If you are having trouble reading ePOSHTA, click here.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть тут.

November 13 листопада 2010
Vol.11 No. 27
People&Culture&Politics&Business

Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
subscription@eposhta.com
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:
  Редакційна Сторінка
  Focus
  Фокус
  Незалежний Погляд
  Call to Action
  Заклик до дії
  Events
Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings
  Події
  ePOSHTA Sales Gallery
  Програми і Конференції
  Current Affairs
  Сучасні Пoдії
  Arts & Letters
  Культура
  Ukraine & the World
  Украіна і Світ
  History
  Історія
  А король таки голий!
  From Our Mailbox / Blogbox
  Відгук

Здається мені, що діаспора уже простила, забула і відцуралась TOP
Від редакції еПОШТИ:

Дорогі читачі!

Як ви вже зауважили, наша редакція займає вкрай неґативну позицію до окупаційного режиму Януковича. Що більше - у редакційних статтях і статтях нашого власного кореспондента ніколи не вживається словополучення "президент України В. Янукович", а лише так званий президент Янукович, ставленик  Москви, окупаційний намісник Кремля, очільник олігархату, проводир донецького паханату тощо.

Редакція еПОШТИ стоїть на принциповій позиції: президентські вибори-2010 року не були ні чесними, ні прозорими, ні демократичними; в них було задіяно російські технології, зокрема голосування "проти всіх", а також московську аґентурну сітку. У самому Законі про вибори та останніх його доповненнях було закладено потужний механізм фальсифікацій. І останнє: у південно-східних областях було використано нахабний адмінресурс місцевого значення, що значно спотворив результати виборів. І тому ми не можемо вважати В. Януковича всенародно обраним президентом та ще й із  дотриманням демократичних засад (Щодо так званої Партії реґіонів, то це - не партія, а зброд донецьких кримінальних авторитетів антиукраїнського характеру.).
Інша річ - авторські статті, в які ми не можемо втручатися, а також передруки із ЗМІ.

Зазначимо, що буває, що й діаспора помиляється в оцінці політичної ситуації в Україні, в наставленості до окремих особистостей. Правду кажучи, в краю надто багато розвелося всіляких мерзотників: чиновників-корупціонерів, продажних нациків, зрадників, запродананів, політичних повій. Надто важко знайти серед усієї цієї погані здорове ядро .

Утім, трапляється, що в діаспорі помиляються не тільки пересічні українці, але й окремі провідники. Однак, як бачите, інтернет-газета еПОШТА робить все можливе й неможливе, щоб донести до кожного діаспорного українця (і не тільки до нього) правду про політичну банду, яка нещодавно дорвалася до влади в Україні. І ще: будить українське суспільство як і на поселеннях, так і на рідних землях зі стану оспалості, збайдужіння. Бо віримо, що таки Україна стане  сильною, заможною країною, в якій урешті запанує законність і порядок, буде пошановано кожного її громадянина.

-- Редакція еПОШТИ

Від Романа Гріджина:

 
Доброго Дня.

У словосполученні: «Янукович Президент України»,- якесь слово потрібно змінити, інакше це є логічною похибкою. Не хотів вам раніше казати, саме по причині наявності даної формули у статтях вашої пошти, я змушений був викидати її в смітник. Не дивлячись на те, що статті справедливі. Навіть, якщо усі до одного українці будуть рахувати його Президентом, що до речі було продемонстровано останніми виборами, у цьому випадку я перестану рахувати Україну Україною, а українців – українцями.

Що ж стосується діаспори, в особливості українців Канади, маю образу за неповагу. В низу я покажу деякі речі, які ми створюємо, і ви прекрасно розумієте, що право на вільне слово в Україні під великим знаком питання. В той же час діаспора просто ігнорує це (я вже не кажу за можливість допомоги, оскільки починаються мотивації за наше добре життя і різні варіації на тему, які українці ледащі). Отже --

Я просто дам вам посилання (нижче), а ви, якщо вам буде цікаво звичайно, уже самі вирішите. (З землі лечу до сонця.)

Янукович, це хазарська орда, там українського немає нічого, наші цілувальники руки, смердючої руки, ведуть битву за народне корито, тратять мільярди на вибори під час кризи. Коли останні з українців можуть позволити собі (нічого не можуть позволити…в дослівному значенні)

 
http://video.mail.ru/mail/galij_rani/_myvideo/5.html
або
http://video.yandex.ru/users/galij-rani/view/2/

Це розповідь про пісню реквієм. Моя пісня, це моя думка і моя точка зору. Пісня про смерть від штучного голоду п'ятої частини населення планети Земля. Пісня про геноцид і етноцид застосований проти слов'ян 30-х років. Лише на терені сучасної України умерло від етноциду більш, як 10 мільйонів українців, серед яких 6, чи 7 мільйонів були діти. Генофонд нації і раси білих людей. Україна першою сказала про це. У багатий на врожай час в страшних муках голоду умерли люди, які могли зробити мою країну і усю мою планету щасливою. Більше не буде глобальних голодоморів, адже українців майже не лишилось. Як до речі і слов'ян. Хоча голодоморна політика проводиться з розмахом. Не видимий голодомор. Локальний Голодомор. Метою якого ліквідувати залишки останніх осіб української національності.

Ось написав вам листа і сам не знаю для чого. До мене приходять листи, де пишуть, що потрібно простити. Кому і що? Голодну смерть українських дітей… Простити, це значить дозволити. Я такого права не маю. Скажіть, чи існують в історії приклади прощення насильницької смерті? Але здається мені, що діаспора уже простила, забула і відцуралась.

Шість пісень моїх друзів, гурту «Тиск». Це просто український рок.
http://cid-201af8f101f3b7b4.office.live.com/browse.aspx?path=/%D0%92%D0%B8%
D0%B1%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%96%20%D1%82%D0%B2%D0%BE%
D1%80%D0%B8%20%D0%B3%D1%83%D1%80%D1%82%D1%83%20%D0%
A2%D0%B8%D1%81%D0%BA.%20%D0%97%D0%B0%D1%85%D1%96%D0%
B4%D0%BD%D0%BE-%D0%B0%D1%82%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%
82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B5%20%D0%BD%D0%B0%D0%BC%D0%
B8%D1%81%D1%82%D0%BE%20%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%BB%D1%
96%D0%B2

Мої вірші читає Мирослава Федюк
http://cid-201af8f101f3b7b4.office.live.com/browse.aspx/%D0%92%D1%96%D1%
80%D1%88%D1%96%20%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%
B0%20%D0%93%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%B6%D0%B8%D0%BD%D0%
B0?permissionsChanged=1&1

Гурт «Тиск» виконує дві пісні на мої слова
http://cid-201af8f101f3b7b4.office.live.com/browse.aspx/%D0%9F%D1%96%D1%
81%D0%BD%D1%96%20%D0%B3%D1%83%D1%80%D1%82%D1%83%20%
D0%A2%D0%B8%D1%81%D0%BA%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D0%
BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%93%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%
B6%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0
%BD%D0%B0

Світлана Крицька виконує реквієм на мої слова
http://cid-201af8f101f3b7b4.office.live.com/browse.aspx?path=/%D0%9F%D1%96%
D1%81%D0%BD%D1%8F%20%D0%A1%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%BB%
D0%B0%D0%BD%D0%B8%20%D0%9A%D1%80%D0%B8%D1%86%D1%8C%
D0%BA%D0%BE%D1%97%20%D0%BD%D0%B0%20%D1%81%D0%BB%D0%
BE%D0%B2%D0%B0%20%D0%93%D1%80%D1%96%D0%B4%D0%B6%D0%
B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD%
D0%B0

Якщо Windows Live вам не відкриється, бо це може бути, деякі пісні можете послухати ось за цими адресами:

"Я хворію тобою" (Дама з арфою)
Подивитися:
http://sd.org.ua/news.php?id=18560
послухати: http://sd.org.ua/files/sdradio/Music/rizne/Dama_z_arfoju.mp3

Галицька Дивізія (УПА)
Подивитися:
http://sd.org.ua/news.php?id=18559
послухати: http://sd.org.ua/files/sdradio/Music/rizne/Galy.mp3

Жалібна (Реквієм Голодомору)
Подивитися:
http://sd.org.ua/news.php?id=18203
послухати: http://sd.org.ua/files/sdradio/Music/rizne/Holodomor_Requiem-Roman_Hridzhyn-128.mp3

Ось за цією адресою знаходяться переклади Реквієму Голодомору, які зробили  мої друзі англійською і німецькою, також ноти, але вони не озвучені: http://rekviemgolodomoru.blogspot.com/

Ось дві адреси відео посвяченого моїй пісні, рок-реквієму Голодомору «Жалібна». Фільм має назву «Пісня Смерті». Цей реквієм є єдиною в світі жалібною піснею, виконаною в стилі рок. Я це стверджую.

Роман Гріджин

The course of elections: by the falsificaiton scenario TOP

Analytical Reference of Democratic Initiatives Foundation (DIF)

How was vote-rigging of the local elections made possible? Who orchestrated it and can similar tactics be applied in the parliamentary elections in 2011 (2012)? Legislative preferences of the powers that be As experts of the Democratic Initiatives Foundation have written on more than one occasion, the main motivation for falsifying votes is the imperfect and hastily adopted electoral legislation.

First of all, the law on local elections was drafted and adopted in a very short period of time.

[...]

Secondly, the law on local elections was adopted in its edition proposed by the ruling coalition. …

A disproportionate forming of election commissions. Electoral legislation allowed for falsification of elections at the stage of the formation of the election commission. In many cases, the ruling coalition and parties that are loyal to it and have no seats in the parliament gained a majority of seats on the election commission. …

The ruling authorities have begun significantly limiting the presence of observers and the press at elections during the process of tallying of votes and confirmation of protocols. …

Unqualified personnel of election commissions. Strict time frames for the passing created problems that resulted in the selection of unqualified personnel to work in election commissions.

[…]

The people chosen could not even count the votes, which resulted in chaos and laid the groundwork for falsification of votes, in particular forging of protocols and ballot stuffing.

First numbers on the ballots. Prior to the elections parties were supposed to receive numbers on the lists of candidates according to the submission of applications. The first and the last numbers on the list were the easiest to recall and see on the ballots.

The PoR was given the first number from among the voting districts..

Violation techniques during the elections: clones, reserve ballots and the Donetsk style cloning of territorial organizations … High-ranking members of parties that were previously thrown out for not giving contributions to the party retained their seats, continued to head party organizations and ran for elections to local councils. …

This method is dangerous in the context of the future parliamentary elections, as it allows the possibility for cloning the opposition party and excluding it from the election process.

Technology of “reserve ballots”. In Kharkiv, the opposition party registered the fact that 42,000 ballots (clearly excessive) were printed at the Folio printing house. The law enforcement agencies that representatives of the opposition parties and non-government organizations appealed to explained that this was not a violation, but a trial run of ballots that were misprinted.

Despite this, these ballots could have been used for voting purposes, while the election commissions under the control of the ruling power could have either tallied them or not on totally legitimate grounds if they were in favor of the opposition party.

In Odesa, international observers and the mass media reported that 250,000 more ballots than the population were printed. While the authorities deny the fact that such a number of ballots were printed, it is quite possible that this was the actual number of ballots that was circulated during voting.

A similar situation was observed in Ivano-Frankivsk. ….

The method of “a prepared protocol” was first applied in 2002 by the head of the local headquarters of the PoR Vasyl Dzharta in his hometown of Makiyivka. From then on this method was widely used in the elections controlled by the PoR.

The technique of vote-rigging is that the protocol on the results of voting is prepared in advance and does not correspond to the actual results.

[…]

Conclusions and recommendations Political analysts warned about the potential use of the administrative resources and potential falsifications of votes immediately after the adoption of the election laws under the current pro-government party. While the will of the people is distorted, the registered violations are sufficient to cancel the official results of the elections in many regions of the country according to effective legislation. The government should not put pressure on the courts or election commissions that are reviewing claims and counting votes and assume responsibility for improving election laws to meet the demands of the opposition forces and civil society. There is a serious danger that the methods of falsification applied during the local elections may be applied in the parliamentary elections in 2011 (2102), particularly if the ruling coalition changes election legislation in its favour.

Charm offensive will not play well abroad for these ‘Sovki’ TOP

http://www.kyivpost.com/news/opinion/op_ed/detail/89676/

 
Taras Kuzio

The Viktor Yanukovych administration is actively integrating domestic and foreign PR, as well as lobbying, a new development for Ukraine that should be welcomed – up to a point.

It is indeed ironic that the Orange Revolution forces of ex-President Viktor Yushchenko and ex-Prime Minister Yulia Tymoshenko could never accomplish such a strategy because of infighting that undermined the unity of democratic forces. Yushchenko still believes his main mistake was working with Tymoshenko.

The value of such a coordinated charm offensive is undermined by three factors which harm Ukraine’s ability to be taken seriously in its declared intentions of seeking European integration.

 

In the West, only the Bloc of Yulia Tymoshenko (BYuT) sought to use PR and lobbying to advance her case in Washington, the United Kingdom and Brussels. Yushchenko’s Our Ukraine was nowhere to be seen while the ex-president restricted himself to occasional op-eds in Western newspapers and the Kyiv Post.
This though, was not a state strategy and cannot be compared to what is currently being undertaken by the Yanukovych administration.

The Oct. 31 local elections gave the Yanukovych administration the opportunity to crank up their PR-lobbying strategy. Prior to the elections, the Party of Regions managed to prevent the European Parliament from adopting a highly critical resolution by signing a cooperation agreement with the Socialist group in the European Parliament.

Following the elections, and the international opprobrium that Ukraine received, a six-point charm offensive was launched as damage control.

The first were three obviously coordinated op-eds in the Kyiv Post, downplaying election fraud by Western expert Adrian Karatnycky, Party of Regions parliamentarian Leonid Kozhara and BYuT defector Oleksandr Feldman, also a member of the Verkhovna Rada.

The second was presidential administration deputy head Hanna Herman’s attempt to reach out to nongovernmental organizations in the third of her “letters in defense of democracy”in the influential weekly Zerkalo Nedeli newspaper. This was obviously an attempt to co-opt the OPORA election monitors, who have an excellent international reputation.
Two free pieces of advice. If you want to be taken seriously in the West, do not resort to Homo Sovieticus (Sovok - literally dustpan, but slang for Soviet person; plural - sovki) rationale.

 

The third was the formation of a presidential commission on ‘The Strengthening of Democracy and Affirmation of the Rule of Law’ headed by Serhiy Holovatiy, who defected from Our Ukraine in 2007 and entered parliament that year in the Party of Regions. Only two months after coming to power, Yanukovych abolished a presidential body with a similar name, the National Commission for the Strengthening of Democracy and Affirmation of the Rule of Law. The commission is blatantly cynical response to international criticism of the local elections.

The fourth was the public offer made by the Foreign Minister Kostyantin Hryshchenko to Hryhoriy Nemyria, BYuT’s foreign policy spokesman, to be an “unpaid adviser.”

The fifth was to invite Western experts and the Vienna Commission to join a working group that would assist the authorities in improving Ukraine’s election legislation.

The sixth, and smoothest, was Security Service of Ukraine head Valery Khoroshkovsky’s charm offensive in Brussels, where he invited 15 members of the European Parliament – not known for meager expense accounts – to the city’s most expensive restaurant, Maison du Cygne.

Khoroshkovsky’s PR work is obviously political. The fact that he does not understand how the West perceives his conflicts of interests as SBU head, with his ownership of Inter TV channel and membership of the Higher Council of Justice that hires and fires judges, dents his ability to charm his guests.

EU leaders should also impress on Ukraine’s oligarchs, who sponsored Yanukovych’s election campaign, that if they want free trade they should use their influence and power on the administration before the door of European integration is closed.

 

The value of such a coordinated charm offensive is undermined by three factors which harm Ukraine’s ability to be taken seriously in its declared intentions of seeking European integration.

First, deception in the promise to hold free elections, in the promise to criminally indict election fraudsters, and the SBU’s outright lies when it first denies it is undertaking political surveillance of academics, journalists and political activists and then a month or so later admits to taking these steps. Such Soviet-style deception fools nobody, either in Ukraine or abroad.

Yanukovych has monopolized power to a greater extent than ex-President Leonid Kuchma, who ruled from 1994-2005, but who also faced a parliament where half of the deputies were in opposition. And yet a “stable”current presidential regime finds it impossible to hold a free election while the “chaotic,” as the authorities always like to describe the former Orange Revolution regime, proved able to organize three free elections, including one that permitted Yanukovych to come to power.

Second, the authorities have focused on imperfections in the election law that they blame for problems in the local elections while at the same time falling back on Soviet-style conspiracy theories that seek to belittle the significance of Western criticism. Herman believes critical Western news stories are “jeanzy”; that is, paid for articles as in Ukraine.

Two free pieces of advice. If you want to be taken seriously in the West, do not resort to Homo Sovieticus (Sovok - literally dustpan, but slang for Soviet person; plural - sovki) rationale. And, do not therefore expect us to seriously believe your attempts in 2004 and 2010 to sidestep election fraud by saying such accusations are a “Western conspiracy.”

The administration’s “multi-vectorism” amounts to rolling back the democratic gains made under Yushchenko while at the same time still believing that Ukraine can integrate into, and one day join, the European Union.

