If you are having trouble reading ePOSHTA, click here.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть тут.

Happy New Year! - Веселих Свят

Відчиняйте двері ясенові,
Бо Різдво ступає на поріг -
Знак добра, Господньої любові
В світлі Вифлиємської зорі!
Хай це свято лине в кожну хату,
В кожнім серці свій залише слід
Будьте дужі, щирі і багаті
Щастя вам і довгих многих літ!
Христос ся Раждає!

Редакція еПОШТИ:

_blank

January 2 січня 2011
Vol.12 No. 1
People&Culture&Politics&Business


Відео тут: http://dij.com.ua/

Просто вируби новорічне привітання Януковича.  Громадська ініціатива "Дій"пропонує цікаву ідею, яку кожен може реалізувати.  

Нехай кожен зробить свою маленьку справу - поширить далі цей ролик. 

Правозахисники підрахували, що Янукович уже порушив більше, ніж його попередники
http://www.pravda.com.ua/news/2010/12/31/5738682/


Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
subscription@eposhta.com
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:
  Редакційна Сторінка
  Focus
  Фокус
  Opinion
  Незалежний Погляд
  Call to Action
  Заклик до дії
  Events
Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings
  Події
  ePOSHTA Sales Gallery
  Programs & Conferences
  Current Affairs
  Сучасні Пoдії
  Arts & Letters
  Культура
  Ukraine & the World
  Украіна і Світ
  History
  Історія
  And the King is Nevertheless Naked!
  •   А король таки голий!
      Ukrainians in the News
      Українці в новинах
      Religion
      Релігія
      Здоров'я
      From Our Mailbox / Blogbox
      In Memoriam
      Вічная Пам'ять

    Україну накрив морок політичного терору TOP

    Вочевидь, такий драматичний розвиток подій в Україні неважко було спрогнозувати. Адже очільником України став не тільки вихованок адміністративно-командної системи СССР, але й совєтсько-зеківської школи. Уся ця тоталітарно-бандитська, антиукраїнська закваска бродила до тих пір, поки під політичною вивіскою «Партія реґіонів» не витворила новітніх мутантів: без роду та племені, без поняття честі й гідності, без будь-яких моральних засад, підступних і лицемірних, неймовірно жорстоких, паталогічно жадібних до особистого збагачення. Конкретніше – блатну шпану, яка давно втратила відчуття дозволеного та яка ні на гріш не ставить вартість людського життя. Свою потворну й убогу сутність вони звикли ховати за яскравими атрибутами: коштовними брязкальцями, дорогими вбраннями, страусячими черевиками, нерідко й приклеєними голлівудськими посмішками, наскрізь брехливою риторикою, зокрема про сповідування ними християнських чеснот та відданості демократії.

    Уся ця тоталітарно-бандитська, антиукраїнська закваска бродила до тих пір, поки під політичною вивіскою «Партія реґіонів» не витворила новітніх мутантів: без роду та племені, без поняття честі й гідності, без будь-яких моральних засад, підступних і лицемірних, неймовірно жорстоких, паталогічно жадібних до особистого збагачення.
    Утім, у нинішній загрозливій ситуації, коли Україна перетворилася в жандармську країну, найбільше винні міжнародні структури. Бо європейські «стражі» демократії, щоб догодити кремлівському «альфа-самцеві» Путіну та його покірному васалові В. Януковичу, задовго закривали очі на катастрофічне згортання демократії в Україні. А коли й реаґували на якийсь ексцес, то мляво та беззубо. У контексті нинішнього широкого наступу на здобуту Поманарчевою революцією свободу слід згадати й про національно деструктивний фактор, який став головною причиною приходу до влади донецько-мафіозного клану.

    Отже, що маємо в Україні? Передовсім серію політичних арештів з оточення колишнього прем`єр-міністра Юлії Тимошенко, кримінальну справу проти неї самої, політичний тиск на її найближчого соратника Олександра Турчинова, а також масове залякування учасників антикучмівського й антиянуковицького майданів.

    Однак спочатку про перших піддослідних владного терору, якими стали нібито винних у поверненні з державної скарбниці України олігархові Дмитрові Фірташу коштів у розмірі в 5 млрд. доларів.

    Історія злочинної оборудки Фірташа й нинішньої бандитської влади навколо «незаконної передачі «РосУкрЕнерґо» ґазу НАК «Нафтоґазу» дуже проста: збагатися за рахунок України, використавши некомпетентність суддів Стокгольмського суду. Маючи контроль над владою та ЗМІ, ґазові шулери на чолі з Януковичем обставили в Стокгольмі справу так, що Україну й РосУкрЕнерґо (відповідача й позивача) представляли в суді практично одні й ті ж самі крутії, які маніпулятивно добилися програшу України на користь Д. Фірташа. Відомо, що останній фінансово забезпечив прихід до керма держави В. Януковича на президентських виборах-2010, а також перебирання всієї влади «реґіоналами» на місцевих виборах. За цю щедру спонсорську послугу злиденні платники податків та їхні народжені й ненароджені діти повинні не один десяток років горбатіти, щоб відддати борги МВФ.

    Однак партія влади на досягнутому не зупинилася: використала обставлену нею стокгольмську аферу не тільки для звинувачення попереднього уряду Юлії Тимошенко в «некомпетентності», але й для розправи над нею самою та її колишніми підлеглими.

    Так розпочався політичний терор, унаслідок якого об`єктами зацікавлення СБУ стали: колишній перший заступник голови «Нафтогазу» Ігор Діденко (інкримінують «привласнення, розтрату чужого майна в особливо великих розмірах», передбачуване покарання – 5-12 років позбавлення волі); екс-міністр економіки Богдан Данилишин (інкримінують «нанесення збитків державі в особливо великих розмірах») , нині - політичний біженець у Чехії; екс-міністр оборони Валерій Іващенко (інкримінують незаконну реалізацію майна Міноборони), заступник голови Держказначейства Тетяна Грицун (інкримінують «зловживання владою та службовим положенням, яке призвело до тяжких наслідків», максимальне покарання до 6 років); голова відділу київської реґіональної митниці Тарас Шепітько, заступник головного бухгалтера «Нафтогазу» Марія Кушнір, голова Держмитниці Анатолій Макаренко (трьом останнім інкримінують «службову халатність, що призвела до тяжких наслідків, максимальне покарання - 5 років позбавлення волі).

    Принагідно хочеться згадати, що «справа «РосУкрЕнерґо» як унікальна увійде до майбутньої французької «Хрестоматії шахрайств».

    «Владна партія, яка щомісяця втрачає відсотки у рейтинґу, не бачить іншого виходу - лише занурення країни в атмосферу страху» -- Юрій Луценко

     

    Зовсім нещодавно вигулькнула нова жертва «реґіональної» помсти, а це – екс-міністр навколишнього середовища Георгій Філіпчук, якого затримано за розірвану в 2008 р. угоду між урядом України і американською компанією Vanco. З цього приводу дуже влучно й лаконічно сказав колишній перший віце-прем`єр О. Турчинов: «Влада мстить тим, хто повернув державі шельф Чорного моря».

    Не менш резонансним є відкриття кримінальної справи проти екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка (інкримінують «привласнення, розтрату майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, термін ув`язнення – 3-8 років»).

    Сам же Юрій Луценко називає головну причину політичних репресій: «Владна партія, яка щомісяця втрачає відсотки у рейтинґу, не бачить іншого виходу - лише занурення країни в атмосферу страху»; «Україну хочуть перетворити на поліцейську державу, де слово «демократія» стане лише пустим звуком для іноземних делеґацій».

    Під репресивний приціл також потрапили учасники десятирічної давності антикучмічської акції «Україна без Кучми». Передовсім ідеться про реанімування старої кримінальної справи проти бютівція Андрія Шкіля за його участь у акції протесту 9 березня 2001 року(!). Це – підтвердження того, що кучмівський режим відроджується в усій своїй потворності, а спадкоємцем Л. Кучми є В. Янукович.

    А ось як відреаґував народний депутат Олесь Доній на відновлення кримінальних справ часів антикучмівських протестів: «За логікою речей, вони (влада) наступним кроком повинні реанімувати справи проти всіх очільників Народного Руху України і учасників руху опору за те, що вони розвалили Радянський Союз і боролись за незалежність України».

    Прикметно, що спершу бандитська влада планувала кинути за ґрати Олексадра Турчинова. Ув`язнені А. Макаренко, І. Діденко та інші твердять, що в них вимагали показів проти О. Турчинова.

    Днями Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу проти самої Юлії Тимошенко. Їй висувають звинувачення за буцімто нецільове використання «екологічних» коштів, отриманих Україною в рамках Кіотського протоколу (інкримінують «перевищення влади або службових повноважень, яке спричинило тяжкі наслідки»).

    З приводу явної політичної репресії Ю. Тимошенко заявила наступне: «Терор проти опозиції продовжується – системний, злагоджений, і саме головне - без уваги до будь-якого закону або Конституції. Тільки що у слідчого я з’ясувала, що проти мене особисто порушено кримінальну справу як раз за те, що нібито екологічні гроші були у кризу направлені на пенсії, що я зробила великий злочин, що я людям заплатила пенсії під час кризи». Однак вона катеґорично заперечила, що виплачувала пенсії з «екологічних» грошей, насправді вони в розпорядженні Кабінету міністрів.

    Це – підтвердження того, що кучмівський режим відроджується в усій своїй потворності, а спадкоємцем Л. Кучми є В. Янукович.

     

    Щодо серії кримінальних справ, відкритих проти політичних опонентів, то Ю. Тимошенко вважає, що «Янукович переступив межу, за якою йому вже прийдеться відповідати за кожну репресію, яку він робить проти опозиції, і за те, що він робить сьогодні проти всіх громадян України».

    На кримінальне переслідування Ю. Тимошенко одразу ж зреаґувала колишній доповідач Парламенської Асамблеї Ганна Северинсен, охарактеризувавши його як «антидемократичні, неєвропейські методи, використані українськими властями, щоб запобігти лідеру опозиції поїхати за кордон, щоб взяти участь у важливих міжнародних заходах".

    Утім, під колесо репресивної машини «реґіоналів» потрапили не лише люди з оточення Юлії Тимошенко, а й пересічні громадяни. Усе це вже вказує на те, що в Україні розгортається безпрецедентний політичний терор, який, імовірно, нікого не омине.

    На останнє, зокрема, вказує наступне повідомлення: «Телеканал новин «24» отримав запит з ГУМВС (міліції) з проханням надати всі відеоматеріали з «податкового Майдану». Що насправді криється за цим збором відеоматеріалів? Відповідь: персоніфікація кожного учасника Майдану-2 задля тяганини в міліцію, всіляких залякувань, зокрема податковою поліцією.

    Нині Україну відділяє від чергових парламентських виборів 2011 або 2012 рр. небагато часу Кримінально-олігархічна влада, використовуючи силові структури, робить все можливе й неможливе, щоб знищити БЮТ-Батьківщину - єдину політичну силу, здатну не тільки чинити їй опір, але й у майбутньому очолити народний рух спротиву.

    "... у разі, як усе йтиме за планом, у 2015-му році у Віктора Януковича на виборах не буде жодного конкурента». -- Голова адміністрації президента, Сергій Львочкін

     

    Однак даремно сподівається бандитське угрупування під назвою «Партія реґіонів» на те, що до 2012 року буде остаточно знищено БЮТ-Батьківщину та інші протестні сили, а на опозиційному полі боротьбу з владою імітуватимуть її підручні ВО «Свобода», «Сильна Україна» тощо.

    Віримо в те, що ніколи не збудеться зловісний прогноз голови адміністрації президента, україножера Сергія Львочкіна: «... що у разі, як усе йтиме за планом, у 2015-му році у Віктора Януковича на виборах не буде жодного конкурента».

    Віримо також у те, що до 2015 року мільйонний Майдан-3 змете з владних кабінетів не тільки донецько-мафіозний клан, але й головного пахана Віктора Януковича.

    Редакція еПОШТИ

    _blank

    The 8th Annual Ukrainian Best & Worst List: UBaWL 2010 TOP

    _blankBy Oksana Bashuk Hepburn

    Almost everyone has a favorite list this time of year-- best movies, books, persons of the year.  For the 8th year, here is my BEST and WORST list comprising governments, individuals, publications and organizations with an impact--for better or worst-- on the global Ukrainian community in 2010.

    10 BEST

    1/            Ukraine’s Kyiv Appellate Court--for finding Joseph Stalin, Vyacheslav Molotov, Lazar Kaganovich, Pavlo Postishev, Stanislav Kosior, Vlas Chubar, and Mendel Khatajevych responsible for  Holodomor, the genocide starvation of some 10 million Ukrainians, and the then President Viktor Yushchenko for calling for the creation of an international tribunal on Communist crimes. 

    2/            Canada’s Prime Minister Stephen Harper--for showing Western states how to deal with Ukraine’s threatened democracy; raise trade issues without compromising democratic values.  

    3/            Independent-minded Ukrainian journalists-- for ongoing resistance to pressures undermining objective reporting, in particular their decision to boycott Mychailo Chechetov, Party of Regions, for lying about its members beating-up four opposition deputies in parliament; and Reporters Without Borders -- for monitoring and warning against media freedom decline.

    4/                  FOX media and Glenn Beck -- for global exposure of atrocities committed by Communist regimes including Holodomor, in the series Holocaust: Live Free or Die.

     5/            President Viktor Yanukovych--for reversing his position on Holodomor by partially reinstating the information on the president’s website in response to citizen’s pressure; a good sign in a democratic leader.

    6/            Patriarch Filaret, Ukrainian Orthodox Church, Kyiv Patriarchate -- for mounting a robust 1021anniversary of Christianity celebration as an antidote to the state’s Moscow Patriarch-adhering-Orthodox-only event with Russia’s religious and political hierarchy in attendance. 

    7/            Vera Farmiga--for using her considerable global vantage point as an Academy Award nominee actor to cheer her Ukrainian roots.

    8/              Rev. Dr. Borys Guidziak, Rector, Ukrainian Catholic University, Lviv -- for documenting the state’s intervention in the right of assembly creating a world-wide reaction to limitations on freedoms imposed by the government.

    9/            Commentators like Evhen Sverstiuk, Alexander Motyl and Askold Lozynsky -- for providing opinion leadership on important yet underexposed issues vital to Ukraine as well as global peace and security. 

    10/            Timothy Snyder, Yale University historian -- for shedding much needed light on the horrific toll of WWII in Ukraine and the gargantuan evils of two dictators equally responsible for the crimes, in his book “Bloodlands: Between Hitler and Stalin”.

    10 WORST

    1/            ‘Patriotic’ Ukrainians -- for failing to deliver a pro-West president by denying Yulia Tymoshenko the 5% needed to beat pro-Russia’s Victor Yanukovych; in particular members of President Viktor Yushchenko’s Our Ukraine party, women voters, and the so-called “elite” including writer Oksana Zabushko who wasted her vote and served as an example for others by voting “for no one”.

    2/            Ex-president Viktor Yushchenko – for ensuring the elections of a pro-Russia president by endorsing constitutional changes three days before the vote; urging voters to invalidate ballots by voting “for no one”; and relentlessly undermining the pro-West contender Yulia  Tymoshenko and calling her “the worst mistake of my presidency”.

    3/            Kharkiv Agreement -- for legitimizing a pro-Russia rather than a what-is-best-for-Ukraine option including the 25 year extension of Russia’s Black Sea Fleet and dropping NATO membership consideration.

    4/              Dmytro Tabachnik, Minister of Education, Science and Sport — for reverting to blunt Sovietique governance by, among others, minimizing Soviet abuses; dismissing Galicians as  non-Ukrainians; changing history texts to favour Russia’s world view. 

    5/            President Viktor Yanukhovych – for failing to dismiss anti-Ukrainian ministers like Dmytro Tabachnik who openly spread discord in the country, act as the fifth column for Russia, and humiliate Ukraine globally. 

    6/ Moscow’s Patriarch Kirill -- for ‘bad guest in Ukraine behavior’ by mixing politics and religion, preaching reunification of Ukraine with Russia, and demanding a name change to Hetman Ivan Mazepa (anathema to Russia’s past and current czars) Street.

    7/              Western states, in particular France and Germany -- for consistent refusal to bring Ukraine, the largest European country, closer to the West via NATO and EU thus granting carte blanche to Russia’s hegemony in the neighbourhood, a tenet central to its “one  Russia world”.

    8/            Michael Ignatieff, Canada’s leader of the Opposition -- for ongoing faux pas with the Ukrainian Canadian electorate starting with slurs in his little book followed by an inadequate apology; a no-show at their half-million attended Toronto festival; and no appointments from the group to his shadow cabinet.

    9/            The decision-makers at the Canadian Museum of Human Rights -- for singling out two groups for preferential treatment thus discrimination, and undermining the experiences of other peoples suffering human rights abuses. 

    10/              Canada’s former Ambassador to Ukraine, and later Russia, Christopher Westdal--for undermining Prime Minister Harper’s defence of human rights in Ukraine and thus one of the central pillars of Canada’s foreign policy.               

    AND

     A special citation for President Vladimir Putin -- for turning Russia into a bad neighbour most recently sniping that Russia did not need Ukrainians to win WWII. If he keeps up the antagonism he may find himself on the BEST list next year as Ukrainians wake up en masse to the nastiness behind the “big brother” façade particularly those with family members in the Red Army who fought from Berlin to Stalingrad.  That’s most of the population!  

    Oksana Bashuk Hepburn is an international commentator and editor of a quarterly magazine.

    Paul Goble: Ukrainian officials helping Moscow to destroy Kyiv Patriarchate, Filaret warns TOP

    _blankhttp://windowoneurasia.blogspot.com/2010/12/window-on-eurasia-ukrainian-officials.html
    December 31, 2010

    Paul Goble

    Staunton – Filaret, the patriarch of Kyiv and All Rus-Ukraine, said yesterday that

    Moscow has put in place a plan to split and destroy his patriarchate and that it has assigned “the main role in this plan to the organs of state power in Ukraine” rather than in the past to the Ukrainian Orthodox Church of the Moscow Patriarchate.

    Expressing his regret for talking about unpleasant realities on the eve of holidays, Filaret said in his declaration that “the rapid

    See below: Moscow’s plan for destruction of Kyiv Patriarchate revealed by Patriarch of Kyiv and all Rus-Ukraine Filaret

     

    development of events and the increase in pressure on the Kyivan Patriarchate had forced him to take this step in order to mobilize Ukrainians against its realization (www.cerkva.info/ru/news/patriarkh/1143-zajava-patr.html).

    Filaret said that the plan to destroy the Ukrainian Patriarchate had been “created in Moscow and proposed by Moscow Patriarch Kirill and his subordinates.” But according to the Ukrainian churchman, “the main role” in its implementation has been assigned to the Ukrainian government of President Viktor Yanukovich rather than to hierarchs subordinate to Moscow.

    Last spring, Filaret noted, the Moscow Patriarchate as part of its preparation for Kirill’s visit to Ukraine dispatched agents to various oblasts of Ukraine to seek allies within the hierarchy of Filaret’s church. “But this plan failed,” the Kyiv patriarch said, and consequently, Moscow decided to try another approach.

    … reports came in to Kyiv that priests loyal to him had been summoned by government bureaucrats who questioned them as to why they were loyal to Filaret rather than to Kirill [Moscow Patriarchate].

     

    Then, beginning this summer, he continued, reports came in to Kyiv that priests loyal to him had been summoned by government bureaucrats who questioned them as to why they were loyal to Filaret rather than to Kirill. And as of now, Filaret said, “in some bishoprics, up to 70 percent of the priests” had been subjected to such “pressure.”

    In a number of these cases – and he provides details on several across Ukraine -- Filaret said, the local officials were supported “from offices in the capital,” a reference to Yanukovich’s regime. And “in all of these cases … the representatives of the Ukrainian authorities … acted in the interests of the Moscow Patriarchate” rather than in defense of religious freedom.

    That will lead to trouble, Filaret said, although “at present” no one can say exactly where the next clashes between Ukrainian Orthodox and those who want to be subordinate to Moscow will break out. “But if the realization of the Moscow plan doesn’t stop, conflicts will arise in the future.”

    To date, the combined Moscow church and Ukrainian government effort has “been able to find in the Kyiv Patriarchate only a few traitors” because most of its parishioners and priesthood remain loyal to the idea of an autocephalous Ukrainian church and do not want to be subordinate to a church in another country.

    Filaret added that he was sure that this effort by Moscow in alliance with Ukrainian officials will generate “strong anger” among Ukrainians, a development that the Kyiv Patriarchate hopes can be avoided. But “in response to all our appeals to the authorities, we do not hear anything” except empty declarations about equal protection of all churches.

    Filaret also called on “society and the international community [as well as journalists in Ukraine and abroad] to focus attention on [this latest] violation of the rights of the believers of the Kyiv Patriarchate and to the increase of pressure on our Church. Your voice must be raised in defense of the truth!’

     

    What is happening, the Kyiv patriarch warned, could reignite the church conflicts that marked the first decade of Ukraine’s post-Soviet existence, including the kind of violence that took place on July 18, 1995, when the Ukrainian militia beat those who were taking part in the funeral of the late Patriarch Volodymyr, an event known as “bloody Tuesday” in Ukraine.

    “We are not afraid of new persecutions,” Filaret said. Nonetheless, he called on “all parishioners” to show “vigilance” and not allow the Moscow Patriarchate working together with Ukrainian officials to shift their congregations to the Russian church without the explicit consent of the members of these churches.

    Filaret also called on “society and the international community [as well as journalists in Ukraine and abroad] to focus attention on [this latest] violation of the rights of the believers of the Kyiv Patriarchate and to the increase of pressure on our Church. Your voice must be raised in defense of the truth!’

    The Moscow Patriarchate has three reasons for seeking to gain control of parishes and even entire bishoprics of the Kyiv Patriarchate. First of all, Kirill and the hierarchy oppose any autocephaly for the Ukrainian church. Second, nearly half of all the bishoprics of the Moscow Patriarchate are in Ukraine. And third, the Russian church has ties with business groups there.

    Consequently, it is no surprise that the Moscow Patriarchate is continuing to put pressure on Filaret’s organization. But what is disturbing is that the Yanukovich government, apparently in its effort to curry favor with Moscow, appears to be working hand in glove with the Russian church against Ukrainian believers.

    Such a combination is certain to disturb not only Filaret and his church but all Ukrainians who value the independence of their state and all people of good will who support the principles of freedom of religion. Clearly, President Yanukovich needs to consider whether he wants to continue to offend both groups.

    Putin’s corruption unveiled in beseeching letter to President Medvedev by Russian member of parliament Dr. Sergey Kolesnikov

    TOP

    http://corruptionfreerussia.com/
    http://www.gzt.ru/addition/-otkrytoe-pisjmo-sergeya-kolesnikova-dmitriyu-/340851.html

    “A palace is being built on the Black Sea for the personal use of the Prime Minister of Russia. To date this palace costs of $1 billion U.S., mainly through a combination of corruption, bribery and theft.”

    December 21, 2010

    _blank


    Dr. Sergey Kolesnikov
    Member of Russian Parliament
    Deputy-Chairman of Committee for Health Care of State Duma
    President of National Innovative Technology Chamber
    Full member of Russian Academy of Medical Sciences and Member of its Presidium. Moscow, Russia.







    Poor in spirit TOP
    With such a strong hold over the economy and positions in government, these 50 people have more responsibility than anyone else over the fate of the nation. They are responsible for the desperate conditions that most Ukrainians live in across the country."

     

    http://www.kyivpost.com/news/opinion/editorial/detail/93013/

    The richest Ukrainians are responsible for the desperate conditions that most Ukrainians live in across the country.

    Ukraine’s richest got a whole lot richer in 2010.

    This year’s top 50 wealthiest gained over 50 percent on last year’s group.

    They control the food Ukrainians eat, the TV channels they watch, as well as the fuel used to cook, for cars and to heat homes -- pretty much everything except for the air.

    But to a much greater extent than in most European countries, they

    Akhmetov pulls away from rest of nation’s richest citizens, with $23.6 billion net worth.

    According to the State Statistics Committee, 12 million out of a population of 46 million have an average income below the minimum subsistence level of just over $100 per month.

    Experts say much of the cash generated by the country’s wealthiest ends up abroad, owing to tax-avoidance schemes with holding and off-shore registered companies.
    http://www.kyivpost.com/
    news/nation/detail/93082/

     

    also control the political and social direction of the country.

    With such a strong hold over the economy and positions in government, these 50 people have more responsibility than anyone else over the fate of the nation.

    They are responsible for the desperate conditions that most Ukrainians live in across the country.

    It’s hard to get an accurate estimate of the real extent of their wealth. That is because many prefer to hide their profits and riches offshore. If the wealthy were taxed properly, a lot more could go to helping lift the poorest out of destitution.

    The list is notable for lack of innovators. This group remains dominated by those who managed to get their hands on Soviet industrial plants, former state companies and huge tracts of land.

    Protecting the status quo serves their ends. Competition is blocked using courts, connections and complex schemes to keep prices high and wages low.

    In collusion with politicians, power and fear rule

    A 2006 U.S. Agency for International Development report on corruption, which still holds true today, stated: “In elite cartel countries such as Ukraine, top political and business figures collude behind a facade of political competition and colonize both the state apparatus and sections of the economy.”
    http://www.kyivpost.com/
    news/nation/detail/93082/

     

    Recently, some of them have started to burnish their images by sprinkling a little gold dust around to tamp down public discontent among the serfs.

    But this mask is a weak disguise. The veil poorly conceals the machinations that are holding this country back.

    Read also 'Rich Man In A Poor Country' with the list of the Ukraine's Richest.

    See below: Viktor Pinchuk spends £4 million on birthday party in the ski resort of Courchevel

    Holodomor, history, and other dilemmas TOP
    The Stalinists colonized their own country, and the Nazis colonized occupied Soviet Ukraine: and the inhabitants of Ukraine suffered and suffered.

     

    http://www.worldaffairsjournal.org/new/blogs/motyl
    Dec 13, 2010

    This year’s Holodomor Remembrance Day, which every November 27 commemorates the Stalin-engineered famine of 1932–33 that killed between 3 and 4 million Ukrainians, took place with some interesting background developments.

    _blankAlexander J. Motyl

    Two days before, Israeli President Shimon Peres enjoined Ukrainians to “forget history.” One day before, Ukraine’s President Viktor Yanukovich called the Holodomor an “Armageddon” and asked Ukrainians not to forget it. And in the months preceding the commemoration, the chorus of distinguished scholars who consider the Holodomor genocide acquired two American members.

    Peres obviously knows that the creation of Israel would have been impossible without “history” — or, more precisely, historical memory. But he also knows that, just as remembering the past can be indispensable to forming nations, it can also become a source of later problems once nations have established themselves. There can, evidently, be too much of a good thing.

    During the years that both Stalin and Hitler were in power, more people were killed in Ukraine than anywhere else in the bloodlands, or in Europe, or in the world.”

     

    Yanukovich is obviously trying to square the discursive circle. On the one hand, he’s kowtowing to the Kremlin’s insistence that the Holodomor was just the local variant of a Soviet-wide famine (WikiLeaks shows how Russia pressured Azerbaijan on this point:); on the other, he’s hoping to accommodate Ukrainian sensibilities and growing expert opinion that the horror of the Holodomor is best captured by the term genocide.

    In his 2010 book Stalin’s Genocides, Norman M. Naimark of Stanford University makes a forceful case for regarding Stalin as a “genocidaire”; the Stalinist system as genocidal; and dekulakization (the bloody process of eliminating “rich” peasants “as a class” from 1929 to 1932, when “some ten million kulaks were forced from their homes”), the Holodomor, and the “murderous campaigns against non-Russian nationalities” (such as Poles, Chechens, and Crimean Tatars) as instances of genocide.

    Russians need to ask whether the Russian Federation’s status as successor state to the Soviet Union entails moral responsibility for Stalin’s crimes.

     

    In Bloodlands (also published this year), Timothy Snyder of Yale University approvingly notes: “Rafał Lemkin, the international lawyer who later invented the term genocide, would call the Ukrainian case ‘the classic example of Soviet genocide.’” And with respect to “each of the cases” of mass killings “discussed in this book, the question ‘Was it genocide?’ can be answered: yes, it was.” According to Snyder, “In 1933, Ukrainians would died [sic] in the millions, in the greatest artificial famine in the history of the world. This was the beginning of the special history of Ukraine, but not the end. Hitler would seize Ukraine from Stalin and attempt to realize his own colonial vision beginning with the shooting of Jews and the starvation of Soviet prisoners of war. The Stalinists colonized their own country, and the Nazis colonized occupied Soviet Ukraine: and the inhabitants of Ukraine suffered and suffered. During the years that both Stalin and Hitler were in power, more people were killed in Ukraine than anywhere else in the bloodlands, or in Europe, or in the world.” (See a recent documentary, with English subtitles, about Holodomor survivors in Kharkiv Province.)

    Naimark’s and Snyder’s claims raise some troubling questions. After all, if Stalin committed genocide, then the individuals who executed, supported, and condoned it must be considered his collaborators.

    Russians need to ask whether the Russian Federation’s status as successor state to the Soviet Union entails moral responsibility for Stalin’s crimes. Is a formal apology necessary? Might reparations be in order? They also need to ask why and how Russians, and their language, culture, and identity, came to be so deeply implicated in, and supportive of, Soviet institutions of oppression.

    Western policymakers need to explain just how they can justify turning a blind eye to the Kremlin’s rehabilitation of Stalin. Reset buttons and cheap gas are important, of course, but perhaps mass murder masquerading as Armageddon matters, too.

     

    Both Russians and non-Russians need to ask who among them pulled the triggers, ran the concentration camps, and starved the peasants. Most post-Soviet states have avoided “lustration” — exposing crimes and barring perpetrators from office — on the grounds that it would be destabilizing. The case for not rocking the boat was plausible when the crime wasn’t genocide. If it is, can silence still be justified?

    Communists, Soviet sympathizers, and fellow travelers in Western Europe and the United States need to ask whether they bear some moral responsibility for Stalin’s genocides. They knew of dekulakization, the Holodomor, and the murderous campaigns — and did nothing. Worse, they defended Stalin and the Soviet Union. Are mere mea culpas enough?

    Finally, Western policymakers need to explain just how they can justify turning a blind eye to the Kremlin’s rehabilitation of Stalin. Reset buttons and cheap gas are important, of course, but perhaps mass murder masquerading as Armageddon matters, too.

    Or should one just forget? Too bad President Peres didn’t say how.

    On “Stability” and “Reforms” TOP
    The first part of the program has been fulfilled rather successfully, bringing Ukraine more close to a police state than it has ever been since independence.

    See below: Ukraine becomes the police state

     

    http://ukraineanalysis.wordpress.com/2010/12/14/
    on-%E2%80%9Cstability%E2%80%9D-and-
    %E2%80%9Creforms%E2%80%9D/
    December 14th, 2010

    Mykola Riabchuk

    “Stability and Reforms” was the official name of the ruling coalition created in March by the Party of Regions with two minor satellites – the Communists and the Lytvyn Block. The name featured two major issues on the national agenda that hardly anyone would dismiss as marginal and non-urgent. “Stability” had to come first – to facilitate the “reforms”—and for this sacred goal, arguably, some constitutional subtleties could be ignored, procedural norms violated, and many civic rights and freedoms curtailed.

    The first part of the program has been fulfilled rather successfully, bringing Ukraine more close to a police state than it has ever been since independence. The second part has proved to be much more difficult to accomplish.

    And the main loopholes that enable the richest businessmen to channel their profits offshore, have not been blocked.

     

    So far, all the measures announced and, in some cases, introduced by the government appeared to have been either superficial or incoherent or both. The tax reform that targeted primarily small and medium-size enterprises provoked mass protests – the biggest ones since the Orange revolution – and forced the president to veto the law and suggest some cosmetic changes. The entire philosophy of taxation, however, was not reconsidered. And the main loopholes that enable the richest businessmen to channel their profits offshore, have not been blocked. This is likely to mean that the tiny island of Cyprus will remain the number one “foreign” investor of the Ukrainian economy, and that the list of top ten or twenty corporate tax-payers into the Ukrainian state budget consist mostly of international companies like Coca-Cola or Kraft or Tuborg and not local metallurgical and chemical oligarchs friendly to the government.

    The administrative reform launched recently resulted, so far, in the reshuffling of some government agencies and personnel but no serious cuts in the bureaucracy, let alone an increase in its efficiency, accountability, or much-needed decentralization. In fact, the experts believe that the only noticeable result of this reform will be a further concentration of power in the president’s hands and strengthening of the Russian-style “vertical of power”. Not a single official implicated in a serious conflict of interests or covert corruption has lost his job. Even though it might have been a good opportunity for the president, if he was serious about reforms, to get rid of the notorious SBU chief Valery Khoroshkovsky who is also a major media tycoon, or the even more scandalous Interior Minister Anatoly Mogilov who received a $200,000 Cadillac as a “gift” from an unspecified benefactor – later revealed to appeared to be an unknown person who owned no property, and was virtually homeless.

    Still worse, no real taxation is imposed on real estate, luxury cars, and other extravaganza that may harm the interests of Ukrainian nouveau-riche.

     

    The pension reform elaborated under IMF pressure supports primarily a gradual increase of the age of the retirees (first, women, from 55 to 60, then – men, from 60 to 65). But it does not address the relevant and equally critical issue – the huge discrepancy in the size of pensions, from $100 a month at the lower end (and the most widespread) and $7,500 (sic) at the top. This gap also means that the privileged 10% of Ukrainian pensioners – top officials, KGB veterans, and the like – get nearly as much money from the pension fund as the rest of the people.

    The reform of the communal services and utilities pricing, however much-needed, is also aimed at extracting more money from the common people and not at restructuring and better management of the entire system. Still worse, no real taxation is imposed on real estate, luxury cars, and other extravaganza that may harm the interests of Ukrainian nouveau-riche. The price hikes and austerity measures are affecting primarily the lower stratum of population and not those at the top who run both the country and their own private businesses, without any real separation of these two activities.

    And this poses a serious dilemma for both the president and his government. On the one hand, they really have to carry out painful reforms – not only because the IMF loans are conditioned by tough requirements but also because the country will go bankrupt if nothing is done. Yet, on the other hand, all the genuine reforms run counter to the deepest interests of the ruling class, of which the president and his government are just a part. No real reforms are possible in a systemically corrupt country without a radical cleaning up of the entire environment, rebuilding of institutions, and firm introduction of the rule of law. Not a single step has been taken yet in that direction in Ukraine.

    The Ukrainian oligarchy has to choose – either to introduce radical reforms in the country, despite their short-time interests but with some hope for long-term rewards, or to establish a genuine dictatorship as the only way to vouchsafe their current parasitic interests for another decade or two.

     

    As the watch group Transparency International reveals in its recent report, Ukrainians rate their judiciary at 4.4 (where 5 points is the worst, and 1 is the best), police at 4.3, public officials and MPs at 4.1, the system of education at 4.0, and business 3.7. One third of respondents (34%) confessed they had paid a bribe at least once over the past year. This is about the average for the post-Soviet countries (32%) but much worse than the average in the EU and North America (5%), or even in Latin America (23%) and Western Balkans (19%).

    The situation may look really hopeless as long as the main institutions in charge of eradicating corruption – the judiciary and the police – are perceived as (and probably are) the most corrupt. But the same situation had been in place in Georgia under the post-Soviet regime of Eduard Shevardnadze. Today Georgia is ranked as one of the least corrupt countries in the world, with only 3% of the citizens confessing to paying a bribe last year. Appropriate policies, institutional reforms, and mass support of the population are certainly crucial factors in this success story. But the political will of the leadership, in this case of President Mikael Saakashvili, is probably of paramount importance. The most difficult task in any anti-corruption campaign is not to combat corruption in some remote customs, or police units, or provincial courts; it is rather, as everyone knows from personal experience, to say “no” to closest friends and relatives. This is where the “vertical of justice” begins and rule of law is actually enforced. If after the Orange Revolution Viktor Yushchenko had rewarded his cronies with state orders and decorations but not ministerial positions, we may have been living today in a very different country.

    Today Ukrainians’ hopes dwell not so much on Yanukovych’s presumed patriotism and even less on the very doubtful civic responsibility of his oligarchic associates. The major hope, however slim, stems from the fact that they cannot manage the country any longer in their preferred soft-authoritarian style – like their Russian, Kazakh, or Azeri counterparts. The Ukrainian oligarchy has to choose – either to introduce radical reforms in the country, despite their short-time interests but with some hope for long-term rewards, or to establish a genuine dictatorship as the only way to vouchsafe their current parasitic interests for another decade or two.

    Про план знищення Київського Патріархату: Заява Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета

    TOP

    _blankhttp://cerkva.info/en/news/patriarch/1143-zajava-patr.html
    30 грудня 2010

    Напередодні святкових днів не хотілося б говорити про прикрі речі, але стрімкий розвиток подій та посилення тиску на Київський Патріархат примушують це робити.

    З відповідальністю заявляю – в Україні є намагання реалізувати масштабний план з розвалу та знищення Київського Патріархату.

