Bereza Kartuzka: Recipient of Platinum Award from the
43rd Annual WorldFest-Houston International Film Festival

Wreath that struck Yanukovych sold at Internet auction for Hr 42,000
Знаменитий вінок Януковича пішов з молотка за 42 тис. грн!
http://www.bratstvo.info/bratstvo-text-19674.html
http://www.kyivpost.com/news/nation/detail/67371/

Today, for us Ukrainians in the diaspora, there is not a shred of doubt that the "Kremlin midgets", in the persons of D. Medvedev and V. Putin, conferred on V. Yanukovych the role of head liquidator of the Ukrainian state. And the speed with which this anti-Ukrainian regime headed by this Russian servile attendant hands over national interests, only confirms one more superfluous time that Moscow's occupying regime is operating in Ukraine. Indisputably, the command centre for the liquidation of the Ukrainian state is in Russia's KGB offices, where not only there is a step-by-step plan laid out for the elimination of the Ukrainian state by home grown Ukrainophobes, but also under their direct management.

The extent to which the Ukrainian diaspora will be able to effectively counteract the criminal plans of the principal Moscow stage-director Vladimir Putin and his company, depends on the activeness of our leadership and on the civic committment of every diaspora Ukrainian.

And so, about the activity of our leadership. Unfortunately, it appears that our leadership has practically kept itself aloof from the struggle for Ukraine. Its weak and results-bereft appeal to Victor Yanukovych, most likely elicited Homeric laughter not only in Kremlin’s secret service, but also within their secret service in Ukraine. For to appeal to the main liquidator of Ukraine on a pseudo-Ukrainian level, rather than on the international plane is highly ineffective.

It is worth noting at this point for those who have become discouraged and indifferent: without Ukraine no one in the world will ascribe any significance to us, Ukrainians; once again we will be hounded - again we will be accused of having committed far-fetched historical crimes and in the end all of us, without trace, will dissolve into a world of foreign languages.

ePOSHTA considers that the Ukrainian diaspora's leadership should call an urgent meeting where a concrete plan for the rescue of Ukraine is developed. At that time an organizational body should be created for the purpose of implementing the elements of the plan. We consider that it would be difficult to find a more qualified candidate in the diaspora than Askold Lozynsky.

What action should be part of the plan? The work toward the rescue of Ukraine should be conducted in two directions: the diaspora and all-Ukrainian. The diaspora direction: in addition to addresses/appeals to the occupying administration of Ukraine, work needs to be conducted on an international level, involving international institutions, world opinion and, especially, the mass media in the rescue of Ukraine. in particular in this context, the idea should be conveyed to international representatives that the absorption of Ukraine by Russia is a direct threat to peace and the absence of upheaval in Europe, and even in the whole world. In effect, one reason for the start of wars in Europe was also the absence of a strong Ukrainian state, which would have restrained aggressive intentions to capture the fertile Ukrainian land.

Leaders of the constituent organizations of the Ukrainian World Congress should constantly inform the governments of their countries of the unconstitutional actions of Victor Yanukovych: the surrendering of the national interests of Ukraine in contravention of the will of a majority of Ukrainians; the violation of the Constitution of Ukraine, including the attack on the freedom of speech, persecution for political views, etc.

An information campaign needs to be launched in the Ukrainian mass media to enlighten the diaspora about the situation in Ukraine. It's aim: to bring together a broad range of the public in actions of protest at embassies of Ukraine, consulates, to sign petitions to the government of country where they reside, etc.

In addition, it would be worthwhile for our leaders to think about other forms of protest for Ukrainians in the diaspora: involving national churches - common prayers and even masses for the rescue of Ukraine, singing of the spiritual hymn of Ukraine "Боже великий, єдиний", and the like; arrange for stickers for bumpers, purses, knapsacks, etc., as we Ukrainians in the diaspora must daily and ubiquitously spread the information about Victor Yanukovych's criminal regime. To that end it would be useful for the Ukrainian World Congress, the Ukrainian Canadian Congress and others to set up telephone lines, while media establish special pages where, in the context of this fight for Ukraine, diaspora Ukrainians would have the opportunity to express their views or propose concrete action.

The second direction of the action plan: co-ordination of the efforts of the diaspora and Ukraine. Beyond that and foremost diaspora’s leaders should undertake the role of national mediator, to reconcile and unite the diverse opposition in a powerful protest force of parties, public and youth organizations and movements, as well as to help form a single all-Ukrainian center (committee) to fight against the occupying regime of Victor Yanukovych.

In our view, such a centre would not be comprised of 80-years-old literati or politicians (honour and praise to them for their initiative!), but middle aged or even younger leaders, who are ambitious and enterprising patriots capable, not only of thinking through and realizing the desired breakthrough on a state level, but also ready for self-sacrifice. Such a centre must rely on a widely encompassing all-Ukrainian people’s front, i.e. an all-peoples’ resistance movement against Victor Yanukovych’s anti-Ukrainian clique. Obviously, it must be an all-Ukrainian people’s front because those Moscow promoters in power have declared a merciless war not only on Ukrainians in their own land, but Ukrainians worldwide.

For us, Ukrainians, not all is lost yet. However there is little time for reflection. Ukraine is calling upon its loyal sons and daughters to take on the fight with great resolve! We will win, because God and Truth is with us!

Не можна читати без брому останні новини з України, позаяк остаточна здача донецько-кримінальною клікою Януковича наших національних інтересів Росії виходить за межі людського розуміння. Багатьом було відомо, що донецький реґіон – совково-затхлий, проросійський, украй криміногенний. Однак потрібних висновків не зробив ніхто з тих, хто нині вперто набивається в провідники української нації, а то й найближчими днями здійснюватиме войовничі вояжі по Канаді.

Панове-свободівці, спершу покажіть свої діла, а вже відтак страсайте повітря набором націоналістичних фраз! Чому ваш вождик Олег Тягнибок під час президентських виборів-2010 не залишав живого місця на Юлії Тимошенко, натомість іґнорував двічі несудимого, нинішнього керманича України В. Януковича? Чи не гаслами «Тимошенко і Янукович однакові», «не йдіть на вибори» або «голосуй проти всіх» О. Тягнибок разом із В. Ющенком, А. Гриценком, В. Кириленком, А. Яценюком, Ю. Костенком кували всеукраїнську поразку, розчищаючи дорогу до влади російським холуям?   

Утім, фатальний розвиток подій можна було передбачити, враховуючи традиційну українську отаманію, ворохобництво, надмірну амбіційність, в нинішніх умовах – нескоординованість дій, розсвареність національно-патріотичних сил, взаємне поборювання. Окрема тема: майже поголовна деморалізація та скорумпованість, а то й продажність депутатського корпусу національно-демократичних сил, на всіх його рівнях. На жаль, бацила вседозволеності й розбещеності владою, яка вразила Віктора Ющенка, передалася проводові практично всіх політичних і громадських структур Західної й Центральної України. Найдужче від цієї бацили постраждала Галичина, де патріоти завжди чинили потужний опір будь-якій антиукраїнській владі.

У контексті роз`єднаності опозиційних сил України, які повинні б виступити єдиним могутнім всеукраїнським фронтом проти нинішніх ліквідаторів України, особливу консолідуючу роль мала б відіграти діаспора. Варто зазначити, що патріотично налаштовані українські низи вже проводять акції протесту під посольствами, генеральними консульствами України у країнах свого поселення, (http://www.unian.net/ukr/news/news-378330.html) натомість верхи - більшість провідників діаспорних надбудов - досі не виробили тактики (на стратегію навіть не заноситься) щодо антиукраїнського режиму В. Януковича. Передовсім ідеться, чи потихеньку відсидітися в кущах, чи проводити політику нереального нейтралітету, а чи мобілізувати українство на безкомпромісну й тривалу боротьбу за Україну.

Виглядає, що все остаточно проясниться після обговорення ситуації в Україні та шляхів виходу з неї президента СКУ Євгена Чолія з проводом складових організацій під час проведення ІІІ-ого Міжнародного конґресу «Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті: сучасний вимір, проекція в майбутнє» (Львів, 23-25 червня 2010 р.). Однак велику пересторогу викликає запланована Є. Чолієм зустріч із керманичем України В. Януковичем. Знаючи підступну сутність нинішньої влади, можна сподіватися, що головні ліквідатори України використають цю зустріч для своїх пропаґандитських цілей, як демонстрацію підтримки діаспорою своїх антиукраїнських дій. Чи вистачить у президента СКУ Є. Чолія твердості й принциповості, щоб не робити реверанси колишньому зекові В. Януковичу, а навіть не потрапити на гачок облудних реґіоналів, покаже час. Однак у діаспорних ЗМІ має завчасу пролунати сиґнал тривоги: попередження п. Чолієві про його велику відповідальність за долю Україною перед усім українським народом, в краю й у діаспорі.

Нині в Канаді особливе політичне затишшя. Складається враження, що канадські українці перемістилися в інщу галактику, де відсутнє радіомовлення, телебачення, інтернет, преса, тобто втрачено будь-який зв`язок із Україною.

Не все однозначно в самому Торонто, зокрема по-різному до форм протесту віднеслися провідники українських організацій. Серед них є деякі специфічно зацікавлені. Останні протидіяли проведенню протесту під Генеральним консульством України в Торонто, настоюючи на акціях виключно антиросійського характеру, тобто під Генеральним консульством Росії в Торонто.

Вочевидь, серед нашого громадянства все ще існують мудрагелі, які керуються міркуваннями: «моя хата – скраю», Віктор Янукович - невинне ягнятко, яке невтямки потрапило під гіпнотичний вплив страшного російського медведя чи «не піду протестувати проти України». Варто зрозуміти, що ми, діаспорні українці, протестуємо під українськими посольствами, консульствами не проти України, а проти капітулянтської політики донецького кримінально-олігархічного клану на чолі з В. Януковичем. Саме про це написали вже на своїх плакатах протестуючі українці США, багатьох країн Європи.

Безперечно, діаспорні українці можуть зупинити сповзання України до статусу російської колонії. А це - потужним тиском на міжнародні структури через акції протесту під посольствами й консульствами України й Росії, звернення до ООН, ОБСЄ, урядів країн свого поселення тощо. Якраз найбільше міжнародного розголосу й осуду бояться ті, хто нині навиграшки продає Росії нашу Батьківщину.

Cпільними зусиллями вбережемо Україну від нових московських кайданів! 

Редакція еПОШТИ

Українці Європи вимагають від влади дотримання Конституції

http://www.unian.net/ukr/news/news-378330.html

Українці, які живуть в країнах-членах Європейського Союзу, 23 травня провели віче, під час якого висловили стурбованість діями нової влади в Україні (...).

Учасники акції також схвалили спільне звернення до Президента України Віктора ЯНУКОВИЧА, голови Верховної Ради Володимира ЛИТВИНА та прем’єр-міністра Миколи АЗАРОВА.

Віче у столиці Греції Афінах

“Методи правління та провальна політика нової української влади ставлять під сумнів існування України як незалежної держави. За три місяці президентства В.ЯНУКОВИЧА практично вся влада зосередилася в одних руках. Несприйняття цієї політики половиною виборців ігнорується. Новий Президент, всупереч своїм передвиборчим обіцянкам, навіть не намагається стати Президентом всієї України», - йдеться у зверненні (...).

Учасники акції протесту в Мадриді

“Сьогодні загроза незалежності України велика, як ніколи раніше. Ці дії можуть призвести до повного знищення Української держави, громадянського суспільства і культури.

Memorandum Regarding the
visit to UCU of a representative of the
Security Service of Ukraine (SBU) (former KGB)
(responsible for contacts with Churches)

18 May 2009, office of the rector, 9:50-10:34

Fr. Borys Gudziak, Rector of Ukrainian Catholic University

Upon arrival on May 18 in a polite manner the agent related that certain political parties are planning protests and demonstrations regarding the controversial (and in some cases inflammatory) policies of the new Ukrainian authorities. Students are to be engaged in these protests. There is a danger that some of these manifestations may be marred by provocations. He stated that, of course, students are allowed to protest but that they should be warned by the university administration that those involved in any illegal activities will be prosecuted. Illegal activities include not only violent acts but also, for example, pickets blocking access to the work place of government officials (or any protests that are not sanctioned by authorities).

The agent was evidently taken back by my response. It seemed that the situation for him was without precedent because in my presence using his mobile phone he called his (local) superiors to ask for instructions on how to proceed. The superior refused permission to leave me either the original letter or a copy, saying that the SBU fears I "might publish it in the internet." I questioned this entire procedure and the need for secrecy and refused to look at the letter and read its contents. The young official was disappointed and somewhat confused but did not exert additional pressure and did not dispute my argumentation.

Our conversation also had a pastoral moment. I cautioned the agent of the fact that the SBU as the former KGB, with many employees remaining from the Soviet times, has a heavy legacy of breaking and crippling people physically and morally and that he as a young married person should be careful not to fall into any actions that would cause lasting damage to his own identity and shame his children and grandchildren. I sought to express this pastorally as a priest. To his credit he both acknowledged the past and declared his desire to serve the needs of Ukrainian citizens. He also asked that I indicate to him if I feel that he is exercising improper pressure.

The population of Ukraine continues to fear and distrust both state security and police personnel because of the woeful track record of law enforcement and because of the diffuse practice of police intimidation of honest politicians, journalists, and common citizens, and the wonton extortion practiced by security institutions and police with respect to middle and small business. I asked the young agent to convey these concerns to his superiors. I had the impression that personally he is open to moral argument but that he also was simply doing his job. It was clear to me that he was dutifully "following orders."

Subsequently, as had been arranged at the beginning of the meeting, I called in the UCU senior vice rector, Dr. Taras Dobko, to whom the official repeated the SBU's concerns.

Besides noting the SBU's solicitude for stability in Ukrainian society, there are a few conclusions to be drawn from the encounter and the proposals that were expressed:

1. Signing a document such as the letter that was presented for signature to me is tantamount to agreeing to cooperate (collaborate) with the SBU. The person signing in effect agrees with the contents of the letter and their implication. In KGB practice getting a signature on a document that was drafted and kept by the KGB was a primary method of recruiting secret collaborators.
2. Such methods have no known (to me) precedent in independent Ukraine in the experience of UCU and of the Lviv National University, whose longtime rector (and former minister of education, 2008-10), Ivan Vakarchuk, I consulted immediately after the meeting. These methods were well known in Soviet times.
3. The confiscation of the letter after signature makes the letter and signature instruments to be used at the complete discretion of the SBU
4. The possible scenarios for the exploitation of such a document include the following:

a. In case of the arrest of a student, the SBU could confront the rectorate and charge that the university was informed of the danger to students and did not take necessary measures to protect them from violence or legal harm. In this case the university administration could be charged with both moral and legal responsibility. A charge with legal ramifications could become an instrument to try to force the university to compromise on some important principle (freedom of expression, forms of social engagement and critique, even religious practice, all of which have precedent in recent history). Furthermore, the authorities could use such a pretext to exert a high degree of pressure on the university to curb any and all protest by students.

b. After a hypothetical arrest of a student or students, the students and their parents as well as other members of the university community could be shown the document with which the administration was warned and counseled to curb student activities. Since the administration did not stop the students from the activities that became the pretext for the arrest, parents or others could draw the conclusion that the university does not have adequate concern for the welfare of its students. This would be a most effective way of dividing the university community and undermining the university's reputation among its most important constituents--the students.

5. The apparent genuine surprise of the agent at my refusal to do as requested could mean that he is not used to such a reaction. He had explained to me that he works with clergy on a regular basis. It could be assumed that other clergy (who work with youth, students, etc.) have been approached and that they have not refused to sign such documents.
6. Measures of this nature create apprehension and unease. They are meant to intimidate university administrations and students. They are part of a whole pattern of practice that is well known to the Ukrainian population. The revival of such practices is a conscious attempt to revive the methods of the Soviet totalitarian past and to re-instill fear in a society that was only beginning to feel its freedom.
7. Since only two of the approximately 170 universities of Ukraine have been voicing there protest regarding recent political and educational developments and many rectors have been marshaled/pressured to express their support regarding the turn of events, it is clear that in recent months fear and accommodation are returning to higher education at a rapid pace. It can be expected that UCU will be subject to particular attention and possible pressure in the coming months. The solidarity of the international community, especially the academic world, will be important in helping UCU maintain a position of principle regarding intellectual and social freedom.
8. Speaking and writing openly about these issues is the most peaceful and effective manner of counteracting efforts to secretly control and intimidate students and citizens. As was apparent during this incident, state authorities are particularly sensitive about publicity regarding their activity. Information can have a preemptory, corrective, and curing role when it comes to planned actions to circumscribe civic freedom, democracy, and the basic dignity of human beings.

It should be noted that on 11 May 2010, when Ukrainian students were organizing protest activity in Lviv as well as in Kyiv, a representative of the office of Ihor Derzhko, the deputy head of the Lviv Oblast Administration responsible for humanitarian affairs, called the rectorate and asked for statistics on the number of students participating in the demonstrations. UCU's response was that the university does not know how to count in that way.

Please keep UCU and all the students and citizens of Ukraine in your thoughts and prayers.

