If you are having trouble reading ePOSHTA, click here.
Якщо Ви маєте труднощі читати еПОШТУ, натисніть тут.


Журналісти подарували Януковичу "Україну"


Українські журналісти - учасники руху "Стоп цензурі!" подарували
президенту Віктору Януковичу на день народження велосипед "Україна".
Процедура передачі велосипеда відбулася на вулиці Банковій. Подарунок прийняв
співробітник управління державного протоколу адміністрації президента на ім'я Євген.
Журналісти "скинулися" по 30 гривень на подарунок президенту.
Фото Дмитра Ларіна


Журналісти подарували Януковичу фото, на яких світові лідери їздять на велосипедах.
Фото Дмитра Ларіна


Читайте нижче: Журналісти подарували Януковичу "Україну" + ВІДЕО прихованої камери
До подарунку також було додано привітання ...

July 11 серпня
Vol.11 No. 12
People&Culture&Politics&Business

Know someone who'd like a trial copy of ePOSHTA? Send their e-mail address to:
subscription@eposhta.com
with "Subscription" in the subject line.

In this issue:
Editorial
  Редакційна Сторінка
Focus
  Фокус
Opinion
  Незалежний Погляд
  Call to Action
  Заклик до дії
Events
Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
Links to event postings
Programs & Conferences
Employment, Grants & Scholarships
Current Affairs
  Сучасні Пoдії
Arts & Letters
  Культура
Ukraine & the World
  Украіна і Світ
Business Report
Комерційний Вісник
History
  Історія
Society
Суспільство
  Українці в новинах
Religion
  Релігія
Health
  Здоров'я
From Our Mailbox / Blogbox
In Memoriam
  Вічная Пам'ять

Will Canada facilitate Ukraine's growing authoritarianism? TOP
The following information about free trade negotiations between Canada and Ukraine was issued by the Embassy of Ukraine:

Ukraine and Canada make progress in talks on free trade area

Ukraine and Canada have made significant progress in talks on the creation of a free trade area. Ukrainian Foreign Minister Kostiantyn Gryshchenko and Canada's Minister of Foreign Affairs and International Trade Lawrence Cannon discussed the issue at a meeting in Krakow (Poland) on July 3, 2010.

The first round of negotiations on this issue was held in May 2010, while the next one is scheduled for October.

At the meeting, Gryshchenko stressed the need to sign as quickly as possible an intergovernmental agreement on facilitating the travel of young people from Ukraine to Canada and vice versa.

Cannon, in turn, said that Canada consistently supported Ukrainian independence and democracy. He also said that Ottawa praised Ukraine's desire to assume the presidency of the Organization for Security and Cooperation in Europe in 2013.

Gryshchenko participated in the 10th high-level meeting of the participating countries of the Community of Democracies in Poland on July 3. The meeting in Krakow was attended by delegations from over 50 countries.

Editorial:

Is it possible that that in the above-mentioned negotiations, which are taking place under the aegis of "Community of Democracies", Canada is overlooking the parameters of democracy? If so, this would mean that Canadian government negotiators see nothing sufficiently amiss in the anti-national, anti-Ukrainian, anti-democratic government of Victor Yanukovych: the formation of an authoritarian regime with the destruction of a democracy not yet firmly established; the subsuming of all branches of power under a newly arrived leader; political repressions; the exploitation of the Security Service of Ukraine and the police for intimidation of protesters; prohibition of protests; introduction of censorship into the mass media; the wide-ranging attack on Ukrainism; the promulgation of xenophobia with an anti-Ukrainian character; the violation of human rights, etc.

Certainly, the economic isolation of Ukraine would most affect the population at the lowest economic level. The pro-Russian oligarchs have stolen enough money from Ukraine to be able to continue to live in excessive luxury even during the economic crisis. Therefore, Canada should develop economic relations with Ukraine. However, in the formulation of such relations there must be irrevocable obligations: the economic independence of Ukraine and adherence by those in power to democratic principles.

Undeniably, for the diaspora's leadership, prominent politicians and influential business leaders there are issues to be addressed and worked on. The creation of a free "trade zone" between Canada and Ukraine, without the fulfillment of obligations by V. Yanukovych required by Canada, would not only be a declaration by Canada of a politics of capitulation, but would also be an endorsement of the anti-democratic course of pro-Russian forces headed by V. Yanukovych.

Чи сприятиме Канада утвердженню авторитаризму в Україні? TOP
Інформація отримана з посольства України в Канаді, про переговори між Канадою й Україною щодо створення спільної "зони вільної торгівлі":

*У Кракові відбулася зустріч Міністрів закордонних справ України та Канади*

«Україна та Канада вже досягли істотного прогресу в переговорах щодо
створення зони вільної торгівлі», - про це йшлося під час зустрічі Міністра
закордонних справ України Костянтина Грищенка з Міністром зовнішньої
політики та міжнародної торгівлі Канади Лоуренсом Кенноном 3 липня ц.р. у
м.Краків (Польща), куди вони прибули з метою участі у 10-ій ювілейній
зустрічі керівників зовнішньополітичних відомств «Спільноти демократій».

Як відомо, перший раунд переговорів щодо створення зони вільної торгівлі
відбувся у травні ц.р., наступний – заплановано на жовтень.

Керівники зовнішньополітичних відомств України та Канади також обговорили
графік двосторонніх контактів на вищому політичному рівні.

К.Грищенко зі свого боку наголосив на необхідності якнайшвидшого підписання
міжурядової угоди з питань полегшення подорожей молодих громадян з України
до Канади і навпаки.

Л.Кеннон, в свою чергу, заявив про стійку підтримку Канадою української
незалежності та демократії. Також він підкреслив, що офіційна Оттава
позитивно оцінює заявлене Україною прагнення взяти на себе головування в
ОБСЄ в 2013 році".

Коментар від редакції:

Цікаво, що у згаданих переговорах, які відбуваються під демократичною обгорткою "Спільноти демократій", виринає питання чи сама демократія не винесена Канадою за дужки. А це значить, що урядові чинники Канади не бачать нічого тривожного у діях антинародної, антиукраїнської, антидемократичної влади Януковича: формування авторитарного режиму зі знищенням ще не зміцнілої демократії, переформатування всіх гілок влади під новоявленого вождя, політичні репресії, використання СБУ та міліції для залякування протестуючих, заборона демонстрацій, введення цензури в ЗМІ, широко маштабний наступ на українство, розгул ксенофобії антиукраїнського характеру, порушення прав людини тощо.

Звичайно, економічна ізоляція України найбільше вдарить по найбільше зубожілому населенню України. Проросійські олігархи мають достатньо накрадених в України коштів, щоб навіть в час великої економічної кризи жити в непомірних розкошах. Отже Канада повинна навязувати економічні відносини з Україною. Але у форватері таких відносин неодмінними мають бути вимоги: економічна незалежність України й суворе дотримання владою демократичних засад.

Думаємо, що діаспорному проводові, чільним політикам та впливовим підприємцям є над чим застановитися й над чим попрацювати. Створення "зони вільної торгівлі" між Канадою й Україною без виконання Януковичем вимог, висунутих Канадою, буде не тільки свідченням капітулянтської політики Канади, але й схваленням антидемократичного курсу проросійських сил на чолі з Януковичем.

До провідників діаспорних надбудов, українських політичних партій, громадських і релігійних організацій, громадських і культурних діячів, свідомих і патріотичних українців! TOP
До провідників діаспорних надбудов, українських політичних партій, громадських і релігійних організацій, громадських і культурних діячів, свідомих і патріотичних українців!

Після приходу до керма держави Віктора Януковича в Україні відбувалася узурпація влади донецьким олігарічно-кримінальним кланом із повсюдним згортанням демократії: формування коаліції шляхом маніпулювання рішеннями Конституційного суду за фактором політичної доцільності ПРУ, всупереч Конституції України; творення коаліційної більшості зі залученням позафракційних депутатів - підкупами, роздачею посад, шантажом, погрозами; призначення міністрами одіозних осіб із українофобськими поглядами; демонстрація новоствореним урядом гендерної нерівності; ліквідація державних правозахисних інституцій та євроінтеґраційних урядових структур; наступ на українство у всіх сферах гуманітарного життя, зокрема захоплення Московським патріархатом храмів УПЦ Київського патріархату; повернення корупційних схем у Міністерство освіти й науки України, зменшення до мінімуму ролі української мови в середньому й вищому шкільництві, заміна правдивої історії на брехливі совєтські ідеологізми, споруждення пам`ятника в Запоріжжі катові українському народу Й. Сталіну, водночас скасування звання Героя України Степанові Бандері через неправомірне рішення суду в Донецьку; впровадження цензури в українські ЗМІ, залучення міліції до придушення студенського протестного руху, розпалювання міжнаціональної ворожнечі з подачі найвищого керівництва Партії реґіонів і т.д.

Світове українство повинно зрозуміти, що антиукраїнські сили, які шляхом підкупу, брехні й фальсифікацій «перемогли» на виборах -2010, зроблять усе можливе й неможливе, аби надовго залишитися біля керма держави. Ці сили розуміють, що утримати владу вони можуть тільки через застосування тотального терору, масових репресій, ліквідації провідних українських політиків, залякування непослушних, через зневагу до всього питомо українського й на противагу - насадження російського суржику, російської псевдокультури тощо.

Укінці свого п`ятирічного панування (не дай, Боже, довшого) вони залишать після себе випалену національну пустелю. Інша тема: рух України до євразійського простору аж до відновлення якогось союзу з Росією, здача українських стратегічних об`єктів все тій же Москві, підпорядкування української економіки російській, безтермінове перебування російських окупаційних військ у Севастополі тощо.

Однак цього може не статися, коли всі українці - у краю й у діаспорі - станемо на захист національних інтересів. Форми діаспорного захисту чи, пак, боротьби можуть бути різними, залежно від ситуації.

Передовсім провідникам діаспорних надбудов потрібно повсякчас реаґувати на кожен факт здачі національних інтересів України, грубе порушення чинного законодавства України, використання силових структур для утисків і переслідувань українських патріотів, посягання на національну самобутність титульної нації (національні церкви, неспотворену історію України, рідну мову, українську культуру, народні традиції та звичаї) тощо.

Для нейтралізації антиукраїнської влади треба якнайширше використовувати міжнародні чинники, уряди країн свого поселення та ін. Зокрема якомога більше звертатися до Міжнародного суду з приводу розбійницького захоплення українських храмів Московським патріархатом, переслідувань за мовною ознакою, ксенофобії антиукраїнського характеру. Для цього слід розширити завдання діаспорних надбудов, громадських організацій, орієнтуючи їх на збереження незалежності України.

Україна – наша Батьківщина. І обов`язком кожного українця є внести свій вклад в її порятунок. Не вбережемо Українську державу – безслідно зникнемо в неукраїнському світі!

Редакція еПОШТИ

From the Kremlin on down TOP

http://www.forbes.com/2010/06/10/kremlin-russia-global-ruling-opinionscontributors-dmitry-sidorov.html?feed=rss_europe
06.10.10

Dmitry Sidorov
Independent journalist. He was formerly the bureau chief for Kommersant Publishing in Washington, D.C.

But what the West, or the U.S. alone, needs is a clear policy toward Russia, where the Kremlin's actions entail consequences. Otherwise, the West will be complicit in the creation of another Animal Farm that will not fade into history in the near future. You lost to an FSB colonel, some White House guests told President Bush, according to my sources several years ago. You are losing to the same guy, President Obama's honorable guests should inform him.

 

What do you call someone who steals a credit card and uses it with no heed for the consequences? A thief and a fool. And what if they're stealing from the dead? I'm not sure there's a word for such a total absence of all moral principles, from respect of private property to respect for the dead.

This is the crime committed by four Russian soldiers who were guarding the site of the plane crash in Russia in April that killed a good half of the Polish government leadership. The officials were on their way to visit the grim forest in Russia where thousands of Polish officers were massacred by the Soviets on Stalin's orders.

The four soldiers stole a credit card from one of the dead Polish officials and put it to work for four days. If these conscripts--hungry, sleep-deprived, beaten by officers and their comrades-in-arms, perhaps even prostituting themselves in order to make enough money to eat--get their day in court, the question of human dignity and rights will emerge once again, sending us back to George Orwell's Animal Farm, where the pigs set the rules.

This is not a discussion the Kremlin wants to have. Since Putin became Russia's undisputed leader, he has rapidly eliminated critique and dissent. On the propaganda front the Kremlin has tens, or hundreds, of thousands of sheep capable of endlessly bleating "Putin and Medvedev are good, the opposition is bad."

[...]

Modern Russia is not a free country. Freedom came only once in Russia's entire history--for nine years, from 1991 to 2000. The West may choose to ignore the obvious, hiding behind phrases like "emerging democracy" or a "country in transition," but the cruel features of dictatorship are there whether we choose to acknowledge them or not.

Some in the West issue absurd calls to avoid interfering in Russia's internal affairs, lacking the basic understanding that the very absence of action makes the leadership in the Kremlin even more aggressive on external affairs. Some are eager to reintroduce the "strategic patience" doctrine pursued during the Soviet period. But what the West, or the U.S. alone, needs is a clear policy toward Russia, where the Kremlin's actions entail consequences. Otherwise, the West will be complicit in the creation of another Animal Farm that will not fade into history in the near future.

You lost to an FSB colonel, some White House guests told President Bush, according to my sources several years ago. You are losing to the same guy, President Obama's honorable guests should inform him.

Complete article: http://www.forbes.com/2010/06/10/kremlin-russia-global-ruling-opinionscontributors-dmitry-sidorov.html?feed=rss_europe

The real meaning for the Ukrainian Diaspora of the Paul Yuzyk Award for Multiculturalism TOP

Toronto, June 29, 2010

The primacy of the Ukrainian Canadian community among all communities in the Ukrainian Diaspora was again affirmed at a special ceremony announcing the 2010 recipient of the Paul Yuzyk Award for Multiculturalism.

The Paul Yuzyk Award for Multiculturalism is an annual honour bestowed upon an individual or group that has demonstrated a dedication to the advancement of diversity, multiculturalism and the integration of new Canadians into Canadian society. It commemorates the late Senator Yuzyk's pioneering legacy in establishing multiculturalism as one of the fundamental characteristics of Canadian identity.

This year the Award went to Paul Nguyen from the Vietnamese Canadian community, who has worked to promote understanding especially in troubled communities facing gang violence, drugs, racism and poverty.

What was particularly poignant for Ukrainian Canadians and for all Ukrainians in the Diaspora were the words of Jason Kenney, Minister of Citizenship, Immigration and Multiculturalism. In his remarks, Minister Kenney made special reference to the importance of the Ukrainian Canadian community, especially to the way in which Ukrainians earned respect, standing and a special place in Canadian society. Noting that Ukrainian Ambassador Ihor Ostash was in attendance to show respect for Senator Paul Yuzyk and his legacy, Minister Kenney stated:

"It is no accident that the father of the idea of multiculturalism came from the Ukrainian community.  It's a community that arrived in Canada early in the last century in a Canada that was still very much characterized by the bicultural, binational idea but it's a community that was more determined than perhaps any other during the first half of the 20th century to maintain its unique identity because of the difficult history of Ukraine, particularly the period of Communist oppression.

They set an example for other immigrant and ethno cultural communities about being faithful to their roots, to their faith but fully taking advantage of Canada's freedom and embracing the Canadian identity, respectful of people of other backgrounds but also maintaining fidelity to their own roots.  It was that inspiration which led I believe to Paul Yuzyk really creating the concept of multiculturalism."

The example of "idelity to their own roots" that Minister Kenney repeatedly mentioned with regard to Senator Paul Yuzyk and his generation of Ukrainian Canadians and the generations that followed, especially the Ukrainian political refugees who came to Canada immediately after World War II, is worth repeating again and again. Ukrainian Canadians are respected in Canada because:

  • of their fidelity to the land of their forefathers.
  • they take a personal interest in the hardships and dangers that their brethren continue to face in their ancestral homeland.
  • they stand with the Ukrainian people in fighting against government policies that undermine their freedom and independence.
  • they oppose all efforts by Ukraine's adversaries, especially the Russian government to re-impose its colonial control over Ukraine.
  • of their determination to bring the blessings to Ukraine that have made Canada the envy of the world: democracy, human rights, rule of law, civil society, tolerance, and respect for the sovereignty, independence and territorial integrity of all countries.

Like Senator Paul Yuzyk and the generation of immigrants that followed, Ukrainian Canadians must continue to be strong advocates of core Canadian values by engaging our fellow citizens and government to stand with the Ukrainian nation and to oppose all efforts, inside Ukraine and from outside its borders, that would undermine Ukraine's hard won independence.

Borys Potapenko, Executive Director
League of Ukrainian Canadians

Нація, що має своїх геніїв, вічна TOP

http://www.radiosvoboda.org/content/article/2079975.html
23.06.2010


Дорогі українці!

Нація, що має своїх геніїв, вічна.

Спадщину своїх геніїв нація має передати нащадкам.

Я звертаюся до вас із проханням уможливити видання повної перекладацької та лексикографічної спадщини українського генія – Миколи Лукаша.

Лукашева спадщина має бути видана таким накладом, щоб її могли отримати українські університети, школи, бібліотеки.

Для того, щоб це справдити, світове українство має створити Фонд Миколи Лукаша.

Лукашева спадщина – це мовна й культурна скарбниця, яку мають отримати прийдешні покоління українців. Разом ми це зробимо.

Мойсей Фішбейн,
лауреат премії імені Василя Стуса,
член Українського центру Міжнародного PEN-клубу
та Національної спілки письменників України

Адреса для пропозицій: editor@eposhta.com


Ірина Халупа

 
Мойсей Фішбейн  
– Мойсею, 1979 року внаслідок відмови від співпраці з КДБ ви були змушені еміґрувати. Сім років тому – в червні 2003 року – ви повернулися в Україну. Не шкодуєте?

– Ні.

– Як вам ведеться в Україні?

– Там, де Україна залишається Україною, – добре.

– А там, де не залишається?

Там я не буваю. «Там» – не географічно.

– «Там» – це де?

– Я не буваю в тих середовищах, де не Україна. Я з ними не спілкуюся. Навіть не тому, що це інша ідеологія. Це не інша ідеологія, це інша цивілізація.

– То що, ваша Україна звужується до кількох маленьких місць?

– Ні. Ні. Мені дуже добре, я дуже добре спілкуюся з людьми в селах українських. Там, до речі, мені найкраще. Там мені краще спілкувалися, ніж у Києві на Хрещатику. Україна для мене залишається Україною. Я повернувся в Україну, я повернувся не до чиновництва.

– Вас знає вся Україна. Вас знають і шанують у світі. Про вас пишуть світові енциклопедії. Торік видавництво одного з найпрестижніших американських університетів – видавництво Єльского університету видало книгу, де вам присвячена ціла глава. Чи все це цікавить владних урядовців в Україні?

– Гадаю, що ні.

– Чому?

– Бо все це не має грошового виміру.

– Що ви думаєте про тутешній політикум?

– Від певного часу я про нього взагалі не думаю.

– Як ви дивитесь на цей політикум?

– В мікроскоп.

– Ви не спілкуєтеся з тутешніми політиками?

– Від певного часу – ні. Щоправда, один випадок був. Кілька місяців тому.

– Можете розповісти детальніше?

– Кілька місяців тому я зателефонував до високопосадової пані з Адміністрації президента – до тієї пані, що опікується гуманітарно-культурними питаннями. Розмови не вийшло.

– Про що ви хотіли з нею говорити?

.
 
Микола Лукаш і Мойсей Фішбейн. Київ,
1978 рік
 
– Про те, аби вона заопікувалась виданням повної перекладацької та лексикографічної спадщини українського генія – Миколи Лукаша

– І що ця пані відповіла?

– Розмови не вийшло. Їй було не до того.

– Близько року тому президент Ющенко видав указ про заходи щодо відзначення 90-ліття від дня народження Миколи Лукаша. Ви до того причетні?

– Я доклав чималих зусиль, аби цей указ вийшов. Зусиль я докладав упродовж кількох років. Я бився головою об рідну помаранчеву стіну. Торік я її пробив. Іван Михайлович Дзюба також до цього долучився. На жаль, усе обмежилося урочистим ювілейним вечором в одному з київських театрів – торік, наприкінці грудня. Але ж не видано того, що є скарбом української нації – не видано повної перекладацької й лексикографічної спадщини Миколи Лукаша. Українці не мають доступу ані до його геніальних перекладів світової літератури, ані до його унікальних словників. Спочатку владі було не до того, бо була передвиборна веремія. Потім владі було не до того, бо була виборча веремія. Тепер владі не до того, бо просто не до того.

– Чому Микола Лукаш вас так притягає?

– Микола Олексійович Лукаш був геній. Таких постатей, як Микола Лукаш, я не знаю в жодній нації світу, включно з єврейською нацією. Він був геній, він був український геній. Мені пощастило: це була найближча мені людина в Україні. Микола Платонович Бажан був мій літературний батько, він мене забрав з моїх рідних Чернівців до Києва, я працював у нього в Енциклопедії, він дав мені рекомендацію до Спілки письменників. Але найближчою людиною мені все одно був Микола Лукаш. Мені пощастило з ним спілкуватися, бувати в нього вдома, і ночувати, і балакати... І посиденьки, і походеньки... Мені пощастило бачити його словники, оті словники, що досі на картках, вони досі не видані. Це щастя мого життя.

– Розповісте бодай коротко про Миколу Лукаша?

– 19 грудня 1919 року, в Кролéвці, що на Сумщині, народився український унікум, український геній. Микола Олексійович Лукáш.

Він знав понад двадцять мов. Лукашева українська, пам’ятаючи рідні джерела, сягає горніх, небесних висот. Обшир і глибина його Української Мови незбагненні.

Перекладацька спадщина Миколи Лукаша – це весь обшир європейської (і не лише європейської) культури в геніальному українському відтворенні.

Перекладацька спадщина Миколи Лукаша – це весь обшир, уся симфонічність, уся божистість, уся богоданість і богообраність Української Мови.

Перекладацька спадщина Миколи Лукаша – це й є культурний аспект української євроінтеґрації.

Повна перекладацька спадщина Миколи Лукаша не видана досі. Унікальні Лукашеві словники не видані досі. Це наша ганьба. Це ганьба України. Це ганьба світового українства.

Колись відомий російський письменник (на жаль, уже покійний) Сєрґєй Довлатов сказав: «Генії, звісно, мають сусідів. Але чи ладні ви визнати, що ваш сусіда – геній?» Чи ладні ви визнати це за життя, а не над могилою – не після його смерті, не на ювілейних урочистостях? Чи ладні ви не цькувати, не топтати генія з тією ж затятістю, з якою посмертно – в ювілейні дні – співаєте йому осанну? Чи ладні ви бодай посмертно віддавати генієві належну шану? «Вони любити вміють тільки мертвих», – це з пушкінського «Бориса Ґодунова». У нас і мертвих не завжди вміють любити.

1972 рік. КДБ заарештував Івана Михайловича Дзюбу. Микола Лукаш звернувся до державних органів. Він попросив випустити Дзюбу й замість Дзюби заарештувати його – Миколу Лукаша. Ясно, що цей учинок дорого обійшовся Миколі Олексійовичу. Його виключили зі Спілки письменників України. Його всіляко переслідували. Його перестали видавати. Його позбавили засобів до існування. В його однокімнатному помешканні не було меблів. Він не мав ліжка й спав на розкладачці. Він не міг користуватися своєю бібліотекою, бо не мав книжкових полиць: книги лежали стосами, горою – від підлоги до стелі – закриті дешевеньким запиналом. Так жив у Києві український геній Микола Лукаш. А письменницькі бонзи мали й великі помешкання, й розкішні дачі, й автомобілі, й закордонні подорожі. Бо були при троні. Вони завжди при троні. Вони мають усе це й нині. При новому троні.

Микола Лукаш був поновлений у Спілці письменників на хвилі «перебудови» – 1986 року, практично напередодні смерті. На дев’ятнадцятому році Української Незалежності заходилися відзначати 90-ліття Миколи Лукаша, так і не видавши його повної перекладацької спадщини та унікальних словників – цієї культурної й мовної скарбниці українського народу.

Перекладацька спадщина Миколи Лукаша свідчить: він – постать світового рівня. Перекладацька спадщина Миколи Лукаша розвінчує міф про «меншовартість» української культури, про «відсутність» у ній знакових постатей, про невідворотність «культурного посередництва» Росії.

У час безсоромних спекуляцій на мовному питанні, в час, коли декому кортить перетворити нашу Мову на реґіональну, в час, коли наша Мова нівечена й захаращувана, саме Лукашева спадщина покаже щонайвищі злети Українського Слова, саме Лукашева спадщина свідчитиме: Українська Мова божиста, Українська Мова богодана й богообрана.

– А якщо владним урядовцям і надалі буде «не до того» – що робитимете?

– Геть забуду про їхнє існування.

– А далі?

– Зроблю все, аби повернути Україні творчу спадщину українського генія. Звернуся до світу, зокрема – до світового українства. Відрекомендовуватися мені не треба: моє ім’я відоме.

Мойсей Фішбейн – визначний український поет і перекладач, лауреат премії імені Василя Стуса, член Українського Центру Міжнародного PEN-клубу та Національної спілки письменників України. Академік Іван Дзюба назвав його Поетом з Божої ласки. Про Мойсея Фішбейна пишуть світові енциклопедії. В Україні його нагороджено орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня й орденом Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня.

Урки в городі TOP

http://durdom.in.ua/ru/main/photo/photo_id/14100/person_id/1.phtml

Недарма сам Віктор Федорович  натякнув, що його життю загрожує напад, напевно, другий, бо за першого  йому мало  не відібрали життя,  коли  пошпурили  курячим яйцем, від чого майбутній тоді ще Президент  трагічно захитався і впав. 

Олесь Гриб, голова Печерського відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів.

Мовчить одноманітний  живопліт  людей з настовбурченими  від броньожилетів грудьми. Байдужі, холодні очі. Подвійним ланцюгом зашморгнули молодь по вулиці  ім. першого Президента України Михайла Грушевського, щоб не завадили  вияву всенародної любові членам партії регіонів на  відзначення перших і, дай Боже, не останніх ста днів Президента В.Януковича, бо…все може бути.

 

Саме «в городі» з наголосом на  першому складі, щоб не сплутати з  гадюкінським під гітарний акомпанемент «Наркомани на  /в/городі» з наголосом на останньому. Але так, як у Сковороди:
«Кожному городу – нрав і права,
Кожний імєєт свій ум-голова» .

«Ум – голову»  демонструє  відомство  охорони правопорядку під орудою  нового міністра  Міністерства внутрішніх справ генерал-майора міліції  Анатолія  Володимировича  Могильова, призначеного новообраним Президентом В.Януковичем захищати права людей і українську Конституцію. "Я б хотів, щоб ви критично проаналізували досвід попередника і зробили висновки. Міліцію треба перебудовувати, такою, як вона була при Ю.Луценку, вона не повинна бути. Деполітизація вашої роботи - це одне з питань, яке стало дуже важливим під час визначення завдань, які стоять перед міліцією. Цього (політизації) - не повинно бути", - звернувся В. Янукович до А. Могильова. І Анатолій Могильов кинувся  перебудовувати, адже йому випала честь нести прапор демократії  відомого правозахисника, професора В.Ф.Януковича: "Наша мета - це сильна, дієва, оснащена, захищена міліція, яка відповідає міжнародним стандартам, і реформується відповідно до сучасних тенденцій", - підсумував Президент України так, що аж сльози  виступили на очах у  нового  реформованого міністра, але він стримався, щоб не розридатись вголос.

3 – го червня,  броньожилетний ланцюг відмовився випускати назовні людей з «кола арештантів» біля станції метро «Палац Україна». Приблизно таке я бачив за часів німецької окупації у Харкові, коли відловлювали молодь для відправки до Німеччини. За режиму совєцько- московської окупації  так відловлювали  «націоналістів» біля пам’ятника Т.Шевченку. Чую, як мене починає тіпати.

 

- Ваші документи, що підтверджують, що ви охоронці правопорядку, а не переодягнені у форму «Соколів» урки? - звертаюсь до  своєрідної залізобетонної стіни охоронців, що за правом  реформованої  і деполітизованої міліції взяла в кільце  опонентів сучасного «деполітизованого» режиму. Мовчить одноманітний  живопліт  людей з настовбурченими  від броньожилетів грудьми. Байдужі, холодні очі. Подвійним ланцюгом зашморгнули молодь по вулиці  ім. першого Президента України Михайла Грушевського, щоб не завадили  вияву всенародної любові членам партії регіонів на  відзначення перших і, дай Боже, не останніх ста днів Президента В.Януковича, бо…все може бути. Недарма сам Віктор Федорович  натякнув, що його життю загрожує напад, напевно, другий, бо за першого  йому мало  не відібрали життя,  коли  пошпурили  курячим яйцем, від чого майбутній тоді ще Президент  трагічно захитався і впав. 

- Ми не берем документів, коли йдемо на завдання,- чути від чина щось на зразок сержанта, котрий  разом  з такими ж «соколятами»  перегородили  молоді дорогу до Українського дому, де  має відбутись відзначення  «ста днів» В.Януковича. Нахабні, усміхнені, водянкуваті очі, що  мені від їх споглядання так і пригадується одеський  блатний шлягерок:  «Шлі ми раз на «дєло», я і Рабинович», яку переспівав в оперетковому сюжеті Григорій Плоткін:                      
- « Я не «дєло» іду нє спєша,
Поліцмейстер  мєшать мнє не хочєт,
Потому что прідавім – і «ша !»

Якби дав команду на обшук, знайшов би у моєму портфелі зібрані підписи протестантів від 1 червня під стінами Шевченківської прокуратури і міліції по Герцена, 9  з вимогою звільнити  від займаних посад за вбивство студента начальника управління міліції Мірошниченка і прокурора цього ж району Нечипоренка, відомих порушників прав людини і Конституції України, які  систематично  захищають насилля  і більшовицьке право держави на  придушення людини, на совісті яких два трупа молодих людей.

 

-  Документи  згідно Закону про міліцію зобов’язаний  показати ваш керівник, де він? Без посвідчень ви – просто переодягнені урки,  розумієте? 
На диво,  без звичних зволікань сержант вказує на невисокого, трохи зігнутого в плечах    вже знайомого мені по акціях від  3 червня чорнявого українця  типу десь з південних половецьких степів.
- Ваші документи?
- Я ж вам вчора показував,-  по –дружньому усміхається «половчанин» / моя звичка  подумки давати призвіська  /
«Вчора»,  3 червня, таким же живоплотом  «беркутовці» охопили   і стиснули неподалік від палацу «Україна»  групу людей, яким не подобається людина в ролі Президента України, яка за  традицією більшовиків розпочала  своє політичне життя з незручного для  згадування закладу.
- Ви сьогодні  покажіть.
«Вчора» цей же    «начальник без документів»  був заступником керівника загону «Беркут», сьогодні, 4 червня,     змінив пернату орієнтацію на «Сокола».
Мічурінець.
- Тоді прошу назвіть призвіще, якщо нема посвідчення.
Мнеться, усміхається.
- Та ви ж не повірите, скажете, що якийсь «москаль». Я - Іванов.
-А далі?
- Олександр Іванович.
І зникає, мов розчиняється, серед землистої сірятини уніформ.
Іду далі поза частоколом «соколівських» спин.
- Скажіть, - звертаюсь до  підполковника міліції у блакитній уніформенній сорочці,- чому  оточена оця молодь, якій ніхто не заперечив на подану заявку про похід  до Українського дому, щоб привітати  Януковича з першими ста днями.?
Розумні інтелігентні очі трохи бігають з боку на бік . На скронях рання сивина.
- Ніхто нікого не затримує. Ви ж вийшли.
А я гадав, що мене із замкненого  кола провів через людський частокіл  охоронної   біомаси   соромливий «москаль» Іванов.
- Тоді поясніть, для чого ви оточили  молодь?
Поруч – у цивільному одязі « фахівець». Безкарна виважена нахабна усмішечка:
- Це для охорону магазину.
Приємно, що серед правоохоронців нового  перебудовно - регіонального типу є справжні знавці юридичних тонкощів, один з них авторитетно дає конституційне роз’яснення:
- Так нада!
На диво, але  по завершенню мітингу на відміну подій напередодні молодь, яка приготувала для Януковича вінки ганьби, на затримують, а навіть  випускають « з броне жилетного оточення.» Швидкі зміни за одну ніч. Щось там муляє в совісті, чи   побоюються   наслідків «реформації»?

І от серед того шарварку нахабства озброєних поліціантів   до мене приходить тверде переконання ...

 

Вчора, 3 – го червня,  броньожилетний ланцюг відмовився випускати назовні людей з «кола арештантів» біля станції метро «Палац Україна». Приблизно таке я бачив за часів німецької окупації у Харкові, коли відловлювали молодь для відправки до Німеччини. За режиму совєцько- московської окупації  так відловлювали  «націоналістів» біля пам’ятника Т.Шевченку. Чую, як мене починає тіпати. Голос мені зривається. Я вимагаю припинити  безглузде насильство і випустити людей, а ні, то нехай зараз же складають на мене протокол  затримки  про  порушення з мого боку бодай одного закону. Ще трохи і я з усієї сили  ударю по залізобетонній пиці собі ж на лихо, бо ризикую опинитися в морзі на звільнене місце  трупа студента Індила, який, за твердженням Шевченківської міліції (керівник Мірошниченко) «сам впав і проломив собі черепа». При чому це вже другий труп, перший був «готовий» у лікарні, куди потрапив  ще до «ста днів Януковича» після побоїв міліційних урків (свідчення пані Ніни Корпачової  - чиновної особи по захисту прав людини).  Вимагаю негайного пояснення керівника спецпідрозділу в чому провина моя і всіх тих людей, які за конституційним правом  розповсюджують власну інформацію, а тепер оточені і позбавлені права на вільне пересування? Дістаю із сумки вже схований мегафон, щоб  на всю площу  догукатись до  начальства, але раптом надходить команда  на звільнення. Вимагаю побачення з керівником. Де він? Мовчить і відвертається молода  міліція - надія української демократії -  «могилівська  охранка» в кращих брєжнєвських і  андропівських традиціях.  Аж нарешті  - полковник в уніформі - високий стриманий молодик, намагається відповідати українською мовою. У відповідь показати посвідчення  і собі  вимагає посвідчення тепер вже і  моєї персони.  Запрошує  пройти до машини. Будь ласка  - посвідчення ветерана праці. Чогось не кличе до машини. Передумав? Правильно. Перебудова. Нарешті і його документ: Олександров Володимир Володимирович. Попереджаю, що у понеділок передаю  на нього  і на Могильова позов  до Окружного адміністративного суду від імені  Київського міського відділення Всеукраїнського об’єднання ветеранів за порушення конституційних прав.  Не лякається. Звик.  Якби дав команду на обшук, знайшов би у моєму портфелі зібрані підписи протестантів від 1 червня під стінами Шевченківської прокуратури і міліції по Герцена, 9  з вимогою звільнити  від займаних посад за вбивство студента начальника управління міліції Мірошниченка і прокурора цього ж району Нечипоренка, відомих порушників прав людини і Конституції України, які  систематично  захищають насилля  і більшовицьке право держави на  придушення людини, на совісті яких два трупа молодих людей. Щось йому заважає. Враження, що недурний хлопець, розуміє – часи не ті, хто його знає куди воно поверне?  І от серед того шарварку нахабства озброєних поліціантів   до мене приходить тверде переконання: владне насильство тільки на перших порах  обов’язково дістає переваги над беззбройною громадою, яка може протиставити кулакам, палицям і сльозогінному газу лише одне -  право людини.  І скінчиться все, і теж обов’язково,  тим, чим воно скінчилось для  ГУЛАГу комуністів, райху Гітлера і чорносорочечників Мусоліні.

Спадкоємці каудильйо TOP
http://www.pravda.com.ua/columns/2010/06/10/5126280/view_print/
10 червня 2010


Сергій Грабовський

"Друзям - усе, ворогам - закон", - любив говорити своєму оточенню іспанський каудильйо генералісимус Франко. Проте навряд чи навіть у найбільш своїх сміливих мріях він сподівався, що на початку ХХІ століття знайде вірних послідовників в Україні.

 

"Друзям - усе, ворогам - закон", - любив говорити своєму оточенню іспанський каудильйо генералісимус Франко. Проте навряд чи навіть у найбільш своїх сміливих мріях він сподівався, що на початку ХХІ століття знайде вірних послідовників в Україні.

Щоправда, вони доповнили максиму диктатора принципом, народженим у власному середовищі: "Лоха не кинути - себе не поважати", а закон зробили навряд чи праведним.

І що тут скажеш? Стільки старалися власник (який, утім, щосили робив вигляд, що він ні у що не втручається) та менеджмент 5-го каналу вписатися у нову конфігурацію політичного життя, скільки не закривали найбільш драстично-динамічні політичні шоу прямого ефіру "Я так думаю" та "П'ять копійок", скільки не давали інші "прямі ефіри" в банальному записі - ну й що?

Тільки, можливо, дещо відтягнули свою агонію. Бо ж відсутність перспектив розвитку - це справді агонія для будь-яких справжніх медіа. Але як дати 5-му розвиватися - він же нову Помаранчеву революцію підготує!

Ну, а керівники ТВi, навпаки, схоже, даремно демонстративно фрондували - мовляв, ми такі круті журналісти, от й одержали за це своєрідну премію. Ну навіщо Роману Скрипіну було запрошувати самого Валіда Арфуша в прямий ефір, та ще й ставити тому незручні запитання?

Невже Скрипіну незрозуміло, що коли Арфуш, усупереч закону, демонстративно нехтує українською мовою, а на додачу ще й "на русский на язык прихрамывая" - це демократія, а коли хтось нахабно робить щось Арфушеві неприємне - це расизм?

Ні, ці два телеканали закономірно потрапили під дію формули "Друзям - усе, ворогам - закон". Й окружний адміністративний суд Києва закономірно повністю задовольнив вимоги групи телеканалів "Інтер" і позбавив 5-й канал та ТВі частот мовлення, наданих їм Національною радою з питань телебачення і радіомовлення.

Не забуваймо, між тим, що не лише ці канали "неправильні", а і минулий склад Нацради був не зовсім таким, як треба для розв'язання актуальних проблем сьогодення.

Бо закон в Україні наразі діє тільки щодо ворогів влади, а свої беруть усе, не забуваючи при цьому витерти ноги об Конституцію та кинути лохів, хай навіть і з мільярдними статками.

І при цьому, між іншим, маючи сьогодні підтримку з боку більшості громадян-виборців-телеглядачів. "Нарешті прийшла сильна влада, нарешті те базікання припинилося, давно пора!"

Логіка залізна: парламент - не місце не лише для дискусій (це так у Росії), а й для базікання. Мовчки зібралися, за все, що треба, швиденько проголосували й розійшлися. Хай би й назавжди.

 

А яка головна проблема зараз? Очевидно, та, про яку заявила на відкритті фестивалю "Велике російське слово" в Ялті заступник міністра освіти і науки України Ірина Зайцева. Мовляв, за час правління Віктора Ющенка в Україні вдалося виростити молоде покоління, що сповідує принципи "помаранчевої ідеології". А тому "нам (себто їм - С.Г.) украй рано заспокоюватися".

Мовляв, "за ці п'ять років сформувалося покоління, багато представників якого не розділяють тих цінностей, про які ми з вами тут говоримо. На жаль, ми багато що втратили за цей час... нас чекає серйозна планомірна і складна робота".

Щоправда, при цьому назвати вголос це саме "велике російське слово" чомусь ані вона, ані інші учасники з трибуни не наважилися...

Хоча і без цього самого слова ситуація з телеканалами цілком прозора і зрозуміла. Звісна річ, влада тут ні до чого, тут діє найсправедливіший на світі окружний адміністративний суд Києва. Який скоро стане одним із символів правосуддя в Україні, як у Росії ним став Басманний суд.

І так само влада там була ні до чого, коли "нагинали" НТВ та інші телеканали. Бо ж це був (у них) і є (у нас) лишень спір господарюючих суб'єктів. Не більше. Чи не так, панове журналісти (ті, хто хоче й надалі отримувати зарплату)?

А Національна рада з питань телебачення і радіомовлення в офіційному повідомленні сповіщає, що готова провести повторний конкурс на нові телевізійні частоти "за умови дотримання чинного законодавства всіма учасниками процесу та відсутності інформаційного і політичного тиску".

При цьому пікантність ситуації полягає в тому, що Нацради як такої не існує - нині наявні тільки два з половиною її члени з восьми.

Але ці два з половиною хвацько виступають від імені державної інституції - мовляв, якщо є начальники, то навіщо проводити засідання, ба, навіщо мати необхідне число членів (за законом, має бути щонайменше шестеро на тому засіданні, щоб прийняти якесь рішення, в тому числі, і про зазначений вище конкурс)?

Утім, можуть спитати - а чому "два з половиною"?

А тому, що президент Янукович звільнив недавно призначеного члена ради Тетяну Мокріді не тому, що мав на це право (стаття 8 закону про Нацраду, яка зветься "Дострокове припинення повноважень члена Національної ради" мовчить про таке його право), а просто тому, що треба було поставити на чолі цієї інституції свою людину.

Без жодної мотивації звільнив. І майже без протестів з боку журналістів та за дружної мовчанки власників теле- та радіоканалів.

Відтак призначений президентом Володимир Манжосов, негайно обраний головою Нацради, насправді є навряд чи легітимним державним чиновником

Утім, як й уряд Миколи Азарова. Як і "тушкована" коаліція. Як і всі голови державних адміністрацій. Бо закон в Україні наразі діє тільки щодо ворогів влади, а свої беруть усе, не забуваючи при цьому витерти ноги об Конституцію та кинути лохів, хай навіть і з мільярдними статками.

І при цьому, між іншим, маючи сьогодні підтримку з боку більшості громадян-виборців-телеглядачів. "Нарешті прийшла сильна влада, нарешті те базікання припинилося, давно пора!"

Логіка залізна: парламент - не місце не лише для дискусій (це так у Росії), а й для базікання. Мовчки зібралися, за все, що треба, швиденько проголосували й розійшлися. Хай би й назавжди.

В такому сенсі нинішній стан Нацради можна вважати прообразом Верховної Ради близького майбутнього. Голова є (немає значення, як він потрапив на цю посаду, має значення факт)? Є голова. Заступників двоє є? Так що вам іще потрібно?

Керівні кадри вирішують усе!

А тепер екстраполюймо ситуацію на наш (чи вже не наш?) парламент. Голова є? Заступники є (щоправда, один із них "неправильний", але не біда, ще є час замінити)? І досить!

А то крутяться під ногами якісь там опозиції-шмапозиції...

У кращому разі збирати пленарні засідання Верховної Ради двічі на рік, в оперативному режимі, як за славних радянських часів. Раз-два, і ваших нєт, і все зроблено!

А телеглядачам правильні аналітики в програмах правильних журналістів правильно проінтерпретують усе, що відбувається в державі. Де відсутня будь-яка цензура (є тільки редакційна політика), де вільно діє опозиція (та, яку призначили бути нею на Банковій), де кожен відчуває на власній шкурі покращення його життя вже сьогодні.

Хто ж не відчуває, той належить до осіб з "помаранчевою ідеологією", яку встиг насадити Ющенко і над подоланням якої телебачення та радіо України дружно працюватимуть під проводом своїх керівників, над якими стоятиме найдемократичніша Нацрада і найсправедливіший окружний адміністративний суд Києва.

Амінь.

P.S. Поки писав цю статтю, надійшло повідомлення, що в Примор'ї (це біля Тихого океану в Російській Федерації, якщо хтось забув) уже певний час діє - і діє активно! - партизанський загін на чолі з ветераном Чеченської війни.

Мета новітніх далекосхідних партизанів - знищення окупаційного режиму. От такі події розгортаються у Росії через менш, ніж десятиліття "зачистки" телевізійного простору та "устаканення" влади, яка також поставила своїм принципом "Друзям - усе, ворогам - закон, та ще й неправедний".

Ціла стаття: http://www.pravda.com.ua/columns/2010/06/10/5126280/view_print/

Що таке любов до України - відео? TOP
Значення для українців у діяспорі премії ім. Павла Юзика TOP

Торонто, 28 червня 2010

Велике значення української громади між усіма громадами в Канаді було знову підтверджено на церемонії нагородження грамотою ім. Павла Юзика, нагородою за утвердження політики багатокультурности.

Нагорода ім. Павла Юзика є щорічною нагородою окремої особи чи групи,  які продемонстрували прихильність справі покращення становища різноманітности, культурного розмаїття та інтеґрації нових канадців у канадське суспільство.  Нагорода в честь сенатора Юзика, який заініціював створення багатокультурности в якості однієї з основних характеристик національної ідентичности Канади.

Цього року нагороду отримав Пол Нгуен з в'єтнамсько-канадської громади, який працював для заохочення взаєморозуміння, особливо в громадах, які переживають групове насильство, наркоманію, расизм і злидні.

Що було особливо цінне для українських канадців і для всіх українців у діяспорі — це доповідь Джейсона Кенні, міністра з питань громадянства, іміґрації та багатокультурности. У своєму виступі міністер Кенні звернув увагу на важливість української канадської громади, особливо на те, як українці заслужили повагу і особливе місце в житті канадського суспільства. Відзначивши, що український посол Ігор Осташ прибув на це відзначення, щоби виявити повагу до сенатора Павла Юзика та його спадщини, міністер Кенні заявив:

"Це не випадково, що батько ідеї багатокультурности вийшов з української громади. Це громада, яка прибула до Канади на початку минулого століття, коли суспільству в Канаді ще було характерно дві культури, але ця громада, яка була більш рішучою, ніж будь-яка інша протягом першої половини 20-го століття, зберегла свою унікальну ідентичність через складну історію України, зокрема в період комуністичного гніту.

Вона стала прикладом для інших іміґрантів та етнокультурних громад щодо вірности своєму корінню, своїй вірі, але й повністю скористалася свободою Канади, зберігаючи національну ідентичність, користуючись повагою людей іншого середовища. Це надхнення і привело, на мій погляд, насправді Павла Юзика розробити концепцію багатокультурности".

 "Вірність своєму корінню", що міністер Кенні неодноразово згадував у зв'язку зі згадкою про сенатора Павла Юзика та його покоління українських канадців і покоління українських політичних біженців, які приїхали до Канади відразу після Другої світової війни, варто повторювати знову і знову.  Українців у Канаді поважають завдяки:

  • їхній відданості землі і народові своїх предків
  • їхнім старанням подолати труднощі і небезпеки, що стоять перед їхніми братами на прадідній батьківщині
  • їхній підтримці українського народу в боротьбі проти політики уряду, яка підриває свободу і незалежність
  • їхньому протистоянню проти всіх супротивників України, особливо російського уряду, який знову старається встановити свою колоніяльну контролю над Україною
  • їхній рішучості принести великі цінності в Україну, цінності, які втілилися в Канаді та заради яких Канада стала взірцевою країною для всього світу: демократія, права людини, верховенство права, громадянське суспільство, терпимість до інших меншин і повага до суверенітету, незалежности та територіяльної цілісности всіх країн.

На прикладі Павла Юзика українські канадці повинні залишатися активними прихильниками основних канадських цінностей, продовжуючи заохочувати наших співвітчизників і уряд стояти з українським народом проти всіх зазіхань всередині України та з-за її кордонів, які могли б підірвати Богом дану, а кров’ю українських патріотів здобуту волю Батьківщини.

Борис Пртапенко
виконавчий директор
Крайова Управа Ліґа Українців Канади

Трансформація геополітичної стратегії США, ЄС та НАТО TOP

http://www.pravda.com.ua/articles/2010/06/23/5162662/
23 червня 2010

The strategy shift from the power-play to a recognition that Russia must be made to feel not threatened by the USA and NATO combined. That shift would allow the USA to relegate its current role io the EU plus a selected group of nations from "Russia's Neighborhood" in becoming a watchdog and care-taker of better relations with Russia rather than an antagonizing agent of imminent confrontation. Ukraine's potential role in that arrangement is recognized apart from the "neighborhood" group of nations. 

 

Володимир Воля

[...]

В США новобраний президент Барак Обама визначив наступні зовнішньополітичні пріоритети своєї діяльності: стабілізація ситуації в Іраку та скорочення там американського військового контингенту; збільшення військової присутності в Афганістані; протидія Ірану у питанні створення ним ядерної зброї; протидія посиленню впливу КНР в різних частинах світу.

В контексті оголошеного адміністрацією Обами "перезавантаження" американської зовнішньої політики, у 2009 році розпочався рух у напрямку зменшення участі США в європейській політиці та перерозподілу відповідальності в рамках НАТО.

Це перезавантаження передбачало збільшення відповідальності європейських союзників за безпеку та стабільність в Європі.

У серпні 2009 року Збігнев Бжезінський у своїй статті "НАТО та безпека світу", надрукованій в "The New York Times", констатував, що США здають своє глобальне лідерство країнам Азії, та зазначив, що для НАТО потрібна нова стратегія, довгостроковою метою якої повинно стати співробітництво з Російською Федерацією.

За словами Бжензінського, світ стоїть перед безпрецедентною загрозою глобальній безпеці - "хаосом, обумовленим недавнім політичним пробудженням людства".

Однак, за його словами, не існує ефективної системи глобальної безпеки, здатної впоратися із зростаючою у світі кількістю заворушень, але це можна виправити за допомогою НАТО.

Також Бжезінський вказує на ризик для Заходу, який полягає у стрімкому зростанні сил Китаю, Індії, швидкому відновленні сил Японією, що призводить до переміщення економічного та політичного центру з Північної Атлантики до регіонів Тихого океану.

По відношенню до Російської Федерації політика НАТО повинна визначатися двома цілями: консолідація безпеки в Європі шляхом встановлення близького співробітництва між Росією та євроатлантичною спільнотою, а також включення Росії до більш тісної мережі глобальної безпеки, що опосередковано сприятиме загасанню її імперських амбіцій".

 

Саме в цьому контексті Бжезінський, відомий в минулому своєю жорсткою антирадянською та антиросійською позицією, вбачає потребу у новій стратегії НАТО по відношенню до Москви.

"Росія - не ворог НАТО, але ставиться до НАТО вороже. По відношенню до Російської Федерації політика НАТО повинна визначатися двома цілями: консолідація безпеки в Європі шляхом встановлення близького співробітництва між Росією та євроатлантичною спільнотою, а також включення Росії до більш тісної мережі глобальної безпеки, що опосередковано сприятиме загасанню її імперських амбіцій".

У згаданій статті Бжезінський назвав доцільним укладення угоди між НАТО та ОДКБ, до складу якого разом з Росією входять Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан та Узбекистан.

Згодом, на думку американського політолога, можна було б створити об'єднану раду зі співробітництва по лінії НАТО-Шанхай, що передбачає пряме співробітництво з Китаєм та Індією, включення цих країн до системи глобальної безпеки.

Що ж стосується України, то Бжезінський в інтерв'ю "Голосу Америки" у жовтні 2009 року зазначив:

"Вона може створити сприятливі умови для зближення Росії із Заходом. Україна певною мірою може допомогти сформувати майбутнє Росії, підвищити її безпеку та роль на світовій арені.

В іншому випадку, Росія, затиснута між півтора мільярдами китайців та 550-мільйонним населенням Європи, яке значно багатше за росіян, залишиться напівпустим простором, на якому скорочується населення".

Важко сказати, наскільки велику увагу Бжезінський приділяв у своєму аналізі китайським навчанням "Великий крок", анонсованим ще навесні 2009 року, а також газопроводу ТУКК, введення якого в експлуатацію було заплановане на кінець 2009 року.

Однак, однозначно в запропонованому ним баченні майбутнього пріоритет віддається співробітництву НАТО з Росією. А ідея співробітництва з безпеки по лінії НАТО-Шанхай, в загальному контексті оцінки зміни ролі Азії у світових процесах та в контексті пропозицій на майбутнє, виглядає як віддалене у часі запрошення Пекіну до участі в такій системі глобальної безпеки.

Пріоритет на співробітництво НАТО з Росією у близькій часовій перспективі та перехід на вісь "НАТО-Шанхай" в подальшій можна вважати ознакою того, що ані США, ані НАТО не вважають Росією більшою загрозою для себе, аніж інші загрози, що існують у світі.

Це також можна вважати свідченням того, що для Заходу більш надійним та ефективним, в контексті забезпечення глобальної безпеки, виглядає співробітництво з Пекіном, аніж з Москвою. Однак найближчим часом для США шанси на масштабне військово-політичне співробітництво з Росією є набагато реальнішими, аніж з КНР.

Адже Пекін у своїй зовнішній політиці намагається дотримуватися неконфліктності, не втручається в політичні міждержавні суперечки в інших регіонах світу, якщо вони не торкаються Піднебесної безпосередньо і в значній мірі.

Російська ж зовнішня політика, як і американська, має суттєвий компонент конфліктності, амбіційності. Росія кожним своїм кроком, кожною своєю заявою прагне показати світу, що вона - дуже сильна і впливова держава, яка належить до "вищої ліги" міжнародної політики, яка здатна бути другим полюсом у світі, де після розпаду СРСР встановилася монополярність, уособлювана США та НАТО.