    Цей план створений у Москві та запропонований Московським патріархом Кирилом і його підлеглими для реалізації в Україні. Головна роль у цьому плані відведена органам державної влади.

    Реалізація цього плану розпочалася ще під час підготовки до цьогорічного літнього візиту патріарха Кирила в Україну. Найближчий помічник патріарха, митрополит Іларіон (Алфєєв) навесні ц.р. відвідав ряд областей України, де перевіряв ситуацію та шукав тих, кого можна було би виманити з Київського Патріархату. За його власним зізнанням, він намагався схилити до зради покійного митрополита Львівського Андрія, але цей план провалився.

    Ще влітку ц.р. до Київської патріархії почали надходити перші повідомлення про те, що через чиновників на рівні району і нижче, а також через спонсорів громад на священиків та парафії починається тиск з метою змусити їх перейти в Московський Патріархат.

     

    Ще влітку ц.р. до Київської патріархії почали надходити перші повідомлення про те, що через чиновників на рівні району і нижче, а також через спонсорів громад на священиків та парафії починається тиск з метою змусити їх перейти в Московський Патріархат. За минулі місяці ця робота лише посилилася – в окремих єпархіях до 70% священиків пройшли через подібні «співбесіди». Як це не прикро говорити, але до всіх цих подій прямо причетні представники органів місцевої влади, а одночасність і скоординованість дій свідчить про те, що вони мають підтримку і зі столичних кабінетів.

    На Донеччині обласна адміністрація тисне на сільську раду в с. Кам’янка Тельманівського району з метою змусити її передати старовинний храм Вознесіння Господнього у користування щойно створеної громади Московського Патріархату.

    На Київщині обласна влада таємно, але терміново (за два тижні) ще у жовтні місяці зареєструвала за сфальсифікованими протоколами зміни до статутів трьох парафій Київського Патріархату – в м. Макарів, в селах Ясногородка та Маковище Макарівського району. Про те, що їхні громади вже два місяці, як в Московському Патріархаті, члени громад довідалися лише 26 грудня. Як вже з’ясувалося, з тих, чиї підписи стоять під протоколом з Макарова, щонайменше троє чоловік про цей документ нічого не знають, що робить його недійсним. В Ясногородці також ні священик, ні парафіяни нічого не знали ані про «збори», ані про те, що їх вже переведено в Московський Патріархат.

    У стані підготовки знаходилася і реєстрація змін до статуту парафії в с. Ріжки. Лише вчасне виявлення парафіянами шахрайства з боку колишнього настоятеля допомогло зупинити процес реєстрації змін, адже вся парафія одноголосно проти того, щоби переходити в Московський Патріархат. Зараз колишній настоятель та невідомі особи погрожують по телефону парафіянам і новопризначеному священику розправою за їхню вірність рідній Церкві.

    Широкого розголосу набула також ситуація зі столичними кладовищами.

    У всіх цих випадках ми бачимо, що представники влади швидко, злагоджено і оперативно діють на користь Московського Патріархату, а коли йдеться про захист інтересів Київського Патріархату, ми чуємо про «вивчення, розгляд», тощо – затягується час та шукаються відмовки.

    Зараз не можна сказати, коли і де виникне наступний конфлікт. Але якщо реалізація московського плану не припиниться – конфлікти будуть виникати й надалі.

    Через адміністративні та податкові важелі триватиме тиск на спонсорів, які допомагають парафіям Київського Патріархату.

    Закликаю суспільство та міжнародну громадськість звернути увагу на порушення прав віруючих Київського Патріархату та на посилення тиску на нашу Церкву. Ваш голос має піднятися на захист правди!

     

    Будуть шукати нестійких і зрадників з числа духовенства Київського Патріархату, пропонуватимуть їм гроші та іншу допомогу – діятимуть так, як синедріон шукав зрадників серед учеників Христа, щоби схопити Його таємно.

    Після візиту на інавгурацію Президента В. Януковича патріарх Кирил заявив, що «мода на розкол проходить, розкольники повертатимуться в канонічну Церкву». За час, що минув, промосковські сили змогли знайти в Київському Патріархаті лише кілька зрадників. Тому їм треба до чергового літнього візиту назбирати якнайбільше підтверджень слів Кирила – для цього і задіяний весь московський церковний і політичний вплив на українську владу.

    Переконаний – подальша реалізація московського плану загрожує українському суспільству сильним збуренням. Ми ж бажаємо українському народу миру та злагоди. Проте досі на всі наші звернення до влади ми не чуємо нічого, окрім заочних запевнень про «рівне ставлення до всіх конфесій», яке на практиці обертається всебічним сприянням Московському Патріархату та тиском на Київський Патріархат.

    Раніше руками влади Москва вже намагалася знищити Київський Патріархат. Кульмінацією цього стали події «кривавого вівторка» 18 липня 1995 р. – побиття міліцією на Софійському майдані процесії з тілом спочилого Патріарха Володимира (Романюка). Наша Церква пройшла це випробування і лише зміцніла після нього, бо навколо неї згуртувалися всі патріотичні сили. Не хотілося б, щоби нинішня влада, як влада тодішня, зрозуміла помилковість своїх дій щодо Київського Патріархату лише після того, як станеться щось, подібне до «кривавого вівторка».

    Ми не боїмося нових гонінь на Київський Патріархат – слабкі та невірні можуть від нас відпасти, але, як і під час всяких гонінь, дух і сила віри правдивих синів та дочок Церкви лише зміцниться. Проте ми не хочемо, щоби через нав’язані ззовні плани руйнувалася наша держава.

    Закликаю всіх парафіян бути пильними – не допускати, щоби без вашої волі та відома приймалися зміни та доповнення до парафіяльних статутів, якими вашу парафію можуть перевести в Московський Патріархат.

    Закликаю суспільство та міжнародну громадськість звернути увагу на порушення прав віруючих Київського Патріархату та на посилення тиску на нашу Церкву. Ваш голос має піднятися на захист правди!

    Закликаю журналістів слідкувати за подіями у релігійному житті та висвітлювати їх правдиво і об’єктивно.

    І наполегливо закликаю владу і особисто Главу держави – час розпочати справжній і плідний діалог. Інакше Україна ризикує повернутися до силової міжконфесійної боротьби початку 90-х років.

    Сподіваюся, що у новому, 2011 році стануться зміни на краще.

    Вітаю всіх з наступаючим Різдвом Христовим, яке вселяє в нас впевненість у тому, що добро і правда завжди переможуть зло! Закликаю на весь український народ Боже благословення!

    ФІЛАРЕТ, Патріарх Київський і всієї Руси-України

    Заява уряду США про розслідування щодо українських опозиційних політиків

    TOP

    http://ukrainian.ukraine.usembassy.gov/
    30 грудня 2010

    Незважаючи на те, що уряд США, як правило, не коментує конкретики окремих справ, ми висловили українському уряду наше занепокоєння: з корупцією потрібно боротися, але переслідування правоохоронними органами не має бути вибірковим або політично вмотивованим.

    У цьому контексті ми також висловили свою стурбованість тим, що коли переслідують, за маленькими винятками, лише тих високопосадовців, які пов’язані з попереднім урядом, це виглядає, як вибіркове переслідування політичних опонентів.

    Корупція Путіна розкрита у відкритому листi  до Президента Медведєва від російського члена парламенту др. Сергія Колеснікова

    TOP

    _blankhttp://corruptionfreerussia.com/?lang=ru
    http://www.gzt.ru/addition/-otkrytoe-pisjmo-sergeya-kolesnikova-dmitriyu-/340851.html

    Дмитро Табачник як дзеркало українських комплексів TOP

    http://krytyka.com/cms/front_content.php?idart=278

    Борис Бахтєєв

    Із винесеним у заголовок судженням, напевно, мало хто погодиться. Слова міністра освіти і науки України про те, що моральний авторитет Толстого та Достоєвського, мовляв, «набув такого всесвітнього значення, що жодного українського письменника минулого чи сучасности з ними навіть порівняти неможливо», сказані в інтерв’ю інтернет-виданню «Захід.нет», викликали зливу обурених коментарів і перетворилися в такий спосіб на знакову подію.

    _blank
    Малюнок Володимира Казаневського

    Висловлене Табачником у брутальній і провокативній формі, твердження про вторинність і нерозвиненість української культури віддзеркалює часте в українському суспільстві прагнення порівнювати все українське з усім російським. І найчастіше доходити висновку: що ж, і тут нам не пощастило, й тут доля була несправедливою до України.

    [...]

    До певної міри, Майдан став актом демонстрування самоповаги. Але, ставши президентом, Ющенко заперечив сам себе взірця 2004 року, довівши трагічне сприйняття образу України до просто-таки катастрофічного й безнадійного. Хотілося б уточнити: я маю на увазі не наслідки президентства Ющенка, а саме той образ України, який він творив своєю концентрацією на історичній та патріотичній риториці винятково віктимного типу.

    Наслідком цього стало розчарування значної частини суспільства у можливості будувати модерну европейську Україну на засадах патріотизму; у дискурсі, умовно кажучи, мовного та культурного відродження, шанування УПА та пам’яті жертв Голодомору місця для модерної України не було; «патріотичний» дискурс представлявся винятково ретроспективним. Поява теперішньої влади з її «прагматичним» ухилом (відкладімо обговорення природи цієї прагматичности) виглядає цілком закономірною, як, зокрема, і фігура Дмитра Табачника на посаді міністра освіти та науки.

    [...]

    Ця обставина є тим, що відрізняє Україну від Естонії, Латвії та Литви. І риторика російських політичних діячів, і політичні кроки Росії є (чи, принаймні, донедавна були) навряд чи толерантнішими до цих країн, ніж до України. Але політичні та інтелектуальні еліти цих країн, на відміну від української, беруть позицію Росії до відома, але діють, виходячи з власних реалій, а не з певної російської позиції; не ведуть нескінченні суперечки з Росією та не виправдовуються перед нею.

    Власне, це мало б стати взірцем поведінки для України та українців – почати нарешті діяти не на догоду вимогам і не всупереч домаганням Росії, а так, як є найоптимальніше для України. Не сперечатися з Росією й не таврувати її, а абстрагуватися від неї, наскільки це є можливим. Бачити й аналізувати передусім Україну, а не погляди росіян на Україну. Робити предметом суспільних дискусій події в Україні, а не позицію Росії щодо подій в Україні. Аналізувати стан культури в Україні як такий, а не в порівнянні з Росією. Бачити Україну власними, а не російськими очима.

    Якби було саме так, висловлювання Табачника стало б не більше, ніж політичним нонсенсом.

    Вся стаття: [тут]

    Eксклюзивне інтерв'ю  Олега Соскіна, директора Інституту трансформації суспільства

    TOP
    http://ist.osp-ua.info/material.php?pokaz=3091
    24 листопада 2010 р.

    - Олеже Ігоревичу, нинішні події на Майдані, пікет Верховної Ради - це і є те повстання, про яке Ви казали колись? ... Ви говорите про дрібних буржуа?

    - Так. І, на жаль, вони ще не зовсім зрілі. Ще не відбулися їх ня кристалізація та структурне оформлення, їм ще належить об'єднатися з бідними масами - не з люмпеном, звичайно, а з тими, хто перебуває у нижній частині соціальної піраміди, але вже бачить себе у середньому класі у боротьбі з кланово-олігархічною плутократією.

    Сьогодні по всій країні йде осмислення, внаслідок чого виявляється, що і на Заході, і на Сході, і на Півночі, і на Півдні Україні інтереси людей, які представляють дрібну і середню національну буржуазію, однакові і їх нічого не поділяє у боротьбі з клановою олігархією. Але дуже важливо, щоб у цій боротьбі, про яку я кажу, були відсунуті кланові лідери типу Тимошенко - вони обов'язково заведуть людей у трясовину.

    Тимошенко ж абсолютно точно така ж, як Азаров, Янукович, Ющенко, Кучма та інші «плющі». Вони щодня безжально висмоктують Україну - «кровосісі», як говорив Азаров. Фактично, він мав на увазі себе і собі подібних.

    Олігархічні клани (спочатку кучмівські, потім ющенківські та тимошенківські, а тепер і «сім'я» Януковича) переслідують єдину мету - привласнення монопольного прибутку і пограбування широких мас населення. І дуже здорово, що дрібна буржуазія, а я сподіваюся, і середня, зараз нарешті повстануть проти них.

    - Але кажуть, неправильно вони почали. Потрібно було не на штурм іти, а підприємства зупиняти.

    - А одне іншому не заважає. Я думаю, буде і друга фаза - локаут, при якому будуть зупинені маса підприємств, заблоковані дороги, великі перевізники перегородять центр Києва і під'їзди до нього.

    Адже зараз олігархи зовсім знахабніли і поводяться безпардонно. Достатньо почитати Тігіпка, Азарова чи цього хлопчика Хомутинника, який ніколи бізнесом не займався і лопату у руках не тримав, щоб побачити це. Ці люди настільки знахабніли, що кидають виклик усьому трудящому населенню, яке пограбували у 1992-1993 рорах, потім у 1998 – на початку 1999, у 2008-2009 роках… А тепер хочуть доконати.

    Так що все, що зараз відбувається, це тільки початок. Далі будуть блокади податкових адміністрацій, люди почнуть серйозно займатися керівниками міліції, їхніми сім'ями, дружинами, з'ясовувати, хто вони і звідки беруть гроші, через яких родичів прокручують махінації. Впритул займуться усіма цими чечетовими, лук'яновими, єфремовими і азаровими, що відмовляються від родового прізвища Пахло на користь звучною прізвища дружини.

    [...]

    Влада вже чітко сказала ( і Бродський, і Азаров), що хочуть перетворити українців на фабрично-заводських рабів. Вони так прямо і говорять: нічого, мовляв, бізнесом займатися. Адже справжній народний капіталізм завжди починається із дрібної торгівлі. Саме дрібний торгаш формує первинне підприємницьке середовище, і якщо його знищують, люди повинні стати робітниками. Але що таке робітники? Люди, які нічого не мають, крім своїх дітей.

    Сьогодні влада хоче забрати головну основу людини - економічну, базис якої – маленька приватна власність. Вони її обкладають податками, хочуть конфіскувати, експропріювати.

    Новий Податковий кодекс направлений на те, щоб пограбувати населення, позбавити його джерел існування. Він знищує дрібну буржуазію, а другий крок - позбавлення людей житла, щоб вони жили у бараках, без економічної свободи і власного будинку. ...

    Сталін знищував куркулів, сільськогосподарську дрібну буржуазію, а зараз знищують одночасно сільськогосподарську буржуазію (заборона експорту зерна, примушуючи підприємців продавати його тут на 50% дешевше світової ціни), паралельно експропріюють доходи і бізнес, а наступний цвях у домовину – позбавлення людей приватного житла.

    Англійці кажуть «Мій дім – моя фортеця», а у нас активно йде процес позбавлення людини навіть цієї маленької фортеці. Як тільки у людини відберуть житло, вона стане пролетарським рабом. Це те, що робили більшовики після ліквідації НЕПу. І сьогодні ми отримуємо 1933-1937 роки, але чим тоді справа закінчилася, нам відомо.

    Наше сьогодення – це результат того, що суспільство не захотіло зробити люстрацію. От не зробили її, отримайте тепер повернення до страшних часів, до геноциду комуністично-КГБістської кланової номенклатури, яка обікрала народ України і створила на цьому собі мільярди.

    Зараз, прагнучи зміцнити своє матеріально-фінансове панування і силове поліцейське репресивне панування, вони спеціально запросили московського попа Кирила Гундяєва , щоб доповнити свій диявольський коктейль «опіумом для народу», ввести фактично і релігійну диктатуру.

    Сьогодні влада готова зробити те, що було зроблено в Ірані , – створити корпус так званих вартових православної революції у вигляді слухняного козацтва. Це буде так званий релігійно-духовний орган інквізиції проти всіх інакодумців. Саме тому у нас на державному рівні так зустрічають якогось чужого попа-КДБіста.

    - Вихід: «порятунок тих, хто тоне, – справа рук самих тих, хто тоне»?

    - Тільки самих! І тільки революція! Треба, щоб депутати міськрад схаменулися, їх же цей кодекс позбавив усіх джерел формування бюджету і влади. Треба забути партійні чвари і рятувати себе, свої сім'ї, своїх дітей. Не повинно бути ніяких партійних лідерів і вождів! Повин ен бути рух мас, самоорганізація мислячих індивідуумів проти бандитської кланової олігархії.

    [...]

    Ціла стаття: [тут]

    Олександр Пасхавер: «Я співчуваю цій владі» TOP
    _blankhttp://www.dt.ua/2000/2020/70989/
    № 46 (826) 11 — 17 грудня 2010

    Наталія ЯЦЕНКО

    [...]

    Про владу і суспільство

    ... Мене цікавить тільки нова влада. Вони рішучі, енергійні в досягненні своїх цілей, уміють робити великі проекти. Загалом, вони більш ділові, ніж попередня влада. Це, безсумнівно, плюс. Більш того, як ми побачили, вони вміють дуже швидко вчитися. Але це не відміняє

    ... типологічно радянська і кримінальна організації управління великими проектами мають багато спільного.

    Саме монопольні ніші — найяскравіший симптом корупції та її основа. Вони значною мірою є причиною того, що ми розвиваємося гірше, ніж інші країни.

     

    їхніх природних властивостей.

    Виокремлю три з них. Перша — вони всотали досвід радянського управління в індустріальному регіоні. Що таке радянська управлінська культура?

    [...]

    друга принципова властивість нинішньої влади. Попередня їхня практика, незалежно від того, у легальній економіці чи нелегальній, була практика господарська. Будь-яку справу, що її слід зробити, вони звикли сприймати як господарський проект й оцінювати за господарськими критеріями.

    Це означає, що поки вони не мислять цивілізаційно, геополітично, соціально в найширшому значенні цього слова. Вони вирішують господарські завдання....

    Третя властивість полягає в тому, що вони безпрецедентно тісно пов’язані з великим капіталом. У тому сенсі, що сам великий капітал є владою. У нас усі президенти були певним чином пов’язані з приватним капіталом, але щоб так тісно — такого не було.

    Політичні супротивники дорікають владі за кримінальний підхід до справи. Я вважаю, це неправильно й упереджено. Слід врахувати, що типологічно радянська і кримінальна організації управління великими проектами мають багато спільного.

    [...]

    Однак проблема не у владі, а в суспільстві. Сильне суспільство змушує лідерів реалізовувати свої найкращі потенції. При слабкому влада деградує і припускається стратегічних помилок.

    Отут я зробив би два зауваження. Природні риси влади зумовлюють її природну нелюбов до ідеалів помаранчевої революції.

    Ідеали помаранчевої революції — це ідеали дрібної та середньої буржуазії, насамперед свобода (і не тільки підприємництва). Будучи досвідченими людьми, вони (влада) могли б сказати: так, нам не подобається, як проходила помаранчева революція, але її ідеали нам співзвучні. Проте такого немає. Є сприйняття помаранчевої революції як якогось нещастя. Мені здається, це помилка, вона виникає з інстинктивної ворожості.

    І друге зауваження: вони (влада) не є носіями ідеології — явно вираженого проекту розвитку країни. Але це характерно для всіх наших правителів. Кучма запитував, який лад нам будувати.

    Ідеологія зв’язує політика, заважає йому бути гнучким і прагматичним. Вперше мене вразив Янукович, коли у відповідь на зауваження західних співрозмовників про те, що в нас проблеми зі свободою, сказав приголомшливу фразу: «Я взагалі не бачу нашої країни без свободи слова». Це гнучкість.

    [...]

    Ми, громадяни, — теж не подарунок. З одного боку, втрата моральної орієнтації, цілковита недовіра до держави і влади. З іншого — немає еліт з традиціями державності, служіння країні, наступності влади. Виснажене в результаті сімдесятирічного негативного добору, населення тільки зараз починає набувати навичок соціальної самоорганізації.

    [...]

    — А як оцінити наслідки корупції для економіки?

    — Економіка корупційної країни будується за принципом монопольних ніш. У кожному місті, кожній галузі завжди були люди, які одержували переваги через наближеність до влади. Наприклад, одержували ласі земельні ділянки, дешевшу електроенергію, уникали податкового тиску, коли інші уникнути не могли, тощо. Штучні умови, за яких ви маєте більш ефективні фактори виробництва та умови реалізації, — це і є монопольні ніші.

    Саме монопольні ніші — найяскравіший симптом корупції та її основа. Вони значною мірою є причиною того, що ми розвиваємося гірше, ніж інші країни.

    Мопопольна організація економіки знищує країну. Антикорупційний проект повинен мати своїм першим завданням прямо протилежне — знищення монопольних ніш.

    Тільки підвищення рівня конкурентності доведе, що влада реально бореться з корупцією. Адже що таке капітал? Це енергія, що вивільняється конкуренцією. Тільки-но ви створюєте монопольну нішу, ви цю енергію гасите.

    — Нинішня атака на інтереси малого і середнього бізнесу — явище того самого порядку?

    — Малий бізнес справді активно використовується мінімізаторами та обготівковувачами. Але боротися з цими відхиленнями шляхом обмеження розвитку малого бізнесу — це класика. Як найкращий засіб від головного болю — гільйотина.

    — Ви думаєте, його реально хочуть знищити?

    — Звісно, ні. Просто влада сприймає малий бізнес як сукупність дрібних торговців. Насправді ж у нього безліч надзвичайно важливих економічних та соціальних ролей.

    У будь-якій країні малий бізнес — це розвідник. Він шукає нові ніші, впроваджує інновації, і там, де великий бізнес пройти не може, малий — проходить. Але саме ці сфери відсікаються Податковим кодексом.

    Малий бізнес — це демократизатор. Він створює верству самозайнятих і тому більш вільних, менш залежних від держави та великого капіталу людей.

    Малий бізнес — це чинник стабільності. Гнучкий і динамічний за своєю природою, він амортизує коливання економіки, насамперед у сфері зайнятості.

    Влада у скрутній ситуації. Знадобляться драматичні і динамічні поступки й усередині її самої, і в діалозі з суспільством.

     

    Якщо підсумувати, малий бізнес — така сама державоутворююча соціальна верства, як і селяни. Стосовно селян це очевидно. Селян у всьому світі захищають, тому що немає селян — немає країни. Малий бізнес відіграє схожу роль. Прагнення зберегти соціальну стабільність у поєднанні з демократією забезпечує його цілеспрямовану підтримку в країнах розвиненого капіталізму.

    Однак щоб зрозуміти це, потрібна політична зрілість, навички соціального бачення будь-яких господарських процесів.

    [...]

    Насправді все навпаки. Тому що бізнесмен будь-якого рангу сплачує в Україні порівняно з нашими західними сусідами додатково три неявні податки.

    Перший — корупційний податок. Якщо порівнювати з нашими західними сусідами, то цей податок в Україні принципово більший. Другий — адміністративний податок. Треба на порядок більше часу і коштів, щоб легально взаємодіяти з державою. І, нарешті, інфраструктурний податок. Наша інфраструктура слабка і виснажена, держава протягом 20 років нічого не робила, щоб цю ситуацію змінити. Тому бізнесменам необхідні гроші, щоб підтримувати цю інфраструктуру самим.

    Усі підприємці сплачують ці три податки, але витрати на їхню сплату непропорційні розміру бізнесу. Що більший бізнес, то легше йому сплачувати ці податки, що дрібніший — то важче. Тому спрощене оподаткування та облік — це нехай грубий, але ефективний спосіб вирівнювання умов для малого бізнесу.

    Звичайно, якби в нас цих податків не було, ми могли б говорити про спеціальні, більш тонкі методи регулювання малого бізнесу. Але поки ці три неявні податки існують, казати, що малий бізнес перебуває в рівних умовах із великим, помилково та небезпечно.

    [...]

    — Є побоювання, що землі в масовому порядку скуплять іноземці. З чим тоді залишиться Україна?

    — А з чим вона залишилася після приватизації заводів, житла? З заводами, із квартирами. Вона залишиться із землею, яку введуть у ринковий оборот, оцінять.

    Так, слід бути дуже обережними при виборі моделі приватизації землі. Дозволяти латифундії чи примусово рухатися до створення фермерських господарств — дуже непросте запитання. Тому що ми можемо перевантажити процес умоглядними соціальними моделями та обмеженнями й різко знизити ефективність використання землі.

    [...]

    — А як так зробити податкову реформу чи пенсійну, яка апріорі містить непопулярні, важкі для людей заходи?

    — Постійні заяви про непопулярні, важкі реформи — свідчення небажання та невміння шукати ефективні соціальні амортизатори, працювати більш гнучко, компромісно.

    Цікаво, що з отриманим уроком від підготовки Податкового кодексу пом’якшився радикальний тон висловлювань вищих чиновників про збільшення пенсійного віку жінок. Розглядаються компроміси. Наприклад, пропозиція розпочати цей процес із тих категорій працівників, котрі, як правило, не хочуть припиняти роботу: державних службовців, учителів, лікарів.

    Знову ж таки, реформи влада має розпочати із себе. Довіра різко підвищилася б. Це теж потужний соціальний амортизатор.

    [...]

    — А як далі поводитиметься влада?

    — Найшвидше, реальних варіантів два. Або усвідомлення того, що радикальні зміни неминучі, й виокремлення серед нової влади людей, що можуть якоюсь мірою піднятися над своїми інтересами та інстинктами. Це дасть країні можливість повільно розвиватися. Або — мляве бюрократичне реформування країни, яке дасть змогу повільніше сповзати в системну інфраструктурну кризу.

    — Ви серйозно вірите в можливість переродження влади?

    — У міру неминучості це можливо. Президент Кучма є цьому прикладом. Будучи людиною лівих поглядів, радянським менеджером, Кучма зумів відійти від своїх стереотипів саме в міру необхідності. Він став правим політиком. Звичайно, він не став ангелом чи Мойсеєм, який змінює народні стереотипи, але системні реформи в Україні розпочалися при ньому. І при ньому вони закінчилися тоді, коли він почав боротися за своє існування як політика.

    Тож ми не можемо виключати, що не одержимо другого такого прикладу. З огляду на потребу в такій особистості я можу порівняти нинішній час із 1993—1994 роками. Хоча сьогодні все виглядає благополучніше, з погляду гостроти та небезпеки зволікання це схожий час.

    [...]

    У дискусіях навколо кодексу вищі чиновники сказали кілька фраз, які мене насторожили. Наприклад, про те, що кодекс пишеться фахівцями і нічого радитися з тими, хто апріорі проти податків. Або про те, що радитися з підприємцями — все одно, що радитися з кримінальними злочинцями з приводу Кримінального кодексу. А для мене очевидно: коли робиш Кримінальний кодекс, треба обов’язково вислуховувати кримінальних злочинців. Не робити їх розробниками кодексу, але вислуховувати. Вони громадяни, і їхні права мають бути дотримані.

    Ці висловлювання розкривають глибинну неповагу до особистості та її прав, закладену в нас десятиліттями радянського режиму.

    Про перспективи

    — Насамкінець не можу не поцікавитися вашою оцінкою найближчих ризиків. Яким буде для України 2011 рік?

    — Якщо третина видатків держави покривається боргами, і це відбувається другий рік поспіль, ми можемо легко підрахувати, як зростатиме державний борг і витрати на його обслуговування у випадку, якщо тенденція триватиме. У 2009-му в економіці був 15-відсотковий спад. Але якщо у 2010-му, коли спостерігається 4-відсоткове зростання, ми позичаємо грошей не менше, то виникає запитання — що ж далі? Скільки ми можемо витримати? Два-три роки.

    Єдина відповідь на цей виклик полягає в тому, що треба змінювати наше суспільство. Я вже перелічив проблеми, які заважають економіці зростати, — від створення монопольних ніш до підтримки депресивних галузей і африканських параметрів інвестиційного клімату. Всі реформи доведеться робити одночасно. Тоді в нас знайдеться вихід.

    Ціла стаття: http://www.dt.ua/2000/2020/70989/

    Хто заплатить за революцію? TOP
    І чи може хоч хто-небудь реально домогтися проведення непопулярних серед української політичної еліти реформ?

     

    http://www.pravda.com.ua/articles/2
    010/12/8/5651649/
    08 грудня 2010

    Михайло Соколов

    Протистояння підприємців і влади навколо прийняття Податкового кодексу призвело суспільство до усвідомлення необхідності невідкладного здійснення цілого ряду давно назрілих і перезрілих реформ, по суті, справжньої революції, яка змінює всю систему сформованих політичних, економічних і соціальних відносин.

    _blankБільшість необхідних змін стали вже настільки самоочевидними і кричущими, що опонувати їм неможливо. Чому же влада не поспішає їх здійснювати, пропонуючи як альтернативу банальне закручування гайок?

    Відповідь проста: люди, з яких влада складається, не можуть власноруч руйнувати інститути, завдяки яким вони придбали свій нинішній статус, гроші та вплив.

    Не може стати двигуном реформ і нинішня українська опозиція, так як відмінностей між нею і владою не більше, ніж між непримиренними англійськими феодальними кланами Червоної і Білої Троянди.

    Хто ж ті люди, що готові оплатити українську революцію своїми зусиллями, часом і грошима? Нинішня координаційна рада страйкуючих підприємців або ще не створена підприємницька партія?

    Чи можливо в принципі створення такої партії? І чи може хоч хто-небудь реально домогтися проведення непопулярних серед української політичної еліти реформ?

    Чортове колесо популізму

    Кожен новий український уряд починає свою роботу з того, що розкриває народу правду про популістські та корупційні злодіяння попереднього, що вихолостив державну скарбницю.

    Мова звичайно йде про розростання держапарату, корупції, а головне, відсутність непопулярних, але необхідних реформ. Змінюються уряди, президенти, партії, але не суть того, що відбувається.

    Така стійкість моделі поведінки владних еліт до зміни політичних лідерів визначена соціально-політичною системою, що склалася в більшості постсовєтських країн.

    Переважаючу масу виборців складають соціально незахищені верстви. Ці люди залежать від держпідтримки і, як наслідок, підтримують політику збереження та розширення обсягу благ, перерозподілених державою.

    Вони також погано розуміють механізм роботи ринкової економіки, продовжуючи перебувати в полоні стереотипів радянської пропаґанди.

    Сумний підсумок: шанси отримати їхню підтримку, а значить, і перемогти на виборах мають лише популісти, які обіцяють покращення життя просто тут і зараз.

    Однак популізм має один істотний неґативний наслідок - виконання більшості обіцянок або неможливо, або руйнує економіку країни.

    У результаті, для утримання влади популісти змушені вдаватися до маніпуляцій, обману, замовчування непривабливих фактів і підкупу виборців іноді грошима або гречкою, але частіше соціальними подачками.

    Реалізація такої політики вимагає контролю над ЗМІ, концентрації адміністративного ресурсу і, звичайно ж, грошей. Отримати все вищесказане політик може, лише торгуючи владою або розкрадаючи держбюджет.

    Більше того, людина, що дає на виборах нездійсненні обіцянки, або дурний і є іграшкою в чужих руках, або переслідує мету особистого збагачення, а не суспільного блага.

    У ситуації, коли результат виборів визначається не боротьбою ідей, а боротьбою "ресурсів", всі учасники гри приречені прагнути до встановлення монопольного контролю над процесом конвертації влади у гроші, а значить, встановлення авторитарної влади однієї людини чи партії.

    Таким чином завершуться обертання чортового колеса популізму, корупції та авторитаризму.

    Криза чи шанс?

    Переважаючу масу виборців складають соціально незахищені верстви. Ці люди залежать від держпідтримки і, як наслідок, підтримують політику збереження та розширення обсягу благ, перерозподілених державою.

     

    Від багатьох російських експертів можна почути думку, що справжні реформи в Росії відбудуться тільки тоді, коли країна зіткнеться з важкою кризою і жити по-старому стане неможливо.

    Найбільше наочний і часто обговорюваний варіант розвитку подій - це таке падіння нафтогазових доходів або збільшення вартості утримання адміністративного апарату, після чого кремлівський дуумвірат виявиться нездатним дотримуватися негласної угоди з виборцями про обмін політичних свобод на "хліб і видовища".

    Поки ж цього не відбулося, ніяких реальних реформ у Росії не буде, позаяк вони не затребувані ні режимом, ані більшістю громадян.

    Для цього необхідно створити максимально широкий громадський рух, щось на зразок "Солідарності", здатний не тільки тиснути на владу зараз, але й здобути широку підтримку на виборах без грошей олігархів.

     

    В Україні немає нафтової подушки, в результаті чого українська влада набагато раніше за своїх північних колег опинилася перед необхідністю знайти нові джерела для поповнення бюджету. В противному випадку її чекає повний розгром на всіх майбутніх виборах.

    Виборець не зрозуміє і не пробачить урізання соціальних витрат, нехай і викликаного колосальним бюджетним дефіцитом, і буде правий. Обіцяли?! Дотримуйтеся слова!

    Однак, як з'ясовується, криза зовсім не означає неминуче проведення ліберальних інституційних реформ.

    Можна піти й протилежним шляхом - економічне знищення бунтівного класу дрібних буржуа, подальше розширення повноважень контролюючих та правоохоронних органів, а також концентрація капіталу й економічної влади в руках олігархів і номенклатурних чиновників.

    Новий Податковий кодекс в редакції, проголосованій Верховною Радою – якраз другий шлях. Даний вибір не був свідомим. Аж ніяк, він став результатом спонтанної, інтуїтивної реакції на підняту перед нинішньою елітою дилемою - у кого взяти гроші для наповнення бюджету?

    У чиновників і великого бізнесу, тобто в самих себе, або в середнього та малого бізнесу, у тих, хто за них не голосував і навряд чи буде голосувати.

    Розділяй і володарюй

    Усі буржуазні революції починалися через суперечності між буржуазією і феодальною чи бюрократичною елітою щодо величини податків та їх розподілу. Проте наявність таких протиріч зовсім не означає, що революція відбудеться і переможе.

    Результат боротьби залежить від співвідношення сил протистоячих сторін і здатності буржуазії до самоорганізації для довгострокової гри. Останні події, в тому числі рішення Януковича ветувати Податковий кодекс, показують - влада чудово усвідомлює слабкості Майдану-2.

    Очевидно, що перемовники з боку Банкової обрали стратеґію затягування переговорів в очікуванні холодів і розколу Майдану шляхом часткових поступок.

    Результат: відхід частини учасників, розчарування пересічних протестантів, соціальна апатія, - все це дозволить владі взяти ситуацію під контроль і потім знову почати диктувати суспільству правила гри.

    Протистояти такій тактиці влади можна тільки двома способами.

    Перший - "штурм Бастилії" - негайне насильницьке повалення влади, як це було у Франції. Очевидно, що це нездійсненний в Україні сценарій, більше того, він несе в собі величезні втрати для країни, досить згадати якобінський терор і гільйотину.

    Другий, умовно англійський, системне відстоювання своїх інтересів за допомогою спеціально створених для цього інститутів: партії чи руху середнього класу.

    Саме вихід у політичну площину і самостійна участь у майбутніх парламентських виборах дасть можливість домогтися не часткових поступок, а революційних змін.

    Звичайно, партія буржуа навряд чи зможе не тільки завоювати половину місць в парламенті, але й випередити основних фаворитів: ПР і БЮТ. Однак цього й не потрібно.

    Інтерес буржуазії полягає у створенні нової системи правил, тобто нових законів, а не у призначенні "своїх" людей на різні посади.

    У результаті, в ситуації перманентного протистояння сходу і заходу, ПР і БЮТ, відкривається вікно можливостей для розміну підтримки кожної сторіни цього конфлікту щодо голосування за "буржуазні" законопроекти.

    Партія чи рух

    Західна демократія практично не знає прикладів успішного створення партій підприємців, зате широко поширені різні галузеві асоціації, комітети та інші підприємницькі об'єднання.

    Причина проста - економічні проблеми, які могли б об'єднати широкі верстви громадян і навіть підприємців, давно вирішені, а вузькі, галузеві питання ефективніше вирішувати через перелічені організації та роботу з конкретними політиками.

    Від відповіді на запитання, чи готові громадяни, так само як українські олігархи та корумповані чиновники, витрачати свої власні гроші на спільну справу - політику - залежить майбутнє.

     

    Партія - це не тільки механізм лобіювання та прийняття тих чи інших рішень, це ще й механізм їх вироблення та пропаґанди. Рішення, які зараз стоять на порядку денному, фактично, самоочевидні, їх необхідно лише втілити у правильні слова й законопроекти.

    Так, не потрібно переконувати суспільство в необхідності радикального зниження пенсій і зарплат вищих чиновників, скорочення числа і повноважень міністерств.

    А також у необхідності закриття офшорних схем, які використовує великий бізнес з метою втечі від податків, перенесення центру ваги оподаткування із зарплат на прибуток, із бідних на багатих, введення високих податків на надвисокі доходи, спадщину, дорогу приватну нерухомість і машини.

    Очевидно, що суспільство підтримає і муніципальну реформу, і перепідпорядкування райвідділів міліції муніципальним радам, і тотальне скасування дозвільної системи з переходом на фактичні перевірки щодо відповідності товарів вимогам ГОСТу і законам.

