If you are having trouble reading ePOSHTA, click here.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть тут.


Ви хочете, щоб українська діяспора помогла вам - корупціонерам?

And you want the Ukrainian diaspora to ameliorate your image of corruption?

"А ви взялися за реставрацію трупа, і то з поміччю брехні. І заразом ви хочете, щоб українська діяспора помогла вам покращити ваш образ у світі. Треба ж бути такими наївними, думаючи що діяспора буде дбати про образ злочинців та корупціонерів."

Святослав Караванський: Відкритий лист до п’ятої колони

October 9 жовтня 2010
Vol.11 No. 23
People&Culture&Politics&Business

Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
subscription@eposhta.com
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:
  Редакційна Сторінка
  Focus
  Фокус
  Opinion
  Незалежний Погляд
  Call to Action
  Заклик до дії
  Events
Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings
  Події
  Current Affairs
  Сучасні Пoдії
  Arts & Letters
  Ukraine & the World
  Украіна і Світ
  Business Report
  History
  Суспільство
  Українці в новинах
  From Our Mailbox / Blogbox

Ви нахабно брешете, пане гауляйтер!* TOP

Щораз більше переконуємося в тому, що тендем Путін-Медведєв визначив для Віктора Януковича роль гауляйтера, окупаційного намісника Москви.

Підтвердженням цієї думки є те,  що даний очільник проводить політику на знищення Української держави, української самобутності, в тому числі національних церков, національної пам`яті, української культури, рідної мови тощо. Одним словом, веде політику етноциду титульної нації. І не тільки.

Звернення, заяви та публічні виступи головаря донецького паханату В. Януковича та його спільників звучать так визиваюче цинічно, що дивом дивуєшся, чому все ще мовчать міжнародні чинники, а самі українці не хапаються за вила.

 

Сьогодні можна також говорити про політику геноциду ненависної для В. Януковича Галичини, а радше всієї України, в тому числі й мешканців східних і південних областей, а це - потенційних виборців Партії реґіонів. Бо запуск донецькою бандократією станка нестримного друкування грошей, що останнім часом викликало вибух інфляції, разом із викачуванням грошей із украй зубожілого населення інакше як геноцидом не назвеш.

Утім, небезпека існує ще в іншому, моральному вимірі: відбувається деградація суспільства, яке за роки незалежності, принаймні, навчилося балансувало між добром і злом. Усіляким нечестивцям на совість і на руки служить за приклад донецький паханат, який не тільки неправедними шляхами дорвався до влади, але й щодня, щомиті демонструє зневагу до Конституції України, законності, правопорядку, зрештою, до прав кожного громадянина України. Звернення, заяви та публічні виступи головаря донецького паханату В. Януковича та його спільників звучать так визиваюче цинічно, що дивом дивуєшся, чому все ще мовчать міжнародні чинники, а самі українці не хапаються за вила.

Нині вже немає жодного сумніву в тому, що бурхлива діяльність «донецьких братків» спрямована виключно на задоволення імперських амбіцій Москви, на узурпацію влади задля побудови політичного режиму путінського зразка з відстоюванням корпоративних та особистих інтересів тощо. Саму ж зовнішню та внутрішню політику, яку проводить ставленик Кремля В. Янукович, можна сміливо назвати політичним жонглюванням: поверненням старих совєтських штампів під облудними гаслами демократизації, ламанням усіх і все через своє зеківське коліно, демонстрацією подвійних, а то й потрійних стандартів, а в гуманітарній царині - неприкритим україножерством.

Пригадаємо, що саме донецькі братки «імплементували» у Верховну Раду таке потворне явище як політична корупція, внаслідок чого в 2006, 2010 роках ПРУ оптом і врозріб скуповувала не тільки «тушки», але й цілі фракції Верховної Ради (Чи не настала пора оголосити ці багаторазові політичні відходи-«тушки» ізгоями українського суспільства?!).

Ви - ґвалтівник демократії, законності, правопорядку, пане Янукович! Вам не вдасться переконати діаспору в тому, що ваша «мета одна – врятувати економічну незалежність України».

 

Нині «данєцкіє» дорешти морально розкладають український політикум: заганяють по реґіонах своїх опонентів у бандформування під назвою «Партія реґіонів», переписують закони під свою бандитську сутність, встановлюють диктатуру беззаконня й свавілля, підминають під себе всі гілки влади, ґвалтують Конституційний суд України та ін. І наповняють все доокруж безперервною тріскотнею про дотримання демократичних засад в Україні, свободу зібрань і слова, прав людини, відсутність цензури тощо, а ще більше -немовірним смородом від їхнього політичного ошуканства, шулерства, брехні тощо.

Так, дійсно «доборолась Україна до самого краю»: днями безграмотний зек із прозвиськом «Хам» узурпував владу в Україні, ставши мало не її вінценосною особою. Мабуть, від цієї звістки перевертаються в своїх гробах всі державні достойники України!

Надіємося, що своє вагоме слово, принаймні, в контексті неправомірного скасування політреформи-2004 скажуть міжнародні структури, в тому числі Європейська комісія за демократію через право, тобто Венеціанська комісія.

Сам же політичний цинізм гауляйтера В. Януковича просто зашкалює. Його політичне шулерство шокує кожного українця, який не піддався загальному психозові зрадництва та запроданства, не втратив гідності й честі. І не тільки українця в Україні, але й у діаспорі.

Зокрема виявом скрайньої зухвалості та неприкритого політичного цинізму є лист-відповідь так званого президента В. Януковича Українському Конґресовому Комітетові Америки (УККА). Цього листа, написаного в традиційному дусі аля донецьких бандюків, не можна читати без фізичної відрази. Виглядає, що цей політичний пігмей має не тільки кожного діаспорного українця за несусвітнього дурня, але й усю світову спільноту за скопище суцільних ідіотів.

Ось дещиця з його облудного лицемірства (із листа-відповіді УККА): «Основна мета, з якою я прийшов на високу посаду Президента України – вивести державу з кризи і полегшити життя людей. Сказати, що це непросте завдання – це нічого не сказати, якщо знаєш у якій важкій ситуації перебувала Україна на момент мого приходу до влади. Зруйнована економіка, розбалансована система влади, знівечена судова система, величезне безробіття і зовнішній борг, за якого кожен українець – ще ненароджений і на землі сущий – потенційно винен близько дві тисячі американських доларів».

Підтвердженням облудності ваших слів щодо боротьби за економічну незалежність України є укладення кабальної Чорноморської угоди, продаж Росії за безцінь українських стратегічних об`єктів, вливання перспективної української авіаційної промисловості у відсталу російську тощо.

 

Ви безсоромно брешете, пане гауляйтере! Ви і ваше політичне бандформування ніколи не дбало й не дбатиме про пересічних громадян України. Саме ви разом зі своїми донецькими братками заганяєте громадян України за межу виживання, адже впродовж останніх тижнів ціни на продукти та предмети першої необхідності зросли в 3-4, а то й у 5-6 разів. Саме ви та ваші спільники довели країну до того, що зокрема на ринках Києва ціни на продукти стрибають уверх по декілька разів на день. Саме ви та іже з вами зробили все можливе й неможливе, щоб із державної скарбниці та з кишень бідніших верств населення головному спонсорові ПРУ Д. Фірташеві, олігархові з кримінальною закваскою, перетікали грошенята еквівалентні вартості 12,1 млрд. кубічних метрів ґазу, а це - 1,4 – 2,4 млрд. доларів.

Однак ви ніколи не діждетеся всенародного одобрямсу. Радше навпаки. Ось як, зокрема, на ваші оборудки навколо РосУкрЕнерґо відреаґував директор енерґетичних програм центру Разумкова Володимир Саприкін: «Виконання рішення Стокгольмського арбітражного суду загрожує національній і економічній безпеці України. Українська сторона давно мала подати на апеляцію». Але ж не для цього донецькі братки обтяпували свою злочинну оборудку!

Ви безперервно брешете, пане Янукович! Чи не ви та ваші клерки клопотали перед МВФ (Міжнародним валютним фондом) про відкриття Україні кредитної позики в розмірі 15 млрд. доларів? Чому ви накидаєте відповідальність за борги виключно на Юлію Тимошенко? Чи, може, марсіяни повертатимуть МВФ ваші запозичення?

Ви - ґвалтівник демократії, законності, правопорядку, пане Янукович! Вам не вдасться переконати діаспору в тому, що ваша «мета одна – врятувати економічну незалежність України». Позаяк ваші діла цілковито суперечать всьому тому про що ви пишете. Підтвердженням облудності ваших слів щодо боротьби за економічну незалежність України є укладення кабальної Чорноморської угоди, продаж Росії за безцінь українських стратегічних об`єктів, вливання перспективної української авіаційної промисловості у відсталу російську тощо.

Ми знаємо, що ви використовуєте СБУ, правоохоронні органи для залякування незгідних з вами, не без вашого благословення відкривають кримінальні справи проти істориків, ведеться наступ на свободу зібрань, свободу слова, встановлюється цензура, порушуються права людини, а також зникають й переслідуються журналісти, чиниться фізичний терор на українських патріотів. Окрема тема: прийняття недемократичного Закону про місцеві вибори, протиправні дії ЦВК, територіальних виборчих комітетів, клони-партії, передбачувані фальсифікації на місцевих виборах у таких масштабах, яких Україна не знала впродовж усіх 19 років існування і т.д.

Ви - душогубець титульної нації, пане Янукович! Політика, яку ви разом із україножером Д. Табачником та такою ж підконтрольною вам парламентською більшістю ведете в гуманітарній царині, є вбивством української нації на замовлення Москви. А тому в діаспорі не вірять жодному вашому слову про євроінтеґрацію, демократизацію, необхідність концентрації влади задля проведення нагальних реформ, чесні й прозорі місцеві вибори, благі наміри в контексті Закону про реґіональні мови та мови нацменшин тощо?!

Поки що з вашої неприкритої брехні регочуть усі українці в краю та діаспорі. Ще якийсь час вам і вашій політичній шайці вдасться чинити беззаконня. Спершу на міжнародних форумах вас саджатимуть за абеткою племені «лава-лава». Відтак відбудеться міжнародна ізоляція вас і решти бандюків з ПРУ. Згодом настане час розплати. Вам не стримати народного гніву. Урешті проти вас піднімуться південні й східні області України, що дасть поштовх до історичного об`єднання всієї України. Аж тоді вам та вашим спільникам прийдеться відповісти за всі злочини супроти українського народу, України!

Усі диктатори закінчують дуже погано. Звісно, Леонідові Кучмі вдалося уникнути долі Чаушеску. Час покаже, чи такою ж ласкавою буде доля до вас і ваших бузувірів.                                         

Редакція еПОШТИ

*Гауляйтер – у нацистській партії був партійним лідером регіонального відділення.

Once and for all, tear down this academic wall! TOP
Serhiy Kudelia
Ukraine’s Soviet-age policy of non-recognition of Western scholarly degrees look like an embarrassing anachronism --

 

The walls separating Ukraine from the West have been gradually crumbling over the past 20 years.

Although external visa restrictions remain, the state no longer prevents Ukrainians from traveling abroad and allows Westerners to visit Ukraine freely. This makes Ukraine’s Soviet-age policy of non-recognition of Western scholarly degrees look like an embarrassing anachronism – the last major wall between Ukraine and the West, which prevents Ukrainian universities from turning into modern and competitive research institutions.

When I chose to do my graduate studies in the United States 12 years ago, I was fully aware of Ukraine’s discriminatory policies against Western degree holders. Still, the process of change in the educational sphere seemed, then, destined to put an end to this discrimination. Thousands of Ukrainians going every year to study in Europe and North America need to break down the wall preventing them from getting employed in the academic institutions in Ukraine.

The legacies of Soviet education policies, however, proved strong and lasting. As a result, 20 years after independence there is still no university in Ukraine which offers Western Ph.D.-holders the same treatment that Ukrainian degree holders get. My own experience at Kyiv-Mohyla Academy, unfortunately, proves that even those higher education institutions which are often viewed as progressive refuse to introduce special internal rules to end this discrimination. Why is this so difficult?

First, there is another powerful Soviet-era relic - Higher Attestation Commission – which wants to preserve its monopoly not only on issuing all scholarly degrees in Ukraine, but also on recognizing the equivalency of foreign-issued degrees. As a result, anyone with a degree from a Western institution has to go through an extremely bureaucratic and (according to numerous sources) corrupt process of recognition, which is called nostrification. Basically, it amounts to a second dissertation defense, only on the local procedurally complicated terms, and may take several years. Some of those who went through nostrification told me they would not want to wish this even on an enemy.

Also, most Ukrainians universities are lackluster and they are the ones who could potentially benefit most from a change in rules. Several major universities, including Kyiv-Mohyla, demanded greater university autonomy during Viktor Yushchenko’s presidency. They even prepared legislative proposals allowing them to recognize Western degrees themselves, as it is done in most European countries. Their initiative, however, received little backing from the rest of the academic community, found little support in the government and ultimately failed.

Western PhDs already work productively in the leading universities in Russia, Kazakhstan and Georgia.

 

Finally, the issue lacks the populist appeal needed for any major political force to advocate it publicly and consistently. In fact, it may even seem politically risky given the enduring suspicion and even hatred among many Ukrainians of anyone coming from the West. Thus, any campaign for a simplified procedure of recognizing Western degrees may be viewed as an attempt to make it easier for Western-educated scholars to indoctrinate young Ukrainian minds.
Still, I would argue that the time is ripe for the Ukrainian government and other political forces to put this issue on the forefront of their agenda. There are three major reasons why Ukraine would benefit from it.

Firstly, it will help to improve the quality of Ukraine’s higher education. Currently, no Ukrainian university is ranked in any authoritative worldwide university rankings. Ukrainian higher education remains on the periphery of the world’s education process. It is backward both in management style and in scholarly substance.

The current government seems to have already recognized that. Prime Minister Mykola Azarov recently announced plans to bring leading international scholars to teach in Ukrainian universities. However, having foreign scholars as guest lecturers is not enough. They should be incited to stay and become a permanent part of the faculty producing valuable research and introducing new teaching techniques. Western PhDs already work productively in the leading universities in Russia, Kazakhstan and Georgia. Ukraine should catch up with them and take the lead.

Secondly, it will help to reverse the “brain drain” and bring many bright Ukrainians home. During my 10 years of studying in the U.S, I met a few talented Ukrainians pursuing their doctoral studies in the best American and European universities. None of them was interested in returning and pursuing an academic career in Ukraine. It was never a viable option, not because of their lack of desire to do teaching and research in Ukraine, but due to the very practical considerations – the sense of being alienated by the state, the lack of financial security and the corrupt rules of the academic game. The first step to bring Ukrainians with Western degrees back is to make them feel wanted. And the change in the nostrification rules would be a powerful first signal.

Finally, the issue lacks the populist appeal needed for any major political force to advocate it publicly and consistently. In fact, it may even seem politically risky given the enduring suspicion and even hatred among many Ukrainians of anyone coming from the West. Thus, any campaign for a simplified procedure of recognizing Western degrees may be viewed as an attempt to make it easier for Western-educated scholars to indoctrinate young Ukrainian minds.

Still, I would argue that the time is ripe for the Ukrainian government and other political forces to put this issue on the forefront of their agenda. There are three major reasons why Ukraine would benefit from it.

Firstly, it will help to improve the quality of Ukraine’s higher education. Currently, no Ukrainian university is ranked in any authoritative worldwide university rankings. Ukrainian higher education remains on the periphery of the world’s education process. It is backward both in management style and in scholarly substance.

For Turkey or South Korea the emphasis on adding Western Ph.D.s to the faculty of their universities logically coincided with these countries’ modernization efforts.

 

The current government seems to have already recognized that. Prime Minister Mykola Azarov recently announced plans to bring leading international scholars to teach in Ukrainian universities. However, having foreign scholars as guest lecturers is not enough. They should be incited to stay and become a permanent part of the faculty producing valuable research and introducing new teaching techniques. Western PhDs already work productively in the leading universities in Russia, Kazakhstan and Georgia. Ukraine should catch up with them and take the lead.

Secondly, it will help to reverse the “brain drain” and bring many bright Ukrainians home. During my 10 years of studying in the U.S, I met a few talented Ukrainians pursuing their doctoral studies in the best American and European universities. None of them was interested in returning and pursuing an academic career in Ukraine. It was never a viable option, not because of their lack of desire to do teaching and research in Ukraine, but due to the very practical considerations – the sense of being alienated by the state, the lack of financial security and the corrupt rules of the academic game. The first step to bring Ukrainians with Western degrees back is to make them feel wanted. And the change in the nostrification rules would be a powerful first signal.

Finally, it will benefit the Ukrainian society at large. Currently only major private companies and some Ukrainian government officials can afford to hire Western educated lawyers, bankers and policy consultants to work on their reform plans and bottom lines. Having Western Ph.D.s versed in the current scholarly literature and modern research trends share their knowledge with thousands of young Ukrainians will make the country more competitive in the long-term. It may also change the society’s current disillusionment with the low quality of Ukraine’s higher education and make us again believe in its promise to transform people’s lives.

Many countries around the world introduced special policies to entice Western-educated scholars to work at their universities at the crucial developmental period in their histories. For Turkey or South Korea the emphasis on adding Western Ph.D.s to the faculty of their universities logically coincided with these countries’ modernization efforts. Ukraine is also currently in the midst of another reform effort. And its outcome will, to a large extent, depend on whether we will see the wall separating Ukraine from the worldwide academic community demolished once and for all.

The language of czars, commissars and chauvinists TOP
The draft legislation is directly to the detriment of the Ukrainian language and the need to learn it. Furthermore, its enactment will result in political unrest and social upheaval threatening sovereignty and territorial integrity with “big brother” Russia promoting it and lurking in the wings as it inspires political turmoil.

 

Askold S. Lozynskyj

The Constitution of Ukraine states that the official state language in Ukraine is Ukrainian. Additionally, the Constitution provides, “In Ukraine, the free development, use and protection of Russian, and other languages of national minorities of Ukraine, is guaranteed.” No other language is named.

Last month three national deputies from the Party of Regions, the Lytvyn Party and the Communist Party registered draft legislation on minority languages in Ukraine. A separate paragraph was devoted to Ukrainian as the state language. A separate paragraph was accorded to the Russian language as well.

All other “regional languages” or “minority languages” were mentioned together in the next paragraph. Russian was listed again at the head of the list of “minority languages” which included the Belorusan, Bulgarian, Armenian, Gagauz, Yiddish, Crimean Tatar, Moldavian, German., New Greek, Polish, Roma, Romanian, Slovak and Hungarian. Specific reference was made to the “European Charter on regional languages or minority languages (Charter).”

Lest there be any ambiguity about the thrust of the current legislative effort, the paragraph devoted exclusively to Russian opened with the following verbiage: “In Ukraine according to the Constitution of Ukraine, the free development, use and protection of the Russian language is guaranteed taking into account, that the Russian language is native, or such, as is used daily by a majority of the citizens of Ukraine, equally accepted together with the Ukrainian language as the language of communication between individuals throughout Ukraine.”

Not coincidentally, a Committee of Experts from the Council of Europe had recently done a study of the regional and minority language issue in Ukraine, submitting its report to the Committee of Ministers of the Council of Europe who then issued their report on July 7, 2010. The findings refer to specific languages with particular emphasis on those that are in danger of becoming extinct. On the Russian language the Report reads: “In respect of Russian, most undertakings chosen by Ukraine under the Charter on which the Committee of Experts has concluded are fulfilled or partly fulfilled.”

Committees of language experts from the Council of Europe do not consider historical background. They deal strictly with the now. How certain minorities came to be compactly sizable in particular territory is not addressed and, perhaps, not even of concern. Thus Ukraine’s population demographics such as the results of a colonial policy which resulted in a forced famine of the Ukrainian population and its replacement with Russians or the deportation of Crimean Tatars from Crimea and the ensuing settlement of Russians there, are anathema to both the “experts” and “ministers”.

The question arises whether the status of the Russian language in Ukraine should be a cause for concern by the Council of Europe, and thus, an argument or justification for this recent draft legislation by representatives of the ruling coalition in Ukraine’s parliament or is this an abuse of the Charter? The short answer is “abuse”. As mentioned, the experts found no current problems regarding the Russian language in Ukraine under the Charter and the Russian language is the only non-Ukrainian language mentioned by name for protection under the Constitution.

The more important long term issue is whether, given its special status both under Ukraine’s Constitution and reality, the Russian language in Ukraine should be a concern at all under the Charter. Clearly, the Ukrainian language, despite the fact that it is discriminated against throughout Eastern Ukraine on a daily basis, does not fall within the parameters of the Charter, because of its special status.

The conference was organized by the Russian Federation. Among other historically suspect assertions which he [Vadym Kolesnichenko, Presidential Party of Regions] made, he stated that Russians are the indigenous people of several regions of Ukraine, Crimea and others. A tinge of separatism permeated his remarks.

 

The Preamble to the Charter expresses its purpose to which the member states of the Council of Europe signatory thereto have agreed “to achieve a greater unity between its members, particularly for the purpose of safeguarding and realizing the ideals and principles which are their common heritage; considering that the protection of the historical regional or minority languages of Europe, some of which are in danger of eventual extinction, contributes to the maintenance and development of Europe's cultural wealth and traditions; considering that the right to use a regional or minority language in private and public life is an inalienable right…; realizing that the protection and promotion of regional or minority languages in the different countries and regions of Europe represent an important contribution to the building of a Europe based on the principles of democracy and cultural diversity within the framework of national sovereignty and territorial integrity.”

The Russian language is not in danger of eventually becoming extinct, Russian speaking individuals in Ukraine are free to use it in private and public life as further evidenced by the Committee’s findings noted above and Russian permeates not only the vast time zones of the Russian Federation (RF) but many of its former colonies, Belarus, Kazakhstan etc. as well. Simply put, Russian heritage is entrenched in both Europe and Asia. It should be noted that the RF, while a member of the Council of Europe, has not ratified the Charter. Ukraine is both member and signatory.

Besides securing “the framework of national sovereignty and territorial integrity” there is one other caveat in the Preamble: “Stressing the value of interculturalism and multilingualism and considering that the protection and encouragement of regional or minority languages should not be to the detriment of the official languages and the need to learn them…”

The draft legislation provides a ten percent minimum for a territorial population speaking a particular language to elevate that language regionally, essentially, to the level of the state language. In every region of Ukraine at least ten percent of the population speaks Russian. Given Ukraine’s history where the Ukrainian language was forbidden by both czars and commissars, the Ukrainian language cannot survive a competition with the Russian language which was promoted by czars and commissars for three hundred and fifty years in Ukraine and even today by Russian governmental media networks. The draft legislation is directly to the detriment of the Ukrainian language and the need to learn it. Furthermore, its enactment will result in political unrest and social upheaval threatening sovereignty and territorial integrity with “big brother” Russia promoting it and lurking in the wings as it inspires political turmoil.

The chair of the Russian “minority” community structure in Ukraine which purports to be a human rights monitor, Vadym Kolesnichenko, who is a National Deputy of Ukraine from the Presidential Party of Regions and a member of the Crimean Parliament spoke at a conference at United Nations headquarters in New York in the beginning of this year. The conference was organized by the Russian Federation. Among other historically suspect assertions which he made, he stated that Russians are the indigenous people of several regions of Ukraine, Crimea and others. A tinge of separatism permeated his remarks. Mr. Kolesnichenko is a moving force behind the subject language legislative effort attempting to exploit the Council of Europe Charter for his purposes.

Mr. Kolesnichenko was last seen trying to disrupt the Haydamaky Festival in Irpin near Kyiv, a patriotic celebration of Ukrainian music and song.

[Ed. See video: http://www.kyivpost.com/news/nation/detail/84571/]

Deleting the Holodomor: Ukraine unmakes itself TOP
To maintain that the famine was genocide or an anti-Ukrainian crime is effectively to engage in dissent and declare one’s political opposition to Yanukovich. And in Yanukovich’s Ukraine, as in Putin’s Russia, dissent is risky business.

 

www.worldaffairsjournal.org/articles/2010-SeptOct/full-Motyl-SO-2010.html

Alexander J. Motyl

The first thing Ukrainian President Viktor Yanukovich did after his February 25 inauguration was delete the link to the Holodomor on the president’s official Web site. Yanukovich’s predecessor, Viktor Yushchenko, had made the Holodomor—the famine of 1932–33 produced by Joseph Stalin and responsible for the deaths of millions of Ukrainian peasants—into a national issue, promoting what Czech novelist Milan Kundera famously called “the struggle of memory over forgetting” as part of his attempt to move the country toward democracy. That Yanukovich turned his back so dramatically on this movement to rehabilitate Ukraine’s tragic past indicated the extent to which the recent election was as much about identity as it was about politics.

This was no accident. Thanks to the 2004 Orange Revolution, Ukrainian national identity has become synonymous with democracy and the West. And thanks to Vladimir Putin’s construction of a newly assertive Russian state, Russian identity has unfortunately become associated, as in Soviet times, with authoritarianism and empire. Yanukovich’s Party of Regions has its electoral base in Ukraine’s southeastern rust belt, the Donbas; the region produced, and is still proud of, both Communist Party leader Leonid Brezhnev and Stalin’s favorite proletarian, the coal miner extraordinaire Aleksei Stakhanov. It names its streets after Stalinists, displays statues of the Soviet dictator, and retains its Soviet-era identity as a Russian-speaking enclave with an authoritarian political culture. When president-elect Yanukovich decided to turn back the clock on Yushchenko’s Ukraine and reestablish its role as a client of Moscow, it was natural that he should begin by shutting down discussion of what historian Robert Conquest called Stalin’s “terror famine.”

[...]

Any attempt to construct a distinctly Ukrainian identity must inevitably address the recent past. Ukraine today remains largely a product of the terror, violence, war, and genocide of Russian czars, Soviet Communists, and German Nazis. A 2008 study by the Moscow-based Institute of Demography calculated that Ukraine suffered close to 15 million “excess deaths” from 1914 to 1948: 1.3 million during World War I; 2.3 million during the Russian Civil War and the Polish-Soviet War of the early 1920s; 4 million during the Holodomor; 300,000 during the Great Terror and annexation of western Ukraine; 6.5 million during World War II; and 400,000 during the postwar famine and Stalin’s campaign against Ukrainian nationalism.

According to Yale University historian Timothy Snyder, “The peoples of Ukraine and Belarus, Jews above all but not only, suffered the most, since these lands were both part of the Soviet Union during the terrible 1930s and subject to the worst of the German repressions in the 1940s. If Europe was, as [Columbia University historian] Mark Mazower put it, a dark continent, Ukraine and Belarus were the heart of darkness.” That darkness continued until Stalin’s death in 1953. Although everyday violence disappeared and the death camps were disbanded, totalitarianism as a system of pervasive, oppressive rule stayed intact for three more decades, surviving long enough to mold a new type of human being. What Soviet propaganda called “the new Soviet man” is precisely the voter who supports Yanukovich and Putin, yearns for the good old days of Soviet greatness and cheap vodka, overlooks Stalin’s crimes against humanity, and cannot imagine Ukraine as having an identity different, or separate, from Russia’s.

[...]

Once Soviet historians began examining the horrors of the Soviet past and concluding that Stalin was a monster, the famine could no longer be claimed to be a conspiracy of Western anti-Communists and disgruntled Ukrainian émigrés.

[...]

