and indoor tennis courts, an artificial pond, several pools, an indoor shooting gallery, a golf course, a horse club and a yacht marina.

The president admits to owning only a 1.8 hectare plot and a two-story house there. But investigative reporters for Ukrainska Pravda and other news outlets, including the Kyiv Post, have exposed a trail of documents and individuals linking Yanukovych's inner circle to millions of dollars being spent on the place.

The small black-roofed building surrounded by trees at the top of the picture is the place Ukraine's president officially owns.

imageThis is the same house that he showed to a few handpicked journalists during an interview last June. The 619-square meter house is estimated by real estate specialists to be worth $10 million. Yanukovych's declared income in 2010 was $115,000.

On the left of the compound, a much more prominent building stands out, the mansion Yanukovych describes as being built with his friends.

Although a trail of documents reportedly show a connection of the territory the building was built on to the president's inner circle, he denies having anything to do with that part of Mezhyhirya. According to the development plan, a yacht club will be built on the shore of the Kyiv Sea reservoir.

The sports centers at the compund look impressive: There is an outdoor tennis court, the white building on the left is a sports club, which includes indoor tennis court, bowling and a shooting gallery.

Ukraine in fresh gas-for-fleet talks with Russia TOP

Kyiv, 22 Oct 11; p 5, in Russian

Zerkalo Nedeli

Ukraine and Russia are engaged in talks on the modernization of the Black Sea Fleet in Crimea, a Ukrainian weekly has reported, quoting its sources. It said that the two countries were discussing a package of agreements, including on the use of navigational facilities and on the right to replace obsolete Russian ships and weapons with modern ones. It added that Kyiv was ready to sign them in exchange for cheaper gas - a concession which Russia is likely to make for political reasons. The following is the text of Volodymyr Kravchenko's article entitled "A signal to the fleet: 'Gases!'" and published in the influential Ukrainian analytical weekly Zerkalo Nedeli Ukraina on 22 October; subheadings have been inserted editorially:

Selling what has once been sold? Why not? Anyway, this is what [Ukrainian President] Viktor Yanukovych is seeking to do.

Our newspaper has written more than once that Kyiv is ready to abandon its long-standing position on the modernization of the Russian Black Sea Fleet in Crimea. After the conclusion of the Kharkiv agreements extending the lease for the Russian naval base in Ukraine until May 2042, it was natural for the Ukrainian leadership to say "B". Kyiv, however, was not going to give presents. The question was what would become the subject of exchange.

Last year it was about the legal registration of the Ukrainian-Russian border, primarily the delimitation of the Kerch Strait. Today, like in the spring of 2010, Kyiv has again decided to link the Black Sea Fleet issue to the price of gas. Our sources believe that an agreement on the modernization of the Russian Black Sea Fleet is one of the components of a comprehensive package of agreements providing for a decrease in the gas price for Ukraine which is being discussed by Kyiv and Moscow. In any case, our sources point out, it was after Yanukovych's meeting with [Russian President] Dmitriy Medvedev in Donetsk [on 18 October] that it was announced that Russian Defence Minister Anatoliy Serdyukov would visit Ukraine.

Two draft agreements

Following talks with [Ukrainian Defence Minister] Mykhaylo Yezhel, Serdyukov said that Moscow and Kyiv had prepared two draft supplementary agreements related to the Black Sea Fleet in Crimea.

Zerkalo Nedeli Ukraina has learned that they concern the coordination of movements by the Russian Black Sea Fleet units outside their bases and the prevention of emergencies where these units are based.

(Ukraine is particularly interested in these documents). However, during the talks, the defence ministers discussed other agreements as well, including regarding the facilities for navigational and hydrographic support which are used by the Russian Black Sea Fleet in Crimea and the modernization of military hardware and weapons of the units stationed in Crimea.

The first agreement transfers to Russia control of the beacons which the Ukrainian government has for many years been unsuccessfully trying to regain. Moscow's intention was to continue freely using the navigational and hydrographic facilities without bearing any responsibility. The second agreement enables the Russians to replace obsolete ships and aircraft with new ones. "We want to replace old vehicles with new ones - not expand the fleet but replace," Serdyukov said at a news conference in Moscow.

However, the ministers have not yet reached agreement on these points.

Our sources say that work on the agreement on the modernization of weapons and hardware has been under way for a long time. For the Russians, it is one of the key agreements as it will make it possible to turn Sevastopol into a relatively combat-ready naval base with modern ships, including of the Mistral class. Otherwise, the Black Sea Fleet ships based in Crimea will turn into rusty ruins.

Strictly speaking, this is exactly what Kyiv has been seeking for a long time: since there are no procedures for modernizing the Black Sea Fleet in Ukraine, the Ukrainian government has been pursuing the policy "a class for a class, a type for a type". However, since the Kharkiv agreements were signed, the Russians have stepped up preparations for the signing of the agreement on modernization.

Our sources say that until recently Ukraine insisted that the agreement on the modernization of weapons and hardware should contain not only a mechanism and procedure of their replacement but also a point that Russia has to agree the replacement of ships and aircraft with Ukraine. The Russians, for their part, suggested that their ships be serviced at Ukrainian shipyards, thus trying to make the Ukrainians sign the agreement as soon as possible.

A nostalgic symbol

Why does Russia need this and why does the Russian leadership need the naval base in Crimea? There is a discrepancy between the military-technical need to sign the agreement on modernization and its political significance. From a military-strategic standpoint, the Black Sea Fleet is not that important - it cannot even be compared with Russia's Northern and Pacific fleets. (However, as energy transit via the Black Sea is growing, the significance of the Black Sea Fleet may increase).

If Moscow wants to modernize the Black Sea Fleet, it could easily upgrade its part based on the Russian territory and it will need no permission from Kyiv. But Sevastopol exercises sacred influence on the minds of the Russian leaders, forcing them to cling to the naval base in Crimea.

For the Russians, Sevastopol is not just a city but a nostalgic symbol of Russia's imperial grandeur. Therefore, to keep the base and to strengthen its military potential, Moscow is ready to make concessions to Kyiv. It will again be possible to make the Russian consumer view the agreements on the Black Sea Fleet as Russia's great diplomatic success, not to mention that any reinforcement of the position of the Black Sea Fleet in Crimea strengthens Russia's position there.

The Russians would probably like to exchange the agreement on the modernization of the Russian Black Sea Fleet for the agreements in which Kyiv is so much interested - on the prevention of emergencies where the fleet is based, on actions by the parties in emergencies involving the Black Sea Fleet, and others. The current Ukrainian government, however, believes that only a reduction in the gas price will be a sufficient price for its concessions.

A drift towards Moscow?

Of course, in the context of developments in the western direction, such agreements on how the Black Sea Fleet functions in Ukraine can be regarded as Kyiv's drift towards Moscow. However, experts with whom we have discussed implications of these agreements for our country do not dramatize the situation. If the agreement on modernization contains its mechanism and stipulates that Kyiv has to give its consent to the upgrade of weapons and military hardware, and if Russia says in the agreement on the navigational and hydrographic facilities that it is fully responsible for safe navigation, the interests of Ukraine will be taken into account. But what is also important is whether the agreement on modernization will allow Moscow to put to service only new ships and weapons or it will be able to transfer them from the other fleets. If Russia gets the right to freely "shuffle" its military hardware and weapons, this will certainly worry Europe and the USA and will bring additional tension into Ukraine's relations with the West. Will Bankova [presidential administration] take this into consideration? Or will they think that a decrease in the gas price will justify any concessions and complications?

Ukraine illegally employs children in coal mining in Dontesk TOP

Why the West should impose VISA sanctions for child labor violations in Ukraine.
15 year old boy appears in videos.


Video documentry by Baltic Films called Pit No.8

Trailer for a documentary film Pit No.8. Director Marianna Kaat. DOP Rein Kotov. Produced by Baltic Film Production & Interfilm Production studio

6 Minute teaser
Story In the hub of the Ukrainian illegal mining business teenage boys want to own mines while girls dream of mine owners as potential mates. Ukrainian with English Subtitles

Full Film 1 hour 38 minutes

Захист Юлії Тимошенко подав апеляцію - ВІДЕО

Вирок Тимошенко – ляпас для TOP



Вирок Юлії Тимошенко, виголошений у вівторок, перевершив найбільш песимістичні прогнози європейських оглядачів і став поворотним моментом у відносинах між Києвом і Брюсселем.

Європейська комісія, яка до 11 жовтня обмежувалася заявами про те, що пильно стежить за перебігом процесу над екс-прем'єром, і закликами до забезпечення його прозорості і законності, вже через лічені години попередила: терпець увірвався.

У заяві від імені верховної уповноваженої ЄС з питань зовнішньої політики Кетрін Ештон уперше пролунала теза про те, що обвинувальний вирок Тимошенко ставить під загрозу не лише завершення роботи над угодою про асоціацію з поглибленою угодою про вільну торгівлю, а й політичний діалог з Україною взагалі.

Як сказала аналітик незалежного Центру європейської політики в Брюсселі Аманда Пол, вирок багатьох у Європі потряс: "Це правда, що Брюссель був досить таки шокований, бо багато хто думав, що президент Янукович прислухається до всіх тих попереджень і закликів, які лунали від європейських партнерів, але очевидно, що це було не так. Ясно, що це матиме серйозні наслідки для відносин України з ЄС, бо вже пролунали заяви, що так тривати не може".

За словами Аманди Пол, тепер у Брюсселі сподіваються, що процес апеляції проти вироку завершиться звільненням Юлії Тимошенко.

Кінець удавань

Досі заклики до Європейської комісії відкласти підписання угод з Україною лунали від окремих політиків і дипломатів: депутатів Європейського парламенту, міністерств закордонних справ кількох країн ЄС, державного департаменту США, а також Ради Європи, яка опікується станом з правами людини і верховенством права в 47 країнах, що до неї входять.

