If you are having trouble reading ePOSHTA, click here.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть тут.

Моя Україна ~ My Ukraine


November 7 листопада 2010
Vol.11 No. 26

Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:
  Незалежний Погляд
  Call to Action
  Заклик до дії
Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings
  Current Affairs
  Сучасні Пoдії
  Ukraine & the World
  Украіна і Світ
  And the King is Nevertheless Naked!
  А король таки голий!
  From Our Mailbox / Blogbox
  Вічная Пам'ять

Secret State TOP

Nov.4, 2010

Activists picket the pro-presidential Party of Regions headquarters in Kyiv on Nov. 1, urging its members of parliament to adopt a European-endorsed public access to information law. President Viktor Yanukovych's party has stalled the bill’s adoption twice this year

Mark Rachevych and Yuriy Onyshkiv

Any real fight against corruption is not noticeable. Some institutions are created and that’s it. It looks as though something is being done, but in fact nothing is happening.”
- Drago Kos, the president of GRECO.


Democracies need openness to flourish, while autocracies thrive on secrecy. By that standard, Ukraine – nearly 20 years into national independence – is stuck in the Soviet past, with leaders denying citizens essential information.

If democracy flourishes in openness, then Ukraine’s form of government is closer to autocracy – in which officials pull curtains of secrecy around their actions and decisions that affect the lives and fortunes of 46 million people.

Such a method of governing only fuels Ukraine’s endemic corruption as officials abuse their powers in secrecy and with impunity.

The public, meanwhile, is left in the dark and denied their democratic powers to provide meaningful checks on the powers of the people they elect to govern.

As a result, few know how national and local governments spend money -- efficiently and for the public good, or ineffectively and for private gain.

On Nov. 1, parliament chose to let government continue functioning under the cloak of darkness when lawmakers postponed a vote for a public access to information bill on the eve of the scheduled vote.

The bill, championed by Bloc of Yulia Tymoshenko parliamentarian Andriy Shevchenko, was supposed to ensure public and expedient access to government and municipal actions and budgets as well as open up other previously closed information. It had the endorsement of the Parliamentary Assembly of Council of Europe.

There’s been a huge leap forward internationally and Ukraine has so far missed the boat.”
- Helen Darbishire, head of Access-Info.


“I view this law as part of a package of laws I’ve drafted that make civil society as strong as possible in the current political situation; the more we know, the more we have access to information, the better Ukraine will function as a state,” Shevchenko said. “It’s really not about legislation, it’s about the culture of bureaucracy, and this law will make politicians more open and transparent.”

President Viktor Yanukovych promised in July to ensure the bill gets passed.

Hanna Herman, deputy chief of the presidential administration, also pledged on Oct. 13 to Dunja Mijatovic, the Organization for Security and Cooperation in Europe’s representative on freedom of media and speech: “The president asked me to say that we’ll do everything possible so that the public access to information law will be adopted as soon as possible in parliament…”

The nixed vote was seen by experts as another democratic milestone missed by the Yanukovych administration.

Instead lawmakers from his allied Party of Regions party registered a different law, which it will consider on Nov. 5.

The Party of Regions have twice stalled the “right to know” bill’s adoption in July and October.

Ukraine has already postponed to Jan. 1 the date when a package of European-endorsed anti-corruption laws was supposed to enter force.

The anti-corruption bill is part of Ukraine’s obligation before the Council of Europe’s Group of States against Corruption (GRECO), which it joined in 2006.

Earlier in October, Drago Kos, the president of GRECO, said that his organization sees no improvement in Ukraine’s efforts to fight corruption.

“Any real fight against corruption is not noticeable. Some institutions are created and that’s it. It looks as though something is being done, but in fact nothing is happening,” he said.

More than half the countries of the world have not yet adopted so called “right to information” laws and many that have done so have failed to implement them adequately, according to Article 19, a British freedom of expression and information organization.

This means the Soviet practice of arbitrarily classifying public information as “secret,” “for internal use only” and “not for publication” will remain in place.

For this 90-year habit to change, “political will is needed as well as the understanding that the public owns information,” said Yevhen Zakharov of the Ukrainian Helsinki Human Rights Association.

According to Zakharov, there is no way of knowing how many existing presidential and Cabinet of Ministers’ decrees are classified.


The law on information currently in place is outdated compared to international best practice, making a mockery of the country’s international obligations including to the Parliamentary Assembly of the Council of Europe.

“There’s been a huge leap forward internationally and Ukraine has so far missed the boat,” said Helen Darbishire, head of Access-Info, a leading European non-governmental organization pushing for freedom of information.

According to Darbishire, the main elements of the last decade’s revolution in access to information encompass the clear presumption that it’s the public that owns information, and that all public bodies, branches of power and private bodies performing public functions are covered.

Meanwhile, Ukraine lags decades behind with Soviet-level access to information that should be public.

Complete article:
Ukraine's Orange blues TOP

Alexander J. Motyl

It's official: freedom of the press has been rolled back in Ukraine


The findings will come as no surprise to Ukrainians, who've long since noticed that their once-freewheeling media have begun to toe the line, eschewing open criticism of the Yanukovich regime and reducing air time for the opposition. A just-released report by Telekritika, a Ukrainian media monitor, actually quantifies the number of television news items that have the characteristics of being ordered (or censored). A typical example: Ukraine's most popular station, Inter, had 96 such items in July,

103 in August, and 151 in September. Of that number, 91 were neutral or positive toward the government in July, 99 in August, and 137 in September. The figures for the other most-watched stations, Channel One, ICTV, and 1+1, are similar.


Of course, everyone knows that media celebrities Kiselyov and Shuster are the exceptions to the rule, precisely because they are exceptional celebrities. And even if, as is likely, the earlier practice of issuing written instructions to the media has not been revived the Yanukovich people know better than to leave a paper trail it's a good bet that they convey their desires in the time-honored manner of all Soviet apparatchiks: by telephone. And there's no fear of being bugged, as the telegenic head of the secret police, Valery Khoroshkovsky, is also Ukraine's largest media tycoon.

Targeted strikes can also get the point across. A few months ago, a troublesome young blogger was questioned by the secret police. In early August, the Kharkiv-based editor, Vasyl Klimentyev, disappeared -- or was disappeared. On October 15, the police searched the home of his deputy, Petro Matviyenko. That same day, they also searched the home of human rights blogger Dmytro Groysman, in the city of Vinnytsia, west of Kyiv.


The big question now is: Will the crackdown on press freedom work?

Pessimists point to deeply embedded Soviet-era traditions of media slavishness. Optimists argue that the five years of freedom after the Orange Revolution created a vibrant media and civil society that will not bow to regime dictates.

Back in 2003, former President Leonid Kuchma, who, like Yanukovych, is no lover of press freedom, wrote a book called Ukraine Is Not Russia. The joke in Kyiv is that he's now working on a sequel: I Was Wrong.

Only the Yanukovich people are laughing.

Complete article:

Місцеві вибори в Україні: Ганебні подвійні стандарти соціал-демократів ЄС TOP
Марта Онуфрів, журналіст (Україна-Канада)

Майже перед самими місцевими виборами зробила ПРУ неординарний крок: на підтримку своєї цинічної імітації в демократію, а точніше - знищення демократичних паростків в Україні, залучила європейських соціал-демократів (ЄСД), уклавши з останніми домовленість про так звану праґматичну співпрацю. За словами віце-президента Прогресивного альянсу соціалістів і демократів у Європарламенті Г. Свободи, метою такої співпраці є обмін інформацією, а головно - проведення демократичних реформ в Україні(?) задля її євро інтеграції: «Ми підтримуємо Партію реґіонів в тих діях, які спрямовані на просування демократизації країни, економічні реформи, підтримку конкуренції на ринку».

Невже європейські чиновники-політики не розуміють небезпеки поширення в країнах ЄС донецької бацили вседозволеності й нехтування законністю?


Кажуть, що благими намірами встелена дорога до пекла. Виглядає, що якраз такими намірами встеляють соціал-демократи ЄС дорогу України в небуття, тобто поглинання її Росією. Відомо, що саме до цього стремлять проводирі донецького паханату, звертаючися за допомогою до своїх заграничних політичних «колеґ». Дивно інше: як ув`язуються шляхетні гасла й діла політиків європейського альянсу соціал-демократів із їхніми вкрай недемократичними поступками в Україні. Конкретніше: в Європі сповідувати демократичні цінності, зокрема свободу слова, права людини тощо, а в Україні допомагати донецьким браткам спотворювати не тільки виборчу систему, але й підминати під себе Центрвиборчом, територіальні виборчі й дільничні комісії, ЗМІ, а також здійснювати широкомасштабні фальсифікації та ін. І ще: знищувати опозицію, порушуючи проти окремих персоналій кримінальні справи, усувати «Батьківщину» від участі у виборах, знімати за надуманими причинами певних кандидатів з виборчих перегонів, пресувати й залякувати їх тощо. Зрештою, кричущими зловживаннями та фальшуваннями спотворювати результати місцевих виборів, усупереч волевиявленням українських громадян.

Спершу слід сказати, що співпраця між будь-якою українською політичною силою й партіями західного зразка викликає іронічну посмішку в кожного, кому доводилося «смакувати» плоди істинної демократії. Це, зокрема, стосується й установлення тісних контактів БЮТ із Європейською народною партією. Хоч, можливо, з часом така співпраця допоможе блокові Юлії Тимошенко позбутися недемократичного баласту й по-справжньому перейняти засади західного парламентаризму. Виглядає, що життя заставить. Бо інакше БЮТ у недалекому майбутньому «світитиме» самоусунення з політичної арени України.

Одначе вражає, а то й шокує нещодавнє зближення соціал-демократів ЄС із донецьким мафіозним формуванням під політичною вивіскою «Партія регіонів України», а навіть підтримка першими курсу ПРУ, спрямована на подальше зачищення демократії й народовладдя в Україні. Невже останні не оговталися від псевдодемократичного чаду нахабної брехні й безграничного цинізму донецького олігархату? Невже політична корупція, яка з подачі донецьких братків нині править бал в Україні, передовсім у Верховній Раді, вже вразила чиновників Європарламенту, політиків соціал-демократичного альянсу? Невже європейські чиновники-політики не розуміють небезпеки поширення в країнах ЄС донецької бацили вседозволеності й нехтування законністю? Невже вони не усвідомлюють загрози від поширення в країнах Західної Європи практики підкупів, шантажу, залякувань, провокацій, а то й убивста неугодних політиків з боку знахабнілої донецької мафії, що нині опанувала всі важелі влади України, а невдовзі може набути транснаціонального статусу? Невже в ЄС, Раді Європи забули, що саме Західна Європа своєю поступливістю й заграванням із аґресором вистелила німецькому нацизмові криваву дорогу? Невже принципи демократії можуть стати предметом торгу між очільниками ведучих держав? Невже, невже…?

Місцеві вибори - випробовування західної демократії на її міцність

Днями з приводу місцевих виборів представники місії спостерігачів Ради Європи висловили наступне: «Рада Європи закликала Україну вдосконалити виборче законодавство, оскільки вибори до органів місцевої влади в Україні, що відбулися 31 жовтня, не відповідали повною мірою стандартам Ради Європи».

У заяві Ради Європи висловлено також окремі думки щодо місцевих виборів в Україні. А саме: «Ті, хто прийняв закон, який уможливив політично незбалансовані склади виборчих комісій і сприяв, зокрема, скасуванню реєстрації кандидатів в останню мить перед виборами, мали б визнати, що голосування не відповідало стандартам, які ми хотіли побачити, зокрема, вимогам європейських стандартів про чесні, прозорі і професійно організовані вибори», - голова делеґації Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи Гудрон Мослер-Торнстром; «День голосування продемонстрував слабкість нового виборчого закону, прийнятого лише три місяці до цих виборів», - представник Комітету резонів ЄС Тііт Калласвее.

Окрім того, члени делегації Ради Європи висловили стурбованість стосовно можливого вкидання фальшивих бюлетенів у скриньки для голосування, а також опінією українських виборців (60%) щодо використання владою фальсифікацій задля спотворення результатів виборів.

Варто наголосити на тому, що в контексті місцевих виборів доволі критичній оцінці представників місії спостерігачів Ради Європи опонували окремі члени ЄСД, вони ж - міжнародні спостерігачі, а також міжнародні спостерігачі з країн СНД, головно – Росії, Центральної Азії, окремі представники ОБСЄ з країн Балтики (з російськими прізвищами), Ізраїлю.

Мабуть, не тільки в мене, але й у багатьох оглядачів, складається думка, що так званий президент України В. Янукович та його найближче оточення спеціально подбали про залучення до міжнародних місій якомога більше проросійськи налаштованих спостерігачів, а також членів ЄСД із різних європейських країн. Вочевидь, це робилося з метою заперечення використання владою всіляких фальсифікацій: підкупів, каруселей, вкидання фальшивих бюлетнів, визнання результатів виборів недійсними там, де перемогав опозиційний кандидат, заміни протоколів, використання бюлетнів інших кандидатів задля перемоги члена ПРУ тощо. Напрошується запитання: А чи не віддячилася ПРУ надто запопадливим адептам такої «міжнародної підтримки»?

Промовистим є той факт, що результати місцевих виборів в окремих регіонах, виборчих дільницях оскаржуватимуть всі учасники-партії виборчих перегонів. Окрім ПРУ. Думаю, коментарі зайві.

Прикро, але доводиться констатувати, що і президентські вибори-2010, й нещодавні місцеві вибори засвідчили надмірну м`якість європейських надбудов в оцінці зловживань режиму В. Януковича, недієвість і малоефективність місій міжнародних спостерігачів.

Чи стане нова виборча технологія переумовою до наступної перемоги ПРУ? 

