If you are having trouble reading ePOSHTA, click here.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть тут.

image
Всенародна любов
Independence Day greeting from President Yanukovych to the people of Ukraine

September 3 вересня 2011
Vol.12 No. 20
People&Culture&Politics&Business

Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
subscription@eposhta.com
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:
  Editorial
  Редакційна Сторінка
  Focus
  Фокус
  Viewpoint
  Незалежний Погляд
  Заклик до дії
  Events
Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings
  Programs & Conferences
  Програми і Конференції
  Current Affairs
  Сучасні Пoдії
  Arts & Letters
  Культура
  Ukraine & the World
  Україна і Світ
  Історія
  Суспільство
  Sports

Canadian politicians honour Ukrainians in celebrating 20th anniversary of Ukraine's Independence in Toronto while in Kyiv the government greets its people with police force TOP

In Canada:

http://www.youtube.com/watch?v=vKu8Bbw49SM

In Ukraine:

image
http://www.youtube.com/watch?v=fPEkeOs87Sw

Police Clamp Down on Protests

www.byut.com.ua
Inform Newsletter August 30, 2011

Last week, opposition rallies on 24 August, marking the 20th anniversary of Ukraine’s independence, resulted in skirmishes and stand-offs with police. The latter did not shy away from using thuggish tactics against protesters.

More than 5,000 opposition supporters attended a rally by the Taras Shevchenko monument in central Kyiv to condemn growing authoritarianism and to protest against the detention of Ms Tymoshenko. Political commentators pointed to a rare show of unity among Ukraine’s once fragmented opposition, with all 12 parties attending.

“Since the singing of the Kharkiv gas-for-bases treaty of 2010 it is probably the first time so many political colours were seen in the same place,” Ukrainska Pravda commented. Volodymyr Fesenko of the Penta think-tank said, “The very fact that they could hold a joint protest and press common demands should not be underestimated.”

Prior to celebrations, a ruling to ban opposition rallies in Kyiv’s central squares was put in place by its mayor Olexander Popov, while the Interior Ministry dispatched some 4,000 police officers to the streets of the capital, many in full riot gear. A tense stand-off with helmeted Berkut police units ensued, and the police filed a criminal case of injuries, sustained by 6 police officers.

Some 17 opposition lawmakers responded, lodging a request for a counter case, accusing police of unlawfully holding back their march on some of the central avenues and for using tear gas. “It’s a deliberate provocation by police. First, an itinerary was proposed, then obstructions to follow it were put in place,” opposition lawmaker Yuri Odarchenko complained.

Last week, the Interior Ministry raised the prospect of further arrests, indicating that a criminal case could be opened against Olexander Turchynov, the first deputy chairman in Ms Tymoshenko’s Batkivshchyna party, for alleged legal violations during the Independence Day rally.

Kyiv: 20th Anniversary of Ukraine's Independence
Photos: Serhiy Marchenko, Kyiv

image
image
image
image
image
image
image
image

Toronto: 20th Anniversary of Ukraine's Independence


image
Dalton McGuinty, Premier of Ontario enjoying an encounter with some of the several thousand who attended the celebration.
image

Former Member of Parliament Borys Wrzesnewskyj who is heading up the Ukrainian Canadian Congress' famine relief effort, a joint campaign with the Somali Canadian community.
Charitable donations for the “African Famine Relief” may be sent to the UCC Head office in Winnipeg at: 952 Main Street – Suite 203, Winnipeg, Manitoba, R2W 3P4, or online at www.ucc.ca.


image
image

The Canadian Group for Democracy in Ukraine CGforDU@gmail.com (also on Facebook) considered that the celebration should not ignore the fact that that the current loss of democratic freedoms is undermining the very thing that was being celebrated - Ukraine's independence.

image

Halyna Cechowska and Iwona Kowal of "PID Oblachkom" were part of the artistic program of the festivities.

image
Dancers with Laurel Broten, MPP Etobicoke-Lakeshore; Premier Dalton McGuinty; Donna Cansfield, MPP Etobicoke Centre; Cortney Pasternak, candidate in Parkdale – High Park.

 
Whose is the 1.8 million dollar smile? TOP

Jennifer Lopez vs the youth of Ukraine

One of the richest oligarchs in Ukraine, Serhiy Tarurta, chose to put a 1.8 million dollar smile on Jennifer Lopez's face for a half hour performance at his daughter's wedding at the Crimean Aivazovskii Hotel on the Black Sea coast.

image

image

image

See video [ here ]

Kанадські політики звеличують святкування 20-річчя Незалежності України в Торонті а в Києві влада зустрічає народ з силою "Беркутом" - ВІДЕО TOP

В Канаді:   

http://www.youtube.com/watch?v=vKu8Bbw49SM

В Україні:

image
http://www.youtube.com/watch?v=fPEkeOs87Sw

Київ - 20-річчя Незалежності України
Знимки Серія Марченка, Київ

image
image
image
image
image
image
image
image

Торонто - 20-річчя Незалежності України

image

Далтон МкҐинті прем'єр-міністр Онтаріо вітає з святом особисто деяких з декількох тисяч, які прийшли на святкування.

image

Колишній член парламенту Борис Вжесневський який очолює кампанію Конґресу Українців Канади розпочату разом з канадійсько-сомаліською громадою на підтримку заходів з припинення голоду.
Благодійні пожертви на «Боротьбу з голодом в Африці» можна надсилати до центального бюро Конґресу Українців Канади за адресою: Вінніпег, вулиця Мейн 952, кімната 203, R2W 3P4, або по Інтернету:www.ucc.ca.


imageimage

Канадськa Група сприяння демократії в Україні CGforDU@gmail.com (таксамо на Фейсбук) вважає, що пічас святкування не слід ігнорувати той факт, що нинішній втрати демократичних свобод підриває саме, що в даний час відзначається - незалежність Україні.

image

Галина Чеховська і Івона Коваль із гурту «Під Облачком були частиною мистецької програми свята.

image

Тaнцюристи з Лорел Бротен (MPP Etobicoke-Lakeshore), Далтон МкҐинті прем'єр-міністр Онтаріо, Донна Кансфілд (MPP Etobicoke Centre), Кортні Пастернак, кандидат в оркругу Parkdale - High Park.

Українська перспектива: «понесли козу - понесуть і вовка» TOP
2 вересня 2011

На обрії вирисовуються парламентські вибори-2012, які не маємо права програти. Кримінальна влада донецьких вже нині розробляє нові сценарії, завдяки яким може надовго залишитися біля державної годівниці. Головне для патріотичних сил України: не повторити помилок, здійснених на минулих президентських і місцевих виборах. А це - не підіграти знахабнілій до краю владі донецьких, яка захоче оплутати виборців новими антинародними законами, технологіями, гаслами. 

image

Так, маємо дякувати «противсіхам», проющенківським патріотам і галицьким хруням за прихід до влади донецького кримінально-олігархічного клану. І перші і другі свідомо чи несвідомо «стелили» червону килимову доріжку до керма держави головному донецькому паханові, незаперечному кримінальному авторитетові. І саме вони більше, ніж хто-небудь, відповідальні за долю ниніщньої України.

Адже кожен громадянин України повинен, принаймні, перед виборчою урною застановитися: за кого голосувати чи кого бойкотувати. Передовсім це cлід чинити задля власного добра, майбутнього своїх дітей та онуків, зрештою, задля утвердження й процвітання Української держави. Бо нікому не вдаться безконечно відсиджуватися на кухнях чи дачах. Так чи інакше, в той чи інший спосіб бандократія донецького розливу дістане кожного.

Незаперечним є той факт, що фатальну роль у минулих президентських виборах зіграла певна частка патріотичного сеґменту українського електорату - «противсіхи» й галицька проющенківська інтеліґенція, які піддалася зомбуванню зі середині й ззовні. Зі середини: у першому турі президентських виборів частина галицьких патріотів голосували за В. Ющенка при його плінтусовому рейтингу, а в другому – вперто бойкотували Ю. Тимошенко. Ззовні України: скрайній протестний елемент потрапив на гачок російських спецслужб, які реалізували кремлівську операцію «голосуй проти всіх!».

Утім, реґіонали довго не церемонилися з цими українськими «мудрагелями»: їх одноразово використали й викинули як непотріб. Позаяк у новому проекті Закону про вибори графи «проти всіх» не перебачається. Звісно, бандюковичі бояться, що наступних виборах ефект «противсіхів» уже  спрацьовуватиме проти них самих. Мусимо констатувати, що коротка пауза пошуку утопічного «Абсолюту добра й справедливості» ганебно провалилася.

Що ж до галицьких патріотів, то їхня «замилуваність» так званим месією В. Ющенком також добігає до свого логічного завершення. Не так давно у Львові на зустрічі із ним було заледве декілька десяток осіб. Бо хіба сліпий і глухий не бачить і не чує, як влада з донецьких кримінальних авторитетів милує цього патріота по збиранню трипільських глечиків, а ще більше – по наповненню бездонних кишень ющенківського родового клану.

Не даремно не так давно політрада «Нашої України» прийняла унікальне рішення: не включати у виборчі списки партії колишніх високих чиновників. Таким чином, власна партія ставить великий хрест на політичній кар`єрі В. Ющенка. Та й навкруги наступають опозиціонери на «рідну» партію В. Ющенка: вимагають позбавити Месію  не тільки почесного голівства, але й членства. Бо зрадникам і запроданцям національних інтересів не місце серед тих, хто береться рятувати Україну.

Наспіла черга згадати галицьких хрунів, які, будучи спадковими політичними повіями, сповідують ідеологію чи принципи тих, хто їм найбільше насипле всіляких матеріальних благ у їхні ниці душі. Що ж до минулих президентських виборів, то вони справно відпрацьовували юдині срібняки, тобто баламутили нетямущих галичан. На жаль, у колись патріотичному Львові хрунів розвелася тьма-тьмуща. Як слуг диявола – цілий леґіон. 

Мабуть, спостерігаючи нині за скрайніми злиднями пересічного українця, нищенням національних підвалин Української держави, не почуваються щасливими ні нещодавні «противсіхи», ні колишня проющенківська  рать. А чи чується комфортно у державі під назвою «донецький паханат» ідеолог «противсіхів» письменниця Оксана Забужко?!  Варто б почути її думку. Однак у контексті її шаленого відстоювання прав «противсіхів» хочеться наголосити на тому, що вона не дотягує не тільки до рівня геніального класика, але й  пересічного українського патріота.

Утім, саме згаданий патріотичний сеґмент українського суспільства -«противсіхів» і проющенківців потрібно нагально повертати до активного громадського життя, піднімати на загальноукраїнські акції протесту й непокори режимові В. Януковича.

На нашу думку, ідеологи «противсіхів» зразка О. Забужко мають виступити на сторінках преси із відповідними закликами до своїх симпатиків: вийти зі стану прострації й включитися у справу формування активного громадянського суспільства. А Редакція еПОШТА завжди готова їх підтримати, вміщаючи на сторінках інтернет-газети їхні конструктивні матеріали, звернення, листи.

Адже найвища пора провідникам опозиційних сил і громадських  рухів спільно виробити стратеґію й тактику боротьби з донецьким паханатом, щоб у кінцевому висліді повернути Україну її народові.

Зараз влада реалізує план по зачистці опозиційного поля. Для цього вона вже кинула за тюремні ґрати головного опозиціонера Юлію Тимошенко та інших. Попереду – все залежатиме не тільки від позиції міжнародних чинників, але й від активності громадянства. Бо йдеться не виключно про колишнього прем`єр-міністра, а про захищеність кожного громадянина України перед свавіллям і беззаконням бандитської влади.  

Скриньку Пандори з репресіями В. Янукович уже відкрив: спершукинули за ґрати – Ю. Тимощенко, Ю. Луценко та інших переслідуваних за політичною ознакою, відтак кинуть провідників інших опозиційних сил, зрештою – кожно, хто не впишеться в «донецько-кримінальний розклад».

Саме це нині демонструють у зловісному Печерському суді посіпаки режиму вовки та кірєєви. Знаємо, що весь світ облетіла наступна фраза судді С. Вовка: «Відсутність складу злочину на стадії судового розгляду не є підставою для закриття справи (Ю. Тимошенко)». Саме ця фраза засвідчила остаточне знищення донецьким пахатом незалежного судочинства в Україні.

Як би не закінчилося політичне судилище над Ю. Тимошенко, Ю. Луценком та низкою екс-чиновників, міжнародні чинники, світова й українська громадськість повинні чітко усвідомлювати небезпеку, що несе в собі вседозволеність донецького паханату. Дай Боже, щоб усі разом якомога скоріше зробили відповідні висновки.

Однак скільки б донецько-совкова владна вертикаль не відмивалася від кримінального бруду, не позолочувала крадені історичні комплекси, не вбиралася в найдорожчі фірмові костюми, не взувалися в страусячі черевики, з них завжди вилазитиме їхня бандитська сутність. До кінця свого життя вони ментально належатимуть до остервенілої від крові, розбою, грабунку донецької мафії. І в цивілізованому світі вони завжди будуть чужаками, предметом нескінченних насмішок.

Рано чи пізно український народ змете всю цю нечисть з усіх високих кабінетів, рано чи пізно донецькі головорізи відповідатимуть за свої злочини перед міжнародним судом. Однак від кожного з нас у краю й на поселеннях залежатиме, як скоро це станеться. Бо найвища пора докласти всіх зусиль до того, щоб бандформування під вивіскою «Партія регіонів» врешті опинилося на смітнику історії .

Редакція еПОШТИ

Чия усмішка варт 1,8 доларів? TOP

Дженифер Лопез порівняно з молоддю України
Чим пишаються олігархи України?

Один із найбагатших людей України Сергій Тарута відпочив на весіллі у Криму під Дженніфер Лопес. Бізнесмен, чию дочку жовта преса заочно вже видала заміж за іранського шейха, гуляв на весілля сина свого бізнес-партнера.

http://gazeta.ua/articles/celebrities/391250

image

image

image

Відео [ тут ]

 
Injustice in Ukraine TOP

September 2, 2011

image
Translation: “Hello … Yes exactly! It will be done!”

Walter Derzko

The arrest of Yulia Tymoshenko  has galvanized the opposition in Ukraine,  as well as focused the spotlight on Ukraine’s justice system, or more accurately, Ukraine’s injustice system.

An August 12 Editorial in Kyiv Post called “Rising Contempt” concludes: “the ongoing trial of Tymoshenko has exposed Ukraine’s judiciary as cruel, arbitrary, inept and anything but independent. Judges are appointed and dismissed on political whims. The nation’s general prosecutor, Viktor Pshonka, views himself as part of Yanukovych’s team [saying that he is loyal to the Party of Regions.] He shows it every step of the way by fast-tracking spurious charges against Tymoshenko while ignoring allegations of serious corruption among people close to Yanukovych (and even the president himself). The rights to jury and public trials are routinely flouted. Authorities don’t dare let a jury of the defendant’s peers decide guilt or innocence because they would no longer be able to control the outcomes of trials. Authorities don’t want the public to witness the proceedings through live television coverage because they fear the backlash against kangaroo justice. The judiciary does not even speak in its own defense. Western and Russian criticism of the Tymoshenko case was, instead, met with sharp counter-attacks by the Party of Regions, underscoring the political nature of this sad spectacle.”

I doubt that many people in Ukraine and around the world are likely to believe Yanukovych’s latest Aug. 11 denial: “I cannot and will not interfere in the work of the Ukrainian courts.” This contradicts the promise that he gave to Joe Bidden in a telephone call between the two leaders on May 24, 2011  where he promised Bidden that he would not arrest Tymoshenko. This shows two things. The first-if the Ukrainian Judiciary was truly independent then Yanukovych’s diplomatic reply to Bidden should have been that he couldn’t give such a promise because of the constitutional separation between the two institutions of government and the justice system. Secondly, he out and out lied as a statesman, breaking his promise to Bidden, since he did eventually arrest Tymoshenko.

image

Contact CGforDU@gmail.com
for more information.

Many people are asking how the newly formed “Canadian Group for Democracy in Ukraine” was able to so quickly organize a “flash mob” demonstration in Toronto on Monday Aug 8 following Tymoshenko’s arrest three days earlier. That’s easy. Tymoshenko’s arrest was long anticipated (see Kyiv Post http://bit.ly/nMDHTv and my OpEd from  last year  http://bit.ly/q6fL6h and http://bit.ly/kcFZ7Z) –The National Security and Defence Council in the Kremlin gave that directive back in December 2008. We simply didn’t know the timing or the exact date, but knew that it would likely occur before Independence Day celebrations this year and that it  likely would be carried out late on a Friday afternoon,  as all politicians and journalists head out for the weekend or on summer vacations (a standard Soviet tactic for arrests). The arrest occurred around 4pm Kyiv time, was widely publicized in the Ukrainian press by 5pm local time or 10am Toronto time. By 2pm, an email was sent to the group asking if they would support a demonstration and by 5 pm flyers where printed and latter in the evening distributed to a large crowd at a farewell gathering at the Golden Lion Restaurant for Dr. Ihor Ostash, Ukraine’s out-going ambassador.

With the arrest a for-gone conclusion, it’s not out of the question that Yulia Tymoshenko accelerated the process of her arrest, to her own benefit. Tymoshenko is a smart lady and thinks strategically. She knows that her only chance of justice is outside the courts of Ukraine, in Europe as well as in the public court of justice in the media. Reaction to her arrest, even though it was late on a Friday weekend was swift, harsh and unequivocal. She also realizes that while the ratings for Yanukowych and the Party of Regions have been plummeting like a stone in the past year, she has not benefited from this - her ratings have been essentially flat and stagnant. No doubt this will change in the next nation-wide poll after her arrest. The same rebound in the ratings happened the last time she sat in jail for over 40 days during the term of President Leonid Kuchma.

Recently, a group of Ukrainian parliamentarians and public figures sent an address to the U.S. Embassy in Kyiv, requesting that the judges from Kyiv's Pechersky District Court and the Kyiv Appeals Court be banned from entering the U.S. The Canadian government has expressed concerns but no mention of any “visa sanctions or asset freezes” yet. Svoboda Party leader Oleh Tiahnybok and Valerij Klytchko both submitted statements to Rodion Kireyev, the  judge in the Tymoshenko case, that they are ready to stand bail for Yulia Tymoshenko.

Further activities in support of Tymoshenko and all political prisoners in Ukraine are being planned for the Toronto Bloor West Village Ukrainian Festival  in September 2011. Contact CGforDU@gmail.com for more information. The show trial continues. Watch for more surprises.

Walter Derzko is the Executive Director of the Strategic Foresight Institute project,  a Senior Fellow at the Strategic Innovation Lab (sLab) at OCAD, and a lecturer in the MA program in Strategic Foresight and Innovation, Ontario College of Art & Design (OCAD) University,  in Toronto.

Who cares about Ukraine. A letter unanswered TOP

http://www.economist.com/blogs/easternapproaches/2011/08/who-cares-about-ukraine
Aug 31, 2011

AS European foreign ministers get ready for their Gymnich meeting on Friday and Saturday, it would be nice to think that Ukraine's increasingly casual attitude to the rule of law would be on the agenda. In early August a bunch of senior Americans dealing with Europe wrote to the leaders of the EU (Herman Van Rompuy, José Manuel Barroso, Catherine Ashton and Radosław Sikorski) asking them to suspend Ukraine's EU talks following the arrest of Yulia Tymoshenko.

It was a private letter, not an open one, but got no reply.

Here's an extract of the text, written (all in a personal capacity) by David Kramer (formerly of the Bush administration State Dept, now president of Freedom House); A. Wess Mitchell, President of the CEPA thinktank; Kurt Volker, former ambassador to NATO, now at SAIS; and Damon Wilson of the Atlantic Council.

Your Excellencies:

The recent arrest of former prime minister of Ukraine Yuliya Tymoshenko crosses a line on respect for democratic principles and practice in one of the EU's most important Eastern Partners.  

While it is reasonable to fully investigate charges of corruption and abuse of office, the justifications given for Ms. Tymoshenko's arrest, and the manner in which she was arrested, now make it unmistakably clear that this is a case of political retaliation, rather than the dispassionate exercise of the rule of law.

Of all the international actors with influence over Ukraine, the European Union is the most consequential.  We therefore urge you to do everything in your power to ensure that Europe treats this latest occurrence as crossing a threshold, putting Ukraine's behavior beyond what is acceptable within the European context.

Specifically, in order to send the most powerful signal possible, we would urge you to see that the European Union suspends its dialogue with Ukraine on Association and Free Trade Agreement accession until Ukrainian authorities

  • Release Tymoshenko from incarceration;
  • Terminate other pending, politically-motivated prosecutions; and
  • Release others who have been wrongfully incarcerated, such as Yuri Lutsenko.

Commissioner Stefan Fule reiterated the need for “fair, transparent, and independent legal processes,”   Swedish Foreign Minister Carl Bildt described the trial and arrest of Ms. Tymoshenko as “an embarrassing spectacle” that is causing Ukraine “great damage.”  The United States Embassy in Kyiv stated that these developments “raise concerns internationally about the application of the rule of law in Ukraine.”  

These are all strong and useful statements.  But Ukrainian authorities will only take notice if they are followed by concrete action, which the EU as a whole can deliver.  

For Europe and the United States to view Ukraine as a viable partner, Ukraine must clearly demonstrate its commitment to democratic principles and values, including fair and uniform judicial proceedings.  If Ukraine fails to do so, it must be made clear to the people of Ukraine that the abusive power of the current government is jeopardizing Ukraine's own European ambitions.

Danish Helsinki Committee for Human Rights has issued a second report criticising legality of investigation, detention and trials of leading opposition figures TOP

In English: Legal Monitoring in Ukraine II
In Ukrainian:  Юридичний моніторинг в Україні - II.

The Danish Helsinki Committee for Human Rights has issued a second report criticising the legality of the investigation, detention and trials of leading opposition figures who were members of the former Tymoshenko government.

The human rights group states that the government of Ukraine is “criminalising normal political decisions” and points to numerous violations of the law and� human rights. For instance, in the case of Yulia Tymoshenko, it notes:

  • The criminalisation of political decisions
  • A probable breach in both Ukrainian and international law in the way that the judge was selected
  • The unfair arrest and detention of Ms Tymoshenko on 5 August, described as “disproportionate and unjustified by the court”
  • Violation of her right to freedom and movement by the unfair imposition of travel restrictions
  • Violation of the right to a defence due to the short periods her defence counsels were granted to prepare for the case. Parallels were made with Huseyn and others v Azerbaijan
  • Violation of the right to a free hearing (Article 6 of the European Convention on Human Rights) when Ms Tymoshenko was removed from the court and neither her or her lawyers were present as proceedings continued
  • An unclear indictment which may have violated the right to a fair trial and right to a defence
  • Possible violation of the right to a fair trial and defence if the judge, defendants and lawyers were unable to perform due to conditions in the courtroom (due to the size of the courtroom, temperature in the room and lengthy hours)
  • Possible violation of the right to personal liberty and security and the right to not self-incriminate by drawing negative consequence from the defendant’s actions towards cooperation with the investigator and her behaviour towards him.

20th anniversary of Ukraine’s independence: main achievements and failures TOP

Ilko Kucheriv Democratic Initiatives Foundation

image

August 24, 2011 marked the day that the Verkhovna Rada of Ukraine adopted the Act of Declaration of the Independence of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. Over two decades of its independence Ukraine managed to retain its territorial integrity, build up the fundamental state institutions, switch over to the rails of a market economy and become an individual player in international relations.

At the same time, the qualitative indicators of development of an independent Ukraine leave much to be desired.

65 political scientists, sociologists, journalists and civil activists made their assessments of the achievements and losses over the two Ukraine’s independence and shared them with the Ilko Kucheriv Democratic Initiatives Foundation. What did Ukraine achieve over 20 years of independence?

What obstacles did the country face on this path?

Political development

In the opinion of political analysts, the development of the political situation in Ukraine over the past two decades was very ambiguous. On December 1, 1991, Ukrainians unanimously voted in favor of Ukraine’s independence and the first elections of the country’s new president were held.

[…]

… political analysts named the Orange Revolution at the end of 2004 the most remarkable event in the political history of Ukraine over the 20 years of its independence. The symbolism in the event was the apogee of the entire political development of Ukraine over the two decades of its independence.

On the one hand, it demonstrated the will of Ukrainians to live in a democratic country and their capacity to show resistance to the usurpation of power by the political elite. On the other hand, the repercussions of the mass acts of protest in 2004 was testimony to the inability of the political elite to capitalize on a highly favorable situation to fulfill its promises and renewed moods of apathy of the Ukrainian people.

This gave grounds to assess the Orange Revolution as a loss, the final testimony of which was the reinstatement of authoritarian tendencies in public administration and rule of society after the victory of Viktor Yanukovych in the last presidential elections.

[…]

Socio-economic development

Analysts gave a much more negative assessment of Ukraine’s achievements in the economic and social spheres. They named the greatest loss in the sphere of economic development the proliferation of two mutually related trends: corruption and takeover of power by the oligarchs.

… Alongside the unwillingness of the representatives of the political elite to sever its tight connections with big business, this led to even greater social tension. As a result, Ukraine’s transition to a market economy did not meet the expectations of the majority of Ukrainians as it was accompanied by large-scale distortion of the notion of equal opportunity and free and fair competition.

[…]

Observance of human rights

Experts say the consequences of the development of human rights in Ukraine over two decades leave much to be desired. Over this period the state managed only to formally secure the most fundamental political, economic and social rights of the people, but was unable to ensure compliance with them.

Experts gave the lowest assessments of the level of observance of the socio-economic rights of Ukrainians. The reasons for such a state of affairs were mentioned above, but its repercussions were the discrepancy between legislatively established rules and the privileges of citizens and their true standard of living.

[…]

The picture of political and public rights of Ukrainians is more ambiguous. The years of independence showed that observance of such rights directly depended on the nature of the political regime and concrete representatives of the ruling elite that were in power at the time.

The significant difference in the genuine rights and freedoms of Ukrainians over the terms of Viktor Yushchenko and Viktor Yanukovych is the proof in the pudding. When over the period of 2005-2009 the level of observance to such rights over the two decades of independence was the highest and nearly reached European levels, starting in 2010 it sharply fell.

[…]

Ukraine’s position on the global arena

In the opinion of experts, the two decades of Ukraine’s existence on the international arena did not give much reason for optimism. Over the country’s entire period of its independence the Ukrainian ruling authority failed to reach a consensus on foreign policy issues. As a result, Ukraine was constantly forced to meld two main vectors in its foreign policy, namely pro-European and pro-Russian.

Ukraine’s relations with the European Union over its 20 years of independence were far from what political analysts anticipated.

[…]

Experts label the relations between Ukraine and Russia as unsuccessful. In their opinion, Ukraine over the past two decades failed to shake off the yoke of dependence on Russia.

[…]

today, this time as a result of the arrest and possible incarceration of Yulia Tymoshenko, the leader of Ukraine’s largest opposition party Batkivschyna. The inability of member of Ukraine’s leadership to learn from the mistakes of the past dealt a serious blow to independent Ukraine.

Conclusions

So, the 20-year long path of independent Ukraine did not meet most of the expectations of the country’s citizens. The political development of Ukraine over this period was not homogenized and showed the brittleness of its democratic achievements under the pressure of the powers that be.

According to indicators of the socio-economic situation, after two decades of independence Ukraine remains is one of the underdogs among European countries in terms of its economy. The majority of human rights remain secure only formally and the authorities are periodically continuing to further restrict such rights.

On the international arena Ukraine failed to find its place in the sun and ended up a hostage of ineffective multi-vector policy. Accordingly, notable achievements in these areas should be set as the main task of the Ukrainian government over the next decade of the country’s independence.

 
Ukraine is losing its way TOP

http://www.themoscowtimes.com/opinion/article/ukraine-is-losing-its-way/442863.html#ixzz1WTGZCNav
30 August 2011

Vaclav Havel

Since President Viktor Yanukovych’s election in 2010, Ukraine has experienced a significant and alarming deterioration in its democratic framework. Fundamental tenets of a democratic society —freedom of expression, assembly and the press — are increasingly coming under pressure. Moreover, the prosecution of opposition members, culminating in the arrest and detention of former Prime Minister Yulia Tymoshenko during a trial that most of the West has deemed politically driven, seems to confirm that the rule of law is being brushed aside.

Given Ukraine’s strategic importance, particularly with regard to European energy security, the country’s fate has become an urgent matter of concern for the West. Among the most worrying factors underlying Ukraine’s anti-democratic turn are the following:

1. Consolidation of power. After Yanukovych’s election last year, he pressed the Constitutional Court to rescind constitutional changes made in 2004 as part of the settlement that brought about a peaceful end to the Orange Revolution. By doing so, Yanukovych reversed a consensus to reduce the presidency’s powers and move toward a more parliamentary system. Instead, Ukraine’s president is now increasingly consolidating his control over the executive, the legislature and the judiciary.

2. Corruption. Corruption is endemic in the government. Efforts to combat it are at best half-hearted, and inaction is now having an economic impact. Foreign direct investment is falling, and the European Union has currently frozen $100 million of financial assistance as a direct result of the administration’s failure to curb graft in public-sector procurement.

3. Increased activity among security organizations. Individuals, nongovernmental organizations and journalists have been either overtly threatened or placed under surveillance.

4. Harassment of opposition parties and independent media. The ongoing criminal proceedings against opposition politicians, including Tymoshenko, together with the impact of changes in the electoral law to favor the president are weakening opposition forces.

Harassment of the independent media ranges from administrative obstruction to much worse. The disappearance of Vasyl Klymentyev — editor-in-chief of Novyi Styl, a newspaper that focuses heavily on corruption in the Kharkiv region — has never been fully investigated. Most television channels are in the hands of four groups that have close links to the ruling Party of the Regions. Valery Khoroshkovsky’s continued ownership of Yanukovych’s Inter Media Group, in addition to his roles as head of the country’s security service and as a board member of its central bank, is an obvious conflict of interest.

5. Oligarchical rule. Large elements of Ukraine’s economy — including exports, energy and the media — are controlled by a small number of people who often have overt criminal connections or direct links to the Party of the Regions. Such individuals have little incentive to change the status quo, much less commence the much-needed fight against corruption.

6. A weak civil society. While observers believe that further harassment of NGOs is constrained by the administration’s wariness of international reaction, particularly from the EU, the operating environment for civil society organizations remains extremely difficult, and they have no opportunities for genuine inclusion in policymaking.

Ukraine has reached a crossroads. One signpost points toward democracy, while the other toward autocracy. A clear majority of Ukraine’s citizens favors EU membership, but their enthusiasm is tempered by the absence of a clear EU policy toward Ukraine.

Meanwhile, the Yanukovych administration proclaims its willingness to join the EU but has failed to introduce the changes needed to meet the qualifying criteria. As a result, Ukraine is unlikely to be invited to start membership negotiations anytime soon. Worse still, the 2010 extension of Russia’s lease on its naval base at Sevastopol in exchange for cheaper gas is indicative of a growing Moscow-Kiev rapprochement with obvious implications for many EU countries’ energy security.

It is in the EU’s vital interest to strive for a far more active policy toward Ukraine. The current Polish EU presidency should hark back to the origins of Poland’s thriving democracy and recall the essential support that it received from the West a generation ago. A similar effort is needed for Ukraine today, and that effort should not be set aside for reasons of political expedience or simple economic self-interest.

Vaclav Havel is the former president of the Czech Republic. © Project Syndicate

 
Ukraine after 20 years: the glass is still half-empty TOP

image

http://ukraineanalysis.wordpress.com/2011/08/22/ukraine-after-20-years-the-glass-is-still-half-empty/

Mykola Riabchuk

Ukrainian Independence Day is still an event that evokes a flood of articles, memoirs, speeches, and debates in the national mass media, sometimes pathetic and pompous, but in most cases embittered, frustrated and utterly sarcastic.

Oleksandr Irvanets, a renowned Ukrainian writer, very popular inter alia through his ad hoc poetical parodies, produced a sham “ode” with the explicit dedication to the national Independence Day – “Our Victory” [http://www.ut.net.ua/Columns/50/5793]. The bogus ode is composed of poetical clichés borrowed from both the socialist realist and nationalist writing of the “heroic” genre. This combination is pretty funny in itself but the main comic effect comes from the names of “heroes” inserted within the “ode” and from their purported “national-liberation” activity. All the names represent the so-called Ukrainian elite – the top politicians and oligarchs who in fact had never dreamed about any kind of national independence (some of them actually worked within the ancien regime to suppress it) but who, ironically, appear to be the main, if not only, beneficiaries of Ukraine’s independent statehood.

Lina Kostenko, another prominent Ukrainian writer, published a scornful feuilleton “Dress Ranks to the Podium!” in which she mockingly suggested substituting the traditional military parade with a carnival procession of all the corrupt officials, judges, and other government folk who have ripped and pillaged the country over the past twenty years. All four Ukrainian presidents, she suggested, should stand at the podium greeting the parade and displaying on their chests the list of who ceded and wasted what over the past two decades – “either nuclear weapons, or the Black Sea Fleet, or national industry and strategic objects, or the Orange revolution, or the entire country” [хто що здав за ці 20 років. Хто флот і ядерну зброю, хто промисловість і стратегічні об’єкти, хто помаранчеву революцію, хто взагалі Україну] [http://www.day.kiev.ua/214296].

