If you are having trouble reading e-POSHTA, click here.
Якщо Ви маєте труднощі читати е-ПОШТУ, натисніть тут.

Леніна пошкоджено. Мотиви тих, хто це зробив



Ініціатор і головний виконавець "замаху на Ілліча" Микола Коханівський

А як правоохоронці відреагували на ваш вчинок?

Микола Коханівський: У міліції з нами поводились вкрай брутально. Такої брудної лайки я у житті не чув. Після того, як нас забрали, з п’ятої ранку і до першої дня– я переконався, що міліція насправді далеко не з народом. Погрози були різного роду. Найбільш м’які – "за півроку чекайте, бандерівці кляті, хохли нещасні, за півроку Янукович прийде, ми вас усіх будемо до стінки ставити!". Ще казали: "Все на вас є, драбина є, відбитки є, ви звідси не вийдете, будете сидіти, ви вже наші!".

Я свято вірю, що ми їх усі знесемо.
http://novynar.com.ua/analytics/government/74181

Читайте нижче:
Відео: націоналісти розбивають пам'ятник Леніну біля Бесарабки
Кияни виконують указ Президента України – їх арештовують!
Підтримайте українців котрі розбили ката Лєніна !!!
ЗАЯВА українських письменників, художників, діячів культури, митців, членів творчих спілок

July 6 липня 2009
Vol.10 No. 17
People&Culture&Politics&Business

Know someone who'd like a trial copy of e-POSHTA? Send their e-mail address to:
subscription@eposhta.com

with "Subscription" in the subject line.
In this issue:
  Editorial
   Редакційна Сторінка
  Call to Action
  Заклик до дії
  Events
Send information on social events, conferences, and employment to: events@eposhta.com at least two weeks before the event date. See the guidelines for submitting EVENT announcements.
  Події
  ePOSHTA Sales Gallery
  Ділова Крамниця
  Programs & Conferences
  Програми і Конференції
  Employment, Grants & Scholarships
  Current Affairs
  Сучасні Пoдії
  Arts & Letters
  Культура
  Ukraine & the World
  Украіна і Світ
  Society
  Суспільство
  Ukrainians in the News
  Religion
  Sports
  Здоров'я
  From Our Mailbox / Blogbox
  In Memoriam
  Correction

Partners in perfidy TOP

Apparently Russia was offended that it was not included in the Allied commemoration of D-Day last month. La Russophobe empathetically agrees with Russia http://larussophobe.wordpress.com/2009/06/20/editorial-forgetting-russia/:

Their behavior in World War II should not have been forgotten. It was so loathsome, vile and contemptible that it must be made to live in infamy right along with the cowardly Japanese sneak attack on Pearl Harbor.

French, American and British leaders should have reminded the world how Russia stabbed them in the back during the conflict by making a secret alliance with Hitler and trying to carve up Eastern Europe with the Nazis.

It is outrageous that they didn't mention the barbaric manner in which Soviet dictator Josef Stalin carried out a campaign of mass-murder and ethnic genocide that made Hitler look like a small-time dreamer.

How could they not have pointed out that because of its treachery and despotism, the USSR no longer exists while all three of them lead countries with economies and standards of living and political civility which make Russia, the USSR's heir, look like a banana republic?

How dare our leaders speak about D-day without saying words like Katyn and Holodomor and Gulag Archipelago? Those posed at least much of a threat to the values we fought to defend in World War II as the Nazis.

It would have been nice, too, if the Allied leaders had insisted that Russian text books stop lying about the role their countries played in World War II, seeking instead to lavish all the credit on Russia and ignoring the total collapse of the USSR just a short while later, in the 1980s. Worse, they ignore Stalin's malignant deal with Hitler, pretending that Russia was the innocent victim of Nazi aggression when in fact Russia was as much the caus of World War II as Germany. Had Russia stood firmly with the Allies from the outset of Hitler's rise to power, his armies might never have set foot outside Germany's borders.

So next year, let's be sure the remember the barbaric atrocities visited upon us by our so-called Russian "allies" during World War II. And let's make sure we don't get played for fools again.


Yet, once again, Germany and Russia have reconstituted their WWII camaraderie. This time, instead of splitting up physically the territory of nations between them, they are collaborating in trying to prove to the world that their own degrading history was, in fact, not so much their doing.

Russia will never forgive Ukrainian nationalists for fighting them for Ukraine's independence and therefore, since the war, has made it a central tenant of their propaganda to convince the world that Ukrainian nationalists were Nazi collaborators (preferring to ignore documentation to the contrary in Ukraine's interior ministry, newly opened, archives).

Aiding its ally, Germany is selling out historical truth for payment in Russian gas. Add to that the longterm "incentive" provided by the Simon Weisenthal Centre to find something to minimize its culpability for WWII war crimes, Germany is getting ready to prosecute, for Nazi war crimes, a Ukrainian prisoner of war captured by the Germans, as they razed Ukraine and brought its people to their knees (with 8 million Ukrainians killed in WWII, 2.3 slave labourers in Germany and 10 million left homeless). Today, when German law limits the prosecution of Germans for Nazi war crimes, it is gearing up for a politically motivated, justice impaired, show trial of the John Demjanjuk to teach young Germans that their ancestors were not entirely to blame for the Holocaust.

Rather than coaching Russia in the tenants of democracy, the two countries, as in Hitler's time, seem to only be able to find common ground in perfidy.

Myroslava Oleksiuk
editor, ePOSHTA

Черновецький себе славить, а Україну грабує TOP
_blank

По указу Президента пам'ятники Леніну може і приберуться згодом, але не здивує якщо натомість Черновецький поставить пам'ятники собі. Користуючись посадою мера можна робити все, адже незабаром президентські вибори - треба і гроші знайти на виборчу кампанію ... тому він і землі так легко розпродає, це ж не його в кінці кінців. Не шкода. (Андрієвський заявляє, що Черновецький знову роздав 9 гектарів зелених зон http://www.unian.net/ukr/news/news-321672.html)

Також Леонід Черновецький користується своєю посадою мера Києва, для того щоб рекламувати себе як кандидата на президента. Він це не робить офіційно, але всі заходи на Майдані Незалежності великими літерами пишуть "ПІД ПАТРОНАТОМ ЛЕОНІДА ЧЕРНОВЕЦЪКОГО" - це було на День Незалежності і на День Конституції України теж. Нічого небуло сказано про сам День Конституції, чи коли вона була прийнята, лише ім'я славного мера. тільки чим він славний?

В неділю на День Конституції на Майдані і Європейсъкі Площї були концерти. Зранку дурні жарти були російською мовою, ввечері вже був цікавий концерт українських зірок. З одного боку добре що хоч щось робиться. З другого, Черновецький це робитъ не для покращення кулътури, а для підвищення рейтінгу, інакше чому б  великими літераму не писати гимн України, вірші українських поетів, або видатні історичні події. Ні, треба, щоб всі запам'ятали його "славне" ім'я.

Кореспондент е-ПОШТИ в Україні

Does the Government of Canada know this? TOP

12 June 2009
THE PROVINCE

NickNick

More info here:
Members of Parliament who support keeping a KGB man in Canada

Lennikov, the KGB and the search for facts


To all supporters of M. Lennikov. Just a few words from someone who knew this guy personally in the 80s. He was a very active Komsomol leader of the Oriental Faculty of Far East University in Vladivostok where he studied the Japanese language in late 70s early 80s. No wonder he was invited to join KGB as an officer upon his graduation from the Uni. His representations that he was made to join the service is absolute nonsense, any Russian would confirm you that. He claims he left KGB in 1988 having found out it was not for him. Well, in early 90-s he represented himself as a manager of Soviet-Japanese Joint Venture company LIKO-RADUGA specializing in car sales business and based in Moscow. Just Google "LIKO-RADUGA" and you'll see that another top manager of that firm those days is one of the richest men in the Russian Federation and a president of a republic in the Federation. There is no way for M. Lennikov to be in that company 20 years ago without a cover from KGB. Once again, any mature Russian would share this view. Now, give it a sober thought and do not let your emotions prevail...

Say No to Ex-KGB Agents in Canada

We appeal to all Canadians to sign our petition called REMOVE KGB FROM CANADA. To do so, please click on http://www.lucorg.com/signature.php. It is essential that we remain united on this issue, which should be of concern to all Canadians.

In addition, please click on http://www.lucorg.com/block.php/block_id/18 to access Bill 147 or the Holodomor Memorial Day Act, as well as view the film on the Second Reading of Bill 147.

League of Ukrainian Canadians
National Executive

Members of Parliament who support keeping a KGB man in Canada TOP

More info here:
Does the Government of Canada know this?

Lennikov, the KGB and the search for facts

Benefit for ex-KGB agent falls far short of goal
The organizer of a Saturday night benefit concert for former KGB member Mikhail Lennikov hoped to raise $30,000. Instead, less than $1,000 was made.
http://digital.ottawacitizen.
com/epaper/viewer.aspx

The following Members of Parliament have signed the appeal to allow Mikhail Lennikov the failed refugee applicant now seeking sanctuary in an East Vancouver church in defiance of a deportation order over his past employment by the KGB. Something to keep in mind at election time.

Here is a letter that was written specifically to Conservative MP in British Columbia Donna Cadman.


Dear Ms Cadman:

I understand you want to allow an ex veteran of the Communist secret police, a veteran KGB officer, to remain in Canada.

I thought you were a Conservative.

Shame on you!

Dr L Luciuk


Please cc these MPs when you write a letter to:

Rt. Hon. Stephen Harper
Prime Minister of Canada
pm@pm.gc.ca

Hon. Jason Kenney
Minister of Citizenship, Immigration
and Multiculturalism
kennej@parl.gc.ca

Niki Ashton, MP (Churchill)
Malcolm Allen, MP (Welland)
Alex Atamanenko, MP (BC-Southern Interior)
Dona Cadman, MP (Surrey-North)
Olivia Chow, MP (Trinity--Spadina)
Joe Comartin, MP (Windsor--Tecumseh)
Jean Crowder, MP (Nanaimo--Cowichan)
Nathan Cullen, MP (Skeena--Bulkley Valley)
Don Davies, MP (Vancouver Kingsway)
Libby Davies, MP (Vancouver East)
Nicole Demers, MP (Laval)
Paul Dewar, MP (Ottawa Centre)
Sukh Dhaliwal, MP (Newton--North Delta)
Ujjal Dosanjh, MP (Vancouver South)
Linda Duncan, MP (Edmonton Strathcona)
Meili Faille, MP (Vaudreuil--Soulanges)
Hedy Fry, MP (Vancouver-Centre)
Yvon Godin, MP (Acadie--Bathurst)
Claude Guimond, MP (Montmorency--Charlevoix--Haute-Côte-Nord)
Jack Harris, MP (St. John's-East)
Bruce Hyer, MP (Thunder Bay--Superior-Nord)
Peter Julian, MP (Burnaby--New Westminster)
Francine Lalonde, MP (La Pointe-de-l'îile)
Megan Leslie, MP (Halifax)
Jim Malloway, MP (Elmwood--Transcona)
Tony Martin, MP (Sault St. Marie)
Brian Masse, MP (Windsor-Ouest)
Irene Mathyssen, MP (London--Fanshawe)
Joyce Murray, MP (Vancouver Quadra)
John Rafferty, MP (Thunder Bay--Rainy River)
Pablo Rodriguez, MP (Honoré-Mercier)
Jean-Yves Roy, MP (Haute-Gaspé--La Mitis--Matane--Matapédia)
Denise Savoie, MP (Victoria)
Bill Siksay, MP (Burnaby--Douglas)
Peter Stoffer, MP (Sackville--Eastern Shore)
Judy Wasylycia-Leis, MP (Winnipeg North)

VP Biden to Ukraine: Continued advocacy for President Obama to visit Ukraine TOP

The Ukrainian Congress Committee of America (UCCA) welcomes the recent White House announcement of Vice President Joe Biden's upcoming trip to Ukraine at the end of July 2009.  His discussions in Ukraine would prove fruitful for enhancing the bilateral dialogue between Ukraine and the United States. Indeed, having just successfully met with various Administration and congressional officials in Washington, DC last week, the UCCA considers the sustainability of bilateral relations between Ukraine and the United States as crucial to the further development of their strategic partnership. As noted in the strategic partnership agreement signed in December 2008, the United States is committed to Ukraine's Euro-Atlantic integration, democratic transition, sovereignty, territorial integrity, and supports its reform processes.

Notwithstanding the Vice President's discussions in Kyiv, the UCCA deems it worthwhile for President Obama to stopover in Ukraine during his trip to Moscow on July 6-8, 2009. Such a visit would signal Ukraine's strategic importance as an ally of the United States, especially in light of the external pressures positioned upon the Ukrainian state. Thus, the UCCA urges the Ukrainian American community to continue its advocacy of President Obama's stopover to Ukraine by sending letters, e-mails, or faxes to the White House. Our collective success depends upon your support. Let our voices be heard!

For your convenience, e-mails may be sent to the White House's website at http://www.whitehouse.gov/contact/.  Should you require additional information, please contact the Ukrainian National Information Service (UNIS) at (202) 547-0018 or via e-mail at unis@ucca.org.

Ukrainian paralympic team attaché named TOP
Call for Volunteers at Toronto Ukrainian Festival TOP

 

13th Annual Toronto Ukrainian Festival September is looking for volunteers to help before and during the festival September 18 – 20, 2009.

There are various positions available.

Register online at www.ukrainianfestival.com or

leave a message at 416-410-9965

Students - gain community hours accreditation

Friends and family - meet new friends and engage in your community!

Підтримайте українців котрі розбили ката Лєніна! TOP

Петиція на підтримку дії українських націоналістів, котрі 30 червня розбили пам'ятник кату українського народу Леніну, та їх негайного звільненні із СІЗО! http://www.petition.org.ua/?action=view&id=217269

Президенту України, В.Ющенку
Голові Верховної Ради України, В.Литвину
Прем’єр-міністру України, Ю.Тимошенко
Генеральному Прокурору України, О.Медведьку

Ми, Українці, вимагаємо чесного, об'єктивного погляду, не зважаючи на будь які ідеологічні міфи, щодо ситуації з затриманням українських націоналістів, а саме: Микола Коханівський, Андрій Тарасенко, Олександр Задорожний, Іван Срібний, Богдан Франт, які 30 червня в зв'язку з пошкодженням пам'ятника вбивці і кату мільйонів українців Лєніну!

МВС України в м. Києві порушила кримінальну справу щодо 5 українців за ч.2 ст.296. Нагадаємо що Указом Президента України № 250/2007 "Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні", яким органи влади зобов’язано вжити заходи щодо "демонтажу пам’ятників та пам’ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні та політичних репресій, а також щодо перейменування в установленому порядку вулиць, площ, провулків, проспектів, парків та скверів у населених пунктах України, назви яких пов’язані з такими особами". Незважаючи на це влада яка називає себе українською не зносить ці пам"ятники. Якщо влада не в стані цього зробити, це вирішили зробити українські націоналісти. Вони чесно здійснили свій національний і громадянський обов’язок на виконання Указу Президента України.

Вимагаємо негайного звільнення затриманих українців, які гідно і чесно виконали свій громадянський і національний обов’язок, стали на захист національної честі і гідності, здійснили відновлення історичної та національної справедливості щодо українців.

З повагою,

ті, що підписалися нижче.

http://www.petition.org.ua/?action=view&id=217269


По темі:

Вивихнутий садист Ленін
http://groups.google.com/group/sum-press/browse_thread/thread/e751440c90a8d16

ЗАЯВА Організації Українських Націоналістів (революційної)
http://groups.google.com/group/sum-press/browse_thread/thread/840dd8411475359b

СУД над українцями за ЛЄНІНА перенесено з 2 на 3 липня
http://groups.google.com/group/sum-press/browse_thread/thread/ed50558eef09ba17

УВАГА! Бесарабського ЛЄНІНА у переліку пам'яток НЕМА !!!
http://groups.google.com/group/sum-press/browse_thread/thread/ed166f6565eaa373

На захист руйнаторів ЛЕНІНА
http://groups.google.com/group/sum-press/browse_thread/thread/756bc3b7e0ff6895

Кияни виконують указ Президента України – їх арештовують!
http://groups.google.com/group/sum-press/browse_thread/thread/68a949a3e034b049

Політв'язні СРСР - Генеральному Прокуророві України
http://groups.google.com/group/sum-press/browse_thread/thread/3824747a9223feff

УВАГА! Бандерівців, котрі побили Леніна, взято під варту і переведено до ізолятора тимчасового утримання
http://groups.google.com/group/sum-press/browse_thread/thread/915775b81c7c5acb

ВІДЕО & ЗАЯВА: націоналісти розбивають пам'ятник Леніну біля Бесарабки
http://groups.google.com/group/sum-press/browse_thread/thread/409f198293aa1c34

ЗАЯВА українських письменників, художників, діячів культури, митців, членів творчих спілок TOP
Ми, українські письменники, художники, музиканти, кінематографісти, люди творчих професій, правозахисники, громадські діячі, науковці, журналісти, висловлюємо рішучу підтримку молодим українським патріотам які, за бездіяльності місцевих та державних органів влади, взяли на себе ініціативу по знесенню і демонтажу символів тоталітарного режиму, а саме – пам’ятника Леніну в Києві.

Цим кроком ми не лише пришвидшуємо виконання Указу Президента України щодо необхідності демонтажу символів-атавізмів доби комуністичного лихоліття, а й прагнемо, щоб наші діти та молодші покоління не бачили ганебного ідолопоклонства перед пам’ятниками катів Українського народу.

Ми переконані, що демонтаж цих пам’ятників та інших тоталітарних символів стане вагомим кроком на шляху оздоровлення суспільства, так само, як це сталося в Німеччині після повалення нацистського режиму. Ми засуджуємо нацизм і комунізм як антигуманні, антилюдські явища одного порядку, а їх пропаганду в нашій країні вважаємо злочинною.

Вимагаємо від правоохоронців негайного закриття кримінальної справи, порушеної проти Миколи Коханівського та його товаришів, оскільки в їхніх діях нема складу злочину.

Вимагаємо від українського Уряду терміново вжити невідкладних захотів щодо демонтажу і знесення символів тоталітарного минулого на всіх території України, інакше громадська ініціатива молодих патріотів набуде масового продовження.

Звертаємося до своїх колег, письменників, митців, діячів культури старшого покоління, які жили і творили в нелегкі часи тоталітарної доби, відмовитись від своїх творів відповідної тематики, ідеологічних «паровозів», «панегіриків», «агіток» і тим самим ініціювати їхнє знищення.

Сергій Пантюк, письменник;
Борис Гуменюк, письменник, мистецтвознавець;
Анатолій Дністровий, письменник, кандидат філософських наук;
Іван Андрусяк, письменник;
Володимир Гарбуз, художник;
Віталій Кошляк, художник;
Віктор Нестерук, бард;
Володимир Сердюк, письменник;
Тетяна Мельникова, головний редактор сайту "Інша література";Володимир Цибулько, письменник, політолог

Усі небайдужі й ті, хто бажає висловити свою громадянську позицію, можуть долучитися до заяви і залишити свій підпис http://www.inlit.com.ua/node/3693

Віце-Президент Байден поїде до України – продовжуймо наші заходи, щоб Президент Обама відвідав Україну! TOP

Український Конґресовий Комітет Америки вітає найновішу інформацію з Білого Дому про поїздку Віце-Президента Дж. Байдена до України наприкінці липня 2009 р. Його розмови і зустрічі в Україні доказиватимуть про успішний, корисний і потрібний діялог США з Україною. І дійсно, після успішної зустрічі делеґації УККА з представниками Адміністрації Президента і Конґресу США у Вашінґтоні минулого тижня, УККА вважає, що зміцення двосторонніх відносин поміж Україною і США є дуже важливим у питанні стартегічного партнерства. Як зауважуємо в підписаній в грудні 2008 р. заяві щодо стратегічного партнерства, США погодилось підтримувати Україну у її інтеґрації у европейсько-атлянтичні структури, демократизації, проведенні реформ та визнали її державну незалежність і територіяльну недоторканість.

Однак, без огляду на Віце-Президента Байдена розмови в Києві, УККА вважає, що навіть найкоротша візита в Україні Президента Обами під час його поїздки до Москви 6-8 липня ц. р.  була б надзвичайно важливою. Така візита була б для України як важливого стратегічного партнера ясним промінням, зокрема тепер, в світлі зовнішнього тиску на Українську  Державу.

З огляду на це, УККА закликає всю українську громаду продовжувати слати листи, електронні листи, факси до Білого Дому з проханням до Президента Обами відвідати Україну. Тільки разом, спільними силами, наш голос може бути почутий!

Для  Вашої вигоди, електронні листи можна слати безпосередньо до Білого Дому через його веб-сторінку http://www.whitehouse.gov/contact/. Якщо у Вас є додаткові питання, просимо контактуватися з бюром  Української Національної Інформаційної Служби (УНІС), тел. (202) 547-0018 або електронною поштою unis@ucca.org.

Голосуймо! TOP
http://life.pravda.com.ua/wonderful/4a38bf922463c/

Український заповідник за дві сходинки від фіналу конкурсу всесвітніх чудес
За час голосування у другому турі українська "Асканія" піднялачся із 46-ї на 14 позицію. Заповідник може стати одним із всесвітніх чудес природи.

Проголосувати можна на офіційному сайті акції. Детальна інформація про те, як голосувати - на сайті Всеукраїнської акції "7 чудес України", переможцем якої у минулому році і стала Асканія-Нова.

Фестиваль Української Культури в Торонто запрошує добровільців до співпраці TOP
 

13-тий щорічний Фестиваль Української Культури в Торонто запрошує волонтерів взяти участь до та протягом днів фестивалю

з 18 по 20 вересня, 2009.

Зареєструватися можна за веб-адресою www.ukrainianfestival.com,

або залишити повідомлення за телефоном 416-410-9965

Волонтерство – це найкраща можливіть для молоді отримати години

роботи в громаді. Cтаньте частиною найбільшого в Південній Америці Фестивалю української культури. Також, запрошуємо родини приділити кілька годин волонтерській роботи на Фестивалі.

Links to event postings TOP

Do you maintain a web-based list of events for your city or region? Let us know and we'll add a link to your site from the e-POSHTA newsletter.

 Canada

 United States

Brampton: Carabram Multicultural Festival -- Jul. 10 -12 TOP
4705TJ: Montreal: Celebration of the 50 littya Oseli Baturyn -- Jul. 11 - 12 TOP

Golf Tournament for everyone July 11 and Festyn with prohrama July 12

Edmonton, AB: OSVITA Zabava & concert -- Jul. 17 & 18 TOP



Toronto: The art of decorating a traditional Ukrainian wedding korovaj -- Jul. 20 TOP
Pavlo Hunka and a Midsummer's Night of Music in Wine Country -- Jul. 23 TOP

The Ukrainian Art Song Project invites you to enjoy an evening concert with internationally renowned bassbaritone Pavlo Hunka on Thursday July 23, 2009 in a truly unique concert venue - the Rosewood Estates
Winery and Meadery
.

Hunka's extraordinary career has allowed him to reign as one of Europe's foremost interpreters of bassbaritone operatic repertoire. Yet it is the Ukrainian art song that has captured his heart. His astounding versatility, exceptional musicianship and commanding stage presence allows Hunka to create an intimate and mesmerizing experience for the audience.

The evening is a rare opportunity for both serious opera lovers and Ukrainian art song aficionados to enjoy Hunka perform a selection of Ukrainian art songs and to share his passion for this genre in an informal setting. Guests will also having an opportunity to get up close and personal with the winemaking process. Owners, Renata and Eugene Roman will be available to conduct tours of their facility and to answer questions about their winemaking. This is a fundraising event for the Art Songs of Mykola Lysenko supported by the Canada-Ukraine Chamber of Commerce.

The Rosewood Estates Winery and Meadery is one of the newest wineries in the Beamsville bench region of Ontario. Situated atop a gently rolling hill it enjoys an expansive vista of the surrounding grape groves. This small-batch winery has already won recognition as a prime VQAO quality producer of numerous award winning red and white wines as well as of unique mead (honey wine) offerings.

Background info

As the artistic director of the Ukrainian Art Song Project, Hunka is in Toronto, Ontario this summer to complete the mastering of the six-CD compilation of the art songs of Mykola Lysenko and to begin recording the art songs of Yakiv Stepovyi at the Glenn Gould Studio. The world premiere of the Ukrainian Art Song Project's six-CD compilation of Lysenko's art songs will take place at the Four Seasons Centre for the Performing Arts in Toronto on Sunday, April 11, 2010.

The Rosewood Estates is located at 4352 Mountainview Rd. in Beamsville, Ontario.

Tickets are $150 for this fundraising event may be purchased from the Canada-Ukraine Chamber of Commerce by email at info@cucc.ca or by phone at 416-253-6700.

For more information about the Ukrainian Art Song Project visit www.uasp.ca

.

Toronto: CUCC 4th Annual golf Tournament -- Aug 18 TOP

Sign up your foursomes or become a sponsor

Hamilton / Toronto: Papa Duke Ensemble starring Vasyl Popadiuk -- Aug. 28 & 30 TOP

Listen to music tracks:
http://www.myspace.com/papadukeband

Discounted group tickets for
the PAPA DUKE performances available until July 30th!

Encore Productions, the presenter of the spectacular PAPA DUKE performances at Hamilton Place Studio Theatre and Assembly Hall Theater in Toronto is offering a 20% discount on the purchase of 20 or more tickets. This offer expires on July 30, 2009!

Choose your seats from the Hamilton Place Studio Theatre and Toronto Assembly Hall Theater seating plans:

Hamilton Place Studio seating plan.
Toronto Assembly Hall Theatre seating plan.

You can buy the discounted group tickets only by sending your request by e-mail to Encore Productions at encore1@rogers.com or by calling: 416-521-9555.

The discounted tickets are priced at $40 + 3.75 convenience charge, for a total of $43.75 each.  There is FREE DELIVERY of the purchased tickets to your door in the Toronto area!

Regularly priced tickets are $53.75 (including the convenience charge). That's a saving of $10 on each ticket!

Choose your seats now! Only 184 tickets are left for the Toronto performance!

Good tickets are still available for the Hamilton Place Studio Theatre performance.

Attention all organizations and Retirement Home managers! Any one willing to organize a bus with 40+ persons to come to the Hamilton and Toronto performances will receive two FREE tickets!

This offer is good on first come, first served basis!

Київ: Український Клуб -- 6 липня TOP

Шановні колеги,

У ПОНЕДІЛОК, 6 липня 2009 року о 15:00
відбудеться 129 засідання Українського клубу на тему:
"ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРИ.
ЮЩЕНКО ЯК НАЙМЕНШЕ ЗЛО, ОБМЕЖЕНЕ У ЧАСІ»
Адреса: м. Київ, вул. Ярославів вал, 9
конференц-зал Міжнародного Центру національного відродження

Огранізатори:

  • Київський інститут проблем управління імені Горшеніна
  • Товариство “УКРАЇНСЬКИЙ КЛУБ”
  • Інститут української політики
  • Центр ”Свобода слова”
  • Міжнародний Центр національного відродження
  • Інститут стратегічної політики
  • Міжнародний інститут демократій
  • Міжнародна громадська організація "Фонд обдарованої молоді"

ЗАПРОШУЄМО ВАС ДО УЧАСТІ У ДИСКУСІЇ
Пpосимо повідомити про намір взяти участь у дискусії
Телефон: 8(044)2374440

З повагою, Правління Українського клубу

Торонто: Політичне русинство і його закордонні спонзори - 8 липня TOP

Наукове Товариство ім. Шевченка в Канаді

запрошує на доповідь

проф. Миколи Мушинки 

з Пряшева, члена Національної Академії Наук України

і Голови НТШ в Словаччині

ПОЛІТИЧНЕ РУСИНСТВО
І ЙОГО ЗАКОРДОННІ СПОНЗОРИ

Середа, 8 липня 2009

год. 7:30

КУМФ, 2118А Bloor St. W.

Торонто: Монументальна Шевченкіана -- 10 липня TOP
Брамптон: Карабрам міжнаціональний культурний фестиваль -- 10 - 12 липня TOP

Щороку в Бремптоні (Онтаріо) проводиться міжнаціональний культурний фестиваль Карабрам. Мета фестивалю – збереження, розвиток та знайомство з різноманітними культурними спадщинами етнічних громад Бремптона.

Фестиваль є своєрідним місцем зустрічі різних культур, нагодою для етнічних груп запізнати одне одного. Італія, Укрaїна, Шотландія та Західна Індія були першими учасниками цього фестивалю. За останніх 26 років кількість учасників значно зросла, цього року буде чотирнадцять павільйонів.

Український павільйон бере участь у Карабрамі від самого заснування фестивалю у 1982 році. Щоразу ми висвітлюємо нову тему: “Різдво”, “Великдень”, “Івана Купала”, “Козаки”, “Весілля”, “Пори року”, “Помаранчева Революція”,“80 років мистецтву танців у Канаді”. Відзначили 25-річчя Карабраму в 2007 році програмою “Многая літа”, минулого року представили “Україну – житницю Європи”.

За 26 років існування фестивалю ми отримали численні нагороди: за найкращий павільйон, за найкращу розважальну програму, за найкращу національну кухню, декорації, атмосферу та культуру. Із ювілейною програмою “Многая літа” ми вибороли перше місце серед усіх павільйонів.

Цьогорічний Карабрам відбудеться 10, 11 та 12 липня.Тема українського павільйону – “Подорож Україною”. Ми плануємо такі експозиції:

Вишивки, національні костюми і танці з різних регіонів України
Розпис писанок
Плетення віночків
Виготовлення бандури
Виставка речей церковного вжитку
Продаж різноманітних українських ручних виробів.

Танцювальна група "Мак",під керівництвом Стефана Кузіва, та юні танцюристи нашої Рідної школи при церкві Св. Іллії в Бремптоні, яких навчає Христина Гула, виступатимуть на фестивалі під музичний супровід Рона Кoгута.  Від малого до великого, кожен танцюрист з нетерпінням очікує виступу на Карабрамі.

Уся праця в організації та проведенні фестивалю є винятково волонтерською. Всі ми докладаємо чималих зусиль, щоб успішно провести цей фестиваль. Збір коштів проводиться завдяки рекламодавцям, які розміщують свою рекламу в сувенірних брошурках, які ми безкоштовно розповсюджуємо серед наших відвідувачів. Підтримка рекламодавців є дуже важливою для нас, без їхньої щедрої допомоги організувати фестиваль було б надзвичайно важко.

Більше довідатися про Карабрам можна за інтернет-адресою Саrabram.org , а щодо інформації про український павільйон просимо звертатися до цьогорічного голови Ірини Гарсія за тел. 905-455-2776.

Відвідайте нас цього року в українському павільйоні за адресою:

Chris Gibson Recreation Centre
125 McLaughlin Road
(між Queen St. та Williams Pkwy)
Brampton, Ontario

Вистави:
П’ятниця, 10 липня: 18:30; 20:30; 22:30
Субота, 11 липня :13:30; 15:30; 17:30; 19:30; 21:30
Неділя, 12 липня: 13:30; 15:30; 17:00.

До зустрічі на Карабрамі!

Торонто: Курс декоративного оформлення традиційного весільного короваю -- 20 липня TOP
Sponsorship Opportunity TOP
Super nanny available TOP
Available, experienced Ukrainian tri-lingual (Ukrainian, English, Russian) super nanny to take care of Ukrainian children. Canadian Nurse's medical certificate. Excellent references. Only live-out. Call Diana: 647-242-2871

Суперняня з педагогічною освітою доглядає дітей TOP
Досвічена українська суперняня з  педагогічною освітою та канадійським сертифікатом медсестри доглядає дітей різного віку. Мова спілкування - українська, англійська, при потребі - російська. Тільки без проживання. Тел. 647-242-2871 (Діана)

Osvita: The Ukrainian language experience -- Jun. 28 - Aug. 1 TOP
International contest on Ukrainian Studies for students and young scientists TOP

June 25, 2009

On 25 - 27 November 2009 the International Contest on Ukrainian Studies for Students and Young Scientists will be held by Ukrainian Studies Research Institute and Ministry of Education and Science of Ukraine.

Theme to discuss: Ukrainian studies of the XXI century: concepts, schools and directions.

The contest will be held in two stages:

I stage (extramural) -- before October, 15, 2009 – preparation of research work on theme of the contest.

II stage (intramural) -- November, 25 - 27, 2009, Kyiv -- defence of research work (previously reviewed), participation in online academic competition on Ukrainian studies and Ukrainian language, participation in training chat. Foreign participants have a right to chose any of the offered tasks or to carry out all the tasks of the competitions. Winners will be decided at all the stages.

Presence of foreign participants at the II stage is advisable but not compulsory. Those participants who have a wish to take part in the II stage of the contest should pre-register before October, 30 (please find Registration Form at the web-site of the Embassy of Ukraine in Canada http://www.ukremb.ca/eng). Time and date of online academic competition and training chat will be informed additionally. During online academic competition you have to carry out tests on Ukrainian studies and Ukrainian language of several difficulty levels (low, middle, and high). Ukrainian is working language of online competition and training chat.

The content will be conducted on an open basis. We are pleased to invite students of higher educational establishments and young scientists who carry out researches in the field of Ukrainian studies.

Please, send your research work before October, 15, 2009 to the following address:
Науково-дослідний інститут українознавства МОН України,
вул. Ісаакяна, 18, 01135
Київ, Ukraine.
Phone/fax : (+38044) 236-01-02 or e-mail ndiu@ukr.net

Execution requirements:

1. Research work is written in Ukrainian (English, German, or Russian).

2. Insert information about participants and research advisers (please find Application Form at the web-site of the Embassy of Ukraine in Canada http://www.ukremb.ca/eng).

3. The work is computer printed (type Times New Roman, 14pt, interval 1.5).

4. Size of the research work is no more than 20 pages.

5. References to informational sources and literature at the end of the work.

6. Research work will be estimated by such criteria as:

  • originality;
  • applicability;
  • deepening of research of the problem;
  • substantiation of results of personal research.

7. Research requirements:

  • use of works of contemporary Ukrainian studies scientists (90’s of the XX century -- beginning of the XXI century);
  • reference to information from website of the Ukrainian Studies Research Institute (http://www.rius.kiev.ua) and electronic issue of journal “Ukrainian Studies” (http://www.ualogos.kiev.ua) is advisable;
preparation of presentation materials, schedules, schemes, diagrams, photos to set out results of the research.

First bi-annual conference on Canadian studies -- Nov. 27 - 29 TOP

YURIY FEDKOVYCH CHERNIVTSI NATIONAL UNIVERSITY

27-29 NOVEMBER 2009

The Ramon Hnatyshyn Canadian Studies Centre at Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University in cooperation with the Embassy of Canada in Ukraine is pleased to announce a conference First Bi-annual Conference on Canadian Studies, to be held from 27 to 29 November 2009 at Chernivtsi National University ( 2 Kotsiubynskyj Str., Chernivtsi, Ukraine).

The First Bi-annual Conference on Canadian Studies is designed to bring together academics and government officials who have an interest in understanding various aspects of Canadian-Ukrainian relations. The key issues to be addressed in sessions to take place throughout the conference include a discussion on Canadian and Ukrainian relations since Ukraine's independence, Canada's role and perspectives in regards to the 2004 Orange Revolution and economic and cultural development. In addition, Chernivtsi National University has a decades-long relationship with the University of Saskatchewan. We believe this conference will start a process whereby further colloquiums where Canadian and Ukrainian scholars will meet and discuss issues regarding Canadian and Ukrainian relations.

Interdisciplinary papers, including Ukrainian immigration and integration, Canadian foreign policy towards Ukraine (past and present) and others are especially welcome.

Selected papers from the conference will be published in a separate volume.

Languages: English, Ukrainian

The conference registration form along with abstracts of papers (200 words) and one paragraph CV should be submitted by e-mail to the organizers by September 10, 2009. 
E-mail:
chnu_conf2009@ukr.net

Registration fee: 50 USD (to be paid upon arrival at the conference itself).

If you have any questions please contact Vitaliy Makar, Director of the Canadian Studies Centre: vit_makar@yahoo.com

Lake Simcoe Children's Camp - English and Ukrainian program TOP

A wonderful opportunity for your child to enjoy
Ukrainian summer camp in Ontario

Choose from 1 to 3 weeks.

Ukrainian National Federation

Lake Simcoe Children's Camp

Ages 6 -14
Non-members welcome.

Program in English and Ukrainian

July 5 -- July 25, 1-3 weeks

Call 905-275-4239

Email: bobwoj@rogers.com

Kyiv: 14th YATA General Assembly -- Oct. 7 - 10 TOP
Event: 14th YATA General Assembly, Kyiv, Ukraine, 7-10 October 2009
"In conjunction w/ the 55th ATA General Assembly"
What: Club/Group Meeting
Host: The Atlantic Council of Canada
Start Time: Wednesday, October 7 at 2:00pm
End Time: Saturday, October 10 at 5:00pm
Where: Kyiv

To see more details and RSVP, follow the link below:
http://www.facebook.com/n/?event.php&eid=96499516641&mid=b6bb14G1acefc9G5bdb2b8G7

NOTE: Of interest to those involved in foreign policy and Eastern European affairs. Applications are usually due in late July, August.

Міжнародний конкурс з українознавства для молодих учених TOP

25 червня 2009 року

25-27 листопада 2009 року відбудеться Міжнародний конкурс з українознавства для молодих учених.

Конкурс буде присвячено питанням українознавства ХХІ століття, зокрема концепціям, школам, напрямам, а також питанням українства у світі.

Конкурс проводять Науково-дослідний інститут українознавства та Міністерство освіти і науки України.

Конкурс передбачає два етапи:

I етап – заочний – до 15 жовтня 2009 р.: підготовка науково-дослідної роботи з проблематики конкурсу;

II етап – очний – 25 – 27 листопада 2009 р., м. Київ: захист попередньо прорецензованої науково-дослідної роботи, Інтернет-олімпіади з українознавства та української мови, українознавчі майстер-класи за різними напрямами. Учасники з-за кордону мають право обирати будь-яке з випробувань за бажанням (або брати учать в усіх).

