If you are having trouble reading ePOSHTA, click here.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть тут.

FLASH for ONTARIANS:

Before you vote on October 6
check responses by parties and candidates below to
UCC – Ontario Provincial Council Pre- Election Questionnaire.

image
Як би ви знали паничі
http://www.youtube.com/watch?v=uzx-3fJ9E9k

October 4 жовтня 2011
Vol.12 No. 22
People&Culture&Politics&Business

Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
subscription@eposhta.com
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:
  Редакційна Сторінка
  Focus
  Фокус
  Viewpoint
  Незалежний Погляд
  Call to Action
  Заклик до дії
  Events
Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings
  Programs & Conferences
  Програми і Конференції
  Current Affairs - ONTARIO ELECTION
  Current Affairs
  Сучасні Пoдії
  Культура
  Ukraine & the World
  Україна і Світ
  Історія
  Society
  Суспільство
  А король таки голий!
  Ukrainians in the News
  Українці в новинах

Міжнародна ізоляція України грозить Януковичеві усуненням від влади TOP

В українських ЗМІ  без належної на те уваги промайнула згадка про серію домовленостей між потужним магнатом донецького розливу Рінатом Ахметовим і лідером «Фронту змін» Арсенієм Яценюком.  Вміщені повідомлення й стаття Мустафи Найєма на цю тему (подаються нижче) акцентували увагу виключно на усуненні лідера БЮТ Ю. Тимошенко з великої політики. Передовсім через її ув`язнення, а відтак можливе переформатування, а то й розпорошеність БЮТу. І тоді, на думку авторів, на опозиційному полі  головним гравцем стане А. Яценюк.

imageОсь як, зокрема, «Українська правда» прокоментувала ці зустрічі: «Протягом минулого літа Ахметов і  Яценюк провели кілька зустрічей про співпрацю в рамках майбутньої парламентської кампанії. Факт цих зустрічей підтвердили відразу три джерела, які стверджують, що ініціатором переговорів виступав бізнесмен. За інформацією редакції, остання зустріч Ріната Ахметова з Арсенієм Яценюком відбулася вже після арешту Тимошенко – у середині серпня. Її організатором виступив Давид Жванія, якого пов'язують давні партнерські відносини з нинішнім керівником виборчого штабу "Фронту змін" - Миколою Мартиненком».

Промовистим є той факт, що мільярдер Рінат Ахметов (за останній рік його статки зросли з 5,2 млрд. до 16 млрд. дол.) уже нині шукає в кого б вкласти свої брудні гроші, думаючи про майбутні парламентські вибори-2012. Мета Ахметова: отримати певну кількість місць у новому парламенті для осіб із його оточення. І не тільки отримати, але й ними успішно лобіювати свої олігархічні інтереси.

Слід зазначити, що досі цей багатій розкладав яйця у перевиборчі кошики майже всіх політичних сил. Про всяк випадок. Однак незмінним залишалося проходження наближених до нього осіб у ВР через список ПРУ (Партії реґіонів України). Однак не в 2012 році. Чому? Бо ситуація навколо ПРУ кардинально погіршилася.

Передовсім перемовини найбагатшого олігарха з А. Яценюком вказують на те, що перший щораз більше дистансіонується від так званого Президента України В. Януковича. Вірогідно, Р. Ахметов є першим олігархічним щуром, який утікає з приреченого на затоплення корабля під назвою «Партія регіонів» .

Можна припускати, що Р. Ахметов найкритичніше з усіх олігархів оцінює ситуацію у правлячій партії: катастрофічне падіння довіри українського виборця до найвищої посадової особи України В. Януковича, тим паче - на фоні не менше катастрофічного зниження рейтинґу ПРУ. Саме поодинокі й більш-менш масові протести проти влади на Донеччині, історичній батьківщині В. Януковича та контрольваної ним партії, вказують на похмурі перспективи ПРУ. Мабуть, Ахметов розуміє, що  рано чи пізно все може трагічно закінчитися для існуючого режиму донецької бандократії.

Варто наголосити на тому, що ринки збуту імперії цього олігарха здебільшого знаходиться в Західній Європі, а тому він найбільше зацікавлений не тільки в добросусідських відносинах із країнами Заходу, але й у євроінтеґрації України. Саме цим можна пояснити те, чому цей типово донецький олігарх (за кривавим способом нагромадження своїх статків) виявився найбільше прозахідним із усієї обойми донецьких паханів.

Утім, міжнародна ізоляція України, яка гряде вслід за оголошенням судового вироку Ю. Тимошенко, найдужче вдарить саме по його промисловій імперії. І це не може його не турбувати.

Ніби ставленик донецької мафії В. Янукович убезпечив своє життя, збільшуючи власну охорону до неймовірних розмірів, оснащуючи її надпотужною й надсучасною технікою. Окрім того, про його безпеку дбають також понад 20 тисяч есбеушників. Однак  він безсилий перед «випадковими» самогубствами на кшталт Г. Кирпи чи Ю. Кравченка або, наприклад, перед «нещасним випадком» на полюванні, як це сталося з покійним Є. Кушнарьовим.  Бо все, що не під силу опозиції чи пересічному громадянинові, доступне всесильному на бабло олігархатові.

Принагідно хочеться згадати один цікавий епізод із відносин між В. Януковичем і Р. Ахметовим. Якось так званий Президент України зібрав олігархів, щоб вони роздобрилися на певні проекти. Усі олігархи погодилися, проти був лише Р. Ахметов. Тут В. Янукович нагадав йому про ув`язненого в Росії за норовливість Д. Ходорковського.  Відповідь Р. Ахметова була: «А ти не забувай про долю президента Кеннеді».

Однак покладати надії на побудову олгархами в Україні правової держави не слід.  Бо олігархи України – інтернаціональне перекотиполе, без жодної прив`язаності до України, часто вороже наставлені до українства. Бо олігархи України – паразитичного походження. Бо олігархи України – кримінально-мафіозного походження.

За двадцять років існування України як держави кримінально-клановий олігархат виключно працював на власне збагачення, всілякими способами уникаючи сплати податків у державну скарбницю. Водночас поповнював офшорні зони вивезеними з України мільярдами, вкраденими в обездоленого люду. Кримінально-клановий олігархат не модернізував жодного з українських промислових комплексів, виконуючи суто колонізаторську функцію. Кримінально-клановий олігархат вивозив і далі вивозить український капітал за границю, скуповуючи по багатьох країнах світу промислові об`єкти, нерухомість тощо. 

І найголовніше: кримінально-клановий олігархат остаточно перебирає в Україні владу. При теперішньому розкладові політичних сил наступний президент України може бути не тільки безпосереднім ставлеником олігархату, але й повністю йому підконтрольним. Отже без знищення всесильності олігархічних кланів, встановлення над ними контролю з боку держави Україна як правова держава не відбудеться.

Однак про перспективи головного пахана. Спроби Ахметова встановити контроль над Яценюком є свідченням того, що час Віктора Януковича добігає до свого логічного завершення. Не розуміє цього тільки знахабнілий від владної вседозволеності головний донецький пахан*, тобто так званий Президент України.

Редакція еПОШТИ

У кримінальній лексиці:
*Пахан – почесний злодій старшого віку або ватажок злочинного угрупування.

Вибір проводу: боротися за Україну чи знищити себе

TOP

V Всесвітній форум українців, який 19-21 серпня ц.р. відбувся в Києві, привідкрив існуючі проблеми світового українства. Передовсім ті, які виникли внаслідок захоплення влади в Україні бандформуванням під політичною вивіскою «Партія реґіонів». До речі, слово «захоплення» відображає стиль і методи ведення виборчої кампанії кримінально- мафіозним кланом донецьких під час президентських виборів-2010, місцевих виборів-2011.

Передовсім варто відзначити відсутність дієвого проводу діаспори, який мав би національну стратегію, а не плив слідом за каламутною течією донецького олігархату. Виглядає, що до згаданого Форуму діаспорний провід остаточно визначився,що не бойкотуватиме донецький паханат, а братиме участь у спектаклі «Схвалення Януковича та іже з ним».

Конкретніше про це. Нібито в Резолюції правової секції V Всесвітнього Форуму українців лунав грізний осуд знищенню Януковичем і Ко демократичних свобод  в Україні.  Однак члени цієї секції у своїй Резолюції обмежилися виключно пропозиціями: удосконалити  «текст Конституції», припинити політику деукраїнізації, забезпечити прозоре правосуддя та права людини, зупинити переслідування політичних опонентів й учасників протестних акцій, впровадити механізм захисту українських селян від захоплення їхніх земель, законодавчо закріпити статус закордонного українця та трудового імміґранта і т.д. І ще: створити Державний Комітет у справах закордонного українства (Останній мав би фінансуватися з  державного бюджету України та здійснювати державну політику України щодо закордонних українців!).

Одним словом, члени правничої секції наївно пропонували бандитській владі не тільки відмовитися від своєї злочинної політики, але й усе повернути в попереднє русло.

 Сам же Президент СКУ Евген Чолій виступив на Форумі з начебто войовничою промовою, в якій закликав нинішню владу «прислухатись до голосу світового співтовариства». Він також перечисляв  кардинальні помилки цієї влади: укладення Харківських угод, переслідування політичних опонентів («Влада називає це боротьбою з корупцією, а світ, у тому числі й СКУ, називає боротьбою з політичною опозицією чи, ще гірше, боротьбою з демократією...»),  відсутність незалежного правосуддя, заперечення Голодомору як геноциду, прийняття закону про застосування червоного прапора, використання СБУ для залякування українських патріотів, тиск на ЗМІ та введення цензури, порушення засад демократії під час останніх виборів, наступ на національну самобутність українців та ін.

Пан Е. Чолій, зокрема, закликав «владні та судові структури України... припинити повернення України до авторитарної системи управління та до радянського минулого і звільнити з-під арешту політичних опонентів, екс-прем’єр-міністра Юлію Тимошенко та екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, а також звільнити з посади міністра освіти Дмитра Табачника».

І раділо б серце, слухаючи Президента СКУ, такого полум`яного  українського патріота, коли б не одне «але»... А саме: після суперпатріотичного виступу п. Чолій завітав з чолобитною до уособлення найбільшого зла в Україні, так званого президента В. Януковича.

Слід констатувати, що цим візитом усі повчання п. Чолія щодо нагальної потреби України в дотриманні прав людини, недопущенні політично вмотивованих арештів, тиску на опозицію та багато чого іншого було зведено майже нанівець. А тим паче його виступ несерйозно сприймався на тлі задекларованої ним співпраці СКУ з бандитською владою. А саме: «Президент СКУ прокоментував розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення концепції Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2015р.» та рекомендував створити дорадчу комісію щодо виконання цієї програми, яка б включала представників СКУ» (З офіційного повідомлення СКУ).

Виглядає, що провідники діаспори вже дозріли до того, самоусунутися від боротьби за завтрашню, демократичну Україну. Бо, як кажуть, хто платить, той замовляє музику. У даному випадку Янукович замовлятиме улюблену ним та його кримінальною братвою «Мурку», звісно, на «общєпанятном язике»... А ось що взамін отримає діаспорний провід ми ще не знаємо. Можна припускати, що про боротьбу діаспорного проводу за незалежну від кримінального олігархату Україну варто надовго забути у краю й у діаспорі.

Окрім того, Форум виявив неоднорідність, а ще більше - незорганізованість його учасників. Одні кричали «Ганьба!» головареві донецьких мафіозників В. Януковичеві, інші – похапцем користали з його «вельможного» жесту у справі оплати учасникам Форуму поїздки в Україну. Та що й казати... Подейкують, що навіть одна з працівниць канцелярії СКУ завдячує своїй участі в Форумі «щедрості» головаря донецьких паханів В. Януковича. Дожилася діаспора!

Були й такі учасники, що грозилися демонстративно вийти із зали, якщо на Форум завітає В. Янукович. Однак, коли на Форумі виступив одіозний міністр закордонних справ К. Грищенко, більшість присутніх спокійно сприймала його огульну брехню, що лунала з його уст у дусі аля-Ґеббельс.

Однак про зиґзаґи політики діаспорного проводу. Чи не для того, щоб самочинно приймати рішення щодо співпраці з кримінально-олігархічним  режимом Януковича Президент СКУ Е. Чолій заздалегідь усунув з СКУ непокірних, а відтак став іґнорувати думки членів екзекутиви СКУ?!

Не відставав на Форумі від СКУ й провід КУК. Про «співпрацю» з режимом Януковича на різних рівнях захоплено говорив один з очільників КУК Сергій Касянчук: «на державному (з бандитською владою, що нищить все українське, зачищає паростки демократії в Україні – заувага Редакції), регіональному, локальному, між державними інституціями та недержавними, між великими та зовсім малими організаціями, між конкретними людьми». Однак слід звернути увагу на один тривожний факт: у доповіді цього провідника КУК жодним чином не згадувалася співпраця з опозиційними силами України! Цікаво, що насправді творилося поза кулісами Форуму. Можна лише припускати, як наш провід прогинався перед донецькою бандократією!

Утім, про наміри В. Януковича та його донецьких братків щодо діаспори можна почерпнути зі статті апологета ПРУ, автора низки брудних політичних пасквілей Костя Бондаренка «Рецепт для влади – що робити з діаспорою» (подається нижче). Перша його порада: відмовитися від підтримки марґінальних організацій (читати - знищити їх), а це – СКУ, УККА, КУК і т.д. Порада друга: усунути від проводу діаспори стару імміґрацію, замінивши її на очільників новосформованих структур із новоприбулих (не без впливу й коштів кримінально-олігархічної влади), які будуть цілковито підтримувати навіть найгірший авторитарний режим України.

Ось які «привабливі» перспективи вимальовуються перед українською діаспорою з великодушної подачі донецького-олігархічного клану. Купувати всіх і все вони майстерно навчилися. Перший крок у цьому напрямку вже зроблено: покриття коштів певній частині учасників Форуму. Наступний крок: діаспорні тушки й створені під потреби донецького олігархату нові організації в діаспорі. І тоді всі ми станемо свідками захоплюючих похорон СКУ, КУК,УККА тощо.

Редакція еПОШТИ

 Рецепт для влади – що робити з українською діаспорою

17.08.2011 Кость Бондаренко, ДУМКА

Для ефективної роботи з діаспорою Україні варто впровадити посаду спеціального уповноваженого (урядового чи президентського) і відмовитися від підтримки застарілих маргінальних організацій, які, крім гучної – колись – назви, нічого більше не мають.

За 20 років незалежності Українська держава не спромоглася вибудувати ефективної моделі співпраці зі своєю діаспорою. Зроблено лише формальні речі: є посвідчення закордонного українця, але бракує ефективних системних кроків. Діаспора не допомагає розв’язувати проблеми держави, а держава не бачить проблем діаспори.

Українська діаспора представлена багатьма організаціями. І найстарші з них намагаються монополізувати свій вплив, мовляв, вони єдині вповноважені представляти закордонну громаду українців. Хоча насправді це давно не відповідає дійсності.

Для прикладу, візьмемо незмінного президента Світового конгресу Українців (СКУ) і Українського конгресового комітету Америки Аскольда Лозинського. З 60-х років ця організація ставила собі за мету боротьбу за незалежність України. І робила це не без допомоги уряду США. Після проголошення незалежності ось уже 20 років вони не можуть знайти собі гідного місця. Тому, з висоти прожитих за кордоном років, вважають за можливе вчити керівників Української держави демократії, давати поради, впливати на політичні процеси в Україні й вимагати підтримки з державного бюджету. Це замість того, щоб допомагати українській владі відстоювати національні інтереси держави у США.

Я не можу собі уявити, щоб представники СКУ пікетували Білий дім з вимогою скасувати візовий режим з Україною, полегшити торгівлю чи надати підтримку валютному курсу гривні. Це – не їх інтереси, етнічних українців, але громадян США. Це – інтереси громадян України, незалежно від національного походження.

І навряд чи інтереси громадян України обстоюватимуть ті, хто отримує фінансування Держдепартаменту США. Хто платить – той і замовляє музику.

За 20 років незалежності, наскільки мені відомо, у керівництві СКУ не з`явилося жодного нового обличчя. Ротація відбувається між одними й тими самими людьми: це Аскольд Лозинський, Михайло Савків, Тамара Галло (Олексів), Лариса Кий. Цікава деталь – Лозинський, який критикує родинні зв’язки в Україні, залучив до роботи в СКУ свою дружину, сестру й племінника.

Які інтереси «старої діаспори»? Крім впливу на політику в Україні, вони завжди охоче заходять до кабінетів високих начальників США разом з членами офіційних делегацій України. Це підвищує їхній статус у Америці. Ніколи не розумів, навіщо наші дипломати включають їх до списків. Представники «старої діаспори» не пов’язують своє майбутнє і майбутнє своїх дітей з Україною. Їхнє майбутнє визначає успішність політики США, а не України.

Тим, хто хоче вчити Україну, як правильно жити, варто передусім отримати український паспорт. А краще – українську прописку. Як це зробив Роман Зварич.

Чим тоді має насправді займатися діаспора?

Чи не найкращий приклад – діаспора Ізраїлю. Євреї, які живуть у США, ніколи не дозволять Держдепартаменту зробити недружні для Ізраїлю кроки на Близькому Сході. Вони вважають своїм обов’язком покращувати імідж своєї історичної батьківщини у США, незважаючи на те, який паспорт носять у кишені.

Що Українська держава має зробити, щоб мати принаймні схожі успіхи й ефективно співпрацювати зі своєю діаспорою?

Варто припинити підтримку «старої діаспори», на яку спиралася зовнішня політика України перших років незалежності, і за інерції – останні 20 років.

За цей час чимало змінилося на мапі світового українства. Постали нові численні й потужні діаспори в Росії, Польщі, Ізраїлі, Італії, Іспанії, Португалії і навіть у США. За кілька років вони завершать оформлення й матимуть юридичні структури, покликані захищати їхні інтереси.

І тоді, можливо, ми побачимо пікети нашої діаспори під будинком уряду ЄС «Берлемон» у Брюсселі з вимогами врахувати європейські національні інтереси України – скажімо впровадити безвізовий режим, зону вільної торгівлі чи вільний рух робочої сили.

Щоб так сталося, українська влада має не проґавити процес формування цих діаспор і активно їх підтримати. Інструментом може стати інститут урядового або президентського вповноваженого зі зв’язків з діаспорою. Можливо, це не найважливіша реформа з тих, які намагається впровадити влада. Хоча реформування політики влади до української діаспори в умовах глобалізації може стати простим та ефективним кроком, який надасть суттєву підтримку дипломатичним зусиллям з відстоювання національних інтересів України.

Кость Бондаренко, директор Інституту української політики

Liberal Leader Bob Rae invites former Ukrainian Prime Minister Yulia Tymoshenko to Ottawa in support of Ukraine's democratic opposition

TOP

image

September 21, 2011

Liberal Leader Bob Rae invites former Ukrainian Prime Minister Yulia Tymoshenko to Ottawa in support of Ukraine's democratic opposition

OTTAWA - Disturbed by recent events in Ukraine, and in an effort to bolster that country’s democratic forces, on September 15th, Liberal Leader Bob Rae invited former Ukrainian Prime Minister Yulia Tymoshenko to Ottawa to meet with Canadian parliamentarians and to attend the 41st session of Parliament.

"I am very concerned by the allegations and actions against Ms. Tymoshenko and by the lack of due process in this case," said Rae. "Canada has a long history of promoting the institution of democracy around the world, and our government must continue to support the evolution and maintenance of democracy in Ukraine." Ms. Tymoshenko, an iconic figure and the leader of the Ukrainian democratic opposition, was remanded into custody on Aug. 5th, 2011, while already on trial relating to charges of abuse of office. Both Canada and the international community have criticized the current regime of President Viktor Yanukovych for what appear to be politically motivated charges and also the selective prosecution of political opponents. Mr. Rae has designated former Member of Parliament Borys Wrzesnewskyj, a leader within the Ukrainian-Canadian community, to co-ordinate and facilitate the proposed official visit.

“Canada has played an important and critical role in Ukraine's journey towards democracy. During the euphoria of the democratic Orange Revolution in Ukraine in 2004, many people would notice the maple leaf button on my lapel and would stop me to express their heartfelt thanks to Canada for its show of solidarity in Ukraine's democratic struggle,” said Wrzesnewskyj. “Now is the time for Canada to stand with Ukraine's people as that country's democracy is once again in great peril. In 2004, I introduced a motion, passed unanimously in the House of Commons, threatening individual sanctions against the president of Ukraine, his family, and members of his coterie. As Leader of the Opposition, Stephen Harper supported this clear and principled position. Ukraine’s current President and his outfit of oligarchs include individuals with ill-gotten assets running to billions of dollars, much of which has been invested and sheltered in the West. We fully expect Canada's Prime Minister to speak out publically and forcefully against the current regime's dismantling of Ukraine's hard-won democracy as former Prime Minister Paul Martin did in 2004; furthermore we expect the government to introduce a motion in Parliament, not only in support of Ukraine's democracy, but also proposing appropriate and effective sanctions against President Yanukovych, his family, the judge facilitating the trampling of judicial due process at the president’s behest, and members of the Yanukovych Government."

Will Europe make a mistake? – Part I

TOP

Sviatoslav Karavansky

The Ukraine-EU summit, where the joining of Ukraine to the Free Trade Zone agreement will be decided, will be happening very soon.  Such a joining without some preconditions from the side of Europe would be a big economical and political mistake.

PART ONE
AN ECONOMIC PRACTICE THE ЕUROPEAN UNION MAY BORROW FROM THE DONETSK MAFIA

A short history of the Donetsk Mafia

The Donetsk Mafia and its partners from other regions, who are ruling Ukraine today, have a very interesting history behind their economical boom. The main factor of their success is the physical removal of competitors and seizure of competitors’ successful enterprises by a series of criminal actions such as blackmailing, direct intimidation and resorting to the subordinated to the Mafia courts. Most thriving Donetsk companies achieved their success by such means. The owners of these thriving companies are now the rulers of Ukraine.

And what do we see? What economical policy does Mafia subscribe to?

Why does President Yanukovych so desperately need foreign investments and loans from the WMF?

The managers of some state services appointed by the President, who should be replenishing the state budget, do not care about the budget – they care about their personal enrichment. The mentality of these people is fully criminal. Some of them received high government posts for fulfilling criminal assignments of their bosses. The trial of the journalist’s Gongadze killer, general Pukach, shows the relations among high state persons and their subordinates, who did fulfill the criminal orders. This trial came to existence thanks to the bold actions of the President’s Kuchma guard, Mykola Melnychenko, who caught on tape the conversations of the state’s criminals. It happened in Kyiv, but the Donetsk region had no Melnychenkos and Cain’s deeds of the Donetsk Mafia were not disclosed. Donetsk generals – the Pukachs occupy high state posts today. Their bosses became very rich, but they remained “average citizens.”  So, after occupying their posts, these persons know one thing: to grab everything that is possible.

For example. during 2009 Lviv customs transferred goods from Poland to Ukraine to a total value of $400 million. However, for the year 2010 – only $3 millions. Goods, totaling about $400 million were smuggled in without any duty being remitted to the government coffers. Instead it went into the pockets of custom officers appointed by Mafia. More than 50 officers were dismissed, but nobody was arrested. It’s a matter of give and take.     

Such robbery of the state is going on at all branches of the economy. The new hosts of Ukraine, starting from the President, are constantly increasing their personal properties.

It is hard to replenish the budget with such a rule. Therefore the President looks to foreign investments. Let the foreign “fat cats” patch the holes in the budget by investing into Ukrainian economy.

And what about Mafia’s multimillionaires, who “earned” their billions in Ukraine?

  • Why do they not use thethese billions to develop Ukraine? Why hasn’t the President called on these domestic “fat cats” to do so? It looks, that here we have some double-dealing. Domestic “fat cats” prefer to invest their millions abroad.
  • Isn’t this strange?
  • I am not an economist, but it looks to me, that such an economic policy is not effective. But maybe, I am wrong, and such a practice would be useful for the Europeans.           

The economy with favorites and outcasts.

From the beginning of their governing, the Mafia started to persecute businessmen who did not support the Mafia, but backed the opposition. The first tax law, vetoed by the President after mass protests, was frankly directed to restrain the development of small businesses that were mostly in hands of supporters of the Orange Revolution.

The malevolent attitude of the state toward businesses of political opponents cannot be a stimulus for a thriving economy, because favouritism toward some businesses and treating others as outcasts cannot result in an economically successful nation.

Criminally oriented business favourites resort to the unlawful actions towards theirs competitors that did not receive proper qualification from the state authorities. Precedents are thousands. One of them is below.                                                                                                                                                       

A son of the MP from the Party of Regions Volodymyr Demishkan – Serhij Demishkan engaged in commercial activity with the owner of the airplane company “Krunk” Vasyl Kryvozub. S. Demishkan leased airplanes from Kryvozub for transportation of freight. But S. Domishkan did not pay for the lease and this resulted in a conflict. On November 19, 2007, S. Demishkan and two of his friends kidnapped the 62-years old Kryvozub from his home and brought him to the private house, bound him by the handcuffs to the bed and compelled him to telephone his daughter and tell her that he won’t coming home that night. The kidnappers demanded from Kryvozub to give the rented aircraft to S. Demishkan. But Kryvozub managed to tell his daughter that he was kidnapped. After that, the criminals threw the bound Kryvozub from the bridge into the lake. As a result of testimony by Kryvozub’s daughter, all three killers were arrested. All of them confessed. At the preliminary trial, that took place during Yanukovych presidency, S. Demishkan was released, under a written pledge not to leave town.

The example deserves to be popularized in Europe

The perspective of economic cooperation of the EU with the Donetsk Mafia.

The rulers of the EU do not have full understanding about the criminal nature of the Yanukovych administration. Should Ukraine join the EU as an associate member, the members of the EU are not ready for the criminal scenarios of the lawbreakers from the Party of Regions. What kind of scenarios there may be, one may only guess from the fact that Mafia’s nouveau riches, “earned” their billions neither by work nor by talent, but by criminal seizure of businesses of honest people and their physical removal from the field of competition. Accustomed to such “rules of the game” they would act accordingly in the future.

Now in Ukraine, for instance, the removal of competitors is done by fabricating spurious cases against competitors, and by way of terror against honest journalists, who reveal the criminal actions of Mafia’s businessmen and high officials.

The murder of the journalist Klimentiyev that was taken by President Yanukovych “under personal control” was not disclosed. During the investigation, no arrests were made, unlike in the case of when the bust of Stalin was demolished. There is no doubt, that some  of today’s officials are connected to this murder. The proof of this crime will not be revealed during this presidency.

Because the Europe has no experience dealing with this kind of Mafia regime (of Yanukovych), the EU should raise some preconditions to the government and President of Ukraine, before granting associative membership to Ukraine.

These preconditions will be disclosed in the PART TWO of this article (in the next issue).

Sviatoslav Karavansky is a Ukrainian linguist, poet, journalist, author of samizdat, who spent 31 years in captivity as a dissident of the Soviet regime.

Who supports Yanukovych? TOP

image
Complete stability in the country a la Donetsk
Prime Minister Azarov: "The situation in the coutnry is stable."
President Yanukovych: "And there are now fewer goats."
Patriarch Kirill of the Russian Orthodox Church: "Amen."

September 22, 2011

Andriy Zhalko Tytarenko

This is a “million dollar question”, really. Yanukovych managed to destroy his relations with United Europe, with the USA, and with Russian leading “tandem” simultaneously. Opposition at home also over 50%, and if elections would happen this month, and will be honest, his “Party of Regions” will be lucky to pick 20% of the vote. This is unheard of political “achievement” in the recent history of Europe. So, maybe he has some “plan”? Some “secret weapon”? Who really supports him?

Past week or two gave some answers

First, on Thursday, September 22, 2011, a group of extremely conservative, retired generals and political activists from Russia appealed to Russian President Medvedev, demanding to stop destroying “historic unity of Russian Nation” by using too high gas prices for Ukraine. The list of signatories includes General (Ret.) Rodionov, famous for bloody suppression of Tbilisi protests in 1990, KGB General (Ret.) Ivashov, Admiral (Ret.) Komoyedov, who was particularly anti-Ukrainian Commander of Russian Black Sea Fleet, KGB General (Ret.) Leonov (all – members of the Russian Communist Party). Among others is also Russian extreme conservative publicist Prokhanov. All these people are too conservative even for Putin’s regime in Russia, and their platform is nothing less than restoration of the USSR. One can read the letter here: http://svpressa.ru/society/article/48072/, with Prokhanov’s interview.

Necessary additional explanation: current import price for Russian gas for Ukraine is 355US$/1000cu.m, and Ukraine needs 26bcm (billion cubic meters) of imports per year. Own production was 21bcm in 2009, but went down to 18bcm since Yanukovych took over. The cost of national production, at which it becomes subsidies-free, is 160US$/1000cu.m. This means that average price for Ukraine should be 275.23US$/1000cu.m. Chemical companies of Yanukovych’s principal backer, Dmitry Firtash, remain profitable until the price reaches US$280/1000cu.m. In order to let Firtash make some more profit Yanukovych took 8bcm of gas of national origin, and gave it to Firtash (October, 2010), while population of Ukraine is forced to pay full price of the imported gas; he had also written off US$3bln of arrears of utilities before budget. Firtash has his hand in utilities too. Naturally, IMF had stopped the next tranches of loans to Ukraine.