This will never happen and Ukraine’s leaders have to be politically mature enough to make a choice between either moving towards a Putinist authoritarian Russia, with its non-European political system, or signing a free trade agreement with the European Union.

At the upcoming EU-Ukraine summit in Brussels on Nov. 22, EU leaders should impress upon Ukrainian leaders that there is a close connection between domestic and foreign policies. EU leaders should also impress on Ukraine’s oligarchs, who sponsored Yanukovych’s election campaign, that if they want free trade they should use their influence and power on the administration before the door of European integration is closed.

Taras Kuzio is an Austrian Marshall Plan Foundation visiting fellow, Center for Transatlantic Relations, School of Advanced International Studies, Johns Hopkins University, Washington, D.C. He can be reached at tkuzio@rogers.com

Перебіг виборів: за сценарієм фальсифікацій TOP

Аналітична двідка ФДІ

Чому стали можливими фальсифікації на місцевих виборах? Хто їх основний режисер? І чи можуть ці технології бути перенесені на парламентські вибори-2011 (2012)? Законодавчі преференції для влади Першопричиною фальсифікацій на місцевих виборах було, як вже неодноразово писали «Демократичні ініціативи», недосконале і поспішно ухвалене виборче законодавство. По-перше, закон про місцеві вибори готувався й ухвалювався в стислі терміни. …

По-друге, закон про місцеві вибори був прийнятий у редакції, запропонованій владною коаліцією. …

Непропорційне формування складу виборчих комісій. Виборче законодавство дозволило фальсифікації вже на етапі формування складу комісій. У багатьох випадках більшість у виборчих комісіях отримала чинна коаліція та лояльні їй позапарламентські партії. Тоді як, скажімо, «Батьківщина» чи «Наша Україна» під час розподілу отримали мізерну кількість місць, незважаючи на те, що вони мають фракції у парламенті. …

Іншою преференцією для влади стало суттєве законодавче обмеження присутності спостерігачів та преси на виборах в момент підрахунку голосів та затвердження протоколів. …

Некваліфікований штат виборчих комісій. Стислі часові рамки прийняття законодавства зумовили низку проблем, наслідком яких став некваліфікований склад виборчих комісій. … Підібрані люди інколи банально не могли впоратися із процесом підрахунку голосів, що створювало хаос і сприятливі обставини для фальсифікацій (зокрема, для підробки протоколів та вкидання бюлетенів).

Перші номери у бюлетенях. …Найбільш «цінувалися» перший і останній номери у списку — їх легше запам’ятати і знайти у бюлетені. Перший номер у більшості округів отримала Партія регіонів … перший номер у списку був ще й іміджевою перевагою — оскільки у рекламі може експлуатуватися саме відчуття того, що ця партія заздалегідь посідає перше місце.

Технології порушень під час виборів: «клони», «запасні бюлетені», «макіївський стиль» Проти «Батьківщини» застосували технологію «клонування» територіальних організацій. Зокрема, це сталося у Київській та Львівській областях. Високопоставлені члени партійних організацій, яких напередодні виключили з партії з мотивів політичної неблагонадійності, відмовилися йти у відставку з партійних посад і продовжували очолювати партійні організації. Такі «неугодні» партійні організації залишалися формально діючими і подавали свої списки на вибори до місцевих рад. …

Технологія «запасних бюлетенів». У Харкові опозиція зафіксувала друк близько 42 тисяч бюлетенів (вочевидь зайвих) на поліграфічній фабриці «Фоліо». … Ці бюлетені, найвірогідніше, таки пішли у виборчий процес, незважаючи на те, що влада заперечує сам факт друку такої кількості бюлетенів. Схожу картину спостерігали і в Івано–Франківську. … До цього типу фальсифікацій слід віднести і масове голосування на дому, коли контроль спостерігачів за процесом відсутній — і це також відзначали ЗМІ та опозиція на цих виборах. Технологія «готового протоколу» була вперше застосована у 2002 році головою міського штабу Партії регіонів Василем Джарти у рідній Макіївці. … Технологія фальсифікації полягає у тому, що протокол із результатами підрахунку голосів пишеться заздалегідь і з реальними результатами має мало спільного. Точніше, результат підрахунку штучно підганяється під вже написаний протокол, більшість голосів за конкурентів не враховується (найчастіше такі бюлетені визнають недійсними або взагалі не рахують). На цих виборах така технологія була зафіксована у Херсоні, де виявили за день до голосування 1 готовий зведений протокол з результатами, які давали 30% голосів діючому меру. …

Висновки та рекомендації Про потенційне використання адмінресурсу та різноманітних фальсифікацій експерти попереджали одразу після прийняття виборчого законодавства під сьогоднішню провладну партію. Народне волевиявлення суттєво спотворено. У всякому разі, зафіксованих порушень достатньо для того, щоб навіть за чинним законодавством скасувати офіційні результати виборів у низці населених пунктів України. Влада має принаймні не тиснути на суди та виборчі комісії, де ще тривають оскарження та підрахунок голосів та взяти на себе зобов’язання вдосконалити виборче законодавство згідно вимог опозиції та громадянського суспільства. Є серйозна небезпека того, що всі технології фальсифікацій, які застосовані на місцевих виборах, можуть бути перенесені на парламентські вибори-2011 (2012) — в першу чергу у разі зміни виборчого законодавства владною коаліцією «під себе».

"Відчуй смак рідної мови": У Києві відбулася громадянська акція на захист Української мови (з фото) TOP

http://maidan.org.ua/static/news/2010/1289337902.html

Дев"ятого листопада на Контрактовій площі, біля адміністрації Януковича та на Майдані Незалежности відбулися громадянські акції до дня Української мови.
_blank

Сотні українців пройшли від Контрактової площі до Банкової, а потім - до Майдану Незалежности, де День Української мови завершився fire-show та українськими танцями і піснями.
_blank

Організаторами виступили громадянські ініціативм "Відсіч", "Новий громадянин", "Простір свободи" (за абеткою).
_blank

Як і анонсувалося, акції були позапартійними: намагання декого попіаритися, розгорнувши власні "фофудьї" зустріли такий осуд ("геть партійні прапори!"), що навряд чи відповідним партіям треба заздрити.

_blank

_blank

_blank

_blank

Повернення до радянської каральної психіатрії? TOP

http://blogs.pravda.com.ua/authors/kuzyo/4cdc0db627631/
11.11.2010

 
Тарас Кузьо

Влада СРСР використовувала психіатрію в політичних цілях, зокрема, для того, щоб ізолювати політичних інакодумців, дискредитувати їхні ідеї та знищити їх фізично й ментально. Демократичний світ і міжнародні організації, такі як Світова психіатрична асоціація, розцінювали цю практику як форму катувань.

У 1971 році російський демократ-дисидент Владімір Буковськи (і прихильник права України на незалежність) зумів надіслати на Захід 150 сторінок документів, у яких містилася інформація про використання в Радянському Союзі психіатрії в політичних цілях. Наступного року його арештували та засудили до семи років ув'язнення та п'яти років внутрішньої еміграції. Пишучи це, я з іронією згадав, як на початку 1990-х років возив Сергія Головатого, тодішнього активіста "Руху", у Кембридж в гості до Владіміра Буковського. Як змінилися часи, пане Головатий.

Спокусу використовувати психіатрію в політичних цілях так ніколи і не було викоренено ні в Росії, ні в Україні ...

 

Серед тих, кого ув'язнювали в радянських психіатричних лікарнях, було двоє відомих українських дисидентів: Леонід Плющ, єврокомуніст, якому зрештою дозволили виїхати до Франції, та Петро Григоренко, колишній радянський генерал та захисник прав кримських татар.

Спокусу використовувати психіатрію в політичних цілях так ніколи і не було викоренено ні в Росії, ні в Україні, оскільки ні Боріс Єльцин, ні три українські президенти не змогли реформувати російські ФСБ/СЗР і українську СБУ. Тому в обох країнах ФСБ і СБУ зберегли потенціал повернення до кадебівського стилю роботи, що й було зроблено в 2000 році в Росії та цього року в Україні.

У Росії все більше опозиціонерів, зокрема, правозахисників та членів неурядових організацій, змушують пройти психіатричне обстеження за рішенням суду. Прийнявши волюнтаристський закон про "екстремізм", згідно з яким будь-яку критику влади та державних інститутів можна витрактувати як "екстремізм", Росія стрімко рухається назад у Радянський Союз. Цей закон фактично відіграє роль радянського статтю про "антирадянську агітацію і пропаганду"

Чи рухається Україна в тому ж напрямку? Члени коаліції "Стабільність і реформи" та Міністр внутрішніх справ підтримали прийняття нового закону "Про екстремізм". Тим часом ми отримали перший приклад використання психіатрії в політичних цілях:

Міжнародна організація "Amnesty International" вимагає від української влади зупинити переслідування профспілкового активіста, який після рішення суду, прийнятого минулого тижня, яке зобов'язало його пройти примусове психіатричне обстеження, й досі переховується.

29 жовтня суд міста Вінниця, що знаходиться на центральному заході України, прийняв ухвалу про призначення медичного обстеження Андрію Бондаренкові після того, як прокурор заявив, що той має "загострене усвідомлення своїх особистих прав і войовничу, наполегливу готовність відстоювати їх неадекватними способами".

У той же час, медична історія Андрія Бондаренка не містить жодних записів про психічні розлади. Для того, щоб довести задовільний стан своєї психіки, він тричі проходив психіатричне обстеження, останній раз – у жовтні цього року.

Рішення суду в справі Андрія Бондаренка вписується в загальний контекст подібних справ, заведених проти громадських активістів, яких переслідували та яким погрожували, протягом останніх місяців.

"Існує велика вірогідність того, що примусове психіатричне обстеження Андрія Бондаренка напряму пов'язано з його професійною діяльністю профспілкового та правозахисного активіста", – сказала експерт "Amnesty International" по Україні Гезер Макґілл.

"Заради того, щоб забезпечити неупередженість і об'єктивність, необхідно, щоб медичне обстеження було проведено незалежним, офіційно визнаним психіатром за межами Вінницької області. Крім того, Андрія Бондаренка не можна змушувати проходити таке обстеження до того часу, доки він не вичерпає всі легальні можливості для свого захисту".

Андрій Бондаренко відстоював права найманих робітників у Вінницькій області з 2006 року. Він неодноразово виявляв незаконну та безвідповідальну поведінку місцевих чиновників.

У серпні 2010 року він заснував НУО під назвою "Рух. Прокуратура Вінниці без корупції".

Крім того, Андрій Бондаренко вочевидь викликав невдоволення влади своєю діяльністю на захист прав працівників цукрових заводів.

Цих сезонних робітників наймають усього на кілька місяців у рік після збору урожаю цукрового буряку. За роботу їм часто не платять.

Офіційними власниками багатьох із цих заводів є тіньові компанії, хоча насправді ними володіють впливові місцеві бізнесмени, які часто займають високі посади в місцевих адміністраціях.

Андрій Бондаренко розпочав кампанію притягнення таких тіньових компаній до суду з тим, щоб вони почали виплачувати зарплату. Як зазначив прокурор у справі Бондаренка, лише в 2008 році той подав 80 звернень.

Профспілкового діяча не було на засіданні суду в п'ятницю. Його представляли два громадських захисники й адвокат.

Переслідування інших активістів, які відбуваються останнім часом, вказують на погіршення стану справ із правами людини в Україні.

15 жовтня у Вінниці міліція обшукала дім і офіс Дмитра Гройсмана, координатора Вінницької правозахисної групи, яка захищає людей, що шукають притулку, та протидіє катуванням.

Міліція допитала працівників щодо їхньої професійної діяльності та конфіскувала більше 300 предметів, в тому числі папки UNHCR, жорсткі диски, карти пам'яті та ноутбук.

У травні цього року невідомі напали на керівника організації з захисту прав розумово відсталих людей "Юзер" Андрія Федосова. До цього, у квітні, він отримував дзвінки з погрозами. Міліція не вчинила жодних дій із цього приводу. У липні його було затримано на один день у зв'язку зі злочином десятирічної давнини, який він нібито вчинив, коли йому було 15 років.

"Усі ці активісти, скоріше за все, стали жертвами переслідувань через свою професійну діяльність. Українська влада повинна гарантувати правозахисникам безперешкодну діяльність і захищати їх від насильства, погроз і переслідувань", – сказала Гезер Макґілл

Місцеві вибори як виклик усталеній демократії TOP
 
Марта Онуфрів, журналіст
(Україна-Канада)

Ось і закінчилася чергова виборча вакханалія Партії реґіонів, яка з бандитського наскоку захопила рештки місцевої влади в Центральній і Західній Україні. Як і слід було очікувати, по одну сторону барикад залишилися острівці правдолюбства, розрізнені опозиційні партії, окремі непродажні політики, яких бандитська влада не змогла переламати через коліно, не залякала вбивствами, тюрмою, не купили баблом, по другу сторону – докраю знахабнілий і аґресивний донецький паханат. А між ними - здебільшого збаламучені, знеохочені і зневірені виборці та їхні принципово-продажні антиподи. Одним словом, ініційований владним олігархатом безсоромний парад зрадництва, продажництва й запроданства закінчився для України міжнародною ганьбою – украй критичними заявами з боку міжнародних структур.

Щось  придумають винахідливі феесбешні голови, ну, а галицькі янучари радо візьмуться баламутити українських патріотів, імовірно, черговою порцією націоналістичної риторики в новій московській обгортці.

 

Наразі ні керманич України з числа донецьких братків, ні нові-старі політичні й неполітичні тушки особливо не переймаються міжнародною оцінкою місцевих виборів. Перші гадають, що ніколи не вдарить міжнародний грім. Другим, можливо, перехопило дух від блиску чергових тридцяти срібняків і не менш ганебних преференцій.

Ще трішки й від здобутих перемог оговтаються новітні гапони, щоб знову вбрати маски добропорядності й чесності та рядитися в тогу радикальних націоналістів. Час покаже, чи на наступних парламентських виборах владному бандформуванню вдасться розіграти новий, знову ж написаний у Москві сценарій. Вочевидь, сценарій № 1 під назвою «голосуй проти всіх» в майбутньому більше не спрацює, сценарій №2 під назвою «тягни в усі боки» національно-патріотичні сили, мабуть, утратить свою політичну новизну й принадність. Отже потрібна свіжа наживка на патріотичного виборця Західної й Центральної України. І не сумніваймося: московська ґебня її неодмінно видасть!

Отож нам, українцям, не варто особливо переживати з приводу того, що можемо залишитися без «братньої» опіки північного сусіда. Щось  придумають винахідливі феесбешні голови, ну, а галицькі янучари радо візьмуться баламутити українських патріотів, імовірно, черговою порцією націоналістичної риторики в новій московській обгортці. Або ще чимсь радикальнішим. Отже на радість кремлівських карликів Схід і Захід України протистоятиме доти, поки спільними зусиллями не розвалить Україну.

Пахани Сходу й нацики Заходу разом!

Треба розуміти, якщо когось фінансує Партія реґіонів, то це означає, що «когось» фінансує Москва.

 

Передовсім слід зазначити, що давнішні вибори до Тернопільської облради (15.03.2009р.) напіввідкрили завісу на предмет існування виборчого альянсу між ВО «Свобода» та ПРУ. Варто лишень прискіпливіше глянути на результати виборів: ВО «Свобода» - 33,8%, «Єдиний центр» (В. Балоги) – 13,8%, Партія регіонів України – 9,7%. З віддалі часу можна підсумувати наступне: тернопільські вибори – при потуранні президента В. Ющенка й активному сприянні голови Секретаріату В. Балоги - стали своєрідною репетицією нещодавніх місцевих виборів-2010. Перше: БЮТ усунули від виборчих перегонів шляхом провокацій та дискредитацій. Друге: здійснено штучний перетік виборців від БЮТ до «Свободи», що на 10-15% збільшило підтримку так званих радикальних націоналістів. Третє: відбулася фальсифікація результатів виборів на користь ПРУ та ЄЦ.

Очевидним є той факт, що півтора року тому на патріотичній Тернопільщині донецькі братки та їхні спільники не могла набрати аж такі захмарні відсотки (ЄЦ-13,8%, ПРУ – 9,7%). Безперечно, контроль за виборами до Тернопільської облради здійснювали свободівці, оскільки вони повсюдно мали електоральну перевагу. Звідси: «Свобода» на Тернопільщині забезпечувала для Партії реґіонів і Єдиного центра фальсифікацію результатів виборів.

Як бачимо, нещодавні місцеві вибори в областях традиційної електоральної підтримки БЮТ-«Батьківщини» (Львівщина, Тернопільщина, Київщина) відбувалися по раніше випробуваній в Тернополі схемі: усунення БЮТ-«Батьківщини» від участі у виборах, внаслідок чого стався перетік патріотичного електорату до «Свободи». Слід зауважити, що в реалізацію тернопільської схеми внесено на місцевих виборах невеликі зміни: на Львівщині, Тернопільщині, Івано-Франківщині, частково й на Київщині ПРУ забезпечувала фальшування на користь «Свободи» (До речі, територіальні виборчі комітети й виборчі дільниці були майже повністю контрольовані партією влади.). Унаслідок такого тендему ПРУ просунулася на крайній Захід України, а галицькі нацики посіли відповідні відсотки в центральних і деяких східних областях України.