І Росія має потребу активно діяти, щоб довести світу свою визначну й унікальну роль у міжнародній політиці.

Захід не має ілюзій щодо реального стану російських збройних сил та реального рівня їх спроможності у вирішенні питань глобальної безпеки. Можливо, це і стало однією з важливих причин того, чому США та НАТО перестали сприймати Російську Федерацію як загрозу та головного конкурента в глобальній політиці.

Разом з тим, Росія має потужний військово-технічний потенціал та політичні важелі, достатні для того, щоб мати суттєвий вплив в Центральній Азії, Закавказзі, на Близькому та Середньому Сході. Тому й настала потреба у співробітництві з Росією, і саме в напрямку згаданих регіонів Євразії....

Ціла стаття: http://www.pravda.com.ua/articles/2010/06/23/5162662/

Little respect TOP

http://www.kyivpost.com/news/opinion/editorial/detail/71693/
July 1, 2010


"Fuck, bitches. I can't get past."

This was reportedly the reaction of Volodymyr Yatsuba, minster of regional development and construction, on arriving at a government meeting and not being able to get through a crowd of journalists on June 30.

Yatsuba's outburst gives insight into the mindset of Ukraine's officials, who have repeatedly shown they believe themselves to be above what they see as the riff-raff. They are the untouchables to whom the law does not apply, in the literal sense for parliamentary deputies. The rules aren't for them -- whether those are rules of the road or the unwritten rules of common courtesy.

Don't get in their way, or you will be sworn at -- or worse.

They drive Mercedes with tinted windows to obscure who is inside (which should be illegal). They may hesitate to run you over at the crossing -- but only because it could make them late or dent their precious fenders. They are the kings who regard everyone else as slaves.

If the untouchables don't respect Ukrainians, then how do they serve them? If they think Ukrainians are "bitches," do they really have enough conscience not to steal from these people?

Yanukovych says he wants to take Ukraine toward Europe. But Europe doesn't just exist on paper, or in institutions, or laws. Europe is in the mind. Europe is the please and the thank you. Europe is the waiting patiently for others. Europe is the sorry for my mistake.

Who can forget former British Prime Minister Gordon Brown's groveling apologies when he insulted a constituent with his microphone still turned on? Yes, he was concerned about his ratings, but that's because society demands respect, and he knows he is accountable for his words and actions.

Yanukovych can promise all the reforms he wants, but Ukraine won't change until the country gets its biggest overhaul -- of the mentality of the untouchables.

Is Ukrainian democracy really dead? TOP

http://euobserver.com/9/30300
16.06.2010


A repeat demonstration by students protesting lack of government action in punishing those who were responsible for the death in police custody of 19 year old Ihor Indylo. More photos http://ua.glavred.info/archive/2010/06/11/140151-2.html

Victor Tkachuk

EUOBSERVER / COMMENT - As the EU fetes the new government of Ukraine in a string of diplomatic encounters, there is one question on the lips of the EU side that no one has the nerve to ask: is Ukraine still a democracy and does it really aspire to European values?

In view of recent events it would be easy to believe that the spirit that inspired 98 percent of the population to vote for an independent and democratic Ukraine in 1990, and the hope that again inspired 250,000 people to flood Independence Square in 2004, is no more. But is this really so?

[...]

The constitutional checks and balances for a functioning democracy, with a government and an opposition, have already been weakened by the new administration, as deputies brazenly sell their votes to the highest bidder. The last semblances of democratically elected, party-based politics are fading, only to be replaced by what will one day be a one-party state ruled not by the people, but by a self-elected, self-styled elite, ruled only by the power of money. Some say Ukraine is simply adopting the Russian model. But who gave the politicians the mandate for such change? Where was the referendum to enable the dismantling of Ukrainian democracy in favour of an oligarchy? There was none. Power has simply been stolen.

[...]

One might expect at least some comment from the EU. But instead it welcomes our new leaders, condoning by its limp rhetoric what is happening. It fights wars in the name of democracy, but says nothing to uphold democratic principles being threatened on their very doorstep.

Corruption is now the only way to get anything done. But the cost of doing real business has reached levels unacceptable to both domestic and foreign investors. So, instead of Ukraine rising to the economic levels predicted in 1990, it languishes in poverty, while those who have bought power divide up the spoils of an ever decreasing cake.

[...]

For 350 years before independence, Ukrainians were forced to live at somebody else's behest. We were abused, deported, enslaved and millions were starved to death. We were invaded, sent to prison camps, gassed in concentration camps and subjected to depravities that even Hollywood has yet to depict. Yet we survived.

Had we not tasted independence and freedom, I dare say the plans of those in power would once again subject us to more indignity.

[...]

Even if the West continues to ignore our plight, the voices of protest will continue. They will last until the government understands that Ukraine is a democracy ruled not by an oligarchy of 450 people, supported by corrupt judges, but by a population of 46 million, the same 46 million that voted for an independent democracy in 1990. Ukrainian democracy is not dead: it's just waking up to the reality of what it means to lose it.

The writer is the Chief Executive Officer of the People First Foundation, the former deputy secretary of the National Security and Defence Council of Ukraine and an advisor to three Ukrainian presidents and seven prime ministers.

Complete article: http://euobserver.com/9/30300

Що дають зустрічі з владою України? Чому демонстрації? TOP

28 червня 2010                                                                        

Аскольд Лозинський

ВЯ не змінить курсу політики під жодним тиском та у критичному стані подастся за допомогою до своїх покровителів в Москві. При такій настанові залишається тільки другий варіант – звалити цей режим демократичним способом, громадянською непокорою та тиском зовнішніх чинників.

 

Доволі довго вже після недвозначного виявлення політики сучасної влади на чолі з Віктором Януковичем (ВЯ) деякі представники суспільно-громадських структур у Діаспорі відбули зустрічі або з самим ВЯ, або йому підвладними. Інші висловили бажання відбути такі зустрічі. Тут мова виключно про тих котрі зустрічаються, або бажають зустрічі у намірі пердставлення іншої точки бачення,  ніж у ВЯ, а навіть критики, а не таких які вважають, що ВЯ робить добре діло.

Мабуть є бажаючі, які глибоко переконані у можливості такою зустрічею чи розмовами завернути курс політичних про-московських процесів. Одначе  глянувши глибше у це явище виглядає, що зустрічаючі або бажаючі не вірять у правдоподібність переконати ВЯ чи Константина Грищенка, чи Анну Герман. Радше вони обгрунтовують своє бачення тим, що вважають потрібним зустрічатися, щоби представити свою позицію, а навіть запротестувати проти діючої проросійської політики.

Тому в першу чергу треба  константувати незаперечну дійсність, що хоча відбулися декілька таких зустрічей поки що політика ВЯ не змінилася, а агресія Москви не припинилася. Правда  ніхто не збирається зустрічами чи розмовами припинити агресію Москви.

Одначе незаперечним також є те, що принаймні при одній з таких зустрічей ЗМІ ВЯ використали зустріч для власної пропаганди, мовляв, „дивіться ми зустрічаємося з Діаспорою” або „дивіться Діаспора з нами говорить, а ми з нею” та в додатку „дивіться які вдоволені представники Діаспори нашою політикою.”

Одначе я їх бачу як руку Москви яка, ніколи не згодилася з втіленням концепції незалежності України, яка як сказав її посол в Україні думає, що українці і росіяни єдиний народ, тільки росіяни старші. а ми молодші і тому повинні слухатись. З таким режимом не можна бесідувати, а треба боротися.

 

Щоби не збаламучувати людей щодо цього питання, тобто відносин між режиом ВЯ, Москвою та українською Діаспорою, конечним є чітко і ясно виложити українське патріотичне, а то і націоналістичне становище, а воно є таке: Москва намагається   щонайменше впливати, а більш правдоподібно керувати політикою України. Для цього Москва впровадила у цю політику своїх людей в Україні, тобто фактично своїх (т.зв. пяту колону), а також яничарів і рабів-малоросів. Режим в Україні ВЯ служить цим інтересам Москви.

Є тільки два шляхи, щоби запобігти цій політиці: це змінити курс політики ВЯ або звалити демократичним шляхом цей режим, який був впроваджений лже-демократичним способом. При цьому треба пояснити чому „лже-демократичним”: бо вибори в лютому відбулися в реалії бідності виборця в Україні, користуючись підкупом, наданням послуг, а то і застрашення. Міжнародні спостерігачі не всилі були це спостережити.

Перший шлях, що не після сильної аргументації чи переконливої бесіди, а тільки після політичного тиску, може і прийти зміна курсу політики. Цей тиск режим повинен відчувати внутрішньо і зовнішньо. Демонстрації, маніфестації, політичні  віча в Діаспорі проти політики ВЯ підсилюють такий тиск внутрішньо і зовнішно. Вони також наснажують громадян  України, які найголовніше бажають не бути упослідженими. Коли в солідарності з ними співпрацюють і їхні національні брати та сестри поза Україною, рівночасно представляючи проблему перед чужим інколи для режиму дуже потрібним світом, громадяни України почуваються заохоченими до дальшого чину.

Я не забуду одного приїзду до США першого президента Леоніда Кравчука проти якого за відносно короткий час наставилися громадяни України, зокрема через корупцію і відсутність економічних реформ. Я виконував роль одного з зустрічаючих і був при Президентові коли він входив  до залу де зустрічала його українська Діаспора на прийняттю в Ню Йорку. Його вітали надзвичайно тепло і оваційно. Сам Президент Кравчук з великим завдоволенням, але таким подивом потихо зреагував на це вітання словами: „чому ж мене не зустрічають так само в Україні.” Я зразу зрозумів помилку Діаспори  і відповів йому може і нечемно на вухо: „Бо ці люди не живуть під Вашою владою.”

Другий шлях мабуть більш правдоподібний. ВЯ не змінить курсу політики під жодним тиском та у критичному стані подастся за допомогою до своїх покровителів в Москві. При такій настанові залишається тільки другий варіант – звалити цей режим демократичним способом, громадянською непокорою та тиском зовнішніх чинників. Це може закінчитися імпічментом, новими виборами, або і захопленням приміщень, тощо. Головне, щоби не було надуживання або кровопролиття.

У кожному випадку обидва сценарії далеко більші реальні при  використанні живого протесту, а не чемної бесіди.  Для того, щоби це зрозуміти треба пізнати хто такі актори сьогоднішньої влади в Україні. Якщо хтось вірить, що це прямо мильно скеровані українські патріоти, то давайти з ними бесідувати. Одначе я їх бачу як руку Москви яка , ніколи не згодилася з втіленням концепції незалежності України, яка як сказав її посол в Україні думає, що українці і росіяни єдиний народ, тільки росіяни старші. а ми молодші і тому повинні слухатись. З таким режимом не можна бесідувати, а треба боротися.

Про марґінальних політиків із наполеонівськими замашками TOP

Нещодавно відбулася пресова конференція та низка зустрічей провідника ВО Свобода Олега Тягнибока й заступника голови партії з ідеологічних питань Олександра Сича з журналістами, українською громадськістю Торонта та деяких міст південного Онтаріо.

Варто наголосити на тому, що на пресову конференцію в торонтонському  ресторані Золотий лев прибули борзописці практично від усіх українських ЗМІ*. Моя перша заувага:  торонтонська журналістська братія знову виявилася беззубою, тож дозволила вояжерам-свободівцям довго й нудно навішувати локшину на свої вуха. Друга заувага: Олег Тягнибок підтвердив свій статус марґінального політика, який не здатен думати державницькими катеґоріями, а лише топтатися на партійно-пропаґандитському майданчику Свободи.

Зрештою, детально описувати словесне переливання з пустого в порожнє О. Тягнибока вкупі з журналістами не буду. Вистачить й без мене представників преси, зімлілих від щастя зустрічі з новітнім вождиком, а, можливо, й від його чергових чи епізодичних грошових дотацій. Саме вони на сторінках газет чи на радіопередачах співатимуть диферамби цьому політику, на якого покладають найбільші надії.
Утім, лідер Свободи був непомірно балакучим, осідлавши за допомогою примітивних запитань свої улюблені теми: на цей раз несуттєву критику існуючої  влади, гуманітарні питання з елементами націоналістичної риторики, плани партійної розбудови з охопленням не тільки всіх областей України, але й країн поселення українських новоеміґрантів і т.д. Останнє могло б тягнути  на плани аля Наполеон,  коли б не плінтусний результат підтримки Свободи в першому турі президентських виборів-2010 – аж 1,43% !

Варто наголосити на тому, що надмірний словесний потік з уст будь-якого політика свідчить про його політичну незрілість, відсутність державницького мислення, а то й просто випадковість у політиці. Особисто мені доводилося слухати блискучих політиків, тож, на мою думку, О. Тягнибок навіть не дотягує до середнього рівня. Про харизматичність узагалі не йдеться, бо вона цілковито відсутня.
А питати пана Тягнибока в присутніх журналістів було за що й чому. Однак упродовж усієї часто пусто-порожньої балаканини, яка звелася пресовою конференцією, прозвучало тільки одне журналістське запитання, яке потрапило в яблучко (далі по тексту буде подано це запитання й контроверсійну відповідь О.Т.). На жаль, решта журналістської братії вправлялася, образно кажучи, у стрільбі по горобцях.

А поза пресовою конференцією без відповідей залишилися надто важливі запитання: Хто спонсорує ВО Свободу й чи не виконує ця партійка специфічні політичні замовлення? Звідки бере ця невеличка політична сила величезні кошти на вибори всіх рівнів, своє політичне життя, надто дорогі рекламні щити по Львову чи Києву, зйомку й розкрутку по телебаченню фільму про ВО Свободу, масовий видрук й повсюдне розповсюдження свободівської газети, доброчинні жести, зокрема  для поборювання грипу в Галичині в розмірі мільйона гривень(!), оплату сторінок у діаспорних газетах, утримання так званих груп прихильників Свободи в діаспорі, зрештою, вояжі очільників по країнах Європи й  Північної Америки? Особисто мене не обдуриш, що такі колосальні кошти Свободі надає середній і малий бізнес України, який насправді через кризу й нову владу або банкротує, або почувається загнаним у безпросвітньо глухий кут! Зазвичай свободівці малюють перед необізнаними просто казковий сюжет: геть усі підприємці, ощасливлені новим вождиком, розщедруються до останньої копійки! Звісно, немало партійок так званих патріотичних сил України спонсорують проросійські  олігархи. Одна річ – партія ліво-центристського чи право-центристського крила, інша – скрайньо права, яка експлуатує націоналістичну ідеологію.

Однак варто б продовжити запитання, а радше їх подачу незаанґажованим читачам для пошуку самостійних відповідей. А саме: Чому нищівна передвиборча критика Свободи була спрямована виключно проти Юлії Тимошенко (саме цим могли насолоджуватися читачі торонтонського тижневика Міст на свободівській сторінці), а не проти україноненависника Віктора Януковича чи головного комуніста Петра Симоненка? Чи цією критикою не сприяла Свобода приходові до керма держави донецьких українофобів кримінального штибу? Чи не Свобода кувала перемогу ПРУ на місцевих виборах у Тернополі?  Чи не відсутність професіоналів й некомпетентність свободівців зумовило їхню відсутність у владних структурах Тернополя?  Чому навіть проросійська Партія реґіонів проводить свої акції під державними прапорами, а Свобода повсякчас нехтує нашим синьо-жовтим? Чи сприяє консолідації громадянського суспільства критика Олега Тягнибока в адресу Юлії Тимошенко під час протестних акцій Комітету народного порятунку? Чому пан Тягнибок так же безпощадно не громив на торонтонській пресовій конференції ліквідаційно-окупаційний режим В. Януковича? Чому цей політик сам не порушив украй актуальну й болючу тему: як зупинити сповзання України до статусу новітньої російської колонії? Яким чином торонтонськими трубадурами Свободи стали випадкові персоналії, котрих ніколи не цікавила ні політика, ні доля України?

Утім, поділюся  з читачами особисто набутим неґативним досвідом від спілкування з цими ура-патріотами, люттю налитими очима. Рік тому мене мало не побили у Львові свободівці, принагідно вилаявши нецензурними словами, всього навсього за запитання: Хто спонсорує в пік економічної кризи їхню газету, яку щодень безкоштовно роздають майже на кожному перехресті мільйонного міста?  Ще раніше в мене виникала підозра щодо Свободи як  незалежного політичного проекту. Після сутички остаточно розвіяли мої сумніви авторитетні осіби, не заанґажовані в українську політику. Їхня відповідь була: Свобода не є самостійним гравцем, а лише виконавцем певних політичних замовлень.

Друга зустріч з торонтонськими прихильниками  Свободи відбулася  з не меншим викидом аґресії й нахабства. А трапилося це десь із півроку тому в приміщенні торонтонської ґалереї КУМФ під час круглого столу Президентські вибори-2010, в якому брали участь посол федерального парламенту Борис Вжесневський, політолог міжнародного рівня Тарас Кузьо, політолог із України Сергій Куделя, автор цієї статті, а також ведуча Мирослава Олексюк, головний редактор інтернет-газети еПОШТА.

Про круглий стіл. Не можна не згадати окремих присутніх, які створювали постійний шумовий фон, чого в Торонті раніше не траплялося. Однак по-справжньому шокували своєю поведінкою дві прихильниці Свободи, які назагал розуміються на політиці як баран на звіздах. Отже всупереч модераторові вони доривалися до мікрофона й виголошували промови на прославу Свободи, при тім – критикували панелістів за їхню неправильну позицію та зверхньо навчали їх ума-розуму. Ось і склалося в мене (і не тільки в мене) враження, що де свободівці, там чекай чергового скандалу чи провокації!

Поза тим варто признати О. Тягнибокові рацію щодо необхідності протестних акцій під посольствами й консульствами України в країнах поселення українців. У цьому контексті дивує позиція деяких торонтонських журналістів, які завзято відстоюють свою недалеку точку зору: Не годиться протестувати під посольством України в Канаді й генеральним консульством України в Торонто тому, що І. Осташ і О. Данилейко були призначені Президентом Віктором Ющенком. Дивна логіка, чи не правда?! Скажу, що в кожного українського дипломата після приходу до влади донецької кримінально-олігархічної кліки на чолі з В. Януковичем було два вибори: у знак протесту проти їхнього антиукраїнського курсу зрезиґнувати з посади, а чи залишитися, де-юре підтримуючи ліквідаційну політику зі знищенням Української держави. Дипломати зробили свій вибір.

Тепер вибір за українцями Канади: усунутися від боротьби за Україну, здаючи її на поталу ненаситній і ненависній Москві, а чи перевести цю боротьбу в безкомпромісну й результативну площину.

І насамкінець про одиноке вартісне запитання, яке прозвучало на згаданій пресовій конференції. А саме:  Як політик ви, пане Тягнибок, повинні нести відповідальність за долю України, а не дбати виключно про вузько партійні інтереси. Чи готові ви визнати, що, не підтримавши на президентських виборах-2010 Юлію Тимошенко, ви разом з Ющенком, Яценюком, Гриценком, Костенком. В`ячеславом Кириленком  допомогли прийти до влади антиукраїнським силам на чолі з Віктором Януковичем, ліквідатором України? Пригадаю, що, зокрема, в уряді Тимошенко міністром освіти був Вакарчук, а не українофоб Табачник.

Треба зазначити, що це запитання мало не загнало пана Тягнибока в безвихідну ситуацію, з якої він вийшов, привідкривши своє справжнє , ні, не патріотично-державницьке, а політико-споживацьке обличчя. Сама ж його відповідь була зразком політичного крутійства.

Лідер Свободи замість відповіді вдався до зустрічного запитання: Скажіть, будь-ласка, чим відрізняються олігархи Тимошенко від олігархів Януковича і олігархів Ющенка?. Тут же нагодився Пан Сич, прийшовши на поміч: Прошу вибачення, хвалений вами міністр освіти намагався вивести історію України з українських вищих шкіл. Ви розумієте, що це означає для такої постколоніальної держави як наша, в якій треба формувати фундамент національної самосвідомості. Тому не ставте, будь ласка, на п`єдестал Вакарчука.

Автор статті перевірив достовірність останньої інформації . Ось що на дану тему відповів ще чинний міністр освіти І. Вакарчука: Доцільно, на наш погляд, замінити у вищій школі вузько спрямований обов’язковий курс "Історія України", який безпосередньо дублює шкільний, на більш фундаментальний курс "Історія української культури", де під словом "культура" слід розуміти не лише мистецьку діяльність чи літературну творчість, а весь спосіб життя української спільноти, включно з культурою політичною, релігійною, військовою, науковою.

Саме такий курс дасть можливість побачити історію української культури у всій її багатобарвності та звивистості, окреслить зв’язки з європейським і світовим контекстом.

До світоглядних обов’язкових дисциплін як частини загальної культури випускника будь-якого університету природно віднести курс філософії, який, напевно, мав би висвітлювати й історію інтелектуальних ідей.

Ми приходимо до висновку, що гуманітарна складова вищої освіти має передбачати обов’язковість таких курсів:
— українська мова;
— історія української культури;
— іноземна мова;
— філософія.
А решту світоглядних курсів — пропонувати студентам на вибір, із переліку, який охоплює всю гуманітарну складову (http://www.pravda.com.ua/articles/2009/04/28/3910314/).

До речі, думка провідних освітян була дуже позитивною щодо нововведень І Вакарчука. Уснує українська приказка: З брехнею світ пройдеш – назад не повернешся. У вік високих інформаційних технологій неважко спіймати на облуді будь-кого з нечистих на сумління та язик політиків. Маємо надію, що після серії викривальних статей, опублікованих в діаспорних ЗМІ, свободівські вождики-брехуни не поткнуть більше свого носа на північноамериканський континент, а невдовзі й їхні прихильники перестануть слугувати мамоні.
.
Утім, далі естафету перебрав О. Тягнибок, мовляв, не можна вихоплювати один позитив, не беручи до уваги всіх неґативів, бо це – політична технологія, яку дуже часто використовує Тимошенко. І пан Тягнибок зловтішно спрогнозував, що до кінця року вся наша інтеліґєнція, може й не вся, але велика кількість, буде осанну співати Януковичу;  і всі ті, хто зараз його критикує, будуть такі улесливі слова про нього  розказувати.... Не кращої думки і про  львівську інтеліґенцію, яка прогиналася під кожним, хто приходив до влади.  А ось коли В. Янукович зніме Табачника, то керманич України стане майже героєм. Якщо ж говорити про Вакарчука як про досягнення,  то це жодним чином не відноситься до Тимошенко, позаяк у Кабміні він був по квоті НУ-НС (заувага М.О.: Кабінетом міністрів керувала ж Юлія Тимошенко!).

Головний свободівець не скупився на абсурдні  висновки (дивись авторське підкреслення). Наприклад, нині Україною правлять три олігархічні клани: донецький, дніпропетровський і києво-печерський, з різницею в партійних кольорах – синьо-білий, помаранчевий і біло-сердечний. Усі три клани не хочуть міняти систему влади в Україні , позаяк прагнуть розвивати свій приватний бізнес. А тому, вважає п. Тягнибок, немає жодної різниці, хто нині при владі в Україні.

У контексті останнього висновку О. Тягнибока хочеться сказати по-народному: Брешіть, пане, та знайте міру. Бо діаспорні українці не є несусвітніми дурнями, щоб не бачити разючої різниці між ліберальною політикою Ющенка-Тимошенко та нахабним авторитаризмом Януковича з небезпечним креном у бік Росії.
Що ж до самої Юлії Тимошенко, яку вже вкотре хотів розтерти по політичній долівці лідер Свободи, то варто б йому пригадати, що в неї – помаранчево-патріотичний, а не совково-донецький електорат.  А це – істотна й кардинальна різниця. Тож вона ж не політичний самогубець, щоб іти дорогою В. Януковича, здаючи наші національні інтереси Росії.

Укінці п. Тягнибок конкретизував тему виборів. Після першого туру виборів-2010 Свобода зайняла чітку й непохитну позицію: не підтримувати Ю. Тимошенко.  Натомість через пресу звернулися з пропозицією до неї: оприлюднити зміст газових домовленостей Україна-Росія, покарати потеційних і непотенційних депутатів-зрадників від БЮТ (заувага М.О.: перед виборами цього ніхто не робить!) і т.д. Це, на думку О. Тягнибока, мало б мобілізувати виборців голосувати за Тимошенко.

Авторська заувага:  внаслідок такого лицемірства Свободи Ю. Тимошенко залишилася майже без підтримки найпатріотичнішого електорату.

Урешті Олег Тягнибок підсумував: Я не вважаю, що Свобода має мінімальне відношення до того, що нині при владі є Янукович. Але є люди, які повинні нести політичну відповідальність.

Відомо, що Пілат, умивши руки, не відчував жодних викидів сумління.
балаканину. 

Марта Онуфрів, журналіст (Канада, Торонто)

*Пресова конференція не повинна відбуватися в приміщенні ресторану, під брязкіт посуду й  запоморочливі запахи з кухні. Цей фактор значно знижує рівень будь-якого серйозного заходу, мимоволі перетворюєючи його в пусту балаканину.

100 днів авторитаризму. Післямова TOP

http://www.radiosvoboda.org/content/article/2069943.html
13.06.2010

Вадим Скуратівський

Київ – Сто днів президентства Віктора Януковича типологічно відповідають одному дню державного перевороту авторитарного штибу

Але у мене таке враження, що новопоставлена влада думає не те що тільки про завтрашній день, а про сьогоднішній вечір, і їй видається, що це є весь обсяг майбутнього часу. Драма полягає в тому, що коли всі ці добродії зазнають катастрофи, вони за собою потягнуть і мільйони інших людей.

 

Від 1918 року у Середній Європі кільканадцять новостворених держав почали від красивих ліберально-демократичних жестів, а від середини 1920-х років і до 1939 року всі вони без винятку змістились у бік або авторитаризму, або того чи того варіанту політичної тиранії. У 1939 році у той світ із заходу прийшов вермахт, зі сходу – червона армія, і на цьому його політичне усамостійнення закінчилося.

Після 1991 року я найбільше боявся, що щось подібне трапиться і зі Східною Європою, і з Євразією. Так воно і трапилось: за винятком Балтики, всі пострадянські утворення пройшли, проходять чи будуть проходити через авторитаризм подібного типу. Починаючи від замаскованого авторитаризму і закінчуючи неосталінізмом, тільки на буржуазній основі.

Новосталінським шляхом

Україна від перших годин президентства добродія Януковича стрімко пішла у бік авторитаризму – дуже своєрідного авторитаризму, який замаскований тими чи тими сюжетами парламентаризму, парламентською і навіть демократичною риторикою і нібито багатопартійністю. Але насправді ми бачимо у кожному жесті нової влади саме рішучий авторитаризм – удар адміністративного кулака по столу.

Проте в українського авторитаризму є одна відмінна від попереднього середньоєвропейського авторитаризму і напівфашизму риса, яка гранично відрізняє Україну біжучого сезону, приміром, від Польщі середини 1930-х. Той світ орієнтувався на свою національну спадщину, оперував тими чи тими сюжетами національної історії – як правило, в доволі демагогічному напрямі. А цей світ орієнтується не на українську, а на російську імперську модель світу, намагаючись якимось чином до неї пристосуватися, хоча нічого тут не виходить, крім холуйства і ма впування російських моделей. Тобто, політична Україна в особі відомих персон вчинила авторитарний переворот нібито для того, щоб задовольнити російські політичні інтереси. А може, це просто інтрига сусідньої країни, яка, починаючи від перших жестів президента Путіна, пішла таким новосталінським шляхом.

З одного боку, це нібито суто буржуазний переворот, здійснений в інтересах олігархічної української буржуазії. Але з другого боку ми вбачаємо тут якесь протиприродне навертання до Сталіна – персони, яка при всьому своєму лютому деспотизмі зовсім не збігалася з поведінкою буржуазних ідеологів минулого століття. І виходить якась величезна, сказати б, дурість, якась психопатологія – буржуазний переворот, який час від часу починає розмовляти сталіністською мовою, як, приміром, 9 травня біжучого року. Ну що говорити: одна із правлячих пар тій ставить пам’ятник Сталіну на півдні України – у тому самому світі, який у 1932–33 років десь на третину помер від голоду.

[...]

Чи має Україна історичне майбутнє?

[...]

Тогочасна Європа перетворилася на велетенське нацистське утворення, на ІІІ імперію, і та імперія вбивала всіх: данців, голландців, французів, італійців, греків, албанців, поляків і так далі, але особливо інтенсивно вона вбивала євреїв. Те саме було в Радянському Союзі: комуністичний режим убивав рішуче всі етноси, але особливо він убивав українське селянство. І от за кордон їде лідер цієї держави, який нібито знає про те, що вона визнала ті події геноцидом, і каже, що це не геноцид. Це вже привід для імпічменту цього добродія.

Ціла стаття: http://www.radiosvoboda.org/content/article/2069943.html

Nil Desperandum TOP

http://www.zaxid.net/article/66793/
31.05.2010

Ярослав Грицак

[...]

На початку травня був на конференції у Варшаві, де говорили про сучасну ситуацію в Україні. Склад учасників , як з України, так і з Польщі (а також кілька гостей з-поза) був досить добрим. А тому можна було очікувати серйозної і притомної дискусії.  Результат, однак, був жалюгідним: мало рефлексій та аналізу – багато плачу на тему «усе пропало».

[...]

Пам'ятаю подібні настрої після других президентських виборів у 1994, коли переміг Кучма. Тоді «Ґазета Виборча» вийшла під заголовком «Прощай, Україно!».

Ясно, що Кучма – не Янукович. На тлі останнього, перший виглядає як розсудливий державний діяч, котрий дбав про національні інтереси.  Але  тоді, у 1994 році,  що буде з Україною, ніхто ще не знав. За винятком декількох прозірливих аналітиків – таких, як Олександр Мотиль. Задовго до виборів він написав короткий і розумний текст «Чи переживе Україна 1994 рік?».  «Переживе»,  - переконував він. І не тільки 1994 р., але й 1995 р., 1996 р та  всі інші роки. 

 Тепер, навесні 2010 року, навіть Олександр Мотиль здався. Кілька тижнів тому він написав короткий текст під заголовком «Кінець України» - тим разом без знаку питання. Мотиль серйозно розглядає сценарій зникнення України з карти світу і  з’ясовує, чия в тому вина.  Зрозуміло, він пише про це в умовному способі, але звучить від цього не менш тривожно.  

[...]

Тому насправді Комітет порятунку України мав би називатися якось інакше – Комітет порятунку України від Януковича. Треба зізнатися собі, що під загрозою є  не сама Україна.  Так, насправді під загрозою є  певна візія  України: Україна, яка мала би бути демократичною, україномовною,  інтегрованою в Європейську Унію та НАТО державою, вшановувати національних героїв. Це – візія, котра близька націонал-демократам, і саме її, а не саму Україну вони збираються рятувати.

Я не певен, чи вдасться врятувати кожен фрагмент цієї України. Однак деякі з них можна і треба. Скажімо, на найближчі десятки років Україні напевно не вдасться ввійти у НАТО – але її європейські перспективи залишаються відкритими. 

Хоча я й історик, я не вважаю, що у цьому списку найважливішим є створення національної візії українського минулого. Навпаки, я вважаю, що якби теперішня українська еліта була мудрішою, то вона наклала би мораторій на вживання минулого у політичних цілях – так, як це зробила політична еліта в Іспанії після падіння режиму Франко. Признаймося щиро: наше теперішнє суспільство і наша теперішня еліта не можуть дати собі ради з історичною пам’яттю. Тому визнаймо статус-кво і відкладімо історичні суперечки на 20-25  років – аж поки в Україні з’явиться нове покоління, яке ставитиметься до минулого більш виважено і  менш емоційно. А поки що – за умови, що ми дійсно хочемо євроінтеграції – введімо у школи історію Європи, у якій Україна займатиме належне їй місце.

Про мову мала би бути окрема й велика розмова. ... Мій єдиний аргумент у мовній дискусії зводиться до запитання: а Ви певні, що мова є цінністю, котру треба захищати за будь-яку ціну? ...

Опитування показують, що коли запитувати батьків, яку мову обов’язково мають вивчати їхні діти у школі, більшість відповідає: англійську.  То, може, варто говорити не про двомовну, а тримовну Україну, де кожна освічена людина має знати англійську – справжню мову міжнародного спілкування у світі? ...

 Піддавши ревізії по черзі усі елементи націонал-демократичної візії, залишається одне: головне, що досі робило Україну Україною, різко відрізняло її від Росії, була і є інша політична традиція, інший спосіб стосунків між державою і суспільством. [курсив – наш].За винятком Галичини, Україна у мовно-культурному сенсі є ближчою до Росії. Водночас, за винятком Донбасу і Криму,  своєю політичною культурою вона ближча до Польщі. Як і в Польщі, в Україні партія влади ніколи не могла здомінувати над суспільством – і рано чи пізно мусила поступатися місцем своїм політичним опонентам. Час до часу така політична традиція ставила саме існування Польщі, як і України, під знак питання. Але як не як, вона вела до стабільності через нестабільність, до демократії через анархію Нічого такого не можна уявити собі у випадку Росії. Тут анархія приводила до авторитаризму, а досі ненаписана історія російської демократії за всіма ознаками мала би бути дуже тонкою книжкою.

Власне цю відмінну українську традицію і треба було б рятувати. І власне на неї скероване головне вістря атаки режиму Януковича. За активної підтримки Кремля та мовчазної згоди Заходу він прагне перетворити Україну у другорядну копію Росії – чи, точніше, у великий Донбас.

 ІІ 

Поразка не є доконче негативним чи винятковим явищем... 

Як ілюстрацію хочу навести знову ж таки приклад з польської історії. ... Однією з найкращих книжок, котрі прочитав останніми місяцями, є діалог між Адамом Міхніком та – на жаль уже покійним – о. Юзефом Тішнером (про останнього українським читачам треба було би багато сказати, але я відкладу розповідь про нього до кращої нагоди). Аж до самого падіння комунізму у Польщі (1989), обоє провадили свою власну війну проти місцевого режиму, й обоє були головними ідеологами опозиції. Тільки що один був неомарксистом, а другий – неотомістом, а тому довго не могли знайти між собою спільної мови. Різниця «ізмів» робила їх не те що ворогами, але не давала їм зійтися на спільному ґрунті боротьби проти спільного противника.

Була ще одна причина, про котру не говорилося вголос: більшість польських дисидентів-неомарксистів були євреями, до того ж – євреями невіруючими. Такі люди, як Міхнік, не мали релігійного досвіду. А вже одне читання Біблії мало б приводити їх до думки, що пониження і терпіння може бути джерелом надії.  Натомість  католицизм вважався головною опорою польськості. У формулі «Польша – Христос народів» не було місця на плюралістичну візію польської культури, де було би місце євреям чи українцям. Церква принципово опиралася  комуністичній владі,  але не хотіла діалогу з потенційними союзниками-некатоликами.  Вона дуже гордилася Іваном Павлом ІІ – але коли б сама вибирала Папу, ніколи б не вибрала Івана Павла ІІ.

У результаті на межі 1960-1970-х років і у Міхніка, і в Тішнера було сильне почуття поразки й самотності. Здавалося, що після розправи з черговою хвилею робітничих виступів,  комуністи залишаться при владі у Польщі якщо не навічно, то на дуже довго. Може, так би і було, якби обидва крила польської опозиції не вдалися до радикального перегляду своєї ідеології. У 1976 р. Міхнік написав книжку «Kosciel, lewica, dialog» (Церква, лівиця, діалог). У ній він закликав неомарксистів зревізувати свою безкомпромісність щодо церкви. Приблизно у той самий час Тішнер почав виходити з тіні католицької традиції. Серед іншого, він запропонував таку візію польської культури, де існує місце для зустрічі та діалогу католиків, агностиків і протестантів.

Те, що сталося пізніше, назвали «польським чудом»: у 1978 р. поляк Кароль Войтила став Іваном Павлом ІІ, за 2-3 роки після цього у Польщі почалися масові страйки і постала «Солідарність», а ще майже за 10 років впала влада комуністів. Однак, навряд чи це чудо сталося б, якби польська опозиція не опанувала мистецтво бунтувати проти власних обмежень заради вищих цінностей. Вона здійснила великий переворот до елементарної правди, що  внутрішні поділи у суспільстві не є принциповими. Особливо, коли заходить мова про людську гідність. Гідність є тою цінністю, котра об’єднує всіх. Кожна людина потребує чогось, що виходить за межі щоденного досвіду миски.

Важливим знайти мову і спосіб, в якій ця істина стає очевидною. Як пише Тішнер: «Священик, який говорить про розп’яття, може сказати: «Подивіться, які ви грішні і злі, бо ви розп’яли Сина Божого».  Тоді він робить людей свідомими своєї вини і гріха, і до певної міри понижує їх у власних очах. Але він  може  також сказати: «Дивіться, які ви важливі, великі і гідні, що за Вас помер Син Божий».

Одним з аргументів, чому Україна – не Польща чи Чехія, і чому їй нема місця в Європі, була теза, що вона ніколи не мала ані свого 1968, ані 1989 року. Майдан 2004 р. спростував цей аргумент. Він був революцією повсталої людської гідності. Тому  у цьому бунті було місце на різні політичні крила – від націоналістів до комуністів – і він говорив обома, українською і російською, мовами. Помаранчева еліта однак це дуже швидко забула. Вона звела  Україну до візії вузької, націонал-демократичної – а тепер мусить за це розплачуватися..

[...]

Ціла стаття: http://www.zaxid.net/article/66793/

Open appeal over the lawless actions of the Kharkiv authorities and police TOP

http://www.khpg.org.ua/en/index.php?id=1275908780
07.06.10


To the Council of Europe, Human Rights Commissioner,
Thomas Hammerberg

Dear Mr Hammerberg,

We would like to bring to your attention highly disturbing actions by the Kharkiv authorities and police in connection with the controversial felling of century-old trees in Kharkiv's central Gorky Park. The local authorities not only acted in breach of the law and ignored public opinion, but also used unlawful measures, including physical force, against peaceful protesters. Particularly worrying was the way in which the police abetted the use of force by unidentified strong men gangs as well as repressive measures against the victims of violence.

No public discussion was held and there is still no openness regarding the actual building plans. The local authorities claim that it is all for Euro-2012, yet the Ministry for Environmental Protection revoked agreement of a plan for the construction of a "hotel complex and apartments, and for a vehicle road". Instead of openness and dialogue, the local authorities have resorted to violence together with misinformation, defamatory invectives against the park's defenders and, it would seem, attempts to bribe them.

The decision to fell 503 trees in Gorky Park in order to build a road and hotel facilities on park territory was adopted by the Kharkiv City Executive Committee on 19 May 2010. Men were sent to carry out the work the very next day. During those first days, no safety precautions were taken and the area was not cordoned off. It is a miracle that the trees did not fall on passers-by.

These are only some of the many flagrant breaches of legislation. The Governor of the Kharkiv Region M. Dobkin, and Acting Mayor of Kharkiv, H. Kernes, both claimed publicly on a number of occasions that the work was in accordance with the General Plan for the city, approved back in 2004, that all relevant permits had been obtained, and that there had been public hearings as required by law and the Aarhus Convention. Yet the Ministry for Environmental Protection confirmed on 1 June that the permits were not in place, and that the Ministry had no information of any public hearings having been held (www.khpg.org.ua

Even more disturbing is the reaction of the Kharkiv authorities to lawful protest by city residents against the illegal destruction of their park. The entirely peaceful protest began on 20 May. When it transpired that the workmen could produce only a copy of the decision taken the day before the activists called the police. On that occasion the police still responded correctly to the lack of permits and suspended the felling work.

Most regrettably this was to be the last time that the police carried out their duty to protect citizens from lawlessness and violence. During the confrontation, police officers either stood aside, failing to protect people from attack, or themselves used force against peaceful activists. They also only detained defenders of the park, and not their assailants.

At 4 a.m. on 25 May around 100 police officers escorted workmen into the park and encircled the area. Activists who tried to protect the trees with their bodies were dragged away and beaten by police officers. This can all be viewed at:  www.youtube.com

On the morning of 28 May, around 50 men of athletic build with badges saying "municipal security" entered the Park where police were already present. They formed chains and began brutally moving away the tree defenders, beating up some of them. They could provide no identification, nor has anybody heard of a "municipal security" department. www.youtube.com

Despite the fact that a group of thugs without proper identification had fallen upon peaceful protesters, the police at first looked on, and when they did react, detained the protesters. 12 were charged with disobeying police orders which is patently absurd. The activists asked the police to protect them against the assailants..

Following publication of the Ministry for Environmental Protection's clear indication that the felling was unlawful, and that the planned works were NOT in the General Plan for the city, the Kharkiv authorities might have been expected to back down. Instead in the early hours of 2 June, some 50 men in black turned up at the site, together with workmen and police. While the police looked on and did nothing, the men in black turned on those attempting to protect the trees. Several protesters were injured. Despite the fact that it was the activists who were set upon, that they committed no offences and certainly did not show resistance to the police, the latter yet again detained only them. The culmination of the lawlessness can be seen here www.telekritika.ua, One of the workmen saws through a tree which falls straight onto one where one of the protesters is holding vigil.

The unlawful destruction has ended, with far more trees felled then stated originally. Civic organizations have lodged complaints over police behaviour and plan to appeal court rulings.

The Kharkiv authorities through their actions demonstrated total contempt for the interests and even the very safety of members of the public as well as for legislation.

The police carried out unlawful instructions, not only failing to protect citizens but actually violating their constitutional rights.

There has also been no adequate response from the top management of the Ministry of Internal Affairs, the Cabinet of Ministers or the President, although the level of overt lawlessness and the attack of the authorities and police on members of the public raises doubts regarding any commitment to democracy or human rights.

The scale of the violations, as well as the lack of proper response from those in power, compels us to seek your help in drawing the attention of the authorities to the need in the first instance:

1. to carry out an investigation into all stages of the confrontation and the actions of the local authorities. The commission should include representatives of leading human rights and environmental organizations, with the organizations choosing representatives, not the authorities;

2. on the results of the investigation to hold to answer those guilty of unlawful action or failure to act, including those who issued unlawful instructions;

3. pending conclusion of the investigation to suspend any further work on the territory in dispute;

4. to not obstruct peaceful gatherings aimed at expressing the attitude of members of the public to the actions of the authorities.

It is vital that we demonstrate to the authorities and police that contempt for the law and human rights have no justification in a democratic country and that such actions will not go unpunished. Your support and attention to this situation can help achieve this.

Thank you.

This appeal can be endorsed by writing to nolawlessness@yahoo.com

The list of signatories is being updated for the moment only in the Ukrainian -- English version here: www.khpg.org.ua

See Also:

  • Amnesty International: Ukraine: activists sentenced for a peaceful environmental protest
  • The Minister of Internal Affairs' strange concept of lawful behaviour
  • Today it's a Tree. Tomorrow -- You! Support Kharkiv defenders of their rights and yours
  • Latest example of judicial lawlessness
  • Two more court rulings to appeal
  • Action incompatible with democracy. Part 1: Kharkiv
  • All court rulings regarding Gorky Park defenders will be appealed
  • Four court verdicts regarding Gorky Park tree defenders
  • UHHRU: The Police are carrying out unlawful instructions
  • Today it's them, tomorrow -- you
  • Night Attack on Defenders of Gorky Park in Kharkiv
  • Kharkiv public expose the authorities' fabrication regarding the road through Gorky Park
  • No Ministry permit for felling of trees in Gorky Park
  • Kharkiv Environmental Inspectorate to check legality of tree felling
  • Lawless start to Euro-2012 (updated)

International campaign and petition to remove Stalin bust from D-Day memorial TOP

http://stalinstatue.com/

The National D-Day Memorial Foundation in Bedford, Virginia, has erected a statue of Joseph Stalin, communist dictator of the Soviet Union. This statue is a gross insult to our veterans and fallen troops whose sacrifice on D-Day should be remembered in its proper historical context. It is a fact that neither Joseph Stalin nor Soviet forces participated in the D-Day landings.

Please help us as we work to remove this statue from the D-Day Memorial.

 
Stalin busted!  
Sign our petition at www.stalinstatue.com, and forward this e-mail to others who may share our concern for the memory of D-Day as we celebrate the 66th anniversary of this historic event.

The online petition (http://stalinstatue.com/) is at the center of our international campaign to remove the bust of Stalin from the D-Day Memorial, and we are sending it to our members and partner organizations. We will then direct the petition to the attention of the directors and benefactors of the D-Day Memorial Foundation as well as Interior Secretary Ken Salazar. We have included Secretary Salazar because the D-Day Memorial Foundation has indicated it wants to transfer the Memorial to the National Park Service, which is a part of the Interior Department.

With deep appreciation,

Lee Edwards, Ph.D.
Chairman, Victims of Communism Memorial Foundation


http://www.washingtontimes.com/news/2010/jun/7/stalin-bust-has-virginia-town-red-faced/

http://www.humanevents.com/article.php?id=37444

Displaying the image of Josyf Stalin is displaying a symbol of oppression and murder, a man who had statues of himself placed throughout all of the Soviet Union, forced marches under colossal pictures of himself, and even renamed cities (plural!) all over the former USSR after himself. Gulag firing squad officers were awarded the Order of Stalin (a little badge with a relief of Stalin's head!) after killing a memorable number of political prisoners.

Josef Stalin's visage stands as a symbol of oppression and murder that the National D-Day Memorial Foundation has decided to commemorate in a memorial to freedom. I do not expect that a burning cross, a noose or Klan symbolism, nor Nazi swastikas or images of Hitler would be so cavalierly displayed in our country without similar outrage and condemnation.

Please let them know how you feel about the United States honouring Stalin with his bust in this memorial.

Send letters:

National D-Day Memorial Foundation
P.O. Box
77
Bedford
, VA 24523

Send emails:

dday@dday.org

Call:

Administrative Offices, National D-Day Memorial Foundation
540-586-3329 or toll-free 800-351-DDAY

Contact the local representatives:
Senator (and former
Virginia governor) Mark R. Warner
http://www.votesmart.org/bio.php?can_id=535
459A
Russell Senate Office Building
Washington
, DC 20510
Phone: 202-224-2023

Senator (and veteran) James H. 'Jim' Webb
http://www.votesmart.org/bio.php?can_id=60043
248 Russell Senate Office Building
Washington
, DC 20510
Phone: 202-224-4024
Toll Free: 866-507-1570

Representative (District 6) Robert W. 'Bob' Goodlatte http://www.votesmart.org/bio.php?can_id=27116
2240 Rayburn House Office Building
Washington, DC 20515
Phone: 202-225-5431

Representative (District 5) Tom S. Perriello http://www.votesmart.org/bio.php?can_id=109344
1520 Longworth House Office Building
Washington, DC 20515
Phone: 202-225-4711

Contact the White House: http://www.whitehouse.gov/CONTACT/

Ukrainian YouTube campaign TOP
 
Dear ePOSHTA,

I am writing to inform you and our readers about the Ukrainian YouTube campaign that has recently been revived by the Ukrainian Virtual Resistance www.uvo.cv.ua.

The details of the action are provided on this blog post, which has a number of sample English letters available for readers to send in to YouTube, asking for a Ukrainian language interface to be implemented on YouTube. We would appreciate it if you would pass this information on to the readers of ePOSHTA in both English and Ukrainian

Details are provided here: http://politiko.com.ua/blogpost33588

The support of all your readers would help tremendously in this effort!!

6017TJ: Hosting Ukrainian Orphan in August in Ontarioa TOP
Dear all,

I am contacting many (many many) of you in the hope that one might know one family IN ONTARIO interested in hosting a young Ukranian orphan aged between 7 and 13 during the month of August. Some families had said yes, and then backed out, and now these kids might end up hoping in vain to spend a good summer, away from their orphanage. As I will be without a home in Ontario by Aug. 20, leaving for the Netherlands, I cannot do it myself. This is organized through the agency that I used to adopt Emily, Terre des Hommes Ontario, in which I have full confidence. Here is the website where the program is described (left column)
http://www.tdhontario.tdh.ca/ukraine>http://www.tdhontario.tdh.ca/ukraine

http://tdhontario.tdh.ca/ukraine.html

It is not cheap: "Hosting families are asked to pay for the cost of the program and of bringing the child here (about $2600, a tax-deductible donation), and to provide the child with a quality experience: spending time with the child, introducing the child to cultural and recreational activities and events, or doing family activities." I am ready to help financially if necessary.

Thank you to forward this message to anyone who might be interested IN ONTARIO!

Isabelle.

Заява громадського Руху «Стоп цензурі!» + збір підписів TOP

http://sprotiv.org/2010/06/03/zayava-gromadskogo-ruxu-stop-cenzuri-zbir-pidpisiv/

Ми, журналісти України, заявляємо про початок громадського Руху «Стоп цензурі!»

Це ініціатива українських журналістів та медійних громадських організацій щодо відстоювання свободи слова, запобігання встановленню цензури в Україні, перешкоджанню професійній діяльності журналістів та порушенню професійних стандартів при висвітленні суспільно-політичних питань.

Рух «Стоп цензурі!» є реакцією на низку подій, які дозволяють стверджувати про посилення тиску та спроби запровадити цензуру в українських мас-медіа:

· систематичне ігнорування державними органами влади інформаційних запитів;

· відкриті листи журналістів центральних телеканалів «1+1» та СТБ проти втручання в редакційну політику, в яких наведено факти такого втручання;

· бездіяльність співробітників міліції, які стали свідками жорстокого поводження охоронців з журналістами Нового каналу під час подій в Українському домі в Києві;

· безкарність чиновника, начальника управління київської мерії, який грубо перешкоджав журналістам СТБ виконувати їхні професійні обов’язки;

· тенденційне переформатування складу Національної ради з питань теле- і радіомовлення, а також тиск на Нацраду з боку СБУ, голова якої має приватний інтерес до рішень Нацради;

· розформування Національної комісії з питань утвердження свободи слова при Президентові України.

Рух «Стоп цензурі!» не є політичною ініціативою та не підтримує і не підтримується жодною з політичних сил. Передбачається фіксоване членство у Русі всіх охочих взяти в його діяльності активну участь.

Головні напрямки діяльності Руху:

  1. захист професійних, трудових та громадянських прав всіх членів Руху, зокрема й підписантів заяв від журналістів каналів «1+1» та СТБ;
  2. протистояння будь-яким спробам запровадження цензури в українських ЗМІ, попередження всіх спроб перешкоджання законній діяльності журналістів, тиску на журналістів з метою примусу їх до самоцензури;
  3. проведення масштабної довгострокової публічної кампанії проти цензури та перешкоджання професійній діяльності журналістів із залученням найширшого кола громадських організації та громадських активістів з України та світу;
  4. моніторинг ситуації з дотримання професійних стандартів у теленовинах всіх провідних телеканалів країни, оперативне оприлюднення фактів замовчування та маніпуляції важливих для суспільства тем та фактів;
  5. сприяння розвитку саморегуляції медійної галузі.

Ми заявляємо про неприпустимість будь-якого тиску, цензури чи іншого незаконного втручання у роботу українських журналістів як з боку влади, так і з боку власників і топ-менеджменту ЗМІ.

Ми, учасники громадського руху «Стоп цензурі!», вимагаємо від влади та власників ЗМІ виконання наступних вимог, що є необхідними умовами для забезпечення свободи слова в Україні:

  1. Припинити тиск на журналістів.
  2. Не допустити репресій та звільнень під приводом «масштабної реструктуризації» тих журналістів, які публічно заявили про цензуру та тиск, забезпечити дотримання їх законних прав.
  3. Змінити правила формування та оновити склад редакційних рад телерадіоорганізацій (ТРО) із забезпеченням реальної ваги в них журналістів. Оприлюднити редакційні статути, які б відображали редакційну політику ТРО та ліцензійні вимоги до її діяльності.
  4. Зафіксувати законодавчо, що телерадіомовлення – це суспільно відповідальний бізнес. Власники не мають права вимагати спотворювати новини, замовчувати інформацію, підігравати будь-якій політичній силі чи посадовій особі, а також лобіювати власні бізнес-інтереси.
  5. У зв’язку з суспільною відповідальністю медіабізнесу, власники зобов’язані забезпечити створення власного інформаційного продукту телерадіоорганізації працівниками цієї телерадіоорганізації.
  6. Забезпечити права на доступ до інформації. Депутатам ухвалити у Верховній Раді України, а Президенту підписати законопроект «Про доступ до публічної інформації».
  7. Підтримати кандидатів до складу Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення, яких висунуто громадськими організаціями та підтримано журналістською спільнотою.

З метою подальшого моніторингу ситуації у медійній сфері учасники громадського Руху «Стоп цензурі!» створюють Громадську раду «Стоп цензурі!». Це тимчасовий координаційний орган щодо контролю свободи слова в Україні та протидії цензурі.

Рух «Стоп цензурі!» відкритий для приєднання для всіх українських журналістів, експертів, аналітиків та представників широких кіл громадськості, які поділяють наші цінності, мету та підтримують вимоги.

Протест ветеранів TOP

Ветерани готові приєднатись до студентських акцій, тільки не сидіть, склавши руки з острахом оглядаючись на злочинних керівників. Їх час все одно вийшов!

