If you are having trouble reading ePOSHTA, click here.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть тут.





April 6 квітня 2011
Vol.12 No. 9

Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:
  Редакційна Сторінка
  Незалежний Погляд
  Call to Action
  Заклик до дії
Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings
  Programs & Conferences
  Програми і Конференції
  Праця, Дотації і Стипендії
  Current Affairs
  Сучасні Пoдії
  Ukraine & the World
  Україна і Світ
  And the King is Nevertheless Naked!
  А король таки голий!
  Українці в новинах
  From Our Mailbox / Blogbox
  In Memoriam

Will the Ukrainian diaspora wake up from its hibernation? TOP

April 6, 2011

In the civilized world where democracy is well established, mass media is a full-fledged and important (the fourth) branch of power. It is normal that leading journalists, the so-called ‘sharks of the pen’, raise burning issues that question the state system, national interests, certain groups of the population, law and order etc.

We will not elaborate on the situation of media in countries where the authoritarian regime rules. It suffices to note that the ”democracy watchdogs” (independent journalists) can either become yes-men of the suppressors of freedom, or fall into the isolating niche of the opposition. In this oppositional niche nobody will pat you on the back (and nobody will bribe you, as they do in Ukraine), on the contrary:  they will use repression, slander, intrigues, and insinuations against you.  However, in spite of all these persecutions journalists with strong will and convictions have always served and will serve the truth and ideals of humanity.

It is interesting to see how the Ukrainian diaspora perceives truth-telling and uncompromising journalists. In general, not only are such journalists treated without due respect, but are labeled as “scandalous”, “controversial”, “fighting with the church”, “slandering diaspora’s leadership” etc. The diaspora leadership, in particular, does not like these annoying “hack writers”: they do not let some of the leaders rest on their laurels; but we should not forget that truth alone will set us free and will show us the right way.

As a rule, our leadership does not react to Ukrainian media, to the publications by Ukrainian journalists. We wish they did because regular communication between diaspora leadership and journalists (and not only them) would benefit the Ukrainian World Congress, the Ukrainian Canadian Congress, the cause of all Ukrainians.

It is a known fact that in various islets of Ukrainian ethnicity the majority subordinates itself obediently to a handful of Ukrainian diasporic leaders. The problem is that our leaders are nominated by a small number of heads of different organizations whose membership is frequently paltry. As a result the diaspora at large does not participate in the election of leaders and is not involved in the elaboration of strategic planning by these leaders. As for organizations – constituents of UWC or UCC, their membership is steadily decreasing. For instance, one organization that was largely publicized as having an international presence, boasts hardly 30-40 members across all of Canada. Hence the question: do diaspora leaders ever hear  from the general Ukrainian community? The answer is: practically never.

Yet it should be the opposite: leaders of diaspora umbrella organizations, by using new means of communication, should establish a high-quality, two-way communication with the Ukrainian community, not the one-way communication that has existed till now. All the more so, given the fact that the leadership is taken over by new, promising individuals who grew up and were formed in a democracy, in multi-ethnic Canada in particular. But for some reason things do not work in a democratic way.

It is regrettable to say but leaders from the younger generation have not introduced greatly needed elements of democracy into the areas of public life for which they are responsible, and soon fenced themselves off from the Ukrainian community with reports, circulars etc. It is worth reminding that their predecessors from the older generation held press-conferences with the participation of the community, various public consultations and meetings with the Ukrainian community (not for the listening of dry reports). It is really strange that the diaspora leadership does not want to hear citizens’ opinions on one matter or another, does not seek to involve the younger generation in active public life. Such a position of our leaders will certainly not benefit the Ukrainian cause, for only a broad dialogue can mobilize the Ukrainian community to realize the goals set before the diaspora: organizing the life of Ukrainians in the diaspora; defending interests of Ukrainians in countries of their residence; working for the protection of the independence of our historical homeland.

In our opinion, the need has come now, more than ever, for diaspora’s leadership to enlist competent advisers, experts, political scientists, leading journalists, cultural activists in order to develop directions of activity and, in particular, strategies and tactics for rescuing Ukraine. It is high time we give up the practice of having the decisions of UWC and UCC approved only by the executive board. We need new thoughts, new ideas.

Of course, our leadership will have more difficulty finding consensus with, for example, members of an all-Ukrainian assembly (and we should see to the creation of such an assembly immediately), with advisers and experts, than subordinating to its will members of the executive boards of UWC or UCC.  Sometimes one gets the impression that executives of diaspora’s umbrella organizations are members of private clubs - such accord, calm and blessing seem to reign among these executives.

Time has come to revise diaspora’s tactics towards Ukraine, to amend them significantly, even to exclude from them all the factors that hinder the adoption of more efficient and effective measures. Certainly, one can take care of one’s future political career in Canada or of one’s businesses in Ukraine. But the priority number one for the diaspora should be rescuing Ukraine, for our homeland is in danger! All of us, we are responsible for the future of the Ukrainian state, sanctified by the death of hundreds of thousands of Ukraine’s best daughters and sons.

However, will the Ukrainian diaspora wake up from hibernation? Yes, if all of us, all our community, wake up our leadership!


Translation by Halyna Mokrushyna of «Чи прокинеться діаспора зі зимової сплячки?»
(ePOSHTA editorial Feb. 15, 2011)

Знакова подія для всього українства


5 квітня 2011


Патріарх Святослав Шевчук, голова Української Греко-Католицької Церкви підчас інтронізація
27 березня 2011

Не так давно відбулася інтронізація голови Української Греко-Католицької Церкви Святослава Шевчука. Кожна зміна влади духовної чи світської викликає велике зацікавлення не тільки на адміністративних верхах, але й у пересічного громадянства.

Однак той факт, що Верховним Архієреєм УГКЦеркви став 41-річний єпископ, який народився в Україні (м. Стрий), здобув блискучу богословську освіту в Римі, вчився й душпастирював в Аргентині та ін., спонукає до позитивних узагальнень і не менше позитивних прогнозів.

Відрадно, що врешті головою УГКЦ став уродженець України, який виріс і формувався в посттоталітарному суспільстві, внаслідок чого зсередини бачитиме проблеми УГКЦ та в цілому - всього українського суспільства. А тому прикладе максимум зусиль до ліквідації нинішніх виразок українського суспільства – корупції, деморалізації, бездуховності, підміни хритиянських чеснот ненаситним збагаченням і споживацтвом та ін.

Приємно, що Верховним Архієреєм обрано вихованця підпільної Церкви, великого морального авторитета, сильного і вправного адміністратора, по-світському відкриту людину, а в приватному житті – аскета. Саме ці його якості сприятимуть оздоровленню духовного клімату не тільки самої УГКЦ, але й усіх Східних Церков на постсовєтському просторі. І ще: виглядає, що на конфлікті вищих ієрархів УГКЦ з певними катакомбними душпастирями буде врешті поставлено крапку. І до тих ісповідників Христової віри, які каралися по совєтських концтаборах і тюрмах, повернеться належна їм повага й вирозуміння. Адже саме завдяки їм, тодішнім незламним страждальцям катакомбної Церкви, збережено тяглість УГКЦ.

Потрібно відзначити, що Верховному Архієпискові УГКЦ як молодій особі буде легше вести діалог з українською молоддю, підростаючим поколінням. Завдяки його особистому авторитетові відбудеться значне навернення молоді до християнства, християнських засад. Таким чином УГКЦ боротиметься з алкоголізмoм і наркозалежністю української молоді, а то й підлітків шкільного віку.

У контексті остаточного повернення в УГКЦеркву високих моральних і будуючих чеснот підпільної Церкви, неодмінним стане патріотичне виховання молодого покоління. Саме це мав на увазі Князь Церкви Митрополит Андрей, коли віддавав свої земельні обшари в Підлютому (Івано-Франківщина) під табори для Пласту, а також по-батьківськи опікувався цією патріотичною молоддю. Окрім того, в УГКЦ повернеться практика спільних молитов і молебнів за Україну, патріотичних проповідей, а Церква в краю та на поселеннях урешті повернеться лицем до матірної України. Зокрема після Богослужінь повсякчас лунатиме духовний гімн «Боже великий, єдиний, нам Україну храни!».

Прикметно, що на введенні на престол Патріарха Святослава Шевчука були присутніми ієрархи відгалужень українських православних церков, римо-католиків й уперше – представник Московського Патріархату Митрополит Іларіон, а навіть посол США в Україні Джон Теффт.

Така висока репрезентативність свідчить про неабиякий авторитет і виняткові можливості новообраного Верховного Архієпископа УГКЦ.

Ось декілька цитат, які підтверджують вищесказане:

Голова УПЦ КП Патріарх Філарет (із листа до Блаженнішого Святослава, надісланого ще до інтронізації): «Ваші попередники, владики Андрей Шептицький, Йосип Сліпий, Любомир Гузар, визнавали потребу й необхідність порозуміння в Україні між православними та греко-католиками, утверджували українську ідентичність Греко-Католицької Церкви. Сподіваюся, що в період Вашого керівництва в УГКЦ набудуть свого подальшого розвитку позитивні досягнення попередніх часів.
Зараз перед християнами в Україні з новою силою постають виклики занепаду суспільної моралі, руйнування традиційних сімейних цінностей, наступу агресивного секуляризму, поширення споживацтва й бездуховності. Дати на ці виклики належну відповідь, засновану на традиційних для українського народу християнських духовних, моральних, культурних цінностях – поле для співпраці Київського Патріархату і УГКЦ. Основи цієї співпраці було закладено в попередні роки, тому сподіваюся на її плідне продовження».

Єпископ Курії Верховного Архієпископа Богдан Дзюрах: «Тішимося, що маємо такого молодого, динамічного Главу Церкви, це свідчить, що Церква динамічно розвивається. Цей вибір буде тільки сприяти осягненню тих цілей, які поставили собі митрополит Андрей, Патріарх Йосиф, Блаженніший Любомир. Він має добрі адміністративні здібності, очолював Патріаршу курію, був помічником Мирослава Івана Любачівського, дуже привітний, відкритий і добрий».

Ректор Українського Католицького університету о. Борис Гудзяк: «Дивіться яке сонце, яка радість, скільки молоді, скільки дітей, нове життя, новий Патріарх. Питання є перед нами з вами - чи ми є готові бути великим народом? Якщо ми будемо великим народом - ми будемо мати великого Патріарха».

Віриться, що питання Патріархату УГКЦ, яке безнадійно зависло в повітрі при Патріархові Йосифові Сліпому (мотивація Риму: відсутність матірної Церкви) та Верховних Архієреях Мирославові Любачівському й Любомирові Гузару найближчим часом отримає своє позитивне вирішення. Віриться, що Блаженніший Святослав зможе об`єднати навколо себе УПЦ КП, УАПЦ, щоб спільно протистояти наступові на Україну Московського Патріархату, а з ним – «руського міра».Бо й справді: найвища пора нам, українцям, будувати свій «український світ»!

І насамкінець: інтронізація голови УКГЦеркви Святослава Шевчука, молодого й перспективного ієрарха, людини великих чеснот і високих моральних якостей, зі західним світобаченням є свідченням того, що в Україні добігає до свого логічного завершення час диких прихватизаторів, перефарбованої комуністичної номенклатури, олігархічно-кримінальних авторитетів. На громадську (політичну) авансцену України невдовзі вийде молоде покоління, в якого слова не розходяться з ділом, яке понад усе ставитиме державні інтереси та докладатиме всіх зусиль, щоб повернути Україну в коло вільних народів Європи.

 Редакція еПОШТИ

Arab uprisings should avoid Ukraine’s mistakes TOP


imageOksana Bashuk Hepburn

The uprisings streaking through the Arab world are magnificent in intent--greater freedoms and well being-- and identical to what some 500 million citizens sought by breaking up the Soviet Union 20 years ago.

Today’s uprisings -- legitimized by a heavily engaged, well-educated, freedom-deprived population -- mirror the needs of the 90 percent of the 56 million Ukrainians who, among others, precipitated the Soviet Union’s demise.

imageThen as now, poverty, corruption, state incursion into private lives fueled the unrest. Two decades later, however, many expectations driving Ukraine’s independence have not taken root. Sovereignty is threatened, political opposition imprisoned, courts are corrupt. Nearly a quarter of the population lives on $700 per year, some 10 million have left the country, while Forbes, the financial magazine, identifies some of the world’s richest among its population.

Leaders of the post-uprising period in the Middle East need to do avoid the mistakes that occurred in Ukraine. There, the post-revolution transition was not defined by protesters. Rather, it became an insider’s event. Mouthing democratic and free market slogans, Communist apparatchiks enriched themselves through privatization -- most called it piratization--of state assets becoming instant global billionaires topping their assets by tax-free off-shore accounts. Some in the West even mistook the growth of oligarchs as a move towards the free market.

Nearly a quarter of the population lives on $700 per year, some 10 million have left the country, while Forbes, the financial magazine, identifies some of the world’s richest among its population. Similarly, institutional restructuring -- legislation, executive and judiciary-- was co-opted by the old guard; immunity of parliamentarians perpetrated corruption; and the discrepancy between the rich and the poor, coupled by the pressure of Russia to reconstruct its empire by controlling Ukraine led, by 2004, to another massive uprising the Orange Revolution. And once again, the demands of the population -- greater freedoms and “criminals in jail”--were not forthcoming. Instead, the incompetent president set in motion what has turned out to be a reversal of some democratic gains since 1991. Meanwhile, those who led both uprisings, the ‘patriotic’ forces, failed to develop, much less implement a post-revolutionary agenda--foreign, defense, economic, social --to serve the people’s well being

The West also squandered opportunities. International instruments designed to assist the emerging democracy too often paralleled the off-the shelf methodologies for aid to developing countries rather than a uniquely sophisticated--highest number of Ph.D.s per capita in the world-- but different Ukrainian situation.

Some Western institutions distinguished themselves in the abuse. The European Bank of Reconstruction and Development began by spending hundreds of millions on luxurious infrastructure then went on to charge near-usury interest rates. At 15 percent interest, loans were out of reach for most small and medium enterprises in Ukraine; large ones were overwhelmed by requirements designed for western company practices.

Ukraine’s Western diaspora, pleased with emerging national symbols, focused on more trivial pursuits -- the ‘correct’ spelling of Kyiv vs. Kiev -- rather than a robust lobby favoring inoculation of democracy in Ukraine, directed at its own Western governments. Potential strategic partners from the West were intimidated by distance, foreign language and, simply, ignorance of available opportunities and/or fear of losing investments. Both lenders and donors failed to address such concerns. Those who had an inside track--Communist linkages home and abroad-- profited. Self-serving charlatans were aplenty. Even venerable institutions like Harvard’s Institute for International Development had to be closed due to insider scandal. A reconstruction plan on the scale of the post-World War II’s Marshall Plan never materialized.

Ukraine’s Western diaspora, pleased with emerging national symbols, focused on more trivial pursuits-- the ‘correct’ spelling of Kyiv vs. Kiev -- rather than a robust lobby favoring inoculation of democracy in Ukraine , directed at its own Western governments.

Additionally, obsession with not ‘humiliating’ Russia trumped aspirations. To placate Russia, NATO and the European Union -- key engines to Ukraine’s Western integration -- waffled on membership and coupled-- erroneously to date -- economic ‘stability’ with the pro-Russia presidency of Viktor Yanukovych.

Clearly, democrats -- indigenous and Western -- were unprepared to take charge of the post Soviet collapse in Ukraine. To do better in the Arab uprisings’ aftermath, here are some lessons learned:

  • Use the uprising’s objectives --freedom and well-being--as the roadmap for reconstruction;
  • Protect institutions from highjacking by better-informed but ideologically out-of-favor insiders;
  • Recognize that allies from a previous times may pollute the dawning of a new era with backsliding and must adjust or be dropped;
  • Some form of “truth and reconciliation” -- reckoning with the former regime -- needs to occur.
  • Allow equitable access to power and institutions to various groups even those who may be out of favor; Hamas or Islamic Brotherhood, for instance. The will of the people is supreme.
  • Encourage friendly states to supply “mentors” with best practices to assist in a quick and smooth transition supportive of local needs.
  • Urge other Arab states to develop an indigenous facsimile of the Marshall Plan. · Ensure monies reach intended recipients and support the uprising’s ideals rather than consultants or charlatans. · Offer micro-loans-- particularly suitable for ‘bazaar-’ mentality countries.
  • Ensure against ‘sharks’--states and individuals -- waiting to capitalize on the situation with “privatization,” money laundering, off -shore accounts, tax-avoiding schemes, etc.
  • Decrease interstate tensions by influencing players like Israel’s Benjamin Netanyahu to recognize the Arab reality.

Overall, be guided by the country’s values and on the ground priorities rather than donor-based ones.

The aftershocks of the Middle East uprisings, including outcomes in Libya and elsewhere, will be felt long after they end. As demonstrators create a new world order their leaders and international supporters, dedicated to lasting stability and global peace, need to engage in revolutionary thinking by studying various post revolutionary scenarios especially Ukraine’s which held such promise. For it is certain that opportunists, lurking to hijack the revolutions for their own self interest, are doing just that.

Oksana Bashuk Hepburn was president of U*CAN Ukraine Canada Relations Inc., a consulting firm specializing in brokering international interests in the post-Soviet Union era.

Pandora’s Box and the Moscow Orchestra TOP

April 4th, 2011

Mykola Riabchuk

On February 25, on the first anniversary of his presidency, Viktor Yanukovych invited his three predecessors to his office to “discuss current issues and the future development of the Ukrainian state” http://www.president.gov.ua/news/19454.html. This brief item of information on the president’s official website was illustrated with a photo of the smiling participants at the meeting—Viktor Yushchenko on the left, Leonid Kravchuk on the right, and Leonid Kuchma across the round-table from the incumbent. None of them, with the exception probably of the host, realized that behind its cheerful façade, the meeting resembled one of those Byzantine banquets that would end with the poisoning, slaughtering, or impaling of the distinguished guests.


“the system has already gnawed away Yanukovych’s legs and is approaching his belly.” So, he must “either destroy the system or concentrate all power in his hands and become a totalitarian leader.”
-- Leonid Kravchuk, President (1991- 1994)

A month later, one of the participants of the meeting, ex-president Leonid Kuchma, may understand that metaphor. On March 24, he was summoned for interrogation to the prosecutor’s office charged with the abuse of power and implicated in the killing of investigative journalist Heorhy Gongadze back in September 2000. In Yanukovych’s Ukraine, where the judiciary is just a part of the executive fully subordinated to the president, and where the Prosecutor General is his bosom buddy (“a member of president’s team,” as he characterized himself proudly in public), hardly anyone believes that the trial against Leonid Kuchma was launched without the direct blessing of Yanukovych.

Speculation revolves mostly around the question why Yanukovych has made this dubious step and what consequences may follow. The alleged reasons typically include Yanukovych’s desire to divert public attention from his domestic and international failures, to disprove accusations against his government about selective justice, and to intimidate opponents and mobilize supporters by proving that the president is tough but just.

Yulia Mostova highlights another reason why Yanukovych might want to persecute Kuchma: revenge for the perceived humiliation during the Orange Revolution, when the incumbent refused to use force against the protesters and pass on the office to the president-elect, opting instead for negotiation and compromise that ended up with the repeated second round of the election and Yanukovych’s defeat. If the price of becoming the pick-up successor to Leonid Kuchma was 400 million thanks, as Mostova implies, the reasons for revenge might be even more serious http://www.dt.ua/articles/78263.

Remarkably, not a single expert or commentator expressed the opinion that Yanukovych was driven in his decision by some idealistic desire for justice or the practical need for house-cleaning. In view of all Yanukovych’s other deeds, it is really difficult to sell such a nice story to anyone, either at home or abroad. This does not preclude, however, a smart usage of all these arguments by some people around Yanukovych to persuade him to launch the trial against Leonid Kuchma. This might well be in the interests of these people but is hardly in the interests of Yanukovych himself for the following reasons.

First, because the propaganda effect of this step, in terms of positive image-building for Yanukovych, is negligible. No one considers it an act of justice and proof of the equality of all Ukrainian citizens before the law. All the policies of Ukrainian authorities suggest the opposite from all regions and walks of life – every day and every hour.

Second, Kuchma can hardly be sentenced by any court, however “executive” they are in Ukraine, because all the people to whom he may have given a direct order (or “suggestion”) to kill Gongadze, are dead and would not be able to testify. And the records presumably eavesdropped by Kuchma’s guard Mykola Melnychenko, even if accepted as evidence (that itself is very problematic), do not contain any direct order to carry out murder.

Third and most important, by initiating the trial, Yanukovych very unwisely draws public attention to his own conversations with Kuchma recorded by Melnychenko, which are not just deplorable but definitely merit a criminal investigation (intimidation of judges, blackmail, bribery, large-scale corruption, etc). Deputy Prosecutor General Renat Kuzmin, who mentioned Melnychenko’s records among the possible evidence against Kuchma, has inadvertently opened a Pandora’s box since this very evidence could be used against dozens of Ukrainian officials who discussed a variety of criminal plans with Kuchma. (Almost all are alive and well, and now follow their new master, Yanukovych). There is little surprise that opposition MP Yuri Hrymchak has already submitted an official request to the Prosecutor General demanding an investigation of many more episodes recorded by Melnychenko that testify to criminal conspiracy and activity of other members of Kuchma’s team, including current Prime Minister Mykola Azarov and Yanukovych himself http://www.pravda.com.ua/news/2011/03/25/6054029/.

And, finally, Yanukovych apparently has created the precedent of persecuting ex-presidents that may eventually be applied against him (at least as a tool of psychological pressure and possible blackmail) http://www.dt.ua/articles/78776.

So, if the trial does not serve reliably Yanukovych’s personal interests and if the public interests are not, in principle, his concern, the question arises who is most likely to benefit from the dubious special operation and how?

Dr. Andrij Zhalko-Tytarenko, former head of the Ukrainian Space Agency and the former Ukrainian Director of the Science and Technology Center of Ukraine in Kyiv, considers the entire “Melnychenko affair” (“Kuchma-gate”) a provocation of the Russian secret services aimed at establishing full control over Leonid Kuchma. The theory is barely new since many experts have argued that Kuchma had no real reasons to physically destroy Gongadze and that he was merely framed by some powerful and influential enemies seeking to compromise him. The only weak element in this theory is the involvement of the leading Ukrainian police officers, including the late Minister of Interior Yury Kravchenko, in Gongadze’s abduction and killing. None would have dared to play into Russian hands without blessing from above—if not from Kuchma, at least from the minister who may have acted (or pretended to act) on Kuchma’s behalf. He could probably have done so only with a clear perspective to replace Kuchma as president, which seems very unlikely under those circumstances.

Zhalko-Tytarenko hypothesizes that the current re-launch of the Gongadze case is part of the Russian domestic power game. According to his theory, Russian president Dmitry Medvedev may be planning to run for a second term and needs to convince the two-time former president, Vladimir Putin, not to run. “If Kuchma will face murder charges (it is too late for abuse of power charges), he will have no choice but to provide all the names that he certainly knows from Ukrainian secret service reports.” This may hold a certain grain of truth provided that Melnychenko’s records contain, inter alia, some very unpleasant information for Mr. Putin discovered by the SBU about his connections with the notorious Semion Mogilevich and involvement in laundering drug money through the St.-Petersburg company SPAG www.ukrainianstudies.uottawa.ca/pdf/P_Koshiw_Danyliw07.pdf.

Zhalko-Tytarenko might be right about Medvedev’s sophistication and even ambitions but hardly about his real influence and use of independent resources to launch such a complicated manipulative game. Rather, the Russian element in the story is simpler and more traditional. The Kremlin people in Yanukovych’s team persuaded him to make one more self-defeating step—exactly in the same way they persuaded him to give ministerial posts to Messrs. Yezhel, Tabachnyk, and Khoroshkovsky, to promote the Russian church in Ukraine at the cost of all other denominations, to suppress the Ukrainian language, culture, and identity, to violate and manipulate the constitution, to make a Russian citizen the head of his body-guards, to detain one of Angela Merkel’s men at Kyiv’s Boryspil airport on the eve of his own official visit to Germany, and to make many more stupid maneuvers that not a single professional politician would ever commit. The goal of the manipulators is clear: to undermine Yanukovych’s authority, to compromise him both domestically and internationally, and to render him another “Lukashenko,” ostracized by the West and completely dependent on Moscow.

Taras Chornovil, Yanukovych’s former insider, defines these people as the “Moscow Quartet”: Serhy Liovochkin, Valery Khoroshkovsky, Dmytro Firtash, and Yury Boyko. All are reportedly involved in murky gas deals with Russia, fully controlled by Putin and Mogilevich as Gazprom’s shadow owners. We can hardly obtain proof of these speculations but we are likely to see the results of this and many more «special operations” carried out by the “Moscow Orchestra” (rather than a humble “quartet”).

The Kuchma trial will not end in the foreseeable future, but will rather be used to compromise (and probably to blackmail) the entire “elite,” including Yanukovych himself. This might be well a part of the strategy of “directed chaos” that includes also the creation of fake “nationalist” and “extremist” groups, planting bombs (the explosions at apartment blocks in Russia in 1999 that preceded Putin’s election provide a fitting precedent) and many more http://www.kyivpost.com/news/opinion/op_ed/detail/100803/. Back in 2004, the Moscow “political technologists” tried to implement such a strategy in Ukraine to promote the candidacy of Leonid Kuchma for a third presidential term. The “directed chaos,” however, veered out of their control and resulted in an authentic mass uprising, i.e. the Orange Revolution. Remarkably, one of the leading Moscow “technologists” of that time, Igor Shuvalov, serves today as an “adviser” to Serhy Liovochkin and, at the same time, to the leading Ukrainian TV channel “Inter” owned—inevitably—by SBU chief Valery Khoroshkovsky http://www.pravda.com.ua/articles/2011/04/1/6073286/.

Besides the clear political goal—to strengthen the authoritarian power of a rogue president completely dependent on Moscow—the team may pursue a more practical and palpable goal: to eliminate as many political-cum-economic players as possible from the forthcoming privatization of Ukraine’s last asset, its arable land (the protracted moratorium on its sale is expected to be lifted at the appropriate moment).

In a recent interview, Leonid Kravchuk, a former communist apparatchik and perhaps the smartest of all Ukrainian presidents, suggested that: “the system has already gnawed away Yanukovych’s legs and is approaching his belly.” So, he must “either destroy the system or concentrate all power in his hands and become a totalitarian leader”. http://www.pravda.com.ua/articles/2011/04/4/6077221/. The latter, Kravchuk believes, is unlikely because Ukrainians would not accept it. He may be right but the problem is that Yanukovych is listening not to Ukraine’s first president, but rather to the Moscow Orchestra.

Stasiuk Program for the Study of Contemporary Ukraine
Canadian Institute of Ukrainian Studies

Case of Ukraine vs. Leonid Kuchma: a victory for justice or a bluff? TOP

Ilko Kucheriv Democratic Initiatives Foundation analytical reference

Background on the criminal case

The recent opening of a criminal case against ex-president Leonid Kuchma came as a surprise for the majority of Ukrainian political commentators. Given the fact that the case in the murder of journalist Heorhiy Gongadze has been going on for a number of years and has seen no progress whatsoever, such a turn of events was unexpected for many observers. …As such, on September 14, 2010, the late former Minister of Internal Affairs Yuriy Kravchenko was named the only official to order the murder of Gongadze and presumably gave a directive to the suspected Oleksiy Pukach.

However, on December 3, 2010 investigators of the PGO decided to reword the accusations from “an order to kill” to “premeditated conspiracy to kill”. … Besides that, it was unclear why a criminal case against Kuchma has been opened only now.

Grounds for accusation – the main versions


Political experts say the most glaringly obvious motive for the accusations against the former president is the government’s attempt to demonstrate that justice is not blind, but objective and thereby deny the many reproaches about politically motivated selectiveness in criminal cases opened in the past. …

Certain other measures of the law enforcement bodies that were taken simultaneously with the opening of the criminal case against Kuchma are testimony to the viability of this particular version. …

The version that the ruling authority is using the criminal case against Kuchma to divert people’s attention from socio-economic problems manifested in rising prices that are not supplemented by pay raises, increased pressure on small- and medium-sized businesses and unpopular reforms, mainly in the sphere of pension guarantees planned by the government, seems quite logical.

Accordingly, the accusations made against Kuchma may temper rising sentiments of society to take to the streets in protest by redirecting people’s attention to the latest wave of hype over the reopening of the Gongadze case. …

Yet another fairly widespread variant is that the accusations against Kuchma are an instrument of applying indirect pressure on certain individuals. First and foremost, this applies to the former president’s son-in-law industry and media mogul Viktor Pinchuk. …

Another object of pressure is Volodymyr Lytvyn, whose voice was also presumably recorded on the notorious Melnychenko tapes. The aim of putting pressure on Lytvyn may be ensuring his loyalty as the speaker of the Verkhovna Rada and that of his Bloc of Lytvyn faction, which is a part of the parliamentary majority.

At the same time, bringing Kuchma to justice can also be interpreted as a signal to all players on the political arena, meaning that none of them are safeguarded from similar accusations.


The nature of the opening of criminal cases against members of the opposition, many of whom took personal revenge as in the case with Yuriy Lutsenko, is testimony to the viability of this version. At the same time, the opening of the case against Kuchma is most likely not a pursuit of a number of tasks simultaneously. But only time will tell which of them were the main motivation.

Further course of events … First of all, the Criminal Code within the parameters of which accusations were brought against Kuchma envisages a 10-year term of limitation of such accusations, which in the case of Gongadze expired last year. This means that even if Kuchma’s guilt is proven, the court may exonerate him from criminal liability by referring to the legislatively backed term of limitation. The majority of Ukrainian political analysts predict such a course of events.

Besides that, Ukrainian political commentators doubt that the ultimate goal of opening the case against Kuchma was to prove his guilt. If this case is an instrument of pressure on third parties, it will produce no results. This implies either an open and shut case that will never make it to the court’s docket or Kuchma’s complicity in the murder of Gongadze will be proven through litigation.

Furthermore, specific economic or political concessions offered by those against whom the government intended to apply pressure could be the actual result of the opening of this case and as mentioned above Viktor Pinchuk and Volodymyr Lytvyn may be the ones to feel the heat under such pressure.

Finally, there is one more factor that points to the low probability of Kuchma being sentenced. Indeed, if the case against the ex-president will be conducted with a fine-toothed comb, the fact of complicity of current government officials in the Gongadze case and other crimes could be exposed.

For this reason, a thorough investigation into this case is first and foremost not convenient for members of the current political upper echelon. This all suggest that the prospects of bringing Kuchma to criminal liability are slim to none.

Yanukovych vs. Kuchma—and Dershowitz TOP

Apr 01, 2011

imageAlexander J. Motyl

Jeesh, what is the world coming to? Just as you thought Viktor Yanukovych was settling into his role of sultan extraordinaire, there he goes charging former President Leonid Kuchma with complicity in the 2000 murder of journalist Heorhii Gongadze. Has Yanukovych gotten religion? Has he changed his ways and stepped onto the path of righteousness? Has he—gulp—accepted rule of law?

Before I answer those questions, consider three sobering documents. The first is “An Appeal to the Free World Community” by the Kyiv-based journal, Krytyka:

We observe with growing alarm as threats to freedom and human dignity are compounded on the European Union’s eastern border. In their scope and virulence, the continuing repressions in Belarus remind us of the darkest days of the Soviet Union…. In Ukraine, we see a steep descent into authoritarianism and the beginnings of repressions against the opposition—all in the course of one year. The last local elections showed how brittle and superficial were the democratic achievements of the last five years after the Orange Revolution.... Russia suffers under cynical abuse of law and is obliged to ultimately give up hope for even partial “democratization” and “modernization” from above…. We appeal to those who live in that free world, in societies who attained their freedom stubbornly and with great sacrifice: do not be indifferent, do not leave Eastern Europe to the darkness of a new despotism, do not leave Belarus, do not leave Ukraine, do not leave Russia beyond the reach of law and freedom. Both for our sakes and your own.