The reputable Dzerkalo tyzhnia weekly (“Mirror Weekly”) commemorated the jubilee with a number of articles headed by graphic titles such as “Twenty Years of Solitude,” “Twenty Years of Discontent,” or merely featuring Ukraine’s place in various international rankings: no. 1 in the world for alcoholism among children, no.1 in Europe for the spread of HIV, no. 2 among IMF’s biggest borrowers ($12.66 billion debt), no. 5 for the biggest suppliers of emigrants (6.6 million people have left the country since independence – nearly 15% of today’s population), no. 5 in the world for alcohol consumption, no. 7 for computer piracy, no. 10 for the number of prisoners (334 per 100,000 people), no. 69 (among 169 surveyed) on the human development index, no. 73 (out of 192) for quality of life, no. 110 (out of 177) for prosperity, no. 131 for freedom of speech, no. 134 (out of 180) for corruption, no. 164 (out of 179) for economic freedom, no. 181 (out of 183) for the simplicity of taxpaying procedures (an average Ukrainian entrepreneur, according to the World Bank data, spends 657 hours annually filing tax-related documents and settling business issues) [http://dt.ua/articles/86389].

Either deliberately or by coincidence, the same issue of Dzerkalo tyzhnia features an overoptimistic article by the Ukrainian president Viktor Yanukovych himself. Here, he trumpets Ukraine’s “European choice” and commitment to “European values,” boasts about large-scale reforms and anti-corruption measures, and professes, on behalf of the government, the highest respect for the national constitution and rule of law [http://dt.ua/articles/86421]. As a speech writer’s product it seems pretty good but the reality resonates differently. All the “reforms” to date have noticeably improved the well-being of the president’s friendly oligarchs and brought misery to the life of the common people; all the “anti-corruption measures” so far, have resulted in the persecution of opposition figures under dubious charges and in a higher than ever corruption and lawlessness within the president’s inner circle; all the “respect for the constitution” is demonstrated by multiple violations of its clauses in the most blatant way since Yanukovych’s accession to power. The hard fact is that under his leadership Ukraine has dropped in numerous international rankings – including in political and economic freedoms, administrative efficacy, and quality of life.

Remarkably, it is foreigners rather than Ukrainian citizens who express some optimism about Ukraine’s development in their comments. Steven Pifer, a former American ambassador to Ukraine, believes that the emergence of a national identity spanning all of Ukraine is among the country’s key achievements of the last two decades. “In eastern Ukraine it may not be quite as thick as it is in the west, but I think most Ukrainians now see Ukraine as an independent state and whatever issues they are going to face, they want to resolve those issues as a Ukrainian state” [http://www.rferl.org/content/russia_soviet_union_august_1991_coup_yeltsin_gorbachev/24301212.html].

Matthew Rojansky, director of the Carnegie Endowment’s Russia and Eurasia Program, agrees, according to the same source, that the most significant change in the post-Soviet republics was has been “the creation and re-establishment and re-creation of new, independent identities,”, “which includes seeking to differentiate themselves from Russia even when people had been very heavily Russified and economies had been heavily Sovietized.” Ukraine, he contends, stands prominently among those countries in which a new generation of leaders has emerged that “has confidence in democracy and is willing to source its power from their electorates rather than from chummy relations with Moscow.” In this regard, he considers the wave of colored revolutions in Georgia, Ukraine, and Kyrgyzstan as an important development in the right direction, “a sign of the generational weakening of the sociopolitical legacies of the Soviet experience.”

And Alexander Motyl, in his recent blog on Ukraine’s Independence Day, envisions, rather unexpectedly, the country’s bright future despite the fact that the Ukrainian rulers, in his own terms, are just a bunch of greedy and incompetent thugs who captured the state (the view actually is not so unique and extravagant since Ukrainian publicists often describe Yanukovych’s clan as a “Donetsk mafia” meaning not necessarily a deliberate insult but, rather, the pedigree and the way in which the inner circle of the Party of Regions is organized). Motyl believes, nonetheheless, that these people are doomed to Europeanize/modernize Ukraine despite themselves, i.e., notwithstanding their entire set of beliefs, habits, and basic instincts. They simply have no choice: “Unfortunately for Ukraine’s current mafia, their thuggish godfather to the north is stronger than they are… Vladimir Putin’s Russia knows no bounds on its appetites toward Ukraine… If you give them an inch, they’ll take a mile. If you give them a mile, they’ll take ten. Jeeze, what’s a poor Ukrainian capo to do? The answer is obvious: go straight. Get rid of those black shirts and wide lapels, stop smoking cigars and packing heat, cut your fingernails, brush your hair, buy yourself a nice house and mow the lawn, start a respectable business, and join a country club, preferably in Brussels” [http://www.worldaffairsjournal.org/new/blogs/motyl/Ukraine_Turns_20].

“Oh, and one more thing,” Motyl suggests acerbically, “Declare Putin and his sidekick Dmitri Medvedev Heroes of Ukraine. They deserve it. Their thuggishness might just make Ukraine fully independent.”

Whatever the reason for optimism and/or pessimism about Ukraine, the main difference between the two approaches stems not so much from different views of Ukraine and its internal developments, but rather from different views of the context within which the country is placed. The “pessimists” consider Ukraine as a part of Europe and gauge it against the experience of much more advanced western neighbors. The “optimists” still perceive it primarily as a “Eurasian” state, which is definitely more advanced in many regards than virtually all its post-Soviet brethren. It is still like a glass of water that can be considered either half-full or half-empty, depending on the predisposition of the speaker.

The “pessimists” seem to be right about Ukraine’s present, whereas the “optimists” may be right about its future. To be sure, the incumbent regime is no friend of Europe, democracy, freedom of speech, and fair economic competition. Russian-style authoritarianism or Belarus-style dictatorship would have been their most favored system of government. Yet they lack resources to afford the former and are too vulnerable to inevitable international sanctions to move toward the latter. And to make bad things worse, they lead a restive society that may require even more resources than Russia has to bribe it, and more coercion than Lukashenko applies to ensure it is pacified.

So, the paradoxical shift of the staunch authoritarians toward Europe and therefore toward European practices envisioned by Motyl cannot be excluded. Yanukovych’s speech signals this possibility not only by multiple references to “our European choice” but also by a carefully worded resentment vis-à-vis Moscow: “The past years have proved undeniably that good neighborly relations with Russia are possible only if they are based on an equal balance of national interests and the mutual respect of both sides for each other. The state and its leadership will do everything they can to construct such a balance.” Diplomatic niceties aside, the statement means that Ukraine cannot perform a friendship dance alone, and that Russia should show equal respect for Ukraine and its national interests.

Of course, there is a long and sometimes insurmountable distance between words and deeds, intentions and practices. Even if the Ukrainian “mafia,” under domestic and international pressure, decides ultimately to follow Motyl’s advice – to get rid of bad habits and start a respectable business, – it might be a very difficult task, as the last part of “Godfather” illustrates graphically. Third-party enforcement (or at least arbitration) in such a transition might be the key factor. But it is not very clear whether the European Union is ready and able to play the sort of role in Ukraine that it played successfully in the Balkans.

If such a shift happens – as seemed likely after the Orange revolution – we may call the Ukrainian glass half-full. So far, alas, it remains half-empty.

 
Ukrainian 3-B Politics: Blackmail, Bullying, and Bluf TOP

http://ukraineanalysis.wordpress.com

Mykola Riabchuk

For at least a decade, I have been hearing from my Polish friends – journalists, scholars, and politicians – a recurrent phrase: “You know, we cannot care more for Ukraine than Ukrainians themselves.” Yet, they still try.

When Poland assumed its six-month presidency of the European Union on 1 July, its leaders declared candidly that one of their priorities was the promotion of Ukraine to associate membership of the EU and finalizing, by the end of the year, the Deep and Comprehensive Free Trade Agreement (DCFTA) as part of it. The desire seems to be so strong that the Polish president Bronislaw Komorowski did not hesitate, back in June at the Global Forum in Wroclaw, to praise Ukraine’s democratization and European integration efforts.

It is very unlikely that Polish president or any other European leader has been unaware of what is really going on in Ukraine. No doubt, they have good advisers, savvy regional experts, and competent staff in their embassies. They have certainly noticed that in the eighteen months of Viktor Yankovych’s rule all civic freedoms in Ukraine have shrunk, corruption has skyrocketed, and justice has descended from low to zero. Actually, all these processes are aptly reflected in the annual reports of reputable international organizations like Freedom House, Reporters without Borders, Transparency International, and some others. All of them have significantly downgraded Ukraine’s score in every area.

The political trials with absurd criminal accusations against the leaders of the opposition and members of the former government are only the tip of the iceberg, even though they seem to have caught most of the attention in Europe. There are much more worrisome developments in Ukraine that remain much less discernible and are virtually unaddressed by the European partners. First of all, there is a very high number of people from Donbas, very often with criminal records or facing allegations, placed in various leading positions all over Ukraine, primarily in Kyiv and especially in the courts, the police, the taxation administration, and prosecutors’ offices. Secondly, the number of tax police and security service raids against disloyal businesses, including mass media companies, has escalated dramatically. People are often searched, detained, and interrogated without any legal grounds or documentation. The Kharkiv Human Rights Group, which tries to monitor all violations of this kind, has recorded a significant increase in the number of cases of torture and unexplained deaths in custody http://www.khpg.org/en/. And finally, there are more and more unidentified “hooligans” and Zimbabwe-style paramilitary gangs that intimidate and assault and destroy property of anyone who openly supports the opposition, especially in the provincial areas of central and south eastern Ukraine. Even Ukrainian priests and believers are targeted in order to “persuade” them to join the Moscow patriarchate favored by President Viktor Yanukovych.

So, why the rush? Why should a country that is steadily sliding down to Russian-style or even Belarusian-style authoritarianism be embraced by a European Union that presents itself as a community of values? Why should a regime that violates national laws and the constitution on a daily basis, emasculates the courts and renders them a mere appendage of the executive, rigs elections and extinguishes opposition, be encouraged in this activity and rewarded by the EU with an association agreement?

Alexander Motyl gives a good, though hardly definitive, explanation for the EU’s pending appeasement of Yanukovych [here]. The major rationale for this policy, shared, inter alia, by many pro-Western Ukrainians and pro-Ukrainian Westerners, including Prof. Motyl himself, is the strategic importance of pulling Ukraine into the Western orbit and preventing it from sinking further into the Russian sphere of influence. The first option means that even though “Ukraine won’t become fully democratic and market-oriented overnight… it will creep in that direction, as Ukrainians travel to Europe, as European economic ties with Ukraine are strengthened, as Ukrainian elites are forced to walk and talk like Europeans, as Ukraine slowly enters the European vocabulary and consciousness, and as European values slowly enter the Ukrainian vocabulary and consciousness.”

The second option, Motyl argues, means “an authoritarian and oligarchic Ukraine will only become more authoritarian and more oligarchic as part of any economic and political association led by today’s authoritarian and oligarchic Russia. Indeed, such an outcome would condemn Ukraine to economic backwardness for decades to come, as Ukraine would be transformed into Russia’s hinterland. And since Russia is the hinterland of the West, that would make Ukraine the hinterland of a hinterland.”

The alternative is clear-cut and hardly debatable. The first option is apparently preferable for both Ukrainians and European and ultimately, as Prof. Motyl argues, for Russians. So, he concludes, “strategic goals should guide strategic choices,” which means “even an authoritarian Ukraine should be integrated into European institutions.”

“If [Ukraine] signs a free-trade agreement with the EU and moves toward associate membership, its chances of becoming democratic, market-oriented, modern, and Western will grow. If it does not move toward Europe, Ukraine will either remain isolated in that no-man’s-land [between Russia and the EU] or, far more likely, move toward the Russia-led Customs Union, membership in which guarantees that Ukraine will become authoritarian, oligarchic, backward, and anti-Western. (…) So take your pick—creeping Europeanization or rapid hinterlandization.”

The “either/or” approach, however, is the major flaw of Motyl’s otherwise brilliant argument. Such a tricky alternative is exactly what the regime would like to sell to the EU: “Either you accept us as ugly (authoritarian and corrupt) as we are, or we move away to Russia.” First of all, this is a cynical blackmail that should be rejected in principle – if principles have any importance in the EU. And secondly, this is not only blackmail but also a bluff. The Ukrainian oligarchs are not going to Russia anyway because they know well – and even Mr. Yanukovych seems to have learned this already – that Russia would never be satisfied with whatever concessions they make, until they are suffocated completely.

There is no good reason to believe that Mr. Yanukovych and his oligarchs are willing and ready to submit themselves to Russian suzerainty or are less able to withstand Russian pressure than the arguably “pro-Russian” to his boots Mr. Lukashenko. Even less likely is it that they would ever reject their beloved idea of “European integration” (see my earlier article: http://ukraineanalysis.wordpress.com/2011/06/28/virtual-euro-integration/ ) for the sake of anything Russia-led, and turn their backs on that very space in which all their vital interests are located.

So, when Alexander Motyl poses a rhetorical question: “What’s better for Ukraine? That Ukrainian oligarchs should hobnob with the rich and mighty in Davos or in Minsk? That Regionnaire elites should negotiate with Brussels or with Moscow? Where are they more likely to learn, or be forced to adapt to, democracy and markets?” – he offers a false alternative. In fact, the Ukrainian oligarchs made their choice long ago. And none of them is going to switch Davos for Minsk and Brussels for Moscow—not because they feel it is better for Ukraine but simply because they know perfectly well what is in their own best interests.

Hence, we should get rid of these pernicious “either/or” arguments and radically change the discourse. The only efficient and viable negotiation paradigm is simple: more for more, and less for less. If Kyiv sticks to the rules, it will get more carrots. If it keeps tampering with the rules, it will get more sticks. There are many ways to hit the corrupted elite where it really hurts them: by denying hard currency credits, withholding visas, or checking illegal property and bank accounts. The EU should focus on this. And the Ukrainian oligarchs would certainly be upset if their focus was limited to the Russian hinterland and know full well the relative value of Davos versus Minsk.

Ukraine should not be rejected outright but the process of integration must be more clearly and unambiguously stated. No final decision on the DCFTA is advisable until the current negative trends are reversed and clear proof of this is given in the 2012 parliamentary elections. This should be the real litmus test: either the Ukrainian authorities are serious about their European commitments or they consider the Europeans feckless idiots who can be easily tricked with bluff and blackmailed by smart Eurasian guys.

Even less advisable is ratification of the association agreement – preferably it should be delayed until the presidential elections of 2015 that should be recognized indubitably as free and fair. Otherwise, if the Polish plan and oligarchic dream are accomplished by the end of 2011, the Ukrainian authorities would receive carte-blanche to destroy the opposition, to pass a highly perfidious and manipulative election law, to rig elections, create a constitutional majority in the parliament, and make the future election of any president within this body a pure formality.

So far, Viktor Yanukovych and his “Regionnaires” are apparently transforming Ukraine into another Belarus, albeit with a treacherous pro-European rhetoric. If the EU accepts this at face value, it may ultimately face the problem how to impose Lukashenko-style sanctions upon leaders who are associate members of the EU and ostensibly espouse the same values.

http://ukraineanalysis.wordpress.com/2011/07/17/ukrainian-3-b-politics-blackmail-bullying-and-bluff/
s

Звернення Юлії Тимошенко до Дня Незалежності TOP

image

Дорогі мої співвітчизники!

Вітаю Вас з головним святом нашої держави – Днем Незалежності.

Сьогодні в день 20-ї річниці Незалежності України ми схиляємо голови перед героями, що поклали свої життя для того, що ми мали можливість відзначати це Велике Свято!

Саме в таки дні нація повинна відчувати свою відповідальність за долю та майбутнє власної країни.

Натомість чинна влада пропонує сумнівні політичні видовища, показові судилища, перемивання брудної білизни, інспіровані ідеологічні конфлікти.

Як правило, в усьому світі такими методами користуються політичні сили, які прийнято називати п’ятою колоною. Україна стала унікальною країною, в якій антидержавні справи робляться самою владою.

Всіх нас цікавить лише одне питання: коли в країні відновляться справжні орієнтири та чітка стратегія національного розвитку?

Власне для того, щоб дати свою відповідь на це питання, я і звертаюся сьогодні до вас, шановні й дорогі мої співвітчизники.

Закінчиться правління «п’ятої колони» лише тоді, коли ми разом з вами сформуємо альтернативу нинішній владі. Ми мусимо разом виробити образ сильної та справді незалежної держави, яка постане на українській землі не колись в далекому майбутньому, а будувати яку ми продовжимо, одразу після того як скинемо владу орди.

Зробити це ми можемо лише об’єднавшись навколо принципів, що визначають орієнтири національного розвитку, навколо яких незалежно від можливих політичних і ідеологічних відмінностей повинна бути цілковита і безумовна згода.

Цими принципами визначаються також етичні і світоглядні рамки, за які, на мою думку, не повинен переступати жоден політик в Україні. Без визначення таких рамок, а також чіткого їх дотримання всіма відповідальними політичними силами в Україні, неможливо буде повернути довіру людей до держави, а також взаємну повагу і взаєморозуміння з нашими зарубіжними партнерами.

Наш народ  і світове співтовариство чекають від України визначеності у базових питаннях. Після цього народ і держава отримають перспективу, а політичні спекулянти втратять ґрунт для провокацій і маніпуляцій.

Отже, такими принципами є:

1. Українська держава – це результат і продукт самовизначення українського народу. Тому повага і державний захист усіх культурних та історичних надбань українського народу є святим обов’язком усіх відповідальних політиків в Україні. До цих надбань українського народу належать його мова, культура, традиції, пам’ять про національних героїв та всі визвольні рухи, що ставили за мету незалежність України, свободу людини і соціальну справедливість. Це – ті цінності, які впродовж сторіч утверджував український народ на власній землі.

2. Державний суверенітет і територіальна цілісність України є недоторканими. Будь-які зазіхання на право України здійснювати повний контроль на всій території держави та спроби втручатися у наші внутрішні справи повинні отримувати негайну і категоричну реакцію. Положення Конституції про відсутність іноземних військових баз на території України є нормою прямої дії, яку політики повинні не обговорювати, а виконувати – усіма доступними їм засобами.

3. Свобода слова та свобода переконань, вільна конкуренція ідей і програм є запорукою духовного і морального здоров’я нашого суспільства, сили і дієвості нашої держави. Український народ і український громадянин не повинен жертвувати своєю свободою на користь вождів, партій чи державного апарату.

4. У зовнішній політиці ми дотримуємося принципу європейського вибору України, що реалізовується на основі національної гідності, прагматизму і взаємної поваги.

5. Спільна мова потрібна людям для того, щоб розуміти один одного. Коли ми спілкуємося між собою на побутовому рівні, то таке взаєморозуміння можливе й при наявності багатьох мов. Але тоді, коли справа торкається управління державою, судочинства, науки, політики, спільноті потрібна єдина мова. І такою мовою в Україні може бути тільки українська.

6. Наші внутрішні регіональні, культурні та мовні відмінності – це не привід для конфліктів ідентичностей, а ресурс нашого зростання і взаємного збагачення. Культурне багатоманіття є дуже сприятливим чинником для творення сильної і гармонійної української політичної нації, що входить в коло європейської цивілізації на правах її органічної і рівноправної складової частини.

7. Вся державна система мусить бути сконструйована та підлаштована під головну мету – створення таких правил та порядків, які дадуть кожному громадянину України повністю реалізувати свій потенціал, свої можливості, свою персональну місію у своїй власній країні.

8. Основною перешкодою для оздоровлення українського суспільства, політики та економіки є сьогодні диктатура олігократії, що діє в Україні. За допомогою грошей, підконтрольних мас-медіа і прямого насильства, що прикривається правоохоронною системою, цей монстр душить усе живе й незалежне. Олігократія перетворила на своїх рабів і прислужників не лише мільйони робітників, селян, але й інтелігенцію, політиків, державних службовців. Тому першочерговим політичним завданням є повалення диктатури олігократії. Це означає – прибрати її представників з органів влади, обмежити їх вплив на мас-медіа, забезпечити відкритість і громадський контроль їхньої діяльності, припинити розподіл державної власності між представниками олігархії, примусити їх жити і працювати по законам єдиним для всіх підприємців, повернути вкрадене та незаконно привласнене.

9. Інструмент, за допомогою якого олігархія править країною – це корупція. На корупційному податку багатіють десяток мафіозних родин, на ньому живе продажна армія чиновників, правоохоронців, суддів, політиків та обслуговуючий їх кримінал. Усі інші громадяни в нашій країні є платниками цього ганебного корупційного податку. Ми повинні збудувати іншу Україну – Україну без корупції. Для цього нам потрібно дати суспільству прозорі й справедливі закони, виховати і привести в органи влади порядних і професійних управлінців, а також  здолати силу звички, свідомість мільйонів людей, які звикли давати і брати.

10. Влада Януковича створила, централізувала та взяла під контроль існуючі в країні корупційні потоки, вона на них тримається, ними живиться і заради їх збереження піде на будь-які злочини. Усі, хто в цю систему не включиться, будуть просто викинуті на смітник. Тому для всіх порядних людей в Україні постає вибір – або боротьба, або шлях у нікуди. Повалення режиму Януковича конституційним шляхом – це перша і невідкладна умова для реалізації усіх інших принципів оздоровлення суспільства і національного розвитку України.

Консолідація суспільства і більшості здорових політичних сил в Україні на основі чітких і зрозумілих принципів нашої внутрішньої і зовнішньої політики можлива і життєво необхідна. Вона відкриє шлях для поступальної і цілеспрямованої роботи, створить умови для творчого самовираження і вільної конкуренції ідей, програм, персональних і колективних політичних амбіцій.

Треба не тільки об’єднатися навколо таких принципів, але й керуватися ними при розробці й ухваленні своїх рішень, майбутній законодавчій та адміністративній роботі в органах влади, відповідно до наданих Українським народом повноважень.

Вірю в нашу спільну перемогу! Нехай Господь благословить всіх вас.

Слава Україні!

Юлія Тимошенко

20-річчя незалежності України: основні досягнення й невдачі TOP

Фонд «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва: Аналітична довідка

24 серпня виповнилось 20 років з дня прийняття Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки Акту проголошення незалежності України. За два десятиліття своєї незалежності Україні вдалося виконати завдання-мінімум: втримати свою територіальну цілісність, розбудувати основні державні інститути, перейти на рейки ринкової економіки та стати окремим суб’єктом міжнародних відносин. Водночас якісні показники розвитку незалежної України залишали бажати кращого. Своїми оцінками основних здобутків і втрат 20-річного періоду незалежності України з Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва в рамках експертного опитування поділилися 65 українських політологів, соціологів, журналістів і громадських активістів.

Політичний розвиток

На думку експертів, політичний розвиток України протягом 20 років незалежності був дуже неоднозначним.

[…]

найбільш визначною подією політичного життя України за період незалежності експерти назвали Помаранчеву революцію кінця 2004 року. Символічність цього полягає в тому, що Помаранчева революція стала апогеєм усього політичного розвитку України протягом 20 років самостійності. З одного боку, вона продемонструвала бажання українців жити в демократичній країні та їх здатність чинити опір узурпації влади з боку представників політичної еліти. З іншого боку, наслідки масових З іншого боку, наслідки масових акцій протесту 2004 року засвідчили і нездатність нової політичної еліти скористатися украй сприятливою ситуацією для виконання своїх обіцянок, і повернення апатичних настроїв в українське суспільство. Це, зрештою, дало змогу говорити про «поразку» Помаранчевої революції, остаточним свідченням чого стало повернення авторитарних тенденцій в управління державою і суспільством після перемоги на президентських виборах Віктора Януковича.

[…]

Соціально-економічний розвиток

Значно більш негативно експерти оцінили здобутки України в економічній і соціальній сферах. Найбільшими поразками в царині економічного розвитку експерти назвали тотальне поширення двох взаємопов’язаних тенденцій: корупції та олігархізації. … за рівнем ВВП на душу населення серед європейських країн Україні поступається лише Молдова. Ще більш загрозливим виглядає розподіл національного багатства серед громадян України: за даними Інституту демографії та соціальних досліджень, у 2011 році кожен четвертий українець проживав за межею бідності. Соціальне розшарування та вражаюча різниця в доходах найбагатших і найбідніших стала головною ознакою соціального життя України за 20 років незалежності. Ситуація ускладнювалася й небажанням влади проводити системні реформи в соціально-економічній сфері

[…]

Дотримання прав людини

Маловтішними, на думку експертів, є і наслідки 20-річного розвитку України для царини прав людини. За цей час держава зуміла лише формально закріпити за громадянами основний масив політичних, економічних і соціальних прав, однак була не в змозі забезпечити їх належне дотримання.

Найгірше експерти оцінили рівень дотримання соціально-економічних прав українців….

Окрім складного економічного становища, ситуація ускладнювалася й тим, що держава не виконувала передбачені законодавством соціально-економічні права внаслідок відсутності потрібних коштів у бюджеті.

[…]

Водночас справжнім досягненням України за 20 років її незалежності було забезпечення умов для толерантного співіснування різних етнічних, мовних і релігійних груп. Серед пострадянських країн Україна була єдиною, де не відбулося жодних серйозних етнічних, релігійних чи територіальних конфліктів, внаслідок чого їй вдалося не лише зберегти свою територіальну цілісність, а й закласти підвалини для мирного співіснування представників різних національностей і етносів.

[…]

Становище України на міжнародній арені

На думку експертів, 20 років міжнародної суб’єктності України не принесли багато приводів до оптимізму. За весь період незалежності українські еліти так і не змогли дійти консенсусу в питаннях пріоритетів зовнішньополітичного курсу; в результаті, Україна була змушена постійно суміщати в своїй зовнішній політиці два основних вектори: проєвропейський і проросійський.

[…]

Висновки

Таким чином, 20-річний шлях незалежної України не виправдав більшості сподівань, які покладали на неї громадяни. Політичний розвиток України протягом цього періоду був украй неоднорідним і засвідчив крихкість її демократичних здобутків перед натиском авторитарних тенденцій. За показниками соціально-економічного становища Україна після 20 років незалежності перебуває серед аутсайдерів Європи. Більшість прав людини лишаються закріпленими лише формально, в той час як держава періодично працює на їх подальше обмеження. На міжнародній арені Україна так і не змогла знайти свого місця, опинившись у полоні неефективної багатовекторної політики. Відповідно, завоювання помітних здобутків у цих сферах має стати завданням наступних десятиліть.

Злочини режиму Януковича TOP

http://blog.i.ua/community/3252/610531

Клюєв розвиватиме свій бізнес за російський кредит під державні гарантії?
http://www.pravda.com.ua/news/2010/11/18/5582295/

"Україна для людей": 370 мільйонів державної підтримки - для двох донецьких родин
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/11/12/5565415/

Мандат на вбивство
http://lb.com.ua/news/2010/12/01/76128_Mandat_na_ubiystvo.html

«Лівела» продовжує імпорт нафтопродуктів, незважаючи на 3-мільярдні збитки державі
http://news.dt.ua/news/76285

Пшонку просять перевірити VIP-машини Януковича
http://www.pravda.com.ua/news/2010/12/30/5734054/

Стоимость вертолета Януковича – $17 млн.
http://obkom.net.ua/news/2010-11-18/0916.shtml

Вертолетная площадка, строящаяся возле Верховной Рады, оценивается в 50-60 млн. грн
http://fakty.ua/125143-vertolotnaya-plocshadka-kotoraya-stroitsya-vozle-verhovnoj-rady-dlya-
prezidentskogo-vertoleta-ocenivaetsya-v-50-60-mln-grn

Януковичу під будівництво вертолітного майданчика виділили землю
http://news.dt.ua/news/82303

МОГИЛЬОВУ КУПИЛИ АВТОМОБІЛЬ ЗА МІЛЬЙОН
http://www.pravda.com.ua/news/2010/07/29/5259774/

МВФ, дай нам ще кредит! Нам не вистачає на ''каділлаки''!
http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/4c516d2bddf33/

Загадковий спонсор української міліції, хто він?
http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/4c532e016e5ba/

Костусєв хоче віддати депутатам гроші за їх агітацію з бюджету Одеси
http://www.pravda.com.ua/news/2011/01/3/5746583/

Костусев отдал долги банку за счет зарплат бюджетников
http://www.svobodnaya.odessa.ua/index.php/news/2135-2010-12-302049.html

Карусельное «кидалово» от Тигипко
http://from-ua.com/voice/34a5c983ac202.html 

Die Welt: Тигипко обменял цементную промышленность Украины на французский орден
http://prawda.org.ua/1698

Тигипко! Ноль во власти (часть1)
http://www.youtube.com/watch?v=RhJlU8KGDbo

Тигипко! Ноль во власти (часть2)
http://www.youtube.com/watch?v=NSnPOi0PtUU&NR=1

Хто заробляє на Євро-2012? Перша частина розслідування
http://www.pravda.com.ua/articles/2011/01/17/5796400/

Хто заробляє на Євро-2012? Друга частина розслідування
http://www.pravda.com.ua/articles/2011/01/19/5805829/

Євро-2012: бездонна бочка бюджетних коштів
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/12/6/5648714/

Реконструкція НСК "Олімпійський": найкраща ціна - правдива ціна (звернути увагу на коментарі Aleksandr.Zhurba _ 22.12.2010 21:44 - 26.12.2010 18:47
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/12/16/5682508/

"Межигір'я" Азарова
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/06/22/5159405/

Азаров та його земля у Гурзуфі
http://www.youtube.com/watch?v=XvqYyhR-si0

І вся країна покриється будинками Азарова?
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/09/8/5365808/

Як Микола Азаров у Криму землі захопив (відео)
http://www.youtube.com/watch?v=CiHdhW-eR9U

"Україна для людей". Резиденцію Януковича "відремонтували" за 33 мільйони
http://www.pravda.com.ua/articles/2011/02/22/5946822/

Янукович строит себе в Крыму частное Монако
http://www.domik.net/mod/main/news/commercial/news107999.html

Таємниця донецького общака. Або розгадка «Майбаха» Кірпи
http://lb.ua/news/2011/02/02/82954_Taiemnitsya_donetskogo_obshchaka_Abo_.html

Таємниця вертольоту Януковича захована у "Межигір'ї"
http://www.pravda.com.ua/articles/2011/07/20/6405659/

Расследовать!
http://www.kyivpost.ua/opinion/editorial/rassledovat-25993.html

ОРЕНДА ГВИНТОКРИЛА ЯНУКОВИЧА КОШТУВАТИМЕ 7,5 МІЛЬЙОНІВ
http://www.pravda.com.ua/news/2011/02/7/5889944/

Партія регіонів починає...
http://www.pravda.com.ua/articles/2011/07/12/6380311/

Погані новини для Олени Бондаренко
http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/4e20b3bc01b66/

Знаєте, хто власник Межигір'я? Так от же він!
http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/4df24a4b2bd96/

Таємниці "Межигір'я". Нова розкіш Януковича. Відео
http://www.pravda.com.ua/articles/2011/06/8/6279818/

"Межигір'я": рай для Януковича
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/04/17/4941683/

"Межигір'я": рай для Януковича. Частина ІІ
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/04/19/4946080/

Ще 150 млн для комфорту Януковича
http://www.youtube.com/watch?v=i9i86dmLAg8
http://blog.i.ua/community/3252/748593/

Прикарпатську резиденцію дачу Януковича знову відремонтують. На 20 мільйонів
http://tyzhden.ua/News/24929

Могильов пропонує не карати за дрібний наркобізнес
http://www.youtube.com/watch?v=ZMsQd2BPSzY

Як три українські жінки перемогли донецьку банду при владі
http://blog.i.ua/community/3252/748068/

Бурова для Бойка (відео)
http://www.youtube.com/watch?v=j2tnJ492Xro
http://dt.ua/articles/81790
http://columbus2.livejournal.com/1147268.html

З кожної родини вкрали по 4 тис. грн. – Гриценко
http://blog.i.ua/community/3252/750627/
http://grytsenko.com.ua/news/view-z-kozhnoji-rodyny-vkraly-po-4-tys-hrn-hrytsenko.html

Непотизм у владі
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=oYuQVPtSvgM
http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=BPlig_FxlNA

Топ-10 невиконаних обіцянок Януковича
http://www.unian.net/ukr/news/news-413660.html

Новий ректор ДонНУ заявляє, що невідомі побили його дружину
http://www.unian.net/ukr/news/news-412100.html

Сергій Костаков: «Я повинен сидіти, бо комусь так хочеться»
http://ut.net.ua/Politics/26526

Луганcькі незалежні профспілки намагаються протестувати
http://blog.i.ua/community/3252/747764/

Справа Косарєва як зразок українського судочинства
http://blog.i.ua/community/3252/745425/

Питання їхньої безпеки
http://blog.i.ua/community/3252/742271/

Противник донецкой стройки Януковича будет сидеть долго  ВИДЕО
http://novosti.dn.ua/details/157635/

Власти Донецка разрешили компании Януковича проектирование многоэтажного здания на месте «Дружбы»
http://novosti.dn.ua/details/159975/

Борец с "домом Януковича" будет сидеть. Апелляционный суд поддержал его арест
http://ostro.org/news/article-208139/

Активиста акций против строительства VIP-высотки взяли с поличным
http://www.ostro.org/news/article-194513/

Милиция подтвердила, что организатор акций против дома Януковича задержан. Возбуждено дело
http://www.ostro.org/news/article-194472/

Фирма сына Януковича натравила "бритоголовых" на жильцов двора: милиция смотрела
http://gazeta.ua/ru/articles/np-photo/386187

Охрана сына Януковича на глазах у милиции разогнала дончан, защищавших свою детскую площадку. ФОТОрепортаж
http://censor.net.ua/ru/photo_news/view/171543/ohrana_syna_yanukovicha_na_glazah_u_
militsii_razognala_donchan_zaschischavshih_svoyu_detskuyu_ploschadku_fotoreportaj

Донецкого «правозащитника-вымогателя» взяли по заявлению представителя фирмы Януковича
http://novosti.dn.ua/details/157077/

Адвокат активиста, выступившего против "дома Януковича", опасается, что его сделают "психом"
http://www.ostro.org/news/article-210850/

Пресс-конференция по стройке Януковича чуть не сорвалась: организатор заявляет о провокации (дополнено) ВИДЕО
http://novosti.dn.ua/details/157652/

По делу Лаврова донецкая милиция начала "загребать" журналистов
http://donetskie.com/novosti/2011/06/25/po-delu-lavrova-donetskaya-militsiya-
nachala-zagrebat-zhurnalistov

Лысенко не захотел быть ректором ДонНУ. Довели
http://www.segodnya.ua/news/14217496.html
http://novosti.dn.ua/details/145681/

Янукович. Двойная ходка.
http://video.i.ua/user/2134810/31317/152058/
http://www.ex.ua/view/7695764

Виктор Янукович. Легенды и скелеты биографии. Часть 1.
http://rupor.info/spec/dosie/novoe-delo/2009/11/09/viktor-janukovich-
legendi-i-skeleti-biografii/

Виктор Янукович. Легенды и скелеты биографии. Часть 2
http://rupor.info/spec/dosie/novoe-delo/2009/11/26/kto-oplatil-zakaz-na-
ubijstvo-evgenija-shherbanja-/

Убийство и убийца Георгия Кирпы. ФОТО 18+
http://rupor.info/spec/dosie/novoe-delo/2009/12/18/ubijstvo-i-
ubijca-georgija-kirpi-foto/

Янукович віддав під міст Кирпи півгектара Ботанічного саду
http://tyzhden.ua/News/27083

Как уходят любимые менеджеры Кучмы
http://obkom.net.ua/articles/2004-12/28.1924.shtml

Тайны Георгия Кирпы
http://ord-ua.com/2007/05/03/tajnyi-georgiya-kirpyi/
http://www.kharkovforum.com/showthread.php?t=506747&page=2

Десять кучманят
http://www.sovsekretno.ru/magazines/article/1346

Глава «Нефтегаза Украины» сел на чемоданы. Потом он тоже будет сидеть. Но где?
http://obkom.net.ua/news/2004-12-25/1436.shtml

Ми, українці, не маємо права відповистисъ від людяності

TOP

Д.Світлий, політолог

Мені попалася в руки книжка  „Константина Свиржецкого” „Язики в Украине: возродить украинский-защитить русский”, яку не можу читати. Не можу, бо може початися блювота.