Переможець визначається в кожному із етапів окремо. Завдання для Інтернет-олімпіади та участь у чаті провадяться винятково українською мовою.

Присутність зарубіжних учасників на очному турі бажана, але не обов’язкова. Відносно тих учасників, які не будуть присутні на очному турі, але виявлять бажання брати учать у І етапі конкурсу, зобов’язані попередньо зареєструватися до 30 жовтня 2009 р. Реєстраційну форму можна завантажити з веб-сайту Посольства України в Канаді http://www.ukremb.ca.

Про час та дату проведення Інтернет-олімпіади та майстер-класу в on-line режимі буде поінформовано додатково. Інтернет-олімпіада передбачає виконання завдань з українознавства та української мови кількох рівнів складності (початковий, середній, вищий) на вибір учасника. Через мережу Інтернет учасники можуть брати участь у майстер-класі – навчальному чаті.

Конкурс має відкритий характер, проводиться на добровільних засадах. До участі в конкурсі запрошуються студенти університетів, які отримують спеціальності, пов’язані з українознавством, українською філологією, історією і цікавляться українознавством та молоді вчені, які провадять українознавчі дослідження.

Роботи мають бути надіслані до 15 жовтня 2009 р. за поштовим штемпелем:
Науково-дослідний інститут українознавства МОН України,
відділ філософії освіти та освітніх технологій
вул. Ісаакяна, 18, к. 301, м. Київ, Україна, 01135.
Тел. (+38-044) 236-01-02.
Або електронною поштою: ndiu@ukr.net

Вимоги до конкурсних досліджень

1. До розгляду приймаються роботи, написані українською, англійською, німецькою чи російською мовами.

2. Інформація про учасників конкурсу та наукових керівників робіт наводиться у Заявці-анкеті. Заявку-анкету можна завантажити з веб-сайту Посольства України в Канаді http://www.ukremb.ca.

3. Побажання до оформлення робіт: комп’ютерний набір, шрифт 14 pt, інтервал – 1,5.

4. Обсяг науково-дослідної роботи – до 20 сторінок.

5. У кінці роботи зазначаються використані джерела та перелік літератури.

6. Науково-дослідна робота оцінюється за такими критеріями:
• оригінальність;
• актуальність;
• глибина розкриття теми;
• обґрунтованість висновків власного дослідження.

7. Схвалюється використання сучасних українознавчих праць (90-х років ХХ – початку ХХІ століття); посилання на матеріали сайту НДІУ (http://www.rius.kiev.ua), електронного фахового видання – журналу «Українознавство» (http://www.ualogos.kiev.ua); підготовка презентаційних матеріалів, узагальнювальних таблиць, схем, діаграм, фотографій для представлення результатів власного дослідження.

Третій міжнародний конґрес «Українська освіта у світовому часопросторі - 21-22 жовтня TOP
24 червня 2009 року

21-22 жовтня 2009 року Науково-дослідний інститут українознавства Міністерства освіти і науки України проводитиме Третій Міжнародний конгрес „Українська освіта у світовому часопросторі”.

Планом згаданого конгресу, зокрема, передбачається робота за напрямом „Українське шкільництво за кордоном. Діяльність українознавчих центрів у діаспорі”.

Метою Конгресу стане вироблення пропозицій щодо стратегії та політики розвитку національної освіти в Україні, шляхів і засобів їх реалізації.

Запрошуємо до участі у Міжнародному конгресі викладачів шкіл та університетів, які займаються питаннями української освіти в Канаді.

Умови участі у Третьому Міжнародному конгресі:

Дитячий літний табір УНО на оселі Сокіл на озері Simcoe TOP

Ви ще маєте змогу записати Вашу дитину на табір УНО на прикрасній оселі Сокіл на озері Simcoe. Не обов’язково бути членом УНО. Програма ведена українською і англійською. Для дітей у віках від 6 до 14 років. Від 5го до 25го липня, на 1 до трьох тижнів.  Звертайтеся до Богдана Войціхівського -- тел 905-275-4239 / bobwoj@rogers.com

Ukrainian National Federation

Lake Simcoe Children’s Camp

Ages 6 -14
non-members welcome.

Program in English and Ukrainian

July 5 – July 25, 1-3 weeks

Call 905-275-4239

Email bobwoj@rogers.com

A wonderful opportunity for your child to enjoy Ukrainian summer camp in Ontario.
Choose from 1 to 3 weeks.

4700TJ: Ніжин, Чернігівська обл.: IV Міжнародна наукова конференція «Українська діаспора: погляд із ХХІ століття» -- 23-24 вересня TOP

Вельмишановне панство!
Запрошуємо Вас до участі в IV Міжнародній науковій конференції «Українська діаспора: погляд із ХХІ століття», яка присвячена 10-річчю з дня заснування Центру гуманітарної співпраці з українською діаспорою Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя.
Конференція відбудеться 23-24 вересня 2009 року

Проблемне поле конференції

  1. Українська діаспора: історично-соціальна парадигма.
  2. Українська освіта та наука за межами України.
  3. Культура та церква української діаспори в сучасних умовах.
  4. Діяльність об’єднань українців закордоння: досвід і перспективи.
  5. Нові рівні та форми функціонування українознавчих центрів.

Заявку учасника конференції просимо надіслати до 31 серпня 2009 року на адресу оргкомітету: e-mail: ukr_diaspora@ukr.net або
Центр гуманітарної співпраці з українською діаспорою,
вул. Крапив’янського, 2, м.Ніжин Чернігівської обл., Україна,16600.
Тел./факс 8 (04631) 7-19-59      

Матеріали будуть опубліковані в збірнику «Український вимір».

Вимоги до оформлення матеріалів

Доповіді друкуються у форматi Word 97 або пiзнiшої вepciї, шрифт Times New Roman, кегль 14, через 1,5 iнтервала, з розмiрами полiв: верхнє, нижнє - 20мм, лiве - З0мм, праве - 15мм; подається паперовий варіант та електронний. Обсяг статті - до 12 сторінок.

Рукопис починається з імені, прізвища (великими літерами курсиву) та місця проживання (малими літерами курсиву) автора у верхньому правому куті першої сторiнки тексту. Назва друкується посередині великими літерами (жирним). Напр..:                                   
НАТАЛІЯ СОТНИК
(Київ, Україна)

ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В НЕДІЛЬНИХ ШКОЛАХ ДІАСПОРИ
Основний текст статтi починається через один рядок після назви. Виклад матеріалу може розбиватися на роздiли. Посилання в тексті подаються у квадратних дужках iз зазначенням номера джерела та його сторінки (Напр.: [2, с.64], [15, с.189]).

Перед списком використаних джерел, який подається в алфавiтному порядку, пишеться пiдзаголовок «Література». Напр.:                      

Література

1. Сімонок В.П. Семантико-функціональний аналіз іншомовної лексики в сучасній українській мовній картині світу / Нац. юрид. акад. України. – Х.: Основа, 2000. – 331 с.

2. Шевченко В. Українознавство у структурі наук в Україні // Українознавство. – 2005. – № 4. – С.210 – 219.
Вартість однієї сторінки – 15 грн., оплата за статтю здійснюється під час реєстрації або поштовим переказом за адресою:
Сидоренко Валентина Олександрівна
вул. Крапив’янського, 2
м. Ніжин, Чернігівська обл.
Україна, 16602.

Оргвнесок у розмірі 15 у.о. сплачується під час реєстрації; проживання та харчування за кошти учасників.

Paid internship in Kyiv: mid-July - mid-August TOP
The Atlantic Council of Canada is offering a paid internship:

Duration: mid July - mid August 2009

Place: One month training in Toronto, two month based in Kyiv, Ukraine

Language: Fluency in English, French and Ukrainian

Please contact:

Lana Polyakov
Special Programme Coordinator
416 979 1875
info@atlantic-council.ca

Set the record straight. Ignatieff needs to rebut hurtful stereotypes TOP

http://www.winnipegfreepress.com/opinion/westview/set-the-record-straight-49378432.html
28Jun2009

Marco Levytsky

The unfortunate comments Liberal Leader Michael Ignatieff made about Ukrainians in his 1993 book, Blood and Belonging, are a recurring nightmare that never goes away. Most recently, Manitoba's senior cabinet minister, Vic Toews, sent flyers out to his constituents in which he reprinted a couple of excerpts from that book, which included the comments: "Ukrainian independence conjures up images of embroidered peasant shirts, the nasal whine of ethnic instruments, phoney Cossacks in cloaks and boots, nasty anti-Semites;" and, "Somewhere inside, I'm also what Ukrainians call a Great Russian, and there is a trace of old Russian disdain for these 'little Russians.'"

Ignatieff is correct in saying these comments are taken out of context, and that they were made in an ironic way to point out stereotypes Russians had about Ukrainians that he set out to challenge. Following the first of three meetings he had with Ukrainian community leaders in the major centres of Ukrainian Canadian community life, this one in Edmonton on Feb. 27, I had the opportunity to conduct a 10-minute face-to-face interview with him and asked him about that issue directly. "I think there are things that I wish I had said better because they created a misunderstanding," he replied, adding: "What I discovered was that some of the formulations I used in 1992 were misunderstood and if I gave offence, I can only apologize and express my regret."

He repeated that message at later meetings in Winnipeg, March 20, and Toronto May 8, and stressed his support for Ukraine's independent statehood and security (which he also did in the book), and the need for Russians to come to grips with their own history, in particular Stalin's crimes against humanity.

But what Ignatieff failed to do was to specifically rebut those harmful stereotypes he cited in his exercise -- namely, the references to "Great Russians," "little Russians" and "nasty anti-Semites." And this is something he must do if wants to get this albatross off his neck and bury it once and for all.

These terms are not only false, they are also grossly insulting to Ukrainians.

First, no Ukrainian would ever call a Russian a "Great Russian."

"Muscovite" would be far more likely. Great Russian is a name Tsarist Russian imperialists decided to give themselves when Peter the Great renamed Muscovy as Russia, intending to usurp the legacy of Kyivan Rus -- the original Ukrainian state. The purpose was to deny Ukrainians their own national identity, relegating them to the role of an inferior "little Russian" branch of the "Great Russian" nation. As such, it must be categorically rejected.

The "nasty anti-Semite" stereotype is a very harmful myth. Ukrainians and Jews lived alongside each other for centuries, sometimes in harmony, sometimes in conflict, and the history of their relations is a complex issue that cannot be addressed by simplistic generalizations.

The conflicts that arose were caused more often by social and economic factors than racial or religious ones, and were often initiated by external forces -- starting with the Polish magnates who used Jews as middlemen to exploit their Ukrainian serfs, continuing with Tsarist Russian officials who deliberately initiated pogroms and other provocations in order to keep two downtrodden groups from uniting against a common overlord, and the Soviet Union's continuation of that same policy as a means of keeping dissident groups apart. The most obscene example was during Stalin's era, when Communist party officials blamed Jews for initiating the 1932-33 famine.

Although conflicts existed, they have been greatly exaggerated, or even falsified. On the other hand, one rarely hears about the positive side of Ukrainian-Jewish relations. For example, who knows that during the short-lived Ukrainian People's Republic (1917-1921), a Ministry of Jewish Affairs was established to deal specifically with that minority's concerns, that Yiddish was one of the official languages of that state, or that Yad Vashem has recognized 2,246 Ukrainians among the Righteous of Nations, making that country number 4 among those who helped save Jews during the Holocaust. And that number doesn't even include the Ukrainian Greek Catholic primate, Metropolitan Andrey Sheptytsky, who risked his life to arrange false baptismal certificates for no fewer than 200 Jewish children, who were then smuggled to monasteries, orphanages and convent schools in and around Lviv.

If Ignatieff wants to address this issue in a definitive way, he can do so in the manner he is best suited to. He can do an academic study of Ukrainian-Jewish relations and come to his own conclusions. During his Edmonton visit, Ignatieff met with the scholars from the Canadian Institute of Ukrainian Studies who would be more than happy to point him to the right source materials for a starting point.

Were he to do that, he would not only bury the issue once and for all, but gain a great deal of respect from the Ukrainian Canadian community for doing so.

Marco Levytsky is editor of the Edmonton-based, nationally circulated Ukrainian News.

Ignatieff has 'respect' for Ukrainians, says Tories misinterpreted his words TOP

http://ca.news.yahoo.com/s/capress/090701/national/ignatieff_ukrainians
30Jun2009

By Mary Jo Laforest

EDMONTON -- Liberal Leader Michael Ignatieff says comments he wrote about Ukrainians 15 years ago have been misinterpreted by the federal Conservatives.

He told reporters after a town hall meeting in Edmonton on Tuesday night that some of the terminology he used was derogatory, but said it was done in an "ironic" manner to describe some of the prejudices about Ukrainian people.

Earlier this month, Treasury Board President Vic Toews sent a pamphlet to constituents in his riding of Provencher, southeast of Winnipeg.

The pamphlet contained excerpts from Ignatieff's 1993 book "Blood and Belonging, in which Ignatieff referred to Ukrainians as "little Russians.""

Ignatieff also wrote that Ukrainian independence would for some conjure up images of "phoney cossacks in cloaks and boots, nasty anti-Semites."

The same words angered some members of Toronto's Ukrainian community in 2005, when Ignatieff first ran for office. They protested outside party headquarters in Toronto.

Ignatieff said at the time that his comments had been taken out of context.

On Tuesday, he said he has always "felt the deepest affection and respect" for Ukrainian people.

"I used those terms - and they are derogatory terms, with which I wish to disassociate myself - I use them in an ironic manner to describe some of the illusions and prejudices that people have about Ukrainians, and they're wrong," Ignatieff said.

"I've never believed them, I've never supported them, I reject them absolutely. Because some of my own family ancestors are buried in the Ukraine, I owe the fact that those graves have been protected and honoured to anonymous Ukrainians. And that means a great deal to me emotionally."

[...]

Germany seeks headlines with sensational, but legally weak charges Demianiuk will not live to defend TOP
All Clear for Nazi War Crimes Case: Doctors Declare Demjanjuk Fit to Stand Trial

Accused Nazi death camp guard John Demjanjuk has been deemed fit to stand trial by doctors in Munich. The 89-year-old could appear in court as early as this autumn in what will most likely be Germany's last big Nazi war crimes trial.
http://www.spiegel.de/international/
germany/0,1518,634161,00.html

The Dark Continent: Hitler's European Holocaust Helpers
http://www.spiegel.de/
international/europe/
0,1518,625824,00.html

Interview with Sobibor Survivor Thomas Blatt: 'Demjanjuk Should
Confess'
http://www.spiegel.de/
international/europe/
0,1518,624550,00.html

The Hunt for Nazi War Criminals: Elderly Suspects Continue to Evade Justice
http://www.spiegel.de/|
international/world/
0,1518,624554,00.html

 

July 3, 2009

John Demjanjuk Jr.

We will vigorously dispute the prosecutor’s decision in the Munich court. We know the German doctors have determined my father has about 16 months to live due to his incurable leukemic bone marrow disease, myelodisplastic syndrome. It took 7 years to litigate an indictment on Sobibor and Treblinka in Israel which resulted in an acquittal on all charges. With less than a year and a half for my father to live, a career seeking German prosecutor is hastily pressing forward with a 100% politically motivated effort to blame Ukrainians and Europeans for the crimes of the Germans. This has nothing to do with bringing anyone to justice or fitness for trial. My father will not live to fairly litigate the matter as has successfully done before. They will now file sensational charges to make headlines that could never withstand a fair test of litigation. There will be no evidence of even 1 specific murder because he has never harmed anyone in his life. The Germans have only victimized him since he was a Ukrainian soldier in the Red Army, Ukrainian POW and now an 89yr old great grandfather with barely a year to live. Were he guilty, we could not continue defending him and none of it would matter. But he is innocent, has been acquitted in Israel and if the Munich court accepts this farce, that is how he will likely end his days - sadly in a prison for the crimes of others.


The Demjanjuk deportation TOP

June 29, 2009

This is in response to a commentary by Harry Reicher in The National Law Journal, Demjanjuk Deportation a Milestone http://www.law.com/
jsp/article.jsp?id=
1202431360012
. in which lawyer Reicher maintains that "no time limits should apply to prosecuting genocide and crimes against humanity".


Professor Harry Reicher is wrong about John Demjanjuk and wrong about the U.S. Justice Department's Office of Special Investigations (which he mistakenly calls the Office of Special Prosecutions). ["Demjanjuk deportation: a milestone," NLJ, June 8 http://www.law.com/jsp/article.jsp?id=1202431360012.]

The U.S. government has indeed pursued John Demjanjuk for more than three decades. The old adage "justice must be seen to be done" is a good starting point.

For the first decade and one-half, that pursuit consisted of the DOJ committing fraud on the courts of the United States and Israel. This fraud, documented by the U.S. Court of Appeals for the 6th Circuit, consisted of the DOJ failing to disclose documents that showed that Demjanjuk was not "Ivan the Terrible," a brutal Treblinka guard. Based on the fraudulent evidence, Demjanjuk was extradited to Israel and sentenced to death. His family uncovered the truth, and the Israel Supreme Court acquitted him. Israel's attorney general said that the acquittal barred prosecution for other offenses, including the ones now being pressed in Germany. Ironically, at that time, the Office of Special Investigations (OSI) allowed Jacob Tannenbaum, a 77-year-old admitted brutal Jewish kapo, to live out his life at home in the United States due to age and health reasons.

Despite the Israeli result, and two independent U.S. court findings of fraud, the OSI has never apologized to anyone, let alone Demjanjuk and his family, nor offered compensation. Nor were the perpetrators of the fraud punished or even reprimanded. Today, with a blind eye to the case history, Professor Reicher hails these perpetrators of fraud as heroes.

Turning to the German prosecution, one irony is that, in the earlier prosecution, one fraudulent act of the U.S. government consisted of inducing a German citizen who had worked in the death camps to give false testimony implicating Demjanjuk. In the meantime, the allegations now being made against Demjanjuk have been reviewed in Poland, the site of the death camps, and that government has pronounced the evidence insufficient and closed the investigation. Demjanjuk, now 89 years old, has always and continues to maintain his innocence.

Professor Reicher cites a civil judgment against Demjanjuk as somehow showing that he is guilty in Germany (he refers to Demjanjuk as "the perpetrator"). That judgment does not establish the elements of a criminal violation of German law, did not require proof beyond a reasonable doubt and did not respect the presumption of innocence. It is understandable that journalists might misunderstand basic legal principles. It is not excusable for law professors to do so.

The German prosecution is being pressed by political and journalistic elements in Germany who want to shift the blame for the Holocaust from the Nazi government to Ukrainians, Poles and Czechs. In the case of Ukrainians, this was a people who less than a decade before had suffered Stalin's forced famine genocide of more than 10 million innocent lives. This was Demjanjuk's childhood trauma just eight years before he was conscripted into the Red Army and sent to battle, where he was hit by German artillery fire and nearly killed.

So these elements have decided to claim that prisoners of war from these countries who were compelled to serve as guards on pain of death bore major, if not principal, responsibility for exterminations. These political elements have been churning out this sort of propaganda for decades, as the revelations about how Germany failed to take meaningful steps against Nazi criminals became public knowledge.

This stateless old man, suffering from severe medical ailments that were worsened by his unjust imprisonment, is more a victim of the Nazis once again and another expedient pawn in the game.

Michael E. Tigar
Durham, N.C.

John H. Broadley
Washington

John Demjanjuk Jr.
Cleveland

Michael E. Tigar, Professor of the Practice of Law at Duke Law School and professor emeritus at American University Washington College of Law, and John H. Broadley, a partner at Broadley and Associates, represented John Demjanjuk in the deportation case brought against him by the U.S. government. John Demjanjuk Jr. is his son.

Lennikov, the KGB and the search for facts TOP

http://communities.canada.com/theprovince/blogs/victoriassecrets/archive/2009/06/04/
lennikov-the-kgb-and-the-search-for-facts.aspx

06-04-2009

By Michael Smyth

See above Calls to Action:
Does the Government of Canada know this?

Members of Parliament who support keeping a KGB man in Canada


One of the great difficulties of the Mikhail Lennikov case is the shortage of detailed information and direct evidence of exactly what he did - or didn't do - for the KGB for five years.

Lennikov, of course, is the failed refugee applicant now seeking sanctuary in an East Vancouver church in defiance of a deportation order over his past employment by the KGB, the notorious spy agency and secret police of the former Soviet Union.

Former Conservative MP Ted White, who represented North Van for 11 years in the House of Commons, says the public is denied all the pertinent facts in cases such as these.

"It was very, very frustrating when we had these types of cases where we could not release the files because of privacy laws," White told me on CKNW radio.

"I had similar cases where they would go to a church. The church would support them and they would claim sanctuary there. I had the files that showed what bad guys they were. But I couldn't release them."

For anyone interested in this case, I encourage you to read the Federal Court judgment against Lennikov, which at least provides the bare-bones facts. You can find it here:

http://decisions.fct-cf.gc.ca/en/2007/2007fc43/2007fc43.html

You'll find a lot of intriguing information there, including:

  • Lennikov did not fear for his personal safety if he refused to join the KGB, testifying that "he did not really fear for his life, but more for his career propects" if he turned the job down.
  • His career did prosper after taking the job, as Lennikov was twice promoted within the KGB, rising to the ranks of Senior Lieutenant and Captain.
  • He was not only a KGB interpreter (often the only thing reported in news stories) but also gathered personal information on students at Far Eastern State University, assessed prospective KGB informants in Japan and supervised the collection of intelligence on visiting Japanese businessmen.
  • Even before he was hired by the spy agency, Lennikov passed on information about his fellow university students to the KGB, something he felt duty-bound to do as leader of Kom So Mol, a Communist Youth League.

Meanwhile, consider this perspective of Dr. Lubomyr Luciuk, chairman of the Ukrainian Canadian Civil Liberties Association:

"The KGB enabled the Soviet regime to indulge in the mass imprisonment, murder and enslavement of millions of innocent men, women and children. These secret police forces spied upon, exiled, tortured, murdered and oppressed their fellow citizens, not only in times of war but also during times of peace. Any person who was a member of these formations, or affiliated ones, simply by assisting in their functioning, made it possible for such war crimes and crimes against humanity to be perpetrated."

This was not lost on the Federal Court, which ruled Lennikov "must have known that the information that he gathered was being used by the KGB for espionage purposes."

msmyth@theprovince.com

Jewish group's bid to oust Wasyl Odynsky rejected TOP
http://www.thestar.com/news/canada/article/653658
Jun. 19 2009


The Canadian Press

The Canadian Press title given to Mr.Odynsky in this article is incorrect. Being Ukrainian, Wasyl Odynsky, could not have been "a former SS guard" - only Germans could belong to the SS.


OTTAWA -- The Federal Court of Canada has rejected a Jewish group's attempt to revoke the citizenship of a former Nazi guard, saying the decision to allow the man to stay in Canada was reasonable and in keeping with the Charter of Rights.

B'nai Brith Canada wanted the court to overrule a federal cabinet decision not to revoke the citizenship of Ukrainian-born Wasyl Odynsky.

[...]

The judge ordered B'nai Brith to pay Odynsky's legal costs. He said the cabinet "owes no duty of fairness to third parties in the exercise of its ... authority and has no obligation to provide reasons to anyone other than the person affected."

Added Barnes: "There is also no basis for concluding that (cabinet's) decision was unreasonable or was made in breach of the Charter."

Complete article:
http://www.thestar.com/news/canada/article/653658

Canadian Jewish Congress organized nazis TOP
http://www.therightperspective.org/2009/06/15/canadian-jewish-congress-organized-nazis/
June 15, 2009

A Jewish-Canadian author is in a battle of words with the Canadian Jewish Congress after alleging the organization props up neo-nazi groups to get "hate crime" legislation passed and expand the role of the country's Human Rights Commission.

Neo-conservative author Ezra Levant claims in his latest book, Shakedown, that the Canadian Jewish Congress hired ex-cop John Garrity to work for the Canadian Nazi Party in the 1960's. In 1965 and 1966, Garrity was put in charge of membership for the group and organized the dozen or so "rag-tag band of losers" into an outfit that garned a lot of press coverage.

That media attention was used by the CJC to build up a precieved public threat that persuaded Parliament to abridge Canada's freedom of speech, Levant contends. The CJC, which had been advocating restrictions on free speech in Canada since the 1930’s, used the Nazi Party's publicity to successfully lobby for the 1971 "hate law" (Section 319 of the Criminal Code). The end result was the enactment of Section 13 of the Canadian Human Rights Act, which "empowers the Canadian Human Rights Commission to deal with complaints regarding the communication of hate messages by telephone or on the Internet."

[...]

Back in November 2000, former Canadian Nazi Party leader John Beattie was scheduled to testify at a Canadian Human Rights Tribunal that he was a "dupe and a patsy" for the CJC. He was also going to explain how an agent from the CJC (presumably Garrity) "proposed legal maneuvers [sic] that were calculated to frighten and cause distress among Jews." However, Beattie never testified, a point many have speculated upon.

[...]

The tables were stunningly turned on Warman last month, after the CHRC rebuked Warman for his anti-Semitic postings the White Nationalist website Stormfront.org. Warman defended himself by saying his posts that "Jews are scum" was an attempt to gather information on real Nazis, but the tribunal called his actions "disappointing and disturbing," and ruled that he risked encouragingmore hateful messages himself.

"Warman's actions appalled the tribunal, but apparently not the CJC," says Levant. "Just as the CJC did with Garrity, Nazi opponents continue to stir up neo-Nazi incidents -- as if there aren't enough real threats to Jews as it is."

Current CJC co-president, Rabbi Reuven Bulka, has dissmissed Levant's allegations as "fiction" and that all the group did for the Nazis was "to purchase a bottle of rum" for them. Rabbi Bulka wants a retraction to the allegations.

Complete article:
http://www.therightperspective.org/2009/06/15/canadian-jewish-congress-organized-nazis/

The Economist - Welcome to Moscow TOP
July 2, 2009http://www.economist.com/opinion/displaystory.cfm?story_id=13944748

_blankParanoid, mischievous and heading in the wrong direction, Russia is an awkward prospect for Barack Obama

[...]

Over the past ten years, under Vladimir Putin’s leadership, Russia has become more nationalistic, corrupt and corporatist. Its economy, although much bigger than a decade ago, is even more dependent on oil and gas, an industry now controlled by a small group of kleptocratic courtiers and former spies. The decision by Ikea, a well-known Swedish furniture supplier once bullish about Russia, to suspend investment because of graft is an indictment of the dire commercial climate (see article). Its non-energy exports are smaller than Sweden’s.

Russia’s population is shrinking alarmingly, its death rate double that in most developed countries. Conflicts in its north Caucasus republics have flared again. Its armed forces are woefully ill-equipped and poorly trained. Mr Putin has kept control by unleashing a virulent brand of anti-Western “patriotism”—the latest textbooks are as tough on America as they are soft on Stalin—and thuggishly silencing the opposition. Last year in a pretence of democracy Mr Putin installed Dmitry Medvedev (Mr Obama’s supposed host) as president while he himself became prime minister.

In the long term Mr Putin’s refusal to modernise his country will weaken Russia. Yet the place Mr Obama has to deal with now is still a potent force. The largest country on earth, Russia stretches from Europe to China. It is the world’s biggest producer of oil and gas. It has a seat on the UN Security Council and of course that nuclear arsenal. Above all it has the capacity to do both great harm and some good (see article).
Vlad the invader

Recently, the harm has been more noticeable. Last year’s invasion of Georgia, followed by Russia’s decision to recognise South Ossetia and Abkhazia, was the clearest sign that Mr Putin has given up any hope of joining the West. Since then he has slammed the door on the World Trade Organisation, opting instead for a no-doubt-mighty customs union with Belarus and Kazakhstan. Russia has long criticised the Organisation for Security and Co-operation in Europe for daring to highlight election malpractice. Now Mr Medvedev is promoting a European security structure that would in effect give Russia a veto over any expansion of NATO. Countries such as Ukraine, in what Russia regards as its sphere of influence, are nervous. At the UN Russia has dragged its feet on sanctions against Iran and autocrats pretty much everywhere.

[...]

On not being a pushover

[...]

America’s president needs to resist the temptation to play on supposed differences between Mr Putin and the more “liberal” Mr Medvedev. These are more notional than real, as the farcical second show trial of Mikhail Khodorkovsky, a former oil boss and a Putin rival, which is taking place on Mr Medvedev’s watch, demonstrates.

Meanwhile, humility about some of America’s past mistakes should not leave Russia’s leaders with the impression that Mr Obama will be a pushover. Robustness is necessary because of the widening gap between the interests of the Russian people and those of its ruling elite (the people who stoke anti-Americanism even as they send their offspring to Western universities and buy up holiday homes in France). With the economy declining and social discontent rising, a stand-off with the West might be tempting for Mr Putin’s cabal—but ruinous for most Russians. It was not America’s fault that Russia failed to develop an independent judiciary, opting for corruption as the organising principle of its political system. Nor is it America’s fault that Russia wasted the years of high oil prices.

Most of all, Mr Obama needs to be firm over Russia’s ambitions to dominate the countries along its western and southern borders. Mr Bush’s attempt to hurry Georgia and Ukraine into NATO, ready or not (they weren’t, and won’t be for a long time) was a mistake. But both countries, like all others in Europe, have the right to choose their own friends. Mr Obama must make clear that he will not cut them adrift and will not tolerate attempts to destabilise their governments. Europeans could help too by diversifying their oil and gas supplies so that Russia is not tempted to turn off their taps either (see article).

Ironically, given Mr Obama’s difficulties in the Urals, the easiest place to start may be arms control. There is room to reduce further both sides’ warheads; it is also a subject that flatters Russia. But this is going to be an awkward relationship, one where the West’s expectations of success should be low.

Complete article: http://www.economist.com/opinion/displaystory.cfm?story_id=13944748

Zbigniew Brzezinski: Russia must re-focus with post-imperial eyes TOP
http://www.ft.com/cms/s/0/f39b4af0-6667-11de-a034-00144feabdc0.html?nclick_check=1
July 1 2009

Zbigniew Brzezinski

President Barack Obama should have three central goals in mind when he meets Russia’s President Dmitry Medvedev and Prime Minister Vladimir Putin next week: first, to advance US-Russian co-operation in areas where our interests coincide; second, to emphasise the mutual benefits in handling disagreements between the two countries within internationally respected “rules of the game”; and third, to help shape a geopolitical context in which Russia becomes increasingly conscious of its own interest in eventually becoming a genuinely post-imperial partner of the Euro-Atlantic community.

Of the three, the first is the easiest; the second is sensitive but needs to be faced, lest there be repetitions of what happened last August, when Russian troops invaded Georgia ; and the third can only be sought indirectly – but the effort has to be strategically deliberate.

[...]

The bottom line is that Mr Putin resents and wants in some fashion to reverse the disintegration of the Soviet Union. Gaining control over Ukraine would restore in effect an imperial Russia, with the potential to ignite conflicts in Central Europe. Subduing Georgia would cut the west’s vital energy connection (the Baku-Çeyhan pipeline) to the Caspian Sea and to Central Asia. Azerbaijan then would have no choice but to submit to Moscow’s control.

Indeed, in the summit meetings, Mr Putin and Mr Medvedev will be looking for signs that the new US administration disowns the charters on partnership with Ukraine and Georgia signed by former President George W. Bush. Even an unintentional signal to that effect would be seen as a green light for more muscular Russian actions against these two countries.

Hence a frank discussion is needed to lay down some mutually accepted “rules of the game”. The US can indicate that Nato membership is not imminent for either country, but that the US and Russia have to respect Ukraine’s or Georgia’s right to make that choice. In the meantime, Russia must understand that the use of force or promotion of ethnic conflicts to destabilise Ukraine or Georgia would poison American-Russian relations.

Clarity on these matters, achieved through respectful but realistic discussions, would reduce the risks of Russia trying to restore an imperial system in the space previously occupied by the Tsarist empire and then the Soviet Union. Gradual consolidation of the existing national pluralism in that space would accelerate the fading of historically futile imperial ambitions.

Complete article: http://www.ft.com/cms/s/0/f39b4af0-6667-11de-a034-00144feabdc0.html?nclick_check=1

Obama's Summit in Russia: Which Side 'Blinks' First? TOP
http://www.cfr.org/publication/19729/obamas_summit_in_russia.html?breadcrumb=%2F
July 1, 2009

Interviewee: Stephen Sestanovich, George F. Kennan Senior Fellow for Russian and Eurasian Studies, Council on Foreign Relations
Interviewer: Bernard Gwertzman, Consulting Editor, CFR.org

President Barack Obama's trip to Moscow from July 6-8 takes place at a time when both sides have said they want to improve relations. But CFR's top Russia expert, Stephen Sestanovich, says there are indications the summit could be marked by some hard bargaining on arms control issues, which are at the center of the talks. Russian officials have talked about linking any meaningful further agreement on downsizing nuclear arms to the United States dropping plans to put anti-ballistic missiles in Poland. "Some people in [the U.S.] government believe that the Russians think this is their moment to exploit Obama's interests in a successful summit and in nuclear arms control agreements that will help him to show that his aspirations for a nuclear-free world was a reality. The Americans' approach to this summit is actually a little more hard boiled. They're not prepared to make a lot of concessions merely to reach an agreement on START I [Strategic Arms Reduction Treaty]," Sestanovich says. "What we're going to see is a little bit of [brinkmanship] in the last few days before the summit, and at the summit itself. The Americans are going to say to the Russians, 'we're prepared to walk away.' We'll see who blinks first. "

Complete interview: http://www.cfr.org/publication/19729/obamas_summit_in_russia.html?breadcrumb=%2F

In search of détente, once again TOP
http://www.economist.com/world/europe/displaystory.cfm?story_id=13941990
Jul 2nd 2009

Cold-war mentalities
[...]

“We don’t have the ability or even will to use coercive power to change Russia’s behaviour,” says a senior administration official.

Instead Mr Obama will be talking about America’s national interests, in the hope that some of them may overlap with Russia’s. The irony is that while Mr Obama and Mr Medvedev have pledged “to move beyond cold-war mentalities and chart a fresh start”, the central (and safest) topic of talks is nuclear-arms control, just as it was in the 1980s. The two are aiming to bring their deployed arsenals down below the 1,700-2,000 by 2012 agreed in the 2002 Moscow treaty. An opinion poll this week shows that more than half of all Russians do not support the reductions. “Russia is encircled by American military bases, airports and naval units,” cried Vyacheslav Nikonov, a hawkish commentator.

Yet the fact is that, in many ways, Russia needs a new treaty more than America. It cannot afford to start another arms race. “It is back to the future: in the dark days of the cold war, the only piece of real business that the United States and the Soviet Union could do together was not blowing up the world. It may not be the only game in town, but it is the only one that looks pretty clear win-win,” says Mr Talbott.

By engaging with Russia on nuclear questions and giving it the status it craves, of a quasi-superpower, America hopes to get traction on other issues, such as Iran and non-proliferation. And if Russia has enough at stake in its relationship with America, it may even decide that the cost of fighting another war in Georgia or destabilising the Crimea is simply too high.

Moscow has registered the change of language. Sergei Prikhodko, the Kremlin’s chief foreign-policy adviser, says the style has not become softer, but “we get the feeling that they don’t just listen to us, they hear us as well.”
[....]

But the most difficult issue will remain the fate of Georgia and Ukraine. Russia may not be trying to recreate an empire—it has neither the energy, human resources or ideology for that—but it is trying to prevent the West from entering its sphere of influence. Mr Trenin says that what Russia wants is a buffer zone, with no American military bases or NATO presence. The first targets in Georgia last August were military installations built to NATO standards. Russia wants a monopoly on the use of force in the former Soviet Union. It also wants to ensure that no conflict can be resolved without its involvement. In advocating a multipolar world, Russia sees itself as one of the poles, dominating its region.

Mr Obama’s team will stress that America has no intention of giving up on Ukraine and Georgia. But it will not fight for Georgia militarily or force the issue of NATO membership, not least because neither country is ready. The danger, says Mr Illarionov, is that Russia may interpret any wavering as a signal that America has abandoned Georgia and Ukraine, which might then lead to another military clash.

As one of his advisers puts it, Mr Obama is not a sentimental guy. He will give the Russia relationship his best shot. But if his investment does not yield returns, there is a good chance that Russia will simply drop to the end of his long list of priorities. “We know this is a very serious window of opportunity and nobody should be in any doubt that we want to use it,” says Mr Prikhodko. “But we also have to get answers to the questions we have accumulated over the years. We can ‘reset’ the computer—but what are we going to do with the memories?”

Complete article: http://www.economist.com/world/europe/displaystory.cfm?story_id=13941990

A Who's Who of those in the pay of Vladimir Putin TOP

http://www.dailystar.com.lb/article.asp?edition_id=1&categ_id=5&article_id=102580
June 02, 2009

By Andrei Piontkovsky

Germany's ex-Chancellor Gerhard Schroeder is a legend in Russia. He serves Gazprom's interests for a measly couple of million euros a year, sits in at sessions of the Russian Academy of Sciences, and writes books about his staunch friendship with "Genosse Wladimir," who, in the not-so-distant past, earned himself the well-deserved nickname of "Stasi" among business circles in gangster-ridden St. Petersburg.

"...Like Schroeder, all these people are not economically disinterested. Baker is a consultant for the two companies at the commanding heights of the Russian economy, Gazprom and Rosneft. The Kissinger Associates lobbying group, whose Russian section is headed by Graham, feeds in to the Kissinger-Primakov working group, a quasi-private-sector effort, blessed by Putin, to deepen ties between Russia and the United States.

... In addition to the technology and investments, Graham quietly slips in a foreign policy suggestion for the Obama administration that is sure to please the Kremlin: "Finlandizing" Ukraine. Unless that sort of appeasement is pursued, he warns, Russia will continue to oppose the US "wherever and whenever it can." According to Graham, "At the extreme, a weak Russia, with its vast resources and sparse population east of the Urals, could become the object of competition among the great powers, notably China and the United States."'


