If you are having trouble reading ePOSHTA, click here.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть тут.

© Мойсей Фішбейн

Moже так бути як не боротимемося
Ukraine's future if we give up the fight?

October 30 жовтня 2010
Vol.11 No. 25

Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:
  Незалежний Погляд
  Заклик до дії
Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings
  Програми і Конференції
  Current Affairs
  Сучасні Пoдії
  Ukraine & the World
  Украіна і Світ
  Business Report
  From Our Mailbox / Blogbox

Yulia Tymoshenko:  Europe will soon find a new dictatorship right on its doorstep TOP

October 28, 2010

Yulia Tymoshenko

Yulia Tymoshenko writes: We have had one election recognized as stolen. All signs indicate we will have another.

Local elections rarely arouse international interest. But in Ukraine this weekend, the Oct. 31 vote warrants close scrutiny as there is mounting evidence to suggest that they will be neither free nor fair. For Europe this situation is dangerous.

Members of Ukrainian President Viktor Yanukovych’s security service prevent journalist Serhiy Andrushko from covering a June 15 event in Kyiv. Interference with peaceful protests and the work of journalists has become a serious problem under Yanukovych's administration (UNIAN).

Thankfully, this assault on media freedom has not gone unnoticed by the international community. Both the United States and EU have voiced concern, while last week the Paris-based watchdog Reporters Without Borders downgraded Ukraine by 42 places to 131st in its annual Press Freedom Index.

A falsified ballot will not only complete Ukraine’s slide into authoritarianism but, once the election is stolen, Europe will awake to a dictatorship on its doorstep, one with its hands on the taps through which natural gas flows to millions of European Union households. Grains supplies, too, in this time of rising food prices will also be imperiled, as the Viktor Yanukovych regime’s recent embargo demonstrates.

A populous remaining poor and powerless, a system of governance corrupt and inefficient, opposition and the media harassed and a civil society subdued, is this the kind of “stability” Europe wants on its eastern border?

We trust not and appeal to the international community to be vigilant in safeguarding the European values we hold so strongly. We have had one election officially recognized as stolen. All the signs indicate we will have another. The time has come to stand up for democracy.


Europe’s largest political group, the European People’s Party and the Parliamentary Assembly of the Council of Europe, have already expressed alarm at state interference in the election process. Their worries are justified.

Candidates from the Batkivshchyna (Motherland) party, of which I am the leader, have been refused registration in a number of Ukraine’s electoral territories, including Kyiv, Lviv, and Ternopil. In these places the authorities recognized bogus party branches, complete with fake candidates, who will run for election in the party’s name.

The composition of the central and territorial election commissions – the bodies that oversee vote counting and verification – is biased in favor of President Viktor Yanukovych’s ruling Party of Regions, while we see relaxed rules on home voting, a trick employed in the fraudulent presidential election of 2004.

Reports of election law violations from around the country range from threats and dismissals of opposition activists who are state employees, to offering cash bribes to students to vote for candidates loyal to the government. Just last week we found evidence that thousands of ballot papers had been printed illegally in Kharkiv. A similar situation happened this week in Ivano-Frankivsk. Had these infringements occurred in a democratic Western nation, the government would have been forced to resign.

Fair elections along with media freedoms are the two most tangible gains that arose from the mass protests by millions of Ukrainians in the winter of 2004, in what became known as the Orange Revolution. In the following five years, President Viktor Yushchenko presided over a somewhat chaotic and fractious administration, but to his credit he never intervened in elections and upheld media freedoms.

Today both democratic gains are under threat. Harrowing reports of journalists being beaten and disappearing evoke a sense of deja-vu of authoritarian times we thought had passed.

The authorities’ grip on the media is strong. Several TV stations perceived as a threat have had their broadcast licenses revoked, while all but the bravest editors have complied with unwritten rules not to offer airtime to the opposition and not to cover anti-government rallies.

Unusually, the head of the secret police is now the country’s dominant media baron and – at the same time – a member of the Higher Council of Justice.

Thankfully, this assault on media freedom has not gone unnoticed by the international community. Both the United States and EU have voiced concern, while last week the Paris-based watchdog Reporters Without Borders downgraded Ukraine by 42 places to 131st in its annual Press Freedom Index.

Elsewhere, democratic freedoms are being rolled back in a systematic fashion. The Security Service of Ukraine, or SBU, is being used to harass opponents of the regime. Journalists, civil rights activities, domestic and even foreign NGOs have all come under its watchful eye. In June, the head of the Ukraine office of the Konrad Adenauer Foundation had to resort to direct intervention from German Chancellor Angela Merkel’s office to avoid being expelled from the country on “national security” grounds.

The right to freedom of assembly is being curtailed. Peaceful rallies are heavily guarded by camouflaged units and bus companies in the provinces are threatened with having their operating licenses revoked if they transport protesters to regional cities or to the capital.

The opposition and my party in particular have borne the brunt of politically motivated smear and intimidation campaigns. Half a dozen former senior officials from my government have been arrested and are under investigation. Some have languished in detention since the summer.

No slide into authoritarianism can be achieved without bending constitutional rules and seizing control of the country’s judicial system. Nowhere was this more evident than the Oct. 1 Constitutional Court ruling that invested more power in the president by declaring constitutional amendments made during the Orange Revolution as “unconstitutional.”

Another glaring instance came in April when Yanukovych negotiated reduced gas prices from Moscow in return for extending the Russian Black Sea Fleet’s lease on its naval base in Sevastopol. This deal ignored the Constitution, which forbids foreign military bases on Ukrainian territory.

Understandably, Russia is merely pursuing its national interests; however the Ukrainian government’s willingness to merge major industries and national energy assets with Russian holdings are at best myopic and at worst puts Ukraine’s sovereignty at risk.

The threat of authoritarianism to Ukraine is real and it is against this backdrop that policy makers across Europe and in the U.S. should scrutinize the fairness of the Oct. 31 elections. The consequences of a new authoritarian regime on Europe’s borders with enhanced potential for corruption and criminality should give cause for alarm; for history has proven that authoritarian regimes neither endure nor are they inherently stable.

Europe has due cause for concern given that 80 percent of its Russian natural gas imports are pumped via Ukraine, which is also one of the world’s largest grain exporters and the fifth most populous country in Europe – a country negotiating with the EU an Association Agreement and visa free travel for its citizens.

A populous remaining poor and powerless, a system of governance corrupt and inefficient, opposition and the media harassed and a civil society subdued, is this the kind of “stability” Europe wants on its eastern border?

We trust not and appeal to the international community to be vigilant in safeguarding the European values we hold so strongly. We have had one election officially recognized as stolen. All the signs indicate we will have another. The time has come to stand up for democracy.

Yulia Tymoshenko is a leading opposition figure in Ukraine and two-time former prime minister

Mikhail Gorbachev says Russia is moving 'away from democracy' TOP
October 27, 2010

Tom Parfitt

Former Soviet leader says Dmitry Medvedev and Vladimir Putin are crushing opposition and leading country towards totalitarianism

Mikhail Gorbachev, the former leader of the Soviet Union, has issued a sharp criticism of Russia's president, Dmitry Medvedev, and the prime minister, Vladimir Putin, saying they are "doing everything they can to move away from democracy, to stay in power".

Gorbachev, 79, accused the two leaders of eroding civil liberties by crushing opposition parties and cancelling direct elections for regional governors.

"I am very concerned, we're only halfway down the road from a totalitarian regime to democracy and freedom," he told the BBC. "And the battle continues. There are still many people in our society who fear democracy and would prefer a totalitarian regime."

Gorbachev has been critical of his Kremlin successors in the past – reserving special bile for Boris Yeltsin – but these comments were his most cutting yet about Medvedev and Putin.

In a separate interview with the New York Times, Gorbachev said Putin believed "democracy stands in his way".

Complete article:

Middle class ready to revolt over onerous, unfair tax code TOP
October 29,2010

Oleksandr Danylyuk

The biggest absurdity is that the proposed new tax code won’t bring more money to state coffers. What they will “achieve” is to destroy six million workplaces created by small businessmen that operate on the flat tax system.

Does Ukraine need this huge army of unemployed? Will people just sit idle when they see how their well-being is destroyed? I doubt it.


Social tensions are growing in Ukraine. Thousands of small businesses across the country have come together in recent weeks, in various cities across the country, to protest the government’s proposed tax code.
The situation is highly explosive.

The International Labor Organization, a body of the United Nations, put Ukraine on the list of the countries with a high risk of social instability. In contrast, France and Greece, where direct confrontations with police are taking place, are now rated as moderately instable.

The same can happen in Ukraine. But how has Ukraine’s government responded to our protests? The government shut their eyes to it, insisting the protests were politically motivated. To see the truth, all they need to do is open their eyes and see who is taking part in the protests.

People flocking to the protest also come from the eastern and southern regions of Ukraine which have been traditionally loyal to Viktor Yanukovych, his Party of Regions and helped elect him as president this year. In fact, the largest protests have materialized in Yanukovych territory.

It comes as no surprise, because voters in these regions truly believed Yanukovych’s promises as a presidential candidate to deliver on “tax-free holidays” for small and medium-sized business for five years. He promised it. He is failing to deliver it. And as you know, it’s just one small step from love to hatred.

This step has already been made by many financially struggling voters who see their personal well-being at risk.

It’s hard to list all of the Yanukovych’s mistakes during his first eight months as president.

Here are a few:

Attempting to adopt the tax code now, so late in the year, is illegal.

According to Ukraine’s tax legislation, any changes to the size of taxes and the order of their collection have to be made at least six months prior to the beginning of the budget year. But laws like this didn’t prevent Yanukovych’s government from introducing payments to the pension fund, angering many private entrepreneurs who are already pensioners and promising to adopt the new tax code two months prior to the new year.

Dubious moves like this plunge Ukraine to the lows in international ratings in terms of the ease of doing business in a country. Such action strengthens the perception that Ukraine is a country with unforeseen regulatory policies.

The government’s policy on businesses with private entrepreneur status is bad and will backfire.

About 80 percent of private entrepreneurs that paid taxes within the flat tax system were not, until the recent Oct. 20 deadline, required to make payments to the pension fund.

For the majority of small private entrepreneurs who operate in the small town or rural areas, the extra Hr 300-400 payment that they will now need to make to the pension fund on monthly basis eats up one third of their monthly income. With such action, the government is simply pushing them into the shadows.

The government doesn’t understand the consequences of their policies to Ukraine’s economy.

That’s the only way to explain tax changes they plan which would freeze cooperation between small businesses that operate on a flat tax system and businesses that operate on the general taxation system. The function of the small business is to create the work places and to quickly meet market demands.

But the government does not seem to understand or care. The proposed tax changes will severely hit small businesses. All the small cleaning and catering companies, self-employed lawyers, human resources specialists, auditors and marketing specialists that didn’t ask anything from the government will be brutally squeezed out of the market.

The biggest absurdity is that the proposed new tax code won’t bring more money to state coffers. What they will “achieve” is to destroy six million workplaces created by small businessmen that operate on the flat tax system.

Does Ukraine need this huge army of unemployed? Will people just sit idle when they see how their well-being is destroyed? I doubt it.

Small business has made many attempts to express its opinion in a less radical way. Since the draft of the Tax Code was made public, thousands of amendments have been proposed. But most of them fell on deaf years.

The president and the government have very little time to stop their flywheel. Otherwise, on the eve of the regional elections, Ukraine will face a wave of the mass protests. A victory of the Party of Regions would look very strange on the background of such events.

And all of this would occur on the backdrop of the 6th anniversary of the Orange Revolution, which was empowered and motivated by the same middle class that the government now ignores.

If Ukraine’s government is not feeling the deja vu already, they will soon face it.

Oleksandr Danylyuk is one of the organizers of a recent wave of protests by small businesses against the government’s proposed tax code. He is also head of the All-Ukrainian Center for Business Support.

Why does Viktor Yanukovich suddenly care about corruption? Take a wild guess TOP


October 29, 2010

Steve LeVine

Are we surprised at the latest report of corruption out of the former Soviet Union, released days before local elections in Ukraine, which alleges that the country's past government -- like the 12 Ukrainian governments that preceded it -- had some possible problems with dishonesty?


Why aren't we aghast? Consider Transparency International's annual Corruption Perceptions Index, released Tuesday. For the 13th straight year, Ukraine was named one of the most corrupt countries on the planet; this time it ranked 134 out of 178, with 178 being the most corrupt. In my experience, U.S. businessmen, diplomats, and journalists who work in the region have long described the Ukraine as the most corrupt of the former Soviet republics. In 2006 -- a year after Tymoshenko began her on-again, off-again tenure in government -- an 84-page report by the U.S. Agency for International Development concluded that this deep-seated corruption began "immediately after independence" in 1991-92. What always happens in Ukraine, the report said, is that "[t]op political and business figures collude behind a facade of political competition and colonize both the state apparatus and sections of the economy."

Considering this inglorious history, the fact that Yanukovich would single out the two years of governance presided over by Tymoshenko, his main political opponent leading up to the country's local elections this Sunday, ought to raise a few eyebrows. Ukraine has had 14 governments since independence, and by Transparency International's reckoning, Tymoshenko's was bad but hardly the worst:


Then there are the investigators themselves: The legal team Yanukovich's government assembled to prepare the report is composed mostly of American heavy-hitters with reputations for fixing big PR problems. Plato Cacheris is a high-profile defense attorney who has represented Aldrich Ames and Monica Lewinsky. Mark MacDougall, a partner at the top-tier law firm Akin, Gump, Strauss, Hauer & Feld, was once dubbed "The Cleaner" by the American Lawyer magazine for his self-styled specialty of "reputational recovery," or aggressively pursuing retractions from journalists and scholars who write unflattering copy about various of the world's oligarchs and corporations. Kroll Associates is a storied New York investigative firm that in 2001 successfully absolved former Ukraine President Leonid Kuchma of complicity in the decapitation of a journalist named Giorgiy Gongadze.


So how do we look at the investigation, and the investigators? I emailed Paul D'Anieri, a Ukraine scholar and dean of the college of liberal arts and sciences at the University of Florida. He responded:

   Is the investigation biased? I think that's pretty obvious. Until Yanukovich empowers someone to investigate his administration, and others, this is blatantly political. Are the U.S. investigators inserting themselves into Ukrainian politics? Yes. They have been hired (and are being well paid) to advance the interests of their client, and that is what they are doing. Even if the U.S. firms are being completely "objective," the time period for investigation and the issues to be investigated were selected by the Ukrainian government. This is meant to produce an incomplete portrayal, and the U.S. firms are fully aware of it. For example, they weren't asked to look into transactions in Donetsk Oblast, where Yanukovich's Party of Regions has been in power continuously. Nor were they asked about the period when Yanukovich was prime minister. If you let the entity being investigated dictate the scope of the investigation, you cannot make any serious claim of objectivity.

Чому українські історки не повинні переписувати історію підросійської України TOP

Степан Величенко (Унів.Торонто)

 Теоретично незалежність не повинна впливати на розуміння минулого. Втім, на практиці вона впливає, позаяк історія інтерпретується інакше перед та після Незалежності. Приміром, те, що колишні піддані царської та советської імперій уважають російським «імперським наративом», росіяни трактують як «національну історію». «Hаціональна історія» і так має політичні функції. У підлеглих вона долає колоніальний дискурс, надає підстави для визвольних змагань і будування національних держав. Для паннуючих виправджує панування для підлеглих незалежність. Для обидвох націоналізує населення.

Як колись білі в Африці:
Україна на сьогодні є єдина країна в світі, де найсильніша крайня правиця не складається з титульних етносів, які вважають ідеалом націоналістичну державу, а з переселенських меншини та з русифікованого титульного населення, котре хоче лишатися провінцією імперії.


Як наукова категорія аналізу національна історія має і свої недоліки. Моноетнічних національних держав не існує, а встановлення культурних меж спричиняє суперечності. Відтак така історія може також бути упередженим конструктом, який або насильно вилучає одні, або включає інші, що воліли би бути вилученими. Наприклад, сучасні турецькі історики мають клопіт із тим, як витлумачити стосунки між центральноазійськими турками-мусульманами та нетюркськими, язичницькими/християнськими жителями Анатолії. У великому наративі «турецької» національної історії немає місця для Візантії. Після 1517 відсутні араби, і годі пояснити антитурецьку спрямованість мусульман-арабів. Турецька національна історія не вважає загарбанням чи гнітом османську окупацію Балкан, а їх пізніше відторгнення пояснює впливом принесених ззовні ідей та чужоземної агітації.

 У деяких історії Італії не згадується Рим, що суголосно з думкою Бенедета Кроче про історичну новизну «Італії». Історики і досі сперечаються про те як пов’язати історію півострова з імперією і коли розпочинати «італійську історію». Так само науковці замислюютьсячи починається «грецька історія» з язичницької мінойської культури, і як далеко на північ сягають її кордони? Національні лідери протягом  XIX століття відкидали пов’язання Грецького Королівства з Візантією.

Десятиліття критицизму одначе, змінили категорію «національна історія», порівняно з тим, якою вона була а державна незалежність трансформувала політичне й інтелектуальне тло наукових дебатів про національну історію.

Після 1918 р. національні наративи  наражалися на критику за те, що вони виправдовували шовінізм, переносили пізніші етнополітичні розмежування в минуле (коли їх або не існувало, або вони щойно формувалися), й ігнорували субнаціональні групи. Міжнародні комісії в Європі покликані були усунути із підручників шовіністичні упередження й відділити національну історію від ексклюзивної політизації, зменшивши ймовірність використання історії для потреб політичного екстремізму.

Водночас методологічне урізноманітнення призвело до вивчення минулого всієї людської діяльності. Відтак нині історики послуговуються над-, під-, внутрішніми і не-національними категоріями аналізи, пильніше придивляються до меж, які розділяють націю, державу та групи, і намагаються не випустити, не применшити, проте й не перебільшити їхню взаємодію. Протягом останніх десятиліть XX століття відсутність імперських претензій, з одного боку, та реальна самостійність, з другого боку, дозволили історикам писати <<нову>> національну історію у згаданому стилі. Після 1991 року  моделлю стала польсько-німецька історична комісія. Схожу роботу провела польсько-українська комісія.

Сучасні історики визнають, що держави мають меншини, аномалії та змішані регіони. Вони не трактують «народ» і правителів як культурно окреслені групи і зважають на взаємозв’язки. Дивляться на королів як на адміністраторів, а не виключно як на завойовників; трактують ідентичність і лояльність радше як щось змінне, інклюзивне та множинне, а не стале, ексклюзивне та одиноке. Вони надають більшого значення мирному опорові, припадковості та різноманіттю, аніж війнам, повстанням, долі та єдності.

Можно збалансувати оповідь про буття українців з оповіддю про не-українців — пам’ятаючи, що такі меншини крім росіян нині складають разом не більш аніж 5% населення і що частка росіян була незначною аж до кінця ХІХ ст.


Таким чином, національна історія побутує не як панівна форма історичного дискурсу, а лише як одна з-поміж багатьох інших у континуумі між глобальним та місцевим. У країнах що свого часу перебували під іноземним паннування,  тепер в оповідях про минуле представляють старе імперське не як центральне та вічне, а як маргінальне й тимчасове. Чужинське панування було однією, і не обов’язково вирішальною силою, що впливала на події.  «Багатокультурні» виклади національної історії, концентруються не тільки на освічених владних елітах, а й на об’єктах, як-от жінки, колективне та індивідуальне, творення ідентичності та свідомості, неетнічні меншини, злочинці та повсякденне життя. Отож сучасні європейські історики намагаються творити транснаціональні описи минулого.

Тут залишимо осторонь дискусійні проблеми про переваги та хиби нової національної історії і ненаціональних підходів. Більш важливо зрозуміти що ці нові підходи і інтерпретації з’явилися та були поширені у країнах, які або не були колоніями, або перебували під владою чужинців так давно, що нині ця минула підпорядкованість є суто науковим питанням, позбавленого політичного змісту.  В таких суспільствах, де ніхто не піддає сумніву факт існування держави, а громадяни позбавлені імперських колоніальних ідей і комплексу меншовартості ненаціональне постмодерністичне наукове переписування історії можливо й має якусь користь.

Приміром, ірландських, корейських та грецьких істориків, які в новому дусі переписують свою національну історію, критикують їхні опоненти. Але в тих країнах немає зовнішніх політичних загроз, оскільки ці держави в жодному разі не нео-колонії бувшої імперії. Ніхто не очікує, що англійці, японці чи турки використовують наукові  дискусії до обґрунтувати нового  панування. Завдячи тим що національна історіі бувшої імперіі  не стара імперська шовиністична а в бувших підлеглих країн десятки років плекання традиційної національної історії створило політичні нації, нові підходи до минулого бажані – і не тільки тому що створюють передумови до взаємоної покоянна.

Натомість Україна є політично, але не економічно й культурно, незалежною менш, аніж двадцять років. Національно-державницька міфологізація робить лише перші кроки і наслідки її ще не суттєві. Нині побутує далі культурна `диктатура російської меншості` й імперські упередження та російський власність засобів продукціїї та ЗМІ. Кремлівські вожді від часів президентства Путіна послідовно відновлюють панування. Уряд Януковича представляє кремлівське крило партії регіонів, і разом із РПЦ та КПУ проводять у Києві прокремлівську політику. У Росії історики вимушені під наглядом Кремля вживати застарілу шовіністську історію в Росії, яка освячує існування імперії. Там нема  культури покаяння. Історики згруповані навколо журналу «Аб імперіо» і Європейського університету,  не мають великого впливу.

Водночас завдяки домінації російськомовного громадського простору та свідомої політики масованої завалювання українського ринку дешевою російської історичної літератури писаною в дусі колишньої імперії, певна частина населення все ще вважає Україну як частину Росії. Вони не частина Української політичної нації й підтримають реінтиґрації Малороссії в русском міре –як тепер звуть імперію.

Україна на сьогодні є єдина країна в світі, де найсильніша крайня правиця не складається з титульних етносів, які вважають ідеалом націоналістичну державу, а з переселенських меншини та з русифікованого титульного населення, котре хоче лишатися провінцією імперії. Як колись білі в Африці. Партія Н.Вітренко, Православне Братство, Русский Союз загалом за останні 10 років мають у два рази більш членів і голосів, аніж УНА-УНСО і СВОБОДА. Як колись скрайні німці в Судетенланд були підтримані зовнійшним силами ця `правиця колоністів` підтримані зовнійшним урядом партіям та людми як Ґундяев Затулін Лужков Ґельман та Корнілов.

За таких обставин чи переписування історії підросійської України на підставі постмодерністських ненаціональних методологій, вироблених у країнах, які давно або ніколи не загрожені колоніалізмом імперіалізмом та реваншизмом бажане? Чи означені обставини не вимагають далі уживання національної історії для ствердження незалежності і націоналізації населення? Чи Кремль просто не примушує Українських істориків із почуттям громадянської відповідальності відмовитися з постмодерністських транс-ненаціональних» методолоґіах, xoч в дидактичному галузі, в імені потреби формування Української політичної нації?

З зовні здавається що в Україні національнa історія й далі має своє місце. Можно збалансувати оповідь про буття українців з оповіддю про не-українців — пам’ятаючи, що такі меншини крім росіян нині складають разом не більш аніж 5% населення і що частка росіян була незначною аж до кінця ХІХ ст. Можна вимагати бути обережним із загальниками та відокремити історії України від історії Українців. Варто приділяти більшої уваги щодо конкретних постатей, подавати різні інтерпретації та тлумачення що модерні нації не існували за часів середньовіччя. Треба вирізняти історію України від історії імперської політики щодо неї і описувати що українці як підлегле населення повсюдно брали участь у творінні й урядуванні в імперії. Адже без колаборантів ніяка імперія не б могла існувати. Різнялися тільки межі дозволеного.

Але чи бажано достусовувати постмодерністучних ненаціональних підходів і роздрібнювати загальну схему національної історії? Чи бажано славити малоросів, які робили кар’єри в імперіях чи розбудували її, й мордували інші народи заради розширення імперії? Британська імперія незалежно від експлуатації дала своїм колоніям `rule of law,` чесних урядовців і парламент. А що дала Російська імперія своїм підлеглим крім самоварів та каралухів? У чому тут вишукувати гордість і пишатися?

У чому тут вишукувати гордість і пишатися?
Британська імперія незалежно від експлуатації дала своїм колоніям `rule of law,` чесних урядовців і парламент. А що дала Російська імперія своїм підлеглим крім самоварів та каралухів?


Ані ревізіоністи ані історики совоки які шукає собі Табачнік не згадають колоніялізм і не відріжняють не паннуючих імміґрантних етнічних меншин які присвоюють культуру і мову титульних, від паннуючих поселенських колоністичних меншин –які ту культуру і мову зневажають.  Ірландці чи Корейці сьогодні описують, але не пишаються тим, що імперії до яких належали їхні предки були могутніми і славними і давали їм вибір: розбудовувати імперську міць чи пасти корів. Там Табачніків подобні  нема при уряді. Після здобуття незалежності історики в тих країнах не відновляли старий імперський наратив – вони її відкидалию

Едмунд Берк зауважив, що всі уряди засновані на акті узурпації і лише плин часу стирає пам`ять про цю несправедливість. Якщо корінне населення винищене або помруть або зассимилюяться і всі забудуть що такі люди колись існували, тоді ясно не може бути ніякий колоніалізм  ніякі комплекси жертви, а правителі перестають бути імперською владою. Тому Англійці нині не хвилюються про необхідність супротиву норманської колонізації, французи не переймаються щодо римлян, а росіяни щодо монголів. Втім, оскільки 200 років і голодомори  так і не знищили українців, й не стерли їхню історичну пам’ять про несправедливість та кривду а сучасна правляча еліта Москви відродила імперські проекти, то питання про російський колоніалізм, імперіалізм та чорносотенство нагальні й актуальні.

Зрозуміли чому совоки-історики обминають ці контексти історіописання, якими є засадними й показовими для інтелектуальної й політичної атмосфери в Україні зрозуміло. Чому ревізіоністи обминають ці контексти історіописання, якими є засадними й показовими для інтелектуальної й політичної атмосфери в Україні незрозуміло. Тому насамкінець, хотів б згадати слова Андреаса Каппелера. Він в 2007 році писав що `до тої міри` що помаранчева революція показало Українська політична нація дозріла i позбулася старих імперських схем історіі, то тоді можна б було говорити про ненаціональні постмодерністичні ревізіі історіі.

Нині знаємо так не сталося. Синьа- нео советска контр-революція тепер панує. Чорносотня ще не історія. Кремль підло використує льояльних етнічних Росіян в своїх політичних цілях.  

Наукова ревізія історії підросійської України потрібна, і треба сподіватися що на це прийде час. Російські політики колись дозріють й перестануть сліпо наслідувати Американську правицю. Тоді і усвідомляють, що імперії нерентабельні, немодні й несуть титульним націям втрати, та стагнацію. Найоптимальніший момент для переписування минувшини настане, ясно, тоді коли Україна стане членом ЕС, а  Росія провінцією Китаю.

Одне позитивне здається в данному моменті те що справа з рекотором Ґудзіяком  показала що жорстока публічна НІ може на разі мати еффект.

