If you are having trouble reading ePOSHTA, click here.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть тут.


_blank
PROTEST VIDEO: http://www.youtube.com/watch?v=_ZO8-bz2NKM

See below: Ukrainian student organizations of America
statement at protest during V. Yanukovych's UN visit

Ukrainian Canadians demonstrate: Call for respect for Ukraine’s national dignity

Читайте нижче: Пройшов мітинг протесту перед
місією України при ООН в Нью-Йорку

Повагу до України, до її національної гідности вимагали
учасники мітингу при Посольстві України в Оттаві

_blank
Відео Протесту: http://www.youtube.com/watch?v=_ZO8-bz2NKM

September 28 вересня 2010
Vol.11 No. 22
People&Culture&Politics&Business

Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
subscription@eposhta.com
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:
  Редакційна Сторінка
  Focus
  Фокус
  Opinion
  Незалежний Погляд
  Call to Action
  Заклик до дії
  Events
Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings
  Події
  Programs & Conferences
  Програми і Конференції
  Employment, Grants & Scholarships
  Current Affairs
  Сучасні Пoдії
  Arts & Letters
  Культура
  Ukraine & the World
  Украіна і Світ
  Суспільство
  Religion
  А король таки голий!
  From Our Mailbox / Blogbox

На Україну суне голод, холод та… авторитарний бандитизм донецького розливу TOP
А тому наступне квітневе підвищення ціни на газ ще на 50% стане справжнім новітнім геноцидом українців.

 

Незатишно почувається людина в невідрадній українській дійсності. Для пересічного громадянина слідом за підвищенням ціни на газ підскочила враз вартість продуктів у крамницях, на ринках мало не вдвічі. Звісно, цього року видалися екстремально важкі погодні умови, тож відчувається певний дефіцит сільськогосподарської продукції. До всього ще й додалася надто промосковська заанґажованість правлячого ешелону влади: у постраждалу від пожеж матушку-Расєю скеровують мало не за безцінь харчі з України. Останнє, в свою чергу, також спричинило неймовірний стрибок цін на продукти.

Наступили перші осінні холоди, а в пальниках газ заледве жевріє. Ціни на ґаз підвищили на 50%, а подачу його скоротили! Можна тільки уявити, як будуть замерзати в своїх помешканнях зґвалтовані новою ціною українці, з яких задля збагачення головного спонсора Партії регіонів України (ПРУ), мільйонера-корупціонера Фірташа і Ко заберуть у бідноти останню копійчину. Ось ще одне підтвердження скрайнього лицемірства Януковича, який ішов на вибори під гаслами: «Україна для людей!», «Багаті поділяться з бідними!». Гаслами Януковича, які він втілює в життя, насправді виявилися: «Україна виключно для донецьких бандитів!», «Бідні віддадуть останнє ненаситним багатіям!».

Із жахом пересічний громадянин думає, як перебути зиму, як пережити донецьких паханів, що дорвалися до влади в Україні.

Найсильнішого удару зазнаватимуть пенсіонери, малозабезпечені й багатодітні сім`ї. Уже сьогодні влада санкціонувала рейди по помешканнях заявників на субсидії (державну доплату на газ). Отож по помешканнях найбідніших будуть шастати групи своєрідних нишпорок (чим не аналог колишніх сталінських продзагонів-32-33?), які оцінюватимуть рівень злиденності заявника – вартість побутової техніки, кількість харчів у холодильнику тощо). При тім визначатимуть, кому нададуть субсидію, а кому в ній відмовлять. Унаслідок цього широко розрекламоване субсидіювання незаможних верств населення виявиться черговим політичних шулерством Януковича та його донецької шайки.

Cлід згадати, що досі населення користувалося ґазом українського видобутку з ціною дещо вищою за його собівартість, завдяки чому виживали бідніші верстви населення. Нині, з метою наповнення тугих гаманців олігархів, а це – виведення їхніх нових мільярдів в офшорні зони, Янукович та його команда перекладуть підвищення ціни на газ на зубожілих українців.

Утім, політичні шулери з ПРУ, що встановили контроль над усіма гілками влади, задля знищення БЮТ втілюють іншу зухвалість: через підконтрольні їм суди легалізували політичні клони БЮТ у багатьох областях України.

 

Про виживання за межею бідності. Середня пенсія пересічного українського громадянина складає 800-900 гривень (100-110 ам. доларів, при вартості предметів першої необхідності й продуктів рівній Канаді чи США). Оплата за газ, електрику, комунальні послуги за новими розцінками складе 400-450 гривень, тобто забере половину пенсії. В остатку в пенсіонера залишиться коштів на щоденний раціон у вигляді 1 хлібини та 0,5-075 л молока. І нічого більше.

А тому наступне квітневе підвищення ціни на газ ще на 50% стане справжнім новітнім геноцидом українців. Зазначимо, що в Україні бідними є понад 85% населення, в яких здебільшого матеріальний стан не набагато кращий за середньостатистичного пенсіонера.

Однак найцинічніше інше. Виморювання постійним недоїданням пересічних громадян відбуватиметься на фоні знахабнілої демонстрації скоробагатьками своїх непомірних багатств і щоденної розкоші. Але це ще не все з останніх «демократичних» нововведень так званого президента України В. Януковича.

Новинкою нинішнього політичного сезону є: під проголошеними Януковичем гаслами демократизації України знищується найпотужніша і чи не єдина в Україні опозиційна сила – БЮТ. Це робиться для того, щоб на політичній арені залишити кишенькову й контрольовану ПРУ опозицію як «Фронт змін» Арсенія Яценюка, «Сильну Україну» Сергія Тігіпка та «Свободу» Олега Тягнибока. Тобто робиться спроба повністю змести БЮТ з українського політикуму, усунувши її на місцевих рівнях від влади.

Спершу згідно із Законом про вибори до місцевих рад (відбудуться 31 жовтня 2010р.) унеможливлено участь у виборах блоків політичних сил, що виключно стосувалося БЮТ. З цього глухого політичного кута БЮТ вийшов, змінивши свою назву на БЮТ-«Батьківщина». Утім, політичні шулери з ПРУ, що встановили контроль над усіма гілками влади, задля знищення БЮТ втілюють іншу зухвалість: через підконтрольні їм суди легалізували політичні клони БЮТ у багатьох областях України. Ідеться про відмову судами реєстрації нових провідників обласних організацій БЮТ, що й створило прецедент утворення клонів. Зазначимо, що в жодній країні світу судова гілка влади не втручається у внутрішню політику будь-якої партії.

У свою чергу Центральна виборча комісія (ЦВК), яку в ручному режимі контролює ПРУ, всупереч прийнятому Закону про місцеві вибори зареєструвала не БЮТ-«Батьківщину», а БЮТ. Звісно, такою шулерською плутаниною ПРУ на місцевих виборів цілковито дезорієнтує прихильників Юлії Тимошенко, внаслідок чого БЮТ в незначній кількості може потрапити до реґіональних структур влади.

І –останнє, не менш зловісне: під виглядом БЮТ призначає ЦВК на керівні посади в територіальних виборчих комісіях своїх підставних осіб, що сприятиме масштабній фальсифікації результатів місцевих виборів.

Водночас в Україні відбувається безпрецедентне переслідування за політичною ознакою низки членів колишнього уряду Юлії Тимошенко, востаннє - провідного опозиційного політика Олександра Турчинова. Принагідно зазначимо, що ув`язнення О. Турчинова, начальника виборчого штабу БЮТ-«Батьківщини, перед місцевими виборами може викликати своєрідний колапс в цьому опозиційному середовищі.

З приводу наступу на демократію в Україні, порушення прав людини, утиски свободи висловили свою стурбованість провідники міжнародних структур, окремі керівники держав, у тому числі й екс-кандидат у президенти США, конгресмен-республіканець Джон Маккейн. Окрему резолюцію щодо згортання демократії в Україні прийняла Європейська народна партія, найбільша політична сила всієї Європи. Зокрема партія засудила в Україні «державне втручання у внутрішні справи найбільших опозиційних партій, що може зірвати їх участь у місцевих виборах…». Звісно, мова йде про БЮТ.

Однак донецькі бандити, які завдяки оборудкам Москви, фальсифікаціям, підкупові, залякуванню прийшли до влади, не матимуть стриму доти, доки їх добряче не вдарять міжнародними санкціями. А вони, ті санкції, вже грядуть.

Редакція еПОШТИ

Askold Lozynskyj: “ The International Conference in Support of Ukraine in Canada (ІCSU) has determined its position on Ukraine, but this position is being ignored by UCC"

TOP

The situation in Ukraine worries every Ukrainian patriot, wherever he/she may dwell. Each of us asks herself/himself how to stop the destruction of Ukraine by the Donetsk bulldozer; where is the Ukrainian diaspora’s place in the struggle to preserve the Ukrainian state. The former President of the Ukrainian World Congress and the current president of the International Conference in Support of Ukraine, Askold Lozinskyj, shares his thoughts about these concaerns with ePOSHTA readers.


-- Recently, the annual meeting of the member organizations of the Ukrainian World Congress (UWC) was held in Przemysl. Please tell us about the positives and negatives of this all-diaspora event.

The positive outcome is that there was an exchange of views amongst Ukrainians from Russia, Germany, USA, Canada, Australia etc. It is worth noting that each constituent organization of the UWC (Ukrainians World Congress) is confronted with various difficulties, has its own opinion on this or that phenomenon and event. There is the matter of different approaches to Ukraine of various member organizations: for example, in Ukrainians from Russia and those from Canada and USA. The former are concerned with how Ukraine can help them. The latter seek something else: how to help Ukraine as much as possible.

The main positive outcome is that such a representative meeting stimulated the municipality of Przemysl, represented by its governor Robert Thomas, to finally convey the Ukrainian People's House to the local Ukrainian community. Thus, the authorities felt that Ukrainians from around the world were standing behind those in Przemysl.

The negative of this meeting in Przemysl is that only a few countries were represented, i.e. of the more than 30 member countries of the Ukrainian World Congress there were 10 represented.

For the last 10 years it was the practice to have such a meetings outside the UWC headquarters, i.e. the U.S. or Canada.

Personally I support the approach that this assembly be held with a focus on the East, as it was before: Kharkiv, Donetsk. For some reason, last year’s meeting was held in Lviv, this year - in Przemysl. In other words, there appears to be a movement back to the West. Another negative: these meetings were too numerically represented by the United States and Canada. This meant that the debates were dominated by views of the Ukrainians from those two countries.

-- Was a line of approach regarding the situation in Ukraine developed during those meetings?

I will say that all speakers were very dissatisfied with the current leadership in Ukraine. But the presentations differed in strategy and tactics. In my view we should abet regime change in Ukraine using legal mechanisms and international institutions. On the other hand, some speakers suggested a different strategy: to change the course of the government in Ukraine. That seems very naive. There were also different views regarding tactics, mainly from representatives from Canada. More to the point, this refers only to the head of the Ukrainian Canadian Congress (UCC).

The position of the UCC is as follows: we should meet with those in power in Ukraine, try to persuade them [to our point of view] and we should support Ukraine economically via our efforts with the Canadian government. That means the strengthening the government of Yanukovych. What shocked me the most was the categorical rejection of any form of protest by the UCC leadership, that is, demonstrations, picketing and so on. I would note that the speech of the president of UCC was the most extreme of all the addresses.

-- That seems to be a very strange position by the president of the Ukrainian Canadian Congress (UCC), in view of the fact that the 'helmsman' of Ukraine actually ignored the Ukrainian World Congress’s memorandum, not replying to it for several months. In general, Mr. Yanukovych is guided by the rule of ignoring any appeals, even those published in the media. The only thing that he is still responsive to are the appeals of international institutions - although his responses are a model of political confidence games. Can you tell us how Mr. Grod thinks to have influence with President Yanukovych? Does the position of the head of UCC not mean that, figuratively speaking, Canadian Ukrainians need to sew a white flag and surrender without a fight to the Donetsk godfathers?

I cannot speak on behalf of the UCC leadership, I can only inform about everything that transpired. I will say that the International Conference in Support of Ukraine (ICSU) in Canada has determined its position, but the UCC is ignoring it. What is strange about this disregard of the ICSU is also the fact that the President of UCC was actually nominated by the League of Ukrainian Canadians, a constituent organization of the International Conference in Support of Ukraine (ICSU).

About cooperation. I will say that the positive inclination of the  head of UCC, and to a lesser extent of the President of the Ukrainian World Congress on cooperation and dialogue with Yanukovych has not given any results for the past half a year. And actually, the Anna Herman’s reply to the Ukrainian World Congress’s Memorandum is an insult to the UWC.

Personally I have a different view on the situation in Ukraine: Yanukovych and his entourage are a puppet regime that performs the assignments given to it from Moscow. Only a total idealist might believe that Yanukovych could ever conduct a pro-Ukrainian policy.

In my speech, I analyzed  the first 180 days of Viktor Yanukovych’s governing. I asked those present to identify just one achievement of Ukraine in the economic or  humanitarian field. No one volunteered an answer.

How can I, a former member of the Ukrainian Helsinki Union, North American coordinator of the group, active participant in the Orange Revolution accept the  position of the UCC head regarding Ukraine? Of course I cannot. However, Paul Grod is also my spokesman. And not only mine. To my mind,  Canada has enough authoritative individuals,  who, to put it put it gently, hold a different view from that of Mr. Grod about Yanukovych. Finally, I am concerned  that during my stay in Ukraine this autumn I shall, as a Ukrainian Canadian, be considered as a "betrayer of national interests". And I do not deserved that.

I think that you personally should convey to Mr. Grod the following: the position of the UCC does not reflect the sentiments of the Ukrainian community in Canada. I, for example, represent ICSU, which includes the League of Ukrainian Canadians, the League of Ukrainian Canadian Women, SUM, the Association of Veterans of UPA, the Association of Former Political Prisoners.  I note that all of the above-mentioned organizations form part of UCC, however they do not share of Mr. Grod’s view. The problem is that those organizations that have an opposing view of the situation in Ukraine have not yet declared this publicly.

It is known that at the annual meeting the issue of a coordinating body that would work for the salvation of Ukraine was raised. What format will such a body take, who will belong, etc.?

I do not know anything specific. I only know about creating such a committee, which will take appropriate positions regarding the situation in Ukraine. In my opinion, this is a positive idea, however the leaders of member organizations have very different positions. For example, UCCA (Ukrainian Congress Committee of America) radically opposes the  UCC’s position. As for protests in Canada against Yanukovych's regime they, for example, should be organized by the Leage of the Ukrainian Canadians. Certainly, the protests should  take place.

- Can the diaspora assist Ukraine in creating a single, powerful civic/political association that would finally oppose the anti-Ukrainian offensive of Yanukovych’s regime?

Ukraine’s difficulties lie in the excessive number of its chieftains. I think one needs to wait for the moment when the regime will finally oppress everyone in Ukraine and that will happen soon. In three months the next price increase for utilities is expected. That is when the people would be ready for demonstrations. The students will rise up first.

Personally I do not accept that argument that Ukraine lacks a leader. Sometimes it happens that a revolutionary situation brings forth new leadership. Some people are concerned that Tymoshenko can become the leader. What we know is that she was a leader. I will say that sooner or later the situation in Ukraine will consolidate all national-patriotic forces. Diaspora may be helpful in this as well.

- What are your thoughts about the role of the diaspora in the preservation of Ukraine as a state?

I think that the diaspora should exert many-sided pressures on the government of Yanukovych. First: organize protests at embassies, consulates of Ukraine and others. Here in the U.S. September 22 Viktor Yanukovych arrives for a UN General Assembly session. Instead of the traditional meeting with him as the head of Ukraine, a demonstration against his anti-Ukrainian course will be held at the Permanent Mission of Ukraine by Ukrainians in the US. Second: we need to inform the U.S. State Department or the Canadian Ministry of Foreign Affairs about  the violations of human rights in Ukraine: the disappearance and detention of journalists, closure of independent TV channels, the return of censorship, arrests on political grounds, etc. In addition, on December 9th (the eve of International Human Rights Day) at the UN (New York) we will organize a conference, where will be heard tsharp criticism of the regimes, not only of Russia but also of Ukraine. The speakers will be: representatives of the Crimean Tatars, spokesmen from Freedom House and Reporters Without Borders, Chair of the Commission of the Human Rights Commission of the Ukrainian World Congress, etc. Representatives from Ukraine, Russia, Georgia, Poland, the Baltic countries will also be invited.

Equally important is that the diaspora avoid anything that may be interpreted in Ukraine as a gesture of solidarity with the regime of Viktor Yanukovych. Instead, it should be  emphasized everywhere that the situation in Ukraine is being completely controlled by Moscow. As well, the most important thing that the international community needs to be made award of: the absorption of Ukraine by Russia is a threat to the world in the context of a resurgent Russia as a dangerous power.

Interview conducted by Marta Onufriv (Canada, Toronto) [Translation]

Paul Grod: "My position on Ukraine ... was agreed with leaders of UCC’s member organizations”

TOP

Hitherto, the Ukrainian diaspora was helping Ukraine as much as it could: during the times of Soviet occupation it organized mass rallies against the existing regime, publicized around the world the truth about Bolshevik crimes and during the revival of the Ukrainian state made a practical contribution to its development. Now the general diaspora is confused, watching what is going on in Ukraine, while for six months its leadership conducts an intense debate: to cooperate or not to cooperate (meaning – to fight) with the anti-Ukrainian Yanukovych regime. Meanwhile, Ukraine is increasingly reduced to the status of Russia’s neo-colony. It is this sore topic which was raised by our correspondent in her interview with the president of the Ukrainian Canadian Congress (UCC) Pavlo Grod.


- It is known that the world's media, international figures, human rights organizations are raising the alarm concerning the establishing of an authoritarian regime in Ukraine: rape of the Constitution of Ukraine, disdain for the law, sole control over all branches of government, the attack on everything Ukrainian in the humanitarian sphere, disappearances and beatings of journalists, establishing censorship and the attacks on freedom of expression and peaceful assembly, the destruction of independent channels. And not the least – the “putinizing” of Ukraine (the establishment of a "managed democracy") with the surrender of national interests in favour of Moscow. What is the UCC's position on the situation in Ukraine and Viktor Yanukovych as the head of all this?

The Ukrainian Canadian Congress has sent a statement to the government of Ukraine, which expressed deep concern over the policy of Ukraine, including the negatives you mentioned. UCC also expressed concern about the situation in Ukraine in its address to the Canadian government.

At the same time the UCC cooperates with the government of Ukraine - at national, regional and city levels. This cooperation is realized through the Ukrainian World Congress (UWC).

 - We know that UWC has a more insistent position on the situation in Ukraine. The recent documents of UWC is not about cooperation with Yanukovych's government, but only about contact with. What is the explanation for the UCC’s such lenient attitude toward the Yanukovych’s regime?

 It is my view that the position of Ukrainian World Congress coincides with that of the Ukrainian Canadian Congress. Being a key member of the UWC we form, together with the its leadership, the position of the UWC on Ukraine. That means that we do not diverge from the UWC in its views on Ukraine.

- Your recent speech during the annual meeting of UWC in Przemysl was, to put it mildly, the least critical of the anti-Ukrainian government, among all the addresses. Is this your personal opinion, or that of all the leaders of the member organizations of the UCC, or perhaps a reflection of sentiments of the Ukrainian community?

... My position on Ukraine, which I presented at the annual meeting of the Ukrainian World Congress, was agreed with leaders of the member organizations of the UCC through consultations, held during the last three months.

- We know that the Ukrainian media is saturated with extreme negativism towards Yanukovych’s regime, which accordingly, forms public opinion. We also know that League of Ukrainian Canadians, the League of Ukrainian Canadian Women, SUM, the Association of Veterans of UPA, the Association of Former Political Prisoners [which make up the International Conference in Support for Ukraine - ICSU] took a completely opposing position to Yanukovich and this team. Please explain why the leaders of member organizations of the UCC are so tolerant of the egregious phenomena in Ukraine? Why does the UCC not consider the view of member organizations such as those of the ICSU?

- The UCC position is not contrary to the position of these organizations. By the way, the UCC position regarding Ukraine’s politics was also agreed with them. Our member organizations may have a different approach, which is encouraged by the UCC.

- You say that the UCC's position is indistinguishable from that of the ICSU. Is the UCC ready to support the protests, held by those member organizations, at the Consulate General of Ukraine in Toronto or the embassy of Ukraine in Canada?

 The Ukrainian Canadian Congress does not support such acts of protest, nor can any local UCC branches give their support. Instead, member organizations can conduct them autonomously.

- I would like to remind you, that for almost a hundred years demonstrations were an integral part of the struggle by Ukrainian Canadians against anti-Ukrainian regimes and in their fight for freedom in Ukraine. Please explain why the UCC does not support demonstrations, picketing, etc. against the same anti-Ukrainian Yanukovych's regime.

- UCC is not against the historical traditions of Ukrainian Canadians. But those protests were against the former Soviet regime. The UCC believes that we must have strategic influence on the government in order to support the Ukrainian people. It is important for the peace and prosperity of Ukraine. We believe that protests will not bring any benefit. We must interact with the official Ukraine and influence the situation directly. In my opinion, the isolation of the leadership of Ukraine or the termination of interaction with it will not serve the interests of Ukraine and the diaspora. That is precisely what is needed for those who seek to bring Ukraine into the Russian sphere of influence, into the past. Instead, we should strengthen channels for effective cooperation with Ukraine's government and civil society.

-... There is the authoritative view that cooperation with an occupying regime is not possible (which is what Yanukovych’s regime is) and that contacts with the opposition should be established. What do you say to that?

... It is not my personal position on the situation in Ukraine. It also has the support of the heads of organizations such as the chairman Oleh Romanyshyn, Christina Bidiak and ICSU’s leaders. Moreover, the UCC works to encourage the government of Canada to cooperate with the government of Ukraine. If Canada and the Western world close the door to Ukraine, it will have no choice but to get closer to Russia.

-... No political scientists anticipate a softening of Yanukovych’s regime, rather – the reverse. Today it exhibits increasingly greater signs of authoritarianism, threatening the very existence of the Ukrainian state. It is known that the response by the president's administration sent to the Ukrainian World Congress memorandum was a complete evasion. Yanukovych does not respond to any appeals, publications, or public opinion, the exception being the reaction of international institutions. Why does not the UCC appeal to to international institutions and leaders so that they would put pressure on Ukraine's leadership?

Of course, the UCC may change its policies with respect to the government of Ukraine or the Canadian government. We are prepared for this. We operate internationally, addressing the Canadian government to influence the leadership of Ukraine.

- Protest actions are the most effective mechanism. Please explain why American Ukrainians demonstrate their opposition to Yanukovych’s anti-Ukrainian course, and here in Canada a blessed silence dominates?

...The UCC holds the same position as other member organizations of the Ukrainian World Congress, we just do not support protests against the Ukrainian government.

- What needs to happen in Ukraine for the UCC to take an offensive position?

Only the threat to Ukraine's sovereignty will result in a more severe policy.

The interview was conducted by Martha Onufriv (Toronto. Canada) [Translation]

Protest against the harassment of a historian by the Ukrainian secret service, or SBU TOP

"The organizers of this petition have received many signatures and would like to thank all signatories. Some of them, however, may not find their name on this signature list as published here, which is due only to constraints of time and for which the organizers would like to apologize. The list also remains open for further signatures. If you would like to join this protest, please write to yaroslav hrytsak at (yaroslav.hrytsak@gmail.com) and Tarik Cyril Amar (amartc@gmail.com)."

We protest against the harassment of a historian by the Ukrainian secret service, or SBU

On 9 September 2010 the SBU detained the historian Ruslan Zabilyi and confiscated his research material. Now the SBU is seeking to launch a criminal case against him.

Whether we share Ruslan Zabilyi’s views or not, we consider it absolutely impermissible for a security service to harass researchers and obstruct intellectual activities.

Many of us are signing this petition in spite of the fact that we seriously disagree with Ruslan Zabily’s politics and his views of Ukrainian history. Even while we abhor the politicization of history that has become so evident in the recent years of Orange versus anti-Orange debates, we believe that the resolution of scholarly disputes depends upon the free flow of ideas, and free access to historical sources no matter how controversial they may be.

We believe that a truly democratic and independent Ukraine needs and facilitates full and free inquiry into its history. Such an enquiry can only take place with the broadest access to Ukrainian archives.

Given the record of denial of access to archives and libraries, suppression of dissenting views, denial of academic freedom, and isolation of Ukraine from the international scholarly community in the past, any Ukrainian government must be especially vigiliant not to revive such practices.

Against this background, the treatment of Ruslan Zabilyi points to a reversion to regrettable and dangerous practices of the totalitarian past. We find this incident extremely worrying, especially in view of earlier illegitimate uses made of the SBU in the realm of academia and civil society under the new Ukrainian government.

Even strong disagreements about Ukraine’s past and its politics of memory and history cannot be solved by methods that amount to harassment and intimidation. Ukraine’s reputation is also bound to suffer very severely from such methods.

We call on the SBU and the Ukrainian government to show responsibility.

We call on Ukraine’s public and its scholarly community not to tolerate the intrusion of blatant police methods where research, scholarly dispute, and public debate should be the means of resolving – or living with – differences. We urge the Ukrainian public and the Ukrainian and international scholarly community to join us in supporting Ruslan Zabilyi and in censuring the use of police methods to try to quash scholarly discussion.

Висловлюємо протест проти переслідування історика з боку Служби безпеки України (СБУ)

9 вересня 2010 року СБУ затримала історика Руслана Забілого і вилучила у нього дослідницькі матеріали. Зараз СБУ шукає способу розпочати проти нього кримінальну справу.

Багато хто з нас підписує цю петицію попри те, що ми ніяк не погоджуємося з тією політичною лінією, прибічником якої є Руслан Забілий, та з його поглядами на українську історію. Рішуче виступаючи проти політизації історії, яка стала особливо помітною в останні роки, під час «помаранчево-біло-блакитних» дебатів, ми, однак, переконані, що успіх наукових дискусій залежить передовсім від вільного обігу ідей і доступу до історичних джерел, хай якими контроверсійними вони є.

Ми переконані, що справді демократична й незалежна Україна повинна знати всю правду про свою історію і сприяти вільному її вивченню. Таке дослідження історії може відбуватися лише за умови широкого доступу до українських архівів.

З огляду на факти, що мали місце у минулому – заборона допуску до архівів та бібліотек, переслідування інших поглядів, заперечення академічної свободи, ізоляція України від міжнародної академічної спільноти, – кожен український уряд повинен бути особливо уважним, щоб не допустити відродження подібної практики.

Саме тому трактування Руслана Забілого сигналізує про повернення до сумної і небезпечної практики тоталітарного минулого. Ми вважаємо цей інцидент особливо тривожним на тлі попередніх незаконних дій СБУ стосовно академічної спільноти та громадянського суспільства, які розпочалися в Україні із приходом нової влади.

Серйозні розходження стосовно українського минулого, політики пам’яті й історії не можна розв’язувати методами, які зводяться до утисків і залякування. Такі дії завдають великої шкоди репутації України.

Ми звертаємося до СБУ та українського уряду із закликом виявити відповідальність у цьому питанні.

Звертаємося до української громадськості та наукової спільноти із закликом не миритися із застосуванням неприпустимих поліційних підходів у сфері, де проблеми повинні розв’язуватися шляхом дослідження, наукової дискусії, громадських обговорень, а також прийняття існування різних поглядів.

Наполегливо закликаємо громадськість України, українську й міжнародну наукову спільноту приєднатися до нас – виявити підтримку Руслану Забілому і засудити використання поліційних методів, що є спробою перешкодити науковій дискусії.

Signatures/Підписи:

  • Felix Ackermann, European University Viadrina Geschichtswerkstatt Europa
  • Tarik Cyril Amar, Assistant Professor, Columbia University
  • Łukasz Adamski, Programme coordinator for Bilateral Relations in Europe, Polish Institute of International Affairs, Warsaw
  • Melanie Arndt, Dr., Zentrum für Zeithistorische Forschung, Potsdam
  • Jars Balan, Kule Ukrainian Canadian Studies Centre, Canadian Institute of Ukrainian Studies, University of Alberta
  • Omer Bartov John P. Birkelund Distinguished Professor of European History, Brandeis University
  • Jan Behrends, Research Fellow, Social Science Research Center Berlin
  • Karel Berkhoff, Associate Professor, Center for Holocaust and Genocide Studies, Amsterdam
  • Jakub Biernat, Journalist, Polish Television TVP, Warsaw
  • Martha Bohachevsky-Chomiak, Professor Emeritus, Manhattanville College and Johns Hopkins University
  • Tim Buchen, Center for the Research on Antisemitism, Technische Universität Berlin
  • Jeffrey Burds, Associate Professor of Russian & Soviet History, Northeastern University
  • Tetyana Bureychak, Associate Professor, Department of History and Theory of Sociology, I. Franko National University , Lviv
  • Marco Carynnyk, Writer, Toronto
  • Dr. Vitaly Chernetsky, Associate Professor, Dept. of German, Russian & East Asian Languages, Director, Film Studies Program, Miami University, President of the American Association for Ukrainian Studies
  • Istvan Déak, Seth Low Professor Emeritus, Columbia University
  • Roman Dubasevych, Ernst-Moritz-Arndt-Universität Greifswald
  • Oles Fedoruk, Research Fellow, Taras Shevchenko Institute of Literature, National Academy of Sciences of Ukraine
  • Rory Finnin, Lecturer in Ukrainian Studies, University of Cambridge
  • Michael S. Flier, Director, Oleksandr Potebnja Professor of Ukrainian Philology, Ukrainian Research Institute,  Harvard University
  • Elena Gapova, Associate Professor, Western Michigan University/European Humanities University
  • Alexandr Gogun, PhD student, Humboldt University , Berlin
  • Jeffrey C. Goldfarb, Michael E. Gellert Professor, Department of Sociology, New School for Social Research, New York
  • Semion Goldin, The Chais Center for Jewish Studies in Russian, The
  • Hebrew University in Jerusalem , Israel
  • George G. Grabowicz, Professor, Department of Slavic Languages and Literatures, Harvard University
  • Sofia Grachova, PhD Candidate in History, Harvard University
  • Andrea Graziosi, Professor, University of Naples
  • Borys Gudziak, Rector, Ukrainian Catholic University
  • Mark von Hagen, Professor, Director, SHPRS, Arizona State University , President of the Association for Slavic, East European, and Eurasian Studies
  • Lubomyr Hajda, Associate Director, Harvard Ukrainian Research Institute
  • Elizabeth V. Haigh, Professor Emeritus, Saint Mary's University Halifax , Canada
  • Karl Hall, Associate Professor, Director of Undergraduate Programs, Central European University , Budapest
  • Igor Hałagida, Professor, Uniwersytet Gdański
  • Patricia Herlihy, Professor Emerita, Brown University; Louise Wyant Professor Emerita, Emmanuel College, Boston; Adjunct Professor, Watson Institute for International Studies,Associate, Harvard Ukrainian Research Institute
  • Alexandra Hrycak, Associate Professor and Chair, Department of Sociology
  • Reed College , Portland , Oregon
  • Halyna Hryn, Editor, Harvard Ukrainian Studies
  • Dr Liudmyla Hrynevych, Institute of History , National Academy of Sciences of Ukraine
  • Dr Vladyslav Hrynevych, Professor, Senior Researcher, Institute of Political and Ethno-National Studies, National Academy of Sciences of Ukraine
  • Yaroslav Hrytsak, Professor, Ukrainian Catholic University , Director, Institute for Historical Research, Lviv University
  • Maciej Janowski, Professor, Institute of History , Polish Academy of Sciences, Warsaw/Central European University, Budapest
  • George E. Jaskiw, M.D., Professor of Psychiatry, Case Western Reserve University Cleveland
  • Professor A.Kamenskii, Chair, Department of History, Higher School of Economics , Moscow
  • Prof. Dr. Andreas Kappeler, Institut für Osteuropäische Geschichte der Universität Wien
  • Mag. Klemens Kaps, Wissenschaftlicher Mitarbeiter, Doktoratskolleg "Das österreichische Galizien und sein multikulturelles Erbe", Institut für Osteuropäische Geschichte, Universität Wien
  • Oksana Kis, Historian, Senior Research Fellow, Institute of Ethnology , National Academy of Sciences of Ukraine
  • Bohdan Klid, Assistant Director, Canadian institute of Ukrainian Studies , University of Alberta
  • Zenon E. Kohut, Professor, Department of History and Classics, Director, Canadian Institute of Ukrainian Studies
  • Boris Kolonitskii, Professor, European University, St. Petersburg; Institute of History, St. Peterburg Branch, Russian Academy of Sciences
  • Ihor Kosyk, PhD student, Vienna University
  • Mark Kramer, Director, Cold War Studies Program, Harvard University
  • Alexander Kratochvil, PhD, Exzellenzcluster "Kulturelle Grundlagen von Integration", Universität Konstanz, Konstanz
  • Volodymyr Kravchenko, Professor, President of the International Association for the Humanities 
  • Sergei Kravtsov, Senior Researcher, Center for Jewish Art, Hebrew University of  Jerusalem
  • Serhiy Kudelia, Assistant Professor, National University " Kyiv-Mohyla Academy "
  • Serhij Kvit, Rector, National University Kyiv-Mohyla Academy
  • Andrzej Leder , Prof., IFiS PAN
  • Maria Lewicka, Professor, University of Warsaw
  • André Liebich, Professor, Graduate Institute of International and Development Studies, Geneva
  • Torsten Lorenz, Institute of History , Humboldt University , Berlin
  • Roman Lozynskyi, PhD student, Geography Department, Ivan Franko University , Lviv
  • Paul Robert Magocsi, Professor, University of Toronto
  • Еmil Majuk, Stowarzyszenie “Panorama Kultur”, Poland
  • Liudmyla Males, Associate Professor, Sociology, Taras Shevchenko University , Kyiv
  • Ihor Markov, Political Scientist, Director of the Department for Ethno-National Studies, Academy of Sciences of Ukraine
  • David R. Marples, Distinguished University Professor, Department of History & Classics, University of Alberta
  • Terry Martin, George F. Baker III Professor of Russian Studies, Department of History, Harvard University
  • Igor Martynyuk, Ph.D. Ab Imperio Quarterly
  • Jarred McBride, PhD Candidate (UCLA)
  • Askold Melnyczuk, Associate Professor, University of Massachusetts , Boston
  • Oleksandr Melnyk, PhD Candidate, University of Toronto
  • Joanna B. Michlic, Ph.D., Director Project on Families, Children and the Holocaust, Brandeis University
  • Marina Mogilner, PhD, Editor for Russian and NIS , Ab Imperio, Kazan
  • Alexander Motyl, Associate Professor of Political Science, Rutgers University
  • Iryna Musiienko, Associate Professor, National Technical University "Kharkiv Polytechnical Institute"
  • Krzysztof Michalski, Professor, Director of the Institute for Human Sciences, Vienna
  • Eleonora Narvselius, Centre for European Studies, Lund University
  • Klaus Nellen, Permanent Fellow, Institute for Human Sciences, Vienna
  • Larissa Onyshkevych, Ph.D., Princeton Research Forum
  • Victor Ostapchuk, Associate Professor, Department of Near and Middle Eastern Civilizations, University of Toronto
  • Bohdan Pechenyak MSW / MPH Student, Temple   University Philadelphia
  • Vitalii Perkun, Research Fellow, Institute of History , National Academy of Sciences of Ukraine
  • Yohanan Petrovsky-Shtern,Associate Professor, Director, the Crown Family Center for Jewish Studies,Northwestern University
  • Dieter Pohl , Professor, Institut für Geschichte, University of Klagenfurt , Austria
  • Antony Polonsky, Albert Abramson Professor of Holocaust Studies at Brandeis University and the United States Holocaust Memorial Museum .
  • Andriy Portnov, Ukraina Moderna Journal, Kyiv
  • Anna Procyk, Professor, City University of New York
  • Roman Procyk, Ukrainian Studies Fund, New York
  • Wojciech Przybylski, Res Publica Nowa, Chief Editor
  • Robert Pyrah, CEELBAS Postdoctoral Research Fellow, School of Slavonic and East European Studies, University College London
  • Vasyl Rasevych, Senior Research Fellow, Institute of Ukrainian Studies, National Academy of Sciences of Ukraine
  • Shimon Redlich, Prof. Emeritus of History, Ben-Gurion University , Beer-Sheva
  • Inna Reut, PhD student, Graduate School for Social Research, Warsaw
  • Bohdan Rubchak, Professor Emeritus, University of Illinois at Chicago
  • William Risch, Associate Professor , Georgia College and State University
  • Malte Rolf, Osteuropäische Zeitgeschichte, Leibniz Universität Hanover
  • Per Anders Rudling, Ernst-Moritz-Arndt-Universität Greifswald
  • Natalka Rymska, Essayist, Translator, Lviv
  • Roman Senkus, Director, CIUS Publications Program, Toronto Office, University of Toronto
  • Ostap Sereda, Senior Research Fellow, Institute of Ukrainian Studies, Lviv, National Academy of Sciences of Ukraine
  • Viktoria Sereda, Assistant Professor, Ivan Franko University
  • Oxana Shevel Assistant Professor Tufts University , Department of Political Science
  • Christopher Stroop, Ph.D. Candidate, Stanford University
  • Andrzej Szeptycki, Dr., University of Warsaw
  • Volodymyr Sklokin, kandydat istorychnykh nauk, International Solomon University , Kharkiv
  • Iryna Sklokina, Ph.D. student, V.N.Karazyn Kharkiv National University
  • Ihor Skochylias, Dean, Ukrainian Catholic University , Lviv , Ukraine
  • Regina Smyth, Associate Professor of Political Science, Indiana University
  • Timothy Snyder, Professor, Department of History, Yale University
  • Mykola Soroka, PhD, Canadian Institute of Ukrainian Studies, University of Alberta
  • Myron Stachiw, Historian, Director, Fulbright Program in Ukraine
  • Lidia Stefanowska, Assistant Professor, Warsaw University
  • Jan Surman, MMag., PhD Student, Institute of History , University of Vienna
  • Frank Sysyn, Director, Peter Jacyk Centre for Ukrainian Research, Canadian Institute of Ukrainian Studies, University of Alberta
  • Roman Szporluk, Professor emeritus, Harvard University and University of Michigan
  • Philipp Ther, Professor, European University Institute, Florence
  • Iryna Vushko PhD, Yale University
  • Anna Wylegała, PhD student, Graduate School for Social Research, Warsaw
  • Theodore Weeks, Southern Illinois University , Carbondale
  • Amir Weiner, Associate Professor of Soviet History, Stanford University
  • Andrew Wilson, School of Slavonic and East European Studies, University College London ; European Council for Foreign Relations
  • Dr. Sergei Zhuk, Associate Professor, Ball State University , Muncie
  • Arsen Zinchenko, Institute of History , National Academy of Sciences of Ukraine

Killing two birds with one stone: ukrainian language – retirement and electoral percentages – for the party of regions TOP
Democratic Initiatives Foundation Analytical Reference

6 – 12 September, 2010

On September 7, 2010, Bill No. 1015-3 “On Languages in Ukraine” submitted by members of the pro-government coalition Oleksandr Yefremov (PoR), Petro Symonenko (CPU) and Serhiy Hrynyvetskiy (Lytvyn Bloc) was registered with the Verkhovna Rada. The bill mainly calls for the Russian language regaining its lost position and being granted the status of an official state language. In particular, the bill proposes at the legislative level the recognition of bilingualism in Ukraine. Most political analysts feel the bill in its current edition is more of a political solution and some even labeled it the “Yefremov Decree” along the lines of the Valuyev Circular of 1863 and the Yemsk Decree of 1876.

