If you are having trouble reading ePOSHTA, click here.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть тут.


Це ілюзія правосуддя в Україні!

Я думаю, що сьогодні громадяни України, які дивилися трансляцію судового засідання і над Тимошенко, і над Юрієм Луценком, хто ще не розумів, що таке український суд, я думаю, що сьогодні всі зрозуміли.

І Ви знаєте, чому не вставала Тимошенко, і чому вона так поводилася? Тому що вона віддала те, що не може віддати простий громадянин у суді, який там сидить, як раб, на тій, будемо казати, лавці підсудних і тому подібне.

-- Народний депутат від блоку «Наша Україна – Народна самооборона» Геннадій Москаль


«Рада – биче стойло, яке приймає бичу реформу»
Голі Femen «ганяли биків» біля Ради - відео
FEMEN ""chased bulls" in front of parliament
"Parliament is a bull stall which adopts bull reforms"


Roman Landyk’s father, MP (Party of Regions) and multimillionaire Vladimir Landyk learning of the ugly behaviour of his offspring, exclaimed: "My son is a saint!". Read below Pro-presidential lawmaker's son caught on video beating girl

Батько Романа Ландика, народний депутат i мультимільйонер Володимир Ландик, дізнавшись про неподобства мажору, вигукнув: «Мій син святий!». Читайте нижче: Депутат Луганської міськради Роман Ландік прилюдно побив дівчину і втік в Росію - Скандальне відео

July 11 липня 2011
Vol.12 No. 17

Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:
  Редакційна Сторінка
  Незалежний Погляд
  Call to Action
  Заклик до дії
Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings
  Programs & Conferences
  Програми і Конференції
  Employment, Grants & Scholarships
  Праця, Дотації і Стипендії
  Current Affairs
  Сучасні Пoдії
  Arts & Letters
  Ukraine & the World
  Україна і Світ
  And the King is Nevertheless Naked!
  А король таки голий!
  Ukrainians in the News
  Українці в новинах

Communist symbols – life jacket of a bankrupt regime


imageJune 21 marked the 70th anniversary of the beginning of German-Soviet war in which two bloody aggressors, the brown Germany and the red USSR, former allies, clashed in an internecine battle.

It seems that everything is calm in Ukraine. It seems that Donetsk criminal oligarchs who took over the power and misappropriated all the wealth of Ukraine are talking now about European values.

But the large offensive on the seedlings of democracy in Ukraine attests to the opposite: the gangster nature of today’s Ukrainian rulers of Donetsk’ cast has not changed; it only became even more insolent and cynical.

The provocations with red flags in Lviv on 9th of May, supported by the current regime, exposed for the nth time its anti-state, anti-Ukrainian essence. It is a known fact: those in power gave carte blanche to the thugs from the pro-Russian organization “Russkoye edinstvo” (Russian unity) to provoke outrages in Lviv. To be more precise: following the order of the Minister of Interior of Ukraine A. Mohyliov, the militia escorted a string of buses, boarded by provocateurs from Odessa and Crimea, to the very destination and then zealously protected them in Lviv.

Provocations in Lviv revealed the dark side of the picture: they involved scandalous radical political forces of Halychyna, the all-Ukrainian association “Svoboda”. It is interesting to note that representatives of Russian media, who arrived in Lviv beforehand, have always found themselves in the hot spots of the confrontation, seemingly by a mere chance. It shows that the scenario of Lviv events was written in the Kremlin on the order of the pro-Russian, Ukrainian authorities and that thugs of anti-Ukrainian specimen and Nazi-extremists from Lviv were but well-paid extras in this scenario.

Russia however pursued its own interest in these provocations. One of its goals was to discredit Ukraine once again before the international community. Rulers of Ukraine had their own goals; we will discuss that later.

It is also interesting to note that even the Kremlin midgets, who are trying to ‘heroicize’ the Soviet past, in particular the USSR’s victory in so-called Great Patriotic War, did not hit upon an idea of hanging out red flags on their governmental buildings, nor did they issue such a decree.

Here is what is posted on the official web-site of the Russian Federation: “Sobyanin (mayor of Moscow – eds.) issued an order by which the official flags of RF and Moscow be put out by 6:00 p.m. on May 5 and taken down by 9:00 a.m. on May 10”. Therefore, Russian authorities gave no instructions whatsoever to hang out red flags and no red flags were hung out, which was duly noted by foreign correspondents. Let us not forget that after the collapse of Soviet Union Russia proclaimed itself to be its legal successor!

How does Ukrainian intelligentsia react to Ukraine’s pro-soviet turn? Here are the words of Myroslav Popovych, the director of Skovoroda Institute of Philosophy as regards the passing of the resolution to hang out red flags in Ukraine: “I am outraged at this decree of Verkhovna Rada. Not only does it undermine the unity of the Ukrainian nation, it derides the red flag itself”.

The expert of political and ethno-national research Vladyslav Hrynevych is equally critical of the red flag decree: “Communists are saying that it is immoral to compare Hitler’s and Stalin’s regimes, while Europe has officially condemned both as totalitarian regimes that unleashed the Second World War. It suffices to read the book “Stalin’s Genocides” by Norman Naimark, professor at Stanford University, in which he talks about the Holodomor and compares crimes committed by Stalin and Hitler”.

We would like to stress on this occasion that neither Vladimir Putin’s father, nor Victor Yanukovuch’s father took part in the “Great Patriotic” war. It is rather the opposite: Vladimir Putin-senior fought against USSR in Vlasov’s army, while Fedir Yanukovych was Nazis’ toady policeman. Therefore, these leaders have no personal reasons to celebrate the Soviet victory.

Besides, the criminal milieu in which the personnel of Party of Regions, as well as their chief were formed, have never been notable for their great patriotism. Why have the Donetsk godfathers, who thought and think little of anything except their own enrichment, suddenly developed such an unrestrained love for red flags?

The answer is quite simple: Yanukovych and his Mafiosi clan will use the pseudo-nationalist all-Ukrainian organization “Svoboda” to win in the up-coming presidential elections. To realize this scenario, Yanukovych and Co have to make sure that by 2015 no real opposition remains on the political arena of Ukraine, only Party of Regions and “Svoboda”.

It must be said that the destruction of the Orange electorate in Western and partially in Central Ukraine by Tyahnybok supporters, anxious to please V. Yanukovych and the Party of Regions (the latter are helping the former in the destruction) started already in 2010 presidential election and continued in the 2010 municipal elections; it can reach its completion in 2015. The extreme radicalization of the former Orange coalition’s constituents is on the agenda of the Party of Regions, not so much in the parliamentary election of 2012, as in the presidential election of 2015.

Why? Because the competing of only two candidates, Yanukovych and Tyahnybok, in the 2015 presidential election will give the former a chance to stay in power as president of Ukraine for another term. The radicalized West and Centre will vote massively for Tyahnybok (against Yanukovych and Donetsk “bratky”), while frightened East and South will vote for Yanukovych (against Tyahnybok and “Banderivtsi”). It is clear that well-tested falsification methods of the Party of Regions’ spin doctors will complete its evil deed: Yanukovych will win over Tyahnybock with a great majority of votes.

So the “Ukrainian nationalist” Oleh Tyahnybok is successfully accomplishing the super-mission given to him by Moscow and Donetsk oligarchs’ mafia – to ensure a relatively untroubled ruling for Yanukovych and his Donetsk oligarchs till 2015, and then – for another 5-10 yearsSo the “Ukrainian nationalist” Oleh Tyahnybok is successfully accomplishing the super-mission given to him by Moscow and Donetsk oligarchs’ mafia – to ensure a relatively untroubled ruling for Yanukovych and his Donetsk oligarchs till 2015, and then – for another 5-10 years.

‘Natsyky’ from Halychyna are already forging victory for anti-Ukrainian forces by using their favorite motto “Bandera will come and will restore order” (“Bandera pryide I poriadok navede”). For the Donetsk electorate this motto is like a red cloth for a bull.

It should be stressed that recent provocations in Lviv also benefit the Mafiosi Ukrainian authorities. Those in power are having a hard time: their rating is plummeting disastrously even in their native region of Donetsk. Provocations with red flags in Lviv serve as a lightning conductor for current rulers of Ukraine, stirring up the rejection of Galician ‘natsyky’, and by extension of all Halychyna by people of Eastern and Southern Ukraine. That very factor can hinder the unification of all the regions of Ukraine in order to remove from power the criminal Donetsk oligarchy.

What’s more, one can glimpse in the Lviv events another intent of Russia: out-of-town and Lviv local provocateurs are playing a game of breaking-up of Ukraine, in other words, of separating Halychyna from the rest of Ukraine. This idea was voiced recently by one of the Russian Duma’s deputy, known for his anti-Ukrainian orientation. He said that Stalin made a mistake when he annexed unpredictable Halychyna to the USSR. It is possible that with Svoboda’s muscles some other anti-Ukrainian plans are being carried out in Halychyna.

It should be pointed out that Donetsk ruling mafia does not conceal its interest in Galician “natsyky”. Interestingly, they became a sort of TV stars of the anti-Ukrainian TV-channel “Inter” (owned by the Ukrainophobe V. Khoroshkovskyi, head of SBU, Ukrainian Security Service). What is more, representatives of “Svoboda” are cordially invited by Savik Shuster to participate and debate in political talk shows of the First National Channel, controlled by V. Yanukovych and the Party of Regions.

Only political zombies cannot notice the excessive pietism of Ukrainian rulers and their sycophants towards members of Tyahnybok’s association who have nothing in common with Ukrainian patriotism, and even more so with Ukrainian nationalism.

“Svoboda” is diligently working off its 30 pieces of silver in Ukraine and abroad. In the countries where Ukrainians settled, groups of “Svoboda” supporters are being formed, recently even the propagandist leaflets are being distributed. It seems that the Galician “natsyky” have started stirring up the patriotic Ukrainian community in the diaspora.

And how about the announced provocations in Halychyna on the occasion of the 70th anniversary of the German-Soviet war? The answer is: they can take place, and not only on this occasion. Because as long as the all-Ukrainian association “Svoboda” will run the show in the largest cities of Halychyna and will feed itself from the hands of Donetsk oligarchy and from the bottomless treasury of Moscow, as long as the opposition does not remove these provocateurs from the political arena, Ukraine will not become neither European, nor Ukrainian. Instead the slogan of Donetsk pakhanate (banditry) “All will become Donbass” will be put into practice.


Translation by Halyna Mokrushyna of original editorial [ here ].

Суд над Тимошенко: зухвалий виклик світовій демократії TOP


В Україні розпочалося ганебне політичне судилище над колишнім

прем`єр-міністром Юлією Тимошенко. Прикметно, що судову розправу над Ю. Тимошенко замовила купка знахабнілих до краю донецьких братків-багатіїв, які нажили свої неправедні статки бандитським розбоєм й нині промишляють цим же ремеслом на державному рівні.

Звідки взялися гроші в так званого президента України В. Януковича на загородній будинок у Межигір`ї вартістю 10 млн. дол., напханого непомірною розкішшю; його . остання забаганка - плавучий будинок для прийомів гостей, що тягне на декілька мільйонів! На які кошти при відносно мізерній в Україні зарплатні вищого чиновника чи політичного провідника він придбав усе це майно?! А вкрадений тим же очільником історичний комплекс Києво-Межигірського монастиря площею 140 га, якого нинішня вартість добігає десь до півмільйона доларів! Яким чином його старший синок Олександр нещодавно увійшов у сотню найбільших багатіїв України (Відомо, що нещодавно за допомогою свого батька В Януковича він влив з державної скарбниці у свій власний банк 100 млн. гривень , приблизно 120 тисяч дол.)?! Яким чином у найближчому оточенні В. Януковича виявилася незліченна кількість мільярдерів і мільйонерів?! Невже нагромадили свої астрономічні статки зі своїх убогих заробітків, відкладаючи мільйони «на чорний день» (до подібного нещодавно добалакався горе-прем`єр-міністр Микола Азаров)?! Чи не є кримінальним злочином рішення Верховної Ради про списання боргів недержавним підприємстам ПЕК у розмірі 25 млрд. гривень, що означає перекладання більше З млрд. дол. із державного бюджету у приватні кишені олігархів?! На жаль, розмір і ціль цієї статті не дають можливості перечислити всі фінансові зловживання, а то й поголовне пограбування населення України нинішніми донецькими верховодами.

Отже, доки ці та інші подібні запитання залишатимуться в Україні без відповіді, тим паче - вироку компетентного й справедливого суду, доти судовий процес над Ю. Тимошенко щодо газових угод та чого-небудь наступного слід кваліфікувати як виключно політичну розправу.

Принагідно зазначимо, що перші дві кримінальні справи проти Ю. Тимошенко по кіотських грошах і швидких допомогах були настільки шиті білими нитками, що миттєво розлізлися. Щодо третьої (правдоподібно, не останньої) кримінальної справи проти Ю. Тимошенко, то їй інкримінують «перевищення службових повноважень» при укладенні газових угод із Росією 2009 року, внаслідок чого нібито нанесено ущерб Україні .в розмірі 1,5 млрд. гривень (приблизно 2 млн. дол.).

Утім, арифметика владного олігархату просто зашкалює від цинізму й зухвалості, коли, зокрема, порівняти так звані збитки України від укладення Ю. Тимошенко газової угоди-2009 в розмірі 2 млн дол. із вищезгаданим подарунком олігархам на суму 3 млрд. дол.! Ось тут і все стане гранично зрозумілим, бо ж ідеться про знищення В. Януковичем некерованої ним опозиції.

Однак у контексті офіційних звинувачень, висунутих Генеральною прокуратурою Ю. Тимошенко, хочеться наголосити на декількох цікавих моментах. Якою астрономічною сумою обраховуються втрати України від укладення Харківських угод, тобто передачі Чорноморського узбережжя та наявних інфрастуктур у користування РФ на 25 років?! Чому досі «успішна влада проФФесіоналів», здаючи Росії оптом і врозріб національні інтереси України, не виторгувала у Кремля жодної знижки на російські енерґоносії?! Хто і коли притягне до кримінальної відповідальності донецько-олігархічну мафію на чолі з В. Януковичем за щоденний грабунок українського народу?!

Утім, про «проФФесіоналів». Зразком анекдотичної непрофесійності й паталогічної корупованості теперішньої влади є судді Печерського суду C. Вовк і Р. Кірєєв, яких самих слід притягнути до кримінальної відповідальності за зловживання та яких обрано для здійснення судилища над Ю. Тимошенко, Ю. Луценком.

Утім, надамо слово незалежним українським експертам:

Керівник фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна підкреслює, що судовий розгляд справи за обвинуваченням Ю. Тимошенко в незаконному підписанні газових угод із Росією у 2009 році, що відбувається Печерському райсуді Києва, «не має жодного стосунку до правосуддя».

Професор Києво-Могилянської академії Олексій Гарань констатує, що «перебіг судових процесів показує відсутність незалежного правосуддя». «Кваліфікація судді, його поведінка, нелюдські умови, про які уже висловився, в тому числі й представник Європейської Комісії у Києві, засвідчує замовність цієї справи», - додає він.

Виконавчий директор Інституту масової інформації Вікторія Сюмар зазначає, що «те, що відбувається у суді над Тимошенко, немає нічого спільного з цивілізованими, правовими процесами, які мали б відбуватися у демократичній країні». На її думку, «і умови судових засідань, і поведінка судді, і найголовніше - рівень висвітлення цієї теми центральними ЗМІ свідчить про те, що Україна, на жаль, продемонструвала серйозний відступ від цивілізованих, демократичних стандартів».

Політолог, доцент Києво-Могилянської академії Ігор Лосєв переконаний в тому, що у судовому процесі над Ю.ТИМОШЕНКО «ми побачили огидно-потворне правосуддя». «І зрозуміло, що з таким правосуддям Україна, як нація і держава, не може розраховувати не те що на якусь там євроінтеґрацію, демократичні поступи, а навіть на нормальне життя», - наголошує він..

На думку академіка НАНУ Мирослава Поповича, «все, що зараз демонструє українська влада, - це ганьба для України і для кожного з нас».

 Чи не найкритичніше про судилище над Ю. Тимошенко висловився заступник директора Міжнародного інституту гуманітарних технологій Зореслав Самчук: «У параноїдальних намірах будь-що «закрити» Юлію Тимошенко теперішня влада вже настільки передала куті меду, що навіть її відверті симпатики і послідовні апологети дистанціюються від коментарів на цю тему».

Виходячи з нинішньої критичної ситуації в Україні, хочеться дати декілька порад опозиційним провідникам, а також особисто Ю. Тимошенко. Перша: тільки широке об’єднання опозиційних сил і громадських рухів в одній структурі може зупинити наступ донецько-олігархічного клану. І не тільки.

Яким би не був вирок сумнозвісного Печерського суду у справі Ю. Тимошенко, влада посилено працюватиме на досягнення єдиної мети: зачистити електоральне поле України від БЮТ-Батьківщини-Юлії Тимошенко. Адже без харизматичного провідника та ще з новим шулерським Законом про вибори під час парламентських виборів-2012 ця політична сила може зійти з політичної дистанції (А на далекому обрії вже проглядаються президентські вибори-2015, які донецький паханат за будь-яку ціну захоче виграти). Тим паче – спроба усунути БЮТ-Батьківщину з політичної арени в Івано-Франківській, Львівській та Тернопільській областях (завдяки співпраці В/О «Свобода» з ПРУ) увінчалася чималим успіхом для ПРУ. Отже старий досвід і нова редакція дискримінаційного Закону про вибори, помножені на брутальну й повсюдну фальсифікацію, можуть дати бажаний результат для донецьких братків.

Дивно тільки, що провідники інших політичних сил України, які  декларують себе опозиційними, не розуміють, що разом із зачисткою політичної сили на чолі з Ю. Тимошенко відбудеться остаточне знищення паростків демократії в Україні. Тих, які з таким трудом пробивалися крізь потужну кригу тоталітарного минулого. Що ж до провідників опозиційних сил, то варто їм пам`ятати: рано чи пізно на кожного з них знайдеться суддейський покруч зразка Вовка чи Кірєєва.  

Виходячи з нинішньої критичної ситуації в Україні, хочеться дати декілька порад опозиційним провідникам, а також особисто Ю. Тимошенко. Перша: тільки широке об’єднання опозиційних сил і громадських рухів в одній структурі може зупинити наступ донецько-олігархічного клану. І дати шанс на майбутнє. Друга: Юлії Тимошенко потрібно добитися в Печерському суді виправдовувального вироку (ні в якому разі не допустити до тюремного ув`язнення чи навіть умовного терміну).

Для цього потрібно задіяти всю важку артилерію, а це - міжнародні чинники та закордонні ЗМІ. Політичне судилише над Ю. Тимошенко по своїй викривальності повинно стати знаковим і шоковим для наших сучасників! У цьому контексті найкращим інформатором і найбільшою підтримкою може бути для Ю. Тимошенко адвокат з міжнародним іменем, який до всього спеціалізувався на політичних судилищах.

-- Редакція еПОШТИ

At first, only the bravest settled in Canada TOP

July 2, 2011

imageimage Oksana Bashuk Hepburn

When Canada was merely 24 years old, two settlers arrived from Ukraine. Today, the Canadian census counts 1.2 million claiming Ukrainian heritage.

Leaving Ukraine for Canada 120 years ago was akin to settling on the moon; only the bravest dared. Reaching the prairies, they were unceremoniously dumped where the train track stopped. There was nothing to mark human progress; distances were overwhelming and other people far away. When meeting them in towns, "established" Canadians mocked the new arrivals' dress and sneered at their language and religion, heart-wrenchingly described in Pierre Burton's The Promised Land. There was the ultimate slap-down: go back where you came from if you don't like it here.

Their grief led to social progress development and their outsider status into the inclusivity of a mosaic. "Here" was Manitoba, where scarlet fever ravaged some 50 children one winter. "Here" was dawn to dusk laying of railway tracks through bogs swarming with mosquitoes and black flies or dying in airless mines. The roster of the perished in shafts, like those in Kirkland Lake, tell the story. "Here" they chiselled through the Rockies to built the magnificent Banff Springs Hotel, but as slave labour; First World War politics made the settlers of the former Austro-Hungarian Empire enemy aliens. This was illegal; Canada's justice failed the "outsiders. "

But they endured. With little more than sheer force of will - what implements? - they turned virgin grasslands into Canada's economic powerhouse, the envy of the world's agribusiness, and its foreboding northern ranges into the globe's leading supplier of natural resources.

And injustices led them to fights for justice. They leveraged unscrupulous agents by forming cooperatives and wheat boards modelled on those in Ukraine. Canada's labour, health and unemployment insurance legislation came from sons of these pioneers such as former federal cabinet minister Michael Starr, who changed his name - thousands did - "to fit in," but knew damn well who he was.

Their grief led to social progress development and their outsider status into the inclusivity of a mosaic. Perhaps it started when Winnipeg's Dr. Yaroslav Rudnyskyj, member of the Royal Commission on Bilingualism and Biculturalism, wrote a dissenting report calling for recognition of Canada's multicultural reality. Conservative senator Paul Yusyk, remembering the Manitoba language issue outlawing Ukrainian in schools, pushed for legislation and Pierre Trudeau, the Liberal prime minister, signed the Multiculturalism Act of Canada, a model of equality for the world.

There are other significant achievements. Roy Romanow, with Jean Chrétien, broke Quebec's constitutional deadlock to keep Canada united and become premier of Saskatchewan. Alberta elected Ed Stelmach, but still felt compelled to mock his accent. Ukrainians in Canada led in cobalt cancer treatment and Imax development. Governor general Ramon Hnatyshyn gave Canada the arts awards and with others - such as John Sopinka, the community's only Supreme Court justice - began to give back. Canada became the first western country to recognize Ukraine's independence and offer aid, including training in Canada's judicial system of equal justice.

But before all this happened, some 150,000 displaced Ukrainians arrived after the devastations of the Second World War. The fine Canadian who penned the United Nations Declaration of Human Rights was not of their roots, but he fathomed the horrors rising from behind the iron clad concentration camp that was the U.S.S.R. : 10 million starved during Holodomor, the man-made famine orchestrated by Josef Stalin's executioner Lazar Kaganovich; another 10 million non-combatants killed by the Nazi and Communist War machines; and a similar toll on its military.

Writing about this human calamity, Yale historian Timothy Snyder calls Ukraine and surrounding territories the Bloodlands between Hitler and Stalin. But good triumphed; the Nazis were obliterated, the U.S.S.R. collapsed while new Canadians, comprising the displaced peoples from the bloodlands, had a very special mission: to bear witness to what really happened.

But good triumphed; the Nazis were obliterated, the U.S.S.R. collapsed while new Canadians, comprising the displaced peoples from the bloodlands, had a very special mission: to bear witness to what really happened. Last year, Canada's prime minister paid an official visit to Ukraine, whose current government is, regrettably, backsliding into Sovietlike revisionism. The prime minister was clear in urging respect for human rights and freedoms. He denounced communism's murderous legacy. His stance, applauded around the globe, was particularly significant: it followed Canada's recognition of Holodomor as a genocide; a crime against humanity.

Celebrating 120 years of settlement, Ukrainian Canadians, with others, marked the occasion by erecting a monument in Ottawa to an internationally recognized democrat, Taras Shevchenko. Not because there aren't great Canadian poets. Rather, because he expresses better than most humanity's eternal values: embrace the smallest among you; truth is found chez-vous; democracy demands vigilance; fight, and justice will not die.

These are Canada's values, those which have made it inclusive and just; one of the best countries in the world. Thank you, Canada. Happy birthday and many, many more! Mnohaja lita!

Oksana Bashuk Hepburn is a post-Second World War Canadian of Ukrainian decent. She writes on issues close to her heart.

The serial stupidity of trying Tymoshenko TOP

Jun 30, 2011

imageAlexander J. Motyl

Forgive the blunt question, but are the Regionnaires really that dumb? Evidently, yes. The latest bit of evidence for their serial stupidity is the trial of Yulia Tymoshenko. If you haven’t heard, the former Orange prime minister has been charged with “abuse of office,” something that supposedly transpired when she negotiated a gas deal with Russia a few years ago. That deal was apparently bad for Ukraine and, since it was bad, Tymoshenko must be guilty. Of something—well, of anything, actually. And abuse of office will do: it has the ring of substance, while at the same time being so broad as to be meaningless.

imageForget the hypocrisy. Abuse of office is about the only thing Ukrainian elites have been doing consistently, and well, since 1991. President Viktor Yanukovych abuses his office every time he takes a breath in his questionably appropriated estate outside of Kyiv. His pals abuse their offices every time they rig tenders, rake in millions, and pass legislation that favors their buddies. And if Yulia’s gas deal was criminal, what is one to say of Viktor’s Kharkiv Accords?

And forget the impossibility of making any sense of Ukraine’s opaque gas relationship with Russia. Who makes the decisions in Kyiv? No one knows. Are the deals good for Ukraine? Mebbe yes, mebbe no. Are they bad for Ukraine? Mebbe yes, mebbe no. About the only thing anybody does know is that the deals never fail to benefit Russia’s Gazprom on the one hand and the oligarchs, industries, and Regionnaires of eastern Ukraine on the other. Is that accident, design, or divine providence? Take a wild guess.

And, obviously, forget justice. Everyone knows that there’s as little substance to the charges as there is a high collective IQ in the Ukrainian cabinet. Everyone knows that the only reason the regime is hounding Tymoshenko is to neutralize her in advance of the 2012 parliamentary and 2015 presidential elections. And everyone knows that the courts are the tools of the Yanukovych regime. I mean, for chrissakes, this is Ukraine, and not Canada, and any claim of judicial independence is about as persuasive as the claim of Regionnaire honesty.

Ukraine’s image will be mud, as witness after witness—the prosecution alone intends to call some 30 people, including former President Viktor Yushchenko—reveals just how rotten Ukraine’s political and economic elites are. If the Regionnaires think that stink won’t rub off on them, they’ve got a big surprise coming. So forget all that. The only important question is this: why are the Regionnaires so utterly incapable of understanding that they’re committing another mega-blunder, one that will redound to Tymoshenko’s favor, provide the Ukrainian opposition with a shot in the arm, mobilize society against them, raise European and American eyebrows, and produce a public relations disaster—at precisely the time that the regime has manifestly failed to deliver on anything and is desperately hoping for a miracle to save it from ignominy?

If you really want to get rid of Tymoshenko, then appoint her ambassador to, say, Brussels or Paris or London or, even, Moscow—any important place that’ll flatter her, but also keep her busy and out of the way. Or make her your minister of foreign affairs, along the lines of Barack Obama’s appointment of Hillary Rodham Clinton as secretary of state, or, if you really want to give her a migraine, your minister of culture. Or send her on a five-year fact-finding mission among all the Ukrainian diaspora communities in the world. Or give her a television talk show during prime time.

The very last thing you do with a prominent, influential, charismatic, smart, articulate, rich, and photogenic political opponent is put her on trial—for anything. Unless, of course, you really do have a smoking gun and your evidence is incontrovertible. A bad case against a tough defendant is guaranteed to transform Tymoshenko into an international cause célèbre and bring down fire and brimstone on the regime—especially in Europe, which Yanukovych says he wants to join. Worse, the trial is likely to drag on and dominate headlines for months. Ukraine’s image will be mud, as witness after witness—the prosecution alone intends to call some 30 people, including former President Viktor Yushchenko—reveals just how rotten Ukraine’s political and economic elites are. If the Regionnaires think that stink won’t rub off on them, they’ve got a big surprise coming.

My guess is that this time, as so many times in the past, this mess traces back to the shocking incompetence and arrogance of the Yanukovych camp. I can just see the meeting in the president’s office. The vodka’s flowing, the boys are slurping up the caviar, they’re comparing the size of their bank accounts in the Caymans, they’re trying to figure out how to fool all of the people all of the time, and some crackerjack has the bright idea of putting Yulia behind bars. Wotta concept, says Prime Minister Azarov. And a piece of cake, too, says Education Minister Tabachnyk. Well, now the boys are likely to choke on that cake.

Small wonder that Yanukovych insists he has nothing to do with the trial. Blame it on our super-duper independent courts, he says. Naturally, that’s what he’s got to say. At the same time, I’m guessing Viktor may have realized that he better put some daylight between himself and the proceedings—like, uh, ASAP. When the stuff hits the fan, Yanukovych wants to be sure that his pals are left holding the bag and that he has some plausible deniability.

That’s the extraordinary thing about the Regionnaires. They’re rank amateurs who are too arrogant to know just how little they know. And amateurs who don’t even know what’s good for themselves can’t possibly know what’s good for the country they claim to be running.

Four political dimensions of Ukraine's future Europeanization: Why Brussels and the EU member states need to keep an eye TOP

July 5, 2011

By Andreas Umland

Although the EU plays a crucial role in the future of Europe, the stability and development of Europe in the 21st century depends not only on the Union's internal affairs, but the Union's relationship to its European Eastern neighbors in the next years -- above all to Russia and the Ukraine. These relationships may be even more important than the EU's finances, reform and performance.

Complete article [ here ].

Are there no Fascists or neo-Nazi’s  in Russia? TOP

Stephen Velychenko

The Russian delegation at the Parliamentary Assembly of the Council of Europe (PACE) recently  submitted to PACE a  resolution “On ways of opposing the manifestations of neo-Nazism and right-wing radicalism” [ here ]. This document  names six countries in which the problem of neo-Nazism is purportedly acute.  Five out of those six countries (Latvia, Lithuania, Estonia, Ukraine and Austria) are members of the Council of Europe, while the sixth, Canada, has observer status. This is presumably part of a larger Russian sponsored initiative that resulted in the formation in 2010 of a “World Without Nazism” organization. As far as can be established this is directed from the Kremlin by  the FSB as part of a broader strategy to retain Russian control over former Soviet Republics [ here ].  Although this organization has a site <wcrj.org> as far as I could determine it is dead. The founder and head of this organization, Boris Shpiegal, has been accused of working directly for the FSB .

Two things are missing both from the above noted submission by the Russian PACEimage delegation and the “World Without Nazism” agenda, which PACE officials should hopefully note. They should then return this document asking for clarification and ask Mr. Spiegal what are his definitions of Nazi and fascist.   First, neither the submission nor the WWN agenda contain any mention of the Russian Kremlin-sponsored groups, NASHI and RODINA, which by any text-book definition are “fascist” if not “neo-Nazi” nor of the problem of Fascism in neo-imperialism in general in Russia [ here ]. Details about these groups, their activities and governmental links are given in the Russian Nationalism Bulletin [ here ]. Second, neither the submissions nor the WWN agenda   mention  pro-Russian fascist and neo-Nazi groups in Ukraine that are either branches of or sponsored by the Russian parent body, or of local right-wing Kremlin-sponsored neo-colonialist groups like the “Orthodox Brotherhood,”  “Russkie na Ukraine,” “Russkyi blok,”  “Slavic Unity Party”  or “Progressive Socialist Party.” Like the pre-war German Nazis in the Sudetenland and Austria, these groups seek to revise territorial frontiers. They cannot accept that the country they reside in is independent, call for continued Russian domination of Ukraine and qualify as imperialist and  “fascist” if not “neo-

Nazi. As of 2010 they represented the political fringe in Ukraine alongside extremist Ukrainian nationalists. However, the Russian neo-imperialist  groups together polled almost twice as many votes as did  extremist Ukrainian nationalists. This would indicate that Russian fascist-type neo-imperialism poses a greater threat to peace and democracy in Ukraine than does Ukrainian extremist nationalism. Why do these Russian initiatives overlook this problem?

The Russian delegation has correctly raised an important issue as has the “World without Nazism” organization. But why do both these groups exclude from their purvue Russian neo-Nazis and fascists? And why, despite this omission, has PACE allowed the WWN group to sponsor a meeting at their Fall Session this October? Before supporting either these or any other  initiatives of this sort, all those opposed to fascism and Nazism, must first recognize these are two distinct phenomenon, and second, that all fascist and neo-Nazis must be opposed –that includes Russian ones.

Stephen Velychenko is a Research Fellow at the University of Toronto.

Лист із тюрми №7. Якщо не діє закон, то діють "злодії в законі" TOP

30 червня 2011

Юрій Луценко, екс-міністр внутрішніх справ, лідер "Народної самооборони.

І. Усі рівні перед законом?

На багаточисельні запитання щодо політичних репресій в Україні Янукович та його команда відповідають стандартно – ми боремося з корупцією.

Хочу категорично спростувати це твердження. На відміну від процесів над екс-посадовцями Європи, на які так любить посилатися обслуга ПР, в жодній кримінальні справі Тимошенко, Луценка, Макаренка-Діденка, Іващенка, Корнійчука слідчі ГПУ не інкримінують жодної привласненої гривні, жодної особистої користі.

Всі кримінальні справи - це тільки особисте тлумачення доцільності службових дій слідчими ГПУ. Щоправда, говорити про перевищення службових повноважень Тимошенко чи Луценка після конституційного заколоту, який Янукович і його партія провели у Верховній Раді задля злочинного продовження своїх повноважень народних депутатів та президента на рік - вершина цинізму.

Тому боротьба з корупцією – брехня № 1 Януковича і Ко.

Друга улюблена пісня трубадурів президента – караємо усіх, незалежно від посад та партійності. Головним аргументом тут виступала справа проти Кучми, яка днями була прогнозовано розвалена. Відновлення кримінального переслідування майора Мельниченка, що автоматично перетворює його плівки в "незаконно здобуті докази", ставить хрест на небаченій об’єктивності української Феміди.

Як і передбачала більшість оглядачів, підконтрольна Януковичу Генпрокуратура використовувала цю справу в якості димової завіси перед фактами реальних переслідувань із політичних мотивів представників української опозиції.

Для тих небагатьох, хто ще вірить в казки Януковича про рівність усіх перед законом, пропоную відповісти на запитання: чи посадять тепер нардепа ПР, екс-генпрокурора Святослава Піскуна за, як виявилося, незаконне закриття справи проти Мельниченка так само, як посадили екс-міністра Луценка за нібито незаконне продовження оперативно-розшукової справи?

Уточнююче питання: чи посадять екс-міністрів МВС Білоконя і Цушка та діючого Могильова у сусідню камеру з Луценком, беручи до уваги той факт, що вони підписали сотні рішень про зарахування цивільного стажу підлеглих в міліцейський стаж, аналогічних тому, за яке судять Луценка?

Тому рівність усіх перед законом – брехня №2 Януковича і Ко.

Навпаки, абсолютна більшість українців знають – "регіонали" своїх не здають.

Не сяде Чечетов з його явкою з повинною про розкрадання десятків мільярдів на посаді голови Фонду держмайна. Не сяде син депутата Верховної Ради від правлячої партії з його явкою з повинною про катування та вбивство бізнес-партнера.

Не сяде міністр палива Бойко за вкрадений на закупівлі бурової платформи мільярд.

Не сяде міністр оборони за подарований сину президента об’єкт в Балаклавській бухті. Не сяде і друг Партії регіонів Черновецький за розкрадений Київ.

Не відповість за мільярдні фінансові афери екс-керівник Нацбанку Стельмах.

Не відповідатимуть за десятки убитих людей друзі регіоналів – лідери бандугрупувань Немсадзе та "Сейлем" з Донбасу та Криму.

На відміну від процесів над екс-посадовцями Європи, на які так любить посилатися обслуга ПР,  в жодній кримінальні справі Тимошенко, Луценка, Макаренка-Діденка, Іващенка, Корнійчука слідчі ГПУ не інкримінують жодної привласненої гривні, жодної особистої користі. Для них влада Януковича встановила новий закон Архімеда: "тіло, занурене в Партію регіонів, не відповідає за законом". А якщо не діє закон, то діють злодії в законі!

В нинішній Україні встановлено систему "смотрящих" з числа "злодіїв у законі", які рекетують бізнес та бюджет країни. Піраміду цієї злочинної діяльності  з мільярдними прибутками очолює наближений до президента кримінальний авторитет Юрій Єнакієвський, який у 90-х роках координував діяльність єнакієвського злочинного угрупування.

Цитую оперативне повідомлення підрозділу по боротьбі із організованою злочинністю за 1998 рік: "Гражданин Д. пояснил, что проживает в г. Енакиево и входил в преступную группировку. Больше половины их бригады уже сидят в СИЗО, кого раньше хлопнули, кого чуть позже. На свободе осталось пять человек. Д. пояснил, что за ними преступления в г. Енакиево, Донецке, Харькове, Полтаве, Одессе. В Г.Дзержинске наводчиком у них был вороной, ранее неоднократно судимый-рецидивист.Д. пояснил, что в г. Енакиево сейчас идет война между смотрящими за городом, юрой и Геной Долидзе. Все началось из-за того, то братья Григорий и Геннадий Долидзе хотели в Енакиево все прибрать к своим рукам. Они захватили в "ТИК" приближенного Юрия, Салавата, и под пытками заставили, чтобы тот рассказал все крамольное об Юрии и остальных авторитетах. Салават, не выдержав пыток, все рассказал, а братья Долидзе его признания записали на видеокассету и отправили в СБУ в г. Киев. Таким образом, они хотели расчистить себе дорогу к власти в г.Енакиево.Когда Салават или сбежал, или его отпустили, Долидзе, точно никому не известно, явился к смотрящему Юрию и все рассказал. Тот ему сказал: свою вину в признании смоешь кровью.Спустя некоторое время Салават из пистолета застрелил Григория Долидзе. Геннадий Долидзе поклялся отомстить. Поэтому случаю Д. говорит, что в скором будущем ожидается море крови".

Після приходу до влади президента Януковича та генпрокурора Пшонки була забезпечена гарантована безкарність криміналу, що фактично опановує саму вертикаль державної влади, перетворює її в знаряддя небаченого розкрадання України. Саме цим пояснюється зафіксований аналітиками трикратний ріст мільярдерів Партії регіонів у тотально зубожілій країні.