A recently discovered 1953 speech by Raphael Lemkin, the Jewish-Polish scholar who coined the term genocide, contributed to the shift in the debate; Stalin’s famine, he said, was “not simply a case of mass murder” but “a case of genocide, of destruction, not of individuals only, but of a culture and a nation.” According to Lemkin, the Ukrainian genocide consisted of four components: “The first blow [was] aimed at the intelligentsia, the national brain, so as to paralyze the rest of the body.” The second was “an offensive against the churches, priests, and hierarchy, the ‘soul’ of Ukraine. ... The third prong of the Soviet plan was aimed at the farmers, the large mass of independent peasants who are the repository of the tradition, folk lore and music, the national language and literature, the national spirit, of Ukraine. The weapon used against this body is perhaps the most terrible of all, starvation. . . . The fourth step in the process consisted in the fragmentation of the Ukrainian people . . . by the addition to the Ukraine of foreign peoples and by the dispersion of the Ukrainians throughout Eastern Europe.”

[...]

History and historical interpretation entered the contemporary political dialogue. Yushchenko’s opponents understood that in attempting to rewrite Soviet and Russian versions of Ukrainian history, rehabilitate those who had traditionally been seen as proto-fascist, and carve out a distinct Ukrainian identity rooted in a democratic and pro-Western political culture, the president was effectively challenging Soviet and Russian identity as well as Russian claims to political hegemony over Ukraine. As the Kremlin’s unofficial Ukraine spokesman, Konstantin Zatulin, noted with alarm in 2010, “A significant portion of Ukraine’s citizens has accepted nationalist clichés. These people quite sincerely believe that Ukraine should have a language, history, and heroes that are necessarily separate from Russia’s.” Russian policymakers were fully aware of the ideological and political implications of what Yushchenko and the national democrats were up to. Putin expressed alarm and the Russian Duma passed a resolution in 2006 denying that the famine was genocide. Russian historians were mobilized to produce textbooks emphasizing Ukraine’s common history with Russia and to deny the Holodomor’s Ukrainian specificity, and the Kremlin began funneling substantial sums of money to its supporters and intelligence operatives in Ukraine. ...

Alexander J. Motyl is a professor of political science at Rutgers University–Newark.

Complete article:
http://www.worldaffairsjournal.org/articles/2010-SeptOct/full-Motyl-SO-2010.html

Святослав Караванський: Відкритий лист до п’ятої колони

TOP

http://maidan.org.ua/static/mai/1286436160.html
07-10-2010

Бо ви не партія, а мафія. А що ваша мафія служить іншій політичній мафії, то її правильне ім’я п’ята колона.

 

Можуть спитати: чому до п’ятої колони, а не до партії?

Бо ви не партія, а мафія. А що ваша мафія служить іншій політичній мафії, то її правильне ім’я п’ята колона. Політичні партії мають програми, що їх вони не ховають від світу. Ви ж свою програму не розголошуєте. Ваша програма залежить від політичної ситуації. Вчора Ви говорили, що Україні треба вступити до НАТО, сьогодні Ви – проти цього вступу, вчора Ви твердили, що Голодомор – геноцид, сьогодні ви з піною в роті кричите, що це не так.

Тобто, ви міняєте шкуру, як хамелеон, залежно від того, що вам вигідно під дану пору або що вигідно вашим північним шефам. Насправді ж, ви маєте програму, але тримаєте її в секреті. Це тактика не політичної партії, а мафії. Та ж програма-версія, яку ви доводите до відома виборців – це фіговий листок для окозамилення. Не треба бути Шерлок Голмсом, щоб з ваших дій прочитати вашу програму. Ваша програма гранично проста: реставрувати в державі сталінський фашизм з тим, щоб передати Україну під владу імперіяльного монстра.

І ви виконуєте цю програму з невідхильною послідовністю. Ви запрошуєте імперських політкомісарів ширити серед населення потрібну вам політичну жуйку. Стрижень цієї жуйки не дуже хитрий – довести слухачам, що ми і наші сусіди-імперіялісти – це одне плем’я. Мету цієї жуйки розчовпає і дитина – об’єднати одне плем’я під одну руку. І це є ваша головна мета. Саме тому ви так накинулися на правду історії щодо Голодомору. Нас морили голодом, бо ми в імперії були інші, ми не вписувалися в запланований імперією вулик, де нам належало виконувати роль робочих бджіл. Значить, ми були інші. І Голодомор про це свідчить: нас нищено за нашу іншість. Така є правда історії. Але ваші шефи не люблять правди. Правда для них гірше від пістолета. І з кремлівського Олімпу пролунав наказ: не було Голодомору! А наказ шефів для вас – закон!

Але той, хто має голову на плечах, зрозуміє цей наказ якраз навпаки: Голодомор був, бо нащо б тоді сталінським стерв’ятникам його заперечувати? Очевидно, що заперерчує той, чиє рильце в пушку. І то добре таки в пушку. Згадаймо історію. Сталінська влада протягом більш як півстоліття заперечувала взагалі що був голод. Якщо це був голод від природніх причин, то нащо його заперечувати? Аж ні, заперерчували роками, заперечували репресіями, тюрмами.

Куди не кинь оком, скрізь вас оточує брехня. Не було Голодомору, не було УПА, не було Бандери, не було Помаранчової революції. Нічого не було. Був Сталін, Путін, Медведів, п’ята колона і Табачник.

 

А тепер гляньмо на кредит довіри заперечувачів. Чи варті довіри заперечувачі? Чи вони бездоганно правдиві в усіх своїх діях? На жаль – ні! Був ще один злочин сталінських соколів, який вони заперечували півстоліття, а кінець-кінцем мусіли визнати свій геноцид. 1940 року за наказом Сталіна в Катині та інших точках СССР розстріляно польських полонених офіцерів. Скоєно жахливий злочин-геноцид. І виконавці цього геноциду продовж півстолітя звалювали свій злочин на Гітлера, який чинив подібні злочини, але цього таки не скоїв. Згадаймо, всі подробиці цього звалювання. Уряд СССР (уряд!) створив урядову комісію під головуванням відомого лікаря-хірурга. Комісія засвідчила – німецька робота. А за півстоліття після цього – конфуз: КҐБ визнає свій злочин. То чи варті довіри сучасні вибілювачі сталінських злочинів?

Виходить, що вам, панове п’ята колоно, випала невдячна робота – вибілювати злочинців, спійманих історією на гарячому. Чи ж додасть вам таке вибілювання політичного багажу у світі, який любить правду?

Хоч я не здивуюсь, коли ваші шефи заперечать і Катинь. Мовляв, не було Катині - це провокація ЦРУ. Можуть же замовники убивства Георгія Ґонґадзе в живі очі брехати, що це вбивство діло рук ЦРУ. І язик їм не відсихає.

Але мало того, що ви вибілюєте злочинців минулого, ви даєте злочинцям сучасного притулок у своїй мафії, вибілюєте їх. Ви, на ділі, вербуєте злочинців до своєї мафії. У вас знайшли притулок особи, причетні до вбивства Георгія Ґонґадзе. Чому ви такі поблажливі до них? Чи не тому, що злочинці вам ближчі від чесних людей? І злочинці радо йдуть до вас і радо підтримують вас: крук крука бачить здалека. Високі мужі, особисто вмочені в убивство журналіста, саме тепер, коли ви “у вантажах” (“Бути у вантажах” – вираз злодійського жаргону, відповідає нашим “бути на коні”, “просперувати”.), просторікують про причетність ЦРУ до вбивства Ґонґадзе. Відома тактика – “держи злодія!”. І не відсохне язик цим христопродавцям!

Куди не кинь оком, скрізь вас оточує брехня. Не було Голодомору, не було УПА, не було Бандери, не було Помаранчової революції. Нічого не було. Був Сталін, Путін, Медведів, п’ята колона і Табачник.

Почати свою політичну кар’єру з брехні? Не забувайте нашої старої, але правдивої приказки: Брехнею світ пройдеш, та назад не вернешся. Брехнею ішов світами сталінський СССР. 70 років ішов. А куди прийшов? Чи розпався б він 1991 року, якби він був раєм народів, яким ви хочете зобразити його сьогодні, воліючи реставрувати порядки, оперті на брехні?

Чи не приречена ваша програма у зародку на невдачу, на провал, на посміх?

Таж те, що ви збираєтесь реставрувати, не має жодних шансів на існування. 1917 року скрахувала попередниця “непереможного” СССР - Російська монархічна імперія. Вона саме й прповідувала єдність “русского” світу. Не витримав “русский” світ іспиту ХХ віку. Наступник монархії – СССР – таємно сповідував ідеї попередниці. Але й він скрахував 1991 року. Не врятували його ні терор, ні репресії.

І ще один крах. Режим, подібний до того, який ви встановлюєте в Україні, скрахував 2004 року.

Такий кінець чекає і відроджену зусиллями кремліських наполеончиків імперію. Наполеончики хочуть зробити героями злочинців і примусити народи молитися на злочинців. Але ХХІ століття не буде сприяти тим, хто розраховує на злочинні методи.

Для того, щоб ваша програма спрацювала, вам треба вдаватися до брехні. Ви не можете кроку ступити, щоб не брехати. Але слово правди було, є й буде сильніше від брехні. Гляньмо на такий парадох.

Ви всіма фібрами своєї чорної душі ненавидите українського пророка Т. Шевченка. Чому? Бо Шевченко – це Бандера, а Бандера – це Шевченко. І ви знаєте це і розумієте це, та хоч і знаєте, мусите вдавати з себе шанувателів Шевченка, тобто шанувателів Бандери.

Чи ж не парадокс?

Ви ж ненавидите Бандеру і заразом мусити шанувати його в особі Шевченка.

Про що це свідчить?

Про те, що слово правди сильніше від брехні. За що світ шанує Шевченка? За слово правди. І слово правди, перемагає брехню, бо апостоли брехні змушені вшановувати Шевченка, якого вони насправді ненавидять.

Кремлівські боси СССР ненавиділи Шевченка так само, як і ви, але мусіли вдавати з себе його шанувателів. Слово Шевченка було сильніше від КПСС, від КҐБ, від Леніна і від Сталіна.

Слово правди виявилося сильніше від тюрем, таборів, репресій. Слово правди, в тому числі і слово Шевченка, повалило могутню Російську імперію. За яких 70 років після цього слова правди завалили й наступника монархії – сталінський СССР. До цього повалення доклав своїх рук і ненавиджений вами С. Бандера.

Слово правди окрилило й Помаранчеву революцію 2004 р., яка звалила режим, подібний до того, який ви хочете встановити в Україні.

А ви взялися за реставрацію трупа, і то з поміччю брехні. І заразом ви хочете, щоб українська діяспора помогла вам покращити ваш образ у світі. Треба ж бути такими наївними, думаючи що діяспора буде дбати про образ злочинців та корупціонерів. Світ турбує рівень корупції в Україні, і ви обіцяєте боротися з корупцією. Але боротися з корупцією можна лише тоді, коли існує широка свобода слова. За вашого режиму корупцію побороти годі. Корупція і ви – це брати-близнята.

Ви взоруєтесь на імперіяльні амбіції колишньої метрополії. Але це монстр на глиняних ногах. ХХІ вік винесе цьому динозавру належний йому вирок. Невже ви думаєте, що після трьох попередніх крахів 1917, 1991 та 2004 рр. цей монстр оклигає? Не оклигає. І вкрадена атомна бомба не поможе.

Реставрація в Україні сталінських порядків не пройде!

C.Караванський
Витіснення України з України TOP
Історично сталося так, що в колишньому СРСР більшість іммігрантів в Україну були росіянами.

 

http://www.radiosvoboda.org/content/article/2171937.html
29.09.2010

Віктор Каспрук

... Після приходу до влади «донецьких» ситуація погіршилася до краю: їм здалося, що всього того, що є, явно замало. І вся їхня сьогоднішня політична і економічна діяльність націлена на те, щоб поставити під сумнів саму належність української землі українцям. А це вже ніщо інше, як виклик всій українській нації.

[...]

Але якщо ж Україна не для українців, то для кого ж тоді? Адже нікому не прийде в голову заперечувати належність Росії росіянам або Америки американцям? Це сприймається автоматично, як аксіома, котра не потребує доведення. І наразі формулювання «Україна для українців» – це зовсім не є нацизмом, націоналізмом чи навіть патріотизмом, як намагається дехто доводити. Це просто реалізм. Адже кожному своє і не більше. Але і не менше.

[...]

... Радянська влада навмисно перемішувала населення в, як їх тоді називали, національних республіках і заохочувала небажання новоприбулих мешканців України вивчати українську мову. Цілі регіони країни сьогодні мають великий відсоток переселенців радянського часу, а в Криму вони взагалі становлять більшість. Що з цього вийшло, ми можемо наочно побачити на двадцятому році української незалежності. Якщо в країну вносяться чужі культури, які відмовляються натуралізуватися в країні, яка їх прийняла, а навпаки, бажають домінувати у всьому, то ситуація набуває таких критичних для українців рис, коли в країні цілеспрямовано і методично нищиться все українське.

Одіозна фігура гаранта рабського стану України Януковича стала по-справжньому дорогоцінною знахідкою для Кремля.

 

Сьогодні за режиму «януковичів» Україна все більше і більше стає неукраїнською. Більшість старих і нових іммігрантів не бажають натуралізуватися в новій для них країні і вивчити українську мову. Навпаки, вони з усіх сил намагаються нав'язати свої звичаї і закони корінній нації. Дійшло до того, що понад 10% громадян (за паспортом) України, за соціологічними даними, не вважають себе українськими громадянами з відповідними обов’язками.

Наявність тих, хто не бажає натуралізуватися, а значить, і поважати звичаї і мову, не хоче бути готовими захищати державу, громадянами якої вони стали, це не що інше, як присутність чужорідних тіл в українському суспільному організмі. За такої ситуації український організм має або боротися з ними, відкидаючи модель, яку йому нав’язують, або ж загинути. Іншого шляху за ситуації, котра склалася, просто немає. Адже, коли етнос втрачає контроль над своєю власною нацією, він перестає контролювати свою долю. І коли українці прагнуть мати свою власну національну державу, це зовсім не нацизм, як трактують подібне прагнення ідеологи путінської шовіністичної Росії.

[...]

Нині, коли при владі в Україні російські ставленики, «братська» Росія не лише не припинила свої атаки на Україну, а взялася за боротьбу з українцями з новими силами. І хто б не був у Кремлі, але російська політика при цьому залишається незмінною. Недивлячись на те, що російські методи, тактика і стратегія змінювались і будуть змінюватися, але головна доктрина російської політики – підкорити світ і правити в ньому за своїми правилами – залишається завжди незмінною. І московський православний панславізм, за допомогою якого путінській режим сьогодні прагне встановити свій повний контроль над територією Української держави, є нічим іншим, як лише однією із форм московського загарбництва.

[...]

Водночас Москва робить все для того, щоб якнайшвидше асимілювати українське населення Росії. І, як вважають представники українських громадських організацій у Росії, наявний «національно-культурний тероризм» Кремля проти українців у Росії. Оскільки спроби «політичної зачистки» українського руху і українських організацій Росії дають підстави вважати, що всі слова представників російської влади про стратегічне партнерство Росії і України, а також про братерство російського і українського народів є лише ритуальною риторикою і не відповідають їх справжнім планам і намірам.

Від часу приходу в Росії до влади Володимира Путіна Москва розв’язала неоголошену інформаційну війну проти України в телеефірі та інтернеті. Все це разом із тотальним домінуванням російської преси, книги і кінопродукції, російської попси на FM-радіостанціях в Україні не лише розмиває український культурний національний простір, а й сприяє зменшенню кількості носіїв української мови в Україні.

Релігія на службі «русского мира»

Навіть релігія поставлена Кремлем і Луб’янкою на службу ідеї створення «русского мира» в Україні. Московський патріархат, вплив якого беззастережно підтримує правлячий режим «донецьких», засилає в Україну псевдодуховних пастирів, які за вказівками із Москви співають анафему українським патріотам. Взагалі, скільки Росії потрібно в Україні? У Москві вважають стільки, щоб повністю і незворотно витіснити Україну з України.

Очевидно, що церква для кожної християнської нації є консолідуючим фактором. Вона мусить стати вчителькою моралі, прищепляти любов до ближнього, до своєї Батьківщини і до свого народу. Проте в московської церкви – зовсім інші цілі. Прищепити українцям, що вони «малороси», нація без історії і імені, без минулого і майбутнього. Культивуючи паралельно комплекси меншовартості перед «старшим» братом і бездержавності. Тому не можна не погодитися зі словами патріарха УПЦ Київського патріархату Філарета, що «без незалежної Церкви не може бути незалежної України».

Цілком можна сказати, що нині Росія продовжує свою колоніальну політику щодо України, котра розпочата ще Російською імперією в XVIII столітті. І сьогодні російська церква і її місіонери фактично виконують приховану роль колишньої Малоросійської колегії, беручи під свій контроль значну частину українського життя і навертаючи при цьому українців до колаборанства, а не до духовних цінностей. Тому режим «януковичів», Луб’янка, російська церква працюють всі в одному визначеному Кремлем напрямку: якнайшвидшої і остаточної русифікації всієї України.

Complete article: http://www.radiosvoboda.org/content/article/2171937.html

Мова царів, комісарів і шовіністів TOP
Законодавчий проект направлений безпосередньо на шкоду української мови та необхідності її вчити. Крім того, його прийняття призведе до політичної нестабільності та соціальних потрясінь, загрожує суверенітету і територіальній цілісності, а "старший брат”, активно популяризує російську і ховається в міхи, які роздмухують політичні потрясіння.

 

Мова царів, комісарів і шовіністів

В Конституції України вказано-- державною мовою в Україні є українська мова. Крім того Конституція передбачає, що "в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин України". Жодна інша мова не називається.

Минулого місяця три народних депутати від Партії регіонів, партії Литвина і Комуністичної партії зареєстрували проект закону про мови національних меншин в Україні. Окремий пункт був присвячений українській мові, як державній мові. А також окремий пункт був приділений російській мові, .

Всі інші "регіональні мови" або "мови меншин" згадувалися разом в наступному пункті. Російська була помічена знову на чолі списку " мов меншин ", який включав в тому числі білоруську, болгарську, вірменську, гагаузьку, ідиш, кримсько- татарську, молдавську, німецьку, сучасну грецьку, польську, рому, румунську, словацьку та угорську мови. Конкретне посилання було зроблено на "Європейську хартію про регіональні мови або мови меншин (Хартія)."

Щоб не було будь-яких двозначностей про спрямованість діючих законодавчих зусиль, пункт присвячений виключно російській відкривався наступним формулюванням: "В Україні відповідно до Конституції України гарантується вільний розвиток, використання і захист російської мови з урахуванням того, що російська мова є рідною, або такою, якою повсякденно користується більшість громадян України, загальноприйнятою, поряд з українською мовою міжособового спілкування на всій території України.”

Не випадково Комітет експертів з Ради Європи, що нещодавно зробив вивчення проблем регіональних і мов меншин в Україні, представив свою доповідь Комітету міністрів Ради Європи, який потім 7 липня 2010 видав своє заключення. Висновки стосувалися конкретних мов з особливим наголосом на ті, які знаходяться під загрозою вимирання. Щодо російської мови, то доповідь говорить так: "Відносно російської, Комітет експертів прийшов до висновку, що заходи вибрані Україною и відповідно до Хартії виконуються або частково виконані".

Коментарі мовних експертів з Ради Європи не враховують історичного минулого. Вони стосуються строго теперішнього. Зокрема, питання як деякі меншини прийшли до компактного проживання на значній території не розглядається і, можливо, навіть не є приводом для занепокоєння.Таким чином демографія українського населення, яка є результатом колоніальної політики, яка призвела до вимушеного голоду українського населення та його заміни російським, або депортації кримських татар з Криму та подальшого поселення росіян там, повністю чужа як "експертам "так "міністрам ".

Виникає питання чи статус російської мови в Україні має бути причиною для занепокоєння Радою Європи, і, таким чином, аргументом або виправданням для цього останнього законопроекту представників правлячої коаліції в парламенті України, або це зловживання Хартією? Відповідь коротка : "зловживання". Як вже згадувалося, експерти не виявили ніяких поточних проблем, пов'язаних з російською мовою в Україні відповідно до Хартії і російська мова є тільки одна, окрім української мови, яка зазначена за імям для захисту у відповідності з Конституцією України.

Більш важливим довгостроковим питанням є, а чи повинна російська мова в Україні, з огляду на її особливий статус як щодо Конституції України так і до дійсності, бути приводом заклопотаності відповідно до Хартії взагалі. Очевидно, що українська мова, незважаючи на те, що вона піддається дискримінації по всій Східній Україні на щоденній основі, не підпадає під параметри Хартії з-за свого особливого статусу.

Преамбула до Харті , під якою держави-члени Ради Європи підписалися ї погодилися, висловлює її мету: "досягнення більшої єдності між її членами, зокрема, для захисту та реалізації ідеалів і принципів, які є їхнім спільним надбанням; враховуючи, що захист історичних регіональних мов або мов меншин Європи, деякі з яких знаходяться під загрозою можливого зникнення, сприяє підтримці та розвитку культурного багатства і традицій Європи; враховуючи, що право на використання регіональної мови або мови меншини у приватному і суспільному житті є невід'ємним правом ...; розуміючи, що захист і підтримка регіональних мов або мов меншин в різних країнах та регіонах Європи є важливим внеском у розбудову Європи на принципах демократії та культурного розмаїття в рамках національного суверенітету і територіальної цілісності".

Конференція була організована Російською Федерацією. Серед інших історично- сумнівних тверджень, які він зробив, Колесніченко [ депутат України від президенської Партії регіонів і членом парламенту Криму] заявив, що росіяни є корінним населенням декількох регіонів України та Криму . Відтінок сепаратизму пройняв його зауваження.

 

Російська мова не знаходиться в небезпеці, як така, шо вимирає, російськомовні громадяни в Україні мають право використовувати її в приватному та суспільному житті, про що також свідчать висновки Комітету зазначеного вище, російська пронизує не тільки величезний часовий пояс Росії (РФ), але також багато її колишніх колоній: Білорусь, Казахстан та інші, . Простіше кажучи, російська спадщина вкорінена і в Європі і в Азії. Слід зазначити, що РФ, будучи членом Ради Європи, не ратифікувала Хартію. Україна ж, як член, її підписала.

Крім забезпечення "в рамках національного суверенітету і територіальної цілісності" є ще одне застереження в преамбулі: "підкреслюючи значення взаємного збагачення культур і мовного різноманіття та враховуючи, що захист і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні здійснюватися на шкоду державним мовам і необхідності їх вивчати ... "

Проект закону передбачає мінімально десять відсотків територіального населення, що говорить на певній мові, щоб підняти цю мову на регіональному рівні, по суті, до рівня державної мови. У кожному регіоні України принаймні десять відсотків населення говорить російською. Враховуючи історію України, де українська мова була заборонена як царями так і комісарами, українська мова не може вижити в конкуренції з російською мовою, чому в Україні всі триста п'ятдесят років сприяли царі і комісари і навіть сьогодні засоби масової інформації російських урядових мереж. Законодавчий проект направлений безпосередньо на шкоду української мови та необхідності її вчити. Крім того, його прийняття призведе до політичної нестабільності та соціальних потрясінь, загрожує суверенітету і територіальній цілісності, а "старший брат”, активно популяризує російську і ховається в міхи, які роздмухують політичні потрясіння.

Голова громадської структури російської "меншини" в Україні, метою якої є начебто контроль за дотриманням людських прав, Вадим Колесніченко, який є народний депутат України від президенської Партії регіонів і членом парламенту Криму, на початку цього року виступив на конференції в штаб-квартирі Організації Об'єднаних Націй у Нью-Йорку. Конференція була організована Російською Федерацією. Серед інших історично- сумнівних тверджень, які він зробив, Колесніченко заявив, що росіяни є корінним населенням декількох регіонів України та Криму . Відтінок сепаратизму пройняв його зауваження. Пан Колесніченко є рушійною силою, яка стоїть за цим законом про мови. зусилля якого направлені на використання Хартії Ради Європи для своїх цілей.

Пана Колесніченко в останній раз бачили в Ірпені під Києвом, коли він намагався зірвати фестиваль "Гайдамаки" ,урочисте святкування української патріотичної музики та пісні.

4 жовтня 2010 Аскольд С. Лозинський

Вони будують Україну без України TOP
Вони оголосили війну Україні в Україні!

 

http://www.pravda.com.ua/columns/2010/09/28/5424835/
28 вересня 2010, 19:08



Юлія Тимошенко -- Вівторок

_blankЮлія Тимошенко, екс-прем'єр-міністр уряду України, лідер БЮТ та ВО "Батьківщина"

Коли нація стоїть на порозі загибелі, вона народжує великих людей. Так. Але - не лише так. Бо ще - вона народжує таких, наприклад, як Дмитро Табачник, міністр освіти українського уряду.

Втім, до чого тут українська нація?

Лише Богу відомо, звідки взялося воно таке, єдиною заслугою якого є несамовита і незбагненна ненависть до всього українського.

Однак, мабуть, і цієї заслуги вистачає, щоб опинитися в головних ролях у команді Віктора Януковича. Що поробиш - така нині влада в країні.

Зрозуміло, що я про статтю Табачника в газеті "2000", в якій він образив не тільки Західну Україну, не лише галичан, але всіх тих, хто пишається тим, що він українець, цілі покоління борців за свободу та незалежність, всю українську історію та культуру.

І якщо така людина очолює міністерство освіти (!), і якщо у цілій українській владі не знайшлося жодного, хто б обурився на ці українофобні прояви та не поставив на місце, то які ще потрібні аргументи, щоб остаточно переконатися, яку саме "нову країну" вони будують. Вони будують Україну без України.

Вони бояться і не розуміють її. Вона чужа для них за духом і не потрібна за змістом. Вони навіть не хочуть вчитися ні читати, ні писати українською.

Вони не назвуть вам жодного українського письменника, режисера чи театрального діяча.

Чому вони біснуються, власноруч лазять по щоглам, щоб зняти синьо-жовтий прапор та кинути його додолу, чому вони ледь не всі свої сили віддають на боротьбу з Україною?

 

Вони - невігласи і дикуни. Ті ж самі неандертальці, про яких пише Табачник, з фальшивими професорськими званнями, заумними нікчемними монографіями та купленими дипломами.

Можна було б пожаліти їх за їхню духовну вбогість і сірість, але сьогодні треба жаліти Україну, бо саме її вони сьогодні намагаються принизити.

Найнебезпечнішим, що вони діють відразу у двох напрямах.

З одного боку вони здають Севастополь і Крим, віддають український уран, атомну, авіабудівну галузі та газотранспортну систему, а з іншого - як можуть нівечать українську мову, переписують підручники з історії, знімають українські переклади в кінозалах, вимагають заборонити фестиваль української пісні "Гайдамака. UA", називають українську мову "неполноценною", (як ще один міністр - Могильов), заявляють, що українська діаспора нікому не потрібна (міністр закордонних справ Грищенко)...

Вони оголосили війну Україні в Україні!

Якщо сьогодні їх не зупинити, то завтра вони палитимуть книги Кобилянської і Франка, так само як Гітлер палив Марселя Пруста і Еміля Золя...

Ні, я не боюся, що вони знищать українську культуру чи історію. Я не боюся, що всілякі табачники та януковичи зупинять націю у її поступі та звершеннях. Дуже вже вони дрібні, миршаві та нікчемні перед величчю України...

Я лише дивуюся, як, за якою іронією долі та історії ці люди спромоглися стати українською владою? Хай ненадовго, але як і чому?

Чи, мабуть, доля спеціально інколи кидає нам такі виклики, щоб ми навчилися дорожити Україною, щоб нація мала щеплення проти табачників... та януковичей...

...На тлі їхньої україножерної політики, яка, м'яко кажучи, не викликає оптимізму та радості, я все ж таки змогла знайти бодай один (але великий) позитив у всій цій історії. Знайшла тоді, коли думала над мотивами, які рухають цими людьми.

