If you are having trouble reading ePOSHTA, click here.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть тут.

Edna Star:  a song for the 120th Anniversary of Ukrainian Immigration to Canada
120-а річниця поселення українців в Канаді
Пісня: Една Стар - Назви перших двох поселень українців в Канаді

Edna and Star are the communities first settled by Ukrainians in Alberta 120 years ago.  The lyrics locate the singer successively as a pioneer, as someone seeking acceptance, as an accomplished citizen and finally as an appreciative descendant.  The song ends in Ukrainian.
Lyrics: Steve Andrusiak, Montreal, Canada
Composer: Igor Zhylyak, born in Karaganda, Kazakhstan & living in Canada
Singer: Christopher Dunham, Niagara Falls, Ontario native who is of Scottish heritage
Engineer/producer: Alex Baerg


June 22 червня 2011
Vol.12 No. 16

Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:
  Редакційна Сторінка
  Незалежний Погляд
  Call to Action
  Заклик до дії
Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings
  Programs & Conferences
  Програми і Конференції
  Employment, Grants & Scholarships
  Праця, Дотації і Стипендії
  Current Affairs
  Сучасні Пoдії
  Ukraine & the World
  Україна і Світ
  А король таки голий!
  Ukrainians in the News
  From Our Mailbox / Blogbox

Free trade zone of between Ukraine and Canada. Donetsk oligarchs are enriching by billions while ordinary Ukrainians are becoming poorer and poorer? TOP


Talks on a free trade zone between Ukraine and Canada are reaching the final stage. The third round in which Ukraine was represented by the Deputy Minister of Economy Vasyl Marmazov took place recently. Ukrainian Diplomatic sources in Canada inform that “the agreement “will increase the access to the Canadian market for Ukrainian entrepreneurs”. More specifically, it will “encourage the expansion of the production of Ukrainian metallurgical and chemical plants, the delivery of the high technology production of the machine-building complex, as well as the expansion of the presence of the light industry products on the Canadian market”.

How will Canada profit from the extended commerce with Ukraine? The latter invites Canada to invest into the extraction of oil and gas in Ukraine, into agriculture, to implement Canadian technologies into livestock raising and vegetable growing, to develop energy-saving technologies, and to organize sea transportation. Mr. Marmazov, who optimistically believes that Ukraine will build radically new trade relations with Canada, stressed the following: “Free trade agreement between Ukraine and Canada will realize the potential of both countries in commerce and economy”; “The nearest conclusion of the free trade agreement between our countries will deepen substantially our bilateral integration. We need to strengthen with the economical component the cultural affinity of our countries, built on the substantial contribution of Ukrainian Canadians to the development of modern Canada”.

It is well worth examining closer this “cultural affinity of our countries” proclaimed by the high ranking Ukrainian official. Do not the Deputy Minister and other notorious leaders of Ukraine realize that the Diaspora knows exactly what Ukrainian reality is hidden behind the “cultural affinity” of Canada and Ukraine: an overt destruction of the Ukrainian identity, Ukrainian language, culture and educational system by the present state authority, the suppression of Ukrainian (official) language from all the spheres, in particular from the information space; the open course for russification; encouraging the sprawling in Ukraine of the hostile “Russian World” with the leading Kremlin Patriarch Kiril etc.

We would like to say on this occasion to all the members of the Party of Regions – bureaucrats and politicians of anti-Ukrainian disposition: the Ukrainian language has been maintained in Canada for 120 years; Ukrainian books are printed, Ukrainian newspapers and periodicals are published, Ukrainian radio and TV stations are broadcasting, Ukrainian web-sites exist, Ukrainian schools and kinder gardens are open. All of this is largely encouraged by the Canadian state that protects ethnic multiculturalism. In contrast, in Ukraine during the year and a half of the rule of Party of Regions of Ukraine the Ukrainian national space has been governed with a scorched earth policy. Not that it enormously endangers the civilized world. Yet they should be worried about this: concluding a free trade agreement with Ukraine will pose serious risks for any country.

So let’s talk about risks. Will the oligarch authorities of Ukraine not export to Canada, together with various semi-manufactured goods, political and economical corruption, double and triple standards, the disregard of law, human rights and freedoms? Canadians should think about it.

One of the telling examples of the double standards of the ruling party, that is of the bureaucrats, is the above-cited words of Marmazov on the “cultural affinity” between Ukraine and Canada and the provocative article against the Ukrainian Diaspora “Do not teach Ukraine how to live” by Oleksandr Romasiuk, published on the web site of Party of Regions of Ukraine (See here). It concerns the decree of the Verkhovna Rada (parliament) to hang out red flags on May 9th. Will this clearly anti-Ukrainian attack of the Donetsk oligarch clan, led by the Party of Regions, contribute to “the nearest conclusion of the free trade agreement between Ukraine and Canada”? The answer is: no!

Here are some of the most radical excerpts of this article:

“I would like to remind the President of the Ukrainian Canadian Congress Paul Grod that the memory of millions of those who perished in World War II was profaned only by the previous leaders of Ukraine, President Viktor Yushchenko and Prime-Minister Yulia Tymoshenko, who closed their eyes when monuments to soldiers-liberators were being destroyed, who glorified fighters of SS division and drove to extreme poverty the veterans who are still alive”.

“Why the devil do you think, dear Diasporyany (Ukrainian who lives in the Diaspora – ed. note), says Romasiuk, addressing his question to Paul Grod, President of the Ukrainian Canadian Congress, “that using the Victory Flag during celebrations of the Victory Day will be perceived negatively by the world community? Do not measure another's corn by your own bushel, because even in the Diaspora not all members share your opinion”.

“Please do not teach me and Ukrainians in general what holidays are correct and how to celebrate them. We, Ukrainians, will figure it out by ourselves.”

“Do not put a spoke in our wheel and do not play up to the political forces that are ready to tear Ukraine to pieces in their quest for power”.

It seems to follow from the author’s last phrase that the Party of Regions came to the helm of power not in order to straighten out matters, but to plunder Ukraine till the end, to take the last piece of bread away from every citizen.

In the context of the above-mentioned provocation of the ruling Party of Regions against Diaspora it would be interesting to hear comments from the Ambassador of Ukraine to Canada Ihor Ostash (or his replacement): is it true that North America “received after the World War II the vast majority of those who shot in the backs of Soviet soldiers who were liberating Ukraine from the German yoke, who served the Gestapo officers in concentration camps, who convoyed war prisoners to Babyn Yar in Kyiv”?!

Evidently this is not just about the anti-Ukrainian course of Viktor Yanukovych and his criminal Donetsk clan. This is also about their anti-national, anti-democratic nature. Lately, in Ukraine a series of laws have been adopted, laws that deprive  common citizens of their rights; the political terror and selective criminal prosecution are being used against the opposition and so on. In short, Ukraine is marching confidently and firmly towards authoritarianism.

Do Canadian government officials and politicians, especially the New Democrats, defenders of vulnerable groups of the population, the second largest party in the federal government, know that Ukrainian oligarchs sell the metallurgical and chemical production at world market prices, while Ukrainian workers are paid ten times less than their peers in the West? This means that the wage labour is overexploited in Ukraine and Ukrainian workers do not have any rights. Do those who promote the free trade zone in Canada know that in Ukraine almost every working person lives beneath the poverty line while insatiable oligarchs contrive to triple their fortunes just in one year? Do Canadian bureaucrats and parliamentarians know that the current government of Ukraine purposefully pursues the policy of destroying the small and medium enterprises (since Yanukovych came to power, 40 % of these businesses were closed in Ukraine); that exorbitant taxes are levied not on oligarchs, but on the vulnerable groups of the population; that the government has shifted the burden of expensive energy sources from oligarchs to those who are already living in extreme poverty?

Do international officials and the world community know that the current leadership of Ukraine started the large-scale plundering of the state budget? The last news: on the eve of the provocations in Lviv on May 9th the Verkhovna Rada wrote off the debt of private enterprises that belong to the fuel and power complex by taking from the national budget 25 billion hryvnias (over three billion dollars) and putting them into the pockets of specific multimillionaires; that the national debt of Ukraine is approaching a critical level – 42 % of the gross domestic product?

Ukraine must finally set the course towards joining the European Union and avoid at any price its irrevocable return into the sphere of Russian influence. However, the position of the West, including Canada, must be firm: economic cooperation in exchange for the rule of law in Ukraine, respect of democratic principles; taking care, not of insatiable, overfed oligarchs, but of the Ukrainian people, stopping the persecution based on political and ethnic membership; guaranteeing the rights and freedoms of ordinary citizens; encouraging the development of the Ukrainian culture etc.


Note: The gross domestic product (GDP) of a country is the aggregate world market value of the whole total of goods and services produced in this country over the course of one year (including receipts from exporting these goods and services). GDP comprises the results of economic activities of enterprises, organizations, institutions and individuals who conduct business on the territory of the country, irrespectively of their citizenship and state belonging.

Translation by Halyna Mokrushyna
of original editorial [
here ].

Russia attempting to cash in on May 9 public disorders in Lviv ignoring its own status as breeding ground for Neo-Nazism


June 18. 2011

Russia’s delegation at the PACE has tabled a motion “On countering neo-Nazism and rightist radicalism,”

The Kremlin has pointed its finger on 3 FSU Baltic states, Ukraine, Austria and Canada, claiming lack of prosecution for crimes committed by neo-Nazis there.

Citing Ukraine, the motion refers to May 9 events in Lviv when angered Lviv residents tore and burned red flags brought by Communists from Odesa and Crimea in violation of a court ruling banning red flags in the city.

ePOSHTA Commentary:

Undoubtedly, the world is changing for the better. In many countries of the world the ominous shadows of a totalitarian past are passing into oblivion. Only not in Russia. For she was, is and will long still be the world leader in international terrorism, coups and insurgencies, all sorts of provocations, forming fifth columns in countries which have freed themselves from Moscow’s yoke and more.

Throughout all the years of Ukraine’s independence it has existed under the gun of Moscow’s security services. Specifically, the events of May 9th in Lviv took place in the tradition of Russian security service operations: Russia orchestrates a provocation in Lviv, and then complains to PACE. However, the Kremlin leaders seem to forget that it is in Russia that they are cultivating the sinister darkness of various neo-Nazi youth?


Російські неонацисти


Video: Victims of Russian neo-Nazis before their execution. It is estimated that half of the world's neo-Nazis live in Russia - between 50,000 and 70,000. Russian Neo-Nazis: From Russia with Hate

With its provocations Russia seeks to discredit not only Ukraine but also Canada. We wonder if the draft resolution, in which Canada is included as one of the countries having "the problem of neo-Nazism", will elicit a reaction from the country of the maple leaf?

See below: Is there no Fascism in Russia?

Комуністичні символи - рятівний круг збанкрутілої влади


imageНаближається 70-річниця початку німецько-совєтської війни, коли два криваві аґресори - брунатна Німеччина й червоний СССР, нещодавні союзники - зійшлися у смертельному двобої.

Ніби немає приводів для неспокою в Україні. Ніби донецькі кримінальні авторитети, що перебрали владу та пограбували всі багатства в Україні, почали патякати про європейські цінності.

Однак широкий наступ на паростки демократії в Україні свідчить про протилежне: бандитська сутність нинішніх керманичів донецького розливу залишилася та ж сама, лише набрала безсоромніших і цинічніших ознак.

Провокації з червоними прапорами 9 травня у Львові, до яких чинна влада спричинилася, вже вкотре оголили її антидержавну, антиукраїнську сутність. Відомо й інше: влада дала «зелене світло» на львівське безчинство молодчикам з проросійської організації «Русскоє єдінство». А саме: за вказівкою міністра МВС А. Могильова колону автобусів із провокаторами з Одеси й Криму супроводжувала міліція від Києва аж до місця призначення, а відтак ревно оберігала у Львові.

Провокації у Львові показали й інший бік медалі: в них було задіяно не менш скандальні й радикальні політичні сили Галичини, В/О «Свобода». Цікавим є той факт, що представники ЗМІ Росії, які заздалегідь прибули до Львова, ніби випадково опинялися в найгарячіших точках протистояння. Останнє вказує на те, що львівський сценарій на замовлення проросійської владної верхівки писався у Кремлі, а молодчики україноненависницького штибу й галицькі нацики-екстремісти були всього навсього добре оплачуваними статистами.

Утім, Росія переслідувала декілька цілей. Одна з них: зайвий раз дискредитувати Україну в очах міжнародних чинників. А в керманичів України були свої цілі. Однак про них згодом.

Не менше цікавим є інший факт: навіть кремлівські карлики, які взяли курс на героїзацію совєтського минулого, зокрема перемоги СССР у так званій вітчизняній війні, не додумалися до вивішування червоних прапорів на адміністративних будівлях. Тим паче – не ухвалювали жодного закону.

Ось що, зокрема, подано на офіційному сайті РФ (у перекладі з російської): "Собянін (посадник Москви – заувага Редакції) підписав розпорядження, згідно з яким державні прапори РФ і Москви повинні бути вивішені 5 травня до 18:00, а зняті 10 травня до 9:00». Отже не було жодної вказівки в Росії на вивішування на будівлях червоних прапорів. І ті прапори там так і не з`явилися, на що, вілповідно, звернули увагу міжнародні кореспонденти. Нагадаємо, що після розпаду Совєтського Союзу Росія проголосила себе правонаступницею!

же реаґує українська інтеліґенція на просовєтський крен України? Ось що з приводу ухваленя Закону про вивішування червоних прапорів в Україні сказав директор Інституту філософії ім. Г. Сковороди Мирослав Попович: «Я обурений таким рішенням Верховної Ради, вважаю його не тільки спрямованим проти єдності української політичної нації, а й глумом над тим самим червоним прапором».

Не менш критично віднісся до прийняття згаданого закону експерт політичних і етнонаціональних досліджень Владислав Гриневич: «Комуністи говорять, що аморально порівнювати гітлерівський та сталінський режими, але ж насправді Європа офіційно засудила гітлеризм та сталінізм як два тоталітарні режими, які розв’язали Другу світову війну. Варто хоча б прочитати книжку професора Стенфордського університету Нормана Наймарка «Сталінські геноциди», у якій він говорить про Голодомор та порівнює гітлерівські та сталінські злочини».

Принагідно хочеться наголосити на тому, що ні батько Владіміра Путіна, ні Віктора Януковича не брали участі у «вєлікой атєчєствєнной». Радше навпаки: Владімір Путін-старший проти СССР воював в армії А. Власова, а Федір Янукович як поліцай прислуговував нацистам. А, значить, ці очільники не мають особистих причин для особливого святкування совєтської «побєди».

Та й злочинно кримінальний світ, в якому формувалися кадри Партії регіонів, зокрема їхній головач, ніколи не відзначалися великим патріотизмом. Звідки ж у донецького паханату, який окрім власного збагачення ніким і нічим не дорожив, з`явилася така непогамовна любов до червоних прапорів?!

Відповідь дуже банальна: Янукович та його мафіозний клан на майбутніх президентських виборів використовуватиме пседвонаціоналістів В/О «Свобода», щоб здобути перемогу. Для реалізації цього сценарію Януковичеві і Ко потрібно, щоб до 2015 року на політичній арені України не залишиться жодної по-справжньому опозиційної сили, а лише Партія реґіонів і В/О «Свобода».

Варто сказати, що знищення в Західній й частково Центральній Україні тягнибоківцями помаранчевового електорату на догоду В. Януковичеві та ПРУ (й за їхньою допомогою) розпочалося ще під час президентських виборів-2010, продовжувалося на місцевих виборах-2010, а в 2015 році може отримати своє остаточне завершення. Саме скрайня радикалізації виборців колишнього помаранчевого пояса входить у плани ПРУ, дещо менше - на парламентських виборах-2012, більше - на президентських виборах-2015.

Чому? Бо тільки протистояння на виборах-2015 кандидатів у президенти Януковича й Тягнибока дасть першому шанс залишитися керманичем України ще одну каденцію. Радикалізований Захід і Центр масово голосуватиме за Тягнибока (проти Януковича та «донєцкіх» братків), а наляканий Схід-Південь - за Януковича (проти Тягнибока та «бандєровців»). Вочевидь, випробувана ПРУ технологія фальсифікацій довершить на Донеччині свою чорну справу: Янукович переможе Тягнибока з великою перевагою.

Таким чином, «український націоналіст» Олег Тягнибок успішно виконує поставлене перед ним Москвою й донецько-олігархічною мафією суперзавдання: забезпечити донецькому олігархатові на чолі з В. Януковичем відносно безхмарне існування до 2015 року, а відтак - ще на наступних 5-10 років.

Уже нині своїм улюбленим гаслом «Бандера прийде – порядок наведе!» (для донецького електорату це – як червона шмата для бика) галицькі нацики кують перемогу антиукраїнським силам.

Слід наголосити на тому, що й нещодавні провокації у Львові теж працюють на мафіозну владу. Адже для влади наступають надто важкі часи, вона катастрофічно втрачає рейтинґ навіть на своїй вужчій батьківщині, Донеччині. Провокації з червоними прапорами у Львові служать громовідводом для влади, викликаючи в мешканців Сходу й Півдня України несприяняття галицьких нациків, а з ними – й усієї Галичини. Саме цей фактор може стати перешкодою для об`єднання всіх реґіонів України з метою усунення від державного керма злочинного донецького олігархату.

Утім, у львiвських подіях проглядається й інша мета Росії: заїжджими та львівськими провокаторами розігрується карта на розчленування України, тобто відторгнення Галичини від материкової Батьківщини. Саме останню думку в російській Думі не так давно висловив депутат, знаний своєю антиукраїнською наставленістю. Мовляв, Сталін допустив велику помилку, приєднавши непередбачувану Галичину до СССР. Можливо, м`язами «Свободи» в Галичині реалізуються ще й інші антиукраїнські плани.

Уже нині своїм улюбленим гаслом «Бандера прийде – порядок наведе!» (для донецького електорату це – як червона шмата для бика) галицькі нацики кують перемогу антиукраїнським силам. Треба зазначити, що донецька владна мафія не скриває свого зацікавлення галицькими нациками. Прикметно, що вони стали своєрідними телезірками на антиукраїнському телеканалі «Інтер» (власник – україножер, голова СБУ В. Хорошковський). Окрім того, представників «Свободи» радо запрошує на політичні шоу та надає слово ведучий І-го національного каналу Савік Шустер (канал підконтрольний В. Януковичу та ПРУ).

Тільки вкрай зазомбовані люди не можуть не зауважити надмірного пієтизму можновладців та їхніх вислужників до тягнибоківців, які нічого спільного не мають ні з українським патріотизмом, ні тим більше з українським націоналізмом.

І «Свобода» старанно відпрацьовує свої срібняки в Україні та поза її межами. У країнах українського поселення формуються групи прихильників «Свободи», а не так давно стали розповсюджуватися газетки-аґітки. Виглядає, що галицькі нацики вже взялися за збаламучення патріотичного українства в діаспорі.

А як же з анонсованими провокаціями в Галичині до 70-річниці німецько-совєтської війни? Відповідь: можуть відбудутися. І не тільки до цієї дати. Бо доки в найбільших галицьких містах правитиме політичний бал В/О «Свобода», доки вона кормитиметься з годівниці донецького олігархату та з бездонної кремлівської скарбниці,  доки об`єднаний опозиційний рух не усуне цих провокаторів з політичної арени, доти Україна не стане ні європейською, ні українською. Натомість буде реалізуватися гасло донецького паханату: «Все станет Донбассом!».

-- Редакція еПОШТИ

Заувага: Продовження теми російських провокацій читати в нижчеподаному матеріалі

Москва подасть в ПАРЄ проект резолюції щодо подій 9 травня у Львові



Редакційний коментар:

Безперечно, світ міняється на краще. У багатьох країнах світу відходять у небуття зловісні тіні тоталітарного минулого. Тільки не в Росії. Бо вона була, є й ще довго буде світовим лідером по міжнародному тероризмові, державних переворотах і заколотах, усіляких провокаціях, формуванню п`ятих колон у країнах, що звільнилися від московського ярма тощо.

Усі роки незалежності Україна перебуває під прицілом московської ґебні. Саме події у Львові 9 травня відбулися у традиціях російських спецслужб: Росія влаштовує провокації у Львові, а відтак скаржиться в ПАРЄ. Забувають кремлівські верховоди, що самі в Росії вирощують тьму тьмущу всіляких молодчиків неонацистського штибу.


Російські неонацисти


Відео: жертви російських неонацистів перед замордуванням.
Вважають, що половина з усіх неонацистів світу проживає в Росії - від 50000 до 70000.
It is estimated that half of the world's neo-Nazis live in Russia - between 50,000 and 70,000. Russian Neo-Nazis: From Russia with Hate

Росія своїми провокаціями прагне дискредитувати не тільки Україну, але й Канаду. Цікаво, чи на проект резолюції, в якій Канаді накидають «проблему неонацизму», відреаґують урядові чинники країни кленого листка?


Делегація РФ в Парламентській Асамблеї Ради Європи представить на розгляд ПАРЄ проект резолюції "Про протидію проявам неонацизму і правого радикалізму", повідомляє ИТАР-ТАСС з посиланням на заяву голови делегації, голови комітету Держдуми з міжнародних справ Костянтина Косачьова.

При підготовці проекту резолюції "ми орієнтувалися і на ті трагічні події, які сталися у Львові під час святкування Дня Перемоги", сказав Косачьов.

За його словами, проект резолюції, який Москва пропонуватиме винести на загальне обговорення Асамблеї, буде вказувати на 6 країн, де зберігається проблема неонацизму і "де не переслідують в належному обсязі за вчинення нацистських злочинів". "З цих шести країн, 5 (3 Балтійські держави, Україна та Австрія) є членами Ради Європи, а шоста країна - це Канада".

Голова делегації РФ також розповів, що в рамках літньої сесії ПАРЄ, яка стартує у Страсбурзі 20 червня, буде обговорюватися доповідь групи мудреців "Жити разом у 21 столітті", яка готувалася за дорученням Генсека Ради Європи і стосується майбутнього цієї організації в цілому. "Поки доповідь звужена у своїй тематиці і зачіпає питання толерантності, міжрелігійного діалогу, расизму, ксенофобії, націоналізму. Але замах був значно ширший, ніж остаточний варіант тексту. Немає ні звуку, ні словами про проблему неонацизму", - підкреслив Косачьов.


Читайте нижче: Чи в Росії ж немає фашизму?

Наступ Московського патріархату на національні церкви України триває TOP


Упродовж більше двох років еПОШТА неодноразово вміщала розлогі матеріали про утиски Української Православної Церкви Київського Патріархату (УПЦ КП), зокрема про рейдерське захоплення храмів УПЦ КП московськими попами з так званої Української Православної Церкви Московського Патріархату (Московські попи – аванґард зухвалого експансіонізму Кремля http://www.eposhta.com/newsmagazine/ePOSHTA_110207_CanadaUS.html#ed31

 Рейдерство, освячене Московським патріархатом, або Як вінницькі батюшки захоплюють українські храми http://www.eposhta.com/newsmagazine/ePOSHTA_100419_World.html#Anchor-35882).

Особливо тривожні часи настали для УПЦ КП, передовсім для Вінницької єпархії, з перебиранням керма держави антиукраїнськими силами, а це - ПРУ на чолі з В. Януковичем.

Нині у Вінницькій області не тільки триває силове захоплення храмів «болюбивими й богобоязкими» московськими батюшками, але й за їхнім сприянням фабрикується кримінальна справа проти одного з активних захисників УПЦ КП о. Ігоря Сіранчука.

У свій час еПОШТА писала, що у Вінницькій області апробується сценарій на знищення УПЦ КП шляхом розбійницьких захоплень її храмів посланцями головного кремлівського попа Кіріла. Як бачимо, знищення УПЦ КП Московським Патріахатом вступило в особливо зловісну фазу: переслідування з наступною ізоляцією за тюремнимим гратами моральних авторитетів УПЦ КП.

Редакції еПОШТА відомо, що про московський розбій на Вінничині та судові перипетії навколо о. Ігоря Сіранчука неодноразово інформували Президента СКУ Е. Чолія. Однак безрезультатно. Невже для п. Чолія є важливіше звітувати громаді про свої чергові поїздки по діаспорі, ніж дбати про національні інтереси?!

Зауважимо, що з резигнацією найактивніших членів Комісії Людських і Громадянських Прав СКУ остання де-факто припинила свою діяльність. Тож нині в діаспорі, як кажуть, і пес не гавкне на захист будь-кого з українських патріотів у краю.

А тим часом міжнародні чинники, зокрема міжнародні правозахисні організації, б`ють тривогу з приводу порушень прав людини в Україні, вибіркового кримінального переслідування, використання владою правоохоронних органів та судочинства для розправи над тими, хто в тій чи іншій мірі протистоїть антидемократичному, антидержавному, антиукраїнському курсові В. Януковича.

Чи не пора врешті Президентові СКУ Е. Чолієві звернути увагу на кричущі факти беззаконня в Україні та від споглядань перейти до активних дій?!

-- Редакція еПОШТИ


Відкрите звернення Управління Вінницької єпархії УПЦ КП

Управління Вінницької єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату висловлює протест діям правоохоронних органів Вінниччини, за допомогою яких негідні люди вирішили вчинити розправу над секретарем Вінницької єпархії священиком Ігорем Сіранчуком.

Межа беззаконня та міліцейського свавілля на Вінниччині перейдена. Слідчі вінницької міліції Буксир Д.М. та Чапалюк Т.Л. сформували сфабриковані матеріали кримінальної справи, яка має усі ознаки замовності. Згідно з нею священик Ігор Сіранчук нібито був причетний до нанесення травми невідомій йому жінці. Справу готують до передачі в суд.

Під час досудового слідства, управління Вінницької єпархії сподівалося на об’єктивний розгляд скарги від «потерпілої» громадянки, оскільки жодних обґрунтованих доказів причетності священика Ігора Сіранчука у неї не було. Але слідство вирішило ігнорувати очевидну непричетність священика до справи. Не зважаючи на відсутність доказів та повну неузгодженість та велику суперечність у показах обвинувачувачів, справу, яка пролежала більше року на столі слідчого стахановськими темпами почали допрацьовувати, порушуючи при цьому навіть елементарні вимоги кримінально-процесуального законодавства України.

Не вдаючись у деталі справи хочемо навести лише деякі штрихи з неї, щоб було зрозуміло низький рівень роботи слідчих:

  1. При складанні та реєстрації своєї заяви, а також при написанні пояснень «потерпіла» вказала завідомо невірне місце проживання – а саме Вінницька область, с. Росоша, хоча зареєстрована та проживає за адресою м. Харків.
  2. У заяві та поясненнях «потерпіла» вказує час події (час заподіяння тілесних ушкоджень близько 10.00), цей самий час зазначається і в акті Судово-медичної експертизи (СМЕ). Згідно пояснень, «потерпіла» одразу після падіння відчула різкий біль, їй стало погано і вона попросила свого брата, щоб той відвіз її до лікарні. Згідно ж матеріалів справи в лікарню вона звернулась лише після 17.00. Де «потерпіла» знаходилась від 10.00 до 17.00 слідством не з’ясовувалось.
  3. Згідно акту СМЕ, рентгенівські знімки лівого плеча "потерпілої" надійшли аж 07 липня 2010 року – через кілька місяців після «травми». (не дивлячись на багаторазові запити експерта) разом із медичною карткою хворої. Рентгенівські знімки були без номеру, а запис лікаря травматолога датований 26 квітня 2010 року, тобто на наступний день після події. Кінцевий діагноз поставлений 27 квітня 2010 року. Не дивлячись на те, що рентгенівський знімок не був пронумерований, що викликає сумнів щодо його правдивості та належності "потерпілій", новий знімок травмованого лівого плеча не проводився. Тому виникає декілька питань: 1). Чи саме 25 квітня 2010 року "потерпіла" отримала зазначені ушкодження; 2). Чи отримувала такі ушкодження "потерпіла" взагалі.
  4. Велика кількість свідків переконливо стверджують про те, що "потерпіла" падала не на землю, а на іншу мешканку даного села. Окрім того скаргу на біль у плечі, окрім духовного наставника (священика Московського патріархату) і брата "потерпілої", ніхто зі свідків спочатку не підтверджував. Навпаки існують переконливі покази, що «потерпіла» нікому не скаржилась, а була присутня на місці події і після 13.00. Також є підтвердження свідків, що "потерпіла" працювала на городі наступного дня. Окрім того, в матеріалах справи мають місце покази свідків, які вказують на те що "потерпіла" після 25.04.2010 року розповідала що плече їй зломила зовсім інша людина, однак ці свідчення слідчим не перевірялися.
  5. Свідки, які почали свідчити про те, що саме Ігор Сіранчук штовхнув 25.04.2010 року "потерпілу" з’явились аж через рік після події, починаючи із травня 2011 року. Окрім того, дані покази досить схожі між собою. За характером написання вони притаманні особі, яка є юридично обізнаною, можливо являється працівником органів внутрішніх справ.
  6. Не дивлячись на те, що нові свідчення свідків здобуті лише навесні в 2011 році і суттєво різняться від показів обвинуваченого, слідчим не проведено жодної очної ставки для усунення таких суперечностей, хоча це вимагає кримінально-процесуальне законодавство.