ІІ. Суд встановить істину?

Останнім рубежем словесної оборони Януковича і Ко є, на перший погляд, законослухняна позиція "як вирішить суд". Нинішня влада вважає, що така відповідь особливо ефективно справить враження на далеких від наших реалій наївних європейців, батьки яких у 1945-му депортовували в СРСР донських козаків Власова зі словами: "Чому ви не хочете їхати додому? Якщо ви не любите Сталіна, то переоберіть його".

Але часи змінилися – залізна завіса між Україною і цивілізованим світом упала. Ті, хто відслідковує так звану українську судову реформу, чітко розуміють: Янукович не подолав корупцію в судах, він її взяв під особистий контроль.

Вища Рада юстиції, яка має право знімати суддів, повністю складається з людей президента. Знявши пару десятків принципових суддів, нова влада чітко пояснила нові правила: вказівки адміністрації президента мають неухильно втілюватися в найабсурдніші судові рішення. За це слухняним суддям дозволяється безкарно брати хабарі у справах, які вищу владу не цікавлять.

Для ворогів Януковича і його бандократії судочинство в таких умовах є неприхованим знущанням. Бо суди стоять не на сторожі закону, а на шухері у влади.

Схема проста: як тільки хтось починає гучно протестувати проти беззаконня та корупції влади на чолі з президентом, його оточення дає сигнал куму президента, Генпрокурору Пшонці порушити кримінальну справу проти небезпечного опонента. Якість доказів та навіть їх відсутність нікого не хвилює, адже вищою судовою інстанцією з кримінального судочинства керує рідний брат Генпрокурора Пшонки. На сімейній нараді ці керівники узгоджують спільну кандидатуру судді, який має виконати політичне замовлення.

Показово, що в більшості випадків розгляду політично вмотивованих справ суддею багаторазового використання виявляється пан Вовк. Причина такої довіри  прокурорського  й суддівського Пшонок саме цьому судді Печерського райсуду відкривається дуже просто – ще з 2009 року проти судді Вовка порушена кримінальна справа № 50-5570. Згідно постанови, суддя Вовк звинувачується у винесенні завідомо неправосудних рішень у справах про визнання права власності на землю в м. Одеса.

Санкція за статтею щодо громадянина Вовка - до 10 років позбавлення волі.

Зрозуміло , що пан Вовк, судячи Луценка, Діденка, Макаренка, Іващенка, Корнійчука, щохвилини пам’ятає: або він виконує вказівку Януковича і Пшонки, або сяде в тюрму сам.

Ця ситуація є 100%-им доказом відновлення в Україні сталінської системи політичних розправ 1937 року, коли і слідчі, і судді слухняно виконують злочинні накази через страх самим стати жертвою безвідмовної м’ясорубки.

Екс-міністр, який сидить півроку під арештом за використання своїх конституційних прав не визнавати свою вину і не давати покази – абсурд.

Розгляд його справи суддею в той час, як проти нього порушена кримінальна справа, перетворює весь процес у фарс із наперед спланованим фіналом політичної розправи.

Тому посилання на рішення суду як об’єктивний висновок у справі – це брехня №3 Януковича і Ко.

ІІІ. Що робити?

Проблеми з українською корупцією та телефонним правом державних високопосадовців в українських судах виникли не сьогодні.

Утім, жорстка конкуренція у владній команді помаранчевих, протистояння між гілками влади до 2010 року давали можливість невиконання окремих політичних вказівок.

Все змінилося після приходу до влади Партії регіонів з Януковичем на чолі, яка антиконституційними методами збудувала так звану "політичну стабільність", що означає в їхньому баченні беззаперечне підпорядкування всіх гілок влади президенту Януковичу. В цих умовах, не бажаючи торгувати совістю і Законом, звільнилися сотні професійних слідчих і суддів. Решта – прийняли правила гри.

Результат очевидний: вертикаль влади – незалежність судів = диктатура.

Важливо підкреслити: йдеться не тільки про придушення української опозиції. Використання судів у політичних розправах є лише видимою частиною айсберга беззаконня в Україні. Бо за незаконним арештом Луценка протягом більше шести місяців треба бачити 30 тисяч аналогічно незаконно ув’язнених українських громадян.

За відомим кримінальним переслідуванням активістів підприємницького Податкового майдану височіє цілий масив нищення політичних свобод українців – від розгону мирних мітингів до зняття опозиційних партій з виборчого процесу.

Резонансне судове позбавлення частот мовлення незалежних 5 каналу і ТВі – лише яскравий приклад використання судів для нищення бізнесу на замовлення владних структур.

Ситуація зайшла надто далеко, її неможна виправити змінами в антикорупційному законодавстві. Жертвами виявлених порушень розрекламованого владою закону без сумніву стануть лише дрібні чиновники, потрібні лише для статистики та бадьорих звітів Януковича в Європі.

Слідчі та судді, які потрібні для реалізації завдань "вертикалі влади", не відповідатимуть ні за які порушення закону.

Приклад судді Вовка, який правильно судить політичних опонентів влади, у той час як проти нього порушена кримінальна справа – яскравий доказ того, що ситуація вийшла за критичну межу. Практика сталінських розправ над опонентами, а потім над мільйонами невинних людей через 75 років повторюється в Україні.

Зламати цю межу можна двома шляхами. Перший – реальний. Другий – ідеальний.

Шлях перший – введення суду присяжних як форми реалізації народовладдя, передбачений діючою українською Конституцією. Об’єктивність та незалежність такої форми судочинства доведена історичними прикладами справ Бейліса та Засулич на початку ХХ століття.

Прикметно, що одним із перших рішень тоталітарного більшовицького режиму стало скасування цих незручних для шулерів від влади судів присяжних. Заважає він і нині правлячому угрупуванню Януковича, навіть попри те, що суд присяжних – пряма норма діючої української Конституції.

Шлях другий – за прикладом успішного подолання корупції в Сингапурі, де в свій час було введено право апеляційного оскарження в Лондонському Королівському суді. Причому, при трьох скасованих британською апеляцією замовних рішеннях місцевий суддя-корупціонер звільнявся і йшов під кримінал.

Думаю, що і у нас, в країні, що декларує європейські перспективи, варто ввести право апеляції в судах країн – членів ЄС.

Після приходу до влади президента Януковича та генпрокурора Пшонки була забезпечена гарантована безкарність криміналу, що фактично опановує саму вертикаль державної влади, перетворює її в знаряддя небаченого розкрадання України. Саме цим пояснюється зафіксований аналітиками трикратний ріст мільярдерів Партії регіонів у тотально зубожілій країні.Усвідомлюючи безпрецедентність такої пропозиції, все ж зазначу, що і ситуація з тотальною недовірою до судів в Україні – теж безпрецедентна. Задовольнятися заявами, моніторингами і планами – безглуздо.

Фактично, йдеться про те, що 46 мільйонів українців реально позбавлені об’єктивного судочинства. Руками слухняних суддів в Україні щоденно незаконно забирають землю, помешкання, бізнес, безпідставно звинувачують в неіснуючих злочинах. При існуючій неправовій системі судочинства люди не можуть покарати вбивць-"мажорів" своїх дітей, припинити корупцію і свавілля чиновників.

В таких умовах доступ українцям до справедливості в судах Праги, Варшави та Стокгольму, з моєї точки зору, - адекватна ціна для одужання однієї з найбільших країн Європи.

Як політик, як громадянин України я категорично підтримую Угоду про асоціацію України з ЄС та створення Зони вільної торгівлі з ЄС. Це – історичний шанс нашої країни вийти з колоніального кремлівського ярма в європейське майбутнє.

Але, крім важливих економічних реформ в рамках цієї Угоди, слід зробити все, аби в Україні відбулося і відновлення правових механізмів.

Бо, як правильно сказав німецький експерт Вінфрід Шнайдер-Детерс, важливі не тільки економічні реформи в Україні, але й raison d’etre Європейського союзу – політичні свободи.

Час змінити "верховенство влади" на верховенство права!

IV. Особисте

Згідно правил, я мав би звертатися із своєї клітки тільки до суду. Але з огляду на наявну кримінальну справу проти судді Вовка стає очевидним, що цей суд – погано замаскований фарс по виконанню політичного замовлення.

Тому звертаюся до замовника.

Пане Янукович! При всіх ваших повноваженнях і можливостях не я Вас, а Ви мене і Тимошенко боїтеся. Ви в полоні страху свого минулого і майбутнього, а я – навіть за гратами – вільний.

В День пам’яті Конституції я дивився Вашу, пане Янукович, пихату і самозадоволену зустріч з журналістами. У Вас все, ніби, добре. Ви – одноосібний господар країни. Сукупний капітал Вашої партії за рік президентства виріс втричі і досяг 22 мільярди доларів США. Ваші друзі, кримінальні авторитети з руками по лікоть у крові, тепер – господарі життя. Ваші вороги – в клітках, на Майдані – тиша.

Але, пане Янукович, це – лише видимість стабільності.

Запам’ятайте мої слова: Ваша політика "собі - ікру, ворогам – тюрму, народу - труну" не має майбутнього.

Україна вам не по зубах!

Юрій Луценко

Щодо поширення в мережі YouTube відеосюжетів, що розпалюють міжнаціональну ворожнечу, зокрема щодо України й українців TOP
Звернення Координаційної ради з питань захисту української мови  при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. В.Стуса до керівника відеопорталу YouTube пана Салара Камангара

Щодо поширення в мережі YouTube відеосюжетів, що розпалюють міжнаціональну ворожнечу, зокрема щодо України й українців

 В українському суспільстві зростає занепокоєння ситуацією, пов’язаною з поширенням антиукраїнської пропаганди в мережі Інтернет. Зокрема зацікавлені особи послідовно в мережі вільного відео YouTube та на інших веб-ресурсах поширюють недостовірну інформацію про сучасну Україну, викривляють її історію і заперечують самобутність мови. Серед маси антиукраїнських відео звертають на себе увагу матеріали, авторство яких, зокрема, належить таким державно-політичним діячам Росії як: А. Вассерман, О. Дугін, К. Затулін, С. Марков та ін. – від заперечення нашої мови до невизнання самої України як країни.

Зокрема мережа вільного відео YOUtube відображає сюжети, створені із використанням «мови ненависті», які, розпалюючи міжнаціональну ворожнечу, паплюжать честь і гідність українського народу, зневажають його ідентичність, історію та трагедії (заперечуванням, висміюванням та ін. ), що спричинені інтервенцією іноземних держав на територію України і призвели до знищення мільйонів українців під час агресії комуністичної Росії супроти України в 1917 – 1921 рр. , в ході Другої світової війни, а також внаслідок Голодомору, масових репресій і депортацій населення України, насильницька асиміляція (див. додаток 1).

Розміщення на сайті YOUtube цього відео підпадає під дію приписів Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 21.12.1965, а саме статті 1 (1) – щодо пропагування розрізнень і обмежень, заснованих на ознаках національного чи етнічного походження (заперечення існування українського народу та його національної / етнічної автентичності), метою або наслідком яких є знищення або применшення визнання, використання чи здійснення прав і свобод людини у різних галузях суспільного життя (права українського народу на самовизначення, на вільний соціальний та культурний розвиток, вільно розпоряджатися своїми природними багатствами і ресурсами), а також статті 4 (а) Конвенції, за якою злочинним і караним є підбурювання до актів насильства, спрямованих проти групи осіб іншого етнічного походження (заклики до боротьби з українцями та українською державою). Окрім того, згідно із положеннями частини другої статті 20 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права вiд 16.12.1966 будь-який виступ на користь національної ненависті, що являє собою підбурювання до дискримінації, ворожнечі або насильства, повинен бути заборонений законом.

Перебування такого відео на сайті YOUtube і на інших електронних ресурсах є неприйнятним і відповідно до доктрини Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні в справі «Йерсілд проти Данії» (Jersild v. Denmark) від 23.09.1994, за яким право на свободу слова не може обмежувати, допускати винятки чи зводити нанівець право на захист від расової дискримінації на підставі відповідної конвенції ООН. Зазначені матеріали щодо невизнання або заперечення факту існування українського народу також брутально порушують приписи частин 2 і 3 статті 1 Декларації про раси і расові упередження, проголошеної Генеральною конференцією ООН з питань освіти, науки і культури від 27.11.1978 – про те, що всі люди і групи людей мають право відрізнятись один від одного, розглядати себе в якості таких і вважатися такими, а також право на збереження культурної самобутності. Відображені на відео прецеденти заперечення автентичності українців та їх етнокультурної самобутності є несумісні із приписами статті 1 Декларації принципів міжнародного культурного співробітництва від 04.11.1966, затвердженої Резолюцією 8.1 Генеральної Конференції ЮНЕСКО.

Зміст інформації у зазначених відео, а також її спрямованість і спосіб подання цільовій аудиторії цілковито охоплюються категорією «мови ненависті», закріпленою у рекомендації Комітету міністрів Ради Європи №R (97) 20 (on «hate speech») від 30.10.1997,  за якою мовою ненависті є всі види вираження, що включають поширення, провокування, утвердження чи виправдання ксенофобії й інших виявів ненависті, заснованих на нетолерантності, вираженій в агресивному націоналізмі й етноцентризмі.

Керуючись потребою стати на захист честі і гідності українців всього світу та опираючись на цитовані міжнародні договори та інші офіційні міжнародні документи, ВИСЛОВЛЮЄМО ПРОТЕСТ ПРОТИ ПОШИРЕННЯ АНТИУКРАЇНСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ в мережі YOUtube і наголошуємо на неприйнятності розміщення зазначених у додатках і подібних матеріалів, спрямованих проти українства. Крім того, керівництво YOUtube має звернути увагу й на необхідність модерації дописів коментувальників відео, позаяк вони часто мають на меті принизити осіб іншої, аніж дописувач, національності.

1. http://www.youtube.com/watch?v=BJpcAbSEAW8

2. http://www.youtube.com/watch?v=Yi1IBsrAAjY&feature=related

3. http://www.youtube.com/watch?v=KsWIih1vCTc&feature=related

4. http://www.youtube.com/watch?v=9XhrRaNBWsE&feature=related

5. http://www.youtube.com/watch?v=MUrywD8YcKE&feature=fvsr

6. http://www.youtube.com/watch?v=cUQlzrLN1mc&feature=related

7. http://www.youtube.com/watch?v=zvSU79ofn5w&feature=related

8. http://www.youtube.com/watch?v=JL_QraZfSGE

9. http://www.youtube.com/watch?v=aLfwVMRLdN0

10. http://www.youtube.com/watch?v=06QvMq7Hox4&feature=related

11. http://www.youtube.com/watch?v=xqBxiqxHuTw

12. http://www.youtube.com/watch?v=K-mtwfB1634&feature=related

13. http://www.youtube.com/watch?v=cUQlzrLN1mc&feature=related

14. http://www.youtube.com/watch?v=bac9ImxuAdk&feature=related

15. http://www.youtube.com/watch?v=TCagU0mM9rI&feature=fvsr

16. http://www.youtube.com/watch?v=LYXPVrQeK9k&feature=watch_response

17. http://www.youtube.com/watch?v=Klt3pVAhQ3M&NR=1

18. http://www.youtube.com/watch?v=2b0WxiYrmiY&NR=1

19. http://www.youtube.com/watch?v=ft9ZJZqiK1w&NR=1

20. http://www.youtube.com/watch?v=pvoPPASPqGs&feature=related

21. http://www.youtube.com/watch?v=QKl7HmHcgr8&feature=fvwrel

22. http://www.youtube.com/watch?v=j11fW8X2TcI&feature=fvwrel

23. http://www.youtube.com/watch?v=BJpcAbSEAW8&feature=related

24. http://www.youtube.com/watch?v=z381KCZ6pew&feature=related

25. http://www.youtube.com/watch?v=LPz0Kpx5xAM&NR=1

26. http://www.youtube.com/watch?v=MOn6HomlyEw&feature=related&has_verified=1

YouTube Community Guidelines: Respect the YouTube Community

We're not asking for the kind of respect reserved for nuns, the elderly, and brain surgeons. We mean don't abuse the site. Every cool new community feature on YouTube involves a certain level of trust. We trust you to be responsible, and millions of users respect that trust, so please be one of them.

We Review Videos Flagged As Inappropriate

Okay, this one is more about us than you. When a video gets flagged as inappropriate, we review the video to determine whether it violates our Terms of Use—flagged videos are not automatically taken down by the system. If we remove your video after reviewing it, you can assume that we removed it purposefully, and you should take our warning notification seriously. Take a deep breath, read our Terms of Use and try to see it from our perspective. If you find other videos on YouTube with the same violations, please flag them so we can review them as well!

Don't Cross the Line

Here are some common-sense rules that will help you steer clear of trouble:

· YouTube is not for pornography or sexually explicit content. If this describes your video, even if it's a video of yourself, don't post it on YouTube. Also, be advised that we work closely with law enforcement and we report child exploitation. Please read our Safety Tips and stay safe on YouTube.

· Don't post videos showing bad stuff like animal abuse, drug abuse, or bomb making.

· Graphic or gratuitous violence is not allowed. If your video shows someone getting hurt, attacked, or humiliated, don't post it.

· YouTube is not a shock site. Don't post gross-out videos of accidents, dead bodies and similar things.

· Respect copyright. Only upload videos that you made or that you are authorized to use. This means don't upload videos you didn't make, or use content in your videos that someone else owns the copyright to, such as music tracks, snippets of copyrighted programs, or videos made by other users, without necessary authorizations. Read our Copyright Tips for more information.

· We encourage free speech and defend everyone's right to express unpopular points of view. But we don't permit hate speech (speech which attacks or demeans a group based on race or ethnic origin, religion, disability, gender, age, veteran status, and sexual orientation/gender identity).

· There is zero tolerance for predatory behavior, stalking, threats, harassment, invading privacy, or the revealing of other members' personal information. Anyone caught doing these things may be permanently banned from YouTube.

· Everyone hates spam. Do not create misleading descriptions, tags, titles or thumbnails in order to increase views. It's not okay to post large amounts of untargeted, unwanted or repetitive content, including comments and private messages.

Please take these rules seriously and take them to heart. Don't try to look for loopholes or try to lawyer your way around them—just understand them and try to respect the spirit in which they were created. Violations of the Terms of Use may result in a warning notification or termination of your account. If your account is terminated you are prohibited from creating any new accounts.

Тимошенко засудити не можна виправдати TOP


Микола Писарчук

image Традиційна ситуація: труднощі з розділовими знаками, як у принцеси з відомої дитячої казки «Дванадцять місяців». Тільки в даному випадку судити будуть якраз політика, відомого під ніком «газова принцеса». Завтра у сумнозвісному Печерському суді починається процес над Юлією Тимошенко, яка обвинувачується в перевищенні своїх службових повноважень у бутність прем’єр-міністром України.

Від семи до десяти

За версією обвинувачення, Юлія Володимирівна при укладенні газових контрактів з Росією в 2009 році особисто дала директиви главі «Нафтогаза» Олегу Дубині на підписання цих контрактів за невигідною для України базовою ціною 450 доларів за 1 тисячу кубів газу. Уряд не дав свого колегіального схвалення цих директив. Таке підпадає під ст. 365, ч. 3 КК України, яка передбачає покарання від 7 до 10 років ув’язнення.

Саме тому найімовірнішим (до 90%) вироком експерти визнають умовну судимість. Тоді не буде трагічної картинки Тимошенко за ґратами, Європа особливо жорстких заходів не вживатиме, адже ніякого «звірства» немає. А основне завдання – виключення Тимошенко з виборів буде виконане. «Посадять Юльку, чи не посадять, чи, мо’, умовний термін дадуть?» Це питання цікавить сьогодні не лише українське суспільство, але й європейський політикум і ЗМІ мало не всіх країн світу. Дуже вже рідкісний збіг обставин: після покійної Беназір Бхутто з Пакистану не потрапляла під кримінальне переслідування з приводу масштабних зловживань лідер опозиції-чарівна жінка. Екзотика. Якщо вірити кореспондентові «Української правди», навіть журналісти африканських країн жваво цікавились тюремними перспективами Юлії Володимирівни.

Сама Тимошенко у звичному безапеляційному стилі заявила, що їй особисто з вироком уже все зрозуміло. «Рішення Печерського суду вже давно написане в адміністрації Януковича, вичитане ним особисто і доведене до суду. Тому немає ніякої інтриги в судовому процесі».

А от джерела на Банковій повідомляють, що з інтригою якраз все гаразд.   Тобто, присутня повною мірою. У найвищому кабінеті АП не те що сім п’ятниць на тиждень – там щодня по сім разів позиція міняється. Чи то посадити, чи умовний вирок дати, чи взагалі помилувати. Справжній калейдоскоп залежно від того, хто останній заходив до «гаранта».

«Гарант» скаже, як зав’яже

Між тим, саме позиція «самого» матиме вирішальне значення. У бодай якусь крихітну самостійність Печерського суду ніхто не вірить. Хоча цілком імовірно, що в недалекому майбутньому Янукович у Страсбурзі або Брюсселі з чистими і невинними очима запевнятиме європейців, що «не міг же він втручатися у судовий процес».

А тому зараз є можливість вибудувати лише певну імовірнісну модель варіантів розвитку ситуації.

Плануючи свої дії, влада сміливо може виходити із засновку № 1: при будь-яких її діях стосовно Тимошенко  всередині країни масових акцій протесту не буде. Це показують і соціологічні дослідження, і політична практика.

Засновок № 2: все потрібно робити «оперативненько», оскільки необхідно пройти апеляцію та касацію до парламентських виборів наступного року.

Засновок № 3: крайні міри стосовно Тимошенко явно і очевидно є невигідними для влади.

imageБез перегибів

По-перше, після всього взяти і випустити Тимошенко неприпустимо. Це буде нищівна поразка влади і яскравий виграш Тимошенко, який справді дасть їй всі шанси на всеосяжний реванш.

Паліативний варіант, амністія, як аналізує «Сегодня», навряд чи можливий до винесення вироку, оскільки в такому разі Тимошенко повинна визнати себе винною (що навряд). А після вироку амністія не знімає судимості. І заборона на участь у виборах залишається.

А справді саджати Тимошенко за ґрати на 7-10 років страшно: Європа тоді таки може вжити до влади жорсткі санкції. Британський посол Тернер Тернер підкреслив, що Великобританія уважно стежить за розвитком в Україні кримінальних справ стосовно екс-чиновників, і багато з них викликають стурбованість.

Він також повідомив, що у разі погіршення ситуації Великобританія буде змушена переглянути свою позицію і провести консультації зі своїми партнерами щодо найбільш адекватної відповіді.

У Європи вже є досвід поводження з Білорусією: заборонити всій владній верхівці в’їзд до Європи. Як же тоді Куршавель, особняки, діти, які навчаються або живуть в європейських країнах, та багатомільйонні рахунки, які «висять» на пластикових картках?

Тим паче, що вже зараз із перебігу справи стає зрозумілим: однозначного юридичного вироку не буде, його за бажання цілком можна буде трактувати як політичний. З усіма витікаючими наслідками.

Саме тому найімовірнішим (до 90%) вироком експерти визнають умовну судимість. Тоді не буде трагічної картинки Тимошенко за ґратами, Європа особливо жорстких заходів не вживатиме, адже ніякого «звірства» немає. А основне завдання – виключення Тимошенко з виборів буде виконане. Причому умовний вирок, на думку юристів, закриє для Тимошенко дорогу до балотування на 10 років. Тобто, парламентські вибори 2012 року і президентські 2015 – пройдуть без неї.

imageБез Тимошенко будуть втрати

Думки юристів про те, що інкриміновані Тимошенко статті не передбачають умовних вироків, нічого не варті. Повторю – вирок буде не юридичним, а політичним. А правову базу якось «підтягнуть». Аби команда з Банкової була.

Автор абсолютно не поділяє оцінок деяких бютівців та експертів про те, що відсторонення від парламентських виборів Тимошенко не вплине на результати «Батьківщини» на парламентських виборах.

По-перше, ця сила була і залишається надзвичайно персоніфікованою, лідерською. Виборці голосують насамперед за харизматичну Юлію Володимирівну. Ми пам’ятаємо, яким фіаско скінчилася її спроба «делегувати» свій рейтинг і харизму «наміснику богині в Києві» Олександру Турчинову. Чи не він, до речі, очолить список?

По-друге, це якраз дуже болюче питання. Хто на чолі списку, якщо не Тимошенко? Чому не Наталя Королевська, яка стрімко набирає політичного ходу (до того ж, гарна молода жінка)? Або не Микола Томенко? Тут можливий не те що роздрай – розкол у партії. Ображеній Королевській цілком під силу взяти під контроль частину регіональних організацій «Батьківщини» і спробувати провести у ВР власний список.

По-третє, буде присутній фактор деморалізації, особливо у партапараті місцевого рівня і на електоральній периферії БЮТ: «роблять, що хочуть».

По-четверте, хто сказав, що Тимошенко дадуть повноцінно проводити виборчу кампанію? Чи випадково екс-бютівець, а тепер головний юрист АП Андрій Портнов розповідає про нові міри запобіжного заходу? Домашній арешт. Про електронний браслет на нозі  – округлій і жіночній, наприклад.

Це теж не звірство, не тюремна камера, а чудовий комфортний тітчин особняк з усіма вигодами. А от поїздки в округи – зась!

А тут іще запровадження «мажоритарки», хитро «заточений» закон про вибори народних депутатів з масою преференцій для влади. Фракція «Батьківщини» зменшиться як мінімум удвічі під тиском усіх несприятливих факторів.

Перебудова опозиції?

А тому, на думку автора, чи не найвагомішим підсумком майбутньої парламентської кампанії може стати значна переконфігурація  опозиційного сегменту політикуму. Відбудеться перетік електорату, який може значно збільшити ті результати, які соціологія дає сьогодні «Фронту змін» Яценюка, «Свободі» Тягнибока та «Удару» Кличка. Силам молодих політиків, які демонструють непогану динаміку. Зовсім інші розклади тоді будуть і в наступному парламенті.

Чи не підготує собі влада значно небезпечніших опонентів, ніж Тимошенко, на той же 2015 рік?

Але все це можливе лише за тієї умови, якщо протягом найближчих півтора років у нас не станеться масштабних політичних та економічних криз. А вони грізно нависають над Україною. І можуть мати найнепередбачуваніші наслідки…

М.Гончар: У режимі онлайн з Білорусі нам показують ймовірний сценарій для нашої ГТС TOP

25.06.2011 17

Російська сторона намагається тиснути на нас політико-психологічними методамиЛана СамохваловаДнями заступник голови правління НАК Нафтогаз Вадим Чупрун оголосив, що Україна розпочинає модернізацію ГТС. Нагадаємо, що згідно Брюсельської декларації Україна повинна була це робити спільно із ЄС, потім нібито планувався тристоронній формат учасників, за участю ще й Росії.


ми попросили прокоментувати директора енергетичних програм центру Номос, дослідника енергетичної безпеки Михайла Гончара.


Візит єврокомісара було анонсовано ще у квітні. Одночасно з Етінгером повинен був приїхати російський міністр палива та енергетики. Нагадаю, що каменем спотикання у модернізації ГТС є питання, пов’язане із гарантіями завантаження газотранзитної системи України російським газом. І відповідь на це питання не може бути знайдена виключно у форматі двосторонніх відносин України з Росією, Газпрому із Нафтогазом. Тут питання вирішується у тристоронньому форматі Україна – Росія – ЄС.

одним з основних інструментів, які Росія застосовує успішно і в Європі, і в Україні, є культивування корупціїЗрозуміло, що Газпром зможе забезпечити обсяги транзиту лише у тому обсягу, у якому це будуть готові взяти європейські споживачі. У зв’язку із тим, що європейський ринок в цілому і газовий, зокрема, зазнають дуже серйозних змін, європейські партнери Газпрому не поспішають давати якісь гарантії обсягів споживання. Відповідно, російська сторона, не може вказати якісь конкретні гарантовані обсяги транзиту через Україну. Це питання могло бути порушено при приїзді Етінгера в Україну.

Але стратегічним промахом ЄК стало те, що вони поставили однією з умов приїзду представника в Україну приїзд російського міністра. Цим самим вони, по суті, віддали ситуацію на відкуп російській стороні.


Російська сторона хоче певної визначеності від європейців. Єврокомісія не може надати цифр прокачування, оскільки не має такого мандату. Оскільки Єврокомісія не здійснює закупівлі газу. Закупівлі газу здійснюють партнери Газпрому. А партнери Газпрому не хочуть зв’язувати себе зобов’язаннями, віддаючи перевагу закупівлі газу на спотовому ринку, залишаючи собі певний ступінь свободи для маневру. Тим більше, що в Європі зростає торгівля скрапленим газом та розширюється інфраструктура з прийомки скрапленого газу.


Тому така неоднозначність, яка панує на європейському ринку, вона, так би мовити, змушує нервувати Газпром, який зазнав двох нищівних поразок впродовж останнього місяця.

Перша - пов’язана із тим, що Єврокомісія відмовилась включати Південний Потік до пріоритетів ЄС після презентації 5 травня у Брюсселі.

Українська сторона зараз перебуває у ситуації, яка нагадує ситуацію в Білорусі чотири роки томуДруга нищівна поразка – фіаско на китайському напрямку, коли російській стороні не вдалося переконати Китай пристати на її цінові пропозиції. І угода була відкладена. А фактор часу тут грає на боці Китаю. Чим ближче до 2015 року, періоду, коли Китай почне видобуток власного сланцевого газу у серйозних обсягах, тим нижчу ціну Китай буде пропонувати Росії. Підходи, пов’язані з ескалацією ціни, на які розраховував Газпром, спираються не на опір Китаю, а на його чітку впевненість, що, коли Росія не погоджується на ті ціни, що їх Китай пропонує зараз, то у подальшому він зможе розраховувати на нижчі ціни. Оскільки, як відомо, Китай має найбільші в світі поклади сланцевого газу.


Повертаючись до модернізації ГТС. . . Вадим Чупрун сказав, що ми її розпочинаємо поки що самотужки. Звідки гроші?

Проекти, пов’язані із модернізацією, це – група проектів, різних за обягом фінансування та різних за часом реалізації. І тому, власне кажучи, якісь певні елементи цього загального проекту під парасольковою назвою "модернізація ГТС" Україна може реалізувати самостійно. Більше того, вона повинна щось починати робити. Якщо українська сторона нічого не робитиме сама, то це стане ще однією підставою для Газпрому пропагувати необхідність своїх потоків, для Європейської сторони стане підставою, щоб змінити свою позицію. Але якщо під модернізацією ми маємо на увазі те, що було зафіксовано у Брюсельскій декларації, то без міжнародної кооперації нам не обійтися.


Українська сторона зараз перебуває у ситуації, яка нагадує ситуацію в Білорусі чотири роки томуЯкщо мова йде про реформування та перетворення нафтогазового сектору з непрозорого заповідника правлячого олігархату на європейську модель функціонування, то «Укртрансгаз» повинен стати самостійною компанією, яка заробляє гроші на транcпортуванні, розпоряджається тими коштами, виконує всі необхідні обсяги регламентних, ремонтних робіт з модернізації. Бо Україна не повинна бути в ролі жебрачки по всій Європі - і просити надати кошти на ремонт. Якщо йдеться про такі плани, то це логічний крок.

Але так само, як ніж можна використовувати і для нарізки м’яса, і для вбивства, так і цей логічний крок може бути дуже різним з точки зору пріоритетів України.


Тут ситуація погранична. З одного боку, здається, що чинна влада  прозріла, зрозумівши, що чекати симетричних та адекватних поступок з Росії не доводиться, і тому зайняла більш жорстоку позицію. («2010 рік позбавив нас ілюзій», – казав один чиновник з Мінпаливенерго). З іншого боку, природа цієї влади не зазнала змін. Вона є корумпованою по своїй сутності. А одним з основних інструментів, які Росія застосовує успішно і в Європі, і в Україні, є культивування корупції. Тому, власне кажучи, ситуація, яка є на сьогодні, містить в собі і ту, і іншу перспективу.

Символічно, що це все відбувається на тлі подій, коли Білорусь остаточно віддає Росії «Белтрансгаз», правда?

Можна сказати, що є Вища воля, Провидіння, коли в режимі онлайн відбувається сценарій в Білорусі, коли нам наочно показують, як не треба робити. Чи стане це уроком для нинішнього керівництва України – велике питання. Бацька своєю багаторічною політикою завів країну в глухий кут. Йому вкрай необхідна допомога, а надати її може лише одна країна. Йому нічого не залишається, як пристати на її милість. Росіяни довго говорили, що 50%  "Белтрансгазу" для них досить, решта їх мало цікавить. Але потім вони сказали, що не проти придбати решту. Але зараз, коли Білорусь виставила цінові умови, Росія решту 50% труби хоче взяти за безцінь.

Українська сторона зараз перебуває у ситуації, яка нагадує ситуацію в Білорусі чотири роки тому. Перед тим, як пішов на здачу перший пакет білоруської ГТС. Ми тепер бачимо другу серію того фільму, як не треба робити. Важливо не переступити поріг.

Легенда про безвізовий режим TOP

4 липня, 2011

Нинішня наша влада постійно рапортує громадськості про свої успіхи, але подає їх майже виключно як події, що стануться в найближчому майбутньому. На сьогодні ж доводиться констатувати «зеро» – нуль, якщо не мінус. Улюбленою тезою регіоналів урядовців, політиків і політологів у галузі зовнішньої політики є те, що нібито тепер, на відміну від помаранчевої доби, Україна реально, а не на рівні декларацій наближається до Європейського Союзу. Одним із неодмінних сюжетів є легенда про безвізовий режим із Євросоюзом, який обіцяють організувати якщо не цього року, то наступного обов’язково. Мало не щодня у всіляких ток-шоу ця публіка з таємничим і багатозначним виразом обличчя розповідає про напружені переговори з Брюсселем зі згаданого питання. Єдина перешкода – це, якщо вірити «регіональному» бомонду, підступи вітчизняної опозиції, яка вештається закордонними столицями від Дубліна до Відня і спонукає західних політиків капостити Україні, закриваючи європейський шлях.

Мовляв, якби не ці негідники, українці вже вільно пересувалися б Шенгенською зоною.

Але в цій справі не все залежить від спритності українських дипломатів та «інтриг» опозиції. Є об’єктивні речі, на які «регіональні» пропагандисти воліють не звертати уваги суспільства. Адже Європа нині критично потерпає від нелегальної міграції, що загострилася внаслідок останніх подій на Близькому Сході та в Північній Африці. Це змушує Брюссель, а також уряди Італії і Франції, що зазнали найболючішого удару міграційної хвилі, суттєво обмежувати свободу пересування в Шенгенській зоні. Не менше, ніж південне і східне Середземномор’я, європейців лякає нелегально-мігрантський потенціал пострадянського простору.

Один лише російсько-казахстанський кордон – це кілька тисяч кілометрів степу, що практично не охороняється. Кордон Казахстану з південним узбецьким сусідом також стережеться погано. А там далі Туркменія, Таджикистан, Киргизія… А за ними Афганістан, Пакистан, Китай… Так, російські прикордонники символічно присутні на річці Пяндж між Таджикистаном і Афганістаном, цілий Московський прикордонний загін, але величезні дірки як були, так і є. Крізь них проходить потік наркотиків, зброї і мігрантів. А є ще величезний кордон РФ із Китаєм… Далі маршрут мігрантів спрямовується на західний рубіж Росії, який, звісно, там, де стикається з кордонами Фінляндії, Естонії, Латвії, Литви і Польщі – країн ЄС і (крім Фінляндії) НАТО, охороняється добре, подекуди зберігаючись ще з радянських часів. Однак такої межі між Україною і Росією фактично немає. Це означає, що мільйони мігрантів саме територією нашої країни діставатимуться східних кордонів Польщі, Словаччини, Угорщини і Румунії, атакуючи східну частину Європейського Союзу. Є добре організовані мафії (трансрадянські охоплюють увесь пострадянський простір), що заробляють грубі гроші на перевезені нелегальних мігрантів через наш західний кордон.

Держава, яка в усіх відношеннях є сателітом РФ і постійно це демонструє, не може претендувати на місце в економічній, політичній і духовній Європі. Тим більше що в історичній перспективі Росія не збирається інтегруватися в європейські структури …Те, що має Прикордонна служба України на сході, можна назвати декларацією про наміри, а не реальним рубежем. Коли кілька років тому вітчизняні прикордонники намагалися вирити рівчак між двома країнами, щоб припинити бодай неконтрольований рух вантажівок із контрабандою в Україну через Луганщину, обласне керівництво з істерикою і політичною лайкою не допустило цього, мовляв, хіба можна робити справжній кордон із братньою Росією. Нині деякі представники тодішньої луганської влади є не останніми людьми у фракції Партії регіонів у Верховній Раді. Отже, як була велетенська чорна дірка в тому кордоні, так і є, а за нинішньої влади залишатиметься й надалі. Хіба ПР наважиться на облаштування повноцінного кордону з північно-східним сусідом, такого як на заході України, з контрольно-слідовою смугою, вишками спостереження, колючим дротом і «полковником Карацупою з вірним Інгусом?» Полковник Карацупа – знаменитий радянський прикордонник, всебічно розрекламований у СРСР, а Інгус – його собака.