Адже не за горами парламентські вибори, які ні в якому разі не можна програвати.

 

Дивним є те, що майже постійна присутність провідників «Свободи» на антиукраїнських олігархічних телеканалах «Інтер» (власник – голова СБУ Хорошковський, з наближеної до Януковича групи Льовочкіна-Фірташа), ТРК «Україна» (власник – донецький олігарх Ахметов) як напередодні виборів, так і після них, а навіть контрольованих партією влади телеканалах Львова, залишилася поза увагою більшості журналістів, ну, й, звичайно, самих галичан. Принагідно варто зауважити, що на відміну від «Свободи» провідних політиків «Батьківщини» запрошували на всілякі телешоу лише з метою брутальної й цинічної розправи. 

Останнє політичне телешоу «Савік Шустер Live» за участю лідера «Свободи» з нескінченною подачею крупним планом вождика ультраправих націоналістів О. Тягнибока підтвердило відому істину: ПРУ й ВО «Свобода» грають в одні й ті ж самі антиукраїнські ворота. Ще одним підтвердженням цієї тези є публічні висловлювання відомих реґіоналів, що, мовляв, перемога «Свободи» є свідченням безперспективності й нежиттєздатності ідеалів помаранчевого Майдану. А це означає, що «Свободою» зачищають життєвий простір помаранчевого електорату!

Утім, для оцінки  ВО «Свободи» вдамося також до українських ЗМІ (інтерв`ю в газеті «Високий замок» під заголовком «Олександр Палій: «Нинішній результат «Реґіонів» – це піррова перемога», 10.11.2010р.): «Свобода» мала (на місцевих виборах) фінанси, добрий доступ до ЗМІ, зрозумілу ідеологічну позицію. На тлі роздраю інших політичних сил вона виглядала більш-менш прийнятною. Однак інтелектуали бачать, що Тягнибок є якщо не прямою креативою Партії регіонів, то, принаймні, силою, яку вона явно «фаворитує» у своїх інтересах. Імідж націоналістичних радикалів дозволяє «реґіоналам» лякати виборців, привертати їх на свій бік. Треба розуміти, якщо когось фінансує Партія реґіонів, то це означає, що «когось» фінансує Москва. Багато людей і в самій партії не розуміють цієї своєї ролі, не підозрюють у чому, власне кажучи, беруть участь…».

Не менше цікавими є висловлювання відомого політолога О. Палія про роль БЮТ-«Батьківщини» в боротьбі з режимом Януковича: «Судячи з атак Партії регіонів на «Батьківщину», вона зберігає за собою статус найбільшої опозиційної сили. Якщо її допустити до виборів на Київщині і у Галичині, то загальнонаціональний результат був би не 13 відсотків, а суттєво вищий, у межах 20%. Щоб витримати конкурентну боротьбу з «Реґіоналами», партія Тимошенко…(має) починати боротися з чистого аркуша. Харизма Тимошенко достатньо сильна. Вона є борцем без страху, долає перешкоди, і це запалює людей».

Думається, що врешті життя заставить розрізнені національно-патріотичні партії консолідуватися й виступити проти антиукраїнських сил потужною політичною колоною. Адже не за горами парламентські вибори, які ні в якому разі не можна програвати.

Support Marc Shwec, former president of UCC Toronto, in political nomination campaign TOP
The Ukrainian community is greatly under represented in the parliament of Canada.
Please volunteer an evening of your time to bring us a step closer to rectifying that
and to fulfilling our potential as a community.

Call or email today:
647-808-3202
electmarcshwec@gmail.com

As president of the Ukrainian Canadian Congress (Toronto), Marc Shwec has demonstrated the qualities all Canadians would want in their representative.




Мітинг на Майдані Незалежності -- 16 листопада - Асамблея громадських організацій малого та середнього бізнесу, Конфедерація незалежних профспілок України та Громадянський рух «Відсіч» TOP

http://www.lalak.org.ua/node/4290
12/11/2010


Листівки можна скачати тут:
http://maidanua.org/static/news/2010/1289572446.html


Звернення Асамблея ГО МСБ, Конфедерація незалежних профспілок України та Громадянський рух «Відсіч»

Президенту України
Верховній Раді України
Прем’єр – міністру України

Звернення

Асамблея громадських організацій малого та середнього бізнесу України, Конфедерація незалежних профспілок України та Громадянський рух «Відсіч» заявляють:

прийняття Податкового кодексу та Трудового кодексу України – непродуманих, нашвидкуруч підготованих документів в інтересах виключно великого бізнесу, неприпустиме, тому що позбавляє мільйони громадян можливості чесно й легально заробити собі на життя, ставить під загрозу свободу підприємницької діяльності, призводить до знищення середнього класу, як основи незалежної, демократичної і потужної держави, руйнує наше конституційне право на працю.

Некомпетентна влада, яка не в стані змінити на краще ситуацію в економіці країни, вирішила залатати свої прорахунки кредитами Міжнародного валютного фонду, загнавши у боргову кабалу нас і наших нащадків, а кошти для віддачі кредитів віднайти за рахунок пограбування підприємців, що в перспективі призведе до знищення вітчизняного бізнесу, зменшення конкуренції, підвищення цін та зростання безробіття.

Ми вважаємо, що суттєво покращити обидва кодекси шляхом мінімальних поправок неможливо, а тому виступаємо проти будь-яких угод з можновладцями, які передбачають вирішення лише окремих проблем, створюваних Податковим і Трудовим кодексами. Єдиною угодою між нами і владою може бути Меморандум про зняття з розгляду Верховною Радою існуючих проектів Податкового і Трудового кодексів і розробку нових за участі малого і середнього вітчизняного бізнесу, незалежних спеціалістів та профспілок.

Досвід всіх успішних країн показує, що при сприятливій економічній політиці, коли податки будуть адекватними і прозорими, їх зможуть платити всі, а вітчизняний бізнес буде здатний в короткий строк забезпечити достатні й стабільні надходження до бюджету, створення необхідної кількості робочих місць, достойну зарплату найманим працівникам та пенсії нашим батькам.

Ми вимагаємо відмінити додаткові платежі в пенсійний фонд, обмежити розрив між мінімальною та максимальною пенсією в 4-5 разів та перейти до реальної пенсійної реформи.

Ми вимагаємо непідписання Генеральної угоди між працедавцями, профспілками та урядом, неприйняття урядового проекту Закону України «Про соціальне партнерство» в існуючому на сьогодні вигляді, оскільки в разі їх проходження профспілки України позбуваються можливості адекватно впливати на процеси взаємодії уряду, працедавців та працівників.

Асамблея громадських організацій малого та середнього бізнесу, Конфедерація незалежних профспілок та Громадянський рух «Відсіч» вирішили, продовжуючи безстрокову акцію протесту, започатковану 23 вересня 2010 р., спільно провести мітинг на Майдані Незалежності 16 листопада 2010 р. о 9-00 та прийняти резолюцію про неприпустимість прийняття законодавства, яке ставить на коліна український народ.

У випадку, якщо Податковий і Трудовий кодекс буде прийнятий Верховною Радою, ми готові розпочати громадський вплив на Президента України шляхом організації страйків та протестів з вимогою не підписувати ці документи, а також розпочати серед всього населення широку роз’яснювальну кампанію щодо політики тих, хто проголосує за ці кодекси та підпише їх.

Асамблея громадських організацій малого і середнього бізнесу,

Конфедерація незалежних профспілок України,

Громадянський рух «Відсіч»

Як зупинити вбивчий закон про мови TOP

Листівки можна скачати тут:
http://maidanua.org/static/news/2010/1289572446.html

Листівки подані як зформатовані, так і в текстових варіантах, аби кожен бажаючий міг самостійно змакетувати її, внісши зміни з урахуванням специфіки свого регіону чи середовища.

 

Допоможіть дитині порадою та грошима..... будь ласка
TOP

http://nag.pp.net.ua/

З 6-го березня 2010 року 12-річний хлопчик Максим Налівкін перебуває в реанімації Дитячої обласної лікарні м. Херсона, України, під апаратом штучної вентиляції легень (ШВЛ). Діагноз лікарів - крововилив у мозок або гострий геморагічний інсульт у лівій півкулі головного мозку з подальшим субарахноїдальним крововиливом.

Минуло вже більше 8 місяців, як він знаходиться в реанімації і три місяці, як він вийшов з коми. Вже ми бачимо, що він нас чує (це точно). Іноді він може на прохання згинати пальці рук, намагається зігнути руки в ліктях і ноги в колінах. Руки знаходяться в постійній напрузі. Ноги теж напружені, але менше. Останнім часом його переводять на меншу кількість дихальних рухів, ініційованих апаратом штучного дихання щоб він починав дихати сам. Він почав робити 17-23 самостійних дихальних рухів у хвилину, але швидко втомлюється, тому що при цьому витрачає багато сил на гіпертонус (напруга м'язів рук і ніг).

Досі батьки самі давали собі раду зі своєю бідою. Але за півроку вони витратили практично всі свої заощадження на лікування сина. Допомога по інвалідності, яка була признаена державою, покриває лише витрати на памперси та вологі серветки.

Попереду реабілітація. Вона вимагатиме набагато більше коштів. Вартість послуг реабілітаційних центрів, які беруться за такі випадки, становить зараз для нашої сім'ї непідйомну цифру.

Може бути хтось з вас чи ваших знайомих знає, як у таких випадках відновлюють дітей (цілителі, реабілітологи, методики і програми відновлення). Можливо ви чи ваші знайомі знають про існування програм надання фінансової підтримки в таких випадках або благодійні організації, до яких можна звернутися за допомогою.

Ми були б вдячні за будь-яку таку інформацію.

Якщо ви маєте можливість хоч якось допомогти відновленню дитини, будь ласка, зв'яжіться з нами за наступними контактами:

Аркадій Налівкін
Моб тел: +38 050 318-54-99
Дом.тел: +38 0552 22-28-06
Email: nag.box@gmail.com
Skype: arkady_g.nalivkin
ICQ: 8423832

Олена Налівквна
Моб.тел: +38 099 625-24-75

Якщо ви можете допомогти грошима, будь ласка перераховуйте на:

Черноморское отделение Херсонского филиала «Приватбанк»
МФО: 305299
ЄДРПОУ: 14360570
Розрахунковий рахунок: 29244825509100
Призначення платежу: 4627085825848787,

Налівкіна Олена Миколіївна, ІПН: 2596602804 (у гривнях)

Here is a multicurrency account (U.S. dollar, euro):
BENEFICIARY: NALIVKIN ARKADYY, Kherson, Ukraine
ACCOUNT: 2620001696644
BANK NAME: JOIN STOCK COMPANY "THE STATE EXPORT-IMORT BANK OF UKRAINE" (UKREXIMBANK), KHERSON BRANCH

SWIFT: EXBSUAUXKHE
BANK ADDRESS: 46, RADIANS'KA STR., KHERSON

Ціла стаття: http://nag.pp.net.ua/

Підтримайте звернення громади Харківщини TOP

Звернення до власників мережі книгарень “Є”

 
Українську громаду Харківщини приголомшила звістка про звільнення з посади директора книгарні «Є» в Харкові Ірини Орловської.

За керівництва пані Ірини книгарня «Є» стала інтелектуальним і культурним осередком української громади нашого міста.

ГО “Поступ” звертається до всіх небайдужих підтримати своїми підписами наше Звернення до власників мережі книгарень.

Шановні пані та панове!

Українську громаду Харківщини приголомшила звістка про звільнення з посади директора книгарні «Є» в Харкові Ірини Орловської.

Для Харкова відкриття цієї книгарні стало дуже помітною і приємною подією, бо власники мережі, усвідомлюючи (скоріше так) чи не усвідомлюючи, окрім здобуття комерційної вигоди, виконали і величезне загальнонаціональне завдання: посприяли доступності та розповсюдженню україномовної літератури в Харкові і тим самим створили потужне джерело відновлення україномовного середовища в місті. Повірте, у нас із цим, на жаль, великі проблеми.

За відносно короткий термін існування в місті Харкові, книгарня «Є» стала популярним осередком спілкування, гуртування, єднання української складової Харкова, області, гостей міста. За нашими підрахунками, щомісяця у книгарні проводилося до 20 заходів, на яких за весь час побувало близько 15 000 осіб: презентації новинок літератури, обговорення, тематичні вечори, демонстрація фільмів, клуби усного спілкування іноземними мовами тощо.

Але за кожною справою стоїть людина, чи по-комерційному — менеджер, від фаховості й енергетики якого залежить успіх справи. І треба віддати належне вашому вибору: ви змогли знайти людину, яка вдихнула життя в цей проект у Харкові; і все, що перераховано вище, — це в основному її заслуга. Ми говоримо про пані Ірину Орловську.

І раптом… Ті нюанси в організації функціонування вашого бізнесу в Харкові і ті проблеми, які час від часу виникають, — притаманні будь-якому бізнесові і вимагають аналітики і корекції усього менеджменту: як на місці, так і в головному офісі. Але ми впевнені, що рішення про звільнення Ірини Орловської є помилковим з усіх точок зору.

Нам не байдужа доля книгарні «Є» в Харкові. Ми вважаємо, що Ірина Орловська повністю відповідає вимогам до керівника цієї книгарні, і просимо поновити її на цій посаді, а також допомогти їй організаційно.

Зі свого боку обіцяємо продовження всілякої підтримки проекту «Книгарня„Є“» в Харкові, і більше того — його розширення, можливо також у напрямі реалізації україномовної друкованої періодики в Харкові.

Закінчимо цитатою від Пікассо: «Не важливо — де і коли; важливо — хто».

Сподіваємося, що ви нас почуєте.

З повагою,

Анатолій Сергієнко
Голова Координаційної ради
Харківського об’єднання розвитку
громадянського суспільства «Поступ»

Ольга Різниченко
Провідний фахівець
Харківського літературного музею

Прес-служба ГО «Поступ»

Від прес-служби ГО “Поступ”: просимо читачів цього посту максимально поширити Звернення серед своїх друзів. Підтримати це Зверення ви можете декількома способами:

Links to event postings TOP

Do you maintain a website of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site in the ePOSHTA newsmagazine.

 Canada

 United States

Canadian flagOntario: Induction of Michael Starr into Oshawa "Walk of Fame" -- Nov. 14 TOP

The Michael Starr Celebrations in Oshawa are taking place on November 14th and 19th (see invitations below). UCC Durham has done a tremendous amount of work to organize what promises to be a wonderful series of events. Guests from various levels of government are expected to attend, and it would be wonderful if we could show strong representation from our various communities across the province.

I hope each of you will consider attending. I look forward to seeing you there.

Дякую,

Yvan Baker

President,
UCC-Ontario Provincial Council
(416) 505-5567

_blank

See below: Michael Starr Scholarship Fund raising banquet - Nov. 19

Canadian flagOshawa: Michael Starr Scholarship Fund Raising Banquet -- Nov. 19 TOP
Canadian flagMontreal: Exhebition of photographez by Camilo Gomez -- Nov. 14 TOP
_blank
Canadian flagToronto: Community meeting about Harper's trip to Ukraine - Nov. 16 TOP
_blank
USA flagNew York: 200 Days under Yanukovych and After Local Elections: Implications for Ukraine's Democracy and Foreign Policy -- Nov. 17 TOP
The Institute for European, Russian and Eurasian Studies (IERES)
at the Elliott School of International Affairs
The George Washington University

is pleased to invite you to:

200 Days Under Yanukovych and After Local Elections:
Implications for Ukraine's Democracy and Foreign Policy

Part of IERES’ Petrach Program on Ukraine

with

Dr. Taras Kuzio
Visiting Fellow, Center for Transatlantic Relations, SAIS, Johns Hopkins University

Wednesday, November 17, 2010, 4:00 - 5:30 p.m.
Voesar Conference Room
1957 E Street, NW, Suite 412
New Yoirk, NY

Please RSVP to ieresgwu@gwu.edu

This event is on the record.

Viktor Yanukovych was elected Ukraine’s fourth president on February 4 with only a 3% margin and with less than 50% of the vote, both of which were the first occasion the presidency had been won in this way. Despite this narrow mandate, Yanukovych’s first 200 days in office have been a controversial ‘blitzkreig’ in domestic and foreign policies that undermined three myths which dominated the election campaign: that Yanukovych would become a ‘Kuchma-2’; that there was no difference between the two main contenders, incumbent Prime Minister Yulia Tymoshenko and Yanukovych; and that Yanukovych would be better placed to unite Ukrainians. Yanukovych’s policies were given a honeymoon period by Western governments and international organizations who welcomed greater political stability. Since the fall, however, Yanukovych’s domestic policies have come under greater scrutiny and criticism. The October 31 local elections, following hugely unpopular 50% utility price increases mandated by the July 2010 new IMF program, were the first major test of Yanukovych’s claim that he supports Ukraine’s democratic principles.