Все це та багато чого іншого (про що ми повідомимо, якщо таке відбудеться у судовому засіданні) свідчить про упереджене та зацікавлене ставлення органу слідства до даної справи і підтверджує її штучне походження.

Управління Вінницької єпархії звертається до політичних партій, громадських та міжнародних правозахисних організацій, світового українства дати оцінку діям правоохоронних органів Вінниччини.

Розправа над священиком Київського Патріархату не дивує нас, оскільки Київський Патріархат на Вінниччині по багатьом ознакам є гонимою Церквою. За сприяння місцевої влади у нас відбирають храми, нас позбавили можливості бути повноцінно присутніми у ЗМІ, нас ігнорують, коли ми намагаємося дати спростування на наклепницькі статті чи телепередачі. До цього часу релігійне життя на Вінниччині курує Ігор Салецький, який неодноразово порушуючи повноваження держслужбовця зводив наклепи на Вінницьку єпархію, а в юридичних питаннях відверто лобіював інтереси виключно Московського патріархату.

УПЦ КП єдина традиційна конфесія на Вінниччині, якій до цього часу не виділяють навіть відповідну ділянку під Кафедральний Собор.

Кульмінацією принизливого, дискримінаційного, нерівного ставлення до десятків тисяч наших прихожан і священиків стала вище згадана справа проти секретаря єпархії. Усі наші вірні, хто знає священика Ігора Сіранчука відзначають високу духовність та моральність цього зразкового священика.

Ми не дозволимо негідним людям безперешкодно чинити свої темні справи прикриваючись законом та правоохоронними органами. Управління Вінницької єпархії УПЦ КП зробить все можливе, щоб про цю негідну справу почув увесь, принаймні україномовний, світ.

Управління Вінницької єпархії звертається до прокурора Вінницької області пана Олександра Мрихіна, до начальника управління Служби Безпеки України у Вінницькій області пана Сергія Ратієва з проханням взяти під свій особистий контроль вказану справу № 10110070, за незаконним і сфальсифікованим обвинуваченням щодо секретаря Вінницької єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату отця Ігоря, в миру Сіранчука Ігоря Станіславовича.

Просимо притягнути до відповідальності осіб, які винні у фальсифікаціях та недбалому, а по багатьом ознакам замовному розслідуванні.

Доручаємо цю справу у Божі справедливі руки і молимося аби людська порядність та відповідальність перед Законом залишилася серед правоохоронців Вінниччини.

Прес-служба Вінницької єпархії УПЦ КП

Is there no Fascism in Russia?

imageStephen Velychenko
University of Toronto

The Russian delegation at the Parliamentary Assembly of the Council of Europe (PACE) is submitting  to PACE a  resolution “On ways of opposing the manifestations of neo-Nazism and right-wing radicalism” <http://www.itar-tass.com/en/c154/167142.html.> This document  names six countries, in which the problem of neo-Nazism are purportedly acute.  Five out of those six countries (three Baltic countries, Ukraine and Austria) are members of the Council of Europe, and the sixth country is Canada.

Two things, however  are missing from this document that PACE officials should hopefully note. They should then  return  this document asking for clarification and revisions. First, it contains no mention of the Russian Kremlin-sponsored groups, NASHI and RODINA, which by any text-book definition are “fascist” if not “neo-Nazi.” Details about these groups, their activities and governmental links are detailed  in the Russian Nationalism Bulletin. < http://groups.yahoo.com/group/russian_nationalism/; http://umland.wordpress.com/>.  Second, it has no mention of pro-Russian  fascist and neo-nazi groups in Ukraine that are either branches of or sponsored by the Russian parent-body,  or of local  right-wing Kremlin sponsored pro-Russian groups like the “Orthodox Brotherhood” or “Slavic Unity Party”  or “Progressive Socialist Party.” Like the pre-war German Nazi’s in the Sudetenland and Austria, these groups seek to revise territorial frontiers  call for continued Russian domination of Ukraine, and qualify as imperialist and  “fascist” if not “neo-nazi” As of 2010 they represented the political fringe in Ukraine, alongside  extremist Ukrainian nationalists. However, the neo-imperialist Russian extremist groups together polled almost twice as many votes as did the Ukrainian nationalists. PACE officials and those concerned about Ukraine’s fate  might therefore ask themselves whether in Ukraine Russian fascist-type imperialism poses a greater threat to peace and democracy  than does Ukrainian extremist nationalism and why the Russian document overlooks this problem.  

The Russian delegation has correctly raised an important issue. However, before supporting either this or any other  initiative of this sort, all those opposed to fascism and nazism, must first recognize these are two distinct phenomenon, and second, that ALL fascist and neo-Nazi’s must be opposed -- not just some.

Experts call on EU to get tough with Yanukovych


June 16, 2011


Deputies of the Ukrainian opposition set placards reading “The galloping prices are genocide against Ukrainians”, “No communal and gas lawlessness” and “No way to the cemetery earlier then to pension” during a ceremony of the opening of the new session in Kyiv on Sept. 7, 2010. The Ukrainian opposition protested outside the parliament’s building against anti-Ukrainian policy of President Viktor Yanukovych and his majority in the Parliament. AFP PHOTO/ Natalia Slipchuk

Dan Hamilton, Taras Kuzio, Lucan Way, Edward Chow, Nico Lange, Mykola Riabchuk, Yaroslav Hrytsak, Olexiy Haran, Serhiy Kudelia, Yuriy Lukanov write: Concluding free-trade and other deals must wait until leaders show they believe in democracy.

As President Viktor Yanukovych travels to Strasbourg, France, and the European Union renews talks over a free trade agreement with Ukraine on June 20-24, it is time to debate Ukraine’s European future.

All authors of this article support Ukraine’s future within the European family of nations. But we believe the EU should overhaul its approach.

Both Ukrainian and EU officials raise hopes that they will sign a free-trade deal by the end of this year, perhaps during December’s EU-Ukraine summit in Kyiv.

At the same time, democratic regression in Ukraine is increasing.

There is a contradiction between the EU’s hurry to sign a free trade deal and Ukraine's move away from European values.

Economic integration should include strict adherence to standards of democracy and rule of law by Ukraine.

The EU’s policy guidelines define deep and sustainable democracy as nations with free and fair elections; freedom of association, expression and assembly and a free press and media; the rule of law administered by an independent judiciary and right to a fair trial; fighting against corruption; security and law enforcement sector reform (including the police) and the establishment of democratic control over armed and security forces. Ukraine has regressed in all five areas.

With the rapid trajectory of Ukraine’s democratic regression under Yanukovych, the EU is faced with the likelihood that Ukraine could become an authoritarian regime.

The EU is not insisting on tough requirements in talks with Ukraine over an association agreement and free trade deal.

Yanukovych, Foreign Minister Kostyantyn Gryshchenko, Prime Minister Mykola Azarov and senior Party of Regions deputies brush aside Western criticism.

For the EU to continue this kind of dialogue would demonstrate its lack of seriousness in upholding European values.

Instead of closing down seemingly politically inspired criminal charges against former Prime Minister YuliaTymoshenko, former Interior Minister Yuriy Lutsenko and 11 former members of the 2007-2010 Tymoshenko government, the Ukrainian authorities have not taken heed of European and

American criticism of selective use of the judiciary. Instead, they have added new criminal charges to existing ones.

While the 2009 Ukrainian-Russian natural gas contract was poorly drafted, political decisions by outgoing administrations should not be the subject of politically inspired criminal charges.

After all, Ukraine’s energy sector is full of skeletons in very many closets.

The Party of Regions government rushed into its own gas agreement with Russia in 2010, only to quickly regret its terms and the party voted against the 2006 gas contract.

Should officials who negotiated these two deals also be prosecuted?

In fact, Russia and Ukraine’s gas transit relationship is as precarious today as it was during the Orange Revolution governments of ex-President Viktor Yushchenko and Tymoshenko, a fact that the EU seems to ignore in spite of the 2006 and 2009 gas cutoffs by Russia.

Ukrainian Canadian Congress calls upon government of Canada to include protection of human rights in free trade talks with Ukraine


Ottawa, Canada, June 16, 2011 -- The Ukrainian Canadian Congress has called upon the Government of Canada to include specific provisions in the Canada Ukraine Free Trade negotiations that guarantee the protection of human rights, rule of law and democracy in Ukraine.

"In the months since Prime Minister Harper's visit to Ukraine there have been a number of serious infringements on human rights and democratic freedoms. Last week, the European Parliament condemned the Ukrainian government's selective use of prosecution of political opponents," stated Ukrainian Canadian Congress National President Paul Grod.  "In this context, we urge the Government of Canada to increase pressure on the Ukrainian government to ensure respect for democracy and human rights by making these fundamental principles formal conditions in any Free Trade Agreement."

Since the Prime Minister's visit, there have been numerous large and small violations of human rights, democracy and basic freedoms such as:

  • The governing party, the Party of the Regions, won the local elections which were held on October 31, 2010, in 85% of the constituencies as a result of amendments to the electoral law and tactics that blatantly discriminated against the opposition parties. The elections have been criticized by a number of international organizations and states, among them the European Union ("EU"), and the United States of America.
  • The Government of Ukraine has imprisoned or brought charges against leading members of the opposition, including the leader of the principal opposition party and former Presidential candidate, Yuliya Tymoshenko.
  • The Ukrainian government has stepped-up its harassment and intimidation of the academic community, focusing on historians who draw attention to Ukrainian national resistance to Soviet rule. Prime Minister Harper drew attention to these concerns during his visit to Lviv by visiting the Ukrainian Catholic University and the National Memorial Museum of the Victims of Occupational Regimes.
  • Censorship of media and curtailment of public rallies.

 "Further to the Prime Minister's commitment to support freedom and democracy in Ukraine, Canada must insist that, Ukraine comply with European standards pertaining to human rights and democratic values in any Canada-Ukraine Free Trade Agreement," concluded Grod.

A letter was sent by UCC President Paul Grod to Canada's Minister of International Trade, the Honourable Ed Fast requesting a meeting to discuss the erosion of human rights situation in Ukraine.

The resolution adopted by the European Parliament can be viewed here

Comment on the International Scholars Open Letter - on the CISA website TOP

Tuesday, April 12, 2011

The drafters of this “open letter” mislead its readers by twisting facts, omitting indispensable information, and introducing irrelevant issues. In order to properly understand the controversy discussed in this accusation against the UCC and UCCLA, the following points should be clarified: a) the mandate of the CHMR, b) the implementation of the mandate, and c) the positions taken by the UCC and the UCCLA.

A) Mandate and Mission of the CMHR

The CMHR is a crown corporation whose mandate the Museum Act specifies as follows: “to explore the subject of human rights […] in order to enhance the public’s understanding of human rights, to promote respect for others and to encourage reflection and dialogue”. The government document focuses on human rights and makes no mention of human wrongs. There is no reference to the Holocaust, to other genocides or mass atrocities. Stuart Murray, President and C.E.O. of the institution, insists that “the role of the CMHR is not to memorialize human rights atrocities” (21.12.2010). Similar disclaimers to genocide orientation come from Gail Asper, the main mover behind the institution (“This is not a museum of genocide” – 23.03.2011) and Angela Cassie, director of communications (“We are not a memorial” – 12.04.2011).

There are many museums dedicated to genocides, but there is not one world-class museum devoted to human rights. The CMHR has the ambition to become such an institution, and with a proper guiding philosophy and appropriate exhibits it could become one. What the organizers of the museum must avoid is the present confusion between the objectives of a human rights museum and those of a genocide museum. A human right museum must be wholly focused on human rights, and human wrongs should only be used as illustrations of the violation of these rights. Such an approach would be in line with the CMHR mandate, as specified in the Canadian Museum Act and publicly acquiesced to by the institution’s administration.

B) Implementation of the Mandate by the museum’s administration

The institution’s planners decided to divide the museum into twelve “galleries” and to consecrate the central (sixth) gallery exclusively to the Holocaust. The other 50 or so genocides and mass atrocities are to be placed in the adjacent seventh gallery. It is obvious, that the sixth and seventh galleries will thus assume the function of memorialization of the Holocaust and the other genocides and mass atrocities. This arrangement betrays a faulty philosophical and pedagogic base: it subordinates human rights to human wrongs and creates the impression that human rights are engendered and evolve primarily as a result of human atrocities.

The organizers of the museum intend the Holocaust gallery to be the anchor of the museum, and the Jewish genocide to serve as a lens through which to view and examine all the other human wrongs and human rights, depicted in the museum. This pivotal role rightly belongs not to the Holocaust – the prime, but specific case of man’s inhumanity to man, but to humanity’s main achievements in the elaboration of universal human rights – the Universal Declaration of Human Rights, the UN Convention on the Prevention and Punishment of Genocide, the Canadian Charter of Rights and Freedoms, etc. Moreover, by creating a stand-alone Holocaust gallery and squeezing the other 50 genocides and mass atrocities in another gallery, the planners have introduced a hierarchy into their depiction of human suffering. The CMHR plan is thus objectionable on two counts: a) it subordinates universal human rights to individual human wrongs, and b) it favors the representation of the suffering of one group above the sufferings of other groups.

C) Position of the UCC and UCCLA

The positions of the two Ukrainian organizations were formulated in response of the situation created by the CMHR. An honest appraisal of the general attitudes toward the museum in the Jewish and the Ukrainian communities shows that they are more concerned about how their respective genocides will be memorialized than about the disposition of the human rights material. That is why Israel and Gail Asper insisted on a stand alone Holocaust gallery, and why the UCC and UCCLA found the relegation of the Ukrainian Holodomor to another gallery – where it would be lost among 50 other atrocities – both unfair and insulting. Ukrainians began to complain about the lack of transparency in the museum’s planning and to demand equal treatment for their own genocide. Nor were Ukrainians the only Canadian citizens who were dissatisfied with the way the museum was being planned. After all, the museum was a crown corporation, most of the funding would come from the public coffers, and Canadian citizens had the right to be kept better informed. Criticism came from the Armenian, German, Polish and other communities, but eventually the public debate was left mainly to members of the Ukrainian and Jewish communities.

With the foregoing information in mind, let us now examine the open letter. The first of the seven paragraphs begins with two lies and a contradiction. It is simply not true that the UCC and the UCCLA are opposing a permanent Holocaust gallery. How could the UCC be “campaigning against … a permanent Holocaust gallery,” if, as the letter affirms, it wants a Holodomor gallery with “no less coverage … than the Holocaust”? The second lie is more heinous because it insinuates racist overtones. The UCCLA postcard, based on the George Orwell’s classic “Animal Farm” is inappropriate because the metaphoric imagery is too complicated and lends itself to misunderstanding, especially by people unfamiliar with the author’s political satire. The postcard criticizes the museum’s unequal treatment of genocides, but it does not imply that the “supporters of a Holocaust gallery are pigs”, as is fallaciously claimed by the open letter. The card is in line with UCCLA’s demand that all 12 galleries of the museum must be “thematic, comparative, and inclusive”, and implicitly accepts a Holocaust gallery, together with similar accommodation for the Holodomor.

The second paragraph begins with an affirmation that the authors have studied antisemitism and other evils, but it fails to tell us if they have any knowledge of ukrainophobia or antiukrainianism. Is it because they are unaware that such evils exist, or because they do not consider them worth studying. Either way, this omission is indicative of the drafters’ attitude and their handicap. The authors state their support for the inclusion of the Holodomor in the museum, but they ignore the fact that in a human rights museum the focus should be on human rights and not wrongs, the Holocaust and Holodomor including.

The rest of the second paragraph and all of the third discuss the Holodomor, or rather criticize the two Ukrainian organizations for the “dishonest manner” in which they “have distorted the accounts” of that tragedy. The UCC is accused of using inflated figures of ten million Ukrainian famine victims in order to show that “the Holodomor deserves more attention than the Holocaust”. This claim is mendacious: the UCC never asked for a Holodomor gallery on the basis of such figure of famine victims. The accusation of dishonesty and manipulation, proffered against the Ukrainian organizations, gives a mirror image of the accusers’ own tactics.

The next three paragraphs deal with the Organization of Ukrainian Nationalists (OUN), the Ukrainian Insurgent Army (UPA) and the Waffen SS Division “Galicia” (Diviziia). These organizations have nothing to do which the issues, which the letter purports to examine, namely the controversy between the CMHR and the Ukrainian organizations concerning the place of the Holocaust and the Holodomor in the CMHR. The drafters of the letter insist that these World War Two organizations should be discussed. By all means, lets discuss them, but in the right place and in a proper manner. The inclusion of those Ukrainian organizations in this letter does not help to inform the readers on the CMHR. Instead, it serves as a smoke screen to hide the real problems created by the museum’s inappropriate planning.

The letter ends with an outrageous denial to the two Ukrainian organizations of the right to participate in public discussions on the museum. Such flagrant disregard for a basic human right, in document dealing with a human rights museum, raises serious questions, not only about the drafters but also about the signatories of this public appeal. With what moral integrity can intellectuals deny the representatives of civic organizations the right to public discussion? What kind of an academic would oppose free speech – not only a basic right, but also condition without which no academic institution can properly function? And finally, how could so many intellectuals sign a letter, which contains errors, biases and xenophobic insinuations, without first checking the veracity of the information?

We can take comfort in one fact: many intellectuals who were approached refused to sign the letter.

Чи в Росії ж немає фашизму?


imageСтепан Величенко,
Торонтський університет

Російська делегація в Парламентській Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) подала до ПАРЄ резолюцію «Про шляхи протидії проявам неонацизму та правого радикалізму». Цей документ називає шість країн, в яких проблема неонацизму є особливо гострою. П’ять з цих шести країн (три Балтійські держави, Україна та Австрія) є членами Ради Європи, а шоста – це Канада. Дві речі не згадуються в цьому документі, що, чиновники ПАРЄ повинні зауважити й однозначно повернути цей документ його авторам для уточнення та перегляду.

По-перше, у ньому немає згадок про Росію. Немає згадок про фінансовані російським Кремлем угруповання «Наші» і «Родіна», які за будь-якою підручниковою дефініцією є фашистськими, якщо не «неонацистськими». Більше детальної інформації про ці угруповання, їхню активність та зв’язки з урядом можна знайти на сторінці «Бюлетня російського націоналізму» http://groups.yahoo.com/group/russian_nationalism/; http://umland.wordpress.com/ . По-друге, в цьому документі немає згадок про проросійські фашистські та неонацистські угруповання в Україні, які є або філіями російських організацій, або ними фінансуються. Також не згадуються і фінансовані Кремлем місцеві праворадикальні проросійські угруповання, на кшталт «Православного братства», «Партії слов’янської єдності» чи «Прогресивної соціалістичної партії». Як і довоєнні німецькі нацисти в Судетській області та в Австрії, ці угруповання прагнуть зміни кордонів, закликають до продовження російського панування в Україні, і можуть бути визначені як імперіалістичні та «фашистські», якщо не як «неонацистські». У 2010 році разом із українськими екстремістами-націоналістами вони репрезентували частку політичного спектру України, що є марґінальною. Водночас, неоімперіалістичні проросійські екстремістські угруповання разом узяті отримали майже вдвічі більше голосів виборців, ніж українські екстремісти. Чиновники ПАРЄ і всі зацікавлені долею України повинні тоді запитати себе: котрі в Україні становлять більшу загрозу миру та демократії - український екстремістський націоналізм чи російський фашистського типу імперіалізм,  і чому російський документ оминає це питання?

Російська делегація правильно підняла важливе питання. Втім, перед тим як підтримувати або цю, або будь-яку іншу подібну ініціативу, всі, хто виступають проти фашизму та нацизму, мають спочатку усвідомити, що, по-перше, це два відмінні різновиди, а, по-друге, що виступати слід потрібно проти ВСІХ фашистів і неонацистів, а не робити це вибірково.

22 червня у Львові: про "правильно" і "неправильно" вбитих євреїв TOP

20 червня 2011

Сергій Грабовський

І що ви думаєте? 22 червня у Львові таки буде застосовано важку політичну артилерію! Щоб остаточно викрити і поставити на місце клятих українських націоналістів, підлих наймитів Антанти, фашизму, нацизму, американського імперіалізму та світового сіоніз...

Ні, останнє словосполучення, мабуть, у цьому контексті зайве – бо ще хтось неправильно сприйме ситуацію. Вискочило мимоволі, бо ж ідеться про усталене словосполучення радянських часів.

А нині часи інші, що надає чудову можливість нищити все українське, все антирадянське і все прогресивне під гаслами боротьби за демократію та права людини, на які так купується той "придуркуватий" Захід.

Ось таким мав би бути внутрішній монолог організаторів того дійства, яке розгорнеться у день початку німецько-радянської соціалістично-соціалістичної війни у місті князя Лева.

Дійства, у якому справді буде задіяна "важка артилерія" політичної провокації – себто євреї-антифашисти. Або ж, як їх називають в колах притомної єврейської інтелігенції, "професійні євреї" – ті, хто годується з діяльності, яка ведеться не надто чистими методами і не з надто моральними цілями (схожим чином діють і "професійні українці", і "професійні росіяни", і "професійні русини" тощо – цілі начебто різні, а дух та методи надзвичайно схожі).

Отож: громадські організації, як-от Комітет "Євреї проти антисемітизму", "Євреї проти Гурвіца" та інші мають намір провести 22 червня у Львові на пагорбі Слави антифашистський мітинг.

Відповідну заявку ці громадські організації надіслали Львівській міській раді. Захід на пагорбі Слави у Львові його ініціатори хочуть розпочати 22 червня о 4.00, завершити планують о 24.00.

Окрім цього, організатори зазначають, що під час заходу буде використовуватись звукопідсилювальна апаратура. Акція проводитиметься "проти політики фашизму, антисемітизму і голокосту в пам’ять жертв радянського народу і всього людства, в пам’ять євреїв, загиблих в єврейському гетто, концтаборах від рук нелюдів – українських націоналістів, шухевичів, бандерівців, і інших фашистських покидьків".

Організатори прогнозують, що в акції візьме участь 150 осіб. А відтак, ініціатори просять "повідомити ЛМУ УМВСУ у Львівській області для забезпечення громадського порядку та безпеки учасників мітингу".

Заявку підписав голова Комітету "Євреї проти антисемітизму" Центер.

Що ж, розрахунок дуже простий, ба більше – банальний: "професійні євреї" та іноплемінні провокатори, котрі примкнуть до них, зроблять усе можливе і неможливе, щоб вивести із себе навіть найсмирніших львів’ян.

Ну, а десятки телекамер зафіксують найменші прояви нетолерантності, відтак Москва та різноманітні "Інтери" й "України" ретранслюють ці кадри на весь світ – от, мовляв, до чого дійшли ці озвірілі антисеміти-українці! З усіма наслідками, які це матиме у справді дещо звихнутій на політкоректності Європі.

І доводь після цього, не маючи таких потужних ЗМІ у своєму розпорядженні, що родина Романа Шухевича рятувала єврейську дівчинку Ірину Райхенберг, що сам Шухевич добув їй документи як Ірині Василівні Рижко, що після арешту Наталі Шухевич гестапівцями українські націоналісти переправили дівчинку до сиротинця при жіночому монастирі, що Ірина Рижко прожила довге життя і недавно померла у Києві.

І цитуй після цього спогади Стелли Кренцбах, розвідниці УПА, і наводь беззастережно єврейські прізвища повстанських лікарів, старшин і стрільців, і показуй фотографії боївок... Все буде даремно. Бо в цьому напрямі все схоплено, все продумано.

А якщо ще хтось влупить одному з учасників акції по пиці – о, тоді українців оголосять нацією суцільних нацистів, на якій лежать найтяжчі злочини часів Другої світової війни і яка тільки й мріє, щоб побудувати газові камери для всіх, у кого недостатньо арійська зовнішність.

Утім, пики організаторів акції таки заслуговують на певну інвазію. Адже у заявці слово "Голокост" написано із маленької літери, наче це було щось буденне, а не найбільша трагедія в долі європейського єврейства.

Але нехай із організаторами радше розбираються самі українські євреї, тут же мова має йти про те, якими способами протидіяти цій брутальній провокації.

Бо якщо й справді у плані московських та світових ЗМІ, у плані брутально-провокаційних дій усе схоплено, то "за кадром" в організаторів та ідеологів акції залишилося чи не головне. Те, що дає змогу розгромити їх ущент, не вдаючись до насильства і навіть до опонування "дикунським танцям" на львівському пагорбі Слави.

Справа в тому, що 22 червня 1941 року євреїв у Львові вбивали зовсім не українські націоналісти, а російські більшовики-чекісти.

А історія цієї справи така. Слово львівському журналісту Борису Дорфману: "До 1939 року існували всякі націоналістичні спортивні, релігійні організації єврейські. Коли прийшла радянська влада, то вона це все ліквідувала, сказала, що не можна...

В 1940 році тих всіх лідерів вислали в Сибір, багато людей посадили до криміналу. У нас у Львові є великі тюрми: Лонцька тюрма, Бригідка. В 1941 році, коли почалась війна, то всіх політичних розстріляли".

І справді: терор на Галичині був масштабним. В тому числі й проти євреїв, особливо більш-менш заможних чи політично та релігійно активних. Перша хвиля арештів та депортацій – це 1940 рік.

Друга хвиля – це травень-червень 1941 року, коли з усіх приєднаних до СРСР західних регіонів відправляли на поселення та у табори для військовополонених різні "контрреволюційні елементи" та членів їхніх сімей. А заодно проводилися й арешти.

Так, згідно із спецповідомленням наркома внутрішніх справ БРСР Цанави секретарю ЦК КП(б) Білорусі Пономаренку від 21 червня 1941 року, в республіці були арештовані "учасники різних білоруських, польських, українських, російських та єврейських контрреволюційних організацій, чиновники колишньої польської держави, білогвардійські офіцери й інший контрреволюційний елемент", усього 20 599 осіб (по УРСР відповідний документ, наскільки відомо, не знайдений, хоча мусив би бути).

Після 22 червня їх спіткала загальна доля в’язнів на тих територіях, звідки стрімко тікала Червона армія – смерть після страхітливих тортур.

Слово історику Владиславу Гриневичу: "Коли в 1941 році прийшли німці і почали відкривати в’язниці, буцегарні зі знищеними там сотнями і тисячами людей, то був запущений такий черговий міф, що це є жертви жидобільшовизму, євреїв-чекістів.

Але ніхто не казав тоді цього, про це мало кажуть зараз, що приблизно до 10% загиблих у цих [львівських] буцегарнях були єврейські підпільники, євреї з різноманітних сіоністських організацій, які були заарештовані більшовиками і знищені напередодні німецького наступу".

Що ж стосується депортованих, то на поселення навесні-влітку 1941 року потрапили понад 100 тисяч "звільнених від капіталізму" українців, балтійців, білорусів, молдован, поляків, євреїв. Далеко не всі вони пережили війну.

І взагалі: "контора глибокого буріння" та її різноманітні попередники (ЧК-ҐПУ-НКВД-НКҐБ) за кількістю відправлених на той світ або у концтабори євреїв – як переконаних сіоністів, так й абсолютно аполітичних людей – впевнено посідає друге місце у світі після РСХА-СС-СД.

Всього ж приблизно кожен п’ятий єврей-житель радянської України тим чи іншим робом постраждав від більшовиків чи був репресований ними, бо "кримінальні" злочини – це ж були нерідко колоски чи спізнення на роботу.

Тобто тут ідеться про куди значніші цифри, ніж дійсне число євреїв-жертв українських націоналістів, які не всі були невинними – чекісти й "стукачі", жерці атеїзму й вихователі майбутніх "павликів морозових".

Бо ж, з іншого боку, у 1920-40-вих роках приблизно така ж частина єврейської спільноти мала стосунок до владних структур, партії, "органів" тощо.

Але ці жертви, схоже, не цікавлять "професійних євреїв", котрі досі мислять категоріями "радянського народу" і "всього прогресивного людства" - ці терміни вжиті у їхній заяві.

Схоже, в уяві певних персонажів досить було начепити кашкета з червоною зіркою, стати під червоний прапор і проголосити себе полум’яним інтернаціоналістом, щоби навіки одержати індульгенцію на вбивство. В тому числі і євреїв, чи не так?

У такому разі цілком доречно буде провести – паралельно із заходом "професіоналів" – жалобний мітинг і молебень, присвячений тим євреям Львова та всієї Галичини, які не тільки безпосередньо 70 років тому, а й перед цим і після цього стали жертвами російського більшовизму.

Гадаю, такий жест буде належним чином оцінений усіма, хто здатен його оцінити. А водночас і покаятися за гріхи тих українців, хто став свого часу жертвою нацистської пропаганди і взяв участь у єврейських погромах. Це буде по-людському і по-християнському. Ясна річ, такі акції не повинні скасовувати запланований уже у Львові молебень за всіма жертвами війни...