Чому вони біснуються, власноруч лазять по щоглам, щоб зняти синьо-жовтий прапор та кинути його додолу, чому вони ледь не всі свої сили віддають на боротьбу з Україною?

Десь на рівні інстинктів, на рівні свого вбогого "колективного несвідомого" вони відчувають, що є в цій незрозумілій їм та чужій нації якась така величезна сила та енергія, яка одного дня вийде на поверхню і безжально викине їх на смітник поступу...

Вони знають про це, відчувають це і намагаються помститися нації авансом...

Україна залишилася зачиненою для них, не зважаючи на те, що вони є абсолютною владою і це для них дуже страшно та незрозуміло. Недаремно ж Альфред Хічкок, родоначальник жанру жахів у кінематографі сказав колись, що немає нічого страшнішого, ніж зачинені двері....

Вони знають, що іноді піднімається "нація, бо не вистачило вже терпцю в народу, - повстала, щоб помститися за наругу над правом своїм, за ганебне приниження звичаїв своїх, за зневагу предківської віри і святого обряду, за глум над церквами, за свавілля чужоземних панів, за гніт - за все, що накипіло з давніх-давен на душі та розпалювало сувору зненависть..." Так уже було на їх пам'яті, зовсім недавно, отам на Майдані посеред Києва. І буде ще...

Тому я радила б Януковичу та Табачнику перечитати "Тараса Бульбу" Миколи Васильовича Гоголя. Доступною для них російською мовою.

Ukrainian diaspora must learn how to play hardball with Yanukovych TOP
Wolodymyr (Walter) Derzko

The question of how should the western Ukrainian Diaspora deal with Ukraine’s pro-Russian and anti-democracy stance has arisen several times since the election of the new Yanukovych government in February 2010.

The Ukrainian Congress Committee of America (UCCA) chose to ignore and bypass a meeting with the Ukrainian president, instead holding a protest rally in the streets of New York during the UN General Assembly meetings. “We understood that there is no sense to meet with Viktor Yanukovych. The president has not yet answered the list of grievances that the World Congress of Ukrainians presented to him at the meeting in June of this year despite his promise.” said Tamara Olexy, the head of Ukrainian Congress Committee of America in an Kyiv Post interview

This leads to the bigger question: Strategically, what other options are available to Ukrainian community leaders when be dealing with the current Ukrainian government? It’s not as simple as a yes or no decision and has not been well explored and discussed behind closed doors. Traditionally the Western Diaspora has exclusively used only two negotiation tactics in conflict situations with Ukraine, isolation and/or confrontation. Ask any MBA student, who has taken a basic course in conflict resolution and they will tell you that there are three more approaches, which the Diaspora is ignoring and is not utilizing in its negotiation tool kit.

I’m constantly amazed at this frequent lack of transfer from professional life to volunteer life. Skills and techniques that managers, executives, consultants and professionals regularly use that were taught and studied in business school and are applied in everyday business affairs are ignored in the evening when we sit down as volunteers in our Ukrainian organizations.

While the snubbing of Ukrainian president Yanukovych by the Ukrainian Congress Committee of America (UCCA) in New York, could be considered by many as a short term public relations victory, in my mind, it was a tactical and strategic error. A much bigger and more important opportunity window was ignored and missed by the western Ukrainian Diaspora leaders.

Most people don’t realize that the Yanukovych government desperately needs the support of the leadership institutions in the Ukrainian Diaspora in both Canada and the USA.

Why? And why now?

One signal that was misinterpreted by the Diaspora, just before the Yanukowych visit to New York, was the token attempt at a last minute reproachment with the Ukrainian Diaspora, which included the sudden reappearance of an edited and watered down Holodomor web page on the Ukrainian presidential web site, a reply to the five month old letter of demands from the UCCA, an offer to open the KGB archives on World War Two and to set up a public TV broadcast station in Ukraine.

It has long been rumored in policy and strategy circles and blogs that I hang out in, that the Yanukovych government will be seeking a prestigious and influential two year seat at the UN Security Council table. That eventually requires convincing two thirds of the 192 member countries of the UN to vote for Ukraine. Currently Germany, Canada and Portugal are ferociously bidding for two vacant seats on the UN Security Council, which will be decided in a vote on October 12, 2010. The key influential player here are the USA and Canada. Without their overt support, any bids for a seat on the UN Security Council are doomed to failure.

On September 24, 2010, Ukrainian President Viktor Yanukovych officially confirmed Ukraine's intention to get membership in the UN Security Council. "On this occasion, I have the honor to confirm Ukraine's intention to acquire a membership of the UN Security Council for a period of 2016-2017," Yanukovych said at the debate at the 65th session of the UN General Assembly in New York. The president stressed that the changes in the UN are impossible without the renewal of its core - the Security Council. "Ukraine is ready to discuss all the promising concepts of reform of the Security Council. We are convinced that the key to success is recognizing the interests of all regional groups, which are under-represented in this body, in particular the Eastern European one", the president said .(Interfax, September 24, 2010)

In addition to a Ukrainian seat, Ukraine is pushing for the increased influence of Eastern Europe. “Ukraine is continuing to insist that the Eastern European countries be given an extra seat on the United Nations Security Council, Ukrainian Ambassador to the United States Oleksandr Motsyk has said. "We have our own position, which foresees that the interests of the Eastern European group should be definitely taken into account during the reorganization of the Security Council. The Eastern European group should be given an extra seat," he told Ukrainian journalists in New York on Thursday. The ambassador noted that the negotiation process had started many years ago and that the issue was very complex, as it affects the interests of many member states of the United Nations."No consensus has currently been reached on this issue," he said (Interfax Sept 23, 2010).

With this pronouncement the Ukrainian Diaspora now suddenly finds itself in an elevated position, holding two strategically important trump cards in Ukraine’s bid for nomination to the Security Council. Sadly this issue is not even on the Diaspora radar. Ukrainian Diaspora does not even recognize that it’s a new “influencer” if not a new player at the table and that it already holds two key winning trump cards, in future negotiations with Ukraine.

The Yanukovych government needs to court the UCCA and the CUC and the UWC to convince both the American and Canadian governments and other strategic member countries to support Ukraine’s future bid. The Diaspora holds an important “Supporter trump card” where it can lobby both US and Canada to support Ukraine’s bid as well as a “detractor” trump card that can be used equally well to derail Ukraine’s bid.

According to Kyiv Post: “Olexander Motryk, the Ukrainian ambassador to the United States, called Askold Lozynskyj several days before Yanukovych’s visit and asked what the president could do to avoid the street protest. Lozynskyj answered: fire Soldatenko [head of the Institute of National Memory], Education Minister Dmytro Tabachnyk and recognize the Holodomor as genocide.”

With these two trump cards, the Diaspora can add many more demands to the negotiation table.

Wolodymyr (Walter) Derzko is a Senior Fellow at the Strategic Innovation Lab (sLab), and a lecturer in the MA program in Strategic Foresight and Innovation, Ontario College of Art & Design University (OCADU) in Toronto.

Of Ireland and Ukraine TOP
No o­ne seems to ask if Russian is really “almost like” Ukrainian, why some Russians seem to have so much difficulty accepting, learning and using it – particularly since they live there.

 

http://www.ucipr.kiev.ua/modules.php?op=modload&
name=News&file=article&sid=603277502&mode=t
hread&order=0&thold=0

Stephen Velychenko, University of Toronto

A journalist in a recent article in the UK’s DAILY MAIL, in as many words, wondered why anybody in Ukraine should speak Ukrainian which, implicitly, was a fine language for singing and folklore, but not for use in modern urban life – including Hollywood movies. Ukrainian in Ukraine was about as “absurd” as Welsh in Wales. Anyone knowledgeable in Russian and Ukrainian history immediately recognizes such ideas as old Russian imperial stereotypes. To be sure there is an extremist colonialist-type Russian minority in Ukraine that holds such views. Regrettably, all too many in the EU also see things east of Berlin much in the same way. They remind us of Neville Chamberlain’s remarks about Poland in the 1930s: “a country far away of which we know little.”

Although such dismissive condescending nonsense about former British French or Spanish colonies now circulates primarily among fringe groups, such ideas about former Russian colonies are still amazingly part of mainstream opinion. While no o­ne thinks it abnormal people in France or Germany or Spain or Italy, use French or German or Italian or Spanish in the public-sphere, they for some reason think Ukrainian is not suited for public-sphere use in Ukraine. No o­ne seems to ask if Russian is really “almost like” Ukrainian, why some Russians seem to have so much difficulty accepting, learning and using it – particularly since they live there.

Perhaps those who think Europe cannot exist without Russian gas and are therefore predisposed to accept Russian views of Ukraine and dismiss Ukrainian aspirations, as suggested in some comments o­n the above article, they might look at Ireland to better understand just what is happening o­n the EU’s eastern borders.

Would it not be preferable if EU and world leaders pressured the ex-convict who calls himself “president” to reverse his political course before Ukraine’s Michael Collins’s set up a Ukrainian IRA and take it upon themselves to reverse them?

 

Immersed today, like Greece, in an IMF -WORLD BANK induced crises, the Irish government wants taxpayers to bail-out private banks with public money. Let us suppose, within this context, the government resigns. Due to pressure from neo-liberals and corporate interest groups a pro British party comes to power in Dublin backed by billionaires who made their money from stealing public assets – of whom few if any can speak or even know anything about Gaelic. Let us further suppose a majority was actually opposed to this party but that there was considerable manipulation and cheating surrounding the elections – as was the case with G.W. Bush. Let us then suppose this new “government” abolished the border with Northern Ireland “invited” British warships to use ports throughout Ireland, stopped promoting Gaelic, appointed people with known anti-Irish sentiments to ministerial and advisor positions, and began sponsoring history text-books interpreting the country’s past like pre-independence era English imperial narratives. Let us further suppose this new government then began negotiating with London for closer cultural political and economic links, while British corporations bought-out Irish assets o­n the cheap lock stock and barrel.

Would the EU tolerate such a state of affairs? What would self-declared liberal or socialist observers and organizations make of Irish opposition to such a state of affairs? Or, would we all dismiss the Irish as “irrational nationalists” in an unstable mini-state and leave the British to “establish order.” Would anyone be surprised that the IRA would re-emerge? Would it not be preferable if EU and world leaders pressured the ex-convict who calls himself “president” to reverse his political course before Ukraine’s Michael Collins’s set up a Ukrainian IRA and take it upon themselves to reverse them?

More signs that signal the collapse of Putinism TOP
Interfax news agency, Moscow, in Russian
Sep 10
BBC Monitoring/(c)
BBCText of report by corporate-owned Russian news agency Interfax

Murmansk, 27 September: In Severomorsk 20 workers of the Federal State Unitary Enterprise "Naval Construction Directorate of the Northern Fleet", who have not been paid wages for more than six months, have gone on hunger strike, the trade union of the enterprise has told Interfax."The Defence Ministry owes the enterprise R65m [about 2,123,000 dollars at the current exchange rate]. At present 132 people work at the enterprise, 20 of whom are going on hunger strike today. The people were last paid in January," a representative of the enterprise said.

For his part Murmansk Region governor Dmitriy Dmitriyenko has held talks at the Defence Ministry on the situation at the Federal State Unitary Enterprise "Naval Construction Directorate of the Northern Fleet".

"We were assured that this week the servicemen should be transferred to other units and those who have overdue wages and allowances will receive financial assistance. I can say that we see understanding of the problem at the level of Defence Ministry leaders and intention to solve it as soon as possible," the press-service of the regional government quotes the governor as saying.

Дружній зойк національного загалу TOP
Де ви, українські гетьмани і гетьманчики, що не доскочивши крісла президента, закликали голосувати «проти всіх»?

 

В інтернеті крик, в інтернеті гвалт: партія регіонів запроваджує «російсько – українську» двомовність! Всі - під стіни Верховної ради! Будемо кричати «ганьба» і «геть»!

Хіба це не логічне завершення «голосування проти всіх» на заклик недолугуватого Ющенка, який , щоб насолити Юлії Тимошенко, заклав Україну, розчистивши дорогу Януковичу? Чи прийдуть разом з ним під стіни ВР самодіяльні «політологи», що з виглядом академічної зверхності мудрували про надзвичайну «хитрість» Юлії Тимошенко та вдавались до фантастичних за дурістю доказів про те, що «краще вже Янукович»? Де ті, що з комічною «науковою надутістю» тішили себе створенням такого собі «віртуального» президента, «який нам потрібен»? А ті «стерильно чисті» українці, що національну свідомість визначали за медичним аналізом крові, де вони? Серед того шарварку найдієвішим вперше за роки власного президентства виявився Віктор Ющенко, отой, що не кліпнувши оком, оголосив в ефірі ТБ, що Тимошенко в разі перемоги «обов’язково запровадить другу державну мову – російську.» Як у воду дивився! Добре, що не обрали, а то б і справді, чого б доброго, ввела б! Головне, щоб не вона, Януковичу – можна. Віктори виявилися – «обоє рябоє». Радійте, співайте!

Ви, що власні партійні курники цінуєте вище, аніж вимогу загалу на створення єдиного керівного центру з представників всіх державницьких громадських об’єднань, де ви?

 

Де ви, українські гетьмани і гетьманчики, що не доскочивши крісла президента, закликали голосувати «проти всіх»? Чи добре вам ведеться у ваших офісах перед комп’ютерами, у віртуальному просторі яких ви будуєте химерну на свй смак вигадану державу із власною персоною в центрі? Ви, які так прагнете повести за собою націю, вам тільки і стає сили на самолюбування перед натовпом, що все рідше та неохоче відгукується на ваші заклики. Ви, що власні партійні курники цінуєте вище, аніж вимогу загалу на створення єдиного керівного центру з представників всіх державницьких громадських об’єднань, де ви? Поспішайте під стіни ВР та полюбуйтесь на здобутки власної недоумкуватості!

Чого ви аж тепер репетуєте, що ПР повернула країну до 2006 року, відкинувши дійсно незаконну політреформу, що була «створена» поза спиною народу? Хіба вам не була зрозуміла її незаконність? Чого мовчала ПР зрозуміло, але чого ж мовчали ви, наші нікчемні пророки? На що сподівались? Хіба вам було невтямки, що не тільки «політреформа», але і «нічна конституція» є виплодками беззаконня, бо обидві ігнорують волю народу в кращих традиціях ЦК КПСС?

Повертайте коней назад!

Подивіться, що ви наробили за двадцять років «державотворення», о, національні лопухи!

 

Подивіться, що ви наробили за двадцять років «державотворення», о, національні лопухи! Ви штовхались одне поперед одного, щоб тільки вигулькнути наперед новітнім гетьманом - президентом у проголошеній наново третій за рахунком незалежності. Це ви разом з ворогами України дружньо поховали в ім’я новітньої «ерзац – незалежності» окроплений кров’ю нації Четвертий Універсал Центральної ради Української Народньої Республіки. Це ви узаконили перебування при владі всіх тих, хто нищив УНР, хто по- бандитському вбивав з-за рогу провідників нації Симона Петлюру, Євгена Коновальця, Степана Бандеру, Романа Шухевича та тисяч безіменних героїв. У власній безкрилій угодовській політиці ви навіть не насмілились прийняти жодного документа, який би визначав загарбання України більшовицькою Москвою актом окупації, тому ви так по лакейському святкували «свято» Великої вітчизняної війни, яка була для України війною двох загарбників! Це ви нахабно затикали рота тим, хто прагнув відновлення Української Народньої Республіки, але ви прагнули « толерантності» із загарбником, щоб тільки не вносити роздору в осягнутий компроміс з комуно – фашистським режимом, який виколисав багатьох із вас. Ви берегли Україну від конфліктів, зручно вмостившись на нових державних посадах з непоганими окладами і орденами, затуляючи днем Злуки великий День проголошення незалежності 22 січня 1918 року , благо обидва державні заходи відбулися в один і той же день, але в різні роки. Не за руки в театральному «ланцюгу» треба було братись, а за голову!

Може хоч тепер ви зрозумієте, що наступати можливо лише об’єднаними колонами під єдиним обраним керівництвом?

 

Може лишень тепер ви здогадаєтесь про необхідність продовження процесу українського державотворення , розпочатого ще у 1917 році і закріпленого Першим Українським національним конгресом /УНК/ за ініціативою М.Грушевського та В.Винниченка? Може аж тепер ви визнаєте необхідним скликання Четвертого УНК з числа представників всіх державницьких громадських організацій, які і оберуть Національний керівний центр та підготують конституцію України – правонаступницю УНР? Може хоч тепер ви зрозумієте, що наступати можливо лише об’єднаними колонами під єдиним обраним керівництвом?

Геть вашу міжпартійну конкуренцію!

Якщо ви не отямитесь, справа України буде остаточно програна. І не бути вже вам новітніми гетьманами, але лишень могильниками України!

Олесь Гриб, голова Печерського районного відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів.

Дострокові вибори в Україні необхідні – американський правник TOP
http://www.radiosvoboda.org/content/article/2174147.html
01.10.2010

Мар’яна Драч

Американський федеральний суддя Богдан Футей, радник робочої групи з підготовки Конституції України 1996 року
– Як ви оцінюєте рішення українського Конституційного Cуду у справі політичної реформи 2004 року?

– Політреформа, так як вона була схвалена, була неконституційною. Я про це говорив із самого початку, бо була порушена процедура. Не тільки процедура, була порушена сама Конституція, і було рішення Конституційного Суду в жовтні 2005 року, ще перед закінченням каденції перших дев’яти суддів. Вони сказали – якщо є зміна політичної системи в державі, то треба, щоб це було затверджено на референдумі. Але цей референдум не відбувся.

[...]

– Чи потрібно проводити дострокові вибори в Україні у зв’язку з рішенням Конституційного Cуду?

– Я думаю, що це було би правильно, щоб були дострокові вибори, бо якщо Україна вертається до Конституції 1996 року, то там були терміни виборів і до цього треба повернутися. Щоб все мало голову, руки і ноги, то треба дострокові вибори і Президента, і Верховної ради. Це повинен був Конституційний Суд вирішити. Якщо він це не вирішив, знаєте, Конституційний Суд є найвищим органом і його рішення треба виконувати, але якщо вони не сказали як це виконувати, то тоді є плутанина.

Як вплинути на процес ухвалення закону про мови TOP
http://unian.net/ukr/news/news-399004.html
04.10.2010

Юрій Андрухович

Богдана Матіяш, дуже молода і дуже талановита поетка, написала мені, що хоч вона й страшенно далека від політики, але стояти осторонь не хоче. Ідеться, звісно, про мовний законопроект і яким би чином узяти участь у протесті проти нього, поки він ще не став законом. «А чи не мали би письменники, – запитує Богдана, – якось приєднатися до протесту, якимось листом хай же, як більше немає чим?»

Я відповів їй приблизно так. Я не вірю в те, що черговий лист певної письменницької спільноти якось змінить ситуацію. Ми вперше маємо владу, яка цілковито ігнорує те, що їй хочеться проігнорувати, слугуючи досконалим прикладом старої приказки «Говори до гори, а гора горою». Починаючи з 1 жовтня ця влада, до того ж, фактично опинилася в руках однієї самодержавної людини, глухої і некомпетентної.

Та й як почати цього листа, до кого в ньому звертатися? Позаяк формально законопроект має розглядатись у Верховній Раді, то, значить, до депутатів. Тобто цей лист мав би починатися словами: «Шановні народні депутати»... А які вони мені «шановні»? Зовсім ні, навіть навпаки. Ані Єфремов, ані Гриневецький, ані тим більше Симоненко, ані всі-всі-всі – як можна звертатися до них «шановні», якщо вони вороги всього українського й агентурні шавки сусідньої країни? Чесно було б, якщо вже до них звертатися, почати того листа словами: «Нікчемні покидьки народні депутати». Тільки от вони його, того листа, й читати не захочуть після такого чесного вступного акорду. Якщо ще й до того ж я виступлю в такому листі підписантом, то це для «них» буде лише додатковим подразником, аби зробити все по-своєму. Ми з «ними» у своїх почуттях взаємні.

Далі я написав Богдані про те, що в захисників мови, себто у противників законопроекту, себто у «нас», має бути одна-єдина, хоч і пристосуванська, тактика: намагатися вплинути на монаршого самодержця всія України через авторитетних для нього аксакалів-колаборантів на зразок Бориса Олійника чи Івана Драча. Це – їхній шанс виправдати в очах українського народу своє... гаразд – не прислужництво, свою, м’яко кажучи, співпрацю. Хай доведуть, що вони на неї погодилися з вищих міркувань. Усе одно доля законопроекту вирішуватиметься вже не в парламенті, як і доля будь-якого іншого рішення. Тобто інші варіанти все одно нічого не дадуть. Усе залежатиме від перебігу думальних процесів, настрою, волі і, можливо, хвилинної примхи однієї-однісінької людини на ймення Віктор Фьодорич.

А назагал, звичайно, цю владу треба скидати, інакше вона щодня і далі кошмаритиме нас якимись черговими «законами про мови». Тобто я від цих кошмарів волів би звільнитися комплексно, усунувши цю владу від влади. Це, на жаль, з кожним днем виглядає все нереальніше. Проте не завжди так буде. І, як на моє відчуття, не те що «не завжди», а дуже навіть недовго.

Протестувати ж у понеділок (і головне – не тільки в понеділок, а й потім, і щодня, і перманентно), звичайно ж, треба. І якомога масовіше. Навряд чи це вплине на «них», але дай Боже, сконсолідує «нас».

Юрій Андрухович

Ukrainian Canadians criticize Conservative government for failure to enforce immigration laws TOP

Ottawa: The Ukrainian Canadian Civil Liberties Association (UCCLA) today called upon the Conservative government of Prime Minister Stephen Harper to take immediate steps to remove all veterans of the notorious Soviet secret police, the KGB, from Canada, initiating a national postcard campaign to get its message out.

UCCLA's chairman, Dr. Lubomyr Luciuk, said: "No one who served in any capacity with the KGB is eligible to enter or to remain here. That's Canadian law. Public confidence in the integrity and fairness of our system of immigration control is being undermined by the failure of this government to remove KGB men known to be in Canada. We expected the Conservatives, who claim anti-Communist credentials and a law & order agenda, to at least enforce existing immigration laws. But they haven't. That's scandalous. Canada does not need KGB men as citizens. All of them should be returned whence they came, immediately."

Gareth Jones and the Holodomor 'recognised' by question in BBC's University Challenge TOP

http://www.youtube.com/watch?v=jlcG3MqjaOs

University Challenge's reference to Holodomor

_blank

This is a very well known UK quiz show where students from universities pit their collective brains against each other.

This is important because although it is not yet referred to as a Genocide the word Holodomor is now entrenched in UK educational/academic circles. Well done AUGB re policy of introducing the word! First stop, visit this video and leave informative supportive comments.

May I suggest to all CYMivtsi/Plastuny who are currently at Uni & H.E. college etc to find any possible way of following up on this, bringing it to their peers attention, debating societies discussing Holodomor etc.

You can also send your thanks to the youtube channel owner who put the video up, "LinsanC" for putting this on youtube.

Stepan

http://www.the-ukrainian.co.uk
http://www.myspace.com/ukrainians
http://www.youtube.com/ukrainianmusicvideo
http://www.fitness-programmes.com
http://www.swimming-teacher.com

ЗВЕРНЕННЯ ТИМОШЕНКО: 1 жовтня - день встановлення диктатури TOP
П'ятниця, 01 жовтня 2010

_blank

Дорогі співвітчизники!

Сьогодні вранці Конституційний Суд України всупереч будь-якій логіці конституційного права самочинно оголосив новий конституційний лад в Україні. Суд незаконно привласнив собі права народу та Верховної Ради.

Стаття 5 Конституції України проголошує, що право визначати конституційний лад не може бути узурповане державними органами або посадовими особами.

Це рішення Конституційного Суду, яке прийнято за сценарієм Януковича, відповідно до статті 5 Конституції є узурпацією державної влади.

Цей день, 1 жовтня 2010 року, увійде в історію України як день вбивства демократії, як день встановлення диктатури, як день українського ГКЧП.

Голова Конституційного Суду, український Янаєв, вчинив беззаконня - простим рішенням суду оголосив встановлення замість існуючої в країні Конституції принципово іншої, яка існувала в 1996 році. Всіх нас повернуто далеко назад в епоху кучмізму з усіма складовими режиму тодішньої диктатури. Ми розраховуємо, що світова демократична спільнота адекватно оцінить те, що сьогодні відбулося в Україні.

Вважаю недоцільним та аморальним аналізувати деталі правового святотатства, яке оголосив сьогодні Конституційний Суд. Просто видається невипадковим, що в ці дні у світі відзначають День боротьби зі сказом. Єдине, що оголосив Конституційний Суд - це антиконституційний сказ влади, яка вже вирішила, що закони та Конституція в Україні нічого не варті.

Свого часу імператор Калігула остаточно з'їхав з глузду і проголосив свого коня на ім'я Інцитат сенатором. В історії цей приклад став символом сваволі та безвідповідальності керівника держави. За дві тисячі років цей "подвиг" повторив Янукович. Тепер Україна отримала політичну "ядерну зброю" у вигляді не зовсім адекватного президента з повноваженнями диктатора. І ця багаторазово посилена влада вже почала діяти як випромінююча радіація, руйнуючи всі справжні цінності нашої держави, свободу, права, економічне благополуччя людей.

Але справа не тільки в Януковичі. Зрозуміло, що диктаторами не народжуються, їх робить такими оточення. Конституційні судді в дорогих мантіях, які мали стояти на сторожі Основного закону, виявилися лакеями, просто ряженими блазнями. І вони разом з Януковичем несуть всю повноту відповідальності за руйнування державного устрою. Вони теж увійшли в історію України, як і їх попередники, які оголошували другий термін Президента Кучми першим. Тепер це є у їх родинних історіях.

Їхніми "трудами" країна опинилася на задвірках політичної та правової культури і втрачає шанси стати частиною демократичної цивілізації. Впродовж багатьох років Україна намагалася стати повноправною частиною Європи і світу. Все це сьогодні принижено. Гідність країни, її міжнародний авторитет покладено на вівтар самодурства та жаги до влади Віктора Януковича.

Я виступала проти політичної реформи 2004 року. Наша фракція - єдина політична сила, яка не голосувала тоді у Верховній Раді, бо вірила, що помаранчева революція давала всі можливості Конституцію Кучми перетворити на справжній демократичний Основний Закон європейської держави не поспіхом, не під революцію, не під Ющенка, не під Кучму чи Януковича. Я дійсно вважала ту реформу хаотичною та недостатньою для демократичної країни. Однак вона була хоч маленьким, але кроком вперед. Сьогодні навіть цей крок розтоптали та повернули Україну назад в найгірше минуле.

Проте цього разу вони помилилися стратегічно. Вони вже зробили критичну масу помилок і почали замість посилення влади - насправді втрачати її. Такий парадокс: саме втрачати, хоч і здається, що вони її все більше перебирають до рук. Бо влада - це не просто шматок повноважень та компетенцій. Це ресурс, який включає ще й такі поняття, як довіру світу, повагу з боку своїх громадян, підпорядкованість законам та принципам.

Нічого цього відсьогодні в української влади немає.

Сьогодні, як ніколи, нам потрібна єдність народу, проукраїнських політичних сил. Якщо знову замість боротьби хтось буде демонструвати взаємопоборювання, псевдогетьманство та безвідповідальність - Україна програє.

Зараз є очевидним, що президент України, парламент, уряд, Конституційний Суд і всі інші представники влади обирались за іншою Конституцією, яку сьогодні попрали. Вони не були наділені народом тією владою, яку привласнили цим рішенням Конституційного Суду.