[...]

Conclusions  and recommendations

First – registration of the current bill on languages is a political decision that does not factor in positive international experience. This bill is aimed exclusively at protection of the Russian language and does not protect other languages of national minorities defined in the European Charter of Regional and Minority Languages. Unofficially, this bill can be called the Law “On the Status of the Russian and Ukrainian Languages” and if the VR passes the law in its current edition, Ukraine will d facto become a bilingual country.

Second, -- registration of the bill is a PR move of the Party of Regions to strengthen ties with its electorate on the eve of elections to local bodies of power.

Thirdly – this is a routine illustration of the construction of the power vertical (a ban on resolving the language issue in local referendums), which may lead to a transition to an authoritarian form of governance.

Fourth – equating the use of the Ukrainian and Russian languages may put the Ukrainian language on the “reserve bench” in such spheres as media communications, advertising and business.

Fifth –adoption of this bill means additional expenditures from the national and local budgets. At the moment, the Ukrainian economy is burdened by the repercussions of the financial crisis.

Ukrainian civil activists and experts must once again unite and convey to the government the main messages of the negative and burdensome consequences of the adoption of the bill. Such dialog must be grounded on bilateral interests.

Killing two birds with one stone: ukrainian language – retirement and electoral percentages – for the party of regions

Complete article: Focus on Ukraine 6-12.2.ukr.pdf

Аскольд Лозинський: «СКУДО в Канаді визначило свою позицію щодо України, але КУК цю позицію іґнорує» TOP

Ситуація в Україні тривожить кожного українського патріота, де б він не замешкав. Кожен із нас задає собі запитання, як зупинити донецький бульдозер всеукраїнського знищення, де місце української діаспори в боротьбі за збереження Української держави. Своїми міркуваннями з цього приводу поділився з читачами еПОШТИ колишній Президент СКУ, а нині - голова Світової Конференції Українських Державницьких Організацій (СКУДО) Аскольд Лозинський.


-- Нещодавно в Перемишлі відбулися річні збори складових організацій СКУ. Прошу перелічити позитиви й неґативи цього вседіаспорного заходу.

-- Позитивом є те, що відбувся обмін думками між українцями Росії, Німеччини, США, Канади, Австралії тощо. Прикметно, що кожна складова організація СКУ (Світовий Конґрес Українців) стикається з різними труднощами, має свою думку на те чи інше явище та подію. Мова йде і про підходи різних складових організацій до України: приміром, в українців Росії й українців Канади, США. Перші переймаються тим, чим Україна може допомогти їм. Другі прагнуть іншого: якомога більше надати помочі Україні.

Головним позитивом є те, що така репрезентативна зустріч дала поштовх муніципалітету Перемишля в особі посадника міста Роберта Хоми до того, щоб нарешті передати Народний дім місцевим українцям. Так, влада відчула, що за українцями Перемишля стоїть світове українство.

Неґативом є те, що на нарадах в Перемишлі було заступлено мало країн, тобто з понад 30 країн-членів СКУ були присутні около десять.

Останніх 10 років практикувалося, що такі збори були виїзного характеру: поза місцем осідку СКУ, тобто Канадою чи США.

Особисто я є прихильником того, щоб такий захід проходив із орієнтацією на Схід, як це бувало раніше: Харків, Донецьк. Минулого року наради чомусь відбувалися у Львові, цього року – в Перемишлі. Тобто спостерігається зворотній рух на Захід. Ще один неґатив: ці збори були занадто чисельно представлені США й Канадою. А це значило, що в дискусіях переважали думки українців цих двох країн.

-- Чи під час нарад було вироблено лінію СКУ щодо ситуації в Україні?

-- Скажу, що всі виступаючі були вельми невдоволені сьогоднішньою владою в Україні. Але виступи відрізнялися в площині стратегії й тактики. На мою думку, ми маємо сприяти зміні влади в Україні, використовуючи правничі механізми та міжнародні чинники. Натомість дехто запропонував іншу стратегію: змінити курс влади України. Останнє виглядає дуже наївно. Існували також відмінні погляди щодо тактики, головно у представників Канади. Хоч радше ідеться лише про голову КУК (Конґрес Українців Канади).

Становище КУК є наступне: ми повинні зустрічатися з владою України, її переконувати, а через канадський уряд економічно сприяти Україні. А це - підсилення влади Януковича. Найбільше мене шокувало катеґоричне несприйняття проводом КУК будь-яких форм протесту, тобто демонстрацій, пікетувань тощо. Зазначу, що виступ голови КУК був найбільше екстремним із усіх виголошених.

-- Дуже дивною є позиція голови КУК, адже керманич України фактично зіґнорував Меморандум СКУ, не надсилаючи впродовж декількох місяців відповіді. Назагал п. Янукович взяв за правило іґнорувати будь-яке звернення, навіть опубліковане у пресі. Єдине на що він ще реаґує це – заклики міжнародних чинників. Хоч його відповіді  - зразок політичного шулерства. Може ви скажете, як п. Ґрод думає впливати на Януковича? Чи позиція голови КУК не означає, що, образно кажучи, канадським українціям потрібно шити білий прапор і без бою здаватися донецьким паханам?

-- Я не можу говорити від імені проводу КУК, можу тільки інформувати про все. Скажу, що СКУДО в Канаді визначило свою позицію, але КУК цю позицію ігнорує. Дивним у цьому іґноруванні є ще й те, що  голову КУК висунула саме Ліґа Українців Канади, складова організація СКУДО.

Про співпрацю. Скажу, що позитивне налаштування голови КУК, в меншій мірі Президента СКУ на співпрацю й діалог із Януковичем за півроку не дало жодних результатів. А фактично відповідь Анни Герман на Меморандум СКУ є образою для СКУ.

Особисто я маю іншу думку про ситуацію в Україні: Янукович і його оточення є маріонетковим режимом, який виконує завдання Москви. Тільки скрайній ідеаліст може вірити, що Янукович будь-коли вестиме проукраїнську політику.

У моєму виступі я піддав аналізові перших 180 днів урядування В. Януковича. Я попросив присутніх, щоб мені назвали хоч одне досягнення України в економічній чи гуманітарній царинах. Бажаючих не виявилося.

-- Чи може бути прийнятною позиція голови КУК щодо України для мене як колишнього члена Української Гельсінської Спілки, координатора Північноамериканської групи, активного учасника Помаранчевої революції? Ні, звичайно. А Павло Ґрод є також моїм речником. І не тільки моїм. Думаю, в Канаді набереться достатньо авторитетних людей, які, м`яко кажучи, мають відмінну від п. Ґрода опінію про режим Януковича. Зрештою, є побоювання, що під час мого перебування в Україні мене як канадську українку назвуть «зрадником національних інтересів». А я цього ніяк не заслужила.

-- Вважаю, що ви особисто повинні донести п. Ґродові наступне: позиція КУК не віддзеркалює настроїв української спільноти Канади. Я, наприклад, репрезентую СКУДО, до якої належать Ліґа Українців Канади, Ліґа Українок Канади, СУМ, Товариство бувших вояків УПА, Товариство бувших політв`язнів . Зазначу, що всі перелічені організації входять до КУК, але не поділяють думки пана Ґрода. Проблема є в тому, що організації, які мають відмінне бачення ситуації України, публічно про це ще не заявили.

-- Відомо, що на річних зборах порушувалося питання створення координаційного тіла , який працював би на порятунок України. Якого формату буде таке утворення, хто туди входитиме тощо?

-- Я нічого конкретного не знаю. Мені тільки відомо про створення такого комітету, який займатиме відповідне становище щодо ситуації в Україні. На мою думку, така ідея є позитивною, однак провідники складових організацій мають надто різну позицію. Наприклад, УККА (Український Конґресовий Комітет Америки) стоїть на засадах кардинально протилежних КУК. Щодо акцій протесту проти режиму Януковича в Канаді, то, приміром, їх повинні б організовувати ЛУК. Однозначно, що протести мають відбуватися.

-- Чи може діаспора допомогти Україні у створенні єдиного потужного громадсько-політичного об`єднання, яке б врешті протистояло наступові антиукраїнського режиму Януковича?

--  Складнощі України є в надмірній кількості отаманів. Гадаю, потрібно дочекатися того моменту, коли режим, а це буде незабаром, остаточно всіх притисне в Україні. Через три місяці передбачається наступне підвищення цін, за комунальні послуги. Ось тоді люди дозріють до демонстрацій. Першими піднімуться студенти.

Особисто я не приймаю того арґументу, що в Україні відсутній лідер. Буває, що нових лідерів висуває революційна ситуація. У декого є побоювання, що провідником може стати Ю. Тимошенко. Хоч відомо, що вона як лідер відбулася. Скажу, що рано чи пізно ситуація в Україні сприятиме консолідації всіх національно-патріотичних сил. Можливо, в цьому допоможе й діаспора.

-- Ваші міркування щодо ролі діаспори у збереженні України як держави.

-- Гадаю, що діаспора має чинити різносторонній тиск на уряд Януковича. Перше: організовувати акції протесту під посольствами, консульствами України тощо. Ось 22 вересня до США прибуває В. Янукович на сесію Генеральної Асамблеї ООН. Замість традиційної зустрічі з ним як керівником України, проти його антиукраїнського курсу відбудеться під постійним представництвом України при ООН демонстрація українців США. Друге: потрібно інформувати Держдепартмент США чи Міністерство закордонних справ Канади про порушення людських прав в Україні: зникнення й затримання журналістів, закриття незалежних телеканалів, повернення цензури, арешти за політичною ознакою та ін. Окрім того, 9 грудня (напередодні Міжнародного дня прав людини) в ООН (Нью-Йорк) організовуємо конференцію, в якій пролунає різка критика на адресу режиму не тільки Росії, але й України. Доповідачами будуть: репрезентант кримських татар, речники Freedom House та «Репортерів без кордонів», голова Комісії ЛГП СКУ тощо. Будуть також запрошені представники України, Росії, Грузії, Польщі, балтійських країн.

Не менш важливо є те, щоб діаспора уникала будь-чого, що в Україні можуть розцінити як жест солідарності з режимом В. Януковича. Натомість всюди підкреслювати, що ситуацію в Україні цілковито контролює Москва. А також потрібно винести на міжнародні рівні найголовніше: поглинання України Росією є загрозою для всього світу в контексті відродження Росії як небезпечної потуги.

Інтерв`ю провела Марта Онуфрів  (Канада, Торонто)

Павло Ґрод: «Моя позиція щодо України... була узгоджена з провідниками складових організацій КУК» TOP

Досі українська діаспора чим могла допомогала Україні: за часи совєтської окупації проводила багатотисячні акції протесту проти існуючого режиму, доносила до світової громадськоті правду про большевицькі злочини, а в роки відродження Української держави внесла посильний вклад в її розбудову. Нині діаспорний загал розгублено спостерігає за всім тим, що діється в Україні, а провід півроку веде запеклу полеміку: співпрацювати чи не співпрацювати (боротися) з антиукраїнським режимом Януковича. А тим часом Україна щораз більше скочується до статусу неоколонії Росії. Саме цю болючу тему порушено з головою Конґресу Українців Канади (КУК) ПавломҐродом.


-   Мабуть, вам відомо, що світові ЗМІ, міжнародні чинники, правозахисні організації б`ють тривогу з приводу встановлення в Україні авторитарного режиму: ґвалтування Конституції України, нехтування законністю, одноосібний контроль над усіма гілками влади, наступ на українство в гуманітарній сфері, зникнення й побиття журналістів, встановлення цензури, наступ на свободу слова й мирних зібрань, знищення незалежних телеканалів. І не менш важливе – путінізація України (встановлення «керованої демократії») зі здачею національних інтересів на користь Москви. Яку позицію займає Конґрес Українців Канади (КУК) щодо ситуації в Україні, самого очільника Віктора Януковича?  

-   Конґрес Українців Канади скерував заяву до урядовців України, в якій висловив свою глибоку стурбованість щодо політики України, зокрема щодо згаданих вами неґативів. КУК також висловив тривогу щодо ситуації в Україні у своєму зверненні до уряду Канади.

Через КУК ми співпрацємо урядом України - на державному, обласному чи міському рівнях. Водночас здійснюємо таку спрівпрацю через Світовий Конґрес Українців.

-   Наскільки мені відомо, СКУ займає жорстішу позицію щодо ситуації в Україні. В останніх документах СКУ йдеться не про співпрацю з урядом Януковича, а лише про контакти. Чим пояснюється така поблажлива позиція КУК щодо режиму Януковича?

-   На мою думку, позиція СКУ співпадає з позицією КУК. Ми як ключовий член СКУ, формуємо разом із проводом СКУ становище щодо України. А це значить, що ми з СКУ не розходимося в поглядах щодо України

-   Ваш нещодавній виступ у Перемишлі під час річних зборів СКУ був серед усіх виступів , м`яко кажучи, найменше критичним до антиукраїнської влади в Україні. Чи це ваша особиста думка, чи всіх провідників складових організацій КУК, а чи, може, віддзеркалення настроїв української спільноти?

-...Моя позиція стосовно ситуації в Україні, яку я представив на річних зборах СКУ, була узгоджена з провідниками складових організацій СКУ через консультації, які проводилися впродовж останніх трьох місяців.

-   Знаємо, що українські ЗМІ насичені скрайнім неґативізмом до режиму Януковича,що формує й відповідну громадську думку. Відомо також, що державницькі організації (Ліґа українців/українок Канади, СУМ, Товариство бувших вояків УПА, Товариство бувших політв`язнів) зайняли непримиренне становище щодо Януковича та його команди. Поясніть, будь ласка, чому провідники складових організацій КУК такі терпимі до кричущих явищ в Україні? Чому КУК не враховує позицію таких складових організацій як державницькі?

-   Позиція КУК не є протилежною до позиції державницьких організацій, до речі, з останніми також узгоджувалася політика КУК щодо України. Наші складові організації можуть мати інший підхід, що заохочується КУКом.

-    Ви кажете, що позиція КУК не відрізняється від позиції державницьких організацій. Чи готовий КУК підтримати акції протесту цих складових організацій під генеральним консульством України в Торонто чи посольством України в Канаді?

-   Конґрес Українців Канади не підтримує такі акції протесту, а також не можуть дати підтримку будь-які відділи КУК. Натомість складові організації можуть проводити їх автономно.

-...   Хочеться пригадати, що впродовж майже сто років демонстрації були невід`ємною складовою боротьби канадських українців проти антиукраїнських режимів, за волю України. Прошу пояснити, чому КУК не підтримує демонстрацій, пікетувань тощо проти такого ж антиукраїнського режиму Януковича.

-   КУК не проти історичної традиції канадських українців. Але колишні протести були проти совєтського режиму. КУК переконаний, що необхідно мати стратегічний вплив на уряд, щоб підтримати український народ. Це має велике значення для миру й процвітання України. Ми вважаємо, що акції протесту не принесуть жодної користі. Ми повинні взаємодіяти з офіційною Україною й безпосередньо впливати на ситуацію в ній. На мою думку, ізоляція керівництва України чи припинення взаємодії з ним не служитиме інтересам України й діаспори. Саме це потрібно тим, хто прагне повернути Україну в російську сферу впливу, хто хоче повернути Україну в минуле. Натомість нам потрібно змійнити канали для вигідної співпраці з урядом України та громадянським суспільством

-...Існує авторитетна думка, що з окупаційним режимом не можна співпрацювати (саме таким є режим Януковича), а потрібно налагоджувати контакти лише з опозицією.Що ви на це скажете?

-... Це не є є моя особиста позиція щодо ситуації в Україні, її підтримують голови організацій як Олег Романишин, Христина Бідяк, а також провідники державницького фронту. Окрім того, КУК працює на тим, щоб заохочувати урядові чинники Канади співпрацювати з урядом України. Бо якщо Канада й зіхідний світ закриє двері перед Україною, то вона не матиме іншого виходу, як зближатися до Росії.

-... Жоден із політологів не передбачає пом`ягшення режиму Януковича, радше – навпаки. Нині він набирає ознак щораз гіршого авторитаризму, під загрозою існування самої української держави. Відомо, що адміністрація президента на Меморандум СКУ прислала справжню відписку. Тобто Янукович жодним чином не реаґує на будь-яке звернення, публікацію чи громадську думку, окрім як на реакцію міжнародних структур. Чому КУК не звертається до міжнародних чинників, щоб вони чинили тиск на керівництво України? Що має статися в Україні, аби КУК змінив свою позицію до режиму Януковича?

-   Безперечно, КУК має міняти свою політику чи то стосовно уряду України, чи щодо уряду Канади. Ми готові до цього. Ми діємо на міжнародному рівні, звертаючись до уряду Канади, щоб він впливав на керівництво України.

-   Акції протесту є найбільш дієвим механізмом. Прошу пояснити, чому американські українці демонструють свою незгоду з антиукраїнським курсом Януковича, а в Канаді панує блаженна тиша?

-... КУК займає ту саму позицію, що й інші складові організації СКУ, ми тільки не підтримуємо акцій протесту проти українського уряду.

- Що має статися в Україні, аби КУК зайняв наступальну позицію?

-   Відповідь: загроза суверенітету України, що зумовить нашу більш жорстоку політику.                                               

Інтерв`ю провела Марта Онуфрів

Kyiv's backsliding on democracy TOP
The Orange Revolution's legacy was mixed. But its democratic gains should on no account be allowed to be reversed.

 

http://www.ft.com/cms/s/0/aaa76564-c5b5-11df-ab48-00144feab49a.html
21 September 2010

European Union and US officials called on Ukraine last week to ensure proper protection of journalists – 10 years after the gruesome murder of Georgy Gongadze, a muckraking journalist. Their calls carry a renewed urgency. Ukrainian authorities face questions over the recent disappearance of another investigative reporter, Vasyl Klymentyev. For media and human rights monitors, the Klymentyev case has come to symbolise how advances in press and democratic freedoms after the 2004 Orange Revolution have been eroded since February's election of Russian-leaning president Viktor Yanukovich. Some charge Mr Yanukovich with veering towards the soft authoritarianism of Russia's Vladimir Putin.

_blank

Those concerns have substance. Mr Yanukovich bent constitutional rules when assembling a parliamentary majority. Three constitutional court judges appointed under his pro-western predecessor, Viktor Yushchenko, resigned in questionable circumstances. This summer, his coalition adopted – though later partially undid – a law restricting competition in October local elections. Cynically, Mr Yanukovich is trying to reverse a shift from a presidential to a parliamentary system that, before he was president, he had backed.Journalists, meanwhile, complain censorship and intimidation is returning. Two independent television channels associated with the opposition were recently stripped of some licences by a Kyiv court. Reporters Without Borders, a watchdog, warns of a "marked increase in attempts to directly obstruct" the media,

There are differences with Russia; Ukrainian parties tend to be vehicles for business interests. Mr Yanukovich's rule is more akin to state capture by a group of tycoons than Mr Putin's imposition of state power. As 2004 showed, Ukrainians may be more ready than Russians to defend their rights.Yet how to respond poses a dilemma for the west. Sharp rebukes risk pushing Mr Yanukovich deeper into the arms of Russia. The EU, by leaving Kyiv's previous government dangling over membership, lost some authority in Ukraine – and that government's bickering left many Ukrainians disillusioned. But there are signs Mr Yanukovich's business backers prefer closer ties with Europe than with Russia. The EU should emphasise that such integration requires accepting European values. The Orange Revolution's legacy was mixed. But its democratic gains should on no account be allowed to be reversed.

Tragicomedy TOP
We understand that [Prime Minister Mykola] Azarov has a lot to hide and has many reasons to avoid discussions with journalists.

 

http://www.kyivpost.com/news/opinion/editorial/detail/83603/
September 22,  2010

Prime Minister Mykola Azarov’s remarks on banning TV lampooning of politicians revealed his Soviet backwardness and anti-democratic beliefs.

Prime Minister Mykola Azarov has been the right hand man for two Ukrainian presidents, Leonid Kuchma and incumbent Viktor Yanukovych.

Yet, despite his enormous responsibilities to the nation of 46 million people, he doesn’t give many interviews or feel the need to explain his behavior to the public except in scripted comments.

His recent remarks expose the real Azarov, an anti-democratic Soviet holdover unsuited for the job of leading the nation to modernity, democracy and economic revival through free markets.

Two cases in point:

First: When a young journalist from Korrespondent magazine requested an interview, the prime minister’s spokesman fired back with this SMS, which the journalist released on Sept. 20: “We will require final approval on everything to do with the interview, from the headline to the photograph cutline.”

Second: During a Sept. 21 meeting with the youth wing of his ruling Party of Regions in Kyiv, Azarov announced that he was banning TV comedies that make fun of politicians. "This is my initiative. Such [comedies] are not filmed and will not be filmed," Azarov was quoted as saying.

We understand that Azarov has a lot to hide and has many reasons to avoid discussions with journalists.

As State Tax Administration chief under Kuchma, the tyrannical president who ruled from 1994 to 2005, Azarov was allegedly caught on recordings discussing a wide array of criminal activities – from the rigging of Kuchma’s 1999 presidential re-election, to the rewriting of Naftogaz Ukraine’s tax returns, to how to trump-up a conviction against Sloviansky Bank deputy president Borys Feldman.

Azarov has always denied the charges, as have all other officials implicated in wrongdoing on the hundreds of hours of recordings made by ex-Kuchma bodyguard Mykola Melnychenko in 1999 and 2000.

Azarov, like Kuchma, has claimed the recordings were fabrications or doctored to make the administration look bad.

However, we think otherwise.

The Azarov-related recordings cover hours of conversations over several months and many of the discussions on the recordings mirror events as they happened.

This explains why Kuchma and Azarov, to this day, avoid journalists they can’t control. It would be funny if it weren’t so sad for the nation.

Київ переживає занепад демократії (Financial Tmes) TOP
Спадщина Помаранчевої Революції є неоднозначною. Але не за ніяких обставин не можна допустити руйнування її демократичних здобутків.

 

Bнутрішній та міжнародний медовий місяць президента Віктора Януковича закінчився. Янукович стане персоною нон-ґрата на Заході значно швидше, ніж Леонід Кучма. Кучма прийшов до влади в 1994 р., і став персоною нон-ґрата тільки в його другий термін перебування на посаді після великого скандалу.

Financial Times Редакційна
Київ переживає занепад демократії

21 вересня 2010

Минулого тижня Європейський Союз та США закликали забезпечити належний захист журналістів – 10 років після жахливого вбивства Георгія Гонгадзе, журналіста, який займався розслідування неправомірних дій влади. Їх заклики сигналізують про відновлення занепокоєння у Європі. Зараз перед українською владою стоять незручні запитання щодо нещодавнього зникнення іншого журналіста Василя Климентьєва, який також проводив журналістські розслідування. Для правозахисних організацій у сфері медіа та захисту прав людини випадок Климентьєва символізує те, як досягнення у сфері свободи преси та демократичних свобод часів Помаранчевої революції було знищено після обрання президентом проросійського Віктора Януковича на виборах у лютому. Деякі обвинувачують Януковича у зміні напрямку країни до м'якого авторитаризму російського Володимира Путіна.

Ці занепокоєння є небезпідставними. Янукович порушив положення Конституції під час формування парламентської більшості. Три судді Конституційного Суду, призначені під час правління його попередника Віктора Ющенка, пішли у відставку за сумнівними обставинами. Цього літа коаліція прийняла закон, який забороняє конкуренцію під час місцевих виборі у жовтні. Хоча пізніше його було перероблено частково. Янукович намагається безсоромно змінити форму правління з парламентської на президентську, хоча сам був проти цього, коли не був президентом.

Тим часом журналісти скаржаться на те, що цензура та залякування повертаються. Два незалежних телевізійних канали, який асоціюють з опозицією, нещодавно були позбавлені частот київським судом. Відома організація по захисту прав журналістів Репортери без кордонів попереджує про "значне збільшення спроб прямо перешкоджати" діяльності ЗМІ.

Але все ж таки Україна – не Росія. Українським партіям властива тенденція вираження бізнес інтересів. За правління Януковича державу, скоріше захопить група олігархів, ніж він як Путні зможе нав'язати владу держави. Як показав 2004 рік українці є більш готовими ніж росіяни захищати свої інтереси.

Так як же відповіти на дилему, яка постала, заходу. Жорсткі докори становлять ризик підштовхнути Януковича ще більше в обійми Росії. Коли ЄС залишив попередній уряд у підвішеному стані щодо членства, він втратив частину свого авторитету в Україні, а сварки всередині уряду залиши багатьох українців розчарованими. Але є ознаки того, що бізнесмени, які підтримують Януковича, віддають перевагу більш тісним зв'язкам з Європою, а не з Росією. ЄС слід підкреслити, що така інтеграція вимагає дотримання європейських цінностей. Спадщина Помаранчевої Революції є неоднозначною. Але не за ніяких обставин не можна допустити руйнування її демократичних здобутків.

Joint statement on tenth anniversary of Gyorgy Gongadze's death TOP

http://www.ifj.org/en/articles/joint-statement-on-tenth-anniversary-of-gyorgygongadze-s-death

On 16 September, journalists in Ukraine and around the world will mark the tenth anniversary of the murder of our colleague Gyorgy Gongadze. On this occasion we once again call on the Ukrainian authorities seriously to investigate those who ordered the killing.

We are deeply concerned by recent reports that the late general Yuriy Kravchenko is to be named as the person responsible for ordering Gongadze's murder and particularly the failure to identify any motivation that allegedly provoked Kravchenko to order his killing. Given the extent to which the investigation has been deliberately dragged out, obstructed and ridden with serious errors, this latest move looks like an attempt to conceal the identities of the real instigators and to protect them from punishment by intentionally switching the guilt to the late Kravchenko.

We appeal to Ukrainian society and the international community to demand that the investigation continues until all those responsible for ordering Gognadze's murder have been identified.

This negligence follows a persistent pattern. Even before the arrest of Pukach, the man charged with his murder, questions about the instigators of the crime that clearly arise from information long available publicly have not been investigated.

Specific issues raised in that regard - by the Parliamentary Assembly of the Council of Europe, by ourselves, and by our Ukrainian colleagues - have been almost completely ignored.

Most obviously, major Mykola Melnychenko, who tape-recorded the incriminating conversations about Gongadze in Kuchma's office, has never been formally questioned by the investigators. This is necessary in order for the recordings to be used as evidence. Within a few weeks, he will be protected by the statute of limitations and this chance will be lost.

The Gongadze case has come to epitomise the impunity with which politicians and other powerful people conspire to silence journalists. It is common knowledge that former president Leonid Kuchma, current parliamentary speaker Volodymyr Lytvyn and others, discussed harming Gongadze, and that a few days later he was dead. But, ten years on, none of the participants in those conversations, nor any of those who organised the killing, have been held to account in court.

The lamentable failure of justice in the Gongadze case has certainly encouraged other politicians and officials who have threatened, bullied and intimidated journalists. The chances of being punished for terrorising journalists remain too low Over the last ten years, we have warned repeatedly that the refusal to pursue the Gongadze case vigorously, and the way that senior politicians of various parties have obstructed and sabotaged the investigation, would encourage other officials to act with impunity against journalists.

The importance of bringing to justice those who instigated Gongadze's killing has been tragically underlined by the disappearance, and feared murder, of Vasily Klimentyev, the investigative reporter and editor, in Kharkiv on 11 August. Internal affairs minister, Vasily Mogilev, has stated that current and former law enforcement officers are under suspicion in the Klimentyev case.

The impunity with which those who instigated Gongadze's killing can only have encouraged them.

On this anniversary of Gyorgy's tragic death, we once again call:

  • On the Ukrainian authorities to review and renew the investigation into those who ordered the killing, and to ensure that they are brought to justice;
  • On the Ukrainian authorities to instigate criminal proceedings against senior officials who have deliberately obstructed the investigation;
  • On governments and civil society across Europe to continue the fight against impunity for those in positions of power who sanction and organise violence against journalists.

Aidan White, General Secretary, International Federation of Journalists
Myroslava Gongadze, The Gongadze Foundation
Jeremy Dear, National Union of Journalists of UK and Ireland
Alla Lazareva, Institute of Mass Information

Ukraine 2020: U.S.-Ukraine Foundation's new initiative supporting Ukraine's European integration TOP

Washington, DC – September 27, 2010

The U.S.-Ukraine Foundation announced today the start-up of Ukraine 2020, a three-part program supporting Ukraine’s European integration.

President Nadia Komarnyckyj McConnell stated, Ukraine 2020, an initiative of the U.S.-Ukraine Foundation in Washington and the Pylyp Orlyk Institute for Democracy in Kyiv, is designed to support Ukraine's European integration which President Yanukovych has declared as a priority goal for Ukraine.”

“I am calling on the friends and supporters of Ukraine! We need you to support this effort and to join us in a new strategy of engagement with Ukraine,” said Mrs. McConnell.

In making the Ukraine 2020 announcement, Mrs. McConnell noted the tie-in that the initiative has with two key, soon-to-be-celebrated events, Ukraine’s 20th anniversary of independence and the U.S.-Ukraine Foundation 20th year of operation in support of Ukraine.

Ukraine 2020 has three important components – Policy Dialogue, Advancing Ukraine’s Image and Competitiveness, and People-to-People Exchanges.

Ukraine 2020- Policy Dialogue is a collaborative and integrated action plan that brings together government officials, public policy experts, business groups, non-profit organizations and individuals interested in Ukraine’s European future.

This Policy Dialogue program is modeled after the Foundation’s highly-successful U.S.-Ukraine Policy Dialogue Project which was funded by the U.S. State Department in 2004-2006 (http://www.usukraine.org/PD06/index.shtml)

One of the project’s results was the creation of the Jackson-Vanik Graduation Coalition, which coalesced hundreds of non-profits, businesses and individuals that successfully advocated for the removal of the Jackson-Vanik Amendment for Ukraine. Following passage of legislation in Congress, President George W. Bush lifted the provisions of the Jackson-Vanik Amendment for Ukraine by signing into law H.R. 1053, The Authorization of an Extension of Nondiscriminatory Treatment to the Products of Ukraine, on March 23, 2006.

Similar to the previous project, Ukraine 2020 will also be comprised of Task Forces, namely: Business & Economics, Democracy & Governance, Education & Culture, Energy, Foreign Policy & National Security, and Information & Media.

The Task Forces will bring together experts from institutions throughout the world to share their expertise, provide regular commentary and undertake activities that support policy recommendations for Ukraine's European integration. By bringing together the work of these experts, most of whom are already working on Ukraine issues, a stronger cumulative impact in support of Ukraine’s direction toward European integration will occur.

A strategic component of Ukraine 2020 – Policy Dialogue is the incorporation of the general public in Ukraine and other countries. Groupings – of businesses, youth, media, women, academia, etc. - will be formed, not only for information flow to and from the Task Forces but also to effect changes within society needed for Ukraine’s EU integration. In essence, the Task Forces will be supplemented and integrated with groups and individuals representing civil society at large.

