If you are having trouble reading ePOSHTA, click here.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть тут.

masthead
March 25 березня 2011
Vol.12 No. 8
People&Culture&Politics&Business

Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
subscription@eposhta.com
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:
  Редакційна Сторінка
  Focus
  Фокус
  Opinion
  Незалежний Погляд
  Call to Action
  Заклик до дії
  Events
Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings
  Події
  Програми і Конференції
  Current Affairs
  Сучасні Пoдії
  Arts & Letters
  Культура
  Ukraine & the World
  Україна і Світ
  Суспільство
  А король таки голий!
  Religion
  Релігія
  Відгук
  In Memoriam

Стерв`ятники над Україною
або Про зловісних імітаторів боротьби з корупцією
TOP

image
Терикон у центрі Європи
A slagheap in the centre of Europe

У розпал президентської кампанії-2010 редакцію еПОШТИ своїми інтернетівськими агітками-звернення просто завалила Всеукраїнська громадська організація «Комітет по боротьбі з корупцією в органах державної влади, правоохоронних органах, прокуратурі та судах» (скорочено: Комітет по боротьбі з корупцією або Комітет). Нічого дивного не було б у такому надмірному старанні, коли б не одна цікава деталь. А саме: так званий Комітет по боротьбі з корупцією зі скрайнім цинізмом і лицемірством прокладав дорогу до владного корита найстрашнішому внутрішньому ворогові України – найбільше скорумпованому й збандитизованому донецько-олігархічно-мафіозному кланові на чолі з В. Януковичем. Саме про це з іншого приводу згадала у своїй редакційній статті тодішня еПОШТА: «Цей Комітет... розвинув на теренах України й поза її межами бурхливу діяльність на підтримку проросійського кандидата в президенти В. Януковича».

А ось як, зокрема, напередодні виборів-2010 сам голова Комітету по боротьбі з корупцією Едуард Єфіменко в лицемірну позлітку завивав свої антиукраїнські наміри й неприховане зрадництво громадських інтересів (Сергій Плужник «Єфіменко для (сайту) «ОРД»: Яструби падлом не харчуються!», 5.10.2009р.): «Ситуація з корупцією в країні жахлива, оскільки не дозволяє нормально розвиватися ні бізнесу, ні державним інституціям. Ми переживаємо, що боротьба корупційних кланів роздирає на шматки країну й тому прагнемо справедливої й сильної влади. Плануємо підтримати на виборах ту політичну силу, яка є далекою від авантюр, передбачуваною й зможе забезпечити стабільний розвиток держави. Від цих політиків ми вимагатимемо послабити корупційний тиск, дати нормально працювати підприємцям й творчим особистостям».

Як згодом виявиться, такою «справедливою владою» для п. Єфіменка та його компанії стане верхівка Партії регіонів - ненатлі казнокради й криваві олігархи, що до останньої нитки оббирали й далі оббирають обездолений український люд. Що ж до боротьби з корупцією, яка записана на штандартах цього Комітету, то він прагнув добиватися в Партії регіонів усього навсього - «послабити корупційний тиск». А це значить, що ще задовго до приходу до влади донецького бандостану провід Комітету однозначно й остаточно капітулювало зі своїх програмних засад.

Нижче пропонуємо читачам еПОШТИ помилуватися часткою передвиборчого «художества» пана Єфіменка та його численної братії (голова Е. Єфіменко позує на обох світлинах):

imageimage

Однак спершу про так званий Комітет по боротьбі з корупцією та його очільників. Отже Всеукраїнська громадська організація «Комітет по боротьбі з корупцією...» організована в 2004 році й згідно з програмними документами є «не просто незалежною організацією зі захисту прав і свобод громадян, а й єдиною антикорупційною структурою».

Цікавим є той факт, що помічниками заступників голови Комітету є депутати всіх рівнів, працівники правоохоронних органів, прокуратури, судів, усіляке чиновництво тощо.

З вищепереліченого напрошується висновок: Комітет до свого проводу залучав представників найбільше скорумпованих структур – депутатських корпусів, міліції, прокуратури, судів, влади різних рівнів. А, значить, практично реалізував наступне гасло: «Ударимо по корупції найбільше запеклими й завзятими корупціонерами!».

А чи зменшився рівень корупції та чи зросли права й свободи громадян за рік урядування Віктора Януковича, за якого так вперто агітував п. Єфіменко та його спільники?

Відповідаємо мовою сухих фактів, узятих із українських ЗМІ: «а) Україна посіла 134 місце серед 178 країн за рівнем корупції. б) В Україні рівень корупції зріс майже на 60%. в) Раніше «репортери без кордонів» зафіксували ще й падіння рівня свободи преси - з 89-го місця минулого року до 131-го у 2010-му». Коментарі зайві.

А ось що каже керівник контактної групи Transparency International в Україні Олексій Хмара про ситуацію з корупцією в Україні: «Сьогодні боротьба з корупцією перетворюється більше у зведення рахунків з політичними опонентами, або в такі показушні акції».

Але це ще не все. Відомі факти грабунку державних коштів найвищими посадовцями України: Янукович «прихватизував» 200 млн. гривень на банк свого сина, Азаров, Близнюк - по 200 млн. на фірми своїх синів, Клюєв - 400 млн. на підконтрольну йому фірму, Колєсніков урвав немалу частку на побудову СК «Олімпійський» (вартість 2 млрд. гривень) через недопущення до тендерів, Фірташ нажився на 4 млрд. дол. за оборудку з газом «РосУкрЕнерго» і т.д. А ось шкала неймовірного збільшення статків донецького олігархату (майже всі з ПРУ): Рінат Ахметов – 16 млрд. дол. (збільшив утричі за останній рік), Віктор Пінчук (зять Л. Кучми) – 3,3 млрд. дол., Костянтин Жеваго – 2, 4 млрд. дол., Ігор Коломойський, Геннадій Боголюбов  – по 2,5 млрд. дол., Юрій Костюк – 1,5 млрд. дол, Олег Бахматюк, Андрій Веревський - по 1 млрд. дол.

І ось наближаємося до завершення редакційної статті. Спершу зазначимо, що Комітет по боротьбі з корупцією жодним чином не реагує ні на казнокрадство найвищих посадовців України, ні на безпрецедентний визиск олігархатом знедолених українців. Зате не так давно разом з прокуратурою засідав, щоб позбавити останнього кусня хліба не одного луганського безробітного: «18 березня 2011 року відбувалася зустріч у м. Луганську з прокурором Луганської області Бескишкий М.Г та Головою Правління Всеукраїнської громадської організації „Комітет по боротьбі з корупцією в органах державної влади, правоохоронних органах, прокуратурі та судах” Едуардом ЄФІМЕНКО. На зустрічі обговорювались питання щодо незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного призначення. Міськими та районними судами Луганської області розглянуто понад 75 кримінальних справ стосовно осіб, які самовільно здійснювали видобування вугілля, що відноситься до корисних копалин загальнодержавного призначення. Судами вже встановлено 69 обвинувальних вироків з призначенням покарання». Отже владі – мільярди, злидареві – покарання й тюрми!

Однак насамкінець надамо слово голові асоціації захисту прав громадян України Володимирові Лесику: «Коротко хотілось би нагадати за якою схемою працює цей пан. І в офісі, і на сайті комітету все обставлено в найкращих традиціях Остапа Бендера: фото, де голова комітету позує з Президентом, Генеральним прокурором та іншими високо посадовцями нашої держави... Багато громадян купляються на це, віддають останнє, щоб вирішити якісь свої особисті проблеми, або ж просто для того, щоб побороти корупцію в рідній країні. А далі все просто: гроші взяли, поклали по кишенях і розводять руками — рівень корупції вищий ніж наші можливості».

Невже про шахрайську діяльність Комітету, очолюваного Е, Єфіменком, не знає Генеральний прокурор України Віктор Пшонка?! Знає, але імітаторам реформ украй потрібні такі ж самі імітатори боротьби з корупцією, щоб спільними зусиллями загнати у безвихідь кожного українського громадянина!

-- Редакція еПОШТИ

Viktor Yanukovych, Terminator TOP

imagehttp://www.worldaffairsjournal.org/new/blogs/motyl/Viktor_Yanukovych_Terminator
May 18, 2011 

 Alexander J. Motyl  

The argument couldn’t be more wrong.

All authoritarian leaders — and Yanukovych is no exception — believe that the more power they have, the better, the more stable, the more predictable things must be. But the historical experience of dictatorships conclusively shows that the hyper-concentration of power is actually a guarantee of political, social, and economic instability. The Soviets took the case for centralization to its logical conclusion, constructing a totalitarian polity and a centrally planned economy — and you know how that ended. The fact is that democracy is not just nice. It’s also more stable and more effective than dictatorship.

Unsurprisingly, Yanukovych the would-be authoritarian stabilizer will succeed only in becoming a Terminator and destabilizing Ukraine — and here’s why.

First, although Yanukovych is the undisputed master, he is woefully inadequate in his understanding of modern societies, economies, and polities. Absolute rulers can be successful if and only if they are philosopher kings, and Yanukovych, a tough kid from a tough neighborhood with two suspect degrees from fly-by-night educational institutions, is not. Knowledge underload and information overload will wear him down very quickly.

The Ukrainian president should ask himself just why Yanukovych jokes are now as popular as Brezhnev jokes used to be in the 1970s and 1980s.

 

Second, and far more important, Yanukovych has, by grabbing all the power, effectively destroyed Ukraine’s political institutions. The Parliament is a joke; the courts are a joke; and the cabinet — along with all the ministries of government — is merely a tool of the president. But here’s the rub. Modern states and societies cannot be run without effective institutions, even if leaders are philosopher kings. Modern states and societies are too complex for any one person to do the job. Sultanistic rule á la Yanukovych might have worked in Ukraine back in the fifteenth century, but not in the twenty-first.

Third, and even more important, by declaring himself sultan and destroying institutions, Yanukovych has provided government administrators with irresistible incentives to engage in buck-passing, evasiveness, obstructionism, toadyism, and corruption. Place yourself in the position of some cog in Ukraine’s vast bureaucratic machine. You know that your job depends entirely on being in good graces with your boss, whose job depends on being in good graces with his boss. And so on, all the way up the food chain. Will you assume responsibility for anything? Of course not: you’ll pass the buck. Will you take a stand? No, you’ll be evasive. Will you help your colleague get the job done? Hardly: far better to trip her up, as that makes you look better. Will you speak your mind to your boss? Never: you’ll always suck up. Will you be honest? Not a chance: you know that, since you could be fired at any minute, you need to steal as much as you can when you can. Add to the mix the fact that Yanukovych’s Regionnaire thugs have seized control of the government apparatus, and its incompetence and venality are sure-fire bets.

Fourth, and most important, a hyper-centralized system consisting of a misguided leader, absent institutions, and thuggish party hacks cannot be reformist, effective, or legitimate. Genuine reform is impossible, because it serves no one’s interests. Ineffectiveness is inevitable, because running a complex society in so primitive a fashion is certain to result in terrible mistakes. Nor will you learn from your mistakes, as the mechanisms for providing the leader with good information — functioning institutions and responsible administrators — are missing.

At the rate it’s decaying, the Yanukovych system will be on the verge of collapse in a few years.

 

Legitimacy is also out of the question. Big bosses may be feared, but they are never loved. And, when their mistakes become endemic, they always come to be despised and ridiculed. (It took Yanukovych only a few months in office to become a laughing stock.) The result is that he is doomed, at best, to become a second Leonid Brezhnev — the Soviet leader who presided over the inglorious “era of stagnation” and probably made the USSR’s collapse inevitable. The Ukrainian president should ask himself just why Yanukovych jokes are now as popular as Brezhnev jokes used to be in the 1970s and 1980s.

Needless to say, such a system is not stable. It looks stable, but only because the boss is the only one speaking and all his underlings pretend to be listening. And the Yanukovych system is especially prone to instability, because the Ukrainian president is not content, as Brezhnev was, with doing nothing. Yanukovych wants to consolidate one-man rule as quickly as possible by proactively destroying institutions. But the unintended outcome of institutional evisceration is a vicious circle: his rule will only get weaker, which in turn will lead him to strike out at and further weaken institutions. As his regime becomes increasingly ineffective and he becomes increasingly illegitimate, people will increasingly lead their lives outside the state. Some will emigrate; others will “drop out” into the shadow economy and parallel social institutions. Still others will resist: some actively, most passively, in the time-honored manner of the weak and powerless — by slacking, lying, stealing, and pretending.

At the rate it’s decaying, the Yanukovych system will be on the verge of collapse in a few years. Like some recently deposed Arab potentate, Yanukovych will smile, wave his hand, and look powerful. His acolytes will smile, wave their hands, and look adoring. In reality, he will be presiding over a house of cards. At some point, a spark — some crisis, some serial stupidity, some act of self-immolation — will bring it all down and his adoring acolytes will be the first to terminate the Terminator.

Russia starts wielding big stick to get Ukraine to join Customs Union: Den, Kyiv, (in Ukrainian 17 Mar 11; p 3) TOP
Ukraine should stop living in the paradigm of [former Soviet leader Nikita] Khrushchev!!

 

March 17, 2011

Russia wants Ukraine to join the Customs Union of Belarus, Kazakhstan and Russia, a daily has written. On the one hand, it promises cheap gas and increased trade turnover. On the other hand, Putin has warned of trade sanctions if Ukraine refuses to join. Meanwhile, Ukrainian experts interviewed by the paper say that a free trade agreement with the EU is more beneficial for Ukraine. The following is the text of the article by Mykola Siruk, entitled "Putin's stick" published in the Ukrainian daily Den on 17 March. Subheadings are inserted editorially:

It is known that Russia is perfectly able to combine the carrot and stick in dealing with not quite equal "strategic" partners. This was demonstrated the day before yesterday [15 March] in Minsk by Russian Prime Minister Vladimir Putin at a news conference on the results of the Interstate Council of the Eurasian Economic Community and the meeting of the Council of Ministers of the Union State of Belarus and Russia. The Russian head of state [as published, must have been "prime minister"], answering questions quite possibly prepared in advance, said that Ukraine's accession to the Customs Union of Russia, Kazakhstan and Belarus would be beneficial for Ukraine and the other participants. The author had occasion to hear from Russian diplomats that in the event of accession to the "troika", Ukraine will receive gas at Russian domestic prices. Meanwhile, the executive secretary of the Commission of the Customs Union, Sergey Glazyev, also said recently that in the event of Ukraine's accession to the Customs Union, trade turnover between Ukraine and Russia will increase by 50bn dollars. These are really attractive offers.

[...]

And indeed, Russia will benefit from Ukraine's accession to the Customs Union, a senior Ukrainian diplomat told Den off the record. And it is possible that Ukraine will extract a temporary benefit, but no-one has counted or is naming either in Ukraine or in Russia what losses our country will incur by this step, the source said. He also added that at this time there is no question of any preparation of documents for the Customs Union. However, the diplomat did not rule out the possibility that Ukraine's position concerning the Customs Union could change if by the end of the year an agreement on a free trade zone with the EU is not signed.

It is now evident that Moscow is not entirely sincere in its relationship with Kiev and does not want Ukraine's integration in the European Union. And evidence of this is the statements by Russian politicians about the allegedly baseless fears of Ukraine of losing sovereignty in the event of accession to the Customs Union and the EEC. And this is despite the fact that the Russian side knows perfectly well that the Ukrainian authorities have legislatively strengthened and is keeping to its course of joining the European Union, and this certainly does not coincide with membership in such associations as the Customs Union and the Eurasian Economic Community, whose members do not intend to integrate into the European Union. ...

Expert opinion

Yevhen Sharov, political scientist: Ukraine is a member of the WTO and is negotiating for the establishment of a free trade zone with the EU. Undoubtedly Ukraine can participate in other trade or customs unions, but within the above-mentioned free trade zone. Ukraine cannot and is not ready to make commitments regarding entry into the Customs Union with Russia, Belarus and Kazakhstan, because it would break our position on unified customs tariffs with the EU. It is important for Ukraine on the path to the signing of a free trade zone agreement with the EU to adhere to the commitments it took upon itself. I do not at all rule out the possibility that the situation may somehow change when Russia, Kazakhstan and Belarus become members of the WTO.

[...]

Ukraine should stop living in the paradigm of [former Soviet leader Nikita] Khrushchev. We are still disposed to believe that some centre will take the decision for us and someone will give us a brighter future. We are not doing our homework - economic analysis. We do not need to play at European integration or EurAsian integration. The key point is that Ukraine has to survive physically in the short and medium term. Ukraine needs to seek a partner that will allow us to retain what we have and are able to produce, to stop the destruction of fundamental science and our key hi-tech fields. ...

Valeriy Chalyy, deputy general director of the Razumkov Centre, former deputy foreign minister: This year is certainly very important in terms of a final decision regarding the direction of Ukraine's economic integration. There is a fairly realistic possibility in the second half of this year of signing an agreement with the EU on Association, including an in-depth, comprehensive free trade zone, thus effectively implementing the first stage of economic integration of Ukraine into the EU. At the same time there are voices, mostly politicians, calling for a change of integration. This, it seems, is a certain answer to repeated calls by the Russian leadership, in particular, and recent calls by the prime minister of Russia on the desirability of Ukraine's accession to the Customs Union of Russia, Belarus and Kazakhstan. ... I hope that the parliamentary hearings, which will be held at the initiative of people's deputies Mykola Martynenko and Arseniy Yatsenyuk on 11 May this year, will address issues of integration, joining a free trade zone with the EU, interaction with the Customs Union and also finally determine the political stance and dispel insinuations regarding Ukraine's vacillations.

[...]

I understand the position of the Russian Federation, which is inviting Ukraine to join the Customs Union. In order for the format on which they are calculating within the Customs Union to work, they need to expand the size of the market. At present the European market is more powerful, capacious and attractive. Meanwhile, the existing format between Russia, Belarus and Kazakhstan does not address the existing problems. And the answers to these questions are found in each individual country. In particular, it is an increase in competitiveness and efficiency. Of course, they are projects that are designed for a certain period. But as far as Ukraine is concerned, they may simply perpetuate the situation for quite a long time. We have different positions on this issue. What is attractive to Russia may not always be attractive to us.

Market surveillance in Ukraine: reforms on the way to the European market TOP
ICPS made the research on market surveillance. These papers are based on consultations and discussions with technical regulation system officials and experts from consumer and business organizations.

Our Green Paper analyzes the context within which reforms have been launched, the substance of the changes taking place, European experience that shapes the vision of reform, the problems related to carrying out reform, their cost for different stakeholders and interest groups, and what they stand to gain or lose from reform.

Our White Paper examines the issues related to implementation of the two market surveillance laws in order to establish a system that actually works and gives results in line with EU norms and standards. Two key aspects are analyzed:

  • The nature of measures that should ensure the establishment and further operation of a market surveillance system;
  • The proper organization and management of the changes that are needed, especially planning.

We have developed and propose a reform planning instrument that is worth using to manage change during the process of adapting to EU norms and standards across all sectors covered by the future EU-Ukraine Association Agreement. This instrument, called an institution-building plan, or similar instruments were used by all countries that were preparing to join the EU. We also present the methodology for applying this instrument and an example of its practical application in Ukraine to set up the market surveillance system.

Complete document [ here ].

The Making of a rubber stamp Parliament TOP
Inform Newsletter, 22 March, 2011

Successful Western European states tend to have one thing in common: they have adopted parliamentary systems of democracy. ...

Ukraine, unlike Georgia, moved westwards after the 2004 Orange Revolution, adopting a parliamentary constitution two years later.

[...]

Since Viktor Yanukovych became president in February 2010, Ukraine has seen a systematic dismantling of parliamentarism. Recently, Freedom House downgraded the country form “Free” to “Partly Free.” How did this happen?

The first step was the Constitutional Court endorsing a change in parliament’s rules that permitted coalitions to include individual deputies and factions. That 2010 ruling overturned the 2008 Constitutional Court ruling that only factions could form coalitions.

The ruling brought forth accusations of bribery against Constitutional Court judges, reduced public trust in an important state institution and opened the door to bribery of parliamentary deputies to defect to the Stability and Reforms coalition. Opposition deputy Oles Doniy refused an offer of $1 million and a monthly “salary” of $20,000 – the going rate paid to defectors.

Next came the return of the “blackmail state” to Ukrainian politics. Pressure on oligarchs and businessmen to no longer financially support the opposition, coupled with pressure on businessmen to defect, severely damaged the ability of political parties to run election campaigns, pay for media resources and maintain central headquarters staff and regional branches. Often family members were targeted to put pressure on senior opposition figures. Until Mr Yanukovych’s election, all Ukrainian parties, including the Communists, had relied on funding from oligarchs and big business.

Another attempt to weaken parliament came in the form of criminal cases launched against Ms Tymoshenko and senior members of her former government. The goal is not to place them in jail, which would be a PR disaster in the West, but to give them suspended, criminal sentences. With these, Ms Tymoshenko, Yuriy Lutsenko and other opposition leaders will be unable to be elected to parliament in next year’s elections, thereby emasculating the opposition.

[...]

The current administration has shown that it is not adverse to using violence to sow apathy and fear among the opposition and its supporters. ...

On 16 December, 2010, Party of Regions deputies and government ministers physically and brutally attacked BYuT-Batkivshchyna deputies, hospitalising a handful of them http://bit.ly/fhFus1. Instead of prosecuting the perpetrators, the authorities opened criminal charges against BYuT-Batkivshchyna deputies for blocking the work of parliament.

Legalising Absentee Voting Parliament’s “rubber stamp” status was confirmed by the proposal to change parliamentary rules to permit multiple voting by one deputy, a practice quite common in the Party of Regions. A 1998 Constitutional Court ruling stated that it was illegal for deputies to vote for others.

