If you are having trouble reading ePOSHTA, click here.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть тут.

"Чого ви виконуєте злочинні накази?"
"Why are you carrying out criminal orders?"


Фото: Володимир Гонтар
Знесення наметового містечка "Місто Волі" із залученням великою кількостю міліції,
Беркута та "працівників ШЕД".
Dismantling of "Freedom City" - protest site of small and medium business protesters - by an overwhelming number of police and Ministry of Interior special forces. Elected deputies object during the operation: "Why are you carrying out criminal orders?"

Placard states: Democracy was dismantled here.
Ukrainian police broke up an encampment of small business enterpreneurs protesting against the new tax code which would have made them pay higher taxes. But the protesters vowed to regroup and resume protests on Dec. 6.

December 6 грудня 2010
Vol.11 No. 29

Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:
  Редакційна Сторінка
  Незалежний Погляд
  Call to Action
  Заклик до дії
Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings
  Employment, Grants & Scholarships
  Current Affairs
  Сучасні Пoдії
  Arts & Letters
  Ukraine & the World
  Украіна і Світ
  And the King is Nevertheless Naked!
  А король таки голий!
  From Our Mailbox / Blogbox

Freedom cannot be stopped! TOP

December 6

One remembers the snow-swathed Maidan in 2004. The high and bottomless sky. The aureole of orange flags. The incredibly noble unity of the human spirit. The extraordinary energy. The sole desire that united the many thousands or even million people rally: to remove the hated ‘Kuchmisty’ from the helm of state, to dismantle the system of government in order to construct a European model.

Kyiv December 2004. (Photo: Myroslava Oleksiuk)

An episode from that period. The blockading of the road entrance to the government summer residence town of Koncha Zaspa. Long hours standing on one spot, shifting one’s weight from one foot to the other. Frost sneaks into every fold of your clothes, a bit longer and it will crawl into your soul. Hunger increasingly making itself felt. On the left – a towering stone wall, with which the authorities distance themselves from the common people; on the right – a highway, and beyond that -  the winter-silent forest. Passing cars sound their horns in solidarity with the protesters. Nowhere to buy something to eat, nowhere to warm oneself. No one knows when you will be taken back to Kyiv. Only one thought is warming – that we are standing in the vanguard of the anti-Kuchma front.

Suddenly, as if from nowhere, appeared several cars. From their trunks are unloaded cartons of sandwiches, large thermoses of tea and coffee. At once everyone's mood was uplifted, the piercing cold disappeared somewhere. And the entrepreneurs representing small and medium businesses, continue to bring in sandwiches and thermoses of rescuing hot drinks.

It was they who were the driving force during the Orange Revolution, the core of anti-Kuchma resistance, providing extensive material support.

And today, instead of the many who declare themselves as patriots, the small business entrepreneurs have been freezing on Maidan Nezalezhnosti, protesting against the Kuchma-Yanukovych regime -- one wants to bow low and say to each one of them: "Thank you so much!". And not only to thank the former enthusiasts of the ‘orange Maidan’, but the current protesters from eastern and southern Ukraine who finally realized that we have one and the same homeland – Ukraine; we also have in common a disaster – a government led by Yanukovych which is against its own people.

It is encouraging that today representatives from both East and West are side by side seeking to win the right to life not only for themselves and their families, but also to completely dismantle the corrupt state machine. And praise to them for that and also because each day they awaken from indifference and hopelessness an extremely desperate and disappointed Ukrainian society.

Kyiv November 29, 2010

Together we are many - we are not defeated!

Of course, nobody can go twice into one and the same orange river. And it is not worth it. Instead, we should derive lessons from the Orange Revolution. Namely, only the dismantling of the post-communist system, along with the daily monitoring of a new one (not one that is criminal or corrupt, with the necessary modernising approach) can ensure not only the progress of Ukraine in the international and domestic spheres, but in particular the rule of law, lawfulness in the country and welfare of its citizens. It should be noted that the structuring of a new government and the rebooting of Ukraine’s politics should go hand in hand with the creation of a true democracy. Obviously, the primary condition for the economic breakthrough of Ukraine is to defeat corruption, by replacing the old rotten government with a new one - one that is honest, with aspirations to serve its country. It should also take care to bring the legislation of Ukraine up to civilized norms, and even ensure that some hard work is done on the adoption of extremely necessary amendments to the Constitution of Ukraine. It would be worthwhile for Ukraine to borrow from the unique experience of Georgia, which from among all the post-communist countries, has leapt far forward.

However, if the wider population will not support the current protest by small and medium business owners, we can lose the chance for any change in Ukraine for a very long time. Since this government of gangsters will certainly produce an appropriate mechanism through which they will protect themselves from possible mass protest – particularly revolutionary happenings. For the time being, the Donetsk oligarchy, which has usurped power in Ukraine, is in a state of confusion and does not believe in the scale and effectiveness of protest actions in Ukraine.

Consequently, any subsequent protest actions of other sectors of the population, without the involvement of small and medium business enterprises, (the latter may soon lose heart in the ability to change something in Ukraine) will be doomed to failure. The fact that the Donetsk bulldozer first drove over the medium and small businesses is a clear indication of the exceptional role of this segment of Ukrainian society in the context of the civilized development of Ukraine -- the guarantee of the non-reversal of the democratization of Ukrainian society. As well, it is evidence that with the destruction of business independent from government, the Party of Regions wants to ensure a long-term monopoly on power in Ukraine. It is noteworthy that the ruling Donetsk mafia understands this perfectly, but, unfortunately, the Ukrainian intelligentsia does not want to realize this, nor even do some forces which are in opposition to the government.

Recently, entrepreneurs of small and medium businesses demanded from the avaricious government not only a veto of the tax code, aimed at the destruction of six million workers and their families, but its most radical group is also putting forth the following political demands: the expression of no confidence in the kleptomaniacal government, the dissolution of the treasonous parliament that voted for the adoption of the said criminal tax code and the resignation of the so-called President Viktor Yanukovych.

It is believed that Ukrainians will soon utilize their rare opportunity to ultimately depose this hateful government. However, haste is required because the criminal regime will not be sleeping. Only massive protests will keep Ukraine from finally slipping into an authoritarian regime; will save the nation from a modern day genocide, which is entailed in the Tax, Housing, Labour and Pension codes. How long the anti-national, Donetsk mafia rule will last at the helm of state depends on the active position of each Ukrainian.

What is needed is to implement as soon as possible the old-new orange slogan: "Together we are many - we cannot be defeated!". Only a million-strong Maidan-2 can win a better fate for Ukraine!


Свободу не спинити! TOP

Пригадується засніжнений Майдан 2004 року. Високе й бездонне небо. Сяєво помаранчевих стягів. Неймовірно шляхетне єднання людського духа. Виняткова енерґетика. Єдине бажання, яке об`єднало багатотисячний, а то й мільйонний звиг людей: усунути від керма держави ненависних кучмістів, демонтувати систему влади на європейський зразок.

Київ грудень 2004. Фото Мирослави Олексюк

Один із тогочасних епізодів. Блокування в`їзду в урядове дачне містечко Конча-Заспа. Багатогодинне тупцювання на місці. Холод пробирається в кожну складочку одежі, ще трохи й
І не тільки подякувати колишнім ентузіастам помаранчевого Майдану, але й нинішнім протестувальникам зі Східної й Південної України, які врешті збагнули, що в нас єдина Батьківщина...


заповзе в душу. Голод щораз більше дає про себе знати. Ліворуч– височенна кам`яна стіна, якою влада відгородилася від простого люду, праворуч – шосейна дорога, а за нею – по-зимовому мовчазний ліс. Проїжджаючі автомашини сиґналять на знак солідарності з протестуючими. Ніде прикупити щось їстивного, ніде погрітися. Ніхто не знає, коли заберуть назад до Києва. Зігріває тільки думка, що перебуваємо на передовій лінії антикучмівського фронту.

І раптом, ніби нізвідки, з`явилося декілька автомашин. Вивантажують із баґажників паперові пачки з бутебродами-канапками, великі термоси з чаєм і кавою. Одразу всі повеселішали, кудись дівався пронизливий холод. А підприємці, що представляли малий і середній бізнес, все довозять і довозять канапки й рятівні термоси з гарячими напоями.

Саме вони під час Помаранчевої революції були рушійною силою, серцевиною антикучмівського опору, великою матеріальною підмогою.

І сьогодні, коли на наскрізь промерзлому Майдані замість багатьох задекларованих патріотів протестують підприємці проти кучмівсько-януковицького режиму, хочеться їм низько вклонитися до землі та сказати кожному: «Велике спасибі!». І не тільки подякувати колишнім ентузіастам помаранчевого Майдану, але й нинішнім протестувальникам зі Східної й Південної України, які врешті збагнули, що в нас єдина Батьківщина – Україна, а також спільне стихійне лихо – антинародна влада на чолі з Януковичем.

Відрадно, що сьогодні посланці Сходу й Заходу пліч-о-пліч прагнуть вибороти право на життя не тільки для себе й своїх рідних, але й демонтувати наскрізь скорумповамну державну машину. І хвала їм за це та ще й за те, що щодня будять від оспалості, байдужості та безнадії украй зневірене й розчароване українське суспільство.

Київ 29 листопада 2010

Разом нас багато - нас не подолати!

Звісно, нікому не вдасться двічі ввійти в одну й ту ж саму помаранчеву річку. Та й не варто. Натомість необхідно засвоїти уроки Помаранчевої революції. А саме: лише демонтаж посткомуністичної системи разом із щоденним контролем за новою (не бандитською й не скорумпованою владою та ще з обов`язковим новітнім мисленням) може забезпечити не тільки поступ України на
... знищенням незалежного від влади підприємництва Партія реґіонів хоче забезпечити собі довгострокову монополію на владу в Україні. Прикметно, що це чудово розуміє правлячий донецький паханат, але, на жаль, не хоче усвідомити українська інтеліґенція, а навіть деякі опозиційні сили.


міжнародному й внутрішньому відтинках, зокрема правопорядок, законність у країні, а також добробут її громадян. Слід зазначити, що структурування нової влади та перезавантаження українського політикуму повинно йти в парі зі створенням справжнього народовладдя. Вочевидь, первинною умовою для здійснення економічного прориву України є подолання корупції на основі повної заміни старої прогнилої влади на нову, при тім – чесну з державницькими інспіраціями. Слід також подбати про приведення законодавчих актів України до цивілізованих норм, а навіть про копітку працю над внесенням украй потрібних постаттевих змін до Конституції України. Утім, варто б Україні запозичити унікальний досвід Грузії, яка вирвалася далеко вперед з-посеред усіх посткомуністичних країн.

Однак, коли ширші верстви населення не підтримають існуючий підприємницький протест, ми можемо надовго втратити можливість будь-що змінити в Україні. Позаяк бандитська влада неодмінно виробить відповідний механізм, завдяки якому убезпечить себе від можливих масових протестних акцій, головно – революційних подій. Поки що донецький олігархат, який узурпував владу в Україні, перебуває в стані розгубленості та поки що не вірить у масовість і дієвість протестних акцій в Україні.

Отже будь-які пізніші протестні акції інших прошарків населення без залучення підприємців середнього й малого бізнесу (останні можуть зневіритися в спроможності щось змінити в Україні) будуть заздалегідь приречені на невдачу. Той факт, що донецький бульдозер першим пройшовся по середньому й малому бізнесу є яскравим свідченням виняткової ролі цього прошарку українського суспільства в контексті цивілізаційного розвитку України, запоруки невідворотної демократизації українського суспільства. А також свідченням того, що знищенням незалежного від влади підприємництва Партія реґіонів хоче забезпечити собі довгострокову монополію на владу в Україні. Прикметно, що це чудово розуміє правлячий донецький паханат, але, на жаль, не хоче усвідомити українська інтеліґенція, а навіть деякі опозиційні сили.

Днями підприємці малого й середнього бізнесу вимагали від украй знахабнілої влади не тільки ветування Податкового кодексу, спрямованого на знищення шести мільйонів працівників і членів їхніх сімей, але й їхня найрадикальніша група висуває наступні політичні вимоги: висловити недовіру  хворому на клептоманію урядові, розпустити  Верховну Зраду, яка проголосували за прийняття злочинного кодексу, послати у відставку так званого президента В. Януковича.

Віриться, що вкоротці українці використають свій рідкісний шанс, щоб урешті скинути ненависну владу. Однак потрібно поспішати, адже злочинний режим теж не спатиме. Тільки масові протестні акції втримають Україну від остаточного сповзання до авторитарного режиму, убережуть народ від новітнього геноциду, закладеного в Податковому, Житловому, Трудовому і Пенсійному кодексах. Від активної позиції кожного українця залежатиме, як довго протримається при кермі держави антинародний донецький паханат.

 Отже потрібно якомога скоріше втілити в життя старе-нове помаранчеве гасло: «Разом нас багато – нас не подолати!». Тільки мільйонний Майдан-2 може вибороти кращу долю для України!

Редакція еПОШТИ

Government rocked by tax code protest TOP
Inform Newsletter, 30 November, 2010


In nine months Viktor Yanukovych has been able to railroad through many changes that threaten Ukraine’s sovereignty, democracy and media freedom. He figured that after years of stagnation during Viktor Yushchenko’s presidency, Ukrainian society was disillusioned, divided and passive. But, no more. Six years on from the Orange Revolution his administration is teetering on the brink as once again Ukraine’s citizens take to the streets.

Mr Yanukovych’s autocratic blitzkrieg encountered its first setback in September when he failed to circumvent his inability to muster 300 votes in parliament to change the constitution and make Russian a state language. The alternative language law, which made Russian a state language by giving Ukraine’s regions language autonomy, was halted in its tracks by parliament. The Party of Regions did not want to adopt the law ahead of the 31 October local elections for fear of upsetting voters in western Ukraine .

Another, perhaps more significant setback is the attempt to push through the tax code. What started as spontaneous protests against the code by middle class entrepreneurs have morphed into a nationwide movement that has galvanised Ukraine’s middle class. The protests have grown – not subsided as the authorities had hoped – to 50,000 on 22 November, ironically the same day that Ukrainians celebrated “Freedom Day,” the anniversary of the 2004 Orange Revolution.

Threat to the Establishment

The protests are a threat to the establishment for a number of inter-connected reasons. Firstly, they have united the people in a manner that the Orange Revolution never did; protestors in 2004 were primarily from western and central Ukraine. In 2010, Protestors from small and medium-sized businesses held placards from the Crimea, Donetsk, and elsewhere in eastern Ukraine.

Secondly, Mr Tigipko’s political career has disintegrated. Since joining the government his popularity nosedived. His party, Silna Ukraina was in sixth place with only 4 percent of the vote in the local elections, compared to 13 percent and third place for Mr Tigipko in the presidential elections. But now the self-style “new face” of Ukrainian politics has condemned himself as one of the authors of the tax code. Angry middle class voters have abandoned him and now demand his resignation.

Mr Tigipko appears indifferent to the concerns of his one time supporters and has shown that he is not a listening, European politician as some thought. He believes that the protests should be ignored as “The people are not always right.” As to meeting the protestors, “A public discussion of the tax code is nonsense,” he believes.

Not surprisingly, First Deputy Prime Minister Andriy Kluyev’s meeting with the protest organisers failed to lead to a breakthrough. Nor did Mr Yanukovych and Mr Azarov’s weekend visit to meet the protestors.

Thirdly, the authorities are in a dilemma as their gut reaction is to send in riot police and disperse the protestors. During the Orange Revolution, then Prime Minister Yanukovych lobbied President Leonid Kuchma to suppress the protestors. It culminated in the sending in of police special forces on 28 November 2004, only for them to be turned back by security forces that switched to the opposition.

If the authorities were to use force to remove the entrepreneurs and this then led to bloodshed, then Mr Yanukovych’s image would be so bad in the West that no amount of money spent on PR and lobbying would improve it. The protestors fear such a scenario and have warned of “provocateurs” arriving from Donetsk and demanded the resignation of Interior Minister Anatoliy Mogilyev.

Finally, the first year of Mr Yanukovych’s administration has demonstrated his uncanny ability to turn more and more Ukrainians against him. Winning the presidency by only a small margin of three percent in 10 of Ukraine’s 27 regions and with less than 50 percent support, Mr Yanukovych had little “wriggle room” to begin with.

His election programme never included promises to contravene the Constitution and extend the Black Sea Fleet’s presence until 2042; to insult the memory of millions of Ukrainians who were starved to death in the Holodomor; to increase utility prices for households by 50 percent or to bring in a draconian tax code that threatens the livelihoods of millions of people from small and medium-sized businesses.

Cannot be trusted to tell the truth

There is therefore a view held among a growing number of Ukrainians that the authorities cannot be trusted to tell the truth, that they are cynical and deceitful. What happened, the protestors asked, to the promise of a five year tax holiday for small and medium-sized businesses? And why should tax concessions be made to large businesses?

What is the most striking factor in the protests is the similarity with the demands made during the Orange Revolution. In 2004 and 2010, Ukrainians demanded that the authorities treat them as human beings and not as subjects that can be lied to, beaten, deceived and dumped on.

The protestors have made many key demands:

  • Removal of Prime Minister Azarov and other government ministers who drafted the tax code and a referendum to dismiss parliament and the president if the president enacts the tax code.
  • Support from EU member states to reverse threats to democracy and preserve the right to protest.
  • Changes to the adopted tax code, including introducing many of the changes gradually, while nullifying increased VAT payments.
  • To annul agreements with Cyprus that permit massive export of Ukrainian funds to this offshore zone. Cyprus is a haven for corrupt, illegal and semi-legal funds deposited by Ukrainian and other CIS businesses. This money is “cleaned” (i.e. laundered) in Cyprus and then some of it returns as FDI; Cyprus is Ukraine’s biggest foreign investor. This demand again harks back to the Orange Revolution as it is a demand directed against the oligarchs who funded Mr Yanukovych’s election campaign and who today continue to receive preferential treatment, as in lower taxes prescribed by the new tax code.
  • Reduced state expenditure on officials. The protestors demand a 20 percent reduction in the cost of maintaining institutions such as parliament and other state bodies. In particular they cite a reduction in salaries and expenses of officials and deputies, an end to the receipt of free accommodation (replaced by rented accommodation while deputies are members of parliament) and reduction in expenditure on health care, transportation and other luxuries for officials and deputies.
  • Removal of the extra powers given to the tax police, a notoriously corrupt force established when Prime Minister Mykola Azarov was head of the State Tax Administration. Opposition leader Yulia Tymoshenko has pointed out that her eponymous bloc had long ago proposed disbanding the tax police.
  • Adopt the law ‘On Access to Information’ proposed by the opposition but blocked by the Party of Regions. The law would help citizens and civil society to be able to control state expenditure and publicise corruption. “Those who fill the state budget’s coffers, and actually upkeep the country and the people's representatives and the state apparatus, should be able to monitor budgetary expenditures,” the demand states. “This would provide trust in the fact that our taxes do not end up in the pockets of government officials whose salaries we also pay. The adoption of this law would be the first step to overcoming total corruption in our country,” the protestors state.

Ms Tymoshenko and Front for Change leader Arseniy Yatsenyuk have been the main opposition leaders supporting the demands of the protestors. Viktor Yushchenko and Our Ukraine are absent from the debate. Besides disbanding the tax police, Ms Tymoshenko supports maintaining the simplified tax regime, the pooling of separate social payments into a single social pension fund payment, rooting out of tax evasion by big business, greater ability to defend one’s case in court, and a progressive tax rate that taxes the wealthy more.

Ms Tymoshenko was warmly received by the protestors, a fact that must be alarming to the authorities. She said “they have gathered strength and courage to take the brave route, to fight and stand up for their interests. This is a noteworthy and important step in the history of Ukraine.”

The decision to enact the law is up to Mr Yanukovych. An ultimatum has been given. Will he ignore it and risk poking the hornet’s nest with a stick? Perhaps his procrastination already tells us which way he will go.

Adoption of the tax code: an avoidable conflict TOP
Ilko Kucheriv Democratic Initiatives Foundation Analytical Reference

On November 16 the Verkhovna Rada began review of the Tax

Code in its second reading and adopted it late in the evening of November 18. …

Populism in the interests of big business? ….

Objectively speaking, the Tax Code should resolve such problems by pulling the economy out of the grey zone, regulate the activity of bodies of government regarding tax collection and offer incentives to national producers rather than repressing them. However, the government of Ukraine somewhat mixed up its priorities. First of all, it set filling the budget coffers as its priority instead of achieving the aforementioned goals for which the tax code is being approved. In the opinion of certain experts, this is creating a social base for populism. Indeed, thanks to filling the budget and raising pensions, albeit a negligible amount, the government wins in the short-run (even by limiting itself to increasing the pension age for women instead of full-blown pension reform).

Secondly, the main burden of filling the budget was put on the shoulders of small and medium-sized business, while big business is often incorporated into the current powers that be and is capable of independently lobbying its interests in the parliament, the government and the Presidential Administration and takes advantage of a number of privileges.


The most disputable provisions

First of all, the radical limitations in the simplified taxation scheme evoked the greatest dissatisfaction. In essence, production and sales activities in this sphere were not differentiated.

While small and medium businesses still have a chance of survival in trade and intermediary activity, the production sector (particularly publishing and printing houses, which must pay high VAT) could become totally unprofitable.

This particularly applies to cases where companies that do not sell their own goods or provide services (advertising, consulting, legal counsel, etc.) are forced to install cash registers.

The limitation of the number of employees in companies also aroused indignation (now “privileged” companies must dismiss redundant employees if there are more than four). Basically, experts say that the system of simplified taxation is only preserved for enterprises-physical persons, though not in all sectors.

Secondly, the tax authorities have again been given the power to conduct unannounced inspections of companies. In Ukraine it is highly probable that this means the application of new corruption schemes. In short, tax inspectors can exploit even the most petty of crimes for their own personal gain – “either pay up now or we’ll drag you through the coals” (Option 2: We can either strike a deal now or we’ll open a case against you”. Such inspections can legally become more frequent and repressive.

Thirdly, this is a wide open window of opportunity for administrative sequestering of the assets of an enterprise upon the decision of the head of the STA through out-of-court procedures.

Despite the assurances of Premier Mykola Azarov that this cannot happen without a court ruling, the text of the Tax Code envisages the possibility of such actions on the part of the tax authorities. …

Fourth, a significantly higher number of individuals cannot enjoy the simplified taxation scheme that was in effect in 1998. A great number of business sectors have been stricken from the list of the forms of activity. This will force many small and medium-sized entrepreneurs to shut down their businesses, find gainful employment or retreat back into the shadow economy.

Fifth, privileges that apply mainly to big business have been introduced in the transitional provisions. For example, the hotel industry, in particular new hotels, will enjoy tax exemption under the roof of preparations for the Euro 2012 football championships in Ukraine. Moreover, this tax break is not limited to 2012 and will have effect for another 10 years.

Money received as royalties will also not be taxed. The property tax has also been resolved in a unique way. Indeed, the minimum square area of a residential home subject to taxation is 250 sq. m. The fact that there are not so many homes of this size in Ukraine renders the notion of a “luxury tax” totally useless.


Unfortunately, there is no avoiding repression. The government kept its eye on the organizers of these acts of protests issuing an order to subdivisions of the State Auto Inspection authority to detain buses transporting protesters accusing the main organizer of violating the rule against blocking the main streets of the nation’s capital. Further consequences

Experts say the investment climate in Ukraine may worsen. They base their words on the radical changes in the rules of the game for the most part in the interests of certain large corporations that have close ties with the government.

Moreover, the term for companies to adapt their activity to the new conditions set in the new Tax Code that will take effect in April 2011 are clearly too short.

In addition, everything depends on whether or not the conflict between the government and small and medium business will persist. So far, neither side is willing to compromise with one another. Experts predict a serious cut in the number of jobs and the threat of a tidal wave of unemployment due to the closure of small and medium enterprises. This will eventually have an impact on budget expenditures, particularly for unemployment assistance, not on budget revenues.

Conclusions and recommendations […]The government and President Viktor Yanukovych must do everything to resolve the conflict. Specifically, it must veto the Tax Code and send it back for a repeat second reading to delete its main contradictory provisions. The opposition and expert community must be engaged in the process of amendments and make all efforts to reach a compromise.