Ми вже спостерігаємо як тотально не лише рядові громадяни не притримуються  норм Конституції, а як зухвало їх не виконують найвищі посадові особи держави, чиновники різних рангів і особливо законодавці. Тобто, писане в Законах всім „до одного місця”. Хіба якщо владі когось треба загнати в тюрму, то можуть згадати щось про конституційність, але в тюрму можуть загнати і не конституційно.

Не знаю, хто такий цей „Свіржєцкій”, довідки про автора в книжці немає, але він уже вважає за нормальне плювати на якусь там  Конституцію та більше того, на міжнародні зобов’язання України, конкретно -  на ратифіковану Україною міжнародну „Конвенцію про забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин” від 21.10.94 р., яка більш зобов’язуюча від нашого внутрішнього Основного правового документу. Правда, є пом’якшення щодо автора і видавництва: „Запорожье, Дикое Поле, 2008”. Дійсно, дике поле в натурі. І дика окупантська орда на ньому.

Цитую перший абзац „Предисловия”:

«Вопросы, связанные с состоянием и развитием языковой ситуации в Украине, тесно переплетены с историей нашей страны, с реальной историей украинского народа, с теми демографическими и социальными процессами, которые то кипели, то затухали на нашей территории в течение многих десятков и сотен лет. Сегодня эти вопросы фактически сводятся к одному: можно ли возродить украинский язык, не нанося ущерба русскому языку и даже защищая его, и как это сделать?»

Хіба нормальна людина може дійти до такого блуду?! Чому ж не сказати правду, що процеси кипіли кров’ю, повстаннями, визвольними війнами українського народу проти московських загарбників України, коли вони (загарбники) заперечували навіть існування української  нації та її мови, тотально, як не було ніде в світі в стосунках між іншими народами, винищували і асимілювали українство не тільки загнане в сибіри та де інде, але й на українській етнічній землі, дві третини якої сьогодні займає українська держава. А процеси затухали, коли московсько-імперські людоїди придушували ті повстання чи брали верх у війнах; коли, наприклад, вирізали поголовно все населення Батурина і по Сейму й Десні пливли до Дніпра плоти з закатованими українцями для наведення жаху на ще не закатованих; коли, замало того, що в тюрмах, концентраційних таборах і на засланнях „кальоним жєлєзом” випалювали з українців українство, а ще й на рідній українській родючій землі  мільйонами і мільйонами страшною голодною смертю замучували українців, заганяли жах їм аж у генетичний код, щоб таки зламати хребет українській нації і остаточно асимілювати її в московство. І сьогодні Московія із шкури лізе, аби відновити ті процеси та відродити велику імперію зла.

Чи є совість у „свіржєцкіх”? Немає! Вони, замість вимоги покаяння Московії за заподіяння тривалих геноциду та лінгвоциду в Україні, замість репатріації озвірілих від розпаду імперії зла московських нацистів з ненависної їм України на „Родіну”, намагаються закріпити трагічні наслідки дуже затяжної кривавої окупації України, щоб при сприятливих умовах знову поневолити українство та довершити його асиміляцію. У московитів чинною є загнана з дитинства їм у генетику в добу їхньої імперської „злої величі” формула: „Мы тога лишь вольно дышим, если речь родную слышим”. Нам же вони, падлюки, закидають: „А вам какая разница?”, мовляв, у них дихання особливе, а ми, українці, на таке ж дихання, – „дихаємо вільно, якщо мову рідну чуємо”, не маємо права у себе вдома. Взагалі, тільки докінчені ідіоти та імперські чи проімперські провокатори патякають про „язик” та мову, коли ж йдеться зовсім про інше – про шовіністичне, нацистське знущання московства над українством уже в нашій самостійній українській державі. Хіба не про це зухвале знущання тих же шовіністів та нацистів свідчить їхнє „мовчання згоди” з тим, що у Московії та й усій нинішній обскубаній імперії під лжевивіскою „Федерація” насильно панує „язик” імперської метрополії?!

Українство зобов’язане перед цілим світом здійснити на своїй землі, у своїй державі гуманістичний процес олюднення московитів, замість зведення рахунків за тривале імперське знущання (бо ж не могло бути шовінізму та нацизму без носіїв того шовінізму та нацизму!), навчити їх дихати мовою країни, яка дала їм притулок. Виконання цього завдання архіважливе і абсолютно необхідне для просування московитів від апокаліпсичної мрії про заволодіння цілим світом до демократії, до поваги інших народів і їх прав. Названа вище міжнародна Конвенція гарантує московитам, які не захотіли повертатися на „Родіну” ( а їхня справжня „Родіна” там, де могили їхніх предків, де їхній „язик”, яким вони вільно дихають, є державним, і то не на загарбаних чужих землях, а таки в Московії), право плекати свій „язик” у закладах своїх общин, як то є скрізь у цивілізованому світі і має бути за діючим міжнародним правом в Україні. Наша українська людяність має бути достосована до гуманістичних загальнолюдських цінностей, а не до імперських забаганок не олюднених шовіністів. Не осилимо цього завдання – станемо знову жертвою імперських стерв’ятників!

Досить прикидатися „нерозуміючими” цієї проблеми всім сущим особам в Україні, і особливо в Європі. Чому в Європі? Зовсім недавно на міжнародній конференції у Харкові, де мені довелося бути присутнім, українські громадяни-представники обласної влади, але озвірілі московські нацисти (!), заявили представникам країн Європи і світу, членів НАТО, буквально таке: „Мы с деда-прадеда воспитаны русскими и будем стрелять украинцам – сторонникам НАТО в спину! А вы, приехавшие сюда натовцы, учите, пока не поздно, русский язык! Вам будет легче сдаваться в плен русской армии, когда она  будет завоёвывать Европу!” (пряма мова  передана точно за суттю, якщо має лексичні неточності). Хіба сказано не виразно?! Чи хтось може подумати, що це не загальний настрій московських шовіністів?!.. Але судять в Україні не їх…На жаль…

 
Зовнішня політика України прямує до міжнародної ізоляції TOP

image

http://blogs.korrespondent.net/celebrities/blog/taraskuzo/a41727
1 сепрня 2011

Тарас Кузьо

"Як може бути таке, що влада прагне, щоб євроінтеграційні процеси були більш якісними і більш ефективними, а невеличка частина опозиції стоїть на перешкоді цього руху. Такого не буде". Президент Віктор Янукович.

Ціла низка статей, опублікованих нещодавно в західних виданнях, збігаються у своїй характеристиці судових процесів над Юлією Тимошенко та іншими як "вибіркового правосуддя": в Daily Telegraph 8 липня, Der Tagesspiegel 12 липня, Frankfurter Allgemeine Zeitung 18 липня і The Independent 25 липня. Нинішній обсяг критики Заходу є безпрецедентним для всього періоду незалежності України.

Більшість сумнівів базуються на звинуваченнях, які висунуто проти Тимошенко на основі підписаного в січні 2009 року газового контракту (вони не містять звинувачень у корупції). Старший науковий співробітник брюссельського Центру європейських політичних студій Майкл Емерсон, зокрема, зазначає, що "у той час як пані Тимошенко звинувачують у тому, що вона допустила процедурний прорахунок, сам Президент Янукович постійно проявляє себе справжнім майстром управлінських прорахунків, навіть в таких стратегічно важливих питаннях як подовження оренди російського Чорноморського флоту в Севастополі".

Західні експерти також вказують на те, що для Януковича судові процеси є безвиграшною ситуацією, адже його справжня "відданість демократії демонструється в суді над нею [Тимошенко]". Президент міжнародної організації Freedom House Девід Крамер і виконавчий віце-президент Атлантичної ради США Деймон Вілсон, у свою чергу, дали пораду Януковичу у своїй статті "Пане Президенте, саме час припинити копати собі яму".

Якщо Тимошенко виправдають, Янукович отримає потужного опонента, якого в 2010 році він випередив усього на три відсотки, і в разі своєї поразки на президентських виборах 2015 року може сам отримати кримінальні звинувачення. З іншого боку, якщо Тимошенко засудять, Янукович отримає на Заході імідж "неорадянського автократа". Янукович уже продемонстрував, що він є "пострадянським авторитарним лідером" і намагається встановити систему "Путін-lite".

Дуже критична редакторська стаття, що з’явилася в Financial Times 19 липня, є тривожним свідченням наростання критики Заходу, адже на минулорічних виборах це видання ставилося до Януковича прихильно. У статті було проведено паралелі між судовими процесами над Тимошенко і російським олігархом Міхаілом Ходорковським, а також містився заклик до ЄС призупинити переговори з Україною щодо Угоди про поглиблену та всеохопну зону вільної торгівлі (УПВЗВТ) в разі, якщо суд над Тимошенко буде продовжуватися. "Торгові привілеї повинні бути пов’язані з цінностями", - йдеться у статті.

У своєму листі до Financial Times (20 і 21 липня) політичний аналітик Центру європейської політики Аманда Пол стверджує, що суд над Тимошенко не має стати на заваді підписання УПВЗВТ. Пол має тісні зв’язки з Партією регіонів через Олександра Фельдмана, який є співзасновником Інституту прав людини і запобігання екстремізму та ксенофобії. У свою чергу, посол України в Британії Володимир Хандогій відкидає всі паралелі судів над Тимошенко й Ходорковським, оскільки в Україні виконавча гілка влади нібито не втручається в судовий процес. Однак цьому не вірять ні в Україні, ні на Заході. Суди над опозиціонерами ведуть до різкого зниження рівня довіри населення до судів і прокуратури, про що свідчать соціологічні дані, оприлюднені Фондом "Демократичні ініціативи".

Венеційська комісія Ради Європи виокремила 28 пунктів критики української судової реформи липня 2010 року, яка посилила політичне втручання в роботу судів і маргіналізувала Верховний суд. Українські мас-медіа також виявили, як президентська адміністрація прямо втручається в судові процеси над Тимошенко та іншими опозиціонерами, даючи вказівки свідкам.

Найгостріший аспект критики Заходу полягає в тому, як судові процеси вплинуть на інтеграцію України в ЄС, зокрема на підписання УПВЗВТ. Колишній посол США в Україні Стівен Пайфер зазначив, що європейські лідери не захочуть «зустрічатися з керівником України, чия внутрішня політика має усе менше й менше спільного з країною, що прагне стати членом ЄС», а дії Януковича "вже зменшили вірогідність того, що його запросять до Вашингтону, практично до нуля". Пайфер попередив, що на Заході все більшої популярності набуває думка про те, що переговори про УПВЗВТ слід призупинити, в той час як "дехто задає питання, чи не настав час застосувати візові санкції проти конкретних українських посадовців".

Західні та українські експерти також закликали ЄС призупинити переговори з Україною і не підписувати УПВЗВТ до виборів 2012 року – і зробити це лише в разі, якщо їх визнають чесними і вільними. Багато думок цих експертів з’явилося в редакторській статті Financial Times.

У свою чергу, Європейська комісія зробила заяву, в якій пояснила, що політично вмотивовані судові процеси не матимуть впливу на переговори щодо підписання УПВЗВТ, однак вплинуть на процес ратифікації УПВЗВТ. Свого часу країни ЄС витратили чотири роки на ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво 1994 року з тоді демократично налаштованою Україною.

Емерсон також пояснив, що УПВЗВТ має бути ратифікована Європейським парламентом і парламентами всіх 27 країн-членів ЄС. Емерсон додає: «Більше того, усі подібні угоди наразі включають так зване “застереження про права людини”, у якому мовиться про те,  що «повага до демократичних принципів і фундаментальних прав людини складає невід’ємну частину угоди». Це означає, що в разі, якщо сторона не дотримується цього застереження, існують підстави для дуже серйозної реакції, в тому числі призупинення дії угоди». Крім того, Емерсон зазначив, що "Європейський парламент спроможний легально зашкодити вступу угоди в дію, якщо обсяг критики буде й надалі зростати".

Правоцентристська Європейська народна партія (ЄНП) має 264 депутатів і є найбільшою політичною групою в Європейському парламенті. Партія Тимошенко «Батьківщина» є асоційованим членом ЄНП, яка, відповідно, дуже активно висловлює свою критику судового процесу над Тимошенко та згортання демократії в Україні. Ліберали та «зелені» підтримують критичну позицію ЄНП, і разом ці три групи мають 405 із 736 депутатів. Європейські консерватори і реформісти мають ще 56 депутатів. Чотири вказані політичні групи контролюють дві третини депутатів Європейського парламенту і тому будуть у змозі зупинити ратифікацію УПВЗВТ з Україною.

Партія регіонів, у свою чергу, має угоду з групою соціалістів, яка контролює чверть депутатів Європейського парламенту. Водночас, румун Адріан Северін, заступник голови групи соціалістів, дискредитований нещодавніми звинуваченнями в корупції.

Крім того, 17 із 27 лідерів країн ЄС входять до складу парті й-членів ЄНП, і вони також матимуть важелі, аби заблокувати ратифікацію УПВЗВТ з Україною. Чеська Республіка, зокрема, має з Україною дуже холодні стосунки після того, як Україна публічно вислала її двох дипломатів за «шпигунство» (насправді причиною цього було надання Чехією політичного притулку колишньому Міністру економіки України Богданові Данилишину).

Зовнішня політика України прямує до колапсу

Відносини України з Росією також є дуже непростими, оскільки Янукович протистоїть спробам Росії встановити контроль над стратегічними секторами української економіки і надає перевагу УПВЗВТ над Митним союзом. У той же час, згортання демократії в Україні пускає під укіс її інтеграцію в Європу: хоч УПВЗВТ і може бути підписана, однак її можуть призупинити, і вона ніколи не буде ратифікована Європейським парламентом і більшістю країн ЄС.

До 2012 року, коли відбудеться Чемпіонат Європи з футболу, Україна опиниться в міжнародній ізоляції (подібно до Білорусі) та не матиме друзів ні в Брюсселі, ні в Москві.

"Як може бути таке, що влада прагне, щоб євроінтеграційні процеси були більш якісними і більш ефективними, а невеличка частина опозиції стоїть на перешкоді цього руху. Такого не буде". Президент Віктор Янукович.

Ціла низка статей, опублікованих нещодавно в західних виданнях, збігаються у своїй характеристиці судових процесів над Юлією Тимошенко та іншими як "вибіркового правосуддя": в Daily Telegraph 8 липня, Der Tagesspiegel 12 липня, Frankfurter Allgemeine Zeitung 18 липня і The Independent 25 липня. Нинішній обсяг критики Заходу є безпрецедентним для всього періоду незалежності України.

Більшість сумнівів базуються на звинуваченнях, які висунуто проти Тимошенко на основі підписаного в січні 2009 року газового контракту (вони не містять звинувачень у корупції). Старший науковий співробітник брюссельського Центру європейських політичних студій Майкл Емерсон, зокрема, зазначає, що "у той час як пані Тимошенко звинувачують у тому, що вона допустила процедурний прорахунок, сам Президент Янукович постійно проявляє себе справжнім майстром управлінських прорахунків, навіть в таких стратегічно важливих питаннях як подовження оренди російського Чорноморського флоту в Севастополі".

Західні експерти також вказують на те, що для Януковича судові процеси є безвиграшною ситуацією, адже його справжня "відданість демократії демонструється в суді над нею [Тимошенко]". Президент міжнародної організації Freedom House Девід Крамер і виконавчий віце-президент Атлантичної ради США Деймон Вілсон, у свою чергу, дали пораду Януковичу у своїй статті "Пане Президенте, саме час припинити копати собі яму".

Якщо Тимошенко виправдають, Янукович отримає потужного опонента, якого в 2010 році він випередив усього на три відсотки, і в разі своєї поразки на президентських виборах 2015 року може сам отримати кримінальні звинувачення. З іншого боку, якщо Тимошенко засудять, Янукович отримає на Заході імідж "неорадянського автократа". Янукович уже продемонстрував, що він є "пострадянським авторитарним лідером" і намагається встановити систему "Путін-lite".

Дуже критична редакторська стаття, що з’явилася в Financial Times 19 липня, є тривожним свідченням наростання критики Заходу, адже на минулорічних виборах це видання ставилося до Януковича прихильно. У статті було проведено паралелі між судовими процесами над Тимошенко і російським олігархом Міхаілом Ходорковським, а також містився заклик до ЄС призупинити переговори з Україною щодо Угоди про поглиблену та всеохопну зону вільної торгівлі (УПВЗВТ) в разі, якщо суд над Тимошенко буде продовжуватися. "Торгові привілеї повинні бути пов’язані з цінностями", - йдеться у статті.

У своєму листі до Financial Times (20 і 21 липня) політичний аналітик Центру європейської політики Аманда Пол стверджує, що суд над Тимошенко не має стати на заваді підписання УПВЗВТ. Пол має тісні зв’язки з Партією регіонів через Олександра Фельдмана, який є співзасновником Інституту прав людини і запобігання екстремізму та ксенофобії. У свою чергу, посол України в Британії Володимир Хандогій відкидає всі паралелі судів над Тимошенко й Ходорковським, оскільки в Україні виконавча гілка влади нібито не втручається в судовий процес. Однак цьому не вірять ні в Україні, ні на Заході. Суди над опозиціонерами ведуть до різкого зниження рівня довіри населення до судів і прокуратури, про що свідчать соціологічні дані, оприлюднені Фондом "Демократичні ініціативи".

Венеційська комісія Ради Європи виокремила 28 пунктів критики української судової реформи липня 2010 року, яка посилила політичне втручання в роботу судів і маргіналізувала Верховний суд. Українські мас-медіа також виявили, як президентська адміністрація прямо втручається в судові процеси над Тимошенко та іншими опозиціонерами, даючи вказівки свідкам.

Найгостріший аспект критики Заходу полягає в тому, як судові процеси вплинуть на інтеграцію України в ЄС, зокрема на підписання УПВЗВТ. Колишній посол США в Україні Стівен Пайфер зазначив, що європейські лідери не захочуть «зустрічатися з керівником України, чия внутрішня політика має усе менше й менше спільного з країною, що прагне стати членом ЄС», а дії Януковича "вже зменшили вірогідність того, що його запросять до Вашингтону, практично до нуля". Пайфер попередив, що на Заході все більшої популярності набуває думка про те, що переговори про УПВЗВТ слід призупинити, в той час як "дехто задає питання, чи не настав час застосувати візові санкції проти конкретних українських посадовців".

Західні та українські експерти також закликали ЄС призупинити переговори з Україною і не підписувати УПВЗВТ до виборів 2012 року – і зробити це лише в разі, якщо їх визнають чесними і вільними. Багато думок цих експертів з’явилося в редакторській статті Financial Times.

У свою чергу, Європейська комісія зробила заяву, в якій пояснила, що політично вмотивовані судові процеси не матимуть впливу на переговори щодо підписання УПВЗВТ, однак вплинуть на процес ратифікації УПВЗВТ. Свого часу країни ЄС витратили чотири роки на ратифікацію Угоди про партнерство і співробітництво 1994 року з тоді демократично налаштованою Україною.

Емерсон також пояснив, що УПВЗВТ має бути ратифікована Європейським парламентом і парламентами всіх 27 країн-членів ЄС. Емерсон додає: «Більше того, усі подібні угоди наразі включають так зване “застереження про права людини”, у якому мовиться про те,  що «повага до демократичних принципів і фундаментальних прав людини складає невід’ємну частину угоди». Це означає, що в разі, якщо сторона не дотримується цього застереження, існують підстави для дуже серйозної реакції, в тому числі призупинення дії угоди». Крім того, Емерсон зазначив, що "Європейський парламент спроможний легально зашкодити вступу угоди в дію, якщо обсяг критики буде й надалі зростати".

Правоцентристська Європейська народна партія (ЄНП) має 264 депутатів і є найбільшою політичною групою в Європейському парламенті. Партія Тимошенко «Батьківщина» є асоційованим членом ЄНП, яка, відповідно, дуже активно висловлює свою критику судового процесу над Тимошенко та згортання демократії в Україні. Ліберали та «зелені» підтримують критичну позицію ЄНП, і разом ці три групи мають 405 із 736 депутатів. Європейські консерватори і реформісти мають ще 56 депутатів. Чотири вказані політичні групи контролюють дві третини депутатів Європейського парламенту і тому будуть у змозі зупинити ратифікацію УПВЗВТ з Україною.

Партія регіонів, у свою чергу, має угоду з групою соціалістів, яка контролює чверть депутатів Європейського парламенту. Водночас, румун Адріан Северін, заступник голови групи соціалістів, дискредитований нещодавніми звинуваченнями в корупції.

Крім того, 17 із 27 лідерів країн ЄС входять до складу парті й-членів ЄНП, і вони також матимуть важелі, аби заблокувати ратифікацію УПВЗВТ з Україною. Чеська Республіка, зокрема, має з Україною дуже холодні стосунки після того, як Україна публічно вислала її двох дипломатів за «шпигунство» (насправді причиною цього було надання Чехією політичного притулку колишньому Міністру економіки України Богданові Данилишину).

Зовнішня політика України прямує до колапсу

Відносини України з Росією також є дуже непростими, оскільки Янукович протистоїть спробам Росії встановити контроль над стратегічними секторами української економіки і надає перевагу УПВЗВТ над Митним союзом. У той же час, згортання демократії в Україні пускає під укіс її інтеграцію в Європу: хоч УПВЗВТ і може бути підписана, однак її можуть призупинити, і вона ніколи не буде ратифікована Європейським парламентом і більшістю країн ЄС.

До 2012 року, коли відбудеться Чемпіонат Європи з футболу, Україна опиниться в міжнародній ізоляції (подібно до Білорусі) та не матиме друзів ні в Брюсселі, ні в Москві.

 
Ця влада може нам влаштувати кривавий Майдан, але ... Відео TOP

image

http://www.youtube.com/watch?NR=1&v=6yOAEzHwHfk

Should the EU sign the DCFT Agreement with Ukraine? TOP

September 2, 2011

image
На Україні

Stephen Velychenko

Ukraine is today ruled by a gang of neo-soviet thugs led by an ex-convict of whom few can even speak the language of the country they rule let alone English, German or French. They have no authority but they do have power and so cannot be ignored. Like all dictatorial regimes this regime, like those most recently in the Arab world, will disappear. But the nation will remain. The DCFTA (Deep and Comprehensive Free Trade Agreement) therefore, that will not only benefit Ukraine and the EU but contribute to the demise of Ukraine’s ruling clique, should  be signed.

All  EU agreements include a “human rights clause,” noting that respect for democratic principles and human rights are an element of the agreement. If the clause is ignored the agreement can be suspended. Therefore, the EU can and must clearly specify it will not ratify the DCFTA unless the regime in Kyiv upon signing immediately releases all opposition leaders and stops using legal trivialities and masked gangs to intimidate and blackmail local businesses and political activists opposed to them.

This is very possible today because pressure from its pro European faction has made Ukraine’s ruling clique pro EU and regardless of its semi-criminal illegitimate nature the EU must use this opportunity to sign the DCFTA with it. Those who are rightly concerned about the blatant criminality of the regime and its backers, should remember that the EU also has its odious personages and practices. Mr. Botin owner of Spain’s Santander Bank, the third most profitable bank in the world, for instance. He was discovered this year to have 2,000 million undeclared euros in a Swiss bank account. The tax inspectors of Spain’s Economics Ministry, meanwhile, estimate there are 88,600 million euros that the state does not collect because of tax fraud. Theft and fraud occurs not only in Ukraine.

EU leaders can remind the regime’s pro EU “oligarchs” that the DCFTA will bring them profits even after a legitimate government comes to power in Kyiv and that it is their interests to tell their political underlings to  immediately release all opposition leaders and the cease all harassment. EU competition rules and reform of the customs service and the mechanisms for allocating state aid will lower some “oligarchs” profits in the short term. In the long term they would rise. Ukrainian citizens would have two long term benefits. First, the agreement’s thousands of regulations, and the dozens of officials that would come to implement them, would slowly dissolve Ukraine’s corrupt neo-feudal neo-soviet mafia-like legal and administrative systems. Second, a more honest execution of the law will reduce the massive theft and destruction of public assets that has been going on to levels characteristic of the EU and lessen crime. These would bring Ukraine closer to EU norms. The practice of one regime deputy voting for 4-5 absent others would end.

The EU will benefit from Ukraine’s accession because an agreement with today’s ruling clique will quickly result in realistic domestic gas prices, more energy efficiency, and more diversified, better integrated supply networks. In so far as Ukrainian wages are lower than in Russia, EU enterprises could invest into manufacturing for export to Russia. This would bring not only profit but moral benefit for the EU as Ukrainians would appreciate the EU backed development, the modernization of their manufacturing and the jobs. Fewer would migrate. EU manufacturers would not be affected.

Failure to sign will weaken the EU vis a vis Russia and the US, compromise it morally in the eyes of the world and leave it with an unstable eastern border. It would also be an open question as to how many of Ukraine’s oligarchs would find themselves sharing the fate of Mr Khodorovsky should their country become part of Mr. Putin’s Russia. Russia ’s leaders, finally, who prefer chasing revanchist imperialist dreams of grandeur to meeting the needs of their impoverished populace and developing Siberia, will quite likely see failure to sign as weakness and will use the failure to justify their policies and extend their rule.

Stephen Velychenko, historian, University of Toronto

Act now before it is too late TOP

image

For now, it is vital that the West takes stock and does so urgently. So far, letters of condemnation have not shifted attitudes in BankovaUkraine is becoming a fully-fledged authoritarian state. President Viktor Yanukovych’s administration and his Party of Regions are being fused with the Ukrainian state in the same way that the Communist Party became synonymous with the state machinery of the Soviet Union. The process of authoritarianism will near its completion with the conviction of opposition leader Yulia Tymoshenko.  Time is running out. The West needs to take stock and act before it’s too late.

Following the arrest and detention of Ms Tymoshenko on 5 August, European, North American and international diplomats have begun to understand that there  are now no more grounds to pretend that President Viktor Yanukovych is committed to European values – as he claimed when he wrote that his administration “includes a shared culture of values and a commitment to democracy, human rights and international Peace” (Wall Street Journal, 25 August). Western diplomats should, of course, continue to insist that political trials be held in accordance with legal justice – even when it’s clear that the rule of law does not exist in Ukraine – but the time has come to get tough on the regime for their letters and rhetoric are not getting through.

Ukrainian presidents have routinely claimed their support for European integration while doing everything to undermine European values at home. But, of Ukraine’s four presidents it is the Yanukovych administration that has excelled in reassembling all the trappings of an authoritarian Soviet-style state.

Some Westerners, during the 2010 presidential elections, were taken in by Mr Yanukovych’s American spin doctors. They were hoodwinked into believing that Mr Yanukovych would be the same as the mildly authoritarian Leonid Kuchma who ruled Ukraine from 1994-2004. They have been proven wrong.

Another myth commonly heard at that time was that Ukraine’s oligarchs are pro-European because they see their economic future in Europe. Yet, no oligarchs have dissuaded Mr Yanukovych from his authoritarian plan. Why not? Because they continue to enjoy the benefits of lucrative insider deals.

Of course, Mr Yanukovych is very different to former President Kuchma. The former is more Soviet-minded, and therefore less supportive of Ukrainian national identity.  Mr Yanukovych grew up in the working (not elite) class of the Soviet Union, is less educated and, as The Economist (13 August) wrote “the kind of man that Viktor Yanukovych, the president of Ukraine, is: thuggish, vengeful and guided by the codes of the underworld.”

The Economist, for one, has always understood Mr Yanukovych. But, this is still not the case for some Western and international diplomats who continue to labour under four illusions:

1. That the president remains committed to EU membership when in reality his regime seeks total political and economic monopoly of power at home. This does not faze oligarchs and big business as they seek shelter under this monopoly while seeking the economic benefits of a Deep Comprehensive Free Trade Agreement (DCFTA) with the EU. Beyond this the regime does not seek full EU membership as this would require a real, not virtual, commitment to the European values of the Copenhagen Criteria.

The time has come to recognise that the Yanukovych regime is not really supportive of European values. Diplomats should stop believing rhetoric about supporting EU membership and European norms of behaviour.

2. The Yanukovych regime is committed to dialogue with the West, a view still touted by some Western ambassadors in Kyiv, even in the aftermath of the regime ignoring Western condemnation of Ms Tymoshenko’s detention. As Inform has consistently argued, there has never been any evidence whatsoever of a commitment to dialogue because the Yanukovych regime and the Party of Regions have always rebuffed Western criticism, never accepting that any wrong steps have been taken and continually claiming, contrary to all Western opinion, that it is committed to democratic values.

This cannot be described as dialogue but two sides talking past each other. It is time, therefore, to appreciate that if the Yanukovych regime is unwilling to enter into a dialogue on democratic failings when Ukraine is outside the DCFTA, then once inside it will never do so. As the Centre for European Policy Studies Michael Emerson states, “President Yanukovych has declared Ukraine’s ambition for integration with the EU, which will mean much ‘interference’, as member states of the EU know full well” (http://www.ceps.eu/book/timoshenko-case-and-rule-law-ukraine). Would, for example, the Ukrainian authorities recognise Western criticism of selective use of justice, see the errors of their ways and release Ms Tymoshenko once they are inside the DCFTA? Of course not.

3. That the 2012 parliamentary and 2015 presidential elections could still be held according to democratic values.  As Andrew Wilson from the European Council for Foreign Relations wrote, “The 2012 Rada elections will be rendered meaningless if Tymoshenko is in jail or if an “administrative” sentence prohibits her from participating.” Furthermore, Ukrainians could rightly justify that they have been disenfranchised, given that 11 million of them voted for Ms Tymoshenko in the second round of the 2010 presidential election.  This alone may well give grounds for the European Court of Human Rights in Strasbourg to fast-tracking any appeal.

And if next year’s elections are deemed to have not been held democratically by the OSCE and Council of Europe, then this will automatically result in Ukraine being recognised as an authoritarian state by Freedom House and Western governments. Of course, a way to circumvent all this would be for the West to recognise that free elections are impossible without opposition leaders and by Ukrainians taking to the streets in a second Orange Revolution. The latter may well yet happen as discontent with the government is fermenting. And once the impact of higher energy bills are felt in the autumn, street protests may follow.

4. That the current regime will leave office if it loses a democratic election. President Yanukovych told Ukrainians on Independence Day that the only legitimate rulers of Ukraine were his political force that had run the country well in 2003-2004, when he was prime minister, and since his election in 2010. What prevented Ukraine’s normal development in Mr Yanukovych’s eyes was the “primitive populism, ideological shamanism and authoritarian leadership” of the Orange Revolution that led to “five lost years.”