For example, these “civil society target groups” could be engaged in environmental or energy projects on the local level, in the promotion of volunteerism and public service, and in working with non-governmental leaders in advancing transparency or fighting corruption. Engaging the youth of Ukraine will be critically important, too. The target groups could also be partnered with peer groups from other countries for additional professional assistance.

Task Force development started on the U.S. side during the summer. The Task Forces and their chairs are the following:

*Business & Economics* – Ambassador Roman Popadiuk, currently serving at the George Bush Presidential Library Foundation

*Democracy & Governance* – co-chaired by Nadia Diuk of The National Endowment for Democracy and David Kramer, formerly of the German Marshall Fund and now the new executive director of Freedom House, as of October 4 (Note: Due to new responsibilities, Mr. Kramer will step down from chairing the Task Force; the Foundation is grateful for all of his efforts in this start-up phase of Ukraine 2020 and looks forward to his contributions as a Task Force member.)

*Education & Culture* – Ambassador William Green Miller of the Woodrow Wilson Center

*Energy* – Co-chaired by Ed Chow and Ambassador Keith Smith, both affiliated with the Center for Strategic and International Studies

*Foreign Policy & National Security* – Ambassador Steven Pifer of The Brookings Institution (Note: Ambassador William B. Taylor will be participating as a key member.)

*Information & Media* – To be named.

Task Force chairs, representing Ukraine, will be announced shortly as well Task Force participating members from the U.S., Ukraine and EU countries.

To strengthen the impact of Ukraine 2020 - Policy Dialogue, the Task Forces are designed to perform as an NGO complement to the U.S.-Ukraine Bilateral Commission and other government-to-government initiatives. Therefore, the work of the Task Forces will be framed by key government documents such as the “U.S.-Ukraine Charter on Strategic Partnership,” President Yanukovych’s “Program of Economic Reforms 2010-2014,” and the “European Neighbourhood and Partnership Instrument Ukraine: National Indicative Programme 2011-2013,” as well as non-government reports by Transparency International’s “Corruption Perceptions Index: Ukraine (2009),” and analyses including “Proposals for Ukraine: 2010- Time for Reforms” by economist Anders Aslund as well as the World Bank’s “Ease of Doing Business” Report.

The second component of Ukraine 2020 is Advancing Ukraine’s Image and Competitiveness, a strategic effort to improve Ukraine’s economic development and image world-wide. The Foundation has been an active proponent of Ukraine’s economic development and image through many programs over the past two decades, including its Community Partnerships Project and more recently, its Discover Ukraine initiative.

The third component of Ukraine 2020 is People-to-People Exchanges. For the people of Ukraine to maximize their role in their country’s development and European integration, the Foundation proposes an expansion of focused exchanges centering on youth leadership and professional technical assistance in private and public sectors.

Major funding for Ukraine 2020 is being sought from government entities. It is anticipated that support will also come from private gifts and corporate sponsorships.

Anticipating interest in Ukraine 2020 Mrs. McConnell revealed an upcoming on-line video interview that would soon be released, featuring the Democracy & Governance co-chairs, Nadia Diuk and David Kramer. Communications will also be soon bolstered with a Ukraine 2020 website.

To learn how you can participate in Ukraine 2020 to recommend yourself or others, please contact Nadia K. McConnell, President of the U.S.-Ukraine Foundation, via email: info@usukraine.org

Join the Ukraine 2020 initiative by making a gift today! Take a leadership role through your support of this initiative. Corporate sponsorships and individual contributions for */Ukraine 2020/* are needed and requested! Please go to
http://www.usukraine.org/donate.shtml
to donate and support this important effort. Major supporters will receive significant recognition throughout the year.

The U.S.-Ukraine Foundation, a 501(c)(3) non-profit organization, is located at 1701 K Street NW, Suite 903, in Washington, DC 20006 and at 12 Lesya Ukrainka Blvd., in Kyiv, Ukraine.

Врятуй свою мову! Приходь 4 жовтня на мітинг! TOP
У Верховній Раді зареєстровано законопроект «Про мови» (http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=38474), який проголошує «українсько-російську двомовність» і запроваджує тотальну русифікацію.

Цей законопроект – докладна інструкція зі знищення української мови в усіх сферах суспільного життя. Якщо його приймуть, українська швидко зникне зі шкіл і вишів, з телебачення й кінотеатрів, книгарень і крамниць, органів влади і війська. Українці стануть людьми другого сорту у власній країні, а сама Україна після цього швидко перетвориться на російську провінцію: недаремно Людміла Путіна заявила, що межі Росії проходять там, де й межі російської мови.

Центральне місце у законопроекті «Про мови» відводиться російській мові. Чого варта хоча б ст. 7, яка зветься «Російська мова в Україні. Українсько-російська двомовність», яка цинічно перекручує факти на користь російської мови.

Незважаючи на те, що в Україні на своїх етнічних територіях, окрім українців, проживають чотири народи, які не мають власної державності (гагаузи, кримські татари, кримчаки і караїми), і мови яких знаходяться на межі зникнення (гагаузька, кримчацька і караїмська) або під загрозою зникнення у майбутньому (кримські татари), оскільки їм не створені належні умови для розвитку, і сфера їх застосування є досить вузькою, можновладці з Партії регіонів, Компартії і Блоку Литвина турбуються лише про російську мову, якій нічого подібного не загрожує, і яка є найпоширенішою не лише у багатьох регіонах України, а і у найбільшій у світі державі.

У них вистачає кнопок і тушок. Вони знають, що жоден суд не захистить наших прав. Вони впевнені, що опозиція нічого не вдіє. Вони розраховують, що ЗМІ недооцінять або замовчать загрозу. Тому вже 4 жовтня погоджувальна рада парламенту може включити законопроект «Про мови» до порядку денного, а невдовзі Янукович і його коаліція зроблять його законом.

Ситуація критична. Не варто сподіватися на когось. Зупинити їх можеш лише ти, якщо вийдеш на вулицю і закличеш до цього інших. Якщо нас буде багато – їм доведеться відступити, бо владі, яка втрачає авторитет на очах через невиконання обіцянок підвищити добробут громадян, не вигідні масові протести.

Однієї акції може бути замало. Можуть знадобитися активні дії по всій країні. Але критично важливо прийти в

понеділок, 4 жовтня о 10.30
до Комітетів Верховної Ради (вул. Грушевського, 18/2)

Ми вимагатимемо зняти з реєстрації антиукраїнський закон «Про мови» і зайнятися натомість справами, які реально покращать життя українців.

Разом скажемо депутатам: «ЗАЙМІТЬСЯ ДІЛОМ, А НЕ ЯЗИКОМ!»

Громадська кампанія «Новий громадянин»
Рух добровольців «Простір свободи»
Громадянський рух «Відсіч»

Приходь 4 жовтня на мітинг та покажи владі, що ти не допустиш другої державної! Це справа кожного, хто вважає себе українцем і любить свою мову!

Карта місця зустрічі:
http://www.hurtom.com/news/whats_new/6958-vrjatujj-svoju-movu.html

Відкритий лист до Президента України В. Ф. Януковича TOP

http://www.nkzu.org/article.php?articleID=1031
13.09.2010

Шановний пане Президент!

Підписатися можна тут:
https://spreadsheets.google.com/
viewform?formkey=dFFjV25yd
WR5LVJuNVVGVHFqRGxxd
VE6MQ

 

Звернутися до Вас спонукають надзвичайні обставини – відверті зазіхання на конституційний лад нашої країни, згортання демократичних свобод, грубі порушення політичних і соціально-економічних прав громадян, серйозні загрози державній незалежності України, що є результатом здійснюваного Вами і Вашою командою політичного курсу.

Початок Вашої президентської каденції позначився зухвалим нехтуванням Конституції і законів України, застосуванням методів залякування одних і купівлі інших представників політикуму, внаслідок чого Верховна Рада перестала бути парламентом і перетворилась у слухняну машину для голосування. Агресивно-слухняна і некомпетентна, підпорядкована партії регіонів і Вам особисто більшість Верховної Ради, ігноруючи парламентську опозицію, штампує законодавчі акти і створює «правопорядок», вигідний олігархічним кланам, а не суспільству і громадянам України. Промовистими прикладами таких законів є закон про ратифікацію Харківських угод, закон про засади внутрішньої і зовнішньої політики України, закон про судоустрій і статус суддів.

Під приводом реформування судової системи, Ви зруйнували її, практично ліквідувавши Верховний Суд України, суттєво обмеживши права громадян на судовий захист, підірвавши гарантований Конституцією України принцип незалежності суддів і судової системи.

Ви намагаєтесь обсадити донецькими кадрами всі регіони України, щоб на додаток до підпорядкованої Вам Верховної Ради мати ще й слухняні адміністрації на місцях.

З початком Вашої президентської каденції в Україні відбувається наступ на незалежні ЗМІ і свободу слова.

Ваша політика дволика й нечесна. В ті хвилини 30 серпня цього року, коли Ви в розмові з панею Меркель у Берліні нахвалялися, що найбільше переживаєте за збереження свободи слова в Україні, суд у Києві з Вашого благословення відібрав у двох телеканалів, що дозволяють собі критикувати Вашу команду, частоти, позбавив їх мовлення для окремих українських місцевостей.

Ви зважились на спробу нелегітимних змін Конституції України заради збільшення і продовження терміну своїх повноважень. При кишеньковому парламенті, відсутності справедливого правосуддя і свободи слова концентрація влади в руках однієї особи неминуче призведе до запровадження в Україні авторитарного режиму, неспроможного функціонувати на благо суспільства.

Ваші намагання копіювати правителів Кремля і вірнопіддано імпортувати в Україну «модель Путіна» є контрпродуктивними і безперспективними. Така модель неприйнятна для України, яка відрізняється від Росії як за геополітичними та економічними параметрами, так і за ментальністю народу. Тим більше, що «путінізм» виявив свою неефективність в самій Росії, де назріває серйозна політико-соціальна криза. Про це відверто говорять як прибічники кремлівського режиму так і опозиція, свідчать дослідження і висновки як російських, так і зарубіжних аналітичних центрів.

Нагальним для України є не сліпе перенесення на український ґрунт чужої і протиприродної за своєю суттю моделі «єдиноначалія» та «єдиномислія», а відновлення умов, необхідних для формування у Верховній Раді коаліцій у конституційний спосіб. В Україні задекларована свобода виборів, але існуючий виборчий закон через закриті партійні списки фактично позбавляє громадян свободи вибору.

Свою відданість ідеям свободи, парламентської демократії і служіння суспільству Ви могли б реально довести, виступивши ініціатором ухвалення Верховною Радою нового закону про вибори народних депутатів, який запроваджував би відкриті виборчі списки та балотування визначених партійних кандидатів у конкретних виборчих дільницях, проведення після цього дострокових парламентських виборів для формування парламенту з якісно новим депутатським корпусом. Легітимний шлях до реформування Конституції України пролягає лише через такий парламент.

Ви і Ваша команда, спокусивши частину виборців обіцянками швидкого підвищення добробуту громадян, виявилися неспроможними запропонувати суспільству осмислену соціально орієнтовану економічну політику, яка ефективно захищала б усе суспільство. Харківська здача життєво важливих інтересів держави під приводом одержання уявних поступок Кремля у газовому питанні, обернулась для громадян значним підвищенням ціни на газ і перевагами лише для олігархічних кланів, збільшенням рівня інфляції, подорожчанням продуктів харчування та товарів повсякденного попиту, зростанням вартості комунальних послуг.

Контрольований Вами уряд нещодавно виступив з ініціативою нових переговорів з російською стороною для перегляду цін на газ. Які забаганки Кремля будуть задоволені цього разу і за рахунок яких стратегічних інтересів України?

Чи не краще замість розпродажу України в обмін на ефемерні поступки з боку Росії у газовій сфері, розпочати модернізацію газовидобувної галузі України та експлуатації газових родовищ на українському шельфі в Чорному і Азовському морях із одночасним запровадженням енергозберігаючих технологій і використанням відновлюваних видів енергії.

Ви і Ваш уряд встановили режим некомпетентного ручного управління фінансами та економікою, посилення адміністративного і податкового тиску, результатом чого стала зростаюча, як ракова пухлина, корупція й тінізація національної економіки. А задекларовані Вами економічні реформи і боротьба з корупцією відбуваються за принципом «друзям – усе, ворогам – закон» і супроводжується сприянням олігархам та придушенням малого і середнього бізнесу. Об’єктом примусу стають бізнесмени, які підтримують політичні сили, опозиційні партії регіонів.

Прикриваючись гаслом подолання бідності, Ви і Ваша команда насправді здійснюєте політику, внаслідок якої бідні стають ще біднішими, а багаті ще багатшими. Попри проголошувані раніше наміри і обіцянки, пропонований Вашою політичною силою податковий кодекс не передбачає запровадження принципу прогресивного оподаткування та визнаних у всьому цивілізованому світі податків на нерухомість, банківські депозити та трансакції.

Відсутність належних умов для розвитку малого і середнього бізнесу при поляризації суспільства на величезну масу бідних і незначну кількість надмірно багатих, які накопичують свої статки за допомогою несплати податків і корупції, принижує людську гідність мільйонів громадян і породжує небезпеку соціального вибуху.

Ігноруючи азбучні заповіді національної безпеки, однакові для всіх країн, Ви віддаєте науковий, промисловий і аграрний потенціал України в одні руки – руки російського бізнесу, який використовується кремлівською владою як знаряддя експансії.

За згодою маріонеткового парламенту і на догоду Москві Ви проголосили позаблоковий статус України і тим самим позбавили нашу державу можливості гарантувати свою безпеку за допомогою надійних міжнародних механізмів. І це зроблено, не дивлячись на те, що владна еліта Росії вважає незалежну державність України історичною аномалією, яка має тимчасовий характер і повинна бути ліквідованою.

«Самоізоляція» України шляхом позаблоковості залишає її сам на сам з Росією і становить особливу загрозу у поєднанні з відверто антиукраїнським гуманітарним курсом Вашого уряду, спрямованим на руйнацію ідентичності української нації – системоутворюючого складника Української національної держави. Діючи у такий спосіб, нинішня влада закладає нищівну міну під фундамент незалежної державності України.

Історичний досвід свідчить: можна тимчасово залякати народ кривавими екзекуціями, адміністративно-міліцейськими репресіями, всілякими заборонами та утисками, але побороти віковічне прагнення українців до правди, свободи і національної незалежності неможливо. Саме це зумовлює стратегічну мету планованої у Москві антиукраїнської гуманітарної політики – створення України без українців і української нації, щоб таким чином розв’язати «українське питання» раз і назавжди.

Ставши Президентом, Ви заперечили геноцидний характер цього злочину, хоч 2003 року як прем’єр-міністр України публічно визнавали цю трагедію нашого народу геноцидом.

Заявляючи про свою прихильність до української культури, підтверджуючи статус української мови як єдиної державної мови, демонстративно примушуючи окремих членів урядової команди до використання української мови, Ви в той же час санкціонуєте проведення політики витіснення української мови, а, отже, знищення української нації і української держави. Це цинічна і аморальна гра. У щирість Ваших декларацій і демонстрацій можна буде повірити лише тоді, коли українська мова стане засобом спілкування всіх державних чиновників, всіх рівнів і в усіх регіонах України, коли українофоби типу Д. Табачника не матимуть змоги керувати державними установами і коли будуть скасовані всі підписані і схвалені антиконституційні накази і розпорядження, спрямовані на відновлення русифікації України, та позбавлення українців історичної пам`яті.

Спроба схвалити пропоновану партією регіонів і комуністами закон про мови в Україні суперечить Конституції України, провокує розбрат, розділ народу на два ворогуючі табори, вибух народного незадоволення. Цей законопроект задуманий як інструмент знищення української мови.

Замість того, щоб після перемоги на виборах 2010 року виявити державну мудрість, зваженість і зробити все для об’єднання України, конструктивної співпраці влади і опозиції, відновлення злагоди у суспільстві, Ви дієте за принципом помсти і реваншу.

Кому Ви мститесь?

Чи тій значній частині українського народу, яка голосувала проти антиукраїнських пунктів Вашої програми і яка зазнає сьогодні принижень з боку знавіснілих українофобів, які з Вашого благословіння намагаються знищити українську мову, переписати правдиву історію України на догоду Кремлю, повернути нас у радянське минуле, перетворити український народ на безнаціональне населення, приписавши його до утопічного «русского мира», що його нав’язує Україні Ваш духовний наставник – московський патріарх Кіріл-Гундяєв.

Невже Ви не розумієте, що насаджувана ним програма «русского мира» є програмою войовничого російського націоналізму, реалізація якої спрямована як проти українців і української церкви, так і проти представників національних меншин та інших конфесій.

Невже Вам подобається роль управителя Малоросії і перспектива увійти в історію як могильник України, що перетворив суверенну європейську країну на південно-західну область Російської неоімперії?

Ви, як глава держави і гарант дотримання Конституції, несете особисту відповідальність за те, що Україна перетворюється на покірливого сателіта Кремля всупереч Вами ж проголошеного принципу позаблоковості України.

Ситуація в Україні вже привертає увагу країн-членів ЄС, США, Канади, інших демократичних країн, світової громадськості, бо наша країна – не ізольований поневолений острів Євразії, а невід’ємна частина європейського простору свободи й демократії. Будьте певні, якщо здійснюваний Вами антидемократичний і антиукраїнський політичний курс продовжуватиметься, дуже швидко розвіється міф про Вас, як проєвропейськи орієнтованого лідера, який нібито стабілізував ситуацію в Україні і помирив Україну з Росією. Перетворення України на російський протекторат, придушення ЗМІ і опозиції немає нічого спільного ні з стабілізацією, ні з мирними взаєминами рівноправних суверенних держав.

Ми не можемо мовчати, спостерігаючи, як системно, безжально і послідовно йде наступ на українську державність, українські національно-історичні та релігійні цінності, українську економіку і фундаментальні права людини, включно зі свободою слова, зібрань та мирних демонстрацій.

Ми цілком усвідомлюємо, перед якими зовнішніми і внутрішніми викликами стоїть будь-яка українська влада. Ми розуміємо необхідність компромісів, але ми ніколи не погодимось з капітуляцією держави перед антиукраїнськими силами.

За умов, що склалися, у нас немає іншого вибору, як закликати народ до мирного опору владі руйнівників України – до заяв, протестів, мирних демонстрацій, масових громадянських рухів, акцій опозиційних партій, а передусім – вільного волевиявлення виборців на майбутніх виборах до органів місцевої влади, а згодом і до Верховної Ради.

Від імені Народного комітету захисту України:

Іван Дзюба, Дмитро Павличко, Ігор Юхновський, Юрій Щербак, Юрій Мушкетик, Володимир Василенко, Левко Лук’яненко, Василь Овсієнко, Михайло Горинь, Роман Лубківський, Павло Мовчан, Роланд Франко, В’ячеслав Брюховецький, Михайло Ратушний, Іван Заєць, Василь Шкляр,Олександр Скипальський, Юрій Дорошенко, Борис Тарасюк, Мирослав Попович, Богдан Горинь, Валерій Шевчук, Наталя Осьмак, та ще 105 підписів

Підписати листа до Президента: «Ми не продаємося!»

TOP

http://www.radiosvoboda.org/content/article/2161083.html
17.09.2010

Ірина Штогрін

[...]

 
Володимир Василенко  
Майже 150 представників громадськості й діячів культури поставили свої підписи під опублікованим цього тижня «Відкритим листом до Президента Віктора Януковича». Серед підписантів, зокрема, Іван Дзюба, Левко Лук’яненко, Мирослав Попович, В’ячеслав Брюховецький, Юрій Мушкетик і лише три діючі політики – Павло Мовчан, Іван Заєць та Борис Тарасюк

[...]

«Та ситуація, яка сьогодні склалася в Україні, це результат спецоперації, спрямованої на знищення української України, її питомого складника – української нації, яка є системоутворюючим елементом української незалежної державності. Головним знаряддям буде виступати той закон про мову, який пропонують регіонали і комуністи», – зазначає Володимир Василенко [правник-міжнародник].

 
Юрій Щербак  
Він наголосив, що лист відкритий для підписання і долучитися до акції може кожен, хто поділяє думки, викладені у зверненні.

Усі, хто вже поставили свої підписи – зробили це з доброї волі і через свої переконання, а не «за гроші», запевняє відомий дипломат і публіцист, надзвичайний і повноважний посол України Юрій Щербак.

«Усі ці розмови про те, що «от їм гроші заплатили, а от хтось не підписався», ми вже чули тисячі разів за радянських часів. Не вийде, панове! Нічого з цього не вийде! Ці люди чисті! Вони ідуть за голосом совісті, а не за покликом якихось там партій чи проектів», – сказав Юрій Щербак.

 
Вадим Колесніченко  
Безкорисливе бажання допомогти Президентові відстоювати проукраїнські позиції спонукало поставити свій підпис під листом онука Івана Франка. Роланд Франко прийшов на зустріч із журналістами, щоб повідомити, що він не відкликав свого підпису, як про це повідомили деякі ЗМІ.

[...]

Тим часом, заступник голови парламентської фракції Партії регіонів Вадим Колесніченко називає надуманими усі висловлені в листі звинувачення у згортанні демократичних процесів і русифікації України.

«Закиди на адресу Президента жодним чином не стосуються ані Президента, ані тих кроків (дій влади). Ці пани, чи як їх у народі вже прозвали «свідомі українці в лапках», які підписали цей лист (і підтримують Юлію Тимошенко), нехай прочитають міжнародні документи, які Україна підписала. Влада діє у відповідності до цих документів. Ці пані, я так думаю, не відмовляються від європейського вибору України. Від нього не відмовляється ні правляча коаліція, ні Президент», – сказав Колесніченко в інтерв’ю Радіо Свобода.

Із Президентом Януковичем, каже Вадим Колесніченко, країна виконує, те, що вона була зобов’язана зробити. За його словами, перший етап судової реформи демократизував судову систему й зробив її відкритою для людей.

«Позаблоковий статус – це не забаганка Президента, це вимога двох третин населення України, підтверджена мабуть сотнями соціологічних опитувань за останні 5 років», – запевняє Колесніченко.

Створений Партією регіонів проект закону про мови, за словами заступника голови парламентської фракції цієї партії, повністю відповідає Європейській Хартії регіональних мов або мов меншин і покликаний відповісти на зауваження Ради Європи.

Самі ж ініціатори відкритого листа до Президента, вважають, що проект закону про мови насправді повністю «перевертає з ніг на голову» принципи Європейській Хартії регіональних мов і запровадить в Україні русифікацію, агресивнішу від наступу на українську мову за радянських часів.

Ціла стаття: http://www.radiosvoboda.org/content/article/2161083.html

Links to event postings TOP

Do you maintain a website of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site in the ePOSHTA newsmagazine.

 Canada

 United States

Australian flag Australia: World Cycling Championships - riding right past the Ukrainian Hall in Geelong! -- September, October TOP


USA flagChicago: Expression of beauty & life by Alexander Tkachenko - artist, Leonid Kozlov - artist, sculptor -- Oct. 1 - 30 TOP
_blank
Canadian flagNational Dance Company takes flight with cross Canada tour -- Oct. 7 TOP
Virsky, National Dance Company of Ukraine kicks off their cross Canada Tour in Vancouver on October 7 at the Vancouver Centre of Performing Arts

_blank

Renowned for their artistic approach to choreographed dance and lavish costumes is a visually stunning performance that is rich in culture.

A brilliant display of showmanship from acrobatic leaps reaching six feet high, to sword dancing and graceful displays of ballet technique is a cast of 55 professional dancers that tells a story through lyrical dance.

_blank

Virsky opens at the Vancouver Centre of Performing Arts on Thursday, October 7 at 7.30 pm. Tickets are now on sale and are available at ticketmaster.ca or call 604.280.4444.

Canadian flag Winnipeg, MB: Konopli lecture at the University of Manitoba -- Oct. 15 TOP
Konopli: Hemp in Ukrainian Tradition and Life

Speaker
Orysia Tracz
Collections Management, University of Manitoba Libraries

Friday, October 15, 2010, 12:30 pm
The Frederick G. Stambrook Classroom, The Archives & Special Collection
339 Elizabeth Dafoe Library, Fort Garry Campus
University of Manitoba
Winnipeg, MB

Admission:  Free

.Sponsored by: The University of Manitoba Archives & Special Collections

Konopli / hemp has been an integral part of Ukrainian life since agriculture began in Ukraine during the Neolithic period. While hemp is mentioned often in songs and is used in seasonal rituals such as Christmas, in folk medicine, and in material culture, there is no mention in Ukrainian oral tradition about any hallucinogenic uses for hemp. Ukrainian pioneers to Canada grew hemp for the same purposes as back home. It is again being grown commercially in Manitoba.

For further information, please contact U of M Archives & Special Collections @ 474-9986.

Canadian flagToronto: One-day symposium - Oct. 16 TOP
The Shevchenko Scientific Society

is holding a one-day symposium

Ukrainian Modernism in an International Context

Organized by

Prof. Iryna Makaryk
Ottawa University

Saturday, October 16, 1:00-6:00pm
St Vladimir's Institute
620 Spadina Ave
Toronto, ON

The program is available at the website:
http://www.yorku.ca/marko/NTShK/Conference.htm

Admission is free
The symposium is held in Ukrainian

Canadian flagBurlington: Cabaret nite - Luba Goy -- Oct. 30 TOP
_blank
Canadian flagOttawa: UCPBA CUPP Model Ukraina cocktail evening reception -- Nov. 12 TOP
_blank
_blank
Чікаґо: Ода краси і життя: Виставка Олександра Ткаченка і Леоніда Козлова -- 1 - 30 жовтня TOP
_blank
Набір доброволъців у Благодійний фонд "Доктор Клоун" TOP
Благодійний Фонд «Доктор Клоун»

www.drclown.org.ua
drclown.lviv@gmail.com

УВАГА!

Благодійний Фонд «Доктор Клоун» розшукує креативних людей!

Якщо Ви маєте трохи вільного часу та бажання дарувати посмішки хворим діткам, тоді запрошуємо до нас!

Ми навчимо Вас спілкуватись з хворими дітками, показувати фокуси, проведемо тренінг пантоміми та інших корисних і цікавих речей!

Також пропонуємо нашим волонтерам цікаві програми спільного дозвілля та знайомство з відкритими, усміхненими, нестандартно мислячими особистостями, котрі вже є волонтерами нашого Фонду!))

Отже, якщо Ви вирішили приєднатись до нас:

заповніть анкету та надішліть її (*до 15 жовтня 2010р.) на нашу електронну адресу: drclown.lviv@gmail.com і ми обов’язково повідомимо Вам про зустріч та тренінги, котрі цього разу ще будуть безкоштовними.

*Примітка: прийом анкет та набір волонтерів є постійним, проте можливість потрапити на цьогорічні тренінги буде для тих, хто подасть заявку до 15 жовтня 2010 р.

Ukrainian flagЧернігів: Конкурс на участь у семінарі -- 10-14 жовтня TOP
Оголошується конкурс на участь у Семінарі
«Колективні громадські дії на захист прав людини», що організовує Українська Гельсінська спілка з прав людини разом з Гельсінським Фондом з Прав Людини (Варшава, Польща) за фінансової підтримки Норвезького Гельсінського Комітету та Міжнародного Фонду «Відродження».

Семінар є навчальним заходом всеукраїнської освітньої програми «Розуміємо права людини».

Учасники семінару зможуть отримати спеціальну підготовку щодо планування та проведення ефективних громадських кампаній на підтримку та захист прав людини.

До участі у конкурсі запрошуються учасники попередніх навчальних заходів програми «Розуміємо права людини».

Формування групи учасників відбуватиметься за результатами конкурсного відбору.

Критерії відбору для участі у семінарі є наступними:

- Наявність мотивації і планів, пов язаних з проведенням громадських кампаній на підтримку та захист прав людини;

- Чітке уявлення проблеми, що представляє суспільний інтерес і на рішення якої має вплинути проведення громадської кампанії;

Семінар проходитиме з 10 по 14 жовтня 2010 року у м. Чернігів .

Організатори забезпечують проживання та харчування учасників семінару, витрати на проїзд до місця проведення семінару й у зворотному напрямку (за умови наявності проїзних документів й у межах вартості проїзду рейсовим автобусом або купейним вагоном поїзда).

Для участі у конкурсі необхідно:

По-перше: Зареєструвати свою кандидатуру на участь у Семінарі «Колективні громадські дії на захист прав людини» та дочекатись підтвердження реєстрації вашої кандидатури на вказану вами адресу електронної пошти.

Зареєструвати свою кандидатуру на участь у навчальних заходах програми необхідно заповнивши реєстраційну анкету он-лайн за адресою: http://edu.helsinki.org.ua/index.php?id=1259310204

По-друге: Підготувати та надіслати опис планів, пов язаних з проведенням громадських кампаній на підтримку та захист прав людини. Опис викладається у вільній формі. Обов язковими елементами опису мають бути:

1) конкретизація проблеми, що представляє суспільний інтерес і на рішення якої має вплинути проведення громадської кампанії;

2) представлення теми та мети кампанії, що планується.

Ваша кандидатура вважається зареєстрованою, а опис планів прийнятим на участь у конкурсі, якщо ви отримали про це повідомлення від організаторів.

Контакти організаторів для отримання додаткової інформації:

Контактні особи:

Костянтин Рєуцький (моб. тел.: +380506280661) та Сергій Буров (моб. тел.: +380509219967)

Просимо звернути увагу, що конкурсні документи повинні надійти не пізніше 17:00, 25 вересня 2010 року.

Заявки, отримані пізніше зазначеного терміну, розглянуті не будуть. Учасники конкурсу будуть повідомлені про його результати до 1 жовтня 2010 року.

Набір на програму: «Власний бізнес. Перші кроки» TOP
Освітній центр
"мистецтво бізнесу" З радістю повідомляє вас: розпочався набір на програму:«власний бізнес. Перші кроки»

- Хочете стати успішним?

- Плануєте започаткувати власну справу?

- Набратися сміливості та знань для здійснення «перших кроків»?

Тоді «Власний бізнес. Перші кроки» саме для Вас!

Це освітня програма для людей, які не бояться мріяти, ставити собі високі цілі та уміють досягати їх; для людей, які вирішили стати успішними підприємцями.

Завдяки своїй системності, інтенсивності та високій професійності викладачів вона дає можливість за короткий термін отримати великий обсяг цінних знань та навичок у сфері започаткування та управління бізнесом.

«Власний бізнес. Перші кроки» надає поштовх приступити до реалізації Ваших бізнес-ідей та цілей: протягом навчання учасники працюють над розробкою та втіленням в життя своїх бізнес-планів, у чому їм допомагають тренери-практики, запрошені гості та рада експертів Освітнього центру «Мистецтво бізнесу».

Родзинкою програми є те, що навчання тут супроводжується неперервним «бізнес-марафоном», який симулює реальне ринкове середовище, виховує в студентів командний дух, дарує їм нові ідеї та рішення для власної діяльності. «Бізнес-марафон» це комплекс взаємопов язаних бізнес-ігор, які відбуваються як в аудиторії, так і в період поза навчанням.

Навчальні модулі програми: http://art-of-business.com.ua/uk/projects/own-business/own-business-first/training-modules.

Тривалість програми: з 23 вересня до 27 листопада 2010 року.

Час проведення занять: п ятниця (18.30-21.00) та субота (10.00-17.00).

Місце проведення: м.Львів, вул. Шухевича, 2 (бічна вул. Кн.Романа), вхід через двір СЗШ №35, 3-й поверх.

Вартість участі в програмі: 650 грн. Діє гнучка система оплати: якщо на навчання зголоситься людина, яку Ви запросите, Вам надається знижка в сумі 50 грн.

Для того, щоб взяти участь у відборі на програму потрібно заповнити анкету (доданий файл) та надіслати її за е-мейл адресою projects@art-of-business.com.ua, або заповнити реєстраційну форму на сайті: www.art-of-business.com.ua до 18 вересня 2010 року.

Поспішайте реєструватись! Кількість місць в групі обмежена!

Львів: “Освітня програма “ЗОЛОТІ РОКИ” (для пенсіонерів) TOP

Запрошуємо людей пенсійного віку на Освітню програму “Золоті Роки”. Якщо Ви вважаєте, що справжнє життя лише розпочинається, бажаєте зробити крок до змін у власному житті та житті суспільства, маєте гарні ідеї, хочете гарно і з користю провести час, то наша програма створена саме для Вас!

ОП “ЗОЛОТІ РОКИ” дає Вам можливість:

·        оволодіти новими знаннями за допомогою різноманітних навчальних дисциплін (етикет, юридична консультація, вивчення комп’ютера, конфліктологія, лідерство, краєзнавство, англійська мова, психологія та інші на Ваш вибір);

·        ознайомитися з діяльністю громадських організацій Львова та долучитися до їх роботи;

·        набути нових навиків на уроках танців та в студії декоративно-прикладного мистецтва;

·        оздоровитися на різноманітних оздоровчих програмах, в т.ч. сміхотерапії;

·        підвищити якість свого життя та розкрити свій потенціал;

·        реалізувати власні ідеї та досягти поставлених цілей;

·        отримати консультації та підтримку професіоналів;

·        знайти однодумців та обмінятися досвідом;

·        познайомитись з цікавими людьми.

ОП “ЗОЛОТІ РОКИ” – навчальна програма, що ставить за мету залучення людей літнього віку до активного життя, об’єднання їх для успішної реалізації суспільно важливих ініціатив. До організації програми залучені найкращі викладачі та тренери Львова. Учасникам програми, які успішно завершили курс навчання, видається Диплом.

Організатори: Інститут Громадського Лідерства, Громадська організація “Підкова”, Регіональний тренінговий центр ЛОУНБ, Львівська міська рада.

Учасники: до участі в програмі запрошуються пенсіонери, особи літнього віку, що мають бажання змінити своє життя. Учасники програми сплачують доброчинну пожертву в розмірі 180 грн. (одразу або частинами), який використовуються для організації навчальної програми.

Тривалість навчального курсу: 27 вересня – 09 грудня 2010року.

Час проведення занять: понеділок, середа, четвер (з 18.30 - 21.00 год.).

Місце проведення навчання: м. Львів, пр. Чорновола 57/705.

Час зголошення: рекомендуємо зголошуватися до 20 вересня 2010 року (включно).

ЗАПИС на ПРОГРАМУ та додаткова інформація (www.ihl.org.ua):

- Людмила Гришко, керівник ОП Золоті Роки, тел. (097)-209-99-80, ludagryshko@ukr.net ;

- Лідія Зеленюк, заступник керівника, тeл. (050)-618-53-51, т.д. (032)-234-46-31 (після 19:00).

                                        Відкрийте для себе нові можливості життя!

Canadian flag Award for Ukrainian art in Alberta TOP
Alberta Council for the Ukrainian Arts AWARD FOR UKRAINIAN ART IN ALBERTA (ACUA)

BACKGROUND: Established through the Alberta Council for Ukrainian Arts (ACUA), a province-wide organization, to mark its 10th anniversary in 1996. ACUA’s objective is to educate the public about the Ukrainian Arts and their development and growth.