Fr. Borys Gudziak
Rector, Ukrainian Catholic University
19 May 2010

May 24, 2010

This week, CNN's Fareed Zakaria puts Russia under the microscope and wonders whether we can trust Putin's Russia.

http://www.cnn.com/video/#/video/?/video/podcasts/fareedzakaria/site/2010/05
/23/gps.podcast.05.23.cnn

http://www.day.s.ua/296850/
Tuesday, 18 May 2010

Yurii Shcherback, Ukraine's ex-Ambassador to the US and Canada

Complete article: http://www.day.kiev.ua/296850/

http://www.ucu.edu.ua/ukr/community/article;4689
25.05.2010

Сучасні обставини, в яких доводиться діяти українським університетам, вимагають від керівництва великої відповідальності за долю їхніх інституцій та довірених їхньому проводу людей. Водночас, молоді особи потребують та очікують чітких і ясних моральних орієнтирів та особистого прикладу. УКУ є середовищем, в якому студенти мають нагоду розпізнавати покликання до морального життя, здобувати досвід громадянських чеснот, смак до свободи і пошану до гідності людини. Ми намагаємося бути нормальним університетом і віримо, що молоді люди в Україні заслуговують на те, щоб жити у нормальному суспільстві. Наше завдання – допомагати їм у цьому не тільки в аудиторії, але й у конкретних ситуаціях, які ставить перед нами життя. Саме таким викликом є подія, оприлюднена в цьому меморандумі.

Ми не можемо погодитися з підходом, де обговорення громадянської активності студентства має відбуватися в непублічний спосіб і з чужого голосу. Висловлення лояльності з такими методами може сіяти тільки підозру, а не будувати довіру. Без такої довіри справжній процес навчання і виховання неможливий. УКУ є автономною інтелектуальною спільнотою, яка може розрізнити, де проходить межа між вихованням у громадянській свободі та політичним тиском і маніпулятивними технологіями.

Наша країна як ніколи потребує відкритої комунікації між учасниками суспільно-політичного життя та формування спільного простору довіри. Маючи добру волю та надію на налагодження такої довіри, ми оприлюднюємо цей документ. Сподіваємося, що представники владних структур розуміють несумісність методів тоталітарного минулого з цілями побудови вільного суспільства, в якому пошанована людська гідність. Від цих методів страждає і гідність самих співробітників СБУ, які вимушено опиняються у морально хибних ситуаціях. Нашим спільним завданням є не допустити інерційного скочування українського суспільства у стереотипи давнього упокорення, яке загрожує водночас і політичній, і духовній безпеці наших громадян.
Ми також висловлюємо солідарність із тими громадським колами, які шанують чесне та відкрите спілкування і вважають його умовою здорових людських та суспільних стосунків. До такої ж чесної та відкритої співпраці ми закликаємо і органи державної влади.

Ректорат УКУ

Меморандум
ректора Українського Католицького Університету
про відвідини УКУ представником Служби безпеки України –
відповідальним за стосунки з Церквами
Львів, 18 травня 2010 р., кабінет ректора, 9:50-10:34

Вранці 18 травня о 9:27 я отримав дзвінок на свій приватний мобільний телефон від представника СБУ, який попросив про зустріч. Ми домовилися зустрітися через двадцять хвилин у приміщенні ректорату УКУ. Цей співробітник вже контактував з ректоратом рік тому, під час візиту до університету тодішнього Президента України Віктора Ющенка. Він також відвідав ректорат пізнього пообіддя 11 травня 2010 р. в справі запиту Інституту екуменічних студій та Інституту історії Церкви про підписання угоди щодо опрацювання архівів СБУ. У цей час представників ректорату вже не було в кабінетах, і він мав, за висловом директора Інституту екуменічних студій д-ра Антуана Аржаковського, з ним «дуже добру зустріч».

Після свого прибуття 18 травня, цей співробітник у ввічливий спосіб повідомив про те, що деякі політичні партії планують протести та демонстрації з приводу суперечливої (а в деяких випадках обурливої) політики нової української влади. Студенти будуть задіяні у цих протестах. Існує небезпека, що деякі з цих акцій можуть супроводжуватися провокаціями. Він ствердив, що студенти, звичайно, мають право протестувати, однак адміністрація університету повинна їх застерегти, що ті, хто візьме участь у будь-якій протиправній діяльності, будуть притягнуті до відповідальності перед законом. Протиправна діяльність включає в себе не тільки акти насильства, а й, наприклад, пікети, що блокують доступ до робочих місць урядових службовців (або будь-які інші протести, не санкціоновані владою).

Після усного представлення справи співробітник поклав на стіл розкритого листа на аркуші паперу, що був адресований мені. Він попросив мене прочитати листа, а тоді підтвердити підписом, що я ознайомився з його змістом. Відвідувач ствердив, що після того, як я прочитаю і підпишу цей лист, він повинен забрати його з собою. Оскільки я зміг побачити, що документ був адресований мені як ректорові (я також зауважив, що на ньому було два підписи, які надавали йому особливо офіційного характеру), я спокійно відповів, що всякий лист, адресований мені, стає моєю власністю і повинен залишатися у мене, принаймні у формі копії. Лише за цих умов я міг погодитися прочитати цей лист (не говорячи вже про те, щоб його підписувати).

Співробітник був явно збентежений моєю відповіддю. Видавалося, що він не мав подібних прецедентів, тому що у моїй присутності зателефонував по мобільному зв’язку до свого (місцевого) керівництва, запитуючи про інструкції, що робити далі. Начальник відмовив у дозволі лишити мені чи то оригінал, чи копію листа, сказавши, що СБУ побоюється, що я «можу опублікувати його в інтернеті». Я поставив запитання про доцільність всієї цієї процедури та про необхідність такої секретності й відмовився навіть дивитися на листа і читати його зміст. Молодий співробітник був розчарований і частково збентежений, однак не чинив додаткового тиску і не сперечався з моєю аргументацією.

Наша розмова мала й душпастирський момент. Я нагадав співробітнику той факт, що СБУ як нащадок колишнього КДБ, у якій залишається багато працівників ще з радянських часів, обтяжена спадщиною фізичного й морального ламання і калічення людей, та що він, як молода одружена особа, повинен бути обережним, аби не допуститися вчинків, які можуть завдати непоправної шкоди йому особисто та осоромити його перед дітьми та онуками. Як священик я почувався зобов’язаним вказати на цю душпастирську перспективу. До його честі, він відмежувався від спадщини минулого й заявив про своє прагнення служити потребам українських громадян. Він також попросив звернути йому увагу, якщо я вважаю, що він чинить неналежний тиск.

Врешті, я виразив моє особисте й назагал поширене в народі глибоке розчарування тим, що праця СБУ така непослідовна, що офіцери безпеки й міліції живуть розкішно, хоч отримують мізерні зарплати, що їхня діяльність просякнута корупцією та що нехтуються законні права громадян і їхня рівність перед законом. Я навів свіжий приклад з моїм двоюрідним братом Теодором Ґудзяком, мером міста Винники, який у лютому 2010 р. (три дні після обрання нового Президента) був арештований на підставі сфабрикованого звинувачення в хабарництві, організованого відомим корупціонером – політичним конкурентом й колишнім міліціонером – та за допомогою обласної й міської міліції.

Незважаючи на те, що за два місяці до сфабрикованої справи мер,спираючись на голоси міської ради, надав СБУ відео, на якому переодягнені у цивільний одяг міліціонери серед ночі безперешкодно вриваються в його офіс у міській раді, дістають із сейфу міську печатку і ставлять її на різних документах, СБУ не вжила жодних заходів. (Предстоятелі Церкви, зокрема Блаженніший Любомир (Гузар), висловили занепокоєння, що внаслідок маніпульованих асоціацій цей випадок може бути використаний як привід, аби скомпрометувати ректора УКУ і цілу інституцію, яка має виняткову репутацію вільної від корупції). Я також повідомив, що маю достовірні свідчення та аудіодокази того, що мій телефон прослуховується, і то вже протягом багатьох місяців.

Народ України продовжує побоюватися й не довіряти як Службі безпеки, так і міліції через систематичні зловживання законом; через поширену практику залякування чесних політиків, журналістів, активних громадян; через зухвалий шантаж і здирства, здійснювані силовими структурами щодо середнього та малого бізнесу. Я попросив молодого співробітника передати мою стурбованість такими фактами своєму начальству. Я мав враження, що він особисто готовий дослухатися до етичних аргументів, але й, водночас, виконує свою звичну роботу. Мені було ясно, що він старанно «дотримується інструкцій».

Під час нашої розмови співробітник СБУ запитав мене про Генеральну асамблею Федерації європейських католицьких університетів (FUCE), що мала відбутися 20-22 травня в стінах УКУ у Львові. Він охарактеризував її як важливу подію (вона отримала серйозний розголос) і спитав про програму, та про те, чи зустріч відкрита для широкого загалу. Стало зрозуміло, що він був би зацікавлений взяти у ній участь. Я сказав, що головна тема: «Діяльність католицьких університетів задля гуманізації суспільства» була оголошена в засобах масової інформації і що результати обговорень також будуть оприлюднені. Однак робочі засідання ректорів університетів не є загальнодоступними. Я пояснив, що 211 членів Міжнародної федерації католицьких університетів (IFCU) та 49 членів FUCE ретельно слідкують за розвитком єдиного католицького університету на території колишнього Радянського Союзу. Вони особливо зацікавились обставинами діяльності УКУ після того, як у березні на щорічній зустрічі Ради консульторів IFCU в Японії, я мав нагоду описати деякі наші суспільно-політичні перипетії та загрози свободі інтелектуального дискурсу (нав’язування радянського бачення історії; реабілітацію сталінізму і Сталіна, якому 5 травня 2010 р. в Запоріжжі відкрили новий пам’ятник; відновлення цензури у пресі й на телебаченні), які несумісні з нормальним університетським життям.

Тоді, як це й було домовлено на початку зустрічі, я запросив до розмови першого проректора УКУ д-ра Тараса Добка, якому співробітник повторив побажання СБУ.

Розуміючи стурбованість СБУ збереженням стабільності українського супільства, слід зробити декілька висновків з цієї зустрічі та пропозицій, які на ній були висловлені:

1. Підписання такого документа, як цей лист, що був мені запропонований до підпису, рівнозначне зі згодою на співпрацю з СБУ. Особа, яка його підписує, властиво, погоджується зі змістом листа та з можливими його наслідками. У практиці радянських спецслужб поставлення підпису на документі, який був написаний КДБ і зберігався там, було основним методом вербування таємних інформаторів (сексотів).

2. Такі методи не мають відомих (мені) прецедентів у незалежній Україні в досвіді УКУ та Львівського Національного Університету, чийого довголітнього ректора (і колишнього міністра освіти і науки 2008-2010 рр.) Івана Вакарчука я спитався безпосередньо після цієї зустрічі. Ці методи були добре відомі в радянські часи.

3. Конфіскація листа після підписання робить його і підпис інструментами для використання СБУ на власний розсуд.

4. Можливі сценарії використання подібного документа включають таке:

a) У випадку арешту студента, СБУ може звернутися до ректорату з оскарженням, що університет був поінформований про небезпеку для студентів, але не вжив необхідних заходів, щоб вберегти їх від протиправних вчинків чи насилля щодо них. У такому випадку адміністрації університету може бути висунуте звинувачення з подальшою моральною та юридичною відповідальністю. Звинувачення з юридичними наслідками може стати інструментом змусити університет піти на компроміс стосовно своїх засадничих принципів (свободи слова, форм суспільної діяльності та критики, навіть релігійних практик – все це має свої прецеденти в недавній історії). Більше того, влада може використовувати такий претекст, аби здійснювати потужний тиск на університет з метою приборкати будь-які студентські протести.

б) Після гіпотетичного арешту студента чи студентів, їхнім колегам і батькам, як і іншим членам університетської спільноти можуть показати документ, яким адміністрація була попереджена, і їй порадили приборкати прояви студентської активності. Оскільки адміністрація не відвернула студентів від незаконної діяльності, яка стала приводом для арешту, батьки й інші особи можуть зробити висновок, що університет недостатньо (неадекватно) піклується безпекою своїх студентів. Це був би найефективніший спосіб поділити університетську спільноту та підірвати репутацію університету серед його найважливіших членів – студентів.

5. Явний та справжній сюрприз, яким стала для співробітника моя відмова вчинити так, як вимагалося, може означати, що він не часто зустрічається з подібною реакцією. Він пояснив мені, що регулярно працює з духовенством. Можна припускати, що подібним чином зверталися або будуть звертатися і до інших душпастирів (які працюють з молоддю, студентами і т.д.), та що хтось не міг або не зможе відмовитися підписати такий документ.

6. Заходи такого типу породжують острах і тривогу. Вони й задумані для того, аби залякати адміністрації університетів та студентів. Вони є елементом методології, добре знаної українському народові. Відродження таких практик є свідомою спробою відродити методи радянського тоталітарного минулого та наново посіяти страх у суспільстві, яке тільки почало відчувати свою свободу.

7. Оскільки лише декілька з приблизно 170 українських університетів заявили протест проти недавніх змін у політиці та освіті, а багатьох ректорів спонукакли і/або змусили висловитися на їхню підтримку, то зрозуміло, що останнім часом у вищу освіту швидкою ходою повертаються страх і пристосуванство. Можна очікувати, що УКУ буде об’єктом особливої уваги й можливого тиску в наступні місяці. Солідарність міжнародної спільноти і, особливо, академічного світу буде важливою допомогою для УКУ, аби університет відстояв свою принципову позицію стосовно інтелектуальної і суспільної свободи.

8. Відкриті висловлювання і публікації на ці теми є мирним і найбільш ефективним способом протидії секретному контролю та залякуванню студентів і громадян. Як стало очевидним під час згаданого випадку, представники владних структур є особливо чутливими до винесення їхніх дій на публіку. Інформація може відігравати запобіжну, коригуючу й зцілюючу роль, якщо вона виявляє заплановані дії, які мають на меті обмежити громадянську свободу, демократію та людську гідність.

Слід зазначити, що 11 травня 2010 р., коли українські студенти організовували протести у Львові та Києві, представник апарату Ігоря Держка, заступника Голови ЛОДА, відповідального за гуманітарні питання, зателефонував до ректорату й запитав про статистику – кількість студентів, які беруть участь у демонстраціях. В УКУ відповіли, що не знають, яким чином вести такі підрахунки.

Прошу пам’ятати про УКУ, про всіх студентів та громадян України у Ваших думках і молитвах.

о. Борис Ґудзяк
Ректор
Українського Католицького Університету
19 травня 2010 р.Б.

Інтерв'ю з о.-д-ром Борисом Ґудзяком з приводу тиску Служби Безпеки України на Український католицький університет у Львові

– Служба безпеки України вчора досить стримано прокоментувала текст Меморандуму. Чи Вам відома якась інша реакція СБУ, окрім коментаря її речниці Марини Остапенко для «Німецької хвилі»?

– Я не слідкую за СБУ. І після цієї зустрічі з працівником служби тиждень тому (яка стала підставою для публічної заяви – прим. авт.) до мене ніхто з СБУ більше не звертався. Натомість вчора до мене дзвонила Анна Герман, заступник Голови Адміністрації Президента України, і повідомила, що голова СБУ готовий зі мною зустрітися.

Варто звернути увагу, що йдеться не тільки про ректорат, а й про загальну атмосферу в університеті. Люди стривожені і висловлюють різні здогади щодо причин уваги до нас з боку СБУ.

Мені відомо, що студенти переживають, бояться висловлювати свої думки навіть у приватних блогах. Адже розуміють, що СБУ у зв’язку зі своєю роботою контролює Інтернет-ресурси та блогосферу. Ми бачимо вже й організовані агресивні коментарі. До мене дійшли вістки, що структури Служби безпеки виходять на контакт із членами нашої спільноти, намагаючись посіяти недовіру до керівництва УКУ і витворити атмосферу страху. Це мене дуже непокоїть.

В суспільстві існує значна інерція страху, оскільки багато людей іще пам’ятають давні методи служб безпеки, коли ці служби «нав’язували співпрацю» - начебто чемно, але настирливо, роблячи ставку на страхові. Свідками того часу є багато священиків (як-от о. Матей Гаврилів, якого тричі заарештовували), багато мирян. Зрештою, є в нас також проректор Мирослав Маринович, клопоти якого з КГБ почалися саме з того, що він відмовлявся стати інформатором.

Пані Анна Герман в телефонній розмові зі мною сказала, що вся нинішня історія з СБУ – це якесь непорозуміння. Вона дуже скритикувала дії СБУ і назвала їх «дикістю». Отже, якщо голова СБУ чи його речниця каже, що все було нормально, а пані Анна мені особисто сказала, що це ганебно і «дико», – то ми маємо справу з неузгодженістю позиції між СБУ і Секретаріатом Президента.

–Чи були подібні прецеденти в стінах УКУ у попередні роки?

– Тільки у 2001 році, і після того подібної практики не було. Тиждень тому я мав розмову з ректором Іваном Вакарчуком, колишнім Міністром освіти. Він каже, що за нової доби ніколи такого не було, щоби він мав підписати документ, який потім хтось відбиратиме.

– Якщо припустити, що співробітникам СБУ стає відомо про якісь провокації, що готуються, чи мали би вони можливість у демократичний спосіб мати зустріч зі студентами і попередити їх про це?

– Звичайно. Я готовий приймати таку інформацію, і ті, хто буває на зустрічах з ректором, знають, що я студентів остерігав і без підказки з боку СБУ. Я постійно кажу нашій спільноті: ми є людьми молитви, принципів, людьми слова, а тому всі мають бути обережними щодо провокацій. І на цьому не потрібно знову акцентувати. Якщо вони (спецслужби – авт.) добре слідкують за тим, що я кажу, то тоді мене дивує: чому вони цього не беруть під увагу?