But it is not immediately obvious whether it is Schroeder licking Putin's boots nowadays or vice versa. The two of them are building, or trying to build, the Nord Stream gas pipeline, an exceptionally costly project that satisfies twin strategic objectives. Demonstratively hostile to the interests of both Belarus and Ukraine, the pipeline is intended to ensure that these countries are under Russia's energy thumb, regardless of who is in power in Minsk and Kyiv.

As a bonus, the pipeline will also consolidate the Russian economy's status as an appendage of Germany's - its supplier of natural resources. Some of Schroeder's predecessors as German chancellor sought to attain the same objective by rather different means.

The Kremlin's achievements in securing the help of Americans willing to offer their influence are equally impressive. Indeed, the Obama administration's Russia policy is being nurtured with advice from people who have no official position in the administration, but close business ties to Russia and the Kremlin: Henry Kissinger, James A. Baker, Thomas Graham, and Dimitri Simes. The first two are major geopolitical figures; Graham and Simes are respected as outstanding Russia specialists. They write key reports for the administration, and shuttle between Moscow and Washington, coordinating the parameters of the Obama administration's effort to "reset" the bilateral relationship. ...

Andrei Piontkovsky is a Russian political scientist and a visiting fellow at the Hudson Institute in Washington. THE DAILY STAR publishes this commentary in collaboration with Project Syndicate (c) (www.project-syndicate.org).

Complete article:
http://www.dailystar.com.lb/article.asp?edition_id=1&categ_id=5&article_id=102580

 

Window on Eurasia: Moscow's failings transforming FSU from a 'post-Soviet' to a 'post-Russian space,' paper says TOP
http://windowoneurasia.blogspot.com/2009/06/window-on-eurasia-moscows-failings.html
June 16th, 2009

Paul Goble

[...]

In a lead article published yesterday, the editors of "Gazeta" argue that "Russia is entering the stage of the final loss of influence in the post-Soviet space" because it has failed to take the interests of the other countries into account or offer them "attractive" economic and political projects (www.gazeta.ru/comments/2009/06/15_e_3210751.shtml).

[...]

The "Gazeta" editorial, of course, was prompted by the refusal of Belarus and Uzbekistan this week to sign on to Moscow's latest collective security project, but the "Gazeta" editors suggest that is only a symptom of a much larger problem - the rapid decline of Russian influence across the board over the last ten years.

The Baltic countries as members of NATO and the European Union are beyond Russia's orbit despite Moscow's occasional effort to "defend" Russian-speakers there. In the last decade alone, the editors note, Moscow has managed to alienate Ukraine. And the Russian invasion of Georgia led that country to break relations with Moscow.

Moldova, despite the presence of a communist leadership "ideologically close to the current Russian powers that be, total poverty, and Transdniestria" has not become a close ally, the editors point out, adding that "Armenia and Azerbaijan both are conducting a multi-vector policy and in the most active way are attempting to diversify their trade."

[...]

As a result of Moscow's use of force, they were "forced to seek various forms of geopolitical defense" against the possibility that Russia would use it against them. And as a result, they have take steps that reduce the significance of "the post-Soviet space" as a separate geopolitical region.

Yet another indication of "the real level of influence of Russia on the post-Soviet space is the absence in power in the former Soviet republics of even a single politician who could be called 'pro-Russian,'" something many in Moscow are inclined to blame on outsiders like the United States and the European Union but in fact is the product of Russia's own failings.

[...]

Moreover, the paper's editors say, "the US is not involved now and has not been involved in the establishment of its own orders in Central Asia and to reduce all the processes in Georgia and Ukraine to color revolutions 'planed by the State Department' would also be an oversimplification" and a mistake.

At the very least, the editorial suggests, "Russia did not offer these peoples any acceptable alternative." And it warns: "If Russia itself does not learn to conduct its affairs with the former Soviet republics as with completely independent states, where the elites have their own interests ... the situation will only become more complicated."

In that event, "the post-Soviet space" people in Moscow and in some Western capitals talk so much about "will finally become a post-Russian one," something that will leave the Russian government far more isolated and with far fewer possibilities than it has even now, a development that should lead the Russian regime to revise its entire approach.

Complete article:
http://windowoneurasia.blogspot.com/2009/06/window-on-eurasia-moscows-failings.html

The spoils of Russia's August war TOP

Eurasia Daily Monitor Volume: 6 Issue: 116
http://www.jamestown.org/single/?no_cache=1&tx_ttnews[swords]=8fd5893941d69
d0be3f378576261ae3e&tx_ttnews[any_of_the_words]=UNOMIG&tx_ttnews
[tt_news]=35135&tx_ttnews[backPid]=7&cHash=57609fc0f1
June 17, 2009

UNOMIG, RIP: The curtain finally falls on a side-show

By: Vladimir Socor

On June 16 U.N. Secretary-General Ban Ki-moon saw himself compelled to order the United Nations Observer Mission in Georgia (UNOMIG) to cease operations immediately, after 16 years of existence (Secretary-General's office press release, June 16). That same day (late on July 15 New York time) in the U.N. Security Council, Russia had just vetoed a Western-initiated resolution to renew UNOMIG's mandate.

UNOMIG ended its existence in the same way it had begun 16 years ago: as a somewhat farcical side-show to the larger farce that had been Russia's "peacekeeping" operation in Abkhazia, Georgia. With Russia turning overtly from "peacekeeper" into invader and occupier after August 2008, UNOMIG's days were numbered and have now come to a close.

[...]

UNOMIG's mandate was subject to routine prolongation by U.N. Security Council resolutions at six-month intervals during all these years. Russia exploited this procedure to extract a semblance of international legitimacy for its own "peacekeeping" operation. Under implicit threats to veto UNOMIG's prolongation, Moscow introduced expressions of praise for Russian "peacekeeping" in the Security Council's resolutions in recent years. Western countries could have resisted but played along, on the logic that UNOMIG's presence -even as a minor accompaniment to the Russian operation- was better than no international presence at all.

Thus the U.N. Security Council routinely praised every six months a "peacekeeping" operation that did not meet any of the U.N.'s own standards for peacekeeping. Year after year, Moscow quoted those U.N. accolades as an argument to reject Georgia's calls for internationalization of the Russian "peacekeeping." When Georgia considered exercising its sovereign right to demand the withdrawal of those troops, top U.N. authorities as well as Western governments warned that UNOMIG would also withdraw in that case, its mandate and presence being linked with the Russian operation. On the logic that "even UNOMIG is better than nothing at all," Georgia was pressured into retracting that demand on several occasions in recent years. The alternative would have been to face Russia across the Inguri River one-on-one.

Russia's occupation and "recognition" of Abkhazia (and South Ossetia) has marked the termination of Russian "peacekeeping," and consequently of UNOMIG's mandate, in Moscow's view. Russia is also poised to kill the OSCE's field presence in South Ossetia through using its veto at the OSCE. Commenting on the veto in the U.N. Security Council, Russia's U.N. permanent representative Vitaly Churkin said, "There is no sense in prolonging it [the UNOMIG's mandate] because it is based on the old realities," ignoring the "new political and legal conditions" (Interfax, June 17) -that is, the spoils of Russia's August war.

Complete article:
http://www.jamestown.org/single/?no_cache=1&tx_ttnews[swords]=8fd5893941d69
d0be3f378576261ae3e&tx_ttnews[any_of_the_words]=UNOMIG&tx_ttnews
[tt_news]=35135&tx_ttnews[backPid]=7&cHash=57609fc0f1

British Minister for Europe Kinnock: Ukraine most democratic country in Commonwealth of Independent States TOP

18 June, 2009

British Minister for Europe Glenys Kinnock considers that Ukraine is the most democratic country in the Commonwealth of Independent States, she told the Holos Ukrainy (Voice of Ukraine) newspaper on June 18.

"We admit that Ukraine has reached enormous success on the way to democracy. Now, Ukraine is the most democratic country in the CIS," Kinnock said.

She also said that the democratic achievement of Ukraine will be able to help the country on the way to the signing of the agreement on association with the European Union.

She said that the signing of this agreement will make Ukraine closer to the EU in the sector of international policy, security policy, human rights, supremacy of the law, and migration.

As Ukrainian News earlier reported, Britain hopes Ukraine will sign the agreement of the association with the European Union in 2009.

Kremlin secrecy extends to Holodomor archives TOP
http://www.kyivpost.com/opinion/op_ed/43615
18 June, 2009

Vladimir Ryzhkov

Vladimir Ryzhkov writes that the Russian government has to open its archives if it truly is interested in fighting falsification of history.

The only way to fight a real battle against the falsification of history -- something that Russian President Dmitry Medvedev has made a priority after creating a special commission to handle this issue -- is to keep government archives as open as possible for historians.

Unfortunately, the Russian government is doing the exact opposite. This secrecy deprives historians access to the most sensitive and important historical documents. Among other things, this is also a violation of the Constitution.

[...]

Former President Boris Yeltsin had a much more liberal policy toward releasing government archives. On July 7, 1993, he signed a law governing Russia's archives that remained in force until 2004. The law stipulated that documents containing state secrets should be declassified and made available to the public in no more than 30 years. Documents containing sensitive information of a personal nature had to be released in 75 years or less.

But under Vladimir Putin's presidency, a new law was passed in 2004 that imposed far greater restrictions on access to state archives. The 30-year limit disappeared completely. Although Article 25 of the new law states that all documents should be made available to the public, the final decision as to which documents contain state secrets and are held under restricted access is made by the very same commission on state secrets headed by Naryshkin. This means that the public's constitutional right to have access to archival documents will be rendered meaningless. What's more, since Article 25 contains no time limits for declassifying documents, the government can keep "inconvenient" or incriminating documents that it considers to be "to the detriment of Russia's interests" classified forever.

Strangely enough, Russia's so-called "state secrets" are most vigorously guarded when they relate to Stalin-era documents, which remain the most highly classified. For example, historian Mark Solonin of Samara was recently denied access to the Foreign Ministry's archives following a request to study documents connected with Soviet-Czechoslovakian relations on the eve of the Munich Agreement in 1938, even though more than 70 years have passed since those events took place.

Most of the documents connected with the 1940 execution of more than 20,000 Polish officers at Katyn, which was carried out by the NKVD [predecessor to KGB] under direct orders from Stalin, also remain locked away. After Soviet leader Mikhail Gorbachev and Yeltsin officially acknowledged the massacre and released many related documents from government archives, then-President Putin decided to do an about-face. The chief military prosecutor recently closed the investigation into the tragedy, and even the decision to halt criminal proceedings was deemed classified. The Kremlin's decision to sweep the matter under the carpet raises the question whether Russia really wants to break with Stalin's bloody past or whether it has a sick attachment to it.

Also classified -- or simply lost or destroyed -- are documents from Stalin's Politburo of 1939 related to the signing of the Molotov-Ribbentrop Pact, the partitioning of Poland, the annexation of the Baltic states and the Soviet invasion of Finland.

Documents pertaining to political killings abroad carried out by Soviet secret service agents are still classified, even if decades have passed since the killings took place.

The government continues to deny access to materials documenting the behavior of Soviet forces in Europe in 1945. This automatically provokes speculation that the scale of the looting, violence and rape carried out by Soviet soldiers and officers was greater than we have been led to believe.

Also off-limits are documents connected with the mass deportation of Lithuanian, Latvian and Estonian citizens on the eve of the outbreak of World War II in 1941 and the expropriation of their property.

Still classified are huge stacks of documents on the Soviet gulags and NKVD crimes. Yeltsin's decree of June 23, 1992, calling for the full declassification of materials documenting the violation of human rights -- and particularly those involving political repression -- remains unfulfilled.

It is absurd that documents regarding the famine deaths of millions of people in 1932 and 1933 in southern Russia and Ukraine are still classified. Interestingly enough, Russia never tires of accusing Ukraine of falsifying history when Kyiv claims that the Holodomor, or famine, was an act of Soviet (read: Russian) genocide against the Ukrainian people. Moscow maintains that Stalin's policy of seizing food supplies was directed against all the agricultural regions of the Soviet Union -- mainly Russia, Ukraine and Kazakhstan -- regardless of ethnicity. If that is the case, why doesn't the Kremlin immediately declassify those documents and expose Stalin's decisions? In this way, the Kremlin warriors for historical truth could pull the rug out from under Ukraine's allegedly "brazen attempt to falsify history."

[...]

The Soviet regime went to great lengths to conceal its heinous crimes from the public. Why would today's Russia, which boasts a democratic Constitution and which has officially condemned the mass killings and imprisonment during the Soviet period, guard the secrets of the failed, bankrupt totalitarian state so diligently? Perhaps because Russia's ruling elite view the Soviet model as being worthy of imitation? If so, we may soon see the mustachioed, grinning face of Stalin hanging in bureaucrats' offices all across the country -- side by side with Putin's portrait.

Complete article: http://www.kyivpost.com/opinion/op_ed/43615

Belarus boycotts Moscow's CSTO summit TOP
http://www.jamestown.org/single/?no_cache=1
&tx_ttnews[swords]=8fd5893941d69d0be3f378576261ae3e&tx_ttnews[any_of_the_words]=CSTO
&tx_ttnews[tt_news]=35126&tx_ttnews[backPid]=7&cHash=8e8dbcebb1

June 15, 2009 - Volume 6, Issue 114

by Vladimir Socor

Lukashenka has clashed with Moscow over economic issues during most of his tenure as president. This time, however, he reinforces his arguments in that debate by refusing to cooperate with a Kremlin-cherished project on international security. Moreover, the familiar clashes over economic issues are now unfolding in an entirely new context: that of Lukashenka's efforts to institute a balanced foreign policy for Belarus between Russia and the West.


Belarus refused to attend the Collective Security Treaty Organization (CSTO) summit in Moscow on June 14. The summit made decisions to enlarge the size of collective rapid deployment forces, the scope of their missions, and the legal basis of their operations.

President Alyaksandr Lukashenka cancelled the participation of Belarus at the last moment before the summit; and his government is now contesting the validity of the summit's decisions made in the absence of Belarus. The Uzbek president, Islam Karimov, signed the summit's documents with reservations attached, limiting Uzbekistan's participation in future CSTO activities. Armenia's position was not immediately clear (Interfax, ITAR-TASS, RIA Novosti, June 14).

At the concluding press conference, Russian President Dmitry Medvedev asked "the states" that have not signed the summit documents to reconsider and sign them later. Belarus was scheduled to take over the chairmanship of CSTO's Council of Heads of State from Armenia at this summit, in accordance with the annual rotation in Russian alphabetical order. With Belarus boycotting the summit, however, Russia has taken over the CSTO's chairmanship "for the period of Belarus' absence."

Adding insult to injury, Lukashenka did not personally notify the Kremlin about his refusal to attend. Lukashenka's office informed Medvedev's office and the Belarusian Ministry of Foreign Affairs informed the CSTO Secretariat on the shortest possible notice.

Moscow takes the position that Belarus' non-participation in the summit does not invalidate the summit's decisions. Under the CSTO's rules of procedure, a collective decision can be blocked by an official objection from a member country. Belarus had participated in negotiations on the documents prior to the summit without registering official objections, according to unverified claims by Russian officials. Nevertheless, the Belarus MFA's note did clearly warn that Belarus' non-participation "means a lack of approval from Belarus of the decisions that are to be considered" at the summit, as well as disavowal of decisions made at the pre-summit, ministerial-level meetings; which "consequently means a lack of consensus [by Belarus] on these decisions" (RIA Novosti, June 14).

Officially, Minsk explains its step as a response to Moscow's restrictive commercial measures against Belarus and abusive practices in the energy sector. Tacitly, the Belarusian authorities from Lukashenka on down are loath to become involved in Russia's conflict undertakings, whether ongoing or looming ones in the South Caucasus or Central Asia.

The MFA note complained of "overt economic discrimination by a CSTO member country against Belarus. Such actions undermine economic security, which is a foundation for stability and a pillar of comprehensive security... [Belarus' participation in the summit] would mock common sense against the backdrop of trade wars waged by some CSTO members against others. In this situation, Belarus has no choice but to cancel its participation in the CSTO summit in Moscow. Belarus will sign the package of documents on the rapid reaction force only when comprehensive security will have been restored within the CSTO" (RIA Novosti, ITAR-TASS, June 14).

Last month, Russia suspended the allocation of a promised $500 million stabilization loan to Belarus. Lukashenka publicly complained that Moscow was retaliating for his refusal to recognize the "independence" of Abkhazia and South Ossetia. The Kremlin had pressured Lukashenka on this issue for several months, but he has all along insisted that the loan and the recognition issue must not be linked.

In recent weeks, Lukashenka and other officials criticized Russia publicly for closing its markets for Belarus-made tractors, sugar, and dairy and meat products. On the day of the Moscow summit, Belarus state television read out an indictment of Russian economic policies toward Belarus, retroactive and current: "They [Moscow] turned off gas supplies in winter; they suddenly introduced export duties on crude oil; they practically introduced customs control on the border." The Belarus government depicts Moscow's recent restrictions on tractors, sugar, and dairy and meat products as parts of a consistent, deliberate pattern (Belarus TV Channel One, June 14).

On June 13 Lukashenka asked the government to consider the possibility of reintroducing border controls on the Belarus-Russia border. On the following day the State Border Protection Committee chief, Ivan Bandarenka, announced that his committee and the State Customs Committee are discussing the possible reestablishment of border and customs checkpoints, in response to Russia's unilateral reintroduction of 15 such checkpoints (Interfax, June 13, 14).

Lukashenka has clashed with Moscow over economic issues during most of his tenure as president. This time, however, he reinforces his arguments in that debate by refusing to cooperate with a Kremlin-cherished project on international security. Moreover, the familiar clashes over economic issues are now unfolding in an entirely new context: that of Lukashenka's efforts to institute a balanced foreign policy for Belarus between Russia and the West.

Complete article:
http://www.jamestown.org/single/?no_cache=1
&tx_ttnews[swords]=8fd5893941d69d0be3f378576261ae3e&
tx_ttnews[any_of_the_words]=CSTO&tx_ttnews[tt_news]=35126
&tx_ttnews[backPid]=7&cHash=8e8dbcebb1


To avoid revolution, Russia must democratize TOP

http://www.theotherrussia.org/2009/06/18/to-avoid-revolution-russia-must-democratize
%E2%80%94economist/

Jun 18, 2009

As the economic crisis continues to impact Russia, economist Yegor Gaidar argues that Russia must democratize to avoid serious social clashes.


Gaidar, the director of the Institute for the Economy in Transition, describes two options authorities may take to curb protest: wide-scale repression, or democratization. The former could lead to unrest and even revolution. Yet whether Russian authorities are willing or capable of doing the latter remains open to heated debate.

Gaidar's piece first appeared in the the Vedomosti newspaper on June 16th.
http://www.vedomosti.ru/newspaper/article.shtml?2009/06/16/200373

...What is happening in our economy is having political consequences. Governing Russia when the population's real income is rising 10% a year is a pleasant occupation. Under those conditions political repressions and voting manipulations are not needed to maintain power and popularity. Leading a country when the population's real income is declining and the number of unemployed is increasing rapidly is a difficult occupation.

...In this situation, the Russian authorities have two options. First, they can harshen political repressions. As historical experience shows, this is the road to revolution and catastrophe. Sooner or later, the state will not have a single reliable regiment. The second option is to democratize the regime, separate the branches of power, and restore the independence of the press, real elections, federalism, and the independence of the judiciary system -- everything that allows a society to adapt to the realities of a changing world.

...This road is hard, and you won't travel its full length in a few months, but many countries have succeeded on this road. Spain after Franco is the most vivid but far from the sole example of this. I hope that our authorities will choose the strategy of adapting to the changed conditions of world development. The two revolutions our country suffered through in the twentieth century are enough for us....

Звернення до всіх українських ЗМІ, до всіх людей доброї волі Джона (Івана) Дем`янюка-молодшого TOP

Немає жодних сумнівів у тому, що у справі мого батька відсутні будь-які ознаки правосуддя, натомість наявні виключно політичні цілі. Іронією є те, що згідно з німецькими законами мого батька не могли б депортувати зі США, а також не могли б судити в Німеччині. Бо німецькі закони запобігають видачі своїх власних громадян. Ці ж самі закони унеможливлюють створення прецеденту, внаслідок якого німець може опинитися без громадянства. Однак вони добилися, щоб з допомогою Міністерства юстиції США зробити мого батька особою без будь-якого громадянства, а відтак відіслати до Німеччини.

За аналогією, як це відбувалося в Ізраїлі понад 20 років тому, німецькі ЗМІ демонструють свою наставленість проти нас і в сенсаційний спосіб обговорюють вину мого батька. Нині в Мюнхені готуються до показового суду. Тодішній Ізраїль прагнув дати лекцію молодим ізраїльтянам про Голокост, використовуючи наскрізь неправдиву інформацію про нього як нацистського вбивцю. Сьогоднішня Німеччина прагне донести до молодих німців, що їм не слід перекладати всю вину за Голокост на їхніх батьків-дідів. Натомість потрібно трактувати як таких, що прагнуть спокутувати свою вину, домагаючися справедливості. У 1985 році ізраїльтяни роздули в ЗМІ повідомлення про те, що мій батько ніби то був в Травніках, Собіборі, а також ніби то був огидний убивця, який фізично знищив приблизно мільйон осіб у Треблінці. Його звинувачували, хоч він не був винен, його мало не стратили. Сьогодні німці видали ордер на його арешт (без вказання звинувачення), аби заарештувати його за підозрою в співучасті до вбивства 29 000 осіб. При тім немає жодного підтвердження - задокументованого або покази свідків, аби доказати, що він відповідальний за позбавлення життя хоча б однієї особи в будь-якому таборі, будь-коли впродовж Другої світової війни.

Мій батько - подвійна жертва нацистів. Його як червоноармійця мало не вбили німці, коли його поранили осколком артилерійського снаряду. Внаслідок цього впродовж 3 місяців він перебував у госпіталі, а відтак його відіслали назад на фронт. Згодом німці захопили його в полон і він став військовополоненим. Виживши після артилерійського обстрілу та німецького полону, він, щоб уникнути примусової репатріації до совєтського ҐУЛАҐу, еміґрував до США. Відтак усупереч американському законодавству його видали до Ізраїлю, щоб там судити. Він переніс вирок смерті, який базувався на тих самих твердженнях (Травнікі, Собібор, Треблінка), зокрема із залученням лжесвідків із Тремблінки. Зараз його використовують німці, вдруге накидаючи ту ж саму вину, аби звинуватити українців у Голокості. Упродовж останніх 65 років, Фактично він був такою ж жертвою Німеччини, як хто-небудь із уцілілих жертв нацистського терору. Чим більше ми знаємо про це, тим болісніше переживаємо продовження такого переслідування.

Будучи 89-річним, він страждає від багатьох хворіб, у тому числі від хронічної хвороби нирок, а також лейкемії (Myelodisplastic Syndrome), що спричиняє анемію й безсилля. Щодо лейкемії, то тут медицина є безсилою. Укінці він помре від цієї хвороби, оскільки його кістковий мозок втрачає здатність виробляти червоні кров`яні тільця. Тривалість його життя - від 2-х до 3-х років, а навіть значно коротше, якщо лейкемія проґресуватиме. Він залишається в лікарні в'язниці в Мюнхені; йому дозволили лише один телефонний дзвінок до моєї матері. Ми не отримали жодної пошти від нього, ні він не отримав від нас (наскільки мені відомо). Він отримує українські газети. Ми відшукали українського священика, якому, можливо, дозволять його щотижня відвідувати. Чи не є іронією, що його краще трактували в Ізраїлі (мав більше можливостей) як у Німеччині?! Згідно з ізраїльськими тюремними правилами він міг телефонувати щотижня до родини, а також щомісяця телефонічно спілкуватися зі священиком.

Ми, сущі у світі українці, повинні об`єднатися для того, щоб засудити німецьку несправедливість та протистояти їхнім спробам не в нашу користь переписати історію. Передовсім протиставитися політичному тискові на Німеччину з боку Міністерства юстиції США та Центру Візенталя повинні всі ті, хто вимагає справедливості для мого батька та хто був жертвою нацизму.

Виглядає, що дехто приречений бути символом боротьби за справедливість. Саме через це наша родина безконечно терпить і страждає. Однак ми несемо свій тягар і ні за яких обставин не здамося. Мій батько постійно відчуває любов членів його родини, своїх приятелів, а також підтримку багатьох людей із різних країн, яким не байдужа його доля. Ми дякуємо всім за хоробрість при висловленні своєї опінії, а також за щоденні молитви, за щоденну підтримку.

З повагою та вдячністю
Джон (Іван) Дем`янюк-молодший

Світовий Конґрес Українців засуджує відзначення 90-річчя створення комсомолу України TOP

23 червня 2009 р.

В Україні зусиллями Верховної Ради та ветеранів комсомолу має відбутися відзначення 90-ої річниці створення комсомолу України.

Як зазначається в Постанові Верховної Ради України “Про відзначення 90-річчя створення комсомолу України”:

“Історія комсомольського руху відзначена невмирущими подвигами” і “великий внесок комсомольського руху в розвиток держави не може бути лише надбанням історії, а повинен слугувати вихованню у нинішнього молодого покоління почуття особистої відповідальності за долю своєї країни, несприйняття корупції, пияцтва, наркоманії, проституції та інших негативних явищ”.

Світовий Конґрес Українців висловлює своє обурення цією постановою Верховної Ради України та вважає ганебним виховувати молоде українське покоління на прикладі комсомолу, що, згідно зі своїм Статутом, діяв“під керівництвом Комуністичної партії Радянського Союзу” (переклад з російської), яка несе відповідальність за Голодомор 1932-33 рр., руйнування українських святинь та репресії проти української нації.

Вважаючи таке рішення Верховної Ради України виявом політичної незрілості і національної несвідомості, Світовий Конґрес Українців засуджує заплановане на 26 червня 2009 р. відзначення 90-річчя комсомолу і закликає всіх українців проігнорувати його. Натомість ми заохочуємо молоде покоління українців вивчати історію героїчної боротьби за незалежну Україну та брати за приклад діяльність таких видатних постатей, як Іван Мазепа, Симон Петлюра, Степан Бандера, та інших справжніх героїв українського народу.

Збіґнєв Бжезінський: Росія повинна поглянути на світ пост-імперським поглядом TOP
http://inozmi.glavred.info/articles/1563.html
03-07-2009

Збіґнєв Бжезінський, The Financial Times (Велика Британія)

Домовитися про чіткі міжнародно визнані «правила гри» – саме такою повинна бути чи не головна мета зустрічей Барака Обами в Москві. США мають дати зрозуміти Кремлю, що агресивні дії стосовно України та Грузії призведуть по загострення американсько-російських відносин, – пише Збіґнєв Бжезінський у статті для британської The Financial Times.

[...]

Насправді під час зустрічей на саміті пани Путін і Медвєдєв шукатимуть ознак того, що нова адміністрація США відмовляється від угод про партнерство з Україною і Грузією, які підписав колишній президент Джордж Буш. Навіть ненавмисний сигнал в цьому напрямку розглядатиметься як зелене світло для рішучіших дій Росії проти цих двох країн.

Тому потрібно провести відверту дискусію, щоб встановити певні взаємоприйнятні «правила гри». США можуть дати зрозуміти, що членство в НАТО для будь-якої з цих двох країн не є неминучим, але США і Росія повинні поважати право України чи Грузії зробити вибір на користь вступу. Водночас Росія повинна зрозуміти, що застосування сили чи розпалювання етнічних конфліктів з метою дестабілізації України чи Грузії зіпсує американсько-російські відносини.

Ясність в цих питаннях, досягнута під час сповнених поваги, але реалістичних дискусій, зменшить ризик того, що Росія спробує відновити імперську систему на просторі, який раніше займала царська імперія, а згодом й Радянський Союз. Поступова консолідація на цьому просторі існуючого національного плюралізму прискорить згасання історично марних імперських амбіцій.

Частиною ритуалу саміту повинно стати використання візиту до Москви задля ототожнення американського бачення майбутнього з наразі частково приглушеними демократичними устремліннями Росії. Вочевидь, нагода надіслати такий месидж існуватиме через промову чи вшанування пам‘яті багатьох жертв ленінізму і сталінізму (забутих сьогодні в Росії). Це допоможе також сформувати політичний контекст для еволюції Росії в напрямку справжнього партнерства з демократичним світом.

Збіґнєв Бжезінський – радник з питань національної безпеки США в 1977-1981 роках. Разом із Брентом Скоукрофтом нещодавно опублікував книгу «Америка і світ».

Ціла стаття: http://inozmi.glavred.info/articles/1563.prn

Саміт Обами в Росії: яка зі сторін «здрейфить» першою? TOP
http://inozmi.glavred.info/articles/1567.html
03-07-2009

Бернард Ґверцман, Council on Foreign Relations (США) // 18:44 03-07-2009

Американці не дадуть себе використати? Зацікавлений в угоді про скорочення ядерних арсеналів, Барак Обама, однак, не піде на поступки росіянам в інших питаннях, а тому їхні сподівання, що цю зацікавленість вдасться використати, марні, – переконує один з провідних американських фахівців з Росії Стівен Сестановіч в інтерв‘ю інтернет-ресурсу Ради з міжнародних відносин (Council on Foreign Relations).

Канада допомагає Україні у підготовці офіцерів для співпраці з цивільним населенням TOP

25 червня 2009 року

Нещодавно в приміщенні Навчального центру підготовки офіцерів зі зв’язків з громадськістю Міністерства оборони Канади відбулась презентація іноземних країн, котрі готують своїх офіцерів спільно з канадськими представниками. Україну на даному заході представив Начальник інформаційної групи Центральної телерадіостудії, офіцер Дніпропетровського регіонального медіа-центру Міністерства оборони України капітан Юрій Вівчаренко.

Протягом години офіцер поінформував військових колег Канади, Польщі, Македонії та Болівії про географічне положення, історію, політичну ситуацію та сьогодення Збройних сил України. Також капітан Юрій Вівчаренко презентував усім присутнім календар-щоденник «Посольство України в Канаді», буклети та інформаційні довідники про Україну.

Основною метою шестимісячної програми навчання “Публічні справи для офіцерів Міністерства оборони”, у якій бере участь Ю.Вівчаренко, є допомога Канади країнам-партнерам НАТО у підготовці дипломованих офіцерів для співпраці з цивільним населенням.

Заняття проводяться у Навчальному центрі, який є загальновизнаним та найбільш кваліфікованим у Північноатлантичному альянсі з підготовки спеціалістів по зв’язках з громадськістю. Навчання у цьому закладі вже пройшли сотні офіцерів канадської армії, які сьогодні користуються авторитетом серед мешканців регіону.

Тривалий час Міністерство оборони Канади проводило навчання офіцерів тільки власних Збройних Сил. Але з початку 2009 року канадська сторона запропонувала трьом країнам-партнерам НАТО – Україні, Македонії та Болівії – взяти участь у програмі. До речі, за цією програмою також навчається офіцер Війська Польського, але за власний рахунок.

– Ми надзвичайно задоволені тим, що цього року наші курси набули статусу міжнародних, – зазначив директор Навчального центру підполковник Режан Дюшено. – Адже для наших офіцерів це чудова нагода не тільки передати здобуті знання та навички, але й набути необхідного досвіду у міжнародній співпраці з іноземними колегами.

На даний час слухачі курсу “Публічні справи для офіцерів Міністерства оборони” відпрацювали низку тем, які в майбутній професії відіграватимуть важливу роль. Зокрема, це предмети з журналістики, офіцерського етикету, опрацювання інформації для подальшого застосування її керівним складом тощо.

Одночасно з навчанням, офіцери протягом шести місяців повинні підготувати дійсний проект “Паблік рілейшн” для однієї зі служб оборонного відомства Канади. Якщо представники останньої погодяться на підписання угоди щодо співпраці – випускний екзамен вважатиметься успішно складеним.

Подих нової кавказької війни? TOP
http://ua.glavred.info/archive/2009/07/02/152435-4.html
02.07.09

Олексій Бессарабов

Оперативно-стратегічні навчання російських збройних сил «Кавказ-2009» цілком можуть стати прологом нового збройного конфлікту між Москвою і Тбілісі.

[...]

Враховуючи нинішні реалії, про перспективи подальшого розвитку ситуації на Кавказі, а зокрема можливості початку нової російсько-грузинської війни, «Главред» поцікавився у представників експертного співтовариства.

Григорій Перепелиця, директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України, Київ:

Конфлікти сьогодні є найбільшою загрозою для Чорноморського регіону, до того ж вони є і найбільш складною загрозою в плані її нейтралізації. Якщо ми повернемося до аналізу того, як можна врегулювати ці конфлікти за допомогою міжнародних організацій або нових ініціатив, які існують у Чорноморському регіоні у галузі безпеки, то висновок однозначний: жодна з ініціатив безпеки в Чорноморському регіоні під час російсько-грузинської війни не спрацювала. Жодна! Це говорить про те, що фактично Чорноморський регіон є беззахисним. Це говорить про вакуум безпеки в Чорноморському регіоні.

Сьогодні експерти говорять про відновлення російсько-грузинського конфлікту, оскільки, фактично, не декларативні, а реальні цілі Росії у війні проти Грузії не були досягнуті....

Ціла стаття: http://ua.glavred.info/archive/2009/07/02/152435-4.html

Galicia - Semi-biographical book by Australian author TOP
I have written a semi-biographical book called "Galicia" based on my parents and my own experiences and documents left to me by my father Dr. Ivan Mamtschak. The book is set in a historical perspective starting at the very origins of Ukraine, of World War I and II. It describes our living conditions under the Soviet and Nazi occupation with pertinent documents, maps and photographs to substantiate the story. The book traces the steps of our escape from L'viv the very western part of Ukraine called Galicia to Austria where we lived for five years as Displaced Persons. It traces our escape route through the German concentration camp in Strasshof, our escape into Slovakia and thence into Austria.  The book describes our living conditions in Austria as Displaced Persons and our desperate attempts in trying to find a country that would accept us as refugees.

In 1949 Australia being in short supply of labour resources accepted refugees into this country as an immediate solution to their economic problem. Our acceptance to Australia as refugees was based on documentation and very exact screening on medical, political, moral and religious grounds. The International Refugee Organisation funded our journey to Australia from Austria through Italy where we stayed in Mussolini's disused army barracks. The International Refugee Organisation also funded the vessel in which we sailed to our promised land, Australia. I describe our journey to Australia and our first impressions of this country, our camp in Bathurst Holding Center later, Greta, Wallgrove and Chullora camps for Displaced Persons. The book depicts our first steps into independent living in Sydney, our trials and tribulations in our endeavors to make a living and new start in "The Land of Milk and Honey". Some of the photographs included in this book are: coloured photographs of the city of L'viv, which is included in the UNESCO World Heritage List as an Ensemble of Historic World Monuments of Architecture; documents written in Polish, Russian, German and French with their translations into English and photos of pertinent people, the formation of the Ukrainian Division in 1943, maps and many more photos of Austria and documents relevant to our entry into Australia. Photos of Greta and Bathurst Displaced Person's Camp and newspaper clippings from 1949 are displayed in this book, as are some photos of the formation of the Ukrainian Community on our early settlement into Australian society.

The book explains some of the mistakes made during the war and peace resulting in far reaching political and economic consequences for the East European countries. In 1991 the 74-year tyrannical rule of the Russian communist system disintegrated leaving many countries free to form independent systems of government and free market economies. It was a time of elation as families in Diaspora could unite with their newly liberated members.  In the first decade of Ukrainian independence, individuals in political power conforming to the old principals of communism usurped great fortunes in this transition period of privatization. Rule by "oligarchs" or "economic barons" as they became to be known led to the Orange Revolution in Ukraine, photos provided. Most of the former member countries of the U.S.S.R have been accepted into N.A.T.O. and the European Union; others like Ukraine that lie on a geographical border with Russia are struggling to regain political and economic balance. With new elections looming in Ukraine on 17 January 2010, the country has become the hinge pin of European politics.

The book is hard cover, A5 size, contains 220 pages with the first 20 pages devoted to colored photographs of the city of L'viv. There are many more photographs of pertinent people, maps, documents and refugee camps in Australia depicting our living conditions at the time of arrival in Australia. The price of the book is $70 plus postage.

Lydia Mamtschak mamchak@iprimus.com.au

Canada's national Ukrainian Festival signs Ruslana for this year's show TOP
DAUPHIN, MB- Canada's National Ukrainian Festival (CNUF) is announcing the signing of internationally-acclaimed vocalist Ruslana to perform on Sunday night of the 2009 edition of the festival, taking place July 31- August 2.

Ruslana has won many awards worldwide including People€™s Artist of Ukraine in 2004 and a World Music Award as the Best Selling Ukrainian Artist at an awards event in Las Vegas, USA that same year.

"Bringing Ruslana to this festival is something we've been working on for a while. Canada's National Ukrainian Festival is very excited to be bringing an entertainer of her calibre to this year's event, and we look forward to having her in the line-up with the rest of the entertainment." CNUF President David Katcsma said.

Ruslana recently released her new album 'Wild Energy' in October of 2008 to go along with her three previous solo albums, released in 2008, 2005, and 2004.

Canada's National Ukrainian Festival is a yearly celebration of Ukrainian culture and talent. The festival began in 1965 and is held at the Selo Ukraina site ten miles south of Dauphin. This year's edition will mark the 44th anniversary of the festival, which brings in talent from all over Canada and the world.

Stetsenko music scores now available on the internet TOP

For the first time in the history of Ukrainian classical music, the art song scores of Ukrainian composer Kyrylo Stetsenko are now available on the World Wide Web and accessible to the public free of charge.

The publication of these music scores launches the second branch of the Ukrainian Art Song Project (UASP) -- making the printed music available via its website, www.uasp.ca, to singers, voice instructors, choirs and music lovers around the world.

The UASP, under the artistic direction of world renown opera star Pavlo Hunka, is a major non-profit music venture, which aims to create a comprehensive anthology of close to 1000 Ukrainian art songs of 24 of Ukraine's most eminent composers in the form of CD recordings, with a translation of all songs into English, French and German.  It is also the mandate of the UASP to have this music performed worldwide, thus all scores are to be published on its website and in the public domain, meaning that they are not copyrighted and can be duplicated, distributed, and performed.