Many Party of Regions oligarchs, such as Rinat Akhmetov, seldom attend parliament. They live abroad and only enter parliament for the immunity from prosecution it gives them. The Ukrainian parliament became a laughing stock when a visiting Polish delegation sitting in the Verkhovna Rada’s visitor’s gallery watched bemused as Party of Regions deputies voted for other deputies. http://bit.ly/hx1LvK.

[...]

In the former only 211 deputies were present while in the second vote only 50 Stability and Reforms coalition deputies were registered (Mr Akhmetov voted on both occasions but was not present). The second vote was deliberately undertaken in subterfuge, being scheduled at eight o’clock in the evening. To conceal the voter fraud taking place, live transmission of the parliamentary session on State Channel 1 and Rada channel was cancelled. ...

Sadly, parliament has been downgraded to a rubber stamp body. Respect for its procedures is non-existent and today the institution resembles little more than a haven for criminals seeking immunity from prosecution. All this has not gone unnoticed by Brussels and Washington and the consequences for further European integration look ominous. More serious still is that ordinary citizens feel increasingly disenfranchised and disconnected from the process of government. Recent events in the Arab world have shown all too well where this can lead.

Ринковий нагляд в Україні: реформа на шляху до європейського ринку TOP

http://www.icps.com.ua/news/6423.html

Команда Міжнародного центру перспективних досліджень, з урахуванням результатів консультацій та обговорень з представниками органів влади, до компетенції яких належить сектор технічного регулювання, представниками організацій споживачів і бізнесу, а також українськими та міжнародними експертами уклала Зелену книгу (документ для консультацій) проаналізувавши контекст, у якому започатковано реформу, сутність змін, що мають відбутися, європейський досвід, що формує бачення мети реформи, проблеми, пов’язані з її здійсненням, та їхню ціну для різних зацікавлених сторін, а також їхні переваги та втрати від реформи.

У Білій книзі (документ про політику) розглянуто способи забезпечення реалізації законів про ринковий нагляд, щоб створена система функціонувала та давала результати відповідно до норм і стандартів ЄС. Проаналізовано два ключові аспекти:

  • зміст заходів, що мають забезпечити створення та подальше функціонування системи ринкового нагляду;
  • організація здійснення перетворень, зокрема належне планування.

Розроблено та запропоновано інструмент планування реформ, який доцільно використати для управління змінами під час адаптації до норм і стандартів ЄС усіх секторів, що будуть охоплені майбутньою Угодою про асоціацію між Україною та ЄС. Цей інструмент, що має назву “план інституційних змін”, чи подібний до нього використовували всі країни, які готувалися до членства в ЄС. Представлено методологію використання цього інструменту, а також зразок його практичного застосування в Україні для системи ринкового нагляду.

Цілий документ на сайті [ тут ].

Червоні прапори як символи "руського міра" TOP
мета — репресувати національно-визвольні ідеї як "фашистські", оскільки вони небезпечні для влади Януковича. Сталінізм закликає до підкорення людини державі, національно-визвольні ідеї - це ідеї свободи людини і демократії.

 

http://www.pravda.com.ua/columns/2011/03/22/6040692/
22 березня 2011

Борис Тарасюк

17 березня 2011 року Житомирська обласна рада прийняла рішення вивішувати червоні прапори на державних установах області у честь свята Перемоги у другій світовій війні.

Замість того, щоб забезпечити гідну старість ветеранам, депутати Житомирської облради, "піаряться" на ветеранах — на спекуляції їхньою пам'яттю і тяжким минулим, котре було далеко не таким безхмарним, як це хотіли показати радянські пропагандисти.

Чи згадували вони, приймаючи це рішення, сотні безногих і безруких ветеранів з київської Бесарабки, котрих наказом сталінської влади у травні 1946 року відправили на Соловки?

[...]

Під маркою "антифашизму" просувається ідеологія, будована на культі військової перемоги і виправдання будь-яких репресій і жертв великою "державною метою".

Перемога над Гітлером для прихильників "руського міра" виправдовує все — і сталінські концтабори, і сотні тисяч марних фронтових жертв, і поневолення Східної Європи, і те, що було далі — репресії шестидесятників і русифікацію, знищення українського села і української церкви, Чорнобиль і Афганістан.

Через термін "Велика Перемога" ця влада за зразком "путінської" хоче реабілітувати сталінізм. Вкладається думка про Сталіна як ефективного менеджера.

Вони хочуть, щоб ми забули про те, що саме Сталін допоміг Ґітлеру прийти до влади у 1933-му, заборонивши у рейхстагу німецьким комуністам об'єднуватися із соціал-демократами.

Хочуть, щоб ми забули про вишкіл у ЧА німецьких льотчиків і танкістів в тридцятих роках.

Хочуть, щоб ми не згадували про те, що саме Сталін "освятив" пакт Молотова-Ріббентропа, що протягом 1939-41 років Сталін постачав Гітлеру залізну руду і зерно, про те, що радянський червоний і нацистський коричневий прапори несли разом на спільному військовому параді у Бресті у вересні 1939-го....

Втім, я вірю, що символьні провокації влади — це останнє "щеплення" українців вакциною помираючих імперських бацил. А червоні прапори залишаться у минулому, як пам'ять про злочини сталінізму та символ окупаційної комуністичної влади в Україні.

Ціла стаття [ тут ].

Mistrusting Yanukonomics

TOP

imagehttp://www.worldaffairsjournal.org/new/blogs/motyl/Mistrusting_Yanukonomics
March 25, 2011

Alexander J. Motyl  

You gotta see things in perspective, President Viktor Yanukovych’s apologists say. Sure, democracy may not be doing too well, but just look at the economy. Bold reforms are being adopted. Just give Yanukovych a few years, and Ukraine will become an Eastern European tiger. Growl.

Yanukovych then lost everybody’s support by failing to understand the obvious: that a reformer asking the people to make sacrifices must be perceived as honest, frugal, and incorruptible.

 

Were that the trade-off—less democracy, more growth—one might rationalize Yanukovych’s authoritarianism as the price an underdeveloped country has to pay for economic modernization. After all, it’s true that Ukraine needs a systemic overhaul and that the process of reforming the tax code, the legal system, the pension system, the educational system, and a myriad of other socio-economic spheres will be painful. And it’s true that the country must be reformed sooner rather than later, lest it continue on the path to oblivion. And it’s also true that the Orange leadership’s bungling only intensified Ukraine’s troubles and left Yanukovych with a big mess.

For better or for worse, however, authoritarianism is not an option for Ukraine or for Yanukovych. As I’ve been arguing in this blog, authoritarianism á la Yanukovych is intrinsically unstable. Hence, to think that one can force Ukraine to modernize is absurd. It won’t work, and the likely consequence of such an effort is a social upheaval leading to government collapse.

That leaves Yanukovych with one option: coaxing Ukraine toward reform. But that can work only if Ukrainians trust their president and are willing to assume economic hardships for the good of the country. Poles, for instance, accepted shock therapy back in the early 1990s because they were happy to make sacrifices for a government they believed in.

Ukrainians would sacrifice for a Martin Luther King; they’d be crazy to sacrifice for a Nero.

 

Public opinion surveys show that trust in Yanukovych has plunged, and it’s not hard to see why. He could have reached out to the national democrats who had voted for Yulia Tymoshenko, but chose instead to bulldoze his way to super-presidential status, roll back Ukrainian language, culture, and identity, and attack the democratic opposition. He could have tried to produce a fair tax code, but chose instead to ignore the centerpiece of any serious economic reform, thereby generating mass protests that culminated in the Entrepreneurs’ Rebellion of late November 2010.

Yanukovych’s assault on the national democrats lost him the support of nationally conscious Ukrainians, and his indifference to the needs of small and medium-sized enterprises lost him the support of the nascent middle class in both eastern and western Ukraine. Yanukovych then lost everybody’s support by failing to understand the obvious: that a reformer asking the people to make sacrifices must be perceived as honest, frugal, and incorruptible. People—and especially people living on the margins of subsistence, like most of his proletarian constituency in eastern Ukraine—will endure pain only if they believe their leader will endure pain.

Yanukovych has done the exact opposite. He’s been living high on the hog in a huge villa on a questionably appropriated estate; he dresses like a hotshot Wall Street investment banker; he’s driven to work in a limo, thereby causing massive traffic jams in downtown Kyiv; he’s surrounded himself with corpulent ministers who appear to have their fingers in every conceivable pot. And his rule rests on the Party of Regions, a political machine consisting of beefy pogromchiks, shifty crooks, and unabashed corruptioneers. Ukrainians would sacrifice for a Martin Luther King; they’d be crazy to sacrifice for a Nero.

Yanukovych has also failed to acquire the trust of foreign investors, without whom modernization is impossible. In 2010, his first year in office, foreign direct investment grew by only 12 percent. In the first year of Orange rule, 2005, FDI almost doubled—growing by 96 percent. And, in the intervening Orange years, FDI grew by 12 percent in 2009 (when Ukraine was virtually ungovernable during Viktor Yushchenko’s disastrous last year in office), 21 percent in 2008, 39 percent in 2007, and 29 percent in 2006.

Why are investors skittish? Cause they ain’t stupid. They want stability, but they understand that invocations of stability are no substitute for the foundation of any stable economic environment—rule of law—and that rule of law is impossible in a dictatorship.

 

Why are investors skittish? Cause they ain’t stupid. They want stability, but they understand that invocations of stability are no substitute for the foundation of any stable economic environment—rule of law—and that rule of law is impossible in a dictatorship. Unfortunately, Yanukovych doesn’t get this elementary point. As he noted on February 17th, “Ukraine is a state that is attractive to investors. But it is imperative to create motivations for investors, the most important of which are the stability of the country, the transparency of its economy, and an effective policy of deregulation.” No word, not even a peep, about rule of law. But as German Foreign Minister Guido Westerwelle recently put it, “There are in Germany entrepreneurs who would gladly invest in Ukraine. But they fear legal instability and corruption.”

As long as Yanukovych continues to be viewed as an anti-Ukrainian and anti-entrepreneurial Godfather who prefers bling to bowling and one-man rule to rule of law, Ukrainians will continue to make ends meet in the shadow economy, and investors will continue finding more attractive opportunities elsewhere.

Is the situation hopeless? Winning back the trust one unwisely squandered is extraordinarily difficult, as the public response to the recently initiated investigation of former President Leonid Kuchma’s involvement in the 2000 murder of journalist Heorhii Gongadze demonstrates. Although a welcome development, the investigation will do little to help Yanukovych. Since no one trusts him anymore, everyone’s working assumption is that justice was the last thing motivating his decision to bite the hand that once fed him.

That said, Yanukovych might be able to regain some credibility by reversing course in several dramatic ways. Firing his Russian-supremacist minister of education, Dmytro Tabachnyk, would be a good start. Ending Tymoshenko’s harassment would help. Crafting a tax code that promotes small and medium-sized business would be nice. Moving to a modest apartment in Kyiv and walking to work would do wonders for his image—and his tennis game. And letting the courts be independent might persuade investors that rule of law is not yet quite dead.

That’s a tall order, but is it possible? Sure. The only catch is that Yanukovych would have to stop being Yanukovych.

 

Will the Arab world follow Ukraine’s path? TOP
Democracy - a form of government, in which the majority rules for majority by the majority. (New Philosophical Encyclopedia, 2010)

 

by Vira Nanivska (International Centre for Policy Studies)

[…]

When hearing comparisons of the revolutions in the Arab world to that which took place in Ukraine,it is obvious that the right discourse is not taking place. Other commentators speak about the personalities of those in office as the reason for the failure of democratic progress. One op-ed writersuggested linking economics with human rights in order to prevent erosion of democracy. Anothersuggested that authoritarian leadership is the root of democratic backsliding. The problem is not with personalities, poor linkage or even leadership style. Certainly these things will weaken democracy, but only if a system of democratic governance is already in place. Without a system, the best leader will fail. The time has come for a global discussion on what is democracy. Does it grow on its own after a revolution? Or does it need strong institutions? In Ukraine, the world expected democracy to grow like grass after the Orange Revolution. Simply pushing democracy in Arab nations will not transform these countries into democratic societies. Revolution started in the streets, but without revolution in institutions, democracy will not take. Without institutions, democracy turns into chaos.

[…]

The Orange Revolution put forth a merciless question: what happened to us, and why did liberty not work? There is an idea in the West that revolution brought democracy to Ukraine, and Ukraine betrayed it. The harsh reality is that a democratic revolution never happened in government institutions.

The revolution is a sudden surge, disturbance of the plain movement, any phenomenon during which it changes its quality, essential, integral signs. This means "jump", a break of gradual changes transforming effect, changing principles and systemic nature of the subject in general. (New Philosophical Encyclopedia, 2010)

 

These institutions remained Soviet. International assistance in Ukraine was never aimed at revamping public institutions from totalitarian to democratic. Assistance emphasized the role of civil society because civil society makes revolutions. Yes, this is true, but the time comes when revolution is finished and people must simply work. And this work becomes totally ineffective if people must operate in a non-democratic environment. Without revolution in institutions, the spirit of democracy cannot be transformed into real and lasting change. Giving money to civil society doesn’t mean you are building democratic institutions. We need civil society to be active, but this is not enough. We need it to be effective. Civil Society’s actions should always end with changes in government procedures and standards.

[…]

Why should the Arab world remind the West of the Orange Revolution? The countries going through democratic revolutions, not to lose their freedom it is absolutely necessary to go through democratic institutional revolutions. If they don’t want to lose their achievements – like Ukrainians lost the Orange Revolution – they must build democratic public institutions. Public institutions of totalitarian regimes cannot possibly support democracy. The Arab world – and Ukraine – still has an excellent chance to develop democratic institutions. And there is still an opportunity for the donors to help build them. Planning new technical assistance, donors must rethink the way that democracy is understood.

Failure to Indict TOP

More importantly, this is a glaring case of a government using public funds to go after its main political opposition, also known as using public funds for personal-political gain. Now, that may be criminal.

 

March 16, 2011

Askold S. Lozynskyj

One of President Yanukovich’s more ambitious aims was to prosecute and convict his main political rival Yulia Tymoshenko. Towards that end, on May 5, 2010 the Cabinet of Ministers authorized the audit and investigation of the use of budgetary allocations by the Government of Ukraine during fiscal 2008, 2009 and the first quarter of 2010. The Ministry of Finance then retained a Washington DC law firm, Trout Cacheris, PLLC to carry out the audit and investigation, who in turn engaged an international law firm, Akin Gump Strauss Hauer &Field, LLP and an investigative and forensic audit firm, Kroll, Inc.

The result came in the form of a 176 page report dated October 14, 2010.  Ms. Tymoshenko has been inconvenienced and inhibited in carrying out her work with persistent questioning by investigators in her country and by a travel abroad restriction. These facts would suggest that the subject report is damaging to Ms. Tymoshenko. Still, there has been no arrest or indictment and even the travel restriction has just been lifted.

Even more puzzling is that the report has not evoked any serious analysis or given much weight anywhere. The report  commends the investigators on their work and the Yanukovich people appear to flaunt it. The Tymoshenko people have decried it as biased. But the fact that there has not been any serious debate on its content to date, five months later, appears to speak louder than the report.

A  question that has to be asked is why was the new Cabinet of Ministers or, specifically, the Ministry of Finance conducting an investigation into alleged criminality. TROUT, AKIN and KROLL were merely following their client's instructions,  intent on manifesting due diligence and, perhaps, at the very least providing some material for future proceedings to justify their retainer. Lending their names to the investigation does not change the fact that the investigation was being conducted by a successor administration  in Ukraine, out to indict its predecessor and chief political rival. Engaging the Procurator General or even better, an independent prosecutor would have lent at least the appearance of propriety and objectivity.

In any event, an independent analysis of the report leaves Yulia Tymoshenko  unscathed. Sure there were insinuations that government money was not well spent, that products purchased with government funds were not utilized as well as they should have been.  The bottom line is that  no criminal activity in the nature of corruption or self-aggrandizement was even implied.

Perhaps, the best known findings refer to the sale of Kyoto Protocol carbon credits to the Japanese and using that money to support the Pension Fund. Disingenuously, the twenty page portion of the report asserts the impropriety of this type of transaction and then in a mere one line footnote acknowledges that the use of carbon credit sale proceeds for other purposes is not prohibited by the Kyoto Protocol.  There is no allegation that any of the Japanese money was misused for personal gain.

On the subject of the purchase by the Ministry of Health of  medical supplies/vehicles on credit, the  allegedly damning allegations are the cost of the credit which would burden future Ukrainian governments and  that some of the vehicles were fitted with “The program of the Government of Yulia Tymoshenko” stickers which were visible during the 2010 presidential election campaign. There is no allegation that the cost of credit even if high, exceeded normal rates. Further there are no findings as to the cost of the stickers or that the public paid for them. 

Then there is the subject of purchasing sugar abroad to replenish reserves at an exorbitant price. An interesting detail is that the actual payments were made in March 2010 after President Victor Yanukovich had been sworn in.

An example of the incongruities within the subject report are the allegations of misuse of Stabilization Fund money to finance a  land privatization registration program by the Tymoshenko cabinet. The report refers to a decree for the registration of some six thousand such transactions at a cost of almost 6 billion UAH and then accuses the Tymoshenko government of only registering some 10% of that amount and using the Stabilization Fund to finance same without the approval of two parliamentary committees. The report mentions but fails to connect a subsequent decree which decreased the initial proposed outlay by more that 90%. That clearly explains why only 10% was registered. The misuse insinuated by the Stabilization Fund source of funding is specious since the report fails to quote from any Stabilization Fund terms of reference which may have precluded the use of such funds for the registration of land privatization. In the end putting in order land ownership records  can certainly be considered an economic stabilizer. 

Public money not spent frugally is the thrust of the subject report.  Inasmuch as TROUT, AKIN and KROLL themselves bill at a premium, this costly adventure was another example of money not well spent. That's ironic.

More importantly, this is a glaring case of a government using public funds to go after its main political opposition, also known as using public funds for personal-political gain. Now, that may be criminal.

Askold S. Lozynskyj is a New York City attorney and immediate past president of the Ukrainian World Congress                         

Подолати дежавю TOP
Люди хотіли не тільки протесту «проти», а й альтернативи «за».

 

http://www.nso.org.ua/ua/analytics/8317
18 Березень 2011



Тарас Стецьків
«Дзеркало тижня. Україна»

[...]

Оцінюючи протестні настрої сучасної України, недаремно згадують березневі події 2001-го. З того часу минуло десять років. Різні десять років. Ми вигравали і програвали, любили і ненавиділи. Ми жили. Країна жила, ніби рухалася вперед, розвивалася. І раптом ловлю себе на думці, точніше — на відчутті: це все вже було. Позірна багатовекторність і соціальна безперспективність, безправ’я та несправедливість. Нескінченна конституційна реформа, слабка опозиція і суспільна депресія. Тоді і тепер. Дежавю. Рух по колу.

[...]

Що маємо сьогодні? Влада виявилася страшнішою, ніж ми сподівалися, бо виявилась дурнішою, ніж ми думали. ...Всі кодекси, які зараз приймаються, — приймаються лише з однією метою: створити законодавчу базу для грабунку власності та людської праці. ... Нині, дивлячись на кримінальні атаки на опозицію, бачу, як, руйнуючи альтернативні структури, влада знищує можливість цивілізованого протесту і пише сценарій революційного самосуду. Воістину, якщо Бог хоче покарати — то відбирає розум.

...Вертикально організована система, вибудувана нинішньою владою, не передбачає ні виборів, ні політичної конкуренції. При такій системі влади в країні можуть бути тільки дисиденти, а не опозиція. Тому нинішня розсварена і слабка опозиція, поділена на декілька локальних таборів, теж є невід’ємним елементом цього сценарію. Мій прогноз полягає в тому, що збереження такої ситуації є стратегією ПР і призведе до нищівної поразки опозиції в жовтні 2012 року.

Влада виявилася страшнішою, ніж ми сподівалися, бо виявилась дурнішою, ніж ми думали.

 

Звідси головний висновок: ... Єдиний спосіб вирватися з авторитаризму — здійснити справжнє «посполите рушення», яке об’єднає насамперед суспільні протестні течії, громадські ініціативи, вбере в себе політичні партії, котрі справді хочуть боротися і перемогти цей режим. ...Тобто, на противагу вертикальній системі влади, треба створити асиметричну їй горизонтальну мережу, мережу мереж. Можу повідомити оптимістичну новину: такі мережі щораз активніше виникають. Крок за кроком, від хати до хати, від людини до людини, через просвітницькі й екологічні структури, через будинкові комітети й економічну кооперацію, через протестні рухи і справжні профспілки твориться альтернатива. Альтернатива не тільки владі, альтернатива колишньому способу життя, патерналізму і корупційному консенсусу.

У чому має полягати завдання еліти? Інтелектуальної, економічної, політичної? На суспільному рівні запустити механізм самоорганізації в територіальних громадах. Творення горизонтальних мереж, де в спільній дії відновлюватиметься довіра між людьми, засновуватимуться нові правила і етика взаємовідносин. Від тактики захисту (мови та культури, церкви та традицій, соціальних завоювань та економічних інтересів) ми рано чи пізно перейдемо у наступ.

Тому наше головне завдання сьогодні — творити ефективну альтернативу цьому суїцидальному режиму...Єдиний спосіб вирватися з авторитаризму — здійснити справжнє «посполите рушення», яке об’єднає насамперед суспільні протестні течії, громадські ініціативи, вбере в себе політичні партії, котрі справді хочуть боротися і перемогти цей режим.

 

На вищому (теоретичному) рівні еліта (чи ті, хто претендує на її роль) зобов’язана розробити ефективний план модернізації державних інститутів та суспільства, технологічної й соціальної. Загальний алгоритм дій загалом простий і апробований практикою Польщі, Естонії чи Грузії: через спільну працю еліти і суспільства — відновлення взаємної довіри, плекання цього найціннішого соціального капіталу, побудова принципово нової держави. А далі — через реформу правоохоронної системи та судів забезпечити людям особисту безпеку і справедливі правила, які, завдяки своїй справедливості, неодмінно будуть ефективними. В таких умовах технологічна і управлінська модернізація отримає етичний фундамент, якого нині так бракує Європі та світу.