Принагідно: цитована на початку статті заява демонстративно написана російською мовою; бланк організації також виконаний російською мовою. Як на мене, насправді ця організація мала б зватися "Євреї за антисемітизм", чи не так? Бо нехтування законом про мови та певними моральними нормами – речі негарні. І так само провокаційні.

Свого часу такий нестандартний політичний персонаж, як Лев Троцький, який прагнув перетворити радянську Україну на взірцеву вітрину світового комунізму, підкреслював: толерантно ставитися до української культури і мови, знати їх і поважати повинні були всі мешканці України іноетнічного походження, і насамперед – етнічні євреї.

Ось що він писав, згадуючи дещо пізніше тодішні події: "У 1923 році я на партійній конференції більшовицької партії України висунув вимогу: чиновник повинен вміти говорити і писати на мові навколишнього населення.

Скільки з цього приводу було іронічних зауважень, які йшли значною мірою від єврейської інтелігенції, котра говорила і писала по-російськи і не хотіла навчатися української мови!".

Ця настанова явно провокувала антисемітські настрої, що і зафіксував далі Лев Давидович: "Про наявність антисемітизму, причому не тільки старого, але і нового, "радянського", свідчать властиво всі серйозні і чесні спостерігачі, особливо ті, кому довелося тривалий час жити серед трудящих мас".

Отож, як бачимо, контрзаходи 22 червня мають дуже серйозне об’єктивне підґрунтя, відтак наявні достатні передумови, щоб завдати нищівної поразки провокаторам, якими б цілями і прапорами вони не прикривалися. При цьому відповідь буде асиметричною, вільною від демагогії та брехні, цивілізовано-європейською і насправді-українською. Час готуватися до дій та діяти.

Європейському Союзу час почати справжній діалог і встановити чіткі маркери для України TOP
17 июня 2011

Олексій Гарань, Ден Гамільтон, Едвард Чау, Лукан Вей , Ніко Ланге, Микола Рябчук, Сергій Куделя, Тарас Кузьо, Юрий Луканов, Ярослав Грицак

imageОппозиція протестує в парламенті, 7 вересня 2010 року. © AFP

У той час, як президент Віктор Янукович їде до Страсбурга, а ЄС і Україна проводять новий раунд переговорів щодо Угоди про поглиблену і всеохоплюючу зону вільної торгівлі (УПЗВТ), ми вважаємо, що настав час також для глибших дебатів щодо європейського майбутнього України.

Усі автори цього звернення є щирими прихильниками входження України до сімейства європейських народів, однак у той же час ми переконані, що ЄС має переглянути свій підхід до ведення переговорів з Україною стосовно підписання Угоди про асоціацію, яка включає Угоду про зону вільної торгівлі (УПЗВТ). Нині представники і України, і ЄС висловлюють сподівання, що УПЗВТ буде підписано до кінця цього року – можливо, під час саміту ЄС-Україна в грудні цього року. Наступний раунд переговорів має відбутися 20-24 червня.

Водночас, з осені минулого року високопосадовці ЄС, США та Канади, представники Європейського парламенту, міжнародних організацій, таких як Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) та Парламентська асамблея НАТО, західні експерти, українські опозиціонери, громадські активісти та журналісти неодноразово піднімали питання згортання демократії в Україні.

Існує очевидне протиріччя між наміром ЄС підписати УПЗВТ та відмовою України від «європейських цінностей». Ми не вважаємо, що ЄС повинен гальмувати переговорний процес, однак у той же час ми переконані, що він має слідкувати за тим, щоб економічна інтеграція доповнювалася дотриманням стандартів демократії та верховенства права.

Підписання Україною УПЗВТ і угоди про політичну асоціацію нового типу хоч і не означатиме членства в ЄС, однак принесе їй колосальну вигоду. Проте це має відбутися не за рахунок ігнорування стану дотримання європейських цінностей з боку ЄС. Минулого місяця ЄС запустив «нову амбіційну» Європейську політику сусідства (ЄНП), згідно з якою «функціонуюча демократія, повага до прав людини та верховенство права є наріжними каменями партнерства ЄС з його сусідами».

Принципи нової політики ЄС визначають «глибоку і сталу демократію» як таку, що включає «вільні та чесні вибори, свободу зібрань, об’єднань і вираження поглядів, вільну пресу та мас-медіа, гарантоване незалежною судовою системою і правом на справедливий суд верховенство права, боротьбу з корупцією, реформування правоохоронних і силових органів (в тому числі поліції) та встановлення демократичного контролю над збройними силами і силами безпеки».

Впровадження Україною принципів Європейської політики сусідства у 2010 році, згідно зі звітом ЄС, опублікованим того ж дня, що й засади нової політики, було однак украй слабким. У звіті зазначено, що Україна здійснила регрес у всіх п’яти сферах, які є індикаторами «глибокої і сталої демократії».

Висновки ЄС підтвердив звіт українських громадських організацій, підтриманий Міжнародним фондом «Відродження». Згідно з ним, Україна досягла успіху лише у 8 із 70 пріоритетних сфер, визначених Порядком денним асоціації Україна-ЄС. У звіті зазначено: «Попри декларування європейської інтеграції як пріоритету внутрішньополітичного розвитку, події 2010 року мали негативний вплив на права та свободи українських громадян».

І справді, хоч представники ЄС і України регулярно обмінюються візитами, вони говорять різними мовами. Ми переконані, що саме час почати справжній, а не віртуальний діалог; інакше ЄС може дочекатися перетворення України на другу Білорусь. Зважаючи на різку траєкторію згортання демократії за президентства Януковича, ЄС може отримати авторитарну державу всередині власної зони вільної торгівлі. Це, у свою чергу, означатиме провал усього проекту Східного партнерства.

Журнал “The Economist” 2 червня цього року зауважив, що в Брюсселі останнім часом найбільш уживаними виразами є «досить із нас Кіпру» та «досить із нас Румунії та Болгарії». Це спричинено тим, що «більшість єврочиновників сходяться на думці, що ЄС надто рано прийняв двох нових членів, не здатних упоратися з корупцією та організованою злочинністю. Вимоги до вступу зробились відтоді жорсткішими, що викликає нарікання на подвійні стандарти».

А проте ЄС не вдається до жорсткіших вимог у ході перегорів щодо Угоди про асоціацію та УПЗВТ з Україною. Фактично між сторонами відбувається віртуальний діалог, бо ж і Президент Віктор Янукович, і Міністр закордонних справ Костянтин Грищенко, і Прем’єр-міністр Микола Азаров, і члени Партії регіонів кожного разу відкидають усі звинувачення Заходу в згортанні демократії, використанні вибіркового правосуддя заради переслідування політичних опонентів, поверненні цензури в мас-медіа та недемократичному характері місцевих виборів 2010 року.

Для ЄС продовження такого діалогу означатиме, що він несерйозно ставиться до важливості європейських цінностей і стандартів у переговорах про УПЗВТ та Угоду про асоціацію нового типу, яка загалом є моделлю для Східного партнерства і Європейської політики сусідства загалом.

Українські посадовці заперечують наявність підстав для такої критики, заявляючи, що демократія за президентства Віктора Януковича перебуває в надійних руках – навіть коли це анітрохи не відповідає дійсності. Більше за те, українські депутати від Партії регіонів раз-у-раз звинувачують представників Заходу в упередженості, користуючись типово радянською риторикою часів холодної війни.

Найнаочнішим прикладом браку реального діалогу є використання українською владою політичних репресій для залякування суспільства, засуджене зокрема резолюцією Європейського парламенту від 9 червня

Замість того, щоб усерйоз переглянути вочевидь політично вмотивовані кримінальні справи проти колишнього Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, колишнього Міністра внутрішніх справ Юрія Луценка та одинадцятьох інших членів уряду Тимошенко 2007-2010 років, українська влада демонстративно зігнорувала критику з боку ЄС та США щодо використання вибіркового правосуддя, висунувши натомість проти Тимошенко нові звинувачення. Скоріш за все, буде так само зігноровано й резолюцію Європейського парламенту.

Хоч українсько-російська газова угода 2009 року, була справді невдалою, політичні рішення попередньої владної команди не повинні бути об’єктом політично вмотивованих кримінальних звинувачень. Резолюція Європейського парламенту від 9 червня нагадує зокрема, що «принцип колективної відповідальності за рішення уряду не передбачає можливості покарання окремих членів уряду за рішення, які було прийнято колегіально».

Зрештою, український енергетичний сектор має чимало скелетів у шафах від усіх урядів, зокрема й нинішнього.

Варто згадати, що вже торік владна команда Партії регіонів нашвидкуруч уклала власну газову угоду з Росією, а вже за декілька місяців її представники почали нарікати на її умови. 2006 року Партія регіонів голосувала проти ратифікації тодішнього газового контракту – то чи не варт покарати й тих посадовців, котрі їх укладали? 

Насправді ж газові відносини України з Росією сьогодні такі ж ненадійні і непрозорі, як і за часів «помаранчевої» команди. Проте ЄС, схоже, на це не зважає – попри гіркий досвід 2006 і 2009 роков, коли припинення постачань газу відчутно вдарило по його країнах-членах.

Висунуті проти членів попереднього уряду звинувачення є цинічними й абсурдними, а запобіжні заходи – абсолютно неадекватними. Зокрема, Юрія Луценка, який вдався до голодування у травні цього року, звинувачують у призначенні завеликої пенсії своєму водієві, а дев’ятьох лідерів підприємницької акції протесту осені 2010 року – в пошкодженні гранітної плитки. 

Ми також хочемо звернути увагу на подвійні стандарти у вибірковому правосудді української влади: Луценка тримають під арештом з грудня 2010 року, Тимошенко забороняють їздити Україною та за кордон, у той час як колишній Президент Леонід Кучма, проти якого висунуто значно серйозніші звинувачення у перевищенні владних повноважень, що призвели до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе в 2000 році, перебуває на свободі та може подорожувати будь-куди.

Ми також переконані, що ЄС має встановити чіткі маркери особисто для Президента Януковича. Європейська рада з зовнішніх відносин (ЄРЗВ) минулого місяця провела детальний аналіз політики Східного партнерства ЄС, за результатами якого відзначила, що, за винятком Білорусі, «ЄС пропонував пряник, однак майже не вдавався до батога».

У світлі останніх тривожних подій ЄС має негайно здійснити п’ять кроків.

По-перше, припинити віртуальний діалог, який ніяк не впливає на внутрішню політику України, а навіть погіршує загальну ситуацію. Якщо українська влада не бажає дослухатися до  будь-якої критики з боку ЄС тепер, перебуваючи поза зоною вільної торгівлі та асоціації, то тим більше ігноруватиме її після підписання відповідних угод з ЄС.

Оскільки жодних механізмів виключення або призупинення членства країни в УПЗВТ не існує, слід встановити чіткі правила ще до того, як Україна цю угоду підпише. Достоту так само, як слід було змусити Румунію та Болгарію виконати всі вимоги ще до їхнього прийняття в ЄС 2007 року.

По-друге, як вважають Ніку Попеску й Ендрю Вілсон із ЄРЗВ, ЄС має використовувати і пряник, і батіг – тобто застосовувати і м’яку, і тверду силу. Бо поки що українська влада воліє мати усе й відразу: згортати демократію у себе вдома й водночас присягати на вірність «європейським цінностям» у Брюсселі.

По-третє, ЄС має наполягти на тому, щоб Україна продовжила співпрацю з МВФ, яка загальмувалася з осені 2010 року. Протягом останніх двадцяти років виникла закономірність, згідно з якою Україна лише частково виконує умови угод з МВФ, підписані в 1994, 2008 і 2010 роках.

По-четверте, українська влада має закрити всі політично вмотивовані кримінальні справи та випустити на волю тих, хто перебуває під арештом. Вибіркове застосування правосуддя найбільше псує імідж команди Януковича, тому будь-які кроки у цьому напрямку суттєво покращать стосунки Києва з Брюсселем і Вашингтоном.

Припинення вибіркового правосуддя в Україні дозволить Януковичу уникнути пастки, яку він створює сам для себе, а ЄС – можливої кризи в майбутньому. Застосування вибіркового правосуддя проти Тимошенко, скоріше за все, має на меті завадити їй взяти участь у парламентських виборах 2012 року та президентських виборах 2015 року, а також залякати опозицію в цілому.

Це, своєю чергою, може призвести до того, що майбутні вибори буде визнано ОБСЄ та Радою Європи нечесними. У такому разі Україна фактично стане «другою Білоруссю» на східному кордоні ЄС – однак «Білоруссю» всередині угоди про асоціацію.

Водночас, немає поки що жодних підстав сподіватися, що парламентські вибори наступного року будуть проведені чесніше і справедливіше, ніж торішні місцеві. Все це разом із надзвичайною централізацією влади, падінням рівня довіри до всіх політичних сил та складною фінансовою й економічною ситуацією може мати непередбачувані наслідки для стабільності України та політики ЄС щодо його східних сусідів.

Зрештою, здійснивши чотири вищевказані кроки, ЄС зможе успішно посприяти процесу прозорого та всеохопного реформування в Україні. Той обсяг реформ, що Україна повинна здійснити після підписання УПЗВТ, можливий лише за сприяння опозиції, яку підтримує половина країна, та за умови формування відповідної громадської думки щодо необхідності болісних і непопулярних реформ.

Тому спроби команди Януковича провести реформи без урахування думки половини населення та без налагодження діалогу з громадськістю приречені на невдачу.

Під час саміту ЄС-Україна в листопаді 2010 року у відповідь на критику з боку ЄС щодо згортання демократії в Україні Янукович висловив сподівання у зростанні довіри ЄС до його команди і запевнив, що вона виконає все, що обіцяла. Однак сьогодні – після численних резолюцій і попереджень із Брюсселя та Страсбурга – словам Януковича важко вірити, бо ж вони кардинально суперечать його вчинкам. 

Наразі переговорний процес відбувається у кліматі недовіри, а це загрожує справжнім провалом. ЄС має використовувати не лише пряник, а й батіг і за допомогою чітких маркерів з’ясувати, чи відповідають істині заяви президента і його команди про відданість європейським цінностям. 

Якщо це не так, ЄС має призупинити переговорний процес щодо Угоди про асоціацію та УПЗВТ і відновити його лише в разі, якщо Янукович почне справді дотримуватися європейських цінностей. ЄС слід бути жорсткішим з Україною тепер, інакше його політика сусідства може зазнати краху.

Конґрес Українців Канади закликає уряд Канади включити захист прав людини у переговори з Україною про вільну торгівлю TOP

Оттава, 16 червня 2011 р. -- Конґрес Українців Канади закликав канадський уряд ввести конкретні умови, котрі б гарантували захист людських прав, дотримання закону та демократії в Україні у переговори про вільну торгівлю між Канадою та Україною.

"За період відколи прем'єр-міністр Гарпер відвідав Україну, там відбувся ряд серйозних порушень людських прав і демократичних свобод. Минулого тижня Європейський Парламент звинуватив уряд України у вибірковому застосуванні судових переслідувань до політичних опонентів," - заявив національний президент Конґресу Українців Канади Павло Ґрод. "У цьому контексті ми спонукаємо канадський уряд посилити вплив на уряд України, щоб забезпечити повагу до демократії та людських прав шляхом включення цих істотних принципів основними умовами будь-якого договору про вільну торгівлю."

Після відвідання прем'єр-міністром Гарпером України там відбувся цілий ряд серйозних і незначних порушень людських прав, демократії та основних свобод, як наприклад:

  • правляча партія, Партія Регіонів, виграла місцеві вибори, що відбулися  31 жовтня 2010 року, у 85% конституційних округів в результаті прийняття поправок до виборчого права та тактики, що явно дискримінувала  опозиційні партії. Вибори були розкритиковані рядом міжнародних інституцій та держав, серед яких Європейська Рада ("EU") i Сполучені Штати Америки. 
  • уряд України ув'язнив або висунув звинувачення проти керівних членів опозиції, включно з керівником основної опозиційної партії та колишнім кандидатом у Президенти Юлією Тимошенко. 
  • український уряд перевершив свої повноваження щодо турбування та залякування наукової громади, зосереджуючись на істориках, котрі привертали увагу до українського національного опору совєцькому правлінню. Прем'єр-міністр Гарпер звернув увагу на ці справи під час свого перебування у Львові, відвідуючи Український Католицький Університет та Національний музей-меморіал пам'яті жертв окупаційних режимів. 
  • цензура засобів масової інформації та скорочення кількості громадських мітингів. 

"Додатково до взятого на себе прем'єр-міністром обов'язку підтримувати свободу і демократію в Україні, Канада повинна наполягати, щоб Україна дотримувалась європейських стандартів щодо людських прав і демократичних цінностей у будь-якому канадсько-українському договорі про вільну торгівлю,"-підсумував Ґрод.

Президент Конґресу Павло Ґрод відправив листа до міністра міжнародної торгівлі Канади, вельмишановного Еда Фаста з проханням про зустріч з метою обговорення ситуації щодо порушень людських прав в Україні.

Натисніть тут, щоб прочитати копію резолюції, прийнятої Європейським Парламентом.

Freedom House радить Президенту вигнати Табачника TOP


Міжнародна правозахисна організація Freedom House рекомендує Президенту Україну Віктору Януковичу звільнити Дмитра Табачника з посади міністра освіти науки, молоді та спорту. Про це йдеться у звіті Freedom House «Сигнал тривоги: На захист демократії в Україні», презентація якого відбулася сьогодні в Києві, пише УНІАН.

«Звільнити з посади міністра освіти Дмитра Табачника, можливо, найбільш контраверсійну фігуру в складі уряду, за те, що роздмухує непотрібний і небезпечний поділ України з питань ідентичності, мови та освіти», - наголошується в документі.

Freedom House зазначає, що історичний досвід і погляди українців у східній і західній частинах країни, що відрізняється, зумовили низку культурних розбіжностей з національної ідентичності, мови та релігії.

«Спірні культурні питання в Україні є помітними і політизованими, оскільки багато хто стверджує, що зміцнення української ідентичності є необхідною умовою довгострокової незалежності держави», - наголошується в звіті.

На думку експертів, державна політика щодо освіти, мови і релігії визнається стратегічно важливою, оскільки вона допомагає формувати погляди населення, особливо молодшого покоління.

«Багато хто в Партії регіонів сприймали сильне просування колишнім Президентом Ющенком української ідентичності та мови як відчуження від російськомовних громадян на сході, не кажучи вже про Росію. Сьогодні багато хто в центральній і західній Україні побоюються, що новий уряд і міністр освіти Дмитро Табачник зокрема просувають реакційну політику проти української мови, ідентичності і релігії», - йдеться у звіті.

На думку експертів, опоненти Президента Віктора Януковича вважають, що уряд може відмовитися від спроб прийняти нове законодавство про затвердження російської мови як другої офіційної і скасувати спірний законопроект про освіту. Тим не менш, вони вважають, що уряд не в змозі проводити політику, яка допомогла б об'єднати країну, і позиція міністерства освіти явно підриває почуття національної єдності.

«Дехто з громадськості стверджує, що урядовий законопроект про освіту намагається представити російську модель освіти в України, більш міцно пов'язуючи російські та українські освітні кола між собою і водночас «зводячи Берлінську стіну між українською і західною системами освіти». І зараз ці критики стверджують, що відмова визнавати закордонні професійні ступені в Україні не допускає українців з іноземною освітою до ключових професій і відбиває охоту до навчання за кордоном. Тоді як урядовому законопроекту не вдалося заручитися підтримкою більшості, Табачник (з яким ми не зустрічалися) був звинувачений в ігноруванні інтересів України в цій дискусії », - заявляю у Freedom House.

Крім того, як відзначають експерти, міністр скасував кілька освітніх реформ епохи Ющенка, пов'язаних зі стандартами вступу до університету, і це рішення може знову відкрити двері для корупції в цій галузі. Аналогічними є зусилля Табачника щодо закриття недоукомплектованих шкіл задля економії коштів непропорційно і систематично зачепили україномовні школи, особливо в Луганську, Донецьку та Одесі, спричинивши місцеві протести. Критики міністра також вказують на політизацію кадрових рішень в університетах.

«Ми чули, що студенти університетів, як українці, так і іноземці, скаржаться на необхідність платити за гарні оцінки і на корупцію при реєстрації на предмети і студентські візи. Це явище не нове і воно не виникло з обранням Януковича Президентом, але почуття відсторонення від цієї проблеми серед студентів - «як воно було, так і буде» - викликає розчарування », - відзначають експерти Freedom House.

Нагадаємо, раніше по всій Україні пройшли протести з вимогою звільнити міністра освіти і науки, молоді та спорту Дмитра Табачника (ФОТО).

У той же час, як повідомлялося раніше, Президент України Віктор Янукович поки не збирається звільняти міністра освіти і науки, молоді та спорту Дмитра Табачника.

У найбіднішій країні Європи живуть найбагатші люди TOP



Після того як син Януковича влив 100 мільйонів у свій банк
(Всеукраінхпкій банк розвитку)
і оголосив ‘ребрендинг’.

Чому українці не дуже радіють, що їхні співвітчизники сьогодні всього лише за якихось десяток-півтора років стали найбагатшими людьми Європи і світу?

…  Тобто в одній країні два паралельні світи. В одному – топ-100, а в іншому – решта. Блискучий економіст нового часу Микола Янович Азаров (при сприянні найвищого істеблішменту країни) свого часу вигадав таку геніальну фіскальну систему (названу його соратницею Іною Богословською – «азаровщиною»), при якій виробляти щось ну просто невигідно. Податками задавлять. Простіше привезти з Китаю, Туреччини, Польщі, тупо заплатити митникам і продавати. Відповідно збільшивши ціну на товар у 2-3 рази.


Намагаюся пригадати, яку торгову марку запропонували наші багатії? Ахметов, Боголюбов, Коломойський, Пінчук, Жеваго, Тігіпко, Черновецький, Хорошковський, Фірташ, Ярославський? Пригадати не можу. Футбольні клуби (всі без винятку досі збиткові), телеканали були відомі задовго до їхньої появи.

Ні, ну виробляємо добру горілку (Немирів, Хортиця), смачні цукерки й тістечка (Конті, Рошен, Світоч), гарне пиво Оболонь,Чернігівське, Львівське. А ще авіаційні двигуни, автобуси «Богдан»… Але будемо відверті: все це з`явилося не завдяки нашій владі, а всупереч їй. А команда реформаторів на чолі з Миколою Азаровим, схоже, до краю дореформує й той малий середній і бізнес, котрий ще всупереч усьому залишається.


Все це, зрештою, відомо. Невідомо тільки для 90% населення, звідки все-таки у найбіднішій країні Європи скільки заможних людей? І якщо вони такі заможні, то чому решта така бідна?


Ось тут і приходить на думку древня мудрість, що вчорашні раби не прагнуть свободи для всіх. Вони прагнуть самі стати рабовласниками. Печально. Коли ж, врешті, до влади прийдуть вільні люди?

Ціла стаття [ тут ].

Борги олігархів „прощаються” урядом TOP

imageНародний депутат України
1-го, та 2-го скликань
Володимир Пилипчук

04 червня 2011 року

Лист до Президента України!

Банкрутство – нездатність розраховуватися за своїми зобов’язаннями перед кредиторами та бюджетом.

Верховна Рада України прийняла закон, за яким  фізична особа (громадянин) що нездатна розрахуватися  за свої борги перед банком, бюджетом  виселяється з квартири (будинку) на вулицю. Виселяється з дітьми. Майно описується, продається і гроші повертаються кредитору.

Але коли олігархи не можуть (не хочуть) розраховуватися за свої борги перед бюджетом, то Верховна Рада прийняла закон, за яким борги олігархів перед бюджетом їм „прощаються” – списуються.

Виникла ситуація, за якою не всі громадяни рівні перед Конституцією всупереч  вимогам статті 24.  Олігархи – „рівніші”. Адже цей закон – спроба запровадити  дискримінацію прав людей за майновою ознакою. Закон про списання боргів олігархам – власникам ТЕК – антиконституційний і має бути відмінений Конституційним Судом. Або мають бути відмінені ті положення закону, що дозволяють виселяти на вулицю боржника – сім’ї тих бідних о громадян, що не мають мільярдів. Всі мають бути рівні і в однакових умовах: і олігархи і бідні.

Взагалі-то я думав, що Президент України накладе вето на закон №3319-VI "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію". Я не думав, що Ви його підпишете. Не думав, бо підписання – це пастка в першу чергу для самого Президента.

Я собі міркував, підписавши закон Ви стаєте суб’єктом  звинувачень, незалежно від мотивів підписання..

По-перше – закон суперечить Конституції і Конституційний Суд його мав би його саме таким і визнати.

По друге – підписавши закон Президент порушив присягу, за якою Президент  зобов’язувався „... виконувати свої обов’язки в інтересах всіх громадян...”. а не лише в інтересах „любих друзів – олігархів”  По третє - якщо підписав, „за винагороду” – це справа кримінальна і можлива перспектива імпічменту (хоча сама процедура залишається  не виписаною). Якщо підписав не розібравшись – то все одно - наніс збитки державі на суму 24 млрд гривень, оскільки „Законом передбачається комплексне списання заборгованості, включаючи пені і штрафи, зокрема, заборгованість за спожитий природний газ теплопостачальних підприємств (4,9 мільярда гривень), облгазів (7,4 мільярда гривень) перед ДК "Газ Україна", і відповідно заборгованість "Газу України "перед Національною акціонерною компанією" Нафтогаз Україна "(12,3 мільярда гривень).  Крім того, списана заборгованість за спожиту електричну енергію обленерго перед ДП "Енергоринок" на суму 1,008 мільярда гривень, ДП "Енергоринок" перед підприємствами - виробниками електричної енергії, підприємствами з передачі електроенергії магістральними та міждержавними електромережами (861,4 мільйона), а також заборгованість "Енергоринку" перед фондом вітроенергетики (310,5 мільйона гривень). бюджету, НАК „Нафтогаз України” http://podrobnosti.ua/economy/2011/06/02/773101.html

Бухгалтерські правила списання безнадійних боргів вимагають уточнення статті на яку відносяться  збитки, та визначення джерела покриття збитків. 

Підписавши закон, Президент погіршив фінансовий стан тих державних інституцій, яким не віддали кошти підприємства „любих друзів”. Фінансову „дирку”  держаним підприємствам  треба буде „дофінансовувати” за рахунок коштів Держбюджету. Чинне законодавство передбачає, що втрати підприємств від неправомірних дій органів влади покриваються за рахунок коштів Держбюджету. Та й Держбюджет недоотримав належних йому коштів від підприємств „любих друзів” . За рахунок чого тоді латати дірки в бюджеті? За рахунок емісії?  Ось тому і появився лист Голови НБУ до Уряду, яким він фактично попередив, що емісії коштів, взамін розбазарених – не буде.

„Обгунтування” до закону, що мільярдерам нічим заплатити борги і їх слід списати не витримує критики і суперечить положенням чинного  законодавства про банкрутство. А хто має відшкодовувати збитки Держбюджету? – Той, хто своєю діяльністю, чи бездіяльністю спричинився до них. Тобто Депутати коаліції і Президент.

Підписавши закон, Президент „амністував” фірми, що фактично присвоїли собі  гроші громадян. Громадяни заплатили за енергоносії фірмам – банкрутам, а фірми банкрути не віддали державі людських грошей. Президент своїм підписом освятив нанесення збитків державі підприємствами олігархів. Відкрив „ ящик Пандори”. Державні органи, влада не об’явили згадані фірми банкрутами і не продали їх майно іншим власникам. Виручені від продажу кошти пішли б на покриття заборгованості перед бюджетом і державними структурами.

А за нанесення збитків в правовій державі слід відповідати не лише представникам опозиції, але й представникам влади, в тому числі і Президенту особисто. Відповідати шляхом їх відшкодування. Я собі міркував, що лідери опозиції не пропустять шансу і негайно подадуть до суду на предмет відшкодування збитків, особисто Президентом, і процедурно доведуть його аж до міжнародних інстанцій. І заставлять Президента, або відкликати свій підпис під законом, або особисто заплатити державі 24 млрд гривень.  І тоді виборці України знатимуть за кого з лідерів опозиції віддаватимуть свої голоси. На сьогодні опозиції недостатньо критикувати дії влади і обіцяти, що ми як прийдемо до влади – ситуацію поправимо. Опозиції треба діяти в межах наявних можливостей : опротестувати закон в Конституційному суді, звернутися до судів ( в т.ч. і міжнародних) про відшкодування Президентом суми незаконно списаних боргів, звернутися до ООН про кваліфікацію дій режиму , до міжнародних інституцій про використання цілого спектру заходів до політичних діячів – розкрадачів коштів бюджету, до іноземних держав поро арешт їх рахунків і ін. А критикувати владу – недостатньо, бо „Васька слушает, да ест”. . А якщо ніхто з опозиції не вдасться до активних дій щодо  відшкодування збитків  нанесених Президентом, шляхом підписання згаданого закону,  то опозиції або немає, або вона іграшкова, показна, або  банально прикуплена владою, і діє в межах дозволених владою. Мов критикувати владу можете, але вдаватися до реальних, та результативних дій – ні.  .