Another pointer indicating that the Yanukovych regime has no intention of relinquishing power is its act of retribution against leaders such as Ms Tymoshenko. They “make the peaceful transfer of power from one leader to another that much less likely (Economist, 13 August).” As the Danish Helsinki Committee for Human Rights outlined in its legal Monitoring in Ukraine II, the Yanukovych administration has infringed many laws in its selective use of justice against the opposition while also infringing countless constitutional articles, parliamentary regulations and laws. This would mean that the leaders of the Yanukovych regime could face prosecution when out of office.

For now, it is vital that the West takes stock and does so urgently. So far, letters of condemnation have not shifted attitudes in Bankova. According to our sources, the recent delay in the disbursal of the next tranche of IMF funding to Ukraine is the first tangible shot across the bows of the regime. The delay has less to do with meeting financial criteria and more to do with ignoring communiquйs from very high placed foreign government officials. At last these officials are coming to terms with the nature of the beast, for Mr Yanukovych simply does not understand diplomatic language. Strong words need to be laid on the line in the find of no-nonsense language that he understands. Ukraine, Eastern Europe and the World need this done quickly, before it’s too late.

Independence Diaries: Vigilance TOP

Askold  S. Lozynskyj

image

“We must openly state that no American should participate in meddling in the internal affairs of other countries. Of course, we all dislike the abhorrent bolshevism and its sinful work in Russia and all over the world, but this does not mean that we should also hate Russia and her people. In trying to destroy bolshevism, we have no right whatever to undermine the former Great Russian Empire by striving, as the Ukrainian separatists do (assisted by good and honest, but misled Americans), to detach from her the 'Little-Russia' (known as present as the “Ukraine”) only because some arrogant Galician aggressors, instigated by Polish and Austro-German enemies, deliberately changed “Little Russia” into “Ukraine!”

These sentiments were expressed by Arch-priest Peter G. Kohanik of the Russian Orthodox Church in an article with an equally strongly worded title “The Biggest Lie of the Century 'The Ukraine'”, The article appeared in a Russian American monthly in December 1952.

 How is this relevant today? Well bolshevism is dead, the Great Russian Empire is very much alive spanning many time zones but bereft of its jewel, Ukraine. The Russian Orthodox Church in America is reunited with the Moscow Patriarchate despite the latter's legacy of work as an intelligence agent and subservience to the Kremlin. In fact the Russian Orthodox Church has always done a little of this and that. Frankly, its power in Russia was exceeded only by the czar and today only by Vladimir Putin and, maybe, Dmitri Medvedev.

Were he alive today Arch-priest Peter G. Kochanik would  be very much involved in realizing his vision of the Great Russian Empire with “Little Russia” intact. In the past the czar would simply overrun Ukraine. Today the Russian Empire has to take little steps in order to reconstitute itself, the world be damned. Russia's disregard for human rights and minority rights within its borders is notorious. During a recent visit to Russia, the United Nations' High Commissioner for Human Rights reported, “Russia currently has the highest number of cases pending before the European Court of Human Rights.” This was attributed in part to endemic problems within Russia's own legal system. Still this sentiment communicated a level of opprobrium with little or no consequences.

Russia's law on religion recognizes only religions which had been active under Josef Stalin with Russian Orthodoxy the preeminent force. Ukrainian Orthodoxy or Ukrainian Catholicism are outlawed officially, although  permitted to function without legal registration or property ownership. Minorities function but receive no state assistance. In fact Russia does not have a ministry dealing with minorities despite Council of Europe mandate. In the case of the Ukrainian minority which is the largest in Russia, most recently, Russia has undertaken serious steps to limit further its activities. Dissolution of the two major Ukrainian umbrellas is currently before the courts in Russia and Strasbourg.

Foreign minister Lavrov has acknowledged the political nature of the dissolution

Several years ago I attended annual observances of Ukrainian independence hosted by the Ukrainian Embassy at the “Ukraina” hotel in Moscow. Among the attendees was the notorious xenophobe Vladimir Zhirinovsky.  In the course of the evening Zhirinovsky and I raised several toasts together, he, mockingly for the health of the Ukrainian Diaspora, and  I, that his political party reflect its liberal and democratic name. After several toasts, Zhirinovsky said to me, “You know this Ukrainian independence is only temporary.” At this point the bonhomie ribbing ceased.

Unfortunately, Prime minister Putin, President Medvedev and Patriarch Kyril are much more like Zhirinovsky than the late Andrei Sakharov. Come to think of it, the late gifted writer and ostensible human rights defender Alexander Solzhenitzyn was a Great Russian chauvinist. Anti-Ukrainian xenophobia amongst Russians is not only governmental, but institutional and societal. It's endemic because of hundreds of years of propaganda and skewed historiography.

Ukraine is about to celebrate twenty years of existence as an independent and somewhat democratic state. By English common law practices as to real estate, the people of Ukraine and the Ukrainian people are at the very least entitled to their land by adverse possession. Language and historiography have a long way to go. So the mantra at hopefully this first jubilant twenty year celebration has to be vigilance. God gave Ukrainians a beautiful and rich land, wonderful, hardworking and intelligent people, but he also gave them Russians as neighbors. Oops! Some xenophobia of my own. I hope so. Were I simply paranoid, I would have no reason to be concerned.

 
Ukraine after Yanukovych TOP

http://www.worldaffairsjournal.org/new/blogs/motyl/Ukraine_after_Yanukovych
August 26, 2011

image of Taras Kuzio Alexander J. Motyl

It’s become part of the conventional wisdom about Ukrainian politics that, for all the dissatisfaction with President Viktor Yanukovych, there is no alternative. He may be a disaster, so the thinking goes, but who else could possibly be elected president? Faute de mieux, vote for our man Viktor in 2015, right?

Naturally, Yanukovych and his Regionnaire pals don’t believe this rosy scenario for a second. If they did, they wouldn’t risk everything—including their power—by trying Yulia Tymoshenko in a kangaroo court. Only desperate self-doubters would be willing to alienate the world and provoke social disturbances at home in order to keep the lady who almost beat Yanukovych in 2010 from running four years from now.

Might the Regionnaires know something that conventional wisdom does not? Of course they do. They know for a fact that there’s actually a host of very serious democratic contenders for the presidency. None of them may be winning popularity contests today but, given the exceptionally volatile nature of Ukrainian politics—where even the twice-convicted loser of the Orange Revolution can become president—there’s no reason to think that Yanukovych is a shoo-in.

I can think of four such candidates. For starters, there’s Tymoshenko, whose stature can only rise in the aftermath of her show trial. To be sure, as someone with a criminal record, she’ll be legally forbidden from running for office. But the wonderful thing about the absence of rule of law in Ukraine is that, just as some court could wipe Yanukovych’s slate clean, so, too, some other court could work similar miracles for Tymoshenko. Unlikely? Sure. Impossible? No.

Then there’s Arsenii Yatseniuk, the 37-year-old leader of the Front for Change, who got 6.7 percent of the vote in the 2010 elections. He’s been written off, but he’s a quick study, knows the world, speaks English, and, as former minister of economy and vice-governor of the Crimea, has good credentials in both the Ukrainian-speaking center-west and the Russian-speaking southeast. According to an unpublished poll conducted early this summer (and commissioned by the government), Yatseniuk would beat Yanukovych about 55 percent to 45 percent in the second, decisive round of a presidential ballot. Polls aren’t necessarily evidence of anything, but the findings bode well for the bespectacled kid from the west Ukrainian town of Chernivtsi.

And why not Vitaly Klitschko, the 40-year-old World Boxing Council heavyweight champion? He’s already playing an active role in Kyiv’s politics, which could easily serve as a springboard for the national stage. He certainly has the name recognition both at home and abroad, is independently wealthy, and is completely free of any taint of corruption or old-guard chumminess. True, he’s not politically experienced, but neither was Harry Truman or Ronald Reagan or, for that matter, any of Ukraine’s four presidents. And one thing’s for sure: no Regionnaire thug would dare defy him—or his fists.

My personal favorite is Natalya Korolevska, the 36-year-old Tymoshenko ally from Luhansk. Korolevska is a smart, articulate, and charismatic Russian speaker who understands that Ukraine needs to have its own economy, identity, culture, and language. She’s championed the beleaguered entrepreneurs and has excellent democratic credentials. And, being from Ukraine’s most Sovietized and Russian-oriented province, she could never be accused of being anti-Russian. One can easily imagine her positioning herself as the post-Tymoshenko Tymoshenko and drawing a large number of Yulia’s supporters to her side.

I’m sure there are other politicians who’ll rise to prominence in the next few years, as the Yanukovych regime turns in upon itself and implodes. Some may even be nice-guy Regionnaires who decide to jump ship just before it goes down. In any case, the important thing is that, aside from the 51-year-old Tymoshenko, the other three contenders mentioned above are all quite young. They represent the new generation that will change Ukraine’s politics. They may not revolutionize the country, but they can’t possibly misrule it any more than the old guard. If nothing else, they’re not ex-communist functionaries or Regionnaire thugs.

Ukraine’s problem is not that there are no alternatives to Yanukovych, but that there are too many. Like Russia’s democrats, Ukraine’s have been notoriously incapable of joining forces when it matters most. Tymoshenko will want to be top dog, but the others—who knows?—just may decide they have more to gain from cooperating and pooling their talents than from trying to knock out Yanukovych on their own.

Ощасливили! TOP

От тепер мені добре, от тепер мені – самий раз!

image" А якщо додати ще й повідомлення того ж таки радіо «Культура» того ж таки числа, що рівень поширення алкоголізму, збігається з рівнем зросійщення українців, кольчина компанія заніміла б! Нехай собі воріженьки вправляються у зневазі над українцями – вихід знайдено! "

До неділі 24 липня я, по – правді, почувався  дещо  скривдженим, коли мені мій сусіда Колька, як було зустрінемось

на сходах парадного, неодмінно  вишкіриться своєю поганою пикою – і знай допікає мені: «хохол» та й «хохол». Вже я йому розтовкмачував, що у прозвиську «хохол» нічого  образливого нема: така назва походить від  тих часів, як москалі  уперше  побачились із запорізькими козаками, що голили голови, але, на відміну від своїх ворогів – турків та кримських татар  - залишали на  маківці  такий собі чуб, що називався «оселедцем» або по – московському – «хохол». Але що ти зробиш з тим довбнею, про якого  у нас кажуть: «високий до неба, а дурний, як треба»? Хіба таких проймеш словом? І чим більше я намагався  йому довести його історичну малограмотність, тим більше Колька аж захлинався  від  радісної хвилини, коли він  допікав мені  власною дурістю. Чи він навмисне чекав, як я йтиму сходами, щоб  і собі, разом  спускаючись  донизу, кривлятися по – мавп’ячому і  сорокою цокотіти свого «хохла»?

Аж поки мені не увірвався терпець, і я йому врізав – ні, не кулаком – врізав і теж словом  - «кацап»!

Напевно, Кольку , як кажуть, «дістало», бо він, схопивши мене за барки, стиха просичав: «Повторі, што ті сказал?» .

Я йому  спокійно пояснив, що запорізські  козаки, як побачили вперше московських  довгобородих бояр, що прибули на Вкраїну  для переговорів, то так і сказали: «Як цап». З того часу і пішло:«как цап» - «кацап». Довелось пояснювати Кольці, що українське слово «цап»  перекладається російською як  «козьол». У Кольки очі стали білими від люті. Бо Колька ніякий не «кацап», він, такий же, як і я,  українець, тобто по- кольчиному теж «хохол», тільки «хохол»  російськомовний, і воліє бути більшим росіянином,  ніж всеросійський піп Кірілл.

Колька  не стерпів і врізав мені поза вуха кулаком,  а я його      попід «дих». Колька ойкнув чи то російською, чи  рідною українською і зігнувся  в три погибелі на сходах, доки я йому пояснював, що дражнитися за національною ознакою не гідно цивілізованої людини. Що всі люди  народжуються рівними і гідні поваги. Колька  мовчки сопів не розгинаючись, а коли я скінчив знайомити його  з основними положеннями Декларації ООН про права націй, вирівнявся і тихо сказав:«Ну, гад!». 

З того дня Колька вже не чекав мене на сходах.

Натомість на мене чекали у дворі його дружки, за спинами яких ховався мій ворог, і, зрозуміло, дражнили мене   по - кольчиному, дихаючи горілчаним перегаром. Перевага у фізичній силі була не на мою користь.

Тому я мовчки проминав захисників «вєлікава і магучіва», не даючи привода для загострення ситуації.

Але морально я почувався не найкраще. 

І хто його знає, скільки б  ще довелось мені терпіти, аж поки не виручило мене   українське радіо «Культура», як я вже згадував, 24  липня 2011 року, в святу неділю.

Ведуча  передачі солодким голосом заворожила мене, враз позбавивши  всіх тупуватих кольчиних  кпин.  Виявляється, - о Боже великий, це ж  велике щастя! – виявляється, що   якась там одна  з тюркських мов теж має  слово  «хохол», яким  нас, українців, намагаються зачепити за живе! Тільки воно  отією тюркською мовою означає … щоб ви собі думали?   Може ви гадаєте якусь зневагу? Образу? Якісь принизливі кпини? Та ні, ні в ніякому якому разі - ні, нізащо! Це   слово  перекладається на нашу мову як: «Син неба»!

Нехай відтепер скаженіє кольчина  хмільна ватага, кидаючи мені  навздогін :«Хохол!». Мене тепер це не дошкуляє, бо мені, на відміну від Кольки і його компанії, відома істинна суть   тюркського слова «хохол»! «Син неба!» – співає в моїй душі – я – «Син неба»!  Шкода,  що я забув, яка саме з багатьох тюркських мов та приховує такий величний зміст! От якби радіо «Культура» та  повідомило б! Напевно, у Кольки відібрало б мову! А якщо додати ще й повідомлення того ж таки радіо «Культура» того ж  таки числа, що  рівень   поширення алкоголізму, збігається з рівнем зросійщення українців, кольчина компанія  заніміла б! Нехай собі воріженьки вправляються у зневазі  над українцями – вихід знайдено! Варто лишень  гарно  пошукати серед тюркських мов і діалектів, /а чому б і не серед африканських, наприклад, готентотів?/  рятівного відповідника і –  гинути нашим ворогам, як на  ясному сонці роса !          

Олесь Гриб, кольчин сусіда.

Щоденник Незалежності: пильність TOP

Аскольд С. Лозинський

image

"Ми повинні відкрито заявити, що жоден американець не повинний брати участь у втручанні у внутрішні справи інших країн. Звичайно, нам всім не подобається огидний більшовизм і гріховним є те, що він робить в Росії і в усьому світі, але це не означає, що ми повинні ненавидіти Росію і її народ. У спробі знищити більшовизм ми не маємо права підривати колишню Велику Російську Імперію, прагнучи, як це роблять українські сепаратисти (за сприяння хороших і чесних, але оманутих американців), відокремити від неї "Малоросію" (знана тепер як "Україна") тільки тому, що деякі зарозумілі галицькі агресори, підбурювані польськими та австро-німецькими ворогами, навмисно змінили "Малоросію" на "Україну"!

Ці почуття були виражені протоієреєм Російської Православної Церкви Петром Г. Кочаніком у статті з настільки ж різкою назвою "Найбільша брехня століття " Україна ". Стаття була опублікована в американсько- російському щомісячнику в грудні 1952 року .

Як це актуально? Ну, більшовизм мертвий, Велика Російська Імперія, охоплюючи багато часових поясів, навіть дуже жива, , але позбавлена своєї коштовності-- України. Російська Православна Церква в Америці воз'єдналася з Московським патріархатом, незважаючи на спадщину останньої-- робота в якості агента розвідки і підпорядкування Кремлю. Насправді Російська Православна Церква завжди робила трохи те трохи це. Чесно кажучи, її влада в Росії була перевищена тільки царем, а сьогодні тільки Володимиром Путіним і, можливо, Дмитром Медведєвим.

В минулому цар просто би повернув назад Україну силою. Сьогодні Російська імперія робить менші кроки, щоб відновити себе, чи подобається це світові чи ні. Ігнорування Росією прав людини і прав меншин у своїх межах є сумним і яскравим.Якщо був би живий сьогодні протоієрей Петро Г. Кочанік він брав би дуже активну участь в реалізації недоторканності свого бачення Великої Російської Імперії з "Малоросією" .В минулому цар просто би повернув назад Україну силою. Сьогодні Російська імперія робить менші кроки, щоб відновити себе, чи подобається це світові чи ні. Ігнорування Росією прав людини і прав меншин у своїх межах є сумним і яскравим. Верховний комісар з прав людини ООН, під час недавнього візиту в Росію, повідомила, що: "Росія в даний час має найбільшу кількість справ, що знаходяться на розгляді Європейського суду з прав людини". Це було зумовлено почасти корінними проблемами в рамках власної правової системи Росії . Проте це почуття передає рівень ганьби практично без наслідків.

Російський закон про релігію визнає лише релігії, які діяли при Йосипу Сталіну -- з домінуванням російського православ'ям. Українське православ'я чи український католицизм офіційно оголошені поза законом, хоча дозволено функціонувати без юридичної реєстрації або власності. Меншини функціонують, але не отримують ніякої державної допомоги. Насправді у Росії немає міністерства справ з меншинами, незважаючи на мандат Ради Європи. У випадку з українською меншиною, яка є найбільшою в Росії, останнім часом Росія зробила серйозні кроки з обмеження її подальшої діяльності. Ліквідація двох великих українських парасольок в даний час в судах Росії та Страсбурга. Міністр закордонних справ Лавров зухвало визнав політичний характер ліквідації.

Кілька ріків тому я був присутній на щорічному святкуванні української незалежності на запрошення українського посольства в Москві, в готелі "Україна" . Серед відвідувачів був відомий ксенофоб Володимир Жириновський. В ході вечора Жириновський і я підняли кілька тостів разом, він, глузливо, за здоров'я української діаспори, а я, щоб його політична партія відображала її ліберальне і демократичне ім'я. Після декількох тостів Жириновський сказав мені: "Ви знаєте, ця українська незалежність є лише тимчасова." З даного моменту дружелюбність обміну шпильками припинилася.

На жаль прем'єр-міністр Путін, президент Медведєв і Патріарх Кирило набагато більше схожі на Жириновського, ніж покійного Андрія Сахарова. А також подумайте про це--покійний талановитий письменник та нібито захисник прав людини Олександр Солженіцин був великим російським шовіністом! Анти-українська ксенофобія серед росіян не тільки державна, а й інституційна та соціальна. Це закорінено через сотні років пропаганди і перекіс в історіографії.

Україна збирається відсвяткувати двадцять років існування як незалежна і більш менш демократична держава. За загальною практикою навіть права на нерухоме майно а не тільки міжнародного визнання та договорів, народ України і український народ має право , принаймні, на свою землю, бути проти чужого незаконного володіння. Одначе мова та історіографія повинні пройти ще довгий шлях. Гаслом радісного першого двадцять річного святкування має бути пильність. Бог дав українцям красиву і багату землю, прекрасних, працьовитих і розумних людей, але він також дав їм російських сусідів. Вибачте за деякі мої власні мабуть ксенофобії. Я сподіваюся на це. Якби я був просто параноїк, я б не мав жодних причин для занепокоєння.

Віктор Суворов: Медведєв надрукував наклеп на Росію TOP

28 липня 2011

Шеститомник "65 років Великої Перемоги", це вислід комісії московського президента Медведєва щодо боротьби із фалсифікацією історії на шкоду інтересам Московщини.

Віктор Суворов (Володимир Різун), автор історичних дослідів "Криголом", насміхається із шедевру московської історичної комісії.

Обширна стаття тут в Історичній Правді.

Із пікантніших родзинок, шеститомник подає нам таке - (цитата із статті Віктора Суворова, наголоси мої)

"... А поки що дозвольте процитувати ті документи, які містяться в шеститомнику. Нагадаю ще раз: це не балаканина п`яних у шинку. Ця наукова праця створена Комісією при Президентові Російської Федерації з протидії спробам фальсифікації історії на шкоду інтересам Росії.

Отже, том 6, сторінка 256. Фотокопія документа на всю сторінку. Жодного підпису, жодних коментарів.

Зверху над документом девіз: "За чесну історію". Нижче походження: РДАСПІ. Ф.17. Оп.125. Д. 178. Л.5. Цитую:

"Купка прибульців, жидів, представників кримінального світу, керована темними силами світового єврейського кагалу, скористалася великою народною російською революцією і, захопивши обманним шляхом владу у свої руки, обернула всі народні досягнення, обмиті кров`ю кращих людей, на інструмент ганебної і злочинної роботи проти праці народів Європи і всього світу. Ставленик світового єврейства - Сталін відібрав у російських людей їхню Батьківщину, Вітчизну..."

Документ об`ємний. Далі - у тому ж дусі. 282-у статтю КК РФ мені не пред`являти. Я просто цитую те, що громадянин Медведєв наказав публікувати з розрахунку "на широке коло читачів". Прошу вибачення за такі цитати, але інакше не покажеш усієї мерзоти шедевру, який створено Президентською комісією.

Загальна назва всіх шести томів: "65 років Великої Перемоги". Учені товариші повторюють, що війна була ніби великою, і в якомусь сенсі навіть вітчизняною. Але документи підібрані прямо протилежного змісту й сенсу: ніяка вона не велика і не вітчизняна, розв`язана вона світовим кагалом. Громадянин Медведєв нам пропонує святкувати перемогу кагалу?

"Великая Отечественная без грифа секретности. Книга потерь" 

Але, може, цей аркушик випадково затесався? Та ні. Ось прямо на наступній сторінці документ без будь-якого підпису, без пояснень і коментарів, тільки з точною вказівкою архіву РДАСПІ. Ф.17. Оп.125. Д. 178. Л.6. Цитую: "Я не хочу, щоб моє обличчя забризкувало болото з-під коліс розкішних ЗІСів, на яких по російській землі роз`їжджає розжирілий жид ".

Якби подібні документи на захист правди історії публікувалися в наукових працях, виданих за наказом президентів Естонії або Литви, Латвії або Польщі, то як завив би громадянин Лавров! Як би заверещали громадяни Торкунови і Сванідзе! Як би кинулися нашисти на штурм посольств. А громадянам Медведєвим, Наришкіним, Чубар'янам можна.

Заперечать: не сам же Медведєв складав цю унікальну працю!

Відповідаю: шість томів створено за іменним указом Медведєва. Невже він особисто за це не несе відповідальності?

Мірко Петрів

 
Плач не дав свободище нікому TOP

На передодні 20-оїрічниці Незалежності України

СтефанРоманів, Голова ОУН (б)

Українська держава наближається до черговоїрічниці своєї Незалежності. Ця подія вимагає аналізу теперішнього стануречей та пошуку виходів із ситуації, що склалася.

Ставши результатом кропіткої та жертовноїборотьби багатьох поколінь українців, двадцять років тому Україназдобула усе необхідне для свого розвитку – міжнародне визнання,індустріальні потуги, освічене та висококваліфіковане населення. Однак,ми мусимо визнати, що цей шанс не було використано на користьукраїнського народу: через два десятиліття наша держава лідирує урейтингах епідемій, корупції та тиску на свободу слова.

[…]

Міжнародні організації також застерігають, щов Україні відбувається занепад рівня свободи слова та порушення правлюдини. Міжнародна організація «Freedom House» у своєму звіті від 27-гоквітня звернула увагу на ці тенденції. Cудові процеси над політичнимиоконкурентами нинішньої влади - Луценком, Тимошенко та іншими, - ведутьдо ще більшої зневіри не лише у виконавчій гілці влади, але й в черговезакріплюють недовіру до судової системи, що мала б бути незалежною.

[…]

У своєму оперті на олігархічну верхівку тавідриві від народу влада ставить себе в позицію колоса на глинянихногах, який завалиться від дії нового політичного суб’єкта. Маніпуляціїіз мовним питанням, червоними прапорами та освітою через одіозногоДмитра Табачника лише поглиблюють цей стан.

[…]

Громадське життя України сьогодні залежитьвід волі окремих сил, від грантів Заходу та Росії, однак не від народу.Виступи студентів та підприємців були яскравими, але короткочасними.Вони привертали увагу до проблем, однак не ставали фактором тиску навладу. Ці виступи, як і тихе обурення, яке фіксують соціологічніопитування, є прямим натяком чинній владі щодо її невідповідності таповинні спонукати суспільство творити, будувати та розвивати широкийгромадський рух.

Перед українським суспільством стоїть питанняне просто збереження української держави – але про її перетворення наУкраїнську самостійну соборну державу, де джерелом влади є народ, наякий обрана влада може опертися та якій народ буде довіряти. Безактивної громадянської позиції, без спільної та координованої роботизробити це неможливо.

[…]

Проблема громадянської активності також неможе вирішитися через бажання двох-трьох десятків людей. Натомість, цяактивність має вирости від усвідомлення того, що опиратися слід навласні сили, шукати підтримки серед таких як сам, бо «хто борець, тойздобуває світ».

“Змагатимеш до поширення сили, слави,багатства й простору Української  Держави” - це завдання кожногоукраїнця в Україні та закордоном та кожної людини, що проживає натериторії України.

Радянська система залишила в свідомостінаселення жахливий міф про те, що все залежить від влади, а не відзвичайних громадян. Українці терену мають зрозуміти, що всяка влада –призначається ними та повинна слугувати їх інтересам. Українцірозсіяння повинні пам’ятати про те, що Україна – їх колиска, томупроблеми українців терену є проблемами української спільноти.

Двадцять років – це вік зрілості таусвідомлення своїх потреб, коли необхідно робити рішучі кроки дляутвердження власної самостійності.

 
Чи потрібно регулювати електронні ЗМІ? TOP

http://www.radiosvoboda.org/video/21679.html

image
Валерій Іванов, президент Академії української преси

image
Вікторія Сюмар, директор Інституту масової інформаці

Чи у Верxовні Раді  готуєтся законопроекти  щодо «internet kill switch” так яквже веддено у США або про згашення інтернету—інтернет «blackouts” так як ми бачили у Єгипті,Камерун, Ірані, Китайю, Бурма  та інших.   Як ні, то які можливості до 2012 виборів?

СБУ масово ЗНИЩУЄ кримінальні справи 30-х років! TOP

[ facebook page ]
25 July 2011

Богдан Родович

image

УКРАЇНСТВО! Щойно отримав інформацію з дуже надійного джерела у Донецькому СБУ (вибачте, послатися не можу - самі розумієте, через які причини). За особистою вказівкою Хорошковського ВЖЕ ДРУГИЙ МІСЯЦЬ ПОСПІЛЬ (!) Донецьке обласне управління СБУ передає кримінальні справи та протоколи "ОСО - особих совєщаній", "троєк" 1930-х років на місцевий - міський та районний рівень, де ДУЖЖЖЕ великі фахівці з історичного та інформаційного аналізу ВИЗНАЧАЮТЬ ІСТОРИЧНУ ЦІННІСТЬ переданих матеріалів і ПАЧКАМИ резюмують їх на знищення!

Тільки в Донецькій області, де зберігався один з найбільших архівів СБУ, приречено на спалення понад 36 тисяч справ! Самих протоколів засідання трійок 1937-38 років буде вигублено 30 (ТРИДЦЯТЬ) томів! Історія України, світова історія втратить тільки по Донбасу більше 75 відсотків безцінних свідчень майбутнього процесу над комуністичними катами...

Абсолютно те саме діється по всіх областях України, окрім західних земель, які були долучені у вересні 1939 року, і кривава чаша 1937-38 рр. дещо пізніше не оминула цей край.

В такий спосіб спалюються неоціненні історичні документи. З якою метою це робиться?

Звіроящери усіх відтінків, у своїй більшости, є кровними нащадками катів українського народу - організаторів Голодомору, репресій, терору, геноциду українців. Злочини отців і дідів сучасних визискувачів і нищителів Українства зафіксовані саме в тих кримінальних справах, які тепер так інтенсивно палять по СБУ!

Причина такої перестраховки - не тільки у прямому замовленні Москви та особисто президента Мєдвєдєва, яким треба "зачистити" документальні криваві сліди московського імперіялізму на тілі української історії, але у лютому страсі регіоналів перед наступними виборами. Тому що, вже не тільки у Тернопільській області, але й по багатьох инших областях України в обласних радах матимуть більшість українські сили, які проведуть рішення про обов'язкову люстрацію в межах їх впливу. І тоді, через дослідження цих кримінальних справ, стане відомо, чим займалися батьки новітніх "кровосісєй", де, кого і як мордували, по яку міру руки в українскій крови у всіх цих марчуків, януковичів, хорошковських, богословських, литвинів, кравчуків, чечетових, царькових, слюнкових, і такого иншого різного...

Прошу дуже - розповсюдьте цю інформацію, наскільки кожен може! Хто має можливість рятувати ці документи - спасайте їх, бо ціни їм немає! Хто має можливість вплинути на уповільнення або на припинення цього злочину - зробіть це! З нами Бог! З нами - Україна!

Від диктатури до демократії: концептуальні засади здобуття свободи - книжка на інтернеті TOP

image

Скачуйте цю книжку і пересилайте своїм контактам
http://www.aeinstein.org/organizations/org/FDTD_Ukrainian.pdf

Links to event postings TOP

Do you maintain a website of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site in the ePOSHTA newsmagazine.

 Canada

 United States

Canadian flag Toronto: Photo exhibition: Images of independent Ukraine -- Aug. 29 - Sept. 5 TOP
image
Canadian flag Toronto: First Annual Ukrainian Heritage Day in Ontario - Sept. 7 TOP

Complete program details HERE

image

Canadian flagToronto: Ukrainian Heritage Day Inaugural Celebration at the Ukrainian Canadian Care Centre -- Sept.7 TOP

Celebrating Ukrainian Heritage and 120 years of Ukrainians in Ontario
Remarks by Etobicoke Centre Candidates for Provincial Election, 2012

Wednesday, September 7, 2011, 1:45 pm to 3:00 pm
Ukrainian Canadian Care Centre
60 Richview Road (North of Eglinton, West of Scarlett Road)
Etobicoke, Ontario

Entertainment – Ukrainian Troubadours

Participants:
Donna Cansfield, Liberal Candidate
Ana Maria Rivera, NDP Candidate
Mary Anne de Monte-Whelan, PC Candidate for Etobicoke Centre
Senior leadership of Ukrainian Canadian Care Centre and St. Demetrius Residence
Residents and tenants of Ukrainian Canadian Centre donning heritage clothing
Family members, friends, volunteers, staff.

Background:
In March 2011, all members of Provincial Parliament unanimously passed Bill 155, An Act to proclaim September 7th as Ukrainian Heritage Day in Ontario. This is in honour of the 120th anniversary of Vasyl Eleniak and Ivan Pylypiw – the first Ukrainian immigrants to Canada in 1891. There are now over 360,000 Ukrainian Canadians in Ontario.

Since 1978, St. Demetrius Residence and the Ukrainian Canadian Care Centre have providing housing and care to seniors of Ukrainian heritage. Many of these seniors have left their historic mark in the province, and their descendants continue to contribute to the economic, political, social and cultural life on Ontario.

About the Ukrainian Canadian Care Centre and St. Demetrius Residence

The Ukrainian Canadian Care Centre is an ethno specific, 152-bed, long-term care home located in Toronto, that includes the Michael and Sophia Witer Special Care Unit for seniors with dementia and other cognitive disorders such as Alzheimer’s. We are committed to achieving excellence in service delivery in a setting that is sensitive and respectful to the cultural and spiritual needs of everyone we serve.

St. Demetrius Residence is a 15-story, 259-unit, independent seniors apartment, located across a playing field from the Ukrainian Canadian Care Centre. Supportive Care Services are provided for residents who require assistance with daily living.

Canadian flag Toronto: Ukrainian Language Classes TOP

Ukrainian Language Classes

This program is intended for the general public interested in learning Ukrainian as a second language. It may be that you are of Ukrainian ancestry and just out of practice, have Ukrainian in-laws or just interested in learning another language.

Call to inquire which level would be most suitable for you.

ST. VLADIMIR INSTITUTE
620 Spadina Avenue
Toronto, Ontario    M5S 2H4 (at Harbord )
Ph. 416-923-3318
svi@stvladimir.ca
www.stvladimir.ca

I   Beginner Course: Learn the Cyrillic alphabet. The focus is on speaking using simple grammatical structures through intensive class participation.

Tuesdays, 7:00-9:00 p.m.
Ukrainian 1: Sept. 13 – Dec. 20/11, Ukrainian 2: Jan. 3 – Apr. 24/12

II  Intermediate: Develop more fluency in everyday communication and learn more advanced grammar structures in the past and future to handle more complex everyday situations.

Thursdays, Group A: 5:00 - 7:00pm.; Group B: 7:00 - 9:00 p.m.
Intermediate 1: Sept. 15 – Dec. 22/11, Intermediate 2: Jan. 5 – Apr. 26/12

III Advanced: Continue to improve your speaking skills and your ability to handle real-world situations.