Дайош "русскій мір"? TOP
Є логіка життя, логіка природи: живеш в Україні - вивчай державну мову. Не подобається - спаковуй чємадан, і на вокзал... Жодних образ.



Олег Романчук
22 жовтня 2010

Олег Романчук, шеф-редактор журналу "Універсум", кандидат філологічних наук

Віталій Бендер, український письменник, журналіст і громадсько-політичний діяч, у своїх споминах "Фронтові дороги" згадує, як в Україні перед війною на екрани вийшов фільм київської кіностудії "Винищувачі", в якому рефреном звучала чудова пісня пілота, що відлітав:

В далекий край товариш відлітає,
Вітрець знайомий вслід за ним побіг.
І рідне місто в синяві зникає,
Зелений сад, знайомий дім, дівочий сміх.

Коли ж мій друг повернеться додому
З польотів дальніх, з бойових доріг,
В кварталах рідних він зустріне знову
Зелений сад, знайомий дім, дівочий сміх.

Пісня, як і кінострічка, швидко здобула шалену популярність на теренах СССР. Але звучали ці поетичні рядки вже в перекладі російською. Савєтскіє гражданє задушевно виспівували на общєпанятном: "В дальокій край таваріщ улєтаєт...".


Але ми не про це. Ми про факт реєстрації у Верховній Раді мовного законопроекту Єфремова-Гриневецького-Симоненка, якому передували численні діяння-нововведення міністра освіти й науки.

У разі ухвалення цього вкрай небезпечного для української державності закону, неминуче почнеться процес її послаблення - на українську мову чекає катастрофа, небуття, вона кане в Лету, бо мільйони громадян на законних підставах ігноруватимуть її, не вивчатимуть. Повториться сумна доля мови ірландської.


Будь-якій державі байдуже, якою мовою між собою спілкуються громадяни. Але НОРМАЛЬНА держава добре розуміє, що коли йдеться не про етнічне гетто, то ВСІ громадяни мають отримати освіту саме державною мовою. Чи Українська держава зацікавлена в існуванні російського гетто, кримськотатарського, єврейського, польського, угорського, ромського тощо?

У жодному разі. Інакше це буде антидержавна політика.

"Є права особи - людські, є права нацменшин - спілок, а є державне право - право народу залишатися самим собою на своїй споконвічній землі. Це строге режимне право, порушників якого в цивілізованих країнах штрафують як хуліганів і злочинців", - писав Віталій Радчук.


"Наши народи связани нєразривно. Наши народи навсєґда астануца братскімі. Нас аб'єдіняєт савмєстная культура, общіє радості і горє. Мнє так і хочєца сказать: наш єдіний народ". Говорив це Дмітрій Медведєв, щоправда, не про нас, українців, а про білорусько-російські взаємини. Але хід думок російського президента зрозумілий.

На цьогорічному львівському книжковому форумі у розмові зі мною юна москвичка демонструвала дивовижне, аж до неприхованої ворожості з її боку, небажання розуміти мою українську: "Нє панімаю. Я масквічка!". Химерія якась. Українці розуміють поляків, словаків, чехів, росіян. Поляки на побутовому рівні також розуміють українців, росіян, словаків, чехів.

Натомість росіяни НЕ РОЗУМІЮТЬ української, польської. Не кажучи вже про словацьку, хорватську...

Попри те, що в Україні російськомовних 1200 середніх шкіл, 14 театрів функціонують державним коштом, з якогось добра-дива етнічні росіяни, українські громадяни, вперто вимагають від Української держави забезпечення свого навчання в школах і вузах російською мовою за рахунок бюджету.

Провокативні висловлювання/думки/твердження щодо насильницької українізації (насправді неіснуючої) можна зустріти і в побуті, і серед політиків, і в інтернеті на різноманітних сайтах.

Мовляв, "украинцы (националисты) хотят уничтожить русский в угоду украинскому языку. Нам не хотят оставить возможность даже в местах компактного проживания говорить на родном языке, только на кухне и под подушкой. НЕ ДОЖДЁТЕСЬ!".

Є багатий досвід демократичних США, багатокультурної Канади. Приміром, в американському Чикаго, де мені неодноразово доводилось бувати, є кілька державних шкіл з двомовним навчанням (англійською та іспанською мовами) - у перших трьох класах навчаються іспаномовні діти (переважно діти емігрантів, серед яких багато нелегальних), які не знають англійської.

Після третього класу всі переходять на англійську. У канадській провінції Манітоба в державних школах було аналогічне двомовне навчання (англійською та українською). Крім англійської, деякі предмети мовами національних меншин США і Канади у старших класах викладаються лише в приватних школах.

Натомість чимало етнічних росіян (і не тільки), українських громадян за паспортом, упереваж з числа тих, котрі ніяк не можуть позбутися ностальгії за СССР, туги за привілеями для "самого вєлікого народа", щиро переконані, що Українська держава обов'язково має забезпечити їм здобуття освіти (середньої і вищої) саме російською мовою.

А ще забезпечити перегляд російськомовних телепрограм і фільмів (сюжетно часом не зовсім лояльних до Української держави) на загальнонаціональних телеканалах і в кінотеатрах. І так далі і тому подібне..

А ще їм до вподоби прагнення Дмитра Табачника втілити в життя ідею єдиного підходу до вивчення історії Росії та України, написання спільних підручників для шкіл і вишів...

Разом з тим, непоодинокі й приклади тверезого погляду на складні державотворчі проблеми і процеси: "Меня волнует судьба страны, в которой волей случая я оказался гражданином после развала Союза, и которая при этом гораздо лучше других стран СНГ дала мне возможность жить и развиваться.

У нас не было Чечни, и я не попал на войну, у нас не было и нет скинхедов, у нас гражданских свобод, до прихода нынешней власти, было намного больше, чем в любой другой стране СНГ. Вот почему меня волнует этот этнос - он мирный и нормальный, и пока я гражданин страны Украина, я считаю, что язык должен быть украинский.

Хотя мне это неудобно - я воспитан в семье, где все говорят и говорили на русском, да и будут на нем говорить. Проблема не в статусе языка, а в том, чтоб община сохраняла свою языковую самобытность без каких-либо статусов, почему-то болгары на юге Украины смогли, а мы вот, бедные, загнемся, если у русского не будет статуса государственного".

Ці оприлюднені в інтернеті думки аж ніяк не належать нащадкові колоністів. Це щирі міркування українця російського походження.

Ще один промовистий коментар з інтернету: "Моя знакомая, прожив в Киеве 18 лет и увидев, что я смотрю по телеку фильм на украинском языке, удивилась (мы родом с России) - "ты что, понимаешь?". Я удивилась - а ты нет? Зато когда она уехала в Сан-Хосе, то через год в разговоре по телефону уже иногда не могла подобрать русских слов для выражения мысли.

Езжайте и вы в любую демократическую страну - США, Францию - и обучайте там детей на русском. Посмотрим, что их будет ждать в плане карьеры".

Для тих громадян України, котрі конче прагнуть навчатися рідною мовою (у даному разі, російською) перешкод немає: можна організувати недільні школи, а вищу освіту (вона практично в усіх країнах платна) здобувати у Владивостоці, в Рязані, в Омську або в Москві.

Якщо хтось вважає, що його права хтось утискає - можна виїхати в Росію, отримати російське громадянство, відбути військову повинність на Північному Кавказі, в Чечні.

22 червня 2006 року Владімір Путін підписав указ № 637 "Про заходи з надання сприяння добровільному переселенню в Російську Федерацію співвітчизників, які проживають за кордоном", яким було затверджено відповідну Державну програму, розраховану на 2006-2012 роки.

І що ж? Стали етнічні росіяни масово виїжджати на "історіческую родіну"? Аж ніяк. Бо умови проживання в Україні значно кращі, ніж, скажімо, на Сахаліні, в Рязанській чи Тамбовській областях, на Далекому Сході. Але навіщо в такому разі вдаватися до поширення провокаційних заяв щодо запровадження другої державної мови (російської, звісна річ), запровадження подвійного громадянства?


Тим часом "Радіо Свобода" повідомило, що в Росiйськiй Федерації за офіційної кількості українців у майже три мільйони осіб лише 205 людей вивчають українську мову як шкільний предмет i 100 людей - факультативно або в гуртках.

Разом з тим "офіційна кiлькiсть росіян в Україні становить трохи більше 8,3 мільйона. При цьому в Україні існують 983 дошкільних і майже 1,2 тисячі загальноосвітніх навчальних закладів із російською мовою навчання та понад 1,7 тисячі шкіл із українською й російською мовою.

Російську мову як предмет у цих закладах вивчають майже 1,3 мільйона учнів і ще понад 165 тисяч - вивчають російську факультативно або в гуртках".

За незбагненною логікою багатьох росіян, той, хто за Україну, за українську державну мову, той, виходить, проти Росії. Втім дивуватися даремно. Бо логіка тут безсила. Не дає імперськи стурбованим спокійно жити ідея "русскава міра". Дайош "русскій мір" і край. То як маємо діяти? Що маємо чинити?

Ціла стаття:

Десять брехень і десять правд: відповідь Ганні Герман



Тарас Кузьо

Листи на захист (не) демократії. Лист перший


Брехня-1: Тим часом скасування політреформи розглядається президентом як перехідний етап. За ним обов'язково ітиме підготовка до внесення змін у Конституцію 1996 року із залученням до цього процесу всього суспільства. І чи був інший шлях швидкого подолання хаосу, який існував у системі влади протягом останніх п'яти років?

Правда-1: За часів функціонування президентської системи у 1996-2005 роках уряди змінювалися частіше, ніж протягом існування парламентської системи в 2006-2010 роках. Де тут "хаос"?

Брехня-2: Я думаю, мине небагато часу, і ми довідаємося, хто інспірував і провокував усі ці недолугі історії з переслідуваннями історика, який на час затримання був працівником СБУ; зі зникненням журналіста Климентьєва; з організацією акцій на кшталт "Дайте жити! Дайте писати!"; зі скандалами у територіальних виборчих комісіях у зв'язку з відмовою реєструвати представників опозиційних партій на виборах до місцевих органів влади. Однак факт залишається фактом: опозиція звинувачує, а влада виправдовується, причому вже не лише вдома, а й за кордоном.

Правда-2: Цим Герман демонструє свою совкову політичну культуру, вдаючись до тих самих теорій змови, згідно з якими фальсифікації на виборах 2004 року насправді були не фальсифікаціями, а "провокацією" з боку опозиції, представників якої підготували західні агенти спецслужб, що працювали в іноземних фондах. Герман повторює ту саму неправду щодо "провокацій" довкола виборів 31 жовтня, що й Міністр внутрішніх справ Могильов і Президент Янукович. "Що мене хвилює на цих виборах, мене хвилюють тільки провокації... якщо не будуть працювати спеціально підготовлені загони провокаторів, проблем ніяких не буде", – сказав Янукович.

Брехня-3: Не слід виключати, що під час передвиборної кампанії деякі представники влади на місцях заради забезпечення високих результатів кандидатів від Партії регіонів можуть вдатися до сумнівних методів ведення політичної боротьби.

Правда-3: Янукович, як і Кучма в 2004 році, володіє повною монополією на владу в Україні й так само не може імплементувати власний указ щодо проведення чесних виборів. Причина цього полягає в тому, що політична культура обох президентів не дозволяє їм зрозуміти основоположні принципи демократії та вільних виборів. У свою чергу, "помаранчеві" політичні сили під час "хаосу", про який так люблять говорити Янукович і Герман, зуміли забезпечити проведення трьох чесних виборів і свободу преси. Як написала сама Герман, "тим паче що президент має вдосталь важелів впливу, аби сприйняти як належне будь-які результати виборів до місцевих органів влади".

Брехня-4: Мета глави держави полягає в об'єднанні українського суспільства, оскільки він виступає у ролі лідера всієї України, а не окремої політичної сили.

Правда-4: Політика президента, навпаки, посилює регіональні розбіжності України і заважає національній інтеграції.

Брехня-5: І ніщо так не шкодить досягненню цієї мети і авторитетові президента, як збурювання в суспільних настроях невдоволення недемократичністю передвиборного процесу, тиском на кандидатів опозиційних партій чи спроби створити нерівні умови під час підрахунку голосів.

Правда-5: Голова СБУ Валерій Хорошковський завдав іміджу Януковича на Заході значно більшої шкоди, ніж опозиція. Чому він і досі лишається на своїй посаді?

Брехня-6: Не будучи прихильником різного роду теорій змови і конспірологічних схем, я однак хочу запитати: кому ж усе-таки вигідно представити владу у вигляді душителів демократії.

Правда-6: Це ще один прояв совкової політичної культури, яка всюди шукає теорії змови, виявленої в "Брехні-2".

Брехня-7: Ми вигравали вибори в набагато складніших умовах, не маючи практично жодної підтримки з боку популярних телевізійних каналів, радіо, газет.

Правда-7: Пані Герман живе в Україні чи на іншій планеті? На перемогу Януковича у 2010 році працював найбільш популярний в Україні телеканал "Інтер", яким володів тоді і володіє зараз теперішній голова СБУ Хорошковський. Дві українські газети з найбільшим тиражем – "Факти" і "Сегодня", якими володіють Пінчук і Ахметов, відповідно – також підтримували Януковича. Крім того, канали Пінчука давали Януковичу ефірний час.

Брехня-8: Стосовно так званого обмеження свободи слова, переслідування журналістів, цензури на популярних телевізійних каналах. Ніхто не зможе примусити журналіста писати те, що суперечить його переконанням.

Правда-8: Те, що Янукович і Герман не бачать чи не хочуть бачити (загрози свободі преси), дуже добре бачать українські журналісти та міжнародні організації. Наступного року організація "Freedom House" понизить рейтинг України з "вільної" країни, який вона отримала в 2005 році, до "частково вільної". У свою чергу, "Репортери без кордонів" уже понизили рейтинг України щодо свободи мас-медіа на 43 позиції, опустивши її практично до рівня Росії.

Брехня-9: Ми не можемо і не збираємося диктувати телевізійним каналам, які новини їм давати в першу чергу, а редакторам газет – які матеріали розміщувати у черговому випуску видання.

Правда-9: http://en.rsf.org/ukraine-spokusa-keruvati-dopoviid-miisiiyi-01-09-2010,38251.html

Брехня-10: президентство Ющенка був одним з політичної нестабільності і хаосу.

Правда-10: "Помаранчеві" сили в парламенті та колишній Президент Ющенко сприяли проведенню вільних виборів, на яких Партія регіонів двічі здобувала перші місця, а Янукович став президентом. Свобода преси не перебувала під загрозою. З часу свого обрання Янукович продемонстрував українцям і міжнародній спільноті, що він і Партія регіонів є прямою загрозою демократії, свободі слова та дотриманню Конституції в Україні. Українську демократію, яка виникла завдяки Помаранчевій революції та шість років потому дозволила Януковичу стати президентом, наразі знищує сам "гарант Конституції". З допомогою Ганни Герман, звісно.

Українська мова: чи пролунає погребельний дзвін? TOP

СКУ обмежується публічними заявами та зверненнями до окупаційного намісника Москви В. Януковича. Шкода, бо єдиним дієвим механізмом проти нової окупаційної влади в Україні є апелювання до міжнародних структур про повернення України до авторитарного режиму, який, зокрема, започаткував новітній ентноцид українців.

Не тішмо намарне себе думкою, що наша мова – вічна, а її убивці – скороминущі. Пригадаймо, як довготривалий колоніальний статус Ірландії став причиною знищення мови титульної нації.


На жаль, до усамостійнення України неготовими виявилися провідники української діаспори й національно-патріотичні сили України. Перші були далекі від проблем постколоніальної й наскрізь зденаціоналізованої України, а найдужче бракувало будівничо-державницького потенціалу. Другі – вичерпали себе в постійних компромісах із колишньою партійною номенклатурою, яка відразу ж перебрала всю повноту влади в незалежній Україні. Варто відзначити, що кожен із колишніх президентів України в тій чи іншій мірі був продуктом совєтської епохи, тож жодному з них не було до снаги відроджувати українську націю. Що ж до сьогоднішнього так званого президента України, то він – яскраво виражений гібрид антиукраїнського совка з кримінальним елементом. Отже очікувати від нього що-небудь позитивного не приходиться партіотичним українцям.

Окрема тема: Помаранчева революція як унікально втрачений шанс для повернення широких прав титульній нації. Цьому втраченому шансові маємо завдячувати В. Ющенкові, який популізмом і  моралізаторством, а то й прикінцевою зрадою довів українську націю до нинішнього катастрофічного стану.

Передовсім шість року тому українська мова мала б повернутися в усі сфери державного життя завдяки державній програмі, спрямованій на відродження національної пам`яті, головно - у зрусифікованих областях. Ні, така програма не могла бути насильницького характеру, а лише – преференсійно-заохочувальною. Однак можливості такого розвитку української нації нині втрачено надовго.

Утім, не виключено, що при дальшій відсутності реальних кроків із боку українських патріотичних сил, головно - діаспорного проводу, український поїзд може добігти до своєї кінцевої зупинки під назвою «Нововалуєвськ». Не тішмо намарне себе думкою, що наша мова – вічна, а її убивці – скороминущі. Пригадаймо, як довготривалий колоніальний статус Ірландії став причиною знищення мови титульної нації. На жаль, навряд чи коли-небудь ірландська мова зможе відродитися.

Неблагими намірами стелять нам, українцям, дорогу в небуття

Доволі неоднозначну роль у контексті повернення української мови в усі сфери державного життя України відіграло ухвалення Радою Європи Хартії регіональних або міноритарних мов (1992 р.) та її ратифікація Україною (2003 р.), а точніше - недосконалий переклад Хартії на українську не з офіційних мов (англійської, французької), а з російської. Внаслідок такого перекладу було спотворено не тільки назву самої Хартії, але й її засадничі положення.

Однак без збереження української мови на нашій історичній батьківщині всі намагання Світового Конґресу Українців будуть малоефективними, а то й марними.


Європейська Хартія покликана захищати права й свободу людини, а також ті регіональні й міноритарні мови (з англійської: minority – меншість, менша частина), які знаходяться під реальною загрозою зникнення або потерпають від утисків з боку панівної мови. А це значить, що згідно з положеннями Хартії російська мова не може мати регіонального статусу, позаяк вона є не тільки домінуючою в південно-східних областях України, але й доволі поширеною в усіх реґіонах України. І ще: російській мові не загрожує ніяке вимирання, оскільки вона є мовою колишньої метрополії, яка ще й досі не втратила свого впливу на Україні.

І найсуттєвіше: Хартія застерігає від того, щоб сприяння регіональним і міноритарним мовам жодним чином не обмежувало розвитку та функціонування державних мов.

Натомість нині відбувається цинічне прикриття русифікації під виглядом уболівання за мови національних меншин, так як у законопроекті є лише єдина згадка про «регіональні мови та мови нацменшин», а повсюди говориться виключно про російську.  

Той факт, що Хартію ратифікувало лише 17 із 44 країн Ради Європи, вказує на її певну недосконалість. Цей міжнародний документ, спотворений в Україні і названий «Хартією реґіональних мов і мов національних меншин», дав можливість нинішнім проросійським політичним силам - Партії регіонів, Комуністичній партії та Народній партії Литвина - здійснювати політичні спекуляції навколо регіональних мов. Як уже згадувалося, метою такої спекуляції є: витіснення української мови російською на гуманітарні задвірки з послідовним знищенням першої. Підтвердженням останнього є Проект Закону «Про регіональні мови та мови нацменшин», внесений 7.09.2010 р.): до розгляду Верховною Радою україножером Вадимом Колісниченком (ПРУ) та Ко, який узаконює в Україні так звану українсько-російську двомовність, а фактично - повсюдне зачищення української мови й без того з доволі обмеженого простору.

Нижче подаються деякі умотивування законопроекту, згідно з яким в Україні здійснюється злочинний замах на душу українського народу – її мову:

 «1. В Україні відповідно до Конституції України ґарантується вільний розвиток, використання і захист РОСІЙСЬКОЇ мови з урахуванням того, що РОСІЙСЬКА мова є рідною або такою, якою повсякденно користується більшість громадян україни, загальноприйнятою, поряд з українською, мовою міжособового спілкування на всій території України, однією з офіційних і робочих мов Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй, ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій. Володіння російською мовою забезпечує громадянам України широкий доступ до здобутків світової науки і культури.

 2. Українсько-російська двомовність, що склалася історично, є важливим надбанням українського народу, потужним чинником консолідації багатонаціонального українського суспільства».

Ось і тхнуло від цього законопроекту багатьом з нас знаним затхлим совєтсько-імперським духом.

Вочевидь, під виглядом сприяння регіональним мовам скривається широкий наступ на українську мову в усіх сферах державного життя: у структурах влади різних рівнів, судочинстві, діловодстві, освіті, культурі, ЗМІ, книгодрукуванні, підприємництві тощо. Не менш важливо наголосити на тому, що прийняття згаданого Закону суперечить положенням Конституції України. А саме: Стаття 9 Конституції України вказує на те, що єдиною державною мовою в Україні є українська мова і саме вона повинна застосовуватися в усіх сферах суспільного життя.

Негайно протидіяти знищенню рідної мови!

Варто звернути увагу на те, що між ратифікацією Європейської Хартії Україною й реєстрацією у Верховній Раді злощасного Проекту Закону «Про регіональні мови та мови нацменшин» минуло аж сім років. Упродовж цього чималого відрізка часу ніхто з проводу діаспори чи державних мужів України навіть не почухав потилиці щодо антиукраїнського варіанту Хартії. Як завжди ми, українці, вміємо лементувати тільки навздогін тим нещастям, які через нашу недолугість сипляться на наші немудрі голови.

Від сьомого вересня біжучого року минуло більше як півтора місяця, але, на жаль, наш діаспорний провід жодним чином не відреагував на згаданий законопроект, а це - на загнання української мови у своєрідне ґетто з метою її наступної стерилізації.

Наразі ніхто з очільників української діаспори досі не підготував і не надіслав у міжнародні структури (ОБСЄ, Раду Європи, ООН) відповідного дослідження, завдяки якому українській мові мали б надати спеціального постколоніального статусу як жертві нещадної імперсько-московської політики.


Безперечно, Світовий Конґрес Українців (СКУ) має дбати про розвиток української мови на Північноамериканському континенті, у країнах східної діаспори, а навіть у місцях компактного проживання українських трудових еміґрантів Західної Європи. Однак без збереження української мови на нашій історичній батьківщині всі намагання СКУ будуть малоефективними, а то й марними.

Упродовж двадцяти років незалежності України наша діаспора мовчки спостерігає за борсанням української мови в старо-нових московських тенетах. Наразі ніхто з очільників української діаспори досі не підготував і не надіслав у міжнародні структури (ОБСЄ, Раду Європи, ООН) відповідного дослідження, завдяки якому українській мові мали б надати спеціального постколоніального статусу як жертві нещадної імперсько-московської політики. Або, принаймні, надати певні преференції.

Прикметно, що Партія регіонів України витоптала широку дорогу до європейських структур із надумано цинічними скаргами щодо утисків російської мови в Україні. А що ж Світовий Конгрес Українців, якому сам Бог велів волати на весь світ про невідрадний стан української (державної) мови в Україні? Відповідь: СКУ обмежується публічними заявами та зверненнями до окупаційного намісника Москви В. Януковича. Шкода, бо єдиним дієвим механізмом проти нової окупаційної влади в Україні є апелювання до міжнародних структур про повернення України до авторитарного режиму, який, зокрема, започаткував новітній ентноцид українців.

Однак про законопроект «Про регіональні мови та мови нацменшин». Найвища пора проводові СКУ з приводу спекулятивного трактування Європейської Хартії, спрямованої на знищення української мови, звернутися до міжнародних чинників, зокрема Ради Європи. І не тільки. Але й організувати масові акції протесту під посольствами й консульствами України в усіх країнах українського поселення.

Поки ще не пізно. Бо до передбачуваного листопадового прийняття Верховною Радою злочинного законопроекту залишилося надто мало днів.

Марта Онуфрів, журналіст (Україна-Канада)

Лист Харківськоїа крайовоїа організації Спілки української молоді TOP
Президентові Світового Конгресу Українців
п. Євгенові Чолію

Високоповажний п. Євгене!

Просимо Вас підтримати українську громаду Харкова і стати на захист  меморіальної дошки видатному релігійному і громадському діячу України, багатолітньому політв'язню сталінських таборів, патріарху Української Греко-Католицької Церкви Йосипу Сліпому у Харкові. Ця дошка була встановлена у серпні 2005 року зусиллями громадських організацій Харкова та Світового Конгресу Українців на будинку колишньої пересильної в'язниці («Тюремний замок») за адресою: Харків, вул. Малиновського, 5, де у 1960-х роках перебував Патріарх Йосип під час свого арешту. Меморіальна дошка була встановлена цілком законно, за окремим розпорядженням  Харківського міського голови (№ 1630 від 14.07.2005 р.).

Проте останнім часом нинішнє керівництво Харківської міської ради з невідомих нам причин розпочала кампанію по усуненню з міста дорогого кожному українцю символу, яким стала меморіальна таблиця Патріарху УГКЦ Йосипу Сліпому. Так, використовуючи у своїх діях завідомо неправдиву й викривлену аргументацію Міська комісія з питань топоніміки й охорони  історико-культурного середовища Харківської міської ради своїм рішенням  від 30.03.2010 р., (п. 2 протоколу) рекомендувало відмінити розпорядження Харківського міського голови № 1630 від 14.07.2005 р. про дозвіл на встановлення вищезгаданої меморіальної дошки. Про підготовку юридичного грунту щодо демонтажу пам’ятки Патріархові УГКЦ Йосипові Сліпому заявив засобам масової інформації й відповідальний секретар Комісії з питань топоніміки й охорони історико-культурного середовища Харківської міської ради Олексій Хорошковатий (http://kp.ua/daily/071010/246974/ ).

На думку української громадськості таким рішенням ксенофобськи налаштовані чиновники Харківської міської ради дають сигнал деструктивним силам краю щодо можливого самовільного демонтажу дошки. Вже отримана інформація про ймовірні акти вандалізму щодо меморіальної дошки Патріархові УГКЦ Йосипові Сліпому найближчим часом.

Українська громадськість Харкова, віряни української греко-католицької церкви вважають ухвалу Міської комісії з питань топоніміки й охорони історико-культурного середовища від 30.03.2010 р. щодо долі меморіальної дошки Патріархові УГКЦ Йосипові Сліпому як провокативну і таку, що руйнує на Харківщині засади громадянського суспільства, створює підстави для міжконфесійного і міжнаціонального розбрату, а також спонукає до ескалації суспільної напруженості у багатоетнічній українській спільноті.

У зв'язку із зазначеним просимо Вас звернутися до Президента України й усіх повноважних інституцій України з проханням гарантувати гідне збереження у Харкові меморіальної дошки Патріархові УГКЦ Йосипові Сліпому, як важливої пам'ятки української історії й культури краю. 