All this information establishes that Ukraine can handle current prices without seeking the support of people like Prokhanov or Rodionov, however, Firtash’s profits will drop. But Yanukovych elected to seek the support of the old USSR lobby in Moscow to let his pals to make a bit more profit.

Second, Patriarch Kirill of the Russian Orthodox Church is in the limelight again. During his recent (September 14, 2011) visit to Luhansk the entire police force and the entire interior ministry troop force of Luhansk were mobilized to provide his security. Notoriously, flying the biggest-ever Ukrainian national flag at Taras Shevchenko monument square in Luhansk was banned by police. The cooperation between the Ukrainian regime and Russian Orthodoxy is very close. Just a heads-up: in June of 2008 Kirill, then Head of External Relations of the Russian Orthodox Patriarchy had blamed the Ukrainian Greek-Catholics for difficulties in relations between Russian Orthodoxy and the Vatican – a totally false claim.

Third (and the sad one). Recall that on September 21, 2010, Chornobyl and Afghan War veterans attempted to storm the Parliament building, demanding to restore the benefits that were about to be taken away by the “Party of Regions” majority in the Parliament. Multiple witnesses, media of all kinds, and participants agree, that it was not pre-meditated attempt; it was act of outrage of the veterans and handicapped, who were pushed to the limit by the arrogance of the police and those in power. For the first time in Ukrainian history parliamentarians from the ruling majority were taking off their parliament badges, just out of the fear that the crowd may break in. The next day, an important activist of “Svoboda” Yury Mikhalchyshyn gave an interview to the “New Region” newspaper (http://www.nr2.ru/kiev/349719.html), saying that storming of the Parliament was organized by Russian FSB, in order to damage Yanukovych. No matter what he meant, he in reality provided support to Yanukovych’s regime. There are at least two questions in this regard:

  1. Why Yury agreed to talk to the extremely conservative anti-Ukrainian “Novyi Region”?
  2. How does he know, less than 24 hours after spontaneous protest, that it was FSB? Who told him?
  3. Yes, protesters mostly spoke Russian, and there were all kinds of flags there, including the red ones. But it was a genuine protest against a regime of “robber barons”, which is destroying Ukraine. Condemning such protests and supporting such a regime is, at minimum, a mistake. But let’s wait, maybe “Svoboda” will divorce itself from such a position, after seeing in what company they found themselves.

And this takes us to another point: don’t we, while criticizing Yanukovych regime, damage Ukraine? There is a deep seated fear in the Ukrainian community, that Russia will swallow Ukraine again, and that the more critics there are around, the easier this task will become for Russia.

I believe (and this is my personal opinion) that this natural fear unfortunately obscures a much more immediate danger. The current regime demonstrates striking incompetence in each and every area. Its economic policies are fully defined by the interests of select oligarchs; the only regard given to public opinion is beefing up the police force at the cost of reducing the defence budget. The police is corrupt, deranged, and out of control. People are angry. There are known cases of lynching deranged policemen by the people, and of throwing “Molotov cocktails” at police departments. The branch of justice is destroyed, and serves the needs of the higher bidder.

Consumer inflation is rising rapidly

All these, and many other facts, point to the fact that under the current government Ukraine is slipping into criminal chaos, and may face the “Ruin”, similar to the one of the end of the XVII century. If this will happen, Europe and Russia together will have to isolate Ukraine, and statehood will be eventually lost. Note, that Poland, Hungary, and Romania also have their claims, and Hungarian passports were distributed in Transcarpatia. And now let’s ask ourselves: will separatists receive support from the businessman in Transcarpathia (or elsewhere) while “Party of Regions” is trying to take over his business? Statehood may be lost not because of Russian aggression, or because of a sellout to Russia, but because of the corruption of all the institutions of statehood by the existing regime.

This is not an alarmist horror scenario. Ukraine is already “half way” to international isolation, as result of unjust prosecution of Tymoshenko, Lutsenko, Ivaschenko, and thousands of unnamed “small guys”. Europe is already concerned about the growth of drug traffic across Ukraine, and is weighing in with protection measures. The European Partnership opportunity is practically wasted already. Ukrainian grain is already becoming non-competitive, because brokers have to factor in the risks. And the root of this is incompetent and greedy power, which is destroying Ukraine. I believe this gives the answer to the question: “Who supports Yanukovych”.

Tears of a Clown? TOP

The 1967 hit ‘Tears of a Clown’ by Smokey Robinson and the Miracles could be an apt description of President Viktor Yanukovych’s poor and rapidly deteriorating international image in Western capitals and Moscow. The lyrics “Now if there's a smile on my face, it's only there trying to fool the public,” fits perfectly the president’s approach to Ukrainian voters and EU officials.

The Western world has now woken up to Mr Yanukovych’s ability to visit European capitals and say one thing to placate Western policy makers, then come home and do precisely the opposite. This “say one thing and do another” mentality, combined with Mr Yanukovych’s criminal past and his remarkable propensity for gaffes made him a source of derision – something which is unfortunate for any head of state.

The regime has tried but not succeeded in pulling the wool over the eyes of EU politicians who are now painfully aware of its thuggish policies towards the opposition and the dismantling of many of Ukraine’s democratic gains since the Orange Revolution. It has ignored an avalanche of EU and US condemnation concerning the trial of opposition leader Yulia Tymoshenko. Last week, the prosecutor at her trial demanded a 7 year prison sentence based on a 1962 Soviet criminal code that would have no place in any democratic country. If Ms Tymoshenko is sentenced, Ukraine will become a second Belarus on the EU’s eastern frontier and Mr Yanukovych will have reduced his international circle of allies to Venezuelan and Belarusian Presidents Hugo Chavez and Aexander Lukashenko.

Yet last year after he was elected president, Europe and the US gave Mr Yanukovych an opportunity to prove that he was different to the election fraudster of 2004. Very few politicians in any country are given such a second chance.

Sadly, instead of following a democratic path, Mr Yanukovych did the opposite. To him it was far more important to take revenge on, and nullify, his political opponents, such as Yulia Tymoshenko, and install a managed democracy to keep him and his oligarch cronies in power indefinitely.

Viktor Makes it to The Simpsons

image
http://glavcom.ua/articles/4862.html

The low international esteem in which Mr Yanukovych is held is perhaps reflected in a new episode of the hit cartoon series, ‘The Simpsons,’ broadcast on the FOX TV channel on 25 September. In it, “Viktor from Ukraine,” is a big character with bodyguards, wearing gold chains and an open neck shirt under his expensive suit – the fashionable look for nouveau riche mobsters who want to go legit.

A former CIA agent, Wayne, accidentally kills Viktor’s wife at a ball at Kyiv’s Mariyinsky Palace.  “Viktor from Ukraine” opens the door during the shooting and shouts at his wife “I told you to sit in your room.”  Many think this is a reference to Mrs Yanukovych, who rarely makes public appearances after her bizarre statement during the Orange Revolution, when she said that protesters were drugged from eating oranges injected by the CIA.

Mrs Yanukovych’s low profile is perhaps understandable given the junior role ascribed to women in Mr Yanukovych’s Party of Regions. Indeed, the Mykola Azarov government, installed after Mr Yanukovych was elected, is the first of 15 governments in Ukraine without a single woman minister. Messrs. Yanukovych and Azarov are both on record as believing women, such as Ms Tymoshenko, should stay out of politics, or, as Mr Yanukovych once said, “stay in the kitchen.”

Respect for Mr Yanukovych has never been high amongst Ukrainian citizens and his criminal record has come back to haunt him on numerous occasions. During the 2004 presidential election campaign a group of young civil society activists played on this theme. Then, as during weekends, when Kyiv’s main Khreshchatyk street is closed to traffic, the activists dressed in prison clothes and pretended to campaign for “Viktor Yanukovych.” Kyivites amusingly believed prisoners had been given weekend passes to campaign for “one of their own.”

Last winter Kyiv’s subways were plastered with posters exclaiming “Steal Hats and Become a President!” Allegedly, one of Mr Yanukovych’s two criminal convictions was for a scam in which he stole fur hats.

Parodies on the Increase

imageThe authoritarian crackdown has only exacerbated the situation and parodying the head of state is becoming a national pastime. At a September football game between Lviv Karpaty and Kyiv Dynamo, both sets of football fans parodied the president in a song that went viral on YouTube. The song “Thank you residents of Donbas for a president pidoras” was clearly heard throughout the stadium.

Enterprising Kyiv printers began producing t-shirts with the logo and were promptly raided by the Interior Ministry which claimed this was to combat illegal production of UEFA EURO 2012 t-shirts. This response rang hollow as fake merchandise is openly on sale on Kyiv’s Independence Square.

The print firm decided to challenge this deception by publicly announcing the sale of the Donbas t-shirts on Independence Square on 15 September. Berkut riot police appeared and confiscated two boxes of the subversive t-shirts. Other boxes were still available and large crowds of Kyivites gathered to snap them up, giving donations of $10 and upwards to support future street actions. The director of the print shop, whose business has been destroyed, has since fled abroad where he is seeking political asylum.

The parodies of Mr Yanukovych are not all homespun. In an October 2010 film shown on Russia’s State TV, a character playing Mr Yanukovych is asked by former President Viktor Yushchenko how many years it would be before Ukraine is able to pay for its imported Russian gas. The camera pans in on Mr Yanukovych’s hands behind his back showing him giving two fingers (“dulia”) to this question (that is, “never”).

 Of course, the authorities have sought to limit embarrassing incidents. However, no amount of TV censorship prevented the wreath incident of May 2010 from becoming a worldwide YouTube sensation. The incident occurred during a solemn wreath laying ceremony to commemorate the end of World War II. Russian President Dmitry Medvedev and Mr Yanukovych each stood before a giant mounted wreath. Conditions were blustery and a sudden gust of wind blew a wreath onto Mr Yanukovych’s bowed head. The clip was duplicated countless times and shown around the world on the TV and Internet.

Trial a PR Disaster

The bungled trial of Ms Tymoshenko has been an unmitigated PR disaster for the presidential regime and a source of national embarrassment in Brussels, Washington and Moscow. Even the Kremlin takes a dim view of its former protégé. The Economist (24 September) wrote that “Mr Putin and Dmitry Medvedev, Russia’s president, have treated Mr Yanukovych with contempt.”

Of course the amusing parodies mask a more sinister side to things. The regime exerts violence against opponents, undertakes corporate raiding, and is deeply corrupt – both in commercial and political spheres. The Economist warned that “Raiding of businesses by armed men is widespread. Businessmen say the climate is worse than a decade ago.”

Parodies and spoofs of a leader often increase before the fall of a regime. They are illustrations of public discontent – politics by another means. As the storming of Ukraine’s parliament on 16 September, by Afghan war and Chernobyl clean-up veterans, illustrated, Europe and Washington should brace themselves for growing instability in Ukraine ahead of the October 2012 elections.

Хто підтримує Януковича? TOP

image
В країні повний стабілізець по Донетсъки
Прем'єр міністр Азаров: "Ситуація в країні стабільна"
Президент Янукович: "І козлів менше стало."
Патріарх Кирил Російської Православної Церкви: "Амінь"

Андрій Жалко Титаренко

Це "питання на мільйон доларів", як то кажуть. Янукович примудрився зруйнувати його відносини з Об'єднаною Європою, з США, і з Російським "тандемом" одночасно. Опозиція в країні має підтримку у більш ніж 50%, і якщо вибори відбуватимуться в цьому місяці, і будуть чесні, його "Партії регіонів" крупно повезе, якщо вони візьмуть 20% голосів. Це є нечуване політичне "досягнення" в новітній історії Європи.  То, може, у нього є "план"? Якась "секретна зброя"? Хто насправді підтримує його? Хто?

Останній тиждень або два дав деякі відповіді

По-перше, в четвер, 22 Вересня 2011 група надзвичайно консервативних відставних генералів і політичних діячів з Росії звернулася до президента Росії Медведєва з критикою і з вимогою зупинити знищення "історичної єдності російської нації" (маючи Україну і Росію як одну націю) через занадто високі ціни на газ для України. Список підписантів включає генерала (у відставці) Родіонова, відомого кривавим придушення протестів у Тбілісі в 1990 році, генерала КДБ (у відставці) Івашова, адмірала (у відставці) Комоєдова, який був особливо антиукраїським командувачем Чорноморського флоту Росії, генерала КДБ (у відставці) Леонова (всі - члени комуністичної партії Росії). Серед інших також вкрай консервативний публіцист Проханов. Всі ці люди занадто консервативні навіть для путінського режиму в Росії, і у їх платформі не менше, ніж відновлення СРСР. Можна прочитати лист тут: http://svpressa.ru/society/article/48072/, з інтерв'ю Проханова включно.

Необхідне додаткове пояснення: поточна ціна імпорту російського газу для України є 355US $ / 1000куб.м, і Україні необхідно 26bcm (млрд. кубометрів) імпорту на рік. Власне виробництво було 21bcm в 2009 році, але поступово знизилося до 18bcm після приходу до влади Януковича. Вартість національного виробництва, при якій воно вже не потребує  субсидій, є  приблизно 160US $ / 1000cu.m. Це означає, що середня ціна для України повинна бути приблизно 275.23US $ / 1000куб.м. Хімічні компанії головного спонсора Януковича, Дмитра Фірташа, залишаються прибутковими, поки ціна не досягне  280US$/1000куб.м. Для того, щоб Фірташеві зробити дещо більше прибутку, Янукович прийняв рішення про передачу 8bcm газу національного походження, Фірташу (жовтень, 2010), в той час як населення України стало змушене платити повну ціну імпортного газу. Він також списав близько 3млрд. дол. США заборгованості облгазів, і постачальників тепла і електрики для комунальних послуг перед бюджетом. Фірташ контролює значну частину цих постачальників. Природно, що МВФ заблокував  наступний траншу кредитів  Україні.

Тобто, Україні може впоратися з поточними цінами без звернення по підтримку до таких людей, як Проханов або Родіонов, однак, прибуток Фірташа знизяться. Але Янукович вирішив шукати підтримки у старої команди прнибічників відновленяя СРСР у Москві. І все лише заради того, щоб його приятелі зробити трохи більше прибутку.

По-друге, патріарх Кирило Російської православної церкви знаходиться в центрі уваги знову. Під час його недавнього (14 вересня 2011 року) візиту до Луганська всі сили поліції і внутрішніх військ Луганської області були мобілізовані, щоб забезпечити його безпеку. Більше того, розгортання найбільшого в історії українського національного прапора на площі біля пам'ятника Тарасу Шевченку в Луганську було заборонено міліцією підчас візиту. Співпраця між українським режимом і російським православ'ям дуже щільна. Принагідно нагадаю: в червні 2008 року Кирило, тоді начальник відділу зовнішніх зв'язків Російської Православної Патріархії, звинуватив українських греко-католиків у складнощах у відносинах між російським православ'ям і Ватиканом - що є абсолютно хибне твердження з боку Кирила.

Третє ( і дуже сумне). Нагадаємо, що 21 вересня 2010 року, ветерани Чорнобиля і війни в Афганістані намагалися взяти штурмом будівлю парламенту, вимагаючи відновити пільги, які були готові відняти у них представники "Партії регіонів". Чисельні свідки, засоби масової інформації усіх видів, і учасники погодилися з тим, що спроба штурму була стихійною реакцією на образи ветеранів та інвалідів, яких довели до краю нахабство поліції і можновладців. Вперше в історії українські парламентарі від правлячої більшості знімали і ховали депутатські значки, просто зі страху, що натовп може прорватися всередину Верховної Ради.

Наступного дня, відомий активіст "Свободи" Юрій Михальчишин дав інтерв'ю газеті "Новий Регіон"  (http://www.nr2.ru/kiev/349719.html), заявивши, що штурм парламенту був організований ФСБ Росії, для того, щоб зашкодити Януковичу. Неважливо, що він мав на увазі, він насправді надав підтримку режиму Януковича. Є, принаймні два запитання в цьому зв'язку:

  1. Чому Юрій погодився поговорити з вкрай консервативної анти-українським "Новим Регіоном"?
  2. Звідки він знає, менш ніж через 24 годин після стихійного протесту, що це були саме спецслужби Росії? Хто йому це сказав?

Так, протестуючі в основному говорили російською мовою, і там були всі види прапорів, включно з червоними. Але це було справжнім протесту проти грабіжницкого режиму, який руйнує Україну. Засуджувати такі протести і підтримувати такий режим, як мінімум, є помилкою. Але почекаємо, може бути, "Свобода" спростує свою прихильність до такої позиції, побачивши, в чій компанії вони опинились.

Це підводить нас до ще одного моменту: чи ми, критикуючи режим Януковича, завдаємо збитку Україні? Справді існує глибинних страх в українстві, що Росія поглине Україну знову, і що чим більше критики є стосовно України, тим легшим це завдання стане для Росії.

Я вважаю (це моя особиста думка), що цей природний страх, на жаль, відволікає увагу від  набагато більш безпосередньої загрози. Нинішній режим демонструє вражаючу некомпетентність у кожній області своєї діяльності. Його економічна політика повністю визначається інтересами кількох олігархів, а єдиною реакцією на громадською думку є нарощування поліції за рахунок скорочення оборонного бюджету. Поліція корумпована, знахабніла, і безконтрольна. Люди роздратовані. Є вже випадки лінчування знахабнілих міліціянтів, і вже кидали "коктейлі Молотова" в міліцейські відділки. Правосуддя  знищене, і суд обслуговує потреби влади або того, хто заплатить більше. Споживча інфляція швидко зростає.

Всі ці, та багато інших фактів, вказують на те, що при нинішньому уряді Україна зповзає в кримінальний хаос, і може зіткнутися з "Руїною", схожою на події кінця ХVII століття. Якщо це станеться, Європа і Росія разом будуть спершу ізолювати Україну, і в остаточному підсумку Державність буде втрачено. Зазначимо, що Польща, Угорщина і Румунія теж мають свої претензії до України, і угорські паспорти вже поширювались в Закарпатті. А тепер запитаємо себе: чи підтримає сепаратистів бізнесмен в Закарпатті чи де-інде, коли у нього “Партія Регіонів” відбирає бізнес? Державність може бути втрачено не через агресіїю Росії, і не через зраду, а через тотальний розвал всіх інститутів державності існуючим режимом.

Це не панікерський сценарій з фільму жахів. Україна вже "на півдорозі" до міжнародної ізоляції, в результаті несправедливого судового переслідування Тимошенко, Луценко, Іващенко, і тисячі неназваних "маленьких українців". Європа вже стурбована зростанням наркотрафіку через територію України, і розглядає захисні кроки. Переспективи Європейського Партнерства практично змарновано. Українське зерно вже стає неконкурентоспроможним, оскільки брокери повинні докидати ціну з урахуванням  ризику. А коркнем цього є некомпетентна і жадібна влада, яка руйнує Україну нині і зараз.

Я вважаю, що це все дає відповідь на питання: "Хто підтримує Януковича".

ГАЗ та МАФІЯ || Спецрозслідування ТВі - ВІДЕО TOP

image

http://www.youtube.com/watch?v=jxqO1csR6nA

Хто впливає на Президента? Дивіться першу серію з циклу розслідувань. Темне минуле і світле майбутнє Дмитра Фірташа та споконвічних лобістів у владі групи Росукренерго. Розстановка сил напередодні перегляду газових контрактів та переформатування нафтогазового сектору України.

Чергове загострення у газових відносинах України та Росії: причини і наслідки TOP

Аналітична довідка Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва

Двадцятий ювілейний саміт країн СНД, що відбувся 3 вересня у Душанбе, став показовим щодо сьогоднішнього стану двосторонніх відносин між Росією і Україною. І, як завжди, індикатором у взаєминах двох держав стала газова сфера. Заяви лідерів країн на саміті з цього приводу досить чітко проілюстрували кризу в газовому питанні. Український президент заявив, що російська сторона загнала Україну у безвихідь і диктує умови, принизливі для держави. Натомість російський президент проігнорував заплановану двосторонню зустріч з українським колегою. Позиція Росії полягає в тому, що зниження ціни на газ для Києва може мати місце лише у разі приєднання України до Митного Союзу або ж продажу своєї газотранспортної системи «Газпрому». Водночас за невиконання умов угоди 2009 року Дмитро Медведєв пригрозив економічними санкціями. Такі різкі висловлювання найвищого керівництва двох держав, як ніщо інше, свідчать про чергове напруження у двосторонніх взаєминах.

Вищезгадані події стали логічним завершенням помітного охолодження відносин між Києвом та Москвою, котре спостерігалось останнім часом. Особливо показовими в цьому сенсі стали літні події та зустрічі. Варто згадати і невдалий візит до Москви прем'єр-міністра Миколи Азарова у червні, під час якого очільник українського уряду намагався знайти аргументи на користь перегляду газової угоди 2009 року. Наступним у цьому ланцюжку є арешт лідера опозиції Юлії Тимошенко у справі газових домовленостей, який того ж дня різко засудило російське МЗС. Візит Віктора Януковича у Сочі на зустріч зі своїм російським колегою теж не мав якихось відчутних наслідків та якісних змін у відносинах двох держав. Вочевидь, аргументи сторін були не досить переконливими. Тому події у Душанбе стали очікуваним завершенням непорозуміння сусідів у газовому питанні.

Коротко до історії газового питання

Газові відносини України та Росії завжди були сферою особливих правил та винятків, певних домовленостей між керівництвом обох держав. До першої газової кризи 2006 року широка громадськість була мало поінформована про газові перемовини та й взагалі про стан справ у цій сфері. Лише після припинення постачання газу російською стороною взимку 2006 року про газові угоди заговорили і аналітики, і журналісти, і пересічні громадяни. Саме тоді стало зрозуміло, що згідно з міжурядовою угодою 2004 року, про яку домовлялися ще тодішні президенти В. Путін та Л. Кучма, закупівлю та транзит туркменського газу в Україну здійснює посередник – компанія «РосУкрЕнерго», тобто Україна позбулася права на прямі закупівлі значно дешевшого за російський туркменського газу.

В 2009 році після тривалих переговорів прем'єрів обох країн були підписані угоди на поставку і транзит газу на 2009-2019 роки. З арени був усунутий посередник, але ціна на газ суттєво зросла. Також з'явився пункт про визначення обсягу газу, який Україна повинна купувати, – недобір каратиметься санкціями.

Нове керівництво, що прийшло до влади у 2010 році, завжди декларувало свою близькість до Росії. Тому майже нікого не здивувало підписання 21 квітня 2010 року Харківських домовленостей, в яких в обмін на стодоларову знижку на газ, Україна погодилася на пролонгацію перебування Російського ЧФ у Криму до 2042 року.

Таким чином, з огляду на зміст всіх вищезазначених угод, що укладалися між Україною та Росією в газовій сфері, остання забезпечила собі максимально вигідні умови у відносинах з партнером, тому у зміні статусу-кво Москва на даний момент не зацікавлена.

Де Києву шукати вихід?

Бажаючи розірвати газові угоди 2009 року, українські високопосадовці заявляють про можливість судового позову у міжнародні інстанції. Але, на думку першого секретаря Посольства Німеччини в Україні Тані Байєр, шанси України розірвати газові домовленості з Росією у рамках правового поля вкрай низькі. На думку експерта, обидва озвучені українською стороною аргументи не будуть переконливими для Стокгольмського арбітражу. Насамперед йдеться про судове рішення у справі Юлії Тимошенко. Припускається, що за умови визнання судом факту невідповідності укладеної в 2009 році угоди українському законодавству, вона може бути визнана недійсною. Але Т. Байєр зазначає, що у світовій юридичній практиці зазвичай визнається верховенство міжнародного права над внутрішнім законодавством окремої держави, тому рішення українського суду не буде аргументом при розгляді справи в Стокгольмі.

Ліквідація та реорганізація НАК «Нафтогазу» теж, на переконання експертів, ніяким чином не сприятиме денонсації газових угод. Такої точки зору, зокрема, дотримується, незалежний енергетичний експерт Володимир Саприкін. Всі експерти сходяться на думці, що після ліквідації «Нафтогазу» відповідати за його зобов'язаннями буде певна правонаступницька організація.

Єдиною реальною підставою для розірвання газових контрактів може стати пункт договору, в якому зазначено, що його розірвання можливе у разі дуже великої різниці між ціною газу, що постачається Росією для України, і вартістю газу на світових ринках.

Різкі заяви високопосадовців обох держав, що лунали минулого тижня, значно ускладнюють можливість взаємних поступок. На думку політологів, будь-який компроміс тепер буде виглядати як поразка котроїсь зі сторін, але в тому, що газові відносини потребують урегулювання не виникає ніяких сумнівів.

Нинішня ситуація навряд чи є сприятливою для взаємовигідної співпраці. Зацікавленість у врегулюванні кризової ситуації російської та української сторін є дещо різною. Росія залишається монополістом на ринку поставок газу для України. До того ж цього тижня Москва відкрила «Північний потік», використавши це як вдалий інформаційний привід у газовій суперечці. Зокрема, В. Путін наголосив на тому, що Україна поступово втрачає своє ексклюзивне становище країни-транзитера російського газу в Європу. Незалежний експерт з енергетичних питань Володимир Саприкін висловив думку, що відкриття «північної труби» є тривожним дзвоником для України, котрий свідчить про необхідність проведення активної енергетичної політики в газовій сфері. В той час, як становище України як монополіста-транзитера певним чином послаблюється, її залежність від поставок російського газу на даний момент залишається незмінною. Закрити свій енергетичний баланс без закупівлі російського газу наразі для України є неможливим. Саме тому захист національних інтересів та пошук найприйнятніших умов повинні відбуватися лише у цивілізованому дипломатичному діалозі, оскільки навіть за умови гіпотетичного розірвання угод від 2009 року домовлятися доведеться знову таки з Москвою в особі «Газпрому».

Сьогодні, коли відносини в газовій сфері між Україною та Росією в чергове загострюються, вже вкотре озвучуються аргументи на користь як диверсифікації джерел енергії, так і впровадження енергоощадних технологій у промисловому секторі. ... Але для цього необхідною є наявність політичної волі Президента України, який повинен бути готовим до серйозних кадрових змін, адже саме вони є обов'язковою умовою для досягнення успіху. Для цього необхідним є створення високопрофесійних робочих груп. Також, на думку експерта, для вирішення проблемного питання необхідно залучати досвід міжнародних експертів і європейських партнерів, бо вони, як ніхто інший, зацікавлені в успішному врегулюванні нинішнього напруження в газовій сфері між двома сусідами.

Висновки

Отже, минулий тиждень чітко окреслив чергове погіршення двосторонніх відносин Росії та України, котре, як завжди, втілилося у газовому протистоянні. Різкі заяви лідерів двох держав на саміті СНД можна вважати тривожними дзвониками чергового енергетичного конфлікту. З огляду на зміст попередніх домовленостей, Росія сьогодні не зацікавлена в перегляді жодних домовленостей. Київ, натомість, у будь-який спосіб прагне розірвати незаконні, на його думку, та економічно обтяжливі газові угоди 2009 року, обіцяючи навіть судовий позов до міжнародного арбітражу та ліквідацію компанії «Нафтогаз», котра є однією зі сторін договору 2009 року. Але ключові експерти в енергетичній сфері та провідні юристи оцінюють шанси денонсації угоди в правовому руслі як вкрай низьку. Це означає, що чергових переговорів з «Газпромом» не уникнути. Безперечно, ці домовленості повинні мати за мету захист національних інтересів України та досягнення максимально вигідних для української сторони умов, але вони мають протікати у дипломатичному руслі, оскільки монопольне становище Росії на ринку газових поставок має неабияке значення.

Дорога одна, та роздоріж багато TOP

Тетяна Силіна
«Дзеркало тижня. Україна» №32
09 вересня 2011
http://dt.ua/articles/87604

[…]

у результаті тривалого затемнення в Києві та в умовах північно-східного холодного циклону над Україною згущуються хмари із Заходу. А там, дивись, не забаряться і приморозки, здатні змінити вже було усталений сприятливий клімат у відносинах України та Європейського Союзу.Напередодні виголошення вироку Юлії Тимошенко в останні півтора тижня Київ буквально накрив шквал заяв і попереджень наших європейських партнерів. Після польського президента Б. Коморовського, котрий недвозначно дав зрозуміти В. Януковичу, що справа Тимошенко «так, як вона сьогодні виглядає», може бути серйозною перешкодою у збереженні темпу наближення України до західного світу, міністри закордонних справ ЄС на своїй неформальній зустрічі в Сопоті минулої суботи (де також обговорювали стан справ у Білорусі!) чітко позначили: якщо ситуація зі справою Тимошенко не зміниться, процес ратифікації підготовлюваної Угоди про асоціацію між Україною і ЄС буде поставлено під питання. В офісі Верховного представника з питань зовнішньої політики та політики безпеки К.Ештон ще раз озвучили цю позицію держав — членів ЄС і висловили «надзвичайну стурбованість» справою Тимошенко. Франція ще раз зажадала справедливого судового процесу над екс-прем’єром вустами свого міністра закордонних справ А.Жюппе, котрий також нагадав, що угода про асоціацію не набуде чинності, поки справедливість у справі Тимошенко не восторжествує. Глава МЗС Словач­чини М.Дзуринда, котрий був у Києві цього тижня з візитом, «у дуже дружньому тоні» висловив стурбованість ЄС ситуацією навколо української опозиції. А глава представництва Євросоюзу в Україні Ж. Тейшейра, котрий зазвичай уникав гострих коментарів, в інтерв’ю «Деловой столице» заявив: «Якщо найпопулярніший опозиційний політик, котрий програв президентську кампанію з невеликим розривом, або інші опоненти влади не зможуть брати участі в майбутніх виборах до Верховної Ради, це поставить під сумнів їхні результати». Найближчого понеділка у Страсбурзі на позачерговому засіданні комітету з питань закордонних справ Європарламенту обговорюватимуть рекомендації ЄП Раді ЄС та Єврокомісії щодо Угоди про асоціацію з Україною. Дебати обіцяють бути гарячими.