Dr. Taras Kuzio has analyzed Soviet, post-Soviet and Ukrainian affairs for the last two decades in various positions and edits the monthly Ukraine Analyst. He is currently an inaugural Austrian Marshall Plan Foundation Fellow at the Center for Transatlantic Relations, School of Advanced International Studies, John Hopkins University, where he is researching Ukrainian foreign and energy policies and writing a Contemporary History of Ukraine. Dr. Kuzio has been a Visiting Professor at the IERES and a Senior Research Fellow in the Centre for Russian and East European Studies at the University of Birmingham. He has also served as Head of Mission of the NATO Information and Documentation Centre in Kyiv, Ukraine. Dr. Kuzio is the author and editor of 14 books, 25 book chapters and over 60 scholarly articles on post-communist politics, Ukraine, and nationalism. Taras Kuzio received a BA in Economics from the University of Sussex, an MA in Soviet Studies from the University of London and a PhD in Political Science from the University of Birmingham, England.

Canadian flag Toronto: Radoslav Zuk lecture on Ukrainian (Baroque) church architecture -- Nov. 19 TOP

New York: Film screening in commemoration of the Holodomor Famine-Genocide (1932-33) – Nov. 20

TOP

Ukrainian Institute of America

presents 

in commemoration of the Holodomor Famine-Genocide (1932-33)

Saturday, November 20 at 5 p.m. 

 The Living

directed by Serhiy Bukovsky

This documentary presents a vivid account of survivors and the remarkable story of Gareth Jones, a Welsh journalist whose eyewitness accounts are preserved in diaries. The film will be introduced by Nigel Colley, an advisor on the film and great nephew of Gareth Jones, whose diaries he is bringing for the last display before they are given to the University of Wales. Film length: 75 minutes

General Admission $15 • UIA Members, Seniors and Students $10

Ukrainian Institute of America
2 East 79th Street at Fifth Avenue, New York City
212-288-8660
www.ukrainianinstitute.org 

Gallery open:12:00-6:00 p.m. daily (closed Mondays)

New York: Bloodlands: Europe Between Hitler and Stalin - meet author-historian Timothy Snyder – Nov. 21

TOP

Sunday, November 21 at 3 p.m. 

Bloodlands: Europe Between Hitler and Stalin

meet author-historian Timothy Snyder

Bloodlands: Europe Between Hitler and Stalin is about the deliberate murder of civilians committed by Nazi and Stalinist regimes in countries between Germany and Russia– "During the years that both Stalin and Hitler were in power, far more people were killed in Ukraine than anywhere else in the bloodlands, or in Europe, or in the world." Book signing and reception to follow.

“A chillingly systematic study of the mass murder mutually perpetrated by the Soviet Union and Nazi Germany…. A significant work of staggering figures and scholarship.”

—Kirkus Reviews, starred review

General Admission $15 • UIA Members, Seniors and Students $10

Ukrainian Institute of America
2 East 79th Street at Fifth Avenue, New York City
212-288-8660
www.ukrainianinstitute.org 

Gallery open:12:00-6:00 p.m. daily (closed Mondays)

Canadian flagToronto: Presentation of document collection "Holodomor: The Great Famine in Ukraine, 1932-1933" -- Nov. 24 TOP


Archival Co-operation between
The Polish Institute of National Remembrance
and the
Security Service of Ukraine on the History of the Holodomor

Wednesday, November 24, 2:00-4:00 pm
Room 208, North Building
Munk School of Global Affairs (1 Devonshire Place)
University of Toronto
Toronto, ON

Sponsored by the Centre for European, Russian, and Eurasian Studies, the Petro Jacyk Program and the Canadian Institute of Ukrainian Studies

Rafal Leskiewicz
(Deputy Head, Office for the Preservation and Dissemination of Archival Records,
Institute of National Remembrance, Poland)

Marcin Majewski
(Head, Archival Reserch and Source Editing Department, Office for the Preservation
and Dissemination of Archival Records, Institute of National Remembrance, Poland)

Registration: http://webapp.mcis.utoronto.ca/EventDetails.aspx?eventid=9735

In 2008 the Polish Senate and Sejm passed declarations regarding the Famine of 1932–33 in Ukraine on the 75th anniversary of that event. That same year the Polish Institute of National Remembrance (INR) and the State Archives Branch of the Security Service of Ukraine (SSU) jointly published a collection of documents in Polish about the Holodomor (as part of a series “Poland and Ukraine in the 1930s–1940s: Unknown Documents from the Archives of the Secret Services”), which appeared the following year in English translation. The compilation was notable for its inclusion of materials from Polish diplomatic sources and intelligence officers, and many of the items included had never been previously published. This presentation will discuss the history of co-operation between the INR and SSU on archival projects as well as examine the collection Holodomor: The Great Famine in Ukraine, 1932–1933.

Торонто: Зустріч з членами української делегації офіційного візиту Стівена Харпера до України -- 16 листопада TOP
_blank
Canadian flag Торонто: Радослав Жук: Українська церковна архітектура доби Мазепи - 19 листопада TOP
Tapestry design: Замовляйте подарунки TOP
_blank
http://www.tapestry-design.com/

Міжнародна наукова конференція “Українство у світі” TOP

Фундація доброчинних громадських ініціатив «Україна-діаспора»(Чернігів)
Фонд професора Ореста Цапа (Вінніпег)

Проводять Сьому (заочну)

 МІЖНАРОДНУ НАУКОВУ КОНФЕРЕНЦІЮ

Українство у світі

До розгляду пропонуються питання за напрямками :

  • Українська діаспора: історія, сучасність, проблеми, напрямки співпраці між    діаспорою та Україною;
  • Економіка та право в Україні та діаспорі;
  • Розвиток освіти в Україні та закордонні;
  • Мова, література, мистецтво, церква, філософія, фольклор в Україні та українській діаспорі;
  • Визначні українські постаті та установи;
  • Дослідження, розвідки, висновки, проекти молодих учених в Україні та закордонні (секція для молодих науковців і студентів)

За поданими доповідями у вересні 2011 року вийде щорічний міжнародний  збірник інформаційних, освітніх, наукових, методичних статей і матеріалів “Український вимір”. Число 10”. Організатори здійснюють його розсилку авторам поштою.

Матеріали для друку (до 12 сторінок тексту на електронних носіях або електронною поштою; шрифт Times New Roman, 14, поля 2 см , інтервал 1,5) приймаються до 1 червня 2011 року. Організаційний комітет просить учасників конференції надавати заявки завчасно.  

Оплата друку в збірнику «Український вимір» передбачає внесення 12 грн  за сторінку шляхом здійснення звичайного поштового переказу за адресою:

Станіславу Борисовичу Пономаревському
вул. Академіка Корольова, 10, корп. В, к.1
м. Чернігів, Україна, 14034

Робочими мовами є українська, російська, англійська, німецька та білоруська.

При подачі заявок просимо також заповнити та надіслати електронною поштою аплікаційну форму, яка додається. Заявки можна надсилати на електронні адреси:

diaspora@ meta.ua
2diaspora2@ukr.net

Додаткову інформацію можна також одержати за тел. у Чернігові

(0462) 602407(р.), 0667281733 (моб.).

ЗАЯВКА (аплікаційна форма)

Прізвище, ім’я  автора(ів)__________________________________

Вчений ступінь або посада_________________________________

Місце роботи/навчання____________________________________

Назва статті____________________________________________

Поштова адреса, інші контактні дані______________________

Ukrainian World Congress on PM Harper's visit to Ukraine TOP

Summing up the visit to Ukraine , UWC President Eugene Czolij stated: "Prime Minister of Canada Stephen Harper's visit to Ukraine was very successful. It proved that Canada is a long-time and reliable partner of Ukraine in supporting its independence and development of democratic institutions. I hope that the visit helped the people of Ukraine realize the importance of developing ties with Western countries, in particular with Canada , to counterbalance the drastically pro-Russian course adopted by Ukraine 's current government. It's important that the Prime Minister of Canada spoke about the 1932-33 Holodomor as a genocide of Ukrainian people, that he voiced concern over the violations of human rights and fundamental freedoms and censorship of free speech in Ukraine and that he met with Fr. Boris Gudziak and Ruslan Zabily who have been subject to pressure by Ukraine's new government."

UKRAINIAN WORLD CONGRESS
145 Evans Ave., Suite 207
Toronto , ON  
M8Z 5X8 Canada

Tel. (416) 323-3020
Fax (416) 323-3250
e-mail: congress@look.ca
website: www.ukrainianworldcongress.org

Conclusion of the XXIII Triennial Congress of Ukrainian Canadians TOP

November 9, 2010-Winnipeg, Manitoba-The XXIII Congress of Ukrainian Canadians themed "Honouring the Past, Inspiring the Future" concluded with a strong mandate for the term 2010-2013 to: engage Ukraine, support enhanced youth engagement and leadership training for community organizations; and to finds ways to connect the 1.2M Ukrainian Canadians through initiatives such as the arts and social media.

[…]

Held for the first time in Edmonton, the Congress attracted nearly 300 registered delegates from across Canada representing every aspect of community life and demographic. The resolutions included a reaffirmation of the need for an enhanced presence in Ottawa through an information and resource center; a declaration that we must shift our focus towards community development through capacity building and leadership training as well as a strong commitment to our heritage through promotion of Ukrainian culture, the Arts and language education. A complete list of Congress resolutions adopted will be posted on our website at www.ucc.ca.

[…]

The subjects covered by the plenary sessions and workshops were: reconnecting to people at the periphery of the community, cultural and ethnic identity retention; media relations; government relations; Holodomor education; membership structure; youth engagement; welcoming new immigrants; bilingual education programs and engaging Ukraine.

In his Congress report, UCC President Paul Grod outlined the activities of the UCC committees, highlighted the key accomplishments of the Congress over the past three years, including:

  • Recognition and Restitution of Canada's First National Internment Operations - including the funding of a $10M endowment by the Government of Canada to the Shevchenko Foundation;
  • Recognition of the Holodomor as a genocide against the Ukrainian people by the legislatures of Canada, Saskatchewan, Manitoba, Alberta, Ontario and Quebec.
  • Suspending Canada's harmful war crimes policy and the introduction of changes to Citizenship Act
  • Canada Ukraine relations are at an all-time high since Ukraine's independence.
  • Establishment of Government Relations Office in Ottawa

[…]

In addition, there were 16 Shevchenko Medal recipients and 4 recipients of the Ukrainian Canadian Youth Leadership Award of Excellence honoured at the Saturday evening Gala which celebrated the 70th Anniversary of the Ukrainian Canadian Congress and announced 2011 as the 120th Anniversary of Ukrainian settlement in Canada.

At the first Board meeting following the Congress, the Board established the following committees and encourages our community to get engaged in these working groups:

Executive Committee (Chair, Pavlo Grod), Advisory Council (Chair, James Temerty, C.M.), Awards & Recognition (Chair, Roman Melnyk), Canada Ukraine (Chair, Jaroslaw Balan), Communications (Chair, Vacant), Community Development (Chair, Vacant), Finance (Chair, Volodymyr (Walter) Dlugosh), Fundraising (Chair, Vacant), Governance (Chair, Vacant), Immigration & Resettlement (Chair, Evhen Duvalko), Internment (Chair, Olya Grod), Multiculturalism (Co-Chairs, Ann Szyptur and Daria Luciw), National Arts Council (Hon. Chair Halyna Kvitka Kondracki, Co Chairs Andrea Kopylech and Orest Skliarenko), National Holodomor Awareness (Chair, Iryna Mycak), National Holodomor Education (Chair, Valentina Kuryliw), National School Council (Chair, Volodymyr (Vlodko) Boychuk), National Sports Committee (Chair, Renata Roman), 120th Anniversary Committee (Chair, Roman Brytan), Youth Advisory Council (Chair, Yuri Broda),

The Ukrainian Canadian Congress would like to acknowledge and thank all participants, dignitaries, presenters, moderators and volunteers for their efforts.

UCC board of directors appointed TOP

November 9, 2010

Winnipeg, Manitoba--On behalf of the Ukrainian Canadian Congress, National President Paul Grod is pleased to announce the UCC Board of Directors for the 2010-2013 term.

_blank

UCC EXECUTIVE POSITION
Paul Grod National President
Alexandra Chyczij 1st Vice President
Daria Luciw 2nd Vice President
Ann Szyptur Secretary
Volodymyr Dlugosh Treasurer

UCC BOARD ORGANIZATION
Jaroslaw Balan Ukrainian Self-Reliance League of Canada
Michael Hantzsch Ukrainian Canadian Professional Business Federation
Sonja Bejzyk Ukrainian Woman’s Association of Canada
Chrystyna Bidiak League of Ukrainian Women of Canada
Serhiy Kasyanchuk Ukrainian Canadian Social Services
Anatoly Ciacka UCC – British Columbia Provincial Council
Eugene Czolij Council of Ukrainian Credit Unions of Canada
Dr. Roman Serbyn Ukrainian Free Academy of Arts and Sciences
Dr. Daria Darewych Shevchenko Scientific Society
Dr. Taras Babick Ukrainian National Federation
Emil Yereniuk Ukrainian Self-Reliance Association of Canada
John Iwaniura Canada Ukraine Chamber of Commerce
Andrew Hladyshevsky, QC Ukrainian Canadian Foundation of Taras Shevchenko
Dr. Denis Hlynka Ukrainian Fraternal Society of Canada
Katrina Baziuk Ukrainian Orthodox Youth of Canada
Zorianna Hrycenko-Luhova UCC – Quebec Provincial Council
Glen Tymiak Ukrainian Catholic Brotherhood of Canada
Eugene Ladna Canadian Lemko Association
Gloria Leniuk Ukrainian Catholic Women’s League of Canada
Ed Lysyk UCC – Saskatchewan Provincial Council
Danylo Korbabicz Ukrainian Canadian Students Union
Mykola Koshyk Society of Veterans of Ukr. Insurgert Army UPA
Bohdan Onyschuk, QC Canada Ukraine Foundation
Yvan Baker UCC – Ontario Provincial Council
Renata Roman Children of Chornobyl Canadian Fund
Oleh Romanyshyn League of Ukrainian Canadians
Nellie Drozd UCC – Manitoba Provincial Council
Markian Shwec UCC – Toronto Branch
Christina Sawchyn PLAST
Irene Mycak Ukrainian Youth Association (CYM)
Evhen Duvalko Canadian Ukrainian Immigrant Aid Society
St. Nicholas Mutual
Myron Holowaty Brotherhood of Vets. of First Ukr. Div. UNA
Research Institute of Volyn
Margareta Shpir Canadian Friends of Ukraine

BOARD OF AUDITORS 2010-2013 POSITION
Halyna Holowka Chair
Borys Mykhaylets
Myron Pawlowsky
Nestor Budyk
Michael Zaleschuk
Ernest Paluck Alternate


Bigoted and Insensitive TOP

Askold Lozynskyj

The Canadian media reported extensively on Prime Minister Harper's visit to Ukraine. Reports and assessments were quite positive. Similarly the Ukrainian Canadian community was pleased not only with the visit itself but more so with the message the Prime Minister delivered. Although the visit was largely symbolic, PM Harper was resolute in voicing his concerns for human rights and democracy as well as honoring the Ukrainian people.

     Nevertheless, there was one Europe Correspondent for PostMedia news who was determined to muddy the waters. He penned two articles, “Harper accused of exaggerating Ukrainian genocide’s death toll” and “Ukrainian museum toured by Harper show ‘one-sided history of atrocities, critics say.” In the first article, Harper was criticized for indicating “on both days of his first –ever journey to Ukraine that ’almost’ 10 million people died in what is known as the ‘Holodomor’ – or death by starvation.”

In the second PostMedia News wrote, “Prime Minister Harper visited a prison-turned-museum during his recent trip to Ukraine that, according to some historians, highlights atrocities committed by Soviet and German occupiers while ignoring those perpetrated by Ukrainians against Jews.” The reference is to the “Prison at Lonsky” museum. The correspondent goes on to specify the “beating, humiliation and murder of Jews in Lviv by Ukrainians – with Nazi encouragement – in the days after the Soviets were routed by Hitler’s forces in the early summer of 1941.”

    Both criticisms are not so much not warranted, but rather they are irrelevant to the Prime Minister's mission in Ukraine. The number assessment of the Holodomor, irrespective of certitude, does not hurt, nor should it offend anyone. The case for “almost 10 million” can be made readily by clear and convincing proof ranging from census reports to various documents recently unearthed with only limited access to Soviet archives. That the Nazis were responsible  for the Jewish pogrom in the early days of July 1941 was well established by an Extraordinary Soviet Commission after the Soviets reinvade  Lviv in 1944 as well as by the findings at Nuremberg. The Lonsky prison tour which focused on Ukrainian victims of Soviet and Nazi regimes does not detract from the fact that there may have been other nationalities. Honoring Jewish victims at Babyn Yar does not dishonor the non-Jews, the gypsies, the Ukrainian nationalists and the entire Kyiv Dynamo soccer squad. But all that is besides the point. 

      The two articles were carried widely enough in Canada by newspapers such as “The National Post” ,  “The Montreal Gazette”, “The Edmonton Journal” and some others. Canada’s mainstream media did not.  PostMedia is a restructuring of  CanWest Global which owns all the newspapers carrying the two articles. CanWest Global was founded and controlled by a Canadian-Jewish family, the Aspers. 