І тому висновок може бути лише один: президент, парламент, уряд - тепер усі вони мусять бути переобрані на невідкладних президентських та парламентських виборах, які потрібно провести під дієвим моніторингом демократичної світової спільноти.

Тільки повне перезавантаження влади може відновити довіру людей до державних інституцій, політиків і повернути Україну на демократичний, конституційний шлях розвитку.

Або боремося всім народом, або не треба розраховувати на свободу та самоповагу.

Ціла стаття: http://www.pravda.com.ua/articles/2010/10/1/5434963/

Я ЗА УКРАЇНСЬКУ МОВУ В УКРАЇНІ! на Фейсбук/Facebook TOP

http://www.facebook.com/photo.php?pid=6946441&id=679666994
&po=1#!/group.php?gid=151186504920123

Links to event postings TOP

Do you maintain a website of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site in the ePOSHTA newsmagazine.

 Canada

 United States

Canadian flagWinnipeg: New exhibition at Oseredok Ukrainian Cultural and Educational Centre -- Oct. 4 - Nov. 24 TOP
_blank
USA flagWashington, DC: Dumka's 60th Anniversary Celebration Continues -- October 10 TOP
The Washington Group

The Washington Group Cultural Fund
Ukrainian Catholic National Shrine Library
Ukrainian National Women's League of America, Br. 78, Washington, DC

present
The Ukrainian Chorus "Dumka"

Sunday October 10, 2010, 3:00 pm
Ukrainian Catholic National Shrine of the Holy Family
4250 Harewood Rd. NE
Washington, DC

Refreshments will be served after the concert.

Tickets are $25. Make checks payable to "TWG Cultural Fund "

and mail to:
Dumka Concert
c/o C. Kinal
3303 Upland Terrace NW
Washington, DC 20015

For more information regarding the concert please contact
Andrew Masiuk at aimasiuk@aol.com

Please visit: http://www.ucns-holyfamily.org/docs/dumkaInfoOct10.pdf

Canadian flagToronto: Lecture: What was Socialist Realism? -- Oct. 15 TOP
Canadian flagToronto: Multimedia launch: Modernism in Kyiv -- Oct. 15 TOP
Canadian flagToronto and St. Catharines: Vesnivka choir concert -- Oct. 16 & 17 TOP
Canadian flagToronto: Ukrainian Book Exhibition -- October 12, 2010 - January 14, 2011 TOP

The University of Toronto Library

is holding the exhibition

Through Foreign Latitudes and Unknown Tomorrows: 300 Years of Ukrainian Emigre Political Culture

12 October 2010 to 14 January 2011
Robarts and Thomas Fisher Rare Book Library

The exhibition draws on the Robarts and Thomas Fisher Rare Book Library's collections of Ucrainica--books, maps, documents, photographs, etc. -- to situate Ukraine, to illustrate the diversity of its peoples, and to show the depth of Ukrainian political activity abroad. The exhibition takes place at the Thomas Fisher Rare Book Library, 120 St. George Street, Toronto, Ontario.

Canadian flagToronto: Art exhibit – Concerted Effort – Opening Oct. 17 TOP


Canadian flagToronto: Okean Elzy / Океан Ельзи - Oct. 21 TOP

http://www.oetickets.ca

Canadian flagToronto: Yara 20 Years of Theatre - KUMF Gallery – Oct. 21

TOP
Canadian flagOttawa: UCPBA CUPP Model Ukraina cocktail evening reception -- Nov. 12 TOP
_blank
_blank

http://www.youtube.com/watch?v=yefyvVGWcF4

Різні релігії обєднуються заради збереження життя на Планеті -- 10 жовтня TOP
10 жовтня цього року
(10/10/10) по всьому світу відбудеться Global work party - глобальне святкування всесвітнього Дня дій на захист клімату - найбільшої в історії практичної екологічної акції під егідою міжнародного руху 350.org. В Україні відбудуться численні практичні заходи з цієї нагоди. Однією із ключових подій стане проведення Дня духовного служіння заради збереження життя на Планеті.

Кліматичні активісти звернулися до численних релігійних громад та духовних течій із проханням підтримати цю ініціативу – 10 жовтня виконати духовне служіння, яке буде притаманне саме цьому релігійному напрямку. Таким чином, відгукнулися представники і різних віросповідань і конфесій. Отже, 10 жовтня про захист клімату, довкілля і життя на Планеті згадають у таких духовних місцях:

  • Духовне служіння - в усіх церквах Київської архиєпархії УГКЦ
  • Духовне служіння та 350 разів проб’ють дзвони в Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі (УПЦ-КП)
  • Духовні служби відбудуться в усіх церквах Київсько-Житомирської дієцезії (Римо-католицька церква)
  • Молитва під час недільної літургії в Німецькій Евангельско-Лютеранській общині Св. Катерини
  • Екологічна лекція, духовне служіння та звернення до віруючих в головній мечеті Києва
  • Медитація в центральному храмі Товариства Свідомості Крішни
  • Спільна медитація на Асамблеї миру -Крим, Університет менеджменту Махаріши
  • Медитація в центрі «Новосвіт»

Список відкритий до поповнення.

Також активісти звернулися до духовних лідерів із проханням закликати своїх прихильників підтримати акцію.

День духовного служіння продовжиться акцією "Відкрий своє серце Планеті", яка відбудеться 10 жовтня, о 12.30 год. на Михайлівській площі. Тож, кожен бажаючий зможе символічно розкрити велике біле серце на зустріч Матінці-Землі. На захід прибудуть не лише делегати різних релігійних конфесій та духовних течій, але представники культур та народностей, які проживають Україні. Адже проблема зміни клімату забирає не лише сотні тисяч життів на планеті, але й нищить скарбниці світової культурної спадщини. Таким чином ми продемонструємо в Україні міжконфесійну та міжкультурну солідарність з цінностями збереження духовності на Планеті.

Організатори пропонують скоординувати зусилля за контактами : 063-628-67-57, та електронною поштою jeremicheva@gmail.com (Любов Єремічева), або 068-358-41-20, tina.peresunko@gmail.com (Тіна Пересунько)

10 жовтня цього року (10/10/10) по всьому світу відбудеться Global work party - глобальне святкування всесвітнього Дня дій на захист клімату - найбільшої в історії практичної екологічної акції під егідою міжнародного руху 350.org. В Україні відбудуться численні практичні заходи з цієї нагоди. Однією із ключових подій стане проведення Дня духовного служіння заради збереження життя на Планеті.

Кліматичні активісти звернулися до численних релігійних громад та духовних течій із проханням підтримати цю ініціативу – 10 жовтня виконати духовне служіння, яке буде притаманне саме цьому релігійному напрямку. Таким чином, відгукнулися представники і різних віросповідань і конфесій. Отже, 10 жовтня про захист клімату, довкілля і життя на Планеті згадають у таких духовних місцях:

  • Духовне служіння - в усіх церквах Київської архиєпархії УГКЦ
  • Духовне служіння та 350 разів проб’ють дзвони в Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі (УПЦ-КП)
  • Духовні служби відбудуться в усіх церквах Київсько-Житомирської дієцезії (Римо-католицька церква)
  • Молитва під час недільної літургії в Німецькій Евангельско-Лютеранській общині Св. Катерини
  • Екологічна лекція, духовне служіння та звернення до віруючих в головній мечеті Києва
  • Медитація в центральному храмі Товариства Свідомості Крішни
  • Спільна медитація на Асамблеї миру -Крим, Університет менеджменту Махаріши
  • Медитація в центрі «Новосвіт»

Список відкритий до поповнення.

Також активісти звернулися до духовних лідерів із проханням закликати своїх прихильників підтримати акцію.

День духовного служіння продовжиться акцією "Відкрий своє серце Планеті", яка відбудеться 10 жовтня, о 12.30 год. на Михайлівській площі. Тож, кожен бажаючий зможе символічно розкрити велике біле серце на зустріч Матінці-Землі. На захід прибудуть не лише делегати різних релігійних конфесій та духовних течій, але представники культур та народностей, які проживають Україні. Адже проблема зміни клімату забирає не лише сотні тисяч життів на планеті, але й нищить скарбниці світової культурної спадщини. Таким чином ми продемонструємо в Україні міжконфесійну та міжкультурну солідарність з цінностями збереження духовності на Планеті.

Організатори пропонують скоординувати зусилля за контактами : 063-628-67-57, та електронною поштою jeremicheva@gmail.com (Любов Єремічева), або 068-358-41-20, tina.peresunko@gmail.com (Тіна Пересунько)

10 жовтня цього року (10/10/10) по всьому світу відбудеться Global work party - глобальне святкування всесвітнього Дня дій на захист клімату - найбільшої в історії практичної екологічної акції під егідою міжнародного руху 350.org. В Україні відбудуться численні практичні заходи з цієї нагоди. Однією із ключових подій стане проведення Дня духовного служіння заради збереження життя на Планеті.

Кліматичні активісти звернулися до численних релігійних громад та духовних течій із проханням підтримати цю ініціативу – 10 жовтня виконати духовне служіння, яке буде притаманне саме цьому релігійному напрямку. Таким чином, відгукнулися представники і різних віросповідань і конфесій. Отже, 10 жовтня про захист клімату, довкілля і життя на Планеті згадають у таких духовних місцях:

  • Духовне служіння - в усіх церквах Київської архиєпархії УГКЦ
  • Духовне служіння та 350 разів проб’ють дзвони в Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі (УПЦ-КП)
  • Духовні служби відбудуться в усіх церквах Київсько-Житомирської дієцезії (Римо-католицька церква)
  • Молитва під час недільної літургії в Німецькій Евангельско-Лютеранській общині Св. Катерини
  • Екологічна лекція, духовне служіння та звернення до віруючих в головній мечеті Києва
  • Медитація в центральному храмі Товариства Свідомості Крішни
  • Спільна медитація на Асамблеї миру -Крим, Університет менеджменту Махаріши
  • Медитація в центрі «Новосвіт»

Список відкритий до поповнення.

Також активісти звернулися до духовних лідерів із проханням закликати своїх прихильників підтримати акцію.

День духовного служіння продовжиться акцією "Відкрий своє серце Планеті", яка відбудеться 10 жовтня, о 12.30 год. на Михайлівській площі. Тож, кожен бажаючий зможе символічно розкрити велике біле серце на зустріч Матінці-Землі. На захід прибудуть не лише делегати різних релігійних конфесій та духовних течій, але представники культур та народностей, які проживають Україні. Адже проблема зміни клімату забирає не лише сотні тисяч життів на планеті, але й нищить скарбниці світової культурної спадщини. Таким чином ми продемонструємо в Україні міжконфесійну та міжкультурну солідарність з цінностями збереження духовності на Планеті.

Організатори пропонують скоординувати зусилля за контактами : 063-628-67-57, та електронною поштою jeremicheva@gmail.com (Любов Єремічева), або 068-358-41-20, tina.peresunko@gmail.com (Тіна Пересунько)

Ukrainian flagІвано-Франківськ: Інформаційні заходи проекту «Офіс спільної підтримки» -- 11-12 жовтня TOP
28 Вересня 2010

Ivan Kulchytskyy
Іван Кулчицький

Мета заходів - продемонструвати конкретні приклади успішної науково-технічної співпраці між Україною та ЄС, а також переваги, що надаються українським науково-дослідним установам та малим і середнім підприємствам в рамках поточних чи майбутніх проектів і заходів 7-ї Рамкової програми. Передбачається, що презентації та обговорення будуть сфокусовані на можливостях зростання взаємної вигоди від науково-технічного співробітництва, а також на перешкодах, які потрібно здолати на цьому шляху, таким чином стимулюючи подальші кроки українських органів державної влади, науковців та підприємців на шляху до ефективної інтеграції до європейського дослідницького простору.

Для участі у заходах запрошено європейських експертів, ключових експертів ОСП, провідних вітчизняних науковців та підприємців.

Робота інформаційних заходів буде сфокусована на двох важливих напрямках РП7:

11 жовтня, Семінар «можливості для малих і середніх підприємств (МСП) щодо участі у 7РП» 12 жовтня, Інформаційний день “Можливості для України у 7-ій Рамковій Програмі ЄС для розвитку досліджень та технологій. Напрям «Енергія»”

Завантажити Програму заходів.

Інформаційні заходи відбудуться в Івано-Франківську, 11-12 жовтня 2010 року, за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Шевченка, 7, конференц-зал готелю «Станіславів»

Для участі у заходах необхідно заповнити реєстраційні анкети та надіслати їх організаторам.

Примітка. Якщо Ви маєте намір брати участь у двох заходах 11-12 жовтня, то необхідно надіслати дві анкети. Участь у заходах безкоштовна. Організатори не покривають витрати пов’язані з проїздом та проживанням учасників.

Для отримання додаткової інформації звертайтеся до:

1) Регіонального контактного пункту РП7 (Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, м. Івано-Франківськ)

Любомир Никируй, тел.: +380 95 6991785, E-mail: lyubomyr.nykyruy@gmail.com вул. Шевченка, 57, офіс 222, Івано-Франківськ, 76018, Україна

2) Офісу спільної підтримки

Сергій Герасимчук,
тел./факс: +380 44 289 13 15/ 287 51 87,

E-mail: sergey.gerasymchuk@jsoresearch.kiev.ua
вул. Саксаганського, 22-Б, 4-й поверх, офіс 29, Київ 01033, Україна

MP Borys Wrzesnewskyj asks Canada's government to condemn Russia's abuse of human rights TOP
_blank
HOUSE OF COMMONS DEBATES

STATEMENTS BY MEMBERS

FRIDAY, OCTOBER 1, 2010
3RD SESSION • 40TH PARLIAMENT
VOLUME 145 • NUMBER 075

RUSSIA

Mr. Borys Wrzesnewskyj (Etobicoke Centre, Lib.): Mr. Madam Speaker, in late August I introduced the leader of the democratic opposition and former deputy prime minister of Russia, Mr. Boris Nemtsov, at the Black Ribbon Day Conference at the University of Toronto's Munk Centre, hosted by the Central and Eastern European Council of Canada.

The following day Mr. Nemtsov and more than 100 democracy activists were arrested. Some were imprisoned using Soviet-style laws for participating in unsanctioned meetings.

Prime Minister Putin openly threatened the activists and established a new tenet of Putinism, stating, “You will be beaten on your skull with a truncheon. And that's that”.

Commenting on the west's silence, Russia's leading broadcast journalist, the exiled Evgeny Kiselev, lamented that the west “has traded the Russian democratic opposition for oil and gas”.

The Russian people are fighting for their constitutional rights of free assembly and of free media.

Will the Conservative government publicly and unequivocally condemn Mr. Putin's slide toward authoritarianism and his campaign of arrests of human and democratic rights activists in Russia?

Chicago video about the UCCA Ruslan Zabilij protest help on 22 September TOP
This is a follow-up to the press release which was sent informing you of the September 22 protest in Chicago, IL lead by UCCA Illinois Division to draw attention to Ruslan Zabilij detainment and the policies of the Yanukovich Regime.
UCCLA - Ukrainian group commemorates Montreal internment site TOP
Montreal, Ottawa

4 October 2010

On the 40th anniversary of The War Measures Act being deployed during the "Quebec Crisis," the Ukrainian Canadian Civil Liberties Association (UCCLA) held a brief but poignant memorial service at City Hall in Montreal, near a site where almost a 100 years earlier the War Measures Act was first used during Canada's first national internment operations of 1914-20. In September 1914 Montreal's federal Immigration Building served as a receiving station, processing dozens of Ukrainians and other Europeans branded as "œenemy aliens." To this day no plaque nor memorial recalls that unhappy moment in Quebec and Canadian history.

"Three times the Government of Canada has made use of martial law in this country," said Roman Zakaluzny, newly elected chair of the UCCLA. "We purposely picked Quebec as the site of this year's annual conclave in order to recall Canada's first national internment operations and to remind all Canadians that civil liberties and personal freedoms should never be taken for granted."

With the assistance of Father Ihor Oshchipko, UCCLA and its supporters held a brief prayer service near Montreal's City Hall not far from where the Immigration Building once stood on rue Saint-Antoine. UCCLA hopes to work in conjunction with the City and other stakeholders to ensure that a trilingual memorial plaque is erected on City property before 2012. Twenty-one other internment camp sites across the country have already been so distinguished.

In addition, the UCCLA during its Oct. 1-3 conclave extended its support for the 10 December 2010 opening of an interpretive centre at La Ferme, Que., (formerly known as Spirit Lake). That was the site of one of the largest WWI concentration camps, housing men as well as women and children sent far north into the Abitibi region and there forced to do heavy labour for the profit of their jailers. Supported by UCCLA, the Spirit Lake Camp Corporation has spearheaded fundraising for this new centre and has secured major funding from the Canadian First World War Internment Recognition Fund.

As well, the UCCLA:

  • will move ahead with plans to secure a proper Christian burial for the remains of two internees, Messrs Bahriy and Konyk, in a Ukrainian Catholic cemetery in southwestern Ontario;
  • intends to play an active role in a content advisory capacity as Parks Canada works toward the development of a major internment museum at Cave and Basin in Banff National Park;
  • will help collect archival materials having to do with the Ukrainian Canadian redress campaign, working to help ensure that they are then deposited in the Queen's University Archives and made available to researchers;
  • will actively work to ensure that Conservative MP, Tim Uppal's Bill C-442, “An Act to establish a National Holocaust Monument (National Holocaust Monument Act),†will be inclusive and include references to all victims of the Holocaust, regardless of ethnicity or faith;
  • approved funding for the production of a professional informational commercial to combat Ukrainophobia in the Greater Toronto Area;
  • initiated a national postcard campaign aimed at convincing the Conservative Government of the Right Honorable Stephen Harper to enforce Canadian immigration laws by acting to remove all veterans of the Soviet secret police, the NKVD/KGB, from Canada; and,
  • selected Saskatoon as the site for its next annual conclave, to be held in October 2011.

Concurrently meeting in Montreal, the executive of the Ukrainian Canadian Civil Liberties Foundation, an educational and charitable group, (http://www.ucclf.ca and #ucclf) briefed UCCLA delegates about their scholarship programs and donation toward the construction of the Maple Leaf / Klenovi Lyst Safe House in Ukraine providing sanctuary for orphans, children at risk and women escaping the evils of trafficking.

Please follow the UCCLA on twitter at #uccla or visit http://www.uccla.ca.

MP Wrzesnewskyj elected Vice Chair of Citizenship and Immigration Committee TOP

Ottawa - Liberal MP Borys Wrzesnewskyj (Etobicoke Centre) has been elected first vice-chair of the House of Commons Standing Committee on Citizenship and Immigration. Nominated by MP Rob Oliphant (Don Valley West) Official Opposition Critic for Multiculturalism and supported by MP Justin Trudeau (Papineau) Official Opposition Critic for Citizenship & Immigration, the nomination was unanimously passed. 

"As a child of refugee parents and grandparents who escaped the horrors of Stalinism, arrived on freedom's shores in Canada where they began new lives in liberty and its consequent prosperity, I fully appreciate the hopes and dreams that all new Canadians share. I look forward to working with colleagues form all parties on the Committee to further legislation and policy that addresses the current disfunction of our Citizenship and Immigration regime," said Wrzesnewskyj. 

"Borys has been an outstanding advocate on issues of immigration, citizenship and multiculturalism for a decade. His passion and commitment to the welcoming and inclusion of all who choose Canada as their homeland are exemplary. He adds his depth of knowledge to the longstanding support of diverse community held by the Liberal Party," stated Oliphant. 

Through House of Commons Standing Committees, Members of Parliament engage in the examination of proposed legislation, policy directions, and program effectiveness. Committees review the money spent by the government to operate its programs and tables reports in the House of Commons on its findings after hearing from various expert witnesses who provide their expertise and recommendations.

Ukrainian diaspora computers are at risk before Ukraine's Oct.31 election TOP
"Ukrainians in Portugal " http://www.spilka.pt/, 28.09.2010 during one day suffered hacker attacks after Ukrainian World Congress president Evhen Czolij speech.

 

Walter Derzko

Ukraine is gearing up to prevent western influence in Ukraine before the Oct 31 election by cutting off communication between Ukraine and the west..as I have been predicting all along and warning diaspora organizations to beef up internet security.

Remember the (denial of service) DSA attacks on diaspora institution computers during the Orange revolution?

Both Russia and the USA have passed Internet Kill Switch legislation giving the government power to switch off any domain name they like. Not sure about Ukraine.

The threats and instances of cyber terrorism and cyber hacking has increased around the globe recently (see recent MUNK Center report).

Canada is not immune.

Hackers can place spyware on your pc that will destroy or copy your files or remotely take over your PC ie turning on your audio and video cards when you won’t even know that they are listening in on conversations…..So who needs Russian spies any more when you can do everything by virtual spying.

The Dali Lama was a victim of Chinese government backed hackers recently.

Many people over the past few weeks have been complaining that there computers run slower or freeze.

Computers have been infected by the use of memory sticks and browsing unsuspecting web sites in Ukraine. Turns out my old laptop was infected by a memory stick used to transfer conference files at a conference in Ukraine.

U of T has bought a anti-spam and anti virus software license for every student , staff and prof at U of T after instances of attacks at U of T departments

The Munk Center Global Citizen lab is tracking cyber-hacking cases in over 120 countries.

I’ve been warning that Ukrainian diaspora computers are at risk before the next election Oct 31, 2010 ... we could even see an internet blackout in Ukraine.

wderzko@pathcom.com
walter.derzko@utoronto.ca

Russia quietly takes over Ukraine TOP
http://www.thetrumpet.com/index.php?q=7512.6081.0.0
September 24, 2010

Richard Palmer

[...]

Throughout Yushenko’s presidency, Russia did all it could to discredit Ukraine’s new pro-Western direction. Russia appears to have had an easy job—with all their petty squabbling and infighting, the leaders of the Orange Revolution seemed to do a good job of discrediting themselves.

Moscow’s chance to formally take back Ukraine came on February 14, with the election of Ukraine’s new president. Russia’s puppet, Yanukovich, won, albeit by a very slim margin of only 3.48 percent.

[...]

Russia’s puppet was firmly in charge of Ukraine, and so Russia’s agenda began to roll out.

On April 21, Yanukovich and Medvedev signed the Khariv accords, which allowed Russia to station its Black Sea fleet in the Crimea, and in return Ukraine was given a substantial discount on gas imported from Russia. The agreement, however, is heavily in Russia’s favor and ensures Ukraine’s dependency on Russia for decades to come. After the Orange Revolution, Yushchenko wanted to kick the fleet out of the Crimea in 2017. The Kharkiv accords guarantee that it can stay at least until 2042.

“The Kharkiv accords … have significant geopolitical implications,” writes James Sherr, head of the Russia and Eurasia program at Chatham House, an independent think tank based in the UK. “Not only do they signify a reversal of the policies adopted since 2005 by former President Viktor Yushchenko, they amount to a fundamental revision of the course that Ukraine has pursued since acquiring independence in 1991.”

The accords put Ukraine firmly within Russia’s sphere of influence. The accords “could preclude any further integration into the Euro-Atlantic security system for many years,” writes Sherr.

This change of direction for Ukraine will be very hard to reverse. If a future government decides it wants to kick the Russian fleet out of the Crimea, it will have to repay all of the gas discounts Ukraine has received.

[...]

On April 2, Ukraine tore down the six departments that coordinate Ukraine’s integration with nato. Even before the Orange Revolution, Ukraine worked with nato. But now Ukraine is burning the bridges that connect it to the alliance.

Instead it has invited the alliance set up by Moscow—the Collective Security Treaty Organization (csto)—to set up offices in Kyiv. The government has established a commission to investigate the potential for Ukraine to join the organization.

Russia is also undertaking an economic assault against Ukraine. Moscow has repeatedly urged a merger between Russia’s Gazprom and Ukraine’s Naftogaz—a merger that would give Russia control over Ukraine’s gas industry and nuclear power generation. Sherr writes that “Steel, chemical, shipbuilding, aviation and nuclear enterprises are now under pressure from Russian buyers, ostensibly private, but backed by state lines of credit.”

As all this has happened, Ukraine’s government has expanded its power to the point that Ukraine is looking more and more like the Soviet state it once was. Ukraine’s government have been carefully eroding the country’s democracy. Sherr writes:

Outright violation of the law by the state evokes outrage, but its selective and bias application might not. Punishment creates heroines and martyrs, but bribery and kompromat [putting pressure on a person using compromising information] create accomplices. Censorship provokes defiance, but the reallocation of broadcasting frequencies provokes technical arguments. The suborning of judges arouses condemnation, but not so emphatically when one’s predecessor has done the same, even if less brutally and with an arguably superior purpose.

[...]

After Russia’s invasion of Georgia in 1998, Trumpet editor in chief Gerald Flurry wrote that Ukraine “is the breadbasket of Russia, and surely it [Russia] is willing to wage war over that as well.”

He was right. Russia has waged war over the area—the kind of quiet, total war that Russia excels in. It involves security services and big business; political maneuverings and blockbuster movies. The Russian state has marshaled everything it can to take part in the assault.

Ukraine appears to be a major success for it. “For their part, Medvedev and Prime Minister Vladimir Putin, without international opprobrium or loss of life, have secured greater geopolitical dividends than were realized as a result of victory in the Georgian war,” writes Sherr.

Another country quietly falls to Russia, though this time without the world watching the 24/7 news coverage of the takeover—though you can be sure Europe is paying attention. For more information on Russia’s goals in Eastern Europe, see our article “Russia’s Attack Signals Dangerous New Era.”

Statement of EPP Secretary General Antonio López-Istúriz on current political situation in Ukraine TOP
Brussels, 30 September 2010

“To our deep regret, despite our call on President Yanukovych and on the Ukrainian State authorities to ensure free and fair elections, the current political situation in Ukraine is deteriorating with each single day.

The open letter, signed by nine opposition parties, including two EPP sister parties, BATKIVSHCHYNA and RUKH, is a clear signal to us that Ukrainian authorities are still not fulfilling democratic standards of conducting election campaigns.

The increasing state interference in internal activities of the EPP sister party BATKIVSHCHYNA and the refusal to register party branches in “oblasts” of Kyiv, Lviv, Luhansk, Ternopil, and in the other major oblasts are undoubtedly signs of a politically motivated campaign against the opposition forces. Moreover, we have also been informed that the Security Service of Ukraine is used now as an instrument to harass major opposition parties and, by doing so, to prevent their participation in the electoral process.

We are strongly convinced that if the situation will not be remedied immediately it will have serious negative consequences for the EU-Ukrainian dialogue, and it will further undermine Ukraine’s European future credibility. Once more, we call on President Yanukovych and on the Ukrainian State authorities to urgently open a true and democratic dialogue with opposition forces in order to stabilize the political situation inside the country and to guarantee free and fair elections."

Russia: Partying abroad TOP
Russia's pro-Kremlin United Russia is deepening ties with friendly parties across the former Soviet Union - all countries whose political vector is up for grabs in the next 18 months

 

http://www.isn.ethz.ch/isn/Current-Affairs/Security-Watch/Detail/?lng=en&id=121806

Robert Coalson

As Kyrgyzstan gears up for crucial parliamentary elections on October 10, former Prime Minister Felix Kulov's Ar-Namys party has picked up a key endorsement from Russia's ruling United Russia party.

Ar-Namys on September 22 signed a cooperation agreement with United Russia, the colossus that controls executive and legislative branches across the Russian Federation and is headed by Russia's most powerful politician, Prime Minister Vladimir Putin.

Following a model that seems to have worked in Ukraine, where a pro-Western president was replaced earlier this year by a pro-Russian one, United Russia is also now working actively with friendly parties in Moldova, Ukraine, and Georgia -- all countries whose political vector is up for grabs in the next 18 months

According to a United Russia press release, the Kyrgyzstan agreement includes not only political cooperation, but also calls for the development of "equal and mutually beneficial cooperation between Russia and Kyrgyzstan in the economic sphere, the creation of beneficial conditions for the development of entrepreneurial, investment, and scientific activity."