[…]

Продовжувати чи блокувати переговори з ЄС? Буде чи не буде парафовано угоду? Ці питання вже обговорюють європейці — на різних рівнях, палко й серйозно. Євросоюз розгублений: укотре йому необхідно терміново вирішувати, «що робити з Україною». …

Так, у Сопоті було ухвалено рішення поки що продовжувати переговори з Україною, попри арешт Тимошенко та сумнівний судовий процес над нею. На сьогодні країни Євросоюзу офіційно дотримуються саме цієї позиції. Але як вона може бути змінена після виголошення вироку Тимошенко? Які міркування змушують Євросоюз продовжувати сьогодні переговори про асоціацію та зону вільної торгівлі? Якими є і наскільки вагомі резони, котрі змушують європейців і далі панькатися з Україною Януковича, попри очевидне звуження рамок демократії та обмеження громадянських свобод?

Насамперед це, звісно, міркування власного благополуччя та безпеки. ЄС послідовно прагне створити по периметру своїх кордонів стабільний і якщо не процвітаючий, то бодай не бідуючий простір.

Якщо сказати цинічніше, то європейцями керує страх. Страх перед можливою нестабільністю у великій країні з 46-мільйонним населенням під самісіньким боком у ЄС. Україна може стати дуже великою проблемою. А європейцям не потрібні ні економічні мігранти з нашої країни в разі тяжкої економічної ситуації, ні політичні біженці в разі репресій. І революції їм, загалом, теж зараз не потрібні: з Північною Африкою та Близьким Сходом розібратися б, та й з Білоруссю проблем вистачає. Тому поки можна ще розмовляти з Януковичем і хоч якось на нього впливати, європейці продовжуватимуть це робити.

Наша газова труба — теж усе ще вагомий чинник європейської безпеки. Адже недарма енергетична частина переговорів щодо зони вільної торгівлі була од­нією з найскладніших: після холодного жахіття зими 2008—2009 європейці будь-що намагаються убезпечити себе від його повторення. І сьогодні пильно стежать за розвитком українсько-російського конфлікту навколо можливого перегляду газових контрактів 2009 року.

Європейцям дуже не хочеться встрявати в цю історію, вони зволікали скільки могли, але, мабуть, ситуація, що складається, лякає їх настільки, що цього тижня негласну обітницю мовчання було порушено. Минулої середи міністр закордонних справ головуючої в ЄС Польщі Р.Сікорський, посилаючись на те, що Євросоюз брав участь у підготовці газових угод 2009 р., заявив, що Єврокомісія могла б провести їх аудит. А єврокомісар з питань енергетики Г.Еттінгер того ж дня висловив готовність ЄС виступити в ролі посередника в українсько-російській суперечці. І хоча російське МЗС одразу ж різко відкинуло будь-яке посередництво в газових справах з Києвом, Євросоюз не той партнер, від якого можна просто так відмахнутися. У будь-якому разі, втягнувши Брюссель у свої газові справи з Москвою, Київ почуватиметься упевненіше. Нагода обговорити деталі європейського посередництва випаде під час запланованого на 30 вересня візиту Г.Еттінгера до Києва. Цей приїзд, первісною метою якого було обговорення надання Україні європейських кредитів на модернізацію ГТС, влітку було перенесено, однак зараз є всі підстави очікувати, що єврокомісар таки прибуде до Києва. Аналітична група ЄС, котра працює зараз в Україні, вже завершує свою роботу з вивчення стану виконання нашою країною закону про газ, президент Янукович доручив уряду до 1 жовтня розробити програму реформування «Нафтогазу» (давно очікуваного ЄС), а очільник Міненерговугільпрому Ю.Бойко цього тижня вже відрапортував, що до 1 січня 2012 р. поділ функцій НАКу буде завершено, після чого компанії буде виведено або на IPO, або на продаж. Отже, європейський інтерес до української ГТС, імовірно, повинен значно зрости.

Цього тижня Єврокомісія ухвалила й оприлюднила нову стратегію безпеки енергетичних поставок та міжнародних відносин у сфері енергетики. Її мета — замінити європейське різноголосся і «самодіяльність» у даних питаннях «єдиним голосом» ЄС. За свідченням Г.Еттінгера, це надає Євросоюзу можливість укладати угоди у сфері інфраструктури з третіми країнами. Що відкриває перед Києвом і Брюсселем нові горизонти співпраці в енергетиці та питаннях енергетичної безпеки.

Щоправда, в разі блокування переговорів щодо асоціації та ЗВТ і різкого погіршення відносин ці горизонти обом сторонам розгледіти буде проблематично.

[…]

Геополітичний же аспект цікавить ці дві країни, котрі традиційно вважаються в нас надміру русофільськими, помітно менше, ніж економічний. Французи й німці не бачать сьогодні в Росії великих імперських амбіцій, та й Митний союз не сприймають надто серйозно, не вірячи в його можливості й не бачачи в ньому гідного суперника, навіть якщо він поглине Україну. (Хіба що «зерновий ОПЕК» став би неприємністю.) Для цих країн важливе зближення України з Євросоюзом не тому, що вони бояться посилення Росії у разі повернення України на її орбіту, а тому, що їм не подобаються нинішні події в Росії, на яку їм важко впливати і яку їм не під силу змінити. А на Україну ще можна впливати, і ще залишаються шанси її змінити.

Геополітика відіграє значно більшу роль у позиції країн Центральної Європи та Балтії. Вони не хочуть «віддавати» Україну Росії, вони на собі відчули «імперські амбіції» і не вірять у їхню «смерть». Окрім того, стурбовані долею ініціативи «Східного партнерства», в якому Україна — «пілотний проект» (на ній відпрацьовуються угоди і про асоціацію, і про зону вільної торгівлі, і про лібералізацію візового режиму), наші найближчі європейські друзі та сусіди не хочуть, аби цей «пілот» провалився, скомпрометувавши ініціативу в цілому, що ускладнить відносини ЄС із іншими активними її учасниками, зокрема з Молдовою та Грузією.

Менш за все турбує доля української євроінтеграції, звісно, Європу Південну — Іспанію та Італію. Це й зрозуміло, у них завжди були інші пріоритети, зараз би їм Північній Африці та напливові іммігрантів дати раду.

А ось для північних країн особливо принциповим є питання дотримання в Україні демократичних норм і поваги до європейських цінностей.

Втім, можна сміливо припустити, що найближчим часом це питання має шанси стати особливо принциповим для всього Євросоюзу. Як він вчинить, коли Тимошенко — символу переслідуваної української опозиції — ухвалять жорсткий вирок? Чи влаштує країни ЄС сурогатне рішення, в результаті якого Тимошенко засудять, потім випустять за амністією, але брати участі у виборах не дадуть?

Не реагувати на це не можна, відсутність дієвої реакції не зрозуміє спільнота ні в Україні, ні в країнах ЄС, де сьогодні ЗМІ приділяють «справі Тимошенко» дуже велику увагу. Окрім того, європейці вважають, що в них є певні зобов’язання перед Тимошенко, оскільки, замерзаючи взимку 2008/2009 р., Євросоюз дуже наполегливо закликав Київ підписати з Росією угоди щодо газу якомога швидше.

Дослухаються в європейських столицях і до думки української опозиції. І Ю.Тимошенко, і Ю.Луценко, вже перебуваючи за гратами, заявляли, що європейське майбутнє країни не повинно стати заручником несправедливого процесу над ними. І хоча більшість інших лідерів опозиції рішуче впевнені, що переговори про асоціацію ЄС має продовжувати з Україною до успішного їх завершення незважаючи ні на що, європейці чують й іншу точку зору. …

Але саме для того, щоб повернути нашу країну в демократичне русло, європейські прихильники підписання Угоди про асоціацію з Україною закликають зробити це якомога швидше. Їхні аргументи такі. Якщо ЄС не підпише з Україною цієї угоди, він втратить останні важелі впливу на українського президента. Якщо ж дати Януковичу можливість продемонструвати гучний успіх на європейському напрямі й дозволити йому гордо помахати європейським прапором перед виборцями, це накладе на українського лідера певні зобов’я­зання перед Євросоюзом, і тоді на нього легко буде впливати. У тому числі й гальмуючи ратифікацію угоди, без якої документ не може набрати чинності. Оскільки ж ратифікація має відбутися в парламенті усіх 27 членів ЄС плюс у Європарламенті, то вимагати від Януковича можна буде багато чого. Адже, крім економічної частини, документ містить і значну політичну, яка накладає на Україну серйозні зобов’язання у сфері демократії. Підписавши цю угоду, ЄС, як там вважають, отримає можливість ефективно впливати на внутрішні процеси в Україні. У тому числі й через Європейський суд.

Окрім того, вважають прибічники цього сценарію, після підписання Угоди про асоціацію з ЄС Януковичу вже майже неможливо буде дати задній хід і замінити європейський вибір якимось іншим.

А що стосується процесу над Тимошенко, то, замість карати за нього всю країну, можна показово покарати бодай кількох його учасників — суддів, прокурорів, чиновників. Точкові санкції, наприклад у вигляді заборони на в’їзд до країн ЄС окремим українським персонам, досить активно обговорюють як мінімум у дипломатичному середовищі, і не можна повністю виключати, що цей захід залишиться незадіяним. Як «останнє європейське попередження» може бути використане й перенесення на кілька тижнів завершальних раундів щодо ЗВТ і підписання угоди в цілому.

Скептики ж побоюються, що вплив на українську владу через затримання ратифікації Угоди про асоціацію буде досить обмеженим. Оскільки парафування або підписання документа можна гарно показати по телевізору й розповісти, який Янукович молодець, а про проблеми з ратифікацією нічого не повідомляти, так само, як замовчує сьогодні видресируване Банковою телебачення критичні заяви наших європейських партнерів і можливі проблеми із завершенням переговорів про асоціацію. Ратифікація — процес тривалий, малоцікавий для виборця, а якщо й виникнуть у публіки якісь запитання, завжди ж можна сказати, що це противні німці з французами, як завжди, не хочуть бачити Україну в Європі.

[…]

Вирішуючи найближчим часом проблему, завершувати чи блокувати переговори з Україною, підписувати чи не підписувати з нею Угоду про асоціацію, в ЄС мають розуміти, що Янукович і Тимошенко — це ще не вся Україна, що дуже важливий і безпрецедентний документ, хоча на ньому й стоятиме автограф Януковича, насправді підписуватиметься з Україною.

А якщо не підписуватиметься, то ЄС мусить усвідомлювати, що, таким чином «захищаючи» Тимошенко й «караючи» Януковича, він покарає заодно і 46 млн. українців, які хочуть жити, працювати, відпочивати, лікуватися й навчатися, як громадяни ЄС.

А Янукович давно вже живе набагато краще, ніж більшість європейців.

Ціла стаття [ тут ]

Can’t move Here, There, Anywhere TOP

Walter Derzko and Dr Andrew Zhalko-Tytarenko

image

The photograph above was posted on the Yulia Tymoshenko Facebook page and I think is symbolic of the mood and the fear in Kyiv and across Ukraine. The commentary summarized by one women says it all: Туди не можна...і сюди не можна...нікуди не можна ...or “You can't move here, you can't move there, you can't move anywhere.”

Could this be the slogan for a new era of democracy in Ukraine?

A follow up commentary is even more salient: “ На жаль, це наше дійсність сьогодення.. болить серце, плаче душа... стогне Україна. Банда окупувала територію і весь народ! Дуже символчне фото, і дуже вдалий фрагмент... весь народ в образі одного чоловіка! " Туди не можна... і сюди не можна... нікуди не можна!" - золоті слова, доречні..”. Loosely translated: Unfortunately this is our reality today. Our hearts hurt, our souls cry out and Ukraine moans. This band of thieves has occupied our territory and the entire nation, which is symbolised by this one lone man in this symbolic photograph. This phrase:” Can’t move Here, There, Anywhere“ are golden words” concludes the commentator.

All week the Interior Ministry has been marshalling riot police (Berkut) from all around Ukraine into Kyiv and getting ready for the sentencing of Yulia Tymoshenko. Why? Ukrainians appear to be unwanted persona in their own country. Even Kirill’s (Russian Orthodox Church, Moscow Patriarch) visit to Ukraine was accompanied by thousands of riot police. What does a priest have to be afraid of from his faithful flock?

Fear, however appears to be evident on both sides of the barricades and police lines, not just on the side of the citizens of Ukraine, but even more so with the regime.

Yanukovych fears everything, and hopes specially that the West won't meddle into his secret off shore bank accounts, built up from kickbacks from Ukrainian oligarchs.

Before they go to bed each night, most oligarchs hope and pray that their off shore bank accounts in Cyprus, Belies, Switzerland, Cayman Islands and other places (likely Canada and the USA too) don't see too much scrutiny from International Banking regulators, who are looking for massive money laundering operations.

Lyovochkin fears that the people of Ukraine will remember his announcement to dismiss Tabachnyk beyond two weeks, and will hold him to his word indefinitely. And that Yanukovych will be asking why he is now assuming the responsibilities of the President of the country, hiring and firing people.

Firtash hopes that Tymoshenko is sentenced as soon as possible and stops trying to uncover all his shady gas deals with RosUkrEnergo and his payoffs to politicians of all ranks.Ivanyushchenko fears that the USA will pronounce him persona non grata again, which he was until April 2011. After paying a US PR firm over $200,000, he was suddenly given a diplomatic passport and allowed to enter the United States and to negotiate nuclear deals for Ukraine with Westinghouse.

Firtash hopes that Tymoshenko is sentenced as soon as possible and stops trying to uncover all his shady gas deals with RosUkrEnergo and his payoffs to politicians of all ranks.

Akhmetov hopes that EU integration happens immediately and fears that he will have to float his IPO's in Moscow, instead of Frankfurt, London or Paris.

Kirill (Russian Orthodox Church, Moscow Patriarch) fears that he will be forced to adhere to the Ten Commandments, and especially this one: "You shall not covet anything that belongs to your neighbor". He also fears that Ukrainian Orthodox faithful will see through his disguise and will declare him persona non grata in Ukraine for inciting inter-ethnic and inter-confessional conflicts, and deport him just like Ukraine did with the Pro-Russian agent and leader of Sobol, the pro-Russian Cossacks organization, Vitali Khramov.

Putin fears that Europe will start exporting shale gas to Russia, and that Quatar LNG tankers will come to Odessa. He also fears that Klitchko will run for the Ukrainian Presidency, and will occasionally pose shirtless on TV, just as Putin does now.

Medvedev fears that Putin will forget his name, and who he was in 2008-2012. He also fears that sometime, somewhere he will meet Saakashvili, and will have no bodyguards with him.

Boyko fears that prices for oil drilling platforms he approved will be published in the public domain. He also fears that there will be breathalyzers installed at the entrance to Cabinet of Ministers meetings. (http://www.youtube.com/watch?v=TJHxmCZ2m0k starting in the 7th minute).

Azarov fears that after he will be sacked, the court hearings on his case of abuse of power will be presided by Kireyev, and will be conducted in Ukrainian.Lytvyn fears that someone will confuse him with a wax figure - speechless, motionless, but looking almost human.

Levochkyn fears that Yanukovych will not be employed as President in "Levochkin and Firtash Holdings BV", and in its division "President's Administration, Inc."

Azarov fears that after he will be sacked, the court hearings on his case of abuse of power will be presided by Kireyev, and will be conducted in Ukrainian.

The Ukrainian Diaspora and Ukraine TOP

http://www.worldaffairsjournal.org/new/blogs/motyl/The_Ukrainian_Diaspora_and_Ukraine
September 9, 2009

Alexander Motyl Alexander J. Motyl

Boy, the Ukrainian diaspora must’ve really gotten under Viktor Yanukovych’s skin.

It all began about a year ago, when Ukraine’s president wrote an open letter offering to meet with a Ukrainian-American umbrella organization. Since he was obviously grandstanding—how else can you explain the open letter?—they turned him down. Rumor has it that Yanukovych felt dissed, but he should’ve known better than to extend a very public peace offering to a diaspora that hates his authoritarian, anti-Ukrainian, and anti-democratic policies. A serious offer would have been made in private.

In the months that followed, the president’s Regionnaires contented themselves with snarling at or ignoring the diaspora. Until recently, that is, when a number of Yanukovych’s minions have taken to criticizing Ukrainians abroad for their animus toward the prez and lecturing them on how they should behave. With great respect for the current government, of course. And with unbounded love for Ukraine, no less.

Now, disregard the fact that Regionnaires are the antithesis of respect, love, and—good grief!—patriotism, and for them to be lecturing anyone but Al Capone about these virtues is the height of chutzpah. These guys respect only fists. They love power. And their patria is their bank account in the Caymans.

What’s important about their rage is, of course, their rage. The Regionnaires only respond to people they fear—they prefer to spit on everybody else—and it’s clear that they fear the diaspora (which, by the way, is anything but a united entity meriting a definite article). And their fear is not unfounded.

First, diaspora Ukrainians know the Regionnaires are thugs—and aren’t afraid to tell the world. That matters because some of the Regionnaires are either trying to go straight or trying to create the impression that they’re going straight. Obviously, they’d prefer that Western governments and media, the United Nations, the International Monetary Fund, and other respectable institutions not be reminded of their criminal pasts (and presents).

Second, diaspora Ukrainians actually have some clout—not much, mind you, but just enough to cause trouble when key policy decisions have to be made in the corridors of power in the United States and Western Europe. It’s easy to dismiss the demonstrators waving anti-Yanukovych placards. But what do you about the articles, op-eds, books, reports, seminars, conferences, and lectures that, almost without exception, advise Western governments not to trust the Yanukovych boys?

Third and most worrisome perhaps, diaspora Ukrainians speak English as well as a host of other foreign languages. And that gives them an insurmountable advantage over Ukraine’s two-bit Regionnaire politicos who can’t even speak proper Russian. The Regionnaires can hold court in the slums of the Donbas, but everywhere else they’re just a bunch of hicks and they know it. Diaspora Ukrainians can out-French, out-German, out-Spanish, and out-English them in any world forum, and they know it, too.

What really gets the Regionnaires’ goat is that, as much as they detest the diaspora, they also need it. They need its tourism, its technical assistance, its know-how, its hard currency, its remittances—and its foreign-language intermediation and good will, especially now, as Yanukovych is making overtures to the West in the hopes of escaping Mother Russia’s loving embrace. Yanukovych even bit the bullet on August 26th and met with representatives of the World Congress of Ukrainians in Kyiv. They spoke their minds and told him that “violating human rights in Ukraine and especially constricting the opposition and unjustifiably arresting ex-Prime Minister Yulia Tymoshenko may harm” Ukraine’s integration into Europe. It’s not clear how Yanukovych responded, as his website provides only one quotation: “We Ukrainians—both those who live in Ukraine and those who live beyond its borders—are one big Ukrainian family, which desires happiness and a better fate for Ukraine. We should unite for the sake of the future of our state.”

His statement reveals the depth of Regionnaire perplexity about the hated diaspora. Small wonder that the president’s spokesmen have turned to telling Ukrainians abroad to love Ukraine. The Regionnaires can’t buy the diaspora or beat it up. So what’s left? Appeals to patriotism—which, as Samuel Johnson once said, is “the last refuge of a scoundrel.” Of course, the diaspora does love Ukraine. It just happens to be one without Regionnaire scoundrels.

Yanukovych and his road to salvation TOP

Ukrainian Pathway, Issue 35 Sep 22, 2011

image of Oksana Bashuk Hepburn Oksana Bashuk Hepburn

While driving Vujko Ilko to church on Sunday, I’m exposed to his mental callisthenics - insights into matters Ukrainian. 

“I’ll start with the good news,” says Vujko.  “That Ukraine-hater Tabachnyk is being removed from Ukraine’s Cabinet.”  Uncle Ilko means the Minister of Education, Science, Youth and Sports who has been one of the most odious government figures; a seditionist and Ukraine hater, and a lightning rod for anti-Yanukovych sentiments.  

“He claims Ukraine is not a nation; Ukrainian not an important language but urges studies of Hebrew.  A man like that would have fallen in Canada before he could finish his breakfast.”

“What do you think this means, Vujku?”

“President Yanukovych is tilting westward.  He’s concerned about being swallowed-up by Russia.  Ukraine’s oligarchs, as self-serving as they are, don’t want to move into the free zone with Russia, Kazakhstan and Belarus.  They made the President propose a 3+1 option, but Russia said ‘nyet’.”

“This is a seriously independent position.  Will Russia let Ukraine win?”

“Depends on where Yanukovych can turn for support.  Right now, the West is appalled by the politically motivated arrests of opposition members.  Yulia Tymoshenko’s arrest was over the top.  Everyone protested; the US, the EU, Canada too.”

“I read the protests from the Minister of Foreign Affairs, former Canadian ambassadors to Ukraine, and parliamentarians.”

“Yes.  Good stuff.  Yanukovych made a stupid mistake back sliding on democracy just to be like Russia.  Who will support him now as his former ‘friend’ tightens the screws?”

I wait for Uncle Ilko’s response.  It seems Ukraine is wedged between a rock and a hard place once again.

“The only way out for Yanukovych is let Yulia go.  His protests that he is not “interested” in the court case because there is an independent judiciary [that is not credible].  Judge Rodion Kireyev is a manipulated pawn.  He must find a way to end the show trial just like he found a ‘legal’ way to arrest her.  If nothing else, grant her a ‘pardon’.”

The Yulia fiasco has made Ukraine and Yanukovych the laughing stock of the world; with a sharp edge.  Although Ukraine’s authorities claim EU trade negotiations are not coupled to her trial, the arrest, as well as that of some fifty others, including Yuriy Lutsenko, the former head of Ukraine’s security apparatus, behind bars since last winter’s abduction, is a stumbling block to moving forward.

“No way should our global community let up the pressure.  It was a good move for leaders of the Ukrainian World Congress and the Ukrainian Canadian Congress representatives to attend her trial and remind the President to respect the rule of law. This must continue.”

“What about demonstrations?”

“Absolutely.  The ones organized in Toronto by that new group was heard around the world.  There should be a call to support democracy in Ukraine at every diaspora event; from every pulpit.  Look, the slippage back to dictatorship is dangerous.  If not contained, more than just the opposition will suffer.  Freedom of assembly was already jeopardized during Independence Day celebrations; the media will be silenced; and the churches too, other than those belonging to the Moscow Patriarch, of course.”

“Hold on, Vujku.  You’re contradicting yourself.  On the one hand, you’re saying Yanukovych is turning West, on the other, you’re telling me he’s following Moscow’s example.”

“That’s his dilemma.  That’s why he needs friends.  He’s torn between getting Mr. Putin off his back while convinced that ‘porjadok’, control at home comes from old Soviet methods of force which Russia is turning to.  What the West needs to convince him about is that good government comes from pro-Ukrainian policies - EU and democratic integration, rule of law, and economic prosperity of Ukraine’s people.  And it must start with the release of Yulia and the others.”

“Her release will be a visible indicator of change?”

“Yup.  He must be convinced to do it.  This is why the call for economic sanctions against Ukraine is not good.  Russia would like that - isolate Ukraine, for sanctions will do this - and then it will pounce.”

“I never thought of it that way, Uncle.  The prevailing view is to punish Yanukovych.”

“No.  Get him to do the right thing, and avoid punishing Ukraine at the same time.  Sanctions will stop the good work being done there by the West - judicial and bureaucratic reforms, Chornobyl closure, student exchanges - will all stop.  It will take years to restart.  No, my vote is to freeze bank accounts of individual criminals - oligarchs and corrupt judges - and deny them entry to the West.

“Right now, this is the key move:  get Prime Minister Harper to call Mr. Yanukovych as a concerned friend.  Remind him that Canada wants to sign a free trade agreement, as do others.  Ukraine does not have to cave to Russia’s free trade zone.  But Ukraine must show that it is returning to democratic values.  Yulia’s freedom is the most visible sign.”

“Vujku, our community is honouring the Prime Minister in October with a UCC Taras Shevchenko Medal.  Perhaps he can make an announcement then.”

“Too late!  He must call now to prevent a sentence.”

Oksana Bashuk Hepburn is an international columnist

Medvedev's think tank proposes reinforcing Russia-led CSTO TOP

http://www.jamestown.org/programs/edm/single/?tx_ttnews%5Btt_news
%5D=38382&cHash=97c719db35a60df99e34138ca17f70f5

President Dmitry Medvedev's think-tank, the Institute for Contemporary Development (INSOR), has worked out proposals for reorganizing the Russia-led Collective Security Treaty Organization (CSTO) to raise its effectiveness and expand its role. The proposed changes would accelerate decision-making procedures in the CSTO; establish a right of intervention for Russian-led "collective" forces on the territories of member states "and adjacent ones;" and seek Western recognition of a lead role for Russia under the CSTO flag in Central Asia at least.

Apparently, INSOR was tasked with this work following the CSTO's December 2010 annual official summit. INSOR's chairman, Igor Yurgens, presented the draft to Medvedev for the CSTO's annual informal summit in Astana on August 12. The product is a purely Russian one. This work was not mandated by the CSTO as such, and Moscow did not submit the resulting document for the approval of member countries (Belarus, Armenia, Kazakhstan, Kyrgyzstan, Tajikistan, Uzbekistan). According to Yurgens, the report has in the meantime been cleared with Russia's president, Security Council, government, and relevant ministries. A declassified version (omitting the most controversial proposals) is expected to be unveiled at the Yaroslavl world political forum in Medvedev's presence.

Previewing the version authorized for publication, Yurgens has unveiled three of its salient proposals for reorganizing the CSTO (Kommersant, Interfax, September 5-7).

First, decision-making by consensus would be replaced with decision-making by a majority of CSTO's member countries. This change of procedure is avowedly designed to circumvent vetoes from Uzbekistan and Belarus, and silent resistance or foot-dragging by other member countries. The consensus principle has often in the past frustrated Moscow's initiatives to turn the CSTO into a compliant instrument of Russian domination.

At present, Moscow plans to field "collective" rapid-deployment forces for possible intervention under Russian command in conflict areas. Generating and deploying such contingents through the CSTO would, in INSOR's view, necessitate "more effective" decision-making procedures. These would affix a CSTO flag on Russian-commanded, largely Russian-manned operations.

Second, Yurgens envisages turning the CSTO into "the principal peacekeeper in Central Asia and adjacent regions," as well as a troop contributor to international operations "beyond the CSTO's area of responsibility." All this seems to imply a sweeping free hand for Russia in most of the "post-Soviet space," using the CSTO as a flag of convenience.

Russia seeks unilaterally to accredit the concept of a "CSTO area of responsibility." INSOR proceeds from the view (promulgated by Medvedev at CSTO's December 2010 summit) that the CSTO may decide on its own to intervene within "its area," irrespective of international (UN) mandates. Russia (singly or on CSTO's behalf) would only seek UN mandates for hypothetical interventions outside its declared "area of responsibility."

Third, the report proposes endowing the CSTO with "functions of monitoring, early warning, and conflict-prevention." In practice (given the discrepancy in capabilities), this can only mean collective endorsement of Russian threat assessments and possible ("preventive") intervention decisions in line with Russian interests. INSOR lists three main potential threats, in this order: "color revolutions" in the post-Soviet space, instability in North Africa and the Middle East, and "likely extremist activities" following the withdrawal of coalition forces from Afghanistan.

On this listing, the specters of color-revolution and of Islamist expansion from Afghanistan serve to exacerbate threat perceptions among CSTO state leaderships. In effect, Moscow offers protection via the CSTO against those purported threats. By manipulating threat perceptions it seeks to legitimize a Russian-led bloc and, henceforth, potential interventions in its name. From the CSTO's inception to date, Russia has instrumentalized the problem of Afghanistan to justify the bloc's existence. "Color revolution," however, is now being invoked for the first time to justify the CSTO's existence and, moreover, its reinforcement under Russian leadership.

Fourth, INSOR envisages "coordination" between CSTO's doctrinal documents and NATO's Strategic Concept, adopted at the Alliance's November 2010 Lisbon summit. According to Yurgens, such coordination could facilitate "at least partial operational compatibility between CSTO and NATO forces. Russia and the Alliance need each other, particularly in light of the situation in Afghanistan. It is a matter of political will, first and foremost by the Russian and the American presidents."

These recommendations are designed to elicit Western recognition of a Moscow-led military bloc and a nod to Russia's model of "peacekeeping" operations. That specific model can include territorial occupations, ethnic cleansing, mass-distribution of Russian citizenship ("passportization") for entitlement to Russian protection, and claims to an exclusive right of intervention in Russia's declared sphere of interest. At its most intensive, such intervention can take the form of "coercion to peace" through full-scale conventional war operations, as executed in August 2008 in Georgia.