The second is a March 21, 2011 open letter from Miklos Marschall, deputy managing director of Transparency International, to the Speaker of Ukraine’s Parliament:


Suckers. Your hopes are futile,

That Vitya will put me in jail.
I spit on all sorts of evidence and recordings,
because I have pull and a pile of cash.

On March 15, 2011 the Parliament of Ukraine adopted at the first reading Bill №7532 on public procurement. We are concerned because this bill lacks the strong safeguards required to prevent corruption…. The bill in its present form violates the main principles for sound public procurement: transparency, integrity, accountability and competition. The new law has been amended so that the majority of tender documentation will not be available to the public…. This lack of transparency means that it will be hard to assess the integrity of the tendering process. It could limit competition and make it difficult to spot issues of conflicts of interest among various bidders. In addition Bill №7532 makes it possible to exclude up to 70 per cent of all contracts—the equivalent of 7 billion Euros annually—from tender legislation in instances where the state owns 50 per cent of commercial or communal enterprise. This has been done ostensibly to simplify the process. Such so-called simplification of procurement procedures weakens public control over the costs and demonstrates unwillingness to reform the process in the interests of society as a whole.

The third is a private communication from an astute observer of the Ukrainian economy:

Yanukovych is not undertaking any serious reforms. The IMF cooperation agreement is being stalled because of Ukraine’s not undertaking any reforms. After a decline of GDP by 15%, a recovery of 4.2% last year and about that much expected this year is truly miserable. Nothing has been legislated on the pension reform and now the gas price hikes are delayed after having been watered down before. Thus, corruption is the aim, not reform. In order to defend corruption you need authoritarianism.

Heck, with a little luck, Dershowitz could succeed in doing what the hapless Ukrainian opposition has thus far failed to do—bring the Yanukovych regime to its knees.The three commentaries amply illustrate that Ukraine is still the anti-democratic, anti-reformist, and deeply corrupt place that Yanukovych and his predecessors have made it. Seen in this light, the anti-Kuchma campaign may be about many things, but it’s most definitely not about rule of law.

What, then, is it about? Ukrainian commentators have suggested that it’s about punishing Kuchma for making Yanukovych the fall guy of the Orange Revolution, about sending a tough message to wavering oligarchs and political allies, about distracting the population from the country’s woes and the Yanukovych regime’s authoritarianism, corruption, and incompetence, or about impressing naive Westerners who like big gestures.

Although all four versions make perfect sense, my personal favorite is the fourth: pursuing—or seeming to pursue—Gongadze’s killers could play well in the West, while fitting perfectly with Foreign Minister Kostyantyn Gryshchenko’s ongoing charm campaign. Americans, in particular, are easily impressed by celebrity causes and the anti-Kuchma campaign might just persuade some of them that the sultan is going straight.

It’s a fair bet that Yanukovych figured that giving Kuchma his comeuppance would be an easy way to score some points. Little did he know that the case will turn out to be a major-league embarrassment for him and his regime. Probably prompted by his son-in-law, the Western-oriented oligarch and Davos Man, Viktor Pinchuk, Kuchma hired star American defense attorney, Alan Dershowitz of Harvard University, to represent him. The supremely smart and impressively articulate Dershowitz—whose right earlobe has a higher IQ than the entire Ukrainian government—will run circles around the Yanukovych mugs, asking impossible questions, probing into unflattering corners, and exposing the Ukrainian political elite as a bunch of vindictive, petty, stupid, corrupt, and criminal dolts with no experience of genuine rule of law, especially as practiced by one of the world’s toughest lawyers.

Dershowitz’s intervention may or may not save Kuchma, but it will surely damn Yanukovych. Unsurprisingly for an overextended sultan, Yanukovych has—once again—maneuvered himself into a cul de sac. If he decides to duck by dropping the charges against Kuchma, he will look indecisive and dumb. If he decides to go ahead with the case, he will look decisive and dumber. Heck, with a little luck, Dershowitz could succeed in doing what the hapless Ukrainian opposition has thus far failed to do—bring the Yanukovych regime to its knees. It couldn’t happen to a nicer bunch of guys.

Рішення Венеціанської комісії щодо закону про мови (Документ) TOP

Повний текст розгромної критики коаліційного проекту закону про мови в Україні:

В Україні про вердикт Венеціанської комісії щодо коаліційного законопроекту про мови чули тільки зі слів двох членів Комісії від України - Марини Ставнійчук та Сергія Ківалова.

Марина Іванівна наполягала, що Венеціанська комісія забракувала коаліційний проект, визнала його незбалансованим й таким, що суперечить Конституції України.

Представники влади називали його упередженим, зокрема, нардеп регіонал Сергій Ківалов висловив рішучу незгоду з висновками Венеціанської комісії.

Але ж офіційно рішення було оприлюднене тільки вчора ввечері! Тому, аби кожен сам міг дізнатися, що ж там насправді понаписували в Європі, ми вирішили оприлюднити свій переклад рішення Венеціанської комісії. Аби кожен міг сам оцінити, що думають у Європі про «творіння» народних депутатів Симоненка, Єфремова та Гриневецького.

Тільки зазначимо, що коаліційний проект отримав украй негативну оцінку в Європі. Там дійсно побачили, що чи не єдина мета документа - посилення ролі російської мови, і аж ніяк не захист всіх мов національних меншин України. Більше того, експерти Венеціанської комісії присвятили цілий розділ тому, що мовний проект суперечить 10 статті Конституції України.

Наведемо кілька найяскравіших цитат з висновку.

«Російська мова є рідною мовою або мовою повсякденного спілкування більшості громадян України, - це абсолютно зайве та контраверсійне положення законопроекту», - вважають експерти.

«Охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні шкодити офіційним мовам і необхідності їх вивчати», - вважають у Венеціанській комісії, зауважуючи, що цей проект шкодить офіційній українській мові. І тут же роблять висновок: «Не існує права осіб, що належать до національних меншин, очікувати того, що вони зможуть ніколи не використовувати державну мову».

У експертів «виникає питання про відповідність проекту статті 10 Конституції», адже Венеціанська комісія вважає, беручи до уваги рішення Конституційного суду України № 10-рп/99 від 14 грудня 1999, що «ряд статей законопроекту не відповідають статті 10 Конституції України».

«Комісія вважає, що пільговий захист російської мови як загальний підхід може бути сумнівним з правової точки зору і підвищує невиправдану напруженість в українському суспільстві», - оцінюють в Європі, настільки нинішня влада насправді хоче досягти загального порозуміння в країні.

Величезне занепокоєння Венеціанської комісії викликало занадто абстрактне визначення понять «регіональної мови» та «носії регіональної мови». На думку експертів, це буде прекрасним підґрунтям для різноманітних маніпуляцій.

«У першу чергу не зрозуміло, які адміністративно-територіальні одиниці в цих положеннях означають слово «регіон». Чи стосується це області, чи буде відноситися до села, міста, або району? Крім того, поняття «регіональна мова» взагалі є неясним», - вказано у висновку Венеціанської комісії.

Європейці доречно запитують, «чи врахували автори законопроекту, що в певній територіальній одиниці дві або більше мов можуть відповідати 10% критерію, і чи передбачили вони наслідки такої ситуації»?

Для Венеціанської комісії також очевидно, «що російська мова швидше за все, відповідає критерію «регіональної» в більшості «областей». А тому не дивно, що російська отримає такий же статус, як українська по всій державі.

«Захищаючи та підтримуючи російську мову на майже тому самому рівні, що і українську мову, яка є єдиною офіційною мовою України, законопроект погрожує применшити інтеграційну силу цієї мови», - роблять загальний висновок експерти Венеціанської комісії. І на останок наголошують, що «прийняття його в нинішній редакції стане контрпродуктивним засобом регулювання використання мов у країні».

Читайте повний текст рішення Венеціанської комісії [ тут ].

Кримінальна справа проти Леоніда Кучми: торжество справедливості чи блеф? TOP

Аналітична довідка Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва

Передісторія кримінальної справи

Відкриття кримінальної справи проти колишнього Президента Леоніда Кучми для більшості українських оглядачів стало несподіванкою. … 14 вересня минулого року єдиним замовником убивства Гонгадзе було названо померлого колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка, який нібито віддав злочинний наказ підозрюваному Олексію Пукачеві. Однак уже 3 грудня слідчі прокуратури вирішили змінити обвинувачення із «замовного вбивства» на «вбивство за попередньою змовою осіб». Тоді це рішення сприйняли як сигнал з приводу того, що справжніх замовників убивства Гонгадзе так і не буде притягнуто до відповідальності. Відповідно, відкриття кримінальної справи проти Леоніда Кучми, на перший погляд, не вписувалося в логіку дій Генеральної прокуратури. …

Причини висунення звинувачень – основні версії

… Найбільш очевидним приводом до висунення звинувачень проти колишнього Президента експерти вважають бажання влади продемонструвати об’єктивність системи правосуддя і в такий спосіб спростувати неодноразові закиди про політично вмотивовану вибірковість відкритих кримінальних справ. …

Досить логічною виглядає і версія про те, що справою проти Кучми влада намагається відвернути увагу населення від соціально-економічних проблем, які виявляються у зростанні цін, що не підкріплюється відповідним ростом зарплат, і посиленні тиску на малих та середніх підприємців, а також від запланованих владою непопулярних реформ, передусім у сфері пенсійного забезпечення. …

Ще однин досить поширений варіант зазначених подій полягає в тому, що звинувачення проти Кучми є засобом непрямого тиску на інших осіб. Передусім, це стосується зятя колишнього Президента – бізнесмена Віктора Пінчука. Оглядачі припускають, що в такий спосіб представники бізнесу при владі націлилися на підприємства та медіаресурси Пінчука, який хоч і не перебуває в опозиції до чинної влади, але також безпосередньо і не належить до владної верхівки. Ще одним можливим об’єктом тиску є Володимир Литвин, голос якого нібито також зафіксовано на плівках Мельниченка. Метою тиску на Литвина може бути забезпечення лояльності його як Голови Верховної Ради та його фракції Блоку Литвина, що входить до складу парламентської більшості. Водночас, притягнення до відповідальності Кучми можна також розцінити як сигнал усім політичним гравцям, який полягає в тому, що ніхто не може почувати себе убезпеченим від подібних звинувачень.

Поза тим, дехто з експертів припускає, що справжньою метою справи проти Кучми є його реабілітація в судовому порядку і, відповідно, зняття з нього усіх підозр у причетності до вбивства Гонгадзе. … На користь цієї версії свідчить характер відкриття кримінальних справ проти представників опозиції, багато з яких скидались на особисту помсту – зокрема, як було у випадку Юрія Луценка.

…. Так само як експерти не вірять у те, що поштовхом до відкриття справи проти Кучми було бажання встановити справедливість, ніхто з них не сподівається на те, що колишньому Президентові буде винесено звинувачувальний вирок. На це вказують декілька факторів.

По-перше, Кримінальний кодекс, в межах якого було висунуто звинувачення, передбачає, що строк давності за висунутими проти Кучми звинуваченнями становить десять років, який у справі Гонгадзе закінчився ще рік тому. …

Крім того, українські оглядачі сумніваються в тому, що кінцевою метою відкритої справи є доведення вини Кучми. В разі, якщо ця справа є засобом тиску на третіх осіб, вона не матиме жодного результату. … Як уже зазначалося, передусім це може стосуватися Віктора Пінчука та Володимира Литвина.

Зрештою, на малу вірогідність звинувачувального вироку вказує ще один моменти. Якщо справу проти Кучми будуть вести справді ретельно, в ході розслідування можуть виявитися факти причетності до справи Гонгадзе та інших незаконних дій багатьох осіб, які нині перебувають при владі. ..

Близькосхідна модель для Росії? TOP


Крістофер Вокер
The Moscow Times (Росія)

Рівень політичних свобод у Росії – на тому ж рівні, що й у арабському світі. Тому Кремлю варто замислитися над відверненням близькосхідного сценарію. Хіба що він повторить практику Саудівської Аравії із її величезними соціальними виплатами населенню, щоб заглушити невдоволення станом справ у державі, – пише Крістофр Вокер у статті, яку опублікувало англомовне російське видння The Moscow Times.

Останнім часом багато слів було присвячено корупції у Росії. Про неї говорили російські високопосадовці на чолі із президентом Дмітрієм Медвєдєвим, такі іноземні політики як віце-президент США Джо Байден та російська опозиція, йдеться у статті.

Але, на думку автора, це не призвело до запровадження заходів для справжньої боротьби із цим руйнівним явищем. «Вертикаль влади», яку вибудував Владімір Путін охоплює увесь державний апарат – судову систему, правоохоронні органи, спецслужби та новинні медіа. І за президентства Медвєдєва усе це збереглося.

Країни пострадянського простору, у тому числі Росія, політично схожі на арабські країни. Для них характерний авторитаризм та акумулювання економічних потужностей навколо правлячого класу, зазначає Крістофер Вокер.

Він нарікає на відсутність відповідальності російської влади, говорить про обмеження незалежності судової системи та медіа, а також публічної критики влади.

«Тоді як потреба серйозних реформ очевидна, її перспективи тьмяніють перед реальністю, в якій російська авторитарна система засвоїла важливі способи поведінки та пустила глибоку корені. Їй притаманні управлінські звичаї радянського розливу, такі як домінування виконавчої влади, слухняність законодавчої та непрозора і деспотична манера прийняття адміністративних рішень», – пише науковець.

Але дещо додалося. «Російські пострадянські авторитарні правителі прийшли до розуміння, що дозвіл певного рівня приватного підприємництва та комерційних перспектив збільшує терпіння громадян», – додає Крістофер Вокер.

Він вважає, що найближчим часом Росія навряд чи вдасться до реформування. Адже прибутки від зростання цін на нафту не дадуть поштовху до змін. Москва наразі стоїть перед спокусою повторити долю Саудівської Аравії, яка витрачає мільярди доларів на соціальні виплати своїм громадянам, щоб заглушити невдоволення через інфляцію і безробіття та уникнути хвилювань, що охопили арабський світ.

Реформування Росії – проблема дуже складна. Автор статті пропонує США та Європейському Союзу дещо змінити свою політику стосовно Москви. На його думку, Захід надто швидко відсунув пропагування демократії на задній план, зосередившись на співпраці у галузях економіки та безпеки з авторитарними режимами.

Слід поновити зусилля у боротьбі за свободу слова, вважає автор статті. Адже критична журналістика – це чудовий інструмент для боротьби з корупцією і у владі, і на ринку, який російська влада чомусь сприймає як загрозу, а не як перевагу.

Важливо змусити Росію удосконалити її виборчий процес. «Такі кроки реформ дуже важливі, адже російський досвід показує, що економічна відкритість без політичних реформ просто підживлює клептократичні авторитарні інституції, даючи правителям необхідні ресурси, щоб посилювати їхню владу над населенням», – пише Крістофер Вокер.

Нещодавні події у арабському світі показують, що авторитаризм має межі. А пострадянський простір (за винятком країн Балтії) за рівнем політичним прав перебуває на тому самому рівні.

За той рік, що залишився до президентських виборів у Росії, навряд чи країна зможе змінитися.

«Ще шість або більше років путінізму – у вигляді дуету або ж соло – посилить ризик для Росії розділити долю закостенілого арабського світу, де президентський термін вимірюється скоріше десятиліттями ніж роками, і вікладення реформ лише збільшує їхню потребу», – завершує статтю автор.

Крістофер Вокер – директор дослідницького відділу Freedom House, який розташований у Вашингтоні.

Вимагаю кримінальної справи за порушення правил ведення війни TOP


Іван Крулько


У діях організаторів та виконавців операцій зі знищення підпілля ОУН міститься склад злочину відповідно до статті 438 Кримінального кодексу України...
На початку цього року Народний Рух України випустив невеличку книгу під назвою «Окупанти без маски». У цій книзі надрукована мовою оригіналу на ім’я Міністра державної безпеки УРСР генерал-лейтенанта Савченка Доповідна записка під грифом «СОВЕРШЕННО СЕКРЕТНО» від 30.11.1947 р. «Об использовании специальных агентурно-боевых групп по ликвидации подполья ОУН и его вооруженных банд в западных областях Украинской ССР».

Ця доповідна – це свого роду докладний посібник щодо знищення як військових формувань ОУН-УПА, так і мирних жителів, які їм допомагали або співчували. У ній наведено конкретні приклади «успішних» операцій, прізвища та псевдоніми агентів МГБ (НКВД), описані схеми щодо вербування мирних жителів і ліквідації підпілля.

Можливо, ця книга так і залишилася б матеріалом, який має становити науковий інтерес виключно для істориків (порядних, які не втратили честь і совість), щоб здійснювати дослідження для відновлення історичної справедливості та об’єктивного висвітлення історії України, якби не одне «але»…

Конкретні факти, викладені у згаданому документі, свідчать, що в діях організаторів та виконавців операцій зі знищення підпілля ОУН міститься склад злочину відповідно до статті 438 Кримінального кодексу України «Порушення законів та звичаїв війни».

 Відповідно до цієї статті КК України злочином, зокрема, вважається «застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом» і він карається позбавленням волі від 8 до 12 років, ті ж дії, поєднані з умисним убивством – до довічного ув’язнення.


image«Совєцькі» спецслужби визнавали, що «Особенность ОУН характеризуется прежде всего тем, что оуновцы… являются способными разведчиками, умеющими быстро перестраиваться в зависимости от складывающейся обстановки. Созданная из числа проверенных и наиболее преданных членов ОУН „Служба безпеки” проводит систематическую и, нужно сказать, умелую проверку своих рядов с целью выявления и уничтожения агентуры органов МГБ…» (абз.4-5 ст.11 «Окупанти без маски»).

З метою знищення українського національно-визвольного руху «енкаведисти» почали застосовувати злочинні методи боротьби. Ідея їхнього злочинного задуму полягала в утворенні спеціальних бойових груп, які маскуючись під боївки ОУН-УПА і використовуючи завербовану агентуру, здійснювали терорестичні операції проти українського національно-визвольного руху.

«Специальные агентурно-боевые группы, как правило, действуют под видом представителей оуновского СБ или связных вышестоящих центров.

Иногда представляется, как бандгруппа одного из руководящих центров ОУН, возглавляющего подполье на территории, где проживает, либо скрывается объект нашей разработки (содержатель явочной квартиры, связной ОУН, разведчик СБ, бандпособник). Во всех таких случаях перед специальными агентурно-боевыми группами ставится задача связаться с таким объектом и путем расспроса или допроса выяснить положение объекта в ОУН, его практическую антисоветскую деятельность, оуновские связи, руководящий состав подполья и его места укрытий и, таким путем приблизиться или проникнуть в подполье.

Допрос от имени СБ в практике чекистской работы именуется как мероприятие „мнимое СБ” или просто „МСБ”.» (абз.3-5 с.14 «Окупанти без маски»).

На практиці ці операції здійснювалися, наприклад, у такий спосіб. «Підозрілого» затримувала нібито Служба безпеки ОУН і звинувачувала в співпраці з «енкаведистами». Йому пропонували довести, що насправді він не є агентом «совєцьких» спецслужб та вимагали у своє виправдання навести докази: прізвища та клички керівників осередків ОУН, місця знаходження криївок тощо. Після отримання цієї інформації та складення протоколу допиту, на цю «мниму СБ» заздалегідь сплановано здійснював напад підрозділ «совєцького» МГБ. «МСБ» встигала втекти від цього нападу, «випадково» залишивши протокол допиту та самого затриманого «підозрілого». Таким чином він опинявся вже в руках справжніх «енкаведистів», які мали на руках протокол допиту, де він зізнається у співпраці з підпіллям ОУН. Що в подальшому відбувалося з цим арештованим? Його або розстрілювали за відмову в співпраці, або він ставав завербованим агентом МГБ.

При цьому окупаційна влада використовувала не тільки аморальні й нелюдяні, а й протиправні методи боротьби. Наведу приклад з оригіналу документу: «5 июня с.г. агент-боевик УМГБ Дрогобычской области „ДАНИЛО” сообщил, что он, выполняя наше задание по восстановлению связи с руководителем сельской ОУН по кличке „МИКО”, от которого получил задание собирать продукты питания и доставлять их в лес бандитам…

Преследуя цель ликвидации активных нелегалов, агенту „ДАНИЛО” на этой встрече была вручена доза мышьяка, которым он должен отравить продукты и вручить их бандитам.

Точно выполняя указания УМГБ, агент-боевик „ДАНИЛО” отравил мышьяком продукты, доставил их бандитам и ушел домой. Через час он снова возвратился к бандитам и обнаружил умерших от отравления трех бандитов, оказавшихся: руководителем пропаганды районного „Провода” ОУН „МИРОНОМ”, руководителем бандгруппы „ЧЕРНОГОРОМ” и санитаркой районного „Провода” ОУН „КРЕСТЬЯНКА”.

Інші приклади «боротьби» проти українців детально описані в Доповідній записці, про яку йде мова.

Правова кваліфікація

Відповідно до розділу І статті І Додатку до Гаазької конвенції про закони і звичаї суходільної війни від 18.10.1907 року: «Військові закони, права і обов’язки застосовуються не тільки до армії, а й до ополчення і добровільних загонів, якщо вони відповідають усім нижче вказаним умовам:

 1) мають на чолі особу, яка відповідає за своїх підлеглих;
 2) мають визначений і явно видимий здалеку знак відмінності;
 3) відкрито носять зброю і
 4) дотримуються в своїх діях законів і звичаїв війни».

Таким чином, у розумінні цієї Конвенції підрозділи ОУН-УПА виступали воюючою стороною, оскільки на території України велися бойові дії, а підрозділи ОУН-УПА воювали на своїй землі проти окупантів.

Згідно з положеннями статті XXIII цієї Конвенції забороняється:

a) використовувати отруту або отруєну зброю;
f) незаконно користуватися парламентським або національним прапором, військовими знаками та одностроями ворога, так само як і розпізнавальними знаками, встановленими Женевською конвенцією.

Відповідно до положень статті XLVI Конвенції «Честь і права родинні, життя окремих осіб і приватна власність, рівно як і релігійні переконання та справляння обрядів віри, мають поважатись».

Отже, створюючи «мнимі» підрозділи СБ ОУН, представники «совєцької» окупаційної влади здійснювали грубі порушення законів і звичаїв ведення війни, іншими словами порушували Гаазьку конвенцію 1907 року.

Відповідно до положення статті 438 Кримінального кодексу України, застосування засобів війни, заборонених міжнародним правом, вважається злочином.

Строки давності

Відповідно до Європейської конвенції про незастосування строків давності до злочинів проти людяності та воєнних злочинів від 25.01.1974 р. до порушень законів війни строки давності притягнення до кримінальної відповідальності не застосовуються (ч.1-3, ст. 1 Європейської конвенції 1974р.)

Враховуючи положення цієї Конвенції, яка ратифікована Україною у 2008 році, є всі підстави порушити кримінальну справу за зазначені злочинні дії, незалежно від строків давності вчинення цих військових злочинів.

Приводи і підстави для порушення кримінальної справи

Кримінально-процесуальний кодекс України передбачає, що приводом для порушення кримінальної справи є повідомлення, які опубліковані в пресі (п.4, ч.1, ст.94 КПК України).

Отже, єдиноправильною реакцією правоохоронних органів України на оприлюднені факти має бути порушення кримінальної справи за фактом учинення злочину за статтею 438 КК України «порушення законів і звичаїв війни».


На перший погляд, ця кримінальна справа має дуже сумнівні перспективи, враховуючи значний проміжок часу, який минув від моменту вчинення згаданих злочинів проти представників української нації.

Водночас хотів би навести український досвід розслідування і судового розгляду кримінальної справи, яка може слугувати наочним доказом можливості та перспективності розслідування таких справ.

Ідеться про кримінальну справу №1-33/2010, яка була порушена Службою безпеки України за фактом учинення геноциду в Україні в 1932-1933 роках за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 442 КК України.

Ця кримінальна справа стала предметом розгляду Апеляційного суду м. Києва, який 13 січня 2010 року ухвалив постанову, відповідно до якої винними в організації злочину геноциду – Голодомору 32-33 років – визнані Сталін (Джугашвілі) Й.В., Молотов (Скрябін) В.М., Каганович Л.М., Постишев П.П., Косіор С.В., Чубар В.Я., Хатаєвич М.М.

...Безумовно, у сьогоднішніх умовах, коли владою приймаються відверто антиукраїнські рішення, виправдовуються за «путінським» зразком злочини сталінського режиму і комуністичної доби та встановлюються пам’ятники Сталіну, здавалося б, шанси на порушення і розслідування цієї кримінальної справи дуже невичокі.

Проте коли вперше пролунала ідея, що є всі підстави порушити й довести до суду кримінальну справу щодо Голодомору 32-33 років, - це теж здавалося майже фантастикою. Та практика довела зворотне.

Для тих представників правоохоронних органів, які користуються Інтернетом і знайомляться з цим матеріалом, нагадую вимоги статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України: «Прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов`язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню».

Рішення за заявою чи повідомленням про злочин приймається в триденний строк!

Іван Крулько, магістр права, голова ВГО «Молодий народний рух»

Nuke the Ukes: the FP preps the nuclear option to save the Holocaust gallery at the CMHR TOP

MARCH 29, 2011

Well, so much for the high road.

The Winnipeg Free Press has gone from alluding to Ukrainian-Canadian activists as thugs threatening to knee-cap politicians who won't do their bidding to denouncing them as ignorant and uninformed rabble. Sneering condescension gives way to undisguised insults.

The newspaper was tipped over the edge last week by a national poll that showed a strong majority of Canadians (over 60 percent) opposed plans by the Canadian Museum for Human Rights to have only one permanent exhibit --- a Holocaust gallery.

All other genocides throughout history will be relegated to a "mass atrocities" zone.

And that's the way it should be, blustered the Free Press editorial writer, because the Holocaust is ssssspecial.

"Why does the Holocaust get a place in the front seat? Only the uninformed ask questions like that," shouted the voice of the newspaper.

With that, the Winnipeg Free Press started a journey down a very, very dark path.

We'll get to that in a minute.

The CMHR has been on the defensive since late last year when the Ukrainian community launched a campaign to get equal exposure for the victims of Communism, centered on the Holodomor, the state-sponsored famine that killed millions of Ukrainians. To break the back of Ukrainian nationalism, Stalin literally starved millions to death as the world watched and, neither did, or said anything.

"The campaign against a separate place for the Holocaust in the Canadian Museum for Human Rights has always seemed parochial..." sniffed the Winnipeg Free Press dismissively.

The respondents to the Nanos poll were probably ignorant about the facts and their opinions should be ignored, the newspaper said.

And in any event, the way the Jews of Europe were systematically murdered by the Nazis is more important than the way Stalin killed Ukrainians in the grand scheme of things, the FP argued.

"Unlike all other genocides, the Holocaust was global in its reach. The Nazis killed Jews in all the nearly 30 countries they occupied in full or in part during the war. Unlike the Soviets, who wanted to end Ukrainian nationalism and were indifferent to Ukrainians elsewhere, the Nazis wanted to eliminate Jews wherever they could find them."

And yet the Communists managed to kill as many or more in an area barely 1/17th the size of Europe. They turned the entire Ukraine into one big concentration camp where they could conduct their murderous plan without interference. Their plans to spread Communism worldwide never came to fruition and yet they were still responsible for the deaths of tens of millions. What their ultimate plan for Ukrainians around the world will never be known.

"The suffering of individual Jews was no greater than the pain of Ukrainians or others who have been targets of hatred, but the story of how they lost their rights, and how their neighbours -- ordinary people -- turned against them, is a unique cautionary tale about the fragility of democracy and human rights."

Do you want a cautionary tale?

The most influential newspaper in the world, the New York Times was aware of the Holodmor, and failed to report on it.

Leftwing intellectuals like British writer Arthur Koestler knew of it, and were silent in the cause.

To this very day, in Canada, Nazis are reviled, but Communists are treated with respect.

Earlier this month the board of directors of the National Capital Commission demurred when asked to approve a new monument commemorating Victims of Totalitarian Communism.


“We should make sure we are politically correct concerning this position ... I feel this name should be changed,” said board member Helene Grand-Maitre.

Possibly the greatest genocide in the Twentieth Century went unreported and its perpetrators are being defended to this day.

Why? By Whom? Now, that's a cautionary tale.

And how the CMHR and the Winnipeg Free Press reacted to the challenge to a permanent Holocaust gallery is also a cautionary tale.

The proponents of the museum have publicly professed to welcome debate and multiple points of view on all matters relating to human rights. But the museum isn't even open and already the board of trustees is announcing exceptions.

The position of the Holocaust in the museum is beyond challenge. There will be no discussion, no argument.

Is there anything else, that cannot be discussed?

Former COO Patrick O'Reilly didn't mince words when talking to the Carleton alumni magazine last fall.


The article summarized O'Reilly's viewpoint and that of a fellow executive of the museum, both of whom have since mysteriously packed their bags and silently slipped away in the dead of night.

"...museum biases will show. Same-sex equality will be treated as a legitimate human right at the museum, despite the voting record of the chief executive officer and even though many Canadians consider homosexuality an illness, a sin or a moral failing.

“It’s the law,” Victoria Dickenson, PhD/95, the museum’s chief knowledge officer, says of gay rights.

So gay rights join the primacy of the Holocaust as untouchable issues.

Add aboriginal "rights" and colonialism and suddenly the museum's commitment to full and open discussion of alleged human rights shrinks precipitously.

It fuels the demand by the Ukrainian groups to reorganize the museum's board and its exhibits committee to remove Gail Asper's handpicked team dedicated to reflecting her wishes and political biases.

But that's not going to happen if the Winnipeg Free Press gets its way. They're already prepping their nuclear option to stop the Ukes.

Remember the dark path mentioned above. We couldn't make out the street sign the first pass. It was only in hindsight that it came obvious.

Start with two consecutive questions from the Maclean's interview with Gail Asper, and one oblique answer.

Q: The Ukrainian-Canadian Civil Liberties Association has charged that one horror—the Holocaust—is being “elevated” above all others at the museum. What’s your response?

Q: Do you think that anti-Semitism is playing a part in this?

A: I haven’t come face to face with the group that is saying this, and I wouldn’t want to accuse anyone of anti-Semitism.

What's that mean?

Was she hinting she might change her opinion once she did come "face to face" with that group?

We let that slide....until three days later, up popped this story in the weekend FP, on the Faith page.


"Local Institute to combat anti-semitism" was the headline.

"Catherine Chatterly is a young academic at the University of Manitoba who is devoting her career to a study of what is widely regarded as the oldest hatred."

Fourteen turgid paragraphs later, the story got to the point.

"I think the recent public exchanges in the newspapers about the Canadian Museum for Human Rights and its proposed Holocaust gallery clearly illustrate the need for a permanent curriculum in Holocaust history at Canadian Universities," Chatterley says.

"Whether people like it or not, and regardless of their own personal feelings and collective grievances, the Holocaust is a catastrophic transformative event in western history and it is unique because its antecedents are 2000 years old and yet persist today. One cannot say that about the ideologies at work in other genocides."

"Collective grievances." "It is unique." "Ideologies at work in other genocides."

It's not hard to put two and two together.

* Gail Asper doesn't want to accuse the Ukrainians of being anti-Semites, although she hasn't met them face-to-face.

*Only "the uniformed" ask why the Asper human rights museum plans to highlight the Holocaust over all the other genocides in the world.

* An "expert" on anti-semitism says people have to put aside their "collective grievances" and recognize the Holocaust as more important than other genocides.

* Should we conclude that if the uniformed continue to press their case, then it it because they have another agenda, another motivation?