Wednesdays, 7:00 – 9:00 pm.
Advanced 1: Sept. 14 – Dec. 21/11; Advanced 2: Jan. 4 – Apr. 25/12 

Fee: $250.00 for 60 h./30 sessions

High Proficiency Ukrainian: For those who need to upgrade their knowledge, and fluency in the Ukrainian language. Particular attention is given to the idiomatic use of the language and cultural aspects.

Wednesdays, 7:00 – 9:00 pm. (twice a month)
Oct. 5 – Dec. 21/11
Jan.5 to April 25/12

Fee: $160.00/28 hours (14 sessions)

Payment:
Full payment is required by September 7/11. No post-dated cheques allowed.
Cheques payable to St. Vladimir Institute. There is a $25 administration fee for NSF cheques.    

Refund Policy:
Refunds, less a $25 administration fee, will be issued for a withdrawal from a course by the third class.

Cancellation Policy: A minimum of 10 students is required to open a class.

A full refund will be given if a class is cancelled.

USA flagWahington, DC: 20th Anniversary of Ukrainian Independence Day to be commemorated in U.S. Congress TOP

The Ukrainian Congress Committee of America (UCCA)
in co-sponsorship with the Congressional Ukrainian Caucus

announces

The 20th anniversary commemoration of
Ukrainian Independence in the U.S. Congress

Thursday, September 15, 2011 from 12pm – 4pm. 

The event will feature a formal luncheon from 12:30pm - 2pm
with a presentation of special awards to Members of Congress for their role
and support in helping to achieve and sustain Ukraine’s independence.

Following the formal luncheon, a panel discussion entitled

Ukraine’s Independence:
Perspectives - Past, Present, and Future

will be held with various governmental and non-governmental officials leading the dialogue.

The Ukrainian community from throughout the United States is invited to attend,
as well as to inform their Members of Congress of the event and request their participation.   

Further information and details of the event will be provided in the forthcoming weeks.

Canadian flag Toronto: St. Vladimir Institute 1st Annual Fall Golf Classic - Sept. 25 TOP
image
Canadian flag Brampton: St. Elias Classic Golf Tournament - Sept. 24 TOP
image
Mexico flag Cancun, Mexico : The Ukrainian American Bar Association -- Nov 3-6 TOP

The UABA is extending an open invitation to all other Ukrainian professional organizations and their members to join us. One of the objectives is to have all Ukrainian Organizations and their members participate in an open and frank discussion of the critical issues facing our individual organizations and how we can mutually assist and cooperate with each other in pursuing our individual as well as our common community goals. Your organization’s participation in these discussions is most welcome.

Event details can be found here.

At our convention, you will enjoy a great conference and a lot of friends, at a tremendous price. This is ALL-INCLUSIVE (click here to see  for list of inclusions).  Participants will be exempt from the usual 11% VAT.

Please join us and take advantage of the opportunity to meet with fellow professionals and contribute to our program, while taking advantage of a unique get-away opportunity at an excellent rate for an all-inclusive resort.

USA flag Los Angeles, CA: Loyola Marymount University: Huffington Ecumenical Institute's fall 2011 event: Memory Eternal -- Nov 16 TOP
image
Publishing project "Neo-Anti-Colonialism vs. Neo-Imperialism: Relevance of Postcolonialism in Post-Soviet Space"  -- by the end of 2012 TOP

The Kowalsky Eastern Ukrainian Institute (Kharkiv, Ukraine) invites you to take part in the publishing project Neo-Anti-Colonialism vs. Neo-Imperialism: Relevance of Postcolonialism in Post-Soviet Space devoted to the discussion of anti-colonial, postcolonial, colonial, and imperial discourses in Eastern and Central Europe, and Eurasia.

The outcome of the project will be a publication of a special issue of the interdisciplinary scholarly journal "East/West" by the end of 2012.

The editorial board is seeking contributions related to the following issues:

  • "communication vessels": relationships between (former) metropolis and (former) colonies;
  • compensatory policy: a "privilege" of being traumatized and a tendency towards compensation;
  • problem of responsibility in postcolonial societies: elites, provincialism, xenophobia;
  • actualization of "protective nationalism" as a response to the external aggression and the new wave of colonization;
  • challenges of the cultural policy development (language, publishing, education, re-writing schoolbooks, mass media etc.);
  • issues of generation gap: generations born in the USSR versus those born in the post-Soviet states (Ukraine, Russian Federation, Belarus etc.);
  • postcolonial interpretation of relevant historical events, literary texts, movies, museum exhibitions etc. is also accepted.

In the selection of materials the preference will be given to the texts related to the regions of Eastern and Central Europe, and Eurasia.

We will accept scholarly articles, essays, and reviews of no more than 40,000 characters written in Ukrainian, Russian, Polish, English or German together with a brief summary (abstract).

The materials are to be sent to:

Associate Editor: Dr. Gelinada Grinchenko: gelinada.grinchenko@gmail.com

Invited Editor: Dr. Tetyana Dzyadevych: dziadevych@ukr.net

"East / West" Journal
The Kowalsky Eastern Ukrainian Institute
V.N. Karazin Kharkiv National University, 6 Svobody Square
aud. 486, Kharkiv, 61077 Ukraine.

Phone number: +38 057 705 26 30

http://keui.wordpress.com/

We would ask you to inform us of your intention to take part in the project, and to briefly describe the theme of your contribution by January 10, 2012.

The final date for submitting materials to the editorial board is July 1, 2012.

Canadian flag Торонто: Театраъно-музична студія ім. Л.А. Олійника запрошує дітей від 7 років - реєстрація 13 i 20 вересня TOP
image
Canada-Ukraine Parliamentary Friendship Group expresses concerns over recent prosecution of Ukraine’s opposition leader, Yulia Tymoshenko TOP

 August 30, 2011

image

Robert Sopuck, Chair of the all-party Canada-Ukraine Parliamentary
Friendship Group and MP for Dauphin-Swan River-Marquette at unveiling of
Taras Shevchenko monument in Ottawa June 26, 2011.

Ottawa — Robert Sopuck, Chair of the all-party Canada-Ukraine Parliamentary Friendship Group and MP for Dauphin-Swan River-Marquette, issued the following statement in response to the arrest in Ukraine of Yulia Tymoshenko, former Prime Minister and current leader of the opposition.

“I am deeply concerned by the seemingly politically motivated prosecution, and now arrest, of Yulia Tymoshenko. The appearance of political bias in judicial proceedings undermines the rule of law. On behalf of the Canada-Ukraine Parliamentary Friendship Group, I urge the Ukrainian government to strengthen judiciary independence and continue to support efforts to build a peaceful, democratic and prosperous society in Ukraine.”

imageThe Canadian Group for Democracy in Ukraine <CGforDU@gmail.com> has been working with Robert Sopuck, the Chair's office, on the matter of the arrests of opposition leaders in Ukraine and its government's disdain for the rule of law for several months now. The Group has sent a thank you message to Mr. Sopuck and members.

Senator McCain and President Martens urge for the release of Yulia Tymoshenko TOP

Washington-Brussels
30 August 2011

U.S. Senator John McCain (R-AZ) and European People's Party President Wilfried Martens today released the following statement urging Ukrainian authorities to release Yulia Tymoshenko on bail:

Senator John McCain and the President of the European People's Party (EPP) Wilfried Martens, jointly called on Ukraine’s Prosecutor General’s Office to release on bail Yulia Tymoshenko, leader of the Batkivshchyna Party and former Prime Minister, following her dubious detention on August 5, 2011.

"Ukraine has just celebrated twenty years since its independence from Soviet rule. During these years, the Ukrainian people have been working hard to consolidate democratic freedoms and to anchor their country in Euro-Atlantic structures. For example Ukraine's membership and current chairmanship of the Council of Europe - the pan-European organization that promotes human rights, democratic development, and the rule of law - is a great achievement of the Ukrainian nation.

Yet, today we are witnessing certain practices from the Ukrainian authorities that are reminiscent of pre-independence rule. The current trial of former Prime Minister Yulia Tymoshenko and the judicial practices surrounding this trail, is increasingly seen as selective prosecution of members of the opposition in Ukraine.

Thus, we jointly call on the authorities to release on bail Yulia Tymoshenko. We expect that her bail conditions will be on par with the bail standards of countries of the European Union, which Ukraine seeks to be associated with. Furthermore, we urge the authorities to allow Yulia Tymoshenko to exercise her constitutional right to be examined by a doctor of her choice."

The EPP is the largest and most influential European-level political party of the centre right, which currently includes 74 member-parties from 39 countries, the Presidents of the European Commission, European Council, and European Parliament, 17 EU and 6 non-EU heads of state and government, 13 members of the European Commission and the largest Group in the European Parliament.

Havel among world politicians, intellectuals criticising Ukraine TOP

http://www6.lexisnexis.com/publisher/EndUser?Action=UserDisplayFullDocument
&orgId=574&topicId=100007539&docId=l:1490359520&isRss=true&Em=4

August 31, 2011

Former Czech president Vaclav Havel is among the group of leading world politicians and intellectuals who sharply criticise the present political course of Ukraine in a statement released today.

They write that Ukraine stands at a crossroads. They call for the EU's far more active policy towards Ukraine and urge the EU and its members to "insist demanding that the rule of law is respected" by Kiev.

An article of a similar, to a large extent identical wording and signed only by Havel, appeared in The Moscow Times daily today.

The joint statement's signatories also include Czech Foreign Minister Karel Schwarzenberg, the Tibetan Dalai Lama, former German president Richard von Weizsaecker, Jordan Prince Hassan bin Talal and French philosopher Andre Glucksmann.

They write that Ukraine has experienced a significant and alarming deterioration in its democratic framework since the election of President Viktor Yanukovych in 2010.

"Fundamental tenets of a democratic society, such as freedom of expression, freedom of assembly, and freedom of the press are increasingly coming under pressure," they write.

"Given Ukraine s strategic importance, the country s fate has become an urgent matter of concern for not only Europe but the entire international community," the signatories write.

They say the most worrying factors underlying Ukraine s anti-democratic turn are Yanukovych's rising control of the executive, legislative as well as judicial powers, and the increased activity of security services, harassment of opposition parties and independent media and a weak civil society.

In this connection, the signatories point to the ongoing prosecution of opposition politicians in Ukraine, including former prime minister Yulia Tymoshenko, to threats faced by NGOs, journalists and individuals and the declining media pluralism under Yanukovych as president.

"Ukraine has reached a crossroads. One signpost points towards democracy; the other towards autocracy. The former path leads to membership in the European Union; the latter would take Ukraine to a darker and more dangerous destination," the statement says. …

Complete article [ here ]

Russians linked to jail death are barred from U.S. TOP

http://www.nytimes.com/2011/07/27/world/europe/27russia.html?_r=1&emc=eta1
July 26, 2011

Andrew E. Kramer

MOSCOW — The Obama administration has disclosed one of its sharpest policy responses to Russian human rights abuses, telling American lawmakers that dozens of Russian officials have been quietly barred from the United States over their involvement in the detention and death two years ago of a Russian lawyer fighting an enormous fraud and corruption case.

The restrictions, put in place without official notification to the Russians, nevertheless represent a significant act of American pressure over the rights abuses and the impunity in the judicial system in Russia. At the same time, the disclosure appeared calibrated to protect hard-won improvements in the “reset” of relations between the two countries.

A State Department memo laid out the visa ban, which was first reported by The Washington Post. The document was sent last week to senators who have been pushing for far more stringent measures. Their provisions would not only deny American entry to Russian officials linked to the case of the lawyer, Sergei L. Magnitsky, but also freeze their American assets. At least 19 senators are sponsoring the bill, including Benjamin L. Cardin, Democrat of Maryland, and John McCain, Republican of Arizona.

The measure would apply as well to officials implicated in the shooting deaths of Natalia Estemirova, a human rights worker killed in the North Caucasus in 2009, and Anna Politkovskaya, a crusading journalist killed at the entry to her Moscow apartment in 2006.

The State Department’s memo argued against such sweeping measures, saying they might undermine Mr. Obama’s policy of reset with Moscow and that the Russians had threatened retaliation that could harm American interests around the world.

The Senate measure would “have foreign policy implications that could hurt our international sanctions efforts on countries like Iran, North Korea and Libya, and jeopardize other areas of cooperation including transit to Afghanistan,” the memo said.

Russian official reaction was muted on Tuesday.

Mikhail Fedotov, the head of President Dmitri A. Medvedev’s human rights council, said the prosecution of Mr. Magnitsky’s killers should be left to the Russian government. “We understand the noble goals,” he said, according to Interfax. “But one also needs to see possible unpleasant consequences.”

While accounts of human rights abuses are rife in Russia, Mr. Magnitsky’s case stood out because of the brazenness of the abuse, the scale of the venality and because this victim, unlike most, had powerful friends outside of Russia. European countries have been considering visa bans to officials linked to the case.

Mr. Magnitsky had testified in court that senior police officials had stolen documents from the hedge fund he worked for, Hermitage Capital, and used them in an elaborate fraud to take possession of $230 million in tax refunds. Later, the same police officers he had accused arrested him and ordered him held in dank cells, where for 11 months he was repeatedly denied medical care as his health faltered.

He died in November 2009, at 37. Earlier this month, Russia’s top investigative commission said he died of heart disease and hepatitis, and that he would have survived with medical care. However, a nearly simultaneous Russian presidential advisory report said he may have died because of a beating.

Over time, some prison officials were dismissed and got jobs elsewhere. And while the authorities have also occasionally raised the prospect of a more thorough investigation, they have ignored extensive evidence linking senior police officials to Mr. Magnitsky’s death. Some of those involved even received medals.

In its memo the State Department said the visa restrictions cover Russian officials whose names were provided by Hermitage Capital, which has lobbied the United States and European nations for sanctions.

An administration official said all the names were vetted, and that American diplomats later added more, according to a senior American official.

William Browder, the chief executive of Hermitage Capital, said he welcomed the news of the visa ban but said he would continue advocating for the Senate to pass the Sergei Magnitsky Rule of Law Accountability Act.

“Are we really resetting relations with this country if they are threatening to halt international cooperation in order to allow their torturers and murders to travel to America?” Mr. Browder said in a telephone interview from London.

A Senate staff member familiar with the draft legislation said discussions have been under way in Congress about a deal at the nexus of trade, human rights and diplomacy with the Russians.

Under this arrangement, Congress would agree to the administration’s request to abrogate the Jackson-Vanik admendment, an earlier human rights law intended to address first the Soviet Union and then Russia, in exchange for Mr. Obama’s signature on the Magnitsky act.

The Jackson-Vanik amendment imposed trade sanctions on countries restricting emigration, and was intended in part to ease the exit of Soviet Jews to Israel. It remains on the books for Russia though the country abolished exit restrictions two decades ago.

The law also violates World Trade Organization rules, and will need to be repealed if Russia becomes a member, something the United States government has advocated for years, to boost exports to Russia by companies like Procter & Gamble and Caterpillar.

The Senate aide, who was not authorized to speak publicly, said the administration’s acknowledgment of the visa ban list might not be sufficient to persuade the Senate to repeal Jackson-Vanik without passing the Magnitsky law. The list, he said, failed to expressly prohibit entry into the United States of suspected rights abusers in other Russian cases, he said, and fell short of the more punishing measure of seizing assets.

“Will this be enough to get Jackson-Vanik?” the aide said. “I don’t think so. This is a welcome development. But what about Natalia Estemirova? What about other gross human rights abuses in Russia?”

Lithuania and Austria's feud highlights Europe's split over Russia TOP

http://www.stratfor.com
July 26, 2011

Lithuania and Austria agreed Tuesday to form a working group that will meet in Vienna next week to discuss Austrian authorities’ recent release of Russian national and former KGB agent Mikhail Golovatov. Tensions have been high between the two countries since Austria arrested and then quickly released Golovatov, who allegedly was one of the Soviet special forces agents involved in the Vilnius tower takeover in 1991 and for whom Lithuania had issued an arrest warrant. Lithuania has protested Austria’s decision and recalled its ambassador to Austria. Meanwhile, Austria has refused to issue an apology and maintains that Lithuania’s arrest warrant was not sufficient.

While Austria and Lithuania will continue to dispute the technical and legal issues behind Golovatov’s release, the case’s deeper impact will be measured by the variety of reactions it causes throughout Europe. Various Lithuanian officials and political figures have asserted that Austria’s actions illustrate a “lack of solidarity” among members of the European Union. But rather than dividing EU member states, the Golovatov case is shedding light on an existing divide.

Russia is ultimately the source of that rift.  Russia has resurged throughout its former Soviet territory, and is comfortable enough now in its immediate sphere of influence that it can look to further its inroads into Europe. With its immediate security needs accounted for, Moscow has taken on a more nuanced and cooperative foreign policy with major Western European countries and has largely replaced confrontation with collaboration.

Russia’s relationship with Austria is a case in point. Austria is a key European country with a strong relationship with Moscow. The growth of this relationship can be measured through economic and energy deals, such as Russian energy giant Gazprom’s acquiring assets from Austria’s OMV and Austria’s OeVAG selling its European arm to Russia’s Sberbank. Austria is not the only Western European country signing such deals with Russia. France has sold Mistral-class amphibious warships to Russia, while French energy major Total has joined Russia’s Yamal Arctic energy project. Germany, Europe’s de facto political and economic leader, has perhaps the most cooperative relationship with Russia, as evidenced by the Nord Stream pipeline project and talks between Gazprom and German energy firm RWE to form electricity joint ventures across Europe.

The one thing these deals share is a direct impact on Central Europe. From a security perspective, Central European countries see Moscow in a far different light than the Western Europeans do and are far more wary of Russia’s strengthening presence on the Continent. These countries — ranging from the Baltics to Poland and Romania — are watching nervously as their fellow EU states build more ties with Russia. Furthermore, many of the assets being acquired or negotiated between Russia and Western European countries are actually in Central Europe. These include Austria’s bank holdings in Hungary and Germany’s Central European energy holdings. Central European countries have actively worked against these deals, fearing the moves could afford Russia a foothold in many of their strategic assets.

Perhaps the most active country in this regard has been Lithuania, which has fought to break Gazprom’s monopolization of its energy system and attempted to counter Russia’s growing influence. It has vocally encouraged other European countries to follow suit. In this context, Lithuania’s actions, and its rallying cry to other Central European countries, can be seen as part of the Central Europeans’ response to their fear of Russia’s growing presence in Europe. This context can also be applied to the Golovatov case: Lithuania already perceives Austria as an enabler to Russia because of Moscow’s growing influence over Austria’s energy and economic sectors. One Lithuanian official went so far as to say the move represents a sign that the European Union is becoming the “Gazprom Union.”

The fundamental factor in this issue is strategic depth; the Western Europeans have it and the Central Europeans do not. Lithuania and Austria are on opposite sides of the spectrum when it comes to Russia. The Golovatov case did not cause this divide. It is simply further exposing the growing division in Europe — a division that Russia approves of and wants to foster.

Troy Lulashnyk appointed new Canada’s Ambassador to Ukraine TOP

July 28, 2011

OTTAWA - Ukrainian Canadian Congress (UCC) congratulates Mr. Troy Lulashnyk on his appointment by Prime Minister Harper as Canada's new Ambassador to Ukraine.

"I was pleased to congratulate Ambassador Troy Lulashnyk on his appointment as Canada's new Ambassador," stated Ukrainian Canadian Congress National President Paul Grod. "During a recent telephone conversation I conveyed to him best wishes on behalf of the Ukrainian Canadian community. We had a very pleasant conversation and I expressed to Mr. Lulashnyk that the Ukrainian Canadian Congress and our member organizations are eager to work with him in his new role."

Mr. Lulashnyk is a native Manitoban and his family came to Canada from the Ternopil area of Ukraine in 1899. He was previously the Director General of the Global Partnership Fund at the Department of Foreign Affairs.

"Mr. Lulashnyk has a close personal and professional connection to Ukraine and we spoke candidly about issues of concern to Canada in Ukraine," stated Grod. "UCC values the close relationship we have enjoyed with the Canadian embassy in Ukraine and its Ambassadors. Mr. Lulashnyk and I agreed that we would continue to foster such a productive relationship."

The UCC also thanks outgoing Ambassador Daniel Caron for his excellent and dedicated service to Canada and for his many achievements as Ambassador to Ukraine. During his three year term Ambassador Caron was instrumental in the Official State Visit to Ukraine of Her Excellency Micha�lle Jean Governor General of Canada, President Yushchenko's State Visit to Canada, Prime Minister Harper's visit to Ukraine, signing of the Canada Ukraine Youth Mobility Agreement, commencement of Free Trade negotiations between Canada and Ukraine, and cross-Canada Ukrainian community outreach including participation in the Triennial Congress of Ukrainian Canadians in Edmonton, November 2010.

"Daniel Caron is a true professional and someone that the Ukrainian community was pleased to get to know during his term as Canada's Ambassador. Above all else, Ambassador Caron was a strategic thinker, a savvy diplomat, and a friend of the Ukrainian people," stated Grod. "I wish Daniel, his wife Maria and their family health, happiness and success in their future endeavours."

Ukrainian Canadian Congress congratulates Advisory committee Vice Chair Ledohowski on appointment as Honorary Consul TOP

image

WINNIPEG, MANITOBA - JULY 26, 2011 - TheUkrainian Canadian Congress would like to congratulate the Vice-Chairman of the UCC Advisory Council, Mr. Leo Ledohowski on his appointment by the Government of Ukraine as Honorary Consul of Ukraine in Winnipeg. 

"On behalf of the Ukrainian Canadian community, I would like to congratulate Leo Ledohowski on his appointment as Honorary Consul in Winnipeg. Leo has worked with the Ukrainian community to achieve a lot in terms of the understanding and recognition by the government of Canada ofthe Holodomor as genocide," stated UCC National President Paul Grod."As Vice-Chair of our Advisory Council, Leo plays a prominent role inthe Ukrainian Canadian community's plans to ensure that the Holodomoris properly recognized in the Canadian Museum for Human Rights and in our upcoming Tribute to Prime Minister Stephen Harper."

 Leo Ledohowski has been involved in the worldwide recognition of the1932-33 Holodomor in Ukraine as genocide. He was a producer of film "Vichna Yim Pam'Yat" documenting stories of Holodomor survivors. Mr. Ledohowski is actively involved in the campaign for a permanent exhibition on Holodomor in the Canadian Museum for Human Rights.

Mr.Ledohowski will perform his duties of Honorary Consul of Ukraine in Winnipeg for three years, until July12, 2014.

The UCC Advisory Council is comprised of prominent and exemplary supporters of the Ukrainian Canadian community who provide on-going advice and support to help the Congress and by extension the community to realize its potential and ensure its future success. The Advisory Council provides strategic advice to the President and Executive Committee of the Ukrainian Canadian Congress.

Moscow using the Orthodox Church to expand its influence? TOP

http://www.stratfor.com/
July26, 2011

Alexander Khudoteply

[…]

Instability in the Ukrainian Orthodox Churches

Following the creation of the Soviet Union, the Ukrainian Orthodox Church split in two branches: the Ukrainian Orthodox Church under the Moscow Patriarchy (UOC-MP) and the autonomous Ukrainian Autocephalous Orthodox Church (UAOC). After the fall of the Soviet Union, another schism created a third church, called the Ukrainian Orthodox Church Kievian Patriarchy (UOC-KP). Currently, the UOC-MP is the dominant church, accounting for 75 percent of the Orthodox communities. The UOC-KP accounts for a little more the 15 percent and the UAOC a little less than 10 percent of the Orthodox communities in Ukraine.

Over the past month, the UOC-MP has witnessed much infighting. The head of the UOC-MP, Metropolitan Vladimir, is in poor health and expected to step down soon, and there is fierce competition among those who would replace him. Concurrently, the bishops and archbishops are also debating the degree of autonomy their church has from Moscow. None wants to break with Moscow; rather, they are debating the laws regarding that autonomy. UOC-MP already elects its own bishops and primate, but it does so under the framework of the Moscow Patriarchate Statutes. The disagreement is over whether to continue elections under Moscow Statutes, to create separate statutes or to simply not hold elections and let the Moscow Patriarchate decide. The last of the options all but eliminates any autonomy of the church in Ukraine. The discussion has become so serious that the UOC-MP held a council on the issue on July 8, the second such high-level meeting since the fall of the Soviet Union.

The debate comes at the same time there are some major shifts in the UOC-KP. The UOC-KP began to strengthen after the Orange Revolution, as the new pro-Western leadership under then-President Viktor Yushchenko wanted the church to encroach on the UOC-MP’s turf. Yushchenko even had installed his own brother as the political power player behind the UOC-KP’s moves. But as the pro-Orangist government fell in 2010,the UOC-KP’s influence has begun to dwindle, leaving an opportunity for the UOC-MP to start siphoning off its members and possibly even its churches.

The Russian Orthodox Church is fully behind UOC-MP and is ready to assistin any way. Kirill has increased his trips to Ukraine, touring many parts of the country to gather support for the move. Patriarch Kirill also has proclaimed Kiev as the heart of the Russian Orthodox Church. Historically, this is true as the Patriarchy was located there until 1325. But the declaration is intended to show how bonded the two countries’ churches are.

[…]

Sushi and whisky: hard time in Russia's VIP prisons TOP

http://www.independent.co.uk/news/world/europe/sushi-and-whisky-hard-time-in-russias-vip-prisons-2344115.html
Friday, 26 August 2011

Kevin O'Flynn in Moscow

For most people, spending years in a Russian prison camp would be a living nightmare. But one ex-prisoner has described how it can be a time of whisky, sushi and relative freedom – if you have enough money.

Andrei, a former assistant to a Russian member of parliament who was sentenced to nine years in jail in 2006 for embezzlement, says that from day one of his time in the camps, money was the only language. in an interview with Russian newspaper Moskovsky Komsomolets, the former prisoner explains in detail how he paid his way through his years in jail, where he says that anything can be bought for the right price.

"We had whatever we wanted. I even ate sushi every day," he told the paper, to which he showed photographs that backed up his claims. "We had a great table laid on for us in the camp – sushi, champagne, whisky."

His allegations come just a month after photos were published of prisoners partying in a prison just outside Moscow.

The photos showed inmates dressed up in togas, sitting down to a lavish meal and having McDonald's delivered to their cell. The governor of the prison was sacked after the photos appeared on the internet. Both incidents show how corruption, endemic in Russia, has also engrained itself in the Russian prison system.

Andrei claimed he was allowed, for a fee, to live in the hotel used for conjugal visits, which is on the camp's grounds, and leave whenever he wanted so long as he returned at night. "I put up a bar, home cinema and brought back whoever I wanted," he said.

The newspaper printed a series of Andrei's photos from the camp, including one with him and a large plate of sushi rolls and one of him on his mountain bike.

Whenever he wanted to go to see his family, two guards would accompany him to Moscow.

Having a drink one weekend in Moscow, he said police came and started asking everyone for documents. "I said I am a runaway prisoner. They just laughed and left."

He says he once went on holiday to Italy for the weekend without the camp noticing.

Much of the money he gave went on repairs to the camp, he said, which are poorly funded by the state. "If I went for a walk in town to go bowling – I did that nearly every day – then I would ask what I should bring back," he said, "The [prison service's] principle is that all repairs should be paid for by the prisoners."

He claimed that two camp chiefs battled over him because they knew of his monetary worth for their camps.

Russian journalist Olga Romanova, whose husband is in jail on charges she says are false, has written of how she had to pay a series of bribes when her husband was arrested. As with Andrei, she sometimes bought items for the jail – a heater and a computer – and estimated that in nine months she paid out more than £20,000 in bribes.

Andrei spoke to the paper after it had run an interview with a prison guard who said that prisoners were forced to pay bribes. Andrei said he did not believe anything would change after his revelations. Somebody might be punished, he added, but not the system.

Голова Світового Конґресу Українців перед Печерським судом: Суд над Юлією Тимошенко є боротьбою з опозицією - ВІДЕО TOP

image

http://www.youtube.com/watch?v=76IqlphQ8_w&feature=player_embedded

Перед будівлею Печерського суду Євген Чолій сказав журналістам, що суд над Юлією Тимошенко, на переконання світової спільноти, є боротьбою з опозицією.

Голова Світового конгресу українців підкреслив, що в жодній демократичній країні світу суд не відбувається в таких умовах, коли, зокрема, замість судді спостерігачам видно лише спини міліціонерів, коли суддею ігнорується прохання підсудної про надання медичної допомоги, коли суд над екс-прем'єр-міністром проходить в надзвичайно тісному приміщенні.

Президент СКУ зустрівся з президентом Януковичем. Поговорили… TOP

27 серпня 2011

image26 серпня 2011 р. в Києві відбулась офіційна зустріч Президента Світового Конґресу Українців (СКУ) Евгена Чолія з Президентом України Віктором Януковичем. У зустрічі також узяли участь Глава Адміністрації Президента Сергій Льовочкін,  Перший заступник міністра закордонних справ Руслан Демченко і Голова комітету з економічних реформ Владислав Каськів та Президент Конґресу Українців Канади Павло Ґрод і Голова Об’єднання Українців Росії Тарас Дудко.

Президент СКУ акцентував на важливості інтеграції України до Європейського Союзу та повідомив про звернення СКУ з цього питання до високих європейських інституцій. Він наголосив, що порушення людських прав в Україні, а зокрема тиск на опозицію та невиправданий арешт екс-Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко можуть пошкодити цьому процесу, а також закликав до дотримання Україною європейської візії, що базується на принципах демократії.

Відтак Евген Чолій звернув увагу на потребу відповіді від владних структур на Меморандум СКУ про важливі питання, що стосуються України та української діаспори.

Окрім того, Президент СКУ прокоментував розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення концепції Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2015 р.” та рекомендував створити дорадчу комісію щодо виконання цієї програми, яка б включала представників СКУ.

Рівнож Евген Чолій закликав владні структури України стати на захист української громади в Росії, зокрема у питанні судових розправ, спрямованих на ліквідацію Федеральної національно-культурної автономії українців Росії та Об’єднання українців Росії.

Зі свого боку Президент Віктор Янукович закликав українську діаспору до співпраці для кращого майбутнього України.

В кінці зустрічі Президент СКУ передав Президенту Віктору Януковичу фільм канадського кінорежисера Юрія Лугового “Окрадена земля“, що присвячений темі Голодомору як геноциду українського народу.

Інформацію про цю зустріч також можна прочитати на сторінці офіційного інтернет-представництва Президента України за адресою:http://www.president.gov.ua/news/21027.html

Конгрес українців Канади вимагає звільнення Юлії Тимошенко і Юрія Луценка - ВІДЕО TOP

image

http://www.youtube.com/watch?v=QTNTzAceTjc&feature=player_embedded

Президент Конгресу українців Канади Павло Грод закликає українську владу створити належні умови для прозорого і справедливого судового процесу над Юлією Тимошенко і іншими політв'язнями.

Молодь діаспори: Разом будуймо незалежну Україну - Відео TOP

image

http://www.youtube.com/watch?v=jC9Ykh0zMBM&feature=related

В Києві вперше відбувся форум української молоді з діаспори. Юнаки та дівчата з'їхались з різних куточків світу до Києва, щоб разом відзначити 20 річницю незалежності України, а також налагодити тісні зв'язки з молодіжними організаціями України.

Підняття прапора в День незалежності перед парламентом Онтаріо, Канада

TOP
image

Члени Спілки Української Молоді в Канаді
і ведуча Надя Ґерелюк

3 вересня 2011

Діана Мережко

Щорічне підняття прапора в День Незалежності України біля Онтарійського провінційного Парламенту в Торонто відбулось 24 серпня 2011 року. Свято з нагоди 20-ої річниці проголошення Незалежності України організовано Ліґою Українців Канади, Ліґою Українок Канади, Спілкою Української Молоді в Канаді за підтримкою Генерального  консульства України в Торонто і Конґресу Українців Канади, відділ Торонто.

Підняття Українського прапора відбулося під гаслом:  Святкуємо разом  День Незалежності України! На цю урочистість зібрались численні представники української громади, духовенства, ЛУК, ЛУ-окК, СУМ, Члени Канадійського та Провінційного Парламенту, представники Генерального Консульства України в Торонто, українське телебачення та преса.

Після урочистого відкриття та молитви за Україну,  проголошені Митрополитом Юрієм та Єпископом Стефаном, до промов запрошувались шановні депутати. Депутат від консервативної партії Канади  Тед Опиц, (MP Etobicoke-Lakeshore) проголосив вітання від Стівена Гарпера, прем'єр міністра Канади.  Члени парламенту Пеґґі Неш, (MP Parkdale – High Park), Джим Каріджіанис (MP Scarborough-Agincourt), Шеррі ДіНово (MPP Parkdale – High Park), Норм Міллер (MPP Parry Sound - Muskoka), Донна Кансфілд (MPP Etobicoke Centre) щиро привітали всіх присутніх  із 20 річницею Незалежності України, побажали  успіхів на шляху демократичного розвитку. Було зачитано вітання від Далтона МкҐинті. прем'єр-міністра провінції Онтаріо

 Гості із задоволенням слухали українські пісні у виконанні  дуета сестер Іванки та Соломії Сало, а відомий духовий оркестр СУМ “Батурин”  грав Гімни Канади та України. І ось під урочисті звуки Українського Гімну відбулося підняття Прапору під аплодисменти всіх присутніх.