Thus far, NATO and the US have steadfastly refused to recognize a Russian sphere of interest, or its organizational embodiment in CSTO. However, they have de facto tolerated Russia's "peacekeeping" monopoly, a key element of Russian sphere-of-influence building. Any form of NATO-CSTO consultations, or experiments with inter-operability as INSOR proposes, would go beyond silent tolerance. It would add a stamp of Western acceptance on Russia's peacekeeping model and, now, its bloc-building efforts.

-- Vladimir Socor

 
Василь Шкляр: Україна і діаспора – це одне ціле! TOP

http://maidan.org.ua/2011/09/nove-video-vid-vidia-shklyar-orobets-ukrajinske-chykaho/

image
http://www.youtube.com/embed/2uENMeRkxGc?color1=006699

Інтерв’ю Василя Шкляра, у якому він читає уривок з роману “Чорний ворон”

У дні святкування 20 річниці Незалежності України, письменник, лауреат Шевченківської премії, автор роману “Чорний ворон” Василь Шкляр перебував в українському Чикаго. Взявши участь в урочистосиях з нагоди Дня Незалежності, Василь Шкляр зустрівся з українською громадою, а також відвідав Український національний музей у Чикаго.

Launching of the fundraising campaign for ICID/UNICEF HIV Prevention in Ukraine Program TOP

Sept. 23, 2011
Winnipeg, Manitoba

The Hon. Jake Epp and Heather Medwick, CEO of the International Centre for Infectious Diseases (ICID) today launched a fundraising campaign to support an HIV prevention initiative in Ukraine. Ukraine has been experiencing one of the fastest growing HIV epidemics in the world.

Mr. Epp and the Hon. Roy J. Romanow - former Premier of Saskatchewan - are Co-Chairs of the campaign, which will raise $500,000 to support the initiative, a partnership between Winnipeg-based ICID, UNICEF Canada and UNICEF Ukraine.

The program will also engage the expertise of the University of Manitoba Centre for Global Public Health to develop prevention strategies. The Centre, led by Dr. Jamie Blanchard, has 25 years of frontline experience in HIV/AIDS prevention in both Africa and India.

"We are delighted that Mr. Epp and Mr. Romanow have agreed to take on a leadership role to raise funds for the HIV Prevention in Ukraine program," said Heather Medwick, CEO of ICID. "We look forward to developing this program with Dr. Blanchard and UNICEF, and making an impact on the health and well being of young Ukrainians."

"Through hard work and determination, Ukrainian Canadians have prospered in Canada, but have also been the most important supporters of Ukraine as a nation," said Mr. Epp. "This is an opportunity for the Ukrainian Canadian community in particular, to come together and give back in order to help prevent the spread of a deadly disease although we encourage all Canadians to give."

"HIV Prevention in Ukraine is a very important humanitarian program and ICID and its partners have an excellent reputation for this type of quality research and public policies," said Romanow. "HIV in Ukraine is a challenge we must overcome and I am very pleased to be associated with this initiative."

"The Ukrainian Canadian community is very supportive of ICID's efforts to increase awareness of and halt the spread of HIV/AIDS in Ukraine," said Ukrainian Canadian Congress National President Paul Grod. "We encourage all Canadians to support this important humanitarian initiative."

Fundraising efforts will be focused on government and specific granting organizations, as well as generating private support from corporations and individuals. The Canada Ukraine Foundation, a national charitable organization has offered their support to the project.

To learn more people can go to icid.com. To make a donation, visit www.unicef.ca/ICID , or find it (HIV Prevention in Ukraine) on Facebook or on Twitter: @StopHIVUkraine

For more information please contact:

Tanya Merke Epp (204) 946-5156
Project Manager, ICID
tmerkeepp@icid.com

Bryan Adams urged to cancel Lviv Euro-2012 concert TOP

http://www.ukrainebusiness.com.ua/news/4132.html
2011/9/24

image

Vasyl Pawlowsky: “As a fellow Canadian, I would very much like you to reconsider whether you will play in Lviv or not. I know that there are plenty of other performing artists out there who would support you in your stand. A stand which would be just, regarding the current state of affairs in a country with an extremely fragile democracy, and which is turning into a police state run by a few who care very little about those they were elected to represent. I call on you and anyone who believes in democracy to boycott all events related to the Euro-2012 Football Championships in Ukraine.”

On September 23, 2011, the letter below was sent to world-famous Canadian singer-songwriter Bryan Adams by Vasyl Pawlowsky:

Mr. Bryan Adams, O.C., O.B.C.
c/o Mr. Bruce Allen
Suite 520 - 425 Carrall Street
Vancouver, BC
V6B 6E3
Canada

Dear Mr. Adams,

I am writing to you with regard to your planned performance on October 28, 2011 in the city of Lviv, Ukraine at the opening ceremony for the Lviv football stadium for the Euro-2012 football championship, alongside the event’s reported attendance of Ukraine’s current President Viktor Yanukovych.

While you have been to Ukraine to perform in the past, there are a few things I am certain you stand for as a Canadian and as a member of the Order’s of Canada and British Columbia and that you should be made aware of. These are matters which not only disturbing to me as a fellow Canadian, and should be to you, but also to Members of Canada’s Parliament, as well as the close to 1.25 million Canadians of Ukrainian descent.

Mr. Bernard Trottier (Riding of Etobicoke—Lakeshore, Conservative Party of Canada) made the following statement to our Parliament earlier this week:

"Mr. Speaker, recently we have seen some very troubling events take place in Ukraine. The persecution, arrest and continued detention of Yulia Tymoshenko, along with many others, are cause for great concern both in Canada as well as in the international community….These apparently politically-motivated actions undermine the rule of law and human rights, which are at the core of all democracies. The Ukrainian people, having long lived under the rule of regressive and undemocratic Soviet policies, will not accept a return to darker times. Ukrainians deserve to live in a peaceful and prosperous society, where they can enjoy the same freedoms and safeties seen across other western nations.”

Now, while it can be understood that political rivalries within a country may not be of direct concern to you as a musician asked to perform in that country, and despite the fact that the handling of Ukraine’s two opposition leaders’ (Ms. Tymoshenko’s and Mr. Lutsenko’s) “trials” as well as the conditions of their imprisonment could all be reason enough to reconsider any dealings with Ukraine’s current regime by any Western activist or institution, given the political nature of these particular cases, I shall focus instead on just a few examples amongst the plethora of other examples of serious ethical, political, administrative and humanitarian wrongdoings in Ukraine directly related to Mr. Yanukovych’s regime as well as to the preparations of the Euro 2012 football championship in Ukraine, and in the City of Lviv in particular.

The first example is the completely corrupt tender process that the municipal officials in Lviv ran for the building of the stadium, where they announced a financial tender which was to be awarded to the company that could finance building the new stadium and its infrastructure without burdening the local economy and population. The tender was awarded to a company that had no financing and was eventually given to a Ukraine based company to be fully financed at the tax payer’s expense. When the rest of the world is trying to be frugal, the powers that be in Ukraine continue to try to squeeze the most out of their populace, only exacerbating the country’s deepening economic and societal crisis.

Regarding the building of the stadium, workers who were hired to do so were not paid for four months, and then the company that they were employed for was folded, and they were left without four months of wages. To this day they have not seen compensation for their labor. A lavish opening ceremony of this stadium will be just another blow to the dignity of these workers and their families.

What you will be paid for your performance, is not clean money. It is money that has been stolen from the population and the municipal and national budgets through deep-rooted schemes of endemic corruption, by officials who from day one of the tournament’s announcement have done everything possible to reap personal advantage of this landmark event in every imaginable way. Improvements to the quality of life of the people in the host-cities of the Euro 2012, i.e. creation of job opportunities, economic growth and capital inflow are all a fairy tale that even pre-school kids will not believe anymore.

However, the problems in Ukraine are much deeper than a systematically corrupted and economically ruinous mismanagement of the preparations to the Euro-2012 football championship. There is a constantly growing opposition in all spheres of society to the current regime - a regime that cannot be labeled as anything else but criminal. This opposition is being answered to with increasingly worrisome methods. Among many other unnamed instances, this year’s Amnesty International Report on Ukraine is filled with unaddressed cases of unlawful detainment, torture and ill-treatment of protesters and students that stood up on various occasions to voice their opinion against the current regime represented by Mr. Yanukovych.

Back in July, Sting canceled a concert in Kazakhstan over claims of human rights violations on oil workers in that country. I believe that the current situation in Ukraine gives many more reasons for the same kind of action.

As a fellow Canadian, I would very much like you to reconsider whether you will play in Lviv or not. I know that there are plenty of other performing artists out there who would support you in your stand. A stand which would be just, regarding the current state of affairs in a country with an extremely fragile democracy, and which is turning into a police state run by a few who care very little about those they were elected to represent. I call on you and anyone who believes in democracy to boycott all events related to the Euro-2012 Football Championships in Ukraine.

Sincerely,

William (Vasyl) Pawlowsky
Independent Consultant
B.A.; M.A.; M.L.I.S.

Cc:

  • The Hon. Steven Harper, Prime Minister of Canada
  • Nycole Turmel, Leader of the Official Opposition
  • The Hon. Bob Rae, Interim Leader of the Liberal Party of Canada
  • Bernard Trottier, M.P. Etobicoke—Lakeshore
  • Isabelle Morin, M.P. Notre-Dame-de-Grâce--Lachine, Quebec
  • International Executive Council, Amnesty International
  • The Danish Helsinki Committee for Human Rights
  • Silver Miekar, Member of the Estonian Parliament
  • Eugene Czolij, President, Ukrainian World Congress
  • Paul Grod, President, Ukrainian Canadian Congress
  • Zorianna Hrycenko-Luhovy, President UCC, Quebec Branch
  • Orest Steciw, President, League of Ukrainian Canadians
  • Adriana Buyniak Willson, President, League of Ukrainian Canadian Women
  • Tamara Gallo Oxley, President, Ukrainian Congressional Committee of America
  • Marko Levytsky, Editor, Ukrainian News
  • Roma Hadzewycz, Editor, The Ukrainian Weekly
  • Leo Iwaskiw, Editor, “America”, Ukrainian American Newspaper
  • Brian Bonner, Chief Editor, The Kyiv Post
  • Frederic Lavoie, Journalist, La Presse
  • Marie-Claude Malbeouf, Journalist, La Presse
  • Sinclair Stewart, National Editor, The Globe and Mail
  • Ryan MacDonald, Poltical Editor, The Globe and Mail
  • Craig Offman, Foreign Editor, The Globe and Mail
  • Lara Pingue, National/World/Toronto Sections Editor, The Globe and Mail/Online
  • Steve Wicary, Political Section Editor, The Globe and Mail/Online
  • Mark MacKinnon, Journalist, The Globe and Mail
  • Tim Harper, National Editor, The Toronto Star,
  • Lynn McAuley, Associate Editor, Foreign, The Toronto Star
  • Raymond Brassard, Executive Editor, The Montreal Gazette
  • Katherine Sedgwick, Deputy Editor, The Montreal Gazette
  • Gerry Nott, Publisher and Editor-in-Chief, The Ottawa Citizen
  • Patricia Graham, Editor-in-Chief, The Vancouver Sun
  • Danylo Hawaleshka, Aljazeera English News
  • Carl Leighton-Pope, European Booking Agent
  • Members of the Ukrainian Canadian Broadcasting Group

A petition to revoke Miss Ukraine Universe's title TOP

 http://www.humnews.com/humnews/2011/9/12/
african-wins-miss-universe-2011-title-news-brief.html

image

The 2nd most beautiful woman in the universe spoke Russian during the pageant although the contest requirement is to speak the official language of the country represented: Ukraine!

A petition to revoke Miss Ukraine Universe's title began circulating on social networking sites Tuesday, on the basis that Stefanko allegedly spoke Russian - and not Ukrainian, the official language of Ukraine. It said petition participants are "appalled and disgusted" that Stefanko "represented our people and our homeland in a language that not only is not ours, but the language of our former oppressors.")"

http://www.petitiononline.com/RvkMsUkr/petition.html

Підтримай акцію протесту! TOP

Успіх жодної акції неможливий без належної інформаційної підтримки. Сьогодні, в умовах повної інформаційної блокади, ти маєш унікальну можливість допомогти Всеукраїнській акції протесту проти диктатури.

Якщо ти став свідком надзвичайних подій, або вважаєш, що твій матеріал є дуже корисним та може вплинути на результат акції, надсилай свої фото та відео з місць подій, а також твій коментар до них на Email: protest@tymoshenko.ua

На базі Ваших матеріалів буде формуватися Щоденник Всеукраїнської акції протесту проти диктатури.

Щиро Ваші,
Tymoshenko.UA

Заява Громадського комітету вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру TOP

29 вересня 2011 року виповнюється 70 років з початку розстрілів нацистами мирного населення у Бабиному Яру. Тисячі людей різних національностей, віросповідань і політичних поглядів знайшли тут свій останній спочинок - полонені червоноармійці та українські націоналісти, євреї та роми, православні священнослужителі й прості кияни.

Традиція вшанування пам’яті жертв трагедії Бабиного Яру започаткована 29 вересня 1966 року - в 25-ті роковини розстрілів у Бабиному Яру відбувся стихійний багатотисячний скорботний мітинг української інтелігенції, де, зокрема, виступили Іван Дзюба та Віктор Некрасов, український та російський письменники-дисиденти.

Іван Дзюба про це згодом писав так: «Темні людиноненависницькі сили чомусь для своїх моторошних злочинів прагнуть обрати благословенні місця природи — певно, з інстинкту наруги над духом життя. Так, чудова окраїна Києва — Бабин Яр — стала місцем, куди більшовицька влада потай скидала жертв Голодомору 1933 року. А через вісім років фашистські загарбники обрали Бабин Яр місцем застрашливої демонстрації своїх методів «остаточного вирішення єврейського питання», тобто винищення євреїв як нації, а водночас — і розправи з усіма своїми політичними противниками та з непокірними людьми різних національностей, не в останню чергу — українцями, серед яких і наша видатна поетеса Олена Теліга».

З часу відновлення Української незалежної держави 29 вересня стало датою офіційного вшанування жертв Бабиного Яру. До вироблення заходів та їх проведення стали залучалися представники різних громадських і політичних організацій, зберігався паритет щодо пам’яті різних спільнот, представники яких поховані у братській могилі в Бабиному Яру.

На жаль, поточного року все інакше – у розробленому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23 червня 2010 р. № 491 урядовому плані заходів до 70-х роковин трагедії Бабиного Яру не враховано позиції ряду громадських організацій.

Однобокість офіційного плану заходів породжує сумніви щодо щирості співчуття до жертв страшної катастрофи у Бабиному Яру. Урядовий Організаційний комітет з підготовки та проведення заходів до 70-х роковин трагедії Бабиного Яру застосував принцип сегрегації (штучного відокремлення однієї групи населення від цілого), поділивши мучеників нацизму за походженням на обраних, гідних поминання і доброї пам'яті, та другорядних.

Такі дії влади негативно сприймає широка громадськість. Зокрема, представники громадських організацій ромів у заяві, розповсюдженій у ЗМІ, прямо говорять про План заходів до 70-річчя трагедії Бабиного Яру, запропонований Організаційним комітетом, як такий, що робиться «на кістках предків народу рома, ігноруючи пам`ять жертв голокосту розстріляних ромів у Бабиному Яру. Роми України вважають, що План заходів дискримінаційний і знищує історію народу рома для майбутніх поколінь».

Все це, разом узяте, спонукає, на нашу думку, до серйозних висновків: оскільки Бабин Яр є братською могилою, то діяльність Національного історико-меморіального комплексу «Бабин Яр» має будуватися на засадах мультикультурності із врахуванням історичної пам’яті усіх груп населення, що постраждали під час гітлерівської окупації України.

По-друге, у майбутньому Національний історико-меморіальний комплекс «Бабин Яр» має стати національним центром скорботи та примирення,  де були б і сакральні символи різних релігій, і музей усіх невинно убієнних. Дорога до вшанування мучеників повинна бути відкрита для всіх.

Дотримуючись багатолітньої демократичної традиції, українська громадськість проведе 29 вересня 2011 року о 12 годині скорботне покладання квітів до пам’ятних знаків Меморіалу «Бабин Яр» і панахиду. Закликаємо всіх людей доброї волі, незалежно від їхнього походження та політичних поглядів, взяти з нами участь у вшануванні пам’яті невинно убієнних синів та дочок української землі.

  • Микола Яковина
  • Костянтин Ситник
  • Сергій Комісаренко
  • Роман Круцик
  • Михайло Конденко
  • Василь Вовкун
  • Стефан Романів
  • Ігор Юхновський
  • Іван Васюник
  • Володимир В’ятрович Володимир Василенко
  • Василь Марочко
  • Євген Гірник
  • Євген Лупаков
  • Олександр Бригинець
  • Лесь Танюк
  • Атена Пашко
  • Наталія Осьмак
  • Павло Мовчан
  • Петро Осадчук
  • Борис Тарасюк
  • Олександр Ткачук
  • Михайло Ратушний
  • Ольга Кобець
  • Лариса Ляхоцька
  • Степан Брацюнь
  • Олександр Скіпальський
  • Сергій Кот
  • Іван Гамкало
  • Микола Мельник
  • Роман Блонський
  • Степан Хмара
  • Ігор Лісодід
  • Василь Шендеровський
  • Микола Зозуля
  • Анатолій Матвієнко
  • Павло Жебрівський
  • Тарас Стецьків
  • Олександр Кучерук
  • Віктор Генералюк
  • Зіновій Шкутяк
  • Володимир В’язівський
  • Володимир Шовкошитний
  • Іван Крулько
  • Левко Лук’яненко
  • Микола Поровський
  • Андрій Мохник
  • Сергій Рудик
  • Степан Кириленко
  • Володимир Манько
  • Іван Патриляк
  • Володимир Сергійчук
  • Олесь Шевченко
  • Василь Овсієнко
  • Віктор Горбач
  • Тарас Рондзістий
  • Ярослав Файзулін
  • Олександр Ушинський
  • Олег Березюк
  • Михайло Горбовстий
  • Борис Запоточний
  • Микола Дуркевич
  • Ігор Мазур

Політичні партії:

  • Конгрес Українських Націоналістів
  • Народний Рух України
  • Українська Народна Партія
  • Українська республіканська партія «Собор»
  • Республіканська Християнська партія Всеукраїнське об’єднання «Свобода»
  • Українська Республіканська партія
  • УНА-УНСО

Громадські організації:

  • Українське товариство «Меморіал» ім. В.Стуса
  • Громада ромів
  • Всеукраїнське жіноче товариство ім.О.Теліги
  • Організація Українських Націоналістів
  • Всеукраїнське об’єднання ветеранів
  • Фундація імені Олега Ольжича
  • Спілка офіцерів України
  • Молодий Народний Рух
  • Об’єднання студіюючої молоді «Зарево»
  • Асоціація дослідників голодоморів в Україні
  • Молодіжний Націоналістичний Конгрес
  • Центр досліджень національно-визвольного руху
  • Українське юридичне товариство
  • Центр національного відродження ім. С.Бандери
  • ГО  «Люстрація»

Рзпочато кампанію по збору коштів на користь спільної програми МЦІЗ/ЮНІСЕФ "ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВІРУСУ ІММУНОДЕФІЦИТУ В УКРАЇНІ"

TOP

Високодостойний Джейк Епп та Хедер Медвік, виконавчий директор Міжнародного центру інфекційних захворювань (МЦІЗ) розпочали сьогодні кампанію по збору коштів на підтримку ініціативи з попередження вірусу іммунодефіциту (ВІЛ). Україна є однією з країн, у якій епідемія захворювання на вірус іммунодефіциту розвивається найшвидше.

Пан Епп та високодостойний Рой Д. Романов, колишній прем'єр Саскачевану, є співголовами цієї кампанії, завдякі якій заплановано зібрати $500,000 для підтримкипартнерство МЦІЗ Вінніпегу, ЮНІСЕФ Канади та ЮНІСЕФ України.

Програма також залучить досвід Центру глобального громадського здоров'я при університеті Манітоби для розвитку стратегій попередження захворювання. Центр, очолюваний д-ром Джемі Бланчардом, має 25 років передового досвіду у профілактиці ВІЛ/СНІД(у) як у Африці, так і в Індії.

"Нам пишаємося тим, що пан Епп і пан Романов погодилися очолити кампанію по збору коштів для програми "ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВІРУСУ ІММУНОДЕФІЦИТУ В УКРАЇНІ"", - сказала Хедер Медвік, головний керуючий МЦІЗ. "Ми сподіваємося розвинути цю програму в партнерстві з д-ром Бланчардом та ЮНІСЕФ і мати  змогу позитивно впливати на здоров'я і добробут молодих українців".

"Завдяки працьовитості та рішучості канадійці українського походженняі досягли великих успіхів у Канаді, але також завжди були і залишаються тими, хто найбільше підтримував замагання України як національної держави", - сказав пан Епп. "Це є виняткова можливість для українсько-канадської громади зібратися і скласти пожертви насправу попередження поширення смертельної хвороби. Ми, звичайно ж,  заохочуємо до пожертв усіх канадців".

"ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВІРУСУ ІММУНОДЕФІЦИТУ В УКРАЇНІ" є дуже важливою гуманітарною програмоюі МЦІЗ та його партнери мають відмінну репутацію для цього типу якісних досліджень та громадських дій", - сказав Романов. "ВІЛ/СНІД в Україні є випробовуванням, яке ми повинні подолати і мені дуже приємно бути співучасником цього почину".

"Українсько-канадська громада щиро підтримує зусилля Міжнародного центру інфекційних захворювань по розповсюдженню знань та припиненню поширення ВІЛ/СНІД(у) в Україні", - заявив національний президент Конґресу Українців Канади Павло Ґрод. "Ми заохочуємо всіх канадців підтримати цю важливу гуманітарну ініціативу".

Основні зусилля по збору коштів будуть спрямовані на урядові та специфічні субсидійні організації, а також на збір приватних пожертв від корпорацій та окремих жертводавців. Національна благодійна організація "Фонд Україна Канада" запропонувала свою підтримку у цьому проекті.

Щоб дізнатися більше, або зробити пожертву, будь ласка, відвідайте інтернет-сторінку за адресою: www.unisef.ca/ICID (ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВІРУСУ ІММУНОДЕФІЦИТУ В УКРАЇНІ), Фейсбук, або Твіттер:@StopHIVUkraine

Контактна особа:

Таня Мерке Епп,
керівник проекту МЦІЗ
Тел.: (204) 946-5156
tmerkeepp@icid.com

Канадські українці закликають Браяна Адамса бойкотувати Євро 2012 TOP

http://vgolos.com.ua/events/541.html

image

Звістка про те, що відкривати львівський євростадіон буде канадський рокер Браян Адамс збурила не одну мистецьку душу у місті Лева.

Вчора додав розгубленості львівським мистцям й віце-прем'єр-міністр Борис Колесніков, який заявив, що, як йому здається, відкривати львівський стадіон буде американська співачка Анастейша (Anastacia).

Поки всі ті, від кого залежить ім’я та прізвище співочого відкривача львівської арени обмінюють шило на мило, канадські українці не спали безпробудним сном та написали листа шановному Браяну Адамсу, де попросили його бойкотувати усі події пов’язані з Євро 2012.

Можна не сумніватись, що якщо влада зупиниться на персоні Анастейші, такий лист від американських українців буде адресовано й цій мистецькій одиниці.

А поки до уваги достославних читачів Вголосу – лист пану Браяну Адамсу від незалежного консультанта Вільяма (Василя) Павловського.

Панові Браянові Адамсу
Suite 520-425, Carral Street
Vancouver, BC
V6B 6E3
Канада

Шановний пане Адамсе,

Звертаюся до Вас з огляду на Ваш запланований виступ 28 жовтня 2011 р. у м. Львові, Україна, на церемонії відкриття Львівського футбольного стадіону, збудованого для проведення футбольного чемпіонату Євро-2012. Очікується присутність на відкритті й теперішнього Президента України Віктора Януковича.

Хоча Ви уже відвідували Україну з концертами, я переконаний, що Ви захищаєте певні переконання і як канадець, і як кавалер орденів Канади та Британської Колумбії. Вважаю своїм обов’язком проінформувати Вас про деякі аспекти подій, що відбуваються в Україні. Ці питання турбують не лише мене як канадця і повинні занепокоїти й Вас, але також й членів Парламенту Канади та майже 1,25 мільйонів канадців українського походження.

Пан Бернард Тротьєр (виборчий округ Етобікок-Лейкшор, член Консервативної партії Канади) цього тижня виступив у Парламенті з такою промовою:

«Пане Спікере, нещодавно ми були свідками таких подій в Україні, що викликають у нас значне занепокоєння. Переслідування, арешт та тривале утримання під вартою Юлії Тимошенко, а також багатьох інших осіб, є причиною значного занепокоєння як у Канаді, так і в міжнародній спільноті…

Ці дії, вочевидь умотивовані політично, підривають верховенство права та загрожують правам людини, а саме верховенство права і права людини є основою будь-якого демократичного ладу. Народ України, проживши стільки десятиліть під правлінням регресивної та недемократичної радянської влади, не прийме повернення до темних часів. Українці заслуговують на життя у мирному та процвітаючому суспільстві, де вони можуть втішатися тими ж свободами і такою ж безпекою, які ми спостерігаємо у інших західних націй».

Хоча можна зрозуміти, що політичне суперництво в країні може не бути питанням для роздумів для вас, як музиканта, запрошеного відвідати цю країну для виступу, і незважаючи на те, що спосіб управління «судовими процесами» над пані Тимошенко та паном Луценко, лідерами опозиції в Україні, а також умови їх ув’язнення можуть бути достатніми причинами, щоб застановитися над потрібністю для будь-якої західної установи чи особи, що здатна відстоювати свої переконання, будь-яких справ з наявною українською владою, та беручи до уваги політичне підґрунтя цього випадку, я зосереджуся натомість лише на кількох вибраних прикладах з величезної кількості інших випадків серйозних етичних, політичних, адміністративних та гуманітарних порушень прав, що прямо пов’язані з режимом Януковича, а також з приготуваннями до чемпіонату з футболу Євро-2012, зокрема у м. Львів.

Першим прикладом цього був цілковито корумпований процес проведення тендеру, що його посадовці муніципальної влади Львова проводили для будівництва стадіону, щодо якого оголошений тендер мала виграти компанія, що була б спроможна фінансувати будівництво нового стадіону та його інфраструктури, уникаючи створення труднощів для місцевої економіки та населення.

Тендер виграла компанія, що не мала фінансування, тому замовлення в результаті передали іншому, українському підприємству на умовах повного фінансування за рахунок платників податків. Коли увесь світ намагається бути ощадним, політичні сили України намагаються витиснути зі свого народу якнайбільше, поглиблюючи і без того зростаючу економічну та соціальну кризу.

Стосовно побудови стадіону, то робітникам, що працювали на будівництві, не виплачено заробітної платні за чотири місяці, а підприємство, що їх наймало, припинило діяльність, залишивши цих робітників без платні за чотири місяці праці. До сьогодні ці люди не отримали жодних грошей за свою працю. Пишна церемонія відкриття буде іще одним приниженням гідності цих робітників та їхніх сімей.

Гроші, які Ви отримаєте за свій виступ не є чистими. Це гроші, вкрадені у населення, місцевого та державного бюджетів через глибоко закорінені схеми невиліковної корупції; вкрадені посадовцями, які з дня оголошення про проведення чемпіонату робили усе можливе і неможливе, щоб максимально скористатися з цієї визначної нагоди розвитку своєї країни для особистого збагачення. Покращення якості життя населення міст, що приймають чемпіонат Євро-2012, створення робочих місць, економічне зростання та притік капіталу – це казки, в які не вірять навіть діти у садочках.

Проте проблеми в Україні є значно більшими, ніж наскрізь корумпована та руйнівна для економіки система дезорганізації приготувань до чемпіонату з футболу Євро-2012. В усіх верствах суспільства зростає опозиція до наявної влади – влади, що не може бути названа інакше, аніж злочинна влада.

Спосіб відповідати цій опозиції непокоїть. Зазначу зараз одне з численних звинувачень цій владі: цьогорічний звіт Amnesty International щодо ситуації в Україні переповнений наведеннями нерозглянутих скарг на незаконні затримання, тортури та жорстоке поводження зі студентами та протестувальниками, що, за різних обставин, озвучували своє ставлення до наявного режиму влади, що його представляє пан Янукович.

У липні цього року Стінг скасував свій концерт у Казахстані через заяви про порушення прав людини стосовно працівників нафтогазової промисловості цієї країни. Я переконаний, що ситуація в Україні має набагато більше причин для такого ж вчинку.

Як Ваш краянин канадець, я звертаюся до Вас з проханням ще раз обдумати Ваш намір виступати у Львові. Я впевнений, що величезна кількість інших виконавців підтримає Ваш вибір і Вашу громадянську позицію, яка буде справедливою з огляду на теперішній стан справ у країні з надзвичайно слабкою і вразливою демократією, яку намагаються перетворити на поліцейську державу з владою тих, що дуже мало переймаються долею людей, які обрали їх своїми представниками.