А без такого кордону на сході нашої країни всі розмови про безвізовий режим із ЄС нічого не варті, годі й мріяти про нього. Жодних можливостей оминути вимоги європейців не існує, і немає на те ради. Це питання знову постане, якщо євроінтеграція України стане чимось справді серйозним, а не лише вербальним. То буде ще один бар’єр. Держава, яка в усіх відношеннях є сателітом РФ і постійно це демонструє, не може претендувати на місце в економічній, політичній і духовній Європі. Тим більше що в історичній перспективі Росія не збирається інтегруватися в європейські структури, та й важко сказати, які сили в найближчі 10–20 років прийдуть там до влади. І не тільки Російська держава, а й суспільство не хоче європеїзуватися. Про це свідчать проведені близько двох років тому соціологічні дослідження авторитетної в РФ фундації «Левада-Центр», за якими 70% росіян не вважають себе європейцями і не хочуть бути ними. Привіт українським політикам, що тривалий час виступали з гаслом «До Європи разом із Росією!». А навіть якби Росія захотіла, то чи захоче Європейський Союз мати спільний кордон із Китаєм і країнами Центральної Азії, що сьогодні є надзвичайно привабливими для ісламського фундаменталізму?

70% росіян не вважають себе європейцями і не хочуть бути ними. Привіт українським політикам, що тривалий час виступали з гаслом «До Європи разом із Росією!». Тому нинішні розмови про безвізовий режим між Україною і ЄC – це римейк знаменитого «покращення вашого життя вже сьогодні». І підступи опозиції тут абсолютно ні до чого. Проте ніщо не завадить «регіональній» владі й надалі розповідати нам «казки для приїжджих» про безвізовий режим, що вже ось-ось… Принаймні цієї цікавої теми їм вистачить аж до 2015 року, до президентських виборів.

Same Ugly Face TOP

Andriy Zhalko-Tytarenko


Russian opposition figures (let’s call them so) over and over again repeat that Ukrainians cannot realize how fortunate they are: even an ex-Prime Minister is prosecuted. It is hard to tell whether they are daydreaming that one day Putin will be prosecuted, or they are just doing what they are told to do.

Meanwhile, Ukraine is not France, and even not Peru. There is nothing new for Ukraine here. Look at the heads of the governments of Soviet Ukraine before WW-II: Pyatakov – executed, Rakowski – executed, Chubar – executed, Lubchenco shot during the arrest, Bondarenko – executed, Marchak (acting head) – executed. All of them were executed following the court ruling. There were trials under Stalin all right, with no regard to personalities. Chairman of the Soviet government, Rykov, was executed following legal proceedings in the case of “Right-Trotskyist Bloc.” The bloc never existed, and there was no crime committed, but he was shot anyway, as the court prescribed. The only survivor from the entire Rykov family was his daughter, but she spent 18 years in the GULAG. Later the town of Yenakievo was named after Rykov, so Yanukovych should know something about the matter.

A totally similar system is now established in Ukraine. Similarly, there is no independent judiciary; similarly the President decides to punish or pardon. But, the system, created in the early 30's killed all of its creators, including Stalin (who was probably poisoned by Beria). Survived only Molotov, Kaganovich, Beria and Vyshinsky. Beria was shot by his bodyguard (contrary to common version of “Heroic Generals”), and the death of Vyshinsky calls for some questions.

This is not about personalities, it is about the system. The state is the system, even if it is a monarchy. A system of repressions in Ukraine is obviously ready to operate. Yanukovch, certainly, is not Stalin: Stalin robbed banks, while Yanukovych simply stole hats. The level is different. While the entire system is also rotten, the system is certainly there. History shows that such a system destroys its creators as a rule. One may check the history of the USSR, of Red China, of the Third Reich, of post-Soviet Belarus and Turkmenistan, and almost of any other dictatorship. Sometimes even the dictator himself becomes a victim of the created system. This means that an interesting future is waiting ahead for the present Cabinet of Ministers, and for the Presidential Administration.

The smartest of them seem to understand this. The debacle of the “nuclear” Memorandum with US has demonstreated this very clearly. It is quite possible that an even more interesting future awaits Yanukovych, too. Those surrounding him regularly puts him in awkward situations, and he has no real support anywhere. Meanwhile the President, who has 22% support (and this is a stretched official statistic) can survive only if there is the rule of law in the country.

The author invites your forbearance for deviations from English mode of expression. The author's first language is not English.

Did we just sidestep a war in the Black Sea?  TOP

image Walter Derzko

 There are many early warning signals and indications pointing to this.At the end of May, Czech Foreign Minister Karel Schwarzenberg was interviewed on Russian FM radio Kommersant.

Schwarzenberg recounted the problems in relations between Russia and Europe. When asked by the interviewer about Russia’s ambitions to regain its superpower status (“Does Russia's aspiration to play this sort of equal role with the United States in international affairs concern you?”)  his reply was categorical:  “To a certain degree it does concern me - above all Russia's attitude to its neighbors. Georgia is one of the examples. One can also recall problems in relations with Belarus or Estonia. Today, when we are discussing the subject of missile defence with our Russian partners, they, as it were, quite confidently declare their readiness to include in their sector of responsibility countries lying between the EU and Russia. [which includes Ukraine too] You understand, all this talk about the "near abroad" and "zones of special interests" belongs to the past. ” 

The interviewer then focuses specifically on Georgia. He prods further: “You mentioned Georgia. Three years ago you on one hand rigorously condemned the actions of Russia and on the other you did not support the idea of introducing EU sanctions against Moscow. What has changed since that time?” Schwarzenberg replies: “A lot has changed. Russia has stationed serious military contingents in Abkhazia and South Ossetia. This has seriously changed the balance of power in the region. After all, these forces are far more than enough not only for the defence of Abkhazia and South Ossetia but also potentially for a new war against Georgia. The question is: Why are such large garrisons needed on these disputed territories?”

That begs the obvious follow-up  question: What other direct evidence is there that  Russia is gearing up for a new war against Georgia? There were several solid  indications that Russia may be preparing for a military engagement in Georgia in 2011, or 2012 at the very latest. The three main ones are:
1. Military exercises and the deployment of rocket attack systems in South Ossetia

2. Construction of a railroad between Sukhumi and Ochamchira in Abkhasia.

3. Increased NATO presence in the Black Sea basin.

At the end of May 2011, the Russian Black Sea Fleet conducted one of its largest military exercises over the past three years, one that was designed around the scenario of a large-scale landing operation. Such training for the Black Sea Fleet may only be necessary if it is planning a landing operation in Georgia since there are no other potential targets for such activities. Interestingly, the exercise coincided with the planned peak of pro-Russian opposition rallies in Tbilisi. In December of 2010, Russia disclosed the deployment of “Smerch”  multiple launch rocket systems (MLRS) in South Ossetia. ( Russian Ministry of Defence). “Smerch” is a long-range (up to 90km) MLRS system, which may be capable of reaching the suburbs of Tbilisi from some locations in South Ossetia, and is capable of completely destroying the city of Gori. Its destructing power approaches that of a  small tactical nuclear weapon. Note that “Smerch” has a minimum range of 20km. This makes it unsuitable for the goal of protecting Tskhinvali, but suitable for supporting an offensive towards Georgia's Tbilisi and Gori,  if Russia decides to repeat the 2008 war. At the end of January, 2011, Russia had also confirmed the deployment of "Scarab B" (“Tochka-U”) tactical missiles in South Ossetia. (also, according to the Russian Ministry of Defense). These systems have a minimum range of 15km and  a maximum of 70km, and are designed for destroying high value targets. The same considerations as those for “Smerch” apply to this deployment.

Reconstruction of the railroad in Abkhasia started in 2011, with an officially-declared fully commercial agenda. Unlike in 2008, government-controled "Russian Railways" company is doing the job this time. The railroad will link the Russian city of Adler (near Sochi) to the Abkhasian capital Sukhumi, and further south to the Ochamchira Township on the Black Sea coast. Linking Adler to Sukhumi is well justified commercially due to the summer tourist season. On the other hand, tourist interest in Ochamchira is insignificant and cannot justify extending the railroad. However, such an extension might be justified if one considers that Ochamchira is the front-line base of the Russian Navy, and the last station on Abkhasian territory of the former Caucasus rail line before the current Abkhasia-Georgia border. Linking Ochamchira to Adler allows for the rapid deployment of considerable military forces to the front line between Georgia and Abkhasia.

We know that NATO is significantly increasing its military presence in the Black Sea basin,  according to European Command of the Armed Forces,  U.S. Admiral James Stavridis, testifying before Congress. The Admiral said that in 2011, the operative and tactic groups of the Navy had drafted a military training plan, in which 14 countries of the Black Sea region were involved. The enhancement of the area aims at training the partner states for the Afghanistan peace mission. Stavridis said the US marine forces have already conducted the first mission of drones in the Black Sea, however, he did not specify the date of the operation. When questioned by Senator John McCain about military cooperation with Georgia, the Admiral answered that American instructors continued to train Georgian soldiers, but denied that the US was supplying Georgia with weapons.

If Russia was actually planning to attack Georgia, the arrival of the US cruiser USS Monterey in the Black Sea recently put a serious crimp into their plans. It is not accidental that Russia vehemently protested against its deployment  in the area. A Moldovan newspaper writes: “The recent presence of the US cruiser USS Monterey in Romania's territorial waters has put an end to Russia's dominance in the Black Sea. ” While stationed in Batumi,  the  "Monterey" would be able to provide superb Air Defense and vessel movement radar information  to the  Georgians. And the Russians  would be unable to disable it as they did with Georgian Air Defense radars during the 5-day war in 2008 using tactical missiles. We may see many more such “friendly”  NATO visits until the mountain passes in Georgia get closed in by snow in the fall.

The summer of 2011 promises to be an interesting one in the Black Sea Region, indeed.

Could Elections be Democratic in Ukraine without Tymoshenko? TOP

June 28, 2011

imageTaras Kuzio

Speaking to the Parliamentary Assembly of the Council of Europe (PACE) on June 21, Ukrainian President Viktor Yanukovych defended the criminal cases launched against former Prime Minister Yulia Tymoshenko and twelve ministers from her 2007-2010 government. Together with nine leaders of the fall 2010 anti-tax code protests and ten nationalists who admitted to beheading the monument to Soviet dictator Joseph Stalin (a crime of ‘hooliganism’) although they have been charged with blowing it up (which is a charge of ‘terrorism’) the list of Ukrainians persecuted for political beliefs is now over 30 - and growing.

Negotiations are moving fast for a Deep and Comprehensive Free Trade Agreement (DCFTA) which both sides optimistically predict will be signed between Ukraine and the EU in December. During the same period of negotiations for a DCFTA, democracy in Ukraine has regressed across all indicators and the country has been downgraded by Freedom House from ‘Free’ to ‘Partly Free’; that is semi-authoritarian.

imageShould the EU bring in Ukraine regardless of democratic regression hoping that once inside the EU could influence the state of democracy for the better? Or, should the EU set clearer red lines of impermissible behavior before Ukraine joins a DCFTA.

In an April report on the state of democracy in Ukraine, Freedom House proposed to: ‘Underscore that progress on Ukraine’s agenda with the EU is directly linked to Ukraine’s progress on meeting European democratic standards. ’ And to ‘Finalize agreements on free trade and association as quickly as possible and then ensure the adherence of Ukraine and its government to the values enshrined in those agreements. ’

The Ukrainian authorities have until now wanted to have their cake and eat it, too; rolling back democracy in Kyiv while claiming to sign up to ‘European values’ in Brussels.  Western and Ukrainian experts signed a detailed and critical open letter calling on the EU to begin using ‘sticks’ as well as ‘carrots’ in its dealings with Kyiv.

Every international organization has reported a lack of progress in the Yanukovych administration toward fulfilling Ukraine’s declared political objectives for 2010. Meanwhile, the July 2010 IMF program has been suspended after Ukraine halted the implementation of key IMF demands: a second round of raising household utility prices and raising women’s pension age from 55 to 60. The EU’s May report on Ukraine’s implementation of the 2010 Action Plan concluded that few of its reform goals were met by Kyiv. There are two reasons for the virtual nature of the West’s dialogue with Ukraine.

The first is institutional. The EU has until now only been willing to use ‘carrots’ and ‘sticks’ in ‘enlargement-heavy’ (i.e. full membership) case whereas it has only used ‘carrots,’ but not ‘sticks’, in ‘enlargement-lite’ (i.e. the DCFTA).

As European Council on Foreign Relations senior fellows Nicu Popescu and Andrew Wilson argue, the EU should be more willing to use both carrots and sticks; that is integrate its soft and hard power.

The second is a disconnect between the West and Kyiv over definitions of democracy. Asked by PACE deputies if elections in Ukraine could be free without Tymoshenko being permitted to stand, President Yanukovych nonchalantly replied, “It would be premature to speculate on that. ”

The campaign of criminal charges against Tymoshenko and members of her 2007-2010 government has escalated throughout Kyiv’s negotiations with the EU on the DCFTA. Western governments, international organizations (the latest being a June 9 European Parliament resolution) and human rights NGO’s have condemned the use of “selective justice” against Tymoshenko and her eponymous bloc (BYuT).

The purpose of the charges are to remove Tymoshenko and her political force as the main opposition to the Yanukovych administration and to disbar her from being able to stand in the October 2012 parliamentary elections and in the January 2015 presidential elections. This could be undertaken by a court giving her a suspended sentence, which is likely to take place over the summer holiday season to limit damage control in the West. Ukrainian political expert Zorian Shkyriak describes the authorities’ policy as the ‘beheading’ of the opposition.

There are informed rumors in Washington and Kyiv suggesting Tymoshenko could be arrested in August to prevent her from participating in the 2012 elections. If the arrest takes place it would come a month ahead of the Eastern Partnership summit in Warsaw. Would Yanukovych be so brazen a second time at the summit if the arrest were to transpire?

Regardless of wishful thinking in Kyiv, the OSCE, Council of Europe and Western governments would find it difficult (if not impossible) to recognize the 2012 and 2015 elections as having been held in accordance with democratic practices if Tymoshenko is disbarred. If Ukraine were to join the DCTA in December, such a denunciation of undemocratic election practices would come less than a year later and prove embarrassing to the EU’s Eastern Partnership of which Ukraine’s DCFTA and Association Agreement are the flagship.

One reason the October 2010 local elections failed to meet democratic standards was because the authorities had disbarred Batkivshchina from running in its two strongholds of Kyiv and Lviv. In addition, the Council of Europe’s Congress of Local and Regional Authorities reported that “Voting was not of a standard we would wish to see, namely, fully in line with the requirements of the European standards for fair, transparent and professionally organised elections. ”

The writing is already on the wall for the Yanukovych administration ahead of next year’s elections. PACE this week, following an earlier European Parliament resolution on June 9, issued a stern resolution condemning political persecution and the activities of the Security Service (SBU) against the opposition, civil society and journalists.  ”In a democratic society authorities and the opposition should be able to freely express their position at both the national and international levels. Restrictions on movement imposed on a large number of leading opposition figures on dubious grounds is unacceptable for a truly democratic society,“ PACE stated.

True democracies and countries claiming allegiance to ‘European values’ do not disbar opposition leaders from standing in elections.

Pension bill: reform at the peoples’ expense? TOP

Ilko Kucheriv Democratic Initiatives Foundation

Key provisions of the pension bill

The bill “On Measures to Legislatively Ensure Reform of the Pension System” contains several main novelties, practically all of which evoked the dissatisfaction of citizens and criticism of the opposition.

First of all, the bill proposes increasing the retirement age of women from 55 to 60 years by six months every year starting September 1, 2011 and gradually raising the retirement age of men in the civil service from 60 years to 62.


The majority of experts agree that raising the retirement age is an indispensable measure. Otherwise, the burden on the Pension Fund will only increase. At the same time, it is understood that simply raising the retirement age will not resolve the problem of the Pension Fund deficit. The drafters of the bill estimated that this will only give an additional UAH 500 mn a year.

Besides that, it is quite obvious that raising the retirement age is a much less effective mechanism of increasing revenues to the Pension Fund than the fight against “under-the-table wages and raising the overall level of wages. At the same time, the pension bill does not envisage such measures.

Another unpopular novelty in this bill is increasing the insurance tenure necessary to set the pension level by age from 5 to 15 years. At the same time, similar indicators for receiving pension taking into account the increase in tenure were increased from 20-20 years for women and 25 to 35 years from men. It is understood that these novelties will force citizens to contribute more to the Pension Fund, albeit on condition of the absence of fair mechanisms of modernizing pensions will have negative social repercussions.

The amendment envisaged by the bill according to which pensions will be calculated based on wages over the past three years, not over the past year, seem very dubious. This way the base for calculating pensions will be reduced, meaning that factoring in inflation the average wage over the past three years will be lower than in the previous year. Accordingly, future retirees will receive lower pensions.


Besides that, it is obvious that the ultimate goal of any pension reform is improving the quality of the pension security of the people, while the reduction of the deficit of the Pension Fund may be only one of the tasks.

For this reason, the bill “On Measures to Legislatively Ensure Reform of the Pension System” adopted in its first reading, which creates conditions of pension security of citizens more stringent without changes to the system of calculating pensions, cannot be considered true pension reform.


In closing, while the bill “On Measures to Legislatively Ensure Reform of the Pension System” passed in the first reading contains a number of novelties that make the conditions of pension security of citizens stricter, it does not envisage reform of the system of calculating pensions. Accordingly, although the bill will reduce the deficit of the Pension Fund to a certain degree, the conditions of the pension security of the majority of citizens will be worse.

At the same time, the distinctive features in drafting and adopting this bill demonstrated on the one hand that the government is unwilling to heed the opinions of the opposition and the people. On the other hand, it showed that the power to make important decisions is concentrated in the hands of a very narrow circle of individuals in the government.

In short, if the bill is not revised before its second reading, the government risks serious manifestations of discontent on the part of average citizens.

Virtual Euro-integration TOP

June 28th, 2011

All the practices, habits, and thoughts of the so-called “Ukrainian elite” are worlds apart from those associated today with “Europeans”. .

Mykola Riabchuk

On May 20, after four weeks of hesitation, Ukrainian President Viktor Yanukovych signed into the law the parliamentary decision on the official use of red flags. A few days later, the opposition appealed to the Constitutional Court against the controversial decision. By June 17, with unusual speed, the judges examined the case and deemed the law unconstitutional.

Very few people believe today that any Ukrainian court, including the Constitutional (refilled last year with presidential loyalists), is able to pass any independent decision to contradict whatever may be the president’s whim. In this recent case, neither the court’s ruling nor its timing were incidental. The ruling has clearly met Yanukovych’s need to correct the mistake of his associates, who had badly underestimated the destructive power of the parliamentary motion and allowed the pro-Kremlin lobbyists to pass it through.

The timing was also not incidental. It clearly met two urgent political needs: first, to avoid new violent clashes in L’viv and elsewhere on June 22 (the day when the so called “Great Patriotic War” began 70 years ago) similar to those that happened back on May 9 when Russian nationalists did their best to provoke Ukrainian counterparts in their major stronghold. And secondly, the deadline for the ruling was June 21, the date of Yanukovych’s visit to Strasbourg and his official presentation at the Parliamentary Assembly of the Council of Europe. The European MPs who had accumulated many unpleasant questions for the Ukrainian president regarding his authoritarian rule, selective application of justice and persecution of political opponents, had to be countered by the appearance of a moderate politician strongly committed to the rule of law and with no wish to influence the independent judiciary in his country.

The first goal was largely achieved and the earlier status quo reestablished, meaning that Soviet symbols are neither forbidden nor mandatory. The pro-Russian radicals, without official support and encouragement, failed to make any significant disturbances in L’viv and elsewhere, to the noticeable disappointment of numerous Russian TV crews who came to L’viv to gather new evidence of rabid Ukrainian “nationalism” and “neo-Nazism. ”

The second goal appeared more difficult to achieve since all the policies and practical steps of the Ukrainian authorities are the antithesis of the officially professed rule of law and independent justice. Whatever soothing words Viktor Yanukovych may have delivered at Strasbourg, a single call of his delegate from the embassy to a French MP Francois Rochebloine, with a strange request to clarify beforehand what question he was going to put to the Ukrainian president during the meeting, tells much more about the real style of Ukrainian politics and its neo-Soviet practices http://gazeta.ua/articles/387449. If a European MP can be dogged this way, one can easily imagine even more unscrupulous pressure of the same acolytes against Ukrainian politicians, journalists, media owners, and businessmen.

Of much higher importance than the empty words of the president was a minor clash between the Ukrainian and Russian delegations at the PACE concerning the Russia-sponsored draft resolution “On ways of opposing the manifestations of neo-Nazism and right-wing radicalism” that targeted specifically Ukraine (and four other European countries) as arguably not persecuting sufficiently neo-Nazis and xenophobes and referring inter alia to the May 9 events in L’viv http://www.itar-tass.com/en/c154/167142.html. The significance of the Strasbourg event is that not only members of Ukrainian opposition but also MPs from the ruling Party of Regions, including Yulia Liovochkina (a sister of Serhiy Liovochkin, the head of Yanukovych’s administration), spoke unanimously against the Russian document http://www.pravda.com.ua/news/2011/06/22/6321051/. Yet they hardly felt any sympathy for the Ukrainian nationalists condemned in the Russian draft. Nor did they seem to care much about any idealistic stuff like “the truth” or the fair image of the country. Rather this is simply not the way in which the “pragmatists” from the Party of Regions tend to feel or behave.

The reason for their sudden “patriotic” move is likely the same as that behind Yanukovych’s burial of Moscow-sponsored red flags by the whimsical decision of the Constitutional Court. They have probably come to understand gradually that they have acquired too negative an international image to afford its further deterioration by either red-flag clashes or a neo-Nazi witch-hunt. This may signify an important shift in the previous, largely confrontational policy of the Party of Regions. The “pragmatists” within this heterogeneous group may come to recognize that both Russia and the pro-Russian lobby in Ukraine are pushing them toward international isolation, which means effectively full dependence on Moscow. Transforming Ukraine into another Belarus seems to be the ultimate goal of Russian and pro-Russian “technologists. ” Domestically, this requires escalation of conflicts and an increase of governmental coercion. Internationally, it means endowing Ukraine with the image of a failed state, either with neo-Soviet or neo-fascist tendencies, or both.

Such a development clearly tends to spoil the favorite game of Ukrainian oligarchs, carried out under the aegis of “European integration. ” It is a virtual game that does not require any action, reforms, transparency, rule of law, or fair political and economic competition. Ukrainian oligarchs, especially those from Donbas that run the country, have never loved honest competition, striving instead to establish monopolies wherever possible by whatever means. They have learned how to play by rules but they despise such methods. They love the virtual “European integration” because it requires no deeds, just words. And it brings them certainty and much-needed security – for their property, bank accounts, and personal dolce vita in the West.

It is like a safety belt, a password that conveys a key message to the EU officials: “We might be bad boys but we are YOUR bad boys. We are not as ugly as that last European dictator Lukashenko, so, whatever we do in our country, please, do not ban us and our families from entering the EU. ”

The Kuchma-style “multi-vector” policy seems to be the best option for Ukrainian oligarchs. Back in mid-May, the secretary of the National Defense and Security Council of Ukraine Rayisa Bohatyryova declared something that would have been impossible to imagine one year earlier, during Yanukovych’s imaginary honeymoon with Putin: “We cannot change our foreign policy objective after each election. Consistency of foreign policy is the basis for a country’s predictability. ”

“On the one hand,” she argued, “the Russian Federation wants to pull us into the Russian World as soon as possible, and Russia is swiftly moving towards strengthening its international position. On the other hand, we hear that countries like the USA and our other strategic partners are gradually losing interest in Ukraine. The European Union is losing interest, too. ” Thus, she concluded, Ukraine is an independent state that should defend its own national interests in the international arena after working out its singular position. Moreover, she stressed that such a position should be elaborated in cooperation with the opposition. (Interfax-Ukraine, May 18, 2011).

Whether the “pragmatists” within the Party of Regions are able to maneuver the country towards more flexible “multi-vectored” politics is not yet clear. On one hand, they face a very strong Russian political, economic and intelligence lobby within their own ranks. And on the other hand, they have already given too many trump cards to Moscow, lost too many possible allies, and made too many enemies both within the country and abroad. And even if they manage to shift their politics towards a “multi-vectored” foreign policy, it would not signify any authentic European integration. As under Kuchma, so today, under Yanukovych, it is simply not on the agenda for one obvious reason. All the practices, habits, and thoughts of the so-called “Ukrainian elite” are worlds apart from those associated today with “Europeans. ”

Vujko Ilko…: A country is not run by questions TOP

The New Pathway, Issue 25, June 23, 2011

Oksana Bashuk Hepburn
Snail-mail brings a letter from Uncle Ilko.  His distinctive scrawl devotes several pages to mental callisthenics, his designation for matters dealing with Ukrainian issues.  It’s all here in point form:

 In Ukraine:

· Don’t give up on Ukraine.  President Viktor Yanukovych doesn’t have much wiggle room.  The Ruski press him on all sides to join the Customs Union.  So far, he’s “studying” it like any smart politician should.

The phone rings. 

“Ah Vujku, just got your letter. What do you mean it’s dated?  Aha, yes, I see.  Yanukovych sold out to Russia by selling off the strategic enterprises for less expensive energy?  You’re not the only one.  Many were hoping he would withstand Russia’s pressure.  Vujku, let me read the whole letter and call you back.”

I return to Uncle's points:

· Jakyj didko, what pressure, forced him to sign the decree allowing the Soviet [Red Army] Flag above the Blue and Yellow? And why after the May Day celebration passed?  Was he stalling in the hope the moment might pass or to delay further street confrontation?  The boy is thinking.  So are the Russians.

· By stopping his hunger strike, Yurij Lutsenko, Leader of the Self Defence Party, saved the government from a huge mess yet sent the message that his illegal arrest was intolerable; a point for the good guys.

· Don’t feel good about Ukraine’s protests not having a clear leader.  What can they do without one should they get what they want?  They must use what they have already fought hard for and won; a democratic process - elections, parliament - to change governments. Ukraine’s democracy is further along than the Arab Spring.  Ukraine’s problem is the weakened opposition.  Ukrainians need to strengthen it if they mean to win parliamentary elections only months away.  If people rally behind the opposition, they have a political alternative, otherwise, who gets their vote?  Vote “For No One” was President Yushchenko’s final blow to Yulia Tymoshenko’s 5% loss; one for the bad guys.

· Bravo to the newly-elected Head of the Ukrainian Greek Catholic Church.  It’s vibrant, forward-looking image keeps getting stronger.   

In Canada:

· Very sorry about the election loss of Liberal MP Borys Wrzesnewskyj by a mere 26 votes! Divide and conquer works.  The Conservatives do it as well as anyone.  But our community does not need to eat its young in order to get concessions from them.  We should find ways to have our cake and it too. Mr. Wrzesnewskyj, what say you to running as the Liberal leader?

· What’s going on in Saskatchewan?  The Metropolitan Sheptytsky Institute Board has resigned.  How much control should a bishop exact over the lay organizations and operations?  As if this were not enough, Musee Ukraine Museum -started by the Eparchy’s Ukrainian Catholic Women’s League - is being denied Eparchy support.  This is not healthy and must be resolved.

· Why did Alexandra Chyczij, VP heading the human rights and development committees resign from the Ukrainian Canadian Congress? Disagreement over UCC policy?  Leadership styles?  It would be good for the public to know otherwise, little organizational learning takes place.

· The Shevchenko Monument is going up in Ottawa on the Catholic Shrine site.  The Monument to the Victims of Communist Totalitarianism’s site is in the Garden of the Provinces near Parliament Hill.  If location is everything, Shevchenko has lost out.  For the future 125th anniversary celebrating Ukrainian settlement in Canada, we should resist brick and mortar, and focus on establishing an ongoing policy centre or think tank.  Ideas win!  And this is how to do it.

· Annual reports show that some of our organizations are wealthy.  So why are these funds sitting in banks rather than supporting the organizations’ missions and meeting community needs?  Establishing a think tank is key, as is organizational development -two critical aspects to make organizational life flourish.

· Here’s a big one: refocus mission statements of organizations from “preserving” to ‘developing” as the Canadian Charter of Rights and Freedoms allows us to do.  What a great turn-around after 120 years of “preserving” in Canada.  For the next 120 years, let’s advance!


· A Wiesenthal Center's historian is not happy with Timothy Snyder’s Bloodlands: Europe Between Hitler and Stalin.  It undermines, Efrim Zuroff claims, Holocaust’s exclusivity.  What an unworthy position for an institution dedicated to “never again”.  Or does “never again” apply exclusively to one people? The exposure, finally, of Holodomor and other atrocities on the blood-soaked lands of Poland, Ukrajina and Belarus, is long overdue.  It would be better regarded if Jews like Dr. Zuroff condemned the perpetrators or the crime rather than those who expose it.

The phone again.  It was Vujko.  Dr. Ihor Ostash, Ukraine's Ambassador to Canada is being recalled.  He will take part in the Pioneer Train and the Shevchenko unveiling.  His replacement has not been named.

I'm dashing off to Uncle Ilko's immediately.  Won't you join me? 

Добре знана гидота TOP

7 липня 2011-07-07

Андрій Жалко-Титаренко


Система репресій в Україні, очевидно, готова до роботи. Янукович, звичайно ж, не Сталін: Сталін грабував банки, а Янукович просто крав шапки. Різні рівні. Вся система також прогнила. Але система, безумовно, встановлена. Історія показує, що така система закономірно знищує її творців.

Російські діячі опозиції (назвемо їх так), знову і знову твердять, що українці не цінять, зрозуміти, які вони щасливі: навіть екс-прем'єр-міністр переслідується по закону. Важко сказати, чи то мрії про суд над Путіним (що навряд чи колись станеться), чи то робота у них така — голову морочити.

Між тим, Україна не Франція, і навіть не Перу. В суді над прем”єр-міністром для України нема нічого нового. Подивіться на голів урядів Радянської Україні до Другої Світової війни: Пятаков - розстріляний, Раковський - розстріляний, Чубар - розстріляний, Любченко застрелений під час арешту, Бондаренко - розстріляний, Marchak (в.о.) - розстріляний. Всі вони були страчені на піжставі рішення суду. При Сталіні судили без урахування особистості. Голова радянського уряду, Риков, був страчений на підставі судового вироку у справі "Правотроцькістського Блоку." Блоку ніколи не існувало, і не було ніякого злочину, але розтріляли його все одно.З усієї родини Рикова вижила лише його дочка, але вона провела 18 років у ГУЛАГу. Пізніше місто Єнакієве було названо на честь Рикова, так що Янукович повинен знати дещо з цього питання.

Повністю аналогічна система нині встановлена в Україні. Точно так само немає незалежної судової системи, так же Президент вирішує питання, карати чи милувати. Але: система, створена на початку 30-х знищила всіх її творців, у тому числі і Сталіна (який, ймовірно, отруєний Берією). Вижили тільки Молотов, Каганович, Берія і Вишинський. Але Берія був ймовірно застрелений його охоронцем (всупереч поширеній версії про "Героїчних Генералів"), і у смерті Вишинського виникають деякі питання.

Мова йде не про особистості, мова йде про систему. Держава є системою, навіть якщо це монархія. Система репресій в Україні, очевидно, готова до роботи. Янукович, звичайно ж, не Сталін: Сталін грабував банки, а Янукович просто крав шапки. Різні рівні. Вся система також прогнила. Але система, безумовно, встановлена. Історія показує, що така система закономірно знищує її творців. Можна продивитись історію СРСР, Червоного Китаю,  Третього Рейху, пострадянської Білорусі і Туркменістану, і майже будь-який іншої диктатури. Іноді навіть сам диктатор стає жертвою створеної системи. Це означає, що цікаве майбутнє чекає попереду даний Кабінет Міністрів, та й Адміністрацію Президента. Найрозумнїші з них, здається, це розуміють. Провал з "ядерним" Меморандум з США показав це гранично ясно.

Цілком можливо, що ще більш цікаве майбутнє  чекає також і Януковича. Його оточення регулярно ставить його у незручне становище, замість того, щоб оберігати і застерегати. Він не має реальної підтримки де-інде. Між тим президент, який має рейтинг 22% після півтора року при владі може вижити, тільки якщо є верховенство закону в країні.


Україна перед вибором - десовєтізація або стогнація TOP


Василь Куйбіда.   З промови на з'їзді НРУ

З розпадом СРСР і відновленням української державності деякі політики поспішили оголосити про закінчення українсько-радянської боротьби. І марно група інтелектуалів-патріотів говорила, що боротьба продовжується. Що без «десовєтизації» ми не тільки не побудуємо демократичну Українську державу, але й можемо фактично втратити її, бо святим для українців символам нададуть чужого змісту. Чи не найпереконливіше про це сказав Роман Дашкевич.

На жаль суспільство не дослухалося до їх слів. Десовєтизація (чи декомунізація) в Україні, на відміну від деяких інших країн колишнього Варшавського договору, проведена не була. Відповідно, не була проведена і люстрація.

Радянський істеблішмент та виплекані ним епігони, перебуваючи при владі, спотворили останню, зробили все, щоб не відбулося ні осмислення і засудження комуністичної ідеології та злочинів тоталітарного режиму, ні проведення українського національного відродження.

При цьому вони спиралися на всебічну допомогу, яка в цивілізованих країнах називається втручанням у внутрішні справи суверенної держави,

і нині вони спираються на ідеологічну, політичну, організаційно-кадрову та матеріально-фінансову підтримку північного сусіда, оскільки їхні інтереси співпадали і співпадають. Перші хочуть утриматися при владі, будь-якою ціною, другі – хочуть бачити в Україні псевдодержаву, яка входить у сферу їх впливу.

Соціальна база, як показали парламентські вибори 2007 року та президентські 2010 року, для них виявилася достатньо широкою. Зрештою, якщо умовно розділити українських громадян на: 1) власне українців, 2) креолів та 3) людей радянського типу, то голоси других визначили виборче українсько-радянське протистояння у 2010 році.

Українці програли. Програли не тому, що совєти, які спираються на олігархів та Росію виявилися сильнішими, а тому що частина українців маргіналізувавшись, солідаризувалася з креолами для яких совєтські гасла були зрозуміліші, а значить, - привабливіші.

Нова влада діє старими радянськими методами, активно використовуючи силові структури: СБУ, МВС та Прокуратуру України, при цьому лише іноді прикривається демократичними фразами.

Совєтський (проросійський) табір у Верховній Раді, який можна розуміти як «третю колону», складається з компартії (російська партія), блоку Литвина (постсовєтська партія), Партії регіонів (постсовєтська російська партія) та зневажених «зденаціоналізованих» постсовєцьких тушок.

Депутатів, які не ввійшли у цей перелік, не можна автоматично зараховувати до українського табору, бо частину з них у парламент привели не політичні переконання, а бажання наживи.

В Україні відбулося зрощення великого капіталу і влади. Тепер великий капітал не просто формує владу, залишивши купленому народу право легітимізувати їх вибір, він тепер сам влада і діє тільки собі на вигоду, а за словами одного з класиків марксизму-ленінізму (К. Маркса), немає такого злочину на який би вони не пішли за отримання прибутку в 1000%. Вона (т.зв. влада) не виражає інтереси українського народу, тільки свої власні. Ця влада не спроможна в принципі провести будь-які реформи в державі, якщо вони не відповідають її меркантильно-ідеологічним інтересам. Тому марна справа продукувати і передавати для неї різні сценарії реформ чи розвитку України. Якщо там немає їх майбутнього, ці сценарії реалізовуватись не будуть.

Отож у протистоянні українського і совєтського таборів вирішуватиметься доля України.

Політичні сили, що належать до українського табору можуть:

  1. нічого не робити;
  2. частково підтримувати дії совєтського табору;
  3. співпрацювати повністю;
  4. не колаборувати з совєтським табором, протистоячи йому у всьому.

Очевидно, що компромісні 2-3 варіанти можливі за певних умов, а саме, коли владний російський совєтський табір :

а) буде діяти тільки в інтересах України;

б) відмовиться від совєтських способів політичної боротьби;

в) внутрішню та зовнішню державну політику випрацьовуватиме і реалізовуватиме на основі консенсусу.

Очевидно, що зазначені компромісні варіанти і їх цивілізована реалізація в Україні, неможлива за визначенням, у силу історичних, ментальних, політичних та ідеологічних розходжень. Несприйняття совєтським російським табором Української держави з її символами, перманентне насаджування російських цінностей, шляхом гуманітарного і соціального терору фактично означає, що співпраця з ним є зрадою українських національних інтересів.

Про це треба відверто і щиро говорити. При цьому треба мати на увазі, що час працює проти діючої влади. Її підтримка, як показують соціологічні опитування, падає. Довіра до владних інституцій ще менша. Суспільство відсторонилося від влади, атомізувалося, катастрофічно зросла на тлі тотальної корупції, правового нігілізму, правоохоронної сваволі злочинність. Українці не вірять владі, а відтак, стороняться і бояться інститутів держави, які з оборонців українського суспільства, перетворилися в каральні підрозділи сусідньої держави.

З уваги на це, на економічний та соціально-гуманітарний терор в Україні величезна чисельність українців виїжджає чи бажає виїхати за кордон не пов’язуючи своє майбутнє з Україною.

Як бачимо, російська імперська мета «зачистки» українських територій від українського елементу, яка не здійснилася впродовж принаймні останніх трьохсот років, успішно реалізується в ХХІ столітті в умовах так званої «незалежно» і «суверенної» України.

Влада своїми рішеннями, риторикою, поведінкою, а головно, - практикою, - підкреслює свій зв'язок з совєтським режимом, який 70 років жорстоко і методично нищив українство і який за ці роки українців винищив більше ніж усі інші окупаційні режими до нього за 700 років. Від совєтського режиму ця влада успадкувала і суспільну брехню, як спосіб розколу і фальсифікації свідомості, і спосіб побудови взаємостосунків з політичними опонентами за принципом: «якщо ти не з нами, то ти проти нас. Якщо ворог не здається, то його знищують» (М.Горький).