Hmmm. Maybe a non-profit academic institute can help identify that motivation.

It didn't take long to play that card, did it.

"Кучмагейт" – свято правосуддя чи димова завіса? TOP
01 квітня 2011

imageДмитро Ремиженко

Щоб ми не замислювалися над тим, що країну приватизували декілька "сімей", перетворивши її на закрите кримінально-олігархічне акціонерне товариство.

Порушення кримінальної справи проти екс-президента Кучми дало неабияку поживу для журналістів, політологів, експертів та інших любителів політичних пасьянсів та кросвордів. Політичний та навколополітичний бомонд жваво обговорює версії й нюанси щодо мотивів та можливих наслідків, дошукується дійсних ініціаторів та потенційних фігурантів.

Та що там політики! Ця тема не залишила байдужими й широкі кола трудящих. Щоправда, тут тонкощам та нюансам приділяється значно менше уваги. Питання ставиться руба.

– Як гадаєте, посадять Кучму? – питає літня жіночка свою знайому, стоячи біля овочевої ятки.

– Неодмінно посадять, – заспокоює її подруга. – Обіцяв же Янукович навести порядок у країні, от і наводить.

– Що ви верзете, – не надто ґречно втрутився політично підкований добродій. – Який там порядок. Коню зрозуміло, що Янукович заграє перед Заходом аби МВФ вкотре дав гроші. Ви краще на ціни погляньте, та на тарифи комунальні.

Краще б він цього не говорив!..

Політично незрілі бабусі, які мали дуже приблизне уявлення, що воно таке, це МВФ, і чим воно відрізняється від ЄБРР чи НАТО, вмить перетворилися на розлючених гарпій і накинулись на необачну жертву.

Якщо вилучити безліч барвистих епітетів, щедро розбавлених не надто нормативною лексикою, висновок простий і нехитрий: Янукович прагне навести порядок у країні, і справа, порушена проти Кучми, є тому свідченням. Він змушений розгрібати бедлам, залишений у спадок "помаранчевими", а у високих цінах і тарифах винна, звісно ж, Тимошенко.

Мимоволі пригадалось, як відома пані бальзаківського віку, завсідниця геть усіх телевізійних ток-шоу, немов відьма на помелі гасає по студії, і в усіх гріхах винить Тимошенко. Чи не на цьому базарі вона проходить практику? У будь-якому разі, аргументи дуже схожі. Як за змістом, так і за формою викладення.

Присоромлений "політолог" поспішно ретирувався, а задоволеним легкою перемогою бабусям уже й ціни не здаються такими кусючими, і тарифи не такими високими.

І покірно платять вони 12 гривень за кіло капусти (привіт Азарову!), і 10 гривень за кіло картоплі. Хоча до приходу команди професіоналів ці продукти коштували 3-4 гривні. Що вдієш, наведення порядку вимагає жертв. З боку населення, звісно, а не олігархів, можновладців та їхньої челяді. Тож ремствувати й обурюватись тут недоречно.

Результат – 1:0 на користь професіоналів.

Скажете, до чого тут справа Кучми? – А ні до чого.

Це така собі димова завіса, покликана якщо не приховати, то бодай відволікти увагу від цинічного грабунку країни, від розправи над опозицією, від сповзання до диктатури, від катастрофічних провалів в економіці, від "покращання життя вже сьогодні".

Я б охоче повірив у добрі наміри влади, але ж...

Якби вона не була наскрізь корумпованою й не брехала так безпардонно.

Якби не виводилися із країни мільярди гривень через так звані офшори.

Якби за рахунок держбюджету не фінансувався приватний бізнес нардепів та урядовців.

Якби не роздерибанили 11 мільярдів кубометрів газу, зігравши в піддавки зі Стокгольмським арбітражем.

Якби не продавали за безцінь державні підприємства, у тому числі стратегічні, "своїм людям" через корупційні схеми.

Якби Великий командор ордена православних хрестоносців Святого Гробу Господня, він же за сумісництвом прем'єр України Микола Азаров не запевняв мене, що "жить стало лучше, жить стало веселее".

Можливо, йому стало "лучше", можливо, Януковичу стало "веселее"...

Та коли я на власні очі бачу як ціни на основні продукти споживання скачуть немов скажені, сягаючи європейського рівня, за цим показником нас уже можна приймати до Євросоюзу, а зарплати та пенсії скромно лишаються на рівні китайському – мені чомусь не до веселощів.

Мене мало тішить паперове зростання ВВП. Мене не заспокоює офіційна інфляція у 9 відсотків з невеличким "хвостиком".

Зрозуміло, що ті жалюгідні крихти, які залишаються після офшорних оборудок, треба спрямувати на найнеобхідніше, а не на якесь там підвищення зарплат та пенсій.

А що в нас найнеобхідніше?
Фокуси зі статистикою відпрацьовані ще з радянських часів. У загальний казан вкидаються цінові показники всіх товарів від гречки до Лексусів, потім компоненти перемішуються – і виводиться усереднений показник інфляції. Досвідчений кухар, повороживши над інгредієнтами, запросто приготує страву на будь-який смак. Потрібно рівень інфляції три відсотки – будь ласка, потрібно тридцять – без проблем.

Та Бог із нею, з інфляцією. Нею мають перейматися фахівці та державні мужі, що будують Україну для людей. Нас же, посполитих, це мало б цікавити приблизно так, як наявність життя на інших планетах чи проблеми зростання популяції пінгвінів в Антарктиді.

Якби не одна маленька дрібничка.

Річ у тім, що згідно із законодавством уряд повинен індексувати заробітні плати й пенсії відповідно до рівня інфляції. І якщо інфляція становить 9%, то на ці самі 9% мають підвищитися згадані виплати. Але ж переважна більшість населення "Лексусів" не купує. Не купують вони також "Мерседесів". І "Бентлі" не купують, надаючи перевагу найнеобхіднішим товарам, потрібним для виживання.

А зважаючи на те, що ціни на ці товари зростають зі швидкістю того ж таки "Мерседеса", реальний рівень інфляції за деякими даними становить 42%.

Щоправда, славний лицар Азаров чомусь не поспішає піднімати зарплати й пенсії навіть на офіційні 9%. Причина тривіальна – брак коштів. Ця хронічна хвороба переслідує нас уже протягом двадцяти років незалежності.

Зрозуміло, що ті жалюгідні крихти, які залишаються після офшорних оборудок, треба спрямувати на найнеобхідніше, а не на якесь там підвищення зарплат та пенсій.

А що в нас найнеобхідніше?

От, скажімо, Верховна Рада. Ну ду-у-же корисна, а головне, продуктивна інституція. Інколи депутати навіть на роботу з'являються. А як зберуться в сесійній залі, то протягом місяця повітряні кульки надувають. А коли й це набридне, гамселять стільцями по головах своїх опонентів. До демократії, значить, привчають, маскуючись під "невстановлених осіб".

І з'їдають ці трудяги понад 800 мільйонів гривень щороку, не забуваючи при цьому отримувати за свою виснажливу працю ще й матеріальну допомогу по 35.000 гривень на брата. Ну зрозуміло ж, нашим нужденним нардепам-мільйонерам та мільярдерам ці 35 тисяч значно потрібніші ніж розжирілим учителям чи пенсіонерам.

До речі, Микола Янович також хапнув 37.661 гривень матеріальної допомоги. Тож зрозуміло, від чого це йому стало і "лучше", і "вєсєлєє".

А річ у тім, що нам навмисно вкидають сенсації, щоб відвернути нашу увагу від тієї прірви, у яку ми сповзаємо.І президенту потрібно вертоліт придбати. Та неабиякий, а за 17 мільйонів повноцінних американських доларів. То американський та російський президенти можуть літати на майже вдвічі дешевших апаратах, а нашому гаранту таке не личить. Ми ж не якісь там захланні Сполучені Штати чи Росія, ми економічний гігант, "український тигр". От лише тигр цей більше скидається на облізлу кішку.

А ще ж на втримання президентської челяді потрібно близько мільярда гривень. Не кажу вже про багатомільйонні видатки на Межигір'я та Сухолуччя.

А як не згадати про величезний рій трутнів, що оселилися на державних дачах "Пуща-Водиця" та "Конча-Заспа", і утримуються вони за державний – наш з вами! – кошт.

Перелік таких "утриманців" нескінченний.

Тут і вельможні пенсіонери, які отримують по 40-60 тисяч гривень, і високопосадовці, що при виході на пенсію отримують по 300 тисяч, і ще багато-багато інших достойників...

І лише після вгамування непомірних апетитів цих пролетарів розумової праці настає черга всіляких лікарів-вчителів.

Черга-то надходить, та тут невеличка проблемка: грошей у скарбниці катма. І вкотре бринить заяложений шлягер про брак коштів. Усе пішло на утримання трутнів, а бідолашним лікарям-вчителям лишається дуля з маком.

Втім, просто дуля. Без маку.

Знову-таки, спитаєте, а яким боком тут справа Кучми? – А річ у тім, що нам навмисно вкидають сенсації, щоб відвернути нашу увагу від тієї прірви, у яку ми сповзаємо.

Щоб ми не замислювалися над тим, що країну приватизували декілька "сімей", перетворивши її на закрите кримінально-олігархічне акціонерне товариство. Щоб ми не переймалися тим, що мародери від влади терзають і патрають країну як хижак здобич. Щоб ті, хто повірив передвиборним обіцянкам Януковича, не зрозуміли, що їх розвели як останніх лохів, що Схід і Захід таки опинилися разом ... у глибокій багнюці.

Ні, я зовсім не проти того, що поновили слідство в справі про вбивство Георгія Гонгадзе. Я за те, щоб були покарані й замовники, і організатори, і ті, хто протягом 10 років розвалював справу. Можна було б лише вітати прагнення влади до торжества права й законності. Але для цього вона має довести, що таке прагнення є.

І найпереконливіший доказ – це якщо влада почне із себе.

Якщо будуть розслідувані всі епізоди й фігуранти плівок Мельниченка. І не вибірково, не лише ті, що безпосередньо стосуються вбивства Гонгадзе.

Якщо будуть розслідувані обставини загибелі людей в установах МВС. За останні роки це явище набуло масового характеру із загрозливою тенденцією зростання. При цілковитій безкарності "правоохоронців". Коли так триватиме й надалі, невдовзі класичні латиноамериканські диктатури здаватимуться нам взірцями демократії.

Якщо негайно закриються офшорні дірки, через які з бюджету країни викачуються мільярди гривень.

Якщо припиняться репресії проти опозиції за надуманими приводами.

Якщо будуть розслідувані факти корупції з боку представників влади, зокрема:

Фінансування з держбюджету власного бізнесу деяких можновладців.

Масштабна афера з компанією "Лівела", що завдала збитків державі близько 3 мільярдів гривень.

Угода державного підприємства "Луганськвугілля" з фірмами, що належать членам родини Олександра Єфремова.

Таких "якщо" – безліч. І поки вони не будуть розслідувані, "Кучмагейт" виглядатиме димовою завісою для прикриття непривабливих оборудок влади.

Відтак, є підстави слідом за Станіславським голосно сказати: "Не вірю!".

Дмитро Ремиженко

Хто з оточення Януковича його підставляє? TOP

Олексій Гарань

Справа проти Кучми легітимізує гострі питання і до інших фігурантів плівок Мельниченка. А там не тільки Азаров, якого і так рано чи пізно спалять, там і нинішній президент у неприглядному виді (див.нижче). Отже, плівки можна використати і проти нього, а справа проти колишнього президента створює прецедент на майбутнє і для президента Януковича, який теж колись стане колишнім.

Так хто ж в оточенні Януковича порадив розпочати справу проти Кучми? Чи хтось навмисно намагається послабити президента, дає додаткові важелі контрою за ним?

Додаток. Уривок із книги "Хто є хто. На дивані президента Кучми" (далі -переклад з російської):

"Тема: арешт донецького адвоката Салова, якого міліція схопила тільки за те, що в нього знайшли листівки з антипрезидентськими гаслами." Щоб іншим не кортіло ", донецька влада вирішили посадити людину в тюрму за звинуваченням у наклепі ...! На той момент у кримінальному кодексі тільки двох європейських країн - України і Білорусі, зберігалися статті за зумисне поширення завідомо неправдивої інформації.

Кучма особисто контролював хід незаконного процесу, про який стало широко відомо міжнародним правозахисним організаціям. Салова протримали вісім місяців у жахливих умовах української тюрми, а потім засудили на п'ять років ув'язнення! Виступи українських та зарубіжних політиків, абсурдність жорстокого вироку призвели до повного виправдання Салова Верховним судом за відсутністю доказів злочину! Записи свідчать, що знущання над людиною санкціонував особисто президент.

КУЧМА: Я тебе вітаю. Живий-здоровий? У тебе є така справа по Салову? Адвокат.

ЯНУКОВИЧ: Є. Він нашебуршив там.

КУЧМА: Пошебуршив. По ньому кримінальна справа там за поширення неправдивої інформації. Це з грудня місяця (1999 року - Ред.). Крутив, крутив ваш суддя, і повернули справу назад, і сказали: "Це треба розглядати не як поширення, а як образу президента". Це ж покидьки твої судді! Я повинен їхати до них і давати свідчення! Тому візьми цього суддю, за яйця підвісь, нехай повисить одну ніч.

ЯНУКОВИЧ: Зрозумів. Ми розглянемо.

КУЧМА: Судді взагалі, бл ...

ЯНУКОВИЧ: Ну, вони покидьки. Голова суду в мене там не надійний. Його треба міняти.

КУЧМА: Ну я думаю, тепер ви розберетесь, щоб він на все життя запам'ятав.

Є й інші уривки за участю Януковича, зокрема щодо контроля над фінансовими потоками.

«Це будуть професійні кретини! Такі, приблизно, як сьогодні у Міністерстві освіти» TOP

29 березень 2011

Табачник рішив увести в школах нові предмети

imageЗміни в освітній галузі, ініційовані Міністерством освіти й науки, молоді та спорту України, мають на меті знищення української освіти. Таку думку у коментарі журналістам висловив доктор філологічних наук, почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА) В'ячеслав Брюховецький.

«Товаришу Табачнику (глава МОН — ред.) поставлено чітке завдання — знищити українську освіту. І він це виконує у міру свого розуміння, часом як картярський шулер, часом досить вправними адміністративними засобами», — заявив В.Брюховецький. Разом з тим він розкритикував ініціативи Табачника щодо створення професійно-орієнтованих шкіл і впровадження у школах електронних підручників.

«Справа в тому, що Табачник нічого не враховує. Він взагалі спитав, чи треба професійно-орієнтовані школи? Він прихильник Радянського союзу, але він чомусь забув, що радянська школа була не професійно орієнтована, але, це була чи не найкраща середня школа у світі. Дитині треба дати знання базові. І не можна їй сказати: ти не вчи математику, ти вчи географію і більше тобі нічого не потрібно! Це будуть професійні кретини! Такі, приблизно, як сьогодні у Міністерстві освіти», — наголосив В.Брюховецький.

«Інша задумка — дати дитині електронну книжку. А він із лікарями порадився, що буде із тими дітьми? Вони сьогодні і так перевантажені електронікою. А що буде, якщо ця книжка впаде і розіб'ється, як буде вчитися та дитина? Табачника не цікавлять поради, а лише його власна думка: абсолютно непрофесійна, демагогічна і антиукраїнська, цілеспрямовано антиукраїнська», — додав президент НаУКМА.

Shoot the piano player! TOP

Scandalous fraud in Ukrainian Parliament, PROVEN!
A Banana Republic Forever!?

Members of Parliament of Ukraine are nicknamed the piano players. They push many buttons when voting. The Alliance Maidan starts the civic campaign "Shoot the Piano Player!"

On March 15th 2011 our activist was in parliament and filmed hours of MPs voting for others on video tape recorder. (Note - digital media is not considered to be a proof in Ukrainian court). We also filmed close-ups of “pianists” that you can see here



That same day we have sent a request for information to the chief of staff of Parliament requesting him to provide the results of personal registration (by signatures) that day.

According to Ukrainian law MPs register their presence in Parliament in two ways

  1. 1. By signing up a ledger
  2. 2. Putting the key card into an electronic system

According to legislation MPs are present legally only if they followed both steps 1. and 2.

That is why we asked to provide the list of absent MPs according to ledger and also the list of those who were absent legally - being ill or on official leave.

For a look at one such virtuoso, a veritable Victor Borge of the voting keys, see the following film clip
http://www.youtube.com/watch?v=Sae7XLQtr0g .

On March 28 we received the information requested. 75 MPs were absent in the morning, 10 ill and 16 on official leave.

Analysis of data provided and its comparison with electronic registration published by the official site of Parliament led us to a shocking discovery. There are MPs that were absent without legal reason, registered electronically and voting. There are MPs on official leave registered electronically and voting. At least 3 of them Borys Tarasyuk, Iryna Berezhna and Maksym Lutsky were in Brussels at the European Parliament yet had voted according to electronic system.

MP Volodymyr Pylypenko was on official leave, not registered electronically and still his vote was counted by the electronic system.

Last week we have documented an episode with an MP, Yury Stets, who was physically present in Parliament and who voted personally, however according to electronic system he was not registered and was not voting. He has filed a fraud complaint to the prosecutor general.

Full analysis of data obtained is yet to be done, however the overall situation is obvious – fraud is being committed in the Ukrainian Parliament.

We prepared a detailed publication in Ukrainian with videos, scans of documents, links to voting and registration in Parliament’s electronic system. http://maidan.org.ua/static/mai/1301350607.html

On March 29 Alliance Maidan filed a complaint to the Attorney General claiming that absent MPs’ cards were stolen or used illegally. We have also sent requests for information to the heads of parliamentary commissions demanding that they explain how the fraud was made possible.

Voting for absent MPs and forgery of MPs’ voting and registration in electronic system presents a very serious legal problem which is in fact a problem of national security, since the violation of legal procedures of a law’s adoption is the basis for declaring the laws so adopted unconstitutional.

An article 84 of Ukrainian Constitution states that “Voting at the meetings of the Verkhovna Rada of Ukraine is performed by a National Deputy (MP) of Ukraine in person.” (Note – “Verkhovna Rada” is the name of Ukrainian parliament). According to part 1 of article 152 and to the decision of the Constitutional Court adopted on 07.07.1998 all laws and other legal acts including the ratification of international treaties could be recognized as illegal.

The Alliance Maidan had asked the citizens of Ukraine to join the civic campaign we started and named "Shoot the Piano Player!". We ask them to follow the legal procedure that we drafted; to send requests for information on the procedure of any laws adopted last year; to file complaints with the prosecutor general; and ask the MPs that vote personally to bring up the issue of the legality of all legislation adopted fraudulently to the Constitutional Court.

And we ask the international community - do we need international observers at the Ukrainian Parliament?

The Alliance Maidan is an informal association (registered by Ministry of Justice in 2005 without forming the legal body) of individuals and civic organizations who are seeking to coordinate their efforts on fully developing civic society in Ukraine, as well as a state structure based on law and answerable to the public. The main tasks of the Alliance Maidan are: monitoring, active defence, affirmation and broadening of constitutional rights and freedoms.

Our website is http://maidan.org.ua . The English version with highlights only is available at [ here ].

For details contact Natalka Zubar http://ua.linkedin.com/in/panimaidan at pani@maidan.org.ua

Help rescue Lviv! Допоможіть Львову! TOP
The financing of the needed restorations is proportional to the number of views of this video!

Рятуймо архітектуру Львова!


За цим лінком - наш конкурсний ролик про збереження памяток львова,

Зупинімо декоропад!


Результати подальшого фінансування проекту збереження памяток буудуть залежати від кількості переглядів і від кількості тих, кому це сподобалось.

Підтримай нас будь-ласка! Підтримай Львів! Пошири його серед друзів!

Vote for fellow Ukrainian Ihor Kozak





Our fellow Ukrainian-Canadian IHOR KOZAK became one of the finalists
in a prestigious Canada wide contest ‘TOP 25 IMMIGRANTS’ 

Please take a couple of minutes to vote for Ihor by visiting

or Google searching for ‘Top 25 Immigrants’


 • First recent Ukrainian immigrant to graduate from the elite academic institution,
Royal Military College of Canada

• Decorated military officer, who served all over the world,
including Persian Gulf and Afghanistan

• Successful international entrepreneur and business consultant

• Community leader, who works hard to strengthen our Hromada in
North America and to support our homeland Ukraine

Стріляйте в піаніста! TOP


Шахрайство в Верховній Раді доведено документально.

Бананова республіка назавжди!?

Українських депутатів називають піаністами. Бо вони тиснуть на багато клавіш під час голосування. Альянс Майдан розпочав громадянську кампанію "Стріляйте в піаніста!"

15 березня наші активісти фільмували голосування в Верховній Раді. В нас є години відео відзнятого з балкону на плівку (яка може бути доказом в суді), на якому чітко видно як народні депутати голосують за відсутніх колег.

Ми також засняли «піаніств» зблизька – дивіться


Того ж дня ми послали Голові Верховної Ради України та Керівнику Апарата Верховної Ради України інформаційний запит, в якому попросили надати нам копію документів про особисту реєстрацію народних депутатів України перед відкриттям пленарного засідання Верховної Ради України та списку народних депутатів, відсутніх на пленарному засіданні Верховної Ради.

Згідно п.1 ст.26 Регламенту Верховної Ради України «Перед відкриттям кожного пленарного засідання проводиться реєстрація народних депутатів особисто на підставі пред'явлення посвідчення народного депутата та підтвердження своєї присутності власноручним підписом, а також за допомогою електронної системи.»

28 березня нам прийшла відповідь Керівника Апарату Верховної Ради В.Зайчука з інформацією, яку ми запитували. З відповіді видно, що на ранковому пленарному засіданні за результатами поіменної реєстрації були відсутні 45 депутатів фракції ПР, 12 - з БЮТ, 8 - з НУНС, 6 - позафракційних, 3 - з НП та 1 - з КПУ. Всього - 75 депутатів. Ще 16 були у відрядженнях та 10 - на лікарняному.

Попередній аналіз отриманої відповіді і її порівняння з результатами електронної реєстрації в системі Рада призвів нас до шокую чого викриття. Деякі з відсутніх на засіданні без поважних причин нардепів були зареєстровані в системі Рада, їх голоси зараховані за законопроекти. Приклади голосувавших прогульників Ахметов Рінат Леонідович, Бахтеєва Тетяна Дмитрівна, Хмельницький Василь Іванович,Фельдман Олександр Борисович .

Деякі з нардепів, які офіційно числилися у відрядженні до ЕвроПарламенту і знаходилися в цей час в Брюселі, згідно електронній системі теж голосували і були присутні, зокрема, Борис Тарасюк, Ірина Бережна та Максим Луцький.

Нардеп Володимир Пилипенко був у відрядженні, не був зареєстрований системою Рада як пристуній, але його голос було зараховано «за» Поіменне голосування про заслуховування інформації Голови Фонду державного майна України Рябченка Олександра Володимировича щодо процессу приватизації об'єктів державної власності протягом 2010-2011 років об 10:31

17 березня ми зафіксували також випадок, що стався з нардепом Юрієм Стецем, який був фізично присутній на засіданні ВР, голосував за допомогою електронної системи, але в системі Рада він числиться відсутнім та таким що не голосував. Він подав заяву в ГПУ з цього приводу.

Повний аналіз отриманої інформації ще попереду, але вже зараз зрозуміло однозначно, що в Верховній Раді України відбувається шахрайство.

Ми підготували детальну статтю з відеозаписами, сканами документів, посиланнями на голосування та реєстрацію нардепів в системі Рада. http://maidan.org.ua/static/mai/1301350607.html

Ми подали заяву про злочин в ГПУ http://maidan.org.ua/static/news/2011/1301388675.html за ознаками злочинів, передбачених ст.344 ("Втручання у діяльність державного діяча") та/чи ст.351 ("Перешкоджання діяльности народного депутата України та депутата місцевої ради").

Голосування за відсутніх нардепів є дуже серйозною правовою проблемою, і навіть - проблемою національної безпеки – адже порушення процедури прийняття законів є підставою для визнання їх неконституційними.

Стаття 84 основного закону України – Конституції говорить: “Голосування на засіданнях Верховної Ради України здійснюється народним депутатом України особисто”, а за частиною першою ст152 Конституції та згідно з рішенням Конституційного Суду України N 11-рп/98 від 07.07.98, всі постанови і закони (у т.ч. про ратифікацію міждержавних угод), проголосовані депутатами неособисто, підлягають визнанню неконституційними!

Альянс Майдан закликав небайдужих громадян України долучитися до нашої громадської кампанії «Стріляйте в піаніста!». Ми пропонуємо повторити пройдену нами правову процедуру і подавати запити на інформацію про процедуру голосування за всі закони прийняті протягом останнього року, писати заяви про злочин в прокуратуру, а також звертатися до тих народних депутатів, що голосували особисто, з проханням, аби вони звертались до Конституційного Суду про скасування законів та постанов, ухвалених з порушеннями процедури про ратифікацію міжнародних угод.

Альянс «Майдан» це об’єднання громадян та громадських організацій з метою координації зусиль з розбудови громадянського суспільства в Україні, побудови правової держави, відповідальної перед суспільством. Зареєстроване листом заступника міністра юстиції за № 013462 від 13.07.06

Основними задачами Альянсу є моніторинг, активний захист, утвердження та розширення конституційних прав та свобод в Україні

Цей текст розіслано про всіх українських ЗМІ. Просимо читачів моніторити медіа і складати у відповідях посилання на тих, хто це оприлюднить.


Почалася безстрокова акція протесту «Поверни собі Україну!» TOP
Сьогодні ввечері у Сумах на пішохідній вулиці Соборній у центрі міста відбувся мітинг у рамках безстрокової акції протесту «Поверни собі Україну!», що стартувала в місті.

Як передає кореспондент УНІАН, у заході взяли участь близько тисячі сумчан, багато з яких тримали в руках плакати з протестними гаслами, а також державні прапори України.

Організатором акції виступила Громадська рада Сумщини.

Виступаючі на мітингу наголошували, що чинна влада привела до зубожіння народу замість обіцяного покращення життя «вже сьогодні», а її «репресивні» реформи спрямовані на «катастрофічне» погіршення добробуту простих людей.

Також на мітингу було зачитано текст листа до сумчанам лідера «Народної самооборони» Юрія ЛУЦЕНКА, який підтримав акцію «Поверни собі Україну!».

Крім того, на мітингу виступив його брат Сергій ЛУЦЕНКО, який закликав сумчан звернутися до жителів інших регіонів країни з проханням почати в своїх областях подібні акції.

«Прошу вас забути нині про свою партійність і об`єднатися у цей час під єдиним державним прапором України», - сказав С.ЛУЦЕНКО, запросивши усіх сумчан прийти і в наступні дні на продовження безстрокової акції.

На мітингу виступив також народний депутат України Юрій ГРИМЧАК, який закликав сумчан не боятися діючої влади, а відкрито заявляти про свої вимоги. За його словами, нинішня влада сама боїться народу.

Як повідомили кореспондентові УНІАН у Координаційній раді громадськості Сумщини, починаючи з 30 березня в Сумах у формі флеш-мобів пройдуть акції протесту проти дій нинішньої влади. Так, зокрема, перша з акцій під назвою «Остання сорочка» пройде під будівлею міської податкової інспекції. Ще дві - «АнтиТабачник» і пікетування пенсійного фонду - відповідно 31 березня і 1 квітня.

Як повідомляв УНІАН, 22 березня в Сумах представниками громадських, профспілкових, підприємницьких, молодіжних організацій і промислових підприємств створено Координаційну раду Сумщини для проведення акцій протесту проти «антинародних» дій нинішньої влади.

Координаційна рада закликає громадян України приєднатися до безстрокової акції протесту «Поверни собі Україну!», щоб змусити владу повернутися до проблем простих громадян і служити народові.

До таких дій активістів спонукали наступні соціальні явища: постійне зростання цін на електроенергію, воду, тепло, газ, істотне підвищення цін на найнеобхідніші продукти, зокрема, гречку, борошно, олію. Також вони виступають проти підвищення пенсійного віку, передбаченого пенсійною реформою, масового закриття лікарень і фельдшерсько-акушерських пунктів у рамках "медичної реформи", "освітньої реформи", яка «позбавляє наші села шкіл взагалі, а міста залишаються без українських шкіл».

Help rescue Lviv! Допоможіть Львову! TOP
The financing of the needed restorations is proportional to the number of views of this video!

Рятуймо архітектуру Львова!


За цим лінком - наш конкурсний ролик про збереження памяток львова,


Зупинімо декоропад!


Результати подальшого фінансування проекту збереження памяток буудуть залежати від кількості переглядів і від кількості тих, кому це сподобалось.

Підтримай нас будь-ласка! Підтримай Львів! Пошири його серед друзів!

Про сайт "Слово і діло" (www.slovoidilo.com) TOP


Міжнародні організації визначають націю як групу людей, об’єднаних історією, звичаями, дотриманням певних законів і мовою.

Пам’ятаймо: достоїнство, гідність – це зовнішній вияв усвідомлення своїх прав, свого значення, поваги до себе.

В українців украли історію, заборонили звичаї, закони змінили на "панятія" – а нація існує, бо основним націєутворюючим чинником є мова. Саме тому сучасні окупанти та їхні холуї докладають так багато зусиль для знищення української мови, а відтак і української нації. За межами України теж існує банальна українофобія та політика геноциду українців.

Ще в період судової боротьби з АвтоЗАЗом за право на отримання інформації про товар українською мовою, я відчув протидію моїм намаганням донести до українців інформацію про їхні мовні права. Інформаційна блокада проривалась надзвичайно важко. Посильну підтримку надавали знайомі і незнайомі люди, але щиро і професійно. Тому з розумінням сприйняв пропозицію друзів по боротьбі щодо створення інтернет-видання відповідного спрямування. Та сайт не обмежується лише мовно-правозахисною тематикою.

Україна перебуває під окупацією. Ми, українці, не можемо розраховувати на підтримку держави під назвою "Україна". Для неї ми непотріб, тому мусимо розраховувати лише на самих себе.

Запрошую до співпраці усіх небайдужих. Сподіваюсь заданий напрямок діяльності буде підтриманий дописувачами не лише з України.

Володимир Богайчук, редактор, член Комісії людських та громадянських прав Світового Конгресу Українців, керівник проекту.

Посольство України в Лівії peклaмує Православіє! Сайт ведеться лише росiйською мовою TOP


Cайт МЗС (http://www.mfa.gov.ua/libya) iнформує громадян про те, що: “З грудня 2010 року почав діяти сайт "Православіє в Лівії", який /…/ інформує про богослужіння у храмі Святого Андрія Первозванного на території Посольства України в Лівії.” (http://cerkva-libya.at.ua/)

Сайт ведеться лише росiйською мовою i не має української сторiнки. Окрема розмова – це грамотнiсть та про-росiйська направленiсть в заголовках новин: "Встреча Православного Священника с Послами Славянских Братских Государств"; "Состоялась беседа Протоиерея Захария и посла России в Ливии /…/ с Митрополитом всея Ливии – Коптсой Церкви"; "Освящение Консульства Российской Федирации"; "Посещение делегацией Православных, Братских, Славянских государств, Праздничных мероприятий, устроенных Коптской Церквой"...

Висловити о. Захарiю свою думку про його сторiнку:

Моб. 0925849643
Skype - zahar_kk
ВКонтакте:  http://vkontakte.ru/id90644244
e-mail: zahar_kk@mail.ru

Dmytro Yatsyuk,
Maputo, Moçambique

Links to event postings TOP

Do you maintain a website of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site in the ePOSHTA newsmagazine.