Генеральний Консул України Олександр Данилейко поздоровив всіх присутніх зі святом - 20 річницею Незалежності України і висловив упевненність, що Україна і далі буде розвиватись як демократична незалежна держава, будувати міцну економіку та співробітництво із розвинутими країнами світу.

image

З ліва: Борис Вжесневський - політичний і громадський діяч, оркестра Батурин, Кортні Пастернак - кандидат в оркругу Parkdale - High Park, Іван Бейкер - Президент Провінційної Ради Онтаріо - Конґресу Українців Канади, Лорел Бротен - член парламенту від оркругу Etobicoke – Lakeshore, Діана Дроздовська - Віце-президент  і член Національної екзекутиви Українсько-канадійської студентської Спілки.

З  великою увагою присутні слухали дововідь шановного члена нашої громади Бориса Вжесневського (Ліберальна партія).  Доповідач  підкреслив, що патріотизм, працьовитисть і самовідданість,  розуміння своєї спадщини,  гордість за духовну культуру  - всі  цінності цивілізованого життя характерні для  численної української громади Канади. Доповідач наголосив ан важливості внеску українців різних поколінь в розвиток Канади і побажав Україні, яка має тільки 20 років Незалежності, і далі будувати демократичну процвітаючу країну із збереженням національної мови, культури. 

image

З ліва: Тед Опиц, (MP Etobicoke-Lakeshore), Оля Ґрод (Виконавчий директор -Українське Національне Об'єднання Канади), Юрій Шимко (громадський і політичний діяч),  Крис Корвин-Кучинський (політичний діяч), Олександр Данилейко (Генеральний Консул України), Єпископ Стефан (Українська Греко-Католицька Церква), Борис Вжесневський (політичний і громадський діяч) Митрополит Юрій (Українська Православна Церква), Орест Стеців (Ліґа Українців Канади), Донна Кансфілд (MPP Etobicoke Centre), Лорел Бротен (MPP Etobicoke-Lakeshore), Бернард Тротє (MP Etobicoke-Lakeshore), Діана Дроздовська (віце-президент  і член Національної екзекутиви Українсько-канадійської студентської Спілки), Іван Бейкер (Президент Провінційної Ради Онтаріо - Конґресу Українців Канади), Оксана Рева (Президент Міської Ради Торонто - Конґресу Українців Канади). Відсутні: Пеґґі Неш, (MP Parkdale – High Park), Джим Каріджіанис (MP Scarborough-Agincourt), Шеррі ДіНово (MPP Parkdale – High Park), Норм Міллер (MPP Parry Sound - Muskoka).

В  своїй доповіді канадський громадський і політичний діяч Юрій Шимко згадав про величезний внесок української громади  Канади в боротьбу українського народу за Незалежність. І хоч всі надії, духовний підьом під час Померанчової  Революції,  обіцянки  лідерів не виконались, все ж таки Україна є і буде Незалежною демократичною і цивілізованою країною в ценрі Європи.

Цікаву доповідь і вітання із 20-ою річницею Незалежності  України  проголосив  Голова Провінційної Ради КУК Онтаріо молодий активіст української громади Торонто Іван Бейкер.  Дуже тепло згадуючи свою патріотичну родину, особливо діда та бабусю, які виховали його в  патріотичному дусі, в повазі до мови і культури, Іван Бейкер висловив впевненність в подальшому демократичному розвитку України і побажав всім українцям здоров’я і процвітання.

image
Уляна Ґрод
президент СУМ
Молоді  активісти  Діана Дроздовська - віце-президент  і член Національної екзекутиви Українсько-канадійської студентської Спілки та Уляна Ґрод - президент  Спілки Української  молоді Канади передали вітання із 20-ою Річницею Незалежності України та запевнили, що  молодіжні патріотичні організації Канади будуть завжди активні в підримці Незалежності України. Свято  Підняття Прапору України в день 20-ої річниці  Незалежності завершилось під звуки чудового оркестру “Батурин”.

Слава Україні!  Героям- слава!

Рада безпеки США попереджає: Російська злочинність — загроза для Америки TOP

http://kavkazcenter.com/ukr/content/2011/07/26/19799.shtml
26 липня 2011

image

Доповідь Ради з національної безпеки (National Security Council), присвячена транснаціональній організованій злочинності, опублікована в понеділок, назвала російську організовану злочинність стратегічною загрозою для американців та інтересів США за кордоном.

«Російські і євразійські мережі організованої злочинності є значною загрозою економічному зростанню і демократичним інститутам», — сказано в доповіді.

Російські синдикати організованої злочинності і олігархи, що мають кримінальні зв'язки, можуть спробувати змовитись з державними або пов'язаними з державою діячами, щоб підірвати співпрацю в стратегічних областях, таких як природний газ, нафта, алюміній і дорогоцінні метали, вважає Рада з національної безпеки.

У той самий час транснаціональні злочинні угрупування в Росії встановлюють нові зв'язки з глобальними мережами наркотрафіку для швидкого набору капіталу.

Трафік ядерних матеріалів викликає особливу стурбованість, коли справа стосується країн колишнього Совєтського Союзу, мовиться в доповіді, і автори додають, що США продовжать співпрацю з Москвою і країнами регіону для боротьби з наркотиками і організованою злочинністю.

Доповідь окремо виділяє гілку російської мафії, очолювану Семеном Могилєвичем (Semion Mogilevich). Він розшукується Сполученими Штатами за шахрайство, рекет і відмивання грошей, і нещодавно був включений до списку найбільш розшукуваних злочинців, що складається ФБР.

Могилєвич і декілька членів його організації були звинувачені у 2003 році судом східного округу Пенсільванії (Eastern District of Pennsylvania) в 45 випадках рекету, а також в складних схемах шахрайства з цінними паперами і створенні схеми відмивання грошей, для якої вони, імовірно, використовували американську компанію YBM Magnex, і обдурили інвесторів більш ніж на 150 мільйонів доларів.

Навіть після цього звинувачувального акту і включення до списку десяти найбільш розшукуваних злочинців ФБР Могилєвич продовжував розширювати свої операції. Могилєвич був заарештований російськими правоохоронними органами за податковими звинуваченнями в січні 2008 і був звільнений в очікуванні суду в липні 2009. Інші члени його організації залишаються на волі.

Кримінальна імперія Могилєвича зараз діє в Європі (зокрема, в Італії, в Чеській Республіці, в Швейцарії і Росії), в Сполучених Штатах, в Україні, в Ізраїлі і у Великобританії. Він також, імовірно, має зв'язки з організованою злочинністю в Південній Америці, в Пакистані і в Японії. Могилєвич вважається одним з найспритніших бандитів в світі.

Берлінська неурядова антикорупційна організація Transparency International у своєму рейтингу вважає Росію однією з найбільш корумпованих країн на планеті, і у неї гірші показники по цьому параметру серед країн БРІК — Бразилії, Росії, Індії і Китаю.

У Індексі сприйняття корупції 2010 року (2010 Corruption Perception Index) Росія зайняла позицію гіршу, ніж у всіх трьох країн-найбільших представників ринків, що розвиваються, на рівні Лівії і Пакистану.

Відділ моніторингу

КЦ

Конґрес Українців Канади вітає заступника голови Дорадчого комітету Лео Ледоговського знагоди його призначення почесним консулом TOP

imageВінніпег, Maнітобa - 26 липня, 2011 р. - Конґрес УкраїнцівКанади хоче привітати заступника голови Дорадчого комітету КУК ЛеоЛедоговського з нагоди його призначення урядом України почеснимконсулом України у Вінніпезі.

"Від іменіукраїнсько-канадської громади мені хочеться привітати Лео Ледоговськогоз нагоди його призначення почесним консулом у Вінніпезі. Леоспівпрацював з українською громадою у напрямку досягнення розуміння івизнання канадським урядом Голодомору як геноциду," - заявив президентКонґресу Українців Канади Павло Ґрод. "Як заступник голови Дорадчогокомітету Лео відіграє визначну роль у планах українсько-канадськоїгромади щодо забезпечення відповідного визнання Голодомору вКанадському Музеї Людських Прав та у підготовці вшанування нашоюгромадою прем'єр-міністра Стівена Гарпера."

Лео Ледоговський бувзалучений у працю щодо всесвітнього визнання Голодомору 1932-1933 роківяк геноциду. Він був постановником документального фільму свідченьочевидців Голодомору під назвою: "Вічна Їм Пам'ять". Зараз ЛеоЛедоговський приймає активну участь у кампанії по влаштуванню постійної виставкипро Голодомор у Канадському Музеї Людських Прав.

Лео Ледоговськийвиконуватиме свої обов'язки почесного консула України у Вінніпезіпротягом трьох років, - до 12 липня 2014 року.

Дорадчий комітетКонґресу Українців Канади складається із визначних та взірцевихприхильників українсько - канадської громади, які надають постійніпоради та підтримку ширшій громаді у реалізації її потенціалу тазабезпеченні майбутнього успіху. Дорадчий комітет також надаєстратегічні поради президентові та Екзекутивному комітетові КонґресуУкраїнців Канади.

Is HURI still out there? TOP

http://www.infoukes.com/newpathway/26-2011-Page-7-2.html

Dr. Myron Kuropas

Ukrainian Americans have accomplishments in which they take great pride. They raised millions of dollars for the erection of a statue of Taras Shevchenko in Washington DC, as well as the initial defence of John Demjanjuk, and the creation of three chairs of Ukrainian studies at Harvard University - language, literature, and history - under the aegis of the Harvard Ukrainian Research Institute (HURI).

Things have changed.  The Shevchenko monument still stands but is in need of repairs.  Fund-raising has hardly begun.

John Demjanjuk was recently convicted of being a war criminal during the Holocaust by a German court in the very country that conceived and implemented the Holocaust.  Our community seems to have barely noticed.

Harvard is still out there but, in the words of one respected Ukrainian journalist, “HURI is not on my radar screen”.   

How did this happen?  Before I address that question, permit me a brief history of HURI for those Ukrainian Canadians who may not be familiar with this institution.

The idea of Ukrainian studies at Harvard began as a project initiated by the Federation of Ukrainian University Students of America (SUSTA) in 1957.  The prime mover behind this laudable effort was the late Stephen Chemych who soon became chairman of the Harvard Studies Chair Fund.  Like many Ukrainians, I was excited about the project and spent time as a fund-raiser. And, like many Ukrainians, I was soon disillusioned.  By 1982, for example, Dr. Bohdan Vitvitsky (a.k.a Wytwycky) took exception to the late Harvard History Professor Ihor ©evèenko’s contention that material support of scholarship at Harvard by the Ukrainian community was valuable because “pure scholarship is our best political weapon.”  Dr. Vitvitsky argued that there was “no such thing as ‘pure scholarship’” and that much scholarship, especially in history, is essentially political.  He pointed to a book about just and unjust wars by Harvard scholar Michael Walzer, a Jew, who argued that Israel’s wars were morally just. Was that too political? asked Vitvitsky.  No one, he concluded, seemed to think so.

Rumblings about Harvard’s direction began to pile up and, in 1998, I dropped my own two cents on the pile. In a Ukrainian Weekly column titled “The ‘Grunts’ Carry Us”, I divided visible Ukrainian Americans into three groups: the academics, the business and professional people, and those who work in the trenches - the “grunts.”  I further divided academics into two groups: the community- subsidized scholars who labour at or are associated with Ukrainian studies at Harvard, and “the free-lance academics, those who are professors at various universities but do not rely on Ukrainian donations for their livelihood. Assured sinecures by the generosity of our community,” I continued, “the Harvard academics live in their own little world, blissfully oblivious to the rest of us.  Almost all of what they publish is for the benefit of a handful of other academics who can comprehend esoteric language known but to a select few.”  

A case in point was Volume XIX of Harvard Ukrainian Studies, a 783 page tome devoted to “Rhetoric of the Medieval Slavic World.” Three of the articles were written in Russian. Of the 36 articles in the volume, 25 were devoted to Muscovy.   Michael Flier, who held the Ukrainian language chair, penned an article titled “Filling in the Blanks: The Church of the Intercession and the Architonics of Medieval Muscovite Ritual.”

The highly respected historian Professor Roman Szporluk, and the witty James Ivan Clem wrote a gracious and lengthy response. Without dwelling on detail, suffice it to say that they were not amused.  

Has anything changed at HURI?  Yes, Professor Flier is now HURI director.  Dr. Flier is Jewish.  How many Ukrainians are there who direct Jewish Studies Centers in the United States?  In Ukraine?  In the World?

Unthinkable, right?

Have HURI publications changed?  Judge for yourself.  Volume 28 (2006) included 25 articles in the linguistics and philology section. Of these, only four can be even remotely related to the Ukrainian language.  Topics included were “Serbo-Croatian Dialoctology Revisted” and “Determination and Doubling in the Balkan Borderlands.”  There were 24articles in the history and culture section of which two were in the Russian language, none in Ukrainian. Thirteen of the articles dealt with Russian topics. Articles included “Did Russians Ever Hope for Non-Autocratic Rule? and “How Ivan Became ‘Terrible’”.   Is this what we mean by “pure scholarship”?

 The 28th volume was published in honour of Michael S. Flier on his 65th Birthday.  Is it significant that Dr. Bohdan Vitvitsky was included among the Tabula Congratulata?

Is HURI still out there? Of course. But it is not the HURI the “grunts” who raised the money thought it would be.

Is HURI all bad?  People tell me that the Harvard Summer Courses are still pretty good.

Ukrainian Christianity through the ages TOP

http://www.chron.com/disp/story.mpl/life/religion/7674300.html
July 28, 2011

Monica Rhor for The Chronicle

In the Hall of Paleontology, troops of schoolchildren and toddlers scurry, skitter and squeal among ancient dinosaur bones and Tyrannosaurus rex fossils.

But tucked away in a corner of the Houston Museum of Natural Science, amid hushed tones and an air of veneration, the glory and grandeur of a great cathedral awaits. Here, under arched ceilings and muted lights, are the finely crafted treasures of nine centuries of Ukrainian Orthodox Christianity.

Ornately designed chalices, gospel covers and tabernacles gilded in silver and gold. Intricately embroidered liturgical vestments and altar cloths woven of velvet and golden thread. Icons, painted in deep shades of red, green and blue, and hinting of the rich influences of Byzantine and Western art.

"These are more than paintings. They relate the word of God, so we tried to treat them with reverence," said Dirk Van Tuerenhout, the museum's curator of anthropology, as he walked through the exhibit, The Glory of Ukraine: Sacred Images From the 11th to the 19th Century.

The bulk of the exhibit's 77 pieces comes from the holdings of the oldest monastery in Ukraine, the Kyiv-Pecherskaya Lavra, also known as the Monastery of the Caves. The monastery, whose beginnings can be traced to 1051, is a massive complex that once encompassed cities, towns and villages, and housed an art school that drew students from across Eastern Europe and Russia.

Ravaged during World War II, the monastery was reconstructed and today boasts a collection of more than 70,000 paintings, metalwork, embroidery and icons — religious images depicting saints, angels and holy beings, and sometimes thought to have miraculous powers.

The pieces in the Houston exhibit offer a hint of what might be found in Ukrainian Orthodox churches, which typically contain an iconostasis - or a wall of icons and religious paintings that separates the nave from the sanctuary. Instead of one single painting, an iconostasis would be covered with dozens of icons and religious images, Von Tuerenhout explained.

The baroque quality is also seen in items such as an elaborate tabernacle from 1726, plated in silver and decorated with four scenes from the crucifixion of Christ and the figures of Mary and John the Baptist flanked by angels. Nearby, a 1756 phelonion, or priest's garment, designed with embroidered satin, linen, chenille and silver thread in shades of green and blue, is also a study in baroque workmanship.

The breadth of the exhibit, which runs through Sept. 5, also illustrates the mix of cultural and artistic styles found in Ukrainian iconography. Earlier pieces show the influences of Byzantine artists, and later icons echo the style of Italian Renaissance painters.

In The Annunciation, a mid-18th-century painting depicting the Angel Gabriel's announcement to Mary that she would become the mother of God, Renaissance touches can be found in the style of the figures and in the Italian landscape backdrop.

In a Rococo-influenced icon from the 1760s, a retinue of angels surrounds the archangels Michael and Gabriel, who are clothed in luxuriant shades of red, gold and green. Blinding rays of light emanate from the figure of Christ Emanuel, and a dove above him represents the Holy Spirit. At the top, there is an image of God and a triangular halo symbolizing the Holy Trinity.

Many of the icons, however, are striking in their folk-art simplicity. They don't overwhelm their viewer but instead seem to beckon with open arms.

Two of the most moving items on display are also the oldest: the Mother of God Hodigitri, an icon from 1370, and the Cross of Mark the Cave-Dweller, a bronze encolpion, or reliquary cross, from the 11th century.

Both are damaged by time and turmoil, making their presence all the more remarkable.

The icon, one of the earliest surviving icons in Ukraine, shows the figures of Mary and Jesus, set against a jade background. A gash in the painting, just above Mary's eyes, mars her face. And the cross, which once belonged to a monk charged with burying his fellow monks, is engraved with designs worn away by the passing centuries.

That both icons have been preserved speaks to the larger message of the exhibit: the presence of an abiding faith in the daily life of Ukraine.

"It's one of the elements that make up the identity of Ukraine," Von Tuerenhout said . "These pieces are saying: 'This is us."

http://www.chron.com/disp/story.mpl/life/religion/7674300.html

The Barbed Wire Solution: Ukranians and Canada's First Internment Operations, 1914-1920 TOP

During the First World War, over 8000 men, women, and children, mostly Ukrainians, were interned. This exhibit explores the economic, political, and social circumstances that led to Canada’s first use of the War Measures Act. The exhibit will run until October 2011 at the North Peace Museum, 9323 - 100 Street, Fort St. John, BC. For more information contact: North Peace Museum, 250-787-0430, http://www.fsjmuseum.com/

Launched in 1995, the exhibit was produced, sponsored and is owned by the UCRDC (Ukrrainian Canadian Research and Documentation Centre) whose Exhibition Director is Svitliana Medwidsky. Bojak Creative Strategies – an Ottawa-based firm of museum professionals –– was responsible for the research, writing, curatorship and design of the exhibit. Support for the project was provided by the Government of Ontario, Ministry of Citizenship, Culture and Recreation.

Efforts are being made to provide a permanent home for the exhibit. Visit the UCRDC for additional information:

http://www.ucrdc.org/Exhibits-Internment.html

Dance with me TOP

http://www.newyorker.com/reporting/2011/06/27/110627fa_fact_acocella
New Yorker
27 june 2011

Alexei Ratmansky, the most sought-after man in ballet

Joan Acocella

[...]

image
The choreographer Alexei Ratmansky with dancers in “On the Dnieper.”

Ratmansky's parents were living in St. Petersburg when he was born, but they moved to Kiev when he was two. The father was an aeronautics engineer who in his youth had been a gymnastics champion. He put Alexei in a gymnastics class. The mother was a psychiatrist who loved the arts. She took the boy to concerts and bought him records of classical music. So he had two essential ingredients of ballet: athleticism and music. He added a third. He couldn't stop moving; he hopped around all the time. A friend of his mother's suggested that he go to ballet class, to work off some steam. Soon afterward, the family was on vacation in Moscow, and was told that the Bolshoi Ballet's school was holding auditions. Almost on a whim, the parents took Alexei there, and he got in. [L.P. note: how un-American! He should have been sedated with Ritalin, which would have gotten rid of the offensive movement immediately and permanently!]

He was ten, young to be left with strangers, but soon he was glad to be in ballet school.

[...]

When Ratmansky graduated, in 1986, he was not invited to join the Bolshoi--a painful disappointment. He went to the Ukrainian National Ballet, in Kiev, where his family lived. There he met Tatiana Kilivniuk, his future wife. She was neither a strong nor a fast dancer, he says, but she had beautiful legs: "Gorgeous, pointed feet, and knees that go in, and very nice shape of the muscles." He believes that by choreographing on her--to show the fabulous legs and at the same time to make her work on her weaknesses (or to hide them)--he became a craftsman. Ratmansky and Kilivniuk got married in 1994, and joined the stampede of former Soviet dancers to the West. They ended up at the Royal Winnipeg Ballet, were Ratmansky performed in the kind of work he had seen on the videos.

[...]

Complete article [ here ]

From the New York Times: http://www.nytimes.com/2009/05/31/arts/dance/31sulc.html

«Нагнітання мороку: від чорносотенців ХХ ст. до українофобів початку ХХІ ст.» TOP

http://ukrlife.org/main/evshan/dzuba405_488.pdf

Іван ДЗЮБА

Русифікація в сучасній Україні

Проголошення державної незалежності України дало тільки початок процесам державотворення. Вони були ускладнені не останньою чергою глибиною зрусифікованості значної частини українського населення. Радянська політика русифікації була набагато ефективнішою, ніж у Російській імперії. «Обрусение» царських часів майже не зачепило селянство або зачепило його лише поверхово, і селянство залишалося в перспективі невичерпним джерелом національних сил. Натомість за радянських часів селянство зазнало небувалого вимордовування; традиційне село змінило своє обличчя, воно втратило роль гаранта національного життя, тоді як місто, основний ареал сучасної націєтворчості, в Україні таким не стало. Навальна індустріалізація та урбанізація в ХХ ст. супроводжувалися не лише стихійною міграцією великих мас населення, а й завезенням партійних кадрів з пролетарських центрів Росії, широким залученням фахівців-технократів,  цілеспрямованою зміною етнічного складу окремих регіонів, що засвідчує динаміка демографічних змін за даними переписів населення. Водночас усе робилося для того,  щоб економіка України критично залежала віцентралізованих схем розвитку продуктивних сил і не могла набути самодостатнього характеру в жодній із своїх галузей.

Російська імперія була деспотичною, але не тоталітарною державою. У своїй національній політиці вона вдавалася до репресій, але масовий терор не входив у ї ї державницький ресурс (за винятком доби становлення імперії – акцій Петра I та Катерини II). Не мав він і безмежних можливостей контролю над поведінкою особистості чи груп людей, засобів постійного ідеологічного та психологічного тиску,  пропагандистського маніпулювання свідомістю народу. В усьому цьому, а також у системності, гнучкості й підступності, науково-теоретичному забезпеченні, прогностичності й здатності до превентивних заходів радянська національна політика стояла набагато «вище» за царсько-імперську. Але вона перевищувала її і спектром «позитивних» стимулів. Адже не йшлося про образливі і дискримінаційні гасла русифікації чи  «обрусения» – офіційно йшлося про взаємозближення і взаємозбагачення, про благородні інтернаціоналістські почуття, про історичний вихід з простору одвічної міжнаціональної ворожнечі в простір спільного будівництва світу злагоди і доброго майбуття. Це обіцялося як приклад усьому людству! І ця магія діяла часом невідпорно. Нарешті, відчуття належності до єдиного  (хоч і багатонаціонального: нації ще не скасовувалися, а тільки «зближувалися»!) – «єдиного радянського народу»  з його роллю у світовій історії, впливом на світові події, відчуття життя в «одній шостій світу» з її природними і культурними багатствами, – все це могло давати і багатьом давало своєрідне усвідомлення значущості або передчуття простору для самореалізації, стимулювало відмову від національної ідентичності на користь загальнорадянської.

[…]

Державно незалежна Україна не позбулася багатьох аспектів колишньої колоніальної залежності – як у вимірах економіки та політики, так і особливо у вимірах самоусвідомлення та  «ментальності». У значної частини населення, попри загальне невдоволення радянською системою,  залишилася радянська ідентичність. А у сфері культури і мови  «здобутки» напівколоніального становища не тільки збереглися майже повністю, а й у дечому примножуються. Якщо наприкінці 80-х та на початку 90-х років у атмосфері піднесення національного руху та ейфорії від здобуття державної незалежності відчутно був зріс інтерес до української мови навіть з боку російськомовних, вона здобувала престижність, і володіння нею уявлялося перспективним, то невдовзі глибока економічна криза,  господарський нелад,  політична нестабільність, масове зубожіння людності призвели до компрометації української ідеї, а це болісним чином позначилося і на ставленні до української культури та мови як носія національності.

 […]

Після помітного піднесення в перші роки незалежності, українськомовна преса нині практично витіснена з суспільного побуту. Ось деякі дані с т аном на 2008 рік. «Найбільший наклад (а отже, й розповсюдження) в Україні мають дві російськомовні газети – “Факты” (1,1 млн, за іншими оцінками – 600 тисяч) і  “Сегодня” (700 тисяч, за іншими оцінками – 500 тисяч). Ці газети не тільки утримують читачів у спільному з Росією інформаційно-культурному просторі, а й постійно, як наприклад газета  “Сегод-ня”, публікують матеріали, що дискредитують українську культуру».

До першої четвірки найтиражніших газет, що видаються в Україні, входить лише лише одна україномовна – «Сільські вісті» (тираж 200 тисяч), читацьку аудиторію якої складають переважно сільські жителі. До цього слід додати, що в більшості великих міст Сходу і Півдня України,  не кажучи вже про Крим, знайти українську газету у вільному продажу практично неможливо.  Водночас Україна заповнена к лонами російських газет: «Комсомольская правда в Украине», «Московский комсомолец в Украине», відповідні варіанти газет  «Известия», «Труд» та ін., десятками журналів популярного та розважального характеру, що виходять величезними накладами. Небагата українська періодика скласти їм конкуренцію не може.

[…]

Впадає в око парадоксальна суперечність: за роки незалежності загальний  «ландшафт» української книжкової продукції став багатшим і цікавішим, ніж будь-коли: в цьому виявляється незнане раніше розширення простору політичної і творчої свободи. Видано масиви раніше заборонених літературних творів і наукових праць, у тому числі з великого доробку української діаспори; опубліковано раніше невідомі історичні документи, що проливають правдиве світло на драматичні сторінки минувшини; чимало колективних і авторських монографій дають інтерпретацію актуальних проблем сучасності; завдяки праці наших перекладачів та допомозі гуманітарних фондів,  насамперед закордонних,  уперше маємо українською мовою великий корпус найвидатніших творів світової філософської, соціологічної, економічної, юридичної тощо класики.

 […]

Якщо в 1991 році наклад однієї назви складав 23,2 тисячі примірників, то в 2005 році – 3,4 тисячі примірників. Однак ця середня цифра включає в себе і навчальну літературу для середньої школи, де наклад однієї назви становить іноді сотні тисяч примірників. А отже середній тираж так званої “ринкової” книжки не перевищує 500 примірників, що робить ї ї практично недоступною для пересічного українця».

[…]

Так,  у  «Заяві

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» («Літературна Україна», 24  лютого 2000  року)  наводилися такі дані: «Для задоволення культурно-мовних потреб російськомовних громадян в Україні діють понад 3000 дитячих дошкільних закладів.

Фахівців з російської мови в Україні готують 11 університетів та 20 педінститутів. Російською мовою в Україні навчаються понад 0,5  млн студентів,  або 57 %  від загальної кількості.  До послуг громад ян майже 25 000  масових та універсальних бібліотек, у яких 62 % становить російськомовна література, діють 14 українських державних театрів з виставами російською мовою.  На книжковому ринку російськомовна література становить близько 90 %.  

[…]

Нині русифікація – це поверхневий симптом глибшої хвороби, що полягає у втраті закоріненості в культурі, історії, у втраті самого себе. «Позбавлення коріння, безперечно, – найнебезпечніша хвороба людських спільнот, бо вона поширюється сама по собі. Істоти, які справді позбавлені коріння,  поводяться майже завжди одним із двох можливих способів: вони або впадають у стан інерції душі, що майже рівнозначний смерті, як більшість рабів Римської імперії, або кидаються у діяльність, що завжди спрямована на позбавлення коренів тих, хто ще їх не втратив чи з ким це відбулося лише частково, і вдаються при цьому до найжорстокіших методів […] Позбавлений коріння – позбавляє коріння й інших. Укорінений – не викорінює».  Це, власне, те, що в українській історії відоме під найменням «яничарство»…

Повний текст: [ тут

Polish President presents Yanukovych with a stark choice TOP

http://foreignnotes.blogspot.com/2011/08/polish-visit-will-present-yanukovych.html
Tuesday, August 30, 2011

Levko Ivanytsky

Twenty years ago, on 24th August 1991, the day when Ukraine proclaimed its independence, your humble blogger was in Warsaw. Poland was the first country to recognise the nascent Ukrainian state and is, even today, Ukraine's 'best friend'. But right now they are dismayed by what they see as the 'roll-back' of democracy in the country and the political persecution of Ukrainian opposition leaders, in particular.

Today president Yanukovych was visiting Polish president Komorowski on the Baltic coast in what could turn out to be a watershed meeting.

In an op-ed piece in one of Poland's leading newspapers, 'Gazeta Wyborcza', a Polish presidential advisor worries: "..whether the Ukrainian authorities are fully aware of the consequences that this process [of democratic roll-back] may have on the success of projects of key importance on the declared desire of their permanent association with the European Union."

He adds: In Warsaw, the great hope is that by the end of the six-month period of the Polish presidency, EU talks on association agreements and free trade agreements [with Ukraine] will be concluded, but developments in Kyiv could tie the hands of Poland on the issue.

Arguments of politicians and countries reluctant to draw Ukraine into the EU may gain the upper hand. If we fail to do so by the end of 2011, talks on the association may be a drag on for many months or even longer.

It seems that the authorities in Kyiv, and President Viktor Yanukovych in particular, should reckon with this eventuality. It would be fatal if they have underestimated the seriousness of the situation.

In this high-stakes game for European status for Ukraine Kiev should not provide arguments that undermine their chances of success.

Other Polish experts also think Komorowski will be trying to convince Yanukovych to free Tymoshenko from custody, whilst Yanukovych could be asking for advice on how to best extricate himself from the mess his hubris and lust for revenge has led him into.

It's looking more and more as if red lines are being drawn - Komorowski may well have told his Ukrainian counterpart: Back-off the opposition, or you're on your own pal..if you do not, a diplomatic train-wreck for you and your ministry of foreign affairs guys may well be in prospect.

Whatever Yanukovych decides, his democratic credentials have already been irretrievably damaged. This may be his last foreign trip westward for a while.

 

Courtroom farce nearing finale TOP

image

www.byut.com.ua
Inform Newsletter
August 30, 2011

The show trial of opposition leader Yulia Tymoshenko resumed yesterday in the cramped Kyiv Pechersk District courtroom. Judge Rodion Kireyev has spent much of the past week with his head down reading out the case materials in a volume barely above a whisper, while intermittently rejecting motions from defence lawyers. The reading out of the case materials against the defendant is needed before the case can be concluded.

Yesterday, the young judge, who has only two years judicial experience, rejected another petition by Ms Tymoshenko’s lawyer to change the detention restriction imposed on the former premier so that she could be freed on bail. This was the 13th petition of this kind since her arrest and detention on 5 August for contempt of court. The judge has also maintained a ban on radio and television reporting from the courtroom.

The trial and detention of Ms Tymoshenko is the culmination of a political vendetta against the opposition, with 10 members of her former government already behind bars. The goal of the regime is simple: criminally convict and imprison the opposition leader to prevent her from standing and campaigning in next year’s parliamentary election and 2015 presidential election.

Ms Tymoshenko has complained that she has been unwell for 10 days but has refused to have any medical tests conducted on her by the prison’s medical staff. The judge continues to refuse to allow the former premier to be examined by her personal doctor or allow them to take blood samples for testing.

Last week, Ms Tymoshenko’s lawyers filed a motion to launch a criminal case against Olexander Nechvohlod, a chief investigator in her case. They maintain that Mr Nechvohlod resorted to investigation methods that violated human rights and Ms Tymoshenko’s right to privacy, and ordered Ukraine’s secret service (SBU) to spy on her.

"He ordered the SBU to spy on me, to tap phone conversations and take other measures aimed at trying to uncover my alleged criminal activities," said Ms Tymoshenko. She claimed the investigator also used illegal means to acquire her private medical records.

Most political analysts think that Ms Tymoshenko will be convicted unless President Viktor Yanukovych takes the political initiative the West wants him to take.

Two lawmakers from Ms Tymoshenko’s party, Yuriy Odarchenko and Andriy Pavlovsky, have lodged a 23,000 signature petition with the president’s office, calling for the release of the former premier. Few think this latest public outpouring will have any impact on the course of the trial. Ms Tymoshenko will be found guilty for the criminalisation of a political decision – authorising the signing of the 2009 gas agreement. A hefty 7-10 year prison sentence is the most likely outcome.

18 Ukrainian MPs, activists summoned for questioning over Independence Day protests + Video TOP

BBC Monitoring Former Soviet Union (Aug 29, 2011).
Abstract (summary)

image

http://www.youtube.com/watch?v=fPEkeOs87Sw&feature=player_embedded

[Presenter] [Ukrainian] MPs, who have been participating in the protests on 24 August in the centre of the capital, have been summoned for questioning.

Text of report by commercial, news-based 5 Kanal TV on 29 August

[Presenter] [Ukrainian] MPs, who have been participating in the protests on 24 August in the centre of the capital, have been summoned for questioning. Oleksandr Turchynov [the deputy head of the opposition Fatherland party], Vyacheslav Kyrylenko [opposition MP], Volodymyr Yavorivskyy, Oles Doniy [opposition Yuliya Tymoshenko Bloc MP] and more than a dozen MPs from the Yuliya Tymoshenko Bloc [YTB] and Our Ukraine-People's Self-Defence bloc, as well as former MP Levko Lukyanenko [former lawmaker, human rights activist and lawyer] received court notices as witnesses. This information was confirmed for 5 Kanal [TV channel] by the spokesperson of the Internal Ministry city directorate, Volodymyr Polishchuk. According to YTB member, MP Andriy Pavlovskyy, a total of 18 MPs, activists and regular people, who participated in the protests on 24 August are called for interrogation. As you know, following the protests on the Independence Day, the police opened a criminal case over hooliganism.