Від української громади Харкова -
Голова Харківської крайової організації
Спілки Української Молоді 

Кость Черемський

Заклик до акції Асамблеї громадських організацій малого і середнього бізнесу TOP

Нинішня еліта вчергове робить кроки, спрямовані на планомірне знищення українського суспільства. Тепер удар наноситься по малому та середньому бізнесу, як основі середнього класу в Україні. Незважаючи на масові протести в Києві та регіонах, продовжується проштовхування варіанту Податкового кодексу, який є абсолютно неприйнятним для будь-якого виду господарської діяльності і запровадження якого нищить останні можливості для підприємців працювати в легальному полі. Навіть великий бізнес, інтереси якого нібито захищає запропонований проект Податкового кодексу, останнім часом побачив у ньому загрозу для своєї діяльності. Перетворення дрібних підприємців та їх найманих працівників у дешеву робочу силу сьогодні абсолютно неадекватне кількості робочих місць, що їх може надати великий бізнес та залишки малого та середнього бізнесу.

Асамблея громадських організацій малого та середнього бізнесу України стоїть на незмінних позиціях:

- Податковому кодексу, що знищує економіку України, − ні.

- наповненню Пенсійного фонду за рахунок бідних − для пенсій депутатів та високо посадовців всупереч чинному законодавству − ні.

Просимо всіх долучатись до акцій протесту, що проводяться незалежними громадськими об’єднаннями на місцях, зібрати всі сили і

прийняти участь в акціях протесту в м. Києві в день голосування в другому читанні Податкового кодексу.

Просимо зв’язатись з координаторами

Львів, Ігор Гурняк, 092-2053267,

Запоріжжя, Кривенко Лідія, 050-8384354,

Луганськ, Ігор Запрудський, 097-0726369,

Вінниця, Ірина Касьян, 067-6964355,

Київ, Павло Жовніренко, 050-3308630

для узгодження спільних дій.

Асамблея громадських організацій малого і середнього бізнесу


Пропонується зробити наступний аналіз ресурсів до акції в Києві:

Організація Транспорт

(наявний загалом і може бути наданий іншим регіонам) Людські ресурси Озвучення Харчування Фінансові можливості

Легковий (кількість), автобуси (кількість, необхідна оплата: бензин, шофер), викуп вагону чи окремих купе, власний транспорт


Який транспорт використають, який транспорт наявний, яка допомога потрібна зі сторони інших регіонів чи організацій

На який період часу виїжджає яка кількість людей?

Де будуть ночувати: знайомі, палатки, централізоване розміщення у варіанті Народного дому, в автобусах, … Є у Відсічі

Сцена (вантажівка ?) Які продукти тривалого використання бере з собою організація?

Якими може забезпечити інших і в якій кількості?

Де у Києві можна забезпечити централізоване харчування?

Похідна кухня?

Зібрані фінансові ресурси, якими можна оплатити спільні витрати у Києві (прес – конференція, тощо)

Необхідна наявність великого приміщення у Києві для ночівлі:

- у кого є які ресурси:

Організація охорони заходу:

Прохання заповнити таблицю до вечора п’ятниці або просто описати текстом.

1. Прочитай уважно три наступних документи. Можеш доповнити, запропонувати свої бачення. Давайте будемо будувати свій Вільний Простір:

А) Громадянський рух "Вільний простір”

Б) Звернення Асамблеї в звязку із утворенням громадянського руху "Вільний Простір" http://www.pidprukr.ucoz.ua/load/zvernennja_asambleji_v_zvjazku_iz_

В) Анкета учасника громадянського руху "Вільний Простір"

2. Надійшов лист. Дякуємо авторові за пропозиції:

3. Відкрите звернення про висловлення недовіри Президенту України, Кабінету Міністрів, Верховній Раді.

4. Стратегія Асамблеї

5. Податковий наліт в Луганську. Що робити

6. Алгоритм дії підприємця при появі перевіряючих

7. Рімма Білоцерківська. Нам треба навчитися все називати своїми іменами http://pidprukr.ucoz.ua/load/rimma_bilocerkivska_nam_treba_navchitisja_vse_nazivati_

8. Чорний список

9. Слюсарєв Олександрю Про узурпацію влади в Україні

10. Слюсорєв Олександр. Конституція нелігитимна

11. Почему в следующем году налоги можно не платить

12. Олександр Вретік. Листівка до виборів

13. Олександр Лалак. Меморандум порозуміння

14. 22 жовтня 2010р. Мітинг в Краматорську

15. Асоціація мешканців гуртожитків України. Звернення

16. Мітинг таксистів Львова

17. Оперативні дані про проведені акції станом на сьогодні

18. Оголошення про мітинг в Донецьку 29 10 10

19. Відео Мітинг в Тернополі 21 10 2010

20. Фоторепортаж. Блокування траси в Камянець-Подільському

21. Створення літопису громадського руху

22. 15 запитань до політиків на сторінках міжнародної спільноти

23. Український неофеодалізм: Частина 1. Корупція як основа відносин

24. Міліціонер «накивав п’ятами»

25. Будьте готові до протесту.
Відео http://www.pidprukr.ucoz.ua/load/budte_gotovi_do_protestu_video/1-1-0-606

26. Зава на випадок відповіді Пенсійного фонду. Рімма Білоцерківська

27. Олександр Томасєвич. Відкрито провадження по закону №6673 щодо додаткових внесків до Пенсійного фонду

28. Олександр Томасєвич. Оголошення. Готуймося до суду

29. Олександр Томасєвич. Проект позову від ГО по пенсійних проблемах

30. Кирило Ковалинский. Асамблея ГО МСБ України в Луганске "вернуться к родным пенатам"

31. В.В. Рєпін (Харьков) Борьба за права продолжается.

32. Александр Дудко. Как подготовить Акцию

33. Гриценко закликав підприємців протидіяти прийняттю Податкового кодексу

34. Валентина Черба: «Я захищаю свій бізнес!»

35. Так народжується громадянське суспільство Олександр Власенко, голова Асоціації підприємців «Бессарабія»

36. Народний парламент України. Публічне звернення

37. Варіанти гасел для нанесення на плакати, банери, прапори при підготовці до акції

38. Звернення до підприємців та громадських лідерів

39. Анатолій Гриценко. Курвиметр для України


41. «Объединение предпринимателей Украины» - корпорация для управления государством.

42. Народний Парламент України: Що далі?

43. Как правильно народу Украины управлять своей страной!

44. Асамблея на Луганщині дає результати

45. Сьогодні Вінниця мітингує (26.10.10)

46. Анкета-запитання та звернення до підприємців

47. Виктор Залевский.
Стон http://www.pidprukr.ucoz.ua/load/viktor_zalevskij_ston/1-1-0-566

Увага! Дані розсилки готуються членами Координаційної ради Асамблеї громадських організацій малого та середнього бізнесу України, активістами громадського руху. Свої матеріали надсилайте за адресою aaa77748@mail.ru

Links to event postings TOP

Do you maintain a website of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site in the ePOSHTA newsmagazine.


 United States

Canadian flagMontreal: Exhibit of documentary photographs on Famine relief in Ukraine 1921-1923 -- Oct. 24 - Nov. 2 TOP
An Exhibit of Documentary Photographs

The Forgotten Role of the Jewish Distribution Committee

24 October until 2 November, 2010
The Jewish Public Library
5151 Côte Ste-Catherine
Montréal, QC

Exhibit Hours: Sunday: 10:00 AM - 5:00 PM
Monday to Wednesday: 10:00 AM - 9:00 PM
Thursday: 10:00 AM - 6:00 PM

Canadian flagToronto: A Documentary film launch about the unknown story of uprisings in the Soviet GULAG -- Oct. 31 TOP
St. Vladimir Institute


Ukrainian Canadian Research and Documentation Cenre

 invite you to

A Documentary Film Launch


Sunday, October 31, 2010, 2:00pm
St. Vladimir Institute
620 Spadina Avenue
(at Harbord, two blocks south of the Bloor-Spadina Subway Station)
Toronto, ON

Phone: 416. 923. 3318

This documentary reveals the unknown story of uprisings in the Soviet GULAG. Ukrainians, who were among the most organized of the prisoners, played a critical role in leading the uprisings. They were able to challenge the merciless totalitarian Soviet system in the wake of Stalin’s death in 1953.

The documentary is a project of the Ukrainian Canadian Congress, Hamilton branch. The film and the presentation is in Ukrainian.

During the launch, DVDs of the documentary will be sold for a special price of $20.

Refreshments will be served

Ukrainian flagKharkiv: Fifth Hnat Khotkevych international contest of performers on Ukrainian folk iInstruments -- Nov. 4 - 14 TOP
The Competition was founded in 1997 by Kharkiv Regional State Administration, Kharkiv City Council, I. P. Kotliarevsky Kharkiv State University of Arts, the Hnat Khotkevych Foundation for National and Cultural initiatives with support from the Ukrainian Ministry of Culture and Tourism and dedicated to the memory of the prominent Ukrainian cultural figure, composer, performer-bandura-player, teacher, writer, dramatist, actor, stage-director, folklorist and civic activist Hnat Martynovych Khotkevych. The Contest is held every 3 years in Kharkiv, where the prominent artist was born in 1877 and was innocently executed by shooting in 1938.

The International Hnat Khotkevych Contest of Performers on Ukrainian Folk Instruments is considered to be the visiting-card of the Kharkiv region helping to increase the cultural rating and international authority of this region in the world. Due to the high level of professional organization, the Hnat Khotkevych International Contest has grown to become a prestige event, bringing attention to itself from the public in Ukraine and from abroad. The high level of professionalism is displayed at the contest and is provided by an authoritative team of adjudicators, including leading specialists of the Contest’s specializations and genres. Unfortunately, this year for the first time the Contest will take place without its founder, the daughter of Hnat Khotkevych, Halyna Khotkevych, who passed away this year at the end of February in France. Like her great father, Halyna Khotkevych devoted all her efforts, energy and ideas to the development and preservation of Ukrainian musical culture in the world and was one of initiators of the International Hnat Khotkevych Ukrainian Folk Intruments Competition in Kharkiv.

Tel. +38(057) 762-34-53;

Fax +38(057) 706-25-80;

e-mail.: hotkevych_fond@mail.com;

website: www.khotkevych.org

Schedule of Hnat Khotkevych V International Ukrainian Folk Instruments Contest (November 4-13, 2010).

November 3rd

7:00 - 18-00 – Arrival of the participants, registration, placing (I. P. Kotlyarevsky Kharkiv State University of the Arts, Maidan of Constitution, 11/13, room 12.)

November 4th

(I. P. Kotliarevsky Kharkiv State University of the Arts)

9:00 - 12:00 - Registration of the participants (room12);

12:00 - 13:00 - Press-conference (Great Hall);

14:00 - 15:00 - Formal opening of the contest (Great Hall);

15:00 - 16:00 - Concert of laureates of the I, II, III, IV Hnat Khotkevych Contest (Great Hall);

16:00 - 18:00 - Casting of lots (Great Hall);

18:00 - 20:30 - Rehearsals: bandurist-instrumentalists (Great Hall);

20:30 - 22:00 - Rehearsals of bandurist-singers (Great Hall).

November 5th

(I. P. Kotliarevsky Kharkiv State University of the Arts, Great Hall)

10:00 - 14:00 - I round: bandurist-instrumentalists;

14:00 - 15:00 - dinner;

14:00 - 15:00 - Rehearsals: bandurist-instrumentalists;

15:00 - 20:00 - I round: bandurist-instrumentalists;

20:00 - 22:00 - Rehearsals: Bandurist-singers.

November 6th

(I. P. Kotliarevsky Kharkiv State University of the Arts, Great Hall)

8:00 - 10:00 - Rehearsals: Tsymbaly;

10:00 - 14:00- I round: Tsymbaly;

14:00 - 15:00 - Dinner;

14:00 - 15:00 - Rehearsals: ensembles;

15:00 - 19:00 - I round: bandurist-singers;

19:00 - 20:30 - I round: ensembles;

20:30 - 22:00 - Rehearsals: domra, kobza, I round.

November 7th

(I. P. Kotliarevsky Kharkiv State University of the Arts, Great Hall)

8:00 - 10:00 - Rehearsals: Tsymbaly, II round;

10:00 - 14:00 - I round: domra, kobza;

14:00 - 15:00 - Dinner;

14:00 - 15:00 - Rehearsals: domra, kobza, I round;

15:00 - 20:00 - I round: domra, kobza;

20:00 - 22:00 - Rehearsals: Sopilka, I round.

November 8th

(I. P. Kotliarevsky Kharkiv State University of the Arts, Great Hall)

8:00 - 10:00 - Rehearsals: Bandurist-instrumentalists, II round;

10:00 - 12:00 - I round: sopilka;

14:00 - 15:00 - Dinner;

14:00 - 15:00 - Rehearsals: bandurists-singers, II round;

15:00 - 17:00 - II round: Bandurist-singers;

17:00 - 18:00 - II round: Ensembles;

18:00 - 22:00 - Rehearsals: domra, kobza, II round.

November 9th

(I. P. Kotliarevsky Kharkiv State University of the Arts, Great Hall)

8:00 - 10:00 - Rehearsals: Sopilka, II round;

10:00 - 14:00 - II round: Bandurists-instrumentalists;

14:00 - 15:00 - Dinner;

14:00 - 15:00 - Rehearsals: domra, kobza, II round;

15:00 - 20:00 - II round: domra, kobza;

20:00 - 22:00 - Rehearsals: Sopilka, II round.

November 10th

(I. P. Kotliarevsky Kharkiv State University of the Arts, Great Hall)

10:00 - 12:00 - II round: Tsymbaly;

12:00 - 14:00 – II round: Sopilka;

14:00 - 15:00 - Dinner;

15:00 - 17:00 - III round: Bandurist singers;

November 11th

(I. P. Kotliarevsky Kharkiv State University of the Arts, Great Hall)

12:00 – 13:00 I round: traditional kobzar instruments;

15:00 – 16:00 II round: traditional kobzar instruments;

10:00 - 12:00 - Rehearsals with the orchestra: Sopilka, III round;

12:00 - 20:00 – Rehearsals with the orchestra, III round:

1) Bandurist-instrumentalists;

2) domra, kobza;

3) Tsymbaly;

November 12th

(I. P. Kotliarevsky Kharkiv State University of the Arts, Great Hall)

10:00 – 11:00 III round: Sopilka;

11:00 – 14:00 III round: bandurist-instrumentalist, Tsymbaly;

15:00 – 17:00 III round: domra.

November 13th

(21 Rymarska Str., Concert Hall of the Kharkiv of State Philharmonic Society)

14:00 - Ceremonial closing of contest, concert of laureates.

Entrance to all the performances is free of charge.

USA flag Washington, DC: The Crimea: Europe's Next Flashpoint? -- Nov. 5 TOP

Special Event:

The Crimea: Europe's Next Flashpoint?


Taras Kuzio

Friday, November 5, 2010
12:00 P.M. - 2:00 P.M.
The Jamestown Foundation
7th Floor Conference Room
1111 16th Street, NW
Washington, DC 20036

*A light lunch will be served

Featured Speaker

Taras Kuzio
Austrian  Marshall Plan Foundation Visiting Fellow
Paul H. Nitze School of  Advanced International Studies
John Hopkins University, Washington.


Ambassador William B. Taylor, Jr.
Vice President
Center for Post-Conflict Peace and Stability Operations
United States Institute of Peace

Leon Aron
Resident Scholar
Director of Russian Studies
American Enterprise Institute for Public Policy Research


To register, click here!

For more information please contact parsells@jamestown.org.


Taras Kuzio Taras  Kuzio received a BA in Economics from the University of Sussex (1980),  an MA in Soviet Studies from the University of London (1985), and a PhD  in Political Science from the University of Birmingham, England (1998).  He was a Post-Doctoral Fellow at Yale University. He is a 2010-2011  Austrian Marshall Plan Foundation Visiting Fellow at the Paul H. Nitze  School of Advanced International Studies, John Hopkins University,  Washington. Kuzio is a Senior Research Fellow at the Chair of Ukrainian  Studies, University of Toronto, and Adjunct Research Professor, Carleton  University, Ottawa. He was previously a Transatlantic Fellow at the  German Marshall Fund of the United States, a Visiting Professor at the  Institute for European, Russian and Eurasian Studies, George Washington  University, and Senior Research Fellow in the Centre for Russian and  East European Studies at the University of Birmingham. Kuzio is the  author and editor of fourteen books and is currently writing a  Contemporary History of Ukraine. He is the author of five think tank  monographs and twenty-five book chapters, the most recent being  "Ukraine: Muddling Along," in Sharon L. Wolchik and Jane L. Curry eds.,  Central and East European Politics: From Communism to Democracy, Second  Edition (Banham, MD: Roman and Littlefield, 2011). He has authored over  sixty scholarly articles on postcommunist and Ukrainian politics, and has guest edited six special issues of academic journals, including a  recent issue of Communist and Post-Communist Studies on "Communist  Successor Parties in Central-Eastern Europe and Eurasia." He is a  long-time contributor to the Jamestown Foundation and Jane's Information  Group and is the editor of the monthly Ukraine Analyst.

Ambassador William B. Taylor, Jr. William   B. Taylor, Jr. joined USIP in October 2009 as Vice President, Center   for Post-Conflict Peace and Stability Operations. A graduate of West   Point and Harvard University's Kennedy School of  Government, he has  served in posts in Iraq, Afghanistan, the Middle East  and the former  Soviet Union. Most recently, Bill Taylor was U.S.  ambassador to Ukraine  from 2006 to 2009. Prior to that assignment, he  was the U.S.  government's representative  to the Mideast Quartet, which facilitated  the Israeli disengagement  from Gaza and parts of the West Bank.  He  served in Baghdad as director  of the Iraq Reconstruction Management  Office from 2004 to 2005, and in  Kabul as coordinator of international  and U.S. assistance to Afghanistan  from 2002 to 2003.  Ambassador  Taylor was also a coordinator of U.S.  assistance to the former Soviet  Union and Eastern Europe. As an infantry  platoon leader and company  commander in the U.S. Army, he served in  Vietnam and Germany.

Leon Aron Leon Aron was born in Moscow and came to the United States as a  refugee from the Soviet Union in June 1978 at the age of twenty-four.  In addition to writing Russian Outlook,  AEI's quarterly essay on the economic, political, social, and cultural  aspects of Russia's post-Soviet evolution, Mr. Aron has contributed  numerous articles on Russian affairs to leading U.S. and Russian  newspapers and magazines. Among the topics he has covered are the  political, economic, and ideological factors shaping Russian foreign  policy and U.S.-Russian relations and the social, political, and  economic facets of "Putinism." Mr. Aron's frequent television and radio  interviews range from CBS News's 60 Minutes, to NPR's All Things Considered and Talk of the Nation. He is the author of the first full-length scholarly biography of Boris Yeltsin, Yeltsin: A Revolutionary Life (St. Martin's Press, 2000), and Russia's Revolution: Essays 1989-2006 (AEI Press, 2007). He is currently working on a book about the ideas  and ideals that inspired and shaped the latest Russian revolution  (1987-91).

USA flagChicago: Portraits, landscapes and still lifes by Walter Monastyretsky – Nov. 5-28 TOP
Canadian flagToronto: Annual Ukrainian Famine lecture -- Nov. 9 TOP
Canadian flagOttawa: UCPBA CUPP Model Ukraina cocktail evening reception -- Nov. 12 TOP


Canadian flagToronto: Casino Odessa 10 -- Nov. 13 TOP
Canadian flag Toronto: Workshop on creation of traditional Ukrainian Christmass decorations -- Nov. 15 & 29 TOP

Canadian flagToronto: Bass-baritone Pavlo Hunka : CD launchrecording of Mykola Lysenko art songs and concert -- Dec. 5 TOP

Sunday, December 5, 2010

Canadian opera singers and internationally renowned bass-baritone Pavlo Hunka launch recording of Mykola Lysenko Art Songs at the Royal Conservatory’s Koerner Hall

Toronto, Ontario… On Sunday, December 5, 2010, at the Royal Conservatory’s Koerner Hall, internationally renowned bass-baritone Pavlo Hunka will be joined in concert by three of Canada’s esteemed opera singers to officially launch the six-CD recording of Ukrainian composer Mykola Lysenko’s Art Songs. This world premiere concert and CD recording are dedicated to Richard Bradshaw, the late General Director of the Canadian Opera Company, who fully endorsed this CD project.

Hosted by Stuart Hamilton, C.M., founder and artistic director emeritus of the highly successful series, Opera in Concert, and produced by Toronto composer Roman Hurko, the concert features performances by: Monica Whicher, soprano; Krisztina Szabó, mezzo-soprano; Russell Braun, baritone; Julie Ranti, flute; Roman Borys, cello, and Albert Krywolt – piano. This event will include the online launch of the musical scores of the Lysenko arrangements. The scores will be available for downloading free of charge at www.uasp.ca.

The Mykola Lysenko Art Songs

Mykola Lysenko: The Art Songs is the second and biggest Canadian recording of classical music by the Ukrainian Art Song Project, recorded in Toronto’s Glenn Gould Studio. Lysenko (1842-1912) is known as the father of modern Ukrainian classical music. He composed 133 art songs in the course of his long career of which 124 appear on the recording. Five were lost and four are yet to be located.

This translates to almost six hours of music, featuring performances by 14 of Canada’s, acclaimed classical vocalists and instrumentalists, including: Hunka, Whicher, Szabó, Braun, as well as Isabel Bayrakdarian, soprano; Allyson McHardy, mezzo-soprano; Elizabeth Turnbull, contralto; Benjamin Butterfield, tenor; Michael Colvin, tenor; Robert Gleadow, bass; Doug Stewart, Principal Flute, Canadian Opera Company Orchestra; Roman Borys, cello, The Gryphon Trio; Serouj Kradjian, piano; Mia Bach, piano, and Albert Krywolt, piano, Chief Coach, Canadian Opera Company.

In addition to composing, Lysenko was an ethnomusicologist, pianist and conductor. In 1904 he founded his own School of Music and Drama in Kyiv. He was interested in songs of Ukrainian peasants and by the poetry of Taras Shevchenko. He set Shevchenko’s words to music in solo songs, choral works, and cantatas for choir and orchestra. Over his lifetime, Lysenko arranged over 500 songs for solo and choral performance, concentrating on tonal and harmonic peculiarities of Ukrainian songs. He was the founder of the National movement in Ukrainian Music, based on a specific Ukrainian cultural tradition and the originality of its folk music. His prolific and versatile life’s work became the foundation for the further development and expansion of Ukrainian musical culture.

Pavlo Hunka

Born in England to a Ukrainian father and an English mother, Pavlo Hunka embarked on a music career following his studies in Modern Languages and a reputable career as a lawyer. He studied at the Royal Northern College of Music in the U.K. and began performing at the Basel Opera Company in Switzerland. He has performed in more than 70 operas, including 50 major operatic roles in the world’s leading opera houses; and with many of the renowned conductors, including: Zubin Mehta, Claudio Abbado, Jeffery Tate and Pete Schneider. He made his Toronto debut with the COC in 2004, and did so to great acclaim singing the title role of Verdi’s Falstaff and in the role of Hunding in Wagner’s Die Walküre. In the COC’s 2007 – 2008 season Hunka performed in Leoš Janáček’s From the House of the Dead and Debussy’s Pelléas et Mélisande. Recent and upcoming performances include: Kat’a Kabanova at the Royal Opera House, Brussels; From the House of the Dead at Lisbon opera, with Esa- Pekka Salonen; Wozzeck at the Staatsoper, Berlin with Daniel Barenboim.

The Ukrainian Art Song Project

Founded by Pavlo Hunka, The Ukrainian Art Song Project’s mission is to preserve Ukrainian art songs and introducing them to the world, some of which has never been heard, and to encourage singers all over the world to include these songs in their concert programmes.

In 2006, Hunka launched the critically acclaimed two-CD collection Kyrylo Stetsenko: The Art Songs, the first recording in this ambitious musical project. In addition to Mykola Lysenko: The Arts Songs recording, a third recording, a two-CD collection, Yakiv Stepovyi: The Art Songs of will be launched 2011, at the Winspear Centre in Edmonton, Alberta.

The Ukrainian Art Song Project plans to record the art songs of 23 other Ukrainian composers: Vasyl Barvinsky, Mykola Dremliuha, Mykola Fomenko, Petro Haydamaka, Oleksandr Jacobchuk, Dmytro Klebanov, Vitali Kyreiko Borys Liatoshynksy, Stanyslav Liudkevych, Yaroslav Lopatynsky, Heorhi Maiboroda, Yuli Meitus, Ostap Nyzhankivsky, Nestor Nyzhankivsky, Denys Sichynsky, Ihor Sonevytsky, Valentyn Sylvestrov, Maria Turkewich, Fedir Yakymenko, Myroslav Skoryk, Yevhen Stankovych, Mykhailo Verykivsky, and Myroslav Volynsky.

Tickets for the Mykola Lysenko: The Art Songs concert and CD launch at Koerner Hall range from $30 - $75. To purchase tickets:

Call 416-408-0208
Log on: www.performance.rcmusic.ca

The Royal Conservatory
TELUS Centre for Performance and Learning
273 Bloor Street West
Toronto, ON

The Ukrainian Art Song Project is a project of the Canadian Ukrainian Opera Association.

For more information on The Ukrainian Art Song Series log on to: www.uasp.ca

Canadian flag Торонто: Презентація нового документального фільму про заколот у Радянському ГУЛАзі -- 31 жовтня TOP

USA flagЧікаґо: Виставка художника В. Монастирецького – 5-28 листопада TOP
Ukrainian flagЛьвів: Фестиваль Авторських Розвиваючих Технологій !!ФАРТ!! -- 6 листопада TOP
Національний фестиваль !!ФАРТ!! заснований у м. Львові та успішно відбувся в 2009 та 2010 р.р. Унікальність фестивалю полягає в тому, що його концептами є авторський стиль, відновлення родинних цінностей, формування творчої індивідуальності, реалізація власного авторського шляху, розвиваючий відпочинок тощо.

!!ФАРТ!! запрошує Вас – самих талановитих, енергійних, активних та креативних, тих, хто цінує авторство в розвитку власних можливостей, на

“ОСІННІЙ !!ФАРТ!!ОВИЙ БАЛ”(містерію)

Кращі тренери проведуть підготовчі майстер-класи по 12 напрямках:

Мистецтво трансформації, магія перевтілення.

Чудеса - це просто!

Мій авторський костюм для балу.

Біжутерія та аксесуари своїми руками.

Імідж, який я вибираю.

Аромат моєї мрії.

Чаруючий макіяж

Пластика і пантоміма – мова чуттєвих одкровень.

Контактна імпровізація - мистецтво стосунків.

Звучання і голос – супутники мого шарму.

Музичні інструменти - моя гра.

Як «втратити» та «віднайти» власну голову за бажанням.

На балу, який розпочнеться в 21:00, результат підготовки учасників на денних майстер-класах буде втілений в святі-містерії, танцях, конкурсах, перформенсах.

Окрема програма для дітей - хенд-мейд, створення костюмів та карнавальних масок, боді- арт, гра у театрі, пісні, танці, веселі забави, ігри, призи та багато іншого.