 United States

ca flag Ukrainian Bandurist Chorus -- May 2011 TOP


Bohdan Heryavenko, Artistic Director and Conductor


Support for Western Canadian Concert Series and Concert Itinerary

Roman Hurko joins Kobzarska Sich staff - Ivan “John” Zinchuk
Memorial Fund and Golf Tournament
New Facebook page

Concerts in
London, Calgary, Edmonton, and Winnipeg
this May

Open Invitation for Support

With our upcoming performances in London, Calgary, Edmonton, and Winnipeg, we are looking to you for your financial support to help underwrite the 2011 Concert Series. With your generous gift, the Ukrainian Bandurist Chorus will continue to invest in our youth, strengthen the quality of our programming and share our enchanting music with the world.

We invite you to join our “Circle of Friends” in supporting this exciting concert series. To fulfill our role as ambassadors of the bandura, Ukrainian music, its traditions and culture, we need more than just our musicians to play their part, we also need you. Together, we can make the 2011 Concert Series a success.

Residents of CANADA, please send your Tax Deductible Donation as follows:

Payable to: Ukrainian Canadian Foundation of Taras Shevchenko
Re: “Ukrainian Bandurist Chorus Fund 2011”
Address: Ukrainian Canadian Foundation of Taras Shevchenko
#202, 952 – Main Street
Winnipeg, Manitoba R3W 3P4


The Ukrainian Bandurist Chorus (UBC) returns to Western Canada this May. This award-winning ensemble, led by Conductor and Artistic Director Bohdan Heryavenko, will enchant audiences with the dynamic and versatile sounds of the Bandura – the 60-stringed instrument that accompanies and compliments the Chorus’ wide variety of repertoire from classical opera and sacred liturgical works to English and Ukrainian folk music.

Prior to departing for Western Canada, the UBC will present a concert in London, Ontario, on May 1.

Performing in its’ 93rd season, the UBC will present concerts in Calgary and Edmonton, Alberta; and Winnipeg, Manitoba. Tickets for The Ukrainian Bandurist Chorus 2011 Western Canadian Concert Series are now on sale.


Sunday May 1, 2011, 2:30pm
London, Ontario
London Ukrainian Centre
247 Adelaide Street South
London, Ontario N5Z 3K7

London Ukrainian Centre (LUC)
519. 686. 9811 LUC
519. 649. 1671 UCU

Thursday May 12, 2011, 7:30pm
Calgary, Alberta
Leacock Theatre
4825 Mount Royal Gate S.W.

Mount Royal University Box Office
(403) 440-7770

Friday May 13, 2011, 7:30pm
Edmonton, Alberta
Winspear Centre
Sir Winston Churchill Square

Winspear Centre Box Office
(780) 428-1414

Saturday May 14, 2011, 7:30pm
Winnipeg, Manitoba
Jubilee Place
180 Riverton Avenue

(204) 780-3333

For more information, go to http://www.bandura.org/news.htm#concerts

Canadian flagToronto: The evening with Maria Matios at KUMF Gallery -- April 6 TOP
Fox Chase Manor, PA: Sisters of the Order of St. Basil the Great celebrating 100 years in America -- Apr. 9, 30, Jun. 18, Oct. 2, Nov. 6 TOP

Celebrating 100 Years in America

Sisters of the Order of St. Basil the Great
710 Fox Chase Road
Fox Chase Manor, PA 19046

Province Centennial

Upcoming Events in Celebration of 100 years


April 9, 2011
Symposium on St. Basil “Our Basilian Heritage”
Basilian Spirituality Center
Fox Chase Manor, PA

April 30, 2011
Symposium sponsored by the St. Sophia Religious Association. 
“The Sisters of St. Basil the Great.  100 Years of Faithful Service in the New World”
Basilian Spirituality Center
Fox Chase Manor, PA

June 18, 2011
Open House at the Basilian Motherhouse in Fox Chase
Open to Alumnae of St. Basil Academy and Manor College, friends and neighbors
“Come Visit Your 100 Year Old Neighbors”
Basilian Motherhouse
Fox Chase Manor, PA

October 2, 2011
Pilgrimage to the Mother of God in Fox Chase
“Respecting the Past, Celebrating the Present, Welcoming the Future:  100 Years under the Protection of the Mother of God (Pokrov)”
Basilian Motherhouse
Fox Chase Manor, PA

November 6, 2011
Divine Liturgy of Thanksgiving
Cathedral of the Immaculate Conception
Franklin Street
Philadelphia, PA
Savoy Caterers in Pennsauken, NJ.

Canadian flagToronto: Ukrainian Music Festival - Antonina Ermolenko (soprano) & Marianna Humelska (piano) -- Apr. 10 TOP
Canadian flagToronto: An evening with Gerard Kennedy -- Apr. 15 TOP

Join Us For An Evening With

Gerard Kennedy

Friday, April 15, 7 - 10pm
Canadian Ukrainian Art Foundation
2188A Bloor St. W.
Toronto, ON

In support of the

Gerard Kennedy Campaign

Wine and Cheese

Indicate your intention by printing and completing >> this form!

For more information, contact:

Crystal or Valerie, (647) 215-8733

Canadian flagToronto: Pysanka Bingo at the UNF Community Centre -- April 15 TOP
Canadian flagToronto: Vesnivka Choir Easter Bazaar - Apr. 17 TOP
Canadian flagToronto: Chernobyl (Chornobyl) 25 Years On: A Reanalysis of a Ukrainian Tragedy -- Apr. 19 TOP

Centre for European, Russian, and Eurasian Studies
Petro Jacyk Program for the Study of Ukraine

Lecture by

David R. Marples

Distinguished University Professor,
Department of History & Classics, University of Alberta

Chernobyl (Chornobyl) 25 Years On:
A Reanalysis of a Ukrainian Tragedy

Tuesday, 19 April, 2:00 – 4:00 pm
 Munk Centre, University of Toronto
1 Devonshire Place, (Room 108N, North House)
Toronto, ON

Contact info:  http://webapp.mcis.utoronto.ca/EventDetails.aspx?eventid=10385

Brief description: The talk will focus on the consequences of the Chernobyl nuclear accident in April 1986 and the current situation around the station and its surrounding areas. It will discuss initial and subsequent victims and health consequences, environmental impact, and the current state of the roof over the destroyed reactor. It will also comment on the impact on the nuclear industry in the former Soviet republics, as well as its current plans and new reactors. The talk is based on recent information from a wide variety of sources in Ukraine, Belarus, and Russia, and the archives of the former Ukrainian KGB.  Prof. Marples is aiming this at a Ukrainian community audience, but it will of course pertain also to Belarus, another country that was badly contaminated..

Brief bio: David R. Marples is Distinguished University Professor in the Department of History & Classics and Director of the Stasiuk Program on Contemporary Ukraine, Canadian Institute of Ukrainian Studies, University of Alberta. He is author of thirteen books, including three on Chernobyl, and over 150 scholarly articles. He has been a consultant on the aftermath of the disaster for the governments of Canada and the United States, and has visited the plant and contaminated areas of Ukraine and Belarus. At the University of Alberta he has been the recipient of the university's research prize--the J. Gordin Kaplan Award for Excellence in Research--in 2003 and its highest award, the University Cup, in 2008.

Canadian flagToronto: Symposium & celebration marking 30th anniversary of Chair of Ukrainian Studies & 120th anniversary of Ukrainian settlement -- Apr 29 TOP

Symposium agenda:


Canadian flagToronto: Cat's Wedding -- Apr. 30 TOP


Canadian flagОттава / Монреаль / Торонто: Вистава «Солодка Даруся» і зустріч із письменницею Марією Матіос. -- 7, 8, 9, квітня TOP

10 березня 2011 року

Вистава «Солодка Даруся»
за однойменною книгою Марії Матіос – в Канаді!

У квітня ц.р. українці, що проживають в Торонто, Оттаві та Монреалі, матимуть змогу відвідати театральну виставу «Солодка Даруся» за однойменною книгою Марії Матіос. З виставою на гастролі до Канади приїдуть актори Івано-Франківського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. І.Франка. Крім того, після вистав глядачі також матимуть можливість особисто поспілкуватися із письменницею Марією Матіос.

Прем'єра «Солодкої Дарусі» відбулася 16 листопада 2008 року в Івано-Франківську. Це була експериментальна вистава Ростислава Держипільського, в якій він задіяв випускників Інституту мистецтв Прикарпатського університету імені Василя Стефаника. «Солодка Даруся» була дипломною роботою молодих акторів, яка згодом викликала справжній тріумф. Музичний супровід до вистави написала лауреат національної премії ім. Т.Г.Шевченка Наталія Половинка. «Солодку Дарусю» відразу ж включили до репертуару Івано-Франківського театру і вона стала переможцем різних театральних фестивалів.

Під час гастролей Івано-Франківського театру з «Солодкою Дарусею» містами України відбувся справжній аншлаг. Загалом, з часу прем’єри, актори зіграли виставу більше п’ятдесяти разів у різних містах України.

Вистава «Солодка Даруся» Івано-Франківського театру – один з рідкісних випадків, коли професіональна вправність авторів поєдналася із особистою пристрастю та болем, національною генетичною пам’яттю. Вражає, як правдиво переповідають молоді актори цю високу трагедію про себе. Про нас. Про націю. Про відвічний потяг людини до Світла, до Істини. І про щочасний опір мороку і ненависті.

«Солодка Даруся» Івано-Франківський театру вирізняється експериментальністю: замість пишних декорацій – дві старі лави, крім цього кожен глядач безпосередньо задіяний у дійстві і стає його учасником.

У «Солодкій Дарусі» філігранно поєднані старовинні церковні ірмоси, народні пісні, примхливі візерунки гуцульських танців із вишуканою філософською метафоричністю і стилістичною строгістю сучасного європейського театру.
Embassy of Ukraine in Canada
310 Somerset Street West, Ottawa, ON K2P 0J9
Tel.: (1-613) 230-2961. Fax: (1-613) 230-2400

Але, головне, звичайно, це історія-притча про онімілу напівбожевільну Дарусю, якій випало спокутувати гріхи інших. Її ж провина (дитям вона, не навчена лукавити і брехати, виказала своїх батьків бездушним радянським емгебістам) і не провина зовсім, а прокляття всьому ХХ сторіччю, що захлинулося у крові та сльозах. Люди втратили страх перед Богом, а Він оглух до їх молитов. І у виставі режисер та актори намагаються усвідомити причини та наслідки цієї грандіозної катастрофи: «зв’язку часів», що розпався, та порушеної священної угоди з Ним.

Марія Матіос – сучасна українська письменниця, авторка більше п’ятнадцяти книг. У 2005 році за роман «Солодка Даруся», який з особливою силою збурив українську спільноту та став культовим для українського читача, М.Матіос стала лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка». Роком раніше «Солодка Даруся» стала переможцем конкурсу «Книга року».

Марія Матіос має некоронований титул «найбільш плідної письменниці України», а критика її називає як не «чортиком, що вискочив із табакерки», то «грант-дамою української літератури».

  • Письменниця Марія Матіос романом «Солодка Даруся» сміливо і рішуче відкинула правила політичної обережності й суспільних табу — і на свій страх і ризик здійснила жорстоку мандрівку в наше криваве, й не менш жорстоке історичне пекло, в безодню, куди лячно зазирати (Павло Загребельний);
  • Ця річ уже сьогодні належить до видатних непроминальних творів (Дмитро Павличко про «Солодку Дарусю»);
  • Це книга Метафора для всеукраїнської новітньої історії («Львівська Газета» про «Солодку Дарусю»);
  • Спроба батога для нації — ось чим є книги Марії Матіос. Її книги … — це удар і виклик («Голос України»).

Маємо честь запросити усіх на перегляд вистави та зустріч із видатною українською письменницею сучасності Марією Матіос. Вистави відбудуться:

  • в Оттаві: у четвер 7 квітня о 19:30 в UOC Hall, 1000 Byron Ave. (квитки в Кредитовій спілці «Будучність», інформація (613) 230-2961 дод. 105);
  • в Монреалі: в п’ятницю 8 квітня о 19:00 в Домівці СУМ, 3270 Beaubien East (квитки в Meest Montreal – V.Groshko, інформація (514) 593-4715);
  • в Торонто: в суботу 9 квітня о 19 годині в Silvertorn Collegiate Institute, 291 Mill Road та в неділю 10 квітня о 15:30 в Українському культурному центрі Christie 83 (квитки в «Міст», Кредитовій спілці «Будучність», магазині «Буква», інформація: (416) 587-1143).

За матеріалами «Вікіпедії», ГалІнфо, Молодого театру

Ukrainian flagЗробимо Україну чистою - сеукраїнська акція прибирання -- 16 квітня TOP


Наші міста встелені сміттям. Не якісь невідомі шкідники, а ми самі, наші сусіди чи друзі перетворили наші парки й озера, вулиці й дитячі майданчики на огидні смітники. Придивися, скільки людей бездумно кидає під ноги недопалок  чи обгортку, пляшку чи гумку. Українці наче забули себе справжніх – дбайливих господарів.

«Так роблять усі», «тут і до мене було брудно», «хтось це прибере» – слабкі виправдання для тих, хто в глибині душі розуміє: свинство на вулицях – це безглузде дикунство. 

Кожна нормальна людина хоче ходити чистими вулицями, бачити в парках зелену траву, а не бите скло і брудний папір. Час зробити це разом. 

Ініціатива «Зробимо Україну чистою!» єднає все більше людей по всій країні. Щоб навколо стало чисто, потрібно лише три речі: 

  • не смітити; 
  • гуртом прибрати свій шматочок країни, збільшуючи простір чистоти; 
  • долучати до цих простих дій інших людей. 

є конкретний день, з якого Україна почне ставати чистішою -

субота, 16 квітня 2011 року

Цього дня з 11 до 14 години тисячі людей в усіх областях України 
разом очистять від сміття парки та сквери.

Це вже зробили в Естонії й Латвії, Словенії й Румунії. Зроби це разом з нами. Твоя участь важлива! Допомогти зробити Україну чистою може кожен.

Що потрібно зробити? 

Зареєструйся для прибирання за лінком http://letsdoit.org.ua/node/add/join або телефоном 063-6511271 Прийди 16 квітня о 10.45. на місце, узгоджене з координатором, який зв’яжеться з тобою, отримай інвентар і зроби свою країну чистішою. 

  • Запросити своїх друзів, колег, знайомих зробити те саме. 
  • Поширюй інформацію про акцію, де можеш – в соціальних мережах, засобах інформації, серед сусідів і колег по роботі чи навчанню. 
  • Ти можеш стати координатором прибирання в місті чи парку, де такого координатора ще немає. 
  • Твоя громадська організація, підприємство чи установа може допомогти проекту на всеукраїнському чи місцевому рівні. 
Дізнайся більше на сайті http://letsdoit.org.ua/
Телефонуй 063 - 651 12 71

Canadian flagТоронто: Котяче Весілля -- 30 квітня TOP


Ukrainian flagIcon Painting Summer School at the Ukrainian Catholic University -- July 4 – 24 TOP

"I know the plans that I have for you, declares the LORD. They are plans for peace and not disaster, plans to give you a future filled with hope." Jeremiah 29:11

For more information, contact Fr. Roman Rytsar

Ukrainian flagПрограма неформальної громадської освіти молоді «Майстерня громадської активності» TOP

Оголошує набір молоді з цільових регіонів на участь у четвертому році програми.

До участі в 10-місячній освітньо-практичній програмі запрошуються молоді люди віком від 18 до 25 років, які проживають у Черкаській, Харківській, Донецькій, Запорізькій, Рівненській, Волинській, Закарпатській та Львівській областях або в АР Крим та хочуть щось змінити на краще у своєму оточенні. Анкети на участь в програмі (http://info.boell.org.ua/Majsternja_2011/Anketa.doc) приймаються до 3 квітня 2011 року на електронну адресу maysternya.konkurs@gmail.com.

Програма «Майстерні громадської активності» складається з трьох основних етапів:

1 ЕТАП (квітень – травень 2011 року) – вхід в програму та пошук «власної» тематики в рамках 4 вступних семінарів на суспільно важливі теми, а саме:

28 квітня – 4 травня – «Суспільство пише історію чи історія пише суспільство?»

6-12 травня – «Влада та відповідальність – а що б ти зробив, якби ти був…?»

6-12 травня – «Свій серед чужих та чужий серед своїх – що означає ксенофобія для суспільства?»

6-12 травня – «(Добро-)сусідство – а ти знаєш своїх сусідів?» (Увага! – цей семінар буде міжнародним (за участю молоді з України та Польщі) та проводитиметься двома мовами: українською та польською).

Про місце проведення кожного з семінарів учасники дізнаються після відбору. Всі семінари проводитимуться на території України в одному із цільових регіонів.

2 ЕТАП (червень – вересень 2011 року) – розробка власних міні-проектів для своїх громад, їх конкретизація на проектних семінарах та їх реалізація за супроводу власного куратора-ментора.

Після закінчення вступних семінарів учасники матимуть час, щоб оформити свої ідеї для власних громад у письмовому вигляді та подати їх на розгляд журі. Проектні команди обраних ідей будуть запрошені на один з 4 проектних семінарів, де вони зможуть конкретизувати свої ідеї та отримати базові знання з проектного менеджменту. Організатори забезпечують методичну та фінансову підтримку реалізації міні-проектів учасників програми

3 ЕТАП (12- 16 жовтня 2011 року) – підбиття підсумків та конкретизація перспектив на спільному підсумковому семінарі «Майстерні громадської активності» в одному з цільових регіонів програми.

Які організації стоять за програмою «Майстерня громадської активності»?

«Майстерня громадьскої активності» є партнерською програмою Колегіуму ім. Теодора Гойсса Фонду ім. Роберта Боша та Спілки мовного та культурного обміну МітОст (Німеччина, http://theodor-heuss-kolleg.de/) та Представництва фонда ім. Гайнріха Бьоля в Україні (http://boell.org.ua/web/) з українськими НУО. На всеукраїнському рівні программа координується «Українською мережею освіти дорослих та розвитку інновацій» (http://educationua.org/) та реалізується в окремих регіонах «Фундацією регіональних ініциатив» (Рівне, Харків, http://fri.com.ua/), Донецькою громадською організацією «Альянс» (http://allianceua.org.ua/), Коаліцією молодіжних організацій Черкаської області «Молода Черкащина» (http://mch.ck.ua/main/ua/index.php) та «Клубом молодих лідерів» (м. Сімферополь). Партнерами міжнародного компоненту програми з польського боку є НУО to.pole (Краків) та НУО Genius Loci – Duch Miejsca w Rudzie ?l?skiej (Руда Сласка, http://geniusloci.free.ngo.pl/).

У 2011 році окремі частини програми «Майстерні громадської активності» підтримуються Міжнародним Фондом Допомоги та Дружби (Україна, http://irff.org.ua/) та Посольством Польщі в Україні.

Звіт про діяльність «Майстерні громадської активності» в 2010 році –

Як взяти участь у програмі «Майстерня громадської активності»?

Взяти участь у програмі можуть молоді люди віком від 18 до 25 років, які проживають в Черкаській, Харківській, Донецькій, Запорізькій, Рівненській, Волинській, Закарпатській та Львівській областях або в АР Крим. Пріоритет для участі в програмі надається кандидатам з невеликим або відсутнім досвідом реалізації громадських чи соціальних проектів. Обов’язковою умовою для участі в програмі є можливість участі у всіх етапах проекту (квітень - жовтень 2011), мотивація до зовнішніх та внутрішніх змін, а також відкритість до нового досвіду та нових людей.

Для зголошення на участь в проекті треба:

Вибрати один зі вступних семінарів;

Повністю заповнити та надіслати анкету (http://info.boell.org.ua/Majsternja_2011/Anketa.doc);

  • Обов’язково надіслати анкету тільки на адресу maysternya.konkurs@gmail.com та тільки до 3 квітня 2011 року (включно);
  • Зачекати на відповідь журі по електронній пошті до 13 квітня 2011 року. Про результати відбору будуть проінформовані всі кандидати.

ВАЖЛИВО! – Можна зголошуватися не більше, ніж на 2 вступних семінари. У випадку оголошення на 2 семінари кандидат надає інформацію про дві можливі для себе альтернативи участі, журі в такому випадку на свій розгляд може вибрати кандидате на участь лише в одному семінарі. Анкети кандидатів на більшу, ніж 2 вступних семінари відбірковим журі розглядатися НЕ будуть.

Учасникам, відібраним для участі в проекті, організатори забезпечують проживання та харчування в рамках трьох семінарів програми, а також за узгодження відшкодовують проїзд до місця проведення семінарів.

Ukrainian flagЛокальна школа «Права людини та механізми їх захисту» Всеукраїнської освітньої програми «Розуміємо права людини» TOP
Оголошується конкурс на участь у Локальній Школі «Права людини та механізми їх захисту» для молодих активістів Тернопільської, Рівненської, Львівської, Волинської, Миколаївської, Херсонської, Одеської областей і Автономної Республіки Крим, яку організовує Українська Гельсінська Спілка з прав людини за фінансової підтримки Норвезького Гельсінського Комітету і Міжнародного фонду «Відродження».

Школа є освітнім заходом Всеукраїнської освітньої програми «Розуміємо права людини».

Регіональними партнерами в організації Локальної Школи є Волинська обласна громадська організація «Волинський прес-клуб» і Сімферопольська громадська організація «Молодіжний комітет Центрального району м. Сімферополь».

Учасники школи зможуть отриматибазові (або покращити вже наявні) знання про права людини, національні та міжнародні механізми захисту прав людини, здобути вміння та навички, що є важливими для активних дій, спрямованих на підтримку та захист прав людини, а також давати оцінку суспільним процесам із позицій прав людини.

Навчання буде складатися з дистанційної сесії та практичного семінару.

До участі в конкурсі запрошуються громадські активісти віком 18 – 30 років, які є членами або волонтерами громадських, студентських, профспілкових організацій та ініціативних груп із зазначених регіонів.

Формування групи учасників відбуватиметься за результатами конкурсного відбору.

Критерії відбору для участі в Школі:

  • активна участь у громадському житті;
  • розуміння проблем регіону;
  • наявність чіткої мотивації;
  • бажання брати участь у заходах, організованих випускниками Освітньої Програми «Розуміємо права людини».

Семінар Локальної Школи відбуватиметься з 16 по 22 травня 2011 р. на території Волинської області. Місце проведення буде повідомлене учасникам додатково.

Організатори забезпечуютьпроживання та харчування учасників Школи, витрати на проїзд до місця проведення Школи й у зворотному напрямку (за наявності проїзних документів у межах вартості проїзду рейсовим автобусом або купейним вагоном поїзда).

Дистанційна сесія Школи буде тривати з 20 квітня по 10 травня 2011 р. Спілкування та виконання завдань буде організовано за допомогою ресурсів інтернет.

Для участі в конкурсі необхідно

Крок перший:Зареєструвати свою кандидатуру на участь у Школі «Права людини та механізми їх захисту» та дочекатись підтвердження реєстрації вашої кандидатури від організаторів Школи. Для реєстрації необхідно заповнити реєстраційну анкету онлайн.

Крок другий: Підготувати та надіслати есе (до однієї сторінки) на тему: «Проблеми з дотриманням прав людини в моєму регіоні». Підготовлені есе треба надіслати організаторам електронною поштою на адресу: rozumiemopravaludyny@gmail.com

Ваша кандидатура вважається зареєстрованою, а есе прийнятим на участь у конкурсі, якщо ви отримали про це повідомлення від організаторів.

Відібраним для участі в Школі учасникам буде запропоновано пройти курс дистанційного навчання. На очну частину Школи будуть запрошені лише ті учасники, які успішно пройшли дистанційне навчання.

Останній термін подачі заявки – 15 квітня 2011 р. Про результати конкурсу учасники будуть повідомлені не пізніше 20 квітня 2011 р.

Контакти для отримання додаткової інформації:

E-mail: rozumiemopravaludyny@gmail.com

Контактні особи:
Марія Ясеновська (моб. тел.: +38050 4023456) – координатор Школи
Богдана Стельмах (моб. тел: +38066 2035031) – координатор у західному регіоні
Анна Введенська (моб. тел.: +38050 9177478) – координатор у південному регіоні

Джерело: http://edu.helsinki.org.ua/index.php?id=1301062742

Ukrainian Heritage Day bill passes in Ontario parliament TOP

Ukrainian Canadian Congress - Ontario Provincial Council expresses thanks to MPPs for their unanimous support and passing of bill proclaiming Ukrainian Heritage Day in Ontario

March 25, 2011- Toronto, Ontario: On Thursday March 24th, MPPs in the Ontario Legislature voted unanimously in support of Bill-I55 the Ukrainian Heritage Day Act. Ukrainian Canadian conununity leaders from across Ontario observed the debate and vote from the gallery of legislature.

The Ukrainian Heritage Day Act proclaims September 7th of each year Ukrainian Heritage Day in the province of Ontario. Bill-I55 was introduced by Gerry Martiniuk, MPP for Cambridge was co-sponsored by DOIllla Cansfield, MPP for Etobicoke Centre and Cheri DiNovo, MPP for Parkdale-High Park.

The Ukrainian Canadian Congress - Ontario Provincial Council provided input during the drafting of the bill and solicited feedback from community leaders across the province.

During the debate of the Ukrainian Heritage Day Act, MPPs of all three parties rose to voice their support of the bill and to reflect upon the many contributions that Ukrainian Canadians have made to Ontario. Speaking in support of the bill were its co-sponsors Gerry Martiniuk, MPP - Cambridge and Donna Cansfield, MPP - Etobicoke Centre as well as a number of other MPPs including: Rosario Marchese, MPP - Trinity-Spadina, Tony Ruprecht, MPP - Davenport, Jerry J. Ouellette, MPP - Oshawa, Michael Prue, MPP - Beaches-East York.

Bill-I55 was later put to a vote where it received unanimous support from all members of the legislature. The Ukrainian Heritage Day Act will become law before the upcoming provincial election. After the debate, a reception was held where community leaders had a chance to thank the MPPs for their support and kind remarks.

"On behalf of the Ukrainian Canadian community, I would like to thank Gerry Martiniuk, Donna Cansfield and Cheri DiNovo for co-sponsoring the Ukrainian Heritage Day Act, all MPPs who spoke in support of the bill and all members of the legislature for their unanimous support" stated Yvan Baker, President of the Ukrainian Canadian CongressOntario Provincial Council. ''This bill not only establishes September 7th of each year Ukrainian Heritage Day in Ontario, but it will in perpetuity remind us of the role Ontario has played in welcoming Ukrainian immigrants seeking a better life and the contributions of generations of Ukrainian Canadians to Ontario and to Canada".

Yvan Baker, President Ukrainian Canadian Congress - Ontario Provincial Council; Gerry Martiniuk, MPP for Cambridge introduced Bill-155; Donna Cansfield, MPP for Etobicoke Centre, co-sponsored the bill;

September 7, 1891 is the date on which the first Ukrainian immiigrants, Vasyl Eleniak and Ivan Pylypiw, arrived in Canada before making their way westward.

About the Ukrainian Canadian Congress - Ontario Provincial Council
The Ukrainian Canadian Congress - Ontario Provincial Council (UCC OPC) is the voice of Ontario's Ukrainian community. There are more than 335,000 Canadians of Ukrainian heritage in Ontario. The Congress brings together under one umbrella the Ukrainian Canadian Congress branches and community organizations from across the province. The uec branches it represents are located in Brantford, Durham, Hamilton, London, Ottawa, St. Catharines, Toronto, WeIland and Windsor.

For further information please contact: Yvan Baker, President, UCC - Ontario Provincial Council
E-mail: uccontario@gmail.com / Tel: 416.505.5567

Ukrainian Heritage Day Act, 2011
An Act to proclaim Ukrainian Heritage Day

The first official Ukrainian immigrants, Vasyl Eleniak and Ivan Pylypiw, arrived in Canada on September 7, 1891. Soon afterwards, Ukrainian immigrants began arriving in Ontario in larger numbers and today Ontario is home to more than 336,000 Ukrainian Canadians. There are over 1.2 million Canadians of Ukrainian descent across the country. Many Ukrainians fled their homeland to find freedom from oppression and a better life in Canada. Both Ontario and Canada, by way of the Holodomor Memorial Day Act, 2009 and the Ukrainian Famine and Genocide ("Holodomor") Memorial Day Act (Canada), have recognized the genocide by famine that occurred in Ukraine from 1932 to 1933 under the Soviet Communist regime of Joseph Stalin. On August 24, 1991, the Ukrainian parliament declared Ukraine as an independent democratic state from the Soviet Union. Canada was the first nation in the Western world to recognize Ukraine's independence.

Ontarians of Ukrainian descent have left and continue to leave a historic mark on our province. Their contributions span communities across Ontario and are reflected in our economic, political, social and cultural life. Ukrainian Canadians have played an important role in the development of Ontario into one of the most desirable places in the world to live and have contributed to making Canada the great country that it is today. It is important to recognize and celebrate these contributions.

Therefore, Her Majesty, by and with the advice and consent of the Legislative Assembly of the Province of Ontario, enacts as follows:

Ukrainian Heritage Day
1. September 7 in each year is proclaimed as Ukrainian Heritage Day.

2. This Act comes into force on the day it receives Royal Assent.

Short title
3. The short title of this Act is the Ukrainian Heritage Day Act, 2011.


Some of the leaders of the Ukrainian community in attendance for reading
of the bill in parliament of Ontario.

The war against the Holocaust TOP


Catherine Chatterley

Who would ever imagine that in 2011 Canadians would be arguing about whether or not the Nazi extermination of over six million European Jews deserves a permanent place in a national museum dedicated to the subject of human rights? I would suggest this is actually evidence of a serious deficit of historical understanding and in fact justifies the need for such a gallery.

But, one wonders if the recent attack on the Canadian Museum for Human Rights (CMHR) and its Holocaust gallery is the result of historical misunderstanding. The level of open hostility directed specifically toward the Holocaust gives one the sense that the attack is politically motivated. Unfortunately, what we are witnessing is an attempt by a small number of people to open old wounds between the Ukrainian and Jewish communities, something that is antithetical to the goals of this museum and its founders. As a Winnipegger, I have many friends with Ukrainian ancestry and they are all supportive of the museum and its Holocaust gallery. Actually, not a single person I know in Winnipeg or throughout the country, regardless of their ethnic background, resents the fact that there is a Holocaust gallery in the new museum.

It appears two organizations -- the Ukrainian Canadian Civil Liberties Association (UCCLA) and Canadians for Genocide Education (led by James Kafieh, the former president of the Canadian Arab Federation) -- insist on levelling human history for political reasons. The Ukrainian Famine and the internment of Ukrainians are not being excluded but are in fact locked into the current museum plan, as promised by the founders. The protest of these groups clearly targets the Holocaust for having a prominent place in the museum and the Jews, who go unmentioned by name in every public letter, for dominating the CMHR with their own particularistic suffering during the Second World War. This is the real issue at work here and it's time to confront it publicly and to expose it, finally, for what it is.

The problem with the CMHR is it is mired in the politics of Canadian ethnic identity rather than rooted in the scholarly study of genocide, Holocaust, and human rights. Subjective feelings are influencing content and design choices rather than objective historical and legal reality and this does not bode well for the international reputation of this institution. This is something about which taxpayers and voters should be worried.

No scholar of comparative genocide believes all genocides are the same. This is a politically motivated delusion rather than a historically accurate contention. What we know is the same is the nature of human suffering. No one would suggest the suffering of a starving Ukrainian is any different than that of a Jew starving in the Warsaw Ghetto. But that is not the issue. The museum is dedicated to presenting the history of human rights law and activism and the reasons for its international development during and after Hitler's war. Canadians know that the Nazi German state-murder of European Jewry is one of the most egregious violations of human rights in the history of our species. It is, in fact, largely in relation to Hitler's crimes against the tiny Jewish minority of Europe that the Western world produced the Universal Declaration of Human Rights in 1948, the Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide in 1948, and the Fourth Geneva Convention (for the protection of civilians in wartime) in 1949. In fact, the very definition of genocide was developed in 1943 in reaction to the Nazi assault on European Jewry. Polish Jewish jurist, Raphael Lemkin, who lost 49 members of his family in the Holocaust, coined the term and drafted the UN Convention document.