Для українців совєтська влада була чужою. Вона насаджена російськими багнетами і злочинами ВЧК-ОГПУ-НКВД-КГБ.

Відновлена в 1991 році Українська держава є спадкоємицею УНР, а не УРСР. Маріонеткова УРСР перервала у 20 столітті розвиток української державності, який заснувався на праві та правді.

Відновлюючи державу у 1991 році, ми хотіли, щоб вона створила умови для розвитку українців і реалізації їх інтересів, для розвитку українства як загально-цивілізаційного феномену. Іншим словами, ми хотіли зберегти і розвинути те, що нас відрізняє від інших націй поряд з тим, що нас із ними об’єднує. Оберігати і розвивати ці відмінності, а значить створювати умови для розвитку їх носіїв - основне завдання держави. За них ми відповідальні перед тим, хто нас наділив цими відмінностями, маючи певний замисел. Внутрішня і зовнішня політика держави мала б бути підпорядковані цій меті.

Але це не влаштовувало колишніх окупантів та колабораціоністів, які раптом перестали бути володарями України.

Совєтський істеблішмент та його епігони, формуючи для себе соціальну базу, провели через парламент ЗУ «Про громадянство України» відповідно до якого громадянами відновленої Української держави стали навіть ті, хто її люто ненавидить, боровся і бореться проти неї, не визнавав і не визнає її. На жаль, українське суспільство сприйняло цей закон, а відтак дало цим людям можливість формувати органи публічної влади, аж до парламенту включно і використовувати їх у боротьбі проти українства і України.

Ця помилка мусить бути виправлена. Користуючись тим, що:

  1. внаслідок уневажнення в неконституційний спосіб поправок до Конституції України 2004 року, вся влада в Україні стала нелегітимною і не легальною на що однозначно вказано Венеціанською комісією;
  2. нинішня влада хоче прийняттям нової Конституції закрити всі свої неконституційні не правові дії, 

ми повинні зараз поставити першочергове завдання відновлення легальності і легітимності влади, перерваної більшовицькою окупацією, і що найголовніше, - відновлення логіки історичного розвитку Української держави. Нова Конституція має відкрити шлях злому існуючої державної машини і формування власне української демократичної влади, українцями, які є нащадками громадян УНР – українців та цілого ряду етнічних меншин. Запровадження так званого громадянства по крові, як нещодавно зробила Угорщина, дасть можливість сформувати нарешті український парламент - справжні Національні Збори, який сформує Український Уряд. Усі інші бажаючі можуть стати громадянами через процедуру натуралізації, здавши екзамени зі знань історії українського народу, його національних традицій, культури і мови, на лояльність до Української держави.

Отож, ми маємо ухвалити рішення про відновлення української державності, зруйнованої совєтськими військами. Провести десовєтизацію, декомунізацію, деколонізацію і люстрацію. Завершити політичну, адміністративну, економічну, соціальну трансформації розпочаті українськими урядами в 1918-1920 роках, виходячи з сьогоднішнього нашого розуміння, умов і завдань, які стоять перед Українською державою і суспільством.

Цинічні спорудження пам’ятників в Одесі - катові українського народу Катерині-ІІ, Сталіну у Запоріжжі, не знесення пам’ятників тоталітаризму в містах і селах відповідно до Указу Президента України, збереження назв сіл, селищ, міст, вулиць, площ епохи тоталітаризму – це те, що поєднує сьогоднішню Україну з колоніальною Україною у складі Російської імперії та з УРСР. Все це не дає їй розвиватися як ефективній, демократичній Українській державі. Більше того, сприяє відтворенню так званого українця радянського типу, а не патріота України. Саме таке завдання цілеспрямовано реалізовує сьогоднішня неоколоніальна влада.

Ми маємо відкинути цінності окупантів і культивувати свої. Жити відповідно до своїх традицій, правди і права, а не відповідно до навязуваних ними законів.

«В своїй хаті своя правда і сила і воля». Власне саме у такій послідовності: спочатку своя правда, яка дасть нам силу, що приведе до волі. Без своєї правди волі не буде. І демократії теж.

Україна відходить навіть від позірної демократії. Якщо влада під тиском суспільства провела муніципальні вибори, щоправда перенісши їх і сфальсифікувавши волевиявлення громадян своїми діями, то вибори до ВРУ вони проводити не хочуть – просто в неконституційний спосіб продовжили термін перебування і все. Тож покладати надію на вибори в сьогоднішніх реаліях невиправдано. Їх виплід буде не на користь українства.

Тому не виборів ми повинні вимагати, а відновлення легітимності і легальності влади перерваної совєтською окупацією.

Це відновлення можна зробити через парламент, референдум, установчі збори.

З огляду на практику формування парламенту і на те як діюча влада сьогодні намагається перекроїти виборчі закони під себе, успіх нас може чекати тільки поза парламентом.

Головно, - ми повинні постійно про це нагадувати владі і вимагати від останньої демократичних процедур волевиявлення українців.

«Російська політична система – це імітація сучасної державності, «Потьомкінське село», що складається з псевдо інститутів, з процедур що постійно і грубо фальсифікуються. У житті суспільства відсутня достовірність, вона замінена нескінченними «симулякрами» писав російський політик Григорій Явлінський у статті «Брехня і легітимність» (2011, День, № 64, с. 7 ) про сьогоднішню Росію.

Але це вірно на 100% і для сьогоднішньої України. Потрібні зміни. Українське суспільство мусить знайти в собі сили на них і перезаснувати державу, відновивши логіку українського державотворення. В іншому випадку ми втратимо навіть незначні рештки національної держави. Для цього нам потрібна в першу чергу політична робота. Той, хто хоче сконцентрувати нашу увагу тільки на громадській роботі, розуміє це він чи ні, фактично допомагає віддалити зміни.

Запитаймо себе: чи хочемо ми, щоб з нашими дітьми і внуками в чужій для них державі сталося те, що сталося з нашими дідами і батьками у СРСР?

Якщо ні, то – до боротьби: системної боротьби за українську державу.

Чи можна ігнорувати загрозу війни на Чорному морі? TOP

image Володимир Держко

Існує багато сиґналів попередження й ознак, що вказують на можливість початку війни на Чорному морі. Наприкінці травня ц. р. Карел Шварценберґ, міністр закордонних справ Чехії, дав інтерв’ю російському радіо «Комерсант», у якому розповів про проблеми в стосунках між Російською Федерацією (РФ) і Європейським Союзом (ЄС). Відповідаючи на запитання про амбіції Росії щодо відновлення свого статусу наддержави («Чи має РФ прагнення грати рівну роль зі Сполученими Штатами в міжнародних відносинах, на вашу думку?»), він категорично заявив: «Певною мірою це мене турбує. Передусім ставлення РФ до своїх сусідів. Грузія є одним із прикладів. Можна також згадати проблеми з Білоруссю чи Естонією. Нині, коли ми обговорюємо тему протиракетної оборони з нашими російськими партнерами, вони, так би мовити, досить упевнено заявляють про свою готовність включити в сектор своєї відповідальності країни, що лежать між ЄС і РФ (сюди входить, напевно, й Україна). Розумієте, усі ці розмови про «близьке зарубіжжя» та «зони особливих інтересів» залишилися в минулому».

            Далі журналіст задав запитання, що прямо стосувалося Грузії: «Три роки тому ви, з одного боку, різко засудили дії РФ, проте — з іншого — ви не підтримували ідеї введення санкцій ЄС проти Москви. Що відтоді змінилося?» Пан Шварценберґ відповів: «Багато що зазнало змін. РФ розмістила серйозні військові континґенти в Абхазії та Південній Осетії. Це значною мірою змінило баланс сил у реґіоні. Зрештою, цих сил є набагато більше, ніж потрібно не тільки для оборони Абхазії та Південної Осетії, але й потенційно — для нової війни проти Грузії. Запитую: навіщо потрібні такі великі гарнізони на цих спірних територіях?»

            Цілком очевидно виникає наступне запитання: які є інші прямі докази того, що РФ готується до нової війни проти Грузії?

Існують деякі переконливі факти підготовки РФ до воєнної операції в Грузії 2011 року чи ж найпізніше — 2012-го. Ось три основ­них із них:

1. Військові навчання та розгортання ракетних систем нападу в Південній Осетії.

2. Будівництво залізниці між Сухумі й Очамчирою в Абхазії.

3. Розширення присутності НАТО в басейні Чорного моря.

            Наприкінці травня 2011 року російський Чорноморський флот (ЧФ) провів одне з найбільших за три останніх роки військових навчань, що було розроблене з урахуванням сценарію широкомасштабної висадки десанту. Для ЧФ така підготовка може бути необхідною лише за умови, що планується воєнна операція в Грузії, позаяк інших потенційних об’єктів для таких дій немає. Цікаво, що цей процес збігся із запланованим піком мітинґів проросійської опозиції у Тбілісі.

            У грудні 2010-го РФ розгорнула реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) «Смерч» у Південній Осетії. «Смерч» — РСЗВ, що діє на великі відстані (до 90 км). Її дія може сягнути передмістя Тбілісі з деяких точок Південної Осетії й здатна повністю знищити місто Горі. Руйнівна сила системи близька до дії ядерної зброї. Зверніть увагу, що мінімальний радіус дії РСЗВ «Смерч» — 

20 км. Це робить її не придатною для використання з метою захисту Цхінвалі, але підходить задля підтримки наступу на Тбілісі та Горі, якщо РФ вирішить повторити війну в Грузії 2008 року.

            Наприкінці січня 2011 року РФ, за даними свого Міністерства оборони, підтвердила факт розгортання тактичних ракет «Скарабей B» («Точка-У») у Південній Осетії. Ці системи мають діапазон дії від 15 до 70 км і призначені для знищення цілей, що розташовані високо. Є думки, що й «Смерч» також розгортається для подібної мети.

            2011 року почалася реконструкція залізниці в Абхазії під офіційно оголошеною комерційною програмою. На відміну від 2008-го, цього разу компанія «Російські залізниці» працює під контролем уряду. Залізниця сполучатиме російське місто Адлер (поблизу Сочі) з абхазькою столицею Сухумі та протягнеться далі на південь у містечко Очамчиру на узбережжі Чорного моря. Сполучення Адлера та Сухумі є цілком виправдане комерційно та зумовлене літнім туристичним сезоном. З іншого боку, туристичний інтерес в Очамчирі є незначним і не може бути причиною для розширення залізниці. Однак таке продовження може бути потрібним, якщо врахувати, що Очамчира є базою російського флоту й кінцевою станцією на території Абхазії перед кордоном Грузії. Сполучення Адлера й Очамчири дозволяє швидко передислокувати значні військові сили до кордону між Грузією та Абхазією.

            Ми знаємо також, що НАТО значно розширює свою військову присутність у басейні Чорного моря, за словами Джеймса Ставрідіса, європейського командувача Збройних сил США, який засвідчив це перед Конґресом. Адмірал зазначив, що 2011 року оперативні й тактичні групи військово-морського флоту розробили план військового навчання, у якому брали участь 14 країн Чорноморського реґіону. Розширення сфери спрямоване на підготовку країн-партнерів до миро­творчої місії в Афганістані. Адмірал Ставрідіс заявив, що американські морські сили вже провели перші місії безпілотних літаків у Чорному морі, проте не уточнив дати операції. Відповідаючи на запитання сенатора Джона Мак-Кейна про військову співпрацю з Грузією, командувач сказав, що американські інструктори продовжують навчати грузинських солдатів, але заперечив, що США могли постачати Грузії зброю.

            Якщо РФ справді мала намір напасти на Грузію, то нещодавнє прибуття американського крейсера «Монтерей» у Чорноморський басейн поставило її плани під загрозу зриву. Невипадково Росія рішуче протестувала проти розгортання навчань за участю судна в цьому реґіоні. Одна молдовська газета написала про це так: «Присутність крейсера США «Монтерей» у румунських територіальних водах поклала край пануванню РФ у Чорному морі». Розміщений у Батумі, «Монтерей» був би здатен забезпечувати відмінну протиповітряну оборону та контролювати рух військових суден, обмінюватися радіолокаційною інформацією з грузинами. Росіяни не зможуть відімкнути ППО, як це було з грузинськими радарами під час п’ятиденної війни 2008-го за допомогою тактичних ракет.

            Ми зможемо побачити ще багато таких «дружніх» відвідин НАТО гірських перевалів Грузії до покриття їх снігом восени. Справді, літо 2011 року в Чорноморському реґіоні обіцяє бути цікавим.

           Володимир Держко, старший науковий співробітник Лабораторії стратеґічних інновацій (sLab), викладач маґістерської програми стратеґічного передбачення й інновацій Художнього коледжу мистецтва і дизайну (OCAD) Університету Онтаріо (Канада).

Пенсійний законопроект: реформа за рахунок населення? TOP

Аналітична довідка Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва


Ключові положення пенсійного законопроекту

… По-перше, законопроект пропонує підвищити вік виходу жінок на пенсію з 55 до 60 років: а саме, на шість місяців кожного року, починаючи з 1 вересня 2011 року. Так само поступово має бути підвищений пенсійний вік для чоловіків-держслужбовців – з 60 до 62 років. …

Більшість експертів погоджуються з тим, що підвищення пенсійного віку є безальтернативним кроком, адже в інакшому разі навантаження на Пенсійний фонд буде тільки зростати. Водночас, зрозуміло й те, що саме лише підвищення віку виходу на пенсію не здатне вирішити проблему дефіцитності Пенсійного фонду: за оцінками самих авторів законопроекту, це дасть додаткові кошти в обсязі лише 500 мільйонів гривень на рік. Крім того, очевидно, що підвищення пенсійного віку є суттєво менш ефективним засобом для збільшення надходжень до Пенсійного фонду, ніж боротьба з «тіньовими» зарплатами та підвищення загального рівня зарплат. Водночас, пенсійний законопроект не передбачає жодних кроків у цьому напрямку.

Ще однією непопулярною новелою законопроекту стало збільшення необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу з 5 до 15 років. Водночас, аналогічні показники для отримання пенсії з урахуванням підвищення за стаж були збільшені з 20 до 30 років для жінок і з 25 до 35 років для чоловіків. Зрозуміло, що ці нововведення змусять громадян платити до Пенсійного фонду більше, однак за умов відсутності справедливих механізмів осучаснення пенсій матимуть негативні соціальні наслідки.

Вельми сумнівною виглядає передбачена законопроектом зміна, згідно з якою зарплату, на основі якої буде нараховуватися пенсія, будуть обчислювати не за останній рік, а за останні три роки. Таким чином, база для нарахування пенсії зменшиться, адже, зважаючи на інфляцію, середня зарплата за останні три роки буде нижчою, ніж за останній рік. Відповідно, майбутні пенсіонери отримуватимуть менші пенсії.

Законопроект містить і певні норми, що стимулюють громадян до більш пізнього виходу на пенсію. Так, у період підвищення пенсійного віку жінки отримуватимуть на 2,5% більшу пенсію за кожні шість місяців пізнішого виходу на пенсію, а всі, хто забажає вийти на пенсію після 60 років, отримуватимуть надбавку до майбутньої пенсії в розмірі 0,5% за кожен місяць. Однак зрозуміло, що подібні стимули непропорційні описаним вище жорстким механізмам пенсійного забезпечення. Спробою посилити привабливість пенсійного законопроекту стала також норма про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Утім, імовірність прийняття цієї норми у другому читанні є вельми низькою, адже вона суперечить статті Конституції, що забороняє звуження змісту та обсягу наявних прав і свобод, і рішенню Конституційного суду.



Таким чином, прийнятий у першому читанні законопроект «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» містить низку нововведень, що роблять умови пенсійного забезпечення громадян жорсткішими, однак не передбачає реформування системи нарахування пенсій. Відповідно, він хоч і призведе до певного скорочення дефіциту Пенсійного фонду, однак зворотною стороною стане погіршення умов пенсійного забезпечення для більшості громадян.

Водночас, особливості розробки і ухвалення цього документа засвідчили, з одного боку, небажання влади дослухатися до думок опозиції й населення та, з іншого боку, зосередження повноважень ухвалювати важливі рішення в руках дуже обмеженого кола осіб. Тому, якщо характер роботи над законопроектом до другого читання лишиться таким же і його буде прийнято у практично незміненому вигляді, влада ризикує зіткнутися із серйозними проявами невдоволення населення.

Суддям Кірєєву та Вовку уготована слава «колядника» Зварича TOP

30 червня 2011

Те, що відбувається в Печерському суді, вже нікого не дивує. Грубі процесуальні порушення, допущені суддею Кірєєвим, стали нормою української юстиції.

Я не здивований, тому що в країні, де парламент і президент регулярно «гвалтують» Конституцію, закономірною є поява«нечмоглод ів», «вовків», «Кірєєвих».

М олодий та «ранній »суддя, дуже незграбно виконує замовлення Банкової і відкрито проводить політичну розправу над ЮВТ, лідером найбільшої опозиційної сили. Адже не даремно і справу Тимошенко, і справу Луценко доручили «юним обдаруванням» юриспруденції Кірєєву та Вовку. Досвідчені, чесні і професійні судді не візьмуться за справу, з явним присмаком політичної «замовності». Тому Банкова вибрала цих двох. Можливо, купили, можливо, налякали компроматом, а можливо зацікавили ще чимось і змусили виконувати накази АП (Адміністрації Президента – заувага Редакції еПОШТА).

Упевнений, що і Родіон Кірєєв, і Сергій Вовк залишаться в новітній українській історії як і «колядник» Зварич. Але тільки ці горе-судді стануть синонімами брутального порушення професійної етики і «Кодексу честі» служителів Феміди.

Переклад з російської

Європа бачить у справі Тимошенко тест на модель розвитку країни – Карасьов TOP


2 липня 2011

Європа у справі проти екс-прем'єра Юлії Тимошенко бачить тест на модель подальшого розвитку України, пише директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов у своїй статті для ZN.UA.

"Європейська еліта бачить у процесі над опозиціонеркою не стільки корупційне справу, скільки те, яку все ж стратегію вибере привладна група: або буде тривати балансування між центрами, що в результаті вимушено приведе Україну до російського вектору, або буде зроблено рішучий крок у бік європейської моральної і політекономічної географії", - вважає Карасьов.

"Так не буває, щоб політичну систему міняти по російсько-білоруським лекалами, а економіку - за європейськими. Потрібна визначеність. Потрібен вибір", - переконаний політолог.

Україна не зможе і далі дотримуватися політики "багатовекторності", до якої вона намагається повернутися за президента Віктора Януковича, оскільки змінилися економічні умови і вона вже не виконує функцій транзитної країни.

Карасьов вважає основою "багатовекторності" 1990-х - початку 2000-х економічний аспект.

Проте зараз ситуація істотно змінилося.

"Зовнішнім гравцям в особі Москви і Брюсселя вже нецікава така ізоляціоністська і "неприєднувальна" політика України, і тому вони примушують її до якнайшвидшого геополітичного і геоекономічного самовизначення. Якщо західні, європейські партнери діють засобами soft power, то росіяни - за традиційною формулою "газ плюс всі засоби годяться". Розуміючи необхідність вибору, нинішня українська еліта в той же час боїться втратити політичну та економічну автономію і опинитися залежною від якогось нового глобального центру", - вважає політолог.

Please sign the open appeal to the Government of Ukraine TOP
Please read and sign the "Open Appeal to the Government of Ukraine. " Add your name to the Open Appeal by going to http://www.lucorg.com/signature.php?signature_id=9

Прошу прочитати і підписати Відкрите звернення до уряду України. Звернення на українській мові подається після англомовного звернення. Щоби підписати Звернення зайдіть на веб сторінку http://www.lucorg.com/signature.php/signature_id/9/lang/ua .

The Open Appeal with all signatures will be transmitted to the Government of Ukraine and to the Government of Canada.

Звернення разом з усіма підписами буде передане урядам України і Канади.

The Open Appeal is an initiative of the Canadian Conference in Support of Ukraine (CCSU) and is supported by the Ukrainian Canadian Congress (UCC).

Звернення є ініціятивою Конференції Українських Державницьких Організацій Канади (КУДОК) і пітримана Конґресом Українців Канади (КУК).

An Open Appeal to the Government of Ukraine, Ukraine’s representatives abroad, and all concerned citizens TOP

Canadian Conference in Support of Ukraine (CCSU)
League of Ukrainian Canadians (LUC), League of Ukrainian Canadian Women (LUCW)
Ukrainian Youth Association of Canada (CYM), Society of Veterans of UPA
Homin Ukrainy/Ukrainian Echo

JUNE 23, 2011

Whereas recent developments in Ukraine have seriously eroded the state of human rights and democratic freedoms in Ukraine; and

Whereas the European Parliament’s Resolution of June 9, 2011 on Ukraine, entitled, The cases of Yulia Tymoshenko and other members of the former government, has raised serious concerns about the increase in selective prosecution of figures from the political opposition in Ukraine as well as the disproportional measures applied, including the unreasonable detention of former Interior Minister Yuri Lutsenko and the travel ban imposed on former Prime Minister Yulia Tymoshenko; and

Whereas a preliminary report of the Danish Helsinki Committee for Human Rights related to the trials of Yuri Lutsenko and former First Deputy Minister of Justice Yevhen Korniychuk, has cited Ukraine for massive violations of the European Convention on Human Rights; and

Whereas Ukrainians historians, academics, and researchers have recently been the subject of detention, harassment, and questioning by officials from Ukraine’s Security Service, as in the case of Ruslan Zabily (Director of the National Memorial Museum of Victims of the Occupation Regimes in Lviv), Dr. Borys Gudziak (Rector of the Ukrainian Catholic University), and Roman Krutsyk (Head of Ukraine’s Kyiv-based Memorial Society).

We, the undersigned, urge the Government of Ukraine, the Parliament of Ukraine, and the international community to work together to ensure that Ukrainian officials

  1. stop the use of criminal law as an instrument of pressure on the opposition; and
  2. take immediate steps to restore the principles of democratic governance and fundamental liberties at all levels of society in Ukraine 

Orest Steciw, President
League of Ukrainian Canadians                                                        

Adriana Buyniak Willson, President
League of Ukrainian Canadian Women                                                        

Olyana Grod, President
Ukrainian Youth Association of Canada                                                       

Mykola Koshyk, President
Society of Veterans of UPA

Оleh Romanyshyn, Editor-in-Chief
Homin Ukrainy/Ukrainian Echo

Крик про допомогу батьків учнів ліквідованих шкіл № 3, 27, 100 з українською мовою навчання TOP


Звернення батьків учнів ліквідованих 15 квітня 2011 сесією Макіївської міської ради шкіл № № 3, 27, 100 з українською мовою навчання Донецької області

Шановні мешканці Радянського і Червоногвардійського районів м. Макіївки, мешканці Україні!

Батьки ліквідованих в м. Макіївці шкіл з українською мовою навчання № № 3, 27, 100 стурбовані тим, що директори ліквідованих шкіл отримують роботу директорами в інших школах чи йдуть на вищі посади. Занепокоєння обгрунтовується наступними фактами:

  1. Ці люди нічого не примножили, а навіть погіршили стан шкіл, в яких багато років пропрацювали;
  2. Вони (директори) жодного разу не обурилися, не виступили на захист навчальних закладів;
  3. Людина на такій посаді, на відміну від учнів цих шкіл, ніде не згадує про існуючі проблеми;
  4. Беззаперечне виконання наказів вищого керівництва і водночас улесливі промови батькам, говорить про лукавство цих людей.

Батьки і мешканці міста Макіївки!

Будьте уважні і пильні, якщо у Вас у навчальному закладі змінилося керівництво. Лестощі і м'якість-це напускне. Друга сторона - лукавство і зрада «маріонетки».

Міська влада стосвно цієї проблеми і по сьогоднішній день не хоче йти на жоден діалог.

Депутати різних рівнів від тих виборчих округів, де знаходяться наші школи, не дали жодної відповіді батькам учнів шкіл, які до них зверталися. При цьому навіть були відсутні на сесії Макіївської міської ради 15 квітня 2011р. , коли ухвалювалося рішення про ліквідацію наших шкіл № № 3, 100, 27 з українською мовою навчання (причини: відпустка, риболовля, зайнятість).

Прокурор міста Макіївки Олег Поляков, прокурор Донецької області Володимир Гальцов, до яких ми зверталися з проханням провести повну, всебічну, об'єктивну перевірку за нашою участю відповідності прийнятого рішення стосовно норм чинного законодавства, а в разі невідповідності прийнятого рішення нормам чинного законодавства винести прокурорський протест на рішення Макіївської міської ради від 25.03.2011р. № 6/2 «О ликвидации Макеевских общеобразовательных школ I-II степеней №№3,27,100 Макеевского городского совета Донецкой области» та поставити питання про скасування цього рішення, обмежилися недостовірними даними управління освіти Макіївської міської ради і «провели перевірку» без нашої участі ,обмежившись відписками. № 6 / 2 «Про ліквідацію Макіївських загальноосвітніх шкіл I-II ступенів № № 3, 27, 100 Макіївської міської ради Донецької області»

Ми тричі зверталися до Президента України Януковичу В. Ф. Адже він обіцяв почути кожного, але ось тисячі людей з віддалених селищ м. Макіївки ніхто не почув. Жодного офіційного відповіді з адміністрації Президента України, народних депутатів від Партії Регіонів Україна, ми не отримали. Наше звернення через газету «2000» до Президента України, Голови Кабінету Міністрів України Миколи Азарова, міністра освіти-науки Дмитра Табачника теж не були почуті.

У нас ще є маленька надія на відновлення справедливості за допомогою суду. Дійсно дуже маленька, так як суддя Центрально-міського суду м. Макіївки Андрюшина тричі відмовляла в забезпеченні позову, хоча представники влади в суді розповіли їй, як вони в порушення рішення міськради достроково по-варварськи, на очах учнів під час складання випускних іспитів, розгромили, знищили все, що може нагадувати храми знань - школи. Вони пояснюють, що це нормально, коли в школи вже приїжджали майбутні господарі звільнених об'єктів власності: нові «ефективні» власники знайдуть їм максимально прибуткове, «вигідне» застосування! Тобто суддя не бачить небезпеки в тому, що школи неможливо буде відновити, хоча влада це робить і цинічно в суді це демонструє. Суддя Андрюшина тричі наводить цитату з рішення, що школи повинні бути закриті 1 вересня 2011 року!!!

Якщо і там не допоможуть - нам нічого не залишається, як звернутися до Європейського суду. Нехай світ дізнається, що напередодні «Євро 2012» в Донецькій області панує беззаконня! Нехай світ дізнається, як у Донецькій області ліквідуються школи з українською мовою навчання, які тільки-тільки почали відроджуватися. Нехай дізнається світ про жахливий, протиправний, нелюдський злочин, який здійснює місцева влада по відношенню до наших дітей. Як порушується Конституція України напередодні 15-річчя її прийняття!

  1. Школа № 3: 86140, м. Макіївка, вул.Стандартна, буд.13, кв.1, тел . - 050 700 20 32; Назіпова Анна.
  2. Школа № 27: 86121, м. Макіївка, провулок Ханжонківський, буд. 17, кв.1, тел . - 095 46 80 31, Саєтова Олена Геннадіївна.
  3. Школа № 100: 86189, м. Макіївка, с. Червоний Жовтень, б.75, кв.5, тел. -095 51 76 682, Федосєєва Наталія Миколаївна.

Переклад з російської

Заклик до захисту освітян в Україні


Українська вільна академія наук (УВАН) у Канаді
Ukrainian Academy of Arts and Sciences (UVAN) in Canada
235 McGregor St., Winnipeg, Manitoba
Canada R2W 4W5
Tel. (204) 942-5095
E-mail: uvan@mymts.net

9 липня 2011 р.

Дирекція й члени Української вільної академії наук (УВАН) у Канаді оцим звертають увагу академіків, педагогів і освітніх діячів демократичних країн на надужиття національних і культурних прав українського населення в Україні, де, від т.зв. освітніх „реформ” і „реорганізацій” Міністерства освіти,  районові влади переходять до чорносотенного переслідування й усування з посад невідповідних владі, виключно українських культурних діячів. Метою цього звернення УВАН у Канаді є представити світовій опінії останні події навколо особи середньошкільного директора Бібрської школи на Львівщині, Тараса Шаха, члена УВАН у Канаді.  

Маємо до діла з незаконними діями влади, пов’язаними з передвиборними політичними утисками та маніпуляціями в Україні, спрямованими проти директора  Бібрської середньої школи, історика Тараса Шаха, та акцією представників партії регіонів, які прийшли до влади у Перемишлянському районі: це голова Перемишлянської райдержадміністрації (РДА) Орест Краєвський та його підопічна Наталія Борщ, керівник районного відділу освіти, які діють під патронатом депутата Верховної ради, Петра Писарчука. Метою їхніх акцій є постепенне усування з керівних посад національно свідомих українців, щоб на чергових виборах до Верховної ради України 2012 року, через відданих їм керівників, залишитися при владі.

         Ставши головою РДА, О. Краєвський розпочав через підконтрольні йому служби, включно з прокуратурою, різні виснажливі перевірки Бібрської середньої школи ім. Уляни Кравченко. Так, від 19 квітня до 6 червня 2011 р., з доручення Петра Писарчука, в школі було проведено сім перевірок, у результаті чого було оголошено дві догани директорові цієї школи Тарасові Шахові та провадиться підготовка до звільнення його з посади директора школи. Щоб краще зрозуміти підстави для адміністративного покарання Т. Шаха, подамо один приклад – наказ відділу освіти Перемишлянської РДА Львівської області з 12 травня 2011р. № 94:

«На виконання подання прокуратури Перемишлянського району від 19 квітна 2011 № 483 вих. № 11 наказую: за формальне неналежне виконання посадових обов’язків оголосити догану 12 травня 2011 року Шаху Тарасу Ярославовичу, директору Бібрської СЗШ І-Ш ст. ім. У.Кравченко. Керівник відділу освіти Н.Г.Борщ».

26 травня 2011 Тарас Шах як директор школи виступив у школі зі щорічним звітом перед колективом школи, батьками та представниками громади міста. Конференція визнала працю директора доброю, а також прийняла звернення до голови Львівської обласної ради О.Панькевича з проханням об’єктивного розслідування ситуації на місці та унеможливлення нагнітання напруги через спотворення фактів. Депутатська комісія з питань освіти Львівської обласної ради розглянувши це питання з виїздом на місце, визнала (протокол № 10 засідання комісії з питань освіти і науки від 15 червня 2011 року) згадану ситуацію «політично упередженою».

           Головне управління освіти і науки Львівської ОДА в листі з 20 червня 2011 р. ( № 8-11/161-Ш) за підписом начальника М.Брегіна, зазначує:

«Враховуючи викладене, головне управління освіти і науки зобов’язало відділ освіти Перемишлянської райдержадміністрації вжити усіх можливих заходів щодо врегулювання конфліктної ситуації, а в подальшому  – об’єктивно розглядати приводи і підстави притягнення до дисциплінарної  відповідальності директора школи». Однак підопічні Краєвського нехтують згаданою думкою М.Брегіна.

          Тарас Шах – Заслужений вчитель України, вмілий керівник, який приклав неймовірні зусилля (знаходження спонсорів) для побудови школи в Бібрці, здібний педагог, вихователь, методист. Він створив у школі прекрасну картинну галерею, багату бібліотеку та проводив багаторазово  конференції, видає багатотиражний  журнал  Шкільний  дзвіночок, в яких відображено життя Бібрської школи й самого міста.

          На цій підставі Дирекція Української вільної Академії наук у Канаді розглянула освітню працю Тараса Шаха для своєї держави й прийняла його в члени Академії.

Ми вважаємо, що переслідування особи Тараса Шаха, директора Бібрської середньої школи, та намагання усунути його з посади директора не має нічого спільного з його адмініструванням школи та з його громадською працею, а є звичайним політичним тестуванням дальших планів владної партії регіонів нечесно виграти вибори до Верховної ради й продовжувати свою антидержавну й антиукраїнську роботу.

          Тепер слово за Головним управлінням освіти і науки Львівської области, чи воно дозволить диверсії трьох осіб – О. Краєвського, Н. Борщ і П. Писарчука, що репрезентує регіональну владу в Києві, зневажити чесність людини, відданої своїй професійній роботі, зневажити престиж Львова й зневажити закордоном ім’я України задля запевнення партійних посад трьом особам та продовження в Україні небезпечної для неї влади.

За Управу УВАН у Канаді: 

Орест Цап, д-р філософії, професор, президент
Ярослав Розумний, д-р філософії, професор, 1-ий віце-президент

Відкрите звернення до уряду України, представників України за кордоном та усіх зацікавлених громадян


Ліґа Українців Канади, Ліґа Українок Канади
Спілка Української Молоді, Товариство кол. вояків УПА, Гомін України
83 Christie Street
Toronto, ON M6G 3B1
(416) 516-8223

23 червня 2011року

Відкрите звернення до уряду України, представників України за кордоном

та усіх зацікавлених громадян

Беручи до уваги нещодавні події в Україні,які є загрозоюдотримання прав людини і демократичних свобод в Україні;

Беручи до уваги резолюцію Європейського парламенту від 9 червня 2011 року відносно Українипід заголовком “Справа Юлії Тимошенко та інших членів колишнього уряду”, яка викликала серйозне занепокоєння з приводу вибіркового переслідування певних осіб політичної опозиції в Україні, непропорційність заходів, щозокрема, застосовуються до необгрунтованого утримання під вартою колишнього міністра Внутрішніх справ Юрія Луценка та заборонивиїзду поза межі України колишньому прем'єр-міністру України Юлії Тимошенко;

Беручи до уваги попередні повідомлення Данського Гельсінського комітету прав людини, пов'язані зісудом над Юрієм Луценком і колишнім першим заступником міністра Юстиції Євгеном Корнійчуком, в якому виявленосерйозні порушення українською владою Європейської конвенції по правах людини;

Беручи до уваги вражаючі факти того, що останнім часом українські історики, науковці та дослідники стали жертвами затримань, переслідування та допитів зі сторони Служби Безпеки України, включаючи Руслана Забілого (директора Національного музею Меморіалу жертвам окупаційних режимів у Львові),о. д-ра БорисаҐудзяка (ректора Українського католицького університету), РоманаКруцика (керівника київського товариства Меморіал) та інших.

Ми, що підписалися нижче, закликаємо уряд України, Верховну Раду України, міжнародне співтовариствоспільно вимагати від українських чиновників гарантій:

  1. Припинитивибіркове використання кримінального права як інструменту тиску на опозицію.
  2. Терміново відновити принципи демократичного управління та дотримання основних прав і свобод людини на всіх рівнях суспільства в Україні.

Щоби добавити ваш підпис зайдіть на веб сторінку:

Звернення є ініціятивою

Конференції Українських Державницьких Організацій Канади (КУДОК)

і пітримана Конґресом Українців Канади (КУК).

У Сумах розпочинається безстрокова акція «Поверни собі Україну!»Луценко про Суми, зраду Ющенка, офшори та генерала, що обісцявся TOP

Лідер «Народної самооборони» Юрій ЛУЦЕНКО підтримує акцію “Поверни Україну!”, що розпочинається сьогодні у Сумах.

Про це Ю.ЛУЦЕНКО написав у листі до сумчан, текст якого передано агентству УНІАН.

У листі він зазначає, що хоче підтримати сумчан, бо його багато що пов`язує із Сумщиною, зокрема, те, що його мати - з-під Глухова, а також власна участь у таких акціях як “спалення опудала ЩЕРБАНЯ (екс-губернатора Сумської області Володимира ЩЕРБАНЯ - УНІАН) у 2003-му, визволення студентів у донецького генерала міліції, що обісцявся у своєму кабінеті у 2004-му, через незабутні 20-тисячні мітинги 2007-го, турботи сумських підприємців у 2010-му”.

Як зазначає Ю.ЛУЦЕНКО, зараз у Сумах проблеми, які поширені по всій Україні, “стали руба - фактичне закриття заводу ім. Фрунзе і чергова спроба позбавити торгових місць підприємців означає банкрутство і людей, і міста в цілому”.

Ю.ЛУЦЕНКО обвинувачує у ситуації, що склалася в Україні, колишнього Президента Віктора ЮЩЕНКА, який “продав Помаранчеву революцію”. За словами Ю.ЛУЦЕНКА, В.ЮЩЕНКО “домовився із олігархами: ви фінансуєте історичні пам’ятники та палаци гетьманів, а я не помічаю, що ви платите 2% податків на Кіпрі, а не 30% - в Україні. Спроби Юлії ТИМОШЕНКО прийняти в парламенті закон для зміни цього пограбування постійно дружно провалювали і «регіонали», і «нашоукраїнці», і комуністи. 5 років демагогії привели до розчарування й апатії. На цьому ґрунті Президентом став Віктор ЯНУКОВИЧ».

Ю.ЛУЦЕНКО зауважує, що, “за офіційними даними Нацбанку, в минулому році з країни в подібні Кіпру офшори вивели 200 млрд. грн. Це майже річний дохід держбюджету України. Одночасно тріщить бюджет – не вистачає не тільки на «покращення вашого життя вже сьогодні», але і на поточні виплати вчителям, лікарям, пенсіонерам. Ці гроші позичають за кордоном - зовнішній борг зріс за минулий рік на третину, а також витискають з підприємців, з “базарників”, з села. Разом із тим, ще й скорочують лікарні, школи, інститути”.

На думку Ю.ЛУЦЕНКА, “вперше в Україні склалася ситуація, коли мало кого цікавлять зручні для політиканів схеми «бандерівці проти москалів». Очевидним стає протистояння «народ проти олігархів». Причому народ і східної, і західної України”.