Does Ukraine really want to be sovereign nation? TOP


Geopolitical Journey with George Friedman: Ukraine

My father was born in Ukraine in 1912, in a town in the Carpathians now called Uzhgorod. My father claimed to speak seven languages (Hungarian, Romanian, Slovak, Polish, Ukrainian, Russian and Yiddish).

When my father was growing up, the borders moved constantly, and knowing these languages mattered. You were never sure what you’d be a citizen or subject of next or who would be aiming a rifle at you.

My father lived on the edge until the Germans came in 1941 and swept everything before them, and then until the Soviets returned in 1944 and swept everything before them.



[...] Russia has what it wants from Ukraine, and Europe will not challenge that. Ukraine has dreamed of sovereignty without ever truly confronting what it means. I mentioned to the financial analysts and traders that some of my children had served in the military. They were appalled at the idea. Why would someone choose to go into the military? I tried to explain their reasons, which did not have to do with wanting a good job. The gulf was too vast. They could not understand that national sovereignty and personal service cannot be divided. But then, as I said, most of them hoped to leave Ukraine. Ukraine has its sovereignty. In some ways, I got the sense that it wants to give that sovereignty away, to find someone to take away the burden. It isn’t clear, for once, that anyone is eager to take responsibility for Ukraine. I also did not get the sense that the Ukrainians had come to terms with what it meant to be sovereign. To many, Moscow and Warsaw are more real than Kiev. George Friedman is chief executive officer of Stratfor, a geopolitical risk analysis company found at www.stratfor.com.

Read more: http://www.kyivpost.com/news/opinion/op_ed/detail/91967/#ixzz171qtn0xY

Read below: Reply To George Friedman re Does Ukraine really want to be sovereign nation?

Прийняття податкового кодексу: конфлікт, якого могло не бути? Аналітична довідка Фонду «Демократичні ініціативи» ім. Ілька Кучеріва TOP
16 листопада Верховна Рада почала розглядати Податковий кодекс у другому читанні, а пізно ввечері 18 листопада ухвалила його. ...

Соціальний популізм в інтересах великого бізнесу? …Загалом прийняття кодексу давно назріло — незалежна Україна 20 років жила без єдиного упорядкованого документа, який був би однією з основ регулювання економічного життя країни. … Об’єктивно Податковий кодекс мав би розв’язати саме ці проблеми — стимулювати виведення економіки з тіні, регламентувати дії органів влади щодо збору податків, заохочувати, а не пригнічувати національного виробника.

Однак влада в обличчі уряду України дещо сплутала пріоритети. По-перше, основною своєю ціллю вона зробила наповнення бюджету, а не вищезазначені цілі, заради яких приймається податковий кодекс. Цим, на думку деяких експертів, створюється соціальна база для популізму — адже завдяки наповненню бюджету та підвищенню пенсій, хоч і незначному, влада здатна виграти в короткостроковій перспективі (навіть обмежившись підвищенням пенсійного віку для жінок замість повноцінної пенсійної реформи).

По-друге, основний тягар наповнення бюджету перекинула на малий і середній бізнес, тим часом, як великий бізнес, часто інкорпорований у цю владу і здатний самостійно лобіювати свої інтереси в парламенті, уряді та президентській канцелярії, користується різноманітними пільгами. Наприклад, металургія отримує непрямі дотації від вугільної промисловості, усім великим експортерам відшкодовують ПДВ з бюджету — причому у деяких випадках суми відшкодування перевищують нараховані податки. Тому більшість експертів (в тому числі і ті, яких опитували «Демократичні ініціативи»), переконані, що даний кодекс захищає інтереси великого бізнесу — а саме експортерів сировини та продукції з мінімальною часткою доданої вартості.

Найбільш спірні положення Перш за все, невдоволення викликало радикальне обмеження спрощеної схеми оподаткування. По суті, розмежування між власне виробничою та торговою діяльністю у цій сфері зроблено не було. Якщо у випадку торгової та посередницької діяльності малий і середній бізнес ще має шанс вижити навіть за умов скасування спрощеної системи, то у випадку виробництва товарів (особливо з високим відсотком доданої вартості — наприклад, видавнича справа та поліграфія) це може зробити бізнес взагалі збитковим. … Велике обурення викликало і обмеження підприємств за чисельністю працівників (тепер «спрощенці» мають звільняти зайвих працівників, якщо їх на підприємстві більше ніж 4). Фактично, за словами експертів, система спрощеного оподаткування зберігається лише для підприємців-фізичних осіб і то не у всіх галузях.

Другий момент — податківцям знову дозволили проводити позапланові перевірки на підприємствах. В умовах України це з великою вірогідністю запровадження нових корупційних схеми. Адже податкові інспектори можуть використати навіть найдрібніші порушення з метою отримати власний зиск — «або давайте домовлятися зараз, або проти вас буде відкрито провадження». ...

Третій момент — це відкрита можливість адміністративного арешту активів підприємства за рішенням начальника ДПІ у позасудовому порядку. …

Четверте – під спрощену схему оподаткування, яка діяла з 1998 року, тепер підпадає значно менша кількість осіб. Із переліку видів діяльності викреслено цілу низку галузей бізнесу, що змушує багатьох малих і середніх підприємців або закрити власний бізнес, або іти у наймані працівники, або знову повертатися у тіньову економіку. П’ятий момент — у перехідних положеннях введено пільги, які стосуються в основному великого бізнесу. Наприклад, під прикриттям підготовки до чемпіонату Європи з футболу 2012 від податків звільняється готельний бізнес, особливо це стосується нових готелів. Причому дія такої пільги не обмежується власне 2012 роком, а продовжується на 10 років. Також не оподатковуються кошти, отримані як роялті. Своєрідно вирішена і проблема з податком на нерухомість — скажімо, мінімальна площа жилого будинку для оподаткування становить 250 кв.м. (таких будинків в Україні небагато взагалі, що зводить нанівець ідею «податку на розкіш»).


Подальші наслідки

За словами експертів, інвестиційний клімат в Україні може погіршитися — адже йдеться про радикальну зміну правил гри, виписану, здебільшого, під інтереси окремих великих корпорацій, наближених до влади. Мало того, йдеться і про явно замалі строки адаптації діяльності бізнесу до нових умов даним Податковим кодексом — в цілому він починає діяти вже з квітня 2011 року. Також все залежить від того, чи продовжуватиметься в подальшому соціальне протистояння між владою та малим і середнім бізнесом — поки що ні ті, ні інші йти на радикальні поступки один одному не збираються. Експерти прогнозують і реальне скорочення робочих місць та загрозу хвилі масового безробіття, пов’язаного із закриттям малих і середніх підприємств. В перспективі це виллється не в надходження до бюджету, а в значні видатки — зокрема, на допомогу з безробіття.Висновки і рекомендації […]Влада в особі Президента України Віктора Януковича має зробити все для того, щоб залагодити конфлікт, що вже розпочався — а саме накласти вето на Податковий кодекс, відправивши його на повторне друге читання з вимогою зняти основні конфліктні положення. До внесення правок необхідно залучити опозицію та експертну спільноту, доклавши всіх зусиль, аби досягнути компромісу.

Підприємницький Майдан: виклик владі чи урок для всього суспільства? TOP

http://ucu.edu.ua/news/3538/ 28
листопада 2010

Мирослав Маринович

Ми переконані: коли влада прислухáється до думки народу й має мужність заради суспільного миру відступити від уже задекларованих, але таки помилкових рішень, вона виявляє не слабкість, а навпаки – велику духовну силу.


Уже кілька днів поспіль у Києві вирує підприємницький Майдан. Вирішення проблеми зависло в повітрі, а тому знаків запитання не поменшало. Радше навпаки.

В історії України вічеві майдани – це здебільшого наслідок глухоти керманичів. Це сигнал суспільству про те, що зворотній зв’язок від народу до влади або ускладнений, або відсутній взагалі. В цьому увиразнюється завдання, вирішити яке має передусім влада.

За комуністичного режиму засадничим елементом управлінської культури було табу на те, щоб «іти на поводу у вулиці». На цій засаді були вишколені цілі покоління радянської еліти – і, як бачимо, пострадянської також. Утім, не будемо спрощувати: отим гордовитим «не поступлюся» відзначаються також деякі керівники й загалом демократичних держав.

У згаданому табу проявляється візія, яка видається привабливою для багатьох правителів: народ (а тим більше протестний мітинг) – це лишень натовп, який керується стадними інстинктами та підвладний масовим психозам. Смішно, мовляв, прислухатися до думки натовпу. Значно краще використати особливості його психології, щоб дискредитувати протест, а тоді й узагалі зламати його.

Проте є й інша візія стосунків між владою і народом, у якій народ – це єдине джерело влади, а державна адміністрація – це слуги народу, яким він делегує частку своїх суверенних повноважень. І коли державні службовці не чують голосу єдиного носія влади – народу, або ж ігнорують його, вони втрачають моральне право представляти цей народ і підважують легітимність своїх повноважень.

В особі тих, що стоять сьогодні на Майдані, ми вітаємо опору громадянського суспільства – клас незалежних підприємців, які пізнали ціну свободи й вагу особистої громадянської відповідальності.


У ці дні й навіть години, коли у владних кабінетах України зважують, яку з двох згаданих візій обрати, спільнота Українського католицького університету закликає керівництво держави рішуче порвати з антагоністичними традиціями минулого. Ми переконані: коли влада прислухáється до думки народу й має мужність заради суспільного миру відступити від уже задекларованих, але таки помилкових рішень, вона виявляє не слабкість, а навпаки – велику духовну силу.

Не менш важливу духовну силу виявляє і народ, коли своїм справедливим акціям непокори надає цивілізованого характеру. Ми горді й щасливі з того приводу, що підприємницькому Майданові вдалося загнуздати перші відчайдушні пристрасті, які вилилися в одиничний випадок деструктивних дій. Хай не «прославиться» Україна вуличними побоїщами, якими так рясніє суспільно-політичне життя нашої планети!

В особі тих, що стоять сьогодні на Майдані, ми вітаємо опору громадянського суспільства – клас незалежних підприємців, які пізнали ціну свободи й вагу особистої громадянської відповідальності. Ми солідаризуємося з їхньою громадянською відвагою, а також із тими їхніми вимогами, в основі яких лежать принципи соціальної справедливості, взаємного партнерства та солідарності. Ми – за прийняття такого Податкового кодексу, який не ставитиме на межу банкрутства цілу групу людей. Кодекс, якого очікує сьогодні українське суспільство, має відображати прощання держави з орієнтацією на каральне адміністрування й прощання суспільства з орієнтацією на патерналізм держави.

А ще ми хотіли б сказати Україні, що всією університетською спільнотою просимо Бога простерти Свою правицю понад Майданом та оберегти зібраних там людей від усякого лиха. Ми просимо в Бога також мудрості для наших державних керманичів. Нехай вийде Україна з нинішніх випробувань духовно сильною і просвітленою!

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету, колишній в’язень брежнєвських таборів

СКУДО: На захист українського підприємця і в обороні прав українського працівника TOP
Майдан 2, як вже почали називати найновіші прояви протесту в Україні, треба оцінити у площині захисту не тільки економічного добробуту населення України, хоча це мабуть і найважливіше, але теж протистоянням до політики сучасного режиму Віктора Януковича і Миколи Азарова, який від перших днів свого урядування поводиться немов колоніальний. Цей режим носить не тільки анти-український, але також анти-людський характер. Мабуть найбільш характерною рисою цього режиму є намагання перебрати повноту влади, підкорити законодавчу гілку, навіть судочиство, та захопити вертикалі влади до найнижчих рівнів, тим самим відбираючи від народу найважливіше право-- бути господарем своєї долі і свого життя.

До протистояння громадських організацій малого і середнього бізнесу, вільних профспілок, ринків і асоціяцій бізнесу різних головних міст та громадських рухів, тобто захисників економічних і життєвих потреб населення долучилися також і захисники духовних вартостей, оборони української мови, культури та засадничих людських і національних прав. Вимоги відмінити проєкт Податкового кодексу, а натомість зініціювати роботу над новим варіантом з широким залученням асоціяцій малого та середнього бізнесу і науковців, відставки уряду Азарова, відкинення проєкту Трудового кодексу, що порушує права працівників, проведення на весні виборів до ВРУ як це передбачується чинним законодавством – все це закономірні і демократичні вимоги сусупільства яке сьогодні мусить боротися проти авторитаризму.
Саме малий і середній бізнес підтримували Майдан 1, бо ці підприємці розуміли що їхні підприємства забезпечуватимуться демократичною національною державою, а не авторитарним режимом який залежний від кремлівських володарів в Москві.

Отож, намагання сучасного режиму обмежити людські права своїх громадян, включно з правами мирного зібрання і свободи слова, використовуючи при цьому навіть скорумповане судочинство – це зухвале нехтування правами нації та людини.

Ми всеціло підтримуємо Майдан 2, його вимоги і його учасників та активно включаємось у цей процес різними способами, включно з активізацією світового демократичного сусупільста українців і не-українців. Рівночасно звертаємо увагу режиму, що цілий світ стежитиме за подіами в Україні та, що будь які намагання зломити прояв волі народу силовим методом понесе відповідні наслідки.

Ню Йорк - Торонто
26 листопада 2010

За Світову Конференцію Українських Державницьких Організацій (СКУДО)

Аскольд Лозинський голова
Борис Потапенко секретар
Оксана Процюк Чиж скарбник

The devil is in the execution TOP

November, 2010

Oksana Bashuk Hepburn

Delegates at last month’s congress gave the Ukrainian Canadian Congress board and executive a comprehensive agenda; all good. Can the leadership of this voluntary organization deliver? Here’s their roster of tasks along with some of the difficulties in their realization, and a few ideas that, perhaps, might help UCC go forward.

Engaging Ukraine. Not easy to accomplished with Russia-leaning President Viktor Yanukovych at the helm while the Ukrainian community in Canada is rather negatively disposed to the current regime. To date, UCC’s efforts coincide with the “engaging-Ukraine” policy of Prime Minister Stephen Harper. His recent visit there adroitly married trade with human rights. The challenge to UCC: keep Canada focused on Ukraine while reconciling at home a potential rift between those favouring relations with the anti-democratic regime and others supporting protests.

UCC might find common ground by urging Canada to continue its global leadership in assisting this faltering democracy to stay on the democratic track.

Enhanced youth engagement. ...The lack of youth participation in the community is a regular concern of congresses; and not just UCC’s. Several years ago, Nasha Doroha, the glossy quarterly published by the Ukrainian Catholic Women’s League of Canada (I’m its happy editor) conducted a study of six Ukrainian youth organizations in Canada. ...The picture? Some 3,000 to 4,000 young people participate in organized programs. By adding the university students united in SUSK, the number increases to about 5,000: less than ½% of the 1.2 million-strong Ukrainian Canadian community.

To report progress, UCC will need all the help it can get in this demographic best done, perhaps, by assisting on-the-ground organizations in attracting new members. A proposed leadership program for youth is being worked on by UNF.

Leadership and training for community organizations. Highly neglected in the past, this initiative could be godsend in recharging and expanding the base of member organizations and thus UCC. ...Rather than recruit expensive professionals, UCC might tap into qualified retired professionals willing to trade time for a modest fee, or, a tax receipt for hours of contribution. To my knowledge, community leadership programming has been raised within the Ukrainian Catholic Women’s League of Canada--the largest member organization of UCC and the one with the deepest reach into the community.

Connecting the 1.2M Ukrainian Canadians through initiatives such as the arts and social media. To the surprise of many, 1.2 million Canadians self-identified as belonging to the group in the census which took place around the time of the Ukraine’s Orange Revolution. Good news helped! The message? “Connecting” will require more than UCC’s current capacity available via member organizations.

The key may lie in the Canadian Charter of Rights and Freedoms. As I recall, UCC Multicultural Plan designed some ten years ago by a UCC committee I headed called on the government of Canada to fulfill its role of "enhancing" and "promoting" other than French/Anglo-Celtic groups. Sadly, this has not been Canada's focus. Rather than call attention to this inadequacy, the Ukrainian community--and others-- has focused, on protecting (traditions, language) rather than promoting (power and influence) it's existence in Canada. There needs to be some self-interest in "connecting"; undoubtedly at a more profound level than "arts and social media". Connecting the 1.2 million Ukrainian Canadians is a survival issue. It goes beyond preserving traditions and engaging in the arts.

Some thinking has already been done as to what actions are required. It remains to be seen whether the current UCC leadership has the will to forge ahead.

The UCC Edmonton Congress set out impressive agenda, however one that has been seen many times before and habitually returning at the next congress. Making things happen this time will require considerable human and financial resources which UCC does not have. Hiring Taras Zaluckyj as the Executive Director in Ottawa--as able as he may be-- is but a partial resourcing answer.

Missing from UCC’s own congress reports is an undertaking to strengthen and work through constituent member organizations; help them grow. Nor is there emphasis on stimulating the birth of new organizations dedicated to moving the agenda forward. UCC needs to reinvent itself; to be seen guiding outreach, policy development and delegation rather than competing with, duplicating or controlling member organizations.

(Oksana Bashuk Hepburn is a three-time UCC Ottawa Branch president, former National President of the Ukrainian Canadian Business and Professional Federation,and former National Chair, UCC’s Multicultural Committee.)

The spiritual disfigurement from Soviet radiation remains TOP

December 2, 2010

Borys Gudziak.-- rector of the
private Ukrainian Catholic
University with nearly 1,000
students in Lviv

The latest act of vandalism against the memorial plaque to Patriarch Slipyj in Kharkiv is another manifestation of the somber and pathological consequences of the Ukrainian political and spiritual revival of the 20th century.


The level of the sacrifice that Josyf Slipyj made for the Ukrainian people is not easily attained by people traumatized by history. The trauma of this injury lies in the fact that the wounds and fractures are not visible for they were on the bodies of earlier generations. Today there remains a definite spiritual disfigurement from Soviet radiation. Only Christian endurance and specific sacrifices can heal this historical syndrome. In time the descendents of those who committed this sad, aggressive act in Kharkiv will feel the shame. There remain few people today who justify the horror of the Stalinist atrocities, who reject the diagnosis of psychosis when there is talk about show trials and the self-accusation of communists who were executed during the purges.


In time there will no longer be those who deny the Holodomor genocide and the testimonies of martyrs and confessors of faith such as Josyf Slipyj. I can personally attest to the great spirit of this man whose blessing I first received when I was seven years old and with whom I met later when I was still a teenager. The three years I studied at the seminary in Rome in a small, intimate community under the omophor of Patriarch Josyf transformed me forever.

Patriarch Josyf belonged to those spiritually committed figures of the 20th century who were determined to resist the biggest threat to society – raging totalitarianism. They are sinking into oblivion, but the memory of the Patriarch is returning. It will endure and with God’s help heal the Ukrainian vandals.


Click to play video

More on the Holodomor at the United Nations TOP

December 6, 2010                                                            

Askold S. Lozynskyj

_blankFor the last few years in the pre-Yanukovich period of Ukraine’s history, the Holodomor has become a vibrant, albeit sometimes controversial subject at the United Nations in New York . Ukraine’s Permanent Mission at the UN with such Ukrainian community organizations as the Ukrainian World Congress, the World Federation of Ukrainian Women’s Organizations, the Ukrainian Congress Committee of America over the years have conducted  commemorative programs, issued statements, initiated the collection of signatures on Statements of member-states, all regarding the Holodomor. The thrust of these activities has been to educate the international community about the Holodomor, in particular, to advance the thesis that the Holodomor was a Ukrainian genocide and to honor the memory of its victims.

Ukrainians could not flee because by decree of January 22, 1933 Stalin shut the borders of the Ukrainian SSR and Kuban, heavily populated by Ukrainians. No other region of the USSR was affected. What about the growth rate of the other nationalities in the USSR with Russians at a dominant 23%?


Throughout the proceedings, the Russian Federation has never been accused of this crime, yet Russia has protested, undermined, threatened. Russian reaction could be construed as some sense of guilt, but certainly not remorse. Russia chose to fight the Holodomor by challenging its characterization as a Ukrainian genocide and undermining the suggested number of victims. Predicated on Soviet censuses and estimations from such varied sources as Josef Stalin and Robert Conquest, the number proffered has been 7-10 million.

The Canadian Institute of Ukrainian Studies based in Edmonton, Canada recently issued a press release about a lecture delivered at the University of Toronto  by a Ukrainian demographer on the subject  of the Holodomor. The demographer prefaced his conclusions with a statement about the need for an exact calculation of the number of victims of the Holodomor, arguing that excessive estimations undermine the credibility of the evidence supporting the tragedy. As an example, he suggested the difficulty experienced by the Ukrainian World Congress at the UN when it suggested a 7-10 million number. He then went on to estimate that some 4 million perished in the Ukrainian SSR. The support for his conclusion was the Soviet censuses in 1926 and 1939.   

My initial problem with this exercise is why is it necessary to conclude an exact number. After all the generally accepted number of victims during the Holocaust was arrived at 6 million and, frankly, not debated very much. Whether the number of Ukrainian victims in the Holodomor was 4 million in  the Ukrainian SSR or 7-10 million Ukrainians throughout the USSR does not detract from the fact that it was a Ukrainian genocide.

As a result of the Holodomor, from 20 to 25 percent of the population of Soviet Ukraine was wiped out in 18 months, one third of them - children.
Furthermore, why is a demographer, insisting on accuracy, not taking into account Ukrainians who died in the Kuban region or those Ukrainians who perished in the Russian SSR while in transit to Siberia or in gulags and camps? Why does he not consider the nationalities breakdown provided in the Stalin purged but recently exhumed census of 1937 which shows that the Ukrainian population in the USSR actually decreased by 5 million from 1926-1937 without even considering a customary growth rate? The only other population in the USSR which actually declined during that period of time were the Kazakhs. However, some 1.5 million Kazakhs fled Kazakhstan for China. Ukrainians could not flee because by decree of January 22, 1933 Stalin shut the borders of the Ukrainian SSR and Kuban, heavily populated by Ukrainians. No other region of the USSR was affected. What about the growth rate of the other nationalities in the USSR with Russians at a dominant 23%?

On the positive side,  Ukraine’s Permanent Mission to the UN held its annual Holodomor commemoration on December 3rd at the UN in New York.  I had written about this in the beginning of November, concerned that no preparations for a commemorative event this year were known to me or to Ukrainian community organization. Cynically, I concluded that hope springs eternal. Well hope became reality. Ukraine’s Ambassador Sergeev convened a meeting, put together an evocative program with speeches, singing and bells. At the event he skirted around the term genocide, in deference to his oppressive superiors Yanukovich and Hryshchenko, but did say: “In the thirties of the last century the world was not able to stop the criminal Stalin regime, which was cynically and heartlessly destroying its political opposition and the insubordinate but peaceful peoples with the most brutal weapon - hunger. The people of Ukraine were being exterminated most severely: 25 thousand a day. As a result of the Holodomor, from 20 to 25 percent of the population of Soviet Ukraine was wiped out in 18 months, one third of them - children…Only decades later, when the Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide and the Rome Statute on the International Criminal Court were adopted, such a mass murder was defined as a crime against humanity.”

I am glad I was wrong.

Тести Майдану для Януковича TOP
Але найгіршим для Януковича є те, що за нинішніх обставин, у нього фактично немає можливості для маневрів, якщо б навіть спробувати уявити, що він захотів би щось змінити.



Віктор Каспрук

Київ – Прийшовши до влади на інерції «совка», Віктор Янукович і його оточення вирішили діяти з Україною нахрапом, «ламати» всіх через коліно, але не вийшло. І тоді режим з подивом виявив для себе, що Україна зовсім не така, як Донецька область, і вона повна для нього сюрпризів.

Намагаючись вести подвійну гру з українським народом, Янукович видно так і не зрозумів, що сам пиляє гілку, на якій так комфортно сидів усі ці роки. Адже відстоюючи інтереси Москви, він діє не на користь держави, котру за несприятливого збігу для українців політичних і економічних обставин тепер очолює. Й це починають розуміти все більше і більше українських громадян. Довіра до Партії регіонів швидко девальвується і можна сказати, що сьогодні Майдан-2 тестує Януковича на те, чи він може взагалі бути Президентом країни.