Further blurring the lines between party activity and national policy, the cooperation agreement was signed on United Russia's behalf by the head of the party's Supreme Council, Boris Gryzlov, who is also speaker of the Russian State Duma.

Deepening ties

[...]

But with Viktor Yanukovych, it is simple for us - Konstanin Kosachyov, the chairman of the Russian State Duma's Foreign Affairs Committee


 

Moldova is expected to hold parliamentary elections in November, and analysts say Moscow hopes to split Lupu away from the pro-Western, four-party ruling coalition.

United Russia also has a cooperation agreement with the Renewal party in Moldova's breakaway Transdniester region.

In Georgia, United Russia works with the opposition For A Just Georgia movement of former Prime Minister Zurab Noghaideli, which describes itself as "having a classic right opposition orientation."

Sergei Markov, a Russian Duma deputy and United Russia official, told RFE/RL's Georgian Service that the key issue is improving relations between the two countries.

[...]

In 2005, United Russia signed a cooperation agreement with the Party of Regions in Ukraine. Earlier this year, Party of Regions head Viktor Yanukovych became president of Ukraine, embarking on a noticeably more pro-Russia course than his predecessor.

Konstanin Kosachyov, who is chairman of the Russian State Duma's Foreign Affairs Committee and heads United Russia's Commission on Interparty and International Ties, told RFE/RL's Russian Service that working with Yanukovych is "simple."

[...]

'Pragmatic line'

The key factor in United Russia's alliances is the willingness of partner parties to adopt what it calls a "pragmatic" line in relations with Moscow.

Petre Mamradze, a spokesman for Noghaideli's For A Just Georgia party, lays out a position typical of United Russia's partners.

Russia no longer views the world in terms of "friends" and "enemies," but exclusively in the framework of "interests."


 

"We are doing everything we can to improve relations with Russia. Being realists, we see this is the ruling party of Russia. According to all opinion polls, the overwhelming majority of this enormous country supports Vladimir Putin and the party that he heads. For Georgia, this is a fact; it is reality. And if we ignore it, we will disappear," Mamradze said.

United Russia's aggressive alliance-making seems to fit into the larger pattern of Moscow's evolving foreign policy. A Foreign Ministry working paper that was leaked to the Russian version of "Newsweek" magazine earlier this month emphasizes that Russia no longer views the world in terms of "friends" and "enemies," but exclusively in the framework of "interests." It urges Moscow to create a range of formal and informal tools for advancing Russia's modernization agenda through foreign ties.

In the area of the Commonwealth of Independent States (CIS), the concept paper emphasizes "supporting the activity of Russian economic operators in the CIS space." It sets the goal of "actively attracting Ukraine into the orbit of economic cooperation with Russia" and "facilitating the expansion of the activity of Russian business in Kyrgyzstan."

[...]

United Russia's position at the nexus of politics and business in Russia means that parties allying themselves with United Russia can expect significant material support in their election campaigns. Noghiedeli's For A Just Georgia and Lupu's Democratic Party both have slick, multimedia websites, for example.

Alexander Rondeli of the Georgian Foundation for Strategic and International Studies (GFSIS) says Moscow is "acting now often not through state channels, but through the party United Russia, which can also hardly be considered a political party."

"But if you take this as an attempt to influence the political situation inside Georgia and set up some sort of pro-Russian opposition against the current authorities, you can also assume that definitely without financial contributions this won't work," Rondeli said.

Complete article:
http://www.isn.ethz.ch/isn/Current-Affairs/Security-Watch/Detail/?lng=en&id=121806

Statement by Senator John McCain TOP
Friday, October 1, 2010

STATEMENT BY SENATOR JOHN McCAIN

Sen. McCain addresses concerns regarding Ukraine constitutional court ruling

Washington, D.C. ­– U.S. Senator John McCain (R-AZ) made the following statement regarding today’s ruling by Ukraine’s Constitutional Court:

“I am saddened and concerned that today’s ruling by Ukraine’s Constitutional Court could lead to a harmful centralization of power and a weakening of democracy in Ukraine. Though Ukraine’s steps toward democracy over the past six years have been a work in progress, the Court’s action today has undone much of that progress and betrayed the promise of the Orange Revolution.

“I spoke today with Yulia Timoshenko, who told me of the increasing pressures that Ukraine’s peaceful political opposition is facing, especially in the run up to local elections this month. I encouraged her to continue working for greater democracy in Ukraine and to convey my support to all of her fellow reformers and civil society advocates. The United States must rally our transatlantic allies to support all Ukrainians who seek a strong, prosperous, and democratic future for their sovereign and independent country.”

How Russia is rebuilding influence in the former Soviet Bloc TOP
Either we can go the way of Ukraine, a phony democracy with a few people who are rich. Or we can go back and try to be a normal boring European country in which law is law."


 

http://www.rferl.org/content/Czech_Mate_How_Russia_Is_R
ebuilding_Influence_In_The_Former_Soviet_Bloc/2168090.html

September 25, 2010
Gregory Feifer, Brian Whitmore

[...]

Twenty years after the end of communism -- and four decades after the Red Army crushed the Prague Spring in 1968 -- a few lonely voices are warning that the Czech Republic and its neighbors are in danger of falling under Moscow's influence once again. This time, they say, the threat isn't from Russia's tanks but the one business in which Russia leads the world: energy.

Russia's LUKoil has serious pull in the Czech Republic, and has cultivated ties with many leading politicians.
That was the message from a group of prominent Central and Eastern European politicians led by former President Vaclav Havel, Klaus's predecessor and nemesis, who published an open letter to President Barack Obama last summer. The West, they wrote, should abandon its mistaken belief that the end of the Cold War and the expansion of the EU and NATO into the former Soviet bloc guaranteed their countries were "safe."
Criticism that Washington may be abandoning allies in Central and Eastern Europe in favor of "resetting" relations with Moscow is growing ever louder. But some believe it's distracting from the real threat in this part of the world. A handful of politicians, journalists, and former intelligence officers say rampant corruption is making Czechs vulnerable to exploitation by a resurgent Russia with ready cash to help fulfill its burning desire to reestablish its influence over former Soviet bloc countries.

the difference between Russian and Western companies is the code by which they function. "Russian companies export corruption,"


 

Unlike Western firms, which lobby largely in their own interests, Russian state-controlled and private enterprises play an integral role in Kremlin foreign policy, and they're "undoubtedly influencing the behavior of various Czech political parties and politicians," Havel said in an interview. "I've seen several cases where the influence started quietly and slowly began projecting onto our foreign policy. I can only advise serious discretion and great caution."

As one objective in a grand strategy, the Czech Republic sheds light on just how Moscow works. It's no secret Russia is the world's biggest exporter of oil and gas, especially to Central and Eastern European countries, some of which depend on Russia for around 90 percent of their supplies. But in the Czech Republic, Moscow is playing for an industry that's been promoted as central to securing the country's energy independence: nuclear power. A Russian company is bidding for the biggest nuclear energy deal in history, and many believe it will win.

[...]

Some believe Washington has fallen asleep at the wheel. "The U.S. never expected the Russian offensive would be so strong,"


 

Why go to the trouble of hiding the real owners of companies either already known or believed to be controlled by Gazprom? Vemex is just one of a large number of enterprises Gazprom has set up in countries across Central and Eastern Europe to muscle into the European energy-utilities business. By disguising the real owners, Gazprom makes its actions more palatable to Europeans wary of expanding Russian influence.

Randak, who began his intelligence career tracking Russian criminal groups in the 1990s, says the Russians first gained control over organized crime in the Czech Republic from the Italian Mafia around 1992. Beginning with "normal criminal activities," mainly racketeering, they branched into white-collar crime in the mid-1990s. "They hired lawyers and established local companies with Czech board members," Randak says. "Now they're involved in 'real business' because they have real money." And they're controlled by, or work with, the Russian government. "This is the real danger coming from Russia."

[...]

The government's decision to award the contract to LUKoil helped reverse a drive to free the country from dependence on Russian oil, the only source until a pipeline from Germany began delivering supplies in 1995 -- against Klaus's wishes. That channel now provides some 20 percent of the country's oil, but according to Jaroslav Spurny -- one of the country's most prominent investigative journalists, who writes for the magazine "Respekt" -- LUKoil now wants to take control of the pipeline and reverse the flow so that Russian supplies would be sent west through the Czech Republic. "That would make us fully dependent on Russian oil again," Spurny says, "which would mean a kind of dictatorship."

[...]

Those who believe Russian companies act differently than their Western counterparts see patterns in the Kremlin's drive to broaden control over Europe's energy infrastructure. Moscow's success in the past several years has been dramatic. Germany, Italy, and Hungary are among the countries to have joined projects to build two major new gas pipelines from Russia that would deepen Europe's dependence on Moscow. Earlier this year, Austria became the seventh country to sign on to Moscow's South Stream pipeline, which is planned to deliver supplies from Central Asia.

[...]

"Now we're on a threshold. Either we can go the way of Ukraine, a phony democracy with a few people who are rich. Or we can go back and try to be a normal boring European country in which law is law."

"But it's not a done deal," he adds. "We have to decide for ourselves what kind of country we want to live in."

Kremlin's ruling party boosts ties across the former Soviet Union TOP
http://www.rferl.org/content/Kremlins_Ruling_Party_Boosts
_Ties_Across_The_Former_Soviet_Union/2171505.html
September 29, 2010

By Robert Coalson

Prime Minister Vladimir Putin is the head of Russia's United Russia party

[...]

Following a model that seems to have worked in Ukraine, where a pro-Western president was replaced earlier this year by a pro-Russian one, United Russia is also now working actively with friendly parties in Moldova, Ukraine, and Georgia -- all countries whose political vector is up for grabs in the next 18 months.

[...]

United Russia's aggressive alliance-making seems to fit into the larger pattern of Moscow's evolving foreign policy. A Foreign Ministry working paper that was leaked to the Russian version of "Newsweek" magazine earlier this month emphasizes that Russia no longer views the world in terms of "friends" and "enemies," but exclusively in the framework of "interests." It urges Moscow to create a range of formal and informal tools for advancing Russia's modernization agenda through foreign ties.

In the area of the Commonwealth of Independent States (CIS), the concept paper emphasizes "supporting the activity of Russian economic operators in the CIS space." It sets the goal of "actively attracting Ukraine into the orbit of economic cooperation with Russia" and "facilitating the expansion of the activity of Russian business in Kyrgyzstan."

The paper does not list promoting stable democratic development in the CIS as a national interest for Russia, and Russian President Dmitry Medvedev told a conference in Yaroslavl this month that parliamentary democracy has been "a disaster" for Kyrgyzstan.

United Russia's position at the nexus of politics and business in Russia means that parties allying themselves with United Russia can expect significant material support in their election campaigns. ...

Complete article: http://www.rferl.org/content/Kremlins_Ruling_Party_Boo
sts_Ties_Across_The_Former_Soviet_Union/2171505.html


ІV Форум української діаспори в Греції TOP
5
жовтня 2010

3-13 вересня 2010 р. у Греції на о. Евія, Еретрія, відбувся IV Форум української діаспори. Це вже четверта всеукраїнська зустріч, яку організувало Товариство української діаспори в Греції “Українсько-грецька думка”, щоб привернути увагу світового українства до актуальних тем сьогодення.

Евген Чолій, президент Світовогу Конґресу Українців (СКУ) і Галина Маслюк-Какку, голова Товариства української діаспорти в Греції.

Цього року Світовий Конґрес Українців (СКУ) вперше долучився до організації форуму. Його організаторами також стали Европейський Конґрес Українців (ЕКУ) та Українська Рада Миру. Разом з представниками української діаспори та гостями з України у форумі взяли участь провідники світової та європейської діаспорних надбудов - президент СКУ Евген Чолій та його перший заступник, голова ЕКУ Ярослава Хортяні.

Однією з ключових тем форуму стала тема української освіти в діаспорі. Тому під час освітянської конференції, яка пройшла 9 вересня, учасники порушили зокрема питання про успіхи і проблеми українського шкільництва, про роль української діаспори та України у його зміцненні та про методику викладання українознавчих предметів: української мови та літератури, географії та історії. Під час заключної сесії було наголошено на важливості зміцнення українського шкільництва в діаспорі та збереження української мови в Україні і за її межами, а також висловлено занепокоєння діями нинішніх владних структур щодо переписування історії України. У ході дискусії президент СКУ Евген Чолій закликав освітян реагувати на різні антиукраїнські дії та виховувати підростаюче українське покоління на прикладі справжніх героїв українського народу. Свою позицію щодо дискутованих питань учасники висловили в резолюціях конференції.

Ярослава Хортяні - Голова Европейського Конґресу Українців (ЕКУ) та перший заступник Світовогу Конґресу Українців (СКУ)

За участю посла України Юрія Щербака та кандидата історичних наук Олександра Гісема у рамках форуму пройшли бесіди-дискусії на такі теми, як: “Україна між Європою та Росією” та “Українській нації бути. Проблеми сучасного націєтворення та шляхи їх подолання”. Також було продемонстровано документальний фільм “Між Гітлером і Сталіном”.

10 вересня в церкві св. Елефтеріоса пройшла Міжнародна акція “Свічка моління”, під час якої разом з учасниками форуму свічки моління запалили посол України в Греції Володимир Шкуров та представники української діаспори в Греції. Панахиду в пам’ять про жертви Голодомору провели українські священики Грецької Православної Церкви о. Михайло Юрина та о. Василь Лило. По завершенню панахиди президент СКУ Евген Чолій виголосив промову, в якій звернув увагу на справжні причини Голодомору та закликав уряд Греції визнати Голодомор геноцидом українського народу. Затим голова Комітету “Україна-33” з м. Ліон у Франції, Ґеня Кузен, розповіла про діяльність комітету в справі поширення правди про геноцид українського народу.

У цей же день відбулось офіційне закриття форуму. З головною доповіддю перед учасниками виступив президент СКУ Евген Чолій. Він висловив признання за велику всебічну діяльність Товариству української діаспори в Греції “Українсько-грецька думка” на чолі з головою Галиною Маслюк-Какку, відзначивши зокрема відкриття в березні 2010 р. пам’ятника Тарасу Шевченку в мерії м. Зографу (Аттика) і успішну організацію IV Форуму української діаспори, та на прикладі конкретної праці, виконаної протягом минулого року, представив діяльність СКУ. У своєму виступі він також поінформував про теми, порушені перед Президентом Віктором Януковичем у Меморандумі про важливі питання, що стосуються України та української діаспори, дав оцінку сучасних тривожних подій в Україні та, беручи до уваги серйозність нинішньої ситуації, що може призвести до повернення Української держави до стану російської колонії, закликав усю українську діаспору:

  • Зміцнювати свій зв’язок з українським народом, що проживає в Україні, та підтримувати всі національно-демократичні сили в їхніх стараннях утвердити українську державність;
  • Сприяти, щоб всі демократичні держави світу:
  • сприймали Україну як європейську державу з величезним інтелектуальним, науково-технічним і освітнім потенціалом;
  • розглядали незалежну Україну як запоруку стабільності в Європі, а не дивились на Україну через призму Росії;
  • вимагали, щоб Росія дотримувалась своїх міжнародних зобов’язань та не зазіхала на незалежну Українську державу та
  • робили моніторинг заяв про порушення владними структурами Росії та України людських прав та основних свобод;
  • Привертати увагу широкої громадськості до різних важливих для українського народу питань різними акціями, як наприклад:
  • проведення міжнародних і всеукраїнських форумів, конференцій та інших подібних заходів на тему незалежності України і міжнародних зобов’язань Росії щодо недоторканності кордонів України;
  • проведення Міжнародної акції “Свічка моління” для визнання Голодомору як геноциду українського народу;
  • проведення 10 грудня кожного року, в рамках Міжнародного дня прав людини, відповідних заходів, щоб акцентувати на рівень дотримання людських та національних прав українців в Україні та за її межами;
  • проведення 21 лютого кожного року, в рамках Міжнародного дня рідної мови, відповідних заходів, спрямованих на захист та піднесення рівня української мови в Україні та в діаспорі та
  • проведення 28 червня кожного року, в рамках Дня Конституції України, відповідних заходів, щоб наголосити на рівень дотримання владними структурами важливого принципу верховенства права та Основного Закону України.

На завершення президент СКУ наголосив на тому, що треба вірити в майбутнє свого народу та об’єднуватися навколо національної ідеї – ідеї української державності.

Текст доповіді президента СКУ на розміщено на сайті СКУ: http://www.ukrainianworldcongress.org/Speeches/IVforum_09.10.2010.pdf

У ході засідання перед присутніми також виступили посол України в Греції Володимир Шкуров, посол України Юрій Щербак та голова ЕКУ Ярослава Хортяні.

На завершення учасники IV Форуму української діаспори прийняли наступні резолюції:

1. Учасники IV Форуму української діаспори в Греції занепокоєні сучасною ситуацією, що склалася в Україні, і підтримують Меморандум про важливі питання, що стосуються України та української діаспори Світового Конґресу Українців від 17 червня 2010 р.

2. Учасники IV Форуму української діаспори в Греції приймають доповідь президента Світового Конґресу Українців Евгена Чолія, проголошену 10 вересня 2010 р. на офіційному закритті форуму, за основу позиції стосовно сучасних подій в Україні та стосовно напрямів своєї майбутньої діяльності.

3. Учасники IV Форуму української діаспори в Греції приймають Резолюцію освітянської конференції, яка працювала в рамках форуму:

  • Учасники освітянської конференції висловлюють обурення щодо заяв міністра освіти та науки Дмитра Табачника стосовно повернення до радянської історіографії, зокрема заперечення Голодомору як геноциду українського народу, очорнення ОУН-УПА та справжніх героїв України, Романа Шухевича та Степана Бандери, закидаючи їм безпідставно колабораціонізм з нацистами, заперечення визначної ролі українського гетьмана Івана Мазепи в національно-визвольній боротьбі українського народу, вилучення з історії України битви під Крутами.
  • Учасники освітянської конференції рекомендують Світовій Координаційній Виховно-освітній Раді Світового Конґресу Українців та освітянській комісії Европейського Конґресу Українців дослідити стан українського шкільництва в діаспорі.
  • Учасники освітянської конференції рекомендують Президії Европейського Конґресу Українців та її освітянській комісії підготувати проект Договору про співпрацю з Національним педагогічним університетом ім. Михайла Драгоманова щодо навчально-методичної підтримки діяльності українського шкільництва.
  • Учасники освітянської конференції вважають за доцільне продовжувати роботу з Міжнародною українською школою за умови прозорості організації навчального процесу, збереження повної автономії українських діаспорних шкіл, обумовлення платних послуг у діяльності Міжнародної української школи.
  • Учасники освітянської конференції звертаються до освітянських видавництв в Україні “Педагогічна преса”, “Шкільний світ” тощо щодо поширення в Україні інформації про українське шкільництво діаспори.

IV Форум української діаспори завершився святковим концертом місцевих митців.

Детальнішу інформацію про IV Форум української діаспори можна прочитати на сайті Товариства української діаспори в Греції “Українсько-грецька думка”: http://ukrgrdumka.gr/2010-03-17-18-50-11/-iv/61-iv-

Світовий Конґрес Українців

www.ukrainianworldcongress.org

Заява Генерального Секретаря Європейської народної партії Антоніо Лопеса Істуріза TOP

На превеликий жаль, незважаючи на наші заклики до президента Януковича та інших українських державних посадовців гарантувати вільні та чесні вибори, поточна політична ситуація в Україні погіршується з кожним днем.

Відкритий лист, підписаний дев’ятьма опозиційними партіями, включаючи дві партії з родини ЄНП, Батьківщину та Рух, є чітким сигналом для нас про те, що українська влада все ще не дотримується демократичних стандартів щодо проведення виборчих кампаній.

Збільшення державного втручання у внутрішню діяльність братської ЄНП партії Батьківщина, а також відмова реєструвати партійні організації в Київській, Львівській, Луганській, Тернопільській та інших областях є безперечними ознаками політично вмотивованої кампанії проти опозиційних сил.

Крім того, нам також стало відомо про те, що Служба безпеки України сьогодні використовується як інструмент залякування основних опозиційних партій для перешкоджання їхній участі у виборчому процесі.

Ми твердо переконані, що якщо ситуацію не буде негайно виправлено, вона матиме серйозні негативні наслідки для діалогу Україна-ЄС та вкрай негативно позначиться на перспективі європейського майбутнього України. Ми знову закликаємо президента Януковича та українську владу терміново розпочати реальний та демократичний діалог з опозиційними силами для того, щоб стабілізувати політичну ситуацію всередині країни, та гарантувати вільні і чесні вибори.

"Журналісти - не вівці!" (відео) TOP
_blank

29 вересня громадські активісти та журналісти провели акцію "Чи збирає СБУ про мене інформацію?"

http://video.telekritika.ua/show/podii/179

Book on Ukrainian-Jewish relations from CIUS press TOP
Peter J. Potichnyj and Howard Aster (eds.)
Ukrainian-Jewish Relations in Historical Perspective
Third Edition 537 pp. $34.95 (paper)

The book Ukrainian-Jewish Relations in Historical Perspective contains papers from a historic conference on Ukrainian-Jewish relations that was held at McMaster University in Hamilton, Ontario, in October 1983. Ambitious in scope, the conference brought together a sizable group of eminent North American and Israeli scholars who addressed the highly complex history of relations between Jews and Ukrainians. The essays in this collection, which reflect the dynamic and often controversial nature of the conference, range in time from the seventh to the twentieth century and cover subjects in both Eastern Europe and Canada. The book also contains transcripts of two discussions: one on issues arising from the conference panels, the other concerning Ukrainian-Jewish relations in Canada.

The McMaster conference was the first major effort to address difficult problems of Ukrainian-Jewish relations in a broader academic context. The past quarter century has seen dramatic transformations in the geopolitics of both Ukraine and Israel, as well as an enormous expansion of research on Ukrainian-Jewish relations by scholars from many countries working in a variety of fields. Evidence of this expansion is contained in the select bibliography of book publications that has been added to this third edition. These new developments and research notwithstanding, the essays gathered in this book have retained their importance and relevance to contemporary readers, and some of them still represent the most authoritative discussions of their particular subjects.

This is one of the volumes on Ukraine and its neighbours published by the Canadian Institute of Ukrainian Studies Press. Other volumes deal with Polish-Ukrainian relations (Poland and Ukraine: Past and Present), Russian-Ukrainian relations (Ukraine and Russia in their Historical Encounter and Culture, Nation and Identity: The Ukrainian-Russian Encounter [1600–1945]), and German-Ukrainian relations (German-Ukrainian Relations in Historical Perspective).

SPECIAL OFFER: MORE FOR LESS (valid only through Web site)

Order Ukrainian-Jewish Relations in Historical Perspective together with Poland and Ukraine: Past and Present and SAVE 20% [Total Regular Price: $54.90] Purchase Together for $43.92

To order go to: http://tinyurl.com/ukrainian-jewish and scroll to the More for Less section.

Shadows of Forgotten Ancestors 45 years later TOP

Young activists of the People’s Movement reproduce the first public protest launched by Ukrainian Sixtiers during the Kyiv premiere of Sergei Parajanov’s film

By Viktoria SKUBA, The Day

_blank
A scene from Shadows of Forgotten Ancestors
On September 4, 2010, 45 years passed since the Kyiv premiere of Sergei Parajanov’s legendary film, Shadows of Forgotten Ancestors. Incidentally, the film’s premiere was allowed in Ukraine only a year after the film was shown in world’s cinemas and received international acclaim. The reason for such a delay was that director Parajanov categorically refused to show Shadows of Forgotten Ancestors in Russian translation, explaining this by the fact that language is one of integral artistic elements of the film. Both the film and its premiere were deeply symbolical. Shadows of Forgotten Ancestors is a high-quality film, showing masterly work by the director and revealing the previously obscure Hutsul traditions and folkways — a film which, in its time, conquered the world. (The Polish magazine Ekran wrote in 1966: “This is one of the most amazing and refined films that we have seen in recent times.”) Parajanov’s film is a rare phenomenon, which shows an integral and authentic ethnic culture with the help of art, thus becoming a bright manifestation of this culture.

Kyiv’s premiere of the film is linked with the young Ukrainian intellectuals who openly stood against the state totalitarian system. In commemoration of the 45th anniversary of the event the civic organization Young People’s Movement organized a showing of Parajanov’s film in the Kinopanorama Cinema. It began with a reenactment of the events that took place in early September 1965.

“On September 2 we first learned that Svitlychnyy, the Horyn' brothers, and a whole number of young composers and artists were detained,” the participant and witness of the protest action, former political prisoner Oles' Serhienko explained. “That was the authorities’ reaction to the partial awakening of civic consciousness among Ukrainians — a result of the democratization processes that took place during the Khrushchev Thaw. Ivan Dziuba decided to use the premiere of the film Shadows of Forgotten Ancestors to speak publicly about the arrests. The hall was full before the film started. After the speech of Parajanov, Dziuba went on stage, and after several cheers started speaking about the mass arrests among the Ukrainian intelligentsia and announced the names of detained persons. Someone tried to push Dziuba off the stage. Then Viacheslav Chornovil called upon those who disagree with such policy to rise in protest. One-third of the audience stood up. Then — in 1965 — after the film Vasyl' Stus approached the microphone. Though he was not supposed to take part in the action, he publicly declared his support for Dziuba and Chornovil, emphasizing that ‘everyone should rise in protest, today Ukrainians are arrested, tomorrow it will be Jews or Russians.’”

After the actions Dziuba and Chornovil were fired, whereas Stus was expelled from his postgraduate course. Soon after that a new wave of arrests began. According to dissident Vasyl' Ovsienko, it was during the premiere of Parajanov’s film that Stus first made his civic stand. That moment marked the beginning of Stus’ 20-year period of hardships, which ended with his death in a concentration camp on September 4, 1985.

Ruling of the constitutional court: Correction of mistakes or a coup d'etat? TOP
How legally correct was the ruling of the Constitutional Court? What repercussions will the ruling have on the functioning of the Ukrainian system of power?

 

“Focus on Ukraine” – Ilko Kucheriv Democratic Initiatives Foundation (DIF)

On October 1, the Constitutional Court of Ukraine approved a decision in the constitutional matter filed by 252 members of parliament. In its ruling the CC satisfied the demands of the MPs and deemed the Law of Ukraine № 2222-IV “On Amendments to the Constitution of Ukraine” of December 8, 2004 unconstitutional. This ruling did not come as a surprise to the majority of Ukrainian political analysts, who even before it was passed down warned of the constitutional and legal repercussions of such a ruling.

[...]

Conclusions and recommendations

The ruling of the Constitutional Court of October 1, 2010 confirmed for many the degree of its political engagement and lack of qualification. All the main points of its ruling were severely criticized by expert political analysts, who agree that this will lead to constitutional-legal chaos. The fact that this decision violates the most fundamental principles of Ukrainian legislation and transcends the boundaries of the institution of power ruling may serve as a precedent for further exploitation of bodies of power for political aims is quite alarming Under such circumstances, much depends on how the representatives of the main bodies of state power carry themselves. If the ruling power does not change its position and interprets the ruling of the CCU as an automatic return to the 1996 Constitution, its representatives should gradually conform to the new edition of the Constitution, in particular, bring all of the most important laws in conformity with it, form a Cabinet of Ministers according to the new rules and change the dates of holding the next presidential and parliamentary elections. However, the more effective and legitimate solution to the problem would be if the Verkhovna Rada form a Constitutional Commission and draft and submit amendments to the Constitution taking into account the opinions of experts and representatives of the opposition in compliance with all procedural requirements.