The fact that this wholly irrational crime against an imaginary enemy occurred in the middle of the 20th century in the European heartland challenges our most precious assumptions about the progressive humanistic nature of education, science, and law; about the enlightened and ethical nature of European culture and religion; and, about the strength of democracy in periods of severe economic and political crisis.

The inclusion of a permanent Holocaust gallery in this museum does not elevate the suffering of Jews above Ukrainians or anyone else for that matter. The simple fact is Hitler's systematic murder of Europe's Jews was the catalyst for the development of international human rights law and activism and it is the study of the Holocaust that has in fact precipitated our current cultural obsession with racism, genocide and human rights. If it were not for the humanistic desire on the part of Jews -- particularly Holocaust survivors and their children -- to educate humanity about the evils of racism and the need to protect universal human rights through the study of the Holocaust, we would not have this new national museum. How on earth can this kind of generosity and goodwill be perceived as dominating and exclusive?

Even more troubling is how the UCCLA could mail an offensive postcard to Canadians across the country.

The front cover of the postcard depicts a fat pig with a bullwhip overseeing an emaciated horse dragging a wagon. The image is taken from the 1947 Ukrainian edition of George Orwell's novel Animal Farm. In the story, the pigs are the Stalinist communist ruling class who enslave and dominate all the other animals but claim hypocritically that "All animals are equal." The back of the UCCLA postcard has a pig whispering into the ear of a sheep in a conspiratorial manner, "All galleries are equal but some galleries are more equal than others." Clearly, the pigs are supporters of the Holocaust gallery, which is characterized as a vehicle of domination, inequality, and exploitation. The imagery of the Jew as pig has a very long and well-established history in European anti-Semitism, and of course it is also a theme today in Islamic anti-Semitism (Jews are purported to be the descendents of apes and pigs).

We should not assume this hateful postcard reflects the general sentiment of the Ukrainian Canadian community about the Holocaust gallery specifically or the Jewish people in general. However, the postcard was produced and distributed across our nation by the Ukrainian Canadian Civil Liberties Association and this group does claim to speak for Ukrainians in Canada.

Quite frankly, the fact that this kind of postcard was distributed in Canada in 2011, without shame or conscience, by an organization that claims to protect civil liberties, is astonishing. This alone demonstrates the clear need for this museum, its permanent Holocaust gallery, and for the Canadian Institute for the Study of Antisemitism.

Let all Canadians of good conscience reject these divisive tactics and the politically motivated assault on the Holocaust gallery. Hopefully, the CMHR will finally make leading professional historians the arbiters of their exhibit content and design instead of the morass of Canadian identity politics.

Dr. Catherine Chatterley teaches modern European history at the University of Manitoba and is the founding director of the Canadian Institute for the Study of Antisemitism based in Winnipeg. www.can-isa.com

The Canadian Museum of Human Rights focuses on the Holocaust at the expense of other important issues TOP
4 April 2011

KINGSTON, ONT.—It's Canada's first national museum outside the capital region. That's fine.

It's at The Forks, in Winnipeg. Great.

It’s called the Canadian Museum for Human Rights.

Alas, it’s not actually that. Instead it’s shaping up as a museum focused on the Shoah – the extermination of Jews in the Second World War.

If this were a privately funded project, that would be fine. But, since March 13, 2008, the CMHR has become a national institution funded from the public purse. Already over-budget and having failed to secure its projected donations, the museum’s ongoing operating costs will be borne by those who pay taxes. Since that includes me, I reckon I have a stake in what this museum is all about. As you can probably guess, I’m out of sorts, possibly because I’m sure I’ve been had.

Like many, I took the late Israel Asper, the museum’s biggest proponent, at his word when he claimed on May 29, 2003: “This museum will be totally apolitical and antiseptic in terms of trying to preach a message of one kind of inhumanity over another.” I also reckoned that his daughter, Gail, and the executive director of the Asper Foundation, Moe Levy, meant it as they rebroadcast that soothing message.

For example, on Jan. 9, 2004, in the Winnipeg Free Press, they affirmed the CMHR would not promote any “hierarchy of suffering.” Nor, they claimed, would any community be “asked to contribute any specific amount in order to tell their story,” since professionals working in “close consultation with all of the groups whose stories will be told” would be responsible for the museum’s contents.

Furthermore, those planners had “inclusiveness” mandated as their guiding principle. So when, on March 31, 2008, the Ministerial Advisory Committee headed by Winnipeg’s own Arni Thorsteinson tabled its report with Josée Verner, then the minister of Canadian heritage, I swallowed the pablum, mollified by Table 7, which detailed how Canadians ranked the subjects they wanted addressed in the museum as follows:

  1. Aboriginal (First Nations): 16.1%
  2. Genocide: 14.8%
  3. Women: 14.7%
  4. Internments: 12.5%
  5. War and Conflicts: 8.7%
  6. Holocaust: 7%
  7. Children: 5.9%
  8. Sexual Orientation: 4.9%
  9. Ethnic Minorities: 3.8%
  10. Slavery: 2.9%
  11. Immigration: 2.6%
  12. Charter of Rights: 2.3%
  13. Disabilities: 2%
  14. Universal Declaration of Human Rights: 1.8%

That was a very reasonable list, more or less ordered as I’d rank themes relevant for inclusion in any human rights museum, anywhere. You’d think the CMHR’s trustees would honour this instruction. They didn’t. They probably always had a different agenda.

Evidence for that can be found in another “final” report, of the CMHR’s Content Advisory Committee, submitted May 25, 2010. From sixth spot, the Holocaust somehow got pushed up the list to pride of place, with its own privileged, permanent, and prominent central gallery. All other genocides and crimes against humanity, formerly in the No. 2 spot, were plunged into a “mass atrocities” zone. Native Canadians fared better. Sort of. It’s not clear if they were going to have a gallery of their own when the museum’s spaces were originally organized. Now they do get their own gallery, although they are slipping from the No. 1 to the No. 2 position, since their stories will never get the same play as the Shoah. As the Assembly of First Nations has not uttered a word about the controversy over the CMHR’s contents, its leaders have apparently been pacified. We weren’t. And so the Ukrainian-Canadian community said so, loud and clear.

Finally the other side replied, none other than Ms. Asper herself, interviewed recently by Maclean's. For her those who challenged the Asper vision of the CMHR are nothing but an "acrimonious" and "tiny minority," easily dismissed. Ouch, that hurts.

But is it true? The Ukrainian Canadian Civil Liberties Association and Canadians for a Genocide Education put her conceit to the test. We commissioned Nanos Research to include a question about the CMHR in a national survey completed in mid-March. The results show that 60.3 per cent of Canadians who were polled, representing all age groups, all regions, and all voter profiles, agree with our position that the CMHR’s 12 galleries should be thematic, comparative and inclusive, that no gallery should elevate any community’s suffering above all others. Who’s the minority?

Now Ms. Asper was right when she said the Canadian Museum for Human Rights “is Canada’s museum.” It is. It’s ours, not hers. And Canadians have just told her yet again what we want included in our museum. Maybe this time she’ll listen. But it doesn’t really matter whether she does. We’re sure the politicians will hear us. Soon enough.

Lubomyr Luciuk, PhD, is director of research for the Ukrainian Canadian Civil Liberties Association and a 2010 recipient of the Shevchenko Medal. The Nanos Research survey question on the CMHR and related materials can be found at www.uccla.ca (under media releases).

Rights museum needs a rethink, academic says TOP

Apr 5, 2011

Charles Lewis

The new Canadian Museum for Human Rights is misguided and should be entirely rethought, a Holocaust historian and author says.

“It’s a very noble idea but I don’t think they had any idea in the beginning what they were getting into,” said Michael Marrus, professor emeritus of Holocaust studies at the University of Toronto. “This is supposed to be a human rights museum and it has started off by being highly divisive. The only thing they can do is to start all over. I am despairing of the whole thing.”


Prof. Marrus said the museum is operating under the belief that the 1948 Universal Declaration of Human Rights, a touchstone of the modern human rights movement, was inspired by the Holocaust.

“The museum points to the declaration as evidence that the Holocaust was somehow the moving force behind the modern human rights movement.

“Unfortunately, there is very little evidence for this contention. To the contrary, in the immediate postwar period there still does not seem to have been a very clear sense about the nature of the Holocaust, and it takes until the 1960s or ’70s for this to really gel. I think the prominence given to the Holocaust, however well meaning, is historically incorrect.”….

Complete article: http://life.nationalpost.com/2011/04/05/rights-museum-needs-rethink-academic-says/

Putin coming to Kyiv to drive wedge between Ukraine and EU TOP

April 4, 2011

Next week, hard decisions are to be taken by Kyiv on whether Ukraine will side with the East or West. The bargaining chips are gas prices and links with the EU, The Segodnya said Apr. 4.

Ukraine will soon have to make a geopolitical choice which will impact the country’s development for decades to come.

On the one hand, talks with the EU on the creation of a free trade area catalyzed the situation. Unexpectedly, the talks made a big headway, with the FTA just round the corner and the tangible possibility for Ukraine to sign an agreement on association with EU, something that opens the door to EU membership.

True, it will take years, but the process cannot be stopped once started.

All this got Russia very concerned. The Kremlin doesn’t want Ukraine to go into Europe’s orbit. Instead, Russia is pushing to drag Ukraine into integrating with Moscow and its CIS allies.

The first warning came from Putin several weeks ago when he told his Ukrainian colleagues that, as soon as Ukraine joins the FTA with EU, Russia will shut its borders to Ukrainian import. The Kremlin ruler proposed to Ukraine to weigh the chances of joining the customs union with Russia, Belarus and Kazakhstan, saying this would open Russian markets to Ukrainian goods. ...

Complete article: http://zik.com.ua/en/news/2011/04/05/280942

Two stupendous International Moot Court teams from Ukraine TOP
March 28, 2011


Two teams from Ukraine participated in this year’s Jessup International Law Moot Court Competition in the nation’s capital. The Philip C. Jessup International Law Moot Court Competition is the oldest, biggest and most prestigious moot court competition in the world. Almost 2,000 students from more than 600 law schools in more than 90 countries participate in the Competition every year. See: http://www.ilsa.org/jessup/ The two teams from National University of Kyiv-Mohyla Academy (NaUKMA) ; and Taras Shevchenko National University of Kyiv had won the Ukrainian regional and national rounds to advance to the 132-team International Rounds, to challenge U.S. and international teams. The Mohyla team advanced to the final rounds before being defeated in a close decision.

On Saturday evening, UABA member Gregory (Hryts) Krasovsky and wife Tanya opened their home.

The UABA contributed $1,500 to support the teams’ trip, and additional private contributions from (Taras Rudnitsky $125; Oleh Podryhula $100; Taras Szmagala $100; Myroslaw Smorodsky $100; George Pazuniak $100) are gratefully acknowledged. The contributions are tax deductable and were made through the Kyiv Mohyla Foundation of America, the president of which is UABA member, Marta Farion of Chicago. Also, the Kyiv Mohyla Foundation contributed $1000 and the US-Ukraine Business Council contributed $500.

The team members were truly phenomenal – bright with great attitude, and balancing their real devotion to their country and the growth of the rule of law with the realities of the current situation. May they encounter success in the future, and we hope to see them all again.

French film 'Serial Killings in Putin's Country' shown in Kyiv TOP

29 March 2011

imageAccording to media reports, a documentary film "Serial Murders in Putin's Country" was shown within in the framework of an international film festival in Kiev.

The producer of the French film, Manon Loiseau, lists all major terrorist attacks that were orchestrated by Putin: from the apartment bombings in Moscow to the murder of Anna Politkovskaya.

She also briefly covered the Putin's poisoning of a fugitive FSB colonel Litvinenko in London with polonium 210. All these murders, the film producer testifies, fall on Putin and his bloodly international terrorist group FSB Russia

The film lasts almost one hour and was made in 2007, but it was never shown in Russia. "Not a single TV channel would show it there," the producer said during a discussion after the demonstration of the film. She also said that during the filming she became convinced that a veteran KGB/FSB killer, Lugovoy, was responsible for the poisoning of Col. Litvinenko.

Also, while answering a question from the audience, she compared the Putin's poisoning of the ex-president of the Ukraine Yushenko with that of Col. Litvinenko. "The two events share a common method and goal," said the producer.

"It is not only Politkovskaya and Litvinenko ... People who are critical to the Putin's regime die in strange ways," said the producer of the film.

She emphasized that "Russians themselves say that Russia is a country of slaves."

The French producer can fluently speak Russian. Since 2000, she has been producing critical films about Russia. During the shooting of a film about the Russian-Chechen war, she met Mrs. Politkovskaya. She also made films about the Putin's blood bath in Beslan, Putin's political murders, and the Russian aggression against peaceful Georgia in 2008.

Department of Monitoring
Kavkaz Center
Walter Derzko
Smart Economy
Toronto, ON

Skype: Scenarioman1

Moscow Region police seize entire print run of book about corruption


Ekho Moskvy radio, Moscow, in Russian
0400 1 Apr 11
BBC Monitoring

imagePolice in Moscow Region have seized the print run of a book about dubious financial practices in the Moscow Region authorities, Gazprom-owned, editorially independent radio station Ekho Moskvy reported on 1 April.

The book concerned is "Corporation Moscow Region" ("Korporatsiya Podmoskovye") by journalist Anna Sokolova, director of the publisher EKSMO Leonid Bershitskiy told the Gazeta.ru news website. The book makes allegations against former head of the Moscow Region finance ministry Aleksey Kuznetsov and also examines the role of Moscow Region governor Boris Gromov.

A businessman had decided to buy the entire print run, so the books had remained in a warehouse rather than being sent to shops, Kuznetsov said. Then policemen came and announced the launch of a criminal case due to libel, the Ekho Moskvy presenter said. It is unknown who is the victim and who is the accused in the case, he added.

Researchers peg Putin as a plagiarist over thesis TOP
March 24, 2006

Vladimir Putin -- KGB spy, politician, Russian Federation president, 2006 host of the Group of Eight international summit -- can add a new line to his resume: plagiarist.

Large chunks of Mr. Putin's mid-1990s economics dissertation on planning in the natural resources sector were lifted straight out of a management text published by two University of Pittsburgh academics nearly 20 years earlier, Washington researchers insisted yesterday.


What is clear, according to Mr. Gaddy and fellow Brookings researcher Igor Danchenko, is that large sections of the dissertation's central argument were taken almost word-for-word from the 1978 management text "Strategic Planning and Policy," by University of Pittsburgh professors William R. King and David I. Cleland.

Mr. Gaddy said that in the 20 pages that open the dissertation's key second section, 16 pages are taken either verbatim or with minute alterations from the American work. The book had been translated into Russian by a KGB-related institute in the early 1990s.

Complete article [ here ].

КУН: закликаємо німецьких суддів проявити об’єктивність та гуманізм TOP



29 березня Конгрес Українських Націоналістів провів пікетування посольства Німеччини в Києві. Таким чином націоналісти засвідчили свою підтримку 90-річному українцю Івану Дем’янюку, проти якого Прокуратура міста Мюнхен висунула звинувачення у злочинах проти людства в часи Другої світової війни.


“Іван Дем’янюк вже пройшов один судовий процес в Ізраїлі. Тоді його спочатку засудили до смертної кари, але згодом Верховний суд цієї країни, переглянувши матеріали справи, повністю виправдав українця”, - сказав перед пікетувальниками голова секретаріату Головного Проводу Конгресу Володимир Манько.

“За інформацією з деяких джерел, документи, які тоді стали підставою для засудження Дем’янюка до страти, були сфальшовані КДБ. Відтак виникає підозра у юридичній чистоті доказової бази, якою оперує німецька прокуратура сьогодні. Як на мене, справа Дем’янюка є результатом зговору спецслужб ряду країн, яким не до шмиги наша незалежна держава. Мета такої політичної оборудки – дискредитація України та українців”, - зазначив Володимир Манько.


Правозахисник Олександр Гудима, який взяв участь в пікетуванні, наголосив, що досі в Німеччині мешкає чимало колишніх нацистів, які не покарані. “Німецькій владі слід звернути увагу саме на них, а не відшукувати винних серед українців”, - сказав Олександр Гудима.

У промовах під час пікету звучали докори чинній владі за самоусунення від обов’язків захищати українців за кордоном.


Під кінець акції до посольства було передано листа з проханням передати звернення Головного Проводу Конгресу Українських Націоналістів до Земельного суду міста Мюнхен, який розглядає справу Івана Дем’янюка. В зверненні Конгрес закликає суддів проявити об’єктивність та гуманізм, прийнявши не політичне, а правове, засноване на неспростовних фактах рішення.

Світовий конгрес українців бачить перед собою два завдання TOP


Світовий Конгрес Українців не бере на себе функцію диктувати Україні, як жити. Про це заявив на прес-конференції в Івано-Франківську Генеральний секретар СКУ Стефан РОМАНІВ, повідомили УНІАН у прес-службі голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

За його словами, він бачить перед собою два завдання. Перше з них - гуртувати українців в діаспорі, і друге - допомагати Україні. Але, за його словами, СКУ не бере на себе функцію вчити, диктувати Україні та українцям, як жити, а намагається співпрацювати через спілкування, через діалог.

За інформацією прес-служби, Генеральний секретар СКУ також зустрівся з головою в Івано-Франківської ОДА Михайлом ВИШИВАНЮКОМ. На зустрічі обговорено суспільно-політичну, економічну ситуацію в державі та на Прикарпатті, актуальні питання розвитку культури, становлення громадянського суспільства, збереження української мови та духовності. Йшлося і про поглиблення зв`язків з представниками діаспори, вихідцями з Прикарпаття.

Нагадаємо, СКУ останнім часом закликав Європарламент продовжувати моніторинг дотримання демократичних норм в Україні; висловлював стурбованість діями МЗС України щодо української меншини в Росії СКУ; зазначав, що законопроект про мови в Україні може послабити державну мову як засіб забезпечення суспільної єдності; закликав міжнародну спільноту захистити права української меншини в Росії та засудити антидемократичний тиск на опозицію в Україні тощо.

Довідка УНІАН. За словами уродженця Австралії С.РОМАНІВА, Світовий конгрес Українців об`єднує майже 20 млн. українців, які живуть у 30 країнах світу. Батько його родом з Тернопілля, прибув до Австралії у 1949 році; мама - німкеня. Закінчив педагогічний університет у Мельбурні, працював учителем початкової школи. Очолював парламентську комісію з питань багатокультурності. Виконавчий директор організації «Комюніті ленгвіч ін Австралія», яка відповідає за вивчення іноземних мов і збереження культур.

С. РОМАНІВ є заступником голови Світової управи Спілки української молоді (СУМ). Свого часу був головою парафіяльної ради Української греко-католицької кафедри в Мельбурні.

У Європарламенті хочуть створити об’єднання «Друзі України» TOP


У Європейському парламенті заявляють про намір створити міжфракційне об’єднання депутатів під назвою «Друзі України», заявив на брифінгу в Києві 1 квітня депутат Європарламенту Павел Залевський.

imageЗа словами польського політика, вже незабаром ініціатива євродепутатів отримає формальне втілення. Залевський зазначає, що об’єднання матиме на меті підтримку України на шляху до євроінтеграції. Водночас у Європейській асоціації українців кажуть, що заохочують Європарламент до створення такої групи вже кілька років, інформує Радіо «Свобода».

Депутат Європейського парламенту Павел Залевський розповів, що серед його колег-парламентарів є багато таких, які підтримують прагнення України вступити до Європейського Союзу. Вони і міркують нині над тим, щоб створити міжфракційне об’єднання, яке поки що має робочу назву «Друзі України».

«Сподіваюсь, під час наступного мого візиту до Києва зможу поінформувати про конкретні кроки. Загалом, згідно з правилами і регламентом Європарламенту, ми можемо створити таке об’єднання. Щонайменше конкретну мету ми вже маємо – підтримати Україну на її шляху до євроінтеграції», – додав Павел Залевський.

У Європейській асоціації українців розповідають, що агітують європарламентарів за створення групи дружніх до України депутатів із 2007 року.

«Наша організація зверталася до депутатів із пропозицією створити міжфракційну парламентську групу «Друзі України», яка була б коментатором подій і лобістом українських інтересів у Європі. Звісно, основою такої групи мали б стати депутати від Польщі. Тоді ми ще спілкувалися щодо цього з Єжи Бузеком: він, по суті, був провідником цієї ідеї ще до того, як став президентом Європарламенту. Також важливу роль відігравав британський парламентар Чарльз Таннок», – розповів у коментарі для Радіо Свобода президент асоціації Олексій Толкачов.

За його словами, остаточне формування такої міжфракційної депутатської групи не залежить від формального схвалення більшістю Європарламенту, достатньо кількох депутатів для підписання меморандуму. Загалом, Олексій Толкачов прогнозує, що група «Друзі України» може об’єднати близько 25 із 736 членів Європарламенту.

Т. Шевченко: між двома міфами TOP


Богдан Червак,
перший заступник Голови ОУН

Господь дарував українському народові пророка, який став для нього ідейним, моральним та духовним дороговказом. Парадокс полягає у тому, що впродовж багатьох десятиліть «канонізуючи» Тараса Шевченка, мало що було зроблено для пізнання причин його істинної слави та величі.

До речі, викривлене сприйняття, а той відверте фальшування місця і ролі Т. Шевченка у суспільному та духовному житті нації розпочалося аж ніяк не в радянську добу, як вважає чимало нинішніх апологетів Кобзаря. Відомий поет і філософ Євген Маланюк справедливо зазначав, що біля витоків першого міфу, який спотворив образ справжнього Шевченка у XIX сторіччі стояли українські «народники». Саме вони послідовно нав’язували стереотип «кожушного поета» - співця жіночої недолі та майстра чарівних сільських пейзажів. «На тім тлі і в тій атмосфері, - писав Є. Маланюк, - покалічена цензурою і в пень закобзарена суспільством поезія Шевченка обернулася у вельмишановну, але майже мертву реліквію, а образ Шевченка сплощився і завмер народницькою іконою, перед якою відбувалися нелегальні і безнадійно-панахидні відправи».

Така вульгаризація творчості Великого Кобзаря неминуче призводила до деградації національної свідомості. Просякнута етнографічно-культурницьким змістом, вона так і не вийшла на рівень усвідомлення неминучості жертовної боротьби за державницькі ідеали нації. А тому на зламі віків, коли у вихорі революцій народжувалися молоді національні держави, коли поляки здобули Польщу, фіни — Фінляндію, мадяри — Угорщину; українці отримали соціалізм і «довгу ніч бездержавності» (Є. Маланюк).

У мороці соціалістичного реалізму народився другий міф про Т. Шевченка як «пролетарського поета», який, начебто, передбачив «світле майбутнє» та був виразником соціальних прагнень робітників і селян. «Трагізм цієї псевдонародної легенди полягає в тім, що точнісінько як у випадку з «кожухом і шапкою», авторами її були земляки поета. Сучасні Бєлінські лише скористали з творчості наївних шевченколюбів і відповідно обробили і спопуляризували готовий матеріал», - зазначав Є. Маланюк.

І все ж, не зважаючи на «окожушнення» і «пролетаризацію» Т.Шевченка, підсвідомо зберігався його «первісний» образ. Не випадково під час національного відродження у ХХ сторіччі на чолі синьо-жовтих колон люди несли поруч образом Божої Матері й портрет Кобзаря. Це, власне, мало символізувати національну правду.

Так хто ж такий – «справжній Шевченко»?

Найвлучніше з цього приводу висловився Панько Куліш: «Широко він обняв Україну з її могилами кривавими, з її страшною славою, і співану народну річ обернув на живопис того, що було і що єсть на Вкраїні... і з того часу всі в нас поділилися на живих і мертвих, та й довго ще ділитимуться».

Іншими словами, сенс буття нації Т.Шевченко бачив у самій нації та її прагненні реалізувати свій ідеал, який чітко означив: «У своїй хаті, своя правда, і сила, і воля». При цьому «свою хату» не можна випросити чи виторгувати, за неї треба боротися: «Борітеся-поборете, Вам Бог помагає». В іншому місці:

А щоб збудить
Хиренну волю, треба миром,
Громадою обух сталить;
Та добре вигострить сокиру
Та й заходиться вже будить.

Його «Кобзар» викликав страх у засновника вітчизняного сентименталізму Григорія Квітки-Основ’яненка: «Волосся настовпужилося власне на голові, коли вперше прочитав «Кобзаря». І це не дивує, бо з появою Т. Шевченка завершувалася епоха естетики принизливих страждань, «нещасних Оксан», плазування і покори. Натомість складовою нової естетики ставав культ героїчного, світовідчуття і світобачення, яке передбачало бунти, революції і свободу.

Не складно побачити, що домінанти Шевченкових художніх узагальнень сильно переплітаються з ідейними засадами націоналізму. Відтак стає зрозумілим, чому таким страшним і небезпечним був, є і залишатиметься Т. Шевченко для ворогів Української держави: «Дух попередньої козацької доби, мілітанний і мілітарний дух «козацької шаблі» переданий Шевченком, не лише поколінню «живих», а й поколінню «ненароджених». Переданий через бездоріжжя і тьму ночі бездержавності і всупереч тій ночі» (Є.Маланюк).

Квінтесенція «справжнього Шевченка» віддзеркалена у відомій поезії цитованого класика:

Не поет — бо це ж до болю мало,
Не трибун — бо це лиш рупор мас,
І вже менш за все — «Кобзар Тарас»
Він, ким зайнялось і запалало.

Скорше — бунт буйних майбутніх рас,
Полум'я, на котрім тьма розстала,
Вибух крові, що зарокотала
Карою за довгу ніч образ.

Лютий зір прозрілого раба,
Гонта, що синів свяченим ріже,—
У досвітніх загравах — степа
З дужим хрустом випростали крижі.

А ось поруч — усміх, ласка, мати
І садок вишневий коло хати.

Було б наївним вважати, що цьогорічне відзначення дня народження Великого Кобзаря, чи ювілейне вшанування 150-й річниці від дня його смерті та перепоховання в Україні радикально змінить образ Тараса Григоровича. Але з упевненістю можна констатувати, що сьогодні як ніколи нація потребує пізнати саме «справжнього Шевченка».

Kuchma Charges Reveal More Selective Justice TOP
The press freedoms watchdog Reporters Without Borders welcomed the criminal prosecution and most importantly that the Melnychenko tape recordings would be admissible evidence for the first time.On 24 March, former President Leonid Kuchma was charged with ordering the murder of journalist Georgiy Gongadze who was abducted on 16 September 2000, murdered soon after and his decapitated body found near Kyiv on 2 November. The scandal, which became known as “Kuchmagate” helped propel Yulia Tymoshenko and Viktor Yushchenko into opposition politics and paved the way for the 2004 Orange Revolution.


Opening Pandora’s Box


Permitting the tapes to be used opens up a Pandora’s Box as half the current cabinet of Prime Minister Mykola Azarov could be charged, says Deputy Parliamentary Chairman Mykola Tomenko. A leading member of the BYuT-Batkivshchyna, Mr Tomenko argued in Ukrainska Pravda, “every citizen should demand that the Prosecutor’s Office open parallel cases against Mykola Azarov and against Yanukovych. If the tapes are authentic then there is a need to imprison half the government, half the heads of the oblast administration, a great number in the presidential administration team and a large number of people who are currently in power, because they were part of the system which was part and parcel of Leonid Kuchma’s team.”

In 2001, Kyiv Post reprinted one of the tape fragments that includes conversations between President Kuchma and then Donetsk Governor Yanukovych. The discussion dealt with how to remove a troublesome judge Serhiy Salov who refused to obey their instructions and after his removal was imprisoned for five years. President Kuchma tells Governor Yanukovych “you should take this judge, fuck, and hang him by the balls, let him hang for one night.” Governor Yanukovych replies, “I understand. We will look into it.” As to judges in general, Governor Yanukovych says, “They are scum. The court’s chairman is not reliable. It is necessary to change him.”

On 23 March, Mr Salov demanded that his case be added to the Gongadze murder trial, believing the tapes provide evidence of Mr Kuchma’s criminal liability under articles 376 and 377 (interference in the courts and threats to judges) of the criminal code.

The Plot Thickens

Further materials on the tapes highlight the role of Prime Minister Azarov who, under President Kuchma, abused his position as head of the Tax Administration by closing down businesses supporting the opposition and demanding bribes. Our Ukraine deputy Yuri Grynchaka has written to the prosecutor asking for an investigation of Mr Azarov and Mr Yanukovych.

Other figures who appear on the tapes include Prosecutor Mykhailo Potebenko, who covered up Mr Kuchma’s involvement, current presidential Administration Head Sergei Levochkin, then Mr Kuchma’s senior advisor, and current parliamentary Chairman Volodymyr Lytvyn. Also, the tapes give evidence of the fabrication of the criminal case against then Deputy Prime Minister Yulia Tymoshenko that led to her imprisonment in February 2001.


Mr Lytvyn is unlikely to be brought to justice because he is an important cog in the ruling coalition, one which has helped to transform parliament into a rubber stamp institution. Similarly, many of the others incriminated on the tapes for high level abuse of office, such as Mr Azarov, can also sleep soundly as no criminal charges will be brought against them.

In other words, Mr Kuchma will be served up as a sacrificial lamb with no custodial sentence expected. His trial, together with the absence of prosecutions against other figures on the tapes, will merely reconfirm to the international community that there is selective justice in Ukraine.

We say:

BYuT-Batkivshchyna supports a thorough investigation of the Gongadze case and welcomes the use of the tapes as admissible evidence. However, justice should not be applied selectively. All criminal activities detailed by the tapes must be investigated rigorously and those guilty of crimes brought to account. The party is concerned that a politically influenced Prosecutor General’s Office, and court system that is neither independent nor fair and impartial, will at best result in the selective application of justice and at worst its subversion.

Dershowitz to assist Kuchma defense TOP


Alan M. Dershowitz
Roman Olearchyk wrote: "Leonid Kuchma, the former Ukrainian president who was charged last week by prosecutors in connection with the murder of a journalist in 2000, has hired Alan Dershowitz, the prominent US-based criminal defence lawyer, to his legal team. Dershowitz, a Harvard Law School professor, is known for his involvement in high-profile criminal cases. He has made headlines in the US representing celebrities and advised on the defence of OJ Simpson."

According to the report, Kuchma was implicated in the murder by secret audio recordings allegedly made by a presidential bodyguard, which a senior prosecutor said last Tuesday would figure in the case as “material evidence.” In a statement, Dershowitz challenged the reliability of the recordings, saying it was “relatively easy to change words on a digital recording to create guilty-sounding statements. Parts can be deleted, copied, pasted and altered.”

Ukraine sends mixed signals on free trade with the EU, Russia TOP

March 29, 2011

Ukraine finds it increasingly difficult to balance its relations between the European Union and Russia, which are viewed in Kyiv as equally important trading partners. While talks on political association and free trade with the EU slowed somewhat recently, Moscow is stepping up its pressure on Ukraine to join its Customs Union with Kazakhstan and Belarus. Membership of the Customs Union and free trade with the EU are mutually exclusive. There are signs that Kyiv may opt for the Moscow-led Customs Union if the free trade talks with the EU, which started in 2008, are not completed this year as planned.