Я закликаю Вас та усіх інших, хто вірить у демократію, бойкотувати усі події, пов’язані з чемпіонатом з футболу Євро-2012 в Україні.

З повагою,

Вільям (Василь) Павловський, незалежний консультант.

Оригінал листа до пана Браяна Адамса можна прочитати на сайті ukrainebusiness.com.ua.

Links to event postings TOP

Do you maintain a website of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site in the ePOSHTA newsmagazine.

 Canada

 United States

USA flag New York: Zhuravel & Zhuravel Exhibit - Opening reception Oct. 5

TOP

image

Canadian flag Brampton, ON: South Mountain Fairgrounds First Annual Apple Harvest festival – October 8 TOP
image
Canadian flag Ottawa: Celebration of  MASI's 25th and the Seminary's 30th -- Oct. 22 TOP

The Metropolitan Andrey Sheptytsky Institute of Eastern Christians Studies
and
Holy Spirit Ukrainian Catholic Seminary

invites you to a Festive Dinner celebrating their two special anniversaries

The 25th of the Institute
and the
30th of the Seminary

Saturday, October 22, 2011
St. John the Baptist Ukrainian Catholic Shrine
952 Green Valley Crescent
Ottawa, ON
5:00 pm - Vespers
6:30 pm - Dinner

Tickets are $50.00 (18 and older), $25.00 (17 and under)
Call Oksana at the Institute (613-236-1393, ext. 2651) or Marijka at the Seminary (613-727-1255).

Canadian flag Ottawa: Genocide revealed: Famine-genocide in Soviet Ukraine 1932-1933 -- Nov. 17

TOP
image

Ukrainian flag Kyiv: The International Conference “Roads to Freedom: On the 20th anniversary of Ukraine’s Independence: Accomplishments and Challenges” -- Oct. 7-8

TOP

The International Conference “Roads to Freedom: On the 20th anniversary of Ukraine’s Independence: Accomplishments and Challenges”, dedicated to the 20th Anniversary of Ukraine and the 20th Anniversary of the Rebirth of Kyiv-Mohyla Academy, will take place on October 7-8 in Kyiv at National University of Kyiv-Mohyla Academy.

The Conference will focus on needed reforms in higher education to bring this important issue to the attention of the academic community, experts, the political establishment, journalists in Ukraine and the world, to promote necessary changes. The Conference will promote the principle of university autonomy, it will gather support for concrete reforms and the establishment of competitiveness of Ukrainian universities. It is our hope that the Conference will raise the quality of higher education, that it will promote the growth of research, that it will also lead to overcoming corruption and that it will persuade the members of government and Parliamentary deputies in Ukraine that university autonomy should be an established principle that is essential for reform in education. In as much reforms in education have not taken place in the post-soviet space, with the exception of the Baltics and Georgia, the conference “Roads to Freedom” will be of international im! portance.

Participants in the Conference will include leaders and representatives of European and North American universities, government and civil society, all the ministers of education of independent Ukraine, representatives of the Presidential Administration, National Security Council, members of Parliament, journalists and academics. We already have confirmations from five members of the European Parliament, and also from representatives of University Paris-Dauphine (France), Ecole Normale Superieure (France), Ilia State University (Georgia), University of Carleton (Canada), University of Western Ontario (Canada), Warsaw University (Poland), Jagiellonian University in Krakow (Poland), Princeton University (USA), Sapienza University of Rome (Italy), Friedrich-Schiller-Universitat Jena (Germany), Universitat Autonoma de Barcelona (Spain). From Ukraine, we have confirmation from from the leaders of National Y. Fedkovych University of Chernivtsi, National V. Karazin University of ! Kharkiv, National O. Honchar University of Dnipropetrovsk, Ukrainian Catholic University, National Ivan Franko University of I. Franko, National University “Ostrokh Academy”, University of Economics and Law “Krok”, National Economic University of Kyiv, Petro Mohyla Black Sea State University, and others.

More information in English available at:
http://www.kmfoundation.com/documents/full_screen_eng.pdf

Більше інформації про Конференцію можна прочитати за лінком:
http://kmfoundation.com/documents/full_screen_ukr.pdf

Mexico flag Cancun, Mexico : The Ukrainian American Bar Association -- Nov. 3-6 TOP

image

Cost:
Conference: $55.00*
Students: Fee Waived

Hotel:
All-Inclusive $100. per night (D/O) 0% VAT

For details, airport transport and private UABA tours, see www.UABA.org
The discounted room prices can be extended to period from Oct. 31 to Nov. 10.
Book early for best rooms, and before our reserved block is committed

* before Oct. 6; $65 after that

Beautiful Location / Great Program

Travel and Reservations:
Lesia Kozicky ( )
Dunwoodie Travel Bureau, Ltd
(914) 969-4200
c
www.dunwoodietravel.com

Information:
George Pazuniak, President
GP@Del-IPLaw.com
(302) 478-4230

More on our website http://www.uaba.org

Mexico flag Канкун, Мексико: Конференція Українсько-Американської Асоціяції Уристів -- 3-6 листопада TOP

image

Cost:
Conference: $55.00*
Students: Fee Waived

Hotel:
All-Inclusive $100. per night (D/O) 0% VAT

For details, airport transport and private UABA tours, see www.UABA.org
The discounted room prices can be extended to period from Oct. 31 to Nov. 10.
Book early for best rooms, and before our reserved block is committed

* before Oct. 6; $65 after that

Beautiful Location / Great Program

Travel and Reservations:
Lesia Kozicky ( )
Dunwoodie Travel Bureau, Ltd
(914) 969-4200
c
www.dunwoodietravel.com

Information:
George Pazuniak, President
GP@Del-IPLaw.com
(302) 478-4230

More on our website http://www.uaba.org

Конкурс для прихильників гурту Воплі Відоплясова TOP

19.09.2011

image

З нагоди власного 25-ліття «ВВ» затіяли «Народний триб’ют»: напередодні великого ювілейного туру музиканти культового українського гурту оголошують конкурс на краще виконання своїх хітів.

Протягом всієї своєї історії «Воплі Відоплясова» були та залишаються одним із «найнародніших» рок-колективів – вже чверть століття їхня слава й популярність тримаються не на штучних промо-кампаніях, епатажних витівках чи гучних скандалах, а на щирому драйві, світлій енергії та запальних мелодіях, що зігрівають серця і окриляють душі.

Відомо, що моментом справжнього визнання артиста стає мить, коли його пісні «вирушають у народ», і люди починають їх співати в повсякденному житті. Сьогодні музичні твори Олега Скрипки та гурту «ВВ» лунають мало не звідусіль – на корпоративних вечірках поважні банкіри хором виводять «Країну Мрій», в селах бабці на призьбах вечорами виспівують «Весну», а у підвальних клубах юні рокери лабають «Танці» та «Пісеньку» впереміш із хітами «Дорз» та «Ролінг Стоунз». Можливо, саме це і надихнуло музикантів «ВВ» напередодні «другої черги» великого ювілейного туру оголосити серед своїх шанувальників конкурс на кращий переспів улюблених «вевешних» хітів.

«Ідея традиційних триб’ютів, коли одні артисти виконують пісні інших, сьогодні вже не актуальна, оскільки результат щоразу передбачуваний, а отже – малоцікавий, – розмірковує керманич «ВВ» Олег Скрипка. – Інша справа – творчий альянс із публікою, це – чистий аркуш. Ми знаємо, що наш слухач – людина творча, обдарована. Дуже хочеться глянути на власні пісні очима наших фанів, це буде для нас найціннішим дарунком до ювілею».

Отже, якщо ви відчуваєте в собі талант співця та музиканта, і до того ж шануєте групу «ВВ», запрошуємо вас приєднатись до унікальної творчої акції, присвяченої 25-літтю славного колективу. Для участі в конкурсі потрібно зняти на відео (можна на побутову камеру чи фотоапарат) ваше виконання будь-якої пісні з репертуару «ВВ», викласти його в Інтернеті (YouTube, VKontakte або Facebook) та надіслати лінк на адресу vopli.tv@gmail.com. По мірі надходження ролики будуть публікуватись на офіційних сторінках «Воплів» у соціальних мережах (YouTube (http://www.youtube.com/VopliVidopliassova), VKontakte (http://vkontakte.ru/voplividopliassova), Facebook (http://www.facebook.com/vopli), Twitter (http://twitter.com/vopli)). Переможця конкурсу визначать особисто музиканти гурту «ВВ». Головний приз – iPad, наданий журналом «Yoga + Life» (www.yogalife.by/). Найцікавіші виконавці з регіонів, де пройдуть концерти ювілейного туру, отримають змогу потрапити на виступи та заспівати на сцені разом із групою. Докладніше з правилами конкурсу можна ознайомитись на сайті vv25.ru. Підсумки конкурсу будуть підведені на початку грудня.

UCC – Ontario Provincial Council releases results of 2011 Pre-Election Questionnaire TOP

October 2, 2011 - Toronto, Ontario: The Ukrainian Canadian Congress – Ontario Provincial Council in partnership with the UCC - National Holodomor Education Committee has surveyed the three major political parties in Ontario and a number of the candidates for Provincial Parliament to better understand their positions on several issues of importance.

“After consultations with UCC branches and communities across the province, UCC – Ontario Provincial Council surveyed the parties and candidates on three issues related to the upcoming revisions to the Ontario history and social sciences curricula” stated Yvan Baker, President of UCC – Ontario Provincial Council. “Our particular focus was the potential inclusion in the curriculum of topics such as the Holodomor / Famine-Genocide and the First Canadian Internment Operation of WWI because these are important episodes in Canadian and world history and in the development of the concepts of human rights, freedom and multiculturalism.”

“There are a wide range of important issues that the next government will need to address on behalf of Ontarians. We are providing the results of this questionnaire on three topics to help communities across Ontario make as informed a decision as possible on Thursday. We encourage voters to support the local candidate or party that they believe will best represent them” said Baker.

About the Ukrainian Canadian Congress – Ontario Provincial Council

The Ukrainian Canadian Congress – Ontario Provincial Council is the voice of Ontario’s Ukrainian community.  There are more than 336,000 Canadians of Ukrainian heritage in Ontario. The Congress brings together under one umbrella the Ukrainian Canadian Congress branches and community organizations from across the province. The UCC branches it represents are located in Brantford, Durham, Hamilton, London, Ottawa, St. Catharines, Toronto, Welland and Windsor.

Yvan Baker, President, UCC - Ontario Provincial Council
E-mail: uccontario@gmail.com / Tel: 416.505.5567


Responses to UCC-Ontario Provincial Council Pre-election questionnaire

image
Ontario Liberal Party www.ontarioliberal.ca
Ontario Liberal Party Responses [ pdf ]

image
Ontario New Democratic Party www.ontarionpd.ca
Ontario Liberal Party Responses [ pdf ]

image
Ontario Progressive Conservative Party www.ontariopc.ca
Ontario Liberal Party Responses [ pdf ]

Responses from candidates for Provincial Parliament
(sorted by riding name) [ pdf ]

 
Ontarians of all backgrounds celebrate first annual Ukrainian Heritage Day in Ontario TOP

On Wednesday September 7th at 12pm, Ontarians celebrated the first annual Ukrainian Heritage Day in Ontario on the front lawn of Queen’s Park. At St. Vladimir Institute, all attendees also enjoyed Ukrainian food, culture and exhibits spanning 120 years of Ukrainian Canadian history.

In March, the Ontario Legislature unanimously passed Bill-155 the Ukrainian Heritage Day Act, which proclaimed September 7th of each year Ukrainian Heritage Day in the province of Ontario. September 7, 1891 is the date on which the first Ukrainian immigrants, Vasyl Eleniak and Ivan Pylypiw, arrived in Canada.

Bill-155 was introduced by Gerry Martiniuk, MPP (Cambridge) and was co-sponsored by Donna Cansfield, MPP (Etobicoke Centre) and Cheri DiNovo, MPP (Parkdale-High Park). The Ukrainian Canadian Congress – Ontario Provincial Council assisted in the drafting of the bill and solicited feedback on the legislation from community leaders across the province.

“For over a century, Ontario has welcomed Ukrainian immigrants seeking freedom and a brighter future” stated Yvan Baker, President of the Ukrainian Canadian Congress – Ontario Provincial Council. “Ukrainian Heritage Day provides a special opportunity to celebrate with Canadians of all backgrounds the role that Ontario has played in successfully welcoming generations of Ukrainians seeking a better life here in Canada. We also commemorate the contributions of Ukrainian Canadians to our political, economic and cultural life in Ontario and across the country.”

Two notable Ukrainian Ontarians spoke at the event.  Media personality Ted Woloshyn shared some of his personal experiences growing up as a Ukrainian Ontarian and Steve Peters, the first Ukrainian Canadian to hold the post of Speaker of the Legislative Assembly of Ontario, also spoke. Attendees also enjoyed traditional Ukrainian dance by the Desna Ukrainian Dance Company and vocal performances from soloist Taras Chmil, a regular performer with the Canadian Opera Company’s Chorus.

About the Ukrainian Canadian Congress – Ontario Provincial Council

The Ukrainian Canadian Congress – Ontario Provincial Council is the voice of Ontario’s Ukrainian community.  There are more than 336,000 Canadians of Ukrainian heritage in Ontario. The Congress brings together under one umbrella the Ukrainian Canadian Congress branches and community organizations from across the province. The UCC branches it represents are located in Brantford, Durham, Hamilton, London, Ottawa, St. Catharines, Toronto, Welland and Windsor.

For further information please contact Yvan Baker, President, UCC - Ontario Provincial Council
E-mail: uccontario@gmail.com / Tel: 416.505.5567

Rogue Liberal readies leadership bid TOP
http://www.theepochtimes.com/n2/canada/rogue-liberal-readies-leadership-bid-62194.html
Sep 29, 2011

image

Party elite needs to be ousted, says Wrzesnewskyj

Borys Wrzesnewskyj is ready to take on the elites who run the Liberal Party, looking to return the Grits to the ideals that made them one of the most successful parties in democratic history.

From now until 2013, the former Liberal MP is hoping to “unwedge the backroom boys” and open the party up through a grassroots effort to sign up new members. If all goes according to plan, it could lead to a run for the Liberal leadership.

But first, he said, the party must be opened up.

“It’s not a private club, it belongs to the Canadian people and it’s part of the democratic process. And we have an incredible opportunity after the devastation of this last party and the slap-down that this establishment received for having parachuted Michael Ignatieff into the riding and then into the leadership of the party.”

Ignatieff landed in his Etobicoke-Lakeshore riding in Toronto for the 2004 election. He took the Liberal leadership by acclaim after Bob Rae bowed out of an irregular leadership race that reduced voting to the Liberal caucus, riding association presidents, and some others—but not the entire party membership.

Wrzesnewskyj spoke with The Epoch Times from his family-owned business, Future Bakery, in Etobicoke.

A Critical Opportunity in 2013

Wrzesnewskyj said 2013 is a critical opportunity for the party to show it is ready to represent Canadian values and the ideals that led it to become one of the most successful parties in the history of democracy.

He noted that it was the Liberals that pushed forward the idea of multiculturalism, a just society, and peacekeeping. But that success brought its own problems, he said.

“Success attracts people, and often very capable people, with wrong motivations,” he said. “We’ll see over the next two years whether we can jettison that group, because they are like an anchor.”

Wrzesnewskyj blames that group for the party’s declining election returns and a legacy that dampens its future prospects.

“I haven’t given up on the Liberal Party. There is no other party in Western democracy such as ours. They are all parties of the right or left,” he said.

“The Liberal Party is not a party of ideology—it’s a reflection of Canadian history, of accommodation.”

While other parties are guided by ideology, the Liberals are, at their best, guided by ideals, said Wrzesnewskyj.

“That’s why it would be such a shame to lose the Liberal Party of Canada as a consequence of being highjacked by a so-called party establishment.”

Tenaciousness

Wrzesnewskyj has a track record of pushing back against the will of the party—a tendency that makes overcoming an entrenched echelon critical to his success.

That tension began soon after he was first elected in 2004 when he said a party staffer tried to truncate a motion he planned to introduce to the House of Commons supporting transparent elections in Ukraine. The staffer tore the bottom half off the motion.

“He actually ripped it in half and crumpled it in front of me in the lobby with all the MPs around.”

Undeterred, Wrzesnewskyj got support from the opposition parties and, in a backhanded way, got his party to support it. The motion passed with unanimous consent.

“When I spoke to Paul Martin and explained the circumstances, he said ‘You did the right thing.’”

The former Prime Minister backed Wrzesnewskyj when it came time to play a crucial role in the Orange Revolution in Ukraine during the 2004 presidential campaign.

With the Canadian International Development Agency (CIDA) and the Department of Foreign Affairs on board, Canada planned to send 500 election observers to Ukraine. The federal government initially agreed, but then reduced the number to 50.

Wrzesnewskyj slammed the reduction in the press. He soon got a call from the PMO for contradicting the party line.

“I was told, ‘Borys, don’t do anymore media, we are going to try to fix this.’”

The number was soon returned to 500.

With Martin’s support, Wrzesnewskyj also got passports and travel documents for Yaroslav Davydovych, chair of Ukraine’s Central Election Commission, who had been afraid to speak openly about fraud during the election.

Capacities in Canada

As reports mounted of ways the election was rigged, Russian leader Vladimir Putin sent congratulations to pro-Russia candidate Viktor Yanukovych. But Davydovych refused to sign off on the election results. Soon, other members of the election commission backed off their signatures as well.

“That was the beginning of the end,” said Wrzesnewskyj.

Viktor Yushchenko, who is friendly with the West, ended up winning the election after a recount, with Canada having played a major role in changing the course of history in Ukraine.

“That speaks to the capacities that we have in this country when we get it right.”

Yushchenko awarded Wrzesnewskyj the Order of Prince Yaroslav the Wise, one of Ukraine’s highest honours.

Wrzesnewskyj can list a number of stories showing that he backs up his ideas with action, such as self-funded missions to Sudan, Darfur, Somalia, the West Bank, and East Jerusalem. He financed election observers for the first round of voting in Ukraine to the tune of $250,000.

It’s that track record, combined with his deep appreciation for the ideals of the Liberal Party, that make him a good prospect for 2013, he said.

Whether he can take the helm of the party will depend on how many others agree with him.

Former MP Says Ignatieff Quashed Chinese Influence Questions

MP Trottier condemns situation in Ukraine on first day of 41st session of Canada's parliament - VIDEO TOP

http://www.parl.gc.ca/HousePublications/Publication.aspx?DocId=5122467
&Language=E&Mode=1&Parl=41&Ses=1

image

http://www.youtube.com/watch?v=ezOumzYkZS8

September 19, 2011
41st PARLIAMENT of CANADA, 1st SESSION
EDITED HANSARD • NUMBER 015
Monday, September 19, 2011
Standing Order 31 - Ukraine

Mr. Bernard Trottier (Riding of Etobicoke—Lakeshore, Conservative Party of Canada)

"Mr. Speaker, recently we have seen some very troubling events take place in Ukraine. The persecution, arrest and continued detention of Yulia Tymoshenko, along with many others, are cause for great concern both in Canada as well as in the international community. Also, we deplore the murder of the journalist Heorhiy Gongadze and the harassment and intimidation of Ukrainian historians who draw attention to Ukrainian national resistance during Soviet rule.

These apparently politically-motivated actions undermine the rule of law and human rights, which are at the core of all democracies. The Ukrainian people, having long lived under the rule of regressive and undemocratic Soviet policies, will not accept a return to darker times. Ukrainians deserve to live in a peaceful and prosperous society, where they can enjoy the same freedoms and safeties seen across other western nations.

I stand with the 1.25 million Ukrainian-Canadians, many of whom reside in my riding of Etobicoke—Lakeshore, who urge the Ukrainian government to strengthen judiciary independence free of political interference.

Slava Ukraini!"

Estonia asks America to demonstrate clear strategy in dealing with Russia TOP

http://www.facebook.com/l/KAQBxqFnkAQAQD0_da78KNiH6c2psooTUxmnlOYWF0btAV
A/kavkazcenter.com/eng/content/2011/09/12/15111.shtml
14 September 23:24

image WalterDerzko

Wikileaks declassified a cable from the American ambassador in Tallinn on the Russian threat. The American ambassador to Estonia, DavePhillips, spoke with the Estonian president Toomas Hendrik Ilves inSeptember 2008, after the Russian attack on Georgia, on the issue ofrelationship between the Russian invasion of Georgia and the commonidea to create a NATO base in Estonia. Ilves did not consider itnecessary to build the military base.

Ilves gave some examples of the areas where a NATO support was needed,for example, in the development of the air base Emary, investments instrategic infrastructure and transportation of the ships to the port ofPaldiski.

According to Ilves, the creation of bases is not a real problem.Rather, NATO needs a clear strategy to deal with warmongering andaggressive Russia.

Ilves told the ambassador that the current conflict with Russia wasvery different from the conflict of the Cold War. West Europeancountries feel no longer a direct threat to their territory, and forthis reason, they try to interpret the situation as not serious.

At the same time, the Russia's attack on Georgia demonstrated that EastEuropean fears of Russia were not irrational. Now they want Europe totake a tougher stance, but they also want an American presence.

Ilves said that the conflict with Russia was no longer ideological.Talking about the connection between the former German chancellorGerhard Schroeder and the former Finnish prime minister Paavo Lipponen,and the Nordstream pipeline, Ilves said that above-mentionedindividuals were clearly on the Russian pay list.

Відкритий лист Українського Конґресового Комітету Америки до Президента України TOP

http://ucca.org/uk/newsroom/ykka-/234-open-letter-to-president-yanukovych
21 вересня 2011

Шановний пане Президенте!

У вересні 2010 року Український Конґресовий Комітет Америки (УККА) організація, яка представляє понад мільйон американців українського походження, звернувся з листом до Вас вказуючи наше стурбовання ситуацією в Україні.  До сьогодні, дуже мало із тих питань були розглянуті урядом України, а противно, ситуація щодо прав людини та національних прав в Україні тільки погіршилася, про що свідчить не тільки арешт і слідство колишнього прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко і колишнього міністра внутрішніх справ України Юрія Луценко, а також інші політичні переслідування в країні.

Як писав Левко Лук’яненко, «Ідея національної свободи настільки потужна і велика, благородна і висока, що за неї гинули в усі віки».  Десятиліттями, анти-українська радянська пропаганда спотворювала історію України, стараючись витерти iз сторінок нашої історії саме цю велику ідею, а з нею, наших україн­ських героїв. Сьогодні, дії уряду продовжують таку саму анти-українську політику: далі ведуться намагання переписування історії України спрямовані на знищення української національної ідентичності, заперечування Голодомору як акту ґеноциду проти українського народу, закривання Музею Української Народної Республіки та офіційне скасовання звання Героя України Степану Бандері та Романові Шухевичу тощо.

Ми не втрачаємо надії, що Ви зрозумієте помилковість Ваших сьогоднішніх позицій, та приймете тягар чесної служби нашому народу в Україні і поза нею, та конкретними діями проявите зміну у Вашому політичному курсі в сторону конструктивних дій відносно міжнародних стандартів щодо людських та національних прав, та у гуманітарних, правових, та економічних площинах. Українофобні міністри, котрі не шанують українських вартостей, ніяк не мають права залишатися в уряді і продовжувати дії проти українського народу та української держави. Росія це сусід України, з яким у нас довга історія поневолення і переслідування. Знаємо, що з сусідами треба жити в згоді, але одночасно не забувати своєї  історії, яку такі як Дмитро Табачник, стараються по-радянському витерти.

Сьогодні, ми підтверджуємо нашу позицію і підкреслюємо, що ми продовжуємо твердо стояти на наших принципах. Як говорилось у нашому попередньому листі, ми готові зустрітися з Вами та іншими посадовими особами уряду для конструктивного діялогу, але лише тоді, коли побачимо в усіх галузях українського уряду дотримання демократичних принципів та Вашу щиру турботу про українську націю та її численні проблеми.  Рівночасно, УККА свідомий, що уряд України розпочав процес виконування своїх зобов'язань супроти уряду США, cплативши початкові кошти на побудову пам'ятника жертвам українського Голодомору-ґеноциду у Вашінґтоні, Д.К.

Пане Президенте,

Українська громада в США завжди працюватиме для того, щоб Україна стала заможною, демократичною рівноправною державою в сім'ї европейсько-атлантичних держав.  Хоча ця мета може бути досягнена, за Вами стоїть вирішення внутрішніх питань, що стосуються демократичних процесів та завернення верховенства права, якi остаточно ґарантуватимуть подальше існування України в єдиній і вільній Европі. Ми сподіваємося, що Ви звернете увагу на наші занепокоєння,  щоб разом ми будували Україну – країну, яка незалежною від зовнішніх факторів буде продовжувати свій европейський шлях.

Український Конґресовий Комітет Америки як і раніше, залишається не тільки повністю відданим справі, щоб Україна стала рівноправним партнером ґлобальної сім'ї суверенних держав, але ще важливіше, незмінно стає на захист інтересів Українського Народу і продовжуватиме це робити далі, задля процвітання і добробутy нашої Батьківщини, її Держави і всього Українського Народу.

Слава Україні!

Голос діаспори в Києві не почули TOP

http://www.pravda.com.ua/columns/2011/09/14/6586534/view_print/
Середа, 14 вересня 2011

Стефан Паняк
професор, директор незалежного сайту "Кобза – українці Росії", для УП

Хвилююча і історична подія – 5-тий Всесвітній форум українців, що проходив у Києві в другій половині серпня, пройшов майже не поміченим. Сталося це тому, що цього не хотіла нинішня влада, яка хворіє старою радянською хворобою на ім’я параноя: навколо вороги, особливо на Заході, діаспору можна послухати хіба для того, щоб зробити навпаки.

А ось в інших державах своїх співвітчизників приймають з радістю, вважаючи що вони несуть державі добро, зміцнюють національну ідентичність. Їх голос чистий і щирий, не ангажований у внутрішні чвари ні політично, ні економічно.

Для українців діаспори приїзд на рідну землю своїх батьків це велика і хвилююча подія. Ці люди не можуть бажати своїй історичній батьківщині зла. Але яке розчарування їх подекуди чекає, коли зустрічаються з місцевим чиновником, що розмовляє не рідною мовою, та ще й очікує хабара...

Скільки добра зробила діаспора для новоствореної держави на початку 90-тих років. Сотні мільйонів доларів було передано тоді Україні, більшість будинків посольств було куплено на гроші діаспори. Але скоро прийшло розуміння реальності: держава тотально корумпована, гуманітарна сфера в полоні нео-імперських штампів...

Не змогли подолати корупцію і лідери Майдану, які замість того, щоб разом провадити назрілі економічні і політичні реформи, всі чотири роки провели в мер твому клінчі, не виправдавши більшості сподівань.

Підготовка до Форуму велася в надзвичайно напружених і "непевних" умовах, до останнього моменту ніхто не міг гарантувати чи ця подія відбудеться взагалі. У відповідь на протести діаспори з приводу арешту Юлії Тимошенко, влада терміново розпочала в оперному театрі, де мало пройти пленарне засідання, ... ремонт.

Пізніше ремонт відмінили, але адміністрація президента зажадала гарантій толерантного ставлення Форуму до себе. В кінцевому результаті надії діаспори на відвертий діалог із владою виявилися марними, оскільки президент прийняв "соломонове" рішення – на зустріч зі своїми співвітчизниками не прийшов.

Замість нього на пленарному засіданні виступив міністр закордонних справ Костянтин Грищенко. Його дипломатична доповідь, на превеликий жаль, переривалась нецивілізованими вигуками із залу. На мій погляд, такі вигуки дискредитували скоріше Форум, ніж представника влади. Можливо, це робили проплачені провокатори.

Грищенко обіцяв підняти статус "закордонного українця". Такі обіцянки ми чуємо вже більше десяти років і не тільки стосовно згаданого статусу. Дуже актуальним залишається проблема збереження пенсії, заробленої в Росії, при поверненні в Україну. Пригадую як нам це обіцяв ще Леонід Кучма в 2002 році під час візиту в Тюменську область.

У більшості пленарних виступів зверталася увага на сьогоднішнє дискриміноване становище українців Росії. Судове рішення про закриття Федеральної національно-культурної автономії "Українці Росії", а також тиск на єдину українську бібліотеку в Москві не залишилися поза увагою світової громадськості.

Мусимо подякувати, перш за все, керівництву Світового конгресу українців (СКУ), його керівникам екс-президенту Аскольду Лозинському і президенту Євгену Чолію, а також Комісії людських і громадянських прав СКУ за їх багаторічні зусилля в захисті прав і свобод російських українців.

На попередніх форумах складним вважалося положення українців не тільки в Росії, але і в Польщі, Словаччині. Цього року маємо важливі позитивні зрушення – в Перемишлі повернули громаді Український дім, який по війні був конфіскований комуністичною владою Польщі, і за повернення якого десятки років ішла боротьба.

Гострі дискусії продовжилися на другий день на секційних засіданнях – в центрі уваги була ситуація з українцями Росії. Як було заявлено з високої трибуни в Москві, українська діаспора в РФ була заручницею помаранчевого уряду в Києві і "займалася політикою".