Як показали майже дев’ять місяців перебування «донецьких» при владі, в їхніх діях зовсім не проглядається стратегічного мислення. В кінці 2010-го Янукович проходить тести на демократію, не усвідомлюючи, що це таке взагалі. При цьому нездатність прогнозувати хоча б на декілька кроків наперед із-за неадекватного сприйняття дійсності затягує його в коловорот «русского мира», який у переважної більшості українських громадян викликає стійке відторгнення та неприйняття.

Політик із конструктора Lego

«Януковичам» заважає все українське в Україні. І питання не тільки в мові, без якої існування жодної нації неможливе. Для них важливо, аби в Україні так і не сформувався третій стан – середній клас, котрий завжди є основою демократичного суспільства.


Але найгіршим для Януковича є те, що за нинішніх обставин, уxнього фактично немає можливості для маневрів, якщо б навіть спробувати уявити, що він захотів би щось змінити. Адже його політична постать скомпонована і зібрана із частин політичного конструктора Lego тими, чиї бізнес-інтереси він від самого початку представляє.

Здавалося б, що виборці Януковича отримали все, що хотіли. Українську мову можна вже ніби і не вчити, російський флот в українському Криму майже назавжди, а Бандера і Шухевич вже нібито і не Герої України. Однак з'ясувалося, що це далеко не все. А точніше зовсім не те.


Адже ті, хто мав би свого часу сказати Януковичу, що за визначенням не може бути в України путінізації суспільства, приховали від нього цю дуже важливу інформацію. Тому, що не має Україна таких величезних запасів нафти і газу, фінансів і критичної маси чекістів, щоби, наобіцявши суспільству, як це зробив свого часу Володимир Путін, можна було б виконати хоча б частину з обіцяного. Крім того, дуже багато різного мають Україна і Росія, не кажучи вже про менталітет.

І головна проблема української неукраїнської влади не тільки у тотальній корупції, а й ще до того в гранично низькому її інтелектуальному рівні. Бо, як виявилось, «король голий», звідси цілком закономірно всі очевидні пробої і проколи нової влади.


Проте Янукович персона досить прагматична, і він нутром чує небезпеку своїй президентській посаді. Звідси його публічний вихід на Майдан та намагання не загострювати назрілу з його ж вини ситуацію до краю. Втриматися на плаву для нього нині найголовніше, але аби плисти далі, як мінімум необхідно знати, куди. А з цього проводу виникають великі сумніви.

По суті, виникла парадоксальна ситуація. Із лютого «януковичі» займаються демонтажем України в Україні. Але країна є, і вона залишається. За президентства Віктора Ющенка було побудовано її демократичну базу. І не дивлячись на всі надзусилля «донецьких», повністю її зруйнувати так і не вдалося. І якби при владі в Україні тепер перебували навіть не «трієчники», а «двієчники», то вони б мали знати зі світової історії, що жодній із існуючих раніше імперій (включаючи і колишній СРСР), не вдалося ані перемогти, ані втриматися навічно. А тим паче путінській імперії єдиного «русского мира», в перспективність якої, крім Путіна, вірить хіба що його найближче оточення.

Янукович наступає на всі можливі граблі

Одним із чинників Майдану 2010 року, безумовно, стало те, що українці нарешті почали усвідомлювати, що на їхній батьківщині почали запроваджувати по суті окупаційні порядки. «Януковичам» заважає все українське в Україні. І питання не тільки в мові, без якої існування жодної нації неможливе. Для них важливо, аби в Україні так і не сформувався третій стан – середній клас, котрий завжди є основою демократичного суспільства. В Україні встановлений олігархічний режим типу найгірших зразків Латинської Америки. Коли декілька сімей беруть під свій контроль всю економіку країни, а також і її населення.

Дивно, чому шанувальники режиму «януковичів» не хочуть зрозуміти, що Росія, котра керована псевдопартійною кланово-олігархічною номенклатурою, вже давно опинилася далеко позаду від цивілізаційних процесів.


Також одним із способів тестування Януковича Майданом стає те, чи готовий він припинити свою добровільну підлеглість перед Кремлем. Адже політика Росії щодо України – це завжди політичний тиск і шантаж. То ж невже приклад президента Білорусі Лукашенка так нічого його і не навчив? Москві завжди буде мало частинної здачі національних інтересів України. Їй потрібно в кінцевому підсумку не менше, ніж усе. Тобто, щоб незалежної держави Україна не існувало взагалі.

Загалом же, все, що зараз робить Янукович, дуже важко взагалі піддається аналізу. Оскільки складається враження, що він ніби навмисне наступає на всі, які тільки можливо, граблі. Починаючи з української мови і закінчуючи підприємцями. І головна проблема української неукраїнської влади не тільки у тотальній корупції, а й ще до того в гранично низькому її інтелектуальному рівні. Бо, як виявилось, «король голий», звідси цілком закономірно всі очевидні пробої і проколи нової влади.

Вже майже 20 років Україна йде своїм шляхом. У 2010 році «донецькі» вирішили збити український народ з цього шляху. Янукович і його команда сьогодні на угоду антидемократичному, неоімперському кремлівському режиму намагаються перетворити Україну на ще одну євроазіатську державу. Дивно, чому шанувальники режиму «януковичів» не хочуть зрозуміти, що Росія, котра керована псевдопартійною кланово-олігархічною номенклатурою, вже давно опинилася далеко позаду від цивілізаційних процесів. А також із-за цього відстає економічно. Фактично путінська Росія увійшла в період, котрий за багатьма своїми основними параметрами дуже схожий на часи брежнєвського «застою».

Влада не є безмежною, як це здавалося спочатку

То ж куди хочуть запроторити українців «донецькі»? Приєднатися до російського застою чи знову стати малозначимим сировинним придатком Росії? І коли Президент Віктор Янукович у Брюсселі розповідає про європейський вибір України, то хіба шлях України до Європи пролягає через анексію її Російською Федерацією?

Одним із видимих тестів Майдану для Януковича може стати його (поки що) «безпартійність». Оскільки дуже важко повірити в те, що будь-яка політична акція при цьому є аполітичною. Можливо, поки що Віктор Янукович так і не дозволив зробити собі будь-яких різких кроків щодо Майдану 2010, бо дуже сподівається на те, що майданці і надалі відхрещуватимуться від політики.

Це ніби така собі негласна домовленість, ви не даєте очолити себе Юлії Тимошенко чи ще комусь із впливових нинішніх українських політиків, а я робитиму вигляд, що це мене зовсім не стосується, і я навпаки нібито з вами.

Хоча подібна конфіденційна угода не може бути дуже тривалою. Позаяк цілком можна говорити не про відсутність політики в цій громадянській акції, а про її, до часу, приховану складову. Котра наразі всіма доступними для влади засобами замовчується та завуальовується. Адже і владі, і опозиції стає зрозуміло, що нині на Майдані 2010 зароджується нова політична сила, котра досі утримувалася від оприлюднення свої публічної політичності. Ховаючи її під маскою аполітичності. Тому не можна виключати того, що сьогодні на київському Майдані зароджується нова впливова партія.

Хоча від самого початку чомусь не покидає відчуття, що цей Майдан не зовсім справжній. Все ніби, як і має бути. Люди і емоції, гасла та пропори. Але відверте апелювання до доброго царя від Партії регіонів викликає певний сумнів. Відбувається ніби якесь розмежування в оцінці діючої влади. Поганий прем’єр Азаров зі своїми невдалими реформами і податками та на відміну від нього хороший Президент Янукович, який не знає, що в дійсності діється в Україні, але готовий стати на бік народу.

Тобто в підсумку такий Майдан цілком здатен «відмити» рік правління «януковичів» Україною і поставити перед «донецькими» питання необхідності створення реального коаліційного уряду після того, як Прем’єр-міністр Азаров буде остаточно «спалений» і на нього навішають всіх можливих собак. Таким чином на певний час спускається пар народного невдоволення режимом, хоча від самого початку вже було зрозуміло, що за цієї влади справжніх реформ немає, не було і не може бути.

Адже і владі, і опозиції стає зрозуміло, що нині на Майдані 2010 зароджується нова політична сила, котра досі утримувалася від оприлюднення свої публічної політичності.


«Донецька» влада дуже боїться реального соціального вибуху, тому такий інертний Майдан їй можливо навіть і на руку. Однак «трон» Януковича захитався і ветування ним Податкового кодексу може стати першою поступкою режиму українському народу.

Загалом же, на мою думку, головним тестом Майдану для Президента Віктора Януковича є те, що він нарешті усвідомив: його влада не є такою безмежною і самодержавною, як це йому здавалося в лютому 2010 року. І що, якщо бездумно виконувати всі можливі забаганки Москви, то врешті-решт можна й втратити і свою президентську посаду, котра в жодному разі за українських реалій не може бути довічною.

Та хоча це все разом взяте й не можна назвати прозрінням Януковича, але певні уроки на майбутнє він все ж із цього для себе винесе. А надалі вже від нього самого залежатиме, наскільки тести Майдану здатні визначити в подальшому і його політичну долю…

Recognise the Holodomor as Genocide! TOP

The dissemination of historical truths about Ukraine in my country of residence is of great importance to me. Mr. President, I call upon you to publicly recognize the Holodomor as an act of genocide against the Ukrainian people and to ensure that the Law of Ukraine On The Holodomor Of 1932-33 maintains it was a genocide...

Sign the petition today!

Complete petition with the forms: http://ukrainianworldcongress.org/

TVOntario confuses Ukraina-Rus with Russia TOP
On November 19, 2010, TV Ontario aired part 1 of a three part program produced by BBC called The Art of Russia. The commentator, Andrew Graham Dixon does a good job describing the beautiful churches of Kievan Rus, but not once does he explain that Kievan Rus is now Ukraine today. He uses the names Russia and Old Russia frequently and interchangeably with Kyivan Rus when he should only be saying Kyivan Rus.  The continuous, incorrect use of these names leads the listener to total confusion as to what is Russia, what is Old Russia and what is Kievan Rus. He makes a huge blunder when he says that St. Sophia is in Russia. 

Part two was aired on November 25. This time, there are four references made to ancient Russia by the commentator, a noticeably lesser number of times than in part 1. I am not sure what he means by this but it does not offend me  because he is describing  art in St. Petersburg, not in Kyiv. Part 3 aired on December 3. I called up TVO and complained about the confusion I felt when I heard the commentator mixing up names for Kyivan Rus.

Call Michelle or Alex- audience relations at 416-484-2665 or send an e-mail to asktvo@tvo.org.
Naomi Boxer and Jane Jankovic are the cultural and arts  managers.

I. Sopinka

Get UEFA to change spelling of Ukrainian cities on their website TOP

It is important to get UEFA to correct their website before UEFA 2012 is widely publicised - else it will be difficult to revert the damage of misspelling Kharkiv, Kyiv, and Lviv.


This began as an update on the Okean Elzy page where Okean Elzy requested fans to send a letter by e-mail or fax to UEFA to ensure the correct spelling of the names of Ukrainian cities before UEFA 2012 was actively advertised. See link provided for fax number and e-mail as well as a template letter.

Name of Ukrainian cities

To: info@uefa.com
Fax: +41 848 01 2727, +41 848 01 2525

Subject: Name of Ukrainian cities
Dear Madam / Sir,

Let me bring your attention to the fact that your website http://www.uefa.com/competitions/euro... misspells the names of Ukrainian cities.

The capital of Ukraine in English is Kyiv not Kiev. Kiev was only used during the Soviet times. To write Kiev is old fashion at least, if not against the will of the Ukrainian as well as the US and other governments. Lvov is Lviv and was always Lviv as the matter of fact. One also writes Kharkiv, not Kharkov anymore.

This has been already reviewed by the Ukrainian and the Western governments, recognised by the UN, the US, Ukrainian, British, Australian and other English speaking countries and authorities. This is how these cities call themselves in English.

You can find more background information and evidences on http://Kyiv.Of-Cour.se/ .

Would you please make sure that the misspellings on your web-site are corrected?

Strong arguments in favour of Kyiv spelling in English language:

  • Ukrainian government insists on Kyiv spelling
  • US government issued a directive to write Kyiv
  • United Nations Multilingual Terminology Database (the ultimate body on geographical names) approved it as Kyiv
  • Major English speaking governments worldwide switched to Kyiv spelling
  • CIA refers to the city as Kyiv
  • The name of the famous football club is Dynamo Kyiv
  • Many papers, e.g., British The Guardian, are already writing Kyiv
  • All major Canadian media already use the spelling of Kyiv
  • And many more on http://Kyiv.Of-Cour.se/

Готуємося до з’їзду лідерів підприємницьких організацій TOP


1.    Для реального висвітлення діяльності кожної організації -члена асамблеї просимо направити звіт про проведені акції та участь в інших заходах ваших організацій на aaa77748@mail.ru :
1) місяць та назва акції, кількість людей,
інформація потрібна для інформаційної підтримки асамблеї та спростування інсинуацій, повязаних з асамблеєю.
2) Вказати наявний ресурс-юрист, журналіст, можливість створенння груп самозахисту та мобільних груп. Чи є можливість виїжджати на допомогу іншим організаціям?
3)Яка Вам або Вашій організації потрібна допомога.

2.    Олександр Супрунюк. Що сталося. http://www.pidprukr.ucoz.ua/load/oleksandr_suprunjuk_shho_stalosja/1-1-0-793

3.    Организовывайтесь! Создавайте из себя силу!  http://www.pidprukr.ucoz.ua/load/valerij_organizovyvajtes_sozdavajte_iz_sebja_silu/1-1-0-790

4.    Анатолій Ковальов. Який Кодекс прийнято. http://www.pidprukr.ucoz.ua/load/jakij_kodeks_prijnjato/1-1-0-789

5.    Заява Асамблеї громадських організацій малого і середнього бізнесу України 30 листопада 2010 року. http://pidprukr.ucoz.ua/news/zvernennja_koordinacijnoji_radi_asambleji/2010-12-03-123

6.    Декалог вільного простору http://pidprukr.ucoz.ua/load/dekalog_vilnogo_prostoru/1-1-0-788

7.    Олександр Томасєвич. Як організувати Референдум. http://pidprukr.ucoz.ua/load/oleksandr_tomasevich_jak_organizuvati_referendum/1-1-0-787

8.    Прохання допомогти Асамблеї, сплативши посильні  внески http://pidprukr.ucoz.ua/news/prokhannja_terminovo_splatiti_vneski/2010-12-01-122

Розсилку готують члени Асамблеї громадських організацій малого та середнього бізнесу України та активісти громадської діяльності.

Якщо Вам не цікаво отримувати подібні листи, прохання про це повідомити за адресою:

Звернення Головної ради Товариства "Просвіта" з Чикаго до громадян України TOP

Злочин у Переяславі: знищено музей - час рятувати заповідник! TOP
У всесвітньовідомому заповіднику «Переяслав» відбуваються тривожні події! Після дивного наказу Міністра культури і туризму України, на посаду директора НІЕЗ «Переяслав» призначено абсолютно некомпетентну людину із скандальною біографією. Колектив почав протестувати, звернувшись у різні інстанції з листом.

Тривожитися є чому! Нове керівництво не змогло забезпечити належну охорону. Викрадено візитівку Археологічного музею – бронзовий античний лутерій У століття! Доля його невідома! Як виявилося, у Міністерстві, якому напряму підлягає заповідник, про це навіть не знають!

Закликаємо колег-журналістів долучитися до розслідування і порятунку славнозвісного заповідника! Створюється громадський комітет порятунку НІЕЗ Переяслав.

Тел 050-505-3663 Віктор Тригуб, редактор журналу Музеї України

096-128-88-89 Тарас Нагайко, Переяслав, кандидат наук

096-306-06-69 Віктор Ткаченко, колишній вчений секретар і екс-в.о. директора заповідника


Links to event postings TOP

Do you maintain a website of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site in the ePOSHTA newsmagazine.


 United States

USA flagNew York: Motyl art exhibit in Chelsea -- Dec. 3 - 23 TOP

Twelve Paintings from a new series


Alexander Motyl

Unknown Soldiers

December 3-23, 2010
Icosahedron Gallery
606 West 26th Street
New York, NY, 10001
(212) 966-3897

Opening Reception: December 10 @ 8pm

For more information, click on:


Canadian flagToronto: Reflection on essence - Impressions by Bohdan Vandiak -- Dec. 4 - 31 TOP

KUMF Gallery invites you to the launch of


A multimedia presentation of artistic impressions by

Opening: Saturday, December 4 at 6:30 p.m.
Exhibit continues until December 31, 2010


New York: Holodomor Commemorative Event at the United Nations -- Dec. 5 TOP
Canadian flagToronto: Ukrainian Christmas Craft Workshops -- Dec. 8, 12, 15 TOP

Ukrainian Christmas
Craft Workshops

Ukrainian Women's Organization of Canada - National

Present Three Workshops

1. Christmas Craft Workshop in the creation of "Didukhy" (Grandfather Wheat Sheaves)
Wednesday , December 8, 2010 at 6:30 p.m.
Course Cost $35.00 per person

2. Creating Christmas Tree Decorations "Pavukhy" (spiders)
Workshops designed for Children ages 9-12
Sunday, December 12, 2010 at 3:00 p.m.
Course Cost $25.00 per person

3. Creating a Christmas "Zirka" (Star)
Wednesday, December 15, 2010 at 6:30 p.m.
Course Cost $35.00 per person

All Materials for the creations are included in the cost.

All Courses take place at
Ukrainian National Federation Community Centre
145 Evans Ave., Toronto

For further information contact:
Yaroslava (416) 488-9295
Olya L. Leschuk, OYK Representative
e-mail: ollie_leschuk@yahoo.ca

Canadian flagToronto: Crimea: The next post-Soviet conflict? with Mustafa Dzhemiliev. chairman of Crimean Tatar parliament -- Dec. 9 TOP
Canadian flagToronto: Christ the Light of the World Celebration: 8th Annual Joy of Lights - Dec. 9 TOP

On Thursday, December 9th, the St. Demetrius Development Corporation will be hosting its 8th Annual Joy of Lights at the Ukrainian Canadian Care Centre (Care Centre). The event brings together aspects which are import to the residents – faith, family and tradition adding to the cultural and spiritual uniqueness of the Care Centre. The culmination of the evening will be marked with the countdown and the lighting the tree. Please join us at the much anticipated event that brings together residents, families, friends and staff to share the joy of lighting and blessing of the Christmas Tree and prayers.

Residents of the Ukrainian Canadian Care Centre and the St. Demetrius Residence,
families and friends Members of the UCCC Board of Directors
Prominent members of the local community.

What :        
Lighting of the Christmas Tree, blessing of the tree and local performances

Thursday, December 9th, 2010 at 6:30 pm

The Ukrainian Canadian Care Centre
60 Richview Road. Toronto, Ontario M9A 5E4

About the Ukrainian Canadian Care Centre (UCCC)

Founded in 1996, the Ukrainian  Canadian Care Centre, “The Home with a Heart” serves seniors in the Ukrainian Canadian community and continues to be an innovative leader in long-term care.   We are known for engaging programs and services underscored by a high degree of professionalism and fiscal responsibility.  The UCCC is respectful of the cultural and spiritual needs of everyone we serve. Residents enjoy excellent individualized care and the best of Ukraine heritage and culture.

For further information about the 8th Annual Joy of Lights celebration, please contact:
Anna Do, Development Department, Care Centre, 416-243-7653 ext. 313
E-mail: ado@stdemetrius.ca

Canadian flagToronto: Winter Wonderland Bingo at the UNF Community Centre -- Dec. 10 TOP
USA flag New York: An evening with Mustafa Dzhemilev -- Dec. 14 TOP
Canadian flagToronto: Geneaology Group meeting - Dec. 14 TOP

At the next meeting of the
Toronto Ukrainian Genealogy Group - (TUGG)

Sonia Tkachuk van Heerden

will speak on

Genealogy Sources in Europe for East European Research

followed by a Christmas Party

Tuesday, December 14, 2010, 7:30 -- 9:30 pm
St Vladimir Institute
620 Spadina Avenue, Toronto.
Contact: (905)-841-6707

Canadian flagMontreal: St Volodymyr Cultural association New Years Eve Party -- Dec. 31 TOP
Canadian flagCalgary: Plast Malanka - Jan. 15 TOP
Ukrainian flagКиїв: Третъій Зимовий Фестиваль «Країна Мрій Різдвяна» -- 1 грудня - 19 січня TOP
_blank1 грудня «Країна мрій» запрошує до козацького селища «Мамаєва Слобода» на презентацію Третього Зимового фестивалю «Країна Мрій Різдвяна» та прем’єру святкового музичного кліпу від Олега Скрипки.

В перший день зими у козацькому селищі «Мамаєва Слобода» відбудеться презентація Третього Зимового фестивалю «Країна Мрій Різдвяна». На шановних гостей чекатиме особливий сюрприз – прем’єра кліпу «Щедрик» – нового музичного відео від Олега Скрипки.

Історична довідка: «Щедрик» – твір Миколи Леонтовича, обробка давньої української новорічної щедрівки – на сьогоднішній день найвідоміша новорічна пісня в усьому світі в перекладі на англійську мову, що має назву «Колядка дзвонів». Уперше «Щедрик» був виконаний хором Київського Університету у 1916 році в Києві, а 5 жовтня 1921 року «Щедрик» був вперше презентований на концерті в Карнегі Холі в Нью-Йорку. У 1936 році Пітер Вільховський, який працював для радіо NBC, пише англійську версію слів до «Щедрика». Згодом пісня зазвучала у популярних кінофільмах «Гаррі Поттер», «Сам вдома» та мультиплікаційному серіалі «Південний парк». Оригінальні інтерпретації твору робили відомі рок-гурти «Barenaked Ladies» та «Savatage», а переробка пісні у стилі «техно-данс» від DJ Demonix наразі стала культовою класикою електронного андеграунду.

Взимку 2010 року власну версію славнозвісної композиції «Щедрик» записав Олег Скрипка. Музичний запис відбувався в студії на території Печерської Лаври за участю музикантів «Лє Гранд Оркестру» і Тараса та Олі Чубай. Кліп реалізував режисер-мультиплікатор Степан Коваль, який створив справжнє новорічне міні-кіно, виконане в жанрі пластилінової 3D-анімації. Сценарій фільму, написаний професійним казкарем Сашком Лірником – це різдвяна історія маленького хлопчика, який знайомиться з найголовнішим святом на Землі, подорожуючи в часі із сучасного міста до стародавнього казкового села, де сірі будні розквітають барвистими фарбами радості – дорослі обертаються на дітей, а діти виростають та стають добрими людьми...

На створення картини пішло 150 кг пластиліну, 100 кг солі та 5 місяців роботи, під час якої на анімаційну студію відбувся дитячий культпохід, влаштований для підшефної дітлашні спонсором проекту – магазином дитячого одягу «Bonpoint». Вражена малеча не лише зачаровано спостерігала, як робиться справжній мультик, але й сама отримала змогу долучитись до творчого процесу, власноруч виліпивши з пластиліну декілька кумедних фігурок.

1 грудня цим своєрідним мультиплікаційним кліпом-подарунком презентуватиметься цьогорічна Третя Зимова «Країна Мрій Різдвяна» в козацькому селищі «Мамаєва Слобода», яка триватиме від 8 грудня по 19 січня. Ця подія має органічно об’єднати усі зимові свята української традиції та відтворити відчуття справжнього сільського колориту новорічних гулянь. Дорослих і дітлахів потішить катання на санях, льодова гірка-ковзанка, ярмарок народних майстрів, смачна традиційна кухня та інші забавлянки і розваги. Також на гостей чекатимуть обряди «Маланки та Василя», Різдвяний Вертеп під проводом Тараса Компаніченка, обряд «Кози», зустріч малечі зі Святим Миколаєм, найцікавіші казки від Сашка Лірника, врочисті колядки, щедрівки і святкові виступи Олега Скрипки, Тараса Чубая та інших українських музикантів. Урочистим фіналом зимових свят стане грандіозне ритуальне дійство на Водохреща – купання в ополонці озера Красовиця та змагання за «Орданський Орден» (вирізаний з криги хрест), яке відбудеться 19 січня, а також спалення дідуха, що ознаменує собою закінчення новорічного циклу зимових свят.