!!ФАРТ!! чекає Вас:

в суботу, 6 листопада 2010р.

м. Львів, вул. Вахнянина,29

початок о 10.00

Більш детальна інформація у вкладених файлах та на сайті.

Можливо у Вас є ідеї, пропозиції, чи Ви б хотіли проявити себе на нашому фестивалі в нових амплуа- будемо вдячні за Ваш авторський внесок та підтримку.

Будемо раді зустрічам та спілкуванню з Вами!
Нехай Вам !!ФАРТ!!ить!

Canadian flagMontreal: Spaghetti night -- Nov/ 13 TOP
USA flagБлумінгдейл, Ілліной: Архипастирський візит Святійшого Патріарха Київського і свієї Руси-України Філарета – 12-14 листопада TOP
USA flagБлумінґдейл, Ілліной: Концерт ансамблю "Водограй" та капели бандуристів ім. Т.Г. Шевченка - 13 листопада TOP
Canadian flag Торонто: Прем'єра комедії: Любов на гачку – 14 листопада TOP

Ukrainian flagТернопіль: VІІІ Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених «Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» -- 24-25 лютого 2011 TOP
Оргкомітет запрошує Вас взяти участь у роботі

VІІІ Міжнародної науково-практичної
конференції молодих вчених

«Економічний і соціальний розвиток України в
XXI столітті: національна ідентичність
та тенденції глобалізації»

яка відбудеться

24-25 лютого 2011 року
Тернопільському національному економічному університеті
м. Тернопіль

На конференцію запрошуються молоді науковці, аспіранти, слухачі магістратури, представники органів державної влади та місцевого самоврядування, науково-дослідних і проектних організацій, банків, комерційних фірм та інших організацій, чия діяльність має відношення до тематики конференції, віком до 35 років.

Для участі в роботі конференції необхідно до 17 грудня 2010 року надіслати на адресу оргкомітету заявку на участь (зразок додається), тези доповіді та копію квитанції про сплату організаційного внеску.

Робочі мови конференції – українська, англійська, німецька, польська, російська.

Тематичні напрямки роботи конференції:

Секція 1. Світова економіка в ХХІ столітті: трансформація геополітичних інтересів, геоекономічні стратегії та проблеми наднаціонального регулювання:

  • формування нового світового економічного порядку;
  • глобалізація реальних та фінансових ринків і формування наднаціональних інститутів;
  • фінансова глобалізація, боргові кризи і стратегічне управління зовнішньою заборгованістю;
  • глобальна економічна криза: особливості сучасних форм її прояву та наслідки для світової економіки;
  • сучасні геополітичні концепції і доктрини міжнародної економічної безпеки;
  • зовнішньоекономічна діяльність резидентів України;
  • міжнародний бізнес в основних секторах світової економіки;
  • партнерство держави і міжнародного бізнесу: вітчизняна та світова практика;
  • інституційне забезпечення міжнародних економічних відносин;
  • процеси європейської інтеграції та участь в них України.

Секція 2. Стратегія і тактика управління в умовах нестабільної ринкової кон’юнктури:

  • національні стратегії управління економікою та тактика їх реалізації;
  • трансформація національних систем державного управління і місцевого самоврядування в умовах глобалізації та регіоналізації;
  • технології реалізації муніципального управління: досвід ЄС та Україна;
  • механізми державного регулювання економіки: національні особливості та глобалізаційні процеси;
  • сучасні проблеми менеджменту та маркетингу;
  • інформаційно-аналітичне забезпечення управлінської діяльності та корпоративні аналітичні системи;
  • моделювання прийняття управлінських рішень: новітні підходи та проблеми практики.

Секція 3. Роль фінансів в економічному зростанні: функціональна детермінованість та моделі розвитку:

  • фінансово-бюджетна система та стратегія її трансформації;
  • податкова та митна системи України в умовах утвердження ринкових відносин;
  • грошово-кредитна політика та перспективи її оптимізації в сучасних умовах;
  • механізми реалізації та ризики політики державних запозичень;
  • банківська та парабанківська системи України та зарубіжних країн: проблеми та перспективи розвитку;
  • механізм подолання та наслідки світової фінансової кризи.

Секція 4. Теорія інституціоналізму та інституційне забезпечення економічного розвитку:

  • вибір моделі економічного розвитку України в контексті геополітичної та геоекономічної проблематики;
  • інституційне забезпечення структурних трансформацій в національній економіці;
  • модернізація суспільного сектору економіки в умовах глобальних змін: інституційне забезпечення та технології реалізації;
  • нормативно-правове забезпечення функціонування та розвитку національної економіки;
  • інституційні зміни в сфері господарювання в контексті соціально-економічного розвитку;
  • інститути ринкової інфраструктури: проблеми становлення та функціонування;
  • проблеми формування «економіки знань».

Секція 5. Міжнародні стандарти та проблеми уніфікації обліку, аналізу і аудиту :

  • проблеми і перспективи адаптації системи бухгалтерського обліку в Україні до міжнародних стандартів;
  • обліково-аналітичні аспекти підприємницької діяльності;
  • використання інформаційних та телекомунікаційних технологій в сучасних облікових системах;
  • тенденції розвитку аудиту в Україні;
  • концепція контролінгу: проблеми теорії та практики;
  • актуальні проблеми розвитку фінансового аналізу.

Видання матеріалів конференції

До початку роботи конференції будуть опубліковані тези доповідей учасників.

За бажанням, під час роботи конференції, можна подати керівникам секцій наукову статтю для публікації у Збірнику наукових праць молодих вчених ТНЕУ «Наука молода», що включений ВАК України у перелік фахових видань з економіки.

Оргкомітет залишає за собою право відбору та редагування рукописів наукових праць.

Правила подання та оформлення ТЕЗ

1. До опублікування приймаються наукові праці, які не друкувалися раніше.2. Матеріали повинні бути представлені українською мовою (для громадян України); англійською, німецькою, польською або російською для іноземних учасників.

3. Тези надсилаються поштою до оргкомітету на CD-R, а також роздруковані в одному примірнику за підписом автора. Слухачі магістратури обов’язково вказують наукового керівника.

4. Матеріали повинні бути підготовлені за допомогою редактора MS Word. Аркуш формату А4. Поля – 2 см зі всіх боків. Шрифт Times New Roman, кегель – 12, інтервал –1,5.

5. Обсяг тез не повинен перевищувати 2-ох сторінок, включаючи рисунки і таблиці. Кількість авторів – не більше двох.

6. Загальна схема побудови тез:

§ прізвища та імена авторів, установа, місто – у правому верхньому кутку (без скорочень);

§ назва тез – великими літерами, по центру.

7. Використання ілюстративних матеріалів в тезах повинно бути мінімальним. Всі рисунки повинні бути згруповані як єдиний об’єкт.

8. Літературні джерела повинні бути пронумеровані відповідно до порядку згадування в тексті. Посилання на джерело і сторінки в ньому подаються в квадратних дужках. Список літератури наводиться наприкінці статті згідно з встановленими вимогами.

9. Роботи, що не відповідають вимогам, не представлені у встановлений термін не розглядаються.

10. Запрошення до участі у конференції будуть надіслані авторам на основі конкурсного відбору до 12.02.2011 р.

11. У разі, якщо особа не запрошена до участі в конференції, але надіслала тези та оплатила організаційний внесок, їй буде надіслано збірник тез доповідей за матеріалами конференції.

Заявку, тези доповіді та копію квитанції про оплату просимо надіслати до 17 грудня 2010 року на адресу:

46020, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, ТНЕУ, каб. 1103, Рада молодих вчених, з приміткою «на конференцію».

Е-mail: rmv_tneu@ukr.net

Організаційний внесок

Оргвнесок для часткового відшкодування витрат на проведення конференції становить:

для іногородніх учасників — 170 гривень;

для представників ТНЕУ — 90 гривень.

Реквізити для внесення платежу:

ПП Боднар Василь Леонідович

ідентифікаційний код 2128502938

р/р 26006060230543 в Тернопільській філії ПРИВАТБАНКУ, м. Тернопіль

МФО 338783

(у графі «Зміст операції» вказати «За поліграфічні послуги при друці матеріалів конференції від П.І.П., без ПДВ»)

Витрати на проїзд та проживання здійснюються за кошти учасників.


на участь в VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених

«Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації»

Прізвище, ім’я, по-батькові _______________________

Науковий ступінь, вчене звання____________________

Місце роботи (навчання) _________________________

Посада ________________________________________

Науковий керівник (для слухачів магістратури): прізвище, ім’я, по-батькові, вчений ступінь, вчене звання, місце роботи, посада.

Планую виступити з доповіддю (необхідне виділити):

q на пленарному засіданні (до 15 хв.);

q на секційному засіданні (до 10 хв.);

q не планую приїзд.

Назва доповіді __________________________________

Номер секції_________

Потреба в житлі:

q так;

q ні.

Координати для зв’язку:

Поштова адреса________________________________

Службовий телефон_____________________________

Домашній телефон______________________________


Harper sticks to foreign-policy approach during overseas trip TOP
October 26, 2010

Peter O'Neil

Prime Minister of Canada Stephen Harper visits St. George's Cathedral, served as the mother church of the Ukrainian Greek Catholic Church, in the western Ukrainian city of Lviv on October 26, 2010.


, Ukraine — Prime Minister Stephen Harper, in his first overseas trip since facing criticism for failing to win a United Nations Security Council seat, showed he has no intention of altering his approach to foreign policy.

Harper stuck to familiar themes while using foreign policy to woo key voting blocs — Quebec nationalists and Ukrainian- and Haitian-Canadians — at the Francophonie summit in Switzerland, and then on his first trip to Ukraine.

In Montreux, on the spectacular Lake Geneva shoreline, he outlined $43 million in aid programs for Africa; promoted his maternal-health initiative for the developing world; and urged Francophonie leaders not to forget about earthquake-ravaged Haiti's needs.

And in Ukraine, where the Ukrainian-Canadian community of 1.2 million has a huge interest, he announced $36 million in aid and sent a blunt, highly symbolic message that Canada objects to new President Viktor Yanukovych's authoritarian tendencies.

"Harper appears to be sticking to his 'principles,'" analyst Fen Hampson wrote in an email, referring to Harper's statement that Canada lost the UN vote by taking principled foreign policy stands. "That includes being the good Samaritan on ODA (official development assistance) but in a way that will appeal to Canadian voters."

Harper's impossible-to-substantiate claim that the Francophonie backed Canada in the secret ballot "will play well in Quebec," as will the focus on Yanukovych's shaky human-rights record among the Ukrainian diaspora.

"After the fumble in New York, Harper has grabbed the ball and is running with it again," said Hampson, with Carleton University's Norman Paterson School of International Affairs in Ottawa.

For the second day in a row, Harper attended events Tuesday that resonate with Ukraine's nationalist, anti-Moscow movement, which represents a minority of the Ukrainian population, but dominates the politically active Canadian community.

He went to a monument honouring a 19th century poet famous for predicting that Ukraine would eventually break free of Moscow's grip, and later met a historian briefly arrested last month for allegedly revealing state "secrets" — historic documents about Ukraine's nationalist, anti-Soviet movement during the 1960s.

Harper, speaking at a Catholic university that was warned this spring to not let its students protest against government policies, also bluntly called the 1932-33 famine here that killed millions a "genocide."

But it's a term that wasn't used while meeting Monday with Yanukovych, who, like his Moscow allies, insists what happened during the famine was not genocide.

"It goes without saying that it is a positive development for us," historian Ruslan Zabily said after meeting Harper in a museum and former prison used by both Nazi and Soviet authorities to jail and execute perceived enemies.

The 35-year-old director of a museum that commemorates victims of Nazi and Soviet oppression was arrested in September and interrogated for several hours by internal security.

Zabily's case has become a cause celebre among many academics around the world who, while not endorsing his controversial work, have signed a petition condemning the attack on academic freedom.

Frank Sysyn, of the University of Alberta's Canadian Institute of Ukrainian Studies, said Harper's visit is crucial because Yanukovych is attempting to see how far he can go in controlling the media, the judiciary, the political opposition, and the academic world.

Canada has considerable influence here due to the large and politically active Canadian diaspora, the resulting deep political involvement of successive governments and an extensive Canadian aid program.

"This is a country where Canada has a major voice," said Sysyn, who attended the university event. "And I think Harper hit exactly the right tone."

Harper underscored that point by announcing $36 million in aid for projects to improve Ukraine's customs service, job training, municipal economic development, regional governance and juvenile justice reform.

Known for being suspicious of the national media, Harper made certain he got favourable coverage in the ethnic media. He gave an exclusive interview before the trip to a 10,000-circulation biweekly, the Edmonton-based Ukrainian News.

Harper's officials also made sure that the reporter for the newspaper — which acknowledges on its front page that it receives funding from Heritage Canada — had greater access to events than several others from mass-circulation Canadian media outlets.

The prime minister also raised several human-rights issues on Monday during a meeting with Yanukovych, and visited shrines marking atrocities by the 20th century's most notorious dictators, Adolf Hitler and Josef Stalin, to remind Ukrainians of the importance of protecting democracy.

Prime Minister promotes Canadian values, human rights, democratic development and Holodomor on visit to Ukraine


October 30, 2010 -Winnipeg, Manitoba

The Ukrainian Canadian Congress congratulated the Prime Minister on a successful trip to Ukraine and for his commitment to human rights, democratic development and free and fair elections in Ukraine as expressed during his recent official visit to Kyiv and L'viv, Ukraine.

"The Ukrainian Canadian Congress wishes to thank Prime Minister Harper for accepting our advice to travel to Ukraine and for working with the Congress to devlop the itinerary and messaging which were transmitted to the government and people of Ukraine," stated UCC National President Paul Grod.  "The Prime Minister spoke with conviction and authority to the government of Ukraine.  He underscored our long friendship but insisted that friends must be able to speak honestly with one another in addressing concerns about local elections, Ukraine's democratic development and eroding freedom of speech, freedom of assembly and clampdowns on media and academics."

"This Prime Minister promoted Canadian values in Ukraine and stepped up when the Ukrainian Canadian community was looking to him for statesmanship.  Prime Minister Harper has made a lasting contribution to Ukraine's democratic development and reconfirmed Canada's leadership on the world stage.  The Ukrainian Canadian Congress will continue to work with the Prime Minister and the government of Canada to ensure that Canada remains vigilant in supporting democracy and human rights in Ukraine."

In Kyiv, Prime Minister Harper met with Prime Minister Yanukovych, Verkhovna Rada Speaker Lytvyn, Prime Minister Azarov and Opposition Leader Yulia Tymoshenko.  In all instances, Canada's positions were addressed professionally and forcefully.  A Memorandum of Understanding was signed with the Ukrainian government to promote Youth Mobility and enhance people to people interaction between Canada and Ukraine.

"Hats off to all the Canadian journalist who travelled with the Prime Minister for providing the Ukrainian media a lesson in independent journalism.  They posed tough questions to both Prime Minister Harper and President Yanukovych, investigated the various human rights violations and addressed the difficult issues facing Ukraine," said Grod. "The Canadian media were an outstanding example of the value of a free mass media, and something that we hope to see in Ukraine soon."

"In addition to the working meetings with government leaders, Prime Minister Harper acknowledged the horror of the Ukrainian genocide of 1932-33 at the Holodomor memorial and the tragic events at Babyn Yar," stated Ukrainian World Congress President Eugene Czolij. "This was not a case of a politician going through the motions - the Prime Minister was deeply touched at the monument commemorating the millions of Ukrainians who perished during the Holodomor, and expressed the solidarity of Canadians with the longstanding struggles of the Ukrainian people against the Soviet and Nazi totalitarian regimes," said Czolij.

In L'viv, the Prime Minister visited St. George Cathedral, the Memorial Museum Dedicated to victims of Occupying Regimes "Tyiurma na Lontskoho" and spoke at the Ukrainian Catholic University.  At "Tyiurma na Lontskoho" the Prime Minister wrote the following in the book of the Memorial Museum Dedicated to Victims of Occupying Regimes:

"This is a grim and moving symbol of Ukraine's oppression.  It is important that the terrible things here not be forgotten or repeated. We are reminded that the heart can be broken, the body can be destroyed but the spirit of the oppressed is eternal and grows stronger."

The Ukrainian Canadian Congress has advocated for a strategy by the government of Canada to engage Ukraine and the visit by Prime Minister Harper is an important step in this process.  The Congress strategy for Engaging Ukraine will be further discussed and elaborated at the Triennial Congress of Ukrainian Canadians which is taking place in Edmonton, Alberta, from November 5-7, 2010.

Additional news releases and photos of Prime Minister Harper's official visit are available at the Ukrainian Canadian Congress website at www.ucc.ca.

Court rejects bid to bar testimony on Ukrainian-born Demjanjuk TOP
Oct. 27, 2010

MUNICH (AP) — German judges heard a deceased Sobibor guard's statements made to Soviet authorities that he remembers John Demjanjuk from the Nazi death camp Wednesday despite defense objections.


In the summarized statements from a 1949 KGB interrogation, Ignat Danilchenko said he remembered Demjanjuk from the death camp.


Doubt has been case on the statements — some of which have already come up in the current trial — in the past.

U.S. investigators have said they contain numerous factual errors.

And in March, German historian Dieter Pohl, who was called as an expert witness, said the statements should be treated with the "highest caution" because they came from a KGB interrogation. He testified that it appeared Danilchenko was telling the KGB what interrogators wanted to hear.

Presiding Judge Ralph Alt rejected objections from defense attorney Ulrich Busch, who argued that the statements could have been made under torture, or the summaries faked. Alt referred to a previous ruling that the court would read the statements into the record and then decide on their credibility.

Complete article: http://www.kyivpost.com/news/nation/detail/87772/

PM Stephen Harper is thanked in Lviv by president of the Ukrainian Canadian Congress - video TOP


You can call and congratulate and thank Prime Minister Harper for His trip to Ukraine and raising important issues:

1-866-808-8407 ext. 2

This is the phone number to the Conservative Party of Canada.

Ukrainian World Congress calls for free, fair, open and democratic elections in Ukraine TOP

October 22, 2010

Elections to the Supreme Council of the Autonomous Republic of Crimea, local councils and the positions of village, township and city Mayors will be held across Ukraine on October 31, 2010. These are the first nationwide elections being organized and conducted by Ukraine 's new government.

The Ukrainian World Congress (UWC) expresses serious concern about the events surrounding the imminent local government elections in Ukraine. UWC adds its voice to the alarm expressed by Ukrainian and international organizations over the undue influence being exerted by governmental structures on the election campaign, including changes to the Law of Ukraine "On Elections of Peoples' Deputies to the Supreme Council of the Autonomous Republic of Crimea, the Local Councils and Village, Township and City Mayors", that may result in the elections falling short of international standards. Similar concerns were raised by individual members of the Central Elections Committee (CEC) in a September 23, 2010 open letter to President Victor Yanukovych and by members of the "Batkivshchyna" political party on October 5, 2010, who staged a hunger strike outside of the CEC premises in protest. In an attempt to resolve the critical situation that arose a month before elections, the Council of Opposition parties issued an appeal to international organizations on September 28, 2010. The appeal states that for the elections to be free, fair, open and democratic, the following measures must be taken:

  1. The 15-member CEC should be composed of members from all political parties with seats in the national parliament. This requires the appointment of a new CEC and amendment of the law on appointing the CEC 's 15 members so that the 15 political parties in parliament are each allocated a spot on the election commission.
  2. Electoral law should allow voting at home only for individuals with documented proof of certified medical conditions. Any voting conducted outside of polling stations should be supervised by no fewer than five members of the local polling station commission. Electoral law should also clearly state that a quorum for decisions made by election commissions on Election Day constitutes a simple majority of all commission members.
  3. Territorial and polling station election commissions should be re-formed according to the principle of equal representation, i.e. one commission member per political party, including those not in parliament.
  4. Leadership positions in the territorial and polling station election commissions should be open to all political parties running in the elections with equal distribution of quotas for these positions among all parties.
  5. Interference of government structures in the internal affairs of political parties should cease immediately. The real local branches of the "Batkivshchyna" party should be registered immediately in Kyiv, Lviv and Luhansk oblasts and duplicate copies of party seals and registration certificates held by former party members should be destroyed without delay.

In accordance with the principle of Rule of Law, UWC calls on President Victor Yanukovych as the Guarantor of Ukraine's Constitution to heed the aforementioned concerns and ensure the elections are free, fair, open and democratic.

In addition, UWC appeals to all citizens of Ukraine to take responsibility for their state's future and, by exercising their inviolable right to vote, to make sure their voice counts in electing representatives to the Supreme Council of the Autonomous Republic of Crimea, local government councils and village, township and city mayors, and to ensure the elections are held according to democratic legal principles.

Appeal by 45 European human rights organizations TOP
Call upon Ukraine to stop harassment and repressions of human rights
defenders, journalists and academics

President of Ukraine
Mr. Viktor Yanukovych
11 Bankova str.
Kiev01220, Ukraine

Copies to:

Minister of Internal Affairs
Mr. Mohylóv Anatolii Volodymyrovych
10 Bohomoltsa Street
Kyiv 01024, Ukraine
Fax: (+380) 44 256-1633

Chairman of Verkhovna Rada
Mr. Volodymyr Lytvyn
01008, Kyiv-8, 5 Hrushevskoho Str.
E-mail: Lytvyn.Volodymyr@rada.gov.ua

28 October 2010

Call upon Ukraine to stop harassment and repressions of human rights
defenders, journalists and academics

We, the undersigned organisations, are deeply concerned about the
increased repressions of human rights defenders, journalists and
academics in Ukraine and call upon the Ukrainian authorities to
respect their international human rights obligations.

On 8 September 2010, Ruslan Zabily, Ukrainian historian Head of the
National Memorial Museum of Victims of the Occupation Regimes Tyurma
na Lonskoho in Lviv, was arrested by six Security Service officers and
taken to the Service´s premises. The officers did not introduce
themselves to Mr. Zabily and he was not informed of the reasons of his
detention nor the charges against him. While detained, he was not
granted access to his lawyer. His personal computer containing
historical material and academic research was confiscated, the
information declared constituting a state secret and criminal
investigation initiated.

On 14 September 2010, Dementiy Bily, Ukrainian journalist and Head of
the Kherson Regional Branch of the Committee of Voters of Ukraine
(member of the Ukrainian Helsinki Human Rights Union), was assaulted
and beaten up by 2 unidentified persons. The assault happened during
the presentation of the report of the City Mayor Volodymyr Saldo,
where Mr. Bily was not allowed to enter the hall by security guards.
The presentation was a closed event. After being admitted access, Mr.
Bily was shown out from the hall as he called to allow voters,
opposition deputies and other journalists to take part in the
presentation. The Prosecutor’s Office has initiated a criminal
investigation of the assault. However, the Prosecutor is refusing to
launch an investigation under Article 171 of the Criminal Code, namely
obstructing journalists in the course of their legitimate professional

On 14 October 2010, Oleksiy Verentsov, Ukrainian lawyer and human
rights defender – leader of local human rights NGO “Vartovi zakonu”
(Guards of the Law) and his colleague Ihor Tanyachkevych, were
arrested after organising a peaceful demonstration in front of the
Regional Prosecutor Office in Lviv, calling for proper investigation
of criminal cases. He was charged with violations of the rules of
organising demonstrations (Article 185 and 185-1 of the Code of
Ukraine on Administrative Offences), namely disregard of lawful
instructions of a police officer to cease the demonstration in absence
of a permit whereas under Article 39 of the Ukrainian Constitution a
permit is not required for peaceful demonstrations. During the court
hearing of his case in Halytsky District Court in Lviv, Oleksiy
Verentsov’s and Ihor Tanychkevych’s lawyer was not granted access to
the courtroom and the witnesses were not interrogated.

At 11pm of 15 October 2010, the police raided the office of Vinnitsa
Human Rights Group without a court order, which is required under
Article 8 of the European Convention. Financial reports, confidential
information about the clients and refugee cases and written
confidential communication between the Vinnitsa Human Rights Group and
the European Court on Human Rights regarding the cases Kulik v.
Ukraine, Zabolotni v. Ukraine, and Aleksei Makarov v. Ukraine were
among the documents and materials that were confiscated during the

The above-mentioned cases are the most recent illustrations of
recurring and ongoing threats, intimidation, harassment and violence
against human rights defenders, journalists, and academics in Ukraine.

Concerned about the situation, we call upon the Ukrainian authorities:

· to conform with all provisions of the European Convention on
Human Rights (ECHR) and the International Covenant of Civil and
Political Rights (ICCPR) to which Ukraine is a State party, especially
to respect and ensure the right to peaceful assembly (Article 11 ECHR
and Article 21 ICCPR), the right to freedom of expression (Article 10
ECHR and Article 19 ICCPR), and right to fair trial (Article 6 ECHR
and Article 14 ICCPR).
· to comply with all the provisions of the United Nations
Declaration on the Right and Responsibility of Individuals, Groups and
Organs of Society to Promote and Protect Universally Recognized Human
Rights and Fundamental Freedoms (also called the Declaration on Human
Rights Defenders).
· to take all necessary measures to prevent harassment,
threats and violence against human rights defenders, journalists and
· to conduct an immediate, thorough and objective
investigation of the abovementioned cases and bring those responsible
for the attacks to justice.
· to gather civil society organisations, international
governmental organisations represented in Ukraine, and other
stakeholders to discuss and adopt concrete policies to fulfil
Ukraine’s international commitments, especially those recommendations
made at the Human Rights Council's Universal Periodic Review in May
2008, and other international obligations, especially the
recommendations made by United Nations treaty bodies.