VALUE: $500

CONDITIONS: This award is available annually to any qualified applicant (individual or group) who, through an exhibit, tour, festival, educational program or special project, fosters a greater awareness of Ukrainian art in Alberta. Works in progress and/or recently completed works will be considered. Applicants must submit a portfolio and/or visual or audio sample of the Ukrainian art being promoted, along with a written proposal outlining the intended exhibit, tour, festival, educational program or special project, and a budget as requested in the application form.

Limit of one submission per applicant. If a particular project/proposal was previously submitted and chosen as an award recipient, that project is not eligible to re-apply.

Successful applicants must acknowledge the assistance of the Alberta Council for the Ukrainian Arts in all promotional materials and productions of the project for which the award is granted. Award recipients must submit a brief written report to ACUA within one year of receiving this award. A copy of the finished product, if applicable, (i.e. program/video/publication/CD) should be sent to ACUA c/o the Ukrainian Resource and Development Centre (address below). CHOSEN BY: Awards will be adjudicated by a selection committee of ACUA directors. Anyone who is a family member of an applicant cannot sit on the selection committee.

Note: If there is no qualified applicant in any one year, the award will not be given for that year.

APPLICATION: Award for Ukrainian Arts in Alberta application form. Applicants may also include information about their education and life experiences, awards, community involvement, letters of support, and/or other pertinent information.

APPLY TO: Alberta Council for the Ukrainian Arts Award

c/o Ukrainian Resource and Development Centre (URDC)
Grant MacEwan University, Box 1796,
Edmonton, AB, T5J 2P2

Phone: (780) 497-5494 or 497-4374; FAX: (780) 497-4377
Email: haydukl@macewan.ca

APPLICATION DEADLINE: November 30 (Award recipient to be announced in spring). Submissions must reach URDC on or before the deadline date.

Canadian flag William and Mary Kostash award for media arts TOP
BACKGROUND:
William (1906-1994) and Mary Kostash (1915-2010) were long-standing Ukrainian Canadian community activists who had a special concern about the education and self-awareness of current and future generations of that community. This award is made possible through an endowment established in 1989, on the occasion of the Kostashs
'
fiftieth wedding anniversary.

VALUE: $1,000

CONDITIONS: Awarded every second year for a project in film, video or the new media, that examines questions of Ukrainian Canadian identity as it is formed in the 21st Century in local and global contexts. Works in progress and/or completed works will be considered. Drama, documentary, experimental, educational, and other genres are acceptable.

EXPLANATION: Since the inception of this Award, when it was titled "for Film and Video Arts," the technologies driving media arts have proliferated globally, producing exciting and innovative forms of artistic expression no longer encompassed by the traditional media of film and video.

SUBMISSION: Artistic productions should be delivered by: two full resolution DVDs plus one DVD of the program in a Quicktime format that is sized and compressed for web delivery. Programs created for the web and to personalized home pages, streamed by iPhone apps, and embedded in blogs are acceptable. Such art may include digital art, computer graphics, computer animation, virtual art, internet art, interactive art technologies, and computer robotics. Open to Grant MacEwan University students and independent film, video, or new media producers. Successful applicants must forward three copies (2-full resolution, 1 compressed for web) of their completed project to the Ukrainian Resource and Development Centre within one year of receiving this award.

Successful applicants must acknowledge the assistance of the William and Mary Kostash Award for Media Arts in all promotional materials and productions of the project for which the award is granted. Programs that have received the award may be used by the Ukrainian Resource and Development Centre for educational purposes, exhibition, web delivery and community cable airing.

CHOSEN BY: Selection Committee. Projects will be evaluated on the basis of how well they meet the application criteria (2 points), how successfully they contribute to increasing the cultural selfawareness of Ukrainian Canadians (10 points), structure and mechanics (7 points), artistic merit of the project (7 points), and feasibility (4 points). If the Selection Committee feels there is no qualified applicant in any one year, the award will not be given for that year.

APPLICATION: William and Mary Kostash Award Application Form. Applicants may also include information about their education and life experiences, awards, and letters of support.

Applicants are encouraged to include examples of past works or excerpts of works in progress. All submitted materials must be clearly marked with the applicant's name and address. For film or video materials, please indicate the length and format as well.

Apply to: William and Mary Kostash Award for Media Arts
c/o Ukrainian Resource and Development Centre (URDC)
Grant MacEwan University
Box 1796, Edmonton, AB T5J 2P2

Phone: (780) 497-5494 or 497-4374; FAX: (780) 497-4377
Email: haydukl@macewan.ca

APPLICATION DEADLINE: November 30 (Award recipients will be announced the following spring)

Canadian flag Roger Charest, SR. award for broadcast & media arts TOP
BACKGROUND:
Established through Ethnic FM CKER Radio (now WORLD FM), on the occasion of its 20th anniversary in November, 2000. This award has been named after the founder of CKER Radio in Edmonton, Roger Charest, Sr., a long-time broadcaster, radio personality and visionary, whose perseverance and dedication to his community have fostered the creation of a truly multicultural environment at CKER.

The purpose of this award is to foster an awareness of the possibilities provided by broadcast media in developing understanding and cooperation between various cultural and ethnic groups in Canadian society. This award may focus yearly on any particular ethnic group.

The Ukrainian Resource and Development Centre (URDC) at Grant MacEwan University in Edmonton was chosen as the administrator of the award. This is in recognition of the dynamic Ukrainian community in Alberta, and the URDC's groundbreaking and pioneering work, as an ethnocultural center, in the promotion of professionalism in meeting community development needs.

VALUE: $500

CONDITIONS: This award is available annually to any qualified applicant (individual or group) who has taken the initiative to create a special program or series which may later be suitable for broadcast, and may further the cause of multiculturalism in Canada. The final product may provide a window into the particular characteristics and unique qualities of a given identifiable group within the Canadian cultural mosaic, so that we, as Canadians, may better understand one another.

Works in the developmental or scripting stage, and/or completed works will be considered. Applicants must submit a written proposal (in English) outlining the intended project, including possible broadcast or electronic media applications, or outlets to be used for distribution of the final product. A budget is required with the application. Limit of one submission per applicant. If a particular project/proposal was previously submitted and chosen as an award recipient, that project is not eligible to re-apply. Successful applicants must acknowledge the assistance of WORLD FM (CKER) Radio in all promotional materials and final products of the project, for which the award is granted.

Award recipients must submit a brief, written report to URDC within one year of receiving this award. An audio copy of the finished product must also be supplied.

CHOSEN BY: Selection Committee

APPLY TO: Ukrainian Resource and Development Centre
Grant MacEwan University PO Box 1796
Edmonton, Alberta T5J 4S2

Tels: (780) 497-5494 or 497-4374;
Fax: (780) 497-4377

DEADLINE: November 30 annually (award recipient to be announced the following spring). Submissions arriving after the deadline will not be considered.

Canadian flag Anna Pidruchney award for new writers TOP
BACKGROUND:
Anna (nee Raycheba) Pidruchney was an Alberta homesteader, community activist, artist, and author of two books about Ukrainian Canadian pioneer life. She taught numerous writing classes in both the Ukrainian and English languages, and had a special interest in young people. This award was established in 1989, in recognition of her lifelong commitment to encouraging and promoting the works of young writers.

VALUE: $1,000

CONDITIONS: Awarded annually to a novice writer for a literary work which includes Ukrainian Canadian characters or is based on a Ukrainian Canadian theme. Only completed works will be considered. All genres of writing (including novels, short stories, poems, essays, and dramatic works) are acceptable. Open to Grant MacEwan University students and other authors. Preference will be given to young writers who have not yet had their works published on a regular basis, and who are considering writing as a profession. Previous recipients of this award are not eligible.

The award will be granted for English-language and Ukrainian-language submissions in alternating years. In odd-numbered years, beginning in 1991, the award will be for an English-language work. In even-numbered years, beginning in 1992, the award will be for a Ukrainian-language work. Applications are considered in the year prior to that when the award is granted. For example, applications for the 1991 (English-language) award are submitted in 1990; applications for the 1992 (Ukrainian-language) award are submitted in 1991, and so on.

Successful candidates must acknowledge the assistance of the Anna Pidruchney Award for New Writers in promotional materials and publications of the literary work for which the award is granted.

CHOSEN BY: Selection committee.

APPLICATION: Apply in writing, including a copy of your completed work. Only one entry per applicant is to be submitted. Letters of application must include the author's name, full address, phone number, date of birth, and a brief biography or resume.

Submitted materials will be returned to the applicant only if a stamped, selfaddressed envelope is provided. Requests for the return of submitted materials must be clearly stated at the time of application.

Apply to: Anna Pidruchney Award for New Writers
c/o Ukrainian Resource and Development Centre (URDC)
Grant MacEwan University
Box 1796, Edmonton, Alberta, T5J 2P2

Phone: (780) 497-5494 or 497-4374; FAX: (780) 497-4377;
E-mail: haydukl@macewan.ca

APPLICATION DEADLINE: November 30. Submissions must reach URDC on or before the deadline.

Canadian flag Roman Soltykewych music scholarship TOP
Background:
Established in commemoration of the 25th anniversary of the passing of Roman Soltykewych, and in his work in developing and fostering love and understanding of Ukrainian choral music.

Value: $500

Conditions: This award is available annually to any qualified applicant (individual or group) who is planning to pursue further studies in the field of Ukrainian choral or vocal music. Courses of study or workshops, either in progress or recently completed, will be considered.

Limit of one submission per applicant.

Applicants must submit a written description of the course of study or workshop, along with an explanation of how the course or workshop will help the applicant in studying Ukrainian choral or vocal music. The application should be approximately one page in length, and may include information about the applicant's past accomplishments and experiences.

Chosen by: Jury

Note: If there is no qualified applicant in any one year, the award will not be given for that year.

Application: Through the Ukrainian Resource and Development Centre (URDC)
Grant MacEwan University
Box 1796, Edmonton, Alberta T5J 2P2

Telephone: (780) 497-5494 or 497-4374
Fax: (780) 497-4377
E-mail: haydukl@macewan.ca

Deadline: November 30. (The award recipient will be notified the following spring.)

Scholarly Publications Support Program TOP
  • Assists with the publication of scholarly works in Ukrainian Studies
  • Half the cost of publication to a maximum of $6,500
  • Annual
  • October 15 application deadline

Purpose

Through its Scholarly Publications Support Program, the Canadian Foundation for Ukrainian Studies provides financial assistance for the publication of scholarly works in the field of Ukrainian Studies.

Amount

Support will be up to a maximum of $6,500 (CDN), or half the cost of publication -- whichever is less. If support is approved, funds are provided directly to the publisher.

Types of publications supported

Support will be given to original books in the field of Ukrainian Studies.

Publication of translations, new textbooks intended for university students, or the reprinting of works of exceptional scholarly value and need, may be considered.

Periodicals will not be considered nor will works of belles lettres.

  • Works for which support is sought should be characterized by:
  • scholarly excellence;
  • usefulness and relevance to scholars and students in the field; and
  • originality by way of advancing the field of knowledge.

Priority will be given to:

  • works in the English and French languages;
  • works of potential use to a broader rather than to a more limited readership;
  • works dealing with the broad history, culture, society and heritage of Ukraine and Ukrainians generally;
  • in terms of geographic preference, works relating to Ukraine, the Ukrainian community in Canada, followed by the Ukrainian diaspora.

Who may apply

Support will be given to Canadian scholars and other scholars who publish with Canadian presses.  Preference will be given primarily in support of the work of those scholars affiliated with Canadian universities or equivalent Canadian institutions of higher learning. 

Applications will be accepted only from the author/originator of the work in question after a commitment to publish from an established academic publisher and a commitment to co-fund has been secured.  Applications for support after a publication has appeared in print will not be considered.

Application requirements

Applicants should submit a request pertaining to the Scholarly Publications Program to the Foundation's office by October 15, together with the following supporting documentation:

  • a letter from the intended publisher stating that the manuscript has been reviewed by competent academic experts and has been recommended for publication;
  • an estimate of the cost of publication;
  • a statement detailing the financial contribution to be made by the publisher and other funding agencies (if any) covering hard costs;
  • a letter or letters from funding agencies (if these are known to the publisher) stating dollar commitment to the project;
  • anticipated specifications of the finished work (number of pages, press run, etc.) and anticipated date of publication; and
  • the manuscript's "preliminary material" (preface, introduction and table of contents).

Credits

Publications made possible by the Foundation's support must carry acknowledgment of that support (including the Foundation’s logo) in a manner and place in that publication as is customary. 

Author or publisher shall provide CFUS with three (3) complimentary copies of the publication.

Decision

Decisions regarding applications under this program rest with the Foundation's Board of Directors and are final once made.

The Foundation reserves the right not to award any grant in years where none of the submissions meet the criteria or are deemed worthy of support by the review committee.


All submissions should be sent in electronically to: cfus@on.aibn.com to the attention of

CFUS -- Scholarly Publications Program

For further information, you may contact the Office at:
416-766-9630 or toll free 1-877-766-7630
cfus@on.aibn.com

The Canadian First World War Internment Recognition Fund Endowment Council meeting TOP
September 6, 2010

Toronto -- On August 4th, 2010 the Canadian First World War Internment Recognition Fund launched an internment video series from the Kingston Symposium held in June of this year entitled “Canada’s Forgotten Internment Camps”.

To view and comment on this six-part series please go to our website at:
www.internmentcanada.ca and click on “In the News.”

The Endowment Council recently met to discuss the strategic long term plan of the Fund. The immediate focus will be high school education and commemoration projects working towards the 2014 centennial. An annual grant application deadline date has now been set for April 1st with grants to be reviewed by June 30th.

This fall we will introduce our first annual Poster Challenge contest that will involve four selected ethno-cultural schools from the Ukrainian, Croatian, Serbian and Hungarian communities. The idea is to engage students ages 11 to 15 to develop artwork around the idea of the Government’s recognition of what was done to the peoples who were interned, to their families and communities.

The new CFWWIRF leaflets are available to download from the website in both English and French along with 22,000 printed copies available for distribution. This leaflet is now being translated into all the affected communities’ languages which will be available online. If your community wishes to have leaflets for distribution, please contact the Program Manager.

For further information on the Canadian First World War Internment Recognition Fund, call the Program Manager, Andrea Malysh, toll free at 1-866-288-7931.

Ukrainian student organizations of America statement at protest during V. Yanukovych's UN visit TOP
September 22, 2010

_blank

On the occasion of today’s visit by the newly-appointed Ukrainian President Victor Yanukovich, members of SUSTA - the Federation of Ukrainian Student Organizations of America (Союз Українських Студентських Товариств Америки), along with the Ukrainian-American community and the worldwide Ukrainian diaspora would like to share with you our deepest concerns regarding the recent anti-democratic developments in Ukraine. 

In the recent months since his election into office, the pro-Russian President has taken alarming steps to compromise Ukraine’s national identity and sovereignty.  To name just a few: 

  • the unconstitutional extension of the lease for the Russian Black Sea Fleet in Crimea;
  • the rising dependence on Russia to provide for Ukraine’s security and stability which poses a definite threat to Ukraine’s sovereignty;
  • the denial of Holodomor as an act of genocide and its removal from the official presidential website;
  • recent censorship of the press, targeting several independent Ukrainian television stations;
  • the new government’s move to control the judicial system by granting the president power over the hiring and firing of judges; and,
  • the non-bloc status of Ukraine, which threatens Ukraine’s Euro-Atlantic integration and future NATO membership

As if these were not enough, certain parliamentarians of President Yanukovich's Party of Regions, together with some satellite parties, appointed a controversial figure by the name of Dmitri Tabachnik as the Minister of Education and Science of Ukraine.  Sadly, Mr. Tabachnik is widely known for his anti-Ukrainian, anti-democratic, pro-Russian, xenophobic attitude towards ethnic Ukrainians, especially to those living in the Western part of the country.  In some of his statements, he has specifically formulated discriminatory wording which is comparable to that used by the Nazi propaganda with respect to the Jewish people during WWII.  In fact, he proceeded to follow policies which diminish the Ukrainian language on the national level (i.e. cancelling university examinations in the Ukrainian language, issuing decrees to cease movie translations in Ukrainian, intimidating and arresting university faculty and students for simply exercising their democratic rights, etc)…

It is hard for us all to observe Mr. Yanykovich’s and Mr. Tabachnik’s current reversals of the former President Victor Yushchenko’s democratic policies.  It seems that the current administration’s damaging political actions reflect the refusal to acknowledge Ukraine as an independent country and threaten the very existence of Ukraine as a young democratic nation.  As citizens of the Ukrainian-American community (and the world Ukrainian community at large), we are greatly disturbed by these recent anti-democratic policies of Mr. Yanukovich, his newly-appointed government and parliamentary counterparts.  As proud Ukrainians, we firmly uphold and vehemently defend a strong, self-sufficient, independent state where Ukrainians are free to express their opinions, are cognizant of their culture and history and are proud of their unique heritage! 

The time is NOW! We cannot allow President Yanukovych to threaten Ukraine's freedom any longer!!! We must defend Ukraine’s integrity and sovereignty!

 We would like to thank all of you for joining us here today to voice your own concerns regarding the future of Ukraine as a country, its independence and the plight of its people. It is up to each one of us 

Vera A. Partem, SUSTA 2010-2011 President and Executive Director
Olya Yaruchkivska, SUSTA 2010-2011 Vice President 
Roksolana Starodub, SUSTA 2010-2011 Treasurer
Ostap Tymchyk, SUSTA 2010-2011 Secretary

Ukrainian Canadians demonstrate: Call for respect for Ukraine’s national dignity TOP

_blank

On September 22, 2010 Ukrainian Canadians gathered at a Vigil before the Ukrainian Embassy in Ottawa to defend Ruslan Zabily and to express their concern over the policies of the administration of Ukraine 's President, Victor Yanukovych. 

Organized by the Canadian Conference in Support of Ukraine (CCSU) and supported by the Ukrainian Canadian Students' Union (UCSU), the participants displayed signs calling for the removal of the Minister of Education, Tabachnyk, and the head of the Institute of National Memory , Soldatenko, and the head of the SBU, Khoroshkovsky. Other signs called for the government to stop falsifying Ukrainian history and tell the truth about Soviet Russian crimes in Ukraine, for the President to acknowledge that the Holodomor of 1932-33 was an act of genocide, and for the government to keep Russian oppression out of Ukraine. There also were signs of support for OUN/UPA as freedom fighters, support for human and national rights, and support for Ruslan Zabily, as well as poster-size portraits of Ruslan Zabily. Ruslan Zabily is a historian and director of the National Memorial 'Prison at Lonsky' Museum in Lviv that has been the object of repressive actions by the SBU in recent weeks.

Official representatives included: Oksana Prociuk-Ciz, League of Ukrainian Canadian Women (LUCW) National Executive; Orest Steciw, League of Ukrainian Canadians (LUC) National Board; Zenon Ciz, National Vice-President, UCSU; Mykola Koshyk, National President, Society of Veterans of UPA; Andrea Kardasz, Ukrainian Youth Association of Canada (CYM) National Executive and President, CYM Etobicoke; Borys Potapenko, CCSU; Maria Kret, President, LUCW Etobicoke; Ivanna Baran, President, CYM Ottawa; Adriana Willson-Buyniak, President, LUCW Ottawa; Adriana Sirskyj, President, USC University of Ottawa; Petro Kardasz, President, LUC Etobicoke;  Stefania Stadnyk, CYM Montreal; Borys Mykhaylets, President, LUC Toronto.

During the Vigil, the Charge d'affaires of the Embassy, Mr. Ihor Kyzym, was presented with the official Statement of the CCSU. Mr. Kyzym invited a few participants into the Embassy where a frank and fruitful discussion ensued. Participants from the Vigil included primarily members of Ukrainian student clubs in Ottawa and the metro Toronto area: Andrea Kardasz, Zenon Ciz, Adriana Sirskyj, Katrusia Dodds, Stefania Stadnyk, Luba Kostiw, and Ivanna Baran. Also participating were Borys Potapenko and Orest Steciw. The participants from the Vigil stressed the importance of restoring Ukraine 's national history and identity and, in this regard, called for the replacement of Tabachnyk and Soldatenko. The nearly hour-long discussion concluded with mutual assurances that all efforts will be directed toward safeguarding Ukraine 's nation-statehood and advancing vital national interests.

The CCSU statement that was given to Mr. Kyzym and forwarded to the Canadian government was read out at the Vigil by Zenon Ciz. It states in part:

'The case of Ruslan Zabily has drawn international attention, including a petition signed by leading academics and researchers from around the world. In Ukraine, academics from leading institutions of higher learning issued their own petition in defence of Zabily and the National Memorial. Civic activists have held demonstrations throughout Ukraine, including at the SBU headquarters in Kyiv, where Mr. Zabily was detained and interrogated for over 14 hours. The protesters defiantly distributed CDs containing the same files of alleged 'state secrets' that were confiscated from Zabily.

International indignation is sourced in the SBU's decision to criminalize actions that make public declassified 70-year-old archival documents about human rights violations by the government of a state that ceased to exist nearly 20 years ago.  The USSR broke up and Ukraine declared its independence in 1991.

 It is inadmissible that what constitutes the history of our country should be determined by the Security Service and politicians, and not historians and researchers. Ukrainians remain a people effectively without their own contemporary history since access to its sources is closed. The goal of the regime is to reinstate a historical record that will facilitate re-russification leading to Russia regaining de facto control over Ukrainian society. In fact, the newly appointed head of the National Memory Institute, charged with unearthing, figuratively and literally, the truth about Soviet repressions, is a former Communist Party historian, Soldatenko.

The case of Ruslan Zabily is not an isolated incident. It continues a pattern of intimidation by the SBU since Victor Yanukovych took control of Ukraine in late February 2010, and the appointment of Russophile and Ukrainophobe officials, among the most visible and odious, the head of the SBU, Khoroshkovsky and the Minister of Education, Tabachnyk.

The regime increasingly mimics tactics used by the Kremlin under Putin in Russia. The targets of this new policy have been journalists, academics, students and even clergy. As a consequence, the Human Rights Section of the Interior Ministry has been closed. The President has abolished the National Commission on Freedom of Speech and Information Development. Reporters without Borders and The European Federation of Journalists incessantly report on abuses.

Rectors of other universities were visited by the SBU and pressure has been exerted on researchers, journalists and civic activists to temper their pro-Ukrainian positions.  Currently, leaders of opposition political parties are under indictment and arrest. And, an outspoken Ukrainian, who actively exposed corruption and promoted national identity, Kharkiv editor and investigative journalist, Vasyl Klymentyev, is missing and feared dead.'

The statement also made reference to a letter from President Yanukovych to the Ukrainian Diaspora and sent to the Ukrainian Congress Committee just days before his arrival in New York.  'in the hope of undermining  public expressions of opposition to President Yanukovych's policies during his visit to the United Nations in New York City .'

The Vigil organizers conclude in their statement with calling 'on President Yanukovych to match his recent words with deeds. He needs to compel his administration to cease and desist in its campaign against academics, researchers, journalists and civic activists. He also needs to replace the Minister of Education, Tabachnyk, the head of the National Memory Institute, Soldatenko, and put in place at the Ministry and the Institute academics, archivists and researchers dedicated to the unfettered pursuit of restoring Ukraine 's history and national memory. We further call on the President to replace the head of the SBU, Khoroshkovsky, and to restore the Human Rights Section of the Interior Ministry and the National Commission on Freedom of Speech and Information Development.

Finally, we call on the Canadian government to serve notice upon the Ukrainian government that abuse of democracy and human rights will not be tolerated. We ask our fellow Canadians to continue to speak out on the case of Mr. Zabily and the National Memorial 'Prison at Lonsky' Museum.'

Speakers at the Vigil included Anna Nazarowicz who read out a petition in defence of Ruslan Zabily signed by well over a hundred Ukrainian academics in Ukraine. The petition also makes reference to how the Yanukovych regime is humiliating Ukraine in the eyes of the world:  'We deplore the use of command-administrative methods with respect to the study of Ukrainian history for the purpose of placing it under government control. We maintain that the political persecution to which Dr. Ruslan Zabily is being subjected will spark an international outcry, which will damage Ukraine 's reputation and the authority of its ruling structures.'

Orest Steciw read the statement from the Organization of Ukrainian Nationalists (OUN) signed by its Chairman, Stefan Romaniw:  'The OUN opposes actions of Ukrainian government official that violate human rights, undermine vital national interests, and have initiated a total assault on the Ukrainian national revival and its activists. The OUN calls on the international news media to focus on the violation of human rights in Ukraine. We also call the governments of the world who understand and value the call for 'Freedom for Individuals – Freedom for all Nations' to voice their protest to the President and Foreign Minister of Ukraine about the violation of the Universal Declaration of Human Rights.'

Petro Kardasz from the LUC spoke about actions by President Yanukovych that undermine the good name and stature of Ukraine, as well as respect for Ukraine as an independent state: 'that Yanukovych is copying Putin's policies in Russia, an economic basket case and a political dictatorship… that corruption has intensified  under Yanukovych's watch… that there has been a retreat from minimal standards of democratic governance… and that he is turning Ukraine into an oriental despotism that exists in Russia'. He also noted that 'this humiliation of Ukraine is seen by not only some in the Diaspora but that these views are widely held throughout Canada , the U.S. and Europe .' Mr. Kardasz concluded by reciting a portion of a Taras Shevchenko poem 'To Osnovianenko' saying that we should remind President Yanukovych of Shevchenko's words:

Laugh, then, ferocious foe,
But not too loudly, for our fame
Will never be laid low.
It will not perish, but proclaim
The annals of our age,
What is our justice, what our wrong,
And what our parentage.
Our epic and our ancient song
For ever shall remain,
And that is where our glory lies,
The glory of Ukraine.
Most chaste, with jewels unadorned,
Without embellished speech,
Yet it is deep-toned and precise,
A tongue that God might teach.

The vigil was held in solidarity with similar protests on the same day in New York City at the Ukrainian Mission to the United Nations, in Chicago and elsewhere to bring international attention during President Yanukovych's visit to the UN. It also was a further public action of support for the national democratic forces in Ukraine, similar to rallies and demonstrations held throughout the Diaspora in recent months, including in the U.S., Australia, England, and Germany and in many other countries in Europe

The CCSU statement concludes with the words: 'Only through concerted action on the part of governments and NGOs alike can Mr. Zabily and all others seeking to defend and advance academic freedom, democracy and civil society in Ukraine know that the world is watching and is standing with them.'

Canadian Prime Minister Harper meets with V. Yanukovych during UN session TOP

NEW YORK CITY Prime Minister Stephen Harper meets with Viktor Yanukovych, President of Ukraine, on the margins of the United Nations General Assembly. At the meeting parties discussed preparation for the visit of the Prime Minister of Canada to Ukraine in October this year.

_blank
Photo by Jason Ransom

John Ivison: Ignatieff’s absence strains Ukrainian relations TOP
... the demotion of third-generation Ukrainian-Canadian Mr. Wrzesnewskyj, MP for Etobicoke Centre, who is no longer one of the party’s 51 official critics, will not have endeared the Great Russian to many of his constituents.

 

http://fullcomment.nationalpost.com/2010/09/21/john-ivison-ignatieffs-absence-strains-ukrainian-relations/
September 21, 2010

John Ivison

Relations between the Ignatieff family and the sons and daughters of Ukraine have long been strained, dating back the days when the present Liberal leader’s great-grandfather, Count Nikolai, was Minister of the Interior in Tsarist Russia in the 19th century.

They will scarcely have been improved by the Opposition leader’s absence from last weekend’s Toronto Ukrainian Festival – North America’s largest such festival and a big deal in the Liberal leader’s riding of Etobicoke-Lakeshore [See editor's note below]. Instead Mr. Ignatieff continued his Liberal Express tour through Quebec and sent MPs Borys Wrzesnewskyj and Gerrard Kennedy in his place.Olya Grod, vice-president of the festival, said that earlier this summer, Mr. Ignatieff’s office indicated he’d like to attend but he didn’t show up. “I was personally called by Mr. Ignatieff office to say he’d like to attend. I’m not sure why there was a change of heart, whether there was a scheduling issue or not. I can’t say it caused any adverse reaction,” she said.

Mr. Ignatieff’s office said he sent his regrets.

Mr. Ignatieff first offended Ukrainians around the world in his 1994 book Blood and Belonging, where he talked in derogatory terms about that country’s independence “conjuring up images of embroidered peasant shirts, the nasal whine of ethnic instruments, phony cossacks in cloaks and boots, nasty anti-Semites.”

Calling himself a “Great Russian” he remarked on his disdain for “these little Russians”.

Given such testy relations, it took a certain kind of genius from the Liberal Party’s brainstrust to parachute Mr. Ignatieff into a riding – Etobicoke-Lakeshore – that not only has a large Ukrainian community, but one where two prominent Ukrainians coveted the nomination, only to be ruled ineligible.

I recall the tension and hostility at the nomination meeting at an Etobicoke hotel five years ago, when the Mr. Ignatieff rose to make his acceptance speech, only to be greeted with a hail of abuse and a walkout. At the back of the room, a thin blue line of Toronto’s finest prepared to wade in, if things turned even more ugly.

Mr. Ignatieff has always said that he has always stood against intolerance and pointed out that his great-grandparents are buried on Ukrainian soil.

Still, his non-appearance last weekend and the demotion of third-generation Ukrainian-Canadian Mr. Wrzesnewskyj, MP for Etobicoke Centre, who is no longer one of the party’s 51 official critics, will not have endeared the Great Russian to many of his constituents.

Editor's Note: The Toronto Ukrainian Festival was not in Mr. Ignatieff's riding of Etobicoke-Lakeshore. It took place in the neighbouring riding of Parkdale - High-Park, currently held by Liberal MP Gerard Kennedy (also of Ukrainian origin). Gerard Kennedy won by a margin of 3,385 votes with a voter turnout of 48,164 (66%).

Read comments: http://fullcomment.nationalpost.com/2010/09/21/john-ivison-ignatieffs-absence-strains-ukrainian-relations/#ixzz10EEjxUoW

A 21st-Century Potemkin; Putin is still building grand illusions. TOP
http://www.newsweek.com/2010/09/19/putin-s-grand-illusions.html
Sep 27, 2010
Vol. 13, Issue 156

[...]

Russia's elite believe that by spending billions on glossy projects like an international skiing center for the 2014 Sochi Olympics or on a new "innovation city" at Skolkovo near Moscow makes up for lack of progress on the rest of the sclerotic economy. Indeed, a recent report published by Russia's Economic Development Ministry calls for using "Soviet methods" of propaganda to convince foreigners to invest in Russia. Out in the real world, Russia's economy shrunk by 8 percent last year, and oil and gas production has fallen to Soviet levels thanks to a lack of investment in new fields.

[...]

Twenty-first-century Potemkinism is a worrying sign of how modern Russia is coming to resemble the we-pretend-to-work-you-pretend-to-pay-us days of the Brezhnev stagnation. As that period showed, if a government comes to believe its own lies, it can’t recognize rot in the society and the economy, which eventually leads to collapse. Putin may be a great shot, and who knows, the Lada (a marque that dates from Soviet days) may be the car of the future. But right now Russia’s leaders are not ruling with both hands on reality.

Complete article: http://www.newsweek.com/2010/09/19/putin-s-grand-illusions.html

Russia uses Microsoft to suppress dissent TOP

September 11, 2010

Clifford J. Levy

IRKUTSK, Russia — It was late one afternoon in January when a squad of plainclothes police officers arrived at the headquarters of a prominent environmental group here. They brushed past the staff with barely a word and instead set upon the computers before carting them away. Taken were files that chronicled a generation’s worth of efforts to protect the Siberian wilderness.

 
The group, Baikal Environmental Wave, was organizing protests against Prime Minister Vladimir V. Putin’s decision to reopen a paper factory that had polluted nearby Lake Baikal, a natural wonder that by some estimates holds 20 percent of the world’s fresh water.

Left - Surveillance video shot by the police shows plainclothes officers confiscating computers from Baikal Environmental Wave

Instead, the group fell victim to one of the authorities’ newest tactics for quelling dissent: confiscating computers under the pretext of searching for pirated Microsoft software.

Across Russia, the security services have carried out dozens of similar raids against outspoken advocacy groups or opposition newspapers in recent years. Security officials say the inquiries reflect their concern about software piracy, which is rampant in Russia. Yet they rarely if ever carry out raids against advocacy groups or news organizations that back the government.

As the ploy grows common, the authorities are receiving key assistance from an unexpected partner: Microsoft itself. In politically tinged inquiries across Russia, lawyers retained by Microsoft have staunchly backed the police.

Interviews and a review of law enforcement documents show that in recent cases, Microsoft lawyers made statements describing the company as a victim and arguing that criminal charges should be pursued.

The lawyers rebuffed pleas by accused journalists and advocacy groups, including Baikal Wave, to refrain from working with the authorities. Baikal Wave, in fact, said it had purchased and installed legal Microsoft software specifically to deny the authorities an excuse to raid them. The group later asked Microsoft for help in fending off the police. “Microsoft did not want to help us, which would have been the right thing to do,” said Marina Rikhvanova, a Baikal Environmental Wave co-chairwoman and one of Russia’s best-known environmentalists. “They said these issues had to be handled by the security services.”

Microsoft executives in Moscow and at the company’s headquarters in Redmond, Wash., asserted that they did not initiate the inquiries and that they took part in them only because they were required to do so under Russian law.

After The New York Times presented its reporting to senior Microsoft officials, the company responded that it planned to tighten its oversight of its legal affairs in Russia. Human rights organizations in Russia have been pressing Microsoft to do so for months. The Moscow Helsinki Group sent a letter to Microsoft this year saying that the company was complicit in “the persecution of civil society activists.”

Tough Ethical Choices

Microsoft, like many American technology giants doing business in authoritarian countries, is often faced with ethical choices over government directives to help suppress dissent. In China, Microsoft has complied with censorship rules in operating its Web search service, preventing Chinese users from easily accessing banned information. Its archrival Google stopped following censorship regulations there, and scaled back its operations inside China’s Internet firewall.

In Russia, leaders of advocacy groups and newspapers subjected to antipiracy raids said Microsoft was cooperating with the authorities because the company feared jeopardizing its business in the country. They said Microsoft needed to issue a categorical public statement disavowing these tactics and pledging to never cooperate in such cases.

Microsoft has not done that, but has promised to review its policies in Russia.

“We take the concerns that have been raised very seriously,” Kevin Kutz, director of public affairs for Microsoft, said in a statement. Mr. Kutz said the company would ensure that its lawyers had “more clearly defined responsibilities and accountabilities.”

“We have to protect our products from piracy, but we also have a commitment to respect fundamental human rights,” he said. “Microsoft antipiracy efforts are designed to honor both objectives, but we are open to feedback on what we can do to improve in that regard.”

Microsoft emphasized that it encouraged law enforcement agencies worldwide to investigate producers and suppliers of illegal software rather than consumers. Even so, it has not publicly criticized raids against small Russian advocacy groups.

With pirated software prevalent in this country, it is not surprising that some of these groups might have some on their computers. Yet the issue, then, is why the police choose to focus on these particular targets — and whether they falsify evidence to make the charges more serious.

Microsoft also says it has a program in Russia to provide free and low-cost software to newspapers and advocacy groups so that they are in compliance with the law.