Якщо пан Президент з „командою професіоналів” відшкодують збитки (або український суд заставить відкликати підпис під законом), тоді світ повірить, що в Україні настає ера правосуддя і що воно стає безпристрасним, щоо в Україні опозиція – реальна..

Наступне, коли депутати і Президент дозволяють розкидатися такими сумами (24 млрд.гр.=3 млрд.дол.), то це означає, що в Української влади немає проблем з дефіцитом коштів – тоді для чого залучати кошти в МВФ, щоб  вішати на шию зобов’язання по їх обслуговуванню на  дітей та онуків? Для того щоб кошти позики  знову  роздати ( позичити) любим друзям – олігархам, а вони знову не захочуть їх віддавати? Щоб знову потім списати?  Добрий бізнес на владі, панове владні олігархи! А чому не повернені кошти (15 млрд дол.), що були виведені перед президентськими виборами? Тому, що вигнали їх свої олігархи?

Тому мій голос, голос громадянина України до Президента України: Пане Янукович відкличте свій підпис під законом про списання заборгованості як помилковий, бо цим самим з кожного українця (від мала жо велика) Ви зняли по 500 гривень на користь своїх друзів-олігархів! Або за своєю ініціативою подайте його до Конституційного Суду на предмет його відповідності Конституції України!

Новий Радянський Союз? TOP

Тільки у нас і тільки для вас в митному союзі дешевий ґаз!


Ґергард Ґнаук, Die Welt (Німеччина)


Україна опинилася на роздоріжжі: рухатися до Росії чи до Європи? Кожного тижня тиск зростає: то Митний союз погрожує призупинити імпорт українських сталевих труб; то православна церква, підпорядкована московському патріарху Кирилу, розпалює антизахідні настрої і застерігає від зближення з «чужим та ворожим» ЄС. А наприкінці цього концерту на сцену виходить «Газпром», пише Ґергард Ґнаук. Саме в Брюсселі шеф концерну Алєксєй Міллєр скинув маску і заявив, що 20 млрд кубометрів газу для країн ЄС радо спрямують «Північним потоком» замість транзитної системи України. А це позбавить Київ п‘ятої частини надходжень від транзиту – сотень мільйонів доларів, зауважує автор статті.

Час для цієї заяви обрано якнайкраще, адже Київ, який змушений платити вищу ціну за газ, аніж Німеччина, якраз веде переговори про зниження ціни. А «Газпром» натомість відповідає: це можливо лише за умови приєднання України до Митного союзу.

З погрозою перенаправити газові потоки були зруйновані дві ілюзії, зазначає автор статті. Перша: Росія навчилася поводитися з меншими сусідами так само турботливо, як це робить сьогодні Німеччина. Друга ілюзія, яка видавалася навіть провдоподібнішою: нові газопроводи навіть теоретично не можуть використовуватися як засіб тиску, оскільки зростання попиту гарантує заповнені газопроводи на десятиліття. Так лунала мантра будівничих «Північного потоку», про це ж заявляв колишній канцлер Німеччини Ґергард Шредер.

А тепер маємо погрози на межі шантажу, зауважує Ґергард Ґнаук. Колишній віце-канцлер в уряді Шредера Йошка Фішер, який тепер є радником у розвитку проекту газопроводу Nabucco, розпізнав це ще рік тому і попереджав: «Якщо поставки газу використовуватимуться для того, щоб тиснути на Україну, щоб знову тісно прив‘язати її до Росії, то Європа не повинна акцептувати таку політику».


Інтерес Німеччини та ЄС – цілком інший: збереження притягальної сили європейської моделі, яка є успішною в країнах від Естонії до Болгарії. І якщо міжнародне співтовариство виділяє на допомогу повстанцям в арабському світі 14 мільярдів доларів, то країни Східної Європи, на відміну від Лівії, є потенційними кандидатами на членство в ЄС і ставитися до них треба відповідно.

Це повинен також розуміти головний переговірник ЄС з питань торгівлі Філіп Куїссон, який зважує інтереси аграрного лобі своєї рідної Франції та України. Наступного понеділка у Києві відбудуться переговори щодо зони вільної торгівлі між ЄС та Україною. І ЄС повинен показати, що йому важливіше: квоти на імпорт українського зерна чи збереження європейської перспективи для цілого регіону, наголошує Ґергард Ґнаук.

Ціла стаття [ тут ].

Передчуття газової війни: з Росії звучать заяви Гітлера, Україна уподібнюється до Чехословаччини 1938 року TOP


Євген Магда


Росія і Україна впевнено наближаються до чергової, третьої за останні роки газової війни. Хоча цього разу в Києві цілком лояльний Кремлю політичний режим, ця обставина практично не впливає на високу ймовірність нового енергетичного протистояння між двома найбільшими пострадянськими державами.

Вже більше року Україні не вдається добитися перегляду умов газових контрактів, підписаних Юлією Тимошенко в січні 2009-го після завершення другої російсько-української газової війни. Всі доводи української сторони розбиваються об стіну нерозуміння російських партнерів, що не збираються міняти свою політику по відношенню до стратегічного партнера і сусіда. Перспектива отримувати до кінця 2011 року 500 доларів за тисячу кубометрів газу підхльостує Газпром до вчинення подальшого тиску на нашу країну. …

В той же час тональність заяв українських офіційних осіб стає все більш тривожною. Президент Віктор Янукович неодноразово висловлював сподівання на зміну формули ціни газу для України, з аналогічними письмовими ініціативами до свого російського колеги нещодавно звернувся і прем`єр-міністр Микола Азаров. Його переговори з Путіним у Москві важко назвати успішними, оскільки у відповідь на свої ініціативи  Київ отримав подачку з панського плеча: пропозицію про створення двосторонньої робочої групи з газових питань, зроблену на тлі словесних ескапад Володимира Путіна. …

… Риторика топ-менеджерів Газпрому і його політичних патронів дивовижним чином нагадує заяви Гітлера в міжвійськовій Європі, а позиція західноєвропейських кругів – давнішню тактику «заспокоєння агресора». Україна ризикує повторити долю Чехословаччині в 1938 році, звичайно, якщо не постарається самостійно вжити заходів щодо свого порятунку. Серед кроків, що лежать на поверхні, – програми з енергозбереження, модернізації економіки і диверсифікації поставок палива, для реалізації яких немає потреби винаходити велосипед, достатньо не красти державні кошти і пустити на український ринок світові енергетичні компанії.  Фактично Україні належить здійснювати дії, що лежать на поверхні, щоб не допустити енергетичної агресії з боку Росії.


Тому наївно розраховувати, що газові контракти з Росією  будуть переглянуті до початку опалювального сезону у бік зниження вартості «блакитного золота» для нашої країни. Російська сторона, в кращому разі, тягнутиме час, імітуючи бурхливу активність у традиційний період відпусток. Крім того, що ближче кінець року, тим більш наступальною буде російська позиція в енергетичному питанні, градус заяв підвищуватиметься паралельно з ціною «блакитного золота». Якщо ж Україна встигне восени підписати угоду про асоціацію з Європейським Союзом, їй належить витримати безпрецедентний тиск з боку «старшого брата», в якому газова складова буде лише зручним приводом.

Вся стаття [ тут ].

Непослідовність режиму в Україні Януковича



Олександр Мотиль, World Affairs (США)

imageЯнукович не здатен бачити протиріч чи просто не може змусити своїх підлеглих дотримуватися однієї лінії? Якщо український президент не зробить чіткого геополітичного вибору, то його режим приречений на крах, застерігає Олександр Мотиль у своєму блозі на сайті американського видання The World Affairs.

У своєму блозі Олександр Мотиль розмірковує над «дивовижною непослідовністю режиму Януковича». У квітні 2010-го року новий уряд радо віддав росіянам базу у Севастополі, а нині опирається вступу до Митного союзу на чолі з Росією. Він прагне євроінтеграції, проте «грубо порушує європейські узаконені стандарти, переслідуючи політичних опонентів». Команда Януковича одночасно приймає закон про доступ до інформації та обмежує свободу преси. Тож чи варто вірити тому, що, підтримавши угоду про вільну торгівлю із ЄС, український парламент взяв незмінний курс вбік Європи? – запитує Мотиль.

Далі автор пропонує три можливі пояснення непослідовності нинішнього режиму.

Згідно з першим поясненням, президент Янукович і його команда знають, що роблять – «вони намагаються досягти балансу між конкуруючими інтересами та пріоритетами, дотримуючись центристської політики винятково заради інтересів України». На думку Мотиля, якби команда Януковича всерйоз прагнула до ЄС, то не посадила б до в’язниці колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка та не переслідувала б колишнього прем’єра Юлію Тимошенко. «Розумний режим боровся б із політичною загрозою, яку становлять зазначені особи, призначивши Луценка та Тимошенко послами у Ліхтенштейні й Андоррі», – припускає автор блогу.

Після цього Мотиль переходить до другого пояснення. Непослідовність може свідчити про «когнітивну неспроможність нового уряду визначати протиріччя», тобто відрізняти «А» від «-А». Команда Януковича – це донецька еліта, чиє коріння сягає радянських часів, а ментальність залишається радянською, пише автор блогу. Партійні діячі УРСР не усвідомлювали протиріч. «Усе, що вони робили, було правильним, за визначенням, і кожна зміна курсу Комуністичної партії була також, за визначенням, правильною». На думку Мотиля, саме таке невігластво властиве команді Януковича.

Згідно з третім поясненням, режим не суперечить собі, оскільки режим не «приймає рішень як єдиний актор». Різні фракції всередині режиму ідуть в різних напрямках. Як наслідок – здається, ніби режим іде в кількох напрямках одночасно. Проросійська група підтримує підписання Харківських угод, проукраїнська опирається вступу до Митного союзу, жорстка авторитарна частина переслідує Луценка та Тимошенко, а квазі-демократи прагнуть до ЄС, борються з корупцією та просувають свободу інформації. Мотиль робить висновок, що український президент «не хоче або не може примусити своїх підлеглих дотримуватися однієї лінії». «І якщо Янукович справді втратив контроль над розколотим режимом, то його непослідовність – чи нестабільність – може тільки зростати», – підсумовує автор блогу.

«Непослідовні режими приречені на неефективність та схильні до краху», – пише Мотиль. Тож у Януковича, продовжує він, є дві альтернативи – обрати статус України як корумпованої, недемократичної, завжди відсталої прилеглої території до Росії або приєднатися до Європи та світової економіки як молода демократія та економіка, що модернізується. Перший вибір означає піти шляхом Білорусі, другий – стати як Польща. «Слід зробити вибір раз і назавжди – не лише заради логіки. Бо що довше зволікати, що довше нагнивають протиріччя, то лютішим стає суспільство і зростає ймовірність того, що режим зазнає краху», – застерігає Мотиль.

Вся стаття [ тут ].

На Україну опускається темрява TOP


Анджей Бжежєцький, Пьотр Андрушєчко, Rzeczpospolita (Польща) / Джерело: inozmi



Із приходом до влади «біло-блакитних» в Україні всі кажуть: «вони прийшли надовго», зазначається у статті. І, як не парадоксально, Захід це влаштовує, адже переговори з командою Януковича відрізняються від переговорів із помаранчевими, як «коник-гойдалка від дикого мустанга». Однак, на думку авторів, вдалі переговори про зону вільної торгівлі – не панацея, коли парламент приймає рішення, що можуть «стати загрозою для і так слабкої тамтешньої демократії». У статті стверджується, що деякі тенденції в Україні (проект нової виборчої системи, воєнна доктрина) дозволяють говорити про авторитаризм.

Автори статті зазначають, що Янукович боїться опозиції і вважає своїми найголовнішими ворогами Юлію Тимошенко (і її політичну силу) і Юрія Луценка («запобіжні заходи проти нього видаються неадекватними звинуваченню», а тому складається враження, що вся його справа має політичний характер і може бути «помстою»). Команда Януковича цілеспрямовано усуває Блок Юлії Тимошенко з політичної арени, йдеться в статті: спочатку блоку ставили палиці в колеса на місцевих виборах у жовтні 2010 року, а тепер структури партії, як зауважують автори статті з посиланням на український тижневик «Комментарии», знищують діячі Партії регіонів. Невідомо, чи опиниться Юлія Тимошенко за ґратами, як і її соратник Луценко, однак безумовно влада намагається дискредитувати лідерку БЮТ та унеможливити її «активну кампанію напередодні парламентських виборів 2012 року», зауважують автори статті.


Справжню битву автори прогнозують на 2012 рік – парламентські вибори. В українських реаліях, за їхніми словами, запропонована зміна виборчої системи може означати підкуп виборців, адміністративний тиск та брудну виборчу кампанію. «Зміни, подібно як і у випадку місцевих виборів минулого року, мають на меті подальшу маргіналізацію політичних противників і, тим самим, монополізацію влади».

Автори статті вважають, що після політиків влада візьметься за «непокірних громадян» в Україні. Попри протести під назвою «податковий Майдан», податковий тиск на дрібні і часто сімейні підприємства залишився. До того ж, ведеться незвично ретельне слідство проти учасників «податкового Майдану» за пошкодження гранітних плит.


Сьогодні СБУ на чолі з медіа-магнатом Валерієм Хорошковським діє за російською, якщо не білоруською моделлю: під прицілом українські та іноземні журналісти, блоґери, неурядові організації, науковці. У статті наводяться окремі гучні справи, ініційовані СБУ, і автори зауважують: «Ці приклади показують, «під кого» проектуються нові закони. Їх потребує СБУ. Вони роблять з кожного підозрюваного і дають більшу свободу службам, які зможуть вирішувати, що шкодить, а що не шкодить інтересам України». Сьогодні СБУ під тиском критики трохи принишкла, пишуть автори, але естафету перейняло міністерство внутрішніх справ на чолі з Анатолієм Могильовим.

Усі ці тенденції, наголошується в статті, призвели до публікації організацією Freedom House звіту щодо стану демократії в Україні, в якому говориться, що країна прямує убік авторитаризму. Тим часом «представники партії влади сприймають таку інформацію як прояв втручання у внутрішні справи України», пишуть автори і наголошують, що вочевидь влада побоюється другого Майдану у близькосхідному варіанті.


Вся стаття [ тут ].

Газове питання: Патова ситуація для України TOP

9 червня 2011

Петро Олещук, AP

imageВже понад рік українська влада намагається вирішити газову проблему, що виникла після підписання 2009 року вкрай невигідного для України договору з Росією. Проте всі намагання є безуспішними. Навіть більше – зараз Україна перебуває фактично у патовій ситуації, коли зміни можливі лише за суттєвих поступок економічних інтересів.

Проведені 7 червня перемовини між російським та українським прем’єрами не принесли у відносини між Україною та Росією у газовій сфері нічого нового.

Сторони, фактично, лише вкотре озвучили власні позиції. Зокрема, Микола Азаров висловив переконання у необхідності зниження ціни на російський газ для України, мотивуючи це зміною зовнішньоекономічної кон’юнктури, а Володимир Путін наголосив на незмінності та непорушності попередніх контрактів.

При цьому російський прем’єр запропонував своєму українському колезі вступ до Митного союзу та Єдиного економічного простору, а також варіанти із "об’єднанням" "Нафтогазу України" та російського "Газпрому" (ні для кого не є секретом, хто одержить контрольний пакет у цьому гібриді).

Відповідно, це остаточно завело будь-які подальші переговори між двома країнами у глухий кут.

Варіанти вирішення

Так чи інакше, але Україна буде змушена пристосовуватися до наявних міжнародних умов, за яких ціна на російський газ постійно зростає.

Про безрезультатність останніх переговорів України та Росії щодо зміни формули розрахунку ціни на газ було зрозуміло ще до їхнього початку. За день до цього глава "Газпрому" Олексій Міллер заявив, що немає ніяких причин змінювати ціну на російський газ: вона розраховується, за його словами, за ринковою формулою. Деяка жорстокість щодо українських колег полягала ще й у тому, що Міллер не обмежився цим зауваженням, а додав, що "якщо підставити нинішні ціни на нафтопродукти в цю формулу", то до кінця року ціна на газ для України може вийти на рівень $ 500 за тисячу кубометрів.

Відповідно те, що виглядало ще рік тому, під час укладання "харківських домовленостей" як цілком прийнятний компроміс, тепер перетворюється на величезний тягар для вітчизняної економіки.

Головна проблема полягає у самій формулі ціни на газ, що прив’язана до ціни на нафту, яка постійно зростає.

У той час як переважна більшість європейських країн знайшла обґрунтування для зниження ціни на російський газ, Україна продовжує безплідні переговори, які завершуються лише повторними констатаціями позицій.

Усі варіанти вирішення проблеми, запропоновані українською стороною, Росією відкидаються. Зокрема, міністр палива та енергетики України Юрій Бойко запропонував Росії, за даними видання "КоммерсантЪ-Украина", два варіанти вирішення проблеми – переглянути угоду і знизити ціну газу або почати транспортувати середньоазійський газ через територію Росії в Україну.

В іншому разі Україна пригрозила підняти ціну на транзит палива по своїй території. Однак жоден із запропонованих варіантів Росію не влаштував. А на погрози щодо здорожчання транзиту російські чиновники відповіли, що в такому разі пропорційно піднімуть і ціни на газ.

Інші шляхи виходу з газової кризи виглядають ще більш примарними. Урядові пропозиції щодо будівництва в Україні терміналу для одержання та транспортування скрапленого газу, а також впровадження енергоефективних технологій, підвищення видобутку вітчизняного газу і т.д. стосуються, переважною мірою, досить віддаленої перспективи.

Диверсифікація українських енергоресурсів потребуватиме часу та капіталовкладень. Проте нині в України великі проблеми як з одним, так і з іншим ресурсом

Диверсифікація українських енергоресурсів потребуватиме часу та капіталовкладень. Проте нині в України великі проблеми як з одним, так і з іншим ресурсом.

Нарешті, останній шанс нещодавно озвучив сам Азаров. Україна може звернутися до МВФ за кредитом, якщо Росія значно підвищить ціну на газ, заявив він в інтерв'ю агентству Reuters.

Звичайно, не можна відкидати і такий варіант, але він підштовхує Україну до ситуації із "багатьма невідомими", і робить її вкрай залежною від: 1) кон’юнктури на ринку енергоресурсів; 2) позиції та підтримки МВФ; 3) позиції самої Російської Федерації.

Поки що жоден із варіантів, який Україна намагається висунути для вирішення газової кризи, не може розв’язати ситуацію.

Це розуміють усі, і розуміє, у першу чергу, сама російська влада, все наполегливіше підштовхуючи своїх українських колег до Митного союзу.

Українська суперечність

Можна припустити, що Україна б знайшла вихід із складної ситуації, чи, принаймні, почала б його шукати вже давно, якби мала настільки ж монолітну владну еліту, як, приміром, та сама Російська Федерація.

Російську владу та олігархів об’єднує єдина ціль: одержання якомога вищих прибутків від експорту енергоресурсів. Тому олігархи підтримують владу, а остання дозволяє їм одержувати власну "долю" від зовнішньоекономічних операцій.

Сама влада – далека від єдності. Одна частина, представлена нафто- та газотрейдерами, зацікавлена у високих цінах на газ. Інша частина, яка контролює промисловість, прагне зворотного

В Україні все набагато складніше. Окрім того, що сама політика розділена на непримиримі партії, на владу та опозицію, сама влада – далека від єдності. І, у першу чергу, на основі економічних інтересів.

Одна частина, представлена нафто- та газотрейдерами, а також власниками комунального господарства, зацікавлена у високих цінах на газ, що дозволяють підвищувати тарифи для населення та промисловості, підвищувати, власне, доходи постачальників.

Інша частина, яка переважно контролює промисловість (хімічну та металургічну), навпаки, зацікавлена у низькій ціні на газ.

Саме у цьому слід шукати фундаментальні причини того, що за 20 років незалежності Україна так і не диверсифікувала постачання енергоресурсів, не зробила реальних кроків для оновлення комунального господарства та промисловості, та, зрештою, до забезпечення власної енергетичної незалежності.

Проте, вищеназвані протиріччя поки що запобігають і вступу України до "нового російського союзу".

Адже українська еліта: 1) так і не може, очевидно, випрацювати єдину позицію з цього питання; 2) дуже стурбована можливістю активного втручання російського бізнесу в економіку України; 3) не хоче позбавляти себе ринків збуту продукції (у першу чергу, металургії) за межами України.

За таких умов прем’єрське крісло в Україні – це справжній електричний стілець. А суперечності та проблеми, які має долати його власник, виглядають непорушними та нездоланними.

Росії вдалося остаточно загнати Україну у патову ситуацію. Очевидно, далі Кремль розраховує на офіційну та безумовну капітуляцію.

Looking for host families for summer program for Ukrainian orphans TOP

Please consider hosting a child from a Ukrainian orphanage for three weeks this August.

TDH Canada (Terre des Hommes, a registered charitable organization) is looking for host families willing to provide a child with a quality experience: spending time with the child, introducing the child to cultural and recreational activities, and including the child in family activities. Families are asked to cover the cost of the program—about $3,800 (tax-deductible donation). The selected children (ages 7-13) have demonstrated the qualities to benefit from the program, including openness, a desire to relate to others, and physical and emotional health. 

To receive an application, contact:

Luba Grakhova (luba@tdh.ca)
(514) 658-4966

The tentative arrival date for the summer hosting program is July 30, 2011.

About Ukrainian orphanages: Thousands of kids in Ukrainian orphanages face a bleak future. These children long for a family experience, even a temporary one. TDH Canada is looking for families in order to provide these children an enriching cultural and educational experience in another country. Despite good care in the orphanage, few are prepared for life when they leave the orphanage at age 18, as they are provided with neither higher education nor vocational training. As a result, many who leave Eastern European orphanages are co-opted into drug dealing, the sex trade, or organized crime.

This type of program is not unknown in Eastern European countries. In fact, some children have spent summer vacations in several countries over past years - and their lives are enhanced by it. The happiness you bring to a child who has little in his or her life cannot be measured in time or money or effort. We urge you to consider hosting, and thus make a significant difference for one child.

About Terre des Hommes: TDH Canada, member of Terre des Hommes International Federation, with its head office located in Geneva, Switzerland, is a registered charitable organization focused on the needs of children worldwide that have been abandoned and endure disadvantaged lives.   http://www.tdh.ca

UCC - NYAC launches a National Youth Survey Project TOP

The Ukrainian Canadian Congress National Youth Advisory Council (UCC-NYAC) is proud to announce the launch of its youth survey project entitled "An Investigation of Youth Involvement in the Ukrainian Canadian Community."

At the XXIII UCC Triennial Congress it was resolved that the reengagement of youth in the Ukrainian Canadian community be made a priority. Thus, the UCC-NYAC was formed, comprised completely of young adults. The major purpose of this committee is to give youth a greater voice in the affairs of the UCC, to gather information about youth involvement in the community and to advise the UCC on how to engage youth in ongoing projects.

 In order to investigate the factors related to Ukrainian Canadian youth involvement, the UCC-NYAC has developed a survey aimed at young adults between the ages of 16-35. The goals of this survey include:

Gaining demographic information about Ukrainian Canadian youth;

Identifying factors which promote or hinder involvement of youth in the Ukrainian Canadian Community;

Defining what it means to "be Ukrainian" in the context of Canadian society;

Understanding the role of Ukrainian language skills in the 21st century for Ukrainian Canadian youth.

This short survey, available both online and in paper format, will be distributed at Ukrainian festivals, community events and through social media.  The survey will be available from June 2011 until January 2012. It is anticipated that a final report will be published in mid-2012.

Ultimately, these survey results will become a valuable source of information for all ethno-cultural community organizations looking to better engage their youth and foster the development of future community leaders.

To complete the survey, please visit: Youth Survey

For more information:

Yuri S. Broda, UCC-NYAC Chairman & Project Co-leader yuribroda@gmail.com
Oksana Prokopchuk-Gauk, Project Co-leader ocp429@mail.usask.ca
Nadia Demko, Distribution Coordinator nadia.e.demko@gmail.com

Національний молодіжний дорадчий комітет Конґресу  Українців Канади випустив національний запитник для молоді TOP

Національний Молодіжний Дорадчий Комітет (НМДК) при Конґресі Українців Канади повідомляє про випуск запитника для молоді під назвою "Дослідження Молодіжної Діяльності в Канадській Українській Громаді".

ХХІІІ Конґрес Українців Канади постановив, що активізація молоді в українській громаді Канади є першочерговою. Таким чином був сформований НМДК, членство якого складається виключно з молоді. Головним завданням цього комітету є надати молоді більший голос у справах Конґресу, зібрати інформацію про громадську діяльність нашої молоді та порадити Конґресові яким чином залучити молодь  до його проєктів.

Щоб зрозуміти які фактори  є важливі в заанґажуванні українсько канадської молоді, НМДК Конґресу розробив запитник, призначений для молоді в віці від 16 до 35 років, який також допоможе:

  • здобути демографічну інформацію про українськy канадську молодь y Канаді;
  • визначити фактори, які підтримують або стоять на перешкоді залученню молоді в діяльність українсько-канадської громади;
  • дізнатися як молодь розуміє концепцію "українства" в рамках канадського суспільства;
  • зрозуміти яку роль відіграє знання української мови для українсько-канадської молоді в 21 столітті.

Цей короткий запитник можна виповнити на папері або через інтернет. Починаючи з червня 2011 року, аж до січня 2012 року, запитник буде розповсюджуватися по українських фестивалях, громадських імпрезах та через соціяльні засоби масової інформації. Передбачається, що кінцевий звіт буде опублікований влітку 2012 року.

Очевидно, що результати цього опитування будуть цінним джерелом інформації для всіх етно-культурних громадських організацій, котрі намагаються активніше залучати молодь та виховувати й розвивати майбутніх громадських провідників.

Для виповнення запитника відвідайте, будь ласка: запитник для молоді

За дальшою інформацією просимо звертатися до:

Юрій С. Брода, голова комітету та співкерівник проєкту: yuribroda@gmail.com
Оксана Прокопчук-Ґаук, співкерівник проєкту: ocp429@mail.usask.ca
Надя Демко, координатор розповсюдження: nadia.e.demko@gmail.com

Дарла Пеннер,
пресовий референт Конґресу Українців Канади
телефон: (204) 942-4627
електронна адреса: dpenner@ucc.ca
інтернет-сторінка: www.ucc.ca

Зупинити насильство влади! Закликаємо українську громадськість стати на захист Олександра Рибалки TOP

Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”

В селищі Єлизаветівка Петриківського району Дніпропетровської області мешкає Олександр Володимирович Рибалка – свідомий українець, член Історичного клубу “Холодний Яр”, передплатник українських видань, а ще батько трьох малолітніх дітей, яких виховує у дусі любові до України.

Олександр – приватний підприємець, вирощує вівці та іншу худобу. Його земельні ділянки розміщено так, що він щодня змушений переганяти їх через асфальтову дорогу, яка веде до птахофабрики “Оріль-Лідер”.

Розповідає дружина Олександра, Людмила Сергіївна Рибалка: “Іншої дороги до землі, де ми випасаємо вівці, немає. Охоронці птахофабрики почали забороняти переганяти отару через дорогу, погрожували пастухові, кидали каміння у нього та овець, неодноразово ображали й погрожували пастухові. 13 червня ситуація повторилася. Пастух Сергій Василенко зателефонував моєму чоловікові і сказав, що охоронник КПП “Оріль-Лідер” проганяє стадо овець і заважає випасати їх на полі. Мій чоловік пішов до охоронця розібратися, сказав йому, що він пасе вівці на своїй землі на паях і на землі сільської ради. На територію птахофабрики худоба не заходила. Але охоронник продовжував погрожувати. Виник конфлікт. … Дзвонили і з птахофабрики, казали: “Ми тебе заспокоїмо”. Погрожували і нашій сім’ї. 15 червня мого чоловіка арештували на 15 діб”.

Ось пояснення Олександра Рибалки: “15 червня о 8.00 до мене зателефонував дільничний інспектор Кирпичов і сказав, що мені треба зайти в Петриківське РОВД в якійсь справі. О 9.00 я прийшов до РОВД. Кирпичов сказав, що на мене написали заяву і запропонував дати пояснення. Заява була від охорони ОАО “Оріль-Лідер”, з охоронцем якої у мене виник конфлікт, який спровокував охоронець. Дільничний інспектор, взявши показання, відвіз мене до районного суду. Суддя Іщенко розпочала засідання, не надавши мені права скористатись захистом адвоката, ще й весь час закривала мені рот, не даючи й слова сказати на свій захист. Швидко ухваливши постанову на арешт на 15 діб, із зали суду мене одразу відправили до райвідділу в камеру. Справа явно замовлена та несправедлива. Апеляційну скаргу не прийняли”.

З постанови судді Петриківського суду Дніпропетровської області І. М. Іщенко, яка, покликаючись на ст. 173 КпАП України, 15 червня 2011 р. засудила Олександра Рибалка на 15 діб, так і не видно, за що його покарано. У постанові зазначено, що охоронець А. І. Білоконь “звертався за медичною допомогою 14.06.2011 в 18.30 в лікарню”, але не наведено ні діагнозу, ні акту про завдані побої, тобто немає жодного підтвердження, що охоронця побито. І все ж Олександра Рибалку позбавили волі.