    Хто крім чиновників може заперечувати проти наділення громадян правом прямого оскарження будь-яких їхніх дій у суді з тією умовою, що встановлення факту порушення матеріального або процесуального законодавства означатиме автоматичне позбавлення права на перебування на державних і муніципальних посадах? Можна ще довго перераховувати ідеї різних ініціатив, які не вимагають особливих зусиль з виробленням і обговоренням. Завдання в іншому - змусити владу їх прийняти!

    Для цього необхідно створити максимально широкий громадський рух, щось на зразок "Солідарності", здатний не тільки тиснути на владу зараз, але й здобути широку підтримку на виборах без грошей олігархів.

    Звичайно, термін життя такого руху обмежений - він помре, як тільки досягне своїх цілей, оскільки зникне підстава для об'єднання настільки різних соціальних груп, як, наприклад, власників магазинів, їх працівників і приватних крамарів.

    Але цей розпад на нові партії стане наступним кроком розвитку Україна, суспільству буде потрібен вже не таран, а тонкий і точний інструмент для налаштування нової системи суспільних відносин.

    Заплати за майбутнє

    Бесконечно триматися на насназі Майдану-2 нова партія чи рух підприємців не зможе. Для продовження протестів будуть потрібні гроші - протестуючим треба десь жити, щось їсти, платити за транспорт, партії потрібні професійні функціонери, кошти на аґітацію, роботу спостерігачів.

    Переконаність підприємців піти на вибори, щоб підтримати своїх власних представників, вимагає значно менше коштів, ніж аґітація за чергового "помаранчевого" чи "біло-блакитного" вождя, бажаючого зайняти президентський чи прем'єрський пост. Однак гроші все рівно потрібні, без них справа загине.

    Саме голосування рублем або гривнею зумовить успіх або провал підприємницького руху. Від відповіді на запитання, чи готові громадяни, так само як українські олігархи та корумповані чиновники, витрачати свої власні гроші на спільну справу - політику - залежить майбутнє.

    Утім, кожному варто подумати про те, що він років через десять скаже своїм дітям у відповідь на запитання: "А ти заплатив за наше краще майбутнє?"

    Переклад з російської

    Some victims are more equal than others: the Animal Farm ethics of the CMHR TOP
    http://blackrod.blogspot.com/
    December 16, 2010

    _blank

    You've got to hand it to the Winnipeg Free Press for exposing the Animal Farm ethics of the Canadian Museum for Human Rights --- some victims are just more equal than others.

    The FP was actually coming to the defence of Gail Asper and her cronies who were being accused by the Ukrainian Canadian Congress for, of all things, playing favorites. Asper and her pals on the museum's advisory board have decided that the publicly-funded museum will have only two "permanent" exhibits---one for the Jewish Holocaust and the other under the grab-bag "Aboriginals". All others, like Stalin's campaign to starve Ukrainian peasants out of existence, will be relegated to "virtual" exhibit status, whatever that nebulous term means.

    "The museum is not saying that individual Jews suffered more than Ukrainians, but it is saying that some crimes are more revealing and consequential than others." declared the Free Press editorial writer, confirming and justifying a two-tier approach to "human rights" by the CMHR.

    When the museum was first floated by Izzy Asper about 7 years ago, he made no bones about it, it was going to be a Holocaust museum ("will incorporate the largest Holocaust gallery in Canada") garnished with modern human rights pother.

    http://www.merriam-webster.com/dictionary/pother

    By the time the CMHR was put on the public payroll in 2008, the Holocaust aspect was being downplayed behind a facade of Human Rights 'education'. But under Gail Asper's tutelege, the core of the museum was and would continue to be forever, the Holocaust.

    So you can imagine the shock when the Ukrainians raised their heretical ideas.

    Why is Gail Asper given grandfathered status on the board of the CMHR when it is no longer an Asper-funded museum, they ask. Why does she get to say what will be a permanent exhibit and what won't?

    Why shouldn't the Holodomor, the official Soviet campaign of starving the Ukrainian people to death, be given equal standing to the Holocaust within the walls of the CMHR?

    The Winnipeg Free Press dashed to the side of Gail Asper.

    "This is an unfortunate demand that ignores the uniqueness of the Holocaust and its enormous value as a teaching tool. It could also reduce the museum to a grim chamber of horrors that emphasizes body counts over education." bleated the FP editorial.

    So comparing body count is not relevant? Good.

    Because, unlike Holocaust denial, Holodomor denial is a thriving industry in academic circles.

    How many died because of Stalin's starvation campaign?

    7 million? 10 million? 2.5 million? 4 million?

    It doesn't matter, says the FP , just as it doesn't matter how many died under the Nazi Holocaust.

    "Then why give the Holocaust special status in a museum mandated to examine human rights?" said columnist Dan Lett.\

    "For the lawyers and scholars who study human rights, the Holocaust represents the most systematic, most premeditated, most calculated mass murder in history. A nation-state used legitimate means to legally declare some of its citizens subhuman. It is this event that prompted the world to forge a legal framework for human rights. The Universal Declaration of Human Rights (UDHR) asserted that every human being has fundamental rights that cannot be extinguished by a national law. The United Nations Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide, as the name suggests, defined the crime of genocide and gave it a legal context in which it could be prosecuted. Both were direct results of the Holocaust."

    If Lett had taken a minute to think it through, he wouldn't have wound up looking like such a dupe.

    The "most systematic, most premeditated, most calculated mass murder in history"?

    The decision to starve millions of Ukrainians to death wasn't systematic?

    One day soldiers spontaneously decided to take all the grain and farm animals from Ukrainian farmers and give it to Russians?

    And to seal off the borders so the starving Ukrainians couldn't leave to find food and couldn't buy food for their families?

    And to kill anyone who protested?

    The Russians didn't need to create a vast apparatus to transport Ukrainians to newly built death camps. They turned the entire country into one big death camp.

    And not premeditated? So one day Stalin woke up for find millions of Ukrainians had died in the night? And nobody told him? You bet that's the way it happened.

    The most calculated mass murder? Are we counting now?

    The only reason we know about the Jewish Holocaust in such excruciating detail is that we conquered Nazi Germany by force of arms.

    We occupied the entire country and took control of the massive documentation. And we arrested thousands of Nazi's who facilitated the attempt to exterminate all the Jews of Europe and they talked and talked and talked.

    The Holodomor was hidden and denied for almost sixty years.

    It wasn't until the collapse of Communism and the independence of Ukraine that historians had access to documentation, and even only from the Ukrainian Soviet Socialist Republic, not Stalin's Russia.

    The mass murder of Ukrainians was a contemporary genocide to the Holocaust. They were less than 10 years apart.

    Stalin was celebrating the deaths of millions of Ukrainians just as Hitler was taking power in Germany.

    If the world had been told of the Holodomor in 1933, the Universal Declaration of Human Rights and Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide might have been proclaimed before the outbreak of World War Two.

    Was the Holocaust a direct result of the failure to publicize the Holodomor?

    You want a teaching tool?

    Put the two galleries side-by-side and ask why one is remembered, and the other is not and why Stalin got away with it.

    Why are we still prosecuting 80- and 90-year-old men for being guards in Nazi death camps, but there hasn't been even one prosecution of a Russian involved in the campaign to starve Ukrainians peasants out of existence?

    The FP failed to address the most important point in the UCC message to government:

    "(T)he crimes of communism receive no mention in the Content Advisory report."

    How could that be?

    The Communists were responsible for more deaths, more suffering, more human rights violations within their own national boundaries and around the world than the Nazis, and there's NO MENTION in the museum's content advisory report?

    Doesn't that tell you all you need to know about the CMHR's advisory committee?

    The Holocaust is the worst mass-murder of Jews in history. To them it is unparallelled.

    To everyone else in the world, it is a sickening example of the extremes of racial and religious hatred. But it is not unparallelled.

    The Holocaust is not extraordinarily special in the world context. Every mass murder is just as shocking to the target community as the Holocaust is to the Jews. We just happen to know every minute detail of the Holocaust thanks to the meticulous record-keeping of the Germans. But that doesn't make it any more "revealing and consequential."

    If the Canadian Museum for Human Rights is truly to be something other than a Holocaust museum, then its board of directors must realize that the Holocaust deserves no special status regardless of how painful that would be to Gail Asper and her associates.

    And the crimes of the Communists must be front and centre in this "world class" facility, if it is to have any credibility at all.

    Are you listening, Dan Lett?
    black_rod_usher@yahoo.com

    Ukraine Can't Combine Putinism And European Integration

    TOP

    http://www.rferl.org/content/commentary_ukraine_putinism_eu_integration/2261280.html
    December 28, 2010


    Ukrainian President Viktor Yanukovych (left) shakes hands with Russian Prime Minister Vladimir Putin during his working visit to Kyiv in October. Is Russia the model Yanukovych's government aspires to bring to Ukraine?

    By Taras Kuzio

    Opposition leader and former Prime Minister Yulia Tymoshenko has been placed under de facto house arrest and is threatened by a prison term of up to five years, as leaked to the newspaper "Segodnya" on December 22.

    She was briefly imprisoned in February 2001. The persecution of Tymoshenko is clearly aimed at removing her from politics ahead of the September 2012 parliamentary elections and the January 2015 presidential contest.

    The attack on Tymoshenko and her political bloc, Batkivshchyna (Fatherland), is politically motivated and also reveals a desire for revenge that has become personal. President Viktor Yanukovych has admitted that he regularly meets all opposition leaders -- except Tymoshenko.

    Whether there was corruption in the 2007-10 Tymoshenko government -- as evidenced by October's so-called international audit, the arrest of former cabinet members, and the criminal charges against Tymoshenko -- is in many ways irrelevant. These charges -- as pointed out in a December statement by the Ukrainian Helsinki Union and Kharkiv Human Rights Group -- are politically motivated.

    These two human rights organizations believe that "selective criminal prosecutions are the hallmark of an undemocratic regime."

    Equal Before The Law?

    As the anticorruption think tank Transparency International and other foreign and Ukrainian commentators have said, it is ludicrous to argue that only one out of the 14 governments of post-Soviet Ukraine was corrupt. It is even more ludicrous to ignore Ukraine's three presidents in any audit of state corruption in Ukraine, particularly as tapes made by presidential guard Mykola Melnychenko in President Leonid Kuchma's office point to wide-scale abuse of office. Yale University professor Keith Darden described Kuchma's regime as a "blackmail state," where corruption was tolerated in exchange for political loyalty and a share of the graft.

    An international audit by an independent, non-Ukrainian body into all 14 governments and three presidents would be a welcome development in Ukraine. Nevertheless, an impartial international audit would be nearly impossible, as it would implicate most of Ukraine's elites, including President Yanukovych who was governor of Donetsk in 1997-2002, and prime minister in 2002-04 and 2006-07.

    The October 2010 audit could not be classified as impartial, as it was undertaken by a law firm (Trout Catcheris) that represents Donetsk oligarch Renat Akhmetov in the United States. The audit team included Kroll Associates, who was hired in 2002 by Viktor Pinchuk, Serhiy Tihipko, and the Trudova Ukrayina Party (now renamed Silna Ukrayina) to cover up Kuchma's alleged involvement in the disappearance and murder of journalist Heorhiy Gongadze.

    Moreover -- especially since Yanukovych was elected president -- no court trial or criminal investigation could be fair and in accordance with the rule of law. Ukraine's judicial system became even more corrupt during Yushchenko's presidency than it was previously. The independence of the judicial system under Yanukovych has ended.

    Prosecutor-General Viktor Pshonka admitted on Inter television that he was a member of Yanukovych's team, not an independent body. Pshonka has been allied to Yanukovych since he was Donetsk governor, and the Ukrainian media have covered their close family ties.

    Singling Out Tymoshenko

    It should also be noted that the authorities are not targeting the opposition as a whole, but only its most popular force -- Tymoshenko and the Batkivshchyna party. The two 2007-10 Tymoshenko governments were coalitions of cabinet members from the Tymoshenko bloc (BYuT), Our Ukraine-People's Self Defense (NUNS), and parliament speaker Volodymyr Lytvyn's bloc.

    Nevertheless, the authorities are not targeting former cabinet members from either NUNS or Lytvyn's bloc. Former President Viktor Yushchenko struck an immunity deal with Yanukovych in exchange for opposing Tymoshenko's election as president. Yushchenko's hostility to Tymoshenko in the 2010 presidential elections, when he called for his supporters to vote against both Tymoshenko and Yanukovych in the second round, probably cost Tymoshenko the election. Although she increased her total from 25 to 45 percent between the two rounds, she lost by only 3 percent (Yushchenko received 5 percent in the first round).

    Also, Lytvyn's 20 parliamentary deputies are needed by the ruling Stability and Reforms coalition, to which he shifted his loyalty after Yanukovych's election. The authorities are exploiting the blackmail state (in Ukrainian, these deputies are "on the hook") because of Lytvyn's and Kuchma's purported involvement in the Gongadze affair.

    A January 2010 U.S. Embassy cable leaked by WikiLeaks quotes Kuchma telling the U.S. ambassador that he believed the presidential elections were a choice between "bad" (Yanukovych) and "very bad" (Tymoshenko), suggesting he has no love for the current president. Kuchma said his favorite candidate was Arseniy Yatsenyuk, whose campaign was financed by Kuchma's son-in-law, oligarch Viktor Pinchuk.

    Thinking Short-Term

    The first conclusion we can draw from the persecution of Tymoshenko is that the Yanukovych team plans to stay in power indefinitely, using all the means at its disposal -- including illegal ones such as the fraud committed in the October 31 local elections. The persecution of Tymoshenko and the opposition, over the protests of middle-class businesspeople and politically aware Ukrainians, indicates that they do not fear that Orange forces will ever return to power and take revenge against them.

    A fear of the consequences of being out of power will very likely lead the authorities to organize election fraud in 2012 and 2015 on a scale that will dwarf the fraud committed in 2004 and October 2010. The European Union will face the dilemma of whether it can sign agreements with Ukraine that could be seen as condoning democratic regression. Additionally, Ukraine will chair the Organization for Security and Cooperation in Europe in 2013.

    Criminal charges against Tymoshenko open a Pandora's box that could potentially return to haunt Yanukovych and the oligarchs. In a December 24 interview in "Liga novosti," former Party of Regions deputy Taras Chornovil warned that if developments continue along this path, then in 2015 Yanukovych will be put in jail. It is easy to imagine what fate Ukraine's oligarchs would face in such a climate of revenge and counter-revenge.

    Becoming Belarus

    The second conclusion is that the Yanukovych administration is not serious about seeking EU membership. Since coming to power, the authorities have systematically dismantled democracy (as seen by its assaults on free elections and free media), buried parliamentarism (the mass violence on December 16 was the last nail in the coffin), and are now destroying the main opposition. The authorities believe these steps will be ignored in Brussels and that Ukraine will still be granted a visa-free travel regime, an association agreement, and a deep free-trade agreement from the EU.

    If Tymoshenko is criminally charged, the EU's relations with Ukraine will resemble those Brussels has with Belarus and Russia, Aleksandr Rahr, a senior expert at the German Council on Foreign Relations, believes. This is because it would be seen as politically targeted repression. The current authorities are not impartial and are themselves not free from potential charges of abuse of office, Rahr points out.

    Rahr believes Brussels will change its stance toward Ukraine because Tymoshenko is symbolic as the candidate who received 45 percent (11.6 million votes) in the second round of the 2010 presidential election. "Unfortunately in Ukraine and in Russia and Belarus, there is no tolerance of the opposition," Rahr says. "And those who come to power immediately begin to denounce and seek to destroy their opponents. This has nothing to do with democracy."

    Rahr is correct up to a point. Yushchenko never undertook repression of Yanukovych and the Kuchma authorities. No criminal charges for the organizers of the election fraud denounced by a December 3, 2004, Supreme Court ruling were ever launched, and Yanukovych to this day claims his free election was thwarted by a "U.S.-sponsored coup."

    Yanukovych's first year in office has seen numerous protests from the opposition, journalists, academics, students, feminists, and businesspeople. The November protests by businesspeople attracted some 50,000 people from all over Ukraine, including the Party of Regions heartlands of Donetsk and Crimea.

    Ukraine's oligarchs, on the other hand, have remained silent on democratic regression, and they rarely reveal their views to the media. Yet, a Putinist regime which has co-opted, exiled, or imprisoned oligarchs is not likely to be something they would welcome. Ukraine's oligarchs reportedly support the deep free-trade agreement with the EU that is threatened by chilly relations between Kyiv and Brussels. Western leaders should not restrict their relations with Ukraine's opposition but should seek out and lobby the oligarchs who could be potential allies in halting Ukraine's drift toward Putinism.

    Ukraine's leaders seem to be intent on moving forward with their plans to establish a managed democracy, one aspect of which is the removal of the main opposition force led by Tymoshenko. The Yanukovych administration's belief they can successfully unite Putinism with European integration is fatally flawed, and the pending crisis in relations between Brussels and Kyiv in the next two years will dwarf the dilemma faced by the EU over the failure of its "ostpolitik" toward Belarus.

    Taras Kuzio is an Austrian Marshall Plan Foundation visiting fellow at the Center for Transatlantic Relations, School of Advanced International Studies, Johns Hopkins University, Washington, D.C.

    Олександр Мотиль: Не компетентність 'пар екселанс' уряду Україну - Відео

    TOP

    http://www.radiosvoboda.org/video/13856.html

    Чому Янукович мститься всім, крім Ющенка, і чому мовчить сам Ющенко TOP
    http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4d19e475a0e31/
    28.12.2010

    Олег Медведєв

    Cергій Рахманін свою статтю в найсвіжішому числі "Дзеркала" присвятив мотивам помсти в діях Януковича.

    Помста – головна й навряд чи не єдина рушійна сила політики чинного режиму?

    "Ретельна вибірковість "відстрілу", – пише Сергій, – розторопність государевих служак, специфічність обвинувачень – усе свідчить про політичну зачистку, а не про наведення правової чистоти. Але є ще одна деталь, яка дозволяє припускати, що оголошене полювання має ознаки банальної помсти. Екс-прем'єра витягують на допити з палати тяжко хворого чоловіка. Обвинувачення усунутому міністрові внутрішніх справ з'являються у переддень його ювілею. Колишнього заступника міністра юстиції арештовують того дня, коли народжується його дочка. Інформацію про реанімацію справи про масові безпорядки 9 березня 2001-го оприлюднено акурат до десятої річниці "України без Кучми"... Таких "випадковостей" достатньо, щоб побачити тенденцію: чітке гидке бажання зробити якомога болячіше... Мстивістю частково пояснюється і невмотивована, неадекватна жорстокість, продемонстрована в потворних парламентських бійках 27 квітня і 16 грудня....

    Але найцікавіше питання, що ставить його Сергій – "Чому Янукович не мститься Ющенку?"

    "Все просто, – зазначає автор, – нема за що". І посилається на слова покійного Євгена Кушнарьова, "який переконував, що Віктор Федорович після тих подій був сповнений ненависті до Кучми, до Медведчука, до Литвина, до Тимошенко, до Онопенка, кожного з яких вважав тією чи іншою мірою винуватцем свого програшу. Але до цього переліку не входив головний тріумфатор, який, за влучним висловленням Кушнарьова, "дозволив себе обрати". "Ющенко – не ваша перемога. Він – наша перемога, тільки відкладена..."переконував Євген Петрович. І виявився провидцем".

    До чого це я веду? Та це і є відповідь на питання, чому нині мовчить Ющенко, і зовсім не подає голосу на фоні політичних репресій.

    Адже це не проблема Тимошенко. Як щойно сказав в коментарі "Політичній думці" Ігор Лосєв, "люди мають негайно усвідомити, що якщо зараз не покласти край політичним репресіям, то завтра почнуть приїжджати машини, які в сталінські часи називали "чорний ворон" в помешкання до кожного і люди почнуть зникати зі своїх осель"

    Відкрите зверення з приводу ігнорування Україною церемонії вручення Нобелівської премії

    TOP
    http://maidan.org.ua/static/news/2010/1291815603.html

    Міністру закордонних справ України
    Грищенку Костянтину Івановичу

    З В Е Р Н Е Н Н Я

    6 грудня 2010 р. Нобелівський комітет Королівства Норвегія повідомив, що Україна відмовилася відвідати церемонію вручення Нобелівської премії миру. Видається, що така позиція продиктована підтримкою протесту проти нагородження китайського дисидента Лю Сяобо.

    При цьому Міністерство закордонних справ України не зробило жодних офіційних заяв із цього приводу аби пояснити українським громадянам та міжнародній громадськості, чим викликана така позиція.

    Попри незаявлену формальну причину ігнорування вручення премії, це виглядає як підтримка Китайської Народної Республіки, яка розгорнула неабияку активність щодо справи нагородження Лю Сяобо. Очевидно, що неофіційне пояснення країни, що дипломат перебуває на нараді дипломатичною мовою означає, що країна не готова сказати прямо, але не прямо протестує проти присудження Нобелевської премії миру.

    Нагадаємо, що бути присутніми на церемонії також відмовилися представники Росії, Казахстану, Колумбії, Тунісу, Саудівської Аравії, Пакистану, Сербії, Іраку, Ірану, В'єтнаму, Афганістану, Венесуели, Філіппін, Єгипту, Судану, Куби й Марокко. Жодну з цих країн не можна наразі назвати зразком демократії й поваги до прав людини. Натомість, в цьому переліку відсутні країни-члени Європейського Союзу, вступу до якого декларативно прагне й Україна.

    СРСР у минулому також бойкотував чи протестував проти присудження Нобелевської премії Андрію Сахарову, Борису Пастернаку, Олександру Солженіцину, Йосипу Бродському, а також переслідував цих осіб за їхні переконання. Відмова України брати участь у церемонії є, по суті, у одному рядку з цими діями. Україна більше цінує політичні та економічні відносини з КНР, ніж відданість цінностям людської гідності та свободи.

    Лю Сяобо – є справжнім символом мирної боротьби проти авторитаризму держави та масових порушень прав людини. Символом, що показує усьому світові про важливість дотримання прав людини та захисту демократії. Відмова від прояву солідарності з його діями засвідчує нерозуміння державою фундаментальних цінностей існування демократичної держави.

    Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 липня 2010 р.: «Україна як європейська позаблокова держава здійснює відкриту зовнішню політику і прагне співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав, груп держав чи міжнародних структур.»

    Вважаємо, що відсутність офіційних представників України на церемонії вручення Нобелівської премії миру Лю Сяобо буде сприйнята ЄС та міжнародним співтовариством як відхід від принципів демократії й поваги до прав людини та прояв лояльності до тих окремих країн, які не підтримують загальноприйняту концепцію прав людини й висувають «власні моделі» взаємодії держави й особи для прикриття авторитарних тенденцій і утисків прав людини і основоположних свобод.

    [1] http://nobelpeaceprize.org/en_GB/embassies-2010/.

    Українська Гельсінська спілка з прав людини Інститут Масової Інформації

    http://www.helsinki.org.ua/index.php?id=1291801345

    Феномен ЮВТ. Її або пристрасно люблять, або люто ненавидять політичного терору TOP
    Адже кожному неупередженому спостерігачеві зрозуміло, що Юлія Володимирвна була, є і залишається найбільш небезпечним опонентом олігархічно-феодального режиму нової напівчервоної монархії.

     

    http://www.unian.net/ukr/news/news-409112.html
    01.12.2010

    Юрій Щербак

    Незважаючи на те, що Юлія Володимирівна Тимошенко давно й яскраво увійшла до масової свідомості мільйонів українських громадян – вона й досі залишається однією з найбільш незбагненних, неочікуваних і драматичних постатей в політичному житті України кінця ХХ – початку ХХІ сторіччя.

    Її енергетику і самовіддачу – аж до повного вичерпання сил, до знемоги – можна порівнити хіба що з таким явищем глобальної масової культури, як Мадонна. Можливо, невипадково саме Мадонна створила кінообраз Евіти Перон, яку – я переконався в цьому під час мандрівки по Аргентині – й досі пам’ятають і люблять жінки цієї дивовижної латиноамериканської країни. Задаймо, як часто і друзі, і недруги порівнювали Юлію Володимирівну з Евітою.

    _blankУ ставленні до ЮВТ не буває нейтральних, сірих, байдужих півтонів. Її – або пристрасно люблять, або люто, затято ненавидять. Зона нейтрального ставлення до неї звужена максимально.

    Вона для багатьох – найбільш популярний у народі лідер опору силам зла, символ надії на пришестя світла. Її образ став фольклорним, карнавальним у категоріях Михайла Бахтіна, 115-у річницю від народження якого відзначатимемо цими днями.

    Народ ПРОБАЧИВ Юлії Володимирівні її бізнес-минуле, він ПОВІРИВ в її духовне відродження, в її призначення, бо недаремна була наука Христова, коли книжники та фарисеї вимагали каменувати грішницю – а Він сказав: «Хто з вас без гріха, - нехай переший на неї той каменем кине!.. А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити» (Євангеліє від Івана, 8:7,9).

    Чи не тому Юлія Володимирівна стала одним з найбільш зненавиджених, цькованих політиків у болотяному пейзажі вітчизняних борців за владу. Проти неї боролися й борються об’єднані сили української політичної бійні – угодовані в псарнях влади вівчарки й недобиті владою опозиціонери, ліві марксисти і праві нацисти, «друзі народу» і запеклі україножери. Якби всі недруги Юлії Володимирівни об’єдналися на платформі боротьби з нею – склалася б неабияка за силою партія. Партія ненависті до однієї з найяскравіших і найталановитіших жінок.

    Але справжні партії будуються не на ненависті, а на любові.

    Спостерігаючи за політичними зіткненнями в українському партійному житті, що радше нагадують, а може, невдовзі перетворяться на громадянську війну «всіх проти всіх», я помітив дивну закономірність: жінки, які вважають себе суперницями ЮВТ і виходять на прю з нею, всі як одна стають схожі на відьму-мачуху з казки про Білосніжку, яка вдивляється в чарівне дзеркальце, чекаючи вимріяної відповіді, що вона (відьма) найкрасивіша. Не дочекаються...

    Тут ми вступаємо в ірраціональну царину фрейдизму - у чорну тінь непереборних жіночих ревнощів й невиліковних комплексів. Це вічна, як людство, хвороба заздрості до тієї, якій Бог дав так багато – і вроду, і розум, і любов, і страждання, і вершини успіхів, і катастрофи поразок.

    _blank
    Зустріч з послами

    Так графомани заздрять геніальному поетові, не розуміючи, яку нелюдську ціну доводиться йому платити за зоряну долю.

    Природа чоловічої ворожості до ЮВТ – інша. Тут головним є доморощений мачизм, який вважає, що не «жіноча це справа керувати державою»; тут і розгубленість самовпевнених чоловічих шовіністів, коли раптом ці пани починають розуміти, що тендітна жінка має більше права на владу, ніж вони, будучи більш рішучою, швидкомислячою, компетентною і далекоглядною.

    Найбільш ганебною є категорія духовних “жиголо» - політичних повій у чоловічій подобизні, які примазалися до Юлії Володимирівни з метою використати її впливи і владу (коли влада була) і, вирішивши «свої питання», зрадили її.

    Звичайно, не будемо спрощувати: є в ЮВТ і серйозні політичні опоненти іншого гатунку: це так звані «молоді вовки» нової генерації, які вбачають у Юлії Володимирівні свого головного конкурента. Вони, як показав досвід Народного комітету захисту України, не хочуть навіть і чути про якісь спільні дії проти тупого бульдозера влади, сподіваючись, що він знищить усіх суперників, тільки не їх самих. Яка наївна самозакоханість і короткозорість, яке повторення помилок 1917-1920-х, 1930-х років, коли сили, що могли протистояти комунізму й нацизму, були вміло поділені, розсварені й знищені поодинці...

    Забуття історії веде до її повторення.

    Проте незважаючи на всю аморальність і зрадливість переважної більшості українських політиків, Юлія Володимирівна Тимошенко має вірних друзів, які в годину лихих випробувань у минулому й тепер не кинули її, не піддалися на тиск репресій, підкупи й наклепи.

    Адже кожному неупередженому спостерігачеві зрозуміло, що Юлія Володимирвна була, є і залишається найбільш небезпечним опонентом олігархічно-феодального режиму нової напівчервоної монархії.

    Не «молоді вовки», які ще не пройшли випробування на стійкість, а саме вона є мішенню №1. І після виборів до органів місцевого самоврядування, незважаючи на шалений тиск і всі електоральні втрати, залишається безсумнівнимлідером опозиції, подобається це комусь, чи ні.

    Перебуваючи у великій політиці з десяток років, ЮВТ встигла зробити навдивовиж багато, ставши зрілим державним діячем, утримавши на чолі уряду найбільш жорстокі удари глобального фінансового шторму, перетворившись на загальнонаціонального лідера, визнаного в Європі і світі.

    Але ще більше – не встигла зробити. Чогось не встигла, щось не дали втілити в життя, чогось не додумала.

    Як людина емоційна, ризикована і реактивна вона нерідко помилялася. Серед її стратегічних помилок я б назвав такі:

    - підтримка месіанських претензій Ющенка у 2004-2005 роках;

    - спроба створити «ширку» з Партією регіонів;

    - віра в можливість досягнення компромісу з Путіним.

    Поразка 2010 року стала неабияким випробуванням для лідера БЮТ. Поразки такого масштабу ламали не одного державного діяча, назавжди викидали неслабких людей з безжальної центрифуги політики, часом із життя.

    Юлія Володимирівна витримала, про що свідчать останні події: її поява на загальнонаціональних політичних ток-шоу опинилася в центрі уваги суспільного життя, її блискуча риторика, сарказм, почуття гумору і знання багатьох гірких істин сьогоднішнього державного буття знову, як і колись, ефективно поборюють брехню, тупість, некомпетентність режиму.

    Їй багато речей треба переосмислити: уроки поразки, системні й кадрові помилки в побудові партійного механізму. Їй ще треба написати книгу про майбутнє, про місце України у світі. Їй ще треба наново створити дієздатну партію ідеологічного, а не бізнесового типу. Їй ще треба розповісти світові про Україну – про помилкові ілюзії та про реальні факти. Їй ще треба повернути владу народу.

    Ця вродлива тендітна мужня жінка – велика донька українського народу, виняткове явище в історії нашої держави. Її треба берегти, як береже народ свої найбільші історичні й культурні скарби.

    Сподіваємось, що Юлія Володимирівна Тимошенко зможе уповні виконати місію, призначену їй долею.

    Юрій Щербак, письменник, Надзвичайний і Повноважний Посол України

    Appeal / petition from alumni of Kyiv-Mohyla Academy TOP
    The community of graduates of National University of Kyiv-Mohyla Academy is deeply concerned over the situation which has been created related to the possibility of the adoption of a new proposed Law on “Higher Education”, with a focus on our University.

    Attempts of the Ministry of Education, Research, Youth and Sports (MONMS) to institute changes through the new law "On education" not only prevent the Academy’s existence based on the principles and form upon which this university was founded and continue to benefit society, but the proposed law also implements an attack on fundamental principles - freedom of thought and freedom of choice, the ability of citizens of Ukraine to receive quality education in their own country, as well as Ukraine's competitiveness in the world.

    Obviously, many of the provisions of the draft Law of Ukraine "On education", prepared by MONMS led by Minister Tabachnik (an individual who repeatedly showed his positions against the country’s interests), will lead to the degradation of higher education in Ukraine, and hence the country’s itself. Conceptually, the law deprives Ukraine of the possibility to rise to a qualitatively different level, not only in education, but also in the country’s ability to compete in the global economy.

    From the first days of its re-establishment, the Academy sought to set new standards, introducing global educational standards in Ukraine and not revering to fit an outdated framework. At Kyiv Mohyla Academy, an engaged discussion with the faculty is the norm, not a scandal. At the Academy, access to the world’s collection of academic and research information resources is a requirement to students, not an outlandish request. Entrance exams at Kyiv Mohyla Academy sift out many applicants, absence of corruption is a daily reality. Entrance tests at the Academy provide quality standards and result in rejections of many applicants, but allow talented youth from the entire country to receive the best education in Ukraine.

    For almost twenty years of its existence, our Alma Mater has proven its own competitiveness, which is confirmed by regular surveys of employers and the success of its graduates. We are proud to have received an excellent education in our native country and are confident that this education is one of the most important factors that strengthens our sense of national pride and makes us citizens who are willing to work for Ukraine. As proud citizens of our country we want our children to receive an education that will provide them the opportunity to think freely and express their views, to have access to sources and knowledge that are the heritage of world civilization, not to cling to the residue of the former Soviet Union.

    The more universities that would follow the experience of Kyiv Mohyla Academy (two working languages, integration and collaboration with the international scientific and educational community, university autonomy) - the faster Ukraine would develop. A civil society is based on self-sufficient individuals who ask questions and seek answers, not on the easier approach of satisfy people with \"bread and spectacles”. In a state where free and thinking people need to be convinced of views and actions, the government needs much more professionalism than in a system where there is fear and pressure.

    Instead of development, there is a proposal to return to the system \"cogs\", where only the state - not society – determines priorities and provides funding to universities. Step by step, the legislation introduced by Mr. Tabachnik and the Ministry that he leads is aimed to transform Ukraine into a \"country of mules\", in which people work efficiently and do not worry about who, what and where they are being driven.

    Such a scenario and such a Minister are not acceptable to the graduates of the Academy because both move Ukraine away from their rightful place among European countries.

    In support of the position of Kyiv Mohyla Academy, we address the leadership of Ukraine’s government and call upon them to reject the proposed draft law “On Higher Education” of Ukraine proposed by Minister Dmitro Tabachnyk, a law that will result in Ukraine’s isolation and further degradation of research and education in our country.

    The need to reform higher education has long been imminent, but the direction chosen to leveling down does not contribute to reforms that should aim at the goal of strengthening Ukraine as a democratic competitive country.

    We call upon the leadership of the Ministry of Education, Research, Youth and Sport, and the country’s government to respect Kyiv Mohyla Academy’s right to continue the principles and methods of an educational system based on university autonomy – methods that resulted in significant recognized achievements.

    We ask all who care about the fate of education in Ukraine, and consequently – about Ukraine’s future, to sign this letter.

    Sign petition : http://www.gopetition.com/petition/41421.html

    Protest mounting over proposed contents of human rights museum TOP
    The German-Canadian Congress is the latest national organization to criticize proposed content in the Canadian Museum for Human Rights. [read more]

     

    Dec. 15, 2010

    Concerns over the proposed contents of the Canadian Museum for Human Rights, a taxpayer funded national museum set to open its doors in Winnipeg next year, are growing.

    Commenting, UCCLA's director of research, Dr Lubomyr Luciuk, said:

    "A national museum dedicated to human rights and civil liberties should be equitable and inclusive in its treatment of the many episodes of genocide that have befouled human history, as well as focusing on Canadian stories, particularly those that are less well known. We were therefore surprised and deeply troubled when the final report of the museum's Content Advisory Committee made only one passing reference to Canada's first national internment operations and barely mentioned what was arguably the greatest genocide of 20th century European history, the Holodomor, the Great Famine of 1932-33 in Soviet Ukraine. While we appreciate how difficult it is to tell every story in such a museum the clear partiality of its proposed contents are unacceptable. We are therefore joining the protest against that committee's recommendations by launching a national campaign with postcards addressed to the Honourable James Moore, the Minister of Canadian Heritage. Clearly the Government of Canada now needs to intervene to ensure that a museum funded by all Canadians does not elevate the suffering of one community above all others."

    DOWNLOAD & SEND UCCLA's postcard: http://www.uccla.ca/media.htm

    After meeting with Canadian Museum for Human Rights directors & staff, Ukrainian Canadian community continues to express concerns about the museum

    TOP

    December 20, 2010

    Winnipeg, Manitoba--During the course of a long meeting held on Saturday December 18, representatives of the Ukrainian community and the vice chair of the Canadian Ethnocultural Council met with the CEO of the Canadian Museum for Human Rights, Mr. Stewart Murray, Ms. Victoria Dickenson, the Museum's chief knowledge officer and other members of the Museum's staff for consultation over the controversy raised by the Content Advisory Committee Report of this taxpayer funded national museum.

    _blank
    With construction completion projected for 2012, the physical home of the Canadian Museum for Human Rights promises to be an inspiring international landmark, drawing visitors from around the globe. The Canadian Museum for Human Rights is a $310 million project created in partnership between the Government of Canada, the Province of Manitoba, the City of Winnipeg, The Forks North Portage Partnership and the private sector. http://humanrightsmuseum.ca/building-museum

    "Our community's representatives told Mr. Murray that the Content Advisory Committee's report was unacceptable and that there are serious gaps, omissions and errors in its findings," stated Mr. Paul Grod, president of the Ukrainian Canadian Congress. "We also expressed concerns about the ongoing governance of the Canadian Museum for Human Rights."