But the review of these cases indicates that the security services often seize computers whether or not they contain illegal software. The police immediately filed reports saying they had discovered such programs, before even examining the computers in detail. The police claims have in numerous instances been successfully discredited by defendants when the cases go before judges.

One of the authorities' new tactics for quelling dissent in Russia is confiscating computers under the pretext of searching for pirated Microsoft software.

New Russian fund targets Canadian-based nanotech startups TOP
http://www.theglobeandmail.com/globe-investor/new-fund-targets-canadian-based-nanotechnology-startups/article1704953/

Richard Blackwell

VentureLink teams up with Russian partner searching the world to finance advances in field
The advantage for Canadian companies in the sector is that Rusnano will help them find markets for their products in Russia. Many of the ventures that will receive capital may develop technology specifically for Russian customers, and even build plants there, Mr. [John Varghese] said. Essentially they will have a "path paved out" to specific Russian clients.

A Toronto venture capital company has inked a deal with a state-owned Russian firm to create a fund that will invest in Canadian startups in the nanotechnology sector.

VentureLink Funds, a long-time player in the labour-sponsored fund sector, will team up with Rusnano Corp., a huge entity created by the Russian government to boost that country's nanotechnology sector.

VentureLink managing partner John Varghese said Rusnano is searching the world for advances in the field - a rapidly advancing technology that engineers materials at the atomic and molecular scale to create new products for medicine, electronics and energy production - and will provide most of the initial capital.

High net worth individuals in Canada will also be approached to invest, and the goal is to create a fund in the $100-million to $200-million range, Mr. Varghese said.

The advantage for Canadian companies in the sector is that Rusnano will help them find markets for their products in Russia. Many of the ventures that will receive capital may develop technology specifically for Russian customers, and even build plants there, Mr. Varghese said. Essentially they will have a "path paved out" to specific Russian clients.Nanotechnology is a growing field in Canada, and the University of Waterloo in southwestern Ontario is building a new research institute specifically dedicated to the technology, which is expected to spin off many new developments.

The new fund will mainly look for startup nanotechnology companies making advances in energy production and storage, advanced materials and biomaterials, Mr. Varghese said. "We're going to identify a handful of projects that we think make sense to be the first target investments."

Alexander Losyukov, deputy chief executive officer of Rusnano, said his organization has been looking for partners around the world, and "Canada came into our vision [because] of the good efforts under way here to develop nanoscience and nanotechnologies."

The first enterprise Rusnano helped create was a plant built to make metal cutting tools with coatings developed through nanotechnology. It is located in Rybinsk, in central Russia.

The Globe and Mail
Sep 13, 2010
EPP delivers stinging rebuke to Yanukovych TOP

Leader of the Opposition, Yulia Tymoshenko addressed delegates at the European People's Party (EPP) summit in Brussels on Wednesday, warning them that Ukraine's democracy is under threat.

 In a half-hour speech to Europe's leaders, Ms Tymoshenko talked about restrictions to democratic freedoms, media censorship, and the repression of the opposition. Her remarks follow a strongly worded resolution from the Political Assembly of the EPP on 13 September.

The EPP resolution expressed "deep concern" over Ukraine's democratic development. In particular it was critical of government interference with the democratic activity of the opposition, including Ms Tymoshenko's Batkivshchyna party and fellow opposition parties, Rukh and Our Ukraine.

An EPP press statement said, "the EPP resolution also expresses its regret over the government's curtailment of media freedoms and interference in the work of foreign charity and other foundations."

"The EPP is sending a clear message to Ukraine's government: do not backtrack on your country's hard earned democratic freedoms," said Wilfried Martens, EPP President. "Democratic freedoms are not safeguarded by public relations visits to European capitals by government leaders; they are safeguarded by sincere and tangible commitments to Ukrainian society," Mr Martens added.

"European politicians understand very well that the rhetoric from the new Ukrainian president and government regarding promoting and strengthening democratic values differs considerably from reality," said Ms Tymoshenko

On Monday, President Viktor Yanukovych visited Brussels where he met Herman Van Rompuy, President of the European Council, and Jose Manuel Barroso, President of the European Commission. Mr Yanukovych presented the latter with a football and promised Europe's leaders that there would be no repetition of the damaging gas dispute with Russia that saw supplies cut to EU households in the winter of 2008/2009.

Despites the diplomatic words and handshaking, Europe's leaders are worried by the repressive actions taking place in Ukraine against the media and opponents of the regime.

In an interview in the Wall Street Journal, Ms Tymoshenko called on the West not to overlook abuses in Ukraine. "People in Ukraine are horrified when Western leaders say they are very pleased that there is stability in Ukraine," she added.

A BBC Ukrainian Service reporter remarked, in an interview with Hryhoriy Nemyria, Ms Tymoshenko's foreign policy adviser, that it was ironic that the European Commission talked to Mr Yanukovych of "deepening cooperation" and "progress in negotiations" and not a word about infringements to democracy. Mr Nemyria said that one should distinguish between what EU officials say when being governed by protocol and what they really think.

The Putin Principle: Democrats "You will be beaten on your skull with a truncheon" TOP

September 16, 2010

Article 31 of Russia's constitution guarantees freedom of assembly. In defence of their diminishing democratic rights and so as to protect this constitutional right of assembly, on the 31st of each month Russia's beleaguered opposition gathers to protest. Unfortunately, in Putin's Russia, notwithstanding constitutional guarantees, the democratic space has been shrinking. On August 31, peaceful protestors of Russia's democratic opposition were arrested. Vladimir Putin, commenting on the arrests of leaders of the democratic opposition, established a new tenant of Putinism; protesters have been warned by Putin that "You will be beaten on your skull with a truncheon. And that's that." This statement was made in response to questions surrounding the arrest of activists carrying the Russian flag on August 31, a date symbolizing the right to free assembly in Article 31 of Russia's constitution. In the past several weeks opposition leaders such as 69-year-old Lev Ponomarev (a long-time human rights activist) and Mikhail Schneider (a leader in the newly formed democratic opposition movement Solidarity) have not only been arrested, they have been sentenced to prison using old Soviet-style laws which allow for prison terms for taking part "in unsanctioned meetings." Liberal MP Borys Wrzesnewskyj commented on the imprisonment of Mr. Ponomarev and Mr. Schneider, as well as the arrest of Mr. Boris Nemtsov, leader of the democratic opposition and former Deputy Prime Minister of Russia (Mr. Nemstov was arrested the day after Wrzesnewskyj introduced Mr. Nemstov who was linked by Skype to the Black Ribbon Day conference at the University of Toronto's Munk Centre organized by the Central and Eastern European Council of Canada): "Mr. Putin has not only diminished Russia's democratic space, he is instituting a new dictatorship. As he prepares to take over Russia's presidency in 2012, Putinism's tenants appear to be:

1) state/oligarch capitalism

2) courts subsumed to the will of the executive branch of government

3) electoral manipulation and abuse

4) repeated use of police intimidation of human rights and democracy activists, and growing police corruption

5) intimidation and killing of journalists

6) state control and revision of history; and

7) declining religious freedom while promoting State Russian Orthodoxy.

Commenting on this situation and the West's silence, Russia's former leading broadcast journalist, Evgeny Kiselev, who was forced to flee Moscow, lamented that the West "has traded the Russian democratic opposition for oil and gas." Wrzesnewskyj is calling on the Canadian government to publicly and unequivocally state that the campaign of arrests and imprisonments of human and democratic rights activists such as Mr. Nemstov, Mr. Ponomarev and Mr. Schneider, and that the intimidation of journalists, must end. The Russian people's constitutional right to democratic assembly must be guaranteed and a free and vibrant Russian media must be restored. - 30 - For further information: Borys Wrzesnewskyj, M.P. (613) 947-5000

Read the Press Release here!

Adult Ukrainian language immersion course 2010 TOP

Educational! Entertaining! as well as a Memorable Occasion! 

August 24, 2010 (Regina, SK) August 12 to 19, 2010 was the tenth anniversary of the Adult Ukrainian Language Immersion Course (AULIC) held at Trident Camp at Crystal Lake, Saskatchewan.  It was a great opportunity for the participants to improve their Ukrainian grammar and have a great time polishing their language skills plus learning many traditional Ukrainian folk songs and traditions.  

Student enrollment numbered 35 this year. They came from across Western Canada including a family from West Virginia, and for the fourth time, a gentleman from Michigan.  Almost half of the participants attended AULIC for the first time and the remaining at least twice, while others have been to AULIC every year since its inception!  Many of the new participants learned of the project through AULIC’s web site www.aulic.ca

[…]

AULIC 2010’s Organizing Committee consisted of Tony Harras, Wayne Hydeman, Ed Lysyk and Ken Mazur.  AULIC would not be possible without the sponsorship of the Ukrainian Orthodox Men’s Association of Regina (UOMA) and the Ukrainian Canadian Professional & Business Association of Regina (UCP&BA), and the financial support of the Ukrainian Canadian Congress - Saskatchewan Provincial Council & Regina Branch, the Saskatchewan Organization for Heritage Languages, SaskCulture and the Shevchenko Foundation.

Відповідь українців США на лист В. Януковича TOP
22 вересня 2010 р.

Глава держави надіслав листа до Українського конгресового комітету Америки
http://www.president.gov.ua/news/18212.html

Нижче поданий лист української спільноти США на відповідь.

_blank

Достойний Пане Президенте!

Через Посольство України у Вашінґтоні одержали Вашого листа, за що ми вдячні. Дозвольте на початку сказати, що саме одержання листа виповнило нас великою надією не тільки на діалог з теперішньою владою в Україні на чолі з Вами, але також на велику зміну у курсі політики України під час Вашого президентства. Ми живемо подіями в Україні та заходами, які мають відношення не тільки до її мешканців, але також до українців, де би вони не проживали. Від самого початку нашої організації Україна була основним предметом зацікавлення, а тим більше від моменту проголошення її незалежності та нових можливостей розвитку для нашого народу.

Тому прийміть від нас вислови глибокого розчарування і здивування, після прочитання самого тексту Вашого листа. Наприклад, Ви запропонували розв’язати такі болючі проблеми, як сьогоднішнє невизнання Вашою адміністрацією Голодомору геноцидом нашого народу. Хоч ми вітаємо відновлення підрозділу про Голодомор на веб-сайті Президента, але є приголомшені тим, що всі згадки про ґеноцид нашого народу були відредаговані. Також ми є стурбовані безправною поведінкою СБУ, щодо Музею меморіалу „Тюрма на Лонcького” і його керівника та переданням цих питань теперішньому керівнику Інституту національної пам’яти. Ви призначили Валерія Солдатенка керівником цього надважливого інституту, знаючи його сумнозвісне минуле та його сьогоднішні упередження проти власне цих білих плям у нашій історії - трагічний Голодомор та славну визвольну боротьбу ОУН-УПА. Вже після свого призначення пан Солдатенко висловив свої упередження в парі зі своєю заявою, що він комуніст від 1969 року і похвалився, що ніколи не зрікся свого парт-квитка. Як зрозуміти не тільки таке призначення, але і доручення йому найсуттєвіших питань, які сьогодні нас розділяють?

Хоч Ви у Вашому листі не згадали дуже болюче для нас питання, але слід нам піднести справу українофобного міністра освіти Дмитра Табачника. Десятиліттями, анти-українська радянська пропаганда спотворювала історію України. Сьогодні, міністер Табачник продовжує таку анти-українську політику і поширює атаки проти не тільки самої держави, але у наслідок його деструктивних дій підриває Ваше Президентство! Ми вірили, що Президент, щонайменше звільнить цього українофоба, але на жаль, так не сталось. Хіба для Президента такі підривні дії є припустимі?

При цій нагоді, прошу прийняти запевнення, що ми і далі працюємо „за процвітання і добробут нашої землі, за те, щоб світ поважав Україну” і тому ми не можемо підтримувати Вашу політику, яку вважаємо не на користь нашого народу.

Ми не втрачаємо надії, що Ви зрозумієте помилковість Ваших сьогоднішніх позицій, що Ви приймете тягар чесної служби нашому народу в Україні та поза, та конкретними діями проявите зміну у Вашому політичному курсі в сторону конструктивних дій в гуманітарній та економічній площинах. Росія це сусід України з яким у нас довга історія поневолення і переслідування. З Росією треба жити в згоді, не забуваючи цієї історії. З такими як Валерій Солдатенко, Дмитро Табачник, Ви до такого зрозуміння не можете дійти.

При цій нагоді відповідаємо також на запрошення взяти участь у зустрічі з Вами. Українська Громада в США завжди надавала всі можливі способи підтримки для зміцнення незалежної і демократичної української держави та допомогала українській нації досягнути чесного, справедливого і рівного ставлення серед держав, як члена сім'ї суверенних народів. Ми, як і раніше, залишаємося стійко відданими справі захисту інтересів українського народу, і продовжуватимемо це робити. Наша об’єднана Українська Громада в США -- Українська Американська Коордиційна Рада, Український Народний Союз, Cоюз Українок Америки, Союз Українських Католиків Америки «Провидіння», та Нова Українська Хвиля -- радо з Вами зустрічатимемося для корисного діалогу тоді, коли ми відчуємо від Вас щире піклування українським народом та його проблемами.

З повагою,

За Крайову Екзекутиву УККА,

Тамара Олексій
Президент

Марійка Дупляк
Екзекутивний секретар

Пройшов мітинг протесту перед місією України при ООН в Нью-Йорку TOP
http://www.maidan.org.ua/static/narnewslviv/1285246191.html23-09-2010

_blankЩе однією формою відповіді Януковичу на його пропозицію "жити дружно" став мітинг протесту перед місією України при ООН в нью-йоркському Мангетені. Ввечері 22 вересня туди прийшли сотні українців, аби сказати політиці нинішньої української влади рішуче "Ні!". Керівники громадських організацій, відомі в громаді люди наголошували в своїх виступах перед українською місією, що над Україною нависла зловісна хмара диктатури - в Україні нищиться опозиція, незалежне судочинство, чиниться шалений тиск на ЗМІ, запроваджується цензура.Між виступами мітингуючі скандували "Януковича - у відставку!", "Україна не Росія!", "Наша мова - українська!", "Геть Табачника"... Окрім гасел, лунали того вечора під стінами української місії при ООН й українські народні та повстанські пісні. Матеріали головного редактора тижневика "Nova газета" (Нью-Йорк) Валентина Лабунського http://www.novagazeta.us

Повагу до України, до її національної гідности вимагали учасники TOP

Отава, 22 вересня 2010. Українські канадці зібралися на мітинг перед українським посольством в Оттаві, щоб захистити Руслана Забілого і висловити свою стурбованість з приводу політики адміністрації Президента України  Віктора Януковича.

_blank

Організаторами мітингу були: Конференція Українських Державницьких Організацій Канади (КУОК) при співучасті Союзу Українських Студентів Канади (СУСК). Учасники тримали українські та канадські прапори і транспаранти з  вимагами  звільнення міністра освіти Табачника,  голову  Інституту національної пам'яті   Солдатенка та Голову СБУ Хорошковського. Інші закликали уряд припинити фальсифікування української історії та розповісти правду про злочинів СССР в Україні, домагалися також,  щоб Президент визнав  Голодомор 1932-33 років геноцидом, щоб не допускав  пересідувань та порушення прав людини в Україну на зразок того, як це має місце в Росії, щоб ОУН / УПА були визнані борцями за свободу України, вимагали не переслідувати Руслан Забілого, який являється істориком, директором музею В'язниція на Лонського у Львові, і котрий був об'єктом репресивних дій СБУ за останні тижні.

На мінтингу були присутні представники організацій: Оксана Процюк-Чиж - Крайова Управа Ліга Українок Канади (ЛУ-окК); Орест Стеців - Крайова Управа Ліга Українців Канади (ЛУК); Зенон Чиж - віце-президент, СУСК; Микола Кошик - президент, Товариство УПА; Адріана Кардаш - Спілка Української Молоді Канади (CУM) член Крайова Управа та голова від.СУМ в Етобіко; Борис Потапенко  - КУДОК; Марія Крет -  голова ЛУ-окК від.Етобіко; Іванна Баран - голова CYM від. Оттава; Адріана Вілсон-Буйняк - голова ЛУ-окК від.Оттава; Адріана Сірська -  голова УСК Університет Оттави; Петро Кардаш - голова ЛУК Етобіко; Стефанія Стадник - CYM Монреаль; Борис Михайлець - голова ЛУК Торонто.

Під час мітингу офіційна заява була представлена заступнику Посла України у Канаді пану Ігору Кізиму, який запропонував,  щоб кілька учасників  мітингу зайшли у приміщення  посольства,  де відбулося відверте і плідне обговорення головних точок заяви.  Учасники в переважаючій більшості були українській студенти університетів у Оттаві і Торонто: Андреа Кардаш, Зенон Чиж, Іванна Баран, Адріана Сірська, Катруся Ґоґос, Стефаня Стадник, Люба Kостів  Іванка Баран, а також взяли участь Борис Потапенко та Орест Стеців. Учасники підкреслили важливість відновлення національної історії України і, в цьому зв'язку, закликали до звільнення Табачника і | Солдатенка. Майже годинна дискусія завершилася взаємними обіцянками, що всі зусилля будуть спрямовані на збереження української незалежної держави та просування життєво важливих національних інтересів.

_blank

Заяву КУДОК, яку було передано пану Іґорю Кізиму, було зачитано на мітингу Зененом Чиж.  В ній  зокрема  говориться:

" Цей випадок  із Русланом Забілим викликав неспокій  і привернув увагу міжнародного співтовариства, включаючи петицію, підписану провідними вченими і дослідниками з усього світу. В Україні вчені з провідних вищих навчальних закладів підписали свою петицію на захист Р. Забілого та Національного Меморіалу. Активісти провели демонстрації в багатьох містах  України, у тому числі біля штаб-квартири СБУ в м. Києві, де Р. Забілий був затриманий і допитуваний протягом більше 14 годин. Протестуючі демонстративно роздавали компакт-диски з тими ж файлами так званих "державних секретів", які були конфісковані у Забілого.
 
Міжнародне обурення відноситься і до рішення СБУ встановити кримінальну відповідальність за оприлюднення розсекречених архівних документів 70-річної давності уряду держави, яка припинила своє існування майже 20 років тому. СРСР розпався і Україна проголосила свою незалежність у 1991 році.

“‘Це неприпустимо, що представлення історії нашої країни визначається Службою безпеки та політиками, а не істориками і дослідниками. Українці залишаються  фактично без власної сучасної історії, так як доступ до архівних джерел закрито. Мета режиму є відновлення фальшивої історії, яка сприятиме поверненню русифікації, що доведе до відновлення де-факто контролю Росії над українським суспільством. До речі, нещодавно призначений голова інституту національної пам'яті, є колишній історик комуністичної партії, українофоб Солдатенко.
.
Справа Руслана Забілого не одиничний випадок. Це лиш приклад спроб залякування з боку СБУ відколи Віктор Янукович зайняв президентське крісло у лютому 2010 року. Також тривожить призначення русофілів та українофобів на ключові посади у кабінет міністрів. Серед найбільш помітних і одіозних  фігур -  голова СБУ Хорошковський і міністр освіти Табачник.

Влада імітує тактику Кремля. Обєктами цієї нової політики стали журналісти, вчені, студенти і навіть духовенство. Як наслідок, відділ з прав  людини міністерства внутрішніх справ було закрито. Президент скасував Національну комісіїю з утвердження свободи слова та інформаційного розвитку.   Європейська федерація журналістів "Репортери без кордонів"  постійно інформує про нові порушення.

Недавно агенти СБУ намагалися залякати Український католицький університет у Львові і його ректора отця Бориса Гудзяка. Ректорів інших університетів відвідали також відвідували  працівники СБУ. Чиниться тиск на вчених, журналістів і громадських активістів, щоб вони відійшли від  своїх про-українських позицій. В даний час  багатьом опозиційним політичним лідерам пред'явлені звинувачення і навіть  проведено арешти. Український журналіст, який активно слідкував за корупцією та сприяв відродженню національної ідентичності, Харківський редактор Василь Климентьєв  зник  і можливо був вбитий.

В заяві також було звернуто увагу на лист від президента Януковича до української діаспори. Цей лист спеціально спрямований до Українського конгресового комітету Америки (УККА) в надії стримати публічні виступи та висловлювання проти політики президента Віктора Януковича під час його візиту до ООН.

Тому Конференція Українських Державницьких Організацій Канади  (КУДОК) закликає Президента Януковича вжити заходів щодо порушень і  припинити  кампанію проти вчених, дослідників, журналістів та громадських активістів. Вимагаємо звільнити міністра освіти Табачника, главу Інституту національної пам'яті Солдатенка і призначити в міністерство і інститут вчених, архівістів і дослідників, які будуть безперешкодно і обєктивно працювати над відновлення історії України та її національної пам'яті. Ми також закликаємо замінити голову СБУ Хорошковського, а також відновити Секції з прав людини Міністерства внутрішніх справ і Національної комісії з утвердження свободи слова та інформаційного простору.”

Ми також  закликаємо канадський уряд довести до українського уряду те, що порушення демократії та прав людини є недопустимими. Ми просимо наших співідчизників канадців продовжувати виступати на захист Руслана Забілого та Національного Меморіалу Музей  "Тюрма на Лонського".

Промовці на мітину включали Анну Назарович, яка зачитала заяву на захист Руслан Забілого, яку підписало більше сотні українських вчених в Україні. У петиції також міститься посилання на те, як режим Януковича принижує Україну в очах усього світу:

" Заявляємо про неприпустимість застосування командно-адміністративних методів щодо української історичної науки з метою її підконтрольності владі. Наголошуємо, що політичне переслідування науковця неминуче матиме міжнародний резонанс, який негативно вплине на реноме України та авторитет її владних структур."

Орест Стеців прочитав заяву від Організації українських націоналістів (ОУН), підписану її головою  Стефаном Романів: "ОУН виступає проти дій українських чиновників, які порушують права людини і розпочали загальний наступ на українське національне відродження та її активістів. " "ОУН закликає міжнародні засоби масової інформації, зосередити увагу на порушеннях прав людини в Україні. Ми також закликаємо уряди країн світу, які розуміють значення і заклик "Свобода людині - свобода народам", висловити рішучий протест президенту і міністру закордонних справ України та свою стурбованість у зв'язку з порушенням Загальної декларації прав людини ".

У своєму виступі Петро Кардаш зверну вувагу на дії президента Януковича, які підривають добре ім'я і статус країни  і повагу до України як незалежної держави: "Янукович повторює політику Путіна в Росії, який загнав економію в тупік  і встановив політичну диктатуру ... що корупція посилилася при Януковичу... що влада відступила від мінімальних стандартів демократичного правління ... і що Україну перетворюють на східно азійську деспотію, яка уже існує в Росії. Пан Кардаш також зазначив, що "Це приниження України розглядається не тільки діаспорою, але, що ці погляди широко поділяються по всій Канаді, США і Європі." П-н Кардаш закінчив  словами вірша Тараса Шевченка "‘До Основ’яненка’  " які підходять і до Януковича:

‘Смійся, лютий враже,
Та не дуже бо все гине,--
Слава не поляже,
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда,
І чиї ми діти.
Наша дума, наша пісня
Не вмре, не загине...
От де люди наша слава,
Слава України!
Без золота, без каменю,
Без хитрої мови,
А голосна та правдива,
Як Господа слово.’

Мітнг проводився  солідарно  з аналогічними акціями в той же день у Нью-Йорку при українській місії до Організації Об'єднаних Націй, в Чикаго і в інших містах, щоб привернути увагу міжнародної громадськості під час візиту президента Януковича в ООН до порушень прав людини і національних прав на україні. Мітнг також був частиною громадських акція на підтримку національно-демократичних сил в Україні Схожі мітинги і демонстрації проводяться по всій діаспорі в останніх місяцях, в тому числі в США, Австралії, Англії, Німеччині та у багатьох інших країнах Європи.

Вище згадана заява завершується словами: "Тільки на основі узгоджених дій з боку урядів та незалежних неурядових організацій Руслан Забілий та всі інші, хто  спрямував зусилля на захист демократії та громадянського суспільства в Україні, просування академічної свободи знатимуть,  що світ спостерігає, підтримує їх і стоїть з ними."

Європі закликали Януковича припинити антидемократичні дії TOP

http://www.pravda.com.ua/news/2010/09/14/5380774/
Вівторок, 14 вересня 2010

Європейська народна партія глибоко стурбована поточною ситуацією в Україні.

 

Про це йдеться у резолюції, яка була прийнята на засіданні політичної асамблеї ЄНП одноголосно в понеділок у Брюсселі, повідомляє Інтерфакс-Україна.

Партія засудила "державне втручання у внутрішні справи найбільших опозиційних партій, що може зірвати їх участь у місцевих виборах в декількох регіонах".

У ЄНП висловили жаль щодо "урізання свободи ЗМІ" та глибоко стурбовані "вибірковістю щодо використання кримінальної судової системи, коли кримінальне переслідування виглядає як таке, що ґрунтується на політично мотивованій кампанії проти союзників лідера політичної опозиції".

У документі наголошується, що діяльність СБУ "справляє враження такої, що здійснюється за рамками нормального функціонування".

"Обмежити функції та діяльність СБУ у сфері захисту національних інтересів і розглянути їх відділення від будь-якої влади у сфері кримінального судочинства", - йдеться у документі.

 

[...]

Партія закликає президента Віктора Януковича і українську владу "гарантувати, що період політичної стабільності використовується для системних реформ, яких Україна рішуче потребує, а не для приглушення голосів проти, залякування ЗМІ та заміни політичного плюралізму монополізованою державної вертикаллю".

ЄНП закликала "припинити свої антидемократичні дії та будь-які втручання у внутрішню партійну активність опозиції і гарантувати безперешкодну її участь у місцевих виборах, гарантувати, що правосуддя ведеться однаково і що ніякі кримінальні переслідування не мотивовані політичними інтересами".

Владу також закликали "виключити конфлікт інтересів у сфері мас-медіа нинішнього глави СБУ" і ухвалити, "провівши консультації з громадянським суспільством і міжнародними організаціями, закон про доступ до публічної інформації та громадське мовлення".

ЄНП заявила про свою "повну і сильну підтримку і солідарність з Юлією Тимошенко, опозиційними лідерами і з партіями - сестрами ЄНП з України - Батьківщиною, Рухом і Нашою Україною".

 

[...]

"Гарантувати, що будь-які зміни Конституції підуть встановленими конституційними процедурами і рекомендаціями міжнародних організацій, включаючи Венеціанську комісію", - закликали в партії.

Крім того, ЄНП звертається до Парламентської асамблеї Ради Європи з проханням розглянути цю стурбованість та рекомендації і відобразити їх у майбутній дискусії і резолюції.

Грізний дзвіночок для Банкової з-за океану TOP

http://www.unian.net/ukr/news/news-396396.html
17.09.2010


Микола Писарчук

Останнім часом Віктор Янукович чує з-за кордону багато неприємних для себе речей.

 

Останнім часом Віктор Янукович чує з-за кордону багато неприємних для себе речей. Лідери європейських держав, європарламентарії, експерти докоряють українській владі утисками свободи слова, порушенням прав людини та канонів демократії. Чого лишень варта була заява найпотужнішої в Європі Європейської народної партії, яка, за висловом політолога Тараса Кузьо, стала «публічним ляпасом» українському президентові напередодні його брюссельського візиту.

А тепер до європейців долучилися і впливові американські політики. Екс-кандидат у президенти США, сенатор-республіканець Джон Маккейн у інтерв`ю «Голосу Америки» висловив занепокоєння ситуацією в Україні. Про це він заявив, коли американські конгресмени розпочали осінню сесію Конгресу США і там відбувся парламентський форум демократичних держав. У його засіданні взяли участь лідери парламентів країн Східної Європи, представники Європейського парламенту та американські законодавці.

«Ситуація з правами людини й демократії загалом в Україні погіршується. І чому цього не помічають у Брюсселі – я не знаю, як у Вашингтоні – мене це дивує. Тому що в Україні, фактично, справа йде до утворення авторитарного режиму». - Борис Тарасюк

 

Предметом стурбованості республіканського «яструба» стали «певні аспекти діяльності українського уряду», зокрема продовження близьких стосунків з Росією та корупція в уряді. Колишній суперник Обами сподівається, що з часом Україна продовжуватиме бути більш демократичною (тим самим чітко даючи зрозуміти, що нині вона є «менш демократичною»).

 [...]

На думку Тарасюка, керівництво США та Євросоюзу має більше публічно говорити про порушення демократичних свобод, які мають місце в Україні, а не замовчувати їх, обмежуючись дипломатичними фразами.

Негативні оцінки Джоном Маккейном становища в Україні самі по собі неприємні для Банкової, яка щосили намагається довести, що Захід мало не в захваті від «стабільності» й «міцної влади» в Україні. Ще неприємніше для нинішньої української влади звучать заклики Маккейна до активнішої політики Білого Дому в Східній Європі та до підтримки демократичних сил у регіоні.

Хоча, можливо, це більше стосується середньострокової перспективи. Адже з боку адміністрації Барака Обама навряд чи слід очікувати таких дій: молодий політичний мрійник та його оточення явно продовжують перебувати під чарами своєї концепції «перезавантаження» американсько-російських відносин. Хоча більшість експертів та оглядачів попереджають Білий Дім, що правлячий московський тандем його уміло і цинічно «розводить», там, схоже, більш за все бояться роздражнити «російського ведмедя» якимись необережними порухами. І змін на східноєвропейському напрямі не видно.

Але у 2013 році в США будуть чергові президентські вибори. І перспективи Барака Обами на них практично дорівнюють нулю. Оглядачі очікують, що після довиборів у Конгрес у листопаді цього року демократи позбудуться більшості в нижній палаті парламенту. Тоді можна буде поставити хрест на соціально-економічних ініціативах Обами (утім, багато хто в США вважає, що для країни це буде на краще). Гірше, що демократи виглядатимуть «лузерами» в очах суспільства.

Рейтинг популярності Обами зараз опустився до 45% з більш як 60% на самому початку президентства, стверджує спільне дослідження CBS News і New York Times.

[...]

Крім того, отримавши більшість у Конгресі, республіканці здобудуть неабиякі можливості суттєво ускладнити життя нинішній проросійській українській владі ще раніше – до 2013 року.

Тому цей «дзвіночок» з-за океану для Януковича від одного з найавторитетніших республіканців куди грізніший, ніж заяви навіть провідних європейських політиків. Зрештою, США ніяк не залежать від російського газу…

Ціла стаття: http://www.unian.net/ukr/news/news-396396.html

Генеральний секретар ЄНП обговорює поточну сітуацію в Україні TOP

16 вересня 2010

 
Генеральний секретар
ЄНП Антоніо Лопес-Істуріс
 
Під час  Самміту ЄНП Голів держав та урядів, європейські правоцентристські лідери розглянули резолюцію ЄНП щодо поточної ситуації в Україні, ухвалену під час Політичної Асамблеї ЄНП минулого понеділка: Юлія Тимошенко, лідер опозиції з української партії «Батьківщина»,члена ЄНП, висловила свою вдячність за підтримку, яку надала політична родина ЄНП, а також Генеральному Секретарю ЄНП Антоніо Лопесу-Істурісу, який зробив під час самміту наступні зауваження:

«Після дебатів в Україні щодо ухвалення резолюції ЄНП щодо політичної ситуації в Україні, я хотів би ще раз наголосити, що політична родина ЄНП глибоко струрбована різким погіршенням в останній час демократичного розвитку в Україні при Президентові Вікторі Януковичу. Постійні втручання в свободу преси, неодноразові напади на членів громадянського суспільства – включаючи затримання директора київського представництва Фонду Конрада Аденауера Ніко Ланге цього літа – а тепер ще й створення обманним чином паралельних опозиційним партійних структур, змусили нас рішуче засудити поточний стан справ в Україні. У цьому світлі, Політична Асамблея ЄНП, яка об’єднує 73 партії-члена з європейської правоцентристської родини, в понеділок, 13 вересня, ухвалила резолюцію, в якій закликала українську владу припинити втручання у внутрішню партійну діяльність опозиційних партій та невідкладно відновити порушені громадянські свободи,» - заявив Генеральний секретар.

«Цією резолюцією ми ще раз висловлюємо нашу повну та рішучу підтримку і солідарність з лідером української опозиції Юлією Тимошенко та партіями-членами ЄНП з України: Батьківщина, Рух та Наша Україна». Лопеc-Істуріс зауважив: «Наші заяви підкріплюються фактами, а не ідеологією. Нас не засліплює упередженість або ненависть, як інших. Навпаки, нами рухає бажання допомогти українським громадянам просувати демократизацією своєї країни та підтримати ті політичні, економічні і соціальні реформи, які наблизять Україну до Європи,» - додав лідер ЄНП.

«І нарешті, дозвольте мені відповісти тим, хто критикував резолюцію ЄНП як необєктивну та упереджену: резолюція ЄНП по Україні спочатку обговорювалась та затверджувалась Президією ЄНП, а потім обговорювалась та затверджувалась партіями-членами на Політичній Асамблеї ЄНП. Це – дуже прозора та чітка процедура, що сприяє процесу демократичних дискусій та прийняття рішень. Ми продовжуватимемо застосовувати подібну процедуру для всіх наших резолюцій і в майбутньому.  З іншого боку, такі негативні заяви багато говорять про політичну культуру людей, які не розуміють, як працюють демократичні партії, та як приймаються демократичні рішення,» - cказав Генеральний Секретар ЄНП.

Ukrainian Catholic university Rector out to change mould of what a university is TOP
Although founded just eight years ago, the UCU is rooted in an educational tradition begun in 1929 when the Lviv Theological Academy (LTA) was founded with Joseph Slipyj as its Rector

 

http://www.therecord.com.au/site/index.php?opt
ion=com_content&task=view&id=1933&Itemid=27
06 September 2010

Fr Borys Gudziak, an American-born Ukrainian Catholic priest, describes Ukraine as “a country of contrast of heroic witness and profound, social, psychological and physical trauma”. Fr Gudziak was in Australia last month to build relationships with Australian universities, give lectures and run a clergy retreat. During his visit, he revealed to The Record’s BRIDGET SPINKS what differentiates the Ukrainian Catholic University from other universities.

Ukrainian Catholic University Rector Fr Borys Gudziak. Described as one of Europe’s leading intellectuals, he visited Australia last month
The UCU in Lviv Ukraine could be the first university in the world to build a dormitory to house a community of mentally handicapped on campus, the university’s rector, Fr Borys Gudziak, told The Record.

This compassion for the mentally handicapped - one of the defining features of UCU - is “counter-intuitive” for a university, he said.

But breaking the mould is exactly what UCU wants to do. ...

Fr Gudziak said that alongside all the complicated intellectual topics, they bring in “guest lecturers in human relations in the school of love; among the best are the mentally handicapped”.

The university is the centre of coordination of 30 “Faith and Light” communities in Ukraine, providing faith and fellowship for parents and their handicapped children, Fr Gudziak said.

For the last ten years, the university has been coordinating these communities through its Centre for Spiritual Support in conjunction with L’Arche, the international organisation founded by Jean Vanier, a Canadian who chose to live with people with an intellectual disability in 1964. This was the start of the worldwide L’Arche community that shows compassion through spiritual and practical support to those living with a handicap.