Moscow uses all methods of persuasion at its disposal to convince Ukraine to join its trade club. Russian Deputy Prime Minister, Igor Shuvalov, argued in Kyiv early this month that Ukraine would benefit from joining the union and then negotiating free trade with the EU as part of it (UNIAN, March 3). The approach of Russian Prime Minister, Vladimir Putin, is less subtle. Speaking in Minsk on March 15, Putin made it clear that Russia would use both carrots and sticks. Putin said Ukraine would benefit from joining the union, although he did not explain how. At the same time, he made a specific threat, saying that if Ukraine opted for free trade with the EU, Russia would "be constrained to build a [trade] border" in order to protect its market from EU goods (Interfax-Ukraine, March 16).

Ukraine is interested in free trade with Russia, which is the primary market for key Ukrainian exports. In particular, the local machine-building and food industries are recovering fast after the financial crisis mainly due to growing demand for their products in neighboring Russia. Ukraine also hopes for multibillion dollar loans from Russia to help it build new nuclear power units and for Russian orders for its ailing aircraft industry, which is too weak to compete on the markets outside the CIS. If Ukraine became part of the Customs Union, it could hope for cheaper Russian oil for its refineries and discounted natural gas. Kyiv wants free trade with both Russia and the EU, but Russia is reluctant to open its market to Ukrainian goods if Ukraine refuses to join the Customs Union. Ukraine's market is larger than those of Russia's current union partners Belarus and Kazakhstan taken together, consequently taking Kyiv onboard is very important for Moscow.

On March 17, the Ukrainian daily Den cited an anonymous senior Ukrainian diplomat as saying that Ukraine's position on the Customs Union could change if a free trade agreement with the EU is not signed by the end of 2011. The source added that Ukraine could extract a temporary benefit from membership of the Customs Union although it is unclear in both capitals what exactly Ukraine would lose if it opted against joining the union. For the time being, Ukraine continues to prioritise the EU but this may change, judging by the mixed signals from Ukrainian officials after Putin's statement in Minsk (Den, March 17).

On March 17, Prime Minister Mykola Azarov, told visiting European Parliament Socialist group leader, Martin Schultz, that Ukraine would continue its free trade talks with the EU, remaining optimistic about their outcome. Azarov also regretted the fact that recent discussions of free trade between his first deputy Andry Klyuyev and EU officials in Brussels did not result in a breakthrough. Azarov suggested that the EU should upgrade the format of the talks in order to strengthen their momentum (UNIAN, March 17). Azarov went further during a meeting with British businessmen the following day, saying that Ukraine would apply for EU membership in the future (UNIAN, March 18). However, during an interview with the Austrian newspaper Der Standard, on March 20, Azarov said that although Ukraine continues to hold talks with the EU, this did not necessarily mean that Kyiv should abandon the Customs Union option. He suggested that experts should determine whether membership of the Customs Union was worth considering (Ukrainska Pravda, March 21).

Foreign Minister, Kostyantyn Hryshchenko, told students in Kyiv that Ukraine wanted to cooperate with the Customs Union in such a format that the association and free trade talks with the EU would not be harmed. He noted that Ukraine was not in talks to join the union (Interfax-Ukraine, March 18). At the same time, Klyuyev told a CIS forum in Moscow that Ukraine might join the union in the future. Klyuyev said Ukraine would participate in such economic unions from which it may benefit, such as cooperating on certain trade positions, while it would be more beneficial to be part of a free trade area with the EU on some other issues, Klyuyev added (UNIAN, March 18). Klyuyev is Ukraine's chief negotiator in the talks with the EU, and his being evasive may indicate a change in Ukraine's course.

--Pavel Korduban

Leaked cables ahow U.S. was wrong on Ukraine's Yanukovych TOP

March 31, 2011
By Taras Kuzio

imageThe first is that the embassy believed Party of Regions leader Viktor Yanukovych had changed from what he was during the 2004 election, when he sought to come to power through election fraud. The second is that U.S. officials believed Yulia Tymoshenko was not a better option than Yanukovych in the 2010 presidential election. One cable quotes former President Leonid Kuchma as saying the 2010 election was one of "choosing between bad and very bad" -- with Tymoshenko allegedly being the latter.

Both of these positions were fundamentally wrong -- especially as seen from the hindsight of Yanukovych's first year in power.

Russia successfully lobbied for the four candidates who became the chairman of the Security Service of Ukraine (SBU) and ministers of education, foreign affairs, and defense. Russian citizens illegally control the president’s bodyguards and the media-analytical section of the presidential administration. The WikiLeaks cables critical of Tymoshenko were a reflection of her own mistakes and of lobbying by U.S. political consultants working for Yanukovych and the Party of Regions since 2005. One of the main criticisms was that Tymoshenko is a "populist," a claim that ignores widespread populism among all Ukrainian politicians. Indeed, Yanukovych was the most populist in the 2010 elections and the prize for the most populist billboard goes to former President Viktor Yushchenko, who promised to place a 20 percent tax on yachts, limousines, and villas.

The U.S. Embassy bought into the accusation that Tymoshenko was beholden to Russian Prime Minister Vladimir Putin. Tymoshenko was allegedly the biggest threat to Ukraine's sovereignty and willing to be Russia's pawn, according to a cable quoting oligarch Dmytro Firtash. Evidence to back this conclusion was her supposed concessions on Georgia during Russia's 2008 invasion and Moscow-friendly positions on the Holodomor and the Black Sea Fleet.

In reality, Yanukovych has caved in to Russia on all three issues. During the Georgian crisis, the Party of Regions and the Communist Party (KPU) supported Russia's dismemberment of Georgia. Likewise, the Party of Regions and the KPU did not support the 2006 law on the Holodomor, and Yanukovych has adopted Russia's position that it was a Soviet (not Ukrainian) famine. As president, he has extended the Black Sea Fleet base in Sevastopol until 2042-47. A January 2010 U.S. cable reports Yanukovych telling the U.S. ambassador that he was ready to extend the base in exchange for economic preferences from Russia.

Yanukovych, The Pro-Russian Candidate

All this led to the mistaken impression that Russia supported both Tymoshenko and Yanukovych in the 2010 election, as they were both "pro-Russian" and Moscow would be satisfied with either winning the election. Yushchenko made this argument during the campaign, calling for his supporters not to vote for either candidate in the second round of balloting. That decision probably cost Tymoshenko the election, since she ended up losing by just 3 percentage points.

imageYanukovych (with Russian Prime Minister Vladimir Putin) "has adopted domestic, national-identity, and foreign policies that are in Russia's national interests."

Other cables claimed it made no difference whether Yanukovych or Tymoshenko were elected as both are authoritarian and would allegedly seek to build a "Putinist vertical power." Such analysis contradicted the reality that Tymoshenko did not have the political machine, ability to blackmail deputies, or control of television stations necessary for such a project. In addition, since 2008 Tymoshenko has consistently argued for the need to move toward a full parliamentary system. The authoritarianism of the Party of Regions is well documented among Ukrainian sociologists and has been plain to see during the transformation of parliament into a rubber-stamp institution and the return to a presidential constitution.

U.S. cables also buy into the argument of a "pragmatic" wing in the Party of Regions that supposedly desires to unify Ukraine and is pro-European, even possibly willing to compromise on NATO. Such views were intensely lobbied by U.S. political consultants working for the Party of Regions.

But the pragmatic wing of the Party of Regions was not evident in 2005-08 when the party voted with the KPU against legislation to join the WTO. Ukraine's 2008 WTO membership paves the way for the signing of a Deep Free Trade Agreement with the EU, a process the pragmatic wing of the Party of Regions allegedly supports.

These cables also ignored the anti-NATO stances of Yanukovych and the Party of Regions, arguing that this was election rhetoric to mobilize eastern Ukrainian voters that would be ignored after the voting. Again this was wrong, as President Yanukovych is the first of four post-Soviet Ukrainian presidents to not support NATO membership. The party has also adopted contradictory positions on Ukraine's participation in NATO's Program for Peace exercises, opposing them when in opposition (leading to the cancellation of the Sea Breeze exercises in 2006 and 2009) and supporting them when in power.

U.S. cables from Ukraine also claimed that Yanukovych, if he won the 2010 election, would not be a Russian pawn and would defend Ukraine's interests, even if only in the economic sphere. Although Yanukovych defends his economic interests from Russia, he has adopted domestic, national-identity, and foreign policies that are in Russia's national interests. Russia successfully lobbied for the four candidates who became the chairman of the Security Service (SBU) and ministers of education, foreign affairs, and defense. Russian citizens illegally control the president's bodyguards and the media-analytical section of the presidential administration.

The Real Yanukovych

U.S. cables from 2005-06 were more critical of the Party of Regions, but in 2008-10 two factors changed. First, public-relations efforts by U.S. consultants persuaded many in the West, including the U.S. Embassy, that Yanukovych had changed. This ignored his unwillingness to concede the election fraud of 2004 and his continued contention that he won that election. A December 2005 cable quotes Yanukovych as complaining that a "putsch" and "Kuchma's machinations" had denied him the presidency. One cable analyzed the Party of Regions' "heavily pro-Russian campaign rhetoric" in 2006, attributing this to its co-option of Communist voters.

A second factor that changed the tone in the U.S. cables by 2008 was Western fatigue with the feuding Orange political leaders, Yushchenko and Tymoshenko. The pair had squandered the five years of opportunity given to them by the Orange Revolution.

All four elections held on Yanukovych's watch -- two as governor in Donetsk in 1999 and 2002 and two as prime minister and president in 2004 and 2010 -- have been criticized as unfree. U.S. cables from 2005-06 showed that senior members of the Kuchma government who were involved in abuse of office and election fraud were embedded in the Party of Regions, which is described as a "cover for Donetsk criminal circles and oligarchs."

These cables continued to be skeptical about the new face of the Party of Regions and express concern it would abuse state administrative resources, tamper with election laws, and seek to close media outlets they do not control. This is precisely what Yanukovych has done in his first year in office.

Taras Kuzio is an Austrian Marshall Plan Foundation visiting fellow at the Center for Trans-Atlantic Relations, School of Advanced International Studies, Johns Hopkins University. The views expressed in this commentary are the author's own and do not necessarily reflect those of RFE/RL

U.S. Aid has supported Ukraine's recovery from Chernobyl TOP


Domenick DiPasquale

Washington - A quarter-century after the disaster at the Chernobyl nuclear plant, and as world attention focuses on a similar crisis in Japan, the United States continues to provide assistance to Ukraine to help that nation deal with the consequences of one of the world's worst nuclear accidents.

That aid, some completed and some still ongoing, has taken many forms: financal support for construction of a new containment structure to entomb the damaged nuclear reactor, several studies on the long-term health effects of the radiation released during the accident, developing a mobile environmental laboratory for Ukraine, helping manage forest-fire dangers within the 30-kilometer exclusion zone surrounding Chernobyl, and other assistance to prevent nuclear smuggling from that zone.

"The Chernobyl disaster continues to present Ukraine with a complex variety of challenges: health, environmental, and containment," says U.S. Ambassador to Ukraine John F. Tefft. "Our assistance is engaged in all these areas."

The April 26, 1986, disaster in the then-Soviet Union began when a power surge caused a series of explosions in reactor four at the Chernobyl Nuclear Power Plant, sparking a 10-day fire that released into the atmosphere massive amounts of radioactive material that spread over much of Europe. The most severe contamination from the accident occurred in Ukraine and parts of neighboring Belarus and Russia.

The response to the accident included construction of a temporary concrete sarcophagus to limit the further release of radioactive material and a cleanup of contaminated areas that eventually involved 600,000 workers in all, although only a small percentage of these workers were exposed to dangerous levels of radiation.

Hastily erected in just more than six months and not designed to last more than 20 or 30 years, the existing sarcophagus, now covered with holes and cracks, needs replacement.

In 1995, the Group of Seven (G7, now G8) advanced industrial nations and the European Union committed to helping Ukraine build a stronger, more permanent containment structure over the damaged reactor. While the European Union has been the largest contributor, the United States is the largest individual donor country to this effort, known as the Chernobyl Shelter Fund. The U.S. contribution of $203 million amounts to 20 percent of the $1 billion pledged so far by the international community.

Engineering design work for the project is complete and site clearance has begun. The 108 meter-high arched structure, called the New Safe Containment and standing taller than the Statue of Liberty, is being built by a French consortium and is designed to last at least 100 years. To minimize the exposure of workers to radiation, the 20,000-ton structure is being assembled near the Chernobyl reactor; when completed, it will be slid on rails over the reactor and existing sarcophagus.

A second major safety project under way at Chernobyl, the Interim Spent Storage Facility, is designed to ensure the safe, secure storage on-site of spent nuclear fuel. Although this facility is not exclusive to Chernobyl or Ukraine, it will meet critical needs resulting from the 1986 accident and the permanent shutdown of the three remaining Chernobyl nuclear reactors between 1991 and 2000. With a contribution of $34.5 million, the United States is the third-largest donor to this initiative.

The United States has also been involved with a number of studies measuring the long-term health effects of the Chernobyl disaster. With co-funding from the U.S. Department of Energy, the National Cancer Institute (NCI), a branch of the U.S. National Institutes of Health, has conducted epidemiological research focused in particular on children and Chernobyl cleanup workers.

Two separate studies, beginning in 1996 in Belarus and 1998 in Ukraine, examined the health impact on children and adolescents from exposure to the radioactive iodine isotope I-131, which concentrates in the thyroid gland. A total of 25,000 people in the two nations were regularly screened for thyroid cancer until 2007. The Research Institute of Endocrinology and Metabolism in Kyiv and the Research Center of Radiation Medicine and Human Ecology in Belarus worked with NCI on these projects.

Besides contributing to enhanced knowledge of the carcinogenic effects of I-131, the two studies have assisted officials in both nations in developing appropriate health care programs and in screening at-risk populations for early detection of thyroid disease, when treatment is most effective. The studies determined that 10 to 15 years after the Chernobyl accident, the thyroid cancer risk was significantly increased among individuals exposed to fallout as children or adolescents; an NCI report released this March found that their risk for developing this cancer has still not declined.

A third NCI study has focused on leukemia among 110,000 of the cleanup workers in Ukraine who worked in the 30 kilometer-wide Chernobyl exclusion zone between 1986 and 1991. The Ukrainian Academy of Medical Sciences has collaborated with NCI on this research. The study has benefitted Ukraine by addressing health concerns about these cleanup workers and by establishing a leukemia registry to identify all cases occurring between 1987 and 2000.

The main objective of this study, which began in 1997 and ends this year, is measuring whether a correlation exists between the amount of radiation received and an increased risk of developing leukemia. The NCI estimates that each additional gray - a standard measure of absorbed radiation - is associated with a three-fold increase in the radiation-related risk of leukemia.

Past U.S. assistance to help Ukraine deal with the aftermath of Chernobyl included the delivery to Kyiv in the late 1990s of a mobile environmental laboratory. A joint effort of the U.S. Environmental Protection Agency and the U.S. Agency for International Development, the laboratory was housed in a tractor-trailer truck and contained scientific equipment to measure and analyze radioactivity.

Specialists from the U.S. Forest Service have met their Ukrainian counterparts in recent years to assess and reduce the risk of forest fires within the 300,000 square-hectare Chernobyl exclusion zone. To lessen the risk of a catastrophic wildfire - a concern, given the density and composition of the pine-dominated forest within the zone, and the fact that trees play a major role in sequestering contaminants - U.S. and Ukrainian forestry experts have worked together to review the hazard and recommend actions to lessen it, such as active fire monitoring.

"The Ukrainians will be in the business of containment of fallout from this disaster for years to come," said Ambassador Tefft. "Chernobyl will prove to be a long-lasting legacy from the Soviet past."

Постанова про порушення кримінальної справи проти Леоніда Кучми (повний текст) TOP


imageУ розпорядження "Української правди" потрапив текст постанови про порушення кримінальної справи проти екс-президента Леоніда Кучми, якого обвинувачують у причетності до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе в 2000 році.

Те, що в ньому зазначається, у тій чи іншій формі вже озвучувалося публічно - у тому числі, і співробітниками Генпрокуратури, і самим обвинувачуваним, і свідками у справі.

У документі є фрагменти, виділені журналістом "Української правди" Мустафою Найемом. Синім позначені ті, з яких видно, що слідство прийняло плівки екс-майора Державної служби охорони Миколи Мельниченка як головну доказову базу в кримінальній справі проти Леоніда Кучми. Червоним - фрагменти постанови про сам злочин.

Вся постанова [ тут ].

Лист із тюрми №4. Справедливість є? TOP

24 березня 2011

Юрій Луценко

Кучму викликали в ГПУ по справі убивства Гонгадзе. Це стало подією №1. І хоча це не вперше, він допитувався і Потебеньком, і Піскуном, але факт порушення справи проти Кучми – дійсно резонансна подія.

Прикметно, що майже ніхто не аналізує рішення власне ГПУ, більшість коментаторів аналізують, що спонукало Януковича дати таку команду Генпрокуратурі.

Що думаю я? Перш за все, я був би радий, аби справедливість в цій найрезонанснішій справі перемогла остаточно. Перший крок до цього був зроблений у 2000 році О.Морозом і тисячами учасників акції "Україна без Кучми", які не дали замовчати злочин.

Другий крок стався у 2005 році, коли у моєму кабінеті міністра МВС було отримано зізнання співучасників злочину з числа працівників міліцейської розвідки.

Третій крок був реалізований у результаті спільних дій СБУ та МВС по встановленню та затриманню генерала Пукача, підозрюваного у виконанні вбивства.

Зараз - шанс на четвертий крок - покарання замовників.

Тож, природньо, я мав би радіти повідомленням ГПУ. Але - не вірю!

Що Янукович карає Кучму за відмову підтримати кривавий розгін Помаранчевого майдану - вірю!

Що Янукович відволікає увагу людей від провалів "покращення життя вже сьогодні" - охоче вірю!

Що Янукович нейтралізує прогнозовані викриття українського авторитарного режиму Юлією Тимошенко – вірю більше за все!

А в об’єктивність ГПУ, в торжество закону - ні, не вірю! Хоча б тому, що згідно ст. 49 Кримінального кодексу України Кучмі ще з минулого року гарантоване звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням 10-річного строку давності по пред’явленій йому 364-й статті звинувачень. За вбивство такого терміну немає, і щоб уникнути бодай можливості покарання Кучми, Пукачу змінили звинувачення із замовного вбивства на виконання незаконного наказу.

Схоже, що фарс із кримінальною справою проти Кучми використовується його послідовниками в якості димової завіси навколо розправи над антикучмістами.

Це взагалі дуже актуальне питання - як відрізнити політичні ігри із Кримінальним кодексом і об’єктивним переслідуванням винних? Як Януковичу довести, що в Україні всі рівні перед Законом, а політичних репресій немає?

Є три варіанти довести це.

Перший – почати із себе. Краще за все – з питання про законність відчуження 137 га Межигір’я.

Другий – довести до судових рішень резонансні матеріали попередніх років. Серед них я би назвав:

  • Приватизація стратегічних об’єктів по заниженим на десятки мільярдів цінам у 2002-2004 роках (явка з повинною тодішнього Голови ФДМУ М.Чечетова – в ГПУ).
  • Розкрадання "Укрзалізниці" у 2004 році на 1,4 млрд. грн. та у 2007 році на 350 млн. грн. (в.о. Гендиректора в 2004 р. та експертиза незаконного рішення міністра транспорту, погодженого Прем’єром у 2007 році – в ГПУ).
  • Розкрадання 120 млрд. грн. коштів рефінансування комерційних банків НБУ в 2009 році, в тому числі по банку родича екс-Генпрокурора "Слов’янський" на 430 млн. грн. (матеріали – в ГПУ).

(Так у автора. Насправді очевидно Луценко має на увазі банк "Володимирський", який пов'язують з родичем екс-генпрокурора Медведька Павлом Борульком).

  • Космічні афери команди Черновецького в земельній сфері, під час відчуження комунальної власності та уникнення оподаткування при продажу "Правекс-банку" (матеріали в ГПУ та ДПА).
  • Злочинний наказ екс-командуючого Внутрішніх військ Попкова видати бойові набої підрозділам, що рухалися у 2004-му році на розгін Майдану (матеріали - в ГПУ).
  • Хабарництво у рекордних розмірах 5,2 та 42 млн. доларів чиновників, наближених до теперішнього і попереднього президентів (матеріали – в ГПУ).
  • Убивства десятків осіб бандою Немсадзе до 2005 року на Донеччині, банди "Сейлем" у Криму, убивство у складі групи за участю сина народного депутата від Партії регіонів (матеріали, відеопокази та явки з повинною – в ГПУ).

Безумовно, список можна і треба розширювати.

Третій – припинення вибіркового застосування Закону.

Тобто, арешт за нібито незаконне рішення про місце служби та стаж водія міністра МВС має стосуватися не тільки Луценка, але і Білоконя, і Цушка, і Могильова за аналогічні дії. І якщо вже саджати Луценка за 300 тисяч збитків бюджету за відзначення Дня міліції, то не забути про відповідальність сумновідомої фірми "Лівела", яка, торгуючи нафтопродуктами, не сплатила майже 3 млрд. грн. до бюджету.

Або арешт за нібито незаконне рішення про санацію підприємства Міноборони має стосуватися не тільки Іващенка, але і Кузьмука, і Єжеля, які підписували аналогічні папери.

Або арешт за нібито незаконне розмитнення газу "РосУкрЕнерго" Макаренком та Діденком має доповнитися тією ж санкцією щодо нинішніх керівників митниці, які нанесли мільярдні збитки несплачених податків при поверненні газу Фірташу.

Або арешт за нібито незаконне рішення про безтендерні закупки на 6 млн. грн. Корнійчуком та 4,5 млн. грн. Данилишиним має супроводжуватися аналогічним запобіжним заходом винних з МінАПК за безтендерну закупівлю на 11 млрд. грн. фірмою "Хлібінвест".

До справи активістів Податкового майдану за пошкодження плитки не можу навіть підібрати аналога, настільки ця справа абсурдна.

На жаль, і цей список можна і треба доповнювати.

Але, якби Янукович та ГПУ продемонстрували суспільству хоча б зазначені дії - ніхто б ні в Україні, ні за кордоном не сумнівався б в об’єктивності української ГПУ.

І ще одне - довіра до суду. Вона ніколи не була високою, але зараз, коли рідний брат Генпрокурора керує найвищою інстанцією із кримінального судочинства - питання довіри знято. Бо довіри ні у кого немає. Та й як повірити в незалежність і неупередженість суддів, яких за "неправильні рішення" може зняти (і вже пачками знімає) контрольована партією Вища рада юстиції?

Єдиний вихід із цієї ситуації - негайне запровадження гарантованого чинною Конституцією суду присяжних, людей з народу, які зможуть приймати справедливі рішення.

А без почуття справедливості ні широко розрекламований Антикорупційний закон, ні арешти опонентів, які не бажають мовчати, ні навіть звинувачення Кучми не змінять загальну думку, що ми живемо в країні, де в одному найвищому кабінеті вирішується: кого карати, кого милувати, кому дати вкрасти, а в кого забрати все.

P.S. Хочеться звернути увагу, що на офіційно визнаних тепер Генпрокуратурою плівках Мельниченка містяться не тільки епізоди, що стосуються Гонгадзе. Один з найколоритніших епізодів - розмова Кучми і Азарова про те, як "тупо і глупо" краде гроші "Нафтогазу" на президентські вибори пан Бакай. "Так же нельзя, - з надривом каже Микола Янович. - Эти схемы выявит налоговик-первогодок!". І послідуюча "стрілка в верхах", де Кучма зібрав Волкова та Бакая, щоб з’ясувати, де пропадають вкрадені мільйони по дорозі до виборчого штабу. Зацікавленим рекомендую освіжити пам'ять, перечитавши розшифровки плівок.

Тимошенко побачила, що європейські лідери зняли рожеві окуляри TOP


image"Моє враження, що перші місяці після зміни влади в Україні європейські лідери ще мали надію, що в Україні мають бути проведені справжні реформи. Зараз вони зняли рожеві окуляри – вони добре бачать, що відбувається в Україні: згортання демократії і паростки авторитаризму. Сьогодні європейські політики вже не є людьми, які мають ілюзії щодо цього", - сказала Ю.ТИМОШЕНКО.

Лідер партії "Батьківщина" наголосила, що українська опозиція зробить все можливе, щоб не дати країні рухатися від демократії і європейської перспективи. "У Європі є повне розуміння і підтримка українського народу у боротьбі за незалежність та за наше бажання наблизитися до ЄС", - констатувала вона.

У свою чергу, Президент Європарламенту Є.БУЗЕК заявив про підтримку прагнення Ю.ТИМОШЕНКО повернути Україну на демократичний шлях розвитку.

"Ми підтримували і підтримуємо європейських політиків в Україні. Україна – європейська країна, яка повинна мати європейську перспективу. Для того, щоб цього досягнути, потрібно не зневажати демократичні цінності, а зміцнювати їх", - цитує персональний сайт Ю.ТИМОШЕНКО слова Є.БУЗЕКА

Ціла стаття [ тут ].

Політтехнолог влади, або Секрети інформаційної політики каналу "Інтер" TOP

The article profiles the rather notorious Kiev-based Russian PR consultant Igor Shuvalov. It dubs him as the "spin doctor of the authorities" and says that he, being a good friend of presidential chief of staff Serhiy Lyovochkin, formulates and oversees how Ukraine's most popular television channel Inter covers political events in its evening news bulletins and Friday talk show "Big Politics". Ukrayinska Pravda also recalls some of the "acts of provocation aimed at sowing discord among the Ukrainian people" masterminded by Shuvalov.

01 квітня 2011

Сергій Лещенко


Якщо набрати в інтернет-пошуковикові "Ігор Шувалов", вам випаде безліч посилань на російського віце-прем'єра.

І тільки фахівці медіа-сфери знають, що людина з точно таким прізвищем та ім'ям моделює порядок денний інформаційного поля України. Один і другий Ігорі Шувалови не родичі та навіть не знайомі один з одним. Але російський віце-прем'єр сміливо мав би подякувати своєму тезці за провокації, спрямовані на розбрат в українському суспільстві.

Громадянин Росії, політтехнолог Ігор Шувалов відповідає в Україні Віктора Януковича за інформаційну політику на державному рівні. Це саме той Шувалов, руками його в 2004 році запроваджувалися "темники" - технологія цензури на телевізійних каналах.

Громадянин Росії, політтехнолог Ігор Шувалов відповідає в Україні Віктора Януковича за інформаційну політику на державному рівні. Це саме той Шувалов, руками його в 2004 році запроваджувалися "темники" - технологія цензури на телевізійних каналах. Після Помаранчевої революції колеги Шувалова по цеху політичних технологій Марат Гельман та Гліб Павловський не показують носа до України. Шувалов же залишився, змінивши собі роботодавця. Якщо тоді він працював на Віктора Медведчука, то сьогодні - на Сергія Льовочкіна.

Але представники нинішньої влади ніяк не узгодять між собою офіційне прикриття Шувалова в Україні, даючи суперечливі визначення.

Так, глава СБУ Валерій Хорошковський називає Шувалова "консультантом телеканалу "Інтер", а глава адміністрації президента Сергій Льовочкін - своїм "радником".


Досі вважалося, що громадянин Росії прикриває лише один важливий напрямок на Банковій - керівником охорони Януковича працює росіянин В'ячеслав Заневський. Тепер же Льовочкін визнав, що довірив представникові сусідньої держави також поради з інформаційної сфери.

Щоправда, загадка, як людина одночасно може працювати на приватну телекомпанію та бути радником глави президентської адміністрації?

Чи не створює це конфлікт інтересів - адже, в нормальній країні, у цих структур різні задачі? Телеканал має проводити журналістські розслідування, займатися контролем над витратами бюджетних коштів, критично дивитися на владу. Тоді як чиновник адміністрації президента зацікавлений у створенні максимально позитивного іміджу як собі, так і своєму керівникові-главі держави.

Можливо, у цьому і криється загадка, чому інформаційний продукт каналу "Інтер" дедалі більше нагадує радянське телебачення?

Ігор Шувалова - людина-міф

У процесі підготовки цього матеріалу "Українська правда" звернулася до самого Ігоря Шувалова з проханням прокоментувати свою діяльність в Україні. Він сказав, що не хоче спілкуватися на теми свого минулого, прокоментувавши лише деякі епізоди своєї біографії.


За допомогою каналу "Інтер" Шувалов задає матрицю політичного життя – наприклад, уже тривалий час впадає в око постійна присутність на ефірах у Кисельова всієї лінійки партії "Свобода" –  якщо не Тягнибок, то Фаріон, якщо не Фаріон, так Іллєнко, якщо не Іллєнко, так Мірошниченко.

Це – типова спроба штучного моделювання політичного поля з метою максимального сприяння Віктору Януковичу на наступних виборах президента.

Мета влади – зниження рейтингу Тимошенко шляхом інкубації для неї конкурента в особі Тягнибока. А наступний крок станеться сам собою - Тимошенко, розуміючи, хто забирає її електорат, спровокує конфлікт з Тягнибоком. Це унеможливить об'єднання голосів їхніх виборців у 2015 році.

Окрім того, радикалізм Тягнибока має відіграти ту ж роль, що і в 2004 році – він покликаний Банковою бути опудалом, на фоні якого Янукович видаватиметься зваженим і мудрим політиком. Хоча, напевно, Тягнибок і сам добре розуміє причини аномально частої появи своїх соратників в ефірах каналу "Інтер".

Ще одне завдання Шувалова – це моделювання реальності безпосередньо для Віктора Януковича.

Відомо, що чинний президент постійно та уважно дивиться програму Кисельова "Велика політика". Через цей ефір команда Льовочкіна намагається опосередковано розмовляти з Януковичем, вибудовуючи для нього пріоритетні та другорядні теми, запалюючи одні політичні зірки та загашуючи інші.

Тому, приміром, в ефірі "Інтеру" ніколи не було Нестора Шуфрича – і немає Андрія Клюєва. Лише публічно висловивши претензію, на програму потрапила Ганна Герман, у якої з Льовочкіним особиста неприязнь.

Мета ефірів "Інтеру" – породити персонально у Віктора Януковича впевненість у тому, що ситуація в країні є спокійною та керованою. Таким чином Сергій Льовочкін як найближчий помічник президента показує себе перед Януковичем ефективним менеджером, який контролює ситуацію та на якого можна покластися.

Ця витончена, але цинічна технологія, оператором якої є Ігор Шувалов, спрямована на управління через телевізор як Януковичем, так усім українським суспільством.

Вся стаття [ тут ].

Соскін: Війна в Лівії - серйозний урок для української влади



Своїми роздумами про війну в Лівії, її наслідки для світу в цілому, і, зокрема, для України, в ексклюзивному інтерв'ю з кореспондентом ForUm'у поділився політолог, президент Інституту трансформації суспільства Олег Соскін.

- Олегу Ігоровичу, учора США підтвердили кінцеву мету бомбардувань Лівії - «піти» Каддафі. Чи вийде?

- ...Поки що не виходить. Абсолютно ясно, що він досвідчений політик і, говоритимемо прямо, - стратег, яких треба пошукати, вміє організувати військові опору й спланувати вдалі для себе військові операції.

При цьому не варто не враховувати і наявність у Каддафі величезних коштів і численної, розгалуженої по всьому світу, прямої агентури. Його людьми напхані Італія і Франція; я майже впевнений, що вони є у Сполучених Штатах і Великобританії, оскільки свого часу Каддафі фінансував багатьох високопоставлених політичних осіб, в оточенні яких «заховані» агенти, контрольовані ним.

Тому США поки не в змозі прибрати Каддафі.

Крім того, абсолютно ясно, що він сьогодні готує певні точні «ножові» удари. Питання тільки в тому, де вони будуть нанесені спочатку. Я думаю, це станеться у Франції.

Каддафі і син, після того, як Саркозі визнав незаконний уряд лівійських бунтівників, дали точну характеристику французькому лідеру, якого вони фінансували «на президентство». Була також названа точна сума - 50 млн. доларів, тому, цілком логічно, що першою вони повинні вдарити Францію, яка, у свою чергу, зацікавлена ​​в усуненні Каддафі.