Відомо, що для ПРУ місцеві вибори були генеральною репетицією до парламентських виборів, які, правдоподібно, відбудуться восени 2011 року. Варто наголосити на тому, що під час останніх президентських виборів ПРУ за допомогою Віктора Ющенка випробувала нову виборчу технологію: закладати на законодавчому рівні (у закони про вибори) можливість масових зловживань і фальсифікацій. Саме останнє стало найсуттєвішою причиною програшу кандидата у президенти Юлії Тимошенко, а також значне зменшення електоральної підтримки «Батьківщини» на місцевих виборах-2010. До певної міри, падіння рейтинґу БЮТ-«Батьківщина» також зумовив широко розтиражований у ЗМІ скандал навколо так званого нецільового використання бюджетних коштів урядом Ю. Тимошенко.

Саркастичну посмішку вик ликає той факт, що донецький паханат, який по-бандитськи прихватизував мало не все в Україні, а його провідник навіть примудрився загарбати історичний комплекс «Межигір’я» площею в 140 га, істерично волали на весь світ: «Тримайте злодіїв!».

Як уже згадувалося, услід за виборами пролунав для України перший дзвіночок з Ради Європи щодо недемократичності нового Закону про місцеві вибори. Так званий головний страж «демократії, законності й правопорядку» В. Янукович на нього миттєво відреагував: в Адміністрації президента зазначили, що «усе виборче законодавство потребує змін і приведення його до міжнародних стандартів».

Навряд, чи на наступних парламентських виборах знову вдасться політичній донецькій мафії обвести кругом пальця Раду Європи та закрити очі міжнародним спостерігачам. Правдоподібно, до донецьких любителів українського виборчого цирку міжнародні чинники врешті застосують серйозні санкції. Можна сподіватися, що до того часу теж переллється через край чаша терпіння мешканців усієї України.

Отже в недалекій перспективі очікуймо цікавих вістей із України.

Недемократична політика коштує українським громадянам багато грошей TOP


Переклад з російської

Ніко Лан∂е, керівник київського представництва німецького Фонду Конрада Аденавера 
На останніх тижнях українська внутрішня політика стала частиною незвично великої кількості критичних резолюцій і публічних заяв європейських інституцій, неурядових організацій (НУО) і політиків.

Передовсім великий резонанс отримала виключно критична заява Парламентської Асамблеї Ради Європи (ПАРЄ). Напередодні Європейська Народна Партія (ЄНП), найвпливовіше об'єднання партій Європейського Союзу (ЄС), зробило незвично різку по тональності та змісту заяву по Україні. Крім цього, посли Німеччини, Франції та США чітко висловили свої побоювання з приводу розвитку внутрішньої політики в Україні, "Репортери без кордонів" публічно закликали Федерального канцлера Німеччини висловитися зі словами критики, багато міжнародних журналістів і експертів повідомляють про порушення свободи слова, тиску на опозицію, про скандальні дії спецслужби і порушення, пов'язані з наближенням місцевих виборів.

Фото: Макс Левин

Жорстока критика ситуації всередині України в усіх цих резолюціях стосується обмеження свободи преси, проблем навколо правової держави і порушень принципів розподілу влади, сумнівної ролі спецслужби як політичного гравця, що переслідує опозиційних політиків, неурядові організації, журналістів і навіть блогерів, а також недавніх порушень стандартів свободи і справедливості напередодні місцевих виборів і рішення Конституційного суду про повернення до Конституції зразка 1996 року. ПАРЄ, ЄНП, посли найважливіших західних держав, неурядові організації та експерти вважають, що стандарти демократії та правової держави опинилися в Україні в небезпеці.

Як може Україна відреагувати на резолюції?

Реакція на таку однозначну критику може, звичайно ж, бути абсолютно різною.

Таким чином, європейських політиків, які висловилися та керують своїми державами, міжнародних дипломатів вищого рівня, неурядові організації та експертів, з якими рахуються завдяки незалежності та об'єктивності їх аналітики, можна звинуватити, що вони просто діяли в догоду української опозиції. Але це означало б, що авторів резолюцій дуже сильно недооцінюють. Уже давно відомо, що політики вищої ланки в Євросоюзі і взагалі на так званому «Заході» не особливо довіряють політичному класу України. Багаторічний досвід невиконання обіцянок, непрогнозованості та зміни поглядів українських співрозмовників зробили свою справу. І це - незалежно від того, хто в Києві знаходиться при владі, а хто - в опозиції.

По-друге, українська сторона могла б заперечити всі пункти резолюцій, ар∂ументуючи тим, що західні спостерігачі не знають до ладу, що відбувається в Україні. Мовляв, іноземцям за великим рахунком взагалі не зрозуміти, як будується українська політика, в них немає необхідної інформації, і вони не розуміють особливостей ситуації, історії та культури України. Але в епоху глобалізації та Інтернету це - не особливо переконлива арґументація. Новини та інформація з України доступна тим, хто цікавиться нею, практично в усьому світі. Політики західних демократій мають широкий спектр різних джерел отримання інформації - через посольства в Києві, через журналістів, неурядові організації, міжнародні експертні канали, спеціалізовані видання і т.д. Багато прекрасних і витриманих публікацій про політику, історію та культуру України вийшло англійською, німецькою, російською та французькою мовами. Як у вже згадуваній Раді Європи, так і в ЄНП, в Німеччині, Франції та США працюють добре підготовлені експерти, єдиним завданням яких є аналіз і професійна оцінка інформації з України. Крім того, відомо, що часто критичний погляд збоку може краще оцінити обстановку, ніж упереджене судження зсередини. Не кажучи про те, що звинувачення західних співрозмовників України у відсутності інформації або навіть в дурості просто не може серйозно сприйматися. Деякі можуть сприйняти це як образу.

І нарешті, по-третє, представники України могли б просто заявити, що їм абсолютно все рівно, що західні НУО, Рада Європи, ЄНП, ЄС або якісь посли думають і говорять. Зрештою, ні ЄС, ні уряди окремих держав, а тим більше НУО, аналітичні центри чи експерти не мають у своєму розпорядженні будь-яких інструментів, щоб змінити політику Україну або схвалити, викладені в резолюціях порушення стандартів демократії та правової держави. Зрештою, Україні йдеться про хороший імідж, від якого в разі потреби можна і відмовитися.

І все ж резолюції та заяви Ради Європи, ЄНП, ЄС, послів, НУО та експертів - це не просто політичні сигнали на адресу України. На них звертають увагу західні підприємці та інвестори. Тому до позиції партнерів України в ЄС і США з приводу демократії і принципів правової держави все ж таки варто поставитися дуже серйозно.. Мова - не тільки про імідж. Мова про дуже великі гроші.

Україна потребує іноземних інвестицій - для цього важливі стабільність і прогнозованість

Те, що Україна залежить від іноземних інвестицій, серйозно ніхто не заперечує. Уже зараз повсюди в країні йде активний пошук інвесторів, які надали б допомогу в реалізації інфраструктурних проектів, у трансфері технологій і імпортуванні конкуренто спроможних стандартів у галузі економіки, управління та праці. Те, що величезна України за 19 років своєї незалежності отримала менше прямих інвестицій, ніж, наприклад, невелика Угорщина всього за один рік, говорить тільки про величезний і поки що невикористаний потенціал. Дуже багато підприємців та інвесторів з ЄС і США розглядають Україну як виключно цікавий ринок, на якому зібрано вкупі багато вигідних факторів. Країна знаходиться безпосередньо біля кордону ЄС, має вихід до моря з важливими портами і велика кількість мешканців із високим рівнем урбанізації. Рівень освіти робочої сили - дуже високий. Наявна основна інфраструктура в галузі транспорту і комунікацій, яку відносно легко можна розширити. Незважаючи на все це хвиля прямих іноземних інвестицій поки що в Україні не прийшла.

Стара німецька мудрість каже, що капітал «полохливий, як молода лань». Нова адміністрація президента Януковича і прем'єр-міністра Азарова заявила про орієнтацію на стабільність і прогнозованість, що позитивно було сприйнято підприємцями та інвесторами. Ясні і зрозумілі рамкові умови приваблюють інвестиції, у той час як постійні суперечки про повноваження, блокування роботи, хаос, відсутність прозорості і несподівані зміни політичного курсу діють відлякуюче.

Недостатня незалежність судів, обмеження свободи преси, корупція і перешкоджання вільній конкуренції відлякують серйозних інвесторів

Передовсім інвестори зацікавлені в захисті свого майна. Для цього необхідна наявність незалежних судів і чітко працюючої юстиції. Критика рішення Конституційного суду, представлена в резолюції, викликає у багатьох потенційних інвесторів підозру, що суди в Україні діють на догоду або навіть за вказівкою виконавчої влади. На додаток до цього підприємці та інвестори відчувають себе невпевнено в зв'язку з різкою критикою дій спецслужби і прокуратури, оскільки створюється враження, що вони політично заангажовані. Як іноземному інвестору можна захистити свою фірму і свій капітал у разі конфлікту? Саме в таких країнах, як Україна, де політика й економіка тісно переплітаються, підприємці бачать небезпеку того, що ніколи не зможуть вийти переможцями з юридичного конфлікту з представником влади, якщо суди приймають заздалегідь вигідні для влади рішення.

Читаючи резолюцію ПАРЄ або інші заяви, потенційний інвестор розуміє, що в разі конфлікту йому не допоможуть і мас-медіа. Описані в них обмеження свободи слова і адміністративний тиск на власників засобів масової інформації (ЗМІ) практично не допускають представлення правди або об'єктивного викладу справи. Навпаки - мас-медіа дозволяють використовувати себе як інструмент проти підприємців, причому останні не мають шансу захищатися. Саме такі країни як Росія чи Венесуела, про яку нещодавно заговорили в Україні, показують багатьом інвесторам поганий приклад того, як іноземних інвесторів, що потрапили в немилість керівництва, атакують з допомогою ЗМІ, а іноді й вони втрачають своє майно.

Крім того, тісне переплетення економіки і політики не допускає в Україну розвитку справжньої конкуренції. Серйозні іноземні інвестори не завжди готові вступити в боротьбу з конкурентами, які мають «правильну» партійну приналежність і відповідні переваги. Для всіх учасників ринку повинні забезпечуватися рівні умови, незалежно від того, хто знаходиться при владі. Про корупцію багато говорити не доводиться, оскільки кожен розуміє, що серйозний підприємець навряд чи буде готовий за свій рахунок фінансувати купу чиновників тільки тому, що вони відповідають за видачу довідок та дозволів. Цікавою з цієї точки зору є для підприємців і критика з боку ПАРЄ, ЄНП та інших інституцій, спрямована на ситуацію навколо місцевих виборів. Із цих заяв стає ясно, які адміністративні важелі та юридичні прийоми задіються для того, щоб обмежити чесне змагання або повністю перешкодити йому. Серед західних інвесторів знайдеться зовсім небагато авантюристів, готових вийти на такий спотворений ринок.

Якщо чесно, то можна, звичайно ж, і на так званому «Заході» знайти авантюристів, які добре почувають себе в авторитарних, корумпованих і непрозорих системах і забезпечують собі на цьому хороший прибуток. Але ж економічну і структурну модернізацію, передачу технологій і зростання добробуту забезпечують не окремі інвестори, що домагаються для себе особливих умов від існуючого режиму. Дійсний підйом може наступити тільки тоді, коли в країну приходить ціла хвиля інвесторів, готових працювати згідно з надійними та справедливими схемами. Прикладом цьому можуть бути майже всі нові члени Європейського Союзу в Центральній і Східній Європі.

Дорога ціна недемократичної політики

Можна сперичатися з приводу критики європейських і трансатлантичних партнерів України навколо демократії і принципів правової держави, можна заявити, що вона помилкова, можна проіґнорувати її або заявити, що автори документів просто некомпетентні. Але не можна оминути того факту, що критичні резолюції й заяви, висловлені на адресу українського керівництва, є неґативним сиґналом підприємцям та інвесторам, зацікавленим у роботі з Україною. Тим самим буде упущено багато можливостей для забезпечення модернізації, підйому і добробуту. Капітал, «полохливий як лань», потече не в Україну, а в інші країни, де буде підтримувати позитивний економічний і суспільний розвиток. Не в Україну, а в інші країни до бюджету буде приходити більше податків, будуть задіяні нові технології, а громадяни будуть отримувати вищі зарплати. Недемократична внутрішня політика, що є причиною подібних резолюцій, відлякує партнерів України, готових допомогти їй в модернізації, і врешті-решт українським громадянам коштує великих грошей.

Звільнення Києва: сотні тисяч життів – до свята Жовтневої революції TOP


Володимир Гінда, істори

Бранців озброювали половинками цеглин і кидали на німців... То був другий геноцид проти українців... «На хрена обмундировывать и вооружать этих хохлов?» - сказав Жуков...

Свято звільнення чи День жалоби?

Довго думав, як назвати матеріал про визволення Києва від німецьких окупантів у листопаді 1943 року й вирішив, що цей заголовок буде найточніший. Писати чергові оди радянській владі й «талановитим» командирам Червоної армії, які виграли війну з Німеччиною не збираюся – останнім часом бажаючих це робити вдосталь. Хотів би вкотре нагадати прихильникам Комуністичної партії та її лідерам, що війну виграли не Сталін і Жуков, а прості люди, які мільйонами віддавали своє життя заради Перемоги, іноді через елементарні примхи тодішніх керівників.