L’Arche is predicated on the truth that all people are of divine dignity, Fr Gudziak said.

“The heart of L’Arche is that living with the mentally handicapped helps us; they have gifts to share. They can’t put on a mask; they tell it like it is,” Fr Gudziak said. “They want to know if you know how to love. They ask you, ‘Do you love me? I want to love you.’”

Despite needing another 3-4 million dollars, UCU is taking care for the disadvantaged to the next level.

“The hole is dug,” Fr Gudziak said, for the construction of a dormitory that will house a L’Arche community of mentally handicapped on campus alongside 220 regular students, eight faculty apartments and four apartments for the Institute of Advanced Study.

In a city of 140,000, there are 1,400 students at UCU, 600 of them full-time.

... Today, the UCU emerges from an extraordinary history of persecution and Soviet Communism. The LTA was closed by Soviet authorities in 1945 but later reopened in 1994, as the first stage of development for UCU.

Pope John Paul II visited Ukraine in June 2001 to beatify 27 martyrs and a nun. While visiting, he also blessed the future cornerstone of the university, which was later founded on 29 June 2002.

The Ukrainian Greek Catholic Church uses the Byzantine liturgy and has been in full communion with Rome since the 1596 Union of Brest. The Church was described by papal biographer George Weigel as the repository of Ukrainian national identity and aspiration throughout the Soviet period.

Yes, academic achievement is important but what we hope we can pursue is teaching and learning the school of dignity, which at the same time is a school of service

 

However, in 1946, the Ukrainian Greek Catholic Church was “completely liquidated, declared illegal and was in the catacombs,” Fr Gudziak said, referring to the so-called Lviv Sobor, a meeting of Bishops, priests and laymen, who ultimately voted to annul the Union of Brest. Whoever accepted the so-called Lviv Sobor of 1946, became Russian Orthodox and placed themselves under the canonical jurisdiction of the Patriarchate of Moscow wrote Weigel.

“Those who did not, became members of the largest illegal religious body in the world,” he said.

The Ukrainian Greek Catholic Church was thus in the ‘catacombs’: liturgies were held in forests and houses in secret while someone would keep watch. Any evidence of the Mass had to be hidden since it was illegal to celebrate Mass.

The Ukrainian Catholics who held onto the faith despite these external pressures are a shining witness and this forms part of the foundation of UCU.

The students of the UCU have conducted 2000 interviews with survivors from the underground Church, the catacombs, which reveal how simple people endured suffering and how they maintained the faith even in concentration camps, Fr Gudziak said.

This, combined with the witness of the 27 martyrs beatified by Pope John Paul II in 2001, is proof that “there is no place and no situation in which you cannot live a spiritual life,” Fr Gudziak said.

But the fear continues to live in the hearts of the Ukrainian people, “just below the surface”.

Despite the collapse of the Soviet empire in 1991 and the independence of many parts of the Soviet Union including Ukraine, Russia has not really accepted the separation of Ukraine from Russia.

It has used many means to try to ensure that Ukraine follows a totally pro-Moscow line.

This was a major issue in the Ukrainian election in 2005 and the newly elected president, Victor Yushchenko, was almost killed by poison. The perpetrator remains a mystery and is yet to be brought to justice.

Fr Gudziak described the fear that continues to exist, as being similar to the Ukraine’s nuclear reactor disaster that struck in 1986.

“Like the radiation of Chernobyl, you can’t taste it or see it on a sunny day but it is there, just below the surface,” he said.

[...]

The Nazi and Soviet totalitarian regimes sought to make a human being a cog in a system, Fr Gudziak said.

The murder was “wanton and systemic” and while there was “tremendous fear” there were also Christians maintaining principles and trying to pass on the Good News, he said.

“People in the whole society were manipulated and everything, even the dignity of the person, was subsumed into a system,” he said.

“Totalitarianism takes away people’s freedom. But the martyrs were as free as people can be; they weren’t holding on to anything,” Fr Gudziak said.

In 1968, the head of the Ukrainain Greek Catholic Church, Cardinal Iosef Slipyj visited Fr Gudziak’s hometown in Syracuse, New York.

Cardinal Slipyj survived 18 years’ imprisonment in concentration camps in Siberia.

“He passed on this profound conviction that the Lord is present and powerful in situations where humans are reduced to what seems like great weakness,” Fr Gudziak said.

[...]

“Can I be open to the mystery of God’s great love for the world, the world’s great beauty and the miracle of life and human relations?” he said.

Ukraine saw 5-7 million people die of starvation in a deliberate famine created by Soviet leader Joseph Stalin in 1932 and another 17 million people die during World War II.

Despite this, and in light of its history, Fr Gudziak is confident that it is possible to “present a fresh model of what a university and the Church can be”.

The UCU began by offering courses in theology, the humanities and education.

Then three leading businesses including a gas and oil company, the biggest software company in the United Kingdom and a clothing manufacturer, approached the UCU to ask them to offer a business school.

“They said, ‘We like your style. There’s no corruption at your university, there’s creativity, a lot of humour and quality in the teaching and education and there’s a sense of beauty in the way you put together your modest buildings.’

“They wanted business managers who would be competent, well trained but who also had an ethical approach to business and for whom culture was important, and not just profit.”

Complete article: http://www.therecord.com.au/site/index.php?option=com_content&task=view&id=1933&Itemid=27

IEU features Middle and Eastern Podilia TOP
VINNYTSIA, KHMELNYTSKYI, AND THE LAND OF MIDDLE AND EASTERN PODILIA

September 2010

The history of Podilia--the land located between Galicia and Subcarpathia in the west and the Dnieper Upland of central Ukraine in the east--was strongly influenced by its proximity to the steppe. According to the Primary Chronicle Podilia was settled by several Ukrainian tribes, and during the reign of Prince Oleh and Prince Ihor it became part of the Kyivan Rus' state. As the power of Kyivan Rus' waned under pressure from the Mongols, it lost interest in eastern Podilia, and the region became a marchland of Galicia. Western Podilia (today's Ternopil oblast) along with Galicia remained under the Romanovych dynasty, and middle and eastern Podilia was administered directly by the Tatar Golden Horde. The political situation changed in the mid-14th century when the Lithuanians defeated the Tatars at Syni Vody (1363) and captured middle Podilia. From the mid-15th century Podilia was the favorite target of Tatar raids. When they diminished, the fertile region attracted Polish colonists from the northwest, who filled the political power vacuum. Later middle and eastern Podilia played an important role in the Cossack Hetman state set up by Hetman Bohdan Khmelnytsky and was the seat of two Cossack regiments: Bratslav regiment and Vinnytsia regiment. In 1699 Podilia was taken by Poland. In 1712, after an unsuccessful rebellion, the Cossack regiments were disbanded. With the Second Partition of Poland (1793) middle and eastern Podilia was transferred to Russia. Kamianets-Podilskyi became the administrative center of Podilia gubernia and Podilia eparchy. The Ukrainian national and cultural movement developed slowly in Podilia, mainly at the end of the 19th century. Its centers were Kamianets-Podilskyi and Vinnytsia...

Learn more about the land of middle and eastern Podilia and its history by visiting: http://www.encyclopediaofukraine.com/featuredentry.asp or by visiting: http://www.encyclopediaofukraine.com and searching for such entries as:

PODILIA. A historical-geographical upland region of southwestern Ukraine, consisting of the western part of the forest-steppe belt. Podilia is bounded in the southwest by the Dniester River, beyond which lie the Pokutian-Bessarabian Upland and Subcarpathia. To the north it overlaps with the historical region of Volhynia, where the Podolian Upland descends to Little Polisia and Polisia. In the west it is bounded by the Vereshchytsia River, beyond which lies the Sian Lowland. To the east Podilia passes imperceptibly into the Dnieper Upland, with the Boh River serving as part of the demarcation line, and in the southeast it descends gradually toward the Black Sea Lowland and is delimited by the Yahorlyk River and the Kodyma River. The Podilia region thus coincides with the Podolian Upland, which occupies an area of approx 60,000 sq km. The name Podilia has been known since the mid-14th century. Today western Podilia encompasses Ternopil oblast (although the Kremianets area historically belonged to Volhynia) and small parts of Lviv oblast and Ivano-Frankivsk oblast, while middle and eastern Podilia includes almost the whole of Khmelnytskyi oblast and Vinnytsia oblast...

VINNYTSIA. A city (2010 pop 369,195) on the Boh River and an oblast center since 1932. It is first mentioned in historical documents in 1363, as a Lithuanian fortress. The settlement gradually developed from a farming village into a manufacturing and trade center. By the 16th century it held regular fairs, had several guilds, and traded with cities on the Black Sea coast. As a frontier town Vinnytsia was exposed to Tatar attack: between 1400 and 1569 it was raided more than 30 times. In 1558 a new fortress was built on a river island, and then a new town sprang up on the right bank. From 1569 Vinnytsia was under Polish rule. In 1598 it was made the administrative center of Bratslav voivodeship, and in 1640 it was granted the rights of Magdeburg law. An Orthodox brotherhood was set up by the burghers in the 1570s. It sponsored a brotherhood school, which operated for almost two centuries. In 1632 a college was set up at the brotherhood Monastery of the Elevation of the Cross. After being liberated from the Poles by Maksym Kryvonis in 1648, Vinnytsia became a regimental center (1653-67) in the Cossack Hetman state. Under Ivan Bohun's command it withstood a major Polish siege in 1651...

KHMELNYTSKYI. City (2010 pop 261,654), the capital of Khmelnytskyi oblast. Until 1954 it was called Proskuriv, when it was renamed to honor Hetman Bohdan Khmelnytsky. First mentioned as the Polish royal outpost of Ploskyriv in 1493, it was fortified in the 16th century. Its inhabitants took part in the Cossack-Polish War and in the haidamaka uprisings. In 1780 the town was renamed Proskuriv. In 1793 it came under Russian rule and became a county center (from 1797 in Podilia gubernia). From 1917 to November 1920 Proskuriv was controlled much of the time by the Ukrainian National Republic. Under Soviet rule from 1920, it became an okruha center (1923-30, 1935-7) and then an oblast capital (in 1941 and 1944-54 of Kamianets-Podilskyi oblast). The Second World War brought about radical changes in the national composition of its population: the Ukrainians rose from 39 percent in 1926 to 53 in 1959, and Russians from 7 to 21 percent, while Jews fell from 42 to 10 percent, and Poles from 10 to 7 percent. Until the Soviet period the city's economy was based on sugar refining, grain markets, and cottage industries. Today Khmelnytskyi is a rail junction and an important industrial center...

KAMIANETS-PODILSKYI. City (2009 pop 101,185) and raion center of Khmelnytskyi oblast. First mentioned in an Armenian chronicle of the 11th century, when it belonged to Halych principality, the town was destroyed by the Mongols in 1240. In the 1360s it fell under the rule of the Lithuanian Koriiatovych princes. In 1430 Poland gained control of the town; in 1432 it was granted the rights of Magdeburg law; and in 1463 it became the capital of Podilia voivodeship. Under the Poles it grew into a center of international trade and artisanry, second only to Lviv. Its wooden Kyivan Rus' fortress was replaced in the 15th and 16th centuries by a large stone citadel, and the city was well fortified with walls and towers. It protected the frontier of the Polish-Lithuanian Commonwealth from the Tatars and Turks. The city's old town lies picturesquely on a high plateau within a loop formed by the Smotrych River. Located there are centuries-old narrow, winding streets and buildings, the citadel, which was separated from the rest of the town by a deep ravine. The city's abundance of architectural monuments (the third most numerous in Ukraine after Kyiv and Lviv) and striking geographic locale have made it a popular tourist destination...

MOHYLIV-PODILSKYI. A city (2010 pop 32,562) on the Dniester River and a raion center in Vinnytsia oblast. In 1595 Stanislaw Rewera Potocki founded a town at the site of Ivankivtsi village and named it after his father-in-law, Yarema Mohyla (Movila), a prince of Moldavia. A few years later a castle was built. Located on the trade route from Ukraine to Moldavia, Mohyliv grew rapidly into an important trading center and the largest town in Podilia. Its inhabitants took part in a number of popular uprisings--that of Severyn Nalyvaiko in 1595 and others in 1614 and 1637-8. In 1648 it became a regiment center in Bohdan Khmelnytsky's Cossack Hetman state. It was destroyed during the Cossack-Polish War in 1649 and 1654. After participating in Ivan Sirko's uprisings in 1664 and 1671, Mohyliv was captured by the Turks (1672-99). The town gained the rights of Magdeburg law in 1743 and developed into a flourishing economic and cultural center. In 1616 its Orthodox brotherhood set up a printing press, and in the 18th century printed books in Ukrainian, Russian, Greek, and Moldavian. In 1795 Mohyliv came under Russian rule...

STAROKOSTIANTYNIV. A city (2001 pop 35,206) on the Sluch River and a raion center in Khmelnytskyi oblast. It was founded in the 1560s by Prince Kostiantyn Vasyl Ostrozky, who fortified Kolyshchentsi village and raised it to the status of a city with the rights of Magdeburg law. Until the beginning of the 17th century the town was known as Kostiantyniv or Kostiantynivka. In the 16th and 17th centuries it was a major center of Socinianism in Volhynia. Many battles between Cossack and Polish armies, especially during Bohdan Khmelnytsky's rule, were fought in the vicinity of Starokostiantyniv. After the partition of Poland in 1793, the town was annexed by Russia. In the 19th century it was a county center of Volhynia gubernia and a manufacturer of tobacco products, oil, soap, beer, bricks, and potash. By 1911 its population was about 20,000, including 11,800 Jews, 7,200 Ukrainians, and 1,200 Poles. During the Ukrainian-Soviet War, 1917-21, the Ukrainian Galician Army fought the Red Army near the town, and later that year the UNR Army broke through the Bolshevik front there to launch its First Winter Campaign...

І знову про мову, або Нові лінгвістичні відкриття Віктора Януковича TOP
http://www.radiosvoboda.org/content/article/2168424.html
26.09.2010

Сергій Грабовський

… у цивілізованому світі, на норми якого так любить посилатися під час перебування на Заході Янукович, не можна набути громадянство тієї чи іншої держави, не володіючи відповідною державною мовою. В Україні – можна, і не тільки набути громадянство, а й стати державним чиновником високого рангу.

 

Київ – Коли у московській «Правді» 20 червня 1950 року була надрукована стаття Йосифа Сталіна «Марксизм і питання мовознавства», філологи схопилися за голови: там було чорним по білим написано, що російська літературна мова виникла на основі «курсько-орловського діалекту». Особливо дерли на собі рештки волосся професори Виноградов та Чикобава, які консультували «корифея всіх наук»: вони-бо чітко відзначили, що в основі російської мови лежить курсько-московський діалект. Але... Під час війни використовувалося поняття «курсько-орловська дуга», на якій 1943 року точилися тяжкі бої. От генералісимусу і врізалось у пам’ять те поняття, відтак він переніс його у дещо зміненому вигляді до статті з мовознавства, – і кілька років усі вчені, в тому числі й професори Виноградов та Чикобава, змушені були відтворювати цю абсолютну нісенітницю.

На щастя, сьогодні часи не сталінські (хоча декому й хочеться повернути колесо історії назад). А відтак вчені-славісти України та світу не повинні керуватися мовознавчими відкриттями професора Януковича. Ба більше: вони не тільки мають право, а й зобов’язані поправити Віктора Федоровича у разі, якщо він (вкотре вже) зробить таке «відкриття», яке потім слід негайно закривати. Щоби не було потому тяжких наслідків від практичного упровадження «найпередовішої у світі науки» в життя.

Один абзац – і повний... «абзац»

24 вересня у Нью-Йорку, відповідаючи на запитання членів Атлантичної Ради США, Віктор Янукович, зокрема, зазначив: «Якщо казати, як можуть поруч жити люди, які розмовляють українською і російською мовами, я скажу так: по-перше, вони не дуже відрізняються одна від одної. Тому, незважаючи на те, якою б мовою люди не розмовляли, вони хочуть всі нормально жити. Я вважаю, що це питання співіснування існує не тільки у нашій державі. Воно існує у багатьох країнах світу. Але в країнах із розвиненою демократією ці питання вже давно вирішено. Існує Європейська мовна хартія. Україна є членом Парламентської асамблеї Ради Європи, і виконання цієї Хартії створює умови для співіснування будь-яких народів, які розмовляють будь-якими іншими мовами. В Україні розмовляють не тільки українською і російською мовами. Розмовляють угорською, румунською, болгарською, грецькою, єврейською тощо. В Україні живе близько 120 національностей. Україна дуже інтернаціональна держава, і сьогодні мова йде про те, щоб створити рівні умови для проживання в цій країні всіх людей, хто тут живе і має українське громадянство. Розмаїття культур робить Україну ще більш цікавою, і пригнічення тієї чи іншої культури в сучасному суспільстві неможливе. Ми усвідомлюємо це і врахуємо у державній політиці. Тобто імплементація Європейської мовної хартії в Україні – це питання порядку денного. Зараз ми цим і займаємося».

Не відповідь на запитання, а потік справжніх відкриттів! По-перше, ніякої «Європейської мовної хартії» не існує і не існувало. Є Європейська хартія регіональних та міноритарних мов або, в іншому перекладі, Європейська хартія регіональних мов або мов меншин. Ця Хартія розв’язує зовсім не питання співіснування мов; її поява зумовлена тим, що «охорона історичних регіональних мов або мов меншин Європи, деякі з яких знаходяться під загрозою відмирання, сприяє збереженню та розвитку культурного багатства і традицій Європи». По-друге, чи ж російська мова підпадає під ці ознаки? Зовсім ні. Щоб читач міг чіткіше уявити, про які саме мови йдеться у Хартії, наведу її статтю 11:

«Засоби масової інформації

1. Сторони зобов’язуються, для осіб, які вживають регіональні мови або мови меншин, в межах територій, на яких ці мови використовуються, відповідно до стану кожної мови, якщо органи державної влади, безпосередньо чи опосередковано, мають компетенцію, повноваження або відіграють певну роль у цій сфері, та із поважанням принципу незалежності і самостійності засобів масової інформації:

a) якщо радіо і телебачення здійснюють функції громадських засобів масової інформації:

    i) забезпечити створення якнайменш однієї радіостанції і одного телевізійного каналу, які здійснюватимуть мовлення регіональними мовами або мовами меншин; або
    ii) заохочувати створення якнайменш однієї радіостанції і одного телевізійного каналу, які здійснюватимуть мовлення регіональними мовами або мовами меншин, і/або сприяти такому створенню; або
    iii) вжити належних заходів для того, щоб радіо- і телеорганізації транслювали програми регіональними мовами або мовами меншин...»

Ну, а далі фактично ті самі варіанти стосовно заохочення створення певного числа комерційних радіо- і телеканалів, які б вели мовлення регіональними мовами або мовами меншин, те саме щодо газет, аудіо- та відеопродукції.

А тепер запитання: чи існує в Україні проблема створення «якнайменш однієї радіостанції і одного телевізійного каналу», що вели б свої передачі російською мовою? Чи випуску бодай однієї російськомовної газети?

Висновок дуже простий: Європейська хартія регіональних та міноритарних мов має відношення до кримськотатарської, гагаузької, караїмської та інших мов, але не до російської. Що ж стосується проекту Закону про мови, про який я писав у статті «Закон про мови чи закон про нищення України?», то його положення прямо суперечать букві офіційного перекладу Хартії, ратифікованої Верховною Радою України 2003 року, де сказано: «охорона і розвиток регіональних мов або мов меншин не повинні зашкоджувати офіційним мовам і необхідності вивчати їх». Адже цим законопроектом передбачено, що можна буде пройти всі освітні ланки знизу догори, навчаючись російською мовою, володіючи державною (чи, що те саме у європейському праві, офіційною) «зі словником». Ба більше: у цивілізованому світі, на норми якого так любить посилатися під час перебування на Заході Янукович, не можна набути громадянство тієї чи іншої держави, не володіючи відповідною державною мовою. В Україні – можна, і не тільки набути громадянство, а й стати державним чиновником високого рангу. Приклад у всіх перед очима, на екранах телевізорів, – Валід Арфуш, заступник голови Національної телекомпанії України.

«Повний абзац», – як люблять говорити журналісти, і не лише вони, у тих випадках, коли щось переходить усі мислимі й немислимі межі...

Україна та Ірландія: знайдіть відмінності


А тепер стосовно складу населення України та близькості української і російської мов. В Україні живе не «близько 120 національностей», а, за даними перепису 2001 року, представники понад 130 національностей і народностей. Ну, а твердження, що Україна «дуже інтернаціональна держава», може потягнути за собою вагомі практичні наслідки. Адже це означає, що в Україні наявні кулька націй, крім української. А кожна нація, як відомо, має право на самовизначення... Ну, добре, кримські татари – це справді нація, але вони вже визначилися: автономія у складі Української держави. А хто ще є нацією? Кому щедрий Віктор Янукович дарує право на самовизначення?

І що це за лінгвістичне відкриття – «єврейська мова»? Яку саме із мов, уживаних євреями, мав на увазі Янукович: іврит, ідиш, ладіно, спаньоль, бухарсько-єврейську, гірсько-єврейську, сефардську, арамейську, кайла?

Що ж стосується того, що українська і російська мови не дуже відрізняються одна від одної, то це питання щонайменше дискусійне. З точки зору фонетики, лексики та граматики найближчою до української є білоруська мова (84% спільної лексики). З точки зору лексики близькими до української є також польська (70% спільної лексики), словацька (68% спільної лексики) та меншою мірою російська мова (62% спільної лексики). А от в італійській і французькій мовах 70%, в російській і болгарській 74%, в іспанській і португальській 75% спільної лексики, і нічого, французи, скажімо, вчать італійську, а італійці – французьку, і вважають, що це їх не обтяжує.

На закінчення – ще одне зауваження. Є така острівна європейська держава – Ейре або ж Ірландія. Наслідком кількох сотень років англійського панування стало майже повне зникнення з побуту ірландської мови, яка залишилася вживаною тільки на заході країни. Тому влада змушена була оголосити офіційними дві мови: ірландську та англійську. Проте в Ірландії всебічно плекають та підтримують саме ірландську мову, хоча англійською володіє абсолютна більшість населення (ірландською може розмовляти близько 43% жителів держави, повсякденно користується нею ще менше). Уряд вживає відверто протекціоністські заходи для підтримки ірландської мови: так, з 2005 року на західному узбережжі всі англомовні вивіски були замінені ірландськими без дубляжу англійською. І не тільки там: у тих районах і містах держави, де ірландською вже володіє більшість населення, англійську мову крок за кроком витісняють з побуту. А дублінські театри добровільно бодай раз на тиждень обов’язково грають п’єсу ірландською мовою.

До речі, в Ірландії живе не менше, ніж в Україні, представників тих чи інших націй, етносів й етнічних груп, навіть понад три тисячі українських громадян. Але ніхто тим не хвалиться: живуть, і добре, нормальна держава сучасного глобалізованого світу. Живуть – і вивчають, якщо не знають, й англійську, й – обов’язково! – ірландську мови.

А от політик, котрий сьогодні обіймає посаду глави Української держави (де мовна проблема, на щастя, поки що не така складна, як в Ейре), захищає що завгодно, крім століттями знищуваної імператорами й генсеками української мови. І гордо демонструє свою настанову перед цивілізованим світом.

Yanukovych in Wonderland #TOP
http://www.acus.org/new_atlanticist/yanukovych-wonderland
September 27, 2010

Alexander Motyl
The speech may therefore be assumed to reflect Yanukovych’s views, and not those of his American handler, the political consultant Paul Manafort.

 

The policy and business elites who attended the Atlantic Council’s September 24th luncheon in New York with Ukraine’s President Viktor Yanukovych may be wondering just what he meant by what he said—and, more important, by what he did not say. The good news is that his “address” was probably written by his minions—possibly in Ukrainian, possibly in Russian—and then translated into barely adequate English (with a noticeable absence of definite and indefinite articles). The speech may therefore be assumed to reflect Yanukovych’s views, and not those of his American handler, the political consultant Paul Manafort.

So, as Americans try to maneuver through Yanukovych’s linguistic Wonderland, they may be advised to keep the following translation manual in mind.

 

It’s important to remember that, despite Yanukovych’s claim to be a straight shooter, he is above all a product of Soviet politics and ideology and their current incarnation in his bailiwick—Ukraine’s reactionary rustbelt, the Donbas. That means he knows that words, and their manipulation, matter.

So, as Americans try to maneuver through Yanukovych’s linguistic Wonderland, they may be advised to keep the following translation manual in mind. Let’s go through some of the main claims made by Yanuklovych and determine what they really mean or what really lies behind them.

Claim: “for the first time in the modern history of Ukraine – the President, the Government and the Parliament (to be exact the coalition majority that has been formed) are moving in the same strategic direction, not in the three different ones as was the case earlier.”

Reality: Yanukovych fails to mention that this unprecedented unanimity is the product of crude constitutional shenanigans that enabled his Party of Regions to form a majority in the Parliament and thus a government.

Claim: “I put forward tough, but accomplishable requirements to reduce licensing procedures by 90%, to cut the number and scope of activities of the controlling bodies to the fullest extent possible in order to substantially decrease the tax pressure.”

Reality: Revenue collection by the government is woefully below target, with the result that tax collectors have been set loose on the small and medium-sized businesses Yanukovych claims to support. More important, Yanukovych fails to explain just how the liberalizing measures he ostensibly supports can be reconciled with an authoritarian bureaucracy dominated by one party—his own—and intent on never giving up power to an opposition that Yanukovych’s people have publicly vowed to destroy.

Claim: “This and other measures have already brought in first considerable results – we have not only stopped an unprecedented economic downslide in a time of peace, but set forward a steady economic development – more than 6% GDP growth in the first six months of this year.”

Reality: As everybody knows, no government policies can affect GDP immediately. There’s always a time lag of several months, maybe more. Ukraine’s economic growth in the first half of 2010 is thus due either to the policies of the Tymoshenko government or, more likely, to the general upswing in the global economy. We’ll see what impact Yanukovych’s policies will have only in 2011.

Claim: “I think you will be interested to know how I understand democracy. Of all its various definitions the following is the closest to me: Democracy means stable state institutions, broad civic freedoms and justice. A state in which these principles are being violated is doomed to have a corruption, chaos, lawlessness or authoritarianism.”

Reality: No self-respecting political theorist anywhere would define democracy as stability plus broad civic freedoms plus justice. Democracy, Yanukovych may be interested in knowing, is about “rule of the people”—and that means, above all, fair and free elections in which competing and viable parties take part. That Yanukovych says nothing about elections is his way of saying that his party plans to stay in power for the indefinite future, despite the inconvenience of local elections in October 2010 and parliamentary elections in 2012. Note also that Yanukovych fails to mention specific freedoms, such as freedom of assembly and speech, as those have been violated systematically since he came to power. Last, Yanukovych pointedly avoids the term “rule of law,” which is about impartial institutions and procedures, and prefers to speak of “justice,” which all authoritarian leaders, from Russia’s Putin to Belarus’s Lukashenko, claim to be best qualified to dispense.

Claim: “National public discussion of the public television concept that I initiated has been completed. In the nearest future a bill paving the way for the principally different mass media – the ones which policy will be determined by the civil society - will be submitted to the Parliament for consideration.”

Reality: Note that Yanukovych states that the policy of public television will be determined by “civil society”—implying, among other things, that the current media, and especially his critics, are not reflective of civil society. You can therefore be certain that his notion of civil society excludes the opposition. More important, you can be equally certain that “civil society” will be represented by some Yanukovych-appointed “civic” body, whose members will all be Yanukovych allies and/or creatures. And you can be absolutely certain that they will transform public television into a mouthpiece of the president.

Claim: “I categorically disagree with statements that claim freedom of speech is on decline in Ukraine. As for separate turf wars in media sphere that have recently been widely discussed, I have to responsibly stress that the government has nothing to do with them. They are clashing of business interests or disputes between the media management and its staff.”

Reality: Yanukovych fails to mention that these turf wars involve Ukraine’s largest media mogul, Valery Khoroshkovsky—who just happens to be the head of Ukraine’s intelligence service, which just happens to have begun a process of selective intimidation of academics, journalists, and foreigners. Khoroshkovsky, by the way, was appointed by Yanukovych.

Claim: “Will correction of our Euro-Atlantic integration course and defining our non-aligned status as the main guidance point in the security sphere leave a mark on our relations? … By the way, the term “non-aligned” or “non-alignment” is not the most adequate one since the era of military blocks has long ended together with the Cold war. But at least, it is concise and understandable. I think the principle of non-participation of our country in any military-political alliance most adequately fits the current geopolitical realities.”

Reality: Note that Yanukovych eschews the word neutrality. That’s no accident. As he knows, neutrality would imply removing the Russian military presence from the Crimea. Non-alignment, in contrast, can be fudged, and, as we know from history, non-aligned countries could be non-aligned with the West (like Yugoslavia) or with the East (like India). Even so, Yanukovych should know that even non-aligned countries do not permit foreign militaries to have bases on their territories. When they do—and Yanukovych extended the Russian Black Sea Fleet’s basing rights by 25 years—they effectively abandon non-alignment.

Claim: “Taking this decision was conducive to defusing tensions that existed both in Ukraine and on the entire European continent in connection with the possibility that Ukraine would join NATO.”

Reality: Yanukovych forgets to mention that Ukraine’s joining NATO was on President Kuchma’s and his own agenda before the 2004 Orange Revolution disgraced both of them. The “tensions” about NATO that enveloped Ukraine after 2004 were entirely the handiwork of Yankuovych and his minions in the Party of Regions.

In the end, just what did Yanukovych really say to the Atlantic Council? That he’s right, that his critics are wrong, and that he has no intention of leaving office.

That may be stability—but only in Wonderland.

Alexander J. Motyl (Ph.D., Columbia University, 1984) is a Contributing Editor at the Atlantic Council, and a professor of political science at Rutgers University-Newark.

Re-KGBization TOP

http://ukraineanalysis.wordpress.com/2010/09/23/re-kgbization/
September 23, 2010

By Mykola Riabchuk

So, if one guesses that the SBU fights the rampant corruption in the top echelons of power, or digs into obscure energy schemes that, like gangrene, have poisoned the whole of Ukraine’s body since independence, or tries to curb countless Russian spies and provocateurs that feel as comfortable in Ukraine as at home, one is definitely wrong.

 

Within the past half year, the Security Service of Ukraine seems to have become the major national and, increasingly, international newsmaker. Every week they vigorously remind us that they do exist and do not waste the taxpayers money in idling. They boldly fight the enemies of the state, both domestic and alien. Their stated goal is to ensure ‘stability’ which, alongside ‘reforms’, is the much-trumpeted buzzword of the new Ukrainian president and his team.

Concerning the ‘reforms’, so far, we cannot say much – unless we count the increased taxes and tariffs as their most tangible proof. Yet, the ‘stability’ is quite noticeable and even praised occasionally by some Wesetrn leaders who are not much concerned with its price. It has nothing to do with law and order, as some Westerners may believe. Rather, it is a well-ordered lawlessness that in neighboring Russia has acquired the respectable name of ‘managed democracy’ and that in Yanukovych’s native Donbass is defined more colloquially as ‘poniatiya’.

So, if one guesses that the SBU fights the rampant corruption in the top echelons of power, or digs into obscure energy schemes that, like gangrene, have poisoned the whole of Ukraine’s body since independence, or tries to curb countless Russian spies and provocateurs that feel as comfortable in Ukraine as at home, one is definitely wrong. The main target of SBU is the national civil society and anyone from abroad who may support it. Hence, every week, on a regular basis, we get reports about the SBU agents’ assaults on NGO activists and opposition politicians, journalists and historians, rectors and students, political experts and disobedient businessmen.

... if Khoroshkovsky has the strategic task to prove the closest integration with Russia and demonstrate full support for its policies in Ukraine, he fulfills this mission perfectly.

 

There is no information about this on the major national TV channels subordinated effectively to the government and, ironically, to the SBU chief himself, Valery Khoroshkovsky, who de facto owns nearly 30% of the TV market. But the Internet is growling, statements are made, petitions signed, and the picketers regularly come to the SBU headquarters in different cities to protest against the apparent ‘KGB-zation’ of the new-old institution.

[...]

Yuri Butusov, a leading Ukrainian expert in the field, argues in Dzerkalo tyzhnia that poor professionalism and large-scale involvement in business activity (i.e., corruption, to put it bluntly) is only a part of the SBU’s problems. Another part, he suggests, is Khoroshkovsky. As a major Ukrainian businessman with no experience in security service but great talents of opportunism he might be well responsible for both the dilettantism of the SBU ‘undercover operations’ (‘prophylactics’, as they call it in KGB mode) and for its alleged involvement in murky business. All these features had been rather conspicuous in the SBU under all of his predecessors. What is new now, however, is Mr. Khoroshkovsky’s peculiar connections with Russian businesses, including notorious RosUkrEnergo, and with Russian politicians.

An unnamed insider from the Ukrainian counter-intelligence, cited by Yuri Butusov, says that the SBU policy looks illogical only from the ‘normal’ criteria, that is from the point of view of the national interest.... «The SBU methods are shocking from the point of view of pro-western policies of the past years. But everything looks absolutely differently, if you look at them from the point of view of Russia»."

So, Butusov sums up, if Khoroshkovsky has the strategic task to prove the closest integration with Russia and demonstrate full support for its policies in Ukraine, he fulfills this mission perfectly. A few months ago, an FSB colonel Vladimir Noskov who was detained along with his associates last year at the Transdnistrian border, during the armed attempt to kidnap a Ukrainian security officer, was released – despite the full and unambiguous evidence of a violent crime and without due court decision on the matter. A personal conversation between Mr. Khoroshkovsky and FSB head Aleksandr Bortnikov was all it took to undermine Ukrainian law and abuse a moral duty toward the officer who risked his life during the operation.

Whatever the real constellation of power, Yanukovych seems to be pretty comfortable with Khoroshkovsky, apparently unaware of how SBU policies tarnish his political image, both domestically and internationally. There are many signs, however, that not all his associates are satisfied with these policies and that factional infighting within the Party of Region may come to the surface. Such dissatisfaction might not be sufficient for a change of policy and is even less likely to bring about a change of regime. But, if combined with a popular dissatisfaction and mass pressure on the regime, then changes may happen.

[...]

In one sense, it is not the SBU that has become the major newsmaker under Yanukovych. It is the Ukrainian people, a common folk, who are the real newsmakers through their brave response to the KGB-like maneuvers of SBU agents.

Complete article: http://ukraineanalysis.wordpress.com/2010/09/23/re-kgbization/

Ukraine’s oligarchs and democratic regression: Why are they silent? TOP
http://www.jamestown.org/programs/edm/single/?tx_ttnews[tt_news]=
36897&tx_ttnews[backPid]=27&cHash=57859c21b5
September 22, 2010

Taras Kuzio

... the SBU is deliberately derailing Ukraine’s European integration and thereby pushing Ukraine into a single vector pro-Russian foreign policy

 

The image of the Viktor Yanukovych administration continues to deteriorate in the eyes of Ukrainians and Europe, as seen in opinion polls and a September 13 statement by the Political Assembly of the center-right European Peoples Party, the most influential political group in the European Parliament. The EPP asserted it is “deeply disturbed by the ongoing situation with Ukraine’s democratic development” (http://epp.eu/press.asp?artid=1447&fullview=1). Two days later the EU called upon Yanukovych to not destroy Ukraine’s democracy (www.pravda.com.ua/news/2010/09/17/5393165/).