    Mr. Murray stated that the contents of the museum's exhibits are not yet fixed, a point echoed by Ms. Angela Cassie, the Museum's director of communications. While the genocidal Great Famine of 1932-33 in Soviet Ukraine, known as the Holodomor, and Canada's first national internment operations of 1914-1920, will be included in the Museum's exhibits neither is being allocated a gallery of its own, as is the case for the Holocaust and for aboriginal stories.

    The representatives of the Ukrainian Canadian community explained their preference for inclusive, thematic galleries dealing comparatively with such issues as genocide, internment operations and the Canadian human rights story, stressing the importance of not elevating the suffering of some communities above those of others.

    "The Ukrainian community was pleased to learn from Mr. Murray that the Content Advisory Committee's findings are not definitive," said Mr. Grod. "Our position is that there should be no permanent gallery dedicated to any one community's experience. We want thematic presentations which challenge visitors to draw out the lessons that can be learned through reflection on the many examples of genocide and crimes against humanity that have befouled human history."

    The parties agreed to a follow-up meeting in Winnipeg in January 2011.

    Speaking on behalf of the Ukrainian Canadian Civil Liberties Association, Dr. Lubomyr Luciuk stated, "The Museums Act provides for the independence of the Canadian Museum for Human Rights but does not countenance the propagation of partiality. The pedagogical value of this taxpayer funded museum will be enhanced if visitors can, for example, compare the experiences of Ukrainians and other victims of Canada's first national internment operations with those of the Japanese, Italian and German Canadians affected by the War Measures Act during the Second World War and the Quebecois in 1970."

    The Canadian Ethnocultural council, represented by Ms. Diane Dragasevich, issued a statement underscoring the importance of including a gallery dedicated to Canada's internment operations and of the need for treating the infringement of civil liberties and human rights in Canada inclusively in the CMHR.

    The meetings participants were:

    • Ms. Angela Cassie, Canadian Museum for Human Rights
    • Ms. Alexandra Chyczij, Vice President, Ukrainian Canadian Congress
    • Dr. Clint Curle, Canadian Museum for Human Rights
    • Dr. Victoria Dickenson, Canadian Museum for Human Rights
    • Ms. Diane Dragasevich, Canadian Ethnocultural Council
    • Mr. Paul Grod, National President, Ukrainian Canadian Congress
    • Dr. Rhonda Hinther, Canadian Museum for Human Rights
    • Mr. Andrew Hladyshevsky, President, Taras Shevchenko Foundation
    • Dr. Lubomyr Luciuk, Director of Research, Ukrainian Canadian Civil Liberties Association
    • Mr. Stuart Murray, CEO, Canadian Museum for Human Rights
    • Mr. Taras Sokolyk, Community Participant
    • Mr. Taras Zalusky, Ukrainian Canadian Congress

    Reminder!-UCC calls upon all Canadians to:

    1. Write and call your MPs to voice their concerns.

    2. Write and/or call (819)-997-7788, Minister of Canadian Heritage

    The Hon. James Moore
    Minister of Canadian Heritage
    and Official Languages
    House of Commons
    Ottawa, Ontario
    K1A 0A6

    Or send him an email at: Hon. James Moore <Moore.J@parl.gc.ca>

    For more information , please read the UCC document: CANADIAN MUSEUM FOR HUMAN RIGHTS - A CALL FOR INCLUSIVENESS, EQUITY AND FAIRNESS

    Removal of Ukrainian museums from Lavra - More of Russia's soft power wars  TOP

    ·    

    December 28, 2010

    Ladies and Gentlemen,

    This email requires very serious and special attention. Although the activity has already taken place, and it will be surprising if it were to have any effect, please do take the time to read it. As many of you are already aware, the Russian Federation has intensified the use of its "soft power" in global politics. A significant structure of its soft power is the Russian Orthodox Church. It often serves as Russia's a fifth column in post-Soviet states, particularly, Ukraine.

    For many years they have not only organized anti-Euro Atlantic integration activities, they have also occupied a chunk of land DIRECTLY in front of Ukraine's parliament building. The proposed removal of Ukrainian museums from the Lavra's territory is a creeping occupation using the worst instrument of all: God.

    It has been rumoured that the RO patriarchate is going to relocate its headquarters to Kyiv. Although at this moment unverifiable, this coincides with a.o. Zatulin's "return to the cradle scenario" which was briefly described by W. Derzko. Ukraine and its people stands to loose a lot from the proposed action.

    It would be good to be constructive in this regard.

    Sincerely,
    Lada Roslycky

    Не дамо викинути музеї з Лаври! акція солідарності

    Уряд Януковича-Азарова викидає з Лаври українські музеї.
    Якщо ми це не зупинимо, втратимо назавжди:

    ·        Музей історичних коштовностей України зі знаменитою Скіфською Пектораллю
    .   Музей декоративного мистецтва з унікальними колекціями Катерини Білокур, Марії Примаченко, зібраннями української писанки та вишивки
    ·        Музей книги й друкарства з історією нашої книги, стародруками Петра Могили, Йосипа Тризни, Лазаря Барановича,
    ·        Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, заснований Лесем Курбасом, з експонатами подарованими Марією Заньковецькою, Амвросієм Бучмою, родиною Старицьких
    ·        Музей мініатюр з вражаючими експонатами

    Всі ці музеї можуть опинитися на вулиці вже в найближчі дні, бо на догоду Москві влада хоче знищити в Лаврі український дух. Саме тому на чолі Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра» поставлено людей, які прагнуть віддати національну святиню під повний контроль московської церкви.

    Музейним працівникам наказали пакувати валізи. Знаних науковців виганяють з роботи чи переводять на посади двірників. Унікальні фонди розтягувати відомі «музейні злодії» від влади, в кращому разі   гноїти в запасниках.

    Влада руйнує Київську Лавру як культурну пам ятку світового значення, внесену в каталог світової спадщини ЮНЕСКО. Проблема не тільки в тому, що музеї виселяють в нікуди, тобто знищують, як раніше знищили Музей історії Києва. Влада має нахабство виганяти осередки української культури з української святині. Що це, якщо не злочин проти власної країни?

    Століттями в Київській Лаврі поруч з келіями та храмами діяли братства і школи, друкарні й бібліотеки. Музеї Лаври продовжують цю традицію, зберігаючи в національній святині український дух і живу історію християнства на нашій землі. Ці музеї не можуть заважати людям, що сповідують вчення Христа. Вони заважають лише дикунам, що ненавидять Україну, її культуру та історію. Це дикунство і ненависть не прикриєш ні рясою, ні міністерським портфелем. Цих дикунів можемо зупинити лише ми   українські громадяни, від імені яких чиняться злочинні дії.

    Перший крок акція солідарності відбуся 23 грудня.

    Ми разом відвідали музеї, які влада хоче викинути з Лаври, засвідчили їм свою підтримку, поставили підписи на підтримку Лаврських музеїв. Оголосимо про наступні кроки.

    Приходьте, приведіть друзів, подивітъся на наші реліквії, скажіть своє слово на захист музеїв!

    Ніхто не може заборонити людям зібратися разом і піти на екскурсію в улюблені музеї.

    Якщо ти будеш байдужим, цих музеїв завтра не буде ні для тебе, ні для твоїх дітей.

    ДОЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ СВЯТИНІ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ТЕБЕ!

    Дoвідайтеся більше:
    Рух добровольців «Простір свободи»
    тел. (093) 574-69-92, poshta@dobrovol.org
    www.dobrovol.org

    Why is KGB man still in Canada? TOP

    Protest the fact that this KGB man is still here - contact your MP

    -- Dr Lubomyr Luciuk, UCCLA director of research www.uccla.ca

    Lennikovs spend Christmas in church sanctuary

    December 17, 2010
    Jennifer Moreau

    Time is weighing on ex-KGB agent Mikhail Lennikov and his family, who are spending their second Christmas in church sanctuary.

    Lennikov, a former Burnaby resident, moved into Vancouver's First Lutheran church on June 2, 2009 - just a day before he was supposed to be deported.

    Lennikov came to Canada in 1997 on a student visa. Canadian immigration officials want to send him back to Russia, because he used to work for the Soviet secret police in the 1980s. According to Canadian immigration law, members from organizations that spied on a democratic government are inadmissible to Canada unless the public safety minister deems them not detrimental to national interests. ...

    Complete article: [here]

    Звернення / петиція випускників Києво-Могилянської академії TOP 
    Підтримуючи позицію Києво-Могилянської академії, звертаємось до керівництва України з вимогою вiдмовитися від запропонованого Дмитром Табачником проекту Закону України \"Про вищу oсвіту» як такого, що спрямований на самоiзоляцiю України, подальшу деґрадацiю науки та освiти в нашiй державi. Необхідність реформування системи вищої освіти давно назріла, але обраний курс на «уравніловку» жодним чином не сприятиме проведенню реформи, стратегічною метою якої повинно стати зміцнення позиції України як демократичної конкурентоспроможної держави.

    Закликаємо керівництво МОНМС і держави залишити право Києво-Могилянській академії користуватися виправданою часом системою викладання і автономією управління, яка вже дала очевидні плоди.

    Звернення випускників Києво-Могилянської академії

    Спільнота випускників Національного університету «Києво-Могилянська академія» глибоко стурбована ситуацією, що склалася навколо нашого Університету у зв’язку з можливістю прийняття нового Закону «Про вищу освіту».

    Намаганнями Міністерства освіти і науки, молоді та спорту (МОНМС) через прийняття нового Закону «Про вищу освіту» унеможливлюється не лише існування Академії в тому вигляді, в якому цей ВНЗ був створений і до сьогодні приносить користь суспільству, а й реалізуються посягання на більш фундаментальні речі – свободу мислення та свободу вибору, можливість громадян України отримувати якісну освіту на батьківщині, а також конкурентоспроможність України як таку.

    Очевидно, що проект Закону України «Про вищу освіту», підготовлений МОНМС на чолі з міністром Табачником (людиною, яка не раз виявляла свою антидержавницьку позицію), у багатьох своїх положеннях веде до деґрадації вищої освіти в Україні, а відтак і самої держави. Закон концептуально позбавляє Україну можливості піднятися на якісно інший рівень не тільки в освіті, а й у здатності конкурувати на світовій економічній арені.

    Від перших днів відродження Академія прагнула задавати нові стандарти, впроваджуючи в Україні світовий рівень освіти, а не вписуватися у застарілі рамки. В НаУКМА дискусія з викладачем – норма, а не скандал. Тут доступ до світового масиву іншомовних наукових джерел та інформації – вимога до студента, а не дивина. Тут відсутність корупції – повсякденна реальність. Вступні тести Могилянки відсіюють багатьох, але дають можливість здібним дітям з усіх куточків України отримати найкращу в країні освіту.

    За майже двадцять років свого існування наша Аlma Мater довела власну конкурентоспроможність, яка підтверджена регулярними опитуваннями роботодавців і практичним успіхом її випускників. Ми пишаємося тим, що отримали відмінну освіту у своїй рідній країні і впевнені, що це не останній фактор, який зміцнює почуття національної гідності, робить нас громадянами, які готові працювати на благо України. Ми, свідомі громадяни своєї країни, хочемо, щоб і наші діти отримали освіту, яка б дасть їм можливість вільно думати і висловлювати свої думки, мати доступ до джерел і знань, що є надбанням світової цивілізації, а не колишнього СРСР.

    Чим більше ВНЗ слідували би досвіду Могилянки (дві робочі мови, інтеграція у світовий науковий і освітній простір, університетська автономія) - тим швидше могла б відродитись Україна. Тому що самодостатніх особистостей, які ставлять питання і шукають відповіді на них, не так легко задовольнити \"хлібом і видовищами\". Бо в державі, де потрібно переконувати вільних у своїх поглядах і діях людей, владі треба значно більше професійності, ніж там, де панує страх і тиск.

    Натомість нам пропонують повернутись до системи \"гвинтиків\", де лише держава – а не суспільство – визначає пріоритетність і надає фінансування університетам. Крок за кроком законодавство, яке пропонує пан Табачник та очолюване ним Міністерство, готується перетворити Україну на \"країну волів\", в якій люди добре працюють і не переймаються тим, хто і куди їх поганяє.

    Випускників Академії ні такий сценарій, ні такий Міністр не влаштовують, оскільки обидва віддаляють Україну від того, щоб зайняти гідне місце серед європейських держав.

    Підтримуючи позицію Києво-Могилянської академії, звертаємось до керівництва України з вимогою вiдмовитися від запропонованого Дмитром Табачником проекту Закону України "Про вищу oсвіту» як такого, що спрямований на самоiзоляцiю України, подальшу деґрадацiю науки та освiти в нашiй державi. Необхідність реформування системи вищої освіти давно назріла, але обраний курс на «уравніловку» жодним чином не сприятиме проведенню реформи, стратегічною метою якої повинно стати зміцнення позиції України як демократичної конкурентоспроможної держави.

    Закликаємо керівництво МОНМС і держави залишити право Києво-Могилянській академії користуватися виправданою часом системою викладання і автономією управління, яка вже дала очевидні плоди.

    Просимо усіх, кому небайдужа доля української освіти, а отже – і майбутнього України, поставити свій підпис під цим листом.

    http://www.gopetition.com/petition/41421.html

     
    Після зустрічі із деректорами Музею Людських Прав провідники української спільноти Канади продовжують висловлювати занепокоєння музеєм TOP

    20 грудня 2010 р.

    Торонто - під час кількагодинного засідання, що відбулося у суботу, 18 грудня, представники української громади і заступник голови Канадської Етнокультурної Ради зустрілися з головним виконавчим урядовцем Канадського Музею Людських Прав паном Стюартом Мурреєм, пані Вікторією Дікенсон, головним урядовцем в галузі науки, а також іншими працівниками музею для обговорення полеміки, викликаної змістом Звіту Дорадчого Комітету музею, заснованого на кошти платників податків.

    _blank
    With construction completion projected for 2012, the physical home of the Canadian Museum for Human Rights promises to be an inspiring international landmark, drawing visitors from around the globe. The Canadian Museum for Human Rights is a $310 million project created in partnership between the Government of Canada, the Province of Manitoba, the City of Winnipeg, The Forks North Portage Partnership and the private sector. http://humanrightsmuseum.ca/building-museum

    "Представники нашої громади повідомили пана Муррея, що звіт Дорадчого Комітету Змісту був неприйнятний, і що в ньому знайдено ряд серйозних пропусків, упущень та помилок," - заявив Павло Ґрод, голова Конґресу Українців Канади. "Ми також висловили занепокоєння теперішнім керівництвом Канадського Музею Людських Прав."

    Пан Муррей відповів, що зміст музейних експонатів ще остаточно не визначений. Це ж саме було підтверджено пані Анжелою Кассі, комунікативним директором музею. Якщо великий голод в совєцькій Україні 1932-33 рр., відомий як Голодомор, і перші канадські операції по інтернуванню 1914-20 рр. й будуть включені до музейних експонатів, нікотра з цих виставок не матиме свого приміщення як це є у випадку Голокосту та справ корінного населення (аборигенів).

    Представники канадсько-української громади пояснили, що надають перевагу включним, тематичним галереям, які будуть висвітлювати питання геноциду, операцій по інтернуванню та сюжетів, що стосуються канадських людських прав, наголошуючи на важливості не підносити страждання окремих громад над іншими.

    "Українській громаді було приємно дізнатись, що Дорадчий Комітет Змісту ще не визначився з кінцевим змістом експонатів," - сказав Павло Ґрод. "Наша позиція така, що у музеї не повинно бути ніякої постійної галереї, присвяченої громадському досвіду будь-якої національності. Ми хочемо мати тематичні презентації, які спонукатимуть відвідувачів отримувати уроки шляхом ознайомлення з багатьма прикладами геноциду і злочинів, що трапилися в історії людства."

    Сторони-учасники домовились про наступне засідання у Вінніпезі у січні 2011 р.

    Виступаючи від імені Канадсько-Української Спілки Людських Прав д-р Любомир Луцюк заявив: "Музейний Акт передбачає незалежність Канадського Музею Людських Прав, але не підтримує розповсюдження схильності. Педагогічна цінність цього, оплаченого податковими коштами музею, підвищиться, якщо, наприклад, відвідувачі зможуть порівняти досвіди українців та інших жертв перших канадських операцій по інтернуванню з досвідами японських, італійських та німецьких канадців, уражених Актом Військових Заходів під час Другої Світової війни і Квебекуа у 1970 р."

    Канадська Етнокультурна Рада, представлена пані Діаною Драґасєвіч, видала заяву, в якій підкреслила важливість включення в Канадський Музей Людських Прав галереї, присвяченої першим канадським операціям по інтернуванню і потреби трактування порушення громадських свобод та людських прав у Канаді.

    Учасниками засідання були:

    • Анжела Кессі, Канадський Музей Людських Прав
    • Олександра Хитчій, Конґрес Українців Канади, заступник президента
    • д-р Клінт Карл, Канадський Музей Людських Прав
    • д-р Вікторія Дікенсон, Канадський Музей Людських Прав
    • Діана Драґасєвіч, Канадська Етнокультурна Рада
    • Павло Ґрод, Конґрес Українців Канади, президент
    • д-р Ронда Гінтер, Канадський Музей Людських Прав
    • Андрій Гладишевський, Фундація ім. Т. Шевченка
    • д-р Любомир Луцюк, Канадсько-Українська Спілка Людських Прав, керівник з дослідницької роботи
    • Стюарт Муррей, Канадський Музей Людських Прав
    • Тарас Соколик, Громада
    • Тарас Залуцький, Конґрес Українців Канади

    Як стати учасником громадянського руху Вільний простір

    TOP

    Розсилка 28.12.2010

    1.     Асамблея ГО малого та середнього бізнесу України вітає всіх членів Асамблеї, своїх колег по руху за краще суспільство із Новим роком. Успіхів вам друзі та здоровя.

    2.     Як стати учасником громадянського руху Вільний простір http://pidprukr.ucoz.ua/load/jak_stati_uchasnikom_gromadjanskogo_
    rukhu_vilnij_prostir_oleksandr_suprunjuk/1-1-0-882

    3.     УВАГА  СУД !!!  http://pidprukr.ucoz.ua/load/uvaga_sud_led_tronulsja_gospoda_
    prisjazhnye_oleksandr_tomasevich/1-1-0-881

    4.     Відкритий лист Президенту України пану Януковичу В.Ф. Володимир ПИЛИПЧУК, академік, професор http://pidprukr.ucoz.ua/load/vidkritij_list_prezidentu_ukrajini_panu_
    janukovichu_v_f/1-1-0-885

    5.     ЩОДО АНАЛІЗУ ПРИЧИН ПОРАЗКИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕМОКРАТІЇ. http://pidprukr.ucoz.ua/load/shhodo_analizu_prichin_porazki_ukrajinskoji_
    demokratiji/1-1-0-884

    6.     Щодо створення громадських рад при органах влади http://pidprukr.ucoz.ua/load/shhodo_stvorennja_gromadskikh_rad_pri_organakh_vladi/1-1-0-879

    7.     Алгоритм допуску до проведення перевірки http://pidprukr.ucoz.ua/load/algoritm_dopusku_do_provedennja_perevirki/1-1-0-874

    8.     Про пенсійну реформу Збірка матеріалів http://pidprukr.ucoz.ua/load/pro_pensijnu_reformu_zbirka_materialiv/1-1-0-883

    9.     Подивися відео ГОТП «Край» http://krai.biz/index.php?option=com_content&view=article&id=109&Itemid=63

    10.  Асамблея громадських оранізацій малого та середнього бізнесу України звертається до учасників асамблеї з оголошенням про інвентаризацію своїх рядів. Співпраця на протязі 2010 р. а особливо майдан показав хто є хто. Кожна організація показала свій потенціал, кожен лідер показав, чого він вартий, і чи його слова співадають з діями. Асамбленя працює згідно вироблених і затверджених принципів і регламенту. Саме за цими критеріями і буде проводитись інвентаризація. Просимо з розумінням поставитись до такої ініціативи та підтвердити участь в асамблеї, направивши свої реквізити на електронні адреси <cppvin@ukr.net>, <aaa77748@mail.ru>, (прохання дублювати на обидві адреси). Тим, хто співпрацює з асамблеєю і не заповнював меморандум, або хоче долучитись, знайдете його тут:  http://pidprukr.ucoz.ua/news/zrazok_memorandumu_ta_anketi/2010-03-12-85

    11.  Масонские ложи Украинского парламента  http://pidprukr.ucoz.ua/load/masonskie_lozhi_ukrainskogo_parlamenta/1-1-0-886

    12.                  Прохання допомогти Асамблеї, сплативши посильні  внески
    http://pidprukr.ucoz.ua/news/prokhannja_terminovo_splatiti_vneski/2010-12-01-122

    Застереження: Багато матеріалів, що розміщені в розсилці, являються полемічними і не всі положення співпадають із офіційною версією Асамблеї.

    Якщо Вам цікаво отримувати подібні листи, прохання про це повідомити за адресою:
    aaa77748@mail.ru

    Якщо ми це не зупинимо, втратимо назавжди музеї Лаври TOP


    Не дамо викинути музеї з Лаври! акція солідарності

    Уряд Януковича-Азарова викидає з Лаври українські музеї.

    ·    

    Якщо ми це не зупинимо, втратимо назавжди:  

    Музей історичних коштовностей України зі знаменитою Скіфською Пектораллю
    .   Музей декоративного мистецтва з унікальними колекціями Катерини Білокур, Марії Примаченко, зібраннями української писанки та вишивки
    ·        Музей книги й друкарства з історією нашої книги, стародруками Петра Могили, Йосипа Тризни, Лазаря Барановича,
    ·        Музей театрального, музичного та кіномистецтва України, заснований Лесем Курбасом, з експонатами подарованими Марією Заньковецькою, Амвросієм Бучмою, родиною Старицьких
    ·        Музей мініатюр з вражаючими експонатами

    Всі ці музеї можуть опинитися на вулиці вже в найближчі дні, бо на догоду Москві влада хоче знищити в Лаврі український дух. Саме тому на чолі Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра» поставлено людей, які прагнуть віддати національну святиню під повний контроль московської церкви.

    Музейним працівникам наказали пакувати валізи. Знаних науковців виганяють з роботи чи переводять на посади двірників. Унікальні фонди розтягувати відомі «музейні злодії» від влади, в кращому разі   гноїти в запасниках.

    Влада руйнує Київську Лавру як культурну пам ятку світового значення, внесену в каталог світової спадщини ЮНЕСКО. Проблема не тільки в тому, що музеї виселяють в нікуди, тобто знищують, як раніше знищили Музей історії Києва. Влада має нахабство виганяти осередки української культури з української святині. Що це, якщо не злочин проти власної країни?

    Століттями в Київській Лаврі поруч з келіями та храмами діяли братства і школи, друкарні й бібліотеки. Музеї Лаври продовжують цю традицію, зберігаючи в національній святині український дух і живу історію християнства на нашій землі. Ці музеї не можуть заважати людям, що сповідують вчення Христа. Вони заважають лише дикунам, що ненавидять Україну, її культуру та історію. Це дикунство і ненависть не прикриєш ні рясою, ні міністерським портфелем. Цих дикунів можемо зупинити лише ми   українські громадяни, від імені яких чиняться злочинні дії.

    Перший крок акція солідарності відбуся 23 грудня.

    Ми разом відвідали музеї, які влада хоче викинути з Лаври, засвідчили їм свою підтримку, поставили підписи на підтримку Лаврських музеїв. Оголосимо про наступні кроки.

    Приходьте, приведіть друзів, подивітъся на наші реліквії, скажіть своє слово на захист музеїв!

    Ніхто не може заборонити людям зібратися разом і піти на екскурсію в улюблені музеї.

    Якщо ти будеш байдужим, цих музеїв завтра не буде ні для тебе, ні для твоїх дітей.

    ДОЛЯ УКРАЇНСЬКОЇ СВЯТИНІ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ТЕБЕ!

    Дoвідайтеся більше:
    Рух добровольців «Простір свободи»
    тел. (093) 574-69-92, poshta@dobrovol.org
    www.dobrovol.org

    Links to event postings TOP

    Do you maintain a website of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site in the ePOSHTA newsmagazine.

     Canada

     United States

    Canadian flagBurnaby, BC: Ukrainian Christmas supper -- Jan. 7 TOP
    _blank

    Canadian flagWinnipeg, MB: Festival of carols – Jan. 9

    TOP
    Canadian flag

    Canadian flagScarborough, ON: Malanka - Sts. Peter and Paul Ukrainian Catholic Parish – Jan. 15

    TOP
    _blank
    Canadian flagToronto: A night on the town - Plast Malanka -- Jan. 15 TOP
    _blank
    Canadian flagMississauga: CYM Malanka Event -- January 15, 2011 TOP
    _blank

    Canadian flagHamilton / Oshawa: Svitanok Christmas concert -- Jan 16 & 23

    TOP
    _blank
    Canadian flagWinnipeg, MB: A Christmas Opus – Jan. 16 TOP
    _blank

    Canadian flagSt. Catharines: Malanka -- Jan. 22

    TOP
    _blank
    Canadian flagТоронто: Різдвяний базар -- 2 січня TOP
    _blank

    США: Різдвяні Богослуження в парафіях Української Православної Церкви Київського Патріархату - 7 січня

    TOP
    _blank
    _blank
    Canadian flagМиссисаґа: Різдвяний Концерт - Українські Молодіжні Ансамблі -- 9 січня TOP
    _blank
    Canadian flagГамільтон / Ошава: Хор Світанок ь Концерт колядок і щедрівок -- 16 і 23 січня TOP
    _blank
    Canadian flagShare gasoline costs – driving Toronto to Montreal & back TOP
    I am driving to Montreal and back. Leaving January 5 and returning January 12, 2011. If someone wants to ride with me, it will be a cheap trip. I am just looking for someone to share the gasoline costs. Contact Bohdan (416) 248-9187 or bohdandyczkowsky@rogers.com

    Canadian flagWinnipeg, MB: Learn Ukrainian at Oseredok TOP

    LEARN UKRAINIAN
    AT OSEREDOK
    UKRAINIAN CULTURAL AND EDUCATIONAL CENTRE
    184 Alexander Ave. East, Winnipeg

     Ukrainian for Beginners 1
    A language course aimed at providing basic Ukrainian vocabulary for those who have no knowledge (or very little) of Ukrainian, it focuses on mastery of the Ukrainian Alphabet and a vocabulary of approximately 100 words.

    The course will run for 10 weeks from January 10 to March 21, 2011
    on Monday evenings 6 - 8pm 

    Registration: $150 for non-members, $135 for members.
    Call 942-0218.

    Subject to sufficient registration.

    Ukrainian for Beginners II
    This is a second level language course aimed at increasing vocabulary for those who know the Ukrainian alphabet, have some reading ability and are familiar with basic every day expressions.

    The course will run 10 weeks from January 15 to March 26, 2011
    on Saturday mornings 10:30 am - 12:30 pm.

    Registration: $150 for non-members, $135 for members.
    Call 942-0218.

    Subject to sufficient registration.

    UCC – Ontario Provincial Council expresses thanks to members of Ontario Legislature for sponsoring bill to proclaim Ukrainian Heritage Day TOP
    Toronto, Ontario: The Ukrainian Canadian Congress – Ontario Provincial Council welcomed the news that Bill 149 “An Act to Proclaim Ukrainian Heritage Day” passed first reading on December 8th in the Ontario Legislature. The bill would proclaim September 7th of each year Ukrainian Heritage Day. Bill 149 was introduced by Gerry Martiniuk, MPP for Cambridge and is being co-sponsored by Donna Cansfield, MPP for Etobicoke Centre and Cheri DiNovo, MPP for Parkdale-High Park.

    The Ukrainian Canadian Congress – Ontario Provincial Council provided input on the bill and solicited feedback from community leaders across the province.

    “We express our gratitude to the three MPPs who have co-sponsored Bill 149 and all three parties for their support” stated Yvan Baker, President of the Ukrainian Canadian Congress – Ontario Provincial Council. “Ontario has welcomed generations of Ukrainian immigrants seeking a better life in Canada. This bill reminds us of the contributions of Ukrainian Canadians to the building of Ontario and proclaims a day when those contributions can be recognized and celebrated.”

    September 7, 1891 is the date on which the first Ukrainian immigrants, Vasyl Eleniak and Ivan Pylypiw, arrived in Canada before making their way westward. Bill 149 “An Act to Proclaim Ukrainian Heritage Day” is scheduled for second and third reading during the spring session of the legislature. If passed at that time, it would come into law in the province of Ontario.

    About the Ukrainian Canadian Congress – Ontario Provincial Council The Ukrainian Canadian Congress – Ontario Provincial Council (UCC OPC) is the voice of Ontario’s Ukrainian community. There are more than 335,000 Canadians of Ukrainian heritage in Ontario. The Congress brings together under one umbrella the Ukrainian Canadian Congress branches and community organizations from across the province. The UCC branches it represents are located in Brantford, Durham, Hamilton, London, Ottawa, St. Catharines, Toronto, Welland and Windsor.

    Yvan Baker, President, UCC - Ontario Provincial Council
    uccontario@gmail.com

    Two Etobicoke MPPs support bill recognizing Ukrainian heritage

    http://www.insidetoronto.com/news/local/article/916440--two-etobicoke-mpps-support-bill-recognizing-ukrainian-heritage
    Dec 13, 2010

    Two local MPPs recently co-sponsored a private member's bill seeking to proclaim Sept. 7 - the anniversary of the landing of Canada's first Ukrainian immigrants - Ukrainian Heritage Day.

    Etobicoke Centre's Donna Cansfield and Parkdale-High Park's Cheri DiNovo supported the bill on Wednesday, Dec. 8 when it was presented at Queen's Park by Cambridge MPP Gerry Martiniuk.

    "This bill is the first of its kind in Canada," Martiniuk said in a statement. "It recognizes the contributions of Ukrainian descendents to Canada and their heritage, which supported and guided them in their building of their new country ­- Canada."

    All three MPPs took the opportunity to thank Yvan Baker, president of the Ukrainian Canadian Congress-Ontario Provincial Council, its members and community leaders for their valued input and support in the endeavour.

    Wasyl Eleniak and Ivan Pylypiw, Canada's first Ukrainian immigrants, arrived in Canada on Sept. 7, 1891 aboard the S.S. Oregon. Both men hailed from the village of Nebyliv in western Ukraine and came to Canada determined to make better lives for themselves and their families. From their port in Montreal, they travelled together to Winnipeg, and soon went to work on Mennonite community farms in Gretna, Manitoba.

    Pillipiv stayed in Canada just a few months before returning home to bring his family back with him. He managed to convince six families from his village come to Canada with him, and in 1892, they established the so-called Nebyliw Group near Edmonton - the first permanent Ukrainian settlement in Canada.

    Eleniak, meanwhile, returned home to Nebyliv to gather his family after two years in Canada. They moved to Alberta in 1898, where they prospered as successful farmers. On Jan. 3, 1947, Eleniak was chosen by the Canadian government to be one of the honorary recipients of Canadian Citizenship Certificate during the First Citizenship Ceremony held at the Supreme Court of Canada in Ottawa.

    -- Cynthia Reason

    MP Wrzesnewskyj welcomes Crimean Tatar leader Mustafa Dzhemiliev to Canada TOP
    Ottawa – Liberal M.P. Borys Wrzesnewskyj (Etobicoke Centre) welcomed to Canada the legendary human rights figure and Chairman of the Mejlis (Parliament) of the Crimean Tatar People Mustafa Dzhemiliev. Wrzesnewskyj paid tribute to the Dzhemiliev who is also a member of Ukraine’s Parliament (Verkhovna Rada) and a recipient of the UN Nansen Prize recognizing his outstanding contribution to the cause of refugees. Dzhemiliev led the return of the Crimean Tatar people from Central Asia to their ancestral homeland in Crimea during the 1990s. Speaking on the floor of the House of Commons, Wrzesnewskyj stated:
    _blank
    With the Speaker of the House of Commons, left to right: Arsen Zhumadilov (Assistant to Mr. Dzhemiliev), Chairman of the Mejlis of the Crimean Tatar People Mustafa Dzhemiliev , House of Commons Speaker Honourable Peter Milliken, MP Borys Wrzesnewskyj, and Rustem Umerov (Mr. Dzhemiliev’s Assistant for Economic Affairs) from December 7, 2010

    House of Commons Debates • Statements by Members
    Wednesday, December 8, 2010 • 3rd Session • 40th Parliament • Volume 145 • Number 113

    Mustafa Dzhemiliev

    Mr. Borys Wrzesnewskyj (Etobicoke Centre, Lib.): Mr. Speaker, in the past this House has hosted legendary figures who have distinguished themselves in the battle for human rights. Today, Mustafa Dzhemiliev is here in Ottawa. At the age of 6 months he and his family and the entire 200,000 Crimean Tatar people were ethnically cleansed from their ancestral land and deported en mass to Central Asia by Soviet dictator Joseph Stalin. Forty percent of their population died.

    As a young man speaking out for the rights of his people to preserve their culture and language, and their right to return to their ancestral home, Mr. Dzhemiliev spent 18 brutal years in the Soviet gulag. In the 1990s he led the return of his people to Crimea and today is Chairman of the Mejlis (Parliament) of the Crimean Tatar People.

    His harrowing personal story and that of the Crimean Tatars is an inspirational triumph of the human spirit over evil. On behalf of the House of Commons, I welcome Mr. Dzhemiliev to Canada to share with us his vision of peace for his people and for Crimea.

    “It was extremely moving to witness the spontaneous outpouring of respect for Mr. Dzhemiliev when Members of Parliament from all parties rose in unison to give a prolonged standing ovation in his honour following my statement. This gesture by Members of the House of Commons speaks to the high regard with which Mr. Dzhemiliev is held,” stated Wrzesnewskyj.

    MP Wrzesnewskyj first meet Mr. Dzhemiliev in August 2010 when he traveled to Simferopol, Crimea. At that time he extended an invitation to Mr. Dzhemiliev to come to Canada. Wrzesnewskyj arranged Dzhemiliev’s visit to Canada and his meetings in Ottawa and Toronto. While in Ottawa Dzhemiliev held meetings with: the Speaker of the Senate, the Speaker of the House of Commons, the Parliamentary Secretary to the Minister of Foreign Affairs, Official Opposition Critic for Foreign Affairs, Official Opposition Critic for Aborignal Affairs, members of the House of Commons Foreign Affairs Committee, members of the Canada-Ukraine Parliamentary Friendship Group, a number of Ambassadors from the diplomatic corps stationed in Ottawa, and senior Ukrainian Canadian Congress officials.

    Following the Ottawa portion of his trip, Dzhemiliev travelled to Toronto where he gave an address at the KUMF Gallery on the geopolitical situation of Crimea, particularly as the potential location of the next post-Soviet conflict and as a guarantor of Ukraine’s territorial integrity.

    Ukraine's Best Friend in Crimea - Mustafa Dzhemilev  TOP
    Wolodymyr Derzko  

    On December 9, Mustafa Dzhemilev, the head of the Crimean Tartar Assembly or Mejlis, made a visit to the KUMF Gallery in Toronto and attracted a full house attendance. His personal history is a reflection of the tragic history of the Tartars in Crimea.
    _blank

    L. to R.: MP Borys Wrzesnewskyj, interpreter Arsen Zhumadilov, Mustafa Dzhemilev.

    Dzhemilev was born on November 13, 1943 and only 6 months later (May 18, 1944), his entire family along with over 200,000 Crimean Tartars were deported by Stalin. Up to 45% of the Tartar population died during this ethnic cleansing. As a student in Uzbek SSR, he started to campaign for human rights in the Soviet Union. Subsequently, he was arrested six times for defaming the Soviet State and spent a total of 18 years as a political prisoner in the Soviet Gulag, with other famous Ukrainian dissidents, such as Vyacheslav Chornovyl. 

    The goal of Mustafa Dzhemilev's visit was to raise awareness of the plight of the Crimean people, to inform politicians in Ottawa of the current situation and to meet politicians and policy makers one-on-one. His tour, which was sponsored by the Wrzesnewskyj Family's Dopomoha Ukraini Foundation included stops in Ottawa, Toronto and in the United States. Dzhemilev received a standing ovation after he was introduced in the House of Commons in Ottawa at the start of Question Period. 

    _blank

    Among representatives of other communities was Mark Freiman,
    President Canadian Jewish Congress speaking with Yvan Baker,
    President Ukrainian Canadian Congress - Ontario Provincial Council.

    There are only two indigenous people in Ukraine - Ukrainians and Crimean Tartars, who have been fighting for their national, human and religious rights for over 60 years. The Crimean Tartar community, led by Mustafa Dzhemilev are avid supporters of Ukraine's sovereignty, but for various reasons, the past three Ukrainian governments still refuse to address a number of key Crimean Tartar issues, such as human rights violations, rehabilitation, land reclamation and the right to rebuild their cultural institutions. According to Dzhemilev, over 400 schools and 600 mosques were destroyed in the 1940s by the Soviets during ethnic cleansing, but to date, only 15 schools have been reopened after 20 years of Ukrainian independence.  