Ukrainian Helsinki Human Rights Union

Belarusian Human Rights House in exile in Vilnius, Lithuania

Russian Research Center for Human Rights (on behalf of the following NGOs):
- Human Rights Network Group
- Independent Psychiatric Association of Russia
- Moscow Centre for Prison Reform
- Moscow Helsinki Group
- Mother's Right Foundation
- Non-violence International
- Right of the Child
- Right to Live and have Civil Dignity
- Social Partnership Foundation
- Union of the Committees of Soldiers' Mothers of Russia

Youth Human Rights Movement (Russia)

Human Rights House Baku (on behalf of the following NGOs):
- Women’s Association for Rational Development (WARD)
- Association for the Protection of Women s Rights in
Azerbaijan after D. Aliyeva
- Legal Education Society
- Media Rights Institute
- Society for Humanitarian Research

Human Rights House Tbilisi (on behalf of the following NGOs):
- The Human Rights Center (HRIDC)
- Article 42 of the Constitution
- The Georgian Center for Psychosocial and Medical
Rehabilitation of Torture Victims (GCRT)
- Union ‘Saphari’ – Family Without Violence
- The Caucasian Center for Human Rights and Conflict Studies (CAUCASIA)

The Helsinki Association (Armenia)

Shahkhatun-Political Prisoners' Wives (Armenia)

Human Rights House Sarajevo (on behalf of the following NGOs):
- Association of Female Citizens "Renaissance"
- Foundation CURE
- Helsinki Committee for Human Rights in Bosnia and Herzegovina
- Regional Co-ordinator for Youth Groups
- Serb Civic Council - Movement for Equality - The Council of
the Sarajevo Canton
- Woman and Society Centre

Human Rights House Zagreb (on behalf of):
- B.a.B.e.
- Centre for Peace Studies
- Civic Committee for Human Rights
- Documenta – dealing with the past
- UPIM - Equal Opportunities
- Svitanje - mental health

Open Word House (on behalf of the following NGOs):
- PEN International
- Writers in Prison Committee
- Article 19

Helsinki Foundation for Human Rights (Poland)

The Norwegian Human Rights House (on behalf of the following NGOs):
- Human Rights House Foundation
- Norwegian Helsinki Committee
- Health and Human Rights Info

Copies have been sent to:

* Directorate General of Human Rights and Legal Affairs of the
Council of Europe, Strasbourg
* Office of the Commissioner for Human Rights of the Council of
Europe, Strasbourg
* UN Special Rapporteur on the Situation of Human Rights Defenders, Geneva
* UN Special Rapporteur on the Promotion and Protection of the
Right to Freedom of Opinion and Expression, Geneva
* UN Special Rapporteur on the Independence of Judges and Lawyers, Geneva
* The Office for Democratic Institutions and Human Rights of the
Organisation for Security and Cooperation in Europe, Warsaw
* State representations in Ukraine

About the Human Rights House Network (www.humanrightshouse.org)

The Human Rights House Network is a forum of cooperation between
established and emerging Human Rights Houses, uniting 70 NGOs in 15
countries in Western Balkans, Eastern Europe and South Caucasus, East
and Horn of Africa, and Western Europe. HRHN´s aim is to protect,
strengthen and support human rights defenders and their organizations.


The situation with the state of press freedom in Ukraine!

UCC announces Shevchenko Medal & Youth Leadership Award recipients TOP
October 25, 2010

Winnipeg, Manitoba -- The Ukrainian Canadian Congress is pleased to announce the recipients for the Shevchenko Medal, the highest form of recognition that can be granted by the Ukrainian Canadian Congress and the Ukrainian Canadian Youth Leadership Awards.

Ukrainian Canadian Congress President, Paul Grod, announced today the awarding of sixteen Shevchenko Medals and four Youth Leadership Awards. The recipients have been invited to receive their awards at a ceremony to be held on November 6, 2010 at the XXIII Triennial Congress of Ukrainian Canadians in Edmonton, Alberta.

The Shevchenko Medal recognizes individuals of Ukrainian and non-Ukrainian descent, as well as institutions and organizations, for their outstanding national contribution towards the development of the Ukrainian Canadian community. Outstanding achievement is measured by the recipients' level of excellence and initiative, their sustained body of work, peer recognition and the recipients' broad impact inside and outside the Ukrainian Canadian community.

Shevchenko Medals are awarded in the categories of Community Development, Culture and the Arts, Education, Sport, and may also include the category of Public service.

The Ukrainian Canadian Youth Leadership Award gives recognition to young adult Ukrainian Canadians for outstanding leadership which significantly contributed to the broader Ukrainian community and the betterment of Canada.

The Ukrainian Canadian Congress is pleased to present the 2010 Shevchenko Medallists and thanks the Awards & Recognition Committee and the Shevchenko Medal Jury comprised of:

  • Roman Melnyk (Toronto), Chair
  • Radoslav Zuk (Montreal)
  • Borys Sirskyj (Ottawa)
  • Halyna Kvitka Kondracki (Toronto)
  • Lesia Szwaluk (Winnipeg)
  • Adrian Boyko (Saskatoon)
  • Marko Levytsky (Edmonton)

All jury members are past recipients of the Medal and provided expertise, community experience and geographic representation.

A list of recipients and their citations, as well as a fact sheet on the Shevchenko Medal and the Ukrainian Canadian Congress Youth Leadership Award, are following:

Community Development
Bill (Wasyl) Diachuk, Edmonton

The Ukrainian Canadian Congress awards the Shevchenko Medal to Bill Diachuk in recognition of his dedicated and inspired community work, his commitment to public service as a Member of the Legislative Assembly of Alberta, his active participation as a fundraiser, leader and volunteer. His exemplary initiative in helping the less fortunate in South America and Ukraine as well as his leadership with immigration and settlement issues have enhanced the fabric of Alberta and all of Canada.

Walter Kish, Oshawa

The Ukrainian Canadian Congress awards the Shevchenko Medal to Walter Kish in recognition of his dedicated community activism, especially his contributions as a journalist, author and columnist. Walter has been a leader in the Ukrainian National Federation of Canada, the Canada Ukraine Foundation, and the New Pathway newspaper.

Orest Warnyca, Regina

The Ukrainian Canadian Congress awards the Shevchenko Medal to Orest Warnyca in recognition of his contribution to numerous Ukrainian Canadian organizations, and especially for his outstanding leadership in the Ukrainian Canadian Congress and the Ukrainian Self Reliance League of Canada. Special recognition is given for his efforts to have the Government of Saskatchewan recognize the 1932-33 Holodomor as an act of genocide.

Culture and the Arts
Roman Brytan, Edmonton

The Ukrainian Canadian Congress awards the Shevchenko Medal to Roman Brytan in recognition of his contribution to music and cultural celebration as host and producer of a daily Ukrainian program in Edmonton. Roman has also conceptualized major arts festivals and cultural programs and has promoted, encouraged and helped grow Ukrainian culture and arts in Canada, including the establishment of the Alberta Council for the Ukrainian Arts.

Halya Kuchmij, Toronto

The Ukrainian Canadian Congress awards the Shevchenko Medal to Halya Kuchmij in recognition of her significant contribution to arts and culture as a director and producer of films. She has directed and produced over 70 films many of which have been on Ukrainian/Ukrainian -Canadian themes. Halya's films have been instrumental in disseminating widely the culture, beliefs, and history of Ukrainians and Ukrainian Canadians on issues such as the Millennium of Christianity in Ukraine, the Chornobyl disaster, and the life of William Kurelek.

Myron Momryk, Ottawa

The Ukrainian Canadian Congress awards the Shevchenko Medal to Myron Momryk in recognition of his significant contribution in shaping and developing the Ukrainian holdings of the Library and Archives Canada. Myron oversaw the single largest archival collection dealing with Ukrainian Canadians, an invaluable source of documents critical to the history of Ukrainians in Canada and Ukraine-he has guided generations of historians and researchers through these collections, contributing to a better understanding of issues such as migration, Canada's First Internment Operations, and Canada's policy of Multiculturalism.

Dr. Valerian Revutsky, Vancouver

The Ukrainian Canadian Congress awards the Shevchenko Medal to Dr. Valerian Revutsky in recognition of his significant contribution in supporting and popularizing Ukrainian culture in Canada, for his works as an author of several books promoting Ukrainian theatre and culture in Canada and across the world. A Holodomor survivor, Dr. Revutsky has also written on the 1921-23 famine in Ukraine.

Dr. Lubomyr Luciuk, Kingston

The Ukrainian Canadian Congress awards the Shevchenko Medal to Dr. Lubomyr Luciuk in recognition of his unparalleled success in informing Canadians about Canada's first national internment operations, and his work navigating the historic Internment Act and its $10 million settlement. Dr. Luciuk is the Chairman and co-founder of the Ukrainian Civil Liberties Association and author of dozens of books and countless articles. He has led many successful campaigns to set the historical record straight on topics such as the Canadian immigrant experience, the Holodomor, Ukraine's struggle for national liberation and Canada's first internment operations.

Dr. Manoly Lupul, Calgary

The Ukrainian Canadian Congress awards the Shevchenko Medal to Dr. Manoly Lupul in recognition of his instrumental role in furthering knowledge and understanding of Ukrainian Canadian issues. As founding director of the Canadian Institute of Ukrainian Studies, Dr. Lupul was instrumental in leading the field on the history of Ukrainian Canadians, multiculturalism and bilingual education.

Dr. Bohdan Medwidsky, Edmonton

The Ukrainian Canadian Congress awards the Shevchenko Medal to Dr. Bohdan Medwidsky in recognition of his tireless work in supporting Ukrainian education in Canada. As founder of the Ukrainian Folklore program and the Kule Folklore Centre at the University of Alberta, Dr. Medwidsky has stimulated and led research on Ukrainian culture and folklore in Canada. He has written extensively on Ukrainian folklore, folksongs and folktales.

Dr. Roman Serbyn, Montreal

The Ukrainian Canadian Congress awards the Shevchenko Medal to Dr. Roman Serbyn in recognition of his leadership role in the field of education on the history of Ukraine and his tireless work on researching and publicizing the 1932-33 Famine in Ukraine as genocide. Dr. Serbyn is a world renowned expert on the Holodomor, as well as having pioneered research on the 1921-23 Ukrainian famine, and on the topic of Ukraine and WWII.

Lucas Makowsky, Calgary

The Ukrainian Canadian Congress awards the Shevchenko Medal to Lucas Makowsky in recognition of his achievements in the category of sport. An Olympic Gold medallist in speed skating, with a number one ranking in several distances in Canada, Lucas has excelled at the highest levels of athletic competition. This is reinforced by his strong involvement in the Ukrainian community through the dance ensemble Tavaria, Ukrainian Camp Trident and practicing the rich Ukrainian Orthodox traditions that he cherishes.

Michael Slipchuk, Toronto

The Ukrainian Canadian Congress awards the Shevchenko Medal to Michael Slipchuk in recognition of his achievements in the category of sport. As a world class figure skater, figure skating coach and Director of high performance for skate Canada, Michael has been an international ambassador for skating. In addition, Michael was the team leader for the multi medal winning 2010 Canadian Olympic figure skating team. An Edmonton native, Michael has been involved in CYMK, and danced with the ensemble Zirka.

Public Service
Leo Ledohowski, Winnipeg

The Ukrainian Canadian Congress is pleased to award the Shevchenko Medal to Leo Ledohowski for his contributions in raising awareness of Ukrainian issues and philanthropy. Mr. Ledohowski produced the Holodomor DVD Documentary "Vichna yim pamyat", has made significant contributions to the Canadian Museum of Human Rights and promoted Canada's multicultural character by supporting Ukrainian Canadian Arts. Mr. Ledohowski is a prominent philanthropist and accomplished Canadian business person. He is the President and Chair of Canad Inns and serves on the Board of Directors of the Bank of Canada.

James C. Temerty, C.M.,Toronto

Awarded the Shevchenko Medal in 2007, the Ukrainian Canadian Congress is pleased to bestow the Shevchenko Medal upon James C. Temerty, C.M. for his lifelong support and leadership within the Ukrainian Canadian community. He was chairman of the Ukrainian Centennial Fundraising Campaign and chaired the 2004 Ukrainian Election Observers Campaign, facilitating 500 private sector election observers to the Orange Revolution presidential election. He was instrumental in launching the Kyiv Mohyla Business School of which he serves as Chairman of its Advisory Council and is a Trustee of the Children's Hospital of the Future in Kyiv, Ukraine.

Mr. Temerty is Chairman of the Board of Trustees of Northland Power Income Fund, Founding Chairman of UCC's National Advisory Council and was the Chairman of the Royal Ontario Museum Board of Governors. He is a recipient of many honours including Member of the Order of Canada.

Borys Wrzesnewskyj, Toronto

The Ukrainian Canadian Congress is pleased to award the Shevchenko Medal to Borys Wrzesnewskyj for his lifelong support of the Ukrainian Canadian community and Ukraine's struggle for independence and democratic development. He has provided financial support to Ukrainian organizations and played a leading role advocating on behalf of the Ukrainian community with the government of Canada. A federal Member of Parliament since 2004, Borys has been instrumental in receiving government support for important issues to the Ukrainian Canadian community, including the 2004 Ukrainian observer mission to Ukraine, recognition of the Holodomor by Parliament as a genocide and seeking commemoration and acknowledgement for Canada's first national internment operations.


The Ukrainian Canadian Congress is pleased to present the Ukrainian Canadian Youth Leadership Award recipients for outstanding leadership and congratulates the jury for their work on the awards. The jury panel included:

  • Roman Melnyk (Toronto), Chair
  • Radoslav Zuk (Montreal)
  • Borys Sirskyj (Ottawa)
  • Halyna Kvitka Kondracki (Toronto)
  • Lesia Szwaluk (Winnipeg)
  • Adrian Boyko (Saskatoon)
  • Marko Levytsky (Edmonton)
  • Mychajlo Hantsch (Calgary)
  • Robert Wuschenny ( Regina)

The recipients of the Ukrainian Canadian Youth Leadership Award are:

Adriana Luhowa

The Ukrainian Canadian Congress is pleased to present the Ukrainian Canadian Youth Leadership Award to Adriana Luhowa of Montreal for her work with PLAST, SUSK, Help us Help the Children, and with McGill and Concordia Ukrainian students unions. In addition, she successfully organized a charitable fundraiser for Ukrainian orphanages and was the main videographer for the documentary film on the Holodomor, "Genocide Revealed".

Olyana Grod

The Ukrainian Canadian Congress is pleased to present the Ukrainian Canadian Youth Leadership Award to Olyana Grod of Mississauga for her work in positions of increasing responsibility and leadership in Ukrainian Youth Association CYM, including being the current national president. In addition to being instrumental in organizing the 2010 CYM World Jamboree, Olyana has been actively involved in the community, having organized Holodomor Education Week and Ukrainian Independence Day celebrations at Queen's Park. She has served on the executive of SUSK and has currently begun an internship with the Canadian Urban Institute in Kyiv.

Andrijko Semaniuk

The Ukrainian Canadian Congress is pleased to present the Ukrainian Canadian Youth Leadership Award to Andrijko Semaniuk of Winnipeg. Andrijko has been active in the Ukrainian Youth group CYM and sits on their national executive. A business student at the University of Manitoba, Andrijko is also a member of the musical troupe Zrada which has travelled across Canada and the US as well as performs with the Hoosli male chorus. He is active in the Catholic community, having served as an altar boy and member of the choir at Sts. Vladimir and Olga Cathedral.

Roman Storoschuk

The Ukrainian Canadian Congress is pleased to present the Ukrainian Canadian Youth Leadership Award to Roman Storoshchuk of Alberta. Roman is currently studying Philosophy at the University of Calgary. He is also vice-president of the University of Calgary Ukrainian Student's Society. Roman is also actively involved with the Ukrainian Canadian Student's Union (SUSK). Roman has been profoundly involved in Plast - Ukrainian Youth Scouting Organization, where Roman is a councillor for both the younger and older youth. Roman has been involved with the Ukrainian Canadian Professional and Business Association of Calgary, The Ukrainian Canadian Civil Liberties Foundation and the Calgary Ukrainian Festival.

Ukrainian Canadian Congress launches holodomor awareness campaign TOP
October 23, 2010

Winnipeg, Manitoba -- The Ukrainian Canadian Congress has launched a new campaign to ensure that the 1932-33 Famine in Ukraine is remembered and properly recognized as a genocide of the Ukrainian people.

"We must never waiver in our commitment to the memory of the millions of victims of Stalin's campaign of terror and a deliberate attempt to destroy the Ukrainian nation," stated UCC National President Paul Grod. "What Ukraine, Canada and many other governments around the world have recognized in legislation is intended to ensure no one forgets."

The Ukrainian Canadian Congress will be marking the 77th anniversary of the Holodomor with several initiatives, including:

An information and advocacy campaign targeting deputies of Ukraine's Verkhovna Rada where legislation has been introduced to diminish the tragedy of the Holodomor by removing any references to its genocidal nature. The campaign highlights the international support for Ukraine in its endeavour to carve out a national identity and forge ahead with democratic initiatives.

Participation in the international project initiated by the Ukrainian World Congress entitled Svichka Molinnia (Remembrance Candle). The Remembrance Candle, which began its journey in Kyiv in June, is currently travelling through all regions of Ukraine and 33 countries worldwide to raise Holodomor awareness in a display of global unity. In Canada, the Candle will be introduced during the XXIII Congress of Ukrainian Canadians in Edmonton in November and will be an integral part of local commemorations later that month.

Launching the 3rd annual National Holodomor Awareness Week from November 22-28 including a range of commemorative activities throughout the country. Details will follow.

Completion of the documentation of Holodomor survivor testimonies, excerpts of which are the focus of a web site: Sharing the Story.

Support for the new documentary film Genocide Revealed about the Holodomor by renowned Canadian film producer Yurij Luhovy.

"The organized death by starvation of the Ukrainian people is an unfathomable crime against humanity. In the words of Canada's Prime Minister the Right Honourable Stephen Harper, in reference to the Holodomor, "remembering those who died, and why they died, is our best hope against history repeating itself." stated Grod.


The artificial Famine of 1932-33 in Soviet Ukraine orchestrated by the totalitarian government of Josef Stalin resulted in the deaths of 5-10 million Ukrainians.

With the de-classification of documents in Ukraine and eyewitness accounts, the world has learned of a horrific crime against humanity about which little was previously known or officially confirmed. The confirmation was made by Ukraine itself in its quest for historical truth and national identity. It is fact that the Holodomor: a) occurred; b) was deliberate; and was c) designed to destroy a nation.

Ukrainian historian Yuriy Shapoval wrote, "The deliberate destruction of Ukrainian peasant farmers, intellectuals, government officials, and anyone accused of "Ukrainian nationalism" provides additional grounds to consider the Kremlin's actions as genocide."

Canadian historian Dr. Roman Serbyn has written "Stalin's efforts to transform conquered Ukraine into a "fortress" lead to the genocidal famine against Ukrainian peasants and the extermination of Ukrainian cadres who opposed it."

British historian Donald Rayfield stated, "One's conclusion is that the word genocide has to be applied to the Ukrainian famine, the Holodomor, for if it is not, than the word genocide loses all useful meaning.

Ukraine's Verkhovna Rada voted in 2006 to recognize the Ukrainian famine of 1932-33 as an act of genocide by enacting legislation the Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні» Act on the 1932-33 Holodomor in Ukraine.

Following Ukraine's lead, supported by the wealth of information available, the international community joined in recognizing the Holodomor.

The Government of Canada recognized the Holodomor in May 2008 with an Act declaring the famine an act of genocide and established a national Ukrainian Famine and Genocide (Holodomor) Memorial Day. Similar legislation was a passed by the provinces of Saskatchewan, Manitoba, Alberta, Ontario and Quebec.

ЗВЕРНЕННЯ 45 європейських правозахисних організацій TOP
45 європейських правозахисних організацій закликали Україну зупинити
переслідування та тиск на правозахисників, журналістів та дослідників

Президенту України
Віктору Януковичу
м. Київ, вул. Банкова, 11
01220, Україна


Міністерство внутрішніх справ України
Могильову Анатолію Володимировичу
м. Київ, вул. Богомольця, 10,
01024, Україна
факс: +380 44 2561633

Голові Верховної Ради України
Володимиру Литвину
м. Київ, вул. Грушевського, 5
01008, Україна
E-mail: Lytvyn.Volodymyr@rada.gov.ua

28 жовтня 2010 року

Ми, організації, що підписали це звернення, глибоко стурбовані
збільшенням тиску на правозахисників, журналістів та дослідників в
Україні та закликаємо українську владу поважати свої міжнародні
зобов’язані у сфері прав людини.

8 вересня 2010 року український історик та Директор Національного
музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» (м.
Львів) Руслан Забілий був затриманий у Києві шістьома працівниками СБУ
та відвезений до центрального управління СБУ. Працівники СБУ не
представилися Забілому та не повідомили йому ні про причини
затримання, ні про звинувачення, висунуті проти нього. Під час
затримання йому біло відмовлено у присутності його адвоката. Його
персональний ноутбук, що містив історичні архівні матеріали та
академічні дослідження, був вилучений. Було повідомлено, що ця
інформація містить державну таємницю та була відкрита кримінальна

14 вересня 2010 року на українського журналіста та Голову Херсонського
обласного відділення Комітету виборців України (член Української
Гельсінської спілки з прав людини) Дементія Білого був здійснено
напад, під час якого він був побитий трьома невідомими. Напад відбувся
під час представлення звіту Міського Голови Херсону Володимира Сальдо
перед мешканцями міста, коли пан Білий закликав до прозорості заходу
та дозволу усім мешканцям та опозиційним депутатам бути присутніми на
заході. Презентація цього звіту була закритим заходом. Після того,
Білий був виштовханий у фойє залу, де був побитий. Прокуратура
відкрила кримінальну справу за фактом нанесення тілесних ушкоджень.
Однак, вона відмовила в порушенні кримінальної справи за статтею 171
Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за
перешкоджання журналістській діяльності.

14 жовтня 2010 року український юрист, правозахисник та керівник
громадської організації «Вартові закону» Олексій Вєрєнцов та активіст
цієї ж організації Ігор Танячкевич були затримані після організацій
мирної демонстрації перед приміщенням Львівської Обласної прокуратури,
що мала на меті вимагати належне кримінальне розслідування фактів
корупції. Вони були обвинувачені у порушенні порядку організації
мирного зібрання та злісній непокорі законному розпорядженню
працівника міліції щодо припинення мирного зібрання (стаття 185 та
185-1 Кодексу про адміністративні правопорушення). Ця вимога
працівника міліції базувалася на відсутності дозволу на проведення
демонстрації, хоча відповідно до статті 39 Конституції України такий
дозвіл не потрібний для проведення мирного зібрання. Під час судового
слухання справи в Галицькому районному суді міста Львова Вєренцову та
Танячкевичу було відмовлено у присутності адвоката та не були допитані
свідки події.

Близько 23 години 15 жовтня працівники міліції провели обшук офісу
Вінницької правозахисної групи без санкції суду, що порушує вимоги
статті 8 Європейської Конвенції про захист прав людини. Під час обшуку
була вилучена уся фінансова документація організації, конфіденційна
інформація про клієнтів та біженців, письмова комунікація між
Вінницькою правозахисною групою та Європейським судом з прав людини
щодо справ Kulik v. Ukraine, Zabolotni v. Ukraine та Aleksei Makarov
v. Ukraine.

Вище згадані випадки є найбільш свіжими прикладами продовження погроз,
залякування, переслідування та насильства щодо правозахисників,
журналістів та вчених в Україні.

Стурбовані цієї ситуацією, ми закликаємо українську владу:

* Дотримуватися усіх положень Європейської Конвенції про захист
прав людини (ЄКПЛ) та Міжнародного пакту про громадянські та політичні
права (МПГПП), учасниками яких є Україна, зокрема, поважати та
забезпечувати свободу мирних зібрань (стаття 11 ЄКПЛ та стаття 21
МПГПП), свободу вираження поглядів (стаття 10 ЄКПЛ та стаття 19 МПГПП)
та право на справедливий суд (стаття 6 ЄКПЛ та стаття 14 МПГПП).
* Виконувати усі положення Декларації ООН щодо прав та обов’язків
осіб, груп та органів суспільства, що покликані захищати та допомагати
у реалізації загальновизнаних прав людини та основоположних свобод
(також називається Декларація прав правозахисників).
* Здійснити усі можливі заходи для попередження переслідувань,
погроз та насильства проти правозахисників, журналістів та вчених.
* Провести невідкладне, повне та незалежне розслідування згаданих
вище випадків та висунути винним обвинувачення.
* Разом з громадськими організаціями, представниками міжнародних
неурядових організацій та іншими зацікавленими сторонами обговорити та
прийняти конкретну концепцію заходів щодо виконання Україною своїх
міжнародних зобов’язань, особливо прийнятих щодо України рекомендацій
під час Універсального періодичного огляду в Раді ООН з прав людини, а
також рекомендацій, що надаються спеціальними конвенційними органами

З повагою,

Українська Гельсінська Спілка з прав людини

Білоруський Дім Прав людини у вигнанні у Вільнюсі, Литва

Російський Дослідницький центр з Прав людини (від імені наступних
неурядових організацій):
- Група Мережі Будинків прав людини
- Незалежна Психіатрична Асоціація Росії
- Московський Центр Тюремної Реформи
- Московська Гельсінкська група
- Фонд прав матері
- Non-violence International
- Право Дитини
- Право Жити і мати Громадянську гідність
- Фонд Соціального партнерства
- Союз Комітетів Матерів Солдат Росії

Молодіжний правозахисний рух (Росія)

Будинок Прав людини Баку (від імені наступних неурядових організацій):
- Жіноча Асоціація для Раціонального розвитку (ОПІКА)
- Асоціація для Захисту Прав Жінок в Азербайджані імені Д. Алієвої
- Суспільство Правового виховання
- Інститут медіа права
- Товариство гуманітарних досліджень

Будинок Прав людини Тбілісі (від імені наступних неурядових організацій):
- Центр Прав людини (ЦІДПЧ)
- Стаття 42 Конституції
- Грузинський Центр Психосоціальної і Медичної Реабілітації Жертв тортур (GCRT)
- Союз «Сафарі» - Сім'я Без Насильства
- Кавказький Центр Прав людини та Досліджень Конфлікту (КАВКАЗ)

Гельсінська Асоціація (Вірменія)

Сахатун – Дружини політичних в’язнів (Вірменія)

Будинок Прав людини Сараєво (від імені наступних неурядових організацій):
- Асоціація Громадян жінок "Ренесанс"
- Фонд CURE
- Гельсінський Комітет з Прав людини в Боснії та Герцеговині
- Регіональний Координатор молодіжних груп
- Сербська Громадська Рада - Рух за Рівність - Рада Кантона Сараєво
- Центр «Жінка і Суспільство»

Будинок Прав людини Загреб (від імені):
- B.a.B.e.
- Центр Мирних Досліджень
- Громадянський Комітет з Прав людини
- Documenta - контакт з минулим
- UPIM - Рівні можливості
- Svitanje - психічне здоров'я

Норвезький Будинок Прав людини (від імені наступних неурядових організацій):
- Фонд Будинку Прав людини
- Норвезький Гельсінский комітет
- Інформація про Здоров'я та Права людини

Гельсінський Фонд з прав людини (Польща)

Дім відкритого слова (від імені наступних неурядових організацій):
- Міжнародний ПЕН-клуб
- Автори в Тюремному Комітеті
- Article 19

Копії цього звернення також надіслані до:

* Директорату з прав людини та юстиції Ради Європи, Страсбург
* Комісару з прав людини Ради Європи, Страсбург
* Спеціальному доповідачу ООН щодо ситуації з правозахисниками, Женева
* Спеціальному доповідачу ООН щодо підтримки та захисту свободи
вираження думок та поглядів, Женева
* Спеціальному доповідачу ООН щодо незалежності суддів та юристів, Женева
* Офіс Демократичних інституцій та прав людини Організації з
безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), Варшава
* Дипломатичним посольствам в Україні

Про Мережу будинків прав людини можна дізнатися більше тут:

Мережа будинків прав людини – це форум для співпраці між заснованими
та діючими будинками прав людини, що об’єднують 70 неурядових
організацій в 15 країнах на Західних Балканах, Східній та західній
Європі, Південному Кавказі та Східній Африці. Мережа має на меті
захист, посилення та підтримку правозахисників та їхніх організацій.