Відомо, що звільнення столиці України 1943 року було приурочене до 26-ї річниці Жовтневої революції. Аби виконати побажання Сталіна, тодішні воєначальники загубили сотні тисяч людських життів, але наказ головнокомандувача виконали. Нещодавно представники комуністів зареєстрували в Верховні Раді законопроект про відзначення Жовтневої революції на державному рівні, а цей день у календарі зробити вихідним і, як на мене, дуже ймовірно, що за абсурдний документ врешті-решт проголосують нардепи більшості, адже вони не знають історії або підігрують у розумінні її північним сусідам. Комуністи (верхівка яких перебуває на утриманні в олігархів) давно нав’язують суспільству брехливу ідею про те, що без Жовтневої революції не було б сучасної України...

У мене при одній тільки думці про те, що в нас святкуватимуть день приходу до влади більшовиків, які за понад сімдесят років свого панування знищили мільйони українців і ніколи не визнавали української державності, мурашки бігають по тілу.

Та повернемося до звільнення Києва.


Але під час звільнення Києва полягли сотні тисяч людей, яким тодішня влада наказала форсувати Дніпро без зброї, військового досвіду і знань. Саме тому мова далі піде, про мобілізованих до Червоної армії із звільнених населених пунктів, прозваних у народі «піджачниками», «чорносвитниками», «чорною піхотою» через те, що нерідко вони йшли в бій без військового обмундирування. Таких людей, які за задумом тодішньої влади мали власною кров’ю «змити ганьбу перебування на окупованій території», було мобілізовано 300 тисяч – у битві за Дніпро їх загинуло приблизно 250 – 270 тисяч. Загальні ж втрати в цій битві сфгнули 380 тис.


...Хотів би завершити словами зі щоденника Олександра Довженка: «Я був учора на параді Перемоги… Перед Мавзолеєм стояло військо і народ. Маршал Жуков прочитав урочисту й грізну промову Перемоги. Коли згадав він про тих, що впали в боях у величезних незнаних в історії кількостях, я зняв з голови вбрання. Оглянувшись, я помітив, шапки більше ніхто не зняв. Тридцять, якщо не сорок, мільйонів жертв і героїв ніби провалилися в землю, або й зовсім не жили, про них згадали, як про поняття… Перед величчю їх пам’яті, перед кров’ю і муками не стала площа на коліна, не замислилась, не зітхнула, не зняла шапки. Мабуть, так і треба. Чи може ні?» …

Вся стаття:


Стара політика диктату за люб’язними київськими фасадами TOP


Ніко Лянґе, Die Presse (Австрія)

Нова влада відтворює режим Кучми. Місцеві вибори мали стати для Януковича тестом на демократичність, але тільки підтвердили його авторитаризм. Тепер у нього шалена повнота влади, з допомогою якої він підтримує не свободу слова, а інтереси олігархів – ідеться в гостьовому коментарі Ніко Лянґе для австрійської Die Presse.

Українське керівництво на чолі з Віктором Януковичем не склало як слід іспиту на демократію під час місцевих виборів.

Пильна увага в усій Європі до недільних місцевих виборів в Україні була парадоксом. Пострадянська країна на сході ЄС – традиційно організована надзвичайно централізовано. Майже всі рішення, навіть у найбільш дріб’язкових політичних питаннях, приймаються безпосередньо в Києві. При цьому невелика різниця, до якої партії належить мер або хто має більшість у міській чи обласній раді.

Реальне значення цих виборів мало символічний характер. На першому після лютневих президентських виборів поході до дільниць президент Віктор Янукович повинен був довести, що здатен продовжувати курс чесних і вільних виборів свого попередника Віктора Ющенка.

Голосування для близько 35 мільйонів українців було певним проміжним фінішем у низці авторитарних тенденцій з часу приходу Януковича. Після президентських виборів у лютому до влади повернулися колишні підозрювані фальсифікатори, які через Помаранчеву революцію 2004 року були свого часу відсторонені. Дорогу їм проторували затяжний безлад та безглузді сварки між демократичними політиками Ющенком і Юлією Тимошенко.


Тепер президент і прем’єр-міністр – представники радше тих груп населення, які відчувають радянську ностальгію й дружні до Росії почуття, – вирішують долю 46-мілйонної країни на східному кордоні ЄС цілком у стилі старого кучмівського режиму. Чимало міністрів нинішнього уряду є власниками великих підприємств, більш ніж 300 із 450 депутатів національного парламенту – доларові мільйонери. Олігархи, що вийшли з дикої приватизації, справжніх бандитських воєн і брутального рейдерства 1990-х, позиціюють себе тепер люб‘язними бізнесменами, носять вишукані костюми й подорожують у приватних літаках. Багатством вони завдячують переважно близькості до Росії й дешевим енергоносіям, штучним монополіям з державною підтримкою та експлуатації давно застарілих, ще з радянських часів металургійних і хімічних заводів в основному на сході країни.

За люб’язними фасадами робиться політика, що захищає старі структури, заважає справжній модернізації та останнім часом наближає Україну до Росії, віддаляючи її від ЄС. Конкуренції та змагальності раз у раз перерізають шлях, а стандарти демократії і правової держави постійно ігноруються.

За попередні півроку, після зімни влади українська служба безпеки знову стала переслідувати опозиціонерів, журналістів і представників неурядових організацій. Малий та середній бізнес, а також іноземні інвестори скаржаться, що почалася нова хвиля чіпляння та здирництва – корупція виходить з берегів. До того ж недавно Конституційний суд України відновив своєю сумнівною постановою колишні президентські повноваження з ери Кучми.

У період місцевих виборів 31 жовтня почастішали повідомлення про стару практику застосування по всій країні так званого адмінресурсу, щоб вплинути на результати виборів. Чиновники, учителі та лікарі, за словами багатьох спостерігачів, опинилися перед виборами під гігантським тиском з вимогою не балотуватися від опозиційних партій.

На додачу, правляча Партія регіонів незадовго до виборів змінила виборче законодавство – насамперед щоб знову запровадити частково мажоритарну систему та «вишикувати» успішних мерів.

Проблеми з реєстрацією

Майже всі опозиційні партії скаржилися про проблеми з реєстрацією своїх кандидатів. У твердинях Юлії Тимошенко в Київській області та Львові виборчі комісії, сформовані головно з представників Партії регіонів, узагалі зареєстрували липові осередки – аби партія Тимошенко не змогла брати участь там, де в попередні рази набирала від 60 до 70%.

У комісіях майже скрізь по країні переважали члени або прибічники партії Януковича. Під час голосування деякі спостерігачі зафіксували цілу гору порушень, тоді як інші – лише незначні неполадки.

Міжнародні спостерігачі з Ради Європи, а також експерти єдиної систематичної і багаторічної місії з неурядової організації ОПОРА одностайні в тому, що вибори не відповідали європейським стандартам і засвідчили регрес у демократичному розвитку України.

Старі відомчі рефлекси

У результаті президентові Януковичу дістається контроль у багатьох регіонах України і на місцевому рівні. Після виборів до органів місцевого самоврядування у нього повнота влади колишньої президентської системи, більшість у парламенті й упевнене становище його партії по всій країні. Установи, адміністрація та міліція керуються в своїх діях старими рефлексами, опозиція слабка й розколота, свобода слова обмежена.

Виправдовується все типовими теревенями про стабілізацію, порядок і безпеку. Але так і не ясно, що ж збирається робити український президент із такою шаленою концентрацією влади. Досі вочевидь ішлося передусім про задоволення економічних інтересів жменьки олігархів – спонсорів Партії регіонів.

Перевірка для ЄС

Янукович не склав як слід іспиту на демократію під час місцевих виборів. Отже, Україна ще більше стає пеервіркою для ЄС. У минулі місяці багато політиків ЄС дивилися на Україну почасти з нерозумінням, почасти з байдужістю, сподіваючись, що підозрювані фальсифікатори 2004 року досягнуть при владі в 2010-му демократичної зрілості. Однак зазначені обмеження демократичних свобод за останній час і місцеві вибори показують іншу картину.

ЄС муситиме якнайшвидше дати відповідь, як йому поводитися з сусідкою, з котрою він веде переговори про розширену асоціацію та поглиблену зону вільної торгівлі, а та при цьому демонструє авторитарні тенденції у внутрішньому розвитку.

Ніко Лянґе (1975 р. н.) вивчав політологію, теорію комунікацій та інформатику. Служив у Бундесвері, потім був радником при Бундестазі. З 2006 року керує київським бюро Фонду Конрада Аденауера. За критичні оцінки останніх політичних подій в Україні став улітку жертвою каверз спецслужб.

Оригiнал статтi:

Support Marc Shwec, former president of UCC Toronto, in political nomination campaign TOP
The Ukrainian community is greatly under represented in the parliament of Canada.
Please volunteer an evening of your time to bring us a step closer to recifying that
and to fulfilling our potential as a community.

Call or email today:

As president of the Ukrainian Canadian Congress (Toronto), Marc Shwec has demonstrated the qualities all Canadians would want in their representative.

UOL Thanksgiving (USA) Tithing Program -- share with small parish community with a great need! TOP

Thanksgiving [in the USA - ed.] is quickly approaching and many of us are undoubtedly anticipating sharing a huge, delicious meal with family and friends. We have so much to be thankful for and, as the holiday season approaches, we should take a good, hard look at the blessings that have been bestowed upon us and how we can share them with others.

This year’s Thanksgiving Tithing Project, which is sponsored annually by the UOL, gives you an opportunity to positively impact a small parish community with a great need. The funds raised this year have been earmarked for Holy Trinity Ukrainian Orthodox Church in Whaleyville, MD.

This parish is located near Ocean City, MD and is served by Deanery clergy since it does not have its own priest. Although the parish is 50 years old, the church building is 150 years old and in need of much repair. The parishioners of Holy Trinity – few in number – are doing their best to fix and paint and replace but they need our help.

Individual UOL and church members are being asked to donate 10% of their total Thanksgiving Day expenses – food, centerpieces, etc. – to help Holy Trinity. UOL chapters are requested to also make a donation to this worthwhile cause.

All donations should be made out to the Ukrainian Orthodox League and sent to Financial Secretary, Mrs. Pam Scannell, 2000 Clover Drive, Vestal, NY 13850.. One check will be presented to Holy Trinity Parish on behalf of all our chapters.

If you have any questions, please feel free to contact us and we will be more than willing to assist you.

With prayers,

His Grace Bishop Daniel
Consistory Office of Public Relations
Ukrainian Orthodox Church of the USA
3200 North Lake Shore Dr. #701
Chicago, IL 60657

Tel: (773) 857-0780
Web: www.uocofusa.org
E-mail: ConsistoryOPR@aol.com

Зверення Головної ради Всеукраїнського товариства „Просвіта” ім. Тараса Шевченка TOP

8 жовтня 2010 р.
м. Київ

До влади в Україні прийшов режим, який активно демонтує нашу незалежну державу.

Кожен з нас уже відчув на собі загрозливість соціальної та економічної атмосфери, що панує в країні. Покращення життя „вже сьогодні”, обіцяного легковірному електоратові, який проголосував за Партію регіонів і її лідера, не відбулося. Замість концентрації уваги на розв¢язанні пекучих соціально-економічних проблем та підвищенні життєвого рівня зубожілих громадян, правлячий режим заходився нищити українську мову, освіту, історію, культуру. Напередодні місцевих виборів коаліція зареєструвала у Верховній Раді законопроект „Про мови в Україні”. Зберігаючи за українською лише епітет „державна”, автори цього законопроекту – регіонал Єфремов, комуніст Симоненко, литвинівець Гриневецький мають реальну мету: створити інструмент витіснення української мови з усіх сфер суспільного життя всупереч Основному Закону держави, основоположним принципам європейської мовної політики і практики.

Цим документом, який узаконює тотальну русифікацію, режим Януковича засвідчує, що він є прямим спадкоємцем царського і комуністичного режимів, відвертим противником української національної ідеї: освіта, наука, культура, інформаційний простір тотально русифікуються. Очевидно, гасло „Будуємо нову країну!” насправді приховує програму руйнації української нації – системоутворюючого  елемента державної незалежності України, посилює розкол між її людьми, фрагментацію суспільства, безглузду „регіоналізацію” кожного хутора чи робітничого селища.

Цей законопроект від влади означає продовження жорстокої мовної війни проти України, проміжна мета якої полягає у критичному збільшенні асиметричної двомовності в Україні – на користь домінування мови сусідньої держави, яка цілеспрямовано поглинає Україну, повертає її до азійського простору злиднів, корупції, сваволі.

Громадяни України! Сьогодні від кожного з нас залежить, чи будемо ми українцями в своїй державі, в Україні. Не зрадьмо пам¢яті поколінь наших предків, які виплекали й зберегли українську мову! Не відступаймо від демократичного вибору українського народу! Збережімо свою душу, свою неповторність, своє рідне слово!

Всеукраїнське товариство „Просвіта” ім. Тараса Шевченка звертається до кожного з Вас, українці, із закликом написати листи протесту на адресу Верховної Ради та Президента В.Януковича, аби нагадати їм, що всі режими, які зазіхали на життя української мови, знайшли свій безславний кінець, бо в світі нема іншої країни, очільники якої самочинно розтоптували б мову власного народу.

Ми віримо, що громадяни України, які послуговуються російською мовою та мовами національних меншин, зрозуміють україномовних співвітчизників і стануть на захист мови держави, яка є їхньою доброю матір¢ю, захисницею їхніх громадянських прав і свобод.

Будьмо разом – Україна в небезпеці!

Links to event postings TOP

Do you maintain a website of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site in the ePOSHTA newsmagazine.