– Як Ви розцінюєте таку практику, що працівники силових структур дзвонять на приватні телефони працівників УКУ і розпитують про їхню реакцію на Вашу заяву? Чи відомо Вам про такі випадки?

– До ректорату з СБУ не дзвонять – дзвонять до рядових молодих працівників. Таких дзвінків було кілька (більше ніж двічі), і це тільки те, що мені відомо. Вважаю, що кожна структура сильна, коли вона об’єднана. А дана стратегія, і в цьому було видно динаміку радянського режиму, спрямована на те, щоби ділити людей, творити недовіру, тому так багато було секретних працівників. У кожного, хто отримає телефонний дзвінок з СБУ, включається певний стереотип перестороги (навіть коли до них телефонує молодий, порядний працівник Служби безпеки України), і кожен уже буде двічі думати: що говорити, що писати, з ким розмовляти. Сіяння такої недовіри та остраху є однією із цілей такого типу праці цих служб.

– Отче, скажіть, чому не оприлюднили паралельно український та англійський варіанти Меморандуму?

– Описані відвідини відбулись у вівторок на минулому тижні, а в середу до нас почали з’їжджатись ректори з європейських католицьких університетів, які брали участь у Генеральній асамблеї Федерації католицьких європейських університетів. І кожен розуміє, що таке гостинність, увага до гостей. Це також різні технічні проблеми, спілкування з кожним на різних мовах… А наш штат не такий великий. І оскільки важливо було представити інформацію для гостей, я встиг приготувати лист лише англійською мовою. Бо вони приїхали довідатися, як виглядає наше життя, а це була найсвіжіша подія. І щойно у понеділок, коли вони всі роз’їхались, я зміг приступити до написання українського тексту. Тим більше, це були вихідні, а в нашому університеті Трійця і Свято Святого Духа – це важливі свята, коли ми не працюємо. Отже, ми подали український варіант одразу у вівторок.

– Скажіть, будь ласка, хто вже висловив підтримку УКУ?

– Мені одразу висловив підтримку ректор Іван Вакарчук, голова обласної ради Мирослав Сеник, Микола Горинь, Іван Гель, президент Києво-Могилянської Академії Сергій Квіт, академік Голубець, а також багато людей із різних країн. Була дуже тепла підтримка від Федерації католицьких університетів, де є 49 членів. Приходить підтримка і від багатьох простих людей, які дякують і кажуть: «Отче, добре, що Ви не мовчите, що УКУ є вільною спільнотою».

Розмовляла Олена КУЛИГІНА
Львів, 27 травня 2010 року

p://www.day.kiev.ua/296517/
12 травня 2010

Нагороди очікують відданих двоголовому орлу так званих українських політиків — по крові російських, зі сталінською ментальністю — з тієї ж породи, яка в 1932-1933 роках за наказом із Москви нищила чужий їм народ.

Особлива розмова — і вона ще попереду — про роль у здачі держави в руки зграї зліших її ворогів Віктора Ющенка, головного конструктора нашої поразки — цього провінційного аматора, який взявся був зіграти роль декоративного українського месії ХVІІ—ХVІІІ століть в умовах нашого часу — надскладної геополітичної, етно-національної та соціально-економічної ситуації України в глобалізованому світі жорстокої конкуренції й нещадної боротьби за майбутнє.

[...]

Перед владою невдовзі постане питання: що робити з протестами? Є дуже багато підстав думати, що з рішучістю штрафбату (назад вороття немає) вони підуть (уже почали) на повне згортання демократії, на придушення громадянських прав і свобод. Путінізація України — їхній шлях, боротьба з українським націоналізмом і західними впливами (фонд Сороса, інші американські та європейські інституції, що діють в Україні) — їхній метод. Примітивно? Вбого? Але іншого в них немає.

[...]

Можна по-різному ставитися до заяв російських опозиціонерів, але не можна не визнати, що внутрішньополітична та соціальна ситуація в Росії погіршується, а протиріччя між Путіним і Медведєвим загострюються, підкилимна боротьба посилюється. Дедалі частіше лунають заяви про те, що путінська модель вичерпала себе і що країна (РФ) стоїть перед серйозним викликом. Залишати це поза увагою, добровільно набиватися на роль маріонеток Росії, втрачаючи залишки суверенітету і свободи рухів, — означає бути політичними, інтелектуальними, моральними недоумками. Порівняно з ними навіть О. Лукашенко — гігант політичної думки, справжній гарант самостійності Білорусі.

Захід здав Україну Росії. Такий висновок зробили не лише українські політологи й експерти-міжнародники, а й нечисленні симпатики України в США та Європі.

[...]

Проте Обама — цей найбільш соціалістичний президент в історії США — та його підспівувачка Гіларі Клінтон, яка вітає зусилля Януковича з поліпшення відносин з Росією і США як налагодження «рівноваги», — ще не вся Америка. Адже незабаром вибори до Конгресу 2010 року та президентські вибори 2012 року, в ході яких стануться серйозні зміни. У Сполучених Штатах уже лунають голоси занепокоєння внаслідок різкого посилення позицій Росії в Україні та в басейні Чорного моря. Пентагону непросто буде розмістити кораблі, що належать до системи ПРО, в Чорному морі. У Вашингтоні побоюються, що імперські великодержавницькі апетити Росії зростуть після останніх її перемог над Україною.

Особливо ганебною, як завжди, була позиція Франції.

[...]

Степан Бандера і Роман Шухевич це герої для кожного патріотичного українця. Вони мабуть і герої для малоросів, яким москаль, одначе, сказав вважати їх зрадниками. Вони викликають такі пристрасті. - безмежну любов і повагу свого народу і необмежену ненависть і зневагу ворогів. Вони чинили добро для того народу і за це заплатили своїм життям. І ці два чинники надають їм це героїчне окреслення напевне перед найвищим суддею незалежно від указів президентів чи рішень несправедливих, а до того корупційних судів.

Давайте розглянемо дещо поетів-героїв у нашій духовній спадщині. 25 років тому у ніч з 3-го на 4-те вересня 1985 в Пермському концтаборі помер визначний поет і борець Василь Стус. Його відданість своєму народові, великим ідеалам, глибокому етичному способу життя, а також його відношення до смерті широко відоме:

Василь Стус 06.01.38 – 14.09.85

«Я дуже хочу, аби ти виріс чесним, мужнім, мудрим чоловіком. Бо людина буває тільки така. Інша проживе, проскніє, прожире не з одного єгипетського глечика - поки й гегне. А чи була вона людина? Чи було в неї життя? Чи залишила вона по собі добрий слід?»

На мою думку це суть характеристики концепції героїзму у нашій спадщині. Вона обумовлена глибокими християнськими, етичними і націоналістичними прикметами. Ця суть віддзеркалена у словах поетів типу Ліни Костенко, яка у описі про подорожування Марусі Чурай побачила Дмитра Байду Вишневецького, засновника Запорізької Січі, який в турецькій неволі дивиться на майбутнє і у тому майбутньому бачить свого правнука Ярему і каже: «Висіти на палі то і ще не мука як тепер дивитись на такого внука.» Ця суть проявляється у Декалозі Організації Українських Націоналістів в якому знаходяться такі слова - дороговкази: «Здобудеш українську державу, або згинеш в боротьбі за неї», а також, «Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.»

Правда різні окреслення героїзму по різних суспільствах. Наприклад у США героями вважають президентів, астронавтів, а мабуть передусім спортсменів. Мало хто з них підходить до рівня грецької Геро, бо фактично мало хто ризикує власним життям, чи свідомо ставить своє життя на вівтар національної жертви. Фактично у нашому розумінні мабуть далеко більш вагомі постаті називаються героями. Не вважаю Михайла Грушевського, нашого першого президента, чи Євгена Петрушевича, а тим більше останніх менш обдарованих президентів героями, чи астронавта Поповича чи навіть братів Кличко. Натомість отця Августина Волошина який загинув в московській тюрмі вважаю героєм. Правда у нас були ще гетьмани та князі. Теза святого письма життя віддати за друзів, або життя віддати за ідею, за свій народ більш суттєва для нашої оцінки героїзму. Мабуть тому, що наша історія більш трагічна.

Суттєве у розумінні героїки це сучасне сприйняття цієї концепції молодими, а то і творчими людьми, які менше заплямленні життям і тому їх можна вважати ідеалістами. Я наведу для прикладу співочий гурт “Мандри”, який співає такі слова:

“Я тобі скажу,
де квітне дивний сад,
де срібляста ніч
тремтить у темних водах.
У далекий край
лежить нелегкий шлях,
доки хижа ніч кружля по колу.
Тільки два шляхи...
Один веде у пекло.
Інший шлях веде
тебе туди, де світ.
Щоб знайти цей шлях,
послухай своє серце -
твоє серце знає,
як його знайти!
Я тобі повім
про мрію золоту,
що палким вогнем
горить в моєму серці.
Про щасливий край,
про радісних людей,
де життя кидає виклик смерти.
Не спи, моя рідна земля!
прокинься, моя Україно!
Відкрий свої очі у світлі далеких зірок.
Це дивляться з темних небес
загиблі поети й герої -
всі ті, що поклали життя за майбутнє твоє.
всі ті, хто так вірив у світле майбутнє твоє.”
http://www.youtube.com/watch?v=BLkzxVS9VyE

Ця пісня сучасної молоді України, це пісня глибоких переживань. Це музика, яка закорінилась у давній традиції

Моє знайомство з сучасною творчою молоддю України почалося на ІІ Зїзді народного Руху України де молодий співак Олег Павлишин заспівав такі слова, здається оригінальної творчості:

“Холєра красная, бодай би тряснуло,
Бодай би кров троїста залила,
А ми бандерівці, ми хлопці вольнії,
Не віддамо Вкраїну москалям.”

Співали разом з ним вся молодь в залі. Історія сучасної української пісні включає також гурток “Кому Вниз”, який свою духовність прийняв від Тараса Григоривича Шевченка. Шевченко чи не найбільший наш герой, який зробив і далі робить стільки добра для народу, далі актуальний і пробуджує незрячих. Він віддав своє здоровя і тим самим своє життя за право пробуджувати народ своїми віршами:

Тарас Шевченко 9.3.1814 — 10.3.1861

Співак Тарас Чубай у пісні „Під Львівським замком“ співає народну стрічку:

“Не плач, стара мати, син героєм став,
Він за Україну голову поклав.”

Все виповнене героїзмом нашого народу. Творча молодь мало не приголомшена героями України але вважає, що Україна не шанує дійсних героїв, хоча називає багато героїв. Гурт „Тартак” співає, „Я не хочу бути героєм України- не цінує героїв моя країна.”

У хронології відзначень геройських чинів незабаром припаде річниця коли в 1954 п’ятисот українських жінок у Кінгірі, загартовані героїчним минулим членів ОУН і воїнів УПА, віддали і своє життя. Американська журналістка Анн Апелбавм написала так у своїй книжці “Гулаг“:

«Якраз перед світанком, о пів на четверту ранку, 26 червня (1954), МВД вдарило... не менше 1,700 солдатів, 98 собак та п'ять танків Т-34 окружили табір ...танки ввійшли в браму. За ними ввійшли солдати вповні озброєні до бою. Є деякі подання, що солдати, котрі провадили танками, і ті на землі, були п'яні. Хоча це може бути й легенда, яка виросла після рейду, але є правдою те, що і Червона Армія, і таємна поліція традиційно давали горілку солдатам, яким доручено робити брудну роботу: порожні пляшки майже завжди знаходились у групових могилах....
П'яні чи ні водії танків не застановлялися над тим - чи переїхати прямо по в'язнях, які приступили... Вони переїхали групу жінок, які взялися за руки та стали на їхньому шляху, не вірячи, що танки наважаться їх вбити ...вони знищили бараки, де спали інші в'язні... (Любов) Бершадская (свідок), яка допомагала таборовому лікареві займатися пораненими,... пише про 500 жертв».

Богдан Ігор Антонич, який жив у 1920-30 роках і мав відповідне бачення своєї Батьківщини у той час, сьогодні, на жаль, дуже актуальній не тільки, щодо його улюбленої Лемківщини, але взагалі України, яку він так любив і долю якої переживав:

Поет-модерніст, письменник 05.10.1909—06.07.1937

Василь Симоненко 08.01.1935 – 13.01.63

Поет-герой вмираючи за ідею, за право народу жити, оголошує виклик ворогові на сьогоднішній тяжкий час поновного переживання нашого народу, поновного намагання Москвою його поневолити, влаштовуючи при кермі української держави вислужника-малороса і йому подібних - всяких Януковичів, Табачників, Грищенків. Поет-герой Василь Симоненко говорить за нас усіх:

“Де зараз ви, кати мого народу?
Де велич ваша, сила ваша де?
На ясні зорі і на тихі води
Вже чорна ваша злоба не впаде.
Народ росте, і множиться, і діє
Без ваших нагаїв і палаша.
Під сонцем вічності древніє й молодіє
Його жорстока й лагідна душа.
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!”

А ми повинні додати:
„А ми бандерівці, ми хлопці вольнії,
Не віддамо Вкраїну москалям.”

16 травня 2010
Аскольд Лозинський

Марія Волкова

Я приєднуюсь до акції «Табачника – на смітник історії».

З перших днів роботи пана Д.Табачника, після його призначення Вами на посаду Міністра Освіти України, український народ не має спокою.

Плани Д.Табачника, щодо перевиховування нації України, являються ворожими для українців. Українці вчилися патріотизму від своїх попередників. Нашими вчителями були Т.Шевченко, І.Франко, Л.Українка, та інші, які призивали в своїх творах «єднатися за правду.., боротися за неї». Україна все життя прагнула до волі, але не мала її.

Ми цінимо свою історію, культуру, мову, науку, письменство. А наші пісні, які ще від Байди нам в’ються – це джерела і стежки до мови наших пращурів. Все це  - наші скарби.

А  що дасть нам Д.Табачник в обмін на твори українських класиків?  Російську мову ми знаємо на рівні української, без примусу вчимо англійську, німецьку, іспанську ... і тільки молдавська мова була для меншин. І якщо вона стане міжнародною мовою, то до неї збільшиться цікавість.

Україна буде вчити свою рідну мову!

Мене глибоко вразили слова Д.Табачника: «Закон о Голодоморе 1932-1933 гг в Украине ставит нас в один ряд с отвратительными тоталитарными диктатурами...». А слова - «мелко подгадить соседу; обмануть; предать; выгадать что-то, обманув ближнего; согласие потерять глаз, чтобы сосед вовсе ослеп – характерная особенность формирующейся украинской нации». Де це Ви таке чули, пане?

Існує народна приказка – вона і стане відповіддю Д.Табачнику (про Голодомор) – «... тобі плюють в очі, а кажуть, що це Божа Роса».

Я, Волкова Марія, була свідком Голодомору 1932-1933 рр. в Україні. У мене відібрали дитинство і здоров’я. І після 33-го, наступні 34 і 35 роки все ще були голодними. І ми, які вижили в ці роки, були настільки виснаженими, що виглядали як скелети, не мали сил навіть встати, спали по 2 тижні поспіль.

В ті роки, в наслідок тоталітарної політики Москви, від голоду на Україні померло 10 млн людей, в тому числі 3 млн дітей! А пан Д.Табачник називає це нагадування Росії «мелко подгадить соседу, т.е. Москве» .

Хотілося б порадити міністру освіти: «Схаменіться! Аналізуйте, про що Ви говорите! Нас (невинних) знищували, топтали, арештовували як ворогів народу, батьків відправляли на тяжкі роботи, звідки вони не повернулися. Нас цькували, а матері із сльозами на очах вдивлялися в нас сплячих і прислухалися, чи ми ще дихаємо.

Маю до Вас запитання: «хто кому тоді гадив і тепер гадить?»

Українська мова повинна бути державною мовою. 
Не буде мови – не буде нації;
Не буде мови – не буде країни,
А буде територія, котру плануєте трансформувати під опіку нашого «старшого» брата.
Ми там уже були!

Від свого імені вимагаю діяти відповідно до Дружнього послання Т.Г.Шевченка землякам:
«Учітеся, брати мої.
Думайте, читайте
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь...»

І в заключення, пане Президенте, Ви повинні соромитися того, що в Європейському Парламенті (ПАРЕ) не відважились стати в обороні мільйонів українських хліборобів цілеспрямовано винищених штучним голодом 1932-33го...  якраз тому, що вони були українцями.  Те що Ви ствердили в ПАРЕ було нічим іншим як зрадою свого народу!  За Вашою логікою хтось міг би ствердити, що Голокост не був ґеноцидом тому, що інші національності також постраждали від нацистів. 

Що особисто Ви знаєте про Голодомор, щоб робити заперечення?  Чи Ви читали опубліковані сьогодні свідчення людей переживших цю трагедію? Чи Ви знайомилися з архівними документами відкритими за незалежності? Чи хоча б тримали в руках наукові збірники інституту історії Академії Наук України на тему Голодомору? Напевно ні.