Орієнтовна програма фестивалю:

8 грудня (середа) – відкриття на «Мамаєвій Слободі» РЕЗИДЕНЦІЇ СВЯТОГО МИКОЛАЯ

19 грудня (неділя) – СВЯТОГО МИКОЛАЯ (свято для дітей);

7 січня (п’ятниця) – РІЗДВО;

13 січня (четвер) – СТАРИЙ НОВИЙ РІК, МАЛАНКА;

14 січня (п’ятниця) – ВАСИЛЯ;

19 січня (середа) – ВОДОХРЕЩА.

Canadian flagТоронто: Різдвяна майстерня з виготовлення Дідухів -- 8 грудня TOP
Canadian flagТоронто: Крим: Наступний пост-радянський конфлікт? - гість Мустафа Джемілєв, голова парламенту кримсъко-татарського народу -- 9 грудня TOP
Canadian flagТоронто: Конференція "Члени НТШ Канади в науці" -- 11 грудня TOP
Employment: Dnipro Choir Director -- Edmonton TOP

The Ukrainian DNIPRO Choir of Edmonton
Is accepting applications for the position of
Choir Conductor/Artistic Director

Duties to commence September 2011

DNIPRO Choir is a mixed (SATB) community-based choir, whose repertoire consists of a wide variety of genres – folk, sacred, art songs, opera choruses, chamber works, as well as symphonic-choral works. This choir has been active in Edmonton’s arts community for 57 years, performing in annual concerts, community events, and touring throughout Alberta and Canada.
The choir rehearses once a week from September to June.

  • Requisite musical training and experience in choral conducting
  • Ability to teach proper vocal technique
  • Thorough knowledge of Ukrainian choral literature
  • Fluency in both Ukrainian and English


  • To plan the choir’s annual program in a collaborative process with the artistic committee, and select appropriate repertoire
  • Conduct weekly rehearsals from September to June
  • Conduct performances at a variety of functions throughout the season

Short-listed candidates will be asked to conduct one rehearsal as part of their interview process.
Please submit your resume to:

Box 1271, Edmonton AB T5G 2M8
Or email info@dniprochoir.com

By February 10, 2011

Holodomor commemorations - Canada - Ukraine - Portugal TOP
Some of the many commemorations and lighting of the candle of remembrance that took place in countries where Ukrainians live.

Toronto, Canada: Panakhyda (requiem) for the repose of the souls of the victims of Holodomor 1932-33

The service requiem Nov. 27 was conducted together by the clergy of both the Ukrainian Orthodox Chruch (headed by Metropolitan Yurij) and the Ukrainian Greek Catholic Church (headed by Most Rev. Stephen V. Chmilar)
Markian Shwec, Yvan Baker (President UCC - Ontario Provincial Council) Olena Oleksiuk (Holodomor survivor), Gerard Kennedy, MP (Parkdale-High Park)

In Parliament of Canada:

MP Borys Wrzesnewskyj in the House of Commons

James Bezan in the House of Commons

National Holodomor Commemoration ceremony at Parliament Hill

The Ukrainian Canadian Congress joined the Canada-Ukraine Parliamentary Friendship Group, the Embassy of Ukraine, Parliamentarians, clergy, foreign diplomats and over two hundred guests at Parliament Hill for the National Holodomor Commemoration.
Along with Minister of Immigration, Citizenship and Multiculturalism, the Honourable Jason Kenney, the group was addressed by Ambassador of Ukraine Dr. Ostash, the Hon. Michael Ignatieff, Leader of the Opposition, Senator Raynell Andreychuk, Mr. Bernard Bigras, M.P. from the Bloc Quebecois, Ms. Peggy Nash, President of the NDP Party, Ukrainian World Congress President Eugene Czolij, Ukrainian Canadian Congress National President Paul Grod, and Holodomor survivor Mr. Mykola Nicholas Latyshko.

Ukraine: Panakhyda (requiem) at the Holodomor memorial in Kyiv

The service requiem Nov. 28 was conducted together by the clergy of both the Ukrainian Greek Catholic Church, headed by Major Archbishop Cardinal Lubomyr and the Ukrainian Orthodox Church of the Kyivan Patriarchate headed by Patriarch Filaret. (Photo: Serhiy Marchenko)
Photo: Serhiy Marchenko

Lisbon - Свічка Моління у Лісабоні

Депутат Парламенту вiд право-центристської Народної партiї (CDS-PP), голова парламентського комiтету з мiжнародних стосункiв та португальських громад Др. Жузе Рiбейру i Каштру (José Ribeiro e Castro):

та Депутат Мерiї Лiсабона вiд Народно – Монархiчної Партiї (PPM), португальська українка Др. Алiне Галлаш-Халл (Aline Gallasch Hall):

UCC – Ontario Provincial Council applauds statement by Premier Dalton McGuinty marking the Holodomor TOP

November 25, 2010

Toronto, Ontario: The Ukrainian Canadian Congress – Ontario Provincial Council welcomed today’s statement by Premier Dalton McGuinty commemorating the Holodomor, highlighting the need to raise international awareness and teach younger Ontarians about this tragedy.

“We express our gratitude to Premier McGuinty for his remarks as Ontarians commemorate the 77th anniversary of the Holodomor, a tragedy in which millions of innocent people were starved to death” stated Yvan Baker, President of the Ukrainian Canadian Congress – Ontario Provincial Council. “We thank the Premier particularly for reminding us that this genocide is one that touches all Ontarians, one that we must remember and one that we must teach to younger generations.”

Millions of Ukrainians perished in 1932 and 1933 as victims of a man-made famine genocide, the ‘Holodomor’ under Joseph Stalin’s brutal regime.

In April 2009, the Ontario Legislature unanimously passed Bill 147, the Holodomor Memorial Day Act, which recognized the Holodomor as a genocide and provided for the declaration of Holodomor Memorial Day on the fourth Saturday in November in each year in the Province of Ontario.

“…it is so important that all Ontarians recognize and remember the horror that took place in Ukraine during the darkest days of the Stalinist regime.” Noted Premier McGuinty in his statement, “The deeply tragic events of the Holodomor touched the lives of Ontarians of Ukrainian descent — which means it touches all of us.”

Premier McGuinty also noted the importance of further teaching the Holodomor: “We can — and we must — remember this genocide and teach our young people about it — and about the sanctity of all human life. That is why it is important that governments do their part to promote awareness of the Holodomor. We all have a duty to make knowledge and information available to our children and grandchildren.”

The UCC Holodomor Education Team has been working with local school boards in Ontario and with the Ministry of Education to include the Holodomor as a topic in the history and social studies curriculum in the province. “Today, the Premier has reinforced the importance of teaching our young people about the Holodomor. We look forward to continuing our work with the Government of Ontario to ensure that this goal is accomplished." noted Valentina Kuryliw, Chair of the UCC National Holodomor Education Committee.

As part of the statement Mr. McGuinty noted that the Ontario Ministry of Citizenship and Immigration’s website contains a resource that parents and teachers can use to teach children about the Holodomor.

“We thank Premier McGuinty and Minister of Citizenship and Immigration, Dr. Eric Hoskins for taking this initiative to help raise awareness about the Holodomor” stated Baker.

The Premier made his comments during National Holodomor Awareness week when commemoration ceremonies will be held in communities across Ontario including Brantford, Hamilton, London, Oshawa, Ottawa, St. Catharines, Toronto and Windsor to pay tribute to the millions of children, women and men who were victims of the Soviet regime’s ruthless genocidal policy.

About the Ukrainian Canadian Congress – Ontario Provincial Council
The Ukrainian Canadian Congress – Ontario Provincial Council (UCC OPC) is the voice of Ontario’s Ukrainian community. There are more than 335,000 Canadians of Ukrainian heritage in Ontario. The Congress brings together under one umbrella the Ukrainian Canadian Congress branches and community organizations from across the province. The UCC branches it represents are located in Brantford, Durham, Hamilton, London, Ottawa, St. Catharines, Toronto, Welland and Windsor.

Statement by Premier McGuinty marking the Holodomor

November 25, 2010

We are extremely fortunate to live in a strong, caring province. One of the great things about Ontario is that we welcome people from around the world. And while we all call Ontario our home, we know that many of our fellow Ontarians remain deeply and profoundly connected to their homeland.

That is why it is so important that all Ontarians recognize and remember the horror that took place in Ukraine during the darkest days of the Stalinist regime. The deeply tragic events of the Holodomor touched the lives of Ontarians of Ukrainian descent — which means it touches all of us.

During the years 1932 and 1933, some ten million people starved tragically and needlessly in Ukraine. A region that had been called the “breadbasket of Europe” lost the ability to feed its own population. Parents watched helplessly as their children died of hunger. The elderly — after a lifetime of labour — were denied the dignity of declining years lived in peace and security. At the peak of the famine, 25,000 people died each day.

These events are now consigned to history. And the suffering that occurred — while deep — grows more distant each year. That is why it is so important to honour the memory of the millions of lives, hopes and dreams that were cut short. We can — and we must — remember this genocide and teach our young people about it — and about the sanctity of all human life.

That is why it is important that governments do their part to promote awareness of the Holodomor. We all have a duty to make knowledge and information available to our children and grandchildren.

Ontario has enacted the Holodomor Memorial Day Act. The legislation is the result of all political parties coming together in a common cause. Under the legislation, the fourth Saturday in November will be a day of remembrance.

In support of this initiative, the Ontario Ministry of Citizenship and Immigration’s website is helping to raise awareness of the Holodomor. It contains a resource that parents and teachers can use to teach children about the great suffering — and also the tremendous courage — of the Ukrainian people.

Our government supports Ukraine’s efforts to raise international awareness of the Holodomor and I am proud of the work done by my colleague, Brant MPP Dave Levac. I congratulate him on the great honour of becoming Chevalier of Ukraine’s Order of Merit.

Throughout Ontario, there are thousands of people ofUkrainian descent who work hard to build good lives for their families and to create a stronger Ontario for all of us. This diversity helps to make Ontario the best province in the greatest country in the world.

But such good fortune also comes with an obligation to honour and remember the culture, history and achievements of those nations that have given to us some of their best and brightest sons and daughters. And that is why it is up to all of us to stand together with the Ukrainian people to remember their darkest hours and to celebrate their progress in building a free and strong society.

Statement by Prime Minister of Canada on the 77th anniversary of the Holodomor TOP
November 27, 2010

I am honoured to join Canadians in the solemn commemoration of the 77th anniversary of the Holodomor. On this day, we remember the millions of Ukrainians who suffered and perished during one of the most terrible crimes in history. Millions of men, women and children – predominantly Ukrainian – died of starvation under Joseph Stalin’s oppressive regime.

Canada’s heritage is forever connected to this unimaginable tragedy through the more than one million Canadians of Ukrainian descent, many of whom lost loved ones in that time of horror. The Holodomor is a part of the past that we as Canadians must never forget. Two years ago, our Government was proud to lead an effort in Parliament to officially recognize the Holodomor as a genocide and establish an annual day of commemoration on the fourth Saturday of each November.

I was deeply moved by the vivid depictions and sad memories of this humanitarian catastrophe preserved at the National Holodomor Memorial, when I visited Kyiv this October. I was reminded of the Ukrainian communities back home that honour the memory of victims of the Holodomor with monuments in parks and public squares.

During my visit to Ukraine, I was impressed by the profound friendship our two countries share. Canada stood against the oppression of Ukraine during the two World Wars and the Cold War, and was the first western country to formally recognize its independence from Soviet communism.

As our friendship grows, Canada will continue to support Ukraine in its journey toward strengthening freedom, democracy, justice and human rights. As Canadians, we admire and respect Ukrainians’ pursuit of liberty and freedom, their spirit of independence, and their courage and determination.


The Rt. Hon. Stephen Harper, P.C., M.P.
Prime Minister of Canada

UCC – Ontario Provincial Council expresses gratitude to members of Ontario Legislature for a moving tribute to John Yaremko TOP
MPPs Gerry Martiniuk, Donna Cansfield and Cheri DiNovo join members of John Yaremko’s family, community leaders and Borys Wrzesnewskyj, MP, on the main steps of the Ontario legislature after the tribute to John Yaremko. (Photo: Myroslava Oleksiuk)

November 28, 2010 – Toronto, Ontario: On Wednesday November 24th each of the three parties in the Ontario Legislature delivered a tribute in honour of the late John Yaremko. Mr. Yaremko’s family and friends as well as Ukrainian Canadian community leaders observed the tribute from the Speaker’s gallery in the legislature. The Ukrainian Canadian Congress – Ontario Provincial Council requested the tribute in honour of Mr. Yaremko’s public service as an MPP, cabinet minister and philanthropist. MPPs Cheri DiNovo (Parkdale-High Park), Donna Cansfield (Etobicoke Centre) and Gerry Martiniuk (Cambridge) each spoke eloquently in tribute to Mr. Yaremko. After the tribute a reception was held where Mr. Yaremko’s family and community leaders had a chance to thank the MPPs for their commemorative remarks. “It is a testament to Mr. Yaremko’s service to Ontario that all three parties joined together to pay tribute to Mr. Yaremko” observed Yvan Baker, President of UCC - Ontario Provincial Council. “It is my sincere hope that as we reflect on Mr. Yaremko’s life, we celebrate his many accomplishments and draw inspiration from“On behalf of Mr. Yaremko’s family and the Ukrainian Canadian community, I would like to thank Donna Cansfield, Gerry Martiniuk and Cheri DiNovo for their moving words of tribute to John Yaremko. I would also like to express my thanks to Speaker Steve Peters, Opposition House Leader John Yakabuski and their staff members for their efforts in coordinating the tribute.” said Baker.

Donna Cansfield, MPP for Etobicoke Centre speaking for the Government noted:

“For those of us who are elected members of the Legislature, for those of us who have gathered here in the gallery from the Ukrainian Canadian community, and for all Ontarians, today is indeed a very special day, for today we pay tribute to John Yaremko, a great leader, a community member, a benefactor and, most importantly, a gentleman…To all of us here today and to countless other Ontarians, he inspired everyone he met to public service. There is no plaque out there for this particular accomplishment, but there is a plaque in all of us: It’s our love and devotion to not only an outstanding human being, but also to an extraordinarily fine gentleman. He has our eternal gratitude.” Gerry Martiniuk, MPP for Cambridge speaking for the Official Opposition remarked:

“Not only was John Yaremko a great Ontarian, he was also a legend in the Ukrainian Canadian community. My mother and father were not political people, but conversations in our home often referred to John and his success as an MPP and minister of the crown…I’m just one of the thousands of young people who found inspiration in John’s career and his service to our community and democracy. Today, we remember John Yaremko for his many contributions to his country, as an advocate and supporter of multiculturalism, and as a man dedicated to improving the lives of seniors, the disabled and cultural minorities.” Cheri DiNovo, MPP for Parkdale-High Park speaking for the NDP said:

“This was a man who came into an Ontario that was very different from the Ontario we know today and into a Canada very different from the Canada we know today. It was a racist province; there’s no other way of saying it…That’s the Canada he came to and helped change…We know he probably came from a horrific background, or his family did, and yet he achieved all that he achieved through sheer spirit, through sheer will. I like to think that in part in his honour and in his memory, we passed an all-party bill here recognizing November 15 as the day we commemorate the Holodomor as what it was: a genocide, a famine…That bill would never have happened were it not for people like John Yaremko.” The Speaker of the legislature Steve Peters remarked:

“As a Ukrainian Canadian standing here and sitting here in the Speaker’s chair, it makes me really proud of what John Yaremko did, and, in my own case, of my grandfather. Dealing with that racism in 1937 in Toronto and going from Dymtro Pidwerbeski to Dick Peters—that was racism. For all of us, it’s a great moment. He was a pioneer, and you look at what he did and how it has changed the face of this chamber. This chamber was a much different place in 1951 and it was a pioneer like John Yaremko who made that happen. It’s something that we all need to be proud of, no matter what country we come from and what our origin is.” John Yaremko was born in Welland, Ontario in a family of immigrants from Ukraine. He graduated from the University of Toronto and Osgoode Hall Law School. In 1951, Mr. Yaremko was elected to the Provincial Parliament of Ontario where he served for 25 years. Shortly after his election, Mr. Yaremko was appointed a provincial cabinet minister and would eventually serve in seven provincial Ministries where he would be recognized for his contributions to improving the lives of seniors, the disabled and cultural minorities. Most recently, Mr. Yaremko continued to support the causes he was passionate about. Amongst his many contributions, he was a Founding Member of the University of Toronto Chair of Ukrainian Studies Foundation, a contributor to the lives of the disabled through the John Yaremko Centre for Community Living and in 2009 was awarded the inaugural Paul Yuzyk Award for Multiculturalism by the government of Canada. Mr. Yaremko passed away on August 7, 2010.

A full transcript of the tribute can be found here:

Hansard, November 24, 2010 Legislative Assembly of Ontario


A Personal Tribute to John Yaremko (1918-2010) TOP

On November 24, 2010 in the Legislative Assembly in Toronto, together with numerous representatives of the Ukrainian Canadian community, I had the privilege of witnessing MPPs from all three parties put aside partisanship to pay fitting tribute to former Ontario Cabinet Minister and Member of Provincial Parliament the Honourable John Yaremko who passed away on August 9th of this year. The poignant tributes on the passing of John spoke to the loss felt by elected public office holders in the Province of Ontario and especially in the Ukrainian Canadian community in Ontario and beyond.

John dedicated twenty-five years of his life to elected public service at Queen’s Park. Everyone spoke with tremendous respect for what he accomplished as a parliamentarian and Minister of the Crown in Ontario. However, his active public service continued for decades after he retired from elected office. Together with his late wife Mary, the Yaremko’s envisioned and funded legacy projects in a string of institutions of higher learning in Canada and in his parents’ ancestral homeland of Ukraine.

On a personal note, my first recollections of John were when I was a young boy of 6 or 7. I remember well John’s annual visits to my grandmother in the apartment above our bakery. Every Christmas John would arrive with poinsettias and every Easter he would arrive with a bouquet of Easter Lilies for my grandmother.

He often retold to me the story of his very first election campaign in 1951 and how my grandmother’s steely principles played a crucial act in that campaign. One of the first to put up “Yaremko” campaign signs with the “alien” name Yaremko was my grandmother who agreed to place John’s signs across the 60 foot fence fronting her business on Queen Street West even though there were those who said she risked her just opened neighbourhood bakery business by doing so. Sure enough, on the first night a group of hooligans knocked down the fence along with the Yaremko signs. The next day a dejected John came to my grandmother to apologize saying he would remove the signs and offering to build a new fence. My grandmother said no, stating: “let the fence and signs lie there throughout the campaign.” It proved to be a pivotal decision, even those who considered the Ukrainians and Poles in the neighbourhood “DPs” were shamed by this hooliganism and it mobilized the New Canadians, in fact, the immigrant neighbourhood, to vote. It became a seminal election in which for the first time a Ukrainian Canadian, a so-called “DP”, was elected to public office in Ontario’s Legislature.

I will also remember fondly, and will always be thankful for, the innumerable encouragements I received from John as I contemplated embarking on my pursuit of elected public office. A couple of months before his death, I had an opportunity to speak to John. At that time he again offered encouragement and reminded me that I carried an additional political responsibility in that I also represented our ancestral heritage and culture. I am convinced that just as John Yaremko played a role in our family’s integration into Canadian politics, there are innumerable other families in Toronto and across Ontario with similar memories.

As well, John will also be fondly remembered by Hungarian Canadians who considered him an honourary member of their community. During the 1956 Hungarian uprising, he immediately travelled to Ottawa to forcefully and successfully make the argument to the federal Minister to put in place special processes to bring the desperate Hungarian refugees from the failed anti-Soviet uprising to Canada.

The tributes to John Yaremko on the floor of the Legislative Assembly of Ontario from MPPs representing all three political parties more than half a century after his first election attests to John’s impact as a legislator and his good acts will continue to resonate for decades through the many Yaremko educational initiatives.

Borys Wrzesnewskyj, M.P.
Etobicoke Centre

Statement of Demjanjuk: German court has taken his "liberty" TOP

(On John Demjanjuk’s behalf, this statement was verbally translated from written Ukrainian into the German language by the court translator during the November 23rd 2010 public court session in Munich, Germany.)

With the court’s decision to continue this trial, the judges, who do not have any jurisdiction and - because Germany is the successor of the Third Reich - no moral competence, infringe upon the principles of a fair trial, the truth, the law and the concept of justice.

At Nuremburg, and in the later prosecutions in Germany, no prosecutor and no judge dared to distort the law and the facts as has been done here.  Indeed, the continued refusal of the German authorities to accept responsibility for the torture and death of millions of Soviet POWs and the inhumane conditions under which we were held, is a way of denying the full German responsibility for the Nazi holocaust. 

I accuse Judges Alt, Lenz and Pfluger:

The judges ignore the facts in order to make an "owner of a German office" out of me - a simple POW - knowing that all the documentary evidence shows, without a shadow of doubt, that this is ridiculous.

The judges rewrite history and falsify the Polish decision by saying, that it was only and exclusively about Treblinka and not at all about Sobibor.

The judges suppress the Israeli, American, Polish, Russian and Ukrainian files about me, fearing that there is more evidence of my innocence. They suppress evidence of the fact that I was previously investigated and tried in Poland and Israel for Sobibor surviving 7.5 years of wrongful imprisonment.  This is all evidence of the fact that the trial in Munich against me is illegal and wrong.

The judges break the law and invent new rules by persecuting me exclusively and nobody else alleged to have been a Trawniki and to have helped the Nazis.  No Trawniki was ever prosecuted in Germany before for something like assisting the Nazis. Even the judges’ countrymen were acquitted or never even tried.

The judges, knowingly and willingly, chose expert witnesses who were already engaged by OSI, who they knew for certain would give testimony influenced and directed by OSI, the criminal enterprise which fraudulently sent me to Israel hoping for a death sentence to be carried out by suppressing mountains of exculpatory evidence as the US Courts have found multiple times.  Not one known witness remains alive today to be cross-examined to clear me of these charges. 

The judges chose Charles Sydnor as an expert witness even though public records prove he is biased because as early as 1989 he expressed a desire to see me hanged on the gallows because he believed I was a monster.

Further, I refer to all statements which my defense lawyer Dr. Ulrich Busch has written to the court on my behalf.

The decision to continue with this trial is a crime of infringement of the law and a deprivation of my liberty.

With this statement, I bring a charge against Judges Alt, Lenz and Pfluger for infringement of the law and deprivation of my liberty.

I ask that my statement be provided to the authorities who must investigate and decide to take action regarding this serious charge.

John Demjanjuk

Note:  If you are interested in contacting the Demjanjuk defense team, you may do so by e-mail Help.JohnD@gmail.com  (please note there is a dot between Help and JohnD).

Added John Demjanjuk Jr., son of the defendant:

While they silence the prison doctors and deny us the weekly clinical reports - against all Western legal and humanitarian standards the judges rely on a court appointed medical stooge whose therapy is to shoot my father with various drugs and call him fit. The court's bias is further evidenced by their willingness to ignore the Demjanjuk investigative files still hidden in Russia. The history of the Israeli proceeding, which nearly ended in the execution of the wrong man, should cause them to want all of the evidence available.

WikiLeaks: Kremlin bullies neighbors over Holodomor TOP

Nov. 30 , 2010

Kyivans take part on Nov. 27 in the annual "Light a Candle" memorial, a nationwide event to commemorate victims of the Holodomor (famine) of 1932-19332. Hundreds of Ukrainians lit candles on Mykhailivska Square and at the Holodomor memorial at Park Slava in honor of the victims of the Stalin-ordered famine.

Russia pressured Azerbaijan President Ilham Aliyev and other regional leaders in 2008 to not recognize the Holodomor famine, which killed millions in 1932-1933, as genocide against the Ukrainian people.

According to a cable from the U.S. Embassy in Bishkek, Kyrgyzstan, published on Nov. 29 by WikiLeaks, Britain’s Prince Andrew, a frequent visitor to the region, said that Aliyev had received a letter from Russian President Dmitry Medvedev “telling him that if Azerbaijan supported the designation of the Bolshevik artificial famine in Ukraine as ‘genocide’ at the United Nations, ‘then you can forget about seeing Nagorno-Karabakh ever again.’"'