The features of the website make it possible for musicians of varying abilities, as well as Ukrainians and non-Ukrainians to successfully perform it. All music can be downloaded for free. It can be transposed into any key, and the text is printed in Ukrainian (in Cyrillic characters) and transliterated into English (in Latin characters).  For those familiar with the International Phonetic Alphabet, an IPA guide will soon be available on the website.

To access the scores, go to www.uasp.ca  and click SCORES in the left navigation or click the right announcement about the Stetsenko's scores. All scores may be searched in English or Ukrainian for specific key words in the song title, the composer's name or the lyricist's name.

You can select what vocal range of the score you want to download (soprano, alto, tenor or bass).  Then, you can select what file type to download. To access the scores to their fullest extent you will need the Sibelius Scorch plug-in for your browser. The UASP website provides information about access to Sibelius (or SIB).

The first public demonstration of this aspect of the UASP website took place in Edmonton, Alberta earlier this year at a fundraising event for the CD recording of the Art Songs of Yakiv Stepovyi. The launch of the Mykola Lysenko scores on the UASP website is planned in Toronto, Ontario to coincide with the launch of the six- CD set of the Art Songs of Mykola Lysenko at the Four Seasons Centre for the Performing Arts on Sunday, April 11, 2010. The two-CD set of the Art Songs of Kyrylo Stetsenko was released in the Fall 2006.
For further details about the UASP and the scores, please access www.uasp.ca.

This information about the scores was adapted from Dr. Melanie Turgeon's presentation about the scores at the Timm Centre for the Arts, University of Alberta on April 26, 2009. Dr. Turgeon is an Assistant Professor of Music and Choral Conductor at Kings University College, Edmonton, Alberta.

Association of Russian TV channels registered in Ukraine TOP
http://www.itar-tass.com/eng/level2.html?NewsID=14085573&PageNum=0
24.06.2009

KYIV, June 24 (Itar-Tass) -- Ukraine's National Council for Television and Radio Broadcasting has registered the Association of Russian Television Channels (ORT) as an entity engaged in information activities.

ORT will represent the interests of Channel One and related digital television channels.

ORT "is the first foreign channel that is officially registering in Ukraine. This is why the National Council wants to comply with the necessary procedures most thoroughly," Council First Deputy Chairman Andrei Miroshnichenko said earlier.

On May 28, another Russian television channel, Channel One Worldwide Network, submitted documents to the National Council for Television and Radio Broadcasting for registration.

However the National Council has repeatedly delayed the consideration of the request even though the absence of the decision keeps cable television operators in a suspended state.

On April 14, the National Council ordered all cable television stations to exclude Russian television channels from their subscription packages.

"The actions undertaken by the Russian side allow us to say that all complaints about the Channel One broadcasts in Ukraine may be resolved," Miroshnichenko said.

At its nearest meeting on June 3 the council planned to consider "the possibility of extending the channel's broadcasts in Ukraine", he said.

The official expressed regret that "there is no progress on the resumption of Rossiya and TV Centre television broadcasts", the council press service said.

In the middle of April, the council, which issues licenses for television and radio broadcasting and oversees compliance with these licenses, obligated cable television providers to stop relaying Channel One broadcasts till June 1 after the channel had "failed to take a set of measures to adapt its programmes to effective Ukrainian legislation".

At the end of May, Channel One. Worldwide Network submitted documents to the National Council for Television and Radio Broadcasting, requesting registration as an information entity in Ukraine.

On November 1, 2008, the National Council for Television and Radio Broadcasts obligated cable television operators to stop broadcasting television channels "that are not adapted to Ukrainian legislation". The ban applied to leading Russian television channels.

However authorities in several Crimean cities refused to observe the ban. These included Simferopol, Sevastopol, and Alushta. For example, the city council in Simferopol obligated operators to continue Russian television broadcasts via cable networks.

They said the National Council's decision was a "violation and limitation of the constitutional right of citizens in Ukraine" and would cause "the public and political situation in the region to worsen" and "provoke ethnic and language conflicts".

First deputy head of the National Council for Television and Radio Broadcasting Igor Kurus said about 60 percent of cable television providers had already removed all unadapted films from their programming.

According to the Ukrainian Constitutional Court's ruling of December 23, 2007, all foreign films in the country should be dubbed or provided with Ukrainian voiceover. Otherwise, a film may not be distributed in Ukraine.

However most citizens of Ukraine are against the dubbing of Russian films into Ukrainian, according to a public opinion poll conducted by the Kyiv International Institute of Sociology.

Two-thirds of more than 2,000 Ukrainians interviewed in all regions of the country say there is no need to translate Russian films into Ukrainian. Seventeen percent will accept Ukrainian subtitles in Russian films, but 15 percent firmly believe that only Ukrainian speech should be heard in Russian films.

The patriots of the Ukrainian language live mainly in the west of the country, where 62 percent of respondents do not want to hear Russian in films and on television. However in central parts of the country, where Kyiv is located, as many people are against the dubbing of Russian films into Ukrainian.

The biggest number of opponents of such dubbing live in the south (74 percent) and the east (80 percent) of Ukraine.

The poll showed again that the decision to dub Russian films into Ukrainian was made in the interests of people living in western regions of the country only.

In 2008, the Crimean parliament has amended the Ukrainian law on cinematography to allow the distribution of Russian-language films in areas populated mainly by ethnic Russians.

The lawmakers explained their decision by the fact that "the overwhelming majority of people in the Crimea speak Russian, and citizens of foreign states who come to the Crimea for vacations do not know Ukrainian. As a result, the number of people who go to movies in the Crimea has decreased considerably".

The world's largest Russian-speaking community lives in Ukraine. Over 8.3 million people consider themselves Russian, and almost 15 million people call Russia their native tongue. Russians account for 75 percent of the Crimea's population.

Scholars impressed with Ukrainian life in Brazil TOP
29 June 2009

In 1891 several families departed the village of Servyriv, Zolochiv county, Galicia, crossed the Atlantic Ocean, and landed in Brazil. In the same year, two Ukrainian pioneers from the same Austrian crownland, Vasyl Eleniak and Ivan Pylypiv, embarked on another trans-Atlantic journey, but one that took them north to Canada. The mass migrations of Ukrainians to Canada and Brazil are linked in many ways, although few people have explored these connections.

Research group in the office of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church in South America, Curitiba (L–R): Serge Cipko, John C. Lehr, Andriy Nahachewsky, and Maryna Hrymych, with His Grace Jeremias Ferens, Archbishop of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church in South America (courtesy of John C. Lehr).

Two folklorists, a geographer, and a historian recently completed a joint research trip from Canada to the Ukrainian community of Brazil, whose numbers are estimated at 500,000. Drs. Andriy Nahachewsky (Huculak Chair and director of the Kule Folklore Centre at the University of Alberta), Maryna Hrymych (Taras Shevchenko National University of Kyiv, visiting professor with the Kule Folklore Centre), Serge Cipko (coordinator, Ukrainian Diaspora Studies Initiative, Canadian Institute of Ukrainian Studies, University of Alberta), and John Lehr (professor of geography, University of Winnipeg) researched a wide variety of subjects, including Ukrainian customs and language, dances and crafts, farming, identity, and history.

The four visitors started their trip in Curitiba, the capital of the state of Paraná, where they were hosted by Vitorio Sorotiuk, president of the Representação Central Ucrainiano-Brasileira (Ukrainian-Brazilian Central Representation), and Larysa Myronenko, general consul of Ukraine in Curitiba. The group met with the hierarchs of the Ukrainian Catholic and Ukrainian Orthodox churches there, as well as with members of local Ukrainian organizations, the Poltava dance ensemble, and the Barvinok dance group and choir. They also visited two Ukrainian museums and were taken to the home of the pysanka artist Jorge Sorotiuk, who showed the group his impressive collection.

Memorial Ucraniano in Parque Tingü, Curitiba (courtesy of Andriy Nahachewsky).

One thinks of Halifax or Montreal as points of entry for turn-of-the-twentieth-century Ukrainian immigrants to Canada. In Brazil, the main point of entry for arriving Ukrainians was the port city of Paranaguá. The group was given the opportunity to visit that city and meet with its mayor, José Baka, who is of Ukrainian origin, and members of the local council.

The foursome then travelled to the town of Prudentópolis (pop. ca. 18,000). An estimated 75 percent of the population of the entire municipality of Prudentópolis (about 55,000 inhabitants) is of Ukrainian origin. The town itself is home to several Ukrainian Catholic religious orders, including a junior seminary and several schools run by the clergy. A printing house has been publishing the Ukrainian newspaper Pratsia (Labour) since 1912. Prudentópolis boasts a Taras Shevchenko monument, a large museum, a bandura school, and Vesselka (another of the estimated 23 Ukrainian dance groups in Brazil). From their base in Prudentópolis, the group visited nearby colonias, including three (Capanema, Tijuco Preto, and Linha Paraná) where the Bishop Budka Charitable Society of Edmonton, Canada, has been sponsoring projects.

The Canadian visitors attended a rural wedding with traditions that would be familiar in Canada and Ukraine, but with some fascinating Brazilian features as well. They were very impressed by the breadth and vitality of the Ukrainian community, from rural schoolchildren in the countryside who spoke Ukrainian to their parents to elderly people who welcomed them into their homes for interviews, as well as specialists dedicated to Ukrainian history or traditional crafts. The Zemelnyi Komitet (Land Committee), the katekhytky (Catholic nuns) at the St. Olha Institute, the Museu do Milánio (Millennium Museum), and others were wonderfully hospitable and supportive.

The four scholars also travelled to other Ukrainian communities around Brazil. They attended an ordination and a large festa in Craveiro in the state of Santa Catarina, photographed a cemetery monument and traditional house in Costa Carvalho, visited the town of Irati, and observed a Ukrainian language class at a university in the modern capital city, Brasilia.

Children at a Ridna Shkola in Curitiba (courtesy of John C. Lehr).

Meetings with historians, linguists, and other academics interested in the Ukrainian community took place in Curitiba, Paranaguá, Irati, and Brasilia. Several lines of potential cooperation were discussed.

The group was warmly received and their research facilitated everywhere they went. More than once the team heard expressions of desire for stronger academic and cultural ties. During visits to Brasilia (Embassy of Ukraine) and São Paulo (Consulate General of Canada), prospects for trilateral (Brazil-Ukraine-Canada) cooperation were discussed. The upcoming anniversary of Ukrainian settlement in Brazil could provide an opportunity for such cooperation: the Ukrainian-Brazilian Central Representation plans to commemorate the 120th anniversary of Ukrainian immigration to Brazil in 2011.

Canadian Institute of Ukrainian Studies
Kule Centre for Ukrainian and Canadian Folklore

White bird without black marks: celebrating the life and work of actor Ivan Mykolaichuk TOP
http://www.day.kiev.ua/275918/

On June 15 Ivan Mykolaichuk would be 68

By Ivan PIDDUBNY

Photo from the website ktm.ukma.kiev.ua

A scene from the film ANNYCHKA, 1968 (LIUBOV RUMIANTSEVA-CHORNOVOL AND MYKOLAICHUK)
We know not what is good until we have lost it. This popular wisdom is quite appropriate for the life and creative work of the brilliant Ukrainian actor and film producer Ivan Mykolaichuk, who could mark his 68th anniversary on June 15.

Telling The Day about Mykolaichuk, Les Serdiuk said: "Hadn't he died so tragically and promptly, the Ukrainian cinema would have been different." This may sound too loud unless there were such films as Tini zabutykh predkiv (Shadows of Forgotten Ancestors), Propala hramota (Lost Letter), and Vavylon XX (Babylon XX), which are included in all Best Ukrainian Movies lists. Mykolaichuk was directly involved in all three of them: he played the main part in the first movie, took part in directing and writing the screenplay for the second one, and shot the third one following his own screenplay.

Top-class films, which are liked by the masses and, at the same time, aesthetes and intellectuals show the versatility of Mykolaichuk's multifaceted talent and depth of thought and, on the other hand, the simplicity, clarity, and power of his message. This is a wonderful combination, which, in fact, distinguishes a man of genius. But there was a problem: Mykolaichuk was born in the wrong place -- the Soviet Union. It was the wrong place for him because he called his country Ukraine, not Little Russia or a Soviet republic, and spoke the language that others wanted to render extinct.

SHADOWS

Mykolaichuk had three birthdays: the first one on June 15, 1941, when he was born as the fourth child into a family that eventually had a total of ten children and lived in the village of Chortoryia, Vashkiv raion, Chernivetska oblast. The war broke out a week later. His wife Marichka Mykolaichuk told The Day about his second birth: "When the war broke out, his father was told to take the child [from the hospital], the sooner the better. He got into his horse-driven cart and rushed to get them."

"But when he was bringing them home, a German fighter plane attacked them. As his father swerved off the field, he pulled reins abruptly and the cart turned over, covering all of them. Whether owing to the cart or a miracle, none of them was hit with a bullet. Ivan used to say later that he was out of favour with Satan in this world since his birth." He indeed was out of favor, Marichka said -- with the Communist power. But this will happen after Mykolaichuk's third birth, after his first and most renowned role as Ivan Paliichuk in Serhii Paradzhanov's movie Tini zabutykh predkiv (Shadows of Forgotten Ancestors).

As he appeared in a full-length movie for the first time, Mykholaichuk had the rare luck of playing the main part in what was a work of cinematographic genius. The movie initiated an entire cinematographic style, 'poetic cinema,' and was shown at nearly 30 cinematographic festivals around the world. In Paris people stood in lines to buy tickets for this film, and the French cinema critics said: "You see, we are witnesses the birth of a masterpiece."

Paradzhanov's career started from this movie -- until then he was little known and was considered a mediocre director. Likewise, the career of cameraman Yurii Illienko, who had been known before only for certain experiments with the camera, took off. The movie was also the beginning of Mykolaichuk's success -- unfortunately, his song was shorter than that of Dovbush, but it was still beautiful.

Serdiuk said: "Tini zabutykh predkiv was an academy where Yakutovych was learning from Illienko, Illienko was learning from Paradzhanov, and Paradzhanov, from Illienko. Ivan also entered this academy. I can't say that he was lucky to do this. History chose him to play both Shevchenko and Paliichuk at [nearly] the same time. (During a break in the shooting of Tini zabutykh predkiv Mykolaichuk was offered to play Taras Shevchenko is the film Son [A Dream] -- Author.). It is a run-of-the-mill job now: four or five serials are shot at a time, all very similar, and only the cues are in a different order. At those times every sequence was rehearsed, and every millimeter was verified by both the cameraman and the director."

The movie was shot in the Carpathians in the same place where Mykhailo Kotsiubynsky once stayed. Moved by the stunning beauty of the land and the local pagan rituals of the Hutsuls under the cover of the Christian religion, he wrote the novel Tini zabutykh predkiv. On the wave of Khrushchev's Thaw, Paradzhanov was offered to make its film version.

Mykolaichuk was not approved for the role immediately. In fact, another actor had been approved. But the first one had an argument with the director, whereas Ivan was a pleasant shock to everyone because of his incredibly passionate try-out and huge acting potential. He also won people over with his somehow mystic kindness and tolerance. "When he came to the testing, Serdiuk said, they started teaching him how to put on hachi (trousers) and bast shoes. And he was tactful enough to listen to all of this, smiling to himself silently -- he was born in Bukovyna, and wore these since his childhood years. He did not offend anyone, responded politely and did his job."

They say that everybody was astonished by his ability to sense people and his empathy, which is hard to find now. Serdiuk concurred, "I think that this was a unique man, presented by the Lord to the Ukrainian cinema. Whatever good things are said about him, he still was better, because he was deeper. Not everybody was able to get what was going on in his soul."

DEMONS

Marichka said, "After several main parts [he played] they understood that he had an inclination for nationalism, although he said and shot only the truth as it was." Obviously, Mykolaichuk was a patriot, which is natural, and a contrary inclination would have been abnormal. Both Nikita Mikhalkov and Sergey Bondarchuk are now beating their breasts and shouting that they are Russians. Luc Besson emphasizes his French origin at every turn. Andrzej Wajda has always proudly stated that he is Polish. And all of them shot films about their native things, their land, and in their native language. So Mykolaichuk was trying to do the same. But it was the wrong time and the wrong country.

After playing in 15 movies, he suggested to Illienko an idea for a movie. Together they wrote the first screenplay for Bily ptakh z chornoiu oznakoiu (White Bird with Black Mark), and Mykolaichuk was preparing to play a part in it, which he had intended for himself. He was prevented from doing so under the excuse that, as Marichka said, "he is a too brilliant an actor to play these kinds of roles."

This role was indeed a special one, because it was concerned with the subject forbidden in the Union--the subject of the Banderites and the UPA Liberation Movement in western Ukraine. According to the film plot, when the World War II breaks out, each of Les Dzvonar's three sons in Bukovyna makes his choice: the oldest, Petro (Mykolaichuk) joins the Red Army, the middle one, Orest (Bohdan Stupka) joins the guerrillas who later organize the Ukrainian Rebellion Army, while the youngest, Bohdan (Yurii Mykolaichuk), stays at home.

Obviously, Ivan simply had to play Orest. Even now it is not altogether clear why he agreed to play Petro, a Communist and a Red Army officer. Marichka says that Mykolaichuk was offered the part of Petro instead of Orest, and he agreed because the film, which was hanging by a thread, could have been rejected completely.

This way or another, the film was shot, and it was a new artistic bomb that broke the stranglehold on the throat of the Ukrainian cinema. The next year the film won the main prize of the Moscow International Cinema Festival, which was short of a scandal: it was unheard-of that a film on the Banderites was a winner at the Union's main festival! How dared they! It did not matter that Orest was portrayed as a negative character, or at least as a victim that had been trapped.

However, the explosion went further than the domain of cinema. The movie terrified Moscow. In 1972 Volodymyr Shcherbytsky, a member of the Presidiums of the Ukrainian and Soviet Supreme Councils, was appointed First Secretary of the Communist Party of Ukraine. He was an evil demon of Ukraine, who negated the achievements of the Ukrainian cinema over the previous decade. He fired the top administrators of the Ukrainian State Cinema. 'The White Bird' was officially blacklisted, and it practically entered the mortuary of reserve films at the Oleksandr Dovzhenko Film Studio. Ivan was not paid anything, and he had just laid foundation for his mother's new house.

Strange as it may seem, he did not fall out of favor, probably because his bird was Petro the Communist, and Mykolaichuk had many times played Communists. He was an actor, and actors do not always play only kind and pure people. They should also show the evil for people to know its face. In Mykola Mashchenko's best film Komisary (Commissars) he said in one scene that the party was 'rotten to the core.' He was not executed for this, but the film was banned. It was shown only in the 1980s, during the perestroika.

It appears strange now that these kinds of purely Soviet movies like Komisary (Commissars) could be banned and that the ban was issued by the KGB. In such cases a heavy and sticky shadow fell on those who took part in creation of such movies, and it stuck to them for a long time.

Who could have believed that Propala hramota (Lost Letter), the Borys Ivchenko movie, which was one of Ukrainians' most favorite movies and one of the best produced by the Oleksandr Dovzhenko Film Studio, was banned from cinemas and was shown as a lowest-grade movie in several cinemas of Ukraine. However, from the standpoint of the contemporary understanding of directing, editing, and actor performance, its quality is impressive: the apt and smooth transitions between episodes and scenes and appropriate visual illustration of songs.

Everything started successfully: the screenplay was written by Ivan Drach, the money was allotted, Borys Ivchenko was supposed to shoot the movie on the condition that Mykolaichuk would be playing the main role. Of course, Mykolaichuk agreed. He took a big hand in the making of this movie, which was evident -- Ilchenko had never had any other comparable movie before or after this one. Mykolaichuk's wife confirms this, "No scene was shot without Ivan. Every day after supper Ivchenko was waiting for Ivan to discuss with him the process of shooting the next day scene."

"Drach said, Marichka Mykolaichuk said, that he allowed Ivan to do whatever he wanted. He said that he trusted him fully." That is the reason why the movie sprouted very nice improvisations, which Mykolaichuk and Fedor Stryhun ventured at every turn. These improvisations were spread among the people and became aphorisms. However, this happened 15 years later. "Ivan and Yurii Illienko were invited to Sweden by UNESCO, Marichka said, They already had tickets and international passports. But the movie had to be given approval prior to their departure. Ivan flew to Moscow and from there he was supposed to go abroad. But the movie was not accepted." Mykolaichuk returned the tickets and came back to Kyiv.

ANGELS

One could disagree and argue, but this would not have helped. At the time, these kinds of things were not helpful. But Mykolaichuk was not a shy person: when necessary, he raised his voice and argued.

"Of course, he had conflicts with the management and his friends," Serdiuk said. "How could he avoid them, when Boria Brondukov wanted one thing and Ivan needed something else. And then a bullfight would start. Of course, it came to shouting! But it was all about movie making so this was a creative thing. And this is the only way to produce striking truth, stunning scenes, glances, and words."

Everybody says that Mykolaichuk took his movies and roles closely to his heart. When he learned that Komisary (Commissars) was 'edited' beyond recognition, he nearly fainted. When they had to remake Propala hramota, he watched Brondukov make excuses before the then head of the Dovzhenko Film Studio and said emotionally, "Boria, who are you casting pearls before?"

Serdiuk says that while editing Vavylon XX, he asked everyone to come and see the result, thinking someone could give advice or suggest changes. When the shooting of the movie Taka tepla, taka piznia osin (Such Late Warm Autumn) were being delayed because of the studio's management and everyone was telling Mykolaichuk that there was still time, he replied, "This is true, we have time, but who will return yesterday's sunny weather to me?"

Sometimes, they didn't understand him, for example during the shooting of that same movie Taka tepla, taka piznia osin. Serdiuk said, "We were 'idling' for a day or two, but Ivan did not give orders to shoot. The crew started getting nervous. I asked him, Why aren't we shooting? He replied with bitterness, 'Look at the sky and the nature. This is Chopin, while I need Mozart.' "

On top of other troubles, he had monkey wrenches thrown into his works. This happened with several movies: Bilyi ptakh z chornoiu oznakoiu, Propala hramota, and later Kaminna dusha (Stone Soul) for which he wrote a screenplay, but was prevented from shooting it. Why? "We have enough of your Carpathians" was the excuse, as Marichka recalls.

Mykolaichuk was mostly distressed by the situation with Nebylytsi pro Ivana (Fables about Ivan). This is nearly the last tragic moment of his creative and physical life. "Ivan had niece Olesia," Mykolaichuk's wife said, "She lived with us for quite a while. She asked him all the time to write a fairytale for her. This is the way Nebylytsi pro Ivana (Fables about Ivan) appeared."

"Everyone who read it said that this was something special. It remained on the shelf in the film studio for three years, and he was allowed to make a movie only when he fell seriously ill, and could barely do anything. My husband said, 'If God gave me health, I would shoot it. I would have shot it. I can see it in my head.' " The permission was granted in 1986. On Aug. 3, 1987 Mykolaichuk died. He was only 46 then.

After Mykolaichuk's death Ivchenko all of a sudden took up the filming of Nebylytsi pro Ivana. "He didn't even tell me anything," Marichka said, recalling those times. "The nature sets and the actors had been selected, when Roman Balaian suddenly came up to me and asked about my opinion on the filming. This was a great shock to me."

"If Mykolaichuk had shot Nebylytsi pro Ivana, Serdiuk contemplated, it would have been a different kind of film -- with all due respect to Ilchenko and his heroism in undertaking this project. They were different people, in spite of being close friends. There are some secret things that Mykolaichuk could 'tell' via images, show with the help of a cinematographic picture."

In Mykolaichuk's film Vavylon XX the wandering philosopher Fabian (played by Ivan) says, "When a poet dies, something special dies with him that no one can grasp." Serdiuk believes this phrase to be the essence of Mykolaichuk's nature.

When Mykolaichuk died, many links, plans, and, correspondingly, ways of their realization were broken. As an actor he played in 36 movies, but there could and had to be many more. One wished there would be more, but this will never happen. It is unfortunate, because he always tried to make movies for people, says Serdiuk, and needed people to 'co-live' and 'co-feel' with him.

Natalka Sumska, who played with him in Taka tepla, taka piznia osin, said, "People often remember him. It often happens so that he is recalled in conversations, at festivals, in TV programs, and on trains, because openness and frankness were his dominant features. He hid nothing behind his back. Certainly, he was a person with whom I wanted to work. Therefore I was immensely happy that he got me involved in his movie." But he could fail to become an actor or director. In his young years he built a railway station with his father and floated timber. He wanted to become a doctor. Instead, he became a bird without black marks.

#18, Tuesday, 23 June 2009

Науковці вражені українським життям у Бразилії TOP
29 червня 2009

1891 р. кілька родин залишили село Сервирів Золочівського повіту на Галичині, перетнули Атлантичний океан і зійшли на землю Бразилії. Того ж року двоє інших піонерів коронних австрійських земель, Василь Єленяк та Іван Пилипів, вирушили в іншу подорож через Атлантику — північніше, до Канади. Масова міґрація українців до Канади й Бразилії великою мірою пов’язана між собою, хоч на цей зв’язок мало хто звертав увагу.

Група дослідників в офісі Української Автокефальної Православної Церкви в Південній Америці, Курітіба (зліва – направо): Сергій Ціпко, Джон Лер, Андрій Нагачевський і Марина Гримич, разом із Його преосв. Єремією Ференсом, архиєпископом УАПЦ у Південній Америці (фото Джона Лера).

Нещодавно група науковців, до якої входило двоє фолкльористів, географ та історик, здійснила подорож із Канади до місць поселень української громади в Бразилії, яка сьогодні нараховує 500,000. Д-ри Андрій Нагачевський (завідувач катедри ім. Гуцуляків і директор фолкльорного центру ім. Кулів, Альбертський університет), Марина Гримич (Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, професор-гість центру ім. Кулів), Сергій Ціпко (координатор, Ініціятива з діяспорних студій, Альбертський університет) та Джон Лер (професор географії, Вінніпезький університет) досліджували низку питань, а саме: українські звичаї й мова, танці й народне ремесло, сільське господарство, ідентичність та історія.

Подорож почалася зі столиці штату Парана м. Курітіби, де гостей прийняли президент Українсько-бразильської центральної репрезентації Віторіо Соротюк та генеральний консул України в Курітібі Лариса Мироненко. Тут вони зустрілися з ієрархами Української Католицької та Української Православної церков, а також із членами місцевих українських організацій, танцювальним гуртом «Полтава» і танцювальним гуртом і хором «Барвінок». Науковці відвідали два українські музеї та ознайомилися з унікальною колекцією в будинку писанкаря Хорхе Соротюка.

Український меморіял в парку Тінґуй, Курітіба (фото Андрія Нагачевського).

Коли мова заходить про пункти в’їзду українських імміґрантів до Канади на межі ХІХ–ХХ ст., то на думку спадають Галіфакс і Монреаль. У Бразилії головним пунктом в’їзду українців було портове місто Паранаґуа. Учасники експедиції мали змогу відвідати це місто й зустрітися з його мером Хосе Бакою, українцем за походженням, та членами міської ради.

Далі група помандрувала до міста Прудентополіс (населення бл. 18,000). 75 % населення даного муніципалітету (всього 55,000 мешканців) складають мешканці українського походження. У місті знаходиться кілька українських католицьких релігійних орденів, включно із семінарією та кількома школами, якими опікуються духовні особи. Тут із 1912 р. видається українська газета Праця. У Прудентополісі є пам’ятник Тарасові Шевченку, великий музей, школа навчання на бандурі і танцювальний гурт «Веселка» (всього в Бразилії діють 23 танцювальні гурти). З міста група мала змогу відвідати навколишні поселення (Капанема, Тіжуко Прето й Лінья Парана), в яких благодійне товариство ім. єпископа Будки з Едмонтону підтримує різні проєкти.

Дослідникам пощастило побувати на сільському весіллі з притаманними для Канади й України традиціями, але й з унікальними бразильськими рисами. Вони були вражені повнотою життя української громади: від учнів сільських шкіл, які розмовляють українською зі своїми батьками, до старших людей, які радо запрошували їх до свого дому й давали інтерв’ю, та різних фахівців, які займаються українською історією й традиційними ремеслами. Їм також запам’ятаються зустрічі з представниками Земельного комітету, катехитками з Інституту св. Ольги, працівниками Музею 1000-ліття хрещення та ін.

Діти в класі Рідної школи в Курітібі (фото Джона Лера).

Четверо науковців відвідали й інші українські поселення Бразилії. Зокрема, вони побували на висвяченні й великому святі (festa) у Кравейро (штат Санта Катаріна), сфотографували цвинтарний пам’ятник і традиційний будинок у Кості Карвальо, відвідали місто Іраті й побували на уроці української мови в одному з університетів бразильської столиці м. Бразиліа. Зустрічі з істориками, лінґвістами й іншими викладачами й науковцями відбулися в Курітібі, Паранаґуа, Іраті й Бразиліа, на яких обговорювалися питання можливої подальшої співпраці.

Гостей скрізь тепло приймали й допомагали в їхніх дослідженнях. Неодноразово до них зверталися з побажаннями міцніших академічних і культурних зв’язків. Під час поїздок до Бразиліа (Посольство України) й Сан-Паулу обговорювалися перспективи тристороннього (Бразилія–Україна–Канада) співробітництва. Такою нагодою може стати наступаюча 120-а річниця українського поселення в Бразилії, й Українсько-бразильська центральна репрезентація уже планує відзначити цю подію в 2011 р.

Канадський інститут українських студій
Центр українського і канадського фолкльору ім. Кулів

Етнофестиваль “Країна мрій”, або Де вигуляти вишиванку TOP
http://www.unian.net/ukr/news/news-323474.html
[28.06.2009 ]

Тетяна Данилова

- Як потрапити на Співоче поле? - запитав мене у пятницю знайомий львівянин, який на кілька днів приїхав до столиці у справах. Відразу зрозуміла, що збирається він на етнофестиваль “Країна мрій”. От і порадила їхати до Лаври, а там уже йти слідом за людьми у вишиванках.

Жоден інший орієнтир, мабуть, не був би кращим. Таке розмаїття національного одягу в одному місці може зібрати, мабуть, тільки “Країна мрій”. Олег Скрипка проводить свій фестиваль уже вшосте — і щороку на зелених схилах Співочого поля збирається все більше й більше прихильників свого, рідного. Надто цьогоріч, адже через брак коштів фестиваль мусили скоротити до одного дня замість традиційних трьох. Вочевидь, це теж стало однією з причин, чому на “Країні мрій” люди у вишиванках стали збиратися ще зранку.

Я потрапила на Співоче поле близько першої дня. Уже тоді, попри шалену спеку, на імпровізованій алеї, що вела до головної сцени, було не проштовхнутись. Люди приходили цілими родинами, великими компаніями та поодинці. Розглядали розкладені на Алеї майстрів народні вироби, прицінювалися...

- Я приїхав спеціально на “Країну мрій”, - зізнався мені 25-річний мешканець Херсона Іван Боянчук. - Уже втретє тут відпочиваю. Планував, що на три дні тут зависну. А коли дізнався, що фестиваль буде тільки в суботу, аж засмутився. Хіба так можна? Ми ж усі його чекали!

Чи не найбільше шанувальники “Країни мрій” щороку чекають на літературну частину фестивалю, яку цьогоріч курували письменники та видавці брати Капранови. Віталія та Дмитра я зустріла відразу біля входу на алею Співочого поля. Біля власного зеленого автомобільчика вона хвацько роздавали автографи та фотографувалися з прихильниками.

- Зазирайте до книжок! Смачного читання вам, - примовляли Капранови, припрошуючи гостей розгулятися на “країнамріївському” книжковому ярмарку. У Дмитра я поцікавилась, що нового підготували на літературну частину фестивалю.

- Реалізували свою давню мрію — організували фестиваль етнічних літератур України. Тут же з давніх-давен живуть різні народності. Приділяли найбільшу увагу тим, які не мають своєї державності. Тому що, приміром, росіянами займається сама Росія, вона не дасть їм пропасти. А от за кримських татар, гагаузів відповідаємо ми, українці. Хочеться, щоб вони відчули, як звучить їхнє слово, і зрозуміли, що їхню мову варто вчити. Українці, в принципі, теж так починали. А зараз ці народи не звикли до того, що вони потрібні комусь, крім самих себе.

До речі, книжкова частина фестивалю тривала на день більше, ніж, власне, музична — ще й у неділю. За словами Дмитра Капранова, проводили письменники її за власний кошт.

- Наші книжники давно вже не мають ніяких спонсорів і звикли жити на свої гроші. Воно значно стабільніше. Тому ми не залежимо від кризи, ми залежимо від читачів, - запевнив письменник.

Читачів на книжковому ярмарку не бракувало. Тим часом на схилах Співочого поля вмощувалися ті, хто бажав послухати автентичні колективи.

Так, на сцені “Зелена галявина” виступали колективи з Вінниччини, Чернігівщині, Полтавщини, Київщини... Слухаючи цих голосистих літніх людей, мимоволі замислювалась — усе-таки багаті в нас традиції! А нашим новоявленим зіркам точно є чому повчитися у такої автентики.

Було де розгулятися й наймолодшим відвідувачам “Країни мрій”. На Дитячій галявині для них влаштували справжні “казкові посиденьки”. Народні казки для дітей читали музиканти Марія Бурмака, Фома з гурту “Мандри”, Тарас Компаніченко. До речі, навколо мимовільних казкарів дорослих та молоді збиралось набагато більше, ніж дітей.

- Як вам читалось? - поцікавилась я в Марії Бурмаки вже після того, як діти послухали казку “Дідова дочка й бабина дочка” в її виконанні.

- Усе прекрасно, тільки трохи спекотно. Але дітки слухали уважно, підказували, - сяяла посмішкою співачка. - Я люблю “Країну мрій”, Олег Скрипка — мій великий друг. Добре, що ми повертаємося до своїх джерел, до коренів. Раніше, приміром, іти містом у вишиванці — це вже було саме по собі певним викликом. А зараз не мати вишиванки в гардеробі — це навіть і моветон. Я вдячна організаторам, що вони взагалі провели фестиваль цього року. Хоча я б хотіла, щоб він тривав тиждень, бо ж вишиванки нема де вигулювать!

До слова, цього року чи не вперше на “Країні мрій” був відсутній її головний натхненник — Олег Скрипка. Саме цього дня його гурт “ВВ” виступав на фестивалі в російській Казані. “Дружніх татар треба підтримати, заспівати їм українських пісень”, - іронізував Скрипка раніше. Утім, навіть без свого натхненника, фестиваль традиційно був насичений.

Усі охочі могли навчитися виконувати старовинні українські та литовські танці, власноруч розписати писанку чи сплести ляльку-мотанку, навіть поспостерігати за показовими виступами ІАЙДО - японського мистецтва бою... А під вечір на головній сцені фестивалю виступали запрошені музичні колективи — гості з Литви, Норвегії та Румунії. Україну представляв ска-панк-гурт “Мед Хедс”, який уперше виконав нову програму “УкраїнСКА” - переспівав народні пісні у ска-панк-обробці. Трохи притомлені від спеки гості відразу пожвавішали й узялися до танцю під знайомі запальні мотиви...

А мені все не йшов з голови діалог двох дівчат, який випадково почула на книжковому ярмарку.

- Треба своїх підтримувати, чи як? - сказала одна з них, ховаючи в сумку зо три книжки українських авторів.

- Ти би не тут це говорила, а у Верховній Раді, - влучно пожартувала її подружка. - Якби там із тобою погодились, фестиваль тривав би не один день...

Тетяна Данилова

Бал Балів Junior TOP

4 липня в Українському домі відбудеться Бал Балів Junior – Головний випускний бал України. Цією подією ознаменується початок нової стратегії відродження цінностей в Україні.

Мета проекту – формування у учнів шкіл України цінностей успіху в навчанні, розвитку своїх талантів і активної життєвої позиції.

Почесні учасники Балу Балів Junior – 350 кращих випускників шкіл зі всієї України, відібрані на конкурсній основі, майбутня інтелектуальна еліта країни.

Цього року вперше найталановитіших і найгідніших вчорашніх школярів будуть вшановувати перші особи держави – міністри і провідні політичні і громадські діячі, зірки естради, олімпійські чемпіони. Добрі слова напуття випускники зможуть почути від:

  • Іван Вакарчук, міністр освіти і науки України,
  • Володимир Гришко, народний артист України, легендарний тенор,
  • Олексій Литвинов, президент Української асоціації бальних танців,
  • Наталя Могилевська, народна артистка України,
  • Яна Клочкова, Олімпійська чемпіонка

а також:

  • Гайтана, фіналісти проекту «Танцюють всі!»,
  • Олександр Педан, Катерина Серебрянська, «ТНМК», «С.К.А.Й.»,
  • Маша Єфросиніна,
  • Андрій Кише,
  • Сергій Бубка,
  • Олег Лісогор

та інші.

Головний постановник Балу – Олексій Литвинов, Президент Асоціації бальних танців України, суддя телепрограми «Танцюють все!», «Танці із зірками». Бал не обійдеться без духового оркестру і оперної музики.

«Ми прагнемо до того, щоб вчитися добре в нашій країні стало знову модно, щоб пошли в минуле цінності хворого способу життя, щоб випускники 2012 або 2015 року закінчували школу вже з новими цінностями. – Говорить почесний голова наглядової ради благодійного фонду «Нова країна» Володимир Сиротін. – Тоді ми житимемо в новій державі, де кожен здатний нести відповідальність за своє майбутнє, за майбутнє країни. Саме тому ми організовуємо це свято скоріше не для випускників цього року, а для тих, хто буде на їх місці через декілька років. Щоб школярі знали, що їх прагнення і досягнення будуть відмічені з гідністю, щоб вони могли показувати приклад майбутнім поколінням.»