[...]

На якомусь етапі нашої діяльності ці нові суспільні реалії, які виникнуть, будуть закріплені в новій Конституції, що її напишуть і приймуть всенародно обрані Установчі збори.

[...]

Ціла стаття [ тут ].

Чи Арабський світ піде за Україною? TOP
Демократія – форма державного устрою, при якій здійснюється народне правління більшості в інтересах більшості за допомогою більшості. (Нова філософська енциклопедія, 2010)

 

березень 2011 року

Віра Нанівська

...Порівнюючи революції в арабському світі з українською, стає очевидно, що правильного обговорення не відбувається. ... Проблема полягає не в персоналіях, пов’язаності економіки з правами людини і навіть не в стилі керування. Звичайно, усі ці речі послаблюють демократію, але тільки в тому разі, якщо демократичне врядування вже існує. Без системи зазнає невдачі найкращий лідер. Настав час для глобальної дискусії про те, що таке демократія. Чи розвивається вона сама собою після революції? Чи потребує сильних інституцій? […]

Стережіться:те, що сталося в Україні, може статися й у арабському світі.Після розпаду СРСР шокова терапія принесла вседозволеність. Визначення демократії сприймалося як стан абсолютної свободи. А в роботі уряду це призвело до безладу, відсутності порядкута дисципліни. Не було створено контрольно-ревізійнихорганів, тому вся виконавча гілка влади перетворилася на поле битви між конкурентами. …

Міжнародна допомога в Україні ніколи не ставилаза мету трансформацію державних органів з тоталітарних на демократичні. США та ЄС наголошували роль громадянського суспільства, оскільки громадянське суспільство робить революції.Так, це правда, однак настає час, коли революціязакінчується, і люди повинні просто працювати.І ця робота стає цілком неефективною, якщо вони змушені працювати в недемократичномусередовищі. Без революції в інституціях демократичний дух не може призвести до реальних і тривалих змін. Давати гроші на громадянське суспільство не означає будувати демократичні інституції. Нам потрібно, щоб громадянське суспільство було активним, але цього недостатньо. Треба, щоб воно було ефективним. Дії громадянського суспільства завжди мають спричиняти зміни в урядових процедурах і стандартах.

Революція це різкий сплеск, збурення руху, будь-якого явища, в процесі якого воно змінює свої якісні, сутнісні, цілісні ознаки. Це ... означає «стрибок», перерву поступовості змін, перетворення суті, зміну засад та системного характеру предмета в цілому. (Нова філософська енциклопедія, 2010)

 

… Проблема в тому, що весь наш досвід походить із радянських часів, коли громадського порядку досягали через репресії. Чому арабський світ має нагадати Заходу про Помаранчеву

революцію? Країнам, в яких відбуваються демократичні революції, необхідно пройти крізь демократичні інституційні революції для того, щоб не позбутися своїх свобод. Якщо вони

не хочуть втратити свої досягнення – як українці втратили Помаранчеву революцію, – то повинні

розбудувати демократичні державні органи. Державні установи тоталітарних режимів не здатні підтримувати демократію. Арабський світ – як і Україна – досі має великі шанси створити демократичні інституції. А донори досі мають змогу допомогти в їх розбудові. Плануючи нову технічну допомогу вони повинні переглянути розуміння демократії.

Без звинувачення TOP

Далеко гірше - кричущий випадок використання державних коштів для переслідування особистих політичних супротивників, також відомий як використання державних коштів для особистої політичної користі - чи це не злочин?

 

17 березня 2011

Аскольд С. Лозинський  (нью йоркський юрист і колишній Президент Світового конгресу українців)

Однією з основних  амбітних цілей президента Януковича було переслідування та засудження його головного політичного суперника Юлії Тимошенко. З цією метою 5 травня 2010 року Кабінет Міністрів уповноважив аудит  розслідувати використання бюджетних коштів  Кабінетом Міністрів України протягом фінансового 2008- 2009 року та у першому кварталі 2010 року. Потім Міністерство фінансів  найняло  Вашингтонську юридичну фірму- Травт Качерис  для проведення ревізій та розслідувань, яка, в свою чергу, залучила міжнародну юридичну фірму Акин Гамп Стравс Гавер і Філд та слідчу аудиторську фірму Крол.

Результатом аудиту став Звіт на 176 сторінках від 14 жовтня 2010 року.  Постійними допитами і обмеженням виїзду за кордон, пані Тимошенко було не тільки завдано значних незручностей, але і серйозних перешкод при виконанні своєї роботи.  Ці факти дозволяли припустити, що цей Звіт стане основою серйозного обвинувачення. Тим не менш,  арешту або пред'явлення обвинувачення не сталося як і не відбулося серйозного обговорення самого Звіту ані в українських, ані в міжнародних юридичних колах. А це тому, що у Звіті немає нічого серйозного. До речі, нещодавно, за посередництва міжнародного товариства, зняте і обмеження виїзду.

Перше питання, яке напрошується: чому Кабінет Міністрів, зокрема, Міністерство фінансів провело таке дослідження. Фірми ТРАВТ АКІН і КРОЛ є найманцями Міністерства фінансів - тому, звичайно, не можна назвати їх вповні незалежними. Прикриття розслідування їхніми іменами  не применшує той факт, що розслідування проводиться  новим урядом  України з метою звинуватити свого попередника і головного політичного суперника.  Ініціятива Генерального прокурора або навіть краще - незалежного прокурора, надала хоча б видимість правопорядку та об'єктивності.

Суть в тому, що, за будь-якими мірками, Юлія Тимошенко вийшла неушкодженою. Звичайно, були інсинуації, що державні гроші  витрачені не  за призначенням, або що товари, придбані за урядові кошти, не були використані повністю. Але не було навіть натяку на злочинний характер діяльності в вигляді корупції або самозбагачення.

Мабуть, найбільш розголошені звинувачення належать до продажу японцям квот парникових газів (так званий  Кіотський протокол) та використання цих грошей на виплати  пенсій громадянам. Вводячи в оману читача,  частина доповіді, двадцять сторінок, стверджує неправильність такого використання фінансів, а потім просто один рядок виноску визнає, що користуватися фондами з продажу квот на інші потреби - це не заборонено умовами Кіотського протоколу. Так само не підтвердилося, що будь-яка частина «японських» грошей використовувалася в особистих цілях.

Що стосується питання звинувачення про закупівлю Міністерством охорони здоров'я  медичних автомобілів у кредит - це тільки нібито висока  вартість кредиту лягла тягарем  на майбутній українській уряд і, що деякі з автомобілів мали наклейки "Програма уряду Юлії Тимошенко", які було видно протягом 2010 президентської виборчої кампанії. По-перше, не має підтвердження, що висока вартість кредитів перевищила звичайніна той час відсоткові ставки. Далі, немає висновків ані про вартість наклейки, ані про те, що громадськість заплатила за них, а от те,що це була програма уряду ЮТ - це щира правда.

Тепер про питання, щодо закупівлі  за непомірну ціну цукру за кордоном для поповнення державних запасів.  Цікавим у цій інформації є те, що виплати були зроблені у березні 2010 року, вже після того, як  Президент України Віктор Янукович був приведений до присяги.

Прикладом невідповідностей в даному звіті є повідомлення про зловживання адміністрацією Прем'єр-міністра Тимошенко грошима  Стабілізаційного фонду  для фінансування програми реєстрації землі . У звіті згадується Указ про реєстрацію шести тисяч актів приватизації землі вартістю майже 6 млрд грн, а потім звинувачується уряд Тимошенко в реєстрації тільки близько 10% від цієї суми і використання Стабілізаційного фонду для фінансування  без затвердження двох парламентських комітетів. У звіті згадується, але не пояснюється, що подальша постанова знизила спочатку запропоновані витрати більш ніж на 90% , що чітко пояснює, чому лише 10% було зареєстровано. Натякнуті звинувачення, що Стабілізаційний Фонд є джерелом фінансування, є слушними, оскільки в звітіі не наведено жодної  цитати з документів Стабілізаційного  фонду, які б спеціально виключали використання таких коштів для реєстрації приватизації землі , яка, безумовно, може вважатися засобом стабілізації економіки.  

 Переважні інсинуації в темі Звіту -  державні гроші не витрачалися ощадливо. Так як ТРАВТ АКІН і КРОЛ, абсолютно очевидно, не працюють безкоштовно, ця пригода була ще одним прикладом того, як даремно  витрачаються  гроші. Яка іронія долі у цьому!

Далеко гірше - кричущий випадок використання державних коштів для переслідування особистих політичних супротивників, також відомий як використання державних коштів для особистої політичної користі - чи це не злочин?

Віктор Суворов: Дивовижна неміч держави Російської! TOP

http://zaxid.net/article/88901/
24.03.2011 01:28

- Що трапилося з Вашим знаменитим веб-сайтом suvorov.com? Його не впізнати.

- Його в мене відібрали. Звернулися до мене якось хороші люди: «Слухай, ось є людина в Москві, Панцирєв Сергій. Він такий нещасний, нехай він веде твій сайт». Я погодився. «Тільки, - кажуть, - це буде коштувати тобі дуже дорого. Тому що він повинен це викупити у когось там» і так далі. Все це тривало якийсь час, поки на нього не наїхали, і він став поводитися, м'яко кажучи, неоднозначно. Він мені висунув вимогу: «Якщо ти хочеш тримати рекламу своїх книжок на власному сайті, то маєш мені за це платити». Я кажу: «Так не піде. Сайт створений на мої гроші і розкручений тому, що там мої книжки». Він мені: «Якщо так, тоді сайт відійде безоплатно третій особі». Я витратив рік на з'ясування, хто ж ця «третя особа», і вийшов на адміністрацію так званого президента. Ось звідки був «наїзд». За цим стоїть такий собі Сурков. Сергій Панцирєв оголосив, що мої книги в електронному вигляді належать Суркову.

[...]

 - Чи збираєтеся ви в такому разі відкрити новий веб-сайт?

- Він у мене є – suvorovrezun.com, але ще не розкручений. Я думаю зробити і suvorov.org.

[...]

- І що ж Ви написали останнім часом?

- Перша книга називається «Змієїд», яка вже вийшла в Болгарії перед новим роком, і в Польщі скоро вийде. А в Росії її дуже важко пробити. Книга ця про товариша Сталіна, ніби передмова до моїх книг «Контроль» та «Вибір». Найкраще, що мені вдалося в житті - це «Контроль». Коли мені дуже-дуже погано, і мене везуть до госпіталю під сині вогні й завивання сирен...

[...]

- А що ж пишете тепер?

- Пишу книжку, яка називається «Кузькіна мать». Вона ніяк не пов'язана з усіма моїми попередніми книгами. «Кузькіна мать» – це назва найпотужнішої ядерної бомби в історії людства. Починається так: сидять три мужики в тій самій позі, що й на картині Перова «Мисливці на привалі». Перед ними розстелена газета зі святою назвою «Правда», на ній горілчана пляшка, огірок з пухирцями... Книги мої, варто сказати, взагалі кінематографічні. Я уявляю, як камера відходить, відходить, а позаду від них стоїть платформа залізнична. Це вони в цеху, платформу шестивісну туди загнали. Позаду, значить, ця бомба завдовжки вісім метрів – як підводний човен така, двадцять шість з половиною тонн. І ось сидять три мужики, завершивши складання, і кажуть: «А як же ми її назвемо?» Офіційно вона називається «Виріб 602», якось не звучить для російського вуха. Один іншому й говорить: «Давай назвемо її якимсь ім'ям ...«Іван»?.. Ні, не піде. Тому що у нас вважається: Іван-дурень. «Цар-бомба»?..» Іноді, до речі, проскакує ця назва. Адже 57 млн тонн, а Хіросіма - лише 20 тисяч тонн. Той, котрий начальник, відповідає: «Не піде, бо Цар-дзвін ніколи не дзвонив, Цар-гармата ніколи не стріляла. Хочемо потрапити до цього списку?». Тоді один відповів: «Я знаю! Микита Сергійович в ООН стукав по столу черевиком і кричав: «Я вам покажу кузькіну мать!». А що ж він може конкретно показати? Так ось же вона, голубонька, ось вона рідна!» Ось ця бомба й іменувалася: «Виріб № 602 «Кузькіна Мать». І далі – історія довкола випробування цієї бомби. Хрущов використав це випробування і польоти в космос Гагаріна і Титова для того, щоб вирішити проблему Німеччини. Проблема була дуже гострою. Громадяни НДР втікали зі швидкістю 1 особа за хвилину, тобто 60 осіб на годину через Берлін. Треба було щось робити. Ось Хрущов і вирішив блефувати. Після того, як злітав Титов 6-7 серпня 1961 року, тут же поставили Берлінський мур. Це був відволікаючий маневр. Весь світ кричить «Ура!», а в цей час поставили стіну. Але це було ще не повне рішення. Хрущов вирішив блефувати по-великому. Звідси й Карибська криза...

- Це все історія, а в чому ж інтрига?

- А в цей час керівництво збройних сил СРСР вирішило американців якось попередити: «Хлопці, у нас насправді страшне відставання. Цю бомбу ми не можемо донести до Америки - немає у нас такого носія. Жодна ракета її не підніме. Літак Ту-95В долітав тільки до Нової Землі, тому що бомба в нього повністю не влізає – стирчить назовні». Потрібно було якось американців попередити. Тому була розроблена операція. Знайшли хороброго полковника Пеньковського Олега Володимировича, якому було поставлено завдання: ти йдеш на смерть, але ти маєш врятувати планету Земля. І полковник пішов, виконав завдання командування. І віддав за це життя. А в Москві навіть немає пам'ятника людині, яка всіх нас врятувала...

- У чому полягало доручення Пеньковському?

- Попередити американців про те, що Хрущов блефує, що у нас ядерних зарядів у 17 разів менше, ніж у США. Коли ми говоримо про Пеньковського, варто пам'ятати кілька ключових речей. Перше: навіщо ракети потрібні були на Кубі, якщо у нас нібито були такі ракети, які з Сибіру могли стріляти. Так от, не могли вони з Сибіру стріляти. Все, що радянська промисловість виробляла, відразу йшло на показуху в космос. Ракети 8К-63 (дальність 2100 км) і 8К-65 (4500 км) вивезли на Кубу тому, що така була неміч наша – нічим нам було Америку лякати, хіба що винести їх прямо до носа Америки. З підводними човнами був у нас теж жахливий завал. Ось, перший наш підводний човен К-19 з трьома ракетами дальністю 600 км. Тобто потрібно було спливати мало не біля американського берега. В американців за часів Карибської кризи було дев'ять атомних підводних човнів типу «Джордж Вашингтон» й «Ітен Аллен». На кожному по шістнадцять ракет дальністю 2200 км і старт з-під води. Відставання було абсолютно жахливе, але весь світ бачив перший супутник, першу собаку в космосі, Гагаріна, Титова, страшної сили ядерний заряд, який насправді не можна було дотягти до Америки. Світ думав, що ми – попереду. І треба було попередити, що Хрущов буде блефувати. Але як донести цю інформацію? Не може начальник генштабу стукати в двері до американців. Хто йому повірить? Не може ж начальник ГРУ генерал армії Іван Сєров прийти і сказати це все американцям. Потрібно було зробити якусь операцію, якій би повірили. І коли ми говоримо про Пеньковського, варто задуматися: як він міг передавати американцям інформацію, якої у нього не було і до якої навіть не могло бути доступу. Тільки осіб десять у всьому СРСР мали доступ до такої інформації – скільки у нас зарядів і ракет. Наше військове керівництво давало йому цю інформацію, щоб він передав американцям. Причому таку, яку американці могли б перевірити. Приміром, щоб мати стільки збагаченого урану, потрібно мати стільки центрифуг, а щоб крутити стільки центрифуг, потрібно мати стільки електрики в районі об'єкта Челябінськ-40. А її там і немає. Ось Пеньковський все це передавав.

- І Хрущов збирався шляхом ядерного блефу на Кубі вирішити німецьке питання?

- Збирався Америку брати, висловлюючись сучасною мовою, «на понт»: забирайте свої війська з Берліна та з Німеччини. Це була в нього ідея об'єднання Німеччини «на демократичних засадах».

- А як щодо морального обличчя самого Пеньковського?

- Він, як нам пояснювали, жінок любив, гроші любив – ось тому він пішов і американцям здав всі секрети. Але якщо він так гроші любив, то чому не втік? Гроші він все одно в Москві витрачати не міг. Якщо так жінок любив (а хто їх не любить?), то теж треба було втекти, чи не так? Тут би йому вистачило за ту інформацію, яку він приніс, і грошей, і жінок на все його життя. Але він не втік. І не збирався втікати. Чому? Тому що він виконував завдання. Ну і останній момент: він був дуже незручний американцям, і вони його здали.

- Чим незручний?

- Уявіть себе на місці американського розвідника. Ви доповідаєте, що СРСР далеко попереду. І виходячи з доповідей американської розвідки, президент Кеннеді оголосив про американське ракетне відставання. І раптом до вас приходить якийсь радянський полковник і говорить: «Все це нісенітниця». Ваше професійне самолюбство буде зачеплене, коли виявиться, що ви витрачаєте мільйони на читання газети «Правда» та перегляд радянських телепрограм, а виявляється, всі ви – дурні, і полковник своїми одкровеннями вас викрив. Від того, що СРСР нібито був попереду, американці кожний рік спускали на воду один ударний авіаносець по 80 тисяч тонн. А в 1961 році – три ударні авіаносці, включаючи один атомний. І щоб йому не було нудно в океані – ще й атомний ракетний крейсер супроводу.

І оскільки росіяни настільки «вирвалися вперед», потрібні ще ракети Мінітмен. Ну, 1000 штук, щоб не розмінюватися на дрібниці. І ракети «Титан-2». Всі ракети у шахтах. Скільки важить люк від шахти? 740 тонн. Ви уявляєте, платник податків платить великі гроші, і починається будівництво атомних підводних ракет, план - 41 штука по 16 ракет на кожній. Це робота ракетної промисловості та суднобудування, це будівництво портів. Підтягти туди автостради, матросам побудувати квартири... І відразу військова промисловість тягне за собою всю іншу промисловість – йдуть гроші, люди будують, купують будинки, машини, квартири, меблі... І раптом приходить полковник Пеньковський і каже: 1000 ракет Мінітмен вам не потрібно, штук 50 вистачить. 41 атомний підводний човен з 16 ракетами на кожній – теж перебір. Стратегічні бомбардувальники – навіщо вам? Тобто він їм дуже заважав. Вони розкрутили гонитву озброєнь, і це було добре для Америки. Нас гонка озброєнь розоряла, а в них була двигуном бізнесу! Тому вони Пеньковського здали: натякнули радянським товаришам у Вашингтоні, що плани ваші, вся ракетна інформація нам відомі, і дещо їм підкинули. Таке, до чого могли мати доступ лише кілька осіб. Ну, а компетентні органи швидко розібралися.

- Ви, напевно, стежите за публікаціями з Вашої тематики російською мовою?

- Я в контакті з Марком Солоніним і з Володимиром Бешановим, люблю цих авторів. З'явилося багато істориків, які мене давно обігнали. Я, як криголам, поламав трохи льоду, а потім на чисту воду вийшли вже нові історики. У них доступи до архівів, яких у мене немає. Я працював по відкритих джерелах, а вони копають глибше і далі, я бажаю їм успіху. З'явилася вже ціла група людей, з якими в мене іноді виникають розбіжності суто тактичного плану. Але в головному ми повністю згодні: Сталін готував напад на Гітлера. І мушу сказати, що й найзатятіші мої супротивники більше не сперечаються. Мене звинувачують у чому завгодно. Пишуть, що це не я придумав – це британська розвідка. Спасибі, хлопці. Виставляйте своїх експертів най-най. 25 років я вимагав, щоб вони виставили групу експертів під телекамеру, під прямий ефір, і нехай мене ці експерти розіб'ють. Вони фахівці, а я просто аматор. І якщо мене хтось підмовив – то це буде дуже легко викрити.

- Що, на ваш погляд, відбувається сьогодні з військовою міццю Росії?

- У мене є деякі спостереження. З давніх часів той, хто веде своїх підлеглих у бій, на смерть, має зовні якось відрізнятися від усіх інших людей. Римський центуріон відрізнявся від солдатів. Людина веде нас на смерть – і ми маємо їй підкоритися. Військова людина відрізняється зовні від всіх інших, і це дуже важливо. Повинна бути особлива шана такій людині. У Росії, що розпадається, я нарахував 21 організацію, де запровадили погони і військову форму. В армії Росії немає жодного маршала. А ось прокуратура Росії запровадила для всіх прокурорів військовий однострій, причому за кольором і формою – це форма ВПС. І золоті погони. А генеральний прокурор носить маршальські погони з величезними зірками. До чого це призведе? До того, що солдат перестане поважати своїх командирів, які поведуть його в бій. Солдат віддає честь, а це, виявляється, генерал митної служби. Який жах! Чи у нас з'явився генерал армії МНС Шойгу - чотири зірки! Всі ці люди - не військові. У військових існує своя етика. Солдат поважає командира – віддає честь. А виявляєтьс,я це прокурор. Це - не військова людина, і він солдатові не відповідає. Солдатик йде далі по місту, віддає честь, а це виявляється пожежник. Товариш Нургалієв – глава МВС – генерал армії, іноді ходить у міліцейській формі, а іноді - у зеленій. А він – мент, він ніякий не генерал. Сталін теж любив цю справу – погони. Але у нього у митників був контролер 1 рангу, 2 рангу і форма їх різко відрізнялася. Ось дивіться, в Америці чи Британії: у поліцейських своя форма – навіть якщо вони носять погони. Є відмінності від військових, тому зрозуміло, кому честь віддавати. Зараз у нас у формі ходять усі – між тим в армії служити ніхто не хоче. Це справжнісіньке знищення армії.