[Pavlovskyy] Ukrainian MPs, moreover, dozens of common activists and citizens have been summoned [to court] for celebrating the Independence Day of Ukraine on 24 August. They [the police] even sank into summoning for questioning on Saturday a hero of Ukraine, who actually won the independence, Levko Lukyanenko.

Credit: 5 Kanal TV, Kiev, in Ukrainian 1300 29 Aug 11

Fifth World Forum in Kyiv elects Mykhaylo Ratushny president TOP

image
Newly elected Ukrainian World Coordinating Council President Mykhaylo Ratushny (centre)
with Ukrainian World Congress President (l) Evhen Czolij and Dmytro Pavlychko (r) 

image
Canadian Delegation-Front Row: Adriana Buyniak Willson, Bohdan Onyschuk,
Evhen Czolij, Paul Grod, Olya Danyliak, Orysia Sushko, Second Row: Taras Zalusky,
Serhiy Kasyanchuk, Myron Spolsky, Ann Szyptur, Andrew Hladyshevsky, Anna Kisil,
Borys Potapenko, Olena Kit, Kristin Glover, Gloria Leniuk
 

Kyiv, Ukraine - August 23, 2011-The fifth meeting of the World Forum of Ukrainians concluded in Kyiv, Ukraine having elected Mykhaylo Ratushny as its new President.

The Ukrainian World Coordinating Council (YBKP) Forum assembled 300 delegates - one hundred from Ukraine, one hundred from the Eastern Diaspora and one hundred from the Western Diaspora - including eight from Canada - for three days of meetings in Kyiv, Ukraine. The delegates were addressed by Ukrainian Foreign Minister Kostyantyn Hryshchenko, by Ukrainian World Congress President Evhen Czolij as well as by national delegations.

Working sessions included:

  • Human Rights issues;
  • Immigration and Labour Migration questions;
  • Legal issues;
  • Communication and Politics;
  • Education;
  • Youth; and
  • Ukrainians in Russia

The new YBKP executive included:

Mykhaylo Ratushny, President (Ukraine)
Stephan Romaniw, Vice President (Australia/Western Diaspora)
Taras Dudko, Vice President (Russia/Eastern Diaspora)
Olha Kubych, Vice President (Ukraine)

The Presidium also included from Canada Mrs. Marika Szkambara and Mr. Myron Spolsky.

Resolutions adopted by the Forum touched on issues such as: Supporting democracy and human rights in Ukraine and support for the rule of law including in the case of Yulia Tymoshenko; supporting pension rights for Ukrainians abroad, the establishment of a Standing Committee of the Verkhovna Rada on Ukrainians abroad; efforts to guarantee of retention of social, community and minority equality rights for Ukrainians in their countries of residence; and a commitment to better share information through the internet.

Ruling party suggests regional status for Russian across half of Ukraine TOP

29-08-2011
http://www.kyivpost.com/news/nation/detail/111835/

Ukrainian parliamentarians (the Party of Regions faction) Serhiy Kivalov and Vadym Kolesnichenko have called for the Russian language to be given a regional status in 13 Ukrainian regions, where Russian is the mother tongue for at least 10% of the population.

The bill, titled "The foundations of the governmental language policy," was registered on the website of the Verkhovna Rada.

"This law aims to regulate the activities of the government and local authorities to ensure the development and functioning of the Ukrainian language as the official language in all spheres of social life in the Ukrainian state, free development, use and protection of regional languages or minority languages, as well as to assist in the learning of languages of international communication," according to a memo to the document.

Under the bill, Ukrainian remains the official language.

Yatseniuk registers bill on president's impeachment TOP

http://www.kyivpost.com/news/politics/detail/111452/
Aug 23. 2011

Front for Change Party leader, Ukrainian MP and former Parliament Speaker Arseniy Yatseniuk has tabled in the Verkhovna Rada a bill on a mechanism for the impeachment of the Ukrainian president, reads a statement posted on the party's Web site on Tuesday.

The bill was registered in parliament on August 23 as No. 9066.

"Over the entire period of Ukraine's independence, the Ukrainian presidents who were elected by the people were above the people, rather than being together with the people. The institution of the president has turned into an institution of benefits, privileges, money and corruption, rather than responsibility, and hard and dedicated work for Ukraine and Ukrainians. The people should finally have a mechanism of control over the president," he said, while explaining the need to pass a law on impeachment.

He said, "the law on the mechanism of impeachment was a way to make every president do what he promised before being elected, and think about Ukraine and its future, rather than about himself and his entourage."

The bill envisages that a fifth of the constitutional composition of parliament (90 MPs) can initiate the impeachment of the president, justifying such a need in written form. To continue, the procedure will require 226 votes, as stipulated by the Constitution of Ukraine. The law clearly defines the mechanism of the activities of an ad hoc investigatory commission regarding the impeachment of the president, the legal status of a special prosecutor, special investigators, the chairman, deputy chairman, the secretary and other members of the ad hoc investigatory commission involved in the procedure for the impeachment of the president.

The bill proposes ensuring the openness and transparency of the process of the president's impeachment. The ad hoc investigatory commission conducts its work in the form of open meetings, while respective decisions are taken by people's deputies in an open roll-call vote.

Yatseniuk noted that Article 111 of the Constitution of Ukraine stipulates that the president can be removed from the post by the Verkhovna Rada in the order of impeachment if he commits treason or another crime. Article 111 of the Criminal Code defines the term "treason" as an action "deliberately committed by a citizen of Ukraine to the detriment of the sovereignty, territorial integrity, defense, public, economic or information security of Ukraine."

"Let's analyze the actions of President [Viktor] Yanukovych as president for the last six months. The decision by Ukraine to reject an independent security policy and declare its non-aligned status, the unconstitutional extension of a lease on the stationing of a foreign military base - the Russian Black Sea Fleet – on the territory of the Autonomous Republic of Crimea, the usurpation of power through the Constitutional Court's decision to return to the old constitution without the will of the people of Ukraine, the unconstitutional creation of a coalition in the Verkhovna Rada in 2010, the extension of the term of the Verkhovna Rada's powers, and the criminal prosecution of opposition leaders and dissidents. Isn't this direct damage to the sovereignty, territorial integrity, defense, public, economic or information security of Ukraine?" Yatseniuk asked.

The explanatory note to the bill says that under the current legislation, the practical realization of impeachment is unlikely and may be considered illegal. Thus, the adoption of a single normative act aims to eliminate these legal conflicts and loopholes, and to harmonize the provisions of the existing legislation determining the procedure for impeaching the Ukrainian president.

Some members of parliament concerned about editorial independence of Ukrainian Euronews TOP

http://www.kyivpost.com/news/nation/detail/111843/
29-08-2011

imageBYT-Batkivschyna faction MPs Andriy Shevchenko, Oleksandr Abdullin and Viktor Ukolov, who are members of the parliamentary committee on the freedom of speech, have congratulated SOCEMIE (Societé Opératrice de la Chaîne Européenne Multilingue d’Information Euronews) on the launch of the Ukrainian version of the Euronews channel but expressed "serious concern" about the independence of the editorial staff of the news project.

"As you already know, the first day of work of the Ukrainian version [of the channel] caused a scandal: the coverage of the events on August 24, on Ukraine's 20th Independence Day, in the Ukrainian language appeared to be politically supportive of the authorities," reads an open letter from the MPs to SOCEMIE published on the Web site of the Batkivschyna Party.

"Comparing the English and Ukrainian versions proves there is a political colouring of the Ukrainian version. The Ukrainian staff did not mention the political trial on the opposition leader Yulia Tymoshenko and her arrest. The Ukrainian version significantly reduced the number of participants of the protest against [Ukrainian President Viktor] Yanukovych. In addition, the Ukrainian version made no mention that the authorities banned peaceful meetings of citizens in Kyiv and other cities of Ukraine on Independence Day," reads the letter.

"For the Ukrainian audience it's obvious that the information policy of the National TV and Radio Company of Ukraine, which formed the Ukrainian editorial team of Euronews, is under the strict control of President Yanukovych's team," the authors of the letter said.

In connection with this, the MPs called on SOCEMIE to warn their Ukrainian partners that political propagandizing in the Ukrainian version of Euronews was impossible, and consider a possibility of replacing the management of the Ukrainian editorial of Euronews by the management that could secure editorial independence and involve Ukrainian journalists and citizens in the further evaluation of the quality of the Ukrainian version.

Earlier, on August 25, the Telekritika Internet Web site posted an article criticizing the editorial policy of the Ukrainian version of the Euronews channel, according to which the Ukrainian translation of news about Ukraine on Euronews significantly differs from the English versions.

As reported, the Ukrainian version of Euronews channel started broadcasting on Independence Day, on August 24, at 1500.

Adding to the corruption quotient: Ukrainian security chief and "civilian" promoted to army general TOP

http://www.facebook.com/media/set/?set=a.272723666087545.86051.
100000497418856&type=1#!/video/video.php?v=2118889286006&comments

image

Formerly a driver at the Kiev zoo, Khoroshkovsky is a businessman, media magnate, Deputy Head of the Administration of the President Kuchma, and President of Russian metallurgy holding YEVRAZIA-GROUP, and a known metrosexual. Now he’s the head of Ukrainian Secret Service (SBU). Khoroshkovsky owns the influential INTER-TV channel, according to some – jointly with Dmitry Firtash. Khoroshkovsky is personally responsible for illegal detention of the former Head of Ukrainian Customs Makarenko, and Deputy Head of “Naftogaz Ukrainy” concern Didenko, who remain behind bars with no formal charges laid against them since summer of 2010. Khoroshkovsky is personally responsible for banning German Adenauer Foundation expert Nick Lange from entering Ukraine, and Lange's sensational detention in Kiev Borispol Airport; Khoroshkovsky is also responsible for the prosecution of Ukrainian TV-5 and TVi channels, illegal wiretapping, and numerous violations of human rights. Khoroshkovsky significantly contributed in losing the case of ROSUKRENERGO against Ukraine by Ukraine in Stockholm Arbitration Court. Khoroshkovskyis closely connected to Dmitry Firtash and to Russian billionaire Roman Abramovych. Net worth circa US$800mln.

Putinization TOP

http://www.kyivpost.com/news/opinion/editorial/detail/108657/
14.07.2011
Kyiv Post

More indication appeared that President Viktor Yanukovych is bringing disloyal oligarchs under his control closer to Putin-style authoritarianism.

Masked and armed agents from the security services this week launched raids at a series of companies connected with a leading tycoon linked to former Prime Minister Yulia Tymoshenko.

The raids at tire producer Rosava, Finance & Credit bank and pharmaceutical company Arterium, among other companies – all owned by businessman Kostyantyn Zhevago – sparks concerns that President Viktor Yanukovych and his allies are increasingly seeking to assert their authority across the Ukraine’s political and economic life.

The ongoing trial of Tymoshenko on charges of abuse of power and probes into a dozen of her political allies are politically motivated attempts to squeeze the president’s main opponent out of the running in future parliamentary and presidential elections.

The pressure on Zhevago – who has adopted a neutral political attitude in recent months, despite being a lawmaker in Tymoshenko’s bloc – raises concerns that legal pressure is now spreading wider.

Most of the country’s leading oligarchs – such as steel magnate Rinat Akhmetov and gas and chemicals tycoon Dmytro Firtash – are supporters of Yanukovych.

It could be the start of a campaign, similar to the one pursued in the 2000s by then-Russian President Vladimir Putin, to force the powerful oligarchs to fall into line behind Yanukovych.

Most of the country’s leading oligarchs – such as steel magnate Rinat Akhmetov and gas and chemicals tycoon Dmytro Firtash – are supporters of Yanukovych.

But Yanukovych appears to want to send a message to all the powerful businessmen, including his supporters, who control much of the country’s economy and politics, in order to demonstrate who is now calling the shots.

In 2003, Putin had Russia’s then-richest man, Mikhail Khodorkovsky, arrested and later jailed. He had made the mistake of funding opposition parties.

With this move, Putin send a clear message to Russia’s other oligarchs that they were either with him or against him and that he had the power to decide their fate.

It’s too early to say for sure whether the raids on Zhevago’s firms by Yanukovych’s henchmen will be the first steps in a similar campaign. But it certainly looks that way.

This newspaper is no supporter of the oligarchs, who have pillaged this country’s resources for two decades for great personal financial gain.

But having them all dancing to Yanukovych’s tune would be an even worse situation, and bring Ukraine closer to Putin-style authoritarianism.

Ukrainian Government prepares public opinion for possible sales of Naftohaz assets TOP

July 11, 2011

Vladimir Socor

Ukrainian Prime Minister Viktor Yanukovych hinted on July 8 at an imminent vote in the Verkhovna Rada to allow the sale of assets from Naftohaz Ukrainy to foreign investors. Yanukovych did not name these, but alluded to Gazprom. Indeed, exploratory discussions have taken place exclusively with the Russian government and Gazprom about corporate investment in Ukraine’s gas transit system (Pravda Ukrainy, July 8; Interfax-Ukraine, July 8, 9).

Until most recently, the Ukrainian government and Yanukovych himself resisted proposals for a “merger” of Naftohaz (in whole or in part) with Gazprom, as Moscow demands in return for a second deep discount in the price of gas for Ukraine (the first discount came in 2010 through the naval-base-for-cheap-gas tradeoff). During the last few days, however, the Ukrainian government’s signals have shifted from resistance toward practical consideration of another tradeoff. In line with this change of tone, Yanukovych announced for the media on July 8 that his government considers dividing up Naftohaz Ukrainy into its components, selling off some of them, and launching joint projects with Gazprom for pipeline upgrades and gas extraction in Ukraine. He mentioned the possibility of an initial public offering (IPO) for a 10 percent stake (“to start with”) in Naftohaz, or selling a spinoff from Naftohaz, to raise investment funds for the gas transit system’s upgrade.

The government-connected daily Segodnya had prefaced Yanukovych’s remarks with two news stories (June 29, July 2) about separating the gas transit system from Naftohaz, selling as much as 30 percent of the shares through an IPO, and rushing the necessary legislative changes through the Verkhovna Rada. All this suggests that the president and government have started preparing Ukrainian public opinion for as yet unspecified agreements affecting the future of the gas transit system, Ukraine’s most valuable national asset. Moscow insists on some form of shared control over this system, in return for a second discount on the price of gas.

Notwithstanding the discount in force since 2010, Ukraine is paying $350 per one thousand cubic meters of Russian gas in the current year’s third quarter; it expects this price to rise to $400 in the fourth quarter; and is worried by Gazprom’s forecasts that the price might approach $500 by the end of 2011. The main driving factor is the Moscow-imposed link between the price of the oil-products basket and the price of gas. The surge in world oil prices has found Ukraine ill-prepared to cope with the resultant hikes in the price of Russian gas.

Politically, the Ukrainian president and government must take the interests of two gas-consuming constituencies into account: the interests of energy-intensive industry at all times, and household consumers’ interests at pre-election time. Parliamentary elections are due in 2012, and the ruling team’s political rating is plummeting. In these circumstances, the government has made clear that it will continue subsidizing household gas consumption. This practice deprives Naftohaz of revenues, consigning it to de facto insolvency, and necessitating either external borrowing or asset sell-offs to Russia to finance the gas transit system’s upgrade. Meanwhile, the gas-dependent steel and chemical industries expect the government to work out a price discount with Gazprom and the Russian government.

The government has drafted a bill to allow selling off assets from the state-owned Naftohaz. The governing Party of Regions is certain to support this initiative in parliament. The bill is meant to change the law on the statute books, which bans any form of “alienation” of state-owned energy infrastructure and other energy assets. The existing law meticulously lists all possible forms of “alienation” (sale of such assets in full or in part, rental, lease, concession, trust management, joint use, and other forms), banning them all. Yulia Tymoshenko had drafted and submitted this law to parliament during her time as opposition leader in 2007. The then-governing Party of Regions voted in favor of this law. It was triggered by maladroit public hints from Russia’s then-President, Vladimir Putin, about discussions with Ukraine’s then-President Viktor Yushchenko about allowing Gazprom into Ukraine’s gas transit system. The Party of Regions, however, is now executing a turn-about.

Ukrainian officials’ and parliamentary deputies’ remarks to the media (UNIAN, Interfax-Ukraine, July 1, 5) already reveal three main arguments that will be used for gaining public consent to these changes. First, demonizing Yulia Tymoshenko for accepting the gas price formula in the long-term agreement she concluded as prime minister in 2009 with Putin (the prosecution of Tymoshenko will therefore continue unabated). Second, emphasizing the need for external financing through asset sales in order to modernize the gas transport system (no mention is made of generating funds for the system’s upgrade by discontinuing subsidies to household consumption). And third, rejecting the idea of a “merger” of Naftohaz with Gazprom, only to resort in practice to piecemeal asset sales, or various possible forms of sharing control of Naftohaz assets with Gazprom.

Чорновик списку сучасних політичних в`язнів в Україні TOP

[ Facebook page ]
30 серпня 2011

Богдан Стасюк

Список довелося почати складати, оскільки переліку політичних в"язнів в Украні ніхто не склав. Є ганебна спроба маргіналів поділити політичних в"язнів на правильних та не правильних, яку ви можете знайти в мережі. Натомість кількість політв"язнів вже перевалила за сотню. Системної підтримки цих людей немає, ба ми навіть не знаємо хто вони. Це нашвидкоруч зроблений чорновик несортований. Потім зроблю в хронологічному порядку арештів. Я включив людей, які на слуху. Буду вдячний за доповнення або виправлення помилок у вже існуючих записах. Пізніше пододаю фото і дані про вже згаданих політичних в"язнів та пошукаю інших.

Як захочете допомогти, то надавайте повну інформацію: повне і"мя, коли репресований, що інкримінують, фото, стан на даний час.

1) Тимошенко Юлія Володимирівна, арештована 05.08.2011 р. за незручні питання прем’єр-міністру Азарову. Досі в тюрмі.

image

2) Луценко Юрій Віталійович, арештований 26.12.2010 р. за повільне ознайомлення з кримінальною справою після чого йому знайомитися зі справою заборонили. Досі в тюрмі.

image

3) Діденко Ігор Миколайович, арештований 09.07.2010 в день 60-річчя Януковича за те, що захищав Україну в міжнародному суді куди Фірташ подав позов проти України.

image

4) Макаренко Анатолій Вікторович, арештований 24.06.2010 за те, що розмитнив на користь держави Україна газ, який російський «Газпром» передав Україні після відчуження за борги у Фірташа. 30.09.2010 справу Макаренко (за звинуваченням у «службовій недбалості») було закрито «через відсутність доказової бази», але відкрили справу про зловживання службовим становищем 12.10.2010 (через 12 днів після відкриття кримінальної справи!!!) СБУ заявила про закінчення слідства; й передала матеріали справи адвокатам Макаренка для ознайомлення (усього 46 томів). З тих пір (до червня 2011) «справа Макаренко» так й не була передана до суду. 05.07.2011 Макаренкові суд замінив ув'язнення на підписку про невиїзд через погане самопочуття.

image

5) Шепітько Тарас , арештований 04.03.2009 та 21.07.2010 за те, що розмитнив на користь держави Україна газ, який російський «Газпром» передав Україні після відчуження за борги у Фірташа. 05.07.2011 Шепітькові суд замінив ув'язнення на підписку про невиїзд через погане самопочуття.

image

6) Кушнір Марія, видано ордер на арешт 21.07.2010 за те, що вона буде продовжувати «злочинну діяльність» з розмитнення краденого Фірташем газу на користь держави Україна. Зараз перебуває у розшуку

image

7) Данилишин Богдан Михайлович, 11.08.2010 оголошений в міжнародний розшук за проведення тендеру з одним учасником (тобто за те, що Азаров і Цушко роблять щодня). Зараз офіційно визнаний політичним біженцем

image

8) Поживанов Михайло Олександрович, 31.01.2011 порушено кримінальну справу за державні закупівлі за нібито завищеними цінами всякого непотребу в Держрезерв внаслідок чого залишилося критично мало грошей на золотий унітаз та платинову люстру. Зараз офіційно визнаний політичним біженцем

image

9) Швидка Галина, 30.08.2011 арештували за те, що відрізала ім’я Януковича з стрічки на вінку біля пам’ятника Тарасу Шевченку

image

10) Олексій Макаров – політичний біженець із РФ. Українська влада дала згоду на екстрадицію Макарова до Росії, де йому загрожує до 10 років ув’язнення за свою політичну діяльність (www.amakarov.org). В Україні його звинувачують у тому, що він закидав зеленкою офіс прокремлівського телеканалу «АТВ». Перебуває в Одеському СІЗО.

image

11) Едуард Андрющенко – звинувачується в тому, що брав участь у спилюванні голови пам’ятнику Сталіна 28 грудня 2010 року, інкримінують ст. 194 "Пошкодження майна". Перебуває в Запорізькому СІЗО.

12) Андрій Стемпіцький – лідер ВО «Тризуб». Звинувачують у незаконному зберіганні зброї та спробі замаху на Президента. Перебуває в Івано-Франківському ІТТ.

13) Юрій Гудименко - заступник голови Запорізької "Свободи". Облив фарбою пам’ятник Дзержинському в Запоріжжі, за що йому інкримінують «злісне групове хуліганство». Перебуває в Запорізькому СІЗО.

14) Артем Матвієнко – звинувачується в тому, що разом із Юрієм Гудименком обливав фарбою пам’ятник Дзержинському в Запоріжжі. Звільнений на підписку про невиїзд.

15) Степан Бичек – член ВО «Тризуб». Звинувачують у незаконному зберіганні зброї. До його авта підкинули зброю та вибухівку. Перебуває в ІТТ Івано-Франківська.

16) Пилип Стемпіцький – син лідера ВО «Тризуб». Звинувачують у незаконному зберіганні зброї. Перебуває в Запорізькому ІТТ СБУ.

17) Роман Хмара – член ВО «Тризуб», обвинувачують у незаконному зберіганні зброї.

18) Андрій Тарасенко - перший заступник голови ВО "Тризуб". Звинувачують у підриві пам’ятника Сталіна. Звільнений на підписку про невиїзд.

19) Сергій Борисенко – голова Дніпропетровської обласної організації "Тризуб". Звинувачують у незаконному зберіганні зброї та причетності до підриву пам’ятника Сталіну. Звільнений на підписку про невиїзд.

20) Микита Сушельницький – 16-річний син дружини лідера Тризубу Андрія Стемпіцького.

21) Пилип Таран - член ВО «Тризуб», обвинувачують у незаконному зберіганні зброї. Перебуває в ІТТ СБУ Запоріжжя.

22) Василь Лабайчук - член ВО «Тризуб», обвинувачують у незаконному зберіганні зброї. Перебуває в ІТТ СБУ Запоріжжя.

23) Максим Кушнір – керівник кіровоградського осередку ВО «Тризуб». Безпідставно затриманий за підозрою в причетності до підриву пам’ятника Сталіну. Звільнений на підписку про невиїзд.

24) Дмитро Ярош - колишній керівник Центрального проводу ВО «Тризуб». Затримано 9 січня.

25) Ростислав Винар - голова Українського Відділення Антиімперського Фронту. Затриманий в Івано-Франківську, перебуває на підписці про невиїзд.

26) Ігор Гаркавенко – заарештований 23 грудня за участь у наметовому містечку проти Податкового кодексу. Звинувачують у тому, що при встановленні наметів він пошкодив плитку на Майдані Незалежності на суму 212 тис. грн. Перебуває в Лук’янівському СІЗО.

27) Олександр Мандич – заарештований за участь у наметовому містечку проти Податкового кодексу. Звільнений на підписку про невиїзд.

28) Грузинов – заарештований за участь у наметовому містечку проти Податкового кодексу. Перебуває в Лук`янівському СІЗО.

29) Заплаткін – заарештований за участь у наметовому містечку проти Податкового кодексу. Перебуває в Лук`янівському СІЗО.

30) Сергій Мельниченко – перебуває у розшуку за участь в наметовому містечку проти Податкового кодексу.

31) Ганна Донець – заарештована 22 грудня за смаження яєчні на Вічному Вогні в Києві. Звинувачують у груповому хуліганстві та нарузі над могилою.

Звіт устрічі членів Комітети Опору Диктатурі з послами країн Європейського Союзу в Україні - ВІДЕО TOP

image

http://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=9zqtguLnZWI

"ЄС стурбований політичними кліматом в Україні."

"Business as usual - вести справу як завжди з керівництвом в Україні на далі не представляється можливим."

"Ми з радістю відмітили що всі присутні на ці зустрічі, члени Комітети Опору Диктатурі підтвердили свою зацікавленість в тому щоб Україна наближалася до Європейського Союзу, але не за рахунок відходу від демократичних цінностей, поваги до прав людей, верховенство права та демократії. Це ціна яку не варто платити за формаьні речі."

V Всесвітній форум українців - під вигуки "Ганьба!" TOP

image
http://www.youtube.com/watch?v=JXutsSWWgys&feature=related

19 серпня в києві розпочався 5 Всесвітній форум українців, який зібрав представників діаспори з усього світу. До столиці україни з'їхалось 300 делегатів та 100 почесних гостей.

Організатори очікували, що президент Віктор Янукович візьме участь у форумі, але він проігнорував цей захід і замість себе відправив свого радника Ганну Герман та Міністра закордонних справ Костянтина Грищенка, який виголосив привітання від гаранта конституції. Але не всі були раді такій привітності...

Завершуються засідання Всесвітнього Форуму українців TOP

image
Форум обирає Михайла Ратушного (посередині) новим президентом

23 серпня 2011 р.-Київ, Україна - в Києві, Україна, завершився п'ятий з'їзд Всесвітнього Форуму українців, під час якого був обраний новим президентом Михайло Ратушний.

Форум Української всесвітової координаційної ради (УВКР) зібрав 300 делегатів на трьохденні засідання в Україні: сто з України, сто із східної діаспори та сто із західної діаспори, включно з десятьма представниками з Канади. До делегатів звернувася міністр закордонних справ справ України Костянтин Грищенко, президент Світового Конґресу Українців Евген Чолій, а також представники національних делегацій.

Робочі сесії включали обговорення наступних питань:

  • питання людських прав;
  • питання іміграції та трудової іміграції;
  • правові питання;
  • комунікування і політики;
  • освіти;
  • молоді;
  • українців в Росії.

До нової управи Української всесвітньої координаційної ради ввійшли:

Михайло Ратушний, президент (Україна)
Стефан Романів, заступник президента, (Австралія, західна діаспора)
Тарас Дудко, заступник президента(Росія, східна діаспора)
Ольга Кубич, заступник президента (Україна)

До президії також ввійшли представники із Канади: Марійка Шкамбара та Мирон Спольський.

Резолюції, прийняті форумом, заторкнули слідуючі питання: підтримка демократії та людських прав в Україні і підтримка прав закону включно у випадку з Юлією Тимошенко; підтримка пенсійних прав для українців за кордоном; заснування постійного комітету закордонних українців при Верховній Раді; намагання гарантувати збереження соціальних, громадських та рівних прав меншин для українців у країнах їхнього проживання; зобов'язання кращого поширення інформації через інтернет.

Дарла Пеннер,
пресовий референт Конґресу Українців Канади
телефон: (204) 942-4627
електронна адреса: dpenner@ucc.ca
інтернет-сторінка: www.ucc.ca

Репресії по-донецьки, – Янукович вже взявся за футбольних фанатів TOP

http://blogs.pravda.com.ua/authors/miroshnychenko/4e5bcd86627cb/
29 серпня 2011

"Спасибо жителям Донбасса за президента Пидораса"

image

http://www.youtube.com/watch?v=mYDEPADnH2o&feature=player_embedded

Ігор Мірошниченко

Немає сумніву, що причина репресій проти футбольних фанатів – їхня рішуча і непримиренна життєва позиція та знамените скандування про Януковича під час матчу Динамо Київ – Карпати. Буквально наступного дня у всесвітній мережі відео зі скандуваннями фанатів розійшлися світом … Маховик репресій в Україні набирає обертів куди сильніше, ніж того можна було чекати від, здавалося б вайлуватого та недолугого колишнього директора автобази. Узурпувавши владу та узявши під свій особистий контроль міліцію, прокуратуру, суди, Верховну Раду та Кабмін, Янукович уявив себе не інакше, як батьком нації. Непокірних та незгодних з главою сім'ї дедалі частіше він заганяє у стійло, керуючись методами своїх ідейних натхненників – диктаторів з Білорусі та Росії.

За святкування Дня Незалежності не так, як затвердили у адміністрації на Банковій, уже відповідають на допитах у слідчому управлінні ГУ МВС України на Володимирській, 15 десятки українських націоналістів. Зокрема, ця доля в суботу не оминула й особисто мене, а також моїх побратимів по ВО "Свобода" Андрія Іллєнка, Руслана Андрійка та Едуарда Ігольнікова. Останнього, між іншим, не просто запросили "на чай" через вручення повістки, а посеред білого дня без жодних пояснень та пред'явлення документів арештували на вулиці і доправили у невідоме приміщення. Там упродовж кількох годин міліція шантажувала Ігольнікова ймовірністю порушення проти нього кримінальних справ за активну життєву позицію та наполегливо схиляла молодого хлопця "до співпраці". Зрештою, навідуватися до слідчих, які в будь-якій іншій країні мали б в цей час займатися злочинцями та казнокрадами, а не виконувати їхні ж накази стосовно переслідувань опозиції, за царювання Януковича звикають не лише політики, а пересічні, геть аполітичні українці.

Сьогодні у Києві підлеглі Могильова заарештували одного з лідерів уболівальників київського Динамо Андрія Коріновського. Без будь-яких законних підстав у вигляді повісток, викликів чи судових постанов, хлопця просто схопили на вулиці й повезли до Печерського райвідділу. Зв'язок зі світом уболівальникові Динамо міліція перервала майже миттєво. Повідомити про затримання рідних Андрія ніхто навіть не намагався, – з ранку до вечора нелюди в погонах, навпаки, клеїли дурня й стверджували, що Коріновського у них немає. Усі деталі затримання з вуст іншого лідера київських футбольних фанатів Євгена Щелкунова вже викладені на Українській правді.

Немає сумніву, що причина репресій проти футбольних фанатів – їхня рішуча і непримиренна життєва позиція та знамените скандування про Януковича під час матчу Динамо Київ – Карпати. Буквально наступного дня у всесвітній мережі відео зі скандуваннями фанатів розійшлися світом, а спроби СБУ вилучати ролик з YouTube лише примножували кількість нових його копій у геометричній прогресії. У формальний привід для затримання лідера київських футбольних фанатів, а саме, побиття українофоба Андрія Саламатова, який під час цієї зустрічі намагався зірвати з львівського сектора банер із зображенням командира УПА, Героя України Романа Шухевича, вірити немає жодної підстави. Андрій Коріновський, як стверджують фанати з сектора, навпаки намагався повернути усіх розлючених вчинком провокатора на свої місця. Усвідомлюючи суть арешту лідера київських уболівальників ВО "Свобода", безперечно, стало на захист Андрія Коріновського. В Печерському райвідділі вже працює один з очільників юридичного відділу об'єднання Олег Бондарчук, який відстоюватиме права столичного фаната.

[…]

Міліцейська сваволя в Україні, безперечно, не минеться тим, хто її організовує. Намагаючись загасити полум'я обурення українців за свою діяльність шляхом репресій, влада дедалі більше починає бути схожою на невмілого школяра, який розбурханий казан з реактивами закриває кришкою, не даючи їм виплеснутися на поверхню. Застосовуючи силові методи впливу на абсолютно різних за політичними поглядами, заняттями та соціальним статусом українців Янукович лише каталізує незворотні процеси в українському казані. Коли цю кришку зірве, то в першу чергу по голові й руках дістанеться горе-експериментаторам. Бо в освоєнні державних ресурсів та узурпації влади, може, вони й професори, зате в управлінні країною безнадійні двієчники – школярі.

Ціла стаття [ тут ]

Пенсіонерку посадили на 10 діб за шматок стрічки Януковича TOP

http://www.pravda.com.ua/news/2011/08/30/6542070/
30 серпня 2011

image image

Пенсіонерку Галину Швидку арештували на 10 діб за те, що вона відрізала ім’я президента від стрічки на його вінку Тарасові Шевченку.

Про це повідомив у своєму блозі Олег Медведєв.

"65-річна пенсіонерка отримала десять діб адміністративного арешту. Щойно про це мені повідомив народний депутат Сергій Сас", - написав він.

Раніше партія "Батьківщина" заявила, що зранку у вівторок, 30 серпня, Шевченківський райсуд столиці терміново приступив до "розправи" над Галиною Швидкою.

"Злочин" Галини Миколаївни (Швидкої) полягає лише в тому, що 24 серпня вона на знак протесту проти політичних репресій та розбудови диктатури в країні відрізала прізвище "гаранта" від стрічки на вінку "Тарасу Шевченку від Віктора Януковича", - йшлося у повідомленні.

Міліція у суді стверджувала, ніби вінок належить Януковичу, і своїми діями Швидка пошкодила його майно.

На думку ж представників "Батьківщини", Швидка "в міру свого розуміння захищала пам’ять Шевченка".