    In 1989, Dzhemilev moved back with his family to Crimea and settled in Bakhchisaray. He was elected to lead the Organization of the Crimean Tartar National Movement (OKND) and since June 1991, he has chaired the Mejlis, the single supreme representative body of the Crimean Tartars. In March 1998, Mustafa Dzhemilev was elected to the Ukrainian Parliament (Verkhovna Rada) through the party list of Narodnyj Rukh Ukrainy and has been re-elected in every single election since then, now serving in the party "Our Ukraine". Dzhemilev is clearly still an irritant to Russian interests in Crimea and in Ukraine. Dzhemilev noted that on principle, he only speaks Ukrainian in parliament, refusing to speak Russian. He prepares all his speeches in Crimean Tartar and has his aids translate the text into Ukrainian, which he reads phonetically in front of politicians. President Viktor Yanukovych has actually offered the Crimean people a resolution to their list of demands, in exchange for joining his Party of Regions coalition. Dzhemilev refused, citing a deep concern that many of his policies and programs went directly against Ukrainian national interests. Last year, two Russian diplomats were expelled from Ukraine for financing various projects, one of which was an assassination squad to eliminate Dzhemilev, according to Canadian MP Borys Wrzesnewskyj. 

    During its last session, the National Assembly of the Crimean Tartars decided to call for an international conference of academics to discuss the Crimean questions with the hope that it would receive international media attention. Also, Mustafa Dzhemilev has been nominated several times for the Nobel Peace Prize by various social and human rights groups from around the world. 

    I asked Mustafa Dzhemilev what keeps him up at night? What is the greatest risk or threat to Crimea? Without hesitation he answered that he was most worried about the real threat of Russia sending in troops to Crimea, after staging some artificial crisis. Russian agents in Crimea have over the past year been distributing illegal Russian passports to Russian-speaking Ukrainian citizens in Crimea. This would give Russia a pretext for invasion (or sending in Russian "peace keepers"), claiming that they are just protecting the rights of "Russian citizens abroad", similar to the recent conflict we saw in the South Ossetia region of Georgia. (See http://www.youtube.com/watch?v=S-5x2yi-YII). 

    Other equally serious Russian provocations are being staged.  

    Last summer, a patriotic youth camp called "Donuzlav 2010: Crimea - Anti-NATO" was staged in Novoozerne near Yevpatoriya. The press service of the [pro-Russian] Russian Unity party reported that some 150 people from Crimea and south-eastern Ukraine gathered on the banks of Lake Donuzlav to participate in this anti-NATO camp, from July 17 to 25, 2010. Youth took part in a leadership school with well-known Crimean political experts, sociologists and historians, who gave talks. Camp participants were also engaged in a military and sport game that was held on July 21 to practise acts of civil resistance. 

    The Ukrainian community should be actively supporting and asking "what's next?" for Mustafa Dzhemilev. 

    Wolodymyr (Walter) Derzko is a senior fellow at the Strategic Innovation Lab (sLab) and a lecturer in the master's of arts program in Strategic Foresight and Innovation, Ontario College of Art & Design University in Toronto, Canada

    _blank

    At the close of the evening and a standing ovation from the full house, Mustafa Dzhemilev and representatives of the League of Ukrainian Canadians (Orest Steciw and Oleh Romanyshyn) who has been supportive of the Crimean Tatar cause, exchanged gifts. Mustafa Dzhemiliev explained that he had to yield to practicalities of travel and the Crimean Tatar custom of giving a horse as a gift had to be substituted with hats.

    A unique Ukrainian-Tatar partnership against Russia

    TOP
    Last year, he escaped an assassination attempt that he attributed to the Russian Federal Security Service, the successor agency to the Soviet KGB.

    Yet he keeps calling for the closure of the Russian naval base, calling it "a serious threat to the security of Ukraine." He also wants Ukraine to be admitted to NATO.

     

    http://www.thestar.com/article/907145--a-unique-ukrainian-tatar-partnership-against-russia
    Dec 16 2010

    Haroon Siddiqui

    Mine was a Ukrainian neighbourhood until its gentrification, starting in the early 1990s with the arrival of middle-aged professionals toting toddlers.

    Still, Bloor Street West retains its old character with family-run delis, the annual Ukrainian street festival and such institutions as the Ukrainian Canadian Credit Union, Ukrainian Canadian Social Services and - steps from the Runnymede Public Library, which stocks Ukrainian books and newspapers - the venerable Ukrainian Canadian Art Foundation. Its gallery was packed last Thursday evening with about 150 people who had come to listen to a legendary figure.

    Mustafa Dzhemiliev, 66, is a survivor of the Soviet Gulag. He spent 17 years in dungeons and death camps, including in Siberia. He was released only after his name was (fifth) on the famous list of 23 dissidents that Ronald Reagan handed Mikhail Gorbachev at their 1986 summit in Reykjavik, Iceland, demanding their freedom.

    Dzhemiliev - pronounced Ja-mee-li-yev - is the leader of the Crimean Tatars, one of the two indigenous peoples of Ukraine. Not to be confused with the other Tatars, they live on the Crimean peninsula on the Black Sea.

    His remarkable story begins in 1944. He was 6 months old when his parents were among the 200,000 Crimean Tatars deported by Stalin to Central Asia (as were other minorities, such as the Chechens). More than a third of the Tatars died on the way.

    At age 18, Dzhemiliev refused to serve in the Soviet army in protest. He was jailed for three years.

    He was to be imprisoned six more times, often condemned to solitary confinement. Deprived of warm clothes, he was always cold. Never given enough to eat, he got malnourished - a condition made worse by his protest hunger strikes. The longest lasted 303 days, which he survived only because he had been force-fed.

    In 1989, with the collapse of the Soviet Union, Crimean Tatars began returning to their homeland. Their old homes and lands all occupied by ethnic Russian settlers, many lived in tents.

    In 1991, with Ukraine's independence (advocated editorially by the Star, the first North American daily to do so), the Crimean Tatars had high hopes of regaining their centuries-old autonomy, lost with the Czarist annexation in 1783.

    They began the national rebuilding process with 250 representatives electing a 33-member Majlis (assembly), which elected Dzhemiliev as chair. He has been re-elected thrice since.

    In 1997, he was also elected to the Ukrainian parliament in Kyev, and re-elected in 2002, 2006 and 2007.

    Grassroots democracy and non-violence are central to the Crimean struggle, Dzhemiliev tells me. "We are proud that not a single opponent of ours has been killed by us," despite repeated pogroms by the Czars and then the Communists, who took turns turning Tatar mosques into churches or military barracks, and burning all their books and artifacts.

    This Mahatma Gandhi of the Crimea, or a Nelson Mandela, has been bestowed many international honours, including the UN Nansen Medal (given to Canada in 1986 for our humane handling of refugees). Dzhemiliev used the $100,000 to build two cultural centres and start stipends for students.

    Retaining their culture and language is a priority. But resources are limited. A third of his 280,000 people are unemployed. A minority in their own homeland, they constitute only 13 per cent of the population and have even less representation, 3 per cent, in the local government controlled by the majority Russians.

    A mosque approved in 2004 for Simferopol, the capital of Crimea, is still stalled, with one official excuse after another over zoning, noise and traffic issues. In protest, Tatars have been bringing a brick each, inscribed with the names of the dear deported of 1944.

    But Dzhemiliev is patient. He speaks softly, never tiring of retelling the story of his people. A short, wiry man with a leathery face, today he's wearing a charcoal grey suit circa the 1960s - a figure from the past sitting atop a contemporary post-Soviet fault line.

    Most Russians in Crimea have been or are with the Russian naval fleet in Sevastopol on the Black Sea. Many want to secede from Ukraine and join Russia. Moscow is funding them and is also reportedly handing out Russian passports (as in South Ossetia, Georgia).

    Caught in this dangerous game, Dzhemiliev is clear that Tatars want to remain part of Ukraine. "We want national and territorial autonomy within an independent, democratic and stable Ukraine."

    Last year, he escaped an assassination attempt that he attributed to the Russian Federal Security Service, the successor agency to the Soviet KGB.

    Yet he keeps calling for the closure of the Russian naval base, calling it "a serious threat to the security of Ukraine." He also wants Ukraine to be admitted to NATO.

    But, ironically, Ukrainians themselves have elected a pro-Russian president, Viktor Yanukovych - thanks to the sad infighting among the children of the 2004-5 Orange Revolution, Viktor Yushchenko (he of the scarred face, from a mysterious poisoning) and Yulia Tymoshenko (she of the braided hair).

    Dzhemiliev says that Yanukovych is stoking anti-Tatar propaganda and funding pro-Russian groups in Crimea. He is also trying to undermine Dzhemiliev's Majlis by naming rival Tatar representatives.

    Dzhemiliev was invited to Canada by Borys Wrzesnewskyj, MP for Etobicoke Centre, whose own activism in Ukraine, Georgia and that region predates his Liberal politics.

    "The post-Soviet geopolitical fault line runs through Ukraine and it lands in Crimea," he tells me. "It is the one place in that region with 80 per cent ethnic Russian majority, and they spew hatred of Tatars, saying things like, 'we need to finish off what Stalin didn't.'"

    When Wrzesnewskyj - pronounced Jes-nev-ski - introduced Dzhemiliev in the House of Commons, the visitor was given a standing ovation, as he was in Toronto.

    Borys Wrzesnewskyj’s gift to Polish Studies at U of T honours father TOP
    December 14, 2010

    TORONTO, ON – A $35,000 gift from Borys Wrzesnewskyj, MP for Etobicoke Centre and owner of Future Bakery and M-C Dairy, and his family will support the teaching of Polish language at the University of Toronto. The gift, which establishes the Roman Wrzesnewskyj Polish Endowment Fund, pays tribute to Mr. Wrzesnewskyj’s father, who passed away in 2009.

    “When we speak of Canada’s many blessings, most people point to our abundant natural resources; however, I believe that it’s our deep reservoir of human resources that represents our greatest asset,” says Mr. Wrzesnewskyj, who graduated from the University of Toronto (U of T) with a Bachelor of Commerce in 1983. “The family motto was, ‘Look to the future in your adopted country, and yet never forget where you came from, your ancestral roots.’”

    Canada’s Polonia community, of which Mr. Wrzesnewskyj is a distinguished member, has played a significant role in building this country and strengthening its cultural mosaic ever since the first major Polish-group settlers arrived in Ontario in the 19th century. They include such notables as Alexandre Édouard Kierzkowski, the first MP of Polish descent who served in Canada’s inaugural parliament, and the hundreds of thousands of immigrants who have worked as labourers and professionals in every sector. Among them are Mr. Wrzesnewskyj’s grandfather, Felix, who founded Future Bakery, and his father, Roman.

    “I fondly remember my father patiently teaching me and correcting my Polish,” says Mr. Wrzesnewskyj. “It is with the contributions of Polish Canadians to Canada in mind that our family is making this contribution to the Polish Endowment Fund at U of T. And it is with fond memories of my late father, Roman, that it is being named in his honour.”

    Polish Studies, which encompasses language, literature, culture and history, has been an important part of humanities teaching and scholarship at U of T since the 1960s. Its strong presence reflects U of T’s belief that fluency in world languages and knowledge of other cultures are critical building blocks of global citizenship and essential tools for cultivating leadership in multicultural societies.

    “As the largest undergraduate and the only graduate Polish language and literature program in Canada, we feel it is our responsibility to provide our students with comprehensive, comparative and interdisciplinary perspectives on Polish in a cross-cultural university setting,” says the program’s director, Professor Tamara Trojanowska. “Canada’s Polish community has been an invaluable partner in helping us to achieve this goal and we are grateful for their ongoing support to secure our Polish language courses.”

    “I would like to use this occasion to thank Mr. Borys Wrzesnewskyj for his contribution, which is of significant importance for our community and for the University of Toronto,” says the Ambassador of Poland to Canada, His Excellency Zenon Kosiniak-Kamysz. “I do hope that other representatives of Polonia will follow Mr. Wrzesnewskyj’s steps in order to guarantee instructional stability and the assurance of an excellent teaching and learning environment.”

    The University of Toronto is Canada’s largest and most distinguished university, offering teaching programs in 17 academic divisions located on three campuses and in 10 fully affiliated teaching hospitals. In 2010, U of T placed 17th overall, and 12th in the arts and humanities, in the Times Higher Education World University Rankings. U of T’s Faculty of Arts and Science is home to Canada’s largest and strongest clusters of expertise in world languages and literatures. It hosts one of the largest Polish language and literature programs in North America. The University continues to fundraise for Polish language support through the council of the Canadian Polish Congress for the Support of Polish Studies at U of T.

    Stalin's starvation of Ukraine omitted TOP
    http://www.torontosun.com/news/columnists/peter_worthington/2010/12/22/
    16650781.html#/news/columnists/peter_worthington/2010/12/22/pf-16650781.html
    December 22, 2010

    Peter Worthington

    With Christmas just two days away, this may seem an odd topic for the season of goodwill and joy. Then again, maybe not.

    The question begs: How can you have a federally-financed museum of human rights that does not included the Ukrainian Holodomor, the starvation of some seven million Ukrainians in 1932-33 by Stalin?

    The answer is you can’t, not if it’s going to truly be a museum that “increases understanding and awareness about human rights,” as it promises.

    The final report of the Content Advisory Committee of the Canadian Museum for Human Rights not only marginalizes the Holodomor, the genocidal Great Famine of 1932-33 in Soviet Ukraine, it also excludes serious references to the crimes of Communism while permanently allocating galleries to Jewish victims of the Holocaust and aboriginal Canadians. Calls for more thematic, inclusive and equitable exhibits have been ignored. Stating that the contents of this taxpayer-funded institution are not yet "fixed," when those of two of its galleries are admittedly prearranged, is disingenuous. Until the management and curators of this national museum reconsider what stories will be told there they should not get even a penny more of federal funding.
    -- Lubomyr Luciuk

     

    At this moment, the celebrated Canadian Museum of Human Rights (CMHR) in Winnipeg, the brainchild of the late Izzy Asper and energized by his daughter Gail, has only two permanent galleries: A Holocaust gallery and an Aboriginal peoples gallery.

    The Ukrainian Canadian Congress (UCC) is upset there’s little mention of the Ukrainian famine, perhaps the only man-made famine in history, that Stalin implemented to bring Ukraine to heel and to eliminate a huge proportion of Ukrainians who resisted collectivization and communism.

    It was genocide of the first order.

    It succeeded.

    It scarred the conscience of Ukrainians, and every civilized person who was aware of it.

    At the time, the New York Times correspondent in the Soviet Union, Walter Duranty, believed Stalin’s propaganda and was an apologist for the system. He never identified the famine for what it was, and was rewarded with a Pulitzer Prize, which many have urged be revoked in light of his deceit and abandonment of journalistic integrity.

    There are some 1.2 million Ukrainian Canadians, most with distant connections to those who died in the Holodomor. By contrast there are some 325,000 Jews in Canada, many with links to the Nazi Holocaust. In actual numbers, Jews are the 15th largest “ethnic” group in Canada (assuming that term is applicable, which I’m not sure it is), while Ukrainians the ninth largest ethnic group.

    Ukrainians feel their Holodomor should be acknowledged in the CMHR, since the federal government contributed $100 million, to go along with the $115 million raised by private contributions, and $40 million by Manitoba and $20 million from the city of Winnipeg.

    If the museum is to be national in character, it’s essential the Ukrainian genocide be included, if only to alleviate criticism the initial intention of the museum was to commemorate the Jewish Holocaust.

    While every ethnic or national group cannot get equal exposure, Ukrainians have a valid cause as a designated target of Soviet repression.

    [...]

    Complete article: http://www.torontosun.com/news/columnists/peter_worthington/2010/12/22/
    16650781.html#/news/columnists/peter_worthington/2010/12/22/pf-16650781.html

    The end for ‘Medvedev’s Thaw’ TOP
    http://www.worldaffairsjournal.org/new/blogs/kara-murza/The_End_for_Medvedevs_Thaw
    Dec. 29, 2010

    For nearly three years, Dmitri Medvedev has diligently performed his role of “good cop,” charming Russian and Western wishful-thinkers with eloquent words about “freedom that is better than non-freedom,” laments about “legal nihilism,” and a generally civilized and soft-mannered appearance — the opposite of his mentor, Vladimir Putin. Just last week, the president treated television audiences to yet another show, this time with pointedly respectful references to Russia’s opposition leaders, including Boris Nemtsov, whom Mr. Putin days earlier accused of scheming to “sell off Russia.” But this time the “good cop” show fell flat. On December 27, Presiding Judge Viktor Danilkin of Moscow’s Khamovnichesky District Court began reading the verdict in the second trial of Mikhail Khodorkovsky and Platon Lebedev, Russia’s most prominent political prisoners, spelling an end to any remaining illusions about a “Medvedev thaw.”...

    Complete article: http://www.worldaffairsjournal.org/new/blogs/kara-murza/The_End_for_Medvedevs_Thaw

    Провокація в центрі Москви: кому і чим загрожувала українська бібліотека? TOP

    http://www.unian.net/ukr/news/news-413556.html
    27.12.2010

    Віктор Тимошенко

    У Москві закрили і «опечатали» єдину в Росії «Бібліотеку української літератури». Руйнівний для національної безпеки ракетно-ядерної держави компромат знайшли фахівці з міліції. Аж п`ять книг з ознаками (так і хочеться написати «примарами») розпалення національної ворожнечі. Та й то, за словами директора бібліотеки, книги підкинули під час обшуку співробітники відділу по боротьбі з екстремізмом Центрального адміністративного округу Москви.

    _blank

    Один із численних прикладів спалення книжок в Совітському Союзі і в нацистській Німеччині. Хоч заборона книжок –не те саме, що спалення, в якомусь сенсі вона навіть гірша.

    Book burning in the USSR and Nazi Germany
    (The figure on the left, it’s Nikita Khrushchev holding a paper about the Pasternak controversy, one of many instances of book banning in the USSR; of course, book banning isn’t quite the same as book burning, but in a sense it’s even worse).
    http://filipspagnoli.wordpress.com/2009/11/25/iconic-images-of-human-rights-violations-32-book-burning-in-nazi-germany/


    Російські пінкертони всі зробили і провели на широку ногу. Обшук бібліотеки, звинувачення в екстремізмі, вилучення жорстких дисків з бібліотечних комп`ютерів і читацьких квитків проходило не просто у присутності свідків, а й за участю трьох телевізійних камер центральних федеральних каналів. Увечері вся Росія побачить, як ці підлі українці, використовуючи культурну установу, мало не влаштували криваве повстання в країні суверенної демократії.

    В ході «слідчих заходів» борці з екстремізмом грубіянили і ображали співробітників бібліотеки, а директорові бібліотеки Наталії Шариній погрожували: «Ви ускладнюєте своє становище». Тобто, гіпотетично, директриса вже приречена на тюремні нари у в`язниці Лефортово?

    Поки вона на волі. Дві години тому автор цих рядків потелефонував їй і запитав, чи можна прийти в бібліотеку попрацювати в читальному залі. На що Наталія Шарина відповіла, що «бібліотека не працює і до Нового року не працюватиме».

    До речі, директор Української бібліотеки в Москві – відомий фахівець бібліотечної справи, людина енциклопедичних знань, відомий у столиці бібліофіл. Наталія Шарина тривалий час працювала в уряді Москви, визначала політику комплектування сотень бібліотек столиці.

    Три роки тому, коли з бібліотеки російські державні патріоти вигнали її фундаторів, які дбайливо протягом багатьох десятиліть збирали книги українською мовою, то саме Наталія Шарина була покликана вигнати націоналізм з московської державної установи культури.

    Адже спочатку і бібліотека, і всі її фонди належали не державі, а українській національній громаді. Історія бібліотеки налічує більше 80 років. Ще в 20-х роках про українську бібліотеку багато писали радянські газети. Сьогодні це державна бібліотека, її фінансує уряд Москви.

    Директор Наталія Шарина розповіла, що під час першого обшуку міліція запропонувала співробітникам бібліотеки знайти на полицях всі книги, в яких є слово «націоналізм».

     

    Між іншим, до бібліотечного скандалу в 2007 році були залучені навіть президенти України і Росії. Заяву, в якій було стільки негативних оцінок і емоцій, про знищення книжкового, журнального і газетного фонду бібліотеки зробив Віктор Ющенко. І між іншим, полемізуючи з ним, президент РФ, нині всевладний прем`єр-міністр Володимир Путін публічно заявив, що Бібліотека української літератури в Москві – «це зразкова культурно-освітня установа».

    Тобто, президент вважав, що бібліотека української літератури зразкова, а через три роки, бібліотека стала ідеологічним центром русофобії, розпалювання ксенофобії і національного екстремізму.

    Не знаю як хто, але коли вбивали вболівальника «Спартака» і били молодих людей з обличчями кавказької національності на Манежній площі, я особисто жовто-синіх державних прапорів України не бачив.

    Директор Наталія Шарина розповіла, що під час першого обшуку міліція запропонувала співробітникам бібліотеки знайти на полицях всі книги, в яких є слово «націоналізм». На моє питання: «Чому ви не зробите це самі?», було сказано: «Ви хочете, щоб ми перевернули бібліотеку, і всі книги були на підлозі?»

    Річ у тому, що відповідно до статті 13 федерального закону «Про протидію екстремістській діяльності», екстремістською літературою визнана та література, яка опублікована на офіційному сайті Міністерства юстиції РФ. Але, за словами Наталії Шариної, «жодного видання, жодної книги, що входить в цей список, у нас немає і не виявлено».

    Логіку російських чиновників зрозуміти неможливо. З таким же успіхом в електронному каталозі можна було набрати слово «фанатизм», «шовінізм», «гомосексуалізм», «ксенофобія», і можна всю бібліотеку викинути на смітник або спалити на багатті. В крайньому випадку, для учених, студентів, аспірантів можна створити спеціальний фонд і книги видавати лише за запитом відповідних наукових установ.

    Навряд чи з якої-небудь бібліотеки, яких у Москві тисячі, вилучаються книги, де є слово «націоналізм». Причина міліційної перевірки, напевно, зовсім інші, тривіальні. Шикарне приміщення української бібліотеки в Москві – це світлі читальні зали, чудові сховища для книг. Бібліотека розташована поряд з метро. Можна запропонувати версію про те, що цей ласий шматок «квадратних метрів» когось дуже сильно зацікавив, і почалися бої за ліквідацію «ідеологічного центру українського націоналізму» в Москві.

    Росія свідомо йде або на загострення відносин з офіційним Києвом, або - побачивши, як українська влада ковтає, не закушуючи, приниження і образи національних почуттів, національної гідності, української культури - вирішила знищити останні паростки україністики в Росії.

     

    Очевидно, що московська влада пішла на «бібліотечний скандал», тільки одержавши дозвіл з самого верху. А головним ідеологічним сірим кардиналом у Росії є, як відомо, «могутній міністр пропаганди», заступник голови адміністрації президента РФ Владислав Сурков.

    Тобто Росія свідомо йде або на загострення відносин з офіційним Києвом, або - побачивши, як українська влада ковтає, не закушуючи, приниження і образи національних почуттів, національної гідності, української культури - вирішила знищити останні паростки україністики в Росії.

    До речі, минуло лише півтора місяці після того, як за судовим рішенням, була закрита українська громадська організація «Українці Росії». Тобто – це не просто поодинокі факти дискредитації і боротьби з російськими громадянами – етнічними українцями, яких в Росії, за останнім переписом, живе близько п`яти мільйонів, а цілеспрямована стратегія російської влади.

    В принципі, здавалося б, немає потреби описувати, що коїться в сусідній державі і за якими правилами живуть росіяни. Це їх право, законне і, в принципі, «господар пан».

    Але в нашому випадку зачеплена честь української держави. Тому що абсурдність причин, в результаті яких закрита бібліотека, очевидна і не потребує ніяких дискусій. Це провокація!

    А далі риторичне запитання. І що ж міністерство закордонних справ України? Знов виступить із заявою чиновник-дипломат третього ешелону і скаже: вони (Росія) мали право! Закривати, принижувати національну гідність, ліквідовувати, забороняти. Сум!

    Світовий конґрес українців підтримує Києво-могилянську академію TOP
    17 грудня 2010 р.

    6 грудня 2010 р. президент Національного університету “Києво-Могилянська академія” Сергій Квіт від імені очолюваної ним установи звернувся до Президента Віктора Януковича, Голови Верховної Ради Володимира Литвина та Прем’єр-міністра Миколи Азарова з відкритим листом відносно сучасної ситуації у сфері вищої освіти.

    Як зазначається в листі, Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України проводить спішне обговорення проекту Закону України “Про вищу освіту”, який має на меті загальмувати розвиток вищих навчальних закладів, позбавити їх будь-яких ознак автономії та не дати можливості виходу на міжнародний конкурентоздатний рівень. Виклавши найважливіші для української науки і освіти загрози, президент Національного університету “Києво-Могилянська академія” Сергій Квіт закликав вищі владні структури України повністю відмовитись від запропонованого міністром освіти і науки, молоді та спорту Дмитром Табачником проекту Закону “Про вищу освіту” як такого, що веде до самоізоляції України, подальшої деградації її науки та освіти.

    Національний університет “Києво-Могилянська академія” є провідним вищим навчальним закладом України, історія якого сягає початку 17 століття. Упродовж віків він продовжує бути носієм духовності українського народу, могутнім чинником формування його самосвідомості, джерелом ідей боротьби за батьківську віру і національну свободу. За роки незалежності України цей вищий навчальний заклад спричинився до вироблення нового освітянського стандарту, основними ознаками якого є високий рівень знань, творчий підхід до навчання, академічна свобода та відсутність корупції.

    “Світовий Конґрес Українців глибоко стурбований загальною політикою нинішнього Міністерства освіти і науки, молоді та спорту, очолюваного Дмитром Табачником, а зокрема новими формами згортання демократичних основ у освіті, прикладом чому є проект Закону України “Про вищу освіту”. Світовий Конґрес Українців цілком підтримує заяву Національного університету “Києво-Могилянська академія” та в свою чергу закликає складові організації СКУ привернути увагу до цього питання вищих освітніх установ у країнах свого проживання, а Президента Віктора Януковича, Голову Верховної Ради Володимира Литвина та Прем’єр-міністра Миколи Азарова - не дозволити прийняття цього руйнівного для української вищої освіти проекту закону,” – заявив президент Світового Конґресу Українців Евген Чолій.

    Путін вважає, що Росія у Великій Вітчизняній перемогла б і без України TOP
    http://www.unian.net/ukr/news/news-411729.html
    16.12.2010

    Прем`єр-міністр РФ Володимир ПУТІН заявляє, що Росія перемогла б у Великій Вітчизняній війні, навіть якщо б Україна не входила до складу Радянського Союзу.

    Як передає власний кореспондент УНІАН у Росії, про це В.ПУТІН сказав під час спілкування з росіянами в прямому ефірі.

    «Тепер з приводу наших відносин з Україною. Я дозволю з вами не погодитися, коли ви зараз сказали, що якби ми були розділені, ми не перемогли б у війні. Ми все одно перемогли б, тому що ми країна переможців», - заявив В.ПУТІН, відповідаючи на питання одного з росіян.

    За його словами, статистика часів Другої світової війни свідчить, що найбільших втрат зазнала саме РРФСР – більше 70%. «Це означає, що війна виграна, не хочу нікого кривдити, за рахунок людських та індустріальних ресурсів РФ. Це історичний факт, це все в документах», - сказав він.

    За словами В.ПУТІНА, це зовсім не зменшує значення у спільній перемозі республік колишнього Радянського Союзу.

    Чим сільніше парламент, тим скоріше демократія

    TOP
    На тлі цих знахідок головне питання наступних місяців буде полягати в наступному: а чи хочуть нові правителі Україна успіху демократизації?

     

    http://www.pravda.com.ua/a
    rticles/2010/12/7/5635113/
    07 грудня 2010

    Андреас Умланд

    «За демократію через право» (Венеціанської комісії) Ради Європи, Київ, 30 листопада 2010

    _blankТомас Маркерт, секретар Європейської комісії

    Українська Конституція потребує перегляду. Численні політичні кризи, що не припиняються останні 15 років, це наочно продемонстрували.

    Однак сьогоднішні дискусії щодо конституційної реформи проходять без урахування досліджень політичної науки про придатність тих чи інших форм демократичного правління для пострадянських перехідних держав.

    У 2006 році Стівен Фіш, професор політичних наук Каліфорнійського університету в Берклі, представив фундаментальне дослідження з промовистою назвою «Чим сильніші легіслатури, тим сильніші демократії». Воно базується на квантитативно порівняльному аналізі. Праця була опублікована у впливовому Journal of Democracy, який видає Національний фонд на підтримку демократії.

    У своєму статистичному порівнянні двадцяти п'яти посткомуністичних країн Фіш вимірює, з одного боку, відносну політичну силу парламенту і, з іншого, успіх країни у справі становлення демократії. Несподівано виявляється чіткий причинно-наслідковий зв'язок між цими двома показниками. Міра прероґативи законодавчої влади посткомуністичної країни, встановлення в ній Конституції, має значимий ефект на якість демократії політичного режиму даної країни….

    Виходячи з цього, Фіш приходить до однозначних висновків щодо перехідних держав Центральної та Східної Європи, а також колишніх радянських республік. Його висновок звучить: «Отримані дані наочно показують, що сильна законодавча влада - це однозначне благословення для демократизації».

    […]Виходячи з цього, він рекомендує: «Практичний висновок із отриманих результатів очевидний. Ті політики, які хочуть демократизувати свою країну, повинні сфокусуватися на створенні сильного законодавчого органу.

    У політичних системах зі слабкими парламентами головним пріоритетом демократів має бути проведення конституційних реформ, спрямованих на зміцнення законодавчої гілки влади».

    […]

    Але саме в цьому й полягає проблема. Адже демократія - це важлива передумова для тривалої політичної стабільності, раціонального управління економікою та ефективного громадського адміністрування. Крім того, у випадку України, консолідована демократія представляється подвійно важливою для майбутнього нації.

    […]

    Все вищесказане свідчить про те, що створення або слабкої напівпрезидентської системи з домінуючою владою ВР або ж суто парламентської республіки стало б важливим кроком у напрямку стабілізації української держави, її майбутнього політичного розвитку та інтеґрації в міжнародне співтовариство демократичних країн.

    Ціла стаття: [тут]

    Польський уряд дуже боїться Росії – свідчать каблограми США TOP

    http://euobserver.com/9/31462
    10-12-2010

    Ендрю Реттман

    Польський міністр закордонних справ Радослав Сікорський вважає, що Росія є довготерміновою військовою загрозою для Заходу. Він розглядає стратегію ЄС «Східне партнерство» як шлях повернення Білорусі у «буферну зону». Про це йдеться у злитих каблограмах США....

    “Східне партнерство” та інші стратегії Польщі в регіоні спрямовані на протидію Росії, яка відроджується», – додає каблограма, відсилаючи до польсько-шведської ініціативи послабити правила торгівлі та отримання віз для Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Молдови й України.

    Зазначаючи, що Польща «проштовхнула» рішення ЄС призупинити обмеження подорожування для президента Білорусі «диктатора» Аляксандра Лукашенки, каблограма стверджує: «На думку Польщі, ізольована Білорусь може повністю потрапити до російської пастки, разом або ж без Лукашенки при владі. Домінування Москви загрожувало б демократичному перетворенню, а також – що важливіше, з погляду Варшави – може розбити надії, що Білорусь стане буферною державою між Росією та Польщею».

    [...]

    Польща та Росія відкрили нову сторінку у відносинах після смоленської трагедії у квітні цього року, в якій польський президент та понад 90 високопосадовців загинули у дуже знаковому місці – Катині, де радянські військові розстріляли 22 000 польських офіцерів та інтелектуалів у 1940-му.

    Російський президент Дмітрій Медвєдєв під час рідкісного візиту до Варшави у понеділок пообіцяв відкрити більше архівів, які стосуються Катині, та передати усі матеріали російського розслідування смоленської катастрофи. «Візит до Польщі безсумнівно мав гарний вплив на наші відносини», – пізніше написав він у повідомленні на Twitter.

    Каблограми США показують, що пом’якшення у відносинах із Москвою – поверхове, зумовлене намаганнями адміністрації Сікорського – Туска виглядати менш ворожими до Росії лише з прагматичних міркувань.

    [...]

    Коментуючи політичну корисність покійного президента Леха Качинського для пана Туска, каблограма заявила: «Президент Лех Качинський, головний політичний конкурент прем’єр-міністра, стає на виразнішу позицію протистояння з Росією… До певної міри, прихильність Качинського до сходу зменшує тиск на уряд Туска, щоб той був публічно жорстким з Росією».

    [...]

    Речник міністерства закордонних справ Польщі пояснив нашому веб-сайтові: «Суть доктрини Сікорського вже була оприлюднена під час промови в Атлантичному інституті [у Вашингтоні] у листопаді 2008-го, до витоку каблограми».

    Звернення прозвучало по гарячих слідах жорсткої промови російського прем’єр-міністра Владіміра Путіна щодо України, яка викликала занепокоєння у Польщі щодо російського неоімперіалізму.

    Ціла стаття: [тут]

    На вулицях Москви спалахнула «дружба народів» TOP
    http://www.unian.net/ukr/news/news-411937.html
    17.12.2010

    Олександр Палій, ПУБЛІКАЦІЇ

    _blank

    _blank

    http://zyalt.livejournal.com/330396.html#cutid1

    _blankУ той самий час, як у Москві зібралися президенти Співдружності незалежних держав, «дружба народів» з особливою силою спалахнула на вулицях російської столиці.

    Щойно відбувся «другий раунд» з’ясування відносин: міліція затримала по всій Росії понад 1700 осіб.

    Масовість агресії свідчить, що, можливо, саме в ці дні рівень ненависті етнічних груп населення одне до одного (і недовіри до держави як арбітра) долає критичну масу.

    Ще в другій половині минулого століття Москва для значної частини світу здавалася передовою столицею світового поступу. Нині вона на очах у всього ж таки світу (дякуючи Інтернету) занурюється в надзвичайну архаїку, подекуди цілком доісторичну, у порівнянні з якою Середньовіччя – модерн.

    У чому причина такого розвитку подій?

    Вся стаття: [тут]

    A film on the The Ukrainian Art Song Project & Mykola Lysenko by the Shevchenko award winner TOP
    http://www. youtube.com/watch?v=XmSc416QU9w

    _blank

    http://www.youtube.com/watch?v=XmSc416QU9w

    This short film on the making of the Lysenko CD with Pavlo Hunka will be part of a much longer film.

    It is directed by Halya Kuchmij, recipient of the Taras Shevchenko medal for her contribution to the arts.

    Visit www.uasp.ca for more info on The Ukrainian Art Song Project & Mykola Lysenko - The Art Songs

    The Ukrainian Canadian Congress awarded the Shevchenko Medal to Halya Kuchmij in recognition of her significant contribution to arts and culture as a director and producer of films. She has directed and produced over 70 films many of which have been on Ukrainian/Ukrainian -Canadian themes. Halya’s films have been instrumental in disseminating widely the culture, beliefs, and history of Ukrainians and Ukrainian Canadians on issues such as the Millennium of Christianity in Ukraine, the Chornobyl disaster, and the life of William Kurelek.

    Із мови бджіл на мову джерела... TOP

    image

    Вища освіта в Україні: повернення до Радянского союзу? TOP
    Національний університет «Києво-Могилянська академія» в опозиції до «руйнуючих реформ»

    Києво-Могилянська фундація Америки закликає підтримати академічну свободу та автономію

    Міністерство освіти і науки України нещодавно запропонувало проект Закону про "реформування" вищої освіти в Українi, що викликало відповідь від д-ра Сергія Квіта, президента Національного Університету «Києво-Могилянська академія».

    На прес-конференції в Києві, проведеній 9 грудня, Сергій Квіт зазначив, що: "зміни, запропоновані законопроектом, перекреслять численні істотні досягнення Академії з моменту її відродження у 1992 році, і повернуть вищу освіту в Україні до дискредитованої радянської моделі з централізованим контролем".

    Пропозиції міністра освіти Дмитра Табачника скасовують університетську автономію та академічну, фінансову та організаційну свободи незалежних університетів. Крім того, пропоновані зміни не допустять інтеграції української освіти та науки до європейських і західних стандартів вищої освіти. Пропоновані зміни також заборонять Києво-Могилянській академії використання англійської мови як другої робочої мови в університеті та в якості критерію відбору студентів.

    У відкритому листі від 6 грудня на ім'я українського президента Віктора Януковича, прем'єр-міністра Миколи Азарова і голови парламенту Володимира Литвина, д-р Сергій Квіт попередив, що прийняття проекту закону "призведе до самоізоляції країни у сфері освіти, а також до деградації науки, освіти та економіки країни".

    У публічній заяві, директор Докторської Школи Києво-Могилянської академії д-р Михайло Винницький характеризує пропоновані зміни в українському законодавстві як "напад на Національний університет "Києво-Могилянська академія", стверджуючи, що проект закону "зруйнує те, що зробило Києво-Могилянську академію одним з кращих і найбільш західних ВНЗ в Україні протягом останніх 20 років. "

    Києво-Могилянська Фундація Америки (Чикаго, США) також категорично заявляє свою незгоду із пропонованими змінами в проекті закону, і засуджує Міністерство освіти за спробу відновити авторитарний контроль над вищою освітою в Україні, й особливо його втручання в справи Національного Університету «Києво-Могилянська академія» - авторитетного вищого навчального закладу України.