 United States

Canadian flagEdmonton: Sspecial presentations by Ukrainian folklorists -- Nov. 8 TOP
Canadian flagOttawa: UCPBA CUPP Model Ukraina cocktail evening reception -- Nov. 12 TOP


Canadian flag Toronto: Fall Exhibition of the Ukrainian Association of Visual Artists of Canada -- Opening Nov. 13 TOP
Canadian flagToronto: Help Us Help the Children "Wine and cheese" -- Nov. 21 TOP
Canadian flagOttawa: Holodomor commemoration ceremony -- Nov. 30 TOP



Canadian flagToronto: ROM-Ukrainian Heritage Day -- Dec. 5 TOP


December 5, 2010 at ROM
Museum Hours

Saturday and Sunday
10 am - 5:30 pm

Follow this procedure to buy tickets on-line and SAVE:
plan your visit
tickets and hours

scroll down to BUY TICKETS NOW
under Ticket and hours press ADMISSION

General Public
Step 1 select ticket type-2. General admission
Step 2 select tickets.

Now here you can use promo code KYIV and then click SUBMIT and the ticket price changes to lesser amounts.

promo code "KYIV"
*ROM admit ticket special rate will then be:

adult $19 (usually $24)
children (4-14) $11 (usually $16)
seniors/students $15 (usually $21)

Canadian flag Winnipeg: Ukrainian Cultural and Educational Centre Christmas Fair -- Dec. 10-11 TOP
Ukrainian flagКиїв: Виставка світового рівня «Романтика булатної зброї» -- до кінця листопада TOP

В Музеї гетьманства розпочалася виставка світового рівня "Романтика булатної зброї". Директор Музею булатної зброї при центрі Булат НВР Володимир Остапович, який з командою, розгадав секрет виготовлення булатної сталі, виставив власну унікальну колекцію.

Презентація для преси – 2 листопада, вівторок о 14-00.

Представник центру у Житомирі Олег Козяр, теж виставив свої булатні ножі. Справа в тому, що ще ніхто у світі не піднявся до рівня українських майстрів...

Виставка працює до грудня.

Це перша офіційна презентація Музею булатної зброї при центрі «Булат НВР»! Можна пишатися тим, що в Києві виник такий незвичний заклад, про який добре знають спеціалісти світу. Центр став переможцем багатьох спеціалізованих збройових виставок, а булатна зброя витримала найскладніші випробування – ріже метал, папір, хвалені японські ножі… Одного разу наші олігархи влаштували ціле змагання – завалили трьох диких вепрів і один з них заклався на велику суму, що обробить тушу булатним ножем без заточки. Ніж витримав всі три туші…

Слід згадати вже легендарний акінак – Меч революції, під час виготовлення якого таємниче загинуло двоє майстрів, а зброю намагалися викупити політики за 150 тисяч доларів, були спроби викрадення…

-Фактично Київ отримує новий музей-зброярню! – заявив редактор журналу «Музеї України» Віктор Тригуб, що виступив інформаційним спонсором виставки, - На виставку спеціально поїхали іноземні туристи, фанати і колекціонери холодної зброї. Вже почалися переговори про співпрацю із закордонними музеями…Очікуємо сенсації - першу появу на публіці реконструкції знаменитої шаблі гетьмана Мазепи, за якою ми кілька років ганялися суперсекретними спецхранами ФСБ... Якщо ніщо не завадить...

Виставка працює до грудня з 11 до 17 год.

Презентація для преси 2 листопада 2010 року о 14-00. Буде щире частування…

Київ, Поділ, метро Контрактова площа, вул.Спаська,16-б.

Повідомляйте про участь – 050-505-3663

Ukrainian flagКиїв: Нова музейна експозиція "Народна війна" 1917-1932 -- 6-9 листопада TOP

Київська міська організація товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса запрошує на перегляд музейної експозиції «Народна війна»

Експозиція демонструється від 06 до 09 листопада з 9 до 18 год. у великому виставковому залі «Українського дому».

В експозиції на основі досі невідомих архівних документів і фотографій відображено селянський повстанський рух періоду 1917-1932 рр.

За виявленими архівними документами вперше подаються статистичні дані про кількість селянських збройних повстань у всіх тогочасних 9-ти губерніях України, кількість відомих та невідомих повстанських загонів, антибільшовицьких загонів самооборони та стихійних виступів селян проти комуністичної окупаційної влади.

Експозиція розкриває нелюдські методи винищення українців російським окупаційним режимом та героїчну боротьбу українських повстанців.

06 листопада о 11 год. пресконференція для ЗМІ.

Після презентації експозиції в «Українському Домі» вона буде постійно діючою у залах музею «Совєтської окупації» за адресою вул. М. Стельмаха 6-А з 9 до 18 год. крім неділі і понеділка.

Їхати: Метро Либідська, далі тролейбус 2,4,11 до зупинки вул. М. Стельмаха

Телефон для довідки 258-00-71.


Ukrainian flagКиїв: Круглий стіл: «Новий Податковий кодекс: ризики та можливості для благодійників» -- 9 листопада TOP

Круглий стіл

Новий Податковий кодекс:
ризики та можливості для благодійників

9 листопада 2010 року з 10:00 по 12:00

відбудеться круглий стіл «Новий Податковий кодекс: ризики та можливості для благодійників. Організатори заходу: Український форум благодійників, Мережа розвитку європейського права, Український незалежний центр політичних досліджень.

Місце проведення заходу: міжнародний благодійний фонд «Відродження», м. Київ, вул. Артема 46.

Під час круглого столу будуть обговорюватися наступні питання:

  • як регулюватиме Податковий кодекс отримання благодійної допомоги:
    • фізичною особою від фізичних та юридичних осіб;
    • юридичною особою фізичних та юридичних осіб;
  • чи зміниться податковий режим для бізнес-компаній благодійників?
  • чи передбачає Податковий кодекс податкові знижки фізичній особі у разі здійснення нею благодійної діяльності;
  • які зміни в оподаткуванні благодійних фондів та організацій?
  • процес лобіювання змін до законодавства у сфері благодійності.

Поправки до проекту Податкового кодексу України щодо оподаткування благодійного допомоги, а також роз’яснення до них будуть презентовані: головою правління Мережі розвитку європейського права Олександром Вінніковим, а також керівником програм Українського незалежного центру політичних досліджень Максимом Лацибою.

Для участі у круглому столі необхідно зареєструватися в Ірини Скляр за електронною скринькою: irina.sklyar@ufb.org.ua або за телефоном: 050 658 38 38.

UCC launches Holodomor awareness fundraising campaign TOP


November 3, 2010, Winnipeg, Manitoba -- The Ukrainian Canadian Congress announces the 2010 fundraising campaign to support Holodomor awareness and education.

Beginning with a remarkable 75th anniversary commemorative year in 2008, the achievements of the Ukrainian community in raising awareness and gaining recognition of this genocide continue to resonate. A successful tour of the International Remembrance Flame, recognition of the Holodomor as genocide by the federal government and five provincial legislatures, and the most recent tribute by Prime Minister Harper at the Holodomor memorial in Kyiv are only a few highlights of a successful campaign.

The accomplishments to date are also a direct result of the community's generous financial support. Our work, however, is far from complete. We have many more Canadians to reach with the message that the Holodomor was genocide of the Ukrainian people and it must serve as a reminder to future generations in the prevention of similar crimes against humanity.

Your contribution to the UCC Holodomor Awareness Fund will support:

Completion of the documentation of Holodomor survivor testimonies and further development of the website Sharing The Story

Development of teaching materials on the Holodomor and training for educators in our public, catholic and private schools throughout the country;

Publication and distribution of general information about the Holodomor in the English, French and Ukrainian languages for all interested Canadians;

Annual promotion of National Holodomor Awareness Week in November.

All donations should be made payable to the UCC Charitable and Educational Trust with the designation of Holodomor Awareness Fund. Please send your cheques to Ukrainian Canadian Congress, 203-952 Main Street, Winnipeg, MB, R2W 3P4. Donations can also be made online www.ucc.ca.

Let's help reveal the truth about the Holodomor! Make your donation today!

Ukraine remembers! The World Acknowledges!

U. S. government statement on Ukraine's local elections TOP

November 3, 2010

Preliminary reports from election monitors suggest that Ukraine's October 31 local elections did not meet standards for openness and fairness set by the presidential elections earlier this year. Domestic and international election observation efforts, most notably those led by the widely-respected domestic, non-partisan monitor OPORA, reported numerous procedural violations on election day. While election observers recognized improvements in the accuracy of voters lists since the presidential contest, they also noted shortcomings, such as insufficient training for electoral commission members, which contributed to the procedural violations and to organizational problems.

Ukraine's local election law, passed in July, was cited as a source of problems on election day by election observers and international experts. Some difficulties precipitated by the new law, such as blocking the participation of new parties, were lessened or ended by the revisions ordered by President Yanukovych in September. However, other aspects of the law and of pre-election regulations and procedures challenged the placement of the names of some candidates on ballots, allowed for reported cases of improper use of administrative resources during the electoral campaign, established unbalanced electoral commission membership, and created complicated registration and voting procedures.

President Yanukovych has recognized the need to bring electoral legislation into line with international standards through a consultative process. The United States is prepared to assist Ukraine in support of electoral code reform.

OSCE and Council of Europe support development of mechanisms to prevent torture, ill-treatment in detention in Ukraine TOP

ODESSA, Ukraine, 2 November, 2010 - The Third East European Conference on national mechanisms to prevent torture and ill-treatment in detention, co-hosted by the OSCE Project Co-ordinator in Ukraine (PCU), started in the southern Ukrainian city of Odessa.


The conference focuses on the role of the civil society in the implementation process. The OSCE PCU will share its four-year experience in working together with Ukrainian authorities on establishing a system of civil monitoring in detention facilities across the country.


The OSCE PCU organized the conference jointly with the Council of Europe and the European Union as part of a programme on combating ill-treatment and impunity in South Caucasus, Moldova and Ukraine, as well as with the Kharkiv Institute for Social Research. Representatives of institutions dealing with human rights protection and torture prevention in Armenia, Azerbaijan, Belgium, Bulgaria, the Czech Republic, Cyprus, Georgia, Moldova, Poland, Russia, Ukraine and the United Kingdom are taking part in the conference, as are experts from the Council of Europe.

Amnesty International: Forced psychiatric assessment of Ukraine trade union activist TOP
04 November 2010

Amnesty International has urged the Ukraine authorities to stop the harassment of a trade union activist who remains in hiding after a court ordered him to undergo a forced psychiatric examination last week.

A court in Vinnytsya, south west Ukraine on 29 October granted the order for an examination after prosecutors argued that Andrei Bondarenko has an "excessive awareness of his own and others' rights and his uncontrollable readiness to defend these rights in unrealistic ways."

Andrei Bondarenko has no record of mental illness and has already undergone three psychiatric examinations to prove his sanity. The most recent examination took place in October.

The court ruling against Andrei Bondarenko comes in the wake of a number of recent cases in which activists have been assaulted and harassed in the last few months.

Heather McGill, Amnesty International's expert on Ukraine, said:

"There is a very real concern that Andrei Bondarenko will be subjected to a forced psychiatric examination because of his legitimate trade union and human rights activities.
"Any examination should be conducted outside of the Vinnytsya region by an officially recognised psychiatrist to ensure impartiality. Andrei Bondarenko should not be subjected to any treatment until he has exhausted all legal channels."

Andrei Bondarenko has campaigned for the rights of employees in Vinnytsya region since 2006. His work has often exposed the unlawful and irresponsible behaviour of local officials.

In August 2010 he founded an NGO called Movement for a Corruption Free Vinnytsya Region Prosecutor’s Office.

Andrei Bondarenko also appears to have angered the authorities with his work in defence of the rights of sugar factory workers. These seasonal workers are employed for only a few months a year after the sugar beet harvest and are frequently not paid.

Many of these factories are officially owned by shadow companies, although in fact the real owners are influential local people, many of them high up in the local administration.

Andrei Bondarenko started a campaign of taking the shadow companies to court to demand payment of wages. According to one prosecutor's statement, he started 80 such cases in 2008 alone.

The trade unionist was not present at his trial on Friday and was represented by two civil defenders and a lawyer, who was ordered out of the court by a panel of judges.

The recent harassment of other activists points to a worsening climate for human rights in the Ukraine.

On 15 October, police in Vinnytsya searched the house and office of Dmytro Groysman, the chair of Vinnytsya Human Rights Group, which supports asylum-seekers and campaigns against torture.

Police questioned staff about their work, and confiscated over 300 items, including UNHCR files, computer discs, memory sticks and a laptop.

Andrei Fedosov, the chair of a mental disability rights organisation, Uzer, was assaulted by unknown men in May, after receiving threatening phone calls in April. Police took no action. In July he was detained for a day in relation to a crime allegedly committed 10 years ago when he was 15 years old.

Amnesty International’s Heather McGill said:

"All these activists appear to have been targeted because of their legitimate work. The Ukrainian authorities must ensure that human rights defenders can carry out their activities unhindered and protect them against any violence, threats and retaliation.”

Ukrainian Canadian Congress applauds Federal support for Ukrainian Canadian Archives and Museum of Alberta TOP
November 6, 2010
Edmonton, Alberta

The Ukrainian Canadian Congress welcomed the announcement by the Government of Canada to provide support for the Ukrainian Canadian Archives and Museum of Alberta.

"We are excited that the rebuild of the Ukrainian Canadian Archives and Museum of Alberta (UCAMA) can now begin in earnest and appreciate the government of Canada listening and responding to the 1.2 million Canadians across the country," stated Ukrainian Canadian Congress Alberta Provincial Council President Daria Luciw. "The museum is home to archives showing both the 120 year history of Ukrainian Canadians and the history of settlement of this country we call Canada. Our community has worked hard to ensure this funding was allocated for this project and for that we also thank the Ukrainian Canadian community and our Edmonton area Members of Parliament."