Я і такі як я - свідки страшного злочину - можу Вам багато розсказати. Тож, щоб у Вас не було сумніву - нас, українців, вбивали голодом, щоб викорінити національний дух, щоб винищити українське етнічне ядро – селянство. Подивіться на карту, пане Президенте, щоб запевнитися, що на територіях, де проживали етнічні українці найбільше лютував голод тому, що Кремль добре пам’ятав наші прагнення до створення Соборної незалежної України ще в 1920-х роках. Україна була дуже важливою для СССР і мала бути збережена в його рамках будь якою ціною. Ціна ж виявилася надто високою – понад 10 млн. українців, тисячі господарств найкращих українських хліборобів, від яких забирали все: житло, одяг, знаряддя праці, худобу... Їх арештовували, вивозили до Сибіру, на північ, кидали просто в полі посеред зими без жодних засобів існування... Це були найактивніші і найнепокірніші, хто не погоджувався з політикою партії і не підтримував радянську владу.

Вам, як Президенту незалежної Української Держави, має бути соромно за свою байдужість до нації і неосвітченість у питаннях історії країни, яку Ви очолили.

Майже 60 років Голодомор ретельно замовчувався і офіційно заперечувався правлячою верхівкою СРСР,  але сьогодні це зробити не вдасться. Історію Вам не змінити, як би цього не хотілось. Краще подумайте про своє ім’я, яким воно увійде в історію...

Марія Волкова
16 травня 2010 р.
Ноттінгем, Англія.

Marco Levytsky
Ukrainian News, Edmonton, Canada

Canada has always maintained a "special relationship" with Ukraine, based largely upon the role Ukrainians played as one of Canada's founding regional nations in settling the Prairies and subsequent contributions to Canada's development as a nation. As a result of this "special relationship", Canada became the first then-Western country and the second in the world (after Poland) to recognize Ukraine's independence after the landslide 1991 referendum. Since then Canada has contributed greatly to assist Ukraine in instituting social, economic and democratic reforms.

The key word here is democratic. Promoting democratic reform has been a cornerstone of Canada's relations with Ukraine. This was most prominently manifested by the sending of 500 government-sponsored election observers (in addition to the 500 Ukrainian Canadian community ones) by the Liberal government in 2004 and the 270 government-sponsored observers sent by the Conservative government in 2010. And let's not forget that it was a Progressive Conservative government that so quickly recognized Ukraine's independence in 1991.

Thus, support for Ukraine and support for the development of democracy in Ukraine has always been a policy endorsed by all parties in Canada. This is reflected in the multi-partisan composition of the Canada-Ukraine Parliamentary Friendship Group. Therefore, when Ukraine's democracy is being systematically eroded, it is imperative for all parties in Canada and the Government especially, to take a resolute stand against any such slide back into authoritarianism and dictatorship.

No one is denying that Viktor Yanukovych was democratically elected -- albeit with the weakest mandate of any Ukrainian president including the lowest plurality and with the distinction of being the only president who failed to win a majority in either round. But then Adolph Hitler too was democratically elected chancellor of Germany in 1933. He then proceeded to dismantle the Constitution of the Weimar Republic just as Yanukovych is now dismantling the Constitution of democratic Ukraine.

Since coming to power Yanukovych has:

• Created an unconstitutional government by bribing opposition members to defect, instead of calling new parliamentary elections as he was bound to do under law;
• Undermined the independence of the judiciary by pressuring and/or bribing judges to endorse his unconstitutional government;
• Got parliament to unconstitutionally ratify an unconstitutional lease extension for a foreign power to maintain a naval base on Ukrainian soil;
• Bullied parliament to ram through a budget in 10 minutes without allowing the opposition any time to study the document;
• Reinstituted censorship in the media; and
• Begun using law enforcement agencies to repress the opposition.

In theory, the people of Ukraine can reverse this trend in two years by electing a new parliament. But, in practice, can we reasonably expect any more free elections under this regime?

Yanukovych has gotten away with this erosion of democratic rights in Ukraine because the West has turned a blind eye to his unconstitutional actions. But he is conscious of world opinion and this is where Canada has an extremely important role to play.

Canada has to let Yanukovych know in no uncertain terms that his erosion of Ukraine's fragile democracy will not be tolerated. Canada also has to take the lead in urging other Western democracies to take a similar resolute stand.

http://windowoneurasia.blogspot.com/2010_05_06_archive.html
May 06, 2010

Paul Goble

Vienna, May 6 -- The decision of new Ukrainian President Viktor Yanukovich to declare that the terror famine was a mass murder in which Ukrainian peasants suffered alongside Russian and Belarusian ones rather than a Moscow-orchestrated genocide directed against the Ukrainian nation has attracted a great deal of attention in Ukraine, Russia and the West.

Consequently, immediately after Yanukovich's election, the new vice prime minister for humanitarian questions, Vladimir Seminozhenko called for defining new rules for "the future function" of this institution and its subordination to the State Archives Committee, which was headed by a representative of the Communist Party of Ukraine.

Volodymyr Vyatrovich, who headed the archive of the institute under Yushchenko, says that he and his colleagues backed the idea of the creation by the Council of Ministers of an Archive of National Memory. But that did not happen because then-Prime Minister Yuliya Timoshenko decided not to offend the communists in the parliament.

Another historian, Roman Krutsik, points out that politics has dominated archival policy in Ukraine. The former head of the Ukrainian Memorial and founder of the Ukrainian Museum of the Soviet Occupation, Krutsik warns that it is possible that his museum won't survive under Yanukovich. Reportedly, he says, "Putin [earlier] called Yushchenko and asked to close [it]."

Closing the archives and closing such institutions will do far more damage to Ukraine and its future than even Yanukovich's declarations about the events of 1932-33. After all, the new Ukrainian leader does concede that a Moscow-sponsored mass murder took place then, even if that horror does not meet the definition of genocide.

But if Ukrainians cannot research their history in directions the current powers that be in Moscow do not like, then the future of that country is truly bleak -- all the more so if Western scholars and governments do not denounce this transparent effort to push the tragic twentieth century history of Ukraine down an Orwellian memory hole.

Про внутрішні причини національної поразки-2010

Марта Онуфрів

Ремарка про вибори-2010. Ішлося не про перемогу Юлію Тимошенко, а про майбутнє України без Януковича й експансії в Україну «братерської» Росії. Прецінь Ю. Тимошенко не японський самурай, щоб чинити політичне гаракірі (харакірі), здаючи Україну Росії. Нині втрачено чи не найголовніше: тяглість демократичного процесу, тобто можливість обирати на президентських виборах нового керманича, а з ним - кращі перспективи для України.

Кремлівський слід у виборах-2010

Мабуть, ідея знищення Української держави зародилася в голові ґебіста В Путіна відразу ж після помаранчевих подій. Росія розуміла, що без України вона ніколи не повернеться до статусу суперпотуги, тим паче – за сприятливих умов для України був би можливий експорт кольорової революції в Росію.

Причетність російських спецслужб до останніх виборів в Україні поза всяким сумнівом, позаяк офіційна Росія ніколи не скривала своїх прагнень знищити Українську державу.

Друга цитата конкретизує подальші плани кремлівського тендему Медведєв-Путін щодо самої України: «Російські спецслужби здійснювали й здійснюють спецоперації, скеровані на підрив суверенітету й незалежності України... У структурах ФСБ, які займаються Україною, протягом останнього часу збільшено в півтора рази (кількість російської аґентури) в порівнянні з періодом 50-их років, коли в Україні діяло підпілля УПА». Ця цитата вказує на російську заанґажованість у виборах-2010, найбільше в Галичині, позаяк якраз там "діяло підпілля УПА". Саме в Західній і Центральній Україні вирішувалася доля виборів-2010. Звідси можна зробити висновок: у західних, частково й центральних областях України масово орудувала московська аґентура, яка активно вербувала так званих українських патріотів, журналістів, займалася дезорієнтацією виборців, розчищаючи шлях до перемоги московського ставленика В. Януковича. Підтвердженням ролі Кремля у виборах-2010 є капітулянтський курс Януковича, як політична плата Росії за перемогу на виборах-2010.

Захід на послугах імперської Москви

Прикметно, що весь світ рухається в напрямку до відкритості, демократичності, зокрема контрольованості влади з боку активного громадянського суспільства, дотримання прав людини, свободи слова.

У Росії все навпаки: застигло, завмерло на позначці "авторитаризм".

На жаль, державні мужі світового засягу легковажно сприймають посили кремлівської ґебні, наражаючи країни Європи на можливі катастрофи. А тим часом під дружнє рукостискання Заходу московська ґебня завойовує щораз більше простору для реалізації пунктів своєї військової доктрини.

Першим пробним каменем Кремля на міцність «гнилого» Заходу було отруєння радіоактивним полонієм колишнього офіцера ФСБ Олександра Литвиненка (Лондон, 2006р.). Відомо, що Європа мляво реаґувала на смерть цього заручника російського режиму, а дехто з британських журналістів запропонував, щоб «не дразнити російського медведя». Так і сталося. Наступний саміт в Гельсінкі «Росія – ЄС» відбувся без жодного політичного сучка. Європа по-своєму леґалізувала подальший експорт московського державного тероризму.

Чи не єдиним думаючим британцем виявився політичний оглядач Домінік Лоусон, який у «Independent» писав: «Велика помилка сучасних західних політиків полягає в тому, що демократію вони ставлять на одну дошку з цивілізацією... Проблема нинішньої Росії не дуже то відрізняється від причин її негараздів упродовж усієї історії. Цією країною завжди правлять і правили люди, а не закони».

Окрилена успіхами кремлівська ґебня вирішила переділити світ, позначивши на мапі сфери неоімперського впливу. Наразі під їхнім терористичним прицілом опинилися постсовєтські країни. Але це ше не значить, що імперський апетит не з`явиться й на країни Східної й Західної Європи.

Немаловажну роль у підсиленні експансивних намірів «московських карликів» зіграли подвійні стандарти Європи в оцінці російсько-грузинської війни. Адже ПАРЄ у своїй резолюції поставила на один щабель аґресора і жертву: «Відповідальні за «серпневу війну» є як Росія, так і Грузія, причому РФ більшою мірою».

А Захід усе більше потакав імперським апетитам Росії. У Москві держсекретар США Гіларі Клінтон і чорношкірий президент США Барак Обама (2009р.) за закритими дверима узгіднили з тендемом Медведєв-Путін сфери впливу США й Росії, давши згоду на повернення низки постсовєтських країн в російську орбіту, а навіть на поглинання Росією деяких із них, зокрема України. Слід окремо зазначити, що канцлер Німеччини Ангела Меркель і президент Франції Ніколя Саркозі давно танцюють під «рускую балалайку» В. Путіна.

Ось що з приводу згаданих таємних перемовин у Москві писав власний кореспондент УНІАН Роман Цимбалюк: «Так чи інакше, але все-таки складається враження, що в системі зовнішньополітичних пріоритетів США Україна може стати «розмінною монетою», якою готові будуть пожертвувати ради налагодження відносин з важливішим партнером». Нещодавні події в Киргизстані підтвердили, що не лише Україну здали в смертельні обійми Москви. Питання часу: хто наступний?

Нині в усій цинічності вимальовується міжнародна змова по ліквідації незалежної України: іґнорування спостерігачами ОБСЄ масштабних фальсифікацій виборів-2010 в синьому поясі, миттєва леґітимізація В. Януковича в статусі президента України, відсутність реакції міжнародних чинників на ґвалтування Конституції України, зокрема при формуванні коаліції, прийнятті державного бюджету, підпорядкування ПРУ всієї судової гілки влади, видовище на ядерному саміті під назвою «міжнародна телезірка», здача національних інтересів усупереч Конституції України тощо.

Як уже згадувалося, імперське рейдерство під назвою «сабіраніє рускіх зємєль» не обмежилася Україною. Маючи запевнення ліквідатора Української держави В. Януковича про повну здачу ним національних інтересів України, Кремль провів блискавичний проросійський переворот у Киргизстані (квітень 2010р.).

До повалення чинного президента Курманбека Бакієва було залучено киргизьких опозиціонерів, які пройшли відповідний «інструктаж» у Москві, а також задіяно немало російської аґентури. Про узгодженість дій киргизської опозиції з Кремлем публічно заявила голова перехідного уряду Киргизстану Роза Отунбаєва (радіостанція «Ехо Москви»): «Владімір Владіміровіч питав, чим допомогти, як, що ми потребуємо... Ми вдячні РФ, вдячні прем`єр-міністрові Росії за те, що в ці дні (революції) була підтримка від РФ...».

Звісно, лицемірства Кремлю не позичати. Не дивно, що В. Путін заперечив свою причетність до так званої киргизської революції: "Ні Росія, ні ваш покірний слуга, ні російські офіційні особи не мають до цих подій жодного відношення».

Утім, нещодавня катастрофа польського літака під Смоленськом (квітень 2010р.) засвідчила, що інтереси Кремля не обмежуються колишнім постсовєтським простором. У даному випадку кремлівська ґебня працювали експромтом, унаслідок чого назовні вилізло багато що з московського мішка жахіть. Офіційна й неофіційна інформація «падіння» літака, маніпуляції росіян зі світлом на летовищі, ще більше – звуки пострілів по уцілілих жертвах під завивання сирени свідчать про терористичний акт Кремля. Безперечно, офіційна Росія вдруге кинула зухвалий виклик світовій спільноті.

Хочеться вірити, що макабричний Катинь-2 став для Заходу моментом істини. Мабуть, через те на святкування 65-річчя сталінської «побєди» до Москви завітала тільки вірна подружка Путіна Ангела Меркель. Керманичі інших провідних держав просто проіґнорували зборище у Москві, де вкотре погрозливо брязкали зброєю.

Безперечно, обезголовлена Польща з її проросійськими прем`єр-міністром Дональдом Туском і головою сейму Броніславом Комаровським буде легшою здобиччю для кремлівських неоімперських мисливців. Принагідно скажу, що в особі Л. Качинського Україна втратила свого приятеля й захисника на міжнародному рівні.

Історичні паралелі. Обнадійливі перспективи

Якраз 65 років тому відбулася Ялтинська конференція (лютий 1945 р.), на якій, зокрема, президент США Франклін Рузвельт, прем`єр-міністр Великобританії Вінстон Черчіль та вождь «усіх часів і народів» Йосиф Сталін провели новий переділ повоєнної Європи, віддавши під «опіку» СССР окуповані ним країни. Цікаво, що невдовзі День перемоги над нацистською Німеччиною (8.05.1945р.) нещодавні союзники відсвяткували порізну. Укоротці дружба трьох керманичів дала тріщину. Це сталося через передачу Ігорем Ґудзенком, працівником посольства СССР у Канаді, канадському офіціозові списків розгалуженої совєтської шпигунської мережі (вересень 1945р.). Із цього приводу відбулася екстренна зустріч прем`єр-міністра Канади Маккензі Кінґа з президентом США Гаррі Труменом, а вже опісля пролунав відомий виступ В. Черчіля (березень 1946р.), що ознаменував собою початок «холодної війни».

Останньо спостерігаємо напругу в американсько-російських відносинах. Один із найаґресивніших політиків Росії Сєрґєй Марков вказує на головну причину зростання екскалації між США й Росією: «Серед представників влади є люди, які вважають Обаму просто тимчасовим явищем... У владних колах... кажуть, що це перезавантаження – просто трюк... Росія хоче, щоб її визнали наддержавою в регіоні... Але Вашинґтон поки що відмовляє Росії в цьому статусі» («Американсько-російські відносини: потрібно нове перазаватаження», «Time», США). Автор згаданої статті С. Шустер із песимізмом пише наступне: «Але мрія Обами про те, щоб почати з чистого аркуша і сформувати справжні праґматичні відносини з Росією, починає виглядати наївною. І дедалі більше стає очевидним, яке угруповання в Кремлі командує парадом». Слід зазначити, що до всього рейтинґ Б. Обами катастрофічно падає. Не за горами поразка демократів на парламентських виборах США.

Можна припустити, що від російської аґресивної політики з елементами державного рейдерства вже втомилися чи скоро втомляться в Європі й у Північній Америці. Гряде ера нового, вже холодного перезавантаження. Згідно з прогнозами залежність Європи від газового вентиля Кремля істотно зменшиться через 5-6 років, унаслідок чого РФ опиниться в глибокій політичній і економічній кризі. Тоді й обірветься гаряча дружба Заходу з Росією.

Упродовж цих 5-6 років Україні треба вистояти, організувати широкий протестний рух, щоб остаточно не перетворитися в колоніальний придаток імперської Москви. А там таки «діждемось Вашинґтона з новим і праведним законом».

Марта Онуфрів, журналіст (Канада, Торонто)

We respectfully request that you sign the online petitions
in defense of Ukraine and in solidarity with the people of Ukraine by clicking on the links below:

www.lucorg.com/signature.php/signature_id/8/lang/en    and
www.lucorg.com/signature.php/signature_id/8/lang/ua 

The petitions are in support of the opposition in Ukraine to the policies and statements by the Government of Ukraine, that undermine the dignity, sovereignty and territorial integrity of Ukraine.

In addition to signing the Ukrainian and/or English language petitions, we also ask that you download the petitions, and send the English-language version as a letter to your Member of Parliament and the Ukrainian-language version as a letter to the Embassy of Ukraine in Canada.