Nagorno-Karabakh is a separatist region on Azerbaijan’s border with Armenia.

Prince Andrew said other leaders had received similar “directive” letters.

The interventions by Medvedev are evidence of the extraordinary lengths that the Kremlin was prepared to go to in order to prevent international recognition for the Stalin-ordered famine, which claimed most of its starvation victims in Ukraine, whose rural residents resisted Soviet collectivization.

Former Ukrainian President Viktor Yushchenko campaigned at home and abroad for acknowledgement of Holodomor as genocide, a move opposed by Russia. The debate was a major factor in spats between the two presidents, as Yushchenko defined Ukraine’s history in ways that were sharply at odds with Soviet and Russian interpretations, at least under Putin.

Corruption seen as main threat to Russia's security TOP
23 November 2010
Text of report by Russian state news agency RIA Novosti

Moscow: Russian experts see corruption as the main threat to the country's national security. This is the conclusion of a study under the title "Russia's national security as seen by experts" presented in Moscow on Tuesday [23 November].

The study was carried out in the capital and other major Russian cities in October-November this year by the Sociology Institute of the Russian Academy of Sciences and the TsIRKON research group "Russia's national security". It was based of a poll of three large groups of experts. The first included researchers, political analysts and lawyers, the second- journalists, public figures and human rights campaigners and the third - civil servants and employees of law-enforcement bodies.

"The poll has shown that the problem of corruption within the Russian authorities has become the most important one. The experts rated the threat from corruption as 6.1 on a 7-point scale," the report said. Experts believe that corruption has taken such large proportions in Russia that it undermines national security in virtually every area "reducing to zero any measures taken to prevent threats in the economic, social and other spheres".

The study noticed, however, that while considering corruption one of the main problems of national security, the third group was not as pessimistic regarding its scale and influence. "Perhaps they (experts from civil servants) are better informed about prospects for improving national and public security as well as about the measures to be taken in the near and more distant future" the conclusions say.

Among other threats to national security, the experts from all the three groups named Russia's lagging behind leading countries in innovation and modernization, the decline of the population, the preservation of an economy based on export of raw materials, terrorism, illegal trafficking of drugs and weapons, the poor quality of education as well as the emigration of specialists. Various groups of experts assigned different priorities to the abovementioned threats.

Wikileaks: After Russian invasion of Georgia, Putin's words stir fears about Ukraine TOP
Nov 30, 2010

The United States believed that comments by former Russian President Vladimir Putin challenging Ukraine’s sovereignty were “cause for greater concern” after Russia invaded Georgia.

The concerns were raised in a leaked cable written by Kurt Volker, U.S. ambassador to NATO, and published on the website of Russian magazine Russian Reporter on Nov. 30. The message is undated, but the contents place it around August 2008.

The cable seems to confirm the widely reported scolding about Ukraine that Putin gave then-U.S. President George Bush, who pushed Ukraine's membership ambitions despite strong Russian opposition: "Do you understand, George, that Ukraine is not even a state," Putin allegedly told Bush then during a heated exchange.


Volker discusses the split between NATO allies over why Russia acted in Georgia: “The German-led allies argue that the Bucharest decision on eventual membership provoked the Russian aggression, while most others (including the new members and Canada) see it as we do: that Russia interpreted the denial of MAP [Membership Action Plan] as a green light for action against Georgia.”

Complete article:

Kremlin leaders respond to suggested visa sanctions TOP


Anti-Kremlin Sanctions: The First Results

Vladimir Kara-Murza
Days after Russian opposition leader Boris Nemtsov urged the West to impose visa restrictions against corrupt and authoritarian Kremlin figures, some members of the regime seem to be changing their tune, at least publicly, observes Vladimir Kara-Murza. After Nemtsov produced a draft blacklist naming (among others) Vasily Yakemenko - founder of Nashi, a pro-Kremlin youth group that harasses opposition leaders and independent journalists - Yakemenko appealed to Nashi to scale back their activities. While justice is absent from Russia, Nemtsov says the opposition must look to the West to impose sanctions. It remains to be seen how far the West is willing to go.


Meanwhile, Russia’s opposition continues its efforts with regard to visa sanctions. As a point of reference for Western legislators, Mr. Nemtsov has compiled a draft blacklist that contains nine of the most notable violators of the rule of law in Russia. Apart from Mr. Surkov and Mr. Yakemenko, the list, symbolically headed by Mr. Putin, includes electoral commission chairman Vladimir Churov (for facilitating election fraud), deputy prime minister Igor Sechin (for organizing the persecution and looting of Mikhail Khodorkovsky and his oil company), and four government prosecutors in the first and second Khodorkovsky trials. “When we restore the Constitution, democracy and the rule of law, these figures should appear in court and may be subject to lustrations legislation,” Mr. Nemtsov wrote in the preface to the blacklist, “But while the justice system is absent in our own country, we must press for sanctions in Europe and the United States. Let those who built a thievish police state travel in North Korea, Iran and Belarus.”

Complete article:

Leaked cable calls Russia virtual mafia state TOP

Associated Press December 2, 2010


One of the cables released Thursday cites a Spanish prosecutor regarded as an authority on Russian organized crime as calling Russia a "virtual mafia state." The document, dating from February, summarizes comments made by Jose Grinda Gonzalez.

According to the cable from the U.S. Embassy in Madrid, Grinda believes that Russia's Federal Security Service and military intelligence effectively control the Russian mafia.

The cable also says Grinda claims to have information that some Russian political parties work "hand in glove" with organized crime.

Another, from February by U.S. Ambassador to Moscow John Beyrle, cites sources whose names were redacted by Wikileaks.

A source "told us that people often witness officials going into the Kremlin with large suitcases and bodyguards and he speculated that the suitcases are full of money," the cable reads.

"The governors collect money based on bribes, almost resembling a tax system, throughout their regions," it continues.

Complete article:

Заява Івана Дем`янюка TOP

з приводу рішення продовжити судовий процес в нинішній Німеччині, спадкоємиці Третього райху, винесений без жодних на те юридичних підстав аморальними суддями - з порушенням засад справедливого судового розгляду, супроти правди, законнності, а навіть самих основ правосуддя

У Нюрнберзі, як і в пізніших судових процесах, які відбувалися в Німеччині, жоден прокурор, жоден суддя не наважився б так спотворювати закон й факти, як це нині чинять тут (у Мюнхені). Дійсно, відмова німецької влади взяти на себе відповідальність за тортури і смерть мільйонів радянських військовополонених, за нелюдські умови, в яких ми перебували, це – відмова німців від повної відповідальності за Голокост.

Я звинувачую суддів Aльта, Ленца і Пфлу∂ера за:

Судді іґнорують наявні факти з метою, щоб представити мене, простого військовополоненого, "власником" німецької посади", при тім знають, що всі удокументовані матеріали, безсумнівно, підтверджують, що це є безглуздям.

Судді переписують історію й фальсифікують польське рішення, мовляв, у ньому йдеться виключно про Треблінку, а зовсім не про Собібор.

Судді нехтують ізраїльським, американським, польським, російським та українським доказовим матеріалом про мене, побоюючись, що в ньому міститься якнайбільше доказів моєї невиновності. Вони приховують факт, що мою справу раніше досліджували, а відтак судили за Собібор у Польщі та Ізраїлі та що я вижив усупереч 7,5-річному незаконному позбавленню волі. Усе це свідчить про те, що судовий процес у Мюнхені проти мене є протиправним і несправедливим.

Судді порушують закон і створюють нові правила тільки для того, щоб переслідувати виключно мене, а не тих, кому можна б закинути, що був «травніком» і допомагав нацистам. Дотепер жодного «травніка» чи когось подібного за допомогу нацистам не було засуджено в Німеччині. Пригадаю, що співвітчизники суддів були виправдані, а то й навіть не притягнуті до суду.

Свідомо й без примусу судді вибрали свідків-експертів, які раніше давали покази OSI (ред.— Бюро Спеціяльних Досліджень при Департаменті Юстиції США). Судді були впевнені, що ті свідки-експерти будуть свідчити під впливом і за вказівками OSI, кримінальної інституції, яка обманом вислала мене в Ізраїль. OSI надіялося на мою страту (через повішення), яка мала б здійснитися всупереч безлічі виправдовувальних доказів, що неодноразово були підтверджені судами США. Нині жоден зі знаних свідків не залишився в живих, які підлягали б перехресному допиту та які позбавили б мене від звинувачень.

Як свідка-експерта судді вибрали Чарльза Сіднора, хоч його публічні заяви підтвердили, що він упереджено відноситься до мене. Оскільки на початку 1989 року висловив бажання «бачити мене повішеним на шибениці», а також вірить, що я був справжнім монстром.

Окрім того, привертаю увагу до всіх заяв, які мій адвокат, д-р Ульріх Буш направив до суду від мого імені.

Рішення продовжувати цей судовий розгляд є злочинном із порушенням закону задля позбавлення мене волі.

Цією заявою я звинувачую суддів Aльта, Ленца і Пфлу∂ера за зловживання законом, а також за посягання на мою особисту свободу.

Я прошу, щоб мою заяву передали урядовим чинникам для розгляду і винесення відповідних висновків на предмет висунутих мною серйозних звинувачень.

Іван Дем`янюк

Для бажаючих зв’язатися з оборонцями Івана Дем’янюка подаємо ел. адресу:  Help.JohnD@gmail.com (звернути увагу на крапку між словами “Help” і “John”).

КУК - Провінційна Рада Онтаріо вітає заяву прем'єр-міністра Далтона Мꥳнті про відзначення Голодомору TOP

25 листопада 2010р, Торонто, Онтаріо: Конґрес Українців Канади - Провінційна Рада Онтаріо - привітала сьогоднішню заяву прем'єр-міністра Далтона Мꥳнті про вшанування жертв Голодомору, підкресливши необхідність більшої поінформованості міжнародної спільноти про цю трагедію, а також вивчення цієї теми молоддю Онтаріо.

«Ми висловлюємо нашу вдячність прем'єр-міністрові Мꥳнті за його заяву, що пролунала в той час, коли онтарійці вшановують 77- річницю Голодомору, тобто трагедію, в якій мільйони невинних людей були заморені голодом», - заявив Іван Бейкер, президент Конґресу Українців Канади, Провінційна Рада Онтаріо. «Ми дякуємо прем'єр-міністрові особливо за те, що він наголосив на наступному: цей геноцид стосується всіх жителів Онтаріо, про який ми повинні пам'ятати та про що повинні навчати молодше покоління».

Мільйони українців загинули в 1932-33 роках, ставши жертвами штучного голоду-геноциду, що відомо як Голодомор, з причини брутального режиму Йосифа Сталіна.

У квітні 2009 року онтарійський парламент одноголосно прийняв законопроект №147 «Про День Пам'яті Голодомору», згідно з яким Голодомор важається геноцидом. Цим самим уможливив відзначення Дня Пам'яті Голодомору в провінції Онтаріо щорічно в кожну четверту суботу листопада.

«... Це так важливо, щоб усі мешканці Онтаріо знали й пам'ятали про цей жах, який запанував в Україні в найстрашніші дні сталінського режиму»; «глибоко трагічна подія як Голодомор заторкнула життя онтарійців українського походження, а це означає, що воно стосується всіх нас", - відзначив у своїй заяві прем'єр-міністр Мꥳнті.

Прем'єр-міністр Мꥳнті також наголосив на важливості дальшого поширення інформації про Голодомор: «Ми можемо й повинні пам'ятати про цей геноцид, навчати про це нашу молодь, а також про святість людського життя. Ось чому важливо, щоб уряди зробили свій внесок у підвищення обізнаності про Голодомор. У всіх нас є обов'язок довести знання та інформацію до наших дітей та онуків".

Комітет Освіти про Голодомор при КУКу працює з місцевими шкільними радами в Онтаріо і з Міністерством освіти, щоб включити Голодомор як тему в провінційну програму історії та соціальних досліджень. «Сьогодні прем'єр-міністр підсилив важливість навчання нашої молоді про Голодомор. Ми з нетерпінням чекаємо на продовження нашої роботи з урядом Онтаріо, щоб осягнути цю мету», - сказала Валентина Курилів, голова Національного Комітету Освіти про Голодомор, КУК.

У своїй заяві пан Мꥳнті зазначив, що на вебсайті Міністерства громадянства та імміґрації Онтаріо знаходиться добірка матеріалів, які батьки та вчителі можуть використовувати, щоб навчати своїх дітей про Голодомор.

«Ми дякуємо прем'єр-міністрові Мꥳнті й міністрові з питань громадянства та імміґрації, д-рові Ерікові Хоскінсу за ініціативу щодо підвищення обізнаності про Голодомор", - заявив І. Бейкер.

Прем'єр-міністр заявив впродовж Національного Тижня Обізнаності про Голодомор, коли поминальні заходи відбуваються у громадах по всій провінції Онтаріо, включно із Брантфордом, Гамільтоном, Лондоном, Ошавою, Оттавою, Санкт-Катаренс, Торонтом і Віндзором, щоб віддати належну шану мільйонам дітей, жінок і чоловіків, які стали жертвами безжалісної політики геноциду радянського режиму.

Про Конґрес Українців Канади - Провінційну Раду Онтаріо Конґрес Українців Канади - Провінційна Рада Онтаріо (КУК - ПРО) є голосом української громади провінції Онтаріо. У провінції мешкає більше 335,000 канадців українського походження. ПРО об'єднує під одним дахом міські відділи Конґресу Українців Канади і громадських організацій зі всієї провінції. Рада включає відділи КУКу, розташовані в Брантфорді, Дургамі, Гамільтоні, Лондоні, Оттаві, Санкт-Катаренс, Торонті, Велленді та Віндзорі.

КУК – Провінційна Рада Онтаріо висловлює подяку членам парламенту Онтаріо за виняткову пошану Джонові Яремкові

На сходах онтарійського парламенту після вшанування Джона Яремка. Окрім членів родини Дж. Яремка та громадських діячів на фото є присутні: члени провінційного парламенту Джеррі Мартинюк, Донна Кансфілд і Шері ДіНово та член федерального парламенту Борис Вжесневсьський (Фото Мирослави Олексюк).

28 листопада 2010 - Торонто, Онтаріо: У середу 24 листопада кожна з трьох політичних партій, наявних в онтарійському парламенті, віддали шану покійному Джонові Яремкові. Сім'я пана Яремка та друзі, а також провідники українсько-канадської громади спостерігали за вшануванням із ґалереї спікера в парламенті. Конґрес Українців Канади - Провінційна Рада Онтаріо, був попросив віддати шану Джонові Яремкові за його служіння громаді як член провінційного парламенту, кабінет-міністр і філантроп. Шері ДіНово, (Парк-дейлі-Гай Парк), Донна Кансфілд (Етобіко Центр) і Джеррі Мартинюк (Кембридж) говорили і віддали шану панові Яремкові. Після вшанування був прийом, на якому сім'я пана Яремка та лідери громад мали можливість подякувати членам парламенту за їхні зауваження. «Це є доказ праці пана Яремка для Онтаріо, бо три політичні партії об'єдналися, щоб віддати йому належне», - спостеріг Іван Бейкер, президент КУК - Провінційна Рада Онтаріо. «Я щиро сподіваюся, що коли ми розмірковуємо над життям пана Яремкa, то ми відзначаємо його численні досягнення, ніби черпаючи натхнення від людини, яка була не тільки чемпіоном в українсько-канадській громаді, але й у всій провінції Онтаріо». «Від імені родини пана Яремка та українсько-канадської громади я хотів би подякувати.

Доннi Кансфілд, Джеррі Мартинюкові та Шері ДіНово за їхні зворушливі слова пошани в адрес Джона Яремка. Я також хотів би висловити мою подяку спікеру Стівену Пітерс, Кирівникові опозиції в парламенту Джонові Якобускові та членам їхніх штаб за їхні зусилля задля координації цього вшанування». - сказав І. Бейкер. Донна Кансфілд, член провінційного парламенту від округи Етобіко Центр, промовляючи від уряду, відзначила наступне: «Для тих з нас, кого обрали членом парламенту, для тих нас, хто з української канадської громади присутній у ґалереї, як і для всіх мешканців Онтаріо, сьогодні був дійсно особливий день. Це тому, що сьогодні ми віддаємо шану Джонові Яремкові, великому лідерові, членові спільноти, добродійникові і найголовніше - джентельменові... Усіх сьогодні присутніх і незліченну кількість інших в Онтаріо, а також кожного, кого він зустрічав на державній службі, він надихав на служіння громаді. На меморіальній дошці не вичислено всі його досягнення, але вони є в кожному з нас. Це - наша любов і прихильність не тільки до цієї видатної людини, але й повага до надзвичайно витонченого джентльмена. Він заслужив і має нашу вічну вдячність». Джеррі Мартинюк, член провінційного парламенту від округи Кембридж, промовляючи від офіційної опозиції, зауважив: «Мало того, що Джон Яремко був великим Онтарійцем, він також був леґендою української канадської громади. Моя мати і батько не були політично заанґажовані люди, але розмови в нашому домі часто торкалися Джона та його успіхів як члена провінційного парламенту і міністра... Я лише один із тисячі молодих людей, які черпали натхнення з кар'єри Джона та його відданості нашій спільноті й демократії. Сьогодні ми згадуємо Джона Яремка, наголошуючи на його великому вкладі в розвій країни, на його відстоюванні й підтримці багатокультурності; ми згадуємо його як людину, яка присвятила себе поліпшенню життя старших людей, інвалідів та етнічних меншин». Шері ДіНово, член провінційного парламенту від округи Парк-дейлі-Гай Парк, виступаючи від НДП, сказала: «Це була людина, яка перебувала в Онтаріо (воно дуже відрізнялося від того Онтаріо, яке ми сьогодні знаємо) і в Канаді (вона дуже відрізнялася від тієї Канади, яку ми сьогодні знаємо)... Це була расистська провінція, інакше про неї не скажеш... Це була Канада, в яку він прийшов і якій допоміг змінитися... Ми думаємо, що, ймовірно, жахливі обставини діткнули його самого, можливо, стосувалися членів його родини. І все ж таки всього того, що добився, він досяг виключно завдяки своєму запалові, своїй силі волі. Відрадно думати, що частково і в його честь і в його пам'ять всі наявні партії разом ухвалили законопроект, завдяки якому 15-е листопада став днем відзначення Голодомору, тобто тому, що відбувалося - геноцид, голоду... Цей законопроект ніколи не прийняли б, коли б не такі особистості як Джон Яремко». Спікер парламенту Стів Пітерс зауважив: «Як канадський українець. що перебуває у кріслі спікера, я дійсно пишаюся тим, чого осягнив Джон Яремко. І, в моєму випадку, моїм дідом. Зіткнувшись із расизмом в Торонто, що був у 1937 році, він, будучи Дмитром Підвербеським, став Діком Пітерсом. Так, це був расизм… Для всіх нас це пм'ятний момент. Він, (Д. Яремко) був піонером. І сьогодні ми бачио, як багато він осягнув і як змінив обличчя цієї палати… Ця палата стала значно іншою, ніж була в 1951 році… І це (сталося) завдяки таким піонерам як Джон Яремко. Саме вони це здійснили. Усім цим ми повинні пишатися, незалежно від того з якої країни ми прибули та яке наше походження.» Джон Яремко народився у Велленд, Онтаріо, в сім'ї еміґрантів із України. Він закінчив Торонтонський університет і Озґуд-Адвокатську Школу. У 1951 році його обрали до онтарійського провінційного парламенту, де перебував протягом 25 років. Невдовзі після обрання Д. Яремка було призначено провінційним кабінет-міністром, згодом він працював у семи провінційних міністерствах; відзначено за внесок у покращення життя старших людей, інвалідів та етнічних меншин. Ще донедавна пан Яремко продовживав займатися справами, якими захоплювався. Він багато чого здобув, зокрема став одним із засновників Фундації Кафедри Українських Досліджень при Торонтонському університеті, жертводавцем, шоб полегшити життя інвалідів завдяки John Yaremko Centre for Community Living. У 2009р.його нагородили першою урядовою Премією Багатокультурності імені Павла Юзика.

Джон Яремко помер 7 серпня 2010 року.

За додатковою інформацією просоимо звертатися: Tribute

Для таємної американської дипломатії Росія – «мафіозна держава» TOP


Марія Щур

Прага – У депешах американських дипломатів, які продовжує публікувати інтернет-видання WikiLeaks, Росія постає як «мафіозна держава», де Кремль покладається на злочинців, яким надає політичну протекцію. А російські чиновники перетворили хабарі на «приватну систему оподаткування».

У таємному листуванні американських дипломатів, яке продовжує публікувати сайт WikiLeaks, Росія має непривабливий вигляд: її керівництво настільки тісно співпрацює з організованою злочинністю для збирання поборів із бізнесу, переслідування опонентів, підтасовування виборів та незаконного продажу зброї, що країна перетворилася у «фактично мафіозну державу».

І хоча ці «одкровення» іноземців про їхню країну здивували мало кого з росіян, депеші свідчать про те, що незважаючи на офіційну політику «перезавантаження», Вашингтон зберігає скептичний погляд щодо Росії.

Документи, автентичність яких ще не була підтверджена, змальовують російський уряд як надзвичайно централізований і корумпований, називають форму правління в Росії «сучасним варіантом авторитаризму», який дозволив прем'єр-міністрові Володимиру Путіну нагромадити величезні «незаконні надходження».

Серед опублікованих документів – висловлювання американського міністра оборони Роберта Ґейтса про те, що «демократія в Росії зникла». Також є депеша від заступника державного секретаря Даніела Фріда про те, що Путіну, очевидно, було відомо про замах на життя дисидента Олександра Литвиненка, якого отруїли радіоактивним полонієм у 2006 році.

Путін порадив бути «обережнішими» щодо документів

Проте у розмові з відомим американським журналістом Леррі Кінґом, яку телеканал CNN показав у середу, прем’єр-міністр Росії Володимир Путін вибрав поблажливий тон. «Дипломатична служба має бути обережнішою зі своїми документами. Такі витоки траплялися і раніше. Я в цьому катастрофи не бачу», – зауважив він.

Однак щодо висловлювання міністра оборони США Ґейтса з приводу російської демократії, Путін зауважив, що воно було помилковим. При цьому Володимир Путін попередив, щоб Вашингтон не втручався у російські справи.

До найбільш викривальних документів належать і висловлювання іспанського прокурора Хосе Ґонзалеса, який роками досліджував діяльність російської організованої злочинності в Іспанії. Згідно з повідомленнями, Ґонзалес інформував американських дипломатів, що російські політичні партії співпрацюють із мафією, призначають мафіозі на офіційні посади і дають їм захист від переслідування.

За повідомленням від Ґонзалеса, російські спецслужби організовують постачання зброї курдським повстанцям у Туреччині, також вони були причетні до минулорічної скандальної історії з кораблем, який через Північний Льодовитий океан віз зброю до Ірану.

Lament song dedicated to the Holodomor performed in English/Breton/French TOP

Performed by Denez Prigent - Gwerz Kiev (feat. Karen Matheson)
Lyrics: English/Breton/French
The visuals are all of Ukraine:

Ancient vessel was discovered in waters near Khortytsia Island in 1999 TOP
November 22, 2010

Marine archeologists of the Khortytsia National Reserve in Zaporizhia have raised an ancient Cossack warship, a Cossack oak vessel, which had been lying beneath the waters of the reserve for some three centuries.

The ancient vessel was discovered in waters near Khortytsia Island in 1999.

Director of the Pivdenhidroarkheolohia State Enterprise Valeriy Nefedov told Interfax-Ukraine that the 18-meter long Cossack "oak"-type vessel is a "veteran" of the Russian-Turkish war of 1735-1739.

"The ancient vessel was discovered in waters near Khortytsia Island in 1999. But it was impossible to lift it due to the lack of assets. Over this time the unique archeological find, which remained lying at a depth of six meters in the waters of the Khortytsia beach zone, started decaying and needed to be urgently lift from the bottom and preserved," he said.