A central figure contributing to ending Yanukovych’s honeymoon with the West is the Ukrainian Security Service (SBU) Chairman, Valery Khoroshkovsky. It is, therefore, surprising that his protégé, oligarch and Leonid Kuchma’s son-in-law, Viktor Pinchuk, a trailblazer in seeking to lobby a new and improved international image for himself, has remained silent. Khoroshkovsky was propelled into Ukrainian politics in 2002 as a leader of the KOP (Winter Crop Generation) political party that Pinchuk funded as a rival to Viktor Yushchenko’s Our Ukraine.

The seventh annual summit of Pinchuk’s Yalta European Strategy (YES), an event which senior European and American elites regularly attend, had nothing to say about threats to Ukraine’s democracy (http://yes-ukraine.org/en/yes7agenda.html). Such threats derail Ukraine’s hopes for European integration, as seen in the EPP and EU statements, and thereby make the work of the YES NGO ineffectual. Former European Union High Representative for Common Foreign and Security Policy and Secretary General of the Council of the EU, Javier Solana, joined the board of YES. YES Chairman and former Polish President, Aleksandr Kwasniewski, said, “With his outstanding record as the EU’s chief diplomat he is uniquely suited to further strengthen the impact of YES as the leading platform to promote Ukraine’s European integration.” “Ukraine has a special place in my heart,” Solana said, adding “therefore, I am happy to be able to support its work towards European integration as a board member of YES. I will work with the YES board to provide concrete advice and help foster a constructive dialog on how to tackle common global challenges and pave the way to Ukraine’s EU integration” (http://yes-ukraine.org/en/events.html?_m=publications&_c=view&_t=rec&id=993). Such statements appear to be mere rhetoric in the face of the assault on Ukraine’s democracy.

In addition to Pinchuk, Khoroshkovsky is also tied to Dmytro Firtash through media interests in Inter, Ukraine’s most popular television channel, and seven regional channels. Inter, which is the dominant channel in Russophone Eastern-Southern Ukraine, played a vital role in mobilising votes for Yanukovych in this year’s presidential elections. Firtash, unlike Pinchuk, has no political ambitions beyond aligning with Ukrainian politicians who do not intervene in his business interests, particularly gas. Firtash has never run for parliament, unlike Pinchuk who did so in 1998 and 2002. 

Pinchuk, Firtash and other Ukrainian oligarchs would not wish to see a Russian-style authoritarian regime introduced into Ukraine as it would be unpredictable in its relations with big business and would undermine European integration. Ukraine’s oligarchs see as more important Kyiv signing a Free Trade Zone (FTZ) with the EU over the amorphous CIS Single Economic Space. Nevertheless, Ukrainian oligarchs have not followed some of their Russian counterparts (Mikhail Khoroshkovsky, Vladimir Gusinsky, and the more controversial Boris Berezovsky) in opposing authoritarianism, after Vladimir Putin was first elected in 2000. Some Ukrainian oligarchs, such as Khoroshkovsky and Igor Kolomoysky, owner of 1+1 channel, have been accused by journalists of assisting in dismantling democratic gains by introducing censorship (www.telekritika.ua/cenzura/). The declining situation in the media has mostly contributed to tarnishing the Yanukovych administration’s image in Europe (Reporters Without Frontiers, September 1, en.rsf.org/ukraine-temptation-to-control-report-of-01-09-2010,38249.html).

Khoroshkovsky has embarrassed the Yanukovych administration and thereby harmed Ukraine’s European credentials in his two positions as media magnate and SBU Chairman. Channels 5 and TVI have been stripped of frequencies they won in competitions. Academics and historians working in archives have been detained, threatened or visited by the SBU, leading to an outcry throughout Europe and an open protest letter signed by over 100 Western academics on September 15 (http://eng.maidanua.org/node/1147 and SBU reply at www.pravda.com.ua/news/2010/09/15/5384815/).

The SBU’s July detention of Nico Lange, head of the Ukraine office of the Konrad Adenauer Stiftung, was embarrassing for the Ukrainian authorities coming only a month before Yanukovych’s visit to Germany. Lange was released only after the intervention of Chancellor, Angela Merkel. A subsequent investigation of the Revival Fund, financed by George Soros, was closed after a direct intervention by the presidential administration head, Serhiy Levochkin (www.pravda.com.ua/news/2010/09/8/5365637/).

Anatoliy Grytsenko, head of the parliamentary committee on national security and defence, believes –like many– that the SBU is deliberately derailing Ukraine’s European integration and thereby pushing Ukraine into a single vector pro-Russian foreign policy (http://www.pravda.com.ua/news/2010/09/19/5395398/). Such views about Khoroshkovsky are widespread in the foreign ministry, a senior Ukrainian diplomat confided to Jamestown, and among former SBU officers who see the SBU transforming itself into a new KGB (http://www.dt.ua/1000/1550/70437/). The Ukrainian Helsinki Human Rights Union warned that SBU officers actions “are more reminiscent of those of the KGB in the Soviet era” (http://eng.maidanua.org/node/1144).

The detention of former Yulia Tymoshenko government ministers is not perceived, as Yanukovych claimed during his August 30 visit to Germany, as a serious battle against corruption because the arrests are selective against only one political force, the Tymoshenko bloc (BYuT). Tymoshenko’s right-hand man, Oleksandr Turchynov, was interrogated by the SBU and has since gone into hiding, together with former Economy Minister, Bohdan  Danylyshyn, who is wanted for questioning.

The Fatherland Party, which Tymoshenko leads, is a member of the EPP where she spoke during the EPP congress on September 15. The EPP includes leaders and governments from 15 EU members as well as EU Commission President, Manuel Barroso, and therefore will influence whether the West declares the October 31 Ukrainian local elections as “free” (http://epp.eu/index.asp).

Some of Ukraine’s oligarchs have sought to change their international image, all have second homes in France, Monaco and Britain and support Ukraine signing a free trade zone agreement with the EU. Why are they silent about the erosion of Ukraine’s democracy, particularly steps undertaken by the SBU, which undermine Ukraine’s future prospects of EU membership? Indeed, their silence is even more contradictory as they have more to lose than Russian oligarchs who opposed authoritarianism during Putin’s first term. Russia – unlike Ukraine – has never sought NATO or EU membership.

Holodomor sections again removed from President of Ukraine's website TOP
September 21, 2010

The Holodomor section of the President of Ukraine's website has again changed  and almost diminished. After removing the section in February this year  the UWC and other organisations and other structures demanded its reinstatement. After giving promises in meetings in May and June the President and Anna Herman stated that it would be reinstated. Nothing appeared until yesterday September 20th on the eve of the President's visit to UN in New York.

Those who viewed the site yesterday saw an almost comprehensive reinstatement  of this original site. Today (21 September)  less than 12 hours after the viewing there are only four sections left. Most of the sections have again been removed.  

UWC calls on the site to be fully reinstated.

Stefan Romaniw
Chair UWC  ICC Holodomor

Ukrainian hero becomes Sweden's hero! TOP

Click on the image!

Prime Minister Azarov: Television is not allowed to lampoon Ukrainian politicians TOP
http://www.kyivpost.com/news/politics/detail/83301/
September 22, 2010

_blankUkrainian television stations are forbidden to produce comedies about Ukrainian politicians.

Prime Minister Mykola Azarov announced the news on Sept. 21 during a meeting with the youth wing of his Party of Regions in Kyiv.

"This is my initiative. Such [comedies] are not filmed and will not be filmed," Azarov was quoted by Intermedia New Agency as saying.

Opposition political leaders and government critics have accused the presidential administration and new government of monopolizing media, a charge President Viktor Yanukovych and Azarov have rejected.

Click here to see a photo essay of Azarov's speech at the Party of Regions youth congress.

Результати участі Президента Януковича у 65-й сесії Генеральної асамблеї ООН і Проблеми з діаспорою TOP
http://www.radiosvoboda.org/content/article/2167641.html
24.09.2010

Віталій Портников

Наскільки теперішній українській владі потрібне спілкування з діаспорою, не просто як з діаспорою, з такими українцями, які плачуть собі в рушники над долею України, а як інструментом лобіювання українських інтересів в США?

 

Своїми оцінками візиту Президента Віктора Януковича до США, його участі в Генеральній асамблеї ООН в ефірі Радіо Свобода поділилися Валерій Чалий, заступник генерального директора Центру Разумкова, і Юрій Онишків, журналіст Kyiv Post.[...]

– В ситуації, коли Президент України говорить американським співрозмовникам, що в нього певні є проблеми з Росією, це означає, що пан Янукович дійсно хоче, щоб США стали таким посередником між Києвом і Москвою, чи він просто демонструє таку різнобарвність української зовнішньої політики?

Валерій Чалий: Звернули увагу всі на цей вислів. Якби він прозвучав під час автопробігу з президентом Росії, він би був природнім. А так як він прозвучав у Нью-Йорку, то це виглядає, як повернення до старої практики: заявили одне в Кремлі, Москві –  в Нью-Йорку чи у Вашингтоні  інше, в Брюсселі – третє. Не хотілося б, щоб це була така тенденція.

А те, що озвучено, є проблеми, то це, як такий шар, направлений у бік американської громадської думки, яка в тому числі формується групою експертів і підприємців, які зацікавлені в Україні. Все-таки є якась конкретна група, яка постійно відслідковує те, що відбувається в Україні. Власне, велика діаспора українська, яка не просто відслідковує, а бере активну участь у забезпеченні демократичних процесів. А це виборці американські. Тому для них ця фраза «проблема з Росією» дана так, щоб було зрозуміло, що констатація, мені здається, цього нового стилю багатовекторності.

Насправді було б важливіше, щоб насправді прояснив це й Президент України після зустрічей дружніх з президентом Росії, де говорилося так, начебто взагалі ніяких питань немає. Так у чому ж проблема? Хочеться, коли вже повернеться Президент, почути, в чому проблеми  сьогодні і як їх вирішувати.

– Є величезна проблема з діаспорою. Тому що це була перша поїдка українського Президента до США, коли діаспора з ним не зустрілася, фактично відмовилася з ним зустрічатися.

Замість зустрічі провели мітинг, який теж був проігнорований представниками офіційного Києва, які були тоді в США, і був проігнорований фактично представниками українського дипломатичного представництва. Тобто, діаспора виявилася на одному березі, а українська делегація на іншому.

Наскільки теперішній українській владі потрібне спілкування з діаспорою, не просто як з діаспорою, з такими українцями, які плачуть собі в рушники над долею України, а як інструментом лобіювання українських інтересів в США?

Юрій Онишків:
Будь-якому Президенту України: чи то Януковичу, чи то Ющенку, чи то Кучмі, чи то Кравчуку – потрібне було спілкування з діаспорою українців і в Росії, і в Європі, і в Америці. В Америці особливо, тому що, як відомо, українська діаспора у сфері лобіювання не пасе задніх, вона не є однією з найслабших лобістських груп у США. Налагодження конструктивних, позитивних відносин з діаспорою є важливим.

Це повернення до старої практики: заявили одне в Кремлі, Москві – в Нью-Йорку чи у Вашингтоні  інше, в Брюсселі – третє. Не хотілося б, щоб це була така тенденція.

 

Я думаю, що президентська адміністрація зараз в Україні це розуміє. Саме тому це запізніла відповідь на лист Українського конгресового комітету Америки. Все-таки відповіли. Як відомо, лист був надісланий у квітні. Ну от, якраз перед поїздкою Януковича їм відповіли. На що представники Українського конгресового комітету усміхнулися. Мовляв, що це за така відповідь півроку по тому?

– Принаймні, краще щось, ніж нічого.

Юрій Онишків:
Це показовий випадок, що саме перед візитами згадують про те, що українська діаспора в Америці існує. Розуміння того, що з діаспорою потрібно мати хороші відносини, є. але, мабуть, не настільки глибоке, як це потрібно, і не настільки глибоке, щоби ті позитивні відносини мати.

Валерій Чалий: Такі оцінки: «не зустрілися, ну й Бог з ними», «хтось шантажує Президента». Зараз ви чуєте такі оцінки, йдуть від кіл, близьких до Президента, ширших. Я думаю, що це помилково. Вважаю, що ця зустріч, яка не відбулася, хоча жести були зроблені дійсно в останній момент, то це прокол зовнішньополітичний. Тому що зустрічі зі своїми співвітчизниками завжди входили в такий «джентльменський набір», який супроводжував візити перших осіб українських до США. Були різні періоди, але завжди знаходилися варіанти такого обговорення.

– Пане Юрію, які висновки зможуть зробити Президент, українська делегація з цієї ситуації, яка виникла навколо незустрічі з діаспорою? Чи це все ж таки не є такою важливою частиною?

Юрій Онишків:
Оскільки найближчий візит до США відбудеться не так скоро і невідомо, коли ще відбудеться, я думаю, що якісь внутрішні висновки все-таки зроблені будуть, тому що в інформаційному просторі це дуже гучно зазвучало, про те, що зустрічалися з кількома голова інших держав, притому не зустрічалися зі своїми людьми, з етнічними українцями, які в Америці і які, поза всяким сумнівом, відстоюють інтереси України там, де вони живуть зараз. Тому якісь внутрішні висновки будуть зроблені.

Коли ми побачимо ті висновки? Мабуть, можливість  побачити буде тоді, коли будуть готуватися вже якісь наступні візити чи то на найвищому рівні, чи то просто на вищому рівні, на рівні міністрів закордонних справ у США. Ті висновки потрібно зробити, тому що це був дійсно прокол. При тому всьому, що Янукович, будучи в ООН, сказав усі потрібні слова, згадав усі потрібні заслуги перед міжнародною спільнотою, запропонував всі конструктивні речі, а з іншого боку, не зустрівся з діаспорою.

Це такий маленький дисбаланс, який може перетворитися на досить великі проблеми при спілкуванні вже по дипломатичній лінії з самими американцями.

Вся стаття: http://www.radiosvoboda.org/content/article/2167641.html

Пане Янукович, всіх не поб’єте! TOP
http://www.radiosvoboda.org/content/blog/2163278.html
20.09.2010

Василь Зілгалов

_blankУночі минулої суботи донецькі міліціонери жорстоко побили одного з наших колег, журналіста Артема Фурманюка і його трьох друзів. Це ще один кричущий факт розпочатого владою Президента Януковича брутального свавілля проти незалежних журналістів.

[...]

Зрозуміло, що цілий взвод міліції (вірогідно, не лише міліції) – в штатському і у формі – не спроста оперативно викликаний наводчиками, діяв за інструкцією владних мужів із команди нинішнього Президента України Віктора Януковича, який під час зустрічі зі своїм кремлівським колегою Дмитром Медведєвим заявив, що готовий вирішувати всі проблеми дуже просто – «один раз стукнуть кулаком»!

Артема Фурманюка брутально налякали і«фізично» попередили, очевидно, знаючи про його співпрацю з Радіо Свобода і про його останню статтю на нашому сайті.

[...]

Чим сильніше свавілля влади, тим сильнішою буде відповідь народу України на захист демократії. Так що пам’ятайте, пане Янукович, всіх не поб’єте!

Вся стаття: http://www.radiosvoboda.org/content/blog/2163278.html

Кому служить СБУ? TOP
http://grani.ru/opinion/portnikov/m.181554.html
10.09.2010

Так Україна не Росія чи все-таки Росія? Тим, хто слідом за другим українським президентом Леонідом Кучмою шукає відповідь на це запитання, київські чекісти дали новий привід для роздумів - затримавши історика, директора Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонського" у Львові Руслана Забілого. Відразу згадуєш, як співробітники ФСБ затримували Сутягіна. Або як знаходили секретну інформацію, яку британські шпигуни ховали під якимсь таємничим каменем. Але у випадку зі Сутягіним ішлося хоча б про військову техніку. З британцями, при всій дивовижності ситуації, можна було теж міркувати про класичне шпигунство - в усякому разі, їх не звинувачували в пошуку архівної інформації 70-річної давності.

З Русланом Забілим саме так діють. Він займається дослідженнями голоду 30-х років і діяльності Української повстанської армії. Документи, які викликали запитання у слідства, - це матеріали часів Голодомору. Вони розсекречені за часів Ющенка, але, як пояснили історику слідчі, на деяких стоїть гриф "таємно", поставлений працівниками НКВС УРСР ще в ті роки. Природньо - кому ж хочеться признаватися в канібалізмі? Але тільки чому українській Службі безпеки заманулося охороняти цю велику таємницю?

Прес-служба СБУ повідомила про порушення кримінальної справи ... за фактом підготовки до розголошення співробітником СБУ відомостей, що становлять державну таємницю. Директор музею, що знаходиться у віданні СБУ, є співробітником спецслужби, - це зрозуміло. Але що означає факт підготовки? Те, що історик працював із засекреченими в радянські часи документами, збираючись оприлюднити їх у власному дослідженні? І що означає ще одна геніальна фраза з повідомлення прес-служби СБУ - "встановлюється коло осіб, яким призначалася зазначена інформація"? Що чекісти збираються виявити бажаючих почитати книжку про Голодомор?  Так такі бажаючі натовпами ходили до них, коли проводилися виставки розсекречених документів, - і всі записувалися ...

Українська Служба безпеки часів нової влади вже відзначилася цілою низкою дивних - з точки зору цивілізованого світу, зрозуміло - кроків. Її співробітники викликали до себе в контору блогера, який помістив у своєму журналі посилання на неприємні висловлювання про президента, і змусили його підписати заяву, що він більше так не буде. У київському аеропорту "Бориспіль" затримували керівника українського відділення Фонду Аденавера Ніко Ланге й намагалися не впустити його на Україну - німецькому експерту дозволили покинути транзитну зону тільки після втручання високопоставлених європейських політиків. Днями співробітники СБУ провели обшук у приміщенні фонду "Відродження", створеного Джорджем Соросом. Це тільки "государева служба", а є ще й особисті інтереси нового голови СБУ Валерія Хорошковського - відомого бізнесмена і власника найбільшого в країні телехолдингу, який впевнено використовує службове становище в інтересах власного бізнесу.

Влада реагувала на все це божевілля по-різному. У ситуацію з блогером втрутився сам президент. На рейд у Фонд Сороса відреагував голова його адміністрації Сергій Льовочкін - українські ЗМІ нерідко називають його близьким другом Валерія Хорошковського. Ситуацію із затриманням експерта коментували по-різному, відзначаючи, втім, що закордонні фонди "не повинні втручатися": пана Ланге намагалися не впустити незабаром після того, як він дозволив собі вельми песимістично оцінити перші місяці роботи Віктора Януковича.

Але на тлі затримання історика всі попередні діяння українських спецслужб блякнуть, так як ми зіткнулися з діями, що виходять за межі не те що політичної - людської логіки. Якщо спецслужби й справді будуть порушувати кримінальні справи проти людей, які займаються дослідженнями злочинів проти людства, на тій підставі, що на документах про звірства самі ж кати поставили гриф "таємно", то може виникнути просте запитання: чию, власне, безпеку захищають такі відомства? Якої такої держави? І чому платник податків, чиї рідні загинули від штучного голоду, повинен оплачувати роботу людей, головним обов'язком яких є приховування правду про їхню загибель, і залякування людей, які хочуть цю правду розповісти?

Ці риторичні запитання можна множити і множити, але марно: так і людина,що вперше потрапляє в божевільний світ, намагається зрозуміти його логіку, задає запитання за запитанням - і відступає, розуміючи, що логіка не спрацьовує. Ось це і є найголовніше, що відбулося за останні місяці на Україні: не спрацьовує логіка. Але від цього Україна Януковича, звісно ж, не стала Росією Путіна. Вона стала гнітючою карикатурою на путінську Росію - але від цього не менш гидотно.

Переклад з російської. Віталій Портніков

Ре-каґебізація TOP

http://zgroup.com.ua/article.php?articleid=4327
27.09.10

Микола Рябчук

[...]

Головною загрозою для "стабільності" в Україні, на думку ґебешних і всіх інших сьогоднішніх "проффесіоналів", є, безумовно, громадянське суспільство, його активісти, а також усі ті іноземні особи й організації, які підтримують його.

[...]

Авторитарні правителі та їхні спецслужби використовують не так насильство, як страх, роз’єднаність і безпомічність своїх жертв. Їхнє завдання – зламати волю, добитися покірливості. Мовчання жертв – запорука їхнього успіху, вурдалаки не люблять світла, шантажисти не люблять розголосу. Українці сьогодні вчаться вмикати світло й озвучувати публічно всі спроби ґебістів їх залякати, завербувати, "перевиховати". Це дуже добра тенденція – не боятись і не мовчати. Вона позбавляє охранку її головної зброї.

У певному сенсі це не СБУ стала за Януковича головним ньюсмейкером в Україні. Справжнім ньюсмейкером стало суспільство – звичайні люди, які реаґують негайними скаргами і заявами до мас-медій і правозахисних організацій на кожну спробу есбеушної аґентури повернути їх назад до часів КҐБ.

Вся стаття: http://zgroup.com.ua/article.php?articleid=4327

Міністр освіти Табачник зізнається, що він російський націоналіст TOP

Призначення Табачника та Хорошковського дуже негативно вплинули на міжнародний і внутрішній імідж Президента Януковича. Той факт, що їх до сих пір не звільнили, є свідченням того, що Росія змогла добитися від України впливу на призначення її силовиків і посадовців у гуманітарній сфері в обмін на підтримку Януковича на виборах 2010 року зі свого боку.

 

http://blogs.pravda.com.ua/authors/kuzyo/4c9f92eb2feda/
26 вересня 2010

Тарас Кузьо

Дмитро Табачник, міністр освіти в уряді Миколи Азарова, завжди був дуже одіозною фігурою через свої антагоністичні погляди на жителів західної України й українську національну ідентичність, а також проросійське розуміння історії. Так само на своїй посаді голови Служби безпеки України (СБУ) залишається й Валерій Хорошковський, незважаючи на те, що саме він неодноразово ставив Віктора Януковича в незручне становище.

Призначення Табачника та Хорошковського дуже негативно вплинули на міжнародний і внутрішній імідж Президента Януковича. Той факт, що їх до сих пір не звільнили, є свідченням того, що Росія змогла добитися від України впливу на призначення її силовиків і посадовців у гуманітарній сфері в обмін на підтримку Януковича на виборах 2010 року зі свого боку. Ці вимоги було викладено у відкритому листі російського глави держави Дмітрія Мєдвєдєва до тодішнього Президента України Віктора Ющенка в серпні 2009 року (http://korrespondent.net, 9 серпня 2010).

Останні нападки Табачника на українську національну ідентичність (те, що він називає "українським націоналізмом") (http://2000.net.ua/2000/aspekty/amplituda/68928) переповнили чашу терпіння кандидата в мери Львова від Партії регіонів Петра Писарчука, який пообіцяв ініціювати відставку міністра. "Табачник не має повноважень від З'їзду або Політради Партії регіонів бути її ідеологом", – сказав Писарчук (Українська правда, 23 вересня). Останні звинувачення Табачника в адресу галичан були б його особистою справою, якби він не обіймав високу державну посаду.

Писарчук зауважив, що не всі галичани є "націоналістами", проте вони єдині у неприйнятті Табачника. "Марно Дмитро Володимирович намагається підібрати аргументи для приниження Львова, адже його український дух не зломили протягом багатьох століть набагато потужніші колонізатори", – додав Писарчук.

Протягом президентського терміну Віктора Ющенка (2005-2010 рр.) Табачник регулярно писав статті з випадами проти українського "націоналізму" (тобто української національної ідентичності), який він асоціював із "помаранчевими лідерами" Віктором Ющенком і Юлією Тимошенко та галичанами. Напевне, Табачник вважає за необхідне виконувати роль секретаря з ідеологічних питань часів СРСР.

Це, наприклад, стосується його звинувачень у бік українських націоналістів 1940-х років і робить його ближчим до Комуністичної партії та неорадянського крила Партії регіонів. Табачник так само заборонив вживати в підручниках термін "Друга світова війна", замінивши його "Великою вітчизняною війною" – ігноруючи співпрацю СРСР та нацистської Німеччини протягом 1939-1941 років.

Табачник так само заборонив вживати в підручниках термін "Друга світова війна", замінивши його "Великою вітчизняною війною" – ігноруючи співпрацю СРСР та нацистської Німеччини протягом 1939-1941 років.

 

У своєму опусі "Яким має бути підручник історії" Табачник заявив, що "Бандера і Шухевич залишаться в історії як націоналісти й організатори масових убивств, але при цьому вони ще й навіки будуть заплямовані колабораціонізмом". "Націоналісти вітчизняного розливу не випадково героїзують Мазепу і Бандеру, Шухевича та есесівців "Галичини" – як і їхні кумири, вони люблять не Україну в собі, а себе в Україні, а точніше себе в українській владі", – продовжує свою думку Табачник.

Табачник користується традиційним радянським дискурсом, називаючи представників "помаранчевого" табору "націонал-радикалами" та "націоналістами", а не "демократами" чи "патріотами". Табачник відмовився від терміну "націонал-демократи" як нібито суперечливого самому собі, "евфемізму, як "націонал-соціалізм", який маскує "націоналістичне ядро" цієї ідеології" (Российские вести, 26 жовтня 2006).

Табачник відстоює два дуже поширених серед російських націоналістів переконання.

По-перше, галичани є "несправжніми" українцями й відрізняються від українців, які живуть у центрі та на сході України. "У ментальному, лінгвістичному та політичному планах галичани не мають практично нічого спільного з жителями Великої України. У нас різні вороги та різні союзники. Більше того, наші союзники, наші брати є їхніми ворогами, а їхні "герої" (Степан Бандера, Юрій Шухевич) для нас є вбивцями, зрадниками і поплічниками карателів Гітлера" (Известия в Украине, вересень 2009).

По-друге, США та Європа нібито помиляються, вбачаючи в представниках "помаранчевої" команди "демократів"; насправді, ті є "українськими націоналістами". Подібно до керманичів Росії і команди Януковича, Табачник вірить, що за демократичними революціями у Східній Європі стояли спецоперації ЦРУ, а протягом 2005-2010 років Ющенко отримував накази з американського посольства (Табачник Д. "Утиный суп" по-украински. – Харків: Фоліо, 2008).

Віра в американські змови дуже поширена серед політичного керівництва пострадянських країн і у випадках України та Росії вела до спроб прийняти законодавство, яке б обмежило західне фінансування НУО (у Росії це завершилося успіхом). Табачник, як і багато хто в команді Януковича, вбачає в критиці країнами Заходу регресу демократії та впровадження цензури в Україні результат роботи українських НУО, які отримують фінансування із західних грантів і намагаються спаплюжити українську владу. "Свобода слова в їхньому розумінні ("незалежних медіа" і "Стоп цензурі!") – це свобода брехати про чужу для них владу все, що їм заманеться", – переконаний Табачник.

Колишній Президент Леонід Кучма та парламентський спікер Володимир Литвин продовжують заявляти, що скандал навколо вбивства Георгія Гонгадзе у 2000 році був спецоперацією американських служб (Українська правда, 15 вересня). У відповідь посол США в Україні Джон Тефт зробив їм серйозний докір (Kyiv Post, 22 вересня).

Табачник також висловлював своє захоплення авторитарними лідерами країн Центральної Азії, такими як президент Узбекистану Іслам Карімов, який використав силу для придушення демократичних мітингів: "На відміну від України та Грузії, Казахстан і Узбекистан відмовилися грати за американськими правилами та віддати владу демократам, призначеним Вашингтоном" (Российские вести, 28 жовтня 2006).

Остання нападка Табачника на українську національну ідентичність є набором слабко пов'язаних між собою ідей, незграбних аналогій і необґрунтованих звинувачень. Якби таку статтю написав міністр освіти європейської демократичної країни, його б підняли на сміх.

 

Свою останню статтю "Духовна капітуляція націоналістів" (http://2000.net.ua/2000/aspekty/amplituda/68928) Табачник написав для своєї улюбленої газети "2000", заснованої "колишнім" офіцером КДБ Сергієм Кічігіним, який свого часу, будучи комісаром Компартії, публікував у газеті "Вечірній Київ" саркастичні випади в бік дисидентів і НУО. "2000" завжди спеціалізувалася в зображенні представників української опозиції американськими найманцями та "націоналістами. Політичний експерт Микола Рябчук назвав цю газету "відвертим продуктом ФСБ в Україні".

Ключовим завданням цієї статті є зменшення підтримки українських націоналістів. Головною помилкою Тимошенко, на думку Табачника, стало те, що після своєї поразки на президентських виборах вона обрала націоналістичну риторику. У той же час націоналістичні сили мають дуже незначну підтримку серед українців і позбавлені шансів повернутися до влади, оскільки дискредитували себе під час президентства Ющенка. Тому націоналісти намагаються утримати владу над частиною України, відділивши Західну Україну в окрему державу або виключивши Донбас і Крим зі складу України.

Тут Табачник відсилає нас до українського письменника Юрія Андруховича, який у своїх інтерв'ю УНІАН (22 липня) і газеті "Rzechzpospolita" (1 серпня) спровокував бурхливі дебати, запропонувавши, що в разі повернення "помаранчевих" сил до влади і повторного виникнення сепаратистських настроїв у Донбасі та Криму – як це було в Сєверодонецьку 27 листопада 2004 року у відповідь на Помаранчеву революцію – цим регіонам слід дозволити відокремитися (Українська правда, 4, 5, 10, 30 серпня; УНІАН, 29 липня).

Табачник вважає, що наразі "націоналісти" створюють загрозу територіальній цілісності України: ""Інженери людських душ" з Івано-Франківська пропонують відділити від України регіони, де компактно проживає їхній "правильний" народ, і вже там будувати "національну" державу з усіма принадами апартеїду та етнічних чисток".

Остання нападка Табачника на українську національну ідентичність є набором слабко пов'язаних між собою ідей, незграбних аналогій і необґрунтованих звинувачень. Якби таку статтю написав міністр освіти європейської демократичної країни, його б підняли на сміх. Той факт, що Табачник і Хорошковський лишаються на своїх посадах, незважаючи на те, що вони є джерелом неприємностей для глави держави, свідчить про значний вплив Росії на команду Януковича, а також про згоду останньої з руйнуванням української національної ідентичності та, відповідно, незалежної української держави. Існує ніяких сумнівів, що Табачник і Хорошковського безпосередньо працюють від імені Москви.

Два зайці одним пострілом: українську мову – на пенсію, виборчі відсотки – для партії регіонів TOP

6 – 12 вересня 2010 року

7 вересня 2010 року у Верховній Раді України зареєстровано законопроект № 1015-3 «Про мови в Україні», поданий від депутатів провладної коаліції – Олександра Єфремова (ПР), Петра Симоненка (Компартія) та Сергія Гриневецького (Блок Литвина). Закон покликаний значною мірою повернути російській мові втрачені позиції, при цьому не надаючи їй статусу державної. Зокрема, документ пропонує на законодавчому рівні визнати двомовність в Україні. Експерти схиляються до думки, що законопроект у сьогоднішній редакції є радше політичним рішенням, а дехто вже встиг назвати його «Єфремовським указом» за аналогією з Валуєвським циркуляром (1863) і Емським указом (1876) .

Висновки та рекомендації

По-перше, реєстрація сьогоднішнього законопроекту про мови - це політичне рішення, яке не враховує позитивний міжнародний досвід. Цей законопроект спрямований винятково на захист російської мови і не захищає інші мови національних меншин, які визначені в Європейській хартії регіональних мов та мов меншин. Неофіційно його можна назвати «Закон про статус російської і української мови», і якщо ВРУ ухвалить закон у цій редакції – Україна де-факто стане двомовною країною.

По-друге, реєстрація законопроекту це піар-хід Партії регіонів задля посилення зв’язку зі своїми виборцями напередодні виборів до місцевих органів влади.

По-третє, це чергова ілюстрація побудови владної вертикалі (заборона вирішувати мовне питання на місцевих референдумах), яка може призвести до переходу до авторитарного типу управління.

По-четверте, фактичне зрівняння вживання української та російської мов може витіснити українську на «поличку запасних» в таких сферах, як медіа-комунікація, реклама, бізнес.

По-п’яте – ухвалення цього законопроекту – це додаткові витрати як для державного, так і для місцевих бюджетів. Зараз українській економіці, обтяженій наслідками кризи, це не зовсім під силу.

Українським громадським активістам та експертним колам вкотре потрібно згуртуватися та донести до влади основні меседжі негативних та обтяжливих наслідків в результаті прийняття законопроекту. Такий діалог потрібно обґрунтувати, базуючись на двосторонніх інтересах.

Focus on Ukraine 6-12.2.ukr.pdf

Ухвалення «декларації Колесніченка» налаштує проти України всю Європу – правознавець-міжнародник TOP
http://www.radiosvoboda.org/content/article/2151717.html
08.09.2010

Ірина Штогрін

Володимир Василенко, Надзвичайний і Повноважний Посол України, колишній суддя Гаазького трибуналу
Київ – Під проектом «Декларації про гідність…» намагаються провести через парламент засади «русского мира» і закріпити цивілізаційну орієнтацію України на Росію. .

[...]

– Ця Декларація не витримує критики з правової та політичної точки зору. По-перше, в Україні церква відділена від держави. Тому абсолютно неприйнятним є ухвалення Верховною Радою як законодавчим органом української держави Декларації, яка має стати актом застосування церковного документу, тим більше документу, розробленого неукраїнською, а російською православною церквою і відомого під назвою «Основи учения Русской Православной Церкви о достоинстве, свободе и правах человека».

Сьогодні проблема полягає...в небажанні нинішньої влади дотримуватися міжнародних стандартів захисту прав людини.

 

По-друге, причину таких ганебних явищ, як корупція, расизм, ксенофобія, нетерпимість, соціальна ворожнеча, безкультур’я, знищення сім’ї та духовного світу людини Колесниченко вбачає у «механічному закріпленні прав людини як надцінностей без належного притаманного українській культурі етичного обґрунтування».

[...]

По-третє, неприродною й одіозною є сама ідея створення особливих «українських» прав людини, які ґрунтуються на віровченні російської православної церкви і змістовно відхиляються від європейських цінностей.

Такий підхід неминуче налаштує проти України всю Європу і суперечитиме українській культурній традиції, яка завжди формувалася в руслі розвитку європейських цінностей, незважаючи на спроби як царського, так і комуністичного режимів нищити європейську природу української ідентичності та протидіяти українському сепаратизму, в тому числі і за допомогою РПЦ.

[...]

– Однак, якщо просто прочитати пункти Декларації, то вони на перший погляд пересічної людини не викликають заперечень. Наприклад, теза про те, що права людини не можуть бути вищими за цінності духовного світу.

– У міжнародному праві відсутнє визначення поняття «цінності духовного світу» і не має положень, які заперечують духовні цінності або визнають, що права людини є вищими за цінності духовного світу. Духовні цінності є категорією ширшою за релігійні цінності і охоплюють сферу моралі, яка правом не регулюється. Тому релігійна доктрина і догми однієї конфесії не можуть бути критерієм оцінки якості визнаних всім світом і юридично підтверджених універсальних прав людини. В іншому разі, якщо Декларацію ухвалить Верховна Рада, то права окремої людини у законодавстві муситимуть підпорядковуватися отим «цінностям духовного світу». Це нонсенс.