The announcement, made by Minister Rob Merrifield at the Triennial Congress of Ukrainian Canadians, of $6.25 million of joint federal-provincial funding will allow for better display of artifacts, create a permanent exhibit space, develop public programming and expand UCAMA's collection. UCAMA is a not-for-profit society devoted to the preservation of Ukrainian Canadian history and culture.

"I commend the efforts of UCAMA and Ukrainian Canadian Congress Alberta Provincial Council in seeing this long-standing request through to fruition," stated UCC National President Paul Grod. "The funding announced today will allow the museum to move forward and is an acknowledgement by the federal government by providing funding through the infrastructure program that recognizes that the Ukrainian institutions constitute a vital part of the fabric of Canada."

Конґрес Українців Канади розпочинає збір коштів кампанію для освідомлення про Голодомор TOP


Вінніпеґ Манітоба--Конґрес Українців Канади оголшує кампанію по збору коштів для освідомлення і навчання про Голодомор.

3 листопада 2010 р.-- Починаючи з пам'ятної річниці 75-ліття вшанування Голодомору в 2008 р., досягнення української громади в освідомленні і отриманні визнання цього ґеноциду продовжують резонувати. Успішний тур Міжнародної Свічки Пам'яті, визнання Голодомору ґеноцидом федеральним урядом і п'ятьма провінційними законодавчими органами Канади і останні відвідини прем'єр-міністром Канади Стівеном Харпером пам'ятника жертвам Голодомору в Києві, - це лише декілька визначних штрихів успішної кампанії.

Сьогоднішні досягнення є також прямим результатом щедрої фінансової підтримки громади. Однак, наша робота далека від завершення. Ми маємо освідомити набагато більше канадців, що Голодомор був ґеноцидом українського народу і це повинно служити нагадуванням майбутнім поколінням для попередження подібних злочинів проти людства.

Ваша пожертва у Фонд Голодомору Конґресу Українців Канади сприятиме:

завершенню документувань свідчень очевидців Голодомору і подальшій розробці веб-сайту Sharing the Story.

розробці навчальних матеріалів про Голодомор і організації тренувальних програм для викладачів громадських та католицьких шкіл по всій країні;

публікації та розповсюдженню матеріалів про Голодомор англійською, французькою та українською мовами для загальної канадської публіки;

щорічному проведенню Національного Тижня Голодомору в місяці листопаді.

Чеки з пожертвами повинні бути виписані на: UCC Charitable and Educational Trust, з позначкою: Holodomor Awareness Fund (Освітній Фонд Голодомору). Будь ласка, надсилайте Ваші чеки до Конґресу Українців Канади за адресою: Ukrainian Canadian Congress, 203-952 MainStreet, Winnipeg, MB, R2W 3P4. Пожертви також можна надсилати електронною поштою: www.ucc.ca.

Давайте допоможемо розкрити правду про Голодомор!

Робіть Ваші пожертви сьогодні!

Україна пам'ятає! Світ визнає!

Joint statement by Ukraine’s opposition: Elections ‘neither democratic, nor free’ TOP

November 3,2010


The new government began the erosion of democracy with the elimination of elections and then attacked a major component of the democratic process by curtailing the freedom of speech in all its manifestations. As a result, the international media watchdog Reporters Without Borders downgraded Ukraine by 42 places in its 2010 annual index of media freedom. There is no need to add anything. All opposition forces were discriminated in their right to be present in the national and many regional media. The main reason behind the situation is that total control of the mass media by the clan groups in the President’s circle. The people’s understanding of the real situation in the country, in all spheres of life, is deliberately and significantly distorted because of the manipulation of the media.

The violations that give us grounds to conclude that the elections were biased and undemocratic arose before the election campaign with the unlawful postponement of the elections, which, according to the Constitution, should have been held in May. Today it is obvious that the postponement of the voting date was driven by the desire to finalize the formation of administrative resources, to take control over law-enforcement structures, subordinate the judicial system and to rewrite the legislation to satisfy the needs of the Party of Regions and its allies.

The adoption of the Law on Elections of Deputies of the Supreme Council of the Autonomous Republic of Crimea, Local Councils and Villages, Town and City Heads was the next stage in the process for systemic vote-rigging. It was designed in the interests of the Party of Regions that acted under the principle of “playing with rules” rather than “playing by the rules.” The Law facilitated the flagrant disproportional representation of the composition of the territorial and district election commissions. In practice, it permitted the President to grab control of the territorial election commissions and their heads, and form exclusive district election commissions that became a major element in facilitating vote-rigging. The completely subordinated law-enforcement agencies provided a mechanism for protecting vote-rigging facilitated by the commissions at different levels.


In the night before polling day, the illegality of the bogus Batkivshchyna party organizations was proved in courts, but it changed nothing. As a result, the largest opposition party Batkivshchyna and other opposition forces were effectively barred from running in Kyiv, Lviv, Kirovograd, Ternopil and some other regions. Thus, millions of citizens were deprived of their right to choose.

Furthermore, for the first time in the history of Ukraine’s independence, the mass printing of false ballot-papers was organized throughout the country.


The campaign itself was marked by strong pressure applied to the opposition parties, their candidates and representatives in election commissions. The most wide-spread trick against undesirable candidates was intimidation of election participants by the law-enforcement agencies, and threats to those opposition candidates working in the state sector (doctors, teachers, functionaries) to deprive them of their jobs. In some towns, there were cases of the authorized detention of mayoral candidates who had a good chance to defeat the Party of Regions’ candidates. In many cases, opposition candidates were pulled out of the electoral race as a result of decisions made by commissions that had an overall majority of government representatives. In general, over two thousand of candidates for deputies, candidates to village, town and city heads were barred from participating in the elections because of repressions by the law-enforcement agencies, or as a result of ordered court decisions, or illegal actions by the subordinated territorial election commissions. Some regional political parties were barred from participation in the elections in the same way, only because they had a good chance to be elected to local councils as a counter to the ruling party. We have the detailed lists of all candidates and parties illegally deprived of their right to participate in the elections, as well as the illegal court decisions that formalized this lawlessness. We are going to publish them.

The abuse of home voting, without proper cause, was also wide-spread. It is an instrument of vote-rigging in Ukraine that first emerged before 2004, and which has now been restored by the government. In some regions, the number of people voting at home sharply increased even in comparison to the second round of the presidential elections 2004.

One could only describe the local elections as “fair and democratic” if unduly biased or in an information vacuum.

The organization of voting on Election Day and after deserves separate assessment. By 10 a.m. on November 2, there is no official information published on the turnout. This is again indicative of the vote-rigging taking place at full pelt all over the country at the level of uncontrolled district and territorial election commissions. In all previous elections there were no such violations.


The current government has put an end to the tradition of fair elections established after the Orange Revolution. It is rolling back democracy in Ukraine and, in the process, is consciously dismantling the mechanism of free and fair elections which it will replace with regular farces offering a foregone result.

We consider these elections to be unfair, and held with mass and systemic vote-rigging which violates the fundamental rights of Ukraine’s citizens for free choice. 59 percent of citizens agree with us, according to an IFES survey, they consider the elections rigged and that is why they did not vote.

According to the same survey, only 8.5 percent of citizens think that the elections are fair. Ukrainian society has passed its verdict.

These local elections are training for, and the trial of systemic vote-rigging to be used during the next parliamentary and presidential elections. If we, Ukrainian and international forces, do not take action now at this early stage, the government will take it as carte-blanche for further attacks against democracy, human rights and freedoms; and for the establishment of authoritarian rule in Ukraine. A rule that is alien both to Ukraine’s people and the whole of Europe.

Complete article:

Yanukovych fails his democracy test TOP

Inform Newsletter
Issue 170, Nov. 3, 2010

Sunday’s local election has attracted unusual and unprecedented coverage both inside Ukraine and internationally. The reason is simple – it is President Viktor Yanukovych’s first democracy test. After being in power for only 8 months it is a test he has failed. 


The Yanukovych administration, like the Leonid Kuchma presidency, has repeatedly claimed that it is committed to EU membership and to democratic norms, free elections and free media. Mr Yanukovych, like Mr Kuchma in 2004, has total power in the country as both operated under the 1996 presidential constitution. Indeed, Mr Yanukovych actually has amassed greater power than Mr Kuchma who faced a parliament where half of the deputies were aligned with the opposition. In contrast, Mr Yanukovych controls Ukraine’s parliament after buying up opposition deputies.


You can’t compare what they say and what they do

Leonid Kozhara, parliament’s Deputy Head of the Committee for Foreign Affairs  wrote in the EUobserver (29 October), “We were given a mandate by the people of Ukraine to put an end to the political chaos that brought our country to the brink of ruin, and we intend to honour that mandate.” During this so-called “political chaos” an orange administration succeeded in organising three elections deemed, by the international community, to have been held in a free and fair manner. The December 2004 election was only free after pressure from the Orange Revolution forced a re-run of the second round. 

Mr Kozhara added, “But we are also determined to do it in a way that remains true to European democratic values. The Ukraine we want to create is one in which human rights are respected, civil society is strong and leaders are chosen by an open and competitive process of election.” During the presidency of Viktor Yushchenko free elections and a free plural media gave Ukraine an image of the only democratic state in the CIS. But Ukraine’s media freedom came under threat immediately after Mr Yanukovych assumed office as president. Since then, democratic gains have been rolled back in a systematic fashion. The fraudulent local election is merely the latest repression.  So where is the commitment to “European democratic values” that Mr Kozhara touts?


After his election as president, Mr Yanukovych had several options before him. The first was to prove he was a re-born democrat who had learnt the lessons of 2004 and moved on – an image that he cultivated successfully in this year’s presidential election. A second was to recast himself in the same mould as 2004. After 8 months of democratic regression crowned by Sunday’s  election fraud, it is obvious that the second image will now return to haunt him.

On the eve of the elections there was already growing international criticism of his creeping authoritarianism and political use of the Security Service of Ukraine (SBU) from Western governments and influential parties such as the European People’s Party. As for repression of the media, Reporters Without Borders downgraded Ukraine by 42 places in its 2010 annual index of media freedom to 131st place, with Russia only 9 places lower.

On 29 October, 45 European NGO’s wrote an open letter to the Ukrainian authorities demanding that they respect human rights. This followed an open letter in September by over 100 Western academics protesting SBU harassment and surveillance of Ukrainian scholars and researchers.

The SBU has been a growing source of concern all year. Over the course of  8 months it has investigated and created a climate of fear and intimidation against human rights NGOs, historians, academics, journalists, political opposition and foreign foundations.

The co-opting of the courts

Of course this slide into authoritarianism could not be achieved without the support of the courts.


Growing international criticisms point to a yawning credibility gap between Mr Yanukovych’s words and deeds and a return to Kuchma era virtual politics. The Yanukovych administration’s belief that it can curtail democratic rights while still integrating into Europe will be its undoing.

Europe, the US, Canada and international organisations can play an important role in halting Ukraine’s regression to “Putinism” as Ukrainians are increasingly describing trends in Ukraine. The first step is to not stay silent in the face of evidence of election fraud committed on Sunday.

Future generations will live in a democratic state TOP


_blankOlesia Oleshko Borys Gudziak, rector of the private Ukrainian Catholic University with nearly 1,000 students in Lviv, is known not only for his knowledge of history and theology. Earlier this year, Gudziak created a sensation when he went public with a statement about the Security Service of Ukraine, or SBU, harassing his university. A representative of the SBU, the successor agency in Ukraine to the Soviet KGB, wanted the rector to warn his students that participation in peaceful protests and demonstrations will be prosecuted.

International journalists and pundits were alarmed by this case and interpreted it as a shift back to the totalitarian under President Viktor Yanukovych, who took power on Feb. 25. Later, however, the chief of the spy and law enforcement agency, Valeriy Khoroshkovsky, visited Lviv and assured Gudziak that the incident was a mare “excess by SBU executives” and this kind of situation will never happen again. The Kyiv Post spoke with Dr. Hudziak on Nov.1.

Kyiv Post: Dr. Gudziak, you’ve mentioned a struggle with the totalitarian past. Fo you see any of those totalitarian traditions coming back?

Borys Gudziak: I can say there are no recurrences and the totalitarian rule we had in the 20th century won’t be reintroduced. But we have to keep protecting our freedoms. And today there are a lot of challenges that should not be ignored.

KP: Where do these challenges come from – from the stronger state machine or people’s apathy and indifference?

BG: I think that the Soviet type of governance did its best in devastating and ruining interpersonal relations. We don’t trust each other. And when there is no trust, there is no sense of responsibility and the social structure falls apart. And instead of taking part in social processes, engaging in action, we lock our doors and stay inside. We lack that social endurance that would make us safeguard our spiritual and moral values.


KP: Maybe we should start with introducing changes into our education? Your university promotes Western traditions, yet a lot of Ukrainian schools still have this Soviet type approach to teaching, as a result, we have young people with an old type of mentality.

BG: The problems and shortcomings of our education system are not exclusive, they happen everywhere. When a patient comes to a Ukrainian hospital he never knows if they cure him or harm him. A lot of governmental agencies that are supposed to serve people do it all the way round and treat people like they have to serve the bureaucrats. Not to mention we have double standards in education. But the biggest evil, I think, is corruption. And the worst thing is when a small child knows that any good grade can be bought. Here is the source of many problems.

КР: Everybody in Ukraine (and far beyond Ukraine) knows about SBU’s visit to your university and their attempts to make you to cooperate. Why, do you think, they were interested in your university?

BG: I think they are interested in all students of all universities who demonstrate active social position. We only showed our reaction to that incident.

КР: But did they explain why they did so? How convincing were they?

BG: Yes, Mr. Khoroshkovsky visited me in Lviv and explained it was just an incompetence of some SBU officers. And I want to believe that our students’ social and political freedoms won’t be infringed.