     Over the years many Ukrainians have been accused of anti-Semitism and many Jews of Ukrainophobia. These phenomena and the ensuing characterizations have evolved because of the territorial proximity of Jews and Ukrainians under czars and commissars. Much like neighbors of varying cultures they often clashed. They were aided and abetted in this tragedy by the czar and later the commissars.  The czars expelled the Jews from Russia into Ukraine. There the czars’ and commissars’ henchmen worked to provoke conflicts. Divide and conquer was the Russian mantra for centuries.

     Today there are some 100,000-150,000 Jews in Ukraine. Ukraine is a relatively independent country, at least it was until the current president assumed power. Essentially, anti-Semitism and Ukrainophobia are memories. Jews have no reason to fear Ukrainians and certainly Jews or other nationalities have not been disenfranchised in contemporary Ukrainian society and government. Many Jews who emigrated from Ukraine to Israel are going back.

     Yet, no doubt bigots remain on both sides. The bigger problem, however, is that some Jews are insensitive to the suffering of others. The Holocaust is not diminished by  Jewish recognition that almost 10 million Ukrainians died during the Holodomor. Jewish victims are not dishonored by acknowledging that other people were victims also. Some Ukrainians will perceive this excessive reaction by Jewish media as a self-preserving defense tactic since, statistically,  a disproportionate component of the Holodomor’s executioners were Jews and an equally overwhelming amount of Soviet accomplices during the Soviet’s two years in Western Ukraine from 1939-41 were Jews. Those Ukrainians need to recognize that those executioners and accomplices were criminals not because they were Jewish, but because they were bad people. Today,  the reason why Ukraine’s current Minister of Education Dmytro Tabachnyk is so virulently anti-Ukrainian education, language and culture, is not because he is Jewish, but because he is a bad person and like those who control the Jewish Canadian press, he is bigoted and insensitive.     

Оцінка виборів в Україні: Захід суворо постукує олівчиком по столу TOP

На Заході бояться якихось конкретних дій щодо української влади, щоб не підштовхнути Україну в обійми Кремля. Між тим, Януковичу та його оточенню дедалі менше хочеться в ті обійми...

«Понад сто міжнародних спостерігачів мають у своєму розпорядженні незаперечні факти порушень у Одесі чинного законодавства про вибори, а також міжнародних стандартів».

 

Місцеві вибори, які відбулися в Україні 31 жовтня, мали далеко не місцевий резонанс. Міжнародні (не плутати з «есендешними»!) спостерігачі, західні оглядачі та політики, а також мас-медіа в один голос охарактеризували ці вибори як такі, що не відповідали стандартам демократії та прозорості і являли собою великий крок назад порівняно з президентськими виборами січня 2010 року. Які, до речі, і привели до влади Віктора Януковича.

Суть реакції Заходу доволі точно передав американський журналіст Пітер Берн у «Kyiv Post» від 4 листопада: «Міжнародна спільнота приходить до консенсусу з приводу того, що він (Янукович) провалив перший серйозний тест на демократію з часу свого обрання президентом 25 лютого».

Приклади негативних до української влади і особисто Януковича відгуків можна наводити десятками.

Верховний представник з міжнародних справ та безпекової політики Кетрін Ештон занепокоєна повідомленнями від представників багатьох спостережних місій про порушення під час виборів 31 жовтня. «Це підриває довіру до виборчого процесу та в подальше укріплення демократії в Україні. Повага до спільних цінностей, включаючи права людини, демократичні принципи та верховенство права лежить в основі відносин між ЄС та Україною».

Заява уряду СШАщодо місцевих виборів в Україні: «Попередні повідомлення від спостерігачів за виборами вказують, що місцеві вибори в Україні 31 жовтня не відповідали рівню відкритості й чесності, встановленому останніми президентськими виборами, що відбулися раніше в цьому році. Джерелом проблем у день голосування спостерігачі та міжнародні експерти називають закон України про вибори, ухвалений у липні. Деякі ускладнення, створені новим законом, такі, як унеможливлення участі нових партій, були полегшені або усунуті завдяки змінам, ухваленим на вимогу президента Януковича у вересні. Проте інші аспекти законодавства й передвиборчих правил і процедур ставали на заваді внесенню певних кандидатів у бюлетені для голосування, давали змогу застосовувати адміністративний ресурсу під час виборчої кампанії, створювали дисбаланс у складі виборчих комісій, ускладнювали процедури реєстрації та голосування».

Голова Комітету «За відкриту демократію» Том Нолан (США): «На виборах у Одесі було багато явних фальсифікацій, і вони (вибори) не відповідали міжнародним нормам. Ми розчаровані, оскільки ці вибори можуть посилити негативний імідж України».

Інший представник комітету професор Ерік Херон зі США зазначив: «Я спостерігав за виборами в чотирьох пострадянських країнах. Але те, що я побачив на виборчій дільниці №311 в Одесі, було найгіршим з баченого за довгі роки моєї участі у місіях міжнародних спостерігачів».

Авторитетне німецьке видання Die Welt: «Переконлива перемога на місцевих виборах “Партії регіонів” досягнута частково за рахунок утиску та перешкоджання опозиції, зокрема партії “Батьківщини” на чолі з Юлія Тимошенко, якій не дозволили взяти участь у Києві та Львові – двох бастіонах її підтримки. На думку експерта з Гамбурга Отто Лухтерхандта, Україна перебуває на шляху до встановлення авторитарного режиму на зразок російського».

Жорсткі статті про наші місцеві вибори друкують також Associated Press, Financial Times, Wall Street Journal, Die Presse, Suddeutche Zeitung та інші відомі західні видання.

Віце-президент Групи Європейської народної партії в Європарламенті Гуннар Хекмарквважає за необхідне для України дотримуватися демократії і верховенства права. «Ми сказали про наше занепокоєння щодо верховенства права, чесності й прозорості останніх місцевих виборів, а також щодо свободи преси в Україні», – зазначив він. При цьому він також висловив переконання, що такі вибори не повинні повторитися в Україні.

Крім того, за словами Хекмарка, фракція ЄНП, найбільша у Європарламенті, підготувала проект нової резолюції щодо України й наполягатиме на його прийнятті 11 листопада. Тобто ще до саміту Україна – ЄС, призначеного на 22 листопада. Документ містить критику української влади, яка, на думку представників ЄНП, не забезпечила прозоре проведення місцевих виборів.

Щоправда, співбесідники кореспондента газети «Комерсант-Україна» у Європарламенті зазначили, що ймовірність прийняття резолюції в четвер є невеликою.

І сам же Гуннар Хекмарк визнав, що ЄНП зараз не готова вимагати від Києва проведення повторних місцевих виборів у тих регіонах, де були зафіксовані значні порушення. «Ми лише підкреслюємо, що майбутні парламентські вибори, на відміну від минулих місцевих, мають відповідати всім правилам», – заявив він.

Отут і криється заковика зовні різкої та одностайної західної реакції на наші вибори. Як казав західний принц Гамлет, «слова, слова, слова…» І, принаймні поки що, не видно ніяких конкретних дій. Наприклад, вимог провести перерахунок голосів, які лунали наприкінці 2004 року. Між тим, на переконання автора цих рядків, масштаби фальсифікацій нині не менші (а може, і більші), ніж 6 років тому.

І навіть прогнозована рішуча резолюція Європарламенту навряд чи міститиме якісь дійові санкції щодо нинішньої української влади, це теж будуть слова тієї чи іншої міри різкості.

А конкретна дія – ось вона: на засіданні Ради міністрів з питань юстиції і внутрішніх справ Європейського Союзу було прийнято формальне рішення про те, що ЄС підпише з Україною протокол до Угоди про партнерство і співпрацю щодо основних принципів участі в програмах ЄС. Згідно з документом, Україна зможе брати участь у всіх програмах ЄС, відкритих для участі третіх країн.

...Не дивно, що сама нинішня українська влада ставиться до заяв Заходу як до, висловлюючись притаманною їй фразеологією, «шуму пурги». Її представники відповідають на ці заяви в знущальному тоні. Взяти до прикладу репліки стосовно заяви уряду США. Так, глава фракції Партії регіонів у ВР Олександр Єфремовлукаво заявив, що Штати дали… позитивну оцінку виборам і підтримали Януковича. «Вони (США) зробили заяву про те, що вибори були менш демократичними, ніж президентські, а потім зробили посилання, чому вони так вважають... Тим самим вони підтримали президента нашої держави з приводу написання Виборчого кодексу й, більш того, висловили бажання взяти участь у підготовці цього кодексу».

Тою самою збоченою логікою (явно штабна розробка) користувався в ефірі «Великої політики» на «Інтері» міністр закордонних справ Костянтин Грищенко. А «диригент» фракції ПР і відомий златоуст Михайло Чечетов поблажливо порадив США розібратися спочатку з виборами у власний Конгрес, а потім щось говорити про Україну.

[...]

Чи не прислухатися Заходу до слів того ж Анатолія Гриценка, який пропонує, зокрема, не давати візи в Європу порушникам виборчого законодавства з України: «Нинішня влада товстошкіра. Протокольні заклики до демократії і дотримання закону їх не дуже прошибають. А ось без кредитів уряд Азарова, при всіх своїх заявлених можливостях як сильної влади неспроможний збалансувати бюджет… Оце і є два потужні фактори – кредити МВФ і захист європейських та американських прав в Україні, у тому числі й обмеження візового режиму»?

Нині на Заході бояться якихось конкретних дій щодо української влади, оскільки нібито вони можуть підштовхнути Україну в обійми Кремля. Між тим, Януковичу та його оточенню дедалі менше хочеться в ті обійми. Адже взамін за позірну «мир, дружбу, кукурудзу» російське керівництво вимагає вже далеко не «пургу»: газотранспортну систему та рентабельні галузі нашої економіки. На чому ж «донецькі» гроші робитимуть? Які з них вийдуть «Брюси Всемогутні»?

Чи не час Заходу від постукування олівчиком перейти до більш рішучих заходів? Задля блага самої ж України, яка стрімко відкочується назад у своєму суспільному та політичному розвитку.

Фанатики без душі TOP

А. Лозинський

Канадські ЗМІ широко повідомляли про візит прем'єр-міністра Гарпера в Україну. Звіти та оцінки були дуже позитивними. Аналогічно, українська канадська громада була задоволена не стільки від самого візиту, а більше з повідомлення, що прем'єр-міністр доніс. Хоча візит був значною мірою символічний, прем'єр Гарпер рішуче висловлював, як свою стурбованість з правами людини та демократії, так і свою повагу українському народу.

Тим не менше, був один європейський кореспондент з ПостМедія Нюз, який був призначений каламутити воду. Він написав дві статті: "Гарпера звинуватили у перебільшенні числа смертей українського геноциду" і "Екскурсія Українського музею Гарпер шоу, одностороння історія одного зі злодіянь, кажуть критики." У першій статті Гарпер був підданий критиці за те, що “відмітив, в обидва дні його першої в історії подорожі до України, що ‘майже’ 10 мільйонів людей померло під час того, що відомо як Голодомор – або смерть від голоду.”

У другій ПостМедія Нюз пише: "Прем'єр-міністр Гарпер, під час його недавньої поїздки в Україну, відвідав в'язницю, а нині--музей, що, на думку деяких істориків, підкреслює звірства, скоєні радянськими та німецькими окупантами, але ігнорує скоєні українцями проти євреїв”. Мова йде про музей " Тюрма на Лонського ". Кореспондент продовжує, вказуючи на: "побиття, приниження і вбивство євреїв у Львові українцями - по заохоченню нацистів - в дні після розгрому совєтів гітлерівськими силами на початку літа 1941 року."

Обидві критики є не тільки безпідставними, але, більше того, вони не мають відношення до місії прем'єр-міністра в Україну. Число жертв Голодомору, незалежно від впевненості, нікого не ранить, воно не повинно нікого образити. Справа про "майже 10 мільйонів" може бути легко доведена з допомогою ясних і переконливих доказів: від перепису населення до різних документів, нещодавно виявлених. І це при обмеженому доступі до радянських архівів! Що нацисти були відповідальні за єврейський погром у перші дні липня 1941 року було також встановлено Надзвичайною Совєтською Комісією після повернення совєтів до Львова в 1944 році, а також висновками в Нюрнберзі. Екскурсія “Тюрма на Лонського”, яка була присвячена українськім жертвам совєтського і нацистського режимів, не применшує той факт, що, можливо, були представники інших національностей. Вшанування єврейських жертв у Бабиному Яру не ганьбить память не-євреїв: циган, українських націоналістів і всю футбольну команду Київського "Динамо". Але все це так, між іншим.

Дві статті були досить широко викладені в Канаді такими газетами, як "Нашенел Пост", "Монтреаль Газет”, "Едмонтон журнал" і деякими іншими. В нормальних засобах масової інформації Канади--ні.  ПостМедія є переорганізованою структурою КанВест Глобал, яка володіє всіма газетами, що опублікували обидві статті. КанВест Глобал має довгу історію контролі Єврейсько-канадською родиною Асперів.

На протязі довгих років багатьох українців звинувачують в антисемітизмі і багатьох євреїв в українофобії. Цей феномен і подальші характеристики розвиваються через територіальну близькість євреїв і українців під царями та комісарами. Багато в чому, як сусіди з різними культурами, вони часто перехрещувалися. У цій трагедії вони були підштовхувані та підбурювані царями та комісарами. “Розділяй і володарюй "--була російська мантра протягом століть.

Сьогодні є десь 100,000-150,000 євреїв в Україні. Україна є відносно незалежною державою, принаймні була до приходу нинішнього президента до влади. По суті, антисемітизм і українофобія є спогадами. Євреї не мають підстав побоюватися українців і, звичайно, євреї чи представники інших національностей мають одинакові громадянські права у сучасному українському суспільстві та уряді. Багато євреїв, які емігрували з України до Ізраїлю, повертаються.

Тим не менш, без сумніву залишаються фанатики з обох сторін. Велика проблема, однак, є те, що деякі євреї не чутливі до страждань інших. Трагедія Голокосту не зменшиться від визнання євреями того, що майже 10 мільйонів українців загинули під час Голодомору. Єврейських жертв не зганьбиш, визнавши, що інші люди також були жертвами. Деякі українці будуть вказувати на те, що надмірна реакція єврейських ЗМІ це оборонна тактика самозбереження, оскільки непропорційно велика частка катів Голодомору була євреями і настільки ж переважна кількість совєтських спільників, за два совєтські роки в Західній Україні з 1939 – 41, була євреями. Ті українці повинні визнати, що ці кати і спільники були кримінальниками, не тому, що вони були євреями, а тому, що були поганими людьми.  Причина чому нинішній міністр освіти України Дмитро Табачник такий озлоблений проти-української освіти, мови і культури, не в тому, що він єврей, а тому, що він погана людина і, як і ті хто контролює канадську єврейську пресу, він є фанатичним і без душі.

Підсумки СКУ ресультатів поїздки до України Прем’єр-міністра Канади Гарпера
TOP

Підсумовуючи результати поїздки до України, президент СКУ Евген Чолій заявив: “Візит Прем’єр-міністра Канади Стівена Гарпера до України був дуже успішним. Він засвідчив, що Канада є давнім і надійним партнером України в утвердженні її незалежності та розвитку демократичних інституцій. Сподіваюсь, що цей візит дав зрозуміти українському народу необхідність розширення зв’язків з країнами західного світу, а зокрема з Канадою, на противагу різкому проросійському курсу нинішніх владних структур України. Важливо, що Прем’єр-міністр Канади наголосив, що Голодомор 1932-33 рр. був геноцидом українського народу, а також заявив про стурбованість порушеннями людських прав і основних свобод та цензурою слова в Україні та зустрівся з о. Борисом Ґудзяком і Русланом Забілим, на яких було здійснено тиск з боку нової влади в Україні”.

СВІТОВИЙ КОНҐРЕС УКРАЇНЦІВ
145 Evans Ave., Suite 207
Toronto, ON 
M8Z 5X8 Canada

Tel. (416) 323-3020
Fax (416) 323-3250
e-mail: congress@look.ca
website: www.ukrainianworldcongress.org

IEU features Ukrainian Populist Movement in the late 19th and early 20th century (November 2010 newsletter) TOP

The Ukrainian populist movement that emerged in the second half of the 19th century, first in Russian-ruled Ukraine and soon afterwards in Western Ukraine, played a cucial role in the evolution of Ukrainian national life and the formation of modern Ukrainian national identity.

The populists, who included primarily members of the Ukrainian intelligentsia, idealized the people (narod), which, practically speaking, meant the peasantry. The main tenets of Ukrainian populism were federalism, the emancipation of the peasantry, and the recognition of the cultural distinctiveness of the Ukrainian people. While some populists became involved in revolutionary activities, the dominant trend was for peaceful change and the majority of populists focused on the "organic work" among the peasants. Initially, this work focused on educational and cultural endeavors, such as Ukrainian Sunday schools for adults and children, village reading rooms, and various publishing activities of such organizations as the Prosvita (Enlightenment) society. Later, in their attempt to help Ukrainians improve their lives through their own resources, populist organizations became involved in economic activities, most notably in the co-operative movement. Populists also played an inportant role in various aspects of social work (including sports, physical-education, and scouting organizations) and health care (such as the temperance movement whose efforts to battle the wide-spread problem of alcoholism among the peasants were particularly effective in Western Ukraine)...