For further information, please contact our public information department at 416-516-8223 or at luc@lucorg.com   

In addition, for information on the Embassy of Ukraine in Canada, please visit www.ukremb.ca/canada/en/25200.htm  and for information on Canada’s  House of Commons, please visit www.parl.gc.ca/common/index.asp 

The address for the Embassy of Ukraine in Canada is: 310 Somerset St. West, Ottawa, ON  K2P 0J9

League of Ukrainian Canadians, League of Ukrainian Canadian Women National Executives

Dear Member of Parliament,

I join with the many thousands of Ukrainian citizens throughout Ukraine who have risen up in protest to condemn the decision that allows Russia to maintain its armed forces on Ukrainian soil. I share their outrage over this clear violation of the Constitution and the fundamental security interests of Ukraine. This irresponsible action will further destabilize Sevastopol and the Crimea, and pose a threat to the territorial integrity of Ukraine and its sovereignty.

Furthermore, I strongly support Ukrainians in Ukraine in their condemnation of:

• The unconstitutionally constituted parliamentary majority,
• The appointment of an illegitimate and avowedly anti-Ukrainian Cabinet of Ministers,
• The relinquishing of all nuclear fissionable material to Russia and the U.S.,
• Ceding control over other strategically important assets to Russia,
• Tolerating and encouraging traitorous statements and seditious plans by the Cabinet of Ministers that:
  • Challenge the constitutional status of the Ukrainian language as the official language of Ukraine,
  • Threaten the territorial integrity of Ukraine by undermining national unity,
  • Falsify and ridicule the epic, centuries-long resistance and ultimate victory of the Ukrainian nation over Tsarist and Communist colonial oppression and terror, and
  • Deny that the Holodomor was an act of genocide against the Ukrainian people.

I share the conviction of Ukrainians in Ukraine and throughout the world that these treasonous actions will not stand, and that in the current regime’s place will come a government worthy of the Ukrainian people, that will defend Ukraine’s Constitution and democracy, civil society and the rule of law, territorial integrity, and national independence.

In this, I believe!

Name:

Signature:

До Посольства України в Канаді:
 
Я приєднуюся до всіх українців в Україні і за кордоном, які протестують проти рішення президента, що дозволяє збройним силам Росії залишатися на українській землі. Я глибоко розумію їх обурення з приводу  явного порушення Конституції та безпеки України.
Ці безвідповідальні дії приведуть до дестабілізації у  Севастополі і Криму, а також представляють загрозу для територіальної цілісності України та її суверенітету. Найбільш тривожним є те, що це рішення не гідне президента та уряду України, а більш притаманне зрадникам держави на користь імперських амбіцій Росії.

Я також підтримую протест українських патріотів з приводу:

- Неконституційного становлення більшості у Верховній Раді;
- Незаконного призначення українофобів до Кабінету міністрів;
- Відмови від усіх ядерних матеріалів, та їх передання Росії та США;
- Передачі Росії контролю над іншими стратегічно важливими галузями держави;
- Зрадницьких заяв президента і крамольних планів Кабінету міністрів, щодо статусу української мови як державної, територіальної цілісності та національної єдності України, фальсифікації і глузувань в питаннях Голодомору-геноциду і терору комуністичного режиму.

Я поділяю з нашими українськими братами непохитну віру в Бога і Україну, віру, яка гартувала український народ під час всієї його довгої і болісної ходи до незалежності. Історична справедливість мусить бути відновлена. Україна переможе. На місце нинішньої влади прийде уряд гідний українського народу, який захищатиме Конституцію України і верховенство права, демократію, територіальну цілісність і незалежність Української держави.

У це я глибоко вірю!

Ім’я та прізвище:

The civil society in Ukraine began the civic campaign 'Make Ukraine better!', intended to remind all those who gave their lives for Ukraine.

The bilingual manifesto of campaign (in Ukrainian and Russian) said:

In remembrance of those who fought for Ukraine and to together future -- our initiative:

Belt for Belt (from famous UPA lyrics "Lenta za lentoyu"):

We have different political views. We speak different languages. But Ukraine is unique for us. Do not be afraid to say that. Do not be ashamed. Do not forget.

Put the flag on your apartment. Add the ribbon to your clothes -- to the day-to-day one and to festive one and to any one.

You want to make life better in Ukraine? Do it. Anything. And think about more.

Do you want to do more than just putting the ribbon to your clothes? You're not alone :-)

There are all sorts of issues needing to resolution, and actions that can and should be done. For example, today's issues to be solved by civil society:

1) demand for joint vision of history -- as the basis for understanding in the society;

2) actions for organization of civil society;

3) action against state corruption and the filth of personal responsibility of state representatives and politicians (yes, they also must live with respect for the law and must behave decently);

3) support to culture (not for kitsch);

4) support poor and disadvantaged parcels of society;

5) etc, etc, etc ...

You can propose your own actions; you also can support actions of others. For more information, visit the online community Make Ukraine better! There discussions are made, there activities are organized. Why not?

You also can help to our action as follows:

1) Place one of the proposed banners on your blog / site: http://lentaua.org.ua

2) Send to us your beautiful photos with the ribbons, organize a section of photographs, involve famous people, finally, our action allows your personal PR :-)

3) Create the design of the original ribbons, banners or other promotional materials.

4) To popularize and disseminate our initiative in the press, in the Internet, in blogosphere, etc ...

5) Share with us your ideas. Write to us, don't be ashamed in(doggy)lentaua.org.ua or join the community http://community.livejournal.com/lenta_ua or visit the campaign website http://lentaua.org.ua

Information about this initiative in Portuguese:

http://ucrania-mozambique.blogspot.com/2010/05/campanha-tornaremos-ucrania-melhor.html

http://www.firstthings.com/onthesquare/2010/05/storm-clouds-in-ukraine
May 25, 2010

George Weigel

Rev. Borys Gudziak

Connecting Ukrainians Around the World!

• Memorandum of Understanding with the Ministry of Foreign Affairs of Ukraine on issues which include guaranteeing the rights of Ukrainians living outside Ukraine, promoting the image of Ukraine internationally, preserving and popularizing the Ukrainian language in the diaspora and Ukraine, recognizing the Ukrainian Holodomor of 1932-33 as an act of genocide against the Ukrainian people, and supporting Ukraine's European and Euro-Atlantic goals;
• Memorandum of Understanding with Ukraine's Ministry of Culture and Tourism on cultural and arts issues;
• Memorandum of Understanding with Ukraine's Ministry of Family, Youth and Sport on sports issues;
• Memorandum of Understanding between UWC's Sport Commission and Ukraine's National Olympic Committee regarding the Summer and Winter Olympic Games.

Guided by our motto for 2010 - Strengthening the national awareness of Ukrainians around the world! - which is driven by the recognition of today's needs, UWC will continue to fulfill its leadership role in coordinating the activities of the many millions of people in the Ukrainian diaspora, primarily through far-reaching international projects similar to the International Holodomor Remembrance Flame. UWC will also continue to develop Ukrainian community life in the diaspora and protect the human rights and national interests of all Ukrainians. UWC's activities will focus on strengthening Ukraine's independence, securing the status of Ukrainian as the only state language in Ukraine, asserting Ukraine's identity, and continuing the process of democratization in Ukraine and its integration into the European community.

Make your donation today to support the activities of the UWC and help us achieve our mutual goals!

For more information about UWC and its activities visit www.ukrainianworldcongress.org.

Ми просимо Вас підписати петиції в інтернеті на підтримку територіальної цілісності незалежної України та на знак солідарності з українським народом клікнувши на інтернет-адреси, розміщені нижче:
www.lucorg.com/signature.php/signature_id/8/lang/en 
www.lucorg.com/signature.php/signature_id/8/lang/ua
Ці петиції спрямовані на підтримку опозиції в Україні щодо дій і висловів представників українського уряду, спрямованих проти суверенітету і територіальної цілісності України.
На додаток до того, що Ви підпишете петиції, ми просимо роздрукувати їх і висилати до парламентаріїв з Ваших округів (англомовну версію) та до посольства України в Канаді та інших країнах (україномовну версію).
Для отримання більш детальної інформації просимо контактуватися з нашим відділом інформації у Торонто, Канада за телефоном 416-516-8223 або електронною поштою – luc@lucorg.com .
Подаємо також електронні адреси посольства України в Канаді www.ukremb.ca/canada/en/25200.htm  та канадського парламенту www.parl.gc.ca/common/index.asp 
Поштова адреса посольства Укра1ни в Канаді: 310 Somerset St. West,
Ottawa, ON  K2P 0J9

Ліґа Українців Канади, Ліґа Українок Канади                          Крайові Управи

Dear Member of Parliament,

I join with the many thousands of Ukrainian citizens throughout Ukraine who have risen up in protest to condemn the decision that allows Russia to maintain its armed forces on Ukrainian soil. I share their outrage over this clear violation of the Constitution and the fundamental security interests of Ukraine. This irresponsible action will further destabilize Sevastopol and the Crimea, and pose a threat to the territorial integrity of Ukraine and its sovereignty.

Furthermore, I strongly support Ukrainians in Ukraine in their condemnation of:

• The unconstitutionally constituted parliamentary majority,
• The appointment of an illegitimate and avowedly anti-Ukrainian Cabinet of Ministers,
• The relinquishing of all nuclear fissionable material to Russia and the U.S.,
• Ceding control over other strategically important assets to Russia,
• Tolerating and encouraging traitorous statements and seditious plans by the Cabinet of Ministers that:
  • Challenge the constitutional status of the Ukrainian language as the official language of Ukraine,
  • Threaten the territorial integrity of Ukraine by undermining national unity,
  • Falsify and ridicule the epic, centuries-long resistance and ultimate victory of the Ukrainian nation over Tsarist and Communist colonial oppression and terror, and
  • Deny that the Holodomor was an act of genocide against the Ukrainian people.

I share the conviction of Ukrainians in Ukraine and throughout the world that these treasonous actions will not stand, and that in the current regime’s place will come a government worthy of the Ukrainian people, that will defend Ukraine’s Constitution and democracy, civil society and the rule of law, territorial integrity, and national independence.

In this, I believe!

Name:

Signature:

До Посольства України в Канаді:
 
Я приєднуюся до всіх українців в Україні і за кордоном, які протестують проти рішення президента, що дозволяє збройним силам Росії залишатися на українській землі. Я глибоко розумію їх обурення з приводу  явного порушення Конституції та безпеки України.
Ці безвідповідальні дії приведуть до дестабілізації у  Севастополі і Криму, а також представляють загрозу для територіальної цілісності України та її суверенітету. Найбільш тривожним є те, що це рішення не гідне президента та уряду України, а більш притаманне зрадникам держави на користь імперських амбіцій Росії.

Я також підтримую протест українських патріотів з приводу:

- Неконституційного становлення більшості у Верховній Раді;
- Незаконного призначення українофобів до Кабінету міністрів;
- Відмови від усіх ядерних матеріалів, та їх передання Росії та США;
- Передачі Росії контролю над іншими стратегічно важливими галузями держави;
- Зрадницьких заяв президента і крамольних планів Кабінету міністрів, щодо статусу української мови як державної, територіальної цілісності та національної єдності України, фальсифікації і глузувань в питаннях Голодомору-геноциду і терору комуністичного режиму.

Я поділяю з нашими українськими братами непохитну віру в Бога і Україну, віру, яка гартувала український народ під час всієї його довгої і болісної ходи до незалежності. Історична справедливість мусить бути відновлена. Україна переможе. На місце нинішньої влади прийде уряд гідний українського народу, який захищатиме Конституцію України і верховенство права, демократію, територіальну цілісність і незалежність Української держави.

У це я глибоко вірю!

Ім’я та прізвище:

Підпис:

http://kotyhoroshko.livejournal.com/448056.html

Утиски нового режиму перейшли людські межі - Ялинку (в народі – Йолка), яка впала на нашого Гаранта Конституції (http://www.youtube.com/watch?v=oowdk2Xqhbg), була вчора затримана правоохоронними органами. Йолку зараз допитують і катують в застінках СБУ, вимагаючи свідчень щодо організаторів замаху.

Ми розуміємо, що однією Ялинкою-героїнею все не закінчиться. Руки каральних органів дійдуть до Карпат і Полісся, знищуючи всі ялинки та смереки на захист Гаранта Конституції від майбутніх замахів.

В Адміністрації Президента вже підготовлено указ, який заборонить встановлювати ялинки на Новорічні та Різдвяні свята. На Майдані Незалежності вже за 2 тижні почнеться спорудження найбільшої в світі пальми Мєрцалова – нового символу Новорічних свят.

У зв‘язку з цим закликаємо весь чесний люд приєднатись до порятунку Ялинки. Сьогодні знищать одну, а завтра підуть під ніж всі інші! Здамо її – здамо всі наші ліси.

Що ти можеш зробити вже сьогодні:
- посади Йолку в своєму подвір‘ї
- купи ялинкову гірлянду, і вистав в себе на балконі чи у вікні
- посипай ялинковою хвоєю шлях Президентського кортежу
- принеси до Адміністрації президента гірлянду, і прив‘яжи до огорожі
- прив‘яжи ялинкову гірлянду до антени автомобіля
- пришпиль гілочку ялини до свого одягу, постав вазон з ялинкою на вікні
- домалюй до свого аватара (юзерпікчі) гілочку ялинки чи цілу ялинку
- придумай свою цікаву акцію в захист Ялинки

Збережемо Карпати і Полісся від перетворення на донецькі степи!

Вся країна повинна сказати: «НІ КРИВАВОМУ РЕЖИМУ! НІ КАТУВАННЮ ЯЛИНКИ»!

Ось так може виглядати твоя футболка:

Ось ці картинки можна використовувати для прикрашання своїх аватарок/юзерпікч:

http://www.telekritika.ua/news/2010-05-21/53128
21-05-2010

13.05. 2010 р.

Резолюція
Запорізького обласного руху опору «Комітету захисту України та Конституції»

У країні різко посилюються прояви некерованості, безладу, беззаконня. Нахабно підняли голови так і непокарані корупціонери та політичні пройдисвіти. За спинами небагатьох чесних громадських діячів до Верховної Ради дісталися старі й новоявлені скоробагатьки та їхні родичі. Продовжується „дерибан” національного багатства,  в т. ч. землі. Донищується   колиска   і перспектива України - село. Зухвало-виклично втілюються у життя  ідеї сепаратизму, зокрема мовного, усе можливе робиться, щоб не допустити  євроінтеграції  країни. Ворожі до незалежної України  сили,  як зовнішні, так і внутрішні, рвуть її сьогодні на частини. На карту поставлено соборність України, саму її державність.

Не випадково все більшого поширення дістає в суспільстві ідея розпуску парламенту, на дві третини сформованого з товстосумів-мільйонерів.

Протестуючи проти нищівних для України тенденцій і домагань,
Запорізький обласний «Комітет захисту України та Конституції» заявляє:

державність України, її незалежність, її європейський вибір, повносиле утвердження української мови та культури - це той рубіж, з якого свідоме українське громадянство ні за яких обставин не зійде. І цей рубіж ми боронитимемо усіма можливими способами, включаючи найрадикальніші.

Ми не допустимо завернення України в новітнє імперське ярмо.

Ми не дозволимо зруйнувати унітарність Української держави.

Ми не дамо олігархічним кланам прибрати до своїх рук найбільше багатство нашого народу - його землю.

Ми змусимо забезпечити в країні порядок і законність.

Ми все зробимо для того, щоб відродження української мови, культури, духовності набуло історично справедливого, незворотнього розвитку.

Запорізький обласний «Комітет захисту України та Конституції» вимагає:

Від Президента України  В. Януковича - взяти   курс на дотримання Конституції України.  Використовуючи свої повноваження як гаранта Конституції рішуче припинити антидержавні,     сепаратистські    тенденції, унеможливити антиукраїнську кадрову політику в Україні.

Від народних депутатів України - відмовитися від смертельно небезпечних для непарламентських способів формування влади. Повернутися у правове русло у своїй роботі, припинити знущатися над Конституцією, ідеями парламентаризму, Україною.

Від органів виконавчої влади України - неухильно та послідовно дбати про повноту використання законних владних важелів в управлінні країною, наведенні у ній порядку та спокою, дотриманні законів, Конституції та виконавської дисципліни від найвищих поверхів влади до найнижчих.

Від Прокуратури України - забезпечити чітке дотримання законності, зі всією суворістю  притягувати до відповідальності тих, хто посягає на суверенітет України, хто вчиняє дії, спрямовані на ослаблення нашої державності, зокрема дії тих, хто цинічно розігрує карту "захисту" російськомовного населення.

Запорізький обласний «Комітет захисту України та Конституції»

      ВВАЖАЄ ЗА НЕОБХІДНЕ НЕВІДКЛАДНО ЗДІЙСНИТИ ТАКІ ЗАХОДИ:

1. В інформаційній сфері.  Звільнити інформаційний простір України (телебачення, радіо, книговидання, періодику тощо) від окупації ідеологією антиукраїнського спрямування. та мовою російської держави.  Вжити    ліцензійних та інших санкцій до ЗМІ, які паплюжать Українську державу й українську націю.

2. У мовній сфері.   Забезпечити  повносиле  і  всебічне  утвердження української мови як першоважливе стратегічне завдання Української держави, як запоруку самого її існування. Домогтися повноти виконання мовного законодавства в країні, встановивши чітку адміністративну відповідальність за його порушення. Прийняти окремий закон про захист української мови як державної мови України.

3. В освітній сфері.  Звільнити освіту від керівників різних рівнів, які не дотримуються українських державницьких позицій. Вважати за першочергове покликання усіх освітніх закладів утвердження засад національного виховання підростаючого покоління за спільною для всієї країни програмою. Вимагаємо звільнити міністра освіти Д.Табачника, розірвати   контракти  з  ректорами, які саботують переведення ВНЗ на державну мову викладання. Домогтися безумовного виконання тих вимог у ділянці освіти (стосовно її змісту, українознавчої спрямованості, недопустимості скорочення українознавчих кафедр тощо), що їх вже неодноразово формулювала українська громадськість.