Справу шито білими нитками: вільного селянина, як називає себе Олександр Рибалка, місцева влада вирішила “поставати на місце”, або як сказали працівники птахофабрики, “заспокоїти”.

… Перед арештом Олександр Рибалка написав листа до “Незборимої нації”. Публікуємо його, щоб зрозуміліші були причини конфлікту між українським патріотом та антиукраїнською владою.

“Я давно прагнув вивчити історію Визвольної боротьби, але не міг знайти путніх і правдивих книг. І ось у моє життя прийшла газета “Незборима нація” та книги Романа Коваля. Читаю їх і душа обливається слізьми від втрат. Які були люди, які можливості! Але тодішня недоукраїнська влада все занехаяла, втратила. І все ж серце наповнюється  гордістю, що я теж українець і належу до нації героїв.


Мені від цього дуже важко, я не маю в своєму оточенні однодумців та товаришів. Але я не здаюсь, ні я, ні мої діти ніколи не будемо холуями! Відчуваю себе нащадком Великих героїв. Олександр РИБАЛКА, вільний селянин. Дніпропетровська обл.) (Рибалка О. Пізнавати історію без болю в серці неможливо // Незборима нація (Київ). – 2011. – Червень.  – Ч. 6 (304). – С. 4).

Закликаємо українську громадськість стати на захист Олександра Рибалки.

Надавайте моральну та іншу допомогу його родині.

Телефон його дружини Люди – 098-113-22-89.

Телефон Петриківського РОВД – 056-34-2-47-02.

Links to event postings TOP

Do you maintain a website of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site in the ePOSHTA newsmagazine.


 United States

Canadian flagToronto: AGF’s Third Annual Exhibit Show & Sale  -- 5-26 June TOP

 The Ukrainian Canadian Art Foundation invites you to the

AGF’s Third Annual Exhibit Show & Sale

of contemporary impressionist, expressionist and abstract paintings

Канадсько -Українська Мистецька Фундація запрошує на

AGF Виставку – Продаж

cучасного імпресіонізму, ехпресіонізму та абстрактного мистецтва


Canadian flagWinnipeg: Book launch “Re-Imagining Ukrainian-Canadians: History, Politics, and Identity” -- Jun 23


Dr. Rhonda Hinther and Dr. Jim Mochoruk (editors)

Book Launch

Re-Imagining Ukrainian-Canadians:
History, Politics, and Identity

(University of Toronto Press).

Thursday, Jun 23 2011, 7:00 pm
Grant Park in the Atrium
Winnipeg, MB

Ukrainian immigrants to Canada have often been portrayed in history as sturdy pioneer farmers cultivating the virgin land of the Canadian west. The essays in this collection challenge this stereotype by examining the varied experiences of Ukrainian-Canadians in their day-to-day roles as writers, intellectuals, national organizers, working-class wage earners, and inhabitants of cities and towns. Collectively, the essays challenge the older, essentialist definition of what it means to be Ukrainian-Canadian.

Rhonda L. Hinther is Head of Exhibits Research at the Canadian Museum for Human Rights.

Jim Mochoruk is a professor in the Department of History at the University of North Dakota.

This volume features the work of Karen Gabert, Lindy A. Ledohowski, Peter Melnycky, Jars Balan, Orest T. Martynowych, Jaroslav Petryshyn, Serge Cipko, Rhonda L. Hinther, Jennifer Anderson, Jim Mochoruk, Andrij Makuch, S. Holyck Hunchuck, and Stacey Zembrzycki.

Canadian flag Ottawa: BUD'MO ! Pre- Shevchenko Party -- Jun 25


Canadian flagToronto: BBQ on the shores of Lake Ontario with Borys Wrzesnewskyj & special guests  – June 30


The Etobicoke Centre Federal Liberal Association

Invites You to a BBQ on the shores of Lake Ontario with

imageBorys Wrzesnewskyj
and special guests

Thursday, June 30th, 2011, At 6:30 PM
image At the residence of Ms. Myroslava Oleksiuk
2607 Lakeshore Boulevard West
Toronto, ON

Click here for ticket order form

Dear Friends,

I'm currently in Ottawa packing my files. As many of you have no doubt heard, the recount in Etobicoke Center confirmed the Conservative win by 26 votes. However, as the Toronto Star wrote, there was a sweetness to the result in that amongst rejected votes for me were a number with best wishes written onto the ballots in various languages and a number of ballots with hearts (as the Star reported none of the other candidates received hearts with their votes).

On another note, this past week our campaign team held a volunteer appreciation evening to which over 100 of our volunteers showed up. In my address to the group, I remarked that we must end our questioning of ourselves, "Did I do enough?” Election night, the CBC stated that the Liberals in Etobicoke Center had the best ground campaign in the GTA. We worked our hearts out and the hearts on ballots illustrated the emotional tie that the electorate felt for us. We truly are a collective with heart.

Upon reflection, perhaps fate has in fact smiled upon us. There is no shame in not winning by 26 votes, yet it provides us with the freedom to fully engage in rebuilding the Liberal Party into a people’s party. I can't imagine the frustration of sitting impotently in the far reaches of the House of Commons for 4 years of Harper majority government. Even Parliamentary Committee work which was an area where individual MP's could do constructive legislative work, as well as hold the Government to account, will be silenced; Mr. Harper with his majority will decide the  agenda and witnesses before committees. Liberals will only receive 7 minutes for questioning during Parliamentary Committee sessions. I much prefer to spend the next 4 years building a people's party inspired by the Liberal legacies of a just society at peace with ourselves and our planet.

Warmest Regards,


Canadian flagHawkestone, ON: UNF Ivana Kupala condert & zabava -- July 2 TOP




Ukrainian flagЛьвів : Вистава Мистецької Групи “Яра” з Нью-Йоркського театру Ля МаМа – 22-23 червня TOP

22, 23 червня 2011 о 19.00
Львівський академічний театр імені Леся Курбаса, вул. Леся Курбаса, 3
тел. для довідок 2724824, тел. каси 2724914

Тривалість вистави менше 1 год.

«Ворон надихає цю трупу до визначного польоту. Шлях, що його пролетів Ворон, виявляється заворожуючим одночасно його простотою і складністю. І повірте мені, вам варто слідувати за ним», - Емі Лі Пірсол для сайту nytheatre.comВОРОН. Вистава Мистецької Групи “Яра” з Нью-Йоркського театру Ля МаМа на основі однойменного вірша Олега Лишеги.   У виставі беруть участь мистці з Америки та України. Виставу “Ворон” створила й поставила американський режисер Вірляна Ткач спільно з мистцями з Америки та України за однойменним  віршем Олега Лишеги та англійським перекладом, що Вірляна Ткач зробила у співпраці з Вандою Фиппс. Творчість Олега Лишеги високо поціновується в США, і багато-хто вважає його найкращим сучасним українським поетом - «поетом поетів». Його збірка «Вибрані вірші Олега Лишеги» у перекладі автора та Джеймса Брасфілда отримала нагороду за найкращий переклад року від ПЕН-клубу в 1999 році. Лишега – автор збірок «Великий міст» (1989), «Снігові і вогню» (2002) та «Друже Лі Бо, брате Ду Фу» (2010). У 2003 Мистецька група Яра поставила вірш Лишеги «Лебідь» в Експериментальному театрі Ля Мама в Нью Йорку й Гарварді. Ознайомитись з поезією Лишеги «Ворон» можна на сайті www.brama.com/yara/lys11-uk.html.

«Ворон» промовляє до нашого бажання пізнати невідоме. Чітко окреслені деталі повсякденного життя перетворюються, щоб відкрити справжню природу реальності. Птахи, дерева, фрукти самі по собі несуть певні послання для пильного спостерігача. Пуща береже таємниці невидимих стежин.

Вірляна Ткач, мистецький керівник Яри, спільно з групою створила двадцять одну виставу. Усі  прем’єри йшли в театрі Ла МаМа. Минулого року Вірляна Ткач поставила виставу “Скіфські камені” за участі Ніни Матвієко й киргизьських акторів. Вистава йшла на ГОГОЛЬFEST, у центрі ПАСІКА та театрі Ля МаМа. Нью-йорський критик Майкл Беттенкорт відзначив, що «ця одногодинна вистава будує те, що добрий театр повинен будувати завжди – альтернативний світ, що дозволяє нам переосмислити і продумати великі питання про сутність людського буття».

Мистецьку групу Яра було засновано у 1990 році при Нью-Йоркському експериментальному театрі Ля МаМа. Яра працює над створенням оригінальних творів, в яких досліджуються східні культури. Миcтці Яри поєднують поезію, пісні, історичні матеріали та наукові розвідки, аби створити, за висловом одного з критиків, «розширену медитацію над ідеєю». На сьогодні Ярою створено вже одинадцять вистав, які базуються на матеріалах з України, зокрема «Світло зі Сходу», «Сліпий Зір», «Лісова пісня Яри», «Лебідь», «Зимове Сонце» та «Водоспад/Відблиски». Остання була створена також у співпраці з українською співачкою Ніною Матвієнко. Д. Дж. Р. Брюкнер у газеті «The New York Times» відзначив, що це «театральна магія», яка виникає завдяки влучному поєднанню хореографічної пластики та надзвичайної музики. Також Ярою було створено шість вистав з бурятськими акторами, три з киргизькими та ще дві на основі японської культури.

Показ вистави «Ворон» в Україні став можливим завдяки  громадським фондам Посольства США в Україні, компанії «Coca Cola» та чисельним друзям Яри Мистецької Групи. Більш детальну інформацію можна знайти на сайті www.brama.com/yara

За більш детальною інформацією звертатися до асистента режисера в Києві Надії Соколенко (nadia.sokolenko@gmail.com)

Ukrainian flagВінниця: Презентація кінострічки “Отамани Холодного Яру”-- 23 червня TOP

23 червня в Вінниці о 18.00 в кінотеатрі “Родина” (вул. Козицького, буд. 47) відбудеться демонстрація документальної кінострічки Романа Коваля та Олександра Домбровського “Отамани Холодного Яру”, а також презентація нових книг Історичного клубу “Холодний Яр”.

Увазі вінничан будуть представлені спогади Юрія Горліса-Горського “Холодний Яр” та Петра Дяченка “Чорні запорожці”, а також нова книга Романа Коваля “Михайло Гаврилко: і стеком, і шаблею”.

Під час обох демонстрацій відбудеться зустріч з Романом Ковалем та режисером Олександром Домбровським (родом з Ямполя, тепер працює в Києві на телеканалі “Культура”).

Звучатиме старосвітська бандура Тараса Силенка.

У презентації візьмуть участь члени Історичного клубу “Холодний Яр” – кандидат історичних наук Костянтин Завальнюк і кандидат філософських наук Тарас Беднарчик.

Організатори презентацій – депутат Вінницької міської ради від ВО “Свобода” Антон Бойдаченко та  член Історичного клубу “Холодний Яр” В’ячеслав Березовський.

Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”

Ukrainian flagКиїв: Нагородження Відзнакою Блаженного Священомученика Омеляна Ковча -- 23 червня TOP


Комітет із вшанування пам’яті Блаженного Священомученика Омеляна Ковча, почесним головою якого є Блаженнійший Любомир Гузар, заснував у 2010 році Відзнаку Блаженного Омеляна Ковча.

Відзнака вручається щорічно за значний внесок у справі екуменічного діалогу, діалогу культур і народів, міжрелігійного та міжнаціонального порозуміння, соціально-харитативної та благодійної діяльності, за особистий життєвий приклад жертовності та гуманізму, героїчні вчинки.

Відповідно до Статуту Відзнаки нагородженими можуть бути фізичні особи (громадяни Україні, іноземні громадяни та особи без громадянства) та юридичні особи, які здійснюють діяльність як в Україні, так і за її межами незалежно від їх національної, конфесійної, релігійної приналежності, світоглядних та інших відмінностей.

Перше нагородження Відзнакою відбулося у 2010 році у місті Луцьку.

Відзнаки були удостоєні непересічні особистості, чия діяльність має стала  прикладом для нинішніх та прийдешніх поколінь серед них польський режисер Гжегож Лінковський, ізраїльський науковець, історик та громадський діяч Арон Вайс, український державний діяч Василь Кощинець, відомий український громадський діяч Євген Сверстюк .

Цьогоріч, нагородження Відзнакою Блаженного Священомученика Омеляна Ковча відбудеться 23 червня о 14:00 у місті Києві в Українському домі (вул. Хрещатик, 2) в ході відкритого засідання Комітету.

У засіданні візьме участь Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженнійший Святослав, під патронатом якого Комітет провадить свою діяльність, почесний  голова Любомир Гузар, заступник голови Іван Васюник, та інші члени комітету. Запрошені дипломати різних країн, громадські діячі, політики, номінанти, представники культурно-мистецької еліти України.

Запрошуємо Вас  взяти участь у відкритому засіданні Комітету та церемонії нагородження. З програмою заходу Ви зможете ознайомитися на сайті www.kovch.com.ua 

Контакти:  050-444-67-07 - Сергій Рохманов,
050-185-37-08 - Аза Запольська

Ukrainian flagЛьвів: Фестиваль Авторських Розвиваючих Технологій -- 30.06-03.07 TOP


Цей фестиваль для тих, хто хоче бути автором свого життя, звільнитись від соціальних шаблонів навчання і реалізації (садочок-школа-інститут-робота-пенсія); вміє цінувати себе, шанує власну харизму, годен втілювати унікальне життєве кредо, бажає підтримувати розвиток власних дітей.

http://www.youtube.com/watch?v=rSawm4xYvm8 - професійний ролик про ФАРТ

У ФАРТа є кілька місій: наприклад, допомогти вам розкрити в собі автора, здійснити прекрасну можливість жити в радості і робити те, чого хочеться - так, що від цього добре і тілу, і почуттям, і кишені.

http://www.youtube.com/watch?v=ImcuSszi4nM - кліп + гімн фестивалю

Наші майстри - люди, які знайшли свій метод, спромоглись створити авторську технологію розвитку, і власним життям довели, що метод працює. Вони мають учнів, послідовників - тих, хто готовий підтвердити позитивні результати методу.

http://www.trainyou.lv/psichologiya/fart-26-06-2010-prezentatsiya-trenerov-5-paralel - презентація майстрів на одній з лінійок ФАРТ-10

Ми (майстри) готові ділитися з вами нашим досвідом - наприклад, розумінням того, що розвиток "спиражться на чотири ноги": діти (вони завжди в процесі самовдосконалення), творчість (вона про нечуване, небувале), екстрім (він допомагає перейти межі можливого), і hand-made (робимо своїми руками - це про втілення проектів).

Ми (оргкомітет) постаралися створити для вас комфортні умови (житло-їжа-трансфер) і - головне - чарівне місце проведення фесту, адже тут часто відбувається ініціація в авторство. Для нас важливо, щоб новий майстер з'явився на світ у найсприятливіших умовах.

Відеоекскурсіі по території фестивального містечка тут:

http://www.youtube.com/watch?v=dZx5s4Cp14o - частина 1
http://www.youtube.com/watch?v=9DpDen3exj0 - частина 2

І, звичайно, для вас авторська креативна і феєрична шоу-програма фестивалю - інтерактивне дійство, в якому кожен зможе створити себе. З нами Ян Бедерман, Марина Курсанова, Коралі, Kind of Zerо, Варнечкес, кіно, барабани, вогняне свято, етно-шоу...

Для майбутніх героїв - екстремальні можливості випробувати власну вдачу: стибки з сосни, зорб, джампери, скелелазання, мотузки, ходулі, ходіння по вугіллю та інші несподіванки.

Конкурси, інтерактивні забави і акції розкриють для вас ФАРТову атмосферу: боді-арт, стріп-шоу слінгомам, маски-шоу...

Арт-майданчик  - місце для втілення мрій. Дитячий майданчик - можливість розвивати дітей і - водночас - повноцінно займатись власним процесом. Екологічна їжа - для тих, хто прагне ФАРТового харчування.

У нас буде 4 дні, щоб віднайти в собі авторів, і фестиваль створений як цілісний сценарій містерії.

Приблизне уявлення може дати фотогалерея попередніх фестів


Якщо цікаво, велика кількість відео (43 ролики) про ФАРТ можна знайти тут:

http://www.trainyou.lv/search?searchword =% D0% A4% D0% 90% D0% A0% D0% A2

Я хочу подарувати вам яскраве свято - ФАРТ, відомий в Україні автентичною енергією, рясними можливостями і позитивною результативністю, що відображено в наших слоганах:

Приєднуйтесь до фартових людей!

ФАРТуна з вами!

Вам по ФАРТить, бо ви цього варті!

Ми зустрічаємося, щоб знайти свій шлях. Щоб розвиватися, відпочиваючи і відпочивати, розвиваючись.

Що наше життя? ФАРТ!

Canadian flagГакстон, Онтаріо: УНО Івана Купала концерт і забава -- 2 липня TOP



2011 Centennial Pioneer Monument deadline & postal disruption TOP

Dear Friends and Supporters of the Centenary Pioneer Recognition Program,

To ensure the success of this year’s Centennial Pioneer Recognition Program, we are sending this reminder with information on what to do in the event of a postal strike: 

We are only 15 DAYS away from the deadline for 2011’s nominations.  We encourage you to submit your nominations and to encourage others to nominate their ancestors and other Families or individual Pioneers who contributed so much to Alberta’s history, culture, and modernity.

Understanding that it is not always an easy task to do a search on your family history, we are here to help you.  Let us know by phone, mail, or email what question/s you have and we’ll be glad to assist you as soon as we can. 

Several other things to remember: 

  • You do not have to be a direct descendant to nominate a person.  If, for example, you are a member of a parish where there are people buried whose family has died out, please nominate them.  They need to be acknowledged as contributors to Alberta’s history as well.
  • Nominated people do not have to be homesteaders, but people who took up residence in east central Alberta in 1911 or earlier (townspeople, policemen, priests, nuns, teachers).   Proof of residency would then have to be based on documents such as the 1901 or 1906 census.

In the event that a postal strike may delay receipt of your nominations to our office, we recommend the following procedures:

If you need to follow these procedures in the event of a strike, please use the following address: 

Alberta Culture & Community Spirit
The Alberta-Ukraine Genealogical Project
3rd Floor, Old St. Stephen's College
8820-112 Street
Edmonton, AB T6G 2P8

Thank you for your interest in our Project,

The Alberta-Ukraine Genealogical Project
3rd Floor, Old St. Stephen's College
8820-112 Street
Edmonton, AB T6G 2P8

Tel: 780-431-2324
Fax: 780-427-0808

Canadian flagToronto: Sonyashnyk day camp -- Jul 4-29 TOP


A printer friendly registration form can be found HERE.

Canadian flagHawkestone, ON: Sokil Summer Ukrainian Dance Camp -- Aug. 21-27 TOP


A printer friendly registration form can be found HERE.

Canadian flagAlberta: Ukrainian bilingual programs TOP





Canadian flagГакстон, Онтаріо: Сокіл - табір украінсъкого танцю -- 21-27 серпня TOP


A printer friendly registration form can be found HERE.

Canadian flagInterested in cultural history? TOP

Positions are available for students wishing to acquire or improve heritage research skills and fieldwork experience.  Fieldworkers will help record and photograph cemetery tombstones in east central Alberta as part of ongoing efforts of the Alberta-Ukraine Genealogical Project to document rural church properties.  Training will be provided.


  • Community relations – attend community events and festivals to promote the Documenting Church Properties in Rural Communities in Alberta initiative.
  • Community outreach – work with parish clergy and volunteers to document and photograph cemetery headstones in church properties and cemeteries of Alberta.
  • General office work – process research data and photographs into central database.

Required Education/ Skills:

  • Completion of high school, current enrolment in a post-secondary institution
  • Proficiency in Microsoft Office, Excel and digital camera software
  • Excellent organizational and time management skills
  • Bilingual, Ukrainian/English is strongly desired
  • Travel is required; should have a valid driver’s license and be prepared to provide own transportation (compensation for mileage) if necessary.

Duration: Immediate – June, 2011; possibility of extension into fall
Wage:  $14.00 per hour (35 hours per week, some weekend work)

Please send resume to:
Alberta-Ukraine Genealogical Project
3rd Floor, St. Stephen’s College
8820-112 Street
Edmonton, AB T6G 2P8
E-mail: Radomir.Bilash@gov.ab.ca
Fax: 780-427-0808

We thank all applicants for their interest.
Only those selected for an interview will be contacted.

Canadian flagЦікавитесь культурною історією? TOP

Проект генеалогічних досліджень (Alberta-Ukraine Genealogical Project) Альберта-Україна  пропонує роботу студентам, які бажають надбати або покращити навички наукового пошуку щодо культурної спадщини та польових досліджень. Польові дослідники будуть допомагати документувати та фотографувати надгробні пам`ятники в східно-центральній Альберті. Ця програма є частиною зусиль Проекту генеалогічних досліджень Альберта-Україна направлених на  документування власності сільських Церков. Робітникам надаватиметься тренування.

Робочі обов`язки:

  • Зв`язок із громадськістю – відвідувати громадські події та фестивалі для рекламування ініціативи Документування церковної власності в Альберті.
  • Контакт із громадою – співпрацювати зі священниками по парафіях, а також із волонтерами для документування й фотографування цвинтарів та церков в Альбeрті.
  • Робота в офісі – вводити отриману інформацію й фотографії в головні бази даних.

Вимоги щодо рівня освіти/ Навичок:

  • Закінчення середньої школи, навчання в університеті/ коледжі
  •  Вміння працювати із Microsoft Office, Excel та програмами для роботи із цифровими фотокамерами
  •  Високі самоорганізаційні здібності та вміння ефективно використовувати час
  •  Двомовність – українська/англійська мови – дуже бажана
  •  Передбачені робочі поїздки; необхідно мати дійсне посвідчення водія та бути готовим використовувати власне авто. Відшкодування за використання власного авто – передбачено.

Початок роботи: Негайно – червень 2011 р.; можливо із подовженням до осіні

Зарплатня: $14.00 за годину (35 годин на тиждень, іноді роботи по вихідним)

Резюме надсилайте, будь ласка, за адресою:

Alberta-Ukraine Genealogical Project
3rd Floor, St. Stephen’s College
8820-112 Street
Edmonton, AB T6G 2P8
E-mail: Radomir.Bilash@gov.ab.ca
Fax: 780-427-0808

Ми вдячні всім тим, хто подав заяви;   ми зв`яжимося тільки з тими, кого відібрано для співбесіди.

Рекламні агенти для інтернет-газети TOP


Інтернет-газеті еПОШТА потрібні рекламні агенти для її розширення, збільшення читацької аудиторії. Зацікавлених просимо звертатися за ел. адресою myroslava@rogers.com

Senator McCain and President Martens (EPP) again urge Ukrainian authorities to lift the travel ban on Yulia Tymoshenko TOP
Washington and Brussels, 21 June 2011

US Senator John McCain, Chairman of the International Republican Institute, and President Wilfried Martens, President of the European People’s Party (EPP), jointly called on the Prosecutor General’s Office to lift the ban on travel imposed on Yulia Tymoshenko, leader of the Batkivshchyna Party.  The travel ban was imposed by the Prosecutor General of Ukraine on January 31.  The ban would preclude Mrs. Tymoshenko’s attending a session of the EPP Group in the Parliamentary Assembly of the Council of Europe on June 22 in Strasbourg, as well as the EPP Summit of heads of government and party leaders on June 23 in Brussels. Yulia Tymoshenko is the leader of the Batkivshchyna Party, an observer member of the EPP.

"We jointly repeat our previous call on the Ukrainian authorities to allow Yulia Tymoshenko to attend the meetings of the EPP in Strasbourg and Brussels on June 22nd and 23rd. We are disappointed by the fact that this is the second occasion on which we have had to address this issue publicly. Consequently, we urge the Ukrainian authorities to lift all restrictions on Mrs. Tymoshenko’s travel to international events. Needless to say, the continuation of this travel ban could be viewed as selective prosecution of members of the opposition in Ukraine.”  

Senator McCain and President Martens made a similar request on March 7, 2011.

Train of Ukrainian Pioneers Project gathers Ukrainian-Canadian immigration history


June 20, 2011

The Train of Ukrainian Pioneers, a venture undertaken by the Embassy of Ukraine in Canada, will be travelling with a replica of a typical accessory brought here by many Ukrainian immigrants over the past 120 years – a trunk.  By the time this trunk reaches the train’s final destination in Edmonton on July 8th, the organizers of the train project hope to have it contain donated documents and artifacts that will represent a cross-section of the personal immigration experiences of the Ukrainians who started coming to Canada in 1891.  The Embassy is putting out a call to people living in the places where the Pioneer Train will stop to donate memorabilia from the trips to Canada taken by their ancestors, from the smallest of shipping receipts, telegrams, passports, diaries, to larger items like kitchenware, hand-tools, clothing, small furnishings, and other items

“While there are numerous collections in the museums of Canada that tell what happened to the Ukrainian immigrants after they came to Canada, information that speaks of the journey from the towns and villages of present-day Ukraine to this country is harder to find.  Our Train hopes to contribute to this lesser-developed aspect of Ukrainian-Canadian history by collecting it along the way and filing our symbolic trunk, which in Ukraine was called a skrynia or kufer.  After we complete our journey in a few weeks, this new collection of Canadian history will be donated to a professional museum”, said Dr. Ihor Ostash, Canada’s Ukrainian Ambassador to Ukraine. 

The Historical Train of Ukrainian Pioneers will leave Halifax on June 24th, and will retrace the rail journey taken by many Ukrainians.  It will have several-day stopovers in Montreal, Ottawa, Toronto, Winnipeg, Saskatoon, and Edmonton.


Garry Kasparov to US House: Put Putin's Russia in Check TOP


End the hypocrisy of treating Putin’s regime like a democratic ally. Stop treating the oligarchs who plunder our nation like legitimate businessmen. Stop allowing the agents of a police state to travel without restrictions or shame. Yesterday, one of Russia's leading and fearless proponents of democracy and rule of law, Gary Kasparov, testified before the House Committee on Foreign Affairs on the grim developments in Russia during the Putin era. His testimony presents a succinct overview of the years leading up to the Putin and the downward spiral since. He explains how the country's resources are being ravaged and dispels the myth about Russia's economic recovery. Perhaps most importantly, he exposes as nonsense that Russia's behavior doesn't affect the outside world and that there's nothing the civilized world can do about it. And, helpfully, he offers those civilized countries some suggestions.

Mr. Kasparov's testimony [here]:

June 16, 2011

imageWhen the wall fell, the free world celebrated and in so doing, let down its guard. Just as all the professional analysts were surprised by the collapse of the USSR, it seems today few are willing to admit Russia has slipped back into darkness. This is a terrible mistake, as the spread of the corruption of Putin’s corporate state is a serious threat to freedom worldwide. It only imitates capitalism, while in reality it is a state-run machine for looting national resources in Russia and the shareholders of companies abroad. Corruption, not oil or gas, has become Russia’s biggest export. The western appeasement crowd that keeps calling for engagement that will eventually transform Russia cannot see that it is the West, not Russia, that is being transformed by this contact.


The Kremlin has had no qualms blackmailing its neighbors and Europe over natural gas, at one point cutting supplies and causing shortages to half of the European Union during winter. Always looking for new sources of cash, the Kremlin continues to supply military and nuclear technology to belligerent states like Iran, Syria, and Venezuela. It is often said that the US needs Russia’s help in various regions, but it has been clear many times that the Kremlin’s only interest is self interest. Putin is delighted to help the United States stay stuck in Afghanistan and to stir up conflict in the region, as any incident drives up the price of oil, the money from which keeps the oligarchs in power.


The creation of a new police state in Russia is not an anonymous, blameless crime. I have included with my submitted testimony lists we have compiled of the officials involved in numerous grave violations of Russian law and Russia’s international commitments. There are many precedents for taking action against such individuals. The members and leaders of the Cosa Nostra, the Italian mafia, were above the law in their native Sicily. But many were refused entry to the United States due to their criminal connections. Those who whitewash the murders of journalists and opposition members and those who carry out the repression of Putin’s Russia should be treated with equal scorn by the civilized world. These are not warlords or soldiers, they are bureaucrats who side with power because they want the easy life. If their lives become less easy, you will be surprised at how quickly things can turn.

Complete testimony [here].

Make a difference for your  culture TOP

Olena Lerega

It is incredible how much one can do on this earth. Mykhaylo Kazarenko is an ordinary man who lives in Bensonhurst,  Brooklyn. He immigrated to the United States over 11 years ago from the Ukrainian city of Donetsk where he worked as a police man. Now Mykhaylo works in a loyal Fire Department in New York city and has a regular family life. But it is what he does in his spare time that makes him a very unique person  who makes a difference in the lives of so many other people. His biggest passion is his love for the Ukrainian culture and his desire to cherish it. This love gave a birth to the nonprofit organization Social Development Institute Inc. in New York  www.sdinstitute.org


He looked for families anywhere in the USA that would like to host an Ukrainian high school students for two weeks. It was not easy to find such families because they must commit to taking care of the student from the time he/she arrives and must provide full financial support throughout the course of stay. Most importantly the family would need to introduce the visitor to western culture by participating in variety of activities done together.