«Знаковий і те, що на свято не можна потрапити за гроші. – Додає виконавчий директор Фонду Анна Дегтерева. - До нас поступає багато пропозицій від забезпечених батьків і сторонніх осіб. Але наша позиція принципова – участь у святі можна заробити тільки старанною щоденною працею і високими досягненнями.»

Партнери проекту: Перший Національний, Gala radio, Національна Мережа Міських Газет («Газета по-київськи»), Аргументи і факти в Україні, OOPS!, bigmir).

Дата: 4 липня 2009 р.
Час: 18:00
Місце: Український дім
Вхід для ЗМІ – за акредитацією.

Контактна особа – Ірина Абрамова,
тел. 8 067 406 14 32,
irina@ukrinnovtion.com

З повагою,
Черній Поліна
координатор проекту Бал Балів Junior

email: polina@junior.in.ua
тел. 8 (067) 657 28 89
тел./факс (044) 528 33 24
www.junior.in.ua

Evaluation of Vice-President's visit to Ukraine & Georgia - video interviews TOP
http://www.usukraine.org/events/kramer_pifer_wilson_biden.shtml

AHA! Network Presents:

Comments on the Vice President Biden's visit to Ukraine and Georgia in July 2009 by:

  • Ambassador Steven Pifer (Brookings Institution), former U.S. Ambassador to Ukraine,
  • David J. Kramer (German Marshall Fund of the U.S.), former Assistant Secretary of State for Democracy, Human Rights and Labor
  • Damon Wilson (The Atlantic Council), former Special Assistant to the President and Senior Director for European Affairs at the National Security Council

Constitutional instability in Ukraine leads to 'legal turmoil' TOP

http://www.rferl.org/content/Constitutional_Instability_In_Ukraine_Leads_To_Legal_
Turmoil/1783341.html
June 26, 2009

By Taras Kuzio

On June 28, 1996, Ukraine became the last Soviet republic to adopt a post-Soviet constitution, and that day was designated Constitution Day, a national holiday. Two years later, on October 21, 1998, the Crimean Autonomous Republic adopted its own constitution, recognizing the peninsula within Ukraine.

Leonid Kuchma's reelection as president in 1999 gave rise to Ukraine's first non-left parliamentary majority that sought to ditch the country's "semi-presidential" constitution in favor of a full presidential system. The relevant four questions were put to a referendum in April 2000 that was not internationally recognized, and were approved by a suspiciously high percentage of voters.

But Kuchma's plans were undermined by the onset of the Kuchma-gate crisis in November of that year, when tapes made illicitly in his office allegedly proved that he ordered violence against journalist Heorhiy Gongadze, who was kidnapped on September 16 and found decapitated on November 2, 2000.

Ukrainian politicians traditionally approached constitutional, and indeed all other issues, from the standpoint not of national interests, but personal advantage. Following the 2002 parliamentary elections, Kuchma shifted 180 degrees from his constitutional position two years earlier toward support for a parliamentary system. The architect of this strategy, which had two objectives, was presidential chief of staff Viktor Medvedchuk, leader of the Social Democratic Party-united.

Disarming Yushchenko

The first objective was to split the opposition by persuading the left, perennial supporters of parliamentarism, to support the constitutional reforms advocated by pro-presidential centrists. The second was to strip popular opposition presidential candidate Viktor Yushchenko, if he were elected, of the extensive presidential powers enshrined in the 1996 constitution.

The second vote in April 2004 failed after some pro-presidential centrists rebelled in protest at the change earlier that month of the election law from mixed to fully proportional. That change had been a condition of support by the left for the constitutional reforms.

Ironically, the reforms adopted on December 8, 2004, in a parliamentary vote were identical to those rejected eight months earlier. During those eight months, the authorities waged an all-out campaign to prevent Yushchenko being elected with the powers enshrined in the 1996 constitution. The widespread fraud that marred the presidential ballot led to the so-called Orange Revolution, triggered by Europe's largest postwar mass protests, in which one in five Ukrainians participated.

Three European Union-sponsored roundtables resulted in the December 8 compromise agreement that led to a repeat vote on December 26 that Yushchenko won. In return, Yushchenko granted verbal immunity to his defeated rival Kuchma, and Yushchenko's Our Ukraine supported the vote on the constitutional reforms to come into force in 2006. The Yulia Tymoshenko bloc (BYuT) was the only parliamentary force to vote against the constitutional amendments.

Constitutional Questions

After being elected president, Yushchenko complained about, but failed to repeal, the constitutional reforms. First, between September 2005, when the Tymoshenko government was removed, until February 2007 , when the Orange alliance was reconstituted, the BYuT and Our Ukraine were at loggerheads and divided. Yushchenko and Our Ukraine did not support the BYuT's call to invoke the October 2005 Constitutional Court ruling that constitutional reforms required a national referendum. The BYuT campaigned for such a referendum in the 2006 and 2007 elections.

Second, Yushchenko did not establish his National Constitutional Council until December 27, 2007, and only presented his reform proposals on March 31, 2009. But by then he had no hope of implementing them as his popularity rating had collapsed to 2 percent and he had no support in parliament. Our Ukraine had voted to rejoin the coalition in December 2008, against his wishes.

The conflict between the president and prime minister continued throughout 2008, and the onset of the global financial crisis in the fall failed to dampen it. During that time, legal and constitutional experts and different political factions all reached the conclusion that the president's daily intervention in economic and energy issues is unconstitutional. (Under the 2006 constitution, the government reports to the parliament, not to the president.)

In an April 2008 speech to the Parliamentary Assembly of the Council of Europe, Tymoshenko announced a dramatic shift within the BYuT towards support for parliamentarism.

Their second conclusion was that without presidential support for the holding of a referendum, the only way the constitution could be changed was through a constitutional majority. But two successive attempts, in September 2008 and May 2009, to form a BYuT-Party of Regions coalition with the aim of pushing through constitutional reforms that would strengthen the parliament both failed, partly due to personal mistrust but also to Party of Regions' demands to have their cake and eat it.

While supporting a president elected by parliament (i.e. full parliamentary system), Party of Regions Chairman Viktor Yanukovych simultaneously sought a "guarantee" of two presidential terms with extensive powers similar to those bestowed on the president in the 2006 constitution. German Chancellor Angela Merkel pointed out to Ukrainians in May that parliamentary presidents are ceremonial.

Halfway To Nowhere

Two further factors are of direct relevance. "Semi" political systems, whether presidential (as in the 1996 constitution) or parliamentary (as in the 2006 constitution), are recipes for instability and conflict. If Ukraine really wants political stability and an escape from constitutional and legal chaos, it should change the constitution either to a full presidential system or towards a full parliamentary system. Prime Minister Tymoshenko acknowledged the inevitability of that choice in the course of a lengthy interview on Channel 5 on June 11. "Semi" systems do not divide powers clearly and are therefore recipes for "chaos," she stressed.

Nearly two decades after the disintegration of the Soviet empire, the 27 postcommunist states are divided into two groups: those in Central-Eastern Europe and the Baltic states have parliamentary systems, and those in Eurasia -- presidential systems. The two exceptions are Ukraine and Moldova, with semi-parliamentary and parliamentary systems, respectively.

Parliamentarism and democratization went hand-in-hand in Central-Eastern Europe and the Baltic states, facilitating their integration into NATO and the EU. Parliamentarism could therefore further integrate Ukraine into Europe.

Ukraine's transition from a semi-presidential to semi-parliamentarian constitution has completely overshadowed Yushchenko's presidency. Personality, ideological, and gender factors have been compounded by constitutionally unclear divisions of powers. U.S. Judge Bohdan Futey noted this month in a Ukrainian legal journal that "these [constitutional] changes interlaced the power of the executive and legislative branches, leaving the
country in legal turmoil to this day."

Yushchenko's presidency has been dominated by political crises, governmental instability, elite in-fighting, and constitutional chaos that have combined to undermine the potential generated by the Orange Revolution. With the constitutional question still unresolved as the Yushchenko era nears its end, Ukraine will enter the January 2010 election campaign in the same state of constitutional uncertainty as it did five years ago.

Taras Kuzio is a senior fellow in the Chair of Ukrainian Studies, University of Toronto, and research professor, Carleton University, Ottawa. He edits the bimonthly "Ukraine Analyst."

Opinion on constitutional reform in Ukraine TOP
www.venice.coe.int/docs/2009/CDL-AD(2009)028-e.pdf]
15 June, 2009

The [Venice] Commission adopted, at the request of the Permanent Representation of Ukraine to the Council of Europe, an opinion on the proposal of President Yushchenko for a new version of the Constitution. The Minister of Justice of Ukraine, Mr Onishchuk, took part in the discussions.

The Venice Commission notes that the draft provides clear improvements both with respect to previous drafts and to the current Constitution. These improvements are particularly apparent with respect to the provisions on the judiciary and the prosecution service. Here the draft no longer reflects the Soviet model of prokuratura but a model of the prosecution service in line with European standards and in compliance with Ukraine's commitments to the Council of Europe.

The Venice Commission also welcomes that the draft abandons a number of questionable provisions of the current Constitution, e.g. on the formalised majority coalition in the Verkhovna Rada, on the so-called imperative mandate, the double responsibility of the Cabinet of Ministers to the President and to the Verkhovna Rada and the distinction between ministers appointed on the proposal of the President and ministers appointed on the proposal of the Prime Minister.

[...]

Other proposed amendments receive a more critical assessment. The requirement that all constitutional amendments require a referendum risks making the Constitution excessively rigid and the expansion of direct democracy at the national level creates additional risks for political stability. While changes with respect to the position of the Autonomous Republic of Crimea are not dramatic, they tend to decrease the autonomy.

Finally, the Commission notes that the draft describes the powers of the state organs more precisely and that it removes a number of sources of tensions between them. Nevertheless, in view of the Commission it is not evident that the draft attains its main aim of putting an end to the constant institutional conflicts between the main state organs. The draft maintains a semi-presidential system with a double executive and areas of potential conflict between the President and the Cabinet of Ministers remain.

Complete article:
www.venice.coe.int/docs/2009/CDL-AD(2009)028-e.pdf]

The Jewish card in Russian special operations against Ukraine TOP

MOISEI FISHBEIN

Мойсей Фішбейн
Paper delivered at the 26th Conference on Ukrainian Subjects at the University of Illinois at Urbana-Champaign, 24-27 June 2009

During his speech at an expanded session of Russia's Federal Security Service (FSB), which was held on 29 January 2009, the president of the Russian Federation, Dmitry Medvedev, revealed an FSB special operation in a few brief sentences: "An unstable sociopolitical situation persisted in a number of neighboring states, there were continued attempts to enlarge NATO, including by means of granting Georgia and Ukraine accelerated membership in the alliance. Naturally, all this required precise and well coordinated work on the part of all special security, defense, and law enforcement structures, and quite a high level of coordination of their activities. I must say straight away that on the whole the Federal Security Service successfully carried out all its tasks."

In other words, the president of the Russian Federation openly declared that the wrecking of Ukraine's planned integration into NATO was the work of the Russian special services, the result of special operations that they had put into motion. Afterwards, the Russian president thanked the FSB. This is direct acknowledgement of the fact that the Russian special services are conducting special ops against Ukraine, which are aimed at undermining its sovereignty and independence. This is a brutal violation not just of international law. This is also a brutal violation of Russian laws: the legislative base of the Russian Federation, which controls the FSB's activities, does not permit this special service to conduct such specials operations. There is not a single word about any special operations in the 'Federal Law on the Federal Security Service' that was passed by the State Duma of the Russian Federation on 22 February 1995 (with all subsequent revisions). Take note: this document, which was signed by the president himself, does not contain a single word about any special operations against Ukraine, in connection with which President Medvedev recently congratulated the FSB.

In other words, the president of the Russian Federation openly declared that the wrecking of Ukraine€™s planned integration into NATO was the work of the Russian special services, the result of special operations that they had put into motion. Afterwards, the Russian president thanked the FSB. This is direct acknowledgement of the fact that the Russian special services are conducting special ops against Ukraine, which are aimed at undermining its sovereignty and independence. This is a brutal violation not just of international law. This is also a brutal violation of Russian laws:


However, there is a concrete stipulation among the direct tasks of the FSB concerning the halting and prevention of leaks of state and military secrets. The FSB's special operation, aimed at preventing Ukraine's accession to NATO, is one of the Kremlin's biggest secrets--and Mr. Dmitry Medvedev was instrumental in leaking this very secret.

The Russian special services continue to carry out special operations aimed at undermining Ukraine's sovereignty and independence. The members of the FSB and Russia's Foreign Intelligence Service were rewarded for their success in isolating Ukraine. In recent months, the number of personnel in the FSB structures that deal with Ukraine has increased by 1.5 times, and this increase is reminiscent of the 1950s, when the underground Ukrainian Insurgent Army (UPA) was active in Ukraine.

One aspect of Russia's special operations against Ukraine is the so-called 'Jewish card.' But first, a little history lesson is in order here. When did the imperialist gamblers begin playing the 'Jewish card' on Ukrainian territory?

This was done in the Russian Empire.

For many years Symon Petliura was proclaimed a pogromist in the USSR. It was of no importance that one of the founders and key ideologists of Zionism, the distinguished journalist, civic and political leader Vladimir (Ze'ev) Zhabotinsky had a deep and abiding respect for Petliura, because Zhabotinsky's own name was taboo in the Soviet Union.

Shortly after Petliura was assassinated in Paris, on the fortieth day after his death--4 July 1926--Zhabotinsky wrote an article that was published in the New York newspaper, The Jewish Morning Journal. It states in part:

Neither Petliura nor Vynnychenko, nor the rest of the distinguished members of this Ukrainian government, were ever 'pogromists,' as they are called...I know this type of Ukrainian intellectual-nationalist with socialist views very well. I grew up with them; together with them I waged a struggle against anti-Semites and Russifiers--Jewish and Ukrainian. No one will ever convince me or the rest of the thinking Zionists of southern Russia that these types of people may be considered anti-Semites.

On 28 May 2009 Boris Shpigel, a Russian senator and the head of the World Congress of Russian Jewry (WCRJ), which was founded on the initiative of the Russian special services, had a meeting in Jerusalem with Prime Minister Benjamin Netanyahu of Israel, during which he raised the topic of anti-Semitism. During their conversation he declared that "old national heroes are being restored" in Ukraine, those who committed crimes against the Jews, and "history is being rewritten by whitewashing them." Shpigel cited the example of Symon Petliura. As the Israeli media later reported, "Mr. Netanyahu expressed concern." It should be noted that Israel's Likud Party, which is headed by Benjamin Netanyahu, represents the ideological current of Vladimir (Ze'ev) Zhabotinsky whose portrait hangs in this party's headquarters.

Here I quote Symon Petliura himself.

FROM THE 'ORDER ISSUED BY THE MAIN COMMAND OF THE ARMIES OF THE UKRAINIAN NATIONAL REPUBLIC"--26 AUGUST 1919

It is time to realize that the world Jewish population--their children, their women--was enslaved and deprived of its national freedom, just like we were.

It should not go anywhere away from us; it has been living with us since time immemorial, sharing our fate and misfortune with us...

I decisively order that all those who will be inciting you to carry out pogroms be expelled from our army and tried as traitors of the Motherland. Let the courts try them for their actions, without sparing the criminals the severest punishments according to the law. The government of the UNR, understanding all the harm that pogroms inflict on the state, has issued a proclamation to the entire population of the land, with the appeal to oppose all measures by enemies that instigate pogroms against the Jewish population...

Chief otaman Petliura

FROM THE PROCLAMATION 'AGAINST POGROMS'--12 OCTOBER 1919

Our National Army must bring equality, fraternity, and liberation to Ukrainian and Jewish citizens because the latter actively support the Government of the UNR. All their parties, like the Bund, the United [Jewish Socialists], Poalei-Zion, and the Folks-Partei have adopted the platform of Ukraine's independence and are taking part in building the republic.

I myself know of cases where the members of the Jewish population assisted our army and supported the legal republican government.

I have great respect for those sacrifices that the Jewish population endured on the altar of our motherland in this struggle [...]

The death penalty must fall on the heads of pogromists and provocateurs.

Chief otaman Petliura

For many years Symon Petliura was proclaimed a pogromist in the USSR. It was of no importance that one of the founders and key ideologists of Zionism, the distinguished journalist, civic and political leader Vladimir (Ze'ev) Zhabotinsky had a deep and abiding respect for Petliura, because Zhabotinsky's own name was taboo in the Soviet Union.


The twentieth anniversary of the founding congress of the People's Movement (Rukh) of Ukraine will be marked soon. Does anyone remember how, twenty years ago, the official Soviet press frightened readers with statements, like "The members of Rukh are anti-Semites"? I remember because my congratulatory telegram was read out at Rukh's founding congress, and it ended with the Hebrew word, "Shalom!"

In early 1990 the government launched a scare campaign targeting the Jews of Kyiv. Female caretakers went around warning them: "Rukh members armed with machine guns are coming from Lviv. Don't leave your houses. There will be pogroms." The Ukrainian philosopher Myroslav Popovych and I made it onto TV, and the provocateurs were silenced.

On 1 December 1991 an explosive device was found in a Kyiv synagogue--the day that the referendum on Ukraine's independence was slated to take place. The message was clear: "See? They haven't even managed to become independent and synagogues are being blown up." This explosive device was placed beneath Ukrainian Independence.

According to the fabrications of Moscow's political technologists, manipulated by Russia's special services, in 2003 and 2004 the opponents of Ukrainian presidential candidate Victor Yushchenko began disseminating rumors and publications and shooting a film about "the anti-Semitism of Yushchenko and his milieu." In December 2003 Victor Yushchenko greeted the Jews of Ukraine on Hanukkah. No such message was prepared in the administration of President Leonid Kuchma. In his message to the Jews of Ukraine during Hanukkah, and later during Passover, Victor Yushchenko emphasized: "The history of the Jews has much to teach all of us." Citing a line from a poem by Ukraine's greatest female poet Lesia Ukrainka, he said: "And you, my Ukraine, once struggled like Israel." At that time, I informed the Jewish community of Ukraine that during the Second World War Victor Yushchenko's mother, who was living in the village of Khoruzhivka, risked her life by hiding three Jewish girls from the city of Romny--for one and a half years.

At that point the campaign to smear Victor Yushchenko as an anti-Semite fizzled out. The film production, which had already cost a considerable amount of money, was halted. We won on Independence Square.

But the Russian special services continue to play the 'Jewish card' in their special operations against Ukraine.

In mid-April 2008 the Russian Internet site IA_REGNUM posted information claiming that an Israeli historian named Yury Vilner had published a book entitled Andrii Yushchenko: The Person and the 'Legend.' The following sentence instantly began circulating from website to website: "The research proves that during the Second World War the father of the president of Ukraine may have been a camp policeman and Nazi informer." Few people paid any attention to the stylistic shortcoming of the phrase "proves that he may have been." Later, the text of this 'book' ended up on the Internet. I started reading it. The book contained the dedication, "To the humanist Aron Shneer."

Who is Aron Shneer? I finally remembered that the Israeli journalist Mikhail Kheifetz--the same former Soviet political prisoner who wrote brilliant reminiscences of the Ukrainian poet and political prisoner Vasyl Stus--cited Aron Shneer in one of his articles. Dr. Aron Shneer is a Yad Vashem researcher and scholar. I telephoned him. It turns out that he had read the text of the 'investigation' on the Internet, but had no idea who Yury Vilner was. The Russian website www.regnum.ru claimed: "This book, published in Israel, has appeared in Moscow," but no one either in Israel or in Russia--or anywhere else for that matter--neither scholars nor journalists knew about the existence of this 'Israeli.'

I started looking at the book's ISBN, the unique numeric commercial identifier, which is 969-228-292-5. The first three numbers indicate the country where the book was published. It turns out that '969' is Pakistan. One could, therefore, assume that the book was assigned its registration number in this country. But a search of this publication in the ISBN databank showed that such a book did not exist. This means that the ISBN was fabricated, and hence the 'book' itself and its 'author' are fabrications created and launched into circulation by means of anti-Ukrainian special operations whose goal is to create difficulties in Ukrainian-Israeli relations, cause mischief between the Ukrainians and Jews, and alarm the international community by exposing the 'dark pages of the fascist past' of the Ukrainian president's father. Within a few days after this book appeared on the www.regnum.ru website, on 18 April 2008 this fabrication was exposed simultaneously on the pages of the Kyiv-based newspaper Ukraina moloda and an Israeli website, which information quickly spread throughout the Internet. Another anti-Ukrainian special operation was nipped in the bud.

In its imperialistic frenzy, which stems from its acute inferiority complex, the Russian leadership, with the help of its special services, is trying to brainwash both the international community and Russian society with its Ukrainophobia, and through the mass media and agents of influence which they control--a certain segment of Ukraine's population.

In playing the 'Jewish card' in their special operations against Ukraine, the Russian special services are exploiting their 'Putin-Juden,' particularly Moscow-based rabbis.

The following statements are taken from the website of the 'Eurasian Youth Movement':

Rabbis and Eurasians joining forces in the struggle against Nazism
21 August 2007

On 20 August an official meeting took place at the synagogue located on Spasoglenishchevskii Pereulok [Lane] in Moscow between the leader of the Eurasian Youth Movement, Pavel Zarifullin, and the chief rabbi of Russia, Adolf Shaevich. During the talks the leader of the EYM and the chief rabbi of Russia reached the conclusion that they have one common enemy--contemporary Ukrainian neo-Nazism, the quasi-official ideology of the 'Orange' government of Victor Yushchenko of Ukraine.

From the Novosti portal 'Eurasia':

Eurasians and Jews are for traditionalism and against Ukrainian state fascism
11 November 2008

On 11 November a meeting took place in the Moscow synagogue located in Mariina Roshcha between the chief rabbi of Russia, Berl Lazar, and the head of the main administration of the International 'Eurasian Movement,' Pavel Zarifullin.

During the talks Rabbi Lazar expressed his profound concern in connection with the revival of Nazism in Ukraine and the Baltic republics. He discussed the awarding of the title of 'Hero of Ukraine' to the SS executioner Shukhevych. Russia's chief rabbi emphasized that Ukraine's accession to the EU and other international organizations should be prevented, and he appealed to the guests to use their connections and reputations in the struggle against the restoration of Nazism.

So they have resorted to an old Soviet secret police provocation by playing the 'Jewish card': they accuse some Ukrainians of destroying Jews, and others of turning into heroes those whom they were allegedly destroying. This is a well-known device: turn the Jews away from the Ukrainian renaissance, turn the Jews and the entire civilized world away from those who seek to restore a genuine Ukrainian Ukraine--Ukrainian in spirit, language, and remembrance of its geniuses and heroes-- Ukrainian Ukraine for all those who live in that country today, regardless of ethnic origins.


On 17 September 2008 the well-known Russian journalist Aleksandr Prokhanov and editor of the newspaper Zavtra (Tomorrow)--of whom it is said, "What Putin has on his mind, Prokhanov has on his tongue"--the same Prokhanov who openly calls himself an imperialist--was interviewed by the Ekho Moskvy radio station: "Stalin is becoming the face of Russia...Russia is a potential superpower. Otherwise, it will fall apart." He went on to declare: "We have achieved this very crisis in Ukraine." In reply to the female journalist's question, "What must be done right now?" he said: "Yushchenko must be neutralized."

High-ranking Russian politicians, particularly the mayor of Moscow, are publicly issuing claims to Ukrainian territory. Cultivated and welcomed by the Russian leadership, provocateurs are plundering national Ukrainian hallowed sites on Mt. Hoverla, and shredding and trampling the Ukrainian flag near the Ukrainian Embassy in Israel. During a press conference held on 28 October 2008 Vitaly Churkin, the Permanent Representative of the Russian Federation at the UN, made the following comment about the Holodomor, the Great Famine of 1932-33 in Ukraine: "...he Ukrainian government is using this question in order to create mischief between our two fraternal nations and sow discord between our peoples...No matter what repressions or actions were carried out by the Stalinist regime, it cannot be called the primary cause of the Famine...And it is wrong to say that the Stalinist regime was against the Ukrainian people."

I don't know if Churkin the diplomat has ever read Forever Flowing, a book about the Holodomor that was written by the famous Russian writer Vasily Grossman. I don't know if Mr. Churkin reads anything besides "instructions from the Center." But his statement is nothing but shameless profanity. The other comments that he made during that press conference at the UN headquarters are also nothing but shameless profanity and arrogant lies. I quote: "...The second question...which, in my opinion, has a definite, logical connection with the first, is the question of the heroization of Nazism...In his edict bestowing an award on one of the odious members of the Ukrainian Nazi movement, the President of Ukraine called Mr. Shukhevych, who was a Nazi, a hero..Do you remember that thousands of Jews were killed on the territory of Kyiv? The majority of the people who were killing Jews in Babyn Yar were Ukrainian Nazis."

"Ukrainian Nazis" In other words, some Ukrainians who were supposedly members of Hitler's National Socialist German Workers Party, the NSDAP, were shooting Jews in Babyn Yar, and not Germans from the Einsatzkommando? "Shukhevych, who was a Nazi"? In other words, Shukhevych, who was supposedly a member of the Nazi Party yet was based in Galicia, was in some fashion involved in the shootings in Babyn Yar? Anyone who says this is either an ignoramus or a disinformation specialist. I hope that Mr. Churkin is at least not an ignoramus.

I would like to remind Mr. Churkin that from 1939 to 1941 the USSR, whose successor today is the Russian Federation, was an ally of Nazi Germany. How can one forget all those movie reels showing the joint Soviet-German military parades? I would also like to remind him of the way the special disinformation operation targeting Roman Shukhevych, the Commander in Chief of the Ukrainian Insurgent Army (UPA), is being conducted today.

Initially, a story was planted in the mass media, claiming that Shukhevych was an "SS captain." The rebuttal to the disinformation specialists was that there was never any such rank. Then the disinformation specialists transformed Shukhevych into some sort of Obersturmfuehrer. It was explained to them that in order for an individual to become a member of the SS, he had to expend a lot of effort on proving his Aryan origins, which Shukhevych naturally did not have.

Then the disinformation specialists planted another story in the mass media, this one claiming that Shukhevych had received a military decoration from Hitler himself. They were reminded that the only person had ever received a military decoration from Hitler was Himmler. According to documents stored in Germany's Military Archive in Freiburg, the Commander in Chief of the UPA was never awarded any German decoration.

But the disinformation specialists desperately need to discredit not only General Shukhevych and the UPA but the entire Ukrainian national liberation movement, as well as the president of Ukraine, Viktor Yushchenko.

So they have resorted to an old Soviet secret police provocation by playing the 'Jewish card': they accuse some Ukrainians of destroying Jews, and others of turning into heroes those whom they were allegedly destroying. This is a well-known device: turn the Jews away from the Ukrainian renaissance, turn the Jews and the entire civilized world away from those who seek to restore a genuine Ukrainian Ukraine--Ukrainian in spirit, language, and remembrance of its geniuses and heroes--a Ukrainian Ukraine for all those who live in that country today, regardless of ethnic origins.

They want to set the Ukrainians and Jews against each other by means of the well known method of 'Divide and conquer.' They will not succeed in either dividing us or ruling over us.


In 1942-43 Natalia Shukhevych, the wife of UPA Commander in Chief Roman Shukhevych, hid a young Jewish girl named Ira Reichenberg in her home. General Shukhevych prepared a fake passport for the girl in the name of Iryna Ryzhko. When the Gestapo arrested Mrs. Shukhevych, the little girl was brought to an orphanage based at a convent located in the village of Kulykiv in the Lviv region. There the little girl survived the German occupation and the war. In 2007 Iryna Ryzhko died in Kyiv, where her son Volodymyr lives.

I recounted all this during my briefing at Ukraine's Ministry of Foreign Affairs on 3 November 2008.

President Victor Yushchenko has instituted state recognition of the Ukrainian Insurgent Army. The mass media in Russia and beyond its borders, which are manipulated by Russia's special services, have unfolded a frantic smear campaign against the UPA, which is accused of complicity in the destruction of the Jews. On 14 October 2008, the Feast of the Protection of the Blessed Virgin Mary--the day set aside to pay homage to UPA soldiers--I gave an interview to the BBC. Here is a fragment:

The claim that "the UPA engaged in anti-Jewish actions' is a provocation engineered by Moscow. It is a provocation. It is a lie that the UPA destroyed Jews. Tell me: how could the UPA have destroyed Jews when Jews were serving members of the UPA? I knew a Jew who served in the UPA. I also knew Dr. Abraham Shtertser, who settled in Israel after the war. There was Samuel Noiman whose [UPA] codename was Maksymovych. There was Shai Varma (codename Skrypal/Violinist). There was Roman Vynnytsky whose codename was Sam.

There was another distinguished figure in the UPA, a woman by the name of Stella Krenzbach, who later wrote her memoirs. She was born in Bolekhiv, in the Lviv region. She was the daughter of a rabbi, she was a Zionist, and in Bolekhiv she was friends with Olia, the daughter of a [Ukrainian] Greek-Catholic priest. In 1939 Stella Krenzbach graduated from Lviv University's Faculty of Philosophy. From 1943 she served in the UPA as a nurse and intelligence agent. In the spring of 1945 she was captured by the NKVD while meeting a courier in Rozhniativ. She was imprisoned, tortured, and sentenced to death.

Later, this Jewish woman was sprung from prison by UPA soldiers. In the summer of 1945 she crossed into the Carpathian Mountains together with a group of Ukrainian insurgents, and on 1 October 1946 she reached the British Zone of Occupation in Austria. Eventually, she reached Israel. In her memoirs Stella Krenzbach writes:

"I attribute the fact that I am alive today and devoting all the strength of my thirty-eight years to a free Israel only to God and the Ukrainian Insurgent Army. I became a member of the heroic UPA on 7 November 1943. In our group I counted twelve Jews, eight of whom were doctors."

I trust that the Ukrainian state will name all of these individuals. The Ukrainian state will proclaim as heroes these people who, although they were not ethnic Ukrainians, fought for Ukraine's independence. To me personally, the UPA is sacred. In my opinion, the UPA is sacred to all individuals who, regardless of their ethnic backgrounds, have a bit of Ukraine in their souls.

Russia's special services are seeking to destabilize the situation in Ukraine, undermine its sovereignty and independence, create a negative image of this country, block its integration into European and Euro-Atlantic structures, and turn Ukraine into a dependent and manipulated satellite. In their special operations against Ukraine they attribute exceptional importance to the 'Jewish card.'

They want to set the Ukrainians and Jews against each other by means of the well known method of 'Divide and conquer.' They will not succeed in either dividing us or ruling over us.

Moses Fishbein is a distinguished Ukrainian poet and translator, winner of the Vasyl Stus Prize, and a member of the Ukrainian Center of the International PEN Club and the National Union of Writers of Ukraine. Academician Ivan Dziuba calls him a 'Poet by the Grace of God.' He is listed in various world encyclopedias. He is the recipient of Ukraine€™s Order of Prince Yaroslav Mudry, V Degree, and the Order of Holy Prince Volodymyr the Great, Equal to the Apostles, III Degree.

Freedom under attack TOP
http://www.kyivpost.com/opinion/op_ed/43614
18 June, 2009

Diana Dutsyk

The recent talks about the 'broad coalition' and the new draft Constitution, details of which were published in "Dzerkalo Tyzhnya" ("Mirror of the Week") newspaper on June 6-12, have revived the issue of freedom of speech -- and the many unfolding threats to it in Ukraine.

The tensions will likely remain acute long after the June 7 collapse of the coalition talks between Prime Minister Yulia Tymoshenko and ex-Prime Minister Victor Yanukovych. And the debate will inevitably heat up as the 2010 presidential election approaches.

[...]

Essentially, Kravchuk said that freedom can wait. "There are such periods in the history of peoples, when formal records (meaning the Constitution) cannot be decisive to remove a crisis. I ask myself and all others. Say, there is the economic crisis today. It hit everyone. And we argue whether we will deprive people of the right to elect, whether we will deprive them of the right to eat and to dress. Please, tell me, what is more important for human beings? ... [Freedom] can be returned with the lapse of time."

However, in the history of peoples, including Ukrainians, there were long periods when freedom was lost, then recovered only years later and at the cost of many lives. Freedom is simultaneously symbolic and real, since it is a basic value that enables a person and a state to develop. It is dangerous and incorrect to ask a question like "sausage or freedom." In the absence of freedom, sausage may also be in deficit, as happened during the U.S.S.R.

It is hardly possible to overcome the economic crisis by restricting political freedoms (either freedom of speech or freedom of choice). In the modern world, political freedoms are the institutional means of ensuring other fundamental freedoms, including economic ones.

For Ukraine, the retention and expansion of limits of freedom as a value is especially important nowadays. Basic freedoms, including freedom of speech, shape the "market for ideas." If freedoms are broad and protected, the system of government -- either presidential or parliamentary -- will not matter. Both function successfully in developed democracies. Politicians must understand the retention of freedom as a basic principle of democracy will serve as a guarantee of their own security if they lose elections.

[...]

In his book "No Right to Repent," former secretary of the National Security and Defense Council, Volodymyr Horbulin, wrote: "Until we clear out what was going on, how this could be recorded, who needed this and for what, it will be impossible to progress." Horbulin is convinced that the consequences of this unsolved problem are manifested even today. Freedom without trust is not absolute freedom. That is why all recent negotiations between political forces and in different combinations produce no results and only enhance mutual distrust and confrontation in society.

The Ukrainian media also work in this "ruined atmosphere of trust." Therefore, words by President Victor Yushchenko that "the media prevented a coup" seem incorrect because the coverage of the 'broad coalition' talks and the draft Constitution by some media -- especially some TV channels -- seemed like a combination of propaganda and entertainment.

The Ukrainian media, whose entertainment function is now dominant, has made politics a form of entertainment, since it enhances ratings and, thus, revenue. Political talk shows played an ambiguous role. On the one hand, their availability is evidence that freedom of speech still exists in Ukraine. On the other hand, these programs partially nullify the value of freedom. Politicians who take part in talk shows do not bear responsibility for what they say on the air and turn discussion into slapstick. True freedom means responsibility for actions and words.

[...]

Ukraine needs to fundamentally rethink its place in the world. This must occur in the social consciousness and, first and foremost, in the consciousness of the political elite. The nation's attitude towards freedom will determine Ukraine's place on the geopolitical map and the prospects for its future.

Complete article:
http://www.kyivpost.com/opinion/op_ed/43614

The Ukrainian Government launches bailout plan for banks TOP
http://www.jamestown.org/single/?no_cache=1&tx_ttnews%5Btt_news
%5D=35138&tx_ttnews%5BbackPid%5D=13&cHash=237b1a59ce
June 17, 2009

By Pavel Korduban

Ukrainian Prime Minister Yulia Tymoshenko announced on June 10 that three banks will be bailed out. The state will take over stakes ranging from 84-98 percent in the mid-size banks Rodovid, Ukrgazbank and Kyiv. The government does not plan to keep the banks permanently. They will be auctioned as soon as they start to function normally, she said. The government also plans to bail out two more banks, including Nadra, which is one of Ukraine's few large private banks not controlled by foreign capital.

[...]

This should help the government restore trust in the banking sector, which dropped to dangerously low levels in the wake of the global financial crisis. Restoring trust in banks is the cornerstone of the anti-crisis package, which the government agreed with the IMF. The government declared its bailout plans initially for seven banks last April. Later two large banks, Imexbank and Finansy i Kredit, rejected the plan as they did not agree to pass the control of more than 75 percent of stock to the state (Kommersant-Ukraine, May 26).

Thus the number of banks to be bailed out shrank from seven to five, three of which will now be recapitalized. Nadra is probably in the worst situation of the two banks that are still in limbo. The government is not going to bail it out until after it has restructured foreign debts amounting to almost $900 million. Acting Finance Minister Ihor Umansky hopes that talks with Nadra's creditors will be completed by the end of June (Ekonomicheskie Izvestia, June 11).

[...]

There are hopes that Nadra's well-developed network might attract foreign investors and save it from formal bankruptcy. Former NBU Governor Serhy Tyhypko, who co-chairs the council of investors under the cabinet, said in a recent interview that he found a potential Western investor for the bank in May, though he did not provide details (Ukrainska Pravda, June 15). Hundreds of thousands of Ukrainian households keep their money in Nadra, therefore Tymoshenko must prevent this bank from going under, to avoid social unrest ahead of the presidential election expected in January 2010, in which she plans to run.

Politics may still spoil everything. On June 12, parliament again asked Yushchenko to fire NBU Governor Volodymyr Stelmakh. A respective motion was backed by the overwhelming majority of 319 votes in the 450-seat chamber (Ukrainska Pravda, May 12). Yushchenko does not have to obey parliament in this matter according to the constitution, and his first reaction was to reject the motion as he did in January. However, an informed business daily suggested that Yushchenko may change his mind, jealous of the fact that relations have apparently improved between Stelmakh and Yushchenko's arch-rival Tymoshenko, who previously insisted on his dismissal (Delo, June 15).

Stelmakh's two main weaknesses are his political neutrality and his age of 70, five years above the legal maximum for state officials. He can only hope that Yushchenko will remain on his side, otherwise the post of the NBU governor will become a bargaining chip in the continuing war of all against all in Ukrainian politics. Changing the NBU governor at a time when the country's banking system is in shambles might come at a very high cost, including more delays to the bailout plan that might prove fatal to banks.

Complete article:
http://www.jamestown.org/single/?no_cache=1&tx_ttnews%5Btt_news%5
D=35138&tx_ttnews%5BbackPid%5D=13&cHash=237b1a59ce

Yanukovych anew seeking American advisors on election cause TOP

Miron Kryzhan-Iwskiy

Little pretense could be made that expanding NATO to Albania, Romania and similar states enhanced American security. Even worse are proposals to add Georgia and Ukraine to the alliance. NATO Gains Weight Doug Bandow http://www.nationalinterest.
org/Article.aspx?id=21746

Doug Bandow has received money from convicted and jailed lobbyist Jack Abramoff to write articles favorable to him (http://en.wikipedia.org/
wiki/Doug_Bandow
) It was precisely the fact that some of the anti-war Republicans were scumbags who swtiched from paymaster Saddam to paymaster Putin, sometimes with paymaster Abramoff in between, that encouraged me to switch from being an anti-war dissaffected Republican to an independent and then to a Democrat. The fact that the Obama administration has also been a disappointment and that I now identify myself as an independent does not change my anti-Iraq War record. But it is only honest to say that there were pro-war corrupt people as well as corrupt anti-war people. -- Aurelian Rus


The UP article http://www2.pravda.com.ua/news/2009/6/25/97288.htm reveals that the Yanukovych camp has recruited the American Institute in Ukraine [AIU] as a PR front in support of his presidential candidacy. The recently conducted round table discussions arranged by the AIU were tailored for spreading anti NATO sentiments.