Київське міське відділення Всеукраїнського об'єднання ветеранів /державників/ обурено фактом виключення  з навчального закладу студента Івана Срібного  через його сміливий вчинок - виконати Указ Президента України про  демонтаж   бовванів більшовицьким вождям - призвідцям до масових розстрілів та голодоморів.

Саме Ульянов- Ленін разом з Троцьким і Сталіним  організували збройний напад на незалежну, ними ж визнану Українську Народню Республіку, що на мові міжнародньої  спільноти називається ОКУПАЦІЄЮ. Кого ж захищає керівництво, виганяючи студента Івана Срібного?

Воно захищає  бандитів на державному рівні! Вчорашні комуністи - викладачі і керівники, які кропали свої  дисертації за умов окупації  з повною  байдужістю до злочинів комунізму, бо їм було добре, не їх тягли ще за теплі ноги до ям з вапном у Биківнянському лісі, не їх морили голодом і не випускали з вимираючих сіл.

Не Івана Срібного треба позбавляти права на навчання, а гнати паршивою мітлою  викладачів - ворогів України, прибічників кривавої комуністичної системи, організаторів зросійщення Великої України, пропагандистів кривавого вчення Маркса про знищення однієї частини людства другою в ім'я "щастя" таких же бандитів.  Ветерани - державники Київщини вимагають негайного припинення  незаконних , свавільних акцій  ворогів української державності, а до студентів звертаються із закликом організувати страйки, акції непокори із вимогою звільнення з посад  прогнилих представників сучасної та вчорашньо  компартії.

Геть з ВУЗів комуністичних провокаторів! Слава хоробрим студентом, які  виконали указ Президента!  Геть з України убивць народу та їх прибічників! Слава звитяжцям! Ветерани готові приєднатись до студентських акцій, тільки не сидіть, склавши руки з острахом оглядаючись на злочинних керівників. Їх час все одно вийшов!

Голова Печерського районного ваідділення  Всеукраїнського об'єднання ветеранів
Олесь Гриб.
medvyn@ukr.net

“Мами у мене не має” TOP

http://ukrajinciberlinu.wordpress.com/2010/06/03/%E2%80%9C%D0%BC%D0%B0%D0%
BC%D0%B8-%D1%83-%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%B5-%D0%BD%D0%B5-%D0%BC%D0%B0%D1%94%E2%80%9D/

Червень 3, 2010

Ольга Самборська

З Іринкою на руках, 30.06.2010, Україна, Устечко. Фото: Зоряна Самборська

Час лікує. Пам’ять послаблюється. Забути ж трагічний випадок Інни К., про який я писала в минулому (див. Так розпорядився Господь…), виявилося неможливим. Будні притуплювали біль втрати за молодої 27-літньою українською заробітчанкою. Натомість посилювався біль за донечку Іринку Іринка:"А я вас бачу!"

і родину Інни, яких вона залишила в Україні. Молодий чоловік Борис, на руках якого залишилась 4 річна дитина, мав дати собі раду з передчасним відходом дружини. Йому одному залишилилось тепер забезпечувати майбутнє дитини. Час від часу я говорила по телефону з Борисом. Відчувала, що відповідальність за дитину тримає цього мужнього чоловіка міцно на ногах. Він усвідомлював, що працювати йому тепер за двох.

18 травня 2010 року виповнилася річниця від дня смерті Інни. Я поїхала в Україну відвідати Іринку, Бориса і їх родину. Про цю подорож мій наступний репортаж:

“Мами у мене не має”.

Село Устечко є перлиною українського Поділля. Розлогий Дністер розкинувся поміж мальовничих берегів тернопільської зеленої лагуни. Цю красу можна залишити хіба що з великої біди. Тут панує тиша і спокій. Так само спокійно і врівноважено тече Дністер.

Розлогий Дністер, травень, 2010, фото Ольги Самборської

Такі самі, спокійні і врівноважені, тут люди. Добро і ласка зустріли мене в Устечку.

З родиною Іринки я зустрілась так, ніби ми зналися ціле життя. Трагічна доля поєднала Берлін і Устечко. В Берліні, в умовах нелегального існування, у Інни надломилося здоров’я. В Устечку метастази раку шлунку поставили крапку молодому життю. “Якби Інна мала можливість мати медичне страхування в Німеччині, знаходитись там легально, то жила б вона до сих пір і все би в нас було добре,”- з гіркотою зауважив Борис під час нашої розмови.

Це “якби” було ключовим цілого нашого спілкування. Якби українець мав змогу мати нормальний заробіток в Україні, якби молоді підприємливі люди могли заробляти своєю працею і інтелектом собі на життя, якби була можливість вільно їздити на заробітки легально…Якби, якби, якби…. Іринці до вподоби прийшлася берлінська лялька

Іринці до вподоби прийшлася берлінська лялька

Найважчим “якби” було “якби Іринка мала маму”. Борис зізнався, що найважчим для нього є дитячий садочок. Коли матері приводять своїх маленьких, Іринку завжди приводить тільки батько. Дітки питають Іринку: “А де твоя мама?”. Вона мужньо відповідає: “В мене мами не має”. Хто знає, що відчуває маленьке серце в цю хвилину. Знаємо тільки, що Іринка вірить, що мама скоро приїде. Вона для неї не вмерла.

 
Іринці до вподоби прийшлася берлінська лялька  
Якось за деякий час після похорону Інни в селі було весілля. Вулицею йшла наречена в білому весільному платті. Іринка спостерігала дійство і раптом побігла назустріч нареченій з криком: “Мама!”. Виявилось, що вона запам’ятала, як маму вбрали у біле вбрання в її останню дорогу. Цей образ досі не полишає дитину.

18 травня 2010 року на рік зі смерті Інни до Устечка з’їхалася ціла родина поминути Інну.

На могилі у Інни, 2010 рік

В церкві замовили службу за упокій Інни. Бабуся сказала Іринці, що зараз вони підуть до церкви, де буде правитися за маму. “А мама туди прийде?”, – відразу запитала вона. Дитина чекає маму.

Чекали на мамів і діти-випускники місцевої школи. Я саме натрапила на випускний вечір в селі. До багатьох мами так і не змогли приїхати. З 80 школярів школи 12 дітей мають батьків на заробітках. І навіть якщо ці батьки легально працюють за кордоном, дітям бракує батьківської любови. Директор школи зауважила, що батьки по-телефону чи інтернету не переривають виховання дітей, навіть допомагають робити домашнє завдання. Бабусі ж скаржаться, що важко їм доводиться виховувати молодь.

Виховувати Іринку допомагає бабуся

“Батьки мають бути коло дітей”, – зауважила бабуся випускниці, чия мама так і не змогла приїхати на випускний вечір.

Якби той бюрократ в європейському чи українському парламентському сідалі міг збагнути , що із-за його нерозважливості в демократичних принципах і заскорузлості в розумінні життя, тисячі дітей в Україні чекають на своїх матерів. До когось матері вже не повернуться ніколи, до когось повернуться можливо через деякий час після заробітків. Але ця прогалина між дітьми і батьками-заробітчанами вже не щезне ніколи. Не можуть її заповнити і бабусі з дідусями, що доглядають дітей. Не можемо цього зробити і ми, закордонні українці.

Та що таки можна зробити, так це голосно піднімати голос на захист прав наших українських заробітчан в Німеччині. Говорити про те, що українські жінки доглядають нелегально дітей тих самих німецьких бюрократів. Говорити про подвійну німецьку мораль, яка назовні показує свою “демократичність”, а по-суті приховує грубе порушення прав українців в Німеччині, величезну проблему виховання дітей як в Україні, так і своїх власних. Діти в Україні усвідомлюють, що їх батьки доглядають чужих німецьких дітей. Німецькі діти вже поволі починають � �оворити українською мовою і плачуть за своїми виховательками, коли ті повертаються в Україну. А німецький батько-бюрократ все ніяк не може наважитись відкрити кордон, легалізувати няньку своєї дитини і тим більше, дозволити її дитині приїхати до матері. Німецькому бюрократу невигідні такі введення, бо платитиме додаткові податки, буде змушений забезпечити няньку-українку медичним страхуванням. А так, хай вмирає. А ще він їй в цьому допоможе, коли забере від неї рідний паспорт, то вона вже ні до доктора навіть нелегально не потрапить, н е кажучи вже про виїзд з Німеччини. Саме це і сталося у випадку Інни.

Саме тому Іринка не має мами.

Та має вона нас. Ми не забули Інну, не забули біду її і її родини. Не забули біду інших українців в Німеччині. Українська громадо Берліна, прохання підтримати родину Іринки і її тата Бориса. Прохання, не відмежовуватись від нелегально перебуваючих в Німеччині українців. Разом ми зможемо пробити стіну мовчання про проблему нелегальних мігрантів в Німеччині. І хай їх не є так багато, як в іншим країнах (Італія, Іспанія, Португалія), та умови в них жорстокіші. Українці-заробітчани зіштовхуються часто-густо з непомірною арроганцією, а то і відвертим знущанням над собою. Нелегальний статус українця дозволяє з ними поводитися як з людьми третього сорту. Українця-заробітчанина можна просто з вулиці депортувати на батьківщину, забрати заробіток і закрити йому двері в Європу. Але ми тут можемо все ж ці двері притримати.

Хто бажає щось зробити в цьому напрямку, будь-ласка, контактуйте

Ukraine Kompetenz Zentrum

www.ukz-berlin.de
info@ukz-berlin.de, tel. 0049 1775495465
Контактна особа: Ольга Самборська

Хто би хотів і міг допомагати Іринці матеріально, подаю банківський рахунок батька Іринки в Україні:

Рахунок Іринки: номер рахунку (в Євро) в Україні: 2620155728089(06355/0000)398091 одержувач: SIUSIAJLO BORYS ANDRIJOVYCH ZALISCHYTSKYY R-N, VIL. USTECHKO Bank reciever: 947057610 JSC “STATE SAVINGS BANK OF UKRAINE” KYIV SWIFT: COSBUAUK BRANCH ZALISCHYKY Korresp.: Deutsche Bank AG Frankfurt am Main SWIFT: DEUDEFF В меті пересилки вказати “для Іринки”

Хто має можливість завести подаррунок Іринці по дорозі на Тернопіль, Чернівці, Заліщики (с. Устечко знаходиться кілька кілометрів вбік від автостради Тернопіль-Чернівці), будь-ласка, повідомте нас.

Хто хотів би передати щось Іринці з Німеччини, прохання занести до бюро Ukraine Kompetenz Zentrum:

Офіс Ukraine Kompetenz Zentrum, Mehringhof
Ukraine Kompetenz Zentrum e.g.
Gneisenaustrasse 2a
10961 Berlin

U6 Mehringdamm, Bus: 104, 119, 140, 219, N4

Потреба негайного реагування всім  лідерам ГО, партіям, профспілкам, депутатам, прогресивним службовцям  та чесним людям! TOP

http://pidprukr.ucoz.ua/load/oleksandr_suprunjuk_proponuju_negajno_zizvati_koordinacijnu
_radu_asambleji/1-1-0-228

21 червня 2010

Олександр Супрунюк. Пропоную негайно зізвати Координаційну раду Асамблеї

Так звана законотворча діяльність в сфері економіки, так званої нової влади, веде до неможливості працювати в легальному полі субєктів підприємницької діяльності.

Це є продовження паплюження конституційних прав та свобод громадян, узурпація влади, зрада національних інтересів держави України  та  її народу. 

Для нас, підприємців,  як і для решти простих громадян, лишається лише обовязок платити податки та хабарі, та обслуговувати своєю працею непомірні апетити можновладців.

Пропоную-негайно скликати координаційну раду АМСБ України. 

Прийняти програму дій щодо недопущення прийняття законів, що порушують конституційні права громадян на працю, приватну власність,  ведення господарської діяльності та свободи слова, зборів,  інших прав і свобод громадян України.

Експертно-моніторинговому комітетові створити незалежну експертну групу з залученням широкого кола громадських лідерів-спеціалістів по податковому законодавству.

Провести аналіз всіх законопроектів від різних субєктів законодавчої ініціативи, ініціювати незаангажовані (незаполітизовані) громадські слухання щодо законодавства в сфері бізнесу.

Створити штаб по підготовці, координації та організації  масових акцій протесту діям влади, що фактично знищують вітчизняний бізнес.

Провести мобілізацію середнього класу для масового мирного спротиву в рамках законодавства України. Закликати всі громадські організації та небайдужих людей підтримати та захистити вітчизняний малий та середній бізнес від фактичного знищення.

Провести найближчим часом прес-конференцію для національних ЗМІ розіслати відозви через  Інтернет.

Звернутися до спеціалізованих видань, (ЧП, Галицькі контракти тощо) з пропозицією стати партнерами Асамблеї та допомогти мобілізувати та активізувати підприємців.

Розробити покрокові системні акції, що будуть іти по наростаючій до повного вирішення наших вимог.

Член КР АМСБ України,          16.06.2010р.       Супрунюк Олександр

1. Проект Податкового кодексу
http://pidprukr.ucoz.ua/load/proekt_podatkovogo_kodeksu/1-1-0-229   

2. Ольга Ракова. Зауваження до проекту Податкового кодексу
 http://pidprukr.ucoz.ua/load/olga_rakova_zauvazhennja_do_proektu_
podatkovogo_kodeksu/1-1-0-230
 

3. Володимир Щербина. І знову міф про реформи.
http://pidprukr.ucoz.ua/load/volodimir_shherbina_i_znovu_mif_pro_
reformi/1-1-0-233
 

4. Лист з Хмельниччини Президенту України та Премєру
http://pidprukr.ucoz.ua/load/list_prezidentu_ukrajini_ta_premeru/1-1-0-231  

5. Анатолій Ковальов  Депутатам 
http://pidprukr.ucoz.ua/load/anatolij_kovalov_deputatam/1-1-0-232


6. Навмисне не придумаєш. Газета «Поле Честі» 17 06 10р.
http://www.pidprukr.ucoz.ua/load/navmisne_ne_pridumaesh_gazeta_quot_pole
_cheti_quot_17_06_10/1-1-0-234
 

7. Негайні наші дії по недопущенні прийняття злочинного податкового кодексу
http://pidprukr.ucoz.ua/load/azarivskij_podaikovij_kodeks_uzakonenij_reket/1-1-0-235   

8. Ольга Ракова. Звернення до лідерів ГО.
http://pidprukr.ucoz.ua/load/olga_rakova_zvernennja_do_lideriv_go/1-1-0-237

9. Андрій Кувічка. Пропозиції ГО «Луганськ – мій дім»
http://pidprukr.ucoz.ua/load/propoziciji_go_quot_lugansk_mij_dim_quot/1-1-0-236

10. Негайне наше відношення до проекту податкового кодексу
http://pidprukr.ucoz.ua/load/azarivskij_podaikovij_kodeks_uzakonenij_reket/1-1-0-235

Відкритий лист колишнього Президента Л. Кравчука до Президента України В.Ф.Януковича TOP
http://blogs.pravda.com.ua/authors/kravchuk/4c1f5cddc5810/

Шановний Вікторе Федоровичу!

Звернутися до Вас з цим листом мене змусили події, що розгортаються в цивілізованих країнах в зв'язку з жорстоким ставленням до тварин в Україні.

Рух на захист безпритульних тварин в Україні все ширшає. До нього приєднуються все нові захисні організації з різних країн, в яких вони висловлюють глибоку стурбованість жорстокими методами нищення безпритульних тварин в Україні.

Так ми готуємось комфортно зустріти гостей на Євро-2012. Та гості бачать цю проблему по іншому. До України надходить багато звернень від міжнародних організацій, відомих гуманістів з проханням врегулювати цю проблему і не прикриватись позицією УЄФА.

Директор УЄФА Мартін Каллен офіційно заявив, що УЄФА не підтримує жорстоких методів нищення тварин і повідомив про це Уряд України.

Захисники тварин в Україні і зокрема Товариство "SOS", яке очолює відома гуманістка пані Тамара Тарнавська зібрало документальні свідчення, як спалюють живими собак і котів в спеціальному пересувному пристрої, винайденому в м.Лисичанську.

Цю адську машину уже охрестили собачим "освенцімом", бо жорстокість людей дійсно перейшла всі межі.

Я, пане президенте, подивився ці документальні свідчення. Навіть у людини, яка багато чого бачила в житті, виступають сльози. Так не повинно бути, якщо ми люди і хоч якимось боком торкаємось гуманізму. Спалювати живими не наважувались навіть останні нелюди в історії цивілізації – фашисти в крематоріях. Тварини також відчувають страждання від болю. А чому не відчувають моральних страждань люди. Суспільство не повинно миритися з такими ганебними явищами.

Є у нас і закон "Про захист тварин від жорстокого поводження" та чиновники і не думають його виконувати. А норми цього закону повністю збігаються із рекомендаціями міжнародних організацій.

Є і вищий Закон. Нагадаю, що Папа Римський відніс собак до живих істот, в яких є душа. Тому людей, які так жорстоко поводяться з собаками, маємо підстави називати душегубами.

Прошу Вас, Вікторе Федоровичу, вжити заходів, щоб закрити ганьбу ХХІ століття – пересувні крематорії для бродячих тварин, примусити представників влади в-решті-решт виконувати закони і нести відповідальність за нехтування їх нормами.

В світі не повинна утверджуватись думка, що в Україні варварська влада. У нас є досвід вирішення проблем безпритульних тварин за європейськими стандартами – стерилізація тварин та створення притулків для них. Його слід впроваджувати і захистити наших менших братів.

Я знаю Ваше особисте і Вашої родини ставлення до тварин. Воно викликає повагу.

Розумію, що не можна в наказному порядку примусити чиновників любити собак чи котів. Але закони вони мусять виконувати.

Закликаю всіх, не бути байдужими до жорсткості та приєднатись до руху на захист безпритульних тварин.

З повагою

Л.Кравчук

Links to event postings TOP

Do you maintain a web-based list of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site from the ePOSHTA newsmagazine.

 Canada

 United States

USA flag Chicago: Rediscovering Ukrainian Album Cover Art-Exhibit -- July 9 - 30 TOP

Rediscovering Ukrainian Album Cover Art, an exhibit from the Museum's Permanent Collection at the Ukrainian National Museum opens Friday, July 9, 2010 7:00 pm. Over 110 album covers will be exhibited through July 30th.

Album cover art, as artistic expression, is nearing extinction. The album cover was a true 'marriage' of two very distinct and different media -- art and music. LP covers were an outlet for experimentation, art, fun, social comment and the power of the visual image to entice you to listen to the music contained therein. As technology advanced, music became available on cassette, CD, and now as a download. The exhibit celebrates the artists who, in most cases, anonymously contributed their art.The album covers selected in our Album Cover Art exhibit also reflect the artistic expression of both musician and cover artist as well as the impact of two cultures. Influences of the American culture on the immigrant's life experience are evident in many of the later album covers from the 50's thru the 90's

Well over 100 album covers were selected from the 1200 albums that comprise the permanent collection of the Ukrainian National Museum. Along with the album covers, archived treasures, never before displayed, will be available for viewing during this exhibit.  LP's will also be for sale.

The Ukrainian National Museum is located in the heart of the Ukrainian Village, at 2249 West Superior Street in Chicago.

Hours: Thursday through Sunday, 11:00 am to 4:00 pm.

Admission: Adults $5.00, Children under 12 - Free. Free Parking is available beside the Museum.

For driving instructions, visit the Museum's website at www.ukrainiannationalmuseum.org. For additional information, please feel free to call (312) 421-8020 or e-mail Admin@UkrainianNationalMuseum.org

Royal Woodbine Golf and Country Club, Toronto: Golf tournament -- August 18, 2010 TOP
For the Sponsorship opportunities and Application forms go to the site:

USA flag San Diego, CA: Annual Ukrainian Festival -- Sept. 3 - 5 TOP

San Diego's Annual Ukrainian Festival

 
House of Ukraine 50th Anniversary

September 3rd, 4th & 5th

Tickets go on sale July 5th

FAMILY FRIENDLY EVENTS ALL WEEKEND

Vatra (Bonfire) on the Beach

Friday, September 3rd, 5 pm to 10:00 pm

Free Admission

* BBQ Meal Tickets sold Pre-sale Only *

Catamaran Resort, Hotel and Spa
3999 Mission Blvd.
San Diego 92109 (south lawn near the Atoll Restaurant)

Parking CASH ONLY

$5 Self-parking, $10 Valet Parking (mention House of Ukraine to get this discount)

Meet and Greet DESNA Ukrainian Dance Company of Toronto and welcome them to San Diego!Visit with Ukrainians from CA & AZ and those who have traveled here from other states and Canada as well.

** WEAR ANY UKRAINIAN T-SHIRT / EMBROIDERED SHIRT & GET A FREE RAFFLE TICKET w/ MEAL PURCHASE ONLY **

5 pm-Beach Volleyball begins and continues until 9:30 pm, illuminated all night

5 pm - TBA Cash bar available

6 pm - 7:30 pm PRE SALE ONLY

BBQ $20 (Adults & Children) meal includes Freshly Grilled Cheeseburger, Fries, Cubed Fruit, Cookies, Iced Tea and Water

8 pm - 9:30 pm Bonfire on beach, seating will be provided

9:50 pm Fireworks begin

Beach Meet Up

Saturday, September 4th, 10 am to 2 pm

Pacific Beach- Mission Blvd at Grand Avenue LOOK FOR UKRAINIAN FLAG NEAR LIFEGUARD STATION

(One block from Catamaran Resort)

Surfboards and Boogie Boards will be available to use for free.

50th Anniversary Concert

Saturday, September 4th, 6 pm Box Office opens, 7 pm to 9:30 pm

Joan B. Kroc Theater at the Salvation Army Kroc Center, 6611 University Avenue, San Diego 92115

Featuring DESNA Ukrainian Dance Company of Toronto and Violin Virtuoso, Vasyl Popadiuk.

(22 minutes from Catamaran Resort) FREE PARKING

Adults $20 ($25 after August 15th), Children 4-12 $10, Toddlers Free (Lap children only)

*** DON'T MISS OUR HOUSE OF UKRAINE HISTORICAL DISPLAY ***

House of Ukraine Lawn Program

Sunday, September 5th

Children's Activities Area

11 am to 1 pm Free Admission

Lawn Program - 2 pm to 3 pm

(to get a good seat arrive by 1 pm and bring a lawn chair or blanket)

Balboa Park House of Pacific Relations International Cottages (off of Park Blvd & President's Way) FREE PARKING

DESNA Ukrainian Dance Company of Toronto & San Diego Ukrainian Children's Dance Group perform on stage.

NO FOOD WILL BE SERVED THIS YEAR

***DON'T MISS OUR HOUSE OF UKRAINE HISTORICAL DISPLAY AND SLIDESHOW AT OUR COTTAGE***

Zabava (Dinner / Dance)

Sunday, September 5th

6 pm - Cocktail Hour, Dinner 7 pm Dancing 8 pm - 12:15 am

Catamaran Resort, Hotel and Spa
Kon Tiki Ballroom 2nd Floor
3999 Mission Blvd.
San Diego 92109

Mriya Band of Chicago and Violin Virtuoso, Vasyl Popadiuk will be performing.

Adults Prices TBA

Parking CASH ONLY $5 Self-parking, $10 Valet Parking (mention House of Ukraine to get this discount)

***DON'T MISS OUR HOUSE OF UKRAINE HISTORICAL DISPLAY AND SLIDESHOW ***

*** WE WILL HAVE INCREDIBLE RAFFLE PRIZES -- TICKETS AVAILABLE AT ALL EVENTS***

Canadian flag Crystal Lake, SK, Canada: Adult Ukrainian Language Immersion Course camp -- Aug. 12 - 19 TOP

2010 Marks the Tenth Annual
Adult Ukrainian Language Immersion Course (AULIC)

The dates for this year's AULIC are August12 to 15, for a four-day weekend, and August 12 to 19 for the extended session, which will be held at Trident Camp, Crystal Lake, Saskatchewan. Crystal Lake is located 1 km west off Highway #9 and 25 km north of Canora, SK. AULIC's success has been primarily a result of the quality of language instruction. Other important aspects of the program are the time allocated for recreational and cultural activities such as singing Ukrainian traditional and contemporary songs, watching Ukrainian videos, bread making and pysanky writing. Instructors selected for the camp are skilled in teaching the language and in sharing Ukraine's heritage and culture.  Instructors for 2010 are:

Beginner Level - Anita Drebot
Originally from Sudbury, Anita has taught Ukrainian for 40+ years. She has a BA in Slavic Studies from the University of Regina (U of R) and a number of Master's classes from the University of Saskatchewan (U of S). She taught Ukrainian in the Public School system, at the U of R for more than 10 years and briefly at the U of S. She also hosted Ukrainian radio and TV programs. This will be Anita's ninth year with the AULIC program.

Intermediate Level - Oksana Sholdra
Oksana is originally from Lviv, Ukraine, where she obtained degrees in Mathematical Engineering and Choreography. Since her move to Regina, Oksana has continued her education through programs at SIAST, Regina Open Door Society and at the University of Regina, where she received accreditation as a Second Language Instructor. She is presently employed by Bank of Montreal. She has taught Ukrainian at the Regina pre-school (Sadochok) as well as all levels of Ukrainian dance.

Advanced Level - Olena Kovpak-Gnyp
Olena is originally from Ukraine. She received her Bachelor of Education at the University of Chernivtsi and Masters of Education from the University of Saskatchewan. She has taught Ukrainian to students at the elementary level, at the high school level and at university. She is currently teaches Ukrainian at the Bishop Filevich bilingual school in Saskatoon.

The registration fee for the four-day weekend is $185.00 per participant if received prior to July 12th, and $200.00 thereafter. The fee for the extended session is $310.00 per participant if received prior to July 12th, and $325.00 thereafter. Room, board and all printed materials are included in the registration fee.

Those interested in learning more about AULIC 2010 should visit www.aulic.ca or contact Tony Harras at (306) 586-6805 or 585-7945 (fax), or send an email to info@aulic.ca.

AULIC is sponsored by the TYC/Ukrainian Orthodox Men's Association of Regina and the Ukrainian Canadian Professional and Business Association of Regina. Financial assistance is provided by Ukrainian Canadian Congress -- Saskatchewan Provincial Council & Regina Branch, Saskatchewan Lotteries, Saskatchewan Organization of Heritage Languages (SOHL), and The Ukrainian Canadian Foundation of Taras Shevchenko.

Third Annual Student Writing Competitions launched by the Ukrainian Canadian Civil Liberties Foundation
TOP

Edmonton, July 3, 2010

The Ukrainian Canadian Civil Liberties Foundation (UCCLF) Tuesday launched its third annual student writing competition.

"The Foundation has already doled out $2,000 since 2008, the inaugural year of the competitions which marked the 75th anniversary of Ukraine's Famine-Genocide, the Holodomor. We are once again encouraging students to actively engage in and do research on a civil liberties theme and to commemorate victims of genocide," said Andriy Harasymiw, Scholarships Director for the Foundation.

Two separate awards are being offered. Valued at $500, the High School Civil Liberties Award will go to a Canadian student aged 13-18 who submits a research essay of up to 1,500 words based on a Holodomor theme. The winning essay will be determined by a selection committee derived from the Ukrainian Canadian community. Judging will be based solely on the quality of essay content. Submission deadline has been set at Oct. 29, 2010.

The Civil Liberties Opinion-Editorial Award will go to a high school or post-secondary student whose Holodomor-based opinion-editorial appears in print in a major Canadian newspaper prior to the Nov. 30, 2010 deadline. The value of this award has been set at $1,000. However, this amount is subject to change in the event that an op-ed from more than one student appears in a major Canadian newspaper.

We are very pleased with the quality of applications we have received through the first two years of the competitions," continued Harasymiw. "The Foundation looks forward to receiving many high-quality submissions in the upcoming months."

Last year, Adrian Warchola of Edmonton was awarded $500 by the Foundation in winning the High School Civil Liberties prize with his essay entitled Extermination of the Breadbasket of Europe. In 2008, Antin Stowell of Winnipeg won the High School Civil Liberties prize and was likewise awarded $500. Also in 2008, the Foundation awarded Christina Dykun of Toronto $1,000 for having her Holodomor opinion-editorial published in the Calgary Sun.

More detailed information along with application forms can be obtained by e-mailing the Ukrainian Canadian Civil Liberties Foundation at UCCLF@hotmail.com.

Viktor Yanukovych met Ukrainian World Congress President Eugene Czolij and Secretary-General Stefan Romaniw TOP

Winnipeg, Canada -June 23, 2010

 
Ukrainian President Viktor Yanukovych met with Ukarinian World Congress President Eugene Czolij and Secretary General Stefan Romaniw.  
The meeting took place in Kyiv on June 21, with President Viktor Yanukovych, Foreign Minister Konstantyn Gryschenko, and Deputy Head of the Presidential Administration Hanna Herman. The Ukrainian World Congress was represented by President Eugene Czolij and Secretary General Stefan Romaniw.

At the meeting President Yanukovych said: "I wanted to meet with the leadership of the Ukrainian World Congress, which I consider a leading association of public organizations of the Ukrainian diaspora." In particular, he indicated the need for improved cooperation with Ukrainians across the world and stressed that he sought the opinion of the Ukrainian Diaspora on the life of modern Ukraine and wished to address their questions. "I think that now it is urgent to organize cooperation with you and other leaders of the Ukrainian diaspora to promote respectful image of Ukraine in the world. It is very important. I believe it is our common task," said Viktor Yanukovych.

Ukrainian World Congress President Eugene Czolij noted the long-standing relations between Ukraine and the World Congress and stressed the need to discuss the basic principles and foundations of previous cooperation. He drew immediate attention to the four memorandums of cooperation the World Congress signed in 2009 with the ministry of foreign affairs, ministry of family, youth and sport, ministry of culture and with the National Olympic Committee of Ukraine.

At the meeting, the World Congress conveyed to President Yanukovych a memorandum outlining the important issues concerning Ukraine and the Ukrainian Diaspora. It outlines key topics for consideration, namely: the threat of losing control of Ukraine's strategically important industries, the Black Sea Fleet agreement which extends the stay of Russia's military base in Ukraine, the importance of Ukraine joining the European Union and NATO, the introduction of de facto a second official state language in Ukraine, reports of violations of human rights and fundamental freedoms in Ukraine, the Holodomor Famine genocide of 1932 - 1933 in Ukraine, installation of monuments to Stalin in Ukraine, violation of human and minority rights of Ukrainians in Russia, unfounded accusations against the Organization of Ukrainian Nationalist under the leadership of Stepan Bandera in a resolution of the European Parliament.

"I congratulated the President and the Secretary General of the Ukrainian World Congress for taking this important first step and encouraged them to rapidly expand the dialogue and cooperation with various government ministries and non-governmental groups in Ukraine," stated UCC National President Paul Grod. "As part of this cooperation, the Government of Canada has reported that the negotiations with the Government of Ukraine to conclude a Youth Mobility Agreement and a Free Trade Agreement are moving along very well. In addition there are several senior government visits from both countries expected to take place this fall.  It is the desire of the Ukrainian Canadian community to further expand a prosperous and mutually beneficial relationship between Canada and Ukraine."

After discussing a number of the issues raised by the Ukrainian World Congress, President Viktor Yanukovych stated that he will provide an official response and agreed to continue their dialogue.

"This was a critical meeting for both the government of Ukraine and the Ukrainian people," stated Paul Grod. "To the extent possible we must reinforce the channels through which we can foster mutually advantageous cooperation. Undermining meaningful engagement between the Government of Ukraine and the Diaspora brings no benefit to the interests of the Ukrainian people. We have developed a consensus that our community, together with the Government of Canada, must proactively engage Ukraine at both the government and non-government levels if we hope that Ukraine will continue developing its democratic institutions, economic stability, civil society and national identity. There is no question that a constructive relationship with Ukraine will have a positive influence on our community and for the future of Ukraine for decades to come."

The full text of the Memorandum of important issues concerning Ukraine and the Ukrainian Diaspora, can be read at UWC:UWC Memorandum 17-6-2010.

Information about this meeting can also be found on the electronic page of the President of Ukraine: President of Ukraine, including a video of the meeting at video.

New leadership elected for UCC Ontario Provincial Council TOP


Delegates in attendance at the UCC Ontario Provincial Council AGM in Hamilton.
Top row (left to right): Myron Groch, Adriana Buyniak Willson, Steve Andrusiak, Marc Shwec, Paul Grod, Marika Szkambara, Oksana Rewa, Petro Mycak, Luba Petlura.  Bottom row (left to right): Lydia Shulakewych, Yvan Baker, Olya Sheweli, Marika Kobzan-Diakow, Orysia Sushko

Ukrainian Canadians in Ontario elected the new leadership for the Ukrainian Canadian Congress (UCC) several weeks ago in Hamilton. Representing the interests of over 335,000 Ukrainian Canadians in Ontario, the UCC regional Congress is mandated to connect people across the province, to lead a dynamic and rich community and to engage the Government of Ontario on key issues.

"Ukrainian Canadians in Ontario along with so many other communities are a foundation of Canada's multicultural fabric", stated Yvan Baker, newly elected President of the Ontario Congress. "They expect strong leadership to represent them on issues of concern not only to the Ukrainian Canadian community, but to all Canadians". Baker, former Vice President of the UCC Toronto Branch, is currently a management consultant and former staff member to a federal Member of Parliament.

He is joined on the Executive by Vice President, Chrystia Chudczak (Ottawa), Treasurer, Fr Bohdan Hladio (Durham), Secretary, Marika Kobzan-Diakiw (St. Catharines), and Past President, Olya Sheweli (Hamilton).

"Our goal is two-fold. First, it is to build connections to strengthen the community. Second, it is to speak in a united voice to governments so that they understand the issues of concern to the community and our vision for Ontario and Canada."

"Ontario has a large and very active Ukrainian Canadian community", says Paul Grod, National President of the national Ukrainian Canadian Congress. "The Ontario Council will be a strong and important platform for raising issues to the Province on matters of importance to Ukrainian Canadians living in Ontario".

About the Ukrainian Canadian Congress

The Ukrainian Canadian Congress (Congress) is the voice of Canada's Ukrainian community. The Congress brings together under one umbrella all the national, provincial and local Ukrainian Canadian organizations. Together with its member organizations, the UCC has been leading, coordinating and representing the interests of one of Canada's largest ethnic communities (1.2 million) for 70 years and instrumental in shaping Canada's social, economic and political landscape.

Prosecution witness in Demjanjuk trial investigated for perjury TOP

http://www.independent.co.uk/news/world/europe/demjanjuk-witness-accused-of-perjury-in-german-court-2003615.html
June 18, 2010

Ex-Nazi camp official did not remember Demjanjuk
http://www.google.com/
hostednews/ap/article/
ALeqM5hIH0N3mJ1HhKJr
BMWn3uUa8WpghAD9GC
EUOO1

 

A former US Secret Service forensics expert who testified at the John Demjanjuk Nazi war crimes trial is being investigated for perjury.

The trial prosecutor, Hans-Joachim Lutz, said that his office was obliged to open the investigation against former agent Larry Stewart, who testified in Munich last week, after defence attorney Ulrich Busch filed a complaint with the court accusing him of perjury.

Mr Busch argued that Mr Stewart's Munich testimony contradicted statements he had made in US District Court in Ohio in 2001 -- the year after he examined documents being used as evidence against Mr Demjanjuk. The prosecutor refused to comment on the possibility of charges being filed, saying the evidence first had to be examined.

Mr Stewart rejected the allegation. "I was asked different questions this time, so I answered the questions I was asked," he said.

Complete article:
http://www.independent.co.uk/news/world/europe/demjanjuk-witness-accused-of-perjury-in-
german-court-2003615.html


Wrzesnewskyj memorializes Father Jerzy Popieluszko, Patriarch Josyf Cardinal Slipyj, and other East European Catholic martyrs of communism TOP
June 7, 2010

Ottawa -- Today, Liberal M.P. Borys Wrzesnewskyj (Etobicoke Centre) bowed his head in remembrance of the life and example of Father Jerzy Popieluszko who was beatified yesterday at a Mass in Warsaw, Poland, that was attended by close to 150,000 faithful.


MP Borys Wrzesnewskyj addressing the House of Commons.
"In 1935 Stalin mocked the Catholic Church declaring: 'How many [military] divisions has the pope?' Lenin's and Stalin's evil empire, using armies of informants, agents, torturers and murderers, went on to exterminate tens of millions of people and for three generations caused the suffering of hundreds of millions. Yet the people's faith maintained their belief that the evil, with its diabolical divisions, would be overcome. Today, the Soviet Union is no more and we beatify another Catholic martyr in that struggle against evil," stated Wrzesnewskyj.

Earlier today on the floor of the House of Commons, Wrzesnewskyj paid tribute to Blessed Popieluszko, Ukrainian Catholic Patriarch Josyf Cardinal Slipyj, as well as the long list of martyred Catholic clergy who were cruelly mocked, persecuted, tortured and, in some cases, murdered by the communist secret police apparatus behind the Iron Curtain in Central and Eastern European countries.






House of Commons Debates
Statements by Members
Monday, June 7, 2010

3rd Session - 40th Parliament - Volume 145 -- Number 057

Father Jerzy Popieluszko

Mr. Borys Wrzesnewskyj (Etobicoke Centre, Lib.): Mr. Speaker, yesterday, worldwide, Polonia celebrated the beatification of Father Jerzy Popieluszko, the Catholic priest who in the 1980s ministered to Solidarity workers at the Huta Warszawa steelworks.

An unassuming pastor, Father Popieluszko did not shirk his responsibility to minister his flock when Polish workers began to organize the Solidarność Union. In sermons he defended national and human rights. For this he suffered detentions and interrogations. Finally, in 1984, after leading Mass he was kidnapped by Communist secret police and 11 days later his tortured body, bound and gagged was dredged from a reservoir.

Today, along with Polonia we bow our heads in Solidarność, remembering Father Popieluszko and the long list of martyred Catholic clergy -- Polish Cardinal Wyszyński, Ukrainian Cardinal Slipyj, Hungarian Cardinal Mindszenty, Croatian Cardinal Stepinac, Czech Cardinal Beran, and Slovak Bishop Gojdic --who suffered torture and even death at the hands of the evil ideology of communism.

Kingston remembers Gaskin Lion TOP
_blank

Wearing a garland similar to the one now adorning the newly returned Gaskin Lion, six-year-old Natalie Wowk was dressed in traditional Ukrainian costume Friday afternoon as she attended a ceremony to welcome back the refurbished statue to Macdonald Park. The restoration was a project of the city's Ukrainian communmity to mark the centennial of its people settling in Kingston.



The lion was restored this year with support from the Ukrainian Canadian Club of Kingston and the League of Ukrainian Canadians. The project was a way to mark the 100th anniversary of the Ukrainian settlement in Kingston. Photo: Michael Lea /The Whig-Standard http://www.thewhig.com/ArticleDisplay.aspx?e=2662835


Around the world, freedom is in peril TOP
http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2010/07/04/AR2010070403849.html
July 5, 2010


Fred Hiatt

As America this weekend celebrates the birth of its liberty, in much of the rest of the world freedom and democracy are in retreat.

Over the past decade, authoritarian rulers have refined their techniques to stay in power, learning from each other and thinking two steps ahead of democratic forces. Unprepared for this systematic reply to the advance of democracy from the 1970s through the 1990s, democratic governments have yet to formulate a coherent response.

"A global political recession" is how Tom Melia describes the current state of affairs. Melia is deputy director of Freedom House, a nonprofit that annually measures the state of liberty in every nation.

[...]

Freedom eroded over the past year in 14 of 29 countries that were once part of the Soviet Union or the Warsaw Pact. Eleven of the 12 non-Baltic former Soviet republics are worse off than a decade ago. "No country in the region has undergone a sharper decline than Russia," he said -- and in the 12th, Ukraine, a newly elected government has been relentlessly pushing in the wrong direction the past few months.

It is "remarkable," Walker observed, that 20 years after the fall of the Berlin Wall such "structural authoritarianism" has embedded itself so deeply. And it matters to the United States and other democracies, he suggested, because it is hard to imagine fruitful, sustained cooperation with nations that "operate on coercion and caprice."

[...

So at decade's end, the correlation of forces, as the Communists used to say, looks bleak. Three assertive powers -- China, Russia and Iran -- not only resist democratization but actively seek to disseminate their model of authoritarian rule in their spheres of influence. Europe, the engine of democratization of the 1990s, looks inward, more interested in appeasing Russia than reforming it. Newer or less wealthy democracies such as South Africa, Turkey, Brazil and India seem stuck in anti-colonial mind-sets that discourage cooperation to promote democracy. And the Obama administration remains skittish about adopting a "freedom agenda" that its predecessor had tarnished in the minds of many Democrats.

Complete article: http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2010/07/ 04/
AR2010070403849.html


Don't lose Ukraine TOP

http://www.project-syndicate.org/commentary/larrabee6/English
June 25, 2010

Taras Kuzio and F. Stephen Larrabee

 
WASHINGTON, DC -- United States Secretary of State Hillary Clinton's visit to Ukraine on July 4-5 provides an important opportunity to reassure Ukrainians that the US remains committed to Ukraine's sovereignty and democratic evolution.

This signal is of critical importance, because Ukraine's hard-won independence and ability to pursue closer ties to Euro-Atlantic institutions are under threat. Many Ukrainians feel that the US -- indeed, most of the West -- has given up on their country.

When Viktor Yanukovych was elected president in February, many Ukrainians hoped his victory would end five years of political infighting under former President Viktor Yushchenko and lead to increased stability, reform, and national unity.

[...]

The gas agreement, moreover, undermines Ukraine's incentive to reform its inefficient and corrupt energy sector, and commits the country to buy more gas in subsequent years than it may need. At the same time, it increases energy dependence and economic reliance on Russia, hardening Ukraine into a one-dimensional -- Russia-leaning -- foreign policy.

[...]

In short, now is not the time to pursue a policy of benign neglect. Clinton's trip should signal America's firm commitment to building an independent and democratic Ukraine, and make clear that the US rejects a European security order based on spheres of influence. The EU should also be encouraged to be more forthright in agreeing to an Association Agreement and free-trade area.

 
Taras Kuzio is Editor of Ukraine Analyst and a Visiting Fellow at the Center for Transatlantic Relations at Johns Hopkins University's School of Advanced International Studies.


 
F. Stephen Larrabee holds a Chair in European Security at the RAND Corporation. He served on the National Security Council staff in the Carter Administration.



Georgia knocks Stalin off his pedestal TOP

http://www.nytimes.com/2010/06/26/world/europe/26georgia.html?emc=eta1
June 25, 2010


Georgian authorities, seeking to purge their country of Soviet monuments, on Friday removed a statue of Stalin from the central square of Gori, Stalin's birthplace. It had stood there for 48 years. Reuters

Sarah Marcus and Ellen Barry

GORI, Georgia -- In the predawn darkness on Friday, Georgian authorities carried out a clandestine operation in Gori's central square. Wrapping thick cables around Stalin's neck and under one of his armpits, they hoisted him off the pedestal where he has stood for 48 years and set him nose-first on the back of a flatbed truck.

By morning, the statue was long gone -- a relief to Georgia's leadership, which has been increasingly intent on moving the 20-foot monument since a 2008 war with Russia.

[...]

Georgian authorities will replace the statue with a memorial "to the victims of the Soviet dictatorship, victims of Stalin's policies inside and outside Georgia and victims of the 2008 war," as well as foreigners who died in the war, Mr. Rurua said. A Dutch cameraman was killed in August of 2008 when Russian warplanes bombed the square...

Complete article: http://www.nytimes.com/2010/06/26/world/europe/26georgia.html

The Russian government's style of looking after its citizens TOP

What expectations Ukrainian citizens can have with Yanukovych's adoption of the Russian way of running a country.


Another button being reset with Russia TOP
Cavusoglu helps to "reset" Russian-PACE relations

Russian politicians and analysts appreciate "impartial approach" of the president of the Parliamentary Assembly of the Council of Europe (CoE).

http://rt.com/Politics/2010-07-02/roar-russia-pace-cavusoglu.html

Janus-faced Russia hiding its snarls from the West TOP

http://search.japantimes.co.jp/cgi-bin/eo20100621a1.html
June 21, 2010

SENTAKU MAGAZINE

[...]

One answer as to why Russia has been making these and other conciliatory gestures is that Moscow, at least for now, does not see any need to continue a confrontational attitude toward the West at a time when American influence is dwindling in the former Soviet sphere of influence and former Soviet republics and when Western European nations, hit by serious economic slumps, have suspended efforts to expand NATO's sphere of influence further east.

It would be a mistake, however, to jump to the conclusion that Moscow has abandoned its diplomacy of threat and intimidation for good. There are two factors to indicate that the apparent change to "friendly diplomacy" will last no more than a year or so.

The first, according to diplomatic sources, is the U.S. midterm congressional elections this fall. Russia believes that, after the elections, President Barack Obama will no longer be able to work on "resetting" relations between Washington and Moscow. In anticipation of this, the Russian leadership is looking for an opportunity to establish "more equitable" U.S.-Russia relations, in which Russia takes the lead.

The other factor is the election of the members of the State Duma, or the lower house of the Federal Assembly, late next year and the Russian presidential election in two years. Before these elections, the government must prove to citizens that the Russian economy is recovering. Prime Minister Putin's goal of making Russia among the five top economic powers will require at least a 6 percent annual growth rate. Therefore, Moscow is seeking economic cooperation with as many countries as possible.

In April, Medvedev became the first Russian head of state to visit Argentina, where he discussed construction of nuclear power stations and diversification of bilateral trade.

On the other hand, the government is faced with the need to inspire patriotism among citizens, because a "peace diplomacy" will not win large numbers of votes held by "Siloviki" officials in the security and military services. One Russian government source predicts that Moscow will return to its traditional diplomacy of threat and intimidation against Washington, after Obama becomes a "lame duck president."...

This is an abridged translation of an article from the June issue of Sentaku, a monthly magazine covering Japanese political, social and economic scenes.

Complete article: http://search.japantimes.co.jp/cgi-bin/eo20100621a1.html

Drill, drill, drill in Black Sea: so says Putin TOP

http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2010/06/17/
AR2010061703062.html

June 17, 2010

Russia to support oil drilling in Black Sea

[...]

Rosneft CEO Sergei Bogdanchikov said drilling would start at two sites - one approximately 120 miles (200 kilometers) from the port city of Novorossiisk, and the other further south off the shore of Tuapse. The first drilling should begin by the end of 2011.

The Black Sea is shared by six countries - Russia, Ukraine, Romania, Bulgaria, Turkey and Georgia - and considered to be particularly ecologically vulnerable due to the low level of fresh water inflow.

Last week Bulgarian Prime Minister Boiko Borisov said Bulgaria would withdraw from a Russia-backed pipeline project to deliver oil to southeastern Europe due to oil spill fears. ...

Complete article: http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2010/06/
17/AR2010061703062.html

Film on Hitler sparks outrage among 5,000 strong Jewish community in India TOP
http://www.kyivpost.com/news/guide/guidenews/detail/69999/#ixzz0rDeNZlcs
Reuters June 17, 2010


MUMBAI, June 17 (Reuters) - Protests by India's small Jewish community have prompted a leading actor to pull out of a film on the last days of Adolf Hitler, a rare subject for a movie in the Bollywood film industry.

[...]

India has a small Jewish community of around 5,000 as most have migrated to Israel and the West over the years. They said they were outraged by the decision to make a film on Hitler.

"Whoever is making this film is doing so with ignorant, if not more sinister motives ... they are hurting the feelings of a community that has suffered a great deal," Jonathan Solomon, the chairman of the Indian Jewish Federation, told Reuters.

In 2006, a small restaurant in Mumbai was forced to change its name from "Hitler's Cross" to "Cross Cafe" after strong protests.

A year later, the Jewish community staged strong protests, again in Mumbai against a home furnishing maker that named its new line of bedspreads "NAZI" and used the swastika in its promotional brochure.

The film's director said film would not glorify Hitler. "Those who are protesting against the film have got it wrong," said Rakesh Ranjan Kumar, the director.

Complete article: http://www.kyivpost.com/news/guide/guidenews/detail/69999/#ixzz0rDeIkstt

Зустріч керівництва Світвого Конґресу Українців з Президентом Віктором Януковичем
TOP

21 червня 2010 р.

 
Віктор Янукович, Президент України зустрічається з Євгеном Чолійом, Президент Світового Конґресу Українців і з Стефаном Романівом, Генеральний секретар СКУ
 
В Києві відбулась перша офіційна зустріч керівництва Світового Конґресу Українців (СКУ) з Президентом Віктором Януковичем. З боку України в ній узяли участь Президент Віктор Янукович, міністр закордонних справ Костянтин Грищенко та заступник глави Адміністрації Президента Анна Герман. СКУ на зустрічі представили президент Евген Чолій та генеральний секретар Стефан Романів.

На початку зустрічі Президент Віктор Янукович сказав: “Я дійсно мав бажання зустрітися з керівництвом Світового Конґресу Українців. Вважаю, що це - провідне об’єднання всіх громадських організацій української діаспори”. Він зокрема заявив про потребу покращення співпраці з українцями всього світу та підкреслив, що хотів би почути думку представників української діаспори про життя сучасної України та відповісти на їхні питання.

Президент СКУ Евген Чолій відзначив довголітні відносини України і СКУ та наголосив на необхідності обговорення основних принципів і засад попереднього співробітництва, а також звернув безпосередню увагу на підписані протягом 2009-2010 рр. чотири меморандуми співпраці. Окрім цього, він передав Президенту Віктору Януковичу Меморандум про важливі питання, що стосуються України та української діаспори, в якому викладено зміст основних тем для розгляду: загроза втрати контролю над стратегічно важливими галузями промисловості України; угода про Чорноморський флот, яка продовжує термін перебування російських військових баз в Україні; важливість вступу України до Європейського Союзу та Організації Північноатлантичного договору; впровадження de facto другої державної мови в Україні; заяви про порушення людських прав і основних свобод в Україні; Голодомор 1932- 33 рр. в Україні - геноцид українського народу; встановлення пам’ятників Сталіну в Україні; порушення людських та національних прав українців Росії та безпідставне звинувачення Організації Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери в резолюції Європейського Парламенту.

Після обговорення низки порушених Світовим Конґресом Українців питань, Президент Віктор Янукович заявив, що дасть на них офіційну відповідь.

Повний текст Меморандуму про важливі питання, що стосуються України та української діаспори, можна прочитати на сайті СКУ: http://www.ukrainianworldcongress.org/Memoranda/Memorandum17.
06.2010_ua.html

Інформацію про цю зустріч можна також знайти на електронній сторінці Президента України: http://www.president.gov.ua/news/17409.html

Новий провід Конґресу Українців Канади відділу Онтаріо TOP


Стоять з ліва: Мирон Ґрох, Адріяна Буйняк-Вілсон, Степан Андрусяк, Маркіян Швець, Павло Ґрод, Марійка Шкамбара, Оксана Рева, Петро Мисак, Люба Петлюра. Сидять з ліва: Ліда Шулякевич, Іван Бейкер, Оля Шевель, Марійка Кобзан-Дяків, Орися Сушко

Декілька тижнів тому українцями провінції Онтаріо в Гамільтоні вибрано новий провід Конґресу Українців Канади (КУК). Регіональний конґрес КУКу представляє інтереси понад 335,000 канадців українського походження зі всього Онтаріо. Він покликаний об’єднувати українців усієї провінції, щоб динамічно й багатогранно провадити громаду, залучаючи до вирішення її ключових проблем уряд Онтаріо.

“Канадці українського походження разом з багатьма іншими громадами творять в Онтаріо фундамент канадської багатокультурності”, – стверджує Іван Бейкер, новообраний голова КУК, Онтаріо. “Вони очікують ефективного провідництва, яке б представляло справи, важливі не лише для української громади, але й для всіх канадців”. І. Бейкер, колишній заступник голови КУК, відділ Торонто, колишній асистент члена парламенту Канади, працює професійно в одній з міжнародних фірм консультантом для підприємств та урядових установ.

Окрім нього, в екзекутиві є Христя Худчак - заступник голови (Оттава), о. Богдан Гладіо – скарбник (Дургам), Марійка Кобзан-Дяків – секретар (Ст. Катеринс) та Оля Шевель – колишня голова (Гамільтон).

“Наша ціль двояка. Перше – вдосконалити зв’язки з громадами з метою їхнього зміцнення. Друге – розмовляти одним голосом з місцевими, провінційними, а навіть федеральними урядами, щоб вони розуміли справи, які торкаються нашого суспільства і нашої візії на майбутнє Онтаріо й Канади”.

“Онтаріо має велику і дуже активну українсько-канадську громаду”, – каже Павло Ґрод, голова Конґресу Українців Канади. - Відділ Онтаріо буде сильною та потужною базою для пошуків розв`язок питань, важливих для канадських українців, при їх розгляді провінційним урядом“.

Про Конґрес Українців Канади

Конґрес Українців Канади (КУК) є виразником українського суспільства Канади. КУК об'єднує в одну структуру всі загально канадські, провінційні і місцеві українські організації. У співпраці зі складовими організаціями впродовж 70 років КУК провадить і координує одну з багачисельних етнічних груп канадського суспілъства (українців - 1.2 мільйони), представляє її інтереси та продовжує бути важливим чинником у формуванні соціяльного, економічного та політичного життя Канади.