When Mykhaylo has a few families lined up, he starts to search for young people in Ukraine who will soon be lucky enough to win this adventurous trip. He contacts schools in Ukrainian villages with a simple task – to write an essay in Ukrainian on a cultural or poetic subject about Ukraine.  This is the competition of the year in small schools that otherwise would never be able to afford such a trip to America. It is a great motivation for them to study their hardest because the only thing that matters is their knowledge. This opportunity gives hope to poor children to be able to achieve things that might be available only to wealthy families.  It is also a great motivator to really study the Ukrainian language, because in some parts of the Ukraine schools teach only Russian.  Naturally students also need to have a basic comprehension of English language.

This winter  the Social Development Institute had organized a visit to the US by a group of students from Luhansk and Donetsk region of eastern Ukraine. This type of visit hopes to spur interest in a deeper learning of English, and a more sophisticated understanding of western society and a reinforcement of the Ukrainian language as spoken in a home environment. We feel that this is especially important for children from those regions of Ukraine where Ukrainians are subject to cultural, lingual and educational discrimination from  local government authorities.


The second part of the program brings Ukrainian young people who were born and raised in the United States to the Ukraine, and connecting them to their roots. This is an incredible event, even if it seems like a simple trip to another country. It changes lives, inspires them, gives  a new perspective of their identity, and shows them the real Ukrainian flavor that Ukrainian people are so famous for. Where better than the  Ukraine you can learn to be Ukrainian?  No matter how much Ukrainian immigrants try to impart their children with their own traditions when raising them in America, the surrounding society is inescapable.  When people realize who they are and where they came from, and what their culture and traditions are, it is the biggest gift one can wish for.  Last year, for example, by the program “Summer course in Ukraine for American youth”, teens from US had an opportunity to study for two weeks in National University of Kyiv-Mohyla Academy, founded in 1615.  This is one of the most distinguished and earliest higher educational institutions in Eastern Europe. This year young and patriotic Ukrainians from America who have deep love and knowledge for their own culture will write essays for the 10th International Children Festival. The theme is “Let’s Change the World for the Better!” and takes place in the South coast of Crimea of Ukraine, where more than fifty countries will come together.


The patience, the energy, the persistence and the struggle to keep this program alive are worth the effort when you hear a young person say:  “the trip to America was the brightest moment of my life…I know my life will change forever from now on. The whole world is opened up to me now. Thank you everyone!”  These were the words of Velgas Ievgen after his 14 day trip to New York was over.

All of this was built by one person’s dream and determination to share possibilities to offer eye opening experiences and an opportunity for learning about other cultures as well as mastering your own, and as a result gets understanding and support from other people.

Major change to Ukrainian Radio Programs in Philadelphia TOP

Attention !  Major change to Ukrainian Radio Programs in Philadelphia

Please make a note of a change of stations which broadcast the Ukrainian Radio Programs in our Philadelphia area.  The radio programs which have been broadcasting on WNWR 1540 am, as of June 18, 2011 will be broadcasting from WWDB 860 am.  The Ukrainian Radio Hour of the UECC "Radio Philadelphia," which airs at 9 am on Saturdays, as well as The Ukrainian Hour of the Ukrainian American Youth Assn., which airs at 12:00 noon on Saturdays, are moving to 860 am, which will provide broader area coverage.  All listeners and advertisers should adjust their radio dials to the new station.  Please share this information with friends and relatives.  Thank you for your patience and continued support.

Freedom House закликала США і ЄС стежити за Україною TOP


imageМіжнародна правозахисна організація Freedom House стурбована концентрацією влади в Україні в руках Партії регіонів. Про це, представляючи звіт Freedom House «Сигнал тривоги: на захист демократії в Україні», сказав виконавчий директор організації Девід Кремер, пише УНІАН.

За словами Кремера, також в організації стурбовані тим, як влада використовує суди і СБУ для «вибіркового правосуддя».

У звіті сказано, що Президент України Віктор Янукович централізував владу. Freedom House зазначає, що Президент і його оточення наполягають на тому, що така централізація необхідна для того, щоб влада, нарешті, отримала шанс ефективно керувати України і здійснювати економічні реформи.

«Хоча дисципліна уряду Януковича є позитивною зміною, тому що демонструє відхід від нескінченних суперечок часів Ющенка-Тимошенко, вона також виявила авторитарні тенденції», - йдеться у звіті.

В організації зазначають, що негативні наслідки включають введення більш жорстких умов для ЗМІ, вибіркове переслідування представників опозиції, тривожні випадки втручання СБУ у політичне життя України.

Також стурбованість у Freedom House викликає недотримання повною мірою міжнародних стандартів при проведенні місцевих виборів у жовтні 2010 року, «слухняний парламент і руйнування базових свобод - слова і зібрань».

У звіті звертається увага і на те, що корупція і далі спустошує Україну, і є серйозні передумови для погіршення ситуації.

Як зазначають у Freedom House, тенденції, які виникли при нинішньому керівництві України, можуть привести державу в бік усе більшої централізації і консолідації влади, тобто в бік авторитаризму.

Тому Freedom House дає ряд рекомендацій, в тому числі і для нинішньої влади.

Серед іншого, у Freedom House рекомендують стримувати офіційні переслідування і спостереження за діячами громадянського суспільства й опозиції, обмежити роль СБУ заради забезпечення її відповідності демократичним практикам та захисту громадянських свобод, зупинити політично мотивовані переслідування, здійснювати судові переслідування колишніх високопоставлених посадових осіб без урахування їхньої політичної приналежності .

Також у звіті міститься ряд рекомендацій щодо проведення майбутніх парламентських виборів, забезпечення свободи слова, а також спрощення діяльності громадських організацій в Україні.

У звіті Freedom House містяться рекомендації і для США і Європейського союзу. Головною рекомендацією є збільшення уваги міжнародного співтовариства до процесів, які відбуваються в Україні, і допомога в демократизації українського суспільства.

Ігор Осташ: Ми намагаємося поєднати Україну материнську та канадську TOP

17 червня 2011

З нагоди відзначення 120-ої річниці поселення українців у Канаді Посольство України в цій країні за підтримки Канадсько-української парламентської групи дружби ініціювало культурно-іміджевий проект «Історичний потяг українських піонерів».

Із зупинками у семи канадських містах «Історичний потяг українських піонерів» протягом майже двох тижнів возитиме культурних діячів, політиків, та студентів шляхами українських поселенців у Канаді.

Мандрівка за маршрутом Галіфакс – Монреаль – Оттава – Торонто – Вінніпег – Саскатун – Едмонтон почнеться 24-го червня і фінішує 7-го липня. У містах, до яких прибуватиме потяг, проводитимуть культурні акції за участю місцевих українських громад. …

Вся стаття [ тут ].

Проект «Історичний потяг українських піонерів» з нагоди відзначення 120-ої річниці поселення українців у Канаді

У ЄС вже просять притулку для українських опозиціонерів TOP


Депутат Європарламенту Зузана РОЙТОВА закликає владу країн - членів Європейського Союзу надавати політичний притулок представникам української опозиції, яких переслідуватимуть.

Про це пише чеська газета Parlamentnн listy.cz.

«Методи, якими ведеться розслідування нібито якихось порушень закону проти колишнього українського прем`єра та інших політиків, породжують недовіру до правосуддя, правоохоронних органів і влади. Ці методи переслідувань були в арсеналі тоталітарного комуністичного режиму у минулому столітті”, - наводить видання слова євродепутата.

«За таких обставин закликаю країни ЄС за прикладом Чехії надавати політичний притулок українським опозиціонерам, яких переслідують», - заявляє З.РОЙТОВА.

При цьому, на думку євродепутата, якщо ситуація щодо представників опозиції в Україні не зміниться, то ЄС «має застосувати санкції за порушення міжнародного права».

З.РОЙТОВА - депутат Європарламенту (Чехія) - представляє Християнсько-демократичну партію.

Перетворити присутність на силу TOP


Марчін Войчеховський, Gazeta Wyborcza (Польща)

При підготовці статті Марчін Войчеховський переглядав присвячену дворіччю програми «Східне партнерство» сторінку на Facebook – більшість коментарів лунали так: «Самі лише плани і обіцянки. Де конкретика?». У статті автор також аналізує один з підготовлених до дворіччя звітів – авторів Ніку Попеску і Ендрю Вілсона з Європейської ради з міжнародних відносин.

Головна теза звіту: ще ніколи присутність ЄС у пострадянському регіоні не була такою значною, але Євросоюз не може зробити її своєю силою, тому не має реального впливу на політику та не може забезпечувати свої економічні інтереси у Вірменії, Азербайджані, Білорусі, Грузії, Молдові та Україні.


Як зазначається в статті, у звіті автори закликають Європейську Комісію «стосовно східних сусідів не керуватися сухим бюрократичним підходом, визначеним негнучкими європейськими процедурами, а більше дбати про здобуття в цих країнах справжніх симпатиків Європейського Союзу». Попеску і Вілсон закликають також до налагодження співпраці прикордонних, митних служб ЄС та сусідів на сході.

Другий звіт про «Східне партнерство», що аналізується в статті, – аналітиків Інституту публічних справ. «За два роки існування “Східного партнерства” баланс програми не став позитивним, – цитує видання слова однієї з експертів Ельжбєти Каци. – Усе може змінити саміт “Східного партнерства”, що відбудеться восени у Варшаві. Успіх зміцнить Польщу в ролі лідера європейської східної політики, а провал призведе до маргіналізації “партнерства”».


У звіті Інституту публічних справ зазначається, що ключовим для успіху «партнерства» буде підписання угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС, що стало б для Києва великим прогресом і забезпечило тривалий зв’язок з Європою. На заваді може стати запропонована Росією угода щодо вступу до Митного союзу, вважає пан Войчеховський. Окрім того, у звіті наголошується на ролі спрощення візового режиму з ЄС. У цьому питанні, йдеться в статті, першість також належить Україні, але, на думку автора, необхідне для цього «запровадження нових паспортів може до нескінченності заважати впровадженню в життя подальших змін». До того ж, наголошує пан Войчеховський, у нинішній угоді про безвізовий режим не йдеться про жодні конкретні терміни, та водночас решта країн-учасниць «Східного партнерства» не може розраховувати в короткостроковій перспективі ні на що більше за обіцянки щодо безвізового режиму.

На думку автора, важливий елемент програми – великі модернізаційні проекти, однак скромні кошти «партнерства» дозволяють проводити тільки «дослідження і плани». Тому, зазначається в статті, дуже важливо збільшити фінансування програми та залучити нових спонсорів. Наразі такого проекту бракує.

Однак автор статті не погоджується з чутками, ніби «Східне партнерство» загинуло ще до народження. І Польща, вважає автор, під час свого головування в ЄС має шанс не лише «відірвати від землі» «Східне партнерство», але й розкрити йому крила.

Ціла стаття [ тут ].

«Перезавантаження» відносин з Росією означає давати владі бандитів усе, що їй забагнеться TOP


Дженіфер Рубін, The Washington Post (США)

Наступним послом США в Росії стане довірений радник Обами, який допомагав йому запроваджувати політику «перезавантаження». У неділю президентська адміністрація офіційно підтвердила, що Майкл Макфол буде призначений на ключову дипломатичну посаду замість Джона Баєрлі, який займав її з липня 2008-го року, пише Дженіфер Рубін.

Раніше, за правління Джорджа Буша, Макфол зі зневагою ставився до американської політики щодо Росії. Він говорив про проблеми Росії (авторитаризм та економічні негаразди) та звинувачував команду Буша.


Минулого тижня був винесений вирок російському бізнесмену Михаїлу Ходорковському, що засвідчило про невтішний стан демократії у Росії.

Крім того, Росія здійснила найбільшу з часів Другої світової війни закупівлю озброєння.

Як повідомляє газета The Financial Times, Росія досягла домовленостей у спірній угоді з Францією про придбання чотирьох кораблів класу «Містраль».

У четвер на саміті «великої вісімки» Ніколя Саркозі заявив про те, що угода з Росією буде підписана за п'ятнадцять днів.


Джош Роджин із Foreign Policy зауважив, що адміністрація Обами неодноразово заявляла, що не втручатиметься у російсько-грузинський конфлікт у питанні вступу Росії до Світової організації торгівлі. «Нині виявилося, що адміністрація, як і сам президент Обама, вже давно активно втручається у даний конфлікт», – повідомляє видання.

Головною ціллю «перезавантаження» відносин Америки та Росії є вступ останньої до СОТ. Проте цьому перешкоджає Грузія, яка вже давно невдоволена своєю північною сусідкою. Авторка статті нагадує, що російські війська окупували грузинські території Абхазії та Південної Осетії ще з 2008-го року. Грузія не дає згоди на вступ Росії до СОТ, доки та не піде на поступки у питанні контролю кордонів та митниці.

«Ми щось отримуємо від Росії в обмін на нашу допомогу у регулюванні їх конфлікту з Грузією? – запитує авторка і додає: – Якщо так, то це ще більш утаємничена інформація, ніж та, що стосується втручання команди Обами у питання вступу в СОТ».

Поки Сенат намагається запровадити санкції проти порушників прав людини у Росії, Обама та Медвєдєв розробили договір, пише Дженіфер Рубін. У четвер обидва президенти оголосили про свої плани запровадження спрощеного візового режиму для підприємців та туристів між обома країнами, ідеться у статті.


Ціла стаття [ тут ].

Мовні змагання на першість TOP

Марія Семенченко

imageЧи направду російська мова в Україні потребує аж такого активного захисту, та які наслідки він матиме для україномовного середовища?

Мер Одеси Олексій Костусєв ліквідував усі українські школи, зробивши їх двомовними у рамках програми збереження і розвитку російської мови. Це лише найсвіжіший приклад, коли державна мова явно програє мові нацменшини.

Останнім часом мер Одеси Олексій Костусєв по праву може вважатися найзатятішим захисником російської мови в Україні. Захищає російську мову він не глобально, а на рівні окремого міста, легко втілюючи в життя свої рішення та новації. Подив викликає лише те, що все це відбувається в Одесі – місті, в якому ані російська мова, ані російська культура ніколи не зазнавала утисків. Той факт, що російська завжди була панівною в загалом мультинаціональному місті, Костусєв трактує на користь своїм ідеям, робить підкріплюючим аргументом у справі захисту та розвитку і без того захищеної і розвинутої в Одесі мови.

«Я не є «русифікатором» Одеси, тому що вона завжди була російськомовним містом і російськомовним містом вона залишиться», - заявляє Костусєв. Аби нічого не загрожувало Одесі і надалі залишатися російськомовним містом, «нерусифікатор» Костусєв запропонував  депутатам зробити російську мовою спілкування під час засідань нового виконавчого комітету Одеської міськради. Депутати одноголосно ухвалили рішення. Тоді мер попросив, аби всі документи йому подавали так само російською.

«Це не конституційно, Костусєв не мав права цього робити. Є загальний обов’язок – українська мова є державна мова і вона має бути пріоритетною в освіті. Рішення має йти від Міністерства освіти», - коментує ситуацію громадський діяч, академік Національної академії наук України лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка Мирослав Попович.

Усі закиди щодо неконституційності рішень Костусєв відкидає: мовляв, Одеса «завжди була російськомовним містом», а він лише піклується про права російськомовного населення. 

«Це нормальна європейська позиція, що полягає в тому, щоб поважати права людини, незалежно від мови, якою вона говорить», - підкреслив Костусєв.

«Я в Одесі закінчив університет. Одеса завжди була толерантною. Я не скажу, що там було багато української мови, але принаймні там завжди була багатомовність – там же завжди були і греки, і євреї, і росіяни, і українці. Будучи студентами, ми ніколи не комплексували, коли виходили на одеські вулиці і розмовляли українською мовою», – дивується з цієї ситуації народний депутат України, голова Комітету з питань духовності та культури Верховної Ради України Володимир Яворівський.

А ось депутат ВР Олесь Доній, один із організаторів фестивалю «Київська барикада», який має на меті популяризацію української культури, такому повороту подій не дивується. 

«У нашої влади є чітка ідеологія – російського націоналізму, і вона проявляється у підтримці російської мови, російської культури і Росії як держави. А в умовах України ця підтримка російської мови і культури відбувається, в першу чергу, за рахунок української мови. Тому це є наступом на українську мову і культуру, мета якого – перетворення України на міні-Росію», – коментує Доній.

Захистити захищену

Подиву гідні різноманітні урядові ініціативи щодо збереження і розвитку російської мови в Україні. Де-юре російська мова є мовою нацменшини нарівні з іншими мовами – румунською, грецькою, угорською, гагаузькою тощо. Де-факто російська мова претендує на роль панівної на території суверенної держави Україна. Жодних утисків російської мови в Україні не спостерігається. Більше того, на побутовому рівні, де мова є засобом комунікації, а не політичних маніпуляцій і провокацій, російськомовні та україномовні мешканці нашої держави спокійно уживаються разом і без проблем розуміють одне одного. Чому ж тоді останнім часом так активізувалися «захисники» російської мови?

На початку зими Одеська міськрада створила робочу групу з розробки програми «Розвиток та збереження російської мови в місті Одеса», яку незабаром було ухвалено. Власне, в рамках цієї програми в Одесі всі україномовні школи стали двомовними.

Народний депутат Вадим Колесніченко зареєстрував у Верховній Раді проект щодо святкування в Україні Дня російської мови. Відзначати його депутат пропонує 6 червня – в день народження Олександра Пушкіна. На думку Колесніченка, такий день є запитаним в Україні.

«Згідно різноманітних соціологічних досліджень, російською мовою в Україні розмовляють від 43 до 82% громадян України», - йдеться в пояснювальній записці до  законопроекту. Якщо наведені дані є правдивими, то захищати якраз треба українську мову. Утім, це не заважає Олександру Єфремову, Петру Симоненку і Сергію Гриневецькому дбати про захист «великого и могучого». У вересні минулого року вони подали законопроект «Про мови», який хоч і не робить російську мову другою державною, однак надає їй право «вільного функціонування практично у всіх сферах діяльності», що рівнозначно офіційному статусу. 

Дивне формулювання, якщо зважати на реальну ситуацію в нашій країні.

Наприклад, якщо не брати до уваги підручники, а лише ті видання, що надходять у продаж, то, за даними Книжкової палати Держкомтелерадіо, у 2008 році частка україномовного тиражу становила 46,5%, російськомовного - 49,7%.

Станом на середину 2009 року в загальному накладі виданих книг в Україні україномовні становили 54,7%, російськомовні – 41,7%. Тобто в Україні російськомовних книжок видається майже стільки ж, скільки й україномовних. А якщо додати до цього величезний обсяг імпортованої з Росії книги, то очевидно: на полицях книгарень українська книга явно займає менше місця.

Що стосується друкованої преси, то тут явно домінує російськомовна – нею виходять найтиражніші газети та журнали. За даними Книжкової палати  Держкомтелерадіо, у 2009 році наклад російськомовних газет склав 68%, україномовних – 31,8%. Серед журналів доля російськомовних у 2009 році, порівняно з 2008 роком, зросла на 6,4 пункти з 83% до 89,4%, а україномовних скоротилася з 14% до 10,6%, тобто на 3,4%.

Багато дискусій точилося і щодо скасування в кінотеатрах обов’язкового українського дубляжу іноземних фільмів. На телебаченні також широко присутня російська мова, як і весь арсенал російських телезірок.

Дехто закидає, що, мовляв, українська мова є домінантною в освітній сфері, що логічно, з огляду на її статус державної мови. Втім, і в цьому питанні на державному рівні вирішили підтримати російську мову. Цього року випускники шкіл вперше мали змогу скласти тести з російської мови. Щоправда, обрали його лише 2% всіх випускників. Також міністр освіти, молоді та спорту  Дмитро Табачник подбав, щоб випускники шкіл могли складати тести не лише державною мовою, а і російською.

Не маючи конкретних фактів утиску російської мови в Україні, ба навіть бачачи очевидні її переваги в багатьох сферах життя, важко зрозуміти ініціативи щодо її захисту. Слід шукати інші причини такої активності.

…А їсти хочеться усім

Експерти звертають увагу – якщо політики знов витягають на поверхню мовне питання, значить, слід шукати ті проблеми, від яких цим відволікають громадськість. Як слушно зауважує Мирослав Попович, мовне питання – далеко не перше серед усіх проблем, що хвилюють українців.

«Погодьтеся, сьогодні не мовна проблема хвилює більшість населення, хвилюють пенсії, зарплати, ціни і все таке інше. Зараз також будуть переписувати підручник з історії України, будуть узгоджувати його з Росією, буде оцінка УПА – можна подумати, що для Україні сьогодні немає важливіших проблем», - говорить Попович. Він упевнений – це все один зі шляхів Партії регіонів відвернути увагу громадськості від своїх провалів і не втратити свій електорат.

«Справа в тому, що погіршилися позиції Партії регіонів на електоральному полі, і сьогодні вони програють, не мають більшості, і тому будуть весь час якісь спроби мобілізувати електорат на таких проблемах, які ідуть на задньому плані. Чим далі, тим гірше будуть справи у Партії регіонів і тим винахідливіші будуть такі спроби відволікти увагу від невдач на головному напрямку», - пояснює пан Попович.

Позиції, що мовне питання слугує для маскування більших проблем, дотримується і Олесь Доній. «Окрім ідеологічної складової, тут ще є прагматичний інтерес. На виборах за нинішню владу, в першу чергу, голосують люди російськомовні. Відповідно, якщо розширити кількість російськомовних, російськокультурних громадян України, це збільшить електоральне поле для нинішньої влади», - пояснює Доній таку активну політику з боку уряду. Це – реверанс в бік російськомовного електорату.  

Зросійщення не вийде

Такий активний захист російської мови, звичайно, матиме для україномовного середовища відчутні наслідки. Переважно - негативні.

«Наслідки можуть бути і будуть негативними, - говорить Володимир Яворівський, - але я не скажу, що трагічними. Українська мова пережила і заборони, і Валуєвський указ і все інше, тому Костусєв в цьому питанні  – поганий епігон. Але проблеми будуть. Люди сьогодні розуміють, що українська мова потрапляє під напівзаборону, вона, попри те, що є державною, державою не захищається. Навпаки державні чиновники по ній топчуться».

Про негативні наслідки говорить і Мирослав Попович, зокрема про наслідки одеської ініціативи. «Це все зменшує вплив мови на мовну ситуацію в країні. Тому що коли діти повинні відповідати в школі українською мовою, то вони цю мову знають незалежно від того, якою мовою вони розмовляють на перервах. Таким чином українська мова витісняється зі вжитку. Ситуація нерівноправна», - зазначає Попович.

«Починається витіснення української мови. Це є елемент політичного тиску, який повинен Україну повернути в Радянській союз. Поки Україна матиме свої власні позиції і не буде входити в сферу впливу Росії як держави, не буде її протекторатом, доти не заспокоїться російська великодержавна політика і весь час знаходитиме різні приводи, щоб захоплювати одну позицію за іншою», - говорить науковець.

Утім, як прогнозують експерти, повне зросійщення україномовного населення навряд чи станеться. «Я думаю, що повної русифікації України не буде, бо нинішня влада, думаю, дуже швидко піде з політичної арени. Янукович розуміє, що сьогодні кинути в суспільство гарячу мовну «вуглину» - це велика загроза. Я думаю, принаймні вже це питання до нього дійшло», - підсумовує Яворівський.

Каталізатор для молодих і активних

Посилені дії щодо захисту і розвитку російської мови в Україні мають і позитивний момент, якщо так можна сказати. Це повинно пожвавити україномовне середовище, спричинити опозиційний процес захисту і розвитку української мови в обхід держави.

«Безперечно, вони підточують і українську мову, і культуру, і незалежність, і державність», - розмірковує Олесь Доній, але додає, що саме це має активізувати радикальну україномовну молодь.

Про молодь як основного носія і захисника української мови говорить і Яворівський.   

«Єдина надія – це на нашу молодь. Сам цей молодіжний темперамент, супротив притаманний їй. Тобто старше покоління, яке ще пам’ятає часи брежнєвщини і тому подібне, вони не будуть активні», - говорить він.

«Україномовне середовище однозначно активізується. Якщо я завжди розмовляв з людиною тією мовою, яка їй зручна, то сьогодні я вже вибираю, я став суворішим», - наводить приклад з власного досвіду Мирослав Попович, говорячи про цю ситуацію як каталізатор для україномовного середовища.

На його думку, щоб повернути українській мові панівне місце в Україні, потрібно розвивати ті сфери вживання української мови, які цікаві широкому загалу.

«Треба, щоб були українські фільми, яких немає, потрібні українські переклади детективів, повістей, романів. Тут потрібна дуже серйозна підготовча робота. Треба зробити насамперед все, що можна, щоби українська мова була популярнішою. Можна багато зробити для того, щоби була створена програма, яка би зацікавила народ у продукті україномовного характеру», - вважає Попович.

Володимир Яворівський впевнений, що для посилення позицій української мови потрібна політична воля і практичний елемент.

«Чому люди заговорили українською мовою десь у 1992-93 роках? Всюди говорили, що і вища навчальна школа буде українською мовою, і що чиновник не зробить кар’єри, не знаючи української мови, тобто був певною мірою практицизм у цьому випадку. В цій ситуації це знімається. Але я думаю, це все тимчасово», - пояснює свою думку Яворівський.

«Потрібна політична воля, не потрібно більше нічого – не треба волати про українізацію, треба робити реальні конкретні речі, обстоювати їх і робити все, щоб вони прижилися в свідомості суспільства. А ми нічого в свідомість суспільства не загнали», - підсумовує політик.

Російське кіно українським коштом TOP

Прес-служба Історичного клубу “Холодний Яр”

Газета “Літературна Україна” 26 травня 2011 р. опублікувала інтерв’ю з народним артистом України Володимиром Савєльєвим. Він розповів, що Міністерство культури України припинило фінансування фільму про останнього кошового Запорозької Січі Петра Калнишевського, зате активно фінансує так звані українсько-російські проекти, власне російські фільми. Ось приклад: Міністерство культури взялося фінансувати “українсько-російський” фільм “У суботу”, де режисер, оператор, художник, композитор, продюсер, актор “ніякого стосунку до України не мають. Виробництво – московське. Частково чорнова “рабсила” з України…” Міністерство культури виділило на цей фільм 13 млн. 400 тисяч гривень. Народний артист вважає, що за ці кошти дебютувало би 28 молодих режисерів, операторів та композиторів з України!

Рішення про фінансування фільму “У суботу” постановила голова Державної служби кінематографії України Катерина Копилова.

До редакції газети “Незборима нація” потрапила копія висновку заступника голови Рахункової палати О. Яременка від 3 червня 2011 р. (№05-1079). Ось уривок: “Рішення щодо взяття зобов’язань у сумі 13,4 грн. прийняте за відсутності експертного висновку незалежного оцінювача про вартість незавершеного виробництва фільму та аудиторського висновку щодо правильності формування витрат на виробництво фільму “В суботу”, наявність якого передбачено наказом МКТ від 19.09.2008 № 991 (п. 10. 16).

За висновком Колегії Рахункової палати Україна має потужну школу акторської майстерності, проте укладені Державною службою кінематографії договори на так зване спільне виробництво фактично є фінансуванням кінопродукції інших держав. Виділення коштів ТОВ “Компанія СОТА Сінема груп” у сумі понад 13 млн. грн. на ігровий фільм “В суботу” за відсутності рішення Міністерства культури і туризму України про спільне виробництво фільму не відповідає вимогам Європейської конвенції про спільне кінематографічне виробництво, суперечить принципам національного фільму, визначеним Законом України “Про кінематографію”, і є неефективним використанням бюджетних коштів.

Матеріали аудиту ефективності використання коштів Державного бюджету України, виділених Міністерству культури і туризму України на створення і розповсюдження національних фільмів за державним замовленням, надіслані Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України для прийняття відповідних управлінських рішень”.

Чи буде покарана пані Копилова? Чому не чути обурення міністра культури України Михайла Кулиняка? Він солідарний з політикою фінансування Україною російського кінематографа та порушення його підлеглими українських законів? Чи нарешті задекларує свою українську позицію?

Танцювали ми і танцювали німці TOP


Під час танцю, Берлін, 11.06.2011

Ольга Самборська
Вольфганг і Вадим Вайт

11 червня 2011 року майданчик Карнавалу Культур  був непрохідним. Важко сказати, якої тільки культури тут не було представлено. Обрамлений рядами кіосків з різноманітним інвентарем етнічного гатунку на продаж і такою ж різносмаковою кухнею, майданчик “Раси в дії” привертав до себе відвідувачів зеленим трав’яним килимом, на якому вільно сиділося і споглядалося.