- Ну, гаразд, з Францією ясно, а у Великобританії яка потреба була вплутуватися?

- У молодого консервативного керівництва Великобританії просто спрацював імперський рефлекс. Мабуть, їм не дають спокійно спати лаври Тоні Блера (сміється). Я думаю, це дуже серйозна помилка з їхнього боку.

- Україна підтримала резолюцію ООН щодо Лівії, але чим це обернеться для нас, зважаючи на щільні економічні зв'язки з Лівією, і чи можливо було залишитися в стороні від цього?

- Не підтримати резолюції ООН і Ради Безпеки ми не могли, для нас це обов'язкове рішення. Але ми могли б утриматися, сприймаючи їх не активно. І думаю, це нам і слід робити.

- Чи можна сьогодні говорити про те, що ситуація в Лівії - це прелюдія до Третьої світової війни...

- Я б не став говорити про те, що може розгорнутися Третя світова війна - занадто несумірні величини протистоять.
Нам у жодному разі не можна втручатися. Це не наші питання, це нам ні до чого. Тим більше, що ми маємо для себе певні інтереси в Лівії. Ми повинні говорити про те, про що сьогодні говорять Росія і Китай, а саме - про необхідність припинення бомбардувань Лівії. Ситуація там уже стабілізована, основні наступальні елементи бойового ресурсу Каддафі або знищені, або підірвані, і вже немає загрози, що буде захоплено і знищено цивільне населення Бенгазі і декількох інших міст. Тепер процес повинен рухатися всередині країни іншим шляхом.

- Яким?

- Ворогуючі сторони повинні увійти між собою в переговорний процес. Ми бачимо, що певна частина населення Лівії, плюс ядро ​​армії, підтримують Каддафі, частина населення - тих, хто повстав проти його влади. І нехай тепер вони всередині своєї країни починають між собою розбиратися мирним шляхом.

Бомбардування Лівії має бути припинено. Це однозначно. Потрібно просто виконувати резолюцію ООН про те, щоб Каддафі і його збройні і танкові сили не здійснювали знищення мирного населення міст, що знаходяться під контролем повстанців - от і все. Це й має бути генеральною метою нашої політики по відношенню до Лівії.

Ми повинні сьогодні звернутися до Франції, США і Британії з проханням припинити бомбардування Лівії, оскільки це втручання у внутрішні справи лівійської держави. Резолюція ООН не дає права на «килимові» бомбометання та нанесення тотальних ракетних ударів. Сьогодні, коли шанси зрівнялися, нехай лівійці самі починають домовлятися між собою про якийсь вихід з цього глухого кута.


- Ви думаєте, що Каддафі, після всього, що сталося, погодиться на компроміс?

- Якщо припиняться бомбометання та нанесення ракетних ударів, так. Зараз він сильно постраждав і зазнав великих втрат. Плюс, є ж не тільки він, а і його оточення, якому дуже не хочеться втрачати своє багатство. Зрештою, є його сини - освічені і розумні люди.

Тому, якщо буде припинено бомбардування, процес у будь-якому разі увійде в еволюційне русло. Каддафі перший не зацікавлений у нанесенні ударів всередині країн міжнародної коаліції, йому не вигідні звинувачення в тероризмі. Тому він, однозначно, буде зацікавлений у початку переговорів, як і його син, клан, верхівка армії та інші структури.

- Але, що є компроміс у даному випадку?

- Якщо зараз війська коаліції повернуться на свої бази й утвориться передова переговорна точка, за нею піде формування нової моделі влади в Лівії, в центрі якої опиниться син Каддафі. Це потрібно сприймати спокійно, оскільки він - конструктивна людина, здатна до досягнення компромісів.... Сьогодні фінансова криза стукає в усі двері з усіх сторін. Те, що твориться в Лівії і Північній Африці, відбувається ще й на тлі краху японської економіки. Ці два фактори перестали бути підконтрольними, вони практично наганяють світову економіку в знову відкриту фазу кризи, з якої багато економік не вийшли ще з минулого разу.

Для України всі ці події прямо небезпечні, тому що наближають її до того, що я давно прогнозував, а саме - до безпосереднього відкритого юридичного дефолту країни.


Головний комуніст України не буде вибачатися перед дітьми головнокомандувача УПА TOP
Петро Симоненко і далі вважає Романа Шухевича зрадником українського народу http://www.wz.lviv.ua/articles/81251

Народний депутат Петро Симоненко (він же перший секретар ЦК Компартії України) на одному з найближчих пленарних засідань Верховної Ради повинен спростувати поширену ним недостовірну інформацію щодо головнокомандувача Української Повстанської Армії Романа Шухевича. Про це йдеться у рішенні Печерського районного суду м. Києва, зміст якого оприлюднило інтернет-видання «Українська правда». Однак виконувати це рішення Симоненко не збирається…

Cудовий позов спричинила заява Петра Симоненка, яку він зробив у стінах парламенту ще 30 травня 2007 року. Виступаючи з трибуни, головний комуніст України сказав тоді, що (цитуємо мовою оригіналу) «Шухевич два «Железных креста» из рук Гитлера получил».

imageНевдовзі діти командира УПА – син, Роман-Богдан Шухевич, дочка, Марія-Софія Трильовська, звернулися з позовом про захист честі і гідності. Вони вважали слова Симоненка про «Залізні хрести» від Гітлера брехливими, такими, що не мають щонайменшої підстави. Оскільки, за їхніми словами, керована їхнім батьком УПА боролася не тільки проти «більшовицького бандитизму на теренах Західної України», а й проти німецьких завойовників.

У суді представник Симоненка позов не визнала, водночас не надала жодних доказів, які підтверджували б інформацію про два «Залізні хрести» від Гітлера. Відтак суддя С. Волкова, яка розглядала цю справу, прийняла рішення про визнання поширеної Симоненком інформації недостовірною.

Суд зобов’язав відповідача спростувати цю інформацію у той же спосіб, в який вона була поширена - тобто публічно, з трибуни Верховної Ради, взяти свої слова щодо Шухевича назад. Принагідно лідер комуністів має компенсувати судові витрати у сумі 14 грн. 50 копійок.

Коментар для «ВЗ»
Петро СИМОНЕНКО, народний депутат

У роки Великої Вітчизняної війни, Другої світової Шухевич співпрацював з німцями, воював на їхньому боці проти власного українського народу, проти Радянського Союзу, проти радянського народу і проти Радянської України… Гітлерівські офіцери, свідки на Нюрнберзькому процесі, давали свідчення про те, що на боці Гітлера воювали ОУН-УПА. Саме вони у Бабиному Яру вбивали мирних громадян, на території Білорусі спалювали села, в Україні робили етнічні чистки проти поляків…

Рішення Печерського суду, про яке кажуть журналісти, я ще не бачив…

  • У цьому рішенні сказано, що ви не подали жодних доказів…

  • Ще раз кажу: Шухевич гітлерівські нагороди отримав.
  • Суд постановив, щоб ви спростували свою інформацію…
  • Я не буду вибачатися, ніколи цього не зроблю… У рік 65-ї річниці Великої перемоги ніхто не має права знущатися над переможцями.

Шкляр сподівається, що до літа Табачника звільнять TOP

Автор роману «Залишенець. Чорний ворон» Василь ШКЛЯР сподівається, що до літа Дмитра ТАБАЧНИКА звільнять з посади міністра освіти, науки , молоді і спорту.

Як передає кореспондент УНІАН, про це письменник сказав сьогодні на прес-конференції в Івано-Франківську.

«Я сподіваюсь, принаймні, це станеться до літа, - зауважив письменник. – Бо мене в цьому підтримують майже всі лауреати Шевченківської премії».

В.ШКЛЯР нагадав, що лауреати Шевченківської премії вимагають зустрічі із Президентом України Віктором ЯНУКОВИЧЕМ.

На переконання В.ШКЛЯРА, постійні колективні листи і звернення до Президента про звільнення Д.ТАБАЧНИКА результату не дають. «Усі колективні звернення до Президента десь тануть», - додав він.

За його словами, на зустрічі з В.ЯНУКОВИЧЕМ лауреати мають сказати Президенту: «Або ми, або він (ТАБАЧНИК)».

«Якщо Ви, Президенте, весь цвіт української нації ставите нижче за україноненависника ТАБАЧНИКА, тоді ми будемо вдаватися до радикальних дій, - наголосив В.ШКЛЯР. – Адже такі кроки набагато рішучіші, ніж звернення чи листи, і вони будуть».

Водночас він відмовився повідомили, які саме плануються кроки. «Я відповідаю на такі запитання, що не треба всім знати, як це буде, - підкреслив В.ШКЛЯР. – Бо вони (антиукраїнські сили) готуються до цього і в них працюють цілі центри щодо компроментації нашого руху».

У Сумах вирішили повернути собі Україну (фоторепортаж з мітингу) TOP


У Сумах стартувала безстрокова акція протесту «Поверни собі Україну!» проти дій влади - близько тисячі місцевих жителів прийшли на мітинг з плакатами і гаслами.

Організатором акції виступила Громадська рада Сумщини, створена 22 березня представниками громадських, профспілкових, підприємницьких, молодіжних організацій і промислових підприємств.


Активіст підприємницького руху Людмила Северина викликала своїм виступом бурхливу реакцію серед присутніх на мітингу сумчан, оскільки за «репресивні» реформи влади, спрямовані на «катастрофічне» погіршення добробуту простих людей, закликала судити вищих посадовців держави - Януковича, Азарова, Тігіпка, Табачника та інших. Не забула підприємниця і про керівників Сумщини. «Подивіться, що пишуть на стінах: "Вигнали німецьких - виженемо і донецьких!". Їх вже порівнюють з фашистськими загарбниками! Треба гнати цю донецьку владу. Чому нам так не щастить? То Щербань (екс-губернатор Сумської області Володимир Щербань - УНІАН) знищував Сумщину, проти якого студенти піднімалися на боротьбу, тепер Чмирь (голова Сумської ОДА Юрій Чмирь) приїхав, який в Шостці всі заводи порізав на металобрухт», - заявила Людмила Северина зі сцени.


Інші промовці також наголошували, що нинішня влада привела до зубожіння народу замість обіцяного поліпшення життя «вже сьогодні». Багато йшлося про початок третього Майдану. Разом з негативною оцінкою роботи президента, уряди, губернатора на мітингу звучала і критика на адресу і місцевого мера Геннадія Мінаєва. До цього сумчан спонукали постійне зростання цін на електроенергію, воду, тепло, газ, істотне підвищення цін на найнеобхідніші продукти, зокрема, гречку, борошно, масло, та інші соціальні проблеми.

imageКерівник Сумського міського об`єднання «Правич» Ігор Бурлака озвучив вимоги про перевибори Верховної Ради України і відставки міністрів, відповідальних за погіршення економічної ситуації і посилення податкового тиску на підприємців. Він закликав голову облдержадміністрації Юрія Чмиря та інших представників обласної влади прийти на наступний мітинг і відзвітувати перед людьми про свою роботу.

На мітингу також був зачитаний текст листа до сумчан лідера «Народної самооборони» Юрія Луценка. У листі він пише, що хоче підтримати сумчан, оскільки його багато що пов`язує з цією областю, зокрема, те, що його мати - з-під Глухова, а також власна участь у таких акціях як «спалення чучела Щербаня в 2003-му, звільнення студентів у донецького генерала міліції, який обісцявся в своєму кабінеті в 2004-му, через незабутні 20-тисячні мітинги в 2007-му, турботи сумських підприємців в 2010-му». Опозиціонер закликав городян - «Не бійтеся, боріться! Пригадайте, як вони злякалися ваших синів і дочок-студентів в 2004-му. Пригадайте, як вони тремтіли від вашої єдності в 2005-му. Організовуйтеся, дійте, захищайте себе! З Сум завжди починалася перемога».

imageНа мітингу виступив брат опального екс-міністра - Сергій Луценко. Він подякував жителям Сумської області за те, що ті зібрали 50 тисяч підписів з вимогою негайного звільнення Юрія Луценка з-під варти. Політик показав добре знання місцевих проблем. Обласну владу на Сумщині Сергій Віталійович назвав «футбольною», тому що у вівторок, 29 березня губернатор Юрій Чмирь «витратив половину дня на обрання себе на посаду президента обласної федерації футболу».

Луценко також припустив, що велика кількість ліфтів у Сумах зупинені, тому що влада намагається завести на Сумщину «свою» фірму по перевірці ліфтового господарства, яка одержить за це гроші. Народний депутат України від «Народної самооборони» Юрій Гримчак звернув увагу учасників мітингу на величезний плакат із зображенням президента Віктора Януковича в оточенні дітей, що закриває фасад давно порожньої будівлі в центрі міста, і написом «Україна - для людей», а також на пам`ятник Великому Кобзареві, встановленому саме навпроти.

image«Тарас Григорович Шевченко дивиться на це нахмуреними очима, бо в цьому написі бракує одного слово - для СВОЇХ людей», - сказав нардеп, викликавши саркастичний сміх у присутніх.

Сьогодні до Сум підтяглися народні депутати Михайло Волинець і Олесь Доній. На завтра і післязавтра заплановані нові опозиційні мітинги.

Фото автора

Чи зрозуміє Янукович головну причину економічного дива Сінгапуру? TOP

Президент України Віктор Янукович здійснює зараз державний візит до Сінгапуру, який став першим в історії відносин двох країн. Там він провів ряд зустрічей, зокрема – переговори з президентом Селлапаном Раманатаном.


imageПри цьому головним напрямом переговорів у Сінгапурі для української сторони став економічний. Як очікується, основним підсумком поїздки української делегації стане інвестиційна угода про будівництво індустріально-логістичного комплексу вартістю 1,1 млрд. дол. в Одеській області. Крім того, Україна розраховує залучити інвестиції в розвиток інфраструктури біля аеропорту «Бориспіль».

Проте треба сказати, що є певні сумніви в результативності втілення в майбутньому в Україні задуманих економічних проектів за участю бізнесу з Сінгапуру. Можна в цьому плані, наприклад, пригадати, що на початку вересня минулого року Віктор Янукович відвідав із офіційним візитом Китай, де також обговорювалися подібні економічні проекти із залученням в Україну китайських інвестицій. Але з того часу минуло вже більше півроку, а віз так і не зрушився з місця.

Секрет успіху країни – подолання корупції. Там перевіряють доходи не тільки самих чиновників, але і їхніх дітей, дружин, родичів і навіть друзів. В Україні корупція лише посилюється...Зокрема, тоді було підписано документи, що передбачають китайські інвестиції, теж пов`язані з аеропортом «Бориспіль». Планувалося, що китайська сторона побудує залізничну гілку від Києва до «Борисполя» завдовжки в 30 кілометрів, а також виступить підрядчиком у спорудженні супутньої інфраструктури. З цією метою Китайський банк розвитку і індустріально-комерційний банк Китаю мали виділити кредит на суму в 1 млрд. дол.

Насправді ж, як розповів минулого місяця гендиректор аеропорту «Бориспіль» Борис Шахсуваров, будівництво досі н6е розпочалося і відкладене на невизначений термін у зв`язку з тим, що не вирішено питання держгарантій під кредит китайського банку на це будівництво. «Перша умова китайського банку – гарантії уряду. Питання держгарантій на це не вирішено в держбюджеті», - пояснив він причину зриву проекту.

Якщо ж говорити про плани отримати якусь вигоду від нинішнього візиту Віктора Януковича до Сінгапуру, то хочеться сказати, що набагато корисніше було б для української влади зрозуміти головну причину соціально-економічних успіхів цієї східної держави і запозичити досвід саме в цьому ракурсі.


«Корупція є однією з рис азіатського способу життя. Люди відкрито приймали винагороду, це було частиною їх життя», - так описав тоді Лі Куан Ю становище в країні. Боротьба з корупцією почалася, за його словами, «шляхом спрощення процедур прийняття рішень і видалення всякої двозначності в законах у результаті видання ясних і простих правил, аж до відміни дозволів і ліцензування».

Були також різко підняті зарплати суддів, поліцейських та інших державних службовців. Крім того, в Сінгапурі було створено незалежний орган з метою боротьби з корупцією у вищих ешелонах влади (розслідування ініціювалися навіть проти близьких родичів Лі Куан Ю).

Агенти Corrupt Practices Investigation Bureau, в перекладі - Бюро з розслідування корупції, почали перевіряти банківські рахунки, майно не лише самих чиновників, але і їх дітей, дружин, родичів і навіть друзів! Якщо клерк і його родина живуть не по кишені, бюро автоматично, не чекаючи команди згори, починало розслідування.

Ряд міністрів, викритих у корупції, засудили до різних термінів ув`язнення, або ж вони покінчили життя самогубством, або втекли з країни. Серед них були і давні соратники Лі Куан Ю, такі як міністр охорони навколишнього середовища Ві Тун Бун.

І раніше, і зараз в Бюро з розслідування корупції може подзвонити будь-який громадянин - «гаряча лінія» працює цілодобово. Охоче приймаються й анонімні скарги.

Тяганина в установах Сінгапуру відсутня – запити в міністерства шлються через Інтернет, в електронному форматі. Суди працюють чітко і швидко.

У результаті Сінгапур відповідно до міжнародних рейтингів став однією з найменш корумпованих держав світу. Організація Transparency International, що відстежує рівень корупції в світі, в 2009 році поставила Сінгапур на третє місце в своєму рейтингу – на одному рівні з Норвегією і Данією (Україна займала тоді 146-е місце). Хабарництво в цій країні на сьогодні відсутнє як таке: чиновники не беруть мзду, суди ефективні, а бізнесмени нікому не платять відкатів.


Ось і весь секрет полішинеля. Влада в Сінгапурі всього лише навела лад з корупцією, а її втручання в економічні процеси було мінімальним. Бізнес, звільнений від корупції і надмірної бюрократії у владі, самостійно забезпечив стрімке зростання економіки.


Отже, підписання в Сінгапурі договорів про якісь економічні проекти – це далеко не головне, що могла б отримати Україна від цієї країни. Набагато корисніше було б повчитися там ефективним способам боротьби з корупцією. Проте чомусь здається, що українська влада не побачить основної причини успішності далекої східної держави і не запозичить відповідний досвід.

Ціла стаття [ тут ].

Second U.S. institute quits Ukraine’s election law working group TOP

Mar 23, 2011

Yuriy Onyshkiv

The International Republican Institute, an American nongovernmental organization that is affiliated with the Republican Party and strives to promote democracy worldwide, withdrew from a Ukrainian working group developing a new election law.

In an exclusive Kyiv Post interview, IRI Director in the former Soviet countries Stephen Nix said that his Washington, D.C.-based organization had notified Ukrainian Justice Minister Oleksandr Lavrynovych, who chairs the working group, about their withdrawal from it on March 16.

“IRI has been a part of this attempt (a working group to improve electoral legislation - author) as it might have offered the possibility to effectively influence this process. But based on recent events, we felt that it was not so,” Nix said.

In ending its participation in the working group, IRI’s decision is seen as a protest of the group’s non-inclusiveness in developing a new election law after local elections in October did not meet democratic standards. The National Democratic Institute (NDI), which is affiliated with America’s other dominant political party, announced its exit from the working group several days ago.

Such pullouts could deepen criticism that President Viktor Yanukovych, since taking power more than a year ago, is reversing democratic progress.

Yanukovych’s democratic credentials, never strong, suffered after October's elections were criticized as not meeting democratic standards. The Yanukovych administration is also criticized for favoring postponement of parliamentary elections to 2012, instead of 2011.

The working group on improving the election legislation under the president was established in November last year at Yanukovych's initiative. Its objective was to improve electoral legislation in accordance with generally accepted international democratic standards. Recent announcements by NDI and IRI, however, indicate that the process has been far from fair and open.

In ending its participation, NDI said it was protesting the group’s non-inclusiveness in developing a new election law after local elections in October did not meet democratic standards.

“NDI has decided it must suspend its participation in the group unless steps are taken to make the entire election law drafting process more inclusive and transparent,” Laura Jewett, NDI’s Eurasia regional director, said in a letter to Justice Minister Oleksandr Lavrynovych.

“Unless they are addressed, the election legislation that results will lack the confidence of the public. This in turn, will set back, not advance, the goal of democratic elections.”

Lavrynovych has disagreed, saying that the group's work is "open and takes into consideration different argumentative opinions."
In an opinion piece published in the Kyiv Post on Feb. 25, NDI’s director in Ukraine, Kristina Wilfore, wrote that “last fall’s local elections were a great disappointment for many non-partisan election watchers who had hoped that bad elections in Ukraine were a thing of the past.

Unfortunately, three months into the reform effort, the president’s initiative looks to be equally disappointing.”

Yanukovych countered such criticism by starting the working group in November to bring electoral legislation in line with international democratic standards.

Besides Lavrynovych, other members include: deputy presidential administration chiefs, Andriy Honcharuk and Olena Lukash; director of the National Institute for Strategic Studies, Andriy Yermolaev; chairman of the Central Election Commission, Volodymyr Shapoval; CEC member Mykhailo Okhendovskiy, parliament deputy Volodymyr Pilipenko, and Ukrainian civic network OPORA.

The press service of Ukraine’s Justice Ministry reported on March 16 that the working group had completed its concept of a future law on parliamentary elections.

“According to the minister, the concept of law was developed with the participation of representatives of all parliamentary factions, as well as deputies belonging to no faction, and representatives of international and domestic NGOs,” reads a statement issued by Lavrynovych’s press service.

Sources close to the working group, however, said many of its members have not seen the draft legislation, nor have their suggestions been openly welcomed.

Okhendovskiy, seen as loyal to Yanukovych, defended the process, saying: “At the working group meeting, members discussed only the main aspects that should be taken into account in preparing the new version of the parliamentary election law. The text of the law itself was not discussed. The text of the law will be prepared taking into account proposals expressed during the group’s meetings.”

Olga Ayvazovskaya, OPORA’s chairperson, says she does not consider the current law on parliamentary elections to be bad.

“It was much better than the law on local elections,” said she, adding that the law can be improved by adding European style open party lists, which is a proportional system of elections when people can influence party list rankings than supporting a party by voting for a specific candidate in its list.

“It looks like there is political will to introduce mixed electoral system because it is advantageous to the Party of Regions.”

In the opinion piece published in the Kyiv Post last month, NDI’s Khristina Wilfore wrote:

“The government, which formed this election law drafting commission unilaterally, has not fully welcomed major opposition parties or non-partisan civic organizations. While some members of the opposition and civil society have been included during later meetings of the working group, their belated participation is not a substitute for substantial involvement. Furthermore, the working group remains a heavily pro-government body.”

She added: “As for transparency, debate, deliberation and drafting – the group’s central functions – are going on behind closed doors, where participants lack the ability to make real decisions. At the first meeting, those gathered were told that the president would make all decisions on the new law and that its basic structure had already been determined and was non-negotiable. Group members also learned they could not suggest topics for discussion or be informed on how topics were chosen. There have been no drafts to review and no explanation of how the group’s comments are being integrated into the drafting process.”

Wilfore concluded: “In a Jan. 30 interview with The Washington Post, Yanukovych pledged his intention to hear a broad range of international and domestic voices as part of the reform process, which NDI and others applauded. But that seems to have fallen on deaf ears.”

Read more [ here ].

Almost 25 years later, Chornobyl radioactive disaster still haunts the future of Ukraine’s young generation TOP
Note: This article was written in September 2010 in anticipation of the 25th anniversary of the Chornobyl radioactive accident which still affects lives of many Ukrainians. The author is a teenager, born in 1997 in Kyiv, the capital of Ukraine, only 11 years after the Chornobyl disaster. By Peter Shiller, 8th grade student at the Mary of Nazareth Catholic School, North Potomac, Maryland, United States of America

One day during 2010, I visited the U.S.-Ukraine Foundation’s office in Washington, DC during an annual visit of “Your Parent Work Day.”

It was a pleasure to meet Nadia McConnell, the Foundation’s president. She did not only help me to see Ukraine in a different light by making me proud of my Ukrainian heritage but also helped me to realize how blessed I am to be an American. We spoke about democracy, the freedom of speech, free market economy, cultural traditions, and slightly touched Ukrainian national problems, particularly, the Chornobyl disaster.

The catastrophe had an international impact but was forgotten. It shocked me. Somehow, I began researching and started my first article which I was not asked or assigned to do by my teachers or parents. It became my responsibility to remind others about the long lasting-effects of the Chornobyl disaster, how it impacts lives of kids and teenagers in Ukraine today.

I am writing about kids like me with one only difference - they do not accept every day as granted. Kids in the Chornobyl region have ten times higher than the normal rate of thyroid cancer, or other radiation related illnesses. Most of them are behind in their growth and have poor dental health as well as immune disorders. Some have Silicosis or brain tumors. It is heart-breaking to meet those kids. A quarter of the century has passed but these children still fight for every day of their existence.

I decided to remind the international community about the disaster and write a few words about what happened that day on April 26, 1986, at 1:23 am local time at the Chornobyl Nuclear Power Plant in Pripyat, Ukraine. During an experiment at the plant, one of reactors, the reactor No. 4 to be exact, suffered a major power increase. When the scientists tried to pull the plug the reactor burst, then seconds later the second explosion happened. The second explosion sent burning graphite soaring through the sky, landing on the surrounding area.

Almost everyone within a 10 miles radius got radiation sickness or the beginning stages of silicosis, a disease which occurs when dirt or sand enters lungs and the lungs become infected, causing it difficult to breathe. Children were the most vulnerable to silicosis since their immune system was undeveloped. As a result, they received more fatal conditions, some choked to death while others acquired malignant nodules in their thyroids, resulting in advanced thyroid cancer in the future. The authorities and rescue teams evacuated over 135,000 people from the area. In the following months nearly 40,000 died from cancers caused by the radiation. Of those 40,000, over 11,000 were children.

What happened that day cannot be compared to what the long lasting effects of radiation do to the families in the accident area and the surrounding cities and villages. To compare the Chornobyl radioactive disaster to Hiroshima and Nagasaki, the Chornobyl disaster is at least 400 times larger than Hiroshima and at least 200 times larger than Hiroshima and Nagasaki combined.

My knowledge of science at the level of the 8th grade science class does not allow explaining the effect of radiation in scientific terms. What I have understood through Internet research, during the Chornobyl accident, the power plant reactor’s radioactive core decayed emitting radioactive energy. According to physicists, the radiation lasts for a very long time, sometimes millions of years. You cannot touch it, cannot smell it, but radioactive particles penetrate human bodies invisible to human eye, and destroy cells and cause cell mutations. As a result, affected people may suffer radioactive diseases and cancers. That’s why people including young children are still dying in Pripyat, Hiroshima, and Nagasaki. Radioactive particles contaminate many agricultural products, livestock, water (this includes the Dnipro River) and soil. Today the area has become worse than it was at the accident because the radioactive particles have spread out. Most of us do not remember what happened in April 1986. However, people in Ukraine are reminded of the nuclear accident because they and their children continue to become sick years after the accident. Since that day over 1 million people have died, 700,000 some of those are children.

This is very troubling because Ukraine is a developing, poor country which cannot fund scientific and medical research to help these kids. I believe that the Ukraine needs more international coordination to help children affected by radiation. To prevent accidents such as the Chornobyl radioactive disaster in the future scientists all over the world are trying to make the radioactive material as safe as possible, although I personally think there is no such a thing as safe radioactivity. But since there hasn’t been invented another, environmentally safe source of energy, I cannot insist that we should stop using nuclear power plants. However, the public should be warned about the dangers of any uncontained radioactivity out in the open, and support scientific research to make nuclear energy safer. In the future, when I grow up, I would like to be able to contribute to nuclear or medical research.

To conclude, I would like to ask for your thoughts and ideas about how to help those children suffering from radiation in Ukraine. This one visit to the US-Ukraine Foundation helped me to realize why we came to the United States from all different places on the map. We came to America to make a difference, to make the world a better place. I dream that during my lifetime I will be able to invent a safe source of energy or to find cure for those children dying of invisible radioactive particles. I am also planning to create a blog or a Facebook page devoted to the children of Chornobyl.

Please write to PeterShiller@aol.com.

Батьківський бунт у Макіївці TOP



Під стінами міської ради міста Макіївки пройшов мітинг батьків - противників "оптимізації" нинішньої влади.


Було осіб 60, але я спізнився і застав тільки закінчення. Радикалізм у батьків, я Вам скажу, зашкалює. Із бесіди з батьками я зрозумів, мабуть, єдине- людей доводять до крайнощів. Деякі вже пройшли точку неповернення.


Батьки думають ЩО РОБИТИ ДАЛІ? Насправді складне питання в ситуації, в якій вони опинилися.


"Ми всі голосували за В. Януковича",- наввипередки говорили мені батьки.

Ось ці стіни і були свідками мітингу. На жаль, лише вони. Ну, і ще незрозумілі люди тикали пальцем з вікон міськради, і насміхалися - дивлячись на мітинг. Хочу вірити, це були не працівники міської ради.


Знову фото батьків.


Красногвардійський район (Макіївка).

Ще один мітинг. Тепер вже районного масштабу. Дістатися в цей район було дуже складно. Їхав на старому робочому автобусі, не знаючи де мені вийти. І лише, добрі робітники вказали мені вірний шлях, а попереду чекали бруд, гори сміття, вузькі провулки. Одним словом, руїни.

Та ж сама школа. Вірніше її табличка.


Батьки, в надії на успіх, дають інтерв'ю для каналів, які прийшли на мітинг.

Тут були й батьки з третьої школи. Люди починають розуміти - у них спільне горе. І що найголовніше - об'єднуватися!


Ті ж самі діти, про яких так піклується влада, обіцяючи щодня виділяти машину охорони для автобусів, які будуть возити дітей до іншої школи, заасфальтувати вулицю до нової школи, освітити її, і прибрати небезпечні місця. Ось так, спасибі тобі Держава - за наше щасливе дитинство!

До чого призводить концентрація влади. Досвід Німеччини TOP


Борис Тарасюк

23 березня 1933 року німецький парламент в межах "Закону про виведення з катастрофічного становища народу та держави" надав надзвичайні повноваження Гітлеру та його уряду.

Нагадаю, як розгортались події в Німеччині після 23 березня. Було ліквідовано самоврядування земель, потім заборонено всі партії, крім гітлерівської, а їхніх активістів ув'язнено. Спецслужби за підтримки "добровольців" реалізовували політику тотального залякування суспільства, а тим часом країна швидко мілітаризувалась та готувалась до захоплення "життєвого простору".

Чи можна сказати, що нинішня українська влада повністю тотожна гітлерівській? Звичайно ж, ні. Ніхто в нас не планує захоплювати територію сусідніх держав чи "остаточно вирішувати расові питання". Одначе швидкість, з якою Гітлер ліквідовував демократію в Німеччині, цілком можна порівняти зі швидкістю згортання демократичних здобутків протягом першого року правління нинішньої влади. ...

До чого це призвело 78 років тому – можна дізнатись із підручників історії. До чого призводить зараз – маємо нагоду відчути самі. Власне, вже відчуваємо.

Hey, Leonid Danylovych!!! TOP
Білбордики від Мойсея TOP


© Мойсей Фішбейн

© Мойсей Фішбейн

Віктор Суворов: Дивовижна неміч держави Російської!



- І що ж Ви написали останнім часом?

- Перша книга називається «Змієїд», яка вже вийшла в Болгарії перед новим роком, і в Польщі скоро вийде. А в Росії її дуже важко пробити. Книга ця про товариша Сталіна, ніби передмова до моїх книг «Контроль» та «Вибір». Найкраще, що мені вдалося в житті - це «Контроль». Коли мені дуже-дуже погано, і мене везуть до госпіталю під сині вогні й завивання сирен...

- Таке буває?