Прогрес в переговорах щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та Канадою TOP
http://www.ukremb.ca/canada/ua/news/detail/41717.htm
5 липня 2010 року


«Україна та Канада вже досягли істотного прогресу в переговорах щодо створення зони вільної торгівлі», - про це йшлося під час зустрічі Міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка з Міністром зовнішньої політики та міжнародної торгівлі Канади Лоуренсом Кенноном 3 липня ц.р. у м.Краків (Польща), куди вони прибули з метою участі у 10-ій ювілейній зустрічі керівників зовнішньополітичних відомств «Спільноти демократій».

Як відомо, перший раунд переговорів щодо створення зони вільної торгівлі відбувся у травні ц.р., наступний – заплановано на жовтень.

Керівники зовнішньополітичних відомств України та Канади також обговорили графік двосторонніх контактів на вищому політичному рівні.

К.Грищенко зі свого боку наголосив на необхідності якнайшвидшого підписання міжурядової угоди з питань полегшення подорожей молодих громадян з України до Канади і навпаки.

Л.Кеннон, в свою чергу, заявив про стійку підтримку Канадою української незалежності та демократії. Також він підкреслив, що офіційна Оттава позитивно оцінює заявлене Україною прагнення взяти на себе головування в ОБСЄ в 2013 році.

ІІІ Міжнародний конґрес «Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті: сучасний вимір, проекція в майбутнє» TOP

1 липня 2010 року

23-25 червня ц.р. у Львові відбувся ІІІ Міжнародний конгрес «Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті: сучасний вимір, проекція в майбутнє», який був організований Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка». Участь у згаданому заході взяло близько 400 учасників із 28 країн світу.

Учасникам конгресу були виголошені привітання Президента України Віктора Януковича, Віце-прем’єр-міністра України Володимира Семиноженка, Міністра закордонних справ України Костянтина Грищенка і Міністра культури та туризму України Михайла Кулиняка.

З вітальними словами до учасників Конгресу звернулися міський голова Львова Андрій Садовий, заступник голови Львівської ОДА Ліляна Гримська, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» Ірина Ключковська, Президент Світового конгресу українців (СКУ) Евген Чолій (Канада), голова Світової федерації українських жіночих організацій Марія Шкамбара (Канада), голова Європейського конгресу українців Ярослава Хортяні (Угорщина).

У своєму виступі І.Ключковська дала позитивну оцінку тому факту, що ухвали, прийняті на попередніх конгресах світового українства, реалізовуються. Зокрема, торік було проведено, вперше за часів Незалежності, парламентські слухання з питань закордонного українства, а МЗС України розроблено законопроект у цій сфері. У цьому контексті І.Ключковська висловила переконання, що співпраця з українською діаспорою, яка, за деякими даними, налічує за кордоном проживає від 20 до 25 млн. чоловік.

Заступник голови Львівської ОДА Л.Гримська, звертаючись до учасників Конгресу, зазначила, що українська діаспора має неоціненний ресурс для допомоги Україні.

У зверненні до учасників Конгресу Президент СКУ Е.Чолій відзначив, що Україна наближається до третього історичного етапу розвитку, пов’язаного з національним відродженням.

Виступ Е.Чолія містив такі основні тези:

  • ВРУ повинна відкинути всі спроби заперечити Голодомор як геноцид українського народу. Слід повернути на офіційний веб-сайт Президента України розділ про Голодомор. Уряд України повинен виділити у цьому році відповідні кошти на встановлення пам’ятника жертвам Голодомору у Вашингтоні.
  • СКУ засудив угоду щодо продовження терміну базування в Україні Чорноморського флоту РФ, як таку, що порушує Конституцію України.
  • Слід заборонити встановлення пам’ятників Й.Сталіну в Україні, а також забезпечити демонтаж його пам’ятника у Запоріжжі.
  • Російській мові не потрібно надавати законного статусу в Україні.
  • Наголошено на важливості набуття Україною членства в ЄС і НАТО, що є запорукою незалежності України.

Голова Європейського конгресу українців Я.Хортяні відзначила побажання української діаспори мати своє представництво у Верховній Раді України.  За її словами, така практика існує в Хорватії та інших країнах.

Програма Конгресу передбачала проведення дискусій в рамках наступних секцій:

  • стратегія та моделі співпраці України з діаспорою;
  • збереження національної ідентичності українців зарубіжжя;
  • новітні явища світового українства в контексті східної діаспори та нової хвилі еміграції;
  • освіта українського зарубіжжя: сучасний стан та перспективи;
  • культура і мистецтво українського зарубіжжя;
  • місце і роль ЗМІ діаспори у просуванні та захисті українських національних інтересів у світі;
  • церква як центр збереження та формування духовності українця за кордоном;
  • лемки як складова світового українства.

У рамках Конгресу відбулися наступні культурно-мистецькі акції:

  • 22 червня у Львові в Музеї народної архітектури та побуту («Шевченківський гай») був відкритий «Сад світового українства» (висаджено близько 40 саджанців яблунь, вишень і черешень), під час якого закордонні українці пов’язали на деревах стрічки кольорів прапорів країн свого проживання;
  • виставка творів українських художників Латвії;
  • виставка, присвячена гетьману Пилипу Орлику;
  • виставка про діяльність Мінського міського громадського об’єднання українців «Заповіт»;
  • виставка та нагородження переможців міжнародного літературно-мистецького конкурсу «Для тебе, Україно!», організованого для молоді України та українських громад за кордоном (в якому взяли участь 5 тис. учасників);
  • концерт «У родинному колі» за участю Народного артиста України В.Зінкевича та українських творчих колективів з Білорусі, Естонії, Латвії та Словаччини;
  • презентація мистецького видання «С.Крушельницька. Міста і слава»;
  • проект «Загублена в снігах Сибіру… повернення. Пам’яті української актриси Ніни Певної»;
  • фотовиставка «Вивіски у Львові: відмова від рідного» Роксоляни Тим’як-Лончини (Чикаго, США);
  • виставка українських національних сценічних костюмів, організована приватним науково-виробничим підприємством «Фанел».

Робота Міжнародного конгресу широко висвітлювалася центральними та регіональними мас-медіа.

Відкритий протестний лист від Комітету Приятелі Київського Патріархату Української Православної Церкви в Торонто, Канада TOP

Торонто 5 червня 2010 року.

Відкритий протестний лист від Комітету Приятелі Київського Патріархату Української Православної Церкви в Торонто, Канада.

Вінницька  Обласна Державна Адміністрація  Голова  Джига Микола Васильович                                                         м. Вінниця , вул. Соборна, 70

Вельмишановний Пане Миколо Васильович Джига !

Ми члени громадського Комітету Приятелі Київського Патріархату УПЦ в Торонто , Канада сильно стривожені подіями на Вінничині в селі Росоша Липовецького району, які задіяла і проводить УПЦ  МП., в селі Стадниця  Вінницького району  та приміщення так званої домової церкви при комунальному закладі “Вінницька обласна лікарня ім.акад.О.І.Ющенка” у місті Вінниця за адресою вул.Пирогова,б 109.

У цивілізованому і культурному світі такого не буває щоб чужа церква  чи яка небудь чужа установа мала перевагу і більші права в законодавстві у державі спільного проживання. Хто ж дозволяє такому насильницькому свавіллю? Звичайно московські вислужники і плазуни, перевертні і яничари, люди які не поважають себе і не поважають свій нарід, люди які виховані на московській традиції терору, хитрощів, підступу і нахабства.

Владні місцеві структури повинні захищати своїх громадян, діяти і працювати на добро свого народу а не сприяти хуліганству та ще й організувати церковне рейдерство на храми і вірних УПЦ КП, якя на власних силах і за свої кошта відбудовує, будує і привертає до духовного життя десятиліттями нищену  духовість, рідну мову і культуру на рідній землі.

Хуліганські напади на священослужителів УПЦ КП а з окрема фізичне побиття, серйозне тілесне пошкодження це кримінальний злочин, це грубе порушення Конституції України.

Усі події фізичного побиття у храмі і біля храму фільмувалися працівниками СБУ та міліції але жодних дій по дотриманню правопорядку не було вжито.

Ваше протегування однієї конфесії над  іншими буде поглиблювати рздор, розпалювання міжконфесійних протиріч і розєднання громадян в українській державі а це з черги нанесе чималої шкоди всьому суспільству.

Обманом і махінаціями передаются українські храми УПЦ КП представниками  вінницької влади на  власність  Московському  Патріархату.

Виринає питання хто ви? Ви на ці пости були обрані народом для його служіння а в дійсності для кого служите?

Де поділася ваша совість, відповідальність і де поділася шана і гідність до свого рідного?

Ми невідємна частина українського народу у діаспорі, наша щира любов до України ,до рідної мови, церкви, культури і звичаїв здаєтся на богато перевершила ваш рівень.

Ми звертаємося до Вінницької Обласної Адміністрації до вельмишановного Голови Пана Володимира Федоровича Демішина , до представників Вінницької Облдержадміністрації та до колективу представників Обласної Ради м. Вінниці  навести порядок і зупинити знущання над віруючими УПЦ КП та ведення наявної дискримінації що до УПЦ КП.

Комітет Приятелі Київського Патріархату УПЦ у м.Торонто, Канада вимагає від Вінницької Обласної Адміністрації  і Обласної Ради :

  1. Повернути безправно і насильно забрані храми УПЦ КП і скасувати реєстрацію статуту громади УПЦ МП від дня 1 березня 2010 року:

а) в селі Росоша Липовецького району храм Св.Димитрія, (біля школи) по вул.Шкільній.

б)  в селі Стадниця Вінницького району храм Св.Велико-мученика Димитрія Солунського УПЦ КП.

в) передати єпархіальному управлінню УПЦ КП безплатне користування приміщення так званої домової церкви при комунальному закладі«Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім.акад.О.І.Ющенка« за адресою вул.Пирогова б.109 у місті Вінниці.

  1. Надати компенсацію тим особам, які зазнали тілесного і морального пошкодження.
  2. Відповідно привести до відповідальности і покарання тих осіб, які були задіяні у нелегальній продажі Єпархіального Управління що по вул. проїзд Станіславського,7 м. Вінниця  та привласнили кошта з цієї продажі.

Закликаємо голову Шановного Пана Миколу Васильовича  і всіх представників Вінницької обласної Адміністрації і Обласної Ради з головою Шановним Паном Григорієм Михайловичем Заболотним, правоохоронні сили і правову систему міста Вінниці до чесного розгляду повижче зясованих справ,закликаємо до взаємопорозуміння до толерантного ставлення до усіх існуючих конфесій і ні на мить не забувайте про те, що УПЦ КП це наша з вами корінна ,національна і рідна Церква.

Сподіємося на Ваш позитивний відгук і чесне полагодження вище згаданих справ.

З дружнім привітом до Вас
За комітет Приятелі КП  УПЦ в Торонті, Канада

Ірина Ващук
Голова

та члени комітету  з власноручними підписами

100 днів влади та опозиції: що далі? TOP

http://www.pravda.com.ua/articles/2010/06/3/5100742/
03 червня 2010 

Ігор Жданов  

[...]

Як будуть будуватися відносини між владою та опозицією, владою та громадянським суспільством?

Чи готова опозиція до реального захисту національних інтересів країни та інтелектуального змагання з опонентами?

Чи готова влада сприймати критику з боку опозиції та громадянського суспільства?

Чи навпаки, її дії будуть спрямовані на утиск свободи слова та опозиційної діяльності в країні?

Нова влада: перші підсумки діяльності

За сто днів президентства Віктора Януковича Україна де-факто стрімко трансформувалася із парламентсько-президентської в президентську республіку. Для цього навіть не знадобилося вносити зміни до Конституції країни. За цей час новій владній команді вдалося відновити керованість виконавчою владою та навіть заявити про досягнення політичної стабільності в країні.

[...]

Суспільство отримало декілька потужних антидемократичних дзвоників: були скасовані місцеві вибори, Конституційний суд своїм рішенням про індивідуальне членство в коаліції довів, що він є слухняним інструментом проведення вигідних владі рішень, з'явилися тенденції до утисків свободи слова та самоцензури журналістів, розпочався широкий наступ на українську мову.

[...]

Нова влада в Україні не проросійська і не антиукраїнська. Ця влада у більшості своїй, просто не розуміє цінності, вибачте за тавтологію, таких цінностей як "державна незалежність і суверенітет України", "демократія", "національна безпека" та "національні інтереси".

Якщо максимально огрублювати, то все, що не має відповідного грошового еквіваленту, для неї лише слова, або, як там говорять, "пурга".

[...]

Яскравий приклад: пропозиція російської сторони об'єднати "Газпром" і "Нафтогаз" не викликала захвату на Банковій та Грушевського. Внаслідок такого "рівноправного" об'єднання можна втратити контроль за грошовими потоками, що, напевне, неприпустимо для українських можновладців.

[...]

Так що, чи буде чим похвалитися регіоналам зимою 2011 року - це велике питання. Тим більше, що у їх середовищі з'являються нові та роздмухуються старі конфлікти. Як завжди владний пиріг надто малий, а кількість тих, хто хоче отримати до нього доступ, надто велика.

Тому і виникла ідея провести місцеві вибори дещо раніше - вже 31 жовтня цього року, коли рейтинги регіоналів ще будуть високими, а вертикаль влади - вже сформованою. Це, в свою чергу, викликало негативну реакцію з боку партнерів Партії регіонів по правлячій коаліції. Особливо гострою була позиція Володимира Литвина, який усвідомлює всю складність рейтингових позицій свого блоку.

[...]

І на останок. Оголошений Віктором Януковичем пакет реформ (якщо це дійсно системні реформи) можна запустити лише у 2011 році: практично всі такі напрацювання потребують відповідного державного фінансування, тобто можливі лише за умови їх урахування у державному бюджеті на 2011 рік.

Саме держбюджет-2011 буде індикатором серйозності намірів нової влади  та рейтингових втрат заради проведення непопулярних, але необхідних рішень.

Опозиція в Україні: як забезпечити демократичний поступ?

Варто відзначити - будь-які "шапкозакидацькі" настрої опозиції з швидкого переформатування влади є на сьогодні невиправданими. Суспільний маятник суттєво хитнувся у східний бік.

[...]

Перший - це інерція суспільної психології. Згадаймо, як розвивалася політична ситуація на початку 2000-х років: поступово накопичувалися системні помилки влади та суспільна енергія протесту, що "вистрелила" у 2004 році. Так і зараз: чим більше нова команда буде робити помилок, тим більша буде суспільна енергія супротиву.

Тим більше, що останнім часом масові акції протесту перетворилися на проплачену технологію, що теж знижує довіру до них. Мітинги та демонстрації є ефективними лише за умови, якщо вони відображають глибинні суспільні настрої.

Другий фактор - самовідстороненість та самообмеженість більшої частини середнього класу у суспільних діях протестного характеру. Внаслідок економічної кризи багато з його представників займається втриманням власного бізнесу та соціальним самовиживанням, а не політикою.

Третій фактор, що обмежує широкий суспільний рух - це тотальне розчарування українських громадян не лише в окремих політиках, а й у політиці загалом, багатьма нашими співвітчизниками ставиться під сумнів дієвість масових акцій протесту - ну вийшли ми на Майдан, і до чого це призвело?

[...]

Скоординовані дії Юлії Тимошенко, В'ячеслава Кириленка, Анатолія Гриценка, Павла Жебрівського, Олега Тягнибока, Бориса Тарасюка, Миколи Катеринчука, Арсенія Яценюка (хоча сам Арсеній Петрович досить скептично ставиться до теми об'єднання) та інших політичних та суспільних лідерів нададуть нову якість опозиційній діяльності.

Інакше опозицію будуть бити по частинам, що значно легше, ніж у випадку їх спільної діяльності.

Ризикнемо передбачити, що додатковим стимулом до такої координації може бути подальший тиск влади на опозицію: спрацює закон "демократи об'єднуються лише перед розстрілом".

[...]

Згадаймо, що до 21 квітня 2010 року ніхто з опозиційних політиків та громадських лідерів взагалі не знав про можливість такого кроку влади. Харківська угода була внесена президентом Віктором Януковичем до парламенту вже 26 квітня, а 27 була проголосована буквально за декілька хвилин, як за декілька хвилин був ухвалений у першому, другому і будь-якому читанні Державний бюджет країни на 2010 рік. У такому ж темпоритмі зараз хочуть протягнути і закон про основні засади внутрішньої та зовнішньої політики.

Дуже сприятлива для інтелектуальних змагань ситуація: влада грає за правилами регбі, настійливо пропонуючи опонентам грати за шаховими правилами.

Водночас, це не значить, що опозиція повинна відмовитися від інтелектуального змагання з владою. Вона повинна, умовно говорячи, мати не лише програму "проти", тобто протидіяти антидемократичним діям можновладців, а й мати програму, яка спирається на позитив.

Тоді, у випадку перетворення нинішньої опозиції на владу, вона не буде втрачати час на "розкачку", а зможе в стислі терміни реалізовувати вже напрацьовані під час опозиційної діяльності рішення.

Як це не парадоксально, але в існуванні потужної опозиції зацікавлене не лише українське суспільство, а і влада. Саме за такого балансу інтересів та конструкції політичної системи, Україна може залишатися демократичною країною, яка зберігає шанс на економічну та соціальну модернізацію.

Ціла стаття: http://www.pravda.com.ua/articles/2010/06/3/5100742/

Путінова «демократія» – в залізному кулаці TOP

http://inozmi.glavred.info/articles/3566.html

Шон Вокер
01-06-2010

[...]

Учора ввечері московська міліція безжалісно розігнала один з найбільших протестів опозиції за останні декілька років. Це сталося лише за два дні після того, як прем’єр-міністр Владімір Путін заявив, що проведення таких мітингів потрібно дозволяти.

Міліція затримала й заштовхала до автобусів понад 100 осіб з різноманітних опозиційних груп, від лібералів до анархістів. Повідомляється також про 30 арештів під час подібного мітингу в Санкт-Петербурзі.

Кожного останнього дня місяця, що складається з 31 дня, активісти збираються, аби висловити протест проти, як вони стверджують, порушення Ст. 31 російської конституції, що гарантує свободу зібрань. Зазвичай приходять не більш як кількадесят активістів, яких швидко розганяє ОМОН, але у вчорашній демонстрації взяли участь понад 1000 людей, і щільні ряди омоновців не вдавалося контролювати натовп.

[...]

Протест відбувся через два дні після того, як провідний російський рок-музикант незвично сміливо закинув панові Путіну брак політичної свободи в країні. Юрій Шевчук, лідер культової рок-групи 80-х «ДДТ», яка й досі має чимало прихильників, виголошує на концертах промови з критикою влади. Запрошений на круглий стіл пана Путіна з санкт-петербурзькими митцями, він скористався шансом прямо висловити своє невдоволення прем’єр-міністрові. Під час гострої дискусії, що тривала кілька хвилин, він запитав, чи справді пан Путін прагне демократизації, а ще запитав, чи ОМОН порушить Ст. 31, розігнавши демонстрацію, заплановану в Санкт-Петербурзі.

[...]

У певний момент пан Путін гримнув на пана Шевчука за те, що той його перебив, а коли музикант сказав, що російський прем’єр-міністр має політичну вагу, аби втрутитися й припинити придушення демонстрацій ОМОНом, пан Путін відповів, що його вага становить тільки 76 кілограмів.

Панові Путіну рідко публічно ставлять такі запитання, а багато з його зустрічей ретельно організовують помічники. Пан Шевчук заявив, що перед зустріччю йому подзвонив помічник прем’єр-міністра і попросив не ставити гострих запитань. Пан Путін назвав це «провокацією» і сказав, що музикант не міг отримати такого дзвінка.

Пізніше помічники пана Путіна заявили, що дозволяти демонстрації – справа місцевої влади, а прем’єр-міністр не має права втручатися. І все ж слова пана Путіна активно обговорювалися на російських веб-сайтах, а багато хто почав думати, що міліція виявить більше стриманості, ніж зазвичай.

[...]

Тих, що опиралися, заламували й тягли до автобусів; одного російського оператора, який спробував зняти те, що відбувається, вдарили і штовхнули назад у натовп, збивши з ніг двох літніх жінок. Джерела в міліції стверджують, що було арештовано 135 осіб, а один з лідерів опозиції Едуард Лімонов стверджує, що реальна кількість заарештованих ближча до 200.

Ціла стаття: http://inozmi.glavred.info/articles/3566.html

Президент Білорусії захищає свою країну перед Росією, а Янукович розпродає свою TOP

Відео - Президент Білорусії не церемонно висловлюється міністру закордонних справ Росії Лаврову,

http://www.pravda.com.ua/photo-video/2010/06/23/5166899/

..Зокрема, сторони обговорять можливість консолідації "Нафтогазу", "Газпрому" і однієї з компаній Євросоюзу з метою транзиту російського газу, повідомляє "Інтерфакс-Україна" з посиланням на джерело в уряді.
http://www.interfax.com.ua/ukr/main/42454/

Прем'єри також можуть обговорити "будівництво двох нових потужних підземних газових сховищ і збільшення транзиту на 60 мільярдів кубометрів"....>

http://www.pravda.com.ua/news/2010/06/27/5177180/

Yara's Scythian Stones - Huffington Post video blog TOP

June 18, 2010

Huffington Post has a video blog on world music that is now featuring a nine minute piece on Yara's Scythian Stones -- watch it, write comments (very important) and pass it on to your friends.

"I first caught Yara's work in 1999 when I was assigned to review their musical play "Circle." It blew me away with its combination of great singing, songs, inventive staging, and earthy humor. (It was also where I first met Eugene Hutz of Gogol Bordello, who had a role in the play.) Ever since then I've thought more people should know about Yara ..."

http://www.linktv.org/worldmusic/blog/post/433/-kyrgyzstan-ukraine-and-rites-of-passage-songs-of-scythian-stones

Ukrainian courses available at York University TOP
http://www.yorku.ca/laps/huma/courses/pdf/huma4195.pdf

In 2010/2011 Dr. Marko R. Stech will teach the following Ukrainian-studies courses at York University:

FALL 2010 AP/HUMA 4195 3.0A UKRAINIAN CULTURE WITHIN THE EUROPEAN CONTEXT

This course presents selected topics in the fields of Ukrainian literature, drama, theatre, and intellectual thought from the 11th to early 20th centuries, examined within the European cultural context. A general overview is provided of the historical and social circumstances in which Ukrainian culture developed. The course opens with an examination of the literary culture of medieval Ukraine and further covers the Ukrainian Renaissance and Baroque periods, Ukrainian literature of the Classical and Romantic periods, positivist realism, and early modernism up until World War I.

WINTER 2011 AP/HUMA 4196 3.0 UKRAINE IN 20TH-CENTURY EUROPE: CULTURAL PERSPECTIVES

This course examines the evolution of modern Ukrainian culture and national identity through the prism of Ukrainian literary and cultural history. It presents and analyzes key works and developments in the fields of Ukrainian literature, drama, theatre, and intellectual thought from the 1920s to the present, examined within the European cultural context. A general overview is provided of the historical and social circumstances in which Ukrainian culture has developed. The course opens with an examination of the cultural renaissance of the 1920s and further covers Ukrainian interwar and postwar literature in Ukraine and the West, the "thaw" culture of the 1960s, dissident and underground literature of the 1970s and 1980s, and the literary culture of independent Ukraine.

SCHOLARSHIPS: Students who register for both of these half-courses, HUMA 4195 and HUMA 4196, will be eligible for TWO separate $1,200 SCHOLARSHIPS, the Petro Jacyk Scholarship and the Turko Scholarship.

Register now and tell your friends about these courses! Ukrainian studies at York University need the interest and support of our students and community in order to exist and grow!

For more information, contact Marko Stech at m.stech@utoronto.ca

Journalists decry censorship in Ukraine TOP
http://www.presstv.ir/detail.aspx?id=129053&sectionid=351020606
Fri, 04 Jun 2010

Ukrainian journalists protest at the President Yanukovych news conference. Reuters

Journalists protest against censorship in Ukraine by putting on T-shirts reading "stop censorship," during press conference by President Victor Yanukovych.

The protest took place on Friday amid growing concern over media rights, AFP reported.

In response to protesting journalists, Yanukovych assured the media that he shared their opinion, saying that "no-one is putting pressure on you or will put pressure on you."

The Ukrainian president took one of the T-shirts, and read out a letter of complaint signed by the journalists.

"I want to cooperate with you and find ways together to uproot attacks on press freedom. If there are concrete examples, then I am ready to support this movement with you." the president said.

Last month, journalists from channel 1+1 and STB issued a petition complaining about increased censorship under the rule of Yanukovych.

The protests came after officials banned broadcasters from airing footage of Yanukovych being hit by a giant wreath last month.

World-class British universities in Kyiv TOP

http://www.kyivpost.com/news/opinion/op_ed/detail/69714/
June 15, 2010

Leigh Turner

"So, just so I've understood this properly," the journalist asks, "you can study in Kyiv and receive a fully accredited degree from the University of Sheffield?" "That's correct," the Vice Principal says.

He explains how postgraduate students will complete their studies in Kyiv and receive degrees from the University of Sheffield; and undergraduate students will transfer for their last two years of studies either to the campus of the University of Sheffield in the UK or the campus of CITY College, the International Faculty of the University of Sheffield in Thessaloniki, Greece.

British universities consistently rank among the best academic institutions in the world. So it's no surprise that there's a strong demand from abroad to study in the UK; and that some top British universities are establishing programmes which allow students to earn fully accredited degrees from British universities through carefully-constructed courses provided in other countries. Today I'm alongside Megaklis Petmezas, Vice Principal for Communication and Student Affairs from the University of Sheffield, Yaroslav Golovko, President of the Kyiv Business School and Mihail Krikunov, the Dean of the Kyiv Business School, at the Ross Business Consulting press room facilities for the launch of two University of Sheffield Masters' degree programmes and three undergraduate degree programmes in Kyiv. After our presentations there are a good number of questions, during which the Vice Principal says that courses will begin this autumn. I note that as well as reinforcing economic growth prospects in Ukraine, these courses will help boost the CVs of individual students.

I've blogged before about the importance of education in Ukraine and how the UK is helping develop Ukraine's immense human capital. I hope the new Sheffield University programmes get off to a good start; and that prospective employers as well as students in Ukraine take a good look at what UK education providers have to offer.

Олег Скрипка застерігає: українці втрачають свою мову та самоідентифікацію TOP

http://unian.net/ukr/news/news-383630.html
25.06.2010


Оксана Климончук

Коли з нас хочуть висмоктати всі ресурси, то кажуть, що ми з росіянами один народ… Хибне розчарування суспільства в минулій владі переросло в реальний розпач за влади нинішньої…

Засновник етнофестивалю «Країна Мрій», лідер рок-гурту ВВ Олег Скрипка відповів на запитання УНІАН.

СТРАШНО ЧИТАТИ НОВИНИ ПРО ТЕ, ЩО НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ ПОЧАВСЯ ТИСК

Читайте інтерв'ю
http://unian.net/ukr/news/news-383630.html

Порожистий Дніпро TOP

Вячеслав Дригайло

Історико-топонімічний словник «Порожистий Дніпро» професора Запорізького національного університету Віктора Чабаненка одразуж, як тільки вийшов у світ, полонив і став у нагоді вченим-гуманітаріям, інжинерам водникам, судноплавцям, краєзнавцям, письменникам, журналістам, учителям, студентам та учням старших класів середньосвітніх шкіл. Проце свідчать широкі відгуки в засобах масової інформації, попит на це унікальне науково-популярне видання енциклопедичного типу. Усі, хто цікавиться історією козацтва та рідного краю висловлять свою вдячність автору, Запоріжжю й Запорізькому Національному університету за лінгвістичні, історичні, географічні, археологічні, топографічні, фолькльористичні та інші відомості про затоплені топооб’єкти порожистої ділянки Дніпра: населені пункти, пороги, забори, скелі, острови, урочища.

І’мя заслуженого діяча науки і техніки України, члена Національної Спілки письменників України, академіка Академії наук вищої школи Віктора Чабаненка широко відоме не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Його книги є навіть у фондах бібліотеки Конгресу Сполучених Штатів Америки. Сотні випускників та аспірантів доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри загального мовознавства Запорізького національного університету працюють на ниві освіти. У нього близько тисячі різних наукових статей та публікацій із мовознавства. Він — лауреат премії імені Павла Чубинського, Якова Новицького та Дмитра Яворницького, член Національної спілки письменників України, почесний голова обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т.Г. Шевченка.

Серед визначних робіт ученого — збірки легенд і переказів Нижньої Наддніпрянщини («Савур-могила», «Сестра орлів», «Січова скарбниця»), історико-топомічний словник «Великий Луг Запорозький», «Словник говірок Нижньої Наддніпрянщини» (чотири томи), «Фразеологічний словник говірок Нижньої Наддніпрянщини»,  «Стилістика експресивних засобів української мови». Віктор Чабаненко упорядкував антологію «Січовий Парнас. Поетичні твори вихованців Запорізького державного університету». А ще він автор кількох сотен статей до енциклопедії «Українського козацтва» та понад тисячі наукових і публіцистичних статей.

Видав поетичні збірки: «Собор душі твоєї», «В гостях у юності твоєї», «У вічному двобої», «Ораторія», «Суголосся»...

Та чи найзначущі з його активного й продуктивного доробку – книги Віктора Чабаненка «Українська атлантида», «Нариси з Козакознавства». Слід відзначити, що кожен твір Віктора Антоновича не лише мав і має своїх шанувальників, а й авторитетний відгук...

... « – Видання цікаве й потрібне, –  написав 25 січня 1993 року про збірник Віктора Чабаненка «Мудре слово (Прислів’я та приказки в говірках Нижньої Наддніпрянщини)» видатний український письменник, громадський і державний діяч 20 століття, Герой України Олесь Гончар. За особистим свідченням Віктора Чабаненка ще з 1971 року запорожець «заприязнився» із Олесем Гончаром (до самої його смерті). Це була як приязнь сина й батька». – Адже народні перлини Нижньої Наддніпрянщини, - наголошує Олесь Гончар, - ще раз засвідчують, кому належить цей козацький край (на жаль, і сьогодні ж дехто піддає сумніву права незалежної України, хоча для нас вони є очевидними). І що збірник з’явився саме в Запоріжжі це особливо значуще».

Творчий здбуток і творчий подвиг, - наукову працю Віктора Чабаненка – письменника і науковця про Великий Луг «Українська Атлантида», - відзначили видатний письменник, Герой України Юрій Мушкетик, відомий критик Володимир П’янов і прозаїк Валентин Чемирис...

У передмові до історко-топонімічного словника «Порожистий Дніпро» Віктор Чабаненко пише:
Навесні 1932-го року зв’язку із завершенням будівництва Дніпрогесу утворилося штучне озеро (водоймище) площею близько 33 тисяч гектарів і глибиною близько 20 (у верхів’ї) до 60 (біля греблі) метрів. Це озеро затопило русло Дніпра і його долину на протязі від Запоріжжя (урочища Кічкас) до передмість Дніпропетровська. Під водою опинилися сотні топооб’єктів, а серед них – і всесвітньо відомі Дніпрові (Дніпровські) пороги.

Виникнення порогів, як гадають вчені, відноситься до третього періоду кайнозойської ери, а точніше – до т. зв. Пліоценової епохи (400 - 230 тисяч років тому), коли бурхливі річкові потоки з півночі пробили собі дорогу через гранітні й гнейсові виходи Українського кристалічного щита.

Перші писемні згадки про Дніпрові пороги датуються початком нашої ери, а їх детальний опис у середині 10-го століття зробив візантійський імператор Константин Багрянородний (твір «Про управління імперією»). Цей опис цікавий тим, що в ньому подаються паралельні назви порогів – «слов’янські», «руські» (тобто староукраїнські) і «варязькі», «скандинавські» (тут же бо проходив знаменитий шлях «із варягів у греки»). Такі паралелі незаперечно свідчать про глибоке українське етимологічне коріння, що його мають назви згаданих топооб’єктів.

Різні автори і в різний час налічували не одинакове число порогів. Наприклад, той же таки Константин Багрянородний називав їх сім, французький інженер XVII століття Гійом Левассер де Боплан – 13, український літописець XVIII століття Самійло Величко – 11, а теперішні географи та історики – 9. Річ у тому, що дехто із дослідників порогами вважав і окремі забори, а дехто – навпаки, окремі пороги приймав за забори. Як би там не було, але сьогодні виділяються такі Дніпрові пороги: Кодак (Кодацький), Сурський, Лоханський, Дзвонець (Дзвонецький), Ненаситець, Вовнига, Будило, Лишній і Вільний.

Ця книжка написана у формі історико-топонімічного словника енциклопедичного типу. В реєстрових статтях подаються відомості не тільки про пороги, а й про інші топооб’єкти (їх більше 500), які затоплені чи й зараз зберігаються на порожистій ділянці Дніпра. До таких об’єктів належить: лави порогів, забори, скелі, камені, кам’яні гряди, острови, річки, струмки, балки,  байраки, яри, печери, ущелини, проходи, рівчаки, канали, вири, миси, перевози, мости, військові укріплення, урочища, населені пункти та ін.

Словникові статті виготовлені за такою схемою: 1) назва об’єкту (слово чи словосполучення) у формі називного відмінка з позначенням наголосу (якщо він відомий); 2) закінчення родового відмінка чи форма цього відмінка (якщо в назві є випадні О або Е, напр. Крячка, Селезня); 3) грамотичний рід топоміна, а якщо назва множинна, то вказівка на грамотичне число (множину); 4) номенклатурний термін, що визначає тип топооб’єкта; 5) локолізація топооб’єкта; 6) паралелі або варіанти (фонетичні, словотвірні, графічні та ін.) топоніма (якщо вони наявні); 7) походження власної назви; 8) фіксація топоніма обстеженими джерелами і вказівка на ці джерела; 9) історичні, археологічні, фолькльорні та інші дані про топооб’єкт. Є випадки, коли вказана послідовність викладу матеріалу порушується або коли та чи інша структурна ланка (ті чи інші структурні ланки) його відсутня (відсутні). Це залежить або від неповноти зібраної інформації, або від характеру самого топооб’єкта і його місця у досліджуваний топонімічній системі.

Заголовки реєстрових статей (досліджувані топоніми) подаються, як звичайно прийнято, в алфавітному порядку. При цьому назви однойменних однорідних об’єктів нумеруються постпозитивно в дужках, напр., Виноградний (1), Виноградний (2), Виноградний (3) – острови, а неоднорідних – постпозитивно вгорі праворуч без дужок, напр., Лоханський1 – поріг, Лоханський2 – острів,  Лоханський3 –байрак; перші фіксуються в порядку черговості знаходження названих ними об’єктів за течією Дніпра, а другі – в порядку важливості пов’язаного з ним номенклатурного терміна. Окремі реєстрові позиції займають паралельні назви та варіанти назв. Усі вони мають відіслання до основних назв, напр., Славут див. Дніпро, Козловський див. Козлівський, Піщаний див. Піскуватий, Ревучий див. Ненаситець і под.

Топоніми як порожистої ділянки Дніпра, так і інших регіонів у текстах словникових статей виділені спеціальним шрифтом.

Часова (історична) заглибленість відомостей про той чи інший топооб’єкт залежала від джерел. Характеристика окремих реалій ураховує дані періоду до Христа, інші періоду X – XVIII століть нашої ери, а ще й інші (таких переважна більшість) – періоду ХІХ – ХХ століть. Особлива увага в словнику приділена відомостям із історії запорозького козацтва, для якого Дніпрові пороги були святинею, бо ж від них воно назвалося і саме вони були одним із найвидатніших природних захистів славетної Січі.

Віктор Чабаненко у словнику подає відомості не лише про пороги, а й про інші 500 топооб’єктів. Так, коли відкриваємо сторінку на літеру «А», то дізнаємося:

Андріївка – село Вільнянського району Запорізької області, підпорядковане Михайлівській сільраді. Розташоване на лівому березі Дніпра. Виникло на місці зимівника запорожця Остапа Велегури. До 1798-го року як невеликій хутір знаходилося на правому боці балки Лишньої, що виходила до Дніпра зі сходу. Після скасування Запорозької Січі селище і навколишні землі були подаровані полковникові Андрієві Леванідову (за ім’ям власника й дістало тоді свою назву). Домовившись із господарем, Остап Велегура привів восени 1779-го року до свого осідку кілька вільних козацьких родин із Сорочиців та Кобеляків, що на Полтавщині. Деякий час стара Андріївка місцевими жителями називалася ще й  Леванідівкою.  1797-го року слобода перейшла у властність поміщика, титулярного радника Мойсея Іваненка і через рік була перенесена на лівий бік балки Лишньої та стала називаться Андріївкою-Іваненковою. Ця назва зберігалася за селом до  20-х років минулого століття. В 1783 році тут мешкало 473 душі селян, які згодом були закріпачені.

Нащадки першопоселенців у кінці 19-го століття згадували: «Сама містина, де тепер Андріївка-Іваненкова, колись була дуже багата й розкішна. Звіру того, птиці, риби – видимо-невидимо було. Колись було, чи закінеш сітку, чи поставиш ятір, так сама риба й лізе; а зараз чи риба розумна стала, чи її мало, а нас багато... Звіру та птиці багато було за нашої пам’яті, а ще більше за наших дідів. Як жили тут запорожці, то степи були вільні, слободи де-не-де. Старі люди, було, кажуть, що як вийдеш до Дніпра та як глянеш на косу, птиця так і чорніє, і біліє. А як пужнеш із рушниці, так похмаріє од неї, що й світу Божого не видно. А крику того було на косах: і журавлі кричать, і чаплі, і чайки, і качки, і кулик, і крячка. А огарів було, а лебедів – видимо-невидимо. А звіру того! А що вовків, що лисиць, що зайців, бабаків, диких кіз – страшно й подумать! Оцих ховрахів тоді не було. Вони йшли з заходу сонця, і така їх сила сунулась, що нігде було й возом проїхати. Дійшли до Дніпра, то так і сунули на той бік».

Із завершенням будівництва Дніпрогесу нижня частина села затоплена, а та, що залишилася, місцевими жителями, які переселилися на гору, почала називатися Старою Андріївкою або Староандріївкою.

Земля, на якій розташована теперішня Андріївка та околиці, багата на археологічні пам’ятки. Тут виявлено дві палеолітичні стоянки і два могильники доби бронзи, а також знайдено (у 80-90-х роках 19-го ст.) кам’яні сокири й молоти, різні вояцькі обладунки і т. ін.

В Андріївці народився 1939-го року відомий український поет Олександр Стешенко.

Гортаємо сторінки словника і читаємо: «Башмачка – балка, що виходить до Дніпра з правого боку трохи вище від порогу Будила». Тагнулася з південого заходу кілометри чотири. Названа за прізвищем запорожця Башмака, який мав тут зимівник. Як свідчить Яків Новицький, ще в 70-х роках ХІХ століття у балці ріс чудовий ліс, серед яких траплялися й вікові дуби. На початку ХХ-століття всі дерева були вирубані, лишилися тільки чагарі.

Не кожному з нас випала доля чи то нагода знати бодай хоч трохи про Дніпро, хоч і живемо на його берегах.

Дніпро, -а, ч. – велика, головна ріка України. Бере початок на  Валдайській височині (Смоленська) і впадає в Дніпровський лиман Чорного моря. Довжини 2285 кілометрів, площа басейну 503 тисячі квадратних кілометрів. Порожиста ділянка – від Січеслава (Дніпропетровська) до Запоріжжя, - має довжину більше 60-и кілометрів, ширина річища тут у різних місцях була різною – від 40 метрів до кілометра. На протязі цієї ділянки в Дніпро, впадают річки: з правого боку – Мокра Сура; з лівого – Ворона, Осокорівка і Вільнянка. Її перетинають гранітні відроги Карпат у вигляді 9-и порогів (Кодак, Лоханський, Сурський, Дзвонець, Ненаситець, Вовнига, Будило, Лишній і Вільний), багатьох забор і каменів. Береги майже всі скелясті. По руслу – кілька десятків малих і великих островів. У 1932-ому році після спорудження Дніпрогесу вода на ділянці піднялася на десятків метрів. Утворилося водосховище площею близько 33 тисячі гектарів; середня глибина – 20, а максимальна – 60 метрів. Затоплена унікальна екосистема,  опинилися на дні незлічені пам’ятки світового значення, символи української історії.

Навряд чи знайдеться на земній кулі ріка, що мала б стільки назв (варіантів і паралелей), як їх має центральна водна артерія нашої Батьківщини. Таке явище пояснюється тим, що Дніпро відіграв виключно важливу роль у житті численних племен і народів, у розвиткові цілого ряду цивілізацій. Українці, крім Дніпро, вживали і вживають Дніпр, Дніпер, Дніп, Ніпро, Ніпр, Славут, Славута, Славутець, Славутиця, Славутич. Літературно-нормативною, стилістично нейтральною тепер є форма Дніпро, походження якої досі остаточно не з’ясовано. Різні вчені думають по-різному. Так, скажімо, П. Безсонов припускав, що в її основі лежить санскритський корінь «дун» (на позначення ріки взагалі) і спільноарійське слово «апер» («козел»); звідси Дніпро (первісно Дунапер чи Данапер) – це «ріка диких козлів» або «ріка диких кіз». М. Надєждін вважав, що даний гідронім походить від уже згадуваного санскритського кореня «дун» («дън») і давньогрецького «боріс» («поріс» або «пріс»), тобто «північний вітер»; отже, Дніпро (первісно Дунаборіс, Дунапоріс, Дунапріс) слід розуміти як «ріка північного вітру» чи просто «ріка півночі», «північна річка». М. Нікольський виводив етимологію нашої назви зі скитських слів «дон» ріка і «прх» («бризка», «піна»); таким чином, Дніпро (первісно Донпрх) означає «ріка бризків» або «ріка, що піниться». За П. Шафариком, назва української ріки складається із санскритського «дан» або «дон» («ріка») та фракійського чи готського «паріс» або «перес» («потік», «течія»); виходить, що Дніпро (первісно Данапріс, Данперес, Донпаріс, Донперес) треба перекладати як «ріка – потік) або «вода – течія». На думку Д. Іловайського, в слові Дніпро (первісно Данапраг або Данапер), окрім скитьського «дан» чи «дана», заховане слов’янске «праг» («поріг») або «Перун» (ім’я божества); значить, Дніпро можна тлумачити як «порожиста ріка» чи «Перунова ріка». До цієї думки схиляється Д. Яворницький. В. Абаєв у гідронімі Дніпро вбачає поєднання двох скитських мовних елементів, а саме: «дан» («ріка») та «апр» («глибокий»); тоді Дніпро (первісно Данапр) означає «глибока ріка», або «водяна глиба». Версію В. Абаєва підтримував А. Білецький. Оригінальну гіпотезу висунув О. Трубачов. За його припущенням компонент іранського походження «дан» («ріка») давні слов’яни (праукраїнці) Середньої й Нижньої Наддніпрянщини запозичили через фракійців у формі «дун». Компонент же «іпр» семантично пов’язаний із назвою лівої притоки ріки Тетерева Ібр. Отже, Дніпро (первісно Дуніпр<Дунібр) – це «ріка біля Ібру», подібнодо того, як Дністер (первісно Дуністер) – це «ріка біля Істру» (Істр – стара назва Дунаю). В. Шаян доводить, що в основі гідроніма лежать два протослов’янські (праіндоєвропейські) корені: «дану» («течія») і «пр» чи «пер» («перемагати»). Отже, первісне значення назви Дніпро могли бути «Ріка-переможець» або «Поборник рік» чи «Володар рік». За О. Братком-Кутинським, першопочатково формою назви Дніпро була Данапріс, тобто  вона утворилася з двох праукраїнських слів «Дана» (ім’я богині води) і «прісно» («вічно», «завжди»).

Варіант Дніпр у сучасній літературній українській мові має дещо архаїчний і стилістично забарвлений відтінок. Він уживається здебільшого в поетичних, публіцистичних та інших експресивно насичених текстах. Форми Дніп, Дніпер, Ніпр, Ніпро трапляються в розмовному (говірковому) мовленні. Цікаво, що, наприклад, у говірках Запорізької області варіант Ніпро і Дніпро виступають як іменники середнього роду («Ніпро замерзло», «широке Дніпро»). Назви Славут, Славута, Славутець, Славутиця, Славутич тепер осмислюються як похідні від прикметника «славутний» (тобто «славетний»), відзначаються емоційно-експресивним забарвленням і тому функціонують переважно у високостильовому мовлені. Але може бути й таке, що вони є найдавнішими, власне українськими назвами Дніпра, які етимологіно пов’язані з праслов’янським коренем слав-/слов- у значені «текти» («плисти»).  З раньоукраїнських писемних джерел до нас дійшли форми Дьнепрь, Дънерь, Непрь, Днепръ, Днъпръ, Днъпьръ. У казках та билинах давньокиївського періоду на позначення Дніпра вживалися назви Ріка-Славута, Змія-Дівиця та Змій-Горинич.

Далі буде.

Примітка 1
Народ який не знє своєї історії,
Не вартий майбутнього.
Тарас Шевченко

Примітка 2
... Епохи маємо право право судити із погляду тієї епохи, за якої ті люди жили...
Борис Грінченко

Примітка 3
Неси до людей всі думки, почуття і слова
Максим Рильський

Примітка 4
Минулеє, сучасне і майбутнє
в моїй душі єдині назавжди
Володимир Сосюра

Примітка 5
Вітчизну треба любити не за те, що велика, а за те, що своя.
Сенека

Мойсей Фішбейн: «Де пóгар німота оповила...» - відео TOP
http://www.youtube.com/watch?v=6v0BHkBVvOE

Читає автор.

Музика: Андрій Феофанов.


Мойсей Фішбейн -- визначний український поет і перекладач, лауреат премії імені Василя Стуса, член Українського Центру Міжнародного PEN-клубу та Національної спілки письменників України.

Лауреат ''Коронації слова'' про Хмельницького TOP
http://www.bbc.co.uk/ukrainian/multimedia/2010/06/100612_bakalets_video_is.shtml

Гостями п’ятничної програми Бі-Бі-Сі була переможниця літературного конкурсу ''Коронація слова'' пенсіонерка Ярослава Бакалець із Львівщини та співавтор її роману про Богдана Хмельницького Ярослав Яріш.

Пенсіонерка-вчителька, якій понад 70 років, отримала головний приз конкурсу за історичний роман ''Із сьомого дна'' про останні дні Богдана Хмельницького.

Літературні знавці, які розглядали анонімні рукописи, кажуть, що були вражені висвітлення добра і зла в романі.

Розповідаючи про свій рукопис, пані Бакалець, яка 10 років працювала вчителькою української літератури у сільській школі, сказала, що постать Богдана Хмельницького її захопила з дитинства, а вирішила вона написати про останні дні гетьмана.

У нас ця гетьманська боротьба точиться, відколи ми-українці себе пам’ятаємо.

Ярослава Бакалець

Пані Бакалець розповіла, що насправді написала свій роман у співавторстві з Ярославом Ярішем - своїм племінником.

Ярослав Яріш - сільський бухгалтер, який водночас сам є автором трьох книжок, і, зокрема, кілька років тому був дипломантом конкурсу "Коронація слова", каже, що допоміг пані Бакалець "розбавити класично-історичні напрацювання містикою й еротикою".

Пані Бакалець визнає, що написала свій роман «сухо і молоді було б нецікаво читати такий роман», а ідеї Ярослава про містику й еротику її зацікавили.

Автори кажуть, що матеріали для книги брали переважно "з підручників", але, що "не ставили за мету показати сухі історичні факти".

Ярослав Яріш каже, що вони «не вигадували нічого лишнього», а в своїй роботі спиралися, зокрема, на книги Яворницького, Нечуя-Левицького.

А щодо Богдана Хмельницького, то Ярослав Яріш каже, що його помилкою було те, що «його адміністрація не змогла прописати чіткі правила подальшого розвитку його молодої держави».

Автори розповіли, що їхній рукопис уже запропонували надрукувати три видавництва.

Ukraine: the immobile state TOP

http://www.opendemocracy.net/taras-kuzio/ukraine-immobile-state
2 June 2010

 
Taras Kuzio  
The analysis of Ukraine's prospects following the two-round presidential election of January-February 2010 seems often to veer between pessimistic predictions of national disintegration and optimistic scenarios about successful integration. The articles of Ethan S Burger (19 February 2010) and Adrian Karatnycky (5 March 2010) are representative examples of either position. This article argues that a more realistic view would see Ukraine continuing to exist in the short-to-medium term as an immobile state - but that until Ukraine's politicians seek national integration, political instability will continue and real reform will be indefinitely postponed.

In the era of Leonid Kuchma's presidency (July 1994-January 2005) that culminated in the "orange revolution", Ukraine was often depicted as a country that sought in the post-communist era to do little more than unambitiously "muddle along". Today, approaching six years since the political convulsion that ended Kuchma's rule and propelled a new set of politicians into the frontline, there are fears that Ukraine will regress to semi-authoritarianism, see its sovereignty diminish as relations with Russia deepen, and move from political instability to violent political conflict. These fears may be overplayed, but their very existence suggests that Ukraine's political future seems to be a permanently open question that invites outlandish answers.

A state of flux

Ukraine's capital city, Kyiv, is a Russian-speaking city where 90% of children are schooled in Ukrainian. The city supported the orange protests, without which the revolution would have never been successful. In the 2004 elections, 78% voted for Yushchenko in Kyiv (and 82% in the Kyiv oblast); in the 2010 elections, the equivalent figures for Yulia Tymoshenko were 65% and 70%.

 

Amid a degree of fluidity in the post-election climate, some things are clear. Ukraine will not become a failed state, as Russian experts in wishful thinking predicted in the period of Viktor Yushchenko's presidency (2005-10) (see "The Ukrainian-Russian Cultural Conflict" [Eurasia Daily Monitor, 6 May 2009]).

The country's state institutions remain in place and, although devoid of public trust, remain sufficiently strong to maintain administration. Ukraine is also be unlikely to sink into civil war and inter-ethnic conflict; ethnic or religious hatreds do not run deep in the country. At the same time, the continued monopolisation of power under Viktor Yanukovych, the president elected in 2010, could have serious consequences if left unchecked (see Alexander J Motyl, ""The Prorizna Street rebellion", 23 March 2010).

But it is important to ground such assessments on actual knowledge of the country. Here, Ethan S Burger's description of western Ukraine as "New Russia" and statement that Yushchenko finished fourth in the 2010 elections (he finished fifth) do not inspire confidence. More generally, Burger's citation of negative views of Yulia Tymoshenko as a factor in her defeat fails to put this in the context of Ukrainians overall disillusion with politicians. For example, a survey by the International Foundation for Electoral Systems (Ifes) in November 2009 found widespread low levels of public trust, including in "new faces" such as Arseniy Yatseniuk and Sergei Tigipko; the highest negative verdict was Viktor Yushchenko's 83%, while all other politicians scored 50%-69% on this measure. It is inevitable that by then Ukrainians would also view Tymoshenko critically; she was after all the first presidential candidate who was also an incumbent prime minister during the worst recession for seven decades.

Burger writes that Yushchenko sought closer ties to the west to "produce a vibrant economy"; but the deeper motive was that (like politicians elsewhere in east-central Europe and the three Baltic states) he supported the view that Ukraine should "return to Europe" and escape the Soviet-turned-Russian sphere of influence. The choice was therefore more ideological than one of pragmatic economics.

Moreover, Burger's view that "Ukraine has not completely solved its nationality problem" suggests a highly rarefied view of national identity (one matched by Adrian Karatnycky's forecast that linguistic and cultural cleavages "will be overcome in time"). Italy achieved national unity and independence in the 1860s but it still has deep regional divisions; polls show that over half of Italians think they are not a "single people", and 15% would even support the division of their country (see "Centrifugal forces", Economist, 13 May 2010). Such examples could be multiplied.

Such nationality questions are very rarely "resolved", but tend rather to remain contested and in a state of flux. The Ukrainian case highlights the importance of nationality as a factor in post-Soviet political and economic transitions, one that did not exist in democratisation's "third wave" in Latin America and was less prominent in its "fourth wave" in the former communist world. In any case, nationality and inherited political cultures often make getting the politics right more difficult; here, Ukraine's moderate nation-building policies since 1990 have ameliorated the threat of ethnic violence where the potential was greatest, in the Crimea.

A want of stability

A draft law seeks to remove the right of Kyivites to elect their mayor - and effectively hand this to the state president - by combining the position with that of the head of the state administration in the city.

 

In this respect, the result of Ukraine's presidential election of 2010 represents a shift, for it brought to power regional elites opposed to the nationality policies that had been implemented over these two decades. The appointment of a Sovietophile as education minister (Dmytro Tabachnyk) reflects the shift; so does President Yanukovych's more Russophile stance on issues that are sensitive to Ukrainian nationalists (such as the famine of 1933, the Ukrainian language, and the Black Sea naval base in Sevastopol).