КР: What do you think about Khoroshkovsky after having met him in person?

BG: We had a really quiet conversation. As for the matter of the conversation – let’s wait and see [if he keeps his word]. I think it was a good gesture of him to come to Lviv and I appreciate it and would like to have those communication channels open in the future. It’s really important for us to break this atmosphere of distrust inherited from the Soviet times. We are afraid to be open and I think we got to do something about it. I don’t want our university to act being driven by fear, I want us to be driven by openness, trust and cooperation.

КР: You are the only one university chairman who publicly told about this pressure. Do you have any message you’d like to share with your colleagues from other universities who feel pressure as well but don’t raise this issue?

BG: I am not in a position to teach other rectors – a lot of them are older than me, some are more experienced and they run much bigger schools. Besides, they are financially dependent on the government, on education ministry. Our university is getting nothing from the government so we are economically unprivileged but have some moral benefits [to act independently]. So I wouldn’t mentor them and tell them what to do. But I so want to express my moral solidarity with those rectors who protect their students.

Read more:

National Democratic Institute sees deterioration in Ukrain'e election environment TOP

KYIV The environment surrounding Ukraine’s Oct. 31 local elections has deteriorated compared to the situation during the presidential election earlier this year, the National Democratic Institute (NDI) said today.

NDI’s concerns are based on its ongoing assessment of the election environment. NDI shares the concerns of credible observers such as Opora, the largest independent election monitoring organization in Ukraine. Opora observers highlighted an atmosphere of mistrust and said the new local election law fostered confusion.

As Opora outlined in its extensive long-term observation reports, legislative and political issues – and particularly interference by state authorities – have had a negative impact on public confidence in Ukraine’s electoral process. Opora also noted that the voters’ lists have improved since the presidential election.

Legal Framework: A new local election law with significant flaws was rushed into service in July. Some favorable amendments were made in August in response to domestic and international concerns, but serious problems related to timing and content remained, which combined with a shortened campaign period to foster confusion, NDI said. Most notably, the law resulted in the creation of election commissions in which the parties of the ruling coalition had a large, disproportionate representation and leadership roles, fueling doubts about their ability to administer the elections impartially.

State Interference in the Elections: Opora and other observers reported incidences in which: law enforcement and security authorities pressured candidates not to run and observers not to monitor; election officials barred or removed candidates from the ballot and refused accreditation to credible citizen observers on spurious grounds; and prospective voters were subjected to intimidation and bribery. Further, there is little evidence to date that the authorities have conducted rigorous inquiries into such violations, NDI said, noting that a climate characterized by such claims can complaints of undermine voters’ confidence that their political rights will be respected.

These elections were seen as a test of the new administration’s commitment to democratic reforms, the Institute continued. President Viktor Yanukovych pledged repeatedly and forthrightly that the elections would be democratic, abuses of state resources and violations of the law would not be tolerated, and state authorities would be held accountable for conducting a fair and transparent process. These are commendable goals that, while not realized in the local elections, provide a foundation for future improvements, the Institute continued. In addition, representatives of the government and ruling party have expressed interest in revising Ukraine’s election laws and introducing a unified electoral code.

NDI therefore urges that:

  • Any electoral law revisions should ensure partisan balance in the composition and leadership of election commissions at all levels and provide an adequate timeframe for administrators and observers to prepare, parties and candidates to campaign, and voters to inform themselves. All revisions should be conducted through a process that is participatory, transparent and deliberative, with the aim of rebuilding public confidence in the Ukrainian electoral system. Only a process that allows for meaningful input from the full spectrum of Ukrainian political parties, as well as civil society organizations, will be successful.
  • The president’s statements calling for strict adherence to electoral laws and democratic norms should be scrupulously followed for all future elections. Employees of the government must refrain from interfering in the elections, influencing the courts or exercising administrative pressure. All candidates must be accorded equal access to the ballot and equal rights to campaign without interference. Individuals responsible for violating laws or infringing voters’ rights should be prosecuted to the full extent of the law. A mechanism for publicly tracking complaints and their resolution should be established.

From Oct. 28-Nov. 2, NDI participated in a joint expert mission to the Oct. 31 elections.
That mission plans to issue its findings in the coming weeks. NDI’s ongoing assessment of Ukraine’s local election process has also included analysis of the legal framework, which was issued jointly with the International Republican Institute (IRI), and a pre-election assessment issued jointly by NDI and the International Foundation for Electoral Systems (IFES). These efforts were supported by the U.S. Agency for International Development (USAID).

The National Democratic Institute is a nonprofit, nonpartisan organization working to support and strengthen democratic institutions worldwide through citizen participation, openness and accountability in government. More information is available at www.ndi.org.

Judge Futey on the status of Ukraine's judiciary

October 14, 2010

Judge Futey has been active in various Rule of Law and Democratization Programs in Ukraine since 1991. *  
There is no question that the judiciary in Ukraine needs to be reformed, and the new law does make some improvements.   What is needed is to strengthen the checks and balances—not control over the judiciary by the executive.  Self-government by the judiciary must be enhanced and guaranteed.  Provide adequate salaries for judges, insuring appropriate funding and assistance for the courts, prompt publication and availability of judicial decisions, transparency in decision making, and enforcement of judicial decisions—these are measures and ways to eliminate corruption among the judiciary.  Nevertheless, greater access of citizens to judges should not mean or indicate ex parte communications behind closed doors with just one party in the proceedings.  This practice should be eliminated completely.  Judicial independence does not mean the judges do as they choose, but do as they must in accordance with the Constitution and laws of the country.  Judicial independence in the final analysis will depend largely on the conscience and courage of the judges themselves.  Judges will not be respected until they respect themselves.

While the new law contains many improvements that will help the judiciary become more apolitical, the law also has several areas where it can be improved.  Most notably, the role of the various courts should be clarified, and those roles should be modified in order to keep the Supreme Court in a position of primacy, as mandated by the Constitution.  The Constitution states that the Supreme Court is the highest judicial body, and the new law essentially removes this constitutional role. 

There is still much work to do to bring Ukraine’s judiciary in line with the Constitution; for instance, while the Constitution guarantees the adversarial process, courts still use the inquisitorial process.  Disrespecting the Constitution’s commands only hurts the rule of law and shakes Ukrainians’ confidence in the government.  Ukraine must also adhere to international guidelines on the judiciary, such as the Bangalore Principles of Judicial Conduct, comments of the Venice Commission, comments of the Council of Europe, and the judicial experience in other nations, such as the United States.

It is not too late to act on these recommendations.  Recently, on August 30, the Rada amended the law on local elections as a result of criticism from international organizations.  Unfortunately, on September 2, 2010, the Constitutional Court refused to open a case and rule on the constitutionality of this new law on the judiciary, despite the fact that 54 deputies of the Rada requested the intervention of the Constitutional Court.  To maintain the trust of Ukrainians, the government must ensure that the Constitution is followed, and the new law should be modified accordingly.

Complete analysis: (click here)

* Bohdan A. Futey is a Judge on the United States Court of Federal Claims in Washington, DC, appointed by President Reagan in May 1987. Judge Futey has been active in various Rule of Law and Democratization Programs in Ukraine since 1991. He has participated in judicial exchange programs, seminars, and workshops and has been a consultant to the working group on Ukraine’s Constitution and Ukrainian Parliament. He also served as an official observer during the Parliamentary elections in 1994, 1998, 2002, and 2006, and Presidential elections in 1994, 1999, 2004, and 2010, and conducted briefings on Ukraine’s election Law and guidelines for international observers.

Yanukovych’s personal war against the Holodomor TOP

November 2, 2010

Askold S. Lozynskyj

On October 4, 2010, President Yanukovych issued a decree regarding Ukraine’s Taras Shevchenko National Award, which is recognized as the most prestigious award for creative work in the area of cultural development. The decree was largely unnoticed except perhaps by those who continue to expect the worst from Viktor Yanukovych. New presidents in Ukraine routinely redact the procedural issues regarding the award upon coming to office. Viktor Yushchenko made amendments to the award process in force during President Kuchma’s administration. Since additions/deletions are generally of a procedural nature, there was no alert when Viktor Yanukovych issued his revisions.

 Except with this one difference: Yanukovych went beyond procedure. In December 2007 President Yushchenko expanded the subjects for Shevchenko Award consideration by inserting the following language, “works which serve to enlighten the topic of the Holodomor 1932-33…” Apparently this was a major problem for his successor. Viktor Yanukovych decreed to strike the Holodomor reference. He did not address any other substantive issues in the award criteria.

Certainly Yushchenko’s initiative can only be perceived as part of an agenda to enhance the study of the Holodomor. Likewise, Yanukovych’s reaction three years later can only be interpreted as an attempt to undermine that initiative.

Yanukovych’s personal war against the Holodomor has become legendary in Ukraine and beyond its borders. A week ago he bizarrely and rudely did not accompany Canadian Prime Minister Harper to the Holodomor Memorial in Kyiv. Is all this simply sycophantic pandering to Moscow?

Yanukovych’s opening salvo against the Holodomor was delivered on the very day of his inauguration. Reference to the Holodomor was deleted from the presidential website. On April 27, 2010, in Strasbourg, Yanukovych stated to the Parliamentary Assembly of the Council of Europe, “We consider it incorrect and unjust to consider the Holodomor a fact of genocide of a certain people.” He then proceeded to replace highly respected Ihor Yukhnovsky as chair of the National Memorial Institute with communist Valeriy Soldatenko, who not only dates his communist membership well into the period of Leonid Brezhnev and Volodymyr Scherbytsky, but also flaunts the fact that he has not renounced his communist membership to this day. Soldatenko has not only denounced the Holodomor as not being a genocide of the Ukrainian people, but has on more than one occasion mentioned that draft legislation is ready to be introduced in the Verkhovna Rada of Ukraine to repeal Ukraine’s law from November 2006, which declared the Holodomor to have been Genocide.

Yanukovych’s denouncement of the Holodomor has been tendentious and gratuitous. Were he simply passively intellectually opposed to characterizing the Holodomor as genocide, he would not have acted as expeditiously in deleting the website reference; he would not have made a special effort to address PACE only to denounce the Holodomor; and, certainly, he would have replaced Yukhnovsky with a moderate. In all instances he went out of his way to manifest that he was waging and unconditional war on the Holodomor.

Over the past few years Ukraine, together with the Ukrainian World Congress (UWC), has been organizing Holodomor commemorative events at the United Nations in New York. This year the UWC received no signal of any interest in this topic from Ukraine as it had in the past. The UWC on its own then attempted to reserve a conference room at UN headquarters in New York for such an event. Going back and forth over several weeks, the UN Economic and Social Council, with which the UWC has consultative status, declined the UWC’s request ostensibly based upon its opinion that commemorating the Holodomor does not fall within its purview and suggested that the UWC seek the sponsorship of a UN member-state. It should be noted that the head of the Department of Economic and Social Affairs NGO office is a Russian.

The UWC turned to Ukraine’s Permanent Representative to the UN. Ambassador Sergeev responded: “The Permanent Mission together with individual activists from Ukrainian organizations in the United States for several months now have been preparing a commemorative assembly at the UN to honor the memory of the victims of the Holodomor, as had been done in prior years. Representatives of the UWC, the UCC, WFUW, Ukrainian National Association, New Wave will be invited for this event.”

The Personal Representative did not include the UWC, the Ukrainian Congress Committee of America, the World Federation of Ukrainian Women’s Organizations or the Ukrainian National Association in the planning, leaving us to presume that it, i.e., the Ukrainian government of Yanukovych, will handle all of the arrangements. We’ll see what happens. Hope springs eternal!

Spin cycle TOP

November 4, 2010


Andrew Rettman of the EU Observer in his opinion (http://euobserver.com/24/31161) details how the Yanukovych administration -- stung by criticism -- has set out to hire PR firms to peddle its side of the story.

This flurry of English-language opinion pieces is coming ahead of the Nov. 22 Ukraine-European Union summit in Brussels, Belgium, during which important free-trade and visa-free travel agreements are at stake for Ukrainians.

These come on top of a daily bombardment on Ukrainian news stations of sycophantic journalists whose reports are eerily similar to the pro-Kremlin mouthpieces that many journalists have become in Vladimir Putin's Russia.

Such poppycock just makes more work for honest, independent journalists everywhere who are trying their best to give people the true picture of what is happening.

Світова преса: Янукович провалив тест на демократію TOP


США розкритикували проведення Президентом Віктором ЯНУКОВИЧЕМ місцевих виборів в Україні, наголосивши на тому, що «вибори не відповідали стандартам відкритості та чесності».

З такою оцінкою Державного департаменту США українських виборів вийшло сьогодні американське видання The Wall Street Journal.

Видання нагадує, що 3 листопада Посольство США в Україні оприлюднило заяву про те, що вибори 31 жовтня стали кроком назад, порівняно із нещодавніми президентськими виборами. У заяві також засуджуються нещодавно прийняті зміни до виборчого законодавства, «які прямо спрацювали на користь провладної Партії регіонів».

«Недільні вибори стали першими при Президентові ЯНУКОВИЧУ, тому їх вважали перевіркою його відданості демократії. Реакція США доводить, що ЯНУКОВИЧ провалив цей тест на демократію», - пишуть також Джошуа ШАФФІН та Роман ОЛЕАРЧИК у матеріалі для американської Financial Times.

Видання цитує прес-секретаря Верховного представника ЄС з питань зовнішньої політики Кетрін ЕШТОН, яка занепокоєна повідомленнями про порушення під час голосування, зокрема зважаючи на досвід проведення в Україні виборів, які відповідали міжнародним стандартам.

«Вони підривають довіру народу до виборчого процесу та подальшого зміцнення демократії в Україні», - сказала прес-секретар.