4.   У сфері культури та духовності. Забезпечуючи культурний розвиток усіх   етносів   в   Україні,   зажадати   реального   утвердження   українських національних пріоритетів   у всіх напрямках культури та духовності країни. Відновити у паспортах графу „національність". Покінчити із засиллям в Україні тих форм "культури" переважно західного та російського походження, що руйнують естетичні смаки, насаджують цинізм і насильство.   Піднести   на високий  державний  рівень  справу  підтримки та утвердження традиційних українських церков, які, маючи свої центри в Києві, послідовно   зміцнюють  Українську  державність.   Посилити роз'яснювальну роботу  серед  населення  стосовно  деструктивної  ролі  УПЦ  московського патріархату в Україні.

Запорізький обласний «Комітет захисту України та Конституції»

ставить собі за мету об'єднувати всі громадські патріотичні сили, які над усе ставлять інтереси Української Держави, честь та гідність Української Нації, у тому числі представників інших етносів, які розуміють неминучість і необхідність утвердження України як національної держави.

Наші завдання - проведення різноманітних акцій під лозунгом „Захистимо Україну!".

Нехай з новою силою зазвучить в Україні знамените гасло: «Разом  нас багато - нас не подолати!".

Об'єднаймо українців усього світу!

• Меморандуму співпраці з Міністерством закордонних справ України в питаннях забезпечення захисту інтересів закордонних українців у державах світу, підвищення позитивного міжнародного іміджу України, збереження та популяризації української мови в діаспорі та в Україні, визнання Голодомору 1932-33 рр. в Україні геноцидом українського народу та підтримка європейських і євроатлантичних прагнень України;
• Меморандуму співпраці з Міністерством культури і туризму України в галузі культури і мистецтва;
• Меморандуму про співпрацю з Міністерством України в справах сім'ї, молоді та спорту в галузі підтримки спорту;
• Меморандуму про співпрацю між Комісією спорту СКУ та Національним олімпійським комітетом України в галузі літніх і зимових Олімпійських ігор.
  

Do you maintain a web-based list of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site from the ePOSHTA newsmagazine.

 Canada

• Alberta [Province wide - Ukrainian Canadian Congress - Alberta Provincial Council]
• Edmonton, AB
• Montreal, QC and vicinity
• Ottawa, ON
• Saskatchewan [Province wide - Ukrainian Canadian Congress]
• St. Catharines, ON [Ukrainian Canadian Congress events]
• Toronto, ON [Ukrainian Canadian Congress events]
• Vancouver, BC

 United States

• Illinois [Statewide - Ukrainian Congress Committee of America]
• New York - New Jersey

Tom Besson, Klaus Eyting, Tor Dettwiler, William Platz, Stanislav Grezdo, Christina Katrakis

Tom Besson

Chicago : St. Nicholas Eparchial Conference on evangelization launches anniversary celebration -- Jun. 4 - 6

Bishop Richard Stephen Seminack of the St. Nicholas Ukrainian Catholic Eparchy of Chicago, along with the Detroit Deanery, invites you to celebrate the Fifty-Year Anniversary of the establishment of our St. Nicholas Eparchy. The eparchial weekend will take place June 4-6, 2010, in Warren, Michigan, and will be the official launch of our yearlong, eparchy-wide celebration.

All clergy, parish-members and the faithful of the St. Nicholas Ukrainian Catholic Eparchy are called to join us in prayer, celebration, discussion, and the energizing of our community.

Dynamic speakers will lead the Saturday conference on evangelization, and will include the Right Reverend Roman Galadza, Raymond de Souza, Paco Gavrilides, the Right Reverend Anton Szymychalski, Deacon Alex Wroblicky, Michael Voris and Paul Thomas.

The conference will be followed by a Pontifical Divine Liturgy, banquet, and the blessing of an icon commissioned to mark this glorious occasion.

This icon will then journey to all the parishes across the eparchy over the course of the celebratory year.

Registration and Information Contact: www.christamongus.org
OR Lydia Nestorowich
24660 Beierman
Warren, MI 48091-1715
Telephone: 586-757-3534
E-mail: lnestorowich8127@wowway.com

Українсько-Канадський

Дослідчо-Документаційний Центр

та

Канадський Інститут Українських Студій

запрошують на
ДОПОВІДЬ

д-р ІРИНИ МАТЯШ

Першого Заступника Голови Державного Комітету Архівів України

Архівна Україніка,  результат співпраці
українських та канадських науковців.

та презентацію книжки
Архівна Україніка в Канаді: Довідник

Вівторок, 1 червня 2010, год. 7:30
УКДДЦ
620 Spadina Ave, 2nd floor
Toronto, ON

Чікаґо: Ювілейне святкування Єпархії св. Миколая розпочнеться проведенням конференції на тему: Євангелізація -- 4-6 червня

Київ, Львів,  Донецьк, Ужгород, Вінниця, Тернопіль, Кам`янець-Подільський, Харків.

Що це за міста? Це міста, де у 2009 році громадські активісти проходили Школу лідерів… Школа прийняла активістів з 31 міста, 4 сіл та 1 селища та має понад 270 випускників… Загалом в проекті прийняло участь понад 400 представників громадського сектору. Резонанс від даного проекту відчувається і досі, а отже матиме своє продовження…

26 – 27 червня 2010 року у м. Києві відбудеться зустріч випускників школи.  Програма зустрічі та анкета в додатку. На зустрічі буде доопрацьований та представлений проект школи 2010 – 2011 рр. 

Якщо Вас зацікавила дана інформація і Ви маєте бажання взяти участь, або Вас допікає ностальгія за школою, заповніть анкету та вишліть її до 13 червня 2010 року на адресу 2010_2011@i.ua. 16 червня Ви отримаєте підтвердження участі у заході.

Додаткова інформація за адресою: Oleksandra_Skiba@ukr.net, або за телефоном 097-394-32-15, Олександра

Ukrainian Canadian Congress - Alberta Provincial Council
8, 8103 - 127 Avenue, Edmonton, Alberta T5C 1R9, Canada
uccab@telus.net| www.uccab.ca

Canada Ukraine Chamber of Commerce - Alberta Branch.
In support with the Ukrainian Embassy in Ottawa, and Canadian Embassy in Ukraine

Final chance to be part of this exciting Canada-Ukraine Business Forum!

June 10-14, 2010
at the Chateau Louis Conference Centre
Edmonton Alberta

Agriculture, Energy and Finance!

Contact : Slavka Shulakewych
email: sshulakewych@cubf.ca or (780) 469-3841 for registration
or go online to: www.cucc.ca/cubf and register online

Costs: Members of CUCC:  $325.00 and NON-members: $400.00
Registration fee includes:

• All meals
• Government House reception
• All conference plenary and concurrent sessions
• Simultaneous translation available for all sessions!
• All transportation from Chateau Louis Conference centre to business tours, and off site activities.
• Beautiful registration briefcase and conference materials
• All business tours on Sunday and Monday
• Sunday b-b-q at John Chomiak's ranch
• Opportunity to meet business delegates and government officials from Ukraine and Canada
• Access to hospitality suite, all nights of the conference.

There are speakers from Ukraine such as Leonid Kozachenko, and Minister Victor Boyko. Presentations by sector specialists and business tours in the surrounding areas.

As a delegate, find out the political business atmosphere in Ukraine, and who are some of the big Canadian companies doing business presently in Ukraine.

Export Development Corporation (EDC) representative Lewis Megaw and European Bank Reconstruction and Development (EBRD) Mr. Volodymyr Lytvyn from Ukraine will give you an inside track of what kind of assistance these organizations can give, as well as some sound advice for the Canadian investor.

Ambassador Ihor Ostash will be presenting at the Saturday luncheon, and will be giving us an update on the Free Trade negotiations between Canada and Ukraine.

The detailed Forum Program available at www.cucc.ca/cubf or www.uccab.ca

See you there!!

Slavka Shulakewych, Project Coordinator
Canada Ukraine Chamber of Commerce - Alberta Branch

Колишній концентраційний табір Равенсбрюк було створено у 1939 р. неподалік від містечка Фюрстенберг. До звільнення в квітні 1945 р., більш 130.000 жінок та дітей, 20.000 чоловіків були ув’язнені в цьому „Захисному таборі для молоді”. В’язні походили з більш ніж 40 країн. Життя ув’язнених характеризувалося голодом, поганими гігієнічними умовами та знущаннями. Тисячі полонених померли. Сьогодні в Равенсбрюці розташовано меморіальний музей, який зберігає пам’ятки, займається дослідженнями, та створює атмосферу для активного вивченні історії та особистого зіткнення з цією історією. Кожного року на території музею проводяться міжнародні волонтерські табори, спільно з Service Civil International.

Влітку 2010 року (15.08-29.08) планується провести українсько-польсько-німецький волонтерський табір на території музею та меморіалу. Волонтери допомагатимуть з перекладом матеріалів музею, індексуванням та архівуванням документів. Також для учасників буде організовано семінар на тему історії Равенсбрюка, зокрема про в’язнів та охоронців-жінок з підрозділів SS, про збереження пам’яті та освітню роботу.

Реєстрація та форма заявки - www.workcamps.info. Код проекту - DE-SCI 1.33, назва - FUERSTENBERG / RAVENSBRUECK (north of Berlin)
Додаткова інформація:
МВО „СВІТ-Україна” (українська група Service Civil International)
outgoing@svit-ukraine.org
http://vkontakte.ru/club6097205
www.svit-ukraine.org

Волонтерське літо 2010 має свою родзинку – СВІТ святкує 10-річний ювілей, а Service Civil International (Міжнародна Громадянська Служба) – 90 років з моменту заснування та проведення першого міжнародного волонтерського табору. У зв’язку з цим оголошується конкурс фотографій серед учасників волонтерських таборів – як в Україні, так і за кордоном. Підсумки конкурсу буде підведено протягом традиційної осінньої ярмарки волонтерства Octoberfest, яку СВІТ  традиційно проводить в жовтні. Також фотографії будуть представлені на міжнародному семінарі «Кухня міжнародного волонтерства», який ми будемо проводити також восени 2010 року, і в якому візьмуть участь близько 40 представників мережі Service Civil International з різних країн Європи.
Фотографії можуть надсилати всі учасники волонтерських проектів SCI 2010 року, кінцевий термін – 30 вересня. Фотографії можуть бути присвячені будь-яким аспектам міжнародного волонтерського проекту – роботі, міжкультурному обміну, місцевому проекту, міжнародній групі, чому ти навчився протягом проекту, тощо. Три найкращі фотографії – переможці конкурсу – отримають приз у (особливі умови участі в міжнародних проектах та молодіжних обмінах), 15 найкращих фото отримають приємні сюрпризи від МВО «СВІТ-Україна». Фотографії можуть бути кольорові, або чорно-білі. Мінімальне розрішення - 640x480 пикселей, формат – jpg.

offers the

Kobzar Writer's Scholarship

at the Humber School for Writers in Toronto July 2010

The Shevchenko Foundation offers the KOBZAR Writer's Scholarship at the Humber School for Writers. This scholarship is awarded annually to a Canadian writer with an advanced manuscript on a Ukrainian Canadian theme. This full tuition scholarship is intended to assist the writer to complete his/her work for publication. The theme can be presented in one of several categories: poetry, young readers' fiction, fiction, plays or non fiction.

Scholarships are available only to those who apply by June 4 2010
For details, please visit Humber's website at www.creativeandperformingarts.humber.ca/writers
or  contact Workshop Director, Antanas Sileika at
antanas.sileika@humber.ca
or contact Dr. Christine Turkewych at  christine@shevchenkofoundation.com

To apply for the Kobzar Writer's Scholarship, please state prominently your intent in the cover letter of your application. Because competition for scholarships is high, applicants must provide a statement explaining their financial situation, some proof of need, and a credit card number. Please include two identical copies (no more than 15 pages each) of an excerpt from your work of non-fiction, fiction, poetry or play for assessment. Please ensure that pages are numbered, double-spaced in 12-point font, and that your name appears on each page. Include two copies of a cover letter that tells a little about yourself and your writing.

Faculty: Marsha Skrypuch

Marsha has been a professional and award winning writer since 1988 and is best known for writing historical fiction for young readers that has garnered 30+ awards and nominations,  and for mentoring/coaching novice writers.  Marsha is available to speak at schools, libraries and conferences across Canada.

Publications: 

The Internment Diary of Anna Soloniuk; Call Me Aram; Kobzar's Children: A Century of Untold Ukrainian Stories ( Fitzhenry and Whiteside); Silver Threads ( Penguin Canada); The Hunger( Dundurn Press Canada) and Enough, (Fitzhenry & Whiteside) which is set during the Famine in 1930s Ukraine and partly in the Canadian prairies during the dustbowl.  Enough was chosen as a Children's Choice Book 2001 by the Canadian Children's Book Centre, and "highly recommended" by Resource Links.

Nobody's Child, the sequel to The Hunger, was published in the fall of 2003. When the Armenians of Turkey are marched into the desert to die in 1915, Mariam is rescued by Rustem, a Turkish friend. Both teens must choose between the security of an adopted home, or the risk of death in search of family. Nobody's Child was nominated for the 2005 Ontario Red Maple Readers' Choice Award, the 2005 Alberta Rocky Mountain Readers' Choice Award, and the 2006 BC Stellar Award.

May 12, 2010

Winnipeg, Canada - There are 1.2 million Canadians who trace their roots to Ukraine - the second largest Ukrainian community outside of Ukraine, with a 120 year distinguished history in Canada. The Ukrainian Canadian Congress represents the interests of this vibrant and active community that closely follows developments in their ancestral homeland, for which they wish nothing more than peace, prosperity, and the ability to pursue a full independent, democratic and dignified existence.

Our community is deeply disturbed by recent events in Ukraine, namely:

Black Sea Fleet
The decision to extend Ukraine's port lease to Russia's Black Sea fleet by 25 years was highly inflammatory and divisive among the people of Ukraine. Overlooking the question of the constitutionality of this move, such a significant decision was made precipitously and rushed through Parliament without any consultation with Ukraine's citizens or its neighbours.

Political commentators around the world have been critical of these actions. Among these was Canada's highly respected national newspaper, the Globe and Mail (April 29, 2010), which criticized President Yanukovych for having sold Ukraine into Russia's sphere of influence in exchange for subsidized natural gas which will largely be enjoyed by Ukraine's oligarchs and industrialists.

Holodomor
Our community is deeply distraught by President Yanukovych's recent remarks in Strasbourg which continue to aggravate tensions in Ukraine by diminishing the enormous suffering of the Ukrainian people in the Holodomor, by saying it was a consequence of Stalin's totalitarian regime, rather than a genocide.

This position is contrary to the law of Ukraine, the vast body of recent academic research based on original Soviet archives in Ukraine, the position of the previous Ukrainian government, the current Government of Canada, the Ukrainian World Congress and the Ukrainian Canadian Congress, instead putting it in accord with Russia's interpretation.

The famine was largely engineered by the Soviet regime of Joseph Stalin, and it was so extreme and purposeful in Ukraine that it can reasonably be called an act of ethnic genocide. In terms of its cost in human lives, the famine was the most costly of all genocidal operation of Stalin and the Communist Party. It targeted the destruction of the Ukrainian intelligentsia/Ukrainian national elites. What happened in Ukraine respects the definition of Genocide in the UN Convention.

The areas outside Ukraine where the famine took place were largely populated by Ukrainians. Dr. Raphael Lemkin, the father of the United Nations genocide convention, declared that the Holodomor was a genocide as it involved "the destruction, not of individual only, but of a culture and a nation." The genocidal nature of the Holodomor is enshrined in Ukrainian law as it is in a great number of countries around the world, including Canada (which had unanimous support of all political parties and Members of Parliament).

Ukraine's Parliament
Ukrainians around the world watched with apprehension as Ukraine's Parliament (the Verkhovna Rada) spiraled into chaos last week. Our community is concerned by the physical brawls and complete lack of respect for Ukraine's hard-fought democratic institutions. Ukraine's image in the international arena, which we and millions of other Ukrainians around the world struggle desperately to promote positively, is in shambles.

Ukraine's Strategic Assets
According to recent statements by Ukraine's Prime Minister Mykola Azarov, Ukraine is considering the proposal put forth by Russia's Prime Minister Vladimir Putin to merge Russia's Gasprom with Ukraine's Naftohaz as well as the nuclear energy assets both countries. There are numerous recent examples of Russia leveraging energy to extort various concessions from Ukraine. Merging Ukraine's state-owned energy companies which own its gas transportation and distribution system, its oil and gas exploration, production and deposits, as well as its nuclear companies with those of their Russian counterparts will make Ukraine entirely dependent on Russia. Such a move would be an unpardonable sell-out of Ukraine's principal strategic assets and, indeed, its independence -- something that no other nation in the world would countenance.

The Ukrainian Canadian Congress calls upon the President and the Parliament of Ukraine to reassure Ukrainians and the world:

1. Sovereignty of Ukraine - Reassure Ukrainians that Ukraine has not fallen into Russia's sphere of influence by committing Ukraine on a path to remain outside Russia's political and economic sphere of influence. To do so we request President Yanukovych:
   • Does not sign the extension of the Russian Black Sea fleet lease; and
     [The treaty was ratified on April 27 -Ed.]
     