    […]

    Києво-Могилянська фундація Америки закликає Президента України, Прем'єр-міністра і Голову Парламенту України переглянути та відкинути пропоновані зміни в українському законодавстві які порушують норми світової вищої освіти та засади академічної свободи. Фундація сподівається на підтримку університетів, викладачів і студентів з усього світу, щоби спільно розпочати протести проти запропонованих «реформ».

    […]

    Меморандум Конгресу Української інтелігенції Сумщини TOP
    11 грудня 2010 р.

    Нас змусили звернутися до Вас негативні обставини, що склалися нині навколо кадрової політики Сумської облдержадміністрації. Так, звільнено з посад, без вагомих підстав, заступника голови облдержадміністрації О. Медуницю, начальника управління сім’ї, молоді та спорту В. Бобиренка; безпідставно звільнено директора обласного архіву Г. Іванущенка. Всі вони є представниками українських національних і національно-демократичних сил.

    Отже, ми вважаємо, що кадрова політика нинішньої влади відверто спрямована проти фахових працівників, які не мають жодних доган, а вся їхня провина полягає лише в тому, що вони представляють українські національні інтереси в структурі місцевої влади. Тобто, їх цілеспрямовано переслідують за політичними та, в даному випадку, національними мотивами, що є брутальним порушенням Конституції України та крім того, несе ознаку примусового відокремлення від влади осіб за національним принципом і таким чином має в собі ознаки сегрегації, що, як відомо, є найтяжчим міжнародним злочином.

    Особливо ж цілеспрямовано влада, в особі Чмиря Ю.П. – всіма правдами і неправдами зосередилася на переслідуванні директора Сумського обласного держархіву Г. Іванущенка і за надуманими причинами його також нещодавно звільнено. І це незважаючи на те, що перебуваючи на цій посаді з липня 2005 р. він проявив себе бездоганним висококваліфікованим спеціалістом в архівній справі – про що свідчить нагородження його високою державною нагородою – орденом «За заслуги» третього ст.(2007 р.). Крім того, він дослідив і опублікував етапи українського національно-визвольного руху, передовсім на Сумщині. Г. Іванущенко є автором і упорядником краєзнавчо-дослідницьких видань «Залізом і кров’ю»(2001), «Голодомор 1932-33 років», «Українська революція 1917-20 років», «ОУН-УПА на Сумщині», тощо. (Ми вважаємо що саме за ці дослідницькі роботи в контексті Історії України він і зазнає політичних переслідувань.)

    Від імені представників української інтелігенції Сумської області звертаємось до Вас з проханням втрутитися в ці ганебні обставини з метою припинити переслідування українців на Сумщині, сприяти поновленню на посадах О. Медуниці, В. Бобиренка, Г. Іванущенка.

    Також, залишаємо за собою право звернутися з широкою протестною заявою до міжнародних правових організацій, – насамперед Комітету Людських і Громадських прав Світового Конгресу Українців та Міжнародної Амністії.

    З повагою:
    Голова В. Казбан

    А також:

    • Голова Сумського обласного об’єднання Товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченко, м. Суми О.Шевченко
    • Голова обласної організації ветеранів, м. Суми В. Гончаренко
    • Голова Сумського об’єднання вільних профспілок «Громадський контроль», м. Суми О. Ткаченко
    • Член Національної спілки письменників України, м. Лебедин Б. Ткаченко
    • Голова обласної організації Народного Руху України, м. Суми С. Бутенко
    • Громадський діяч, письменник м. Суми В. Мороз
    • Професор Сумського державного університету, м. Суми І. Дужий
    • Науковець, м. Суми В. Артюк
    • Член Національної спілки художників України, скульптор, м. Суми О. Прокопчук
    • Ветеран Збройних Сил України, м. Суми М. Котельва
    • Ветеран праці, громадський діяч, м. Шостка М. Скорик
    • Науковець, громадський діяч, м. Суми В. Азаренков
    • Викладач, громадський діяч, м. Путивль А. Маланюк
    • Науковець СумДУ, м. Суми В. Мадяр
    • Громадський діяч, м. Охтирка О. Косарєва
    • Громадський діяч, краєзнавець, м. Суми В. Бубнов
    • Громадський діяч, інженер, м. Буринь В. Баранов
    • Громадський діяч, бібліотекар, м. Суми С. Ревякіна
    • Громадський діяч, лікар, м. Суми В. Сьома
    • Громадський діяч, вчитель, м. Суми М. Карпенко
    • Громадський діяч, вчитель, м. Велика Писарівка Н. Лисенко
    • Громадський діяч, смт. Терни, Недригайлівського р-н. М. Лісний
    • Громадський діяч, м. Лебедин М. Баклаков
    • Громадський діяч, пенсіонер, м. Лебедин В. Коваленко
    • Громадський діяч, ветеран ЗСУ м. Білопілля О. Довгаль
    • Громадський діяч, інженер КФУ, м. Тростянець В. Семенко
    • Громадський діяч, пенсіонер, м. Суми В. Танцюра
    • Громадський діяч, пенсіонер, Краснопільський р-н. К. Білолюбська
    • Член Національної Спілки журналістів України, м. Суми В. Мартиненко

    Та інші.

    Лист до наукової громадськості світу, Президента Національної академії наук України Патона Б.Є. TOP
    3 грудня 2010 року

    Шановні пані й панове!

    Лихо, що спостигло сучасну українську культуру, набирає нових загрозливих форм у наступі на науково-культурницькі заклади.

    Досі одним із провідних наукових осередків українського музейництва вважався Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. Тут працювали доктори й кандидати наук, фахівці з історії Церкви й сакральної культури. Щороку в Заповіднику провадилися наукові конференції («Несторівські читання», «Могилянські читання», «Православ’я – наука – освіта» тощо), на які з’їжджалися провідні вчені з різних країн. Виходили наукові монографії й збірники.

    Ситуація різко змінилася після призначення 8 квітня 2010 року на посаду генерального директора Заповідника Громової Марини Едуардівни. Аналогічно до подій початку 1930-х років погромницька активність нового керівництва спрямована на знищення наукової складової заповідника, виселення музеїв із приміщень Заповідника. Наказом п. Громової № 230 від 10.11.2010 р. звільнено 5 докторів наук і 5 кандидатів наук. У різний час ученим, що недавно пройшли атестаційну комісію, було «запропоновано» піти самим або їх брутально переведено на низькі посади (напр., упорядника кількатомового покажчика видань, що вийшли на території України, Сергія Степановича Петрова – на посаду двірника). Під різними приводами із штату Заповідника звільняються висококваліфіковані музейники (попереджено про скорочення чудового знавця іконопису Ольгу Олександрівну Коваленко), реставратори, натомість на звільнені посади призначаються особи без належної кваліфікації. Зупинено підготовку до друку планових робіт, зокрема збірника документів про втрати культурної спадщини України в мирні роки ХХ ст., про що було підписано угоду між заповідником та Інститутом історії України НАН України.

    Звертаємось до Вас із проханням підтримати наш протест проти вандалізму.

    З повагою

    • Сергій Білокінь, доктор історичних наук, лауреат Державної премії України ім. Т.Шевченка,
    • Сергій Гальченко, доктор філологічних наук, професор
    • Світлана Кагамлик, кандидат історичних наук
    • Алла Киридон, доктор історичних наук, професор
    • Валерій Ластовський, доктор історичних наук, професор
    • Сергій Сегеда, доктор історичних наук, професор
    • Василь Ульяновський, доктор історичних наук, професор

    Члени НТШ Канади в науці TOP
    Діана Мережко

    Наукове товариство ім.Шевченка в Канаді провело конференцію на тему: „Члени НТШ Канади в науці” 11 грудня 2010 року в приміщенні КУМФ-у, на якій були представлені доповіді про результати досліджень в різних галузях науки.

    Молодий, талановитий доктор Юрій Мончак - фахівець із молекулярної біології, директор відділу експериментальної онкології (університет Мак-Ґіл, Монтреаль) зробив надзвичайно цікаву доповідь „ Експериментальне перещіплення багатодонорських стовбурних клітин при лейкемії- молекулярне слідкування вкорінення клітин”. Результати цих досліджень дуже важливі для лікування хворих на лейкемію, тому що дозволяють брати у донорів здорові клітини крові, які виробляються у кістковому мозку, а також знаходяться в периферійній крові та у пуповинній крові. Зараз вже відкритий так званий „Банк здорових клітин крові”,який зможе допомагати хворим на лейкемію.

    Доктор Володимир Цимбал (кібернетик, Торонто) в доповіді представив оптимальну модель управління державою. На жаль, українські державні діячи не прислуховуються до наукових порад. Цікаві доповіді філологів, істориків були присвячені різним аспектам української мови , літератури та історії України. Так, доктор Віктор Остапчук та мгр. Марина Кравець (історики-сходознавці, Торонтонський університет) зробили дуже цікаві доповіді: „ Козацька епоха крізь призму османських архівів” та „ Судові реєстри Кримського ханату як джерела до історії України”. Завдяки відкрившийся можливості доступу до османських архівів в Стамбулі та Петербурзі ,науковці отримали доступ до унікальних матеріалів про запоріжську січ, про невільників-українців, які працювали на турецького султана та на російських феодалів-фаворитів цариці Катерини, яка дарувала їм найкращі землі південної України. Велику повагу викликають науковці Віктор Остапчук та Марина Кравець, які навчились читати арабські тексти в оригіналі, щоб дослідити історію України за османських часів.

    Доктор Михайло Траф’як (історик, Торонто) в доповіді „ Українці та росіяни-особливості менталітету та історичні долі” провів цікавий аналіз про шляхи історичного розвитку українців та росіян в різні часи. На виставці наукових робіт я звернула увагу на цікаві видання цього автора, який разом із науковцями з України, написав 4 книги про історію української іміграції. Одну із них під назвою „ Історія української діаспори” я зараз із цікавістю прочитала та пізнала багато цікавого. Завдяки цій науковій конференції НТШ кожен із присутніх отримав можливість отримання нових знань в різних галузях науки.

    U.S. government statement on investigation of Ukrainian opposition politicians TOP

    http://ukrainian.ukraine.usembassy.gov/
    30 December 2010

    Although as a rule the U.S. Government does not comment on the specifics of individual cases, we have raised with the Ukrainian government our concern that while corruption should be pursued, prosecution should not be selective or politically motivated.

    In that context, we also raised our concern that when, with few exceptions, the only senior officials being targeted are connected with the previous government, it gives the appearance of selective prosecution of political opponents.

    Regionnaires’ disease in Ukraine TOP



    Янучари розбушувалися
    Indeed, Yanukovich’s hyper-centralization of power in no small measure made the pogrom possible. What else are Mickey Mouse parliamentarians with no responsibilities — and lots of testosterone — to do?

    http://www.worldaffairsjournal.org/new/blogs/motyl/Regionnaires_Disease_in_Ukraine
    Dec 28, 2010

    _blankAlexander J. Motyl

    Last winter’s health scare in Ukraine was swine flu. This year’s is far worse: Regionnaires’ Disease, an illness that eats away at political organisms and turns them into ethical zombies.

    The carriers of this terrible illness are the cadres of the Party of Regions, the hierarchically organized, anti-democratic, and Russian supremacist political force that brought President Viktor Yanukovich to power and serves as his political base. The Regionnaires control the Parliament, the cabinet, and most regional and local governments.

    Many Ukrainians refer to the Regionnaires as bandyty, a word best translated as “thugs.” The term fits them well. All too many of them actually resemble Hollywood versions of gun-toting mugs. They generally lack anything resembling a political program — and the “vision thing,” to quote George H. W. Bush, is completely absent from their mindset. Instead, like the gangster Johnny Rocco in John Huston’s 1948 film Key Largo, their goal is simply “more.” More power and more wealth, to be precise. More insight, more knowledge, and more sensitivity are not exactly on their agenda.

    Neither are more manners. On December 16, a band of Regionnaire thugs broke into the Ukrainian Parliament and viciously attacked opposition politicians protesting government harassment of Yulia Tymoshenko. This wasn’t just an instance of the run-of-the-mill fisticuffs for which the Parliament has become known. It was, as one democratic website put it, nothing less than a “pogrom.” Take a look at the YouTube video of the attack. The big guys throwing punches and swinging chairs are Regionnaires. The little guys hiding for cover are the opposition politicians. Oh, and by the way, the Regionnaires have officially declared that the violence was “provoked” by the opposition.

    Just a few days earlier, another Regionnaire deputy, the 34-year-old pretty boy, Vitaly Khomutynnik, exhibited his party’s classy side. When asked by a female journalist to name the date of the Treaty of Pereiaslav — the Russo-Ukrainian accord was signed in 1654, and it’s about as elementary a part of Ukrainian, Russian, and Soviet history textbooks as 1776 is in American texts — the married head of the Regionnaire youth wing refused to answer the “provocation,” as he put it, and quipped that, after all, he wasn’t asking her about her bust size. Sounds like unacceptably crude sexism, right? Sure, but who cares? Back in March, 63-year-old Prime Minister Mykola Azarov stated that the reason there were no women in his cabinet was that, well, politics wasn’t women’s work. Like fathers, like sons, I guess.

    In the meantime, the West may want to consider the advice of my fellow World Affairs blogger Vladimir Kara-Murza that we issue travel bans for evildoers — and impose a quarantine on pogromchiks with Regionnaires’ Disease.

     

    With lugs like these running the country, just what chance does Ukraine have of actually implementing anything resembling serious reform? Zilch might be an optimistic answer, and most Ukrainians expect the Regionnaires to grab “more” in the few years they stay in power. And maybe then, after Ukraine becomes a kind of Zimbabwe lite, things will change.

    Yanukovich, who knows that thuggishness is not the best way to people’s hearts, is now caught between a rock and a hard place. Without the Regionnaires, he’s nothing — and both he and they know it. Small wonder that he failed to condemn the pogromchiks explicitly, stating instead that he’s “categorically against using physical force in the Parliament.” Indeed, Yanukovich’s hyper-centralization of power in no small measure made the pogrom possible. What else are Mickey Mouse parliamentarians with no responsibilities — and lots of testosterone — to do?

    But with Regionnaires’ Disease, Yanukovich is doomed to become a reviled tin-pot dictator. He could even give Robert Mugabe a run for the money — unless vanity or common sense intervenes and the Ukrainian president decides to accept a democratic cure.

    In the meantime, the West may want to consider the advice of my fellow World Affairs blogger Vladimir Kara-Murza that we issue travel bans for evildoers — and impose a quarantine on pogromchiks with Regionnaires’ Disease.

    A Stockholm conspiracy: The underbelly of Ukrainian gas Dealings TOP

    http://www.spiegel.de/international/europe/0,1518,736745,00.html
    12/30/2010

    By Christian Neef

    The agreement in early 2009 which restarted gas deliveries from Russia via Ukraine to Western Europe, was hailed as a success. But since Viktor Yanukovych became Ukrainian president in February, many of those involved in the deal have been arrested. Furthermore, the president's friends have profited handsomely while the state has lost a fortune.
    _blank
    The deal dispossessed Firtash of 11 billion cubic meters of gas. But in February 2010, Firtash ally Viktor Yanokovych became president of Ukraine. He has since dismantled most of the deal -- at a cost of an estimated 1 billion dollars to his country. Firtash, for his part, has profited handsomely.

    [...]

    There were petitions for clemency after his arrest. Filaret, the patriarch of the Orthodox Church, put in a good word for him, as did Leonid Kravchuk, Ukraine's first president, three dozen members of parliament, businesspeople and scientists. But the petitions have been ignored.

    ‘After My Blood'

    Why was someone like Didenko so important to the government that he was arrested like some Mafia boss? Why does Didenko believe that it is possible "that agitated political groups are after my blood in prison," as he shouted into the courtroom from the caged area where he was being held during his arraignment? And why is Yulia Tymoshenko, the prime minister of Ukraine until March of this year, claiming that Didenko's arrest proves "that the country has fallen into the hands of criminal organizations?"

    […]

    Nevertheless, the Didenko case is highly political. It reveals the inner workings of Ukraine: how some multimillionaires are using this country -- which many non-Ukrainians only associate with the TV images of brawls in parliament -- as a vehicle for their business deals; and how the legal culture of Ukraine, a country seeking European Union membership, is being increasingly undermined.

    A Giant Budgetary Hole

    Didenko's story is the tale of a major deal that has to be of interest to the West, because it suffers every winter as a result of turbulence in Ukraine, even though it has trouble understanding the underlying causes. The deal involves 12 billion cubic meters of natural gas, worth billions of dollars, and an arbitration award that has torn a giant hole into the country's budget.

    _blankBillionaire Dmitry Firtash, 45, is one of the lead actors in this drama. He is one of the most powerful men in Ukraine and has been successful in the gas and chemical business for years. Valeriy Khoroshkovsky, 41, also plays a leading role. He is a media mogul, a former economics minister and steel magnate who is sometimes referred to as the "Ukrainian Berlusconi." Khoroshkovsky is also head of the Ukrainian security service, an intelligence agency which also has policing and public prosecutor duties -- a total of 30,000 employees. Finally, Viktor Yanukovich plays a leading role. The 60-year-old is a former locomotive engineer and miner who was convicted in his younger days of participation in a robbery and assault before rising to become prime minister in 2002. Since February, he has been Ukraine's president.


    Firtash actively invests not only in business, but in politics as well.

    Igor Didenko is the final character of note.

    The story began in January 2009. Only 12 hours into the new year, Russia had declared a gas war on neighboring Ukraine.

    […]

    There can be no other conclusion: Viktor Yanukovich, the president of Ukraine, served the commercial interests of an oligarch with whom he has close ties -- at the expense of his own country. And, in doing so, he also did Moscow a favor.

    […]

    Experts have calculated that the Ukrainian government lost about $1 billion in this process of shifting 12.1 billion cubic meters of gas back and forth. Firtash, however, is raking in a huge profit at current prices. The 12.1 billion cubic meters are now worth $3 billion. The oligarch denies that Ukraine came up short in the deal, and that the gas reserves are no longer sufficient for this winter.

    The Kiev newspaper Kommersant disagrees, writing that half of the 24 billion cubic meters currently being stored in tanks is now gone, corresponding to about a quarter of annual requirements. This, the paper writes, creates the risk of an energy collapse.

    Didenko, for his part, remains in Lukyanivska Prison. A Kiev appeals court extended his pretrial detention on Dec. 9. What is happening here, says Didenko, is "a political trial in the interest of dirty economic groups." He could face several years in prison.

    Complete article: http://www.spiegel.de/international/europe/0,1518,736745,00.html

    Libel terrorism TOP
    http://www.kyivpost.com/news/opinion/editorial/detail/93016/
    Kyiv Post

    “Libel tourism” is the favored practice of thin-skinned, bullying billionaires to silence legitimate free speech, a cornerstone of democracy.

    [...]

    The libel allegations against the Kyiv Post were brought by RosUkrEnergo co-owner Dmytro Firtash, who objected to a July 2 article headlined “Gas trade leaves trail of lawsuits, corruption.”

    The story – and Firtash’s legal complaint – can be found here.

    The article in question was a spot news story over the disputed 11 billion cubic meters of gas that ex-Prime Minister Yulia Tymoshenko, when in power, seized from RosUkrEnergo following a Jan. 19, 2009, deal with Russian Prime Minister Vladimir Putin to end the protracted standoff that year.

    Firtash challenged the confiscation, won an international arbitration court ruling and eventually won the gas back for RosUkrEnergo, which he co-owns with Russia’s Gazprom.

    The article contained allegations made at a press conference made by a public figure (Tymoshenko) against another public figure (Firtash) involving a public issue (the gas trade). If a newspaper cannot report about such events, then Ukraine has no democracy or free press. ...

    Ukraine becomes a police state TOP

    This video, is about the torture of Yakiv Strohan in Kharkiv, by way of Olena Bilozerska in Kyiv.

    http://bilozerska.livejournal.com/347302.html?utm_source=twitterfeed&utm_medium=twitter

    The video was provide by the Kharkiv Human Rights Group.

    Back in August he had accidentally bumped into someone he knew and it ended up in a fight. He was held by the police for four days was electrocuted, beaten, including in the genitals. When he asked for something to drink the gave him "spirits". The police demanded a bribe of $10,000 USD in order for the case to be closed. He then went to the internal investigations unit of the MIA, and while the uncovered the room in which he claimed to be tortured and even traces of his blood the judge found nothing that the police had done wrong. Later the local procurator called for Stohan to go back to the same station, but the judge had change the original charge to attempted murder. He was then arrested and tortured once again.

    _blank

    http://www.youtube.com/watch?v=yzhStAOrcbQ

    Gas deal disputed in Ukraine TOP
    www.washingtonpost.com<http://www.washingtonpost.com>
    11 December 2010

    Will Englund

    Ukraine is moving to settle a long-running dispute over its purchase of natural gas, with a big payout to its supplier. The populist leader of the political opposition, former prime minister Yulia Tymoshenko, says the settlement is a giant swindle and has called on the International Monetary Fund to suspend its loans to her country.

    The supplier, a murky company called RosUkrEnergo (RUE), will receive the compensation in the form of 12.1 billion cubic meters of natural gas, which is worth close to $3 billion. In January 2009, when Tymoshenko was prime minister, she had engineered a deal with Russia that cut out RUE from gas transactions. The company claimed that this amounted to a confiscation of its property.

    RUE is owned jointly by Gazprom, the Russian gas company, and a Ukrainian tycoon named Dmytro Firtash. American diplomats, in cables released by WikiLeaks, reported back to Washington on speculation that RUE had criminal connections. The U.S. ambassador to Ukraine in 2008, William Taylor, reported that Firtash had admitted to him that he had had dealings with Semyon Mogilevich, reputed to be a powerful Russian mobster. Firtash issued a statement Thursday categorically denying any link to Mogilevich.

    The settlement, Tymoshenko wrote in a letter to IMF officials Thursday, leaves the Ukrainian state-owned gas company "entangled in a web of international corruption and fraud."

    Calling it the "largest-scale financial crime in Ukraine's history," she said the IMF should withhold the second installment of a $15 billion loan to Ukraine.

    "During the difficult post-crisis period, it is very hard for Ukraine's people to live, work and repay credits to the IMF, which will later be transferred to mafia structures," she wrote. "I know that other IMF donor-countries have also experienced difficult times after the crisis. It would be unfair for taxpayers of the IMF donor-countries to finance corrupt schemes in the post-Soviet space."

    The government of President Viktor Yanukovych, who took office last spring, points out that the dispute over RUE went to an international arbitration court in Stockholm, where in July Ukraine lost its case. Tymoshenko said the government had no intention of winning. "There was a corrupt conspiracy between the new Ukrainian government and the shadowy company RosUkrEnergo against Ukraine, framed behind the back of Ukraine's people," she wrote.

    Western diplomats based in Ukraine agreed that the government didn't try to win its case. "The government took a powder in Stockholm," one said.

    [...]

    Tymoshenko made a fortune buying and selling natural gas in the 1990s. She turned to politics and was a key figure in Ukraine's Orange Revolution of 2004. She served two separate terms as prime minister, before running for president against Yanukovych earlier this year. Yanukovych had the strong backing of Moscow in that election, and won with 48 percent of the vote to Tymoshenko'

    Complete article: [here]

    Public Service Broadcasting: An answer to freedom of speech challenges in Ukraine? TOP

    http://www.rundfunk-institut.uni-koeln.de/institut/publikationen/arbeitspapiere/ap275.php

    Alexander Belyakov

    Cologne, in November 2010, ISBN 978-3-938933-81-7; 21 p.

    The article is based on a presentation given during the conference “Public Service Broadcasting. A German-Ukrainian Exchange of Opinions” on October 20, 2010, in Cologne. The conference has been organized by the Institute for Broadcasting Economics at the University of Cologne in cooperation with the Kyiv-Mohyla School of Journalism and financially supported by the German Academic Exchange Service (DAAD) and the Federal Foreign Office. The article constitutes an attempt to analyze the perspectives of public service broadcasting (PSB) in Ukraine in the context of the latest freedom of speech challenges. The opportunity to establish PSB has emerged after the “Orange Revolution” in 2004, but has come to life only in 2010. The optimism about independent PSB lasted for a few months in 2005, but then it disappeared. The article also presents a controversy in reporting versus repeating in journalistic work in Ukraine and the danger of this practice for PSB. The author discusses the current obstacles in the way of establishing truly independent PSB. An explanation will be provided for historical patterns, world trends, recent developments and perspectives of PSB.

    Dr. Alexander Belyakov is Deputy Head of the Foundation for Local Democracy and European Integration of Yuri Panejko, Kyiv, consultant at the “Alumniportal Deutschland” in Ukraine and peer reviewerof the publications “Nations in Transit” with the “Freedom House”.

    США: влада Україні проводить вибіркове переслідування опонентів TOP
    http://ukranews.com/uk/news/ukraine/2010/12/30/34269
    30 грудня 2010

    Найбільш резонансними є справи проти Тимошенко і Луценка. Фото з сайту ТСН.ua

    _blank

    США стурбовані кримінальним переслідуванням представників Кабінету Міністрів, який очолювала Юлія Тимошенко.

    Про це йдеться в заяві уряду США.

    "Ми висловили свою стурбованість тим, що коли переслідують, за незначними винятками, тільки вищих посадових осіб, пов'язаних з попереднім урядом, це виглядає як вибіркове переслідування політичних опонентів", - йдеться в заяві.

    У заяві наголошується, що США нагадували українському уряду про необхідність боротися з корупцією, але переслідування правоохоронними органами не повинно бути вибірковим або політично вмотивованим.

    Нагадаємо, 24 грудня генеральний прокурор Віктор Пшонка повідомив, що наразі порушено 18 кримінальних справ щодо високопоставлених посадових осіб попереднього уряду, за 8 з яких слідство вже завершено.

    Найбільш резонансні з цих справ - проти самої Тимошенко і колишнього міністра внутрішніх справ Юрія Луценка. Останній вже заарештований на 2 місяці.

    Інтелігенція вимагає від Януковича припинити переслідування Тимошенко TOP

    http://www.unian.net/ukr/news/news-413128.html
    24.12.2010

    Представники української інтелігенції вимагають припинити політичні переслідування лідера опозиції, голови партії «Батьківщина» Юлії ТИМОШЕНКО.

     “Віктор ЯНУКОВИЧ розуміє, що саме Юлія ТИМОШЕНКО буде його головним конкурентом на майбутніх парламентських і президентських виборах, що саме Юлія ТИМОШЕНКО є уособленням справжнього опору антиукраїнській та антидемократичній політиці, яку здійснює нинішній режим”…

     

    Про це йдеться у переданому УНІАН відкритому зверненні представників української інтелігенції на захист Ю.ТИМОШЕНКО. Документ підписали Іван ДЗЮБА, Дмитро ПАВЛИЧКО, Левко ЛУК’ЯНЕНКО, Мирослав ПОПОВИЧ, Юрій ЩЕРБАК, Ігор ЮХНОВСЬКИЙ, Марія МАТІОС, Юрій АНДРУХОВИЧ, Микола ЖУЛИНСЬКИЙ - загалом 32 особи.

    “15 грудня 2010 року демократія в Україні зазнала жорстокого удару. Це дата, з якої політичні переслідування набрали якісно нового значення і загрозливого розмаху. Свобода розтоптана, диктатура Партії регіонів показала своє справжнє обличчя. Досі команда ЯНУКОВИЧА намагалась залякати опозицію та громадянське суспільство тихими репресіями та арештами. А тепер, коли Генеральна прокуратура пред’явила звинувачення з підпискою про невиїзд голові партії «Батьківщина» Юлії ТИМОШЕНКО, людині, що за неї на президентських виборах проголосувало дванадцять мільйонів громадян України, влада продемонструвала зухвалий намір остаточно знищити реальну опозицію, перейти до авторитарного правління в державі”, - наголошується у зверненні.

    Представники української інтелігенції вважають, що очевидними є абсурдність і політична вмотивованість звинувачення, висунутого лідеру партії “Батьківщина”.

    “Кримінальна справа проти Юлії ТИМОШЕНКО побудована тільки на тому, що начебто вона у розпал економічної кризи використала для виплати пенсій кошти від квот за викиди парникових газів. І хоча Державне казначейство підтверджує, що всі ці кошти до останньої копійки досі залишаються на його рахунках, влада погрожує ТИМОШЕНКО позбавленням волі на строк від 7 до 10 років”, - сказано у документі.

    Представники української інтелігенції вважають, що Президент доручив генеральному прокурору порушити проти Ю.ТИМОШЕНКО справу, щоб усунути її від політичної діяльності та знищити опозицію.

    “Віктор ЯНУКОВИЧ розуміє, що саме Юлія ТИМОШЕНКО буде його головним конкурентом на майбутніх парламентських і президентських виборах, що саме Юлія ТИМОШЕНКО є уособленням справжнього опору антиукраїнській та антидемократичній політиці, яку здійснює нинішній режим”, - переконані підписанти звернення.

    Ми пам’ятаємо, що нищення свободи та альтернативи у політиці обернулось для народу безправністю, бідністю, голодоморами, приниженням гідності, духовності, русифікацією…

     

    Вони також зазначають, що український народ має гіркий, трагічний досвід перебування під владою єдиного “непомильного” ленінсько-сталінського режиму. Ми пам’ятаємо, що нищення свободи та альтернативи у політиці обернулось для народу безправністю, бідністю, голодоморами, приниженням гідності, духовності, русифікацією…

    “Сьогодні ми стоїмо на порозі часу, коли все, що ми пережили в ХХ ст., починає повторюватися. Знову панує одна партія, чиниться політичний тиск на суспільство та ЗМІ, переслідується опозиція, процвітає беззаконня та корупція, влада здає національні інтереси і руйнує підвалини української ідентичності та державної незалежності України. Бандитське побиття у Верховній Раді депутатів із партії “Батьківщина” депутатами з Партії регіонів ще раз засвідчує, що “регіонали” поводяться на українській землі як окупанти”, - переконані представники української інтелігенції.

    Вони вимагають від Президента України негайно “покласти край політичним репресіям, позбутися депутатів-бандитів із свого оточення, забезпечити збереження демократії, дотримання законності та прав людини у країні”, а також припинити політичні переслідування Ю.ТИМОШЕНКО.

    Арештовані активісти майдану

    TOP

    Фото: Віктор Глазко для еПОШТИ

    http://www.pravda.com.ua/news/2010/12/28/5727669/
    28 грудня 2010

    У вівторок пізно ввечері суд виніс рішення щодо арешту трьох активістів податкового Майдану.

    У коменданта "Міста волі" Сергія Мельниченка під дверима відділення нейрохірургії Олександрівської лікарні, де йому нещодавно зробили складну операцію, чатує конвой щоб затримати – проти нього порушили кримінальну справу щодо "завдання збитків у особливо великих розмірах, скоєному групою осіб за попередньою змовою".

     

    Про це "Українській правді" повідомив координатор акції протесту проти Податкового кодексу Олександр Данилюк.

    За словам Данилюка, про арешти стало відомо від одного з активістів Майдану - Олександра Мандича - якого було відпущено після трьох діб утримання в ізоляторі тимчасового утримання.

    "Олександр жив з нами в наметовому містечку і був співорганізатором акцій. У минулу суботу його силоміць затримали у дворі будинку брата і, не проявивши жодних документів, повезли в слідче управління ГУ МВС в Києві", - розповів активіст.

    "Там йому усно повідомили, що він притягнений як обвинувачений в справі про навмисне пошкодження чужого майна і перевезли в ізолятор тимчасового утримання. Зараз він переховується у родичів. За його розповіддю, і ізоляторі до нього застосовували силу, вибили два зуби", - розповів Данилюк.

    За його словами сьогодні ввечері Мандича та ще трьох активістів "податкового мандату" повезли до Шевченківського райсуду Києва.

    На засіданні головував суддя Пономаренко Н.В. За рішенням суду Мандич був звільнений з під варти, а трьом іншим активістам - Гаркавенку І.О., Заплаткіну О.В. та Грузинову В.М. – було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

    "Ці троє хлопців не були організаторами Майдану, вони лише декілька разів приходили в містечко, приносили їжу, допомагали", - повідомив Данилюк.

    За його інформацією, трьом заарештованим висунуто обвинувачення за статею "умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах" за попередньою змовою групи осіб.

    Як стало відомо, затриманих обвинувачують у "пошкодженні гранітного покриття площі Майдан незалежності шляхом забиття в гранітне покриття металевих прутів кількістю 132 одиниць".

    За словами Данилюка, окрім вищевказаних осіб, слідче управління продовжує розшукувати інших осіб, які брали участь в організації "податкового Майдану". Наразі вони проходять в справі як "невстановлені особи".

    Погром у ВР: порівняйте обличчя тих, хто бив, та їхніх жертв (фото, відео) TOP
    Це – народні депутати. Парламентарі, прости Господи.

     

    http://www.unian.net/ukr/news/news-411969.html
    17.12.2010 14:17

    Соня Кошкіна

    [...]

    В середу загін бійців-штурмовиків від Партії регіонів по-звірячому розправилися зі своїми колегами. Вчинили жорстоке, кроваве беззаконня. До того ж розправу ретельно спланували. Виправдати яку неможливо нічим. Тим більше – «політичною необхідністю». Показово: в перших рядах «бійців» від ПР завжди виступають одні й ті ж люди. Вони відмітились 27-го квітня, «засвітились» і тепер. Придивіться уважно до цих облич.

    _blankДмитро Саламатін, керівник «Укрспецекспорту», за сумісництвом (у порушення Конституції) – народний депутат. «Славиться» тим, що нападає зненацька і дубасить жертву головою об стіну. Як варіант – стільцем об стіну....

    Петро Цюрко, 208-й номер списку ПР. Особа позбавлена інтелекту.

    .. придивіться до цих облич.

    Це – не кримінальні авторитети 90-х. Не фізіономії з листівки «їх розшукує міліція». Це – народні депутати. Парламентарі, прости Господи. Еліта. За яку, між іншим, голосували люди. Це – однопартійці нашого Президента. Який, як перший номер списку ПР, ймовірно, повинен нести відповідальність за витівки своїх підлеглих. Це – суб’єкти, які захищені недоторканністю.

    А тепер придивіться до облич їхніх жертв.

    Юрій Гнаткевич, 70 років (!!!), пенсіонер.

    Василь Кравчук, колишній керівник районної ради...

    Чи варті кров, переломи, струси, будь-кого іншого, будь-якої ідеології, трибуни, сесії?

    Варті?! Вже не кажучи про етику парламентарів. Яка етика?! Змилуйтесь! Люди в своєму житті дві книжки прочитали: Абетку таа Кримінальний кодекс. І це, нажаль, не жарти.

    _blank

    http://www.unian.net/ukr/news/news-411969.html

    Так от, про стерв’ятники. «Однією з властивостей цього птах а є те, як вона їсть вміст страусиних яєць. Для того щоб розбити тверду шкаралупу, стерв’ятники використовують каміння вагою аж до 500 г. Ці каміння вони знаходять інколи досить далеко від страусиних гнізд і прилітають з каменем в дзьобі до гнізда. Після цього вони починають кидати камінь по яйці, поки воно не розіб’ється. Після декількох невдалих спроб із занадто легким каменем стерв’ятники прилітають з новим, більш важким… Рідкий вміст яйця або вже розбитого зародку, стерв’ятники поїдають прямо на місці.»

    А потім виходить Чечетов і щось лепече «про конструктивну роботу». Щоразу, спостерігаючи за цим абсолютним рекордсменом з підлабузництва Януковичу, хочеться нагадати Михайлу Васильовичу, як він боягузливо зливав Віктора Федоровича в ГПУ в 2005-му. Я навіть декілька разів нагадувала. Причому на ефірах. Але Михайло Васильович перебивав і знову співав Лідеру осанну . Як і його товариш Болдирєв. Спікери ПР – ні вам, ні нам.

    [...]

    Ціла стаття: [тут]

    TOP
    Роман Іваничук: «В Україні – бандитизм, легалізований владою» TOP

    http://www.radiosvoboda.org/content/article/2251385.html
    17.12.2010

    Галина Терещук

    _blankЛьвів – Український письменник, громадський діяч, лауреат Шевченківської премії і численних літературних відзнак, депутат Верховної Ради першого демократичного скликання (1990-1994) Роман Іваничук називає бійку у парламенті втратою в Україні законів демократії. Про це Роман Іваничук сказав в інтерв’ю Радіо Свобода.

    – Пане Іваничук, Ви працювали у парламенті, але на початку 90-х «швидка допомога» не вивозила депутатів з приміщення Верховної Ради. Як оцінюєте останню бійку у парламенті?