- Але це все, як то кажуть, «форма».

- А що стосується ідейного змісту, то в Академії генштабу деякий час тому читав лекції «євразієць» Дугін. Це вже повний розпад. Людина, котра не має вищої освіти. Він пред'явив довідку про закінчення якогось дивного інституту заочно. І ось Академія слухає цю людину, котра висуває дикі теорії.

- Яке у Вас зараз коло спілкування?

- Воно величезне, і не тільки в Британії. Я часто подорожую багатьма країнами. Багато разів виступав у Америці перед колишніми співвітчизниками. І у Франції. Перший читач, який надіслав мені листа, був російський письменник Віктор Платонович Некрасов, надіслав він мені листа з одним словом: «Визнаю». Ти мені брат, я тебе визнаю як письменника. З олігархами контактів у мене немає. Зате є контакти з творчою інтелігенцією: письменники, поети, журналісти. Але письменник повинен мати дуже багато часу. Якщо він починає засідати в президіях, якщо він починає занадто часто виступати на телебаченні, то в нього не залишається часу на головну роботу – написання книг.

- Що думаєте про політичну активність Володимира Буковського останнім часом?

- Ця людина постала одна проти системи. І ця комуністична система зігнути або зламати його не змогла. Тому все, що зробив Володимир Буковський, – це взірець для наслідування. Якби в нашій країні знайшлося з десяток тисяч таких людей, то ми б були зовсім в іншому суспільстві. Але таких людей у нас одиниці. Слава Богу, що вони є.

 Ціла стаття: http://zaxid.net/article/88901/

 

Vote in polls re Canadian Museum for Human Rights TOP

Poll #1:
Globe and Mail

Should the Canadian Museum for Human Rights devote a section to the Holocaust? [ vote here ]

Poll #2:
Please vote now in poll by Winnipeg Free Press: [ vote here ]

Please go to the website of the Winnipeg Free Press. They have written a very negative editorial re the Nanos survey (it is very often misleading).

(Read below: Survey confirms majority want inclusiveness in Canadian human rights museum: UCCLA)

Comment on line or send a letter to the editor.

They are also running their own survey. Please vote.

Please forward to your networks and friends.

Акція прощання

TOP

Шановні друзі і товариші!

Друзі - це слово з минулого колишнього мирного часу, а Товаришами ми стали в нескінченній нерівній боротьбі за відновлення в судах - місцевому, Вищому, Європейському-  порушених державними чиновниками і "нещасними" інвеститорами-будівельниками наших конституційних прав. 

Усі ми боремося з вітряками тому, що незаконні дії, які здійснюють щодня, щогодини, щомиті чиновники та які діють нібито від нашого імені і нібито в наших інтересах, а також приймають такі рішення, які нам же потім необхідно опротестувати в судах. А ці суди в нашій країні, ой, не є незалежною гілкою влади.

У нас і наших дітей відібрали вже майже все: життєвий простір, упевненість у завтрашньому дні, можливість протистояти злу й насильству, нас називають «біомасою» і хочуть, щоб ми в це повірили, а наші діти-онуки стали безправними і бездомними кріпаками.

Якось після відвідин Києва президент Франції Шарль де Голь назвав його містом у парку: «Я бачив багато красивих парків у різних країнах світу, але що б місто було всередині парку, я ще не бачив! Я заздрю ​​мешканцям цього міста ».

І ось наше улюблене, чарівне місто Київ нелюди-некияни (у першому слові наголос на першому складі) перетворили на якийсь «цвинтар» безликих споруд, які не тільки спотворюють столицю, не тільки заслонили собою прекрасні краєвиди на всі історичні пам`ятки та Святині, але й безконечно руйнують їх, знищуючи і стираючи їх поступово з лиця землі і з пам'яті громадян.

У моїй боротьбі мені трохи пощастило, бо мою справу розглядав суддя Шевченківського суду м. Києва Сергій Зубков. Він упершу у своїй практиці в 2007 році виніс рішення щодо забезпечення позову - і повністю зупинив всі роботи на будівельному майданчику в сквері по проспекту Правди, 80-82 у Подільському районі м. Києва (Виноградар) до винесення остаточного рішення судами м. Києва.

Після мене, йому доводилося зупиняти, як мені стало відомо, багато інших будівництв... Цьому судді доводилося відмовляти будівельним компаніям в їхніх позовних вимогах стосовно відшкодування нанесеного ущербу, які вони намагалися перекласти на простих киян. Тобто КИЯН, які відчайдушно захищали свій життєвий простір і не дозволяли "товстосумам" незаконно забирати прибудинкові території, парки і сквери, погіршити умови життя наших дітей та старших осіб.

А будівництво нового будинку в недозволеному місці порушує грунти, призводить до погіршення технічного стану існуючого житлового фонду, будинки стають непридатними для проживання і ніхто не несе відповідальності за завдані киянам збитки. Таким чином після розвалу СРСР у незалежній Україні відбувається офіційна боротьба з бідністю. Як сказав Черновецький, «у Києві можуть жити тільки забезпечені люди».

Суддя Сергій Зубков став на захист інтересів нас, простих киян, хоча не був корінним киянином. Але це ще нічого не означає: Київ і киян можна або любити, або ненавидіти.

21 березня ввечері його по-звірячому вбили. А 23березня (у середу) о 12 годині суддю С.А. Зубкова похапцем поховали. Скрили від громадськості час і місце, де з ним можна було б по-людськи попрощатися, схилити голову перед його мужніми вчинками, які коштували йому життя

Я думаю, що більшість суддів, просто злякалися, що на панахиді можуть бути люди, які поважали суддю С. Зубкова. Бо таких як Умнова, Бараненко, Одинця, Васильєву, Цап, і багатьох інших (довго перераховувати), то їх зневажають та не дадуть щось сказати.Думаю, що саме в цьому криється причина приховання від громадськості дати й місяця похорону.

Але панове судді давно віддалилися від людей і не знають, що прощання біля труни - це не те місце, де кого-небудь чи в чому-небудь можна дорікнути. І ось нас, Киян, вкотре позбавили нашого права, права - попрощатися не тільки з Суддею, але і є Людиною.

Якби всі судді були такими завзятими та справедливими як С. Зубков, то ми б з жили у правовій державі. Президент був би Гарантом наших конституційних прав, депутати Верховної Ради творили б закони для людей, а не для захисту свого бізнесу, чиновники шанували б Конституцію України і дотримувалися б законів України, а судді не були б ні від кого залежні і не діяли б за вказівкою «керманичів» (хто платить, той замовляє музику). Інщі - не ризикували б життям, а виконували б свій службовий обов'язок, приймаючи правосудні рішення!

Але нас, простих людей, не можуть позбавити права пошани до праведників!
Приходьте, .... помовчимо в пам'ять про Суддю Сергія Зубкова. Людина жива  - доки її пам'ятають!

Прошу всіх, хто знав і не знав цього суддю прийти до Шевченківського районного суду м. Києва о 29 березня (вівторок) о 13.00 зі свічками або квітами, щоб віддати данину Праведнику. Цим вчинком ми зможемо показати іншим суддям, що не всі працюють за гроші й що совість і честь - все-таки важливіше. І ще: прості кияни шоковані актом мордерства й сумують разом з усіма близькими, друзями і знайомими С. Зубкова, сумують через загибель такої ЛЮДИНИ.

Дай Бог, щоб у київських судах нам доводилося мати справу виключно з порядними й совісними суддями, суддями з великої літери, яким був Сергій Зубков!

З повагою
Алексеєнко Ірина
Київ,
+38-066-304-99-95,
044-463-01-32

Підтримайте українця! Голосуйте за Ігора Козака!

TOP

ПІДТРИМАЙТЕ УКРАЇНЦЯ! ГОЛОСУЙТЕ ЗА
ІГОРА КОЗАКА!

Наш земляк ІГОР КОЗАК вийшов у фінал престижного всеканадського змагання “TOP 25 CANADIAN IMMIGRANTS”

Знайдіть вільну хвилину, щоб проголосувати за Ігора, завітавши на вебсторінку
www.canadianimmigrant.ca/top25
або просто набравши на Google “Top 25 Canadian Immigrants”

ІГОР КОЗАК

image

Перший емігрант Четвертої Хвилі, що закінчив елітний вищий навчальниий
заклад Канади – Королівську Війському Академію

Офіцер Збройних Сил Канади, відзначений урядовими нагородами за
участь у бойових діях у Перській Затоці та в Афганістані

Успішний міжнародний підприємець і бізнес-консультант

Громадський діяч, який багато часу віддає роботі на благо Громади та України

6916QZ: Закликаємо підтримати національний проект «Збережемо писемну спадщину для України» TOP

До західної української діаспори

Стан нації залежить від національної свідомості нації. Основний чинник, який формує національну свідомість – це знання своєї історії. До 1917 року царська імперія коїла лінгвицид української нації і не давала можливості знати українцям свою минувшину, а після комуністичної окупації ізоляція живих від подвигів мертвих стала ще тотальніша.

Українську народну республіку не зберегли саме через низьку національну свідомість. І тепер, на переломі ХХ і ХХІ століть українці неспроможні утвердити свою державність і почати національне відродження (рисоджименто) з тієї ж причини – відсутності історичного державницького мислення.

У нас держава олігархічна, а не патріотична. Вона не здійснює працю з національного прозріння українців. Це роблять групи патріотичної інтелігенції своїм ентузіазмом та мізерними фінансовими можливостями, того й поступ недостатній.

Одним з таких ентузіастів є Анатолій Сазанський, учитель, поет, націоналіст. Він намагається створити в Миргороді центр патріотичного державницького просвітянства.

image
Левко Лук’яненко під час його візиту до Миргороду
Кілька років тому у Миргороді на Полтавщині почав формуватися фонд Діаспорної бібліотеки імені Галини Король. Перші пакунки з книжками та журналами, виданими за межами України, надіслала сім’я Королів з Флориди (США). Їх ініціативу підтримав легендарний письменник і видавець з Австралії Дмитро Нитченко (Чуб). Потім зафіксовані надходження книг від Олексія Коновала з Фундації Івана Багряного (США), Валентина Кохна (Фундація імені Василя Липківського (США), Євгена Федоренка (Видавництво Шкільної Ради (США), Осипа Зінкевича (Видавництво «Смолоскип» імені Василя Симоненка ( Київ), Леоніда Чудновського (Фундація Українознавчих Студій Австралії), сім’ї Юрія і Тані Борців (Австралія),Петра Гринчишина (Канада), Євгенії Піцюри- Швець (Канада), Надії Хмари (Канада),Євдокії Островської (Союз Українок Австралії), Ярослава К. Туркала (США), родини Воскобійників (США), родини Домазарів(Австралія)(…)

[...]

Значення подібних просвітницьких проектів у зденаціоналізованому українському суспільстві важко переоцінити бо лише правдива і об»ємна інформація з українознавства здатна формувати національне суспільство і виховувати високодуховну патріотичну молодь.

Тому зусилля письменника і дослідника української історії з Миргорода на Полтавщині Анатолія Сазанського , який в умовах комунізованої провінції ціною великих зусиль вже тривалий час будує приміщення діаспорної бібліотеки і Музею Національної Слави й накопичує книжковий фонд у цей важкий для України час , слід підтримати . Я знаю як живе нині українська провінція і зокрема Миргород. Я був там. Та і саме приміщення вже збудоване, і книжкові стелажі виготовлені. Залишилося провести опалення, окремі комунікації, завершити обладнання деяких кімнат, реставрувати попсовані під час пересилки книги… А це хоч і не вельми великі, але кошти недосяжні рядовому українському педагогові ,яким пан Анатолій працює. Цей важливий просвітянський проект(де також представлена дуже об»ємна і ґрунтовна книжково-журнальна інформація з питань історії і становлення Нашої Церкви) потребує підтримки і допомоги. І перш за все тому, що це робиться для українських дітей і молоді.

Миргородська адреса:

37600, Україна, м. Миргород Полтавської обл., вул. Ведмедівка, 55; Тел. (05355)4-64-99, e-mail: sag52@ukr.net

[...]

Підтримали національний проект.

Підтримуючи національно -просвітницький проект на базі миргородської Діаспорної бібліотеки імені Галини Король, "Збережемо писемну спадщину" ,Генеральний консул України в Нью-Йорку С. О. Погорельцев надіслав миргородській молоді для використання у науково-дослідницькій праці перший том (А -К) " Енцеклопедії української діаспори", виданий Науковим товариством ім. Т.Г. Шевченка в Америці (головний редактор - Василь Маркусь, співредактор - Дарія Маркусь).

Ми вдячні Панові Генеральному консулу і колективові українського консульства в Нью-Йорку за державницьку позицію і допомогу у нашій просвітницькій праці по відтворенню дійсної історії України( зокрема історії полтавського краю). У даному виданні ЕУД сконцентровано багато досі невідомої миргородським краєзнавцям інформації ( біографії: легендарної авторки "Миргородського ярмарку" Олени Звичайної ; членів видатної родини Воскобійників; Івана Деркача; Бориса Андрієвського; Леоніда Бенцеля; Олександра Биковця; Миколи Бутовича; Олексія Коновала(...) Дасть Бог колись матимемо наступні томи ЕУД... та "Енцеклопедію Українознавства" (Кубійовича)...

Але це буде колись. А зараз ми щиро вклоняємось Пану Генеральному консулу за чудовий подарунок.

Links to event postings TOP

Do you maintain a website of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site in the ePOSHTA newsmagazine.

 Canada

 United States

Canadian flagToronto: Borys Wrzesnewskyj campaign office opening -- Mar. 26 TOP
image
Canadian flagToronto: Parkdale-High Park (Gerard Kennedy, MP) campaign workshop -- Mar. 26 TOP

Parkdale High Park Federal Liberal Association
Campaign Workshop

Saturday, March 26th, Noon- 1:30pm
Loyola Arrupe, 1709 Bloor St. West
Lower level meeting room
(SE corner Bloor & Keele/Keele subway station)
Toronto, ON

Light refreshments will be served

Gerard will be there to offer some perspective on the budget and
the political outlook of the week that was in Ottawa

Come out and meet the campaign team
Mingle with old and new Gerard Friends!

We are looking for your feedback as we move into our next Campaign

Breakout Sessions will be made available in areas such as
Communication, Fundraising and Canvassing that you will not want to miss!

Followed by a group canvas from 2:00- 6:00pm

We look forward to seeing you there!

In the event you are unable to attend on Saturday and wish to volunteer,
take a sign or make a donation to the campaign please contact:

Mary Ng or Karin McNair at info@gerardkennedy.ca

New York: Devotional and moralistic songs, from formal baroque compositions -- Mar. 27

TOP

SAINTS AND SINNERS

 religious songs of the Ukrainian baroque

 with the NY Bandura Ensemble's Collegium Musicum 

_blank

Sunday, March 27th, 2:00pm

The Ukrainian Institute

2 East 79th Street, NYC

The New York Bandura Ensemble's Collegium Musicum explores Ukraine's rich heritage of devotional and moralistic songs, from formal baroque compositions by

D. Tuptalo (1650-1709) and his contemporaries to the kanty and psalmy collected from itinerant blind singers (kobzari and lirnyky).

Presented at the architecturally stunning Ukrainian Institute of America, the 1899 Fletcher Mansion on Museum Mile, caddy-corner to the Metropolitan.

Julian Kytasty (voice, bandura, flutes)

Natalka Honcharenko (voice)

Mike Andrec (voice, bandura, percussion)

Roman Turovsky (baroque lute)

ADMISSION $15 - includes reception to follow

For reservations or further information call (212) 288-8660.

Special thanks to The Ukrainian Institute of America for generously hosting this event.  Support for this program is provided to the Center for Traditional Music and Dance by the National Endowment for the Arts and American Express. Additional support is provided by public funds from the New York State Council on the Arts, a State Agency, and the New York City Department of Cultural Affairs, Council Member Rosie Mendez, Con Edison, Fan Fox and Leslie R. Samuels Foundation, Fund for the City of New York, Hearst Foundation, Mertz Gilmore Foundation, MetLife Foundation, Scherman Foundation, and the Mary Duke Biddle Foundation.  New York Bandura Ensemble is also funded by the New York State Council on the Arts.

Image:  Folk icon from the Boyko region, late 16th century.

www.ukrainianinstitute.org
More on this event on Facebook

Toronto: Art exhibit and sale of paintings at St. Vladimir institute --Mar. 27 TOP
image

6924QZ: Toronto: Hrushevsky Launch and Tribute to Dr. Fischer-Slysh -- Mar. 27

TOP

The Peter Jacyk Centre for Ukrainian Historical Research,
The Canadian Institute of Ukrainian Studies, and
The Shevchenko Scientific Society of Canada

invite you to attend the book launch of

Mykhailo Hrushevsky’s

History of Ukraine-Rus':
The Cossack Age, 1654–1657

Volume 9, Book 2, Part 2

and tribute to the new volume's sponsor

Dr. Maria Fischer-Slysh

Sunday, March 27, 3:00 p.m.
KUMF Gallery
2118-А Bloor Street West
Toronto, ON

Canadian flagToronto: Ukrainian Music Festival - Antonina Ermolenko (soprano) & Marianna Humelska (piano) -- Apr. 10 TOP
image

Canadian flagToronto: St Demetrius Lenten Concert poster -- Apr. 10

TOP
_blank
Canadian flagToronto: An evening with Gerard Kennedy -- Apr. 15 TOP

Join Us For An Evening With

Gerard Kennedy

Friday, April 15, 7 - 10pm
Canadian Ukrainian Art Foundation
2188A Bloor St. W.
Toronto, ON

In support of the

Gerard Kennedy Campaign

Wine and Cheese
$100

Indicate your intention by printing and completing >> this form!

For more information, contact:

Crystal or Valerie, (647) 215-8733
friends@gerardkennedy.ca

Canadian flagToronto: Easter Concert -- April 29 TOP
image
Canadian flagToronto: Chornobyl Commemoration concert -- May 6 TOP
image
Canadian flagТоронто: Презентаціа нового англомовного видання Mykhailo Hrushevsky's Histori of Ukraine-Rus' та вшанування спонсора Д-р Марії Фішер-Слиж -- 27 березня TOP

Центр Досліджень Української Історії ім. Петра Яцика,
Канадський Інститут Українських Студій,
Видавництво КІУС-у
та Наукове Товариство ім. Шевченка в Канаді

запрошують Вас на
презентацію нового англомовного видання

 Mykhailo Hrushevsky’s

History of Ukraine-Rus'
Volume 9, Book 2, Part 2:
The Cossack Age, 1654–1657

 та вечір вшанування спонсора нового видання

д-р МАРІЇ ФІШЕР-СЛИЖ

в неділю, 27 березня 2011,год. 3:00
КУМФ, 2118А Bloor St. W.
Toronto, ON


Canadian flagОттава: Документальний фільм "Гаряче літо Норильська" -- 1 квітня TOP
_blank
Ukrainian flagВшанування в Холодному Яру -- 16 i 17 квітня TOP

03049, м. Київ,
вул. Курська, буд. 20, п. 14
тел.: +38 044 242-47-38
Е-маil: kovalroman1@gmail.com

Запрошуємо до участі членів Історичного клубу “Холодний Яр”, молодіжних українських організацій, козацьких товариств, військово-історичних клубів, українських партій, журналістів, народних депутатів усіх рівнів, читачів “Незборимої нації”, “Шляху перемоги”, “Літературної України”, всіх небайдужих.

16 квітня 2011 р., в суботу, опівдні в селі Розумівка Олександрівського району Кіровоградської області розпочнеться вшанування отамана Чорного Ворона, після чого в сільському клубі відбудеться демонстрація двосерійного документального фільму Романа Коваля і Олександра Домбровського “Юрій Горліс-Горський”.

Орієнтовно о 17.00 відбудуться вшанування селян, порубаних червоними кавалеристами післяжнивної пори 1920 року під селом Соснівкою Олександрівського району (тепер при трасі Київ – Знам’янка).

Орієнтовно о 18.00 відбудеться покладання квітів до пам’ятника чорноліському отаманові Пилипові Хмарі в с. Цвітне Олександрівського району Кіровоградської області.

У неділю, 17 квітня, о 10.00 розпочнуться вшанування Головного отамана Холодного Яру Василя Чучупака та його осавула Юрія Горліса-Горського, автора документального роману “Холодний Яр”.

Збір о 10.00 в с. Мельники Чигиринського району Черкаської області.

З Лівобережжя їхати через Черкаси – Медведівку або через Кременчук – Медведівку, із Правобережжя  їхати через Київ – Обухів – Кагарлик – Смілу – Кам’янку – Грушківку, або через Знам’янку – Чигирин – Суботів – Новоселицю – Медведівку, або через Кіровоград – Олександрівку – Суботів – Медведівку.

На головній вулиці села Мельники (Холодноярській) на повороті на вулицю братів Чучупаків буде виставлено пікет, який вказуватиме дорогу до могил Головного отамана Холодного Яру та закатованих козаків-холодноярців, де відбудеться панахида.

Далі план такий:

  • 10.15 – 11.15 – панахида на могилі Василя Чучупака та братській могилі холодноярців.

  • 11.30 – 12.00 – покладання квітів до пам’ятника Героям Холодного Яру та до пам’ятника Юрію Горлісу-Горському (в центрі с. Мельники, біля школи).

  • 12.15 – 13.15 – покладання квітів до меморіалу Холодноярським героям та меморіальний мітинг (околиця с. Мельники, 400 м праворуч від Креселецького лісництва)

  • 13.30 – 14.30 – реконструкція бою холодноярців з більшовиками (400 м праворуч від місця проведення мітингу).

  • 15.00 – 15.30 – освячення зброї на берегах Гайдамацького ставу (неподалік Мотриного монастиря, табличка Монастирський став).

  • 15.45 – 16.30 – поминальний обід.

  • 16.45 – 17.30 – екскурсія до дуба Максима Залізняка.