Офіційна позиція Європейської комісії до 11 жовтня полягала в тому, що робота над угодою про асоціацію з Україною йде за планом, а українська влада, як неодноразово повторювала баронеса Ештон, чудово усвідомлює стурбованість ЄС "дотриманням законності в процесі над Тимошенко".

Запевнення української влади про невтручання президента Януковича у діяльність судочинства і його непричетність до процесу над Тимошенко у структурах ЄС мало кого переконали, сказав колишній радник комітету з зовнішніх відносин Європейської комісії, британський експерт з питань України Ендрю Вілсон.

"Червона лінія"

"Багато заяв були саме в такому ключі – починаючи зі статті Карла Більдта, міністра закордонних справ Швеції у газеті Moscow Times. Звичайно, тут є ще суто дипломатична проблема: обидві сторони тупцювали довкола цього судового процесу, вдаючи, що він законний і юридично виправданий. Тобто, всі заяви мають такий собі подвійний зміст. Але очікування європейців – цілком зрозумілі. Залишається побачити, як це все вплине на ключові вибори наступного року, бо загальне погіршення ситуації з демократією в Україні не обмежується справою Тимошенко. Все це пов'язане: ЄС чітко казав, що вибори не мають сенсу, якщо головний політичний опонент сидить за ґратами", – сказав пан Вілсон.

За його словами, Європейський Союз цілком слушно проводив "червону лінію" в справі Тимошенко, тобто давав зрозуміти, що за жодних обставин не погодиться на будь-який вердикт, який би усував від участі в парламентських виборах 2012 року лідера найбільшої опозиційної сили в Україні.

Саме такий вердикт, який переступає всі "червоні лінії", був виголошений у вівторок в Печерському районному суді Києва.

В України ще є поле для маневру: вирок може бути пом'якшений або знятий у процесі апеляції, або парламент може зняти кримінальну відповідальність за статтею, за якою засудили Юлію Тимошенко, вважає Ендрю Вілсон.

До перегляду вироку в ході апеляції закликали владу в Києві шоковані європейські політики, серед яких – президент Європейського парламенту Єжи Бузек.

"Газова справа" Росії

Газові контракти, за які цього року на лаві підсудних опинилася Юлія Тимошенко, були ухвалені в розпал "газової війни" між Росією та Україною в січні 2009 року, коли значна частина Європи мерзла внаслідок перерваних постачань російського газу через українську газотранспортну систему.

Тоді ЄС закликав Росію й Україну якнайшвидше владнати їхню двосторонню суперечку про ціну газу, а тодішній президент Ющенко відвідував європейські столиці, шукаючи політичної підтримки в тому, що Київ називав газовим шантажем.

Газова війна завершилася, коли Юлія Тимошенко в Москві підписала з російським прем'єр-міністром Володимиром Путіним угоди, які передбачали нову формулу розрахунків за газ – і європейські ціни на поставки природного газу.

Реакція на вердикт Тимошенко від її колеги з російського боку на переговорах 2009-го надійшла невдовзі після заяви МЗС Росії, у якій звертають увагу на антиросійський "підтекст" вироку пані Тимошенко, як і на те, що ухвалені за її уряду газові контракти – дійсні.

Володимир Путін, який перебував з візитом у Китаї, заявив, що взагалі не розуміє, чим український суд аргументує вирок 7 років, адже Тимошенко, за його словами, тоді нічого не підписувала.

Не лише в Тимошенко справа...

Професор права лондонського City University, експерт з питань газу й енергетичної безпеки Алан Райлі сказав, що газові контракти 2009 року і справді є "винятково невигідними" для України, але він вважає, що Юлія Тимошенко вже поплатилася за них, серед іншого, поразкою на президентських виборах 2010 року.

На думку професора Райлі, Європейський Союз має пов'язувати укладення з Україною угоди про зону вільної торгівлі не зі справою однієї Тимошенко, а з явищем – верховенством права, яке охоплює свободу судової влади від політичного тиску чи кон'юнктури.

"Весь цей фурор довкола справи Тимошенко має фокусувати, а не відвертати увагу ЄС від ширших проблем із верховенством права в Україні, його треба утверджувати, бо інакше жодна угода про зону вільної торгівлі не зможе діяти. Інше питання, підписані угоди справді невигідні. Але їх не можна розглядати, не беручи до уваги загальної "туманності" ринку газу в регіоні" , – сказав професор Райлі в інтерв'ю.

Він вважає, що до пакету двосторонніх документів, які готуються в межах переговорного процесу між Україною і ЄС, треба додати окрему "правову" угоду. Інакше, за його словами, не буде механізмів для забезпечення дієвості цих угод.

Дорога до ЄС – чи до нового ЄвразеС?

Напередодні виголошення вироку в справі Тимошенко в Києві пролунали думки, що без перспективи членства у ЄС угода про асоціацію взагалі може не бути ратифікована Верховною Радою. Таку тезу озвучив голова парламентського комітету із закордонних відносин Леонід Кожара, депутат від Партії регіонів.

Попри передчасність прогнозів про ратифікацію угод, які ще не підписані, заява стала нагадуванням про маневрування української влади на переговорах із ЄС, з одного боку, і спробах переглянути газові контракти з Росією, з іншого.

Щоразу, коли виникають труднощі на лінії Україна-ЄС, із Росії лунають заяви, які сприймаються – і подаються на переговорах із європейцями – як чергова спонука: чи то вступити до Митного союзу, чи створювати на пострадянському просторі Євразійський союз. Час появи таких заяв невипадковий, каже британський експерт Ендрю Вілсон.

"Час появи статті Путіна в газеті "Ізвестія" мав подвійне значення. Це початок процесу вироблення його зовнішньополітичної програми перед виборами, але це також альтернативна пропозиція, призначена передусім для України після саміту Східного партнерства, – каже експерт і додає, що коли Путін повернеться в крісло президента, то в нього розв'яжуться руки для просування його улюблених персональних проектів, дарма реалістичні вони чи ні.

За двома зайцями

Євразійський союз – один із таких проектів, вважає Ендрю Вілсон, але висловлює сумніви в його привабливості для України: "Все вказує на те, що досі Україна тяжіла до пропозиції ЄС, а не до російських загравань. Але проблема в тому, що Україна традиційно намагається "всидіти на двох стільцях", і це поле для маневрування в неї швидко зменшується".

Алан Райлі з лондонського City University теж вважає ідею Євразійського союзу малоперспективною для України: "Я вже втомився рахувати ініціативи ще президента Путіна, а тепер прем'єр-міністра і невдовзі знову президента, спрямовані на інтеграцію в межах колишніх радянських республік висувалися, оформлялися і нічим дієвим не завершувалися. Здається, таких проектів було 7, але я можу помилятися. Угода про зону вільної торгівлі з ЄС набагато привабливіша".

Леонід Тупчієнко, директор базованого в Києві Інституту глобальної і регіональної безпеки, на прохання прокоментувати, чи пропозиція Путіна може бути альтернативою для українського бізнес-середовища, теж відповів заперечно: "Думаю, що ні. Олігархи, які вибрали не тільки місце проживання, а й перспективу свого капіталу, – вони вже в Європі... І це нівелює трохи українську ситуацію в очах Європи. Вони, олігархи, активно будуть тиснути на президента".

Євроінтеграція: пацієнт не безнадійний

Попри гостроту заяв, які пролунали у вівторок з Європи щодо вироку Тимошенко, експерти вважають, що поле для маневру в України зберігається. За словами Аманди Пол, усе залежатиме від того, якою буде розв'язка в цій справі.

Вона каже, що влада в Києві недооцінює загрозу зриву переговорного процесу з ЄС щодо обох угод, але надія ще є: "На 100% важко прогнозувати, чи ці угоди будуть ухвалені і підписані в грудні. Бо всередині ЄС існує поділ щодо України, але ще багато тих, хто вважає, що не треба переривати процесу, бо в такий спосіб зберігатиметься механізм впливу на Україну. Моя особиста думка полягає в тому, що угоди ще можуть бути підписані, але ситуація дуже серйозна... Висловлюючись образно, Україна зараз – "на лаві смертників", але остаточного рішення ще немає".

Брюссельський експерт вважає, що Україні треба будь-що тримати зв'язок з європейськими інституціями, а президентові Януковичу – обов'язково поїхати до Брюсселя для особистих зустрічей з функціонерами ЄС.

Щоправда, додає Аманда Пол, показником обурення європейців може стати ситуація, коли через наполягання партнерів БЮТ у групі Європейської народної партії запрошення пану Януковичу до Брюсселя буде відкликане.

За матеріалами: "BBC-Ukraine"

На мітинг проти Табачника вийшло 5 тис. студентів КПІ TOP

26 жовтня 2011

Фото Андрій Товстиженко, ZN.UA

Мітинг почався з Площі знань на території КПІ. На цей мітинг студенти заздалегідь запросили Д. Табачника, але оскільки він не з'явився — учасники мітингу багатотисячною колоною попрямували до міністерства.

Майже 5 тисяч студентів Київського політехнічного інституту прийшли в середу, 26 жовтня, до будівлі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту.

Студенти вимагали зустрічі з міністром Дмитром Табачником, однак той так до них і не вийшов.

Акція викликана тим, що вже півтора місяці студентський і трудовий колектив КПІ не можуть отримати офіційну відповідь від Міністерства освіти, коли буде оголошено конкурс на заміщення посади ректора КПІ і хто буде з 1 листопада, коли закінчиться каденція діючого ректора, виконуючим обов'язки ректора.

Однак до студентів міністр освіти не вийшов. Замість нього вийшов заступник міністра Петро Куликов. Він зауважив, що висловлює лише свою власну позицію, і тому не зміг дати офіційну відповідь на питання студентів, хто саме з 1 листопада буде виконуючим обов'язки ректора КПІ.