Some 80% of the ancient warship was preserved for three centuries due to sand and mud covering it on the bottom of the Dnipro River.

Nefedov also said that "the Zaporizhia oak" was lifted for the first time in Ukraine and "any museum of the world could only dream of such an exhibit."

"The Cossack "oak" vessel was constructed in the 18th century in keeping with the best traditions of Zaporizhia Cossacks' shipbuilding. Despite its hull being made of oak, it is light and maneuverable, and is thought to be a prototype of modern warships. Using "oaks" the Cossacks successfully countered the Ottoman navy in the Black Sea," he said.

Nefedov also noted that after preservation, the Cossack vessel would be passed to the Museum of Ancient Navigation at Khortytsia Island, which already exhibits several ancient Cossack ships found in the last ten years in the water area of the Cossack shipyard at Khortytsia.

Спільні московсько-українські підручники будуть готові на весну - Від TOP


Голодомор: Лемент англійською/бретонською мовами


Переклад з англійської Станіслава Настенка, оригінал написаний і виконаний бретонським бардом Denez Prigent бретонською мовою.

Гервé святий покровитель бардів
Дав мені натхнення
Він дав мені те натхнення
Щоб написати пісню
Нову нечувану пісню
Лемент про голод
Про великий голод в Києві, в Україні
Що забрав три мільйони життів
Що забрав три мільйони життів
По наказу одного чоловіка

Горе, тисячі нещасть, люди в червоному
Горе, горе, люди в червоному в місяці грудні
Коли вони прийшли в цю країну
Щоб заволодіти всім, що ми мали
Заволодіти нашою твариною і пшеницею
Вони не залишили нічого
І ось ми в злиднях!

Коли мандрівник запитає шлях до Києву
Скажи йому так:
"Йди за воронами в небі
Вони охоче проведуть тебе
Йди за дикими собаками на полях
Вони навпротець приведуть туди тебе!"
І вже коли ти дійдеш до Києву
Ти знайдеш нескінченний відчай
На вулицях
Все, що ти побачиш мертвих людей
Тисячі людей заморених насмерть
Падальщики кормляться ними
Як ніколи раніше
Також, ти побачиш маленьку дитину
Яка плаче, кличе свою маму
У колі воронів
Їм не доведеться чекати довго

"Хто це стукає в мої двері так пізно
Хто намагається зайти?
Якщо це Смерть
Чи не могла б вона зайти швидше
Чи не могла б вона зайти швидше
Щоб вкоротити мої страждання
Пані, я не Смерть
Просто мандрівник
Мандрівник в темряві
Шукаю притулок, щоб поспати
Шукю ліжко
І трохи їжи
"Мені не залишилося нічого їсти
Лише холодна земля
Мені нічого дати, сьогодні я ховаю
Трьої моїх дітей
Мої три дитини загорнуті в саван
Мій чоловік лежить поруч з ними"

Де було семеро дітей в хаті
Залишилося лише три
Їх батько поглянув з жалем
І сказав дружині:
"Якого з трьох я маю забити
Щоб решта двоє мали їжу
Якого я маю принести в жертву
Я не можу робити вибір
Між меншим і більшим?!
Сказавши це він взяв ніж
І занурив собі в груди

Ось і літи настає
І пшениця, що виросте
Цього року
Випорошиться на вітрі
Випорошиться на вітрі
Але память людей Києва буде жити
Поки ці слова співаються
В память тисячів тихХто загинув взимку...

Ukraine police break up tax protest camp TOP

December 3 2010

Roman Olearchyk in Kiev [Kyiv]

Experts say reform is vital to bring the nation’s economy of the shadows. But protesters said the government’s tax reform proposal would push them further into the black market. They say it unfairly increased the tax burden on them – albeit from a very low base – while cutting taxes for large companies, including those controlled by Mr Yanukovich’s oligarch backers.

Photo: Volodymyr Hontar http://blogs.pravda.com.ua/authors/nayem/4cf89721a73ef/

Ukraine police on Friday cleared protesters from Kiev’s main square, dismantling a dozen tents set up two weeks ago by demonstrators representing small businesses that oppose the government’s tax reforms and austerity measures.

Appearing just before daybreak, elite militia troops escorted maintenance crews who tore down the makeshift camp protected by barricades on the site of the 2004 Orange Revolution.

The protesters, who had spent the night under canvas despite freezing conditions, showed little resistance but later called for a new wave of protests next week against the administration of President Viktor Yanukovich.

They also asked opposition parties who seek snap parliamentary elections to join a broad front against Mr Yanukovich, who is accused of backsliding on democracy and press freedom since taking over as president in February.

Photo: Volodymyr Hontar http://blogs.pravda.com.ua/authors/nayem/4cf89721a73ef/

On Friday, Mr Yanukovich defended the decision to clear the protests, saying: “The tent city was taken down [legally] in accordance with a court ruling; Kiev city administration officials are now setting up a Christmas tree [there].”

With his popularity plunging, Mr Yanukovich sought to neutralise the protests in recent days. But it is not clear if Friday’s move will break the resolve of his opponents, or invigorate them. Protests erupted last month in cities across the country, with crowds ranging from a thousand to as many as 20,000, as cash-strapped citizens who make their living from small businesses took to the streets.

Complete article: http://www.ft.com/cms/s/0/31e2a582-fee3-11df-ae87-00144feab49a.html#axzz17Bt5fqA7

Russia and Ukraine settle dispute over gas TOP

November 30 2010

Roman Olearchyk in Kyiv

Russia and Ukraine have reached a settlement over a dispute involving billions of dollars' worth of natural gas, bringing a controversial gas trader back into the centre of the supply chain to Ukraine and possibly other European markets.


Tom Mayne, a researcher at London-based transparency watchdog Global Witness, said: "It would be a big step backward if Rosukrenergo was to return. The case has never been made for why a structure such as Rosukrenergo was needed in the first place. For the EU to secure its energy supply, there has to be predictability and transparency."

While serving as prime minister in late 2007 to early 2009, Ms Tymoshenko - now an opposition leader - repeatedly questioned the transparency of Rosukrenergo as an intermediary between state-controlled companies in the multibillion-dollar gas trade between Kiev and Moscow.

Serhiy Lyovochkin, Mr Yanukovich's chief of staff, denies Ms Tymoshenko's allegations that he, Mr Yanukovich and Kiev's energy minister, Yuriy Boyko, are de facto beneficiaries of Rosukrenergo. Mr Boyko, who formerly served as a board member of Rosukrenergo, has declined to respond to inquiries.

Mr Yanukovich became president in February after narrowly beating Ms Tymoshenko. Rosukrenergo has during his tenure won a series of court rulings in Ukraine and international arbitration, ordering Naftogaz to return the disputed gas volumes.

Ms Tymoshenko claims that Ukraine's government did not make an honest effort to win the court cases. The charge is denied by current Ukrainian officials.

Meanwhile, a Ukrainian parliamentary investigative commission concluded this month that Gazprom had played a double game against Kiev in the dispute, displaying elements of "blackmail".

Officials at Gazprom refused to respond to the allegations. But the Russian gas company has long coveted control over Ukraine's vast gas pipeline system. Most of its European bound exports flow through it.

Mr Yanukovich has repeatedly stated this year that Ukraine would not give up control of its pipeline, but rather sought to bring in investment for modernisation and expansion efforts through a three-way consortium that included Gazprom and EU companies.

But Dmitry Marunich, a Kiev-based energy analyst, said the policies of Ukraine's leadership, including its "clear and anti-Ukrainian position in defending Rosukrenergo's interest first and foremost, is clearly weakening Naftogaz".

"In losing these gas stockpiles to Rosukrenergo, Naftogaz will de facto struggle more to pay monthly gas import bills to Gazprom, giving the Russian side more leverage and a stronger chance of gaining majority control over Ukraine's pipeline in the near future," Mr Marunich said.

Complete article:

Ukraine to chair the OSCE in 2013 TOP
23 November 2010

Ukraine will hold the OSCE Chairmanship in 2013, foreign ministers from the 56 OSCE participating States decided today.

The decision was taken by the required consensus in a silence procedure.

Kazakhstan chairs the OSCE in 2010, and Lithuania will chair the Organization in 2011. Ireland will hold the 2012 OSCE Chairmanship.

The Chairperson-in-Office is the foreign minister of the country that holds the Chairmanship. Kazakhstan's Foreign Minister and Secretary of State Kanat Saudabayev is the current Chairperson-in-Office.

"I sincerely congratulate Ukraine on the occasion of being awarded the esteemed OSCE Chairmanship in 2013. We wish our Ukrainian partners and friends success in the implementation of this responsible mission and the proper continuation of efforts of previous Chairmanships to strengthen and develop the OSCE in light of new geopolitical realities," Saudabayev said.

"The OSCE Summit in Astana, which will take place in just seven days, will be an exceptionally important step in this direction, and we are looking forward to productive work with all our partners in the OSCE to agree truly historic decisions of this top-level meeting."

Ukraine leader pushes triangular partnership TOP


BRUSSELS - In a strong defense of his rapprochement with Moscow, Ukraine's president, Viktor F. Yanukovich, said Monday that his policy had bolstered Europe's security, improved all-round cooperation with Russia and consigned to history the recent disruption of gas supplies to Europe.

After his first meeting with the European Union, Mr. Yanukovich contrasted past disputes with Russia with the way in which he said Ukraine is now working - "in the spirit of partnership in the triangle of Russia-Europe-Ukraine."

Mr. Yanukovich's visit to Brussels came nine months after he came to power and began a hasty reconciliation with Moscow, striking a deal over gas transit and extending the lease of Russia's Black Sea naval base.

At the time, there were worries that the change of Ukrainian leadership would drag the country away from the European Union, and since the election the bloc has expressed worries about worsening human rights in Ukraine.

But at the meeting Monday in Brussels, the European Union sought to encourage reform in Ukraine, saying it hoped to complete by mid-2011 talks on a free trade deal and other ties with the country.

It also offered an plan toward visa liberalization - a move that would let Ukrainians travel more freely within the E.U. and would be a significant prize for the government in Kiev - though no clear timetable on requirements might be relaxed.

Ukraine, which has been independent since the collapse of the Soviet Union almost two decades ago, borders four E.U. countries and is a vital energy corridor.

But, having admitted 12 new nations to the E.U. since 2004, the bloc is careful not to give promises of membership to Ukraine, a country of 46 million people that was struggling economically even before the financial crisis drove it into the arms of the International Monetary Fund.

Speaking to reporters from three newspapers in Brussels on Monday, Mr. Yanukovich said that improved Ukrainian relations with Moscow were "a matter of principal importance."

"I am certain," he said, "that first of all, this is related to stability in Eurasia and this brings a positive benefit, not only in terms of energy security but extends as far as Euro-Atlantic security is concerned."

Referring to a meeting of NATO allies and Russia last week in Portugal, where agreement was reached on a joint missile-defense plan, he said, "In many respects the result of the Lisbon summit depended on Ukraine's position."

While Ukraine has been improving its ties with Moscow, European nations have also seen better relations with Russia this year. The most notable development has been a significant rapprochement between Russia and Poland.

In a sign of greater cooperation, a separate meeting also took place Monday between the Russian and Ukrainian energy ministers and the European commissioner for energy.

The Russian energy minister, Sergei I. Shmatko, told reporters that transit of Russian gas through Ukraine could be relied on and that the interruptions seen in the winters of 2005-2006 and 2008-2009 would not be repeated.

Asked about energy cooperation, Mr. Yanukovich criticized the proposed Southstream pipeline project, which would transport Russian natural gas to the Black Sea, Bulgaria and then to western Europe, bypassing Ukraine.

"In our view it is an unfair challenge brought by our partners, Russia and the E.U."

Mr. Yanukovich acknowledged that the desire for such a network was prompted "by the unpredictability of Ukraine's behavior in gas supply to Europe in 2006 and 2008."

"But," he added, "we have already answered that question. That question is consigned to history."

Mr. Yanukovich defended the idea of closer cooperation with Gazprom, the huge Russian energy company, over the modernization of Ukraine's pipeline network, rejecting suggestions that Ukraine's Naftagas could be swallowed by Gazprom.

Concerns about rights within Ukraine also came up during the meeting. At a press conference in Brussels on Monday, both the president of the European Commission, José Manuel Barroso, and the president of the European Council, Herman Van Rompuy, highlighted concerns over human rights and freedom of the media in Ukraine.

"People can talk freely in the way they were able to talk before," said the Ukrainian president. "When the opposition claims that some freedoms are shrinking, my answer is always quite simple: I tell them, 'Why don't you provide us with an example of what has changed in 2010?"' However, he promised to improve the law in place before a recent regional election over which the E.U. raised concerns.

Referring to protests in Ukraine on Monday against a new tax code, Mr. Yanukovich said that the new rules were meant to address a shadow economy that accounted to 40 to 50 percent of the total. "We now have a whole generation of officials and bureaucrats who have created their business on the basis of corruption," he said.

Finally, asked how long it would take for Ukraine to become a member of the E.U., Mr. Yanukovich said Ukraine was still unclear how long the road to membership would be. "The main thing is to proceed along that road," he said.


Madame Yanukovich speaks her mind TOP
_blankAfter spending years avoiding the spotlight that often comes with having a husband in politics, Ludmila Yanukovich may have finally decided to become Ukraine's First Lady - and to breathe life into her husband's ailing presidency in the process, muses Alexander J. Motyl.

Taking the stage at Donetsk National Opera and Ballet Theatre on November 9, Madame Yanukovich strayed from her anti-Orange Revolution tendencies and introduced an initiative to bridge the divide between East and West Ukraine. Yanukovich reminded listeners that, "The main thing is to love, trust, and forgive," to which Motyl can only wonder if she was also thinking of her husband.


Click to watch video

Complete article:

The Financial Times: Український президент ветує податкові реформи TOP

The Financial Times (Велика Британія)

Роман Олеарчик

_blankНовий податковий кодекс заветовано. Янукович наказав унести зміни, які захистять платників податків від свавілля податкових органів. Але про те, щоб зменшити навантаження для малого бізнесу, промовчав – пише Роман Олеарчик у статті для британської The Financial Times.

Український президент прислухався до вимог малого бізнесу та наклав вето на законодавство з податкового реформування.

Вівторковий крок Віктора Януковича зумовлений нещодавніми масовими протестами людей, які представляють малих та середніх підприємців. На їхню думку, зміни витіснять їх із бізнесу.

Законодавство парламент прийняв у листопаді. Але воно викликало вибух масових протестів із вимогами до пана Януковича повернути його законодавцям для перегляду. «Я поділяю занепокоєння людей», – сказав президент у вівторок.

Протести – найбільші в Україні за останні кілька років – це чергова ознака зростаючого невдоволення паном Януковичем. Після приходу до влади у лютому його почали звинувачувати в монополізації влади та згортанні демократичних здобутків Помаранчевої революції 2004 року.

Рейтинг пана Януковича поповз іще нижче після того, як уряд у фінансовій скруті запровадив жорсткі обмежувальні заходи, щоб отримати 15 мільярдів доларів кредиту від Міжнародного валютного фонду.

Податкова система України – третя найгірша у світі, за даними Світового банку. Через її складність, високий рівень податків та усталену корупцію, багато громадян воліють давати хабарі податковій інспекції – і тому такі потрібні надходження оминають державну скарбницю.

Експерти вважають реформи надзвичайно важливими для виведення національної економіки з тіні. Але десятки тисяч протестувальників, які заполонили вулиці Києва та інших міст України останніми тижнями, стверджують, що нинішній проект податкового реформування лише далі штовхатиме їх на чорний ринок. На їхню думку, він розширить повноваження відомих своєю некерованістю податківців. Також збільшиться (хоч і з дуже низького рівня) податкове навантаження на малий бізнес. При цьому зменшаться податки для великих компаній, зокрема для тих, які контролюють олігархи, що підтримують пана Януковича.

У вівторок український президент закликав до перегляду законодавчих змін, щоб підвищити права платників податків у відносинах із податковими органами. Але залишилося незрозумілим – податкові пільги для малого бізнесу будуть збережені чи змінені.

Оригiнал матерiалу:

Офіційний сайт акції проти Податкового Кодексу TOP

Офіційний сайт Національної Координаційної ради підприємців України та акції проти Податкового Кодексу


Також акцію висвітлюють сайти



Європа дала українській владі останній шанс - експерт TOP
30 листопада 2010

Європейський парламент, прийнявши збалансовану резолюцію щодо України, дав українській владі останній шанс.

Таку думку висловив голова Комітету парламентської співпраці ЄС-Україна в Європейському парламенті Павло Коваль під час експертного опитування Інституту Горшеніна.

Він зазначив, що збалансованість даної резолюції далася Європарламенту нелегко.

"Місцеві вибори, що пройшли 31 жовтня, стали кроком назад на шляху до європейської інтеграції - скажімо прямо", - цитує експерта УНІАН.

За його словами, Європарламент занепокоєний питаннями TВi і 5 каналу, окремими сигналами про залякування журналістів і сумнівами щодо об`єктивного висвітлення виборчої кампанії у ЗМІ.

"У мене є відчуття, що це був останній раз, коли Європарламент діяв цілком збалансовано. Ми чекаємо від Києва продовження політичних і економічних реформ. Українська влада просто не може собі дозволити допуститися помилки, особливо тепер", - вважає Коваль.

При цьому він зазначив, що резолюція виглядає добре збалансованим компромісом між політичними фракціями в Європарламенті.

"З одного боку, є критика останніх місцевих виборів, які, як я вже згадував у своїй доповіді, не створили нового позитивного стандарту, і ми чітко бачимо, що Європарламент не дуже задоволений нещодавніми проблемами зі ЗМІ", - уточнив Коваль.

"Але ми бачимо в резолюції також і деякі конструктивні заяви - особливо щодо економічних і візових питань, порушених на Саміті Україна-ЄС в Брюсселі", - додав європарламентарій.

Коваль зазначив, що ухвалення даної резолюції перед самітом Україна-ЄС могло створити ситуацію, за якої його результати могли бути гіршими для України.

"Як ми знаємо, попередня резолюція, представлена Європейською народною партією ще до місцевих виборів, була дуже критичної щодо уряду України. Тому деякі депутати хотіли відкласти голосування щодо резолюції з тим, щоб повністю оцінити процес голосування", - уточнив експерт.

"Ми прагнули дати Україні шанс, якого вона заслуговує. Проблема у тому, що Україна не використала цей шанс повністю", - вважає він.

Коваль висловив думку, що Україна добилася істотного економічного прогресу на шляху до створення зони вільної торгівлі з ЄС.

При цьому він вважає, що можливість укладання угоди з Росією про Митний союз не дуже велика.

"Ми маємо пам`ятати про те, що Україна - член СОТ, а Росія - ні. Я також не впевнений у тому, що Росія по-справжньому зацікавлена в такому союзі, оскільки це б створило ситуацію, за якої їй довелося б скасовувати мито на експорт газу і нафти до України", - вважає експерт.

"Я упевнений у тому, що президент Янукович не погодився б на білоруську версію Митного союзу з обмеженим набором товарів. Він думає більше по-європейськи, чим вважають багато спостерігачів", - сказав Коваль.

Податкова та УБОЗ (Управління по боротъбі з організованою злочинністю) підсилили тиск на підприємців TOP

_blank«За отриманою нами інформацією, податкова та УБОЗ сьогодні провели ряд рейдів по ринкам в різних містах країни. Під приводом перевірок, від підприємців вимагають відмовитися брати участь в акціях протесту», повідрмляє єдиний офіційний сайт Національної координаційної ради підприємців mistovoli.org

Такі повідомлення надійшли зі Львівської, Київської областей та з Києва. Серед інших, під “роздачу” потрапив ринок на ст. м. “Героїв Дніпра”, де УБОЗівці відверто дають зрозуміти людям, що це помста за їх боротьбу з Податковим Кодексом.

Така поведінка податківців виставляє Миколу Азарова у ролі брехуна: учора, 27 листопада 2010 року, в наметовому містечку на Майдані, він урочисто запевняв, що до вирішення питання з Кодексом, “правоохоронці” не будуть зачіпати підприємців.

«Найкраща відовідь на такі дії – вийти завтра на Майдан, в 9-00, на всеукраїнську акцію протесту», повідрмляє mistovoli.org.

Офіційна двомовність перетворить Україну на Бананові Острови TOP
«табачукізм» — нинішня політика зі знищення української як «повнокомунікаційної» мови



Андрій Окара 22.11.2010 Не так давно довелося побувати в двох країнах, у яких на державному рівні існує двомовність: у Татарстані і Білорусі.

Дві країни — два вантажні вагони проблем, два варіанти маргіналізації і згасання «міноритарних» мов.

У Татарстані є республіканський закон про двомовність (татарська — друга державна), їй забезпечено державний захист — татаромовне видавництво, театр, FM-радіо, телебачення, де в основному співають, танцюють і розповідають про татарські звичаї.


_blankЄ певний формат лояльності Казанського Кремля Московському Кремлю — він полягає в тому, що татари змирилися з долею «молодших братів», але при цьому претендують на статус «найстаршого з молодших» і навіть «другого федерального етносу». У татарському середовищі постійно проголошується ідея про визнання татарської мови другою державною на всій території Російської Федерації (зрозуміло, що думають з цього приводу в Москві).

У Москви з Казанню дуже складні і майже інтимні стосунки, затьмарені багатьма важкими спогадами, — наприклад, захопленням і розграбуванням Іваном Грозним цього міста — столиці Булгарського царства, видворенням з нього булгар (волзьких татар), спробами насильно хрестити або асимілювати мусульман. Ті, хто перейшли в православ`я в XVI–XVIII століттях, тепер складають невеликий субетнос «кряшенів» — православних татар, у яких навіть є літургія татарською мовою.


У Білорусі теж має місце бути офіційна двомовність — російська отримала державний статус на референдумі в 1995 році.

Мабуть, в останні 15 років білоруська мова мала останній шанс на відродження і розвиток — на те, щоб стати не тільки мовою символічно-репрезентаційною, але й комунікативним засобом — мовою побутового спілкування хоч би невеликої, але впливової і успішної частини освічених міських жителів. Вона могла зайняти місце, схоже на місце української мови в Україні. Але низка політичних обставин зіграла проти.


У музеї мого улюбленого білоруського поета Максима Багдановіча я був єдиним відвідувачем за кілька днів. А ось білоруський театр їм. Янки Купали, куди я випадково зазирнув, був повний — навіть на дуже сумній і депресивній п`єсі про смерть білоруського села.

Білоруськомовних книг мало і майже всі вони — як і в Татарстані — про народознавство, історію, фольклор, театри і музеї. Тобто про минуле, але не про майбутнє.

Ні в Білорусі, ні в Татарстані не перекладається стільки нехудожньої інтелектуальної і художньої літератури, як в Україні. Взагалі, у цих двох мов, за великим рахунком, немає і не було амбіцій замінити собою російську в усіх сферах, особливо в комунікативній і інтелектуально насиченій. В української — була і є. Багато хто в Україні лається — скажімо, хіба може існувати науково-технічна література українською мовою? Хіба сама така ідея — не прикол?


Сучасні дискусії навколо мовної проблеми в Україні розділили тих, хто сперечається не на прихильників знищення української мови і її порятунку, не на прихильників надання російській мові статусу державної і противників цієї ідеї.

Вони розділили людей на прихильників відкритих соціально-культурних систем і прихильників автаркій (закритих систем).


«табачукізм»... створює мотивації для розвитку української мови як одного з символів протесту, як мови «креативного класу» — амбітної контреліти, орієнтованої на побудову майбутнього


Мої подорожі Білоруссю і Татарстаном переконали, що в пострадянських умовах офіційна двомовність веде не до повного знищення мови, але до її маргіналізації і перетворення країни на культурну провінцію, в якій не створюються оригінальні культурні моделі і оригінальний культурний продукт. Так, там створюються оригінальні і гідні твори культури, але не оригінальні моделі (а ось, скажімо, створений в кінці 1960-х років Владимиром Мулявіним ансамбль «Песняри» був саме оригінальною культурною моделлю — піонером «фолк-року» у світовому масштабі).