Український голос змінювався українським танцем. Зацікавлених не залишали пасивними, але і запрошували до танцю. Українські мелодії хоч і були незнайомими для багатьох, та все ж їх швидко опановували. В ритм польки вдало вбудовувались всі, хто приєднувався до танцювального кола.


Вже за кілька хвилин від початку виступу українців галявина присутніх на ній рухалася в одному життєрадісному ритмі (див. шматочок відео Атмосфера на українському майданчику Карнавалу культур в Берліні). Поки українки запрошували до танцю дальших глядачів, неподалеко молоді німці самі утворили танцювальне коло, взялися за руки і почали імітувати танцювальні кроки  під українську мелодію, з зацікавленністью поглядаючи в наш бік. Здавалося, дай українцям час і простір, то вже і весь карнавал міг би налагодити свої бубни, барабани та інші пристрої для музичних вібрацій, щоб поєднатися в одному ритмі запального українського танцю. Таку силу культури має наш народ! Але мало нею користується. Про те, як цим скористалися українці в Берліні я і хотіла з поділитися з вами. А ще висловити подяку всім українцям Берліна, які присвятили суботнє пообіддя для доброї справи: розповісти про силу своєї культури там, де може саме цього хтось потребує. Поділитися своєю радістю, відкрити душу іншому – завжди було в звичаях українського народу, незалежно від того, де він знаходився.


В ці дні багато століть тому Бог послав на Землю Духа Святого, духа радості і велів дарувати його іншим. Колись про галелян, на яких саме і  зійшов Дух Святий, місцеві жителі думали, що вони п’яні. Не знаю, що про нас думали жителі Берліна, коли ми серед білого дня і без алкоголю запально танцювали? ” Wie auch immer”, – як кажуть німці.

З святом святої П’ятидесятниці!

Address of the People’s Committee to Defend Ukraine on Political Persecutions in the Country


Kyiv, 14 June, 2011

During more than  a year and a half of being in power, the Yanukovych regime has focused on establishing an authoritarian, corrupt model of power in Ukraine. Herewith it has intensively rolled-back all democratic gains. As a result of legislative changes, the judicial system has been fully subordinated to the head of the state; freedom of speech has been virtually destroyed and political persecutions are taking place. For the first time since the Soviet era, modern political prisoners have emerged in Ukraine.

Today, the authorities have brought far-fetched criminal cases against the leader of the opposition, former Prime Minister Yulia Tymoshenko, former Minister of the Interior Yuriy Lutsenko, and other former members of the government. Participants in the Maidan tax protests, activists, representatives of students’ and public organizations, journalists and bloggers are being persecuted. Each month, this list of enemies is expanded by the authorities.

Human rights and monitoring organizations have repeatedly made statements regarding selective justice, the unlawful detention of political and public figures, and political motives behind the persecutions. The granting of political asylum to Bohdan Danylyshyn, the former Minister of the Economy, is recognition of political repression against dissidents in Ukraine.

Unfortunately, protest actions and other measures of pressure upon the authorities to comply with Constitutional principles are being prohibited and made impossible in Ukraine by decisions from the courts, which are fully subordinated to the Presidential Administration.

Therefore, supporting the initiative of human rights activists, and on the basis of the above mentioned, we appeal to the heads of democratic countries to apply the mechanism of banning visa issues, of freezing financial assets and to use other sanctions against state officials of Ukraine who are involved in political persecution and who are violating human rights. We would like to ask you to apply the same measures against Ukraine’s judges who are delivering knowingly unjust sentences, guided only by the will of those who are in power, as well as by the will of prosecutors who do not hide that the desires of the country’s president are more important that the Law.

Convinced that the world must support Ukraine’s young democracy and force Ukraine’s government to regard the rights and freedoms of its citizens.

On behalf of People’s Committee to Defend Ukraine

Dmytro Pavlychko

Coordinator of the People’s Committee to Defend Ukraine

Ukrainian politics on trial TOP

14 June 2011

Natalia Sedletska

Ahead of parliamentary elections in 2012, Ukrainian President Yanukovych has initiated a number of high-profile corruption investigations against opposition leaders. While few Ukrainians consider the defendants to be angels, most understand the clear signs of hypocrisy and political motivation behind the trials, says Natalia Sedletska

Since President Yanukovych came to power almost 16 months ago, the opposition has been virtually wiped out. Criminal cases are being brought against members of the Yushchenko government, but is this Yanukovych’s fight against corruption? Or are these cases politically motivated? This question is no longer debated inside Ukraine, but an examination of the various cases highlights some basic common factors and gives pretty clear indications how the question should be answered.

Czech asylum for Bohdan Danylyshyn

The current most high profile case, which represents a stinging slap in the face for the Ukrainian authorities and the law enforcement system, is, of course, that of the former Minister of the Economy, Bohdan Danylyshyn. The day criminal charges were brought against him he fled the country to Europe. Six months later he was granted political asylum in Prague. The Czech Republic officially argued its decision by saying "the criminal case against the applicant was politically motivated by revenge for his previous activities."

imageIn his campaign against the opposition, President Yanukovych can rely on Prosecutor General Viktor Pshonka. He is said to be godfather to Pshonka's son.

In granting asylum to a member of the Ukrainian opposition, the Czech Republic has effectively demonstrated that, in its opinion, the "anti-corruption activity" instigated by the Office of the Prosecutor General amounts to political persecution.  Interestingly, there are reports in the media that President Yanukovych is godfather to the son of the Prosecutor General, Viktor Pshonka.

The reaction of the Ukrainian authorities to Danylyshyn being granted asylum deserves special attention. Firstly, the speakers of the pro-government Party of the Regions declared that this was clear evidence of Tymoshenko’s corrupt connections with European officials. Then it got worse. In May the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine expelled two Czech diplomats from the country, accusing them of espionage! A small number of people consider this is simply revenge for the granting of political asylum to Danylyshyn.

"Since President Yanukovych came to power almost 16 months ago, the opposition has been virtually wiped out. Criminal cases are being brought against members of the Yushchenko government, but is this Yanukovych’s fight against corruption? Or are these cases politically motivated?"The former Minister of Economy had, it’s true, been charged with inflicting damage on the national budget to the tune of more than $2 million. He was accused of twice giving the go-ahead for public procurement contracts using the “procurement from one participant” procedure i.e. without holding a tender. The investigation decided that the Minister had acted in his own interests and violated the law.

But the new government itself is involved in widespread abuse of the “procurement from one participant” rule. For example, absolutely all infrastructure products and services for Ukraine’s part of the "Euro 2012" football championship are being purchased using state funds without holding a single tender! Twenty billion hryvnias ($2.5 billion) have been specifically allocated to the “procurement from one participant” procedure. Numerous investigative reports indicate massive abuse and corruption in the Euro-2012 procurement. These reports lead directly to the inner circle of the President, but no one has yet been punished. This, of course, constitutes the selective application of justice.

The wave of political migration to the West did not stop with Danylyshyn. Other members of Tymoshenko’s government too are on the run. The former Head of the State Committee for Material Reserves, Mikhail Pozhivanov, has surfaced in Austria. He is accused of being involved in the embezzlement of $4.5 million’s worth of state property (grain). Taking a leaf from the book of his companion in distress, Pozhivanov has already asked Austria for political asylum. This procedure can take years in Austria; in the meantime Pozhivanov is living and working in Vienna.

The position of Tymoshenko’s other associates, who made ​​no attempt to escape and are now behind bars, is much less enviable.

imageUnlike her Interior Minister Yuriy Lutsenko, the former Prime Minister Yulia Tymoshenko still hopes to avoid arrest. Political opinion is divided as to whether Yanukovych will dare such a move.

The following members of the opposition are currently in jail (and this is an incomplete list): Anatoly Makarenko, former Head of the Customs Service, Igor Dydenko, former Deputy Head of NJSC “Naftogaz Ukraine”, Yuri Lutsenko, former Interior Minister and Anatoly Ivashchenko, former interim Minister of Defence.

All are accused of abuse of office and embezzlement of state funds. However, some details of the case of former Internal Affairs Minister, Yuriy Lutsenko, serve to show the extent to which these persecutions are really politically motivated.

Expensive medals for Police Day

Lutsenko is accused of illegally granting privileges to his driver and purchasing expensive medals for the Police Day celebrations at an alleged charge to the budget of 100,000 USD. Lutsenko is one of the most vociferous members of the opposition and has already spent five months behind bars awaiting trial. The former Minister went on hunger strike in protest against his detention, which he considers unlawful, as his legal right to give a written undertaking not to leave the city or the country was ignored. After a month without food, Lutsenko was admitted to hospital with complex medical problems. At the hospital he was kept under multi-level surveillance more suitable for a serial killer or a fanatical terrorist. The money spent on paying the people to guard Lutsenko day and night is hardly less than the amount the government is accusing him of spending.

Government officials most definitely should be punished for their abuse of office. Massive criminal cases against those who stole public property are certainly supposed to instil fear into those who are in control of spending public money. However, the current government is only putting its political enemies behind bars!

One simple example. Just recently Ukrainian journalists discovered that Energy Minister, Yuriy Boyko, had overpaid 150 million (!) USD on the purchase of an oil and gas drilling platform for the Black Sea. In order to achieve this, a “dummy” was created – an intermediary company (registered in Cardiff, Wales), which concluded the 150 million mark-up deal. It bought the rig in Singapore for 250 million USD and sold it to Ukraine for 400 million USD!  The company is registered offshore, and there is ample evidence that someone from Ukraine was involved in its creation (the website of the intermediary company has a Ukrainian hosting domain, for instance).

With this one deal the management of Ukraine’s fuel and energy complex has inflicted damage on the state budget of not 100 thousand USD, nor even two or five million, but 150 million USD!  One might wonder if a criminal case was instituted, but the answer is no! Minister Boyko continues going to work and managing the budget as he used to before. And the saddest part is that he will continue doing so.

Viktor Yanukovych’s strategy

imagePresident Yanukovych chairing an anti-corruption meeting of his Administration. So far the only cases that have been instituted are against his political opponents.

In this light the prosecution of opposition leader Yulia Tymoshenko looks even more unconvincing. We will not examine the charges brought against her (the most serious of the four criminal cases concerns her abuse of office during the signing of a gas deal with Russia in 2009). Suffice it to say that six months ago all the experts agreed that imprisoning Tymoshenko would only increase her popularity rating, so no one would dare touch her​​; today the arrest of the opposition leader seems not only quite possible, but imminent. The leader of the Yulia Tymoshenko Bloc attends the Prosecutor General’s Office for interrogation almost every other day. She has given a written undertaking not to leave Ukraine: she is not permitted to visit Brussels or Strasbourg, as the authorities are trying to pin something on her for her work on the European scene.

The arrest of the Ukrainian opposition leader will, of course, provoke a wave of resentment from European institutions. Nevertheless, the President and his Party of the Regions are now concerned with a more pragmatic task, the parliamentary elections to be held in Ukraine in autumn 2012.

Everyone understands Viktor Yanukovych’s main strategy is absolute power: he wishes to have an absolute parliamentary majority, so at least 226 seats out of 450 have to go to the members of his Party of the Regions. This is the stated aim of all Yanukovych’s cronies. The Prosecutor General’s Office has been chosen as the main tool for achieving this goal. Convicts cannot stand for election, which explains the avalanche-like campaign of persecution against the opposition in Yanukovych’s first year in office. All investigations against members of Tymoshenko’s team must be concluded before the start of the pre-election campaign is announced.

"Everyone understands Viktor Yanukovych’s main strategy is absolute power: he wishes to have an absolute parliamentary majority, so at least 226 seats out of 450 have to go to the members of his Party of the Regions."Could the persecution of the opposition, Tymoshenko's arrest and selective justice bring people out on to the streets? Maybe. However, there will most probably be no revolution, no protests. Not just because society has caught the lingering germ of political apathy, but largely because it knows nothing. Yanukovych’s team has stitched up the mass media channels that are under their control and all the cutting edge truth has been removed from the screens of the central TV channels. It has gone back to the internet, where it was before the Orange Revolution.

Viktor Yanukovych has such tight control over all information that he has every chance of not only getting his majority in Parliament, but also staying for a second presidential term.

Natalia Sedletska is Kyiv based TV and print investigative journalist.

Yanukovych Losing Support in the Texas of Ukraine TOP


Ukraine's Orange Blues

imageAlexander J. Motyl

Just how deep is the hole President Viktor Yanukovych is in? Take a look at Luhansk Province, Ukraine’s easternmost. With a mostly Russian-speaking population of about 2.5 million (54 percent Ukrainian, 42 percent Russian) and an economy highly dependent on a decaying coal-mining industry, the province has been a bastion of pro-Soviet, pro-Russian, and pro-Regionnaire sentiment since 1991, consistently producing huge majorities for parties and candidates opposed to national-democratic ideals. Luhansk, like its neighbor, Donetsk Province, is to Yanukovych and the Regionnaires as Texas was to George W. Bush and the Republicans.

According to two recent public opinion surveys, electoral support for the Regionnaires in Luhansk has crashed. One university study has shown that, while 53.8 percent of the region’s inhabitants would have voted for Yanukovych’s party in November 2009, only 30.7 percent would do so today. A poll conducted by the SocioLab Group puts the number even lower, at 26 percent. In other words, the Regionnaires, while still the strongest party in the province, have lost about 50 percent of their support in two years. At this rate, they’ll be down to 20-25 percent by the time of next year’s parliamentary elections and to 5-10 percent by the 2015 presidential elections.

It’s not hard to see why the Regionnaires’ core is turning against Yakunovych and his pals. Life under their rule has turned out to be a disaster. Another university survey shows that 75.9 percent of the province’s inhabitants identify high prices as their main economic concern; 67.2 percent point to low wages. In addition, 49.2 percent say their living standards deteriorated in 2010, while 42.9 percent say their health got worse. According to a second SocioLab study, 83 percent accuse the authorities of dealing poorly with inflation, 77 percent blame them for not doing enough to fight corruption, and 75 percent believe that the economy will remain bad or very bad six months from now. 

The local Regionnaire authorities are as clueless about getting Luhansk’s economy going as are their counterparts in Yanukovych’s administration and the Parliament. And for obvious reasons. Economic reform means both abandoning the economic model the Regionnaires prefer—a corruptocratic alliance of Regionnaire elites, organized crime, and oligarchs that enables all three to expropriate the country’s wealth—and encouraging local entrepreneurship and small business to flourish within the context of a genuine market economy. A people’s capitalism, however, requires democracy and at least some rule of law, both of which are anathema to the Regionnaires.

Unsurprisingly, the Luhansk authorities are, like their comrades in Kyiv, responding to popular immiseration with cheap symbolism. In late May, they gave Russian the status of a “regional language” in the province, thereby bringing coal to Newcastle by enthusiastically endorsing the hegemonic status quo. After all, Russian is ubiquitous in Luhansk. It’s hard to see just how such an absurdly irrelevant motion could possibly help a destitute population with little hope in the future, but no matter. The Regionnaires know they own the province and that, in the absence of bread, innovative ideas, or democracy, circuses will have to do.

It’s not clear that Luhanskites are taking such abuse lying down. On June 7th, an anonymous caller claimed to have placed a bomb in the building occupied by the Provincial State Administration. The odd thing is that this was only the latest of a series of bomb threats in Luhansk city this year—the first apparently coming on February 15th and the ninth coming on April 18th—for a total of ten in under four months. There’s no way that the authorities can blame these incidents on their favorite bogeyman, radical nationalists from Western Ukraine. So what gives? Is Luhansk going crazy or do the threats reflect both popular dissatisfaction with Regionnaire misrule and the absence of institutional forms of protest? Whatever the answer, it’s a fair bet that the Luhansk bosses aren’t drawing the obvious conclusion: that more democracy is the answer, not less.

In any case, if Luhansk is a bellwether of Ukraine, then Yanukovych, whose ratings have plummeted in the last year, must be as desperate as his Luhansk comrades. If he can’t hold on to his Texas, then the only thing between his party and inevitable electoral humiliation is massive voter fraud. Unfortunately, they tried that already, in 2004, and you know what that led to.

Alexander Motyl is the author or The Jew Who Was Ukrainian

Ukraine lawmakers refuse to plug tax loophole for country’s rich TOP

15 june 2011

June 15, Rada lawmakers have refused to address a bill on evading double taxation with Cyprus.

Nominally, Cyprus is not an offshore zone but its laws allow Ukraine companies to funnel assets there and pay much lower taxes.

Interestingly, Cyprus is a major investor in Ukraine economy as the investments are, in fact, the flight capital of smart Ukrainian tycoons and officials.

The anti-corruption law was supported by merely 108 lawmakers, including 1 from the Party of Regions, 66 from BYUT, 37 from NUNS, 0 from Communists, 0 from Lytvyn’s party.

“Two years ago, a large regional company exchanged $5 billion of its stock for the stock of 2 offshore companies in Cyprus. The deal made a $5 billion dent in Ukraine’s balance of payments,” BYUT lawmaker Serhy Teryokhin said, presenting the bill.

He said talks with Cyprus have been under way since 1993 – to the apparent refusal of Cyprus to sign a new agreement with Ukraine. In this context, the present law allowing tax evasion should be denounced by Ukraine unilaterally.

Premier Azarov, on the other hand, is against the denunciation of the agreement with Cyprus, saying focusing on Cyprus alone will distract attention from some 50 other offshore havens, TCH says.

Звернення Народного комітету захисту України з приводу політичних переслідувань в країні


14 червня 2011 р.
м. Київ

За півтора роки перебування при владі, режим Януковича зосередився на побудові в України авторитарної, корупційної моделі влади. При цьому посилено згортаються всі демократичні надбання, внаслідок законодавчих змін, судова система повністю підпорядкована главі держави, майже знищена свобода слова, мають місце політичні переслідування. В Україні вперше з радянських часів з’явилися новітні політв’язні.

Нині влада порушила надумані кримінальні справи проти лідера опозиції, колишнього прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, інших колишніх членів уряду України. Переслідуються учасники податкового Майдану, члени організації «Тризуб», які виступили проти відродження культу особи Сталіна, активісти В.О. «Свободи», представники студентських і громадських організацій, журналісти і блогери.  Цей список своїх ворогів влада з кожним місяцем розширює.    

Про вибіркове правосуддя, незаконне тримання під вартою політичних і громадських діячів, політичний підтекст переслідувань не раз заявляли правозахисні та моніторингові організації. Надання Європейським Союзом політичного притулку колишньому міністрові Богдану Данилишину також є визнанням наявності в Україні репресій проти інакодумців.

Нажаль, в Україні за рішенням судів, підпорядкованих Адміністрації президента, забороняються акції протесту, унеможливлені інші заходи тиску на владу з вимогою дотримуватися принципів Конституції.      

Тому, підтримуючи ініціативу правозахисників, виходячи з вище викладеного, звертаємося до керівників демократичних країн з проханням задіяти механізм заборони видачі віз, заморозити фінансові активи та застосувати інші санкції до державних чиновників, посадовців України, які причетні до політичних переслідувань та порушують права та свободи людини. Такі ж заходи просимо застосувати і до суддів України, які виносять завідома неправосудні рішення, керуючись виключно волею влади, а також прокурорів, які не приховують, що для них воля президента країни важливіша за Закон.

Переконані, що світ має підтримати молоду українську демократію та змусить владу рахуватися з правами та свободами її громадян.  

Від імені Народного комітету захисту України:

Координатор НКЗУ  - Дмитро ПАВЛИЧКО

Опозиція проситиме ЄС не пускати до себе 14 українських чиновників TOP


Парламентські фракції «БЮТ-Батьківщина» та «Наша Україна – Народна Самооборона» мають намір звернутися до європейських країн з вимогою заборонити в’їзд до країн ЄС деяким українським чиновникам.

Як повідомляють джерела "Української правди" у «БЮТ-Батьківщині» та НУ-НС, наступного тижня ці фракції збиратимуть підписи під відповідним зверненням до послів країн-членів ЄС.

За словами джерел, таке звернення є реакцією на резолюцію Європарламенту про ситуацію в Україні, зокрема, щодо справи лідера партії «Батьківщина» Юлії ТИМОШЕНКО та інших членів колишнього уряду.

За даними джерел, опозиція вимагатиме заборонити в’їзд до країн ЄС генеральному прокурору України Віктору ПШОНЦІ, його першому заступнику Ренату КУЗЬМІНУ, начальнику Головного управління з розслідування особливо важливих справ ГПУ Андрію КУРИСЮ, старшому слідчому з особливо важливих справ ГПУ Олександру НЕЧВОГЛОДУ, слідчому з особливо важливих справ ГПУ Сергію ВОЙЧЕНКУ.

Крім того, «БЮТ-Батьківщина» та НУ-НС також вимагатиме внести до "чорного списку" низку суддів: голову Печерського райсуду Києва Інну ОТРАШ, суддів цього суду Сергія ВОВКА, Галину СУПРУН, Віту БОРТНИЦЬКУ, Вікторію ГОРКАВУ, Оксану ЦАРЕВИЧ, а також суддів Апеляційного суду Києва Галину ПОЛТАВЦЕВУ, Валерія ЛАШЕВИЧА, заступника голови Апеляційного суду Києва Марію ПРИНДЮК.

Як повідомляв УНІАН, сьогодні, 10 червня, громадські лідери та правозахисники закликали демократичні держави застосувати санкції до українських чиновників, які порушують права людини та причетні до політичних переслідувань. До ініціативної групи зі створення Громадського Комітету захисту від політичних переслідувань в Україні увійшли лідери Українського Гельсінського комітету з прав людини, Харківської правозахисної групи та інших відомих громадських організацій.

УЄП: резолюція Європарламенту призведе до зниження іміджу України TOP


Стурбованість, яку висловлено у прийнятій Європейським парламентом 9 червня резолюції про ситуацію в Україні, є обґрунтованою, а наслідком ухвалення цього документа може бути зниження іміджу України на міжнародній арені, вважають у громадській організації "Українська європейська перспектива" (УЄП).

Про це йдеться у переданій УНІАН заяві УЄП.

“Вибірковість у застосуванні правосуддя та у переслідуванні осіб з української політичної опозиції, застосування непропорційних запобіжних заходів по відношенню до колишніх урядовців не могло залишитися поза увагою авторитетних міжнародних організацій. Логічним наслідком цього стало прийняття Європарламентом резолюції, яка, з одного боку, об`єктивно відображає стан речей, а з іншого боку, не сприяє підвищенню міжнародного авторитету нинішньої влади України”, - йдеться у заяві.

В УЄП вважають, що українській владі необхідно зробити серйозні висновки з резолюції Європарламенту, в якій також наголошується на “необхідності припинити створювати такі умови, за яких поточні розслідування проти окремих політичних лідерів України заважають їх активній участі в політичному житті країни, проведенню зустрічей з виборцями та поїздкам за кордон на міжнародні зустрічі”.

Припинення вибіркового застосування правосуддя, зазначено у заяві, сприятиме зміцненню верховенства права та захисту прав людини в Україні. На думку УЄП, це є важливим для підписання Угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС та Угоди про асоціацію й поглиблення відносин між Україною та ЄС.

Як повідомляв УНІАН, 9 червня Європарламент схвалив резолюцію щодо ситуації в Україні, у якій, зокрема, висловив занепокоєння вибірковим правосуддям.

Європарламент наголосив на важливості забезпечення прозорості розслідувань і судових процесів, а також застеріг від будь-якого використання кримінального законодавства для досягнення політичної мети.

Угода про асоціацію з ЄС: українське бачення



Марта Ярошевіч, Nowa Europa Wschodnia (Польща)

image… тепер, коли вирішено проблемні питання щодо доступу українських аграріїв до європейського ринку та в енергетиці, залишилися політичні розбіжності.

Перша з них – європейська перспектива, йдеться в статті. На думку Марти Ярошевіч, головні риси закордонної політики правлячої команди – прагматизм і економізація відносин, а вирішальним аспектом є інтереси окремих олігархічних груп. Тому у статті висувається версія, що влада в Києві не ставить собі за мету вступ до ЄС чи проведення реформ задля виконання країною критеріїв вступу до ЄС, адже це вимагало б від неї досить багато відмов (зокрема у відносинах з Росією) і могло б завдати збитків важливим бізнесовим групам. …

Тому українська влада обрала модус вівенді, що полягає в «символічному підкресленні європейської перспективи України». Якщо в угоді про асоціацію буде прописано перспективу членства для України, це буде успіхом української влади на міжнародній арені, а також певним зобов’язанням для Європи, пише авторка статті. Це може також посприяти популярності Партії регіонів. А без перспективи членства документ, на думку української влади, становитиме лише перелік зобов‘язань України перед Брюсселем.

Другою розбіжністю Марта Ярошевіч вважає безвізовий режим, який був пріоритетом усіх правлячих команд в Україні з 2005 року. Найбільшим успіхом України в цьому питанні було ухвалення плану дій між ЄС і Україною щодо запровадження безвізового режиму в листопаді 2010 року. Однак …

Третю розбіжність авторка позначила як «демократія та правосуддя». Вирішення шляхом переговорів двох перших проблем пані Ярошевіч вважає реальним. Однак ситуація з дотриманням прав людини в Україні видається більш складною, адже за президента Януковича у цій сфері спостерігається «регрес». Хоча авторка статті наголошує, що за «помаранчевих» теж було чимало «патологій».

… Тож Марта Ярошевіч закликає ЄС піти на поступки Україні у питанні європейської перспективи та безвізового режиму, однак бути безкомпромісним у питаннях правосуддя та дотримання прав людини в Україні.

Ціла стаття: http://inozmi.glavred.info/articles/5683.html


Американські юристи захистили Тимошенко TOP

18 червеня 2011

Наталка Хижняк


Найняті Тимошенко юристи кажуть, що вона не винна.
Однак вона продовжує ходити у Генпрокуратуру

Правники у США, які представляють інтереси Юлії Тимошенко, заявили, що аудиту її уряду, який проводила американська фірма на замовлення української влади, довіряти не можна, бо "його висновки не підтверджуються фактами".

Юлія Тимошенко винайняла юристів відомої у США компанії Covington & Burling кілька місяців тому, аби вони представляли її інтереси під час аудиту діяльності її уряду, який чинний Кабмін звинувачує у зловживаннях на суму понад $12 млрд.

Міжнародний аудит, як відомо, провела низка компаній на чолі з американською фірмою Trout Cacheris. Угоду з нею прем'єр-міністр Микола Азаров підписав минулого травня.

У жовтні аудитори представили звіт і заявили, що мають докази нецільового використанні державних коштів урядом Тимошенко з 2008 по 2010 рік. Це дало підстави порушити кримінальні справи проти колишнього прем'єра.

Одна з них стосується нецільового використання коштів, отриманих Україною в рамках Кіотського протоколу, інша - придбання автомобілів Оpel для сільських медиків.

Доказів не надали

Втім адвокати Тимошенко заявляють, що жодних доказів вини пані Тимошенко вони так і не отримали.

Кріс Берд з компанії Covington & Burling каже, що кілька тижнів тому звертався до юристів з Trout Cacheris з проханням надати документи, на яких базувалися їхні висновки, але, як він твердить, безрезультатно.

"Нам відмовили і порадили користуватися лінком в інтернеті з доступною інформацією. Ми також зверталися до чинного уряду України з проханням надати необхідні для аналізу документи, але не отримали відповіді", - сказав пан Берд.

Через це фірма Covington & Burling робить висновок, що аудит діяльності уряду Тимошенко не можна вважати прозорим.

"Кіотські гроші взяла не Тимошенко"

У 2009 році Україна уклала кілька угод з державними органами та корпораціями Японії та Іспанії щодо продажу квот на викиди парникових газів на загальну суму 319,9 млн євро.

У звіті аудиторів із Trout Cacheris йдеться, що Юлія Тимошенко давала доручення перераховувати ці гроші до Пенсійного фонду у липні та серпні 2009 року.

"Високопосадовці знехтували виконанням умов договорів та використали державні кошти не за призначенням, а з метою маскування дефіциту в Пенсійному фонді України", - сказано у звіті.

Однак американські адвокати Тимошенко із Covington & Burling заявляють, що зняття коштів з "Кіотського рахунку" вперше відбулось у грудні 2010, коли Тимошенко вже не була прем'єром.

До того ж, як кажуть юристи, японський уряд сам відстежував використання наданих Україні грошей, і після власного розслідування заявив, що хоче продовжувати співпрацю з Україною в рамках Кіотського протоколу.

"Якби Японія та Іспанія були незадоволені, вони б могли розірвати угоди, натомість Японія надала додаткові 150 мільйонів євро, а Іспанія - 108 для подальшої співпраці з цього питання", - каже Брюс Берд.

Опелі для села

Юристи Тимошенко також відкинули звинувачення на адресу пані Тимошенко щодо нецільового використання грошей для придбання авто Opel для сільської медицини.

"Обмежена кількість документів, які ми проаналізували, показує, що угода між австрійською фірмою Vamed і "Укрмедпостач" була укладена без всіляких посередників. Сума, сплачена за авто Opel не перевищувала ринкову", - кажуть у Covington & Burling.