Learn more about the Ukrainian populist movement in the late 19th and early 20th century by visiting: http://www.encyclopediaofukraine.com/featuredentry.asp or by visiting: http://www.encyclopediaofukraine.com and searching for such entries as:

ABOUT IEU: Once completed, the Internet Encyclopedia of Ukraine will be the most comprehensive source of information in English on Ukraine, its history, people, geography, society, economy, and cultural heritage. With over 20,000 detailed encyclopedic entries supplemented with thousands of maps, photographs, illustrations, tables, and other graphic and/or audio materials, this immense repository of knowledge is designed to present Ukraine and Ukrainians to the world.

At present, only 20% of the entire planned IEU database is available on the IEU site. New entries are being edited, updated, and added daily. However, the successful completion of this ambitious and costly project will be possible only with the financial aid of the IEU supporters. Become the IEU supporter (http://www.encyclopediaofukraine.com/donor.asp) and help the CIUS in creating the world's most authoritative electronic information resource about Ukraine and Ukrainians!

Глобальне звучання наживо TOP

Олександр Зирін

У Києві завершено сьомий за ліком український національний фінал всесвітнього музичного фесту “The Global Battle Of the Bands 2010.”

[…]

В Національному фіналі взяли участь 11 команд з Києва, Луцька, Сімферополя,Одеси та Харкова до яких (за умовами проведення всесвітнього конкурсу) приєдналися колективи,які вибороли з 2 по 6 місця у Національному конкурсі 2009 року.

Дана рокова забава вже має свої фірмові “заморочки”. Перша і найкумедніша- тотальні спроби скалічити англійську мову і на манер східноукраїнський і на манер центральноукраїнський і т.д. і т.п. Але чи не головна “заморочка” – відсутність чітких та зрозумілих всьому роковому люду критеріїв, за якими саме і визначають переможця. . … Жива музика річ жорстко правдива і кришталево прозора: вийшов- зіграв-проспівав... і отримав! Або зрозумілий всім рокерам світу жест ... або схвальний свист та овації. Цього року на сцену Національного фіналу гурт “Гапочка” вийшов як почесний гість ...і переконав. Музикантів, глядачів, Вашого автора.Виконанням, текстами, манерою триматися і віддаватися музиці. Все енергійно, пружно, стильно! ...

Нагадаю, що Головний приз вимірюється сумою у 100.000 американських доларів. Але навіть не гроші тут важливі. Подібний фест – насправді реальна можливість для українських команд вийти на світовий рівень і отримати можливість для серьйозної реалізації. У минулому році, наприклад, переможець мав нагоду використати так званий “пакет розвитку”. До нього входив тиждень роботи з саундпродюсером в одній з кращих лондонських рекордингових студій, 10-денний концертний тур головними містами Великої Британії та 10 тисяч долларів США готівкою.Цікаво,що всі 16 українських спроб поборотися за реальний шматок світового шоу-бізу виявилися цього року різними. І за стилістикою і за рівнем виконання. 5 команд, які потрапили на сцену фесту за рік, стали більш професійними, стабільними та впевненими у собі. …

З колективів, які пройшли крізь сито цьогорічного відбору, найбільш стильними та цікавими виявилися одесити з команди “Blooming Plum”.Потужний вокал, точно обраний музичний жанр, соло-гітаристка блондинка (!!!) творять на сцені цілісний і неординарний виступ. … Потішив також сімферопольський гурт “Seven Pounds”. Особливо енергетикою та самовіддачею на сцені вокаліста. …Привернула увагу точна, струнка та прозора манера виконання пані Ксенії Івась (її виступ відзначив також відомий український продюсер Віталій Клімов) та більш потужна вокальна техніка пані Вітілії Діденко. ююю Останніми з конкурсантів на сцену вийшла київська трійця під назвою «MAGUA”. І запам’яталася дивним використанням та звучанням губної гармоніки та веселим сплеском драйву...

Вперше на цьогорічному фіналі організатори на чолі з багатолітнім директором національного відбору паном Олексієм Белбеком вирішили провести голосування серед музикантів, які брали участь у події. Звісно ж, “за себе коханих” вони не голосували. Музикантські симпатії вивели на чільні позиції “Seven Pounds” та “MAGUA”. ... А за головні обіцяні призові з п’ятьма нулями від України позмагається гурт “MAGUA”. Вибір відверто коректний і це приємно! Поки що Україна двічі виборювала четверті позиції у світі. Тримаймо кулаки в черговий раз!

Ukrainian FEMENists against Putin TOP

http://www.worldaffairsjournal.org/new/blogs/motyl/Ukrainian_FEMENists_against_Putin
Nov. 8, 2010

Alexander J. Motyl

Ukraine’s wars of symbols took an especially interesting turn on October 27.

Vladimir Putin, Russia’s prime minister, came to Kiev that day to pursue negotiations with his Ukrainian counterpart, Mykola Azarov, over energy. While policymakers and pundits debated the pros and cons of closer Russo-Ukrainian energy cooperation, FEMEN — a Ukrainian feminist group — staged a symbolically fascinating anti-Putin demonstration in downtown Kiev (see the video clip here).

Six young women, bare-chested, clad in stylish, tight-fitting jeans, and wearing beribboned wreaths typical of traditional Ukrainian folk costumes, held placards and shouted slogans in front of the capital city’s most famous statue of Lenin, at the foot of Shevchenko Boulevard. The site is witness to periodic tussles between anti-Communists, who detest Lenin and want to deface his image, and Communists, who worship the Father of Communism and want to preserve it.

This time, the Communists were nowhere to be seen. After all, why worry about a few half-naked girls? Little did Ukraine’s Stalinists suspect that FEMEN’s topless protest could be far more destructive than anything the anti-Communists could do. One can always fix or clean a statue. Nudity, on the other hand, is freedom from social constraints par excellence; as such, it stands in diametrical opposition to the dictatorship of the prudish proletariat and Lenin’s baleful totalitarian legacy.

FEMEN’s demonstration made two more politically important points. First, the antics were an obvious dig at Putin’s painfully embarrassing attempts to project a bare-chested macho image. And second, FEMEN’s attire struck a symbolic blow against the Yanukovich regime’s determination to marginalize Ukrainian identity and reduce Ukrainian culture to a museum curio. The combination of svelte bodies, trendy jeans, and Ukrainian folk costumes loudly declared that being Ukrainian is both hip and modern. 

What the FEMENists had to say was also quite striking. Several of their placards read “Ukraine is not Alina” — a sexually charged reference to Alina Kabaeva, the 27-year old Olympic-medal-winning Russian gymnast rumored to be Putin’s girlfriend. Another read: “We won’t give ourselves to the dwarves” — another sexually charged reference to Prime Minister Putin and President Medvedev, Russia’s diminutive leaders. The FEMENists also chanted “Putin go home” and “You can’t force us down so easily.” A spokeswoman stated, in Russian no less, that the group wants Putin “to know … that Ukraine doesn’t want to see him here. Ukraine knows why he came. He wants to break off parts of Ukraine. We won’t give him that. All of Ukraine won’t permit that. We simply reflect the views of all of Ukraine.”

Whether FEMEN actually reflects the views of all of Ukraine is debatable. Public opinion surveys show that significant parts of the population in the southeast of the country might be quite happy with giving Putin “parts of Ukraine.” And FEMEN itself, established in 2008 by a group of Kiev university students, has hardly become a mass movement. On the other hand, FEMEN probably does reflect the views of significant portions of Ukrainian students and its ability to attract media attention with well publicized happenings has transformed it into an important part of Ukraine’s ongoing symbolic wars.

Significantly, FEMEN has managed to combine several seemingly disparate ideological trends. The group is unquestionably feminist and hopes to shock Ukraine’s straightlaced society and sexist establishment. But it is also openly modern and nationalist, aspiring to a contemporary, independent, and liberal homeland. It has also adopted a progressively broader and more overtly political agenda — beginning in 2009 with actions against sexual harassment at universities, the Miss Universe competition, and sex tourism, then moving to protests against electoral fraud, the absence of women in the Yanukovich-appointed cabinet, and, now, Vladimir Putin.

Committed to “the principles of social awareness and activism, intellectual and cultural development” and “the European values of freedom, equality and comprehensive development of a person irrespective of the gender,” the FEMENists are clearly the intellectual and cultural offspring of the Orange Revolution.

Yanukovich’s Stalinist supporters will consider FEMEN to be one more reason to damn everything Orange. Ukraine’s young people, on the other hand, may take heart. The “Sixties” could finally be coming to Ukraine.


Update. After the protest, the Kyiv city militia has attempted to crack down on FEMEN for “hooliganism.” Since the Kyiv City administration is now in the hands of President Yanukovich's allies, the harassment is obviously an attempt by Yanukovich to kowtow to the Kremlin. The group remains unrepentant, and its leader, Anna Hutsol, stated: “We assert that FEMEN's topless form of protest is an act of civil disobedience and not a form of hooliganism. The FEMEN women's movement has all the legal grounds for conducting protests in any form not forbidden by law and against anyone, whether it's the president of Ukraine or the premier of Russia!” — AJM, Nov 09

Complete article : ehttp://www.worldaffairsjournal.org/new/blogs/motyl

Amnesty International public statement TOP
8 November 2010 

Ukraine: Allegations of ill-treatment of Amnesty International members must be investigated

 Amnesty International is concerned that six people including Amnesty International activists and former prisoners of conscience were held for three days in incommunicado detention in Ukraine. Two of them report that they were subjected to beatings and all were detained in very poor conditions without access to a lawyer or any possibility to contact the outside world between Wednesday night and Saturday evening, when they were released.

Ihor Koktysh, Iryna Tyutyunnyk, Tatyana and Vitaliy Tishchenko, Artsyom Dubski and Aleksei Zakshevskiy were detained in connection with an investigation into possession of cannabis in Zhytomir in North West Ukraine on 3 November. They were only released on Saturday evening after their lawyer went to see the Regional Prosecutor and demanded to see them.

Ihor Koktysh, and Iryna Tyutyunnykh are the coordinators of the Amnesty International group in Zhytomir and they were preparing for a group meeting with four of their friends on 3 November. At 2pm police officers entered the flat without a search warrant by sending ahead a woman who claimed to be checking the electricity metre. Shortly after that five plain clothed police officers entered and restrained all those in the flat. When he complained that they were being subjected to a provocation, Ihor Koktysh maintains that he was forced to lie on the floor on his stomach and handcuffed. Artsyom Dubski alleges that he was beaten by police officers in the flat. They were made to wait for two hours until the owner of the flat arrived and gave written permission to the police to inspect the flat. Shortly afterwards police officers claimed to find 10g of cannabis in the kitchen.

Amnesty International spoke to Iryna Tyutyunnyk while the flat was being searched, but then lost touch with the group. The organization later learned that they had been detained and taken to three difference police stations in Zhytomir region. Their mobile phones were confiscated and they were unable to contact anybody until their release. This case highlights a long-standing problem in Ukraine that people who are detained under the Administrative Code can be held by the police for up to three days without access to a lawyer. They are deprived of the basic guarantees that can protect them from torture and other ill-treatment.

Although, under the Administrative Code detainees are entitled to a phone call to inform a person of their choice of their detention, they were denied this right increasing the risk of ill-treatment in detention.

Amnesty International urges the authorities to conduct a prompt and impartial investigation into the actions of police officers in this case and in particular to investigate the allegations that Artsyom Dubski and Ihor Koktysh were beaten by police officers, and that police officers gained entry to the flat under false pretences and without a warrant. Furthermore, Amnesty International calls on the authorities to make the necessary changes to the Administrative code to ensure that all detainees have access to a lawyer from the outset.   

Background

Ihor Koktysh was detained in Ukraine for over three and a half years from 25 June 2007 following an application by Belarus for his extradition to face a charge of murder, a crime that carries the death penalty in Belarus. Ihor Koktysh had first been charged with the crime in January 2001, but was acquitted in December 2001.  He then left Belarus for Ukraine and in his absence the case was reopened and he was charged again with the same offence in 2002. He was released from detention in Ukraine on 2 February 2010 after the European Court of Human Rights ruled on 10 December 2009 that Igor Koktysh should not be extradited to Belarus due to the serious risk of torture or ill-treatment and the death penalty. The case against Ihor Koktysh for murder in Belarus is ongoing.

Artyom Dubsky, an opposition activist from Belarus was sentenced to two years of restricted freedom in Belarus in April 2008 for his participation in a peaceful protest which was converted to one year imprisonment in July 2009. Amnesty International declared him a prisoner of conscience and he was released in May 2010 and moved to Ukraine in June.

Public Document


For more information please call Amnesty International's press office in London, UK, on +44 20 7413 5566 or email: press@amnesty.org

International Secretariat, Amnesty International
1 Easton St.
London WC1X 0DW, UK

www.amnesty.org

Charles Stewart Mott Foundation’s support for two Ukrainian NGOs under question TOP

http://www.jamestown.org/blog/
November 4, 2010


Taras Kuzio

The Charles Stewart Mott Foundation has given grants to two Ukrainian election-monitoring organizations: the well known Committee of Voters of Ukraine (KVU) and the lesser known Opora. KVU obtained $200,000 in 2007 and $140,000 in 2010, while Opora received $100,000 in 2007 and again in 2009. Unfortunately, only funding given to Opora has been money well-spent.

KVU and Opora also received funding from the National Democratic Institute (NDI), but in the case of KVU, a decade-long relationship ended in the first two years following Viktor Yushchenko’s election. The reason was KVU’s financial shenanigans.

Opora grew out of the “black” wing (based on its symbols) of the Pora (It’s Time) youth NGO that modeled itself on Serbia’s Otpor and Georgia’s Kmara. The “yellow” wing of Pora, headed by Vladyslav Kaskiv, was a parody of the Serbian and Georgian youth NGOs, acting more as a vehicle for his political ambitions. Yellow Pora became a political party, but failed to enter parliament in 2006. It succeeded, however, in 2007 as one of nine parties in the Our Ukraine-Self Defense bloc.

After Yanukovych’s election, Pora leader Kaskiv defected to the new administration and joined the Nikolai Azarov government. It seems as though the KVU has also been bought.

The reputation of the KVU, which was stellar during its decade-long cooperation with NDI, deteriorated, ironically, during the Yushchenko presidency, when Ukraine held three free elections. Suspicions of corruption first surfaced during the pre-term March 2009 Ternopil oblast council election, which was endorsed by the KVU as “free” despite numerous, significant infringements. The KVU worked with Presidential Administration head Viktor Baloga, who used the Ternopil elections to ensure that the Yulia Tymoshenko Bloc received poor results (and in the same breath permitting the nationalist Svoboda party to win).

The link between KVU and Baloga was confirmed when KVU leader Ihor Popov was appointed deputy head of the Presidential Secretariat immediately after the Ternopil elections. The final proof of this relationship was evident this year when Popov was elected leader of the United Center party that Baloga established in 2008 to compete with Our Ukraine to become the president’s party of power.

Popov’s replacement as head of KVU, Oleksandr Chernenko, gave the October 31 local elections a similar clean bill of health four hours before the polls closed, claiming they were held in a “free atmosphere.” He was already insisting to the mass media that the elections could not be declared illegitimate (also before the polls closed).

This statement points to Chernenko’s biased work on behalf of the authorities, Ukrainian experts and journalists believe. Opora, other Ukrainian and foreign NGOs, the Ukrainian opposition, the U.S. Embassy and the Council of Europe, as well European Parliamentarians from all the major political groups (including the Socialists, with whom the Party of Regions signed a memorandum of cooperation last month), were highly critical of the October 31 elections and believed they were a step back from the free presidential elections held in January-February.

Even the Odesa branch of KVU stated that the local elections in their city had a greater number of violations than the infamous fraud in the 2004 elections that sparked the Orange Revolution. The Odesa election commission committed egregious violations that led to a “scandalous situation” in the city, Odesa’s KVU stated.

The Charles Stewart Mott foundation should investigate this blaring contradiction between the corrupted KVU and objective and unbiased Opora. The KVU’s reporting of the October 31 local elections shows that only Opora has proven that it is worthy of U.S. assistance.

Ex-director defends Lviv museum visited by PM TOP

http://www.montrealgazette.com/news/director+defends+Lviv+museum+visited/3810264
/story.html#ixzz151XZSief

November 11, 2010

Peter O'Neil, Postmedia News

Historians who say Prime Minister Stephen Harper got a one-sided perspective on Second World War atrocities when he visited a museum in Ukraine last month jumped the gun, according to the museum's former director.

Volodymyr Viatrovych, a historian popular with Ukrainian nationalists in both his own country and in Canada, was ousted from his job at the Prison at Lonsky museum after Viktor Yanukovych, Ukraine's pro-Moscow president, took office this year.

Viatrovych was responding, at the request of the Ukrainian Canadian Congress, to historians' complaints that Harper was shown only exhibits focusing on atrocities committed in June 1941 by Soviet secret police against Ukrainians, Poles and Jews.

They complained that the museum -once a prison where more than 1,000 political prisoners were murdered -doesn't mention the anti-Jewish pogrom that immediately followed in Lviv after the Nazis routed Soviet forces.

"It's premature at this time to assess this museum because it is a work in progress," Viatrovych said. "The plans are to work at developing a full picture of all the tragedies that took place in this prison, including tragedies against Jews."

He said he hoped Harper's visit will put pressure on the Yanukovych regime to allow the museum to execute those plans.