Німецька Die Press звертає увагу «на відновлення старої практики фальсифікації результатів виборів по всій країні за допомогою так званого адміністративного ресурсу».

Ніко ЛАНГЕ у своїй статті, зокрема, пише: “За фасадом люб’язності здійснюється політика, яка підтримує старі структури, заважає справжній модернізації та зближує Україну з Росією, віддаляючи її від ЄС. Конкуренція тут не вітається, стандарти демократії та верховенства права часто зневажаються”.

Інформаційна агенція France Press цитує позицію Держдепартаменту США щодо порушень виборчого законодавства на виборах 31 жовтня: “Місцеві та іноземні спостерігачі на місцевих виборах в Україні зафіксували численні процедурні порушення у день голосування».

«При тому, що вибори, які привели ЯНУКОВИЧА до влади у лютому цього року, могли бути прикладом відкритості для всього пострадянського простору, місцеві вибори 31 жовтня відрізняються згортанням демократії», - зазначає France Press.

Про масові порушення у виборчій кампанії по виборах до місцевих рад 31 жовтня 2010 року TOP
Інформаційно-аналітичний звіт на основі повідомлень громадських організацій, ЗМІ, активу партій  «Батьківщина»,  «Фронту змін», «Свободи», Народного Руху, «Нашої України», «За Україну», «Єдиного центру», КПУ, ПСПУ

На момент оприлюднення звіту результати місцевих виборів взагалі та окремих партій ще невідомі, але, незалежно від того, якими вони виявляться, перебіг всієї виборчої кампанії не залишає сумнівів у нечесності, недемократичності виборів, їхній кричущій невідповідності європейським стандартам.
Порушення та зловживання, які дають підстави зробити такий висновок, почалися ще задовго до старту кампанії - з незаконного перенесення дати виборів, рішення про яке було ухвалене пропрезидентською більшістю у Верховній Раді.

Є всі підстави стверджувати: місцеві вибори 31 жовтня є недемократичними, такими, що не відповідають європейським стандартам чесних, вільних та прозорих виборів. Фальсифікація волевиявлення – це не одноденна акція, а тривалий процес, який охоплює всі етапи виборчої кампанії, починаючи з її законодавчого забезпечення.

Весь звіт:

Особливості та уроки виборчої кампанії TOP


Борис Кушнірук


Нью-хау від “Регіонів”


Новинкою цих виборів можна вважати створення штучних перепон для участі у виборах політичних сил. Ті чи інші партії в результаті відвертого знущання над правом узагалі не включили до виборчих бюлетенів у декількох областях та районах. Не обійшлось і без знайомих з 2004 року так званих «каруселей», вкидання бюлетенів, створення передумов для визнання недійсним результатів голосування на тих дільницях, де могли перемогти опозиційні кандидати, банального фальшування протоколів. У більшості випадків це робилось, як і у 2004 році під непрямим, але доволі очевидним захистом представників міліції.

Зрозуміло, що порівнювати місцеві вибори та парламентські, чи тим більше президентські, неможливо. Місцеві вибори – це фактично десятки тисяч виборів одночасно. Президент і уряд, звісно, були зацікавлені у вигідних для себе результатах голосування, але ті у будь-якому разі не становлять загрози їхньому владному статусу. Тому потреби в застосуванні тотального адмінресурсу та фальшуванні результатів виборів у них не було.


Особливістю цих виборів можна вважати, очевидно, найнижчу явку виборців за всі часи незалежності та найбільший відсоток тих, хто не підтримав жодну партію та жодного кандидата. … надзвичайно високий відсоток тих, хто прийшов, вистояв, як правило, величезні черги й потім проголосував «проти всіх», може в майбутньому становити суттєву загрозу для влади. …

Холодний душ для багатьох

… упала підтримка цієї політичної сили у важливих для неї Харківській та Одеській областях. І хоча остаточних результатів виборів міських голів у Харкові та Одесі ще немає, але очевидно, що, в першу чергу, проблема для ПР виникла в результаті висунення не дуже вдалих кандидатів. Більш того, навіть забезпечивши в законний та незаконний спосіб необхідний результат виборів у цих містах, ПР зіштовхуватиметься із загрозою подальшої втрати електоральної підтримки, бо очікувати позитивних для виборців результатів діяльності Кернеса та Костусева навряд чи доводиться.

Несподіваною також стала поразка представника ПР на виборах у Запоріжжі. Але й у цьому разі ідеться радше не про якийсь електоральний прорив БЮТ у цій, а про невдалу кандидатуру, яку висувала ПР.


Показовим у зв’язку з цим можна вважати успіх «Фронту змін». Здається, що значна частина голосів виборців Тігіпка перетекла саме до «Фронту змін». Це особливо відчутно за результатами в Одеській, Харківський, Дніпропетровський областях.

Не був несподіваним успішний результат виборів для ВО «Свобода». У Західній Україні «Свобода» стає фактично головною політичною силою. Її електорат насамперед ті, хто розчарувався в старих партіях та політиках національно-демократичного табору. …

Відносно несподіваною можна вважати значну підтримку комуністів. Але, враховуючи низьку явку виборців, це, мабуть, закономірно. Позитивний результат для них забезпечили люди похилого віку, які завжди є найбільш активними під час голосування. У разі проведення парламентських виборів та більшої мобілізації електорату комуністам розраховувати на такі ж результати навряд чи доводиться.

Прогнозованим можна вважати фактично повний провал на цих виборах представників старих національно-демократичних сил. Схоже, виборці в основній масі вже дуже втомилися від старих облич, які мелькають у політиці по десять, п`ятнадцять і навіть двадцять років. …

Ціла стаття:

Коментар Судді Футея: «Про судоустрій та статус суддів» TOP

14 листопада 2010

Богдан А. Футей. * Починаючи з 1991 року, суддя Футей є активним учасником різних програм з верховенства права і демократизації в Україні.  
Немає жодних питань, що система судоустрою України має бути реформована, та те, що новий закон вносить позитивні зміни. Необхідно ще посилити систему стримувань та противаг – не може бути жодного контролю за судовою владою з боку виконавчої влади. Самоврядування суддів має бути зміцнене та гарантовано. Запровадження достатньої заробітної плати суддям, забезпечення належного фінансування судів, швидке опублікування судових рішень та їх доступність, прозорість під час прийняття рішень, виконання судових рішень – все це є способи подолання корупції серед суддів. Однак, можливість доступу громадян до суддів не має означати або дозволяти ex parte спілкування, тільки одній стороні в процесі, за закритими дверима. Ця практика має бути повністю ліквідована. Судова незалежність не означає, що судді можуть робити все те, що їм заманеться, але те, що судді мають діяти відповідно до Конституції та законів держави. Судова незалежність залежить насамперед від сумління та сміливості самих суддів. Ніхто не буде поважати суддів, доки судді не будуть поважати самих себе.

Хоча новий закон містить багато позитивних змін, що зробить судову систему більш аполітичною, деякі положення потребують покращення. Зокрема, слід зробити більш чіткою юрисдикцію різних суддів, і розподіл юрисдикції має зберегти роль Верховного Суду як найвищого судового органу, як це передбачено Конституцією. Конституція встановлює, що Верховний Суд є найвищим судовим органом, а новий закон значно послаблює його конституційну роль.

Багато роботи необхідно зробити щоб привести судову систему України у відповідність до вимог Конституції; наприклад Конституція закріплює принцип змагальності сторін, а на практиці використовується інквізиційний процес. Невиконання норм Конституції тільки послаблює принцип верховенства права та підриває довіру українців до влади. Україна має також дотримуватись міжнародних стандартів судоустрою, таких як Бангалорські принципи суддівської поведінки, висновки Венеціанської комісії, рекомендації Ради Європи, та досвід у сфері судочинства багатьох країн, наприклад США.  

Ще не пізно втілити ці рекомендації. Нещодавно, 30 серпня Верховна Рада ухвалила зміни до закону про місцеві вибори в результаті критики з боку міжнародних установ. На жаль, 2 вересня 2010 року Конституційний Суд відмовився відкрити провадження у справі щодо конституційності цього закону, незважаючи на те, що 54 народних депутатів Верховної Ради звернулись за рішенням Конституційного Суду.
Для того, щоб зберегти довіру українців до влади необхідно забезпечити дотримання Конституції, та внесення відповідних змін до нового закону. 

Коментар Богдана Футея

* Богдан А. Футей є суддею Федерального суду претензій США і був призначений на посаду Президентом Рональдом Рейганом у травні 1987 року.  Починаючи з 1991 року, суддя Футей є активним учасником різних програм з верховенства права і демократизації в Україні. Він брав участь у суддівських програмах обміну, семінарах, робочих групах та був радником Робочої групи з питань розробки Конституції України та Парламенту України.  Він також був офіційним спостерігачем підчас парламентських виборах в 1994, 1998, 2002 та 2006 роках, президентських виборах в 1994, 1999,  2004 та 2010 роках, та проводив огляд українського виборчого права та розробляв керівні принцип для міжнародних спостерігачів.

Особиста боротьба Януковича з Голодомором TOP

3 листопада 2010

Аскольд Лозинський

4 жовтня 2010 року президент Янукович видав указ щодо Національної премії України ім. Тараса Шевченка, яка визнана як найпрестижніша нагорода за творчу роботу в галузі культурного розвитку в Україні. Указ був в значній мірі непоміченим, за винятком, можливо, для тих, хто продовжують чекати гіршого від Віктора Януковича. Нові президенти в України регулярно редагують процедурні питання, що стосуються нагороди, напр. Віктор Ющенко вніс зміни в процес чинності протягом правління президента Кучми.

Одначе Віктор Янукович пішов за рамки процедури. Правда, у грудні 2007 року Президент Ющенко розширив тематику для розгляду  творів висунутих на нагороду Шевченка, додавши до положення про Національну премію наступний текст: "у тому числі твори, які висвітлюють тему Голодомору 1932-33 років в Україні." Виходить, це було серйозною проблемою для  Віктора Януковича,  який указом з 4 жовтня окреслив такими, що втратили чинність доповнення „Про додаткові заходи щодо підтримки досліджень теми Голодомору 1932-33 в Україні.” Указ Януковича не відносився до жодних других тематичних питань.

Звичайно, ініціатива  Віктора Ющенка мусить бути сприйнята як його особисте намагання з огляду на власне переконання конечності глибшого вивчення Голодомору. Так само реакцію Януковича можна витлумачити як його особисту спробу підірвати цю ініціативу, тобто припинити розвиток вивчення Голодомору.

Особиста боротьба Януковича з Голодомором уже стала легендарною в Україні та за її межами. Тиждень тому всупереч дипломатичному протоколу він навіть і  не супроводжував прем'єр-міністра Канади Стівена Гарпера у Меморіял Голодомору в Києві. Чи є все це просто улесливе запобігання перед  Москвою?

Перший напад Януковича проти Голодомору вчинено вже в день його інавгурації. Посилання на Голодомор усунуто з президентського сайту. 27 квітня 2010 в Страсбурзі, Янукович заявив в Парламентській Асамблеї Ради Європи,  що Україна ("Ми”)  вважає неправильним і несправедливим розглядати Голодомор як геноцид одного народу.  Потім він приступив до заміни всіма шанованого Ігора Юхновського на посаді голови Інституту національної пам'яті комуністом Валерієм Солдатенком, якого приналежність до партії сягає періоду Леоніда Брежнєва в СССР та Володимира Щербицького в УРСР, і який навіть хизується тим, що він не відмовився від свого комуністичного членства і до цього дня. Солдатенко не тільки висловив свою оцінку, що Голодомор не був геноцидом українського народу, але кілька раз відзначив, що до внесення у ВРУ підготовано законопрєкт про скасування закону України з листопада 2006 року, що оголосив Голодомор геноцидом.

Діяльність Януковича на заперечення Голодомору є активною і нищівною. Якщо б він просто пасивно інтелектуально не погоджувався з тезою, що характеризує Голодомор як геноцид, він не вчинив би так швидко видалення сайту посилання, він не зробив би особливі зусилля для демаршу в  ПАРЄ і, звичайно, він би замінив Юхновського помірною інтелектуально кваліфікованою особою і не чіпав би дослідження Голодомору при питаннях Національної премії імені Тараса Шевченка. У всіх випадках він вийшов поза рамки нормальної дії.

Протягом останніх кількох років Україна разом із Світовим Конгресом Українців (СКУ) організовує в листопаді щорічне відзначення Голодомору в  приміщенні Об'єднаних Націй у Нью-Йорку. У цьому році СКУ не отримав повідомлення у цьому зв'язку від Постійного Представництва України до ОН, як це було в минулому. СКУ за власною ініціятивою спробував замовити конференц-зал на сайті штаб-квартири ООН в Нью-Йорку для такої події. На жаль, після кількатижневих розмов і листування, Економічна і Соціальна Рада ОН відхилила прохання СКУ з умотивуванням, що Голодомор не входить до її компетенції, і запропонувала СКУ шукати спонсорство держави-члена ОН. Слід зазначити, що глава Департаменту з економічних та соціальних питань неурядових організацій є росіянин.

СКУ звернувся до України Постійний представник України до ОН, Посол Юрій Сергєєв відповів: „Постійне  представництво разом з окремими активістами українських організацій США вже кілька місяців веде підготовку комеморативного засідання в ООН для вшанування  пам’яті жертв Голодомору в Україні, як це робилося в попередні роки. Представники СКУ, УКК, СФУЖ, Українського Народного Союзу, Нової Хвилі будуть запрошені на цей захід.”  На сьогоднішній день ніхто з  СКУ, Українського Конгресового Комітету Америки, Світової Федерації Українських Жіночих Організацій або Українського Народного Союзу не включені у планування. Але, поживемо, побачимо. Надія вмирає останньою!