У Центрi громадських зв'язкiв ГУ МВС у Києвi уточнили, що Швидка зрiзала стрiчку з букета квiтiв, покладеного президентом до пам'ятника Шевченку в Києвi 24 серпня, і за це на неї було складено адміністративний протокол за "дрiбне хуліганство".

"Вона не лише зрiзала стрiчку, а й влаштувала з цього цiлу акцiю - розiграла "спектакль", звинувачуючи всiх навколо в усiх бiдах. Усе це задокументували як ЗМI, так i групи документування мiлiцiї", - додали там, повідомляє "Інтерфакс".

"Те, що сьогодні було вчинено у Шевченківському райсуді під головуванням судді Кравця, є ніщо інше як залякування власних громадян висловлювати свою думку, погляди і переконання", - заявив Сас, повідомляє "Батьківщина".

"Я вважаю це одним із штрихів диктатури, що встановлюється в Україні", - додав він.

За словами депутата, суддя застосував до 65-річної жінки, яка прийшла мирно святкувати 20-річчя Незалежності, найтяжчу міру адміністративного покарання.

"Це при тому, що Галина Миколаївна має низку подяк і нагород з роботи і характеризується як добропорядна людина", - зазначив Сас.

Він заявив, що у ході судового розгляду так і не було доведено, що вінок є майном президента Януковича.

За інформацією Саса, адміністративне покарання жінка "відбуватиме у СІЗО на Дарниці разом з алкоголіками, проститутками і наркоманами".

Народний комітет захисту України закликає демократичних країн запровадити санкції до української влади TOP

http://www.unian.net/ukr/news/news-441068.html
15.06.2011

Народний комітет захисту України звертається до керівників демократичних країн з проханням запровадити санкції до українських чиновників за політичні переслідування.

Про це йдеться у зверненні НКЗУ з приводу політичних переслідувань в країні, текст якого передано УНІАН.

За словами авторів документа, «за півтора роки перебування при владі, режим ЯНУКОВИЧА зосередився на побудові в України авторитарної, корупційної моделі влади. При цьому посилено згортаються всі демократичні надбання, внаслідок законодавчих змін судова система повністю підпорядкована главі держави, майже знищена свобода слова, мають місце політичні переслідування. В Україні вперше з радянських часів з’явилися новітні політв’язні».

Як заявляють в Народному комітеті захисту України, «нині влада порушила надумані кримінальні справи проти лідера опозиції, колишнього прем’єр-міністра України Юлії ТИМОШЕНКО, екс-міністра внутрішніх справ Юрія ЛУЦЕНКА, інших колишніх членів уряду України». Також переслідуються учасники податкового Майдану, члени організації «Тризуб», які виступили проти відродження культу особи Сталіна, активісти В.О. «Свободи», представники студентських і громадських організацій, журналісти і блогери, констатується у зверненні.

Також у НКЗУ наголошують, що про вибіркове правосуддя, незаконне тримання під вартою політичних і громадських діячів, політичний підтекст переслідувань не раз заявляли правозахисні та моніторингові організації. «Надання Європейським Союзом політичного притулку колишньому міністрові Богдану ДАНИЛИШИНУ також є визнанням наявності в Україні репресій проти інакодумців», - зазначається у зверненні.

«На жаль, в Україні за рішенням судів, підпорядкованих Адміністрації Президента, забороняються акції протесту, унеможливлені інші заходи тиску на владу з вимогою дотримуватися принципів Конституції», - підкреслили автори документа.

Тому, НКЗУ, підтримуючи ініціативу правозахисників та виходячи з вище викладеного, закликає керівників демократичних країн задіяти механізм заборони видачі віз, заморозити фінансові активи та застосувати інші санкції до державних чиновників, посадовців України, які причетні до політичних переслідувань та порушують права та свободи людини.

Такі ж заходи Народний комітет захисту України просить застосувати і до суддів України, які виносять завідомо неправосудні рішення, керуючись виключно волею влади, а також прокурорів, «які не приховують, що для них воля Президента країни важливіша за Закон».

«Переконані, що світ має підтримати молоду українську демократію та змусить владу рахуватися з правами та свободами її громадян», - наголошується у зверненні, підписаному координатором НКЗУ Дмитром ПАВЛИЧКОМ.

Судовий позов Києво-Могилянської Академії до Дмитра Табачника TOP

http://kvit.ukma.kiev.ua/2011/08/судовий-позов-києво-могилянської-ака/#more-649
27/08/2011

цей позов має на меті не лише захистити права НаУКМА, але також відстояти громадський (публічний, суспільний) інтерес, який полягає у забезпеченні справедливого, прозорого і професійно обґрунтованого розподілу державного замовлення на підготовку фахівців.

Окружний адміністративний суд міста Києва
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

Позивач: Національний університет «Києво-Могилянська академія»
04655, м. Київ, вул. Г. Сковороди, 2
код ЄДРПОУ 16459396
тел. 4178461
e-mail: kwit@ukma.kiev.ua

Відповідач: Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України (МОНмолодьспорт України)
01135, м.Київ, пр.Перемоги,10
Тел: 486-24-42
Факс: 236-10-49
e-mail: ministry@mon.gov.ua

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ
про зобов’язання вчинити дії Обґрунтування права на звернення до адміністративного суду

Позивач вважає, що діями та рішеннями відповідача, які оскаржуються у даному позові, порушено його наступні права, свободи та інтереси:

- право на участь у процесі прийняття рішення щодо формування та розподілу обсягів державного замовлення на підготовку фахівців;

- право на обґрунтований, добросовісний, розсудливий, безсторонній, недискримінаційний, збалансований та пропорційний розподіл державного замовлення на підготовку фахівців;

- право на своєчасний, тобто протягом розумного строку, розподіл державного замовлення;

- права виконавця державного замовлення на підготовку фахівців;

- право на державну підтримку підготовки фахівців для пріоритетних напрямів фундаментальних і прикладних наукових досліджень;

- інтерес щодо підняття освітнього рівня громадян та надання якісних освітніх послуг державі та суспільству;

- інтерес в забезпеченні доступності безоплатної освіти для талановитої, але не заможної молоді;

- інтереси щодо інтеграції системи вищої освіти України у світову систему вищої освіти при збереженні і розвитку досягнень та традицій української вищої школи;

- право на гласність при формуванні структури та обсягів освітньої та професійної підготовки фахівців та інші права у сфері публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем.

І. Обставини справи

1.1. «06» липня 2011 року Національним університетом «Києво-Могилянська академія» (далі – позивач, або НаУКМА, або університет) було отримано листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (далі – відповідач, або МОНмолодьспорт України, або міністерство) №1/9-515 від 06.07.2011р., яким університет було повідомлено про необхідність направити 07.07.2011р. до міністерства представника для отримання наказу про обсяг державного замовлення на прийом та випуск фахівців у 2011 році.

1.1.1. «07» липня 2011 року працівник НаУКМА був направлений до міністерства для отримання наказу, однак обсяг держзамовлення для НаУКМА ще не був підписаний.

1.1.2. «08» липня 2011 року працівник НаУКМА від імені позивача отримав таблиці з обсягом державного замовлення для НаУКМА під підпис у журналі міністерства.

1.1.3. Повного тексту наказу, яким таблиці затверджено, не було надано. У таблицях не було зазначено дати та номеру такого наказу.

1.1.4. Згідно з отриманими таблицями обсяг державного замовлення для окремих спеціальностей та кваліфікаційних рівнів було зменшено у порівнянні з 2010 роком: загальні обсяги по університету були зменшені на 15,62%, зменшення на бакалаврських програмах з права, філософії, фінанси і кредит, економічна теорія відбулися на 43-50%, на Маґістеріумі зовсім не одержано державного замовлення на програми з журналістики та соціальної роботи.

1.1.5. Порівняльна таблиця обсягів держзамовлення у 2010 та 2011 роках додається.

1.2. Прийом документів на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра на 2011/2012 навчальний рік у НаУКМА та інших ВНЗ здійснювався до «06» липня 2011 року включно, а вступні випробування розпочинались «09» липня 2011 року.

Таблиці із скороченими обсягами держзамовлення, як вказано у п.1.1. даного позову, було отримано лише «08» липня 2011 року, тобто у час, коли абітурієнти уже подали до приймальної комісії НаУКМА свої документи. У зв’язку з несвоєчасним повідомленням про скорочення та скасування держзамовлення для магістерських програм НаУКМА, абітурієнти втратили можливість реалізувати свої права на безоплатну освіту належним чином, в тому числі й шляхом подачі документів до інших ВНЗ.

1.3. «13» липня 2011 року на офіційному веб-сайті МОН молодьспорт України (http://www.mon.gov.ua/newstmp/2011/13_07/1/) було опубліковано офіційне роз’яснення критеріїв, якими керувалось міністерство при прийнятті вищенаведеного рішення (текст додається). Такими критеріями, згідно з вказаним повідомленням, стали:

1.3.1. заангажованість діяльності, Національний університет “Києво-Могилянська академія” – єдиний в Україні вищий навчальний заклад, який майже не здійснює й не здійснював підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (підготовка зараз здійснюється лише з двох спеціальностей з сімнадцяти – правознавства та з інформаційних управляючих систем та технологій). Такої практики у вищих навчальних закладах України не існує;

1.3.2. зменшення обсягу прийому за маґістерською спеціальністю “Журналістика” пов’язано з тим, що підготовку таких фахівців в Україні здійснює не один вищий навчальний заклад.

1.3.3. підготовка журналістів в Національному університеті “Києво-Могилянська академія” здійснюється без навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра;

1.3.4. з метою забезпечення якісної підготовки журналістів-магістрів, їх навчання у Києві зосереджено в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, до складу якого входить Інститут журналістики;

1.3.5. великий відсоток відрахувань студентів бакалаврів у Національному університеті “Києво-Могилянська академія”. Так, з 505 студентів, які були зараховані у 2007 році, у 2011 році випущено лише 440, тобто 13% з них було відраховано.

1.4. Вважаючи вказані мотиви міністерства дискримінаційними та необґрунтованими, позивач звернувся до міністерства із зверненнями від 08.07.2011 № 01/1086, від 08.07.2011 №01/1087, від 12.07.2011 № 03/1099 з проханням переглянути обсяги державного замовлення для позивача.

1.5. У відповідь на вказані звернення, відповідачем було надіслано листа (№ 1/11-6219 від 15.07.2011), згідно з яким Міністерство освіти науки, молоді та спорту України, як виняток, збільшує державне замовлення на денну форму навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра за напрямом підготовки 050103 «Програмна інженерія» на 4 (чотири) місця та за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра на спеціальності: 8.02030101 «Філософія» – на 10 (десять) місць; 8.13010201 «Соціальна робота» – на 15 (п’ятнадцять) місць.

1.6. Міністерством до закінчення вступної кампанії не було надано копії наказу чи його реквізитів, яким було затверджено обсяги державного замовлення у 2011 році. Відсутні реквізити такого наказу й у листах, які надходили від міністерства з цього питання.

Предметом даного позову є оскарження дій міністерства, спрямованих на скорочення та скасування обсягів державного замовлення на підготовку фахівців у НаУКМА у 2011 році, зобов’язання міністерства вчинити дії, спрямовані на відновлення обсягів державного замовлення на рівні 2010 року та зобов’язання прийняти підзаконний нормативний акт, яким врегулювати порядок розміщення міністерством держзамовлення.

[…]

Судові витрати покласти на відповідача.

В ході підготовки справи до розгляду просимо суд витребувати від Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України Наказ №712 «Про державне замовлення на підготовку та випуск фахівців з вищою освітою у 2011 році» від 30.06.2011р.

Додатки:

Копія Витягу з ЄДРПОУ щодо позивача;

Текст повідомлення з офіційного веб-ресурсу відповідача щодо критеріїв скорочення держзамовлення для НаУКМА (роздруковано з http://www.mon.gov.ua/newstmp/2011/13_07/1/);

Довідка про рейтинг НаУКМА за 2009-2011 роки;

Порівняльна таблиця обсягів держзамовлення у 2010 та 2011 роках;

Довідка про конкурс в НаУКМА у 2011 році;

Копія Листа відповідача від 06.07.2011  №1/9-515;

Таблиці з обсягами держзамовлення для НаУКМА, що були отримані 08.07.2011р.;

Копія Листа С.М.Квіта від 12.07.2011 № 03/1099;

Копія Листа відповідача від 15.07.2011 № 1/11-6219;

Лист відповідача від 06.01.2011 №1/9-3 «Щодо формування пропозицій обсягу прийому та випуску фахівців з вищою освітою на 2011 рік»;

Пропозиції НаУКМА щодо обсягів прийому за держзамовленням у 2010, 2011 роках;

Таблиця з переліком статтей у ЗМІ щодо скорочення держзамовлення;

Текст статті Ігора Лікарчука «Як із деяких ректорів зробили цапів-відбувайлів» (роздруковано з http://education.unian.net/ukr/detail/191240);

Довідка щодо магістерської програми «Журналістика»;

Довідка щодо факультету економічних наук;

Довідка щодо факультету правничих наук;

Довідка щодо бакалаврської програми «Філософія»;

Доказ сплати судового збору;

Копії позову з додатками для учасників процесу.

Підписано у м.Києві «26» серпня 2011 року

Конгрес не дозволить втягнути Україну в <<русскій мір>> TOP

http://cun.org.ua/ukr/content/view/3380/36/

image

26 липня Конгрес Українських Націоналістів провів пікетування посольства Російської Федерації в Києві, протестуючи проти намагань втягнути Україну в так званий «Рускій мір».

До акції, приуроченої до чергового приїзду Патріарха Кіріла (Гундяєва) в Україну, приєдналися представники Української партії, УНСО та Всеукраїнського Братства Святого Андрія Первозванного.

Голова Секретаріату Головного Проводу КУН Володимир Манько, відкриваючи захід, наголосив, що КУН та інші патріотичні сили виступають не проти самого приїзду Патріарха РПЦ, а проти концепції «Руского міра», яку той активно насаджує українцям.

image

«Вже два десятиліття ми у своїй незалежній державі розбудовуємо український світ, тому ідеї Патріарха РПЦ щодо «Руского міра» ми вважаємо провокативними і такими, що несуть розкол українському суспільству», – підкреслив Володимир Манько.

Він переконаний, що візити Патріарха Кіріла давно вийшли за рамки пастирської діяльності, натомість вони мають чіткий політичний підтекст – втягнути Україну в новітню російську імперію.

Українські православні церкви зможуть об’єднатися, якщо їм не заважатимуть зовнішні сили. Так вважає голова Київської міської організації КУН Юрій Шепетюк.

«Проте РПЦ зводить нанівець зусилля українського духовенства, постійно нацьковуючи УПЦ МП на Українську православну церкву Київського патріархату. На жаль, сьогодні УПЦ МП часто провадить агресивну, не характерну для духовної структури політику, – захоплює українські святині, храми інших конфесій тощо. Проте ми не допустимо свавілля московських церковників і зуміємо захистити українські храми», – підкреслив він.

Росія вже лякає Україну штрафами TOP

http://www.pravda.com.ua/news/2011/08/31/6546851/
31 серпня 2011

Глава Фонду національної енергетичної безпеки Росії Костянтин Симонов заявив, що Україна буде оштрафована, якщо до 2019 року скоротить імпорт російського газу.

Про це повідомляє "Дело" з посиланням на "Російську службу новин".

"Я закликаю подивитися контракт на поставку газу в Україну, де дуже чітко записано зобов'язання України за вибором газу. Вона зобов'язується вибирати щорічно не менше 52 мільярдів кубів. Вона може взяти 80%. Але якщо 80% від цього обсягу не вибирає, вона зобов'язана сплатити недоотриманий газ і ще штрафні санкції", - пояснив експерт.

"Контракт до 2019 року, тому якщо Україна скорочує на третину ці поставки, вона це може зробити, але вона зобов'язана буде сплатити цей газ і ще заплатити штраф у розмірі до 300% вартості цього газу. Такий газовий бізнес", - підкреслив Сімонов.

Раніше прем'єр Микола Азаров заявив, що в найближчі 5 років Україна повинна скоротити обсяги закупівель газу в Росії в три рази.

У свою чергу, народний депутат БЮТ-Б Олександр Гудима розповів, що згідно з підписаною в 2009 році газовою угодою, Україна може зменшувати закупівлю природного газу на 20% у рік, за умови, що про плани скорочення імпорту Росія буде попереджена не пізніше, ніж за шість місяців до початку відповідного року поставки.

"Завтра вже 1 вересня, Азаров запізнився з термінами. З бухти-барахти не можна скорочувати імпорт газу", - сказав Гудима.

Табачник заявив, що живе в Росії TOP

http://www.pravda.com.ua/news/2011/08/30/6544016/
30 серпня 2011

image

http://www.youtube.com/v/JPnWVi0Q58g

Міністр освіти, науки, молоді та спорту Дмитро Табачник обмовився, що живе в Росії.

Інцидент стався в рамках обласної конференції педагогічних працівників Дніпропетровської області, повідомляється в сюжеті ТСН.

Під час свого виступу Табачник порівнював розвиток освіти в Україні та Росії.

"За результатами дослідження, оприлюдненого на Всесвітньому економічному форумі в Давосі, Україна - 56 місце, а ми - на 72-му", - заявив Табачник.

При цьому, за даними цього дослідження Росія на 72 місці.

Ніхто з присутніх не наважився поправити міністра.

Ціна розчарування Кіма Філбі в комунізмі TOP

http://www.pravda.com.ua/bbc/2011/04/11/6096633/
11 квітня 2011

Богдан Цюпин

Фото AP
image

Остання дружина британського агента радянського КГБ Кіма Філбі розповідає, що він був справжнім англійським "джентельменом" і втік у Радянський Союз, сподіваючись побачити там втілення ідеалів справедливішого суспільства.

Руфіна Пухова у нещодавньому інтерв'ю, передрукованому кількома британськими часописами, розповіла про прожиті у Москві останні роки Кіма Філбі, куди він утік 1963 року.

Тим, хто знає про реалії життя в Радянському Союзі, неважко здогадатися, що сповненому ідеалізованими уявленнями про комунізм, освіченому у Кембриджі британцю майже аристократичного походження наперед судилося бути розчарованим тим, що він побачив на власні очі.

Хоча його життя у Москві на радянські мірки було розкішно забезпеченим і у порівнянні з величезною більшістю людей - привілейованим, Кім Філбі не міг не бачити сумних реалій.

"Чому старші люди тут живуть у таких злиднях? Зрештою, це ж вони перемогли у війні," - цитує Кіма Філбі Руфіна Пухова, яка розповідає також, що певний час його депресія виливалася в алкоголізм і він зауважував, що спитися на смерть це "найлегший спосіб накласти на себе руки."

"Я приїхав сюди переповнений інформацією. Я хотів віддати усе, але нікого це не цікавило," - переповідає його слова пані Пухова, яка не змогла взяти прізвище чоловіка, бо він до кінця жив під вигаданими іменами і часом був супроводжуваний охороною навіть, коли виходив до крамниці.

Але шпигун спокійно дожив віку і з ним не сталося нічого схожого на отруєння у Лондоні колишнього КҐБіста Александра Літвіненка.

Онука Кіма - Шарлот Філбі свого часу писала: "Він зробив вибір, який призвів до болю і страждань багатьох. Я би хотіла думати, що він зробив це, прагнучи кращого майбутнього. Розумно це, чи не розумно - я ніколи не дізнаюся. Але я знаю, що він призвів до загибелі безлічі людей, які вважали його другом та колегою, і цього я ніколи не намагатимуся виправдати."

Серед людей, які постраждали та навіть втратили життя через подвійного британського агента було багато і українців.

Кім Філбі, працюючи керівником контррозвідки британської МІ-6 та представником британської спецслужби в ЦРУ в 40х і 50х роках, видавав сталінському НКВД інформацію про західних розвідників.

Представники української повоєнної імміграції у Британії саме на Філбі покладають відповідальність за те, що багато українських "парашутистів", яких закидали в Західній Україні західні спецслужби на початку 50-х, потрапляли в руки сталінського НКВС.

У британців є приказка про те, що по інший бік паркану "трава завжди здається зеленішою".

Кім Філбі, імовірно, вчинив би у житті інакше, якби мав можливість спочатку переконатися на власні очі у тому, яким насправді було життя під владою російських комуністів.

Проте у Москві створюють враження, що жодних проблем і чи сумнівів у Філбі не було. У грудні минулого року на його честь встановили пам'ятний барельєф на будівлі, що містить одну зі спадкоємиць НКВД/КҐБ - Службу зовнішньої розвідки Росії, де давно припинили прикидатися, що будують найпередовіше і найсправедливіше суспільство у світі.

Скільки треба би було випити Кіму Філбі, щоб змиритися з усвідомленням того, що він насправді служив не світовій комуністичній ідеї, а просто - Російській імперії, яка за його життя тимчасово була комуністичною?

Орест Дейчаківський: «За 20 років незалежність України не стала якісною» TOP

13 липня 2011
http://www.voanews.com/ukrainian/news/ukraine/deychak-20-independence-125505303.html

imageРадник Гельсінської комісії Орест Дейчаківський, займається питанням прав людини в Україні з 70-их років. На прохання Голосу Америки він поділився міркуваннями про політичну культуру, що викристалізувалась за 20 років незалежності України.

[…]

Г.А.: Яким був внесок української діаспори у здобуття  незалежності?

О.Д.: Цей внесок дуже значний. До проголошення незалежності саме діаспора зберігала мрію про незалежність, зберігала мову та культуру, яка за часів СРСР русифікувалась. Діаспора невтомно працювала для того, щоб західні уряди не забували про Україну. Діаспора також надавала політичну та моральну підтримку у боротьбі українського народу за людські права та політичні свободи.

Ось конкретний приклад: восени з 1991-го року члени Гельсінського комітету (сенатор Денніс ДеКончіні та конгресмен Дон Ріттер) представили проект резолюції, яка закликали США визнати незалежність України. Резолюція була ухвалена більшістю Конгресу, незважаючи на спротив адміністрації, яка, скажімо так, була значно поміркованішою в цьому питанні.

Організації українців в Америці відіграли значну роль в ухваленні цього рішення – українців безперервно телефонували та писали своїм обранцям в Конгресі, вимагаючи підтримати резолюцію.

Г.А.: Щоб би ви віднесли до можливостей, які український народ безповоротно втратив, або не використав відколи здобув незалежність?

О.Д.: За 20 років таких набереться чимало. Одна з них – неспроможність консолідувати демократію, створити інститути демократичного суспільства та забезпечити верховенство права. Це напряму пов’язано з неспроможністю лідерів Помаранчевою революції досягнути заявлених цілей. Я потрапив на Майдан в перші дні революції, після того як був спостерігачем ОБСЄ в одному з найгірших, в сенсі фальсифікації, округів – у Кіровограді.

Я мав відчуття, що люди на Майдані не лише протестували проти викривлення їх волевиявлення, але вимагали у своїх лідерів забезпечити в країні правосуддя, верховенство права та рішуче подолати корупцію. Я як зараз пам’ятаю слова жінки, яка емоційно казала мені: «Ми просто хочемо жити в нормальній, цивілізованій країні». І хоча Україна стала більш вільною після Помаранчевої революції, верховенство права лишилось мрією, а корупція продовжила цвісти, які і при Кучмі. Тепер ми бачимо результати цього…

[…]

О.Д.: Зважаючи на все сказане мною, я думаю, що за умови збереження status quo, не можна говорити про рух України до позитивних змін. Мене дуже непокоїть ситуація з правами людини та втрата демократичних здобутків. Україні необхідно зменшити корупцію, і замінити нинішню політичну культуру такою, яка б вимагали від правлячої еліти, особливо тої, що приходить влади завдяки виборам, поважати тих, кому вона мала б служити.

Водночас я не думаю, що Україна стане повністю авторитарним режимом на зразок Росії чи Білорусі. У найближчій перспективі, Україна ані зазнає невдачі як держава (як пророкують деякі песимісти), ані досягне значного успіху. Боюсь, що ще тривалий час Україна буде плутатись між Європою та Росією, та, відповідно, ціннісними орієнтирами і практиками, які сповідаються ними.

Чим більше Україна зближатиметься з Європою, наприклад, якщо буде підписано Угоду про вільну торгівлю, тим краще для неї – навіть, якщо повна інтеграція в Європу і не є справою найближчого часу.

Тож, хоча 20-річчя української незалежності дає підстави для радості, це – не якісна незалежність. Ми можемо сподіватись, і як друзі України тут, на Заході, продовжувати конкретними справами підтримувати тих людей в Україні, які дійсно хочуть рухати свою країну до демократії, безпеки, та стабільного процвітання.

Ціла стаття :[ тут ]

«Для щонайбезпечальнішого стану...» TOP

http://mosesfishbein.blogspot.com/2011/07/normal-0-false-false-false.html

Для щонайбезпечальнішого стану
Єдиний уподобувано стан,
Із безлічі впізнаваних сутан
Щонайпишнішу обрано сутану.

І обрано, і вбрано, і султану
У пишності і у величині,
Бігме, він рівний. Рівний а чи ні,
Пантофлю цілуватиму? Не стану.

Мойсей Фішбейн
Київ, 26 липня 2011 р.

Мойсей Фішбейн – визначний український поет і перекладач, лауреат премії імені Василя Стуса, член Українського Центру Міжнародного PEN-клубу та Національної спілки письменників України.

Moses Fishbein is a distinguished Ukrainian poet and translator, winner of the Vasyl Stus Prize, and a member of the Ukrainian Center of the International PEN Club and the National Union of Writers of Ukraine.

Українців перетворюють на міль, вирощену на наркотиках TOP

http://for-ua.com/authornews/2011/07/04/070205.html
4 липня 2011

Олег Соскін

image

Сьогодні правлячий олігархат в Україні приступив до фінальної фази побудови кланової держави поліцейсько-карального зразка.

Із 1993 року в нашій країні було здійснено три найпотужніших системних пограбувань населення. Перше сталося в період прем'єрства Леоніда Кучми. У той час був прийнятий курс на побудову корпоративної кланової держави з украй небезпечною і шкідливою структурою, що ділить суспільство на два полюси - з одного боку, купка багатих, яка разом з усіма чадами, домочадцями і обслуговуючим персоналом становила 5-7% від загального населення і «всі інші».

Сьогодні «Золота сотня» значно «поріділа» і складає всього 3-4%. Під «усіма іншими» в даному випадку маємо на увазі так званий «масив бідних», що становить на сьогоднішній день близько 70% населення з яких 20% - люмпени, парії суспільства; люди, які не підлягають соціальній реновації. Іншими словами ті, хто вже остаточно опустився на дно.

Найстрашніше те, що в результаті впровадження цієї моделі, запущеної комуністичною номенклатурою, Україна йде зовсім не по європейському шляху. Замість того щоб будувати суспільство народного капіталізму, де середній клас, як у скандинавських країнах, становить 80%, а в Польщі 2 / 3, взято «на озброєння» африканську модель процвітання трайбалістського суспільства, тільки без КДБ і «злодіїв в законі» - тобто, в нас вийшов ще страшніший мутант - держава бандократії.

Однак у чому ж суть кланової держави? У тому, що влада, гроші і власність передаються із застосуванням сили. Так у Кучми владу забирали «помаранчеві», що сьогодні змушені переуступити її «донецьким», які в свою чергу хочуть влаштувати кастову державу, щоб передавати владу, гроші і власність вже без застосування сили, а, значить, у спадщину. Тобто одна сім'я хоче встановити своє остаточне панування і перейти до своєрідної монархії - спочатку бандитської, а потім легітимної. Але для цього необхідно, щоб все було як у старому анекдоті англійською: «Чому в Британії такі рівні газони? Тому що їх стрижуть щодня протягом трьохсот років ». Україні, у разі встановлення бандитської монархії теж доведеться пройти через таку «стрижку», але на відміну від англійських газонів це буде «стрижка» людей.

Так ось для того, щоб створити таку систему, за 20 років «незалежності» в Україні було здійснено три пограбування населення. Спочатку це було знецінення вкладів після розпаду Союзу. Потім штучний обвал гривні та банкрутство підприємців малого та середнього бізнесу і концентрація капіталу в бандократії через Кучму, Ющенка і Лазаренко в 1998-99 рр. І третє пограбування було скоєно зараз, рівно через десять років у 2008-2009 рр. Новою групою кланів - сім'ями Ющенко і Ко за підтримки керівництва Нацбанку.

Зараз готується четверте пограбування, без якого перехід до кастової моделі неможливий. Під ним мається на увазі перетворення людей на рабів. Для цього необхідно позбавити їх малого та середнього бізнесу, дрібної власності (прийнято Податковий кодекс). Наступний крок: треба, щоб у людей «згоріли» їх накопичення. З цією метою треба ще раз знецінити гривню і дестабілізувати можливість конвертації її в євро і долар.

Я не здивуюся, коли зараз візьмуть і обмежать обмін валют. Це було б логічним кроком з точки зору бандократії. Особливо зараз, коли вони готуються відкрити ринок землі для продажу. Окрім того, їм необхідно більше грошей з бюджету. І тут на допомогу приходить так звана пенсійна реформа, хоч насправді це знищення населення з метою остаточно розділити людей на касти, давши таким чином «зелене світло» своїм родам.

Як ви думаєте, чому у мільярдерів стільки дітей? Для того щоб в майбутньому за допомогою свого гадючого виродка контролювати фінансово-економічні висоти; щоб «чужий» не зміг потрапити на їх «територію». Тому що вони хочуть свою сьогоднішню менеджерську функцію з`єднати з функцією володіння. І це якраз ознака феодалізму.

Сьогоднішні олігархи ненавидять людей і з цієї причини перетворюють їх у біо-роботів. Передше я говорив про фінансово-економічне пограбування, але є ще одна деталь, яку ми не маємо права випустити з уваги - перетворення українців в лінійно-програмованих істот, позбавлених можливості думати.

[...].

Не випадково всі рейтингові телеканали України сьогодні належать «провідним» мільярдерам. Телебачення - це інструмент, за допомогою якого в підсвідомість людини вводиться так званий «розважальний геном», що вселяє: без праці, тільки лише беручи участь у конкурсах, людина може стати «зіркою», а згорнувши кришечку, знайти під нею заповітний мільйон. Все це спрямовано на створення нації, яка займається тільки тим, що споживає, ні про що не думає, і відповідно нічого не відчуває.

… всім відомо, що московські попи - найбільші хабарники, які їздять на дорогих машинах, розважаються у ресторанах, що займаються бізнесом і дружать із бандитами

Наступний елемент - так звана «московська церква», яка переконує нас, що наша нинішня влада «від Бога» і опиратися їй не можна. Загалом, і тут людині треба ставати рабом, але не Божим, а олігархату, тому що всім відомо, що московські попи - найбільші хабарники, які їздять на дорогих машинах, розважаються у ресторанах, що займаються бізнесом і дружать із бандитами [...].

Державний борг на сьогоднішній день перевищив 120 млрд. доларів. Таким чином, сьогодні на кожного громадянина України, включаючи немовлят, приходиться по 2600 доларів щорічного боргу. Виходячи з цього, вже увійшли в зону безпосередньої небезпеки банкрутства держави - дефолту. Причому Азаров ці темпи збільшив більше, ніж Тимошенко.

Декларовані сьогодні реформи - це геноцид проти народу. Це треба зрозуміти. І цьому потрібно чинити опір. Не можна допускати узурпації.

Необхідно створювати Народне віче і Комітети народного порятунку. Без цього ми не зможемо чинити опір олігархату і боротися за майбутнє якщо не своє, то хоча б наших дітей. Адже нам не потрібно, щоб вони стали в'язнями і біомасою, яку будуть вирощувати для того, щоб потім різати на органи, а таке, повірте, буде офіційно здійснюватися, бо це є ліквідний та прибутковий бізнес.

Сьогодні кожен повинен боротися за право залишатися людиною - думаючим і сполученим із Творцем. Сьогодні - прийшов час діяти.

Переклад із російської

1st ever all girls Ukrainian Softball Championship TOP

image

http://www.youtube.com/watch?v=hc9yCw4em68

ADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief


Oxana Bukanova
-- editor


Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent

Halyna
Галуна Мокрушина
-- переклад
Halyna Mokrushyna
-- translation

diana
Діана Мережко
-- кореспондент (Здоров'я)
Diana Merezhko
-- correspondent (Health)


Zenon Chytra
-- story layout


John Heron
-- webmaster www.eposhta.com


Ihor Prociuk
-- story layout and design

We hope you found ePOSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.

eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com
or
myroslava@rogers.com

Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:
eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com

Subscribe to the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Is one of your friends forwarding ePOSHTA to you? Why not subscribe directly! Just enter your e-mail in the box below and click on Subscribe Now!.

Unsubscribe from the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Send an email to:
eposhta-CanadaUS-unsubscribe@yahoogroups.com
YahooGroups (which managers our subscriptions) will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to unsubscribe.

Subscription Issues:
Having difficulty subscribing (or unsubscribing)? Or maybe you want us to add your friends to our newsmagazine? Contact:
subscription@eposhta.com
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements.

If you maintain a website of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site in our ePOSHTA newsmagazine.

Editor-in-Chief:
Myroslava Oleksiuk myroslava@rogers.com

Layout:
Zenon Chytra
John Heron
Ihor Prociuk