ЯНУКОВИЧ пообіцяв ЖУРНАЛІСТАМ бути їх янголом-охоронцем

Віктор ЯНУКОВИЧ: Я готовий подати руку кожному, хто бореться проти
цензури в пресі

Нагороджені Шевченківською медаллю та нагородою Молодого провідника TOP
Трирічний Конґрес Українців Канади
5-7 листопада 2010 р.

25 жовтня 2010 р.

Вінніпег, Канада -- Конґрес Українців Канади з приємністю оголошує нагороджених Шевченківською медаллю, найвищою формою визнання, яка надається Конґресом Українців Канади, а також нагородою українсько-канадського Молодого провідника.

Президент Конґресу Українців Канади Павло Ґрод оголосив сьогодні про вручення шістнадцяти Шевченківських медалей та чотирьох нагород Молодого провідника. Нагороджені були запрошені для одержання нагород на церемонію, котра відбудеться 6 листопада 2010 р. під час проведення ХХІІІ Трирічного Конґресу Українців Канади у Едмонтоні, Альберта.

Шевченківською медаллю відзначаються особи українського та неукраїнського походження, а також установи та організації за їх визначний національний внесок у напрямку розвитку українсько-канадської громади. Визначні досягнення вимірюються рівнем майстерності та ініціативи нагороджених, підтвердженим об'ємом роботи, яку вони проробили, визнанням їх ровесниками і вагомим впливом нагороджених як всередині українсько-канадської громади, так і ззовні.

Шевченківськими медалями нагороджують у категоріях громадського розвитку, культури і мистецтва, освіти, спорту, а також може включатись категорія громадської служби.

Нагородою українсько-канадського Молодого провідника відзначаються молоді канадські українці за визначне провідництво, що зробило вагомий вплив на ширшу українську громаду і на добро Канади.

Конґрес Українців Канади з приємністю представляє Шевченківських медалістів 2010 і дякує Комітетові Відзначень та Жюрі Шевченківських медалей, до складу яких увійшли:

  • Роман Мельник (Торонто), голова
  • Радослав Жук (Монреаль)
  • Борис Сірський (Оттава)
  • Галина Квітка-Кондрацька (Торонто)
  • Леся Швалюк (Вінніпег)
  • Адріан Бойко (Саскатун)
  • Марко Левицький (Едмонтон)

Всі члени жюрі у минулому нагороджені Шевченківськими медалями і є великими знавцями з громадським досвідом і широким географічним представництвом.

У залученні список нагороджених і їх місцепроживання, а також опис їх заслуг на присудження їм Конґресом Українців Канади Шевченківської медалі та нагороди Молодого провідника.

Громадський розвиток
Василь Дячук, Едмонтон

Конґрес Українців Канади нагороджує Шевченківською медаллю Василя Дячука як визнання його посвяти та натхненної громадської роботи, відданого служіння громадській справі на посаді члена Законодавчої Асамблеї провінції Альберта. За його активну участь у зборі фондів, як провідника і добровольця. Його унікальна ініціатива по допомозі потребуючим у Південній Америці та в Україні, а також його провідництво у питаннях іміграції та поселення, збагатили устрій Альберти і Канади.

Володимир Кісь, Ошава

Конґрес Українців Канади нагороджує Шевченківською медаллю Володимира Кіся як визнання його посвяти громадській активності, а особливо за його заслуги як журналіста, автора і оглядача. Володимир є активним провідником Українського Національного Об'єднання Канади, Канадсько-Української Фундації та газети "Новий Шлях".

Орест Варниця, Реджайна

Конґрес Українців Канади нагороджує Шевченківською медаллю Ореста Варницю як визнання його внеску у чисельні українсько-канадські організації і, особливо, за його визначне провідництво у Конґресі Українців Канади та Товаристві Українців Самостійників. Особливого схвалення заслуговують його зусилля у визнанні урядом Саскачевану Голодомору 1932-33 рр. в Україні як акту геноциду.

Культура і мистецтво
Роман Британ, Едмонтон

Конґрес Українців Канади нагороджує Шевченківською медаллю Романа Британа за визначний внесок у пропаганду української музики і культури як ведучого і режисера щоденної української програми в Едмонтоні. Роман також концептуалізував основні мистецькі фестивалі та культурні програми і сприяв, заохочував і допомагав росту української культури і мистецтв в Канаді, включно із заснуванням Альбертської Ради для Українських Мистецтв.

Галя Кучмій, Торонто

Конґрес Українців Канади нагороджує Шевченківською медаллю Галину Кучмій як визнання її вагомого вкладу у мистецтво і культуру як постановника і режисера фільмів. Вона створила і випустила понад 70 фільмів, багато з яких були на українські/українсько-канадські теми. Фільми пані Кучмій, були визначальними у широкій популяризації культури, вірувань та історії українців та українських канадців на теми тисячоліття християнства в Україні, Чорнобильської катастрофи і життя Вільяма (Василя) Курелека.

Мирон Момрик, Оттава

Конґрес Українців Канади нагороджує Шевченківською медаллю Мирона Момрика як визнання його вагомого вкладу у формування, розвиток і збереження українських бібліотечних та архівних надбань Канади. Мирон наглядав за єдиною найбільшою архівною колекцією, що стосувалась українських канадців, безцінним джерелом документів критичних для історії українців у Канаді та в Україні. Він направляв покоління істориків і науковців через ці колекції, вносячи таким чином свою частку праці в краще розуміння ними питань міграції, операцій по інтернуванню українців у Канаді під час Першої світової війни та канадської політики багатокультурності.

д-р Валеріан Ревуцький, Ванкувер

Конґрес Українців Канади нагороджує Шевченківською медаллю д-ра Валеріана Ревуцького як визнання його вагомого внеску у підтримку і популяризацію української культури в Канаді, за його авторську роботу по написанню декількох книг, що пропагують український театр і культуру в Канаді та в цілому світі. Свідок Голодомору, д-р Ревуцький також писав про голод в Україні у 1921-23 рр.

д-р Любомир Луцюк, Кінгстон

Конґрес Українців Канади нагороджує Шевченківською медаллю д-ра Любомира Луцюка як визнання його небувалого успіху в інформуванні канадців про операції по інтернуванню українців у Канаді під час Першої світової війни і за його роботу по проведенню історичного Акту Інтернування, що завершився сплатою українській громаді урядом Канади $10 мільйонів канадських доларів. Д-р Луцюк є головою і співзасновником Української Асоціації Громадських Прав та автором декількох десятків книжок і незліченних статтей. Він провів багато успішних компаній по виправленню історичних фактів на предмет канадського іміграційного досвіду, Голодомору, боротьби України за національне визволення і операцій по інтернуванню українців у Канаді під час Першої світової війни.

д-р Манолій Лупул, Калгарі

Конґрес Українців Канади нагороджує Шевченківською медаллю д-ра Манолія Лупула як визнання його провідної ролі у поширені знань і розуміння українсько-канадських проблем. Як засновник і директор Канадського Інституту Українських Студій, д-р Лупул був провідним у висвітлені історії українських канадців, питань багатокультурності та двомовного навчання.

д-р Богдан Медвідський, Едмонтон

Конґрес Українців Канади нагороджує Шевченківською медаллю д-ра Богдана Медвідського як визнання його невтомної роботи по підтримці української освіти у Канаді. Як засновник Української фольклорної програми і Фольклорного центру ім. Кулів при університеті Альберти, д-р Медвідський стимулював і керував дослідженнями української культури і фольклору у Канаді. Він багато і докладно писав про український фольклор, народні пісні та народні казки.

д-р Роман Сербин, Монреаль

Конґрес Українців Канади нагороджує Шевченківською медаллю д-ра Романа Сербина за його провідну роль у сфері освіти про історію України і за його невтомну працю по дослідженню і публікуванню голоду 1932-33 рр. як геноциду. Д-р Сербин є всесвітньовідомим експертом у питанні Голодомору, ініціатором досліджень про голод в Україні у 1921-23 рр., а також на тему України і Другої світової війни.

Лукас Маковський, Калгарі

Конґрес Українців Канади нагороджує Шевченківською медаллю Лукаса Маковського як визнання його досягнень у категорії спорту. Олімпійський чемпіон із швидкісного катання на ковзанах, що визнається неперевершеним у Канаді на кількох дистанціях, Лукас був переможцем найвищих рівнів легкоатлетичних змагань. Ці заслуги підсилюються його активним залученням у життя української громади шляхом участі в танцювальному ансамблі "Таврія", українському таборі "Тризуб" і дотриманням багатих українських православних традицій, які він любовно плекає.

Михайло Сліпчук, Торонто

Конґрес Українців Канади нагороджує Шевченківською медаллю Михайла Сліпчука як визнання його досягнень у категорії спорту. Як фігурист світового масштабу, висококваліфікований тренер і керівник фігуристів Канади, Михайло був міжнародним послом ковзанярства. Крім того, Михайло очолював команду фігуристів, яка завоювала багато медалей під час Олімпіади 2010 у Канаді. Родом з Едмонтону, Михайло був членом СУМК і танцював у ансамблі "Зірка".

Громадська служба
Лео Ледоговський, Вінніпег

Конґрес Українців Канади має шану нагородити Шевченківською медаллю Лео Ледоговського за його внесок у підвищення обізнаності про українські проблеми і філантропію. Документальний фільм "Вічна Їм Пам'ять", створений паном Легодовським, вніс значний вклад у Канадський Музей Людських Прав і сприяв утвердженню багатокультурності Канади шляхом підтримки українсько-канадського мистецтва. Пан Ледоговський видатний філантроп і досконалий канадський бізнесмен. Він президент і голова низки готелів Canada Inn i дійсний член дирекції Bank of Canada.

Кость Темертей, Торонто

Шевченківська медаль присуджена у 2007 р. Конґрес Українців Канади має шану нагородити Шевченківською медаллю Костя Темертея за його пожиттєву підтримку і провідництво в українсько-канадській громаді. Він був головою Української Збіркової Компанії Тисячоліття, очолював Компанію спостерігачів за виборами в Україні у 2004 р., керував 500 приватними спостерігачами під час президентських виборів в Україні у період Помаранчевої революції. Пан Темертей зіграв провідну роль у заснуванні Києво-Могилянської бізнес школи, де тепер служить як голова Дорадчої ради і є членом правління Дитячої лікарні Майбутнього у Києві, Україна.

Пан Темертей є головою Дирекції Наглядової Ради Northland Power Income Fund, основоположним членом Дорадчої ради Крайового КУК. Він був головою Дирекції правителів Королівського Музею Онтаріо (Royal Ontario Museum). Пан Темертей одержав багато нагород, в тому числі Member of the Order of Canada.

Борис Вжесневський, Торонто

Конґрес Українців Канади має шану нагородити Шевченківською медаллю Бориса Вжесневського за його довічну підтримку українсько-канадської громади та України у її боротьбі за незалежність і демократичний розвиток. Він надавав фінансову підтримку українським організаціям і відіграв провідну роль в обороні інтересів української громади перед канадським урядом. Член Федерального уряду з 2004 р., Борис сприяв отриманню урядової підтримки для вирішення важливих проблем українсько-канадської громади, включаючи місію українських спостерігачів в Україну в 2004 р., визнання канадським урядом Голодомору як геноциду і визнання факту інтернування українців у Канаді під час Першої світової війни.


Конґрес Українців Канади має приємність представити отримувачів українсько-канадської нагороди Молодого провідника за визначне провідництво та вітає жюрі за його роботу над нагородами. До складу жюрі ввійшли:

  • Роман Мельник (Торонто), голова
  • Радослав Жук (Монреаль)
  • Борис Сірський (Оттава)
  • Галина Квітка-Кондрацька (Торонто)
  • Леся Швалюк (Вінніпег)
  • Адріан Бойко (Саскатун)
  • Марко Левицький (Едмонтон)
  • Михайло Гантч (Калгарі)
  • Роберт Вишенний (Реджайна)

Нагороджені українсько-канадською нагородою Молодого провідника:

Адріана Лугова

Конґрес Українців Канади з приємністю вручає українсько-канадську нагороду Молодого провідника Адріані Луговій з Монреалю за її роботу в Пласті (PLAST), Українсько-Канадському Студентському Клубі (SUSK), Help us Help the Children, а також із українськими студентськими об'єднаннями при університетах Макґіл і Конкордія. Крім того, вона успішно зорганізувала харитативний збір грошей для сиріт в Україні і була головним відеографом документального фільму про Голодомор під назвою "GenocideRevealed".

Оляна Ґрод

Конґрес Українців Канади з приємністю вручає українсько-канадську нагороду Молодого провідника Оляні Ґрод з Міссіссаґи за її роботу у напрямку збільшення відповідальності та провідництва в українській молодіжній організації СУМ, включно з її теперішньою діяльністю на посаді президента цієї організації. Крім того, що Оляна була рушійною силою в організації Світового З'їзду СУМ 2010 (2010 CYM World Jamboree), вона також приймала активну участь у громаді, зорганізувавши Освітній Тиждень Голодомору (Holodomor Education Week) та святкування Українського Дня Незалежності (Ukrainian Independence Day) у Квінс Парку. Вона була в управі Українсько-Канадського Студентського Клубу, а зараз розпочала свою працю у Canadian Urban Institute в Києві.

Andrijko Семанюк

Конґрес Українців Канади з приємністю вручає українсько-канадську нагороду Молодого провідника Андрійкові Семанюку. Андрійко був активним в українській молодіжній організації СУМ і є членом управи цієї організації. Він вивчає бізнес в університеті Манітоби і є членом музичного колективу "Зрада", що подорожував з виступами по Канаді і Сполучених Штатах, а також виступає разом з чоловічим хором " Гуслі". Андрійко активний у католицькій громаді, де він служить як вівтарний хлопець і є членом хору Катедри Св. Володимира і Ольги.

Роман Сторощук

Конґрес Українців Канади з приємністю вручає українсько-канадську нагороду Молодого провідника Романові Сторощуку. Роман зараз вивчає філософію в університеті Калгарі. Він є заступником голови Українського Студентського Товариства Калгарського університету. Роман також активно співпрацює з Українсько-Канадським Студентським Клубом (SUSK). Він багато працював у Пласті - українська молодіжна скаутська організація, де був радником як для старшої, так і для молодшої груп молоді. Роман також співпрацює з Українським Канадським Товариством Бізнесменів і Професіоналістів (Ukrainian Canadian Professional and Business Association of Calgary), Фундацією Громадських Свобод (Civil Liberties Foundation) і Українським Фестивалем Калгарі (Calgary Ukrainian Festival).

Конґрес Українців Канади вітає новий канадсько-український Договір про Мобільність Молоді TOP
жовтня 2010 р

Київ, Україна-Конґрес Українців Канади (КУК) радо схвалив Меморандум Розуміння про Молодіжни Обміни, підписаний сьогодні між Канадою і Україною.

" Конґрес Українців Канади вітає сьогоднішнє підписання нового договору, що сприяє можливості молодим канадцям та українцям віком від 18 до 35 років відвідувати і працювати в Україні або в Канаді протягом року," сказав президент Крайового КУК Павло Ґрод. "КУК активно і довгий час пропагував цю програму, щоб заохотити і підсилити зв'язки людини з людиною між нашими двома країнами."

КУК висував Договір з Україною про Мобільність Молоді під час останніх державних виборів. Сьогоднішній договір, підписаний прем'єр-міністром Стівеном Харпером і Віктором Януковичем, дась змогу молоді приїжджати і працювати в Україні або в Канаді.

"Наші країни мають сильні зв'язки, які опираються на більш ніж 1.2 мільйонами українських нащадків, які проживають в Канаді," - сказав прем'єр-міністр Стівен Харпер. "Сьогоднішній договір створить можливості праці і поїздок для нашої молоді, закладаючи, тим самим, нові зв'язки між нашими країнами для прийдешніх поколінь."

Меморандум Розуміння спростить можливості подорожі і праці на термін до одного року кваліфікованим канадським та українським громадянам віком від 18 до 35 років. Учасники матимуть нагоду кращого розуміння мови іншої країни, культури і суспільства і виграють від професійного і особистого розвитку.

За дальшою інформацією, будь ласка, дивіться на: Мобільність Молоді

Про Конґрес Українців Канади

Конґрес Українців Канади є голосом української громади в Канаді. Конґрес об'єднує під одним дахом усі національні, провінційні та місцеві українські канадські організації. Разом зі своїми Складовими Організаціями, КУК протягом 70 років був і залишається лідером, координатором та представником інтересів однієї з найбільших етнічних громад Канади (1,2 млн.). Він відіграв важливу роль у формуванні соціального, економічного та політичного обличчя Канади.

Конґрес Українців Канади розпочинає інформаційну кампанію вшанування пам'яті жертв голодомору TOP
го жовтня, 2010 року

Вінніпеґ, Манітоба- Конґрес Українців Канади розпочав нову кампанію увічнення пам'яті про Голодомор 1932-33 років в Україні і його визнання геноцидом українського народу.

"Ми не повинні ніколи забувати про пам'ять мільйонів жертв кампанії сталінського терору і навмисної спроби знищити український народ", заявив Президент КУК Павло Ґрод."Визнання на законодовчому рівні Україною, Канадою та урядами багатьох інших країн світу спрямоване на те, щоб про це ніхто не забув."

У 77-у річницю Голодомору Конґрес Українців Канади вшанує пам'ять жертв низкою ініціатив, серед яких:

Інформаційно-просвітницька кампанія орієнтована на депутатів Верховної Ради України, де була внесена поправка до закону з метою применшити трагедію Голодомору, вилучивши всі згадки про те, що він мав характер геноциду. Кампанія підкреслює міжнародну підтримку Україні в її зусиллях з утвердження національної ідентичності і поступу в демократичних ініціативах.

Участь у міжнародному проекті Свічка Моління, ініційованому Світовим Конґресом Українців. Свічка Моління, яка почала свій путь у червні з Києва, в даний час подорожує по всіх регіонах України і 33-ох країнах світу для підвищення обізнаності про Голодомор і як символ глобальної єдності. В листопаді Свічка буде представлена у Канаді під час XXIII Конґресу українських канадців в Едмонтоні і стане невід'ємною частиною місцевих заходів вшанування пам'яті наприкінці цього місяця.

Третій щорічний Національний тиждень вшанування пам'яті жертв Голодомору 22-28 листопада, у тому числі ряд заходів пам'яті по всій країні. Детальніша інформація буде надана пізніше.

Завершення документації свідчень людей, що пережили Голодомор, витяги з яких становлять серцевину веб-сайту: Голодомор.

Підтримка нового документального фільму про Голодомор відомого канадського режисера Юрія Лугового Окрадена Земля (Genocide Revealed).

"Організована голодна смерть українського народу є незбагненним злочином проти людяності. За словами прем'єр-міністра Канади високоповажного Стівена Гарпера, сказаними у зв'язку з Голодомором, «пам'ять про загиблих і про те, чому вони загинули є нашою найкращою надією проти того, щоб історія не повторилася знов,» - заявив пан Ґрод.


Штучний голод 1932-33 років в Радянській Україні організований тоталітарним режимом Йосипа Сталіна призвів до загибелі 5-10 млн. українців.

З розсекреченням документів в Україні та повідомленнями очевидців світ дізнався про жахливий злочин проти людства, про який раніше було мало що відомо або підтверджено на офіційному рівні. Підтвердження було зроблено самою Україною в її прагненні до історичної правди і національної ідентичності. Фактами є те, що Голодомор: а) відбувся, б) був навмисним, і в) мав на меті знищення нації.

Український історик Юрій Шаповал писав, "Умисне знищення українських селян, представників інтелігенції, урядовців, і будь-кого, звинувачуваного в «українському націоналізмі» дає додаткові підстави вважати дії Кремля геноцидом".

Канадський історик д-р Роман Сербин пише: "Намагання Сталіна перетворити завойовану Україну у фортецю призвели до геноциду голодом українських селян і знищення тих українських посадовців, які виступали проти цього."

Британський історик Дональд Рейфілд заявив, що "висновок полягає в тому, що слово "геноцид" має стосуватися українського голоду, Голодомору, тому що, якщо це не так, тоді слово "геноцид" втрачає будь-який сенс.

В 2006 році Верховна Рада України визнала український голод 1932-33 років актом геноциду прийнявши Закон України «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні».

Слідом за Україною і на основі величезної кількості доступної інформації, міжнародне співтовариство приєдналося до визнання Голодомору.

В травні 2008 року Уряд Канади своїм Актом визнав Голодомор актом геноциду і встановив Національний День пам'яті українського голоду та геноциду (Голодомору). Подібні ж закони були прийняті в провінціях Саскачеван, Манітоба, Альберта, Онтаріо і Квебек.

Putin triggers topless protest, speculation over his appearance TOP

October 29, 2010

“We won’t sleep with Kremlin midgets”  
Russian Prime Minister Vladimir Putin was greeted to Kyiv on Oct. 27 by topless protesters campaigning against what they said is Russia’s growing influence in Ukraine.

While Putin Vladimir Putin was discussing gas deals with his Ukrainian counterpart, Mykola Azarov, two blocks away, members of the women’s rights group Femen decided to take off most of their clothes and ridicule the Kremlin leader.

“We won’t sleep with Kremlin midgets” and “You can’t make us bend over that easily,” read two placards held by six young women with nothing to hide as they stood in downtown Kyiv on the square facing Bessarabsky Market in front of the Vladimir Lenin monument.

The name of their protest, “Ukrayina ne Alina” (Ukraine is not Alina), refers to Putin’s reputed longtime romantic relationship with the pro-Kremlin Russian lawmaker Alina Kabayeva, a former world champion gymnast.

Femen activists said Putin has a negative influence on his Ukrainian colleagues.

“We are protesting against the interference of Russia in Ukraine’s internal affairs. After these visits, restrictions are placed on media and the right to demonstrate, just like in Russia,” Femen leader Anna Hutsol said.

Complete article: http://www.kyivpost.com/news/nation/detail/87935/

PM Stephen Harper delivers statement at the Ukrainian Catholic University - audio TOP


You can call and congratulate and thank Prime Minister Harper for his trip to Ukraine and raising important issues:

1-866-808-8407 ext. 2

This is the phone number to the Conservative Party of Canada.

Bomb explosions hit city ahead of Yanukovych visit TOP

October 26, 2010

Taras Kuzio

In the early hours of Friday, October 22, three bomb explosions went off in the central Ukrainian city of Kirovohrad, an opposition stronghold. President Viktor Yanukovych visited the city later that morning.

The explosions targeted the prosecutor-general’s office, the Interior Ministry (MVS) and a court building. The bombs were crude and consisted of artillery shells, clocks and batteries (Ukrayinska Pravda, October 22).

Yanukovych commented that, ‘If somebody wanted to say something, for example, to me (through these explosions), I am ready to listen. If they wanted to say it in such a manner they will be brought to justice’ (Ukrayinska Pravda, October 22).

A senior MVS official told the Kyiv Post (October 22) that the explosions were not connected to Yanukovych’s visit to the city but were the work of local criminal gangs ahead of the October 31 local elections. Deputy MVS Minister Vasyl Farynnyk told Ukrainskyi Novyny (October 23) that a struggle between organized crime gangs was one of three theories. The other two theories are ‘hooliganism’ and political terrorism.

Although the explosions are being investigated separately Farynnyk believes they could be merged into a single investigation. ‘If the expertise identifies that the explosions are linked to one another then we, most likely, will unite the three investigations into one case’ (Ukrainski Novyny, October 23).

‘The terrorism version also has a right to exist’, Farynnyk said. This version is the most controversial theory of the three as it signifies either real discontent channeled into violence or the authorities themselves organizing the ‘terrorism’ to justify unspecified ends (see later).

The MVS Department on Struggle Against Organized Crime is undertaking the investigation. If the terrorism theory were to become most prominent the Security Service (SBU) would take over the investigation.

After the presidential guard (UDO: Directorate on State Protection) heard of the explosions they ordered the presidents route and location of meetings to be changed. Yanukovych planned to open a new international terminal at Kirovohrad Airport (http://censor.net.ua, October 23).

Linking the explosions to the local elections would aim to blame the opposition for seeking to ‘destabilize the situation’. Different senior officials and siloviky ministers have warned that the opposition is likely to lose the elections and is therefore shouting about the likelihood of election fraud and non-free elections in order to justify their low results.

MVS Minister Anatoliy Mogiliov believes that the majority of mass protests linked to the local elections have a ‘provocative character’. These have ‘only one aim to increase tension, divide, and thereby to establish certain facts that the elections were not free’ (Ukrayinska Pravda, October 25).

Mogiliov instructed his officers to ensure the collection of intelligence about the organization of such protests. Not only is this instruction illegal, as it not within the competence of the MVS to collect political intelligence, but unconstitutional as it infringes the rights of Ukrainians to freely protest.

The siloviky have become a major threat to the holding of free elections. Parliamentary Human Rights Ombudsman Nina Karpachova said, ‘I cannot stay silent over the fact that recently regional departments of SBU launched hotlines for control over violations of the election legislation. Even divisions of the military security service are involved in the election process... Such total control of the special services is a threat to Ukraine's democracy’. She added ‘that neither the law on the security Service of Ukraine, nor the Ukrainian president's order of Sept. 16, 2010, give the SBU control over the observance of the right to vote (Interfax-Ukraine, October 23)’.

Parliamentary Deputy Chairman Mykola Tomenko, a senior member of the Yulia Tymoshenko bloc, said what many opposition leaders believe. The explosions look like a ‘primitive special operation’ that aims to pressure Yanukovych to increase his presidential guard, which is already double in size to that which Presidents Leonid Kuchma and Viktor Yushchenko had. Yanukovych has an ingrained assassination-phobia that his entourage feeds up (EDM, June 28).

Or, Tomenko believes the explosions aim to show to Yanukovych that there is a ‘need for an “iron” hand or “strong hand” because there is anarchy in the country’ (Hazeta po Ukrainski, October 23). Indeed, double the number of Ukrainians feel their country is moving to instability than believe Ukraine is heading for stability and a majority of Ukrainians feel that democratic freedoms are under threat (http://www.ifes.org/Content/Events/2010/Post-Orange-Ukraine.aspx).

The authorities used explosions in the 1999 elections when Socialist Party activists allegedly sought to assassinate Progressive Socialist Party leader and candidate Natalia Vitrenko. The aim was to remove SPU leader Oleksandr Moroz, against whom he was unsure of winning, from the second round in order for Kuchma to face Communist Party leader Piotr Symonenko.

In September 2004, with the purpose of distracting attention from Yushchenko’s poisoning earlier that month, a fake assassination was planned on Yanukovych in Ivano-Frankivsk where he was to be shot by blanks while wearing a bullet proof vest under his coat. The plan was foiled by a student throwing an egg which confused Yanukovych who fell down as though he had been shot as planned by a blank bullet (http://www.youtube.com/watch?v=fP0vWkqOQT8). Nevertheless, Yanukovych election officials, without knowing about the egg, appeared in the media as pre-planned to accuse the Yushchenko election campaign of harboring ‘terrorists’.

The offices of Pora, the youth NGO active in the 2004 elections and Orange Revolution, had terrorist devices planted in order to link the opposition to ‘terrorism’. Pora and other NGO’s associated with the opposition were denounced as ‘extremists’ (EDM, May 26, September 22-23, 30, October 20, 22, 2004). Similar tactics had been used against the Serbian Otpor youth NGO in the 2000 Yugoslav elections.