Та і для абсолютної більшості жителів Південно-східної України українська мова — це не китайська і не німецька, це — мова предків, які ще недавно жили. В абсолютної більшості російськомовних предки ще 2–3 покоління назад говорили виключно українською. Але відновити в свідомості цей зв`язок із предками можна лише при толерантному ставленні до людини, до її звичок і помилок — і з боку держави, і з боку амбітних суб`єктів громадянського суспільства (партій, культурних організацій, фондів і т.д.). Скажімо, видання масовим тиражем і ефективне просування по всіх каналах книги (аудіокниги) на кшталт «100 (200, 500) шедеврів української поезії» — справа корисніша, ніж інтелігентські безадресні стогони.

Вакарчука-міністра досі лають за Постанову уряду № 1033, яка зобов`язала розмовляти вчителів і учнів українською поза уроками. Але якби це була не постанова уряду, а, скажімо, міністерські рекомендації, та ще з докладним мотивуванням — навіщо це робиться (мовляв, для розширення україномовного простору, для створення лінгвооазисів, для ефективнішого оволодіння дітьми мовою в регіонах, де її маргіналізували впродовж десятиліть, для поліпшення пам`яті і розумових здібностей учнів і т.п.) і з ініційованою міністерством широкою суспільною дискусією, упевнений, ефект був би іншим. І в «професійних росіян» було б менше приводів для роздування світового скандалу.


Україні ж, як і іншим пострадянським країнам, потрібен шлях у майбутнє.

Ціла стаття:

За зневагу над жертвами Голодомору не посадять. Луганська комуністка продовжує "пиршество" TOP


Наталія Максимець (депутатка Луганської міськради від КПУ) і Петро Симоненкo (голова Комуністичної Партії України)
Минулої п’ятниці депутатка Луганської міськради від КПУ Наталія Максимець вразила Україну записом на своєму блозі: в день пам’яті жертв Голодомору вона, Максимець, збирається принципово влаштувати бенкет. Тепер комуніст продовжує карнавалити.

"Завтра, поки деякі хворі на голову голодоморці будуть свічки у вікнах палити та голодувати на знак пошани до померлих, ми збираємося нашою старою, дружньою компанією і влаштовуємо бенкет, - написала Максимець (вона ж - редактор обласної партійної газети «Радянська Луганщина»). - Шашлик зі свинини замочений хлопчачою половиною, вони ж займаються напоями, дівоча половина чаклує на рахунок всяких олів'є й пироженок з мороженками; будемо смачно їсти, жартувати і навіть танцювати". (переклад із російської)

Після ознайомлення з виступами Наталії Максимець у газети "Україна Молода" виникло запитання до правоохоронних органів: чи можна цю товаришку притягнути до відповідальності за заперечення Голодомору–геноциду та наругу над пам’яттю загиблих, що передбачено Законом "Про Голодомор 1932-1933 років в Україні", ухваленим Верховною Радою 28 листопада 2006 року.

Прес–секретар управління СБУ в області, попередньо порадившись із київським начальством, відмовилася давати коментарі, повідомляє "УМ".

Суддя апеляційного суду, який попросив не згадувати його імені, не побачив у справі судової перспективи: "Хіба що якийсь родич загиблого напише позов..."

Більше пояснень удалося почути в обласній прокуратурі. Там факт наруги визнають, але можливості притягнути комуністку до криміналу не бачать.

"Закон не переслідує за думки. А слова - це висловлені думки, - повідомив перший заступник прокурора Луганщини Анатолій Рева, - Як людина, я її засуджую, вважаю це танцями на кістках. Нічого святого не залишилося. Не винні ті дітлахи, яких не було чим годувати, що вони пухли від голоду. І, я вважаю, це блюзнірство, коли людина заявляє ось такі речі. Я засуджую це, але, на жаль, закон не передбачає покарання за такі речі. За наругу над могилою, вандалізм передбачено покрання. А що стосується слів, то сьогодні навіть в художній літературі можна зустріти такі слова, за які ще недавно садили на 15 діб".

Прокурор правий. Хоча у ст. 2 Закону "Про Голодомор" і сказано, що "публічне заперечення Голодомору 1932—1933 років в Україні визнається наругою над пам’яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності Українського народу і є протиправним", наш законодавець за чотири роки так і не спромігся оцінити такі протиправні прояви мірками Кримінального кодексу.

Тим часом у наступному записі блогу — під назвою "Карнавал голодомору" за 30 листопада — депутат Луганської міськради Наталія Максимець пише (переклад із російської):

"Як для бразильців головною подією року є карнавал, так для українських націоналістів основним святом року є День пам’яті жертв голодомору. Немов на Хелловін, на це свято вилазить із небуття різна нечисть: Ющенко з’явився на телеекранах, Наливайченко зробив заяву, Тимошенко поставила свічку... На Україні в День пам’яті різні школи свідомітів у костюмах політичних партій влаштовують парад публічної брехні, фальшивих сліз і необґрунтованих звинувачень".

Максимець вживає щодо своїх критиків матірну лайку і пояснює їх активність, зокрема, "недо...ом". А перед тим — спростовує факти повстань проти організаторів голоду на Луганщині, наголошує, що голодували на всій території СРСР, а "перегини" в Україні 1920—30–х років пояснює потребою боротися проти "контрреволюції".

"Безумовно, методи боротьби з "куркулями" сьогодні багатьом здадуться надто жорсткими, однак не слід забувати про те, яка кривава боротьба йшла в той час старого з новим. А також і про те, що велася вона в рамках чинного тоді жорсткого законодавства", — пише Максимець.

Про те, як бенкетували селяни (очевидно, всі "куркулі") у 1932-1933 роках, читайте у спогадах очевидців Голодомору http://www.istpravda.com.ua/columns/2010/11/12/3926/

Харківська Чорна Сотня в дії (фотозвинувачення) - Відео TOP
У Харкові під покровом Харківської міської влади діє банда вандалів. Їхня ідеологія - ксенофобія й релігійна нетерпимість. Їхня мета-знищення пам'яток історії й культури Української держави. Їхній командно-методичний центр - Топонімічна комісія Харківської міської ради.

Якщо ми їх не спинимо - Харків стане зоною гуманітарного лиха!

Харківська крайова організація Спілки Української Молоді

ВІДЕО: http://www.youtube.com/watch?v=5LYg1m_3oeY


Світовий Конґрес Українців наполягає відновити пам’ятну дошку патріарха Йосифа Сліпого

Світовий Конґресу Українців (СКУ) 25 листопада 2010 р. надіслав лист Харківському міському голові Геннадію Кернесу та копії цього листа Президенту Віктору Януковичу і Голові Верховної Ради Володимирові Литвину, наполягаючи в ньому на відновленні пам’ятної дошки найвищого ієрарха Української Греко-Католицької Церкви – Патріарха Йосифа Сліпого, яка минулого тижня зникла з будинку колишньої Харківської пересильної тюрми на вул. Малиновського 5, де тепер розміщуються підрозділи міліції.

Меморіальна дошка, на якій зазначається, що в приміщенні Харківської пересильної тюрми в 1961 році був ув’язнений Патріарх Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Йосиф Сліпий, була законно відкрита в серпні 2005 р. за ініціативи і фінансування СКУ та за підтримки місцевих українських громадських організацій з нагоди проведення у Харкові Річних загальних зборів СКУ.

Через три роки, у червні 2008 р., меморіальна дошка була цинічно знищена групою із 15-20 осіб та незадовго після її відновлення - облита червоною фарбою. У 2010 р. розпочалися нові напади на пам’ятну дошку Патріарха Йосифа Сліпого, у тому числі й з боку місцевої влади: комісія з питань топоніміки й охорони історико-культурного середовища Харківської міської ради своїм рішенням від 30 березня 2010 р. рекомендувала відмінити видане в 2005 р. розпорядження Харківського міського голови про дозвіл на встановлення цієї меморіальної дошки.

СКУ заявив, що, разом з іншими причинами, зникнення з будинку правоохоронців пам’ятної дошки Патріарха Йосифа Сліпого стало наслідком неправильної діяльності місцевої влади. Вона не тільки не надала цьому загостреному питанню належної уваги та не забезпечила відповідну охорону культурно-історичного знака, який вже неодноразово піддавався актам вандалізму, але й не відкинула вищезгадану рекомендацію комісії з питань топоніміки й охорони історико-культурного середовища Харківської міської ради. Цей факт є скандальним не лише для аркова, але і для всього українства.

“Світовий Конґрес Українців наполягає на тому, щоб Харківська міська рада власним коштом у якнайшвидший термін відновила пам’ятну дошку Патріарха Йосифа Сліпого, а також розпочала ґрунтовне розслідування даного інциденту та поінформувала СКУ про його хід,” – заявив президент СКУ Евген Чолій.

145 Evans Ave., Suite 207
Toronto, ON
M8Z 5X8 Canada

Tel. +1 (416) 323-3020
Fax +1 (416) 323-3250
e-mail: congress@look.ca

website: www.ukrainianworldcongress.org


По темі:

УВАГА! 3 грудня 2010 року (п’ятниця) о 14-00 відбудеться ПІКЕТ Харківської міської ради



ЛИСТ до Президента Януковича від Союзу Українських Організацій Австралії

Зняли СЛІПОГО !!!

Власник цього повідомлення – Київська міська організація Спілки Української Молоді.

Щоб підписатися, будь-ласка, зайдіть та підпишіться на http://www.sum.org.ua/pidpyska.htm

Щоб більше не отримувати від нас повідомлення, заяви та звернення – відправте листа електронною поштою на адресу sum-press-unsubscribe@googlegroups.com

Для більшої частини опцій підписки, будь-ласка, зайдіть на

Як вплинуть публікації WikiLeaks на українську реальність? + Біфро TOP

Поява WikiLeaks-файлів у мережі – тема, пов’язана з ситуацією, яка стала досить серйозною не тільки для США, але й практично для всіх країн, яких стосується інформація. Воно зараз починає помітну роль відігравати в українському інформаційному контексті.


http://www.radiosvoboda.org/video/13057.html (I)

http://www.radiosvoboda.org/video/13058.html (II)

Documenting a tragedy TOP

Nov 24, 2010

David Marples

The late James E. Mace called Ukraine a “post-genocidal society.” This is a pertinent epithet for “Eastern Ukraine,” or Soviet Ukraine as it existed in 1932-33, which never fully recovered and where present-day residents still have problems coming to terms with the crimes committed in 1932-33 because essentially this heartland of Ukraine was systematically “denationalized” and eradicated by the Soviet regime.


This week, Ukrainians worldwide are commemorating the 78th anniversary of the Great Famine of 1932-33, known as the Holodomor (Death by Hunger).

In the period 2005-2009, when Viktor Yushchenko was president of Ukraine, several archival collections on the Famine-Holodomor of 1932-33 were made available to researchers, which supplemented earlier information gathered mainly from eyewitness reports. Perhaps the most important of these were reports from the Soviet secret police files (then called the OGPU, from 1934, the NKVD).

With the demise of the Yushchenko government in the 2010 presidential elections, the authorities have done a U-turn on the Famine question. The Security Service of Ukraine, known as the SBU, has custody of the OGPU records. Under the new leadership of Valeriy Khoroshkovsky, files are no longer freely disseminated, and the new president Viktor Yanukovych has denied that the Famine was an act of Genocide. On the contrary, Yanukovych appears to adhere to the Russian perspective that famines were a general phenomenon across the Soviet grain growing regions in 1932, including the Volga region, Ukraine, the North Caucasus, and even Belarus.

It is true that Famine was widespread in the spring and summer of 1932, but many events that took place later in the year, and in the brutal year of 1933 were unique to Ukraine and the North Caucasus, particularly the Kuban region, which was composed of about 60% Ukrainians. And this is evident from the OGPU documents released over the past two decades.

It is well known that the great upheaval of collectivization and the removal of richer (“kulak”) families had a devastating impact on Soviet farms. The subsequent imposition of grain quotas by Stalin’s regime was to ensure that deliveries were transported to the towns or the Far East before the families could feed themselves.

A widespread drought in 1931 exacerbated the situation, but it did not lead directly to Famine. In theory farms can feed themselves. But they were not allowed to. Not only grain was confiscated from Ukrainian villages, but also seed grain, and subsequently meat, potatoes, and other crops as a penalty for failing to meet grain deliveries.

Soviet leadership took several measures calculated to transform a severe situation into a catastrophe.
First, Ukrainian leaders were bypassed. Instead, in November 1932, Molotov led a Commission to Ukraine and Kaganovich to the North Caucasus to impose order.


Kaganovich devised the idea of a “blackboard” for those villages in North Caucasus that failed to meet quotas. They were then isolated, trading ended, and no one was allowed to enter or leave. The “blackboard” was soon extended to the Ukrainian SSR.

Stalin, together with his associates [Vyacheslav] Molotov and [Lazar] Kaganovich, railed against Ukrainian party and government leaders (Stanislav Kosior and Vlas Chubar) for their weakness and failure to take more ruthless measures. Though Ukraine’s grain quota was twice reduced, it was still well beyond farmers’ capacity to meet. Therefore the Soviet leadership took several measures calculated to transform a severe situation into a catastrophe.

First, Ukrainian leaders were bypassed. Instead, in November 1932, Molotov led a Commission to Ukraine and Kaganovich to the North Caucasus to impose order. In January 1933, Stalin sent a personal emissary, Pavel Postyshev with full authority in Ukraine as well as Vsevolod Balytsky, who took over the republican OGPU. While Postyshev used the army and local activists to take “hidden” supplies from the villages, cordoning off and starving villages that failed to meet quotas, Balytsky instituted mass repressions from early 1933 onward on the grounds that a mass uprising of Ukrainian nationalists had been planned for the spring of 1933 with the aid of outside forces from Poland.
The consequences were not merely mass starvation, but wholesale arrests, deportations, and executions that did not occur elsewhere in the USSR.

In January, the OGPU reported 436 “terrorist acts” in Ukraine during the grain procurement campaign. About 38,000 arrests had been made, and 391 “anti-Soviet, kulak, counter-revolutionary groups” had been uncovered. Over 6,600 arrests had been made on collective farms, mostly comprised of the farms’ leadership. By January, over 8,000 had been dispatched to concentration camps.

By mid-February, the situation had escalated. The OGPU set up a “shock-operational group” in 200 districts of Ukraine and at railways stations and border crossings. It sent word to Stalin that “we are clashing with a single, carefully elaborated plan for an organized armed uprising in Ukraine by the spring of 1933, with the goal of removing Soviet power” and setting up an independent, capitalist, Ukrainian state. Needless to say, these groups had to be eradicated and thousands were subsequently deported.

No serious evidence of a planned uprising has ever emerged. Stalin was afraid of “losing Ukraine” as he wrote to Kaganovich and saw plots and plotters everywhere. Balytsky chose to feed his fertile imagination.

Border crossings from North Caucasus to Ukraine, and from Ukraine into Belarus and Russia were closed. The OGPU noted that these had been escape routes in 1932 and were not about to make the same mistake again.


The repression of Ukraine’s villages led to a mass exodus of men-folk while those remaining behind simply starved. In February 1933 alone, about 85,000 peasants had fled the Ukrainian countryside. The vast majority were detained at the border and returned to their villages, or else arrested and sent to labor camps. Border crossings from North Caucasus to Ukraine, and from Ukraine into Belarus and Russia were closed. The OGPU noted that these had been escape routes in 1932 and were not about to make the same mistake again. It urged the rooting out of those peasants who had managed to get laboring jobs in the cities.

The OGPU documented the starvation in turgid accounts that nonetheless allow the reader some insights into the situation. Though some reports attribute starvation to failure to work sufficient hours or poor collective farm construction, others acknowledge that even those who had worked hard were starving.

One report from Kyiv region in late February 1933—based on 40% of the districts--noted that over 210,000 people were starving and an additional 12,800 had already died. In Dnipropetrovsk Oblast, the regional authorities proposed on February 28 to set up nurseries to feed 70,000 children, 50,000 pre-school-age children, and 300,000 adults.

The scale of the tragedy, in what had been the most productive grain-growing republic of both the Russian Empire and the 1920s USSR, is hard to fathom. The Italian Consul in Kharkiv (which remained Ukraine’s capital until 1934) reported that some 40-50 percent of peasants had died and estimated the death toll at around 9 million.

But we do not know the death toll. No one was counting the bodies, many of which lay for days unburied or were dumped into mass graves.

Starvation and repressions achieved one of Stalin’s expressed goals: to bring the errant Ukrainian republic into the Soviet fold. The policy of developing Ukrainian culture and language—initiated in the 1920s—was ended and its chief proponent, Mykola Skrypnyk, committed suicide in July 1933.

The Purges of the 1930s later removed practically all the perpetrators of the Famine at the republican level. Postyshev, Stalin’s local plenipotentiary, was executed in February 1939. The entire leadership of the Ukrainian Communist Party was eliminated. Depopulated villages were refilled with families from other regions. The Famine was then systematically concealed from the public and the outside world for the next 54 years.

The late James E. Mace called Ukraine a “post-genocidal society.” This is a pertinent epithet for “Eastern Ukraine,” or Soviet Ukraine as it existed in 1932-33, which never fully recovered and where present-day residents still have problems coming to terms with the crimes committed in 1932-33 because essentially this heartland of Ukraine was systematically “denationalized” and eradicated by the Soviet regime.

David R. Marples is author of Heroes and Villains: Creating National History in Contemporary Ukraine (Budapest and New York: Central European University Press, 2008).

4,890,000 total losses concludes Holodomor demography research team TOP

_blank The 2010 Annual Ukrainian Famine Lecture was delivered by Ukrainian-American demographer Oleh Wolowyna at the University of Toronto on 9 November. The presentation, titled “Demographic Assessment of the Holodomor Within the Context of the 1932–1933 Famine in the USSR,” was notable for the solid treatment of its two main points. Firstly, it established a thoroughly credible figure for Holodomor mortality, and secondly, it demonstrated clearly that the famine conditions in Ukraine during the year 1933 were exceptional compared to other parts of the USSR.

The former addresses a long-standing need to determine a fact-based ‘consensus’ figure for the number of Holodomor victims, while the latter roundly refutes the claims of Russian (and some Ukrainian) politicians and historians that the situation in Ukraine in 1933 was not substantially different than that of other Soviet republics.

The Lecture was sponsored by the Canadian Institute of Ukrainian Studies, the Centre for European, Russian and Eurasian Studies, the Petro Jacyk Program for the Study of Ukraine, the Canadian Foundation for Ukrainian Studies, and the Toronto Branch of the Ukrainian Canadian Congress. This event has been held every year since 1998, when James Mace delivered the inaugural lecture.

The speaker began with some background information about his work on a Holodomor research project that started in 2008 with a small group of demographers (including Omelian Rudnytsky, Nataliia Levchuk, and Pavlo Shevchuk) at the Institute of Demography, National Academy of Sciences of Ukraine. His lecture presentation was, in fact, co-authored with Rudnytsky and Levchuk.

In dealing with Holodomor mortality, Dr. Wolowyna first underlined the need for a solid figure for Famine victims and stated that the poorly-formed 10 million figure recently in vogue has actually had a negative impact on the credibility of the Holodomor case. As an example he cited the difficulties encountered by the Ukrainian World Congress at the UN, where it has NGO representative status, when challenged to substantiate the 10 million figure for Holdomor deaths that it had been citing.

See above:
My initial problem with this exercise is why is it necessary to conclude an exact number. After all the generally accepted number of victims during the Holocaust was arrived at 6 million and, frankly, not debated very much. Whether the number of Ukrainian victims in the Holodomor was 4 million in  the Ukrainian SSR or 7-10 million Ukrainians throughout the USSR does not detract from the fact that it was a Ukrainian genocide.

Furthermore, why is a demographer, insisting on accuracy, not taking into account Ukrainians who died in the Kuban region or those Ukrainians who perished in the Russian SSR while in transit to Siberia or in gulags and camps? Why ...

-- Askold Lozynskyj, More on the Holodomor at the United Nations

The speaker took great care to clarify the definition used by the research team for Holodomor losses and the methodology it employed to arrive at its figures. The former was summed up as “’additional’ deaths due to hunger versus all deaths” in the period 1932–1934 within the Ukrainian SSR. These represent direct losses. Indirect losses, specifically lost births, are a separate issue that should be treated distinctly. The methodology used took the Soviet censuses of 1926 and 1939 as start and end points. After “adjustments” to the figures for these two “pillars,” the team then did a year-by-year population reconstruction based on the number of births and deaths (and factoring in migration figures).

The final figure reached for direct Holodomor losses in Ukraine came to 3,902,700  — 100,700 in 1932, 3,597,500 in 1933, and 204,500 in 1934. This was well within the range of other scholarly estimates of direct Holodomor mortality, which had been noted earlier by the speaker (with the gamut running from 2.6 to 5.2 million). Dr. Wolowyna cited the indirect losses (i.e., lost births) for that period as 988,000, resulting in a figure of 4,890,700 for total losses.

The presentation also examined how this fared with famine mortality in other parts of the USSR. A comparison of figures for direct losses per 1,000 population was particularly revealing, as it showed that in 1933—the main famine year—Ukraine’s famine mortality rate was 118/1,000 compared to 22/1,000 for Russia overall and 45/1,000 for Southern Russia, the agricultural region of the Russian SFSR (which included the heavily-Ukrainian populated Kuban) that experienced that republic’s most significant famine losses. The speaker also displayed a graph for mortality in Ukraine, Southern Russia and Belarus that showed the figures for Ukraine to be exceptional and much higher than in other parts of the Soviet Union (with the exception of Kazakhstan, where the famine had its own particular dynamic).

The speaker presented additional tables and graphs (e.g., “Life Expectancy at Birth”) that rounded out the demographical profile of Ukraine and the USSR during the famine years. He also went on to raise the question of whether the Famine in Ukraine was genocide, citing degrees, statements, and actions that present the case for such a designation. He noted, however, that this was not his area of specialization and that his overarching concern was to “build bridges between the demographic data and the historical record.”

Dr. Wolowyna and his colleagues plan to continue their research and will be publishing some of their results in the near future. They plan to investigate famine losses in the Soviet Union by nationality, as well as estimate more precisely Holodomor losses in the Kuban region. The research plan also includes a detailed analysis of Holodomor losses in Ukraine down to the oblast level.  In time, their research materials, like data and unique scanned documents, will be posted on the Internet and deposited at the Harvard University Library, where they will be available for consultation and further research.

Total losses (direct and indirect) by republic, 19321934 (in thousands)


Direct losses

Lost births

Total losses




          S. Russia

















































 Andrij Makuch
CIUS Toronto Office

The Canadian Institute of Ukrainian Studies (CIUS) is a leading centre of Ukrainian studies outside Ukraine that conducts research and scholarship in Ukrainian and Ukrainian-Canadian studies. If you would like more information on the Institute, please visit our website at www.cius.ca or contact Dr. Bohdan Klid at (780) 492-2972; cius@ualberta.ca.

Канадський інститут українських студій (КІУС) — провідний осередок українознавчих студій поза межами України, покликаний розвивати науково-дослідну роботу з української та українсько-канадської тематики. Щоб отримати детальнішу інформацію, просимо відвідати наш веб-сайт www.cius.ca або зв’язатися з д-ром Богданом Клідом (780) 492-2972; cius@ualberta.ca.

4,890,700 втрати Голодомору 1932-33 дослідила група демографів


_blank2 грудня 2010 — Щорічну лекцію про Голодомор в Україні цього року виголосив українсько-американський демограф Олег Воловина 9 листопада в Торонтському університеті. Його доповідь «Демографічна оцінка Голодомору в контексті голоду 1932–1933 рр. у СРСР» представила ґрунтовне трактування двох головних тез. По-перше, доповідач установив цілком достовірний рівень смертности під час Голодомору; по-друге, чітко продемонстрував, що умови голоду в Україні в 1933 р. були винятковими у порівнянні з іншими частинами СРСР.

У першому випадку отримано відповідь на довготривалу потребу визначити «консенсусну», базовану на фактах, кількість жертв Голодомору, а в другому спростовуються твердження російських (і деяких українських) політиків та істориків про те, що ситуація в Україні 1933 р. суттєво не відрізнялася від інших республік Радянського Союзу.