Звинувачення ці надумані і брехливі, але реакція російських чиновників на них цілком реальна – гоніння, закриття організацій, кампанія цькування в пресі. Цієї нездорової атмосфери не витримали навіть деякі колеги по руху, що в останній рік змінили свої ідейні позиції.

Ситуація продовжує залишатися складною. Судова справа щодо долі ОУР (Об`єднання українців Росії) затягується і висить над діаспорою дамоклевим мечем. Підтримки із Києва вже й не чекаємо, хоча лише вона одна чогось вартує в очах кремлівських чиновників.

Довелося поділитися з колегами по делегації сумними думками – раніше у мене не було сумнівів, що ОУР не закриють, оскільки влада остережеться нової хвилі міжнародних протестів.

Та після останніх виступів на форумі доля ОУР знову під питанням. Після всіх цькувань і окриків ми так і не стали більш "слухняними" і знову гостро ставимо питання про необхідність адекватних умов проживання українців Росії і росіян в Україні. Тим більше, що зміст наших виступів майже синхронно передається деякими нашими колегами у відповідні структури….

Разюча і очевидна неадекватність можливостей збереження своєї ідентичності у нас в порівнянні з умовами росіян в Україні зберігається. У росіян, навіть у Західній Україні, є все – від дитячих російськомовних садків в дитинстві до церкви Московського патріархату при похоронах.

В українців Росії фактично нічого немає. Коли ж говорять, що десь щось є, то це лише для того, щоб уникнути категоричних заперечень, що українці геть позбавлені усього.

Коли мені заперечують, я пропоную простий експеримент: вийдемо на вулиці мільйонного Єкатеринбурга, якщо в кіоску знайдемо хоч одну українську газету або журнал, школу, театр, якщо в ефірі натрапите на український телеканал, візьму свої слова про повну неадекватність умов назад.

На жаль, життя підтверджує саме разючий контраст.

[…]

Нові ідеї звучали на Форумі, вони живуть в душах людей, які принесуть їх в майбутнє, як це робили наші попередники протягом віків.

Демократична і європейська Україна буде! І діаспора цьому сприятиме.

Європейські журналісти просять владу України дати колегам працювати TOP

http://www.pravda.com.ua/news/2011/09/12/6582611/
12 вересня 2011

Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) та Європейська федерація журналістів висловлюють стурбованість загрозами свободі ЗМІ в Україні.

Про це йдеться в спільній заяві постійного доповідача зі свободи ЗМІ Комітету ПАРЄ з питань культури, науки та освіти Матса Йоханссона та президента Європейської федерації журналістів Арне Кьоніґ.

"Ми дуже стурбовані загрозами свободі ЗМІ в Україні, яка головує в Комітеті міністрів Ради Європи у час складних національних політичних викликів. Для демократії важливо, щоб незалежні медіа могли вільно висвітлювати політичну кризу", - цитує заяву"Телекритика".

"Безкарність за напади на журналістів і медіа підриває демократію та верховенство закону. Національна безпека не повинна використовуватися як привід для того, щоб змусити мовчати політично критичні медіа", - зазначають підписанти.

На думку представників міжнародної спільноти, неприйнятним є те, що правоохоронні органи досі не змогли пролити світло на зникнення Василя Климентьєва рік тому.

А той факт, що судовий процес щодо вбивства Георгія Ґонґадзе проходить у закритому режимі, "ставить виклик праву громадськості на інформацію з цього питання, що становить суспільний інтерес", наголошують у ПАРЄ.

Тому Йоханссон і Кьоніґ закликають компетентні органи влади в Україні забезпечити можливість вільного поширення в українських медіа незалежної і правдивої інформації.

Регіонал: Закон про мови дозволить зупинити жорстку українізацію TOP

http://galinfo.com.ua/news/94412.html

Посол Росії в Україні Михайло Зурабов вважає, що представники нацменшин вважатимуть свою країну безпечною, якщо держава забезпечить їм вільне використання своєї рідної мови.

"Якщо держава робить усе для того, щоб громадяни, які вважають конкретну мову своєю рідною, мали можливість говорити цією мовою і отримувати державні послуги цією мовою, вони завжди сприйматимуть країну, як безпечну і свою", - заявив посол під час круглого столу в суботу у Києві.

У свою чергу, народний депутат України (фракція Партія регіонів) Вадим Колесніченко прокоментував відхилення парламентським комітетом з питань духовності і культури його законопроекту про основи державної мовної політики (автори В. Колесніченко і народний депутат від Партії Регіонів  Сергій Ківалов).

"Думка комітету з бездуховності і лукавства, природно, для Верховної Ради не є основною. Є, на жаль або на щастя, позиція більшості", - заявив Колесніченко.

Він також зазначив, що парламентська більшість, яка декларує європейський вибір, повинна також демонструвати цей вибір, у тому числі, і в гуманітарній сфері.

Колесніченко повідомив, що в новому законопроекті, зареєстрованому в серпні у Верховній Раді включили "практично всі рекомендації" Венеціанської комісії і ОБСЄ.

Також нардеп зазначив, що ухвалення цього законопроекту дозволить "зупинити жорстку українізацію і стабілізувати її", а також забезпечити толерантне відношення до всіх мов всередині України.

Раніше глава парламентського комітету з питань культури і духовності, народний депутат від БЮТ-Б Володимир Яворівський заявив, що новий законопроект регіоналів Колесніченка і Кивалова про статус регіональних мов, фактично, замаскований старий законопроект про другу державну російську мову.

Сергій Рудюк: Підручники історії Росії формують україноненависництво TOP

Юрко Антоняк

Першого вересня мільйони учнів та студентів Російської Федерації прийшли у навчальні заклади і розкрили свої підручники, зокрема з історії Росії. …

Який же образ українського народу та його держави формують у свідомості багатонаціональної учнівської та студентської молоді Російської Федерації  підручники історії, схвалені федеральним міністерством освіти ?

Так, в основі офіційної російської концепції історії України лежать наступні тези:

  1. Археологічні культури кам’яного віку, мідного віку (Трипільська культура) і бронзового віку розвивалися "у південних районах Євразії", а, отже, належать і російській "євразійській" культурі.
  2. Скіфська і "скіфоподібні" культури 7 - 4 ст. до н. е. на території Південно-Східної Європи були лише західною частиною великої "скіфо-сибірської" культурно-історичної спільноти і "є складовою російської культури".
  3. Сучасні росіяни належать до східнослав’янського етносу, який у VI - VII ст. виділився з єдиної слов’янської етнолінгвістичної спільноти та у VIII ст. складався з 13 племінних союзів на території "від Карпат до Уралу".
  4. Східнослов’янський етнос у ІХ ст. утворив "давньоросійську" державу Київська Русь.
  5. Київська Русь – це "початковий період" Російської держави (ІХ – ХІІ ст.)
  6. В епоху Київської Русі "сформувалися основи російської духовності, мови, культури" в цілому.
  7. Особливістю давньоруської (в значенні – давньоросійської) держави була її поліетнічність. Внутрішню єдність забезпечували "держава і православ’я".
  8. Епоха Давньоросійської держави з центром у Києві змінилася на період російської державної роздробленості (ХІІ-ХІІІ ст.) Утворилося близько 15 незалежних держав. Однак зв'язок між російськими землями зберігся "завдяки спільній вірі, мові та праву".
  9. Продовженням Київської Русі "стало Володимиро-Суздальське князівство", а згодом – його "спадкоємець" Московське князівство (ХІV - поч. ХVI ст.) До Москви з Києва "перемістився" державний і церковний центр російського народу.
  10. Головним завданням зовнішньої політики Росії у ХVIІ ст. стало "збирання" українських та інших земель, які колись "входили до складу Древньої Русі (Росії)".
  11. Назва "Україна" виникла в кінці ХII ст. для позначення давньоруських (давньоросійських) земель, які безпосередньо межували з степом (термін вживається в значенні "окраїна").
  12. Українська "народність" сформувалася у ХV-ХVI ст.
  13. Всеукраїнська Рада в Переяславі під керівництвом Б.Хмельницького у січні 1654 р. прийняла рішення про "возз’єднання" України з Росією. 

    Причини "возз’єднання":
    - релігійна та етнічна "спільність" російського та українського народів;
    - їх "спільне" історичне минуле і спільна боротьба із зовнішніми ворогами;
    - конкретно-історична обстановка середини ХVIІ ст., коли для України збереження незалежності здавалося нереальним і доводилося вибирати "менше зло", тт. возз’єднуватися з "близькою по культурі і вірі" Росії, яка обіцяла ще й внутрішню автономію;
    - возз’єднання відповідало інтересам Росії.

  14. Спроби "гетьманів-зрадників" І.Виговського, М.Дорошенка, І.Мазепи відірвати Україну від Росії "не отримали підтримки" переважної більшості українського народу, який виступав проти них.
  15. Діяльність російських правителів Петра І і Катерини ІІ мала "позитивне значення" для України: захист українського народу від економічного гноблення козацької старшини і грабіжницьких нападів турецько-татарських феодалів.
  16. Проголошення у 1918 році незалежності України було "проявом сепаратизму", "не відповідало інтересам" українського народу і "не отримало" всенародної підтримки.
  17. Українська Центральна Рада підписала у 1918 році "ганебний" Брестський мир, внаслідок чого німецькі війська "окупували" Україну і "грабували" хліб в селян.
  18. В Україні у 1918-1920 роках відбулася "громадянська" війна, яка закінчилася "закономірною" перемогою Радянської влади над "зрадниками" українського народу - націоналістами.

[…]

  1. У розпаді СРСР винні "зрадники та зовнішні сили".
  2. Незалежна Україна – це "неприродне державне утворення, приречене на скору загибель".

[…]

Яка мета створення та "вдовбування" в голови багатонаціонального населення Російської Федерації протягом останніх двадцяти років цієї "вкрай примітивної концепції історії України"? Для чого російська держава демонізує образ українця та України в свідомості передусім російської молоді? Не виключено, що відповідь на це запитання слід шукати не в гуманітарній, а у воєнній площині і вона може звучати так: "Керівництво Російської Федерації здійснює психологічну підготовку власного населення до його участі в можливій черговій збройній агресії проти України ("освобождєния", "воссоединения" тощо)". Водночас компрометація змісту підручників історії України в самій Україні повинна, очевидно, за задумом організаторів провокації, розколоти українське суспільство та ослабити його здатність до опору російським агресорам.

Подання в російських шкільних та вузівських підручниках історії давньоукраїнської Київської княжої держави (популярно – Київської Русі) як, начебто, початкового етапу історії Російської держави, невизнання Голодомору 1933 року геноцидом українців, заперечення справедливого і правомірного характеру збройної боротьби українського національно-визвольного руху проти іноземних, в їх числі й російських, загарбників свідчить про фактичне невизнання Російською Федерацією незалежності України, є порушенням чинних українсько-російських міждержавних угод про дружбу й добросусідські відносини, а також міжнародних зобов’язань Російської Федерації, зокрема в галузі права війни, є замахом на суверенітет і територіальну цілісність України і служать розпалюванню українофобії та міжнаціональній ворожнечі як на території Російської Федерації, так і в Україні, сусідніх з нею державах Європи, скрізь, де проживають українці і куди сягає інформаційний вплив Росії.

У цивілізованих країнах вирішенням проблемних питань з сусідніми державами займаються передусім зовнішньополітичні відомства цих країн. Вони пильно відслідковують шкідливі дії іноземних держав, повідомляють про них вище керівництво своєї країни і, за його дорученням, здійснюють заходи дипломатичного характеру з метою нейтралізації загроз у зовнішньополітичній сфері. На жаль, схоже, працівники МЗС України не цікавляться змістом підручників історії Росії і безпардонним шельмуванням в них українців та Української держави на шкоду міжнародному іміджу нашої держави. Не пригадую, щоб за двадцять років незалежності України керівництво Росії отримало б від нашого зовнішньополітичного відомства бодай ноту протесту щодо антиукраїнського змісту підручників історії Росії, освячених авторитетом Академії наук, Академії освіти і Міносвіти Російської Федерації.

Tymoshenko denied right to a closing statement as show trial reaches finale TOP

Kyiv, Ukraine
30 September, 2011

Batkivshchyna, Ukraine’s largest opposition party, today slammed the judge in the trial of opposition leader Yulia Tymoshenko for depriving her of the right to a final statement as prescribed by Ukrainian law. Instead, the judge adjourned the court until 11 October. A verdict is expected to be given shortly thereafter.

Ms Tymoshenko applied for the rest of the working day to prepare her closing statement as she wanted to consult with lawyers concerning points made by the prosecution in its rebuttal of her previous statement. Judge Rodion Kireyev refused the request and invited her to give her closing statement there and then. At 3.00pm he then announced the court would be adjourned until 11 October.

“By denying me the right to prepare for my final word and pronounce it, you prove that justice is worthless,” Yulia Tymoshenko said to the judge. Ms Tymoshenko was led away and taken back to her cell in the Lukyanovsky detention facility on the outskirts of Kyiv where she has been detained since 5 August (see Notes to Editors).

It is believed that the judge, who appears to be working to a pre-agreed schedule, did not want the court proceedings to continue next week. “After giving a four hour speech yesterday in which she ripped to shreds the case against her, the authorities didn’t want her to speak again, ” said BYuT-Batkivshchyna spokeswoman Natasha Lysova. 

Yesterday, standing for the first time in her trial, the former premier protested her innocence and described the three-month legal process as “a classic lynching trial.”

[...]

The goal of the case against Yulia Tymoshenko is to prevent her from running in the 2012 parliamentary and 2015 presidential elections by giving her a criminal conviction and imprisoning her. 

Ms Tymoshenko’s trial began on 24 June, 2011. Since 5 August she has been detained in custody at the Lukyanovsky detention facility on the outskirts of Kyiv for allegedly disrespecting the court.

Ms Tymoshenko is charged with exceeding her authority when she was prime minister and causing damage to the state of UAH 1.5 billion ($190 million), by issuing instructions to sign a gas agreement with Russia in 2009. The agreement ended a damaging standoff with Russia which saw gas supplies disrupted to EU states. At the time, Ms Tymoshenko was praised widely for resolving the dispute and removing from the gas trade the controversial intermediary company RosUkrEnergo – believed to be a major source of corruption in Ukrainian politics. The gas agreement transitioned Ukraine to European market prices for gas with a 20% discount. The prosecution alleges that Ms Tymoshenko signed the instructions authorising signature of the agreement without approval of the Cabinet of Ministers. Ms Tymoshenko says that she was authorised to sign the instructions in her capacity as prime minister and there was no wrongdoing.

Humanitad claims Ukrainian judicial process is so flawed that the president should intervene TOP

London, United Kingdom
26 September, 2011

Humanitad, an international non-profit organisation dedicated to promoting justice, human rights and good governance, announced today that the judicial process in Ukraine is so flawed that the President must intervene urgently to prevent serious miscarriages of justice and reform the system as it is incapable of reforming itself. The statement came from its legal observer mission that attended the trial of Ukrainian opposition leader Yulia Tymoshenko and which has reviewed Ukrainian judicial procedures.

“We have grave concerns that the prosecution and judicial system in Ukraine is so significantly flawed that the trials of Yulia Tymoshenko and other political defendants are likely to result in horrendous miscarriages of justice,” said Jerry Prus-Butwilowicz, the leader of the Humanitad observer mission. Mr Prus-Butwilowicz, who is a barrister-at –law, in independent practice in Australia, NZ and UK and a former UK Senior Crown Prosecutor, added: “There is compelling evidence that the judicial system itself is subject to improper influence from the Prosecutor’s Office and incapable of being independent, or fair. Judges themselves are open to intimidation and even prosecution by the Prosecutor’s Office when they exercise their objectivity on behalf of a defendant or appellant. This is abhorrent to standards of European justice. In these circumstances it is the responsibility of the executive to take urgent and immediate corrective measures to prevent serious miscarriages of justice.”

The announcement from Humanitad follows its open letter to President Viktor Yanukovych of 21 September, 2011.

Humanitad also noted that the trial of Yulia Tymoshenko, presided over by Judge Rodion Kireyev, has been marred by numerous, significant breaches of procedural fairness and breaches of the European Convention on Human Rights. It noted egregious breaches such as insufficient time given to prepare a defence; continuation of court proceedings in the absence of the defendant and legal counsel; unreasonable and unjustified use of detention; and refusal for medical assistance from a personal physician, etc.  It also reported that the trial judge frequently favoured the prosecution to the detriment of the defendant which supports the hypothesis that judges are influenced improperly against the interests of the defendant by the Prosecutor’s Office.

“In these unusual and critical circumstances, where lives are at risk, it is imperative that the Head of State is personally made fully aware of the deplorable circumstances of the prosecutions currently before the Ukrainian Courts. Where the judicial institutions cannot act, the “buck stops” with the Head of State,” said Sir John Walsh of Brannagh, a barrister-at-law and constitutional and human rights lawyer.

The legal observers witnessed part of the trial and monitored closely the proceedings and reports of other third-party observers, taking into account published reports such as The Danish Helsinki Committee for Human Rights, “Legal Monitoring in Ukraine II.” The observer mission asserts that the courts and prosecution are not independent and impartial and notes the following in support of its conclusion:

  • The selection of judges violates both Ukrainian and international law. Judges are appointed for an initial 5 year term. To become a judge for an unlimited time they must be approved by parliament, making them vulnerable to political assessment and influence. The judge in the Tymoshenko case is only two years into his 5 year term. The computerised selection of judges to cases also appears open to abuse.
  • The judiciary is too easily swayed to allow remand in custody as a precautionary measure – 88% of custody requests were fulfilled in 2010 – illustrating an extraordinary influence from prosecutors.
  • Not all politicians respect the independence of the judiciary. The latter can be influenced by statements from senior politicians, such as the President, Prime Minister, Deputy Head of the Presidential Administration, etc..
  • The Prosecutor General exerts undue influence on the judiciary. Prosecutors should not be responsible for disciplining judges.

The Danish Helsinki Committee for Human Rights Report cites a case on 7 June, 2011 when Deputy Prosecutor General M. Havrylyuk, a member of the Higher Council of Justice, initiated disciplinary proceedings in the Higher Council of Justice against three appeal court judges for “having ignored the opinion of the prosecutor, unreasonably interfered with the course of pre-trial investigation, and taken a one-sided position in favour of the defendant.” This situation highlights the fact that there is no legitimate and honest appeal system in Ukraine and judges who decide against the prosecution are likely to be prosecuted themselves.

  • If judicial officers in Ukraine can be influenced in such a manner, then defence lawyers are likely to be operating under similar undue pressure and influence which may impact the efficacy of their defence to the detriment of their client.

Humanitad noted a general public consensus and considerable public comment from international political leaders, supporting the opinion that the charges against Yulia Tymoshenko and the other defendants amount to the criminalisation of normal political decisions.

In summary, Humanitad concluded that the Ukrainian Courts and prosecutors have failed to be independent or impartial; preventive custody is overused and abused; the presumption of innocence and equality of the parties is non-existent; there is a lack of independence of the judiciary from political influence – courts are open to undue influence by politicians in power; the process to appoint and discipline judges is flawed and the selection of judges violates international and Ukrainian law; the Higher Council of Justice is under undue political influence; the role of the Ukrainian Prosecutor General is overly powerful and fatally undermines the separation of legal functions; and there is imbalance between the prosecution and judiciary.

“If persons such as judges and former ministers cannot expect due process, no-one can be assured of the protection of law in Ukraine,” said Paul Wilson, a Research Fellow and Honorary Professor at Bond University in Queensland, Australia. “We therefore urge President Yanukovych, as Head of State, to serve the interests of justice and the Ukrainian people as mandated by his office and remedy the situation without delay. It is our hope that Mrs Tymoshenko and other political prisoners will be freed at the nearest opportunity.”

Humanitad welcomed reports that the Ukrainian authorities are seeking to overhaul the Soviet-era Criminal Procedure Code to bring it in line with European standards and recommended that this be done in compliance with advice and recommendations from the European Commission for Democracy through Law (Venice Commission).

Established in 1999, Humanitad is an international non-profit organisation dedicated to promoting peace, justice, human rights and good governance. It is Producer of the Millennium Development Goals Awards which launched at the UN General Assembly Hall and founder of the Exemplar-Zero Initiative. The organisation works with religious and political leaders across the globe and develops intergovernmental initiatives which serve human and planetary betterment. It recently advocated and won the release of Indonesian spiritual leader Anand Krishna who undertook a hunger strike whilst unlawfully imprisoned.

Eugenia Tymoshenko-Carr. A letter to mum TOP

http://www.tymoshenko.ua/en/article/oe3uva7z
Sep 29, 2011

image

Today I was supposed to appear in court as a defender, but I decided not to. I will not address the court because I know it’s useless. Today, mum, I will address only you…

It so happened, mum, that today I am your protector. Even though I know that you don’t need anyone’s protection.

Earlier, in childhood and later, you were always my protector. But today, I am your protector. On one hand, I’m proud of this. But on the other, it’s very strange and painful for me.

Mum, I know that you’re a Strong Person. You’re very strong….far stronger, probably, than dad, grandma and I put together…

But for me, you are above all not the leader of the opposition and not a Great Politician (forgive me for saying this).  

For me you’re my darling little mum. And I, probably more than anyone, know the cost of this unbroken strength and pride. I’m proud of you, mum …And when we go home every night after this nightmare…we don’t cry, mum, honestly…We’re holding on, we’re proud of you.

…First of all, I know that you’re not guilty. And I’m not saying this because that’s probably what all children in the world would say. Everyone in the courtroom, all the journalists, the diplomats, all the people who have been sleeping in tents on Khreshchatyk for the past two months, and millions of other people in Ukraine who are watching this farce, that for some reason it being called a court, know this.   

I’m not familiar with gas contracts and I didn’t study the criminal code, but I remember how you taught me to love this country, and I know how much YOU love it, and I know that you would never have done anything bad or hurtful to Ukraine. For me this is more important that a hundred thousand codes, arguments and criminal cases together….

I remember how happy you were during the Orange Revolution, that so many people spoke Ukrainian for the first time, that millions sang the Ukrainian anthem together for the first time…Thank you, my dear mum, that this happened, that there was such a period in our history…It happened, thanks to you….I’m not a politician and I have the right to say so and think so…

Journalists sometimes ask me: could you be like your mother, like Yulia Tymoshenko? No, I probably could not. There is only one Yulia Tymoshenko…And even in the kitchen, when you’re not with us, we don’t call you mum, we call you Yulia, like millions of people in Ukraine and in the world…My mum is a symbol of struggle. I didn’t want this, but it happened, and I’m proud of it. I’m proud of you.

When dad and I come home, your dogs run to greet us and they ask: where is she? I trick them and say that you’ll be back tomorrow….

…The court will soon announce its verdict. Seven years, as they want, or seventy or seven hundred…to them, it’s all the same…

I’m not asking the court for mercy because I know that you don’t need mercy from them. I’m not asking for leniency because I know that you were right and don’t need leniency. I am not appealing to conscience and honor, because for some in this courtroom those are foreign concepts…

I just want you to know, mum, that regardless of what happens in this courtroom, what happens in this world and on this Earth – the truth will always prevail. Truth and goodness will prevail, because there is no other option. I know that everything must be good and fair…I believe in this.

We are with you! All of us! I love you, my dear mum! Hold strong, my dear sweet mum!

Glory to my mum! Glory to Ukraine!

GAS and MAFIA in Ukraine - VIDEO TOP

image
http://www.youtube.com/watch?v=jxqO1csR6nA

Dubbed into English

Poor Ukrainian-Russian ties reflect Yanukovych-Putin relationship TOP

http://www.jamestown.org/single/?no_cache=1&tx_ttnews[tt_news]=38477
September 30, 2011

image

image of Taras Kuzio Taras Kuzio

Ukraine’s poor relations with Russia are nothing new as they also existed under the “pro-Russian” Leonid Kuchma. Nevertheless, Kuchma had to deal with the more democratic Russian President Boris Yeltsin, whereas the certainty of Vladimir Putin returning as Russian President in March 2012 means that Moscow will continue to present a hard line toward Kyiv.

During the last two decades of Ukrainian independence, Kyiv’s relations with Moscow have followed predictable patterns. Moscow has always favored presidents elected by eastern Ukrainian, Russian-speaking voters, whether Kuchma or Yanukovych, but the promise of better relations has never appeared. With Ukrainian “nationalist” presidents, poor relations were inevitable. Leonid Kravchuk, elected in 1991 by Russophone voters, was quickly perceived by Moscow as a “nationalist” because he relied upon national democratic support and quarreled with Russia over the CIS, Black Sea Fleet (BSF), nuclear weapons and many other issues.

Yushchenko, elected in 2004, was always going to be even more suspicious in Putin’s eyes as the Russian leader had been personally humiliated by the Orange Revolution, an event viewed in Moscow and by Yanukovych as a US-backed conspiracy. Putin twice visited Ukraine in October-November 2004 to give support to Yanukovych and congratulated him on his election a day before the Central Election Commission announced the official results. Yushchenko was easy to portray as a “nationalist” villain because of his national identity and foreign policy orientation. Relations with Russia (and Poland) became especially strained over Yushchenko’s honoring of 1940s nationalist leaders and his support for Georgia during Russia’s August 2008 invasion.

In reality, Kuchma was as much of a “nationalist.” Kuchma “Ukrainianized” the country’s education system, and initiated the international campaign to designate the 1933 artificial famine (holodomor) as “genocide.” Kuchma twice requested NATO to offer Ukraine a Membership Action Plan (MAP) in 2002 and 2004 – the same number of attempts as Yushchenko in 2006 and 2008. Kuchma and Yanukovych had strained relations with Moscow for the same reason: namely, their eastern Ukrainian naivety about Russia and Slavic brotherhood. Eastern Ukrainian naivety has come face to face with Russian imperial-chauvinism, which does not accept the permanency or existence of Ukraine’s statehood. This is clearly revealed in private conversations with Western diplomats in Kyiv who are unfazed by Russian heavy handiness that they themselves have witnessed during previous tours of duty in Moscow. Putin told the NATO-Russia Council at the April 2008 Bucharest summit: “Well, you understand, George (Bush), Ukraine is not even a state,” adding “What is Ukraine? One part of its territory is in Eastern Europe, and the other part, the significant portion, was a gift from us” (UNIAN, April 18, 2008).

Putin mistakenly believes that “seventeen million are Russians,” mixing up Russophones with “Russians.” In Putin’s eyes, Ukraine is an artificial state where “one third is ethnic Russian,” which would disintegrate if tensions rose as in 2008-2009 when Russian espionage and subversion grew in the Crimea (see November 2010 Jamestown report: The Crimea: Europe’s Next Flashpoint?).

Moscow’s contempt for Ukrainian statehood has not abated despite Yanukovych’s far more pro-Russian position than Kuchma’s. Yanukovych extended the Sevastopol BSF base to 2047, dropped the pursuit of NATO membership and adopted the Russian position that the 1933 famine was Soviet-wide, denouncing the claim that the holodomor is a “genocide” or Ukrainian famine. Two years earlier, Yanukovych was the only CIS politician to support the independence of South Ossetia and Abkhazia.

A senior official in the Ukrainian government commented on the state of Russian-Ukrainian relations: “We had the illusion that everything would work out if we removed from our relations with the Russian Federation key irritants like recognition of the Holodomor [1930s famine] as genocide, plans to join NATO and the reluctance to extend the stationing of the Black Sea Fleet. But this has not happened” (Kommersant-Ukraina, June 21).

The Yanukovych administration, like every Ukrainian leadership, became exasperated by the inability of Russia to treat Ukraine on an equal footing. A senior Ukrainian official explained: “It is not we who are moving away from Russia, but the latter that pushes us off.” Yanukovych gave away so much, so quickly, for nothing – including the mythical 30 percent gas “discount.”

Yanukovych is faced by a more assertive, wealthier and aggressive Russia, which will again be led by Putin who has never hidden his disdain for Yanukovych. A January 2009 US cable from Kyiv leaked by WikiLeaks cites the then Ukrainian Ambassador to Russia, Kostyantyn Gryshchenko (now Foreign Minister), as stating that Putin hates Yushchenko and has a low personal regard for Yanukovych (Kyiv Post, March 11). Gryshchenko bemoaned to US Ambassador William Taylor that Moscow seeks a “regency” in Ukraine totally subservient to Moscow (Kyiv Post, March 11).

Putin’s hard-line policies toward Yanukovych escalated after Yulia Tymoshenko was accused of abuse of office for her signing of the January 2009 gas contract with Putin. One year earlier, the Kharkiv accords extending the BSF base had recognized the same contract. Yanukovych claimed that the Ukrainian government had taken this step because Russia had agreed to review the contract. Since then, Russia, in Yanukovych’s view, had betrayed them even though the terms of the 2009 contract “were written it seems for an enemy” (Kommersant-Ukraina, September 6).

Yanukovych complained during the Dushanbe CIS summit: “We are not poor relations…We are an independent state,” adding “At first they pushed us into a corner and then they began to dictate terms. This demeans not only myself personally but it demeans the state and I cannot permit this” (Kommersant-Ukraina, September 6).

Ukrainian officials have condemned the “information war” against Yanukovych and his economic nationalist oligarch allies (Ukrayinska Pravda, September 1). Party of Regions deputy Sviatoslav Oliynyk revealed the “mass ideological and technological parachutists” sent into eastern and southern Ukraine to turn the population against Yanukovych. “This ‘geopolitical process’ amounts to support for separatism,” he warned (Ukrayinska Pravda, September 9).