  • 17.30 – від’їзд делегацій.

Історичний клуб “Холодний Яр”

Довідки: 066-270-20-98 (Максим), 066-709-83-16 (Владислав), 067-597-19-97 (Оля), 096-75-30-369 (Наталка), 097-53-01-865 (Олена), 097-233-95-24 (Люба), 063-626-36-03 (Люба), 067-726-30-36, 044-242-47-38.

Koval_r@ukr.net
kovalroman1@gmail.com

Програма неформальної громадської освіти молоді «Майстерня громадської активності» TOP

Оголошує набір молоді з цільових регіонів на участь у четвертому році програми.

До участі в 10-місячній освітньо-практичній програмі запрошуються молоді люди віком від 18 до 25 років, які проживають у Черкаській, Харківській, Донецькій, Запорізькій, Рівненській, Волинській, Закарпатській та Львівській областях або в АР Крим та хочуть щось змінити на краще у своєму оточенні. Анкети на участь в програмі (http://info.boell.org.ua/Majsternja_2011/Anketa.doc)приймаються до 3 квітня 2011 року на електронну адресу maysternya.konkurs@gmail.com.

Програма «Майстерні громадської активності» складається з трьох основних етапів:

1 ЕТАП (квітень – травень 2011 року) вхід в програму та пошук «власної» тематики в рамках 4 вступних семінарів на суспільно важливі теми, а саме:

·       28 квітня – 4 травня – «Суспільство пише історію чи історія пише суспільство?»

·       6-12 травня – «Влада та відповідальність – а що б ти зробив, якби ти був…?»

·       6-12 травня – «Свій серед чужих та чужий серед своїх – що означає ксенофобія для суспільства?»

·       6-12 травня – «(Добро-)сусідство – а ти знаєш своїх сусідів?» (Увага! – цей семінар буде міжнародним (за участю молоді з України та Польщі) та проводитиметься двома мовами: українською та польською).

Про місце проведення кожного з семінарів учасники дізнаються після відбору. Всі семінари проводитимуться на території України в одному із цільових регіонів.

2 ЕТАП (червень – вересень 2011 року) – розробка власних міні-проектів для своїх громад, їх конкретизація на проектних семінарах та їх реалізація за супроводу власного куратора-ментора.

Після закінчення вступних семінарів учасники матимуть час, щоб оформити свої ідеї для власних громад у письмовому вигляді та подати їх на розгляд журі. Проектні команди обраних ідей будуть запрошені на один з 4 проектних семінарів, де вони зможуть конкретизувати свої ідеї та отримати базові знання з проектного менеджменту. Організатори забезпечують методичну та фінансову підтримку реалізації міні-проектів учасників програми

3 ЕТАП (12- 16 жовтня 2011 року) – підбиття підсумків та конкретизація перспектив на спільному підсумковому семінарі «Майстерні громадської активності» в одному з цільових регіонів програми. 

2.     Які організації стоять за програмою «Майстерня громадської активності»?

«Майстерня громадьскої активності» є партнерською програмою Колегіуму ім. Теодора Гойсса Фонду ім. Роберта Боша та Спілки мовного та культурного обміну МітОст (Німеччина, http://theodor-heuss-kolleg.de/) та Представництва фонда ім. Гайнріха Бьоля в Україні (http://boell.org.ua/web/) з українськими НУО. На всеукраїнському рівні программа координується «Українською мережею освіти дорослих та розвитку інновацій» (http://educationua.org/) та реалізується в окремих регіонах «Фундацією регіональних ініциатив» (Рівне, Харків, http://fri.com.ua/), Донецькою громадською організацією «Альянс» (http://allianceua.org.ua/), Коаліцією молодіжних організацій Черкаської області «Молода Черкащина» (http://mch.ck.ua/main/ua/index.php) та «Клубом молодих лідерів» (м. Сімферополь). Партнерами міжнародного компоненту програми з польського боку є НУО to.pole (Краків) та НУО Genius Loci – Duch Miejsca w Rudzie ?l?skiej (Руда Сласка, http://geniusloci.free.ngo.pl/).

У 2011 році окремі частини програми «Майстерні громадської активності» підтримуються Міжнародним Фондом Допомоги та Дружби (Україна, http://irff.org.ua/) та Посольством Польщі в Україні.

Звіт про діяльність «Майстерні громадської активності» в 2010 році  – http://www.civicua.org/library/view.html?topic=1524660

3.     Як взяти участь у програмі «Майстерня громадської активності»?

Взяти участь у програмі можуть молоді люди віком від 18 до 25 років, які  проживають в Черкаській, Харківській, Донецькій, Запорізькій, Рівненській, Волинській, Закарпатській та Львівській областях або в АР Крим. Пріоритет для участі в програмі надається кандидатам з невеликим або відсутнім досвідом реалізації громадських чи соціальних проектів. Обов’язковою умовою для участі в програмі є можливість участі у всіх етапах проекту (квітень - жовтень 2011), мотивація до зовнішніх та внутрішніх змін, а також відкритість до нового досвіду та нових людей.

Для зголошення на участь в проекті треба:

?  Вибрати один зі вступних семінарів;

?  Повністю заповнити та надіслати анкету (http://info.boell.org.ua/Majsternja_2011/Anketa.doc);

?  Обов’язково надіслати анкету тільки на адресу maysternya.konkurs@gmail.com та тільки до 3 квітня 2011 року (включно);

?  Зачекати на відповідь журі по електронній пошті до 13 квітня 2011 року. Про результати відбору будуть проінформовані всі кандидати.  

ВАЖЛИВО! – Можна зголошуватися не більше, ніж на 2 вступних семінари. У випадку оголошення на 2 семінари кандидат надає інформацію про дві можливі для себе альтернативи участі, журі в такому випадку на свій розгляд може вибрати кандидате на участь лише в одному семінарі. Анкети кандидатів на більшу, ніж 2 вступних семінари відбірковим журі розглядатися НЕ будуть.

Учасникам, відібраним для участі в проекті, організатори забезпечують проживання та харчування в рамках трьох семінарів програми, а також за узгодження відшкодовують проїзд до місця проведення семінарів.

Survey confirms majority want inclusiveness in Canadian human rights museum: UCCLA

TOP

Ottawa – 23 March 2011

According to a recent national NANOS survey Canadians overwhelmingly want the Canadian Museum for Human Rights (CMHR) to cover all episodes of genocide inclusively.

_blank

Asked whether they preferred a thematic gallery dealing with genocide or wanted a particular example of genocide to be permanently highlighted in its own gallery, a majority of just over 60 per cent of Canadians opted for the former, preferring a thematic genocide gallery that treats all such crimes against humanity in an inclusive manner.

“A majority of voters from all age groups, of both genders, in every province and region, and representing every major Canadian political party, agreed with our view that no community’s suffering should be elevated above all others in a national museum funded by all Canadian taxpayers,” said Mr. R.W. Zakaluzny, chairman of the Ukrainian Canadian Civil Liberties Association (UCCLA). “Preferential, prominent and permanent recognition for one or two groups in a national museum funded from the public purse is unacceptable to Canadians. It’s time for the CMHR’s board of trustees to take note – the people of Canada don’t want their tax dollars funding partiality.”

See next article below: Museum editorial misleading, uninformed.

Send your comment to Winnipeg Free Press
http://www.winnipegfree
press.com/opinion/westview/
museum-editorial-misleading-uninformed-118638409.html

 

“On the eve of a possible federal election we call on the Government of Canada, and in particular on the Honourable James Moore, Minister of Canadian Heritage, to replace members of the CMHR’s existing board of trustees with citizens more representative of Canadian society and to have the proposed contents of the CMHR carefully reconsidered with a view to ensuring that all 12 of its 12 galleries are thematic, comparative and inclusive. That’s what Canadians want.”

-------------------------

NANOS random telephone survey of 1,216 Canadians conducted from 12 March to 15 March 2011. An aggregate total of 60.3% wanted “one exhibit which covers all genocides equally.” The margin of accuracy for a sample of 1,216 Canadians is plus/minus 2.8%, 19 times out of 20. “Our next question is about the Canadian Museum for Human Rights, a national museum funded by Canadian taxpayers. Would you prefer that there be one gallery that covers all genocides equally or that there be one gallery that highlights a particular genocide permanently while all the others are grouped together in a separate exhibit?” An aggregate of 15.3% were unsure while 24.4% wanted one gallery that highlighted a particular genocide. Full results available on the UCCLA website or at http://goo.gl/Yu7EP

For more information please visit www.uccla.ca  or www.twitter.com/uccla

Museum editorial misleading, uninformed TOP

http://www.winnipegfreepress.com/opinion/westview/museum-editorial-misleading-uninformed-118638409.html

By: Lubomyr Luciuk

Posted: 03/25/2011 1:00 AM | Comments:

I am writing to complain about the editorial Museum complaint parochial (March 24) http://www.winnipegfreepress.com/opinion/editorials/museum-complaint-parochial-118563254.html .

This editorial contains misleading and inaccurate statements intended to expose the Ukrainian Canadian Civil Liberties Association (UCCLA) to public ridicule, so as to undermine our legitimate calls for a review of the governance and proposed content of a taxpayer-funded national institution, the Canadian Museum for Human Rights (CMHR).

The editorial says, "The Ukrainian Canadian Civil Liberties Association has been demanding that if the Holocaust gets favoured treatment in the museum, then it wants a special gallery for the Holodomor." We have never made any such request. We have called for all 12 of the 12 museum galleries to be inclusive, comparative and thematic.

As for the dismissive reference to the term "hierarchy of genocides" (the basis for our principled objection to the ordering of exhibits/galleries at the museum) we are only reflecting the opinion of Gail Asper and Moe Levy, who in the pages of the Free Press (Jan. 9, 2004) wrote that they would never countenance "a hierarchy of suffering" in this museum.

Your gratuitous remarks about the Nanos Research poll question and the credibility of that company I will leave to their representatives to address. But allow us to ask how you know we paid a "small fee" for our question to be added to a national survey.

The tone of this paragraph seems intended to dismiss the results of the survey by besmirching the professionalism of Nanos Research while mocking our efforts to determine what the public wants in a national museum that taxpayers are being called upon to sustain, in perpetuity.

You have reported that 60.3 per cent of Canadians, men and women of all ages, from all regions and of all political persuasions, rejected (in the Nanos poll) the notion of a gallery being set aside permanently to cover just one genocide. Yet the editorial questions why we did not specifically reference the Holocaust as such a gallery's subject.

The reason we did not was simply because, as stated above, the association's position has always been, and remains, that no one community's suffering, however great, should be elevated above all others in a national museum funded by all taxpayers, which includes the Holodomor.

There are other errors of fact in the editorial. For a newspaper that was distinguished with an award from the Winnipeg-based Ukrainian Canadian Foundation of Taras Shevchenko for its coverage of the Holodomor I am surprised, for example, that you get the Holodomor's dates wrong (it was 1932-33 not 1931-32).

Finally, on the issue of surveys, allow me to introduce the results of a poll conducted by the Ministerial Advisory Committee for the CMHR. The former, chaired by Arni Thorsteinson, tabled its report with Josee Verner, then minister of Canadian Heritage, on March 31, 2008. Table 7 of that document details how Canadians rank-ordered the subjects they wanted addressed in the museum, as follows:

Aboriginal (First Nations), 16.1 per cent; Genocides, 14.8 per cent; Women 14.7 per cent; Internments, 12.5 per cent; War and Conflicts, 8.7 per cent; Holocaust, 7 per cent; Children, 5.9 per cent; Sexual Orientation, 4.9 per cent; Ethnic Minorities, 3.8 per cent; Slavery, 2.9 per cent; Immigration, 2.6 per cent; Charter of Rights, 2.3 per cent; Disabilities, 2 per cent; Universal Declaration of Human Rights, 1.8 per cent.

You will note the Holocaust ranks sixth in this list.

The association had nothing to do with this survey and yet the above-cited results demonstrate what the Canadian public believes are issues the museum should focus on: Aboriginal stories, all genocides, the War Measures Act and the several incidents of internment operations that have occurred in Canadian history, women's rights and themes arising out of war and conflict -- those are all of more interest than the particular story of Jewish suffering in the Second World War, the Shoah.

The association has stated publicly, more than once, that in a genocide gallery at the museum the Shoah (Holocaust) must be included, treated alongside other crimes against humanity like the Holodomor, the Rwandan genocide, the Armenian genocide, the "killing fields" of Cambodia, "ethnic cleansing" and the Maoist terror, which took the lives of some 40 million Chinese in the politically engineered famine of 1958-1962.

Such a thematic, comparative and inclusive gallery would have both pedagogical and commemorative value. There's nothing "uninformed" about that.

Send your comment to Winnipeg Free Press
http://www.winnipegfree
press.com/opinion/westview/
museum-editorial-misleading-uninformed-118638409.html

 

This editorial is itself an example of the uninformed defaming of a group of Canadians who have done nothing more than legitimately question what's going on at the Canadian Museum for Human Rights.

Lubomyr Luciuk is director of
research for the Ukrainian Canadian
Civil Liberties Association.

Unstoppable momentum as ten more Liberal MPs sign to support the establishment of a permanent and prominent Holodomor gallery in the Canadian Museum for Human Rights

TOP

March 25, 2011

Ottawa – Today, an additional ten Liberal MPs added their names to “The Statement of Liberal Members of Parliament on the Canadian Museum for Human Rights” calling for the establishment of a permanent zone (gallery) on the Holodomor (Ukrainian Famine-Genocide) in Canada’s national human rights museum.

This brings the total number of Liberal Members of Parliament that have publicly called for a permanent zone (exhibit) on the Holodomor in the Canadian Museum for Human Rights to 40 — a majority of the Liberal Caucus.

The ten new Liberal Members of Parliament are (in alphabetical order): Scott Andrews, M.P. (Avalon), Hon. Ujjal Dosanjh, P.C., M.P. (Vancouver South), Kirsty Duncan, M.P. (Etobicoke North), Hon. Lawrence MacAulay, P.C., M.P. (Cardigan), Alexandra Mendes, M.P. (Brossard–La Prairie), Glen Pearson, M.P. (London North Centre), Marcel Proulx, M.P. (Hull–Aylmer), Yasmin Ratansi, M.P. (Don Valley East), Pablo Rodriguez, M.P. (Honoré–Mercier), and Paul Szabo, M.P. (Mississauga South).


 February 23, 2011

Statement of Liberal Members of Parliament on the Canadian Museum for Human Rights

The publicly funded Canadian Museum for Human Rights (CMHR) located in Winnipeg was established by Parliament through amendments to the Museums Act in 2008 and is set to open its doors in 2013.

The purpose of the CMHR is to explore the subject of human rights, with special but not exclusive reference to Canada, in order to enhance the understanding of human rights, to promote respect for others and to encourage reflection, discussion and the taking of action against hate, oppression, and crimes against humanity.

One of the fundamental and most basic of human rights is the right to nourishment—the right to food. In the case of the Holodomor, this was the first genocide that was methodically planned out and perpetrated by depriving the very people who were the producers of food, of their nourishment. What is especially horrific is that the withholding of food was used as a weapon of genocide and that it was done in a region of the world that was known as the “breadbasket of Europe.”

The Holodomor—the famine-genocide perpetrated by Soviet authorities from 1932-33 against the Ukrainian people—has been recognized as such by the Parliament of Canada, and provincial legislatures in Saskatchewan, Manitoba, Alberta, Ontario, and Quebec. Canada, with a population of 1.2 million Ukrainian Canadians, was the first country to enact federal legislation to annually mark the Holodomor on the fourth Saturday of every November.

The Canadian Museum for Human Rights presents an opportunity to illustrate the promise and the importance of human rights, but sadly part of its mission will necessarily also be to educate Canadians about the consequences of denying those rights.  The Holodomor is as graphic and moving an illustration as can be imagined of the denial of the basic Human Right to Food.  It is a story that is well known and well understood in the Ukrainian Canadian community since there are few families in that community who were not touched in some way by this man-made catastrophe, but it is not as yet widely known or understood in the broader Canadian community. A gallery devoted to the issue of the Human Right to Food as illustrated by the experience of those who were denied this basic right through the famine-murder of the Holodomor would fit precisely within the mandate of the CMHR and would forward its important mission.

It is particularly appropriate that the CMHR, located in the city of Winnipeg with over 100,000 Ukrainian Canadian residents, in a province whose prairies were largely settled by Ukrainian farmers at a time when their Ukrainian peasant counterparts in Ukraine were being starved to death, include a permanent zone (gallery) on the Holodomor.

We federal Liberal Party Members of Parliament hold that this publicly funded national Canadian museum should create and operate a permanent gallery dedicated to the Holodomor, and that the Board of Directors of the CMHR should embrace and include respected members of the Ukrainian Canadian community with expertise in the Holodomor.

It was the Jewish-Polish scholar Raphael Lemkin, known as the “Father of The Genocide Convention” who coined the term “genocide” when referring also to the Holodomor in his 1944 book Axis Rule in Occupied Europe. Unfortunately, the full extent of this horrific “genocide by famine” of millions of Ukrainians was suppressed behind the Iron Curtain during the subsequent 58 years by the Kremlin’s communist regime.

By taking a leadership role in establishing a permanent gallery for the Holodomor, Canada would encourage post-communist countries that are now our economic and security partners to begin to more critically address the human rights violations and genocidal crimes perpetrated in the name of communism and to cease the Holodomor denials which continue to this day.

By having the Holodomor in a permanent zone (exhibit) in our national human rights museum, Canada would fulfill its traditional role in leading the world in the promotion of human rights.

Scott Andrews, M.P.
(Avalon)

Hon. Navdeep Bains, P.C., M.P.
(Mississauga–Brampton South)

John Cannis, M.P.
(Scarborough Centre)

Hon. Denis Coderre, P.C., M.P.
(Bourassa)

Bonnie Crombie, M.P.
(Mississauga–Streetsville)

Sukh Dhaliwal, M.P.
(Newton–North Delta)

Hon. Ujjal Dosanjh, P.C., M.P.
(Vancouver South)

Kirsty Duncan, M.P.
(Etobicoke North)

Hon. Wayne Easter, P.C., M.P.
(Malpeque)

Hon. Hedy Fry, P.C., M.P.
(Vancouver Centre)

Marc Garneau, M.P.
(Westmount–Ville-Marie)

Andrew Kania, M.P.
(Brampton West)

Hon. Jim Karygiannis, P.C., M.P.
(Scarborough–Agincourt)

Gerard Kennedy, M.P.
(Parkdale–High Park)

Kevin Lamoureux, M.P.
(Winnipeg North)

Hon. Lawrence MacAulay, P.C., M.P.
(Cardigan)

Hon. Keith Martin, P.C., M.P.
(Esquimalt–Juan de Fuca)

Alexandra Mendes, M.P.
(Brossard–La Prairie)

Hon. Maria Minna, P.C., M.P.
(Beaches–East York)

Brian Murphy, M.P.
(Moncton–Riverview–Dieppe)

Hon. Shawn Murphy, P.C., M.P.
(Charlottetown)

Joyce Murray, M.P.
(Vancouver Quadra)

Massimo Pacetti, M.P.
(Saint-Léonard–Saint-Michel)

Bernard Patry, M.P.
(Pierrefonds–Dollard)

Glen Pearson, M.P.
(London North Centre)

Marcel Proulx, M.P.
(Hull–Aylmer)

Hon. Bob Rae, P.C., M.P.
(Toronto Centre)

Yasmin Ratansi, M.P.
(Don Valley East)

Pablo Rodriguez, M.P.
(Honoré–Mercier)

Todd Russell, M.P.
(Labrador)

Hon. Judy Sgro, P.C., M.P.
(York West)

Mario Silva, M.P.
(Davenport)

Scott Simms, M.P.
(Bonavista–Gander–Grand Falls–Windsor)

Michelle Simson, M.P.
(Scarborough Southwest)

Paul Szabo, M.P.
(Mississauga South)

Alan Tonks, M.P.
(York South–Weston)

Frank Valeriote, M.P.
(Guelph)

Borys Wrzesnewskyj, M.P.
(Etobicoke Centre)

Lise Zarac, M.P.
(LaSalle–Émard)

Canadians for Genocide Education on human rights museum survey

TOP

March 23, 2011

Plans for a gallery dedicated exclusively to the Holocaust are not supported by the majority of Canadians, according to a recent national poll conducted by NANOS Research. Regardless of age, gender, region or political affiliation most Canadians prefer that the tax-payer funded Canadian Museum for Human Rights treat all genocides together in a thematic, comparative and inclusive exhibit zone.

CGE, which commissioned the poll, is a coalition of some 50 associations representing 27 different ethnocultural communities. CGE’s member associations are dedicated to inclusivity and equity in genocide education and commemoration.

CGE Chair, James Kafieh said: “The Jewish Holocaust, the Shoah, must be presented fully and properly. However, it should be dealt with along side all other cases of genocide. By creating a permanent gallery dedicated to one genocide the CMHR is suggesting that there exists a hierarchy of human suffering.  Any museum that suggests that the suffering of some people is more important than the suffering of others will teach Canadians much more about racism than human rights.”

Mr. Kafieh added, “CGE calls on the Government of Canada to replace members of the Museum’s Board of Trustees to better reflect Canadian society and to ensure that all 12 of the museum’s planned galleries are inclusive and equitable in their treatment of human rights issues.

Parliamentary hearings called on human rights abuses in Ukraine TOP

Toronto, March 23, 2011

On Tuesday, March 22, 2011 MP David Sweet (Ancaster-Dundas-Flamborough-Westdale) tabled a motion that was adopted unanimously at the Parliamentary Subcommittee on International Human Rights to investigate human rights abuses in Ukraine.   The motion was drafted in cooperation with MP James Bezan (Selkirk-Interlake).

“The member organizations of the Canadian Conference in Support of Ukraine deeply appreciate the initiative taken by MP James Bezan and MP David Sweet to call for hearings on the human rights situation in Ukraine,” said Orest Steciw of the League of Ukrainian Canadians (LUC).