Ukaine’s major nationalist group, Svoboda, is dogged by accusations that it is financed by oligarchs Igor Kolomoysky, during Yushchenko’s presidency, and since by the Party of Regions (through Andriy Kluyev who headed Yanukovych’s 2004 shadow ‘dirty tricks’ campaign). The financing aims to take votes from mainstream national democrats and to mobilize the east Ukrainian vote against ‘nationalism’ (see Oleksiy Mustafin in Zerkalo Nedeli, October 23).

The explosions are unlikely to be the work of the opposition and a ‘controlled’ nationalist party is unlikely to be permitted to indulge in terrorism. If planted by the authorities they could be the prelude to what took place in Russia in 2000 when bomb explosions, which were blamed on Chechen terrorists but there are suspicious about the involvement of the FSB, paved the way for Vladimir Putin’s rise to power. Nevertheless, the ‘stability’ that for some reason Western governments associate with Yanukovych was always a myth as his policies serve only to deepen Ukraine’s regional, political, cultural and religious divisions.

Survey shows every fifth Ukrainian ready to sell vote TOP
October 22, 2010

Ukrainian prison inmates wait to vote in the presidential election in January, eventually won by Viktor Yanukovych.

KYIV -- A fresh survey suggests that around one in five Ukrainians is willing to sell his or her vote in the upcoming local elections, RFE/RL's Ukrainian Service reports.

The findings emerged from a survey of 2,000 people conducted earlier this month by two Ukrainian nongovernmental organizations, the Democratic Initiatives Fund and OPORA.

Less than one in 10 (8.5 percent) of those surveyed said they think the local elections to be held on October 31 will be fair.

The vast majority of respondents said they expect there to be violations in the elections, but they are divided over whether the irregularities will significantly alter the results of the vote.

Many said they are ready to take part in falsifications themselves -- more than one out of every five respondents said they would be willing to sell their vote to the highest bidder.

"A number of voters are ready to sell their vote for a certain sum," said OPORA civic network head Olha Ajvazovska. "Unfortunately, this category [of people] is large -- it is more than 21 percent. Thus, this number of voters is sufficient for a candidate, using bribing schemes, to create certain advantages for himself and even to actually win an election."

The majority of those who are ready to sell their vote said an acceptable price is some 500 hryvnyas ($60). The main reasons for selling their votes were given as difficult financial circumstances and an indifference to all candidates.

The average monthly salary in Ukraine is less than $300.

Despite the skepticism of the respondents about the elections, a majority said they are likely to vote in the upcoming elections: 47 percent said they will definitely go to the polls and 29 percent said they are "highly likely" to.

The most popular Ukrainian political forces are the ruling Party of Regions, the Batkivshchyna (Fatherland) party headed by former Prime Minister Yulia Tymoshenko, the Communist Party, and Strong Ukraine.

Fake ballot papers discovered! TOP

28 October, 2010
InForm NewsLetter

It looks like the authorities have been caught red-handed printing fake ballot papers ahead of the 31 October elections. News of 720,000 illegally printed ballot papers came on Friday when an employee of the Folio Plus printing plant tipped off the Kharkiv headquarters of the Bloc of Yulia Tymoshenko (BYuT)-Batkivshchyna party.

The local police and local and international election observers have been notified. The party has called for the Prosecutor General’s Office to launch a criminal investigation into the incident. This week, a further 190,000 illegally printed ballot papers were discovered in the Ivano-Frankivsk region as fears of widespread ballot box stuffing mount.

The Kharkiv Folio Plus plant is not authorised to print ballot papers and has no contract to do so. Following a telephone tip-off, representatives of BYuT-Batkivshchyna visited the printing plant and managed to seize a quantity of the fake ballot papers.

"They seized what they could seize - cut and uncut ballot papers printed on large sheets of paper - and it is already clear that the Folio Plus printing plant did not have an official contract to print ballot papers," said Yulia Tymoshenko, Leader of the Opposition.

According to Ukrainian law only one firm is allowed to print ballot papers and the printing process must be undertaken with police present. Oleksandr Rusanov, Head of the Territorial Election Commission and a Party of Regions representative confirmed that Folio Plus had no contract to print the ballot papers.

As news of the find leaked out, over 100 people arrived at the plant demanding answers. The crowd was dispersed by a Berkut special forces unit.

Ms Tymoshenko confirmed that she will refuse to recognise the results of the election in certain regions, as her party has been denied the opportunity to participate.

“We already do not recognise the results in the Lviv and Kyiv oblasts and city of Ternopil because candidate lists from fraudulent Batkivshchyna party organisations were registered on orders from Yanukovych,” said Ms Tymoshenko. She also said that President Yanukovych was responsible “for plans underway to falsify the elections.” Other reports of illegally printed ballot papers are being received. The Svoboda party reported a find of 190,000 illegally printed ballot papers in the Ivano-Frankivsk region.

Other Election irregularities include:

  • Fake party branches of BYuT-Batkivshchyna have been registered by the authorities in Kyiv, Lviv, Kharkiv, Ternopil and in other regions. Candidates unrelated to the party are registered to run for election.
  • The composition of the central and local election commissions – those bodies that oversee vote counting and verification – is stacked in favour of the ruling Party of Regions.
  • Relaxed rules for home voting are in place. 
  • In some areas, enterprise managers and school headmasters are forced to change their party allegiance and run for election on the Party of the Regions ticket. Those who refuse are threatened to be sacked.
  • In some areas, outdoor advertising of opposition parties is ordered to be destroyed.
  • Municipal property, municipal newspapers and transport are used to campaign for the Party of the Regions’ candidates.
  • Registration documents from opposition candidates have been turned down on technicalities, such as writing a candidate’s date of birth in words, not numbers.
  • In Crimea, the heads of several district councils were arrested to prevent their registration for elections.
  • Some 720,000 illegally printed ballot papers discovered in Kharkiv.
Ukraine: Journalists face uncertain future TOP

October 28, 2010

Christina Maria Paschyn

But Kuzio asserts that Russia’s influence extends beyond the authoritarian attempts to censor criticism of the government and reports favorable to the opposition: The Yanukovych regime is targeting journalists and academics that promote a Ukrainian nationalist identity and write negatively about Russia on contentious historical issues. He cites the SBU’s recent interrogation of a historian writing on the Holodomor, the 1932-1933 Ukrainian famine that the Yushchenko administration declared a Stalin-masterminded genocide.

“The national identity question is very much tied to reforms and support for integration into Europe, and that is one of the main reasons why there is an attack at the moment against, what I would call, a ‘Ukrainianphile’ national identity,” Kuzio explained. “Today we have a far more assertive Russia and a Russia that is demanding influence over Kiev and its neighboring states, particularly in the case of education, national identity policy and over the security forces.”

This policy is reflected in Yanukovych’s selection of Khoroshkovsky as SBU chairman and Dmytro Tabachnyk as education minister - appointments that Kuzio says were heavily influenced by Russia. Tabachnyk has since ordered that school textbooks follow Russia in referencing World War II as the “Great Patriotic War.” Likewise RSF reports that broadcasts about the education minister, Holodomor and the Ukrainian Insurgent Army (World War II nationalist group) have been censored.


She [Myroslava Gongadze] praises the creation in May of Stop Censorship, a movement made up of more than 500 national and regional journalists to counteract government suppression. In addition recent surveys and focus groups conducted by InterMedia show that Ukrainians today are aware of the rise of biased news coverage and are becoming increasingly willing to turn to the internet and international media to access objective information.


“There is a lot of discontent and anger on the streets and I don’t think the authorities really understand what’s taken place in the last five years,” he remarked. “A generation of young Ukrainians received their political maturity in the Orange Revolution…You had five years of freedom for journalists, historians and academics, and I don’t think it’s that easy to put that genie back in the bottle.”

Complete article and video:

Local elections in Ukraine: harrassment and intimidation TOP

Read a partial report [in PDF] here.

Yanukovych’s assassination-phobia deepens TOP

October 28, 2010

Taras Kuzio

Ukrainian President Viktor Yanukovych’s assassination-phobia is reaching the level of hysteria (EDM, June 28). Three bomb explosions in Kirovohrad on the eve of his visit to that city will undoubtedly increase the president’s long-standing paranoia (EDM, October 26).
This is the only manner in which one can analyze recent purchases of equipment for his protection. The president is to be protected by a surface to air, anti-missile battalion of spetsnaz, who are to use two Zenith ‘Buk’ rocket complexes.

There are plans for the construction of a helicopter pad in central Kyiv and at Yanukovych’s suburban mansion that would end the daily traffic jams caused by his 15 mile drive to the presidential administration in downtown Kyiv. Each day President Viktor Yanukovych races from his mansion to the center of Kyiv, causing traffic jams. The Kyiv city council is donating one hectare of unused land to build a heliport for two helicopters.

Presumably, the president’s helicopter will be fitted with a wide array of defense devices –in case of an attack by the opposition (or more likely an angry and frustrated motorist trying to get to work).

The Directorate on State affairs, the supplier of every manner of goods to Ukraine’s state elites, has purchased three jeeps for the cost of 4.2 million hryvnia. The jeeps are specialist Toyota Sequoia 4 by 4s fitted out as Rescue Fast 1 vehicles to provide assistance in the event of attack or accident.

Anatoliy Grytsenko, defense minister from 2005 to 2007 and since head of parliament’s Committee on National Security and Defense, commented in a tongue-in-cheek response that the president needs to be defended from all angles “from his own people."

There is, therefore, a need, Grytsenko says, to purchase “two submarines and then to carefully camouflage them with duckweed and conceal them somewhere in the Dnipro and Desenko river bays along the route from the president's house to work,” Gritsenko said. As for a potential attack from land, Grytsenko recommends that one mechanized brigade from the Interior Ministries Internal Troops be transformed into a Cavalry unit. These cavalrymen would sit on horseback with automatic weapons along 50 meter intervals guarding the entire 15 mile route between his mansion and office.

If this advice is implemented, and Yanukovych is therefore protected “from his own people” from every possible angle, Grytsenko will rest assured that “Yanukovych could then fully concentrate on running the state.”


Yanukovych’s entourage, heavily penetrated by Russian security officials (see EDM, October 13), is undoubtedly convinced that the best manner in which to keep him under full control is to feed his assassination-phobia. This is the real reason for this additional equipment and perhaps last week’s bomb explosions.

Strange bedfellows - EU Socialists and Yanukovych TOP

European Socialists still have an opportunity to back out of their bizarre relationship with the Party of Regions. The next few weeks will tell if they will take this step or if they will they become accomplices in the dismantling of democracy in Ukraine.


The Socialist group in the European Parliament has signed a new co-operation agreement with the Party of Regions in Ukraine that looks as if its sole purpose is to derail criticism of Ukraine's new leader in Brussels.

October was an unusual month for the European Parliament's relationship with Ukraine.

A draft statement was prepared ahead of Ukraine's 31 October local elections that was highly critical of campaign irregularities and how these point to the strong likelihood that the elections would be not free, for the first since 2004. That year, mass election fraud sparked the Orange Revolution that brought millions of Ukrainians on to the streets of Kiev.

Meanwhile, Ukraine's ruling Party of Regions and the Progressive Alliance of Socialists & Democrats, the second largest group in the parliament, signed a new co-operation agreement. In an editorial entitled "Socialist Tycoons" in the Kiev Post, the newspaper writes: "The marriage between the Party of Regions and the Party of Europe's Socialists isn't a match made in heaven."

It quotes an unnamed EU official as asking "Is the Party of European Socialists so blind not to see" that the Yanukovych party's main backers, who include billionaires, "are not socialists by nature?"

This is surprising, as the leader of the European Socialist group, Martin Schulz, is set to become the next president of the European Parliament. A deal with a Ukrainian political party strongly involved in election fraud and corruption could badly dent his reputation and de-rail his election if the European Peoples Party (EPP) decline to support him in the EU assembly.

So far, the Party of Regions had only two international political allies - the first is a six-year co-operation agreement with Vladimir Putin's United Russia, the ruling party in Russia's authoritarian regime, and the second, more recent, with China's Communist Party.

In the late 1990s, Europe's Socialists turned down a relationship with the corrupt and oligarch-controlled Ukrainian United Social Democratic Party. Two Ukrainian parties were welcomed into the Socialist International – the Socialist Party and Social Democratic Party, both of whom supported the Orange Revolution and have exemplary democratic records. The same cannot be said of the Party of Regions.

Today, in a u-turn, Europe's Socialists have established links to a party implicated in mass election fraud in 2004, when its leader - Viktor Yanukovych - who was then prime minister and the regime's presidential candidate, tried to use mass fraud in order to win. Today, Mr Yanukovych is Ukraine's president and remains publicly unrepentant of his "free election" in 2004, saying allegations of fraud were the product of an "American conspiracy" against him pursued by the Bush administration.

The European Socialists' new ally is also a party dominated by billionaires, many of whom spend more of their time in their second homes in Nice and Monaco than in the Ukrainian parliament. Party of Regions deputy and oligarch Rinat Akhmetov is Europe's wealthiest person, with a net worth valued in 2008 at $31 billion.

The Party of Regions sought a new relationship with European Socialists not out of ideological affinity, which does not exist, or a desire to establish close ties to the European Parliament.

Its objective was simple: to de-rail the adoption of a critical European Parliament resolution ahead of Ukraine's local elections. Something which they succeeded in accomplishing.

The European Parliament has missed an important opportunity to warn Ukraine's leaders to desist from returning to their bad old practices of election fraud. Some opportunities to correct the mistake remain, however.

First, the European Parliament should issue the delayed statement after the elections and, together with the OSCE and Council of Europe, condemn in the strongest possible manner any election fraud as being incompatible with President Yanukovych's numerous commitments to democratic freedoms made to Ukrainian citizens and the international community.

Second, in the event of election fraud, the Socialist Group should annul its co-operation with the ruling Party of Regions. A failure to do so should be a signal to the EPP that they should withdraw their support for Mr Schulz to become president of the European Parliament.

Third, the EU should warn Kiev at its summit with Ukraine in November that democratic backsliding, attacks on the media and election fraud could postpone the signing of a deep free trade agreement and therefore of an Association Agreement.

European Socialists still have an opportunity to back out of their bizarre relationship with the Party of Regions. The next few weeks will tell if they will take this step or if they will they become accomplices in the dismantling of democracy in Ukraine.

Taras Kuzio is an Austrian Marshall Plan Foundation visiting fellow at the Center for Transatlantic Relations, School of Advanced International Studies in the John Hopkins University in Washington DC

Time: Is Ukraine moving back into Russia's embrace? TOP
Oct. 26, 2010

James Marson
When hundreds of thousands of Ukrainians took to the streets to protest an allegedly fraudulent presidential election in 2004, the resulting revote was supposed to herald a new era of democracy in the former Soviet republic. Six years after the Orange Revolution, the object of all that public rage, Viktor Yanukovych, is in power, using heavy-handed tactics that he insists are crucial to getting the country's government and economy under control. But critics fear he is reversing Ukraine's path to democracy and turning the nation back toward Russia.


Critics, however, claim the President's commitment to Europe is illusory and say that he has given the Kremlin too much too quickly, edging Ukraine toward the point of no return. "Russia views the Black Sea fleet deal as an appetizer," Oleh Rybachuk, Yushchenko's former chief of staff, tells TIME. "They are now trying to get the maximum, which for Russia means total control." Now Moscow is pushing hard for further integration, including mergers of the countries' nuclear-energy, aircraft-building and, most crucially, gas industries.

The West, one of the most vocal celebrants of Ukrainian democracy's victory over Russian-backed authoritarianism in 2004, has been more subdued in its reaction to criticisms against Yanukovych. Senior U.S. officials, including Secretary of State Hillary Clinton, have only gently nudged him on press freedoms, leaving some opposition leaders and civic activists to worry that the U.S. is trying to preserve friendly relations with Russia by treading lightly in Ukraine. Meanwhile, Europe, beset with its own internal troubles, professes satisfaction at the stability of Ukraine's current government after years of infighting. "Ukraine is seeing a period of political stability, based on a strong parliamentary majority," said Herman Van Rompuy, president of the European Council, after meeting Yanukovych in September. "This enables Ukraine to move forward with important reforms."

Yanukovych is adamant that he doesn't have to choose between the West and Russia. But right now he is negotiating with the E.U. on a deep free-trade agreement at the same time that Russia is pushing him for more industry tie-ups. Soon it could become clearer where Ukraine's President has decided to put most of his chips.

Complete article: http://www.time.com/time/world/article/0,8599,2027389,00.html

Odesa, ground zero for Ukrainian democracy TOP

Mark Foehr

October 31, 2010, appropriately Halloween, will be the first official test of the new Yanukovych government’s commitment to democracy and free elections.


For the most part the results will be predictable. The east will largely vote for the Party of Regions candidates. The west and center will vote for candidates from the national democratic forces. However, there is one race that encapsulates the struggle for the heart and soul of Ukraine: the mayoral race in Odesa. Odesa has historically been a unique city with a history of colorful elections – and this election will be no different. Odesa is the only major “blue” city in Ukraine with an “orange” mayor. More precisely, the same city that gave President Yanukovych 70% of the vote earlier this year, gave their mayor, representing national democrats,55% of the vote in the last local election. This is largely due to the popularity of the Odesa Mayor, Eduard Hurvits.

Hurvits was the first democratically elected mayor of Odesa in 1994. He modernized the city and won overwhelmingly in his re-election bid in 1998. However, then President Kuchma saw Hurvits’ popularity as a threat and orchestrated a kangaroo court ruling (in a completely different oblast) that de-registered the victorious Hurvits AFTER he won the election. Hurvits preserved though and ran again in 2002. In an election marred with massive fraud, he initially failed in his comeback bid. However, following the Orange Revolution, a local court ruled that the fraud was so immense in 2002, that Hurvits actually won the election and immediately re-instated him in May 2005. Since that time, Odesa has experienced a renaissance and revitalization: roads have been fixed, hot water is available in summer, the funicular was finished and many other successes.

It appears such successes are dangerous to the Party of Regions though as they have pulled out all the stops to elect their appointed candidate Oleksiy Kostyushyev, the Head of the Anti-Monopoly Committee of Ukraine.


Editor's note: Mark Foehr has worked in democracy promotion in the former Soviet Union since 2000 and has observed previous elections in Ukraine. This opinion is re-printed with his permission.

Complete article: http://www.kyivpost.com/news/opinion/op_ed/detail/87803/

European People’s Party (EPP) concerned about seriously flawed elections
Brussels, 29 October 2010

On the eve of the local elections in Ukraine, Elmar Brok, MEP and EPP Coordinator on Foreign Affairs made the following statement:

"I am deeply concerned with the continuing deterioration of the domestic situation in Ukraine, particularly in light of the local elections scheduled for Sunday October 31st. Despite the strong and clear messages of the European People’s Party (EPP) to President Yanukovych and Ukraine’s government, anti-democratic actions continue and have already become systematic. State authorities failed to remedy the seriously flawed legal framework and implement urgent measures needed to ensure transparency and build voter confidence.

"As a result,  the whole electoral process is marked with a critical mass of facts of harassment of civic activists, intimidation of candidates from opposition, pressure on media, growing abuse of power and other manipulations.  The most obvious and outrageous examples include unbalanced composition of election commissions with clear domination of the ruling party, creation and support of bogus party structures and refusal to register legitimate branches of the Batkivshchyna party  in a number of regions, most notably in Kyiv and Lviv. These unacceptable developments make practically irrelevant the voting day, as both - the questionable legal basis and the fraudulent electoral process - made impossible to conduct free and fair elections that correspond to the European standards.

"Unfortunately the new Ukrainian authorities are failing this important democratic test."

The EPP is the largest and most influential European-level political party of the centre-right, which currently includes 73 member-parties from 39 countries, the Presidents of the Commission, Council, and Parliament, 14 EU and 6 non-EU heads of state and government, 13 members of the European Commission and the largest Group in the European Parliament.

Борис Тарасюк: Конституційних шляхів для боротьби з фальсифікаціями на виборах небагато TOP

Голова Народного Руху України, народний депутат Борис Тарасюк вважає, що конституційних шляхів для боротьби з фальсифікаціями на виборах небагато. Про це він сказав журналістам на прес-конференції в Івано-Франківську.


«У нас мало конституційних шляхів для боротьби з фальсифікаціями. Ви знаєте, до чого призвели фальсифікації на виборах 2004 року – до масових збурень суспільства. Тому влада грається з вогнем, намагаючись сфальсифікувати результати виборів до органів місцевого самоврядування. Ми виступали і виступаємо проти спроб фальсифікацій», - наголосив Лідер НРУ.

За словами політика, члени виборчих комісій і спостерігачі від НРУ націлені на боротьбу, щоб не допустити фальсифікацій, так само налаштовані представники інших демократичних сил.

«Але, якщо такі фальсифікації відбудуться, то міжнародна спільнота не буде мовчати. Вже сьогодні депутати Європарламенту, представники Ради Європи, ОБСЄ мають намір взяти участь у спостереженні за цими виборами. Хоча це не є практикою цих інституцій – спостерігати за виборами до органів місцевого самоврядування», – констатував Б.Тарасюк.

Борис Тарасюк підкреслив, що, за його спостереженнями, Україна повернулася до часів, до яких Кучма йшов довгих п’ять років.

«Саме наприкінці першого терміну його президентства європейські інституції почали давати негативні оцінки аж до 2004 року, доки він перебував при владі. Нинішня влада вже умудрилася досягти такого рівня критики європейських інституцій всього за 8 місяців», - підсумував Лідер НРУ.

Українська Гельсінська спілка з прав людини вимагає припинити переслідування правозахисників TOP

Українська Гельсінська спілка з прав людини стурбована різким збільшенням неправомірних дій проти правозахисників та громадських активістів. Кількість таких випадків за останні шість місяців значно перевищила їхню кількість за попередні п’ять років разом.

Події у Львові

12 жовтня 2010 року з 11.30 до 12.40 у Львові громадська організація „Вартові закону” провела пікет перед прокуратурою з вимогою розслідування зловживань у сфері ЖКГ під гаслом „Геть корупцію з прокуратури!”. Подібні пікети вона проводила щовівторка вже декілька разів. Організатори пікету - керівник організації Олексій Веренцов та Ігор Танячкевич -  подали повідомлення про проведення мирного зібрання двічі: за декілька місяців про серію пікетів із зазначенням конкретних днів (вх. № 2-9477 від 17 серпня 2010 року) та за два дні до заходу.

Виконавчий комітет міської ради 11 жовтня звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з заявою про заборону мирного зібрання, проте суд лише відкрив провадження у цій справі, але рішення про заборону мирного зібрання не виніс. Лише 13 жовтня суд заборонив громадській організації „Вартові закону” проводити пікетування прокуратури щовівторка, починаючи з 19 жовтня 2010 року. Тобто, на момент проведення мирного зібрання 12 жовтня рішення суду про заборону заходу не було. Вважаючи це рішення не законним та необґрунтованим, організація звернулася з апеляційною скаргою.

Під час проведення мирного зібрання не було зафіксовано порушень громадського порядку, що підтверджується численними відеозаписами події. Незважаючи на це, працівники міліції вимагали припинити пікет та провести організаторів до райвідділу міліції. Вони пояснювали свої вимоги тим, що організатори не мали дозволу на проведення мирного зібрання. Але, як відомо, відповідно до статті 39 Конституції України організатори мають повідомити про захід, а не отримувати дозвіл. Тому організатори відмовилися виконувати явно незаконну вимогу працівників міліції. Примітно, що заступник начальника районного управління міліції особисто приїхав, щоб припинити мирне зібрання.

14 жовтня двоє організаторів пікету, Олексій Веренцов та Ігор Танячкевич, були затримані міліцією, доставлені до суду, котрий засудив їх до трьох діб адміністративного арешту за злісну непокору законному розпорядженню міліції та порушення порядку організації мирного зібрання (статті 185 та 185-1 Кодексу про адміністративні правопорушення). При цьому суд відбувався з явними порушеннями права на справедливий суд: суддя відмовив у клопотанні щодо залучення захисника, зазначивши, що Веренцов є правозахисником і йому не потрібна допомога адвоката, відмовився заслуховувати свідків події, про що просили обвинувачені, а також відмовився продивитися відеозапис події, пославшись на технічні проблеми комп’ютера. Суд у своєму рішенні також вимагав наявності дозволу на проведення мирного зібрання в організаторів всупереч прямій нормі Конституції. Організатори мирного зібрання були звільнені після відбуття покарання 17 жовтня. Наступного дня вони подали апеляційну скаргу на рішення суду щодо притягнення їх до адміністративної відповідальності.

Події у Вінниці

15 жовтня 2010 року у квартирі координатора Вінницької правозахисної групи Дмитра Гройсмана на підставі санкції Ленінського районного суду міста Вінниці від 22 вересня 2010 року працівники міліції провели обшук в рамках відкритої кримінальної справи за розповсюдження порнографії.

Кримінальна справа стосується розміщення Гройсманом у своєму блозі «Живого Журналу» відеороліка[1], котрий знаходиться у вільному доступі на сервісі youtube. У цьому відеоролику, що був показаний по російському телебаченню, показують зняті прихованою камерою сцени начебто за участю відомих російських опозиціонерів. Цей ролік розміщений на багатьох ресурсах і не поширювався особисто Гройсманом. За словами Гройсмана, він був розміщений, щоби показати, як можуть втручатися в приватне життя опозиціонерів та активістів з метою їх дискредитації.

Після завершення обшуку працівники міліції виявили бажання оглянути офіс Вінницької правозахисної групи, котрий вона орендує у сусідній квартирі. Не маючи санкції суду, вони звернулися до власника приміщення, з проханням дозволити огляд. Власник не заперечив, але зазначив, що приміщення орендує організація, там знаходяться виключно речі організації і потрібен також її дозвіл. Увійшовши до офісу Вінницької правозахисної групи, працівники міліції одразу фактично провели обшук та виїмку документів та обладнання, оскільки ті здалися їм підозрілими. Зокрема, були вилучені усі комп’ютери та носії інформації, уся фінансова документація організації, конфіденційна інформація про клієнтів та біженців, письмова комунікація між Вінницькою правозахисною групою та Європейським судом з прав людини щодо справ Kulik v. Ukraine, Zabolotni v. Ukraine та  Aleksei Makarov v. Ukraine. Вилучені документи жодним чином не стосуються тієї кримінальної справи, в рамках якої проводився обшук.

За законом обшук може проводитися удень, проте цей обшук тривав аж до 2 ночі у кращих традиціях радянського КДБ. Також дивно, що санкція на обшук не виконувалася практично місяць, а обшук був проведений саме того дня, коли Гройсман був у відрядженні в іншому місті і не міг бути присутнім. Цікаво також, що обшук проводили працівники міліції, що розслідують злочини щодо торгівлі людьми, хоча інкримінований злочин мав би розслідуватися спеціалістами з кіберзлочинності.