Вся стаття [ тут ]

Західні ЗМІ: Вирок Тимошенко - політичний «автогол» Януковича TOP

image Коментуючи обвинувальний вирок екс-прем`єр-міністрові України Юлії Тимошенко, західні ЗМІ розходяться в оцінках, що було головним для Віктора Януковича – «стриножити» Ю.Тимошенко і паралізувати прозахідні сили чи підготувати ґрунт для анулювання кабальних газових угод з Росією. Попутно Президент України псує відносини з ЄС і з Володимиром Путіним і робить з неоднозначної "Леді Ю" політичну мученицю.

Так, The Financial Times відзначає: Президент України В.Янукович стверджує, що зробив стратегічний вибір - віддав перевагу інтеграції з Європою, а не ласкавим обіцянкам Росії, але вирок Ю.Тимошенко до 7 років ув`язнення - великий крок назад. «Єврокомісія не може ігнорувати таке виборче правосуддя, йдеться в редакційній статті, але вирок, який слід засудити, не повинен стати загрозою для успішного завершення переговорів про торгівлю. Якщо відмовитися від обіцянок доступу на єдиний ринок і потенційного безвізового режиму, можливі непередбачені наслідки: Україна буде виштовхнута на орбіту Росії», - пише FT.

Багато прихильників Ю.Тимошенко в Києві закликали Євросоюз не згортати переговори з Україною щодо політичної співпраці й угоди про торгівлю, які повинні завершитися до кінця цього року, пише The Financial Times. "Але виголошення обвинувального вироку створило дилему для ЄС і для Вашингтона, які останніми роками закликали ЄС очолити зусилля з тіснішої інтеграції України із Заходом. Чи повинен ЄС тепер припинити переговори про тіснішу співпрацю, ризикуючи, що Україна виявиться в обіймах Росії, чи йому варто піти на зближення з Києвом сподіваючись на подальші реформи?".

FT коментує також реакцію Росії на вердикт українського суду: "Перша реакція Москви на вирок була ворожою, оскільки він ставить під сумнів легітимність вигідної для Росії газової угоди, підписаної прем`єр-міністром Ю.Тимошенко і з її російським колегою В.Путіним у 2009 році". Російський МЗС угледів в рішенні суду "очевидний антиросійський підтекст", а В.Путін попередив, що оспорювання газової угоди є небезпечним і контрпродуктивним. Водночас російський прем`єр ратує за вступ України до Митного союзу, який Росія створила з колишніми радянськими республіками Білоруссю і Казахстаном, нагадує видання.

"Фарс по-київськи", - називає свій коментар The Wall Street Journal у редакційній статті. Після Помаранчевої революції новий уряд України "не піддав судовому переслідуванню В.Януковича і його оточення, і минулого року він виграв чесні вибори, здобувши перемогу над Ю.Тимошенко в напруженому поєдинку", вказує видання. У демократичних країнах політичні розбіжності улагоджуються політичними засобами, різні погляди на політику не криміналізують. Але в "Україні при В.Януковичу все відбувається інакше: проти опозиції розгорнуто кампанію залякування і судового переслідування", йдеться в статті. Якщо В. Янукович серйозно хоче ввести Україну в коло сучасних і динамічних країн, йому слід припинити судове переслідування опозиції і дозволити Ю.Тимошенко й іншим вільно брати участь у парламентських виборах, відзначає The Wall Street Journal.

Der Standard публікує інтерв`ю австрійського експерта з Університету Інсбрука, аналітика з Росії і Східної Європи Герхарда Манготта. Цілком можливо, вважає він, що В.Янукович піде на помилування екс-прем`єра, аби продемонструвати - перш за все, громадянам своєї країни - що для нього не йшлося про виключення з політичного процесу політичного суперника. Проте ЄС не дасть обвести себе навколо пальця за допомогою такого цинічного фарсу. За словами Г.Манготта, очікується, що Брюссель відмовиться від підписання Угоди про асоціацію й зону вільної торгівлі з Україною. ЄС відповів відмовою і на висунуте українською стороною пропозицію розділити ці угоди на дві складові, підписавши тільки економічну її частину. «Відносини між Росією і Україною нині затьмарені суперечкою навколо газової угоди. Україна наполягає на зниженні цін - Росія йде на це тільки за умови, що Київ приєднається до Митного союзу або погодиться на злиття українського «Нафтогазу» з російським «Газпромом». Якщо ЄС відмовиться від переговорів з Україною, це значною мірою ослабить її позиції щодо Росії», - вважає Г.Манготт. Навіть при В.Януковичу Україна вибирає європейську перспективу. У Митному союзі з Росією українські олігархи будуть підпорядковані диктату великих російських компаній - в цьому вони не зацікавлені. У цьому світлі, вважає експерт, основною метою процесу над Ю.Тимошенко було поставити під сумнів підписані в січні 2009 року газові угоди з Москвою. Обвинувальний вирок екс-прем`єрові означає, що українська сторона може спробувати оголосити угоди недійсними й анулювати їх.

Вирок Ю.Тимошенко - однозначний месседж про те, що «В.Януковичу, по суті, байдуже, що про нього думають в ЄС», пише The Guardian. Видання також відзначає, що під керівництвом В.Януковича Україна сповзає до «керованої демократії» й авторитаризму в російському стилі. Спочатку деякі вітали схильність В.Януковича до старомодної централізації, яка приємно контрастувала з хаосом "помаранчевого" періоду. Але після вироку Ю.Тимошенко заявила, що Україна повернулася в 1937 рік. За припущенням, В.Янукович тепер намагатиметься піти на компроміс - "декриміналізує" статтю, за якою засуджено Ю.Тимошенко, або її відпустять після сплати великого штрафу.

"Очевидно, справу було затіяно, аби стриножити Ю.Тимошенко і паралізувати прозахідні, налаштовані проти В.Януковича сили, які вона представляє", - пише автор. Після набуття чинності вироку Ю.Тимошенко не зможе брати участі в парламентських і президентських виборах. "Очевидно, в цьому й полягало завдання".

Проте Ю.Тимошенко може сподіватися на краще, продовжує The Guardian, посилаючись на думку експерта, що "Україна - не Росія": економіка зовсім не процвітає, політична структура роздроблена, країна сприйнятливіша до тиску міжнародного співтовариства. Отже вирішальним чинником буде... футбол, заявляє видання. Наступного року Україна приймає Євро-2012, і вона буде зганьблена в очах усього світу, якщо на той час Ю.Тимошенко залишиться за ґратами.

Справа Ю.Тимошенко - новий розділ в українському політичному житті: це кримінальне переслідування за політичними мотивами, стверджує в статті, опублікованій на сайті The New York Times, Альона Гетьманчук, директор Інституту світової політики (Київ). А.Гетьманчук згодна, що у В.Януковича були два політичних мотиви для суду над Ю.Тимошенко: звільнитися від опозиціонера, чия присутність для нього є дуже дискомфортною, і "використати справу Ю.Тимошенко як важіль, аби Росія знизила ціну на газ". На суді Росія фігурувала як спільник незаконної операції, а В.Путін і Дмитро Медведєв - як союзники Ю.Тимошенко. Є якась іронія в тому, як цей факт перелицьовує репутацію союзника Кремля, якою В.Янукович користується на Заході, відзначає автор.

Український уряд вважає нинішні ціни на газ несправедливими, тим паче що В.Янукович заради їх зниження продовжив оренду бази ВМФ у Криму і відмовився від планів вступу до НАТО. Очевидно, він не очікував, що Москва висуне ще дві вимоги - про вступ до Митного союзу і злиття "Нафтогазу" з "Газпромом".

"І все-таки суд над Ю.Тимошенко в результаті може виявитися політичним вироком В.Януковичу", - вважає А.Гетьманчук. На думку експерта, Ю.Тимошенко менш небезпечна для В.Януковича як активний опонент, ніж як політична мучениця, оскільки населення ставиться до неї недовірливо. Крім того, справа Ю.Тимошенко може завдати серйозної шкоди відносинам з ЄС, продовжує автор, і "швидше зіпсує відносини В.Януковича з В.Путіним, ніж спонукає Росію до поступок у сфері цін на газ".

Справа Ю.Тимошенко - не битва добра зі злом чи "проєвропейського демократа" Ю.Тимошенко з "проросійським автократом" В.Януковичем, наголошує А.Гетьманчук. Але вирок Ю.Тимошенко матиме негативні наслідки для української демократії і надій на європеїзацію. "Якщо українські лідери це розуміють, вони повинні зробити все можливе для зміни законодавства радянських часів і звільнення Ю.Тимошенко", - підсумовує автор.

Комітет опору диктатурі: Деформація виборчого законодавства – ВІДЕО TOP


До "Партії регіонів" людей заганяють примусово? TOP

За рік до виборів у лави Партії регіонів почали масово вливаватися - луганські медики, маріупольські металурги, харківські студенти... Одним словом - цілі колективи, автоматично зобов'язуючись відраховувати із зарплати членські внески.


В студії FEMEN – Олександра Шевченко - ВІДЕО TOP




О.Ш.:То тоді нам треба зараз не відпускати Тимошенко або знаходити спосіб, як її звільнити, а посадити їх усіх.

М.К.: Ну Ви ж розумієте, що цього не буде.

О.Ш.: Ну Ви ж розумієте, що це – єдиний вихід.