The discourse in NATO Gains Weight http://www.nationalinterest.org/Article.aspx?id=21746 --  criticizing the NATO  drive eastward -- by Doug Bandow, one of the current American advisors to Viktor Yanukovych, is illustrative of the poison being spread in the current pre-election campaign of Ukraine. Bandow -- who comes with no less then the credentials of former advisor to Reagan -- is signaling that embracing Ukraine by NATO serves only to unsettle the neighborly Moscow and is harmful to Washington's security. Such is the clever appeasement cover by Bandow in helping Yanukovych to deepen the Party of Region's anti NATO propaganda being sown in Ukraine of today. All this is transpiring as the pro-NATO reeducation initiative by Yushchenko has fallen into an unexplainable torpor of inaction.

Ukraine joins 45 other nations in a Holocaust Preservation Cause TOP
Dear JTA Reader http://jta.org

On the heels of what insiders say will be the last major Holocaust restitution conference, JTA Europe correspondent Dinah Spritzer reports from Prague about a new pledge by 46 countries to ease the restitution process for Jewish property taken during the Nazi era.

In this JTA Special Report, Spritzer examines whether the new restitution measures will yield results in time for Holocaust survivors, analyzes which are the least cooperative countries when it comes to compensating Jews for looted property and art, and talks with Stuart Eizenstat about Israel's shortcomings when it comes to fighting for restitution.

Last Chance for Holocaust restitution?
http://org2.democracyinaction.org/
dia/track.jsp?v=2&c=Bn9lBUXxRes
AiMuCE17bhxtNfGTk5aKb

For restitution seekers, 10 European countries that have obstacles
http://org2.democracyinaction.org/
dia/track.jsp?v=2&c=LdiEjJ9pOU
v3k7%2BGT98NahtNfGTk5aKb>



Upon the invitation of the Prime Minister of the Czech Republic we the representatives of 46 states listed below met this day, June 30, 2009 in Terezin, where thousands of European Jews and other victims of Nazi persecution died or were sent to death camps during World War II. We participated in the Prague Holocaust Era Assets Conference organized by the Czech Republic and its partners in Prague and Terezin from 26-30 June 2009, discussed together with experts and non-governmental organization (NGO) representatives important issues such as Welfare of Holocaust (Shoah) Survivors and other Victims of Nazi Persecution, Immovable Property, Jewish Cemeteries and Burial Sites, Nazi-Confiscated and Looted Art, Judaica and Jewish Cultural Property, Archival Materials, and Education, Remembrance, Research and Memorial Sites. We join affirming in this Terezin Declaration

http://www.eu2009.cz/en/news-and-
documents/news/terezin-declaration-26304/

Ukraine, Russia battle over shared history TOP
http://www.kyivpost.com/nation/44108
26 June 2009


Maria Danilova

KYIV, Ukraine (AP) - Russia and Ukraine have quarreled over a lot of things in recent years, from politics and energy to language and religion.

Now they are again at odds -- this time over history.

Saturday marks the 300th anniversary of the Battle of Poltava, a victory for Czar Peter the Great that symbolized the rise of the Russian empire and crushed Ukraine's hopes for independence for most of the next three centuries.

Both Russia and Ukraine are marking the anniversary, but their views of its significance are diametrically opposed.
[...]

Russia's Foreign Ministry last month warned Ukraine against glorifying Mazepa.

[...]

President Viktor Yushchenko says that Ukraine has the right to name and honor its own heroes.

"They tell us that that we have a joint history (with Russia), but no, each has its own history," Yushchenko told foreign reporters earlier this month.

Russia paints Mazepa as a scheming opportunist who betrayed his overlord, Peter the Great, to fight alongside the Swedes. Ukrainian authorities plan to erect monuments to Mazepa in Poltava and Kyiv and his stern face with its thick black mustache adorns the 10 hryvna bill.

[...]

Ukrainian historians and officials say Mazepa's rebellion represented Ukraine's historic yearning for independence.

Yuriy Mytsyk, a historian with the Kyiv-Mohyla Academy, calls Mazepa a hero, comparing him to the first U.S. President George Washington, who fought Britain's King George III for America's independence.

[...]

Russian President Dmitry Medvedev recently established a history commission aimed at countering what he calls efforts by Ukraine and other foreign nations to falsify Russian history.
Russia has angrily rejected Ukraine's claims that a Soviet-era famine, which killed millions, was an act of genocide, saying others ethnic groups also suffered. Moscow also protests the honoring of Ukrainian insurgents who briefly sided with the Nazis during World War II and then fought against both Hitler's forces and the Red Army.

Complete article: http://www.kyivpost.com/nation/44108

Crimean Tatars divide Ukraine and Russia TOP

Eurasia Daily Monitor
June 24, 2009

Taras Kuzio

Under Vladimir Putin the positive steps taken in the Gorbachev and Yeltsin eras in overcoming Soviet stereotypes and false criminal charges have been reversed.

President Dmitry Medvedev's creation of a "historical commission" coincides with a bill "opposing the rehabilitation of Nazism, Nazi criminals and their accomplices" in the former USSR.

The "falsification of history" is better applied to Russian leaders who have ordered school textbooks to portray Stalin as an "effective manager," and his mass crimes against humanity explained away as the only manner in which to overcome the USSR's economic and security challenges.


President Viktor Yushchenko has strongly condemned the 1944 deportation of Crimean Tatars on many occasions and ordered the Security Service (SBU) to open a special investigative unit examining crimes against humanity committed by the Soviet regime against them. Since the 1998 Ukrainian parliamentary elections, Rukh and President Yushchenko's Our Ukraine have included Tatar leaders within their party lists.

The SBU unit will investigate the 1944 deportation and the earlier persecution of the Crimean Tatar intelligentsia. The SBU has declassified 63 criminal cases against Crimean Tatar members of the Milly Firqa separatist organization that operated from 1918-1928. SBU chairman Valentyn Nalyvaychenko recently outlined how the special unit would investigate who was responsible for the deportations. Crimean Tatars seek to have all former KGB documents pertaining to them declassified and made available for public scrutiny on the internet. The SBU promised the declassified documents would be given to families who suffered during the repressions.

On the 65th anniversary of the deportation of Crimean Tatars, Prime Minister Yulia Tymoshenko condemned it in no uncertain terms: "This terrible and severe page in our history we, as Ukrainians who ourselves went through the famine-genocide and repression, and for a long period of time defended their right to independence, feel the sufferings and consequences of each and every Crimean Tatar" (www.kmu.gov.ua May 18).

The anniversary coincided with the first World Congress of Crimean Tatars attended by 800 delegates from 11 countries. The congress, held in the famous Bakhchysaray palace, the former seat of the Tatar Khanate, was followed by a procession to the historical Zincirli Madrasah. The congress released the pent up frustrations felt by Crimean Tatars who are dissatisfied with the manner in which they have been treated by successive Ukrainian governments. Throughout much of May the Crimean Tatar protestors stood outside the cabinet of ministers' office in Kyiv demanding greater attention for their economic and social plight.

Crimean Tatar leader Mustafa Dzhemilev, a veteran Soviet dissident, complained that no legislation has ever been adopted in Ukraine to reinstate the social and legal rights of his people (Voice of America Russian service, May 18). The World Congress called upon the Ukrainian president and prime minister, "to take urgent steps to deliver on all the previously reached agreements, and your instructions and promises regarding the fair resolution of land disputes in Crimea and providing Crimean Tatars with land" (UNIAN, May 23).

All of the infrastructure of the Crimean Tatars up to their 1944 deportation - theaters, schools, mosques, and other buildings - were expropriated by the Soviet regime and have not been returned. Crimean Tatar place names were subsequently Russified. Currently 15 out of 650 Crimean schools provide instruction in Crimean Tatar, but only 13 of these do so in the first three grades.

Land is the major source of dispute, as many Tatars live illegally as squatters, pushed into rural areas by developers taking prize urban real estate. High unemployment forces many Crimean Tatars to eke out a living within the shadow economy, as shuttle-traders where they regularly face violence from organized criminal gangs who control the street markets. The issue of the plight of the Crimean Tatars is seen in diametrically opposite ways by Ukrainians and Russians. Russian nationalist and communist parties and NGO's in the Crimea hold to the Russian world view of Tatars as rabidly anti-Russian and "Nazi collaborators." They, and the Russian authorities, see Tsarina Catherine as a great builder of the Russian empire. Ukrainians and Tatars see her as a destroyer of their autonomy and independence in the last two decades of the eighteenth century. Following the Russian occupation of the Crimea, between the 1780's to 1914 hundreds of thousands of Tatars emigrated to Ottoman Tur key, where in modern Turkey they remain a vocal lobby.

The charge of "Nazi collaborators" was first raised in May 1944 when the Soviet leader Joseph Stalin ordered the deportation of 200,000 Crimean Tatars to Uzbekistan. Between 25 percent (Soviet government figure) and 46 percent (Crimean Tatar estimate) died in the first year in exile. Smaller numbers of Germans, Armenians and Bulgarians were also deported. The place of these four ethnic groups was largely filled by ethnic Russians. The autonomous status of the Crimea within the Russian SFSR was abolished in 1944 and only revived in 1991 in the Ukrainian SSR to which the Crimea was transferred in 1954.

The USSR unleashed ideological tirades against Ukrainian, Baltic and Crimean Tatar nationalist diasporas by equating "nazi collaborationism" with "(separatist) bourgeois nationalism." This linkage escaped the anti-communist Russian diaspora as it, like the majority of Russian dissidents, never supported the secession of the Russian SFSR from the USSR. Russian nationalists and the majority of Russian democratic dissidents either supported the transformation of the USSR into a "Russian (or eastern Slavic) state" or the USSR's democratization, not its dissolution. In 1967 the Soviet government dropped all charges of "Nazi collaboration." But, Tatars only began to return to the Crimea in the late 1980's, where they now number 300,000 (12 percent of the population). The ethnic Russian majority is in decline from 65 (1989) to 58 (2001) percent. Approximately 100,000 Crimean Tatars continue to live in Uzbekistan.

Under Vladimir Putin the positive steps taken in the Gorbachev and Yeltsin eras in overcoming Soviet stereotypes and false criminal charges have been reversed. President Dmitry Medvedev's creation of a "historical commission" coincides with a bill "opposing the rehabilitation of Nazism, Nazi criminals and their accomplices" in the former USSR. The "falsification of history" is better applied to Russian leaders who have ordered school textbooks to portray Stalin as an "effective manager," and his mass crimes against humanity explained away as the only manner in which to overcome the USSR's economic and security challenges. However, as the Moscow-based political analyst Yevgeny Kiselyov, recently observed: "The worst 'falsifier' of history, of course, has been the Kremlin" (Moscow Times, June 3). Stalin came in third place in the "Name of Russia" nationwide television contest held in November 2008.

Ukraine's strategy of declassifying KGB documents pertaining to Soviet crimes against humanity began in the 1990's, and was speeded up under Yushchenko. The policy is diametrically at odds with Russia under Putin, which continues to block access to archives. Soviet documents on the 1933 Ukrainian famine and other Soviet crimes are being declassified in Ukraine, while they remain a "state secret" in Russia (Moscow Times, June 9).

Заява Оргкомітету Міжнародного суду над злочинами комунізму TOP
О р г к о м і т е т
Підготовки міжнародного суду над злочинами комунізму проти людства
Координати: вул. Ярославів вал, 9, м.Київ, 01034, Україна
Тел\ф: +38.044.279-8201 8.0673227116, 80952741704
E-mail: ok_nbg-2@ukr.net

2 липня 2009 року вих. № 32 /ок/мс

Заява

Оргкомітет підтримує українську молодь за вчинок, яким пишаємося ми й будуть пишатися наші нащадки й закликаємо українців підтримати нашу славну молодь й не дозволити здійснити неправедний суд над українськими патріотами.


30 червня 2009 року було зроблено велику справу. Один з пам‘ятників комуністичного режиму, який знаходиться в центрі столиці України пошкоджено.

Нарешті українці перетворюються з рабів на вільну націю. Жодного пам‘ятника катам та душогубам, які причетні до нищення українців не повинно бути на українській землі!

Хочемо нагадати, що комуніст Володимир Ленін - є ідеологом і натхненником великих злочинів, які вчинялися на українській землі протягом 1918 – 1991 років. Саме за його ідеями й наказами українську землю було перетворено на пекло. Саме Ленін винен у тому, що країна перетворилася на суцільний концтабір, а більшість людей була перетворена на рабів, що суперечить конституційному ладу нашої демократичної держави і визначеним засадам Основного Закону України. Через це пам‘ять про такого діяча не може бути увічненою в Україні. Саме Ленін є відповідальним за жертви, які мало людство за 70 років комуністичного панування. Ці жертви перевищили 170 мільйонів, з яких на Україну припадає біля 40 мільйонів.

Потрібно нагадати, що до цього часу міліція та прокуратура не притягнули до відповідальності жодного україножера, за плюндрування пам‘ятних знаків Героям Крут, борцям за волю України в Харкові, нищення могил українським героям, вбивстві українських патріотів в Одесі, Києві, Севастополі та інших містах України. Настав час здійснити міжнародний суд над непокараним злом – комуністичними злочинами й притягнути до відповідальності ще живих натхненників та виконавців цих злочинів.


18 років української де-юре незалежної держави показали, що старе покоління, яке було у витоків боротьби за відновлення незалежності України у 1991 році вичерпало свої можливості. Завершувати процес деколонізації й декомунізації пост окупаційного суспільства має вже нове покоління українців, яке не має страху, а має віру й нестримне бажання зробити Україну вільною й розвинутою державою, а тому не зупиниться перед репресіями посткомуністичної влади.

Всю відповідальність за події 30 червня 2009 року Оргкомітет покладає на Кабінет міністрів України та київську міську владу, які не виконують Указів Президента України № 250/2007 від 28.03.07, №856\2008 від 25.09.08, №432\2009 від 12.06.09 про демонтування пам‘яток тоталітарному комуністичному режиму й тим самим спонукали громадськість до відповідних дій по захисту конституційного ладу.

Громадськість Києва неодноразово зверталася до влади з проханням демонтувати пам‘ятник Леніну в центрі столиці, який є символом поневолення України й тоталітаризму, але влада зайняла позицію захисту пам‘ятних знаків, які увічнюють пам‘ять катів українського народу. Тому народ, як носій влади, спираючись на укази Президента та громадянську свідомість вчинив політичні дії, які не підлягають кримінальному переслідуванню.

Читайте
Підтримайте українців котрі розбили ката Лєніна!!!

Читайте
Відео: націоналісти розбивають пам'ятник Леніну біля Бесарабки

Кияни виконують указ Президента України – їх арештовують!


Потрібно нагадати, що до цього часу міліція та прокуратура не притягнули до відповідальності жодного україножера, за плюндрування пам‘ятних знаків Героям Крут, борцям за волю України в Харкові, нищення могил українським героям, вбивстві українських патріотів в Одесі, Києві, Севастополі та інших містах України. Настав час здійснити міжнародний суд над непокараним злом – комуністичними злочинами й притягнути до відповідальності ще живих натхненників та виконавців цих злочинів. Настав час провести люстрацію на всіх щаблях влади. Закликаємо до цього Президента України та українську громадськість. Закликаємо до цього й Кабінет міністрів, який не надав дозволу зняти з обліку вищезгаданий пам‘ятник Леніну.

Закликаємо владу в Україні почати демонтування символів комунізму, терору й поневолення української нації щоби не брати на себе відповідальність за наслідки невиконання указів Президента України та волі українського народу.
Оргкомітет підтримує українську молодь за вчинок, яким пишаємося ми й будуть пишатися наші нащадки й закликаємо українців підтримати нашу славну молодь й не дозволити здійснити неправедний суд над українськими патріотами.
Слава Україні!

Від Оргкомітету підготовки міжнародного суду над злочинами комунізму проти людства,

Ігор Лісодід, Голова Оргкомітету
Сергій Неділько, Заступник голови Оргкомітету, голова МГО «Самостійна Україна»

Олег Матківський, Член Оргкомітету, голова КОО «Українська справа»
Роман Круцик Член Оркомітету, голова Київського товариства «Меморіал» імені Василя Стуса

Олександр Ушинський, Член Оргкомітету, виконавчий директор Асоціації дослідників голодоморів в Україні

Вікторія Омельченко, Член Оргкомітету

http://www.maidan.org.ua/static/narnewslviv/1246534475.html


По темі:

ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ має кволість і нерішучість в своїх діях
http://groups.google.com/group/sum-press/browse_thread/thread/38eaa7a875f4b710

ІДЕЯ: Членін
http://groups.google.com/group/sum-press/browse_thread/thread/6dc2309bf9740892

ПІДТРИМАЙТЕ українців котрі розбили ката Лєніна !!!
http://groups.google.com/group/sum-press/browse_thread/thread/488afc1db23c5c

Вивихнутий садист Ленін
http://groups.google.com/group/sum-press/browse_thread/thread/e751440c90a8d16

ЗАЯВА Організації Українських Націоналістів (революційної)
http://groups.google.com/group/sum-press/browse_thread/thread/840dd8411475359b

СУД над українцями за ЛЄНІНА перенесено з 2 на 3 липня
http://groups.google.com/group/sum-press/browse_thread/thread/ed50558eef09ba17

УВАГА! Бесарабського ЛЄНІНА у переліку пам'яток НЕМА !!!
http://groups.google.com/group/sum-press/browse_thread/thread/ed166f6565eaa373

На захист руйнаторів ЛЕНІНА
http://groups.google.com/group/sum-press/browse_thread/thread/756bc3b7e0ff6895

Кияни виконують указ Президента України – їх арештовують!
http://groups.google.com/group/sum-press/browse_thread/thread/68a949a3e034b049

Політв'язні СРСР - Генеральному Прокуророві України
http://groups.google.com/group/sum-press/browse_thread/thread/3824747a9223feff

УВАГА! Бандерівців, котрі побили Леніна, взято під варту і переведено до ізолятора тимчасового утримання
http://groups.google.com/group/sum-press/browse_thread/thread/915775b81c7c5acb

ВІДЕО & ЗАЯВА: націоналісти розбивають пам'ятник Леніну біля Бесарабки
http://groups.google.com/group/sum-press/browse_thread/thread/409f198293aa1c34

Мойсей Фішбейн: Єврейська карта в російських спецопераціях проти України TOP

Доповідь на 26-й Конференції з української проблематики, Іллінойський університет, Урбана-Шампейн, США, 24 – 27 червня 2009 року

Мойсей Фішбейн
29 січня 2009 року, виступаючи на розширеному засіданні Федеральної служби безпеки в Москві, президент Російської Федерації Дмітрій Мєдвєдєв буквально однією фразою розкрив спецоперацію ФСБ (цитую мовою оригіналу): «В ряде соседних государств сохранялась нестабильная социально-политическая обстановка, не прекращались попытки расширения НАТО, в том числе и за счёт так называемого ускоренного вступления в альянс Грузии и Украины. Всё это, разумеется, потребовало чёткой и слаженной работы всех специальных силовых структур, правоохранительных органов и весьма высокого уровня координации их деятельности. Должен сразу сказать, что Федеральная служба безопасности в целом успешно выполнила поставленные перед ней задачи» (Від М.-І.: повністю текст доповіді див. тут: http://www.kremlin.ru/appears/2009/01/29/1425_type63378_212235.shtml). Себто – президент Російської Федерації відкритим текстом заявив, що зрив інтеґрації України до Північноатлантичного альянсу – це заслуга російських спецслужб, наслідок проведених ними спецоперацій. А заявивши, подякував Федеральній службі безпеки. Це пряме визнання того, що російські спецслужби провадять спецоперації проти України, спрямовані на підрив її суверенітету й незалежності. Це брутальне порушення не лише міжнародного права. Це брутальне порушення й російських законів: законодавча база Російської Федерації, що регулює діяльність ФСБ, не дозволяє цій спецслужбі проводити такі спецоперації. У «Федеральному законі про Федеральну службу безпеки», ухваленому Державною Думою Російської Федерації 22 лютого 1995 року (з усіма подальшими редакціями) про жодні спецоперації проти суверенітету інших держав і «кориґування» їхньої зовнішньої політики не сказано анічогісінько. Зазначимо: цей документ 1995 року підписав президент Російської Федерації. В цьому документі немає нічого бодай подібного на спеціальну операцію проти України, що з нею президент Мєдвєдєв привітав ФСБ. Натомість у прямих завданнях ФСБ є інше конкретне визначення: щодо припинення, унеможливлення витоку державних та військових таємниць. Спецоперація ФСБ, спрямована на недопущення вступу України до НАТО, є однією з найбільших таємниць Кремля. І витокові саме цієї таємниці сприяв пан Дмітрій Мєдвєдєв.

У структурах ФСБ [Федеральна Служба Безпеки], що займаються Україною, останнім часом штат збільшено в півтора рази порівняно з періодом 50-х років, коли в Україні діяло підпілля УПА.


Отже, російські спецслужби провадили й провадять спецоперації, спрямовані на підрив суверенітету й незалежності України. Співробітники ФСБ та Служби зовнішньої розвідки Росії за досягнення в ізоляції України були нагороджені. У структурах ФСБ, що займаються Україною, останнім часом штат збільшено в півтора рази порівняно з періодом 50-х років, коли в Україні діяло підпілля УПА.

Розглянемо лише один із аспектів спецоперацій російських спецслужб проти України ­– так звану «єврейську карту». Спочатку – невеличка ретроспектива.

Коли імперські картярі почали розігрувати на українських теренах оту мічену «єврейську карту»?

У Російській імперії це практикувалося.

В СРСР на багато років погромником було оголошено Симона Васильовича Петлюру. І не мало значення, що один із засновників, один із чільних ідеологів сіонізму, видатний публіцист, громадський та політичний діяч Володимир (Зеєв) Жаботинський ставився до пана Петлюри з чималим пієтетом: ім'я Володимира (Зеєва) Жаботинського в СРСР було заборонене.

Доречно нагадати: невдовзі після вбивства Симона Петлюри в Парижі, саме на сороковий день – 4 липня 1926 року – Володимир (Зеєв) Жаботинський заявив у нью-йоркському The Jewish Morning Journal (цитую):

Hi Петлюра, ні Винниченко, ні решта видатних членів цього українського уряду ніколи не були тими, як їх називають, "погромниками". (...)  я добре знаю цей тип українського інтеліґента-націоналіста з соціалістичними поглядами. Я з ними виріс, разом із ними провадив боротьбу проти антисемітів та русифікаторів – єврейських та українських. Ані мене, ані решту думаючих сіоністів південної Росії не переконають, що людей цього типу можна вважати за антисемітів.

В СРСР на багато років погромником було оголошено Симона Васильовича Петлюру. І не мало значення, що один із засновників, один із чільних ідеологів сіонізму, видатний публіцист, громадський та політичний діяч Володимир (Зеєв) Жаботинський ставився до пана Петлюри з чималим пієтетом: ім'я Володимира (Зеєва) Жаботинського в СРСР було заборонене.


28 травня 2009 року російський сенатор і водночас голова створеного з ініціативи російських спецслужб «Всемирного конгресса русскоязычного еврейства» – Боріс Шпіґєль – під час єрусалимської зустрічі з прем’єр-міністром Держави Ізраїль паном Біньяміном Нетаніягу, порушивши тему антисемітизму, заявив: в Україні, мовляв, «відроджують старих національних героїв», що чинили злочини проти євреїв, і «переписують історію, вибілюючи цих людей». За приклад Борис Шпіґєль навів Симона Петлюру. Згідно з повідомленнями ізраїльських ЗМІ, «реаґуючи на це, пан Біньямін Нетаніягу висловив занепокоєність». Зауважмо: саме ізраїльська партія «Лікуд» репрезентує ідеологічну течію Володимира (Зеєва) Жаботинського, його портрет висить у штаб-квартирі саме цієї партії, яку очолює саме пан Біньямін Нетаніягу.

А тепер доречно зацитувати самого Симона Васильовича Петлюру.

З „НАКАЗУ ГОЛОВНОЇ КОМАНДИ ВІЙСЬК УНР 26 серпня 1919 року”

Час уже зрозуміти, що мирне єврейське населення – їхні діти, їхні жінки, так само, як і ми – було поневолене й позбавлене своєї національної волі.

Йому нікуди йти від нас; воно живе з нами з давніх-давен, поділяючи з нами нашу долю й недолю...

Всіх же, що підбурюватимуть вас на погроми, рішуче наказую викидати геть з нашого війська й віддавати під суд яко зрадників Вітчизни. Суд же нехай судить їх по їхніх вчинках, не жаліючи для злочинців найсуворіших кар закону. Уряд УНР, розуміючи всю шкоду від погромів для держави, видав до всього населення краю відозву, в якій закликає виступити проти всіх заходів ворогів, що підіймають погроми  єврейського населення...

Головний отаман Петлюра

З ВІДОЗВИ „ПРОТИ ПОГРОМІВ” 12 жовтня 1919 року

Наша Народна Армія мусить нести рівність, братерство і визволення українському і єврейському громадянствам, бо останнє активно підтримує Правительство УНР. Всі його партії, як то: Бунд, Об’єднанці, Поалей-Ціон і Фолкс-Партей стали на ґрунті самостійності України і беруть участь у будівництві республіки.

Я сам знаю, коли представники єврейського населення допомагали нашому війську і підтримували законну республіканську владу.

З великою пошаною я ставлюся до тих жертв єврейського населення, які воно понесло на вівтар нашої отчизни в цій боротьбі. (...)

Кара на смерть мусить упасти на голову погромників і провокаторів.
Головний отаман Петлюра

Невдовзі відзначатимуть двадцяту річницю установчого з'їзду Народного Руху України. Чи пам'ятає хтось, як двадцять років тому офіційна преса лякала читачів: «рухівці — антисеміти»? Я пам'ятаю. Бо тоді на з'їзді зачитали мою вітальну телеграму, вона закінчувалась єврейським словом — «Шалом!»

На початку 1990 року влада лякала київських євреїв — приходили двірнички, попереджали: «Зі Львова їдуть рухівці з автоматами. Не виходьте з помешкань. Будуть погроми». Ми з філософом Мирославом Поповичем пробилися на телебачення, провокатори замовкли.

1 грудня 1991 року в київській синагозі знайдено вибухівку. В день референдуму за незалежність України: ось, мовляв, не встигли стати «нєзалєжнимі» — вже синагоги вибухають. Ця вибухівка була підкладена не під синагогу, а під Українську Незалежність.

Розігруючи «єврейську карту» в своїх спецопераціях проти України, російські спецслужби використовують своїх «путін-юден», зокрема, московських рабинів.


2003 – 2004 роки. За розробками маніпульованих російськими спецслужбами московських політтехнологів супротивники кандидата в президенти України Віктора Ющенка ширять чутки й публікації, починають робити фільм про «антисемітизм Ющенка та його оточення». У грудні 2003 року Віктор Андрійович Ющенко привітав євреїв України зі святом Ханука. В адміністрації президента Кучми такого вітання не підготували. Вітаючи євреїв України зі святом Ханука, а потім зі святом Песах, Віктор Андрійович наголошував: „Історія євреїв багато чого вчить нас усіх”. І цитував Лесю Українку: „І ти колись боролась, мов Ізрaель, Укрaїно моя”. Я був звернувся до євреїв України й розповів, що під час війни родина мами Віктора Ющенка в його рідному селі Хоружівка переховувала трьох єврейських дівчат із міста Ромни. Півтора року. Ризикуючи власним життям. Вони рятували єврейські душі.

Тоді кампанія звинувачень Віктора Ющенка в антисемітизмі зійшла нанівець. Фільм – уже витративши чималі кошти – робити припинили. Ми перемогли на Майдані.

Але розігрування «єврейської карти» в спецопераціях російських спецслужб проти України не припиняється.

В середині квітня 2008 року на російському інтернет-сайті «ИА REGNUM» вийшла інформація, буцімто ізраїльський історик Юрій Вільнер видав книжку «Андрей Ющенко: персонаж и „легенда”». І миттєво з сайту на сайт пішла гуляти фраза: «Дослідження доводить, що в роки Другої світової війни батько Президента України міг бути табірним поліцаєм і нацистським інформатором». «Доводить, що міг бути». Стилістичний недогляд, що на нього мало хто звернув увагу. Потім в Інтернет закинуто й сам текст «книжки». Я був почав читати. Над текстом стояла посвята: «Арону Шнеєру – гуманісту». Хто ж такий Арон Шнеєр? Коли він жив? Чи живе? Я почав згадувати. І таки згадав. На Арона Шнеєра в одній із своїх публікацій посилався ізраїльський публіцист Михайло Хейфец – той колишній радянський політв’язень Михайло Хейфец, що свого часу написав блискучі спогади про Василя Стуса. Арон Шнеєр – співробітник ізраїльського Національного інституту пам’яті жертв нацизму «Яд Вашем». Я зателефонував до нього. З’ясувалося, що текст «розслідування» він прочитав у Інтернеті, але уявлення не має, хто такий Юрій Вільнер. Російське інформагентство «REGNUM» твердило: «ця книжка, видана в Ізраїлі, з’явилася в Москві», але ніхто – ні в Ізраїлі, ні в Росії, ні деінде – ні науковці, ні журналісти – ніхто нічого не знав про існування такого «ізраїльтянина». Я зацікавився міжнародним ідентифікаційним кодом книжки, що був зазначений в Інтернеті: ISBN — 969–228–292–5. Перші три цифри позначають країну, де видано книжку. З’ясувалося, що «969» — це Пакистан! Можна було б припустити, що книжка отримала реєстраційний номер саме у цій країні. Але пошук цього видання у базі даних ISBN показав: «Такої книжки не існує». Це означало що міжнародний номер сфальсифіковано. Це означало, що і сама «книжка», і її «автор» – фальшивка, створена й запущена в обіг у межах антиукраїнської спецоперації, що мала на меті ускладнити українсько-ізраїльські взаємини, посварити українців з євреями й налякати цивілізований світ «темними сторінками фашистського минулого» батька президента України Віктора Ющенка. За кілька днів після першої появи фальшивки на сайті «Regnum» викриття було оприлюднене одночасно – в суботу, 18 квітня 2008 року – в київській газеті «Україна молода» і на одному з ізраїльських інтернет-ресурсів, а відтак розійшлося широким інтернет-простором. Антиукраїнська спецоперація захлинулася на самому початку.  

У своєму імперському шаленстві, замішаному на хронічному комплексі меншовартості, російське керівництво за допомогою своїх спецслужб намагається зомбіювати власною українофобією і світову спільноту, й російську громадськість, і – через підконтрольні ЗМІ та аґентів впливу – певну частину населення України.

Розігруючи «єврейську карту» в своїх спецопераціях проти України, російські спецслужби використовують своїх «путін-юден», зокрема, московських рабинів.  

З сайту «Евразийского союза молодёжи» ( цитую мовою оригіналу):Раввины и евразийцы объединят усилия в борьбе с нацизмом 21 Августа 2007 года

20 августа в синагоге на Спасогленищевском переулке в Москве состоялась официальная встреча лидера Евразийского Союза Молодежи Павла Зарифуллина и главного раввина России Адольфа Шаевича. В процессе переговоров лидер ЕСМ и главный раввин России пришли к выводу, что у них есть один общий враг – современный украинский неонацизм, являющийся квазиофициальной идеологией «оранжевого» режима Ющенко.

З сайту «Новости портала «Евразия» (цитую мовою оригіналу): Евразийцы и евреи за традиционализм и против украинского госфашизма 11.11.2008

11 ноября в московской синагоге в Марьиной Роще состоялась встреча между главным раввином России Берлом Лазаром, а также главой администрации Международного "Евразийского Движения" Павлом Зарифуллиным.

В ходе беседы раввин Лазар выразил глубокую озабоченность в связи с возрождением нацизма на Украине и в Прибалтике. Он рассказал о присуждении награды героя Украины палачу СС Шухевичу. Главный раввин подчеркнул, что следует предотвратить вступление Украины в ЕС и иные международные организации, он призвал гостей воспользоваться своими связями и своим авторитетом в борьбе с реставрацией нацизма.

Відомий російський журналіст, редактор газети «Завтра» Алєксандр Проханов, про якого його співвітчизники кажуть: «Что у Путина на уме – у Проханова на языке», – той Алєксандр Проханов, який відкрито називає себе імперіалістом, 17 вересня 2008 року заявив в інтерв’ю радіостанції «Эхо Москвы»: «Сталин становится лицом России». В тому-таки інтерв’ю він сказав: «Россия – потенциальная сверхдержава. В противном случае она рассыплется». Відтак Алєксандр Проханов заявив: «Мы добились вот этого кризиса на Украине». І на запитання журналістки «Что сейчас нужно делать?» відповів: «Нейтрализовать Ющенко».

Але дезінформаторам конче треба дискредитувати і генерала Шухевича, і УПА, і весь український національно-визвольний рух, і президента України Віктора Ющенка.

Тож вони вдалися до давньої чекістської провокації й розіграли «єврейську карту»: одних звинуватили у винищенні євреїв, а інших – у «героїзації» тих, хто буцімто винищував.

Прийом відомий: відвернути євреїв від українського національного відродження, відвернути і євреїв, і весь цивілізований світ від тих, хто хоче відродити справжню, українську Україну. Українську за духом своїм, за мовою своєю, за пам’яттю про своїх геніїв та героїв. Українську – для всіх у ній сущих, незалежно від етнічного походження.


Російські високопосадовці (зокрема, мер Москви) вголос висувають Україні територіальні претензії. Плекані й вітані російськими спецслужбами провокатори плюндрують українські національні святині на нашій Говерлі, шматують і топчуть український прапор коло посольства України в Державі Ізраїль. Відтак постійний представник Російської Федерації при ООН Віталій Чуркін на своїй прес-конференції 28 жовтня 2008 року, кажучи про Голодомор 1932-33 років, заявляє: «(…) украинское правительство использует этот вопрос с целью рассорить наши два братских народа, посеять международную рознь. (…) какие бы репрессии или действия ни проводились Сталинским режимом, его нельзя называть первопричиной Голода (…) И говорить, что сталинский режим был направлен против украинского народа, неверно». Не знаю, чи російський дипломат Чуркін читав книгу «Всё течёт» – книгу про Голодомор, що її написав видатний російський письменник Васілій Ґроссман. Не знаю, чи пан Чуркін узагалі читає щось, крім «інструкцій з Центру». Але ця його заява – безсоромне блюзнірство. Безсоромним блюзнірством і зухвалою брехнею є й інші його заяви, зроблені на цій прес-конференції в штаб-квартирі ООН. Цитую: «Второй вопрос, (…) имеющий, на мой взгляд, определенную логическую взаимосвязь с первым – это вопрос о героизации нацизма. (…) Президент Украины в приказе о награждении назвал героем одного из одиозных членов украинского нацистского движения господина Шухевича, который был нацистом. (…) Вы припоминаете, что на территории Киева были убиты тысячи евреев? Большинство из этих людей, которые убивали евреев в Бабьем Яру, были украинские нацисты».

«Украинские нацисты»? Себто якісь українці, що буцімто були членами гітлерівської НСДАП, а не німці з «айнзатцкоммандо» розстрілювали євреїв у Бабиному Яру? «Шухевич, который был нацистом»? Себто Шухевич, який буцімто був членом НСДАП й, перебуваючи в Галичині, в якийсь спосіб був причетний до розстрілів у Бабиному Яру? Сказати таке міг або невіглас, або свідомий дезінформатор. Сподіваюся, бодай невігласом пан Чуркін не є.

Нагадаймо панові Чуркіну, що саме СРСР, правонаступницею якого нині є Російська Федерація, з 39-го по 41-й рік був союзником нацистської Німеччини. Чого варті бодай кадри кінохроніки зі спільними радянсько-німецькими військовими парадами! Нагадаймо й про те, як ведеться дезінформаційна спецоперація щодо Головного командира УПА генерала Романа Шухевича. Спочатку до ЗМІ закинули версію, буцімто Роман Шухевич був «капітаном СС». Дезінформаторам відповіли, що такого звання взагалі не існувало. Тоді дезінформатори перетворили Романа Шухевича на якогось «оберштурмфюрера». Їм пояснили, що для того, аби до 1944 року потрапити в «СС», треба було довго доводити своє «арійське походження», якого Роман Шухевич, звісно ж, не мав. Тоді дезінформатори закинули до ЗМІ версію, буцімто Роман Шухевич отримав військову нагороду з рук Гітлера. Дезінформаторам нагадали, що з рук Гітлера військову нагороду отримав лише Гімлер. Що ж до Головного командира УПА Романа Шухевича, то, згідно з інформацією Військового архіву Німеччини, котрий міститься в місті Фрайбурзі, Роман Шухевич узагалі не був нагороджений жодною німецькою нагородою.

Але дезінформаторам конче треба дискредитувати і генерала Шухевича, і УПА, і весь український національно-визвольний рух, і президента України Віктора Ющенка.

Тож вони вдалися до давньої чекістської провокації й розіграли «єврейську карту»: одних звинуватили у винищенні євреїв, а інших – у «героїзації» тих, хто буцімто винищував. Прийом відомий: відвернути євреїв від українського національного відродження, відвернути і євреїв, і весь цивілізований світ від тих, хто хоче відродити справжню, українську Україну. Українську за духом своїм, за мовою своєю, за пам’яттю про своїх геніїв та героїв. Українську – для всіх у ній сущих, незалежно від етнічного походження.