The change was signalled before the election. Yanukovich's Party of Regions as well as the Communist Party did not vote for the law in November 2006 that recognised the Soviet politics of the Ukrainian famine; on the very day of Yanukovich's inauguration (25 February 2010), the section on the famine on the presidential website was removed. Yanukovch's election programmes in 2004 and 2010, and the Party of Regions's in 2006 and 2007, called for Russian to become a second state language. The Ukrainian and Russian presidents signed a deal on 22 April 2010 involving a trade-off between the purchase of Russian gas and extending the lease of Russia's Black Sea fleet that led to a riot in the Kyiv parliament.

These developments raise doubts over Adrian Karatnycky's optimism over Yanukovych's election and its impact on Ukrainian stability (see "Re-Introducing Viktor Yanukovych", Wall Street Journal, 8 February 2010). Karatnycky writes that the last five years have "allowed time for the political transformation of Mr. Yanukovych and his Party of Regions" in three areas, including the way that "the oligarchs around Mr. Yanukovych became economically transparent" and "now see their future prosperity integrally linked to a reduction in corruption". But during the Yushchenko era the Party of Regions always voted against legislation to combat corruption, and a 2007 report (co-authored by Karatnycky) highlighted the Party of Regions as one disinterested in combating corruption (see Jan Neutze & Adrian Karatnycky, Corruption, Democracy and Investment in Ukraine [Atlantic Council of the United States, October 2007]).

Karatnycky believes that "the new president and the government he will try to bring into office will likely represent a broad-based mix of longtime Regions party officials, and competent financial and economic technocrats and market reformers - including some from the former Yushchenko team". The odds of a broad-based coalition are reinforced by the modesty of Mr. Yanukovych's victory, clear-cut though it was. Indeed, Yanukovych won by only 3%, was the first president to not win 50% of the vote and the first to be elected by a minority of Ukraine's regions (eleven out of twenty-seven).

The government of prime minister Nikolai Azarov is not broad-based but is composed largely of discredited retreads from the Leonid Kuchma period and other Sovietophiles, whose average age is 55 (the prime minister himself is 62). The Kyiv-based Penta Center for Political Studies finds that eight out of twenty-nine cabinet ministers were born in the city of Donetsk or its region, and three more started their professional career there. This is also the first government in modern Ukrainian history without a single woman (and is led by a figure whose attitudes to women prompt some to describe him as a "neanderthal").

Karatnycky writes that Yanukovych and the Party of Regions "have accustomed themselves and found success in the democratic rules of the game". This must be measured against the fact that Ukraine's constitutional court was pressured to rule in favour of an illegitimate parliamentary coalition that has only 220 deputies (where a minimum of 226 are required) to include defectors from opposition factions; and that the constitution's ban on foreign bases (an article providing for a "temporary" twenty-year base from 1997-2017 excepted) was violated by the thirty-year extension in the new Black Sea treaty. Yanukovych's platform focused on the need for Ukraine to avoid Nato membership and to become a "non-bloc" state; but non-bloc states do not permit foreign military bases on their soil.

Karatnycky's view that Yanukovych would return Ukraine to the kind of balanced, multi-vector foreign policy pursued in the Kuchma era was premised on the assumption that if elected he would not implement his election programme. This was always unlikely. Yanukovich's programme was far more pro-Russian than Kuchma's had ever been (see Vladimir Socor, "Yanukovych Consistently Russia-Leaning in Ukraine's Presidential Election" [Eurasia Daily Monitor, 22 January 2010]). Today, Ukraine's foreign policy has moved away from the national consensus of three previous presidents who sought Ukraine's integration into Nato and the European Union (see "Ukraine's Foreign Policy Turns East" [Eurasia Daily Monitor, 23 April 2010]).

It is thus unsurprising to see the prediction that Ukraine would achieve "political stability and economic policy consensus" and thereby "move further toward fulfilling the promises of the Orange Revolution than the fractious rule of Yushchenko-Tymoshenko ever did" proving to be incorrect. The overturning of two decades of national consensus by Viktor Yanukovych and Nikolai Azarov confounds the optimistic expectation of an emergent national consensus on "key questions of national unity and sovereignty". Rather, the election of Viktor Yanukovych confirms the deep persistence of a neo-Soviet political culture inherited from Ukraine's past. The mindsets, policies and mannerisms of the Yanukovych team cast severe doubt on Adrian Karatnycky's claim that ...(in) the last twenty years, Soviet identity and regionalism have withered in Ukraine's East, Centre, and West".

A political dimension

In these circumstances Ukraine is likely neither to disintegrate nor quickly to develop a common national identity. The latter would require new politicians of a different calibre and the moderating and disciplining effect of the prospect of EU membership. That cannot happen soon enough; for current policies will deepen Ukraine's divisions, ensure further political instability, and distract Ukraine from addressing its fundamental problems.

 

Ukraine is routinely depicted as being divided linguistically between Russophones and Ukrainophones. In reality the differences lie in the realm of competing political cultures.

There are linguistic divisions in Ukraine but they are superimposed upon competing political cultures, with neo-Soviet political culture more prevalent in Russophone eastern-Soviet Ukraine. The surveys of national identity in Ukraine have always shown that Soviet identity is strongest in the Donbas (Donetsk and Luhansk regions) and the Crimea - which are also the Party of Regions's strongholds.

The Ukrainian Centre for Economic and Political Studies has surveyed Ukrainian, Soviet, and Russian national identities in Ukraine. Donetsk had the highest Soviet identity of all Ukraine's regions, with 37.1% of the region identifying their "cultural traditions" as Soviet (25.8% chose Ukrainian, and 22.5% Russian); the Crimea was a close second, with 32.2% declaring a Soviet identity (with 30% Russian, and 19% Ukrainian). In western Ukraine, the Soviet figure was 5.9% in Chernivtsi and 0.3-1.5% in Galicia.

Such affinities are reflected in the fact that Donetsk and Luhansk have 430 streets named after Vladimir Lenin, and sixty-seven carrying the name of the local separatist and Donbas communist leader Fedor Artem (including one in central Donetsk). These have continued to remain in place despite the condemnation of communism under Viktor Yushchenko and his presidential decree ordering the removal of all communist symbols (see "Viktor Yanukovych's First 100 Days: Back to the Past, but What's the Rush?" [Demokratizatsiya, 18/2, Spring 2010).

The differences have a political dimension. Donetsk and Crimea have the highest rates of "negative voting"; that is, voters prefer to vote against than for a candidate or a party/bloc. The average number of negative voters across Ukraine is 28% of those who vote; the lowest figure is in western Ukraine (12.2%) and the highest in the Donbas and Crimea (42.8%). In Crimea alone, 73% are negative voters; the targets are "nationalists", "American lackeys", and "orange" political forces.

The Communist Party of Ukraine (KPU) and the Party of Regions each contribute to the continued influence of neo-Soviet political culture. The KPU's vote has declined from 20% in 2002 to less than 5% in subsequent elections, in great part because many of its former supporters switched their allegiance to the Party of Regions. The KPU has twice entered governments dominated by the Party of Regions, in 2006-07 and since March 2010. This situation is notably different from the 1990s, when Leonid Kuchma fought the KPU during Ukraine's transition to a market economy (defeating then KPU leader Piotr Symonenko in the 1999 elections, for example).

A capital issue

More broadly, Ukraine cannot be neatly divided into two linguistic groups because the situation on the ground is far more complicated. More accurate surveys show a three-sided pattern: Russophones, Ukrainophones, and people who use both languages interchangably. The last group is particularly prevalent in central Ukraine, also the battleground fought over by western and eastern Ukrainian political leaders. In 1994 Kuchma won the presidency by winning eastern-southern and central Ukraine; in 2004, Viktor Yushchenko won the presidential elections by victory in western and central Ukraine.

Ukraine's capital city, Kyiv, is a Russian-speaking city where 90% of children are schooled in Ukrainian. The city supported the orange protests, without which the revolution would have never been successful. In the 2004 elections, 78% voted for Yushchenko in Kyiv (and 82% in the Kyiv oblast); in the 2010 elections, the equivalent figures for Yulia Tymoshenko were 65% and 70%.

At the same time, a mix of public apathy, low turnouts and divisions in the democratic opposition have allowed the corrupt and eccentric Leonid Chernovetsky to become Kyiv's mayor (see Clifford J Levy, "Is the Mayor Fit for Office. No Sure Answer", New York Times, 14 August 2009). Chernovetsky backed Yanukovych in the 2010 elections out of fear that a Tymoshenko victory would lead to criminal charges against him. A draft law seeks to remove the right of Kyivites to elect their mayor - and effectively hand this to the state president - by combining the position with that of the head of the state administration in the city.

A permanent question


It is one thing to say that Ukrainians' attachment to the territorial borders of their country is inherited from the seventy-year history of the Ukrainian Soviet Socialist Republic. It is another to argue, as does Adrian Karatnycky, that Ukrainians are nationally integrated. Donetsk and Lviv have little in common culturally or politically, while western Ukrainians and Crimeans have diametrically opposite viewpoints on practically every issue. These divisions are not fundamentally linguistic, although language is a factor, but rest on different political cultures, mindsets and world views.

In a mature democracy such profound regional divisions could be dealt with politically - as they have been in Canada, Britain, Belgium and Spain (with the European Union also available to play a moderating role in three of these cases). Ukraine's politicians are still new to the game of democracy, while the EU has been a bystander in Ukraine and has failed to provide the country with a membership perspective. The effects are felt in Ukraine's political and civic culture (see Ivan Krastev, "Ukraine's Easy Work", World Affairs Journal, 15 February 2010).

In these circumstances Ukraine is likely neither to disintegrate nor quickly to develop a common national identity. The latter would require new politicians of a different calibre and the moderating and disciplining effect of the prospect of EU membership. That cannot happen soon enough; for current policies will deepen Ukraine's divisions, ensure further political instability, and distract Ukraine from addressing its fundamental problems. Ukraine deserves better than to remain an immobile and dysfunctional state. But until a new generation of politicians can resolve the issue of national integration, that melancholy situation seems all that is on offer.

What the Secretary will find in Ukraine TOP
http://www.nytimes.com/2010/07/02/opinion/02iht-edgetmanchuk.html?_r=1
July 1, 2010


Alyona Getmanchuk

... Secretary Clinton should not forget that Ukraine has no less influence on Russia than Russia on Ukraine.

Do not believe those who claim that Ukraine lost its influence on Russia after the Orange Revolution. Ukraine was at least in part why the Russian president started to speak in full voice about "European integration," while before he had spoken only of partnership or cooperation with the European Union.

Ukraine also played no small role in the failure of several Russian integrationist projects in the post-Soviet area -- and those that were formed without Ukraine are marginal. It was after Ukraine refused to join a customs union with Russia, Belarus and Kazakhstan that the Kremlin became more active in trying to join the World Trade Organization.

There are other examples, too, and they all point to the fact that the influence of Ukraine on Russia is positive, and that it is more important than ever to preserve it. But that can be done only if there is a stop to the tendencies moving Ukraine toward politics la Putin.

Complete article:
http://www.nytimes.com/2010/07/02/opinion/02iht-edgetmanchuk.html?_r=1

Ukrainian opposition registers disappointment with Clinton visit to Kyiv
TOP

http://jamestownfoundation.blogspot.com/2010/07/ukrainian-opposition-registers.html
July 6, 2010



http://www.kyivpost.com/gallery/album/719/

 
Taras Kuzio  
US Secretary of State Hillary Clinton paid a two day visit to Ukraine last week as part of a wider tour to the region. This was her fourth visit to Ukraine which she twice visited as First Lady in the Clinton administration, her third working visit to Ukraine was in 2005 as a US Senator and this month.

The visit failed to impress local Ukrainians who feel that the US is ignoring them in the interests of re-setting US relations with Russia or to appease President Viktor Yanukovych because he came to Washington in April bearing gifts (enriched uranium). The visit was therefore a big disappointment to Ukraine's opposition confirming their worst fears that the Obama administration had "betrayed" Ukraine and its traditional Central-Eastern European allies.

...United States risks losing its bully pulpit if it continues to be perceived as "relatively unengaged" during a period of economic crisis and diplomatic upheaval.

"Semi-authoritarian consolidation is a trend throughout the region, you can see it in Ukraine and Georgia," Mr. Wilson said. "Does the U.S. have the influence to push back? There is rhetorical reassurance, and this is round two -- you had the Biden tour, and now you have the Clinton tour."
-- Andrew Wilson, a senior policy fellow at the European Council on Foreign Relations
http://www.nytimes.com/
2010/07/06/world/europe/
06clinton.html?_r=1&emc
=eta1

 

This week's edition of the weekly magazine Ukrayinsky Tyzhden is a special issue on international affairs and Ukraine's foreign policy. Prominently featured was an article entitled "The Grand Betrayal" by Economist writer and author of the book "The New Cold War" by Edward Lucas.

The feeling in Kyiv of the lack of a clear-cut US vision for Ukraine was evident in this week's Kyiv Post cartoon (above). The cartoon has Secretary Clinton confused as to which of the five buttons offered to her by a State Department official she should take with her to Kyiv. The buttons included "Blah-blah", "strategic partnership", "What Ukraine?", "drop dead", and "re-set".

Traditionally, US Ambassadors to Ukraine have been pro-active both inside Ukraine and after their posting in Washington where they have been awarded senior positions at the Brookings Institution, Woodrow Wilson Center for International Scholars, and US Institute of Peace.

Of the two blogs written on the eve of Secretary Clinton's visit to Ukraine by former US Ambassador Steven Pifer and German Marshall Fund of the United States Senior Fellow David Kramer, who served as deputy assistant secretary of state for European and Eurasian affairs in the administration of President George W. Bush, the latter was more critical of the Yanukovych administration. Kramer called upon Secretary Clinton to seek the resignations of the Interior Minister and SBU Chairman (see reply to Kramer by Hanna Herman, deputy head of the presidential administration).

The passivity of the US Ambassador confirms to Ukraine's opposition the passivity of the Obama administration. This weeks Kyiv Post complained that: "We would also hope that Clinton encourages US Ambassador John Tefft to be more visible and vigorous in defense of liberty and democracy in Ukraine. His low profile comes at a bad time. With Ukraine's democratic fate hanging in the balance, all -- from ambassadors, tourists and businesspeople -- need to strongly, publicly and repeatedly show Ukrainians that that they care".

Judging by Ukrainian media reports and the negative feedback given to the author by the opposition, she chose "blah-blah" of the five buttons she was offered. Roman Olearchyk wrote in his "Clinton treads lightly during Ukraine visit" (Financial Times, July 3) that, "The tone delivered by Ms Clinton's speech in Kyiv, Ukraine's capital, was one of mixed praise and light criticism, seemingly gentle enough so as not to push the nation further toward Moscow.

Court bans mass rallies in downtown Kyiv during Hillary Clinton's visit to Ukraine
http://www.kyivpost.com/
news/city/detail/71659/

 

Senior advisers to the opposition told the author that they were quite disappointed by the visit but declined to be directly quoted as they did not wish to have poor relations with the Obama administration. The disappointment was, "because Clinton complimented Yanukovych from every angle. Not coincidentally, following her visit the IMF announced its intention to provide Ukraine with a new financial program of assistance even though the Party of Regions had undermined the Stand-by Agreement by voting for populist wage increases in November 2009 and regardless of the fact that the Nikolai Azarov government has no intention of undertaking any radical reforms". He continued, "During Secretary Clinton's visit to Kyiv her criticism of the Yanukovych administration's attack on Ukraine's democracy was barely audible and her support for, and her stress on working with, the 'pragmatic' and 'foreign policy balanced' Yanukovych was re-played over and over again on every television channel. We feel that we have been let down".

Given the brief nature of Secretary of State Hillary Clinton's visit to Ukraine, it was only natural that she allocated time to meet the leader of the opposition Yulia Tymoshenko as she won 45 percent in this year's presidential elections, three times the combined vote of the other "orange" candidates in round one. The Tymoshenko bloc (BYuT) also came second in the last two parliamentary elections, and in the last won twice the number of votes as Our Ukraine. Tymoshenko, alone among the former "orange" camp, was also twice prime minister. BYuT continues to remain the most popular opposition political force.

Secretary Clinton did tell a student audience at the Kyiv Polytechnic Institute that, "I've discussed the importance of defending these rights with your president", on Friday evening. "He has made a commitment to uphold Ukraine's democracy, to uphold the rule of law, to maintain respect for human rights." This commitment is of course laughable to Ukraine's opposition.

The mild criticism of Secretary Clinton was evident from feedback given by Ukrainian political experts to the media and by Western reporters based in Kyiv. Diplomatic Academy Professor Oleksandr Paliy feels like many Ukrainians that the US has sold out Ukraine's democracy for the uranium given up by Yanukovych in April. Two other political experts, Volodymyr Fesenko and Vadym Karasiov, told the Segodnya newspaper (ironically on July 4) that Secretary Clinton's mild criticism was intended to not push Yanukovych further into Russia's orbit.

The US has always been far stronger in its support than the EU of Ukraine's sovereignty and territorial integrity. Of the four US presidents during Ukraine's two decades of independence the two who gave Ukraine the strongest support were Presidents Bill Clinton and George W. Bush.

The Obama administration's excessive focus on Russia at the expense of Ukraine is perilously similar to the Russia-first policy pursued by President George Bush (senior) in the early 1990s who became famous in July 1991 when he told the Ukrainian parliament to not seek independence. The speech was dubbed "Chicken Kyiv" and took place a month before Ukraine declared independence from the USSR.

Following Secretary Clinton's visit the Ukrainian opposition believes that President Obama is increasingly following in the footsteps of Republican Party realists who dominated the Bush senior administration in the early 1990s.

First 100 days of Viktor Yanukovych explodes six myths TOP

June 7, 2010

Taras Kuzio

Viktor Yanukovych was elected on February 7 and inaugurated as Ukraine's fourth president on February 25.

June 5 marks his first 100 days in office. Yanukovych won the 2010 Ukrainian presidential elections by the lowest margin in Ukrainian history (3.5 percent, compared to the traditional 8 to 16 percent) and is the first president to be elected with less than fifty percent of the vote.

He won the same number of regions (ten out of 27) but with fewer votes than he received in December 2004, despite four out of five years in opposition and a severe financial and economic crisis.

Yanukovych's weak electoral victory has not prevented him from launching a counter revolution in domestic and foreign affairs that overturns the work of Ukraine's first three presidents.

The two main counter revolutionary projects are the move from a Ukrainophile to a Russian-neo Soviet national identity (EDM, May 10). Ukraine has moved 180 degrees from Yushchenko's pro-Western single vector to a pro-Russian single vector foreign policy.

As leader of the Party of Regions, Yanukovych promised to pursue three policies after his election.

First, forming a government composed of "professionals" and implementing a reform program, building political stability, and taking steps towards national integration.

During Yanukovych's first 100 days in office none of these three policies have emerged. The government is led by former Kuchma era officials mainly in their late 50's or early 60's and therefore their careers began in the Leonid Brezhnev "era of stagnation."

No reform program has been put forward. Political instability is far more likely as a consequence of the counter revolution underway.

Meanwhile, Ukraine's regional divide has deepened, not improved, itself an outcome of these policies. Yanukovych's election was accompanied by six myths that fell apart after the counter revolution was unfurled. Unfortunately, these served to disorientate Western policymakers and analysts during his first 100 days in office:

1. Yanukovych was more likely to bring stability than Yulia Tymoshenko. Yanukovych's counter revolution in Ukraine's national identity and foreign policies may introduce greater instability in the country (Oleksandr Paliy, Ukrayinska Pravda, May 28).

2. Yanukovych learnt the lessons of election fraud in 2004 and recast himself as a democrat. This claim never quite stood up to scrutiny as Yanukovych did not accept the 2004 election results, arguing that there was no fraud involved and claimed that he was the object of a planned "US-backed conspiracy" (Orange Revolution). His views on 2004 only hardened over the past five years as no criminal charges were ever instituted against the organizers of the fraud.

The spring 2009 congress that launched Yanukovych's candidacy was "respectable and modern," Ukrayinska Pravda (April 25) reported. The April 23 congress that passed the leadership back to Prime Minister, Nikolai Azarov (the Party of Regions first leader in 2001-2003) was a "party congress from the Soviet era" with the leadership question taking place "according to the best canons of a CPSU congress" (Ukrayinska Pravda, April 25, 2010).

3. Tymoshenko, not Yanukovych, if elected would become the main threat to Ukrainian democracy. The first 100 days of the Yanukovych presidency has shown that his authoritarian tendencies were always greater.

He was governor of Donetsk from 1997-2002 during which it became Ukraine's only region with a similar political culture to Russia denoted by one party holding a monopoly of power.

The constitution has been repeatedly infringed and parliament has been sidelined when the Stability and Reforms coalition was established and the Black Sea Fleet basing agreement was extended.

Media censorship has re-appeared leading to the formation of the Stop Censorship! NGO, with 500 journalists amongst its members from throughout Ukraine (http://www.telekritika.ua/news/2010-05-22/53128).

Opposition leaders are being subjected to politically inspired criminal charges (http://www.telekritika.ua/media-continent/monitoring/medialiteracy/2010 -05-28/53250).

Protests have grown against police brutality following the death of a Kyiv student in police custody and police brutality against protestors in Lviv and Kharkiv (Ukrayinska Pravda, May 31, June 3).

4. Yanukovych's pro-Russian program was dismissed as unlikely to be implemented if he were to be elected. Yanukovych would become a "Kuchma-2," pragmatic, working with centrists and national democrats, and return Ukraine to a multi-vector foreign policy.

This myth misconstrued Yanukovych and the Party of Regions as "pragmatists" when they had evolved in the post-Kuchma era into an ideological political force that defended and represented the Eastern Slavic, Russophone and neo-Soviet political culture of Eastern-Southern Ukraine.

Yanukovych and the Party of Regions receive support from ex-communist voters and have twice entered coalitions with the communist party. In the Crimean parliament, the Party of Regions has formed coalitions with Russian nationalists and the national-Bolshevik Progressive Socialists (EDM, March 2).

5. Russia equally supported Tymoshenko and Yanukovych; a view echoed repeatedly by President Yushchenko. As EDM (January 22, 29) highlighted, Russia gave its backing to Yanukovych, a factor evident since his election. Since 2005, the Party of Regions has a partnership with the Unified Russia party led by Prime Minister, Vladimir Putin. Fatherland, the party that Tymoshenko leads, is the most active Ukrainian party in the European parliament and a member of its European People's Party group.

The Party of Regions is not a member of any European parliamentary group. 6. The oligarchs are ready to become taxpaying, bona fide businessmen and support tackling corruption.

This view, echoed by Western analysts such as Anders Aslund and Adrian Karatnycky (Kyiv Post, April 14, May 27), has proven to be unfounded.

The oligarchs are interested in subsidized gas, which the gas lobby that controls Ukraine's foreign policy and the Yanukovych administration has provided (EDM, March 18). US-style "robber barons," with which Ukraine's oligarchs are often compared, only became bona fide businessmen when they were forced by the state; they did not do so of their own volition.

Ukraine's oligarchs are comfortable with the country's partial reform equilibrium and an unreformed energy sector. Big business seeks to ingratiate itself with the new authorities and oligarchs are a threat to Ukrainian democracy as they control television where censorship is being re-imposed.

Yanukovych's first 100 days in office has not fulfilled his election promise of reforms, stability and national integration.

Meanwhile, he has introduced policies (such as on Sevastopol) that were not included in his election campaign.

Ukrainian government denies accusations of bias against opposition journalists TOP
http://www.jamestown.org/programs/edm/single/?tx_ttnews[tt_news]=36522&cHash
=e8f7ab918d

June 24, 2010


Pavel Korduban

Freedom of speech may be in danger under Ukrainian President, Viktor Yanukovych. The pro opposition media are complaining of harassment despite the Yanukovych team's assertions that everything is normal. Two opposition-leaning television channels, Channel 5 and TVi, have claimed that the Chairman of the Security Service (SBU) Valery Khoroshkovsky, was behind a court ruling that deprived them of their frequencies. Although Khoroshkovsky denied the accusations, it is difficult for him to convince journalists of his impartiality. He not only chairs the SBU, but also sits on the Supreme Council of Justice (VSU) a body on whose decisions judges depend, and he owns Ukraine's most popular TV channel, Inter, which is in direct competition with Channel 5 and TVi.

When a court in early June decided to revoke a ruling from last winter by which frequencies in and around Kyiv had been granted to Channel 5 and TVi, the two channels immediately accused Khoroshkovsky of involvement, since the ruling favored Inter (www.liga.net, June 8). Channel 5 was the main pro-democracy news outlet during the Orange Revolution in 2004. Channel 5 journalists went on hunger strike to protest against violations of the freedom of speech by the then President, Leonid Kuchma's, team which backed the then prime minister, Viktor Yanukovych, in the presidential election.

[...]


On June 15, Khoroshkovsky agreed to meet with journalists from "Stop Censorship" who told him that certain TV managers received coverage recommendations from government representatives and foreign spin doctors, in particular the Russian citizen Igor Shuvalov. They also recalled that TVi CEO, Mykola Knyazhytsky, complained to the Prosecutor-General's Office that he was followed by the special services. Khoroshkovsky denied government interference and spying on Knyazhytsky, but conceded that Shuvalov did consult Inter. He also said he did not manage Inter and would resign from public service if the contrary were proved. The journalists were disappointed with the meeting (Kommersant-Ukraine, June 16).

TVi appealed in court against Yanukovych's decree by which Khoroshkovsky was appointed to VSU. TVi argued that the decree should be revoked on formal grounds as Khoroshkovsky worked in the legal field for fewer years than a respective law prescribes for a VSU member (TVi, June 17). TVi will probably lose the case because of Khoroshkovsky's political weight. TV journalists sympathetic to the opposition are also set to lose a battle in parliament where opposition caucuses initiated the creation of an ad-hoc committee to examine the complaints of censorship and the issue of broadcasting frequencies. Parliament, which is dominated by pro-Yanukovych forces, used formal grounds to postpone the creation of the committee indefinitely (Ukrainska Pravda, June 17).

[...]

Meanwhile, Interior Minister, Anatoly Mogilev, addressing parliament, dismissed complaints from journalists of police intimidation, in particular Knyazhytsky's claim that he was spied upon. US Ambassador John Tefft called on Kyiv to pay more attention to complaints from journalists. He praised Yanukovych's pledges to respect the freedom of speech, but said Washington hoped the government would react appropriately to reports of violations of press freedoms. Tefft also said that certain TV companies practiced self-censorship (UNIAN, June 24).

Complete article: http://www.jamestown.org/programs/edm/single/?tx_ttnews[tt_news]
=36522&cHash=e8f7ab918d


Kharkiv public prosecutor's office begins criminal proceedings against authors of letter to President Obama TOP

http://cym.org.ua/tmp/100405155918N.html
13-06-2010

The Public Prosecutor's Office of Kharkiv Oblast begins criminal proceedings against the leaders of the public organizations, who have written a letter about the illegal eviction of the Cultural Center of Kharkiv City Society "Spadshchyna" by the Kharkiv City Council, addressed to the President of the United States of America Barack Obama. The authors of the address will be incriminated an article from the Chapter I of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine -- "Crimes against national security of Ukraine". Obviously, following the new Ukrainian foreign policy doctrine, the political situation and in order to subdue opposition social activists the Public Prosecutor's Office of Kharkiv Oblast decided to start a wide-range process referring to the historical example of "The process of the Union for Liberation of Ukraine-Ukrainian Youth Association", which made legal the mass repressions against the Ukrainian intelligentsia in 1929-1930 . Famous Kharkiv public and culture figures, scientists, artists, kobzars, who have signed the address to the President of the United States of America Barack Obama (the text of the address: http://cym.org.ua/tmp/100405155918N.html) are included in the list of the nowadays "public enemies".

It should also be considered, that the pressure on the leaders of the public organizations, who have written the letter to Barack Obama, started right after they have announced the campaign for removal of the memorial plaque to the founder of the Kharkiv division of the Black Hundreds professor Andrey Vyazigin, who is infamous for his active propagation of xenophobia and leading pogroms against the Jewish community and the Ukrainian culture figures of the city at the beginning of the XX century. It should be mentioned, that the noted memorial plaque to the "black-hundredists" was officially opened in the geographical center of Kharkiv (vul. Demchenka, 14) with the assistance of Kharkiv City Council leaders and deputies (http://cym.org.ua/tmp/100609124752N.html)

The Administration of Security Service of Ukraine in Kharkiv Oblast, which has been authorized to ascertain the level of danger of the new "public enemies" of Ukrainian national sovereignty is involved in the political process over the authors of the letter to the President of the United States of America. As it becomes clear from the text of the inquiry of the Administration of Security Service of Ukraine in Kharkiv Oblast addressed to one of the initiators of the letter to Barack Obama, the form, style and aim of getting the accused to "convince" resemble the methods of NKVD of 20th-30th of the XX century. The text of the inquiry is given below.

The process of the Union for Liberation of Ukraine-Ukrainian Youth Association was a court trial that is classified in the history as one of the show trials of the Soviet Union. The event took place in the Opera Theatre in Kharkiv (at that time the Ukrainian State Central Opera) from March 9 to April 19 1930. Forty-five Ukrainian intellectuals, theologists, writers, and a librarian were accused of anti-state activities. In a short period of time 700 other people were arrested in connections with the process. The exact number is unknown, but according to some estimations there were 30 thousand that were either arrested, exiled, and/or liquidated during and after the process.)

SECURITY SERVICE OF UKRAINE
Administration of Security Service of Ukraine in Kharkiv Oblast
Kharkiv, vul. Myronosytska 2, 61002, tel. (057) 700-16-61, fax (057) 700-14-22
www.ssu.gov.ua, email: usbu_khr@ssu.gov.ua <mailto:usbu_khr%40ssu.gov.ua>

07.06.2010 # 70/5-4974 Issue #1

To the head of Kharkiv Regional Organization of
Ukrainian Youth Association
Cheremskyi K.P.


Kharkiv, vul. Sumska, b. 44/2, 61002

Concerning the inquiry of the Public Prosecutor's Office of Kharkiv Oblast

Dear Kostiantyn Petrovych!

Administration of Security Service of Ukraine in Kharkiv Oblast has received the inquiry from the Public Prosecutor's Office of Kharkiv Oblast (registry # 07/1-8543-10 dating 28.05.2010) that refers to "The letter of public organizations of Kharkiv Oblast to the President of the United States of America" ( http://cym.org.ua/tmp/100405155918N.html) , which has been signed by you and other leaders of public organizations of Kharkiv ("Sokil", "Spadshchyna" and others). The inquiry aims to examine the possible facts of trespass against the national sovereignty of Ukraine.

Fulfilling the inquiry and under the provisions of the clause 3 article 25 of the Law of Ukraine "On Security Service of Ukraine" we ask you to send a copy of "The letter of public organizations of Kharkiv Oblast to the President of the United States of America" in the Ukrainian language to our address, certified with the seal of Kharkiv Regional Organization of Ukrainian Youth Association, and as well inform how, on your opinion, the President of the USA Barack Obama should prevent the increase of the social tension and interethnic conflicts in Kharkiv region, defend social balance in Kharkiv and not to allow the illegal eviction of "Spadshchyna" that is located at 61002, Kharkiv, Ukraine, vul. Sumska 44/2.

Respectfully,
Deputy Director of the Administration. A. Lytvynenko

SBU versus Western analysts TOP

http://www.kyivpost.com/news/opinion/op_ed/detail/71282/
29 June 2010


Alexander J. Motyl and Taras Kuzio 

Ten Pieces of Advice for Western Analysts Who Are Detained by the Authorities Upon Entering Ukraine
http://h-net.msu.edu/cgi-bin
/logbrowse.pl?trx=vx&list=H
-Russia&month=1006&
week=e&msg=UCKK%2B
bvO9OhFFvp6Ydm3GQ&
user=&pw=
debar

 

The 10-hour detention on June 26 in Kyiv's Boryspil Airport of Nico Lange, Ukraine's director of the Konrad Adenaeuer Stiftung Foundation, signifies a return to pre-August 1991, KGB-style tactics in Ukraine.

This, combined with other recent pressure on journalists, is a worrying development. The incident shows the degree to which Ukraine's young democracy is threatened by a return to neo-Soviet semi-authoritarianism.

The only other occasion when a foreigner was prevented from entering Ukraine under ex-President Leonid Kuchma was in 2000 when Jed Sunden, then owner of the Kyiv Post, Korrespondent and other publications, was detained but then, like Lange, allowed to enter the country.

In the U.S.S.R., the KGB had blacklists of foreigners and it would seem from the Lange detention that the SBU has for the first time in Ukraine's two decades of independence drawn up similar KGB-style blacklists of Western analysts.

I was on a KGB blacklist and was expelled from Moscow's Sheremetevo Airport in April 1990 on my way to attend the inaugural congress of the Ukrainian Helsinki Union. These KGB blacklists disintegrated at the same time as the KGB disintegrated after the failed August 1991 hard-line putsch. Will Western academics and experts be now prevented from visiting Ukraine because they have been put on the blacklist -- just as prior to August 1991?

The return to KGB-style tactics in Ukraine is aided by the cooperation of the Security Service of Ukraine's with Russia's Federal Security Service (FSB). With this, comes the re-definition of what constitutes a threat to the Ukrainian state. The current authorities have adopted the Russian-Belarusian threat perception that sees the West (especially the United States) as the main threat to Ukrainian national security.

Anti-Americanism resurfaced in Ukraine in response to the Kuchma-gate crisis. This started in 2000, after the murder of journalist Georgiy Gongadze on Sept. 16 of that year and the subsequent release of secret tapes with Kuchma's voice, who allegedly plotted taking action against Gongadze and other crimes with top aides.

This rising anti-Kuchma sentiment led to the rise of Viktor Yushchenko and Our Ukraine, which won the 2002 parliamentary elections. This anti-Americanism was tempered by Kuchma's support for NATO membership. He twice sought membership action plans into the military alliance in 2002 and 2004. Also, in 2003, Ukraine sent the third largest contingent of troops to support the U.S.-led coalition forces in Iraq.

Today, President Viktor Yanukovych's re-orientation towards Russia and his anti-Western stance is no longer tempered by pro-Western foreign policies, as they were when he was prime minister under Kuchma in 2002-2004. In effect, we now have the "Putinization" of the media (as Natalia Ligachova, editor of Telekritika online media site) has written and the "Putinization" of Ukraine's security forces (See my article at http://www.jamestown.org/single/?no_cache=1&tx_ttnews%5btt_news%5d=36517.

The Lange detention confirms that Ukraine, for the first time in its history, is pursuing a single vector pro-Russian foreign policy (rather than Kuchma's multi-vectorism). Yanukovych and his current foreign policy team are, therefore, very different from Kuchma-Horbulin in the 1990s,especially in their attitudes towards NATO and Russia. [Volodymyr Horbulin was Kuchma's national security adviser.]

Yanukovych is the first president opposed to NATO membership who does not see NATO as a stepping stone to European Union membership (as all Eastern European countries had). But, how serious is the claim that Ukraine seeks EU membership?

If you really want to join the EU you don't spoil relations with Germany, a key country in Europe with a Russophile elite that should be lobbied, not ostracized. The lack of seriousness of the current Ukrainian leadership's intentions are also to be found in choice of domestic policies as they lead to democratic regression, a return to semi-authoritarianism and thereby away from European values.

Ukraine has given away its "NATO card" to bargain with Russia (which Kuchma-Horbulin used in the 1990s) to pressure Moscow to respect Ukraine's sovereignty and territorial integrity. Damaging relations with Germany and undermining Ukraine's integration into the EU is also tantamount to giving away Ukraine's "EU card."

The SBU under Yushchenko was never reformed into an institution under democratic control and continued to remain as an extension of the presidential apparatus. Yushchenko, head of Our Ukraine party, and former SBU chairman Valentyn Nalyvaychenko, head of Renewal of the Country (Onovlennia Krainy, a non-government organization) should explain to Ukrainian voters why they should trust the democratic credentials of their party and NGO after their failure to reform the SBU?

The lack of reform in the SBU is evident in the speed with which the SBU has quickly returned to KGB-style operating tactics.

The failure of Yushchenko to punish any of the organizers of the 2004 presidential election fraud, in which Yanukovych was officially declared the winner, has rebounded like a boomerang on Ukraine. Those who were never punished are now dismantling the democracy that emerged following the Orange Revolution, the peaceful protests that led the Ukrainian Supreme Court to overturn the fraudulent Nov. 26, 2004, vote. Yushchenko won the Dec. 26, 2004, re-vote -- considered an honest election by domestic and international observers -- in a head-to-head match against Yanukovych.

Alexander J. Motyl is professor of political science at Rutgers University-Newark.

Taras Kuzio is a senior fellow in the chair of Ukrainian studies at the University of Toronto and adjunct research professor in the Institute for European and Russian Studies at Carleton University, Ottawa. He edits Ukraine Analyst. He can be reached at tkuzio@rogers.com

Advice for Western analysts detained by authorities upon entering Ukraine TOP

http://h-net.msu.edu/cgi-bin/logbrowse.pl?trx=vx&list=H-Russia&month=1006&week=e&msg=UCKK%2BbvO9OhFFvp6Ydm3GQ&user=&pw=
June 30, 2010


Alexander J.Motyl and Taras Kuzio

See above: SBU versus Western Analysts

 

1) Do not sign any Ukrainian document.

2) Do not let them have your passport or other form of identification.

3) Call your Embassy or Consulate immediately. Ensure you have names, mobile telephones and emails of Embassy personnel with you.

4) Telephone, text or email Ukrainian and Western politicians and journalists immediately when you are denied entry. Ensure you have names, mobile telephones and emails contacts of Ukrainian parliamentary deputies, journalists and NGO leaders. Bring contact numbers of Western journalists resident in Kyiv (Reuters, Associated Press, Financial Times, Wall Street Journal, Kyiv Post).

5) Ensure you have a mobile telephone with in-built camera and email and/or texting facility. Make sure it is fully charged and bring 1 extra battery. Ask another Westerner in line at passport control to take a photo or video of you and send these to Ukrainian/Western journalists.

6) Ensure you have some cash with you for essential purchases. Most facilities in Kyiv's Borispil  airport do not take credit cards.

7) You do not know when you will see your luggage. Include basic toiletries in your hand luggage.

8) Bring reading and writing material with you. Detention can be for up to ten hours. Keep a log of what is taking place and what is being said. Use this log to write a blog and/or article afterwards. Publicity is good for your plight.

9) Use twitter or texting to keep people informed. To save time, prepare a mailing list on your mobile phone of key people (Embassy/Consulate officials, Western/Ukrainian journalists, Ukrainian politicians and NGO activists) you would wish to keep informed of your plight.

10) Before travelling to Ukraine, ask your colleagues for contact details of a Kyiv-based lawyer whom you could telephone if you are detained.

Stephen Velychenko
CERES Associate,Munk Centre;
Research Fellow,Chair of Ukrainian Studies;
100 St George Street,
University of Toronto
Toronto M5S 3G3

Ukraine's new rulers: What do they want? TOP

http://www.rferl.org/content/Ukraines_New_Rulers_What_Do_They_Want/2061377.html
June 03, 2010

Gregory Feifer

Tymoshenko opposition -- spawned from the discredited Orange Kyiv Establishment -- is unable to mount an effective counter-Yanukovych movement for these reasons: [01] Yanukovych is progressing with his treacherous agenda ahead too fast to keep up [02] The Orange Revolution Legacy has been marred by internal squabbles which set its original mission of Euro-Atlantic Integration astray [03] Concurrent;y with the latter, the key to improving domestic economy by instituting thorough reforms was mishandled or entirely ignored.

With the Orange mission dreams shattered, the tired of 'waiting for a change nation' grew more inert in accepting the radical shift policy of  'plundering' own national interests via committing a 'perfidy' by conceding to Moscow's arrogant demands. This in a nutshell defines the -- made to Medvedev-Yanukovych order -- current Kyiv policy.

--Miron Kryzhan-Iwskiy

 

[...]

Serhiy Sobolev is a member of parliament from the bloc of opposition leader Yulia Tymoshenko. He says Yanukovych's main goal is to increase the assets and power of the industrial oligarchs who back him, and who want "cheap Russian gas at any price."

"It's clear that Russia will sell gas cheaply for only one thing: the flogging of key state assets to the Russians: the oil and gas industry, nuclear energy, and aircraft production," he says.

Sobolev says such policies are in the interests of the handful of powerful billionaires who financed Yanukovych's campaign and are plotting "a direct course away from European values and European integration."

"Instead, they've chosen to back [Moscow's] plan for so-called European security in which Russia plays a key role, to the point of entering into any alliance possible with Russia, including even a military one," Sobolev says.

Analysts agree oligarchs play a key role in decision-making, working through a group of influential cliques within the president's inner circle. The first is headed by Yanukovych's chief of staff, a 37-year-old former police colonel named Serhiy Lyovochkin, who's backed by one of Ukraine's biggest oligarchs, Dmytro Firtash, and Energy Minister Yuriy Boyko.

But is Lyovochkin really interested in hawking Ukraine's independence to Russia? He denies that improving ties with Moscow means Kyiv is turning its back on Western values, stating that "the European vector remains the most important of the president's foreign policy priorities."

Lyovochkin's main rival for access to Yanukovych's ear is deputy administration chief Hanna Herman, the former head of RFE/RL's Kyiv bureau, who is now the president's main speechwriter and image-maker. She's allied with Yanukovych's former campaign chief Borys Kolesnikov and metals magnate Renat Akhmetov, Ukraine's richest man, and is said to have an especially close personal relationship with the president....

Complete article: http://www.rferl.org/content/Ukraines_New_Rulers_What_Do_They_Want/2061377.html

Ukraine forfeited first fiddle in spanking-new Sevastopil symphony TOP

The hurry-up Kharkiv Decree -- signed and delivered last April by Yanukovych to the delight of Medvedev -- is the topic of Oleksandr Kopytko's Хто сплете "українське павутиння" в Севастополі?

Kopytko is expanding the topic by stressing the attendant consequences placing the defense posture of Ukraine politically and financially at a great risk.

Further on he follows up with the grim remarks by pointing out the loss to Ukraine being amplified by the international interests coming to fore on the Black Sea Region in particular, having been stimulated by the Seastopil's "slipping away from Ukraine saga" played out in Kharkiv. 

The unadulterated evidence of Ukraine's diminished or totally negated prestige in the area is attested by the planned Sevastopil Cultural Festivities program pre-announcing the participation by Russia, the Old Europe wing of the EU, the USA, and Turkey -- with the assumed host-Ukraine found nowhere in sight.
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/06/16/5142316/  

Miron Kryzhan-Iwskiy

Stockholm ruling threatens Naftohaz's future TOP

Inform Newsletter
June 15, 2010

Ukraine's state gas company, Naftohaz Ukrainy, is facing more uncertainty. This follows the Stockholm Court of Arbitration ruling in favour of the return of 11 billion cubic metres (bcm) of natural gas to RosUkrEnergo (RUE), the intermediary company eliminated by the previous government from contracts to supply Russian and Central Asian gas to Ukraine. An additional 1.1 bcm of gas is to be returned as the terms of the contract were broken.

..".whoever controls the gas valves, controls Ukraine.” -- Yulia Tymoshenko

 

The surprise ruling gives RUE -- which is co-owned by Ukrainian tycoons Dmytro Firtash and Ivan Fursin and Russia's Gazprom -- a right to claim back 11 bcm gas worth $2.6 billion which the previous government transferred to Naftohaz's balance in 2009. Analysts are concerned that as Dmytro Firtash helped to bankroll President Viktor Yanukovych's election victory, he might now resume a pre-eminent position of power in Ukraine's gas sector.

Sergey Tigipko, Deputy Prime Minister, stated that there was no money in the state budget to pay for the gas. It is also unlikely that Naftohaz could pay off the debt by raising more money on international markets due to the dire state of its finances.

In the end, "some sort of compromise will have to be reached," an unnamed western energy observer told Inform. "As Naftohaz is unable to pay, Mr Firtash might demand a part of its assets," he added.

Zerkalo Nedeli, Ukraine's influential weekly, wondered how RUE will manage to utilise the 11 bcm even if it manages to lay its hands on the gas. It is unlikely it will be able to sell it to Europe as Gazprom will not share its quota with Mr Firtash. Therefore, the gas is likely to go to Ukraine's chemical industry. Not surprisingly, Mr Firtash is pulling strings to appoint managers loyal to him in Ukraine's regional gas distribution companies in order to buy gas from the company.

"You have to ask yourself how it appeared in the first place, or why, when President Yanukovych was prime minister the first time (under President Leonid Kuchma), Ukraine lost its access to direct gas supplies from Central Asia," energy analyst Mykhailo Gonchar said.

Yuriy Boyko, Ukraine's Fuel and Energy Minister, said that Ukraine will appeal against the decision. "As regards to the current situation, there will be no crazy turnover of resources at the expense of consumers and national interests," said Mr Boyko. More rulings are expected this summer that could overturn the present outcome.

Mr Boyko, who appears to be playing the role of "poacher turned gamekeeper" is a close associate of Mr Firtash and often referred to as the "Godfather of RosUkrEnergo." The situation is further clouded by two more officials, from the Firtash-owned chemical group Ostchem, who chair departments in Naftohaz. It is an open question if they relinquished their business interests before taking their posts.

What Now for gas reforms and Naftohaz?

In the light of the Stockholm ruling, it is hard to see what will happen to the gas market reforms the IMF is insisting on, which include third-party access to gas pipelines and the restructuring of Naftohaz by separating its extraction and transportation arms. Mr Tigipko and Irina Akimova, an economic adviser and aide to the president, spoke in favour of the reforms. But it is unclear if the government will adopt measures that run contrary to Mr Firtash's interests.

EU, US and independent observers supported Ms Tymoshenko in questioning Mr Firtash's role in the Ukraine-Russian gas trade. Some observers suggest that the Stockholm ruling might reopen the door to RUE as a middleman. Others indicate that restoring the status quo will not bring any dividends to Russia and Gazprom, which, together with the Tymoshenko government, demonstrated their commitment to more transparency to EU consumers by scrapping the intermediary in 2009.

Any weakening of Naftohaz may make the Russian proposal to merge it with Gazprom more acceptable to the cash-strapped Yanukovych-Azarov administration. "Such a move would signal the end of Ukraine's energy independence," said Leader of the Opposition Yulia Tymoshenko, "for whoever controls the gas valves, controls Ukraine."

Yanukovych shelves plans to federalize Ukraine for now TOP

http://www.eurasiareview.com/201006133160/yanukovich-shelves-plans-to-federalize-ukraine-for-now.html
14 June 2010


Paul Goble

Staunton, June 13 - Viktor Tikhonov, Ukraine's new vice premier for regional policy, announced last week that Ukraine will remain a unitary state because the federalization of the country would be too expensive and problematic, thus putting off a change that many had thought President Viktor Yanukovich planned to make a centerpiece of his policy.

Indeed, since Yanukovich came to power, people in various parts of Ukraine and commentators in Moscow had argued that only federalization of that country could cope with the enormous divides among its regions, clearly on the assumption that the new pro-Moscow Ukrainian leader would move in that direction.

But Tikhonov's declaration suggests that any moves away from Ukraine's unitary state will not take place anytime soon, a possible indication that Yanukovich fears such changes could get out of hand or a recognition by the Ukrainian president that federalization could end by costing him and his Party of the Regions real power.

In an essay posted on Materik.ru, Igor Lesev suggests that Tikhonov's views are authoritative and reflect two basic conclusions that the powers that be in Kyiv have reached: moving toward federalism now would be expensive and, what is more, "culturally, Ukrainians are still not prepared for this"

Given that Tikhonov is one of the most "consistent supporters of the thorough-going federalization of Ukraine," Lesev argues, it is clear that his statement that for the moment at least, Ukraine will remain a unitary state, reflects the position of the Yanukovich regime rather than any change of heart on Tikhonov's part.

Any moves toward the federalization of that country would be long and difficult, Lesev notes. They would require "a complete change in the form of the entire system of power of Ukraine, and "what is most important, presuppose a cardinal change in the constitution of the country."

Any such change, therefore, would require some kind of agreement with the Ukrainian opposition, something not currently on offer. But the real reason for the regime's change of heart and Tikhonov's statement, Lesev argues, is not an assessment of how the opposition would react but rather of how Yanukovich's Party of the Regions sees the future.

Unlike his predecessors who either viewed it as "an absolute value" (Leonid Kuchma) or something that would prevent "independent movements in the regions" (Viktor Yushchenko), Yanukovich, Lesev says, was quite prepared to support the idea of federalization until it came to power but is now opposed to such a move because of its own calculation of self-interest.

Enjoying virtually unlimited power in the current centralized state, Yanukovich and his Party of the Regions want to "leave everything as it is" lest any shift reduce their control. On the one hand, federalization would lead to the rise of elites the current president's party might not be in a position to control.

And on the other, local and regional elections could work against it even if the Party of the Regions were to win. That is because the regional candidates of the ruling party would have to appeal to groups that would tend to undermine Yanukovich's control even if those who won proclaimed their loyalty to him.

Consequently, the Party of the Regions is prepared to let things ride, assuming that it has "sufficient time" to move toward the federalization that it has always supported. But this is "a mistake" on their part, Lesev says, because any result of the elections that are now scheduled will make it more difficult for Kyiv to move toward federalization.

"Success by the Party of the Regions will be a signal that the party is on the true path and that there is the chance to use unlimited government resources and that there is no sense in delegating power to the regions," Lesev argues.

At the same time, the analyst continues, "success by the opposition will also make the process of the federalization of Ukraine more complicated since there will arise a powerful protest group in the regions and in the parliament."

"In other words, if the regionals genuinely and not in words want to see the economic and in part political independence of regions, then they must conduct the reforms already now," something Tikhonov's words suggest they have decided against, because if they don't, then "the process will be either impossible or become undesirable for the 'Donetsk' elite."

Troubles in Ukraine TOP

http://article.nationalreview.com/434862/troubles-in-ukraine/george-weigel
May 26, 2010

George Weigel is a distinguished senior fellow of Washington's Ethics and Public Policy Center.

Pres. Viktor Yanukovych is moving his country closer to Russia, both strategically and in terms of political culture

[...]

Russia, Medvedev said, has "finally got a viable Ukrainian partner," making a clear reference to the independent-minded Yushchenko, who had pushed for NATO membership for Ukraine.

Russia's new "partner" was then invited by Medvedev to join the Russian-led Collective Security Treaty Organization, which now includes Russia, Armenia, Belarus, Kazakhstan, Kyrgyzstan, Tajikistan, and Uzbekistan. The CSTO, Medvedev said, "is not the Warsaw Pact." The real question, though, is whether it is another building block in Vladimir Putin's program of reclaiming the Russian "near abroad."

And that is precisely the question that should concern the West.

Henry Kissinger once observed that he had "never met a Russian who regarded Ukraine as a foreign country." That is undoubtedly true of certain Russians, including the alumni of the KGB who now control Russia's politics -- a phenomenon ably analyzed by the aforementioned Edward Lucas in his book, The New Cold War. And it is likely true of certain men and women, primarily Russian-speaking, who now find themselves citizens of an independent Ukraine. Yet there are millions of Ukrainians who believe themselves the heirs of a distinctive history and a unique culture: one which, in its modern national aspirations, has not been torn between Westernizers and Slavophiles, as has long been the case in Russia.

That notable student of central and eastern European cultures and modern Europe's struggles to define itself, the late Pope John Paul II, spoke for those millions of Ukrainians when, during his June 2001 pilgrimage to Kyiv and L'viv, he declared that "Ukraine has a clearly European vocation," a judgment that would likely be shared by the creators of modern Ukrainian national consciousness.

The stakes are very high in Ukraine, and not just for Ukrainians who cherish their hard-won independence and wish to live out their "European vocation." Russia without Ukraine is a power, but not a great power. For Ukraine is not only, as John Paul II described it, "the frontier and gate between East and West," and thus a land rich in possibilities for cultural encounter. Its considerable landmass is also the buffer between Russia and NATO, and thus its independence is a deterrent to any efforts over the medium and long haul to reassemble the old Warsaw Pact by various means.

One of those means, of course, would be energy blackmail. And here Ukraine's geographical position comes into play again. Eighty percent of the natural gas headed for the European Union passes through the pipeline network of Naftogaz, the Ukrainian state energy company; both Vladimir Putin and Dmitry Medvedev have recently proposed merging Naftogaz with the Russian giant Gazprom. President Yanukovych has been tepid about these proposals to date, but one wonders how long that mild resistance will last. Were Naftogaz to merge into Gazprom, the implications for Europe's energy security and for a revanchist Russia's capacity to work its will with impunity in the old Lenin/Stalin empire, and perhaps beyond, would be grave indeed.

In any event, a Ukraine in which the rector of the Ukrainian Catholic University is under secret police surveillance, with his phones tapped, is a Ukraine in which the tremendous work that has been done since 1991 to rebuild the rudiments of civil society and democratic political culture amid the ruin left by Soviet totalitarianism is, like the men and women who have done that work, in danger. That is bad in itself, and it ought to be resisted by the United States and the European Union. Whether either the Obama administration or an EU on the brink of fiscal implosion is up to that task of resistance is, of course, another question; and the likely answer to that question will be of cold comfort to Ukrainian democrats and their friends throughout the West.