Актівістка Громадської організації FEMEN, куратор програми "Україна - не бордель!" Олександра Шевченко в гостях у про грами «Вечір з М. Княжицьким»

 Жіночий рух FEMEN - всеукраїнська громадська організація, заснована в 2008 р.За 2 роки своєї діяльності рух виріс до всесвітньо відомої "групи тиску" і "борців за громадянські права", перш за все, завдяки своїм епатажним акціями проти секс-туризму та проституції, а також голими протестами, зокрема, на виборчій дільниці під час виборів 2010 р. Проблеми, які піднімає FEMEN, знаходять широкий резонанс не тільки в Україну, а й по всьому світу. Слоган програми "Україні - не бордель!" з'являється в таких шанованих ЗМІ, як німецькі Spiegel, DeutscheWelle, Die Welt, британський BBC, французький L'express і France24, польський Newsweek і Jezebel, італійські Corriere della Sera і La Republica та багатьох інших.

Олександра Шевченко, активістка FEMEN і куратор програми "Україна - не бордель!", Ще відома як "тортометательніца" - вона запустила тортом в Олеся Бузину, викривши його як шовініста, і засудила за приниження жінок у своїй книзі "Поверніть жінкам гареми". 

У листопаді 2009р. Олександра Шевченко також зробила прорив на програму "Шустер Live", де звинуватила політиків в зухвалій брехні і спекуляціях гострими соціальними темами в ході передвиборної боротьби за крісло Президента. http://blogs.pravda.com.ua/authors/femen/view_info/

СБУ таки порушила проти Тимошенко пправу за ЄЕСУ TOP

Четвер, 13 жовтня 2011

СБУ порушила справу проти екс-прем'єра Юлії Тимошенко за борги корпорації ЄЕСУ перед Росією.

Про це повідомив керівник головного слідчого управління СБУ Іван Дерев'янко на прес-конференції в четвер.

За його словами, справу порушено проти Тимошенко та екс-прем'єра Павла Лазаренка.

"Зокрема Тимошенко обвинувачується в тому, що будучи президентом і фактичним власником корпорації ЄЕСУ за попередньою змовою з колишнім прем'єром Павлом Лазаренком вчинила замах на розтрату коштів державного бюджету в особливо великих розмірах шляхом покладання на Кабінет міністрів зобов'язань приватної корпорації ЄЕСУ перед Міноборони Росії на суму 405,5 млн доларів", - зазначив він

"12 жовтня не тільки порушено кримінальну справу, а й пред'явлено звинувачення", - зазначив він.

Дерев'янко розповів, що свого часу Тимошенко за допомогою Лазаренко залучила ЄЕСУ до міждержавних розрахунків за природний газ з Росією.

В результаті цього, за його словами, замість здійснення розрахунків з Росією ЄЕСУ перерахувала понад 1 мільярд доларів на рахунок компанії United Energy International ltd.

"У подальшому Тимошенко організувала перерахування цих коштів на рахунки заснованої нею компанії "Somolli Enterprises ltd" та на особисті рахунки Лазаренка у швейцарських банках. Частина коштів була перерахована на особистий картковий рахунок Тимошенко", - сказав він.

Він також зазначив, що факт перерахунку Тимошенко грошей підтверджено американськими судами.

Справу порушено на підставі перевірки листа Міністерства оборони Росії, який надійшов до Кабміну. За його словами, тоді було порушено фактову справу, і 12 жовтня її було перекваліфіковано у справу проти особи.

За словами Дерев'янка, справу порушено за ч. 2 статті 15 та ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу, що передбачає покарання до 12 років ув'язнення.

На запитання про те, що справу порушено за подіями середини дев'яностих років, і чи не сплив строк давності для притягнення до відповідальності, Дерев'янко відповів:

"Строки давності в даному випадку не сплинули, оскільки, як відомо у січні 2009 року Тимошенко було вчинено злочин і відповідно до закону з того моменту строки притягнення до відповідальності перериваються і починають спливати заново, тобто до 2019 року", - сказав він.

На запитання, яким чином правоохоронці збираються притягати до відповідальності Лазаренка, який перебуває у США, він сказав, що для цього законом передбачені відповідні процедури.

Як відомо, між Україною та США немає договору про екстрадицію.

Охорона Азарова б’є машини, які не поступаються кортежу – ВІДЕО TOP

04 жовтня 2011

Охорона прем'єра Миколи Азарова розбиває дзеркала машин, які не встигають з'їхати з дороги під час руху кортежу.

Про це повідомляють журналісти в програмі Знак Оклику.


Так, охоронці спочатку кричали в гучномовці "Принимай вправо, урод! Вправо! Быстро!".

"Якщо не встиг - затискають автомобілі супроводу, з вікон вилазять люди в погонах і б'ють даїшним жезлом по вікну. "Вправо, б**дь, я говорю!" Лише наздоганяє мікроавтобус з маячками, з розсувної двері на ходу витягується УДО-вець, і з розмаху б'є по дзеркалу, виламуючи його в протилежний бік", - описує ситуацію журналіст Костянтин Усов.

У відповідь на це перед тим, як готувалась програма,
Азаров у своєму Facebook зазначив, що обов'язково доручить провести "виховну роботу з даїшниками" і попросив повідомити координати того, кому зламали дзеркало.

Nothing To Be Proud Of


Vedomosti website, Moscow, in Russian
27 Oct 11

Russian newspaper rejects foreign investment figures as cause for pride
(Oct 28, 2011).
Text of report by the website of Russian business newspaper Vedomosti on 27 October

[Editorial: "Nothing To Be Proud Of"]

In spite of everything, foreign business is investing money in our assets: The Russian market's attractiveness is growing, Vladimir Putin believes.


If foreign money has really poured into the real economy, one can only be glad for our country. But, under close inspection, it turns out that the actual new capital investments - capable of being a source of growth, modernization, and technological renovation for the Russian economy - make up only a small part of the impressive sum that the premier named. Sergey Pukhov from the Development Centre came to this conclusion after analysing data on the balance of payments (his calculations have been published in full in a Development Centre bulletin on the opec.ru website).


And only 15 per cent (14.3bn dollars) of the total sum of incoming direct investment which has arrived is due to the participation of foreigners in stockholders' equity. Only this figure can honestly be called direct foreign investment.

Thus it is no coincidence that the World Bank ranked Russia 120th out of 183 in its Doing Business report: Our business climate leaves a lot to be desired.

If you look into what is behind the money coming into Russia in the guise of foreign investment, it becomes clear: There is no genuine interest from foreign capitalists in our assets, and there never was. Around 70 per cent of all foreign investment accumulated in Russian share capital since 2009 has come from Cyprus, the Virgin Islands, and the Netherlands (money from Russia has gone there in the opposite direction).

Is it necessary to explain that this is simply the repatriation of capital from Russian entrepreneurs who carry out their business via offshore accounts? It hardly makes sense to expect some kind of technological breakthrough from this investment: It is more like the nullification of the value of business and the replacement of capital with debts - that is, banal "cashing out," Pukhov states.

Unfortunately, there is nothing for Putin to be proud of. The accumulation of direct foreign investment in the last three years is all just the result of an increase in the liability of Russian "subsidiaries" towards their foreign owners and the growth of foreign expenditure from capital subscription in Russian companies. There is no question of any new factories.

Internet Encyclopeadia of Ukraine TOP

The Origin of the Early History of the Ukrainian Cossaks

The name Cossack (Ukrainian: kozak) is derived from the Turkic kazak (free man), meaning anyone who could not find his appropriate place in society and went into the steppes, where he acknowledged no authority. In European sources the term first appears in a dictionary of the Cuman language in the mid-13th century. By the end of the 15th century the name was applied to those Ukrainians who went into the steppes to practice various trades and engage in hunting, fishing, beekeeping, the collection of salt and saltpeter, and so on. In the mid-16th century the Cossack structure in the Zaporizhia was created in the process of the steppe settlers' struggle against Tatar raids. The ranks of the Zaporozhian Cossacks were greatly increased by fugitive peasants and townspeople who fled to the sparsely populated steppe to escape serfdom and other forms of opression suffered under their Polish landlords. A second category of Cossacks, known as town Cossacks, was formed for the defense of the towns. In time the Cossacks acquired military strength and experience as well as prestige in their own society and fame throughout Europe, which at that time was resisting the Turkish onslaught. The Cossacks became particularly strong in the first quarter of the 17th century, when Hetman Petro Konashevych-Sahaidachny not only spread their fame through his successful campaigns against the Tatars and the Turks and his aid to the Polish army at Moscow in 1618 and at the Battle of Khotyn in 1621, but also tied Cossack interests to the Ukrainian struggle against Poland, reviving the traditions of the Kyivan Rus' state...

Learn more about the origins and the early history of the Ukrainian Cossacks by visiting: http://www.encyclopediaofukraine.com/featuredentry.asp
or by visiting

The Ukrainian CIA connection: A question of efficacy TOP

Askold S. Lozynskyj

Over the last few years several articles have appeared about the collaboration between a fraction of “Ukrainian nationalists” (a splinter led by Mykola Lebed from the Organization of Ukrainian Nationalists led by Stepan Bandera) and the United States Central Intelligence Agency. These mostly personal accounts have been more “confessions” rather than “revelations.”  Almost from the planting of the initial collaborative seeds between “Prolog” and the CIA, the Ukrainian community guessed at the “special relationship.” Granted there was no proof,  but only because no one cared enough about it to dig for evidence.

One of the former presidents of “Prolog”, the late Roman Kupchinsky and more recently the director of its British affiliate the Ukrainian Press Agency, Taras Kuzio have written thinly veiled attempts to justify the collaborative effort by touting its “central role in achieving  Ukrainian independence.”(Kuzio). Certainly serving as paid agents for a foreign government may be questioned on moral grounds, but that is not the purpose of this article. The thrust here is to examine the efficacy of this collaboration in achieving independence.