Complete analysis: http://dif.org.ua/en/infocus/jrejj

Hunger strikes announced by Batkivshchyna to protest government’s electoral fraud

TOP

Statement below from BYuT-Batkivshchyna on the use of “administrative resources” being directed against Ukraine’s largest opposition party ahead of the 31 October local elections. President Yanukovych and his allies have ordered the Justice Ministry not to register regional organizations of Batkivshchyna. Instead the Ministry of Justice is granting Batkivshchyna party certificates to unknown groups and the Ministry of the Interior is issuing false seals to them. The election commissions are taking false lists of candidates from these “party-clones.” We understand that the Chief of Staff of the presidential administration is behind this.

This policy of establishing fake Batkivshchyna branches and registering them to participate in the election has already excluded Batkivshchyna from participating in four major regions: Kyiv, Lviv, Luhansk and Ternopil. To draw attention to what is a clear case of electoral fraud, Batkivshchyna’s regional organisations have announced a hunger strike. Please see the attached statement from the party regarding this.

STATEMENT

What have we come to! We, the people of Ukraine, are losing the independence that was won by millions of lives. We are losing our fundamental rights and freedoms, our culture, history, language, strategic state assets and our European perspective.

We can stop these humiliating developments only through fair elections. But today, it is obvious that a fair election, which means elections in principle, could become impossible in Ukraine. And if we now fail to protect people’s rights to elect we will never be able to protect Ukraine either!

The last six years have been difficult, but it is within this time that a real freedom and relatively fair election system were born. And now, Yanukovych is consciously and brutally destroying these gains.

It is obvious that the new Law on Local Elections establishes an unprecedented system of vote-rigging in Ukraine. These elections are just training and a trial run of the new cynical system of vote-rigging before the next parliamentary and presidential elections.

We are witnessing a real farce; in all election commissions – from central to territorial, and district election commissions – the majority that is loyal to Yanukovych has been secured. He also controls heads and seals of all the commissions. Such election commissions are granted the right to sign election protocols in “troikas” (triumvirates), as it was in Stalin’s time, without any effective observation. Similarly to 2004, Yanukovych established a procedure when it does not matter who votes and for whom, but it matters who “counts”, and draws a protocol.

Following the example of the CSPU, Yanukovych de facto implements a single-party system in Ukraine. Heads of educational institutions, hospitals, entrepreneurs, civil servants, candidates for mayors and deputies are forced to desert to the ruling party. If they refuse to do this they are thrown into jails, sacked, their business is destroyed through law-and-order forces, their families and children are intimidated.

Yanukovych is creating his single-party system by means of raiding influential organizations of the biggest opposition party “Batkivshchyna”. The Ministry of Justice grants the “Batkivshchyna” party certificates to unknown groups; and the Ministry of Interior issues false seals for them. Election commissions take false lists of candidates for deputies from these “party-clones”; the lists are made up by Mr. Liovochkin, head of Yanukovych’s presidential administration.

In such a way, the biggest opposition party “Batkivshchyna” has been already  excluded from the participation in the local elections in four regions of Ukraine: Kiev, Lviv , Luhansk and Ternopil.

If we do not stop this large-scale election fraud then we will never have elections in Ukraine again. We will have only an illusion of elections and the constant power of one person and his allies.

Today we announce a hunger strike to attract the attention of Ukrainian society and the whole world to the fact that now a dictatorship is being established in one of Europe’s biggest countries – Ukraine. Ukrainians often say that the USA and, unfortunately, the EU has made Ukraine a political currency in geopolitical agreements, and because of this they consciously turn a blind eye to the usurpation of power and violation of human rights and freedoms.

It has been called stability in a “gobbledygook” diplomatic language. A system of falsifications of people’s will has been called “fair and transparent elections”.  Annulments of Ukraine’s Constitution, which has been in force during the last six years, by the puppet Constitutional Court has been taken into account and has been called “a precondition to implement successful reforms”. Now we address not just the leaders of key countries but to their people, their journalists and their parliaments. We ask them to help Ukrainian people to defend our young democracy and Ukraine’s state sovereignty.

The whole world needs to stop this absurd, transformation of young Ukrainian democracy into a dictatorship in Europe of the third millennium.

We love our country, and we do our best to stand for its freedom. Now, Ukraine no longer has neighbors, no parliament, no Constitution, no elections and media freedom, we no longer look to international institutions that pretend to struggle for the strengthening of democracy and freedom all over the world.

Because of this, we announce a hunger strike and demand a return to fair elections and keep a chance for Ukraine.

Now we have only our lives, which we are ready to give for Ukraine.

Return of the goon squads - video TOP
Tax police fire on workers, wounding four.

The video shows eight young tax police officers wearing face-covering masks and bulletproof vests blocking workers from their offices. The workers are unarmed in the clip.

http://www.kyivpost.com/news/nation/detail/84571/

Masked and armed Ukrainian tax police on Sept. 24 fired guns using rubber bullets at workers of an agricultural enterprise in Berdyansk, a port city in Zaporizhia Oblast, injuring four.

A similar incident took place five days later in Kherson, leaving a mayoral candidate hospitalized.

The violence in Berdyansk started at 9 a.m. as plant employees arrived at work. At least four workers were wounded, two seriously enough to be hospitalized. The region’s top tax official was quick to defend the actions of his subordinates as self-defense, accusing workers of attacking the tax police.

However, eyewitness accounts and video of the incident posted on YouTube contradict the official version of events that workers fired first on police. The six-minute, 31-second clip has since become the latest Ukrainian YouTube sensation, with more than 90,000 hits since it was posted on Sept. 24.

Complete article: http://www.kyivpost.com/news/nation/detail/84571/

Ukrainian Education Minister Tabachnyk confirms his Russian nationalist credentials TOP
www.jamestown.org/programs/edm/single/?tx_ttnews[tt_news]=36985&
tx_ttnews[backPid]=27&cHash=41ea0f42ea
October 1, 2010

Taras Kuzio

The appointments of Tabachnyk and Khoroshkovsky both negatively impacted on President Yanukovych’s international and domestic image. The fact that they remain in place is evidence that Russia was able to implement its demand to influence cabinet appointments in the Siloviki and humanities fields in exchange for support for Yanukovych in the 2010 elections.

 

Education Minister, Dmytro Tabachnyk, in Ukrainian Prime Minister, Nikolai Azarov’s, government has always been a controversial figure because of his antagonistic views towards Western Ukrainians, Ukrainian nationalism and his pro-Russian view of history. Valery Khoroshkovsky continues to remain in his position as the Chairman of the Ukrainian Security Service (SBU) despite continually embarrassing President Viktor Yanukovych (EDM, September 23).

The appointments of Tabachnyk and Khoroshkovsky both negatively impacted on President Yanukovych’s international and domestic image. The fact that they remain in place is evidence that Russia was able to implement its demand to influence cabinet appointments in the Siloviki and humanities fields in exchange for support for Yanukovych in the 2010 elections. These demands were outlined in President, Dmitry Medvedev’s, August 2009 open letter to the then President Viktor Yushchenko (http://korrespondent.net, August 9, 2009).

_blankTabachnyk’s latest attacks on Ukrainian nationalism (http://2000.net.ua/2000/aspekty/amplituda/68928) was too much for Petro Pysarchuk, the Party of Regions candidate for Lviv Mayor in the October 31 local elections, who had drafted a parliamentary resolution for the ministers dismissal. “Tabachnyk has no authorization from the congress or the political council of the Party of Regions to be its ideologue,” Pysarchuk stated (Ukrayinska Pravda, September 22). Tabachnyk’s latest attack on Galicians would be a private affair, Pysarchuk says, if not for the fact that he is a sitting cabinet official. Pysarchuk points out that not all Galicians are “nationalists”. However, they are united in their loathing of Tabachnyk, adding that “it is without sense that Dmytro Volodymyrovych is seeking to collect arguments to denigrate Lviv as its Ukrainian spirit could not be destroyed over the centuries by many powerful colonizers.”

During the Viktor Yushchenko presidency (2005-2010) Tabachnyk regularly attacked Ukrainian nationalism, which he associated with the “Orange” leaders, Viktor Yushchenko, Yulia Tymoshenko, and Galicians. Tabachnyk perceives himself in the role of a Soviet era ideological secretary, for example, in his visceral denunciations of Ukrainian nationalists in the 1940’s, which positions him close to the Communist Party and neo-Soviet wing of the Party of Regions. Tabachnyk has banned the use of “World War II” from textbooks in favor of the “Great Patriotic War” (ignoring the 1939-1941 Nazi-Soviet collaboration) (Ukrayinska Pravda, April 12).

In his “what kind of textbooks should we use?” argument, Tabachnyk asserted that “Stepan Bandera and Yuriy Shukhevych will remain in history as nationalists and organizers of mass murder and will forever be stained by the brush of collaborationism” (www.partyofregions.org.ua, June 4). Tabachnyk used traditional Soviet discourse to describe the Orange camp as “national-radicals” and “nationalists” rather than “democrats” and “patriots.” Tabachnyk rejected the term “national democrat” as a contradiction in terms, “a euphemism, like ‘national socialism,’ which masks the ‘core-nationalistic’ substance of this trend” (Rossiiske Vesti, October 28, 2006).

Tabachnyk has pursued two commonly held Russian nationalist positions. First, Galicians are not really “Ukrainians” and that they are different from Ukrainians living in central and eastern Ukraine. “Galicians have virtually nothing to do with the people of Great Ukraine mentally, confessionally, linguistically or politically. We have different enemies and different allies. Furthermore, our allies, and even brothers are their enemies, and their ‘heroes’ (Stepan Bandera, Yuriy Shukhevych) are for us murderers, traitors and accomplices of Hitler's executioners,” Tabachnyk asserts. Moreover, Tabachnyk claims it is misplaced for the US and Europe to see the Orange Revolutionaries as “democrats; in reality, they are ‘Ukrainian nationalists.” Tabachnyk, like the Russian leadership and the Yanukovych administration, believes democratic revolutions were CIA conspiracies and the 2005-2010 Yushchenko administration received its orders from the US embassy (D.Tabachnyk, “Utynyi sup” po-Ukrainski. Kharkiv: Folio, 2008).

US conspiracy theories have proved popular among post-Soviet leaders and led to steps in Ukraine and Russia (where were successful) to introduce legislation limiting Western funding for NGO’s. Tabachnyk, like many in the Yanukovych administration, sees Western criticism of democratic regression, such as censorship, as the work of Ukrainian NGO’s funded by Western grants to slander the Ukrainian authorities. “Freedom of speech in their understanding (‘independent media’ and ‘Stop cenzura!’) is the freedom of the opposition to lie about everything about the authorities,” Tabachnyk suggested (http://2000.net.ua/2000/aspekty/amplituda/68928).

Former President, Leonid Kuchma, and Parliamentary Chairman, Volodymyr Lytvyn, both continue to point to the Georgi Gongadze murder scandal in the fall of 2000 as a US conspiracy (Ukrayinska Pravda, September 15). This prompted a strong rebuke from US Ambassador John Teft (Kyiv Post, September 22). Tabachnyk’s latest diatribe “Spiritual Capitulation of Ukrainian Nationalists” (http://2000.net.ua/2000/aspekty/amplituda/68928) was published in his favorite newspaper, 2000, established by “former” KGB officer, Sergei Kychygyn, who as Communist Party commissar at the Vechirnyi Kyiv newspaper, specialized in vitriolic attacks on dissidents and NGO’s. The newspaper has specialized in Soviet-style denunciations of the opposition as American hirelings and of “Ukrainian nationalism.” Political expert Mykola Riabchuk described 2000 to Jamestown as “an openly [Russian Federal Security Service] FSB product in Ukraine.” Their main agenda seeks to belittle support for Ukrainian nationalism. Tymoshenko’s main mistake was that after her defeat she began to rely on nationalistic rhetoric. “Nationalist forces” do not have any serious support among Ukrainians and cannot return to power because they discredited themselves during Yushchenko’s presidency.

Therefore, “nationalists” seek to retain power over a small part of Ukraine by separating Western Ukraine or expelling the Donbass and Crimea. This is a reference to Ukrainian writer Yuriy Andrukovych who in an interview in UNIAN (July 22) and Rzechzpospolita (August 1) triggered a major debate when he suggested that if “Orange” forces returned to power, and Donetsk or Crimea again raised the question of separating (as they did at the Severdonetsk congress on November 27, 2004 in response to the Orange Revolution) they should be allowed to leave (Ukrayinska Pravda, August 4, 5, 10, 30, UNIAN, July 29).

Tabachnyk alleges that “nationalists” now represent a threat to Ukraine’s territorial integrity. “Individuals from Ivano-Frankivsk seek to separate these regions where their ‘real’ nation lives and to build a state using apartheid and ethnic cleansing techniques” (http://2000.net.ua/2000/aspekty/amplituda/68928).

Tabachnyk’s latest denunciation of Ukrainian nationalism represents a set of inter-connected ideas, bad analogies and groundless accusations. Such an article would be intellectually ridiculed if written by an education minister within a Western democracy. Yanukovych's support for his education minister is evident in his September 30 decree establishing a Committee on Questions of Educational Quality, which Tabachnyk will head (www.www.president.gov.ua).The fact that Tabachnyk and Khoroshkovsky remain in influential positions, despite embarrassing the president, is evidence that Moscow retains large influence over the Yanukovych administration.

Ukrainian government can call the bluff on Gazprom's South Stream Project TOP
A persisting, self-inflicted weakness is the demonization of former prime minister Yulia Tymoshenko’s policy in the gas sector by the new government. This rhetoric stems from short-term, narrow political partisanship. Tymoshenko’s main legacy is the March 2009 agreement with the European Commission for gas sector reform and EU assistance to upgrading Ukraine’s transit system

 

Eurasia Daily Monitor
September 21, 2010—Volume 7, Issue 169

Vladimir Socor

The Ukrainian government is stepping up its own efforts to discourage Gazprom’s South Stream project. Overestimating Russia’s capacity to implement it, Kyiv fears that Moscow would shift the gas transit to Europe into South Stream, bypassing Ukraine via the Black Sea, and devaluing Ukraine’s own transit system. The Ukrainian government has quietly been making the case in Brussels and other European capitals that South Stream’s cost would drive up the price of that gas to European consumers, whereas modernizing Ukraine’s transit system with EU assistance could ensure reliable transit at a fraction of South Stream’s cost.

Kyiv has now taken the unprecedented step of arguing that case publicly in Moscow, also introducing environmental objections to South Stream. Ukrainian Foreign Affairs Minister, Kostyantyn Hryshchenko, spoke up forcefully on September 16 in a joint news conference with his Russian counterpart, Sergei Lavrov, followed by a separate Hryshchenko interview and an ad-hoc meeting with Western journalists in Moscow (Interfax-Ukraine, Ekho Moskvy, September 16; Wall Street Journal, September 17).

The salient points in this argument are: 1. South Stream’s estimated cost of $20 billion [Russian estimates are $30 billion], funded by Russian taxpayers, would be passed on to recipient countries through high prices for that gas, in excess of European market prices; 2. This project does not help diversify supplies to Europe since the supplier would remain the same, Russia; 3. Pipeline construction in the Black Sea could result in explosions, if acid leaks come into contact with the highly flammable, toxic gaseous compounds there (a Black Sea peculiarity); 4. South Stream is redundant since Ukraine’s existing transit pipelines can continue providing transit service in the future, with EU-assisted upgrading. In sum, according to Hryshchenko, South Stream is “wasteful, unnecessary, and totally against the logic of a modern economy.”

The ecological argument might signal that Kyiv is prepared to oppose the construction of the South Stream pipeline in Ukraine’s Black Sea exclusive economic zone. Under international law, Ukraine cannot veto the construction, but is entitled to request satisfactory answers to its ecological objections; and can delay the construction for years through environmental impact studies. Moscow has already indicated its preference for going through Turkey’s exclusive economic zone, instead of Ukraine’s. But the route through the Turkish zone is longer and it runs at far lower depths, raising the overall project’s cost estimate to $30 billion, as announced during Russian Prime Minister, Vladimir Putin’s, August 2009 visit to Turkey. All this remains academic, however, as long as Moscow lacks the additional gas volumes and the funding.

At the joint press conference, Lavrov declared full confidence in Ukraine’s reliability as a transit country “under the current authorities,” and denied that Moscow aims to bypass Ukraine for any reason (Russian MFA website www.mid.ru, September 17). The thesis of Ukraine’s “unreliability,” however, is being propagated in Western Europe, not in the official Russia-Ukraine relations. And Lavrov’s ministry does not make energy policy. Russian Energy Minister Sergei Shmatko used his authority to counter the Ukrainian position. Shmatko ruled out negotiating with Ukraine or anyone else about conditions for giving up the South Stream project. According to Shmatko, South Stream’s costs would not be passed on to European consumers, but would be covered by Gazprom together with its partners in this project -- a grim if unsurprising reminder to such partners (ITAR-TASS, September 16).

Kyiv’s arguments (as presented with some variations by government officials) include, however, some vulnerable and self-defeating points. Most counterproductive among these is advertising Ukraine’s fear of South Stream and readiness for concessions to Russia, ostensibly to prevent South Stream’s construction. Ukrainian President Viktor Yanukovych and his senior team declared this fear during the electoral campaign some months ago and have not stopped doing so. Offering to share control of Ukraine’s transit system in some form or another with Gazprom, in return for stopping South Stream, Kyiv gives Moscow a heavy leverage in the negotiations. It is difficult to determine whether this reflects mere naiveté, inadequate analysis of Gazprom’s bluff, or a way to prepare Ukrainian public opinion for concessions to Gazprom that some interest groups in Kyiv and Donetsk had intended in the first place. Hryshchenko’s tone in Moscow (see above) has finally raised the quality of Kyiv’s public discourse and negotiating tactics. These can only be successful if followed by the presidency and government.

A persisting, self-inflicted weakness is the demonization of former prime minister Yulia Tymoshenko’s policy in the gas sector by the new government. This rhetoric stems from short-term, narrow political partisanship. Tymoshenko’s main legacy is the March 2009 agreement with the European Commission for gas sector reform and EU assistance to upgrading Ukraine’s transit system. Originally intended to have taken effect in 2010, that agreement can still provide a framework for EU-assisted reform and modernization of Ukraine’s gas sector. Another Tymoshenko legacy is the 2007 legislation (approved also by the Party of Regions at that time) banning any form of alienation of Ukrainian ownership in the energy infrastructure systems, so as to prevent Russian takeovers. The present government has these instruments available to uphold Ukraine’s national interests. But the government seems to weaken its own hand, and fracture the necessary national consensus on this issue, by attempting to discredit that legacy.

Seeking a further cut in the price of Russian gas (Interfax-Ukraine, Ukrayinska Pravda, September 17) is the latest step with potentially self-defeating consequences by the Ukrainian government. With this, Kyiv acts as a supplicant to Moscow on yet another issue, after its pleas to stop South Stream. Consecutive Ukrainian pleas to Russia can only multiply the latter’s leverage. Kyiv has already rewarded Moscow for the first price cut in April by prolonging the Russian Black Sea Fleet’s basing rights in Ukraine for a half-century. A further price cut would almost certainly put Ukraine’s gas transit system on the negotiating table, open to Russian takeovers in salami-tactics fashion, which would frustrate the EU-assisted modernization of the system. Moscow may well want to engage Ukraine in such bargaining ahead of the EU-Ukraine summit and energy forum scheduled for late November. EU Commission President Jose Manuel Barroso and other officials have reaffirmed the EU’s readiness to work with Ukraine toward a European solution, during President Yanukovych’s latest visit in Brussels (Interfax-Ukraine, September 13). But, if Kyiv opts for quick-fix bilateral deals with Moscow, it risks mortgaging its gas sector to Russia for the long term, even as the scarecrow project South Stream dies of natural death.

Presidential official proposes to declassify Soviet-era security lists TOP

http://www.kyivpost.com/news/politics/detail/82993/

Deputy chief of the Ukrainian presidential administration Anna Herman has suggested conducting a lustration in Ukraine.

"I think a lustration would be very useful for Ukraine. The Polish experience has shown an amazing fact: after the lustration it turned out that it was the right-wing camp that had more security officers than the left-wing. I think something similar could happen in Ukraine as well," Herman told journalists.

A lustration "will allow not just to purify the power and to increase confidence in officials, it will also protect those who are sometimes victimized by various sleazy provocations by the press," she said.

"You know how easy it is to make provocations and to accuse someone of having worked for the KGB. It is very difficult to protect oneself from this. If we open [the archives], hold a lustration and publish lists of those who cooperated, that means that those people who did not cooperate will be guaranteed that no one would upset them in this country," the deputy chief of the presidential administration said.

Herman made such statements on Friday after attending an exhibition about the East Germany's secret service (Stasi), which opened in Kyiv.

The secret filed can be declassified while people mentioned in them are still alive, she also said.

"I am not supporter of the idea that documents should remain classified as long as people named therein are still alive," she said.

"One has to know the truth, no matter what it is like and whoever might be involved, and one has to answer for the truth," she said.

"Our society needs to be purified. So far there are no such statutory acts and today we cannot force the Security Service to break the law. I suggest passing legislation for these documents to be handed over to institutions, in particular, the Institute of National Memory. It will be done," Herman said.

Firtash donates $6.7 million to Cambridge Ukrainian studies TOP
Paradoxically, and through indirect means, Ukraine is beginning to fund Ukrainian studies abroad.

Will more follow ?

 

http://www.kyivpost.com/news/nation/detail/83718/
Sep 24

Olesia Oleshko

The University of Cambridge in the United Kingdom has launched apermanent program in Ukrainian studies, mostly courtesy of Ukrainian gas-trading billionaire Dmytro Firtash, a co-owner of the controversial RosUkrEnergo gas-trading intermediary.

The University of Cambridge in the United Kingdom has launched a permanent program in Ukrainian studies, mostly courtesy of Ukrainian gas-trading billionaire Dmytro Firtash, a co-owner of the controversial RosUkrEnergo gas-trading intermediary.

Read more:
http://www.kyivpost.com/news/nation/detail/83718/
#ixzz10xip5x5W

Firtash gave the school $6.7 million. The money will allow the schools to develop curriculum, do public events and establish two permanent academic posts – a lecturer in Ukrainian studies and lector in Ukrainian language.

Firtash invited professors to Kyiv to sign an official agreement. “It couldn’t have happened if not for Mr. Firtash’ generous support,” Simon Franklin, professor of Slavonic studies said. Franklin and his colleagues – Rory Finnin, head of Cambridge Ukrainian Studies and Emma Widdis, head of Department of Slavonic Studies presented the program in Kyiv on Sept. 24.

“Ukrainian studies are well represented in American and Canadian schools, while in Western European Universities, such programs are scarce,” Franklin said. He explains it by demographic factors – big Ukrainian diaspora in the United States and Canada lobbied Ukrainian language and history programs at top schools like Harvard, Stanford, Columbia and others. “Not many people in Europe really know what modern Ukraine is,” Franklin said. “It’s a very sad and dangerous mistake and I think it’s time to correct it.”

Students can take classes in Ukrainian language and literature, where they will be reading books by Ukrainian authors in their original language, classes on Ukrainian cinema, culture and history of Kyivan Rus.

“Our students do not just learn the language,” Widdis said. “They get a better understanding of Ukrainian history and culture.”

The Ukrainian studies program already enrolls more than 20 students annually. Finnin, who did research on correlation of culture and national identity in 19th and 20th century Ukraine, said that his students love Ukrainian literature, especially poems by Vasyl Stus and Taras Shevchenko.

While the classes are being taught by British and American faculty, the school is planning to invite Ukrainian scientists, historians, writers and artists to do guest lectures and seminars. The department is not limited to academic programs only. It holds regular art exhibitions and Ukrainian movie nights.

The professors think that they will teach the whole new generation of politicians, public leaders, historians and artists who won’t have a distorted idea of what Ukraine is and won’t have this stereotypical thinking that Ukraine is a part of Russia.

The University of Cambridge is one of the oldest and most prestigious schools in Europe. It was founded in 1209. The university introduced the Russian studies program at the end of World War II in 1945. The “pilot” Ukrainian Studies program was launched in 2008 as a part of Department of Slavonic Languages.

The classes will start in October, but meanwhile three Cambridge professors came to Ukraine to do the official presentation of the program. They said that they wanted to do so much earlier, but the first step was made two years ago with adding Ukrainian language, history and culture classes to the curriculum.

Ukraine's generous pension system close to collapse TOP
Sepember 30

Those who think the French pension system is bloated should take a look at Ukraine, a nation which has not only preserved but enhanced generous Soviet retirement benefits -- which now threaten to bankrupt it.

An elderly woman sleeps as she sells cigarettes to make some money in the centre of Kyiv.
Street protests might come easier to the French than they do to the Ukrainians. But the government of President Viktor Yanukovich, who is being urged to raise the retirement age to 65 years for men and women, is still wary of a possible backlash.

Relatively small on an individual basis -- about $140 a month on average -- total pension expenditure is a big burden on the ex-Soviet republic's budget, making up 18 percent of gross domestic product in 2009, one of the highest rates in Europe.

Ukraine's ageing population means the system's financing needs will only increase unless it is changed. There are already nine pensioners for every 10 working people paying into the pension fund in Ukraine -- and this ratio is set to get worse.

"No system can withstand those demographic trends," said Marcin Swiecicki, director of EU-sponsored think tank Blue Ribbon Analytical and Advisory Centre. "This would be a financial catastrophe."

[...]

Ukraine was taxing payrolls at 35 percent in order to finance pensions -- "one of the highest rates in the world", Swiecicki said.

GROWING BURDEN

But even that is not enough. Without reforms, by 2050, Ukraine will have to reduce its average pension to 28 percent of the average wage from the current 40 percent.

And if it wants to keep pensions at the same level, the nation will have to raise the retirement age to 65 years for both men and women. Under the current rules, Ukrainian men can retire at 60 while women retire at 55.

"Ukrainian women hold the world record in correlation between the length of retirement and the work period needed to obtain a pension: 7.1 years of staying retired for every 10 years of work," Swiecicki said.

That compares to 6.2 years in Italy and just 4.6 years in Germany, according to Blue Ribbon data.

[...]

"BIG RISK"

[...]

The plans have not been clearly articulated at home. The Yanukovich government has prudently shelved discussion of the issue until after the October 31 regional elections so as not to damage his Regions Party's prospects at the poll.

However, signalling that even modest reform plans could be reviewed, Deputy Prime Minister Sergei Tigipko said this month the government would try to avoid retirement age adjustments -- a policy that could displease the IMF.

"If we find ways to compensate (growing pension expenditures) without raising the retirement age, we will not raise it," Tigipko told reporters.

"If we don't find ways to compensate we must stimulate people to continue working -- by enabling them to earn more for working every additional year and so on."

Carrying out pension reform in a slowly growing economy was "a big risk", he added.

Complete aarticle:
http://www.kyivpost.com/news/nation/detail/84480/#ixzz114ZL7t5x

Виправлення помилок чи конституційний переворот? TOP
Рішення Конституційного Суду України (КСУ) продемонструвало не лише глибокий рівень юридичного цинізму, а й повну політичну безвідповідальність представників нинішньої владної команди, що ініціювали весь процес "відкату" Конституції.

 

http://dif.org.ua/ua/analit/ibjer
Фонд «Демократичні ініціативи»

4 жовтня 2010

Олексій Сидорчук

Наскільки юридично коректним було рішення Конституційного Суду?

Які наслідки воно матиме для функціонування української системи влади?

[...]