Ю.ЛУЦЕНКО закликав сумчан “не боятися і боротися. Організовуйтесь, дійте, захищайте себе. Із Сум завжди починалася перемога”.

Як повідомляв УНІАН, у Сумах розпочинається безстрокова акція «Поверни собі Україну!». Координаційна рада громадськості Сумської області закликає громадян України приєднатися до акції, аби примусити владу повернутися до проблем простих громадян і служити народу України. Серед згаданих проблем автори заяви називають постійне зростання цін на електроенергію, воду, тепло, газ, суттєве підвищення цін на найнеобхідніші продукти, зокрема, гречку, борошно, олію. Крім того, “пенсійна реформа” обертається підвищенням пенсійного віку, до якого середньостатистичний українець не доживе, “медична реформа” перетворюється на масове закриття лікарень і фельдшерсько-акушерських пунктів, “освітня реформа” позбавляє наші села шкіл взагалі, а міста залишаються без українських шкіл”.

Просимо підписати Відкрите звернення до уряду України

Please read and sign the "Open Appeal to the Government of Ukraine. " Add your name to the Open Appeal by going to

Просимо прочитати і підписати Відкрите звернення до уряду України. Звернення на українській мові подається після англомовного звернення. Щоби підписати Звернення зайдіть на веб сторінку
http://www.lucorg.com/signature.php/signature_id/9/lang/ua .

The Open Appeal with all signatures will be transmitted to the Government of Ukraine and to the Government of Canada.

Звернення разом з усіма підписами буде передане урядам України і Канади.

The Open Appeal is an initiative of the Canadian Conference in Support of Ukraine (CCSU) and is supported by the Ukrainian Canadian Congress (UCC).

Звернення є ініціятивою Конференції Українських Державницьких Організацій Канади (КУДОК) і пітримана Конґресом Українців Канади (КУК).

Заява Координаційної Ради Асамблеї громадських організацій малого і середнього бізнесу України з приводу планованих змін у сфері оподаткування та регулювання бізнесу TOP


Адміністрація Президента України
Кабінет міністрів України
Верховна Рада України

Шановні панове,

вже вкотре, починаюче з липня минулого року ми вимушені констатувати усталену практику порушення чинного законодавства України Урядом України та Верховною Радою України при прийнятті нового податкового законодавства. Владні структури не сприйняли до відома та й не зрозуміли мотиву дій підприємництва ні під час Податкового Майдану, ні під час Автомайдану. Топтання ногами чинного законодавства та Конституції набувають все більш цинічних форм.

Особливо наочним підтвердженням цього факту є повторення неправомірних процедур при прийнятті у першому читанні законопроекту №8521 про внесення змін у Податковий кодекс України та розгляд законопроекту «Про внутрішню торгівлю».


Урядом при підготовці зазначеного законопроекту 8521 порушено вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»,

  • накладається додаткове регуляторне навантаження, яке не обґрунтовано розробником,
  • має місце нечітке унормування відносин щодо встановлення ставки податку,
  • має місце додаткове регуляторне навантаження на банки та фізичних осіб-підприємців при видачі короткотермінового свідоцтва та нечітке унормування відносин щодо видачі короткотермінового свідоцтва,
  • прогнозується значне додаткове регуляторне навантаження на підприємців,
  • фактично збережено обмеження на співпрацю підприємців-спрощенців з юридичними особами, оскільки останні підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку на додану вартість, а процедура набуття такого статусу згідно з Податковим кодексом є складною, а досить часто і нереальною для проходження,
  • фактично встановлена заборона на застосування спрощеної системи оподаткування підприємцям, які здійснюють імпорт товарів
  • не визначено підстави відмови при видачі свідоцтва про спрощену систему, що є корупційно небезпечною ситуацією,
  • також ряд інших суттєвих неправомірних положень.

Розглянувши проект закону України «Про внутрішню торгівлю», ми прийшли до висновку щодо неможливості його прийняття з наступної підстави:

  • Мають місце суттєві порушення вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та Методики проведення аналізу регуляторного впливу, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 № 308, та інші важливі недоліки цього законопроекту.  

Ми розуміємо, що уряд своїми хаотичними кроками хоче виправити цілий ряд власних помилок, паралельно з цим зменшивши спротив найбільш активних протестних верств нашого суспільства та максимально відтермінувати час власної відставки.

Але якщо ми і надалі будемо чинити кроки у не правовому полі і закривати очі на порушення законодавства, правової держави у нас не буде ніколи, а отже не буде і держави заможних та захищених громадян.

Наша вимога є простою: будь – які зміни до податкового законодавства мають вноситися та прийматися виключно з дотриманням чинного законодавства України. Усі неправомірно прийняті законодавчі акти мають бути відмінені.

Нашвидкуруч написаний і незаконно прийнятий Податковий кодекс треба не "латати", а розробити його нову редакцію робочою групою у складі представників наукових та підприємницьких кіл, громадських організацій та урядових установ.

Звернення Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. В.Стуса до Президента України В.Ф.Януковича щодо системних порушень конституційного  статусу української  мови  як державної TOP

Конституція України, п’ятнадцятиріччя з часу ухвалення якої ми відзначаємо 28 червня, підтвердила статус української мови як державної і в статті 10 Конституції України встановила: «Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України». Відповідно до статті 11, держава «сприяє консолідації   та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури…». Саме державна мова є ключовим інструментом не лише консолідації, а й забезпечення політичної єдності суспільства і зміцнення державності.

Рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99, яке тлумачить статтю 10 Конституції України, встановлює, що «українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної  влади  та органами місцевого самоврядування (мова актів,  роботи, діловодства, документації тощо)…». У своєму рішенні Конституційний Суд України підкреслює, що статус української мови як державної повністю відповідає державотворчій ролі української нації, яка історично проживає на території України, становить абсолютну більшість її населення і дала офіційну назву державі, та є однією з основ  конституційного ладу в Україні.

Незважаючи на те, що Конституція України, як і Рішення Конституційного Суду України, є обов’язковими до виконання на всій території України, не припиняються замахи на фундаментальні положення Основного закону. Передовсім це стосується державних посадовців найвищого рівня – Прем’єр-міністра України М.Азарова, Першого віце-прем’єр-міністра України А.Клюєва,  Віце-прем’єр-міністра України Б.Колесникова,  Першого заступника Глави Адміністрації Президента України І.Акімової, міністра внутрішніх справ А.Могильова, народних депутатів України та багатьох інших високорангових чиновників, які нехтують вимогами Конституції України і чинного законодавства. Попри те, що їхній обов’язок – вживати українську мову як мову офіційного спілкування під час виконання ними службових обов’язків, вони  невиправдано використовують недержавну мову у публічній діяльності….

Це стосується і протиправних рішень, ухвалених деякими органами місцевої влади, зокрема, Запорізької та Луганської обласних рад, спрямованих на звуження сфери функціонування  української мови, а також спроб русифікувати освітній і виховний процеси міністром Д.Табачником та деякими чиновниками на місцях, зокрема, в Києві, Одесі, Донецьку, Макіївці й інших містах. Дійшло до того, що офіційні веб-сайти Луганської обласної ради та Луганської міської ради функціонують тільки російською мовою, всупереч постанові Кабінету Міністрів України від 4 січня 2002 року № 3 «Про Порядок оприлюднення у мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади» та спільному наказові Держкомтелерадіо і Держкомзв’язку від 25 листопада 2002 року № 327/225 «Порядок функціонування веб-сайтів органів виконавчої влади».

Не сприяє шанобливому ставленню до державної мови як однієї з основ конституційного ладу в Україні і те, що Президент України та працівники його адміністрації не підтримують українськомовні засоби масової інформації, зокрема  проігнорували звернення Комітету захисту українських журналістів щодо встановлення Дня українськомовної преси, натомість патронували проведення в Україні конгресу Всесвітньої асоціації російськомовної преси. Як аргументи для виправдання такої ситуації використовуються необґрунтовані твердження, що, мовляв, так історично склалося, і таким, відповідно, є попит і пропозиція. Якщо при цьому не пояснювати, як воно так склалося, яким терором і насильством щодо державотворчої нації досягався подібний «попит», тоді це, щонайменше, лукавство. Бо ж вважати нормальною ситуацію, за якої наклади українськомовних газет ледь перевищують 30 відсотків, а українськомовних журналів – 10 відсотків, може лише колоніальна адміністрація.

Така позиція представників найвищих щаблів державної влади заохочує державних службовців середньої та нижчої ланок, посадових і службових осіб органів місцевого самоврядування свідомо порушувати статтю 10 Конституції України та цілеспрямовано спотворювати її тлумачення з метою запровадження російської мови замість державної.

Висловлюючи нашу глибоку стурбованість таким ставленням нинішньої влади до державної мови в Україні, ми наголошуємо на тому, що Президент України як гарант додержання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина зобов’язаний не допустити нівелювання статусу української мови і підриву державності України.

З огляду на викладене вимагаємо:

  1. забезпечити додержання конституційних гарантій щодо всебічного розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України;
  2. зобов’язати посадових і службових осіб органів державної влади вживати українську мову як мову офіційного спілкування;
  3. припинити антиконституційну практику призначення на посади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування осіб, які не володіють українською мовою;
  4. вважати посадових і службових осіб органів державної влади, які під час виконання ними службових обов'язків нехтують вимогами положення частини першої статті 10 Конституції України, такими, що не відповідають займаній посаді;
  5. забезпечити приведення рішень органів місцевого самоврядування з питань використання державної мови у відповідність до Конституції і чинного законодавства;
  6. забезпечити право громадян на всій території України на одержання інформації  українською мовою через вироблення механізмів підтримки українськомовних газет і журналів.

За дорученням Координаційної ради з питань захисту української мови при Київській міській організації товариства «Меморіал» ім. В.Стуса –

Голова Коордради
член Національної спілки журналістів України
Тарас Марусик

Звернення підтримали:

Голова Київської міської організації товариства «Меморіал» ім. В.Стуса
Роман Круцик

Професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», Надзвичайний і Повноважний Посол України
Володимир Василенко

Голова Київського благодійного фонду імені О. Гірника «Українським дітям – українське слово», Народний депутат України
Юрій Гнаткевич

Професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Лариса Масенко

Народний депутат України
Олесь Доній

Автор «Мовного балансу України», політтехнолог, віце-президент Української PR Ліги|
Олег Медведєв

Професор Національного університету «Києво-Могилянська академія»
Володимир Панченко

Професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Заслужений  журналіст України, заступник голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Шевченка
Олександр Пономарів

лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, виконавчий директор Ліги українських меценатів
Михайло Слабошпицький

Голова Центру громадських ініціатив «Інформаційне суспільство», голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (2005-2009 р.р. )
Віталій Шевченко                                                

Професор Київського міжнародного університету, Заслужений діяч науки і техніки України, член Центрального правління Всеукраїнського товариства “Просвіта ” ім. Тараса Шевченка
Іван Ющук

Директор Всеукраїнської громадської організації "Громадський рух "Не будь байдужим!"
Оксана Левкова

Голова постійної комісії Київської міської ради з питань культури та туризму, член Національної спілки журналістів України
Олександр Бригинець

Громадянський рух «Відсіч»
Михайло Свистович

Старший викладач  Національного університету  «Києво-Могилянська академія», експерт Центру політико-правових реформ
Олексій Курінний

Редактор сайту «Слово і діло», правозахисник
Володимир Богайчук

Заступник голови громадської організації  «Люстрація»
Олександр Куліковський

Голова Комітету захисту українських журналістів
Микола Закалюжний

Генеральний директор Фундації ім. Олега Ольжича, Заслужений працівник культури України
Сергій Кот

Директор дитячого видавництва «Прудкий равлик», член Національної спілки письменників України
Леся Воронина     

ВГМО «Національний Альянс»
В’ячеслав Пономарьов

Відповідь просимо надіслати за адресою: Київська міська організація тов. «Меморіал» ім. В.Стуса. м. Київ, вул. Михайла Стельмаха, 6А, інд. 03164

Links to event postings TOP

Do you maintain a website of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site in the ePOSHTA newsmagazine.


 United States

USA flag Chicago: Retrospective -- July 1-24 TOP


Anatole Kolomayets, an artist well established in Chicago and within the international community, will feature a selection of oil paintings in Anatole Kolomayets: A Retrospective which opens July 1, 2011 at 7pm at the Ukrainian National Museum. Viewers will have an opportunity to see the complex, influential, and deeply moving body of work shown in this exhibit. Kolomayets's style blends both his Ukrainian heritage and his artistic training in Europe. You are invited into the amazing world of color that he creates. Awarded with the prestigious title of Merited Artist of Ukraine in 2007, this is the artist's 38th individual exhibition. Exhibit continues to July 24, 2011.

Anatole Kolomayets was born in Ukraine in 1927. He received his training at St. Luke's Institute (1948 - 1952) and at the Royal Academy of Fine Arts (1952 - 1953), both in Leige, Belgium. Since coming to the United States in 1953, he has resided in Chicago, Illinois. More than four hundred of the artist's works are in numerous private collections and galleries in Argentina, Australia, Belgium, England, France, the United States, Canada and Ukraine. The artist has had one-man exhibits in Chicago, Detroit, Cleveland, Washington DC, Philadelphia, Toronto, New York, Los Angeles and Denver. Kolomayets is also one of the co-founders of the Ukrainian Artist's Group Monolith of Chicago in 1954. His works have been reviewed in various magazines and journals, among them Suchasnist and Ukraina.

The Ukrainian National Museum is located in the heart of the Ukrainian Village, at 2249 West Superior Street in Chicago. Hours: Thursday through Sunday, 11 am to 4 pm Admission: Adults $5.00, Children under 12 - Free.

Free Parking is available beside the Museum. For driving instructions, visit the Museum's website at www.ukrainiannationalmuseum.org . For additional information, e-mail info@UkrainianNationalMuseum.org  or call (312) 421-8020.

flag of France France: Photo exhibition “HUTSULY – People of the Carpathians”  -- July 4 - September 3 TOP

From July 4 to September 3, 2011


Photo-exhibition and Multimedia Presentation 

 “HUTSULY – People of the Carpathians”

 France, Cernay (Alsace)
Médiathèque - 15, rue James Barbier

 Cyril Horiszny - Photojournalist


Ukrainian flag Львів: Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею” -- 14 липня TOP

14 липня 2011 р., в Львівському палаці Мистецтв (вул. Коперника, буд. 17), о 17.00 відбудеться презентація нової книжки Романа Коваля “Михайло Гаврилко

Михайло Гаврилко жив у Львові в 1907 – 1918 роках (з перервами), з цим містом пов’язано багато сторінок його біографії.

Книга про митця-вояка має 472 сторінки кольорового друку. У ній вміщено понад 600 листівок і фотографій, більшість з яких оприлюднюється вперше. В додатках до книги – близько сотні документів, більшість з яких також вперше вводиться в науковий обіг. Формат книги – альбомний, папір – крейдований, друк – кольоровий, палітурка – тверда, кольорова.

Слово про Михайла Гаврилка скажуть голова Львівської обласної ради Олег Панькевич, лауреати Національної премії ім. Тараса Шевченка Ігор Калинець та Роман Лубківський, доктор геологічних наук, член НТШ ім. Тараса Шевченка, рецензент книги Іван Головацький, професор Степан Трохимчук, доктор фізико-технічних наук, директор ЛКП “Археологічна-архітектурна служба м. Львова” Олесь Криськів.

Улюблені пісні Михайла Гаврилка співатимуть бандурист Остап Стахів та гурт “Коралі” (художній керівник Галина Похилевич).

У презентації візьмуть участь автор книги та нащадки Михайла Гаврилка – брати Абрагамовичі – відомі львівські лікарі, та члени їхніх родин

Вестиме презентацію кандидат філологічних наук, член Політради ВО “Свобода”  Ірина Фаріон.

Захід відбудеться за підтримки голови Львівської обласної ради Олега Панькевича.

Вхід вільний.

Читайте нижче під рубрикою Культура: “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”

Ukrainian flag Київ: Форум української молоді діаспори -- 22-30 серпня TOP

Мирослав Гочак,
голова КУМО СКУ

22-30 серпня 2011 р. у столиці України м. Київ, відбудеться Форум української молоді діаспори «Київ 2011» (ФУМД), організаторами якого є Конференція українських молодечих організацій Світового Конґресу Українців (КУМО СКУ) та Всеукраїнська громадська організація “Молодий Народний Рух” (МНР).

Учасниками Форуму буде 50 делегатів представників української молоді діаспори, а кількість гостей необмежена. Вік учасників 18-35 років.

У рамках програми відбудуться: Конференція “Молодь діаспори - майбутнє закордонного українства”, презентації молодіжних фондів, українських громад і молодіжних організацій діаспори та України, робота в секціях, тренінґи, неформальна едукація, майстер-класи, зустрічі з керівниками діаспори, з українськими політиками, церковними, громадськими та культурними діячами, журналістами, письменниками. Будуть екскурсії, концерти, українські вечірки і різні несподіванки. Програма ФУМД зараз уточнюється.

Просимо українські молодіжні та громадські організації діаспори у фінансовому плані максимально допомогти представниками своєї молоді для приїзду до Києва. Умови для всіх учасників це оплата реєстраційного внеску та приїзд за власні кошти.

Для делегатів, незважаючи на це що фінансова конструкція ще не є закритою, організатори намагатимуться повністю забезпечити проживання і харчування, а гості будуть все оплачувати за власні кошти. Стосовно гостей органiзатори допоможуть знайти найдешевші варіанти проживання в Києві.

Приїзд всіх учасників oчікується найпізніше в неділю 21-го серпня зранку. Цього дня делегати учасники братимуть участь у Річних загальних зборах Світового Конґресу Українців які також проходитимуть у Києві.

Заяви для делегатів просимо висилати якшайшвидше, а для гостей не пізніше 20-го липня 2011 р. на емейл - kumosku@gmail.com. Kожен учасник разом із заявою повинен надіслати рекомендацію від молодіжних або громадських організацій діаспори.

У додатку реєстраційна форма учасника та програма співпраці з організаціями. [ 1 ] [ 2 ]

Ukrainian flag Львів: Фотовиставка "Українції - Між Сходом і Заходом" -- 6 червня до 28 вересня TOP


Кирило Горішний (Фотожурналіст)



Українції - Між Сходом і Заходом

З 6 червня до 28 вересня  2011.
Українa, Львів. Альянс Франсез - Вул.Огієнка, 18A.

flag of France Серне (Ельзас): Фотовиставка та Мультимедійна презентація -- 4 липня - 3 вересня TOP

image image

Фотовиставка та Мультимедійна презентація


З 4 липня до 3 вересня 2011
Франція, Серне (Ельзас)
Медіатека - 15, rue James Barbier

Кирило Горішний (Фотожурналіст)

USA flag Pennsylvania (USA): Symposium “Diverse Landscapes of Ukraine: Celebrating Twenty Years of Ukrainian Independence” -- Sep. 30 and Oct. 1 TOP

A two-day symposium

Diverse Landscapes of Ukraine:
Celebrating Twenty Years of Ukrainian Independence

Friday and Saturday, September 30 and October 1, 2011
On the campus of The Pennsylvania State University
University Park, Pennsylvania

The symposium will be jointly sponsored by The Pennsylvania State University College of Liberal Arts and College of Agricultural Sciences, with support from the Woskob New Century Fund and the Woskob Endowment in Ukrainian Studies.

  • The first day of the symposium will feature discussions on natural resources, agriculture, and the environmental impact of the Chornobyl disaster (2011 marks the 25th anniversary of the Chornobyl accident).
  • The second day will be dedicated to literature, language, culture, and the arts in 21st century Ukraine, focusing on the ways they shape and reflect the cultural and physical landscape of the country as well as Ukrainian identity.  

For more information and on-line registration, see http://live.psu.edu/story/53258

ICPS welcomes young professionals to hone their skills by interning at the Centre TOP

The International Centre for Policy Studies welcomes young professionals to hone their skills by interning at the Centre.

Successful applicants will complete a rigorous selection process before being invited to work at Ukraine’s top non-government think-tank. ICPS interns will be guided by top professionals in fields ranging from international politics and government policy development to economic theory and ecology.

If you believe that you have the right qualifications, determination and attitude to work at ICPS, forward your resume and a short covering letter to Maria Jose mjose@icps.Kyiv.ua.

«Молодіжний Європейський Рух» - Літня школа молодіжних лідерів -- 19 - 23 серпня TOP


Київська міська організація Всеукраїнської молодіжної громадської організації
«Молодіжний Європейський Рух»
вул. Дмитрівська, 13а, м. Київ, Україна
тел. +3-8-097-394-32-15; +3-8-063-436-38-62


Київська міська організація ВМГО «Молодіжний Європейський Рух» запрошує Тебе на Літню школу молодіжних лідерів з 19 по 23 серпня на острів Король Київської області.

На школі Ти зможеш:

Попрактикувати англійську мову

Дізнатись, як створюються проекти, та розробити власний

Навчитись якісно використовувати свій час на тренінгу з тайм-менеджменту

Відкрити нові обрії знань у сфері взаємодії влади та громади

І це далеко не все. Також на Тебе чекають цікаві змагання, ігри, безліч цікавих знайомств, пісні біля вогнища та романтика наметового містечка на березі річки.

Більш детальна інформація буде надіслана та розміщена на блозі МЄР: eurorukh.blogspot.com

Для участі у відборі необхідно заповнити анкету ( в додатку) та відіслати на адресу euroruh@ukr.net до 15 липня (включно) 2011 року. Всі поля анкети мають бути заповнені. Анкета (файл) має бути підписана прізвищем та імям учасника латинськими літерами (на приклад, Ivan_Ivanov).

Участь у школі БЕЗКОШТОВНА. Перевага надається мешканцям м. Київ.

Поспішайте!!! Кількість учасників обмежена.

Організатори та партнери школи: Молодіжна громадська організація «Клуб «Компас» та Київська міська організація ВМГО «Молодіжний Європейський Рух» за підтримки Головного управління у справах сім’ї, молоді та спорту Київської міської державної адміністрації та Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

Тел. для довідок: 097-394-32-15, Олександра

Super nanny available TOP

Available, experienced Ukrainian tri-lingual (Ukrainian, English, Russian) super nanny to take care of Ukrainian children. Canadian Nurse's medical certificate. Excellent references. Only live-out. Call Diana: 416-521-9555

Суперняня з педагогічною освітою доглядає дітей TOP

Досвічена українська суперняня з  педагогічною освітою та канадійським сертифікатом медсестри доглядає дітей різного віку. Мова спілкування - українська, англійська, при потребі - російська. Тільки без проживання. Тел. 416-521-9555 (Діана)

Рекламні агенти для інтернет-газети TOP


Інтернет-газеті еПОШТА потрібні рекламні агенти для її розширення, збільшення читацької аудиторії. Зацікавлених просимо звертатися за ел. адресою myroslava@rogers.com

Robert Sopuck M.P. the newly elected chairman of the Canada Ukraine Parliamentary Friendship Group (CUPFG)


OTTAWA--June 23, 2011--The Ukrainian Canadian Congress congratulated the newly elected chairman of the Canada Ukraine Parliamentary Friendship Group (CUPFG) at a meeting held June 20th on Parliament Hill.

"We are pleased to congratulate Mr. Sopuck on his election as chair of the Canada-Ukraine Parliamentary Friendship Group and indeed the entire newly elected executive of the parliamentary group," stated UCC President Paul Grod. "Bob comes from one of the most Ukrainian Canadian ridings in the country and we believe that he will continue to be a strong advocate for the interests of our community. "

"I am very humbled to represent Canada and Ukrainian Canadians as the Chair of the Canada-Ukraine Parliamentary Friendship Group," said Robert Sopuck, M.P. "In the upcoming year, I look forward to working as Chair to build on the many cultural and economic ties that exist between Canada and Ukraine. " 

Mr. Sopuck replaces Mark Warawa as chair of the CUPFG. "I would like to thank outgoing chairman Mark Warawa for his tireless efforts and hard work on behalf of the Ukrainian Canadian community," stated Grod.

The full list of the newly elected executive of the Canada Ukraine Parliamentary Friendship Group is shown below.

Member Board Position
Robert Sopuck, M.P. , (Dauphin-Swan River-Marquette) Chair
Peter Goldring, M.P. , (Edmonton East) Vice-Chair
Peggy Nash, M.P. , (Parkdale-HighPark) Vice-Chair
Senator Raynell AndreychukVice-Chair (Senate)
James Bezan, M.P. , (Selkirk-Interlake) Secretary
Mark Warawa, M.P. , (Langley) Treasurer
Kevin Lamoureux, M.P. , (Winnipeg North) Director
Senator David Smith, Director
Ted Opitz, M.P. , (Etobicoke Centre) Director
Joy Smith, M.P. , (Kildonan-St. Paul) Director
Wladyslaw Lizon, M.P. , (Mississauga-East Cooksville) Director
Ed Komarnicki, M.P. , (Souris-MooseMountain) Director
Linda Duncan, M.P. , (Edmonton East) Director

Closer economic ties with Russia will create jobs and opportunity for Canadians TOP


Canada-Russia Intergovernmental Economic Commission meeting wraps up with commitment for increased commercial cooperation (No. 153 - June 2, 2011 - 6:45 p.m. ET)

The Honourable Ed Fast, Minister of International Trade and Minister for the Asia-Pacific Gateway, today concluded the eighth Canada-Russia Intergovernmental Economic Commission (IEC) session in Ottawa with First Deputy Prime Minister Viktor Zubkov of Russia. The two ministers signed a joint ministerial statement and witnessed the signings of commitments that will increase bilateral trade, and commercial and scientific collaboration between Canada and Russia. “Jobs and economic growth to benefit Canadians continue to be our government’s top priority. With trade representing some 60 percent of our economy, deepening our relationship with key countries like Russia is vital to our economic recovery,” said Minister Fast. In addition to the joint ministerial statement, a statement on science and technology cooperation was signed that commits Canada and Russia to meet one year from now to map out possible areas of collaboration, including climate and arctic research, energy, nanotechnology and biomedicine. Also, Canada and Russia signed a memorandum of understanding (MOU) on aerospace. This MOU will see people from the Aerospace Industries Association of Canada working side by side with their counterparts from Russia’s Union of Aviation Industrialists to develop strategies that will make both countries’ aerospace sectors more globally competitive in the years to come. Bilateral merchandise trade with Russia totalled $2.8 billion in 2010, an increase of 12.3 percent from the previous year. Canadian merchandise exports to Russia totalled $1.2 billion in 2010, an increase of 33.8 percent from 2009. “The Economic Commission meeting demonstrates Canada and Russia’s commitment to not only support traditional areas of trade, but also to develop such emerging areas of commercial cooperation as space and science and technology,” said Minister Fast. “As a fast-growing economy, Russia offers great potential for Canadian companies, which would strengthen our economic growth and lead to more jobs. ” The IEC is Canada’s most important forum for bilateral exchanges on trade and investment issues with Russia.

UCC Awards Shevchenko Medal to Prime Minister Stephen Harper TOP

Ottawa-July 7, 2011

New Date announced for Banquet to Pay Tribute to Prime Minister Harper 

The Ukrainian Canadian Congress is pleased to announce that the Right Honourable Stephen Harper, Prime Minister of Canada will be awarded the Shevchenko Medal in Toronto on October 14, 2011.

The Shevchenko Medal is the highest form of recognition that can be granted by the Ukrainian Canadian Congress.It recognizes individuals for their outstanding national contribution towards the development of the Ukrainian Canadian community.

Prime Minister Harper and his government have made many contributions to the Ukrainian Canadian community, both at home and abroad, including the passage of An Act to establish a Ukrainian Famine and Genocide ("Holodomor") Memorial Day, making Canada one of the first countries to adopt legislation to recognize the Holodomor of 1932-33 as an act of genocide.The establishment by Prime Minister Harper of the "Canadian First World War Internment Recognition Fund" in 2008 was the culmination of many years of effort by our community to recognize the unjust internment of Ukrainian Canadians and others from 1914 - 1920.

Prime Minister Harper has been an active proponent of democratic reforms in Ukraine as evidenced by his recent trip to Ukraine in October 2010 where he publicly expressed Canada's commitment to human rights, democratic development, and free and fair elections in Ukraine.

This was preceded by Canada sending 200 election observers to Ukraine for the 2010 Presidential elections.One of the highlights of the Prime Minister's trip to Ukraine was thesigning of a Youth Mobility Agreement to facilitate travel and exchanges between Canadian and Ukrainian youth.  Prime Minister Harper has also been an active proponent of Ukraine's accession into NATO and in 2009 his government entered into Free Trade negotiations with Ukraine and renewed Ukraine's status as a country of priority for international assistance through CIDA.

The first Prime Minister to receive the Shevchenko Medal was the Rt. Hon. John Diefenbaker, who was recognized for his outstanding contributions to the cause of Ukraine and other nations in their struggle for human dignity and liberty.

The Ukrainian Canadian Congress will present the Shevchenko Medal to Prime Minister Harper on Friday, October 14, 2011 at a tribute event to be held at the Liberty Grand located at 25 British Columbia Rd., Exhibition Place in Toronto, Ontario. 

The event was originally scheduled for March 25, 2011, and was postponed due to the federal election.

For information on the event or to obtain tickets please visit www.ucc.ca or call (866) 942-4627.

Клінтон: Процес проти Тимошенко - політичний TOP
1 липня 2011

Судовий процес проти Юлії Тимошенко є політично вмотивованим. Про це заявила Держсекретар США Гілларі Клінтон, виступаючи на міністерській конференції Спільноти демократій у Вільнюсі, повідомляє «Українська правда» з посиланням на публікацію Washington Post.

"Клінтон також висловила стурбованість, що судовий процес проти колишнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко в Україну є політично вмотивованим, і відмовою Росії дати згоду на участь опозиційної політичної партії в найближчих виборах», - йдеться в публікації.

Як повідомляв ForUm , раніше суд не дав дозволу Тимошенко здійснити поїздки до Львова, Луганської та Волинської областей, а також у Вільнюс.

Нагадаємо, 29 червня суд почав розгляд по суті кримінальної справи проти Юлії Тимошенко щодо газових угод 2009 року. Після початку судового засідання суд був змушений відкласти розгляд до 4 липня , 10:00. Причина - обвинувачена сторона не отримала рішення суду за результатами попереднього слухання в установленому порядку.

Кримінальну справу щодо газових контрактів проти Юлії Тимошенко Генпрокуратура порушила 11 квітня. У відомстві зазначили, що справа порушена за фактом перевищення влади та службових повноважень при укладанні газових контрактів.

За оцінками прем'єр-міністра Миколи Азарова, екс-прем'єр Тимошенко в 2009 році підписала кабальний газовий контракт з Росією в обмін на списання боргів в $ 450 млн. з корпорації Єдині енергетичні системи України (ЄЕСУ).

Переклад з російської

Заокеанський Голодомор TOP

Юрій Луканов, Московские новости (Росія)


Діаспора допоможе Януковичу? На спорудження пам’ятника жертвам Голодомору у Вашингтоні виділять 4 млн гривень. Опозиція вважає, що теперішня влада заграє з українською діаспорою, щоб врятувати свою репутацію, пише Юрій Луканов у статті в російському виданні «Московские новости».

«Кабінет Міністрів України виділить 4 млн гривень на спорудження у Вашингтоні пам’ятного знака жертвам Голодомору в Україні 1932-1933 років», – пише Юрій Луканов. Пам’ятник має з’явитися до вересня 2012 року. Напевне, цей жест покликаний задобрити українців, які живуть за кордоном.

Народний депутат від Компартії Спиридон Кілінкаров називає рішення уряду безглуздим. Він стверджує, що у США відмовилися навіть ставити пам’ятник жертвам11 вересня, а в Україні у період кризи викидають гроші на пам’ятник події, «якої не було». Депутат наголошує, що був голод, а не Голодомор. Тим паче, США взагалі не мають стосунку до цього. «Якщо Партія регіонів і президент збираються у такий спосіб догоджати Заходу, то це шлях в нікуди», – зазначив комуніст. Тим часом згоду на спорудження меморіалу конгрес США дав у жовтні 2006 року. Ініціатива належала тодішньому президенту Україну Вікторові Ющенку.

Віктор Янукович, прийшовши до влади, визнав Голодомор трагедією українського народу, але не геноцидом. Хоча це суперечить закону України 2006 року, де йдеться саме про геноцид. Опоненти президента звинуватили його у догоджанні Кремлю. Особливо жорсткою була позиція американської діаспори. Тим часом американець українського походження директор Інституту демократії імені Пилипа Орлика Маркіян Білінський позитивно оцінив виділення коштів на пам’ятник. Як зауважив пан Білинський, у такий спосіб теперішній уряд продовжу лінію усіх попередніх урядів України. Своєю чергою, опозиціонер від «Нашої України – Народної самооборони» Володимир Ар’єв вважає, що пан Янукович заграє з українською діаспорою, яка може допомогти йому «відмазатися», оскільки президент «забрехався у зовнішній політиці».

Громадські активісти: ЄС саме час почати справжній діалог і встановити чіткі маркери для України



Усі автори цього звернення є щирими прихильниками входження України до сімейства європейських народів, однак у той же час ми переконані, що ЄС має переглянути свій підхід до ведення переговорів з Україною стосовно підписання Угоди про асоціацію, яка включає Угоду про поглиблену зону вільної торгівлі (УПЗВТ). Нині представники і України, і ЄС висловлюють сподівання, що УПЗВТ буде підписано до кінця цього року - можливо, під час саміту ЄС-Україна в грудні цього року. Наступний раунд переговорів має відбутися 20-24 червня.

Водночас, з осені минулого року високопоставлені чиновники ЄС, США та Канади, представники Європейського парламенту, міжнародних організацій, таких як Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) та Парламентська асамблея НАТО, західні експерти, українські опозиціонери, громадські активісти та журналісти неодноразово піднімали питання згортання демократії в Україні.


Принципи нової політики ЄС визначають "глибоку і сталу демократію" як таку, що включає "вільні та чесні вибори, свободу зібрань, об’єднань і вираження поглядів, вільну пресу та мас-медіа, гарантоване незалежною судовою системою і правом на справедливий суд верховенство права, боротьбу з корупцією, реформування правоохоронних і силових органів (в тому числі поліції) та встановлення демократичного контролю над збройними силами і силами безпеки".

Впровадження Україною принципів Європейської політики сусідства у 2010 році, згідно зі звітом ЄС, опублікованим того ж дня, що й засади нової політики, було вкрай слабким. У звіті було зазначено, що Україна здійснила регрес у всіх п’яти сферах, які є індикаторами "глибокої і сталої демократії".

Висновки ЄС підтвердив звіт українських громадських організацій, профінансований Міжнародним фондом "Відродження" (Джорджа Сороса). Згідно з ним, Україна досягла успіху лише у 8 із 70 пріоритетних сфер, визначених Порядком денним асоціації Україна-ЄС. У звіті Фонду Сороса було зазначено: "Попри декларування європейської інтеграції в якості пріоритету внутрішньополітичного розвитку, події протягом 2010 року мали негативний вплив на права та свободи українських громадян".


Найбільш наочним прикладом відсутності реального діалогу є використання українською владою політичних репресій заради залякування українського суспільства, на що чітко вказує резолюція Європейського парламенту від 9 червня. Замість того, щоб закрити або пом’якшити вочевидь політично вмотивовані кримінальні справи проти колишнього Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, колишнього Міністра внутрішніх справ Юрія Луценка та одинадцятьох інших членів уряду Тимошенко 2007-2010 років, українська влада не звернула ніякої уваги на критику ЄС і США у використанні вибіркового правосуддя, а натомість висунула нові звинувачення проти Тимошенко. Ми не віримо, що Янукович дослухається і до резолюції Європейського парламенту.


Ми також переконані, що ЄС має встановити чіткі маркери особисто для Президента Януковича. Європейська рада з зовнішніх відносин (ЄРЗВ) минулого місяця провела детальний аналіз політики Східного партнерства ЄС, за результатами якого відзначила, що, за винятком Білорусі, "ЄС пропонував пряник, однак майже не вдавався до батога".

У світлі останніх бентежних подій ЄС має негайно здійснити п’ять кроків.

По-перше, припинити віртуальний діалог, який ніяк не вплинув на внутрішню політику України і навіть погрішив загальну ситуацію. Якщо українська влада не бажає дослухатися до будь-якої критики ЄС зараз, коли вона перебуває поза межами зони вільної торгівлі та асоціації, то вона тим більше ігноруватиме її тоді, коли підпише відповідні угоди з ЄС.

Не існує жодних механізмів виключення або призупинення членства країни в УПЗВТ, тому вкрай необхідно встановити необхідні правила до того, як Україна її підпише. Саме тому країни-члени ЄС нині жалкують, що не змусили Румунію та Болгарію виконати всі вимоги до того, як прийняли їх до свого складу в 2007 році.

По-друге, як вважають Ніку Попеску й Ендрю Вілсон із ЄРЗВ, ЄС має використовувати і пряник, і батіг - тобто застосовувати і м’яку, і тверду силу. До цього часу українська влада хотіла мати усе й відразу: згортати демократію у себе вдома і в той же час присягати на вірність "європейським цінностям" у Брюсселі.

По-третє, ЄС має наполягти на тому, щоб Україна продовжила співпрацю з МВФ, яка загальмувалася з осені 2010 року. Протягом останніх двадцяти років виникла закономірність, згідно з якою Україна лише частково виконує умови угод з МВФ, які була змушена підписувати в 1994, 2008 і 2010 роках.

По-четверте, українська влада має закрити всі політично вмотивовані кримінальні справи та випустити на волю тих, хто перебуває під арештом. Вибіркове застосування правосуддя найбільше псує імідж команди Януковича, тому будь-які кроки у цьому напрямку суттєво покращать стосунки Києва з Брюсселем і Вашингтоном.