Після обшуку Гройсмана декілька разів викликали на допит, проте значна кількість питань не стосувалися розслідуваної кримінальної справи, а стосувалися діяльності Вінницької правозахисної групи. Також були допитані ще кілька членів [АБ1] організації.

Очевидно, що усі ці процесуальні дії та вилучені речі не мали жодного стосунку до штучно відкритої кримінальної справи, проте мали на меті вилучення доказів порушень прав людини та паралізування роботи організації.

Вилучена документація до цього часу не повернута організації. Серед документів знаходяться також і документи, що стосуються судових справ осіб, яким Винницька правозахисна група надає правову допомогу. Це ставить під загрозу своєчасність вчинення процесуальних дій. Таким чином, правоохоронці чинять перешкоди у доступі до суду або у ефективній участі у розгляді багатьом людям.

Події у Херсоні

14 вересня 2010 року на українського журналіста та Голову Херсонського обласного відділення Комітету виборців України (члена Української Гельсінської спілки з прав людини) Дементія Білого був здійснено напад, під час якого він був побитий трьома особами. Напад відбувся під час представлення звіту міського голови Херсону Володимира Сальдо перед мешканцями міста, коли пан Білий закликав до прозорості заходу та дозволу усім мешканцям та опозиційним депутатам бути присутніми на заході. Презентація цього звіту була закритим заходом, оскільки вхід відбувався за спеціальними запрошеннями. Троє осіб виштовхали Білого у фойє, де один з них почав наносити удари.[2] Пізніше було виявлено, що один з нападників є підприємцем та близькою людиною до мера, інший – працівником виконкому, особу третього не встановлено. Побої наносила перша людина. Працівники міліції знаходилися поруч, проте не втручалися. Білого було доставлено до лікарні та встановлено діагноз "внутрічерепна травма і струс мозку середньої тяжкості". Під час події також постраждав один з нападників, якому фотоапарат Білого розсік шкіру на обличчі. Міліція розпочала розслідування та відкрила кримінальну справу за фактом побиття. Проте особа, що вчинила побиття, оскаржила цю постанову до суду, що затримує розслідування.

Події у Євпаторії

8 жовтня 2010 року начальник Євпаторійського МВ МУ МВС України в АР Крим О.Осадчий надіслав вимогу Голові Всеукраїнської громадської організації інвалідів-користувачів психіатричної допомоги „Юзер” Р.Імерелі надіслати йому копії фінансових та бухгалтерських документів організації, а також документацію по проекту, що виконувався цією організацією, начебто з метою перевірки, на які цілі використовувалися кошти, отримані за проектом. Зокрема, мова йшла про проект моніторингу порушень прав людини в психіатричних закладах АР Крим, що зафіксував серйозні масові порушення. Саме після оприлюднення попередніх результатів цього проекту, керівника цього проекту  Андрія Федосова було побито та він отримав серію погроз телефоном. Жоден з цих випадків до сьогодні не розслідуваний, незважаючи на численні звернення правозахисників[3]. Навпаки, з цього листа випливає, що міліція почала розслідування щодо цієї правозахисної організації. Невідомо, на яких підставах це здійснюється та у вчиненні якого злочину підозрюється Федосов. Очевидно, що такі дії мають на меті залякування та припинення подальшої реалізації цього проекту та діяльності організації в цілому.

Події у Харкові

Раніше, у травні-червні 2010 року у Харкові неодноразово вчинялися незаконні дії щодо громадських активістів, що захищали парк імені Горького від вирубки дерев місцевою владою. Під час мирних протестів міліція неодноразово незаконно затримувала активістів, робила спроби припинити мирні зібрання, або просто спостерігала, коли активістів били люди, одягненні в чорне, з бейджами «муніципальна охорона».

18 червня 2010 року міжнародна правозахисна організація «Міжнародна Амністія» визнала двох затриманих та засуджених до 15 діб адміністративного арешту громадських активістів Андрія Яварницького та Дениса Чернегу в’язнями сумління, тобто засудженими за реалізацію свого права на свободу слова та мирних зібрань[4]. Вперше, з 2004 року в Україні з’явилися в’язні сумління.

Незважаючи на протести правозахисних організацій, затримані не були звільнені. Жоден працівник правоохоронних органів до сьогодні не покараний за незаконні дії під час цих протестів.

Тиск на активістів

УГСПЛ неодноразово отримувала свідчення про те, що працівники СБУ чи міліції проводять негласні зустрічі з громадськими активістами, метою яких є не тільки збір інформації, а й залякування чи переконання не вчиняти протестних дій. Зокрема, працівники міліції просять підписати документ, котрий попереджає про кримінальну відповідальність за незаконні дії під час проведення мирного зібрання. Такі профілактичні бесіди часто мають мету залякати організаторів заходів з метою, щоби вони відмовилися від своєї діяльності.

Також були численні випадки залучення адміністрації вищих навчальних закладів для тиску на молодіжних активістів з метою спонукати їх відмовитися від своєї діяльності. Зокрема, такі випадки були у Сімферополі та Києві.

 Усі ці випадки, хоча і не пов’язані між собою, викликають стурбованість та свідчать, що діяльність правозахисників та громадських активістів стає дедалі  небезпечною. У таких умовах влада повинна здійснити належні кроки, щоб зупинити наступ на права правозахисників.

У зв’язку з цими подіями Українська Гельсінська спілка з прав людини вимагає:

  • від Міністерства внутрішніх справ та прокуратури: негайно припинити переслідування Вінницької правозахисної групи та її координатора Дмитра Гройсмана, повернення всіх предметів і документів, вилучених під час обшуку, закриття кримінальної справи та покарання осіб, винних у проведенні незаконного обшуку та виїмки в офісі правозахисної організації;
  • від Міністерства внутрішніх справ: завершити кримінальне розслідування та передати справу до суду щодо побиття Дементія Білого;
  • від Міністерства внутрішніх справ: зупинити переслідування Андрія Федосова та Всеукраїнської громадської організації інвалідів-користувачів психіатричної допомоги „Юзер”, а також належно розслідувати усі випадки погроз на їхню адресу;
  • від Президента України: забезпечити неухильне виконання державою Декларації ООН щодо прав та обов’язків осіб, груп та органів суспільства, що покликані захищати та допомагати у реалізації загальновизнаних прав людини та основоположних свобод (також називається Декларація прав правозахисників)
  • від Служби безпеки України: припинити тиск на правозахисників та активістів.

 Ми звертаємося до міжнародного співтовариства, міжнародних організацій та іноземних посольств з проханням вплинути на політику України з метою припинення переслідування правозахисників за їхню діяльність.

УГСПЛ також звертається до Європейського союзу та країн-членів ЄС з проханням більш активно використовувати Керівні принципи ЄС щодо захисту правозахисників[5] та розробити план щодо їх впровадження в Україні.

Володимир Яворський

Виконавчий директор УГСПЛ

Аркадій Бущенко

Голова Правління УГСПЛ

Чи погодиться Путін зменшити ціну на газ? TOP

Олександр Лащенко

На момент підписання угод по Чорноморському флоту і по газу 59, 3% підтримували це рішення після аналізу ситуації через свої чеки оплати 30% підтримують, а більшість говорить, що це була помилка. Я не знаю, що треба здати, щоб вийти на ті позиції, які нам потрібні. Ми сьогодні перебуваємо в одному з гірших режимів договірному з усіх країн Європи. Звісно, цю ситуацію треба виправляти.


Про нинішні українсько-російські відносини з огляду на візит до Києва Володимира Путіна своїми оцінками в ефірі Радіо Свобода поділилися Валерій Чалий, представник Центру Разумкова, колишній заступник керівника МЗС, і Олеся Яхно, директор Інституту національної стратегії.


Український уряд хоче переглянути газові угоди з Росією, підписані з Володимиром Путіним ще попереднім Прем’єром України Юлією Тимошенко.

«Чинна угода про постачання газу в Україну не може нас влаштовувати». Це дослівна цитата Миколи Азарова. Мовляв, ситуація на газовому ринку змінилася і формула визначення цін на блакитне паливо «потребує перегляду».

До того ж, Україна приєдналася до Європейської енергетичної хартії, ухвалила закон про ринок газу. І, мовляв, угода, укладена тоді урядом Тимошенко  з керівником уряду Росії Володимиром Путіним, не відповідає законам України. «Це реалії, які не можна ігнорувати».

Панове, чи справді Володимир Путін не зможе проігнорувати ці реалії, про які каже Микола Азаров?

Олеся Яхно: Спочатку треба взагалі зрозуміти логіку, яка на даний час діє у відносинах між Україною та Росією або між керівництвом Росії та України. Я вважаю, що це логіка в першу чергу економічна, бізнесова логіка. І не лише з Україною, а й, як показує приклад, з Білоруссю.

Тобто, наприкінці 1990-их-на початку 2000-их років, коли Росія відчувала себе слабкою і для неї було дуже важливо мати підтримку і вплив, показувати всьому світу, що вона може вступати в якісь союзи на пострадянському просторі, вона була готова робити, можливо, якісь і економічні поступки, зокрема Білорусі. А зараз, коли Росія почуває себе впевненіше на міжнародній арені, має абсолютну підтримку більшості всередині країни, вона не бачить ніякої потреби йти на якісь економічні поступки. Тому й така логіка дій у такому ставленні зокрема й до України.

Я думаю, що, можливо, будуть переглянуті і газові угоди, і багато інших питань, якщо…


Все інтерв'ю: http://www.radiosvoboda.org/content/article/2203212.html

Сім варіантів для України TOP

Павло Сивокінь

Ухвалення резолюції щодо України в Європейському парламенті перенесли на листопад.

Та аналіз семи проектів цієї постанови показує, чого хочуть європейські депутати від нашої країни.

Наприкінці жовтня 2010 року питання демократичних перетворень в Україні знову зацікавили Європейський парламент. Там відбулися жорсткі дебати з приводу дотримання Києвом основних прав та свобод.


Проекти викликали жваву дискусію в парламенті: перед голосуванням лунали навіть порівняння України та Китаю, який ніколи не вирізнявся демократичністю. На думку фахівців з Інституту міжнародних відносин (Париж), після такого бурхливого обміну думками Європарламент вирішив відкласти голосування з цього питання, аби не розпалювати пристрасті.

Та самі проекти резолюції вже свідчать: європейці насторожено спостерігають за тим, що відбувається в Україні і чекають на місцеві вибори, аби остаточно зрозуміти, чи прискорювати переговори про асоційоване членство Києва у ЄС. Майже всі великі парламентські групи Європи вважають, що успішне проведення виборів матиме прямий вплив на майбутній самміт Україна-ЄС в листопаді і визначать місце Києва на континенті.

Політичні страхи


Україні треба посилити співпрацю з ЄС в галузі виведення ЗМІ з-під контролю держави та створення незалежної преси, зараз цей процес поки призупинився.

Торгівельні перестороги


У проекті альянсу соціал-демократів є пункт про необхідність реформування ГТС та швидшого приєднання України до Європейського енергетичного співтовариства. Депутати закликають Київ зосередитися на оновленні газових труб, аби підтвердити свій статус надійного партнера в транзиті газу.

Вся стаття: http://ua.glavred.info/archive/2010/10/25/183651-6.html

Янукович копіює Кучму останнього року президентства TOP
28 Жовтня 2010

Тарас Кузьо

малюнок: Володимир КАЗАНЕВСЬКИЙ
Президент Леонід Кучма 2004 року видав детальний указ стосовно проведення вільних виборів і зробив безліч заяв про свою місію гаранта Конституції. Проте його слова і масові виборчі фальсифікації розділяло провалля. Вибори 31 жовтня 2010-го нагадують події, які передували "помаранчевій революції".

По-перше, президент теж видав указ із гарантією проведення чесних виборів. Він навіть пригрозив чиновникам звільненням, якщо буде зафіксований адміністративний тиск. Невже Віктор Янукович з широкими повноваженнями за кучмівською Конституцією не знає, що на 31 жовтня планують виборчі фальсифікації? А хто ж має більшість у виборчих комісіях, як не Партія регіонів і її сателіти? Як казав радянський диктатор Йосип Сталін, не важливо, як голосують — важливо, хто рахує голоси.

По-друге, Янукович, як і Кучма 2004-го, спробував випередити звинувачення у фальсифікаціях з боку опозиції, закинувши їй упереджене викривлення реальності. Мовляв, говорять про якісь фальсифікації, щоб потім виправдатися перед виборцями за низький рейтинг. Але ж, як переконує лідер "Батьківщини" Юлія Тимошенко, результати місцевих виборів сфальсифікують не лише через підконтрольність виборчих комісій владі, а й через велику кількість відмов у реєстрації опозиційним партіям і кандидатам.

По-третє, Янукович іде слідами Кучми, нарікаючи на опозицію, яка жалілася міжнародній спільноті на згортання демократії і повзучий авторитаризм. "Вони ганьблять державу за її межами: їздять в європейські країни, розповідають про те, чого в Україні нема", — заявив президент. Проте опозиція лише вимагає від нього виконувати зобов'язання, які держава взяла на себе перед Радою Європи та Організацією з безпеки та співробітництва у Європі.

Віктор Янукович зіткнувся з розривом у довірі до нього. Він не може вимагати від українців і брюссельських чиновників вірити у щирість його намірів вступити в Євросоюз, якщо водночас обурюється резолюцією, що засуджує недемократичні процеси у його країні. Венеціанська комісія, Парламентська асамблея Ради Європи, Європейська народна партія, Конгрес місцевих і регіональних влад Європи, Місія США в ОБСЄ, Національний демократичний інститут, Міжнародна фундація виборчих систем та інші інституції критично відгукувалися про авторитарні тенденції правління Януковича.

Вибори 31 жовтня — це перший важливий внутрішній і міжнародний тест для президента. Результати місцевих виборів призведуть до того, що Януковича надалі сприйматимуть або як фальсифікатора волевиявлення 2004-го, або як главу держави, віддану демократії, що й привела його до влади. Перше означає, що питання демократії та свободи слова він зможе обговорювати лише з російським президентом Дмитром Медведєвим і венесуельським лідером Уґо Чавесом.

Щоб стати персоною нон ґрата на Заході, Леонідові Кучмі знадобилося два президентські терміни. Віктор Янукович може впоратися з цим завданням менш ніж за рік.

Politicians keep going, but Canadian business gives up on Ukraine TOP

Doug Saunders

It has become one of the enduring rituals of Canadian foreign policy: The Prime Minister flies to Kiev, shakes hands with a leader who is generally considered disreputable, praises his reforms, makes a generous business or trade deal, and suggests that great things will come of it.

During the past 20 years, we have seen this rite of passage from prime ministers Brian Mulroney, Jean Chretien, Paul Martin and, this week, Stephen Harper, all of whom have turned Ukraine, whatever its political situation, into a favourite friend and trading partner of Canada.

One thing was different on this week, as Mr. Harper shook hands with President Viktor Yanukovych, a man accused by watchdog groups of savagely repressing democracy, and signed a number of commercial, foreign-aid and visa-access deals and the beginnings of a free-trade deal with Ukraine.

This time around, the Prime Minister was not surrounded by Canadian businesses leaders; his speeches and comments made no mention of bold Canadian private-sector investments in Ukraine.

The reason, Canadian officials say, is that Canadian companies, especially those run by people of Ukrainian descent, have absolutely no interest in doing business in Ukraine this time.

Two decades of trade deals, Team Canada missions, government-subsidized investments and public-private projects in Ukraine amounted to nothing: Most of the investments and aid funds, officials and diplomats say, have disappeared through corruption, bribery, incompetence or outright theft in a country whose business and political culture is no longer trusted.


Mr. Martin, in a move that seemed to echo Mr. Mulroney’s, became one of the most assertive supporters of the Orange Revolution, in which reformist pro-Western politicians led by Viktor Yushchenko unseated Mr. Yanukovych, who was seen as Mr. Kuchma’s successor and a force of corruption. Canada, in an unusual move, financed youth organizations backing Mr. Yuschenko’s side and provided diplomatic assistance to the movement.

This, too, came to naught when Mr. Yuschenko’s regime turned corrupt, anti-reformist and fraught with divisions within a year of its victory. More Canadian investments disappeared, including tens of millions poured into a project to contain the crumbling ruins of the Chernobyl nuclear reactor, a project paralyzed by corruption and factionalism. ...

Complete article:

Wednesday, Oct. 27, 2010
Government is deterring foreign investment TOP

28 October, 2010
InForm NewsLetter

Foreign investment in Ukraine has fallen by 29 percent since the new government took office. This is the startling verdict of the National Bank of Ukraine.

Speaking at a press conference in her home city of Dnipropetrovsk, Leader of the Opposition, Yulia Tymoshenko revealed the startling figure. “This means that not only is there no investment inflow, but current investments are being withdrawn," said Ms Tymoshenko.

Foreign businesses seeking to invest in Ukraine see huge opportunity but are nervous about the business climate which is far from stable. Recent charges laid against steel maker ArcelorMittal that it failed to invest $200 million in an investment programme prompted fears that the government would return the $4.8 billion Kryvorizhstal plant to state hands. However, after seeing the nervous reaction of investors, the government did a swift u-turn.

The Bloc of Yulia Tymoshenko-Batkivshchyna says that the government needs to do much more to woo investors. “A robust strategy, incentives and legal protection are required,” said a party spokesperson.

The omission of “stability clauses” in production sharing agreements is a particular bone of contention, one that is deterring Western energy companies from investing in exploration projects.

“The lack of an independent judiciary is becoming a another barrier to investment,” a foreign businessman told Inform, “Ukraine is not a market for the risk averse.”

Grain ban fiasco

The ability of the government to make up its own rules is another major concern. Last month during President Viktor Yanukovych’s visit to New York, the head of state told the media that there were no grain export restrictions in Ukraine. Strictly speaking this was true, but what Mr Yanukovych failed to disclose was that ships have been held up in ports since August awaiting clearance of their paperwork so an unofficial embargo has been in place.

Earlier this month the government announced that it would limit grain exports after this summer’s severe drought, but gave confusing messages as to the volumes and types of grain to be restricted. At the time, Anna Derevyanko, Executive Director of the European Business Association was critical of the contradictory messages coming from government officials. "It's not a positive signal to investors," she said. “The situation in Ukraine in terms of predictability leaves (something) to be desired."

Last week the government brought much needed clarity. Exports of maize have been limited to 2 million tonnes, wheat to 500,000 tonnes and barley to 200,000 tones, effective until the end of 2010.

As a consequence of the restrictions, wheat orders are being cancelled with disgruntled customers turning to central Europe, Australia and the US for their supply needs. Some exporters say they plan to declare force majeure due to the government's strict quota restrictions.

«Громадський інститут історичної пам’яті» вирішила створити Київська міська організація Всеукраїнського товариства “Меморіал ” ім. Василя Стуса TOP
«Громадський інститут історичної пам’яті» створюється як альтернативний Українському інституту національної пам’яті, який новітня влада підпорядкувала комуністам, як ще раніше вчинила з Державним комітетом архівів України.


Таке рішення ухвалено звітно-виборною конференцією Київського “Меморіалу”, яка відбулася 23 жовтня. Ініціативу меморіалівців підтримали понад 30 відомих в Україні й світі громадських об‘єднань, зокрема, Світовий Конгрес Українців, Ліга українців Канади, Інститут «Україніка» (Канада), Українська Всесвітня Координаційна Рада, Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000», Інститут Президента Віктора Ющенка партія “Наша Україна ”, УРП, ВО “Свобода ”, УРП “Собор ”, ОУН(б) і ОУН(м), Конгрес українських націоналістів, Народний Рух України, Асоціація дослідників Голодомору в Україні, Союз Українок, Всеукраїнське товариство “Просвіта”, фундація ім. Ольжича, Всеукраїнське об’єднання ветеранів, Спілка офіцерів України, Народний Комітет Захисту України, а також понад 20 народних депутатів, серед яких З. Шкутяк, Л. Григорович, П. Мовчан, Я. Кендзьор, В.Кириленко, А. Парубій, О. Доній, Ю.Кармазін, Р. Князевич, С. Давимука, П.Гасюк, Г.Омельченко, А. Павловський, І. Заєць, Я.Джоджик, П.Ющенко, Ю.Гнаткевич, В.Карпук, Р.Ткач, В.В‘язівський, І.Стойко, М.Полянчич, Р.Ткач.

«Громадський інститут історичної пам’яті» створюється як альтернативний Українському інституту національної пам’яті, який новітня влада підпорядкувала комуністам, як ще раніше вчинила з Державним комітетом архівів України.

-Чи можуть комуністи, члени партії, яка здійснювала геноцид української нації,об’єктивно висвітлювати злочини своєї партії? Звісно, ні, - говорить голова Київської міської організації Товариства “Меморіал” Роман Круцик. – Нинішня влада та її державні інституції згорнули процеси дослідження правдивої історії України. Мало того, вони фальшують її на догоду Кремлю. Першим антиукраїнським ідеологічним випадом нової влади стала провокативна фотовиставка “Волинська різня: польські і єврейські жертви ОУН-УПА”, яка відбулася в квітні цього року в Українському домі й була організована народним депутатом від Партії регіонів Вадимом Колесніченком. Від цієї фальшивки відмежувалось Посольство Республіки Польща в Україні та Польський Інститут пам’яті. Світлини із зображенням насильств над людьми подавалися як злочини УПА, в той час коли насправді це були злочини нацистів, НКВС та польських шовіністів, головним чином, з Армії Крайової (АК) проти українців. А ще переписування під егідою україноненависника Д. Табачника підручників, у яких нівелюється національно-визвольна боротьба українського народу, заперечується Голодомор як геноцид української нації, вилучаються згадки про бій під Крутами, Помаранчеву революцію.

“Для об’єднання зусиль споріднених державницьких організацій і партій , - зазначено в заяві “Меморіалу”, - з метою подальшого дослідження та поширення правдивої історії України, подолання наслідків колоніального тоталітаризму вирішено створити Громадський інститут історичної пам’яті”. Про готовність співпрацювати з ним уже заявив Віктор Ющенко, який взяв участь у роботі конференції в ранзі керівника нещодавно зареєстрованої громадської організації “Інститут Президента Віктора Ющенка ”Стратегічні ініціативи””. Ідею створення Громадського інституту історичної пам’яті підтримали у своїх промовах на конференції відомі політики і громадські діячі Левко Лук’яненко, Василь Овсієнко і Лесь Танюк, представник Світового Конгресу Українців Борис Потапенко.

Звітно-виборна конференція знову обрала головою Київської міської організації Товариства “Меморіал” Романа Круцика, високо оцінивши його діяльність на цьому посту, а також ухвалила заяву “Про політичну ситуацію в Україні”.

Україна 03040. Київ-40 р/р260073010990

вул. М. Стельмаха 6-А А.Б.”Старокиївський банк”

тел.258-00-71 МФО.321477. код-25745344

FEMENістки стали голими грудьми проти Путіна: "Кремлевским карликам не дадим" TOP
27 жовтня 2010

Біля пам'ятника Леніну в Києві дівчата з руху FEMEN голими грудьми виступили проти візита Володимира Путіна: "Нас не трахнешь"
У Києві біля пам'ятника Леніну на бульварі Шевченка жіночий рух FEMEN влаштував чергову акцію з роздяганням – цього разу дівчата вирішили голими грудьми "захищати" Україну від візиту прем'єр-міністра Росії Володимира Путіна.

Шестеро активісток скандували гасла: "Путин, трогай любовницу, а не Украину", "Украина - не Алина", "Нас так легко не нагнеш", "Кремлевским карликам не дадим", "Дзюдаист, борись с другими", "Нас не трахнешь".

22-річна феміністка Євгенія Крайзман розповіла, що не боїться мерзнути за Україну. "Вся Україна мерзне і голодує, тому я не проти заради цього постояти 5 хвилин і померзнути", - наголосила вона і додала, що на її думку, "Путін приїхав, щоб загарбати черговий шматок України".

Дівчата з FEMEN повідомили, що "діти", яких вони притискали до грудей, символізують скандальну історію про роман Путіна з гімнасткою Аліною Кабаєвою. Результатом цього став хлопчик Дмитро, названий на честь президента Дмитра Мєдвєдєва.

Вся стаття:

Will people take to the streets? TOP
Well, it's already clear the October 31 election results will be rejected by many, if not most, of the political parties (except the Party of Regions, of course).

Even the Communists are complaining.

Yedynyi Tsentr (Single Center), thought to be a Regions satellite, has alleged "total abuse" of election laws and norms.

Most significantly, Yulia Tymoshenko has ALREADY rejected the results.

A "Stop Falsification" committee has emerged between eight opposition parties.

Svoboda has set up several tent cities in different towns.

A reliable source in the party told me they need at least 50,000 people in order to descend upon Kyiv from the towns and cities.

Cities such as Kamianets-Podilskyi, Illichivsk, Vasylkiv and Fastiv (Kyiv Oblast) and Kremenchuk are brewing with anger, among many others.

It's just that the violations are so blatant and insolent from the Regions.

So the questions are:

  1. Will people take to the streets to protest? (Svoboda is already organizing a Sunday night street protest in Lviv.)
  2. Will people come to Kyiv for a mass protest?
  3. Will the police be dispatched to deal with the demonstrators aggressively?
  4. Will Ukraine's oligarch-controlled television networks, including the SBU-controlled Inter network, allow their reporters to be true to their vocation, or will they impose censorship?

Zenon Zawada
Kyiv, Ukraine

A perfect example of the disarray of Ukraine

Please tell me in which countries of the world that you know of that say the Governor of a State, Premier of a Province, or elected official gets behind the wheel of a vehicle that they are not licensed to drive?

(http://un.ua/eng/article/293889.html) Probably not in any normal country... but in Ukraine this seems to be pretty much the norm in Ukraine. In an official visit to L'viv by Borys Kolesnikov he was put behind the wheel of an articulated bus. This resulted in a little run in with a vehicle of the Дорожна-патрульна служба - or State Road Police... In short it would be like Governor Schwarzenegger running into a California State Trooper, driving a vehicle which he is not licensed to drive. 

In short even this simple example of a disrespect for the law by Ukraine's officials should make any politician anywhere in the world wary of dealing with such infantile self-serving idiots.

Vasyl Pawlowsky
Montreal, Canada

ADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief

Oxana Bukanova
-- editor

Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent

Діана Мережко
-- кореспондент (Здоров'я)
Diana Merezhko
-- correspondent (Health)

Zenon Chytra
-- story layout

John Heron
-- story layout
-- webmaster www.eposhta.com

Ihor Prociuk
-- story layout and design

We hope you found ePOSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.


Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:

Subscribe to the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Is one of your friends forwarding ePOSHTA to you? Why not subscribe directly! Just enter your e-mail in the box below and click on Subscribe Now!.

Unsubscribe from the ePOSHTA-CanadaUS NewsMagazine:
Send an email to:
YahooGroups (which managers our subscriptions) will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to unsubscribe.

Subscription Issues:
Having difficulty subscribing (or unsubscribing)? Or maybe you want us to add your friends to our newsmagazine? Contact:
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements.

If you maintain a website of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site in our ePOSHTA newsmagazine.

Myroslava Oleksiuk myroslava@rogers.com

Zenon Chytra
John Heron
Ihor Prociuk