   • Cease all discussions regarding the sale or merger of Ukraine's state assets to Russia or any other party in the areas of energy, infrastructure, aviation or other strategic industries or assets of Ukraine.
   • Modernize Ukraine's gas transit system in a manner that leaves the ownership of this strategically important energy and economic asset in the hands of Ukraine, such as the current proposal from the European Union which includes financing.
2. Holodomor - President Yanukovych's recent public statements about the Holodomor are as harmful and divisive as saying that the Holocaust was not a genocide against the Jewish people because many Ukrainians were also murdered by the Nazis. We call upon President Yanukovych to issue a public statement and appear on Ukrainian television to reaffirm Ukraine's position that the Holodomor was an act of genocide against the Ukrainian people.
3. Upholding the Constitution of Ukraine -- The most important job of the President of Ukraine is to uphold the letter and the spirit of the Constitution of Ukraine. Recent regulatory change to the Verkhovna Rada coalition requirements and cancellation of local city and regional elections without setting an alternative date were unconstitutional and appear to have been made for political advantage. New municipal elections -- New election dates should be set immediately.
4. New Parliamentary elections in Ukraine - recent events have demonstrated that the current Verkhovna Rada is dysfunctional and no longer represents the will of the Ukrainian people. We call upon President Yanukovych to call a new election of Ukraine's parliament at the earliest possible time.

Ukrainians Canadians remind President Yanukovych that he campaigned on the promise to bring stability and seek consensus in Ukraine. We sincerely hope that in recognition of the fractured nature of Ukrainian society, as the President of Ukraine he will take a consultative, cautious and even-handed approach to dealing with some of the difficult issues and choices that currently confront Ukraine.

As one of Canada's largest and most influential ethnic communities we continue to promote the special partnership between Canada and Ukraine. We believe that this relationship will provide long term and mutual benefits to the economy and society of both Canada and Ukraine.

We pray for the people of Ukraine during these trying times and that its leadership will have the moral and civil fortitude to do what is in the best interest of all its people.

Paul Grod, National President, Ukrainian Canadian Congress

About the Ukrainian Canadian Congress

The Ukrainian Canadian Congress (Congress) is the voice of Canada's Ukrainian community. The Congress brings together under one umbrella all the national, provincial and local Ukrainian Canadian organizations. Together with its member organizations, the Congress has been leading, coordinating and representing the interests of one of Canada's largest ethnic communities (1.2 million) for 70 years and instrumental in shaping Canada's social, economic and political landscape. The Ukrainian Canadian Congress is a founding member of the Ukrainian World Congress.

Left to right: Master of Ceremony MP James Bezan, the Hon. Peter Kent, Chief Librarian from Library of Parliament, William Young, His Excellency Ambassador Ostash, MP Mark Warawa, and Paul Grod, National President of Ukrainian Canadian Congress.

The Orlyk Constitution is of great significance as it was the first document in the world to establish a democratic standard for the separation of powers in government between the legislative, executive, and judiciary branches.

The Constitution also limited the executive authority of the hetman and established a democratically elected Cossack parliament called the General Council.

The celebration was attended by parliamentarians, including members of the Canada-Ukraine Parliamentary Friendship Group, members of the diplomatic core, and representatives from the Ukrainian community, including the Ukrainian Canadian Congress and the League of Ukrainian Canadians.

The Master of Ceremonies was James Bezan, Member of Parliament for Selkirk-Interlake and an Executive of the Canada-Ukraine Parliamentary Friendship Group, and official remarks from the federal government were delivered by the Honourable Peter Kent, Secretary of State for Foreign Affairs. Paul Grod, National President of the Ukrainian Canadian Congress, brought greetings on behalf of the Ukrainian community.

Ambassador Ostash, in the keynote speech and visual presentation, noted, "As Ukrainians throughout the world approach the twentieth anniversary of national independence in 2011, it is fitting that we pay homage to the great historical leaders who three hundred years ago had the vision and courage to fight for the right to live free."

The Constitution emphasizes the principle of a free Ukraine from "foreign domination" and was a prelude to the democratic Constitution adopted in 1996.

Mark Warawa, the Chair of the Canada-Ukraine Parliamentary Friendship Group, and co-host of the event, commented that Canadians, Ukrainians and the world share a common bond as we continue to strive towards strengthening our democratic values like that expressed by Pylyp Orlyk.

"Predating the American Constitution of 1777, by over 65 years, the Orlyk Constitution, testifies to the long-standing traditions of democracy in Ukraine," said Warawa.

"This Constitution is filled with a truly democratic spirit which makes it one of the most interesting documents of contemporary political thought."

Adding to the significance of the evening, was bandurist Viktor Mishalow, who played both the Canadian and Ukrainian national anthems, and treated guests to several traditional pieces on his bandura.

http://www.youtube.com/view_play_list?p=66750505747E6AC7

http://www.washingtonpost.com /wp-dyn/content/article/2010/05/24/AR2010052403073.html
May 25, 2010

A hollow 'reset' with Russia

Robert Kagan

[....]

The Obama administration failed to win approval for key proposals it had sought, including restrictions on Iran's lucrative oil trade, a comprehensive ban on financial dealings with the Guard Corps and a U.S.-backed proposal to halt new investment in the Iranian energy sector." Far from the comprehensive arms embargo Washington wanted, the draft resolution does not even prohibit Moscow from completing the sale of its S-300 surface-to-air missile defense system to Tehran. A change to the Federal Register on Friday showed that the administration had lifted sanctions against four Russian entities involved in illicit weapons trade with Iran and Syria since 1999, suggesting last-minute deal sweeteners.

What is bizarre is the administration's claim that Russian behavior is somehow the result of Obama's "reset" diplomacy. Russia has responded to the Obama administration in the same ways it did to the Bush administration before the "reset." Moscow has been playing this game for years. It has sold the same rug many times. The only thing that has changed is the price the United States has been willing to pay.

As anyone who ever shopped for a rug knows, the more you pay for it, the more valuable it seems. The Obama administration has paid a lot. In exchange for Russian cooperation, President Obama has killed the Bush administration's planned missile defense installations in Poland and the Czech Republic. Obama has officially declared that Russia's continued illegal military occupation of Georgia is no "obstacle" to U.S.-Russian civilian nuclear cooperation. The recent deal between Russia and Ukraine granting Russia control of a Crimean naval base through 2042 was shrugged off by Obama officials, as have been Putin's suggestions for merging Russian and Ukrainian industries in a blatant bid to undermine Ukrainian sovereignty.

So at least one effect of the administration's "reset" has been to produce a wave of insecurity throughout Eastern and Central Europe and the Baltics, where people are starting to fear they can no longer count on the United States to protect them from an expansive Russia. And for this the administration has gotten what? Yet another hollow U.N. Security Council resolution. Some observers suggest that Iran's leaders are quaking in their boots, confronted by this great unity of the international "community." More likely, they are laughing up their sleeves -- along with the men in Moscow.

Robert Kagan, a senior associate at the Carnegie Endowment for International Peace, writes a monthly column for The Post.

http://smarteconomy.typepad.com/smart_economy/2010/05/re-reason-for-death-of-polish-president-
kaczynski-in-smolinsk-russia-scent-of-polish-shale-gas-a-thr.html#tp
May 23, 2010

Walter Derzko

Since the tragic death of Polish president Lech Kaczynski last month, along with the entire planeload of his accompanying dignitaries, who were heading to Smolinsk Russia to commemorate the Russian massacre of Polish officers in Katyn forest in 1940 during World War 2, the chat on the internet and many Polish people have claimed that this event wasn't a random accident, but a cleverly orchestrated assassination, secretly planned by Russia.

What is less clear and has gotten little speculation and media attention is why would Russia attempt such an assassination attempt on such a grand scale and what was so threatening to Russian security to even contemplate this?

Surprisingly, several Russian English-language papers offer one plausible scenario....the start of Shale gas drilling by American gas concerns in Poland could in the future severely disrupt and outflank Russian gas flow to the EU.

Russia has already been running this "disruption strategy" with Ukraine for the past 60 years so why not Poland?

Why does Russian want to desperately control Ukrainian aging rusting gas pipelines, when it already has down-stream control of Ukrainian oil refineries? So that Ukraine can't develop it's own oil and gas industry, which was flourishing 100 years ago in Western Ukraine in places like Drohobych and Dashava, but was allowed to become obsolete up until the dieing days of the Soviet Union. Ukraine used to be totally energy independent but is now totally reliant on Russia. Most people don't realise that it was Ukrainian engineers and oil and gas experts that built Gasprom and the Siberian gas capability and not Russians. The current stalemate with the demarcation of the Black Sea and Azov Sea has more to do with undersea shale gas and the 200 mile offshore exploration and mining rights then with settling boarder issues bewteen Russia and Ukraine.

Scent of Shale Gas Hangs Over Katyn

By Yulia Latynina

During Putin's rule, Katyn has become the main obstacle in Russian-Polish relations.

Complete article: http://smarteconomy.typepad.com/smart_economy/2010/05/re-reason-for-death-of-polish-president-kaczynski-in-smolinsk-russia-scent-of-polish-shale-gas-a-thr.html#tp

Russian human rights activists hail European court ruling on ex-Soviet World War II veteran

11 травня 2010 р.

До:
Достойного д-р Ігора Осташа
Посла України в Канаді
Посольство України
310 Somerset Street West
Ottawa, Ontario K2P 0J9

Достойний пане После:

Ми приєднуємося до українців по всій Канаді і в усьому світі на підтримку
заяви СКУДО, що відображає наші основні цінності і надії у цей час
великих випробувань для українського народу. Ми просимо направити
Звернення до відповідних урядових чиновників в Києві та засобів масової
інформації в Україні.

Запевняючи Вас в нашій високій повазі, ми як і раніше, лишаємось з
щирою повагою.

За Конференцію Українських Державницьких Організацій (КУДО) в Канаді

Олег Романишин

Натисніть на лист щоб прочитати більший текст:

Мюнхен, 23.05.2010

Надія Галабурда

По голосуванню Звернення віче зразу передали присутнім представникам Генерального консульства України в Мюнхені.

Президенту України В.Януковичу
Голові Верховної Ради України В.Литвину
Прем’єр-міністру України М.Азарову

ЗВЕРНЕННЯ

Методи правління та провальна політика нової української влади ставлять під сумнів існування України як незалежної держави.
За три місяці президентства В.Януковича практично вся влада зосередилася в одних руках. Не сприйняття цієї політики половиною виборців ігнорується. Новий Президент всупереч своїм передвиборчим обіцянкам навіть не намагається стати Президентом всієї України.

Швидко і віроломно впроваджується політика, яку неможливо назвати політикою національних інтересів.

1. Обмін практично довічного перебування бази ЧФ РФ на тимчасові примарні знижки на газ, запланована передача Росії контролю над українськими газогонами і державною компанією “Нафтогаз України” та контрольних пакетів акцій найбільш дохідних українських підприємств в найближчий час перетворять Україну на придаток до російської економіки.  Ця економічна анексія з боку Росії не має нічого спільного з дружбою між народами-сусідами.
2. Консолідація влади шляхом створення парламентської більшості на незаконній індивідуальній основі, закритість процесу прийняття найважливіших державних рішень, фактичне підпорядкування всіх судів (включно з Конституційним) та всієї правоохоронної системи одній політичній партії стає на заваді розвиткові громадянського суспільства та демократії. Спостерігаються випадки кримінального переслідування політичних опонентів. Свобода слова в Україні згортається, а загрози для журналістів - зростають. При новій владі практично припинилися критичні матеріали про Президента. Винятком є деякі інтернет видання, але їхній вплив на громадську думку є обмеженим. Тому загроза позбавлення політичної незалежності України, повернення до ідей різних союзів чи наддержавних утворень стає як ніколи реальною.
3. Призначення Д. Табачника міністром науки і освіти, переписування шкільних підручників і, нарешті, встановлення пам'ятника Сталіну в Запоріжжі – викличні кроки на знищення всього українського в гуманітарній сфері. Український уряд перетворився на ретранслятор ідей найбільш одіозних україноненависників. Кульмінацією стали останні заяви президента Януковича в ПАРЕ щодо Голодомору не як геноциду українців, а як трагедії Радянського Союзу.

Сьогодні загроза незалежності України велика як ніколи раніше. Ці дії можуть спричинити повне знищення української держави, громадянського суспільства і культури.

Ми, громадяни України та етнічні українці, перебуваючи далеко від рідної землі, залишаємося частиною українського народу і не залишимося осторонь суспільних процесів, які відбуваються в ньому.

Ми, учасники загальноєвропейського Віча, висловлюємо наш рішучий протест проти антиукраїнських дій Президента, Уряду та Верховної Ради України!

Закликаємо Президента та уряд України на чолі з прем’єр-міністром Миколою Азаровим відмовитися від дій, які можуть стати незворотними та непоправними для майбутнього української нації!

Ми, представники української спільноти Європи, зібравшись на всеєвропейську акцію протесту, вимагаємо:

1. Негайно припинити порушення Конституції та законів України президентом, прем’єр-міністром та Верховною Радою України.
2. Оскаржити в належному порядку в Конституційному суді та денонсувати прийняту незаконними методами Угоду про пролонгацію базування Російського Чорноморського флоту на території України на 25 років. Угода про продовження перебування збройних сил чужої держави на території України прямо суперечить Основному Закону країни, у статті 17 якої говориться про те, що «На території України не допускається розташування іноземних військових баз».
3. Офіційно спростувати політично провокаційну заяву президента України в Страсбурзі щодо Голодомору 1932-33 рр. Голодомор був геноцидом українського народу, що визнано законодавством України та ще двома десятками країн світу і міжнародними організаціями.
4. Припинити всі дії щодо поглинання стратегічних об’єктів української економічної інфраструктури Росією, чи будь-якою іншою країною. 
5. Припинити згортання свободи слова в Україні, яка протягом останніх років була зразковою країною на пострадянському просторі у цьому питанні. Не допускати кримінального переслідування політичних опонентів.
6. Забезпечити безумовне виконання Статті 10 Конституції України щодо державної мови у всіх галузях життя в Україні. Не допустити викривлення української історії.
7. Розпочати та проводити реформування судової системи, економіки, системи охорони здоров'я, соціальної сфери, що забезпечило б гідне життя громадянам України.

Звернення підтримане одноголосно учасниками Віча, котре відбулося в м. Мюнхен на площі біля української домівки (Schönstr. 55), 23 травня 2010 року.

На сьогодні нараховується 1,2 мільйони канадійців українського походження, які становлять другу за числом громаду поза межами України і мають 120-річну історію та добру репутацію в Канаді.  Конґрес Українців Канади репрезентує інтереси української громади, представники якої постійно цікавляться подіями, що відбуваються на їхній історичній Батьківщині. Найбільше вони прагнуть бачити мир, достаток, економічну стабільність, здобуття повної незалежності та розвиток демократії в Україні  і відчувати гордість за свою державу.

Представники Української громади Канади глибоко стурбовані  нещодавніми подіями в Україні, а саме:

Питання Чорноморського флоту.
Рішення про продовження базування Російського Чорноморського флоту  на території Кримського півострову на 25 років було болючим для громадян України і загрожує розколу в суспільстві. Незважаючи на неконституційність цього рішення,  воно було прийняте Вами і ратифіковане Верховною Радою без будь-яких консультацій з громадянами України та сусідніми країнами.
Політичні коментарі були негативними щодо цих рішень, зокрема  високоавторитетне друковане видання «TheGlobeandMail» (від 29 квітня 2010 року) різко критикувало дії Президента Януковича за передачу України під російську сферу впливу в обмін на субсидії на газ, що є вигідним хіба що для олігархів та власників великих індустріальних підприємств в Україні.

Голодомор.
Українська громада надзвичайно обурена заявою Президента Януковича у Стразбурзі, яка загострила й так напружену ситуацію навколо питання Голодомору в Україні, свідомо применшуючи неймовірні стражданння українців під час Голодомору, сказавши, що він був тільки наслідком сталінського тоталітарного режиму, а не геноцидом.

Ця позиція суперечить Закону України, нещодавнім ретельним дослідженням,   базованим на радянських архівах в Україні, позиції попереднього українського уряду, теперішнього уряду Канади, Світового Конґресу Українців та Конґресу Українців Канади, вона є лишевідображенням російської проімперської інтерпретації.

Голодомор був штучно створений радянським режимом Йосипа Сталіна і він був таким безжальним і цілеспрямованим в Україні,  що його можна сміливо назвати геноцидом проти українського народу.  Якщо говорити про його вартість в людських життях, то Голодомор був найбільшою операцією політики геноциду Сталіна та Комуністичної партії. Він був спрямований на знищення основ української національної еліти. Те, що відбулося в Україні, підпадає під визначення геноциду згідно Конвенції ООН.

Голод також мав місце на територіях інших держав поза межами України, які були заселені українцями. Др. Рафаель Лемкін,  основоположник  Конвенції ООН про геноцид заявляв, що Голодомор був геноцидом, "який нищив не тільки людей, але і культуру та націю". Факт, що Голодомор був геноцидом, визнаний законодавством України та законодавчими актами багатьох країн світу, в тому числі і Канади, де він здобув підтримку представників усіх політичних партій та усіх депутатів Парламенту.