1942-43 років дружина Головного командира УПА Романа Шухевича пані Наталія Шухевич переховувала в себе єврейську дівчинку Іру Райхенберґ. Генерал Шухевич зробив дівчинці фальшивий паспорт на ім’я Ірини Рижко. Коли Ґестапо заарештувало пані Наталію Шухевич, дівчинку переправили до сиротинця при жіночому монастирі в селі Куликів, що на Львівщині. Там дівчинка пережила нацистську окупацію, пережила війну. Позаторік Ірина Рижко померла в Києві. У Києві  її син Володимир.

Про все це я сказав на своєму брифінґу в Міністерстві закордонних справ України 3 листопада 2008 року.

Щодо українців і євреїв. Нас хочуть пересварити. Метод відомий: «Розділяй й владарюй». Розділити нас їм не вдасться. Владарювати також.


Президент Віктор Ющенко підніс визнання Української Повстанської Армії на державний рівень. Маніпульовані російськими спецслужбами ЗМІ (і в самій Росії, й поза нею) розгорнули шалену кампанію звинувачень УПА у винищуванні євреїв. 14 жовтня 2008 року – на свято Покрови, в день ушанування пам’яті вояків УПА – я дав інтерв’ю Бі-Бі-Сі. Дозвольте зацитувати фраґмент.
«“Антиєврейські акції УПА” – то є провокації, що запускаються з Москви. Це провокації. Це брехня, буцімто УПА винищувала євреїв. Скажіть мені, як УПА могла винищувати євреїв, коли євреї були в УПА, служили в УПА? І я був знайомий з євреями, які служили в УПА. Наприклад, я був знайомий із доктором Абрагамом Штерцером, він по війні жив в Ізраїлі. Був Самуель Нойман, його псевдо було Максимович, був Шай Варма (псевдо Скрипаль), був Роман Винницький, його псевдо було Сам. Була видатна постать в УПА, жінка, яку звали Стелла Кренцбах, вона написала спогади потім. Вона народилася в Болехові на Львівщині, вона була донька рабина, сіоністка, і вона товаришувала там, у Болехові, з донькою греко-католицького священика, яку звали Оля. 1939 року Стелла Кренцбах закінчила філософський факультет Львівського університету. Від 1943 року вона була в УПА медсестрою і розвідницею. Навесні 1945 року її схопили енкаведисти на зустрічі зі зв’язковим у Рожнятові. Потім там була тюрма, катування і смертний вирок, і її визволили вояки УПА, Стеллу Кренцбах, єврейку. Влітку 1945 року вона перейшла з українськими повстанцями в Карпати і 1 жовтня 1946 року пробилася до англійської окупаційної зони в Австрії. І відтак дісталася Ізраїлю. Знаєте, де вона працювала в Ізраїлі? В міністерстві закордонних справ. У своїх спогадах Стелла Кренцбах написала: “Тим, що я сьогодні живу і усі сили моїх 38 років віддаю вільному Ізраїлю, я завдячую, мабуть, тільки Богові і Українській повстанській армії. Членом героїчної УПА я стала 7 листопада 1943 року. У нашій групі я нарахувала 12 євреїв, з них 8 лікарів”. Так от, я сподіваюся, що Українська держава назве їх усіх поіменно. Їх, що не бувши етнічними українцями, воювали за незалежність України, Українська держава назве своїми героями. Для мене особисто УПА – це святе, і, як на мене, для кожного, незалежно від його етнічного походження, хто має в душі бодай щось українське, УПА – це святе».

Російські спецслужби намагаються дестабілізувати обстановку в Україні, підірвати її суверенітет і незалежність, створити їй неґативний імідж, а відтак – унеможлививши інтеґрацію до європейських та євроатлантичних структур – перетворити на узалежненого й маніпульованого сателіта. Неабиякого значення у своїх спецопераціях проти України вони надають міченій «єврейській  карті».

Щодо українців і євреїв. Нас хочуть пересварити. Метод відомий: «Розділяй й владарюй». Розділити нас їм не вдасться. Владарювати також.

Американські піарники Януковича знайшли нову роботу в Україні TOP

http://www2.pravda.com.ua/news/2009/6/25/97288.htm
25.06.2009


Сергій Лещенко

The Yanukovych camp has recruited the American Institute in Ukraine [AIU] as a PR front in support of his presidential candidacy. The recently conducted round table discussions arranged by the AIU were tailored for spreading anti NATO sentiments.


Неназвані благодійники розгорнули в Україні контрпропаганду курсу на вступ до НАТО. Ця структура з початку року діє під милозвучною вивіскою American Institute in Ukraine.

Декілька місяців тому автору цих рядків зателефонували і запросили взяти участь у одному із заходів щойно відкритого American Institute in Ukraine. Це виглядало би буденністю, якби не персона, що з протилежного кінця дроту виступила з такою пропозицією. Співрозмовником виявився... Дмитро Джангіров, директор муніципальної телекомпанії "Київ", який у 2004 році брав участь у агітаційному проекті проти Віктора Ющенка на каналі 1+1.

[...]

Так, заступником директора в American Institute in Ukraine є такий собі Джеймс Джордж Джатрас.

На сайті American Institute in Ukraine вказано, що Джатрас "є директором фірми, що займається громадськими ініціативами", але насправді він є просто піарником.

На сайті лобістської компанії Squire Sanders Джеймс Джатрас вказаний як їх співробітник. Також Джатрас був керівником установи, співзвучної його місцю роботи в Україні – American Council for Kosovo.

American Council for Kosovo виступав проти незалежності Косово, а свого часу Джатрас також виступав як свідок захисту екс-президента Югославії Слободана Мілошевича.

Другою ключовою особою в American Institute in Ukraine є менеджером з комунікацій Дерен Спiнк. Його представлено як "керуючого партнера фірми "Міжнародна група із стратегічних комунікацій", що працює у сфері зв’язків з громадськістю".

Дарен Спінк був також секретарем згаданого American Council for Kosovo. А до наглядової ради цієї установи також було включено того ж таки Дага Бандо, який декілька тижнів тому приїздив до Києва агітувати проти вступу України до НАТО.

[...]

6 березня 2003 року Джатрас разом зі своїм партнером Патріком О'Доннеллом від імені фірми Venable LLP уклав угоду на піар-супровід в США нікого іншого, як... Віктора Януковича.

Від імені Януковича цю угоду уклав Алекс Кисельов, представник лідера Партії регіонів у Америці.

[...]

24 березня Кисельов, Джатрас і його партнер по компанії Venable LLP уклали додаткову угоду. Вони мали спробувати організувати зустріч Януковича з американським президентом Джорджем Бушем.

Як попередній гонорар піарники скачали з Януковича 20 тисяч доларів, а в разі, якби така зустріч відбулася, вони би отримали ще 60 тисяч доларів. Однак Янукович відклав свій візит до Штатів.

Українське лобі у Вашингтоні TOP
http://ua.glavred.info/print/articles/15113.prn
16 June,2009

[…]

Парадоксальність ситуації спробував пояснити «Главреду» відомий професор українського походження Олесь Мотиль: «Україна для Америки – це такий собі underdog: персонаж із мультфільмів чи фільмів, який дуже симпатичний, але якому зазвичай ніколи не щастить. Це, до речі, один із ключових героїв у голлівудських фільмах. Герой, який уже фактично став невід’ємним елементом американської поп-культури. Спочатку в нього не складається, але потім він переборює всі обставини і зрештою виграє. Так само і з Україною – для американців вона трохи нікчемна, але симпатична країна».

Те, що це справді так і є, доводить простий факт: ключові лобісти України у Вашингтоні, які дійсно мають доступ до головних політичних «тіл» країни сьогодні, – це громадяни Америки, які за своїм походженням не мають нічого спільного з Україною.

[…]

Упродовж останніх двох тижнів у Вашингтоні відбулось щонайменше два закритих «мозкових штурми» з українського питання – один у Держдепартаменті, інший – у Раді із зов¬нішніх відносин. Старожили, які опікуються Україною багато років, після останньої зустрічі (котра, до речі, мала доволі показову назву «Україна під загрозою») зі щирим здивуванням зазначали на кшталт: «Ми й самі не помітили, як стрімко зросла кількість людей в американській столиці, які не просто знають щось про Україну, а ще й професійно ведуть той чи інший український напрямок». Хтось, як Ед Чау чи Джонатан Елкінд, глибоко обізнаний з українськими енергетичними питаннями, ще хтось, як Андерс Аслунд – з економічними загалом, інші експерти – як Стівен Пайфер чи Девід Кремер – спеціалізуються на внутрішній політиці.

[…]

Історія з візитом президента Обами в Україну, яка ніяк не дає спокою всім небайдужим до Києва у Вашингтоні, показова: прихильники України в Америці по-різному дивляться на те, яким саме чином Штати мають надсилати месидж Україні, що вона і її демократичний розвиток важливі для нинішнього керівництва Білого дому не менше, аніж для поперед¬ньої адміністрації. Адже якщо одні вважають, що Україна через політичний хаос у країні не заслужила жодних авансів з боку нового президента, то інші, як-то президент Українського конгресового комітету Америки Михайло Савків, переконані: зупинка президента Обами в Києві у липні на сьогодні має бути пріоритетом номер один для всієї «групи підтримки» України у Сполучених Штатах. «Ми вже почали з громадою надсилати листи до Білого дому, електронні повідомлення, факси. Не вдасться зробити це на липень, намагатимемось зробити на інший час – це ж не поодинокий візит президента до Європи», – розповів пан Савків «Главреду» на початку червня. На уточнююче запитання, чи він дійсно вважає, що американський президент ще може внести зупинку в Києві у свій липневий графік, один із головних чільників діаспори відповів нагадуванням про те, що «президент Буш минулого року теж в останній момент вирішив заїхати до України».

[…]

Є ще один невеличкий, але досить суттєвий нюанс, пов’язаний із теоретичним візитом: чимало прихильників України не рвуть сьогодні на собі сорочку, намагаючись достукатись до Білого дому, оскільки впродовж тривалого часу вони боролися за те, аби візит американських президентів до Києва не йшов у зв’язці з Мос¬квою. І це фактично вдалося минулого року, під час відвідання Джорджем Бушем України, рішення про яке було прийнято значно раніше, аніж про зустріч американського та російського президентів у Сочі. Сьогодні ситуація виглядає таким чином: як у Києві, так і у Вашингтоні багато хто був би радий навіть символічній зупинці американського президента в столиці України після відвідин ним Москви. «Обама мав би поїхати до Києва. Можна щонайменше зупинитись у Борисполі на дві години, посидіти у VIP-залі з Ющенком, випити кави і все. Те, що він не їде, – по-моєму, є помилкою», розмірковує наш нью-йоркський співрозмовник професор Мотиль.

Інший пріоритет – постійно нагадувати Білому дому про Україну – поділяють усі без винятку українські прихильники. Власне, тому й з’являються останнім часом публікації в різних впливових американських виданнях, де новій адміністрації намагаються нагадати про стратегічну вагу України в регіоні. Тому й ініціюються «мозкові штурми» на українську тему в уряді. Наскільки такі превентивні заходи можуть вплинути на стратегів у Білому домі – сказати складно. Але вже сьогодні відчувається легка паніка серед найбільш уразливих «фанів» України. Один досвідчений дипломат, який присвятив роботі в Держдепі США більше десяти років, минулого тижня здивував автора цих рядків більш ніж похмурим зізнанням: «Якщо йдеться про розуміння місця та ролі України в регіоні, то нинішня адміністрація – найгірша з часів Рональда Рейгана».

[…]

У сенаті Сполучених Штатів уже традиційно не дають забути про Україну сенатори Джон МакКейн та Ричард Лугар. До них деякі наші співрозмовники також долучили сенатора з «рідного» Обамі штату Іллінойс – Ричарда Дурбіна, який є наполовину литовцем і добре розуміє роль України в регіоні, голову сенатського комітету з питань озброєнь Карла Левіна, сенатора з «рідного» вже для Хілларі Клінтон штату Нью-Йорк Чарльза Шумера та ще кількох законотворців. Проте тільки прізвище Лугара звучало з вуст усіх без винятку співрозмовників «Главреда». Мабуть, таки недаремно колишній посол США в Україні Вільям Тейлор назвав Лугара «найкращим другом України з усіх парламентарів світу».

До речі, сам Вільям Тейлор уже найближчим часом може опинитись в одній відомій неурядовій структурі, і, за традицією, поповнить групу підтримки України на рівні колишніх американських послів. Це дуже навіть доречно, оскільки у Джона Хербста та Карлоса Паскуаля руки для публічного вболівання за Україну на даний момент досить зв’язані – перший працює в Держдепартаменті (і, до речі, теж був присутнім на зустрічі по Україні в Раді зовнішніх відносин), другий, як відомо, призначений послом до Мексики.

Ключ до секретаря Ради національної безпеки США генерала Джеймса Джоунса є в іншого симпатика України – виконавчого директора Атлантичної Ради США Фредеріка Кемпе. Інша справа, що останнім часом в американській столиці активно циркулює інформація, що пан Джоунс не дуже вписався в президентську команду, отож незрозуміло, наскільки він у спроможності донести ті чи інші важливі месиджі з приводу України безпосередньо до президентського вуха. На роботу в Атлантичну Раду «перебрався» інший відомий американець українського походження Адріан Каратницький, який якраз напередодні разом із професором Мотилем опублікував мас¬штабну статтю про українські справи у Foreign Affairs під назвою «Ключ до Києва» (див. www. inozmi-glavred.info).

Класичним прикладом американця, котрий ніколи не мав нічого спільного з Україною, але став її віданним симпатиком, є президент бізнес-ради Україна–США Морган Вільямс. Не забуває про Україну і сім’я Бжезінських. Власне, стара, але влучна теза «великого Збіга» про те, що без України Росія не зможе знову стати імперією, є чи не найкращим поясненням того, чому так багато свідомого люду в США підтримує Україну.

І якщо старший син Бжезінського Ян, котрий на останніх президентських виборах працював на Джона МакКейна, дещо дистанційований від теперішньої адміністрації, то його батько та брат Марк якраз активно допомагали Обамі і наразі не є чужими людьми для адміністрації. Як «Главред» уже писав, в американській столиці навіть ходили чутки, що Марк може поїхати послом до України. Щоправда, більшість з опитаних нами експертів мало вірять у можливість такого призначення і «вболівають» швидше за кандидатуру посла Сполучених Штатів у Грузії – Джона Теффта, котрий добре знається і на справах України (вів цей напрямок у Держдепартаменті), і багато опікувався питаннями НАТО на посаді амбасадора в Литві.

[…]

Усі ці люди працюють на Україну роками і мають повне право розраховувати на те, що в один прекрасний день Україна запрацює на себе також.

Ціла стаття:
http://ua.glavred.info/print/articles/15113.prn

Альона Гетьманчук

Хто ж готує Україну на пожирання? TOP
http://unian.net/ukr/news/news-300942.html
16.02.2009

Борис Кушнірук

Причину економічних негараздів ми шукаємо не у своїй безвідповідальності, а в підступних діях закордонних ворогів, які тільки й шукають можливості поневолити нас...

У першій частині аналізу аргументів автора статті «Україну готують на поживу», яку активно піарили в Інтернеті, я виклав власне розуміння причин сьогоднішньої світової фінансової кризи. Це бажання – спочатку висловити своє бачення причин глобальної фінансової кризи, яка дедалі більше поглинає світ, – а потім уже розбирати аргументи цього пана, було пов’язане з необхідністю надати читачам не політологічне чи журналістське, а більш професійне пояснення тих процесів, з якими зіштовхнулися всі суб’єкти світового господарства. Усвідомлення проблем, породжених глобалізацію світової економіки, дає змогу краще розуміти серйозність, наведених у названій статті аргументів та фактів для їх підтвердження.

Отже, проаналізую три ключові тези тієї статті, а саме: світові фінансові кризи є невипадковими, їх навмисно провокують США та міжнародні фінансові олігархи; у цьому їм допомагають МВФ та Світовий банк; метою цих криз є «пожирання» матеріальних ресурсів країн світу та їх найбільш привабливих підприємств міжнародною фінансовою олігархією. Важливість аналізу саме цих тез, пов’язана ще з тим, що вони є відображенням, як низького рівня економічних знань, так і досить розповсюджених фобій та «совкових» штампів, які залишились у головах у багатьох громадян колишнього Радянського Союзу.

Ціла стаття: http://unian.net/ukr/news/news-300942.html

More than million people currently living in Ukraine suffered from Holodomor TOP
http://www.unian.net/eng/news/news-321663.html
June 18, 2009

More than a million people currently living in Ukraine suffered from Holodomor [Ukraine's Great Famine] in 1932-33.

Ihor Yukhnovskiy, head of the Ukrainian Institute for National Memory, said this to UNIAN.

According to him, the information about victims is collected and worked out by local state administrations. Later the information will be passed to regional state archives. According to the information of I.Yukhnovskiy, as of today, 210 thousand testimonies of Holodomor victims have been recorded.

Commenting on the decree of President of Ukraine Victor Yushchenko of June 12, on honoring the memory of Holodomor victims and granting them with aid, I.Yukhnovskiy noted that the matter concerns people born before 1932-33, whose age is over 70 at present, so the top-priority task is to provide them with medical and social aid.

The Great Hunger - CBC Radio - Ideas TOP

24Jun2009
http://www.cbc.ca/ideas/features/great-hunger/index.html

CBC Ideas

Worth a listen, even if the commentary refused to recognize the Holodomor as a genocide.
At least it acknowledged the Holodomor as being "man-made" and recognized the difference with the Irish Famine.

Stefan Lemieszewski


We are used to the face of famine: the emaciated bodies, the dry earth, the helpless children, the despairing adults. Natural famine is a universal horror, the ultimate breakdown of a society - the inability to feed itself, because of the vagaries of nature. But there's another kind of famine - the deliberate mass starvation of a people. Are they different, or really just the same thing? And what happens after the great hunger is over? The bodies are buried, a people try to pick up the pieces and move on, rebuild from the bodies still living, rebuild a society. In Ireland in the mid- 19th century there was one kind of famine - the potato crop failed for five years in a row and around a million people starved; in Ukraine in 1932 and 1933 there was a different kind of famine - the holodomor, "death by starvation": an expropriation of the harvest, during which perhaps 8 million died.

Philip Coulter went to Ireland and Ukraine to ask some questions about what happens to a society when the great hunger is over. What has changed, how do people look at each other, how do they look at themselves? And how does such an event ripple down through history, its deep currents shaping the lives of later generations.

Part 1 of The Great Hunger is about the Irish famine of 1845 to 1850.
Listen to Part 1

Part 2 of The Great Hunger is about the Ukrainian Holodomor of 1932 and 1933.
Listen to Part 2

Ukrainian identity shines through at ethnic festivals TOP
http://www.kyivpost.com/opinion/44530
2 July, 2009

Katya Gorchinskaya, Editor

Kyiv Post editor Katya Gorchinskaya writes: Growing crowds take on to traditional Ukrainian dress, but what actually is the core of modern Ukrainian identity?

If there is one thing that struck me at the latest Krayina Mriy ethnic music festival, it’s the crowd of people wearing traditional dress. Their number seems to be growing rapidly each year, and just about outnumbered us, plainly clothed, this time on June 27.

It’s as if people are coming out of the closet more and more and are becoming proud to be Ukrainian. They are ready to show off their ethnicity and celebrate it. But what is it that they are celebrating? What does it mean to be Ukrainian? What makes the essence of the modern Ukrainian identity? There is plenty to be said here.

When I first went to Scotland about 15 years ago, I was astounded by the ease and pride with which this small nation slipped into traditional clothes for grand celebrations and everyday living alike. Impracticalities of the kilt did not seem to bother the local men.

In Ukraine, it was different. Nobody wore the plakhta, the wonderful female skirts whose patterns varied from region to region, and even from family to family. Traditional embroidered shirts, or vyshivankas, seemed to be reserved to the freaky mustachioed old men in the center of Lviv debating something hotly. Some politicians wore them too, but it always looked out of place and out of context.

There has been a slight shift since then. Although traditional Ukrainian clothes have not yet been adapted to modern requirements, patterns, colors and other elements of national dress have been seeping into street and high fashion, and increasingly inspiring the younger generations. It’s a lot more common now to see people wearing vyshivankas, and not all of them come from western Ukraine. National dress is slowly reintegrating into the national identity.

Complete article: http://www.kyivpost.com/opinion/44530

Anger over Chernobyl childrens' visas TOP
http://news.bbc.co.uk/2/hi/uk_news/8118655.stm
BBC News

By Michael Buchanan

Experts say holidays abroad can extend the children's lives
Charities who help children affected by the Chernobyl nuclear disaster are urging the government to allow youngsters from Ukraine to enter the UK without paying visa fees.

Children from neighbouring Belarus are allowed in for nothing, but each Ukrainian child has to pay a ?70 visa fee.

The charities say the money could be better spent helping the children.

The cost of bringing in the youngsters from northern Ukraine came to light earlier this year when charities were forced to temporarily turn their attention away from Belarus due to new conditions demanded by the government in Minsk.

Several charities discovered that in certain areas of Ukraine - within a few miles of the Chernobyl reactor - there were thousands of children whose lives were being affected by living in a highly radioactive environment.

Recuperation

The Chernobyl explosion in 1986 is considered the world's worst nuclear accident.

It was caused by an explosion at one of the reactors, resulting in a massive release of radiation.

The effects were felt as far away as the UK, but the worst-hit areas, which are still experiencing the consequences, are in Ukraine and Belarus.

A dozen Ukrainian youngsters - aged between 10 and 12 - and their interpreter are currently on a recuperative holiday in Lincoln.

The Chernobyl explosion released huge amounts of radiation
They were brought over by the Chernobyl Children's Project which had to pay ?910 in visa fees to get them here.

The charity plans to bring a total of 1,200 children over to stay with British families this year, which will cost them a total of ?84,000 in visa fees.

Dennis Vystavkin, from Chernobyl Children's Lifeline, says: "These are funds that could have been used to benefit more children.

"We could have brought more children over, we could have helped them with medical help at home in the Ukraine. But instead the money is being used for bureaucracy, for buying visas."

The young Ukrainians will spend a month in Britain, away from their home-town of Ivankiv, which lies 34 miles (55km) from the Chernobyl reactor.

Such recuperative holidays, studies suggest, can add up to two years to the life of a child.

Twelve-year-old Zhenya Tolochyn, a big Manchester United fan, says most of his own family is suffering as a consequence of the Chernobyl disaster.

"Most of my relatives are ill because of the radiation," he says. "Very often I catch colds myself because my immune system is weak, but I still score lots of goals!"

His friend, Anton Mayevsky, says: "The Chernobyl catastrophe affects all people, but especially children. The radiation continues to affect us and our health needs improving."

'Disgraceful'

The UK Border Agency has defended its decision to charge the Ukrainian children.

I think it's disgraceful for the government to come up with spurious reasons why they should not allow children from Ukraine to come for free.

In a statement, it said that as the disaster had a disproportionate impact on Belarus, with 70% of the fall-out hitting that country, they had taken the decision in 1995 to only offer free visas to Belarusian children.

But that argument receives short shrift from Dunfermline and West Fife MP Willie Rennie.

"I think it's disgraceful for the government to come up with spurious reasons as to why they should not allow children from Ukraine to come for free," he says.

Willie Rennie, MP for Dunfermline and West Fife


He is hoping to get a meeting with the Home Secretary Alan Johnson to push for the fees to be waived.

"The government has played a great part over the last 20 years in contributing to the Belarusian children benefitting from recuperative holidays.

"They should also join in the benefits that the Ukrainian children could receive as well."

Ukraine vacation: Go south TOP
http://www.kyivpost.com/guide/general/44027
25 June, 18:07

Alexandra Matoshko, Kyiv Post Guide Editor

UNIAN

If you decided to spend your summer vacation in Ukraine, you have two basic options -- go south or go west.

Ukraine's south offers a great variety of places to enjoy the sun and the sea, for instance the beach in Sevastopol.
In the first case, you'll get the sea, sun and mountains. In the second, you'll get lots of mountains to climb, complete with cold rivers and similarly cool summer weather.

But, in both cases, you're sure to find lots of adventures if you're willing to look for them.

To make your trips especially thrilling, we've listed definite must-see places and sights, some of which are very famous while others are lesser-known. Let's start with the south and in the next issue, we'll head west.

Weekend in Odesa

Due to its proximity to Kyiv (an overnight trip by train), a multitude of entertainment and a unique atmosphere, Odesa is a highly popular destination for Kyivans, especially when it comes to weekend breaks in summer.

Here you can rent a flat in the very center for about $60 (there are cheaper options of course), spend your days at the beach and your nights at the open-air clubs on the seashore. But, of course, there is much more to do in Odesa than that.

As a port city, Odesa has been an amazing blend of cultures and nationalities for a long time. English can be heard almost on every corner, so you'll feel less like a foreigner there than you may in Kyiv.

Naturally, the main sea station is also one of the main attractions as it is always full of giant ships from faraway lands. Besides, you can also go on short sea cruises (Hr 45 for 40 minutes) along the gulf and the Lanzheron beach from the port.

The legendary Potyomkin Stairs are right across from the port. Film director Sergei Eisenstein immortalized them in his world-famous movie "Battleship Potemkin." Odesa founder Duke Richelieu proudly stands at the top of the stairs.

If you're too tired or lazy to climb some 200 steps to go back into town, just take the funicular. Once you reach the top, you'll find yourself on Primorskiy Bulvar, which will take you to the Opera House and the famous Derybasivska Street with its many restaurants and cafes. The street is properly lit and thus well-suited for taking walks in the late hours.

Before you leave Odesa, you might want to take something to remind you of the trip.

For souvenir shopping, head to the area next to Cathedral and Soborna Square. It's pretty much like Kyiv's Andriyivkiy Uzviz, though many items are often handmade of natural materials such as shells and other sea objects.

Traditional seaside entertainment is offered at Nemo Dolphinarium (nemo.od.ua) -- great fun for children and grown-ups alike.

Seated in a giant pavilion for 900 viewrs, you'll be treated to a magnificent show in which skilled animal trainers perform incredible tricks with their smart seals and dolphins. After the show you can visit Oceanarium, displaying lots of aquariums with the most exotic fish you've ever seen. The regular show will cost you Hr 80 and the admission fee to Oceanarium is Hr 30. You can also make a closer acquaintance with the dolphins and even have a short swim with them for an additional $100.

Odesa is also famous for its catacombs. The total area of the underground passages under the city is roughly 2,500 square kilometers. Most of them are former quarries. The shell rock extracted from them was the main building material for the city since the mid-19th century. Later such active digging caused many building to collapse, and mining was taken outside the city. During World War II, the catacombs served as hiding places for partisans. Among the catacombs open for visitors are the ones in Nerubayske village, a one-hour drive away from Odesa. Catacomb tours are organized by the Museum of Partisan Glory company (8-048-725-2874, 725-2000).

The most exotic place in the Odesa area, however, is Ukrainian Venice -- Vilkovo. This small town is located in the Danube delta and a part of it is flooded with water. The streets here are canals, and citizens move around on "gondolas" and motor boats. To get there you'll have to spend three to four hours on the road.

Crimean holiday

There is a variety of choices when it comes to vacationing in Crimea. But there is a list of things you simply have to try and places you must visit.

For instance, Yalta's private Skazka Zoo, www.yaltazoo.org, Hr 50 for adults, Hr 25 for kids under 10 years old, is the only place in the Commonwealth of Independent States keeping white lions. Also there you'll find Himalaya bear, camel, cheetah, griffin, chimpanzee and other animals as well as various exotic fish and sea creatures. Moreover, unlike in a regular state-owned zoo, at Skazka you are allowed to feed and pet all animals except vultures.

Another great place for family fun is Goluboy Zaliv in Simeiz (www.simeiz-aquapark.com) -- the only aquatic park in Crimea functioning on sea water and offering joy rides with a view of the mountains. Tickets are Hr 150-180 for adults, Hr 90-120 for children.

One of the top popular tourist sites in Crimea is The Khan's Palace in Bakhchisaray, 30 kilometers from Simferopol. The palace admits visitors and you can get a tour and hear its exotic tales for Hr 40. Uspenskiy cave monastery placed in the same town is still functioning, but you can explore certain parts of it. Another oriental culture monument is Han-Dzhami in Yevpatoria, the only multi-cupola mosque in Europe.

Chufut-Kale (2,5 kilometers from Bakhchisaray), a fortress-city in the mountain, was founded in the Middle Ages and is now mostly destroyed, but many of the cave-houses carved out in the rock still stand. Originally it was populated by Karaims -- the worshippers of the religion that combines Judaism, Isam and Christianity. The religion still has its followers, but Chufut Kale stands empty since the end of 19th century. Monastery Rock in Inkerman is another great place for cave exploring. There are 200 big caves in it and the magnificent ruins of Kalamity fortress.

If you're looking for more chilling thrills, head to the Ghost Valley filled with natural sculptures that resemble monsters. It looks especially gruesome in the dark. To reach it, go from Alushta to Luchistoye village, cross the bridge over Demerdzhy river, turn towards Demerdzhy mountain, and walk past the ruins of Funa fortress.

Saki resort in the northwestern part of Crimea is known as a great place to rejuvenate your body and mind with its natural healing muds, mineral water baths and very healthy air.

In search of new parks in Ukraine TOP
http://www.day.kiev.ua/275913/

What are we going to breathe tomorrow?
The Day in search of new parks in Ukraine

By Natalia MALIMON, Volyn oblast; Vadym RYZHKOV, The Day; Tetiana KUSHNIRUK, Rivne; Tetiana KOZYRIEVA, Lviv; Larysa OSADCHUK, Ternopil; Mykyta KASIANENKO, Simferopol; Maksym STRILETSKY, Donetsk; and Oleh ADAMOVYCH, Kryvy Rih

Photo by Kostiantyn HRYSHYN, The Day

IN COLLABORATION WITH THE UN OFFICE IN UKRAINE, OLEH SKRYPKA, A MUSICIAN AND ORGANIZER OF THE DREAMLAND FESTIVAL, RECENTLY CARRIED OUT AN ENVIRONMENT CLEANUP CAMPAIGN ON KYIV’S TRUKHANIV ISLAND. WHEN CELEBRITIES SET AN EXAMPLE, THIS WILL INFLUENCE BOTH ADULTS AND CHILDREN

There is an organization named League of Nature Friends in Tokmak district, Zaporizhia oblast. The league's president Serhii Ivko, who came up with the project 'Clean Backwater Is Clean River', which helped remove three unauthorized garbage dumps in the river Kurkulak's backwater, has won the program Space of Changes launched by the Open Ukraine Foundation.

The League of Nature Friends also has other projects, such as, for example, 'Protecting and Restoring the Chunhul.' The activists of this organization recently planted a small garden in the Chunhul river backwater. Ivko says there are a lot of organizations like his in Zaporizhia oblast -- several in every district. They are all busy cleaning the environment. What the populace is still lacking is the culture of dealing with nature. Ivko visited one of the cleaned-up places the other day, only to find a dump again. On the way home from their summer retreats, city residents continue dumping garbage there.

You are really gasping for fresh air on a sweltering summer day, especially in big cities. People keep complaining: look what they've done to the environment -- we can't possibly breathe! The Day is asking a counter-question: but who has done this? Perhaps those who signed instructions to put up markets instead of parks? Or those who do not take the trouble of disposing of garbage after an outdoor party? Or those who find it hard to plant a tree next to their house?

We decided to make a nationwide analysis and see where new greenery has appeared in the last while and where there are people like Ivko and his friends who are not indifferent to what all of us will be breathing tomorrow. This is what The Day's regional correspondents reported.

THE CRIMEA

Construction sites pose danger to green areas

Andrii ARTOV, deputy chairman, Ecology and World association, the Crimean Autonomous Republic:

"We have been strictly controlling the condition of parks and urban parklands, the city 'lungs,' in Simferopol for three years now. Our main goal has to see to it that the Simferopol City Council marks out, on maps and on the ground, all the city's 13 parks and several parklands. This would guarantee that the green area will not be shrinking any more and parks will not be used, bit by bit, as construction sites.

"However, we have managed to achieve this only in part. So, on the one hand, the Crimea has seen a steep rise in the very number of greenfield sites but, on the other hand, this does not diminish the danger of reducing the area of these sites and using them for construction purposes if parkland boundaries have not been documented and marked on the ground.

"For example, some apartment buildings and a community center have been erected in Gagarin Park at the place of the unfinished Ice Palace, and a bowling alley has been set up in Children's Park. But construction is most active now in the parklands on the city's outskirts. For instance, a shopping center is being built among the trees on Yaltynska Street, and green areas are shrinking on October 60th Anniversary St., and in other parts of the city."

DONETSK

A true masterpiece of park art is rising around Donbas-Arena

Donetsk is implementing the most ambitious park art project in this country. It is a new park which is gradually coming up around the Donbas-Arena stadium, which is being built by the Shakhtar soccer club. The building of this sports facility on the territory of a city park once sparked a protest among environmentalists and the populace. But now, by all accounts, this is no longer a problem because a rather neglected park is supposed to give way to a 'green masterpiece.'

The very philosophy of the park's planning is based on a concept called 'Donetsk Diamond.' The diamond is the stadium itself which seems to be emitting rays of light. These rays will be shaped as alleys and trails in a new recreation park. What is more, the designers also intend to put up sort of aureoles around the diamond. They will be made from various species of trees.

Donetsk residents will not have to wait for seedlings to grow up and show all their beauty. The creators decided to 'jump the lights' and present the residents with a finished park. The best trees of some valuable species are now waiting in two German nurseries for a journey to Donetsk. The trees, aged 20 to 45 years, are pines, maples, oaks, cherries, and lilacs.

There will be a total 94,700 square meters of lawns in the new park. The green lawns will be sprinkled with 6.750 sq. m. of flowerbeds uniformly distributed across the park. There will be glades of roses -- real pearls in the huge collection of flowers. The builders are also planning to place 4,200 sq. m. of fascines, a kind of cascaded artificial lawns on the slopes, from which creeping roses will be hanging.

The so-called garden of stones will be another significant item of the new complex of greenery. It will be designed in the best European traditions of park art and located inside the green area on the side of Myru Avenue. Awesome boulders, high steppe grass, silence, and benches -- you will find all you need to take a well-earned rest.

KRYVY RIH

Industrial does not mean drab

Twenty three parks, 135 pleasure gardens, 11 riverside drives, and 17 miniparks, with a total area of 16,200 hectares -- this is what industrial Kryvy Rih can boast of.

The gargantuan steel mills, such as the world-famous Arcelor Mittal Kryvy Rih, are also upholding a good tradition. Greenery occupies almost 1,000 ha of the territory of this company's four facilities. At least 2,500 trees are being planted every year.

Kryvy Rih's ore processing plants are not lagging behind, either. For example, they are going to apply state-of-the-art technologies and landscape design to lay out a minipark in a housing estate shortly. The list can be continued.

For many years now the municipal botanic garden has been a veritable 'pearl' of nature, a recreation place for a lot of city residents. In the spring of this year alone, thousands of city dwellers could feast their eyes on more than 40 varieties of lilacs.

Unfortunately, a lot of people do not value nature. Every time after weekends and holidays, Kryvy Rih's parks turn into garbage dumps in the literal sense of the word -- even within the city limits, to say nothing of the outskirts and recreation zones. At the end of a summer season you will see no delights of nature here for plastic bottles, broken glass, and waste.

RIVNE

Are we going to live comfortably?

Rivne ranks 36th on the list of Ukraine's most comfortable cities. Environmentalists are sure that the city ranks so low because of polluted air, among other things. This is the most acute problem in the city today. Motor transport is the main pollutant, with 3,437 vehicles passing through the downtown per hour. Accordingly, there is a high rate of hazardous emissions.

Experts from the Ecology Department of the National University of Water and Nature Management recently conducted bioindication: they studied pollen and lichens in the city (lichens absorb toxins and, hence, do not occur on trees in a polluted area). According to a cytogenetic analysis made by Prof. Mykola Klymenko and his assistant Natalia Khomych, the admissible concentration limit for hazardous matter in downtown Rivne is three to four times higher than the norm. Accordingly, this impacts the morbidity rates among the populace.

For this reason, environmentalists recommend planting linden trees along the roads. This tree is the best absorber of hazardous matter. There used to be a linden alley in downtown Rivne, but it vanished into thin air after the driveway of Soborna Street had been widened. Last spring green maples came up in place of lindens -- but they are dwarfish.

The situation with parklands is better. Employees at the Rivne Greenfield Trust public utilities enterprise have planted over 600 tree seedlings and almost 1,000 shrubs in Lebedynka, Prosvita, and Basivkutsky parks since last March. But these employees are warning that just a little more than a half of the young trees may survive until the next spring. The rest will die at the hands of the city residents. This is, unfortunately, a frequently-occurring phenomenon. The city authorities also intend to restore Jubilee Park by planting new trees there. But this is a mere intention so far.

VOLYN

The governor himself plants trees

This spring Mykola Romaniuk, head of the Volyn Oblast Administration, planted trees for the second time on the territory that the president had entrusted him. Last year he planted 250 trees and now he has broken his own record, as he put it jokingly, and planted 300 trees.

To go green in Volyn means not so much to lay out new city parks and alleys as to plant new woodlands. Last year the oblast administration planted four hectares of new woods, and this spring they planted oaks, pines, and cherries on a similar territory in the Moshchany forest near the Kyiv-Yahodyn highway. Volodymyr Bondar, Romaniuk's predecessor as governor, also used to plant trees. But in that case it was not a spot in the woods but an area along the Kyiv-Kovel-Yahodyn highway, where lovely small fir-trees sprang up.

The green belt performs an environmental and an esthetic function and will protect from snow and wind the border segment of the road now being reconstructed to meet international standards.

This spring, too, Volyn residents took an active part in the campaign 'The Future of the Woods Is in Your Hands' traditionally held by the regional Directorate for Woodland Management and Hunting. New woods have been planted on hundreds of hectares of lands that are not being used for farming purposes or where preplanned woodcutting was done.