A number of historians, most recently Yale University professor Timothy Snyder, have asserted that Ukrainians linked to the Organization of Ukrainian Nationalists took part in anti-Jewish programs and later helped the Nazis round up and kill Jewish civilians from 1941 to 1943.

"Individual members of the population did take (part) in the Germaninitiated repressions," Viatrovych contended.

But "no Ukrainian political movement advocated the participation in these repressions or anti-Jewish pogroms."

Amnesty International. Публічна заява TOP
http://maidan.org.ua/static/news/2010/1289315639.html
8 листопада 2010


Україна: Скарги на жорстоке поводження з членами Amnesty International повинні бути розслідувані

Amnesty International занепокоєна тим, що шість осіб, включаючи активістів Amnesty International та колишніх в’язнів сумління, протягом трьох діб утримувалися під вартою в повній ізоляції в Україні. Двоє з них повідомляють про те, що піддавалися побиттю, а затримання всіх відбувалося за дуже поганих умов без доступу до адвоката чи будь-якої можливості зв’язку із зовнішнім світом в період з ночі в четвер до вечора суботи, коли їх було звільнено.

Ігор Коктиш, Ірина Тютюнник, Тетяна та Віталій Тищенко, Артьом Дубський та Олексій Закшевський були затриманими у зв’язку з розслідуванням щодо володіння марихуаною 3 листопада у Житомирі, що в північно-західній Україні. Їх було звільнено лише увечері в суботу після того, як їх адвокат мав зустріч з Прокурором області з вимогою побачити їх.

Ігор Коктиш та Ірина Тютюнник є координаторами групи Amnesty International у Житомирі і 3-ого листопада вони готувалися до зборів групи з чотирма своїми друзями. О другій годині дня працівники міліції проникли до квартири без ордеру на обшук, відправивши перед собою жінку, яка нібито мала перевіряти електролічильник. Одразу після цього в квартиру зайшли п’ять міліцейських в штатному і затримали усіх, хто знаходився в квартирі. Після скарг про те, що це провокація, Ігоря Коктиша змусили лягти навзнак на підлогу та закували в наручники. Артьом Дубський стверджує про те, що зазнав побиття міліцейськими у квартирі. Потім вони змушені були чекати дві години, поки приїде власник квартири, який надав міліції письмовий дозвіл на обшук квартири. Незабаром працівники міліції заявили про те, що знайшли 10 грам марихуани на кухні.

Amnesty International розмовляла з Іриною Тютюнник під час того, як у квартирі проводився обшук. Але потім було втрачено будь-який зв’язок із затриманими. Пізніше організації стало відомо, що їх було розміщено у трьох різних відділах міліції в Житомирській області. У них вилучили мобільні телефони і вони були позбавлені жодної можливості зв’язатися з будь-ким аж до свого звільнення.

Цей випадок підкреслює давно існуючу проблему в Україні, що люди, які затримані згідно з Адміністративним Кодексом, можуть утримуватися міліцією аж три доби без доступу до адвоката. Вони є позбавленими основних гарантій, що можуть захистити їх від застосування тортур та інших форм жорстокого поводження. Хоча, згідно з Адміністративним Кодексом, затримані мають право на телефонний дзвінок особі за їх вибором, аби повідомити про своє затримання, вони були позбавлені цього права, що збільшує ризик жорстокого поводження під час утримання під вартою.

Amnesty International закликає владу провести оперативне та неупереджене розслідування дій працівників міліції у цій справі, та, зокрема, розслідувати твердження про побиття Артьома Дубський та Ігоря Коктиша працівниками міліції, а також того, що працівники міліції проникли в квартиру без належного дозволу та з використанням обману. Крім того, Amnesty International, закликає владу зробити необхідні зміни в Адміністративному Кодексі, аби гарантувати доступ до адвоката всім затриманим з самого початку.

Додаткова інформація

Ігор Коктиш утримувався під вартою більше ніж три з половиною роки з 25 червня 2007 року внаслідок запиту на екстрадицію зі сторони Білорусі через звинувачення у вбивстві, злочині за який у Білорусі передбачена смертна кара. Ігорю Коктишу вперше висунули звинувачення у січні 2001 року, проте у грудні 2001 року обвинувачення було зняте. Згодом він покинув територію Білорусі, у його відсутність кримінальна була повторно порушена і було винесено такий самий обвинувальний висновок у 2002 році. Його звільнили в Україні 2 лютого 2010 року після того, як Європейський суд з прав людини виніс рішення 10 грудня 2009 року, згідно з яким Ігоря Коктиша не можна було передавати за екстрадицією до Білорусі через ризик застосування тортур чи інших видів жорстокого поводження та смертної кари. Кримінальна справа за фактом вбивства проти Ігора Коктиша все ще відкрита.

Артьом Дубский, опозиційний активіст з Білорусі, був засуджений до двох років позбавлення волі в квітні 2008 року за участь у мирному протесті, проте цей строк було зменшено до одного року у липні 2009 року. Amnesty International вважає його в’язнем сумління; він був звільнений у травні 2010 та переїхав до України у червні.

Організатори конкурсу ім. Яцика сказали, хто дав гроші і моральний козир TOP

http://www.unian.net/ukr/news/news-405498.html

Проведення в Україні цьогорічного XI Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика на високому рівні стало можливим завдяки потужній фінансовій підтримці лідера «Батьківщини» Юлії ТИМОШЕНКО.

Як передає кореспондент УНІАН, про це сьогодні заявив виконавчий директор Ліги українських меценатів, секретар Ради Національної спілки письменників України, співголова Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика Михайло СЛАБОШПИЦЬКИЙ, відкриваючи конкурс.

ХІ Міжнародний конкурс з української мови було відкрито сьогодні на батьківщині відомого мецената Петра Яцика, в селі Верхнє Синьовидне Сколівського району на Львівщині.

Міністерство освіти України саботувало проведення цього конкурсу, нагадав М.СЛАБОШПИЦЬКИЙ. «Це безпрецедентний випадок, такого не було десять років поспіль. Стривожена українська громадськість звернулася з відкритим листом до міністра освіти Дмитра ТАБАЧНИКА, але відповіді так і не отримала. Ми звернулись через пресу - відповіді знову не було», - стверджує співголова Міжнародного конкурсу.

Незважаючи на таку позицію влади, конкурс таки відбувається у тридцяти країнах світу, де мешкають українці, наголосив він.

За словами М.СЛАБОШПИЦЬКОГО, підтримка Ю.ТИМОШЕНКО стала справжньою несподіванкою для організаторів. “Це була несподіванка, справжня сенсація. Я написав листи усім проукраїнським політикам і навіть тим, які себе так позиціонують, але відгукнулася лише Ю.ТИМОШЕНКО і вчора пожертвувала нам фактично половину нашого конкурсного бюджету”, - розповів М.СЛАБОШПИЦЬКИЙ перед відкриттям конкурсу.

«Я маю тепер моральний козир до наших політиків. Буду запитувати решту: «А скільки ти виділив на вибори, на біг-борди? Віддай ці гроші дітям, бо це інвестиція в український патріотизм!», – наголосив співголова Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика.

За його словами, особливо важливо те, що Ю.ТИМОШЕНКО допомогла конкурсу після виборчої кампанії, не будуючи на цьому передвиборчий піар.

Довідка УНІАН. Петро Дмитрович Яцик (7 липня 1921 р. - 8 листопада 2001 р.) - канадський підприємець українського походження, меценат і філантроп, відомий своїм вагомим внеском у фінансування українознавства на Заході. Серед найголовніших проектів, профінансованих П.Яциком: Український науковий інститут Гарвардського університету, Енциклопедія українознавства, Міжнародний конкурс знавців української мови, Канадський інститут українських студій.

Справа честі TOP
За закликом «УМ» у судовий процес на захист борців за волю України зголосилися вступити десятки українців, але суд залучив лише шістьох осіб

 

Марина ТКАЧУК

Учора в залі №17 Окружного адміністративного суду Києва було гаряче: тут розглядалася принципова для українського суспільства справа — доля Указу Президента України Віктора Ющенка «Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті». (Як уже писала «УМ», скасувати цей указ у судовому порядку вимагає незмінна очільниця Прогресивної соціалістичної партії України Наталія Вітренко).

_blankСтати на захист борців за незалежність України минулого тижня висловила намір і газета «Україна молода», закликавши всіх небайдужих наслідувати наш приклад. І таких виявилося досить багато! Близько 20 людей особисто прийшли на попереднє засідання суду, аби висловити свою позицію. Були там і представники «УМ». Прикро, але цей процес проігнорували інші провідні українські ЗМІ.

...Невеличка судова зала заповнилася людьми вщерть. Суддя питає: «Чи всі влізли?» — і чує з лав сувору відповідь сивочолих «відповідачів» (майже всі із блокнотами та примірниками Конституції в руках): «Зайшли, а не влізли!»

Позивачі — при повному «параді»: Наталія Вітренко разом із незмінною «правою рукою» Володимиром Марченком — у «георгіївських» стрічках. Адвокат Степана Бандери–молодшого Роман Орєхов як представник відповідача (громадянин Російської Федерації, до речі, який чудово володіє українською) — із тризубом на лацкані.

Із перших хвилин атмосфера напружена. Суддя, розуміючи, що публіка зібралася непримиренна, попереджає: мовляв, коли вам щось не подобається, не потрібно щоразу гучно реагувати, висловлювати свої коментарі. «А без слів бити можна?» — посміюючись, питає відомий політичний діяч та політв’язень Степан Хмара — він разом із дружиною, дізнавшись про акцію небайдужих українців зі сторінок «УМ», також приєднався і подав свою заяву до суду. Серед тих, хто підтримав заклик був і відомий адвокат Іван Макар, син рядового УПА і, за його словами, «затятий бандерівець». Принесла свою заяву також і Наталя Осьмак, дочка президента Української головної визвольної ради Кирила Осьмака, та інші.

Наступне судове засідання щодо долі Указу Президента України В. Ющенка «Про Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у ХХ столітті» - 22 .12.2010 р. о 13–00 і в залі №17 Окружного адміністративного суду м. Києва

 

Роман Орєхов заявив клопотання про переклад на українську мову всіх документів, які долучені до справи і вчинені недержавною мовою (а серед таких є документи німецькою, польською, російською мовами). А також просив суддю залучити третьою особою зі сторони відповідача всіх, хто подав свої заяви й обґрунтував своє бажання. А таких було чимало: суддя встигла зачитати 33 заяви від фізичних осіб та дві від юридичних («України молодої» та Спілки офіцерів України ) на захист борців за незалежність, як їй принесли ще цілий стос подібних. Наталія Вітренко обурювалася: мовляв, «навіщо їх залучати? Навіщо роздмухувати цей процес? Це все для того лише, щоб завалити суд?» Не вгавав і товариш Марченко зі своєю піснею про «звєрства і злодіянія» упівців.

Претензії прогресивні соціалісти висувають не Віктору Ющенку, а Віктору Януковичу — нинішній Президент і мусить бути відповідачем як наступник попереднього.

«Вітренківці» переконані: цього достатньо — інших залучених осіб та сторін не може бути. На це адвокат Степана Бандери Роман Орєхов резонно зауважив: «Дана судова справа не є приватним спором позивача до Президента України. І суд не в змозі визначитися, хто заслуговує бути залученим до справи, а хто ні. Усі є рівними перед судом, мають рівні політичні права та обов’язки».

Одначе суд до уваги слова захисників борців за українську незалежність не взяв. Суддя залучила за заявами до процесу як третю сторону лише кількох осіб — політв’язнів та нащадків борців за незалежність, відомих політиків. Зокрема, Степана Хмару та його дружину, Наталію Осьмак, Івана Макара та інших. Відмовили, окрім десятків звичайних громадян, також юридичним особам — Спілці офіцерів України та «Україні молодій».

При цьому клопотання двох «постраждалих» поляків iз боку позивача суд цілком задовольнив; були взяті до уваги також і папери від Краківської міськради.

На відмову суду голова СОУ В’ячеслав Білоус відреагував так: «Оскільки наша організація вважає себе правонаступницею борців за незалежність України, ми маємо обов’язок захистити їхню честь. Відмовили нам як юридичній особі — завтра матимуть тисячі заяв від фізичних осіб».

БЮТ: Хорошковський не заплатив 810 мільйонів податків TOP
http://www.pravda.com.ua/news/2010/11/11/5561896/
11 листопада 2010

Фракція БЮТ звинувачує голову СБУ Валерія Хорошковського в ухилянні від сплати податків на суму понад 800 мільйонів гривень.

Про це заявив на засіданні опозиційного уряду Сергій Соболєв, коментуючи новий податковий кодекс.

За його словами, податковий кодекс передбачає збереження схеми відмивання грошей через офшори та схему роялті, що дозволить уникати сплати податків.

"Далі буде залишатися схема, по якій наприклад нинішній власник "Союз Віктану" пан Хорошковський, який не сплатив 810 мільйонів через схеми роялті, буде мати можливість в законний спосіб бути горілчаним королем, головою СБУ, очолювати медійні концерни і не сплачувати податки. При чому згідно з законами України", - заявив Соболєв.

У Європі кажуть, що не опозиція заважає успіху України, а влада TOP

Четвер, 11 листопада 2010

"Абсолютною нісенітницею" вважають у Європейській народній партії заяви, що українська опозиція перешкоджає успіху влади на саміті Україна - ЄС 22 листопада.

Про це сказали євродепутати від Німеччини Ельмар Брок і Міхаель Ґалер "Deutsche Welle", коментуючи відповідну заяву глави адміністрації президента Сергія Льовочкіна.

"Українська опозиція навпаки наполягає на тому, щоб переговори з ЄС якомога швидше просувалися", - заявив Брок.

"До того ж, у Європейському парламенті є широка більшість, яка виступає за те, щоб якомога швидше й у конструктивний спосіб досягти позитивного вирішення українських питань", - додав він.

У свою чергу, Ґалер підкреслює, що ЄС веде переговори не з українською опозицією, а з українським керівництвом.

"Якщо український уряд дійсно хоче досягти успіху, а не лише декларує наміри, він не повинен шукати якихось причин для затягування переговорів з ЄС", - каже він.

Водночас, німецький євродепутат заявив, що сама правляча в Україні Партія регіонів залучає численні українські посольства до активного впливу на депутатів Європарламенту, аби досягти перенесення ухвалення критичної резолюції щодо України на час після саміту.

"Вони хочуть переносити це голосування далі й далі, вони не зацікавлені в тому, щоб Європейський парламент ухвалив критичну резолюцію щодо політичного становища в Україні", - сказав Ґалер.

Під "вони" євродепутат мав на увазі зокрема соціалістів у Європарламенті, які в середу, 10 листопада, сприяли другому перенесенню ухвалення резолюції щодо України.

Ґалер говорить про таке собі "компанійство між" європейськими соціалістами й Партією регіонів України. У жовтні ці політичні сили досягли письмового узгодження про плани щодо розбудови співпраці.

Як відомо, на засіданні Європейського парламенту у середу ухвалення критичної резолюції щодо України, заплановану на 11 листопада, було перенесене на період з 22 по 25 листопада.

[...]

Ціла стаття: www.pravda.com.ua

The Ukrainian “Friday” and the Russian “Robinson”: the uneasy advent of postcoloniality TOP
Ukrainians were alleged to speak a “wrong,” “uncultured” language of kolkhoz slaves.

 

http://www.ingentaconnect.com/content/brill/css/
2010/00000044/F0020001/art00002

Canadian – American Slavic Studies 44 (2010) 6–23

… Another paradox, however, is that for many Ukrainians Polish unfriendliness is more bearable and acceptable than Russian “love.” The Poles, even if they dislike Ukrainians, usually recognize them as a separate nation – however rough and unsympathetic. Russians typically treat Ukrainians as a subgroup of their nation; they “love” Ukrainians as themselves, as an imperial myth, which is hardly acceptable for Ukrainians since it leaves no room for the latter’s separate national identity (not just a regional one, within the Greater Russian identity). In other words, the Polish view of Ukrainians, however biased and distorted, usually does not question the essence: the existence of a separate Ukrainian identity and nationality. Th e Russian view of Ukrainians, however friendly and seemingly sympathetic, typically denies this very essence, thereby making any dialogue between the two nations as equal sovereigns virtually impossible.

Robinson “loves” his Friday – but only as long as Friday follows the rules of the game established by Robinson, accepts colonial subordination, and does not question the superiority of Robinson and his culture. But as soon as Friday dares to rebel – to declare himself sovereign and equal to Robinson and to demand equal respect for his language and culture – he becomes Robinson’s most hated foe. Such a Friday is deemed a priori abnormal – either a bourgeois-nationalistic traitor, in the phraseology of communist propaganda and KGB prosecutors, or a “nationally obsessed” pervert, in the terms of popular chauvinistic discourse that alludes scornfully to the quasi-medical formula “sexually obsessed” ( seksualno ozabochennyi ). In the fi rst case, such a deviant should be imprisoned as a dangerous criminal, and in the other, he should be placed in a mental hospital or at least ostracized and marginalized, and certainly not treated seriously no matter what he says.

Sadly enough, the majority of Russians do not like the real Ukraine and try, by all means, to undermine and marginalize it in their consciousness, since it challenges and denies the virtual Ukraine that exists in their historic imagination – as an exotic “singing and dancing Little Russia” with no intellectual strength and political ambitions.