Лекція була спонсорована Канадським інститутом українських студій, Центром европейських, російських і евразійських студій, Програмою вивчення України ім. Петра Яцика, Канадською фундацією українських студій та торонтським відділом Конґресу українців Канади. Дана лекція проводиться щороку з 1998 р., коли Джеймс Мейс представив інавґураційну доповідь.

Спочатку доповідач розповів, як почалася його робота над дослідницьким проєктом про Голодомор у 2008 р. разом із невеликою групою демографів (Омелян Рудницький, Наталія Левчук і Павло Шевчук) із Інституту демографії Національної академії наук України. Рудницький і Левчук виступили співавторами презентації.

Говорячи про рівень смертности, д-р Воловина насамперед підкреслив потребу визначити точне число жертв Голодомору і заявив, що поширена останнім часом цифра у десять мільйонів насправді негативно вплинула на достовірність даних про Голодомор. Як приклад, він згадав про труднощі, з якими зіткнувся Світовий конґрес українців як неурядова організація, яка має представництво в ООН, коли постало питання обґрунтувати таку кількість жертв.

Доповідач відзначив, як зважено він і його група підійшли до визначення втрат від Голодомору та методології, яку вони застосували для отримання своїх даних. Ці втрати вони визначили як «’додаткові’ смерті внаслідок голоду супроти всіх смертей» у період 1932–1934 рр. у межах Української РСР. Вони являють собою прямі втрати. Непрямі втрати, а власне втрати від ненароджуваности, — це окреме питання, яке потребує окремого підходу. Методологія дослідження опиралася на радянські переписи населення 1926 і 1939 рр. як початкову і кінцеву точки відліку. Уточнивши дані цих крайніх точок, дослідники здійснили щорічну реконструкцію кількости населення на основі кількости народжуваностей і смертей (і враховуючи фактор міґрації).

Загальна кількість прямих втрат від Голодомору в Україні досягла 3,902,700: 100,700  у 1932 р., 3,597,500 у 1933 р. та 204,500 у 1934 р. Це цілком узгоджується з іншими науковими розрахунками прямої смертности від Голодомору, наведеними доповідачем (у межах від 2.6 до 5.2 мільйонів). Непрямі втрати (рівень ненароджуваности) за даний період, за словами д-ра Воловини, становили 988,000, що довело загальну кількість втрат до 4,890,700.

У доповіді також було розглянуто, як ці дані узгоджуються з рівнем смертности від голоду в інших частинах СРСР. Порівняння кількости прямих втрат на 1,000 населення було промовистим, показавши, що в 1933 р. — найбільш трагічному році — рівень смертности від голоду в Україні був 118/1,000, тоді як у цілому в Росії 22/1,000 і 45/1,000 у Південній Росії, аґрарному реґіоні Російської РФСР (що включав густо заселену українцями Кубань) із найбільшими у цій республіці втратами від голоду. Доповідач також представив графік рівня смертности в Україні, Південній Росії й Білорусі, який продемонстрував незрівнянно вищі показники для України ніж для інших частин Радянського Союзу (за винятком Казахстану, де була своя особлива динаміка).

Доповідач представив додаткові таблиці і графіки (напр., «Очікувана тривалість життя при народженні»), що довершили демографічний профіль України і СРСР у роки голоду. Він також звернувся до питання, чи голод в Україні був геноцидом, посилаючись на різні ступені, висновки й дії, які підводять до такого визначення. Він зауважив, проте, що це не його ділянка спеціялізації і що його об’єднавчим завданням було «побудувати мости між демографічними даними та історичними свідченнями».

Д-р Воловина разом із своїми колеґами планують продовжити дослідження й опублікувати окремі його результати в найближчому майбутньому. Вони планують дослідити втрати від голоду за національностями у Радянському Союзі та точніше визначити втрати на Кубані. План дослідження також включає детальну аналізу втрат від Голодомору в Україні за областями. Згодом матеріяли дослідження, як-от різні дані й скановані копії унікальних документів, будуть розміщені в інтернеті й поміщені до бібліотеки Гарвардського університету, щоб сприяти подальшим довідкам і дослідженням. 

Загальні втрати (прямі і непрямі) в республіках, 19321934 (у тисячах)


Прямі втрати

Втрати від ненароджуваности

Загальні втрати




          Південна Росія

















































Aндрій Макух
Відділ КІУСу в Торонті

Канадський інститут українських студій (КІУС) — провідний осередок українознавчих студій поза межами України, покликаний розвивати науково-дослідну роботу з української та українсько-канадської тематики. Щоб отримати детальнішу інформацію, просимо відвідати наш веб-сайт www.cius.ca або зв’язатися з д-ром Богданом Клідом (780) 492-2972; cius@ualberta.ca.

The Canadian Institute of Ukrainian Studies (CIUS) is a leading centre of Ukrainian studies outside Ukraine that conducts research and scholarship in Ukrainian and Ukrainian-Canadian studies. If you would like more information on the Institute, please visit our website at www.cius.ca or contact Dr. Bohdan Klid at (780) 492-2972; cius@ualberta.ca.

2 мільйони киян залишились без опалення і гарячої води TOP


Фото nnm.ru

Майже 2 мільйони столичних мешканців, будинки яких обслуговують ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6, залишилися без опалення й гарячої води.

У квартирах немає ні опалення, ні гарячої води, пише "Газета по-київськи".

У довідковій "Київенерго" відключення опалення пояснюють проблемами з газом через борги енергокомпанії.

Коли з'явиться тепло - не повідомляють.

Вся стаття:

The name is Bond, Val Bond TOP
Dec 03, 2010

A friend of mine, a Ukrainian diplomat, recently told me to “be careful” during my forthcoming visit to Kiev from December 6–20.

“What exactly do you mean?” I asked.

“They could give you some trouble at the airport,” he said, “and they’re certain to follow you.”

For the five years of Orange rule (2005–2009), the SBU never once overstepped the bounds that it now so easily, so casually, and so often ignores.

Nine-tenths of me expect no trouble. After all, the Security Service of Ukraine (SBU) has its hands full with crime, corruption, espionage, and, of course, self-enrichment. Why waste scarce resources on a World Affairs blogger from New York? Surely they can’t be that stupid.

The other tenth replies, “Oh yes, they can.” Why else would they have detained German analyst Nico Lange at Kiev airport back in June? Or interrogated historian Ruslan Zabily for his work on the Holodomor, the famine-genocide of 1933? Or paid a visit to the rector of Lviv’s Ukrainian Catholic University, Father Boris Gudziak, an American-born (and educated) priest?

Each of those incidents hurt Ukraine’s image and brought it absolutely no benefits. Surely spies don’t act that dumbly.

Except, of course, that in Yiktor Yanukovich’s Ukraine — they do.

Hanna Herman, Yanukovich’s press secretary, blames it on the quality of the spies: “The former KGB agents were really very professional. The best of them left the security service, while the worst ones stayed. The way they’re behaving today is crude. And I don’t understand why.”

Personally, I’m not sure I agree with Hanna. In my encounters with the KGB, I was never impressed me with their slickness. The first time I traveled to Lviv, in the spring of 1976, shifty guys in black leather jackets followed me all over the city, much to the amusement of friends and relatives who delighted in trying to outwit them. They succeeded in intimidating a 23-year-old college grad — hardly an impressive feat — but I can’t say I found them “very professional.”

The next time I visited Lviv, in the fall of 1977, the KGB staged a mix-up in my hotel. After checking in, I found a middle-aged man — in boxer shorts, no less — sitting in my hotel room and reading a book. An unfortunate mistake, he said — hah! I thought — but perhaps I wouldn’t mind sharing the room with him? No? Too bad. Then how about a glass? As we drank a cheap Ukrainian wine (known to the locals as “ink”), he introduced himself as Yuri V-v and claimed to be a screenwriter from Kiev on assignment in Lviv. Why doesn’t he take me around the city, show me the sights? Sure, I said, thinking that, this time, I’d at least know who was following me. I later learned that Yuri worked for the Ukraine Society, a KGB front that kept tabs on diaspora Ukrainians.

I happen to be one of the few remaining human beings who still carries no cell phone. But no more. When I board that plane on December 6, I’ll have one in my pocket.


In any case, whether or not the “worst ones stayed,” it’s pretty clear that the current head of the SBU, Valery Khoroshkovsky, is one slick fella. Compared to the mugs who ran the old KGB, the 41-year-old, English-speaking Khoroshkovsky looks like the media tycoon he is. Neatly groomed, nattily dressed, and sporting fashionably knotted ties, the slender spymaster lacks only the perpetual suntan characteristic of denizens of Park Avenue. It’s a good bet that he plays tennis, and he certainly enjoys taking a spin in one of his cars. By the way, at last count, there were seven: two Porsche Cayenne Turbos, a Bentley Continental GT, a Maybach 62-S, and three Mercedes-Benzes (a GL500, an S 4500, and a Sprinter, the last no doubt for weekend family picnics on Yanukovich’s estate outside of Kiev). And Val does like a good meal. Back on November 9, Ukraine’s James Bond invited several European parliamentarians to Brussels’s ultra-fancy Maison du Cygne restaurant. I’m guessing the health-conscious Khoroshkovsky went for the Fricassee of Bay-Lobster with Asparagus, Nantua Sauce as an appetizer (€35) and the Grilled John Dory with Summer Vegetables, Virgin Oil and Basil as a main course (€40) (see Andrew Rettman’s report).

Herman calls Khoroshkovsky an “intelligent person” who “makes a good impression from close up. He knows much, and is a fairly delicate and deeply religious man.” Could be, but it’s clear that the thuggish qualities of the SBU boys have gotten free play on his watch. For the five years of Orange rule (2005–2009), the SBU never once overstepped the bounds that it now so easily, so casually, and so often ignores.

Back on June 29, just after the Lange detention, a friend of mine, the analyst Taras Kuzio, and I wrote an article for the Kyiv Post suggesting things to do when detained at Kiev airport. One of them was: bring a cell phone.

I happen to be one of the few remaining human beings who still carries no cell phone. But no more. When I board that plane on December 6, I’ll have one in my pocket.

Just in case Val Bond decides to shoot himself in the foot.

Білбордики від Мойсея TOP


UCC Congratulates newly enthroned Metropolitan of the Ukrainian Orthodox Church of Canada TOP

November 22, 2010

Winnipeg, Manitoba-The Ukrainian Canadian Congress celebrated the enthronement of His Eminence Archbishop Yurij as Archbishop of Winnipeg and Central Eparchy, and Metropolitan of the Ukrainian Orthodox Church of Canada.

The ceremony was attended by hundreds of participants, including the Metropolitan of the Greek Orthodox Church, His Eminence Archbishop Sotirios who represented Patriarch Bartholomew, the Metropolitan of the Ukrainian Catholic Church of Canada, Archbishop Lawrence and dozens of bishops and clergy from Canada and the United States.

During his address, Metropolitan Yurij underscored his desire to bring the Ukrainian churches together as they once were.

Delivering greetings from both the Ukrainian Canadian Congress and the Ukrainian World Congress on behalf of its president Eugene Czolij, UCC President Paul Grod personally congratulated His Excellency from the Ukrainian Canadian community and the Ukrainian Diaspora around the world. "During my address I called upon the leadership of the Ukrainian Orthodox and Catholic churches to unite as one Ukrainian Apostolic church. I further thanked Archbishop Yurij for his leadership and support on a variety of important issues for our community among which was his work in ensuring the Canadian Council of Churches issued a statement encouraging the Parliament of Canada and Prime Minister Stephen Harper to recognize the Holodomor as a genocide against the Ukrainian people. We are very fortunate to have Archbishop Yurij with us as both a spiritual and community leader. He has incredible intellect, humility and a tremendous sense of humour. I look forward to working closely with His Eminence for many years to come."

Конґрес Українців Канади вітає новопрестольного Митрополита Української Православної Церкви Канади TOP

22 листопада 2010 р.

Вінніпег, Манітоба- Конґрес Українців Канади відсвяткував введення на престол Його Високопреосвященства Архиєпископа Юрія як Архиєпископа Вінніпегу і Центральної Єпархії і Митрополита Української Православної Церкви Канади.

Церемонію відвідали сотні учасників, включно з Митрополитом Грецької Православної Церкви Його Високопреосвященством Архиєпископом Сотіріосом, який представляв Патріарха Бартоломея, Митрополитом Української Католицької Церкви Канади Архиєпископом Лаврентієм, десятками єпископів і духовенства Канади і Сполучених Штатів.

Під час промови Митрополит Юрій підкреслив своє бажання об'єднати українські церкви в одну, як це було колись.

У своєму зверненні від імені Конґресу Українців Канади і Світового Конґресу Українців, за дорученням його президента Євгена Чолія, президент Конґресу Павло Ґрод особисто поздоровив Його Високопреосвященство від українсько-канадської громади та української діаспори усього світу. "У своїй промові я звернувся до проводу Української Православної та Католицької церков об'єднатися в одну Українську Апостольську церкву Канади. Далі я подякував Архиєпископу Юрію за його провідництво і підтримку у багатьох важливих питаннях для нашої громади, серед яких була і його робота у забезпеченні написання Радою Канадських Церков звернення до уряду Канади та його прем'єр-міністра Стівена Гарпера визнати Голодомор геноцидом супроти українського народу. Ми дуже щасливі, що Архиєпископ Юрій є нашим духовним і громадським провідником. Це людина надзвичайного інтелекту, скромності та чудового почуття гумору. Я сподіваюсь на тісну співпрацю з Його Високопреосвященством на наступні роки."

Re: "Floor by Floor: A visitor's guide to CMHR," Winnipeg Free Press, 27 Nov. 2010 TOP

How ironic that on the very same day that Ukrainians worldwide are commemorating the many millions of victims of the genocidal Great Famine of 1932-33, the Holodomor, the Free Press would publish a story about a so-called "Canadian" Museum for Human Rights which apparently makes little, if any, reference to what was arguably the greatest crime against humanity to befoul 20th century European history but does dedicate an entire floor to the supposedly "seminal" experience of only the Jewish victims of Nazi oppression. And how can a national museum dedicated to civil liberties not reference Canada's first national internment operations and their crippling legacy for Ukrainian and other European communities? Biased from its inception this project should not be funded from the public purse. It is neither national nor inclusive nor, for that matter, even accurate in its portrayal of how human rights and civil liberties came to play such an influential role in international affairs.


Dr L Luciuk
Kingston, Canada

[Ed. note: Dr. Luciuk invites you to send your own letter to your Member of Parliament.]

Re: The devil is in the execution TOP
In my mind, "moving the UCC agenda forward" is essentially the job of the elected and appointed officials who are mandated to do so. However, as a proud Canadian citizen, an active member of the Ukrainian-Canadian community, and a fervent supporter of a free, independent and developing Ukraine, I appreciate being given an electronic voice in the process :)

I recognize the UCC as the authoritative umbrella organization in Canada, which is meant to unify all member organizations and interested Canadians around issues and activities involving our ethnic community in Canada, as well as our brothers and sisters in our beloved ancestral homeland of Ukraine.

In this day and age, I suggest that Canada's Ukrainian diaspora primarily concentrate on establishing and using an ever-evolving, cutting-edge technical infrastructure for instant communication and calls to action.

If this type of thinking is in play or even in the works, please advise me and the community at large in reference to this question.

If not, may I suggest the following model ... I am a huge hockey fan and a big supporter of the NHL. If - analogously - "playing hockey" were to represent "being Ukrainian" and the "National Hockey League" were to represent the "Ukrainian Canadian Congress", I would look to the following websites to share ideas and communicate with fellow Ukranadians ...


... and in a similar way, the UCC could have a simple yet sophisticated forum and online discussion/information network at - say <forums.ucc.ca> - or some similar web address ... and let us code-name it - oh I dunno, "U-Can-Cong-Net" for now.

Widespread and quality communication using Web 2.0 principals, open source concepts, networked social media and the myriad of other online tools at our disposal will solve the first step in moving the UCC agenda forward.

Next - train and supply our youth with the hardware and the knowledge to do something they will end up doing much better than any of us over the age of thirty ... use the internet !!!

Na razi,

Andrij (aka Andy)

P.S.: The Ukrainian Canadian Broadcasters (UCB) Discussion Group is in the process of expanding our web presence and online activity, precisely for this reason - promoting better communicative ways and means in our Ukrainian Canadian community. Please visit our site ...


... keep in touch with our members and our affiliated broadcasts and publications.

Are you a broadcaster or a member of some other form of new or traditional media, and want to join? Please send me a note to <ucbinfo@yahoo.ca> and include your particulars.

Andrij Holovatyj,
aka Andy Holowaty
Toronto, Canada

I think that we are seeing the same social phenomenon or movement in Canadian society  as in Ukraine,  the proactive self-organization of individuals (thanks to the power of new social media on the internet) regardless of what slower moving traditional organizations are doing, and /or the traditional reactive political leadership is doing.

Evidence of this are the dozens of Ukrainian Canadians and Ukrainian Americans which are starting and promoting their own pet projects beyond the traditional community infrastructure (i.e. Myroslava Oleksiuk with ePOSHTA, or William Shzuch, or Mykola Moroz with You Tube, or the Ukrainian GTA site on Facebook)  and this is all great !!

The same and much more is happening in Ukraine at the grass roots level and this is the breeding grounds from which the next generation of new thinking leaders will emerge.  This is the movement that Russia is terrified of and is doing everything in its power to stop.

UCC has to recognize this potential opportunity window (in Canada and in Ukraine)  and exploit it and change its infrastructure to adapt to it--another key strategic question to consider.

I understand that this divergence may be threatening to conventional leadership thinking in Canada just as it is in Ukraine.

Walter Derzko
Toronto, Canada

Reply To George Friedman re Does Ukraine really want to be sovereign nation? TOP
This is one of an excellent analyst's weakest reports (Does Ukraine really want to be sovereign nation?) -- a danger perhaps in trying to be expert in the entire world's strategic conundra. Mr. Friedman is factually uninformed in stating that Mr. Yanukovych was ever president in 2004-'05 (he had been President Kuchma's prime minister). It repeats the saw much exaggerated in the West and in the United States (where all politics tend to be ethnic) of a Russophone- Ukrainophone political divide.

It is true Russophones may feel emboldened by Mr. Yanukovych's election -- I heard Russian spoken in Lviv last month more than at any time in the last ten years. But this is a healthy thing if Russian speakers have felt inhibited in the interim. Except for a few old, fat communists, and except in Crimea, which was resettled after the War by Russian nationals after the native population was exiled or exterminated, the desire of Ukrainian Russophones to be ruled by Russia is rare. As one woman said to me in Dnipropetrovsk during the Chechen war, "I thank God for my Ukrainian nationality because I know my son cannot be drafted into the Russian army! " Currently, more Russians are seeking Ukrainian nationality than the other way around -- though (as Hitler did) Mr. Putin would like to create Russian "citizens" in order to have a future pretext to "defend" them. Today, there are thousands of Russian language schools in Ukraine, but there are no Ukrainian language schools in Russia -- though Ukrainians living in Russia probably number more than a million.

Mr. Friedman is probably right that the demonstrations against the proposed tax law (wisely vetoed by Mr. Yanukovych) were better organized than was admitted. But I was in Kyiv (and Lviv), too, at the time, and the opposition to them by small business was nationwide. Their effect would have been to strangle small business while creating jobs for corrupt bureaucrats.
This veto and the unwillingness to date to merge Russia's and Ukraine's gas interests have been Mr. Yanukovych's two meager high points. Otherwise, he has been creating a corrupt, centralized retrograde Soviet state on the Russian model. The October 31 municipal elections were rigged to favor the Party of Regions, and (I was told) even the right-wing Svoboda Party in the Lviv Region is a government puppet. (I cannot confirm that.)
Mr. Friedman's assertion that the Ukrainian and Belarusian steppes are the soft underbelly of Russia's security may indeed be Mr. Putin's view, but it is absurd. Neither Europe nor the United States is a conceivable existential threat to Russia. Europe's attitude is: "We've got ours [thanks to a lot of dead Yanks, Englishmen, Canadians and Poles]; to hell with Ukraine!" Mr. Obama's attitude is to throw 29 post-Soviet bloc nations (count 'em) under the bus in order to make nice to one retrograde state -- Russia -- where journalists are still murdered and elections are still unfree. Mr. Putin can't believe his good fortune and is likely to push his advantage unto the Carpathians if he can.

What most Ukrainians want is freedom, independence within internationally recognized borders and good political and commercial relations with all nations, including Russia and the United States. Supporting this, as Presidents Clinton and George W. Bush did, is not an attack on Russia except in the FSB's active disinformation campaign in the West. (The Russian FSB is successor to the Soviet KGB.)

There have been protests against the Yanukovych administration in Donetsk and Kharkiv (Russophone cities) as well as in Kyiv. One hopes that the lust for freedom in Ukraine is too far advanced to be rolled back by Russian calculation and Western connivance. But those of us who love Ukraine are terrified.

Journalist and radio host David A. Mittell, Jr. recently returned from his 19'th trip to Ukraine.

Holodomor Wikileaks and Russia's single historical space TOP
Tuesday, November 30, 2010

The Holodomor won’t go away. This past weekend, we marked the sad anniversary of the terror-famine that occurred nearly eighty years ago. And just when the Kremlin thought it was over for another year, the Holodomor has surfaced in the wikileaked US embassy cables.


More recently, Russia’s Foreign Minister Sergey Lavrov raised the Holodomor with Israel’s Foreign Minister Avigdor Lieberman when the two met in Moscow at the beginning of June 2009, according to a US Moscow embassy cable:

"Lavrov raised Russian concern with ‘historical revisionism’ regarding the Soviet Era and Second World War, which, he said, was particularly acute in Eastern Europe but was also present in Israel. He cited Israel's official recognition of the Holodomor, the 1930s famine that occurred in Ukraine. Lieberman explained that by recognizing this tragedy, Israel had not said Russia was guilty of causing it, nor that it was an act of genocide."

Lieberman has probably not read Raphael Lemkin’s assessment of the Soviet genocide in Ukraine. Lemkin was a Jewish lawyer who lived in Poland near border with Soviet Ukraine during the years of Holodomor; he was also the man who is credited with coining the term genocide.

Then again, Israel is no longer all that interested in history. At least that’s the message Israel’s President Shimon Peres recently delivered in Ukraine when, during a public lecture on “political and economic challenges in the epoch of globalization,” he said:

“If I was asked what advice to give Ukraine, I’d say: forget history, history isn’t important... you won’t be able to avoid the mistakes of the past, you’ll simply repeat them,” according to the BBC.


Not only does Russia want Ukraine to be part of the Single Economic Space, it also wants all the Soviet republics to be part of the Single Historic Space. (The Single Religious Space and Patriarch Kiril’s Russian world Orthodox Church is part of that plan, too, but that’s another issue altogether).

There can be no room for Ukraine’s unique Holodomor in the common, shared experience of the Soviet Union. Collectivization can only be a common tragedy shared by all the people united by a Great Fatherland (as in Great Patriotic War instead of WWII).

Ask Education Minister Dmytri Tabachnyk: he can give you a copy of the new history text book he's writing for Ukrainian schoolchildren -- it'll all be in there.

Moscow just won’t have it any other way, as the wikileaks have shown. And that makes the Holodomor and other events from the past more than just far off history: it’s about the geopolitics of the very near future.

Complete posting:

ADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief

Oxana Bukanova
-- editor<

Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent

Діана Мережко
-- кореспондент (Здоров'я)
Diana Merezhko
-- correspondent (Health)

Zenon Chytra
-- story layout

John Heron
-- story layout
-- webmaster www.eposhta.com

Ihor Prociuk
-- story layout and design

We hope you found ePOSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.


Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:

Subscribe to the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Is one of your friends forwarding ePOSHTA to you? Why not subscribe directly! Just enter your e-mail in the box below and click on Subscribe Now!.

Unsubscribe from the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Send an email to:
YahooGroups (which managers our subscriptions) will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to unsubscribe.

Subscription Issues:
Having difficulty subscribing (or unsubscribing)? Or maybe you want us to add your friends to our newsmagazine? Contact:
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements.

If you maintain a website of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site in our ePOSHTA newsmagazine.

Myroslava Oleksiuk myroslava@rogers.com

Zenon Chytra
John Heron
Ihor Prociuk