Верховна Рада України.
Нещодавно українці в усьому світі мали нагоду спостерігати за неприйнятними діями у Верховній Раді України, хаосом та  безладдям, які там відбувалися. Наша громада глибоко стурбована бійками та відсутністю поваги до важкоздобутих демократичних  інституцій. Тим самим, було  підірвано імідж України на міжнародній арені, який ми та мільйони інших українців світу намагаємося підтримувати на належному рівні.

Українські стратегічні об'єкти.
Відповідно до нещоданіх заяв прем'єр-міністра України Миколи  Азарова, Україна розглядає пропозицію прем'єр-міністра Росії Владіміра Путіна щодо об'єднання  російського Газпрому та українського Нафтогазу, а також ядерних об'єктів обох країн.  Існують численні приклади використання Росією тиску в питаннях постачання енергії з метою домогтися різних політичних поступок від України. Злиття українських державних енергетичних компаній, які володіють системою виробництва, зберігання, транспортування та постачання газу й нафти, а також її атомних компаній з їхніми російськими аналогами зробить Україну повністю залежною від Росії. Таке рішення було б непростимою здачею стратегічних активів  України і, по суті, її незалежності, чого не може дозволити собі жодна країна в світі.

Конґрес Українців Канади закликає Президента та Верховну Раду України запевнити українців та світову громадськість у наступному:

1. Суверенітет України. Запевніть українців у тому, що Україна не попала в залежність від Росії, забезпечивши незалежний шлях розвиток України поза сферою політичного та економічного впливу Росії. Для цього ми закликаємо Президента України щоб:

• Не продовжував базування іноземного Російського Чорноморського флоту на території України; [Ред.-Договір був ратифікований 27го квітня.]
  

• Припинив всі дискусії щодо продажу чи поглинання українських стратегічних об'єктів Росією, чи будь-якою іншою країною, в сфері енергетики, інфраструктури, авіабудування та інших стратегічних виробництв та об'єктів України.
  
• Модернізував газотранспортну систему України таким чином, щоб залишити право власності на ці стратегічно важливі енергетичні та економічні активи в руках України як передбачено нинішньою пропозицією Європейського Союзу, яка включає в себе фінансування.

2. Голодомор.  Нещодавня публічна заява Президента Януковича про Голодомор є шкідливою і такою, що сіє розбрат. Це рівноцінно до того, якби сказати, що Голокост не є геноцидом проти євреїв, бо багато українців були також знищені нацистами. Ми вимагаємо, щоб Президент Янукович зробив публічну заяву і виступив по українському телебаченню та підтвердив позицію України щодо того, що Голодомор був геноцидом українського народу.

3. Дотримання Конституції України. Найважливішим завданням Президента України є забезпечення дотримання духу і букви Конституції України. Останні зміни регламенту щодо вимог по створенню коаліції у Верховній Раді та скасування місцевих виборів без оголошення альтернативної дати є неконституційними і були зроблені з політичних міркувань.  Терміни нових місцевих виборів повинні бути негайно визначені.

4. Нові парламентські вибори. Нещодавні  події у Верховній Раді демонструють, що теперішній парламент не є працездатним та  функціональним і більше не віддзеркалює інтереси українських громадян. Ми закликаємо Президента Януковича оголосити нові парламентські вибори в Україні у найкоротший термін.

Українці Канади нагадують Президенту Януковичу про його передвиборчу обіцянку забезпечити стабільність та злагоду в Україні. Ми щиро сподіваємося, що він, як Президент України, займе виважену позицію у розв'язанні суперечливих питань, які постали сьогодні перед Україною.

Як одна із найбільших та найвпливовіших етнічних громад в Канаді ми продовжуємо  розвивати особливі партнерські відносини між Канадою та Україною. Ми віримо, що ці стосунки будуть довготривалими і взаємовигідними для економіки та суспільства як Канади, так і України.

Ми молимося за народ України в ці часи випробувань і віримо, що його керівники знайдуть моральну та громадянську силу зробити те, що є найкращим для українського народу.

З глибокою повагою,
Президент Конґресу Українців Канади
Павло Ґрод

Про Конґрес Українців Канади
Конґрес Українців Канади є голосом української громади в Канаді. Конґрес об'єднує усі національні, провінційні та місцеві українські канадські організації. Разом зі своїми складовими організаціями, Конґрес протягом 70 років був і залишається лідером, координатором та представником інтересів однієї з найбільших етнічних громад Канади (1,2 млн.). Він відіграв важливу роль у формуванні соціального, економічного та політичного обличчя Канади. Конґрес Українців Канади був одним із засновників Світового Конґресу Українців.

26 травня ц.р. у Києві відбулись українсько-канадські консультації з питань політики та безпеки на рівні заступників керівників зовнішньополітичних відомств.

Делегацію МЗС України на заході очолював заступник Міністра закордонних справ Павло Клімкін, канадську сторону – заступник Міністра закордонних справ Канади з питань співпраці з країнами Європи, Близького Сходу та Магрибу Кармен Сильвен.

У ході консультацій відбувся обмін думками щодо активізації двосторонніх відносин та перспектив співпраці України та Канади у рамках міжнародних організацій.

П.Клімкін та К.Сильвен відзначили необхідність вжиття дієвих кроків для покращення торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва. Зокрема, обговорювались перспективи укладання Угоди між Україною та Канадою про вільну торгівлю, а також регулярне проведення бізнес-форумів, ближчий з яких має відбутись у червні ц.р. у м.Едмонтон (Канада).

Делегації України та Канади обмінялись думками щодо співпраці в енергетичні сфері, перспектив лібералізації Канадою візового режиму для українських громадян та налагодження нових міжрегіональних зв’язків, подальшого надання канадською стороною технічної допомоги Україні, шляхів взаємодії у рамках ООН, ОБСЄ та інших впливових міжнародних форумів.

http://www.youtube.com/view_play_list?p=66750505747E6AC7

11 травня ц.р. в Парламенті Канаді відбулося урочисте прийняття з нагоди відзначення 300-ї річниці української Конституції Пилипа Орлика, організоване Посольством України в Канаді спільно з Канадсько-Українською парламентською групою дружби.

Під час заходу Посол України в Канаді передав до бібліотеки Парламенту Канади спеціальне видання Конституції Пилипа Орлика латинською, англійською, французькою та українською мовами, а також «Щоденник Пилипа Орлика», виданий Гарвардським університетом.

Ведучий вечора, член Парламенту Канади Джеймс Безан передав Послу України в Канаді вітання Премєр-Міністра Канади Стівена Гарпера з нагоди 300-ї річниці української Конституції Пилипа Орлика, в якому наголошується, що Канада всіляко підтримує суверенну волю українського народу, гарантування прав людини та прагнення Українського народу до розвитку та зміцнення України як демократичної держави.

Від Уряду Канади з вітальним словом виступив Державний Міністр закордонних справ Пітер Кент, який наголосив, що Конституція Пилипа Орлика до сьогодні вражає своєю актуальністю та надзвичайно високим рівнем демократичності. З промовою також виступив член Парламенту Канади, Голова Канадсько-Української парламентської групи дружби Марк Варава, який зазначив, що Конституція Пилипа Орлика заклала давні демократичні традиції в Україні.

Крім того, вітання надіслав Міністр з питань громадянства, імміграції та багатокультурності Канади Джейсон Кенні, в якому, зокрема, йдеться, що встановлюючи стандарти поділу влади, даний документ мав величезне значення для боротьби за свободу та демократію в Східній Європі. Перед гостями заходу з вітальним словом також виступив Президент Конгресу українців Канади Павло Ґрод.

Після завершення офіційної програми відомий канадський бандурист Віктор Мішалов представив мистецький виступ, під час якого прозвучала низка українських музичних творів XVII - XVIII століть.

До великої міри є невідомо, яким чином Кремль дає таємні директиви поліції, скеровані проти етнічних меншин у Росії. Росія ніколи не проявляла великої любови до не російського населення, але її останні кроки стали визиваючо ворожими, при тім – за відсутності протесту з боку  міжнародних структур, членом яких є Росія.

Очевидно, посміливішали Путін і Медведєв, взявшися за українців в Росії. За словами провідників українських громадських організацій у Росії, з 2004 року українська культура в Росії відчуває надмірний тиск, передовсім у Москві, Санкт-Петербурзі, Сургуті, Воронежі, Уфі. Бібліотека української літератури в Москві була очищена від “українських націоналістів”, Український освітній центр в середній школі № 3124 в Москві зачинився. Міністерство юстиції Росії провело аудит і зупинило діяльність провідної всеросійської структури - Федеральної Національно-Культурної Автономії Українців в Росії. Директива міністерства спиралася на скаргу третьої особи,  в якій стверджувалося наступне:

В. Семененко, що представляє українські неурядові організації в Росії від імені Федеральної Національно-Культурної Автономії Українців в Росія (ФНКА УР), регулярно бере участь у заходах, організованих іноземними неурядовими структурами - Українською Всесвітньою Координаційною Радою (УВКР), Світовим Конгресом Українців (СКУ) в «питаннях, що стосуються української нації». Лідери цих організацій, діють з позиції націоналізму і сепаратизму... активність їх, і Семененка, ... спрямована на пропаганду прославляння  українського народу... мета ФНКА УР -- дискредитувати поточну діяльність і політичний курс Росії на об 'єднання національностей і в своїй діяльності становить небезпеку для існуючого конституційного ладу...

Ці твердження є визиваючим навіть для Росії, оскільки вони явно суперечать міжнародним нормам цивілізованого суспільства щодо діяльності етнічних меншин, права на свободу асоціацій і зборів. УВКР є офіційно зареєстрована в Україні, а СКУ є офіційно зареєстрованим у Канаді. Українське співтовариство шукало захисту в суді. Однак 12 травня 2010 р. Тверський районний суд Москви підтримав позицію міністерства юстиції й узаконив ліквідацію з посиланням на три порушення:

 29 жовтня 2009 В. Семененко від української громади взяв участь в публічному заході "Радіо Свобода"... 11-12 листопада 2009 співголови В. Бабенко і В. Семененко, організували і провели в Москві міжнародну навчально-практичну конференцію під назвою “Історія, стан і перспективи розвитку україністики в Росії "...  26 листопада 2009 року В. Семененко представляв ФНКА УР і головував на заході, присвяченому "жертвам Голодомору і вбивствам  українців у 30-х роках", який був організований на підтримку та вшанування пам'яті жертв, з "вічним вогнем" і документально-художньою виставкою "Голодомор 1932-33 років -  геноцид українського народу», яка  відкрилася у Києві 25 листопада 2009.

Російський закон «Про громадські об'єднання» передбачає:

Стаття 42. Призупинення діяльності громадських об'єднань
Якщо громадське об'єднання порушує Конституцію Росії, або законодавство Росії, і якщо воно вчиняє дії, що суперечать статутним цілям, орган федеральної державної реєстрації  або його відповідний територіальний орган або Генеральний прокурор Російської Федерації або відповідний прокурор, підлеглий йому, повинні виступити з доповіддю на вище зазначені порушення до керівного органу цього об'єднання і встановити  термін часу для їх усунення. Якщо ці порушення не будуть усунуті у встановлений термін часу, орган чи посадова особа, який (яка) зробила відповідне подання, має право припинити порядок діяльності громадського об'єднання на термін до 6 місяців. Рішення про призупинення діяльності громадського об'єднання може бути оскаржене до суду, суд розглядає заяву про його ліквідацію або заборону його діяльності.

Стаття 43. Наслідки припинення діяльності громадського об'єднання
Якщо діяльність громадського об'єднання припинена, його права як засновника засобу масової інформації повинні бути також припинені, і це повинно бути забороною  організовувати і проводити вечірки, мітинги, демонстрації і ходи, пікетування та інші види масових дій або публічних заходів…

Неймовірно, але виглядає, що закон Росії підтримує заходи, прийняті міністерством і судом. Утім, навіть із таким чинним законодавством Росія залишається шановним і постійним членом Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй, членом Ради Європи і першим доповненням до того, що колись було G7. Як реаґуватиме на сьогоднішню Росію демократичний Захід?

Багато років тому, у  травні 1945 року делегація від української громада США (Українського Конгресового Комітету Америки), зустрілася з Д.К. Пулом, молодшим співробітником зі зв'язків з громадськістю. делегованим на Сан-Франциську конференцію (США). Делегація УККА відзначила, що Сполучені Штати були найкращим захисником пригноблених народів і що офіційні США зацікавлені у справі української незалежності. Пан Пул відповів, що відношення американського народу до всіх, хто відчуває себе пригнобленим, чітко відображено в історії. Одначе він відзначив, що необхідно перш за все встановити мирне співіснування з СССР,  чому ніщо не повинно перешкоджати. На жаль, упродовж майже півстоліття практично нічого не зроблено. Можна тільки помолитися, що сьогодні ми живемо в іншому світі.

http://ua.for-ua.com/politics/2010/05/14/130138.html
14 травня 2010 р.

Президент Європейської народної партії (ЄНП) Вільфред Мартенс стурбований відновленням кримінальної справи, порушеної за часів президентства Леоніда Кучми, проти Юлії Тимошенко.

«Я дуже стурбований останніми подіями в українській політиці після президентських виборів. Ці негативні події стали систематичними за своєю природою і складають загрозу для верховенства права, фундаментальних прав людини і цивільних свобод», - заявив Мартенс.

Він зазначив, що, по-перше, в українському парламенті неконституційним шляхом була сформована більшість і нова коаліція, і як результат було створено нелегітимний уряд, по-друге, відбуваються постійні порушення свободи слова і відроджується цензура, що «викликало хвилю критики з боку поважаних міжнародних медійних організацій, включаючи «Репортерів без меж» і «Міжнародну асоціацію з захисту свободи слова».

Президент ЄНП звернув увагу на те, що нова більшість у парламенті відмінила місцеві вибори, а також систематично порушує права опозиції, повідомляє «УНІАН».

«І, нарешті, існують чіткі свідчення політичних маніпуляцій системою правосуддя з боку українських посадовців, направлені на залякування і переслідування опозиції. Одним з яскравих прикладів цього стало відкриття кримінальної справи по політичних мотивах проти Юлії Тимошенко», - заявив Мартенс.

«За останні 5 років ми звикли вважати Україну прикладом демократії в регіоні. Дуже сумно і неприємно спостерігати за тим, як чинна влада знищує і нехтує демократичними досягненнями попереднього уряду», - додав він.

Він також закликав Президента України Віктора Януковича покласти край практиці порушення принципів демократії, зазначивши, що така практика віддаляє Україну від Європейського Союзу. Мартенс також закликав Януковича налагодити демократичними шляхами конструктивний діалог з лідерами опозиції.

Як раніше писав ForUm, 12 травня Тимошенко викликали до Генпрокуратури щодо кримінальної справи, порушеної у 2003 році.

http://culture.unian.net/ukr/detail/188757
19 травня 2010

Ольга Фіщук

Yкраїнці побачать стрічку «Катинь»

Перший Національний канал провів прес-конференцію, присвячену фільму "Катинь", у якій взяли участь генеральний директор Національної телекомпанії України Єгор Бенкендорф, директор Польського інституту в Києві Єжи Онух, актор фільму "Катинь" Олег Савкін та кінокритик Вадим Скуратівський.

[...]

Єжи Онух також відзначив особливе художнє значення фільму:

– Це не просто історичний фільм. Це фільм Анджея Вайди – одного з творців польської кіношколи. Це – дуже якісний продукт. І Вайда в дуже витончений спосіб говорить про трагічну історію Катині. Фільм дуже переконливий, всі костюми дуже детальні, усе дуже автентичне. Вайда сказав мені, що вони брали костюми в Лондоні, де є величезний склад матеріалів, які чудово говорять про цю епоху.

Кінокритик Вадим Скуратівський у свою чергу нагадав про історичну роль стрічки:

– Я дуже радий прем’єрі, з тієї причини, що ми торкнемося одного з найбільш трагічних сюжетів не лише ХХ століття, а й у всьому історичному часі. Нарешті заговорили про те, що людству боліло понад півстоліття. Брехня – то страшна річ у світовій історії. А історія Катині була чи не найбільше опутана брехнею. Тому дуже добре, що український телеглядач побачить цей фільм".

[...]

Єжи Онух розповів про труднощі з показом фільму на українських телеканалах у попередні роки:

– Продуцентом фільму "Катинь" є Польське телебачення. Фільм широко демонструвався у Польщі, де його побачили мільйони людей, а також у багатьох країнах світу. Він номінувався на Оскар. Щодо України, то два роки тому після кіно-прем`єри, ми відразу почали переговори, чи хтось з українських дистриб’юторів міг би його показати. Компанія BNTH навіть стала вести переговори з каналом «Інтер», щоб показати фільм по телебаченню. Але виявилося, що вона купила не всі права. Права на показ по телебаченню в СНД були ексклюзивно продані російській телекомпанії. І так склалося, що вона не дуже продавала ці права. У країнах СНД ці роки фільм не демонструвався. Лише після Смоленської трагедії, коли російська влада прийняла рішення про показ цього фільму. Усе пішло відносно просто.

[...]

– Як сталося так, що виключні права демонструвати фільм у СНД були продані одній компанії? – Це є відкрите питання. У Польщі всі включно з Вайдою задають собі одне питання: як це сталося, що Польське телебачення продало права на демонстрацію фільму в СНД тільки одній компанії і не взяло жодних гарантій? Можливо, ця компанія запропонувала дуже добрі гроші... І ні хто не подумав, що права на показ викупаються не для того, щоб показувати фільм, а для того, щоб його не показувати. …