[...]

– І все ж, які можуть бути наслідки його ухвалення?

– Якщо Верховна Рада ухвалить такий документ, то Україна відразу протиставить себе усьому цивілізованому світу і наразиться на колосальну критику з боку світового співтовариства. Стане очевидним, що теперішня українська влада, прикриваючись заявами про орієнтацію на Європу, насправді намагається розвернути Україну у протилежному напрямку. Першим кроком до зміни цивілізаційного курсу України стало практично безстрокове подовження терміну перебування російської військової бази у Криму та проголошення так званого позаблокового статусу України.

[...]

У гуманітарній сфері розпочалося тотальне згортання спрямованих на зміцнення української ідентичності процесів....Реально здійснюється гасло «Геть болонський процес!», «Геть від Європи!».

 

Це шлях до самоізоляції, яка особливо небезпечна в умовах антиукраїнської гуманітарної політики, яку Росія проводить супроти України, і кінцева мета якої полягає у знищенні ідентичності української нації – системотворчого складника української незалежної державності.

– Але в документі немає слова «російський», натомість майже у кожному абзаці є слово «український».

– Зроблено це свідомо для того, щоб спровокувати конфронтацію України з Європою. Адже якщо парламент ухвалить цю Декларацію, то вийде, що Україна не згодна з цінностями, які весь світ визнає, а натомість вигадала якісь свої «українські» цінності.

[...]

– Пан Колесниченко стверджує, що проект пропонованої ним Декларації, навпаки, ґрунтується на традиційних українських цінностях.

– Нинішня влада, діючи всупереч українським традиційним цінностям, які за змістом збігаються з європейськими, і руйнуючи їх, насправді намагаються імпортувати в Україну «модель Путіна». Ця Декларація покликана служити виправданням перенесення на український ґрунт чужої і неприйнятної для України концепції прав людини. Україна відрізняється від Росії не лише своїми геополітичними та економічними параметрами, а й ментальністю народу. «Путінізм» вже виявив свою неефективність у самій Росії, адже там назріває серйозна політико-соціальна криза. Про це відверто говорять як прибічники кремлівського режиму, так і опозиція, свідчать дослідження й висновки як російських, так і зарубіжних аналітичних центрів. Якщо українська влада хоче конфліктів, то просування документів подібних «Декларації Колесніченка», – правильний шлях.

Ціла стаття : http://www.radiosvoboda.org/content/article/2151717.html

Україні слід позбутися «дверного комплексу» – новий посол України при ЄС TOP
http://www.radiosvoboda.org/content/article/2154566.html
10.09.2010

Віталій Єреміца

Посол України при ЄС Костянтин Єлісеєв.
– Ми повинні припинити страждати так званим «дверним комплексом». Йдеться про відмову від нарікань на зразок «вони не хочуть нас брати до ЄС», «двері Європи нам не відкривають», тому давайте нічого не робити. Двері ЄС відкриються лише тоді, коли ми малими, але впевненими кроками будемо наближатися до Європейського Союзу. Наприклад, зона вільної торгівлі нам допоможе не залишатися сировинним додатком. Адже сьогодні ми можемо експортувати тільки лічені види продукції – метал, хімію та ще якісь добрива – і це майже все. А зона вільної торгівлі нам допоможе розвинути експортний потенціал, відкрити нові можливості для частини нашої економіки, що орієнтується на експорт. По-друге – вільний рух людей. Це та сфера, яку на собі відчувають прості громадяни, і саме безвізовий режим допоміг би їм краще зрозуміти всі переваги ЄС. Нині, в умовах кризи, вільний рух людей вигідний і для країн ЄС, бо це розвиток туризму та бізнесу. У цьому сенсі та ж Туреччина у виграші, бо туди легко отримати візу. Натомість хтось хотів би поїхати, скажімо, до Іспанії, але не може через візові перешкоди.

[...]

– Чому особливим пунктом своїх пріоритетів Ви обрали енергетичну безпеку?

– Насамперед тому, що це та сфера, де Україна щось може дати Євросоюзові і завдяки якій може посилити свої позиції у діалозі з ним. У цій сфері ми маємо купу козирів, але, на жаль, донині ми їх дуже погано використовували. На моїй посаді я б хотів ними скористатися, щоб країна стала ближче до ЄС та інтегрувалася до цього простору. Маю на увазі не лише транзитний потенціал, але й електроенергетику, і питання, пов’язані з нафтогоном «Одеса-Броди», та інше.

– Усередині ЄС, як твердять аналітики, є неформальні об’єднання держав, щось на кшталт «гуртків за інтересами». Серед них і такі, що відкидають ідею України у складі співдружності. Як Ви працюватимете з цими європейськими колегами?

«вони не хочуть нас брати до ЄС»... Двері ЄС відкриються лише тоді, коли ми малими, але впевненими кроками будемо наближатися до Європейського Союзу.

 

– Насамперед, вважаю, що всі країни ЄС – це друзі, і я проти того, щоб ділити їх на «друзів» і «решту країн», бо працювати треба з усіма. Хоча я переконаний: ключовою проблемою сьогодні є те, що Європейський Союз досі не вирішив, надавати Україні перспективу членства чи ні. І проблема не в тому, що ми чогось не виконуємо або до чогось не готові. Проблема в ЄС. Образно кажучи, для того, щоб поїхати, недостатньо тільки бути на вокзалі. Ще треба, щоб потяг приїхав. Так і у питанні членства: мало того, щоб Україна виконала всі умови, а ще потрібна політична готовність ЄС прийняти нас до свого складу. Тому сьогодні я вважаю основною проблемою принципову позицію окремих країн-членів стосовно перспектив членства України. Як тільки цю проблему розв’яжуть, повірте мені, що ми і на вокзалі будемо, і потяг за нами приїде.

Ціла стаття : http://www.radiosvoboda.org/content/article/2154566.html

Журналісти скаржаться, що зарубали сюжет про Азарова і Могильова TOP
Середа, 08 вересня 2010

Рада профспілки працівників ЗМІ "Медіафронт" заявляє про заборону виходу в ефір СТБ сюжету про мовну освіченість чиновників.

Про це йдеться в рішенні ради профспілки.

Рада розглянула клопотання спеціального кореспондента СТБ Сергія Андрушка з приводу невиходу сюжету про незнання чиновниками української мови.

Сюжет був повністю готовий на момент випуску, але не потрапив до випуску новин.

Ющенко розповів, що йому заважало TOP
"Це не проблема знань - провести реформи, це проблема політичної згоди, визначення пріоритетів щодо проведення реформ, а також проблема суспільної відповідальності", - заявив Ющенко.

 

http://www.pravda.com.ua/news/2010/09/12/5376210/
12 вересня 2010

Нація, яка не має єдності, не здатна провести будь-які економічні реформи.

Таку думку озвучив лідер партії "Наша Україна" Віктор Ющенко, повідомляє його прес-служба.

Він наголосив, що проведення реформ в економічній та соціальній сферах нашої країни є надзвичайно важливим питанням, але "нація, яка не знайшла єдності, не здатна буде провести реформи в будь-якій сфері".

[...]

За словами лідера "Нашої України", не сприятимуть такому відродженню останні спроби влади знищити українську мову як єдину державу, розмови про позаблоковий статус країни за умов збереження на її території військових формувань іншої країни (ЧФ РФ).

"Безумовно, політика економічних перетворень є одним з наших засадничих пріоритетів. І ми глибоко сумуємо і глибоко жалкуємо, що, в тому числі й уряди останніх років, не знаходили в собі волі і громадянської відповідальності проводити глибинні реформи", - заявив Ющенко.

"Нам завжди щось заважало, тому що гралися в популізм. І в цьому популізмі причина дуже багатьох проблем і половинчастих рішень", - зауважив він.

Ющенко підкреслив, що без згоди суспільства на проведення таких реформ, без єдності та національної самосвідомості будь-яка влада буде лише маніпулювати реформами.

Ціла стаття: http://www.pravda.com.ua/news/2010/09/12/5376210/

Speaking out recently on his assessment related to the failure of Orange evolution to carry out the heralded reforms, Yushchenko cites two reasons:

1. the national disunity
2. the populist shading of some official over-promises [an apparent swipe at his PM Tymoshenko].

In either case, Yushchenko is playng small politics since it was in hiis purview as the president to rally the nation in standing behind his leadership by setting the necessary reforms in motion. On the latter issue -- dealing with the populism -- Yushchenko's error was in having no foresight nor courage to broaden the weak presidency by a constitutional revision.

http://www.pravda.com.ua/news/2010/09/12/5376210/

Miron Kryzhan-Iwskiy

Страх у нас у генах TOP

http://inozmi.glavred.info/articles/4008.prn
10-08-2010

Буркгард Бішоф

Україна перефарбовується, помаранчевому кінець. Новий уряд позирає на Москву, повертається дух радянських часів. Це – мандрівка глибоко розколотою країною.

 

Чого бояться українці? Табачник залякує студентів, Хорошковський – ректорів і журналістів, Янукович – парламент. Поки що більшість населення все ж задоволена владою. Але якщо блакитний табір так і не впровадить нагальних реформ, не за горами наступне помаранчеве повстання, пише Буркгард Бішоф в австрійській Die Presse.

[...]

Потяг їде на захід, провідник крутиться тут і там, продаючи напої та перекуску. Тоді починається розважальна програма, мигтить екран на передній стіні. І що ж показують? Понад годину марширують солдати, сунуть танки, за ними тягачі з важкими ракетами на причепі, блакитне небо борознять гелікоптери й найрізноманітніші військові літаки. Поміж тим камера показує сцену з політиками з усього світу, які зачаровано споглядають це бойове дійство. Те, що пропонується для перегляду в експресі № 169, є цьогорічним московським парадом до Дня перемоги на Красній площі. Виходить, військова вистава має вразити критичних до Росії західних українців, яких напевно більшість серед пасажирів? Чи навпаки розлютити?

У вухах у нас досі стоять слова Бориса Тарасюка, колишнього українського міністра закордонних справ і голови традиційної партії «Рух», який за кілька годин до того заявив у київському ресторані перед групою політиків Австрійської народної партії: «Російська еліта переносить мов вірус імперські прагнення. Вона хоче домінувати в Україні, так само як у Білорусі, хоче політично, економічно й культурно на нас впливати. Україна має робити те, що до вподоби Кремлю. І саме це й робить нова влада в Києві на чолі з Віктором Януковичем». Але нам не віриться, що до нового київського прислужництва Москві належить ощасливлення пасажирів-галичан фільмами про російські тріумфальні паради.

Це факт, що серце Західної України в зв’язку з її специфічною історією б’ється по-іншому, ніж серце решти України: у політиці, релігії, культурі. Тут дивляться на Захід. І відколи з початку року в Києві знову, після кількарічного інтермецо, заправляє політична в’язанка зі сходу, на захід повертається страх. «Страх у нас у генах, – коментує професорка у Львові, – ми просто надто багато всього пережили в історії». Вона має на увазі, що через цей край зі сходу на захід і з заходу на схід постійно волочилися різні війська.

Але звідки нині в західних українців страх? Довкола й близько не видно військ, які могли б знову сюди насунути й спустошити геть усе. В Івано-Франківську, колишньому Станіславі, а тепер оспіваному рідному місті багатьох визначних українських літераторів, регіональний політик із партії «Рух» налічує три небезпеки в політиці нового київського керівництва: «По-перше, є ризик розпродажу землі. Там, у Києві, не проти розбазарити росіянам наші трубопроводи, атомні електростанції, великі заводи й чорноморські порти. По-друге, нові можновладці розпочали наступ на демократію – маргіналізуючи парламент і затикаючи рота ЗМІ. І по-третє, вони борються проти українськості: наша історія переписується й складається заново з російського погляду, звідки випливає, що південний схід і центр утворюють справжню Україну, а захід – то лише приклеєна частина. Хоча саме Західна Україна завжди берегла українськість».

Нова влада – це старі гравці. “Гомо совєтікус” українського штибу повернувся до керування й робить це так, як у, здавалося, давноминулі часи

 

[...]

Віктор Янукович перейняв президентство в Україні 25 лютого і відразу ж із запалом заходився перефарбовувати Україну: з помаранчевого, кольору прихильників попереднього президента Віктора Ющенка, на блакитний, колір Януковичевої Партії регіонів. Повсюди в країні призначені блакитні бонзи. Шляхом порушення Конституції, як упевнені чимало українських та іноземних юристів, в парламенті було сформовано пропрезидентську більшість і відправлено в відставку войовничого прем’єр-міністра Юлію Тимошенко. Новим главою уряду Янукович призначив свого вірного прибічника Миколу Азарова, дозволивши йому зібрати воістину монструозний кабінет – на 29 членів.

Деяких цих міністрів можна сприймати лише з сарказмом. Наприклад, Дмитра Табачника поставили на міністра освіти і науки, хоча йому бракує кваліфікації для такої ключової посади. На всю країну він прославився, заявивши зі смаком про земляків у Західній Україні, що «це лакеї, які щойно навчилися мити руки». Західні українці, мовляв, надто вестернізовані, щоб бути справжніми українцями. Мало того. Табачник вимагає, аби Друга світова війна в Україні знову офіційно називалася згідно з радянсько-російською інтерпретацією – «Великою вітчизняною війною» – й щоб відповідно були переписані шкільні підручники. Його не гнітить, що в південноукраїнському місті знову встановлено пам’ятник Сталіну. Логічно, що й Українська Повстанська Армія (УПА) та Організація Українських Націоналістів (ОУН), яких широко й відкрито вшановує західноукраїнське населення за їхню боротьбу з Червоною Армією, для нього не більш як «колабораціоністи» (з нацистською Німеччиною). У Львові та серед студентства у Києві відразу спалахнули протести проти міністра.

Так само суперечливою фігурою блакитної владної машини є Валерій Хорошковський. Цього екс-банкіра, сталевого підприємця та медіа-магната Янукович зробив головою Служби безпеки України (СБУ). І той негайно послав своїх агентів до ректора Українського католицького університету у Львові, Бориса Гудзяка. Вони розповіли ректорові, що його обов’язок – застерігати студентів від «можливих незаконних акцій політичного характеру», читай: утримувати їх від виступів проти уряду. Йому сказали підтвердити підписом, що він узяв до уваги це попередження СБУ. Замість підписуватися Гудзяк публічно розповів про спроби тиску, й Хорошковському довелося вибачатися.

[...]

Організація «Журналісти без кордонів» забила у червні на сполох: «Незалежність і плюралізм медіа в Україні під загрозою. Уряд систематично застосовує цензуру, відомства тиснуть на співробітників ЗМІ й намагаються їх залякувати. Зафіксовані напади міліції на журналістів і їх арешти».

Головним проектом Януковича на найближчий час є відновлення президентського правління – з повнотою влади російського президента. Парламентові, як у Росії, належатиме суто кивати на рішення президентської адміністрації, дискусії щодо законів і договорів небажані. Суперечливий договір з росіянами від квітня про подовження оренди для російського Чорноморського флоту до 2042 року в обмін на дешевші газові поставки був ухвалений в українському парламенті за 10 хвилин, що призвело до славетного депутатського бою з яєчним метанням і кулачками. Правда, з першого розгону в липні Янукович не зміг повернути старі президентські повноваження, але в вересні він спробує ще раз.

А от із нагальних реформ – в охороні здоров’я та пенсійній системі, стабілізації державних фінансів та підвищенні енергоефективності, децентралізації управління та відродженні села, сприянні малому та середньому бізнесу й модернізації освітньо-наукового сектора – поза гучними заявами та ще більшими планувальними комітетами зроблено мало що або нічого.

Утім, не можна сказати, ніби більшість українського населення проклинає Януковича та його блакитну кліку. 65% українців у червневому опитуванні висловили задоволеність його президентством. Це немало, коли згадати, що в другому турі за нього проголосувала тільки третина українського електорату. Голова інституту, що проводить опитування, Володимир Фесенко, на цю тему каже: «Президент хоче сторгуватися з виборцями: я вам полегшу будні, а ви не втручайтеся в моє керування країною». Плюс українському населенню дуже сильно діяли на нерви нескінченні чвари дотеперішніх помаранчевих можновладців, затяжні сварки президента Ющенка та прем’єр-міністра Тимошенко. Особливо швидко провал помаранчевих протверезив українську молодь.

[...]

Ціла стаття:  http://inozmi.glavred.info/articles/4008.prn

Суд заборонив меру Миколаєва виступати російською мовою TOP
http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=1284643939&first=
1284647287&last=1284571916

6-09-2010

Суд міста Миколаєва заборонив миколаївському міському голові Володимиру Чайці виступати будь-якою іншою мовою, крім державної, без перекладу на українську.

Про це йдеться у двох постановах Ленінського райсуду Миколаєва, винесених під головуванням судді Румянцевої на підставі звернення пенсіонера Анатолія Ільченка, пише миколаївська обласна інтернет-газета "NovostiN".

У постанові суду від 30 липня говориться, що Чайка, виступаючи перед городянами у День Перемоги російською мовою, порушив інтереси українськомовної частини населення.

"Позивач вважає, що у зв'язку з подібними діями він був позбавлений можливості отримувати інформацію українською мовою, у нього погіршується здоров'я, він змушений звертатися до суду, що викликає в нього душевний біль і моральні муки", - говориться у постанові суду.

На судове засідання представники міськвиконкому не прийшли й двічі просили перенести розгляд справи.

Незважаючи на це суддя Румянцева вирішила заслухати справу, оскільки жодних документів, що підтверджують поважну причину відсутності відповідача, не було.

У підсумку суд вирішив задовольнити позов Ільченка частково. Так, суд заборонив Чайці виступати будь-якою іншою мовою, крім української, без перекладу на державну мову, але відмовив пенсіонерові в моральній компенсації.

Також відповідно до постанови Ленінського райсуду під головуванням Румянцевої від 27 липня дії міського голови, який привітав миколаївців із Новорічними й Різдвяними святами російською мовою, були визнані неправомірними.

Більше того, в інтересах пенсіонера з Чайки було стягнено 100 гривень моральної компенсації, тоді як позивач оцінював свою моральну шкоду в 3000 гривень.

"В обґрунтуванні своїх вимог позивач указує, що миколаївський міський голова у порушення ст.ст. 8, 11, 35 закону України "Про мови в Українській РСР", 10, 24 Конституції України й ст.ст. 9, 10, 11 закону України "Про інформацію" привітав жителів міста з Новорічними й Різдвяними святами шляхом розміщення стендів по місту не державною мовою, створивши тим самим привілеї для окремої російськомовної частини населення", - ухвалив суд.

Обидва рішення суду набули чинності.

Марш вишиванок (з фото) TOP
http://bilozerska.livejournal.com/303374.html

_blankCьогодні молоді українці, приблизно 70 чоловік, провели центром міста довжелезний марш у вишиванках, за маршрутом станція метро “Університет” – Софійська площа – Михайлівська площа –вул.Андріївський узвіз – Контрактова площа – Поштова площа – Європейська площа – Майдан Незалежності – вул. Хрещатик.

Я не змогла бути з ними під час всієї ходи, тому пройшлася і познімала від Оперного театру на Володимирській до Софійської площі.

_blankВиглядало все дуже гарно. Весела, усміхнена молодь (було і кілька людей старшого віку) і один-єдиний міліціонер попереду. (Вочевидь, правоохоронці вирішили не ганьбитись :)

Попереду несли державний прапор на держаку, і ще два чи три без держаків. Іншої символіки не було.

Молодь скандувала: "Ми - України доньки й сини! Будь українцем - вишиванку вдягни!", "Будь українцем! Вишиванка - це круто!" і звичні "Слава Україні! Героям Слава!", "Україна понад усе!", і навіть трохи покричали "Слава Нації - смерть ворогам!". Співали народних пісень.

_blankПопереду йшов хлопець у повному козацькому строї. Я його пам’ятаю - він брав участь у конкурсі вишиванок на Співочому полі на День Незалежності і навіть вийшов у фінал.

На Софійській площі був зворушливий момент. На тлі Хмельницького фотографувалися молодята. Побачивши колону, вони і їхні родичі закричали "Слава Україні! Героям слава!", а молодь у відповідь дружно проскандувала кілька разів "Щастя молодим!" і "Гірко", і наречений з нареченою цілувалися :)

_blank_blank

2010.09.12

On the presence of holy relics of Great Knyaz Volodymyr of Kyiv - To the clergy and faithful of the Ukrainian Orthodox Church of Canada TOP
Slava Isusu Khrystu!

Reverend Fathers, Venerable Monastics, Dear Brothers and Sisters in Christ,

We pray that Our Lord and Saviour Jesus Christ blesses all of you with good health, wisdom and understanding during these trying times.

... the Ukrainian Orthodox Church of Canada will not agree to have its name associated with the propagation of tendentious interpretations of the history of the peoples of Ukraine and Russia, nor to collaborate with those propagating political ideologies and ecclesiastical projects, which are detrimental to the Ukrainian people, the Ukrainian State and the Ukrainian Orthodox Church.

 

Recently we received a letter from the Archdiocese of Canada, Orthodox Church in America with the offer to make available to us the Relics of the Holy Great Knyaz’ Volodymyr of Kyiv, that have been in Canada for some weeks.

We have chosen to communicate in this form so that our Clergy, Faithful and all concerned, may be thus informed about the reasons as to why the Ukrainian Orthodox Church of Canada is unable to accept this offer.

The access to Holy Relics is an occasion to deepen one’s faith through reflection, prayer and veneration of those who have manifested great service to God and His people. It ought to be a time when the Clergy and Faithful draw nearer to each other and see the “image and likeness” of Jesus Christ. However this most recent arrival of sacred objects from Ukraine, as was the case on previous such occasions, causes concern and divisiveness in our Church.

The core of the problem is that we are being offered sacred objects from our spiritual and ancestral homeland, Ukraine, for veneration by those who have historically been oppressors of the Ukrainian Nation and the Ukrainian Church. This has been the case particularly since the Treaty of Pereyaslav (1654) and the un-canonical incorporation of the Metropolia of Kyiv into the Moscow Patriarchate in 1686.

The present Russian State and the Moscow Patriarchate have had 19 years, following the collapse of the Soviet Union, to disassociate themselves from the policy of persecution and repression of Ukraine by the Tsarist and Soviet regimes and to propose, not only to the Ukrainian State and the Ukrainian Orthodox Church, but to all the repressed peoples of the former Soviet Union, a new relationship of normal, dignified and respectful neighbourliness.

 

His All-Holiness, Patriarch Bartholomew, in one of his addresses during his visit to Ukraine in 2008, spoke of “the eminent among the daughter Churches, namely the Church of Ukraine, which was under the Ecumenical Patriarchate’s canonical jurisdiction for seven centuries, that is, from the Baptism of the Grand Duchy of Kiev (original transliteration - +Y) 988 until her annexation under Peter the Great (1687) to the Russian State.” Further on, he said: “[A]fter Ukraine’s annexation to Russia and under the pressure of Peter the Great, the Ecumenical Patriarch Dionysios IV judged as necessary for the circumstances of that time the ecclesiastical subordination of the Church of Ukraine to the Patriarchate of Moscow (1687) lest the troubles of the pious Ukrainian people worsen under the Orthodox political leadership – even though the Ukrainian Hierarchy opposed strongly and unanimously that decision”.

Our historical memory of the relationship with the Tsarist and Soviet regimes and the Russian Orthodox Church includes political enslavement, russification, execution, deportation, ethnic cleansing, various famines, including the Great Famine, the Holodomor-Genocide of 1932-33, repression of Ukrainian ecclesiastical traditions and numerous bans on Ukrainian-language religious and secular publications.

The present Russian State and the Moscow Patriarchate have had 19 years, following the collapse of the Soviet Union, to disassociate themselves from the policy of persecution and repression of Ukraine by the Tsarist and Soviet regimes and to propose, not only to the Ukrainian State and the Ukrainian Orthodox Church, but to all the repressed peoples of the former Soviet Union, a new relationship of normal, dignified and respectful neighbourliness. The Moscow Patriarchate should have acknowledged the transfer of the Church of Ukraine (1686) into its jurisdiction as un-canonical and, together with the Ecumenical Patriarchate, cooperated to recognize the Ukrainian Church as an Autocephalous Church in a sovereign state. In his address in Ukraine His All-Holiness Patriarch Bartholomew stated: “[T[he Mother Church concurred with the demand of the governments of the newly established states of the Orthodox people of the Balkan peninsula regarding the autocephaly of those Churches that were taken from her canonical jurisdiction, namely the Church of Greece (1850), the Church of Serbia (1831), the Church of Bulgaria (1945), and the Church of Albania (1937), for the sake of their national coherence”. We await such a request for recognition of an Autocephalous Church by some future Government of Ukraine, a sentiment expressed in the resolutions of nearly every Sobor of our Church since the fall of the Soviet Empire.

We await such a request for recognition of an Autocephalous Church by some future Government of Ukraine, a sentiment expressed in the resolutions of nearly every Sobor of our Church since the fall of the Soviet Empire.

What we see instead is the absurd attempt to re-create the old Russian Empire through the determined and consistent propagation of a delusional and misguided ideology of a “Russkiy mir” or “Russian World”. It is not for us!

 

What we see instead is the absurd attempt to re-create the old Russian Empire through the determined and consistent propagation of a delusional and misguided ideology of a “Russkiy mir” or “Russian World”. It is not for us!

In light of this, how could we not view with suspicion and scepticism any proposal either directly from the Moscow Patriarchate or through its affiliate, the Ukrainian Orthodox Church (Moscow Patriarchate), as anything other than an attempt to pull the Ukrainian Orthodox Church of Canada into its sphere of influence or to falsely represent that such is the case, and thereby create or exacerbate divisions among us?

Unfortunately, the Holy Relics are accompanied with supporting literature such as liturgical texts that reference Russia and an informational article, entitled, “Equal of the Apostles Great Prince St. Vladimir, in Holy Baptism Basil, the Enlightener of the Russian Land Commemorated on July 15”, written from a pro-Moscow, Tsarist and Soviet historical point of view. Its intention seems to be to give the impression that the historical personages and events presented there bear a direct relationship to present-day “Russia” – a term co-opted for the Grand Duchy of Muscovy by Tsar Peter I of Moscow following the Battle of Poltava in 1709, in order to usurp for the Moscow Empire that he was building, the history and legacy of Kyivan-Rus’. Even the names – Vladimir, Kiev, Olga, Gleb, Chernigov, Belgorod, Pecheneg, Dniepr - are transliterated from the Russian and not from the Ukrainian language, which thankfully has been the official language of sovereign Ukraine for 19 years. Furthermore the article speaks “of the Russian Church, down to the last of the Rurikovichi, Tsar Theodore Ioannovich, under whom (in 1589) the Russian Orthodox Church became the fifth independent Patriarchate in the diptychs of Orthodox Autocephalous Churches”. This clearly refers to the Church of present-day Russia with its centre in Moscow and not the Church of Kyivan-Rus’ established by Great Knyaz’ Volodymyr in Kyiv, capital of Ukraine, which was annexed by the Church of Moscow in 1686. Our historians are invited to analyze and comment on the accompanying article about Great Knyaz’ Volodymyr.

We do indeed revere the memory of the Holy Great Knyaz’ Volodymyr of Kyiv, the Baptizer of our people, and would not impede the veneration of his Relics by anyone, wherever they may be presented for their reverent attention. However, the Ukrainian Orthodox Church of Canada will not agree to have its name associated with the propagation of tendentious interpretations of the history of the peoples of Ukraine and Russia, nor to collaborate with those propagating political ideologies and ecclesiastical projects, which are detrimental to the Ukrainian people, the Ukrainian State and the Ukrainian Orthodox Church.

This letter is intended to inform our Clergy and Faithful, and all concerned, as to the sensitivities awakened by this latest proposal. We hope and are confident that it will be accepted in that spirit.

With love in Christ and
Hierarchical blessing,

+YURIJ, Archbishop of Winnipeg and the Central Eparchy
Metropolitan of Canada

September 24, 2010

Янукович у Нью-Йорку виступав перед порожніми кріслами TOP
http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/4c9ccd8f4a27c/
4.09.2010

Сергій Лещенко

Це – фотографії з виступу Віктора Януковича на генеральній асамблеї ООН в Нью-Йорку.

_blank

Сесійна зала порожня на 70-80%. До числа уважних слухачів можна віднести хіба що делегацію, яка супроводжувала Януковича – Льовочкіна, Герман, Грищенка...

_blank

Коментар читача (http://blogs.pravda.com.ua/authors/leschenko/4c9ccd8f4a27c/):
25.09.2010

Я одного не можу зрозуміти!

Як Могильов допустив мітинг протесту якоїсь там укр.діаспори проти

Януковича?!

Ганьба такому міністру!!!

Хлопці що, не могли розігнати цих українців?

Он, в Києві, як це справно робили!

А тут опозирили Януковича на весь світ!!!

Пане Президент,

звільніть за це Могильова!!!

А також пані Герман я б звільнив!

Вона що, не могла продати квитки на ваш концерт?

Так виходить, ви дурно свою роль вчили?

Я б обідився – і не виступав!

Та що там я!

Навіть Віталік Козловський при такому залі не виступав би!;-)

Білбордики від Мойсея TOP


© Мойсей Фішбейн
http://www.radiosvoboda.org/content/feature/2144219.html

Ukraine’s new energy options TOP

Wolodymyr (Walter) Derzko

The energy debate is back in the news in Ukraine. Today, I thought I’d devote this column to address some of the myths and misinformation that is being propagated by Russia to protect its energy interests and the status quo.

Myth: Russia holds the geopolitical power card over Europe.

Wrong. Power is shifting from the producer to the consumer. The EU is no longer tethered exclusively to Russian gas pipelines.  European consumers will have more energy options in the near future.

One option is to create fuel from scratch, by first breaking up water and then recombining the resulting hydrogen with carbon monoxide to form hydrocarbon fuels. Since 2008, a European energy consortium has been operating a 100-kilowatt pilot plant that generates hydrogen from a combination of sunlight power and steam. It’s situated at the concentrating solar power tower – the Plataforma Solar de Almería, in Almería, Spain – which houses a series of mirrors to concentrate the sun’s rays onto solar panels beneath. The same technology can also be used to split up carbon dioxide - the resulting carbon monoxide can be combined with hydrogen to form fuel. Two reactors running simultaneously could generate hydrogen and carbon monoxide, which could then be combined into synthetic fuel by using one of two established chemical processes - either the Sabatier process to produce methane, or the Fischer-Tropsch process to generate liquid hydrocarbon fuels. This was used during World War Two by the Germans to make fuel.

So, over time, Europe could become energy independent from Russia. Similarly, Ukraine has the right sunny climate in Crimea to generate synthetic fuels too, if it wants to.

Sending gas to Europe now also involves new risks for Russia.

1) In Europe, more and more gas is being traded on the spot market, at prices considerably lower than those of Gazprom’s long-term contracts. If Gazprom tries to insist on long-term, high priced contracts, it risks losing considerable European market share.

2) Cheap shale gas produced in the USA, has driven the price of gas down sharply. Large deposits of shale gas in Poland mean that gas prices will inevitably drop in Europe too.

3) Gas consumption is being brought down in Europe by new energy-saving technologies and the current lingering recession.

Myth: Ukraine is totally dependent on Russia for energy.

Again wrong! The gas industry during the early days of the Soviet Union actually started in Western Ukraine near Dashava and not in Russia. For a time, Ukraine was energy self-sufficient, but the powers that be in Moscow decided to cancel all further infrastructure investments to develop new gas fields in Ukraine, and shifted all of Ukraine’s engineers to Siberia to build up capacity for the creation of Gazprom. Most people do not know that Siberian energy fields were opened up largely thanks to Ukrainian engineering know-how

Current estimates by numerous energy experts place Ukrainian gas reserves at over 45 trillion cubic metres - and that’s just from on-shore sources. Based on low end estimates, this gives Ukraine about 340 years of gas for all its internal needs.

Coal Gasification Option

Another option is coal gasification technology. There are around 70 operational coal-gasification plants in the world, including 30 in China and three in the US, but none in Russia or Ukraine, which combined have 21% of the world’s coal reserves. Most of the coal in Ukraine is low grade-brown coal and lignite, not worth mining. Ukrainian coal is high in sulphur and ash, and the only way to profit from it is to gasify it.  Ukraine would benefit from the technology’s widespread use both politically as well as commercially, given its high degree of dependence on Russia for natural gas supplies. Large-scale coal gasification, although expensive with high up-front capital costs, would give Ukraine energy independence and security, and cut its gas costs by 50% benefiting industry competitiveness and the home consumer.

Shale Gas Option

To its credit, the Ukrainian government is starting to explore its vast shale gas options. “Development of shale gas in Ukraine holds great promise,” First Deputy Prime Minister Andriy Kliuyev told journalists recently. “We are starting to work on coal-bed methane, which is a separate program. Now, new technology has appeared to extract not only coal-bed methane but shale gas,” Kliuyev said. “We have begun to study America’s experience with shale gas, which has in just three years seen production rise from practically nothing to 40 billion cubic metres a year. According to Kliuyev, the government hopes to increase natural gas extraction in existing fields by 1.5-2 times, to 30-32 billion cubic metres a year.

Other energy advances are on the horizon. Using carbon nanotubes, chemical engineers at MIT have found a way to concentrate solar energy 100 times more than a regular photovoltaic cell.

Wall Street Journal sanitizes and softens criticism of Yanukowych TOP

The quote from the WSJ online version: Mr. Yanukowych acknowledged that there were problems. "Like many post-Soviet countries, Ukraine has certain diseases," he said. was omitted in the paper version of Ukraine Aims to Join European Union on page A14 (Sept. 23)
http://online.wsj.com/article/SB10001424052748704814204575508151794162046.html

Significantly the online quote: “There have been some separate individual occurrences when rights and freedoms were violated.” was also deleted from the paper version

Walter Derzko
Toronto, Canada

ADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief


Oxana Bukanova
-- editor


Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent

diana
Діана Мережко
-- кореспондент (Здоров'я)
Diana Merezhko
-- correspondent (Health)


Zenon Chytra
-- story layout


John Heron
-- story layout
-- webmaster www.eposhta.com


Ihor Prociuk
-- story layout and design

We hope you found ePOSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.

eposhta-world@yahoogroups.com
or
myroslava@rogers.com

Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:
eposhta-world@yahoogroups.com

Subscribe to the ePOSHTA-world NewsMagazine:
Is one of your friends forwarding ePOSHTA to you? Why not subscribe directly! Just enter your e-mail in the box below and click on Subscribe Now!.

Unsubscribe from the ePOSHTA-world NewsMagazine:
Send an email to:
eposhta-world-unsubscribe@yahoogroups.com
YahooGroups (which managers our subscriptions) will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to unsubscribe.

Subscription Issues:
Having difficulty subscribing (or unsubscribing)? Or maybe you want us to add your friends to our newsmagazine? Contact:
subscription@eposhta.com
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements.

If you maintain a website of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site in our ePOSHTA newsmagazine.

Editor-in-Chief:
Myroslava Oleksiuk myroslava@rogers.com

Layout:
Zenon Chytra
John Heron
Ihor Prociuk