Висновки та рекомендації

Рішення Конституційного Суду від 1 жовтня цього року для багатьох стало підтвердженням політичної заангажованості та некваліфікованості цього органу. Усі ключові пункти цього рішення було піддано серйозній критиці з боку представників експертного середовища, які сходяться на думці, що воно призведе до конституційно-правового хаосу. Багато тривоги викликає й той факт, що таке рішення, яке порушує найважливіші принципи українського законодавства та виходить за межі повноважень відповідної владної інституції, може стати прецедентом для подальшого використання органів державної влади в політичних цілях. За таких умов багато чого залежить від того, як себе поведуть представники ключових органів державної влади. У разі, якщо владна команда не змінить своєї позиції та витлумачить рішення КСУ як автоматичне повернення до Конституції зразка 1996 року, її представники повинні будуть неухильно дотримуватися нової редакції Основного Закону, зокрема, привести усі важливі закони у відповідність до неї, сформувати Кабінет Міністрів за новими правилами та змінити час проведення наступних президентських і парламентських виборів. Проте більш ефективним і легітимним способом виходу із ситуації є створення Конституційної комісії і розробка та внесення змін до Конституції Верховною Радою з урахуванням думок експертів і представників опозиції, проведені з дотриманням усіх процедурних вимог.

Вся стаття: http://dif.org.ua/ua/analit/ibjer

Янукович працює – Кучма відпочиває. Буквально!

TOP

http://blogs.pravda.com.ua/authors/grytsenko/4cab8b28d8dcd/
05.10.2010

Анатолій Гриценко

За кілька днів Янукович спробує провести через Раду новий закон "Про Кабінет Міністрів України", зареєстрований за N7208 <http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=38680>. Дуже радив би його почитати. Бо буде лихо!

Насправді – це не закон про Кабмін. Це – закон про систему влади в Україні. Влади Януковича.

Проект N7208 <http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=38680> вносить зміни до тридцяти двох (!) діючих законів і кодексів. Метою цих змін, як виявилося, є не тільки приведення їх у відповідність до Конституції часів Кучми.

[...]

Янукович контролюватиме і впливатиме майже на все – прокуратуру і суди, силовиків і правоохоронців, податкову і митницю, природні монополії і радіо з телебаченням, комунальні послуги і теплопостачання, ядерну енергетику і поводження з відходами, охорону прав на сорти рослин і теплопостачання, виробництво електроенергії і використання скидного енергопотенціалу, навіть особисто затверджуватиме Положення про Міністерство охорони здоров'я?!

Висновки?

Янукович не просто приводить законодавство і свої повноваження у відповідність до Конституції Кучми. Янукович перевершує свого вчителя.

Колегіальні органи, що передбачають обговорення і голосування – парламент, Кабмін – нівелюються, їх повноваження і можливості контролю (за Президентом, силовиками, бюджетом) кардинально зменшуються.

І ще один висновок – Янукович не довіряє насамперед своїй власній команді. Він хоче не лише уникнути залежності від "своєї" більшості і "свого" Уряду, а ще й кожному чиновнику по всій вертикалі одягти кільце в ніс і взяти на ланцюг.

Що робити?

Парламентська опозиція не має голосів, щоб не допустити схвалення цього небезпечного закону одразу в цілому, без обговорення, як це останнім часом робиться.

Парламентська більшість голоси має. Вона може, якщо не полінується прочитати законопроект N7208, вилучити з нього найбільш небезпечні норми, що виводять Президента, Кабмін, силові структури і бюджет країни з-під парламентського і взагалі – будь-якого контролю.

Доки Литвин не поставив на голосування, а Чечетов не підняв руку догори, парламентській більшості ще не пізно схаменутися! Якщо не заради країни, то хоча б з інстинкту самозбереження
.

Більше інформації на www.grytsenko.com.ua <http://grytsenko.com.ua>

Вся стаття: http://blogs.pravda.com.ua/authors/grytsenko/4cab8b28d8dcd/

Це варто знати: У Донецьку все українське просто знищують вогнем! TOP

http://maidan.org.ua/static/news/2010/1285603821.html
27-09-2010

23 вересня 2010 року о 14 годині 20 хвилин в центральному офісі всеукраїнської громадської організації інвалідів «Чорнобиль-Допомога» по вулиці Північній, 19, м. Донецька (Україна), сталася пожежа. Буквально за декілька секунд полум’я охопило все крило будинку - коридор і п’ять кімнат. Розповсюдження полум’я було настільки стрімким, що деякі працівники організації були не в змозі вийти з будівлі із-за величезного полум’я в коридорі. Завдяки рішучим і сміливим діям пожежників і працівників організації, які були зовні, людей, які опинилися в пастці евакували через вікна. ….Багато членів громадської організації «Чорнобиль-Допомога» пов’язують цю пожежу саме з політичним тиском, який постійно оказували на них місцеві екстремальне налаштовані представники лівих сил.

В цьому ж будинку вже декілька років працює громадський музей «Смолоскип», експозиції якого присвячені Народним Героям України, як загиблі пожежники при ліквідації аварії на ЧАЕС, як Василь Макух і Олекса Гірник, що вчинили акти самоспалення заради свого народу і присутні інші експонати патріотичного напрямку. Це єдиний громадський музей в Україні де вшановується і досліджується життєвий шлях і героїчні вчинки видатних жертовників українського народу радянської доби. … Ідея музею вписується в вислів Ю. Іллєнка, що націоналізм – це освідчення в любові до свого народу. Саме тому тут, місяць тому, додатково були представлені матеріали про майже нікому невідомого вояку УПА Ю. Михайлівського, який провів в криївці 20 років, а коли криївку оточили при спробі його заарештувати силами НКВД не здався, а вкоротив собі віку шляхом самоспалення. …Весь час, що музей працює екстремалі чинили акти вандалізму і провокації: зривали з будинку прапор України, вказівники і шильдики музею, розмальовували двері і стіни ганебними лозунгами, мазали в середині приміщення стіни коридорів і туалетів лайном (як тільки самим було не огидно?), постійно погрожували по телефону знищити організацію і музей. Все це робилося від імені «комуністів», бо ті, які погрожували фізичною розправою і знищенням називали себе «комуністами», «громадянами СРСР». Навіть при відкритті музею присутні питали у фундаторів, чи не бояться вони радикалів і українофобів. Але ніхто не очікував цинічного силового акту в центрі міста серед білого дня.

[…]

Проаналізувавши ситуацію президія ВГОІ «Чорнобиль-Допомога» вважає необхідним довести до відома громадськості, що організація працює більше 20 років, учасник Національної програми ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС, дипломант першого Національного благодійного конкурсу, за всі часи в своєї діяльності організація не користувалася коштами держави чи спонсорів, має подяки від всіх трьох попередніх Президентів України. Всі члени організації виконують свої обов’язки на громадських засадах, в вільний від основної роботи час не отримуючи за це заробітну плату, чи якесь інше фінансове або матеріальне винагородження. Для всіх членів організації, ця громадська робота не тільки виконання своїх обов’язків перед суспільством, а також і поклик души. За більш ніж двадцятирічну діяльність нашої організації було багато прикрощів і негараздів, певні – здолаємо і ці неприємності. Тому офіційно заявляємо: всеукраїнська громадська організація інвалідів «Чорнобиль-Допомога» не припиняє свою діяльність, музей «Смолоскип» працює в звичайному режимі.

Голова організації В. Тупілко

[…]

Голова обласної організації С-ЕП «Союз. Чорнобиль. Україна.» В. Трубніков

Голова міської організації С-ЕП «Союз. Чорнобиль. Україна.»
і ВГОІ «Чорнобиль-Допомога» В. Тупілко

Ціла стаття: http://maidan.org.ua/static/news/2010/1285603821.html

КВУ: Українці не довіряють виборам TOP
http://ua.glavred.info/archive/2010/09/27/101216-8.html
27.09.10

Більше половини українських виборців найбільше побоюються на місцевих виборах 31 жовтня фальсифікацій результатів голосування. Про це свідчать підсумки свіжого опитування соціологічної групи «Рейтинг», повідомляє Немецкая волна.

Результати опитування підтвердили, що українці не довіряють виборам, сказав глава Комітету виборців України Олександр Черненко. Він зазначив, що майже 60% опитаних чекають спотворення їх волевиявлення. З них 20% чекають значних фальсифікацій.

Кількість виборців, які побоюються фальсифікацій результатів голосування, вища на заході і в центрі держави, якщо порівнювати зі сходом і з півднем.

Це регіональну відмінність в настроях Черненко пояснив географією прихильників і противників нинішньої влади. Адже зосереджена на півдні і сході більшість виборців, яка обрала Президентом Віктора Януковича, не розчарувалися в своєму виборі і чекає поліпшення життя після місцевих виборів.

За словами експерта, дослідження показало, що половина громадян підтримує часткове повернення до мажоритарної системи виборів. Але переважна більшість критично поставилася до висунення кандидатів за партійними списками.

«Люди чекають на посаді місцевих глав, в місцеві ради - господарників. Лише 9% виборців хвилює партійність кандидатів у місцеві ради», - сказав глава КВУ.

Черненко повідомив про готовність половини опитаних прийти на вибори. За досвідом виборчих кампаній він чекає, що в день голосування явка виборців становитиме близько 60%.

Остап Кривдик: Casus belli? TOP
Влада має монопольне право на насильство і є найефективнішою у його використанні.

 

http://maidan.org.ua/static/mai/1285589314.html
27-09-2010

Остап Кривдик

Увечері в неділю, 26 вересня, в Ірпені стався напад на фестиваль повстанської пісні "Гайдамаки". Від 15 до 25 організованих молодчиків з бейсбольними бітами напало на охоронців біля входу.

Втім, охорона і організатори зреагували адекватно і оперативно, та й самі глядачі не залишилися осторонь - і нападники швидко відійшли. Попередній результат атаки - двоє поранених охоронців, їм розбито голову і зламано руку.

Насильство нікуди не зникало у постреволюційні роки - рейдерські захоплення, сутички з активістами спільноти "Захисти старий Київ" чи оборонцями харківського парку були і залишаються реаліями нашого дня.

Та напад на подію з чіткою суспільно-політичною складовою відбувся вперше з 2004-го.

В часі події на території фесту залишалося тільки два міліціонери, решта патрульних незрозумілим чином зникла і появилася тільки після інциденту. Ситуація до болю нагадує 2004 рік - спочатку Мукачево, де при бандити спокійно робили свою справу на дільницях, а потім - ситуацію під ЦВК, де молотками побили людей - і знову при повному невтручанні міліції.

Саме це дає змогу припускати, що напад - не випадкова "хуліганка", а організована провокація, мета якої - залякати прихильників опозиції, створити імідж "небезпечних" для опозиційних заходів, а також ввести насильство як тему в опозиційний рух.

Як на мене, провокації вдалося добитися мети: в опозиційних колах заговорили про "легалізацію зброї", силовий спротив, а радикали звично затрубили гасла "смерть ворогам".

"Україна без Кучми" у 2001 році саме так і була морально знищена сутичками під адміністрацією президента. Тільки таким чином Кучмі тоді вдалося погасити протест - створивши картинку "нацистів", що хочуть силою незаконно захопити владу.

Зараз, схоже, влада хоче повторити успішно пройдений урок.

Джин Шарп чітко зазначає, що у боротьбі з авторитарною владою насильство - неефективне.

[...]

Є кілька уроків з цього інциденту.

Перший: старі часи повернулися, і пора реанімувати наш досвід і контакти.

Другий: якщо протести і надалі будуть не надто масовими, це спонукатиме владу до подальших провокацій - тому треба знаходити час і приєднуватися до протестів.

Третій: бажаючих "погратися в войнушки" треба трактувати як свідомих чи несвідомих провокаторів, що діють на руку владі.

Четвертий: варто серйозно задуматися про громадську охорону на масових заходах, котра буде готова протистояти провокаціям.

Ціла стаття: http://maidan.org.ua/static/mai/1285589314.html

Українські емігранти та побудова Країни Мрії

TOP
http://www.radiosvoboda.org/content/article/2182744.html
06.10.2010

Олексій Толкачов

Київ – На тлі випробувань, які зараз вкотре доводиться переживати українській державності, дедалі частіше і гучніше в громадському середовищі лунають звинувачення на адресу закордонних українців. Мовляв, утекли вони від реальності, а свою любов до Батьківщини можуть хіба що балачками доводити. Та й те, за тисячі кілометрів від рідних країв.

Постає запитання, якщо ж діаспора справді любить Україну, то чого ж не вертається? Чого ж не поспішає свою незалежну неньку розбудовувати та від недобросовісної влади рятувати? Тут важко не процитувати відомий анекдот із докором на адресу діаспори: «Ви сумуєте за Україною? – Дуже сумуємо! Скоро святкуватимемо 20 років, як ми сумуємо за Україною!»

Окрім всього, з України ще й тікають тисячі українців, які їдуть у пошуку кращого життя, за заробітками. У суспільній думці вони, наче зрадники, втікачі з корабля. Та й закордонна діаспора, яка колись тікала від радянської влади та репресій, часто з презирством ставиться до теперішніх переселенців-заробітчан.

Можна легко піддатися подібним суспільним настроям, тим більше, залишаючись в Україні наодинці з усіма викликами та негараздами. Однак, чи варто при цьому зайвий раз казати про те, що взаємні образи лише поглиблюють розпорошеність серед українців? Виникає прірва між закордонними українцями та самою Україною.

Для подолання образ необхідно спершу розібратися в ситуації, а потім не дивуватися, коли глибший аналіз виявить зовсім іншу картину, яка не залишає місця осуду.

Закордонні українці: who is who? ...

Вся стаття: http://www.radiosvoboda.org/content/article/2182744.html

Загадковий "спонсор" тепер з'явився і в СБУ TOP
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/09/15/5386138/
15 вересня 2010
_blank
http://www.youtube.com/watch?v=wl-EjNDPcaQ&feature=player_embedded

[...]

Forvosh _ 17.09.2010 13:21Группенфюрер Хорошковский!!! Кінчить він погано!!!

 

Уже декілька місяців громадськість слухає історію про "анонімного спонсора", який подарував Міністерству внутрішніх справ автомобіль "Кадиллак" вартістю близько мільйона гривень.

Не менш щедрий подарунок було зроблено і Службі безпеки України.

25 березня СБУ відсвяткувало свій день народження.

З нагоди свята вперше було проведено масове зібрання в палаці "Україна" разом із концертом, в якому брали участь улюбленці вітчизняної еліти - Таїсія Повалій, Тіна Кароль, Валерій Меладзе, "95 квартал".

Захід також освятив своєю увагою президент України Віктор Янукович.

Судячи з сюжету каналу СТБ, святкувала спецслужба на широку ногу.

Те, що в нормальному суспільстві одразу стало би предметом антикорупційного розслідування, в Україні вважається нормою.

 

"Українська правда" надіслала запит до СБУ стосовно видатків на цей захід - скільки склав гонорар артистів, оренда палацу "Україна" тощо. Загалом ми поставили СБУ чотири питання.

Відповідь глави СБУ Валерія Хорошковського складалася з одного речення:

"Повідомляємо, що на проведення урочистих заходів у Палаці Україна з нагоди 18-ої річниці створення Служби безпеки України, які відбулися 25 березня ц.р., бюджетні кошти не витрачалися".

Хто ж тоді цей загадковий благодійник, який не пошкодував для СБУ грошей? Звісно, ця інформація не може бути секретом, адже суспільство має бути впевнено, що в подальшому ця структура не буде на особливому рахунку в СБУ - наприклад, почне вигравати всі тендери або користуватися "прикриттям" спецслужби.

"Українська правда" зателефонувала речнику СБУ Марині Остапенко.

На запитання, хто оплатив святкування, Остапенко повторила те ж, що було сказано в листі Хорошковського: "Я можу повідомити, що бюджетні кошти не витрачалися".

Цікаво, що загалом ця тема з видатками на святкування викликає в спецслужбі дратівливу реакцію.

Так, автор сюжету на каналі СТБ журналіст Сергій Андрушко розповів, що на його лист СБУшники не прореагували:

"Ми звернулися до СБУ із запитом про те, скільки вони витратили грошей на святкування Дня СБУ, - зазначив Андрушко. - Але прес-служба СБУ відмовилася відповідати на запит СТБ, аргументуючи: "Про все знає ваш редактор...".

Ціла стаття: http://www.pravda.com.ua/articles/2010/09/15/5386138/

Керівником охорони Януковича виявився... громадянин Росії TOP
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/10/6/5449514/view_print/
06 жовтня 2010

Сергій Лещенко

Поки СБУ полює за німецькими політологами і українськими журналістами, набагато цікавіші події розгортаються прямо під боком у спецслужби.

Питання безпеки Віктора Януковича, а, отже, фактично кожен крок життя президента України контролює людина з російським паспортом у кишені та невідомо якими погонами під цивільним костюмом.

_blank
Однак після інавгурації Януковича подальше перебування росіянина на цій посаді перейшло в сферу національної безпеки. Адже, будучи громадянином іншої держави, Заневський потрапляє в очевидний конфлікт інтересів - кому служити: Батьківщині чи людині, яка тебе найняла?

Але Янукович зробив вибір - він залишив Заневського біля себе.

[...]

Постало питання про оформлення Заневського в адміністрацію президента. Він як громадянин Росії не мав права обіймати жодні державні посади. Тому Заневського 22 березня офіційно призначили... радником президента поза штатом. Але фактично він є керівником охорони президента.

Формально на цій посаді значиться Костянтин Кобзар - в минулому міліціонер, який охороняв Януковича ще в часи роботи губернатором Донецької області, а потім з ним переїхав до Києва. Однак по-суті Кобзар є підлеглим Заневського.

[...]

Персональний кабінет поряд з президентом - дивні привілеї як для звичайного "позаштатного радника", чи не так?

[...]

Зате сьогодні пан Заневський у самому епіцентрі ухвалення рішень в Україні. В силу своїх обов'язків він отримав доступ до кабінету Януковича і, не виключено, має можливість бачити документи з грифами "цілком таємно". Також не виключено, що він отримує кореспонденцію, адресовану Януковичу.

Заневський постійно знає про місцеперебування президента. Окрім адміністрації, керівник охорони також веде питання безпеки в "Межигір'ї". Загалом на спокій Януковича працює близько 120 співробітників Управління державної охорони, що виконують свої обов'язки в порядку черговості.

Власне, поява у кортежі Януковича "швидкої допомоги" також могла бути вимогою Заневського. Тільки охорона прорахувалася з автомобілем - приставлена до Януковича машина була нездатна витримувати ритм кортежу. Як наслідок - автокатастрофа на виїзді до Борисполя, яка забрала життя водія таксі.

Зрозуміло, що Заневський має отримувати зарплатню за свою роботу. Оскільки він офіційно оформлений як "радник поза штатом", значить, на гроші з бюджету він претендувати не може. Тоді виникає інше логічне питання - хто оплачує його послуги? І якщо це робить стороння приватна особа, то чи це не корупція?

Після обрання Януковича багатьох журналістів турбувало, чому охорона нового президента поводиться значно жорсткіше, ніж це було при Ющенку. Власне, тепер відомо, кому адресувати це запитання...

Імпорт тілоохоронців - це нове слово в трудовій міграції. Раніше обурення викликало залучення до українських виборів російських політтехнологів. Тепер ясно, що це не межа. Тоді, можливо, наступним кроком взагалі варто привозити президента з-за кордону?

P.S. "Українській правді" телефоном вдалося зв'язатися з В'ячеславом Заневським, щоб запропонувати йому дати інтерв'ю. Пан Заневський погодився на зустріч, протягом якої поставив свої умови - "Українська правда" мала узгодити з ним не просто розшифровку бесіди, а повністю всю публікацію включно з авторським текстом. Оскільки це суперечить журналістським стандартам, ми були змушені відмовитися від такого варіанту.

Але з огляду на очевидну суспільну значимість теми російського громадянства керівника охорони президента України, сподіваємося, В'ячеслав Заневський знайде спосіб розповісти про свою роль в оточенні Януковича.

Вся стаття: http://www.pravda.com.ua/articles/2010/10/6/5449514/view_print/

The honorary giveaway of the Ukrainian aviation industry to Russia TOP
http://www.kyivpost.com/news/opinion/op_ed/detail/84962/
October 3, 2010

Andriy Pyshny

The signing of documents planned by Russia and Ukraine for Oct. 26 to create the new aviation joint venture between Ukraine’s Antonov and Russia’s OAK had every chance of passing unnoticed. It’s difficult to compete with such heavyweight information pieces as constitutional reform, local elections and the beating in a Kyiv restaurant of parliament deputy Serhiy Vlasenko.

The news was accompanied by nothing special, your typical dull background that the joint venture will be registered in Moscow under Russian jurisdiction, headed by a representative of the Russian Federation, and Ukraine will appoint his deputy.

I might have missed this piece of information, preferring something fashionable, had I not written last year an opinion piece called “The new gas contracts: slavery for Ukraine.” The article pointed out all the things Ukraine had to give up as a result of Yulia Tymoshenko’s signing of the “victorious” gas deal.

Apart from concessions in the nuclear energy sector, the language sphere, and the city of Sevastopol (where Russian Black Sea Fleet is based), I mentioned the inevitable absorption of the Ukrainian aviation industry by its Russian counterparts, and the role that Tymoshenko and Viktor Yushchenko would play in it.

This is a quote: “Taking into consideration that the value of the Russian aviation industry significantly surpasses the value of Ukrainian aviation plants, Ukraine will have to hand over majority shares in its companies in exchange for minority shares in the Russian ones. This means, at the very least, that such a merger will cause the loss of all of Ukraine’s know-how in the aviation industry. And, in the worst-case scenario, it means that Ukraine’s aviation industry will be managed from the depths of Russia.”

And what are we seeing now? Even from reading the announcements about the creation of the joint venture we can conclude that even formal equality is not observed, and Ukraine is becoming a minor partner in this agreement, which will have to look up to its “big brother.”

To further the process of “integration,” the Russian side suggested that both Ukrainian and its own plane-building enterprises should be audited. Previously, Moscow had offered “its own” companies to conduct the audit. But it’s not clear yet who the auditors will be.

Moreover, despite the excitement connected with the preparation of such a festive event as the handover of the Ukrainian aviation industry to Russia, Ukrainian officials should not forget to give the Ukrainian society direct and public answers to some very unpleasant questions.

First of all, who will own the main asset of the Ukrainian aviation industry, the intellectual property, after the creation of the joint venture? And what are the safety mechanisms defending Ukrainian property from shadow privatization on the Russian territory? However, this might be the very purpose of such a “partnership.”

Next, what does Ukraine win and lose as a result of this cooperation? Or more precisely, how will the issues of competition be solved in short-distance and military aviation, for example?

These are the most advanced and successful areas of the Ukrainian aviation industry, in which even Russia cannot compete. It’s a well-known fact that Ukraine’s strongest points are civilian and military cargo planes, and production figures can support this argument.

It’s also clear that the main asset that Russia can offer in his cooperation is a large market. There is no irony in this statement: The Russian market and the Russians’ ability to pressure for the required decision can mean a lot for the Ukrainian plane building.

However, the world is not limited to the Red square. Moreover, the Ukrainian An-148 and Russian SuperJet are direct rivals. The only difference is that the Ukrainian plane in already up and flying, while the Russian plane is yet to be used in the field.

It’s also worth mentioning that Russia has started a campaign to discredit the Ukrainian rival airplane. In one case a Russian company that uses the An-148 said the plane breaks down a lot, and cannot provide sufficient flight security. It said it would install Russian engines on its An-148 planes. In response, the Ukrainian engine maker, Motor Sich, said it would sue the Russians.

If things are really so bad, why is Moscow so desperate to unite? Why, after claiming that Ukrainian planes are dangerous, and seemingly against common sense, do the Russians want to get control over the Ukrainian inventions and production facilities?

The answer is obvious. That’s because the Ukrainian planes can fly better than other planes; because the Ukrainian engineers and plane constructors are more talented, and – regrettably – Ukrainian officials fail to understand these obvious things, and are easily satisfied with paper wings instead of the real ones.

Looking at what is being done to the Ukrainian nuclear energy sector, its aviation industry and other Ukrainian industries and individual facilities the Russians long to take over, a simple question arises: Dear officials, can’t you see that we’re being had at our own cost, and it’s presented as manna from heaven?

But then again, I can easily answer this question myself. And the answer is “Do they really care?”

www.aviant.ua

Andriy Pyshny is deputy head of the Front of Changes political party led by Arseniy Yatseniuk. He has previously worked as first deputy chief of the board of directors of Oshchadbank, deputy head of Ukreximbank and deputy head of the president’s State Security and Defense Council.

ArcelorMittal fears over Ukraine - biggest investor in Ukraine crying foul TOP
http://www.ft.com/cms/s/0/dc85d3f0-cf19-11df-9be2-00144feab49a.html
October 3, 2010

Neil Buckley

ArcelorMittal, the biggest foreign investor in Ukraine, is crying foul over a legal case brought by prosecutors that it fears could be the first step in an attempt to strip it of its $4.8bn investment in the country’s leading steelmaker.

If the case continues, analysts warn it could do serious damage to Ukraine’s image, at a time when Viktor Yanukovich, the Russia-leaning president elected in February, has pledged to improve the climate for foreign investors.

The world’s biggest steelmaker bought Ukraine’s Kryvorizhstal for $4.8bn in 2005 when the government reprivatised the steel mill – previously bought by Ukrainian tycoons for $800m – following the 2004 Orange Revolution.

ArcelorMittal later agreed with Ukraine’s State Property Fund, which handles privatisations, to amend its purchase agreement and delay some agreed investments in the plant in 2009 because of “force majeure”. Ukraine’s steel industry was hit particularly hard by the global recession.

Ukraine’s general prosecutor’s office in July launched legal action against both ArcelorMittal’s Ukrainian unit and the State Property Fund claiming the “force majeure” amendment was improperly reached. ArcelorMittal and the SPF deny this.

ArcelorMittal says breaches of procedure and of national and international legislation have raised doubts that it will get a fair hearing.

Stalin killed millions. A Stanford historian answers the question, was it genocide? TOP
http://news.stanford.edu/news/2010/september/naimark-stalin-genocide-092310.html
Stanford Report,
September 23, 2010

Historian Norman Naimark
Mass killing is still the way a lot of governments do business.

The past few decades have seen terrifying examples in Rwanda, Cambodia, Darfur, Bosnia.

Murder on a national scale, yes – but is it genocide? "The word carries a powerful punch," said Stanford history Professor Norman Naimark. "In international courts, it's considered the crime of crimes."

Nations have tugs of war over the official definition of the word "genocide" itself -- which mentions only national, ethnic, racial and religious groups. The definition can determine, after all, international relations, foreign aid and national morale. Look at the annual international tussle over whether the 1915 Turkish massacre and deportation of the Armenians "counts" as genocide.

Naimark, author of the controversial new book Stalin's Genocides, argues that we need a much broader definition of genocide, one that includes nations killing social classes and political groups. His case in point: Stalin.

The book's title is plural for a reason: He argues that the Soviet elimination of a social class, the kulaks (who were higher-income farmers), and the subsequent killer famine among all Ukrainian peasants – as well as the notorious 1937 order No. 00447 that called for the mass execution and exile of "socially harmful elements" as "enemies of the people" – were, in fact, genocide.

A dispossessed kulak and his family in front of their home in Udachne village in Donets'ka oblast', 1930s.

[...]

The term "genocide" was defined by the 1948 United Nations Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide. The convention's work was shaped by the Holocaust – "that was considered the genocide," said Naimark.

"A catastrophe had just happened, and everyone was still thinking about the war that had just ended. This always occurs with international law – they outlaw what happened in the immediate past, not what's going to happen in the future."