It is projected that woods will account for 36 percent of the Volyn oblast's territory by 2040. During the springtime toloka (voluntary public work -- Ed.) in the oblast center, 78 hectares of parks, miniparks, and alleys were cleaned up; 2,710 trees and about 3,000 shrubs were planted. The new lawns and flowerbeds occupy nearly 1.5 ha. The volunteers removed 112 unauthorized dumps, cleaned up the banks of the rivers Sapalaivka and Styr and two water springs. Almost 50,000 people took part in the springtime toloka held on the city council's initiative.

LVIV OBLAST

The Pope joined the greenery planting campaign

There can be no too much woodland. This is the maxim of Lviv oblast's foresters who have held a springtime campaign called 'The Future of the Woods Is in Your Hands' for three years in a row.

Roman Koval, a leading expert at the regional Directorate for Woodland Management and Hunting, told The Day that it is extremely important that this campaign attracts both adult and young Lviv residents to wood planting and urban greening. For example, this year pupils of 196 schools took part in the campaign, as did 230 representatives of civic organizations, 370 officials, and 56 local journalists. There were a total 12,000 people who turned into 'foresters' in this campaign. Naturally, there were also 5,000 forestry employees. They all planted trees on 300 hectares of the forest. It is gratifying that all the 5,000 plus seedlings of trees and shrubs to be planted near schools had been provided by sponsors.

Also greened was the manor-cum-museum of Stepan Bandera in the village of Volia Zaderevatska, Stryi district, where a big park of 650 trees and shrubs was laid out. Incidentally, Stepan Bandera Jr., the OUN-UPA leader's grandson, was a guest of honor and a participant in the campaign. He planted the first oak-tree in memory of his grandfather.

Those who had moved to Lviv oblast from Stary Sambir, have been planting greenery in the Otchyi Lis area next to the village of Lavriv. They have planted 1,500 trees here this year, including an oak seedling that grew out of the acorn blessed by Pope Benedict XIV.

The foresters also honored the memory of the legendary Ukrainian composer Volodymyr Ivasiuk, the author of the song 'Chervona Ruta' ('Red Rue'), laying out an alley of about 500 beech trees in Briukhovychi, near Lviv, where Ivasiuk's body was found 30 years ago.

Every year Lviv foresters also plant woods on the banks of Lake Yavorivske, the territory of a former quarry of the notorious sulfur-making plant. To strengthen the banks and stop the ground erosion, they plant pine, birch and maple trees. This year, for instance, they have planted three hectares of greenery.

Woods are also being planted on the lands of other users -- outside the official limits of woodlands and on the plots that belong to city councils but have been neglected or used for wrong purposes. Sixty hectares of new woods have been planted this year. It is promised that this area will have doubled by the end of this year.

PODILLIA

Khmelnytsky is green!

Khmelnytsky can be rightly called one of Ukraine's greenest oblast centers. Last year the city was awarded -- and deservedly so -- a certificate of honor and a cup as winner of the national contest 'The Most Comfortable and Safe City.'

Khmelnytsky has seen large-scale reconstruction and beautification of its parklands in the past two years. In particular, about four million hryvnias have already been spent from the municipal coffers on restoring the downtown Taras Shevcenko Park. Last October and November alone, about 2,000 seedlings of rare trees species -- European mountain ash, tulip tree, Savin juniper, box tree, thuja, spirea, weigela, forsythia, and quince -- were planted in the city residents' favorite places of recreation, such as Myhailo Chekman, and Ivan Franko parks and Podillia botanic garden, under a project of landscape designers.

They also remembered to increase the number of such customary trees and shrubs as maple, birch, linden, jasmine, lilac, etc. The city budget earmarked a total UAH 200,000 for this purpose. This year 2,612 seedlings of trees, shrubs, and flowers have been planted on an area of one hectare.

What Khmelnytsky residents can also feast their eyes on is National University's botanic garden. Laid out last year, it contains the unique varieties of rare plants which not only provide aesthetic pleasure but are also very useful in scientific research.

#18, Tuesday, 23 June 2009

The 60th anniversary of Ukrainian settlement in Australia album TOP
Ukrainians in Australia celebrated on 5, 6 and 7th of June the 60th Anniversary of Ukrainian Settlement in Australia. The XIII National Ukrainian Festival was a real cultural extravaganza with groups from throughout Australia performing.




http://picasaweb.google.com/lh/sredir?uname=marichka.
halaburda&target=ALBUM&id=5345336869387772001
&authkey=Gv1sRgCJjS7-Wl75m_3QE&feat=email


http://picasaweb.google.com/marichka.halaburda/The60TheANNIVERSARY
OFUKRAINIANSETTLEMENTINAUSTRALIA#


http://picasaweb.google.com/marichka.halaburda/The60thANNIVERSARY
OFUKRAINIANSETTLEMENTINAUSTRALIAAlbum2#


http://www.pbase.com/demchinsky/ukrainianfestival

Віктор РОГ: «Український націоналізм – це усвідомлене служіння своїй нації TOP
http://www.ukrnationalism.org.ua/interview/?n=98

В. Шапошніков

[…]

Нині позапартійний, Віктор Рог є членом Історичного клубу «Холодний Яр», заступником директора Центру національного відродження ім. С. Бандери та редактором видання Організації українських націоналістів «Шлях Перемоги». Упорядник, співавтор, редактор, видавець понад 100 найменувань книг, серед яких «Націоналізм» Д. Донцова (Вінниця: ДП ДКФ, 2006) та «Націократія» М. Сціборського (2007). Автор праць — «Не даймо загубити майбутнє» (видана двома накладами), «Молодь і націоналізм», «Життя для України», «Українофобія. П’ята колона та її ляльководи».

[…]

— А чим займалася СНУМ [Спілка незалежної української молоді] «Сумщина» під Вашим керівництвом?

— Брала участь у всіляких демонстраціях того часу, поширювала патріотичну самвидав-літературу, проводила конференції, зустрічі з молоддю. Мали місце й силові акції. Найцікавіша з них — акція 7 листопада 1990 року у Сумах (тоді ще був Радянський Союз), коли ми зупинили військовий парад, прорвали міліційний кордон і комуністичне збіговисько та, пройшовши власною, окремою ходою, поклали до пам’ятника Леніну «вінок» з колючого дроту та труну. Незважаючи на бійку з комуністами та міліціянтами, нам вдалося це зробити. Завдяки такому чину наступного року у повторенні подібного нам уже ніхто не перешкоджав. Тож такі заходи стали у нас традиційними. Видавали газети «Козацький вал», «Гроно». …

За час свого становлення й діяльності СНУМ-СУМ вишколила такі постаті, як Олег Медуниця, який нині обіймає посаду заступника голови Сумської облдержадміністрації; серед колишніх вихованців нашої молодіжної організації є чимало науковців, істориків, педагогів, менеджерів, бізнесменів, депутатів різних рівнів. …

Нині діє Спілка української молоді в Україні. Вона політичну діяльність не проводить, а лише виховну.

— А ось мені відомо, що Ви належали ще й до Молодіжного націоналістичного конгресу...

— У 1998 році Провід ОУН вирішив створити при Конґресі українських націоналістів Молодіжний конґрес українських націоналістів. Мені запропонувала долучитися до цієї молодіжної організації голова Проводу ОУН Слава Стецько, і того ж року мене було обрано головою МКУН. Після того, як керівник Проводу ОУН змінився (після Слави Стецько його очолив Андрій Гайдамаха, а потім, у 2003 році, після смерті пані Слави КУН очолив Олексій Івченко), МКУН переформатували у Молодіжний націоналістичний конґрес, який я ще очолював кілька років, поки керівництво МНК не перебрав уже згадуваний Олег Медуниця. Зараз головою МНК є Ярослав Іляш.

— Ви, український націоналіст, є уродженцем однієї зі східних областей України, що заперечує досі хибне уявлення багатьох політиків, що український націоналізм — явище західнообласне...

— Так. Взагалі, це явище всеукраїнське. І не лише в межах України... Там, де є українці, де вони усвідомлюють свою належність до української нації і свою відповідальність за її подальшу долю, там і зароджується і діє український націоналізм. Він може мати різні форми — партійні, громадські, стихійні. І від активності націоналістів залежить їхня впливовість у різних областях України.

Зокрема, на Сумщині націоналісти мають впливи на державному, громадсько-суспільному, інформаційному і навіть науковому рівнях. Тобто якщо є якісна команда однодумців, — вона творить навколо себе українське життя. А для того, щоб це успішно здійснювати, потрібно бути активним, організованим і готовим дати відсіч будь-яким антиукраїнським проявам.

[…]

— Коли слухачі запитують Вас «що таке УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ?», як Ви пояснюєте значення цих двох слів?

— Що таке український націоналізм, пояснити дуже легко і водночас дуже важко. Можна двома-трьома реченнями, а можна й у кількох томах. Зважаючи на обмежену площу шпальт вашої газети, спробую якомога лаконічніше. Український націоналізм не просто політичний, чи тим більше вузькопартійний рух — це усвідомлене служіння своїй нації. За словами Дмитра Донцова, це скупчення мільйонів воль довкола одного суспільного ідеалу. Це ідеал господарювання, власновладства українців на своїй етнічній території. Український націоналізм — це формування української якості. Українські націоналісти прагнуть, щоб українці через націоналістичне виховання і чин ставали кращими, ґоноровішими, розумнішими, здоровішими, активнішими, красивішими і їм краще жилося, щоб вони почувалися комфортно на своїй, Богом даній, землі. І в який би куточок світу їх не закинула б доля, вони завжди повинні бути впевнені, що у них є свій Дім — своя Держава, яка їх захистить, яка їм завжди рада.

Але найголовніше, націоналісти прагнуть, щоб українці достойно жили в Україні. Нині багато хто нарікає на державу — мовляв, а що нам вона дала? Останній крайовий Провідник ОУН за радянських часів Зеновій Красівський говорив: «Сучасний стан нації — це наслідок потенції її можливостей». Якби українці були активніші, солідарніші, рішучіші, працьовитіші, а отже, й багатші, то мали би й іншу, кращу владу, й іншу, кращу перспективу.

[…]

— Героям слава!

Ціла стаття:
http://www.ukrnationalism.org.ua/interview/?n=98

Відео: націоналісти розбивають пам'ятник Леніну біля Бесарабки TOP

http://www.youtube.com/watch?v=anMRtvDy_kU&feature=player_embedded 

Бандерівці привітали Леніна кувалдою по голові:

http://rupor.info/glavnoe/2009/06/30/banderovci-pozdravili-lenina-kuvaldoj-po-golove-fo/ 

Заява Центрального Проводу ВО “Тризуб" ім. С.Бандери 

Вже 18 років минуло з часу коли Україна скинувши з себе московське ярмо, загнала осиковий кілок в могилу найжорстокішої імперії - СССР. І здавалося, що разом з цим монстром помре і комуністична ідеологія, яка тримала цю імперію в купі і була пострахом всього людства. Але через непослідовну та зрадницьку позицію тодішньої націонал-демократії, національна революція була призупинена. Внаслідок цього не відбулося ні люстрації, ні притягнення до відповідальності компартійної номенклатури, ні заборони Комуністичної партії, та її людиноненависницької ідеології. Негативні наслідки цього не дають можливості українській нації забезпечити всебічний розвиток, свободу та процвітання. 

Всеукраїнська Організація «Тризуб» ім. С.Бандери протягом всього часу свого існування виступає за заборону комуністичних імперських бандугрупувань, засудження їхньої ідеології та демонтаж усіх символів радянської окупації. Нашою Організацією ще у 1994 році була започаткована безстрокова акція «Геть ідолів з української землі», протягом якої нами було знищено сотні так званих пам’ятників, бюстів, меморіальних табличок та іншого імперського хламу, який увічнював комуністичних «вождів». 

Не стала виключенням і остання акція, котра відбулася вранці 30 червня 2009 року по демонтажу чергового істукана на Бесарабській площі у Києві і була приурочена до 68 річниці проголошення «Акту відновлення Самостійної Української держави», та 102 річниці з дня народження Романа Шухевича. В акції взяли участь Перший заступник Голови Центрального Проводу ВО «Тризуб» ім. С.Бандери Андрій Тарасенко, Микола Коханівський, провідний член Конгресу Українських Націоналістів, та члени «Тризуба» Олександр Задорожний,Іван Срібний та Богдан Франт. В ході акції ідолу Ілліча було нанесено непоправних ушкоджень. За ці дії патріоти були незаконно затримані міліцією і зараз перебувають у Шевченківському РВВС міста Києва. 

За нашою інформацією на міліцію робиться тиск з боку народних депутатів, які представляють незаконне банду групування «КПУ» з метою порушення кримінальної справи. Ми заявляємо, що не залишимо наших побратимів у біді та попереджаємо, що залишаємо за собою право на будь-які методи і засоби з недопущення незаконної розправи над хлопцями. 

Голова ЦП ВО «Тризуб» ім. С.Бандери Дмитро Ярош 
http://banderivets.org.ua/

Кияни виконують указ Президента України – їх арештовують! TOP
http://memorial.kiev.ua/content/view/633/149/

Микола Коханівський вважає, що пам’ятники радянської доби потрібно знищувати. «Розбивати. Викидати на смітник. Тому що це символи, і символи духовні, – наголошує він. – І вони впливають. Поки вони стоять, влада, десь на підсвідомому рівні відчуває себе почасти захищеною в якомусь плані».

Другий секретар київського міському комуністичної партії України Олександр Яременко називає пошкодження пам’ятника «актом вандалізму націонал-фашистських організацій, які рвуться до влади». Пам’ятника Леніну він називає «нашою історією»: «А без історії не буває майбутнього».

Однодумець Коханівського, який не захотів, щоб згадували його ім’я, сказав Радіо Свобода, що Микола Коханівський свідомо пішов на цей крок, знаючи про наслідки. «У них було 10 хвилин, – зауважив він. – Вони хотіли зробити максимальну роботу, але їх затримали. Там цілодобове чергування – завжди стоїть патруль».
http://www.radiosvoboda.
org/content/article/
1766326.html


На виконання Указу Президента України № 250/2007 "Про заходи у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років в Україні"  кияни хотіли демонтувати пам’ятник катові і терористу Лєніну, який ще досі занечищує Київ.

Акцію організував зразковий громадянин Микола Коханівський. Він та інші кияни подолали саботаж чиновників міської влади Києва і виконали Указ Президента.

Міліція затримала учасників акції. Дії працівників МВС, спрямовані на перешкоджання виконання Указу Президента, повинні бути кваліфіковані як антизаконні. Затримані кияни повинні бути негайно відпущені, оскільки вони нічого протизаконного не вчинили. Більше того: вони реалізували засаду історичної справедливості. За такий поважний вчинок ці громадяни мають отримати нагороди від держави.

Зрозуміло, що внесення бесарабського Леніна до списку пам’ятників, що охороняються державою тощо, є не більше як провокацією замаскованих комуністів, які намагаються ствердитися у символічному просторі. Охорона будь-якого символу антиукраїнської комуністичної епохи – українофобна провокація, наслідок діяльності п’ятої колони, що робить свою чорну роботу, прикриваючись посвідченнями державних службовців чи «народних» обранців.

Дивує позиція ЗМІ України, як канал ICTV, 1+1, Інтер, які цих киян назвали «вандалами», в той же час не сказали ні про історичну справедливість, ні факт розв’язання Леніним війни проти України. Забули вони сказати і про організацію ним підривної та терористичної діяльності проти тодішнього уряду України. Така подача інформації про подію не може не оцінюватися як умисно упереджена. Це свідчить про колоніальне мислення власників та редакторів цих ЗМІ.

Товариство «Меморіал» сподівається, що затримані кияни, яким завадили виконати положення чинного законодавства, будуть найближчим часом відпущені, а місцеві органи влади нарешті почнуть виконувати чинне законодавство, поки цього не почали робити українські громадяни.



На захист руйнаторів ЛЕНІНА
Політв'язні СРСР - Генеральному Прокуророві України

http://groups.google.com/group/sumpress/browse_thread/thread/3824747a9223feff

Генеральному Прокуророві України
Калинець Ірина Онуфріївна

Доводжу до Вашого відома, що я, Калинець Ірина Онуфріївна, політв'язень брєжнєвських таборів (1972-78 р.р.), є співучасницею дій юнаків, які 29 червня ц. р. намагалися виконати рішення про знесення пам'ятника злочинцеві під псевдонімом Ленін у Києві. З вимогою знести пам'ятники кривавого комуністичного режиму і зокрема пам'ятники названому злочинцеві я неодноразово виступала на Верховній Раді першого демократичного скликання. Вважаю ганебним, що в Україні ще досі стоять монументи цьому потворному ідолові брехні і насильства, масового терор
у і знищення невинних людей. Тому вимагаю долучити цей лист до порушеної проти згаданих юнаків справи і судити мене разом з ними.

Ірина Калинець
Львів, вул. академіка Єфремова, 51а кв.8

Генеральному Прокуророві України
Калинець Ігор Миронович

Доводжу до Вашого відома, що я, Калинець Ігор Миронович, політв'язень брєжнєвських таборів (1972-78 p.p.), є співучасником дій юнаків, які 29 червня ц. р. намагалися виконати рішення про знесення пам'ятника Леніну у Києві. Я був причетний і до знесення пам'ятника цьому злочинцеві у Львові. Вважаю, що наявність пам'ятників Леніну, який винний у кривавому терорі, є ганьбою для України. Тому вимагаю долучити цей лист до порушеної проти згаданих юнаків справи і судити мене разом з ними.

Ігор Калинець, письменник, Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка

Львів, вул. академіка Єфремова 51а, кв. 8

Генеральному Прокуророві України
Шабатура Стефанія Михайлівна

Доводжу до Вашого відома, що я, Шабатура Стефанія Михайлівна, політв'язень брєжнєвських таборів (1972-78 p.p.), є співучасницею дій юнаків, які 29 червня ц. р. намагалися виконати рішення про знесення пам'ятника Леніну у Києві. Я була причетна і до знесення пам'ятника цьому злочинцеві у Львові. Вважаю, що наявність пам'ятників Леніну, який винний у кривавому терорі, є ганьбою для України. Тому вимагаю долучити цей лист до порушеної проти згаданих юнаків справи і судити мене разом з ними.

Стефанія Шабатура
Львів, пр. Свободи, 11/3, кв. 32

Син командира УПА просить судити його за пам'ятник Лєніну

Герой України, багатолітній політв'язень Юрій Шухевич звертається до Президента України та Генерального прокурора, щоб у разі суду над патріотами, котрі пошкодили пам'ятник Лєніну у Києві, його судили разом із ними.

Другий форум національно-патріотичних громадських організацій TOP

http://www.ukrnationalism.org.ua/news/?n=3696

28 червня у Львові пройшов Другий форум національно-патріотичних громадських організацій, який зібрав понад 400 представників громадськості з усієї Західної України.

Учасники форуму представляли всю Львівщину, зокрема, такі організації як: Просвіта, Організація ветеранів, Братство ОУН-УПА, Спілка політв’язнів України, Товариство політв’язнів і репресованих, Ліга українських жінок, Пласт, Українська справа, Центр національного відродження ім. Степана Бандери, Надсяння, ОУН, Спільнота. Також учасниками зібрання були представники громадських організацій Тернопільської, Івано-Франківської, Волинської областей та Буковини.

Під час роботи форуму були заслухані доповіді: Про політичну ситуацію в державі – доцент Степан Рутар; Системна криза влади і заходи щодо її подолання – керівник львівського ЦНВ ім. С. Бандери Юрій Антоняк; Соціально-економічна ситуація та необхідність докорінної зміни системи оподаткування – підприємець Борис Корпан; Про першочергові заходи в гуманітарно-культурній сфері – професор Степан Трохимчук; Геополітична ситуація – виклики і загрози – публіцист Ярослав Сватко.

Після обговорення доповідей та проекту резолюції він зі змінами та доповненнями був схвалений форумом.

За словами головуючого на форумі голови Львівської обласної Просвіти Ярослава Пітка, мета форуму – об’єднання зусиль всіх громадських організацій і національно-патріотичних сил у цей складний час, коли в країні критична політична ситуація, коли загострюється боротьба напередодні виборів. Ще одна мета – згуртування громадських організацій у побудові громадянського суспільства. «Ми довірилися політичним партіям, і за пропорційною системою були сформовані законодавча гілка влади, органи місцевого самоврядування, а відтак, за партійними квотами були сформовані і виконавчі структури. Сьогодні те, що ми бачимо в Україні – це безконтрольність всіх гілок влади на всіх рівнях. Народ практично відсторонений від формування влади. Ні депутати, ні виконавчі органи влади не підзвітні нікому, і тому ми ставимо питання про зміну виборчої системи», – наголосив Пітко.

У прийнятій форумом резолюції значиться, що настав час трансформувати політичну напів-тоталітарну олігархічно-кланову систему, зокрема, запропоновано провести Всеукраїнський референдум з питань прийняття нової Конституції, у сфері політики – створити ефективну збалансовану систему державного управління і внести відповідні зміни до Конституції. Відтак, національно-патріотичні сили Західної України підтримують президентську форму правління, запровадження двопалатного парламенту, мажоритарної системи виборів, здійснення судової реформи, адміністративно-територіальної реформи, обмеження депутатської недоторканності, скасування пільг чиновникам і політикам тощо.

У соціально-економічній сфері форум запропонував ввести соціально орієнтовану систему оподаткування з переходом від оподаткування виробництва до оподаткування споживання, замість ПДВ запровадити податок з продажу, скасувати нарахування з зарплати до пенсійного фонду, здійснити заходи з обмеженням рівня корупції, зокрема запровадивши декларування поряд з доходами також і видатків та інше.

Також запропоновано перелік першочергових заходів з подолання проблем у гуманітарно-культурній сфері.

Переважна більшість учасників форуму висловилися за підтримку державотворчого курсу Президента України Віктора Ющенка та його кандидатури на наступних виборах Президента України.

Резолюція ІІ Форуму національно-патріотичних громадських організацій
м. Львів, 28.06.2009

http://www.ukrnationalism.org.ua/get/book.cgi?n=179

Kuzio: Will Mychailo Wynnyckyj debate me publicly? TOP
http://www.kyivpost.com/opinion/38811

Mychailo Wynnyckyj's response [March 19 Kyiv Post, “Yatsenyuk, unlike current leaders, inspires hope for better democracy”] to my op-ed in the Kyiv Post [March 5 Kyiv Post, “Yatsenyuk, a Yushchenko clone, will bring stagnation”] was a libelous article that should be challenged.

Without any evidence of any kind, he insinuates a relationship between [Prime Minister] Yulia Tymoshenko and myself that does not exist and makes groundless accusations of anti-Semitism against a person whose parents suffered from Nazi repression. In addition, Mr. Wynnyckyj failed to answer any of my substantive arguments against perceiving [former Verkhovna Rada Speaker] Arseniy Yatseniuk as a "candidate of change," but rather - as I argue - merely more of the same [President Victor] Yushchenko.

As an alternative to writing a response in the Kyiv Post, I am using this blog to challenge Mr. Wynnyckyj to an open debate. Let us see if Mr. Wynnyckyj has the strength of his convictions to publicly state his allegations and defend his position on Ukrainian politics in a public debate in May in Kyiv. The venue could be at the Kyiv-Mohyla Academy or elsewhere. The sponsors could be the Kyiv Post and one would hope it would be covered by Ukraine's media. Hopefully, the debate could launch a series of Kyiv Post regular discussions as Ukraine enters presidential election year.

Are Ukrainian journalists missing the real story? TOP
http://www.chron.com/disp/story.mpl/life/religion/6487018.html
June 18, 2009

Mykhailo Markiv ASSOCIATED PRESS

[...]

President Victor Yushchenko did not mince words during his recent speech there, on Ukraine's Day of Remembrance for Victims of Political Repression.

"Here, at Bykivnya, Stalin and his monstrous hangmen killed the bloom of Ukraine. There is no forgiveness and there will be none," he told several thousand mourners and, of course, Ukrainian journalists.

The mourners wept, while processing through the site behind Orthodox clergy who carried liturgical banners containing iconic images of Jesus and Mary.

"Because of the national symbolism of this ceremony, the priests there may not be important," said Victor Yelensky, a sociologist of religion associated with the Ukrainian National Academy of Sciences.

"But the priests have to be there because this is Ukraine and this is a ceremony that is about a great tragedy in the history of Ukraine.

"So the priests are there. It is part ... of a civil religion."

This is where the story gets complicated. In the Ukrainian media, photographs and video images showed the clergy, with their dramatic banners and colorful vestments. However, in their reporting, journalists never mentioned what the clergy said or did.

Mainstream media reports also failed to mention which Orthodoxy body or bodies were represented. This is an important gap because of the tense and complicated nature of the religious marketplace in this historically Eastern Orthodox culture.

[...]

But what if the clergy were exclusively from the Ukrainian Orthodox Church (Kyiv Patriarchate), born after the Soviet Union's collapse in 1991 and linked to declarations of Ukrainian independence? What if there were also clergy from a third body, the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church, born early in the 20th century?

A rite featuring clergy from one or both of these newer churches also would have been symbolic. After all, these days almost anything can create tensions between Ukraine and Russia, from natural gas prices to efforts to emphasize the Ukrainian language, from exhibits of uniquely Ukrainian art to decisions about which statues are torn down or which are erected.

[...]

The journalists in Kyiv also said that they struggle to escape Soviet-era rules stating that religion was bad, irrelevant or, at best, merely private. Many journalists lack historical knowledge required to do accurate coverage of religion, while others do not care, because they shun organized religion.

"Many would say that, if we do not play the violin, we really should not attempt to comment on how others play the violin," said Yuri Makarov, editor in chief of Ukrainian Week, speaking through a translator.

"This blind spot is unfortunate, because Ukrainian journalists may have missed a crucial piece of the Bykivnya story," said Yelensky. "It's hard to understand the soul of Ukraine without grasping the power of religion."

"For many Orthodox people in western Ukraine, it is simply unacceptable to live in any way under the leadership of the Moscow Patriarchate. At the same time, for many Orthodox in eastern Ukraine, it is simply unacceptable to not to be associated and in communion with the Moscow Patriarchate. In the middle are places like Kyiv. ...

"This is a division that is inside Ukrainian society. Is it based on religion? No. Is religion right there in the heart of it? Yes."

Complete article:
http://www.chron.com/disp/story.mpl/life/religion/6487018.html

Vatican given land in Kyiv for Ukraine nunciature TOP
http://www.catholicculture.org/news/headlines/index.cfm?storyid=3349
June 26, 2009

Mayor Leonid Chernovetsky of Kyiv, Ukraine, has given the Vatican control over a plot of land in the nation's capital city to the apostolic nuncio, Archbishop Ivan Yurkovych, to be used by the papal delegation. The mayor explained that it is routine to provide space for foreign embassies. The Catholic presence in Kyiv, long considered a stronghold of the Orthodox Church, has been a delicate issue since the Eastern-rite Ukrainian Catholic Church moved its primatial see from Lviv to Kyiv.

Catholics in Ukraine's Dnipropetrovsk get their church back TOP
http://www.rferl.org/content/Catholics_In_Ukraines_Dni
propetrovsk_Get_Their_Church_Back_/1764141.html
June 27, 2009

DNIPROPETROVSK (RFE/RL) -- The Economic Court of Ukraine's Dnipropetrovsk Oblast ruled on June 26 that the disputed building of the local Catholic Church should be returned to the Roman Catholic parish, RFE/RL's Ukrainian Service reports.

Regional Judiciary head Volodimir Yurchenko told journalists the court's decision will take effect in 10 days.

The saga has been brewing for over 10 years now. The building was raised as a church in 1887-90 by local Roman Catholics.

During the Soviet-era, the building was nationalized and used for various purposes. In 1998, it was privatized by a company registered in the United States.

Roman Catholics in Dnipropetrovsk have been fighting to get their church back since that time.

Ukraine's president harbors fears about hosting Euro 2012 TOP
http://www.earthtimes.org/articles/show/274704,ukraines-president-harbours-fears-about-
hosting-euro-2012.html

KYIV, Ukraine -- Ukraine President Victor Yushchenko believes acute financial problems caused by the global economic crisis could result in the country failing to co-host Euro 2012 with Poland as planned. "We are halfway through the year and haven't achieved one 11th of what is planned," Yushchenko told the Interfax news agency Wednesday.

Yushchenko accused his country's government of endangering Ukraine's planned chances of hosting Euro 2012 through its economic policies.

"What is there left for us to talk about Euro 2012?" Yushchenko asked of Yulia Tymoshenko's government, citing in particular the slow construction of transport infrastructure.

Only 10 per cent of the planned 239 million euros (333 million dollars) for transport projects in 2009 has so far been allocated and UEFA has repeatedly warned Ukraine about its progress in constructing stadiums, roads and hotels.

Yushchenko expressed his scepticism about whether Ukraine would be able to show UEFA's evaluation committee the necessary progress on November 30th as planned.

Нові досягнення медичної науки TOP

Американські медики із компанії Cytograft Tissue Engineering виростили перші в світі штучні кровоносні судини. Для створення таких судин було взято клітини шкіри, із яких спочатку вирощували тканину у формі аркуша. Потім його згортали в трубку, а внутрішню поверхню судини було вистелено ендотеліальними клітинами пацієнта.

За словами медиків, вже є десять перших людей, які отримали  нові судини. Фахівці з Медичного університету Південної Кароліни вважають, що це - значне досягнення, однак зазначають, що вирощування однієї судини забирає 9 місяців. Отже, це відбивається на їхній вартості, що  стримує подальше використання цього важливого винаходу. Але досліди по вдосконаленню технології вирощування штучних судин продовжуються і вчені впевнені, що зможуть налагодити масове виробництво штучних судин. Крім того, медики повідомили, що судини у пацієнтів нормально функціонують від 6 до 20 місяців, а це допомагає лікувати ураження коронарних артерій.

Американські вчені знайшли гени, а також вивчили механізми, які відповідають за виникнення метастазів раку грудей  та поширення його в головному мозку. Це відкриття може прискорити створення нових ефективних лікарських препаратів,що запобігають повторному розвитку раку у жінок, які вже перенесли операцію на рак грудей. Про перші позитивні наслідки запобігання метастазів повідомили вчені в статті, опублікованій в науковому журналі  Nature  в 2008 році.



Діана Мережко, PhD (dianamerezhko@gmail.com)
Re: Lennikov, the KGB and the search for facts TOP

http://communities.canada.com/theprovince/blogs/victoriassecrets/archive/2009/06/04/
lennikov-the-kgb-and-the-search-for-facts.aspx

I agree, the law is straightforward, and there is a reason those laws are in place. It is all too easy to get taken in by stories intended to elicit compassion and sympathy, especially those expertly spun by parties with vested interests (like "compassionate" opposition politicians). The public doesn't have all the facts, and even if we did, we do not collectively possess the skill or the ability to assess them and apply them to the laws of the land. That is what the federal courts and immigration officials are paid to do. We would be wise to not undermine them in doing their job. It is not an easy one, especially when well-intended but misguided citizens lobby politicians to interfere.

Paulette MacQuarrie
http://www.nashholos.com/

Re: Wiesenthal Center gives Ukraine an 'F' grade for prosecuting Nazis TOP

http://www.kyivpost.com/nation/40005
http://www.dickinson.edu/magazine/fall02/wiesenthal.html

They seem to forget that the Communist regime of the USSR EXECUTED or MURDERED more people accused of Nazi crimes and /or collaboration (whether they were guilty or not) than ANY other country or ALL other countries combined !  What is truly ludicrous is that this - Wiesenthal Center - is a Holodomor genocide denial group and as such should automatically be designated as a HATE group under the same anti-hate legislation that makes it a crime to deny and/or trivialize the Holocaust and the Holodomor (the later included-thanks to one of the few foresights of Yuschenko) and should be prosecuted as such to the full measure of Ukrainian law. This hate group has consistently been blind to Communist atrocities (and Stalin's Willing Executioners and GULAG personnel including guards) and crimes against the Ukrainian people.  They deserve more than a triple F for their hypocrisy and violation of Human Rights by aiding and abetting false witness and persecution of innocent people and instigating hatred and inter-ethnic strife. 

What Ukraine deserves to get an "F" in, is its lack of bringing Communist terrorists and their collaborators to justice!!!!

ALWAYS-Remember-the VERY last person to be released AFTER the USSR/GULAG empire dissolved was a UKRAINIAN nationalist political prisoner of conscious! Where is the conscience of the Wiesenthal hucksters/hustlers?

Jaroslaw Sawka

Re. Set the record straight. Ignatieff needs to rebut hurtful stereotypes TOP
http://www.winnipegfreepress.com/opinion/letters_to_the_editor/setting-the-
record-straight--on-russia-ignatieff-49682752.html


The juxtaposition of the two articles on June 28 -- Gwynne Dyer's Russians continue to rewrite Soviet history and Marco Levytsky's Set the record straight: Ignatieff needs to rebut hurtful stereotypes -- was just right.

History is written by the victors and, for a while, Russia (as the USSR) had won, and rewrote its own and its subjugated nations' histories. As the Soviet Union was falling apart, I remember reading that Russian educators cancelled history exams in the schools because what had been taught was a sham. As Dyer shows, Putin and company are now trying to add to that sham.

The legacy of that Russian superiority mentality is very much alive in Ukraine, Belarus, the Caucasus and the Asian part of the Russian Federation. People have lost their languages and some still think that speaking Russian is more prestigious.

The disinformation on Ukrainians and others distributed by the Soviets/Russians is still out there, and it will take years to correct it.

Katyn, the Holodomor, Bykivnia, Vinnytsia and other mass executions, the Arctic gulags (begun by the czars, continued by the Soviets), these are finally being shown for what they really were. It is time not to rewrite history, but to correct its glaring errors and omissions.

Orysia Tracz
Winnipeg

Ed. Note: The Winnipeg Free Press deleted  Orysia Tracz's link to the recent Moses Fishbein article. The article The Jewish card in Russian special operations against Ukraine is posted above.

Thank you to Marco Levytsky for stating the obvious so clearly. Ignatieff spoke of his "ill-chosen words" about Ukrainians in Blood and Belonging at his meeting with community leaders in Toronto recently. Unfortunately, apologies to the community in a small meeting is not enough.

The repercussions, as a result of his words, are even now being felt in the history classrooms in the Toronto area. Only a formal and open apology and rebuttal of these words will right the harm that has been done in the classrooms of this nation.

Valentina Kuryliw
Toronto

Victor Smorgon, one of Australia's most successful entrepreneurs, has died TOP
Victor Smorgon, one of Australia's most successful entrepreneurs and the former head of one of the country's most diverse industrial groups, has died.

Mr Smorgon, 96, was the head of the Victor Smorgon Group, a spinoff from the original Smorgon Consolidated Industries which began as a kosher butcher shop in Carlton and expanded into areas ranging from meat exporting to plastics, glass, steel and recycling.

Born into poverty in Heidelberg, Ukraine, in 1913, Mr Smorgon emigrated to Australia in 1927. His life today is in great contrast to his boyhood in Russia, where he saw the dramatic end of the tsarist regime and the dawn of communism. His childhood life was one of poverty, starvation and anti-semitic attacks against his family.

In his early teens his family migrated to Australia and settled in Melbourne. Victor's father and uncles established a kosher butcher shop in Carlton and this became the humble foundation of the giant enterprise that Victor's entrepreneurial genius subsequently created. The story of the expansion of the business into meat exporting, plastics, glass and steel is a fascinating one and Victor tells it with characteristic verve and energy.

Mr Smorgon is survived by his wife Loti Kiffer, three daughters and 15 grand children.

A biography of Victoe Smorgon is available at:
http://www.australianbiography.gov.au/subjects/smorgon/bio.html

In a lively interview conducted in March, 1998, Victor Smorgon reveals the secrets of his great success in business as he recounts his extraordinary life. He explains just why he has become almost as well known for his philanthropy in medicine and the arts as he is for his business acumen. His humour, optimism, creativity and great capacity to seize what opportunities life presents are on full display. The interview is available here:
http://www.australianbiography.gov.au/subjects/smorgon/interview1.html

Correction re Sheptytsky Institute's LOGOS Journal available online TOP
Sheptytsky Institute's LOGOS Journal is not yet available online, contrary to what was reported in e-POSHTA June 17.

ADMINISTRATION, subscribing, unsubscribing, etc. TOP

Myroslava Oleksiuk
-- editor-in-chief


Anya Maziak
-- editor, culture/society/religion


Oxana Bukanova
-- editor, politics/business


Марта Онуфрів
-- кореспондент
Marta Onufriv
-- correspondent


Zenon Chytra
-- story layout


John Heron
-- story layout


Ihor Prociuk
-- story layout and design

 

We hope you found e-POSHTA informative and will share it with others. Your submissions and suggestions are always welcome.

Myroslava_e-poshta-canadaus@yahoogroups.com
or
myroslava@rogers.com

Use the following e-mail addresses to:

SEND us e-mail:
Myroslava_e-poshta-canadaus@yahoogroups.com

JOIN the list:
To join the list, please send a blank email to:
Myroslava_e-poshta-canadaus-subscribe@yahoogroups.com

QUIT the list:
Myroslava_e-poshta-canadaus-unsubscribe@yahoogroups.com
YahooGroups will send you an e-mail -- to which you must reply -- in order to confirm that you want to quit the list.

Subscription/Membership:
Having difficulty joining (or quitting) the list? Or maybe you want us to add your friends to e-POSHTA? Contact:
subscription@eposhta.com
Make sure you have "Subscription" in the subject line.

Events, Conferences, Employment:
Send announcements at least two weeks before the event date to: events@eposhta.com
See the guidelines for submitting EVENT announcements.

If you maintain a web-based list of events for your city or region, let us know. We will add a link to your site from e-POSHTA.

Editor-in-Chief:
Myroslava Oleksiuk myroslava@rogers.com

Editor, Culture/Society/Religion:
Anya Maziak amaziak@yahoo.com

Editor, Politics/Business:
Oxana Bukanova o.bukanova@gmail.com

Layout:
Zenon Chytra
John Heron
Ihor Prociuk