All the more reason, then, to raise the alarm by publicizing the drift toward authoritarianism on the Putin model that seems to be accelerating in Ukraine under President Yanukovych. That might be a first step toward energizing the kind of Western nongovernmental support for democracy in Ukraine that was crucial to the success of the revolutions of 1989.

Complete article: http://article.nationalreview.com/434862/troubles-in-ukraine/george-weigel

The "Putinization" of Ukraine's security forces TOP

http://www.jamestown.org/programs/edm/single/?tx_ttnews[tt_news]=36517&tx_ttnews
[backPid]=484&no_cache=1

June 22, 2010

Taras Kuzio

Censorship has a long-term connection to the Putin regime. Igor Shuvalov (a Russian citizen), coordinates the news policies of Inter and State Channel 1 on behalf of the presidential administration. Shuvalov was the main author of temnyky censorship instructions sent by the presidential administration in 2002-2004 to television channels.

 

The "Putinization of Ukraine's media policy" is taking place at the same time in Ukraine's siloviki (security forces). Both steps lead Ukraine closer to Kuchma's semi-authoritarian regime and Vladimir Putin's "managed/sovereign democracy" in Russia.

"Putinization" is occurring in both the Interior Ministry (MVS) and Security Service (SBU), following the return of Kuchma era discredited officials and those linked to the corrupt gas lobby (EDM, March 29, April 1). First Deputy Interior Minister, Sergei Popkov, headed MVS internal troops when they advanced on Kyiv on November 28, 2004 to suppress the Orange Revolution.

"Putinization" of the MVS comes after the Party of Regions repeatedly attacked its alleged politicization under "Orange" Interior Minister, Yuriy Lutsenko. After being elected, Yanukovych "demanded" that the MVS become "apolitical" and told Interior Minister, Anatoliy Mogiliov, that "de-politicization of your work" is the key to your success (Ukrayinska Pravda, March 11).

However, the MVS has become more politicized and is undergoing a "Putinization." At his 100 days anniversary meeting with the media, Yanukovych was asked why the MVS prevented the opposition from protesting. He responded that this was untrue and that the MVS merely defended civic peace and halted attempts by a minority to prevent the majority from living in peace. As stated in Ukrayinska Pravda (June 5), "A few more such comments (from Yanukovych) and one could think that one was listening to an explanation by a Unified Russia party spokesman."

Journalists pressed Yanukovych on why the MVS stood in excessive numbers in full riot gear between his supporters and the opposition? He replied that Berkut and Tytan Spetsnaz forces were there to prevent conflict between both sides.

Ukrayinska Pravda and other Ukrainian media ridiculed these official explanations saying there is a three-fold anti-opposition strategy in place.

1. Wherever Yanukovych travels in Ukraine a small group of his supporters are brought to the event.

2. Berkut/Tytan Spetsnaz are placed between the opposition and Yanukovych supporters in greater numbers than the opposition and in full riot gear with loaded weapons.

3. Spetsnaz block the opposition, surround them in a vice and prevent them moving.

The new policy nullifies the very purpose of the right to protest, "as those to whom it is addressed simply do not see it" (Ukrayinska Pravda, June 5). Yanukovych's supporters are permitted to stand closest to him and receive the main television coverage.

The aim of the new policy is two-fold. First, to show that the opposition allegedly has little support. Second, to intimidate citizens thereby reducing the numbers of protestors. This is accompanied by a strategy to prevent opposition protestors from travelling to Kyiv, plus, a media policy that gives excessive, positive television coverage to the authorities and limited, negative coverage to the opposition.

The SBU is under the control of the president, according to the 1996 and 2006 constitutions, and has been considered by every president as his personal institution. A lack of civilian oversight coupled with its large size (30,000 officers compared to a combined 6,000 in the UK's MI5 and MI6) has led to the misuse of the SBU by each president.

This includes SBU involvement under Chairman, Leonid Derkach, in the export of Soviet era arms to conflict zones such as Sierra Leone, the subject of the 2005 fictional Hollywood film "Lord of War" based on the exploits of arms dealer Yuri Orlov (played by Nicolas Cage). Mykola Melnychenko, a presidential guard in the Directorate on State Defense (UDO), which was separated from the SBU in the early 1990's, illicitly taped Kuchma's abuse of office including the abduction and murder of journalist, Georgi Gongadze. No SBU officers were ever prosecuted for the crime.

More importantly the SBU continues KGB-style political surveillance of opponents -not just separatists, which every intelligence agency would see as one of its areas of responsibility. Evidence provided to EDM points to President, Viktor Yushchenko, using the SBU against domestic opponents such as the Party of Regions and also Yulia Tymoshenko. These sources also point to SBU surveillance of foreign political visitors, including this author.

An international scandal followed the attempted intimidation of the Catholic University in Lviv, where the dean was asked to sign a statement agreeing he would not permit students to become involved in protests (Kyiv Post, May 28). The US State Department and Canadian parliamentarian Boryz Wrzesnewskyj condemned the SBU's interference in May 28 and June 2 statements (Kyiv Post, June 3).

American-Ukrainian Rector of Ukrainian Catholic University, Borys Gudziak, described the SBU's demands as a return to KGB tactics (Kyiv Post, May 28). SBU Chairman, Valeriy Khoroshkovsky, ridiculed the complaints as "political technology" used by "opponents of the stabilization processes taking place in the state" (Komersant-Ukraina, May 31). Evidence of surveillance of communications was found in the press conference held by President Yanukovych on his 100th day in office. The Stop Censorship NGO, signed by 502 journalists and 132 NGO's, planned to undertake a protest during the press conference.

As Ukraynska Pravda (June 5) journalist Serhiy Leshchenko noted, only a few Stop Censorship leaders knew in advance of the planned event. Yet, from his reactions, Yanukovych had clearly been pre-prepared to expect the protest and the plan to give him a Stop Censorship t-shirt and petition. The only explanation for his knowledge of the protest is that Stop Censorship NGO's telephones are being monitored.

Khoroshkovsky is both a billionaire oligarch and media magnate. This has meant he has always been criticized by Anatoliy Grytsenko, head of the parliament's committee on national security and defence, as unsuitable because of his conflict of interests.

Ukraine's most viewed television channel, Inter, the general director of which is Khoroshkovsky's spouse, Olena, is mainly watched in Russophone Eastern-Southern Ukraine. Valeriy Khoroshkovsky, "is in charge of contacting other media owners to ensure a favorable TV coverage of the new leadership" (Kyiv Post, May 7). Khoroshkovsky was accused of taking control of the National Council on Television and Radio which controls the distribution of licenses (Ukrayinska Pravda, April 2). A June 7 appeal to President Yanukovych by Channel 5 journalists claimed that Khoroshkovsky is aiming to take over its license and remove their channel.

Censorship has a long-term connection to the Putin regime. Igor Shuvalov (a Russian citizen), coordinates the news policies of Inter and State Channel 1 on behalf of the presidential administration. Shuvalov was the main author of temnyky censorship instructions sent by the presidential administration in 2002-2004 to television channels.

"Putinization" of Ukraine's siloviki is an outcome of the Yanukovych administration learning the lessons of how the Orange Revolution was permitted, neo-Soviet political culture that permeates the administration, and inspiration from one party rule in Donetsk and Russia.

Ukrainian intelligence steps up protection for Yanukovych: Assassination phobia spreads in Ukraine TOP

Eurasian Daily Monitor, June 28, 2010

Taras Kuzio

 
In an interview given last fall by the then-Party of Regions defector Taras Chornovil, the Ukrainian politician pointed to current Ukrainian President Viktor Yanukovych's fear of assassination, saying, "Yanukovych liked to repeatedly talk about how there were attempts on his life" (Ukrayinska Pravda, November 16, 2009). On September 24, 2004 then-Prime Minister Yanukovych had an egg thrown at him in Ivano-Frankivsk, believing it to be an assassin's bullet (http://www.youtube.com/watch?v=fP0vWkqOQT8).

The president's phobia has led to the death of a taxi driver and two others being badly injured as his cortege sped through Kyiv when he traveled to and from Mizhirya, an illegally privatized former Soviet residence outside Kyiv. The accident was caused by an ambulance traveling at high speed with the motorcade tasked with taking care of Yanukovych if he were to have been wounded in an assassination attempt.

 

Chornovil continued, "I do not know how much of this is true, but he talked a lot about threats. For example, it seems there was one attempt in Donetsk, which is why near Yanukovych's house there stood an armored personnel carrier (APC) so that he could flee from his Donetsk home. If there was an attempt (on his life) the APC would be able to drive through a back fence and reach the main highway leading to Russia. From Donetsk it is not very far to the Russian border" (Ukrayinska Pravda, November 16, 2009).

The president's phobia has led to the death of a taxi driver and two others being badly injured as his cortege sped through Kyiv when he traveled to and from Mizhirya, an illegally privatized former Soviet residence outside Kyiv. The accident was caused by an ambulance traveling at high speed with the motorcade tasked with taking care of Yanukovych if he were to have been wounded in an assassination attempt. Public fury at the closing of roads and traffic problems, as well as the death and injuries, are making Yanukovych unpopular in Kyiv. After leaving work at 3:00 pm and blocking traffic, one Kyiv resident shouted "How much further can you put down the people by closing the roads like this?" (Ukrayinska Pravda, June 15).

Security Service (SBU) Chairman, Valeriy Khoroshkovsky, when asked about the threats to the president and the additional security measures, replied "Yes, there was a threat to the president's life. We have taken quite a lot of measures. We have not yet eliminated the threat. It was not a simple phone call" (Interfax-Ukraine, June 15).

Yanukovych when asked at his "100 day" anniversary press conference about the threats replied, "There are serious documented facts, serious. There are implications to which the UDO (Directorate on State Protection, the former 9th Directorate of the Soviet KGB) has to react" (Ukrayinska Pravda, June 4). Nevertheless, UDO commander, Ihor Kalinin, played down the additional security measures and accused journalists of sensationalism (www.gazeta.ua, June 7).

The close links emerging between Ukrainian and Russian security forces are leading to the re-introduction of (Soviet) Russian-style methods into the UDO, SBU and MVS, along with the return of Russian-style legislation limiting the rights of the opposition.

 

Segodnya (June 17), citing anonymous sources in the SBU, revealed an alleged "terrorist plot" linked to an opposition leader. The informant claimed "this leader's friends include one Russian oligarch who has long-established ties to Caucasian fighters who could undertake an assassination in Kyiv," a possible reference to Yulia Tymoshenko and London émigré, Boris Berezovsky.

Information about "preparations for an assassination" came from the Federal Security Service (FSB), a reflection of the closer intelligence cooperation signed with the SBU in Odessa on May 19 (EDM, May 24). This revealed two possible assassination methods: a suicide bomber in a vehicle seeking to hit the president's car, and a parked vehicle exploding as the presidential car passed by.

Following the discovery of this information, a large UDO and SBU meeting discussed ways to counteract the threats. The motorcade's route was re-routed to roads where there are fewer buildings that could be used by snipers. Fake corteges , without Yanukovych, are also increasingly being used (Segodnya, June 11). Under Leonid Kuchma, the UDO (responsible for presidential protection) numbered around 40, and grew to 100 under Viktor Yushchenko. Today, it has reached 170 under Yanukovych (Ukrayinska Pravda, June 13).

An additional step was taken to remove all parked cars on the route. UDO security and Interior Ministry (MVS) vehicles drive in front, behind and alongside. One vehicle provides permanent communications and blocks mobile phones in the vicinity of the cortege, while two further vehicles transport heavy and light weaponry (Segodnya, June 17).

Four reasons have been advanced to justify the rise of this assassination phobia:

1. The former MVS Minister, Yuriy Lutsenko, echoing Chornovil, believes it is the result of Yanukovych's weak personality exploited by his entourage in order to control him (UNIAN, June 10). His entourage is keeping him in a state of "psychological stress," Crimean Communist leader, Leonid Grach, suggested (Ukrayinska Pravda, June 13). Tymoshenko bloc deputy, Andriy Senchenko, described the new charged atmosphere as an artificially induced "schizophrenia" (www.gazeta.ua, June 17).

2. Wherever Yanukovych visits in Ukraine he only sees extra security and Party of Regions supporters providing a comfort zone for him. Yanukovych was governor of Donetsk from 1997-2002, the only Ukrainian region dominated by one party that unites the local state, business and political elite.

3. The fear of opposition or nationalist violence against him in reaction to his counter-revolution in Ukrainian politics, particularly in the areas of national identity and single vector pro-Russian foreign policy.

4. The Putinization of the Ukrainian security forces (EDM, June 22). Volodymyr Yavorskyi, head of the Ukrainian Helsinki Union, claimed in an interview with Radio Svoboda (June 20) that the MVS is adopting Russian practices when dealing with the opposition. Meanwhile, he alleged that "what is now being undertaken by the SBU is that of an investigative organ; it is a de facto FSB."

The June 18 edition of Ukrayinsky Tyzhden featured a picture of SBU Chairman Khoroshkovsky, MVS Minister, Anatoliy Mogiliov, and Prime Minister, Nikolai Azarov, with the caption "The gathering of more than three is not permitted." This was a reference to draft legislation that severely restricts public protests. Kyiv Mohyla Academy Professor, Olexiy Haran, pointed to the hyping up of threats as a way to limit the democratic freedom of the opposition (www.gazeta.ua, June 11).

On June 3 and 15, UDO officers attacked a Ukrayinska Pravda journalist and STB camera journalist, Serhiy Andrushko, in the latter case forcing him to the ground. The Stop Censorship! NGO demanded full investigations on both occasions and raised these incidents with Khoroshkovsky in their June 15 meeting (http://www.telekritika.ua/media-suspilstvo/events/2010-06-17/53707). Both Khoroshkovsky and Mogiliov have claimed they are not placing journalists under surveillance, which contradicts footage of such surveillance of TVi channel journalists (www.pravda.com, June 15).

Yanukovych's assassination phobia has led to widespread discussion in the Ukrainian media about the causes of the phobia as well as possible explanations of the unusually high levels of security for the president. The close links emerging between Ukrainian and Russian security forces are leading to the re-introduction of (Soviet) Russian-style methods into the UDO, SBU and MVS, along with the return of Russian-style legislation limiting the rights of the opposition.

Клінтон обрала кнопку, на якій було написано “blah-blah”
TOP

http://jamestownfoundation.blogspot.com/2010/07/ukrainian-opposition-registers.html
6 липня 2010


http://www.kyivpost.com/gallery/album/719/

 

Тарас Кузьо

 

Минулого тижня державний секретар США Гіларі Клінтон здійснила дводенний візит до України в межах свого турне по регіону. Це був її четвертий візит до України, яку вона двічі відвідала як перша леді в адміністрації Білла Клінтона і третій раз у 2005 році в якості сенатора США.

Цей четвертий візит не зміг вразити українців, які відчувають, що США ігнорує їх заради відновлення дружніх стосунків із Росією або як знак подяки Президенту Януковичеві, який відвідав Вашингтон у квітні разом із подарунком у вигляді збагаченого урану. Таким чином, цей візит став величезним розчаруванням для української опозиції і підтвердив її найгірші страхи про те, що адміністрація Обами „зрадила” Україну та своїх традиційних центральноєвропейських союзників.

Увага адміністрації Обами до стосунків з Росією за рахунок України дуже нагадує проросійську зовнішню політику Джорджа Буша-старшого на початку 1990-х років, який у липні 1991 року порадив українському парламентові не проголошувати незалежність. Ця промова, що відбулася за місяць до проголошення незалежності України від СРСР, отримала назву „Курка по-київськи”.

 

Останній випуск тижневика „Український тиждень” (http://www.ut.net.ua/) присвячений міжнародним відносинам та зовнішній політиці України. Особливу увагу було приділено статті під назвою „Велика зрада” журналіста “The Economist” і автора книги „Нова холодна війна” Едварда Лукаса (http://www.ut.net.ua/art/167/0/4073/).

Поширена думка про відсутність чіткого бачення ролі України з боку США була відображена в карикатурі в останньому номері “Kyiv Post”. На ній зображена секретар Клінтон, яка стурбовано розмірковує з приводу того, яку з п’яти кнопок, запропонованих їй працівником державного департаменту, слід взяти з собою до Києва. На кнопках написано „Blah-blah”, „strategic partnership”, „What Ukraine?”, „drop dead” і „re-set”.

Традиційно посли США в Україні вели себе активно як під час перебування в Україні, так і після повернення до Вашингтону, де вони отримували почесні посади в Брукінгському інституті, Міжнародному науковому центрі ім. Вудро Вільсона та Американському інституті миру.

Із двох блогів, написаних напередодні візиту Клінтон до України колишнім послом Пайфером (http://www.brookings.edu/events/2010/0713_ukraine.aspx) та старшим науковим співробітником Фонду Маршалла „Німеччина – США” Девідом Креймером, який в адміністрації президента Джорджа Буша-молодшого був заступником помічника державного секретаря США з питань Європи та Євразії, другий був критичнішим по відношенню до команди Януковича (http://blog.gmfus.org/2010/07/01/clinton-to-kyiv-speaking-truth-to-power/). Креймер закликав Клінтон вимагати звільнення міністра внутрішніх справ і голови СБУ.

Пасивність американського посла в очах опозиції підтверджує пасивність усієї адміністрації Обами. В останньому номері “Kyiv Post” було, зокрема, написано: „Ми також сподівалися, що Клінтон заохотить посла США Джона Теффта бути більш активним і енергійним у захисті свободи і демократії в Україні. Його мовчазна позиція дуже невчасна. У той час як доля демократії в Україні знаходиться в підвішеному стані, усі – посли, туристи, бізнесмени – мають виразно, публічно та неодноразово демонструвати українцям, що їм не байдужа їхня доля”.

Судячи з реакції українських ЗМІ та негативного відгуку, даного опозицією, Клінтон обрала кнопку, на якій було написано “blah-blah”.

Представники української опозиції в приватних розмовах висловлюють розчарування. Під час візиту державного секретаря Клінтон її критичні заяви з приводу наступу команди Януковича на українську демократію було ледь чутно, в той час як її наголос на співпраці з „прагматичним” та ведучим „збалансовану зовнішню політику” Януковичем весь час повторювався на кожному телевізійному каналі. Ми відчували себе зрадженими”.

Зважаючи на обмежений термін візиту державного секретаря Клінтон до України, було зрозуміло, що вона знайшла час, аби зустрітися з лідером опозиції Юлією Тимошенко, оскільки та здобула 45% голосів на останніх президентських виборах – утричі більше, ніж усі інші „помаранчеві” кандидати разом у першому турі.

Клінтон також сказала студентам в Київському політехнічному інституті увечері в п’ятницю: „Я обговорила важливість захисту цих прав із вашим президентом. Він дав обіцянку підтримувати розвиток демократії та владу закону в Україні й поважати права людини”. Зрозуміло, що для опозиції ця обіцянка прозвучала як насмішка.

Рoман Olearchyk пише у своєму "Клінтон ступені злегка в ході візиту Україна" (Financial Times, 3 липня), що 'тон виступив мови пані Клінтон у Києві, столиці України, був одним зі змішаних похвали і легких критики, здавалося б, досить м'який, так як не штовхати народ далі в Москві’ (http://www.ft.com/cms/s/0/fb8ff71e-8629-11df-bc22-00144feabdc0.htm).

Помірна критика державного секретаря Клінтон проявилася у заявах українських політичних експертів, зроблених для українських мас-медіа. Професор Дипломатичної академії Олександр Палій, як і багато українців, вважає, що США продала українську демократію за отриманий від Януковича уран (http://www.pravda.com.ua/news/2010/07/4/5194739/). Два інші політичні експерти, Володимир Фесенко та Вадим Карасьов, сказали в інтерв’ю газеті „Сегодня” (за іронією долі, 4 липня), що причиною поміркованості критики з боку Клінтон було її небажання штовхати Януковича ще ближче до Росії (http://www.segodnya.ua/news/14150282.html).

США завжди більше підтримували суверенітет і територіальну цілісність України, ніж ЄС. Із чотирьох президентів США за часів двадцятирічної незалежності України найбільше підтримували Україну Білл Клінтон і Джордж Буш-молодший.

Увага адміністрації Обами до стосунків з Росією за рахунок України дуже нагадує проросійську зовнішню політику Джорджа Буша-старшого на початку 1990-х років, який у липні 1991 року порадив українському парламентові не проголошувати незалежність. Ця промова, що відбулася за місяць до проголошення незалежності України від СРСР, отримала назву „Курка по-київськи”.

Американський експерт: Відносини з Україною погіршуються через Януковича TOP
http://www.pravda.com.ua/news/2010/07/1/5187662/
01 липня 2010


"Справа в тому, що відносини з Україною погіршуються дуже швидко через політику, яку проводить пан Янукович. Як виглядає, він не розуміє різниці між пошуком рівноваги і підпорядкуванням. Він стрімко пішов на зближення з Росією, що ставить під загрозу незалежність України і її демократичний розвиток", - заявив Лерребі.

 

Відносини Сполучених Штатів Америки з Україною стрімко погіршуються через політику президента Віктора Януковича.

Про це заявив керівник програми з питань європейської безпеки в американській аналітичній корпорації "РЕНД" Стівен Лерребі в інтерв'ю Радіо "Свобода" напередодні візиту держсекретаря США Гілларі Клінтон до Києва.

На запитання, які "батоги" і "пироги" нині мають американці для України, вашингтонський експерт відповів:

"Щодо "пирогів", то зрозуміло, що Україні потрібна фінансова допомога і в США тут є певні можливості. Також США можуть впливати на рішення Міжнародного валютного фонду. Тому, до певної міри, є економічний вплив. А стосовно "батогів", то їх у США небагато".

"Справа в тому, що відносини з Україною погіршуються дуже швидко через політику, яку проводить пан Янукович. Як виглядає, він не розуміє різниці між пошуком рівноваги і підпорядкуванням. Він стрімко пішов на зближення з Росією, що ставить під загрозу незалежність України і її демократичний розвиток", - заявив Лерребі.

На його думку, курс на позаблоковість України, проголошений Януковичем, - "це нейтральна позиція лише за назвою".

"Насправді йдеться про дуже тісні відносини з Росією, коли Москва має дедалі більший вплив на українську політику. Я переконаний у тому, що Україна повинна мати добрі відносини з Росією, але справжній нейтралітет має полягати у тому, щоб Україна також йшла європейським курсом і робила те, що для цього потрібно", - заявив експерт.

"Але пан Янукович цього не робить. Він продовжив оренду російського Чорноморського флоту, це підриває незалежність України, а не зміцнює її", - додав Лерребі.

Він також сумнівається в можливості нових україно-американських ініціатив зараз у сфері безпеки та оборони.

"Досі я не бачив, щоб пан Янукович виявляв зацікавленість у зміцненні безпеки України. Він ясно дав зрозуміти, що не зацікавлений у вступі до НАТО і посиленні контактів зі західним оборонним істеблішментом", - заявив вашингтонський експерт.

При цьому він не вважає, що "перезавантаження американсько-російських відносин" могло вплинути на українську зовнішню політику.

"США дали чітко зрозуміти, що не приймають концепції сфери інтересів, привілейованих інтересів, будь-якої країни, включно з Росією. США також заявили про бажання поглиблювати відносини з Україною. Але через політику, яку проводить пан Янукович, це досить складно робити", - сказав Лерребі.

Експерт констатував, що позитивів в Україні за нової влади "поки що дуже мало".

"Представлена програма реформ має деякі позитивні моменти. Але є всі підстави бути скептиком, чи ці обіцянки виконають. Я бачу деякі обнадійливі сигнали, але вони дуже слабкі з огляду на курс, яким пішов пан Янукович, і з огляду на його попередню політику", - сказав Лерребі.

Злет Януковича, падіння демократії
TOP

http://inozmi.glavred.info/articles/3741.html
Foreign Affairs (США)
30-06-2010

Олександр Мотиль, є професором політології в Університеті Ратґерса, що в Ньюарку, Нью-Джерсі [США]

Врятувати президента Януковича! Віктор Янукович усе одно не зможе утвердити в Україні авторитаризм. Для білоруського чи російського сценарію йому бракує силових ресурсів і народної підтримки. Зате дестабілізувати країну його гіперцентралізований режим, не зацікавлений у реформах, цілком здатний. Втрутитися має Захід – і, хай як парадоксально, Росія, та врятувати Януковича від себе самого – аналізує Олександр Мотиль в американському журналі Foreign Affairs.
http://inozmi.glavred.info/articles/3741.html

[...]

Демократи-тушки

Посада прем’єр-міністра, наприклад, дісталася давньому соратнику Януковича Миколі Азарову. Голова парламентського бюджетного комітету й Державної податкової адміністрації в 1990-х, Азаров заплющив очі на корупцію в уряді й наклав височенні, просто руйнівні податки на малий бізнес. Стосунки з Януковичем він зав’язав, коли був першим віце-прем’єр-міністром і міністром фінансів у горезвісних, нерозбірливих у засобах кабмінах Януковича в 2004-му і 2006-2007 роках. Разом Янукович та Азаров роздарували своїм друзякам 29 місць в уряді. Такий гігантський кабінет, на двоє членів більший, ніж навіть неефективна Рада Європейського Союзу, неспроможний досягати консенсусів чи приймати важкі рішення. Пости міністрів економіки та фінансів дісталися політикам, які не мають належного досвіду в цих сферах, зате залежні від Януковича і тому не стануть іти йому наперекір. Усупереч гаслам кампанії, реформи й демократія явно не є пріоритетами Януковича.

При цьому Янукович та перший заступник глави його адміністрації, економістка Ірина Акімова, створили – й очолюватимуть – новий Комітет економічних реформ. Хоча серед 26 членів трапляються економісти, багато там і політичних призначенців, удячних Януковичу. Ця обставина вкупі з непрактично великим складом комітету означають, що він буде не ефективнішим за кабмін. А якщо й розробить якісь реальні економічні реформи, то вони стануть жертвами боротьби між міністерствами економіки та фінансів і самим комітетом. Паралельні організації з частково збіжними повноваженнями просто приречені воювати за контроль, навіть якщо є мудре, професійне керівництво – а таке Янукович навряд чи може забезпечити.

[...]

Скачок на схід

Критики договору звинувачують, що Янукович продався Росії. Це може бути правдою, але ще більше заслуговує на критику те, що договір був проведений через Раду без жодного зважання на прозорість чи демократичні процедури. Як розповів мені один високопоставлений український дипломат, «поспіх, із яким була підписана угода, лякає. Не було ні експертної оцінки проекту угоди, ні належного розгляду питання в парламентських комітетах… Рішення прийняла невеличка групка, якщо не одна особа».

[...]

Нас не подолати

Таке зростання невдоволення має велике значення. Україна є батьківщиною політично свідомого громадянського суспільства, яке завдяки Помаранчевій революції стало жвавішим, ніж будь-коли раніше за майже 20-річну історію існування незалежної держави. Професіонали, інтелектуали, студенти й бізнесмени з часом тільки активніше опиратимуться намаганням Януковича нав’язати правління сильної руки й далі протестуватимуть, якщо він плазуватиме перед Росією або погіршиться ситуація в економіці. І вони вже зараз організовуються

[...]

Трюк із реформами

Якщо Янукович дотримуватиметься нинішнього курсу, то дуже легко може викликати другу Помаранчеву революцію.

[...]

Допомогти Януковичу допомогти собі самому

[...]

Якщо не станеться народної революції, наступні п’ять років Росії та Заходові доведеться мати справу з Януковичем та його «блакитною контрреволюцією». На жаль, за цей час Януковича швидше за все звідусіль посядуть проблеми й вороги, і це тільки дестабілізуватиме Україну. І все-таки лишається ймовірність, що Янукович змінить курс, демократизує Україну і проведе справжні економічні реформи. Але ймовірність ця напряму залежить від негайних заходів Росії та Заходу з порятунку Януковича від себе самого.

Ціла стаття: http://inozmi.glavred.info/articles/3741.html

Оригiнал матерiалу: http://www.foreignaffairs.com/articles/66447/alexander-j-motyl/uk…

Слово прощання у Верховні Раді з режисером і політичним діячем, Юрієм Ільєнком голова Литвин оцінив непотрібним TOP

http://www.rada.gov.ua/zakon/new/STENOGR/DOC/57.doc

ЗАСІДАННЯ П’ЯТДЕСЯТ СЬОМЕ 
Сесійна зала Верховної Ради України
18 червня 2010 року, 10 година
Веде засідання Голова Верховної Ради України В.М.ЛИТВИН

13:59:45
ЗАЄЦЬ І.О.
Іван Заєць, Українська Народна Партія.

Шановні народні депутати, співвітчизники, я хочу привернути вашу увагу до явищ, які сигналізують, що в Україні розгортається  антиукраїнська і антидемократична контреволюція, і ми всі маємо поставити  цьому заслін. Так харківська влада,  по суті, перетворила місто  на полігон відпрацювання репресій  проти громадян, небайдужих до долі Харкова і своєї держави.

Останні 10 днів  вся Україна спостерігала за показовим бандитським  винищенням сотень дерев парку Горького та жорстоким побиттям громадян, які стали на захист  цих зелених легень міста. Той, хто спостерігав за цими поліями  по змі, переконався, що вся патріотична громадськість України  солідаризується з захисниками парку. Одночасно місцева влада почала  репресії проти української інтелігенції, під загрозою опинилися екологічні,  культурні та  політичні права громадян. І якщо не  зупинити  цю пошесть, то скоро Україна перетвориться в  державу авторитарного типу. 

Як ілюстрацію до цих слів, зачитаю вам звернення  громадян до мене як народного депутата України: „Проти керівників громадських організацій, які написали листа Президенту  США Обамі щодо незаконного виселення  Харківською міськрадою культурно-освітнього центру Харківського міського товариства  „Спадщина”, прокуратура Харківської області  працює над порушенням кримінальної справи. Підписантам звернення до Президента США має бути інкримінована стаття за  першим розділом Кримінального кодексу  України „Злочини проти основ національної безпеки України”.

Очевидно, керуючись  політичною кон’юнктурою задля    упокорення опозиційних громадських активістів, прокуратура Харківської області  задумала широкоформатний процес за історичним прикладом процесу .......…., який у 20-30-х роках  легалізував тотальні репресії над українською інтелігенцією. До списку сучасних ворогів народу зараховані відомі харківські діячі української культури, науковці, митці, кобзарі,  які підписали звернення  до Президента США Обами.

Характерно, що тиск на лідерів громадських організацій Харкова, які написали листа Обамі, розпочався      одразу після оголошення ними кампанії з усунення з території Харкова меморіальної дошки основоположнику Харківського відділу „Чорної сотні” Андрію В’язігіну, який на початку ХХ століття уславився активною пропагандою ксенофобії і очолював погроми над представниками єврейської громади і діячами української культури міста. Вказана меморіальна дошка з чорносотенцем була офіційно відкрита в Харкові за участю депутатів Харківської міськради і керівництва мерії. До політичного процесу над підписанням листа до Президента США залучене Управління служби безпеки України в Харківській області, якому надані повноваження з’ясувати ступінь небезпеки новітніх ворогів народу для державного суверенітету України. Як стає зрозумілим з тексту запиту керівництва УСБУ у Харківській області до одного з ініціаторів звернення до Обами форма, стиль і методи розкрутки обвинуваченого дуже нагадують методи діяльності НКВС 20-30 років ХХ століття. Я вимагаю від Президента України, уряду України як гаранта Конституції і прав громадян припинити ці політичні переслідування.

Сьогодні Україна прощається з великим своїм сином, геніальним режисером, письменником …

ГОЛОВУЮЧИЙ. Завершуйте.

ЗАЄЦЬ І.О. …режисером, письменником, політичним діячем, лауреатом Шевченківської премії Юрієм Ільєнком. Це втрата непоправна. Віддаючи йому шану, ми зобов’язані зробити все для відродження української духовності, зокрема, українського кінематографу, в ім’я світлої пам’яті Юрія Ільєнка.

ГОЛОВУЮЧИЙ. Так, шановні колеги, завершили ми обговорення питань. На завершення дозвольте вам нагадати, що наступного тижня народні депутати працюють з виборцями.

У вівторок, ще раз наголошую, у вівторок 29 червня о 9 годині відбудеться Погоджувальна рада депутатських фракцій. Пленарне засідання розпочнеться у вівторок о 10 годині.

Давайте ще раз привітаємо працівників медичної сфери із професійним святом, який будемо відзначати днями. На цьому ранкове засідання Верховної Ради оголошую закритим.

На зустрічі з Клінтон затримали борців з цензурою TOP

03 липня 2010

2 червня, під час зустрічі студентської молоді з держсекретарем США Хілларі Клінтон, були затримані учасники пікету проти цензури в ЗМІ.

Активісти ініціативи "Свобода слову" тримали в руках плакати з написом "This country has censorship" ("В цій країні є цензура") і роздавали бюлетень своєї організації.

Зокрема, міліцією був затриманий координатор цієї ініціативи В'ячеслав Кононов і доставлений до Солом'янського РВВС Києва.

Як повідомили ЛІГАБізнесІнформ представники організації, акція була легальною і організатори пікету заздалегідь повідомили Київміськадміністрацію і отримали вхідний номер реєстрації заяви.

Кононову інкримінують статтю 152 Кодексу про адміністративні правопорушення - про порушення благоустрою міста.

За його словами, активісти об'єднання просто намагалися звернути увагу Клінтон на факти цензури у ЗМІ, а також "повідомити про спроби глави СБУ Валерія Хорошковського закрити телеканали "ТВі" і "5 канал", йдеться у повідомленні.

Як відомо, зустріч Клінтон зі студентами проходила в будівлі Київського політехнічного інституту.
ЧИТАЙ ТАКОЖ

Затримання на кордоні - тривожний сигнал про тенденції в Україні TOP

http://www.pravda.com.ua/articles/2010/06/27/5177335/
27 червня 2010

Фонд Демонкратичної ініціятиви

Затримання у аеропорту «Бориспіль» Ніко Ланге – прикрий інцидент чи початок наступу на громадський сектор?

 
Ніко Ланґе  
26 червня керівника українського представництва німецького Фонду Конрада Аденауера Ніко Ланге затримали в аеропорту «Бориспіль» і протягом десяти годин не впускали в Україну, маючи намір ранковим рейсом депортувати назад до Парижа, звідки він прибув. Заборону на в’їзд відмінили лише після втручання уряду Німеччини.





Чому був затриманий Ніко Ланге?

На початку червня в своєму інтерв'ю Ланґе критично оцінив дії команди нового президента Віктора Януковича та зміни в Україні ... (Перші 100 днів після зміни влади в Україні: авторитарні тенденції та зближення з Росією - http://blogs.pravda.com.ua/
authors/medvedev/4c2601
abf1e0c/
)

Nico Lange critical analysis of Victor Yanukovych's first 100 days   
The first 100 Days after Change of Power in Ukraine
http://www.kas.de/proj/home
/pub/47/13/year-2010/
dokument_id-19723
/index.html

 

30 червня Міністерство закордонних справ Німеччини викликало українського посла в Берліні, аби повідомити йому про незадоволеність Берліна через спроби українських прикордонників не пустити до України Ніко Ланге. Цей інцидент викликав серйозне занепокоєння як у закордонних колах, так і у середовищі українського громадянського суспільства. Очевидно, що слід було дати чіткі пояснення, на яких саме підставах був затриманий Ніко Ланге. Проте СБУ, яка, власне, і є інстанцією, котра дає вказівки прикордонній службі щодо недопущення в Україну певних осіб, від будь-яких пояснень відмовилася. МЗС вважає ситуацію лише непорозумінням. А от заступник голови Адміністрації Президента України Ганна Герман публічно заявила, що служби, які не пропускали Ланге в нашу країну, мали дуже серйозну аргументацію щодо своїх дій, проте ці аргументи так і не були названі.

Відсутність чітких відповідей від офіційних інстанцій щодо причин затримання Ніко Ланге породила чимало версій у ЗМІ та у експертному середовищі.

Більшість експертів вважають, що затримання у Борисполі Ніко Ланге було переслідуванням за критику: у своїй аналітичній статті «Перші 100 днів після зміни влади в Україні: авторитарні тенденції та зближення з Росією», розміщеній на офіційному сайті представництва фонду в Україні, Ланге критично оцінив дії команди нового президента Януковича та зміни в Україні, які відбулися після його приходу до влади.

Окрім того, експерти висловлюють припущення, що інцидент міг бути свідомо спровокований тими силами, які орієнтуються на пріоритетність стосунків з Росією і хотіли б відвернути Україну із шляху євроінтеграції та впровадити в ній російську модель «керованої демократії».

У ЗМІ висловлювалася думка, що претензії до Ланге стосувалися його комунікацій з лідерами опозиції, що начебто суперечить правилам поведінки закордонних фондів у країні перебування. Певним підтвердженням цієї версії є зустріч, яку провело МЗС з послами і старшими дипломатами посольств США, РФ, Німеччини і Польщі, присвячена обговоренню діяльності закордонних громадських організацій і фондів узагалі. Загалом була висловлена вдячність за той внесок, що був зроблений міжнародними неурядовими організаціями в розвиток демократії в Україні. І водночас зустріч носила характер певної «профілактики», бо наголошувалося, що закордонні фонди можуть лише «відстежувати» внутрішньополітичні процеси в Україні, але не бути їх учасниками. З цим, звичайно, слід погодитися. Проте чи означає така позиція МЗС, що міжнародні фонди не повинні підтримувати українські громадські організації, які є «учасниками внутрішньополітичних процесів» і обстоюють громадянські права і свободи в Україні? Згадаймо, що саме аргументами «втручання у внутрішню політику» була свого часу згорнута діяльність міжнародних фондів в Росії та Білорусі.

Висновки та рекомендації

"Скасування заборони в'їзду вдалося домогтися лише після втручання федерального уряду", - повідомляє "Німецька хвиля" з посиланням на речника уряду Крістофа Штеґманса.

За словами спікера, уряд у майбутньому пильно слідкуватиме за діями українських властей у цій справі.

Водночас, газета Frankfurter Allgemeine Zeitung із посиланням на власні джерела повідомляє, що для врегулювання ситуації німецькій стороні довелося контактувати особисто з главою СБУ Валерієм Хорошковським. У справу довелося втрутитися, зокрема, президенту Європарламенту Єжи Бузеку.
http://www.pravda.com.ua/
news/2010/06/28/5179363/

 

Наслідки інциденту з Ніко Ланге у міжнародному вимірі очевидні: цей випадок істотно зіпсував імідж України у Європі і може внести складнощі у запланований на серпень візит президента Віктора Януковича до Берліна. Глава комітету бундестагу з питань Європи Гюнтер Кріхбаум в інтерв’ю Deutsche Welle заявив, що епізод із затриманням у Борисполі Ніко Ланге може істотно ускладнити україно-німецькі відносини, зокрема в переговорному процесі про підписання угоди про асоціацію з ЄС.

Ще серйозніші висновки випливають у вимірі внутрішньої політики нової влади. СБУ все більше перетворюється на інструмент боротьби з «інакомисленням», про що свідчать «профілактичні» бесіди співробітників СБУ з ректорами вузів та активістами громадських організацій. Ці дії СБУ вибудовуються у загальну лінію нової влади на згортання громадянських прав і свобод в Україні, на побудову в Україні аналогічної російській моделі «керованої демократії».

Чи залишиться епізод із затриманням Ніко Ланге лише прикрим непорозумінням, як це стверджують офіційні інстанції чи це є першим сигналом тиску на міжнародні фонди, що співпрацюють в Україні з неурядовими громадськими організаціями, покаже найближчий час.

Керівництво держави ще може виправити ситуацію. Перше, що треба зробити – це пояснити українській і міжнародній громадськості, чим були зумовлені дії стосовно Ніко Ланге, хто саме і на яких підставах ухвалював рішення щодо його затримання, а також визнати, що подібні дії завдали істотної шкоди Україні.

Нарешті, новій владі слід визначитися, яке суспільство вона має намір будувати в Україні – цивілізоване демократичне, де дотримуються усі громадянські права і свободи, де вільно працюють ЗМІ та громадські організації або суспільство «керованої демократії», де будь-яка критика влади та протести проти її дій сприймаються як загроза національній безпеці.

Директор ТВі заявляє, що за ним стежать. Відео TOP

http://www.pravda.com.ua/news/2010/06/15/5141271/view_print/
15 червня 2010, 13:34

Директор телеканалу ТВі Микола Княжицький заявляє, що за ним і за його колегами ведеться спостереження невідомими особами.

TVi managers and staff were among first to complain about government harassment in April, publishing an English-language ad in the Washington Post
on the occasion of Yanukovych’s first meeting with U.S. President Barack Obama.
“We have grave and deep concerns that the SBU has been hijacked by the private interests of the agency’s chief and members of his family,” the paid advertisement said. “TVi has been subjected to significant and unwarranted pressure from the SBU. There is no disguising the clear aim of the pressure: monopolization of the
Ukrainian television market by the holding company controlled by
Khoroshkovsky and his wife.”

Gilles Lordet, head of the Paris-based media watchdog Reporters Without Borders, reportedly said it was “an unacceptable situation” when the chief of the nation’s state security services doubles as the owner of the country’s largest television group. “What we have here is an obvious conflict of interest," Lordet told a German news agency.
http://www.kyivpost.com/
news/nation/detail/69298/

 

Про це йдеться у відкритому звернення Княжицького до генпрокурора Олександра Медведька і міністра внутрішніх справ Анатолія Могильова.

"Протягом останнього тижня я особисто та журналісти телеканалу "ТВі" почали помічати, що ми стали об'єктом прискіпливої уваги зі сторони невідомих осіб. За мною особисто, нашими журналістами та офісом телекомпанії постійно слідкують. Невідомі люди відслідковують всі мої пересування", - сказано у ньому.

Княжицький стверджує, що одна з машин у понеділок протягом цілого дня вела відео-спостереження за офісом телекомпанії.

"Люди, що знаходились в автомобілі марки Daewoo Lanos срібного кольору з державним номерним знаком АА 98 74 ЕВ, приховували свої обличчя, після спілкування з журналістами телеканалу "ТВі" почали тікати від журналіста Романа Скрипіна, проїжджаючи на червоне світло та перетинаючи подвійну осьову смугу", - пише він.

Внаслідок журналістського розслідування працівникам редакції вдалося вияснити, що даний автомобіль "був з підробленими номерами".

"Насправді, з номерним знаком АА 98 74 ЕВ зареєстрований автомобіль Mazda CX9 чорного кольору", - пише Княжицький.

При цьому він зазначає, що у нього виникає логічне запитання: чи не є невідомі громадяни працівниками Служби безпеки, котрі вели відео-нагляд, спостереження та переслідували його під час пересування містом.

"Як законослухняний громадянин, я вимагаю розслідувати цей інцидент, вcтановити, кому насправді належить автомобіль Lanos з підробленими номерами та хто ті особи, що знаходились і стежили за мною та офісом телекомпанії", - йдеться у зверненні.

"Якщо люди, які стежать за мною - злочинці, прошу знайти і покарати їх. Якщо ці люди самі працюють в силових структурах, то злочинцями є ті, хто змушує їх брати участь у забезпеченні власних інтересів та переслідуванні представників ЗМІ", - додає Княжицький.

Телеканал "ТВі" надав копії відзнятого відео "з чіткою фіксацією автомобіля та осіб, що в ньому знаходились".

Як відомо, раніше ТВі та 5 канал заявляли про тиск з боку СБУ. Нещодавно Окружний адмінсуд Києва задовольнив вимоги групи телеканалів "Інтер", яка оскаржувала рішення Нацради з питань телебачення та радіомовлення про виділення "ТВі" та "5 каналу" частот на мовлення. Власником групи каналів "Інтер" є Хорошковський.

Українська правда

Журналісти подарували Януковичу "Україну" + ВІДЕО прихованої камери TOP
http://www.pravda.com.ua/photo-video/2010/07/9/5210985/
09 липня 2010


Фото Дмитра Ларіна

Українські журналісти - учасники руху "Стоп цензурі!" подарували президенту Віктору Януковичу на день народження велосипед "Україна".

На вечорі в "Заліссі" було 120 гостей. На святі були присутні обидва сини Януковича. Не було лише його дружини Людмили.

ВІДЕО прихованої камери
http://tabloid.pravda.
com.ua/person/4c39bd
3850ac4/

 

Процедура передачі велосипеда відбулася на вулиці Банковій. Подарунок прийняв співробітник управління державного протоколу адміністрації президента на ім'я Євген.

Велосипед було придбано за кошти учасників руху на Ірпінському велоринку під Києвом.

Він абсолютно новий, з гарантією на 1 рік. Вартість подарунку склала 550 гривень

Журналісти "скинулися" по 30 гривень на подарунок президенту.

До подарунку також було додано привітання, у якому вони зазначили:

Шановний Вікторе Федоровичу!

Учасники руху "Стоп цензурі!" вітають Вас з днем народження та з нагоди свята дарують вам цей велосипед з промовистою назвою "Україна", створений вітчизняними майстрами Харківського велозаводу.

Велосипед - це не лише зразок екологічного виду транспорту. Це також символ демократичності влади.

Саме велосипедом користується велика частина європейських політиків. Нещодавно надію на те, що керівництво країни їздитиме на велосипеді, висловив і російський президент Дмитро Медведєв.

Використання велосипеду в якості основного транспорту допоможе уникнути проблем, пов'язаних Із перекриттям вулиць на шляху слідування президентського кортежу.

Крім того, це суттєво зменшить державні витрати на купівлю представницьких автомобілів, їх обслуговування та заправку.

Ми переконані, що цей транспортний засіб українського виробництва стане окрасою Вашого гаража.

Якщо Президент України пересяде на велосипед, це автоматично приверне увагу чиновників місцевого рівня до проблем велосипедистів, які через відсутність велодоріжок зараз не можуть бути повноправними учасниками руху.

Користуючись нагодою, рух "Стоп цензурі" також нагадує про факти наступу на демократію, що мали місце останнім часом.

Попри наші звернення, не отримав оцінки з Вашого боку інцидент за участі журналіста каналу СТБ Сергія Андрушка, до якого застосував силу співробітник Вашої охорони.

Чиновники, в тому числі Адміністрації Президента, продовжують ігнорувати журналістські запити, а телевізійний простір країни перетворюється на середовище, стерильне від критики на Вашу адресу.

Вперше за багато років призначення членів Нацради з питань телебачення і радіомовлення відбулося без врахування точки зору громадськості. Зроблено це було руками Вашої коаліції. Рух "Стоп цензури" запропонував на вибір чотири кандидатури, щоб заповнити останню вакансію в складі Нацради, однак реакції з Вашого боку не було.

Очолюваний Вашим найближчим соратником Миколою Азаровим уряд вніс проект закону, який фактично заганяє інтернет-видання в нереальні умови роботи і ставить під загрозу їх існування.

Гуманітарна рада при Президенті кулуарно, без залучення журналістів та профільних громадських організацій, підготувала проект концепції Суспільного телерадіомовлення.

Заступник головного редактора "Независимого телеканала Севастополя" Тамара Акіменко написала заяву про звільнення "за власним бажанням" у зв'язку з підтримкою руху "Стоп цензурі!".

Голова Севастопольської міськдержадміністрації Валерій Саратов виступив з вимогою від Міністерства оборони України звільнення начальника телерадіокомпанії ВМС України "Бриз" Мирослава Мамчака.

Попри попередні домовленості та дані Вами гарантії, очолювана Вами коаліція відмовилася розглядати в другому читанні закон "Про доступ до інформації", який мав би стати не декларативним, а реальним інструментом громадського контролю за владою.

Це - неповний перелік подій, які сталися після нашої останньої зустрічі.

Крім того, уже минуло більше місяця з часу, коли Ви особисто пообіцяли продемонструвати журналістам, що займаються розслідуванням відчуження "Межигір'я", умови Вашого проживання у колишній державної резиденції. Однак досі цього не відбулося.

Шановний Вікторе Федоровичу,

сподіваємося, що наш подарунок прикрасить Вам свято і стане додатковим приводом зрозуміти роль журналістів у житті суспільства.

Заява ОУН з приводу перших 100 днів правління Віктора Януковича TOP

8-го червня 2010

Провід ОУН(б)

Результати перших 100 днів правління Януковича: здача національних інтересів Кремлю, тиск на свободу слова і поступове перетворення України на поліцейську державу

Перші 100 днів роботи новообраного Президента України В.Януковича остаточно розвіяли ілюзії щодо його методів керівництва, зовнішньополітичного курсу країни та її внутрішньополітичного розвитку.

Віктор Янукович був і залишається виразником інтересів лише вузької соціальної групи осіб з 2-3-х областей України, на зовнішньополітичній арені він є провідником позиції офіційного керівництва Російської Федерації, а стиль його керівництва спирається на методи радянської партократії брежнєвської доби. 

Головними наслідками правління В.Януковича є зміна зовнішньополітичного курсу, де-факто – відмова від європейського і євроатлантичного вектору, початок тотальної русифікації України, докорінне переписування історії, паплюження національної пам’яті, тиск на свободу слова, на малий та середній бізнес, попрання національного законодавства і поступове перетворення України на авторитарну державу. 

Пролонгація терміну перебування Чорноморського флоту Росії ще на 25 років разом з передачею стратегічних об’єктів української промисловості РФ поставили під загрозу не лише економічний суверенітет і територіальну цілісність країни, але й взагалі саме існування України, як незалежної держави. 

Заява Президента перед ЄП щодо Голодомору послабила українську позицію в міжнародному контексті та перекреслила старання понад 15 держав світу, які визнали Голодомор як Ґеноцид.

Безпрецедентний тиск з боку правоохоронних органів на представників української опозиції, переслідування чесних, політично незаангажованих журналістів разом із численними випадками свавілля з боку міліції щодо простих громадян (останній приклад – загибель в Шевченківському м. Києва райвідділі МВС студента Ігоря Індила), тиск CБУ на Український Католицький Універистет, (УКУ) скасування програми УПЦ КП «Блага Вість» та інші реакційні кроки прямо вказують на тенденцію перетворення України на поліцейську державу на зразок Білорусі чи Росії.

В такій ситуації своє вагоме слово має сказати український народ, на якого Конституцією України покладено обов’язок захищати суверенітет і територіальну цілісність країни.

ОУН(б) закликає українців одностайно стати на захист своїх прав і свобод, на захист суверенітету України і не дозволити Януковичу та його команді перетворити нашу державу на колонію нової російської імперії.

Провід ОУН (б) закликає нинішнього Главу держави застановитися над теперішнім ходом його політики та повернути її на позиціювання України як сильної незалежної країни. Президент України - це гарант Конституції України, гарант України незалежної. Ще не запізно, щоб показати свою силу та рішучість як Президент України.

З Вищої ради юстиції суддям погрожують відривати голови? TOP

http://www.pravda.com.ua/news/2010/06/12/5133925/
12 червня 2010

Latest indications are that pressure is being applied by Ukraine Supreme Court to the decision making mechanism of the Lower Court System. "Heads will roll" is the order of the day coming down the line.

 

Голова Верховного суду Василь Онопенко заявляє про тиск на суддів з боку Вищої ради юстиції.

Про це він заявив в ефірі 5 каналу.

"Ідуть дзвінки з Вищої ради юстиції, як вирішувати справу, а інакше ідуть погрози: "ми тобі голову відірвемо". Не буду називати прізвищ, але тиснуть і будуть тиснути", - сказав він, коментуючи дії Вищої ради юстиції.

"Ідеально, аби судді не боялися цього, але не всі судді можуть протистояти тиску", - додав Онопенко.

Онопенко знову розкритикував нову судову реформу, вказавши, що Верховний суд намагаються позбавити повноважень.

Голова Верховного суду припустив, що це робиться через те, що часто Верховний суд зупиняв ті чи інші рішення по перерозподілу власності.

"Тому сьогодні цей бізнес-проект (судова реформа) робиться, щоб поділити впливи на трьох осіб", - зауважив Онопенко.

Я постійно зустрічаюся з президентом, і мені здавалося, що він з розумінням ставився до проблем судоустрою. Лише потім я зрозумів, що це димова завіса, що ця комісія з експертів засідала, а рішення приймало кілька осіб.

Хто сплете "українське павутиння" в Севастополі? TOP

http://www.pravda.com.ua/articles/2010/06/16/5142316/
16 червня 2010

 
Олексій Копитько,
керівник проекту
"ФЛОТ 2017", для УП
 
"В світі існує лише один шлях не заплутатися у чужому дипломатичному павутинні - почати плести своє". Цей афоризм належить заступнику міністра зовнішніх справ Костянтину Єлисєєву. Він прозвучав в контексті виправдовування курсу президента Януковича на зближення з Росією. Зокрема тих кроків, які офіційно зняли з порядку денного питання вступу України до НАТО.

Єлісєєв пояснював, що ідея позаблоковості, яку раптом почала сповідувати нова влада, начебто найбільше відповідає сучасному стану міжнародних відносин. Відповідно вона є прогресивною, захищає національні інтереси і свідчить про певні зовнішньополітичні успіхи нашої держави.

 
Caption  
Що тут можна сказати? Те, що позаблоковий статус має бути підкріплений збільшенням військового бюджету України в 3-4 рази, на днях детально роз'яснив народний депутат і екс-міністр оборони Анатолій Гриценко. Зрозуміло, що грошей на це нема і в найближчі роки не буде. Тому міфічна позаблоковість - це, фактично, підрив обороноздатності.