The LUC and its fellow organizations in the CCSU have called on Conservative  and Liberal leaders in Parliament to support hearings. In February the CCSU delegation met with MPs Mark Warawa and James Bezan, Chair and Secretary, respectively, of the Canada-Ukraine Parliamentary Friendship Group.  They also met with the Leader of the Official Opposition, Hon. Michael Ignatieff (Etobicoke-Lakeshore), and MP Borys Wrzesnewskyj (Etobicoke Centre), Vice-Chair of the Canada-Ukraine Parliamentary Friendship Group.

At those meetings the CCSU noted the significance of the historic trip to Ukraine by Prime Minister Stephen Harper in October 2010. “In Ukraine the Prime Minister conducted himself with great statesmanship in support of the Ukrainian people and their right to freedom, human rights, democracy and the restoration of their history and national dignity. By so doing, he set the bar high for other leaders of the Free World. He also set the bar high for subsequent actions by the Canadian government.

Therefore, the hearings will be an important next step in keeping the Canadian people and the world apprised of the human rights situation in Ukraine. It also will signal to the Yanukovych regime that Canada and the world are watching and stand with the brave Ukrainian people who are defending their hard won freedom,” said LUC Executive Director Borys Potapenko.

The CCSU is deeply grateful to MP David Sweet for introducing the motion and to MP James Bezan for initiating the consultations to investigate Ukrainian government efforts to suppress political dissent, free speech, freedom of the press and academic freedom in Ukraine. 

“Especially at this time of a rapidly developing election dynamic in Canada, it is heartening to us that important issues are not put aside, but dealt with in a direct and forthright manner,” concluded Orest Steciw.

“It is important that we investigate the reported allegations of human and civil rights violations that are occurring in Ukraine. If the committee finds that these reports are true, it means that there are operatives in the Ukrainian government who are reverting to a soviet-styled administration,” said James Bezan.

"In Canada we cherish fundamental freedoms and those are important tenants of our democracy," said MP David Sweet. "Given the gravity of the allegations that MP Bezan and I are hearing from the Ukraine community in Canada, we feel we have a duty to investigate."

The motion instructs the parliamentary committee to investigate a number of allegations of Government actions to suppress political dissent, free speech, freedom of the press, and academic freedom in Ukraine. 

MOTION

SUBCOMMITTEE ON INTERNATIONAL HUMAN RIGHTS

That the Subcommittee on International Human Rights initiate a study of actions taken by the Government of Ukraine to suppress political dissent, free speech, freedom of the press, and academic freedom in Ukraine. The study will focus on allegations of wrongdoing by Government of Ukraine officials and implicated bodies in cases including, but not limited to:

  • the murder of independent journalist Georgy Gongadze and the case of editor and investigative journalist, Vasyl Klymentyev, who is missing and feared dead;

  • recent imprisonment and launching of criminal investigations and imprisonment against opposition party members including former Presidential candidate Yuliya Tymoshenko;

  • actions taken to remove the autonomy of academic institutions, and harassment and intimidation of the academic community, focusing on historians who draw attention to Ukrainian national resistance to Soviet rule;

  • the use of improper election tactics in local elections of October 31, 2010

Goldring calls for national Holdomor monument TOP

March 25, 2011

OTTAWA – Edmonton East Member of Parliament Peter Goldring has introduced a motion in the House of Commons calling for the government “to initiate discussion of a national Holodomor monument in the National Capital Region that would educate Canadians on this tragedy and work to prevent its repetition.”

On April 23, 1999, Mr. Goldring was the first Member of Parliament to refer to the Holodomor, the 1932-33 planned famine inflicted on Ukraine by Soviet dictator Joseph Stalin that killed eight million people, as a genocide. He has continued to bring the subject to Parliament’s attention since.

“There is no public monument to honour all of the victims and Canadian survivors of the Holodomor in the National Capital Region,” Mr. Goldring says. “It is important to ensure that the Holodomor continues to have a permanent place in our nation’s consciousness and memory. While facts about the Holodomor were suppressed behind the “Iron Curtain” and beyond for many years in a deliberate attempt to eradicate history, we have an obligation to honour the memory of Holodomor victims as part of our collective resolve to never forget. The establishment of a national monument shall forever remind Canadians of one of the darkest chapters in human history and can be a tool to help future generations learn about the root causes of the Holodomor and its consequences in order to help prevent future acts of genocide.”

Mr. Goldring notes that his colleague Tim Uppal, Member of Parliament for Edmonton-Sherwood Park, sponsored a Private Member’s Bill for a national monument commemorating the victims of the Nazi Holocaust.

“I supported Tim Uppal’s bill because it was a good one, and it made me ask why there is no similar monument for the victims of the Holodomor. There are Holodomor monuments in cities across Canada, including Edmonton, but we need more national recognition of this tragedy, this dark side of humanity. A national monument would go a long way in informing the public about this horrific event that for too long was covered up.

Regardless of an election call, Mr. Goldring said he will pursue the motion as soon as Parliament returns and also introduce a Private Members Bill on establishing a National Holodomor Monument.

Economists urge radical modernization in Russia TOP

http://smarteconomy.typepad.com/smart_economy/2011/03/when-will-the-recession-end-
part-201-drafters-of-strategy-2020-become-rebels-russian-academic-econom.html

Editorial: "Drafters of Strategy 2020 become rebels. Academic economists threaten foundations of Russian model of governance" ...urging radical modernization in Russia

Abstract (Summary)

At the same time the expert scholars themselves doubtless realize that each of the recommendations mentioned destroys, in effect, the model of governance that has been created in Russia since 2000. However, the alternative to reforms is the degeneration of the economy - and that prospect forces the scholars to abandon formulas that would be pleasant for the authorities. "A significant proportion of the population - specifically the educated and rich population - has an exit strategy [preceding two words published in English, followed by Nezavisimaya Gazeta translation into Russian]. The reasons for the flight from the country by the middle class and the political elite lie in the low level of security of the individual and property and also the lack of confidence in the possibility of defining the nature of political life in the country. This is manifested particularly with regard to children, whom people want to take out of the country for a school education. At the same time the funds needed for resettlement abroad are also taken out. And capital is exported too. Leaving appears to be a simpler solution than fighting to improve conditions inside the country," [Vladimir Mau], who is not noted for an inclination to panic or for an inappropriate assessment of events, writes in his recommendations, the "New Model of Russia's Socioeconomic Development."

Complete article [ here ].

В парламенті Канади починають офіційне розслідування порушення прав людини в Україні TOP

http://maidan.org.ua/static/news/2011/1300930725.html

22 березня 2011 року підкомітет парламенту Канади з питань прав людини в світі виніс одноголосну резолюцію про початок процесу розгляду порушень прав людини в Україні.

"Якщо комітет виявить, що повідомлення про порушення прав і свобод людини, які відбуваються в Україні є правдивими, то це означатиме, що український уряд повертається що совецького стилю управління" - сказав депутат Джеймс Безан.

"Ми в Канаді плекаємо фунадментальні свободи як важливі підвалини нашої демократії", -сказав депутат Дейвид Світ. "З огляду на всю серйозність скарг, які депутат Безан та я чуємо від української спільноти Канади, ми вважаємо за обов`язок почати розслідування".

Підкоміт просить профільний парламентський комітет розслідувати численні скарги на дії уряду по придушенню політичних протестів, свободи висловлювань, свободи слова, академічних свобод, а також стосовно фальсифікації місцевих виборів 2010 року в Україні.

Текст резолюції надаємо цілком англійською.

MOTION
SUBCOMMITTEE ON INTERNATIONAL HUMAN RIGHTS

That the Subcommittee on International Human Rights initiate a study of actions taken by the Government of Ukraine to suppress political dissent, free speech, freedom of the press, and academic freedom in Ukraine. The study will focus on allegations of wrongdoing by Government of Ukraine officials and implicated bodies in cases including, but not limited to:

- the murder of independent journalist Georgy Gongadze and the case of editor and investigative journalist, Vasyl Klymentyev, who is missing and feared dead;

- recent imprisonment and launching of criminal investigations and imprisonment against opposition party members including former Presidential candidate Yuliya Tymoshenko;

- actions taken to remove the autonomy of academic institutions, and harassment and intimidation of the academic community, focusing on historians who draw attention to Ukrainian national resistance to Soviet rule;

- the use of improper election tactics in local elections of October 31, 2010

Також читайте Conservative Members of Parliament Introduce Human Rights Motion on Ukraine in Parliament

Ця резолюція стала можлива завдяки лобістським зусиллям Канадської конференції в підтримку України. Читайте про це Канадські українці привернули увагу своїх депутатів до згортання демократії в Україні

В тему Австралійська діаспора на захисті української демократії

Австралійська діаспора на захисті української демократії 

TOP

http://maidan.org.ua/static/news/2011/1300852685.html

Наталка Зубар

23-03-2011

Це звучить майже як австрійський генштаб, але...

Українці Австралії послідовно привертають увагу до процесів згортання демократії в Україні. Нагадуємо, що це поки що єдина діаспора, яка голосно і чітко заявила свою позицію з цього приводу. Читайте надзвичайно глибокий і грунтовний Меморандум: Про

"Чому сплять українці Канади?"

 

глибоку тривогу української діаспори в Aвстралії з приводу численних порушень прав і свобод в Україні, який тільки через три тижні після його виходу у вигляді куцих цитат згадав сайт "Народної самооборони", які звідти передрукувала "Українська правда". Жодне профіесійне Інтернет-ЗМІ досі не оприлюднило цей документ.

Треба відзначити також лобістські зусилля канадської діаспори - Канадські українці привернули увагу своїх депутатів до згортання демократії в Україні, однак на публічні заяви вони поки що не наважилися.

23 березня представники Австралійської Федерації Українських Організацій Австралії (АФУО) Стефан Романів і Маріан Ткачук зустрілися з послом Австралії у Відні Майклом Поттсем, який також відповідає за Україну.

Посол цікавився тим, як представники АФУО оцінюють ситуацію в Україні і у відповідь почув про занепокоєння утисками прав і свобод в Україні. АФУО пропонує Міністерству іноземних справ Австралії провести слухання і розслідування поточного стану демократії в Україні.

Оригінальний реліз АФУО тут http://eng.maidanua.org/node/1215

Сайт Майдан читають в 63 країнах світу. Діаспора - не мовчіть! Беріть приклад з австралійських українців. Тим більше, що вже і діти волають!

Процес у справі Дем’янюка вступив у вирішальну фазу

TOP

http://www.radiosvoboda.org/content/article/2347639.html
23.03.2011

Заувага редакції еПОШТИ: І доки нам, українцям, будуть накидувати всілякі чужі гріхи?! Прикметно, що справжні нацистські злочинці у "справедливій" Німеччині є недоторканими й далі розгулюють на свободі.

 

У мюнхенському суді розпочали слухання заяв побічних позивачів у справі Івана Дем’янюка. Напередодні представник прокуратури у своїй промові виступив із вимогою засудити 90-річного підсудного до шести років ув’язнення. Українця за походженням, якого депортували зі CША, звинувачують у причетності до вбивства багатьох тисяч єврейських в’язнів одного з нацистських концтаборів.

От уже 16 місяців триває у Мюнхені процес у справі Івана Дем’янюка. Його звинувачують у причетності до вбивства 28 тисяч 700 євреїв, які були ув’язнені в нацистському таборі смерті «Собібор». У цьому концтаборі, як стверджує слідство, Дем’янюк служив наглядачем. На думку прокурора Ганса-Йоахіма Лутца, процес підтвердив закиди, висунуті на адресу підсудного. Лутц заявив, що прокуратура вимагає для нього шість років в’язниці. Це, до речі, значно менше, ніж найвища міра покарання, яка передбачає 15 років тюрми.

Речниця прокуратури Барбара Штокінґер згодом пояснила вимогу щодо відносно м’якого штрафу тим, що підсудний уже відсидів 8 років в ізраїльській в’язниці. Крім того, як пом’якшувальну обставину розцінили те, що Дем’янюк, який сам був військовополоненим німців, служив 1943 року в концтаборі «Собібор» простим наглядачем.

«Звичайно, він добровільно не зголошувався на такі дії, але був виконавцем і нічого не зробив заради того, аби цього уникнути. Ми вважаємо, що шести років достатньо і таке покарання необхідно для того, щоб спокутувати те безправ’я, яке тоді було вчинено», – сказала Штокінґер.

Без жодних емоцій

Дем’янюк сприйняв заяву прокурора, озвучення якої тривало дві з половиною години, без жодних зовнішніх емоцій, мовчки, як завжди напівлежачи в лікарняному ліжку, на голові бейсбольна кепка, а на очах темні окуляри.

Адвокат 90-річного підсудного Ульріх Буш каже, що вся промова прокурора була непереконливою, оскільки нема доказів про жоден конкретний злочин. Захист висловлює переконання, що досі остаточно не доведено, що Дем’янюк справді служив у «Собіборі». Але, якби він там і був, то в нього не було б іншого виходу, вважає захисник підсудного.

«Ми ніколи не примиримося з жодним вироком, і завжди оскаржуватимемо його. Це ненормально вимагати таке покарання, яке ми сьогодні почули», – сказав Ульріх, відповідаючи на запитання журналістів після судового засідання.

Оголошення вироку в справі Івана Дем’янюка очікується в середині травня. На той час підсудному виповниться вже 91 рік.

Депутати Бундестагу готові допомагати українським колегам-опозиціонерам TOP

Програма Бундестагу "Парламентарії захищають парламентаріїв" передбачає захист членів парламентів інших країн, в тому числі й колишніх депутатів, від усіх видів політичних переслідувань.

 

http://www.unian.net/ukr/news/news-427403.html 
23.03.2011 

Як заявила депутат парламенту Німеччини Віола фон КРАМОН у Берліні на зустрічі з народними депутатами України з опозиційних фракцій, допомога надаватиметься в рамках програми Бундестагу "Парламентарії захищають парламентаріїв".

[...]

Народні депутати України від опозиційних фракцій 21-23 березня зустрілися з депутатами Бундестагу, комісаром МЗС Німеччини з питань Східної Європи, Кавказу та Центральної Азії, представниками Єврокомісії у ФРН, експертами провідних німецьких фондів.

Народні депутати України розповіли німецьким колегам про факти політичних переслідувань опозиції, арешти активістів, тиск з боку владних структур на релігійні громади, обмеження свободи слова.

[...]

Як зауважив В.АР`ЄВ, "німецька сторона давно очікувала приїзду представників української опозиції. На усіх зустрічах ми почули слова великої стурбованості станом демократії в Україні та фактами політичних репресій. Крім того, ми відчули підтримку з боку німецьких колег і готовність представників німецької влади до реальних дій для збереження демократії в Україні». При цьому німецькі експерти постійно наголошували на необхідності спільних дій українських опозиційних сил, підкреслив депутат.

Вся стаття: http://www.unian.net/ukr/news/news-427403.html

Росіяни не повинні ховати Леніна, доки не викриють усієї його брехні TOP
http://inozmi.glavred.info/articles/5237.html

imageЗабальзамоване тіло Владіміра Леніна можна було побачити на московській Красній площі з 1924 року, пише Волтер Роджерс у своїй статті. Нещодавно керівництво Росії висунуло пропозицію поховати «людину-бога Радянської Росії». Згідно з проведеним інтернет-опитуванням, близько двох третин росіян підтримують ідею.

[...]

«Культ особистості, який пропагували Ленін і його послідовники, вів до ГУЛАГу, масового голоду, геноциду та інших невимовних лих», – пише автор. Тож, на його думку, росіянам потрібні «видимі символи» на зразок гранітного мавзолею на Красній площі, які будуть нагадували їм про злочини лідерів, котрі визнають тільки власну думку.

Сучасним суспільствам, якщо вони хочуть залишатися цивілізованими та культурними, конче потрібна здорова доза самоаналізу, самокритики та розкаяння, щоб не скотитися у темне та жорстоке Середньовіччя, переконаний Волтер Роджерс.

[...]

Росії потрібна чесна шкільна програма, за якою вчителі будуть розповідати учням, як Ленін спокусив їхніх прадідів служити тоталітарній державі. Німці, учинивши так після Другої світової війни, тільки духовно збагатилися. Дізнатися цілковиту правду заслуговують і молоді росіяни, переконаний Волтер Роджерс.

Ціла стаття [ тут ].

Уроки Чорнобиля для Японії

TOP

http://inozmi.glavred.info/articles/5264.html
22-03-2011

Еллен Баррі The New York Times (США)

25 років після катастрофи чимало працівників Чорнобильської атомної електростанції все ще займаються усуненням наслідків катастрофи і працюють поблизу саркофага, зауважує Еллен Баррі. Сергій Красіков, робота якого полягає у відкачуванні радіоактивної рідини, що внаслідок дощів накопичується всередині зруйнованого реактора, розповів виданню, що вода не повинна вступити в реакцію з 200 тоннами затверділих радіоактивних залишків, які осіли на дні реактора. Дослідити ці радіоактивні матеріали дуже важко, але кілька років тому науковці, пише авторка статті, встановили, що доза радіації поблизу саркофага у 2 тис. разів перевищує граничну норму для працівників ядерної індустрії. Однак, наголошує Еллен Баррі, попри велику небезпеку для здоров’я, Сергій Красіков збирається працювати на ЧАЕС до пенсії, а потім так само і його наступники. За словами працівника станції, так може тривати ще довго, поки хтось не вигадає альтернативу.

«Смерть ядерного реактора має початок; сьогодні світ став його свідком на берегах Японії. Але не має кінця», – пише авторка статті. Як зауважує Еллен Баррі, усунення наслідків триватиме ще дуже довго, а територія України завбільшки з Швейцарію буде забрудненою ще щонайменше 300 років.

Володимир Удовиченко, мер міста Славутича, де живуть 3400 працівників ЧАЕС, що й досі не отримали повністю зарплату за січень, розповів виданню: «Влада відвертається від цього, вони гадають, що Чорнобиля не існує. Та Чорнобиль існує. І ті 200 тонн – також існують».

[...]

Будівництво об’єкта «Укриття» на ЧАЕС, що розрахований на наступні 100 років, коштуватиме близько 1,4 млрд. дол., однак постійні проблеми з фінансуванням заважають завершенню проекту, пише автор. Однак, навіть коли «Укриття» буде збудовано, на думку Сергія Красікова, роботи ще вистачить йому, його дітям і внукам, адже «ніхто не знає, що робити з вмістом» реактора.

Ціла стаття: http://inozmi.glavred.info/articles/5264.html

Tentorium Honorum: Essays presented to Frank E. Sysyn TOP
TENTORIUM HONORUM is a collection of thirty-three essays written by North American and European colleagues and former students in honor of Frank E. Sysyn, the distinguished specialist in Ukrainian, Polish, and East European history and a major figure in the development of Ukrainian historical studies in the United States, Canada, Ukraine, and Germany for more than three decades. The essays, which range from medieval to contemporary East European and Ukrainian history, reflect the breadth and impact of his scholarship. Tentorium honorum includes a biographical essay about Professor Sysyn and a select bibliography of his works. The title was adopted from a seventeenth-century panegyric to Adam Kysil, the Ukrainian leader and Polish statesman who was the subject of Professor Sysyn's groundbreaking monograph on early-modern Ukraine and Poland-Lithuania.

Table of Contents available [ here ] and [ here ].

CIUS Press is the largest publisher of English-language material about Ukraine. It is the publishing arm of the Canadian Institute of Ukrainian Studies at the University of Alberta and the University of Toronto. The emergence of Ukraine as an independent state has focused general and scholarly interest on Ukrainian studies, and CIUS Press is meeting that interest and need with a sizeable offering of new, forthcoming, and already published books.

The Jew Who Was Ukrainian by Alexander J. Motyl TOP

imageComing April 1st!

Cervena Barva Press Announces a New Bookfrom Alexander J. Motyl

"The Jew Who Was Ukrainian"

or

How One Man's Rip-Roaring Romp through an Existential Wasteland Ended in a Bungled Attempt to Bump off the Exceptionally Great Leader of Mother Russia

Alexander J. Motyl (b. 1953, New York) is a writer, painter, and professor. He is the author of four novels, Whiskey Priest, Who Killed Andrei Warhol, Flippancy, and The Jew Who Was Ukrainian; his poems have appeared in Counterexample Poetics, Istanbul Literary Review, Orion Headless, The Battered Suitcase, Red River Review, and New York Quarterly.

Motyl's artwork has been exhibited in solo and group shows in New York, Philadelphia, and Toronto. He teaches at Rutgers University-Newark and lives in New York.

The Jew Who Was Ukrainian is a devilishly witty intellectual farce in which historical meditation faces off with madcap lampoons of past and present political rogues and assassins. Motyl's wildly imaginative riff on a century of East European history is a must read. The Moral of the Popcorn reigns!

- Catharine Theimer Nepomnyashchy
Ann Whitney Olin Professor of Russian Literature, Barnard College

Only Alexander Motyl could conjure up this delightful mixture of ghoulish, existential madcappery with insightful, satirical brilliance. This is a fantasy for the adventuresome, geopolitical reader who's eager to have his mind bent and tickled.

- Jed Feuer Composer, New York City

This hilarious and poignant anti-historical novel is a vertiginous journey through the Russian Revolution, Stalin's purges, Nazi concentration camps, underground anarchist gatherings, and the KGB network. A great master of tragicomedy, Alexander Motyl shows with eminent irony that twentieth-century history was funnier than Joyce imagined and much more horrible than Orwell prefigured. His main character, the laughable Volodymyr Frauenzimmer, works through his excruciating guilt, split hence irreconcilable identity, and obfuscating desire to settle accounts with history. Pondering the question of whether to kill or not to kill the next Russian dictator, Volodymyr transcends the border of the real and enters a realm where infamous political terrorists and their famous victims come together to discuss the self-destructive power of hatred. This book is a cold shower for anybody who still thinks you can change history and passionate encouragement for all those confident that you can do nothing about it.