Суд над Степаном Бандерою продовжується TOP
Марія Олійник

2 листопада 2010 року Вищим адміністративним судом України в Києві продовжився розгляд справи про позбавлення Степана Бандери звання Герой України. Наразі справу розглядає Вищий адміністративний суд України за касаційними скаргами представника Степана Бандери (молодшого) – адвоката Романа Орєхова, а також ще одинадцятьох фізичних осіб та організацій. Судову колегію, яка розглядатиме сумнозвісну справу у ВАСУ очолює суддя ВАСУ Леонтович К.Г. У судове засідання, яке було призначено на 14 годину   з’явився  позивач та представник Степана Бандери (молодшого) – адвокат Роман Орєхов. З інших касаторів жоден до суду не прийшов. Президент України, який є відповідачем у справі, звичайно засідання проігнорував. Колишній Президент України Віктор Ющенко, який також подавав касаційну скаргу, надіслав судові заяву про розгляд справи без його представника. Прибув також ініціатор скасування звання донецький адвокат В. Оленцевич

З огляду на відсутність у суду доказів вручення судових повісток усім касаторам, колегія ухвалила розгляд справи відкласти. Наступну дату судового засідання судом наразі не визначено з посиланням на надмірну завантаженість.

На думку адвоката Р. Орєхова процесуальні підстави для відкладення розгляду є вельми сумнівними, оскільки відповідно до положень КАС України, неявка осіб, що приймають участь у справі не перешкоджає її розгляду судом касаційної інстанції. До того ж представник С. Бандери висловив припущення, що в такий спосіб Виший адміністративний суд України бере паузу задля того, що б якнайшвидше розглянути іншу абсолютно тотожну справу за позовом того самого донецького адвоката Оленцевича В. про позбавлення звання «Герой України» Романа Шухевича. Адже в тій справі ті самі донецькі адміністративні суди першої і другої інстанцій в задоволенні позову відмовили з посиланням на нестосовність оскаржуваного указу безпосередньо до позивача.

Нагадаємо, Постановою від 02 квітня 2010 року Донецький окружний адміністративний суд визнав незаконним та скасував Указ Президента України №46/2010 від 20 січня 2010 року «Про присвоєння С. Бандері звання Герой України». Донецький апеляційний адміністративний суд рішення суду першої інстанції залишив без змін. Наразі слово за вищим адміністрмативним судом.

Інтерв'ю з лідерами жіночого руху FEMEN - аудіо TOP

Інтерв'ю з лідерами жіночого руху FEMEN - Анна Гуцол і Інна Шевченко
Радіо програма Українська Хвиля із Ванкувер, Канада:

Американський Гуцул TOP


Russian television spoofs Yanukovych (video) TOP

November 2, 2010

How ironic that the 'little Russian' Prime Minister Azarov has banned such comedy and political satire in Ukraine.


In a 7-minute long parody aired by the weekly comedy show "Big Difference" on Russian state television channel ORT, President Viktor Yanukovych is depicted as a stooge president controlled by Kremlin leaders. The unflattering skit portrays Yanukovych as all-powerful among Ukrainians, but as a lackey for Russia's rulers. Opposition leader Yulia Tymoshenko, meanwhile, is shown wallowing in self-misery as a result of her party's poor showing in the Oct. 31 local elections.

Російський канал показав сатиру про Януковича - відео TOP

2 листопада 2010

Тим часом Прем'єр міністр Азаров заборонив затиричні телевезійні програми в Україні.

Re: Viktor Yanukovych's reform agenda is truly transformational TOP

Re: Ukraine's Economic Revolution. Viktor Yanukovych's reform agenda is truly transformational

This has to be one of the most ill-informed op-eds I have ever read and is obviously a put up job. Ukraine's economy is dominated by commodities. As soon as China and other countries resumed their purchase of steel and chemicals, the economy started to improve. Steel accounts for more than 40% of Ukraine's exports. To suggest that President Yanukovych has turned around the economy is laughable. To suggest he has a reform agenda is even more ridiculous. The proposed new tax code has been reviled domestically and internationally. Both the European Business Association and the American Chamber of Commerce have slammed it as it does nothing to reform Ukraine's confusing and corrupt tax system. Instead it chokes SMEs and favours big business. Furthermore, the tax police are being used as a tool of repression against anyone that does not toe the party line.

The privatization scheme is opaque and state assets are being sold to Russian businesses at bargain basement prices. The train maker Luhanskteplovoz was sold to a Russian company for what experts believed was half its market price. The Kryvorizhstal steel plant was only rescued from being snatched back by the state for resale when the international business community found its voice.

Ironically, it was Mr Yanukovych's profligate social spending plans that caused the IMF to suspend payments to Ukraine last year.

Sadly, there is no liberalising reform agenda. The EU knows it and is deeply worried by the president’s apparent disrespect for European norms and values. Since coming to office 8 months ago he has launched an assault on media freedoms; used the state security service to harass NGOs, students, historians, academics; curbed the freedom of assembly; ridden roughshod over the Constitution; harassed political opponents. No European government in their right mind would countenance Ukraine joining the EU until it started to adopt European values and respect democratic principles.

Clearly the author is either oblivious to these facts or has chosen to deliberately ignore them. Shame on you.

Elena Melnikova

Ukrainophobia TOP

The Worst of the Madness  New York Review of Books
11 Nov 2010

Although Anne Applebaum and the authors of Bloodlands and Stalin's Genocides do an admirable job of placing the politics associated  with the Holodomor and World War II in a more realistic context, she (and perhaps the other two authors) fails to include the Ukrainian independence struggle during WWII into the equation. The Molotov-Ribbentrop Pact of 23 Aug 1939 and the Katyn Massacre of April 1940 really were harbingers of things to come -- not only in Poland -- but in Western Ukraine, where the OUN-UPA resisted the Soviet-German-Soviet occupations and struggled for an independent Ukraine well into the 1950s.

The world is slowly starting to realize that the Holodomor was Stalin's (successful?) attempt to break the back of the independence movement in Eastern Ukraine. However, few people realize that the arrests, tortures, murders and especially the deportations to Siberia from 1944 to 1953 were Stalin's (partially-successful?) response to the OUN-UPA struggle for independence in Western Ukraine. Both events left the indigenous people traumatized, broken and resigned to their fate.

Will Zuzak

1 листопада 2010 року помер Л. Горохівський - учасник руху опору 60 – 90 рр. TOP

Царство Небесне і вічна пам'ять великому подвижникові українського духу.


Народився 15 лютого 1943 року (за документами 14.02) в с. Носів Бережанського, нині Підгаєцького р-ну Тернопільської обл. – п. 1. 11. 2010 р. в Києві).

Мати Марія Павлівна (1914-59) – селянка, батько Федір Григорович (1912-78) – столяр.

... 17-ти років вирішив, що на території України буде розмовляти виключно українською мовою. 1959-65 навчався у Львівському політехнічному інституті за фахом інженер-будівельник. Потім керував будівельною групою в проектному інституті м. Тернополя.

Писав вірші, зокрема, на соціально-політичні теми, які пізніше були визнані КГБ антирадянськими. 1966-69 розповсюджував працю Івана Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація?” та іншу літературу самвидаву, вів розмови про антиукраїнську політику окупаційної влади.

Заарештований 02.02.1969 разом з Михайлом Саманчуком. У справі було допитано понад 100 свідків. Засуджений Тернопільським обласним судом 04.09 за ст. 62 ч. 1 КК УРСР до 4 р. позбавлення волі в таборах суворого режиму. Карався в мордовських таборах ЖХ-385/17-А (пос. Озьорний), № 3-5 (Барашево) і № 19 (Лєсной), де тоді перебували Володимир Леонюк, Михайло Масютко, Євген Пришляк, Микола Коц, Микола Береславський, Іван Сокульський, Микола Горбаль та інші. Звільнений у лютому 1973, ще до прибуття в табори в’язнів, арештованих 1972 р. Після звільнення його взяли на облік у міліції.

Навіть із технічною освітою Л.Горохівський не міг улаштуватися на роботу. Директори готові були його прийняти, але під тиском КГБ відмовляли. Нарешті КГБ дозволив прийняти його в “Укрсільгосптехпроект” – філіал Київського проектного інституту в Тернополі. З 1986 працював на комбайновому заводі.

Психологічні умови на “волі” були гірші, ніж у таборах, тому що там було середовище однодумців. Його часто викликали в КГБ, де вимагали прилюдно засудити своє минуле, та безуспішно.

Постійно слухав радіо “Свобода” й “Голос Америки”, усно поширював правдиву інформацію. Важко було серед переляканих багаторічним терором галичан створювати довкола себе середовище однодумців. Їздив до колишніх мордовських співв’язнів та їхніх родичів, але його іноді просили не приходити більше. У Києві зустрічався з М.Горбалем, у Львові через Олену Антонів познайомився з М.Горинем.

Під час перебудови і гласності на пропозицію В.Чорновола і М.Гориня завдяки посередництву Лідії Іванюк у липні 1988 почав створювати ініціативну групу Української Гельсінкської Спілки (УГС) в Тернопільській області. 14.01.1989 скликав установчі збори обласної філії, але їх розігнала міліція. Тоді 26.01 Горохівський таємно від влади скликав однодумців (серед них був колишній політв’язень Володимир Мармус із Чорткова) у своєму помешканні. Що це будуть збори УГС, знав тільки член Всеукраїнської координаційної ради УГС М.Горинь, який приїхав зі Львова. Спроба використати збори на Комбайновому заводі для створення осередку УГС була зірвана. Горохівського викликали в прокуратуру, де він у присутності начальника обласного КГБ Шапаренка О.І. заявив: “Можете мене розіп’ясти, але від УГС я не відступлюся”.

Левко Горохівський організовував перші мітинґи в Тернополі, засновував у березні 1989 Всеукраїнське товариство політичних в’язнів і репресованих, Товариство української мови, „Меморіал”, НРУ. У травні 1989 виготовив національні прапори – саме вони вперше з’явилися на вулицях Тернополя. На першому, присвяченому відродженню УГКЦ, мітингу Горохівського затримали і доставили в міську прокуратуру, та Іван Гель закликав учасників мітингу не розходитися, доки не випустять затриманого. Кагебісти вимушені були привезти Горохівського на мітинг, щоб його побачили люди. Суд постановив оштрафувати його на 1000 руб. або заарештувати на 15 діб. Не маючи грошей, Горохівський погодився на арешт. Але чомусь не вдались до репресій.

Левко Горохівський організував збирання підписів за закриття АЕС, за надання українській мові статусу державної, за запровадження українського громадянства, за службу українських юнаків виключно на території України. У 1988-89 організовував поїздки греко-католиків на голодування в Москву з вимогою леґалізації УГКЦ. Під керівництвом Горохівського Тернопільська філія УГС стала найчисленнішою в Україні після Львівської. 1989 став переломним у політичному житті Галичини: люди перестали боятися відкрито говорити правду.

Під час 100-тисячного походу й демонстрації з вимогою денонсації пакту Ріббентропа-Молотова 23.08.1989 були прорвані лави міліції й виникла загроза сутички, демонстранти зупинилися перед обкомом КПУ, домагаючись ґарантій свободи слова і зборів. У цій боротьбі Горохівський став визнаним лідером національно-визвольного руху на Тернопільщині. ...

У березні 1990 і в квітні 1994 Левко Горохівський був обраний народним депутатом України від Бережанського в.о. Тернопільської обл. , працював у Комісії Верховної Ради з питань державного суверенітету, потім у Комітеті Верховної Ради з питань ядерної політики та ядерної безпеки. Очолював депутатську групу УРП у Верховній Раді, був членом “Народної Ради”, депутатських груп “Конституційний центр”, “Державність”, “Народний Рух України”. Зосереджував свою діяльність на захисті прав виборців. Брав участь у виробленні Декларації про суверенітет, Акта про державну незалежність України, законопроектів про свободу сумління, реабілітацію жертв репресій. Оформив „Конституційне подання” в 1997 р. і організував 51 підпис народних депутатів щодо ігнорування української мови (ст. 10 Конституції України) владою та навчальними установами України. Конституційний Суд України своїм рішенням від 14.12.1999 р. підтримав це подання.

Тижневою голодівкою підтримав студентську голодівку в жовтні 1990 р.

З 1998 Левко Горохівський був головою Тернопільського земляцтва в Києві. Почесний професор Тернопільського технічного університету. За заслуги перед батьківщиною в День незалежності 23.08.1998 нагороджений орденом “За заслуги” III ступеня; 18.11. 2009 – орденом «За заслуги» ІІ ступеня. Дочка його Соломія – талановита скрипалька.

Помер 1 листопада 2010 року в Києві.

ADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief

Oxana Bukanova
-- editor

Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent

Діана Мережко
-- кореспондент (Здоров'я)
Diana Merezhko
-- correspondent (Health)

Zenon Chytra
-- story layout

John Heron
-- story layout
-- webmaster www.eposhta.com

Ihor Prociuk
-- story layout and design

We hope you found ePOSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.


Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:

Subscribe to the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Is one of your friends forwarding ePOSHTA to you? Why not subscribe directly! Just enter your e-mail in the box below and click on Subscribe Now!.

Unsubscribe from the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Send an email to:
YahooGroups (which managers our subscriptions) will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to unsubscribe.

Subscription Issues:
Having difficulty subscribing (or unsubscribing)? Or maybe you want us to add your friends to our newsmagazine? Contact:
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements.

If you maintain a website of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site in our ePOSHTA newsmagazine.

Myroslava Oleksiuk myroslava@rogers.com

Zenon Chytra
John Heron
Ihor Prociuk