Але це лише один з прикладів, коли українські дипломати змушені постфактум пояснювати суспільству, експертам та й собі речі, що аж ніяк не свідчать про зовнішньополітичні прориви.
Перша "москворомантична" фаза бурхливо розвивалася у березні-квітні і мала своєю кульмінацією підписання харківських угод. Потім вона змінилася "москвопрагматичною" фазою, коли під час візиту Дмитра Медвєдєва до Києва 17-18 травня відбулося публічне приниження українських олігархів і урядовців. Російський президент фактично вказав їм місце в "харчувальному ланцюжку".

 

Так, рішення по Чорноморському флоту, а також інші ініціативи на російському напрямку, що подавалися як майже панацея від більшості українських бід, позбавили керманичів України маневру. Російська сторона, використовуючи ентузіазм Києва, досить послідовно жене Януковича в кут, позбавляючи його можливостей пручатися.

Яскравий епізод в цьому плані - слова російського посла Михайла Зурабова, який не тільки окреслив напрямок, яким має рухатися українська влада, але й визначив терміни, заявивши, що російські пропозиції будуть актуальні лише певний проміжок часу, рік - півтора. Фактично російський посол ввічливо, але публічно "нарізав завдання" українському президенту і уряду.

Любов пройшла...

Якщо проаналізувати стилістику відносин між Києвом і Москвою, яка достатньо чітко вималювалася за останні три місяці, то можна виділити кілька наочних фаз.

Перша "москворомантична" фаза бурхливо розвивалася у березні-квітні і мала своєю кульмінацією підписання харківських угод. Потім вона змінилася "москвопрагматичною" фазою, коли під час візиту Дмитра Медвєдєва до Києва 17-18 травня відбулося публічне приниження українських олігархів і урядовців. Російський президент фактично вказав їм місце в "харчувальному ланцюжку".

Тому маємо справу з національними особливостями "плетіння павутиння", коли кожен крок української влади все міцніше зв'язує її по руках і ногах. Нічого не залишається, як йти у фарватері західних чи північно-східних партнерів, давати їм те, що вони хочуть, нічого або майже нічого не отримуючи взамін.

 

Далі - більше. Ми поступово еволюціонуємо до "москвоскептичної" фази, коли Кремль все частіше демонструє стриману реакцію не тільки у стратегічних, але й у тактичних питаннях. Зокрема, під час останньої зустрічі в Москві Володимир Путін влаштував Віктору Януковичу справжній "холодний душ".

Наш президент каже про можливість побудувати міст "Керч-Кавказ" до Олімпіади-2014 у Сочі, а Путін на це - проект повинен пройти глибоку технічну експертизу, тоді мовляв, подивимось.

Янукович говорить про спільні дії з добудови ракетного крейсеру "Україна", а Путін зазначає, що там також багато питань. Зокрема, буцімто, треба суттєво модернізувати верфі у Миколаєві, щоб вони могли надати крейсеру "сучасного вигляду". Але це складно, дорого, тому простіше перевести корабель до Северодвінська і там добудувати...

Кремль чітко показує, що ініціатива може бути тільки у російських руках. А українська влада повинна терпляче чекати, поки в Москві вирішать, що час рухатися.

На європейському та євроатлантичному напрямках новій владі також особливо нічим похвалитися. Тому маємо справу з національними особливостями "плетіння павутиння", коли кожен крок української влади все міцніше зв'язує її по руках і ногах. Нічого не залишається, як йти у фарватері західних чи північно-східних партнерів, давати їм те, що вони хочуть, нічого або майже нічого не отримуючи взамін.

Звичайно, ми сподіваємося, що буквально завтра все зміниться. Що команда Януковича вже сконцентрувала інтелектуальний, владний та інші ресурси для прориву у сфері міжнародної політики. І що з дня на день Москва, Вашингтон і Брюссель будуть якщо не "гоцати", то хоча б підтанцьовувати під українську дудку.

Тому хочемо звернути увагу на своєрідний полігон, де можна перевірити спроможність Києва формулювати порядок денний і володіти ініціативою, демонструючи свій дипломатичний хист.

Оскільки мова йде про навчання, то умови будуть наближені до бойових, але все ж таки Київ матиме перевагу на своїй території.

Мова йде про Севастополь

Виїзна гра на власному полі

Використовуючи футбольні аналогії, які так полюбляють представники донецького регіону, можна сказати, що Севастополь, слідом за Кримом, перетворився на місце своєрідного матчу на нейтральному полі, який проводять Росія та Захід.

 

Використовуючи футбольні аналогії, які так полюбляють представники донецького регіону, можна сказати, що Севастополь, слідом за Кримом, перетворився на місце своєрідного матчу на нейтральному полі, який проводять Росія та Захід.

Причому Захід представлений окремими командами США і Євросоюзу, а на заміну у будь-який момент може вийти Туреччина, яка активно розминається. А Україна спостерігає за цим дійством з-за паркану формально свого стадіону, бо її не запросили, а диктувати умови вона не наважується...

Якщо відійти від метафор, то контекст виглядає таким чином.

Ейфорія, яка виникла в Севастополі після підписання харківських угод, почала поступово згасати. Скорочення флоту як відбувалося, так відбуватиметься в майбутньому. Інформацію про подальші скорочення, з посиланням на міністра оборони Росії Анатолія Сердюкові, 9 червня поширювали і українські, і російські ЗМІ.

До того ж почала зростати заборгованість по зарплатах на підприємствах, що належать російському флоту чи працюють на його замовленнях.

Так само структури ЧФ "забезпечують" половину загальноміської заборгованості перед Пенсійним фондом. Ситуація настільки гостра, що севастопольська влада починає обережно критикувати росіян, звертаючи увагу на це неподобство.

Але в цілому українська сторона завмерла в очікуванні: яку ж програму соціально-економічної допомоги благословить і профінансує російська влада? Бо російські чиновники у травні були в Севастополі, озвучили певні пропозиції, які Україна не змогла прийняти, і поїхали додому. Думати. Отже, на рівні Севастополя керівництво РФ демонструє ту ж саму тактику: чекайте, вас викличуть.

Поки росіяни воліють думати, українська влада дозволила повернутися до Севастополя співробітникам ФСБ, хоча представників російської спецслужби ловили на гарячому під час антиукраїнських дій, а також скасувала заборону на в'їзд меру Москви Юрію Лужкову, який взагалі заперечує український статус Севастополя і навряд чи змінив свою позицію.

Паралельно, за наявною інформацією, російська сторона домагається зміни умов пересування підрозділів і військових ЧФ територією Криму і Севастополя, що зменшить і без того формальний контроль над ними.

Захід нам допоможе

Цікаво, що західні партнери Росії по грі на українській території так само діють активно. Після війни у Грузії спочатку у Криму, а за ним і у Севастополі, який був виключно "російською вотчиною", активізувалися міжнародні донорські структури. Була навіть спроба створити американське дипломатичне представництво в Сімферополі, але вона наразилася на добре організований публічний спротив.

Європейські дипломати в неофіційних бесідах висловлювали здивування таким станом речей. Бо за формальними ознаками виглядає, що Севастополь - це глибоко другорядне місто для діючого президента і уряду. Жодних помітних ініціатив Київ не пропонує.

 

Тим не менш, американці і по лінії посольства, і по лінії державних та напівдержавних структур підтримують розгалужену мережу гуманітарних, соціальних, економічних проектів. Дають гранти, здійснюють технічну допомогу.

Зокрема, під егідою проекту ЛІНК-Україна, було розроблено Стратегічний план залучення інвестицій до Севастополя, який у грудні 2009 був затверджений Севастопольською міською радою.

За підтримки того ж ЛІНКу проводяться різні навчальні акції. У лютому було проведено семінар з перетворення культурних заходів на чинники економічного розвитку, тиждень тому пройшов семінар у рамках проекту "Реформи міського теплозабезпечення", що фінансується USAID.

У квітні по лінії Посольства США відбулася вистава, присвячена Марку Твену, влітку запланована підтримка джазового фестивалю, тощо.

Європейці різко активізувалися минулого року. Власне від Євросоюзу Крим і Севастополь до кінця 2010 мають отримати 12 мільйонів євро у рамках "Спільної ініціативи ЄС по співробітництву у Криму".

Голова Представництва Європейської Комісії в Україні Жозе Мануель Пінту Тейшера вже разів десять відвідував Севастополь з робочими візитами. Остання велика зустріч за участі іноземних дипломатів відбулася у Севастополі 20 травня.

Співпраця розвивається і на рівні окремих країн. Зокрема, Німецька торгово-промислова палата (GZT) впродовж року здійснювала проект з розвитку кластеру "Бухти Севастополя", паралельно збираючи інформацію щодо можливості реалізації бізнес-проектів у місті.

Німецький та французький військові оркестри візьмуть участь у севастопольському фестивалі "Війна і мир". Найближчим часом в місті відбудуться дні польського кіно тощо.

Отже, якщо зібрати все до купи, доведеться значна робота, яка відкриває для мешканців Севастополя нові можливості. За всю цю діяльність треба щиро подякувати.

Але проблема у тому, що на цьому тлі аж надто пасивною і відстороненою виглядає позиція нинішньої української влади. Складається враження, що команда Януковича або не хоче, або не уявляє, що робити з Севастополем.

Європейські дипломати в неофіційних бесідах висловлювали здивування таким станом речей. Бо за формальними ознаками виглядає, що Севастополь - це глибоко другорядне місто для діючого президента і уряду. Жодних помітних ініціатив Київ не пропонує.

Виходить, що іноземцям - і росіянам, і європейцям, і американцям - Севастополь більш цікавий, ніж президенту, за якого в місті проголосували 84% людей.

Отже, Україна насправді виглядає таким собі пасивним об'єктом, навколо якого більш вправні гравці вирішують свої завдання. І якщо нічого не змінювати, далі буде тільки гірше. Тому саме час почати "плести своє павутиння".

Статусний прорив

Відповідь на запитання "що робити?" має ґрунтуватися на сучасних українських реаліях. Шлях "закидати грошима" не підходить, бо і грошей немає, і це не вкладається в загальну концепцію Януковича-Азарова, які пояснювали: "фішка" харківських угод в тому, що проблеми українського міста будуть вирішуватися за російські кошти.

Тому єдино можливий варіант зараз - це розумне використання адмінресурсу, яким володіє Україна в регіональних справах.

По-перше, підвищити формальний статус Севастополя за рахунок проведення в ньому міжнародних (офіційних, робочих, протокольних) заходів за ініціативи української сторони. Це не складно і не так дорого. Загальна логіка - продемонструвати, що Україна контролює ситуацію і направляє хід процесів.

Стартовим кроком на цьому шляху може бути проведення робочої зустрічі керівництва українського МЗС з послами країн-членів Організації чорноморського економічного співробітництва. Її членами є дюжина країн, але спостерігачами і партнерами ОЧЕС є переважна більшість держав, з якими у України встановлені дипломатичні відносини.

До того ж партнерами ОЧЕС є міжнародні організації, представлені в Україні. Тобто формат дозволяє запросити потрібну аудиторію.

По-друге, треба розвивати стосунки з міжнародним експертним співтовариством, яке спеціалізується на Чорноморському регіоні. Зокрема, виголосити зацікавленість з боку держави у перенесенні діяльності низки міжнародних дослідницьких, аналітичних структур, які займаються регіоном, до Криму і Севастополя.

Це може бути відкриття філій, представництв, окремих спільних програм з українськими вишами. Зараз такі структури за американські чи європейські гроші розвиваються в Румунії, Греції та Болгарії. В їхній роботі беруть участь українські експерти, які інформують колег про наші події. Але це має обмежений ефект для України.

Ще одна цікава структура, створена на початку 2009 - Комісія з питань Чорного моря, яка об'єднала колишніх високопосадовців та дипломатів з країн регіону та деяких країн ЄС (Україну в ній представляє екс-очільник МЗС Борис Тарасюк).

Метою її роботи є вироблення "спільного бачення та спільної стратегії для чорноморського регіону". У травні 2010 комісія представила свої напрацювання у вигляді доповіді "Бачення-2020: Чорноморський вимір". Серед кроків, які містить цей документ - ініціатива зі створення Чорноморської Академії - "кузні кадрів" (чиновників, дипломатів, молодих лідерів), що рухатимуть співпрацю в регіоні через 5-10 років.

Отже шляхів - багато. Замкнувши офіційний та недержавний потоки чорноморської активності на Севастополь, вдасться не тільки допомогти місту, але й зміцнити позиції України в цілому. Бо осмислена діяльність буде по-іншому сприйматися партнерами. Це невеликий шанс розвивати свою гру, у наявності якої нас запевняє МЗС.

The Economist: 100 днів Януковича налякали багатьох на Заході TOP

http://www.unian.net/ukr/news/news-380175.html
04.06.2010

 
«корупція стала невід’ємною
ознакою в Україні»
The Economist
 
Президент України Віктор ЯНУКОВИЧ виявився саме таким, як того боялися багато експертів.

Так британське видання The Economist охарактеризувало перші 100 днів президентства лідера Партії регіонів.

Автор публікації відзначає, що «авторитарні тенденції адміністрації ЯНУКОВИЧА не викликають жодних сумнівів», а «корупція стала невід’ємною ознакою в Україні».

«Влада також намагається звести рахунки з Юлією ТИМОШЕНКО, колишнім прем’єр-міністром та основною суперницею ЯНУКОВИЧА на виборах. Було відновлено стару корупційну справу проти ТИМОШЕНКО та замовлено перевірку діяльності її уряду, яка проводитиметься не фінансовими аудиторами, а американською юридичною фірмою, - йдеться у статті. - Тим часом, було закрито всі не розслідувані до кінця справи проти соратників ЯНУКОВИЧА».

Ціла статтяа: http://www.unian.net/ukr/news/news-380175.html

''Президент только для русских?'' Янукович кланяється російським ''соотечественникам'' та уникає контактів з українською діаспорою TOP
http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4bffcbbd1d9d8/

Олег Медведєв
28.05.2010

[…]

Доля у 87% на книжковому ринку. 83% річного накладу журналів та 67% газет. Понад 50% телевізійного прайм-тайму й повне домінування на радіо. З першої сотні сайті рейтингу й повне домінування на радіо. З першої сотні сайтів рейтингу Bigmir – всі російськомовні, і лише 30 з них мають україномовну версію. 17% фільмів показаних у кінотеатрах, зате майже повністю російськомовний ринок домашнього відео. 18% учнів, які навчаються російською мовою. Російськомовний режим в роботі органів влади Сходу та Півдня України. Абсолютно російськомовний Прем'єр України, який не знає й знати не хоче української, щосереди глумиться над нею, влаштовуючи пародійні сеанси читання понівечених україномовних текстів.

[…]

Розумію, що Янукович є заручником передвиборчих обіцянок. Ясно, що ПР та її керівництво облажалися з соцстандартами та іншими обіцянками матеріального характеру, і цей провал компенсують кипучою діяльністю з нібито покращення стосунків з Росією та боротьбою з міфічною українізацією...

Щоб ще мав говорити Янукович шовінюгам з Міжнародної ради російських співвітчизників, які для нього є приємними співрозмовниками, на відміну від ігнорованих ним українців з діаспори. "Президент только для русских" жваво цікавиться життям російських "соотечественников", але йому до лампочки, що Путін з Медведєвим вже донищують громадські організації його співвітчизників у Росії, йому байдуже, що до нього в усі двері стукають українці з-за кордону.

Перебуваючи в США, Янукович проігнорував діаспору. Все спілкування обмежилося лише тим, що він процідив діаспорянам кілька слів під час покладання квітів Шевченку. З того приводу Український конгресовий комітет Америки висловив жаль, та звернувся з відкритим листом до світового українства й громадян України.

У листі наголошується, що Український конгресовий комітет заздалегідь надіслилав офіційне прохання про зустріч під час Саміту з питань ядерної безпеки, але не отримав ніякої відповіді чи пояснення. УККА

Сьогодні з проханням про зустріч до Януковича звернувся Світовий конгрес українців.

Про це повідомив заявив генеральний секретар Світового конгресу українців Стефан Романів, повідомляє УП з посиланням на Українські Новини.

[…]

За словами Романіва, якщо така зустріч все-таки відбудеться, представники конгресу також хочуть обговорити питання продовження перебування Чорноморського флоту Росії в Україні, визнання Голодомору 1932-33 років геноцидом, розвитку української мови, героїзації лідера ОУН Степана Бандери й головнокомандуючого УПА Романа Шухевича.

Він зазначив, що конгрес висловив свої зауваження із цих питань у листі й зараз очікує відповіді на звернення.

Світовий конгрес українців – союз громадських організацій, що діє в 25 країнах світу й поєднує близько 300 громадських організацій закордонних українців.

[…]

Поки Янукович зайнятий "соотечественниками", нема коли зустрітися із співвітчизниками.

Рекомендую свої попередні записи на тему мовної ситуації.

У якого Сірка позичають очі ті, хто бреше про ''насильницьку українізацію''

"А для вас, козлов, субтитры есть". Про мовну ситуацію на українському ТБ

Якість української мови доведуть до такого досконалого рівня, що вона зникне з кінотеатрів?

Кіно й Донецьк. Центральна вулиця міста спростовує Табачника. Громадяни мають вибір, якою мовою дивитися фільми

PS

Усі фільми в кінопрокаті Казахстану будуть дубльовані, повідомляє УНІАН

З 1 січня 2012 року всі фільми, що виходять в кінопрокаті Казахстану, дублюватимуться державною мовою. Відповідні поправки до закону "Про культуру" підписав президент Нурсултан Назарбаєв. Про це повідомляє ІА "Новини-Казахстан" з посиланням на прес-службу голови держави.

[…]

Ухвалення парламентом нових законопроектів щодо підтримки російської мови призведе до протистояння у суспільстві.

Про це заявив спікер Володимир Ливтин в інтерв'ю телеканалу "Рада", повідомляє прес-служба парламенту.

Він також зазначив, що такі ініціативи потребують ретельного вивчення у частині відповідності існуючому законодавству.

[…]

Спікер нагадав, що закон УРСР про мови, ухвалений у 1989 році, діє, і у ньому чітко зафіксований статус російської мови як мови міжнаціонального спілкування.

Як відомо, раніше президент Віктор Янукович заявив, що підготовлена низка законопроектів щодо сфери використання російської мови, які будуть послідовно внесені на розгляд Верховної Ради.

"Після їхнього прийняття російська мова, що є рідною для багатьох громадян України, посяде належне місце в житті нашого суспільства", – сказав він.

Ціла стаття: http://blogs.pravda.com.ua/authors/medvedev/4bffcbbd1d9d8/

Віктор Янукович хоче змінювати Конституцію. Відео TOP

http://www.pravda.com.ua/articles/2010/06/25/5174432/
25 червня 2010

Сергій Лещенко

Віктор Янукович входить у смак влади. Його наступна мета - підсилення повноважень президента.

У розпорядження "Української правди" потрапило відеозвернення Віктора Януковича з нагоди Дня Конституції, що святкується 28 червня.

Це привітання було напередодні записане в адміністрації президента, змонтоване та розіслане на канали з тим, щоб його протранслювали в день свята.

У своєму зверненні Янукович прямо вказує на головний недолік Конституції - схвалені в 2004 році зміни. Ті самі зміни, які тоді були покликані обмежити повноваження майбутнього президента Ющенка і за які фракція Партії регіонів проголосувала в повному складі.

Але сьогодні президентом став Янукович, і йому стало тісно сидіти в тому кріслі, яке він же п'ять років тому приготував Ющенку і яке сьогодні перейшло до нього....

Ціла стаття: http://www.pravda.com.ua/articles/2010/06/25/5174432/

Чи ''порве'' Ганя Герман катів у погонах? TOP

http://blogs.pravda.com.ua/authors/montyan/4c14d91bd9057/
13.06.2010

 
Тетяна Монтян,
Юрист
 
Недарма кажуть, що інколи краще жувати, ніж говорити.

Ну хто тягнув Ганю Герман говорити під час чату на сайті "Кореспондент", що Янукович "...знает о ситуации (щодо загибелі студента Індило в Шевченківському райвідділі Києва), и знает, что такое несправедливость в милиции, и что такое несправедливость в суде, из собственной жизни знает", і про те, що Янукович щиро прагне подолати "мєнтовскій бєспрєдєл"???

Що ж трапилося в після публікації звіту про чат на "Кореспонденті"?

А ось що.

Вінницька правозахисна група, яка роками відстоює права жертв катувань, в кращих традиціях сучасності скористалася слушною нагодою і звернулася з феєрічним відео-зверненням до Гані Герман. Зврнення варте того, аби його подивилися усі,

ВІДЕО

а для тих, у кого немає зайвих 9 хвилин – скажу коротко, про що там йдеться: про маріупольського хлопчика Ігоря Кіщака, який почав свій життєвий шлях так само, як і молодий Вітя Янукович, проте Ігореві пощастило трохи менше – він сидів не в Єнакіївській колонії, а в Куряжській виховній колонії для неповнолітніх злочинців імені Антона Семеновича Макаренка. Цю колонію, і так більш ніж знамениту, черговий раз на всю Україну прославили ті самі вінницькі правозахисники, які розповіли про те, як там катують дітей.

І ось тепер Вінницька правозахисна група змогла зняти відеоінтерв'ю з пацаном, якого контролер з колонії побив так, що дитині довелося видаляти селезінку.

Уявіть собі дитину – повного сироту, яку покалічили, а потім вигнали з зони на умовно-дострокове звільнення без паспорту, який мали виготовити саме в колонії, без атестату про неповну середню освіту, і... навіть без медичної довідки про те, чому вона стала калікою!

Тепер завдяки можливостям Ютубу вінницькі правозахисники публічно звернулися до Ганни Герман з проханням допомогти відновити справедливість щодо окремо узятої жертви українського "ГУЛАГу імені Макаренка" (ох, і перекручується ж, мабуть в гробу Антон Семенович, дивлячись на те, ЯКІ ушльопки-садисти і ЯК САМЕ рулять нині його улюблненим дєтіщєм!).

Подзвонила я щойно Дімі Гройсману, і він розповів, що в Маріуполі після публікації вищезазначеного відеозвернення до Герман піднявся дикий шорох, менти забігали, як таргани, і уже пообіцяли негайно зробити дитині паспорт, атестат та видати медичну довідку! Його навіть відвідав тіпан, який представився заступником прокурора Маріуполя, ще з якимось діячем; цим кадрам, судячи з усього, на відміну від ментів на Герман було начхати, тому вони в ультимативній формі, із застосуванням погроз, "запропонували" малому "проехать и написать, кто и как тебе кишки поотбивал"- бабця пацана ледве упросила їх залишити дитину в спокої, бо пацан лежав хворий.

Запасаюся попкорном і чекаю на те, чи зможуть Віктор Янукович з Ганною Герман захистити цю нещасну дитину, чи переможе все-таки ГУЛАГ?

В цьому конкретному випадку я таки ставлю на Вітю та Ганю.

Але глобально... Ні, поки що від ставки утримаюсь.

Янукович штовхає українців в антизахідний блок
TOP

http://gazeta.ua/index.php?id=345370
01.07.2010

 
Тарас Кузьо  
Він голосував за визнання незалежності Південної Осетії та Абхазії

Віктор Янукович заперечив можливість визнання Україною незалежності Південної Осетії та Абхазії. Можливо, у президента просто погана пам’ять і він забув, що голосував за відповідну постанову 2 вересня 2008 року.

Тоді постанову не прийняли, оскільки її підтримали лише 140 його однопартійців — ”регіоналів” і 27 комуністів. Але секретаря Ради національної безпеки та оборони Раїсу Богатирьову виключили з Партії регіонів після того, як вона розкритикувала Януковича за підтримку сепаратизму абхазької та осетинської республік.

17 вересня 2008-го кримський парламент, у якому домінує Партія регіонів, 79 голосами проти восьми проголосував за підтримку незалежності обох кавказьких регіонів. Усі 34 депутати із ”Регіонів” підтримали цю постанову.

Яка ж тоді позиція президента і чи можуть українські виборці, західні уряди та міжнародні організації вірити їй?

Суперечливі позиції президента Януковича щодо грузинського сепаратизму ще більше вводять в оману, коли намагаєшся з’ясувати його ставлення до проблеми Придністров’я. 17 травня український та російський глави держав зробили спільну заяву про ”спеціальний статус’’ цієї території. Йдучи врозріз із міжнародною практикою і політиками трьох попередніх українських президентів, Віктор Федорович розрізняє Придністров’я та Молдову як окремі утворення, що непрямо вказує на визнання цього сепаратистського регіону.

І як тоді пояснити постійні зміни зовнішньополітичних орієнтацій президента і Партії регіонів стосовно членства в НАТО, яке вони підтримували, маючи владу в 2002–2004 роках, і проти якого вони виступають із 2005-го? Уряд Януковича 2003-го відправив військові частини в Ірак. За рік його виборча кампанія була переповнена антиамериканізмом. А 2006-го та 2009-го Партія регіонів завадила проведенню спільних військових навчань у межах програми НАТО ”Партнерство заради миру”. ”Послідовність” не притаманна теперішньому главі держави.

Можливо, про погляди Віктора Януковича краще свідчить його підтримка ідеї Європейської системи безпеки, якою російський президент Дмитро Мєдвєдєв пропагує мету Радянського Союзу 30-річної давнини — усунути НАТО та США з європейського континенту.

Є дві відповіді стосовно того, чому зовнішня політика Віктора Федоровича настільки дволика і сповнена постійними хитаннями.

По-перше, цьому сприяє глибоко вкорінена радянська політична культура, поширена серед представників Партії регіонів. Говорити одне, а робити інше — цілком природна річ для них.

Друга відповідь: президент і ”Регіони” сліпо йдуть за зовнішньою політикою Росії як ”молодші брати” і навіть не намагаються здійснювати власну зовнішню політику. Цим Віктор Янукович відрізняється від Леоніда Кучми. Колишній глава держави не був антиросійським і проросійським політиком, бо разом з тодішнім секретарем РНБО Володимиром Горбуліним проводив прозахідну багатовекторну зовнішню політику.

Це перший випадок в історії України, коли президент впроваджує одновекторну проросійську зовнішню політику за зразком білоруського президента Олександра Лукашенка. Єдина відмінність Віктора Януковича від останнього — прагнення на словах вступити в Євросоюз. Але він не має шансів досягти цієї мети, бо проводить напівавторитарну внутрішню політику.

Більшість українців бажають трьох речей: добрих відносин з Росією, збереження суверенітету країни та інтеграції в Європу. Віктор Федорович перевиконує перше завдання, проте нехтує двома іншими, штовхаючи українців в антизахідний блок.

European Business Association criticizes lack of reforms by Yanukovych's government TOP

Inform Newsletter
June 15, 2010

The European Business Association (EBA) has slammed President Viktor Yanukovych over his first 100 days in office. Last week it issued a news release outlining the findings of a survey of its members, which was highly critical of the performance of the government in delivering business reforms.

In 2009, the EBA prioritised seven reforms deemed vital to improve the country's overall business environment. Prior to the election it notified Mr Yanukovych on "the existing gaps in the legislation and the regulatory sphere and on the consequences he would face if no reforms were implemented."

Upon completion of the first 100-day period of the new government, the EBA sent a survey to its members -- that total about 750 European, Ukrainian and international companies -- to measure the changes occurring during the period.

For government officials the survey report makes depressing reading as it shows a seriously under-performing administration. Examining each of the seven reforms, the top-level findings were:

1. Fighting Corruption -- no progress;
2. Judiciary Reform -- no progress;
3. Land Reform -- no progress;
4. Currency Regulation -- slight progress;
5. VAT Refund -- decline;
6. Simplification of Customs Procedures -- decline;
7. Technical Barriers in Trade -- decline.

In only one area was there any perceived progress. "The companies have felt certain relief concerning the Currency Regulation, 25 percent of the respondents have said it, which is probably due to the stabilisation of the exchange rates," said Anna Derevyanko, Executive Director of the EBA.

Not unexpectedly, corruption appears to have worsened under the Yanukovych-Azarov administration. "Corruption, which is the most painful for any business has actually got worse," said the EBA statement. "Companies still suffer from illegal and corrupt demands and inability to implement innovations for business development and the country in general."

"Corruption hinders development of the country for everyone -- for workers and companies -- employees, for rich and poor," said Director of NAI Pickard, Terry Pickard.

"We get no pleasure from saying 'I told you so,' " commented Oleksandr Turchynov, Deputy Leader of the Bloc of Yulia Tymoshenko (BYuT) and former First Deputy Prime Minister. "This is deeply depressing, particularly as the government is not forecasting any substantive reforms until at least 2011," he added.

In three areas the survey recorded a decline (VAT Refund; Simplification of Customs Procedures and Technical Barriers in Trade). Describing the everyday problems faced by companies such as his, Maarten Durville, General Manager of Philips Ukraine, said, "Importers have to provide even more papers for each shipment. As a result the workload for white companies and customs officials increases, so that less time is available to search for illegal imports."

"It is time for the government to act," said Mr Turchynov. "We need a decisive, fiscally and socially responsible government that is committed to, and delivers, genuine reforms. Only then can businesses prosper."

Протест підприємців: "Перестаньте смикати нас за мотузки, щоб не перетерлись" TOP

27. 06. 2010

Підприємців проти прийняття податкового кодексу, знищення демократії та порушення конституційних прав

Олександр Супрунюк. Мітинг в Хмельницькому

Знову прозвучав заяложений штамп чиновників, що бізнес не хоче платити податки, на що була відповідь, що бізнес, який ми представляємо платить і податки, і штрафи, і нас заставляють платити ще й хабарі. Дивно було чути про підприємців, які за півроку своєї діяльності купляють «Лексуси».

 

25 червня в м. Хмельницькому в рамках всеукраїнскої попереджувальної  акції  протесту відбувся мітинг протесту проти прийняття податкового кодексу та інших законодавчих актів що підготовлені урядом, та всупереч процедурі поспіхом намагається протягнути через Верховну Раду. Мітингувальників зібралося біля 2000 тисяч чоловік. Прийнята резолюція та підтримано звернення від координаційної ради Асамблеї ГО МСБ України про недопустимість прийняття такого податкового кодексу. Мітингуючі готові були вже з майдану йти на Київ, але натомість пішли...на облдержадміністрацію. Організаторам насилу вдалося не допустити биття вікон та виривання дверей. Біля пятнадцяти хвилин ОДА була в облозі мітингувальників звучали безперервні вигуки ганьба, свист. Коли вийшли кілька чиновників, організаторам прийшлось вжити заходів, щоб вони не постраждали від кількох надто емоційних молодиць передпенсійного віку.
Кілька слів тим, хто продовжує ховатись по кущах та думає, що він хитріший всіх. Не думайте, що відсидитесь. До вас прийдуть перших. Бо ми вміємо захищатись. А ви беззахисні. Сидячи в своїй норі ви годуєте чиновників, а відтак і систему своїми хабарами, дозволяєте знущатись над собою та іншими, творити  беззаконня. Зрештою ви зраджуєте нас та свій народ. Ви-дезертири.

 

Напруження досягло критичної точки, але вдалось утримати ситуацію в рамках і без  міліції, яку попросили не втручатися, бо це могло б лише спровокувати ще більший конфлікт. На переговорах в ОДА, куди запросили активістів, було намагання чиновників обговорити та дати пропозиції до законопроекту, на що прозвучала категорична позиція-нема що обговорювати, такий закон порушує конституцію та є шкідливим для  України. Знову прозвучав заяложений штамп чиновників, що бізнес не хоче платити податки, на що була відповідь, що бізнес, який ми представляємо платить і податки, і штрафи, і нас заставляють платити ще й хабарі. Дивно було чути про підприємців, які за півроку своєї діяльності купляють «Лексуси». Ми правда таких не знаємо, але  теоретично це можливо, а як податківець чи міліціонер за цей час купляє ( чи йому дарують?) круту іномарку та ще й квартиру, яку отримує за рахунок місцевої громади, окрім того має службовий автомобіль, (звісно не «Запорожець») такі факти  нам відомі, і саме це нас дивує. 
Якщо раніше це був плач Ярославни, то зараз поступово приходить усвідомлення про те, що лише активна позиція та єднання може зробити малий та середній бізнес і чесних людей  господарями у власній країні, а разом з ним і весь народ України.

 

Дивує також те, що третину бюджету іде на утримання чиновників, в умовах кризи значно зросли видатки на утримання та зарплати Верховної Ради, Кабміну та апарату Президента. Не обмежено пенсії  для тих же високопосадовців, що отримують 50000 і більше гривень в місяць та користуються реально, а не на папері пільгами  та іншими  благами  за рахунок наших податків. Армію в шість мільйонів чиновників два мільйони підприємців не прогодує. Навіть зі своїми найманими працівниками. Та й бажання такого нема. Про це й було заявлено мітингувальниками.

Проте хочеться зробити кілька висновків. По-перше, бізнес вийшов самостійно, він уже виріс, йому вже не потрібні покровителі та вожді.

Бізнес чи не вперше вийшов з поперджувальною акцією до прийняття законопроекту, а не після.

Змінилися настрої. До речі, більше години мітигувальники не розходились, обговорюючи події  та чекаючи своїх лідерів, що засідали в ОДА.

Змінюється і якісно підприємець та лідери. Якщо раніше це був плач Ярославни, то зараз поступово приходить усвідомлення про те, що лише активна позиція та єднання може зробити малий та середній бізнес і чесних людей  господарями у власній країні, а разом з ним і весь народ України.

Кілька слів тим, хто продовжує ховатись по кущах та думає, що він хитріший всіх. Не думайте, що відсидитесь. До вас прийдуть перших. Бо ми вміємо захищатись. А ви беззахисні. Сидячи в своїй норі ви годуєте чиновників, а відтак і систему своїми хабарами, дозволяєте знущатись над собою та іншими, творити  беззаконня. Зрештою ви зраджуєте нас та свій народ. Ви-дезертири.

P.S Вікна у владних кабінетах в той день на Хмельниччині таки побили. Як стало відомо, в одному з сіл голова сільради та дільничний міліціонер насмерть забили чоловіка. Селяни вчинили справжній бунт, штурмом взяли сільраду. Відбувся схід села, втрутились обласні депутати. Версія міліції банальна-потерпілий впав з копиці сіна і забився. Чого він на  копицю поліз разом з головою сільради та міліціонером ніхто пояснити не може.

Переглгянте відео: http://moyagazeta.com/news/a-3169.html

Президентові України
В.Ф.Януковичу
01220, м. Київ-220, вул. Банкова, 11

Прем’єр-Міністру України
М.Я.Азарову
м. Київ, вул.Грушевського, 12/2, 01008

Голові Верховної Ради України
В.М.Литвину
м. Київ, вул.Грушевського,  5, 01008

Засобам масової інформації

ЗВЕРНЕННЯ

Підприємці Нетішина  вкрай стурбовані та незадоволені  діями влади, спрямованими на знищення демократії та порушення конституційних прав та свобод. За Конституцією України ми маємо повне право на працю, яке  брутально порушується прийняттям в першому читанні урядового  проекту Податкового кодексу.

Обіцяючи полегшення умов ведення бізнесу, влада збільшує фіскальний тиск. Повноваження податкової служби розширені до обсягів, які  порушують конституційні права громадян України. Обшуки приміщень, безапеляційність рішень, ухвалених ДПС та на користь ДПС, примусове стягнення, арешти, тощо - вкорінюють «призумцію винуватості» підприємця. Закріплюється обов'язок платника щодо сплати, незалежно від проходження розгляду питання в суді, спірних сум податків. Системно ігнорується принцип рівноправності платників та органів ДПС. Відповідальність за порушення з боку платника податків збільшено в 4 рази. Фінансові санкції нараховуватимуться не лише на суму заборгованості, але й пеню. Замість обіцяного зменшення податкового тиску в документі зафіксовано збільшення ставок та розширення бази оподаткування по 11 з 19 загальнодержавних податків.

Звертаємо Вашу увагу на те, що нечітко виписані закони приводять до неоднозначного трактування податковими органами, а , як наслідок, до корупції.
Виходячи з того, що влада ,  таким чином ,приносить  малий та середній бізнес в жертву бюджетному дефіциту               

ВИМАГАЄМО:

1. Припинити, заради задоволення власних інтересів, порушувати Конституцію України та трактувати її на свій лад з корисливою метою.

2. Припинити негайно процедуру голосування у Верховній Раді України одним депутатом декількома  карточками своїх колег.

3. Переглянути видатки  Держбюджету на утримання чиновницького апарату з метою збалансування бюджету.

4. При прийнятті Податкового кодексу Верховною Радою в обов'язковому порядку врахувати, погодити та внести зміни і доповнення, запропоновані шляхом широкого обговорення, незалежними експертами, науковцями, громадськими організаціями малого та середнього бізнесу.

6. Припинити видачу преференції від влади  великому  бізнесу, знищуючи малий та середній.

7. Припинити тиск  влади всіх рівнів на ЗМІ.

Підприємці найсильніша та найзгуртованіша сила суспільства, самий сильний та думаючий  клас. Перестаньте смикати нас за мотузки, щоб не перетерлись, а "помаранчевий " майдан не здався казкою  в порівнянні з неконтрольованим народним гнівом, який може вибухнути в будь-який час.

В разі невиконання наших вимог залишаємо за собою право на масові акції протестів, скорочення  робочих місць та припинення підприємницької діяльності, що призведе до значних втрат надходжень до місцевих та державного бюджетів.

Stalin's image thrived via fatherly figure theme TOP
 
Stalin with "image softener"  
During the Stalin Era, it became customary to view his image in the company of a little girl.

The theme was used to soften his real image as a Brutal Boor.

Not all was a bed of roses, however, as the later fate of the subjects often ended tragically.

As an example, in one case the little girl was left an early orphan -- with her parents having been executed on Stalin's orders -- found bouncing around many a homeless centers throughout her adult life.
http://shkolazhizni.ru/archive/0/n-23169/

Miron Kryzhan-Iwskiy

Українські націоналісти на Миколївщині роки 1941-1943 TOP
Вивчаючи документи, доходиш висновку, що неправдою є твердження деяких квазіоб'єктивних «істориків», що в лавах українських підпільників і повстанців були лише галичани, «західняки».


Однією з найменш відомих сторінок останньої війни є діяльність Похідних груп українських націоналістів на території, окупованій німецькими загарбниками. З Галичини «на схід, на схід, на схід, на схід...» відправилися тисячі патріотів, щоб встигнути проголосити Українську самостійну соборну державу, відродити національний дух у зморених більшовицькими експериментами співвітчизниках. «Червоне колесо» вже кілька разів прокотилося Україною, яка «в Радянськім Союзі щастя знайшла...»

22 червня 1941 року на наші міста й села впали перші німецькі бомби: Гітлер напав на Сталіна, українці перейшли «з-під червоного молота під брунатне ковадло».

1939 року в Організації українських націоналістів, створеній за десять років до того полковником Євгеном Коновальцем, відбувся відомий розкол. Відтак крила ОУН стали називатися бандерівцями та мельниківцями, від імен своїх провідників. Не зупиняючись докладно на численних особистісних та ідеологічних суперечках, відзначимо: ОУН(б) напередодні німецько-радянської війни зайняла принципову позицію — «ні з німцями, ні з більшовиками», тобто прагнули опиратися виключно на внутрішні національні сили; ОУН (м), верхівка котрої складалася з колишніх офіцерів австрійської та німецької армії, мала виразні пронімецькі симпатії («хай німці поб'ють «червоних», тоді ми з ними будемо шукати порозуміння»). І хоча вже на самому початку війни послідовники Андрія Мельника змінили точку зору, але єдності в національному русі не було. Згодом від ідеологічної конфронтації перейшло і до братовбивства — скажімо, в Житомирі загинули провідники мельниківської ОУН Сціборський і Сеник-Грибівський...

Із вибухом війни обидві гілки оунівського дерева зорганізували похід свого членства з Галиччини та еміграції на Схід для створення органів українського самоврядування, пропаганди ідеї державності, підняття культурного життя на підрадянській Україні. Було сформовано похідну групу «Південь» (керівники Зенон Матла і Тиміш Семчишин — «Річка»), яка просувалася в бік Одеси, Миколаєва, Криму, Донбасу, аж до Кубані. Члени групи йшли у цивільному одязі з чорною стрічкою на рукаві. У даних щодо її чисельності є розбіжності, але загалом учасників всіх трьох Похідних груп було не більше 10 тисяч чоловік (відомий історик ОУН-УПА Петро Мірчук вказує, що членів тільки бандерівської ОУН було близько 6 тисяч).

У кожному селі й містечку оунівці провадили збори громадянства, на яких розповідали про мету націоналістів, необхідність мати свої самоврядні органи, поліцію, культурно-освітні інституції. Цілком очевидно, що німецькі та румунські окупанти не мали жодних позитивних планів щодо України: вони розглядали її як власний «лебенсраум» (німецькою — «життєвий простір»). 19 липня 1941 року німці передали право на формування колоніальної адміністрації румунам, які вже 1 вересня заборонили населенню будь-яку громадську діяльність. Із земель поміж Південним Бугом та Дністром окупанти сформували окрему адміністративну одиницю — Трансністрію.

Важливу роль у розбудові легального українського життя в області відіграв Буковинський курінь, створений у Чернівцях за активної участі ОУН(м). Очолювали його Петро Войновський і Богдан Сірецький. У Миколаїв буковинці прийшли з Вінниці, і вже тут з'єдналися з групою поета-націоналіста Ореста Масікевича. Більшість учасників Похідних груп та їхні місцеві однодумці пішли працювати в міську управу, допомогову поліцію, редакції газет (у Вознесенську виходив «Новий час», у Гарбузинці — «Українські вісті», а Ольвіополі — «Нове життя», а в обласному центрі — «Українська думка» (згодом — «Український голос»). В листопаді 41-го представник Миколаєва увійшов був до складу Української Національної Ради в Києві (листопад 1941 року).

На початку вересня 1941 року німецькі наїзники заарештували членів Проводу ОУН, міністрів «уряду Української Держави», проголошеної бандерівцями у Львові 30 червня. Розгрому було піддано Похідні групи «Північ» і «Схід». На відміну від них, південна група не зникла, були створені українські осередки у селах нинішніх Миколаївського і Баштанського районів, Одесі, Херсоні, Знам'янці, Джанкої, Кривому Розі, на Донбасі тощо.

На початку жовтня 1941 року зондеркомандою при ХI німецькій армії було заарештовано велику групу патріотів, зокрема, зв'язкові-миколаївці О. Мацілинський, Ю. Войтович, Ю. та К. Лехіцькі, було знайдено і важливі документи, що розкривали структуру та завдання організації.

За німецькими повідомленнями, на початку 1941 року в обласному центрі відбулося зближення членів обох націоналістичних організацій, і це дуже непокоїло окупантів. Проте, за словами тодішнього голови Проводу ОУН(б) на Східній Україні, а потім головнокомандувача УПА Василя Кука, тоді загинув наймолодший брат Степана Бандери — Богдан, якому було лише дев'ятнадцять років.

Вивчаючи документи, доходиш висновку, що неправдою є твердження деяких квазіоб'єктивних «істориків», що в лавах українських підпільників і повстанців були лише галичани, «західняки». Під час війни у селі Піски Баштанського району існувала молодіжна націоналістична організація «За самостійну Україну», очолювана членом Спілки визволення України та ОУН Парфентієм Задиракою.

Сенс тодішньої боротьби українських націоналістів влучно висловив відомий публіцист української діаспори Ярослав Гайвас: «Мешканці Харкова, Полтави, Дніпропетровська, Миколаєва, Херсону знаходили в ОУН рідні їм гасла й принципи, в прагненнях ОУН відчували свої прагнення і в рядах ОУН вважали себе на відповідному й належному місці».

Вахтанг Кіпіані

"Україна молода"

Не молоком і хлібом, а вогнем і кулями - листівка УПА TOP

http://www.scribd.com/doc/32127090/%D0%A3%D0%9F%D0%90-%D0%B2-%D0%B4%D0
%BE%D0%BA%D1%83%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%85-1

Листівка УПА із закликом нещадно боротися проти німецьких окупантів. Червень 1943 р.
ЦДАВО України, ф. 3833, оп. 1, спр. 110, арк. 3.

Звернення Крайового проводу Організації українських націоналістів на західноукраїнських землях. Червень 1943 р.
ЦДАВО України, ф. 3833, оп. 1, спр. 110, арк. 4.


A new sort of togetherness TOP
http://www.economist.com/world/international/displaystory.cfm?story_id=16167636

May 20th, 2010

With new technology and new concerns, émigrés reinvent themselves

AT a Hindu temple in Chicago, hundreds of people of Indian descent, professing many faiths, turned up from across Illinois and farther afield to hear a speaker from back home. But the meeting on May 15th was not the usual style of diaspora politics, in which a nation's far-flung children are urged to cheer for the homeland.

The man they came to see was Jayaprakash Narayan, head of a movement called Lok Satta which opposes corruption and wants electoral reform. And the aim of his month-long American tour, which includes venues like the Massachusetts Institute of Technology and the Google headquarters in California, is to get support from Indian-Americans for a drive to correct some of India's failings. That sounds a lot better than passing round the hat for hardline Hindu nationalist causes, something else that occurs in the diaspora.

[...]

Zbigniew Brzezinski, a former American national security adviser, has controversially described the Cuban-Americans, the Armenian-Americans and the supporters of Israel as the three most effective groups in Washington, DC "while agreeing that the lobby of his native Poland "was at one time influential". A landmark in the efforts of ethnic groups to affect American foreign policy was the arms embargo placed on Turkey in the 1970s, under the sway of Greek-Americans angry over the Turkish takeover of northern Cyprus.

Until recently at least, it seemed that the influence of ethnic constituencies was doomed to fade. For one thing, the communities on which they were based are blurring into wider societies. Gone are the days when Irish-Americans looked mainly to fellow Hibernians to socialise with; today's Lebanese-Australian teenager is as likely to hang out with youngsters from Vietnam as with other Levantines. In America, meanwhile, support for Israel is no longer an especially Jewish cause; the largest body of pro-Israel hawks are evangelical Christians, while many Jews are critical of Israeli policies,

[...]

Life in the old dogDespite all this, the latest signs are that diasporas have life in them yet. As Mr Narayan shows, they are interacting with their homelands in more creative ways. The American Ireland Fund has raised over $250m, mainly from rich Irish-Americans, to promote charitable causes, and above all inter-community relations; a lot better than giving money for guns. A new breed of wealthy Greek-Americans is doing more interesting things than counting congressional votes: funding libraries, scholarships and university chairs in Hellenic studies in the United States, for example. And this week George Papandreou, the Greek prime minister, met successful businessmen of Hellenic origin from five countries (such as Andrew Liveris, chief executive of America's Dow Chemical company), in the hope that they could lend their struggling homeland some badly needed pizzazz.

[...]

Take a diaspora as obscure as the Indians are visible. The Circassians descend from a Caucasus nation obliterated by Russia's tsar in the mid-19th century, losing around half its 2m population. Nine out of ten Circassians now live in diaspora: survivors fled to all corners of the Ottoman empire and beyond. Only 20 years ago, they were dwindling, with moribund diaspora bodies under Soviet tutelage. The internet is rekindling the cause. Facebook and Twitter link thousands of Circassians, helping them raise the national profile. Facebook groups and Twitter feeds enabled Circassians to co-ordinate the protests held on May 21st in Berlin, Istanbul, New York, The Hague and Washington, DC, to mark the 146th anniversary of what they term a genocide. They plan to make their feelings known at Sochi -- the site of the killings -- during the 2014 Olympics.

Politics is just one part of the diaspora's e-revival. Reassembling fragmented cultures is another. Circassians can find their long-lost music and dance on YouTube. Information about history and culture that was once obscure or falsified is now a click away. Online Circassian dictionaries and language courses are emerging. Internet forums can facilitate the search for a spouse.

For some diasporas, any alternative to politics is welcome. In Ukraine the diaspora is the biggest donor for the Ukrainian Catholic University, the country's main independent provider of higher learning. Rigorous education is less glamorous than getting Ukraine into NATO or keeping the Russian bear at bay. But the gains are palpable, in contrast to the chaos and corruption of Kyiv politics which faze many émigrés.

[...]

E-communications provide some hope of keeping at bay all the forces which threaten the existence of diasporas, especially small ones: assimilation (seen in the decline of once-mighty tongues like Yiddish and Latino) and the danger of irrelevance as the world moves on. But that will only work if the will to keep old languages and cultures alive really exists. In the easy-come, easy-go ethos of the electronic age, virtual communities die as well as live.

Complete article: http://www.economist.com/world/international/displaystory.cfm?story_id=16167636

Garden of foreign Ukrainians opens in Lviv TOP
http://www.ukremb.ca/canada/en/news/detail/41055.htm
June 24, 2010


 
Garden of foreign Ukrainians, Lviv.  
A garden of foreign Ukrainians was ceremoniously opened in a museum under an open sky in Lviv. The event was dedicated to the 3rd International Congress of the Ukrainian Diaspora that started its work on June 23.

As Director of the International Institute of Education, Culture and Relations with Diaspora Iryna Kliuchkovska noted, participants in the Congress will bind up ribbons on the trees that are symbols of countries where they reside.

The basis of the Garden of foreign Ukrainians is made up of 45 apple trees and cherry trees, planted this spring by students of Lviv higher educational establishments who are representatives of the Ukrainian Diaspora from different countries. All the trees took root that is considered to be a good sign. The garden will extend. And the idea of Lviv residents was adopted by the Ukrainian Society from Tatarstan and it planted the guilder-rose grove.

Who Russified Ukrainian Donbas? TOP

The young journalist Oleh Medvdiv -- born and raised in the Donbas area -- has authored a discussion.

http://www.pravda.com.ua/columns/2010/07/5/5196118/  appearing in today's UP on the language situation in the region of his origin. It is widely recognized that the Eastern Periphery -- where Donbas is a dominant center of culture and present politics -- is highly "Russianized" with the native-Ukrainian language languishing in a complete disuse.

That issue cited above is the main topic of Medvediv's comments whereby he bemoans the abandonment of Ukraunian usage over the span of a few last generations. By setting himself apart from that development -- through the folksy intervention of his now deceased grandmother -- the author is trying to reason out the unfavorable total picture. In that endeavor he is bringing out many examples depicting the serious lingual dilemma, yet without pointing to its specific cause other than hinting at the societal-cultural shift due to implied pressure [unspecified by whom?] in the upbringing of a slew of new generations during the immediate past.

Miron Kryzhan-Iwskiy

Коли влада стає недемократичною народ повинен мати право на повстання і скинути таку недемократичну владу
TOP

http://www.radiosvoboda.org/archive/news/20100619/630/630.html?id=2076723
20 червня 2010

Могильов діє за стандартами російської міліції – правозахисник

Володимир Яворський, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини, в інтерв’ю Радіо Свобода заявив, що «кількість смертей у міліції – це стабільна проблема України».

«Усі роки постійно люди чомусь вмирали в райвідділах, або їх там били, або катували, або робили каліками, або ще щось. Це така система. Вона побудована. Дивно, але кримінальний процес у нас був створений ще в 1961 році. Ми живемо відповідно до Кодексу, правових законів, які були створені в 60-их роках, в радянський час. В Концепції цього Кодексу взагалі не було такого поняття, як «виправдовувальний вирок». Тобто, якщо людину уже починали затримувати і переслідувати, розслідувалась кримінальна справа – це все мало закінчуватись обвинуваченням особи. Це абсолютно репресивна система і вона залишилася і зараз, вона абсолютно не змінилася», – переконаний правозахисник.

Більше того, сказав Яворський, зараз новий міністр внутрішніх справ повернувся до іншої системи оцінки роботи міліції, він перейшов знову на оцінку показників розкриття злочинів. «Це означає, що «кров з носа», але вам потрібно розкрити цей злочин. А скоювала його людина чи не скоювала, несуттєво. Людина повинна сидіти в тюрмі. І все».

За словами Яворського, «пан Могильов точно діє за стандартами російської міліції, які були напрацьовані ще радянською міліцією...».

Кажучи про СБУ, то, вважає правозахисник, «Хорошковський діє в контексті ФСБ, тобто він будує насправді ФСБ. Тому що, якщо раніше була ідея – робити Службу безпеки України, яка не займається слідством, яка розкриває архіви і більш-менш демократичну Службу розвідки, то те, що зараз робиться з СБУ, – це розслідувальний орган, це ФСБ фактично».

«Коли влада стає недемократичною, коли вона порушує масово права людини, то в такий момент народ повинен мати право на повстання і скинути таку недемократичну владу. Це конституційний принцип, достатньо розвинений в європейській системі», – заявив Яворський. За його словами, такий Закон був розроблений правозахисниками ще роки чотири тому.

«Процес СВУ–СУМ» повертається? За лист до Обами харківських патріотів звинувачують у зазіханні на державний суверенітет України TOP
http://www.umoloda.kiev.ua/number/1676/186/59194/
17.06.2010

Лариса Салімонович

А далі сталося неймовірне. Як повідомили пресі керівники організацій СУМ ... за апеляці до американського президента обласна прокуратура порушила проти них... кримінальну справу. «Підписантам буде інкримінуватися стаття за першим розділом Кримінального кодексу...