Зрештою, здійснивши чотири вищевказані кроки, ЄС зможе успішно посприяти процесу прозорого та всеохоплюючого реформування в Україні. Ту кількість реформ, які Україна повинна буде здійснити після підписання УПЗВТ, можна буде провести лише за сприяння опозиції, яку підтримує половина країна, та лише в разі формування необхідної громадської думки, адже більшість цих реформ будуть непопулярними.


Професор Ден Гамільтон є виконавчим директором Американського консорціуму з вивчення Європейського Союзу та директором Центру трансатлантичних відносин (ЦТВ) при Школі фундаментальних міжнародних досліджень (ШФМД) Університету Джонса Гопкінса.

Тарас Кузьо є старшим науковим співробітником ЦТВ при ШФМД Університету Джонса Гопкінса.

Лукан Вей є професором Торонтського університету.

Едвард Чоу є старшим науковим співробітником програми "Енергетика та національна безпека" Центру стратегічних і міжнародних досліджень.

Ніко Ланґе є директором українського представництва Фонду Конрада Аденауера.

Микола Рябчук є співробітником стипендіальної програми "Reagan-Fascell Democracy" Національного фонду підтримки демократії.

Ярослав Грицак є професором Українського католицького університету.

Олексій Гарань є професором Національного університету "Києво-Могилянська академія".

Юрій Луканов є незалежним журналістом і громадським активістом.

Конґрес Українців Канади вітає нового голову Канадсько-Української парламентської групи дружби Роберта Сопака


23 червня 2011 р

Оттава--Конґрес Українцвів Канади вітає новообраного голову Канадсько-Української Парламентської Групи Дружби Роберта Сопака, обраного 20 червня ц.р. під час засідання на Парламент Гілл.

"Нам приємно вітати пана Сопака з нагоди його обрання головою Канадсько-Української Парламентської Групи Дружби, а також усю новообрану управу парламентської групи," - заявив президент Конґресу Павло Ґрод. "Боб походить від одного з найбільших канадсько-українських округів у нашій країні і ми віримо, що він і надалі захищатиме інтереси нашої громади. "

"Мені випала велика честь представляти Канаду та українських канадців на посаді голови Канадсько-Української Парламентської Групи Дружби," - сказав депутат парламенту Роберт Сопак. "Я з упевненістю дивлюсь вперед та готовий плідно працювати на посаді голови та продовжувати розбудову багатьох культурних та економічних зв'язків, що існують між Канадою та Україною. "

Роберт Сопак змінив Марка Вараву на посаді голови Канадсько-Української Парламентської Групи Дружби. "Я хочу подякувати попередньому голові Марку Вараві за його невтомну працю на благо українсько-канадської громади," - сказав Ґрод.

Додаємо повний список новообраної управи Канадсько-Української Парламентської Групи Дружби:

Роберт Сопак, д.п. , (Dauphin-Swan River-Marquette) -- голова
Пітер Ґолдрінґ, д.п. , (Edmonton East) -- заступник голови
Пеґґі Неш, д.п. , (Parkdale- High Park) -- заступник голови
Рейнел Андрейчук, сенатор -- заступник голови (сенат)
Джеймс Безан, д.п. , (Selkirk-Interlake) -- секретар
Марк Варава, д.п. , (Langley) -- скарбник
Кевін Лемурекс, д.п. , (Winnipeg North) -- директор
Девід Сміс, сенатор -- директор
Тед Опіц, д.п. , (Etobicoke Centre) -- директор
Джой Сміс, д.п. , (Kildonan-St. Paul) -- директор
Владислав Лізон, д.п. , (Mississaga-East Cooksville) -- директор
Ед Комарніцкі, д.п. , (Souris-Moose Mountain) -- директор
Лінда Дaнкeн, д.п. , (Edmonton East) -- директор

Ілона Шитик знайшлася і розповіла правду TOP

Ред. подає послання Ілони Шитик у відповідь на компанію з її пошуку (див. http://immigrada.de/?p=1273) не заради повідомлення про те, що Ілона знайшлася, а заради її сильних послань. У своєму зверненні Ілона піднімає важливі питання існування молодої людини в ворожому їй суспільстві. Про те, як важко вижити українському студенту в німецькому суспільстві в боротьбі за навчання, в пошуках заробітку і як українське та німецьке суспільства ставляться до своїх дітей, про те, як почувається молоде покоління в Україні та про те, як молодь шукає розуміння свого буття на зламі епох, моралей, уявлень.

Прислухайтесь до Ілони і ви почуєте те, про що багато хто боїться говорити вголос. Ілона про це говорить нам усім в обличчя.

Speech delivered by Moses Fishbein at the ceremony to bestow him the Award of the Blessed Great Martyr Omelian Kovch TOP

Video: http://www.youtube.com/watch?v=-JWL9AwLo5Y

Kyiv, Ukrainian House, 23 June 2011

Your Eminence!
Your Graces!
Reverend fathers!
Distinguished rabbis!  
Your Excellencies!  
Ladies and gentlemen! 

imageThe award that is being bestowed on me is hallowed by the name of a moral luminary—the Ukrainian Greek-Catholic priest, Omelian Kovch.

The Nazi monsters killed my brothers and sisters only because they had been born Jews. In saving my brothers and sisters, Rev. Omelian Kovch accepted torments and gave up his own life. He must be mentioned in Jewish prayers. Yehi zichro baruch. May his memory be blessed!

I bow my head before those righteous individuals, those Ukrainians who, in risking their own lives, rescued my brothers and sisters—they rescued Jews.

I bow my head to the memory of a great Ukrainian—Metropolitan Andrei Sheptytsky—who hid Jews in his cathedral. He must be mentioned in Jewish prayers. Yehi zichro baruch. May his memory be blessed!

I bow my head to the memory of Ukrainian Greek-Catholic nuns who hid Jewish children. They must be mentioned in Jewish prayers.

I bow my head before the hundreds of Ukrainian families who rescued Jews. They must be mentioned in Jewish prayers.

May the grace of God enfold Ukraine for the deeds of these righteous individuals!

And the waters of the Jordan and the Dnipro will forever flow.

And Jerusalem and Kyiv will forever shimmer.

Ken yehi ratzon. Amen. May it be God’s will, Amen.

...A mouth contorted in pain,
And an immortal soul has taken on
The scorched hills of Jerusalem
And Kyiv’s burned over greenery.

O droplet, glimmer, bumblebee,
Little pearl, destiny, you half-invisible
Intangible rhyme of my existence,
Its sting, red-hot and sweet —

Bless these things, to be my own —
Fog falling over the Wailing Wall
And spring falling over the Dnipro.

Bless these things, to stay my own
As long as I walk in the world,
As long as I can still remember.

Слово про Блаженного Священномученика Омеляна Ковча, що його виголосив глава Української Греко-Католицької Церкви Верховний Архієпископ Києво-Галицький Святослав

Next two issues of the ongoing "Ukrainian Heritage in Australia" stamp and envelope series


Ukrainian Collectibles Society
P.O. Box 466, Woodville SA 5011 Tel/Fax: (08) 8345 4033
E-mail: bandura@ozemail.com.au

Ukrainian Collectibles Society Incorporated
Affiliated with the South Australia Philatelic Council and the Ukrainian Philatelic and Numismatic Society (USA)


Australian-Ukrainian Heritage

Personalised Stamp and Envelope Series
Issue No. 5

Ukrainian Association of Western Australia
Issue No. 6

Ukrainian Community Radio in Adelaide, SA

Issue date: 25 July 2011

[ the last day to place your order is: Monday, 11 July 2011 ]

UCS Personalised Stamp and Commemorative Envelope “Heritage” Series


What is the “Heritage Series” project?

The Ukrainian Heritage Personalised Stamp and souvenir envelope series is designed to provide a tangible and collectible philatelic record of the history of various Ukrainian organisations in Australia since 1948, recognising and commemorating their respective unique contributions to Australia’s Ukrainian and wider communities.

Who is facilitating this project?

The Ukrainian Collectibles Society (UCS), based in Adelaide, South Australia, under the auspices and patronage of the Australian Federation of Ukrainian Organisations (AFUO), will be responsible for preparing, producing and distributing these philatelic items.

What is planned to be issued?

• An official Australia Post Personalised Stamp™ with a label depicting an organisations’ logo.

• A souvenir commemorative envelope with descriptive text in two languages on the back.

How many issues will there be and over what period of time?

It is planned to invite all major national and state Ukrainian organisations to participate in this project but this will depend on whether specific organisations wish to be a part of the project. On this basis it is unclear exactly how many issues there will be. It is planned to release two issues 2 or 3 times a year, but this will depend on responses from organisations and other administrative issues. The project will occur over a number of years. Four issues have now been released: (1) Australian Federation of Ukrainian Organisations, (2) Ukrainian Youth Association CYM, (3) Dnister Ukrainian Credit Cooperative and (4) Ukrainian Education Council of Australia.

Project Details

Personalised Stamps

• AUD $0.60 denomination stamps only (current standard domestic letter rate).

• Sheets of 20 Peel & Stick (not gummed) stamps with label (stamp and label form a single unit).

• Stamps will be available to be purchased in the following formats:

o Full sheet (NOTE: full sheet includes a corner block of 3)

o Any quantity

• Orders can only be placed through The Ukrainian Collectibles Society on the prescribed Order form.

• Full payment on placement of order (orders will not be filled without full payment).

Commemorative First Day Cover (FDC) envelopes

• Envelopes will only be available on the first day of issue.

• Each envelope will bear a single 60-cent cancelled Personalised Stamp, UCS first day of issue imprint, an enlarged reproduction of the specific logo (or an alternative logo provided by the organisation), and both English and Ukrainian text on the reverse of the envelope providing a brief history of the organisation.

• Orders can only be placed through The Ukrainian Collectibles Society on the prescribed Order form.

• Full payment on placement of order (orders will not be filled without full payment).

• All covers will be postmarked with a generic canceller at an Australia Post postal outlet.

• FDC can be:

o Posted direct to the purchaser on the day of issue (within Australia only)

o Sent to the purchaser in a package (in mint condition)

o For non-Australian residents, FDC can only be ordered in mint condition

Orders and payment

• Orders can only be made on the prescribed Order Form. Contact bandura@ozemail.com.au to get the forms.

• Orders can only be placed through The Ukrainian Collectibles Society:

o PO Box 466, Woodville SA 5011

o Email: bandura@ozemail.com.au

o Telephone contact: George Fedyk – 0412 702 234 | Day: 08 8345 4033 | A/H: 08 8445 9825

o Telephone contact: Frank Fursenko – 0412 267 880 | Day & A/H: 08 8338 6165

• There will be a cut-off date for the placement of orders for stamps and FDC – orders will not be filled after that date.

• Orders will be accepted from both Australian and non-Australian residents.

• Available payment options:

o Cheque – payable to “The Ukrainian Collectibles Society”

o Electronic Funds Transfer (EFT)

* Institution: Dnister Ukrainian Credit Cooperative, Hindmarsh, SA

* BSB: 704-235

* Account Number: 02800084

* Notation: “your name and city” (eg: Ivan Mazepa, Adelaide)

* A notation MUST be made with any EFT for identification.

o For international orders:

* Electronic payment in Australian currency only, either through Paypal or Moneybookers – the email payment address is: bandura@ozemail.com.au A surcharge of 5% MUST be added to the total amount to offset charges.

* An appropriate notation must be made with funds transfer for identification.

* International cheques, payable on an Australian bank, are acceptable but only if a $15.00 surcharge is added to the total to cover bank transaction costs.

* Non-Australian personal cheques will not be accepted.

* International currency cash payments will not be accepted.

Delivery of ordered items

All ordered items will be sent in the week following release in a single package to the address provided on the Order Form, unless any FDC are to be posted direct to the purchaser on the day of issue.

Prices and Costs (all prices in AUD)

• Stamps:

o Full sheet of 20 stamps - $30.00 (over 20 sheets attracts discounts)

o Individual stamps - $ 1.50 each

• First Day Covers:

o Fully serviced envelope - $5.00

• Postage and handling costs: (standard letter weight up to 125g)

o Within Australia - $1.50

o International - $6.00 (for Registered mail, see Order Form)

* DL size letter for non-full sheets / B4 size letter for full sheets (see Order Form)

• For packages in excess of 125g you will be contacted prior to despatch for additional postage payment.

• All payments are in Australian currency only.

Additional Information

• A small quantity of stamps and FDC will be held by the UCS and will be made available for purchase after the release date (on a first in, first paid basis). Stamps will cost $2.00 each and FDC $7.00 each. You should contact the UCS directly for further information or to purchase.

• Should collectors require specific album pages to house stamps and covers, to obtain details please contact George Fedyk at: bandura@ozemail.com.au

У Києві вручено відзнаки імені Священномученика Омеляна Ковча



У столичному «Українському домі» глава Української греко-католицької церкви Блаженніший СВЯТОСЛАВ вручив відзнаки імені підпільного священика концтабору Майданек Блаженного Священномученика Омеляна Ковча.

Як передає кореспондент УНІАН, відзнаками були нагороджені, зокрема український поет і перекладач, лауреат премії імені Василя Стуса, член Спілки письменників України Мойсей ФІШБЕЙН; керівник Міжнародної лікувально-виробничої майстерні при міжрайонному Радянському психоневрологічному диспансері у Києві Ніна ГОРНОСТАЙ, яка вже понад 36 років опікується психічно та неврологічно хворими людьми, вишукуючи можливості для їх праці, реабілітації та соціальної адаптації, оскільки на лікувально-виробничу майстерню уже кілька років з держбюджету не виділяється жодної копійки. Також відзнаку отримав Український католицький університет, який успадкував і продовжує наукову діяльність Греко-католицької богословської академії, яку створив у 1928-29 роках у Львові Митрополит Андрей Шептицький. Після закриття Академії у 1944 році її місію та функції перейняв на себе Український католицький університет Святого Климентія Папи в Римі, який очолив Митрополит Йосип Сліпий. УКУ сьогодні дотримується високих міжнародних стандартів і зосередив свої зусилля на питанні культури відкритості та толерантності, вихованні душпастирів. Нагороду прийняв ректор УКУ отець Борис ГУДЗЯК.

Премією також було нагороджено заступника міністра внутрішніх справ та адміністрації Польщі Томаша СЕМОНЯКА, який у своїй діяльності докладає багато зусиль до розвитку добросусідських відносин між поляками та українцями. Він також долучився до вирішення питання передачі Народного дому у Перемишлі українській громаді.

Предстоятель УГКЦ відзначив три важливі риси Блаженного Священномученика Омеляна Ковча. Омелян Ковч, за його словами, – «це була особа повна Духа Святого, який допоміг йому перевершувати всякі людські межі та обмеження». «Він – добрий батько багатодітної родини, ревний священик і душпастир для людей. Священномученик Омелян Ковч був готовий «у будь-яку хвилину віддати життя за свого брата», - зауважив Блаженніший СВЯТОСЛАВ і додав, що Омелян Ковч перебував в осерді «найбільшого зала – у концентраційному таборі – він побачив Бога і почувався як у раю, бо він помагав своїм ближнім».

Глава УГКЦ підкреслив, що сьогоднішні лауреати є тими людьми, які своєю місією будують нове майбутнє.

У церемонії нагородження також взяли участь: заступник голови Комітету з вручення відзнаки Омеляна Ковча Іван ВАСЮНИК, Надзвичайний і Повноважний Посол Польщі в Україні Генрик ЛІТВІН, екс-міністр закордонних справ Володимир ОГРИЗКО, поет Дмитро ПАВЛИЧКО, письменниця Марія МАТІОС, відомий громадський діяч і дисидент Євген СВЕРСТЮК, владика УПЦ КП Євстратій (ЗОРЯ), представник Єврейської конгресу в Україні равин Йоел АСМАН (Біла Церква).

Довідка УНІАН. О.Ковч – священик, який рятував євреїв під час німецької окупації, а своє ув’язнення в концтаборі вважав місією і щоденно підтримував в’язнів.

Відзнака О.Ковча вручається за значний внесок у справі екуменічного діалогу, діалогу культур і народів, міжрелігійного та міжнаціонального порозуміння, соціально-харитативної та благодійної діяльності, за особистий життєвий приклад жертовності та гуманізму.

*** Комітет із вшанування пам’яті Блаженного Священномученика Омеляна Ковча засновано у 2010 році. Відзнаку Блаженного Священномученика Омеляна Ковча вручається щорічно. Минулого року почесної відзнаки були удостоєні, зокрема польський режисер Гжегож ЛІНКОВСЬКИЙ, ізраїльський науковець, історик і громадський діяч Аарон ВАЙС, український державний діяч Василь КОЩИНЕЦЬ, Є.СВЕРСТЮК.

Почесним головою заходу є колишній Предстоятель УГКЦ Блаженніший Любомир ГУЗАР.

Слово про Блаженного Священномученика Омеляна Ковча, що його виголосив глава Української Греко-Католицької Церкви Верховний Архієпископ Києво-Галицький Святослав

Слово Мойсея Фішбейна на церемонії вручення йому Відзнаки імені Блаженного Великомученика Омеляна Ковча TOP

Відео (нагородження): http://www.youtube.com/watch?v=-JWL9AwLo5Y

 «Слово на церемонії нагородження...» трьома мовами й фотографії:

Київ, Український Дім, 23 червня 2011 року

Ваше Блаженство!
Ваші преосвященства!
Всечесні отці!
Високодостойні рабини!
Ваші високоповажності!
Пані й панове!

imageВідзнака, що її я отримую, освячена ім’ям морального світоча – українського греко-католицького священика Омеляна Ковча.

Моїх братів і сестер нацистські нелюди вбивали тільки за те, що вони народилися євреями. Рятуючи моїх братів і сестер, рятуючи євреїв, отець Омелян Ковч прийняв муки й віддав власне життя. Він має бути згадуваний у єврейських молитвах. Єгі зіхро барух. Хай буде благословенна його пам’ять.

Я схиляю голову перед тими праведниками, перед тими українцями, які, ризикуючи власним життям, рятували моїх братів і сестер – рятували євреїв.

Я схиляю голову перед пам’яттю великого українця – митрополита Андрея Шептицького, який переховував у себе євреїв. Він має бути згадуваний у єврейських молитвах. Єгі зіхро барух. Хай буде благословенна його пам’ять.

Я схиляю голову перед пам’яттю українських греко-католицьких черниць, які переховували єврейських дітей. Вони мають бути згадувані у єврейських молитвах.

Я схиляю голову перед сотнями українських родин, які рятували єврейські душі. Вони мають бути згадувані у єврейських молитвах.

За діяння праведників нехай огорне Україну ласка Господня.

І вічно тектимуть води Йордана й Дніпра.

І вічно яскрітимуть Єрусалим і Київ.

Кен єгі рацон. Амен. Нехай буде воля Його. Амінь.

. . . І вже вуста судомою звело,
І прийняла душа неопалима
Розпечені горби Єрусалима
І Києва обпалене зело.

О крапелько, промінчику, бджоло,
Перлинко, доле, о напівнезрима, –
Мого буття недоторкáнна рима, –
Солодке і розвогнене жалó, –

Благослови, хай лишаться мені
Югá понад скорботною Стіною
Й понад Рікою схили весняні.

Благослови, хай лишаться зі мною,
Допоки йти дорогою земною,
Допоки є ще спогади земні.

Слово про Блаженного Священномученика Омеляна Ковча, що його виголосив глава Української Греко-Католицької Церкви Верховний Архієпископ Києво-Галицький Святослав

Кириленку підтвердили, що готується русифікація київських шкіл TOP


З наступного навчального року київські школи будуть масово русифікуватися. Про це заявив лідер партії «За Україну!» В’ячеслав КИРИЛЕНКО, повідомили УНІАН у прес-службі партії.

Він зазначив, що у відповіді на депутатський запит щодо русифікації київських шкіл, заступник голови Київської міської державної адміністрації Леонід НОВОХАТЬКО офіційно підтвердив, що з нового навчального року планується «формування класів та груп з російською мовою навчання залежно від потреб мешканців столиці».

Політик переконаний, що «це означає масову русифікацію середньої освіти у столиці». «Правдами і неправдами за дорученням із гори київські школи будуть зобов’язанні виконати так званий «план» зі створення російськомовних класів. Все це може супроводжуватися тиском на батьків та вчителів», - вважає народний депутат.

За словами В.КИРИЛЕНКА, модератором цього процесу виступає «міністр-українофоб» Дмитро ТАБАЧНИК, який неодноразово заявляв, що кількість російськомовних шкіл у Києві потрібно збільшувати.

Змокла «Країна» TOP


Тетяна Катриченко, Віра Підгайна (ФОТО)






«Цього року ми приймаємо провідних музикантів із України, Канади, США, Росії та держав ЄС. Українські гурти «Тартак» та «Mad Heads» підготували спеціальні музичні програми в етнічному стилі, а я презентую свій новий проект із сольним «Український народний джаз», – сказав організатор фестивалю – лідер гурту «ВВ» Олег Скрипка.

Змокла «Країна» (частина ІІ) [ тут ].

Перший фестиваль дитячого хорового мистецтва «Співочий степ» TOP


Відгримів 14 травня 2011 року перший фестиваль дитячого хорового мистецтва «Співочий степ» в селі Скельки Василівського району Запорізької області. А призери фестивалю вже мали задоволення отримати та сповна насолодитися своїми чесно виграними призами. Нагадуємо, що призерами стали: Третє місце - хор «Мелодія» з м. Молочанськ Токмакського району, Друге місце посів Зразковий хоровий колектив старших школярів «Світанок» Нововасилівського НВК «Гармонія» Приазовського району. Перше місце дісталося хоровому колективу «Мрія» Азовської ЗОШ І-ІІІ ст. Якимівського району.

 В нагороду засновник фестивалю «Співочий Степ» - Запорізьке обласне об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка в особі Олега Ткаченка та меценатів презентували: … за перше місце хоровому колективу «Мрія» Азовської ЗОШ І-ІІІ ст. Якимівського району – екскурсійну поїздку до столиці в місто Київ 17-18 червня 2011року. Друге місце Зразковий хоровий колектив старших школярів «Світанок» отримав екскурсіну поїздку на острів Хортиця 21 червня 2011року. Та третє місце - хор «Мелодія» з м. Молочанськ отримали  екскурсійну поїздку на Кам’яну Могилу 11 червня 2011 року.

З повагою,


На гостини до Івана TOP


Марія Семенченко

image До 70-річчя видатного кіноактора, режисера і сценариста Івана Миколайчука друзі та родичі згадують його талант та говорять про необхідність створення у Києві меморіального музею.

Легенді українського поетичного кіно сьогодні б виповнилось 70 років. У історію не лише українського, а й світового кіномистецтва Іван Миколайчук увійшов своїми ролями у «Тінях забутих предків», «Пропалій грамоті», «Сні», «Білому птаху з чорною ознакою» та режисерською роботою «Вавилон ХХ». Талановитий, працьовитий, іронічний, з блискучим почуттям гумору, Іван Миколайчук за життя знявся більш ніж у 30 фільмах, два зняв як режисер та написав 13 сценаріїв. Його любили і поважали, ним захоплювались, у нього вчилися.

«Це був український кінодіяч, у повному розумінні цього слова. Його участь у будь-якому фільмі була не тільки в словах, які він повинен говорити. Якщо він читав сценарій – то так розмовляв з режисером, що той змінював все», – згадує режисер Роман Балаян.

На гостини до Івана

У селі Чорториї Чернівецької області, у якому рівно 70 років тому і народився Іван Миколайчук, сьогодні накривають столи і запрошують усіх охочих на «Гостини до Івана».

image «Від Чорториї й до Чернівців будуть прокладені столи. Це була мрія Івана. Він бачив, як у суботу й неділю люди, йдучи з базару в районному центрі, поспішали додому, бо були голодні. І казав: от прокласти б столи по дорозі, щоб людина могла випити й поїсти, й піти далі», – згадує дружина актора Марія Миколайчук.

Жінка радить всім небайдужим обов’язково при нагоді відвідати хату-музей у Чорториї, аби краще пізнати душу Івана.

«Мені хочеться, аби при нагоді ви приїхали до Івана в село, у музей, побачили своїми очима, де він народився. Там немає нічого особливого, але ви б побачили, в якому місці Іван народився, в яких умовах зростав, в якій хаті жив разом з дев’ятьма братами і сестрами. Там все таке маленьке, але цінне і гарне. Просто поспілкуватися із душею Івана», – заохочувала Марія Миколайчук під час наукової конференції у Києво-Могилянській академії «Авторський кінематограф Івана Миколайчука». .

Пані Марія говорить, що саме народження і дитинство, проведене в селі, зіграло основну роль у формуванні світогляду Івана Миколайчука і як людини, і як митця.

Біля рідної хати. 1986 р.

«Іван весь час казав: «Я родом з села. Спочатку я не те що б соромився, але завжди було мені незручно, мені здавалося, що міські люди знають більше, ніж сільські». Це було поки він не виріс, потім він зрозумів, яке це щастя, що він родом із села. Те все багатство він увібрав у себе, дякуючи тому, що був народжений у селі і провів там дитинство. Те велике багатство обрядів, пісень, того натхнення, того духу сільського, йому потім завжди допомагало у створенні фільмів», – розповідає Марія Миколайчук.

«Це велика радість, що він був сільською людиною, яка увібрала у себе все народне. Це народний актор не по званню, а по духу, тому що ті всі народні звичаї – це найдорожче і найцікавіше в Івана Миколайчука», – підсумувала жінка.

Іван та Марія Миколайчук. Київ. Майдан. 1963 р.

А де музей?  

Попри те, що значна частина життя, в тому числі і творчого в Івана Миколайчука минула в Києві, присвяченого митцю музею у столиці досі немає. Про його створення говорять вже давно, але далі меморіальної дошки на будинку, де жив актор, не пішло.

«Такий музей у Києві потрібен, куди б люди, особливо молодь, могли прийти і подивитися, наприклад, якісь документи, пов’язані з його творчістю, фотографії», – вважає  кінокритик, головний редактор журналу «Кіно-Театр», старший викладач кафедри культурології Києво-Могилянської академії Лариса Брюховецька.

За її словами, матеріалів для музею вистачає, залишилося розібратися з місцем.

«Ідея про створення музею Івана Миколайчука, чи поетичного кіно, чи шістдесятників вже хотіли втілити, навіть якийсь кінотеатр на Святошино хотіли виділити, аби там створити музей. Проте, як я розумію, пані Марія більше тяжіє до створення меморіального музею і хотіла би, щоб квартира на Жилянській, де вони спочатку жили з Іваном Васильовичем, стала музеєм», – розповідає Брюховецька.

«Це взагалі дивовижна квартира, – розповідає про помешкання на Жилянській сама Марія Миколайчук, – тому що стільки людей – і яких людей! – перебувало в цій хаті!»

«У нас стіни були поклеєні шпалерами, так усі, хто приходив, залишали на стінах свої автографи. І ми коли переїжджали на нову квартиру на Березняках, то нам було так шкода лишати ці шпалери. І, на жаль, фотоапарату чи кінокамери ми також не мали, щоб те все зняти. Великі люди по своєму нутру, по своїй духовній силі приходили туди. Мені так хотілося, аби та квартира залишилася», – пояснила Миколайчук своє бажання саме там зробити меморіальний музей.

Радянська листівка з серії «видатні актори» із автографом Івана Миколайчука

Згадуючи Івана…

«На території Софії Київської є музей. Там загалом зберігаються документи київської кіностудії від початку її існування і до 1990-х років. Я працювала з 1960-ми роками. Там я дослідила історію фільму «Пропала грамота», де Іван Васильович без перебільшення був співавтором стрічки, – розповідає Лариса Брюховецька.

«Федір Стригун згадує, як вони придумали сцену битви. У сценарії фільм мав починатися битвою. Для того, аби її зняти треба були великі гроші – на одяг, коней, масовку. У цей час десь на Чернігівщині Єжи Гофман знімає «Потоп» і всі коні з усіх кіностудій там – в нього масова постановочна з розмахом картина. Для «Пропалої грамоти» вже нема ні грошей, ні коней. От вони сидять і думають, що робити. І Іван Миколайчук придумав – стрічка починається з того, що битва вже відбулася. Кілька «трупів» соломою притрусила, кілька коней в колгоспі взяли. Ось такий вихід з ситуації він придумав», – ділиться своїми знахідками під час роботи в музеї Брюховецька.

«Пропала грамота»

Проте не лише як талановитого актора та самобутнього режисера згадують Івана Миколайчука, а й як чоловіка, друга, колегу. Багато бувальщин сьогодні оповідають про його творчий шлях, цікаві моменти на знімальних майданчиках, але не менше, а то і більше цікавих історій про Миколайчука розказують саме в контексті його повсякденного життя.

«Кіностудія – це був рідний дім Івана Васильовича. Всі хто працював і працює тут, хто знав Івана Миколайчука, згадують про нього з великою теплотою. Ми його називали «наш легінь». Він був настільки красивим, що повз нього не можна було спокійно пройти. Від нього просто не можна було відвести очей. Ми всі його дуже любили. Він світла людина, і тому, коли перебираєш документи, архіви, то згадуєш слова російського поета: «Печаль моя светла». Просто пішла людина у вічність, але не покинула ні наші серця, ні наші душі», - згадуєспівробітниця Музею Національної кіностудії ім. . О.Довженка Раїса Прокопенко.

На конференції в Києво-Могилянській академії вона розповіла цікавий випадок, який повністю характеризую Івана Миколайчука як людину добру і співчутливу.

«Іван прийшов у гості до Костя Степанкова і Ади Роговцевої. В цей час в двері подзвонили. Ада Миколаївна відкрила двері, зайшла сусідка – і жінки почали перешіптуватися. Ада Миколаївна відкрила холодильник, взяла кілька яєць і вийшла. Іван питає, а хто це був. Ада Роговцева пояснює, що це її сусідка, яка живе удвох з синочком і дуже бідує. Буває, що і двох яєць немає, аби приготувати дитині сніданок. Це була зима. Якось Ада Миколаївна і Кость Петрович снідали, коли побачили у  вікно, що з арки у напрямку їхнього дому іде Іван з оберемком пакунків. Ада Роговцева і Кость Степанков почали жартувати, мовляв, боїться, що його тут не нагодують. Коли відкривають двері, а на порозі Іван лише з невеличким пакунком. Виявилось, він зайшов до сусідки і привітав її та хлопчика з наступаючим Різдвом. В цьому весь Іван. Він добрий, як Ісус», – згадує Прокопенко.


І добрим він був не лише до людей, а до всього живого, що його оточувало. Раїса Прокопенко згадує і випадок із конем Гонором:

«Знімали фільм «Анничка». Конюх пив, пив з ранку до вечора, а потім десь спав. А коня нагодувати і напоїти нікому. Коня звали Гонор і він настільки звик до Івана, що вже, певне, вважав його своїм хазяїном. І цей Гонор у вікно просуває голову і будить Івана – давай їсти! Іван купував батони, і ці батони в нього лежали спеціально для Гонора».

Побачити, почути і відчути

За більшість культурних події і заходів, присвячених 70-річчю Івана Миколайчука, слід подякувати його рідним, знайомим та просто небайдужим людям. Запланованих подій – багато, що дає змогу не лише згадати Івана Миколайчука тим, хто любив і поважав його талант, а й відкрити цю людину тим, хто, можливо, ніколи не стикався або не цікавився його творчістю.

Брати Миколайчуки – Іван (зліва), Михайло та Юрко вибирають «натуру» до фільму «Така пізня, така тепла осінь». 1980 рік

Вшанувати пам'ять митця різноманітними урочистостями та культурними заходами взялась і держава, хоча спочатку і не планувала.

«На державному рівні не створено оргкомітету. Іванові ювілей влаштовує ініціативна група - це родина, друзі, земляки. Ми звернулися до Міністерства культури й Державної агенції з питань кіно», -  розповів на прес–конференції з нагоди ювілею Миколайчука, представник ініціативного оргкомітету Василь Ілащук.

Природно, що святкування ювілею розпочалося з рідної для актора Чернівецької області. Тут культурну програму придумали і сформували ще весною. Найперше – відреставрували музей-садибу Івана Миколайчука у селі Чорториї, привели до ладу і прилеглу до садиби територію.

С. Чортория, музей-садиба Івана Миколайчука

У Чернівцях видали бібліографічний покажчик «Іван Миколайчук» та планують видати книгу «Шляхами Білого Птаха». Ще з травня в районах Чернівецької області відбувається ретроспективний фестиваль – у кінотеатрах демонструються фільми Івана Миколайчука. А відучора у Чернівцях розпочався дводенний Молодіжний кінофестиваль документального кіно «Іванова переберія». Крім того, львівський театр імені Занковецької показав чернівчанам прем’єрну виставу «Небилиці про Івана» за однойменним сценарієм Івана Миколайчука.

У Києві митця вшанують 17 червня у Театрі ім. Франка. Там кияни зможуть побачити виставу «Небилиці про Івана», а також послухати тріо «Золоті ключі» – Ніну Матвієнко, Марію Миколайчук і Валентину Ковальську. А з 23 червня побачити в кінотеатрах фільми з  Миколайчуком.

Міністерство культури України та Національний центр Олександра Довженка підготував до ювілею митця збірку фільмів у форматі DVD. Презентація диску відбудеться у вигляді ретроспективи стрічок Миколайчука у кінотеатрі «Жовтень». Программа складатиметься з фільмів «Тіні забутих предків», «Гадюка», «Камінний хрест», «Білий птах з чорною ознакою», «Комісари», «Захар Беркут», «Пропала грамота», «Вавилон ХХ», «Така пізня, така тепла осінь».

На деяких телеканалах покажуть відеоролик, присвячений Миколайчуку у вигляді спогадів від Марічки Миколайчук, Івана Драча, Романа Балаяна, Ніни Матвієнко, Івана Гаврилюка, Юрія Рибчинського, Олега Скрипки, Святослава Вакарчука.

До ювілею було створено і сайт про Івана Миколайчука - www.mykolaychuk.org. На ньому обіцяють викласти фотографії, фільми і статті.


фото: mikolajchuk.ucoz.ua, gvizdivtsi.org.ua, va-bank.bizwumag.Kyiv.ua

“Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею” - нова книга Романа Коваля TOP


6 липня 2011 р. в Києві, в Національному музеї Тараса Шевченка було презентовано нову книгу Романа Коваля – “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею” – про видатного українського скульптора, художника, поета, творця і чотаря Українських січових стрільців, начальника штабу Сірої дивізії Армії УНР, повстанського отамана на рідній Полтавщині (1920).

В Національному музеї ім. Тараса Шевченка також було представлено виставку “Михайла Гаврилко як мистець” (із колекції Володимира Яцюка), адже Михайло Гаврилко – творець бурхливої шевченкіани. Тараса Шевченка він увічнив у погруддях, пам’ятниках, барельєфах, горельєфах, портретах, плакетках, медальйонах та у слові. “Се наче квінтесенція Шевченкової поезії, ще закоханої у минувшинї і не зневіреної у її велич”, – так оцінив Микола Голубець проект пам’ятника Тарасові Шевченку роботи Михайла Гаврилка.

Презентація книги та виставка викликали великий інтерес киян та гостей столиці. Зал не зміг умістити всіх охочих, тож велика кількість людей зібралася у двох сусідніх залах, щоб хоч краєчком вуха почути і краєчком ока побачити.

Вів презентацію Вчений секретар Національного музею ім. Тараса Шевченка письменник Василь Портяк. Він сказав, що “Роман Коваль повертає імена, які вже давно повинні вивчатися у школах та вишах”.

Змістовно виступили рецензенти книги заслужений працівник культури України Віталій Ханко, заслужений діяч мистецтв України Володимир Яцюк, а також заслужений діяч мистецтв України Сергій Архипчук та коректор видання Надійка Овчарук. Заслужений артист України Петро Бойко та народна артистка України Галина Яблонська з почуттям прочитали фрагменти з книги. Збагатили вечір чудовими піснями заслужений артист України кобзар Тарас Силенко, Гриць Лук’яненко, Неля Франчук та Тетяна Махнач з дочкою Софією (Мінськ, гуслі).

У залі можна було побачити лауреатів Національної премії ім. Тараса Шевченка – доктора історичних наук Сергія Білоконя, народного художника України Феодосія Гуменюка та поета Василя Герасим’юка, заслуженого художника України Миколу Гроха, художників Богдана Піргача, Володимира Рака, Маргариту та Катерину Довгань, поетів Владлена Ковтуна та Ольгу Страшенко, вдову Василя Стуса Валентину Попелюх, міністра культури Ігоря Ліхового (в уряді Єханурова), кобзаря Ярослава Чорногуза, режисера Олександра Рябокриса, театрознавця Василя Неволова, доктора економічних наук професора Людмилу Шульгіну, директора Богуславського краєзнавчого музею Петра Гогулю, голову Руху солідарності “Разом” В’ячеслава Сівчик (Білорусь), журналістів Костянтина Диканя та Ларису Мацюк, заступника редактора “Літературної України” Станіслава Бондаренка, видавця Антона Коломійця, письменника Володимира Осипчука, громадського діяча Миколу Коханівського.

Бажаємо читачам щасливої мандрівки стежками-дорогами чотаря УСС та повстанського отамана Михайла Гаврилка!

Yulia Tymoshenko goes on trial a day before Constitution Day TOP

June 30, 2011

imageTaras Kuzio

Opposition leader Yulia Tymoshenko’s trial began on June 27, a day before Ukraine celebrated constitution day, an irony that has not bypassed Ukrainians. In a new Razumkov Center for Economic and Political Studies survey, Ukrainians pointed to President Viktor Yanukovych as the main infringer of human rights in Ukraine (criminal structures came second). Nearly three quarters of Ukrainians believe their human rights are infringed upon, and that this situation is deteriorating (www.uceps.com.ua, June 27).