- Yohanan Petrovsky-Shtern Associate Professor in Jewish History
Northwestern University

Candide meets The Terminator-in the funhouse of history, ethnic prejudice, ethics. and the dysfunctional family. An intellectual thriller (camps and assassins included).

- George G. Grabowicz Professor of Ukrainian Literature
Harvard University

Alexander Motyl is a master of seduction by the preposterous.

- Myrna Kostash Writer
Edmonton, Canada

Order online [ here ].

Музей в Пирогові дійсно розікрали! TOP

http://www.museum-ukraine.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=5482
19 Березня 2011

Напіврозвалені старовинні хатки, трухляві вітряки з обламаними крилами, розкрадання, пожежі, розкол колективу, незаконні звільнення… На жаль, керівництво Національної академії наук України, якій підпорядкований музей, свідомо усувається від вирішення проблем музею.

 

Віктор Тригуб

[...]

Те, що нинішній директор почав вести себе, ввічливо кажучи, неадекватно, учасникам протистояння було видно давно. І лише зараз, отримавши офіційного листа КРУ, зрозуміли, чому – дуже багато порушень, розкрадань, нецільового використання коштів, бухгалтерських хитрощів…

У неофіційних розмовах, деякі експерти зазначили, що внаслідок неефективного, вірніше злочинного, менеджменту, музей втратив кілька мільйонів доларів. Та не всі, у тому числі меценати, прагнуть говорити про це публічно… Це як прямі, так і непрямі втрати…

Вже не говоримо про імідж! Хто і з якою метою системно нищить музей-візитівку країни? Свідомо чи несвідомо…

Хоча, звернимося до офіційного документу, який вартує того, аби зацитувати його повністю.

«Лист-відповідь від 14-03-2001 № 03-16/468

imageГоловне КРУ України в межах повноважень визначених Законом України «Про державну контрольно-ревізійну Службу України» розглянула звернення гр. Логвінова В. М. (від 09-09-2010 року № 41-ко-043125/26), яке надіслане на адресу Секретаріату Кабінету міністрів України щодо можливих порушень фінансово-бюджетної дисципліни в національному музеї народної архітектури та побуту України.

За результатами планової ревізії музею, проведеного Головним КРУ України у листопаді 2010 – січні 2011 рр., виявлено фінансових порушень, які призвели до втрат фінансових та матеріальних ресурсів на суму 2 168 800 грн. та порушень бухгалтерського обліку на 1 915 000 грн.

Зокрема, встановлено переплати із зарплати на загальну суму 449 500 грн.

В тому числі в наслідок незапровадження підсумованого обліку робочого часу на суму 140 500 грн.

Виплати премій у завищених розмірах на суму 113 500 грн.

Окрім цього встановлено завищення обсягів і вартості виконаних ремонтних робіт на загальну суму 38 800 тис грн.

У тому числі підприємство «Спеціальне науково-реставраційне управління» Українського товариства охорони пам’яток історії та культури» на суму 21 900 грн.

imageПоряд з цим, у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують суму витрат, понесених підрядними організаціями, а також відсутності окремих організацій, які виконували підрядні роботи, ревізією не вдалося підтвердити понесення підрядниками прямих витрат здійснених ними під час ремонтних та реставраційних робіт на суму понад 2 000 000 грн., у тому числі підприємство «Спеціальне науково-реставраційне управління» Українського товариства охорони пам’яток історії та культури» на суму 1 800 000 грн.

Також під час ревізії підтверджено твердження щодо находження системи пожежної сигналізації у непрацюючому стані, про що зафіксовано у акті ревізії.

В ході ревізії також підтверджено факт недоотримання фізичними особами (сезонні робочі. - Авт.) коштів від головного механіка музею Мельниченка В. П., зокрема гр.. Пашковським В. П. надоотримано 8 700 грн. Іншими особами (Пашковським В. А., Тимчуком В.С., Гарлінським Є. А, Терлецьким Л. О.) 18 000 грн.

Керівнику музею направлені обов’язкові до виконання вимоги про усунення встановлених ревізією порушень.

Матеріали контрольного заходу передані до ГУ МВС у м Києві.

Заступник Голови ГУ КРУ Чечуліна О.О.»

[...]

В колективі склалася революційна ситуація – виникла і гучно протестує незалежна профспілка. Всі рішення приймаються одноосібно, авторитарно. На якихось напівзаконних підставах на роботу приймаються сумнівні особи, що прикметно, пенсіонери. Але, головне, не проводяться і не плануються ремонтно-реставраційні роботи на унікальних об’єктах, що гинуть на очах здивованих туристів з багатьох країн!

Нам невідомо, чи будуть порушені кримінальні справи. Все може бути…

[...]

Ціла стаття [ тут ].

Russian strategist Igor Shuvalov works as adviser TOP
I would not say that he is fully responsible for this segment but he is in charge of part of its information and analytical component

 

dif.org.ua/uploads/FcusUkr_Rik_Yanukov_21-27_02_2011engl(1).pdf

Ukrayinska Pravda website, Kiev, in Ukrainian 17 Mar 11Text of report by news and analysis Ukrayinska Pravda website on 17 March

The head of the [Ukrainian] presidential administration, Serhiy Lyovochkin, has admitted that Russian political strategist Igor Shuvalov works as his freelance adviser.

"It is no secret that that Igor Shuvalov works as my freelance adviser. I see nothing wrong with this," Lyovochkin said at a briefing in Kiev. "Everything that happens around Shuvalov is an attempt to create a myth about his image so that the authorities and himself are discredited. He is a progressive person who has a good understanding of modern information technologies and those issues that are of interest to me such as cooperation with international media."

[...]

It is well-known that Shuvalov has been noticed in the presidential administration on multiple occasions although SBU [Security Service of Ukraine] head Valeriy Khoroshkovskyy claimed that Shuvalov worked as a consultant for the [Ukrainian television] channel Inter.

Romania, Hungary and Russia granting their passports to Ukrainians TOP
http://zik.com.ua/en/news/2011/03/21/278161
21 march 2011

Tomenko has complained to the Security Service and foreign minister of Ukraine about massive action taken by the consular offices of Russia, Romania and Hungary to lure Ukrainians into applying for these countries citizenship.

Even officials and politicians do not hide the fact of their dual citizenship, he said.

Many organizations with foreign funding have launched campaigns to persuade Ukrainians (using financial awards) to report themselves as citizens of other countries in the course of the coming 2012 population census.

Since the Security service, foreign ministry and local executive bodies have not reacted to the massive enrollment of Ukrainians by diplomats of the neighboring countries, Tomenko has appealed to Pres Yanukovych to consider the issue at the session of the National Defense and Security Council

The Hungarian parliament has recently passed the law making any ethnic Hungarian eligible to apply for a Hungarian passport. Following this, the relations between Hungary and Slovakia have deteriorated significantly.

Ukraine to investigate Kuchma in Gongadze murder TOP
“In the end it may turn out that things will suit Kuchma fine. He risks very little – there is no real direct proof against him,” said Volodymyr Fesenko of the Penta think tank.
[ source ].

Справа проти Кучми: реабілітація чи репресії?
http://www.unian.net/ukr/news/
news-427158.html

 

http://www.cpj.org/2011/03/ukraine-to-investigate-kuchma-in-gongadze-murder.php

New York, March 22, 2011

The Committee to Protect Journalists welcomes news that Ukrainian prosecutors have opened an investigation into allegations that former President Leonid Kuchma had a role in the 2000 abduction and murder of independent journalist Georgy Gongadze, left. CPJ called on Ukrainian investigators today to clarify the focus of the investigation and conduct it in a thorough and transparent manner.

Deputy Prosecutor General of Ukraine Renat Kuzmin told a press conference in Kyiv today that a "criminal case has been opened in relation to Kuchma. He is suspected of involvement in illegal actions and the murder of Gongadze." Kuzmin said authorities are not allowing the former president to leave the country for now, Reuters said.

Kuzmin did not specify potential criminal charges or say whether prosecutors will investigate any other government officials. The website of the prosecutor general's office did not immediately publish any additional information related to the probe. Valentina Telychenko, lawyer for Gongadze's widow, Myroslava, told CPJ that prosecutors had not contacted her about today's development.

In a public letter to President Viktor Yanukovych this month, CPJ urged the Ukrainian leader to ensure that all perpetrators in the Gongadze case--including suspected masterminds--are prosecuted.

"We welcome the long-overdue investigation of former President Leonid Kuchma in the murder of our colleague Georgy Gongadze and call on authorities to conduct it in an independent, transparent, and thorough manner," CPJ Europe and Central Asia Program Coordinator Nina Ognianova said. "We urge authorities to investigate all suspects and keep the Gongadze family timely informed."

Gongadze, 31, editor of the online news outlet Ukrainska Pravda, a critic of Kuchma's policies, vanished on September 16, 2000, after leaving the home of a colleague to meet his wife and two young children. His headless body was discovered in a forest outside the town of Tarashcha two months later.

Three Interior Ministry officers have been convicted and a senior ministry official has been indicted in the slaying. But persistent allegations of high-level government have followed the case since November 2000, when an opposition leader released audio recordings of what he claimed were conversations between Kuchma and two other officials: Vladimir Litvin, the president's chief of staff and current parliament speaker; and Interior Minister Yuri Kravchenko, who is now deceased. On the tapes--transcripts of which were reported by news agencies--three male voices discuss various ways of "dealing" with Gongadze. Kuchma and Litvin have repeatedly denied involvement. In 2005, Kravchenko was found dead in his apartment just hours before his scheduled questioning in the Gongadze case. Although Kravchenko suffered two gunshots to the head, authorities said he had committed suicide.

Як грабували Київ TOP

http://www.dt.ua/newspaper/articles/77738#article
«Дзеркало тижня. Україна» №10, 18 Березень 2011

Інна Ведерникова

На початку минулого тижня, після зустрічі з головою Київської міськадміністрації, Віктор Янукович заявив про намір найближчим часом провести серйозну розмову щодо долі київської землі, яку «вдочерила» команда Черновецького. Ми захвилювалися. Бо завжди є ризик проведення такої розмови за щільно зачиненими дверми. Тим більше що, за інформацією DT.UA, якою газета вже ділилася з читачами, аудит втрат київської громади центральна влада завершила після Нового року. Тому ми спробували розшукати його результати й ознайомити з ними читачів. Серед тижня нам пощастило виявити айсберг і трохи зазирнути під воду.

Достовірне джерело DT.UA в правоохоронних органах повідомило: на сьогодні силовики мають у своєму розпорядженні остаточні результати моніторингу групи експертів, яка працювала в надрах київської міської державної адміністрації (КМДА). Група вивчала «успіхи» Черновецького і його молодої команди за період 2007—2010 рр. У полі зору були земля, об’єкти комунальної власності, а також інвестиційні проекти. Копії документів потрапили в розпорядження редакції.

Вибори-невибори у столиці; Попов — кандидат-некандидат; Черновецького — страчувати чи «патрати» — на тлі пошуку відповідей на всі ці та багато інших запитань — Банкова продовжувала копати. Намагаючись оцінити масштаби і обсяги вкраденого у Києві до неї.

[...]

Ціла стаття [ тут ].

Юристам вдалося скласти схему тіньового управління столицею TOP
http://www.dt.ua/online/articles/77679#article
19 Березень 2011

«Кожен гвинтик системи відповідав за свою ділянку, — ділиться знаннями один зі співрозмовників DT.UA. - Про „клієнта“, що потрапляє на будь-якому етапі в розробку, сповіщали „центр ухвалення рішень“. В'ячеслав Супруненко — його ключова фігура. Зять Черновецького здійснював глобальний контроль. А також здійснював відсіювання неефективних чиновників-учасників. Земельний кадастр і управління земельних ресурсів були під Супруненком. Євлах — ініціював розгляд потрібних рішень у комісіях, а також внесення питань з голосу, які стали одним з найулюбленіших способів хлопців у вишиванках «вирішувати питання». За Довгим — оперативне проведення рішень в раді. За Черновецьким — підписи під рішеннями Київради».

«Решта відповідальних гвинтиків чітко виконували покладені на них функції, — продовжив джерело. - Включаючи організацію потрібних погоджень та дозволів, а також роботу з депутатами, судами, оцінювачами тощо. Їх фінансову мотивацію у тому числі. Діяли правила підписання рішень і розпоряджень у вигляді прямих вказівок про підписання, умовних позначень на документах або використання спеціальної людини, документи з рук якої підписувалися автоматично. Питання, які стоять „на контролі“, на будь-якому етапі вирішувалися з вражаючою легкістю, що було першочерговим завданням земельного управління та управління комунальної власності. При „збої“ на будь-якій ділянці системи „винні“ суворо каралися. Реєстр „контрольних питань“ був єдиним і обов'язковим для виконання всіма учасниками. Без узгодження «центру прийняття рішень» жодне питання не виносилося на комісію і сесію. Таким чином, відсікалися будь-які спроби домовитися з «клієнтами», минаючи верх».

За словами співрозмовника DT.UA, очевидно, що в столиці діяла юридично грамотне і дуже заповзятливе угруповання. «З чітким розподілом ролей. І часткою. Була задіяна вся вертикаль влади. Прокуратура протестувала. Іноді. Навіть у суді відстоювала свої позиції. Але виграти суди було практично неможливо. 80% вкраденого, за нашою інформацією — продано. Кількість кешу головної столичної Сім'ї може їй дати підставу звернутися до «Форбсу» з гнівним питанням: «А хто такий Ахметов?». Більше того, щодня, вся країна працює на подорожчання активів Києва (читати — Черновецького) та його мандрівну по світу родину. Це реальна національна загроза», — сказав співрозмовник «ДТ».

Як результат, команда Олександра Попова виявилася вельми обмеженою у своїх можливостях. 1 млрд 300 млн грн від приватизації, закладені і в без того скромний бюджет — сьогодні цифра непідйомна. «Продавати ж нічого! - у свою чергу не приховують розчарування люди з Хрещатика, 36. - Міністерство просить 500 квадратів під свою структуру — немає цих квадратів! Національний олімпійський комітет робить заявку на майданчик у 1000 квадратів — немає таких майданчиків! Все, що мало хоч якийсь інвестиційний інтерес, вичищено. Все в оренді, у власності, у користуванні...Залишилися одні околиці. Без комунікацій. Їхні схеми виявилися прості і геніальні».

Спочатку палаци, потім — площа Ат-Тахрір TOP
http://inozmi.glavred.info/articles/5237.html
16.03.2011

Юрій Райхель

[...]

Відкритий лист бізнесмена Сергія Колесникова президентові Росії Дмитру Медведєву, опублікований газетою The Washington Post, викликав інтерес до дачного господарства тандему. Хоча в самому листі йшлося про палац в районі Геленджіка, який начебто будується для Путіна (палац Путіна). За даними Колесникова, вартість будівництва повинна скласти понад 1 млрд. рублів, більш ніж 33 млн. доларів. До такого висновку бізнесмен, який колись входив у коло «друзів Путіна», прийшов на підставі того, що будівництво частково ведуть державні структури. За даними «Екологічної вахти по Північному Кавказу» це «Спецстрой России» і ФГУП УСС-780 — організація, яка спеціалізується на зведенні берегових об’єктів для Чорноморського флоту. До того ж охорону об’єкта, за повідомленням екологічної організації, здійснює Федеральна служба охорони (ФСО). Власником палацу до недавнього часу був близький друг Путіна відомий бізнесмен Микола Шамалов.

Скандал збудив інтерес до кількості і місць розташування об’єктів відпочинку перших осіб держави. За даними з відкритих джерел газета «Комерсант» знайшла їх 26. Сам по собі факт вельми показовий, та ще цікавіша реакція відповідних відомств. Практично всі на запити редакції не відповіли, а власті Геленджіка ухилилися від будь-яких коментарів. І лише заступник начальника Головного управління справами президента Російської Федерації

[...]

Цікаво, що українські перші особи наслідують своїх російських колег. У нашій пресі зустрічалася цифра кількості резиденцій 15. При цьому в Україні, як і в сусідній Росії, точні дані про це закриті покровом державної таємниці. Є відомості про шість в Києві і довкола нього, вісім у Криму і Палац Потоцьких у Львові. Хоча Україна — не Росія, та питання те ж: навіщо так багато і, врешті-решт, скільки їх насправді і в скільки це коштує нашому бюджету. Хотілося б побачити офіційний папір від Головного управління справами.

[...]

Узагалі спостерігається певна закономірність. Чим складніший фінансовий і економічний стан держави, тим більше можновладці вдаються до витрат на утримання свого апарату, на представницькі й сполучені з цим цілі. Наведені вище приклади є виключенням з цього правила. Навіть складно сказати чого тут більше — свідомості власної безкарності та вседозволеності чи органічного і фатального нерозуміння того, що так чинити не можна. Просто аморально закликати народ затягнути паски, а собі дозволяти таку витрату державних коштів.

Президент Франції має офіс і квартиру в Єлисейському палаці в Парижі й має у своєму розпорядженні літню резиденцію

Фор-де-Брегансон поряд із Лазурним берегом, а також паризьким палацом Отель-де-Маріньї для прийому іноземних гостей. У США дві офіційні президентські резиденції — Білий дім у Вашингтоні та Кемп-Девід у штаті Меріленд. Окрім того, у розпорядженні президента є гостьова резиденція Блер-Хаус. У порівнянні з нашими керівниками — суперскромно.

[...]

Поки не пізно, доречно розвіяти туман довкола господарства своїх резиденцій, інакше скандалів не уникнути. Якщо в країні починаються, окрім гречки, ще як в Луганської області і перебої з хлібом, то від заміських будинків пряма дорога до площі Ат-Тахрір. До речі, арабською — площа, як і по-українськи, — майдан.

Ціла стаття [ тут ].

Юлія Тимошенко розмірковує, що треба робити після революції

TOP

Влада стала цинічною і прагне тільки збагачення», – стверджує Юлія Тимошенко в інтерв’ю британській The Independent.

 

http://inozmi.glavred.info/articles/5260.html
21-03-2011

Шон Вокер, The Independent (Велика Британія)

 [...]

У час, коли в арабських країнах відбувається сплеск повстань, Тимошенко вирішила дати поради учасникам акцій протесту. Країни, чиї жителі достатньо сміливі, аби вийти на вулиці та боротися за свободу, мають багато шансів, вважає вона. Тимошенко переконана: якщо в країні немає чесних виборів та можливості притягнути владу до відповідальності, то слід протестувати. Однак революції недостатньо, зазначає вона з власного гіркого досвіду.

У 2004 році Тимошенко була одним із очільників Помаранчевої революції, «хаотичного, проте безкровного повстання, яке змусило провести повторні вибори та усунуло кандидата у президенти Віктора Януковича», пише автор статті. Юлія Тимошенко та Віктор Ющенко очолили людський натовп. «Вони були незвичайною парою, наче зі сторінок казки – він із жахливо спотвореним обличчям внаслідок отруєння, можливо, пов’язаного з політичними опонентами, і вона – із косою, наче в принцеси, що живе у вежі», – пише Шон Вокер. На вимогу Майдану повторні вибори були проведені – Віктор Ющенко став президентом, а Юлія Тимошенко – прем’єр-міністром.

[...]

У 2007 Тимошенко повернулася у парламент. Владімір Путін скасував звинувачення проти неї і розпочав переговори щодо цін на газ. «Проте фінансова криза уразила Україну дуже сильно, і на останніх виборах Віктор Янукович переміг Тимошенко із трьома відсотками відриву», – ідеться у статті. Відтоді, продовжує автор, Україна зробила поворот назад. Янукович намагається провадити зовнішню політику добрих відносин із Москвою та подальшої євроінтеграції. Незважаючи на це, свобода слова зменшилася, а рівень корупції збільшився, зазначає Вокер.

«Влада стала цинічною і прагне тільки збагачення», – стверджує Тимошенко. Сама лідерка опозиції нажила собі статків у 1990-ті роки. Та відколи вона пішла у політику, то перейшла з російської мови на українську і змінила свій імідж. Найголовнішим елементом стала, звісно, зачіска. Вона скидається на «сніп пшениці» і навіть на «німб, з яким зображають на іконах православних святих», пише Шон Вокер.

Офіс Тимошенко із темно-зеленими шпалерами та меблями із червоного дерева не надто пасує їй, вважає журналіст. На книжкових полицях поміж біографіями Маргарет Тетчер та Мадлен Олбрайт він натрапив на повне зібрання творів Миколи Гоголя.

Олбрайт і Тетчер – політичні кумири Тимошенко. У лідерки опозиції на почесному місці навіть висить фотографія з колишнім прем’єр-міністром Британії під час їхньої зустрічі у Лондоні в 2007 році.

Нині проти Тимошенко відкрито справу за нецільове використання державних коштів під час її прем’єрства. У в’язниці перебувають і деякі інші члени її уряду, пише Вокер. Тимошенко стверджує, що звинувачення мають політичну мотивацію та замовлені Януковичем.

Нової революції в Україні не буде, доки «залишається хоч крихта ентузіазму щодо уряду Януковича», ідеться у статті. Тимошенко погоджується, що після розчарувань Помаранчевої революції, «люди більше не вірять так сильно у революції». «Нам слід подумати про те, що буде після революції чи зміни влади», – зазначила вона.

... На запитання Шона Вокера, чи сподівається Тимошенко стати президентом України у 2015 році, вона відповідає не надто переконливо: «Чесно кажучи, я не думаю про те, де я буду за кілька років, я думаю про те, де буде моя країна. Чи зуміємо ми зберегти власну незалежність? Чи зможемо ми стати повноцінним членами європейської сім’ї? Де буду я – це вже другорядна річ».