    – Це бандитизм, який легалізований цією антиукраїнською, окупаційною владою, яка виконує волю Москви і не рахується з народом, який нібито очолює. Будь-який протест переводиться в криміналітет. Ми вже бачимо, що заведені кримінальні справи проти людей Тимошенко. Не знаю, чим це все закінчиться, але знаю одне, що народ це так довго не потерпить. Адже ми вже бачили, коли люди масово вийшли по всій країні, коли від них забирали матеріальне, їхню роботу, гроші. Але коли відбирають духовні цінності, мову, то люди ще терплять. Все, що є традиційне і українське, що викликає національні емоції, це все цинічно знищується. Бандитизм у Верховній Раді – це втрата всіх законів демократії. Але ж регіонали були в опозиції і їх ніхто не бив, тоді ще була демократія. А хто сьогодні буде покараний за ті побиття? Думаю, ніхто. Якщо люди вийдуть на другий Майдан, то вже не обійдеться без крові, на жаль.

    – Як Ви гадаєте, чому нова влада не по-державницькому поводиться у питаннях української мови, духовності, культури, освіти?

    – Бо вона знає, що тимчасова. Бо хоче якомога більше урвати, отримати насолоду від тоталітарної влади, виконати волю свого повелителя – Москви. Учорашня заява прем’єр-міністра Росії Володимира Путіна про те, що у Великій вітчизняній війні Росія перемогла б і без участі України, що Україна ніякої ролі не відіграла в Другій Світовій війні… Він же плюнув в обличчя усій нації. Вседозволеність іде з Москви, і тут вона має ґрунт. Адже Кабмін користується лише чужою мовою. У незалежній Українській державі в коридорах влади не чути української мови. Це нахабство, глузування, знущання, це робиться свідомо. Я знаю, що це неминуче і буде спалах, але у що він обернеться?.. Нині намагаються залякати людей, посіяти страх, погрожують. Чи довго терпітимуть люди? Згадаймо події у Киргизії.

    В Україні йде зазіхання на найбільший скарб, атрибут нації – мову, на це влада націлюється і мусолить другу державну мову. І цьому не буде кінця, допоки люди не вийдуть в обороні духу. Бо немає мови – немає нації. В іншому випадку, народ буде бидлом.

    Подзвони козлу TOP
    http://ord-ua.com/2010/12/24/pozvoni-kozlu/?lpage=1
    24.12.2010

    В інтернеті почали активно поширювати повідомлення із закликом висловити народним депутатам від Партії регіонів свою думку щодо бійку у Верховній Раді, що сталася 16 грудня 2010року.

    У повідомленнях під назвою “Партія регіонів проводить акцію: Вислови все, що ти думаєш про народних обранців” вказані мобільні телефони регіоналів-забіяк.

    Невідомі користувачі залишають повідомлення в коментарях і на форумах інтенет-сайтів, а також розсилають інформацію за допомогою соцмереж.

    Наводимо текст розсилаємих повідомлень повністю:

    “Партія регіонів проводить акцію:”Вислови все, що ти думаєш про народних обранців “… Справжні номери мобільних телефонів: Саламатін: 050712 55 55 (активно бив бютівців)

    Тедеєв: 050 380 07 77 (активно бив бютівців)
    Царьов: 067 560 03 05 (активно бив «бютівців)
    Ярощук: 499 26 90 (активно бив бютівців)
    Шенцев: 067 573 67 70 (активно бив бютівців)
    чечетов: 050 469 75 80
    Єфремов: 050328 80 00
    Ківалов: 050490 43 03
    Джарти: 050 347 24 03
    Клюєв Андрій: 050 368 21 04
    Колесніченко: 050 393 30 55
    Лук’янов: 050 473 87 45.
    Перевірено, це їх номери!”.


    tochka.net додзвонилася за вказаним телефоном до Михайла Чечетова. Він вперше дізнався про те, що номер його телефону і номера його колег “гуляють” інтернетом. За словами Чечетова, він не збирається у зв’язку з цим міняти номер і не знає, хто міг бути ініціатором акції.

    “Жартівників вистачає, але я не знаю хто б це мовляв бути”, — сказав він.

    За іншими номерами ніхто не відповідає, або відсутній зв’язок.

    Хто є ініціатором спам-розсилки не відомо.
    Як відомо у політичних партій існують групи співробітників, що ведуть пропаганду в соцмережах і в коментарях до матеріалів інтернет-ЗМІ.

    Як вплинуть публікації WikiLeaks на українську реальність? TOP

    03.12.2010

    Віталій Портников

    _blank
    Юрій Рубан
    Пане Рубан, чи позначиться це на стосунках у самій українській еліті? Те, про що багато підозрювали, стало не просто зрозумілим і очевидним, а стало ясно, що це надбання експертів з усього світу, що про це говорять у Держдепартаменті, що про це говорять у посольствах, до речі, не тільки в американськомуЮрій Рубан: Пане Віталію, я підозрюю те, що стало зрозумілим те, що й раніше було зрозумілим. Зокрема, став підтверджений, я сказав би, високий клас американських дипломатів і їхня абсолютно жорстка і досить таки адекватна оцінка того, що відбувається в Україні. ...

    Причому дуже цікаво порівняти запити, що стосуються Росії, і ті, що стосуються України. Зверніть увагу, що в Росії американські дипломати змушені зіткнутися з надзвичайно дисциплінованою системою. Там вони говорять лише з кореспондентами. У всякому разі чітко видно: урядовці, якщо й говорять з ними, то заздалегідь за чиїмось дорученням і доносять чітко вивірений меседж російської влади.

    У нас (я з цікавістю, наприклад, для себе дізнався) міністр внутрішніх справ колишній дуже часто снідав у американського посла. Я не знаю, наскільки це взагалі можливо у того посла…

    [...]

    Юрій Рубан: Я згоден з цим і цілком може бути, що частина тієї інформації, про яку вони розмовляли з урядовцями, туди не потрапила.

    Якщо уважно проаналізувати той викид, який стався, то все-таки це не просто безрідні люди, наприклад, і непатріотичні люди. Я так розумію, що ті люди, які допустили цей витік, у них є певна політична мета внутрішньо-американська.

    _blank
    Юрій Щербак
    – Пане Щербак, яка мета цих людей?

    Юрій Щербак: Я думаю, що вся ця справа не обмежується роллю солдата 22-літнього, який скачав цю всю інформацію. Це теж мені нагадує історію з майором Мельниченком, який, я абсолютно переконаний, не міг самотужки все зробити, злив такої інформації, а зараз з’явився такий собі глобальний «майор Мельниченко» - Джуліан Асандж, який використав цю інформацію.

    Я маю гіпотезу. І думаю, що там є група американських розвідників, військових, які невдоволені діями цивільної адміністрації, зокрема сьогоднішньої адміністрації Обами, хоча в принципі масив інформації торкається справ ще Джорджа Буша, і допустили цей злив інформації, щоб показати багатьом країнам справжнє ставлення і справжню думку, що про них думають США.

    [...]

    – Сьогодні говориться про зв’язки колишнього Президента Ющенка і одіозного бізнесмена Дмитра Фірташа. Це з перших днів правління Віктора Ющенка, коли Президент України, тодішнє його найближче оточення погодилося на цю сумнівну схему з «РосУкрЕнерго», чимало говорилося про те, що це не могло відбутися без особистих зв’язків Ющенка і Фірташа.

    Тепер ми знаємо, що про це говорять і американські дипломати. При чому вони пов’язують бізнес Фірташа, який зараз нікуди не дівся з арени, який товаришує з іншим висуванцем Ющенка, а тепер головою СБУ Валерієм Хорошковським, за словами самого ж Хорошковського, що це все корпоративні речі, що це все йде на «Газпром», для російського «Газпрому», який доручили спочатку кримінальному авторитету Семену Могилевичу, а тепер і Дмитру Фірташу, який, виявляється, знав, хто такий Могилевич.

    [...]

    Я мав на увазі головне: наскільки політики здатні зробити тепер висновки з того, що будь-які їхні дії, навіть утаємничені, можуть стати явними?

    Навіть історичний їхній образ (не те, що проблема грошей – це вже інша проблема), репутація, люди ж молоді зараз займаються політикою, вони ще довго будуть жити з такою репутацією, що це все стане очевидним. Може, політики будуть обережнішими?

    Юрій Щербак: Ніколи в житті ніяких висновків політики не зроблять, тому що не зроблять. Тому що дуже багато прецедентів. І 200 років тому відбувалися драматичні витоки інформації, і 100 років, і в 20 столітті. І висновки не робилися, тому що кожне нове покоління політиків думає, що воно самодостатнє, розумне, що воно достатньо може відповідати на всі питання, і воно робить ті ж самі помилки, за зачиненими дверима ведуться розмови довірчі, відверті, цинічні і те, що людям романтичного складу так не подобається.

    [...]

    Юрій Рубан:...Політика ж не зміниться залежно від тих чи інших публікацій. Отже, є національні інтереси країн, як собі уявляють і захищають дипломати. І від цього нікуди не подінешся.

    [...]

    Юрій Рубан: І завжди є людський фактор. ... Тобто, це все говорить от про що, що це в якійсь мірі демократичний процес. Хоча він для нас дещо незвичний, але є різні сили в США, і вони хочуть від держави отримати відповідь на тему «Вічне співвідношення», те що каже Юрій Миколайович, прагматизму чи цинізму дипломатів із задекларованими високими цілями, які продаються виборцям всередині США. Це таке питання. Кожне покоління шукає на нього свою відповідь.

    Ціла стаття: [тут]

    Євродепутат: Янукович не зрозумів сигнал TOP
    За словами пана Тарасюка, члени парламентів країн НАТО також наголосили на відсутності реформ в Україні.

     

    http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/2010/12/
    101217_europe_reax_dt.shtml

    Представники Європейського Союзу заявляють, що пильно стежать за кримінальним переслідуванням Юлії Тимошенко та обмеженнями на її пересування.

    Член Єврокомісії Анжела Філоте сказала, що ЄС не коментує висунуті проти пані Тимошенко обвинувачення, але застерігає, аби кримінальне законодавство не використовувалося у політичних цілях.

    [...]

    _blank"Ми розглядаємо останні антидемократичні події в широкому контексті різкого погіршення політичної ситуації і демократичних свобод в Україні після обрання Віктора Януковича президентом", - йдеться в заяві.

    [...]

    Автори документу також вказують на те, що після попередніх заяв політичної сили (13 вересня і 19 листопада), попри численні декларації про добрі наміри, ситуація в Україні так і не була виправлена. Тож, йдеться далі у заяві, час визнати, що "продовження такої антидемократичної практики може ще більше підірвати європейські прагнення України та її європейську перспективу".

    [...]

    Як пише FT, президент Європейської народної партії Вілфрід Мартенс, виступаючи на саміті в четвер, сказав, що лідери його політичної сили засуджують зростання агресивного, політично вмотивованого тиску, який українська влада здійснює на опозицію та її лідера Юлію Тимошенко.

    Українські ЗМІ також цитують депутата Європарламенту від німецької групи народних партій, Ельмара Брока, який у четвер сказав, що шокований діями української влади стосовно опозиції та одного з її лідерів.

    "І це показує, що президент Віктор Янукович не зрозумів сигнал, надісланий відразу після місцевих виборів, що такі односторонні дії проти опозиції неприпустимі і не відповідають правилам демократії", - цитує депутата УНІАН.

    [...]

    Ціла стаття: [тут]

    Відомого історика Геннадія Іванущенка було звільнено з посади директора Державного архіву Сумської області. Експерти пов'язують це з його патріотичною позицією. TOP
    http://tsn.ua/ukrayina/u-sumah-zvilnili-glavu-derzhavnogo-arhivu-yakiy-vivchav-golodomor.html

    _blank
    Геннадій Іванущенко

    У четвер, 2 грудня, було звільнено з посади директора Державного архіву Сумської області відомого історика Геннадія Іванущенка, який досліджував Голодомор та боротьбу українського народу за незалежність.

    Це сталося після службового розслідування, ініційованого Сумською обласною державною адміністрацією на чолі з Юрієм Чмирем.

    Як зазначив сумський тижневик "Панорама", формальна причина звільнення – "невиконання службових обов'язків директором Державного архіву Сумської області Іванущенком Геннадієм Миколайовичем в частині відмови в прийнятті на зберігання книг реєстрації актів громадського стану".

    Водночас на Сумщині це звільнення пов'язують з патріотичною позицією Іванущенка, який займався публікацією документів про Голодомор, боротьбу українського народу за незалежність тощо.

    Експерти впевнені, що влада просто позбавилася неугодного чиновника. Звільнення відбулося, незважаючи на звернення до ОДА двадцяти громадських організацій регіону, що виступили на захист директора архіву.

    Сам Іванущенко заявив, що розчищалося місце для представника Партії регіонів. Не виключено, що історик спробує опротестувати звільнення в суді.

    Вчений пояснив, що архівісти роблять максимум для своєчасного прийому документів, а деяка затримка пов'язана з браком фінансування, штатних одиниць і вільних площ.

    Звільненому директору не надали акт розслідування.

    Іванущенко очолював архів з 2005 року. За неофіційними даними, його місце може обійняти Володимир Артюх, який очолював Сумську обласну виборчу комісію на місцевих виборах за квотою Партії регіонів.

    Нагадаємо, раніше СБУ затримала львівського історика Руслана Забілого, який вивчав діяльність ОУН-УПА, і вилучила наукові праці та копії архівних документів музею "Тюрма на Лонцького". Ця справа викликала в Україні великий резонанс.

    Хорошковський плутає український гриф "Таємно" і радянський "Секретно" - Руслан Забілий TOP
    http://www.istpravda.com.ua/short/2010/12/18/9616/
    18.12.2010

    Голова СБУ знову вводить громадськість в оману, свідомо плутаючи радянський гриф "Секретно" та український "Таємно" і продовжує твердити, що СБУ ніби має підстави регулювати наукову діяльність.

    Директор Національного музею "Тюрма на Лонцького", історик Руслан Забілий заявив, що голова Служби безпеки України Валерій Хорошковський плутає радянські грифи "Секретно" з українськими "Таємно".

    Нагадаємо, що в інтерв'ю газеті "Сегодня" голова СБУ повідомив, нібито Руслан Забілий віз до Києва "дискету з робочою інформацією", чим "порушив службові інструкції, а також, скоріш за все, закон України". Також голова СБУ твердить, що «документи з грифом "секретно" на цій дискеті все-таки є".

    "Раджу пану Хорошковському тих співробітників, які продовжують слідство над історією, відправити у інформаційно-довідковий зал - відкритий електронний архів СБУ, де кожен історичний документ (крім фото) містить гриф "Секретно", - цитує Забілого прес-служба Центру досліджень визвольного руху (ЦДВР).

    "Хорошковський, коментуючи справі істориків, свідомо плутає радянські грифи "Секретно" із українськими "Таємно", - йдеться у прес-релізі ЦДВР. - Нагадуємо Службі безпеки України, що в Україні чинними є лише грифи "Таємно" та "Цілком таємно". Жодна з копій історичних документів, які незаконно конфісковані СБУ в історика Забілого, таких грифів не містить, більш того - згідно з українським законодавством і не може містити".

    Крім того, директор Національного музею "Тюрма на Лонцького" історик Руслан Забілий зазначив, що як науковець та керівник музейної установи працював лише з історичною інформацією, котра не містить державної таємниці і необхідна була для написання наукових праць та підготовки музейної експозиції.

    Довідка:

    8 вересня в Києві співробітники СБУ незаконно затримали і впродовж 14,5 годин допитували історика Руслана Забілого і без жодної санкції суду та з численними порушеннями процесуального законодавства вилучили у нього ноутбук і два зовнішні жорсткі диски.

    У цих носіях інформації, окрім наукових досліджень самого Руслана Забілого, містилися електронні копії історичних матеріалів та архівних документів, що не становлять і згідно із законодавством не можуть становити державну таємницю.

    Однак 9 вересня з'явилася офіційна інформація СБУ про порушення кримінальної справи за фактом готування до розголошення відомостей, що становлять державну таємницю.

    Після цього СБУ провела несанкціонований обшук у кабінетах істориків музею "Тюрма на Лонцького" у Львові й вилучила два ноутбуки, один жорсткий диск, паперові копії історичних документів. Вилучено також відеосвідчення дисидентів, записані дослідниками протягом 2009-2010 років.

    Перший заступник Голови СБУ повідомив у листі від 14 жовтня (отриманому 20 жовтня) про те, що "вказаній кримінальній справі було надано гриф "цілком таємно". Цей факт правозахисники коментують як спробу обмежити право на захист Р. Забілого та щоб обмежити громадський контроль за цією справою. На захист Забілого висловилися кілька сотень вчених із всього світу та правозахисні і громадські організації.

    СБУ шукає держтаємницю там, де її не може бути за законом.

    Державною таємницею є лише та інформація, яка визначена такою Законом України "Про державну таємницю". І саме за її розголошення передбачена кримінальна відповідальність.

    Інформація, яка належить до держтаємниці, перелічена у спеціальному документі "Звід відомостей про державну таємницю". Жодних історичних документів у цьому переліку немає.

    Закон забороняє ховати історичні документи, особливо ті, які містять інформацію про факти порушень прав та свобод людини і громадянина та незаконні дії органів державної влади та їх посадових осіб.

    Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького"

    Це музей, створений у колишній катівні КГБ та Гестапо, - один із лише двох в Східній Європі (другий у Вільнюсі, Литва). Музей за ініціативи львівської громади відкрито 28 червня 2009 року, 14 жовтня він отримав статус національного.

    Наприкінці цього року Музей мав відкрити експозицію про переслідування дисидентів. Працівники СБУ незаконно вилучили у співробітників музею два ноутбуки з копіями історичних матеріалів, а також відеозаписи спогадів дисидентів, записані у 2009-2010 роках, та документи, надані дисидентами та отримані із закордонних архівів.

    Кого звільнить Янукович? TOP
    http://vokintrop.livejournal.com/987372.html
    6 грудня 2010

    Віталій Портников

    Президент обіцяє кадрові чистки після історії з протестами підприємців і ветуванням Податкового кодексу. Опозиція стверджує, що він звільнить тільки «стрілочників», залишивши в уряді справжніх винуватців скандальної ситуації. …

    Головною якістю, яка позволяла майбутнім чиновникам потрапити в Адміністрацію президента чи уряд після перемоги Віктора Януковича на виборах, була саме приналежність до того або іншого клану. Чи могли в цьому випадку на тих чи інших посадах опинитися професіонали? …Виженуть не того, хто насправді винен, а того, чий клан ослаб і не може чинити опір.

    Уявімо собі відставку прем'єра Миколи Азарова. Чи може вона відбутися? Очевидно. Чи підготовка Податкового кодексу буде цьому виною? Дуже сумніваюся. Скоріше - підсилення груп бізнесменів Дмитра Фірташа або Ріната Ахметова. …

    Уявімо собі відставку віце-прем'єра Сергія Тігіпка. Чи може вона відбутися? Очевидно. Віце-прем'єр Януковичу більше не конкурент, не союзник і не супутник. Але ж попереду ще чимало непопулярних реформ - хто буде брати на себе відповідальність? …

    Уявімо собі відставку міністра фінансів Федора Ярошенка. Чи може вона відбутися? Може. Але це автоматично означатиме удар по групі Азарова - можливий тільки у випадку, якщо ослабнуть позиції самого прем'єра і він збирається на вихід. А відставка Михайла Бродського можлива тільки у випадку, якщо це не буде сприйнято як відвертий удар по групі Ахметова - тобто потрібно думати не тільки про цю відставку, але і про «відступне»для цього впливового угрупування.

    […]

    Вся стаття: [тут]

    Після прямого ефіру з головою КУН погрожують закрити програму «Українське державництво» TOP
    ... посеред ефіру в студії з’явився віце-президент Національної радіокомпанії України Олександр Бутко. Він заборонив режисеру приймати дзвінки і погрожував ведучому закрити його передачу.

     

    http://maidan.org.ua/static/
    news/2010/1292422898.html
    15-12-2010

    • Україна • Влада •

    Майдан-ІНФОРМ

    Під загрозою закриття опинилась радіопрограма «Українське державництво» після того, як у ній взяв участь новий голова Конгресу Українських Націоналістів Степан Брацюнь. Про це повідомив автор і ведучий програми професор Володимир Сергійчук.

    14 грудня Степан Брацюнь був гостем програми «Українське державництво», яка вже понад 10 років виходить на хвилях радіоканалу «Культура». Володимир Сергійчук обговорював із головою КУН питання розбудови української держави та ролі націоналістів у цьому процесі.

    Програма проходила в прямому ефірі, слухачі задавали чимало гострих запитань, жваво цікавились діяльністю Конгресу. Втім посеред ефіру в студії з’явився віце-президент Національної радіокомпанії України Олександр Бутко. Він заборонив режисеру приймати дзвінки і погрожував ведучому закрити його передачу. Причиною роздратування чиновника стала присутність в прямому ефірі програми голови Конгресу Українських Націоналістів та думки, якими він ділився із слухачами.

    «Цей вчинок віце-президента Олександра Бутка є прямим проявом жорсткої цензури, яку впроваджує у засобах масової інформації президент Янукович і його ставленики стосовно опозиційних політичних сил», – так прокоментував цей інцидент голова КУН Степан Брацюнь.

    «Конгрес Українських Націоналістів завжди виступав проти антиукраїнської політики цієї влади, послідовно відстоював інтереси української держави, тому ми, мабуть, потрапили в «чорний список», – підкреслив він.

    Голова Конгресу переконаний, що сьогодні склалась така ситуація, коли є опозиція керована, якій відкрито двері у всі провладні ЗМІ, та опозиція, на яку влада не може впливати, і КУН належить саме до останньої. «Тож очевидно, що всі запевнення Януковича про відсутність цензури в Україні є не більше ніж заграванням із демократичним Заходом», – наголошує Степан Брацюнь.

    «Ми звертатимемось особисто до президента Віктора Януковича з вимогою дати належну оцінку діям віце-президента Національної радіокомпанії Олександра Бутка та покарати його за введення цензури на радіоканалі.

    Окрім цього, ми триматимемо під контролем ситуацію із програмою «Українське державництво» професора Володимира Сергійчука та не допустимо розправи над цим, відомим своїми принциповими патріотичними поглядами, науковцем», – сказав голова КУН.

    Прес-служба КУН

    Газове врегулювання ставлять в Україні під сумнів TOP
    Вілл Інґланд

    13-12-2010

    Україна рухається до завершення тривалої суперечки навколо своїх закупівель природного газу з великими виплатами постачальникові. Популістка Юлія Тимошенко, яка є лідером політичної опозиції та колишнім прем’єр-міністром, заявляє, що це врегулювання є гігантським шахрайством, і закликає Міжнародний валютний фонд (МВФ) призупинити виплату позики її країні.

    Постачальник, темна конячка «РосУкрЕнерго» (РУЕ), отримає компенсацію в розмірі 12,1 мільярда кубометрів газу, вартість якого близько 3 мільярди доларів. У січні 2009-го, займаючи пост прем’єр-міністра, Тимошенко розробила договір з Росією, який виключав РУЕ з газових справ. Компанія заявила, що це призвело до конфіскації її власності.

    РУЕ є спільною власністю «Газпрому», російської газової компанії, та українського олігарха Дмитра Фірташа. Американські дипломати у каблограмах, опублікованих на Wikileaks, звітували Вашингтону про можливі кримінальні зв’язки РУЕ. Посол США в Україні у 2008 році, Вільям Тейлор, повідомив, що Фірташ визнав перед ним свої відносини із Семеном Могилевичем, відомим як могутній російський гангстер. У четвер Фірташ зробив заяву, де категорично заперечив будь-які зв’язки з Могилевичем.

    [...]

    Тимошенко розбагатіла, купуючи та продаючи природний газ у 1990-х. Далі вона пішла в політику й була ключовою фігурою української Помаранчевої революції 2004 року. Опозиціонерка працювала прем’єр-міністром два окремих терміни перед цьогорічною боротьбою з Януковичем за президентське крісло. Янукович мав сильну підтримку Москви на цих виборах і переміг із 48% голосів проти 45% за Тимошенко.

    У підготовці статті допоміг Говард Шнайдер із Вашингтона.

    Ціла стаття: [тут]

    Відкритий лист українських громадських організацій до демократичних європейських інституцій щодо спроб обмеження прав української мови в Україні та маніпулювання думкою міжнародної громадськості

    TOP

    http://memorial.kiev.ua/novyny/773-koordynacijna-rada-z-pytan-zahystu-ukrajinskoji-movy.html

    Голові Парламентської асамблеї Ради Європи п. Луїсові Марії де Пучу

    Верховному комісарові Організації з Безпеки та Співробітництва в Європі п. Кнутові Воллебеку

    Президентові Європейського парламенту п. Фонтелю Йозефові Борелу

    В Україні зростає занепокоєння тим, що на формування оцінок українського мовного життя міжнародними організаціями й експертами значний вплив чинять ті кола в нашій країні та поза її межами, які виступають за повернення до політики асиміляції українського народу, що панувала в часи комуністичного режиму. …

    У 1991 році український народ проголосив себе вільним від тотального «покровительства» Росії. Проте українська мова, хоч і проголошена державною відповідно до закону «Про мови в УРСР» від 28 жовтня 1989 р. та ст. 10 Конституції України, не зайняла належного їй місця в суспільному житті держави, що пов’язано з непослідовною мовною політикою владних органів за часів незалежності. Мовне питання використовується не для захисту мовних прав певних меншин (не кажучи вже про захист самих мов як елементу культурної спадщини), а як інструмент політичної боротьби, особливо під час виборчих кампаній.

    Зареєстрований нещодавно законопроект про мови в Україні від провладних політиків призначений ліквідувати ті інструменти правового захисту української мови, які надавали їй статус єдиної державної мови. Концепція цього законопроекту і більшість його норм суперечать Конституції України, рішенню Конституційного суду України від 14 грудня 1999 року №10-рп/99 у справі про офіційне тлумачення положень ст. 10 Конституції України та ґрунтується на навмисне перекрученому тлумаченні Європейської Хартії регіональних або міноритарних мов. Прийняття й запровадження зазначеного закону загрожує знищенням не лише української мови, а й самої України. Провідні українські наукові установи – Інститут української мови Національної академії наук України та Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні Національної академії наук України за дорученням Президії Національної академії наук України та на прохання голови Верховної Ради України дали фахову оцінку цього та шести інших законопроектів з питань мовного життя, що зареєстровані в Верховній Раді України, і рекомендували не виносити жодний з них на розгляд законодавців.

    […]

    Ми переконані, що європейські демократичні інституції мають зважати на бажання українців мати у власній країні власну мову. МИ Є УКРАЇНСЬКА НАЦІЯ! МИ – НАРОД, який, як і інші народи Європи, хоче мати свою державу з відповідними атрибутами, серед яких чільне місце посідає рідна мова – УКРАЇНСЬКА МОВА!

    […]

    Шануйте наше право бути УКРАЇНЦЯМИ в УКРАЇНІ!

    • Голова КМО «Меморіал» ім. Василя Стуса Роман Круцик
    • Голова Спілки офіцерів України В‘ячеслав Білоус
    • Голова ВУТ «Просвіта» ім. Т.Шевченка Павло Мовчан
    • Голова Всеукраїнського об‘єднання ветеранів Володимир Гуменюк
    • Голова Всеукраїнської ліги українських жінок Марія Петрова
    • Президент ТС «Асоціація українських письменників Тарас Федюк
    • Голова Київського Фонду ім.. О.Гірника «Українським дітям - українське слово
    • Юрій Гнаткевич
    • Голова ВГО «Молодий Народний рух», Координатор молодіжного руху «Спротив» Іван КрулькоГолова Православного братства Святого Апостола Андрія Первозваного Олександр Гудима
    • Віцемаршалок Київського польського шляхетського згромадження В.Іванченко
    • Голова Асоціації за міжнаціональну злагоду ім. Юрія Огульчанського Роман Маловський
    • Голова асоціації дослідників голодоморів в Україні Володимир Марочко
    • Голова ВЖО «Союз Українок" Лілія Григорович

    Ціла стаття: [тут]

    A Review of a National Archives publication – Hitler’s Shadow TOP

    December 16, 2010

    Askold S. Lozynskyj

    _blank

    The United States National Archives has published a one hundred page study entitled “HITLER”S SHADOW Nazi War Criminals, U.S. Intelligence, and the Cold War”. The authors are Richard Breitman and Norman J. W. Goda, two leading Jewish American authorities on the Holocaust, and certainly, men on a mission.

    The study is packed with footnotes referencing apparent authority. Unfortunately the sources are often questionable and in all instances non-primary. The text by the two authors is replete with unsubstantiated innuendoes and ill-chosen sweeping characterizations.

    I feel compelled to divulge my own personal agenda, which is to defend Ukrainian issues and the Ukrainian nationalist liberation movement, albeit without financial compensation. Therefore my focus is strictly on Chapter Five “Collaborators: Allied intelligence and the Organization of Ukrainian Nationalists.” I am not a historian. I am an attorney who compiles expert testimony and evidence. My obligation to the truth is to impeach or offer as “credible” each according to an expert’s credentials and, when there is an issue of authenticity, to insist on document testing.

    One need not dive very deeply into the subject matter to ascertain the level of scholarship and credibility of the evidence being presented. The very second paragraph begins, “The Organization of Ukrainian Nationalists (OUN), founded in 1929 by western Ukrainians from East Galicia, called for an independent and ethnically homogenous Ukraine.” Not surprisingly, that statement is not footnoted. Is it entirely incorrect? No, the OUN was in fact formed in 1929 and it did call for an independent Ukraine. However, where among the thousands of OUN documents available, would one find a reference to the OUN’s call for an “ethnically homogenous Ukraine”? This type of nonsense is not an aberration. On the next page the following appears: “Bandera’s wing (OUN/B) was a militant fascist organization”. No support or reference is offered for the “fascist” label.

    The evidence presented to support the thesis that the OUN and its leaders were anti-Semitic and at times guilty of war crimes, ranges from: quotes directly from OUN documents, but taken out of context; quotes from non-primary sources in which one needs to dig to learn whether their source is second rate as well; unauthenticated Soviet documents; and, finally, hearsay. For example, a “Banderist proclamation” from 1941, which is offered as evidence of anti-Semitism, and motivation for later pogroms and killings, states, “Jews in the USSR constitute the most faithful support of the ruling Bolshevik regime and the vanguard of Muscovite imperialism in the Ukraine.”

    In fact, the above is a quote from the Second Congress of the OUN. However, that quote continues with the following language: “The Muscovite-Bolshevik government exploits the anti-Jewish sentiments of the Ukrainian masses in order to divert their attention from the real perpetrator of evil and in order to channel them in time of uprising into pogroms against the Jews. The Organization of Ukrainian Nationalists combats Jews as the support of the Muscovite-Bolshevik regime (emphasis author) but simultaneously gives notice to the popular masses that the principal foe is Moscow (emphasis author).” In fact there were other warnings by the OUN to the Ukrainian population, admonishing it from taking action against the Jews and losing their focus on the Soviets and Nazis as the enemy.

    An example of evidence totaling lacking credibility is a statement manifesting anti-Semitism allegedly by an OUN leader (Yaroslav Stetsko), footnoted to have come from a publication by a recognized Jewish Dutch historian of the Holocaust and a Ukrainian-Canadian translator (not historian). Unfortunately, the footnoted reference turns out not to be the source, but is further footnoted to a document recently unearthed from Soviet archives. Not surprisingly, before the Soviet denouement, the subject document or a copy or the text had never been seen before by any student of the Holocaust in the West. The document is not authenticated and the issue of credibility is not addressed. The historian replicating it should at the very least have asked himself why, in all his previous studies, had he not come across this document or at least a reference to it. In the case of Soviet evidence authenticity was and remains an issue. In a best case scenario, he should have submitted the document, considering its importance, to handwriting, paper and ink analysis.

    The subject document’s defenders have come forward with a disingenuous and Machiavellian argument that while the Soviets misinformed in their press and popular publications, documents in their archives should be considered authentic unless proven to the contrary. Quite to the contrary, hundreds of Soviet archived documents presented at trials in the West have been discredited over the years. In fact, since the USSR’s demise some former Soviet officials have acknowledged the “fabrication” of material including documentation to “inflict moral and political damage against the enemies of the USSR and forge a “rift between anti-Soviet Zionists and Ukrainian bourgeois nationalists.” In this case my response to the historian, translator, their supporters and the Russian government is – let’s test the original document.

    And then there is the ubiquitous “hearsay” evidence: “Moshe Maltz, a Jew living in hiding in Sokal, heard from a friendly Polish contact ‘about 40 Jews who were hiding out in the woods near his home…the Bandera gangs came and murdered them all.” Moshe did not witness the killings. His testimony has no evidentiary value no matter how hard he tries or how often he repeats it.

    Finally, when charges of anti-Semitism do not stick, why not impugn for the killings of “innocent” Polish civilians. An OUN leader, Mykola Lebed is the main target of the National Archives study. Otherwise the CIA connection does not work since the CIA did not engage Bandera or Stetsko. In the subject study, Lebed is branded an anti-Semite many times, but specifically charged with only one accusation of a war crime which does not manifest anti-Semitism. Lebed is attributed with only one quote, “to cleanse the entire revolutionary territory of the Polish population.”. Still, the source is highly respected historian Timothy Snyder.

    In this case Prof. Snyder was careless. He did not rely on primary sources but rather on the personal writings of a Ukrainian economist and publicist. Even then, Prof. Snyder failed to read the entire quote. It reads, “Clear the insurgent’s (army) territory of that Polish population which persistently hinders the Ukrainian cause through the provocative activities of Polish officials who serve in German institutions as well as the support by the Polish masses of the Bolshevik partisans.” That’s very different, isn’t it!

    As an American, I regret that my tax dollars pay for this nonsense.

    Україна без Інституту національної пам’яті? TOP
    «Без національної пам’яті немає національної свідомості. Без Інституту пам’яті влада в Києві зможе змінювати історію» політолог Валерій Бебик

     

    09-12-2010

    Тетяна Серветник

    Віктор Янукович збирається в межах адміністративної реформи ліквідувати Інститут національної пам’яті, який досліджує документи про радянські злочини.

    [...]

    Опозиція закликає Януковича не ліквідувати Інститут пам’яті. «Закриття інституту буде ударом для української національності і державності. Влада таким чином доведе, що вона окупант власної країни, й спричинить розкол у ній», – застеріг у середу В’ячеслав Кириленко, лідер партії «За Україну»....

    _blankІнститут пам’яті було створено у 2006 році за президента Віктора Ющенка. Установа мала досліджувати документи з історії національно-визвольного руху, а також радянські злочини в Україні, зокрема, трагічний Голодомор 1932–1933 років.

    Після приходу до влади проросійського президент Віктора Януковича інститут очолив Валерій Солдатенко, який у радянські часи був головою української філії Інституту марксизму-ленінізму ЦК КПРС. На посаді голови Інституту пам’яті він змінив Ігоря Юхновського – суспільного діяча й багаторічного соратника Ющенка.

    [...]

    У 2008 році, до 75-х роковин Голодомору, Інститут пам’яті видав «Національну книгу пам’яті Голодомору», в якій зібрано 900 тисяч прізвищ жертв радянського режиму. Менші книги пам’яті були також опубліковані в кожній області України.

    «Інститут пам’яті можна було назвати мініатюрою помаранчевої влади в Україні. Він міг досягнути значно більшого, якби там не було постійних конфліктів на особистому рівні», – розповів Rzeczpospolita Роман Кабачій, редактор відділу історії та науки в журналі «Український тиждень». «А новий голова інституту Валерій Солдатенко ще раніше дав зрозуміти, як він ставиться до історії, заявивши, що вся потрібна українцям пам’ять вже оприлюднена і варто зайнятися іншими справами», – додав Кабачій.

    Ціла стаття: [тут]

    Огляд публікацій Національного Архіву США TOP

    http://maidan.org.ua/static/mai/1292681121.html
    17 грудня 2010

    Аскольд С. Лозинський

    _blank

    Національний Архів США опублікував сто сторінок дослідження під назвою "Гітлерівська тінь нацистських військових злочинців, розвідка США і холодна війна". Автори Річард Брайтман і Норман Года, два провідних єврейсько- американських автори про Голокост, і, звичайно, бійці на службі...

    Дослідження заповнені примітками з посиланнями на певних авторів. На жаль часто джерела вельми сумнівні, і у всіх випадках не є першоджерелами . Текст цих двох авторів рясніє необгрунтованими інсинуаціями і жорстокими радикальними характеристиками.

    Тому, що, здається в кожного є ціль, я змушений оприлюднити мою особисту ціль, захистити українські питання і український націоналістичний визвольний рух , причому роблю це безплатно. Тому зосереджую свою увагу виключно на розділі п'ятім "Колаборанти: Аліянтські розвідки та Організація Українських Націоналістів" Я не історик. Я юрист, який опирається на свідчення експертів і докази. Моїм обовязком задля істини є надання доказів або запропонувати як можна надійнішого за повноваженням експерта і, коли є питання про достовірність, наполягати на перевірці документа.