In an earlier survey the Razumkov Center found nearly half of Ukrainians believe political repression exists in Ukraine, while 60 percent feel the security forces are tougher toward the opposition than towards pro-regime forces (Ukrayinska Pravda, 7 June). With Tymoshenko and 12 members of her government, nine leaders of the fall 2010 anti-tax code protests and approximately a similar number of nationalist activists under investigation, on trial, or in jail, the number of Ukrainians who are politically persecuted stands at over 30 – growing to a number similar to Belarus.  

Roman Besmertnyi, Ukrainian Ambassador to Belarus in 2009-2011, lambasted the Tymoshenko trial as “98 percent of that which is taking place in Belarus” on the Shuster Live television program (June 24). Our Ukraine-People’s Self Defense bloc issued a similar statement earlier this month.

The petty nature of the criminal charges leads Ukrainians to believe that political persecution has returned and international organizations and Western governments to complain about “selective justice.” Tymoshenko is charged with mis-spending Kyoto credits on pensions, over-paying for ambulances in a rigged tender and abuse of office for signing the 2009 gas contract. A fourth case could be opened on the alleged over-payment for anti-flu vaccines (see critical analysis in Ukrayinsky Tyzhden, May 31).

As Ukraine’s energy sector is the biggest source of corruption in the country, the very idea that only one of countless gas contracts signed with Russia was bad is not to be taken seriously (EDM, April 25). The Party of Regions, then led by Yanukovych, voted together with the Bloc of Yulia Tymoshenko (BYuT) against the January 2006 gas contract, but neither the Prime Minister as well as Our Ukraine leader Yuriy Yekhanurov nor Yushchenko, who fully supported it, was criminally charged.

Former Interior Minister, Yuriy Lutsenko, is charged with spending government funds for a police holiday and authorizing a pension to his driver who was past retirement age. The anti-tax code protestors are charged with damaging floor tiles on the Maidan (Independence Square).

Moreover, 16 employees of the Lviv museum dedicated to repression in the Soviet era were interrogated this month. In September 2010, the museum Director Ruslan Zabilyi was detained by the Ukrainian Security Service (SBU) for “divulging state secrets” which  are in fact KGB archives declassified in the Viktor Yushchenko presidency pertaining to Stalinist repression in the 1930’s and 1940’s.

Against this background even pro-regime Parliamentary Chairman Volodymyr Lytvyn was forced to admit, “If one looks at that which is transpiring in the public part (of the court process)  it is an amortization of the judicial system, it is its discrediting” (Ukrayinska Pravda, June 29). Ukrayinska Pravda (June 25) journalists present in court wrote “On that side of the Schengen zone they do not treat animals as they treat people in Ukraine who came to court to the Tymosheko trial.” EU Ambassador Jose Manuel Pinto Teixeira, present in court, described the conditions as “in-human” (Ukrayinska Pravda, June 24).

The issue of “selective justice” has damaged the reputation of the Yanukovych administration the greatest in Europe and the US, reinforcing Ukraine fatigue. Tymoshenko’s pre-trial hearing was held three days after Yanukovych promised to defend democratic values in a speech in Strasbourg to the Parliamentary Assembly Council of Europe (PACE) (www.president.gov.ua, June 21).

In June alone, PACE, the European Parliament, and the US Helsinki Commission Congressional Record released statements on democratic regression and political persecution in Ukraine (http://assembly.coe.int/; www.europarl.europa.eu; www.csce.gov). The US State Department issued a statement on the day of Tymoshenko’s pre-trial hearing: “The United States is aware of the opening of the trial against former Prime Minister Yulia Tymoshenko and reiterates its concern about the appearance of politically-motivated prosecutions of opposition figures in Ukraine. When the senior leadership of an opposition party is the focus of prosecutions, out of proportion with other political figures, this creates the appearance of a political motive” (http://www.state.gov/r/pa/prs/ps/2011/06/167064.htm). The EU Commissioner for Enlargement, Štefan Füle, stated the EU’s concern about politically motivated charges.

On June 22, two days before the hearing, Tymoshenko appealed that her case is politically motivated to the European Court of Human Rights (Ukrainians often jokingly state that the only free court in Ukraine is the ECHR). The Ukrainian authorities are legally obliged to implement the ECHR ruling.

US lawyers have also been hired on both sides of the Tymoshenko case, including undertaking an October 2010 “audit” of her 2007-2010 government. Covington and Burling held a press conference in Washington on June 17, where their report refuted the “audit” and subsequent charges dealing with Kyoto credits and ambulances describing them as “politically motivated” (the report did not analyze the gas contract) (http://www.pravda.com.ua/articles/2011/06/18/6308683/).

What is the West to do and does it have leverage?

If Tymoshenko is imprisoned in the summer, rather than given a suspended sentence, this will be seen as crossing a red line. A sign of tough Western reaction came when Tymoshenko was briefly detained on May 24, leading to the June 9 European Parliament resolution.

Demand for targeted visa denials is growing in Ukraine while being quietly discussed as an option in some Western quarters. The Ukrainian Human Rights Helsinki Union called on EU member states, the United States and Canada to introduce sanctions against Ukrainian officials involved in human rights violations. The appeal has been signed by nearly 500 Ukrainian civil society activists and journalists, and the list is growing (http://www.helsinki.org.ua/index.php?id=1307592518).

If the red line is crossed with Tymoshenko’s imprisonment, two questions would follow: is it possible for Washington and Brussels to coordinate a policy of selective visa denials and, if it is, who should be on the list? If Tymoshenko is given a suspended sentence, the West might choose to ignore it and continue its virtual dialogue with Kyiv at the expense of double standards, ignoring growing similarities with Belarus. The prosecutor has said that the criminal article, under which Tymoshenko is charged with abuse of office for the gas contract, provides for up to 10 years in prison and does not allow a suspended sentence (Ukrayinska Pravda, June 29).

Police spark fresh media freedom fears in demanding Internet news sites reveal server information TOP

July 8, 2011

Svitlana Tuchynska

Law enforcers demanded that two of the country’s leading Internet news websites, Ukrainska Pravda and Korrespondent.net, reveal information from their servers, raising concerns among journalists and experts of increased pressure from the authorities on the country’s already-embattled media.

Police opened a criminal investigation on June 25 after pro-presidential lawmaker Inna Bohoslovska submitted a complaint about threats to her life that allegedly appeared in reader comments on the websites.

Bohoslovska is an outspoken critic of opposition leader Yulia Tymoshenko who often accuses her rival of treason in gas deals she made while prime minister in 2009.

She heads a provisional parliamentary investigative commission into the deal with Russia, for which Tymoshenko is currently on trial for abuse of power.

According to Bohoslovska, threats against her were published online on many websites in the comments section under articles where readers can offer their views.

One of the comments allegedly contained the suggestion to “soak [Bohoslovska] in gasoline and set [her] on fire”.

Journalists said both Bohoslovska and police are overreacting.

“Knowing the nature of Internet comments, we think that comments like that are rather an expression of emotions and not a real threat.

Unfortunately, the level of Internet comments, as the level of communication in politics, is far from perfect in Ukraine,” said Yulia McGuffie, editor of Korrespondent.net.

Korrespondent.net is one of the country’s leading sources of news. Ukrainska Pravda is one of Ukraine’s top websites for investigative journalism.

Since President Viktor Yanukovych entered office in February 2010, journalists have reported increased pressure to toe the official line.

Serhiy Leshchenko, a leading journalist from Ukrainska Pravda who was questioned by prosecutors on June 30, said he is surprised the online comments were treated so seriously.

“There are many offensive comments online, including to my stories. Some comments contain threats to different people, including politicians.

But the police don’t open criminal investigations into all those cases and nobody really takes it so seriously,” he said.

Leshchenko said he is concerned police might use the case to justify the removal of Ukrainska Pravda’s servers, or get an inside glimpse into who is reading the site which regularly in its investigative reporting reveals corruption by top officials.

Vitaliy Moroz, an expert at media watchdog Internews Ukraine, noted that all recent server actions focused on Ukraine’s most critical and popular Internet media.

“It is hard to say how serious these actions are yet and how far will the police go. But the fact is that if media speak up about pressure it means they are under more pressure than usual,” he said.

Volodymyr Polishchuk, a spokesman for Kyiv’s Internal Affairs Ministry, said police have the right to remove servers in order to access information about people leaving comments.

“But I do not know if this will be considered necessary. Of course nobody wants a scandal,” he added.

Another news website that had criticized the current authorities – Donetsk-based Ostrov – said police are also accessing its server.

According to editor Serhiy Harmash, Ostrov`s provider confirmed they received a request from police regarding their servers.

Donetsk police refused to reveal details, but said the actions are being taken in connection with a criminal investigation.

“We don’t know anything about any criminal cases and we still have no idea what is being done to our servers,” Harmash said.

In controversial interview, Yanukovych shows only tiny part of notorious Mezhyhiria estate TOP
Jun 28, 2011 | Kyiv Post

imageIn an interview aired on June 28 on several leading Ukrainian television channels, President Viktor Yanukovych gave a tour of his notorious Mezhyhiria estate located north of Kyiv.

But he showed only a tiny part of the 135-hectare, multi-million-dollar luxury-filled and safely guarded compound which he first promised to show more than one year ago. He showed a 1.7 hectare territory where he claims to reside, ingoring and not explaining who owns and what is located on the rest of the territory.

In yet another and troubling sign of how loyal top television channels have become under his leadership, a half dozen television journalists handpicked for the interview by Yanukovych’s press service failed – at least in portions of the interview aired – to ask about or request to see the rest of the compound.

a half dozen television journalists handpicked for the interview by Yanukovych’s press service failed - … During the interview, none of the journalists asked about the larger 130-hectare area of the Mezhyhiria territoryThese select journalists, including political talk show stars Savik Shuster, Evgeni Kiselev and Oleksandr Tkachenko, were chosen instead of a group of journalists that have for more than one year called upon Yanukovych to show them his estate.

Aired versions of the interview lasted about two hours.

Conducted in Ukrainian and Russian language days ago, the interview started off with a tour of a 1.7 hectare portion of Mezhyhiria which, according to documents, belongs to Yanukovych. Yanukovych appeared to admit to owning the estate, but controversy has long haunted him over how it was legally acquired and where he got the money to develop it.

The inside of a house was decorated with what looked like expensive furniture. Just outside journalists were shown a newly constructed swimming pool, sauna and wooded area where Yanukovych claimed to exercise (See photographs in Ukrainian language Ukrainska Pravda report). Journalists were also shown picturesque landscape that included an artificial waterfall.

A more formal sit-down interview later commenced under a rotunda that overlooked the pool area and a nearby, well-kept garden.

During the interview, none of the journalists asked about the larger 130-hectare area of the Mezhyhiria territory which can be clearly viewed via satellite photos and is seen to be not only adjacent, but appears to be part of the same integrated compound. According to reports, it is owned by a web of domestic and offshore companies that have been linked to Yanukovych’s family and close associates.

The territory includes a massive, multi-levellog cabin and Yacht club which is located along the so-called Kyiv Sea, a huge lake created by a damn that restricts flow of the Dnipro River further down to Kyiv.

According to reports by the respected Ukrainska Pravda website, the territory also includes an indoor tennis court which Yanukovych supposedly uses. Construction of a golf course also appears to be underway, according to Ukrainska Pravda.

Read more [ here ].

Yulia Tymoshenko says corruption trial aim is to destroy Ukraine opposition TOP


Tom Parfitt

Her distinctive circular braid has been replaced by a loose furl of blond hair, but the unwavering gaze and the stinging rhetoric are those of old.

Seven years since she led Ukraine's orange revolution, Yulia Tymoshenko is back at centre stage as she prepares to stand as the accused in what she calls a show trial orchestrated by President Viktor Yanukovich, her sworn political foe.

[. . . ]

Tymoshenko's career has soared and dipped since those heady days in 2004 when she and her ally, Viktor Yushchenko, brought hundreds of thousands of Ukrainians on to the Maidan. Back then, she whipped up the crowds against Yanukovich, a former head of the Donetsk coal mining region, who was accused of fixing the country's presidential election in his favour with massive vote-rigging.

It seemed like a victory of democracy over an old Soviet-style regime when the poll was cancelled and Yushchenko won a rerun in early 2005. But he and Tymoshenko, who became his premier, soon fell to bickering and the orange dream began to evaporate.

Last year, Yanukovich made a dramatic comeback – although his hefty support in the Russian-speaking east of the country had never actually dimmed – beating Tymoshenko in presidential elections by just 3.5 percentage points. Soon afterwards, she was ousted as prime minister while Yushchenko faded into political obscurity.

Then, in December, Tymoshenko, 50, was indicted for abuse of power for allegedly using $425m (£266m) of "Kyoto money" received by Ukraine for selling carbon emission quotas while she was prime minister to pay for pensions. Another corruption charge of buying overpriced vehicles for use as rural ambulances soon followed. Finally, last month, she was charged with signing a deal with Russia in 2009 for supplies of natural gas that allegedly lost Ukraine $440m – the case that comes to court .

The accusations have led to a constant merry-go-round of visits by the former businesswoman to the general prosecutor's office, accompanied by television crews and her supporters. For now, she is free, but cannot leave Kyiv without prosecutors' consent under strict bail limits. Several of her former government colleagues are already behind bars on charges of fraud, including the former interior minister, Yury Lutsenko.

[. . . ]

Her abuse of power charges carry punishments of up to 10 years in jail, but even a suspended sentence could prevent Tymoshenko from taking part in next year's parliamentary poll, and possibly the next presidential election in 2015.

Yanukovich and his allies say they are not involved in the cases. "I wish Yulia Tymoshenko to prove her innocence in court and continue to live, work and do her favourite things," he said last week.

A senior source in the presidential administration said: "The current Ukrainian leadership is trying to be unbiased with regard to law enforcement. No one talks about the 360 [corruption] prosecutions of current members of the government. "

But western diplomats say Tymoshenko's trial looks like a politically motivated attack designed to see off an opponent, and part of a wider backsliding on democracy since Yanukovich came to the presidency last year.

That poses a thorny problem as Ukraine wrangles over its future. While often characterised as pro-Moscow , Yanukovich has taken a pragmatic course in foreign policy. He signed off last year on a deal to let Russia keep its Black Sea fleet in Crimea and has ruled out joining Nato, yet his government has also indicated it will sign a free trade agreement with the EU by the end of this year – a snub to the Kremlin's offer of a customs union with Russia, Belarus and Kazakhstan.

EU diplomats insist bringing Ukraine "inside the tent" of economic integration will give greater scope to lean on Yanukovich to improve his human rights record.

[. . . ]

Complete article[ here ].

Sex trafficking trade forces women from Odessa to massage parlours in Britain TOP

Saturday 2 July 2011

Mark Townsend

The British government has been slow to tackle the problem of sex trafficking from Ukraine.
Photograph: Douglas Engle/WorldPictureNews

As night fell, scores of women emerged in the labyrinth of streets and alleys by the Black Sea. Dozens gathered at Tamozhennaya Square, beside the forbidding iron gates that guard the entrance to the city's port. When a car pulled over, girls swarmed towards it, striking poses in the headlights. A mamachka – a female pimp – negotiated a deal. Moments later a scantily dressed figure tottered forward and climbed inside.

Welcome to Odessa: the strategic southern Ukrainian port that has emerged as one of the principal hubs of the international sex trade. Blighted by police corruption and organised crime, the city has become a marketplace where women are bought, sold, deceived, abused, and in many cases trafficked to a hellish life abroad.

Last week, the most comprehensive study ever undertaken of human trafficking worldwide was published by the US state department. The Trafficking In Persons report estimates up to 800,000 human beings continue to be traded across borders. Many end up in brothels and massage parlours across western Europe. Many come from Ukraine.

According to the report, the numbers of Ukrainians forced into prostitution "continued to increase" in 2010; women were routinely trafficked to and from the country. The authors listed the countries involved: Russia, Poland, Turkey, Italy, Austria, Spain, Germany, Portugal, the Czech Republic, the United Arab Emirates, Indonesia, Kazakhstan, Azerbaijan, Israel, Greece, Finland, Norway, Denmark, Ireland, Lebanon, Benin, Tunisia, Cyprus, Aruba, Equatorial Guinea, Bosnia, Kosovo, Serbia, Hungary, Bulgaria, Moldova, Slovakia, Syria, Switzerland, the US, Canada, Belarus … and the UK.


Methods used to export women vary. Oxana Kalemi, 35, who was transported from Ukraine to a Birmingham brothel, describes how she was forced inside a box placed on a lorry and driven overland through Europe. "It went very quiet for a time. I don't know but I guess I came over by boat."

Most, though, are lured from Odessa by the promise of a better life. Predatory traffickers trawl the city seeking fresh victims. A social worker for Faith Hope Love described how her 15-year-old stepdaughter had already survived two trafficking attempts. On one occasion, while working in a bar, a woman offered a way to make more money. "She said: 'I can arrange work in Italy in a bar but don't tell anyone about it, just give me your passport and I will arrange a visa.' But I told her to get out of this situation."

Soon after, the same girl was intrigued by adverts offering work in the EU. Her mother accompanied her to the "job agency". "We went through a labyrinth of corridors to get to the office," she said. "There were three desks and three men of dubious appearance. They seemed very happy this girl had come to talk to them, but not to see me."

Sergei Kostin, who works at the Way Home project for Odessa's homeless, said that duping young women with promises of a better life in the EU was one of the most common tactics. "A lot of women have been deceived and have left the country." Some are ferried by boat across the Black Sea to Anatolia. Others are flown to western Europe or taken by train to Russia. "We track down victims thousands of miles away," said Kostyuk. One described how she was persuaded to fly to Istanbul by a friendly woman offering a job in a Turkish gift shop. On arrival she was imprisoned in a hotel.

Read the complete story [ here ].

Бійці Беркута в Печерському суді застосували силу до журналістів і нардепів TOP

6 липня 2011-07-06



Беркутівці застосували фізичну силу до журналістів
Бійці спецпідрозділу МВС Беркут, які увірвалися до судової зали Печерського районного суду в Києві, де слухається справа екс-прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко, застосували фізичну силу до журналістів і народних депутатів.

Видавлюючи представників ЗМІ із зали судового засідання по коридору, представники Беркута не реагували на заклики, що вони порушують закон про перешкоджання роботі представників ЗМІ.

Зокрема, бійці Беркута, не розбираючи, чоловік чи жінка перед ними, і не надаючи жодних пояснень, грубо штовхали журналістів.

Також вони ігнорували висловлювання, що вони порушують, як мінімум, три статті Кримінального кодексу - 171 (Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів), 364 (Зловживання владою або службовим становищем), 365 (Перевищення влади або службових повноважень).

У відповідь на це працівники Беркута рекомендували журналістам звертатися із заявами в міліцію, якщо проти них скоєно щось протиправне.

До цього співробітники міліції увірвалися в залу, щоб виконати постанову судді Родіона Кірєєва і вивести народного депутата Євгена Суслова, а також запобігти можливим інцидентам. Після цього частина депутатів була витіснена співробітниками міліції.

За інформацією журналістів, правоохоронцями в суді керував заступник глави МВС України Віктор Ратушняк.

Як повідомлялося, раніше Тимошенко заявила про безчинства влади. "Щойно беркутівці жорстоко побили людей, журналістів, розправляються з простими громадянами", - сказала вона.

«ПроФФесіоналізм» суду над Тимошенко, або Сутінки здорового глузду TOP


Зореслав Самчук

imageЧи не найвизначніший політичний експерт усіх часів і народів Шарль-Моріс Талейран стверджував, що найбільшим жахіттям будь-якої влади є сміх на її адресу. Мовляв, з більшими чи меншими підставами розраховувати на успіх може влада авторитарна, тиранічна, деспотична, апатична і навіть «ніяка», однак якщо вона смішна, якщо з її «епічної» життєдіяльності та «епохальних» рішень відверто глузує пересічний громадянин, то справи таких можновладців кепські, а суспільство має всі шанси невдовзі здійснити ротацію владної вертикалі з поправкою на саркастичні кепкування.

А судді хто?

У параноїдальних намірах будь-що «закрити» Юлію Тимошенко теперішня влада вже настільки передала куті меду, що навіть її відверті симпатики і послідовні апологети дистанціюються від коментарів на цю тему. Чого варта хоч би карикатурна постать судді, чиї регулярні потирання кінчика носа можуть багато що прояснити не лише фахівцям у галузі фізіогномії, а й необізнаним з цією повчальною галуззю знань.

[. . . ]

Якщо врахувати, по-перше, практично необмежені кадрові ресурси теперішньої влади в царині ведення судових справ, по-друге, категоричну відмову виконувати роль судді у цьому фантасмагоричному дійстві більш кваліфікованих кадрів, ніж Кіреєв, то в тандемі ці два факти пояснюють дуже багато. Включно з тим, що суддя-доповідач був призначений не автоматичною системою розподілу справ, а рішенням голови Печерського суду.

більшими чи меншими підставами розраховувати на успіх може влада авторитарна, тиранічна, деспотична, апатична і навіть «ніяка». . . Шарль-Моріс Талейран З цією магістральною лінією також цілком узгоджується відхилення ще одного клопотання Юлії Тимошенко – про суд присяжних. Цілком прогнозовано Кіреєв вирішив не обтяжувати себе аргументацією щодо мотивів прийнятого рішення. Можливо тому, що йому невідомі мотиви тих, хто насправді приймав це рішення, а може тому, що абсурд поясненню не підлягає, адже навіть міністр юстиції Лаврінович визнав: згідно з чинною Конституцією в Україні є можливість для існування суду присяжних.

Ящик Пандори


Отже, головний гріх, який інкримінують Тимошенко, це завдання укладеними газовими угодами з Росією збитків Україні на суму 1,5 мільярда гривень. Таке звинувачення передбачає два можливих причинно-наслідкових пояснення: перше – корупційне, друге – недостатній фаховий рівень, посадова недбалість, безвідповідальність тощо. . . .

А взагалі-то це було б доволі прикольно: викликає Печерський суд Путіна дати свідчення з приводу вірогідних «відкатів» для Тимошенко за так само вірогідно завищену ціну на російський газ. Путін більш ніж вірогідно відмовляється брати участь у цьому театрі абсурду, і тоді, як пообіцяла представник державного обвинувачення в суді Лілія Фролова, до нього застосовують … силовий привід.


Другий напрям газових звинувачень на адресу Тимошенко – посадова недбалість, яка нібито призвела до значних збитків. Безперспективність таких закидів ще очевидніша, ніж у випадку з корупційною версією, бо для доведення своєї правоти владі треба укласти вигіднішу, ніж у випадку з Тимошенко, газову угоду з Росією. Причому, зробити це не в обмін на здачу газотранспортної системи, Севастополя, Криму чи ще якоїсь «Кемської волості».


Насамкінець трохи евристики. Що таке завдавання збитків державі і за якими критеріальними мірками їх слід визначати? За великим рахунком, кожне неідеальне рішення представника влади завдає збитків державі. Прийняти ж оптимальне рішення у випадку кільканадцяти альтернатив, більшість з яких не піддаються попередній верифікації, практично неможливо. Це означає, що практично кожного можновладця, який завізував хоча б один документ, можна притягти до кримінальної відповідальності за цим звинуваченням. Ну, чим вам не ящик Пандори?

Очевидно, визначити ефективність дій представника влади може лише на підставі сукупної оцінки збитків та користі. Погоджуюсь, ця процедура непроста. Але у випадку з Тимошенко якраз можна спробувати порахувати. Скажімо, одна цифра відома точно: за «Криворіжсталь» повернуто до держбюджету 24 мільярди 800 мільйонів гривень. Тепер, які збитки завдано нею? Поки що судом не доведено жодної копійки. Отже, однією цією цифрою вона вже перекрила всі можливі й неможливі збитки свого перебування на посаді прем’єра.

Також не візьму до тями: навіщо ситуацію зі збитками влада заганяє в такі казуїстичні хащі? Адже проблема лежить на поверхні: куди випарувалась державна власність, яка за різними оцінками складала від 150 до 250 мільярдів доларів? Решта – від лукавого.

Ціла стаття [ тут ]

Документальний фільм: Справа Юрія Луценка. СПЕЦПРОЕКТ  - відео TOP




Документальний фільм Костянтина Усова про українську політичну кориду і переслідування колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка.

Вперше - живі документи з кримінальної справи Луценка. Вперше - деталі зібраних Генпрокуратурою доказів. Вперше - обличчя людей із найближчого оточення екс-міністра, котрі пішли на зраду і дали відносно нього викривальні покази.

Що це? Страх, справжній суд, чи просто смак чужої крові? За що в дійсності колишній міністр внутрішніх справ Луценко вже півроку сидить за колючим дротом?
Чи далеко межа садизму і справедливості?

-- "Юрій Луценко завжди був романтиком, веселуном і жартівником. Його почуття гумору і вміння іронізувати завжди були його головною зброєю. Він сміється над своїми опонентами навіть зараз. . . "

АВТОР: Костянтин Усов
РЕЖИСЕР: Ольга Крайнік
РЕДАКТОР: Артем Шевченко, Федір Сидорук
ОПЕРАТОРИ: Володимир Юр'єв, Кирило Лазаревич
VFX: Костянтин Пузанкін

"Політичні репресії в Україні: СПЕЦРОЗСЛІДУВАННЯ", "СПРАВА ЛУЦЕНКА", ТВі, 2011р.

Екскурсія в Межигір'я та інтерв'ю Януковича (ВІДЕО) TOP



В інтерв'ю декільком провідним українським телеканалам та іншим ЗМІ, яке було оприлюднено 28 червня, президент України Віктор Янукович провів екскурсію своїм горезвісним маєтком Межигір'я, що розташоване на півночі Києва.

Проте, він показав лише малу частину зі 140 гектарів багатомільйонного помістя, яке заповнено розкішшю і яке надійно охороняється. Він показав лише маєток на площі у 1,7 гектарів, де, як він стверджує, проживає, але не пояснив, хто володіє тим, що знаходиться на решті території.

Тривожним свідченням того, якими лояльними стали телеканали за його президентства, є те, що півдюжини журналістів, яких було вибрано для інтерв'ю прес-службою президента, не вдалося - принаймні в частині інтерв'ю, яке вийшло в ефір,  - попросити побачити решту території Межигір'я.

Цими журналістами, серед яких були зірки політичних ток-шоу Савік Шустер, Євген Кисельов і Олександр Ткаченко, була не та група журналістів, які протягом більше одного року закликали Януковича показати їм свій маєток.

Інтерв'ю почалося з екскурсії по 1,7 гектарах Межигір'я, які відповідно до його декларації, належать Януковичу. Він визнав, що є власником нерухомості на цій невеликій території, але постійно виникали питання про те, як воно усе це було придбано та за які кошти було побудовано.

Всередині будинок був повен дорогих меблів. Також журналістам було продемонстровано нещодавно побудований басейн, сауна і лісова місцевість, де, як стверджував Янукович, він займається спортом. Журналістам також показали мальовничий ландшафт, який включав штучний водоспад.

Під час інтерв'ю жоден з журналістів не запитав про велику 140-гектарну територію Межигір'я, яке, як видно з супутникових фотографій Google Earth, розташовано не лише поряд, але й є частиною того самого маєтку. За наявними даними, та частина маєтку належить мережі вітчизняних та офшорних компаній, які пов'язані з сім'єю Януковича і наближених до нього людей. .

Уся територія Межигір'я включає в себе величезний клубний будинок і яхт-клуб, який розташований уздовж Київського моря.

Відповідно до розслідування "Української правди", ця територія також включає в себе критий тенісний корт, яким Янукович нібито користується. Будівництво поля для гольфу, мабуть, також в стадії реалізації.

Заява Координаційної ради Асамблеї громадських організацій малого та середнього бізнесу України з приводу тиску міліції на інтернет-видання "Остров В"




В інтернеті останніми днями широко обговорюється інформація, опублікована на сайті «ОстроВ» (www.ostro.org),  про спроби донецької міліції отримати    несанкціонований судом доступ до серверів цього інтернет-видання.

При цьому провайдер на запит "ОстроВ"у підтвердив отримання відповідного листа від ГУМВС України в Донецькій області.

Аналогічний запит видання до керівництва обласної міліції ось уже протягом двох тижнів залишається без відповіді.

Ми розцінюємо дії донецьких правоохоронців, як втручання у професійну діяльність журналістів, спробу таємно контролювати незалежне ЗМІ і його інтернет - аудиторію, продовження вкрай небезпечної тенденції на згортання в Україні свободи слова і перетворення демократичної країни в поліцейську державу. Інтернет-видання «ОстроВ» - одне з небагатьох ЗМІ в Донбасі, яке протягом багатьох років відстоює принципи демократії та свободи слова. Завдячуючи таким видянням як ОстроВ,   у нашій країні і зокрема на Донеччині залишаються непоборними з боєм здобуті острівки громадянського суспільства.

Існування і підтримка подібних об'єктивних ЗМІ є необхідними умовами для демократичного розвитку України, для здійснення контролю громадян над державними органами.

Ні в кого не повинно бути жодних сумнівів, що в разі неприпинення тиску на незалежні засоби масової інформації, в даному випадку на інтернет-видання «ОстроВ», Асамблея громадських організацій малого та середнього бізнесу України надаватиме їм всебічну підтримку всіма законними засобами і формами, включаючи й акції прямої дії.

Ні в кого не повинно бути ілюзій, що малі та середні підприємці мовчки спостерігатимуть беззаконня стосовно не тільки журналістів, а й інших категорій наших співвітчизників: власників квартир, пенсіонерів, селян, просто громадян.

Бо всі ми живемо за Конституцією України і змусимо її виконувати тих у владних структурах, хто вважає, що закон – не для них.

Україні потрібно готуватися до «газової атаки» Москви - експерти TOP


Білоруський приклад є попередженням Києву - готуватися до можливої «газової атаки», пишуть експерти Центру «Номос» Михайло Гончар і юрист-міжнародник Максим Алінов, повідомляє ZN.UA.

На думку експертів, кілька деталей вказують на величезне бажання Росії використовувати ще раз газовий вентиль як ultima racio regnum (останнього аргументу королів): «Газпром» збільшує запаси газу на зберіганні в ПСГ Західної Європи, час від часу якісь анонімні джерела в брюссельських коридорах поширюють чутки про можливі проблеми в Україні з транзитом газу.

Автори також зазначають, що показовим є набір інструментів, якими скористалася Москва відносно Мінська. У розпал кризи «раптом» виявилося, що Білорусь, на думку російської сторони, заборгувала в рамках потрійного Митного союзу 6,38 млрд руб. ввізних мит (До речі, Казахстан теж боржник - 15,57 млрд руб/).

Москва негайно почала наполягати на перегляді їх розподілу, хоча з вересня 2010 року ці мита і так діляться на її користь у вельми «братній» пропорції: 87,97% - РФ, 4,7% - Білорусь, 7,33% - Казахстан.

На додаток до вже тих, шо сталися протягом останніх семи років кількох «газових» і «нафтових» воєн, в Москві вирішили випробувати і їх «електричний» різновид. Хоча добове припинення подачі електроенергії до Білорусі не критично для неї, але, тим не менш, таке відключення мало стати залякуванням.

Все вищесказане, на думку авторів, підтверджує те, що Росія віддає перевагу не правовим механізмам врегулювання суперечок, а економічному шантажу, який вона посилює рубильником або газовим вентилем.

Тому черсоромиться приїзду Ющгові ймовірні севастопольські поступки Кремлю в обмін на додаткову знижку в ціні газу, яка, швидше за все, буде в який-небудь «хитрій обгортці», ще більше збільшать апетити Росії і якщо і знімуть з порядку денного питання вступу до Митного союзу, злиття « Нафтогазу»з« Газпромом », то тільки тимчасово - до настання холодів.

Переклад з російської

«Євреї проти антисемітизму»: хто стоїть за провокаторами? TOP


В’ячеслав Ліхачов

Як повідомлялося раніше, дві одеські організації – «Євреї проти Гурвіца» та «Євреї проти антисемітизму» мають намір провести у Львові 22 червня акцію – мітинг, який, згідно з поданою до Львівської міськради заявкою, триватиме від четвертої години ранку до півночі.

Офіційну заявку складено російською мовою на бланку незареєстрованої громадської організації «Комітет Євреї проти антисемітизму», прикрашеному шестикінечною зіркою та малозрозумілими карикатурами, і підписано формальним головою Комітету Розою Центер. У тексті заявки зазначається, що мітинг присвячено пам’яті євреїв, загиблих від рук «нелюдей – українських націоналістів, шухевичів, бандерівців та інших фашистських покидьків», а також проти «політики фашизму, антисемітизму та голокосту [sic!], що проводиться владою м. Львова та Україною».

За межами Одеси широкому загалу Комітет «Євреї проти Гурвіца» відомий здебільшого вимогами присвоїти Йосипові Сталіну статус Праведника народів світу № 1, з якими активісти угруповання останнім часом виступають особливо активно.

Внаслідок цього зрозуміло, що у Львові з пересторогою поставилися до ініціативи проведення акції сталіністів 22 червня. Настороженість львів’ян стає зрозумілішою, якщо згадати, що провокації сталінських проросійських екстремістських угруповань 9 травня ц.р. призвели до зіткненнями з представниками українських праворадикальних сил.

18 червня перебуваючи з робочим візитом у Львові голова Генеральної ради Євроазіатського єврейського конгресу (ЄАЄК), голова Асоціації єврейських організацій і громад (Вааду) України, відомий правозахисник і колишній дисидент Йосиф Зісельс в бесіді з журналістами охарактеризував ініціативу одеських організацій як «сплановану антиукраїнську провокацію»

«Більш витонченого блюзнірства годі було б придумати: скільки горя і нещастя завдала радянська влада євреям, як можна це забути?» – заявив лідер Вааду України.

Зазначені обставини змушують уважніше придивитися до організацій, які виступили з ініціативою проведення такого акції. Розслідуванням, проведене редакцією порталу eajc.org, встановило: реальне керівництво в цих організаціях, створених лише з політтехнологічними цілями, здійснюють аж ніяк не євреї, а люди, що мають безпосереднє відношення до радикальних російських націоналістичних угруповань, які активно використовують відверто антисемітську риторику.

Комітет «Євреї проти Гурвіца», створений на початку 2010 р. , встиг прославитися участю у відверто антисемітській політтехнологічній кампанії, спрямованій напередодні виборів до місцевих рад проти тодішнього голови Одеської державної міської адміністрації Едуарда Гурвіца. Сам бренд «Євреї проти Гурвіца» вигадав одеський бізнесмен і опонент тодішнього міського голови Вадим Чорний, що кілька років перед тим вступив у конфлікт з Е.  Гурвіцем на ґрунті комерційних інтересів. В.  Чорний – колоритна фігура, яка має великий досвід проведення політтехнологічних кампаній, пов’язаних насамперед з так званим «чорним піаром» і замовною імітацією протестних дій з різних приводів. Наприкінці 2010 р. він став, по суті, «технічним» кандидатом у мери міста, що доклав зусиль до дискредитації Е.  Гурвіца та був працевлаштований після виборів їхнім переможцем, новим одеським головою Олексієм Костусєвим до міськради. (У дужках зауважимо, що сам О.   Костусєв і його оточення в ході виборів дозволяли собі на адресу Гурвіца заяви, що межують з антисемітизмом. ) Однак В.  Чорний, який раніше з політтехнологічних цілей виступав від імені найрізноманітніших груп – від Союзу анархістів до міфічного українського відділення єврейського праворадикального угруповання Бней Елім – від діяльності Комітету «Євреї проти Гурвіца» швидко відійшов, заявивши, що «вже на етапі реєстрації ми відмовилися від цієї акції, через те, що її відверто тягло в антисемітський тон».

Антисемітські і провокаційні мотиви в діяльності угруповання були очевидними. Влітку 2010 р. Комітет «Євреї проти Гурвіца» проводив акції з використанням ізраїльського прапора та плакатів типу ««Всю Одессу вверг еврей в мерзость и неразбериху. Вот как может воробей изнасиловать слониху» (Віршик явно експлуатує застаріле, але й досі вживане в розмовній мові жаргонне визначення горобця словом «жид»).У липні 2010 р. Надзвичайний і Повноважний посол Держави Ізраїль в Україні Зіна Калай-Клайтман була змушена направити листа формальному керівникові Комітету Розі Цетнер, в якому просила припинити використовувати ізраїльську державну символіку в провокаційних акціях організації.

Від імені Комітету на всіх заходах виступає Олександр Іванович Єременко, що, як можна судити, не має жодного стосунку до єврейства, однак очолює цілий ряд досить дивних організацій (і часто є єдиним їхнім членом). Зокрема, разом з Розою Цетнер О.  Єременко брав участь, паралельно з Комітетом, також в акціях ефемерної Партії Сталіна.

Започаткована 2010 р. спроба уславлення Сталіна активістами Комітету «Євреї проти Гурвіца» скінчилася скандалом. Активісти організації прийшли непроханими гостями із плакатами, що вимагали визнання Йосипа Сталіна Праведником народів світу на зустріч колишніх в’язнів ґето, нацистських концтаборів і Праведників народів світу у Прохоровському сквері Одеси, але були вигнані обуреними цими діями справжніми Праведниками, які сприйняли гасла представників Комітету як провокаційні та блюзнірські.