Вся стаття: http://inozmi.glavred.info/articles/5260.html

Янукович втратив третину прихильників - опитування TOP

http://tsn.ua/ukrayina/opituvannya-yanukovich-vtrativ-tretinu-prihilnikiv.html
23.03.11 

... Згідно з результатами дослідження, якби вибори Президента України проходили в березні 2011 року, 26% опитаних (з тих, хто взяв би участь у виборах) проголосували б за чинного главу держави Януковича, 20,3% - за лідера партії «Батьківщина» Юлію Тимошенко , 11,2% - за голову «Фронту змін» Арсенія Яценюка, 6,4% - за керівника «Сильної України» Тігіпка, 4,2% - за голову ВО «Свобода» Олега Тягнибока, 3,5% - за керівника КПУ Петра Симоненка, по 2,8% - за лідера «УДАРУ» Віталія Кличка і голову «Громадянської позиції» Анатолія Гриценка, 1,7% - за почесного голову партії «Наша Україна» Віктора Ющенка, 1,2% - за лідера Народної партії Володимира Литвина.

[...]

Соціологічна група «Рейтинг» провела дослідження 4-14 березня 2011 серед населення України у віці старше 18 років методом особистого формалізованого інтерв'ю згідно з опитувальником (face to face). Вибіркова сукупність: 2000 респондентів.

Помилка репрезентативності дослідження (з ймовірністю 0,95): для значень, близьких до 50%, похибка становить не більше 2,2%, для значень, близьких до 30%, - не більше 2%, для значень, близьких до 10%, - не більше 1,3%, для значень, близьких до 5% - не більше 1%.

Ціла стаття: http://tsn.ua/ukrayina/opituvannya-yanukovich-vtrativ-tretinu-prihilnikiv.html

Карикатура дня: Українська рулетка TOP

http://blogs.korrespondent.net/journalists/blog/olokt/a34264
22 березня 2011

Олег Машин

Весь медійний простір облетіла "термінова" новина про порушення кримінальної справи проти екс-президента України Леоніда Кучми! Ну, яка це новина і тим більше термінова?!

image

Мабуть, за аналогією з російською рулеткою з'явилася українська - «справа Гонгадзе». Тільки замість справжніх патронів у барабан револьвера вставляються щораз більше колишніх «патронів» , вже давно «пустих» - Кучму, Пукача, Кравченка, Мельниченка, Литвина ... І постріл цілиться не собі в скроню, а в повітря. Але, тільки все це нагадує постріл стартового пістолета. І ось уже вся журналістська братія, мабуть вже перебуваючи в низькому старті, різко кинулася піарити нинішню владу. Нібито при всіх наших негараздах, нагорі- хто-небудь працює. І не хлібом єдиним оцінюється робота влади.

Розумію, що можу сам бути звинувачений, але цим постом хочеться попросити колег ігнорувати цю тему, принаймні поки не буде видно якогось фінішу!!! А якщо не реагувати на всі ці інформаційні пшики, то рано чи пізно вони самі застріляться через відсутність очікуваної реакції. І, не дай Боже, в гонитві за заробітком або сенсацією, опинитися в ситуації героя фільму "Тринадцять" (реж. Гела Баблуані, 2005р.).

Patriarch Filaret convinced Metropolitan Volodymyr will not stand fast without Kyivan Patriarchate

TOP

http://risu.org.ua/en/index/all_news/confessional/interchurch_relations/41313/
18 March 2011

According to the head of the Ukrainian Orthodox Church-Kyivan Patriarchate (UOC-KP), two positions exist regarding the future of the Ukrainian Orthodox Church-Moscow Patriarchate (UOC-MP): one camp is for granting autocephaly (the majority), and the other camp, which is smaller but more aggressive, is for fully joining Moscow. The head of the UOC-KP stresses that Moscow and Kyiv continue to struggle within the Moscow Patriarchate for extended rights of the Kyivan Metropolitan, which Moscow wants to deny.

“I was directly told at the Hierarchical Council of the ROC in 1992 that if I do not abdicate the Kyiv Cathedra, they will deny the independence of the UOC. Today, Metropolitan Volodymyr feels the same threat. All the bishops feel it. Patriarch Kirill began to visit Ukraine more often precisely to let people get used to the fact that he is the head of the UOC-MP and not Metropolitan Volodymyr,” said Patriarch Filaret in an interview to Kommentarii.

According to the head of the UOC-KP, if Moscow takes the step of denying the independence of the UOC-MP, those who disagree will transfer from the UOC-MP to the UOC-KP.

“Therefore, in this struggle, Metropolitan Volodymyr cannot stand fast without the existence of the Kyivan Patriarchate: he needs us as a force protecting him with the very fact of its existence. And Moscow is rather afraid to openly deny the right of self-government because the representatives of the UOC-MP who disagree can decide to join the UOC-KP. Therefore, the relations between our churches, the Kyivan Patriarchate and Kyiv Metropolitanate, are better than before, for instance, 10 years ago. And I can see that there is no activity as far as an attack against the Kyivan Patriarchate is concerned. If there are attacks, they are coming not from the church but from representatives of the authorities; representatives of the UOC-MP understand that the future can put them in our place,” stressed Patriarch Filaret.

When evil turns to good TOP
http://ukrainianweek.com/Society/18721

Filaret, Patriarch of Kyiv and All Rus-Ukraine, talks about raider attacks on churches belonging to the Kyiv Patriarchate and the delusion of a "Russian world"

Rumors are spreading in Ukraine that the Russian Orthodox Church (ROC) intends to eliminate the Kyiv Patriarchate. Ukrainian Week asked Patriarch Filaret about the likelihood.

[Ukrainian Week] UW: Your Holiness, how true are rumors that the ROC wants to destroy the Kyiv Patriarchate?

– Actually, the Ukrainian Orthodox Church of the Moscow Patriarchate wants to fix the split in Ukrainian Orthodoxy.1 We are also strongly in favor of a single Orthodox Church in Ukraine. But whereas we want to consolidate all Orthodox groups as a single, independent national Ukrainian Orthodox Church, the Moscow Patriarchate wants to unite our churches by subordinating them all to the Russian Patriarch. Moreover, Moscow's plan suits both the policy of the Russian Federation, and ecclesiastic policy of Patriarch Kirill. Kirill believes that the split can only be fixed with the help of those in secular power, that is, through force. And in support of his ideas, he gives as an example the way that Stalin eliminated the Ukrainian Autocephalous Church in 1930 and 1944 by ukase and other instances when churches split in Russia, pointing to what those in power did to them. For Patriarch Kirill, the interference of the state in ecclesiastic matters is perfectly normal. He believes that the state should interfere with the church and settle this issue—in the favor of Moscow, of course.

UW: How likely is the "Bulgarian scenario" to happen in Ukraine?

– The church split in Bulgaria when democratic forces came to power after fall of the USSR and discovered that the Bulgarian Patriarch, Maksym, had been appointed by the Communist Party, against all church canons. At the time, some bishops and the clergy spoke against him and the church split. When the one-time Tsar Simeon became Prime Minister of Bulgaria, he decided to take these churches away from Maksym's opponents and give them back to the Patriarch in 2004. This made the impression that the government stopped a schism in the church. However, some priests appealed to the European Court of Human Rights in Strasbourg, which ruled that what the Bulgarian leader had done was illegal. The Court ordered the government figure out how to return the churches and pay compensation.

[...]

UW: What threat does the promulgation of "Russian World" represent for Ukraine and its Orthodox faithful? Is the ROC's international expansion a reflection of shrinking numbers in Russia?

– "Russkiy Mir2" is the same shiny coin that "A bright future with Communism" once was. Patriarch Kirill invented this concept to spur spiritual unification around Moscow first, followed by political and territorial unification. This is essentially reviving the Russian empire. But his objectives are impossible; you can't step into the same river twice. We are living in new times.

The reason for ROC's expansion in Ukraine is obvious. Today, the Kyiv and Moscow Patriarchates combined have more parishes than the ROC does in all of Russia: 15,000 parishes in Ukraine versus 12,000 parishes in Russia.

Political analysts are already saying that Russia will no longer be a predominantly Christian country in 30 years. Today, Moscow's population is 9mn, but only 31% of it is ethnic Russian. If you add in Ukrainians, Georgians, Armenians and other Christians, it's still only 49%, compared to 34% Muslims. But Muslims have significantly higher birth rates, so they will exceed the number of Christians in Moscow severalfold in just a few years. Last Christmas, only around 100,000 faithful attended church in Moscow, while 70,000 Muslims celebrated Kurban Bairam. This bothers both the Kremlin and the Russian Church. That's why they've latched onto Ukraine as their salvation.

[...]

Complete article [ here ].

Response to: Is the proposed cure worse than the malady in the Ukrainian Greek Catholic Church in Canada? TOP

In response to Michael Wawryshyn article Is the proposed cure worse than the malady in the Ukrainian Greek Catholic Church in Canada?, appearing in ePOSHTA, March 18, 2011(http://www.eposhta.com/newsmagazine/ePOSHTA_110318_CanadaUS.html#re1). This response was to my article, The Lament of the Ukrainian Catholic Church in Eastern Canada [1]published in Progress, January 9, 2011.

Let me begin by emphasizing, in the strongest terms possible, that although the author is an ordained member of the Ukrainian Greek Catholic Church, UGCC, the views that were expressed in the Progress article were of the author’s only and not indicative of any member, clergy or otherwise, of the UGCC. Whether the clergy or the laity of the UGCC wishes to respond to the article is their decision only and not reflective of their views, opinions or declinations or even affirmation of what was written in The Lament.. The purpose of the paper submitted to Progress was, as originally written, ‘to begin a discussion of the future of the Ukrainian Catholic Church in Eastern Canada.’ The issues discussed in the article may or may not be similar to the Ukrainian Orthodox Church of Canada, UOCC, or any other UGCC eparchy but the author does not have the knowledge to discuss the present situation eparchies other than the Eastern Canada Eparchy of the UGCC, or of the UOCC.

Mr. Wawryshyn’s article reflects a major misconception that many of the laity of the UGCC have, that implementing the proposition’s proposed would, in Mr. Wawryshyn’s words, ‘lead to the virtual destruction of a 1000-year-old way of worshipping God.’ One may ask, ‘is the UGCC today is a mirror image of the Church 1,000 years ago, that over 1,000 years? Have there been no changes to the liturgy, forms of worship or even language in the UGCC?’ It can be agreed that the use of Ukrainian in the UGCC services is a very recent phenomenon in the 1,000 year history of the UGCC or is Mr. Wawryshyn advocating a return to the use of Slavonic in the liturgy? That way all would be equal in not being able to comprehend the liturgical services, rather than just those who only understand English.

It is agreed that the UGCC was founded by settlers and others; however the Church is ‘no longer an immigrant Church, ‘we are not a diaspora, temporary inhabitants of this country, nor are we a 'rite.' We are Church.’[2] The laity in the UGCC has changed over the years since the founding of the UGCC. What the Lament argued was that the UGCC must change Her focus from the preservation of a culture and language that favours one ethnic over another and focus back to Her original roots of 2,000 years ago, to ‘go forth and teach all nations’ (Matthew 28:19) or does Mr. Wawryshyn contend, as some of those who advocate preservation of Ukrainian in the UGCC, that the UGCC was founded to preserve and maintain the Ukrainian culture and language?

Another area of agreement is, as Mr. Wawryshyn writes, that ‘the laity must assume a greater role…. responsibility and decision-making within our Church.’ This would especially include the youth whose voice has been drowned out or ignored by the older members of the Church community. The laity should be active in the secular / business aspects of the Church and in the spiritual aspects of the Church’s mission, particularly evangelization. It is in the role of the Church that Mr. Wawryshyn and the author of the Lament diverge.

The author of the Lament contends that the Church’s role is not to preserve, enhance or to protect the Ukrainian language or culture. That is the responsibility of the laity. The Church may benignly assist in developing Ukrainian language classes, dance troupes, cooking classes or any other expressions of Ukrainian culture or for another other language or ethnicity but to actively be seen as favouring a language / culture over another is a slight to the parishioners who have parents, grandparents or other relatives who do not have a Ukrainian background. The youth firmly believe in the multi‑cultural aspect of Canada, in the equality of all peoples, Ukrainian and otherwise. Favouring one ethnicity over others flies directly against this belief and has lead to a disconnect between the beliefs held by the Youth and the older members of the UGCC about the role of the Church.

It also should be noted that studies, even beyond those referred to in the Lament, have shown that the use and understanding of Ukrainian, and other ethnic languages, declines dramatically as each generation passes. Looking at the Canada census, one can see the decline in the use of ethnic languages including Ukrainian except for the recent census where a slight growth in the use of Ukrainian has been noted.[3] If the Church continues to use as Her primary means of communication, a language not understood by Her people, especially the youth, then the ‘sea of grey heads’ that were referred to will become an ocean of empty pews.

It is interesting that Mr. Wawryshyn mentions St. Elias in Brampton and St. Demetrius in Toronto as parishes that ‘attract older parishioners and younger families alike.’ It should be noted that St. Demetrius is on the new calendar and that St. Elias is under discussion to change to the new calendar. [4] Both parishes have fully English services; as well have Ukrainian, as their pastors have realized that the parishioners are changing and that the UGCC has to change with them. These Churches have been decried by some as somehow not doing enough to preserve the Ukrainian language and culture, as being too accommodating to the English. If so, should all Churches in Toronto, and elsewhere switch to the new calendar and be more accommodating to the English so as to ‘attract older parishioners and younger families alike.’? If one should attend services at ‘Ukrainian’ parishes in the Toronto and elsewhere in Eastern Canada, then this lack of youth and the ‘sea of grey heads’ would become readily apparent. Could it be possible that being less Ukrainian and more English attracts younger families?

Contrary to what Mr. Wawryshyn suggests in his article, reflecting more the needs of the youth would not be a ‘cure worse than the malady in the Ukrainian Greek Catholic Church in Canada?’ We are in agreement that the UGCC should ‘reach more of our most recent immigrants from Ukraine, … [that] there are more than a million Canadians of Ukrainian origin, among them a very great number who are not affiliated with the Church of their ancestors, and many who have lost ties with the Christian Church.’ Doing so would be the ‘quickest hit’ in reviving the membership of the UGCC as it may provide the most immediate results of Her evangelization. But at the same time it should not be forgotten that the UGCC cannot rely on one ethnic group for Her future, that there are others out there who could be attracted to the UGCC if She was open to them and their needs, which go beyond ethnicity.

In closing, as the author wrote in The Lament, ‘the Ukrainian language and culture have not been the only factors for the absence of parishioners. Many of our members have become alienated from religion, from the Church … the Church must recognize that She has added to and continues to add to this feeling of alienation.’ Ethnicity and language are a few of the many factors that have caused the decline in membership in the UGCC but they are major factors, one that can be most easily eliminated.  If the Ukrainian language and culture is too survive and even prosper in Canada it must be through the actions and determination of the laity and not the UGCC. The UGCC can assist but She must remain neutral, above the fray so to speak. To do anything else would go against the Words of Her Founder, Jesus Christ, who commanded His followers to ‘go forth and teach all nations.’ (Matthew 28:19)


[1] Hereby referred to as The Lament

[2] Bishop Nicholas Samra of the Melkite Catholic Church quoted in Kurpas.

[3] This anomaly has been attributed to the recent influx of Ukrainian speaking immigrants.

[4] See A. Komar Discussion Paper: Someone should take the lead...Is it time? Is it us?

Патріарх Філарет: Київський Патріархат зростає, незважаючи на спротив TOP
В історії було багато випадків, коли Антихристами вважали Леніна, різних римських пап… Антихристу підпорядковуються не ті, хто має якісь коди і номери, а ті, хто втратив віру в Ісуса Христа як Спасителя світу.

 

http://www.cerkva.info/uk/intervju/1399-patr-int-kommentarii.html
17 березня 2011

Прес-центр Київської Патріархії

[...]

- У 2008 році, коли Вселенський патріарх Варфоломій відвідував Київ, залишався один крок до визнання автономії Української церкви під юрисдикцією Константинопольського патріархату. Що цьому стало на заваді?

- Тоді Константинопольський патріарх фактично «пожертвував» Україною. Напередодні святкування 1020-річчя хрещення Русі ми зустрічалися з патріархом Варфоломієм і говорили про можливість визнання Української церкви. Але 28 липня 2008 року у Києві відбулася зустріч патріархів Варфоломія та Олексія, на якій вони домовилися про візит Московського патріарха до Стамбулу. Ми сиділи в президентській резиденції в різних кабінетах, але навіть не привіталися. Патріарху Варфоломію було важливіше, щоб зберігся його статус першоієрарха. Бо у Стамбулі обговорювалося питання про підготовку до Всеправославного собору, який зібрати без РПЦ неможливо. На цьому соборі заплановано обговорити важливе як для Константинополя, так і для Москви питання про утворення автокефальних церков. Саме тому їхні інтереси тоді зійшлися. Бо у Константинопольського патріархату є проблеми з Американською церквою, яка хоче незалежності, а у Московського – з Українською.

[...]

- Чи можливим об’єднання в єдину церкву українських православних та греко-католиків?

image- В принципі, можливе. Греко-католицька церква виникла через те, що Україна знаходилася під католицькою Польщею. Частина тодішнього єпископату, щоб мати рівні права з римськими єпископами, пожертвували православ’ям і підпорядкувалися Риму. Та коли Україна стала державою, головна причина, через яку греко-католики трималися Риму, відпала. Правда, за ці роки православні стали багато в чому католиками, але ми рідні по крові. За яких умов можливе таке об’єднання? Тільки тоді, коли вся українська церква стане автокефальною, об’єднається в одну Помісну православну церкву і буде визнана іншими православними церквами, - тоді, можливо, УГКЦ погодиться на об’єднання, як це було до Берестейської унії 1596 року.

- Настільки Київ може протиставити ідеї «Русского мира» і «третього Риму» свій духовний статус «другого Єрусалиму»?

- Така ідея києвоцентризму існує. Але я не бачу реальних підстав для її втілення. Для того, щоб стати дійсно центром, треба не тільки церкві бути міцною, а й державі. Тим паче, хіба Москва погодиться підпорядкуватися Києву?

[...]

- Чи відбувся відтік парафіян з Київського патріархату з приходом Віктора Януковича, як це сталося у парламенті з так званими «тушками», які поперебігали у фракцію Партії регіонів, щойно змінилася влада?

- Навпаки. Київський патріархат зростає у такі критичні моменти. У 1995 році, коли відбулося побоїще на Софійському майдані, наша церква стала бурхливо зростати. І зараз, коли ми стали говорити про утиски, до нас всі горнуться, у тому числі політичні партії, громадські організації. Віруючі стали більше ходити до церкви.

Ціла стаття [ тут ].

Хлiбороб в Iнтернетi TOP

image

Інформативний бюлетень Українського Товариства Бразилії “O Lavrador” (Хлiбороб) тепер доступний в Iнтернетi.

Павло Стешера (Paulo Stachera), 1-ий секретар Українського Товариства Бразилії повідомляє що у мережi викладенi 23 випуски бюлетня (з квiтня 2009). Бюлетень виходить украïнською та португальською мовами.

Дивитися бюлетень [ тут ].

(Menu Principal/Boletins Informativos/O Lavrador) або за лiнком [ тут ].

Community leader and RCAF Brigadier General Romanow TOP
image
oseph Romanow
Photo takien in 1944
Winnipeg, Manitoba - March 21, 2011

The Ukrainian Canadian Congress offered its sympathies to the family and friends of the late Brigadier General Joseph Romanow.

"Joseph Romanow worked tirelessly for the Ukrainian community since his youth," stated UCC National President Paul Grod. "For over eighty years Brigadier General Romanow was a leader of the Ukrainian Canadian community. On behalf of the Ukrainian Canadian Congress I would like to pay our respects to Mr. Romanow and offer our deepest sympathy to the Romanow family."

Born 1921 and raised in Saskatoon, he enlisted in the Royal Canadian Air Force (RCAF) upon graduation from high school in 1940. He served Canada admirably in the Second World War in Europe and in Asia. After the war, he left the military, completed his education, and re-joined as an officer. Completing National Defence College, Joseph Romanow became the first Canadian of Ukrainian descent to be promoted to the rank of General in the Canadian Armed Forces.

Following the Second World War, Joseph Romanow learned that many Ukrainians in the displaced persons camps of Europe were being forcibly repatriated to Soviet concentration camps in Siberia and other remote areas. To help prevent this, Joseph Romanow and other Ukrainian-Canadian servicemen formed the CURB: Canadian Ukrainian Relief Bureau. Supported by the Ukrainian Canadian Committee (now the Ukrainian Canadian Congress), they aided these displaced persons and sought to ease their immigration to Canada. The work of Joseph Romanow and other Ukrainian-Canadian servicemen saved the lives of many thousands of Ukrainians.

Joseph Romanow was an active member of Ottawa's Ukrainian Catholic Church and choir.

May his Memory be eternal-
Вічна Йому Пам'ятть!

ADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief


Oxana Bukanova
-- editor


Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent

diana
Діана Мережко
-- кореспондент (Здоров'я)
Diana Merezhko
-- correspondent (Health)


Zenon Chytra
-- story layout


John Heron
-- story layout
-- webmaster www.eposhta.com


Ihor Prociuk
-- story layout and design

We hope you found ePOSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.

eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com
or
myroslava@rogers.com

Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:
eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com

Subscribe to the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Is one of your friends forwarding ePOSHTA to you? Why not subscribe directly! Just enter your e-mail in the box below and click on Subscribe Now!.

Unsubscribe from the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Send an email to:
eposhta-CanadaUS-unsubscribe@yahoogroups.com
YahooGroups (which managers our subscriptions) will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to unsubscribe.

Subscription Issues:
Having difficulty subscribing (or unsubscribing)? Or maybe you want us to add your friends to our newsmagazine? Contact:
subscription@eposhta.com
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements.

If you maintain a website of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site in our ePOSHTA newsmagazine.

Editor-in-Chief:
Myroslava Oleksiuk myroslava@rogers.com

Layout:
Zenon Chytra
John Heron
Ihor Prociuk