    Не треба занурюватися глибоко в предмет, щоб з'ясувати рівень достовірності та авторитету наведених доказів. Вже другий пункт починається ", Організація Українських Націоналістів (ОУН), заснована в 1929 році західними українцями зі Східної Галичини, закликала до незалежної і етнічно однорідної України." Не дивно, що заява не має примітки.Чи це є абсолютна неправда? Ні, фактично ОУН була сформована в 1929 році і закликала до незалежної України. Однак, де серед тисяч доступних документів ОУН можна знайти хоч одне посилання на заклик до "етнічно-однорідної України"? Цей приклад нісенітниці не є просто опискою. На наступній сторінці з'являється слідуюче: "Крило Бандери (ОУН / Б) було бойовою фашистською організацією". Знову не має підтвердження чи посилання на пропоноване "фашистське" клеймо.

    Докази, представлені на підтримку тези, що ОУН та її провідники були антисеміти та, час від часу, винні у військових злочинах, коливаються від: цитати безпосередньо з документів ОУН, але вирвані з контексту, цитати з непровірених джерел, в яких одному необхідно глибоко копатися, щоб дізнатися, шо є джерелом іншого, радянські документи, які не пройшли перевірку автентичності , і, нарешті, чутки. Наприклад,в "Бандерівському проголошенні" від 1941 року, яке пропонується в якості доказів в антисемітизмі, і мотивації для подальших погромів і вбивств, говориться: "Жиди в СРСР є найвідданішою підпорою пануючого большевицького режиму та авангардом московського імперіалізму в Україні. "

    Справді, вище наведене є цитатою з ІІ Великого Збору ОУН. Разом з тим, ця цитата продовжується: "Протижидівські настрої українських мас використовує московсько-большевицький уряд, щоб відвернути їхню увагу від дійсного спричинника лиха і щоб у час зриву спрямувати їх на погроми жидів. Організація Українських Націоналістів поборює жидів як підпору московсько-большевицького режиму, освідомлюючи рівночасно народні маси, що Москва це головний ворог".

    Насправді були й інші попередження з боку ОУН українському населенню, переконуючи його не брати участь у заходах проти євреїв, а зосередитися на ворогах: совєтах та нацистах.

    Прикладом доказу відсутності довіри взагалі є заява нібито лідера ОУН (Ярослава Стецька) з 1941 року, яка демонструє екстремний антисемітизм, а навіть піддержку нацистів у винищенню євреїв; в виносці сказано, що взята вона з публікації знаного єврейсько- голландського історика Голокосту і українсько-канадського перекладача (не історика) . На жаль, посилання у виносці виявляється не є джерелом, але є посиланням на виноски документів недавно розкопаних з радянських архівів. Дивно, що до розпаду Союзу, цей документ, чи його копія або текст, ніколи раніше не бачив будь-який дослідник Голокосту на Заході зокрема коли ця „заява” хіба не передавалась ексклюзивно совєтам. Документ не пройшов перевірку автентичності і проблема довіри навіть не розглядається. Історик тиражуючи це мав би принаймні спитати себе, чому, у всіх своїх попередніх дослідженнях він не зустрічав цього документа або принаймні посилання на нього.

    Автентичності доказів радянського архіву була і залишається загадочним. У кращому випадку, висуванець повинен був представити документ, з огляду на його важливість, на аналіз почерку, паперу і чорнила .

    Захисники даного документа виступили з лицемірним і Макіавеллівським аргументом, що, хоча Совєти дезінформували в пресі і популярних виданнях, документи в їхніх архівах слід розглядати справжніми поки не буде доведено протилежне. Навпаки, сотні радянських архівних документів, представлених на випробування на Заході були дискредитовані протягом багатьох років. Насправді після розпаду СРСР самі колишні радянські чиновники визнали "фабрикування" матеріалу, включаючи документацію, яка "завдає моральний і політичний збиток ворогам СРСР” і поглиблює „прірву між антирадянськими сіоністами і українськими буржуазними націоналістами". В такому випадку моя відповідь історикам, перекладачам, їх прихильникам і уряду Росії - давайте перевіримо аналітично ваш вихідний документ, тобто папір, чорнило, почерк.

    І останній „доказ” це всюдисущі "чутки": "Моше Мальтц, єврей, що проживав переховуючись в Сокалі, чув від дружнього поляка, що близько 40 євреїв, які ховалися в лісі недалеко від свого будинку ... бандерівські банди прийшли і вбили їх всіх ". Моше не є свідком вбивства. Його свідчення не мають доказової сили, хоч як би він старався,хоч як би часто повторював.

    Нарешті, коли звинувачення в антисемітизмі не тримаються купи, то чому б не сумніватися у вбивстві "невинних" польських цивільних осіб. Лідер ОУН Микола Лебедь є головною цілью дослідження Національного архіву. В іншому випадку зв'язок з ЦРУ не працює, оскільки ЦРУ не співпрацювало з Бандерою чи Стецьком. У даному дослідженні, Лебідь є представлений кілкаразово як антисеміт, але конкретно звинувачується тільки в одному воєнному злочині, який не демонструє антисемітизму. Лебідь пов'язаний тільки з одним цитатом: "Очистити всю повстанську територію від польського населення.". Тим не менше, джерелом є шановний історик Тімоті Снайдер.

    У цьому випадку професор Снайдер був необережний. Він не спирався на першоджерела, а на особисті праці українського економіста і публіциста. Навіть тоді, професор Снайдер не прочитатав всієї цитати. У ній говориться: "Очистити всю повстанську територію від польського населення, яке всюди шкодить українській справі через провокаційну роботу польських урядовців у німецьких установах та масову підтримку польськими селянами більшовицької партизанки." Це щось інше, чи не так!

    Будучи американцем, я шкодую, що мої податкові долари оплачують ці нісенітниці.

    The Yanukovych-Santa Claus Correspondence TOP
    _blank
    _blank













    http://www.worldaffairsjournal.org/new/blogs/motyl/Latest_from_WikiLeaks_
    The_YanukovychSanta_Claus_Correspondence
    Dec. 30, 2010

    Alexander J. Motyl

    Dorogoi Santa,

    Before I tell you what I want for Christmas, permit me to tell you what I don’t want. Number one: I am sick and tired of being laughed at. Sure, I stole a few horses when I was young; and da, I could lose a little weight and learn how to spel. But enough is enough! Am I the leader or not? Who else wears ostrich-leather shoes? Who else stops traffic when he goes downtown? Who else has billboards all over Kyiv? Number two: I do not want to be photographed next to that little Medvedev. Number three: I do not want Putin to say, “Yo, Yanuk!” That is undignified. “Yo, Proffessor” would be more like it.

    Now, here’s what I do want. I’ve been a good malchik. I always smile. I don’t drink Georgian wine. I love Christmas trees. So I think I have a right to ask you for:

    ·     Two helicopters: one to take me to work, one to take me home.

    ·     A rakish mustache, for when I hang out with Sarkozy and Berliozconi.

    ·     Smaller feet, for when I dance the rumba with Angelina Merkel.

    You probably thought I’d ask for a successful presidency, right? Wrong! I used to think this job would be tough, but it’s not. I say jump, and they jump. I say make Ukraine rich, and they jump. I say make Ukraine powerful, and they jump. This ruling thing is, as we say in Donetsk, a lump of coal.

    Your faithful servant, Viktor Yanukovych

    .........................................................................................................................

    Dear Viktor,

    I admire your self-confidence, but wonder whether it wouldn’t be wise to ask for something more practical. Remember, leaders also need to be loved. Are you?

    Yours, Santa

    .........................................................................................................................

    Dorogoi Santa,

    Obama loves me. Ludmila loves me. Viktor Junior loves me. Yushchenko loves me. And all Ukrainians love me. Well, except for Yulia and maybe a few scribblers. OK, small businessmen don’t like me. And stupid journalists don’t. And pensioners. And home owners. And, of course, stupid students. And maybe some miners. But I get your point, so let me ask you for one more thing: 99 percent popularity ratings.

    With complete respect, Viktor

    .........................................................................................................................

    Dear Viktor,

    Would you settle for 19?

    Yours, Santa

    .........................................................................................................................

    Dorogoi Santa,

    Make it 59 and I’ll drop my request for facial hair.

    Your servant, Viktor

    .........................................................................................................................

    Dear Viktor,

    I can’t work miracles, my dear boy. The most I can manage is 25.

    Yours, Santa

    .........................................................................................................................

    Dorogoi Santa,

    Could you throw in 10 percent economic growth?

    Your servant forever, Viktor

    .........................................................................................................................

    Dear Viktor,

    I thought you didn’t want success. What made you change your mind?

    Yours, Santa

    .........................................................................................................................

    Dorogoi Santa,

    Me and Junior visited a coal mine yesterday. I gave a great speech — about prosperity being just around the corner. But the miners booed and their leader spoke of strikes. I said, “I love you!” He said, “Prove it.” I suggested he talk to my boys in the party. He said he’d rather inhale coal dust. Comrade Santa, what am I to do? I love miners, but I also love being Boss.  

    Your humble servant, Viktor

    .........................................................................................................................

    My dear boy,

    You need new friends. I wouldn’t even hire those Regions guys as night watchmen. They’d mug my elves and steal the toys. By the way, how’s your hearing? The elves produced too many hearing aids this year. Would you like one?

    Yours, Santa

    .........................................................................................................................

    Dorogoi Santa,

    Can I turn it off whenever Akimova drones on about reform? I just had a brilliant idea, Santa! How would you like to be prime minister? Azarov could join your elf collective, and you and I could commute to work in your sleigh.

    Your faithful servant, Viktor

    .........................................................................................................................

    Dear Viktor,

    Your offer is tempting, but I have to say no. I’m an eternal optimist, and I’d like to stay that way. But how about making Rudolph minister of education?

    Yours, Santa

    .........................................................................................................................

    Dorogoi Santa,

    Sorry, I don’t speak German. But throw in a third helicopter, and I’ll forget the 10 percent economic growth thing.

    Yours forever, Viktor

    «Кради шапки - станешь президентом» (фото) TOP
    http://maidan.org.ua/static/news/2010/1291836106.html

    Чорний Комітет провів пропагандистський рейд Київським метро. Як відомо, громадський транспорт дуже придатний для таких цілей. Але реклама в метро коштує шалені гроші. Вони подумали — для чого платити буржуям, якщо можна почепити агітплакати самим і на шару =)

    _blank

    _blank

    _blank

    Що успішно й було зроблено.

    Білбордики від Мойсея TOP

    http://www.radiosvoboda.org/content/feature/2144219.html
    © Мойсей Фішбейн

    Бил Ґейтс не був на уродинах (за £4 млн.) в Пінчука бо не важає себе на стільки багатим

    TOP

    http://durdom.in.ua/uk/main/photo/photo_id/21227.phtml

    Заради Мєдведєва в Останкіно пісуари опустили на 10 см TOP


    http://tsn.ua/tsikavinki/zaradi-myedvedyeva-v-ostankino-pisuari-opustili-na-10-sm.html

    Viktor Pinchuk spends £4 million on birthday party in the ski resort of Courchevel TOP

    http://www.telegraph.co.uk/news/worldnews/europe/france/8209829/Ukrainian-oligarch-spending-4-million-on-birthday-bash-in-Courchevel.html
    17 Dec 2010

    _blank
    Viktor Pinchuk's mega-party has taken Courchevel's reputation as the winter playground for the former Soviet Union's super rich to another level, but has led some locals to brand the extravagant spending obscene.

    A Ukrainian billionaire is spending more than £4 million on an opulent 50th birthday bash on Saturday in the French ski resort of Courchevel, flying in the Cirque de Soleil and Alain Ducasse, the superchef for the occasion.

    [...]

    _blank
    Viktor Pinchuk, a Ukrainian billionaire, is spending more than £4 million on an opulent 50th birthday bash in the French ski resort of Courchevel, flying in the Cirque de Soleil and Alain Ducasse, the superchef for the occasion

    It has taken 50 workmen two weeks "under difficult climactic conditions" to set up the venue, which will house the Cirque du Soleil, the world-renowned Canada-based circus troupe. Local schoolchildren were invited to come and watch the acrobats rehearse.

    The gastronomic buffet has been concocted by Alain Ducasse, whose restaurants around the world have a total of 19 Michelin stars, including three at London's The Dorchester. His haute gastronomy will be washed down with the finest champagne, vodka and top grands crus.

    Complete article: [here]


    http://durdom.in.ua/uk/main/photo/photo_id/21227.phtml

    Steve Jobs: Bill, were you at the birthday celebrations of that Ukrainian oligarch Pinchuk in Courchevel?
    Bill Gates: No, I'm not that rich. Judging from those oligarchs, Ukraine is like Monaco?
    Steve Jobs: Judging from Ukraine's rating, its practically Nigeria.

    Василь Волга: Я ненавиджу Україну! - ВІДЕО TOP
    «Я ненавиджу Україна !!!», - люто випалив у прямому ефірі« 5 каналу »у ток-шоу« Майдан »лідер« Союзу лівих сил »Василь Волга, який на сьогоднішній день є Головою Держфінпослуг.

    http://ura-inform.com/uk/politics/2010/12/16/volga

    http://video.i.ua/user/2046090/43835/242067/

    Moscow’s plan for destruction of Kyiv Patriarchate revealed by Patriarch of Kyiv and all Rus-Ukraine Filaret TOP

    http://www.cerkva.info/en/news/patriarch/1143-zajava-patr.html

    30 December 2010

     Statement to the media by Patriarch of Kyiv and all Rus-Ukraine Filaret.

    _blankOn the eve of the holiday of The Nativity of Christ, one would not wish to talk about unpleasant events, however, the recent developments and increasing pressure on the KyivPatriarchate requires the following statement.

    With utmost certainty I declare that the Moscow Patriarchate is trying to implement an ambitious plan in Ukraine for the collapse and destruction of the Kyiv Patriarchate.

    The plan was created in Moscow by the Patriarch of Moscow Kirill and his subordinates for implementation in Ukraine. The main participants with a large role in this plan are the organsof the local government in Ukraine.

    Implementation of this plan started this summer in preparation for the visit of Patriarch Kirill to Ukraine.

    During the spring of this year the Patriarch’s assistant, Metropolitan Hilarion (Alfyeyev) visited several regions of Ukraine, solely for the purpose of persuading clergy to changetheir jurisdiction and become a part of the Moscow Patriarchate. By his own admission, Metropolitan Hilarion tried to persuade the Metropolitan of Lviv Andrew, to betray the Kyiv

    Patriarchate, but the plan failed. Throughout last summer the Kyiv Patriarchate was receiving initial reports that the district level and local government officials aswell as the community sponsors were pressuring parish priests to change their allegiance to the Moscow Patriarchate. In the past months, in some dioceses up to 70% of the clergywere subjected to such "interviews”. Sadly, all of these events involvedrepresentatives of the local authorities, simultaneity and coordination of all these actions indicate that they have the support and directives from their governmental superiors in theCapital city of Kyiv. In Donetsk, the regional administration forced the village council of Kamenka, Telmanovo district to allocate an ancient temple of the Ascension of our Lord tothe newly established parish of the Moscow Patriarchate. In October, the provincial government of the Kyiv region secretly, quietly, but promptly, with falsified changes to theChurch Constitution, re-registered three parishes of the Kyiv Patriarchate in the city Makarov and in the villages of Yasnogorodka and Makovyshe of the Makarov district as parishes of the Moscow Patriarchate. The members of these parishes only learned on December 26, 2010 that their parisheswere already registered for two months as part of the Moscow Patriarchate. As was suspected, at least three of the signatures on the Makarov protocol were falsified, these people didnot know anything about the document and this makes the document invalid. In the village of Yasnogorodka neither the Parish Priest nor the ParishBoard knew anything about the "meeting" or that they had been covertly transferred to the Moscow Patriarchate. At the same time in the village of Rizhky the Parish Constitution wasaltered for registration under the Moscow Patriarchate. Only the timely detection and report by the parishioners of the fraud, imposed by the previous pastor, stopped theregistration process, the entire parish unanimously was opposed to the change of jurisdiction and subjugation to the Moscow Patriarchate. Today, the former priest and agroup of non-parishioners are threatening parishioners and the newly appointed priest via telephone, for their stance and allegiance to their Church, the Kyiv Patriarchate.

    Also, there is the widely known situation with the capital's (Kyiv) cemeteries. In all these cases we see that the authorities quickly, smoothly andefficiently operate in favor of the interests of the Moscow Patriarchate, but when it comes to protecting the interests of the Kyiv Patriarchate, the government officials use words like"study, review, etc”. – decisions are delayed in search of excuses and negative answers.

    Today, we cannot predict when and where the next conflict may occur. But if Moscow continues to implement their plan - conflicts will arise throughout Ukraine in the future.

    The administration and tax levies will continue to put pressure on benefactors that contribute to or favor parishes of the Kyiv Patriarchate.

    They will seek unstable, cowardly people and traitors among the clergy of the Kyiv Patriarchate, offer them money and other assistance and will act as the synedrion wassearching for traitors among the disciples of Christ in order to take Him secretly. Patriarch Kirill, after the visit to the inauguration of President ViktorYanukovych said that: "the trend for schism is passing-by, the schismatics will return to the canonical Church”. Pro-Moscow forces were able to find in the Kyiv Patriarchate only a fewtraitors. In preparation for the summer visit of Patriarch Kirill the Moscow Patriarchate needs to gather as much evidence in support of Kirill’s words - for thispurpose the entire Moscow Church puts political and religious pressure and influence on the people of Ukraine and the Ukrainian authorities.

    I amconvinced - further implementation of the Moscow plan threatens Ukrainian society with a strong perturbation. Our wish is for peace and harmony for the Ukrainian people. But stillafter all of our appeals to the government we have not heard anything except indirect assurances about "equal treatment of all churches," which in practice has given full support to theMoscow Patriarchate and has put undue pressure on the Kyiv Patriarchate. Previously, Moscow was instrumental in an attempt to destroy the Kyiv Patriarchate.

    The culmination of this was the event on "bloody Tuesday" July 18, 1995 – participants in the funeral procession with the body of the deceased Patriarch Volodymyr (Romaniuk) werebeaten by police in St. Sofia Square. Through all of these trials our Church has not only passed the test but has grown stronger. Stronger, because all the patriotic forces rallied aroundour Church. We beseech the current governmental administration to not wait for another "Bloody tuesday" in order to realize the fallibility of their actions againstthe Kyiv Patriarchate as done by the previous government administrations. We are not afraid of new persecutions of the Kyiv Patriarchate - the weakand unfaithful might have fallen, but during the hardship, the spirit of faith and the power of true sons and daughters of the Church only grow stronger. But foremost, wedo not want to see the destruction of our country by plans imposed from outside of our country. I urge all parishioners to be vigilant – and do not allow without yourparticipation and knowledge any amendments to the constitution of your parishes, which may subjugate your parish to the Moscow Patriarchate. 

     I urge theinternational societies and communities to pay attention to the violation of human rights of believers of the Kyiv Patriarchate and exerted pressures on our Church. Your voice must beheard in defense of the truth! I urge journalists to monitor events in the religious life of Ukraine and report them honestly and objectively.

    I urge the government and personally the Head of State – it is about time to start a real and fruitful dialogue. Otherwise Ukraine risks return to sectarian power struggle ofthe early 90's.

    I hope that during New Year of 2011 there shall be changes for the better.

    I call on the Ukrainian people the blessing of God!

    Filaret, Patriarch of Kyiv and all Rus-Ukraine

    St. Andrew’s Society holds meeting: outreach projects to Ukraine top one million! TOP
    St. Andrew’s Society of the Ukrainian Orthodox Church of the USA held its General Membership Meeting on Wednesday, October 27, 2010 after the first full day of plenary sessions of the 19th Regular Sobor of the Church that took place at the Church’s spiritual and administrative headquarters in South Bound Brook, NJ. During the meeting, which was held in the Library of the Metropolia Center in South Bound Brook, NJ, reports were given by the officers of the Society, the auditing review was accepted and elections of the officers for the upcoming term was held. His Eminence Archbishop Antony, President of the Consistory of the UOC of the USA and His Grace Bishop Daniel, the Ruling Hierarch of the Western Eparchy of the UOC of the USA participated in the evening session of the meeting, expressing the gratitude of the hierarchs, clergy and the faithful of the Church to the members of St. Andrew Society for their devotion and charitable work in Ukraine.

    This relatively small but very active organization of the Ukrainian Orthodox Church of the USA, since its establishment in 1990, has raised $1,003,000 for their various programs of humanitarian and religious aid to the Faithful Orthodox Christians in Ukraine.

    The major efforts supported by St. Andrew’s Society have been: humanitarian (soup kitchens for needy elderly and orphanage support totaling $357,000), theological seminaries and scholarships (including the Rev. Lewytzkyj Fund - $255,000), restoration of St. Michael’s Monastery in Kyiv (Rebuilding of the historic Cathedral destroyed by the communist state under Josef Stalin - $115,000), and various church restorations, publications, or medical projects (totaling $274,000).

    [...]

    During the Sobor proceedings, scholarships were awarded from the Rev. Lewytzkyj Fund to the three students from Ukraine, Subdeacons Vasyl Pasakas, Andriy Matlak and Vasyl Dovgan, who were previous scholarship recipients from the Rev. Lewytzkyj Fund and are now studying at St. Sophia Ukrainian Orthodox Theological Seminary in New Jersey. Throughout the days of the Sobor, membership in the Society grew as delegates learned about the impact of the work of the Society, and choose to lend their voice and financial support to further the reach of these humanitarian programs.

    Elected officers for the next term were: Rev. Deacon Dr. Ihor Mahlay – president, Dr. Paul Micevych– vice president, and Vitali Vizir – treasurer. To the Board of Directors, in addition to the president and vice president as ex officio members, elected were Michael Heretz, Oksana Bakum, and Luba Lewytzkyj . The auditing committee includes Nikolaus Andrianiw, and Wlacheslaw Wyshnewsky.

    [...]

    Visit our web site to learn more.

    В Україні Московська церква воює з Київською TOP
    http://wyborcza.pl/1,75477,8794755,Na_Ukrainie_Cerkiew_
    moskiewska_walczy_z_kijowska.html
    10-12-2010

    Івона Ґаль

    Московський патріархат намагається силою захопити святиню, що належить Київському патріархатові – за підтримки місцевих бізнесменів і мовчазної згоди влади.

    Така ситуація склалася нещодавно в селі Кам’янка Донецької області на сході України. «Бізнесмени скликали збори, на яких зібралося 80 осіб – здебільшого місцевих жителів. Їх просили підписати протокол, де говорилося, що Московський патріархат бере під опіку церкву, бо ми довели її до плачевного стану», – каже архієпископ Сергій, представник Київського патріархату.

    Духовних осіб на збори не пустили – їх затримали привезені з Донецька охоронці. У середу група чоловіків намагалася силою захопити святиню, але цього не допустили парафіяни, які забарикадувалися в будівлі.

    [...]

    В Україні три православні відгалуження: Українська православна церква Московського патріархату – частина Російської Церкви, Українська православна церква Київського патріархату, яка вважає себе спадкоємицею Константинопольського патріархату, та Українська автокефальна православна церква.

    Канонічною – тобто такою, яку визнають інші православні Церкви світу, – є лише перша.

    Найбільше українців – понад 30% – ідентифікують себе з Київським патріархатом, створеним після розпаду СРСР. Київський патріархат особливо домінує в центрі країни, приваблюючи здебільшого сільське населення, яке щодня послуговується українською мовою (на сході превалює російська мова).

    За словами представників Московського патріархату, дедалі більше українців починають думати про повернення до канонічної Церкви, бо поза нею мають «сильне відчуття нижчості». Таке відчуття викликає в них Російська Церква, яка дедалі більше підкреслює своє право на зверхність над Церквою в Україні – як це було в часи Російської імперії. А послідовників інших відгалужень православ’я називає грішниками.

    [...]

    Патріарх Московський та всія Русі Кирил, який дедалі частіше відвідує Київ, підкреслює, що «не почувається в Україні як удома, бо він і є вдома».

    Ціла стаття: [тут]

    Філарет написав Попову: одна конфесія є «рівнішою та ріднішою» за всі інші? TOP
    http://www.unian.net/ukr/print/411109

    Патріарх Київський і всієї Руси-України ФІЛАРЕТ направив голові Київської міської державної адміністрації Олександру ПОПОВУ лист з проханням розібратися у ситуації із відстороненням священиків Української православної церкви Київської патріархату від проведення поховань.

    Про це повідомляється на офіційному сайті УПЦ КП.

    Зокрема, вказується у повідомленні, для окремих представників столичної влади одна конфесія є «рівнішою та ріднішою» за всі інші, і прикладом цього стали скандальні події щодо відсторонення керівництвом київського спецкомбінату ритуальних послуг духовенства Київського патріархату від звершення похоронів.

    Так, за даними УПЦ КП, керівник спецкомбінату Олексій ГОРОВИЙ отримав від керуючого справами УПЦ МП архієпископа МИТРОФАНА лист, у якому висловлюється стурбованість тим, що на кладовищах Києва «з’явилися особи, які видають себе за священнослужителів Української православної церкви і звершують відспівування та поминання». В листі перелічені ці «особи» і стверджується, що «всі чини й таїнства, звершені ними, вважаються недійсними».

    Виявляється, підкреслили в УПЦ КП, що список складений зі священиків Київського патріархату. “Зрозуміло, що в Московському патріархаті позицію щодо «недійсності» священнослужителів УПЦ КП сповідують давно, тому сам зміст листа не є дивним... Більш дивним є інше – резолюція на листі керівника управління ритуальних послуг м. Києва О.ГОРОВОГО: «До відома та використання в роботі». З такою резолюцією копії листа були розіслані на місця”, - стверджується у повідомленні УПЦ КП.

    При цьому автори повідомленні відзначають, що “вже не перший рік на столичних кладовищах склалася не зовсім нормальна ситуація щодо ставлення до різних конфесій. Свідченням цього є той факт, що на всіх кладовищах, де ще не було храмів чи молитовних приміщень УПЦ МП, за рахунок кладовищ були збудовані чи обладнані каплиці та храми цієї конфесії. На Лук’янівському цвинтарі храм, який будувався для громади Київського патріархату, з волі керівництва був переданий Московському патріархату”.

    Але, додали в УПЦ КП, “виявилося, що цього недостатньо, і «несвідомі люди» все одно не хочуть запрошувати до поховання своїх близьких виключно «канонічних батюшок». Тому на прохання керівництва УПЦ МП і з’являється незаконна вказівка начальника управління ритуальної служби столиці пана ГОРОВОГО”.

    Для реалізації цієї вказівки на практиці “священикам Московського патріархату надана можливість приймати замовлення на поховання як на спецкомбінаті, так і безпосередньо в моргах міста. Виділено місце для прийому цими священиками громадян і на окремих кладовищах”, йдеться в повідомленні УПЦ КП.

    Водночас священики Київського патріархату такої можливості позбавлені, чим порушено як принцип рівного ставлення держави до конфесій (а зазначені установи – є державними або комунальними), так і права віруючих, які не належать до Московського патріархату, наголосили в УПЦ КП.

    З приводу вищевикладених порушень представниками столичного керівництва визначеного законами принципу рівного ставлення до всіх конфесій, Патріарх Київський ФІЛАРЕТ і направив О.ПОПОВУ лист з проханням розібратися у ситуації та припинити порушення.

    “Сподіваємося, що голова столичної влади є більш уважний до виконання законів, ніж дехто з його підлеглих”, - підкреслили в УПЦ КП.

    Священний Синод УПЦ КП застеріг Януковича TOP
    15-12-2010

    http://maidan.org.ua/static/news/2010/1292430270.html

    Священний Синод УПЦ Київського патріархату оприлюднив відкрите звернення до Президента України Віктора Януковича. У ньому висловлено занепокоєння спробами внести «принципові зміни» до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації». Також. на думку членів Синоду, перевагу, яку сьогодні держава надає одній із конфесій, «порушує визначений законодавством принцип рівності всіх конфесій»...

    [...]

    Водночас Священний Синод заявляє, що подальший розвиток подібних подій на Донбасі чи в інших областях України, де домінує Московський патріархат, може викликати відповідну реакцію в інших регіонах, зокрема на заході України. Бо там радикально налаштовані політики вимагають повернення святинь, які сьогодні перебувають у власності Московського патріархату.

    УПЦ КП висловлює готовність до конструктивного діалогу задля досягнення суспільної стабільності, громадянського миру і порозуміння, злагоди та добробуту.

    [...]

    На думку експерта, головна проблема полягає в тому, що держава неофіційно вже «визначила основного партнера у релігійній сфері». Бо навіть новорічну ялинку у Києві запалюватимуть у присутності Президента і предстоятеля УПЦ МП. Представників інших церков та релігійних організацій на цю урочистість не запросили.

    «Раніше, ще за часів президента Кучми, на проведення будь-яких релігійних акцій запрошували представників усіх конфесій України. Тепер ця схема однозначно зламана, – каже Юраш. – Вона підпасована під російські традиції влаштування релігійного життя і втілюється з подачі тих ідеологів, які сьогодні визначають проросійську позицію не лише в релігійній сфері. але й культурній, освітній».

    [...]

    «Плюралістичне релігійне світобачення в Україні опинилося під загрозою».

    Ціла стаття: [тут]

    Процес старіння можна зупинити TOP
    Процес старіння можна зупинити - до такого висновку прийшли науковці Гарвардського університету, яким вдалося в результаті складних дослідів на тваринах відновити функцію телемерази, яка призупинила розвиток старіння у старих тварин. Телемераза - це фермент, який існує в усіх організмах. Його функція-протидіяти процесу укорочення так званих „теломер”- кінцевих ділянок хромосом. З кожним новим діленням клітин в організмі „теломери” стають все коротчими, поки сама клітина не вмирає - це і є процес старіння. Щоб вивчити вплив „теломерів” на процес старіння, дослідники вводили ін’єкції ферменту телемерази в кров старих піддослідних тварин і спостерігали за процесами відновлення клітин. Автор дослідів професор Рональд Деліньо підтвердив високу ефективність процесу регенерації та відновлення клітин та вважає, що препарат на основі фермента теломерази може справитись з таким проявами старіння як хвороба Альцгеймера, злоякісний діабет, серцево-судинні хвороби. Завдяки цьому відкриттю, дослідники дають надію на те, що процес старіння можна суттєво заповільнити.

    Діана Мережко

    Museum of Equal Human Rights or Memorial to Inhuman Wrongs? TOP

    http://www.winnipegfreepress.com/premium/rights-museum-takes-another-hit-111986414.html

    Re: Rights museum takes another hit

    German-Canadian Congress joins critics of proposed galleries

    The essential question we should ask ourselves as Canadians is the following: Is the proposed Winnipeg Museum, funded by the three levels of government (our taxes), community endeavors and private donors, supposed to celebrate our dedication to human rights, which we hold to be an inalienable common heritage and to which all are all equally entitled by the very fact of being born into this universal family of human beings? Or are we building a monument to inhuman wrongs, presented in an arbitrarily arranged hierarchy of perceived sufferings and injustices?

    If, as stated by Angela Cassie, the museum spokeswoman, the goal is "to educate people", and not to create a memorial to any of the particular tragedies, then it is the first rather than the second approach that must be taken. Setting up a hierarchy of crimes is not the proper way to educate our children, it does not foster a strong and healthy Canadian, multicultural society. First, it is ethically wrong. Second, it creates resentment and hostility between communities.

    As for past wrongs, Canada has become a haven for various groups who have suffered persecution (including genocide) in the countries from which they emigrated. In Canada these groups seek equality, and equality includes equal treatment of, and respect for, their historical past.

    If there is a special place that should be reserved in the Human rights museum, it should be to show how these rights were withheld from the indigenous population of Canada. These injustices were committed on Canadian soil, against the country's first inhabitants; all the other crimes took place in far-away lands. Such an approach is the only one that is morally justified and that will do honor to our multiethnic society.

    Roman Serbyn
    Montreal, Canada

    Fourth generation Ukrainian Canadian outraged & questions credibility of Canadian Museum for Human Rights TOP

    Hon. James Moore
    Minister of Canadian Heritage and
    Official Languages

    Dear Mr. Minister,

    I am deeply concerned regarding current issues surrounding Canada's newest national museum. The Canadian Museum for Human Rights in Winnipeg is a taxpayer funded national Canadian museum. As a fourth generation Canadian of Ukrainian ancestry I am outraged regarding the report of the Content Advisory Panel. The recently released report of the Content Advisory Panel does not acknowledge the internment of Ukrainians during Canada's first national internment operations, nor does it intend to feature a permanent and prominent gallery on the Holodomor. By emigrating to Western Canada in 1898, my great grandparents avoided “death by famine” or Holodomor. However, my grandparents were subjected to internment operations.  How can this museum have any credibility if these important events are not part of its permanent gallery? This is an affront to the 1.2 million Canadians of Ukrainian ancestry who make up a very significant proportion of the population of Western Canada.

    The Ukrainian Famine Genocide – Holodomor of 1932 -33, murdered over seven million people out of a population of 28 million according to historian Robert Conquest, Professor at Harvard University, in his scholarly book entitled Harvest of Despair. This genocide must be featured very clearly, distinctly and permanently, in no lesser or greater fashion than other genocides of the 20th century.

    The experience of Ukrainians and other Europeans unjustly imprisoned during Canada's first national internment operations of 1914-1920 should be included in a distinct and permanent gallery exhibit, as well.

    I ask you, Mr. Minister, to seriously consider this request.

    Sincerely,

    Peter M. Kondra, MD, MSc, FRCPC
    Staff Child and Adolescent Psychiatrist, McMaster Children`s Hospital
    Staff Child and Adolescent Psychiatrist, McMaster Children`s Hospital
    Assistant Clinical Professor, Department of Psychiatry, McMaster University
    Consulting Psychiatrist Provincial Schools Branch, Ontario Ministry of Education at E.C. Drury School for the Deaf, Trillium Provincial Demonstration School for the Learning Disabled and
    W. Ross Macdonald School for the Blind
    Consulting Psychiatrist Hamilton Family Health Team, Child and Youth Mental Health Initiative
    Consulting Psychiatrist High Risk Youth Justice Program, Child and Adolescent

    UCRDC letter to minister: one genocide cannot be held as an example of all genocides TOP

    Valerian Revutsky -- June 14, 1910 – December 22, 2010

    TOP

    REVUTSKY, Valerian (Professor - Emeritus, U.B.C.) Born June 14, 1910 in Ukraine. Passed away peacefully on December 22, 2010 in Vancouver General Hospital. He will be sadly missed by his loving family; wife of almost 60 years Valentina, daughter Iryna and husband Alexander Tyssiak. Also sadly missed by other family and friends. Distinguished scholar of numerous Canadian, American and Ukrainian academic institutions.

    A Funeral Service was held on Thursday, December 30th at the Holy Trinity Ukrainian Orthodox Cathedral, 154 E. 10th Ave. Vancouver. Condolences and tributes may be sent to the family by visiting www.mountpleasantfuneral.com

    Валер'ян Ревуцький – 14 червня 1910 –  22 грудня 2010

    TOP
    
    

    З великим жалем повідомляю що відійшов у вічність великий українець, професор Валерян Ревуцький. Професора Ревуцького недавно нагородив Конґрес Українців Канади медалею Тараса Шевченка. Автор цікавих праць, професор Ревуцький залишив цікавий інтервю як свідок Голодомору. Фільм, та анґлійський переклад цьої бесіди тут:
    http://www.holodomorsurvivors.ca/Video/video/Files/Valeriyan%20Revutsky_video.html 
    http://www.legacy.com/Link.asp?I=LS000147464124X

    ADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

    Myroslava Oleksiuk
    -- editor-in-chief


    Oxana Bukanova
    -- editor


    Марта Онуфрів
    -- кореспондент
    Marta Onufriv
    -- correspondent

    diana
    Діана Мережко
    -- кореспондент (Здоров'я)
    Diana Merezhko
    -- correspondent (Health)


    Zenon Chytra
    -- story layout


    John Heron
    -- story layout
    -- webmaster www.eposhta.com


    Ihor Prociuk
    -- story layout and design

    We hope you found ePOSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.

    eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com
    or
    myroslava@rogers.com

    Use the following e-mail addresses to:

    SEND us e-mail:
    eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com

    Subscribe to the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
    Is one of your friends forwarding ePOSHTA to you? Why not subscribe directly! Just enter your e-mail in the box below and click on Subscribe Now!.

    Unsubscribe from the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
    Send an email to:
    eposhta-CanadaUS-unsubscribe@yahoogroups.com
    YahooGroups (which managers our subscriptions) will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to unsubscribe.

    Subscription Issues:
    Having difficulty subscribing (or unsubscribing)? Or maybe you want us to add your friends to our newsmagazine? Contact:
    subscription@eposhta.com
    Make sure you have "Subscription" in the subject line.

    Events, Conferences, Employment:
    Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
    See the guidelines for submitting EVENT announcements.

    If you maintain a website of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site in our ePOSHTA newsmagazine.

    Editor-in-Chief:
    Myroslava Oleksiuk myroslava@rogers.com

    Layout:
    Zenon Chytra
    John Heron
    Ihor Prociuk