Діяльність Комітету «Євреї проти Гурвіца» засудили практично всі керівники єврейських організацій та громадські лідери Одеси, головний рабин Одеси і Півдня України Авраам Вольф, обласна Асоціація євреїв – колишніх в’язнів ґето і фашистських концтаборів. Однак це не зупинило провокаторів, і вони вирішили вийти на всеукраїнський рівень, анонсувавши створення міжреґіональної організації «Євреї проти антисемітизму».

Після оприлюднення ініціативи про проведення мітингу у Львові 22 червня, редакція порталу eajc.org зробила спробу зв’язатися з головою обох Комітетів Розою Цетнер, однак трубку мобільного телефону, номер якого було зазначено на її візитівці (цей самий номер наведено у бланку офіційної заявки на мітинг у Львові), зняв згадуваний вище Олександр Єременко, який представився відповідальним секретарем організацій. У ході бесіди О.  Єременко звинувачував владу Україні в здійсненні «фашистської і голокостної політики», стверджував, що саме «держава Україні створена на антисемітських, нацистських, голокостних засадах», що одеське міське керівництво «займається Голокостом шляхом знищення людей, шляхом спалювання людей». «Конкретні факти Голокосту ми маємо на вищому рівні», заявив О.  Єременко в подальшій розмові з членом Генеральної ради ЄАЄК В’ячеславом Ліхачовим, «Партія реґіонів свідомо підтримує антисемітські, неонацистські, голокостні відносини з метою збагачення певних осіб». Судячи з «неповторного» стилю, текст заявки на мітинг 22 червня, підписаний Р.  Цетнер, написано саме О.  Єременком.

Розповідаючи в ході телефонної розмови про діяльність Комітетів, О.  Єременко підтвердив, що вони мають підтримку з боку радикальної проросійської організації ЗУБР (Всеукраїнське громадське об’єднання «За Україну, Білорусь і Росію»), відомої своєю відверто антисемітською пропагандою. Досить сказати, що Інтернет-видання цього об’єднання «Зазубрина» було єдиним в Україні веб-сайтом, щодо якого було порушено кримінальну справу за статтею 161 КК («розпалювання міжнаціональної ворожнечі»), саме з приводу розміщення антисемітських матеріалів. Це, однак, не заважає «єврею проти антисемітизму» Олександру Івановичу Єременку, розповідаючи про діяльність ЗУБР, у певний момент переходити на оповідь від першої особи: «Ще 2007 року ми піднімали червоний прапор Перемоги. . . ». На запитання, кого О.  Єременко має на увазі під «ми», відповідальний секретар Комітету «Євреї проти антисемітизму» впевнено підтверджує, що говорить про ЗУБР.

Утім, це не дивно. Інша організація, яку очолює О. Єременко, має екзотичну назву «Око Діаманта» і давно відома своєю ультра-націоналістичною, православно-фундаменталістською та антисемітською спрямованістю. Досить сказати, що в офіційних документах організації, поданих в Одеську обласну держадміністрацію і підписаних О.  Єременком, зазначено, що вона «протидіє» «диверсійній, бандитській і терористичній діяльності США, [. . . ] Ізраїлю, Моссаду», а також «сіонізму, хабадізму, лібералізму [. . . ], жідомасонству, сатанізму, талмудізму, фарисейству, встановленню ґлобальної влади Князя Світу Цього, Царства Мошиаха».

Діяльність одеського міського божевільного й антисеміта, що намагається виступати від імені євреїв, сприймалася б як кумедна, коли б не була частиною набагато витонченіших політтехнологічних схем, що мають впливових замовників і професійних організаторів. Багато хто з одеських громадських діячів і журналісти стверджує, що ЗУБР, так само, як і «Око Діаманта» фінансуються місцевим бізнесменом, депутатом міськради, лідером екстремістського проросійського угруповання «Батьківщина», основним організатором львівських провокацій 9 травня Ігорем Марковим. Добре «відпрацювавши» торік на місцевих виборах, на наших очах антисеміти, націонал-радикали, сталіністи і просто божевільні виходять на всеукраїнську арену, і дуже важливо чітко усвідомлювати, з ким ми маємо справу в цьому випадку, і не піддаватися на провокації.

Львівська інтелігенція соромиться приїзду Ющенка?


30 червня 2011


Директор Львівської галереї мистецтв Борис Возницький двічі намагався не допустити присутності журналістів на зустрічі екс-президента України Віктора Ющенка з львівською інтелігенцією.

Про це повідомляє «УНН» .

Згідно з повідомленням, Б. Возницький вдався до радикальних заходів, забравши зі столу, за яким сидів Ющенко, мікрофон одного з телеканалів і віддав його оператору. При цьому журналістам обіцяли, що після зустрічі відбудеться окрема прес-конференція, на яку запрошують представників ЗМІ.

Нагадаємо, що В. Ющенко розпочав сьогодні зустріч з львівською інтелігенцією. Разом з В. Ющенком у Львові перебуває його прес-секретар Ірина Ванникова. На зустрічі були присутні близько 100 осіб.

За словами Юлії Тимошенко, процес щодо звинувачень у корупції має на меті зруйнувати українську опозицію TOP


Том Парфітт, The Guardian (Велика Британія)

imageБоротьба з корупцієї чи політичними опонентами? Юлія Тимошенко стверджує, що Віктор Янукович організував «показовий процес», аби усунути її з політичної сцени. Навіть умовний вирок завадить опозиціонерці взяти участь у парламентських і навіть президентських виборах 2015 року. Натомість Віктор Янукович запевняє, що не втручається у слідство і хоче, аби Тимошенко довела в суді свою «невинуватість», ідеться у статті Тома Парфітта для британської The Guardian.

Лідерка опозиції вірить, що усі кримінальні справи відкриті проти неї за наказом Януковича для того, щоб знищити опозицію, та ще й методами, які використовував Сталін у 1937-му році, пише Том Парфітт.

Автор нагадує, що кар’єра Тимошенко стрімко пішла вгору, а тоді вниз після «помаранчевого» майдану 2004-го року. «Здавалося, що демократія перемогла над старим режимом у радянському дусі, коли результати голосування були скасовані, а Ющенко переміг у повторному голосуванні і став президентом на початку 2005-го», – ідеться у статті. Утім незабаром «помаранчева» команда розкололася, а минулого року на пост президента із відривом всього у 3,5% голосів було обрано Віктора Януковича.

Невдовзі Тимошенко усунули з посади прем’єр-міністра та відкрили проти неї три кримінальні справи, пише Парфітт. Її звинуватили у нецільовому використанні «кіотських» 425 млн доларів, які вона нібито спрямувала на виплату пенсій, у купівлі автомобілів «швидкої допомоги» для сільської місцевості за завищеними цінами і, насамкінець, у підписанні газової угоди з Росією у 2009-му році, яка нібито завдало збитків Україні на 440 млн доларів.

Тимошенко називає звинувачення проти неї сфабрикованими, а нинішній уряд – корумпованим. «Янукович керує Україною як своєю особистою компанією, – заявила вона і додала: – Його син, простий стоматолог, опинився у списку найбагатших людей країни. Скільки зубів йому довелося вирвати, щоб досягти цього?»

Лідерка опозиції стверджує, що електоральна підтримка її опонента стрімко падає. Саме тому, на її думку, Янукович намагається «нейтралізувати загрозу» сильної опозиції на виборах 2012 року.

Звинувачення у перевищенні повноважень загрожують Тимошенко 10-річним ув’язненням. Та навіть умовний вирок завадить їй взяти участь у парламентських виборах наступного року і, можливо, навіть у президентських виборах 2015 року, припускає Парфітт.

Янукович заперечує свою причетність до справи Тимошенко і каже, що бажає їй «довести свою невинуватість у суді» та «повертатися до своїх улюблених справ».

В адміністрації президента стверджують, що нинішнє українське керівництво «намагається не втручатися у роботу правоохоронних органів». Натомість західні дипломати вважають суд над Тимошенко політично вмотивованою атакою з метою усунути опонента, а також частиною ширшого процесу згортання демократії, який розпочався, відколи на пост президента прийшов Віктор Янукович, пише автор статті.

Це створює складну проблему для України, яка не може визначитися щодо свого майбутнього. Хоча Януковича часто вважають промосковським, у зовнішній політиці він взяв прагматичний курс, зазначає Парфітт. Зокрема, його уряд обіцяє підписати угоду про зону вільної торгівлі з ЄС до кінця цього року.

Євродипломати вважають, що після того, як Україна опиниться «всередині намету» економічної інтеграції, вони зможуть більше впливати на дотримання прав людини урядом Януковича.

Минулого тижня група українських інтелектуалів закликала ЄС зупинити переговори із Януковичем, доки той не припинить політичних судів та «регресу демократії». Із цим не погоджується Тимошенко: «Якщо Євросоюз відштовхне Україну тепер та залишить її сам-на-сам із цим режимом, наша держава буде відкинута назад на декілька десятиліть».

Фото: byut.com.ua

Оригiнал матерiалу [ тут ].

Pro-presidential lawmaker's son caught on video beating girl, search warrant issued - video TOP

Roman Landyk’s father, MP (Party of Regions) and multimillionaire Vladimir Landyk learning of the ugly behaviour of his offspring, exclaimed: "My son is a saint!" http://zik.ua/ua/news/2011/07/08/297716

July 9, 2011

Roman Landik
This videotape captures a portion of the beating.

The son of a deputy from President Viktor Yanukovych's Party of Regions is under investigation for beating a girl in a restaurant in the eastern city of Luhansk.

Caught on video, the alleged attack has caused uproar in the media and Internet chat sites where commentators have decried the apparent impunity that Ukraine’s political and business leaders and their families act with.

The incident happened on late in the evening on July 3 into July 4 at Bakkara, a Luhansk restaurant. A member of the Luhansk City Council and son of parliamentary deputy Volodymyr Landyk, Roman Landyk is seen on the restaurant’s surveillance cameras reaching across a table, purposefully spilling a drink on the girl, Maria Korshunova. She throws a drink back at him. Landik then punches her. She hits him back in the head with what looks to be a bottle or glass. He launches into a violent assault on the girl, punching her and wrestling her across a table.

The fight ends after a few minutes. Calm returns to the restaurant. But Landyk later returns and throws more blows. He grabs her by the arm, and pulls her onto the floor, dragging her along by her hair.

There is no sign of restaurant security protecting the girl in the packed restaurant.

Citing witnesses, local news portal Ostrov wrote that the video doesn’t capture the whole incident, and that the attack lasted around 20 minutes. (http://www.ostro.org/news/article-207666/)

Korshunova was taken to the hospital with concussion, damage to vertebrae and bruising.

The Luhansk Oblast prosecutor has opened a criminal investigation into Landyk for alleged hooliganism. On July 9, Ukraine's police announced that asearch warrant had been issued for Landyk, who, they claim, could not be found at his permanent residence.

During a press conference on July 8, Yanukovych said he had discussed the incident with Landyk's father, whom he described as an acquaintance. Yanukovych said Landyk's father, a businessman and lawmaker, was defensive but disturbed about the incident.

During the week, Landyk, 36, denied beating Korshunova and complained to police that she had attacked him.

News and videos of the incident spread like wildfire across the Internet. Landyk’s page on social networks was covered with criticism, some using strong language. Many were shocked not only by a man beating a girl, but also the failure of men who were watching the incident to try to stop it.

Mustafa Nayem, a journalist for the leading Ukrainska Pravda news portal, criticized leading members of the ruling, pro-presidential Party of Regions, of which Landik is a member, for not reacting to the incident.

“Is the silence of common slobs in the café any more monstrous than the silence of politicians?” he wrote.

Режим Януковича в цифрах і фактах. Вмикай Опір – вимкни Януковича! TOP



  • За даними ООН в 2010 році реальні доходи українців упали на 10 %, рівень бідності зріс на 0,4 % і досяг 26,4 % (12,5 млн. осіб).
  • 8 млн. пенсіонерів в Україні отримують пенсії на рівні прожиткового мінімуму., який давно вже не відповідає реальним потребам людини, а 12 млн. громадян в 2010 році отримували доходи навіть нижче офіційного встановленого прожиткового мінімуму.
  • Посилюється поляризація суспільства: співвідношення доходів найбагатших і найбідніших груп складає 30:1 (у країнах ЄС – 5,7:1). 
  • Дзеркалом антинародної політики влади є держбюджет на 2011 рік, яким затверджено зростання на 40% видатків на держапарат, в той же час збільшення мінімальної зарплатні передбачено лише на рівні 8,9%. Це прирікає мільйони звичайних українців на бідність.


  • В той час, як Уряд звітує про річну інфляцію на рівні 9%, цінники в магазинах зросли за останній рік на овочі –на 100% і більше, молоко, борошно, олію - на 40%, на гречку – майже 300%, а на решту продуктів – щонайменше на 20-30%.
  • Ціна на бензин з початку року підскочила на 20% до 10 гривень.
  • Тарифи на житлово-комунальні послуги за 2010 рік зросли на 30-50% (в залежності від регіону), ціна на газ зросла на 50%. В 2011 році очікується знову підвищення на газ на 30%, на теплову енергію на 52%, а також на електроенергію та воду.
  • Замість обіцяного владою при підписанні Харківських угод зниження ціни на газ, люди отримали майже 100% збільшення тарифів.


  • Рівень корупції у 2011 році зріс майже на 60%. Україна осіла 134 місце за рівнем корупції серед 178 країн світу в рейтингу за 2010 рік.
  • ІЗростання бюджетних видатків у 2011: Президент - на 40,9% , Генпрокуратура - на 77,8%, лікування та відпочинок депутатів - на 82%.
  • Обіцяне скорочення чиновників та держструктур провалилося. Кількість центральних органів виконавчої влади зросла з 51 до 72, тобто більше, ніж на 40%. Дуже характерно, що обіцяне скорочення чиновників на третину в Адміністрації Президента призвело до зростання їх кількості на 20%.


  • За простотою сплати податків Україна в 2011 році, як і в 2010 посіла 181 місце із 183, що говорить про те, що податковий кодекс не сприяв покращенню ситуації, як про це заявляє влада.
  • Кількість платежів бізнесу до бюджету найбільша в світі - 135 (183 місце із 183).
  • З прийняттям податкового кодексу тіньова зайнятість зросла вдвічі.
  • Європейська бізнес-асоціація зафіксувала покращення ділового клімату у всіх країнах Східної Європи, окрім України.
  • За перші три місяці 2011 року майже 57 тисяч приватних підприємців припинили свою роботу, а кількість створених фізичних осіб - підприємців в Україні скоротилася на 30% по відношенню до аналогічного періоду 2010 року.
  • Закрити свій бізнес вирішили на 36% більше фізосіб, ніж в аналогічному періоді 2010 року.


  • Україну виключили з категорії вільних країн у рейтингу американської неурядової організації "Freedom House".
  • Україна за 2010 рік у рейтингу свободи слова "Репортерів без кордонів" знизилась на 42 позиції та займає 131-ше місце - після Іраку.
  • У 2010 - 2011 році в установах органів внутрішніх справ України загинули більше 60 громадян.


  • Лише за один рік діяльності уряду населення України скоротилось на 184 тисяч громадян.
  • В 2010 році, вперше з 2005 року, Держкомстат зафіксував падіння народжуваності (майже на 15 тисяч в порівнянні з 2009 роком).
  • Зараз по Україні середній відсоток забезпечення дитсадками – 56%. І коштів у бюджеті на розширення мережі дошкільних закладів не передбачено.

З Маніфесту Мережі громадянської дії «Опір»:

Ми втрачаємо свою країну. Розпочато масштабний наступ на українську мову, історію, церкву і культуру. Ми втрачаємо свободу. Влада порушує права громадян на проведення зібрань, свободу слова та вільні вибори, утискає опозиційні ЗМІ, запроваджує цензуру на телебаченні., розпочато політичні репресії.Ми втрачаємо добробут. «Реформи» влади ведуть до перерозподілу суспільного багатства в інтересах влади та наближених до неї олігархів.

Все це є ознаками тотальної окупації України. Кожен день правління колоніального режиму несе загрозу для України та її громадян. Настав час опору! Настав час боротьби!

Саме з цією метою створено Рух «ОПІР» - понадпартійну мережу громадянської дії. Наша мета: усунення від влади антиукраїнського режиму Януковича-Литвина-Азарова. Прихід до влади нового покоління українських політиків.

Якщо Ти хочеш жити у вільній країні, якщо Ти хочеш бути господарем на своїй землі, якщо Ти здатний до ДІЇ – долучайся до Руху «ОПІР»!

Як із редакції газети зробити комп'ютерний клуб TOP


Харківське культурологічне об’єднання «Спадщина» програла суд першої інстанції у справі про виселення з приміщення. А втім члени «Спадщини», які виходили із зали суду дуже засмученими не виглядали. По-перше тому, що за три роки судової тяганини навчились не падати духом і перемагати. А по-друге, аргументація позовника – управління комунального майна і приватизації, могла б стати сюжетом для непоганого анекдоту…

Нагадаємо, що п’ять днів тому невідомі особи в формі працівників міліції, а також люди в цивільному у кількості понад 10 осіб скоїли напад на редакцію газети «Український простір», яка видається товариством «Спадщина» і знаходиться у тому самому приміщенні. Під час цього нападу ні працівники міліції, ні особи у штатському не надали жодних пояснень причин своїх дій.

Аж от вчора, під час судового засідання представник позовника Е.Казека додає до матеріалів суду… акт перевірки приміщення товариства «Спадщина». За цим «актом» пан Казека робить висновок, що «Спадщина» використовує приміщення не за призначенням. Зокрема, у одній із кімнат знаходиться… комп’ютерний клуб. Цим «клубом» виявилась… редакція газети, де стоїть півдесятка комп’ютерів, на яких, власне, вона і верстається. Тож друзі, відтепер не дивуйтесь, що завтра ваш офіс у вас відберуть під приводом того, що у вас там комп’ютери. Ну навіщо порядним людям комп’ютери? Тільки щоб відкрити клуб!

Теза про «нецільове використання» була взагалі головною «фішкою» позивача, а також третіх осіб – представників «Жилкомсервісу» і Міської ради. Ось тільки на запитання представника відповідача Р.Черемського, чи можуть вони назвати, що ж є «цільовим використанням» (а цілі чітко записані у статуті товариства «Спадщина» і, власне, на основі цього статуту у 2003 році Міськрада надала товариству приміщення) жоден із них не відповів (представник «Жилкоммсервісу» чесно сказав, що статуту не читав).

Але суд своє рішення прийняв. Чи то сам, чи то допомогли йому (може це співпадіння, але перед початком засідання на поверсі був помічений… охоронець Геннадія Кернеса)… Нині це вже не важливо. Головне, що вже найближчим часом «Спадщина» подає апеляцію в Апеляційний господарський суд. Боротьба продовжується!

Автор: Андрій Соколовський

Довідка: Харківське міське товариство "Спадщина" є однією з найавторитетніших і найвагоміших на Харківщині українських громадських організацій, яка з 1988 року бере активну участь у розбудові державності. Об’єднуючи у своїх лавах понад 10 громадських організацій-асоційованих членів, які синхронно діють у справі реалізації низки державних гуманітарних програм, Харківське міське товариство "Спадщина" вже двадцять другий рік є ініціатором та реалізатором багатьох творчих проектів, культурницьких, освітніх заходів, що знаходять підтримку серед широкої громадськості, керівництва України й виконують важливу роль у становленні громадянського суспільства та міжнаціонального ладу на Харківщині.

У приміщеннях "Спадщини" функціонують:

  • єдині у Харкові недержавні курси української мови,
  • школа журналістики,
  • курси відео зйомки і монтажу
  • розвиваючі студії для дітей,
  • молодіжні християнські зустрічі,
  • громадська бібліотека,
  • редакція двотижневика «Український простір»
  • фонд національно-культурних ініціатив ім. Гната Хоткевича
  • інтернет-радіо «Сурма» ( http://surma.dyvy.info/ )

Асоційованим членом «Спадщини» є Спілка Української Молоді – молодіжна громадська організація, яка є ініціатором багатьох національно-культурних проектів. Серед них і сайт «Український Харків».

Якщо ви хочете нам допомогти, звертайтесь за адресою 61002, м.Харків, вул.Сумська,44/2 (будинок навпроти пам'ятника Т. Шевченку, вхід з вул. Гіршмана). Для довідок: тел. (057)751-17-68; (057)762-70-47; (063)305-82-58.

По темi: Attention! УВАГА! Скоєно НАПАД НА РЕДАКЦIЮ газети Український простір!

Чи безпечно в Донецьку говорити українською? - відео TOP

Дане відео, ще раз наочно показує, що ніякого поділу між нами немає. А є, нав'язані політиками політичні кліше. І влада, на сьогоднішній день намагається створити цей поділ спеціально. Розділяй і володарюй - таке їх гасло. 

Дякуємо сайту visitlviv.net, за розвінчання міфу.

Депутат Луганської міськради Роман Ландік прилюдно побив дівчину і втік в Росію - Скандальне відео


Батько Романа Ландика, народний депутат i мультимільйонер Володимир Ландик, дізнавшись про неподобства мажору, вигукнув: «Мій син святий!» http://zik.ua/ua/news/2011/07/08/297716

10 липня 2011

Роман Ландік
Депутат Луганської міськради Роман Ландік затриманий в неділю під Краснодаром (РФ).

Про це повідомив газеті "Сегодня" джерело в міськуправлінні міліції Луганська.

Пізніше в прокуратурі Луганської області агентству "Інтерфакс-Україна" підтвердили, що Ландіка затримали в Росії під Краснодаром.

Як повідомлялося, в суботу Ландік був оголошений в розшук у зв'язку з відсутністю його за місцем проживання.

4 липня близько третьої години ночі в приміщенні ресторану "Баккара" в Луганську він побив дівчину. Скандальне відео з камер спостережень потрапило в інтернет.

Роман Ландік є сином народного депутата від Партії регіонів Володимира Ландіка. Останній пригрозив журналістам судовими позовами за те, що вони оприлюднили інформацію про інцидент.

7 липня щодо Ландіка було порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого частиною 3 статті 296 (хуліганство) Кримінального кодексу.

Про сайт "Слово і діло" (www.slovoidilo.com) TOP




Пам’ятаймо: достоїнство, гідність – це зовнішній вияв усвідомлення своїх прав, свого значення, поваги до себе.


Міжнародні організації визначають націю як групу людей, об’єднаних історією, звичаями, дотриманням певних законів і мовою.

В українців украли історію, заборонили звичаї, закони змінили на "панятія" – а нація існує, бо основним націєутворюючим чинником є мова. Саме тому сучасні окупанти та їхні холуї докладають так багато зусиль для знищення української мови, а відтак і української нації. За межами України теж існує банальна українофобія та політика геноциду українців.

Ще в період судової боротьби з АвтоЗАЗом за право на отримання інформації про товар українською мовою, я відчув протидію моїм намаганням донести до українців інформацію про їхні мовні права. Інформаційна блокада проривалась надзвичайно важко. Посильну підтримку надавали знайомі і незнайомі люди, але щиро і професійно. Тому з розумінням сприйняв пропозицію друзів по боротьбі щодо створення інтернет-видання відповідного спрямування. Та сайт не обмежується лише мовно-правозахисною тематикою.

Україна перебуває під окупацією. Ми, українці, не можемо розраховувати на підтримку держави під назвою "Україна". Для неї ми непотріб, тому мусимо розраховувати лише на самих себе.

Запрошую до співпраці усіх небайдужих. Сподіваюсь заданий напрямок діяльності буде підтриманий дописувачами не лише з України.

Володимир Богайчук, редактор, член Комісії людських та громадянських прав Світового Конгресу Українців, керівник проекту.

Europe Ukrainian test TOP


F. Stephen Larrabee and Taras Kuzio

The recent start of the trial in Kyiv of former Ukrainian Prime Minister Yulia Tymoshenko, one of the leaders of Ukraine’s Orange Revolution, on charges of abuse of power raises grave concerns about President Viktor Yankovych’s commitment to democracy and the rule of law. In reality, it is his regime, not Tymoshenko, that is on trial, along with the European Union’s willingness to stand up for democracy in a large and important neighbor.

As the EU and Ukraine launch another round of negotiations for a Deep and Comprehensive Free Trade Agreement (DCFTA), the EU should not repeat its mistakes in accession negotiations with Bulgaria and Romania, which most EU members believe were admitted prematurely, or with Belarus, where it failed to define impermissible behavior in 2008-2010. Instead, the EU should conclude the DCFTA and Association agreement with Ukraine only if the Yanukovych administration demonstrates clear commitment to European values.

Anchoring Ukraine inside a DCFTA and political association agreement would undoubtedly bring significant benefits to the country and strengthen its European ties. But these benefits should not come at the expense of turning a blind eye to the democratic norms that the EU claims to espouse.

During the 18 months since Yanukovych’s election as president, the United States, the EU, the International Monetary Fund, the OECD, and other international organizations have published detailed reports about Ukraine’s lack of progress in implementing economic and political reforms and reducing corruption. The IMF suspended its July 2010 standby program after Ukraine failed to implement a second round of reforms. Leading non-governmental organizations such as Freedom House and Reporters Without Borders have documented the country’s steep slide away from democracy.

Last month, the EU unveiled a new and ambitious European Neighborhood Policy (ENP), which stated: “A functioning democracy, respect for human rights, and the rule of law” are fundamental pillars of the EU partnership with its neighbors. To continue negotiations with Ukraine at a time of slowing economic reform and growing official contempt for democratic norms would undermine the EU’s claim to be forging a model for the ENP by upholding “European values” and standards in negotiations for a DCFTA and Association agreement.

The clearest example of the Yanukovich government’s undemocratic methods is its repression of its opponents, which the European Parliament sharply criticized in a resolution issued on June 9. During the 18 months of negotiations, the Ukrainian authorities have added new criminal charges to existing ones against Tymoshenko and 12 members of her 2007-2010 government.

Many of the charges border on the absurd, while others are attempts to criminalize political decisions. For example, former Interior Minister Yuriy Lutsenko has been charged with having used government funds to pay for a Police Day holiday. Anti-tax protesters are accused of having damaged tiles on Kyiv’s Independence Square.

To maintain the credibility of its ENP policy, the EU should take three important steps. First, it should draw clear red lines regarding what constitutes impermissible behavior for the Yanukovych administration. The EU should make clear that Ukraine needs to demonstrate a tangible commitment to “European values” and standards.

Second, the EU should insist that Ukraine continue to abide by the conditions stipulated in its IMF program. This is important because Ukraine has only partly fulfilled IMF agreements that it signed in 1994, 2008, and 2010.

Finally, the EU should insist that Ukrainian authorities halt all politically motivated criminal cases and release those who are incarcerated for political crimes. Selective use of justice has badly damaged the Yanukovych administration’s reputation. Steps in this direction would greatly improve the Ukrainian government’s relations with the EU and the US.

These three steps would not resolve all of the difficulties in Ukraine’s relations with the EU. But they would lay down important guidelines and help to insure inclusiveness and transparency in Ukraine’s reforms process. They would also enhance the credibility of the EU’s commitment to promoting democratic reform as a core element of the ENP, and provide a clear roadmap of the steps Ukraine must take before a DCFTA can be concluded.

It is not too late to bring Ukraine back to a democratic course. Most Ukrainians yearn for a European future and would turn against any government that precluded such a course. Yanukovich knows this. Does the EU?

Географія обіцянок на "Владометрі" TOP


Вахтанг Кіпіані


Маємо тепер карту обіцянок у прив"язці до областей. Як виявилось, за кількістю передує чи не найменша область - Чернівецька.

До речі, нагадую, що ми дуже потребуємо допомоги як у додаванні обіцянок (зараз у базі 2250), так і у з"ясуванні стану їхнього виконання.

Приєднуйтесь - http://vladometr.org/

У фейсбуці - https://www.facebook.com/vladometr

Білбордики від Мойсея TOP

© Мойсей Фішбейн

Анекдот з України: Tерористи узяли В. Януковича


Стоїть мужик в пробці. Раптом стук у вікно. Опускає скло і запитує, що потрібно. «Розумієте, терористи узяли президента Януковича в заручники і вимагають 10 мільйонів доларів викуп, інакше вони обіллють його бензином і підпалять. Ми вирішили пройтися по машинах, хто скільки дасть»
«Ну...я 5 літрів »

UCC Youth Leadership Award recipients TOP


OTTAWA--JULY 4, 2011--The Board of Directors of the Ukrainian Canadian Congress has selected the following individuals to receive the UCC Youth Leadership Award of Excellence: Katrina Baziuk (Edmonton), Kristin Glover (Toronto), Christina Sawchyn (Montreal) and Andrew Wodoslawsky (Toronto).

"The Youth Leadership Award is an important instrument to recognize, encourage, and show appreciation for the young leaders of the Ukrainian Canadian community...", stated UCC National President Paul Grod. "...Therefore, the Ukrainian Canadian Congress is pleased to present the Ukrainian Canadian Youth Leadership Award of Excellence to the following recipients:

image Katrina Maria Baziuk (Edmonton):

The Ukrainian Canadian Congress is pleased to present the Ukrainian Canadian Youth Leadership Award of Excellence to Katrina Maria Baziuk of Edmonton for her work as National President of CYMK (Ukrainian Orthodox Youth) and as President of the Ukrainian Shumka dancers.  In addition, Katrina initiated "Zustrich"; an Alberta-wide leadership/cultural retreat for youth.   

Active in the community, she has been a Ukrainian dancer since the age of 4, and she is also a member of the Viter Ukrainian Folk Choir. Katrina is a graduate of the University of Alberta (Pharmacy) 2010.

image Kristin Glover (Toronto):

The Ukrainian Canadian Congress is pleased to present the Ukrainian Canadian Youth Leadership Award to Kristin Glover of Toronto for her work in reviving the Ukrainian National Youth Federation of Canada as a national organization.  She has also volunteered for and raised funds for "Help Us Help the Children".  Kristin was instrumental in launching the UNF's Paul Yuzyk Institute for Youth Leadership in November 2009.  

A History graduate from the University of Windsor, Kristin has provided leadership in launching Eparchial Young Adult programs for the Ukrainian Catholic Eparchy of Toronto and Eastern Canada.  

imageChristina Sawchyn (Montreal):

The Ukrainian Canadian Congress is pleased to present the Ukrainian Canadian Youth Leadership Award of Excellence to Christina Sawchyn of Montreal. 

Christina sits on the National Council of the Ukrainian Youth group PLAST, where she has helped to train PLAST counsellors. She is a prominent leader in PLAST Canada who leads by example, having played a key role in coordinating and delivering training to scores of Ukrainian-Canadian teenagers. She also initiated and is coordinating a project to celebrate the 100th anniversary of PLAST - for which young adults around the world complete 100 good deeds for 100 years of PLAST's existence. 

Christina was an international election observer during the Presidential elections in Ukraine in 2004 and 2010 and is a member of the Board of Directors of the Ukrainian Canadian Congress.

imageAndrew Wodoslawsky (Toronto):

The Ukrainian Canadian Congress is pleased to present the Ukrainian Canadian Youth Leadership Award of Excellence to Andrew Wodoslawsky of Toronto.  

Andrew has a Masters degree in Engineering from the University of Toronto, where he has also served on the executive of the Ukrainian students club, as well as on the National executive of SUSK. Andrew is also actively involved with the Ukrainian Youth group PLAST where he is a councillor for both the younger and older youth as well as the founder of Ukrainian dance group "ISKRA". 

Andrew has written extensively and published articles on the Holodomor and the state of the environment in Ukraine.  He also created and produced the Ukrainian card game "Za Voliu!" (For Freedom!) which has been marketed and sold in Canada and across the world.


At its meeting on February 6, 2011, the UCC Board of Directors accepted the recommendation of the Awards Committee that the Youth Leadership Awards may be made more frequently, including on such occasions as the Annual Meeting of the UCC.  A call for nominations for the Award was issued, with a deadline of May 15, 2011.

The Selection Committee reviewed the nominations that were received. Impressed by the caliber of the nominees and the organizational support for each of the nominations, and consequently recommended that, "the Youth Leadership Award be awarded to:  

Katrina Maria Baziuk - Edmonton; Kristin Glover - Toronto; Christina Sawchyn -Montreal;  Andrew Wodoslawsky - Toronto, and that the board of directors approve these awards."

The Board of Directors approved the awards at its meeting in Saskatoon on Saturday, June 25, 2011.

КУК нагороджує молодих провідників TOP


Оттава--4 липня 2011 р.--Дирекція Конґресу Українців Канади вибрала слідуючих осіб для отримання Нагороди молодого провідника - UCC Youth Leadeship Award of Excellence: Катерина Базюк (Едмонтон), Христина Ґловер (Торонто), Христина Савчин (Монреаль) та Андрій Водославський (Торонто).

"Нагорода молодого провідника є важливим інструментом у визнанні, заохоченні та оцінці молодих провідників українсько-канадської громади," - заявив національний президент Конґресу Павло Ґрод. "Саме тому Конґрес Українців Канади з приємністю вручає українсько-канадську Нагороду молодого провідника слідуючим особам:

imageКатерина Марія Базюк (Едмонтон):

Конґрес Українців Канади з приємністю удостоює Нагороди молодого провідника (Ukrainian Canadian Youth Leadership Award of Excellence) Катерину Марію Базюк з Едмонтону за її працю на посаді крайового голови СУМК (Української православної молоді) та голови українського танцювального ансамблю "Шумка". Додатково Катерина започаткувала "Зустріч", провідницький та культурний табір для молоді провінції Альберта.

Активна в громаді, вона також танцює з 4 років і є членом українського народного хору "Вітер". Катерина є випускницею університету Альберти 2010 року (фармацевтика).

imageХристина Ґловер (Торонто):

Конґрес Українців Канади з приємністю удостоює Нагороди молодого провідника Христину Ґловер з Торонто за її роботу у відроджені Молоді Українського Національного Об'єднання Канади на посаді крайового організатора. Вона також добровільно допомагала збирати фонди на "Допоможіть нам допомогти дітям" (Help Us HelptheChildren). Христина була рушійною силою у започаткуванні Інституту молодих провідників ім. Павла Юзика у листопаді 2009 року.

Випускниця університету Віндзору (історія), Христина забезпечила провідництво у заснуванні єпархіальних програм для дорослої молоді (Eparchial Young Adult programs) при Українській Католицькій Єпархії Торонта та Східної Канади.

imageХристина Савчин (Монреаль):

Конґрес Українців Канади з приємністю удостоює Нагороди молодого провідника Христину Савчин з Монреалю.

Христина є членом Національної ради Української молодіжної групи "Пласт", де вона допомагає тренувати пластових старшин. Вона є відомим провідником у канадському "Пластi", котрий веде за собою прикладом, відіграючи головну роль у координуванні та навчанні багатьох українсько-канадських підлітків. Вона також заініціювала та координує проект з відзначення 100-ліття "Пласту", згідно з яким молоді люди у всьому світі повинні зробити 100 добрих справ за кожний із 100 років існування "Пласту".

Христина була міжнародним спостерігачем під час президентських виборів в Україні у 2004 і 2010 роках і є членом Дирекції Конґресу Українців Канади.

imageАндрій Водославський (Торонто):

Конґрес Українців Канади з приємністю удостоює Нагороди молодого провідника Андрія Водославського з Торонто.

Андрій отримав диплом інженера з Торонтського університету, де під час навчання він займав позицію на управі Українського студентського клубу, а також на Крайовій управі СУСК. Андрій активно працює в Українській молодіжній групі "Пласт", де він є вихователем як для молодшої так і для старшої молоді, а також засновником Української танцювальної групи "Іскра".

Андрій написав і опублікував багато статтей про Голодомор і навколишнє середовище в Україні. Він також створив і випустив карточну українську гру "За волю!" (For Freedom), яка вийшла на ринок і продавалася в Канаді і в усьому світі.


На засіданні 6 лютого 2011 р. Дирекція прийняла рекомендації Комітету нагород про те, що Нагорода молодого провідника повинна надаватись набагато частіше, включаючи такі події як Річні збори Конґресу Українців Канади. Було зроблено заклик про номінацію з терміном подачі до 15 травня 2011 р.

Відбірковий комітет переглянув отримані номінації. Вражений розмаїттям номінованих і організаційною підтримкою кожного кандидата, комітет, в результаті, рекомендував слідуючих осіб на нагородження Нагородою молодого провідника: Катерину Марію Базюк (Едмонтон), Христину Ґловер (Торонто), Христину Савчин (Монреаль), Андрія Водославського (Торонто) і Дирекція затвердила ці номінації.

Дирекція затвердила нагороди під час зборів у Саскатуні у суботу, 25 червня 2011 р.

Слово про Блаженного Священномученика Омеляна Ковча, що його виголосив глава Української Греко-Католицької Церкви Верховний Архієпископ Києво-Галицький Святослав TOP



ADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief

Oxana Bukanova
-- editor

Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent

Галуна Мокрушина
-- переклад
Halyna Mokrushyna
-- translation

Діана Мережко
-- кореспондент (Здоров'я)
Diana Merezhko
-- correspondent (Health)

Zenon Chytra
-- story layout

John Heron
-- webmaster www.eposhta.com

Ihor Prociuk
-- story layout and design

We hope you found ePOSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.


Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:

Subscribe to the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Is one of your friends forwarding ePOSHTA to you? Why not subscribe directly! Just enter your e-mail in the box below and click on Subscribe Now!.

Unsubscribe from the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Send an email to:
YahooGroups (which managers our subscriptions) will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to unsubscribe.

Subscription Issues:
Having difficulty subscribing (or unsubscribing)? Or maybe you want us to add your friends to our newsmagazine? Contact:
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements.

If you maintain a website of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site in our ePOSHTA newsmagazine.

Myroslava Oleksiuk myroslava@rogers.com

Zenon Chytra
John Heron
Ihor Prociuk