It was Taras Shevchenko who created a new myth that was polemical but also successive vis-a-vis that of Hohol

 

Some time ago I witnessed a funny and, in a way, revealing episode at the international meeting of editors of East European cultural journals. All the participants had the opportunity to exhibit their periodicals, so I brought a copy of the Ukrainian monthly Krytyka that I was co-editing at the time. Predictably, it attracted keen attention from my Russian colleagues, who leafed through it with mixed feelings. On the one hand, as professionals, they clearly liked it. On the other, as Russians, they apparently had a psychological problem with recognizing that Ukrainians, their stereotypical “village cousins,” could produce something trendy, artistically attractive, and intellectually viable. Ultimately, they found a satisfactory explanation for this abnormal phenomenon. On the final page of the journal, among various technicalities printed in small font, they discovered a note that Krytyka collaborates with the Harvard Ukrainian Research Institute (HURI).

Russian-Ukrainian relations are deconstructed as relations of cultural subjugation/emancipation

 

“Ia tak i znal, chto eto amerikanskoe!” (“I knew it was American!”), happily exclaimed one of my Russian colleagues. His mythical world, which had been shaken for a moment by the appearance of Krytyka, returned unshattered to its firm foundations. In this world, no Friday can ever match a Robinson, until and unless he happens to be assisted by some other Robinson – an American one in this case. I did not know at the time that the same logic would eventually be applied to virtually all Russian interpretations of Ukraine’s Orange Revolution….

The mythical character of Russian images of Ukraine and Ukrainians is not the sole consequence of the protracted colonial relations between the two nations and of intensive imperial myth-making in academia, the educational system, the media, literature, and other spheres where the dominant discourse is produced and enforced. Students of postcolonialism note that the colonized group gradually accepts and internalizes the negative self-image imposed upon it by the colonizers. The subjugated group adopts the whole system of alien, degrading, and essentially humiliating images of themselves as barbarians, primitives, sub-humans, and bearers of chaos. Their own cosmos collapses, demolished under the pressure of negative stereotypes-cum-self-images, and the colonized group plunges into a chaos from which it can exit only through assimilation into the cosmos of colonizers, into an alien and basically hostile civilization – or, alternatively, keep on performing the chronic, destructive, subhuman role assigned to them by the colonizers….

Complete article:
http://www.ingentaconnect.com/content/brill/css/2010/00000044/F0020001/art00002

Навернення малоросів: доктрина “русскаго міра” як стимул до побудови нової універсальної української ідентичності TOP

Андрій Окара

Словосполучення “Русскій Міръ” в останній рік стало вкрай популярним: про нього говорить Патріарх Кирил, пишуть навколополітичні та біляцерковні журналісти, однойменний російський урядовий фонд спонсорує культурні акції на підтримку російської мови в Україні та інших “колишніх республіках”. Проте ідеологи цієї концепції трохи плутаються у визначеннях. Торгівці “русскостью” Які країни повинні входити до цієї спільноти? На думку ідеологів “Русскаго Міра”, не підлягає сумніву належність до неї Росії, України та Білорусі. І задля якої мети розвивається ця ідентичність: для розвитку наднаціонального російського мовнокультурного простору? Для посилення впливу в суспільстві Російської православної церкви? Для створення нового геополітичного союзу? Дляреінтеграції слов’янської частини колишнього СРСР? Але вже зараз призабулося, що в актуальний інформаційний простір його ввели московські політтехнологи“ методологи ” Петро Щедровицький, Юхим Островський та уродженець Криму Сергій Градіровський. І мали вони на увазі передусім культурний простір функціонування російської літературноїмови й аж ніяк не Святу Русь та її околиці. Сам концепт створювався ними за аналогією з “франкофонним світом”. Головна слабкість цієї доктрини в тому, що вона, апелюючи до онтології та “справжності”, насправді побудована на маніпуляції та подвійних стандартах, пов’язаних із мінливістю, нечіткістю й полісематничністю поняття “русский”. На цій ниві з’явилося чимало торгівців “русскостью”. Що таке “русскость”, хто такі русские”?

“Торгівці” пропонують, як мінімум, шість відповідей.

По-перше, це етнічне походження, як вважалося за радянської влади: “русский” – це великорос.

Поруге, етнічне походження в широкому розумінні, як вважалося до революції 1917 року: “русские” – це етнос, що складається з трьох субетносів – великоросів, малоросів та білорусів (концепція “большой русской нации”).

По-третє, культурна орієнтація: “русские” – це носії російської літературної мови та російської культури, незалежно від етнічного походження та віросповідання.

По-четверте, це історична спадщина – те, що має стосунок до історії Давньої Русі. Академік Дмитро Лихачов пропонував у російські літературній мові закріпити слово “руський”

для позначення історичних реалій, аби розрізняти його з “русским”, яке позначає сучасні реалії. Проте ця ініціатива не здобула підтримки – з суто політичних міркувань.

По-п’ яте, це громадянство – синонім “российскому” за часів Російської імперії або

“радянському” за часів СРСР. На Заході всіх вихідців із Російської імперії та Радянського Союзу називали “русскими”.

Дискурс домінування: до проблеми Українсько-Російських “асиметричних” відносин TOP
Чорною шкірою для українців завжди була їхня “рабська”, “колгоспна” мова

 

http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Almpolt/2010_1/Rab4yk.pdf

Микола Рябчук

Канадський прем’єрміністр П’єр Трюдо прирівняв свого часу континентальне сусідство своєї країни із Сполученими Штатами Америки до нелегкого спання в одному ліжку зі слоном. “Хоч би якою лагідною та приязною була тварина, – сказав він 1969 року у Вашинґтонському пресклубі, – ви не зможете не відчути кожного її поруху” [7, p. viii]. Українцям випало ще складніше сусідство, оскільки той “слон”, із яким вони ділять континентальне ложе, ніколи не був ані надто лагідним, ані, рештою, приязним до них як до окремої нації. Самі росіяни, щоправда, досить часто й охоче говорять про свою любов до України та українців, згадують свої різноманітні українські зв’язки та корені і навіть заводять яку-небудь українську народну пісню на підтвердження своєї симпатії та компетентності. У цьому сенсі вони начеб-то кардинально відрізняються від поляків, котрі ставляться до українців найчастіше з пересторогою, вираховують їм усі історичні кривди й конфлікти і ставлять їх, чи, принаймні, ставили донедавна, доволі низько в усіх соціологічних опитуваннях, покликаних з’ясувати ставлення різних народів одне до одного [4]. А проте для багатьох українців польська неприязнь є приємнішою чи, сказати б, прийнятнішою, ніж російська “любов”. Цей парадоксмає просте пояснення. Поляки, навіть “не люблячи” українців, визнають їх рівними собі – принаймні в тому сенсі, що вважають їх іншим, окремим народом, хай навіть із тих або тих причин малосимпатичним. Росіяни натомість вважають українців, як правило, підвидом росіян і в цьому сенсі “люблять” самих себе – такий собі імперський міф, із яким українці насправді не бажають мати нічого спільного. Польська “неприязнь”, умовно кажучи, закорінена в реальності і таким чином може бути змінена – через нелегкий, а все ж конструктивний діалог. Російська “любов” закорінена у віртуальності і ніякого діалогу не передбачає – лише сліпий послух. ...

Хоч як це сумно, але росіяни, як правило, попри гучні декларації, не люблять реальної України й намагаються її всіляко марґіналізувати у своїй свідомості, оскільки вона заперечує ту віртуальну Україну, яку вони собі вигадали і яку справді люблять як самих себе, як частку своєї імперської ідентичності, – таку собі вічно “поющую и пляшущую Малороссию”, позбавлену надмірної інтелектуальності і власного політичного хребта. Кілька років тому мені випало бути свідком забавного і на свій лад повчального епізоду на зустрічі редакторів східноєвропейських культурних часописів. Кожен із нас мав можливість представити там своє видання, тож моя кирилична “Критика”, природно, привернула увагу колеґ москвичів. Вони довго

її гортали із суперечливими, як мені здалося, почуттями. З одного боку, часопис їм

як професіоналам явно подобався; з іншого – як росіянам нелегко було погодитися, що

Поляки, навіть “не люблячи” українців, визнають їх рівними собі … Росіяни натомість вважають українців, як правило, підвидом росіянre.

 

українці можуть зробити інтелектуальнийпродукт не гірший, а може, й кращий від їхнього. Та зрештою таки “пощастило” знайти пояснення виявленій аномалії: натрапили в редакційних реквізитах на згадку про те, що “Критика” співпрацює з Українським дослідним інститутом Гарвардського університету. “Я так и знал, что это американское!” – радісно вигукнув мій московський колеґа. Його міфічний світ, який трохи був захитався під натиском дійсності, знов повернувся на тверді підвалини. .... Віртуальність російських уявлень про Україну – на жаль, не єдиний наслідок тривалих колоніальних взаємин між двома народами й інтенсивної імперської міфотворчості.

Дослідники постколоніалізму стверджують, що колонізований етнос поступово засвоює, інтерналізує неґативний образ самого себе (selfimage), який йому нав’язують колонізатори. Аборигени вимушено приймають цілу систему чужих і принизливих уявлень про себе як про “варварів”, “недолюдей”, “примітивів”, носіїв “хаосу”. Їхній “космос” руйнується і деґрадує під тиском неґативних (авто) стереотипів, і вони справді стають носіями нав’язаного їм “хаосу”, з якого мають лише один вихід – асиміляцію й інтеґрацію в “космос” колонізаторів, у чужу і, по суті, ворожу, неприхильну до них цивілізацію, або ж – мусятьі далі сповняти накинуту їм “хтонічну”, “деструктивну”, “недолюдську” роль (“быки”, “кугуты”, “рогули”, “колхоз” тощо) (див. [6]).

Україна, однак, принципово відрізняється від колонізованих країн Азії, Африки та Америки тим, що відмінність між панівною й підлеглою групами мала тут мовно-культурний,а не расовий характер. Чорною шкірою для українців завжди була їхня “рабська”, “колгоспна” мова; змінивши цю мову на “білу”, російську, українці могли зробити яку завгодно кар’єру в Російській, а згодом Совєтській імперії. За етнічною ознакою вони практично не дискримінувалися, оскільки традиційно вважалися різновидом тогосамого російського народу – якщо тільки не наполягали на своїй принциповій відмінності від росіян. Мова якраз і була головним, коли не єдиним виявом такої відмінності; зрозуміло, що підозрілими вважалися лише ті українці, котрі свідомо намагалися зберегти цю відмінність, попри тиск довколишнього російськомовного середовища і здобутої ними переважно російськомовної освіти. Сільські, малоосвічені

всякий акт мовлення є актом здійснення влади, накинення волі, утвердження домінування (чи, навпаки, є актом опору)

 

українці небезпечними не вважалися; навпаки, їхня вбога, засмічена русизмами мова слугувала яскравим підтвердженням загальної нікчемності й безперспективності україномовного світу. На цьому тлі нечисленні україномовні інтеліґенти в містах виглядали справді “национально озабоченными”, себто акцентуйованими особами, гідними в кращому разі поблажливоспівчутливої усмішки, а в гіршому – примусового лікування або ув’язнення. Мало хто наважувався розмовляти “чорною” мовою, всі хотіли бути “білими” – як Майкл Джексон. Хрестоматійною стала репліка одного ізсвідків на процесі Василя Стуса – видатного поета, котрий отримав 8, а потім 15 років ув’язнення та заслання за свою творчість і правозахисну діяльність і врешті загинув 1985 року в концтаборі. Свідок стверджувала, що Стус – справжнісінький націоналіст”, бо розмовляв із нею виключно українською мовою. Прямолінійний зв’язок між розмовлянням поукраїнськи та політичною неблагонадійністю (“буржуазний націоналіст”, як і “сіоніст”, за совєтських часів був не лише небезпечнимідеологічним ярликом, а й важким кримінальним звинуваченням) сформувався на підсвідомому рівні практично в усіх громадян. …

Дискурс домінування…

Ціла стаття:
http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Almpolt/2010_1/Rab4yk.pdf

Білбордики від Мойсея TOP

http://www.radiosvoboda.org/content/feature/2144219.html

Янукович погрожує відкрутити голови мерам-опозиціонерам TOP

http://www.pravda.com.ua/news/2010/11/11/5561224
11 листопада 2010

Президент Віктор Янукович вважає, що представники опозиції в місцевій владі не повинні бути в опозиції ні до влади, ні до свого народу.

Про це президент сказав на нараді з адміністративно-господарським активом Івано-Франківської області.

"Демократія - це не знущання над самими собою. Це такий конструктивний підхід до життя. Маєш конкурентноздатну програму - будь ласка, реалізуй її, ми можемо створити умови" - заявив президент, повідомляє Інтерфакс-Україна .

"Але коли вважають, що, наприклад, в одному регіоні обрали від однієї партії 5 глав міст, а партія в опозиції - що, це 5 глав будуть в опозиції? Я собі цього не уявляю... Я йому голову відкручу, якщо він не буде займати каналізацією, не буде займатися водою, газом", - додав Янукович.

При цьому президент підкреслив, що центральна влада буде партнером місцевої влади в питаннях вирішення соціально-економічних проблем, і назвав безперспективною позицію тих політиків, які "каламутять воду".

"Перспектива в них буде - куточок... Ми їх багато бачили за роки незалежності, цих політиків. Вони відходять всі й у них таке місце, як кажуть, - маргінали", - підкреслив Янукович.

Veracity of Russian testimony - Nuremburg TOP
With the John Demianiuk trial still continuing, and being based almost entirely on Soviet evidence, it is instructive to note that the transcripts of the Nuremburg Trial contain Russian testimony attributing the Katyn Massacre to the Germans. (see page 424 to 427 at http://avalon.law.yale.edu/imt/02-14-46.asp) Today even Russia admits that it was Soviet authorities that were responsible for the massacre.

Looks like the prosecution of both trials has a bit of trouble with the ninth commandment.

Mirko Petriw
Vancouver, Canada
www.yaroslawstreasure.com

How long will these six sentences about Ukraine remain true? TOP

Here are six sentences that onced summarized Ukraine's komsomoligarchy very well ...

"Ukraine can be categorized as a closed insider economy -- a country strongly influenced by elite cartels. Top political and business figures collude behind a façade of political competition and colonize both the state apparatus and sections of the economy. Immediately after independence, these influential elite and their organizations grew into major financial-industrial structures that used their very close links with and influence over government, political parties, the mass media and the state bureaucracy to enlarge and fortify their control over the economy and sources of wealth. They used ownership ties, special privileges, relations with government and direct influence over the courts and law enforcement and regulatory organizations to circumvent weaknesses in governmental institutions to their own private advantage. Their tactics and their results can be viewed as a clear exercise of state and regulatory capture. At the same time, there is a high tolerance for corrupt practices throughout society, facilitating a trickle-down effect that allows petty, administrative corruption to flourish."

Back in February of 2006, USAID published a document entitled "Corruption Assessment: Ukraine - Final Report". The comprehensive 84-page report included those six sentences.

It would be interesting to revisit the scenario today. I wonder how much worse the "corruption assessment" would be.

How long will those six sentences - or more, today - about Ukraine continue to ring true?

How can the komsomoligarchs be stopped or at least re-programmed?

The full report is available at ...
http://ukraine.usaid.gov/lib/evaluations/AntiCorruption.pdf

Andrij Holowaty
Toronto, Canada

Про винахідливість совітських доказів TOP
Щодо винахідливости й педантности московської брехні - матеріяли із доказів у звинувачені німців в Катиньськім злочині. До уваги тим хто покладався би на совітські докази у справі Івана Демянюка та інших.
"Акт судмед экспертизы комиссии Бурденко Н. Н. часть1 газета «Правда», 26 января 1944 г." в долученню. http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_hist&trs=-1&key=1272517241&first=&last

Цікаво що й докази Нюрнберзького процесу мають оцю брехню, - для тих хто б сумнівався що це не був суд переможців над переможеними. Vae victis.

Мирослав Петрів
www.yaroslawstreasure.com

ADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief


Oxana Bukanova
-- editor


Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent

diana
Діана Мережко
-- кореспондент (Здоров'я)
Diana Merezhko
-- correspondent (Health)


Zenon Chytra
-- story layout


John Heron
-- story layout
-- webmaster www.eposhta.com


Ihor Prociuk
-- story layout and design

We hope you found ePOSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.

eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com
or
myroslava@rogers.com

Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:
eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com

Subscribe to the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Is one of your friends forwarding ePOSHTA to you? Why not subscribe directly! Just enter your e-mail in the box below and click on Subscribe Now!.

Unsubscribe from the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Send an email to:
eposhta-CanadaUS-unsubscribe@yahoogroups.com
YahooGroups (which managers our subscriptions) will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to unsubscribe.

Subscription Issues:
Having difficulty subscribing (or unsubscribing)? Or maybe you want us to add your friends to our newsmagazine? Contact:
subscription@eposhta.com
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements.

If you maintain a website of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site in our ePOSHTA newsmagazine.

Editor-in-Chief:
Myroslava Oleksiuk myroslava@rogers.com

Layout:
Zenon Chytra
John Heron
Ihor Prociuk