 

Ще кілька місяців тому така історія могла б зійти за не дуже дотепний анекдот, а тепер це частина нашої реальності, з якою важко не рахуватися. Події розгортаються так, що Харків невдовзі може знову отримати гучний політичний «процес СВУ–СУМ», унаслідок якого у 29—30–х роках минулого століття було розгромлено українські патріотичні організації.

Почалося все нібито з суто майнового конфлікту. Як «УМ» уже повідомляла, мерія з невідомих причин відмовилася подовжити термін оренди приміщення по вулиці Сумській, яке займають кілька відомих у Харкові українських патріотичних організацій.

Завдяки їм за цією адресою діють курси української мови та гри на бандурі, створено рідкісну для російськомовного міста бібліотеку, проводяться краєзнавчі студії, видається газета «Український простір». Орендарі кажуть, що власним коштом провели у культурному центрі ремонт і регулярно сплачують щомісяця до міської скарбниці 2,5 тис. грн. орендної плати. Тобто жодних правил співробітництва з комунальним департаментом міськвиконкому вони не порушували, тому й не розуміють, чому управлінці вирішили залишити їх без даху над головою. З’ясування стосунків між патріотами і чиновниками продовжилося у суді, і слуги Феміди стали на бік мерії.

Тоді й виникла в активістів ідея шукати захисту одразу у двох президентів — Віктора Януковича та Барака Обами, на адресу яких вони надіслали листи з проханнями про захист. А далі сталося неймовірне.

Міжетнічні конфлікти у листі згадувалися не випадково. Однією з причинсвого виселення керівники українських організацій назвали ймовірнуобразу чиновників на протест проти встановлення у Харкові меморіальноїдошки на честь професора–монархіста Андрія Вязігіна — одного з організаторів харківського відділу «Чорної сотні», що ввійшла в історію як винуватиця єврейських погромів та переслідувань українських патріотів. Мовляв, саме після відкритого виступу проти такого вшанування чиновники ополчилися на громадських активістів.

 

Як повідомили пресі керівники організацій СУМ (Спілка української молоді), «Спадщина», «Сокіл» тощо, за апеляцію до американського президента обласна прокуратура порушила проти них... кримінальну справу. «Підписантам буде інкримінуватися стаття за першим розділом Кримінального кодексу — «Злочини проти основ національної безпеки України», — кажуть патріоти. І додають, що вже отримали незаперечні докази щодо саме такого перебігу слідства.

Недавно на адресу голови крайової організації СУМ Костя Черемського надійшов лист від Управління СБУ в Харківській області з повідомленням про те, що обласна прокуратора надіслала до цього відомства запит щодо «Листа громадських організацій Харківщини до президента США» і просить перевірити послання до Обами на предмет «можливих фактів посягання на державний суверенітет України».

У зв’язку з цим співробітники Служби безпеки звернулися до пана Черемського з проханням надіслати їм копію листа, перекладеного українською мовою і «завіреного печаткою харківської крайової організації «Спілка української молоді».

А заодно — повідомлення, в який спосіб, за задумом патріотів, «президент США Барак Обама має попередити зростання соціальної напруги та міжетнічні конфлікти у Харківському регіоні, захистити соціальний баланс у м. Харкові та не допустити виселення «Спадщини» з приміщень».

Міжетнічні конфлікти у листі згадувалися не випадково.

Однією з причин свого виселення керівники українських організацій назвали ймовірну образу чиновників на протест проти встановлення у Харкові меморіальної дошки на честь професора–монархіста Андрія Вязігіна — одного з організаторів харківського відділу «Чорної сотні», що ввійшла в історію як винуватиця єврейських погромів та переслідувань українських патріотів.

Мовляв, саме після відкритого виступу проти такого вшанування чиновники ополчилися на громадських активістів. Причому ополчилися так затято, що в місті невдовзі може початися «другий раунд» горезвісного «процесу Спілки визволення України — Союзу української молоді», який 80 років тому започаткував тотальні репресії української інтелігенції. Листа Обамі підписали відомі в Харкові діячі української культури, науковці, митці, кобзарі. Не виключено, що всім їм можуть інкримінувати щось на зразок «зради батьківщині».

Історія, схоже, дійсно повторюється у вигляді фарсу.

ПО ТЕМІ:
To the President of the United States of America Mr Barack Obama http://my.barackobama.com/page/community/post/kmosum/gGGCPQ

ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ПОЛІТИКА: Лист харківських громадських організацій до Президента Януковича http://www.maidan.org.ua/static/newsvostok/1270125579.html

На традиціях патріотизму! http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=95322149

Сад світового українства відкритий у Львові
TOP

http://www.ukremb.ca/canada/ua/news/detail/41055.htm
24 червня 2010

 
...відбулося урочисте відкриття
Саду світового.
 
У Львові відбулося урочисте відкриття Саду світового українства у Шевченківському гаю. Цей захід був приурочений до проведенню III Міжнародного конгресу української діаспори, що розпочав свою роботу 23 червня ц.р.

За словами директора Міжнародного інституту освіти, культури тазв’язків діаспорою Ірини Ключковської, учасники III Міжнародного конгресу перев’язали стрічки навколо дерев, які є символами країн, де проживає українська діаспора. «Ми мріємо, щоб такі сади, парки,
галявини проростали і в інших містах», – зазначила організатор конгресу.

Сад закордонних українців складається з 45 яблуневих та вишневих дерев, які були висаджені навесні студентами вищих навчальних закладів Львову; ці дерева представляють українські діаспори з різних країн світу. Усі дерева укорінилася, що вважається гарним знаком. Сад буде розширюватися. А ідея про створення Саду закордонних українців була запозичена від Українського товариства Татарстану, члени якого висадили у себе калиновий гай.

До машини прокурора Львівщини Олексія Баганеця щотижня завантажують гроші? TOP

http://www.pravda.com.ua/photo-video/2010/06/17/5150341/
17 червня 2010

Прокурор Львівської області Олексій Баганець їздить на автомобілі "Lexus GX 470".

Як пише газета "Експрес", це авто, вартістю понад 100 тисяч доларiв, щоп'ятниці вранці з'являється під будівлею прокуратури Львівщини і до нього завантажують якісь пакети.

На "Лексусі" встановлений міліцейський "синій" номер 1000. На фотографіях видно, що авто протиправно стоїть прямо на "зебрi" пiшоходного переходу, за 20 метрiв вiд знака "стоянка i зупинка забороненi".

[...]

Як відомо, у четвер генпрокурор Олександр Медведько заявив, що Баганець звернувся в Генпрокуратуру в зв'язку з тим, що в одній зі львівських газет були надруковані знімки, що свідчать, на думку облпрокурора, про втручання в його особисте життя.

Про таке звернення також повідомляли самі журналісти газети "Експрес": "Гнів прокурора викликало розслідування газети, де йшлося про те, що цей високопосадовець послуговується дуже дорогим автомобілем Лексус, яке має "синій міліцейський" номер, однак використовується прокурором для задоволення особистих потреб".

Усі фото газети "Експрес"

Ціла стаття: http://www.pravda.com.ua/photo-video/2010/06/17/5150341/

Нові діаманти Ганни Герман: годинник ціною у дворічний заробіток
TOP

http://tabloid.pravda.com.ua/brand/4c079eb6b66a2/
03.06.2010

На з'їзді Партії регіонів, що відбувся 23-го квітня, Герман сиділа у президії і навіть не намагалася приховати свою нову "цяцьку".

Здавалося, годинник для неї є предметом гордощів. Хоча такий жест держчиновника бідної країни виглядає непристойним кітчем.

Тим більше, якщо згадати більш ніж скромну декларацію Герман, з якої випливає, що вона ледь зводить кінці з кінцями.

Сукупний дохід Герман у 2009-му році склав 235 тисяч гривень, а половину цієї суми (118 тисяч) їй довелось викласти за договорами позики. Раніше Герман розповідала, що сплачує великий кредит за свою скромну "сільську хату".

Але обмежувати себе у предметах розкошу Герман не поспішає. Якщо її старий годинник "Franck Muller" був інкрустований лише двома рядами діамантів, то новий - геть увесь усипаний "брюликами".

[...]

Виявилося, що ціна моделі Герман становить 466 тисяч гривень (58 тисяч доларів).

[...]

Загадкою залишився і той благодійник, який робить Герман такі подарунки. Виникає питання, чи не є у цьому жесті корупція. Таке спонсорство посадовій особі може конвертуватися у цілком конкретні преференції від влади.

Окрім докорів сумління, новим міністрам нема чого боятися. Адже нещодавно президент Янукович відклав набуття чинності закону про протидію корупції.

Там було прописано, що чиновникам забороняється одержувати подарунки, вартість яких перевищує 302 гривні 50 копійок.

Тож поки Герман може спокійно носити свій годинник і демонструвати його мільйонам "маленьких українців".

Ціла стаття: http://tabloid.pravda.com.ua/brand/4c079eb6b66a2/view_print/

Печерський палац для Литвина, або Що спільного в спікера з гетьманом Розумовським TOP

http://unian.net/ukr/news/news-374390.html

Оксана Охрімчук, Ксеня Лесів
27квітня 2010

_blank

«Тут у нас проблема: каналізація проходить по горі, а будинки стоять нижче. У мене вигрібна яма, а для Литвина поставили станцію, яка перекачує лайно з нижчого рівня на вищий…» - сказала сусідка...

Розмови про будівництво хатинки, яке провадиться для Володимира Михайловича Литвина на Печерських пагорбах, у пресі точилися давно. За допомогою наших друзів у правоохоронних органів нам вдалося відшукати цей важливий для громадськості об’єкт і зняти його на фотокамеру.

[…]

- Хазяїн роздобув собі земельну ділянку років десять тому, коли займав високу посаду в Адміністрації президента. Власне, тут не одна, а дві ділянки: одна виходить на вулицю Соловцова, друга – на Тімірязєввську, загалом – майже півгектара землі. Головне приміщення має близько 1200 квадратних метрів, у ньому три поверхи плюс великий підвал. Воно виходить на Соловцова. Тут є басейн, камінна зала, спортзал… Коли я працював, усе це тільки будувалося, зараз, наскільки можу судити за зовнішніми ознаками, там проводять внутрішні оздоблювальні роботи. Окремо зведено будинок для охорони, службові приміщення, трохи нижче – з виходом на Тімірязєвську – великий гараж. Зараз, бачу, на схилі оформили каскади, поставили паркан. У дворі є фонтани, бесідки, красиві ліхтарі.

[…]

- Скільки, на вашу думку, коштує цей палац?

- Будівельники казали – що мільйони доларів… Але не знаю точно, я чужі гроші не рахую…

- Чи збирається тут жити його родина?

- Цього теж не знаю. Чув лише, що хазяїн на якомусь етапі охолов до цього будинку. Бо зараз мешкає в ще кращому маєтку – за містом… А це, мабуть, для діток чи просто – вкладення капіталу…


[…]

Володимир Михайлович дурниць не коментує

_blank

За брамою, що приховує новозбудований палац, відчувається якийсь рух. Видно, як туди-сюди снують охоронці з раціями, щось носять будівельники. Ми натиснули кнопку дзвінка. Відчинив охоронець зі значком, на якому написано «Гепард».

- А чий це палац? – запитуємо, показавши журналістські посвідчення.

- Коли я наймався на роботу, то підписував папір про нерозголошення, - ввічливо відповів охоронець.

- А Литвин тут часто буває?

- Не знаю такого, - буркнув він і швидко зачинив двері.

…Ми зателефонували й самому Володимиру Михайловичу, аби запитати, коли він збирається переїздити в нову оселю.

- Я дурниць не коментую, - лаконічно відповів він через свого прес-секретаря.

Дивно, для більшості людей новосілля – це завжди радість, маленьке житейське щастя – а для Володимира Михайловича «дурниця»…

Ціла стаття: http://unian.net/ukr/news/news-374390.html

Валєрій Семенюк - український діяч в Росїї TOP

ДО 70-РІЧЧЯ СПІВГОЛОВИ ОБ’ЄДНАННЯ УКРАЇНЦІВ РОСІЇ ТА
ФЕДЕРАЛЬНОЇ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ АВТОНОМІЇ УКРАЇНЦІВ РОСІЇ ВАЛЕРІЯ СЕМЕНЕНКА

14 червня 2010 року нашому колезі, керівникові федеральних українських організацій Російської Федерації Валерію Семененку виповнюється 70 років.

Свій ювілей керманич російського українства зустрічає у бойовому настрої, активній роботі на благо розвитку та популяризації української культури, мови, історії в Росії.

Понад двадцять років життя Валерія Семененка, який мешкає в Російській Федерації з 1968 року, пов’язано з організованою діяльністю українських громадських організацій Росії, ініціатором створення яких наприкінці 1980-х років ще у колишньому Радянському Союзі він був. За його безпосередньої участі та ініціативи засновані Московське товариство української культури «Славутич», регіональна громадська організація «Українці Москви», Об’єднання українців Росії, Федеральна національно-культурна автономія українців Росії.

Валерій Семененко багато років очолював українську недільну школу та згодом – Український культурно-освітній центр у Москві, одним з першим на території Росії поставив питання про необхідність створення системи української освіти в країні; був членом ініціативної групи зі створення у 1988 році Бібліотеки української літератури в Москві; активно сприяє розповсюдженні української преси та книжки в Росії; систематично бере участь у громадсько-політичних передачах та програмах на радіо та телебаченні.

Українська громада неодноразово обирала Валерія Семененка на керівні посади у громадських об’єднаннях: він багато років очолював регіональну громадську організацію «Українці Москви», у 1997 році обраний заступником голови Об’єднання українців Росії, у 2002 році – першим заступником, а у 2005 – співголовою Об’єднання та Федеральної національно-культурної автономії українців Росії. Обирався членом Ради Директорів Світового Конґресу Українців, членом ревізійної комісії Української Всесвітньої Координаційної Ради.

Указом Президента України Валерія Семененка нагороджено орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Активна громадянська позиція Валерія Семененка з відстоювання прав українців Росії, задоволення їх національно-культурних потреб, допомоги Українській державі у непростих умовах сьогодення викликає щиру повагу всіх, хто працює з ним, багатьох прошарків російського суспільства та світового українства. Слід відзначити також людяність Валерія, його щире бажання допомогти конкретній людині у вирішенні її проблем і питань.

У цей ювілейний день зичимо Валерію Семененкові здоров’я, щастя, нових успіхів у його непростій, але надзвичайно важливій і потрібній роботі!

Галина Артем'єва, Нижньокамськ, Республіка Татарстан
Олена Букей, Єкатеринбург
Михайло Волик, Санкт-Петербург
Віктор Гіржов, Москва
Дмитро Денисенко, Вороніж
Микола Засенко, Южно-Сахалінськ
Олена Карасьова, Москва
Тетяна Ключникова, Пушкіно, Московська область
Ростислав Коляда, Тольятті, Самарська область
Анатолій Костюк, Калінінград
Наталя Литвиненко-Орлова, Мурманськ
Петро Лісничий, Тольятті, Самарська область
Володимир Любченко, Казань
Віктор Манжос, Петропавловськ-Камчатський
Марина Медяник, Ярославль
Микола Мих, Тула
Людмила Найденко, Нижньокамськ, Республіка Татарстан
Євген Савенко, Нижньокамськ, Республіка Татарстан
Микола Сергієнко, Краснодар
Вікторія Скопенко, Москва
Василь Тегза, Санкт-Петербург
Тетяна Ткаченко, Владивосток
Микола Турчин, Обнінськ, Калузька область
Олександр Усинський, Москва
Мирослава Філіпова, Томськ
Вячеслав Чорномаз, Владивосток
Катерина Ширко, Мурманськ
Юрій Кононенко, Україна, Київ

14 червня 2010 р.

Spokesman of Kyivan Patriarchate comments on calls of Patriarch Bartholomew to join canonical church TOP
http://risu.org.ua/en/index/all_news/confessional/orthodox_relations/35909/
1 June 2010


KYIV -- The spokesperson of the Ukrainian Orthodox Church-Kyivan Patriarchate (UOC-KP), Bishop Yevstratii (Zoria), commented on the statement of Patriarch Bartholomew I of Constantinople that he hopes the schism in Ukraine would be overcome soon, which he made during his visit to Russia: "I would like to draw the readers' attention to the fact that Patriarch Bartholomew does not clarify which exactly `canonical church' he urges [Ukrainians] to join," noted Bishop Yevstratii. In 2008 a similar call of the patriarch created panic in the Moscow Patriarchate for at that time he clearly meant joining the Constantinople Patriarchate, which is no less canonical than the Moscow one. Moscow then did everything possible to prevent the Kyivan Patriarchate from being admitted by the Ecumenical Patriarchate," explained the bishop.

The UOC-KP commented on the patriarch's statement because certain news agencies which published the statement stressed that he called the Orthodox Churches in Ukraine that are not recognized in the world to join the Ukrainian Orthodox Church-Moscow Patriarchate. In reality, the quotes used by journalists and the Russian source do not allow one to make such conclusions, reported the press service of UOC-KP.

According to Bishop Yevstratii, the confusion in the meanings is due to the fact that in Russia and Ukraine, the expression "canonical church" is traditionally associated only with the Moscow Patriarchate. "In general, this term is quite doubtful from the theological point of view but we are not talking about it now. When the `canonical church' is mentioned by Patriarch Kirill or Metropolitan Volodymyr it is clear that they mean their own church -- the Moscow Patriarchate. But when the 'canonical church' is referred to by Patriarch Bartholomew, it is not clear if he means the Moscow Patriarchate," he stated.

The bishop reminded that Constantinople still considers the subordination of the Kyivan Metropolitanate to the Moscow Patriarchate in 1685-86 canonically not acceptable: "Constantinople recognizes the authority of Moscow over Ukraine de facto but it does not recognize it de jure, which is testified by certain documents and statements. Representatives of the Constantinople Patriarchate consider the annexation not canonical and therefore Ukraine to be the canonical territory of the Ecumenical Patriarchate and not the Moscow one. In the view of this, the words of Patriarch Bartholomew about `joining the canonical church' do not at all sound as unambiguous as the Moscow Patriarchate would like."

"As for `overcoming of the schism,' as mentioned by Patriarch Bartholomew, there are many ways to do so and not only the ways considered by Moscow, namely, repentance and return of all of Ukrainian Orthodoxy under the authority of Moscow," noted Bishop Yevstratii. He reminded that the reunion of the Russian Orthodox Church with the Russian Orthodox Church Outside Russia was conducted without any formal repentance.

In closing, Bishop Yevstartii noted that the three phrases on "the Ukrainian issue" from a TV interview with Patriarch Bartholomew are a very small result for Moscow in view of the pomp and duration of the patriarchal visit to Russia. "An interview is not a document, not a statement. There is no signature there. In dealings with the Constantinople Patriarchate, even the slightest details matter for rituals and symbols are quite significant," summed up the head of the Information Department of the Kyivan Patriarchate.

A great Catholic renaissance in Ukraine may be at risk TOP
http://ncronline.org/blogs/all-things-catholic/great-catholic-renaissance-ukraine-may-be-risk

by John L Allen Jr on May. 28, 2010

On any countdown of terrific Catholic stories over the last twenty years, the renaissance of the Greek Catholic Church in Ukraine would have to be near the top of the list. Numbering some five million faithful, about ten percent of the Ukrainian population, Greek Catholics follow Orthodox liturgical and spiritual traditions but have been in full union with Rome since the 16th century.

Under the Soviets, the Greek Catholic Church in Ukraine was the largest illegal religious body in the world, and one of the most persecuted. The legendary Ukrainian Cardinal Josef Slipyi, who spent two decades in the gulags, once said that his church had been buried under "mountains of corpses and rivers of blood." During his 2001 visit to Ukraine, John Paul II beatified 27 Greek Catholic martyrs under the Soviets -- one of whom had been boiled alive, another crucified in prison, and a third bricked into a wall.

Given that history, the church's recovery in the short span of time since the Soviet Union imploded has been nothing short of miraculous. In 1939, the Greek Catholics boasted 2,500 priests; by 1989, the number had fallen to just 300. Today it's back up to 2,500, with 800 seminarians in the pipeline. Greek Catholics played key roles in the "Orange Revolution" of 2004/05, which for a brief, shining moment, promised to bring democracy and the rule of law to Ukraine.

In many ways, the Greek Catholic Church in Ukraine has become a global model for the evangelization of culture.

Today, however, Catholicism in Ukraine may once again be at risk, as a new government has come to power which seems bent on reviving Soviet-style authoritarianism. On May 18, an official of the Security Service of Ukraine (SBU), the successor to the KGB, visited the rector of the Ukrainian Catholic University in Lviv -- the only Catholic university in the former Soviet Union, which means it's the only Catholic university in twelve time zones. The police official warned the rector, Fr. Borys Gudziak, against students participating in illegal anti-government protests. (Gudziak, by the way, is a 50-year-old Ukrainian-American born in Syracuse, New York, who holds a Harvard doctorate in Slavic and Byzantine Cultural History.)

The SBU official also insisted that Gudziak sign a letter and then give it back, presumably to be placed in police archives. Gudziak refused, charging that asking people to sign letters and turn them over to the police was a classic KGB technique for recruiting collaborators.

(Gudziak's description of the experience can be found here, which he says has no precedent in Ukraine since independence in 1991: New Government Pressures UCU)

As proof that the May 18 visit was not a one-off event, consider that Gudziak's cousin Teodor, a layman and mayor of a city in Western Ukraine, was recently arrested on bribery charges -- despite the fact that he actually has video of plainclothes policemen breaking into his office to plant forged documents. Consider, too, that staffers at the Ukrainian Catholic University got calls from the SBU on their cell phones this week, a none-too-subtle way of saying "We know how to find you," and that when President Viktor Yanukovich visited Western Ukraine on Wednesday, where the bulk of Catholics are concentrated, the university conveniently lost its electrical power. Faculty and students have been using the Internet to inform the world of what's happening in the country -- and that, of course, requires electricity.

All this is especially alarming because the Ukrainian Catholic University is a fascinating place, with much to offer the broader enterprise of Catholic higher education around the world. For example, the university has launched a "Center for Spiritual Support of the Handicapped" in conjunction with the L'Arche Community, a new movement in Catholicism founded by Canadian layman Jean Vanier, which fosters friendships with people who have physical and mental disabilities. Gudziak says the theory is that contact with the handicapped ought to be an integral part of theological formation. Next month, the university will break ground on a new dormitory, where the spiritual life will be inspired by L'Arche.

Gudziak says that L'Arche is a perfect fit for a society recovering from the systematic deception and lack of trust associated with the Soviet period -- because, he said, "the handicapped do not have masks."

So far, Western reaction to the pressures facing Gudziak and his fellow Greek Catholics has circulated mostly in conservative circles, among hawks already convinced that Putin and his allies in the former Soviet sphere are sliding back into Cold War-era patterns. In principle, however, this is not an ideological question, but a matter of religious freedom and human rights, as well as solidarity with fellow Catholics at risk -- wherever that risk originates.

On Wednesday, I reached Gudziak by phone at his office in Lviv to discuss the situation facing the university and the church.

...

To read the interview with Gudziak, click here: http://ncronline.org/blogs/all-things-cath
olic/great-catholic-renaissance-ukraine-may-be-risk

Відкритий протестний лист від Комітету Приятелі Київського Патріархату Української Православної Церкви в Торонто, Канада TOP

Торонто 5 червня 2010 року.

Відкритий протестний лист від Комітету Приятелі Київського Патріархату Української Православної Церкви в Торонто, Канада.

Вінницька  Обласна Державна Адміністрація  Голова  Джига Микола Васильович                                                         м. Вінниця , вул. Соборна, 70

Вельмишановний Пане Миколо Васильович Джига !

Ми члени громадського Комітету Приятелі Київського Патріархату УПЦ в Торонто , Канада сильно стривожені подіями на Вінничині в селі Росоша Липовецького району, які задіяла і проводить УПЦ  МП., в селі Стадниця  Вінницького району  та приміщення так званої домової церкви при комунальному закладі “Вінницька обласна лікарня ім.акад.О.І.Ющенка” у місті Вінниця за адресою вул.Пирогова,б 109.

У цивілізованому і культурному світі такого не буває щоб чужа церква  чи яка небудь чужа установа мала перевагу і більші права в законодавстві у державі спільного проживання. Хто ж дозволяє такому насильницькому свавіллю? Звичайно московські вислужники і плазуни, перевертні і яничари, люди які не поважають себе і не поважають свій нарід, люди які виховані на московській традиції терору, хитрощів, підступу і нахабства.

Владні місцеві структури повинні захищати своїх громадян, діяти і працювати на добро свого народу а не сприяти хуліганству та ще й організувати церковне рейдерство на храми і вірних УПЦ КП, якя на власних силах і за свої кошта відбудовує, будує і привертає до духовного життя десятиліттями нищену  духовість, рідну мову і культуру на рідній землі.

Хуліганські напади на священослужителів УПЦ КП а з окрема фізичне побиття, серйозне тілесне пошкодження це кримінальний злочин, це грубе порушення Конституції України.

Усі події фізичного побиття у храмі і біля храму фільмувалися працівниками СБУ та міліції але жодних дій по дотриманню правопорядку не було вжито.

Ваше протегування однієї конфесії над  іншими буде поглиблювати рздор, розпалювання міжконфесійних протиріч і розєднання громадян в українській державі а це з черги нанесе чималої шкоди всьому суспільству.

Обманом і махінаціями передаются українські храми УПЦ КП представниками  вінницької влади на  власність  Московському  Патріархату.

Виринає питання хто ви? Ви на ці пости були обрані народом для його служіння а в дійсності для кого служите?

Де поділася ваша совість, відповідальність і де поділася шана і гідність до свого рідного?

Ми невідємна частина українського народу у діаспорі, наша щира любов до України ,до рідної мови, церкви, культури і звичаїв здаєтся на богато перевершила ваш рівень.

Ми звертаємося до Вінницької Обласної Адміністрації до вельмишановного Голови Пана Володимира Федоровича Демішина , до представників Вінницької Облдержадміністрації та до колективу представників Обласної Ради м. Вінниці  навести порядок і зупинити знущання над віруючими УПЦ КП та ведення наявної дискримінації що до УПЦ КП.

Комітет Приятелі Київського Патріархату УПЦ у м.Торонто, Канада вимагає від Вінницької Обласної Адміністрації  і Обласної Ради :

  1. Повернути безправно і насильно забрані храми УПЦ КП і скасувати реєстрацію статуту громади УПЦ МП від дня 1 березня 2010 року:

а) в селі Росоша Липовецького району храм Св.Димитрія, (біля школи) по вул.Шкільній.

б)  в селі Стадниця Вінницького району храм Св.Велико-мученика Димитрія Солунського УПЦ КП.

в) передати єпархіальному управлінню УПЦ КП безплатне користування приміщення так званої домової церкви при комунальному закладі«Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім.акад.О.І.Ющенка« за адресою вул.Пирогова б.109 у місті Вінниці.

  1. Надати компенсацію тим особам, які зазнали тілесного і морального пошкодження.
  2. Відповідно привести до відповідальности і покарання тих осіб, які були задіяні у нелегальній продажі Єпархіального Управління що по вул. проїзд Станіславського,7 м. Вінниця  та привласнили кошта з цієї продажі.

Закликаємо голову Шановного Пана Миколу Васильовича  і всіх представників Вінницької обласної Адміністрації і Обласної Ради з головою Шановним Паном Григорієм Михайловичем Заболотним, правоохоронні сили і правову систему міста Вінниці до чесного розгляду повижче зясованих справ,закликаємо до взаємопорозуміння до толерантного ставлення до усіх існуючих конфесій і ні на мить не забувайте про те, що УПЦ КП це наша з вами корінна ,національна і рідна Церква.

Сподіємося на Ваш позитивний відгук і чесне полагодження вище згаданих справ.

З дружнім привітом до Вас
За комітет Приятелі КП  УПЦ в Торонті, Канада

Ірина Ващук
Голова

та члени комітету  з власноручними підписами:

Подяка ректора УКУ о. Бориса Ґудзяка TOP
Дорогі друзі УКУ!

Цим листом я хочу висловити велику подяку всім прихильникам і жертводавцям Українського католицького університету за їхню довіру, молитви і щедрість!

«Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рим. 12:21).

 

Спільнота Українського католицького університету глибоко вдячна українській та міжнародній громадськості за дружню позицію, виявлену в листах, коментарях, повідомленнях, блогах, у телефонних дзвінках, що надходять безпосередньо до Львова, через UCEF, EDUkraine і через численні організації та інституції, які тісно співпрацюють з нами або сповідують схожі принципи.

Духовна підтримка, так потрібна нам сьогодні, надходить від окремих людей віри, представників управлінських структур в Україні і з різних країн та континентів, від колег з академічних установ, від богословів, славістів, політологів, студентів, представників українських медіа, людей різного віку і соціального статусу.

Я особливо вдячний за молитви всім владикам, священикам, членам монаших згромаджень; вдячний за божественні Літургії та Меси, відслужені в наміренні захисту гідності студентів УКУ й українського суспільства загалом.

Ви не можете відчути на смак, запах або вловити іншими відчуттями радіоактивну хвилю, породжену десятиліттями насильства і наруги. У ХХ столітті близько сімнадцяти мільйонів громадян України стали жертвами світових воєн, Голодомору, Голокосту, переслідувань з боку комуністичного і фашистського режимів, політики етнічних чисток на територіях, що були спільним місцем проживання різних національностей.

Духовний хребет суспільства було зруйновано внаслідок нищення православної, греко-католицької, римо-католицької, протестантської, юдейської та інших релігійних структур, а також унаслідок втрати особистих моральних і суспільних цінностей.

 

Наша спільнота зворушена таким щедрим виявом Вашої уваги і підтримки.

Оскільки те, що ми обстоюємо, має передусім моральний вимір, вияви моральної солідарності з нами, які мають конкретний, особистий, спільнотний і церковний характер, набувають величезного значення.

Тільки спільними зусиллями всіх людей доброї волі можна подолати страх, що сьогодні непомітно огортає Україну.

Перед нами – моральний Чорнобиль.

Ви не можете відчути на смак, запах або вловити іншими відчуттями радіоактивну хвилю, породжену десятиліттями насильства і наруги. У ХХ столітті близько сімнадцяти мільйонів громадян України стали жертвами світових воєн, Голодомору, Голокосту, переслідувань з боку комуністичного і фашистського режимів, політики етнічних чисток на територіях, що були спільним місцем проживання різних національностей.

Духовний хребет суспільства було зруйновано внаслідок нищення православної, греко-католицької, римо-католицької, протестантської, юдейської та інших релігійних структур, а також унаслідок втрати особистих моральних і суспільних цінностей.

Страх міцно вкоренився в душах і свідомості українців – політиків, бізнесменів, працівників академічної сфери. Люди старшого покоління часто передають свій страх молодим. Маємо усвідомлювати, що влада також відчуває страх, особливо перед власним народом.

Два останні десятиліття лише частково залікували рани історії. Звивисте блукання в пустелі з країни неволі до обіцяної землі триває 40 років, бо мають народитися два покоління, у свідомості яких рабський страх буде замінено відновленим усвідомленням гідності, даної людині Богом.

Сьогодні страх причаївся в людських душах. Він готовий прокинутись від найменшого поштовху. Духовно спустошене суспільство завмирає від страху ще тільки в передчутті можливого нового удару.

Ось чому процес зцілення буде тривалим. Його найефективнішим знаряддям може стати лише терпелива любов, що відновлює довіру, – ту міжособистісну довіру, яка приходить на зміну страхові й утверджується автентичним соціальним, громадянським, діловим, політичним і родинним життям.

Ось чому процес зцілення буде тривалим. Його найефективнішим знаряддям може стати лише терпелива любов, що відновлює довіру, – ту міжособистісну довіру, яка приходить на зміну страхові й утверджується автентичним соціальним, громадянським, діловим, політичним і родинним життям.

 

Мученики української землі засвідчили, що лише терпіння і наполегливість ведуть до оновленого життя. Вони були виховані на особистому прикладі й навчанні Митрополита Андрея Шептицького, Патріарха Йосифа Сліпого та інших духовних провідників.

За час воєнного лихоліття і перебування в підпіллі Українська Греко-Католицька Церква зазнала великих втрат: упродовж двох поколінь кількість священиків зменшилася від 2500 у 1939 році до 300 героїв катакомб переважно похилого віку в 1989 році. Сьогодні, після двадцяти років пожинання плодів мучеництва, маємо знову 2500 священиків і 800 семінаристів для 5 мільйонів вірних Української Греко-Католицької Церкви.

Дуже важливо сьогодні розпізнати ці знаки.

Процес оновлення тільки розпочався.

Останній визнаний мученик Католицької Церкви о. Єжи Попелюшко, на беатифікації якого я мав честь бути присутнім останньої неділі у Варшаві, також скріплює нас духовно. Звичайний сотрудник парохіяльної церкви, він був брутально замучений і вбитий 1984 року за те, що не перестав проповідувати Євангеліє перед лицем ідеологічних репресій, насильства і несправедливості.

Його слова, як і свідчення українських мучеників і всіх вірних учнів пасхального Христа, є відлунням проповіді св. апостола Павла: «Не дозволь, щоб зло тебе перемогло, але перемагай зло добром» (Рим. 12:21).

Будьмо гідними прикладу наших отців і матерів у вірі!

Щиро вдячний Вам за Вашу безнастанну солідарність у молитвах і вчинках.

Хай благословить Вас Господь!

о. Борис Ґудзяк

Ukraine is about to launch the world's first nanotechnology water health drink with hydrated fullerenes or C60-HyFns TOP
"Fullerene Water Solution" or "FWS" (formerly Omnium Water or "OW") on basis of aqueous solutions of hydrated fullerenes

Many people have been asking about the availability of C60 Hydrated Fullerenes or Fullerene Water Solution (FWS) from Ukraine.

As you may have heard, FWS completed and passed human clinical trials in Ukraine on Jan. 19th, 2010 and recently completed toxicology studies (chromosome and daughter chromatid studies) which have been submitted to the Ministry of Health. Final permission to manufacture from the Ministry of Health is expected soon.

For the people who do not know, both natural and synthetic fullerenes (or Carbon 60 or Buckeyballs) were named after Buckminster Fuller and his geodesic dome, because C60 molecules resembles a 60 point soccer ball. They were the first known naturally occurring nano structures, discovered by Curl, Kroto and Smalley in 1985. Ten years later they won the Nobel prize in chemistry in 1996 for their discovery. Fullerenes were touted as the silver bullet in medicine, but because natural pristine fullerenes are not water soluble, the medical hype quickly died down. However, Ukrainian scientists were the only group in the world that discovered how to make fullerenes water soluble without increasing its toxicity (hence the name water-soluble or Hydrated Fullerenes or HyFN's).

In Ukraine, they are registered as a natural food supplement. You'll find fullerenes occurring naturally in nano-quantities in many instances -- in molasses (i.e an ingredient all dark bread -fullerenes come from heating sugar cane), in the Sudbury meteor crater (from the impact explosion and as an extra-terrestrial C60 material ), every time you light a candle and in all lightening bolt discharges (soot and carbon black turns into C60 fullerenes under extreme heat) and in natural springs ( i.e. one health spa in Russia.)

A limited supply is now available for doctors and research collaborators in the West

The Institute in Kharkiv (IPAC) has a new web site- part of which is in English.

Go to http://www.ipacom.com

Fullerenes and Water http://www.ipacom.com/index.php/en/fullerenes-and-water

Medical and biological properties of Hydrated Fullerenes HyFN's http://www.ipacom.com/index.php/en/fullerenes-and-water-left/74 (all supported by peer-reviewed academic research papers below)

History of research collaboration: http://www.ipacom.com/index.php/en/-cooperation-left/53

Current and future Research Directions (very extensive and very interesting): http://www.ipacom.com/index.php/en/researches

Published research papers: http://www.ipacom.com/index.php/en/research/48

"Fullerene Water Solution" is a unique complex of highly specific and stable water and carbon clusters or structures. Their formation and maintenance are determined by the presence of structures of pure carbon 60 otherwise known as fullerenes or buckyballs.

The technology to create hydrated Fullerenes (C-60 HyFNs) is protected by two patents in Ukraine and one in Russia. Moreover, the medical and biological properties of these remarkable complexes, are fully documented in more then 30 academic papers in scientific peer-reviewed publications and in over 60 presentations / reports at leading international congresses or conferences over the period of 1994 to 2010. see http://www.ipacom.com/index.php/en/research/48

Medical/ Biological Effects (from the IPAC web site)

Extensive research published in peer-reviewed academic journals has shown that FWS:

  • are "rational" and extremely high level antioxidants with long-term actions, which not only normalise the lipid peroxidation processes and cellular membranes' lipid composition, but also protect and activate the systems of intrinsic anti-oxidant defences in the body;
  • increase cellular membrane stability against the unfavourable factors' effecting and restoring the disturbed intracellular energy supply;
  • promote the processes of cellular differentiation and tissue regeneration;
  • inhibit cellular apoptosis, i.e. so called "programmed cells loss";
  • are non-immunogenic, but has the positive immunomodulatory properties and protects the immune system from damaging factors;
  • have adaptogenic and antistressor properties, associated with positive effects on the central nervous system functions, and have the ability to protect nervous tissue from the damaging action of free radicals;
  • have the long-term antihistaminic and anti-inflammatory activity; preventing and treating numerous inflammatory triggered diseases, such as arthritis, diabetes, deep vein thrombosis (blood clots), Alzheimer's and other anti-inflammatory triggered diseases
  • protect cardiovascular systems from the atherosclerosis-related pathologies of cardiovascular system and efficiently inhibit the atherosclerosis causative factors;
  • are the highly efficient hepatoprotectors at the therapy and prophylaxis of liver pathologies of various aetiology, including liver cirrhosis;
  • attenuate alcohol withdrawal syndrome due to alcoholism;
  • effective at stomach and duodenal ulcers;
  • effective at biliary, pancreas and urinary bladder diseases;
  • posses the marked anti-burn, regenerative, antiulcer and wound healing activity (particularly in combination with mild antibacterial agents);
  • reduce the organisms' recovery period after surgical interventions;
  • protect from & prevent bacterial and viral infections, acute respiratory disease, and are very effective against Ent-diseases;
  • in the course of prophylactic intake, reduce the probability of development of oncopathologies, and in the case of their onset, they assist the organism to inhibit and restrain depending on the stage of the disease. Besides the independent application, it is a potent additive agent in the combined rational therapy of ontological conditions;
  • considerably prolong the remission terms in patients after surgical removal of neoplasms and reduce the risk of an active neoplastic process recurrence;
  • favour the reduction of side effects of the active anti-tumor chemotherapy, improving  tolerance;
  • posses non-specific analgesic action, improve quality of life in patients with pain syndrome;
  • are radioprotectors, eliminating radiotherapy-caused adverse side-effects;
  • posses the clear positive influence on the human reproductive functions and can be used for the treatment of various functional forms of sterility;
  • positively and naturally improve sexual potency ;
  • efficient in addressing chronic fatigue syndrome;
  • posses the general favourable action directed on the support of the normal organism function and slowdown the negative manifestations of the age-related changes (ageing, telomere damage etc.).

DOSAGE:

The recommended scheme of single administration course of "FWS"

A portion of 20-50 ml (1-2 tablespoons), sip as follows:

- in the first 3-4 days - 3 times a day;

- in the next 3-4 days - 2 times a day; and,

- afterwards finish the balance of "FWS" - 1-2 tablespoons once a day.

Intake in fasting condition, at least 15-20 minutes before meals or before any other medical product.

It is desirable to store "FWS" in dark, cool place at 4-15 degrees Celsius, so when a portion of "OW" has been measured before intake, it is allowed to be heated up to 20-35 degrees Celsius. After single course of "FWS" administration, its favourable actions can be apparent for up to 6-7 months. However to receive the persistent medical and prophylactic effects it is recommended to take 3-4 courses of "FWS" once in 3-4 months.

NO CONTRAINDICATIONS
NO ADVERSE EFFECTS

PACKAGE FORM: bottles with volume
s of 0,5; 1,0 and 1,5 litres.
STORAGE CONDITIONS: Store in dark cool place, at temperature
s between 4-15 degrees Celsius (don't freeze!).
Shell-life is unrestricted.

In Ukraine Contact:
Grigoriy V. Andrievsky Director of Science, PhD.  "Institute of Physiological Active Compounds" LLC. 58, Lenin ave., 61072, Kharkiv, Ukraine

Phone: +38 057 763 0521
(Phone/Fax, Office) +38 057 719 6103

(Lab.)  +38 095 894 65 21 (mob.) 

E-mail: yard@kharkov.ua science@ipacom.com

About the institute: http://www.ipacom.com

In Canada:
For information about academic collaboration, availability of FWS, medical tours to Ukraine to obtain FWS contact Walter Derzko at 416-819-9667 or at wderzko@pathcom.com or walter.derzko@utoronto.ca

Вчені назвали яблуко самим корисним фруктом
TOP

Дослідники, маючи сучасні прилади для досліджень, знову звертають увагу на широко відомі продукти, які людство вживає  як їжу, ї знаходять нові, корисні властивості. Так, всім відомі яблука австралійські вчені назвали самим корисним фруктом для людини. В яблуках є великі кількості вітамінів А, В, С, які очищують кров від токсинів та підтримують  якість лімфатичної системи. А головне - постійне вживання яблук допомагає активній діяльності імунної системи. Наявність клітковини поліпшує діяльність шлункової системи. Як підтверджують фахівці, одне яблуко має в 2 рази більше антиоксидантів, ніж 3 апельсини чи 8 бананів. Високий вміст антиоксидантів позитивно впливає на обмін холестерину, що зменшує ризик захворювань сердцево-судинної системи, утворення ракових пухлин. Науковці довели, що  постійне вживання яблук допомагає тримати нормальний рівень кровяного тиску.

Фахівці-діетологи вважають яблучну дієту  дуже еффективною - одне яблуко має тільки 70-100 калорій, а позитивний вплив на організм людини - величезний. Яблука рекомендовано вживати при  серцево-судинних захворюваннях, ревматизмі, подагрі, атеросклерозі, деяких захворювань шкіри. Фахівці рекомендують щоденно 2-4 яблука, або  випивати 2-3 склянки яблучного соку. Важливо знати, що найбільш  корисно вживати яблука за 30 хвилин до їжи чи через 30 хвилин після їжи. Це обумовлено діяльностю шлункової системи. Лікарі- діетологи також відмічають, що людям з підвищеною кислотністю краще вживати яблука в запеченомувигляді чи варити яблучні напої із сухофруктів.

 
Такщо вживання яблук в будь –якому віці допомагає бути здоровим!


Діана Мережко

Consistent rather than disingenuous TOP

Re: Join demo against Russian imperialism June 24

This planned demo in Washington (ePOSHTA June 23) once again illustrates the growing disconnect between Ukraine and its North America diaspora. For the past 5 years Russia and its sympathizers have argued that Yushchenko and his government were simply suppliant American puppets. Today the Ukrainian diaspora focuses a similar disenchantment by directing its outrage against Russia.
 
This is a manifestly disingenuous policy as not only does it exonerate the Ukrainian Gov't for its actions, but even worse it serves to deligitimize the perception of the sovereignty of the government of Ukraine which is precisely what Russia wants to achieve. Ironically the diaspora's tactics now intersect with Russia's.
 
Lubomyr Markevych

Editor's comment:
The demonstrating diaspora continues to be consistent in its defense of democracy in Ukraine. In its demonstrations today it advocates for and objects to the abuse of the same human and civic rights as it did during the Soviet Union decades, when there were only a relatively few political dissidents in Ukraine. The difference today is that the diaspora is supporting many more voices speaking up in Ukraine (particularly students), including the over 50% silent majority of Ukraine which did not vote for a Yanukovych government. Let's stop glossing over this latter fact - as does the USA and the European community do in order to justify their abandonment of Ukraine and democracy building in favour of anticipated cooperation re Iran and Russia's gas.

Of course the next diaspora demonstration should very soon be in front of the Embassy of Ukraine.

Let's take the example from nature's retribution in disbursing its castigation equally to the deserved.

Will we leave it to be recorded in history that the
wreath's wrath put our "моя хата скраю" stance to shame?

Myroslava Oleksiuk

Anticipating the wreath's wrath?


In memoriam: Ilko Kucheriv used time to make world better place TOP
http://www.kyivpost.com/news/opinion/op_ed/detail/68586/

June 03, 2010 | Mark Rachkevych

Mark Rachkevych writes: Kucheriv was a big teddy bear with vision for democratic nation in NATO.

Ilko Kucheriv and I got off to a bad start professionally. Wanting to impress when we first met in 2005, I mentioned that I had lived three years in Ivano-Frankivsk as a U.S. Peace Corps volunteer, as if this experience lent me credentials. He wasn;t impressed in the slightest. He said he didn't have fond memories of the city, having done prison time there for "disseminating anti-Soviet propaganda" as a young Rukh activist.

I remember my relationship now after Kucheriv died on May 29, just before his 55th birthday, after battling lung cancer.

Ilko Kucheriv (Ukrinform)

Only later would I find out that he was more than a Rukh veteran of the independence movement that would give this young nation an unexpected birth in 1991. Kucheriv was also one of Rukh leader Vyacheslav Chornovil's advisers. Ever loyal, Kucheriv would also be one of the first to arrive at the scene of Chornovil's fatal car accident in 1999.

This event and others shaped Kucheriv's views of the authorities. He never had any illusions or doubts as to how far they would go to maintain their grip on power and not share it with "rabble Rukh democrats."

But before Rukh artificially splintered into many factions -- perhaps with the help of the "authorities" -- Kucheriv and Chornovil co-founded Democratic Initiatives in 1992, a policy center to promote the country's declared democratic route of development. They wanted to keep the spirit of the late 1980s alive and always saw themselves as the torch bearers of the pro-independence movement that swept Eastern Europe when the Berlin Wall was coming down. He knew he was part of a generation that stood for freedoms the West had enjoyed since World War II and likened himself to his Baltic brothers to the north; the Velvet Revolution brethren in Slovakia and the Czech Republic; and the Solidarity coalition in Poland that swept Lech Walesa to power in 1990.

Always believing in actions more than words, Kucheriv eschewed rhetoric and the spotlight of TV talk shows and attempts to co-opt his non-partisan stance in favor of sound sociological research. He collected bodies of arguments to demonstrate why NATO entry was in Ukraine's best national interests. He commissioned in-depth studies to dispel the myth often spread by the international media of Ukraine's supposed east-west divide. I, in particular, enjoyed Democratic Initiatives' poll of the post-independence generation of Ukrainians, which showed how this strata of society was the most united in terms of national self-identity and European Union orientation.

That was Kucheriv's style. Never the fireband, he'd show up at a news conference, calmly deliver his findings that showed, time and again, the public's democratic inclinations. He'd match the provocative questions of journalists during the Kuchma temnyki era with ease. He believed fully in the integrity of his organization's findings and what they meant for a democratic society. He knew that, in a democracy, one doesn't have to agree. Dialogue and public debate were more important.

It was he who made the term "exit poll" a household name in 1998. It is an essential tool in determining whether election results reflect the people's will.

It was Kucheriv who, during a 2003 visit to Kyiv by NATO Secretary General Lord Robertson, asked for personal NATO membership despite his country's lack of enthusiasm for it. Robertson obliged with a handshake and a smile.

Renegade and humoristic streaks aside, Kucheriv was a patriot of Ukraine to his core. He wouldn't ever trade Ukraine for another place of residence.

Over time, Kucheriv would make a small hole-in-the-wall bar, the Drum, his speakeasy hangout. This is where he'd meet with many of his foreign colleagues over his usual drinks of vodka-cola on the rocks, sipping while patiently listening to monologues about how to improve his organization. He was a listener and thinker. He was a one-man show. He thirsted for Western know-how.

I recall meeting Kucheriv at the Drum when he returned from his six-month Reagan-Fascell fellowship in Washington, D.C. in 2006. Like many who come back from stints in the West, full of ambition and fresh ideas, Kucheriv proclaimed that he'd start to engage in public diplomacy, whose practice he said would make Democratic Initiatives the preeminent think-tank in Ukraine, on par with the Cato or Brookings Institute.

I didn't have the heart to tell him that he'd been practicing public diplomacy ever since 1992, and successfully at that. That's the kind of person he was. He was the big, serious teddy bear with a vision.

And for all his time-management and organizational flaws, I could hardly refuse a meeting with him -- to consult, offer advice, to push for using new social media tools in getting his organization's word out.

He was driven and optimistic to the end. When he learned he had cancer he brushed off the chemotherapy sessions as if they were annoying intrusions into his life. "It's like having a four-day hangover, that's all, I work when I can, eat when I can, and brace for the next one," he told me over the phone a week ago, while I was on vacation in Chicago.

On May 28, the day before his death, Kucheriv even made a new hire during a staff meeting when he announced that the organization will devise a 20-year strategic development plan. He was pushing ahead in his usual form. That very same day, he posted a profoundly optimistic message on his website: "I believe that people can and should change the world for the better."

It was a no-fuss message based on his life's credo of positive thinking. He died not having yet reached his 55th year. His legacy to his people, his nation and country -- in the name of democracy -- remains. May he rest in peace.

Відійшов у вічність Ярослав Дмитрович Ісаєвич TOP
 
Ярослав Дмитрович Ісаєвич  
24 червня 2010 року відійшов у вічність Ярослав Дмитрович Ісаєвич (1936-2010) – видатний український історик, громадський діяч, академік Національної Академії наук України, директор Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, голова Національного комітету істориків України.

ВІЧНА ЙОМУ ПАМ’ЯТЬ!
Помер "батько" християнської демократії в Україні
TOP
http://tsn.ua/ukrayina/pomer-batko-hristiyanskoyi-demokratiyi-v-ukrayini.html

 
Петро Січко  
У віці 83 років пішов з життя відомий український дисидент Петро Січко - член ОУН та УПА, в'язень радянських концтаборів, засновник Українського християнсько-демократичного фронту.

Помер засновник християнсько-демократичного руху в Україні, відомий дисидент Петро Січко.

5 липня на 84-му році він пішов з життя, перебуваючи в гостях у дочки в Ризі, повідомили в прес-службі партії "Християнсько-демократичний союз".

З 1947 року Петро Січко незламно відстоював ідеї українства та демократії, за що багато років провів в концтаборах та постійно переслідувався тоталітарним режимом. Він був членом юнацької сітки ОУН, а згодом вступив до Другої старшинської школи УПА-Захід "Олені" в Рожанках. Закінчивши її, був спрямований до Чорного лісу в загін командира "Різуна", де був політвиховником сотні, згодом куреня.

Згодом на філологічному факультеті Чернівецького університету Січко створив підпільну студентську "Організацію борців за вiльну Україну" . 12 лютого 1947 року, на 21-му році життя, Петро Січко був заарештований у Чернівцях і конвойований до Головного слідчого органу МВД Прикарпатського округу у Львові. Витримав тяжкі фізичні і психологічні тортури, та нікого не видав.

Вiйськовий трибунал вiйськ МВД Львiвської області засудив його на 25 років позбавлення волi, 5 років заслання та 5 років поразки в правах за ст. 54-1а, 11 КК УРСР ("зрада батьківщини", "організаційна діяльність").

У 1988 році він разом із сином Василем організував у місті Долина (Івано-Франківська область) збори, на яких оголосили про утворення Українського християнсько-демократичного фронту – першої демократичної партії в Україні, що з квітня 1990 року перейменувалася на Українську Християнсько-Демократичну партію – УХДП.

Тоді Василя Січка обрано головою, Петра – членом Головної Ради і головою Івано-Франківської обласної організації. З 22 грудня 2002-го Петро Січко виконував обов'язки Голови УХДП, а на VІІ з'їзді 2003-го обраний її головою. Але партія у 2003 році була знята Мін'юстом з реєстрації.


ADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief


Anya Maziak
-- editor, culture/society/religion


Oxana Bukanova
-- editor, politics/business


Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent

diana
Діана Мережко
-- кореспондент (Здоров'я)
Diana Merezhko
-- correspondent (Health)


Zenon Chytra
-- story layout


John Heron
-- story layout


Ihor Prociuk
-- story layout and design

We hope you found ePOSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.

eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com
or
myroslava@rogers.com

Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:
eposhta-CanadaUS@yahoogroups.com

JOIN the list:
To join the list, please send a blank email to:
eposhta-CanadaUS-subscribe@yahoogroups.com

QUIT the list:
To quit the list, send an email to:
eposhta-CanadaUS-unsubscribe@yahoogroups.com
YahooGroups will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to quit the list.

Subscription/Membership:
Having difficulty joining (or quitting) the list? Or maybe you want us to add your friends to ePOSHTA? Contact:
subscription@eposhta.com
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements.

If you maintain a web-based list of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site from ePOSHTA.

Editor-in-Chief:
Myroslava Oleksiuk myroslava@rogers.com

Editor, Culture/Society/Religion:
Anya Maziak amaziak@yahoo.com

Editor, Politics/Business:
Oxana Bukanova o.bukanova@gmail.com

Layout:
Zenon Chytra
John Heron
Ihor Prociuk