Генпрокуратура звинувачує Юлію Тимошенко у перевищенні повноважень в результаті закупівлі тисячі авт Opel Combo, "які не відповідали стандартам, аби їх могли використовувати медики", Тимошенко також закидають, що автомобілі натомість використовувалися для виборчої кампанії.

Відомі юристи проти невідомих аудиторів

Американські юристи Юлії Тимошенко зазначили, що ще не завершили свою роботу. Вони також заявили, що не планують проводити прес-конференції у Києві, оскільки "базуються у Вашингтоні".

Представники фірми Covington & Burling не відповіли на запитання журналістів про те, як і хто оплачує їхні послуги. Натомість порадили звернутися з цим питанням до Юлії Тимошенко.

Компанія Covington & Burling є дуже відомою серед американських юридичних компаній. Колишній партнер фірми Ерік Холдер зараз обіймає посаду Генерального прокурора США.

Натомість компанія Trout Cacheris, яка проводила аудит уряду Тимошенко, не є відомою серед "велетнів" проведення аудиту, таких як PricewaterhouseCoopers та інші.

Деякі експерти та представники опозиції в України критикували уряд Азарова за те, що було обрано саме цю компанію.

Та й самі вашингтонські аудитори візначають, що їхні фірми мають відповідні, дуже чіткі стандарти проведення роботи, і аби провести справді професійний аудит, слід звертатися тільки до таких фірм.

На сайті фірми Trout Cacheris, у якій працюють 9 адвокатів, йдеться, що вона спеціалізується на "складних судових справах - як цивільних, так і кримінальних". Плато Качеріс - відомий адвокат, а не аудитор, який захищав Олдріча Еймса, Моніку Левінскі та інших. До аудиту уряду Тимошенко була також залучена компанія "Кролл", серед засновників якої колишній генпрокурор США Джуліус Кролл та колишні співробітники ЦРУ.

У відповідь на критику на свою адресу, Плато Качеріс від початку проведення аудиту запевняв, що він буде здійснений професійно.

"Ми не маємо жодної упередженої думки стосовно жодного політика в Україні", - заявляв тоді він.

Досвідом американських юридичних фірм дуже часто користуються іноземні клієнти. Зокрема, відомо, що російські бізнесмени часто шукають американські фірми, які б представляли їхні інтереси у Вашингтоні.

Наприклад, російський олігарх Олег Дерипаска користувався як лобістською, так і юридичною фірмою у США.

За словами деяких вашингтонських юристів, які представляють престижні фірми, вони радо хочуть показати свій досвід і професіоналізм.

Однак рішення, чи "взятися за справу" того чи іншого іноземного клієнта, ухвалюється після ретельних консультацій, аби не ризикувати репутацією компанії.

Юрій Луценко: Якщо посадять Тимошенко, українька опозиція скотиться до російського сценарію "царської демократії" TOP
09 червня 2011

image…Справа Юрія Луценка – один з найяскравіших індикаторів просування українських правоохоронних органів до європейських стандартів слідства та дотримання прав людини. За шість років, що минули з часів розквіту помаранчевої команди та арештів лідерів Партії регіонів, менталітет вищих ешелонів влади так і залишився совковим за своїми методами та принципами.


Втім яким би не було рішення суду, більшість країни не вірить у його неупередженість. І врешті решт саме це – а не гучні промови Віктора Януковича з європейських трибун – і є справжня ціна реформи судочинства, якою наразі пишаються на Банковій.

Напередодні суду "Українська правда" передала свої питання Юрію Луценку.

- Як ви виходили з голодування і чи змінились умови вашого утримання після цього?

- Зараз я перебуваю в стандартній палаті санчастини СІЗО. Разом зі мною - колега з попередньої серії в камері для довічно ув'язнених.


- Під час суду ви оголошували відвід судді Вовку. Чим конкретно була обумовлена недовіра до судді?

- Суддя Вовк, звичайно, дуже везучий. Примудритися бути обраним комп'ютером Печерського суду для ведення справ і Луценка, і Макаренка - Діденка, і Корнійчука та Іващенка - треба вміти! :)

Хоча, якщо відкинути містику, все пояснюється дуже просто. Як повідомляють ЗМІ, пан Вовк притягувався до кримінальної відповідальності “за підробку та використання підробленого рішення суду, викрадення цивільної справи і шахрайське заволодіння земельною ділянкою 70 га”. Погодьтеся, у Генеральної прокуратури України є вагомі підстави для віри саме цьому судді!


- Мудрий Сартр казав: “Я — те, що я роблю”. Мені можна багато чим дорікнути, але я ніколи не ховався за спини і не маскував переконань.

Буду говорити відверто — я знав про арешт завчасно. На сімейній раді я все розповів і оголосив про своє рішення залишитися в країні. Головна причина — я не міг припустити, щоб ганьба страху і втечі польового командира легла на плечі майданівців. Вибачте за пафос, але я так думаю. Відмова здатися, сховатися, продатися — моя єдина зброя в нинішніх умовах.

Сім'я, а потім і близькі друзі підтримали моє рішення. Тисячі листів підтримки простих людей, звичайно, є приємною новиною для мене. Дозволю собі процитувати лист Т.Є. Коробової, з якою ми давно “на одній хвилі”: “Юрася, как бы ни болела душа за тебя, как бы ни было страшно за твою жизнь, хочу сказать только одно: держись и не сдавайся! Даже если тебе самому покажется уже бессмысленной борьба последнего героя просранной Цусимы — держись и не сдавайся! Потому что в этом - “а болт вам всем, но я — Луценко”, ты “справжній” и есть”....


- А у вас немає відчуття, що час “майданної” України пройшов, і що 2005-й був всього лише тимчасовою фікцією, а насправді Україна і український народ хотіли такої влади і таких методів?

- Категорично – ні. Я досі бачу ті обличчя і ті очі з Майдану 2004 року, де, за словами Ліни Костенко, “Україна зустріла себе”. Проблема в тому, що освічений і енергійний “середній клас”, що був основою Помаранчевої революції, так і не отримав відчутних результатів від демократичної команди.


- Як ви думаєте, що чекає Юлію Тимошенко?

- Юлія Володимирівна успішно пройшла найважчий період суспільної апатії. Вона змогла відстояти свій лідерський статус за всіма опитуваннями соціологічних служб.

Тепер їй важливо йти до людей з конкретним планом євроремонту України. Не із звичними гаслами покращення і зміцнення, а саме з конкретним планом, якого чекають 30% тих, хто не вірить нікому. Саме тому влада Партії регіонів і висуває їй абсурдні звинувачення, обмежуючи її політичну роботу. Вони знають, що пряме спілкування Тимошенко з людьми остаточно вб’є залишки їх рейтингів.

Ще одне важке завдання Тимошенко – почати розмовляти і домовлятися з Яценюком і Кличком. Це важко, але потрібно.


- Що б ви сказали Віктору Янукович на волі?

- Я би сказав, що підтримую його рішення втекти з колоніального табору в Європу, залишивши на пам'ять Митному союзу довершений продукт минулої епохи – пана Азарова. Але застеріг би його брати із собою мародерів-гопників Юри Єнакіївського. Ці клептократи “спалять” його неминуче.


- Як ви думаєте, коли ви вийдете на свободу?

- Знаєте…“Не верь, не бойся, не проси”!


Вся стаття [ тут ].

Моя хата не скраю TOP

10 червня 2011

Oлег Березюк 

Незважаючи на літню пору, коли політична температура в суспільстві спадає, нинішнє літо може видатись досить спекотним для представників української політичної еліти. І проблеми можуть виникнути не лише в представників влади, а й в опозиції.

Існує низка невирішених соціальних питань, які можуть викликати масові акції протесту – зловживання з боку правоохоронних органів, корупція в органах державної влади та відсутність чіткої державної політики щодо вирішення цих проблем.

Перший сигнал для влади вже був, коли підприємці вийшли на Майдан Незалежності після прийняття Податкового кодексу. Тоді вони діяли стихійно. І, лиха прикупивши, владі вдалось опанувати ситуацію.

Але що буде, якщо наступні акції будуть проходити більш організовано? Що буде робити нинішня влада, якщо в країні з'явиться реальна політична опозиція, яка задекларує зрозумілі людям вимоги й буде опиратися на широку підтримку народу?

Очевидно, що в цій ситуації проблеми виникнуть не лише у влади, а й у тих політиків, які називають себе опозицією.

Останнім часом в українському суспільстві зростає рівень недовіри громадян до всіх діючих політиків. Зловживання з боку представників влади й відсутність ефективних методів протидії цьому з боку опозиції підвищує рівень недовіри українців до всіх політичних партій, і особливо до тих, які представлені в нинішньому парламенті. І немає значення, входять вони до влади, чи до опозиції.

Пояснюється це тим, що ще зовсім недавно нинішня опозиція була владою, і люди бачили результати її роботи.

І перші, і другі, під час перебування на посадах, показали свою безпорадність і неефективність у сфері державного управління. Саме тому в Україні дуже багато людей, які недовіряють ні владі, ні опозиції.

Але, як кажуть, природа не терпить пустоти.

Підтвердженням цьому є те, що в різних регіонах України починають виникати громадські рухи, діяльність яких спрямована на вирішення загальнодержавних проблем. Організовуються вони навколо політично активних громадян і депутатів місцевих рад, довіра до яких є значно більшою ніж до депутатів Верховної Ради.

Яскравим прикладом організації такого руху є мітинг, проведений на початку червня цього року мешканцями міста Христинівка та Христинівського району Черкаської області.

Цей захід зібрав людей, які мають різні політичні переконання – але всі вони були єдині в тому, що країна розвивається не в тому напрямку. І щоб виправити становище, потрібно об'єднуватись.

Учасники мітингу, в основному, обговорювали проблеми законодавчого введення в Україні ринку земель сільськогосподарського призначення, зростання корупції в органах влади, розкрадання бюджетних коштів, наступу на демократію та порушення прав і свобод громадян.

Вимоги учасників мітингу знайшли своє відображення в резолюції, суть якої полягає в тому, що мешканці Хрестинівщини вирішили:

  1. Підтримати ініціативу політичних партій і громадських організацій щодо проведення всеукраїнського референдуму про заборону в Україні купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення.
  2. Вважати нелегітимною ВР VI скликання та не визнавати прийняті нею після 27 березня 2011 року нормативно-правові акти, оскільки народні депутати незаконно внесли зміни до Конституції й продовжили термін власних повноважень до жовтня 2012 року. Адже в 5-й статті Конституції встановлено, що право визначати й змінювати конституційний лад належить виключно народу України й не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
  3. Визнати дії народних депутатів – узурпацією влади та посяганням на народний суверенітет і вимагати припинення повноважень парламенту та проведення виборів нової ВР у порядку, передбаченому 16 статтею закону "Про вибори народних депутатів".
  4. Запропонувати громадянам України, а також політичним партіям і громадським організаціям – створити всеукраїнський громадсько-політичний рух, діяльність якого буде спрямована на забезпечення дотримання в Україні прав і свобод людини та проведення конституційної реформи, спрямованої на побудову в Україні правової держави та справедливого соціально-політичного устрою.

 Учасниками мітингу було створено оргкомітет по організації загальноукраїнського руху, який отримав назву "Моя хата не з краю".

Якщо цей рух знайде свою підтримку в інших областях нашої країни, то в Україні слід очікувати виникнення нової політичної сили, що схожа до тієї, якою у свій час був Народний Рух. Не виключено, що ініціатива знизу може викликати такі суспільно-політичні процеси, які призведуть до заміни політичних еліт та кардинальної зміни соціально-політичного розвитку країни.

Freedom House бачить ознаки авторитаризму в Україні TOP


imageFreedom House гостро критикує українську владу. В оприлюдненому звіті цієї міжнародної правозахисної організації висловлюється стурбованість концентрацією влади в Україні у руках Партії регіонів та проявами авторитаризму, повідомляє Бі-бі-сі.

Звіт, що його представив у Києві виконавчий директор Freedom House Девід Кремер, має назву «Б'ючи на сполох: на захист демократії в Україні». У звіті наголошується на авторитарних тенденціях, що, на думку організації, з'явилися в Україні після приходу до влади Віктора Януковича, а також висловлюється стурбованість тим, як влада використовує суди та СБУ для «вибіркового правосуддя».

«Хоча дисципліна уряду Януковича є позитивною зміною, бо репрезентує відхід від нескінченних суперечок часів Ющенка-Тимошенко, але вона також виявила авторитарні тенденції», - йдеться у звіті.

У Freedom House наголошують, що негативні наслідки включають запровадження суворіших умов для мас-медіа, вибіркове переслідування представників опозиції, тривожні випадки втручання СБУ в політичне життя України, а також «спустошлива корупція».

Також стурбованість у Freedom House викликає недотримання в повній мірі міжнародних стандартів при проведенні місцевих виборів у жовтні 2010 року, «слухняний парламент та руйнування базових свобод - слова та зібрань».

Freedom House закликає владу припинити переслідування та стеження за активістами громадянського суспільства та опозиції і здійснювати судові переслідування колишніх високопосадовців без урахування їхньої політичної приналежності.

У Львові на стінах з’явилися зображення Януковича з простріленою головою


16 червня

image У Львові невідомі розмалювали стіни у центральній частині міста зображенням чоловіка, схожого на Президента Віктора Януковича, з простріленою головою.

Зображення були зроблені недалеко від приміщення Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області.

Жителі міста відразу звернули увагу на малюнки, деякі з них фотографують їх на мобільні телефони.

Під зображенням знаходиться напис opir.info. Зазначимо, що даний сайт належить організації автономних націоналістів.

Як повідомлялося, у Донецьку з’явилися листівки, на яких намальовані карикатури на Януковича

Американських аудиторів Тимошенко розкритикувала фірма генпрокурора США TOP


Аудит діяльності уряду Юлії ТИМОШЕНКО, проведений на замовлення української влади фірмою Trout Cacheris, на який планується виділити із державного бюджету 70 млн. грн., є непрозорим, а його висновки не підкріплені ні юридично, ні логічно.

Про це заявив народний депутат України від БЮТ Сергій ВЛАСЕНКО, посилаючись на представників однієї з найбільших американських юридичних компаній Ковінгтон енд Бьорлінг (Covington&Burling).

Як повідомили УНІАН у прес-службі БЮТ, С.ВЛАСЕНКО поінформував, що у своєму листі на ім’я Плато КЕТЧЕРІСА партнер фірми Ковінгтон енд Бьорлінг Брюс БЕРД наголошує, що цей аудит проведено не прозоро і абсолютно не зрозуміло, а зазначені висновки не підкріплені ні юридично, ні логічно.

Він зазначив, що Covington&Burling на прохання української сторони проаналізувала два розділи звіту компанії Trout Cacheris, які стосувалися звинувачень колишнього прем’єр-міністра Юлії ТИМОШЕНКО в нібито нецільовому використанні коштів, отриманих по Кіотському протоколу, а також розділ, пов`язаний із звинуваченням у придбанні 1000 автомобілів «Опель» для потреб сільської медицини.

Народний депутат підкреслив, що Б.БЕРД вказав на те, що ці два розділи звіту взагалі треба відкликати, і «вони коштують не більше, ніж папір, на якому надруковані».

«От таку оцінку роботі найнятих так званих аудиторів надала провідна американська юридична компанія. До речі, по оплаті роботи цих «горе аудиторів» на цьому тижні приймається закон - 70 млн. грн. їм хочуть заплатити із державного бюджету за роботу такої якості», - наголосив С.ВЛАСЕНКО.

Він також повідомив, що в п’ятницю у Вашингтоні в Національному пресовому будинку відбудеться прес-конференція представників юридичної компанії Covington&Burling та аудиторської компанії BDO щодо політичного підґрунтя кримінальних справ проти лідера української опозиції Ю.ТИМОШЕНКО.

С.ВЛАСЕНКО також додав, що колишній партнер фірми Covington&Burling Ерік ХОЛДЕР у даний момент займає посаду Генерального прокурора - вищої посадової особи в юридичній системі США, в адміністрації Барака ОБАМИ.

Як повідомляв УНІАН, 13 травня 2010 р. уряд України підписав контракт з компанією Trout Cacheris, PLLC (США) на проведення аудиту фінансово-економічної діяльності органів державної влади у 2008-2009 роках. Аудит проводився з метою виявлення нецільового використання коштів.

14 жовтня того ж року міжнародні аудитори заявили про виявлення фактів нецільового використання коштів державного бюджету і шахрайства за участю представників уряду Ю.ТИМОШЕНКО.

7 грудня міністр фінансів України Федір ЯРОШЕНКО заявив, що міжнародні аудитори оцінюють рівень зловживань в обсязі 3 млрд. грн.

Крім того, Ф.ЯРОШЕНКО заявив, що загальний обсяг нецільового використання бюджетних коштів попереднім урядом оцінюється у розмірі 50 млрд. грн.

IEU Features founders of modern Ukrainian historiography TOP

The founders of modern Ukrainian historiography in the first half of the 19th century, in essence, continued the autonomist traditions of history writing established by the elite of the Cossack Hetman state. Such historians as Dmytro Bantysh-Kamensky and Mykola Markevych's wrote general systematic surveys of the history of Ukraine from ancient times to the end of the 18th century that concentrated on the Cossack-Hetman period. Under the influence of Romanticism, later Ukrainian historians focused their attention on the history and life of the common people. This infatuation with the folk (narodnist) eventually developed into an identification with the socially and economically downtrodden masses and had a profound influence on the evolution of the sense of modern Ukrainian identity. Studied at first as an object of history, the 'people' was eventually viewed as the principal agent of historical development. With some exceptions, Ukrainian historiography of the middle and second half of the 19th century is dominated by the populist school, whose influence extended into the early decades of the 20th century. It found its most vivid expression in the works of Mykhailo Maksymovych, Mykola Kostomarov, Panteleimon Kulish, Oleksander Lazarevsky, and Volodymyr Antonovych...

Learn more about the founder of modern Ukrainian historiography by visiting:

Про сайт "Слово і діло" (www.slovoidilo.com) TOP


Міжнародні організації визначають націю як групу людей, об’єднаних історією, звичаями, дотриманням певних законів і мовою.

Пам’ятаймо: достоїнство, гідність – це зовнішній вияв усвідомлення своїх прав, свого значення, поваги до себе.


В українців украли історію, заборонили звичаї, закони змінили на "панятія" – а нація існує, бо основним націєутворюючим чинником є мова. Саме тому сучасні окупанти та їхні холуї докладають так багато зусиль для знищення української мови, а відтак і української нації. За межами України теж існує банальна українофобія та політика геноциду українців.

Ще в період судової боротьби з АвтоЗАЗом за право на отримання інформації про товар українською мовою, я відчув протидію моїм намаганням донести до українців інформацію про їхні мовні права. Інформаційна блокада проривалась надзвичайно важко. Посильну підтримку надавали знайомі і незнайомі люди, але щиро і професійно. Тому з розумінням сприйняв пропозицію друзів по боротьбі щодо створення інтернет-видання відповідного спрямування. Та сайт не обмежується лише мовно-правозахисною тематикою.

Україна перебуває під окупацією. Ми, українці, не можемо розраховувати на підтримку держави під назвою "Україна". Для неї ми непотріб, тому мусимо розраховувати лише на самих себе.

Запрошую до співпраці усіх небайдужих. Сподіваюсь заданий напрямок діяльності буде підтриманий дописувачами не лише з України.

Володимир Богайчук, редактор, член Комісії людських та громадянських прав Світового Конгресу Українців, керівник проекту.

“Імміґрада” - між-діаспорнее інтернет видання TOP

imageСпоглядаючи розвиток українського медійного простору за межами України, з впевненістю можна сказати, що українська світова діаспора активно включена у віртуальний медійний простір. Завдяки появі Вебу 2 і новітніх світових мереж як-то Facebook, Однокласники, Youtube українське життя за кордоном стало оглядовим. Майже кожна громада тієї чи іншої країни має свою віртуально сторінку. Багато українців створили свої групи спілкування в фейсбуці та інших соціальних мережах. Загальне обличчя української діаспори як такої залишається проте непроглядним. Розділення українських громад на складові доводить різнобарв’я українського цвіту по всьому світу. Одночасно цей цвіт важко складається до одного букету. Не всі українські громади належать до світових над-діаспорних структур. Не всі бажають бути підпорядкованими. Тим не менше це не применшує цікавості життя українців в окремих країнах. Гонитва за структуризацією українців за кордоном дає радше негативний ефект, бо українець був, є і буде вільною особистістю з чітким переконанням про свободу свого бачення справ. За орієнтацією на громадські організації і надструктури втрачаємо найцінніше: розуміння думки і позиції окремого українця за кордоном. Думка кожного окремо взятого українця є так само важливою, як і думка групи українців, що погодились спільно на певній позиції. В поєднанні обох складових і полягає сила української діаспори за кордоном. Саме на силу діаспори сподівається і затиснений в політичних лещатах новоукраїнського керівництва український народ.

Враховуючи нагальність проблеми, інтернет-портал “Імміґрада”, який існує в віртуальному просторі закордонних українців вже понад 3 років, помітив потребу в існуванні нової форми між-діаспорного інтернет-форуму для українців поза межами тих чи інших структур і організацій. Українці, які не зорієнтувалися або не зорганізувалися в жодну структурну одиницю, є насправді цікавою складовою діаспори. Вони вільні від будь-яких політичних і авторитарних впливів, продукують цікаві ідеї і здатні на розвиток української думи за межами загальноприйнятих постулатів і норм. Філософія розвитку притаманна там, де не існує обмежень і залежності.

Інтернет-видання “Імміґрада” надає простір для публікації матеріалів українців діаспори (задіяних в українських громадах і тих поза межами останніх) будь-якого формату (новини, аналітика, об’яви тощо), фото- і відео-матеріалів за умов збереження авторських прав кожного індивідуума.

Між-діаспорнее видання “Імміґрада” – позиціонує себе як сталий онлайн-форум українців закордоння, де у формі коментарів можна доходити до вирішення наших спільних проблем, що виходять за межі однієї громади чи країни.

В разі вашого зацікавлення запропонованою ідеєю незалежного міждіаспорного видання діаспорних українців, прохання писати за адресою info@immigrada.de або залишити про себе іформацію у формі коментрая на нашій сторінці http://immigrada.de.

«Хорошії гості у мене» або  Гостьова віза: що потрібно врахувати


Андрій Семотюк, з допомогою юлiї Торбини

Якщо Ви хочете запросити до себе в гості приятеля чи приятельку, родича, або ділового партнера у справах бізнесу, які не планують вчитися чи працювати в Канаді – наші подальші пояснення стосуються саме Вас. Крім того, якщо у вас є знайомі, що мають намір відвідати Канаду у якості туриста – порекомендуйте їм прочитати цю статтю. Це може допомогти заощадити кошти та час, а також з’ясувати те, що потрібно враховувати для отримання так званої гостьової візи, яка є одним з видів візи на тимчасове перебування у Канаді.

Ціла стаття [ тут ].

imageПро автора

Пан Андрій Семотюк є провідним імміграційним адвокатом, який спеціалізується на проблемах імміграційного права Канади та Сполучених Штатів Америки. Пан Семотюк є членом Спілок Адвокатів канадських провінцій Онтаріо, Британська Колумбія та Альберта, а також штатів Каліфорнія та Нью-Йорк (США). Пан Семотюк займав посаду президента Канадсько–Української Фундації, він є активним діячем українських громад Канади та Сполучених Штатів Америки. Пан Андрій Семотюк має тридцятирічний досвід надання юридичних послуг, він допоміг більше ніж 15 000 клієнтам. Пан Семотюк надає юридичні послуги, що стосуються імміграційних проблем США та Канади, зокрема тих, що виникають під час оформлення імміграційних віз для інвесторів, спонсорства подружжя, робочих віз для провідних фахівців та тих працівників, які будуть займати керівні посади у Канаді та США, а також на знятті судимостей. Пан Семотюк охоче відповість на Ваші питання, що стосуються згаданих проблем українською або англійською мовою по електронній пошті: asemotiuk@pacelawfirm.com.

Євродепутатів попросили не ставити Януковичу незручних запитань? TOP


21 червня 2011

Постійне представництво України при Раді Європи просило депутатів ПАРЄ не ставити незручних запитань президенту України Віктору Януковичу.

Про це кореспонденту УНІАН повідомили джерела у Парламентській асамблеї Ради Європи, посилаючись на заяву депутата ПАРЄ від Франції Франсуа Рошблуана.

За словами співрозмовників агентства, французький депутат повідомив, що йому зателефонували від імені Постійного представництва України при Раді Європи і поцікавились, яке запитання він планує поставити українському президенту, оскільки він записався на запитання.

Після цього французу запропонували відмовитися від того, щоб ставити запитання Януковичу, повідомили джерела.

Співрозмовники агентства зауважили, що Рошблуан висловив обурення такими діями українського представництва при Раді Європи і назвав пропозиції "нечуваними".

FEMEN interviewed on CBC radio TOP


Alexandra Shevchenko from FEMEN in Kyiv interviewed on CBC radio June 14, 2011:


Click on the June 14 broadcast a the 6 minute mark.

Akhmetov leads Korrespondent's list of richest people for sixth year running-$25.6 billion or $2B richer then last year (or 10th richest person on the planet) TOP


Kyiv, June 10 (Interfax-Ukraine) - Businessman and MP Rinat Akhmetov has topped Korrespondent Magazine's list of the richest people in Ukraine for sixth year in a row.

Dragon Capital evaluated his assets at $25.6 billion. Akhmetov's business is connected with metallurgy, engineering, real estate, the media business, and other sectors.

Businessman Hennadiy Boholiubov, a co-owner of the Privat Group, took second place in the list. His assets are evaluated by $6.6 billion. His core businesses are in metallurgy, finance, the chemical industry, food industry, the mass media, and the fuel and energy sector.

Businessman Ihor Kolomoysky, the other co-owner of the Privat Group, took the third place. According to Dragon Capital, he is worth $6.2 billion. The businessman does business in metallurgy, finance, the chemical industry, food industry, mass media, and energy.

Victor Pinchuk, Kostiantyn Zhevaho, Viktor Nusenkis, Dmytro Firtash, Oleh Bakhmatiuk, Oleksiy Matrynov, and Oleksiy Vadatursky were also in the top ten of the list.

According to Editor-in-Chief of Korrespondent Magazine Vitaliy Sych, the Ukrainian president's son Oleksandr Yanukovych was included in the list for the first time. He is at the 70th place. The younger Yanukovych is involved in the construction and finance business.

According to Sych, in recent years the rich people of Ukraine have become even richer, which is not typical of every year.

Out of 100 businessmen, 42 invest in agriculture and the food industry.

Sych also noted that "Dmytro Firtash's business empire keeps growing. His assets grew in value by 540% in one year."

Demjanjuk case is the most classic case of a kangaroo court TOP

June 14, 2011
To: 'lettertoed@thestar.ca'
Subject: re: Rabbi Dow Marmur The clash between Justice and Law May 30 2011

Dear Editor,

I can't believe that you would print such a highly biased and prejudicial view of the above mentioned Rabbi.

Perhaps the correct title of the article should be " The clash between injustice and law " as the Demjanjuk

case is the most classic case of a kangaroo court one could ever imagine.

The facts : John Demjanjuk was a young farmboy from Ukraine conscriped against his will into the Red Army.

He cannot be a "Nazi" as he is not German and was considered subhuman.

The Israeli High Court, to their credit finally got it right (after 8 years of inhumane treatment) when they


German citizens (who commited war crimes) are immune from prosecution, and high ranking officers have been aquitted yet John Demjanjuk is a scapegoat and held accountable for their crimes against humanity.

I sincerely hope the good Rabbi pursues unearthing the facts that Simon Wiesenthal himself was a Nazi collaborator but I doubt it. Required reading for an unbiased opinion based on fact are:

The Persecution of John Demjanjuk by Pat Buchanan,  5/13/2011,  townhall.com and Peter Worthington, Sunday Sun, May 22 2011

In the interest of a balanced report I would hope that you print my letter, but I doubt it as you have not printed any of my other correspondence with regard to this case.

Zenon Chwaluk
Toronto, Canada

ADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief

Oxana Bukanova
-- edito

Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent

Галуна Мокрушина
-- переклад
Halyna Mokrushyna
-- translation

Діана Мережко
-- кореспондент (Здоров'я)
Diana Merezhko
-- correspondent (Health)

Zenon Chytra
-- story layout

John Heron
-- webmaster www.eposhta.com

Ihor Prociuk
-- story layout and design

We hope you found ePOSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.


Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:

Subscribe to the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Is one of your friends forwarding ePOSHTA to you? Why not subscribe directly! Just enter your e-mail in the box below and click on Subscribe Now!.

Unsubscribe from the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Send an email to:
YahooGroups (which managers our subscriptions) will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to unsubscribe.

Subscription Issues:
Having difficulty subscribing (or unsubscribing)? Or maybe you want us to add your friends to our newsmagazine? Contact:
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements.

If you maintain a website of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site in our ePOSHTA newsmagazine.

Myroslava Oleksiuk myroslava@rogers.com

Zenon Chytra
John Heron
Ihor Prociuk