The independence assertion is based on the presumption firstly that the United States was interested in Ukrainian independence and secondly that the collaborators on balance detracted from Soviet plans. U.S. policy towards Ukrainian “separatism” was addressed  by President George H.W. Bush in his “chicken Kyiv speech” as late as only three weeks before the Ukrainians proclaimed independence in 1991. That speech was not an aberration. It was predicated on a decades old U.S. policy and the personal request of President Gorbachev. As to the work of “Prolog”, on balance, it did more harm than good.

U.S. intelligence documents show that the United States was not favorably predisposed to Ukrainian “separatism.” In fact the general position was that Ukraine could only exist within the boundaries of a Great Russian state, “...we cannot be indifferent to the feelings of the Great Russians themselves. They were the strongest national element in the Russian Empire, as they now are in the Soviet Union. They will continue to be the strongest national element in that general area under any status. Any long term US policy must be based on their acceptance and their cooperation. The Ukrainian territory is as much a part of their national heritage as the Middle West is of ours…” (S.W.Souers, Executive Secretary of the US National Security Council, August 18, 1948)

Furthermore, US policy was to undermine Ukrainian nationalist activities in the Diaspora. Divide and rule was the strategy of the time in the United States. The people from Prolog and its affiliates (OUN-z, UHVR) had to accept that mandate. They not only did not join mainstream Ukrainian community organizations such as the Ukrainian Congress Committee of America but formed their own structures such as the Association of Ukrainians in America, its main purpose being to undermine the UCCA.

Additionally, they worked seemingly to break the barriers between the Diaspora and the Ukrainian SSR. Together with other fringe groups, they organized a Round Table Club for discourse with representatives of the Ukrainian SSR Naturally, the Soviet KGB aided these efforts and sent professional emissaries who would appear palatable. One such emissary was the Ukrainian poet Ivan Drach who not only worked for Soviet intelligence, but had infiltrated the dissident movement because of his poet background. At one public event organized by the Round Table Club in New York held in November 1966, Drach was asked about the recent arrests and trials of Ukrainian writers and poets. He replied:

“Unfortunately, it is very difficult for me to answer this question, because among the arrested and convicted there are my good friends. Some of them have already been released…Their environment was connected with an underground and the gestapo (sic)…they disseminated illegal documents which wrote about hostility to Ukraine…This was not presented in the nationalist press…When I asked these people, they told me that they had been warned, but they did not listen.”

This piece of propaganda was then reported by the “Prolog” press.

In the 1970-80’s the Soviets published many newspaper articles, pamphlets and even books denigrating the “bourgeois nationalist” Diaspora in Western Europe, Canada, the United States and even Australia. These publications carried such inflammatory titles as “About the true face of Ukrainian  bourgeois nationalism”, “Ugly Great Grandchildren”, “The OUN- a Marketplace for the Sale of Spies”, “The Anatomy of Betrayal”, “Nationalist Scorpions” and many others.   The authors were invariably Soviet but the sources were replete with named people connected to Prolog. In almost every publication one can find an exhortation by a Prolog member expressing the sentiment that the Diaspora needs to listen to everything and everyone in Ukraine. The Soviet writers would then paint their picture of Ukraine’s accomplishments, including but not limited to its specious United Nations’ membership as evidence of Ukrainian independence.

Undoubtedly, in the course of its almost forty year tenure “Prolog”, its affiliates and members did some good, particularly in the area of dissident literature publication. No doubt many of its members were well intentioned. But on balance “Prolog” served its master, U. S. intelligence and carried out its mission which often conflicted with the Ukrainian liberation struggle. More unfortunately, they often served, unwittingly, to shore up Soviet disinformation.

Ветеранів афганської війни блокували в своєму офісі податківців і співробітників спецпідрозділу і не давали їм вийти – ВІДЕО TOP


Visit the website to view the video

Вперше в Донецьку заборонено святкування річниці незалежності України та оштрафовано судом тих, хто святкував TOP

30 жовтня 2011

31 жовтня 2011 рокуо 9.30 годині судовою колегією (головуючий Олена Карпушова, судді - Любов Василенко, Микола Гімон)  Донецького  апеляційного  адміністративного суду продовжиться третє  судове засідання з розгляду апеляційної скарги на Постанову судді Тарасенка Донецького  окружного адміністративного  суду від  24 серпня 2011року,  винесену о  05 год. 25 хв.,  якою задоволено позов виконавчого комітету Донецької міської ради  про заборону проведення будь-яких  демонстрацій, мітингів, концертів, молебнів інших заходів в м. Донецьку 24.08.2011року, зокрема Донецькій обласній організації  Всеукраїнського  товариства "Просвіта" ім. Тараса Шевченка.  Суддею Тарасенком розпочався судовий процес о 17.30 годині 23 серпня 2011 року і закінчився 0 5 год 25 хв. 24 серпня 2011 року,  тобто,  тривав без перерви  11 годин 55 хвилин!!!

Суддя Тарасенко, провівши нічне дослідження доказів, не зазначивши жодного аргументу, який би міг вважатись доказом, порушив норми матеріального права, застосувавши в своєму рішенні норми права неіснуючої держави – СРСР, а саме  п.2 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 28.07. 1988р. № 9306 - XI "Про порядок організації і проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій в СРСР", який суперечить ст. 39 Конституції України, оскільки  ст. 39 Конституції України передбачає,  повідомлений характер регулювання порядку проведення вказаних публічних заходів, а Указ ПВР СРСР передбачає зовсім інший - дозвільний характер порядку проведення заходів. Тому зазначений нормативний акт не можна доставати з шухляди історії, бо він вже п'ятнадцять  років, як суперечить Конституції України.

 В якості підстави для свого позову позивач-виконком  використав лист в.о. начальника Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області Сєднєва Ю.В. від 23.08.2011р. № 11/7-2408/СД, який нормативним актом, який регламентує подібні заходи, не є, а є особистою вкрай некомпетентною думкою міліційного функціонера, який вважає, що:

"одночасне проведення в одному місці масових заходів громадськими організаціями і політичними партіями, які мають протилежні ідеологічні погляди, може призвести до масового порушення громадського порядку та можливих сутичок між представниками цих організацій". 

І на цій сентенції в.о. начальника Донецького міського управління ГУМВС України в Донецькій області Сєднєва Ю.В., який діяв поза своїми повноваженнями, що має з'ясувати суд (ст. 2 ч.3.п.1 КАСУ), суд робить висновок про заборону всім відповідачам, в тому числі і ДОО ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка , проводити заходи:

ñ   молебен  на честь XX річниці Незалежності України (ідеологічний захід?!);

ñ   святковий концерт  (ідеологічний захід?!)

Для з’ясування  істини відповідачі звернулись з клопотанням до судової колегії викликати свідками Юрія Сєднєва та начальника управління по зв’язках з громадськістю Донецької міської ради та запросити Статути 5 організацій, які подали свої заявки на один і той же час, на одне і те місце 24 серпня 2011 року. Однак, практично всі клопотання відповідачів не задовольнялись. Тому відповідачі  28 жовтня 2011 року  заявили відвід судді Василенко, текст привожу повністю:

Донецькому апеляційному адміністративному суду
По справі №2а/0570/1464/2011
Ратнікової Євгенії Миколаївни, представника ДОО ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка

Заява про відвід судді Василенко Л.А.

До складу судової колегії, визначеної для розгляду даної справи, входить суддя Василенко Л.А.., кваліфікаційний рівень якої у мене сумнівів не викликає, оскільки за її участю неодноразово розглядались різного роду справи адміністративної юрисдикції на високому аналітичному рівні з глибокими правовими висновками, які належно обґрунтовувались відповідними нормами матеріального і процесуального права, в яких мені доводилось брати участь.

23 червня 2010 року суддя Василенко Л.А. в складі головуючого судді  судової колегії Донецького  апеляційного  адміністративного суду взяла участь у розгляді  апеляційної скарги в справі №2а-1219/10/0570 за позовом  представника третьої особи Бандери Степана – Орєхова Романа Васильовича та інших  про визнання незаконним та скасування Указу Президента України № 46/2011 від 20 січня 2010 року «Про присвоєння С.Бандері звання Герой України».

Апеляційний суд за участі судді Василенко Л.А., всупереч умовам ст. 104 КАС України на звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав в сфері публічно-правових відносин,  апеляційні скарги залишив без задоволення, а  Постанову  Донецького окружного адміністративного суду, якою скасовувався вищеназваний Указ Президента України,  без змін.

Безперечно, ця очевидна істина, на якій має бути побудований будь-який позов особи до адміністративного суду, відома судді Василенко Л.А.

Саме на ній і була побудована Ухвала суду першої інстанції.

         Втім, нехтуючи нею Донецький апеляційний адміністративний суд за участі судді Василенко Л.А.  підтвердив рішення суду першої інстанції, скасувавши акт індивідуальної дії за заявою особи, право якої не було і не могло бути порушено цим актом індивідуальної дії, який  не стосується особи позивача.

         Очевидним є те, що підстави для прийняття цього апеляційного рішення лежать не в правовій, а в політичній площині, що суперечить положенням ст. 126 ч.1 Конституції України, не зважаючи на те, що згідно ст. 126 ч.2 Конституції України вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.

         Вплив цей, безумовно, вчиняється в не публічний спосіб і не кожний суддя, як людина, може знайти в собі моральні сили протистояти цьому впливові.  Припускаємо, що на суддю Василенко Л.А., як і на інших, учасників тієї, «чорної трійки», чинився такий тиск, якому слабка жінка Василенко Л.А. не змогла опиратись, оскільки в заданому рішенні були зацікавлені могутні сили української влади, яка наразі є окупаційною за своєю філософією по відношенню до питання права нації на самовизначення.

         Ми не вправі судити саму суддю Василенко Л.А. Але  вправі керуючись громадянською самосвідомістю, а також правом, наданим  ст. 49 ч.3 п.3 Кас України на підставі закріплених в ст. 27 ч.1 п.4 КАС України «інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді», виходячи з аналогії політичної суті вищеназваної справи і даної, заявити відвід судді Василенко Л.А.