The deterioration in relations could be seen at the September 15-18 Yalta European Strategy (YES) summit, boycotted by Russia (http://yes-ukraine.org/ua/Yalta-annual-meeting/2011). In last year’s YES summit, Russia sent numerous senior figures in the firm belief that “their” man had been elected earlier that year (see analysis of this year’s YES summit by Serhiy Leshchenko in Ukrayinska Pravda, September 19, 23).

Kyiv’s strained relations with Moscow point to three conclusions. Firstly, Russia does not accept, or respect, Ukrainian sovereignty. Secondly, Yanukovych has received nothing in return for naive pro-Russian policies introduced after he was elected. These policies have given him less leverage than Kuchma possessed in the 1990s, when he used US support and cooperation with NATO to persuade Russia to moderate its position. Thirdly, by extending the Sevastopol base de facto indefinitely, Yanukovych has given Russia the ability to intervene and subvert the Crimea (Ukrayinsky Tyzhden, August 23). Tension is again growing with Ukraine, blocking the passage of Russian vessels in the Kerch straits (Ukrayinska Pravda, September 8).

Yanukovych’s inept attempts to pursue Kuchma-style multi-vector foreign policies have led to poor relations with Moscow and Brussels-Washington that have given him two potential pitfalls. Either Yanukovych can agree to join the CIS Customs Union, turning Ukraine into a Russian protectorate and in the process provoking widespread domestic instability through protests at the loss of Ukrainian independence. Or Yanukovych can mend relations with the West by releasing Tymoshenko from imprisonment leading to a Deep Comprehensive Free Trade Agreement with the EU, but risking the possibility that she may defeat him in the 2015 presidential elections.

Call for concrete action by west against Ukraine TOP

http://uamuzik.blogspot.com/2011/10/presidential-lexicon-vs-lexicon-of.html

September 29 in Warsaw, Volodymyr Ariev and Andriy Pawlowsky, members of Ukraine’s opposition have called upon the governing bodies of the European Union to switch from talks with Yanukovych, which he - quote - “does not understand” - to starting concrete action. Among the demands voiced were: the enforcement of a travel ban for key members of Yanukovych’s cohorts beyond the borders of Ukraine, including those who head institutions of the Government. The blocking of foreign accounts of all business owners, judges and administrators that support the incumbent regime, as well as a call for a general boycott of the Euro-2012 football championship, were amongst the methods suggested by the opposition’s representatives in Warsaw. ...

Vakarchuk refused to sing under banner of Party of Regions  - VIDEO TOP

http://www.unian.net/eng/news/news-456128.html
12.09.2011

image

http://www.youtube.com/watch?v=Ja7hXbxbvjs

The words “Party of Regions” were cut off from the banner above the stage during the concert on the occasion of the Day of City in Luhansk on Saturday.

It was done before performances of the artists.

According to received information, the logo was cut off at insistence of leader of Okean Elzy band Svyatoslav Vakarchuk who refused to sing on the stage decorated with symbols of the Party of Regions.

There was no banner above the stage during the show of S. Vakarchuk.

Parliamentary Update for September 28, 2011 TOP

On the Topic of "Ukraine"

Mr. Robert Sopuck (Dauphin-Swan River-Marquette, CPC and Chair of the Canada Ukraine Parliamentary Friendship Group):

Mr. Speaker, Ukraine has undergone a considerable transformation since the beginning of the Orange Revolution. However, what originally seemed an unstoppable wave of democratic freedom has since gone sour with the news that former prime minister Yulia Tymoshenko is being politically persecuted.

Would the Minister of Foreign Affairs please make crystal clear for the House Canada's concerns with Ukraine's political situation?

Hon. John Baird (Minister of Foreign Affairs, CPC):

Mr. Speaker, our government has expressed to the Ukrainian government our serious concern about the apparent bias in the ongoing judicial proceedings against former prime minister Yulia Tymoshenko. Political persecution is completely unacceptable. The appearance of political bias in judicial proceedings undermines the rule of law.

We urge, here today, the Ukrainian government to strengthen judiciary independence. We will continue to support efforts to build a peaceful democratic and prosperous society in Ukraine.

Віктор Янукович під Варшавським пресом TOP

http://www.pravda.com.ua/articles/2011/10/2/6633573/
02 жовтня 2011

imageЯнукович і польський прем'єр Дональд Туск.
Фото прес-служби польського уряду

Сергій Лещенко

"...Хмари над нашою євроінтеграцією розвіюються", - дивився щасливим поглядом на ясне варшавське небо посол України при Євросоюзі Костянтин Єлисєєв.

Стояла сонячна погода, і добігав кінця самміт Східного партнерства. Більш суперечливого твердження в цих умовах складно було уявити.

З одного боку, Україна справді може досягнути небаченої глибини інтеграції з Євросоюзом, після чого стане взірцем для решти пострадянських республік. З іншого – вона зупинилася за крок до формалізації нової якості відносин – Угоди про асоціацію. І хепі-енд у цій історії залежить від людини, яка сьогодні не має іншого статусу, ніж ув’язнена камери № 242 Лук’янівського слідчого ізолятору.

Стосунки нинішнього українського президента із Заходом дісталися перехрестя. "Усі погляди на Януковича", - такими словами зустрічала самміт Східного партнерства у Варшаві місцева газета Warsaw Business Journal, що вмістила на першу шпальту фотоколаж Тимошенко за гратами.

Східне партнерство – це ініціатива Євросоюзу для шести країн колишнього Радянського Союзу: України, Молдови, Грузії, Азербайджану, Вірменії та Білорусії. Воно виникло старанням Польщі та Швеції як спроба залучити пострадянський табір до ЄС, не обіцяючи при цьому перспективу членства.

Успішне завершення історії з Україною – це виклик самій Варшаві та їхньому головуванню в Євросоюзі. Це - екзамен їхнім амбіціям претендувати на роль регіонального лідера ЄС.

Янукович прорахувався, сподіваючись, що Польща, виходячи зі стратегічної дружби з Україною, пом’якшить удар від посадки Тимошенко. Насправді Варшава стала головним адвокатом ідеї звільнення лідера БЮТ.

З іншого боку, поляки не можуть бути аж надто делікатними. Сьогодні там при владі тріумвірат від Європейської народної партії – президент, прем’єр-міністр і спікер представляють ту саму силу, яка входить в одну політичну родину з Юлією Тимошенко.

До зустрічі з Януковичем у Варшаві готувалися не лише поляки. Самміт Східного партнерства мав стати майданчиком, де європейські лідери збиралися послати українському президенту останнє попередження.

Так, напередодні зустрічі Меркель та Януковича посол Німеччини в Києві зібрав у себе опозиціонерів. Крім того, на судових засіданнях по справі Тимошенко постійно була присутня заступник глави німецької дипмісії Анка Фельдгузен.

За тиждень до самміту в Брюсселі побували Арсеній Яценюк і Петро Порошенко, де вдвох переконували профільного єврокомісара Штефана Фюле не втрачати Україну з поля зору.

Ще одна неприємність для Банкової – до американського, німецького, французького та польського голосів, які публічно попереджають Україну про ризики зриву євроінтеграційного процесу, додалася Британія.

Як відомо, Янукович давно і безрезультатно домагається запрошення до Лондона від Девіда Кемерона. Єдине, що він зміг отримати - це рукостискання в кулуарах останнього Давосу. Британію на самміті Східного партнерства представляв заступник прем’єр-міністра Її Величності Нік Клегг.

В нього не було двосторонніх зустрічей з Януковичем, але про настрої, які панують на Даунінг стріт, свідчить блискуча промова Клегга на форумі громадських організацій Східного партнерства, де він приділив декілька слів і підконтрольній Януковичу території.

- ...У держави Україна є все, щоб стати європейським титаном. Але тільки якщо її буде побудовано на динамічній ринковій економіці, поєднаній з живою демократією. Щоб закінчити переговори з ЄС - переговори, які мають перетворити українську економіку революційним чином - ми маємо бачити чесні вибори, вільну пресу і гарантії того, що влада не займається переслідуваннями за політичні погляди. В іншому випадку Європарламенту буде дуже важко ратифікувати угоду – угоду, яка зараз так спокусливо близька.

Тобто всі обставини вказували на те, що Віктор Янукович потрапить у єэвропейський епіцентр уваги.

Варшава вітає гостей …

Вся стаття [ тут ]

Януковича висміяли в «Cімпсонах»? TOP

http://glavcom.ua/articles/4862.html

Виталий Червоненко

imageРежисери культового американського мультсеріалу в першій серії 23 сезону «Сімпсонів» посміялися над образом, в якому можна вгадати Віктора Януковича. Людина, схожа на українського Президента, стала далеко не першим об’єктом для глузування відомого режисера Мета Гроунінга. За двадцять три роки, поки виходить серіал, в ньому нещадно стібалися з президентів: від Рейгана з Горбачовим до Клінтона з Обамою.

Одним з головних персонажів нового епізоду став такий собі напівгангстер, напіввпливовий політик «Віктор». Він має кремезну статуру, обличчя з досить грубими рисами. Сидить цей Віктор в столиці України Києві, десь недалеко від Майдану Незалежності у величезному кабінеті. Його охороняють кілька озброєних до зубів охоронців. Помічник вчить його премудростям користування комп’ютером та Інтернетом.

В одному з епізодів Віктор передивляється свою електронну пошту й дуже радіє з того, що співачка Бейонсе погодилася заспівати на дні народження його дочки. Не важко здогадатися, що за образом дочки може ховатися Рінат Ахметов, а за днем народженням – відкриття стадіону «Донбас Арена», на якій і співала зірка в 2009 році.

Ще один показовий епізод мультику – історія з дружиною «Віктора». Вона в кадрі з’являється тільки раз, але дуже невчасно. На що «Віктор» обурено гиркає на неї – «Я ж наказав тобі сидіти у своїй кімнаті». Очевидно, навіть в Штатах вже всі знають історію про фактичну висилку Людмили Янукович до Донецька. Нічого дивного – американці неабияк були спантеличені, коли під час минулорічного візиту Януковича до США він привіз із собою не дружину, а «подругу» діаспори Ганну Герман.

Загалом з мультику можна посміятися, але образ України з їі Віктором, який склався в Штатах і був втілений творцями «Сімпсонів», не радує: країна, де заправляє всім гангстер, який не вміє нормально користуватися комп’ютером та Інтернетом. Це показовіше за всі повідомлення прес-служби Президента України про теплу зустріч Януковича з Бараком Обамою.

Іван Дзюба: Юлію Тимошенко переслідують гірше, ніж за радянських часів

TOP

imagehttp://www.tymoshenko.ua/uk/article/9ueze9zx
12 вересня 2011

Герой України, академік Національної академії наук України, відомий літературознавець, громадський і культурний діяч Іван Дзюба переконаний, що кримінальна справа, порушена стосовно лідера партії "Батьківщина" Юлії Тимошенко, є сфальшованою.

"Загальне враження від суду у мене сумне. За радянських часів (коли судили і мене за книгу "Інтернаціоналізм чи русифікація?") влада все ж дотримувалася законодавства. Яке воно було, то інша справа. Звісно, справи були політичними. Але суд виходив з букви закону. Тепер суд не лише фальшує справу, але й повністю нехтує законом. Те, що справа Тимошенко є політичною, визнав увесь цивілізований світ. З Тимошенко борються, як з головним опозиціонером", - сказав Іван Дзюба, який прийшов підтримати Юлію Тимошенко на засідання Печерського районного суду.

Герой України заявив, що судовий процес проти екс-прем'єра є вкрай незаконним та непрозорим. "Якщо влада хотіла розпочати боротьбу з корупцією, як вона каже, то необхідно було починати з реальних корупціонерів, а не з Тимошенко. Також необхідно все це здійснювати публічно, виключно за законом. А так ми бачимо зразок політичного переслідування, ще гірший, ніж було за радянських часів", - наголосив він.

Два Віктори і два сигнали TOP

http://blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/taraskuzo/a44274
14 вересня 2011

image of Taras Kuzio Тарас Кузьо

Протягом останніх п’яти років Україна отримала два "сигнали", проте жоден із Вікторів ними не скористався.

На багатьох міжнародних конференціях протягом останніх двадцяти років я неодноразово чув, як українські політики та посадовці просили НАТО та ЄС "дати їм сигнал", а вони вже проведуть необхідні реформи.

Жоден із Вікторів (Ющенко та Янукович) не скористався цими "сигналами".

Чому?

Тому що для представників української еліти з обох боків політичного кордону національні інтереси не є пріоритетними. У 2006 і 2010-2011 роках головними завданнями обох Вікторів були особиста помста та збагачення (іншими словами, корупція, особливо в енергетичному секторі).
Особисто я ніколи не розумів, навіщо країні "сигнал" для того, щоб здійснювати реформи, які в будь-якому випадку принесуть їй користь.

Всі посткомуністичні країни почали здійснювати реформи ще до того, як отримали «сигнали» від ЄС. Польща, наприклад, почала свої реформи в 1989-1990 роках, Хорватія - після 2000 року. Польща стала членом ЄС у 2004 році, Хорватія приєднається до нього наступного року. Грузія ніколи не отримувала жодних "сигнал", однак це не завадило їй використати Революцію троянд як плацдарм для проведення великої кількості реформ та практичного викорінення корупції.

Утім, українські політики та посадовці, здається, не звертають увагу на те, що за останні п’ять років Україна отримала по сигналу від НАТО та ЄС - і в обох випадках не скористалася ними.

У 2006 році Україна отримала "сигнал" від адміністрації Буша та НАТО з приводу того, що вона може приєднатися до Плану дій щодо членства (ПДЧ) в НАТО на Ризькому саміті того року. Якби так і сталося, Україна стала би членом НАТО до 2010 року - останнього року перебування Віктора Ющенка на посаді президента. Членство в НАТО значно б полегшило рух України до ЄС.

У 2009-2011 роках Україна отримала "сигнал" від ЄС з приводу того, що вона може підписати з ним Угоду про поглиблену та всеохопну зону вільної торгівлі  (УПВЗВТ) як частину Угоди про асоціацію. УПВЗВТ не є еквівалентом членства в ЄС (чого Україні ніколи не пропонували), однак її укладення вдвічі скоротило б шлях України до цієї мети.

Жоден із Вікторів (Ющенко та Янукович) не скористався цими "сигналами".

Чому?

Тому що для представників української еліти з обох боків політичного кордону національні інтереси не є пріоритетними. У 2006 і 2010-2011 роках головними завданнями обох Вікторів були особиста помста та збагачення (іншими словами, корупція, особливо в енергетичному секторі).

У 2006 році Ющенко віддав перевагу тому, щоб унеможливити повернення Юлії Тимошенко на посаду голови уряду, над важливим візитом Президента Буша у червні та приєднанням до ПДЧ у листопаді того року. Вимога, яку мав виконати Ющенко після виборів 2006 року, була досить простою - забезпечити утворення "помаранчевої" коаліції та уряду.

Після того, як Ющенко залишив посаду президента, його запитали, якою була його найбільша помилка за часів перебування на чолі держави. Він відповів: "Тимошенко". Напевне, Янукович дасть на це запитання таку ж відповідь - в разі, якщо він коли-небудь погодиться залишити свою посадуУ 2010-2011 роках Віктор Янукович  віддав перевагу особистій помсті Тимошенко, проти якої було висунуто політично вмотивовані звинувачення і яка перебуває під арештом з 5 серпня, над підписанням УПВЗВТ з ЄС.

По-друге, представники української еліти мислять на короткострокову перспективу, у той час як такі рішення, як приєднання до ПДЧ НАТО чи укладення УПВЗВТ з ЄС, є середньо- та довгостроковими проектами. У результаті Захід дратують порожні декларації еліт, які ніколи не супроводжуються потрібними реформами та боротьбою з корупцією.

Це призвело до втоми від України на Заході за обох Вікторів.

За часів Ющенка Захід втомився від нездатності "помаранчевих" еліт працювати разом, а протягом 2008-2009 років – останніх двох років перебування Ющенка на посаді президента – від постійних сварок і недієздатності "помаранчевого" уряду та коаліції. Утім, це не завадило Ющенку на Економічному форумі в місті Криниця сказати, що п’ять років його перебування при владі були історією успіху внутрішньої і зовнішньої політики України.

За Януковича Захід із обуренням сприйняв невдалу спробу поєднати "путінізм" з європейською інтеграцією.

Країни Східної Європи на шляху до членства в ЄС діяли як "супер-європейці", виконуючи кожну вимогу Брюсселю і стишуючи темп проведення реформ лише після вступу до ЄС. Команда Януковича вирішила обрати протилежний підхід, демонструючи свою нездатність проводити реформи на шляху до укладення УПВЗВТ, однак постійно запевняючи Європу, що вони стануть "супер-європейцями", тільки-но підпишуть її.

Кожен теоретик і практик міжнародних відносин знає, що будь-яка міжнародна організація має значно сильніші важелі впливу на країну, поки та перебуває поза її межами. Ці важелі стають значно слабшими після того, як країна приєднується до цієї міжнародної організації – жодна міжнародна організація (НАТО, ЄС, Рада Європи) не може виключити країну зі свого складу через те, що та не виконує які-небудь вимоги.

Тому проблема України полягає не в потребі "сигналу" із Заходу, а в якості еліт, яких обирають виборці. Після двадцяти років незалежності перед українцями все ще стоїть завдання обрати лідерів, які дійсно віддані євроатлантичній інтеграції.

Після того, як Ющенко залишив посаду президента, його запитали, якою була його найбільша помилка за часів перебування на чолі держави. Він відповів: "Тимошенко". Напевне, Янукович дасть на це запитання таку ж відповідь - в разі, якщо він коли-небудь погодиться залишити свою посаду.

Олігархія — найбільше лихо України TOP

http://www.day.kiev.ua/215291

Євген МАЇК

Мабуть, перше визначення явища олігархія дав давньогрецький мислитель Платон, який писав: «Псування влади призводить до зосередження значних багатств у приватних осіб, а це веде до олігархії, де владу мають тільки багаті». Характерними рисами олігархічного правління, як засвідчує світова практика, є зловживання владою, беззаконня, користолюбство, аморальність тощо. Наочний приклад: країни Латинської Америки, в яких утвердилися олігархічні режими. Саме латиноамериканським шляхом пішла, на превеликий жаль, і наша країна. Це визнав і колишній президент В. Ющенко, який у своєму виступі 29 березня 2003 року заявив, що в Україні «головними розпорядниками суспільних і природних ресурсів стали олігархи і кланова номенклатура».

Процес творення олігархії в Україні розпочався з приходом до влади Л. Кучми 1994 року. Сформувалася вона внаслідок специфічної української приватизації, яка за своїми ознаками була наскрізь шахрайською, клановою й антисоціальною. Про її шахрайський характер говорить те, що вона здійснювалася здебільшого двома шляхами: через штучне доведення підприємств до банкрутства чи нерентабельності та через передачу державних пакетів акцій у власність певним особам. Переважна більшість підприємств була приватизована поза законом і за безцінь. Кошти, що були сплачені за них, у десятки, а то й сотні разів були менші, ніж їхня реальна вартість.

Про їх кланову сутність свідчить те, що найпривабливіші підприємства здебільшого опинилися в руках високих посадовців або наближених до них осіб на основі спеціальних рішень урядів або ФДМ. І у нас розбагатіла, як зазначає відомий український письменних і народний депутат В. Яворівський, лише номенклатура «...через систему зв’язків, знайомств і важелі впливу».

Отже, під прикриттям так званих ринкових реформ у нас відбулося небачене в історії великомасштабне пограбування цілого народу, і ми прийшли від номенклатурного радянського соціалізму до олігархічного капіталізму, який за своєю суттю виявися не кращим за свого попередника, а в багатьох випадках ще й гіршим, — йдеться про соціально-економічну сферу.

Зрощення влади і великого капіталу почалося 1998 році. Хрещеним батьком олігархії в Україні став Л. Кучма, який, усупереч Основному Закону, в якому в ст. 1 визначено, що Україна — демократична, правова, соціальна держава, — побудував олігархічну, яка є найбільш несправедливим видом державного устрою.

І саме олігархія є головним джерелом усіх бід сучасної України.

Змінюються уряди й президенти, але в житті країни і людей все залишається незмінним. І це тому, що за одним кланом приходять інші, у яких одна мета — збагачення.

При цьому не мають жодного значення прізвища прем’єр-міністрів, президентів, оскільки вони виконують і віддзеркалюють волю свого оточення, що їх фінансує й годує.

І доки в країні пануватиме олігархія, доти Україна буде економічно відсталою, соціально бідною, псевдодемократичною й аморальною державою. Про її цивілізований поступ можна лише мріяти. Це переконливо доводить світовий досвід інших країн, які мали чи мають олігархічні режими. Тому відокремлення бізнесу від влади і знищення олігархії є найактуальнішими і найважливішими завданнями, які стоять перед українським суспільством на сучасному етапі.

Hові видання ЦДВР на тему українського визвольного руху. TOP

Докладніше про цe можна прочитати сайті Центру досліджень визвольного руху: http://www.cdvr.org.ua/node/1207

О. Зайцев, О. Беген, В. Стефанів. Націоналізм та релігія. Греко-Католицька Церква та український націоналістичний рух у Галичині (1920—1930 рр.)

Книга описує становлення і розвитку нового, інтегрального українського націоналізму, його ставлення до релігії і Церкви, а також те, як сама Церква реагувала на виклик модерних ідеологій. Автори книги змогли поєднати вивчення української історії з широким міжнародним контекстом того часу та відобразити загальноєвропейські тенденції розвитку націоналістичної ідеології.

Автори: Олександр Зайцев, Олег Беген та Василь Стефанів

Видавництво: Центр досліджень визвольного руху, Український католицький університет

Місце видання: Львів

Рік видання: 2011

В. В’ятрович. Історія з грифом «Секретно»

Чому зраджували і чи зраджували? Чому ставали героями і чи справді були ними? Радянський Союз розпався чи був зруйнований? Чому «всесильний КГБ» не втримав влади?

Відповіді на ці питання десятиліттями ховали під грифами «Секретно». Сьогодні ж Володимир В'ятрович, який розсекретив архіви КГБ, розповідає про таємниці української історії.

  • глобальні інформаційні війни ХХ століття;
  • люди, які кидали виклик системі;
  • щоденне життя таємних органів: фальсифікації, оперативні розробки, агентурні операції;
  • механізми депортацій та нутрощі тюремної системи;
  • поразка переможців — СРСР проти УПА;
  • справжні причини Чорнобильської катастрофи;
  • агонія спецслужби в останні дні СРСР.

Історик оприлюднює раніше не доступні заведені «органами» справи та таємні звіти КГБ керівництву партії.

Автор: Володимир В'ятрович

Видавництво: Центр досліджень визвольного руху

Місце видання: Київ — Львів

Український визвольний рух. № 15 (Відповідальні редактори — Р. Забілий, М. Гавришко)

Збірник продовжує серію наукових публікацій досліджень, документів, спогадів та інших матеріалів, які розкривають різноманітні аспекти діяльності українського визвольного руху, його структур та окремих особистостей.

Редакційна колегія: кандидат історичних наук Володимир В'ятрович; кандидат історичних наук Марта Гавришко (відповідальний редактор); Руслан Забілий; професор, доктор історичних наук Леонід Зашкільняк; професор Володимир Косик; професор, доктор історичних наук Микола Литвин; доктор історичних наук Іван Патер; доктор історичних наук Анатолій Русначенко; кандидат історичних наук Олександра Стасюк, Геннадій Іванущенко, Василь Стефанів.

Відповідальний редактор: Марта Гавришко

Видавництво: Центр досліджень визвольного руху, Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України

Місце видання: Львів

Рік видання: 2011

Інтерв'ю. Вмілість 100-ліття TOP

http://www.plast.org.ua/100/100-all-news/?newsid=6583

Павло Кобзар

В рамках здачі вмілості 100-ліття Пласту юнацтвузапропоновано провести розмову-інтерв'ю з одним сеніором  чи сеніоркою(або зі старшою особою, яка колись була в Пласті). Пропонуємо вашійувазі перше таке інтерв'ю з пл.сен. Юрієм-Мирославом Левицьким, ДК

Біографічна довідка:

Юрій-Мирослав Левицький (пластове псевдо Люлька) активний діячукраїнської громади в Монреалі. Раніше в Товаристві УкраїнськоїСтудіюючої Молоді ім. М.Міхновського, в Товаристві українськихкатолицьких студентів „Обнова”. Згодом в організації української молоді „Пласт” (член 13 куреня УПС "Дубова Кора", двічі відзначений Орденом св. Юрія у сріблі), у Братстві Українців Католиків імені о. М. Шашкевича (член ордену Лицарів св. Володимира), довголітній член управи КомітетуУкраїнців Канади, довголітній голова Української Шкільної Ради Квебеку,довголітній член Парохіяльної Ради парохії св. архистратига Михаїла вМонреалі та багатьох інших організацій і клубів. Частий дописувач дожурналу "Патріярхат" і до журналу пластової думки "Пластовий шлях".

Року 1952 здобув ступінь маґістра філософії, а в 1961 – ступінь доктора філософії зі слов’янських студійна Монреальському університеті (Université de Montréal) в Канаді запрацю "Лексичні канадизми в мові українців Монреаля".

Друже Юрію, розкажи трохи про себе.

– Народжений я 23 квітня1923 року в селі Володимирці Жидачівського району Львівської області.Отож мені уже минуло 88 літ.

Весною 1944 року я бувзаарештований Ґестапом під закидом приналежності до УПА і засланий дотаборів примусової праці в Німеччині. Після закінчення війни я пішов дотабору для переміщених осіб (DP) імені Миколи Лисенка в Ганноверібританської окупаційної зони.

Саме там і вступив до Пласту 1946 року, в станицю Ганновер. У 1948 році став співзасновникомсеніорського куреня ч.13 "Дубова Кора". Року 1950 переїхав до Канади,де живу й пластую досі.  

Який твій найкращийспомин з Пласту? Що справило на тебе найбільше враження?

– Безперечно, цепластові табори в "Люнебург Гайде" в північній Німеччині. Це були моїперші пластові табори. Я був бунчужним (були два табори з однимпроводом: дівочий і хлоп'ячий), а комендантом був Вуж-з-обтятим-хвостом(д-р Теодосій Крупа, ДК - П.К.).

Було це літом 1947 рокув прекрасному відлюдному місці серед лісового заповідника. Одного ранкуя не міг знайти свого одягу, хтось з таборовиків забрав його з намету.Через те спізнилось вставання та ранній звіт, з чого комендант не буввзагалі задоволений, але він розумів жарт пластунів (а може пластунок?)

Запам'ятались менівечірні ватри (може часом задовгі). Кожна з них мала якусь тему, як осьукраїнські січові стрільці. Тоді хтось із виховників почав гутірку проусусусів, до якої долучались усі присутні. Хтось спонтанно почавспівати стрілецьку пісню, одну, другу, а хтось почав, теж спонтанно,без приготування, читати якийсь вірш чи два. Потім знов пісня, потімякийсь спогад і так до пізньої ночі. Не було заздалегідь опрацьованих,точно запрограмованих ватр, які бувають тепер. При кінці табору булавесела ватра, де кожний/кожна перекликались жартами чи жартівливимипіснями.

На жаль, сьогодні, майжевсі ватри є веселі, поважні ватри зникли. За ними я шкодую найбільше. 

А яка, на твою думку,найбільша користь з Пласту?

– Дружність і взаємнадопомога в потребі.  

Ну й насамкінець, побажай щось Пластові на наступні покоління.

– Дотримуватисьнапрямних, поданих засновником Пласту Дротом, а саме: хай пластовийзакон буде в щоденному вжитку кожного пластуна, хай пластовий обітзобов’язує пластунів кожної хвилини життя, хай добро Батьківщини буденайвищим законом для кожного старшого пластуна і пластуна-сеньйора. Хайгасло: "Не я, не ти, але ми" просвічує нам ціле наше життя.

Людмила Гриневич: "Ще в 1930-му проти влади повстав 1 млн українців TOP

http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/09/22/55682/

image

Якщо спитати в пересічних людей, який у вас асоціації з 20-30 роками, то від багатьох, в тому числі і студентів, можна почути про веселі радянські комедії з Любов'ю Орловою. Епоха, сповнена ентузіазму, віри у світле майбутнє досі часто живе в молодих головах, як вона жила в головах нашого покоління.

"Історична Правда" побувала на черговій лекції в рамках проекту "Вечірній Лікнеп". Цього разу у клубі "Петрович" на Подолі виступала Людмила Гриневич - дослідниця військово-історичної антропології, національної політики та міжетнічних взаємин в Україні у першій третині XX ст

Пропонуємо до уваги читачів конспект її лекції "Нелояльність українців у 1917-1941 роках"

Революція у сприйнятті нашим поколінням тих часів відбулася після розкриття архівів у 1990-их, але і тоді окремі теми архівів залишалися закритими.

[…]

Відкриті документи демонстрували українську спільноту як майже цілковито нелояльну до влади. Ми навіть почали дискутувати щодо того, чи є ці документи істинними. Бо це був величезний масив даних ОГПУ (Об'єднане державне політичне управління - політична поліція більшовицької влади 1920-30 рр. - ІП) - можливо, він неадекватно відбиває реальність?