- Буває - ну як же такому не бути... Слідом мчить моя Тетяночка і везе мої улюблені книги. Моя найулюбленіша – «Сім днів у травні», автори Флетчер Нібель і Чарльз Бейлі. І вона мені іноді дає читати мою книжку «Контроль». Я її теж страшенно люблю. Ось я і вирішив написати щось, що передувало б цій історії. Не знаю, як таке сталося – не мені судити, але мені подобається.

- Раніше ви видавали книжки російською мовою в Донецьку.

- Все, що видано в Донецьку, – це були піратські копії. Або це московські видавці домовлялися з українськими чи білоруськими друкарнями, щоб обійти податки. Але мені, як носію українського прізвища, а також чоловікові українки, трохи прикро чи, принаймні, незрозуміло, чому мої книги є вірменською мовою, грузинською, якимись зовсім дивними мовами, мовами країн, які далеко від нас - португальською, іспанською, їх видавали (це святе!) в Естонії, Литві, Латвії. А ось українською мовою жодна моя книга не виходила.


- І Хрущов збирався шляхом ядерного блефу на Кубі вирішити німецьке питання?

- Збирався Америку брати, висловлюючись сучасною мовою, «на понт»: забирайте свої війська з Берліна та з Німеччини. Це була в нього ідея об'єднання Німеччини «на демократичних засадах».


- Ви, напевно, стежите за публікаціями з Вашої тематики російською мовою?

- Я в контакті з Марком Солоніним і з Володимиром Бешановим, люблю цих авторів. З'явилося багато істориків, які мене давно обігнали. Я, як криголам, поламав трохи льоду, а потім на чисту воду вийшли вже нові історики. У них доступи до архівів, яких у мене немає. Я працював по відкритих джерелах, а вони копають глибше і далі, я бажаю їм успіху. З'явилася вже ціла група людей, з якими в мене іноді виникають розбіжності суто тактичного плану. Але в головному ми повністю згодні: Сталін готував напад на Гітлера. І мушу сказати, що й найзатятіші мої супротивники більше не сперечаються. Мене звинувачують у чому завгодно. Пишуть, що це не я придумав – це британська розвідка. Спасибі, хлопці. Виставляйте своїх експертів най-най. 25 років я вимагав, щоб вони виставили групу експертів під телекамеру, під прямий ефір, і нехай мене ці експерти розіб'ють. Вони фахівці, а я просто аматор. І якщо мене хтось підмовив – то це буде дуже легко викрити.

- Що, на ваш погляд, відбувається сьогодні з військовою міццю Росії?

- У мене є деякі спостереження. З давніх часів той, хто веде своїх підлеглих у бій, на смерть, має зовні якось відрізнятися від усіх інших людей. Римський центуріон відрізнявся від солдатів. Людина веде нас на смерть – і ми маємо їй підкоритися. Військова людина відрізняється зовні від всіх інших, і це дуже важливо. Повинна бути особлива шана такій людині. У Росії, що розпадається, я нарахував 21 організацію, де запровадили погони і військову форму. В армії Росії немає жодного маршала. А ось прокуратура Росії запровадила для всіх прокурорів військовий однострій, причому за кольором і формою – це форма ВПС. І золоті погони. А генеральний прокурор носить маршальські погони з величезними зірками. До чого це призведе? До того, що солдат перестане поважати своїх командирів, які поведуть його в бій. Солдат віддає честь, а це, виявляється, генерал митної служби. Який жах! Чи у нас з'явився генерал армії МНС Шойгу - чотири зірки! Всі ці люди - не військові. У військових існує своя етика. Солдат поважає командира – віддає честь. А виявляєтьс,я це прокурор. Це - не військова людина, і він солдатові не відповідає. Солдатик йде далі по місту, віддає честь, а це виявляється пожежник. Товариш Нургалієв – глава МВС – генерал армії, іноді ходить у міліцейській формі, а іноді - у зеленій. А він – мент, він ніякий не генерал. Сталін теж любив цю справу – погони. Але у нього у митників був контролер 1 рангу, 2 рангу і форма їх різко відрізнялася. Ось дивіться, в Америці чи Британії: у поліцейських своя форма – навіть якщо вони носять погони. Є відмінності від військових, тому зрозуміло, кому честь віддавати. Зараз у нас у формі ходять усі – між тим в армії служити ніхто не хоче. Це справжнісіньке знищення армії.


- Що думаєте про політичну активність Володимира Буковського останнім часом?

- Ця людина постала одна проти системи. І ця комуністична система зігнути або зламати його не змогла. Тому все, що зробив Володимир Буковський, – це взірець для наслідування. Якби в нашій країні знайшлося з десяток тисяч таких людей, то ми б були зовсім в іншому суспільстві. Але таких людей у нас одиниці. Слава Богу, що вони є.

Ціла стаття: http://zaxid.net/article/88901/

Конгрес Українських Націоналістів вітає Марію Олійник із присудженням премії ім. Олекси Гірника

28 березня, у день народження Олекси Гірника, Ліга українських меценатів та Київський фонд ім. Олекси Гірника „Українським дітям – українське слово” назвали лауреатів премії ім. Олекси Гірника за 2009–2010 рр. Лауреатами премії стали: Іван Вакарчук – ректор Львівського національного університету імІ.Франка; Павло Гриценко – директор Інституту української мови Національної академії наук України; Оксана Левкова – директор Всеукраїнської громадської організації «Не будь байдужим!»; Марія Олійник – заступник Голови Конгресу Українських Націоналістів, голова Донецької обласної організації Конгресу, заступник голови ВО „Просвіта” ім. Т. Шевченка.

Премія ім. Олекси Гірника присуджується за вагомий внесок в українське національне відродження та значні успіхи в національно-патріотичному вихованні дітей і молоді, прищепленні їм патріотичного ставлення до української мови. Публічне вручення премії відбудеться 22 травня.

Ukrainian Catholics seek restoration of patriarchal status TOP

March 30, 2011

Benjamin Mann


In its slavery, humiliation and self-giving, our church was brought to this place – the place of resurrection, where the Father glorified it and raised up its imperishable glory“A patriarchate is a period in the completion of the development of a church,” he explained to reporters in Kyiv before his departure for the Vatican. ...

The Ukrainian Catholic Church's Synod of Bishop chose the 40-year-old Archbishop Shevchuk as their new leader on March 27. His predecessor, 77-year-old Cardinal Archbishop Lubomyr Husar, retired for health reasons on Feb. 10.

Major Archbiship Sviatoslav Shevchuk. Credit: UGCC

Archbishop Shevchuk's youth, and his prior position as a bishop of a Ukrainian Catholic eparchy in Argentina from 2009 until 2011, made him an unusual choice to succeed Cardinal Husar. His previous appointments included positions at Lviv's Holy Spirit Theological Seminary as well as the Ukrainian Catholic University. He also served as Cardinal Husar's personal secretary from 2002 to 2005.

“Our Church in the twentieth century has walked with our Savior to the end,” Major Archbishop Shevchuk observed in his enthronement homily, referring to the persecution of Ukrainian Catholics that took place under Communism from 1946 until 1989. “The death of hundreds of thousands of our laity, priests, monks and nuns, led by our bishops, was death on a cross – and therefore the giver of life!”


Major Archbishop Shevchuk's enthronement took place in Kyiv at the Patriarchal Cathedral of the Resurrection of Christ – whose name reflects Ukrainian Catholics' own view of their church as the authentic heir to the tradition of Slavic Christianity.

Kyiv was historically the center of this tradition, although the Eastern Orthodox Churches transferred the patriarchate to Moscow in 1589. Ukrainian Catholics, whose church reunited with the Roman Catholic Church in 1596, have generally continued to regard their leader as a legitimate patriarch – particularly since 2005, when the church moved its leadership back to the national capital in Kyiv.

Political and theological disputes have left a lasting mark on Ukraine, where two rival Eastern Orthodox churches – both entirely separate from the Ukrainian Catholic Church – are also not in communion with one another. One of the Ukrainian Orthodox churches is affiliated with the Russian Orthodox Church in Moscow, while the other claims to represent Ukraine independently of Russia.

Amid these disputes, the faithful of the Ukrainian Catholic Church regarded Cardinal Husar as the Patriarch of Kyiv prior to his retirement, and applied the title to him in liturgical settings. Although the Vatican did not officially recognize him under this title, the announcement of his retirement significantly made reference to the portion of canon law that describes the retirement of Eastern patriarchs.

In his installation homily, Major Archbishop Shevchuk referred to himself as the “leader and father” of the Ukrainian Catholic Church. He also made reference to Cardinal Archbishop Joseph Slipyj, who led the church from 1944 to 1984, as “Patriarch Joseph.”

At the March 30 general audience in St. Peter's Square, Pope Benedict greeted Archbishop Shevchuk and his delegation, assuring them of his "constant prayer that the Holy Trinity may bring abundance, and confirm in peace and harmony the beloved Ukrainian nation."

Complete article [ here ].

UWC greets new head of the Ukrainian Greek Catholic Church


March 30, 2011

imageOn the occasion of the enthronement of the newly-elected Head of the Ukrainian Greek Catholic Church on March 27, 2011, the President of the Ukrainian World Congress (UWC) Eugene Czolij sent the following greeting toHis Beatitude, Major Archbishop of Kyiv-Halych, Sviatoslav (Shevchuk) :

Your Beatitude!

On behalf of the Ukrainian World Congress I extend our sincerest greetings on the occasion of Your election to the high and responsible position as the Head of the Ukrainian Greek Catholic Church and Your becoming Major Archbishop of Kyiv-Halych!

Through the deeds of the Almighty and the will of the highest hierarchs, You, Your Beatitude, were deemed to be the most worthy to lead the Ukrainian Greek Catholic Churchthat unites millions of Ukrainians residing in different corners of the world. We believe that Your undeniable devotion to Christian ideals, depth of spiritual conviction, tireless work and wisdom, combined with many talents, will guarantee the success of Your service to the Ukrainian Greek Catholic Church and the Ukrainian people. We truly hope that You will continue pursuing the vision of Your predecessor, His Beatitude Patriarch Lubomyr, who called on the faithful to lead a morally-grounded, responsible and meaningful spiritual life and furthering His ecumenical approach to our Orthodox Sister Churches.

In sharing the joy of Your enthronement ceremony, I express the hope that the Ukrainian Greek Catholic Church with You at its helm will continue to work together with the Ukrainian World Congress that is the international coordinating body for Ukrainian communities in the Diaspora.

May God, our Lord, grant You many years of boundless life strengths and inspiration for faithful service to the Ukrainian Greek Catholic Church, the Ukrainian people and Ukraine.

The UWC was represented at the enthronement ceremony at the Cathedral of the Resurrection in Kyiv by UWC Secretary General Stefan Romaniw.

The Paschal Epistle of the permanent conference of Ukrainian Orthodox Bishops beyond the borders of Ukraine for 2011 TOP
To the Reverend Clergy, the Diaconate in Christ, the Venerable Monastics and Faithful Laity of the Ukrainian Orthodox Church Beyond the Borders of Ukraine and on their native soil.

Christ is Risen! Christ is Risen! Christ is Risen!
Dearly Beloved Brothers and Sisters in Christ Jesus,

God Who first established this feast for us allows us to celebrate it each year. He Who gave up His Son for our salvation, from the same motive gives us this feast… allowing us to pray together and to offer common thanksgiving…He gathers to this feast those who are far apart… St. Athanasius (+373)

Our hearts are filled today with joy that is beyond description, joy that completes the time of the ‘bright sadness’ that we have journeyed through and it is with this joy that we greet you on “the day that the Lord has made” (Paschal Matins), the Resurrection of our Lord and Saviour Jesus Christ.

It is by God’s mercy and grace that we gather to celebrate the Glorious Resurrection of our Lord each year. It is indeed a greater blessing that this year, ‘those who are far apart’, now celebrate this ‘Feast of Feasts’, together. God has given us a fore taste of His great hope, that the Christian Church come together and be united. We gather together within our respective Christian traditions but we offer our Benevolent God, our common thanksgiving.

Although there is much dialogue and understanding yet to be achieved, we cannot deny that it is the ‘motive’ of God to bring us to unity. On this Holy Day we celebrate the joy that this unity of prayer and love can manifest in us.

Complete letter [ here ].

Глава УГКЦ: Як протистояти російському світу? Дуже просто – будувати український



Оксана Климончук


В УНІАН глава УГКЦ Блаженніший Святослав дав свою першу прес-конференцію. На ній він розповів про пріоритети церкви на найближчі десять років.


Він виклав свою стратегію у трьох пунктах:

“Перший – це наша душпастирська чи євангелізаційна діяльність. Це питання проповіді церковного слова, тобто ми хочемо бути собою, справді живою Христовою церквою, яка має на меті донести євангельську благовість до кожної людини, до якої нас посилає Господь”.

“Ще одна важлива складова, – продовжує він, – молодіжна політика. Сьогодні молодь шукає відповіді на конкретні питання, які сьогодні їх турбують. Ще одне питання – освіти і виховання майбутнього духовенства. Важливим є також питання інкультурації. В Аргентині часто проповідував іспанською мовою, перекладаючи на іспанську мову традиційні грецькі, старослов’янські вислови чи фрази. Те саме стосується і України, бо, гадаю, сучасна українська людина дуже часто не розуміє старих слів, заяложених, які треба по-новому для цієї людини представляти. Один хлопчина з провінції Місіонес мені сказав так: «Знаєте, владико, якщо церква є музей, який дуже гарно зберігає культурні експонати минулого, ну, туди можна прийти раз на рік, як і в кожен інший музей, але жити в музеї… Ну, це вже вибачте». Тож, ми хочемо, щоб наша церква була живою.

Друга група стратегічних напрямів – це питання адміністрації. “Ми тепер вивчаємо досвід сучасного менеджменту, у який спосіб бути найбільш ефективними, але водночас найдешевшими. Тобто, щоб зробити найбільше праці, але найменшим коштом.

Ще одна складова – питання географії. …У певних регіонах світу ми вже маємо свої структури, де можемо опікуватися нашими вірними. Недавно стало відомо, що наші вірні є також у Південній Африці. Потім собі думаємо: Господи, а де наші вірні будуть ще за десять років… Тобто нам треба готуватися до процесів глобалізації».

Після викладення своєї стратегії, глава УГКЦ відповів на запитання журналістів, а також дав коротке інтерв’ю УНІАН.


Блаженніший, ні для кого не секрет, що УГКЦ прагне мати власний патріархат, і ми знаємо, що ви сьогодні їдете до Риму. Чи говоритимете про це з Папою і що в цьому напрямку буде зроблено?

Так, нашим обов’язком є скласти візит ввічливості до Святішого Отця, з одного боку, а з другого – підтвердити своє сопричастя з ним, тобто єдність. Ми на Синоді приготували багато пунктів, які потрібно представити Святішому Отцеві. Ми справді говоритимемо, що ми є та церква, яка розвивається. А кожна Східна Церква, яка розвивається, прямує до патріархату. Патріархат – це є природне завершення розвитку цієї церкви.


Ви є перший Верховний Архієпископ пострадянського покоління, розкажіть, будь ласка, про вашу молодість, як це бути віруючим у підпільній церкві в часи Радянського Союзу? Хто мав найбільший вплив на ваш духовний розвиток?

Будь-яка диктатура, будь-яка тоталітарна система нищить людську гідність, вона є агресивна щодо людської особи. Я половину свого життя, до двадцяти років, прожив у Радянському Союзі, два роки відслужив у радянській армії – у військах авіації Київського військового округу в Луганську. Тоді був ВАУШ – “Висшеє воєнноє авіціонноє учілище імені пролетаріата Донбаса”. Я, як випускник медучилища, служив фельдшером у ОБАТО – “отдельном батальйоне аеродромно-техніческого обеспеченія”... Цікаво, чи ще існує ще цей ВАУШ у Луганську? Хотів би колись відвідати його...

У 80-х роках покоління священиків, які були сформовані до Другої світової війни, почало відходити. Ті священики, котрі перетерпіли переслідування, Сибір, тюрми, почали вмирати. І тоді наша маленька громада занепокоїлася: а що буде далі з нами? І ось, у 1987 році ми вперше побачили молодого священика. Для нас, дітлахів, це була сенсація, бо доти ми бачили лише такого старенького, якому треба було допомагати одягатися, помагати служити. І тоді наші люди сказали: «Ми маємо майбутнє, бо маємо молодого священика!» Я штурхнув у плече свого товариша й сказав: «Ми теж будемо священиками».

Той священик, який мене надихнув і виховував пізніше, - це був покійний вже отець Михайло Косило, якого дуже добре знають у Яремчі, у Дорі, на нашій Гуцульщині, який був ректором підпільної духовної семінарії на Франківщині.


Останнім часом моє життя непідвладне мені. Особливо в останні дні…

Найбільш упорядкований робочий день у мене був тоді, коли я був ректором семінарії. Тому що мусив проектувати порядок дня. Семінарія дуже подібна до війська. Тоді завжди вставав на годину швидше від усіх семінаристів, щоб пробігтися. І в Аргентині вже як єпископ також намагався бігати зранку. Далі – обов’язковим є устав молитви. Тоді – період для активної праці: чи то викладацької діяльності чи адміністративної. Побачимо, як тепер складатиметься. Решта часу – для читання. На жаль, не можу читати так багато, як би мені хотілося.

Десять років я працював як науковець. А науковець мусить сидіти за джерелами. І коли я став єпископом, мені дуже цього бракувало. Сподіваюся, знайду хоч трошки часу, бодай один день у тижні, де зачинятимусь від усіх, але відкриватиму джерела нашої спадщини, зокрема святих отців.

А щодо хобі – я на скрипці граю. Моя мама є вчителькою музики, уже понад 30 років вона навчає дітей грати на фортепіано. У нашій хаті є старе австрійське піаніно, з клавішами зі слонової кості…


Коли я служив у армії, привіз якось із дому Катехізм католицької церкви, надрукований у Литві. Я служив у медслужбі, і зі мною працювали прості люди, медсестри, санітарки, лікарі. Й одного разу одна медсестра попросила в мене цю книжечку… Брошура вернулася до мене через вісім місяців у твердій обкладинці.

Потім мені сказали, що вона обійшла всю медслужбу і всі родини тих працівників, які там працювали. Більше того, наш начмед – підполковник медичної служби, за національністю єврей, - коли звільняв мене в запас, подарував мені Євангеліє і книжку Ренана «Життя Ісуса Христа». Покликав мене в кабінет і сказав: «Славичек, знаешь, я думаю, что нельзя писать на святых книгах. Но это наша память о тебе». Тобто це є приклад живого спілкування, воно в тих регіонах теж потрібне... Гадаю, наша присутність має бути разом з ними, а не проти них. І тоді багато речей самі собою можуть зникнути.

В Аргентині, будучи єпископом-місіонером два роки, я не мав автомобіля й не мав можливості їздити самостійно, тому пересувався автобусом. Добре, що в нас є такі добрі українці – власники перевізної компанії, вони мені безкоштовно надавали квитки. Я щонайменше раз на тиждень мусив їхати тисячу двісті кілометрів у один бік і тисячу двісті – назад. Я так їздив до тої парафії, яку обслуговував, з мого кафедрального храму в Буенос-Айресі. Тобто це були лише душпастирські поїздки.


Ціла стаття [ тут ].

Світовий Конґрес Українців привітав з інтронізацією Главу Української Греко-Католицької Церкви TOP
У зв'язку з інтронізацією 27 березня 2011 р. новообраного Глави Української Греко-Католицької Церкви, Блаженнішого Верховного Архиєпископа Києво-Галицького Святослава (Шевчука), президент Світового Конґресу Українців (СКУ) Евген Чолій надіслав наступне привітання:

Ваше Блаженство!

imageВід імені Світового Конґресу Українців сердечно вітаю Вас з обранням на високий і відповідальний пост Глави Української Греко-Католицької Церкви та з урочистим введенням на престол Верховного Архиєпископа Києво-Галицького!

Дією Всевишнього та волевиявленням найвищих ієрархів Ви, Ваше Блаженство, були обрані як найбільш достойний очолювати Українську Греко-Католицьку Церкву, що є рідною для мільйонів українців, які проживають у різних куточках світу. Ми віримо, що Ваша беззаперечна відданість християнським ідеалам, глибина духовних переконань, невтомна праця та мудрість у поєднанні багатьма талантами стануть запорукою Вашого успішного служіння Українській Греко-Католицькій Церкві та українському народу. Ми маємо тверду надію, що Ви послідовно підтримуватимете візію Вашого попередника, Блаженнішого Патріарха Любомира, який закликав своїх вірних до морально обґрунтованого, відповідального і осмисленого духовного життя, а також продовжуватимете прихильне екуменічне ставлення до наших православних Сестер-Церков.

Поділяючи радість торжества інтронізації, висловлюю сподівання на подальшу плідну співпрацю Української Греко-Католицької Церкви на чолі з Вами зі Світовим Конґресом Українців, що є міжнародною координаційною надбудовою українських громад у діаспорі.

Тож нехай Господь Бог дарує Вам на многії літа невичерпні життєві сили та наснагу для вірного служіння Українській Греко-Католицькій Церкві, Українському Народу та Україні.

Від СКУ в церемонії інтронізації, яка пройшла у храмі Святого Воскресіння в Києві, взяв участь генеральний секретар СКУ Стефан Романів.

Великоднє Послання Постійної Конференції Українських Православних Єпископів поза межами України TOP
Всечесному Духовенству, в Христі Дияконству, Преподобному Монашеству і всім Побожним Мирянам Української Православної Церкви поза межами України і на її рідних землях.

Христос Воскрес! Христос Воскрес! Христос Воскрес!
Улюблені в Христі Ісусі Брати і Сестри,

“Господь Бог, Котрий встановив для нас це свято, дозволяє нам святкувати його щороку. Той, Хто віддав нам Сина Свого ради нашого спасіння, з цієї причини й дає нам це свято... дозволяючи нам разом молитися і возносити до Нього спільні молитви подяки ... Він гуртує на це свято тих, хто далеко один від одного ...” Св. Афанасій. (+373)

Наші серця сьогодні наповнюються радістю, яка не піддається ніякому опису, радістю, яка завершує час `світлого смутку`, через який ми пройшли, і саме з почуттям цієї радості ми вітаємо вас у "цей день, що його сотворив Господь" (Великодня Утреня) – Воскресіння Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа.

Це з Божої милості й благодаті ми збираємося разом кожного року щоб відсвяткувати Славне Воскресіння нашого Господа. Це справді велике благословення, що в цьому році, `ті, котрі далеко один від одного`, святкують це `Свято із Свят` разом. Бог дав нам присмак Його великої надії, що Христова Церква збереться разом і буде єдиною. Ми збираємося разом в межах своєї власної християнської традиції, але посилаємо Благодійному Богові нашу спільну пожертву.

Ціла стаття [ тут ].

Re: The war against the Holocaust TOP
Posted by: LL53
April 2, 2011

UCCLA's position is that all 12 of the CMHR's galleries should be thematic, comparative and inclusive. NO community's suffering, however undeniable, should be elevated above all others with privileged gallery space in a taxpayer funded national museum. Making use of the 1947 cover of the Ukrainian-language edition of "Animal Farm" and paraphrasing the slogan "All animals are equal but some animals are more equal than others" - George Orwell's incisive critique of the Soviet experiment (and, indirectly, of the collectivization of agriculture that was one cause of the genocidal Great Famine of 1932-33 in Soviet Ukraine, the Holodomor) is not anti-semitic, except for those paid to raise that spectre at every opportunity for their own political purposes (see Professor Finkelstein's "The Holocaust Industry" and note who the board of directors of the "Ca nadian Institute for the Study of Anti-Semitism" are). UCCLA takes no position on Middle East disputes and absolutely rejects the libel that Jews, or any other people, are descendants of pigs. There may be some of us who accept Mr Darwin's conclusions about the evolution of humankind but that is not in dispute here. Unlike Dr Chatterley I don't know a single Ukrainian Canadian or anyone else who supports preferential treatment for the Shoah at public expense and, in fact, a Nanos Research survey confirmed 60.3% Canadians want all genocides treated in an inclusive CMHR gallery. She should get out more often.

Posted by: marsha skrypuch1
April 2, 2011 at 1:32 PM

I am surprised that the Free Press would publish such an inflammatory and misleading letter. According to this woman, anyone who disagrees with her must be an anti-Semite.

Re: Jewish Post & News: Controversy over museum not surprising TOP
5 April 2011

Thank you for your fair minded comments (Controversy over museum not surprising http://www.jewishpostandnews.com/index.php?option=com_content&view=article&id=108:controversy-over-museum-not-surprising-&catid=52:bernie-bellan&Itemid=197) on the CMHR controversy and the position that the Ukrainian Canadian Civil Liberties Association has taken. We stand ready, at any time, to meet with the representatives of the Jewish Canadian community to discuss our concerns in a true spirit of civility and mutual respect. We also want to make certain that your readers understand that while we want all 12 of the CMHR's galleries to be thematic, comparative & inclusive, that does mean, for us, that the Shoah (Holocaust) must be included, permanently, and we have never suggested otherwise. That there is a problem with the proposed contents of this taxpayer funded national institution is true. But if there is a will there is a way to resolve our concerns, with fairness for all. I hope this genuine offer of engagement, dialogue and reconciliation will be accepted.

Dr L. Luciuk

Юрій Борець - приклад незламної жертовності TOP
Мaрічкa Гaлaбурдa

В четвер 24 березня 2011, напередодні дня народження п. Ю. Борця 26 березня,(народився він в 1922 р.) відбулася Панахида біля його могили, (правив о. Cимон Цькуй) - після чого в КAФЕ REFLECTIONS відбулася презентація книжки, впорядкованої у Львові Євгеном Перепічкою та виданої дружиною Ю. Борця - пані Тетяною.


Щоби не повторюватися або самій писати щось, наводжу статтю, яку 19.10.2010 писав Віктор Рог з Києва про появу книжки – ЮРІЙ БОРЕЦЬ: Людина, воїн, Меценат:

ЮРІЙ БОРЕЦЬ: Людина, воїн, Меценат:...”Нещодавно у Львові побачила світ книга про людину, яка все своє життя присвятила боротьбі за українську державність та наповнення її власним національним змістом. «Юрій Борець: людина, воїн, меценат», - так називається праця дружини героя книги Тетяни Борець та науковця Євгена Перепічки.

Хто з українських патріотів не чув імені Юрія Борця, хто не читав його книг чи статей, скільки авторів, читачів, кіноглядачів вдячні йому за щедру меценатську допомогу у виданні книжок чи створенні кінофільму «Залізна сотня»? То ж добре слово і щира вдячність належиться авторам книги, присвяченій світлій пам’яті Юрія Борця, до якої увійшли спогади про цю непересічну особистість, авторські публікації про участь у національно-визвольній боротьбі ОУН-УПА, життя у вимушеній еміграції, роздуми про українські проблеми та українську перспективу, фотографії з родинного архіву. Також збірка містить ряд цікавих та рідкісних документів, публікацій, листів, які яскраво ілюструють і ґрунтовно аргументують основний матеріал.

Через роки і кордони до нас сьогодні звертається Юрій Борець: «Мені особисто здається, що більшого щастя на землі не існує, ніж щастя служити своїй Батьківщині в ім’я її розквіту.

Найбільшою раною України стало духовне, ідеологічне понівечення. Ані матеріяльні втрати, ані фізичні жертви, …ні екологічна, чорнобильська катастрофа не підлягають порівнянню з нашими втратами в духовній сфері. Ця руїна називається байдужістю.

Молодь – це золотий фонд України. Ви несете відповідальність за долю українства, тому мусите робити все, аби покращити її… нехай для вас буде прикладом життя видатних патріотів України, їхня героїчна боротьба…

Не від ваших дідів, не від ваших батьків, а тільки від вас залежить майбутня доля нашої Батьківщини, ваших дітей та онуків, які житимуть у вільній, багатій і щасливій державі, …або ми знову повернемося до тоталітаризму, неволі і яничарства…»

Доля подарувала мені щастя певний час тісніше співпрацювати з Юрієм Борцем, який допомагав у виробленні напрямних для організації молодіжного патріотичного руху, надавав конкретні поради щодо дій в тій чи іншій ситуації, фінансував видання, зокрема газету СУМ «Сумщина» «Гроно», збірки Дмитра Донцова, книги з історії національно-визвольних змагань та на актуальну тематику.

Він був не лише великим і щедрим патріотом, хоробрим воїном, успішним підприємцем, але й прискіпливим дослідником, гострим публіцистом, вдумливим аналітиком та талановитим організатором. Ці риси доволі рідко поєднуються в одній людині, і велике щастя для нас, що Господь зупинив свій вибір саме на Юрію Борцеві, який свій дар щиро використав на благо української нації.

«Усе свідоме життя Юрія – це суцільна і безперервна боротьба: у молодості – за визволення України з неволі, під сучасну пору – за побудову незалежної, суверенної і справді Української національної держави», - під цими словами командира УПА Василя Кука підпишеться кожен, хто знав Борця.

Книга поширюється безкоштовно і розрахована на широке коло читачів, проте насамперед вона адресується українській молоді, в яку вірив, яку виховував і на яку сподівався Юрій Борець. “

Що ж сказати? “ ВІЧНA ЙОМУ ПAМ’ЯТЬ і всім борцям УПA, які загинули в ім’я незалежності, самостійності України ! ”


Інтерв'ю з учасниками програми обміну школярів TOP
Інститут Суспільного Розвитку ( за підтримки українcької діаспори в США) пропонує інтерв'ю з учасниками програми обміну школярів.

Відео - Nataliya Demchenko



Obituary: Michael James Curry TOP
jamesPassed away at St. Joseph's Health Centre, Toronto after a brief illness on Thursday, March 31, 2011 in his 58th year. Beloved son of the late Robert and Martha Curry. Loving brother of Gaye Ann Hainsworth. 'Uncle Mike' to Robert and Andrew Hainsworth. Dear nephew of Mary Kuzyk. A brilliant musician and educator, Michael worked as a music teacher for 25 years with the Toronto District School Board and hosted the Centre Stage segment of the Ukrainian television program Kontakt. His second home was Ukraine to which he travelled frequently, forging lasting relationships with numerous Ukrainian artists.

Michael Curry was an accomplished musician having graduated with a gold media in performance from the Royal Conservatory of Music in Toronto. Further studies took him to the Guildhall School of Music in London, England and finally to the Tchaikovsky State Conservatory in Kyiv, Ukraine where he majored in piano and double bass. Michael was a highly visible member of the Ukrainian community acting as master of ceremonies as well as a performer at major Ukrainian events across the country. For more than fifteen years Michael Curry hosted and produced the Centre Stage segment on Kontakt Ukranian TV.

Funeral service were held April 5, 2011. Memorial donations may be made to Chapel of All Saints of Ukraine, 1280 Dundas St. W., Oakville, ON L6M 4H9 or to the Canadian Cancer Society.

ADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief

Oxana Bukanova
-- editor

Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent

Діана Мережко
-- кореспондент (Здоров'я)
Diana Merezhko
-- correspondent (Health)

Zenon Chytra
-- story layout

John Heron
-- story layout
-- webmaster www.eposhta.com

Ihor Prociuk
-- story layout and design

We hope you found ePOSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.


Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:

Subscribe to the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Is one of your friends forwarding ePOSHTA to you? Why not subscribe directly! Just enter your e-mail in the box below and click on Subscribe Now!.

Unsubscribe from the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Send an email to:
YahooGroups (which managers our subscriptions) will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to unsubscribe.

Subscription Issues:
Having difficulty subscribing (or unsubscribing)? Or maybe you want us to add your friends to our newsmagazine? Contact:
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements.

If you maintain a website of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site in our ePOSHTA newsmagazine.

Myroslava Oleksiuk myroslava@rogers.com

Zenon Chytra
John Heron
Ihor Prociuk