         Ця аналогія полягає в тому, що події,  з якими пов’язане рішення суду першої інстанції, що оскаржується - намір  організацій відзначити в м. Донецьку публічними заходами 24 серпня 2011 року 20-ту річницю Незалежності України, тобто Дня самовизначення української нації,  також суперечить окупаційній філософії нинішньої української влади.

         І саме цим породжений цей абсурдний позов виконавчого комітету Донецької міської ради і не менш абсурдне рішення по справі, що оскаржується, які суперечать одному з фундаментальних Конституційних прав громадян, закріплених в ст. 39 Конституції України і направлені на придушення національної самосвідомості мешканців м. Донецька, яким  його окупаційна за суттю донецька влада воліє надати законної сили і зробити підставою в судовій практиці для продовження подальшого національного гноблення.

За таких «стратегічних» намірів донецької влади у  відповідачів  виникає занепокоєння - чи зможе суддя Василенко Л.А. проявити свій професіоналізм, протистояти тиску на виконання замовного рішення? На жаль, практика свідчить про те, що межа, перейдена один раз, перестає бути межею в подальшому.

         Зважаючи на вищевикладене, діючи в інтересах  товариства «Просвіта», а також в інтересах, і публічного іміджу судді Василенко Л.А., з метою виведення її з-під вірогідного тиску влади, якому вона, можливо, не зможе протистояти, керуючись ст. 49 ч.3 п.3, ст. 27 ч.1 п.4 КАС України заявляємо  відвід судді Василенко Л.А. із складу судової колегії Донецького апеляційного адміністративного суду по розгляду даної справи на підставі обставин, віднесених Законом до «інших»,які є оціночними критеріями відводу.

Олійник Марія Василівна, відповідач від Донецької обласної організації Всеукраїнського товариства  «Просвіта» ім. Тараса Шевченка,
Ратнікова Євгенія Миколаївна, представник відповідача Донецької
обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка.

         Природньо, що і це клопотання було відхилено.

А 31 жовтня 2011 року відбудеться останнє, заключне судове засідання - судові дебати, де Ви зможете послухати  аргументи як позивачів так і відповідачів та сподіваюсь СПРАВЕДЛИВЕ РІШЕННЯ СУДОВОЇ КОЛЕГІЇ.

Нагадаю, що Ворошиловський районний суд м. Донецька(  суддя Бухтіярова ) 20 жовтня 2011р. виніс рішення оштрафувати Марію Олійник за проведення урочистих заходів до Дня незалежності України 24 серпня 2011 року на 340 гривень.

«Ця справа є ганебним свідченням боягузтва влади, яка, як і в радянські часи, сприймає українських патріотів як загрозу своєму існуванню. Втім мене не залякати сфабрикованими справами, які принижують саму владу безглуздістю звинувачень, не залякати і спробами ув’язнення, а святкування річниці Незалежності як надзвичайну ситуацію,  я й далі працюватиму для того, щоб у Донецьку запанував українських дух».

Постанова Бухтіярової теж оскаржена в  судовому порядку.

Відповідач по справі - Марія Олійник 095 335 11 65- голова Донецької обласної організації Конгресу Українських Націоналістів та заступник голови обласної «Просвіти»

30 жовтня 2011 року

Father Oleh Saciuk’s resignation from the Ukrainian Orthodox Church of the USA: "My conscience no longer allows me to serve such a hierarchy"


Dear Brothers and Sisters in Christ,

Glory Be To Jesus Christ !

In her own words, the seven year maximum sentence handed down this week to Julia Tymoshenko returned Ukraine to the Stalinist era of 1937.  The whole world condemns the politically motivated trial of Ukraine’s former Prime Minister.  The time has come for each one of us to decide whether we can continue to be passive bystanders of the repressions carried out in Ukraine by its Moscow controlled government.

The most potent weapon of imperialism for Putin’s Russia is the Russian Orthodox Church, which by military force and in violation of Canon Law subjugated its mother church, the Ukrainian Orthodox Church, and which continues to this day to brutally colonize the Holy Ukrainian Orthodox Church.

During tsarist times, the Russian Orthodox Church helped to subjugate the Ukrainian nation.  The Moscow church employed confession as an instrument of state control and repression.  During the Stalin era, the Moscow church continued to be an integral part of the brutal Bolshevik regime, having on its hands the blood of millions of Ukrainian martyrs.  Today, that same Moscow church continues to be an arm of the Russian Foreign Ministry and helps to preserve vestiges of the Russian empire in Ukraine.

The Holy Ukrainian Orthodox Church at its first Council in 1990 elected His Holiness Mstyslav as the first patriarch of Ukraine.  After his repose in the Lord, Church Councils elected His Holiness Patriarch Volodymyr, and in 1995, His Holiness Patriarch Filaret.

Since its inception, the Ukrainian Orthodox Church of the Kyivan Patriarchate has been a strong pillar in support of independence and democracy in Ukraine.  Patriarch Filaret was an unwavering backer of the Orange Revolution and of the democratic government of President Yushchenko.  During the ignominious Tymoshenko trial, the UOC KP openly and unwaveringly condemned the actions of the government before the entire world.  In contrast, the UOC of the Moscow Patriarchate is a partner in the suppression of the Ukrainian nation and attempts to destroy the Ukrainian Orthodox Church with the help of the treasonous Yanukovych regime.

The time has come for each of us to answer the call to defend the Holy Ukrainian Orthodox Church and freedom and democracy in Ukraine.  Unfortunately, the Ukrainian Orthodox Church of the USA has turned its back on the people of Ukraine.  The Consistory does not recognize our brethren and hierarchs in the Ukrainian Orthodox Church of the Kyivan Patriarchate, but is in communion with bishops of the Russian Orthodox Church who are enemies of Ukraine.  Before their ordinations, priests of the UOC of the USA are required to declare their allegiance to the Ecumenical Patriarch, but not to the Ukrainian Orthodox Church or the Ukrainian nation.  The Ukrainian language has been discarded at church Sobors.  The new church Constitution, adopted in 2010, which one year later has not even been translated into Ukrainian, does not require priests to be fluent in Ukrainian.  By comparison, the Greek Church requires all its priests to be fully fluent in Greek.

Persons are allowed to serve on the Council of the Metropolia who oppose the use of Ukrainian in our church and who openly support abortion rights and other conduct declared abominable in Holy Scripture.  The Consistory accepts and retains and ordains non-Ukrainian priests and proponents of the Moscow Patriarchate, while viewing Ukrainianism as a disqualifying trait.  The Consistory accepts priests who are Moscophiles and who actively divide our Church.

Through its actions, the Consistory foments financial improprieties.  At the last Sobor, delegates were not allowed to question or discuss the admitted embezzlement of hundreds of thousands of dollars which were pledged to the Church.  Recent events at the St. Andrew parish in Los Angeles have made it clear that the Consistory is intentionally splitting the membership in an effort to destroy and liquidate the parish and to appropriate the parish’s assets.  This has become a pattern for the Consistory.  The Consistory disregards church constitutions and bylaws, and attempts to impose the absolute rule of the hierarchy.  Its actions repudiate the Holy Tradition of the Ukrainian Orthodox Church.  The Consistory has trampled lawful decisions of the St. Andrew parish, as it has in other parishes in the past.

In conformance with its bishop’s instructions, the St. Andrew Parish Board determined that the parish pastor was not fulfilling his pastoral duties, and so informed the bishop in a letter, later notifying the bishop that a majority of the Board voted to remove the pastor.  Subsequently, a duly convened Extraordinary Parish Meeting overwhelmingly supported the actions of the Board and voted to reduce the pastor’s compensation package, because of a precipitous decline of the parish’s finances.  The Extraordinary Meeting was also informed that neighbors accused the pastor of slashing the tires of cars parked in front of his residence.  A letter from local police was read which supported the neighbors’ accusations.  The eparchial bishop was fully aware of this before the fact, and specifically approved this discussion at the Extraordinary Meeting.  The Board acted at his urging, with the promise that he would soon thereafter travel to the parish to remove the pastor.

Two days after the Extraordinary Parish Meeting, His Grace hastily flew to Los Angeles, but not to remove the pastor as he had promised.  Instead, he held a meeting with the parish Board at which he rudely condemned the actions of the Board, and of the Extraordinary Parish Meeting, for following his instructions.  He declared that the decisions of the Board and the Extraordinary Parish Meeting were null and void, knowing full well that he did not have the authority to take such actions, and that decisions of the Extraordinary Parish meeting could only be amended or rescinded by another Extraordinary Meeting or by the parish Annual Meeting.  Following in the best of Soviet traditions, he repeated absurd falsehoods given by the pastor to excuse his misdeeds and inflicted painful wounds upon parishioners who had been wronged by an intentional denial of required pastoral care.  His Grace also informed those present that he would punish the parish and withhold donations which had been collected for St. Andrew’s by children in other parishes after the brutal desecration of our sanctuary.  When one remembers that the Board always acted with the knowledge of and at the urging of its bishop, His Grace’s overnight change of mind and more than hysterical assault upon the parishioners, which caused bitterness and outrage and a deep split in the parish, leads one to conclude that the Consistory intends to split and destroy the parish in order to seize the parish assets.

Each Orthodox Church in the Diaspora is under the jurisdiction of its own patriarch.  Regardless of political circumstances, Greeks, Russians, Bulgarians, Serbians, and all others, recognize the patriarchs in their countries of origin.  The Consistory is unique in rejecting the Patriarch of Ukraine and choosing to be part of the Greek Church.  Through its actions, the Consistory aids the enemies of independence in Ukraine and assists in efforts to destroy the Ukrainian Orthodox Church.