In his book, he concludes that there was more similarity between Hitler and Stalin than usually acknowledged: "Both chewed up the lives of human beings in the name of a transformative vision of Utopia. Both destroyed their countries and societies, as well as vast numbers of people inside and outside their own states. Both, in the end, were genocidaires."

Shipment of grain from the Chervonyi Step collective farm to a procurement center, Kyivs'ka oblast', 1932. The sign reads 'Socialists' bread instead of kulak's bread.'

All early drafts of the U.N. genocide convention included social and political groups in its definition. But one hand that wasn't in the room guided the pen. The Soviet delegation vetoed any definition of genocide that might include the actions of its leader, Joseph Stalin. The Allies, exhausted by war, were loyal to their Soviet allies – to the detriment of subsequent generations.

Naimark argues that that the narrow definition of genocide is the dictator's unacknowledged legacy to us today.

Accounts "gloss over the genocidal character of the Soviet regime in the 1930s, which killed systematically rather than episodically," said Naimark. In the process of collectivization, for example, 30,000 kulaks were killed directly, mostly shot on the spot. About 2 million were forcibly deported to the Far North and Siberia.

They were called "enemies of the people," as well as swine, dogs, cockroaches, scum, vermin, filth, garbage, half animals, apes. Activists promoted murderous slogans: "We will exile the kulak by the thousand when necessary – shoot the kulak breed." "We will make soap of kulaks." "Our class enemies must be wiped off the face of the earth."

One Soviet report noted that gangs "drove the dekulakized naked in the streets, beat them, organized drinking bouts in their houses, shot over their heads, forced them to dig their own graves, undressed women and searched them, stole valuables, money, etc."

The destruction of the kulak class triggered the Ukrainian famine, during which 3 million to 5 million peasants died of starvation.

"There is a great deal of evidence of government connivance in the circumstances that brought on the shortage of grain and bad harvests in the first place and made it impossible for Ukrainians to find food for their survival," Naimark writes.

[...]

"How much can you move on? Can you put it in your past? How is a national identity formed when a central part of it is a crime?" Naimark asked. "The Germans have gone about it the right way," he said, pointing out that the Germany has pioneered research about the Holocaust and the crimes of the Nazi regime. "Through denial and obfuscation, the Turks have gone about it the wrong way."

Without a full examination of the past, Naimark observed, it's too easy for it to happen again.

Toward the end of his life, Stalin may have had another genocide in his crosshairs. We'll never know whether the concocted conspiracy of Jewish Kremlin doctors in 1952 would have resulted in the internal exile of the entire Jewish population. Whatever plans existed ended abruptly with Stalin's death in March 1953, as rumors of Jewish deportations were swirling.

One of Stalin's colleagues recalled the dictator reviewing an arrest list (really, a death list) and muttering to himself: "Who's going to remember all this riff-raff in ten or twenty years' time? No one. … Who remembers the names now of the boyars Ivan the Terrible got rid of? No one. … The people had to know he was getting rid of all his enemies. In the end, they all got what they deserved."

Complete article:
http://news.stanford.edu/news/2010/september/naimark-stalin-genocide-092310.html

ХХІ International Congress of Historical Sciences TOP
The 21st International Congress of Historical Sciences took place in Amsterdam from 22 to 28 August 2010. It was organized by the Royal Netherlands Historical Society, the International Institute of Social History, the National Library of the Netherlands, and the University of Amsterdam.

Besides the topic of water, the main topics of the congress were the following: “The Fall of Empires,” “The City as Culture,” and “Religion and Power.” Among the well-known historians who participated in the congress were Hayden White, Juergen Kocka, Giovanni Levi, Pierre Nora, and Roger Chartier. Sessions on cultural history and the place of historical studies in the contemporary world aroused great interest. The well-known Dutch writer Nelleke Noordervliet gave a lecture entitled “In Defence of Clio’s Honour” at the closing ceremony of the congress.

A number of presentations were directly related to the history of Ukraine and East-Central Europe. In particular, Ostap Sereda of the Ivan Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies, National Academy of Sciences of Ukraine, gave a paper entitled “Between Polish Slavophilism and Russian Panslavism: Reception and Development of Slavic Ideas by Ukrainian (Ruthenian) Public Activists of Austrian Galicia in the 1850s-1870s” at a session on “Panslavism and Neoslavism” organized by the International Commission on Historical Slavic Studies. His participation in the congress as an official representative of the Ukrainian National Committee of Historians was made possible through the support of the Peter Jacyk Centre for Ukrainian Historical Research at the Canadian Institute of Ukrainian Studies and the Ukrainian Studies Fund, USA.

[…]

Ukrainian topics were addressed in a number of other presentations. The Italian historian Luigi Cajani, in particular, analyzed Ukrainian political discussions of the Holodomor in his introductory speech at the session on “Ethics, Historical Research and Law.”

[…]

The assembly decided to hold the next (22nd) congress in Jinan (in the province of Shandong, China) in 2015 and elected a new bureau of the committee, including Marjatta Hietala (University of Tampere, Finland), president, and Robert Frank (Sorbonne, France), general secretary. Other elected members of the bureau are Hilda Sabato (Argentina), W. den Boer (Netherlands), Mikhail Bibikov (Russia), Andrea Giardina (Italy), Lim Jie-Yun (South Korea), Karen Offen (USA), John Rogister (UK), and Tao Wenzhao (China). The committee will cease publishing its newsletter, and from now on all new information will appear on its website (www.cish.org/GB/introgb.htm).

Мовна евтаназія TOP
http://www.dt.ua/1000/1550/70471/

Автор: Олег МЕДВЕДЄВ

[...]

Нашу викривлену двомовність науковці делікатно називають асиметричною. Річ у тім, що активне володіння обома мовами властиве переважно етнічним українцям, тоді як абсолютна більшість українських росіян вживає лише російську. Більше того: двомовність етнічних українців виглядає як перехідний етап від української до російської одномовності. Кількість білінгвів збільшується не за рахунок скорочення армії російськомовних, а через зменшення тих, хто практикує виключно українську.

За цих обставин можна й подискутувати: чим є така двомовність — здобутком чи втратою? Ясно, що відповідь на це питання залежить від того, з якого боку і хто погляне. Але хоч під яким кутом дивися, факт двомовності України є очевидним, позитивним чи негативним, але — незаперечним.

Щоправда, автори проекту дещо перебільшують, твердячи, ніби «російська мова є рідною або такою, якою повсякденно користується більшість громадян України». Мовна практика українців дещо складніша. Наше суспільство складається не з двох, а з трьох великих мовних спільнот: україномовних, російськомовних та білінгвів. 36% громадян (дані Українського демократичного кола) у родині спілкуються лише українською мовою, 36% — лише російською, а 27%, залежно від обставин, користуються або тією, або іншою. Відтак українську та російську мови в цілому практикують по 63% громадян.

Співвідношення між спільнотами є різним, залежно від таких ознак, як вік респондента, регіон проживання, місце (село чи місто), національність тощо. Так, серед молоді до 29 років питома вага тих, хто розмовляє лише українською, на 14% менша за виключно україномовних у віковій категорії «60 і старші», тоді як частка російськомовних, навпаки, майже на 8% більша. Щоправда, серед молоді так само на 7% більше двомовних.

Лариса Масенко в «Нарисах соціолінгвістики», випущених Видавничим домом «Києво-Могилянська академія», наводить порівняльні дані щодо мови родинного спілкування трьох поколінь. Середньостатистичні дані засвідчують зменшення україномовного родинного спілкування від старшого до молодшого покоління на 2,3% і зростання російськомовного на 9,3%, причому певна частка респондентів перейшла від української до російської мови саме через етап двомовного спілкування.

Зате молодь, яка менше розмовляє українською, володіє нею краще, ніж старша генерація. Серед респондентів до 29 років найвищою щодо інших вікових груп є частка тих, хто українською володіє вільно (майже 82%) і найнижчою — питома вага тих, хто володіє нею з певними труднощами (17,5%).

[...]

Про підвладність українців диктатові російськомовного урбаністичного середовища, втрату на масовому рівні такої важливої риси, як мовна стійкість, — зазначає Лариса Масенко в дослідженні «Умовна Україна», — свідчать результати проведеного серед студентів та старшокласників Києва опитування, спрямованого на виявлення специфіки мовної поведінки молоді в неформальних ситуаціях міського спілкування. Аналіз відповідей на запитання, якою мовою респондент відповідає, якщо до нього в транспорті, магазині, на вулиці звертаються українською, і, відповідно, якою він відповідає при звертанні російською, показав кардинальну відмінність між мовною поведінкою українців і росіян. 82,3% опитаних українців при звертанні до них українською так само відповідають українською. Водночас при звертанні російською абсолютна більшість українців (90%) переходить на російську. Росіян же характеризує стабільна одномовність. Вони відповідають російською і тоді, коли до них звертаються по-російськи, і тоді, коли звертаються по-українськи (відповідно 98 і 95%).

Такою є середня температура по нашій палаті — узагальнена мовна практика громадян України. Згідно з переписом населення 2001 року (а свіжішого в нас немає) 67,5% людей рідною вважають українську, а 29,6% — російську. Це — феноменальний показник, який свідчить про такий собі україномовний генетичний код навіть частини російськомовних українців, які зберегли ментальний зв’язок зі своїми україномовними предками, хоча для себе вже й обрали іншу мовну практику. 67,5% — це природна межа, до якої за грамотної державної мовної політики міг би розширитися ареал регулярного вживання української. Перспектива непогана, і вона дратує борців з українською мовою. Саме тому вони пропонують в основу державної мовної політики покласти мовну практику, а не визначення громадянами своєї рідної мови. Їхня логіка зрозуміла: їм до душі найгірший для української критерій.

Річ, однак, у тім, що в цілому рівень поширеності та використання української мови не відповідає ані етнічному розподілу населення на українців чи росіян (77,8% на 17,3%), ані кількості громадян, які вважають рідною відповідно українську чи російську мову (67,5% на 29,6%), ані реальній мовній побутовій практиці, коли приблизно рівна кількість людей уживає українську та російську мови. Тому, як не крути, який показник не клади в основу мовної політики, позиція в російської все одно краща, а українську до її рівня ще тягнути й тягнути. Щоб переконатися у справедливості цього твердження, варто кинути оком на висновки Мовного балансу-2, який віддзеркалює співвідношення двох найпоширеніших мов — української та російської — в різних сферах громадського та приватного життя. Баланс складено на основі перепису населення 2001 року, соціологічних досліджень та статистичних даних, отриманих від державних органів та установ, громадських організацій та професійних спілок, а також на базі експертних оцінок.

Відсутність у російської мови статусу державної компенсується відчутнішою її присутністю в усіх сферах громадського життя порівняно з українською. У цілому по країні в усіх сферах громадського життя, крім освіти, реклами та кінотеатрального прокату, домінує російська мова. У багатьох сферах присутність української є вкрай низькою (як-от на ринку журналів, в Інтернеті, музичних радіостанціях) або тяжіє до нуля, як-от у бізнес-спільноті, сфері послуг, індустрії розваг та шоу-бізнесі, відеопрокаті тощо.

[...]

40,5% громадян звертаються до чиновників переважно українською мовою, 39% — переважно російською, 16,4% — обома мовами рівною мірою. Чиновники зазвичай відповідають: 37% — переважно українською мовою, 32,5% — переважно російською, 26,8% — обома мовами рівною мірою. На Сході та Півдні у сфері спілкування державних службовців з громадянами тотально домінує російська. Отже, категорично не відповідають дійсності твердження, ніби російськомовні громадяни в умовах чинного мовного законодавства не мають можливості відстоювати свої інтереси перед державою російською мовою.

У навчальному процесі в дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, крім великих міст Сходу та Півдня, переважає українська мова. Перевага української в навчальному процесі не означає її домінування в освіті як публічній сфері, позаяк у виховному процесі та позанавчальному спілкуванні навіть в україномовних школах поширеною є російська. Як було встановлено під час фокус-груп у рамках проекту INTAS «Мовна політика в Україні: антропологічні, лінгвістичні аспекти та подальші перспективи», «мовне середовище в навчальних закладах (особливо центральних та східних регіонів) залишається в основному російськомовним. У створених україномовних школах російськомовних міст насправді панує «штучна двомовність»: українська мова — мова викладання, мовою спілкування залишається російська».

[...]

У сукупному обсязі телевізійного мовлення в Україні, яка є частиною російськомовного «телевізійного світу», однозначно переважає російська мова. Хіба якщо виокремити в окрему підгрупу суто українські телеканали, можна говорити про певний паритет україномовних та російськомовних програм у цілому, хоча прайм-тайм найпопулярніших каналів є здебільшого російськомовним. Але і цей хиткий та умовний паритет буде зруйновано в разі ухвалення нового законопроекту про мови.

На газетному та журнальному ринках України переважає російська мова у співвідношенні відповідно 68 на 32% та 90 та 10%. Присутність української мови в друкованих медіа забезпечується значною мірою лише завдяки україномовній рекламі, яка є обов’язковою згідно з чинним законодавством. Симоненко—Єфремов—Гриневецький пропонують очистити друковані ЗМІ від української, бо віддають мову реклами на розсуд ринку. Ринок, звичайно ж, обере більш потужний канал комунікації.

У кіно-театральному прокаті 2008—2009 років дійсно переважали фільми, дубльовані українською мовою. Водночас частка російськомовних фільмокопій становила 28%. Не відповідають дійсності твердження, ніби громадяни України не мають можливості дивитися в кінотеатрах фільми російською мовою. Реальний вибір полягає між переглядом західної стрічки українською мовою або російської — російською. ...

Варто, втім, зауважити, що українці кіно дивляться не лише в мультикомплексах. На телебаченні переважають фільми російською мовою звучання, частка яких на 10% вища частки озвучених або дубльованих українською (дані Нацради за 2009 рік). Враховуючи доступ українських глядачів до російських та світових російськомовних каналів, домінування російськомовних фільмів стає ще більш відчутним. Стосовно поширеності мов на носіях для домашнього кіноперегляду беззаперечним є тотальне домінування російської. Хто не вірить — завітайте до найближчого магазину або кіоску, перевірте, чи не брехня.

На книжковому ринку України цілком переважає російська мова: на дев’ять книжок російською припадає лише одна українська. Чудернацькими виглядають твердження деяких авторів про якісь міфічні спроби обмежити ввезення в Україну російськомовної літератури, хоча такі обмеження, як на мене, вкрай необхідні — ну бодай контрабанду перекрили б, а російськомовні книжки можна друкувати і в Україні.

«Кричущі факти утисків російської мови та жахливої дискримінації російськомовних» можна було би продовжити, та висновок і без того вже очевидний. За паритетної чисельності мовно-практикуючих спільнот («українофонів» та «русофонів»), за істотної переваги тих, хто рідною вважає українську мову, реальна її присутність у більшості сфер є нижчою ніж 50%, як і нижчою від рівня поширеності російської мови. І було б дивно, якби 83% громадян (дані INTAS) не вважали, що права російськомовних громадян в Україні забезпечені.

[...]

А що ж за таких обставин робити з українською — рятувати, збільшувати її поширеність до рівня російської, чи, навпаки, звести до рівня латини, надати їй статус мертвої мови? Коли вже латиною правлять службу католики, то православні Київського патріархату хай собі моляться хоч би й українською.

Будь-хто, для кого українська є цінністю, хоча б не меншою за російську, обрав би перший шлях. Судячи з того, що три політики, які підписалися під законопроектом, засудили українську на смерть, вона взагалі для них не становить жодної цінності.

З одного боку, Єфремов—Симоненко—Гриневецький божаться, ніби надають важливого значення «зміцненню статусу державної — української мови як одного з вирішальних чинників національної

самобутності Українського народу, гарантії його національно-державної суверенності». Навіть залишають її державною — вже далеко не першою, але формально державною.

Хтозна-наскільки глибоко занурювалися в суть проекту панове Єфремов і Гриневецький з товаришем Симоненком. Але видається, що монтували його досвідчені інженери людських душ. Вони, судячи зі змісту, добре знають, на які кнопки слід натиснути, щоб зруйнувати механізми навіть мінімальної державної підтримки української мови, так потрібної їй після кількасотрічної політики заборон та штучного звуження її соціального середовища. Таке враження, що «Русский мир» фінансує не лише проведення соціологічних досліджень, а й написання законопроектів. Принаймні ідеологія документа цілком уписується в стратегію цього геополітичного конструкту. Суть законопроекту стисло можна висловити так: «Украина — только для русскоязычных». Є чесні регіонали, які не приховують своїх намірів. Такі як Вадим Колесніченко, які прямо називають свій рух «Русскоязычная Украина» і не напускають словоблудного туману про державний статус українського мови та забезпечення її присутності у «всіх сферах» — невідомо лише, де тільки ті сфери, хіба що за межами біосфери.

Проект виходить далеко за межі Європейської хартії регіональних та меншинних мов, хоча рясніє посиланнями на неї. Питання про різні тлумачення Хартії є предметом окремої дискусії. Ясно одне: буква Хартії регіоналами перевернута догори ногами, а дух — геть вивітрений. Покликана захищати мови, яким загрожує зникнення, в Україні Хартія використовується для того, щоб закріпити панівне становище… найсильнішої з усіх уживаних у країні мов!

Наріжний камінь проекту — запровадження статусу російської як регіональної мови, яка — так уже виписано — часто-густо матиме пріоритет над державною, функціонуючи не поряд із нею, а замість неї!

Згідно зі статтею 8 проекту (п. 3) російська мова автоматично, навіть без рішення Рад, стає регіональною «за умови якщо кількість осіб — носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, складає 10 відсотків і більше чисельності її населення». Згодом «при проведенні Всеукраїнського перепису населення для виявлення належності фізичних осіб до конкретних мовних груп у переписному листі має бути використано запитання про мову, яку людина переважно вживає». Поки що ж визначити кількість мовної групи передбачається «на підставі даних Всеукраїнського перепису населення про мовний склад населення у розрізі адміністративно-територіальних одиниць». В 2001 році людей питали про рідну мову. Так от, навіть на підставі цього найкращого, як для української, показника, російська стане регіональною не лише в східних та південних областях, а й на Кіровоградщині (11%), Сумщині (15%), Чернігівщині (10%). Це, наголосимо, — автоматом, але і цим «Русский мир» насититися не може. Тому «за рішенням місцевої ради в окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуації такі заходи можуть застосовуватися до мови, регіональна мовна група якої складає і менше 10 відсотків населення відповідної території». Тобто повсюдно, крім Галичини та Волині!

При цьому, щоб нікому не спало на думку посилатися на статус української як державної, Єфремов—Симоненко—Гриневецький попереджають: «обов’язковість застосування державної мови чи сприяння її використанню у тій чи іншій сфері суспільного життя не повинні тлумачитися як заперечення або применшення права на користування російською мовою та іншими регіональними мовами…» Якщо це не пріоритет регіональної над державною, то — що?

Втім, автори подбали, щоб і на загальнонаціональному рівні значення державності української звести нанівець. Для цього вони ретельно «прошерстили» все законодавство й вичистили з нього заходи з підтримки української мови на телебаченні, радіо, в кінопрокаті та рекламі. Спеціально обумовили, що «порядок застосування мов в Україні визначається виключно базовим Законом, з норм якого мають виходити інші правові акти, що визначають особливості використання мов в різних сферах суспільного життя». Відтак у прикінцевих положеннях, щоб жодна травина не пробилася крізь асфальт, неначе катком пройшлися по 30 чинних законах, які відредагували на користь російської.

Надалі хай усе визначає ринок, власники ЗМІ, рекламодавці, кінопрокатники, лукаво пропонують автори законопроекту. Принцип вільного вибору мов учасниками ринку є, звичайно, демократичним і зрозумілим, однак, з огляду на український історичний контекст, для України він не прийнятний. Для цього спочатку треба забезпечити, аби в ринок обидві мови та мовні групи входили в рівних конкурентних умовах. Та донецькі кадри, які запрудили коридори влади, на жаль, досі ще не знають, що таке вільна і, головне, чесна конкуренція в політиці, бізнесі, тим більше гуманітарній сфері. Їхній проект закону про мови, попри те що жертва не просила, — це евтаназія, та ще й не миттєва, а тривала в часі. Вбивці хочуть розтягнути задоволення?

[...]

Для України важливе досягнення компромісу між двома найбільшими мовними спільнотами. Україномовні повинні погодитися з широкою присутністю в Україні російської мови і усвідомити, що шляху до одномовної України немає. Російськомовні повинні зрозуміти, що час безроздільного панування російської мови минув, що жити в Україні і бути вільним від української мови неможливо, а державна підтримка української мови та втручання держави в мовну сферу необхідні для того, щоб компенсувати негативні наслідки багатовікового упослідження української мови та урівняти її у фактичних правах із російською.

Більше половини громадян вважають, що мовне питання, зокрема статус російської мови, взагалі не актуальне — кожен розмовляє тією мовою, якою хоче, і зараз є багато важливіших проблем.

Водночас, із цілком зрозумілих історичних та політичних причин, теза про статус російської мови як другої державної користується великою популярністю. Відносну більшість (41,2%) влаштовує нинішня мовна ситуація в країні: «українська мова — єдина державна, інші — вільно використовуються». Більше ніж кожний третій вважають, «що i українська, i російська мови мають бути державними по всій Україні». Кожен п’ятий висловлюється за те, щоб «українська мова була єдиною державною, а в регiонах компактного проживання росiян росiйська мова була визнана офіційною».

Громадяни, які підтримують надання російській мові статусу державної, такої думки дотримуються не в силу реального дискомфорту чи реальних загроз, а про всяк випадок або на підставі чуток про порушення прав російськомовних, які нібито мають місце в інших регіонах.

Лише 7% громадян України відносять мовне питання, а саме проблему державного статусу російської мови, до числа 25 основних життєвих проблем, що їх непокоять. Однак проблема російської мови, попри очевидну непріоритетність, стала символічно знаковою при визначенні позиції виборців щодо політичних сил.

Партія регіонів стала заручницею власного електорального міфу про утиски російської мови. А отже, з огляду на місцеві вибори, мусить діяти. Але було би наївним прив’язувати законопроект Єфремова—Симоненка—Гриневецького лише до 31 жовтня. На відміну від них, виборці не настільки кровожерливі щодо української мови, і бажання її смерті в суспільстві на порядки менше, ніж у авторів проекту із «Русского мира». І разом із державною російською до нас ідуть Путін і Медведєв, Кіріл Гундяєв і Костянтин Затулін, Сталін і Берія, ЄЕП і Ташкентський пакт, авторитаризм і цензура. Погодьмося, питання ширше, ніж мова.

Ціла стаття: http://www.dt.ua/1000/1550/70471/

Українці перемогли на шаховій олімпіаді TOP

http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news/2010/10/101003_ukrainian_chess_hk.shtml
3 жовтень, 2010 p.

Українські шахісти стали переможцями за підсумком одинадцяти турів 39-ї Всесвітньої шахової Олімпіади, що цього року проходила у російському Ханти-Мансійську.

У заключному одинадцятому турі українці (Василь Іванчук, Руслан Пономарьов, Павло Ельянов та Захар Єфименко) зіграли внічию зі збірною Ізраїлю, здобувши 19 командних очок у заліку.

У росіян, що вибороли 18 очок, - срібло. Третє місце у команди Ізраїлю.

Для України це вже друга перемога на шаховій олімпіаді. Перша відбулася 2004 року в Іспанії.

_blankВасиль Іванчук - лідер української збірної, олімпійський чемпіон 2004 року.

Серед жіночих збірних першими достроково стали чемпіонками росіянки. Вони виграли десять матчів поспіль і за тур до закінчення змагань стали недосяжними для конкурентів.

Всесвітня шахова Олімпіада - змагання, яке проводиться з 1927 року, і проходить раз на два роки. Щоразу - в іншій країні.

Впродовж року це вже друга перемога предстаників України на шахових турнірах.

We must remember that Ukraine is ruled by four K's TOP
Re: На Україну суне голод, холод та… авторитарний бандитизм донецького розливу (ePOSHTA 28 вересня)

We must remember that Ukraine is ruled by four K's which in reality are just as bad for Ukrainian culture and Ukraine's future as the KKK was for a man of colour living in the south during

K - Komsomoltsi - who to control of all the financial matters, banks and businesses when the USSR fell apart

K - Kryminaly - It would be to naive to think that the Criminal element has little to do with controlling Ukraine

K - KGB - So its called the SBU now, but in all honesty, it should be above the politics... but Princy Yanyk is quickly creating a police state with their help

K - Kreoly - Read below.

What we have to remember, is that they really don't give a rat's ass about the diaspora... Diaspora for them has and will continue to be a cash cow for projects which they can easily steal from... If they ever gave a damn about the Diaspora things would have played out very differently in the early 1990s.

To better understand what is meant by Kreoly ... This is what Mykola Ryabchuk says about what happened in March with elections from an interview in Zaxid.net http://www.zaxid.net/article/74001/

This is in fact the closest definition I have seen that I can agree with, regarding who controls Ukraine right now. Take the time to read the rest of the interview.

Якщо називати речі власними іменами, то у березні в нас відбувся державний переворот і владу захопила гримуча суміш напівкримінальної олігархії з наймафійнішого, найсовковішого, найтоталітарнішого реґіону та московської аґентури, пов’язаної насамперед із ефесбешно-ґеерушним нафтогазовим бізнесом. У культурному плані це влада колонізаторів, причому не росіян, як дехто вважає, а «креолів», тобто колоністів і їхніх нащадків, а також аборигенів, асимільованих у «вищу», «білу», як їм здається, мову й культуру і просяклих глибокою ненавистю та зневагою до власних «чорних», себто неасимільованих одноплемінників (неосвічених україномовних аборигенів вони глузливо називають «колхозом», «быками» або «жлобами»; натомість освічених люто ненавидять як «нациков», «свидомитов», «бандер» та «националистов»).

Росія для «креолів» – не батьківщина, а лише ситуаційний союзник, потрібний для домінування над аборигенами. Приблизно як ольстерським «креолам» потрібен Лондон, щоб домінувати над ірландцями. Коли б аборигени в Україні були слабшими чи менш чисельними, то місцеві «креоли» могли б давати собі раду без Москви – як це робить останнім часом у Білорусі креольський режим Лукашенка. Або як це зробили колись креоли у Північній та Південній Америці – відокремившись від Англії та Іспанії, – не для того зовсім, щоб розбудовувати там державу ацтеків чи майя.

William (Vasyl) Pawlowsky
Montreal, Canada

ADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief


Oxana Bukanova
-- editor


Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent

diana
Діана Мережко
-- кореспондент (Здоров'я)
Diana Merezhko
-- correspondent (Health)


Zenon Chytra
-- story layout


John Heron
-- webmaster www.eposhta.com


Ihor Prociuk
-- story layout and design

We hope you found ePOSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.

eposhta-world@yahoogroups.com
or
myroslava@rogers.com

Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:
eposhta-world@yahoogroups.com

Subscribe to the ePOSHTA-world NewsMagazine:
Is one of your friends forwarding ePOSHTA to you? Why not subscribe directly! Just enter your e-mail in the box below and click on Subscribe Now!.

Unsubscribe from the ePOSHTA-world NewsMagazine:
Send an email to:
eposhta-world-unsubscribe@yahoogroups.com
YahooGroups (which managers our subscriptions) will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to unsubscribe.

Subscription Issues:
Having difficulty subscribing (or unsubscribing)? Or maybe you want us to add your friends to our newsmagazine? Contact:
subscription@eposhta.com
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements.

If you maintain a website of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site in our ePOSHTA newsmagazine.

Editor-in-Chief:
Myroslava Oleksiuk myroslava@rogers.com

Layout:
Zenon Chytra
John Heron
Ihor Prociuk