Виявляється, ОГПУ мало свої соціологічні служби - якщо говорити сучасною мовою. Ці спецоргани перлюстрували листи, зокрема переписку військових із їхніми родичами. ОГПУ обробило 95% цих листів, готуючи свого роду аналітичні зведення, як солдати та їхні родини реагують на ті чи інші заходи радянської влади.

[…]

Інший пласт відкриттів для дослідників - мемуарний спадок часів діаспори. Вони вважалися апріорі антирадянськими, але їхні слова про несприйняття радянської влади в Україні підтверджувалися архівами ОГПУ, партії тощо.

"Раніше жили разом, а тепер поділилися на українців і комуністів, а українці їсти не дають".Перепис у Червоній армії, який проводився в серпні 1920 року - один із цікавих документів, із якими я працювала в Москві. Він охопив майже 2 млн 500 тисяч осіб. Було оброблено біля 90% отриманої інформації, а обробляли її фахівці царської школи - справжні професіонали. Цікаве спостереження - тоді вже люди чітко ідентифікували свою національність. Із цих 2,5 млн тільки 30 тисяч відповіли у графі "національність", що вони "православні" чи "мусульмани".

З 2,5 млн опитаних тільки 459 осіб заявили, що національність не має значення, а вони - інтернаціоналісти. З певною іронією можна сказати, що ці люди й були справжніми прихильниками більшовицької влади. 1 млн людей ідентифікували себе як "великороси" і 300 тисяч назвалися "українцями".

image

85% Червоної Армії - солдати, мобілізовані з внутрішніх губерній Росії. Українців було приблизно 9%. Статистики робили викладки: "обращает на себя внимание абсолютно ничтожный процент украинцев". Так само ігнорували ЧА й українські євреї.

[…]

Коли ж солдат Червоної армії опитували, навіщо вони прийшли в Україну, то загальною відповіддю була "Раніше жили разом, а тепер поділилися на українців і комуністів, а українці їсти не дають".

Якщо подивитися на економічні процеси, то треба справді бути хворим на голову мазохістом, щоб сприймати цю владу як свою рідну. Ми знаємо про голод 1921 року, але він повторювався і в 1924-25, а ще ж був недорід у 1928-29 рр.

[…]

В 1932-33 роках повстань не було, бо люди були виснажені. Недаремно ж організовувалися спецїдальні для лояльних спіробітників радвлади - бо вмирали всі і масово. Коли люди ішли на штурм зернового складу, то це вже був бунт не розгніваних, а божевільних.

[…]

Зараз ми ніколи не досягнемо того, щоб у суспільстві було одноманіття думок - хоч патріотично спрямоване, хоч яке. На міфологізовану свідомість упливати не можна - так, здається, казав академік Ліхачов. Головне - забезпечити доступ до історичної правди.

На жаль, сучасна влада продемонструвала, що не має поняття, що таке гуманітарна політика держави. У президентському документі на цю тему офіційно написано "ми ще шукаємо".

Погано й те, що влада не дотримується спадковості. Якби політика національного примирення, яку розпочав Ющенко, була продовжена, то й рівень легітимності нинішньої влади зріс би.

До речі, про проект "Історична Правда" - на конкретному прикладі можна побачити, як маленький колектив робить велику справу (спасибі вам, пані Людмило! :) - ІП), якою мали би займатися чималенькі державні структури. На ЗМІ, особливо електронні, велика місія - вони формують ту історичну візію, яку не формує влада.

Ціла стаття [ тут ]

Таємниця Марієтти Шагінян Сенсаційні документи про родину Ульянових TOP

image image

29 вересня1888 народилася Марієтта Сергіївна Шагінян, російська письменниця. Автор тетралогії “Сім’я Ульянових”, біографічної книги про Шевченка, спогадів “Людина і час”. Перше видання хроніки “Сім’ї Ульянових” побачило світ в 1935р. і викликало різке невдоволення Сталіна – письменниця наважилася розповісти про калмицько-єврейське коріння Леніна, про його стосунки з Інессою Арманд і про його вінчання в церкві з Крупською. Останній від Сталіна також дісталося: Крупську звинуватили в очорненні “світлого образа вождя світового пролетаріату” і в навмисному розголошенні інтимних подробиць особистого життя Ілліча. Репресій Шагінян вдалося уникнути і померла вона в 1982 р. в Москві на 94 році життя.

How to make education  more competitive in Ukraine? TOP

http://www.icps.com.ua/eng/reforms/education_reform.html
August 1, 2011
International Center for Policy Studies

The market and political freedom have radically changed the environment in which Ukraine’s system of education operates. Still, the system itself has remained fundamentally unchanged. Some fine-tuning did take place, but the way that the basic institutions function, especially those that establish educational and professional standards, the way the quality of education is assessed, and the way that state-funded placements are both formed and distributed, have all been maintained from soviet times. In addition, the content of education no longer corresponds to the requirements of a democratic society and a competitive marketplace. New specializations and majors have emerged, but there is no basic education in civics or in the way that the individual needs to behave in a market. In other words, the links between education and labor market ensured by central planning have disappeared, but new ones have not emerged yet. Thus, there is a clear need for civil society organizations (CSOs) to engage in policy influencing activities and become agents of change in the sector.

Ukraine has every possibility to improve the quality of education and to ensure that it is connected to the labor market. All stakeholders agree that reform is very much needed. However, the means for undertaking such reforms and the depth of reform needed are seen very differently. On one hand, education reform has been outlined—not without criticism—in the Economic Reform Program for 2010–2014 “Prosperous society, competitive economy, effective government,” although there is little evidence suggesting that the Ministry of Education, Science, Youth and Sports (MESYS) is acting to implement them. On the other, representatives of civil society such as employers and students are not sufficiently cohesive to influence the shaping of state policy or have not made a priority of the issue of how competitive education is. Currently, there is no single public position on the cost of not undertaking reforms.

Nonetheless, there have been some positive signals, both from the Ministry, such as engaging employers in the process of formulating a National Qualifications Framework (NQF)—the actual mechanism for this cooperation has not yet been set in legislation—and on the part of employers, such as pushing for reform by, for instance, lobbying for the “State Targeted Program for the Development of Technical-Vocational Education in Ukraine for 2011–2014” to be adopted. The Bill “On higher education” proposed by MESYS, which contains a number of provisions related to the education-labor market link, has caused a considerable stir in Ukraine and adoption in the current version is strongly opposed by many student organizations, the university community, academics and independent experts.

To determine the best configuration of reforms that will ensure a real restructuring of the educational system in line with the needs of the marketplace and a democratic society, a clear vision of the reform needs to be developed and CSOs should play a role in this process. Moreover, CSOs should be more proactive in bringing the message of the cost of not reforming to underscore the urgency of reforms. Given the complexity of any broad reform, involving think-tanks, researchers and independent experts would make a positive difference, as they could bring the necessary substance to the public debate that is currently lacking. To demand real structural reforms that have long lasting impact, agents of change need to be supported among CSOs: firstly, by activating employer and student organizations to move the issue of education – labor market mismatch higher in their agenda. Secondly, by assisting those university associations that try to challenge the status-quo. In order to ensure that positions of all stakeholders are taken into account cooperation between all interest groups need to be developed based on clear public policy instruments.

Мова державна та мова індивідуальна TOP

http://www.radiosvoboda.org/content/article/24325628.html
12.09.2011

image

Олександр Крамаренко

Луганськ – Майже в усіх державах світу мова державна та індивідуальна – це тотожні поняття. Але в Україні, яка більше трьох сторіч була колонією і мова якої в той самий час зазнала імперського лінґвоциду, вимірювати ступінь патріотизму її громадян рівнем їхнього володіння українською можуть тільки лукаві або ж недолугі політики, які часто-густо мають на цьому неабиякі особисті політичні дивіденди. Ось чому, чітко розділивши поняття мови держави та мови індивідууму в Україні, можна побачити прихований до того шлях до зміни відповідної частини політичної еліти в нашій країні.

[…]

Мова державна

Реалізація всіх регіональних варіантів двомовності на півдні та сході нашої держави засвідчила, що це насправді ніщо інше, як зухвале поновлення лінґвоциду української мови вже в незалежній Україні. Так, уже сьогодні в суцільно україномовних районах Луганщини влада, яка й до того спілкувалася між собою та з населенням російською, оперативно перевела на мову сусідньої держави всю свою документацію.

Хтось скаже: ну так що з того? Якось живуть окремо, і досить непогано живуть, німецькомовні Австрія та Німеччина. Так, живуть, але при цьому в Німеччині сьогодні вже ніхто з державників не дозволить собі висловлювання у стилі а-ля Адольф Гітлер: «Німеччина закінчується там, де закінчується німецька мова».

[…]

Але, крім безпекового чинника державної двомовності України, існує ще й чинник ментальний і політичний. Кремлівські політтехнологи привчили нас до того, що різні частини нашої держави назавжди приречені віддавати свої голоси на виборах за різних політиків та різні партії. Лукаві політтехнологи пояснюють це історичним тяжінням західної частини України до Європи, а східної – до Росії.

Усю облудність цієї тези ще у XIX сторіччі розвінчав видатний англійський філософ Джон С. Міль: «Серед людей, яким бракує почуття солідарності, особливо якщо вони читають та розмовляють різними мовами, не може існувати й спільна громадська думка, необхідна для діяльності представницького врядування. Впливи, які формують громадську думку – і, отже визначають ухвалення політичних рішень, – будуть різними у різних частинах країни. В одній частині будуть довіряти зовсім іншій категорії лідерів, ніж в іншій». Як бачимо, Міль зробив цей висновок саме для сучасної двомовної України, і тільки вже тому він має право вважатися класиком філософії.

А ті наші політики, які обстоюють державну двомовність України, прочитавши цього класика, повинні раз і назавжди припинити боротьбу за двомовність держави, якщо вони, звичайно, є справжніми її патріотами. Незалежно від того, якою мовою вони при тому спілкуються.

[…]

Мова індивідуальна

Для того, щоб краще зрозуміти цю проблему, наведу кілька фактів зі своєї біографії. Про те, що я українець, я дізнався від своїх батьків лише в 14 років разом з іншими сімейними таємницями, про які малим дітям не кажуть. Але тоді українцем я став лише, так би мовити, де-юре, як і чималенька частина громадян України сьогодні. Ще кілька років після того я не брав у бібліотеці книжок, написаних українською мовою, мріяв стати військовим льотчиком і, як і всі навколо мене, був російськомовним.

Тільки у 30 років я, завдяки своєму критичному розуму та вродженому почуттю справедливості, цілком сформувався як український патріот. І сталося це ще на зорі так званої перебудови. Але й тоді я залишався російськомовною людиною, бо українську в повністю зрусифікованому радянською владою Луганську чув лише по проводовому радіо та зрідка – по телебаченню.

Перших утисків як російськомовний українець я зазнав ще за часів СРСР, коли двічі не зміг вступити до київських вишів, не володіючи вільно українською. Але я не дуже журився з того, бо в ті самі роки двічі вступав до вишів московських, як тепер кажуть, на бюджет. Але я чітко уявляю на своєму місці середньостатистичного талановитого луганця чи, скажімо, одесита, який би опинився в цій ситуації на початку нашої незалежності і не зміг вступити ані в Києві, ані в Москві, ані у Варшаві, бо англійська мова в радянській школі вивчалася, як відомо, лише формально.

Наслідки нероздільності цих понять в Україні

Потім, на початку 90-х, вільне володіння українською стало такою собі перепусткою до очолювання всіх патріотичних партій, рухів та громадських організацій у Луганську. У цьому суто російськомовному місті це стало привілеєм для вихідців із постґеноцидної україномовної Слобожанщини, що займає північну половину Луганщини. І ми спочатку вірили їм і йшли за ними. Це вже потім ми дізналися, що майже всі вони були до 1991 року комсомольськими ватажками і, подейкують, що співпрацювали з КҐБ. У це можна повірити, враховуючи результати їхньої партійної та громадської роботи...

Те ж саме відбувалося і в Києві. Всі національно-демократичні партії та громадські об’єднання очолили люди, які ще, здавалося б, учора вірою і правдою служили комуністичному імперському режимові. Ніхто з них в тому не розкаявся, і результати їхнього керівництва такі самі, як і в їхніх луганських підлеглих. Вони були проти люстрації, як і колишня компартійна номенклатура, і єдиним критерієм глибини їхнього патріотизму були й залишаються їхні палкі промови вишуканою українською мовою, далі яких справи йдуть украй рідко.

[…]

Вони опинилися на Олімпі національно-демократичного руху в Україні тільки завдяки своїй бездоганній мові та ще неабиякому артистизмові. Цього не сталося б, коли б у нас була проведена люстрація й існувала б чітка державна ідеологія, невід’ємною складовою якої є десовєтизація. Тоді б на політичну арену, напевне б, вийшли і російськомовні патріоти України, й україномовні, які краще роблять справу, ніж говорять про неї. Усе це значно прискорило б процес формування політичної нації в нашій постколоніальній країні та становлення в ній громадянського суспільства.

Без цього фарисеї з брудним минулим будуть очолювати національно-демократичний рух і надалі, заводячи його все далі й далі на маргінес.

Ціла стаття [ тут ]

Довіра до Януковича стрімко падає (опитування) TOP

http://www.unian.net/ukr/news/news-456336.html

Ракеш ШАРМА

Міжнародна фундація виборчих систем (IFES) констатує у 2011 році стрімке падіння довіри виборців до Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА.

Про це сьогодні на прес-конференції в УНІАН повідомив головний дослідник Міжнародної фундації з виборчих систем Ракеш ШАРМА за результатами опитування, проведеного за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

"Цього року ми виявили, що позитивні погляди виборців зменшилися і превалюють негативні погляди", - сказав Р.ШАРМА.

За його словами, відсоток тих, хто довіряє В.ЯНУКОВИЧУ, у 2011 році знизився до 29% проти 43% у 2010 році.

Згідно з результатами опитування, не менше 9 із 10 українців незадоволені тим, як Президент вирішує питання створення робочих місць та стримування росту цін.

"Президент ЯНУКОВИЧ не отримує високих оцінок за свої зусилля, спрямовані на реформування кількох сфер. Більш як 8 з 10 опитаних також незадоволені тим, як він проводить пенсійну реформу. Більшість також незадоволені його діями щодо впровадження конституційної реформи та щодо зміни Податкового кодексу", - зазначив Р.ШАРМА.

Крім того, соціологи зазначають, що за останній рік доволі суттєво знизився рівень задоволеності тим, як В.ЯНУКОВИЧ вибудовує відносини з Росією (з 66% у 2010 році до 44% у 2011 році). "Це особливо помітно на півдні (з 86% до 48%) та сході (з 79% до 49%)", - додав він.

За результатами опитування, рівень задоволеності громадян України діями Президента, спрямованими на забезпечення політичної стабільності, знизився з 39% у 2010 році до 29% у 2011 році. "Причому найбільше падіння зафіксовано також на півдні - з 61% до 27% та у центрі - з 37% до 22%", - уточнив Р.ШАРМА.

"З одного боку, ми, безперечно, бачимо таке значне падіння позитивних поглядів, але, у той же час, якщо подивитися на результати досліджень 2008 та 2009 років, цього року рівень негативних поглядів повертається на рівень попередніх років", - резюмував заступник директора Міжнародної фундації з виборчих систем з питань Європи та Азії Гевін УАЙЗ.

Довідка УНІАН. Міжнародна фундація з виборчих систем (IFES) за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку  (USAID) 16-30 липня провела опитування "Громадська думка в Україні". Експерти фундації опитали 1 515 респондентів віком від 18 років та більше у всіх регіонах України. Похибка результатів опитування становить 2,52%.

У роковини смерті Гонгадзе медіа-профспілка нагадує про загиблих журналістів (список) TOP

http://www.unian.net/ukr/news/news-456837.html
15.09.2011

16 вересня, у день зникнення Георгія Ґонґадзе, у Володимирському кафедральному соборі Києва (бульвар Тараса Шевченка, 20) відбудеться панахида в пам`ять про журналістів, які загинули через свою професійну діяльність, повідомляє Київська незалежна медіа-профспілка. Початок панахиди о 18.30. Загиблих журналістів цього дня поминатимуть і в інших храмах Києва. КНМП закликає медійників, які належать до різних конфесій, цього дня поставити свічку у церкві в пам’ять про колег.

У цей же час на Майдані Незалежності розпочнеться вечір пам’яті Георгія Ґонґадзе. Акція відбудеться біля монументу Незалежності (у разі перекриття місця збору через зйомки «Майдансу» чи з інших причин місце збору переноситься до великого телевізійного екрану на Майдані, що знаходиться біля банку “Укоопспілка” через вул. Інститутську). Запаливши свічки, ми рушимо до адміністрації президента. Там ми згадаємо усіх загиблих журналістів за часи незалежності України, оголосимо свої вимоги до влади і традиційно проведемо хвилину мовчання.

Організатори нагадують, що як церковна, так і громадська акції відбуваються без будь-якої партійної та організаційної символіки. Навіть символіка на футболках чи кепках вважатиметься цинічним самопіаром на пам’яті загиблих.

Цього року виповнюється 11 років відколи зник Георгій Ґонґадзе. Традиційно цього дня працівники медіа згадують всіх колег, які загинули через виконання професійних обов’язків.

Довідка КНМП:

За роки незалежності в Україні загинули 63 журналісти. Зв’язок цих смертей із професійною діяльністю працівників мас-медіа офіційно визнаний лише в невеликій кількості випадків. Водночас, колеги та родичі загиблих журналістів мають підстави вважати, що трагедії були спричинені професійною діяльністю журналістів. У більшості випадків винні не були покарані. Київська незалежна медіа-профспілка та сайт «Майдан» узагальнили відомі насьогодні факти загибелі працівників мас-медіа в Україні. У наведеному нижче переліку – імена журналістів, які загинули через свою професійну діяльність, під час виконання професійних обов’язків або обставини загибелі яких не були розслідувані чи результати цього розслідування викликають сумніви.

  1. Валерій ГЛЕЗДЕНЬОВ, військовий журналіст газети «Красная звезда» (Львів), 1992, загинув в Афганістані під час виконання професійних обов`язків;
  2. Мирон ЛЯХОВИЧ, редактор газети «Життя і праця» (м. Львів), 1992;
  3. Вадим БОЙКО, тележурналіст телекомпанії «Гарт» (м. Київ), 1992, загинув від вибуху у власному помешканні;
  4. Микола БАКЛАНОВ, власний кореспондент газети «Известия» (м. Київ), 1993, помер від черепно-мозкової травми, отриманої під час нападу;
  5. Юрій ОСМАНОВ, редактор Кримської газети «Арекет» (м. Сімферополь), 1993, був знайдений мертвим на вулиці Сімферополя з черепно-мозково травмою;
  6. Андрій ЛАЗЕБНІКОВ, начальник прес-центру ЧФ (м. Севастополь), 1993, застрелений біля власного будинку;
  7. Сергій ШЕПЕЛЄВ, редактор газети «Вечірня Вінниця» (м. Вінниця), 1993, загинув у вогні у власній квартирі, за словами незалежних експертів, журналіст був прив`язаний до ліжка;
  8. Андрій ЛАЗЕБНИКОВ, начальник прес-центру Чорноморського флоту, 1993, застрелений біля під’їзду власного будинку;
  9. Віктор ФРЕЛІХ, позаштатний кореспондент газети «Молодий Буковинець» (м. Чернівці), розслідував ситуацію з витоком ракетного палива, який спричиним масові захворювання серед людей, 1995, помер від отруєння невідомою речовиною, незадовго до смерті отримував погрози фізичної розправи;
  10. Юрій ДЖЕДЖУЛА, журналіст газети «Київський вісник» (м. Київ), 1995;
  11. Володимир ЖИТАРЕНКО, спеціальний кореспондент газети «Красная звезда» (м. Львів), 1995, загинув у Грозному під час виконання професійних обов`язків;
  12. Анатолій ТАРАН, редактор газети «Оболонь» (м. Київ), 1995, знайдений мертвим на пустирі у Києві;
  13. Володимир ІВАНОВ, редактор газети «Слава Севастополя» (м. Севастополь), 1995, загинув від вибуху на порозі власного будинку, вибухівка була закладена у смітник;
  14. Георгій ОВЧАРЕНКО, журналіст телеканалу УТ-3, ведучий програми «Чорний квадрат», 1996, знайдений мертвим у квартирі свого сусіда;
  15. Анатолій ЯГОДІН, військовий журналіст газети «Красная звезда» (м. Київ), 1996, загинув у Чечні під час виконання професійних обов”язків;
  16. Ігор ГРУШЕЦЬКИЙ, кореспондент газети «Україна-центр» (м. Черкаси), 1996, знайдений мертвим на одній з вулиць Черкас з пораненням голови;
  17. Ігор КУЗИК, відповідальний секретар газети «Армія України» (м. Львів), 1996, зник і за кілька місяців був знайдений мертвим у парку в центрі Львова;
  18. Анатолій ТАНАДАЙЧУК, кореспондент газети «Панорама» (м. Вінниця), 1996, після смерті на тілі журналіста виявили сліди від уколів;
  19. Олександр МОТРЕНКО, ведучий передачі «Суботній експрес» радіостанції «Транс-М-Радіо» (м. Сімферополь), 1996, по дорозі на роботу зазнав нападу трьох чоловіків, один з яких був у міліцейській формі, помер від удару в голову, міліція заявила, що Мотренко був п`яний і сам напав на правоохоронця;
  20. Віталій КОЦЮК, кореспондент газети «День» (м. Київ), 1997, повертаючись додому електричкою, отримав опіки невідомого походження, перед смертю казав, що невідомі витягли його з електрички, облили бензином і підпалили;
  21. Петро ШЕВЧЕНКО, власний кореспондент газети «Київські відомості» у Луганську, 1997, за місяць до смерті опублікував серію репортажів про протистояння місцевої влади і СБУ, вийшов з офісу на зустріч, з якої у визначений час не повернувся; був знайдений повішеним біля аеропорту Жуляни;

[…]

  1. Василь КЛЕМЕНТЬЄВ, редактор газети «Новий стиль», Харків, 2010, зник безвісти.

Ціла стаття [ тут ]

Хоч через ж…пу – аби в Європу!? TOP

http://www.100p.com.ua/statti_5/cwite_i_procwitaje.html
14.09.2011

Юрко Антоняк

image Цвіте і процвітає буйною цвіллю в Україні корупція та хабарництво. Вищі ешелони влади на чолі з Януковичем та його кримінально-політичним угрупуванням навіть не приховують своєї злочинної діяльності. Так, стало відомо, що новопризначені указом Президента України В.Ф.Януковича судді Борисенко П.О.та Рудюк О.Ю. були призначені, проваливши кваліфікаційні іспити на зайняття посади судді. Вся показуха з судовими реформами втрачає сенс, коли за хабар і гроші призначають того, хто дасть хабара, а не того, хто має кращі спеціальні знання для одержання цієї посади. За фактом цього кричущого випадку чекаємо на реакцію пристойної та цивілізованої Європи, до якої так прагнуть корупціонери Янукович і його команда. (СтопкомUA)

І чого тут дивуватися? Цинічне знущання над Конституцією і законами України почалося відразу після приходу до влади ПРдонів: тушкована коаліція; ручний КС; розквіт кнопкодавства; переслідування незгодних; термінове заповнення всіх скільки-небудь значимих посад “своїми” людьми; тотальний наступ на права самозайнятого населення та соціально вразливі верстви громадян; стрімкий ріст статків “ciм’ї” на фоні загальної кризи. Що таке на цьому фоні якісь два двійочники в суддівських мантіях?

Питання на засипку: Хто мав би відреагувати? Колегія суддів? Прокуратура? Правозахисні організації?

Чи може… Ану його! Хоч через ж…пу – аби в Європу!?

Супротивників Януковича побили за… футболки TOP

http://www.radiosvoboda.org/content/article/24329855.html
15.09.2011

Євген Солонина

imageГоловпоштамту. На кількох столах організатори благодійного ярмарку розклали футболки із закидами на адресу посадовців чинної влади. Найпопулярніші серед них – «Кровосісі», цитата відомої обмовки чинного Прем’єр-міністра, і «Спасибі жителям Донбасу…» – слоган із нецензурною кінцівкою, який наприкінці літа стали використовувати футбольні фанати, обурені діяльністю Президента Віктора Януковича.

Влада діє рефлекторно, не думаючи, наче амеба – на подразникПерехожі отримували футболки та робили благодійні внески на підтримку фірми «Простопринт», яка зазнала збитків через допити та обшуки київської міліції після того, як виготовила перші футболки з написами, спрямованими проти влади.

За декілька хвилин місце благодійної акції оточив «беркут». Організатори продовжили передавати футболки через лави правоохоронців. А тоді бійці «Беркуту», нічого не пояснюючи, вхопили ящики з футболками, і почали відступати уздовж Хрещатика. Юрба переслідувала їх, спалахнули бійки. Одну літню жінку спецпідрозділ звалив і мало не затоптав, згадують очевидці.

[…]

image
http://www.radiosvoboda.org/content/article/24329855.html

Київська міліція на своєму офіційному сайті пояснила, що припинила акцію через те, що замість благодійного ярмарку там нібито поширювали сувенірну продукцію.

[…]

Після обшуків, допитів та вилучення майна діяльність компанії «Простопринт» була паралізована, згадує її керівник Денис Олейников. Але зараз вона намагається поновити свою роботу, і – домогтися відшкодування матеріальних та моральних збитків. Так, по 5 гривень із кожної футболки Денис Олейников виділяє на юридичні витрати своєму технологу Галі Редько, яку слідчі УБОЗУ, каже її керівник, погрожували зґвалтувати.

[…]

За «Спасибі жителям Донбасу…» фанатам продовжують «дякувати» скандувати «Спасибі жителям Донбасу, за президента-під…са», слоган, який опоненти влади нині використовують в дизайні одягу, відеокліпах та іншій своїй творчості.

[…]

«Ніхто прямо не каже, що це за слогани. Порушена кримінальна справа за фактом бійки на стадіоні. Людей викликають, допитують, дивляться контакти у їхніх телефонах. Запитують, хто і що на стадіоні бачив. Називають це профілактичною роботою. Це можна розцінювати як тиск за скандування антипрезидентських лозунгів», – розповів Віктор.

[…]

«Влада діє рефлекторно, не думаючи, наче амеба – на подразник. Там, де можна не звернути увагу – вони нервують. Чому? Бо немає чого запропонувати суспільству, – пояснює експерт. – Падає рівень життя, знижується інтегральна якість влади. Розганяють навіть неполітичні мітинги. Як-от у Донецьку – пенсіонерок, що відстоювали права тварин. Бо переймаються кожним проявом народного невдоволення».

Аналітик вважає такі дії правоохоронців ознакою того, що влада в Україні не є адекватною внутрішнім та зовнішнім викликам. А це, за його словами, є загрозою для держави в цілому.

Call to revoke Olesya Stefanko's title as Miss Universe Ukraine TOP

http://www.humnews.com/humnews/2011/9/12/african-wins-miss-universe-2011-
title-news-brief.html

September 12, 2011

[...]

image The first runner-up was Olesia Stefanko (Олеся Стефанко), 23, of Ukraine, followed by Priscila Machado of Brazil. The third was Miss Philippines and the fourth Miss China.

(Separately, a petition to revoke Miss Ukraine Universe's title began circulating on social networking sites Tuesday, on the basis that Stefanko allegedly spoke Russian - and not Ukrainian, the official language of Ukraine. It said petition participants are "appalled and disgusted" that Stefanko "represented our people and our homeland in a language that not only is not ours, but the language of our former oppressors.")

(Stefanko comes from western Ukraine, but is studying public prosecutor and investigation law in the mostly-Russian speaking city of Odesa)

[...]

Complete article [ here ]

60-річний українець на візку вирушив у подорож 6-ма континентами TOP
image
https://www.youtube.com/watch?v=HlV0MfKzlEc

ADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief


Oxana Bukanova
-- editor


Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent

Halyna
Галуна Мокрушина
-- переклад
Halyna Mokrushyna
-- translation

diana
Діана Мережко
-- кореспондент (Здоров'я)
Diana Merezhko
-- correspondent (Health)


Zenon Chytra
-- story layout


John Heron
-- webmaster www.eposhta.com


Ihor Prociuk
-- story layout and design

We hope you found ePOSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.

eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com
or
myroslava@rogers.com

Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:
eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com

Subscribe to the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Is one of your friends forwarding ePOSHTA to you? Why not subscribe directly! Just enter your e-mail in the box below and click on Subscribe Now!.

Unsubscribe from the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Send an email to:
eposhta-CanadaUS-unsubscribe@yahoogroups.com
YahooGroups (which managers our subscriptions) will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to unsubscribe.

Subscription Issues:
Having difficulty subscribing (or unsubscribing)? Or maybe you want us to add your friends to our newsmagazine? Contact:
subscription@eposhta.com
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements.

If you maintain a website of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site in our ePOSHTA newsmagazine.

Editor-in-Chief:
Myroslava Oleksiuk myroslava@rogers.com

Layout:
Zenon Chytra
John Heron
Ihor Prociuk