The church of the Consistory is no longer the church of patriarch Mstyslav.  The Consistory has turned it into something completely different, rejecting all of the principles upon which our church was founded and dishonoring the memory of our ancestors and of the venerable founders of our Holy Ukrainian Orthodox Church.

During the past few years, I have done everything in my power to preserve the unity of our Church in America, with unwavering faith in the eventual union of our church into one united Autocephalous Church in Ukraine.  I continue to support the unity of our holy Church.  Our Lord Jesus Christ commands us to unite.  However, recent events demand that we no longer be passive observers to the destruction of the Ukrainian people but stand in defense of the Holy Ukrainian Orthodox Church, the God granted Kyivan Patriarchate, and the people of Ukraine.

Through its recent improper actions towards the St. Andrew Parish, its Board, its Board President, and me personally, the Consistory has lifted a veil which has allowed me to see its true face.  My conscience no longer allows me to serve such a hierarchy.

Concurrently with this letter, I am notifying the President of the Consistory and my eparchial bishop of my resignation as a member of the Church Court.  I am asking His Holiness Filaret, Patriarch of Kyiv and of All Ukraine-Rus’ to accept me under His omophorion. 

I pray that the Almighty keep us all in His care and under His protection, and for the Holy Spirit to send His Grace upon us and to allow us all to live in brotherly love and to dedicate ourselves to serve the one Holy Ukrainian Orthodox Church and the long suffering people of Ukraine.  The Lord commands us to love all our neighbors and to be faithful to our beloved and God blessed America, but also to honor our ancestors and to be faithful to and serve our ancestral motherland and its people.

My heart remains with and I pray for each and every parishioner of the St. Andrew Parish.  I pray that the St. Andrew Parish stand firm in the face of adversity and that the parish emerge from its current troubles with new vigor and life.  May our Lord, Jesus Christ, through the intercessions of His Most Pure Mother, of our Holy and God Bearing Fathers and of all the saints have mercy on us all.

With deep and abiding love, in Christ,

Deacon Oleh Saciuk 
Lomita, CA, USA

O. Сацюк резигнує з Українсьoї Православної Церкви США : "Совість не позволяє мені далі підлягати такій ієрархії"


Дорогі Брати і Сестри в Христі !

Cлава Ісусу Христу !

Сім літній вирок над Юлією Тимошенко, в Її словах, навернув Україну до сталінських часів 1937 року.  Цілий світ засуджує вчинки режиму Януковича.  Прийшов час і кожному з нас рішити чи ми можемо далі пасивно сприймати репресію лакеїв Москви – україножерів які себе називають урядом України.

Головний засіб яким імперія Путіна придушує український народ є російська православна церква московького патріярхату, церква яка насильно і проти всіх канонів загарбила свою матірну церкву, Українську Православну Церкву, і яка ще сьогодні брутально колонізує Святу Церкву України.

В часи російької імперї російська православна церква помагала придушувати український народ.  Московька церква вживала сповідь як засіб репресії.  Підчас сталінського терору і Голодомору московська церква далі була нероздільною частиною НКВД-івського апарату, і вона має на своїх руках кров мільйонів мучеників української землі.  Сьогодні та сама церква московського патріярхату продовжує діяти як міністерство Москви і помагає Москві нахабно затримувати російську імперію в Україні.

Свята Українська Православна Церква в 1990 на першому Соборі УАПЦ вибрала Святійшого Мстислава, Патріярха Києва і України.  Після Його відходу у вічність Собори Церкви вибрали Святійшого Патріярха Волдимира, а в 1995 Святійшого Патріярха Філарета.

Від свого заснування Українська Православна Церква Київського Патріярхату стоїть в обороні незалежної і демократичної України.  Святійший Патріярх Філарет недвозначно підтримав Помаранчеву Революцію і демократичний уряд Президента Ющенка.  Підчас ганебного процесу проти Юлії Тимошенко УПЦ КП відкрито виступала в Її обороні перед цілим світом.  Натомість, янечарська українська православна церква московького патріярхату активно помагає придушувати український народ і намагається знищити Святу  Українську Церкву з допомогою запроданого режиму Януковича.

Настав час кожному з нас дотриматися святої відповідальності встати в обороні свободи і демократії в Україні і бути вірному Святій Українській Церкві.  На привеликий жаль Українська Православна Церква в США цього обов’язку не пригадує.  Консисторія не визнає ієрархію УПЦ КП, а є в співпричасті з злочинними єпископами російської церкви.  Перед висвяченням священики УПЦ США присягають на письмі бути вірними Вселенському Патріярхові, а не Українській Церкві або народові.  Українська мова взагалі забута на Соборах.  Новий Статут затверджений Собором в 2010, який до тепер не був перекладений на українську мову, більше не вимагає щоб священики володіли українською мовою, не зважаючи на факт що Статут Грецької Церкви, якій наша Церква підлягає, вимагає абсолютного володіння грецькою мовою від всіх своїх священиків.

До Ради Митрополії допускається осіб які відкрито є проти української мови і осіб які відкрито виступають в обороні абортів та іншої поведінки забороненої Святим Письмом.  Консисторія приймає і затримує, і висвячує, не українських священиків і прихильників Москви а відкидає свідомих українців.  Українство в нашій церкві є дискваліфікуючою власністю.  Консисторія приймає і затримує священиків москофілів які активно розколюють нашу Церкву.

Своїми діями Консисторія приховує зловживання фондів, і на останньому Соборі не позволила дискусії над всім знаним розкрадженням сотків тисяч доларів.  Останні події в парафії Св. Андрія в Лос Анджелес без сумніву доказують що Консисторія плановно старається розбити нашу парафію щоб могти її зліквідувати і собі присвоїти все парафіяльне майно.  З цим наміром Консисторія заперечує Традицію соборноправності та ламаючи всі церковні статути авторитарно відкидає рішення парафіяльної Управи і Загальних Зборів парафї.    

Згідно з вказівками свого єпископа, Управа вислала до Нього листа в якому повідомила що настоятель не виконує своїх священичих обов’язків, і пізніше повідомила владику що більшість Управи просить звільнення настоятеля.  Після цього, Надзвичайні Загальні Збори підтримали рішення Управи, і рішили скоротити платню настоятеля через занепад фінансового стану парафії.  Загальні Збори також були поінформовані що сусіди парафії  скаржуться що настоятель впродовж двох років пошкоджує авта які стоять перед його хатою.  Владика заздалегідь про це знав, удобрив цю дискусію на Загальних Зборах, і просив щоб Управа зробила все що зробила, обіцявши що Він після цього приїде і звільнить настоятеля.

Два дні після цих Загальних Зборів владика прилетів до парафії, але не щоб зняти настоятеля, а щоб в зневажуючий спосіб на зустрічі з Управою категорично засудити рішення і Управи і Загальних Зборів, дії які були зроблені на Його власне замовлення, і щоб заявити що він всі ці рішення відкидає, знаючи що він не має ніякого права це зробити згідно з церковними статутами.  Підчас цього агресивного нападу на присутніх єпископ повторював абсурдні брехливі оправдання настоятеля, завдаючи глибокі рани парафіянам які були настоятилем покривджені.  Владика підчас цього агресивного нападу на вірних парафї також заявив що він, каравши парафію за виконання його інструкцій, не передасть парафії фонди зібрані дітьми інших парафій після нечистого нападу на наш храм.  Знаючи що всі рішення і Управи і Загальних Зборів були зроблені згідно з Його вказівками і дорученнями, цей несподіваний виступ, який спричинив глибоке обурення і розкол в парафї, доводить до висновку що Консисторія дійсно має намір розбити і замкнути парафію Св. Андрія і собі присвоїти парафіяльне майно.

Кожна Православна церква в діяспорі підлягає свому власному патріярхові.  Зі всіх церков, тільки УПЦ США не визнає своєї помісної Церкви в Україні.  Попри всі обставини, Греки, Росіяни, Булгари, Ромуни і всі інші православні народи, визнають і є під юриздикцією своїх патріярхів.  Тільки Консисторія не визнає свого патріярха, воліючи бути в грецькій церкві, і таким чином помагаючи ворогам помісної Української Православної Церкви.

Церква Консисторії вже не  є церквою яку очолював Патріярх Мстислав.  Консисторія перетворила Її в щось зовсім інакше, відкинувши всі засади на яких наша церква будувалася, і своїми вчинками зневажаючи пам’ять наших предків і повік незабутніх фундаторів.

За останні роки я робив все в своїй силі щоб затримати єдність нашої церкви в США, з непохитною вірою у майбутнє поєднання нашої церкви з святою помісною церквою в Україні.  Я далі підтримую єдність церкви.  Це вимагає від нас сам Господь наш Ісус Христос.  Проте, останні події в Україні вимагають від кожного з нас вже не бути посторонними глядачами а встати в обороні Святої Української Церкви і єдиного Богом даного Київського Патріярхату і Народу України.

Не правельна поведінка Консисторії що до парафії Св. Андрія, парафіяьної Управи, Голови Управи, Загальних Зборів, і що до мене особисто відкрила мені вигляд  справжнього лиця Консисторії.

Тому, совість не позволяє мені далі підлягати такій ієрархії.  Разом з цим листом я висилаю повідомлення Голові Консисторії і свому преосвященному єпископові що я резигную з  Церковного Суду.  Я попросив бути приннятий під омофор Святійшого Філарета, Патріярха Київського і Всієї України-Русі.

Молюся Всевишньому щоб зберігав нас всіх під Своєю опікою, і щоб під Проведінням Святого Духа позволив нам всім у братерстві і любові не відкладати нашого святого обов’язку віддатися службі Святій Українсьій Православній Церкві і Богом береженому страждальному українському народові.  Господь каже нам любити всіх ближніх і служити країні де ми живемо, але також бути вірними і служити нашому материнському народові.

На завжди затримую пошану і любов до кожного парафіянина і прихильника парафії Св. Андрія.  Молюся щоб парафія встоялася проти всіх нападів і щоб відродилася в силі і благодаті Святого Духа.  Молюся Господеві щоб молитвами Пречистої Своєї Матері, всіх святих української землі, і всіх святих помилував нас і сподобив нас у любові з’єднатися на користь багато страждального українського народу і на славу Божу.

З глибокою любов’ю, в Христі,

Диякон Олег Сацюк
Ломіта, Каліфорнія, США

Патріарх Святослав (Шевчук) відвідав США - ВІДЕО TOP


Відео [ тут ].

В дні святкування 50 річчя української єпархії Святого Миколая в Чикаго зі своїм першим архіпастерським візитом до США прибув Блаженнійший Патріарх Святослав (Шевчук), Глава Української Греко-Католицької Церкви.

Щоб побачити Патріарха українці прибули з багатьох штатів Америки, з Канади і навіть з Аргентини.

Під час зустрічі з молоддю Патріарх зняв з грудей панагію (патріаршу відзнаку) і дав її в руки дітям, які були у захваті.

Who wrote the book? Ukrainian president accused of plagiarism in new publication TOP

Янукович, він же Вітька з Пивновки, він же "Хам", він же проффесор, він же пидорас, після виходу в світ свого останнього бестселера взяв літературний псевдонім


Naughty Halia -- A page-and-a-half-long discussion of party affiliations in Ukrainian politics is uncomfortably similar to a political science college paper posted on the Russian essay-sharing website Referat.ru in 2007. The student (author’s) name was Галя (Halya). The paper, for which she received an ‘A’ grade, was entitled “Centrism as an element of political power in Russia based on the example of the "United Russia" party.



Maria Danilova, The Associated Press

imageIn this Thursday, Oct. 20, 2011 photo the cover of Opportunity Ukraine, a new book written by Ukrainian President Viktor Yanukovych, is seen in Kyiv, Ukraine. Opponents accuse Yanukovych of plagiarism, and an influential writers' union in Austria, where the book was published, refused to support its presentation at the Frankfurt Book Fair this month. (AP Photo/Sergei Chuzavkov)

Kyiv, Ukraine - In his new book, Ukrainian President Viktor Yanukovych shares his dreams about the future of his country. But are they his?

Some parts of "Opportunity Ukraine" bear a striking resemblance to magazine articles, a lawmaker's speech and even a college term paper. Opponents accuse Yanukovych of plagiarism, and an influential writers' union in Austria, where the book was published, refused to support its presentation at the Frankfurt Book Fair this month.

Yanukovych's office first denied the accusations of plagiarism, calling them a "provocation" against the president sponsored by his critics. But then the translator of the book into English took the blame upon himself, saying he had inadvertently deleted most of the footnotes from the book and apologized to the president.

The book scandal is a further embarrassment to the often crude and ill-mannered Yanukovych, who is famous for gaffes and blunders such as making spelling mistakes, confusing genocide with genetic pool, and mixing up the Balkan states of Kosovo and Montenegro.

It also undermines his efforts to portray himself as a Western-minded leader as he seeks European Union membership for Ukraine.

"A book by a president is the height of his career, his life's path," said Serhiy Leshchenko, a reporter with the online newspaper Ukrayinska Pravda, who broke the story. "This could have been Yanukovych's literary embodiment, but it turned out to be banal plagiarism. They grabbed pieces from various sources."

The scandal also comes at a time when the United States and the EU are condemning authorities in Ukraine for the prosecution and imprisonment of a longtime Yanukovych foe — former Prime Minister Yulia Tymoshenko.

Leshchenko said he became suspicious when the book compared reforms in Ukraine not to those in other ex-Communist East European nations, but to reforms in a country as distant and unlike Ukraine as Singapore. After some research, Leshchenko traced those descriptions to a March article by the Ukrainian weekly magazine Korrespondent.

The Korrespondent story and the passage on reforms on Singapore in Yanukovych's book are indeed nearly word-for-word the same.

"Whatever excuses the presidential administration is making, the fact of plagiarism is obvious," Vitaly Sych, the magazine's chief editor, wrote in his blog.

Furthermore, a page-and-a-half-long discussion of party affiliations in Ukrainian politics is uncomfortably similar to a political science college paper posted on the Russian essay-sharing website Referat.ru in 2007. A reflection on land reform appears to borrow from a speech by Communist Party leader Petro Symonenko. Recollections of the Orange Revolution rely on a 2004 piece in a weekly called 2000. A discussion of separatism mimics a passage in an article published by Vasily Volga, a former senior financial official, now under arrest.

Seeking support in writing a book is common practice in the West, where many politicians rely on collaborators to help with the research or assist in much or all of the writing. But Leshchenko suspects that Yanukovych simply hired a team of poorly skilled writers who copied and pasted much of the book from various sources without giving attribution.

Austria's Mandelbaum Verlag printed 50,000 copies of "Opportunity Ukraine" in the run-up to the 20th anniversary of Ukraine's independence on Aug. 24. The English-language book appears to have been aimed at attracting foreign investment.

Mandelbaum Verlag publisher Michael Baiculescu declined to comment on the allegations to The Associated Press. But he told the German weekly Die Zeit that there were indeed problems with the book.

"The translator told us that some parts, while not plagiarism, are not always properly sourced, since the footnotes are left out," Baiculescu was quoted as saying.

The Syndicate of Austrian Authors condemned the book because of those accusations and because the publisher refused to provide full information on the book and how it was published. The 3,500-member group also refused to support the book because that would be tacit backing of Yanukovych's undemocratic policies, it said in a statement.

Yanukovych's office declined to discuss the matter with the AP, but previous comments on the book have been contradictory.

Yanukovych adviser Hanna Herman dismissed the allegations of plagiarism as a "shameless" and immoral campaign to discredit the president. She also told the UNIAN news agency that Yanukovych did not copy anyone else's statements, but that it was the other way around; others must have used thoughts from his earlier books. Yanukovych has authored some five books and publications, which include his interviews, speeches and reflections on Ukraine's reforms and its future, according to his office.

"I can only congratulate the president on this book," Herman was quoted as saying.

But then the translator of the book, Kostyantyn Vasylkevych, acknowledged that he deleted most of the footnotes, including the one for the Korrespondent article, in an attempt to make the book more readable. In an article on a government-linked news website, Vasylkevych issued his "deepest" apologies to Yanukovych and those journalists who were "disoriented by this mistake," but he lamented that it was being used in a "continuing, cynical anti-presidential campaign."

Vasylkevych, however, disputed most of the other similarities between the book and other publications, saying Yanukovych was simply stating information that was common knowledge.

But many Ukrainians remained unconvinced.

"European politicians have lost their posts over such actions," said Valeriy Chalyi, a senior analyst with the Razumkov Center in Kyiv. He referred to Germany's defence minister, Karl-Theodor zu Guttenberg, who was forced to resign in March after it emerged that he copied large parts of his doctoral thesis without attribution.

"This is clear plagiarism ... and of course this isn't European style."

Associated Press writers George Jahn in Vienna and Kirsten Grieshaber in Berlin contributed to this report.

Ukrainians don’t support this school TOP

North Port Sun
Oct. 28, 2011


 This letter is in response to the article titled, “School Board scrutinizes applicants” on Oct. 23.

 I enthusiastically support the charter school program and believe that, in most cases, it has served to improve the quality of education and educational choices in Sarasota County. I also believe in the diversity of curricula taught in the various charter schools and that all children benefit from a wide-range of program choices.

 As president of the Ukrainian American Club of Southwest Florida, I cannot, however, support the Global Outreach School of Sarasota, a charter school, under the direction of Sergey Soroka. To understand my objections, it must be understood that the Ukrainian language and culture is as distinct and different from the Russian language and culture as Spanish to French. It must also be understood that throughout history, Ukraine has been the constant target of foreign invasion, occupation and oppression. The majority of these offenses have been perpetrated by Imperial Russia followed by the Soviet Union. For centuries the Russian language and culture has not only been forcibly thrust upon the Ukrainian people, but was coupled with a policy of ethnic cleansing of Ukrainians, our language, our history, and our culture by the Russian oppressors, both Imperial and Soviet.

 Mr. Soroka stated that the goal of the school is to teach Russian to children at an early age as well as emphasizing Russian culture, and that Mr. Soroka wishes to base his school in North Port due to the large Ukrainian community here. That statement is insensitive, offensive, and serves as a grim reminder of the aforementioned attempts to eradicate Ukraine and its people. Although Mr. Soroka is free to pursue his ambitions, public funding cannot be allowed to fund such reprehensible programs.

Daria Tomashosky
North Port, FL, USA


ADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief

Oxana Bukanova
-- editor

Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent

Галуна Мокрушина
-- переклад
Halyna Mokrushyna
-- translation

Діана Мережко
-- кореспондент (Здоров'я)
Diana Merezhko
-- correspondent (Health)

Zenon Chytra
-- story layout

John Heron
-- webmaster www.eposhta.com

Ihor Prociuk
-- story layout and design

We hope you found ePOSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.


Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:

Subscribe to the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Is one of your friends forwarding ePOSHTA to you? Why not subscribe directly! Just enter your e-mail in the box below and click on Subscribe Now!.

Unsubscribe from the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Send an email to:
YahooGroups (which managers our subscriptions) will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to unsubscribe.

Subscription Issues:
Having difficulty subscribing (or unsubscribing)? Or maybe you want us to add your friends to our newsmagazine? Contact:
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements.

If you maintain a website of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site in our ePOSHTA newsmagazine.

Myroslava Oleksiuk myroslava@rogers.com

Zenon Chytra
John Heron
Ihor Prociuk